Деснянка вільна №177

ШУКАйТЕ гАЗЕТУу пунктах продажу преси вашого міста

або ПЕРЕДПЛАТІТь, якщо хочете, щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому

Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСи:триразовий – 49086

триразовий пільговий – 49087четверговий випуск – 49088

стор.4

стор.5

Нов

ини

підг

отув

ала

Сніж

ана

Бож

ок

с и т уа ція

Біла палата. Віта Зуб нарешті лишилася сама. Тепер вона може зателефонувати чоловікові і привітати його із народженням си-на. Хлопчика, про якого мріяли довгих шість років. Він здоро-вий і вже дав почути мамі свій голос. Віта попросила щасливого батька привезти їй обід, вона дуже зголодніла, але наказувала не поспішати. Лікарі ще мусили зашити її після пологів – меди-ки зафіксували у породіллі розрив шийки матки. Через півтори години після народження сина Віталіна Зуб померла...

140 тисяч моральної шкоди

ЗА СМЕРТь ПОРОДІЛЛІ

Мат

и за

гибл

ої п

ород

іллі

Вал

енти

на Д

рало

м ов о ю ц иФр

Найвищий рівень смертності – на Чернігівщині

14 г руд н я – в Ш а н у в а н н я у ч ас н и ків лік ві д а ції н ас лі д ків а в а рії н а ч ор н оБ и л ьській а е с

Через три війни...

Зустрівся з полковником у відставці Воло-димиром Яковичем Савостьяновим на од-ному із заходів нашої обласної організації «Союз Чорнобиль Україна». Розмовляли

про біду, яка сталася на ЧАЕС у 1986 році, про нинішні турботи чорнобильців та як дбає про них держава.

Воло

дим

ир Я

кови

ч Са

вост

ьяно

в

Б ю д ж е т

З наступного року пенсії зростуть на 50 гривень, а зарплати на 63

У проекті Державного бюджету на 2011-й рік со-ціальні виплати планується підвищити ненабагато. Так, на 50 гривень за рік (на 8%) підвищать мінімальні пен-сії (збільшення інших пен-сій поки що не буде, за ви-нятком доплат інвалідам та учасникам ВВв, учасникам бойових дій, чорнобильцям) і на 63 гривні – мінімальну зарплату.

Доходи бюджету запла-новані майже в 281,5 млрд грн (на 32 млрд більше ніж у 2010-му), витрати – майже 322 млрд (на 17 млрд більше). Зростання ВВП планується помірне – 4,5%, а курс дола-ра стабільний – 7,95 грн.

Також протягом року зрос туть зарплати бюджет-ників – приблизно на 9%, що відповідає прогнозованому середньорічному зростан-ню цін.

нове в законодавстві

Українці платитимуть дорожні штрафи по-європейськи

Якщо сьогодні суворість покарання за порушення правил дорожнього руху ви-значає інспектор, то новий Адміністративний кодекс, адаптований під Європу, пе-редбачає єдиний штраф.

крім того, в документі, над яким нині працюють Мін’юст, Мінтранс і МВС, прописано диференційова-ну відповідальність залежно від категорії авто. Найсуво-ріше покарання передбаче-но для водіїв небезпечних вантажів.

Згідно з новими прави-лами вводиться і градація покарань за перевищення швидкості: до 10 км/год, від 10 до 30 км/год, від 30 до 50 км/год і вище. На су-му покарання впливатиме і категорія авто. В оновле-ному документі також буде окремий пункт спеціально для гонщиків та організа-торів перегонів.

«Хочемо заспокоїти воді-їв: ми не говоримо про під-вищення сум штрафів на всі порушення. Штрафи будуть підвищені в основному за грубі порушення. Такі, як переїзд залізничних переїз-дів, керування авто у нетве-резому стані, перевищення швидкості. Наша мета – зро-бити Адміністративний ко-декс ефективнішим і поліп-шити безпеку на дорогах», – заявив начальник прес-служби департаменту ДАі україни Євген КРАвЕЦЬ.

е к ологія

У Чорному морі вже майже не залишилося риби

Через погіршення екологічної системи Чорного моря скоро-чується популяція цін-них сортів риби. Нині там залишилися ли-ше тюлька, шпроти і хамса.

Про це заявив заступник директора інсти-туту біології південних морів (інБПМ) з нау-кової роботи, доктор біологічних наук Юрій тОКАРЕв.

«Раніше основною рибою були осетер, камба-ла, луфар, кефаль. Скумбрії чорноморської немає. кількість хамси і шпротів становить вже 90% за-пасів всієї риби, яка водиться в Чорному морі. Причина – перевилов і варварське ставлення лю-дини», – повідомив Юрій Токарев, посилаючись на результати експедиції, яку провели у Чорному морі науковці з вивчення екосистеми.

За останні 25 років, за словами еколога, вче-ні інституту вперше зробили комплексну зйом-ку всього шельфу від північно-західної частини Чорного моря до керченської протоки. Стан еко-системи не порадував.

Суд виніс вирок у справі лікаря-акушера Бахмацької райлікарні Тетяни Бібік, через недбалість якої рік тому під час пологів померла молода жінка Віта Зуб.

Рівень смертності в Україні порівняно з 2009 роком не змінився і станом на 1 жов-тня нинішнього року становив 15,3 помер-лих на 1000 населення.

За даними департаменту сімейної та ген-дерної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту, найвищий рівень смертності за-фіксовано в Чернігівській області (19,8), а найнижчий – у києві (10,4).

При цьому в регіонах України спостері-галася диференціація в показниках рівня

народжуваності: від 8,8 народжених на 1000 жителів у Сумській області, до 15 – у Рівненській.

Низький рівень народжуваності зафік-совано також у Луганській, Чернігівській, Донецькій, Полтавській, Харківській, Чер-каській областях (до 9,9), високий – у Волинській та Закарпатській областях (по-над 12,8).

Середній показник по Україні – 10,9 на-роджених на 1000 жителів.

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок

реґіон2 № 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок

c m y k

http://dponline.cn.ua


реґіон

Ціни у розрахунку за один кілограм або за літрПродукт Чернігівський

центральний ринокКорюківський

щоденний ринокЧернігівська

крамницяКорюківська

крамницяХліб 3,00 – 3,80 3,20 – 3,60 2,85 – 3,50 2,70 – 3,40Молоко 6,00 6,50 7,60 – 8,00 від 7,00Сметана 30,00 30,00 20,00 – 25,00 від 22,00Сир (домашній) 28,00 – 30,00 29,00 – –Масло 65,00 від 50,00 64,00 від 63,25Яйця від 6,00 від 4,50 від 5,50 від 5,00Цукор 9,50 9,00 9,20 – 9,40 від 9,50Сіль 2,00 2,00 2,00 2,00Борошно 4,00 – 4,50 4,50 4,00 4,40Макаронні вироби від 5,00 від 5,00 від 5,50 від 4,85Гречка 13,00 14,00 від 11,49 від 13,00Рис 10,00 9,00 від 7,99 8,50Олія від 11,00 від 12,00 від 11,50 від 12,00Картопля від 4,00 від 3,50 від 4,50 – Цибуля від 6,00 5,50 від 4,80 5,80Морква 5,50 5,00 від 5,00 -Ковбаса варена від 22,00 від 18,00 від 18,00 від 20,00Ковбаса копчена від 40,00 від 38,00 від 26,50 від 25,00М’ясо (свинина) 45,00 – 65,00 від 45,00 – 48,00 40,00 – 45,00 –Сало 30,00 – 35,00 від 28,00 – –М’ясо (курка) від 18,00 від 20,00 від 17,00 від 21,00Яблука 6,00 5,00 – 8,00 від 6,00 від 6,00Апельсини від 15,00 18,00 від 17,00 від 17,60Мандарини від 14,00 14,00 – 16,00 від 12,00 13,00

Сніжана Божок

с п о ж и вч и й р и н о к

Що? Де? Почім?Вислів давньогрецького філософа Геракліта «Все те-

че, все змінюється...» можна перенести на сучасні ринки та в крамниці, адже саме там мало не щодня якісь зміни. На жаль, не на краще. Маю на увазі ціни, які ну ніяк не хочуть «стояти» на місці.

Відвідавши сьогодні ринок двічі почула одну й ту ж фразу: «Дівчино, купуйте краще тепер, бо ближче до свят все подорожчає мало не вдвічі». Цими словами мене зустріли у м’ясному павільйоні та біля прилавків з фруктами.

У місцевій крамниці також ніхто не втішив. Там до Новорічних свят вже «готуються». кажуть, з дня на день шампанське, яке поки що купуємо за 24 гривні, кошту-ватиме 42.

Цукерками поласуватися від душі також не доведеться «дорожчатимуть, дорожчатимуть...» – запевнила прода-вець. ось такий цього року суворий Дід Мороз.

