l Олександр Сирцов

Конфлікт, що віддавна тлів між міським головою та депутатсь­кою більшіс­

тю в міській раді, основу якої становлять депутати від ВО «Свобода», наре­шті перейшов у відкриту стадію. Принаймні це засвідчила остання сесія ЛМР. Передусім ідеться про зміни до регламенту сесії ЛМР, за якими під­писувати порядок ден­ний сесії має не міський голова, а секретар ради, яким нині є представник ВО «Свобода» Василь Пав­люк. Окрім того, депутати міськради повернулися до питання скасування двоставкового тарифу, затвердили ухвалу про нову транспортну схему (гнів обранців викликав порядок формування конкурсної комісії, яка розподіляє маршрути),

відхилили протести про­курора щодо тарифів на утримання прибудинко­вих територій.

→ Дискусія в публічній площиніОдразу після сесії

ЛМР Андрій Садовий за­явив, що «ця ухвала й низка інших, сьогодні проголосованих, грубо суперечать чинному законодавству України та можуть спричини­ти дисбаланс у системі господарювання в місті, призвести до хаосу». По­зицію міського голови підтримує лідер фракції РХП у ЛМР Богдан Панке­вич. У коментарі «Газеті» він зауважив, що жодної логіки в рішеннях депу­татської більшості немає. Ідеться про те, що в під­сумку можуть розвалити міську господарку, тим паче, наближається зима.

17 листопада 2011 року 46 (643) Читай своє! Рекомендована ціна — 1.50 грн.

www. gazeta.lviv.ua

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіаЛініїL V I V A I R L I N E S

twitter.com/lvivskagazeta facebook.com/lvivskagazetaf

06 економіка

Банки готуються до грошового голоду

19 спорт

Максим Павленко — про таємницю спортивного довголіття

10-11 тема

Чому Україна не відмовляється від фосфатних пральних порошків?

Розмова з Володимиром Цибульком, політичним експертом

партнери

l07 політика l02 актуально

реклама

удавана війна

Кажуть, донеччани боять­ся виходити на вулиці — їх ловлять і заставляють

працювати міністрами. Цей анекдот був дуже популяр­ним у перші місяці прези­дентства Віктора Януковича, коли відбулася перша хвиля кадрових призначень, й основ­ні кандидатури на ключові пости були власне вихідцями з шахтарського краю. А нещо­давно Україну поглинула друга кадрова хвиля — Віктор Федо­рович освіжив низку структур молодою донецькою кров’ю.

Дехто з регіоналів відхреститься від сім’ї Януковича

community.hiblogger.net

Думки вголос

02 актуально 17 листопада 2011 року 46 (643)

Гоже чи не гоже? lМар’яна Вербовська

У Фонді дикої приро-ди підрахували, що 40% усього сміття — це

упаковка. Йдеться не тільки про пістрявий папір, яким обгортають пакунки до дня народження чи інших свят, а й про обгортки з-під їжі, техніки та решти речей, які щодня хтось купує. З огля-ду на те, що осінь добігає кінця й от-от розпочнеться цикл Різдвяних свят, плане-та «погладшає» ще на кілька тонн святкового непотребу. Кожен із нас спричиниться до збільшення сміття, але й може припинити безкінеч-не зростання його обсягів.

Звісно, відмовитися від благ цивілізації не так просто. Навіть коли ви усвідомите екологічну хибу в тому, що, зокрема, купуєте продукти в кіль-кох упаковках, пояснити це іншим буде складно. Коли я начиталася пра-вил «зеленої» поведінки в супермаркеті, то вирішила не брати зайвих поліети-ленових мішечків для про-дуктів. У моєму кошику були, зокрема, хліб, масло, порошок, засіб для миття посуду. Принципово нічо-го не вкладала в пакетик. Але вся моя наука поле-тіла коту під хвіст, коли я підійшла до каси. Продав-чиня з докором поглянула на мене та все акуратно спакувала до мішечків. На моє зауваження вона відповіла, що, відповідно до правил супермаркету, всі товари слід пакувати окремо, щоб не зіпсува-ти продукт... Утім класти деякі продукти в плас-тиковій і поліетиленовій тарі шкідливо. Зберігати хліб у поліетиленовому пакеті взагалі небезпечно. Доведено, що токсичні речовини порушують пе-редачу нервових сигна-лів в організмі людини, прискорюють розвиток дегенеративних захво-рювань. Джерелом номер один таких небезпечних речовин є пластикові та поліетиленові упаковки!

Про аналогічний екс-перимент із намагання уникнути використання поліетиленових мішечків прочитала в блозі україн-ської журналістки Наталії Гуменюк, яка повернулася до України після інозем-ного відрядження. Коли

в супермаркеті вона по-просила наліпити ціну на шкірку лимона, а не на пакет, то у відповідь їй сказали: «Не положено!» Це «не положено» якось дивно вписується в контекст збе-реження природи та старо-го як світ правила «клієнт завжди правий». Схоже, свою екологічну свідомість можна продемонструвати тільки на ринку, де система не настільки сувора, щоби вказувати, потрібен мені пакет чи ні. Хоча й тут є нюанси, до прикладу, на базарі мені здебільшого відповідають: «Дитинко, бери, то безкоштовно!» Але з цією тезою, на щастя, можна сперечатися.

Багато речей справді просто неможливо купити без упаковки, але само-тужки її примножувати не слід. Тому, коли збира-єтеся на чиїсь уродини, подумайте двічі, чи варто помпезно обгортати дару-нок кольоровим папером — це ж одне з найбезглуз-діших капіталовкладень, яким тішитимуться кілька секунд. Відтак кількасот років ця обгортка перегни-ватиме десь у Грибовичах.

Підручники з приро-дознавства пояснюють школярам, що пластик і поліетилен розкладаються від сотень до тисячі років. Та мало шкільних книжок пов’язують два ключові факти: кожен із нас щодня купує речі в упаковці та саме наша провина в тому, що незабаром побачити землю без відходів буде практично неможливо. Очевидно, засновники супермаркетів погано вчи-лися в школі, тому досі будують свою стратегію на тому, що «не гоже» купу-вати без пакетиків. Звісно, не вимагаю, щоб усі завтра відмовилися від поліети-лену та купували товар без обгорток або в папе-рових упаковках. Рішення має бути свідомим, кожна людина має сама дійти до цього.

l Закінчення. Поч. — с.1

Натомість політична від-повідальність депутатів за їхні кроки наступить

пізніше. Б. Панкевич пере-конаний, що така ситуація вигідна численним недобро-зичливцям Галичини.

Натомість його опонент й один із чільних діячів фрак-ції «Свобода» в ЛМР Юрій Михальчишин вважає, що обранці лише повернули діяльність міської ради в законне русло. Аналогічний регламент міськради діє в су-сідньому Івано-Франківську, і жодних заперечень ані з боку міського голови, ні з боку про-куратури це не викликало. До того ж, політична ситуація в Івано-Франківській міській раді подібна до львівської — більшість там становлять депутати від ВО «Свободи», натомість мер належить до іншої політичної сили. Ю. Михальчишин зазначив, що через блокування з боку виконавчих структур їм так і не вдалося скасувати дію двоставкового тарифу, тож тепер міняти його не можна: треба дочекатися завершен-ня опалювального сезону й опісля запроваджувати новий і справедливий тариф.

Тим часом незалежні спо-стерігачі говорять, що на-справді давній конфлікт, який від початку жеврів у ЛМР, таки вийшов на поверхню. Понад те, політолог Юрій Шведа в коментарі «Газеті» навіть висловив здивування, що тривалий час удавалося

уникати відкритого проти-стояння. «Свобода» йшла у владу під радикальними гас-лами. Минув рік, люди почи-нають ставити запитання про виконання передвиборних обіцянок, і за це доведеться відповідати вже на найближ-чих парламентських виборах, отож треба шукати цапа-від-бувайла», — пояснює експерт.

Утім є ще один цікавий момент: тоді як міський го-лова несе персональну від-повідальність за ухвалені рішення, кожен окремий депутат міськради може за-ховатися за колективне рі-шення — персонально ніхто з них не відповідатиме, навіть якщо рада ухвалюватиме тричі незаконні рішення. Тож що ближче до виборів, то активнішим може бути це протистояння.

І хоча конфлікт на сесії набув гострої форми, однак насправді це — буря в склянці води, вважає соціолог Олек-сій Антипович. Ідеться про перерозподіл повноважень між ЛМР і мером, а на жит-тя міста це поки що не має конкретного впливу. До того ж, це протистояння сторони почали в різних «вагових категоріях».

→ Бізнес і рейтинги«Газета» спробувала про-

аналізувати позиції обох сторін конфлікту. На боці «Свободи» — значна перевага в чисельності депутатської фракції: фактично вони мо-жуть одноосібно ухвалювати будь-яке рішення. Однак

проблема в тому, що про звитяги обранців львів’яни дізнаються або з подачі ЗМІ, які підконтрольні Андрієві Садовому, або ж нейтраль-них мас-медіа. Натомість власних медіа-структур у Львові «Свобода» немає (за винятком однойменної пар-тійної газети). «Одразу після виборів рейтинг А. Садового дещо зріс, потім і його попу-лярність, і «Свободи» впала. Це звичне явище, однак у випадку політичної сили це відбулося різкіше», — зазна-чив О. Антипович. Зокрема, це сталося під впливом зни-ження рейтингу «Свободи» на загальноукраїнському рівні.

У конфлікті між міським головою та депутатами є не лише відкритий, а й таєм-ний фронт. Попри зовнішню монолітність фракції «Сво-боди», в ній усе ж є певні (малопомітні, на перший погляд) тріщини. Те, що пар-тійні організації ВО піджив-люють місцеві підприємці, — таки факт. До речі, це в розмові з «Газетою» визнав і Юрій Михальчишин, який зазначив, що одне із джерел фінансування міської органі-зації «Свободи» — депутати-бізнесмени, які формують економічну раду організації. Джерело «Газети» у ЛМР стверджує, що депутати-підприємці не зацікавлені в ескалації конфлікту з мером: «Їм треба розвивати бізнес, а Андрій Садовий може сут-тєво вплинути, скажімо, на відкриття нових про-ектів», — зазначив депутат, який побажав залишитися

неназваним. І хоча пан Ми-хальчишин каже, що під-приємці-свободівці звикли до бойових умов ведення бізнесу, джерело «Газети» зауважує, що в підсумку об-ранці погодилися на віднос-но м’які остаточні рішення: «Інакше їм треба було йти на загострення конфлікту, включно до відставки місь-кого голови. Однак цього не сталося, навпаки, депутати відмовилися від відкритого протистояння».

Цікаво інше — серед чіль-них спонсорів «Свободи» джерело «Газети» назвало депутата Львівської облас-ної ради, власника одного з нічних клубів Львова. Мов-ляв, саме він виконує роль такого собі свободівського Чечетова, ставлячи познач-ки в порядку денному, як слід голосувати щодо кож-ного бізнесового питання. За спостереженням джерела «Газети», останнім часом А. Садовий значно впевне-ніше почувається в сесійній залі, до того ж він бачить, що низка голосувань «Свободи» не узгоджуються із законом — це дає мерові підставу спо-чатку застосовувати вето, а потім зволікати за допо-могою прокуратури та судів. Конфлікт з Андрієм Іванови-чем може вдарити і по бізне-су свободівців, а напередодні парламентських виборів це означає, що їм буде значно складніше фінансувати ви-борчу кампанію. Крім того, з депутатів міської ради в прохідну частину списку має шанс потрапити лише голова фракції Руслан Кошу-линський. Тому годі очікува-ти серйозного загострення конфлікту. Тим паче, пере-вага все ж на боці мера.

Олександр Сирцов

Удавана війна

Доля Тимошенко в руках Януковича l Олександр Сирцов

права Юлії Тимошенко з площини кримінального переслідування перейшла в політичну — такого вис-новку дійшли соціологи з групи «Рейтинг», які 25 жовтня — 6 листопада 2011 року опитали майже 2000 респондентів у всіх облас-тях України. 41% опитаних

вважають, що остаточне рішення в цій справі має ухвалити саме Віктор Яну-кович, натомість лише ко-жен п’ятий українець усе ще вірить, що крапку має поставити суд. Причому ця тема чітко розколює Україну за регіональною та партійною приналеж-ністю. Про це свідчить такий факт: більшість рес-пондентів, які вважають,

що Ю. Тимошенко має брати участь у наступних парламентських виборах, зосереджені на Заході, Пів-ночі та Центрі, також цю тезу підтримує 100% при-хильників «Батьківщини» та більша частина — «Сво-боди», «Громадянської по-зиції», «Фронту змін» й «Удару», натомість серед виборців Партії регіонів таких лише 9%.

Зауважимо, 15 листо-пада депутати Верховної Ради провалили голосу-вання поправок до закону, які дозволили б декримі-налізувати статті, за якими висунуто звинувачення Юлії Володимирівні. Що-правда, українці не надто сподіваються на парла-мент у цій справі — лише 5% громадян вірять, що її вирішення залежить від ВР.

