Деснянка вільна №313

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 14 (313) 18 лютого 2012, субота

Що в імені твоєму, вулице?

Іван Каленченко: «Мрію бути таким як усі...»

стор.8

«День відкритих дверей» у Чернігівському державному інституті економіки і управління

Унікально! На чемпіонаті світу стартуватимуть дев’ять наших біатлоністів

стор.6

стор.3

довголіт тя

«100 РоКІВ – НЕ МЕЖА», –переконана жителька села Любечанинів Козелецького району Марина Микитівна гаєва

Життя прожити – не поле перейти, а 100 років відміряні далеко не кожному. 16 лютого жителька села Любечанинів Козелецького району Марина Микитівна гаєва зустріла своє 100-річчя.

Роки дають про себе знати і нині Марина Микитівна пере-суватися без сторонньої допомоги вже не може, але при добрій пам’яті. За свій вік пройшла насичений і нелегкий життєвий шлях. Заміж вийшла в 16 років, народила п’ятьох

дітей. Марина Микитівна працювала в колгоспі ланковою. Каже, робота в полі була важкою, за день вручну втрьох засаджували гектар картоплі. А потім, як з’явились трактори, то легше ста-ло. Але, перш ніж на роботу в колгосп бігти, треба було і вдо-ма лад навести:

– Корови попорай, подої, молочко віднеси, корівку вижени на пашу, свиняку нагодуй, курей… Вставали рано-рано, ще й шести не було, – розповідає Марина Микитівна. – А ще ж і піч витопи, їсти навари і дітей доглянь.

За свій вік пережила ювілярка і голод, і тяжкі роки війни під фашистською окупацією – німці з хати вигнали, доводилося жи-ти в окопі. Давно пішов із життя її чоловік Іван, немає на світі і двох дітей. Зараз довгожителька живе з дочкою, яка переїхала в Любечанинів із Києва доглядати маму. Старша дочка живе в Росії в місті Калуга, син у Києві. У Марини Микитівни 7 онуків і 2 правнуків, навідуються до бабусі. Ділиться вона з ними своїм життєвим досвідом, дає поради і настанови.

В чому ж секрет довголіття? Відповіді на це запитання Марія Микитівна сама не знає, каже, що Бог їй допомагає і Свята Матір Божа, і радить усім:

– Богу моліться – і Бог вам поможе скрізь, де не ступиш – там Бог коло тебе буде. Живіть, дітки, ловко, не сваріть-ся, хай Господь вам всього дає!

Олена ДОБРОВОЛЬСЬКА

Нещодавно українських дітей із вадами слуху і зору оглянули провідні німецькі лікарі. З 6 по 10 лютого у дитячому таборі «Лідер», що розташований у Пущі-Водиці, 23 спеціалісти з Німеччини – педіатри, отоларингологи, окулісти, волонтери – робили усе можливе, аби діти з Київської, Житомирської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької та Чернігівської областей стали краще чути й бачити. Німецькі лікарі підбирали окуляри для 250-ти дітей із вадами зору, протезували понад 381 дитину із вадами слуху, 113 із них жителі Чернігівщини.

Щодня лікарі, волонтери, журналісти, батьки та вчителі ставали свідками маленького дива. Хтось із дітлахів вперше почув голос мами і тата, а хтось зміг краще роздивитися чер-

воне паперове сердечко у своїх долонях.Ця акція, за словами батьків, для кожної родини,

яка виховує дитину із вадами слуху, – найцінніший дарунок. Адже, окрім індивідуального огляду ліка-ря, кожна дитина одразу отримала сучасні слухові апарати на обидва вуха, п’ять комплектів спеціаль-них батарейок і, що важливо, спеціалісти одразу ви-готовили вушні вкладки. Присутні під час цієї про-цедури батьки дивувалися: чому у нас в Україні, аби виготовити вкладки до слухового апарата, потрібно чекати щонайменше добу, а тут максимум півгоди-ни? До речі, чернігівські батьки замовляють вкладки переважно в Києві, і бувають ситуації, коли за ними доводиться приїжджати по кілька разів. А це знову ж таки витрати, але вони, порівняно із придбанням слухового апарата – мізерні. Якщо діти з вадами слу-ху у нас отримують слуховий апарат за кошт дер-жави – то один, і лише через кілька років ще один. Комплект із шести батарейок коштує 60–80 гривень. Одна вкладка у середньому 200. Апарати ж нового покоління обчислюються у тисячах гривень, і їх мо-жуть придбати для дитини лише заможні батьки. Як для пересічного українця – страшна арифметика, чи не правда?! Державна соціальна допомога на дитину-інваліда у нас становить 822 гривні.

Тепер уявіть, що зробили ці люди для стількох українських сімей. Завдяки цьому проекту наші ді-ти отримали слухові апарати американської фірми Starkey, орієнтовна вартість яких за одиницю стано-вить 7–10 тисяч гривень.

Продовження на 4-й стор.

Б л а г од ій ніст Ь

113 ЮНиХ ЖиТЕЛІВ ЧЕРНІгІВЩиНистали учасниками проекту «1000 дітей бачать, 1000 дітей чують»

стор.2

http://dponline.cn.ua

2 № 14 (313) 18 лютого 2012, суботаhttp://dponline.cn.ua

реґіон

На професійній мові ре-кламщиків прозвучало б – «флаєр» і «промо-утер», але такі слова

Іванко не вимовить. У нього – ДЦП. Хвороба уразила мовну функцію. Кожен свій день хло-пець починає із спеціального комплексу вправ, що розвива-ють м’язи голови і шиї. І якщо не хвилюється, його мову ціл-ком можна зрозуміти. Під час інтерв’ю розхвилювався. Мотав головою, незадоволений со-бою, супив брови і кілька разів поспіль повторював потрібне слово, щоб воно прозвучало виразно. Якось по-особливому вставав, такі рухи бувають у ду-же уразливих людей. Акуратно і водночас урочисто діставав із сумки документи про закін-чення спеціалізованого профе-сійного училища в Євпаторії і Одесі, де отримав професії майстра-взуттєвика і плиточ-ника-мозаїчника...

– Додому привіз кілька мо-заїчних панно, – усміхаєть-ся. – На них – море, сонце. Люблю море.

Дитинство і юність Іван ка Каленченка минули в Нов-городі-Сіверському. Там за-кінчив 9 класів гімназії і му-зичну школу по класу гітари, відвіду вав гурток бальних тан-ців. Потім поїхав на південь – здобувати спеціальність. Як по-дорослішав, захотів вирватися з-під дбайливого мамчиного

крила. У батьків-педагогів він третя дитина, двоє старших вже внуків подарували.

Ваня зізнався, що теж мріє про той час, коли у нього з’явиться своя сім’я, а поряд буде кохана людина.

– Маленьких діток мені ду-же шкода, особливо інвалідів, – каже. – Вони такі беззахисні.

З такими дітьми Ваня зу-стрівся у громадській орга-нізації «Шанс». Дізнався про неї завдяки Інтернету і одра-зу ж схотів поїхати, щоб зна-йти друзів. Удома, в Новгороді, приятелів і знайомих у нього немало. Каже, що ніколи його не кривдили, але захотілося бути ближчим до таких, як сам.

Вже майже місяць, як Іван Каленченко – чернігівець. Поки живе у сестри.

– Хочу знайти роботу, ви-найняти житло і забезпечувати себе. Адже я й готувати вмію, й прибирати. Мрію бути таким, як усі, – зізнається хлопець.

Зізнався, що любить му-зику і навіть складає пісні. Сором’язливі, хлоп’ячі – всі вони про перше і справжнє почуття, яке – на все життя і право на яке він намагаєть-ся відстояти у самої природи.

