Деснянка вільна №261

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 77 (261) 20 серпня 2011, субота

П р об л е м а

Чернігівці проти

Шостого серпня на шпальтах «Деснянки вільної» було опубліковано статтю про стихійні ринки. Минуло кілька днів і на місцевому телеканалі з’явився сюжет про те, що у Чернігові почали-

ся рейди зачистки у місцях стихійної торгівлі. Приємно усвідомлювати, що певні відомства все ж таки реагу-ють на гостре слово журналістики. Але бажано, щоб такі рейди, контроль були не одноденними, і навіть не тижневими. Якось вже спробували заборонити курити і вживати алкоголь у громадських місцях… Але це не-подобство і досі триває, хоча не по всьому місту. Все

рідше правоохоронці чомусь відвідують звичайні двори, де знову збираються любителі заглянути в чарку і вла-штувати гучні «бенкети». А добропорядні громадяни як і раніше залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Пиякам же по цимбалах (і не лише їм як виявляється) ті вмовляння, сльози, скарги, погрози, штрафи… Через все це пройшли мешканці будинків, що на розі вулиць Рокоссовського та 50 років СРСР. Люди запитують, коли і хто нарешті зважиться навес-ти лад на багатостраждальних подвір’ях Чернігова?

зн а й н а ш и х!

наталія воробей –учасниця всеукраїнськогоконкурсу краси

нічного алкоголю та «бенкетів» на своїх подвір’ях

стор.6

СтудМіс України – конкурс краси, кмітливості та та-ланту найкращих представниць українського студент-ства. його фінал відбудеться в Києві на головній сцені Хрещатика 24 серпня в рамках святкування 20-ї річниці незалежності України.

Фіналісток конкурсу було відібрано з-поміж 300 учасниць об-ласних етапів, яким передували конкурси у вишах. Чернігів за-лучився до участі у конкурсі досить пізно, тому представницю нашої області обирали на кастингу. Нею стала Наталія Воробей – 20-річна студентка Чернігівського інституту права, соціальних технологій і праці. У житті Наталія веде активну соціальну діяль-ність, співає, танцює, грає на фортепіано. Дівчина має за плечи-ма чималий досвід участі у конкурсах краси від шкільного рівня до всеукраїнського. Її найвагоміші здобутки: у 2005 році пере-могла на міському конкурсі краси у Щорсі, звідки вона родом, у 2008 – стала переможницею конкурсу «Перша леді України». На Всеукраїнському фестивалі «Студреспубліка», який проводився у Криму, відомий композитор Володимир Бебешко (член журі «Першої леді України») запропонував взяти участь у скандаль-но-відомому проекті «Пающие трусы», але Наталія відмовилась.

Щоб стати СтудМіс України не достатньо мати лише зовніш-ню красу – дівчатам треба продемонструвати ще й свою еру-дованість, кмітливість та талановитість. Наша Наталія має всі шанси на перемогу. Вона запрошує всіх бажаючих приїхати 24 серпня на Хрещатик та підтримати ї ї на конкурсі.

Побажаємо їй гідно представити нашу область і, звичайно ж, перемоги!

Лілія ЕкЛАтоВА

н овіт н я іст орія

20 років незалежності на виставці «УКраїна і Світ» Усе, що прославило українську державу за 20 незалежних років, зібрали в національному музеї історії України.

експозицію «Україна і світ», метою якої було відобразити визначні історич-ні події, а також головні досягнення українського народу в різних галузях суспільного життя, розмістили у двох залах. особливе місце на виставці по-сіли документальні матеріали зі становлення країни: проекти конституції

України з правками та Акт проголошення незалежності, на якому присягав перший президент.

Серед експонатів також представлені наукові розробки українців, визнані сві-товою спільнотою. До того ж, на виставці можна побачити різноманітні нагоро-ди та речі відомих українців – Богдана Ступки, олени Філіп’євої, братів кличків, Андрія Шевченка та Ані Лорак.

П е р с П е к т и в а

Закордонні українці – гроМадяни УКраїни? таку пропозицію обговорюватимуть делегати 5-го всесвітнього форуму українців, який відкрився у національній опері і триватиме три дні.

Цього року до києва делегати з’їх а-лися у рівній кількості – по 100 представ-ників діаспори від Сходу і Заходу. Попри заплановану участь, Президент України на форум не прийшов. І його вітання зачитав міністр закордонних справ, яке переривали вигуки протестантів з-під Печерського суду.

Закликами до єдності зібрання вти-хомирив голова української всесвітньої координаційної ради Дмитро Павличко.

«Українці за кордоном почувають себе нашими родичами і не забувають, при-наймні, старше покоління. Наше книго-видання тримається на жертовності ді-аспори українців, вони більше дбають про нашу культуру, ніж наше міністер-ство культури», – вважає політв’язень, президент Українського пен-клубу Євген Сверстюк.

«Президент багато зробив перед цим форумом, він визначив як невідкладний законопроект про закордонне україн-ство, який фактично урівняє закордон-не українство, власне, з громадянами України», – зазначила радник Президента України Ганна Герман.

З Днем Незалежності, Україно!

Фот

о Ві

ктор

а ко

ШМ

АЛА

http://dponline.cn.ua


реґіонреґіон2 № 77 (261) 20 серпня 2011, субота

ві д р од ж е н н я

Коли цукор і справді СолодКий

Як не прикро констатувати, але з набуттям неза-лежності з аграрної карти області почали щезати окремі галузі сільгоспвиробництва, особливо в його суспільному секторі – льонарство, вівчар-

ство, буряківництво... Німі свідки ганьби недолугих ре-форм і таких же реформаторів – поруйновані ферми і переробні підприємства, зарослі елітними бур’янами і самосійними лісами поля.

Логіка розвалу завжди суперечить здоровому глуз-ду і, зрештою, тривалий час домінувати не може. Рано чи пізно, але суспільство мало схаменутися. Скажімо, найвищої якості цукор можна добути лише з цукро-вих буряків. А найкращі природні умови для їх виро-щування в Україні, в тому числі й у лісостеповій зоні Чернігівщини. Додайте до цього ще потужну, створю-вану десятиліттями, переробну базу.

З п’яти цукрозаводів області донедавна працю-вав лише один – Линовицький, що на Прилуччині. Від Новобиківського у більш-менш справному стані зали шилася хіба що димова труба. Схоже, така ж до-ля очікує Бобровицький цукрозавод. Обіцяне цьогоріч відновлення роботи Парафіївської цукроварні під ве-ликим знаком запитання.

На щастя, завдяки інвесторові – нардепу Івану Куровському, торік відновив роботу Носівський цукро-завод. Якщо тоді головним було завдання просто запус-тити у стислі строки технологічний конвеєр, а це вельми непросто, то в підготовці його до нинішнього сезону пе-реробки виразно домінують тенденції модернізації. Як відбувається цей процес, ми днями з’ясовували на місці.

Взагалі-то, вже минулого року, відроджене з руїн, пе-реробне підприємство залишило далеко позаду аналогічні й більш благополучні в Україні. Передусім за виходом цу-кру (13,58 відсотка) – п’яте місце серед 73-х українських цукрозаводів. Цей феномен, очевидно, пояснюється не тільки якістю місцевої сировини, вирощеної переважно на широких ланах ПП «Агропрогрес», а й максимальним дотриманням виробничої дисципліни. У нинішньому ж році технологічна модернізація підпорядкована подаль-шому поліпшенню якісних показників продукції й підви-щенню ефективності виробництва в усіх його складових.

– Минулий сезон, – розповідає директор ТОВ «Носів-ський цукрозавод» Валерій Марченко, – завершили п’ятого січня. Переробивши останні тонни сировини зі 113,5 тисячі, відразу предметно взялися за підго-товку до нинішнього.