Свід кого найбільше залежить остаточне рішення у справі Тимошенко: вийде вона на свободу чи ні

Президент В. ЯнуковичСуди

ГенпрокуратураВерховна Рада

Служба безпеки УкраїниІнше

Не залежить ні від когоСкладно відповісти

41,1%19,2%10,3%5,2%

16,3%

3,5%2,1%2,3%

Шевченківський районний суд засудив власника низки аптек у Львові Зеновія Доктора до дев’яти років ув’язнення, повідомляє «Львів-ський портал». Сина З. Доктора ув’язнили на сім років. Решта членів цієї групи отримала від 4,5 до 6 років позбавлення волі. Причому двох із них узяли під варту безпосередньо в залі суду. Прокуратура вимагала для З. Доктора 13 років тюрми і конфіскації майна, для його сина Юрія — 11 років, а для ще вісьмох осіб — тюремний термін від 6 до 8 років. Справу проти батька та сина Докторів порушили 2008 року за незаконний збут трамадолу після того, як у їхніх квартирах знайшли тисячі пігулок цього лікарського засобу.

Трамадольного Доктора посадили

03актуально17 листопада 2011 року 46 (643)

реклама

l Гліб Ваколюк

ьвів завжди вважали фар-товим містом для нашої футбольної збірної. Тут «синьо-жовті» ще не про-гравали. Новозбудована «Арена-Львів» підтримала цю славну традицію. У пер-шому на цьому стадіоні матчі українці здобули во-льову перемогу над австрій-цями — 2:1.

Ажіотаж навколо това-риського поєдинку Укра-їна — Австрія в галицькій столиці був неймовірним. Квитки у вільному продажі перебували лише день, та й надійшло їх небагато — при-близно 6000. Охочих поба-чити «на живо» футбольне відкриття «Арени-Львів» було значно більше. Тому очікував, що перед самою грою поблизу спортивної арени буде чимало спеку-лянтів. Сховавши подалі акредитацію на футбольне протистояння, обійшов ста-діон, але перекупників так і не побачив. Отож запитан-ня, куди поділися 24 тисячі квитків на спаринг збірної, залишається без відповіді.

Дістатися до «Арени-Львів» власним транспор-том дуже складно, навіть по об’їзній. За півтори годи-ни до початку матчу авто-мобільний «корок» почи-нався навпроти села Зубра. Працівники ДАІ мовчки спостерігали, як дехто з автолюбителів, порушую-чи правила руху, оминав «тягучку» по ґрунтовому

узбіччю траси. Доїхати вулицею Стрийською було так само проблематично.

Сліди нещодавньої бу-дови на прилеглій до ста-діону території очевидні. Зате всередині очікують приємні враження. Поле добре видно з будь-якого сектору. Та і з найвищих трибун «Арени» майдан-чик для футбольної битви

можна роздивитися без бінокля. Це вигідно ви-різняє новий стадіон від «України». Не забули і про сучасний прес-центр. Зда-ється, чимало австрійських журналістів не покидало його навіть під час гри. Попиваючи гарячий чай, вони спостерігали за пере-бігом поєдинку на великих екранах.

Спортивну арену облад-нано двома табло, на яких демонстрували телевізійне зображення. Щоправда, повторів глядачі могли по-бачити небагато. Згідно з положеннями ФІФА й УЄФА, публіці на стадіоні вдруге показували лише ті моменти, які не були супер-ечливими. На останньому чемпіонаті світу футболісти

часто апелювали до суддів із закликом подивитися на табло повтор якогось епізо-ду та визнати свою помилку.

Перший гол Артема Мі-левського не був спірним, а тому його показали на табло тричі. Навіть сам фор-вард «Динамо», зашнуро-вуючи бутци, милувався своїми діями на великому екрані. Стосовно самої гри, то найпроблематичнішою в українців була права бровка. Саме по цьому флангу відбу-валося 80% атак австрійців. Прикро, але відповідальним за надійність цієї ділянки був єдиний «карпатівець» у збірній Артем Федецький. Після перерви наставник «синьо-жовтих» Олег Блохін замінив його.

Після поєдинку епатаж-ний тренер мав веселий настрій. Принаймні з жур-налістами він не скандалив. Однак перекладачеві для представників австрійських ЗМІ було несолодко. Свого часу Олег Володимирович пограв в Австрії, а тому обізнаний із тамтешньою говіркою. Не ознайомле-на з цим фактом біографії О. Блохіна дівчина-пере-кладач довільно тлумачила його слова. Але наставник «синьо-жовтих» доволі різ-ко попросив її ретельніше ставитися до своєї роботи. Згодом тренер попросив за це пробачення.

Фоторепортаж із матчу на www.lvivska.com.

Проба трави

Артем Федецький розчаровує, Олег Блохін присоромлює перекладача, а футболісти дякують львів’янам за підтримку

ЛФото: Йосип Марухняк

Уночі проти середи, 16 листопада, в центрі Дніпропетровська стався вибух в урні, загинула одна людина. Жертва — чоловік, який купив пляшку мінеральної води в кіоску. Випивши воду, він викинув порожню тару в урну, після чого пролунав вибух. За фактом ін-циденту порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт), повідомили в прес-службі обласної прокуратури. Досудове слідство доручено провести слідчому відділу управління СБУ в Дніпропетровській області. Право-охоронні органи застосовують усі необхідні оперативно-слідчі дії для встановлення та затримання винуватих осіб.

Тероризм у Дніпропетровську?

04 львівщина 17 листопада 2011 року 46 (643)

14 листопада після завершення ремонту перехрестя вулиць Степана Бандери та Городоцької відновили рух трамваїв №№1, 9 за звичним маршрутом — вони знову зʼєднують центр і залізничний вокзал, повідомили «Газету» в прес-службі ЛМР. Натомість трамвай №6 відтепер рухається за маршрутом: Головний залізничний вокзал — вул. Чернівецька — вул. Степана Бандери — вул. Київська — вул. Нечуя-Левицького — вул. Вітовського — вул. І. Франка — вул. Підвальна — вул. Гонти — вул. Б. Хмельницького — вул. Замарстинівська — вул. Промислова — вул. Липинського.

Із центру до вокзалу знову курсують трамваї

lМирослава Іваник

Україні з’явилася нова мода — роздавати земельні ділянки благодійним фон-дам. Іще не вщух скандал довкола маєтків прези-дента в Межигір’ї, части-ну яких, за документами, записано на благодійний фонд «Відродження Украї-ни», як у Львові розгорівся новий. Минулого тижня депутати Львівської місь-кої ради віддали ділянку площею 0,25 га поблизу Стрийського парку в орен-ду благодійному фонду «Нова Галичина». При-значення — будівництво медичного та діагностич-ного центру. При цьому ділянку, вартість якої оці-нюють у три мільйони гривень, депутати віддали безоплатно, тобто задар- ма (!). Юристи стверджу-ють: своїм рішенням об-ранці порушили закон.

→ Історія однієї ділянки Бажання отримати

ділянку на вулиці Івана Франка, 157-157-б фонд висловив іще 2008 року. Цей шматок землі є доволі ласим, адже йдеться про 25 соток неподалік центру міста, а точніше — відразу за міським палацом уро-чистих подій. Представ-ники «Нової Галичини» неодноразово зверталися до міської ради про виді-лення цієї ділянки. Однак і посадовці, й депутати попередньої каденції не бачили жодних підстав для задоволення прохань.

— Це престижний район й, очевидно, земля кошту-вала б кілька мільйонів гривень. Приватна орга-нізація просила, щоб цю територію надали в оренду для будівництва медич-ного центру. Звернення розглядали довго. Жодних підстав для отримання цієї території в оренду фонд не має, — сказав у коментарі «Газеті» Андрій

Білоус, депутат Львівської міської ради попереднього та нинішнього скликань.

Після змін до Земель-ного кодексу, які передба-чають, що вільні земельні ділянки можна продавати лише на аукціонах, ділянка на вулиці І. Франка по-трапила в перелік тих, які мають піти з молотка. Не погодившись із рішенням посадовців, фонд вирішив домогтися свого через суд.

— Відбулися два судові розгляди. Один — щодо зобов’язання управління архітектури департаменту містобудування видати висновок щодо відведен-ня земельної ділянки для будівництва. Рішення суду було виконано. Такий вис-новок надали, але це не землевпорядна документа-ція, а лише попередній до-кумент. Розглядали також іншу судову справу — за позовом фонду до міської ради стосовно визнання незаконною нашої ухвали, якою ми внесли згадану земельну ділянку до пере-ліку тих, що підлягають про-дажу з аукціону. Сихівський районний суд залишив цю заяву без розгляду, — роз-повідає Гелена Пайонкевич, начальник юридичного управління ЛМР.

Там, де не допоміг суд, посприяли… нові депутати. Цьогоріч у червні вони змі-нили рішення від 21 травня 2009 року, тим самим за-бравши зазначену ділянку з переліку призначених для продажу на аукціоні. Від-булося це з подачі двох пос-

тійних депутатських комі-сій — комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища та комісії землекористування.

Очевидно, рішення ухвалювали з перспекти-вою передачі землі саме фонду «Нова Галичина». Адже у вересні ті самі ко-місії зобов’язали виконавчі органи підготувати ухвалу про передачу земельної ді-лянки на вулиці І. Франка, 157-157-б в оренду благодій-ному фонду. Більшість у цих комісіях, як і в раді загалом, мають представники ВО «Свобода».

На цьому лобіювання питання не припинило-ся. Маючи проект ухвали, свободівці декілька разів намагалися внести його в порядок денний сесій. На заваді їм стали, мабуть, су-перечки з міським головою, який формує перелік пи-тань до розгляду, і конфлікт з яким останнім часом особливо загострився. Тож минулого четверга, під час пленарного засідання сесії міської ради, підготований проект ухвали з голосу вніс секретар міської ради (теж представник ВО «Свобода») Василь Павлюк. У підсумку 51 депутат проголосував за відведення земельної ді-лянки та бажане рішення ухвалили. Цікаво, що «за» голосували лише депутати-свободівці.

— Коли фонд уперше звернувся до міської ради 2008 року, закон дозволяв виділяти землю під такі об’єкти, — пояснює «Газеті»

свою наполегливість В. Пав-люк. — Виконавчі органи відмовили йому з подачі мера. Тепер представники фонду звернулися до мене як секретаря ради та до комісій. Ми не маємо права не розглядати таких питань.

Не зупинило міських обранців і те, що своїм рі-шенням вони фактично порушують закон і добре про це знають. Адже проект ухвали було підписано та роздано депутатам із заува-женнями відразу від семи з 12 осіб, які візують такі доку-менти. У всіх зауваженнях ішлося про одне: рішення суперечить Земельному ко-дексу, оскільки, незалежно від того, що було три роки тому, нині вільні земельні ділянки мають віддавати у власність чи оренду лише через аукціон.

→ Ціна питання: заробіток чи благодійність?Виникає запитання:

чим заслужив фонд такої милості детупатів? «Газе-та» поцікавилась у міській раді, зокрема в профільних управліннях із роботи з громадськістю, що вони знають про благодійний фонд «Нова Галичина». Як виявилося, про діяльність привілейованого віднедав-на фонду посадовці можуть сказати лише те, що він уже тривалий час домагається від міського голови виділен-ня ділянки на вул. І. Франка під будівництво медичного центру... і більше нічого.

Якщо вірити сайту, свою діяльність фонд розпочав на-прикінці 1990-х років. Спектр його діяльності дуже ши-рокий: проблеми екології, питання збереження куль-турної спадщини та здоров’я людей. Однією з найбільш розпіарених акцій фонду є та, яку він провів торік разом із міською «Свободою» на День Миколая у Винниківській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті.

Фонд суттєво активізував свою діяльність в останні два-три роки. Тоді ж почав домагатися виділення зе-мельної ділянки. «Протягом останніх чотирьох років фонд проводить активну роботу з підготовки до реа-лізації свого наймасштабні-шого проекту — створення медичного центру діагнос-тики та реабілітації, що дуже необхідно для запобігання захворюванням і збережен-ня здоров’я людей», — на-писано на сайті організації. По коментар «Газета» звер-нулася до Віталія Копчуня, президента благодійного фонду «Нова Галичина».

— За допомогою німець-ко-американського фонду ми побудуємо медичний центр діагностики та реа-білітації для потребуючих. Вони зможуть безкоштовно пройти там обстеження. Гро-ші виділяють для зведення й обслуговування закладу. Спорудити центр плануємо за рік. Вартість будівництва становитиме 750 доларів за квадратний метр. Загалом площа установи станови-тиме три тисячі квадрат-

них мет рів, це буде шести-поверхова споруда. Нині завершують містобудівне обґрунтування. Документи вже давно в міській раді, але Андрій Садовий хотів побу-дувати там спарені котеджі. Для нього головне — гроші, а ми пропонуємо соціальний проект для міста, — розповів пан Копчунь.

Щоправда, в благодій-ність майбутнього центру, здається, вірять лише сво-бодівці.