Що ж стосується основних видів продуктів харчу-вання на ринку в області та районі картина станом на 9 грудня така.

Шановні учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС!

Дорогі побратими!

П’ятий рік поспіль Українська дер-жава, все сус-

пільство 14 грудня відзначає День вша-нування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль-ській АЕС.

У перших рядах ліквідаторів Чорно-

бильського лиха брали участь 17,5 тисячі наших земляків із Чернігівщини.

У ліквідації наслідків найбільшої ядер-ної техногенної аварії XX століття взяли участь військові правоохоронці, пожеж-ники, медики та представники багатьох професій з Чернігівщини.

З першого дня аварії ви вступили в довгу виснажливу боротьбу з підступним смертельно небезпечним ворогом – неви-димими спалахами руйнівної радіації.

Ви гідно виконали службовий та гро-мадянський обов’язок.

У перемогу – ліквідацію наслідків плане-тарного масштабу ви вклали свої знання, частку свого здоров’я і життя. Пройшли випробування на мужність, стійкість, готов-ність до самопожертви. Виявили героїзм, самовідданість і вірність присязі.

Дорогі ліквідатори! Нехай не згасає по-двиг вашого життя! Усім ліквідаторам, по-братимам Чернігівщини бажаю міцного здоров’я, довголіття, сили духу, родинного затишку та благополуччя! Зі святом вас!

З повагою,голова Чернігівської обласної організації ВГо і «СЧУ»

Анатолій ЛіГУН

НОвиНи

Проект «728–Unplugged» зібрав 11 тисяч гривеньМистецький проект «728–Unplugged», в

якому непрофесійні вокалісти заспіва-ли разом з популярними чернігівськими

групами, зібрав 11 тисяч гривень.Про це повідомила директор міського Па-

лацу культури Надія Барабаш. Частину цих коштів було отримано від реалізації квитків, частину – зібрана завдяки спонсорам.

– Щодо видаткової частини проекту «728–Unplugged», то я поки що нічого сказати не можу, – зауважила пані Барабаш. – А запитан-ня щодо початку робіт з організації міні-студії для місцевих музикантів краще адресувати ор-ганізатору цього проекту оксані Тунік-Фриз.

На запитання, чи буде створено міні-студію (репетиційна база) для місцевих груп на базі Палацу культури, директор закладу зауважи-ла, що ця пропозиція розглядається.

Втім, це має бути специфічне приміщення, навіть відокремлене, аби репетиційний процес музикантів не заважав роботі інших творчих колективів та фірмам, які орендують примі-щення в Палаці.

На Чернігівщині плануютьстворити новий заповідний паркУ Чернігівській області виділено майже 100

тис. грн на розробку проекту національ-ного природного парку «Дніпровсько-

Деснянське межиріччя». Як повідомили в Державному управлінні охо-

рони навколишнього природного середо вища в Чернігівській області, національний природний парк «Дніпровсько-Деснянське межиріччя» пла-нується створити на базі існуючого регіонально-го ландшафтного парку «Міжрічинський», розта-шованого на території козелецького району.

Підготувала Сніжана Божок

т у р из м

З нового року Чорнобильську зону буде відкрито для відвідувачів

Про це у Прип’яті журналістам розповів міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога під час спільної прес-конференції з Адміністратором Програм розвитку ООН Хелен Кларк.

За словами міністра, нині працює робо-ча група, яка розро-бляє план організа-

ції та проведення відвід-ин зони відчуження усі-ма бажаючими. «Згідно з наказом, фахівці від-

працьовують маршрути для відвідувачів зони та обго-ворюють правовий механізм. Все доводять до ладу», – зазначив Віктор Балога.

На думку Хелен кларк, завісу над тридцяти кілометро-вою зоною можна і потрібно відкривати: «Це історія хо-робрих людей, які ціною власного життя взяли контроль над ядерною небезпекою. Це історія родин, які залишили свої домівки. Це сумні сторінки життя України і про них варто не лише розказувати світу, а й показувати».

крім того, Адміністратор ПРооН відзначила, якщо у майбутньому ця зона буде відкрита і буде відновлюва-тися, це розкриє великий економічний потенціал для України.

Тетяна НоВік

№ 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок 3http://dponline.cn.ua


п ове р та ю ч и сь д о н а д ру к ов а н ог о

Щоб читачі зрозуміли, про що йдеться, хо-чу повернутися до інтерв’ю в газеті «Дес-

нянська правда» від 7 жовтня ц. р. під заголовком «і волошка в житі» невідомого автора. Це вже пізніше редактор газети зі-знався, що то він підготував ту публікацію. Але не це важливо. В інтерв’ю я побачив багато необ’єктивного, прикрашено-го, надуманого, навіть непро-фесійного в питаннях повчань, як треба розвивати сільсько-господарське виробництво і на який досвід орієнтуватися. Свої аргументовані міркування щодо зазначеного інтерв’ю я виклав у статті «Гарна пісня волошкова. Гарна, та не вся» і направив її у дві обласні газети – «Деснянську правду» і «Деснянку вільну». Чо-му в дві? Бо вже був випадок, коли «Деснянська правда» не опублікувала мою відповідь на полеміку, яку сама розпочала зі мною на своїх сторінках.

і тепер «найголовніша» об-ласна газета мою статтю не опу-блікувала, зате редактор Леонід ісаченко помістив власну ве-лику публікацію, в якій повчає мене, як на світі жити. У сво-їй полемічній статті я говорив про об’єктивність, а редактор змалював мене, як ненависни-ка волошок, і дав «цінні» на-станови: «…слід прискіпливіше придивлятися до своїх друзів», «…по-батьківськи підтримав би молодого колегу та похвалив би за розум і підприємливість», «…замість «Гарної пісні «волошко-вої»… міг поїхати до нього (Сер-гія Гайдая – Авт.) чи запросити до себе в гості»…

Я дякую Леоніду Михайлови-чу за «батьківську» науку, але водночас хочу висловити і свої «синівські» зауваження. Неда-ремно ж кажуть, що діти бува-ють мудріші, ніж батьки.

Найперше, хочу порадити редактору з 35-річним журна-лістським стажем бути толе-рантним до інших авторів, а особливо до колег-журналістів. На мій погляд, дуже вже зверх-ньо і навіть грубо Ви, редак-торе, висловилися про колек-тив газети «Деснянка вільна». Чого вартий Ваш «вирок»: «…мати гонор і честь не всім до

снаги». Відразу ж ставлю запи-тання: а Вам ці людські риси «до снаги»?

Почали Ви свою статтю про мене («ненависника волошок із Бобровиці») нападками на колег з «Деснянки вільної», напевно, за те, що вони посміли опублі-кувати мій аналіз «волошкової пісні». Потім «понесли» про якусь мою «душевну образу», якої в мене «назбиралося, не-мов сливок сорту «Анна Шпет» урожайного року».

Вибачте, своєю сивою голо-вою я не можу збагнути, як мо-же досвідчений журналіст зви-чайні аргументовані думки що-до змісту конкретної публікації розцінювати, як душевну обра-зу автора тих думок? Знаю, що можу нарватися на нові Ваші повчання, але наважуся і Вам зауважити: для своїх публіка-цій краще підбирайте не лише заголовки, а й слова та висно-вки. Як відомо, для образи ма-ють бути мотиви. У мене ж їх немає до героя вашого інтерв’ю. А, може, то Вами керує «чорна» образа? Як же, якийсь хлібороб засумнівався у Вашій високій журналістській майстерності. То Ви «тямите і в сільському гос-подарстві», а кандидату еконо-мічних наук, керівникові з більш як 50-річним трудовим стажем – зась до журналістської кухні. Я посмів туди заглянути, за що Ви мене іронічно висміяли: «Він не тільки про журналістику, він про все на світі знає!». Ні, не про все, але мух у Вашому журна-лістському борщі побачу.

Ви мене повчали, як я мав би «по-батьківськи підтрима-ти молодого колегу». У моєму розумінні підтримка може бу-ти різною: Вашою «піснею во-лошковою» або моїм, можли-во, навіть суворим – не бреши, не говори про селян зверхньо, не плюй їм у душу, не показуй своєї некомпетентності, спус-тися з небес на землю. Я об-рав досвід батьківської науки, особисто мною перевірений на своїх дітях і внуках, на моїх помічниках у великому успіш-ному господарстві. і вони ли-ше дякують мені за такі бать-ківські настанови. Можливо, й Сергій колись подякує. Тому, пане редакторе, не поспішайте

зі своїми суворими висновками. життя своє покаже.