Валерій Марченко показав перелік заходів цього-річного ремонтного періоду, які складаються з 11-ти пунктів. Стосуються вони ефективного використан-ня ресурсів, насамперед економії природного газу, оскільки його ціна у вартості продукції становить 45 відсотків усіх витрат і дедалі зростає, та підвищення обсягів виробництва цукру до 1800–2000 тонн за до-бу (торішній показник – 1650 тонн).

Цікаві заходи. Кожна їхня складова має вартісний вимір, визначає підрядника і вартість його послуг, а головне – регламентує виконання робіт у відсотках та орієнтовний термін завершення. Кожну десятиден-ку підприємство доповідає інвестору, як ідуть справи.

Втім, директор Валерій Марченко спокійний щодо визначених термінів. Роботи тривають за графіком. Одні виконано, на інших об’єктах – на стадії завер-шення або в розпалі. Як на реконструкції 3-го складу готової продукції місткістю 4–5 тисяч тонн.

Що ще передбачено заходами? Перше – це рекон-струкція сокоочисного відділення. Далі – встановлення автоматизованої системи управління процесом дифу-зії, реконструкція теплової схеми заводу, встановлення вакуум-апарату першого продукту, заміну бурякорізки СЦБ-16 та чотирьох шаф управління центрифуг першо-го продукту на модернізовані, автоматизація роботи трьох фільтрпресів та двох котлів тощо.

Директор аж ніяк не спеціаліст цукрової галузі, але з його коментарів цього не відчувається. Власник

Шановні жителі Сіверянського краю!Сердечно вітаю вас

із Днем Незалежності України. Переконаний, що історичний вибір українців дедалі активні-

ше наповнюватиметься реальним змістом – конкурентоспро-можною економікою, надійним соціальним захистом люди-ни, високою духовністю наших громадян, єднанням зусиль Заходу і Сходу, Півночі і Півдня держави у відповідях на виклики часу.

Здобуття незалежності – це непересічна подія в іс-торії нашого народу з часів Київської Русі.

Щиро бажаю успіхів на цьому шляху і всіляких життєвих гараздів вам і вашим родинам!

З глибокою повагою – Іван КуРовСьКий,

народний депутат україни

о П и т у в а н н я

Кожен дрУгий УКраїнець готовий захищати свою державу

Згідно з опитуванням, понад 40% українців вважають, що Україна ще не є цілком незалежною державою. Протилежної дум-ки – 24% респондентів.

Дослідження компанії Research & Branding Group також свідчать, що 93% українців називають україну своєю батьківщиною, ї ї патріо-тами вважають себе 76% респондентів, пишаються тим, що є грома-дянами україни – 72%. До того ж, кожен другий наш співвітчизник (52%) у разі потреби готовий захищати свою країну.

варто зазначити, що за результатами дослідження Інституту Горше ніна, 54,6% молодих українців не пишаються тим, що є громадянами україни.

Компанія Research & Branding Group опитала 2006 осіб у 24-х реґіо-нах україни та Криму.

Трубокладчик олег Довбиш постарався, щоб заводська труба стала як нова

Старший лаборант аналітичної лабораторії Любов Коросько

у головному виробничому корпусі підприємства ще тривають роботи

Директор Тов «Носівський цукрозавод» валерій Марченко

близько 200 000 тонн сировини протягом нинішнього сезону має переробити носівський цукрозавод. а якщо зважити на зусилля, які сьогодні докладає колектив для поліпшення якісних показників роботи через технологічну модернізацію, то обраний курс обов’язково виведе підприємство із 125-річною історією у флагмани «солодкої» галузі держави.

трьох дипломів з вищої освіти – інженера-механіка та з економіки підприємств столичного Національного аграрного університету, магістра управління суспільним розвитком Національної академії при Президентові України – Валерій Марченко скромно виправдовуєть-ся: мовляв, лише на десять відсотків опанував «секре-ти» технології, а його головні функції – менеджерські.

Директор каже, що якось уперше не дослухався до порад Івана Куровського, запропонувавши ще два пункти заходів перенести на наступний рік, у тому числі й будівництво сплавного майданчика з кагатом для цу-крових буряків на 2,5 тисячі тонн. Обмежившись влас-ними можливостями підприємства, Валерій Марченко вже розпочав тут роботи. Зрештою, Іван Куровський із розумінням поставився до ініціативи керівника.

До речі, вартість цьогорічних підготовчих робіт становить близько шести мільйонів гривень. А весь орієнтовний річний бюджет (видатки) підприємства – 72 мільйони гривень.

Що означає цукрозавод безпосередньо для Носівки і району? Це 486 робочих місць протягом перероб-ного сезону і головна фінансова підвалина районно-го бюджету.

Тепер кілька слів про соціальний захист заводчан. Кістяк колективу у міжсезоння готує підприємство до нового сезону переробки. Інші ж стають на облік у цен-трі зайнятості за умови, що вони повернуться до своїх обов’язків, як тільки почне надходити сировина і завод знову запрацює. Для заводчан встановлено пільгові ці-ни на цукор та жом. По завершенні минулого сезону кожен працівник безкоштовно одержав по два мішки солодкої продукції. На професійне свято цукроварів (персонально і по підрозділах) вшановують додатково. На підприємстві впорядковано гуртожиток, працюють душова та їдальня. Вартість обіду – п’ять гривень. В сезон переробки тут готують ще й вечерю.

Якось цукровари зауважили, що заводське містечко не може скористатися поблизу послугами перукарні і з ремонту взуття. На підприємстві знайшли приміщен-ня, здали їх в оренду місцевим підприємцям за умови надання саме цих послуг. При в’їзді на завод відкрили безалкогольний продовольчий магазин.

Та основу соціального захисту, звісно, становить заробітна плата. За минулий липень середній ї ї роз-мір становив 2091 гривню. «Це на руки», – уточнює директор Валерій Марченко. Зарплатна динаміка то-рішніх «переробних» місяців така: вересень – 3259 гривень, жовтень – 4062, листопад – 3944, грудень – 3016 гривень. І також – «на руки».

Які перспективи цьогорічного переробного сезону? Початися він має з 5-го вересня. Підприємство укла-ло угоди з постачальниками сировини на 190 тисяч тонн. Буде, переконані фахівці, більше. Сировина над-ходитиме з Бахмацького, Козелецького, Ніжинського, Срібнянського, Носівського та Бобровицького райо-нів. Але головний постачальник, звичайно, ПП «Агро-прогрес», де цукристі вирощують на площі 2500 гек-тарів.

Хороший урожай там зріє. Тож хай і вагомим буде ужинок із заводського конвеєра!

Петро ГРоМовий, Микола КохаН

Фото Дмитра МІЛова


№ 77 (261) 20 серпня 2011, субота 3http://dponline.cn.ua

ця світла, урочиста днина щороку наближає нас до відродження національних цінностей, нади-хає розбудовувати державу у всій ї ї величі та красі, сповнює серця вірою, духом єднання та

оптимізмом. Нехай цей день стане потужним стиму-лом для натхненної, щоденної праці заради щастя та злагоди нашого народу, реалізації його могутнього потенціалу і добробуту наших нащадків.

об’єднаймося заради процвітання україни та утвер-дження її як вільної європейської держави. Щоби в кожній родині панували щастя і добро, а в суспільстві – порозуміння і згуртованість.

Незламної віри вам у щасливе майбутнє рідного краю, сили духу, любові одне до одного та нових звершень на благо незалежності нашої Батьківщини.

З нами Бог і україна!З повагою та любов’ю -

народний депутат україни валерій Дубіль

дорогі співвітчизники! дорогі друзі! Шановні земляки!Від імені великого колективу поштовиків Чернігівщини щиро вітаю усіх вас зі славним ювілеєм – 20-річчям незалежності України!

Сердечно вітаю вас із величним святом – Днем Незалежності України!

браття та сестри!Щиро вітаю вас із Днем Незалежності!

наша Незалежність – це на-ше щастя, на яке ми заслу-говуємо.

Наша Незалежність – це наша гордість, омита кров’ю, по-том і слізьми наших героїв, які боролись за волю нашого народу.