— Цей центр нічим не відрізняється від інших при-ватних клінік. Якби місто вважало, що там треба по-будувати медичну установу, це можна було би зробити умовою аукціону. А тут із незрозумілих причин одна організація отримує цінну ділянку в центрі Львова. Не можу зрозуміти логіки такого рішення, — зазначає Андрій Білоус.

Сумніви щодо благодій-ності проекту висловив й інший депутат: Михайло Хміль сказав, що теж може за день зареєструвати бла-годійний фонд і претенду-вати на землю в місті без конкурсу.

Наразі історія з ділянкою завершилася вето міського голови на ухвалу депутатів. Отож уже під час наступно-го засідання міські обранці ще раз розглядатимуть це питання. «Не знаю, може, ми зробили неправильно. Це дискусійне питання. Оскільки є вето, можливо, пропонуватимемо іншу ділянку», — сказав «Газеті» Василь Павлюк.

Сумнівна благодійністьДепутати міської ради віддали маловідомому благодійному фонду землі на три мільйони гривень

В

Саме цю ділянку, за будівлею міського РАЦСу, депутати безкоштовно віддали під забудову. Фото: Олександр Молодий

«Про діяльність приві-лейованого віднедав-на фонду посадовці можуть сказати лише те, що він уже трива-лий час домагається від міського голови виділення ділянки на вул. І. Франка під будівництво медично-го центру... і більше нічого

05львівщина17 листопада 2011 року 46 (643)

Сесія Львівської міської ради надала ТзОВ «С.ІД» земельну ділянку на вулиці Хмельницького, 225 для будівництва автовокзалу з влаштуванням офісних, торговельних закладів і закладів громадського харчування. При цьому підприємство отримало право провести реконструкцію існую-чого приміщення АС-2. Водночас згаданому ТзОВ надано ще одну земельну ділянку на вулиці Личаківській, 154 для влаштування там офісного центру, хоча за цією адресою числиться автостанція перемишлянського напрямку. Обидві ділянки підприємство отримало в оренду на десять років за умови сплати 18000 гривень щорічно.

Депутати знайшли місце для автовокзалу

Розмова з Володимиром Карпою, директором лКП «львівелектротранс»

ьвівський електротран-спорт очікують радикальні зміни — найближчим ча-сом підприємство отри-має значну кількість нових тролейбусів, до кінця року запровадять нову схему руху громадського тран-спорту, триває реконструк-ція основ них вулиць міста, якими курсують трамваї, врешті прокладають нові тролейбусні лінії. Все це мало б радикально змінити і роботу ЛКП «Львівелек-тротрансу», і поліпшити транспортне забезпечення міста. Чи вдасться цього досягти — розмова з ди-ректором ЛКП «Львівелек-тротранс» Володимиром Карпою.

— Пане Володимире, протягом літа низку клю­чових вулиць, якими кур­сують львівські трамваї, закрили на реконструкцію. Як це вплинуло на роботу підприємства?

— Нам довелося скоро-тити випуск трамвайних вагонів на лінію — якщо зазвичай у місті працює близько 64 вагонів, то цього літа виходило всього 28 — решту ми поставили на консервацію. За час виму-шеного простою їх огляну-

ли, провели капітальний ремонт. Водночас довело-ся значну частину водіїв відправити у відпустки за власний рахунок. Однак навіть завдяки цим заходам не уникнули збитків — на 1 листопада ми не дораху-валися 5,7 млн. грн. Тепер очікуємо, що ці кошти нам компенсують із бюджету. Попри це, розуміємо, що ремонтні роботи треба було проводити, адже багатьма вулицями було небезпечно їздити. Особливо це стосу-ється Городоцької — торік ми були вимушені відмови-тися від руху цією вулицею. Так само у критичному стані була колія на вули-ці Коновальця, передусім поблизу Лісотехнічного університету. Сподіваюся, капітальні ремонти доріг у місті продовжать наступ-ного року — є потреба відре-монтувати вулиці Богдана Хмельницького, Замарсти-нівську, Мечнікова.

— Нині тривають роботи з продовження тролейбус­ної лінії на вулиці Науковій. Чи готове ваше підпри­ємство її обслуговувати після здачі в експлуатацію? Скільки водіїв треба додат­ково прийняти на роботу для цього?

— Цю лінію будуємо самі, оскільки виграли тендер. До нового року маємо про-класти контактну мережу по вулиці Науковій до пе-ретину з вулицею Підстри-гача — там тролейбус №2

матиме розворот. До Євро-2012 хочемо продовжити її до автовокзалу. Наразі такої потреби немає, адже там працює тролейбус №5 — його вистачає, щоб за-брати людей зі Стрийської до центру. Хоча з часом, можливо, тролейбус №5 доведеться посилити. На подовжений маршрут №2, щоб зберегти інтервал руху 6 хвилин, достатньо додати 4-5 машин, це 10-12 водіїв. А от на майбутнє маємо на-мір подовжити «двійку» че-рез Стрийську до гуртового «Шувару» — на цей марш-рут є чималий запит із боку городян. Для цього має-мо всі передумови, адже в рамках підготовки міста до Євро-2012 Львівський автобусний завод продасть нам 60 тролейбусів.

— А як нова тролейбусна лінія вплине на економічне становище підприємства — ви почнете більше зароб­ляти, чи, навпаки, підете в збиток?

— У всьому світі підпри-ємства електротранспорту є збитковими, ми — не виняток. Звичайно, з од-ного боку, це збільшить наші доходи, адже буде більше пасажирів, з іншо-го — зростуть видатки на електроенергію, зарплату водіїв. Однак не можна оцінювати все з погляду дохідності, адже наше основне завдання — за-безпечити пасажирські перевезення, в тому числі

для пільгових категорій громадян, адже не всі ма-ють змогу користуватися «маршрутками». Безумов-но, видатки на переве-зення пільговиків мають покривати з бюджету.

— Отже, тролейбусний рух у Львові, попри чис­ленні проблеми, все ж розвивається. Свого часу Андрій Садовий заявляв про потребу запровади­ти рух тролейбусів через проспект Свободи. Як ре­алізують цю ідею, адже нині триває реконструкція головної вулиці міста?

— Справді, адже торік ми продовжили маршрут тро-лейбуса №24 до ТЦ «Зуб ра», цьогоріч — «двійки». На-томість для трамвайного руху єдиний варіант роз-ширення — колія на Сихів.

Сподіваюся, наступного року там розпочнуться роботи. Щодо тролейбуса через проспект Свободи — це хороша ідея з’єднати південну та північну час-тини Львова екологічним транспортом. Тим паче, за новою транспортною схе-мою, з центру міста мають прибрати «маршрутки». Є два способи вирішення цієї проблеми. Перший — це прокладання контактної мережі через проспект Сво-боди. Другий — є тролей-буси, які можуть півтора-два кілометри проїхати на акумуляторній тязі. Такі машини роблять у Луцьку, наскільки мені відомо, такі розробки є і на ЛАЗі.

— Нині йдеться про за­провадження у Львові електронного квитка. Чи готове ваше підприємство працювати з ними?

— Іще не готовий дати відповідь на це запитан-ня, адже переговори щодо запровадження системи електронного квитка ве-дуть на рівні міста. Знаю, що для цього вже вибрано прибалтійську фірму. Зі свого боку, готові надати машини для встановлення валідаторів і приміщення для обладнання там дис-петчерського руху тран-спорту. Для того, щоби встановити валідатори, спеціально змінювати ру-хомий склад не потрібно — їх можна встановити у всіх машинах, які працюють у місті.

— Нещодавно у Львові спробували запровадити нічний рух громадського транспорту, однак цей екс­перимент провалився. Чи означає це, що така ідея взагалі неприйнятна для міста?

— Цим займалося кому-нальне АТП-1. Вони вияви-ли, що для них цей проект є невигідним. Років 10-15 тому ми так само пробу-вали запровадити нічний рух трамваїв і тролейбусів. Однак проблема в тому, що після 21.00 у Львові возити практично нікого. Напевне, для цього вар-то використати маленькі автобуси — їх має виста-чити для тієї кількості пасажирів.

— Чиновники кажуть, що центр управління ру­хом громадського тран­спорту дозволить запрова­дити похвилинний графік руху транспорту. На вашу думку, це справді реаль­но, щоб транспорт у місті ходив, як годинник?

— Потреба в такій дис-петчерській дуже велика, адже часто виникають не-штатні ситуації, які при-зводять до зривів руху. Відповідно треба коорди-нувати рух громадсько-го транспорту, оператор зможе давати трамваям і тролейбусам «зелену хвилю світлофорів». Сис-тему управління рухом громадського транспорту я вивчав у Дрездені. Там на кожній зупинці є елек-тронні інформатори, які повідомляють пасажирів про відхилення від графі-ка автобусів. Звичайно, така система значно по-ліпшить рух транспорту в місті, зросте швидкість громадського транспорту. Однак досягти ідеального графіка все ж не вдасться — нині навіть потяги та лі-таки запізнюються, що вже говорити про громадський транспорт у великому місті.

Розмовляв Олександр Сирцов

Досягти ідеального графіка — нереально

Л

l Христина Слюсарчук

У понеділок, 14 листопа-да, в Донецьку громадя-ни захопили Пенсійний

фонд. Близько 3 тисяч осіб — чорнобильці, афганці, інвалі-ди та пенсіонери — прийшли на пікет до установи, ви-магаючи повернути пільги. Акція протесту відбувалася під проводом Усенародного руху чорнобильців. Як зав-жди, ніхто з чиновників до протестувальників не вий-шов, а всі двері зачинили. Лідер Усенародного руху чорнобильців Олег Ляшко змусив керівництво Пенсій-

ного фонду віддати ключі від зали. Опісля чорнобильці зайшли в приміщення та відмовилися його покидати, заявивши, що мають на-мір оголосити голодування, доки їм не повернуть укра-дені гроші.

На думку лідера Ради-кальної партії О. Ляшка, Донецьк більше ніколи не голосуватиме за Партію регіонів.

«Люди нарешті прозріли та збагнули гнилу суть цієї політсили, що обслуговує олігархів. Колись регіонали протягом року блокували роботу парламенту, вима-гаючи «підвищення соціаль-

них стандартів». Сьогодні ж, маючи всю повноту влади, вони опустили ці соцстан-дарти нижче від рівня ви-живання.

Якщо на Заході та в Цент-рі України мало хто вірив обіцянкам В. Януковича, то на Донбасі на нього більш ніж сподівалися. Усі знають, якою потужною, фактич-но стовідсотковою була підтримка місцевого на-селення Партії регіонів. Сподівання на «своїх» було беззастережним. Тому роз-чарування тут нині ще біль-ше, ніж колись у «помаран-чевих» В. Ющенком. Грома-дяни плюються сьогодні від

політики влади, протестні настрої зашкалюють і до-неччани готові йти на Київ по розплату за зраду.

Практично що два тижні я відвідую Схід України. Об’їздив уже всю Донеччи-ну та Луганщину. І куди б не поїхав — від Луганська чи Донецька до найменшого містечка та села — скрізь чую скарги на «доморо-щених регіоналів». Замість поліпшення життя на Сході, як і всюди по Україні, — ма-сове безробіття, невиплата зарплат, зменшення пільг, зростання цін і тарифів… Люди не знають, як вижити при «своєму» Януковичі.

Відповідь одна: вижити вдасться тільки без регіо-налів. Після виборів до пар-ламенту мусять прийти нові сили. Ми «зарубаємо» псевдореформи нинішньої влади. Замість межигір’їв, розбудовуватимемо ви-робництво. Звільнимо від податкового зашморгу ма-лий і середній бізнес. Щоби громадяни мали робочі місця та працювали не на олігархів, а для себе та своїх дітей.

Донбас зрозумів свою помилку. І знає, як її випра-вити. За Партію регіонів він більше не голосуватиме, як і вся Україна.

У Донецьку захопили Пенсійний фонд

Фото: прес­служба ЛМР

06 економіка 17 листопада 2011 року 46 (643)

Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s підвищило оцінку страхових і галузевих ризиків банківського сектора (BICRA) Укра-їни до 10 і 7 відповідно, перевівши її з групи 10 у групу 9. До цієї групи також належать Азербайджан, Венесуела, Ямайка, Парагвай і Камбоджа. «За нашими оцінками, частка проблемних кредитів у банківському секторі (з урахуванням реструктуризованих кредитів) становить близько 50%», — ідеться в документі. При цьому у S&P виникають сумніви щодо спроможності української держави надава-ти допомогу та підтримку фінансовим інституціям, які опинилися у складній ситуації.

Standard&Poor’s сумнівається в Україні

l Ольга Галицька

Українські банки ма-ють проблеми з на-рощуванням акти-

вів, а частина іноземних уже згортає свою діяль-ність. У Національному банку запевняють, що роблять усе можливе, аби фінансові установи почу-валися добре, останні ж готуються до грошового голоду.