Юнацький запал поки не дозволяє Івану зрозуміти, що у свої неповні дев’ятнадцять років, коли вирішив йти жит-тям самостійно і подолав-ши перший відрізок шляху в

165 кілометрів від Новгорода-Сіверського до Чернігова, він зробив справжній чоловічий вчинок. Не розуміє він поки й того, що в цьому самостій-ному житті його чекають па-діння, розчарування, обман, дріб’язковість, образи і навіть заздрість. Тільки пройшовши все це, як крізь вогонь, во-

ду і мідні труби, людина стає справді дорослою.

Поки блакитні очі хлопця горять надією. Так яскраво, що будь-які слова зайві. Але Іван вкотре їх вимовляє:

– Мені робота потрібна. Ви допоможете?

Наталія БУШАЙФото Віктора КОШМАЛА

ж и т тя я к є

Кілометри надіїІванка Каленченка

– Мені потрібна робота.– А що ти вмієш робити?– Ну, можу набирати текст на комп’ютері,

доглядати хворих, дітей, можу листочки роздавати на вулиці.

П р о ф с Піл к и

20 лютого –День справедливості в Україні

За його словами, співвідношення доходу 10% найбільш бідного насе-лення і 10% найбагатших становить 5,3 раза. А за оцінками незалежних

експертів – 40 разів.– Профспілки вимагають проведен-

ня масштабних соціально-економіч-них реформ за принципами соціальної справедливості. До того ж, насамперед треба вирішити проблеми у сферах за-йнятості, соціального захисту, трудо-вих прав і оподаткування, – зазначив Юрій Кулик.

Так, 20 лютого відзначатимуть Всесвітній день соціальної справедливості.

– Відповідно до Указу Президента України цей день відзначатимуть на дер-жавному рівні, – наголосив голова ФПУ. – Крім того, за пропозицією Федерації профспілок України 2012-й оголоше-но роком соціальної справедливості. Сподіваємося, це дозволить звернути увагу влади і громадськості до тих соці-альних проблем, які є сьогодні в Україні.

Наташа НАЙДЮКФото В’ячеслава ВОДОРЄЗА

Нещодавно в медіа-клубі «На власний погляд» із журналістами реґіональних ЗМІ зустрівся голова Федерації профспілок України Юрій Кулик.

Ю віл е й н а П ре с-к о нфе ре н ція

Рядок в історію вписалиПодії, як і люди, мають свої дні народження. Є він і в Чернігівського прикордонного загону. 15 січня 70 років тому було сформовано 105-й прикордонний полк військ НКВС з охорони тилу Ленінградського фронту. Прикордонники вели запеклу боротьбу з фашистською агентурою, брали участь у ліквідації диверсантів, виловлювали дезертирів та мародерів.

Крім того, у зоні відповідальності полку була й легендарна «дорога життя», прокладена по кризі Ладозького озера у блокадний Ленінград. У липні того ж року полк передали до складу

Волховського фронту. Просуваючись вперед за його частинами, які 22 січня 1944 року прорвали блокаду, прикордонники наводили лад на звільненій від ворога території. 13 жовтня того ж року прикордонники брали участь у визволенні від фашистів Риги. Невдовзі йому було присвоєно почесне найменування – «Ризький».

Інші найважливіші віхи біографії. 24 квітня 1945 ро-ку, перебуваючи в бойових порядках 5-ї ударної армії І-го Білоруського фронту, він вийшов на східну околицю Берліна. Участь у штурмі Рейхстагу стала для 105-го полку вінцем його бойової слави. Останні акорди дій: охорона Карлсхорсту, розташованого в передмісті Берліна, де відбу-лася церемонія підписання Акта про безумовну капітуляцію фашистської Німеччини, а потім – охорона Потсдамської конференції країн-переможців. 11 червня того ж року за зразкове виконання завдань при оволодінні німецької столиці полк нагородили орденом Червоного Прапора. Весь час, до здобуття незалежності, його підрозділи несли службу на території НДР – у Берліні та його передмістях.

Бойовій біографії полку варто тільки позаздрити. 105-й окремий Ризький Червонопрапорний ордена Червоної Зірки полк спеціального призначення КДБ СРСР – таку він назву одержав у серпні 1963 року. У 1991-му році його пе-редислокували в Дрогобець, що на Львівщині, у березні 1993-го – у Чернігів, а вже в червні він починає нести служ-бу на державному кордоні. Під його наглядом державний кордон із Росією та Білоруссю протяжністю 408 кілометрів.

Звісно, прес-конференція була позначена якимось осо-бливим настроєм. Цьому спри-яло і те, що проводив її новий начальник Чернігівського прикордонного загону, пол-ковник Олександр Птиця, призначений на цю посаду 30 січня ц.р.

Олександр Григо ро вич – прикордонник за покли канням. Навчався у Мос ков ському ви-щому прикордонному команд-

ному училищі КДБ СРСР ім. Мосради та в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, яку закінчив у 2002 році. Щаблі його про-фесійного зростання – Котовський прикордонний загін, за-ступник начальника штабу Луганського прикордонного заго-ну, згодом перший заступник, а потім і начальник Сумського, через деякий час очолював Чопський прикордонний загін. Потім служба у Південному реґіональному управлінні.

Звісно, за кілька днів він не встиг детально ознайоми-тися з ситуацією. Але на запитання «Деснянки вільної» про перші враження Олександр Птиця відповів: загалом хоро-ше. Зокрема і з приводу облаштування стосується осно-вних пунктів пропуску.

За роки діяльності прикордонники пропустили через державний кордон 68,5 мільйона громадян, 10,7 міль-йона транспортних засобів, затримали 16,3 тисячі по-рушників, з яких 3805 незаконних мігрантів, вилучили на 93 мільйони гривень контрабандних товарів, з яких лише торік – на 9 мільйонів, та 1130 одиниць зброї, 1255 кілограмів наркотичної сировини.

Олександр Птиця відповів на запитання журналіс-тів, зокрема щодо ролі прикордонників у проведенні Євро-2012. У комплексі заходів із забезпечення фут-больного турніру проблемних питань немає. Він також розповів, що з нагоди ювілею, який відзначили вчора в облмуздрамтеатрі, очікувалося багато гостей, серед яких будуть і найдорожчі – ветерани знаменитого при-кордонного загону з чернігівською пропискою.

Олекса ДОРОШ


№ 14 (313) 18 лютого 2012, субота 3http://dponline.cn.ua

І не тільки. Маршрут був довгий і сповне-ний знахідок....

У 50-х ця невеличка чернігівська вуличка була названа іменем Кузьми

Савелійовича Гнідаша – легендарного роз-відника Великої Вітчизняної війни. Табличка, яка це засвідчує, тут єдина, і, певно, більш ніж 60-річної давнини. Правда, є й інша – на будинку, що неподалік. Вона вже добря-че вицвіла, напис нерозбірливий. Здається, «Червона».

– Так це вулиця Гнідаша чи Червона? – запитую у зустрічного.

– Саме Гнідаша. Мабуть, сусід табличку приладнав, а от змінити напис чомусь руки не дійшли, – робить припущення незнайомець.

І подібних викрутасів, хоч греблю гати. На вулиці Соколовської побачив таблички зов-сім «з іншої опери»: Днепровская і, навіть, Комуністична. Провулок Прорізний чомусь вклинився до вулиці Нечуя-Левицького. А хтось «довідмінювався» із прізвищем кла-сика української літератури: «вул. Нечуй-Левицького».

Сила-силенна наших вулиць взага-лі мають щонайменше двійко наймену-вань: наприклад, 21 вересня та 21 сен-тября; Текстильників та Текстильщиков; Промислова та Промышленная («унікаль-ний» будинок №2-А: згідно з табличками із протилежних боків оселі, він розташований на… двох цих вулицях одразу). До речі, наз-ва Промислова не характерна для цієї ву-лиці: ВАТ «Чернігівський завод «Металіст»

лише жалюгідна подоба свого соціалістич-ного попередника.