Наша Незалежність – це наш біль, бо україна не має незалежності еко-номічної. Ми здобудемо її, коли приве-демо до влади патріотичну молодь й здійснимо радикальні зміни в державі.

Будьте вільними та шануйте свою вітчизну, бо ніхто, крім нас, не підні-ме її з колін.

вставай, україно! олег Ляшко, лідер Радикальної партії

Українська пошта як один із найважливіших ви-дів зв’язку у країні, як невід’ємна складова

розвитку ї ї інформаційно-го простору, бере активну участь у соціально-еконо-мічній розбудові держави. Як національний оператор, вона забезпечує людям найважли-віше благо цивілізації – мож-ливість спілкуватися зі світом.

Розпочавши відповідно до сучасних вимог і потреб спів-вітчизників процес рефор-мування, «укрпошта» та ї ї Чернігівська філія інтенсивно вдосконалюють технології і автоматизацію на виробни-цтві, розширюють ринок по-слуг, запроваджують сучасні моделі взаємовідносин зі спо-живачами. Поліпшуючи якість роботи та культуру обслуго-вування, ми зміцнюємо дові-ру своїх клієнтів.

Доставляючи газети і жур-нали в усі куточки області, розсилаючи у художніх мар-

кованих конвертах листи, ми несемо людям державницьку ідею, пропагуємо у світі високу духовну і матеріальну культуру, здобутки і досягнення українського народу.

Цього святкового дня зичу вам доброго настрою і міцного здоров’я, взаєморозуміння та єдності, життєвої мудрості і оптимізму, сили і на-тхнення та щедрих земних радощів на довгі сонячні роки!

володимир ПРихоДьКо, директор Чернігівської дирекції уДППЗ «укрпошта»

т ра д и ції

ВИПУСКНИКАМ – ДИПЛОМИ І СВІДОЦТВА

У Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту ім. о. Майнової відбувся бал випускників. 21 із 89-ти отримали

дипломи з відзнакою. всі – посвідчення про набуту професію і свідоцтва про повну за-гальну освіту. За активну участь у громад-ській і спортивно-масовій роботі 22-х випус-кників нагороджені Почесними грамотами.

З успішним закінченням престижного на-вчального закладу молодих фахівців тепло привітали його директор ольга Гордієнко, за-ступник голови Бобровицької районної ради Тетяна Ковчежнюк, директор Бобровицького районного центру зайнятості Микола Демидюк і заступник міського голови Лариса Петько.

ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ПІВСТОЛІТТЯ

У Браницькій ЗоШ І–ІІІ ст. відбулася зустріч випускників 1961 року. від щирого серця їх привітала директор Світлана Панченко.

Серед тодішніх випускників – аграрії, еко-номісти, будівельники, електрики, залізнич-ники, підприємці, медики і вчителі. Галина Бабич, викладач-методист Бобровицького коледжу економіки та менеджменту ім. о. Майнової, – відмінник освіти україни.

Спогадами про незабутні шкільні літа, поділилася колишня вчителька математи-ки Ніна Липа. На шкільному подвір’ї то-го дня лунали пісні їхньої юності, у вальсі кружляли пари, немов на тому далекому випуск ному вечорі.

НА ДНІ СЕЛА У ГОРбАЧАх

Щороку літньої пори горбачівці від-значають день села. З цієї нагоди і нинішнього року влаштували

виставки виробів народних умільців, різноманітних випічок і квітів.

Про історію села на урочистостях цікаво розповідала сільський голо-ва Катерина Голота. Зі святом грома-ду тепло привітав найдорожчий гість, засновник ПП «агропрогрес», народ-ний депутат україни Іван Куровський, який запевнив горбачівців, що спри-ятиме соціальному розвитку села. До вітального слова долучилися також голова Бобровицької райдержадміні-страції Іван Захарченко та генеральний директор ПП «агропрогрес», депутат Бобровицької районної ради Михайло Шумейко.

На святі вшанували останнього в се-лі ветерана війни Гаврила Шевеля, най-старіших жительок Ганну Савченко та олександру Буглак, династію хліборобів оряпів – Івана, василя, Сергія та олексія, комбайнера олексія Попелянського, екіпаж якого протягом останніх двох років лідирує в обласному змаганні. Схоже, що й цьогоріч не поступиться першістю.

Не забули в Горбачах і про своїх заслужених земляків. Майже 40 років плідно працює на теренах освіти дирек-тор навчально-виробничого комбінату олександра Приступко. 28 років обі-ймав посаду сільського голови Микола Ткаченко. а потім розіграли «живу» ло-терею, послухали аматорів сцени.

б л а г оуст рій

ЗА ЧИСТЕ МІСТО

Міський голова Бобровиці володимир Якушко і депутати багато уваги приді-ляють наведенню порядку на вулицях

міста, біля дворів жителів, на територіях під-приємств, установ та організацій.

у мікрорайонах райцентру облаштова-но п’ять майданчиків, де встановлено по 3–4 контейнери для непотребу. Сміття і відходи вивозитиме спецвантажівка КП «Міськдобробуд» згідно з графіком. вартість такої послуги буде невисока.

До підприємців, які відкривають власну справу, ставлять вимоги підтримувати в на-лежному стані прилеглу територію: вона має освітлюватися, бути облаштована клумбами та урнами для сміття.

л е бе д и н а вір ніст ь

У ІВАНА ТА ЄВДОКІЇ – ДІАМАНТОВЕ ВЕСІЛЛЯ

60 років у мирі, злагоді й любові про-жили Іван та Євдокія Клименки з Бобровиці. Третього серпня по-

дружжя відзначило сімейне свято – діа-мантове весілля.

Іван Федорович все життя був військо-вим, служив у повітрянодесантних вій-ськах, дослужився до полковника, а Євдокія Тимофіївна – вчителювала. За роки служби глави сімейства подружжю з дітьми не раз доводилося переїжджати на нове місце про-живання – Кіровоградська область, Литва, азербайджан, угорщина, а потім – робота в Бобровицькому райвійськкоматі.

Дорогу діда обрав онук Сергій, який за-кінчує військову академію, а бабусі – внуч-ка Тетяна. Закінчивши Київський педагогіч-ний університет ім. Михайла Драгоманова, навчається в аспірантурі, за спеціальністю вона філолог. віктор – випускник Київського політехнічного університету.

12 років, до глибокої старості, полков-ник у відставці, інвалід першої групи Іван Клименко очолював ветеранську організа-цію, був учасником хору ветеранів.

Діамантове весілля батьки, яким за 90, відзначили з дітьми, внуками та правнуком. Доньки Людмила та валентина, отримавши вищу освіту, нині живуть і працюють у сто-лиці. Дружна родина зібралася за святковим столом. Лунали тости за здоров’я батьків, дітей, онуків і правнуків. Побільше б таких діамантових весіль!

Добірку підготував Микола КохаН

ВІСТІ З бОбРОВИЧЧИНИ

Пошта завжди з вами!


4 № 77 (261) 20 серпня 2011, суботаhttp://dponline.cn.ua

рідний крайрідний край

Репресії, голод, війнаупродовж віків сам Господь оберігав

Лизунівку від небезпечних подій та руйнівних військових баталій. Навіть Голодомор 1932-33 років, як згадують свідки, не перет ворив по-селення у мертву пустелю. І ліс, і луки, і річки, – уберегли генофонд, ставши на заваді сата-нинським силам. вистояли, хоча й довелося селянам відчути силу коси смерті. Загинули десятки людей. а ще потішились на славу «більшовики-комнезамівці», розкуркулюючи родини справжніх господарів. у новгород-сі-верську в’язницю запроторювали жінок «за три колоски» поля. Чоловіків, які висловлю-вали погані думки про колгоспи, – до ГуЛаГу.