Незважаючи на те, що два роки поспіль офіцій-на інфляція в Україні є нижчою, ніж 10%, валовий внутрішній продукт пока-зує не менше зростання, ніж це було закладено в річних бюджетах, а частка державного боргу у ВВП зменшується, фінансо-ві установи дивляться в майбутнє без жодного оптимізму. На думку екс-пертів, у банківської сис-теми немає того запасу міцності, який був перед кризою 2008-го за період зростання економіки, не-має змоги залучати кошти населення, життя якого не поліпшилося від часів попередньої кризи, а дже-рело інвестицій у вигляді «материнських» західних банків перекрито.

За словами голови правління «Правекс-бан-ку» Сергія Наумова, фахів-ці не бачать можливостей для динамічного розвитку. «Одного ранку банки про-кинулися і побачили, що є дефіцитними. Почали зростати ставки депозитів. А коли вони є вищими, ніж 20% — дуже складно фінан-сувати іпотеку та корпора-тивний сектор. Не відомо, що і кого кредитувати. Споживче кредитування  вже лімітоване», — зазна-чає С. Наумов.

Тому «материнські» банки, яким зараз і без того непереливки в євро-зоні, переглядають полі-тику стосовно «дочок» на ринках, що розвиваються. А цим «дочкам» нічого запропонувати: прибутко-вість падає, кредитування корпоративного бізнесу скорочується, позики для фізичних осіб — на іпо-теку, на споживчі товари тривалого вжитку — також суттєво «просіли» через зменшення доходів і ска-сування НБУ валютного кредитування.

Унаслідок цього фінус-танови із західними інвес-тиціями або припиняють співпрацю з фізичними особами, або шукають нових власників для своїх українських відділень. Як відомо, за останні два роки кілька іноземних банків згорнуло свій біз-нес в Україні, а днями Commerzbank (другий найбільший приватний банк Німеччини) заявив, що розглядає можливість продажу банку «Форум». «Світова криза, звісно ж, упливатиме на ситуацію в Україні, адже країна зале-жить від зовнішніх чинни-ків. Але те, що комерційні банки згортають свою ді-яльність на українському ринку, відбувається через те, що вони не отримали ні очікуваних прибутків, ані обіцяної стабільнос-ті», — говорить колишній голова правління банку «Форум» Ярослав Колес-ников.

Координатор проектів Світового банку у фінан-совому та приватному сек-торі України, Білорусі та Молдови Маріус Вісман-тас упевнений: найважли-віше, до чого варто підго-туватися українським бан-кам, — це тривалий період, коли нових уливань капі-талу не відбуватиметься. «Стрес-тестування євро-пейських банків рік тому показало, що із Гре цією все добре, а нині ця держава — банкрут. І можна лише уявити, скільки капіталів тепер потрібно європей-ським банкам. Тому нових уливань капіталу з Європи не буде, або принаймні не в тих обсягах, що були ще 5-6 років тому, та й навіть три роки тому», — переко-наний він.

Експерти рекоменду-ють для стимулювання банківської системи вико-ристовувати м’якші мето-ди регулювання фінансо-вого ринку, не обмежувати можливості банків і не змушувати їх фінансувати дефіцит бюджету. А крім того — стимулювати кре-дитування, але за рахунок коштів власної економіки. Утім із нинішнім загаль-ним бізнес-кліматом в Україні в банків скоро не буде іншої альтернативи, як кредитувати державу, але це може виявитися не надто прибутковим.

l Ольга Галицька

Cпочатку планува-ли, що місія МВФ працюватиме в Україні з 25 жовт-ня по 4 листопа-да, але кредитори

залишили нас на день рані-ше — вже 3 листопада. По-рушення графіка та візит до Вашингтона віце-прем’єра Сергія Тігіпка та міністра фінансів Федора Ярошенка змусив заговорити про те, що налагодити співпрацю з Фондом не вдалося. Пред-ставники МВФ розповіли, що йдеться про паузу, яка дасть змогу виконати певну додаткову роботу з опрацю-вання «технічних питань». А український уряд пояснив, що каменем спотикання стали тарифи на газ для населення і підприємств теплокомуненерго, які він не хоче підвищувати. Утім є підстави вважати, що проб-лема не лише в тарифах, й у макроекономічних показни-ках, за якими розраховують бюджет-2012, стані справ «Нафтогазу» й обговоренні прогресивної схеми оподат-кування доходів громадян.

Н и н і ш н є з а т и ш ш я прем’єр-міністр України Ми-кола Азаров оцінив оптиміс-тично, мовляв, «ми обходи-мося без нарощування бор-гів, які доведеться віддавати». Однак більшість експертів схиляється до точки зору, що МВФ — надійний партнер і непогане джерело порівня-но недорогих кредитів. Ба

більше, це не стільки панацея від економічного колапсу, скільки іміджева деталь. Наприклад, начальник від-ділу аналізу та досліджень «Райффайзен Банку Аваль» Дмитро Сологуб наголошує: виділення кредиту МВФ є не лише ресурсом для фінан-сової системи, а й сигналом для інвесторів. «Для України гроші МВФ життєво важливі і як можливість посилення позицій Нацбанку, і як чин-ник довіри інвесторів», — заз-начив  він.

«М. Азаров має рацію, коли говорить, що необхідні не стільки гроші, скільки сигнал, потрібна співпраця з МВФ для того, щоб нама-гатися підтримувати ситуа-цію відносно стабільною, особливо на тлі конкуренції, яка поглиблюється у світі за будь-який додатковий фі-нансовий ресурс, а тим паче такий дешевий, як у МВФ», — підтримує виконавчий ди-ректор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

При цьому експерти не бачать нічого дивного в тому, що програма співпраці дала черговий тимчасовий збій. Оскільки Київ не виконує взяті на себе зобов’язання, він має те, на що заслуговує. Навіть якби МВФ схвалив рішення про виділення тран-шу, йому довелося б дуже постаратися, пояснюючи інвесторам Фонду, чому по-трібно фінансувати Україну, а не, скажімо, рятувати Гре-цію. Поза тим, було відомо, що на запланованому на 11 листопада засіданні ради

директорів Міжнародного валютного фонду таки об-говорюватимуть українське питання.

Щоправда, новини з Ва-шингтона виявилися не рай-дужними: нинішніх україн-ських проблем кредитори не торкнулися, натомість Фонд цікавився аналізом попередньої програми stand by для Києва, що її запустили 2008 року під егідою уряду Юлії Тимошенко. Незва-жаючи на те, що програму було переформатовано вже під час правління Віктора Януковича, понад 10,5 млрд. дол. США Україна отримала і повертати гроші доведеться вже наступного року. Перед-бачають, що 2012-го наша країна повинна повернути Фонду понад три з полови-ною мільярда доларів. А Київ винен гроші не тільки МВФ...

І взагалі, озвучена Ми-колою Азаровим установка «ми обходимося без нарощу-вання боргів» виглядає дещо нещиро: на внутрішньому ринку Мінфін щосили роз-міщує облігації внутрішньої державної позики, а на зов-нішньому — на зміну МВФ прийшла Росія. Зокрема, 9 листопада в НАК підтверди-ли, що «Нафтогаз» позичив «Газпромбанку» 550 млн. дол.

Мабуть, тому повідомлен-ня агентства Bloomberg, що Україна для «підтримки шта-нів» удасться до чергової по-зики російського банку «ВТБ», не викликало здивування. За інформацією агентства, йдеться про новий кредит «ВТБ» у розмірі 4 млрд. дол.,

які дають змогу замінити транш МВФ. Як відомо, 8 черв-ня 2010 року Україна отрима-ла від «Внешторгбанку» на шість місяців кредит у розмірі 2 млрд. дол. для покриття де-фіциту державного бюджету під 6,7% річних із правом триразової пролонгації. Тобто якби це була чергова про-лонгація, то сума позики залишилася б незмінною — 2 млрд. дол.

Як зазначає Олександр Охріменко,  президент Укра-їнського аналітичного цен-тру, в України немає іншого виходу, ніж отримати гроші за будь-яку ціну. «Радше за все, МВФ не надасть цьогоріч нам транш, тому гроші «ВТБ» зіграють роль рятівного кола, яке дозволить пережити кі-нець 2011 року, — вважає екс-перт. — Найнапруженішим стане грудень, коли потреба у валюті зросте в рази. Ось тоді 4 млрд. дол. будуть, так би мовити, знахідкою».

З одного боку, кредит «ВТБ» не вимагає від влади непопулярних кроків, що особливо важливо, зважаю-чи на майбутні вибори. Але з іншого очевидно — оскільки «ВТБ» є російським держав-ним банком, збільшення позики посилить залежність України від Росії. І хоча для системного тиску ця сума занадто мала, не факт, що в «секретних протоколах» не фігурує передача Росії стратегічних підприємств і трубопроводів, а також інші проекти. І привид Євроазій-ського союзу теж чітко про-глядається на обрії…

Відлучені від гаманця

Переговори України з

Міжнародним валютним фондом

завершилися нічим, як і варто

було сподіватися. МВФ заявив, що

«бере паузу» для вирішення

«технічних питань» — кредиторів цікавить доля

минулих запозичень. Наразі

уряд України сподівається

«перезимувати» за рахунок кредиту

російського державного

«Внешторгбанка»

Рятівний зашморг

07політика17 листопада 2011 року 46 (643)

Розмова з Володимиром Цибульком, політичним експертом

l Закінчення. Поч. — с.1

а відміну від попередніх рішень, коли на посади призначали більш-менш упізнаваних осіб, тепер настала черга «молодих і перспективних» — МВС та ДПА очолили люди, які до 2010 року абсолютно нікому не були відомими, однак мали щастя подру-житися із сином В. Януко-вича. Експерти говорять про посилення ролі сім’ї президента. У розмові з відомим політичним діячем Володимиром Ци-бульком «Газета» спро-бувала проаналізувати роль «старих» і «нових» донецьких у державі, їхні персональні перспективи та наслідки для України.

— Ми проаналізували всі державні структури на присутність на ключових постах представників Доне-

цької області. З’ясувалося, що вони є практично всю-ди, але що цікаво — в ад-міністрації президента та СБУ донецьких немає. Руки не дійшли чи, можливо, ці сфери менш важливі?

— Усі призначення в кра-їні відбуваються за єдиним принципом — за будь-яким вихідцем із Донеччини, яко-го призначають на серйозну посаду, закріплено куратора з Банкової. Саме там є ще одна інстанція, яка відіграє роль такого собі «ока» за кожним посадовцем пер-шого ешелону. Там ухва-люють остаточне рішення. Тому всіх новачків можна вважати до певної міри транзитними особами, які нічого не вирішують, — як у часи Кучми.

— Президентську ад-міністрацію очолює Сергій Льовочкін. Він настільки впливовий?

— Не сказав би, що це гра Льовочкіна. Це його гра в інтересах президента.

— Які групи нині є най-упливовішими, а які суттє-во здають?

— Останнім часом не останню роль в ухваленні

рішень відіграє родина — такий собі колективний Янукович. А от «старі» до-нецькі — Рибак, Близнюк – починають суттєво втра-чати. Хоча вони формально залишаються на посадах, по суті, їм немає, з чим іти на нові вибори. Загалом ситуація складається так, що політики або зберігають статус кво, або ж мають перспективу. І власне «ста-рі» донецькі перспективу втрачають.

Європейське крило, зорієнтоване на швидку євроінтеграцію (Клюєв, Ко-лесніков), перспективу не втрачає, але з таким ба-гажем, яким є «старі» до-нецькі, їм складно грати у виборчі ігри. Щодо групи Фірташа-Льовочкіна, то доки вони в стані економізу-вати стосунки з Росією, доти використовуватимуть цю можливість. Але в них немає паралельного політичного проекту й це проблема, бо вже через декілька місяців стане очевидно, що Партія регіонів на виборах не ви-ходить за межі 15-20%. Тому, по-перше, посилиться вну-трішня боротьба, а по-друге,

стосовно неї зникне інте-рес — як до структури, що відходить. Відтак частина олігархів, яких В. Янукович мріяв усунути з парламен-ту, може розкласти яйця в різні кошики, тобто піти в різних колонах, а найбільшу ставку зробити на мажори-тарників.

Так-от, у Фірташа-Бойка такої запасної колони не-має: Арсеній Яценюк, до прикладу, швидше буде го-товий зіграти в чотири руки з Рінатом Ахметовим, аніж із ними. З рейтингових по-літичних сил залишається тільки Кличко — як другий коник, який може завести частину перспективних ре-гіоналів у парламентський рай...

Однак мені здається, що конфігурація нового парламенту буде значно барвистішою і непередбачу-ванішою. Вона не буде ради-кально антиянуковицькою, але спробує звузити прези-дентові коридор для власно-го маневру. І йому доведеть-ся ще більше рахуватися з інтересами регіональних груп упливу, бо частина їх почне набувати політич-

ного структурування — не виключено, що після того, як частина мажоритарників сформується у фракції, під них заднім числом почнуть створювати партії.

— Як на цю всю ситуацію може вплинути зростання впливу сім’ї президента?