Не відаю, навіщо, але редак-тор ісаченко у своїй розгромній публікації щедро приписує ме-ні різні дурниці: «Леоніду Яко-вишину дуже не сподобалася стаття…», «не сподобалося, що Сергій Гайдай стоїть… у високій кукурудзі», «…спонтанна україн-ська заздрість», «обожнює кол-госпи», «суть зосталася (в мене – Авт.) комуністичною»…

Навіть не віриться, що редак-тор особисто читав мою статтю, а не скористався перекрученим переказом її змісту. Але, напев-но, то йому так захотілося все поставити з ніг на голову, бо не знайшов правдивих аргумен-тів мене провчити. Насправді я жодним словом не обмовив-ся, що мені «дуже не сподоба-лася стаття». Тим більше – фо-то героя публікації. Навпаки, я зазначив: «Можливо, Сергій Гайдай заслуговує на публіка-цію в обласній газеті. Адже він справді щось робить, досягає певних результатів… Але наві-що щедро прикрашеним, навіть ілюзійним його досвідом повча-ти інших? Навіщо принижувати наших працьовитих селян?»

і колишні колгоспи я не обож-нюю, водночас ніколи не пого-джуся з думкою редактора, що від колективної форми госпо-дарювання «весь білий світ… тікає, ніби чорт від ладану». Погано знаєте, пане редак-торе, досвід передових країн світу. Поцікавтеся, як ефектив-но там працюють різні коопе-ративи. Процвітають колгоспи і водночас розумно реформу-ються в Білорусі та китаї. і не колгоспи винні в голодоморах і рабській праці селян. Ви, як журналіст із солідним стажем, напевно, теж прославляли ге-роїчну працю колгоспників, і справедливо прославляли. Те-пер прославляєте здебільшого сучасних «імператорів», забу-ваючи про свинарок, доярок, механізаторів.

колись більшовицький ре-жим під загрозою смертної кари забороняв навіть згаду-вати тих «клятих» капіталістів і поміщиків, які будували за-води, земські школи і лікар-ні. Тепер «сучасний» редактор

публічно мене соромить, що я згадав про колись набудоване колгоспами? Але, як мені відо-мо, навіть герой його інтерв’ю продовжує господарювати на колишній колгоспній базі, в дещо відремонтованих корів-никах і свинарниках. Бо сам ще не встиг багато набудува-ти нового. Наше господарство активно розбудовувалося при тому режимі, ще більше будує тепер. То ж я не розумію, які в мене є підстави заздрити Сер-гію Гайдаю, що закидає мені ісаченко? У нас більш сучас-на матеріально-технічна база. Рентабельність виробництва нашого ТоВ «Земля і воля» ви-ща, ніж його «Дружби-Нової». Ми не маємо проблем з подат-ками, він – має. Я – господар у своєму товаристві, він – став-леник справжніх господарів. і публікаціями про наше госпо-дарство і мене особисто ми не обділені, в тому числі в більш солідніших виданнях, ніж «Дес-нянська правда»…

Втім, редактор таки знайшов різницю не на мою користь між мною і молодим колегою. Він із неприхованою злістю висмі-яв мене за те, що я залишив на роботі колишніх керівників, після того, як приєднав очолю-вані ними збанкрутілі колгоспи до свого господарства. А Сер-гій, мовляв, не такий…

Тоді скажіть, хто пригрів бі-ля себе голову СВк «Пам’яті де-кабристів» Миколу Матвєєва з Вороньків, який «здав» Гайдаю збанкрутіле господарство, чим викликав незадоволення одно-сельців? Шкода, що редактор владної газети не приїжджає в це село. ото б він наслухався і про Матвєєва, і про героя сво-єї публікації.

До нашого господарства се-ла приєднувалися практично одностайно, а колишні керів-ники колгоспів на останніх ви-борах без проблем пройшли в депутати районної ради по мажоритарних округах у тих селах, де вони очолюють від-ділки, що свідчить про їхній авторитет, набутий у великому високоорганізованому госпо-дарстві. Я не формально і не «по-комуністичному», як наго-лосив редактор, підходив до колишніх голів колгоспів. Прак-тично всі вони були молодими керівниками, котрі не встигли розкритися в суворих умовах отих злочинних чергових екс-периментів на селі. Я подав їм батьківську руку, і тепер вони ефективно працюють під мо-їм керівництвом. Якщо це «по-комуністичному», нехай буде й так. Головне – фахівці не ви-кинуті на вулицю, не залиши-лися без роботи. То редактор солідної офіційної газети зло-бно назвав їх «вар’ятами», ще й припустив, що вони прокра-лися. Але своїми припущення-ми і фантазіями він мене вже не дивує.

А от щодо правильного вжи-вання маловідомих слів – я здивувався. Невже редактор солідної газети не знає, що ні в тлумачному, ні в орфографіч-ному словниках немає слова «вар’яти». Можливо, маститий журналіст мав на увазі древнє слово «варяги», яке має дав-ньоскандинавське походження, і яким називали норманських воїнів, що служили у Візантій-ський імперії? А взагалі, навіщо вживати у масовій пресі слова, значення яких, переконаний, багатьом читачам невідоме? Та ще коли це слово неправильно написане…

З неприхованим глузуванням змалював майстер слова, як наш колектив на чолі зі мною ночами не спить і вартує, щоб у наших житах чи кукурудзі не з’явилася бодай одна волошка. Я не засуджую автора за такі фантастичні міркування, щось гарніше, аргументованіше він, напевно, не захотів чи не зумів придумати, але поправити його мушу, оскільки він дуже низь-кої думки про наших фахівців. Вони спокійно ночами сплять, а вдень так працюють, щоб жодна волошка не з’явилася на хлібному полі. А квітами ми милуємося на клумбах, яких багато на кожній виробничій дільниці, біля адміністративних приміщень, соціальних об’єктів. До речі, «Деснянська правда» неодноразово публікувала фо-то, які свідчать про порядок і красу в нашому господарстві. То з якого, як кажуть, переля-ку «найсучасніший» редактор записав мене в ненависники квітів?

Що не абзац статті, то й но-ві здивування. Ні, не від жур-налістської майстерності, а від чергової нісенітниці. На одну хочу звернути особливу ува-гу. Цитую редактора дослів-но: «Леоніду Григоровичу слід прискіпливіше придивлятися до своїх друзів. Що вони ра-дять і що підсовують». На по-чатку своєї статті я зазначив, що друзі «підсунули і поради-ли почитати… журналістський витвір про… Сергія Гайдая». Виходить, мені потрібно було подалі послати друзів і не чи-тати тієї писанини? Хоча я по-думав, а чому б не почитати, адже друзі підсовують мені не якусь «жовту» пресу, а газету, засновниками якої є обласна держадміністрація і обласна рада. Яке ж ще видання тре-ба шукати і читати без побо-ювання, чи те мені друзі під-сунули?

А може, справді, прислухати-ся до поради Леоніда ісаченка і не брати в руки газету «Дес-нянська правда», особливо, ко-ли в ній публікації самого ре-дактора?

Леонід ЯкоВиШиНгенеральний директор

ТоВ «Земля і воля»м. Бобровиця

«Я вам про об’єктивність, а ви мені знову про волошки»Дуже важко вести полеміку з людиною, яка не дослухається до твоїх думок і «городить» своє, зі стелі взяте. Ще важче це робити з таким досвідченим журналістом, як редактор «найправильнішої» «Деснянської правди» Леонідом Ісаченком. Адже він володіє величезним запасом старих анекдотів і різних історій, знається на казках і легендах, пройшов добру ідеологічну школу тепер ненависного йому комуністичного режиму і встиг послужити різним сучасним політичним силам, знавець журналістських і літературних прийомів, а головне – має газетну трибуну, до якої мене не допускає, водночас полемізує зі мною на сторінках свого видання, а точніше – «лупцює» мене і «ставить на місце» куди завзятіше, ніж це робили інструктори обкому колись всесильної КПРС.

4 № 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок

c m y k



Початок на 1-й стор.

ТРАгЕДІЯ НА СВЯТВЕЧІР

Вдома готують кутю, рід-ні Віталіни сподівалися, що велике релігійне свято стане для них подвійним. Дівчина зібрала торби і пішла до по-логового будинку у Бахмацьку центральну районну лікарню. Прихопила із собою блокно-та, де старанно вивела влас-ною рукою, скільки грошей заплатити медикам за поло-ги. Усього набігало близько тисячі гривень.

Того дня Віта була єдиною породіллею на увесь заклад. У зв’язку зі святом у медиків був короткий робочий день...

