ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 42 (341) 26 травня 2012, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net

На зв’язку – Ліберія і Конго

стор.2

Весілля на базарі

стор.4–5

стор.6

стор.3

Море, служба, романтика і... футбол

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на II півріч-чя 2012 року надсилайте до 30 червня нинішнього року за адресою: пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів з позначкою «Конкурс передплатни-ків». Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті.

Розіграш призів відбудеться 4 липня 2012 року. Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 05.07.2012 р.ПРИЗИ ЧЕКАЮТЬ НА ВАС!

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на II півріч- за адресою:

з позначкою «Конкурс передплатни-

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на II півріч- за адресою:

з позначкою «Конкурс передплатни-

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ на II півріччя 2012 року газету та ВИГРАВАЙТЕ призи!

ГОЛОВНИЙ ПРИЗ – мультиварка DEX.Це розумна техніка, яка готує різні страви без вашої присутності біля плити.Вам не потрібно контролювати весь процес приготування їжі: додавати інгредієнти, перевертати, по-мішувати, регулювати температуру і т.п. Досить лише додати всі складові в мультиварку, обрати потрібну програму, натиснути кнопку «старт»... І робіть свої справи. Мультиварка стане для вас надійним помічником у господарстві.Також на вас чекають інші заохочувальні призи: кавомолка, блендер, міксер, термоси та набір посуду.

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ

ків». Дата відправлення визначається за поштовим з позначкою «Конкурс передплатни-з позначкою «Конкурс передплатни-

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:49087 – дворазовий випуск, ефірні канали телебачення;

49088 – четверговий випуск, кабельне телебачення.

Передплата

стор.3

17 квітня за підсумками тендерних торгів НВП «Видавництво «Наукова думка» НАН України уклало угоду з Чернігівським ПАТ «Поліграфічно-видавничий комплекс «Десна».Наша «Десна» не вперше бере участь у тендерних торгах. Торік, скажімо, виграла тендер, який проводив науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень, на суму 148 тисяч гривень. Відтак у світ з’явилося сім видань з Чернігівською пропискою. Вартість цьогорічного виграшу – 122 тисячі гривень. З дванадцяти книжкових видань уже віддруковано чотири, п’яте – в роботі.

Зі св я т о М, П оліг рафіст и, в и д а в ці і к н и г ор оЗП ов с ю д ж у в ач і!

«НАУКОВА ДУМКА» друкується у... Чернігові

Зліва направо – фахівці дільниці виготовлення друкарських форм Ігор Медвідь, Олена Ячна, майстер друкарського цеху Володимир Бондаренко, друкарі: Микола Руденок та Андрій Власенко

Фот

о Св

ітла

ни С

ОКО

Л

«Не потрібні нам ковбаси, камені і мавпи...»

http://sivertime.com.ua

2 № 42 (341) 26 травня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

реґіон

Рідне повітове містечко Ніжин, весільний кортеж, щасливі батьки та родичі, радіс­ні гості! Весільний фрак нареченого, біла сукня його майбутньої дружини, а поруч...

крамниці будівельних матеріалів і продуктові ряди ринку... На шляху до своєї мрії молодя­та мають подолати неабияку низку перешкод: затори на під’їзді до РАЦСу, неможливість при­паркувати автівки під Палацом одружень, а осо­бливо виїхати звідти… Що це? Жахливий сон майбутніх наречених напередодні весілля? Ні, це реальність, з якою стикаються майже усі ні­жинські молодята.

Річ у тому, що Ніжинський РАЦС розташований в епіцентрі життя міста – між двома ринками: «Комунальним» та «Колгоспним». До того ж, дні весіль – п’ятниця та субота – завжди співпада­ють із «найпалкішими» днями торгівлі, адже до Ніжина базарувати з’їжджаються з багатьох до­вколишніх сіл. Тож, аби під’їхати до РАЦСу, по­трібно оминути натовп, торговельні намети, які облюбували місце біля сходів Палацу, й припар­ковані автомобілі.

У цій ситуації немає кого звинувачувати – ні молодят, які обрали «не той день» для зару­чин, ані тих, хто приїздить у цей час скупитися. Але, зважаючи на те, що РАЦС розташова­ний на цьому місці вже понад 10 років, це питання хвилює лише «постраждалі» сторони.

Подружжя Треть­якових, яке мало на­году одружитися «на базарі», приголомше­не тим, що їм довело­

ся пережити у святко­вий для них день:

– Ми потрапили у «пробку» перед самісінь-ким Палацом одружень у день нашого весілля, це було щось жахливе. А потім ще довелося че-кати, поки чоловік пере-править свої торби на інший бік вулиці. Якось до одруження не звертали на це уваги, але тепер очі відкрилися. Погодьтеся, сусідство таких об’єктів суперечить здоровому глузду. Якби знали таке, замовили б виїзну цере-монію. Звичайно, добре, що РАЦС перенесли зі свого старого приміщення, яке не можна було назвати Палацом. Але ж за більш ніж десять років вже мож-на було б знайти інше урочисте місце.

Депутат Ніжинської міської ради, котрий побажав не називати його ім’я, поділився своїм баченням ситуації:

– Розумію, що місце розташування РАЦСУ за-лишає бажати кращого, але й вирішити це пи-тання досить складно. Насамперед має бути обговорено з молодіжним комітетом міста, а вже потім приймати якісь рішення. Є задум пе-ренести РАЦС у приміщення фонду соціального страхування та соціального захисту населення (колишнє приміщення дитячої поліклініки), на-томість фонд – у нинішнє приміщення РАЦСу. Оскільки вулиця Гоголя, де розташована ця бу-дівля, перекрита для руху авто, тож доведеться потурбуватися й про те, щоб весільні кортежі все ж таки мали дозвіл на під’їзд до неї.

Ліна ЯВОРСЬКАФото автора

Життя кожної нової родини починається з весілля. Це день, про який мріє кожна дівчина з самого дитинства (а потай і хлопці, просто вони не зізнаються). Це подія, до якої готуються не один день, тиждень, місяць. Кожен із молодят намагається зробити своє одруження незабутніми, світлими, такими, про які хотілося б згадувати щодня та щомиті впродовж усього життя. Для закоханих слова, сказані представником держави «Я оголошую вас чоловіком та дружиною!», є найочікуванішими та найбажанішими, такими, яким колись для них був їхній перший поцілунок.

ре а лії

Весілля... на базарі

Пріорітетні напрямки, на яких концент­рують зусилля податкові міліціоне­ри, – це спроби незаконного відшко­дування податку на додану вартість,

боротьба із так званими «конвертаційними» центрами, безпідставним формуванням по­даткового кредиту в різних галузях еконо­міки, нелегальними цехами з виробництва і збуту продукції, зокрема підакцизної гру­пи товарів. Останнім часом набуває важ­ливості боротьба зі злочинністю у сфері новітніх технологій (віртуальні електронні гроші, різного роду платіжні схеми, інтер­нет­торгівля тощо).

Варто зазначити, що чотиримісячний ужинок податкової міліції нинішнього року перевищує аналогічний торішній мало не вдвічі. Тобто до зведеного бюджету завдя­ки міліції надійшло 45,7 мільйона гривень, що на 24,5 мільйона більше, ніж минулого року. Дещицю з цього фінансового пирога одержали й місцеві бюджети.

Податкова міліція цьогоріч викрила вже 42 злочини у сфері оподаткування, вісім із яких – зі збитками понад мільйон гривень. Порушено вісім кримінальних справ. А су­ма відшкодованих збитків по кримінальних справах становить 8,6 мільйона гривень.