— Сім’я може зіграти своєрідну місію каталіза-тора. Бо як сприймають нині: той, хто з Януковичем, той ворог народу. Нині по-літтехнологам дали такий пас, що його гріх буде не використати. Політики шпинятимуть кожного, хто асоціюватиметься із сім’єю. Відповідно, частина регіоналів буде змушена відхрещуватися від цієї сім’ї, тому що вони від тако-го сусідства не пожинають жодних дивідендів.

— Тобто останні кадрові рішення Віктора Януковича не зміцнюють його, а навпа-ки послаблюють?

— Так, вони фактично засвідчують, що глава дер-жави не готовий ділитися владою, а відповідно — роз-ширювати коло відпові-дальних за цю владу і тих, хто її відстоюватиме. Він

сам звужує свої можли-вості. Це дивно. З погляду українського політичного досвіду будь-який прези-дент мав би розширюва-ти базу для своєї влади, а В. Янукович її згортає, при-чому робить це з такою швидкістю, ніби розрахо-вує перехопити стратегічну ініціативу.

— В якому сенсі? — Думаю, задумка поля-

гає в тому, щоби спекатися Партії регіонів і з маленьких груп упливу в парламенті сформувати новий про-владний пул. Тобто з тими, чий політичний потенціал буде легітимізовано через нові вибори, президент до-мовлятиметься. А ті, хто програє, підуть. На мою думку, ті люди, які привели Віктора Януковича до вла-ди, власне й будуть відпові-дальними за його помилки. А успіхи гаранта поділять між собою ті, хто прийде в наступний парламент, — як союзники вони розбавлять своїм позитивом накопи-чений за два роки негатив президентської вертикалі.

Розмовляла Ірина Гамрищак

Н

Борис Колесніков — з грудня 2010 року —віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструкту-ри. Народився в Марiуполi Донецької області. На-лежить до так званого європейсько-го крила ПР, вважають лю-диною Ріната Ахметова. У 1980-х працю-вав у торго-вельній сфері, політичну кар’єру почав 1999 року як заступник голови Доне-цької облради. Депутат двох скликань Вер-ховної Ради.

Андрій Клюєв — перший віце-прем’єр-міністр. Наро-дився в Доне-цьку. Трудовий шлях розпочав гірничим робіт-ником шахти ім. Засядька. На початку 1990-х зайняв-ся бізнесом, а 1994-го почав політичну кар’єру — став заступником голови Доне-цької облради. Декілька разів його обирали депутатом — місцевої та Верховної рад, тричі призначали віце-прем’єр-міністром — 2003-го, 2006-го та 2010 року.

Віталій Захарченко — з 7 листопада 2011 року обій-має посаду міністра МВС. Народився в м. Костянтинів-ка Донецької обл. Внутрішнім органам при-святив більшу частину тру-дової біографії. 2008-го кар’єра В. За харченка робить диво-вижний кульбіт — він опиня-ється в ДПА. За два роки із заступника голови ДПА в Полтавській області стає головою ДПА України. 2011 року повер тається в правоохоронну сферу.

Юрій Бойко — міністр енергетики та вугільної промис-ловості. Народився в Горлiвцi Донецької обл. Чи не із самого початку своєї трудової діяльності займав ке-рівні посади на підпри-ємствах, ді-яльність яких здебільшого стосувалася нафти. У великій полі-тиці з’явився 2002-го, очоливши НАК «Нафто-газ». Відтоді не зникає з політичної арени.

Олександр Аніщенко — з 24 травня 2011 року є міністром охо-рони здоров’я. Народився в м. Краматорськ Донецької обл. До 2003-го працював зви-чайним доне-цьким лікарем. 2003 року став начальником управлін-ня охорони здоров’я Доне-цької облдерж-адміністрації. «Велика» по-літична кар’єра наздогнала лише 2010-го — його призна-чили першим заступником міністра охо-рони здоров’я, а через рік — уже міністром.

Федір Ярошенко — з 11 березня 2010 року — міністр фінан-сів. Народився в Харцизьку Донецької обл. Свою діяль-ність почав із птахофабрик — очолював щонайменше три, але потім переключився на податки та фінанси — з 1997-го по черзі був то заступником голови ДПА, то заступни-ком міністра фінансів.

Анатолій Близнюк — з 12 липня 2011 року — міністр регіонального роз-витку, будівництва та житлово-кому-нального госпо-дарства. Народився в Краматорську Донецької обл. Перші роки трудової біографії — Краматорський металургійний за-вод ім. Куйбишева. У політиці з’явився на початку 1990-х — став заступником голови Краматор-ського міськвикон-кому. Після 1994-го знову повернувся в бізнес, у політику прийшов через два роки. Чергував роботу в Донецькій облраді з роботою в Донецькій об-лдержадміністрації, після чого став міністром.

Анатолій Головін — голова Конституційного суду України. Народився в м. Макіївка. До 2003 року працював у структурі СБУ, згодом став заступ-ником генпрокурора. Суддею КСУ став 2004-го, через чотири роки став заступником голови. Очолив суд 2010 року.

Сергій Арбузов — з 23 грудня 2010 року — голова Національного банку України. Народився в Донецьку. Присвятив себе банківській сфері, очо-лював низку банків, поки 2010-го його кар’єра не здійснила кар-коломний стри-бок — у вересні 2010 року став заступником голови НБУ, у грудні — голо-вою.

Олександр Клименко — голова Державної податко-вої служби. Наро-дився в Макіївці. З 1997-го по 2005 рік працював на поса-дах, у тому числі ке-рівних, у комерцій-них структурах. Але потім О. Клименко цілком присвятив життя податкам — почав з інспекції з роботи з великими платниками податків Донецька. 2010-2011 рр. можна вважати більш ніж вдалими: у травні 2010-го став першим заступни-ком голови ДПА в Донецькій області, у вересні — головою. У лютому 2011 року вийшов на все-український рівень — став заступником голови ДПАУ, у листопаді очолив податкову.

Віктор Пшонка — генеральний прокурор Укра-їни. Народився у с. Сергіївка Слов’янського району на Донеччині. Практично все життя працю-вав у прокура-турі. У листопа-ді 2003-го став заступником генпрокуро-ра України, у грудні 2004 року за влас-ним бажанням звільнився, але напри-кінці 2006-го повернувся у відомство.

Володимир Козак — гене-ральний дирек-тор Державної адміністрації залізничного транспорту. Народився в Запорізькій об-ласті, однак його цілком можна назвати «доне-цьким», оскільки саме в цьому регіоні пропра-цював практич-но все життя. Почав із роботи на центральній станції Ясину-вата Донецької залізниці. Двічі був народним депутатом Укра-їни, на посаді гендиректора «Укрзалізниці» — теж удруге, вперше очолив відомство 2006 року.

Дехто з регіоналів відхреститься від сім’ї Януковича

Податкова міліція планує до кінця грудня передати справу проти Юлії Тимошенко щодо діяльності корпорації ЄЕСУ до суду, заявив перший заступник начальника Податкової міліції Анатолій Яковинець. За його словами, слідчі більше не планують допитувати Юлію Володимирів-ну в СІЗО, оскільки вона «не співпрацює зі слідством» і відмовилася давати свідчення. Представник Податкової міліції нагадав, що екс-прем’єру інкримінують, серед іншого, приховування валютної виручки на суму 165 мільйонів доларів та ухиляння від сплати податків на 47 мільйонів гривень, а також запевнив: слідство має достатньо матеріалів, які свідчать про особисту провину Юлії Володимирівни.

Новорічний подарунок для Тимошенко

Ключові донецькі української влади

gart.org

08 перспектива 17 листопада 2011 року 46 (643)

lМирослава Іваник

→Площа трьох синагогНаразі громаді представи-

ли лише один проект — упо-рядкування території площі трьох синагог. Його розроби-ла група архітекторів із Бер-ліна — Франц Решке, Пауль Решке та Фредерік Шпінгер.

— Центром цієї ділянки є територія, на якій розміщува-лися три дуже важливі будівлі — Велика міська синагога, Дім навчання, приватна синагога «Золота Роза». Попри те, що будівлі зруйновано під час ІІ Світової війни, ці території мають свою атмосферу. На руїнах «Золотої Рози» буде

обладнано дощатий настил, яким можна буде дістатися руїн, але не затоптувати їх. Площу, де розташовувалася Велика міська синагога, хо-чемо залишити порожньою — це буде місцем сум’яття. З’єднання цих двох територій — ділянка, де був Дім навчан-ня (Бейт га Мідраш), має стати місцем зустрічі, навчання та історії цієї площі. Цю терито-рію озеленять, на довколиш-ніх вулицях буде виконано інформаційне маркування, а на самій площі передбачено місця для сидіння та для інформаційних матеріалів, — розповідає про ідею проекту його автор Франц Решке.

Проект-переможець міні-мально втручається в уже

існуючий простір площі, зали-шаючи при цьому можливість для подальших археологічних досліджень і навіть відбудови синагоги. За словами Лілії Онищенко, начальника управ-ління охорони історичного середовища Львівської міської ради, проект поліпшить си-туацію, яка є нині, і створить простір для думки.

Попри задоволення влади, громадського обговорення проект фактично не прой-шов. Під час громадських слухань, які відбулись у місь-кій раді, свої зауваження ви-словили деякі представники єврейської громади, а також львівські архітектори.

— Проект нічого не ви-рішує. Він просто ілюструє

нинішню ситуацію, — пере-конаний Василь Петрик, архі-тектор, доцент НУ «Львівська політехніка». — Завдання конкурсу було поставлено не-правильно. Воно не враховує бачення єврейської громади, а без цього проект «мерт-вий». Нині треба правильно сформулювати завдання і скоригувати проект. При цьому необхідно вирішити питання комплексно, зокре-ма, як використовуватимуть об’єкти довкола, визначити окремо публічний, музей-ний і сакральний простори, і лише тоді впроваджувати проект.

Насторожує громадськість іще одне — вартість само-го проекту. За поперед німи

підрахунками, це 500 ти сяч доларів. «Цю суму назвав ав-тор проекту. Вона велика, бо передбачають використання дуже дорогих матеріалів. Ідеться про плити з білого бетону, яких у нас узагалі не виробляють. Але площа гарно виглядатиме саме завдяки якісним матеріа-лам. Тому їх використання цілком виправдане. За необ-хідного фінансування все можна зробити за півроку», — розповіла пані Онищенко.

За її словами, якщо чекати на ревіталізацію всього квар-талу, проект не реалізують ніколи. У ратуші кажуть, що певну суму хочуть закласти в бюджеті вже наступного року, однак, скільки саме і

на що — наразі не знають. «Ми проведемо ще одне об-говорення з єврейською гро-мадою. Автор також готовий уносити певні зміни, але так, щоби не порушувати голов-ної ідеї проекту», — резюму-вала Л. Онищенко.

Інші два проекти кошту-ватимуть іще дорожче. Про-те в ратуші сподіваються, що знайти фінансування на їх реалізацію буде знач-но простіше. Адже охочих дати гроші на впорядкуван-ня територій, пов’язаних із трагічною пам’яттю, більше. Тому проекти цілком можна буде реалізувати за гроші меценатів. Однак про жодні конкретні терміни наразі не говорять.

→Меморіал «Янівський концтабір»Частина території колиш-

нього Янівського концентра-ційного табору — це місце, де відбувалися масові розстріли і від 1943 року «бригади смер-

ті», сформовані з в’язнів-євреїв, примушували знищу-вати сліди злочинів німець-кої влади. Територія знана, як «Долина смерті». Проект використовує рельєфні осо-бливості ділянки та пропонує зробити дерев’яні настили для пішоходів, що виключає

контакт із землею, де є остан-ки жертв. Дошки водночас будуть інформаційними та-блицями з історією концта-бору. Автором проекту, що здобув перше місце, стала група архітекторів зі США — Мінг-Хо, Цеанта ля Гранже, Вей Гуант.

→Меморіальний парк «Бесойлем — Дім вічності»Автором проекту-пере-

можця на впорядкування території колишнього єврей-ського цвинтаря на вулиці Рапопорта є архітектор Роніт

Лоброзо з Єрусалима. Про-ект передбачає обладнання дерев’яного настилу, яким ходитимуть відвідувачі, а також спорудження стіни, що відокремить цвинтар від Краківського ринку. Її ство-рять із цегляних блоків у ви-гляді решітки, в отвори можна

буде ставити свічки та класти камінчики, які традиційно залишають на єврейських могилах. Посередині парку — платформа з металевих планок. На колонах, які її під-пиратимуть, розмістять текст. Тут також можна виставити оригінальні надгробні камені.

Упорядники пам’яті

У Львові взялися за облаштування місць, пов’язаних з єврейською історією. Ідеться про руїни синагоги

«Золота Роза» і прилеглу територію, зелену зону біля пологового відділення на вул. Рапопорта (колишній

єврейський цвинтар) і територію колишнього Янівського концтабору. Впорядковуватимуть ділянки

за проектами архітекторів, які стали переможцями тематичних міжнародних конкурсів, що їх міська

рада провела торік

У Луганську відбулися Дні Львова. У рамках події на головній площі міста — Героїв Великої вітчизняної війни, в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля та Луганському національному педагогічному університеті ім. Т. Шевченка роздавали листівки «Зустрінемося на Різдво у Львові», повідомила прес-служба Львівської міської ради. З одного боку листівки зображено вечірній крає-вид галицької столиці та гасло «Зустрінемося на Різдво у Львові». З іншого — корисна інформація про найближчі фестивалі, цікавинки про місто Лева та перелік популярних інтернет-сайтів про Львів.