– Я навіть не знала, що Віта пішла народжувати, – прига-дує її матір Валентина Драло. – А тоді сваха зателефонува-ла, що у нас хлопчик. А мені чомусь не радісно, ноги так і підкошуються. А тоді другий дзвінок і слова – Віта помер-ла... У мене троє дітей, вони ніколи не хворіли, я з ними горя не знала. Віта всю ва-гітність чудово себе почува-ла. Вже якби знала, що якась хвороба, ну так треба, шкода було б, бо дітей завжди шкода. Але не так. А то, як здумаю, що вони загнали мою дитину на той світ. Лікарі божаться, що вони від неї не відходи-ли, а дочка втратила 4 літри крові, це майже вся. Як же це могло статися, якщо вони не відходили від неї?

Вітин чоловік олександр впевнений, що вона була са-ма у пологовій залі. Дружина йому двічі телефонувала після народження сина і говорила, що біля неї нікого немає.

– Близько 14-ї години вона мені зателефонувала і повідо-мила, що народила хлопчика. А вдруге – через півгодини. Я ж тоді радий був, кажу, зараз приїду. А вона – не їдьте, бо мене ще тільки будуть заши-вати. Це вже було через го-дину після пологів.

Рідні припускають: медики просто поспішали додому, бо був короткий день, або свят-кували Різдво у клініці.

Це категорично спросто-вує Валентин Даниленко, на той час головний лікар Бах-

мацької ЦРЛ. Запевнив, п’янки та гульки на робочому місці в лікарні заборонені. Те, що пологи приймали Тетяна Бі-бік і Раїса Лобанова, він під-твердив. З його слів, медики діяли в рамках інструкцій і зробили все, що могли, аби врятувати породіллю. Але... так сталося.

Перевірку за цим випадком проводить обласне управлін-ня здоров’я. У висновку наво-дить приголомшливий факт – у січні 2010 року у відділе-ні під час пологів, окрім по-роділлі Віти Зуб, померло 4 немовляти. Головний лікар таку цифру пояснив поганою екологією, але чомусь у сусід-ній Борзні статистика не така жахлива!

СПРАВА ДІйШЛА ДО СУДУ

Рідні загиблої породіллі написали заяви в міліцію та прокуратуру. З райвідділу спо-чатку отримали відмову у по-рушенні кримінальної справи, але руки не опустили. Понови-ли розслідування у прокура-турі і призначили низку екс-пертиз. Судмедексперти вста-новили причину смерті поро-

діллі – геморологічний шок, велика крововтрата внаслідок недіагностованого розриву шийки матки 3-го ступеню під час пологів. констатували, смерть можна було попереди-ти. Стосовно лікаря-акушера Тетяни Бібік порушили кримі-нальну справу за частиною 1 ст. 140 ккУ – неналежне вико-нання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи не-сумісного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслід-ки для хворого.

Під час досудового слідства та у суді лікар запевняла, що реанімувала хвору з усіх сил. Підтвердила, що у лікарні на Різдво був короткий день. Вона вже вдяглася і поспіша-ла на автобус, як її зупинила колега Раїса Лобанова, по-просила допомогти зашити шийку матки у породіллі Зуб. Вона погодилася. Близько 14-ї години розпочалася сильна кровотеча.

– За ті 40 хвилин, що я ма-ла, я зробила все, що могла, використала усі потрібні пре-парати, які тільки були на той час у лікарні, у дві вени вли-вали кров, – розповідає Тетя-на Бібік. – Нехай мені зараз

хтось скаже, що іще я могла зробити. Я зайшла у залу на третьому періоді пологів, а руйнування матки відбулося у другому. Чому ніхто не хо-че з’ясовувати ступінь вини кожного з лікарів?

СУД ВІДБУВСЯ. Чи БУДЕ АПЕЛЯЦІЯ?

Бахмацький районний суд виніс вирок у цій справі. 10 грудня на відкритому засідан-ні його зачитали. Тетяна Бібік особисто мусить заплатити по 70 тисяч гривень моральної шкоди чоловікові та матері за-гиблої породіллі. Ще 8 тисяч матеріальної шкоди стягнуть із адміністрації лікарні. Що-правда, у позовах найближ-чої рідні потерпілої фігурують зовсім інші цифри – 500 і 600 тисяч моральної шкоди. Для самої ж підсудної справжнім вироком стала заборона на 4 роки займатися медичною діяльністю і проводити поло-ги. Адже після звільнення із Бахмацької райлікарні вона влаштувалася завідувачкою пологовим відділенням у Та-лалаївці. Ця робота – єдине джерело грошових надхо-джень у родину. Вирок Тетяну Бібік не влаштував і вона го-тується подавати на апеляцію у суд вищої інстанції.

ЖиТТЯ ТРиВАє...У цій справі немає жодної

сторони, яка б лишилася у ви-граші. Навіть, якщо олександр Зуб та Валентина Драло отри-мають відсуджені моральні компенсації, дружину і доньку це не поверне. Не змінить і тієї ситуації, що маленький Богдан-чик, який немов дві краплі во-ди схожий на Віту, із першого подиху став сиротою. Він на-віть не намагається вимовити слово «мама», тому що ніколи її не матиме. Тато наполегливо працює, щоб підняти сина на ноги, а в декретну відпустку пішов дідусь. Уся родина Зу-бів, намагається не думати про той момент, коли 6-го січня зі сльозами на очах відзначати-муть річницю з дня народжен-ня Богдана. Різдво тепер для них усіх – сумне свято...

ольга МоТоРНА

с и т уа ція

140 тисяч моральної шкоди ЗА СМЕРТь ПОРОДІЛЛІ

Чоловік Віти олександр Зуб з сином Богданчиком

уКРАїНА і Світ

Через використання мобільного, тест абітурієнта буде анульовано

В 2011-му році під час зовнішнього незалежно-го оцінювання знань буде збільшено відпо-відальність абітурієнтів за використання тех-нічних засобів, або друкованих джерел.

Про це заявив директор українського центру оцінювання якості освіти ігор ЛіКАРЧуК. Він зазначив, що виявлення наприклад мобільного телефону в учасника тестування буде приводом для анулювання результату тестування, незалежно від того чи користувався ним абітурієнт.

Адмінреформа ліквідує кумівство у владі?

З 1 січня 2011-го року набирає чинності пакет законів про корупцію, який забороняє робо-ту родичів у підпорядкуванні один в одного. Правда, щодо родичів, які працюють в інших

структурах, нічого не сказано.Цю проблему міністр юстиції Олександр ЛАв-

РиНОвиЧ пропонує вирішити в майбутньому за допомогою конкурсів: «коли ми забезпечимо реаль-ний конкурсний відбір у кожному органі виконавчої влади, тоді взагалі такі питання зникнуть».

Нагадаємо, близько сотні керівників різних рівнів, починаючи від Президента Віктора Яну-ковича і членів Уряду, пов’язані між собою ро-динними зв’язками.

Негода паралізувала Близький Схід

Ураганний вітер викликав піщані бурі на пів-нічному сході країни і в південних провінціях. Небувалий снігопад спостерігається в Дамас-ку. Сніговий покрив у сирійській столиці сягає

70-ти сантиметрів. Відрізаними від решти частини країни виявилися гірські райони. Так розпочалася календарна зима на Близькому Сході.

Синоптики відзначають похолодання на всій території. Розгул стихії перервав заняття в шко-лах і навчальних закладах, аварійна служба від-новлює порушені комунікації, постраждалому на-селенню надає допомогу.

Схожа картина і в сусідній Йорданії, де вкри-лися снігом біблійні пагорби. Погана видимість на дорогах через піщану бурю й туман призвела до численних аварій. Є постраждалі.

Надходять повідомлення про зливи і повені і на півночі іраку. На пустельних просторах швид-кість вітру сягає 100 кілометрів на годину.

У Лівані хвилі віднесли в море десятки рибо-ловецьких суден, а в бейрутському аеропорту шквальний вітер перекинув три легкі навчальні літаки. У долині Бекаа через розлив річок вини-кла загроза обвалення житлових будинків.

Як повідомлялося раніше, стихія розгулялася і в Єгипті, обрушившись зливами на півночі і при-нісши піщані бурі в центральні райони країни.

Підготувала Сніжана Божок

Україна посідає друге місце зі смертності від алкоголю

Такі дані оприлюднено в дослідженні Світового банку під назвою «основні причини високого рівня смертності в Україні».

Більш схильні до куріння, у тому числі щоденного, чоловіки з початковою освітою і жінки з вищою освітою.

Причому, середній вік початку куріння серед щоденних курців знижується і нині становить 16 років.

Найменше щоденних курців на заході країни (24,6%), найбільше – на сході (34%). 80% щоден-них курців – чоловіки. У молодшій віковій групі курців у чотири рази більше, ніж у старшій.

20% українців не відмовляють собі в надмірному вживанні або зловживанні ал-коголем. Це явище більш поширене серед чоловіків (80%).

Надмірне вживання або зловживання алкоголем починається змолоду – 28% у

віковій групі 18–29 років, і збільшується з віком, досягаючи пікових значень у віковій групі 40–49 років – 26,7%.