у Другу світову на фронтах склали голови понад половини чоловіків. Було, що гинули хлопці цілими родами. Тепер про таке нага-дують написи на гранітних плитах у кинуто-му сільському парку. Рясніють плити іменами юних достойників 1924–1926 років народжен-ня. Тому й онуків знищеного покоління так не вистачає сьогодні на шкільній лаві. Маємо і це пережити.

Мовою свідківНебагато залишилось у селі свідків подій

20–40-х років. Як ось Марфа Каменецька, 1924 року народження. Розмовляємо з нею на лавочці перед обійстям. Тут вона пасе домашню птицю молодшої дочки Тетяни та зятя Григорія.

«Слава Богові, – каже, – що пережили війну, що партизани не дуже шуміли у нашому краї. адже вони і навколо Лизунівки з’являлися, пе-реважно вночі, коли німців не було у селі. Не стріляли. взяли поїсти – і до лісу. І то добре. хоча на залізничному перегоні у напрямку на «угли-Завод» вбили хлопця-поліцая. Невідомо для чого. Тоді очікували відповідних дій нім-

ців. але обійшлося. Був напад партизанів на сільськогосподарського коменданта з міста. Життя йшло собі: працювали багато, адже земля була поділена на душі. одружувалися, діти бавились. важко було і після звільнен-ня, у сорокові. а голод 1946-47 років! Сама натерпілася у вічному недоїданні. Люди ж на селі мучилися, пухли…»

Спроба побудувати комунізм на хуторі

Була у Лизунівці ще одна цікава сторінка з історичною канвою. йдеться про невдалу спро-бу побудувати комунізм через створення «ко-мун». Так ось, деякі пращури жителів Лизунівки та навколишніх сіл пройшли крізь вишкіл цієї «школи комунізму».

Недалеко від села, у старовинному помі-щицькому маєтку узруй, кілька десятків родин облаштували «комунію». Тепер вони все ділили порівну – від ложки, виделки, домашньої птиці, інвентаря до делікатних моментів. Зупинилися перед проблемою хіба що дружин та кохання. Історія каже, що цю тему залишили у спокої.

оскільки життя передбачає ще й системну працю кожного, то мали б працювати всі. але мрії про щасливе і безтурботне життя у «ко-мунії» так швидко розвіялися, як і народили-ся, залишивши по собі, як розповідали колись старожили, тріснутий на вогні великий казан, бо не знайшлося бажаючого долити туди води. Ніхто не став підніматися з ліжка, виконувати роботу за когось. Скільки у цій легендарній опо-віді правди, а скільки брехні – важко сказати.

Епоха «Ферапонтовича»Справжній розквіт Лизунівки припадає на

70–80-роки минулого століття. Та й сьогодні все, що зветься обличчям села, успадковано з тих часів.

Радгосп «Комунар» розправив крила під ке-рівництвом двох людей, про яких тепер місцеві жителі згадують як про здібних і талановитих очільників господарства.

Перші сторінки важливих починань на ли-зунівській землі написано за буття василя Ферапонтовича овсієнка, котрий започаткував тут комплекс радикальних заходів, у результаті яких Лизунівка перетворилася на об’єкт уваги не лише у Новгород-Сіверському районі, а й на теренах Чернігівщини.

На вулицях Молодіжній та Спортивній звели чимало ошатних будиночків, навіть двоповер-хових, для молодих родин, які і здалеку пересе-лялися до Лизунівки. Дорогу вкрили асфальтом, рівненька, як і тодішнє життя, коли «комунарів-ці» відчували піклування. Та й сільські хати оста-точно зняли солому з дерев’яними димарями.

З новобудов, що з’являлися одна за одною за часів директора овсієнка, а згодом і його колеги Михайла Косенка, виріс новий «куток», який і сьогодні відрізняється від «старого села».

Нові вулиці вдало з’єднали дорогу Нов город-Сіверський – Семенівна з давнім напрямком на сусідню володимирівку, яка заховалася у непрохідному лісі, що веде до кордону леген-дарних Брянських лісів.

Наприкінці 70-х село отримало гарний пода-рунок – Будинок культури, який за всіма крите-ріями став першим серед сільських, а може й деяких районних установ культури. Простора глядацька зала на 360 місць, танцзал, бібліоте-ка, навіть балкон. все це нагадувало простому механізатору й доярці, що саме у їхньому селі відбувається омріяне комуністами «зближен-ня села і міста».

василь овсієнко – людина мудра і непере-січна, розумів, що для досягнення потрібних показ ників у праці, за які доводилося відпо-відати перед райкомом, потрібно вжити пев-них заходів задля розкріпачення праці членів радгоспу – хлопців і дівчат. Тож більшу частину

своєї діяльності він присвятив налагодженню роботи художньої самодіяльності, спортивних гуртків, запровадженню різних свят. Навіть проект Будинку культури обрав із просторою спортивною залою, якої навіть у районному центрі на той час не було. василь овсієнко – людина, яка боролася за здоровий спосіб життя, за вільну, без традиційного радянсько-го примусу працю. він виступав на сцені, жив потребами молоді, писав до районної газети критичні статті, знався на українському гуморі.

у районі Лизунівка стала першим селом, де молодь складала помітний відсоток серед пра-цівників – фахівців сільського господарства. За Будинком культури було збудовано дитячий садок. його вдалось розшукати у густих за-ростях кленів, щоб через багато років, навіть у напівзруйнованому вигляді побачити справ-жнє творіння для сільської малечі. Десятки ді-тей відвідували цей заклад.

початки села лизунівка, що причаїлось серед широких ланів та лісів на сході новгород-Сіверщини, сягають середньовіччя. така назва поліського села вже згадується на сторінках статистичних матеріалів світських установ та церкви, топографічних описів лівобережної України кінця XVIII – поч. XIX століть.

Контора Тов «Ясне»

Справжня сільська світлиця

Марфа василівна Каменецька розповідає правду про війну, голод, репресії

горіховий сад, море квітів і красивий ставок на околиці села



а для ширення серед дітей та молоді гар-ного естетичного смаку, розвитку природних задатків, виховання потреби музичної освіти – відкрили перший, і по-справжньому єдиний на той час, філіал Новгород-Сіверської му-зичної школи.

Вдячні Михайлу Косенку і через 20 років

За василем овсієнком добру справу продо-вжив Михайло Косенко, розгорнувши справ-жній будівельний бум за часів горбачовської перебудови в Лизунівці...

Ставку було зроблено на забезпечення розвитку «Комунара» і в цілому села, в пла-ні розширеного комплексного будівництва: ферм, майстерень, житла для молоді, доріг, ставків, газопроводу тощо. До речі щодо га-зопроводу. відомо, цю добру справу після ди-ректорства Косенка так і не було доведено, хоча головна магістраль від газорозподільної станції вже була під товстим шаром ґрунту. Невідомо, чого не вистачило наступникам? Мабуть розуму. все пішло на металобрухт.

Завітавши у село теперішньої, зовсім нев-тішної пори для успішних починань, звертаєш увагу, що останньою надією населеного пунк-ту лишається школа. Тут за огорожею відкри-вається оку досить велика територія, у кілька гектарів. все дбайливо доглянуте, приведене до ладу. хороший спортивний майданчик зі смугою перешкод. Дарма, що діточок остан-німи роками поменшало. За кілька років цю негативну тенденцію маємо подолати. ось, лише, чи вистачить глузду районній владі не довершити процес удару «по-живому». Сумні приклади вже є, тому тривожно за-говорили і в Лизунівці. Недарма матері, чиї діти навчають ся у дев’ятирічці, стурбовані очікуванням тривожного місяця вересня. Як вчинить новгород-сіверська влада?

а школа Лизунівська немов картинка, що не втратила рейтингових позицій серед ін-ших. Недаремно ж ї ї ще у 2005 році визна-но кращою серед шкіл І-ІІ ступенів. Подвір’я

нагадує райській садочок із десятками роз-кішних горіхових дерев. а навколо – квіти. відчувається постійна любов до «своєї оселі».