На Різдво до Львова

city-adm.lviv.ua/archilviv (4)

09суспільство17 листопада 2011 року 46 (643)

Цілюща сила музики

l Ганна Банк

Мистецький Львів стає благодійним. За участю камер-

ного оркестру «Віртуо-зи Львова» у приміщенні Львівської філармонії від-будеться серія благодійних концертів, частину зібра-них коштів, а саме 10%, «Віртуози» перекажують на рахунок благодійного фонду «Світ дитини».

Один концерт уже відбувся. Наступний — 17 лис топада. Музиканти особисто завітають до ма-леньких пацієнтів Західно-українського спеціалізо-ваного дитячого медич-ного центру, щоб зіграти з ними «Дитячу симфонію» Й. Гайдна.

Що таке музика і звід-ки вона береться, малень-кі львів’яни дізналися від музикантів під час свого першого майстер-класу. До музичної події могли долучитися всі охочі, для цього достатньо було при-дбати квиток і прийти на концерт. Загалом малечу, яка брала участь у мис-тецькому святі, умовно можна розділити на такі групи: перша і найактив-ніша була на сцені, інша спостерігала за дійством із глядацької зали, а для ді-ток, які за станом здоров’я не змогли прийти, про-водили онлайн-трансля-цію в Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр, який називають «чорнобиль-ською» лікарнею.

Частину грошей від продажу квитків «Вір-туози» віддадуть благо-дійному фонду «Світ ди-тини». Ці кошти потрібні для закупівлі медичного обладнання, зокрема но-вого рентген-апарата. У медичному закладі про-довжують користувати-ся старим, який уже дав-но не відповідає вимогам сучасної медицини.

«Новий апарат по-трібний для того, щоб онкохворі діти, які й так поглинають велику дозу опромінення, не отри-мували її ще й під час діагностики. Нині вже зібрано 35000 гривень, до необхідних чотирьох мільйонів бракує чима-ло, однак якщо львів’яни активно відвідуватимуть благодійні мистецькі за-ходи, то ця, на перший по-гляд, астрономічна сума

найближчим часом стане досяжною, — каже лікар-педіатр, координатор ак-ції Олександр Ябчанка.

Для боротьби з онко-захворюваннями в дітей одних матеріальних засо-бів мало. Купити сучасне устаткування — аж ніяк не означає зробити ма-люків щасливими, адже вони прагнуть особливої уваги, як і всі інші, хочуть гратися, чимось захоплю-ватися, вириватися хоч на якийсь час із полону важ-кої недуги. Саме тому ор-ганізатори акції «Подаруй дитині надію» вирішили використати цілющу силу музики.

Арт-терапію вважають найм’якшим і водночас найефективнішим пси-хологічним методом у боротьбі з важкими за-хворюваннями. Малюючи або граючи на музичному інструменті, дитина пере-стає концентрувати увагу на своїй недузі, на певний час забуває про біль, проб-леми та негаразди. Як це відбувається? У цікавій ігровій формі віртуози пояснюють маленьким пацієнтам основи му-зичної майстерності та знайомлять із кожним інструментом.

Як зазначив О. Ябчанка, після легкого та невиму-шеного уроку з віртуозами в дітлахів поліпшується настрій, вони стають від-критішими і, що голов-не, — на їхньому обличчі з’являється усмішка.

Наступний концерт відбудеться 17 листопа-да, музиканти особисто зіграють із маленькими пацієнтами Західноукра-їнського спеціалізовано-го дитячого медичного центру «Дитячу симфо-нію» Й. Гайдна. За словами керівника фонду Яреми Возниці, проводити такі акції необхідно, адже на один ліжкодень у дитячій лікарні держава виділяє 50 гривень, з яких тільки 10 йде на лікування. Для порівняння — звичайна лікарня в Німеччині на одного хворого витрачає близько 1000 євро. Педіатр додає: лікарі часто опи-няються в такій ситуації, коли знають, як допомог-ти дитині, але не можуть цього зробити через брак коштів, тому вимушені шукати додаткові дже-рела фінансування для порятунку важкохворих малюків.

Найчастіше у Львівській області у сфері житлового господарства виникають проблеми із затримкою процесу будівництва чи заморожен-ням, рідше трапляється шахрайство. Про це йшлося на прес-конференції Всеукраїнської громадської організації «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» (АДПІ). Як наголосив провідний спеціаліст львівського офісу АДПІ Богдан Породько, найкраща стратегія для інвесторів — заздалегідь звертатися по поради. Як зазначають організатори, варто звертатися до Асоціації до  того, як вкласти гроші у проект, який, можливо, виявиться провальним чи навіть мильною бульбашкою.

Хто допоможе інвесторам?

Розмова з Юрієм Бобалом, ректором Національного університету «львівська політехніка»

им, хто 2012 року закінчує школу, слід бути уважними, позаяк Мін’юст затвердив нові правила вступу до «ви-шів». І попри те, що коней на переправі не міняють, освітяни змінили правила вступу саме для цьогоріч-них випускників. Згідно з умовами, зарахування до ВНЗ відбуватиметься на підставі рейтингового бала

вступника, який складати-меться із балів, отриманих під час зовнішнього не-залежного оцінювання, балів шкільного атестата, а також додаткових балів за успіхи в навчанні та закін-чення підготовчих курсів у «виші». Про нові правила вступу, плюси та мінуси одіозного законопроекту «Про вищу освіту», ваган-ня абітурієнтів і недоліки ЗНО — в розмові «Газети» з ректором Національного університету «Львівська політехніка».

— Пане Юрію, затвер­джено нові правила вступу до вищих навчальних зак­ладів. Наскільки справед­ливою є нова система ?

— Будь-яка система, якщо вона діє як система, є раціональною та ефек-тивною. Не маю особли-вих зауважень до нового механізму вступу. Взагалі вважаю, що тестування запровадили поспішно, не всі ризики врахували. По-перше, щойно ввели ЗНО, діти перестали відвіду вати уроки, розпочалося поваль-не репетиторство. Зробили цілком логічний висновок: не треба вчити всі пред-мети, якщо ми складати-мемо іспити з трьох, цього нам цілком вистачить, аби вступити. В такий спосіб було порушено Закон «Про освіту», яким передбачено здобуття середньої освіти. Відтак учні мають отри-мувати повну освіту. Після цього зробили ще одну помилку, коли дозволили вступати в необмежену кількість «вишів» і в кожно-

му з них не більше, ніж на три спеціальності. Вступни-ки дезорієнтовані. Пригаду-єте, були рекордсмени, які подавали документи на сто факультетів. Навіть коли кількість вищих навчаль-них закладів, куди можна було подавати документи, скоротили до трьох, абіту-рієнти та їхні батьки дуже обурювалися, мовляв, чому раніше дозволяли, а тепер обмежують?

— Ви вважаєте, що сту­дентам слід подавати до­кументи лише на одну спеціальність?

— Якщо дозволяти, то хіба що до п’яти «вишів» з однотипними напрямами. Тобто, якщо хочеш стати економістом, то подавай документи туди, де готу-ють цих фахівців. У нас був випадок, коли людина вступила в інститут будів-ництва на спеціальність «будівництво», але при-йшла забирати документи, бо потрапила в медінсти-тут. Цього ніхто не може зрозуміти! Тому ректори зацікавлені, аби в правилах прийому на 2012 рік це обмеження діяло, але, на жаль, поки що не діє.

— Згідно із правилами цьогорічного вступу, до­кументи можна подавати із сертифікатами ЗНО за будь­який рік. Чи це ко­ректно, адже людина має здатність забувати?

— Тут є свої плюси і мі-нуси. У принципі, це нор-мально. Ви кажете, погано, бо забувають чимало. Але позитив у тому, що за три-чотири роки абітурієнт

зорієнтований на певну спеціальність і знає, ким хоче бути.

— Чи маєте зауваження до законопроекту «Про вищу освіту», який уже встиг наробити галасу?

— Недоліки є. Ідеаль-ного нормативного доку-мента ніколи не буде. Але його слід затверджувати. У старому законі є бага-то застарілих речей. Зо-крема, там написано, що вищі навчальні заклади зобов’язані скеровувати випускників на роботу на державні підприємства. Йдеться про тих, хто навча-ється на державній основі. Але нині залишилося орі-єнтовно 2% держпідпри-ємств. Куди скеровувати студентів? Або уявіть, що-разу, коли ректор хоче піти у відпустку або поїхати у відрядження за кордон, то повинен отримати дозвіл від Міносвіти.

— Бувало, що міністер­ство відмовляло?

— Ні, але це ще раз до-водить, що такий пункт ні до чого.

— Ви кажете про не­доліки закону, а які хиби законопроекту?

— Там є нюанс щодо вступу. Під час вступу абі-турієнта до університету його потрібно реєструвати в базі даних Міністерства освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту. Це небезпечне нововведення, бо 250 на-вчальних закладів — тре-тього рівня акредитації. Ця комп’ютерна система, яку має відомство, вже цього-річ давала збій. Міносвіти

дозволяло подавати ін-формацію про вступни-ків наприкінці робочого дня, але ми мусили час-тину інформації передати на ранок. Цьогоріч мали 26 ти сяч заяв, із такими об-сягами складно оператив-но фіксувати інформацію. Можуть виникнути непри-ємні ситуації з реєстрацією документів у міністерській базі даних. А поки ми не отримали відповідь із мі-ністерства про те, що особу зареєстровано, не можемо гарантувати, що абітурієнт здав документи.

До мінусів можна за-рахувати і те, що й досі випускаємо бакалаврів. Куди їм працевлаштовува-тися, якщо посад, які мають право займати бакалаври, практично немає?

— Ви вже згадали важливий момент: бага­то студентів вступили до «вишів», не завжди усві­домлюючи специфіку про­фесії. Як, на вашу думку, можна виправити звичку «сліпого вибору»?

— Це важливе питання. Нині багато абітурієнтів орієнтується не стільки на те, щоб отримати фах, скіль-ки на те, щоби вступити. Це тенденція останніх років, але ми розуміємо, що це погано. Випускники шкіл і їхні батьки націлені на отри-мання диплома, а не освіти. Їм варто подумати про май-бутнє, зважити навички і побажання абітурієнта. Він повинен подумати, навчи-тися і піти працювати — це частини одного процесу. Бо коли людина хоче вчитися, то вона здобуде фах, а коли не хоче, то ніхто за неї цього не зробить.

— Згідно із заявами «Львівської політехніки», 90% ваших випускників працевлаштовані. В це складно повірити...

— Але це так! Ми ставимо завдання: навчити студента іноземної мови, дати йому спеціальність і допомогти опанувати комп’ютер. Він обов’язково влаштується на роботу. Також проводи-мо «Ярмарки кар’єри», де спудеї зустрічаються з під-приємцями. Поки молоді люди навчаються, ми зорі-єнтовуємо їх на конкретну професію і підприємство. Потім просимо принести тристоронню угоду між студентом, підприємством та університетом про під-готовку спеціаліста за кон-кретною спеціалізацією. 90% вже мають такі угоди. Ми практикуємо такий під-хід уже років десять. Це під-штовхує студента думати про майбутнє місце праці.

Розмовляла Мар’яна Верб овська

Думай, учися та працюй!

Тbpart.kiev.ua

12121010 тематема 17 листопада 2011 року 46 (643) 17 листопада 2011 року 46 (643)

lОлександра Баландюх

и живемо серед суціль-ної «хімії». Про це знають усі, бо контактуємо з нею скрізь: через продукти хар-чування, миючі засоби, бу-дівельні матеріали тощо. І наслідки такого співжиття відчуває кожен: ми почали частіше хворіти, в нас прак-тично немає чистої води, свіжого повітря й еколо-гічно чистих територій для відпочинку.

— Наша країна перетво-рилася на звалище екологіч-но небезпечної закордонної побутової хімії з фосфатами, хлором, сульфатами, си-лікатами — речовинами, що біологічно не розкла-даються і не розчиняються у воді, — стверджує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — За-кони України дозволяють імпортувати та застосову-вати пральні порошки, що містять близько 22% фосфа-

тів, натомість цивілізовані держави світу (їх майже 40) вже давно відмовилися від них. Задумайтеся, щодня в навколишнє середовище країни саме через застосу-вання фосфатних порошків потрапляє 70-75 тисяч тонн фосфатів, а безпосередньо до прісноводних водойм — 60-65 тисяч тонн сульфатів, відповідно 40 і 30 тисяч тонн силікатів та інших отруйних речовин.