Виявлено 12 злочинів, вчинених особа­ми, які незаконно виготовляли, зберігали і збували підакцизні товари. Припинено ді­яльність восьми підпільних виробництв то­варів широкого вжитку. З незаконного обігу вилучено товарно­матеріальних цінностей на 5,7 мільйона гривень, зокрема підакциз­ної групи – на 1,8 мільйона.

Припинено діяльність «конвертаційного» центру, який мав міжреґіональну прописку. Під час комплексу оперативно­слідчих дій на банківських рахунках було заблоковано 935 тисяч гривень, вилучено готівкових коштів у гривневому еквіваленті на суму 337 тисяч. Після відпрацювання контрагентів «конверта­ційного» центру слідчі порушили кримінальну

справу за статтею 212 Кримінального кодексу України, тобто за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також кримінальну справу за статтею про фіктивне підприємництво. Нечистим на руку довелося відшкодувати збитки сповна, в державний бю­джет повернуто понад мільйон гривень.

Попереджено також 9 спроб незаконного відшкодування податку на додану вартість, за трьома злочинами порушено кримінальні справи. Податкова міліція не лише відслід­ковує наповнення бюджетної скарбниці, а й контролює, як використовуються державні кошти. Йдеться про державні закупівлі і де­яких переможців тендерних торгів. За їхніми підсумками порушено шість кримінальних справ, до бюджету додатково спрямовано п’ять мільйонів гривень.

П од ат к ов а д и с ц и П лін а

А від інтернет-торгівлі –нуль із обігу?Минулого вівторка управління податкової міліції Державної податкової служби в області влаштувало прес-конференцію для журналістів обласного центру за підсумками роботи в нинішньому році. Виконувач обов’язків начальника управління Сергій Кузнєцов поінформував, як ефективно працювала податкова міліція протягом чотирьох місяців щодо наповнення державної скарбниці.

Актуальною залишається тема грального бізнесу. Працівники податкової міліції про­вели п’ять перевірок і вилучили 83 одиниці грального обладнання на 1,7 мільйона гри­вень. З цього приводу порушено три кримі­нальні справи. Все таємне колись, зрештою, стає явним. «Швидкі» гроші досі збуджують уяву деяких підприємців, спокушаючи на протиправний бізнес. Найближчі його адре­си – Чернігів, Городня, Ріпки...

Найскладніше боротися з електрон ною злочинністю у податковій сфері. Виконувач обов’язків начальника управління подат­кової міліції Сергій Кузнєцов і у виступі, і відповідаючи на запитання журналістів, зо­крема й автора цих рядків, наголошував: ці злочини вчиняють переважно фізичні особи. Згідно з чинним законодавством, доступ до цієї категорії підприємців обме­жений. По­друге, потрібна аргументована доказова база, підготовка якої вимагає ба­гато часу і прискіпливої роботи. Втім, це не означає, що податкова міліція склала руки. В системі департаменту вже відкриті пер­ші кримінальні справи щодо порушників і є заарештовані.

Протидія цим злочинам дедалі лише по­глиблюватиметься. Адже, за даними Асоціації електронного бізнесу, торік українці витра­тили на покупки через інтернет­мережу близько 20­ти мільярдів гривень, а за да­ними статистики – лише 2,5 мільярда. І по­передня цифра стрімко зростає.

Пан Кузнєцов відповів на запитання жур­налістів, які стосувалися найбільш криміна­лізованих сфер стосовно дотримання по­даткової дисципліни (шляхо­будівельний, ринок спирту тощо). Місцеві спиртозаводи практично простоюють, а нелегального пит­ва – хоч греблю гати.

Словом, податковій міліції у найближчій перспективі безробіття не загрожує.

Олекса ДОРОШФото Світлани СОКОЛ

http://sivertime.com.ua

№ 42 (341) 26 травня 2012, субота 3http://sivertime.com.ua

Військові розповіли про нелегкі будні служби на чужині. А ще під час спілкування було вста­новлено прямий телефонний

зв’язок з українським миротворчим контингентом в Республіці Конго. На запитання журналістів відповідав на­чальник штабу – перший заступ­ник командира 18­го окремого вертолітного загону ЗС України підполковник Сергій Шаповалов.

– Наразі у Конго не дуже спекот-но, температура повітря така, ма-буть, як у Криму, – каже підполковник Шаповалов. – Загальна обстановка – нормальна. Морально-психологічний стан особового складу стабільний. Наш загін розташовано на висоті 1560 метрів над рівнем моря. Гірська місцевість... Поряд із аеродромом два вулкани...

Польоти виконуємо щоденно. А взагалі, сумувати нам тут не до-водиться! Нещодавно за вказівкою командувача сил Місії ООН зі стабі-лізації у цій країні генерал-лейтенан-та Чандера Пракаша, два українські вертольоти Мі-24 нанесли удар авіа-

ційними засобами ураження по цілі із завчасно визначеними координатами в районі населеного пункту Отобора. Ми продемонстрували готовність військ ООН застосовувати зброю для захисту мирного населення та само-захисту, – насамкінець сказав теле­фоном Сергій Шаповалов.

Також цього дня за допомогою Інтернету встановили скайп­зв’язок з українським миротворчим контин­гентом у Ліберії. Прес­офіцер 56­го окремого вертолітного загону під­полковник В’ячеслав Петровський з радістю спілкувався з чернігівськи­ми журналістами і влаштував «зу­стріч» із нашими земляками – вій­ськовослужбовцями.

Старший сержант військової служ би за контрактом, лаборант медичного пункту 56­го окремого вертолітного загону миротворчого контингенту Місії ООН Ігор Сидо­ренко вже п’ять місяців пробув у Ліберії, у Чернігові на його повернен­ня з нетерпінням чекають дружина Алла та донька Анастасія.

– У Ліберію потрапив уперше, ра-ніше доводилося служити в Іраку, – розповідає Ігор. – Закінчив Новгород-Сіверське медичне училище та Чернігівський педуніверситет. А моє постійне місце служби – Чернігівський військовий шпиталь.

– Як сприйняли рідні рішення про відрядження у далеку краї­ну? – цікавимося.

– Неохоче… Дружина знала, що я мріяв поїхати до Африки чи до іншої «миротворчої точки». Для мене це неоціненний досвід роботи, а також

непоганий заробіток, – пояснює ми­ротворець. – Зарплати у дві з полови-ною тисячі гривень, чесно кажучи, не вистачає. В Африці українські мирот-ворці отримують від $1800–3500 на місяць, до того ж, й інші нарахування.

За словами Ігоря Сидоренка, окрім ідеального стану здоров’я, кандидати­миротворці мають воло­діти англійською.

– Розкажіть про свої перші вра­ження у Ліберії?

– Спека, температура повітря +27–34 оС і дуже високий рівень воло-гості. Поруч, за п’ять кілометрів від нашої дислокації, розміщено аеро-дром. Поблизу нього, на дорозі, дуже часто можна побачити місцевих ді-тей, які бігають за автомобілями і галасують «чоп-чоп», тобто «дайте поїсти». Вони навіть тут продають цигарки, фрукти...

– Чи доводилося користувати­ся зброєю?

– Моя зброя тут це – мікроскоп та інструментальне скло. У невеличкій лабораторії роблю загальні аналізи крові, досліджую у миротворців наяв-ність малярійного плазмодію у крові, надаю медичну допомогу колегам-ми-ротворцям та мирному населенню...

– Як сприймають наших вій­ськових за кордоном?