36% українців курять, 31% – щодня, що вище ніж середній показник – 28,6% по європейському регіону.

Після чого починає знижуватися, що може свідчити про високу смертність пи-тущих.

Найбільше чоловіків, що надмірно вживають або зловживають алкоголем, належать до вікової групи 18–29 років – 31,8%, а жінок – до групи 40–49 ро-ків – 35,8%.

Зокрема, Україна посідає друге місце за рівнем смертності від зловживання алко-голем, включно з алкогольним психозом, у всьому Європейському регіоні ВооЗ та поступається першістю лише Естонії.

Згідно з даними Світового банку, 94% цих смертей можна було б уникнути за-вдяки відповідній профілактиці.

Тетяна НоВік



суспільствосуспільство

Початок на 1-й стор.

ВиБІР А він іще з тих, хто відно-

ситься до категорії діти війни – 1934 року народження. Глибока і болюча у нього пам’ять про ту війну, про батька-фронтовика, про той широкий битий шлях повз їхнє село Аннівку Доне-цької області, по якому від-ступали фашистські війська. Скільки натерпілися за часи окупації. і як раділи діти, що скоро прийдуть наші, як вітали літаки, які проганяли з нашої землі німецькі колони. Йому тринадцятий минало, як поча-ли будувати хату. Батько, який вернувся з війни з орденами і медалями на грудях, був гарним столяром, майстром на всі ру-ки. За першого помічника брав свого сина.

Як забути будівництво рід-ної хати? Батько йде на робо-ту, а Володьці загадує плести, збивати дранку для стелі. і він «клепав», хоч так до хлопців на вулицю хотілось. Навіть плакав з досади. Але не тікав з робо-чого місця.

Все це виховувало у ньо-му відповідальність, бажання бути справжнім, як батько-фронтовик. Може тому і вирі-шив стати військовим.

Закінчивши десятирічку і тер-мін строкової служби, вступив до Ташкентського танкового учи-лища, яке закінчив з відзнакою. Направили в Прибалтику, ко-мандував взводом, ротою. Да-лі – група радянських військ у Німеччині, вступ до Ленінград-ської Академії тилу і транспорту. Так Володимир став тиловиком. Служив у Сибірському військо-вому окрузі, у Чехословаччині, в Афганістані.

З 1982 року – Чернігів. Пер-ша гвардійська армія, висо-ка посада – заступник коман-дуючого по тилу. Тут застала його трагедія на Чорнобиль-ській АЕС.

У Чернігові, після закінчен-ня служби у 1988-му році, він кинув якір, це місто стало йо-му рідним.

ПЕРЕПРАВА КиїВ РЯТУВАЛА

Той квітень 1986-го року був звичайним весняним місяцем.

У його знайомих – весілля, за-просили і Савостьянова. Тільки пролунало перше радісне «Гір-ко», до заступника командую-чого підійшов посильний. На цей раз виклик був особливий – за 80 кілометрів від Черніго-ва страшна катастрофа. Його викликає у село копачі, що бі-ля Чорнобиля, заступник ко-мандуючого київським військо-вим округом по тилу – началь-ник тилу округу, генерал-майор В’ячеслав Літвінов.

Добирався туди з Гончарів-ського вертольотом. В кабіні – пілот, помічник пілота, хімік. Незабутній той політ.

Показалось жерло аварійно-го реактора. Пролітаючи над ним заміряли рівень радіації, 350 рентген. Тоді ще не уявляли,

що це таке, чим воно насправ-ді «пахне».

В копачах генерал-майор В’ячеслав Літвінов призначив полковника Савостьянова на-чальником тилу оперативної групи особливої Чорнобиль-ської зони.

Весь особовий склад військо-вих ліквідаторів потрібно бу-ло забезпечувати харчуванням. окрім стаціонарних їдалень, формувалися відділення воєн-торгу з автолавками в оранно-му та інших населених пунктах. Завозили намети для житла. Ви-конували наказ по відмобілізу-ванню підрозділів спецобробки, радіаційної та хімічної розвід-ки, медико-санітарних баталь-

йонів. Доводилося керувати щодо тилового забезпечення підрозділів і частин Міністер-ства внутрішніх справ, пожеж-них загонів.

А що стоїть за фразою: «Роз гортання банно-пральних комбінатів»?кожного дня лю-дям міняли одяг, який потріб-но було прати. куди зливати радіаційну воду? Викопували величезні рови, зливали туди. Дозиметри «не дозволяли», ре-віли під водою.

«Ревів» від радіації і київ. Тре-ба було відвести ядерні удари від столиці, які могли завдати стільки горя. Тиловики, думай-те, як це зробити. Потрібні по-роми через Дніпро, щоб обхо-дити київ.

У Шостці Сумської області сто-яв понтонно-мостовий баталь-йон. Савостьянов звернувся до свого командуючого генерал-майора Леонтія кузнєцова, і переконав його. Москва дала дозвіл. Пізніше про цей епізод розповідав сам Леонтій Васи-льович, з яким наша чернігівська делегація зустрічалася у Москві, де він командував військовим округом. Так одержали понтони для переправи.

Білоруські прикордонники намагались через свою тери-торію не пропускати техніку на ті понтони, але Савостьянов і

тут домовився. Адже це біда не тільки українська. ось така була тилова тактика, практика і політика.

ПОЛКОВНиК І РЯДОВІЗакінчувалася у Савостья-

нова військова служба. Здава-лося, усе є у військового пен-сіонера. Радій життю на заслу-женому відпочинку, працюй з насолодою на дачній ділянці. Все є, аби ще й здоров’я. Пер-шим помітив негаразди началь-ник терапевтичного відділення Чернігівського госпіталю Воло-димир Латенко.

Він викликав бригаду лі-карів, які за допомогою спе-

ціальної апаратури, провели лікування в домашніх умовах. Потім, коли можна було вже Савостьянову рухатись, пере-везли хворого до госпіталю і вже там лікували. основна ор-ганізаційна роль в цей період лягла на плечі начальника хі-рургічного відділення Володи-мира Пінчука. Разом з ним за-вжди приходили на допомогу терапевт Михайло Звалейко, отоларинголог Віктор Мірош-ниченко, невропатолог Ана-толій Попов. Всі – полковники медичної служби. і тепер він під їхнім наглядом.

З теплотою в душі Володимир Якович відгукується і про ліка-рів Чорнобильського кабінету лікарні №1 у Чернігові.

– А ще мені допомагає ко-лишній водій олександр Саут-нер, який нині живе у Мелсун-гені, Німеччина, – додає Воло-димир.

Він – з казахських німців, слу-жив у Чернігові, був водієм у заступника командуючого ар-мією Савостьянова, у Черніго-ві одружився, виїхав з сім’єю в Німеччину.

Другий колишній водій Ми-кола клименко після закінчен-ня служби у Першогвардійській армії повернувся у рідне село на Полтавщину. Як одружував-ся, запросив Володимира Яко-

вича на весілля. і хто б ви ду-маєте був кортежним весільним водієм у колишнього рядового Миколи клименка? Сам заступ-ник командуючого армією! і тепер вони дружать – полков-ник і рядові, допомагають од-не одному.

МОЯ НАДІЯ І МОЯ УДАЧА

Володимир Якович – дуже товариська людина. Якось за-просив мене на свою «палу-бу». Там ми переглядали фо-тографії, сімейні реліквії. Ну справді, це приміщення, як кораблик.

А поруч – озеро, широкий ручай зі шпичаками, лепеха по-під берегами. Часто можна було побачити диких качок. Знаючи його чорнобильську одісею, за-питав, як поводила себе чорно-бильська фауна?

А він відповідав: «Та ніколи мені було за цим спостерігати. Я не орнітолог. Ми світу білого тоді не бачили. Тепер, дякувати Богу, бачу качок на нашому ста-вочку. Я дуже люблю зустрічати тут своїх друзів-побратимів».

На своє 75-річчя зустрічав тут багато гостей.

«Місця вистачить, аби здоров’я не підводило», – говорить Воло-димир Якович, підкидаючи дро-ва у грубку і називаючи своїх од-нополчан Анатолія Лігуна, Євге-на ковтуна, Анатолія Спігіна, Ва-лентина Горелюка, Володимира Пінчука, Анатолія Попова, Євгена Харченка та інших.

Висока ціна цій дружбі. Вони разом відзначають День армії, День Перемоги, Чорнобильську дату, дні народження, особливо ювілеї. Якщо більше приходить людей – збираються у кафе, менше – на затишній «палубі» Савостьянова.

ОРДЕН РОЗПОВІВЯкось ми говорили про важ-

кий і страшний Чорнобиль.