Побудувати найкращу у районі школу – мав за мету директор радгоспу Михайло Косенко. Таку, про яку сам мріяв у дитинстві. І йому вдалося! Навіть через двадцять років він пишається тим, що звів гарну споруду у зручному місці. Просторі класні кімнати, майстерні, їдальня, спортивна зала, зручні для відпочинку коридори…

Школа має право пишатися народо-знавчою кімнатою та краєзнавчим музеєм. Перебуваєш у захваті від експонатів, ви-ставкових матеріалів, документів, елемен-тів побуту селян, одягу, речей щоденного вжитку та багатющого зібрання зразків ви-шивки – ексклюзивної лизунівської. а ось і жупан часів української Народної Республіки 1917-1918 років. Документи, мапи, світлини. Цьому багатству надають ладу вчителька рідної мови та літератури олена Коврижко та вчитель загально-технічних дисциплін Михайло Лельотко.

вже зо тридцять років тому, приїхавши в ці лісові краї з одещини, пані олена принесла у поліський край прекрасну українську мову, зробивши її ще від пори радянської рідною

для двох поколінь лизунівців. Люди на селі кажуть, що за результатами роботи невелич-кої школи впродовж останніх двадцяти ро-ків – неабияка праця олени Коврижко, яка навчила дітей любити свій край, мову, істо-рію. Навіть поспішне знайомство із навчаль-ним закладом, з подачі вчителів Михайла Лельотки та Наталки Буркені, вчорашньої ви-пускниці педуніверситету у Глухові, наводить на думку про неможливість закриття цього справжнього храму знань, світла, культури та духовності заради зекономленої копійчини.

Владу – до спортивної залиа ось Будинку культури вже не до спокою.

І якби не дві справжні ентузіастки – дирек-торка Тетяна Медведь та художній керівник Галина Лязгіна, справа могла б бути зовсім невтішною. Ці жіночки вже кілька десятків років – остання надія культосвітнього закла-ду. Зовнішньо, здається, що «війна» Лизунівку все ж таки не оминула: повибивані вікна у спортзалі, розламані вхідні двері, тече не-мов решето шиферний дах. Зала порожня від місцевих спортсменів і від здорового глузду, який колись у селі продукували два розумні директори, не очікуючи такого безглуздого фіналу… Добре, що бібліотеку не пустили за вітром, перенесли до школи.

відпочити можна лише у середині клубної установи. Директорка закладу проводить до просторої кімнати, що є гордістю села – це справжня сільська світлиця. Тут таке різно-виддя того, що зветься світом речей селя-нина: інструменти, знаряддя праці, предме-ти повсякденного ужитку, а ще – вишивки, вишивки… аж очі розбігаються!

«Колись, – каже Тетяна василівна, – за директорства Михайла Косенка можна було й не знати, що таке сільська рада. адже всі питання без проблем вирішувалися спокійно. Треба машину для концерту – бери. Завезти паливо – без проблем. Купували для сцени костюми, аудіотехніку. Тепер про таке – ли-ше можна мріяти. а нинішній керівник сіль-ської ради, яка у селі Печенюги, за півдесят-ка кілометрів, зовсім не демонструє бажання розв’язувати проблеми, як наприклад із дра-ним дахом. Тече, мабуть, років двадцять. Та й взагалі, якась погана закономірність про-слідковується. Тільки-но передають якийсь об’єкт на баланс сільради – одразу ж чекай на руйнацію, розкрадання. Як із садочком упродовж останніх п’яти років».

Сам також помічаєш, що вся інфраструкту-ра, полишена у спадок від радянських часів, перетворилася для місцевої влади району та села на важкий і непосильний клопіт, справ-жнє ярмо. Жодного просвітлення: руйнуєть-ся, ламається, нищиться, не ремонтується. І так – повсюдно!

Сьогоднішнім, далеко не втішним станом життя, занепокоєні всі місцеві жителі. Коли ще тільки піднімалося сонечко, раненько за селом, на березі чарівного ставочка з чистим плесом, зустріли жінку, яка їхала у напрямку маленького села володимирівка на велоси-педі. Галина Лязгіна – представниця місцевої культос вітньої сфери, художній керівник у

Будинку культури. Прямувала до лісу, збира-ти ягоди. Каже, що останніми роками такий промисел дозволяє поповнити сімейний бю-джет. Сама працює на півставки. За вдалого сезону можна зібрати на продаж до шести – десяти відер чорниць. Розмовляли про різ-не. відчувається, що вдале життя Лизунівки нині перетворилося на таку собі ностальгію за минулим. Люди розуміють, що повторити історію неможливо, як і двічі увійти в одну і ту ж воду.

«Бачу як люди виживають у володимирівці. Там немає води, бо згорів насос. І нема ніко-му діла до цього хутора… Дивно, – наголо-шує Галина Іванівна, – двадцять років тому директор «Комунара» Косенко проклав до володимирівки дорогу, ставили нові ферми, ось який гарний ставок облаштували! Була перспектива. Тепер цю перспективу у людей відбирають...»

Омріяне відродження «Комунара»?

І тільки надбання чвертьвікової давнини тримають на білому світі лизунівську гро-маду. від селян почули про прихід на лани якихось орендарів, яких у районі по сучас-ному називають інвесторами. але навіть крізь вікно автобуса, що мчить до Лизунівки з Новгорода-Сіверського можна зрозуміти, що не ґрунти манять сюди земельних «ба-ронів». Тому і про серйозні результати, якіс-ні та кількісні показники – зовсім не чуємо.

а теперішнє Тов «Ясне», що успадкува-ло реквізити «Комунара», навіть на третину не може чомусь наблизитися до повторен-ня успіху попередника. все як у поета: «Не той тепер Миргород, хорол-річка – не та!» Із сотні лише три гектара землі засівають, на фермах до сотні голів худоби. Здається, до чотирьохсот літрів молока щодня. але то все – крапля у морі, аби повторити колись у майбутньому успіх «Комунара» 70–80-х ро-ків хх сторіччя.

у селі, обабіч дороги, яка прямує до дер-жавного кордону, сиротливо стоїть будівля Лизунівського сільського споживчого товари-ства разом із відділенням поштового зв’язку. а ще й на відродження дитячого садочку че-кають дев’ятнадцять діточок, які вимушено проходять науку першого етапу життя на батьківській печі взимку, а влітку – на не-перевершених просторах матінки природи!

Немов фортеця, яка тільки-но витрима-ла шалений обстріл, стоїть, втративши вікна споруда шкільного гуртожитку. Кожного разу на неї поглядає той, хто покладає квіти на території меморіалу загиблим односельцям у війні 1939–1945 років.

Минають роки. Перше двадцятиріччя молодої країни добігає кінця. а якими ви-являться наступні двадцять вже для дітей ровесників незалежної української держави? у будь-якому разі відповіді на це запитання від жителів Лизунівки почути не вдалося.

Борис ДоМоЦьКийФото автора

Новгород-Сіверський – Лизунівка – Новгород-Сіверський

Галина Лязгіна, художній керівник Будинку культури

горіховий сад, море квітів і красивий ставок на околиці села

вікно спортзалу

Чи є водиця у криниці?


6 № 77 (261) 20 серпня 2011, суботаhttp://dponline.cn.ua

П р об л е м а

вимагаю продовження...Так у відомому радянському кінофільмі «Іван

Васильович змінює професію» вигукував голов ний герой. Незважаючи на те, що він уже був під добря-чою «мухою», його душа все ще потребувала свята. Таких Іванів Васильовичів сьогодні вистачає й у на-шому рідному Чернігові.

Що не кажіть, а жити сьогодні стало на-багато комфортніше. Інтернет, мобільні те-лефони, кредитні картки – все це полегшує нам життя. До таких речей належать і ціло-добові крамниці. Погодьтеся, це дуже зручно. Але не для всіх...