– Лише українські десантно-тран-спортні «вісімки» доставляють «пові-

трям» гуманітарні вантажі і провізію у найвіддаленіші куточки непрохідних джунглів країни, евакуюють постраж-далих… Більшість ліберійців незадо-волені повільними темпами економіч-ного відновлення країни, тому цілком можна зрозуміти місцевих жителів, які не вирізняються особливою осві-ченістю, вважають, що українці – це гарантія їхнього мирного існування.

– Куди витрачатимете гроші?– Розраховую нарешті купити

власне житло та поїхати з дружи-ною відпочивати в Крим.

До речі, дружина Ігоря також обра­ла медичну професію. Вона медична сестра травматологічного відділення Чернігівської міської лікарні №2.

– Нещодавно наша донька заяви-ла, – зізнається наш земляк, – що,

коли виросте, буде обов’язково лі-карем. Схоже, гени – річ уперта... – (усміхається).

Своїми враженнями поділився на­чальник командного пункту 56­го окремого вертолітного загону ЗС України (третя ротація) підпол­ковник Вадим Рубан. Він служить старшим штурманом Чер нігівського командного пункту армійської авіа­ції СВ ЗС України:

– Африку я раніше сприймав, як щось далеке, екзотичне, темне й га-ряче. Тепер вона поруч. Призвичаївся до тутешніх умов швидко, насто-рожує лише одне – початок дощо-вого сезону і його ймовірні наслідки. Звичайно, хотілося скоріше потрапи-ти до родини і улюбленого Чернігова. Хвилююся, що не встигну проконтр-олювати вступні іспити сина до вій-ськового вишу. Він вирішив стати військовим, як і я. Але обрав іншу спеціальність, хоче бути програміс-том і стати курсантом Військового інституту телекомунікацій та ін-форматизації НТУУ «КПІ».

У вільний час в Ліберії ми виконує-мо фізичні вправи, займаємося спор-том, влаштовуємо змагання з бігу, міні-футболу, волейболу. А на десерт часто доводиться куштувати екзо-тичні африканські фрукти: банани, ананаси, а також манго...

Лариса ГАЛЕТА

29 т ра в н я – Між н а р од н и й д е н ь М и р о т в ор ців о о н

У культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» з нагоди Міжнародного дня миротворців ООН, яке відзначається 29 травня, регіональний медіа-центр Міністерства оборони України у місті Чернігів організував зустріч із військовослужбовцями Чернігівського гарнізону. Це – старший штурман групи бойового управління 8-го командного пункту армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України підполковник Олександр Пешков, за плечима якого чотири миротворчі місії, та тимчасово виконувач обов’язків начальника 8-го командного пункту армійської авіації Сухопутних військ підполковник Сергій Сердюк, який двічі перебував у африканських країнах з миротворчою місією.

– Протягом травня­червня тендерне завдання виконаємо, – резюмує начальник виробництва Олег Жила. – «Наукова думка» щороку проводить 2­3 тендери. Будемо стежити. А тепер головне для нас якісно виконати замовлення і

підтвердити репутацію.Доречно зауважити, що ПАТ «ПВК «Десна», попри різні економічні не­

гаразди в країні, достатньо впевнено тримається на ногах. І торішні 923 тисячі гривень прибутку підтверджують сказане. Очільник «Десни» Микола Вербовий у прогнозах обережний. Проте зазначив, що поліграфпідприємство у нинішньому році рухається трішки з випередженням торішніх показників.

Сьогодні 80% поліграфічної продукції – друк газет і журналів, решта – випуск у кольорі книжок, рекламних матеріалів, буклетів тощо. Нинішнє за­мовлення «Наукової думки» ще раз свідчить про неабиякі технологічні мож­ливості підприємства і фахові – його колективу, який налічує 75 працівників.

Начальник виробництва Олег Жила з особливим пієтетом розпові­дає про системного інженера Андрія Манжая, який освоїв сучасну тех­нологію виготовлення друкарських форм, котра спрощує, скорочує час і здешевлює цю процедуру.

– Він спершу сам опанував, а потім поділився досвідом із підлеглими, – каже Олег Жила, – Ігорем Медведем, Вадимом Коробським та Оленою Ячною. До речі, ця дільниця наймолодша на виробництві за віком своїх працівників.

До золотого фонду колективу очільник виробництва зараховує друкарів Дмитра Буренка (друк газет), Миколу Руденка та Станіслава Селезньова (ко­льорова продукція), фахівців палітурних процесів обох Тетян – Коваленко і Шевцову. Зрештою, міг би продовжити цей перелік, бо кожен член ко­лективу пройшов тут і професійний вишкіл, і випробування дисципліною.

Нових вам здобутків, партнери!Петро ГРОМОВиЙ

Фото автора

Зі св я т о М, П оліг рафіст и, в и д а в ці і к н и г ор оЗП ов с ю д ж у в ач і!

«Наукова думка» друкується у... Чернігові

На зв’язку – Ліберія і Конго

Поч. на 1­й стор.

Вадим Рубан

Лаборант медичного пункту 56­го окремого вертолітного загону Ігор Сидоренко

http://sivertime.com.ua

4 № 42 (341) 26 травня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

Два роки тому у своєму посланні до українського народу Віктор Янукович проголосив 2012-й роком культури та відродження музеїв. Зокрема Гарант Конституції зауважив: «Переконаний, що консолідація зусиль держави, громадських організацій, меценатів і міжнародних організацій дозволить сформувати в Україні єдиний гуманітарний, культурний та інформаційний простір». є в серці Чернігова в оточенні поважних інституцій архітектурна пам’ятка, яка, ой, як потребує тієї консолідації зусиль…

Про кіно, мораль, культуру

Любов Кашко та Ганна Дика

«Не потрібні нам ковбаси, камені і мавпи. Ми хочемо показувати кіно!»

Понад 70 років тому, точніше у 1939­му, в центральній частині міста з’явився перший в області кінотеатр, який на­звали імені Щорса. Спочатку в ньо­

му функціонувала блакитна зала, а на місці теперішньої круглої і верхнього фойє грав оркестр і танцювали глядачі. За 20 років відбулося відкриття червоної зали. Нині на площі понад дві тисячі квадратних метрів діють три зали (500, 300 і 70 місць). Окрім сучасних стрічок, тут показують фільми з кі­нофундації КП «Чернігівкіно», а в малій залі обладнано систему 3D формату. Це єдина принада сучасності в цій мистецькій спо­руді, де найчастіше буває глядач. І попри це, гамірно у стінах кінотеатру стає, коли тут відбуваються вис тавки одягу, тварин, різноманітні ярмарки…

– За час свого існування будівля пере-жила чималі руйнування, але після Великої Вітчизняної кінотеатр було відбудовано. Тепер, якщо не звернути уваги на цю архі-тектурну пам’ятку, її може чекати сумна доля, – каже директор КП «Чернігівкіно»

Олександр Мельник. – У нас проблеми з фасадом, ремонт потрібно зробити і всере-дині будівлі. Хоча в кінотеатрі, попри старі, зіпсовані меблі, завжди чистота й порядок. Адже люди, котрі тут працюють, віддали цьому закладу півжиття. Колектив глибоко

переймається його нинішнім зубожінням. Але, що можемо вдіяти? Ця будівля – комуналь-на власність. Після пожежі 1996 року нам на ремонт та оновлення кошти не виділялись. Наприклад, Донецьк нині отримує п’ять міль-йонів на рік, Хмельницький – 2,5, Херсон – 800 тисяч, а нам надійшло цьогоріч замість на-лежних 450-ти тисяч – 290 тисяч гривень на

всю кіномережу області. Гадаєте, нам потріб-ні ці ковбаси, мавпи й каміння? Ми хочемо по-вернути глядача, показувати йому якісне, яке виховує, несе певні моральні цінності, кіно.