і вже як закінчувалася наша розмова, проглядали фото службових буднів і на одній з них на лацкані кітеля я поба-чив орден «За службу Батьків-щині в Збройних силах СРСР» і орден Червоної зірки. «Так це ж бойовий орден! Даєть-ся за участь у війні. Напевно, Афган?», – спитав я, тримаю-чи в руках фотокартку. А він відповів:

– А воно і в Чорнобилі, і в Афганістані була війна…

і я подумав, що дам заголо-вок цьому матеріалу – «Через три війни…».

У підтвердження моїх слів про порівняння ситуації, де стріляють і вбивають з обста-винами, де рятують від ядер-ної катастрофи, добре сказав у своїй книзі «В епіцентрі люд-ської біди» Георгій Дзісь. «Війна – головне відчуття, що залиши-лося від тих днів. На дорогах машини, машини, машини. Біль-шість із них військові. Два не-скінчені потоки. один прямує до району катастрофи. колони цементовозів, бетономішалок з увімкненими фарами, назустріч – автобуси з людьми, «карети швидкої», машини спецприз-начення. Усі шляхи… розбиті колесами вантажівок, пере-риті гусеницями бронетран-спортерів. На відкритих май-данчиках – військові наметові містечка…».

ОХ, ДОВІДКи, ЧЕРгОВІ ЗВАННЯ...

Заступник командуючого Першої гвардійської армії по тилу полковник Савостьянов не оформляв відряджень на «чорнобильські краєвиди 86-го року». Він просто викону-вав наказ. Та один добрий ка-дровик запропонував зробити йому довідку про перебуван-ня в зоні.

і яке ж було потрясіння, ко-ли під час реєстрації виявилося, що його особиста справа була розшнурована. А цього ні в яко-му разі не дозволялося робити! Довго шукали ту довідку, вилу-чену з папки. Ледве знайшли. оце так повелись з особовою справою заступника команду-ючого армією. А що робилося з нижчими чинами, з рядови-ми? Подейкують, що зникли документи деяких військових частин! Такого у Вітчизняну ві-йну не було!

і тоді, і тепер Володимир Якович запитує, чому була роз-шита його особова справа. Хоче іще раз звернутися до військкомату та зняти всі по-трібні копії.

і ще одне. Цей «тихий» ти-ловик – заступник команду-ючого армії, не пробивався ліктями, щоб йому присвоїли нове звання, а працював, слу-жив на генеральській посаді і був представлений до цьо-го звання. Але не дали. Та не побивається з того, не обби-ває пороги військових бюро-кратів наш справжній солдат, наш генерал.

Яків коВАЛЕЦЬ

Через три війни...

крайній зліва Володимир Якович Савостьянов

6 № 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок

c m y k



правопорядокправопорядок

Як з’ясувалося, зазначена службо-ва особа вимагала у іншого вій-ськовослужбовця 10 000 грн за неповідомлення про причетність

останнього до скоєння злочину та вирі-шення питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності.

Військовослужбовець вирішив до-бровільно повідомити до правоохо-ронних органів про факт вимагання у нього хабара.

Співробітники СБУ затримали ха-барника після отримання ним части-

ни обумовленої суми. Правопорушник перебуває в ізоляторі тимчасового тримання.

Військовою прокуратурою Чернігів-ського гарнізону стосовно військової службової особи порушено кримі-нальну справу за частиною 2 статті 368 (одержання хабара, поєднане з вимаганням) кримінального кодек-су України. Санкція зазначеної статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Слід-ство триває.

Чергову крадіжку зафіксовано в селі Радомка Се-менівського району. В будинку вже ніхто не жи-ве: власниця переїхала до дітей у місто. Але в хаті залишилося чимало «цікавих» для зловмис-

ників металевих речей. отже, злодії вкрали чавунний котел системи опалення, сім чавунних п’ятисекційних радіаторів, газову чотирьохкамфорну плиту, два листи з нер жавіючої сталі розміром 40х30 сантиметрів. По-цупили також кольоровий телевізор «Славутич», ручну

швейну машинку, три чугуни ємкістю по шість літрів, два чугуни ємкістю по вісім літрів, два чугуни ємкістю по чотири літри. Тобто, винесли злодії все, що могли винести.

Знайшли правоохоронці і чоловіка, який скоїв крадіжку. Ним виявився житель того ж села. Чоловік ніде не пра-цює. Це і змусило піти його на злочин, хоча раніше під-озрюваний проблем із законом не мав.

Назар ПоЛіЩУк

Мисливець за металом вийшов на полювання...

сБ у п овід о м л я є

Взяв хабара... на строквід 5 до 10 роківСпівробітники Служби безпеки України спільно з працівниками військової прокуратури Чернігівського гарнізону затримали помічника начальника інженерно-аеродромної служби тилу Харківського університету Повітряних сил Міністерства оборони України за вимагання та отримання ним хабара.

* * *Шановні громадяни! Нагадуємо

вам, що в Управлінні СБ України в Чернігівській області діє «телефон довіри» – 676-208.

«Телефон довіри» у підрозділі вій-ськової контррозвідки СБ України в Північному регіоні – 676-656.

За цими номерами жителі Чернігів-щини мають можливість повідоми-ти про корупційні діяння посадових осіб та факти хабарництва.

Прес-група Управління СБУв Чернігівській області

Новорічний феєрверк раптово вибухнувДнями до при-

ймального відді-лення Чернігів-

ської обласної лікар-ні було доставлено 21-річного хлопця. Лі-карі поставили невтіш-ний діагноз – відкри-тий перелом лобної кістки зліва, закрита черепно-мозкова трав-ма, опік лівого ока та опік обличчя. Ушкодження отримав, за його ж поясненнями, самостійно. Як з’ясувалося, він майстрував вдома новорічний феєрверк, який раптово вибухнув...

Назар ПоЛіЩУк

к р и мін а л

Не врятувалиі металеві ґратина вікнахВ Ніжині невідомі злодії обікрали страхову

компанію. Вночі вони прокралися до бу-дівлі, пошкодивши металеві ґрати на ві-

кнах. Вражає перелік викраденого з офісного приміщення: сейф, у якому були гроші в сумі близько 1400 гривень, бланки суворої звітності та розрахункові книжки. крім того, із шухляди стола викрадено гроші у сумі 650 гривень, фо-тоапарат марки «Canon», та золотий браслет. Правоохоронцям поки що не вдалось затри-мати зловмисників.

Крадуть навіть те,що вже вкраденоЧасто любителі легкої наживи не гребу-

ють абсолютно нічим. крадії зламують двері шкіл та дитячих садочків, щоб

чимось поживитись. Зловмисники залазять заради наживи навіть в такі місця, де вже давно нічого цінного немає. Як говорить-ся у відомому фільмі: «Всё уже украдено до нас!».

ось нещодавно в Срібнянському районі обікрали сільський будинок культури. З при-міщення було вкрадено радіатор для опален-ня на вісім секцій, який коштує близько 280 гривень.

Правоохоронці у злочині запідозрили 25-річ-ного місцевого жителя. Чоловік ніде не пра-цює, до того ж раніше був судимий. При по-дальшій перевірці у нього ж і знайшли викра-дений радіатор.

Винні двері сараю, бо були відчинені?Відпрацювання правоохоронцями міст та

районів області – річ корисна. Доведе-но життям. Так, днями у селищі місько-

го типу козелець двоє міліціонерів патрулю-вали вулиці. Було близько четвертої години ранку. Раптом вони побачили двох чоловіків, що тягнули металевий одноколісний візок, в якому були два паперові пакунки з пластико-вими рейками (завдовжки 50 см, завширшки 2 см, завтовшки 0,5 см). Правоохоронці за-цікавились громадянами. Як виявилось, не-дарма. Чоловіки, що тягнули візок нічною вулицею, – раніше судимі. обидва – жителі смт козелець.

Зрозумівши, що просто так піти вже не вдасться, чоловіки зізнались, що пакети во-ни викрали із приміщення сарая на території козелецької типографії. Єдине виправдання своєму вчинку, яке підозрювані висловили правоохоронцям, так це те, що двері сарая були відчинені. Тіла брата та сестри знайшов їхній-

батько. Чоловік вранці повернувся додому після нічної зміни. В квар-тирі був безлад, серед розкиданих

речей лежали його вбиті діти.На місце трагедії одразу ж прибули

представники міліції та прокуратури. Експерти виявили на тілі юнака но-жові поранення. колото-різані рани в області грудної клітини, порізи на шиї. А потім з’ясували, що молодого чоловіка ще й душили. Від механічної асфіксії померла і дівчина.

оперативники спрацювали миттє-во. Вже через кілька годин затримали

21-річного жителя Ніжина, який поблизу Вертіївки намагався зупинити попутку й втекти за межі області, але не встиг.