Була б моя воля, перейменував би й су-сідню вулицю, назва якої, відповідно до та-бличок, одномовна: Музыкальная. Але чи варто город городити, і перетворювати її в Музичну. Хіба що торговельний центр «Рояль» відповідатиме цій назві, а не напів-розвалені корпуси, що лише нагадують про колишнє підприємство зі світовою репута-цією – музичну фабрику імені Постишева.

А які професіонали на ній працювали! Хоча б Шльончик чого вартий. От і назвали б Музыкальную в пам’ять про цього чудо-вого майстра!

...Й досі не можу збагнути, навіщо прос-пект Жовтневої революції було переймено-

вувати у проспект Перемоги. Адже, якщо не помиляюся, вулиці хотіли повернути історич-ну назву. До того ж, у цієї авеню в Чернігові є «старша сестра» – вулиця Перемоги та

Победы. На мою думку, цьому проспекту більше б пасувала конкретна, а не узагаль-нена назва – 21-го вересня. День визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

Не менш дивує своєю нехитрою назвою проспект Миру, яка «прикрила» ім’я засно-вника Комуністичної партії та вождя світово-го пролетаріату. Вулицю Миру, до речі, непо-казну, бачив у Мені, в Москві у семидесятих мо’ сто разів їздив трамваєм по проспекту Миру, щоб дістатися у Мєдвєдково, де жив мій дядько. Думаю, що «переможних і мир-них» вулиць в Україні чи ще де назбираєть-ся не одна тисяча.

....В районі «Шерстянки» (хоча, яка там уже фабрика ПОВ) від душі пореготав на вулиці Ціолковського. На одному з будинків, поруч із табличкою, з якої майже осипалася фарба, невідомий грамотій вивів: «Цыолков.».

Не менше сміявся з провулку Широкого, який насправді виявився завузьким. На бу-динках – жодної таблички. Дороговказ при-гвинчено до дерева, що на Любецькій.

...Став свідком розмови далекобійника з місцевими жителями, котрий після три-валих розпитувань все ж таки дізнався, де Ріпкинська, 27, і повернув свою фуру в без-іменний провулочок, що поряд з химерними руїнами м’ясокомбінату. Вказали її після того, як водій сказав, що везе майонез на базу. А вона – якраз біля залізниці. Головна ж вул. Ріпкинська – далеченько звідти.

Якщо вже мова зайшла про цю «торгову» вулицю, то й на ній не обійшлося без пере-кручень. Мабуть, це витівки якихось люби-телів репу, які й увіковічили цей музичний стиль – Репкінська.

...Вже дорогою на роботу завертаю на вулицю ім. Попудренка та им. Попудренко. Зупиняюся навпроти будинку №2, придивля-юся до меморіальної дошки. Літери «вили-няли», тож не бачу, що на ній викарбувано.

Аж іде молода мама з дитиною. Прошу жінку прочитати прихований текст.

– Неможливо дібрати. Ще прізвище можна вгадати, а далі – ніяк… От Ви про таблич-ки, дошку печетеся. Безнадійна ця справа. Погляньте, навіть тротуари неспроможні почистити...

Не можу не погодитися. Про встановлення меморіальної дошки на вулиці Гнідаша було відповідне звернення до органів влади, але і досі жодної реакції.

Залишилася поза увагою і моя стаття вже річної давності щодо вулиці «Заньковецька, Зеньковецька…». Припускаю, що серед на-ших читачів немає представників владних структур, або ж вони просто закривають на все це очі від постійного фінансового «без-силля». Нечищені тротуари, зокрема, тому підтвердження.

Мені здається, що марними були зу-силля професорсько-викладацького скла-ду кафедри української мови і літератури Чернігівського національного педагогічно-го університету, який на прохання міськра-ди у поті чола працював над українізацією вулиць обласного центру. В чималому пе-реліку вулиця Васильковая має називатися Волошкова, вулиця Кузнечная – Ковальська, а Сиреневая – Бузкова… Довго, ой довго, прогулюватимуться чернігівці Сиреневой чи Музыкальной. Але поживемо – побачимо.

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙФото автора

Щ о в іМ е ні т в о є М У?

ПРогУЛЮВАВСя ВУЛицяМи Зеньковецької, Заньковецької, Заньковецька, Заньковецкой... одночасно

Будівля заводу «Металіст» на вул. Промисловій



Поч. на 1-й стор.

– За українським зако-нодавством, держава допомагає дитині, яка погано чує, лише раз у

три роки – слуховим апаратом на одне вухо, – розповіла виконавчий директор Фонду братів Кличків ганна Старостенко. – Завдяки цій акції, кожна дитина отримає два надсучасних апарата на обидва вуха. Ми раді, що спільно з німець-кими колегами допоможемо таким особ ливим дітям не просто чути, говорити, читати, а й почувати себе повноцінними людьми.

Також нам вдалося поспілку-ватися з надзвичайною люди-ною – співробітницею Фонду братів Кличків аліною Носенко. Саме вона протягом чотирьох мі-сяців координувала цей проект.

– Цей захід в Україні було реалі-зовано завдяки благодійному Фонду братів Кличків і благодійній орга-нізації «Круглий стіл Німеччини» (Round Table Deutschland), – розпо-віла Аліна. – Ми були надзвичайно раді реалізувати цю акцію, адже спо-діваємося, що життя кожної дити-ни стане яскравішим від того, що вона буде краще чути чи бачити.

Про те, що дітей із вадами слуху буде забезпечено слуховими апара-тами, батьків попередили вчителі.

– Ще у жовтні до нашого закла-ду зателефонувала Аліна Носенко, – розповіла заступник директора з навчально-виховної частини Чернігівської спеціалізованої шко-ли для дітей із вадами слуху Наталія Бойко, – і сказала, що за

кілька місяців в Україні відбудеться благодійний проект, у якому пла-нується слухопротезувати наших дітей. Ми надзвичайно зраділи цій новині. Ті, хто знає проблеми лю-дей з вадами слуху, погодяться, що один із голов них чинників успішного розвитку, навчання та інтеграції в суспільство цієї категорії людей є протезування. Апарати надходять з медичних установ, але часто бать-ки купують їх за свій кошт. І ось ми стали свідками широкомасштабного проекту. Особливість цієї акції у то-му, що протезування проводять на обидва вуха. Я, як заступник дирек-тора спецшколи для дітей із вадами слуху, була присутня на цьому захо-ді. Мене вразило все, що побачила: і масштабність, і умови, і рівень об-слуговування, компетентність спе-ціалістів. Особливий захват викли-кало те, як німецькі фахівці прово-дили протезування: індивідуальний підхід до кожної дитини, чуйність, увага, щира доброта – і надзвичай-но гарні усмішки, у яких було стіль-ки співчуття, віри, бажання зробити благо. А які обличчя були у наших ді-тей! Радісні, щасливі, окрилені. А їх-ні відгуки: «Чую! Чую добре!» Кращої вдячності, мабуть, і бути не може для тих, хто творив це диво. Наші батьки щасливі, і ми за них радіємо. Важливо, що ця надзвичайно корисна акція допоможе нам в умовах нашої спецшколи проводити комплексну реабілітацію дітей, а це, звичайно, поліпшить навчально-виховний про-цес. Та головне інше: надія, яку по-дарували благодійники дітям – на-дія відчувати себе впевнено у цьому складному, але прекрасному світі!