Так, кінотеатр поволі розвалюється на очах чернігівців і гостей міста. Тож, якщо не провести реконструкції, за кілька років цен­тральну площу Чернігова прикрашатимуть руїни. Хоча, за словами пана Олександра Мельника, потрібно віддати належне дер­жаві, яка дала їм право не сплачувати ПДВ. Але з тих кош тів, які заробляє споруда від усіх цих виставок, презентацій, 50% потра­пляє в бюджет області. Решта – на комунальні послуги, та й працівники кінотеатру вчасно отримують зарплату.

– Ми ці гроші заробляємо самі, – каже директор КП «Чернігівкіно». – Але, щоб про-вести ремонт, нам потрібні чималі кош-ти. Те, що кінотеатр має зберегти своє функціональне призначення – це однознач-но. Нещодавно написали листа на ім’я го-лови обласної ради Анатолія Мельника про виділення 570-ти тисяч гривень з резерв-ного фонду на проведення ремонту фасаду будівлі кінотеат ру, який працює 365 днів у рік. Сподіваємося на позитивне вирішення цього питання.

Валентина Мудра, пенсіонерка, каже, що раніше часто ходила в цей кінотеатр.

– Завжди любила велику залу, купувала кви-ток в середні ряди, – згадує жінка. – Пригадую, на «Єсенію» прийшла. На цьому сеансі позна-йомилася випадково з архітектором цього кі-нотеатру. Він стільки розповів про долю цієї

споруди. Нині дивлюся ось на це і не розумію, чому влада нічого не робить, щоб врятувати цю будівлю? Ходиш тут щодня і жахаєшся, щоб на голову щось не впало. У наше місто приїжджають багато туристів, і тут, у са-мому центрі, ось таке неподобство.

Жителі міста перестали відвідувати цей мис­тецький заклад, молодь тут рідкий гість, а якщо й буває, то не залише його, поки не завдасть шкоди стінам, кріслам тощо. Працівники кіно­театру з болем згадують ті роки, коли кожна зала була вщент заповнена глядачем.

Ганна Дика, контролер кінотеатру (на фото праворуч). Працює в ньому понад 30 років, переглянула за час роботи тут чима­ло фільмів. А тепер, споглядаючи щодня на стан справ, душа від болю кричить.

– Ніхто не хоче нам допомагати, – каже жінка. – Для бізнесменів ми нерентабельні. Тож якби не було б оцих мавпочок, за що б

http://sivertime.com.ua

№ 42 (341) 26 травня 2012, субота 5http://sivertime.com.ua

ми існували? В малій залі можна перегля-нути стрічки у форматі 3D, але поки у нас виставка тварин, а це ж розумієте певні незручності для глядача, орендарі відмовилися транслювати кіно. Люди за-питують, приходять, а ми безпорадні. Невдовзі мені на пенсію, прикро, що тре-ба залишати ці стіни в такому стані. Хочеться, щоб коли нас тут не буде, у кінотеатр вдихнули нове життя.

Святослав Коваленко, 28 років, приватний підприємець. Торгівлю в приміщенні кінотеатру вважає цілком природною.

– Побільше б їм таких орендарів, – ка­же чоловік. – Розумію, що їм тут не міс-це. Але ж як існувати? Особисто відвідую кінотеатр двічі на місяць, але, на жаль, не цей. Бо якість звуку, зображення, ко-ли відчуваєш у залі цигарковий присмак, антураж, скажімо, ще той. А якби тут провести реконструкцію, уявляєте скіль-ки б людей могло тут бути. Це ж центр міста. Із задоволенням б прийшли з дру-жиною на «Любов і голуби». Та, мабуть, це станеться нескоро. Бо не надто поспішає влада привести цю пам’ятку архітекту-ри в належний стан. І це дуже прикро.

Цей комунальний заклад може стати культурно­мистецьким центром

Може, але якщо консолідувати зусилля… Кінематограф, як і всі інші види мистецтва, викону­вав найважливішу для суспіль­

ства функцію – виховання народу. А в дев’яностих почався занепад культури національного виробництва. Її витісни­ла культура інших народів.

Начальник головного управління культури, туризму й охорони куль­турної спадщини Сергій Мойсієнко пригадує, що 20–25 років тому кіноме­режа Чернігівщини була найбільш рента­бельною й найпотужнішою організацією у сфері кіно. Бо була державна політика, були серйозні кіностудії, фінансувалося видання не лише художніх, а й докумен­тальних фільмів.

– Бачимо, що російський кінобізнес впевнено наступає на наш вітчизняний, і ті кроки, які робляться, і фінансові зо-крема, на рівні держави потребують сер-йозного збільшення коштів на видання вітчизняної кінопродукції. Бо яке воно, сучасне кіно? Якщо «Собаче серце» я пере-глянув чимало разів, то із сучасних при-стойним можу вважати хіба що «Тараса Бульбу». Те, що вітчизняна кіноіндустрія розвивається доволі слабо – це перша проблема занепаду кінотеатрів. Друга – ми живемо в режимі сучасних техноло-гій. Якби там не було, кіно прибуткове, і щоб повернути глядача, потрібні сучас-ні технології з використанням спецефек-тів, новітньої апаратури. Комунальне

підприємство «Чернігівкіно» збиткове, воно дотаційне. Ми, як державний ор-ган, що має опікуватися кіномережею, в межах можливостей виділяємо їм кошти. Адже, слава Богу, на Чернігівщині кіноме-режу ще не знищено. Бо є області, де її вже взагалі немає. А у нас чи не в кожно-му районі вона є. Водночас є успішні ре-ґіони, наприклад Хмельницький, де вирі-шили вкласти чималі кошти в оновлен-ня кінотеатру. Тож якщо говорити про кінотеатр Щорса, душа болить, що він у такому стані. І розумію, що час уже настав щось робити. Але… Там досі іс-нує радянська система опалення, уявіть, скільки за нинішніми цінами потрібно на енергоносії. Вже 25 років не було жодного капремонту. Апаратура – старі плівко-ві проектори. Тому доля кінотеатру не-покоїть. Це питання непросте, вимагає чималих кош тів. Управління культури обговорювало пропозицію, щоб на базі кінотеатру створити кіноконцертний комплекс ім. Щорса, де б проводились урочисті збори, святкували визначні по-дії, профсвята. Чернігів потребує такого місця. Адже ці заходи наразі проводять у філармонії або в драмтеатрі, а це спричи-няє певні незручності у використанні на-віть репетиційної сцени. Тому така зала в кінотеатрі Щорса була б дуже доречною.

Сергій Мойсієнко каже, що облашту­вавши сцену, на ній можна було б про­водити будь­які заходи, не змінюючи функціонального призначення кінотеат­ру, адже другу залу можна було б за­діяти винятково для кіноперегляду, а третю – для найсучасніших технологіч­них досягнень.

– Таку пропозицію ми подали на роз-гляд обласної державної адміністрації та облради, – зауважив очільник обласної культури. – Бо розуміємо, що нинішній стан кінотеатру не задовольняє нікого. Якщо вести мову про придбання лише сучасної кіноустановки, на це потрібні мільйони гривень. За попередніми підра-хунками, аби встановити це обладнання у двох залах, потрібно щонайменше два мільйони. Такі гроші не можуть бути ви-ділені на управління культури. Це рішення має ухвалити сесія обласної ради, до того ж, іще не можна ставити це обладнання в установі, де протікає дах, де потрібно провести капремонт і встановити авто-номне опалення.