Мешканці багатоповерхівок, що на розі ву-лиць Рокоссовського та 50 років СРСР, вже давно забули про комфорт та спокій... завдяки одній із цілодобових крамниць.

На жаль, деякі покупці сприймають ці за-клади торгівлі не зовсім так, як належить: во-ни купують спиртні напої і розпивають їх май-же на сходах, або неподалік крамниць, тобто на ближніх подвір’ях.

де люди заглядають у чарки, там завжди бувають сварки– Ми вже не знаємо, що нам робити, ко-

му жалітися, – каже мешканець будинку №2, що на вулиці 50 років СрСр геннадій івашинцев. – Щовечора наш двір перетво-

рюється на місце для розваг. Якщо у будні ще більш-менш можна витримати, то у вихідні тут збираються любителі перехилити не од-ну чарчину мало не з усього міста. Ми вже звер-талися до міського відділу УМВС у Чернігівській області, двічі писали до Чернігівського міського голови Олександра Соколова з проханням зміни-ти режим роботи цілодобового магазину, який розташований поряд: вперше у 2008 році, коли ще працював «Союз», вдруге – у 2010-му вже був магазин ТОВ «Ватес». Нам відповіли, що питан-ня вивчали на засіданні комісії з розгляду заяв на встановлення та скасування режимів роботи під-приємств торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у нічний час. Протоколом було ухвалено: організувати комісійне проведення рей-дів за участю представників ЖКГ, міського відді-лу УМВС в Чернігівській області, ТОВ «Ватес» та громадськості щодо перевірки дотримання гро-мадського порядку на прибудинковій території будинків №14 на вулиці Рокоссовського та №2 на вулиці 50 років СРСР. Де, коли і чи взагалі були ті перевірки, ніхто не знає. Магазин як працював, так і працює цілодобово, спричиняючи чимало незручностей: люди купують спиртні напої і розпивають їх у нас під вікнами. В результаті ми – жертви постійних розбірок, брутальних лайок, бійок. Вранці наше подвір’я – це звичай-

ний смітник з розбитими пляшками, пачками з-під цигарок, залишками «вечірок».

для кого пишуть закони?Кажуть, що українці – миролюбний народ.

Можливо, це й правда, однак миролюбні вони лише тоді, коли тверезі. Як не крути, а все ж та-ки дехто полюбляє гучні гуляння, які рідко обхо-дяться без вживання спиртного. Можливо, саме в цьому головна проблема? Однак із нею борються вже не один десяток років: вводять нові закони, обмеження, але ті, хто пив, і надалі, на жаль, п’є.

У статті 178 Кодексу України про адміністратив-ні правопорушення чітко зазначено: «Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабо-алкогольних напоїв на вулицях, у закритих спор-тивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших забороне-них законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволено відповідним органом місцевого само-врядування, або поява в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, – тягне за собою поперед-ження або накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів грома-дян». Проте на закон люди чомусь не звертають уваги і роблять те, що їм заманеться.

двірник валентина Зацепіна вже не пер-ший місяць прибирає на багатостраждальному подвір’ї і каже, що за цей час надивилася багато «цікавого», мовляв, «по телевізору цензура та-кого не пропускає».

– Бувало, приходжу рано-вранці, аби навести лад на подвір’ї, а тут, просто на столі, який зве-дений для культурного відпочинку, любовні оргії. Сором просто! Всі п’яні, хтось у траві лежить, хтось на лавці спить... Хіба це нормально? Куди дивляться правоохоронні органи? Чому не слідкують за порядком? Ви знаєте, я сама живу на Шерстянці, і що б там не говорили про наш мікрорайон, такого, як тут, ніколи не бачила. У нас постійно чергує міліцейський патруль, їздять подвір’ями, де частенько збираються молоді лю-

ди, перевіряють... А Рокоссовського – це ж, ви-бачте, один із центральних мікрорайонів міста, і тут таке... Я вже мовчу про купи сміття, які доводиться кожного ранку прибирати. А побите скло! Це просто якийсь жах.

п’яна людина спокійною рідко буває– Я колись зробила зауваження молодикам,

так вони мені швидко рота закрили, – ділить-ся наболілим мешканка будинку валентина берегова. – Ще й погрожували вікна повибива-

ти, якщо буду рота відкривати. А скільки разів простих перехожих з навколишніх будинків ні за що били. Розумієте, п’яна людина спокійною рід-ко буває. На що хочеш можна очікувати. Тож си-димо мовчки, боїмося, не спимо ночами... і ніко-му до нас діла немає, а хтось собі спокійнісінько розважається.

– Люди йдуть уночі до крамниці не по хліб чи макарони на сніданок. Сюди ходять по спиртні напої. І переважно це молодь – шукачі пригод, які ще «недобрали», або вже «перебрали» і праг-нуть продовження «бенкету», – розповідає надія дерев’янко. – А потім зчиняють сварки. Але чому б не зробити це вдома? Можливо, варто просто заборонити продавати спиртні напої у нічні години? До речі, в деяких містах України почали забороняти продаж алкоголю після 22-ї. Як свідчить практика, на вулицях стало менше нетверезих.

Наше законодавство часто суперечить саме собі. Подивіться, як рекламують спиртні напої, а головне – хто? Відомі спортсмени на екранах телевізорів п’ють пиво. Наші діти бачать, що футбол без пива неможливий. То хто винен у тому, що вони будуть вживати пиво, а згодом – і міцніші алкогольні напої?

Євр о-2012

Міліція навЧаєтьСя

до європейського чемпіонату з футболу залишилося близько 300 днів. до цієї події готується вся країна, в тому числі і міліція. оскільки світовий досвід свідчить, що серед загалу законослухняних уболівальників обов’язково знайдуться футбольні хулігани, які здатні зіпсувати свято футболу усім іншим, потрібно бути готовими до такого розвитку подій.

вивчивши багаторічний досвід європейської по-ліції в царині підтримання громадського порядку на стадіонах під час масових заходів високого рівня, чернігівські міліціонери всебічно готуються до при-пинення протиправних дій з боку агресивно нала-штованих фанатів.

За сценарієм навчань, під час матчу місцевої ко-манди з гостями виник конфлікт. уболівальники спо-чатку вихлюпнули свій гнів на гравців, а потім і на фанатів противника.

На навчаннях був присутній куратор Чернігівської області – начальник Департаменту ДСо МвС україни полковник міліції анатолій Назаренко. він спільно з начальником уМвС україни в Чернігівській області полковником міліції олександром Михайликом про-інспектував учасників навчань, відзначив достатній рівень підготовки та добру екіпіровку учасників. Куратор впевнений, що зведений загін Чернігівської області стане одним із найкращих.

Під час нейтралізації групи футбольних хуліганів за сценарієм навчань міліціонери зуміли відновити порядок на трибунах і захистити від протиправних дій футболістів та решту вболівальників.

Зведений загін уМвС україни в Чернігівській об-ласті та військовослужбовців внутрішніх військ про-демонстрували високий стан готовності до виконан-ня поставлених завдань з охорони громадського по-рядку та злагодженість дій підрозділів. в ході аналізу результатів навчання було оцінено координацію дій підрозділів, вказано на ділянки, які вимагають додат-кових занять і тренувань.

СЗГ уМвС україни в Чернігівській області

є люди, яким, відверто кажучи, наплювати на всіх. якщо вони захотіли випити вно-чі за крамницею, вони це зроблять. і байдуже, що їхній галас лякає перехожих і не дає заснути мешканцям прилеглих будинків. вони не вважають за потрібне прибра-ти після себе порожні пляшки та залишки їжі. дивує одне: чому вони так не роблять вдень? якщо ви такі зухвалі, не потрібно ховатися за темною вуаллю ночі, відкрийте свої обличчя. Можливо, тоді правоохоронці звернуть на вас увагу.