Вже потім правоохоронці з’ясували подробиці того страшного злочину. Виявилося, що затриманий та за-гиблий товаришували. Того вечора вони вирішили посидіти за чаркою. і досиділися до того, що посварили-ся. Дія алкоголю на організм людини буває настільки сильною, що люди-на стає неадекватною. Принаймні ї ї вчинки свідчать про це. Підозрюва-ний вирішив розправитися з другом. Він напав на нього, наніс кілька уда-

рів ножем, і вже потім почав души-ти. Покінчивши з юнаком, нападник зрозумів, що свідком вбивства ста-ла неповнолітня сестра загиблого. Свідків, як кажуть, у живих не ли-шають. Дівчина була приречена. Але ї ї штрикати ножем зловмисник не став – задушив.

Скоївши два вбивства, молодик ви-рішив тікати з Ніжина. Проте склалось не так, як бажалось. Тепер він затри-маний, зізнався в скоєному. Проти нього порушено кримінальну справу за частиною другою статті 115 кримі-нального кодексу України.

т ра г е дія

Жахливе вбивство в НіжиніВід рук убивці загинули зведені брат та сестра. Юнакові було 25 років, дівчині – всього дванадцять.

У неділю, 12 грудня, о пів на четверту ранку 28-річний інспектор відділу державтоінспекції Срібнянського рай-відділу ВС старший лейтенант міліції олександр кова-ленко разом із напарником – 25-річним інспектором

ДАі старшим сержантом Анатолієм кисляком чергував у Варві на вулиці Ломоносова (Срібнянські даішники чергу-вали в рамках проведення відпрацювання області). З тем-ряви на вулицю виїхав ВАЗ-2110 лише з однією увімкненою фарою. Хлопці помітили, що у легковика був пошкоджений передній бампер та капот зліва, а також розбита ліва фа-ра. один із правоохоронців подав сигнал зупинитися, але водій «жигулів» на нього не відреагував і лише додав га-зу. інспектори почали переслідування. На вулиці Садовій втікач заїхав у тупик і заглушив двигун.

За словами старшого лейтенанта олександра коваленка, на вимогу даішників пред’явити документи на автомобіль,

водій відповів, що їх у нього при собі немає, а машину він розбив, наїхавши на електроопору.

– коли 28-річному Сергію Шахову (прізвище змінено) запропонували проїхати до Варвинського райвідділу ВС для більш детальної перевірки, він кинувся навтьоки, – каже олександр. – Його наздогнали і скрутили. Весь час чоловік вів себе агресивно: погрожував нам фізичною роз-правою, витягнувши з кишені розкладного ножа, кричав: «Менти, я вас поріжу!» Хуліган намагався вдарити мене в обличчя, хапався за форму, хотів зірвати погони.

Аби втихомирити розбишаку, даішникам довелося за-стосувати до бешкетника сльозогінний газ «Терен-4М» та одягти наручники й доставити до райвідділу. За по-передніми даними, на момент затримання він був на-підпитку.

Андрій ДиМиЧ

о та к ої!

Із ножем – на даішників



к а л е н д а р

Сьогодні Сонце зійшло о 7 год. 50 хв., зай-де о 15 год. 58 хв. День триватиме 8 годин 07 хвилин. Перша чверть 13 грудня. Місяць у Рибах, Овні.

За релігійним календарем сьогодні – пророка Наума. Праведника Філарета Ми-лостивого. Мученика Ананії Персянина. Різд-вяний піст.

Завтра – пророка Авакума. Преподобних Афанасія, затворника Печерського, у Ближніх печерах, та іншого Афанасія, затворника Пе-черського, у Дальніх печерах. Преподобних іоанна, іраклемона, Андрія та Феофіла. Муче-ниці Миропії. Різдвяний піст.

іменинниками будуть: сьогодні – Наум, Ананій, Філарет; завтра – іван, Панас, Андрій, Матвій, Степан.

ц и м и д н я м и н а р од и л и с я

14.12

Лейб-медик французького коро-ля карла IX, письменник, винахідник медичного засобу для боротьби з чу-мою, автор астрологічних календарів і пророкувань Мішель Нострадамус (1503); письменник Михайло Стариць-кий (1840).

15.12

Французький інженер-будівельник, автор Ейфелевої вежі в Парижі Гюстав Ейфель (1832); французький фізик, від-кривач явища радіоактивності, лауреат Нобелівської премії Антуан Анрі Бек-керель (1852).

н е с п р и я тл и в и й д е н ь у г руд ні

15

знім о к із с у п у т н и к а

NOAA-19 13.12.2010 13:26

Чернігів

гі д р о м е т ц е н т р п ові д о м л я є

14-го грудня очікується хмарна погода з проясненнями, місцями невеликий сніг, на до-рогах ожеледиця. Вітер північно-західний 5–10 м/сек. Температура повітря –4 ... –9 °C, по Чер-нігову без істотних опадів –5 ... –7 °C.

15-го та 16-го грудня – мінлива хмарність, без істотних опадів, на дорогах ожеледиця.Вітер північний з переходом на південно-західний 5–10 м/сек. Температура вночі –7 ... –12 °C, вдень –3 ... –8 °C.

п ог од а н а с о н ці (д а ні S OHO)

GOES-14 13.12.2010 01:06 LASCO C2 13.12.2010 08:48

« КОМФОР Т »М Е ТА Л О П Л АС Т И КО В І

ВІКНАВІКНАВІКНАготель«градецький»,офіс 205

Тел.: 612-184,(093) 455-12-47,(097) 913-10-42

Телефон рекламного відділу – 4-40-07ДП «Державний резервнийнасіннєвий фонд України»

ПРОДАє:нежитлову будівлю, корівник, загальною площею 2391,3 кв.м,

за адресою:Чернігівська обл.,

Чернігівський р-н, с. Льгів,вул. Колгоспна, 6-є.

(044) 529-83-30.

Повідомленняпро проведення позачергових

загальних зборів акціонерів

ЗАКРиТОгО АКЦІОНЕРНОгО ТОВАРиСТВА«ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ

«ДиТиНЕЦь»(код за ЄДРПОУ 24558215)

що відбудуться 31 січня 2011 року о 10.00 за адресою: вул. О. Молод-чого, буд. 46, кім. 602, м. Чернігів, 14013, україна.

Реєстрація акціонерів від 9.00 до 9.45.

Дата складання переліку акціоне-рів, які мають право на участь у за-гальних зборах акціонерів – 31 січня 2011 року.

Для реєстрації акціонерам потріб-но мати документ, що посвідчує особу, представникам акціонерів – належним чином оформлене доручення та доку-мент, що посвідчує особу.

Акціонери можуть ознайомитись із матеріалами, потрібними для при-йняття рішень з питань, що виносяться на голосування (порядку денного) за-гальних зборів акціонерів, за адресою: вул. о. Молодчого, буд. 46, кім. 602, м. Чернігів, 14013, Україна, щоденно від 10.00 до 17.00.

Перелік питань, що виносяться на голо-сування (порядок денний):1. обрання голови та секретаря загаль-

них зборів акціонерів ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВАРиСТВА «ТЕЛЕ-РАДіокоМПАНіЯ «ДиТиНЕЦЬ».

2. Звіт комісії з припинення ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВАРиСТВА «ТЕЛЕ-РАДіокоМПАНіЯ «ДиТиНЕЦЬ» та за-твердження передавального акту ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВА-РиСТВА «ТЕЛЕРАДіокоМПАНіЯ «Ди-ТиНЕЦЬ».

3. Звіт комісії з припинення ДоЧіРНЬо-Го ПіДПРиЄМСТВА «кТВ» ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВАРиСТВА «ТЕЛЕРА-ДіокоМПАНіЯ «ДиТиНЕЦЬ» та затвер-дження передавального акту ДоЧіР-НЬоГо ПіДПРиЄМСТВА «кТВ» ЗАкРи-ТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВАРиСТВА «ТЕЛЕРАДіокоМПАНіЯ «ДиТиНЕЦЬ».

4. Звіт комісії з припинення ДоЧіР-НЬоГо ПіДПРиЄМСТВА «СЕРВіС-ТВ» ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВА-РиСТВА «ТЕЛЕРАДіокоМПАНіЯ «Ди-ТиНЕЦЬ» та затвердження пере-давального акту ДоЧіРНЬоГо ПіД-ПРиЄМСТВА «СЕРВіС-ТВ» ЗАкРиТоГо АкЦіоНЕРНоГо ТоВАРиСТВА «ТЕЛЕ-РАДіокоМПАНіЯ «ДиТиНЕЦЬ».

Голова комісії з припинення товариства

Права споживача при укладенні договорупоза торговельними або офісними приміщеннями

Шановні покупці. Багато пи-тань надходить щодо порушень прав споживачів при укладенні договорів на відстані, тобто договорів, укладе-них за допомогою телебачення, те-лекомунікаційних та інформаційних мереж, поштового зв’язку стосовно неналежної якості, безпеки і торго-вельного обслуговування при реалі-зації продукції.