→ Яку загрозу становлять миючі засоби з фосфатами?Спеціалісти, як зауважує

Тетяна Валентинівна, на-зивають фосфатні пральні порошки домашнім міні-Чорнобилем. Жахлива ана-логія виникла через те, що їх дія подібна до іонізуючого випромінювання. Потрапив-ши в організм людини через органи дихання, шкіру, одяг (виполоскати їх практично

неможливо), вони долають усі захисні бар’єри, доходять до крові та знищують черво-ні кров’яні тільця. В Україні понад 78% користувачів фос-фатних порошків мають на них алергічні реакції.

Жодна очисна споруда водоканалів у всій країні не здатна усунути ці фосфати, коли вони потрапляють у воду, каже міністр охорони навколишнього природного середовища України Мико-ла Злочевський. Ось чому «цвіте» вода, з’являються водорості незрозумілого походження і виникають нові захворювання. Саме фосфати, потрапивши у воду, активно сприяють ви-никненню синьо-зелених водоростей.

А більшість миючих за-собів, що їх реалізують на споживчому ринку України (їх обсяг становить 350-450 тис. тонн на рік), як ствер-джують експерти, містять максимальну кількість фос-фатних сполук.

За деякими даними, ситу-ація, яка склалася влітку 2001 року на річках, прирівнюють до екологічної катастрофи. Саме в цей час спостерігали масову загибель риби в більш ніж 12 областях України. При-чина — знову ж таки синьо-зелені водорості. Вони різко знижують рівень кисню у воді, накопичують отруйні речовини, а згодом, коли розкладаються, забруднюють ними навколишнє середови-ще. Тож фахівці стверджують: подальше використання фос-фатних пральних порошків призведе до негативного впливу на здоров’я людей і природу, який може в багато разів перевищити наслідки Чорнобиля. Учені Дніпропе-тровська дійшли висновку, що синьо-зелені водорості зумовили в регіоні зростання кількості онкозахворювань на 10%. Очистити воду від них, продуктів їхнього розпаду (отруйні біотоксини, аміак, болотний газ, сірководень, хлороорганічні сполуки (во-

дорості плюс хлор), залишків пральних порошків (фосфа-тів і поверхнево- активних ре-човин — ПАР) очисні споруди, що діють у нашій країні, не можуть. Ці домішки не контр-олюють санепідслужби.

→ А що в сусідів?У цивілізованих держа-

вах, де здоров’я громадян є пріоритетною цінністю, вже давно відмовилися від використання фосфатних пральних порошків. Пер-шою 15 років тому від та-ких миючих засобів відмо-вилася Японія. Аналогічна ситуація в Кореї, Таїланді, Гонконгу, Тайвані та ПАР.

Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Нідерландах домогосподар-ки перуть безпечними для їхнього здоров’я порошка-ми, що не містять фосфатів. В окремих країнах безфос-фатні пральні порошки за-ймають частину ринку. У США в третині штатів діють

закони про заборону вико-ристання пральних порош-ків, у складі яких є фосфати.

До боротьби зі засто-суванням фосфатних по-рошків нещодавно при-єдналися Росія, Польща, Туреччина й інші колишні держави.

В ЄС обговорюють про-ект про заборону викорис-тання засобів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо депутати європар-ламенту ухвалять рішення, то вже з 1 січня 2013 року в країнах Євросоюзу з при-лавків цілком зникнуть порошки з фосфатами. 

→ Мовчання подібне на смертьУкраїнське законодав-

ство з цього приводу наразі мовчить. Міністерство еко-логії та природних ресурсів має намір заборонити вве-зення в Україну побутових миючих засобів, що містять фосфати. Відомство готує

lОлександра Баландюх

и живемо серед суціль-ної «хімії». Про це знають усі, бо контактуємо з нею скрізь: через продукти хар-чування, миючі засоби, бу-дівельні матеріали тощо. І наслідки такого співжиття відчуває кожен: ми почали частіше хворіти, в нас прак-тично немає чистої води, свіжого повітря й еколо-гічно чистих територій для відпочинку.

— Наша країна перетво-рилася на звалище екологіч-но небезпечної закордонної побутової хімії з фосфатами, хлором, сульфатами, си-лікатами — речовинами, що біологічно не розкла-даються і не розчиняються у воді, — стверджує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — За-кони України дозволяють імпортувати та застосову-вати пральні порошки, що містять близько 22% фосфа-

тів, натомість цивілізовані держави світу (їх майже 40) вже давно відмовилися від них. Задумайтеся, щодня в навколишнє середовище країни саме через застосу-вання фосфатних порошків потрапляє 70-75 тисяч тонн фосфатів, а безпосередньо до прісноводних водойм — 60-65 тисяч тонн сульфатів, відповідно 40 і 30 тисяч тонн силікатів та інших отруйних речовин.

→ Яку загрозу становлять миючі засоби з фосфатами?Спеціалісти, як зауважує

Тетяна Валентинівна, на-зивають фосфатні пральні порошки домашнім міні-Чорнобилем. Жахлива ана-логія виникла через те, що їх дія подібна до іонізуючого випромінювання. Потрапив-ши в організм людини через органи дихання, шкіру, одяг (виполоскати їх практично

неможливо), вони долають усі захисні бар’єри, доходять до крові та знищують черво-ні кров’яні тільця. В Україні понад 78% користувачів фос-фатних порошків мають на них алергічні реакції.

Жодна очисна споруда водоканалів у всій країні не здатна усунути ці фосфати, коли вони потрапляють у воду, каже міністр охорони навколишнього природного середовища України Мико-ла Злочевський. Ось чому «цвіте» вода, з’являються водорості незрозумілого походження і виникають нові захворювання. Саме фосфати, потрапивши у воду, активно сприяють ви-никненню синьо-зелених водоростей.

А більшість миючих за-собів, що їх реалізують на споживчому ринку України (їх обсяг становить 350-450 тис. тонн на рік), як ствер-джують експерти, містять максимальну кількість фос-фатних сполук.

За деякими даними, ситу-ація, яка склалася влітку 2001 року на річках, прирівнюють до екологічної катастрофи. Саме в цей час спостерігали масову загибель риби в більш ніж 12 областях України. При-чина — знову ж таки синьо-зелені водорості. Вони різко знижують рівень кисню у воді, накопичують отруйні речовини, а згодом, коли розкладаються, забруднюють ними навколишнє середови-ще. Тож фахівці стверджують: подальше використання фос-фатних пральних порошків призведе до негативного впливу на здоров’я людей і природу, який може в багато разів перевищити наслідки Чорнобиля. Учені Дніпропе-тровська дійшли висновку, що синьо-зелені водорості зумовили в регіоні зростання кількості онкозахворювань на 10%. Очистити воду від них, продуктів їхнього розпаду (отруйні біотоксини, аміак, болотний газ, сірководень, хлороорганічні сполуки (во-

дорості плюс хлор), залишків пральних порошків (фосфа-тів і поверхнево- активних ре-човин — ПАР) очисні споруди, що діють у нашій країні, не можуть. Ці домішки не контр-олюють санепідслужби.

→ А що в сусідів?У цивілізованих держа-

вах, де здоров’я громадян є пріоритетною цінністю, вже давно відмовилися від використання фосфатних пральних порошків. Пер-шою 15 років тому від та-ких миючих засобів відмо-вилася Японія. Аналогічна ситуація в Кореї, Таїланді, Гонконгу, Тайвані та ПАР.

Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Нідерландах домогосподар-ки перуть безпечними для їхнього здоров’я порошка-ми, що не містять фосфатів. В окремих країнах безфос-фатні пральні порошки за-ймають частину ринку. У США в третині штатів діють

закони про заборону вико-ристання пральних порош-ків, у складі яких є фосфати.

До боротьби зі засто-суванням фосфатних по-рошків нещодавно при-єдналися Росія, Польща, Туреччина й інші колишні держави.

В ЄС обговорюють про-ект про заборону викорис-тання засобів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо депутати європар-ламенту ухвалять рішення, то вже з 1 січня 2013 року в країнах Євросоюзу з при-лавків цілком зникнуть порошки з фосфатами. 

→ Мовчання подібне на смертьУкраїнське законодав-

ство з цього приводу наразі мовчить. Міністерство еко-логії та природних ресурсів має намір заборонити вве-зення в Україну побутових миючих засобів, що містять фосфати. Відомство готує

Міні-Чорнобиль у власній ванніМіні-Чорнобиль у власній ванніУсе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніхУсе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніх

ММ

№ 222 (81)№ 222 (81) 1111№ 222 (81)№ 222 (81)17 листопада 2011 року 46 (643) 17 листопада 2011 року 46 (643) тематема

рекламареклама

рекламареклама

закони про заборону вико­ристання пральних порош­ків, у складі яких є фосфати.

До боротьби зі засто­суванням фосфатних по­рошків нещодавно при­єдналися Росія, Польща, Туреччина й інші колишні держави.

В ЄС обговорюють про­ект про заборону викорис­тання засобів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо депутати європар­ламенту ухвалять рішення, то вже з 1 січня 2013 року в країнах Євросоюзу з при­лавків цілком зникнуть порошки з фосфатами. 

→ Мовчання подібне на смертьУкраїнське законодав­

ство з цього приводу наразі мовчить. Міністерство еко­логії та природних ресурсів має намір заборонити вве­зення в Україну побутових миючих засобів, що містять фосфати. Відомство готує

відповідний проект закону, але коли його затвердять і чи взагалі затвердять — наразі невідомо. У вересні 2008 року у Верховній Раді вже було зареєстровано по­станову про розроблення загальнодержавної про­грами щодо зменшення та поступового припинення використання в нашій кра­їні миючих засобів на осно­ві фосфатів. На підставі цього документа Кабінету Міністрів було доруче­но до  1  травня 2011 року розробити план переходу на  безфосфатні порошки. Але...

→ Як уберегти себе, близьких і природуЗвісно, напрошується за­

питання: що робити нам, простим смертним, поки можновладці вирішувати­муть — заборонити фосфатні миючі засоби чи ні? Тетяна Тимочко радить під час ви­бору миючих засобів, праль­

ного порошку звертати увагу на їх хімічний склад.

Насамперед перевірте речовину на вміст фосфатів, повна назва — триполіфос­фат натрію. В Україні, зо­крема у Львові, вже можна купити безфосфатні миючі засоби. Щоправда, вони є не в усіх магазинах, які тор­гують побутовою хімією, до того ж, коштують приблиз­но на 20% дорожче.

Ретельно перевіряйте склад миючих засобів та­кож на вміст поверхнево­активних речовин (ПАР). ПАР очищають посуд і по­верхні від бруду, а також їх використовують у пральних порошках. Такі речовини бувають трьох основних видів: аніонні, катіонні та неіоногенні. Найнебезпечні­ші — аніонні, позначаються А­ПАР. Вони потрапляють в організм людини, бо навіть десятиразове полоскання в гарячій воді не повністю звільняє посуд від хімікатів. Аби зменшити шкідливий

вплив, використовуйте за­соби, в яких уміст ПАР не перевищує 5%.

Насипати пральний по­рошок слід обережно, аби пил не потрапив у легені. Під час машинного прання бажано відчиняти двері у ванну, а самому виходити в іншу кімнату, щоб у ле­гені потрапляло якомога менше шкідливих речовин. А після прання провітрю­вати оселю. Щоби менше контактувати з пральними порошками, слід уникати ручного прання. Якщо все ж доводиться прати руками, то робіть це в спеціальних рукавичках.

Більше користуйтеся на­туральними засобами, що не шкодять організму: со­дою, гірчицею, попелом тощо. А якщо вже дово­диться застосовувати миючі засоби, то розведіть водою в співвідношенні 1:2. Відлийте половину речовини в іншу ємкість, а до половини, що залишилася, сміливо дода­вайте воду. Це й економніше (витрати вдвічі менші), й шкоди менше, а посуд од­наково добре вимиєте. Крім цього, ретельніше відми­вайте посуд під протічною водою. У такий спосіб ви і ваші рідні менше контакту­ватимете з «хімією».

закони про заборону вико­ристання пральних порош­ків, у складі яких є фосфати.

До боротьби зі засто­суванням фосфатних по­рошків нещодавно при­єдналися Росія, Польща, Туреччина й інші колишні держави.

В ЄС обговорюють про­ект про заборону викорис­тання засобів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо депутати європар­ламенту ухвалять рішення, то вже з 1 січня 2013 року в країнах Євросоюзу з при­лавків цілком зникнуть порошки з фосфатами. 

→ Мовчання подібне на смертьУкраїнське законодав­

ство з цього приводу наразі мовчить. Міністерство еко­логії та природних ресурсів має намір заборонити вве­зення в Україну побутових миючих засобів, що містять фосфати. Відомство готує

відповідний проект закону, але коли його затвердять і чи взагалі затвердять — наразі невідомо. У вересні 2008 року у Верховній Раді вже було зареєстровано по­станову про розроблення загальнодержавної про­грами щодо зменшення та поступового припинення використання в нашій кра­їні миючих засобів на осно­ві фосфатів. На підставі цього документа Кабінету Міністрів було доруче­но до  1  травня 2011 року розробити план переходу на  безфосфатні порошки. Але...