Прагнення бать-ків використати уні-кальний шанс отри-мати допомогу вра-жає. Так, мама трьох дітей із вадами слуху пішки долала багато-кілометрову відстань до найближчого теле-фону, аби записати-ся на прийом. І всім її діткам встановили

надсучасні слухові апарати. А діти з вадами слуху з Херсонщини, ді-знавшись про акцію, самі вмовляли своїх батьків поїхати до Києва. Аби ефект від обстеження та слухопро-тезування був максимальним, фахів-ці Фонду братів Кличків заздалегідь надіслали до Німеччини інформацію про стан здоров’я кожної дитини.

– Не можна висловити усі від-чуття, які довелося пережити під час цього обстеження. Ледь стри-мувала сльози, аби не розридатися на очах у всіх присутніх, – поділи-лася Валентина авраменко, ма-ма 16-річної Катерини (на фото з донькою). – Таке враження, що до

тепла, яке випромінювали ці люди – лікарі, дівчатка-волонтери мож-на було доторкнутися. І хоча спілку-вання відбувалося через перекладача, лікарів можна було зрозуміти і без слів. Кожен їхній жест, погляд – це прояв незвичайної доброти і турбо-ти. Приємно й те, що організатори цього проекту подбали про кожну де-таль: проїзд, перепочинок, їдальню…

За словами Аліни Носенко, табір у Пущі-Водиці обрали тому, що тут зручний під’їзд, а також є можли-вість оглянути одразу велику кіль-кість дітей.

– Потрібно було ретельно все про-думати, – каже Аліна. – Чи на закон-них підставах зможуть оглядати на-ших діток німецькі лікарі, знайти місце для проведення цієї акції. Адже були такі дні, що лікарі обстежували понад 100 маленьких пацієнтів. У Києві ж знайти таке місце неможливо. А по-трібно ще й подбати про батьків, на-дати їм приміщення для перепочинку, за потреби, і для ночівлі. Крім того, під час обстеження кожну дитину ми безкоштовно годували.

Перший етап акції розпочався ще минулого року в Одеській і Кіровоградській областях. «1000 ді-тей чують, 1000 дітей бачать» – це назва проекту, який започаткувала благодійна організація «Круглий стіл Німеччини» (Round Table Deutschland) за підтримки міністра з питань сім’ї, дітей і молоді Кристини Шрьодер. Обираючи проект на рік, в організації ретельно вивчають економічну скла-дову країни, її соціальні можливос-ті. І зважаючи на те, що Володимир Кличко в Німеччині особа дуже по-пулярна, саме йому німецькі благо-дійники запропонували долучитися до цього проекту, на що наш спортс-мен погодився, не вагаючись.

Тепер лікарі консультуватимуть маленьких пацієнтів упродовж на-ступних п’яти років. Німецькі фа-хівці слідкуватимуть за зором та слухом дітей – учасників проекту та коригуватимуть слухові апарати й окуляри відповідно до індивідуаль-них особливостей кожної дитини.

На жаль, були у цій приємній по-дії і неприємні «ноти». За прикрим збігом обставин чернігівські діти із вадами зору не змогли отримати окуляри, адже під час проходження

митного контролю зникло близько сот ні окулярів, які мали передати ді-тям Чернігівщини та маленьким жи-телям Білої Церкви. Тому невдовзі німецький окуліст Міхаель Мюллер особисто завітає на Чернігівщину, щоб порадувати ще 82-х діток окулярами німецької якості. І тоді 195 юних жите-лів Чернігівщини посміхатимуться ра-дісно новим звукам і кольорам разом.

Наприкінці проекту усі дівчатка і хлопці подарували цим надзви-чайним людям паперові сердечка, на яких виклали свої побажання і враження від зустрічі. А вихованці Сосницької спецшколи-інтернату для глухих дітей подарували благо-дійникам лелеку, якого виготовили методом оригамі із тисячі паперо-вих трикутників. Здавна цього птаха у нас вважають символом України, а старі люди кажуть, що в будинку, на даху якого оселилися лелеки, за-вжди пануватимуть добробут і згода.

Світлана СОКОЛ

Б л а г од ій ніст Ь

113 юних жителів Чернігівщинистали учасниками проекту«1000 дітей бачать,

1000 дітей чують»

«Це вони подарували нашим дітям надію»



нАШі ПроеКТИ

як не дивно, але одними з найактивні-ших учасників стали вихованці й ко-лектив Чернігівської спеціальної за-гальноосвітньої школи для дітей із ва-

дами слуху. Ось такі реалії життя – заклад, матеріальне становище якого й так бажає бути кращим, з найбільшим запалом долу-чився до акції. Можливо, люди, які тут пра-цюють, глибше відчувають чужу біду, адже щодня вчать дітей, позбавлених слуху, як жити у нашому прекрасному, але іноді та-кому жорстокому світі.

У результаті нашої акції вихованці п’яти дитбудинків отримають солодощі, сертифі-кати на придбання канцелярських товарів, новенькі стільці, а ще – вісім красивих ковдр ручної роботи, зшитих із різнокольорових плетених клаптиків.

– Коли дізналися про акцію, одразу вирі-шили взяти у ній участь. У житті і так не-багато добра, а що вже говорити про знедо-лених дітей із дитбудинків. Мені, як вчителю праці, доручили очолити цю ініціативу, а зго-дом і весь колектив школи долучився: вчите-лі, технічний персонал, старшокласниці, – розповіла Світлана Камишна. – Спочатку думали, що встигнемо зробити лише одну ковдру, адже це досить копітка процедура. Але енергетика цієї ідеї так усіх надихнула, що ми залишалися у школі після уроків, пра-цювали вдома, щоб сплести якомога більше різнокольорових квадратиків. Ви не уявляєте, яке ми отримали задоволення, коли зшили всі частини першої ковдри! Вона була настільки гарною, що решту зшивали вже «на одному подиху». Ми й самі сплели 150 квадратиків і зшили клаптики, що виготовили інші учас-

ники акції, з якими ми навіть незнайомі. В результаті – у кожній ковдрі переплелися не лише різнокольорові нитки, а й позитив-на енергетика багатьох небайдужих людей. Знаєте, не все вимірюється грошима, у цю роботу ми вклали тепло своїх сердець та безмежну любов. Одного вечора, під час ро-боти, я навіть вірша написала:

До речі, цей навчальний заклад вже бага-то років славиться своїм творчим надбанням. Надзвичайно красиві роботи, інкрустовані соломою, прикрашають не лише стіни школи, їх було презентовано у міжнародних та об-ласних виставкових залах. Також діти займа-ються художньою вишивкою та шиють м’які іграшки. Наразі освоюють новий напрямок – виготовлення оберегів. Двічі на тиждень молодші школярі відвідують клас живопису та сувенірну майстерню у Чернігівській ди-

тячій художній школі – ще один із творчих проектів, що спрямований на всебічний роз-виток дитини з вадами слуху. А як резуль-тат навчання – щорічні виставки у художній школі і обласному художньому музеї.

Заступник директора з навчально-ви-ховної роботи Наталія Бойко розповіла й про інші досягнення своїх вихованців:

– Ще наші учні активно займаються спор-том. Саме школа дає перші навички й понят-тя про це. А далі розвиток та зміцнення фі-зичного здоров’я продовжується у спортивних секціях з футболу, плавання, шахів, тенісу та легкої атлетики. Маємо п’ять призерів та переможців всеукраїнських змагань, яких було нагороджено путівками до «Артеку». Наш випускник Денис Бистревський – член дефлімпійської збірної України з плавання, володар золотих медалей міжнародних зма-гань, заслужений майстер спорту України. Ігор Черняк та Андрій Гнатюк стали призе-рами Дефлімпійських ігор у Сіднеї з тенісу. А на конкурсах Міс України для глухих наші ді-вчата завжди отримували призові титули.