Справді, в центрі міста чернігівці мо­гли б мати прекрасну площу для своє­рідного арт­майдану. У Чернігові немає місця, де б майстри народного мисте­цтва, художники доносили до людей свою продукцію.

– Реально, в кінотеатрі могло б бу-ти театральне кафе, там є таке при-міщення, але його потрібно привести до ладу, – продовжує пан Мойсієнко. – Нині багато талановитої молоді, рок-, джаз-музикантів, яким нема де реалізувати се-бе. Чому б не облаштувати для них сту-дію в підвальному приміщенні? Але поки що це думки. Так би можна було не лише

зберегти профіль кіно, ще й розширити його. Але, якщо обрахувати скільки на це потрібно коштів, то, ой, за голову взя-тися треба. Тож, зважаючи на те, що об’єкт цей комунальної власності, стан справ може врятувати лише потужний інвестор. Ми шукали таких, але кожен бізнесмен хоче мати якийсь зиск для се-бе з того капіталовкладення.

Депутат обласної ради, член комі­сії з питань освіти, науки, культури й інформаційної сфери Раїса Ясочко переконана, що влада має більше уваги приділяти молоді, бо місто перенасиче­не барами, ресторанами, генделиками, а закладів, що мають естетично­виховну спрямованість, немає.

– Ми нарікаємо на те, що молодь по-волі стає бездуховною, втрачає мораль-ні цінності, а де їй набиратися тієї мо-ралі, – занепокоєна пані Раїса. – У місті багато талановитих хлопців і дівчат, які заявляють про себе на доволі пре-стижних всеукраїнських і навіть міжна-родних мистецьких заходах. І ми потім будемо пишатися ними, розповідати, які в нас талановиті діти. Але щоб заяви-ти про себе, їм потрібна можливість, місце, де б вони могли реалізувати свій талант, елементарно – зібратися на репетицію. Адже іноді ця талановита юнь працює в моторошно обмежених і непристойних умовах. Їм потрібні кос-тюмерні, гримерні, приміщення для рек-візиту. Пустка поселилася в багатьох приміщеннях, які мають культурну цін-ність і сяк-так ще існують. То чому б не дати їм друге дихання? Тому будемо пода-вати пропозицію на сесії обласної ради, щоб створити на базі кінотеатру імені Щорса комунальний обласний театраль-но-мистецький центр, у якому можна бу-ло б розташувати дві театральні зали (одну для аматорських колективів) з усі-ма службовими приміщеннями, постійно діючу виставку образотворчого мисте-цтва, міні-залу шанувальників плівко-вого кінематографу тощо. Чому саме театрально-мистецький? Тому що на репертуар, естетично-виховну спрямо-ваність і драматургію театру реально може впливати, та і впливає, терито-ріальна громада через представницьку і виконавчу гілки влади.

Чернігів – красиве, зелене місто. В ньо­му багато пам’яток, унікальна архітектура, яка збереглася у найтяжчі часи. Нині не лунають постріли, не падають бомби… Але, подивившись на деякі історичні бу­дівлі, можна подумати, що нещодавно справді була війна. Народна архітектура українців справедливо вважається од­ним з найбагатших надбань культурної скарбниці європейських країн. Ще б на­вчитися її зберегти для прийдешніх по­колінь, бо нащадки нам передали неоці­ненний скарб. Агов, сучасні Тарновські, Терещенки, консолідуймося й порятуй­мо культуру!

Світлана СОКОЛФото автора

Технологія тривимірного (3D) кіно – найсучасніший спо­сіб відтворення візуального та звукового сигналу у світі. Дія відбувається у звичній площині і розгортається без­посередньо перед глядачем за допомогою спеціальних 3D­окулярів і проекторів. Формат 3D – новий тип кіно, який впливає на глядача не лише на емоційному, а й на фізичному рівні, представляючи собою не лише фільм, але і захоплюючий атракціон. Глядачі так поринають у світ кіно, що стають безпосередніми учасниками подій.

Про кіно, мораль, культуру

http://sivertime.com.ua

6 № 42 (341) 26 травня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

За словами Олександра Сі каль ­чука, весняної призовної кам­панії лави Військово­мор ських сил Збройних сил Ук раїни по­

повнять тридцять хлопців із Чер­нігівської області.

– Майбутні військові сподіва­ються, що, ставши матросами, во­ни відчують морську романтику та отримають нові враження, – розпо­відає заступник командира. – Але служба на тральщику розпочнеть­

ся лише тоді, коли молоді матроси відбудуть до навчальних центрів Збройних сил України. Після за­вершення курсу спеціальної під­готовки їх розподілять до військо­вих частин Військово­морських сил нашої держави. І саме тоді хлопці служитимуть на військових кора­блях українського флоту та у вій­ськах берегової охорони.

До речі, наразі на нашому ко­раблі проходять службу пред­ставники Чернігівської області, зокрема з Корюківки та Прилук. Найголовніший, мабуть, із критері­їв відбору для майбутніх моряків – це зріст призовника не вище ніж один метр вісімдесят сантиметрів. Адже на судні і стеля, і двері до­сить низькі… Також хлопці мають бути більш освіченими, бо протя­гом перших місяців вони освоюють складну будову корабля.

Крім бойових навчань, наш екі­паж із 59­ти чоловік у вихідні за­

любки займається спортом. До речі, команда морського траль­щика «Чернігів» нещодавно посі­ла третє місце з футболу. У цьому запеклому змаганні брали участь дванадцять команд. І дуже при­ємно, що футбольні м’ячі, з яки­ми моряки вдосконалювали своє уміння, нам подарував благодійний фонд імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого із Чернігова.

Капітан­лейтенант Сікальчук роз­повів про досягнення команди мор­ського тральщика «Чернігів»:

– Наш корабель за підсумками минулого навчального року посів перше місце у Військово­морських Силах України за чергування з про­типовітряної оборони. А за боє­готовність і військову дисциплі­ну екіпаж морського тральщика «Чернігів» отримав оцінку «добре». Також торік школярі Чернігівських шкіл надсилали листи матросам на

корабель, аби підняти їм бойовий дух. І це виявилося якраз дореч­ним, адже екіпаж судна саме на той час брав активну участь у практич­ній фазі дослідницького командно­штабного навчання «Адекватне ре­агування – 2011».

За словами Олександра Сікаль­чука, акція «Напиши листа матросу» позитивно вплинула на настрій і бо­йовий дух всього екіпажу.

– Ми вдячні учням, які із захо­пленням писали нам. Моряки ж від­чули, що про них пам’ятають і що їхня служба дуже потрібна. А це найголовніше! – насамкінець ска­зав капітан­лейтенант Олександр Сікальчук.

А ще, для «Деснянки вільної» з найкращими побажаннями від екі­пажу Олександр Сікальчук підписав фотографію морського тральщика «Чернігів».

Лариса ГАЛЕТАФото автора

вій ськ ов о-М ор ські с и л и

Море, служба, романтика і... футболДнями до обласного центру прибув за молодим поповненням для вітчизняного флоту заступник командира морського тральщика «Чернігів» з виховної роботи капітан-лейтенант Олександр Сікальчук. Крім того, на прес-конференції у реґіональному медіа-центрі Міністерства оборони України в обласному центрі він повідомив журналістам, що Чернігівська міська рада взяла шефство над їхнім тральщиком.

Життєві обставини неодноразово вно­сили суттєві поправки в раніше за­думані плани Сергія Васильєва. І всі вони в підсумку виявилися слушними.

Яскравий приклад того, що несподівані ракур­си можуть не тільки завдавати прикрощів лю­дині, а й приносити їй задоволення.