Сніжана БоЖоКФото автора

Чернігівці проти нічного алкоголю та «бенкетів» на своїх подвір’ях



оголоШенняоголоШення

к а л е н д а р

Сьогодні Сонце зійшло о 5 год. 55 хв., зайде о 20 год. 11 хв. день триватиме 14 годин 17 хвилин. повний місяць 13 серпня. Місяць у тільці.

За релігійним календарем сьогодні – Післясвято Преображення Господнього. Преподобномученика Дометія Персіянина та двох учнів його. Преподобного Пимона Багатостраждального, Печерського. Преподобного Пимона, пісника Печерського. Преподобного Меркурія Печерського, єпископа Смоленського. Успенський піст.

Завтра – святителя Еміліана сповідника, єпископа Кизицького. Преподобного Григорія, іконописця Печерського. Перенесення мощей преподобних Зосими, Савватія і Германа Соловецьких. Толзької ікони Божої Матері. Успенський піст.

післязавтра – апостола Матфія. Собор Соловецьких святих. Прославлення преподобного Лаврентія Чернігівського. Мученика Антонія Олександрійського. Мучеників Юліана, Маркіана, Іоанна, Якова, Олексія, Димитрія, Фотія, Петра, Леонтія, Марії, Патрикії та інших. Успенський піст.

23 серпня – мучеників архідиякона Лаврентія, Сікста папи. Фелікісіма та Агапіта дияконів, Романа, Римських. Блаженного Лаврентія, Христа ради юродивого, Калузького. Успенський піст.

24 серпня – мученика архідиякона Євпла. Преподобномучеників Феодора і Василія Печерських. Преподобного Феодора, князя Острозького, Печерського. Преподобного Іоанна, затворника Святогорського. Успенський піст.

іменинниками будуть: сьогодні – Митрофан, Дементій, Антон, Пимін, Марина, Астерія; завтра – Григорій, Зосим, Мирон, Омелян, Сава; післязавтра – Матвій, Олексій, Дмитро, Ірина, Марія, Іванна; 23 серпня – Роман, Лаврентій, Агапіт, Фелікс; 24 серпня – Олександр, Максим, Федір, Василь, Сусанна.

ц и м и д н я м и н а р од и л и с я

20.08 Прем’єр-міністр Індії раджив ганді (1944).

21.08Італійський майстер виготовлення смичкових інстру-

ментів джузеппе антоніо гварнері, (1698); французький математик оґюстен-луї Коші (1789).

22.08Французький композитор Клод дебюссі (1862); амери-

канський фантаст рей бредбері (1920); українська акторка ольга Сумська (1966).

23.08 Український політик Юрій єхануров (1948).

24.08

Аргентинський письменник Хорхе луїс борхес (1899); український математик, піонер комп’ютерної техніки віктор Михайлович глушков (1923); український політик левко лук’яненко (1927); палестинський лідер ясір арафат (1929).

знім о к із с у П у т н и к а

NOAA-15 19.08.2011 02:26

Чернігів

П ог од а н а с о н ці (д а ні S OHO)

гі д р о м е т ц е н т р П ові д о м л я Є

20-го серпня хмарно з проясненнями, вдень коротко-часний дощ, місцями гроза. вітер змінних напрямків 3–8 м/с. температура по області вночі +12...+17 ºС, вдень +20...+25 ºС. по Чернігову температура вночі +14...+16 ºС, вдень +22...+24 ºС.

21-го серпня – хмарно з проясненнями, часом невели-кий дощ. 22-го серпня без опадів. вітер північно-західний 5–10 м/с. температура вночі +10 ... +15 °C, вдень +17 ... +22 °C.

23-го та 24-го серпня – переважно без опадів. температура вночі +9 ... +14 °C, вдень +21 ... +26 °C.

LASCO C2 19.08.2011 04:28EIT 284 19.08.2011 01:06

н е с П р и я тл и ві д ні у се р П ні

29

П р и в ат ні ог оло ш е н н я

КУПОНбезкоштовного оголошення

РуБРиКа: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РоЗБІРЛиво!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

адреса:

Телефон: Підпис:

Продам:• Синтезатор «Ямаха PSR-170» (5 октав) з блоком живлення і стійкою

у хорошому стані. 1000 грн. Тел.: 5-94-35, (093) 755-54-62.• Інкубатор на 1000 і 80 шт. яєць. Ціна за домовленістю. Тел. 3-63-26.• Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, природний газ, водопровід,

телефон, фруктові дерева, поруч ліс, озеро). Тел.: (0462) 699-439, (098) 645-40-55.

• 3-смужкова система, підсилювач «BEST-800», пульт «Alesis» піаніно, барабанна установка «Takton». Тел.: (04631) 4-52-01, (068) 235-57-69.

Здам:Кімнату (можна дві) для проживання. Тел. (068) 107-03-40.

Куплю:• Бідон молочний алюмінієвий на 40 л, велосипед, човен гумовий ти

металевий, бінокль, комбайн кухонний «Мрія», колонки 30-150 вт, підсилювач, старий аккумулятор з авто. Тел. 610-050.

• Човен будь-який, весла, бінокль, гвинтівку чи пісто-лет пневмонічні, велосипед, зварювальний апарат на 220 вт, перфоратор, дриль та інший електроінструмент, стару га-зову колонку та акумулятор з авто. Тел. 933-821.

• Дачу з будиночком чи вагончиком, не менше ніж 3 сотки, недале-ко від Чернігова. Для себе, без посередників. Тел.: роб. 93-58-12, дом. 93-72-53.

Повідомлення:• втрачене службове посвідчення, видане на ім’я Іванченка валерія

володимировича вважати недійсним.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ юСТИЦІЇ у Чернігівській області оголошує конкурс на

заміщення вакантної посади: спеціаліста і категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану носівського районного управління юстиції (тимчасово).

Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; без ви-мог до стажу, досконале володіння державною мовою; знання комп’ютера; громадянство україни.

Додаткова інформація щодо основних функціональ-них обов’язків, розміру та умов оплати праці надаєть-ся кадровою службою.

Документи подавати протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ юСТИЦІЇу Чернігівській області оголошує конкурс на

заміщення вакантної посади: головного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану бахмацького районного управління юстиції (тимчасово).

Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж ро-боти за фахом на державній службі на посаді провід-ного спеціаліста не менше ніж 1 рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж 3 роки; доско-нале знання державної мови; володіння комп’ютером; громадянство україни; спеціаліста іі категорії відділу організаційного, кадрового та правового забезпечення Чернігівського міського управлін-ня юстиції.

Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра; без вимог до стажу роботи; досконале знання державної мови; володіння комп’ютером; громадянство україни.

Додаткову інформацію щодо основних функціо-нальних обов’язків, розміру та умов оплати праці на-дає кадрова служба.

Документи подавати протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068

Приватизовано шляхом продажу на аукціоні об’єкт незавершеного будівництва – магазин разом із земельною ділянкою, що перебуває на балансі ДП «Ніжинське лісове господарство» та розташо-ваний за адресою: вул. Буняківська, 1а, м. Носівка. Земельна ділянка площею 188 кв. м, цільове при-значення – для ведення підприємницької діяль-ності. Приватизовано фізичною особою за 19871,28 грн, у т.ч. ПДв 3311,88 грн; ціна продажу об’єкта приватизації – 11801,56 грн, у т.ч. ПДв – 1966,93 грн; ціна продажу земельної ділянки – 8069,72 грн, у т. ч. ПДв – 1344,95 грн.

Чернігівське відділення Укрдержфонду повідомляє, що на виконання постанови КМу №1102 (зі змінами) почала діяти регіональна конкурсна комісія щодо визначення фермерських господарств для отримання фінансової підтримки на поворотній основі. Заявки з пакетом документів приймаються за адресою:

м. Чернігів, пр-т Миру, 14, кім. 403. Телефон (0462) 774-669.

« КОМФО Р Т »М Е ТА Л О П Л А С Т И КО В І

м. Чернігів,Готель«Градецький»,офіс 205.Тел.: 612-184,(093) 455-12-47.