Учениця 10 класу Інна Войтех, яка також брала участь у створенні різнокольорових подарунків, передала вітання вихованцям дитячих будинків:

– Ми дуже старалися, коли плели клап-тики ковдри. Це подарунок від щирого серця. Нехай дітям, які їх отримають, буде тепло і затишно, коли ними вкриватимуться. А ще хочу побажати їм гарного майбутнього. Боріться за своє щастя, незважаючи ні на що.

Варто зазначити, що дівчина, попри майже цілковиту глухоту, досить вправно розмов-ляє українською, висловлюється змістовно,

використовуючи багатий словниковий запас. Чого, на жаль, не скажеш про багатьох су-часних підлітків, які, на відміну від Інни та її друзів, мають повноцінний слух. Безумовно, у високому рівні підготовки учнів спеціалі-зованої школи велика заслуга не лише бать-ків, а й педагогів.

– Як не дивно, але наші діти не люблять канікули, – продовжила Наталія Андріївна. – Вони поспішають повернутися до шко-ли, адже поза її межами можуть повноцінно спілкуватися лише з батьками, а тут – їх-ні ровесники, друзі та вчителі, які їх розумі-ють. Навіть у сильні морози, коли дозволено було не відвідувати школу, майже всі ходили на заняття.

Приміщенню закладу вже не один десяток років, але через нестачу коштів у ньому жод-ного разу не проводився капітальний ремонт. На гроші, надані з міського бюджету, вдається зробити лише поточні ремонтні роботи. А шко-ла потребує і нових меблів, і переобладнання класних кімнат, і заміни старих дерев’яних ві-кон на нові. Дах протікає – тільки-но пройдуть сильні дощі або починає танути сніг. Сантехніка також постійно дає збій, бо строк її експлуа-тації закінчився кілька десятків років.

Якщо держава не в змозі сповна забезпе-чити установу, можливо, варто звернути на неї увагу місцевим меценатам? Адже за ста-тистикою, кількість дітей, що народжуються з вадами слуху, незмінна вже багато років. І ці діти мають отримувати повноцінну освіту у спеціально обладнаних навчальних закла-дах та комфортних умовах.

Алла ПИРОГФото автора

«цЕЙ КоЖЕН КЛАПТиК СПоВНЕНиЙ ТЕПЛА, тепла сердець, що вклали ми душевно»

Невдовзі «Деснянка вільна» завітає до всіх дитячих будинків області з подарунками

Цей кожен клаптик спов нений тепла,

Тепла сердець, що вклали ми душевно,

І ту любов, що щедрість додала –

Це розуміти має кожен певно.

Нехай зігріє ковдра наших душ,

І подарує радість кольорову,

Байдужих добротою ти поруш,

І віру відроди в душі ти нову.

Два місяці тому наша газета ініціювала проведення акції «Поділися теплом свого серця», спрямованої на допомогу закладам Чернігівщини, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Знайшлося чимало бажаючих зробити свято для дівчаток та хлопців, на долю яких випало важке випробування – зрада найрідніших людей, батьків. У акції взяли участь читачі газети, учнівські колективи, будинки творчості, депутати та представники бізнесу.

Зліва направо: вчителі Світлана Камишна, Ірина Дерябіна, Тетяна Шевченко

Зліва направо: Влада Уланович та Інна Войтех



П р о ф оріє н та ція

Нещодавно до культурно-освітнього центру «Перемога» Чернігівського державного ін-ституту економіки і управління завітало понад три сотні абітурієнтів із усієї облас-

ті. Для гостей влаштували презентацію факультетів інституту. Також гості мали змогу переглянути фо-тографії та відео-матеріали про навчальний процес та виховну роботу вишу, поспілкуватися із вихован-цями про їхнє студентське життя. Особливу увагу привернула виставка підручників та наукових робіт. До речі, автори цих праць – викладачі та студенти. Не залишила нікого байдужим і презентація картин працівниці інституту, художниці Тетяни Тимошенко. Та найцікавіше на гостей чекало попереду.

До майбутніх потенційних студентів звернулася ректор інституту, доктор економічних наук, професор Ірина Каленюк:

– Наш навчальний заклад може пи-шатися своєю історією, адже за 17 років пройдено шлях від заснування до ство-рення одного з найпотужніших вишів реґіону. За цей час набуто колосальний потенціал: кадровий, матеріальний, ін-формаційний. Маємо хорошу матеріаль-но-технічну базу: сім навчальних корпу-сів, фізкультурно-оздоровчий комплекс із спортивною залою та басейном, де проводять тренування, змагання, а

також тут можуть оздоровлюватися студенти, викладачі та співробітники інституту. Навчальний заклад має су-часну бібліотеку та друкарсько-видав-ничий центр, студентську їдальню, бу-фети та два гуртожитки на 660 місць.

За словами Ірини Каленюк, нині на 21-й кафедрі працює 218 викладачів, 11 з них – доктори наук та 102 кандидати наук. Обліково-економічний фа-культет готує фахівців за спеціальностями «Облік і аудит» та «Економічна кібернетика». Фінансово-економічний – «Фінанси і кредит» (а також ма-гістратура), «Банківська справа» та «Маркетинг». Студенти факультету менеджменту, одного із провідних факультетів інституту, навчаються за спеціальностями «Менеджмент організацій та ад-міністрування» (є магістратура), «Управління про-ектами», «Якість, стандартизація та сертифікація». Вихованці факультету природокористування і ту-ризму щороку виїжджають на практику за кордон, зазвичай до турецьких туристичних фірм, а також у США, Францію, Єгипет, Таїланд, Грецію.

На інженерно-будівельному факультеті готують фахівців за спеціальностями «Геодезія, картогра-фія та землеустрій», «Гідротехніка (Водні ресурси)», «Будівництво». Налагоджено міжнародні зв’язки та укладено угоди із Вармінсько-Мазурським університетом (Польща) та Університетом при-

кладних наук (Німеччина), у рамках яких щороку відбувається обмін студентами та викладачами на час літньої практики. Випускники юридичного факультету отримують спеціальності за двома на-прямками: «Правознавство» та «Соціальна робо-та». Тут діють міська молодіжна громадська орга-нізація «Феміда» та Студентська соціальна служба.

Ірина Каленюк зазначила, що інститут спів працює із вишами інших держав, а саме: Інститутом менеджменту інформаційних систем (Латвія), Вармінсько-Мазурським університетом (Польща), Гомельським державним університетом ім. Ф. Скорини (Білорусь), Університетом приклад-них наук м. Нойбранденбург (Німеччина), Санкт-Петербурзькою академією управління та еконо-міки (Росія), Сучасним гуманітарним інсти тутом Республіки Молдова, Карагандинським державним технічним університетом (Казахстан), Науково-дослідним геодезичним, топографічним і карто-графічним інститутом (Чехія), Інститутом техно-логії Серрес та Олександрійським технологічним освітнім інститутом м. Салоники (Греція) та іншими.

Окрім факультетів, діє центр післядипломної освіти, де можна здобути професію за 8-ми спе-ціальностями.

Студпрофком та студентська рада інституту плідно співпрацюють із громадськими організація-ми, які влаштовують різні акції серед студентської молоді. Крім того, саме студпрофком та студрада головні організатори і спонсори усіх культурно-ма-сових і спортивних заходів інституту: «Дні факуль-тетів», «Містер інституту», «Міс інституту», Кубок КВК «Студентська весна», Кубки ЧДІЕУ з міні-фут-болу, баскетболу, волейболу та інші.

Студенти вишу активні учасники міських, облас-них, всеукраїнських заходів: «Перша леді», благодій-на волонтерська акція «Подаруй дитині казку», реґі-ональний фестиваль «Студентська республіка», проект «Я – українець», конкурс «Кращий студент України».