Це тепер так думає майор запасу прикор­донної служби України Васильєв, а тоді, понад двадцять років тому, на призовному пункті Чернігівського військкомату, відчув на душі не­приємний осад, дізнавшись, що його направля­ють для проходження строкової служби у при­кордонних військах.

Ні, Сергій переймався не тим, що зі словом «прикордонник» асоціюються далекі відстані від рідного дому і підвищена небезпека. У сен­сі готовності до нелегких армійських реалій у призовника Васильєва було все адекватно – да­лися взнаки неодноразово переглянуті фільми про десантників: «У зоні особливої уваги» та «Хід у відповідь». Саме герої цих кінострічок надихнули Сергія прилучитися до десантних військ, що, як співалося в пісні, «продувалися всіма вітрами». Такого роду романтика не від­лякувала, а вабила до себе вразливого юнака, бо змалку доля не пестила його, а відтак при­звичаїла до труднощів. Слова пісні, почутої з екрана, власне, і покликали Васильєва ще в шкільні роки до гуртка з парашутного спорту, остаточно закріпивши його мрію стати десант­ником. Дивно, але дані про дев’ять стрибків із парашутом, що значились у призовних доку­ментах, не виправдали сподівань юнака під час формування відповідних груп у військкоматі.

...Служба новобранця­прикордонника, зно­ву ж таки на його великий подив, почалася не десь там «у высоких берегов Амура» чи на інших далеких окраїнах неосяжної на той час країни, що називалася Радянським Союзом, а в самісінькому її центрі – Москві, точніше – на контрольно­пропускному пункті аеропор­ту Шереметьєво.

Ніякої тобі романтики! Не кажучи вже про екстрим. Банальність контролерських буднів по­

при незаперечну звабу зелено­го кашкета несамохіть нагадала Сергієві ще про одне захоплен­ня шкільних років – радіотех­ніку. Відтак, не замислюючись, вирішив переінакшити життя, скориставшись можливістю піс­ля року строкової служби посту­пити до Орловського військово­го училища. На прикордонний, до речі, факультет. Та невдовзі курсант Васильєв знову стає сол­датом – повертається дослужувати строкову в Шереметьєво.

– Щось не сподобалось мені і в цій специфі­ці, – каже співрозмовник у відповідь тепер уже на моє подивування з приводу такої швидкої метаморфози. – Вирішив: якщо вже пов’язувати свою долю з кордоном всерйоз і надовго, то тільки на передньому краї…

...Виявилося, що Саша Артем’єв, з яким Сергій Васильєв познайомився під час навчан­ня в кооперативному технікумі, теж був такої думки. Разом призивалися, разом відслужили строкову і разом поступили до Московського вищого прикордонного командного училища.

Смак справжньої романтики кордону Ва­сильєв відчув після третього курсу. Під час стажування. Влітку на Далекому Сході, взимку – в Заполяр’ї. І хоч була можливість після закін­чення училища повернутися в Шереметьєво ще раз (уже з погонами лейтенанта), Васильєв попросився на лінійну заставу.

Побажання було враховане. Але у Мука­чівському прикордонному загоні, куди отримав призначення, знову зіткнувся з несподіванкою.

– Закінчував командний профіль, – каже Сергій В’ячеславович, – а довелося стати за­ступником начальника застави з виховання. Якраз була незаповнена ця вакансія. Чергова випадковість пішла на користь – неуперед­женість, вміння поєднати вимогливість та за­охочення допомогли Васильєву гармонізувати стосунки між солдатами, підвищити загальний рівень дисципліни на заставі. Тому, коли вони

дізналися про намір свого вихователя перевес­тись з Мукачівського прикордонного загону в Чернігівський, всерйоз занепокоїлися. Десь на інтуїтивному рівні молоді прикордонники від­чували, що вони від цього багато втратять. Так воно й сталося, що невдовзі після переводу за­свідчив лист на ім’я Васильєва, у якому колиш­ні підлеглі просили його повернутися назад. Либонь, вони добре розуміли нереальність та­кого ходу речей, але для молодого офіцера­ви­хователя то була одна з немалих приємностей.

Кордон, одначе, не лише зближує людей, але іноді й віддаляє. Зокрема, в особистому житті. Як сказав поет, «семейная лодка разбилась о быт». Приїхала молода Сергієва дружина, яка жила в Чернігові, на заставу, придивилася до життя­буття чоловіка – і віддала перевагу хат­ньому затишку обласного центру.

Чернігівська прикордонна сторінка біогра­фії Васильєва почалася з приємного сюрпризу.

– Поїдете в Горностаївку замом до Артем’єва, – сказав командир Чернігівського прикордонного загону Васильєву після зна­йомства,

Виявилося, що це не просто збіг прізвищ, а був той самий Саша Артем’єв, з яким подру­жився в Чернігові ще до призову, потім служив в окремому контрольно­пропускному пункті в Шереметьєво, знову вчився в Московському вищому прикордонному командному учили­щі і знову ж служив на кордоні в Закарпатті – тільки на різних заставах. Можна уявити собі радість зустрічі двох давніх друзів…

Разом з тим на розвиток тези про роль кордону варто додати слушну деталь про непорушність дружби, скріпленої зеленими кашкетами: навіть після завершення служби попри несхожість характерів і певних уподо­бань Сергій Васильєв і Олександр Артем’єв підтримують тісні стосунки. А згадувати їм при зустрічах є про що. Процес становлен­ня українського кордону на початку 90­х років минулого століття був непростим: до­водилося затримувати контрабандистів без зброї, об’їжджати десятки кілометрів на мо­тоциклах і навіть велосипедах, проживати в непристосованих приміщеннях, опалюваних сумнозвісною «буржуйкою», і навіть пробле­му харчування часом вирішувати самотужки.

За двадцять років докорінно змінилася інф­раструктура українського кордону, надійним помічником для сучасних прикордонників ста­ла новітня техніка. І їм, певна річ, навіть уявити важко будні першопроходців – то справді була дорога мужності. Недарма ж ключова лексе­ма цього словосполучення містить у собі і на­города, якої удостоєний Сергій В’ячеславович Васильєв, – орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Ще один суттєвий штрих до службового життєпису Сергія Васильєва: на кордоні він зустрів другу супутницю життя, адаптовану до тих умов, через які зруйнувалася перша сім’я, – вона служила на контрольно­пропус­кному пункті. І вони щасливі у сімейному житті. Діти вже дорослі і також пішли у самостійне життя стежкою батьків.

Розшифрувавши диктофонний запис спо­гадів Сергія Васильєва, зрозумів, що матері­алу вистачило б на цілу повість. Але відчу­ваю, що вже балансую на грані можливостей газетної площі. І все ж не можу утриматись, аби до сказаного не долучити кілька слів про оригінальне хобі Сергія В’ячеславовича. Він любить ліпити у вільний час різні фігурки з пластиліну, об’єднуючи їх у тематичні ци­кли. До речі, це теж ознака закономірності, що почалася з випадковості. Батьки ще в ранньому дитячому віці купили Сергійкові коробку пластиліну з намальованим на ній конем. Йому одразу захотілося надати малюн­ку скульптурної форми. Вдалося. Похвальне слово батьків посилило захоплення хлоп­чика, що триває й досі. В колекціях Сергія Васильєва переважає військово­історична тематика – від Бородінської битви до сучас­ності. Одна з композицій, приміром, зобра­жує групу десантників. А ось у присутності автора Сергій В’ячеславович швидко зліпив коня і вже садовить у сідло Кутузова, гото­вого їхати «бити французів».