м. Короп,маг. «Panasonic».Тел. 2-11-53

Теле

фон

рек

лам

ного

від

ділу

«Дес

нянк

и ві

льно

ї» –

4-4

0-07

http://dponline.cn.ua8 № 77 (261) 20 серпня 2011, субота

оСтання СторінкаоСтання Сторінка

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].віддруковано у ваТ «РвК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Головний редактор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник головного редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕРЕМЕТ. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

фатальні останні хвилини...

16 серпня. Кваліфікаційний раунд«Легенда» (україна) – «аполлон» (Кіпр) – 1:2«Суонсі» (уельс) – «Прогрес» (Люксембург) – 4:0

жін оч и й фу т б ол. ліга ч е м Піо нів уЄфа

«легенда» з кіпріотками грала у свій футбол, до якого звик ла, і це давало результат. До того ж, на останніх секундах першого

тайму м’яч відскочив до Юлії Ващенко, яка, не зволікаючи, пробила по воротах метрів із трид-цяти. Від поперечини м’яч вдарився об землю, але вже за лінією воріт. 1:0.

Другий тайм кіпріотки розпочали, як і пер-ший, масованими атаками. Але нічого не вихо-дило. Відмінно грала у воротах Катерина Самсон. «Аполлон» почав нер вувати: все ближче кінець матчу, а переломити гру ніяк не вдається. І лише

на 78-й хвилині Ліліана Костова проштовхнула таки м’яча у ворота «Легенди». 1:1.

Такий результат повністю задовольняв обидві команди, аж ні. 89-а хвилина, Лаура Роксана Рус, одна з найактивніших футболісток «Аполлона» в цьому матчі враз перекреслила всі сподівання «Легенди» на подальшу участь у Лізі чемпіонів УЄФА. Прикро, і вже стає нехорошою традицією у чернігівської команди провалювати вирішаль-ні матчі. Згадаймо хоча б фінал Кубка України...

В рейтингу, складеному за результатами офі-ційних матчів на європейській арені, «Легенда» нині опинилася на 34-й позиції. Вище і СШВСМ

з Казахстану, і «Бобруйчанка» з Білорусі, і дві російські команди. Чемпіон України все ближ-че до футбольних карликів. А згадаймо сезон 2006-07 рр.: «Легенда» входила до чільної шіст-надцятки кращих клубних команд Європи! І це було не так давно...

Жеребкування 1/16 та 1/8 фіналу відбудеться 23 серпня. Тридцять дві команди європейського континенту продовжать похід за найпрестижні-шим кубком клубного чемпіонату Європи. Але вже без нашої «Легенди»...

віктор М’ЯЧиНСьКийФото віктора КоШМаЛа

фортуна усміхалася «легенді» протягом усього турніру. і на вирішальний матч чернігівській команді не потрібно було виходити із завданням-максимум – будь-що виграти. достатньо було скромної нічиєї – і в 1/16 фіналу. Ще перед від’їздом озвучувалась вимога: в матчі з «аполлоном» забивати потрібно два голи, інакше не вистачить, аби посісти призове місце. так і сталося...

в ол е й б ол

М’яч над сіткою: МіжСеЗоння– Чемпіонат нашої області – унікаль-

ний. Подібного на теренах країни немає. в інших областях як: зібралися на три дні, розіграли призи і роз’їхалися. Так у великих містах (Київ, харків), про менші взагалі мовчу. у нас – по-іншому.

Для проведення змагань із волейболу в Чернігівській області створено три ліги: перша, вища та суперліга. у першій лізі грає 10 команд, всі – з Чернігова і одна – з Києва, адже чемпіонат у нас відкри-тий. Ліга суто чернігівська, виїжджати на ігри нікуди не пот рібно, навіть київська команда грає за умови, що всі ігри во-на проводить у Чернігові. а що, їх такий варіант влаштовує.

Дев’ять команд вищої ліги поділе-ні на три групи. Тут п’ять чернігівських колективів, інші з районів. у суперлізі в двох групах змагаються 8 команд, поло-вина з яких чернігівські, інші з Прилук, Ніжина, Сосниці... З усіх 27-ми команд, які беруть участь в чемпіонаті області, 18 представ ляють обласний центр. І справа не лише в тому, що Чернігів – найбільше місто області.

Наразі не всі команди можуть брати участь в обласних змаганнях. Причина – транспортна проблема. Так, у Новгороді-Сіверському команда існує, але як їй виїз-дити на матчі, як іншим приїхати до най-віддаленішого району області? Команда з Борзни проситься, а до якої групи її включити? До найближчого суперника їхати і їхати! Короп? То взагалі скандал.

Змагання з волейболу тримаються на ентузіазмі учасників. Фінансове станови-

ще не таке, як належить. Ну що можна зробити на внески команд (для вищої і суперліги – 500 гривень, першої – 300 грн)? На ігри команди часто їздять за власний кошт. але як довго таке трива-тиме? ось і взяли хлопці зі Щорса тайм-аут, хоча в команді грає навіть заступник глави райдержадміністрації! Тренери ж – ентузіасти однозначно. Це люди, які зако-хані в спорт, вони улюбленій справі від-дають і сили, і час. володимир Тищенко із Сосниці, Ігор аліпов із Городні, олександр Кузьменко з Чернігова – яскравий тому приклад.

Розширювати географію я поки що не прихильник. Наприклад, у минулому се-зоні грала команда з Кролевця (Сумська область), то були лише проблеми. Так що черговий сезон найвірогідніше ми розпочнемо на тих же засадах і з тією ж кількістю команд.

І на завершення нашої розмови назву четвірку кращих у кожній лізі.

Суперліга: чемпіоном області стала команда Чернігі вського педуніверсите-ту. Друге місце посів колектив облас-ного управління науки і освіти. Третє – СК «Сосниця». Четверте – «Європа» (Прилуки).

ВиЩа ліга: 1. ШвСМ (Чернігів), 2. «Чер нігівспорт-2», 3. ДЮСШ (Чернігів), 4. СК «Городня».

перШа ліга: 1. Чернігівський педу-ніверситет-2, 2. «Митниця» (Чернігів), 3. «Базис» (Чернігів), 4. «Зеніт» (Чернігів).

віктор М’ЯЧиНСьКийФото віктора КоШМаЛа

Сезон у першості області з волейболу триває з жовтня по травень. воно й не дивно: матчі проводять у залі і найкращий час для змагань – взимку. влітку ж канікули, відпустки... Міжсезоння. до початку нового волейбольного сезону ще місяців зо два. Скажете: ця тема, наразі, недоречна, але я так не думаю. Саме час згадати минулий сезон, примірятися на наступний. і хто як не віталій Сидоренко, член федерації волейболу області, відповідальний за проведення чемпіонату області, головний суддя обласних змагань, суддя національної категорії, зможе розповісти про стан справ у волейбольній галузі Чернігівщини. йому і слово.

юлія Ващенко

т у р из м

по десні на байдаркахМеняни та жителі Менського району, колишні учасники туристичного гуртка у складі 10-ти чоловік, пройшли по десні на байдарках 270 кілометрів. подорож тривала тиждень. організував похід колишній керівник туристичного гуртка, а нині тренер дЮСШ «Колос» Микола гаркуша.

Свою подорож туристи розпочали майже на кордоні з Росією: стартували у Грем’ячі Новгород-Сіверського району, а фінішу-вали через тиждень у смт Макошине Менського.

Всі учасники подорожі – досвідчені туристи. Вони щодня проходили на байдарках до 10-ти кілометрів водного маршруту. Їжу готували на вогнищі, ночували у наметах. Тиждень жили без цивілі-зації. Наодинці з природою їм не звикати, тож грози не злякалися, хоча під дощем намокли.

Всі ці пригоди не завадили мандрівникам побачити красу Полісського краю. Прикро лише, що риби не привезли, адже в Десні її залишилось мало.

валерій МаГуЛа

Деснянка вільна №261

Documents