Чернігівський державний інститут економіки і управління задля залучення абітурієнтів щорічно влаштовує «День відкритих дверей». Таку назву захід одержав тому, що зазвичай біля входу в навчальні й лабораторні корпуси потрібно пред’явити студентський квиток чи посвідчення аспіранта. А в «День відкритих дверей» до приміщення вишу може увійти будь-хто, навіть терорист. Звісно, це жарт. Бажані гості на такому потрібному заході не терористи, а старшокласники та їхні батьки.

ві д л У н н я

Його слово про АфганТвори якова Ковальця сприймаю по-особливому, оскільки афганські події, які він висвітлює у своїй творчості, мені дуже близькі.

Мого сина Ігоря Кожара після закінчення Чернігівського ко-оперативного технікуму 31 березня 1983 року призвали на службу в армію. Спочатку були Лубни, потім Ташкент (906 навчальний комбінат) і 24 квітня урочисте прийняття вій-

ськової присяги у Самарканді. 10 днів я перебувала поряд із сином.Ігор ніс службу в автомобільному батальйоні, у роті забез-

печення навчальних процесів. Зателефонував мені 26 грудня, і сказав, що їде у відрядження і щоби я не хвилювалася. Але йокнуло серце від недоброго передчуття.

Перший лист наша сім’я отримала 18 січня 1984 року, у якому Ігор починав свого листа словами «Привіт із сонячного Афганістану...»

Відтоді у нашій сім’ї оселилися безсонні ночі, тривога і на-дія, як і скрізь у сім’ях, що чекали синів з Афганістану, де вони «виконували інтернаціональний обов’язок...»

Писали ми часто, через кожні 2–3 дні. І звідти приходили лис-ти також часто. Був і шпиталь у Термезі з жовтня по грудень 1984 року, куди я летіла ластівкою на зустріч після дзвінка сина по теле-фону. Два тижні жила там, на території шпиталю. Тоді відчула, що значить «афганська» пісня для наших синів у виконанні під гітару.

З того часу стала збирати інформацію про службу наших синів в Афганістані. Це були повісті, нариси, вірші, спогади, публіцистика. Одним із авторів таких видань був чернігівський поет і журналіст Яків Ковалець, лауреат літературної та журналістської премій імені Олекси Десняка та Василя Еллана-Блакитного. Яків Феофанович дру-кував у місцевій і республіканській пресі нариси про «афганців», не-зважаючи на те, що їх неохоче публікували з цензурних міркувань.

У 1991-му році вийшла перша в тодішньому Радянському Союзі книга «Помните нас» про 115 чернігівців із області, які загинули в Афганістані, яку уклав і редагував Яків Ковалець.

Друга його книга «Росте тополя у Чернігові» – це дани-на пам’яті тим, хто виконував свій військовий обов’язок у цій країні, зокрема і старшому лейтенанту Володимиру Шевчуку – єдиному синові у батьків, котрий загинув на афганській війні.

А в третю його книгу «Пекучий молох чужини» увійшли спогади, роз-повіді про ставлення до афганського руху, нариси, вірші про Афганістан, учасників локальних війн і збройних конфліктів у інших країнах.

Тільки він, який пережив афганську війну разом зі своїм пле-мінником Юрієм Ковальцем, воїном-інтернаціоналістом, кава-лером афганського ордена Дружби народів, якого нагороджено медаллю «За відзнаку в охороні Державного кордону СРСР», міг відчувати і вбирати щем серця, і розуміти, як ніхто, нас, матерів і батьків, сини яких загинули в пекельному афганському вогні.

Тому вірш «Мати» так яскраво передає «біль і пам’ять наших матерів». А взяти розмову сина з батьком у вірші «Чуєш, бать-ку», у якому він готовий на самопожертву заради сина: «Якби знав, то за тебе полетів би туди за другою судьбою – на офіру земну і закрив би собою ту афганську війну...»

Або вірш «Давайте жить!», присвячений колишньому вої-ну-інтернаціоналісту, кавалеру ордена Червоної Зірки Леоніду Бурковському, брат якого загинув в Афганістані. «...Коли, скажи, ти став уже солдатом? Із того дня, коли присягу дав? А чи тоді, коли прощався з братом, що в домовині цинковій лежав?..» Ну як це так? Чому тебе? За віщо? Я хочу знати правду про Афган».

У Якова Ковальця активна життєва позиція. Він бере участь в усіх військово-патріотичних заходах, які проводить міська й обласна ор-ганізація УСВА, несе правдиве слово читачам про афганську війну, її учасників, про горе матерів і батьків, дружин загиблих і їхніх дітей.

Лариса КОЖАР, голова Чернігівського комітету сімей загиблих

військовослужбовців в Афганістані при обласному відділенні УСВА, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня

Під час кількагодинного заходу молодь ознайомилася з правилами прийому та особливостями вступної кампанії 2012 року, отримала вичерпну інформацію про характеристики професійних спрямувань та спеціальностей. На завершення свята студенти влаштували для гостей концерт. Приємним моментом став розіграш при-зів серед абітурієнтів. Троє щасливчиків отримали сувеніри з символікою інституту.

Чернігівський державний інститут еко-номіки і управління сподівається, що від-відавши «День відкритих дверей», молодь зможе свідомо обрати майбутню професію та стати студентами саме їхнього вишу.

Лариса ГАЛЕТА

ДЛя Коговиш відчинив двері?

Ці хлопці – Іван Борщевський, Володимир Жила, навчались у Чернігівському ліцеї, мріяли жити довго і щасливо. Але та

Афганська війна обірвала молоді літа. Минулого вівторка на стіні біля входу в ліцей відкрили меморіальну дошку цим

випускникам, воїнам-інтернаціоналістам

Фото Володимира КОВАЛЯ



• «ЗІЛ-130» (будка) «КУНГ». Тел. (067) 261-86-66.•Пральну машину «Ауріка-100»; пральну машину «Малютка».

Тел. (093) 247-60-82.•Приватизовану ділянку 0,20 га під забудову житлового будин-

ку в с. Брусилів. Тел. (093) 247-60-82.• Зарядний пристрій на автомобільний аккумулятор, новий, з

документами в упаковці, ціна 250 грн. Тел.: 3-18-92, 931-027.• Будинок в с. Стольне Менського р-ну (газ, вода, 35 соток зем-

лі, гараж, госп. будівлі, сад). Тел. (067) 308-82-19.•Лижі нові (без кріплення, завдовжки 170 см і 195 см, вир-во

Білорусь); лижі нові (без кріплення, спортивно-бігові, завдовж-ки 170 см і 165 см, марки «Тиса» і «Юність», вир-во Львів). Тел.: 5-95-98, (050) 441-78-40.

• Інкубатори на 1000 та 80 шт. яєць. Тел. (04622) 3-63-26.

Куплю• «ВАЗ-2104», «Таврію-пікап» або «Таврію-nova», без посередни-

ків, терміново. Тел. (093) 287-42-02.•Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний

холодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міс-та, гараж. Тел. 610-050.

•Аккумулятор з авто, стару газову колонку, газову плиту, авто-мобіль ВАЗ чи Таврію, електроінструмент, зварювальний апарат на 220 В, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21.

КУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРИКА: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

П р и в ат ні ог оло ш е н н я

На постійну роботу підприємствозапрошує агрОНОма з досвідом роботи.

Зона відповідальності 3–5 тис. гаГідна з/п. Повний соцпакет.

Тел. (050) 844-43-37.

« КОМФО Р Т »М Е ТА Л О П Л А С Т И КО В І

м. Чернігів,Готель«Градецький»,офіс 205.Тел.: 612-184,(093) 455-12-47.

м. Короп,маг. «Panasonic».Тел. 2-11-53

Індекси споживчих цін в області(відсотків)

Січень 2012 р.

до грудня 2011 р.