Василь ЩЕРБОНОС

28 т ра в н я – д е н ь П р и к орд о н н и к а

Випадковість, що стала покликанням

конференції у реґіональному

http://sivertime.com.ua

№ 42 (341) 26 травня 2012, субота 7http://sivertime.com.ua

оголошення

П р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам• Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, водопровід, природний

газ, телефон, город 15 соток, фруктові дерева, поряд ліси, озе­ра). Тел.: 699­439, (098) 645­40­55, (093) 416­40­00.

• Будинок в смт Куликівка, 40 км від Чернігова (дві кімнати, кухня, веранда, газ, вода, 9 соток городу, хлів, погріб). Тел. (063) 849­16­67.

• Будинок в с. Стольне Менського р­ну (газ, вода, 35 соток землі, га­раж, госп. будівлі, сад, асфальтований під’їзд). Тел. (067) 308­82­19.

• Інкубатори на 80 шт. та 1000 шт. яєць. Тел. (04622) 3­63­26.•Дитячі: ходунок, автомобільне крісло, рюкзак «кенгуру». Тел.:

3­91­59, (096) 530­02­79.• «Газ­5312» – фургон; машину точильного зварювання «МТ­1607».

Тел. 972­306.• Земельну ділянку 10 соток у с. Радянська Слобода Чернігівського

району. Тел. (097) 501­31­64.•Пральну машину «Дончанка»; друкарську електричну машинку

«Ятрань»; балон для кисню. Тел. 972­306.• «ГАЗ­53» (у відмінному стані, новий двигун, кабіна, гума). Тел.

(097) 961­85­37.•Деревообробний станок «ЦМ­80». Тел. (067)308­82­19.• Кран козловий «ККТ­5». Тел. (097) 961­85­37.

Куплю• Дачну ділянку, вагончик, просто ділянку, недалеко від міста, не

менше ніж 3 сотки, в будь­якому напрямку; легковий автопри­чіп у будь­якому стані. Тел.: 935­812, 937­253, (063) 479­88­11, (095) 837­05­69.

• «ВАЗ­2104» або «ВАЗ­21043» у гарному стані, та дачну ділянку з будиночком біля Чернігова, обов’язково з електрикою, без по­середників, терміново. Тел. 970­556, 3­18­92.

•Аеродромні металеві плити у будь­якій кількості; дорослий ве­лосипед «Мінськ» або гірський. Тел.: 931­534, 3­18­92.

•Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний хо­лодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міста, га­раж. Тел. 610­050.

•Акумулятор з авто; стару газову колонку; газову плиту «Брест» або іншу; лещата слюсарні, радянські; комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93­38­21.

• Вітчизняний або імпортний холодильник; 4­конф. газову плиту; мо­розильну камеру; 6­струнну гітару; акордеон у відмінному стані; ку­тову акрилову ванну; кутовий диван; м’який куточок. Тел. 931­534.

Різне• Віддам у хороші руки красиву, гладкошерсту, спокійну, повненьку

кішку, віком близько 8 років. Тел.: 5­57­85, (093) 483­21­84.

Телефон рекламного відділу«Деснянки вільної» –

4-40-07

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇУ ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ:

На базі Головного управління юстиції у Чернігівській області створено «ЛІНІю ДОВІРи».

«Лінія довіри» діє за всіма напрямками роботи структурних підрозділів Головного управління юстиції у Чернігівській області

та його територіальних органівз понеділка по п’ятницю від 9:00 до 12:00

за телефоном 60­49­28.

Головне управління юстиції у Чернігівській області повідомляє, що станом на 01.05.2012, відповідно до виконавчих документів, що пе-ребувають на виконанні в органах державної виконавчої служби Чернігівської області, най-більшу заборгованість із виплати заробітної плати мали такі підприємства:

ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв»;

ВАТ «Хімтекстильмаш»; ДІІ «Пожспецмаш»; ВАТ «Прилуцький ефіроолійний комбінат»; ЗАТ «Маслозавод Прилуки»; ТОВ «Вельмі Пром»; ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин»; ТОВ «НДЦ Обрій»; ВАТ «Чернігівбуд».

Втрачені дублікат свідоцтва про право власнос­ті на нерухоме майно, що розташоване за адре­сою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 15, серії САЕ №323657 та витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно

ВВАжАТИ НЕДІЙСНИМИ.

Головне управління юстиціїу Чернігівській області

ОГОЛОшУє КОНКУРСна заміщення вакантних посад:

– начальника відділу державної виконавчої служ­би Варвинського районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юридична осві-та за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, громадянство України, постійне проживання на території України не менше ніж п’ять років, стаж юридичної роботи не менше ніж три роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– начальника відділу державної виконавчої служ­би Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юридична осві-та за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, громадянство України, постійне проживання на території України не менше ніж п’ять років, стаж юридичної роботи не менше ніж три роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– начальника відділу державної виконавчої служ­би Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юридична осві-та за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, громадянство України, постійне проживання на території України не менше ніж п’ять років, стаж юридичної роботи не менше ніж три роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– начальника реєстраційної служби Срібнянського ра­йонного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, досконале знання дер-жавної мови, володіння комп’ютером, громадянство України;

– заступника начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, досконале знання дер-жавної мови, володіння комп’ютером, громадянство України;

– головного спеціаліста відділу державної реєстра­ції речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на по-садах головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не мен-ше ніж 3 роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України;

– головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, досконале знання дер-жавної мови, володіння комп’ютером, громадянство України;

– спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації ак­тів цивільного стану реєстраційної служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, громадянство України, доско-нале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– спеціаліста ІІ категорії відділу державної реє­страції актів цивільного стану реєстраційної служби Сосницького районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, громадян-ство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– головного державного виконавця відділу держав­ної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції (на час відсутності основного пра­цівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліс-та (старшого державного виконавця або державного вико-навця) не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юри-дична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліс-та, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (державного вико-

навця) не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж два роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції Чернігівської області (на час відсутності осно­вного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спе-ціаліста І або ІІ категорій (державного виконавця) не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менш як два роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– начальника відділу організаційного, кадрового та правового забезпечення Ніжинського міськрайонного управління юстиції (на час відсутності основного пра­цівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліс-та не менше ніж три роки або стаж роботи за фахом в ін-ших сферах не менше ніж п’ять років; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– головного спеціаліста відділу організаційного, ка­дрового та правового забезпечення Чернігівського місь­кого управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освіт-ньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж ро-боти за фахом на державній службі на посаді провідного спе-ціаліста не менш як один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менш ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– провідного спеціаліста відділу організаційного, ка­дрового та правового забезпечення Прилуцького міськ­районного управління юстиції (на час відсутності основ­ного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж два роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером.

Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба.

Документи подавати у відділ кадрової роботи та дер­жавної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, каб. 109, тел. 698­068.