Вищезазначені порушення про-являються в тому, що суб’єкт гос-подарювання всупереч статей 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених нака-зом Міністерства економіки України від 19 жовтня 2007 року №104, не оформляє належним чином право-відносини зі споживачем, а саме – не надає споживачеві документ, який засвідчує факт укладення до-говору, що надалі буде підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків, а також надає спожива-

чеві доступну, своєчасну та потріб-ну інформацію, яка передбачена законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до законодавства про захист прав споживачів такий доку-мент має містити інформацію про: дату укладення договору, наймену-вання та місце перебування продав-ця (виконавця), найменування про-дукції, ціну, термін виконання робіт (надання послуг), інші істотні умови договору, права та обов’язки сторін договору.

В разі реалізації продукції поза торговельними або офісними при-міщеннями, споживач має право розірвати договір за умови повідо-млення про це продавця (виконавця) протягом 14 днів з дати одержання документа.

Будь-які витрати пов’язані з по-верненням продукції, покладаються на продавця (виконавця).

Заступник начальника управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області

П. Д. кАЛЮХ

ог оло Ш е н н я

п о с мі Х ніт ьс я

До міліціонера підбігає чоловік і кричить:- Товаришу міліціонер, допоможіть! У мене

машину викрали!- Бачив, бачив... Професійно спрацювали,

чорти!

Реґіональне відділенняФонду державного майна України

по Чернігівській областіПРиВАТиЗоВАНо через про-

дажу на аукціоні об’єкт аукці-ону у складі об’єкта приватиза-ції – незавершеного будівництва фельдшерсько-акушерського пункту разом із земельною ді-лянкою державної власності.

об’єкт аукціону розташований за адресою: вул. Шкільна 9-а, с. Бреч Корюківського району. Ці-льове призначення земельної ділянки згідно з технічним пас-портом земельної ділянки – зем-лі громадського призначення. Покупець – юридична особа.

Ціна продажу об’єкта аукці-ону – 67 471,80 грн, у т.ч. сума ПДВ становить 11 245,30 грн, при цьому ціна продажу об’єкта приватизації становить 57 397,56 грн, в т.ч. ПДВ – 9 566,26 грн, ці-на продажу земельної ділянки становить 10 074,24 грн, в т.ч. ПДВ – 1 679,04 грн.

п а м’я ті к ол е г и

Не вбитий під РжевомПомер Володимир Григо-

рович кривошеєв.– Добрий був чо-

ловік, – відгукнувся на моє сумне повідомлення голова Ніжинської районної ради ветеранів Володимир Миколайович карпенко. Так скажуть про нього всі, ко-му доводилося зустрічатися з цією розумною і скромною людиною.

– Ми познайомилися, ко-ли Володимир Григорович працював власним кореспон-дентом обласної «Деснянської правди». Наші робочі місця бу-ли в одному кабінеті, і я час від часу випитувала в нього

про фронтові бої, не розумі-ючи, що ті спогади озивали-ся в ньому болем. отак і ді-зналася про Ржев, з-під якого молодий кривошеєв повер-нувся живим, один із неба-гатьох, про поранення, після якого був відправлений в м. Молотов на Урал, де навчав молодших за себе, як лиши-тися живим на війні.

Наш світлий і дотепний ко-лега частіше згадував щасли-ві роки навчання в Москві, спілкування з відомим спі-ваком іваном козловським, актором Петром Алейніко-вим, про комсомольський ен-тузіазм при відбудові Ніжи-

на. Ніжинці, котрим за 80, пам’ятають енергійного ліде-ра Володимира кривошеєва, який першим біг до фінішу на міському стадіоні, збудовано-му силами молоді.

Він був досвідченим жур-налістом, слухняним сином і братом, але волею долі не став ні чоловіком ні батьком. В останню путь його провод-жали сусіди, учні сестри, коле-ги. У морозному повітрі про-низливо звучали слова заупо-кійної молитви православного священика: «Вічна пам’ять!»

Не забуватимемо і ми сво-го колегу.

Надія оНиЩЕНко

8 № 137 (177) 14 грудня 2010, вівторок

c m y k


остання сторінкаостання сторінка

c m y k

Фе ст и в а лі

JAZZ OPEN у Чернігові

11-12 грудня прихильники джазу мали змогу побувати на концертах першого джазового фестивалю CHERNIHIV JAZZ OPEN. Протягом двох днів на сцені Філармонійного центру виступали відомі колективи з Києва та Чернігова – MoonLight, Тріо Усеіна Бекірова, Dislocados, Jam Babl Band і Dixiland.

Хед-лайнером фестивалю ста-ла нова зірка української сце-ни Джамала, яка виступа-ла у супроводі джаз-бенду

«Unity». Її виступ запам’ятався ан-самблем, продуманістю ком-позицій та яскравим колоритом.На СHERNIHIV JAZZ OPEN було не тіль-ки багато живої та якісної музики. В антракті у фойє гостей пригощали шампанським та соком, для них та-кож влаштували виставку чорно-білої фотографії молодих чернігівських і київських фотографів. Чудова джа-зова музика, яку грали ді-джеї, ство-рювала неповторну атмосферу свята. Гарний настрій і незвичайне підне-сення панувало в залі протягом двох днів. Виступ всіх учасників фестивалю так сподобався чернігівцям, що вони довго не хотіли відпускати виконавців зі сцени і викликали їх на «біс».

Сніжана БожокФото Віктора коШМАЛА

Біатло н

Жіноча збірна завоювала срібло в естафеті

Не секрет, що найвищих результатів від наших біатлоністів слід чекати після ес-тафетних гонок. Чому? Учасників у чо-тири рази менше, аніж в індивідуаль-

них гонках, і склад нашої збірної рівний. Тому, фактично в усіх естафетних гонках українські біатлоністи вважаються фаворитами. Так і в цьому році. і якщо в чоловічий гонці Андрій Дериземля провалив другий етап, допустивши п’ять промахів, затративши на стрільбу півто-ри хвилини плюс два штрафних кола, що від-кинуло нашу команду на шосте місце.

Проте жіноча збірна виступила успішно. Друге місце! Віта Семеренко показала най-кращий результат на етапі і забезпечила на-шій команді «срібло». А на останній стрільбі Валя Семеренко продемонструвала чудеса витримки і холоднокровності та зуміла пере-стріляти сильну француженку Марі-Лор Брю-не. На першому етапі, нагадаємо, бігла і чер-нігівка оксана Хвостенко.

Австрійський Хохфільцен для України ви-явився щасливим, адже саме тут завойова-но дві срібні медалі. Перша у доробку Сергія Седнєва, який напередодні виграв спринтер-ську гонку.

А в повному рейтингу кубка світу з біатло-ну 2010/11 місця наших біатлоністів не вель-ми високі. У чоловіків Сергій Седнєв сьомий, чернігівці Сергій Семенов – 32-й, Андрій Де-риземля – 38-й, олександр Батюк – 63-й. У жінок позиції українок набагато кращі: Валя Семеренко – сьома, Віта Семеренко – 19-та, олена Підгрушна – 28-ма, оксана Хвостенко – 30-та. У загальнокомандному заліку чоловіки на п’ятому місці, жінки – на третьому.

Третій етап кубку світу відбудеться 16-19 грудня в словенському місті Поклюка.

жіноча збірна з біатлону на п’єдесталі пошани

Наталія Бурдига хоче поміняти Росію на Україну

Російська спортсменка звернулась до Феде-рації біатлону України з проханням дати їй дозвіл виступати на міжнародних змаганнях з біатлону за збірну команду України.

Наталія ще весною нинішнього року пере-їхала на постійне місце проживання до нашої країни і має бажання продовжити тут свою спортивну кар’єру. Їй 27 років і вона не попа-дає навіть до резервного складу збірної Росії. А виступати на елітних змаганнях ой, як хочеть-ся, особливо на олімпіад–2014 у Сочі.

Чи буде розглянуто це прохання, побачимо. Подібний випадок вже був. Пам’ятаєте, коли разом з тренером, переїхала до України Лілія Єфремова, отримала в києві житло, а через пару років пішла зі спорту.

Віктор М’ЯЧиНСЬкиЙ

завоювала срібло

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВк «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 25 794. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка вільна Засновник та видавець – тОв «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МіЛОвА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОвиЙ. керівник відділу зв’язків з громадськістю володимир ЛиСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар віталій АДРуГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕвКО, Світлана КуЗЬМЕНКО. коректори: Альона ШЕвЧЕНКО, Світлана СОКОЛ, Олена ШЕРЕМЕт. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

Деснянка вільна №177

Documents