Індекс споживчих цін 99,8Продукти харчування та безалкогольні напої 99,6

Продукти харчування 99,5Хліб і хлібопродукти 99,6Рис 95,4Хліб 100,7Макаронні вироби 99,8М’ясо та м’ясопродукти 100,0Риба та продукти з риби 98,5Молоко 99,9Сир і м’який сир (творог) 99,9Яйця 90,4Масло 100,1Олія 98,9Фрукти 103,5Овочі 109,2Цукор 94,7Житло, вода, електроенер-гія, газ та інші види палива 100,5

Транспорт 99,9Пальне та мастила 99,4Транспортні послуги 100,2

У січні – дефляціяЗа даними головного управління ста-

тистики, індекс споживчих цін (ін-фляції) у січні 2012 р. в області ста-новив 99,8%, в Україні – 100,2%.

Серед реґіонів найвищі показники інфля-ції зафіксовані у м. Севастополі (100,8%) та у Львівській області (100,7%), найниж-чі – у Житомирській та Рівненській об-ластях (99,7%).

На споживчому ринку області в січні ц.р. ціни на продукти харчування та без-алкогольні напої знизилися на 0,4%. До того ж, суттєво подешевшали яйця (на 9,6%) та сало (на 7,8%). На 4,6–5,3% зни-зилися в ціні рис та цукор; на 1,5–2,8% – риба та продукти з риби, продукти пе-реробки зернових. Водночас на 9,2% по-дорожчали овочі, на 3,5% – фрукти, на 0,7–0,8% – хліб та м’ясо птиці, на 1,9% – тютюнові вироби.

Ціни (тарифи) на житло, воду, елек-троенергію, газ та інші види палива під-вищилися на 0,5%.

Зниження цін на транспорт на 0,1% пе-реважно зумовлене здешевленням паль-ного та мастил на 0,6%.

Продам• «КаМАЗ-541–тягач» 1986 р.в. з причепом» ОДАЗ». Тел. (067)

261-86-66.

У в а га р оЗ ш У к!

Чернігівський міський відділ УМВС України в Чернігівській облас-ті встановлює місцепербуван-

ня безвісти зниклого громадянина Андрія Радзановського, 07.03.1992 року народження, який проживав за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 41/63. Він 21.02.2011 року пішов з дому й досі його місцеперебування не відоме.

Прикмети: на вигляд 18–20 років, зріст 180 см, худор-лявої статури, очі карі, волос-ся темно-руся-ве, коротке.

Був одяг-нений: у куртку з капюшоном чорно-го кольору, сірий светр, чорні джинси та чорні черевики.

Особливі прикмети: має татую-вання на лівому плечі у вигляді лі-тери «А», на правій кисті – ієрогліф.

Всім кому відома інформація про розшукуваного або його місцепере-бування прохання повідомити за те-лефонами: 8(0462) 619-942, 619-951 або «102».

Керівництво, колектив та рада ветеранів УМВС України в Чернігівській області глибоко сумують з приводу смерті колишнього першого заступни-ка начальника обласного управління внутрішніх справ, полковника внутрішньої служби у відставці

миколи Васильовича ПаНІНаі висловлюють щирі співчуття рідним та близь-ким покійного

ПІДСУМКи РоБоТиЧернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2011 рік

У Чернігівській міській виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, станом на 01 січня 2012 року, обліковується 10449 страхувальників, зокрема 190 осіб уклали договори про добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Основним завданням міської виконавчої дирекції облас-ного відділення Фонду є фінансування допомог у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, похованням, а також надання соціальних послуг застрахо-ваним особам та членам їхніх сімей (санаторно-курортне лікування, часткове фінансування літнього дитячого оздо-ровлення, позашкільне обслуговування – забезпечення ди-тячих новорічних подарунків).

Працівниками міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду проводиться робота по збору страхо-вих внесків. До бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від страхувальників за 2011 рік надійшло 3250,4 тис. грн.

Страхувальникам, які перебувають на обліку, надається фінансування для надання матеріального забезпечення за-страхованим особам. У 2011 році на виплату всіх допомог спрямовано 41390,5 тис. грн, зокрема, на виплату допомог по тимчасовій непрацездатності – 29433,6 тис. грн, по вагітності та пологах – 11837,9 тис. грн, на поховання – 119,0 тис. грн.

Для покращення здоров’я працюючих проведено захо-ди по реалізації регіональної програми щодо відновлення здоров’я застрахованих осіб та членів їхніх сімей, які вклю-чають санаторно-курортне лікування застрахованих осіб та членів їх сімей, часткове фінансування оздоровлення дітей в дитячих закладах оздоровлення, позашкільне обслуговування – забезпечення дитячих новорічних подарунків. Всього в 2011 році на зазначені цілі використано 5423,7 тис. грн. А саме на:– санаторно-курортне лікування працюючих та членів їх-

ніх сімей – 3759,3 тис. грн;– часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих

закладах оздоровлення – 1010,3 тис. грн;– позашкільне обслуговування – забезпечення дитячих

новорічних подарунків – 654,1 тис. грн.Для поліпшення стану здоров’я застрахованих осіб та

членів їхніх сімей було виділено 724 путівки до санатор-но-курортних закладів України, зокрема, 94 путівки для лікування дитини у супроводі дорослого.

Влітку в дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду оздоровлено 3399 дітей застрахованих осіб. Згідно із замовленням страхувальників дітям застрахованих осіб надано 31000 новорічних подарунків.

Чернігівська міська виконавча дирекція ЧоВ ФССзТВП

цін и

Попри спад морозів, працівники групи УМВС України в Чернігівській області і надалі відстежують ситуацію на території нашо-го реґіону.

В області в 45 пожежних частинах МНС України працюють тимчасові пункти обігріву. В Чернігові, Ніжині та Прилуках встановлено 3 тимчасові намети.

З 27 січня до пунктів обігріву звернулося 2106 осіб. До лікувальних закладів із різними ступенями обмороження звернулося 137 чоловік, із них госпі-талізовано 104, серед них і громадяни ближнього та далекого зарубіжжя.

В Інтернеті було оприлюднено інформацію про двох мандрівників, які через проблеми з докумен-тами не змогли потрапити в Молдову і автосто-пом поверталися до Москви. Вони дісталися Кіптів Козелецького району і там «застрягли», бо ніхто не хотів брати їх на «борт».

Допомогли обмороженим мандрівникам праців-ники Козелецького райвідділу внутрішніх справ. У

теплому приміщенні райвідділу правоохоронці на-дали їм першу допомогу – напоїли гарячим чаєм, закутали в свої формені бушлати та усадили до ба-тареї, а потім викликали «швидку». Вона доставила пацієнтів до районної лікарні, де медики поставили мандрівникам діагноз «відмороження ступнів ніг». Попереду у них тривале лікування, але завдяки вчас-ному надходженню пацієнтів до лікарні ескулапи змогли врятувати ноги молодих людей.

Попри всі заходи, які проводяться в області, від переохолодження за результатами висновків судме-декспертизи померло 5 громадян. Непоодинокі ви-падки, коли це стало наслідком зловживання алко-голем, як це сталося 24 січня в Чернігові.

Проїжджаючи по вулиці Широкій, наряд дер-жавної служби охорони побачив хлопчика років 11, який сидів у заметі і вже не реагував на зов-нішні події. Біля нього перебував у нетверезому стані батько, від якого нічого не можна було дізна-тися. Старший наряду групи затримання викликав

«швидку» і врятував обох від обмороження. Карета швидкої доправила хлопчика до реанімації, а батька після медичного обстеження в наркодиспансері до Чернігівського міськвідділу міліції для подальшого з’ясування обставин.

Є ситуації і більш буденні, як, наприклад, у Корюківському районі. Там громадянин на власно-му авто повертався до Корюківки з Києва, але через заметіль застряг у снігу біля села Сахути. Чоловік не розгубився і телефоном зв’язався з інженером центру технічної охорони УДСО області з дислокацією в Корюківці, який швидко організував направлення до місця події підмоги.