Приватне акціонерне товариство «Механізатор»

РЕАЛІЗУє ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБи що значаться на балансі товариства:

№з/п Найменування транспортного засобу Ріквипуску

Вартість, грн

1 Автомашина ЗІЛ­431412 бензо­воз, об’єм цистерни 5500 л

1992 28000

2 Причіп ГКБ­819 – цистерна бен­зовозу об’єм 6200 л

1990 18000

3 Автомашина КамАЗ­5410, сідель­ний тягач

1992 55000

4 Автомашина на КамАЗ­54112, сі­дельний тягач

1993 58000

5 Автомашина МАЗ­504В, сідель­ний тягач

1990 55000

6 Автомашина МАЗ­64229, сідель­ний тягач

1993 65000

7 Вантажопасажирський автомо­біль УАЗ­452

1992 8500

8 Автомашина ГАЗ­52­04, бензо­воз, об’єм цистерни 2200 л

1992 16500

9 Напівпричіп ОДАЗ 9370 борто­вий

1991 25000

10 Напівпричіп ОДАЗ 9385 борто­вий

1990 30000

11 Напівпричіп УПР­1212 бортовий 1988 3000012 Напівпричіп УПР­1212М борто­

вий2004 30000

З питань огляду транспортних засобів, технічної документації та узгодження вартості – звертатися за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 67, тел. 65­35­10, моб.т. (050) 313­24­66.

http://sivertime.com.ua8 № 42 (341) 26 травня 2012, субота

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3­й поверх.Веб­сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465­114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678­200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4­44­42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4­21­92.Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4­44­42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно­політичних питань: 4­22­71; економіки: 4­45­42; соціальних питань: 4­41­36; гуманітарної сфери: 4­44­12; реклами: 4­40­07. Факс: 4­21­92, 4­40­07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕРЕМЕТ. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

«Казкарі нашого міста» – це 12 авторів віком від дев’яти до сорока років. Наймолодші – Софія Примушко та Марійка

Пучка навчаються у загальноосвітній міській школі №9. Люблять читати, мрі­яти й фантазувати. Беруть участь у різ­

номанітних творчих змаганнях. Софійка посіла призове місце в конкурсі україн­ської мови імені Петра Яцика. Михайло Ломоносов закінчив 11 клас школи №13. З його творами знайомі читачі «Ніжинського вісника» та «Деснянки вільної». Мати двох дітей Антоніна Новіцька багато років навчає дітей до­шкільного віку, а Олексій Тимошенко гумористичні твори, казки, фантастику для дітей та дорослих публікує у все­українських часописах. Обоє здобували вищу освіту в Ніжинському держунівер­ситеті імені Миколи Гоголя. Активними учасницями літературної студії цього ви­шу були Тетяна Винник та Ольга Роляк, які виступили кураторами проекту. Він реалізований у рамках Міжнародного літературно­мистецького фестивалю «Гоголівка – четвертий вимір».

І менших, і старших ніжинських каз­карів від звичайних людей відрізняє дитяча свіжість світосприйняття. Вони чують, як говорять меблі, птахи і звірі, як співає серце струмочка; знають, чому сумують янголи, коли день народжен­ня у сонечка; чому слони бояться ми­

шей… Їхні герої вимірюють нас, людей, добрими вчинками.

Кольорова збірка казок гарно ілю­стрована різними художниками. Її ціка­во читати і приємно тримати в руках.

Автори дякують за підтримку про­екту народному депутату України Івану Куровському.

Надія ОНиЩЕНКО

оСТАння СТорінКА

П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 27.05

ПОНЕДІЛОК, 28.05

ВІВТОРОК, 29.05

СЕРЕДА, 30.05

ЧЕТВЕР,31.05

СхідЗахідТривалість дня

05:0020:5615:56

04:5920:5715:58

04:5820:5816:00

04:5820:5916:01

04:5721:0016:03

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

+13День

+19Ніч

+11День

+19Ніч

+11День

+20Ніч

+13День

+21Ніч

+14День

+20Вітер, м/c Пн, 2 Пн, 1 Пн­Зах,

1Пд­Зах,

3Пд­Зах,

2 Зах, 1 Cх, 1 Пд, 2 Пд­Зах, 3 Зах, 4

Атм. тиск, мм рт. ст. 764 764 763 761 761 761 761 761 761 759

Несприятливий день у травні – 29

П ор и р о к у

Забракло сил на фініші?Нинішній травень, зайшовши у наші краї, одразу почав діяти за літнім календарем. Потім, у другій десятиденці, дещо вгамував власні амбіції. Температурний фон коливався близько до середньорічних значень, але до крайнощів – екстремально низьких чи високих показників – справа не дійшла. Більше того, друга декада суттєво поповнила запаси вологи у верхньому шарі ґрунту, який останній місяць весни почав активно розтринькувати із перших днів своєї каденції.

Правда, що характерно для літнього сезону, кількість воло-ги вкрай нерівномірно розподілилася на території облас-ті. Скажімо, в деяких місцях Корюківського, Щорського й інших районів до останнього не могли зорати перезволо-

жені присадибні ділянки. Тоді як в інших благали дощу в небесної канцелярії, котра, зневажаючи прохання, діяла за власним сцена-рієм. Як у випадку з потопом у Щорсі 16-го травня, коли потужна злива вилила на кожний квадратний метр майже по 6 десятилі-трових відер води.

Словом, комусь – під зав’язку, іншим – дірку від під­небесного бублика.

Остання десятиденка знову насторожила. Почали пра­вити бал суховії. За останніми даними метеостанцій об­ласті, подекуди верхній шар ґрунту вже пересох. І немає гарантії, що його стан поліпшиться в останні травневі дні. Достеменно відомо: температури під 30 градусів тепла очікувати. Швидше буде з точністю до навпаки – вона суттєво знизиться.

Історія метеоспостережень засвідчує вельми висо­кі ризики для сільгоспкультур навіть в останню деся­тиденку. Так, уранці 21 травня 1974­го року в Чернігові спостерігалася нульова температура, а наступного дня в 1980­му – майже 1 градус морозу. Зате цієї пори 2007­го року денні показники термометрів фіксували 30–32 градуси тепла.

Схоже також, що прогнози синоптиків для південних реґіонів України на третю десятиденку небесна канце­лярія знову перетасувала, зіткнувши вологі атмосферні фронти балканського походження з енергійними тери­торіальними претензіями північно­східного антициклону. Що з цього вийде, невдовзі пересвідчимося. Але ближчі перспективи поки що далекі від райдужних.

І на тому спасибі!Лесь ГОМІН

к ул ьов а ст ріл ьБ а

Вся у «золоті» Олена

У вправі ПП­2 чернігівка вибила 493,1 оч ка. До встановлення нового світового рекорду, який поки що належить китаянці і був встановлений ще в 1999 році, забракло 0,5 очка. Після нагородження золотою медаллю Олена Костевич у коротенькому інтерв’ю сказала, що найближчим часом постарається побити

світовий рекорд. До речі, стріляла вона із нещодавно придбаного пневматичного пістолета і зброя не підвела.Варто відзначити, що друга призерка чешка Лєнка Марускова відстала від нашої землячки на 2 очка, а третя призер­

ка – аж на 6.Відпочивши день, Олена Костевич приступила до стрільби з мілкокаліберного пістолета. І в цій вправі їй ніхто не зміг

скласти конкуренцію. Золота перемога з відмінним показником – 795,5 очка. Хотіла до неї наблизитись уже згадана чеш­ка Лєнка Марускова, але вибила тільки 789,2 очка. Уявляєте, якою була перевага чернігівки.

Вперше за час виступу на етапах кубка світу Олена Костевич одразу здобуває дві золоті медалі.Віктор БЕРЕГОВиЙ

Черговий етап кубка світу з кульової стрільби відбувся у Мілані (Італія). Відмінно тут виступила вихованка обласного ФСТ «Колос» Олена Костевич. Кожен її вихід на стрільбище ознаменувався високим результатом.

Щ о й н о в и д а н о

21 казка на дев’яносто двох сторінках видрукувана щойно в Ніжинському видавництві «ПП Лисенко М. М.».

Мал

юно

к на

обк

лади

нці З

інаї

ди К

азан

цево

ї

Малюнок юлії Матюшко

Фото Віктора КОШМАЛА

Ніжинські КАЗКАРІ