І хоча метеорологи обіцяють загальне потеплін-ня по всій Україні, за два тижні дії критично низьких температур, міліціонери встигли надати допомогу ба-гатьом громадянам, які потрапили в скрутні ситуації. І у разі потреби надаватимуть допомогу й надалі.

За інформацією СЗГ УМВС України в Чернігівській області

Морози відступають, але міліція надалі рятує громадян від переохолодження

З к о М П е т е н т н и х д ж е ре л

ре к л а М а

http://dponline.cn.ua8 № 14 (313) 18 лютого 2012, субота

адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса мІЛОВа. редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро грОмОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій аДрУг. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ рЕДаКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬмЕНКО. Коректори: альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕрЕмЕТ. ПЕрЕДПЛаТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

оСТАннЯ СТорінКА

У місті Вієрумяки, де розташований один з найсу-часніших спортивних комплексів, триває чемпіонат Європи у стрільбі із пневматичної зброї. Найвлучніші снайпери із 35-ти країн Європи приїхали до фін-

ського міста, аби позмагатися не лише за медалі, але й за 16 ліцензій на лондонську Олімпіаду. У складі збірної України – чернігівські зірки світового рівня, які володіють практично всіма титулами чемпіонатів світу і Європи – Олена Костевич і Галина Авраменко. Для них цей турнір стане додатковою можливістю перевірити свою техніку, зброю, психологічний стан і, зрозуміло, порівняти бойо-ву форму суперниць. У цьому нашим спортсменкам до-помагатимуть талановиті наставники, заслужені тренери України Ігор Чередінов та Геннадій Авраменко.

Сергій ГАЙДУК

13-14 січня у Чернігові відбулися матчі Суперліги України з волейболу (чоловіки). Наше місто у змаганнях пред-ставляв «Буревісник-ШВСМ», що базується на факультеті фізичного виховання Чернігівського Національного пе-

дагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. «Буревісник-ШВСМ» приймав «Локо Експрес» з Харкова. Харків’яни перемогли з рахунком 3:2 та 3:1.

П О г О Д аСУБОТа, 18.02

НЕДІЛЯ, 19.02

ПОНЕДІЛОК, 20.02

ВІВТОрОК, 21.02

СЕрЕДа, 22.02

ЧЕТВЕр,23.02

СхідЗахідТривалість дня

07:0717:2310:16

07:0517:2510:20

07:0317:2610:23

07:0117:2810:27

06:5917:3010:31

06:5717:3110:34

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

–16День

–7Ніч

–14День

–5Ніч

–7День

+1Ніч

–3День

0Ніч

–6День

+1Ніч

–2День

+1Вітер, м/c Пд-Сх,

3Пд-Сх,

3Пд-Сх,

4Пд-Сх,

3 Пд, 3 Пд, 3 Пн-Зах, 2

Пн-Зах, 4

Пд-Зах, 3 Зах, 4 Пд, 4 Пд-Зах,

6Атм. тиск, мм рт. ст. 764 765 767 769 770 770 771 771 768 766 766 755

Несприятливий день у лютому – 21

У Фінляндії 9 ЧЕРНІгІВСЬКиХ БІАТЛоНІСТІВ стартують на чемпіонаті світу

к Ул Ьов а ст ріл ЬБ а

оЛЕНА КоСТЕВиЧ – краща спортсменка 2011 року за версією ISSF!

ПРогРАМА чемпіонату світу з біатлону

20 лютогоІндивідуальна гонка дівчат, 10 км.

Початок об 11:00 (за київським часом).Індивідуальна гонка юнаків, 12,5 км.

Початок о 14:00.

21 лютогоІндивідуальна гонка юніорок, 12,5 км.

Початок об 11:00.Індивідуальна гонка юніорів, 15 км.


22 лютогоДівчата, естафета 3х6 км. Початок

об 11:00.Юнаки, естафета 3х7,5 км. Початок

о 13:10.

23 лютогоЮніорки, естафета 3х6 км. Початок

об 11:00.Юніори, естафета 3х7,5 км. Початок

о 13:30.

24 лютогоСпринтерська гонка дівчат, 6 км.

Початок об 11:00.Спринтерська гонка юнаків, 7,5 км.


25 лютогоЮніорки, спринт 7,5 км. Початок об

11:00.Юніори, спринт 10 км. Початок о 13:30.

26 лютогоДівчата, гонка переслідування 7,5 км.

Початок об 11:00.Юнаки, гонка переслідування 10 км.

Початок о 14:30.Юніорки, гонка переслідування 10 км.

Початок о 12:00.Юніори, гонка переслідування 12,5

км. Початок о 15:30.

20 лютого у фінському Контіолахті на чудовому зимовому стадіоні стартує юніорський чемпіонат світу. Українці, розмістившись у містечку Йоенсуу, вже тиждень вивчають фінські траси.

Міжнародна федерація стрілецького спорту (ISSF) визначила двох найкращих стрільців сезону 2011. Серед жінок звання «Кращий спортсмен 2011 року» удостоєна олімпійська чемпіонка, заслужений майстер спорту України олена Костевич із Чернігова, яка виступає під прапорами спортивного товариства «Колос». До речі, в історії це перша така відзнака українських стрільців.

P.S. Коли верстали номер, нам повідомили, що галина авраменко у стрільбі по рухомій мішені з пневматичної гвинтівки здобула бронзову ме-даль, а збірна України стала другою.Олена Костевич

За результатами достатньо прискіпливого відбору тренерська рада довірила захи-щати національні прапори 16-м спортсме-нам – по чотири в кожній категорії: юнаки

і дівчата, юніори і юніорки, які представляють Київ, Львів, Тернопіль, Суми і Чернігів.

Приємно, що основу збірної склали дев’ять(!) вихованців Чернігівської спеціалізованої ди-тячо-юнацької школи олімпійського резерву з лижного спорту, директором якої є Віталій Паршуков. Саме завдяки його пошуку, таланту, відвідинам сіл Чернігівського району і освітян-ських закладів міста та вмінню побачити май-бутню зіроньку, до лижного спорту долучилося чимало школярів. Саме Паршуков навчав по-чатківців азам бігу на лижах, а далі передавав біатлонним спецам. І тепер Чернігів претендує на звання одного з біатлонних центрів світу з підготовки юних талантів.

У жодному виді спорту немає такого по-тужного представництва чернігівців у націо-нальній збірній. До світових стартів вже втретє

готуються Ірина Варвинець, Олександр Дахно, Василь Потапенко, Юлія Бригинець, чекає-мо високих результатів від дебютантів Насті Ничипоренко, Алли Геленко, Максима Івка, Артема Тищенка, Руслана Ткаленка. Тренують їх і допомагають оволодіти секретами чемпіон-ських результатів заслужені тренери України Микола Зоц і Олександр Ворчак. Це справжні фанати біатлону!

Тож не випадково у Словаччині на чем-піонаті Європи на початку лютого черні-гівці увірвалися до медального п’єдесталу. Тріумфально виступили в Карпатах на чемпі-онаті України. А на торішньому чемпіонаті сві-ту Ірина Варвинець і Олександр Дахно стали срібними призерами в естафеті.

В Контіолахті протягом тижня юнь розіграє в різних гонках і естафетах майже півсотні медалей. Тож вболіваймо за наших і чекаємо вістей з Фінляндії.

Сергій ГАЙДУКФото Віктора КОШМАЛА

Ірина Варвинець

Юлія Бригинець

Максим Івко Артем Тищенко Руслан Ткаленко

Настя Ничипоренко Алла Геленко

Олександр Дахно Василь Потапенко

У нік а л Ьн о!

Деснянка вільна №313

Documents