→ Як уберегти себе, близьких і природуЗвісно, напрошується за­

питання: що робити нам, простим смертним, поки можновладці вирішувати­муть — заборонити фосфатні миючі засоби чи ні? Тетяна Тимочко радить під час ви­бору миючих засобів, праль­

ного порошку звертати увагу на їх хімічний склад.

Насамперед перевірте речовину на вміст фосфатів, повна назва — триполіфос­фат натрію. В Україні, зо­крема у Львові, вже можна купити безфосфатні миючі засоби. Щоправда, вони є не в усіх магазинах, які тор­гують побутовою хімією, до того ж, коштують приблиз­но на 20% дорожче.

Ретельно перевіряйте склад миючих засобів та­кож на вміст поверхнево­активних речовин (ПАР). ПАР очищають посуд і по­верхні від бруду, а також їх використовують у пральних порошках. Такі речовини бувають трьох основних видів: аніонні, катіонні та неіоногенні. Найнебезпечні­ші — аніонні, позначаються А­ПАР. Вони потрапляють в організм людини, бо навіть десятиразове полоскання в гарячій воді не повністю звільняє посуд від хімікатів. Аби зменшити шкідливий

вплив, використовуйте за­соби, в яких уміст ПАР не перевищує 5%.

Насипати пральний по­рошок слід обережно, аби пил не потрапив у легені. Під час машинного прання бажано відчиняти двері у ванну, а самому виходити в іншу кімнату, щоб у ле­гені потрапляло якомога менше шкідливих речовин. А після прання провітрю­вати оселю. Щоби менше контактувати з пральними порошками, слід уникати ручного прання. Якщо все ж доводиться прати руками, то робіть це в спеціальних рукавичках.

Більше користуйтеся на­туральними засобами, що не шкодять організму: со­дою, гірчицею, попелом тощо. А якщо вже дово­диться застосовувати миючі засоби, то розведіть водою в співвідношенні 1:2. Відлийте половину речовини в іншу ємкість, а до половини, що залишилася, сміливо дода­вайте воду. Це й економніше (витрати вдвічі менші), й шкоди менше, а посуд од­наково добре вимиєте. Крім цього, ретельніше відми­вайте посуд під протічною водою. У такий спосіб ви і ваші рідні менше контакту­ватимете з «хімією».

Міні-Чорнобиль у власній ванніМіні-Чорнобиль у власній ванніУсе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніхУсе більше країн світу відмовляється від фосфатних пральних порошків, які завдають суттєвої шкоди і людині, і природі. Україна наразі пасе задніх

Безфосфатні пральні порошкиБезфосфатні пральні порошкиwww.eco.lviv.uawww.eco.lviv.ua

12 екологія 17 листопада 2011 року 46 (643)

l Оксана Кристиняк

Саме таку мету переслі-дує новий «аптечний проект», що його запо-

чаткував Благодійний фонд «Салюс» у Львові. Кількість наркозалежних у Львівській області протягом останніх  років невпинно зростає. І не варто заплющувати очі на цю проблему, яка, на жаль, існує в суспільстві. Нерідко серед наркозалежних є  ВІЛ-інфіковані, адже інфекція

передається через кров, за-лишки якої завжди  є в голці, а споживачі наркотиків прак-тикують використання однієї голки й одного шприца для кількох осіб. Аби запобігти такому способу поширення інфекції, слід донести до сві-домості кожного споживача наркотиків (якщо вже не можна його з цієї біди ви-тягнути), що голка повинна бути індивідуальною, вико-ристовувати її можна тільки раз. Отримати  безкоштовно голку та шприц можна в ап-

теках, які залучено до проекту Благодійного фонду «Салюс».

Уже три роки в межах про-грам, що їх підтримує МБФ «Міжнародний альянс із пи-тань ВІЛ/СНІД в Україні», люди, які споживають ін’єкційні нар-котики (СІНи), отримують кон-сультаційні, медично-діагнос-тичі та психологічні послуги в мобільній амбулаторії БФ  «Салюс». Одну з таких програм спрямовано на запобігання поширенню ВІЛ серед спожи-вачів наркотиків через аптечну мережу Львова. З трьома апте-

ками, умовно названими А1, А2, А3, укладено договори про співпрацю, згідно з якими спо-живачі ін’єкційних наркотиків мають змогу безкоштовно отримувати голки, шприци, спиртові серветки, презерва-тиви, тематичні  інформаційні матеріали. Для цього треба лише пред’явити пластикову картку зі своїм кодом.

Для фармацевтів, залуче-них до проекту, на початку спільної діяльності було орга-нізовано тренінги, навчання, аби належно підготувати їх

до роботи зі споживачами ін’єкційних наркотиків. Ап-текарям надали матеріали про ВІЛ/СНІД, наркоманію, методи контрацепції, роздали листівки з інформацією про шляхи передачі ВІЛ, навчили спілкуватися з такими людь-ми. Нині аптечні працівники є доволі компетентними, щоб надати консультацію, відповісти на запитання та пояснити  особам, які спожи-вають ін’єкційні наркотики, де можна зробити тест на ВІЛ, а також заохочують пройти

таке тестування. Спершу не-просто було налагодити діа-лог між працівниками аптек і наркозалежними. Та згодом останні зрозуміли, що проект спрямовано на зменшення шкоди для них самих і запо-бігання поширенню ВІЛ.

 «Аптечний проект», як й інші напрями профілактичної діяльності, належить до так званих проектів «зменшення  шкоди», його  реалізують із ме-тою зниження ймовірності ін-фікування ВІЛ через ін’єкційне введення наркотиків.

Упродовж останніх трьох років «аптечний проект» БФ «Салюс» охопив послугами 1200 осіб, із них 300 пройшли обстеження на ВІЛ.

Німецькі вчені вважають, що в глобальному потеплінні більше винуваті особи похилого віку, ніж молодь. 60-річні люди ведуть шкідливіший для екології спосіб життя, ніж 20-річні: внаслідок їхньої активності в атмосферу потрапляє значно більше вуглекислого газу, підвищення концентрації якого призводить до глобального потепління. Про це свідчать результати дослідження науковців із німецького Інституту Макса Планка, про який розповідає журнал Die Welt. За підрахунками, мешканець США віком 20 років веде такий спосіб життя, внаслідок якого в атмосферу викидається трохи менш ніж 10 т CO2 на рік. Однак для осіб віком від 63-х до 65 років цей показник сягає 14,9 т, тобто збільшується в півтора разу.

Старі шкідливі звички

lМар’яна Вербовська

станні півроку мешканці території навколо вулиці Конюшинної вночі не відчи-няють вікон. Разом із сутін-ками на вулиці з’являється їдкий дим. Люди нарікають на те, що запах тягнеться з підприємства, яке офіційно навіть не працює (!). Охо-ронці нічної зміни сусідньої будівлі масово скаржилися на головний біль і нудоту. А ось удень нічого такого не спостерігали. За словами алергологів, наслідки дихан-ня забрудненим повітрям можуть суттєво зашкодити здоров’ю громадян.

→ Дим без вогню?За словами охоронців

підприємств на вул. Коню-шинній, причиною поганого самопочуття людей стало ТзОВ «Гал-Кат», основна діяльність якого — пере-плавка міді. Ще 2009 року тут запланували розпочати роботу ливарного цеху, але відтоді пакет необхідних документів зібрати так і не вдалося. Тож, поки папір-ців із печатками немає, на підприємстві запевняють, що нічого не спалюють. А використовують територію лише як склад для металу.

— Дим іде не від нас, — сказав «Газеті» пан Микола, який працює на «Гал-Кат». — Це сусідні підприємства спалюють і саме від них по-ширюється запах.

Чоловік відмовився на-зивати свою посаду та пріз-вище, бо ця інформація «не важлива для журналістів». Удаватися в подробиці він теж не забажав. Охоронці сусідніх будівель розповіли «Газеті», що про діяльність «Гал-Кату» нічого не знають, але запах від нього вже встиг попсувати їм здоров’я.

— Те, що там щось спалю-ють уночі, — факт, — зазна-чив пан Ігор. — Мій колега, який працює вночі, постійно говорить про стовпи диму та сморід. Запах подібний на переплавлену пластмасу. Точно сказати, що там, не можу, бо за високим пар-каном не можемо нічого розгледіти.

За словами чоловіків, кілька разів на тиждень сюди приїжджають вантаж-ні авто в супроводі охорони. Що саме привозять у ван-тажівках, їм достеменно не відомо.

→ Отруєне повітряНайбільша небезпека

підприємства в тому, що, згідно із задумом, воно пе-рероблятиме сплави міді, а сам процес супроводжува-тимуть викиди від палива та шкідливі випари від пе-реплавлення металу. Якщо перероблятимуть відходи міді, то будуть і відповідні кабелі, відходи пластмаси тощо. Залежно від обсягів

переплавлення, в повітря виділятимуться свинець і його неорганічні сполуки, марганець, оксид заліза й інші шкідливі для людини речовини. Розголосу справа набула саме тоді, коли міс-цеві мешканці, занепокоєні розбудовою ливарного цеху, звернулися в ГО «Бюро еко-логічних розслідувань».

— На наш погляд, цей проект не повинні реалізо-вувати в місті. Такий об’єкт належить до першого класу небезпеки, тож його необ-хідно розташовувати за межами населеного пункту. Найбільше непокоїть, що на цьому підприємстві мала б функціонувати плавильна пічка та пічка для рафіну-вання міді. Друга очищає мідь від зайвого, під час очищування відходів у по-вітря потрапляють токсичні речовини, шкідливі сполу-ки, які містить пластмаса й обшивка кабелів, — роз-тлумачує ситуацію «Газеті» Дмитро Скрильніков, керів-ник ГО «Бюро екологічних розслідувань».

Юристи громадської організації скаржилися в прокуратуру, позаяк під-сумки комплексної експер-тизи підприємства надали в момент, коли в них не було чинного висновку державної екологічної екс-пертизи. Це суперечить законодавству, та, незва-жаючи на це, позитивне рішення щодо будівництва все ж з’явилося. На той час, коли правники отримували висновок комплексної екс-пертизи, екологічна екс-пертиза відкликала свій висновок. На думку юриста, основна проблема в тому, що таке підприємство по-винно розташовуватися за 1000 метрів від житлових будинків, натомість перші оселі розміщені менш ніж за 500 метрів. Міністерство охорони здоров’я погодило умови роботи, наголосив-ши, однак, що потужність підприємства не має пере-вищувати 3 тисячі тонн міді на рік для переплавлення. А тут планували переробляти 34 тонни (!).

— Пояснення дуже про-сте. Найімовірніше, показ-ник потужності скоротили, щоб за документами відпо-відати санітарно-захисній нормі, тобто найближчій відстані до житлового бу-динку. Що менша потуж-ність, то менша відстань. Чи дотримаються власники такої норми виробництва? Мені здається: якщо вони будували підприємство та розраховували на таку по-тужність, то є великі сумні-ви, що тепер погодяться на 3 тисячі тонн, — зауважує Д. Скрильніков.

→ Порятунок потопельників — справа рук самих потoпельниківУ міськраді «Газеті» по-

яснили, що, згідно із законо-давством, перевірку таких об’єктів здійснюють раз на три роки. Цьогоріч улітку підприємство вже відві-дували ревізори, але там саме передали документи до управління охорони нав-

колишнього середовища Львівської області.

— Наступного разу на-відаємося на підприємство через три роки, тому поки що не можу висловлюва-ти вам своїх зауважень. Коли ми туди приходили, то техніка ще не працю-вала, її тільки підключали, — розповідає Володимир Костишин, інженер адмі-ністративно-технічного управління ЛМР.

За словами працівника міськради, підприємство не мало права працювати, поки не отримало доку-менти. Якщо мешканці скаржаться на погіршення стану здоров’я через їдкий дим, то повинні звернутися до управління охорони на-вколишнього середовища області. Звідти мають ске-рувати перевірку на об’єкт і з’ясувати причини. На жаль, нам не вдалося отримати офіційної відповіді управ-ління екології та природних ресурсів — чиновники не встигли її підготувати. Тож обіцяємо повернутися до цієї теми в майбутньому.

До слова, це не єдине підприємство такого типу у Львові, в місті вже близько п’яти років працює анало-гічне — ТзОВ «Левмет», яке переробляє брухт свинце-во-кислотних акумулято-рів на вул. Пластова, 11-а. Своєю діяльністю воно не раз провокувало низку скарг і протестів громад-ських організацій і львів’ян. Городяни бунтували через погіршення здоров’я ви-кидами свинцю та його сполук, які впливають на організм. Наразі складно сказати, чи дублюватиме нове підприємство долю попереднього, але ігнору-вати кількість шкідливих викидів металопереробних установ однозначно не варто.

ОНакриті мідним запахомЛиварний цех у Львові три роки не може зібрати документи для початку роботи. Однак, очевидно, керівництво не дочекалося паперової «згоди» й активно працює... уночі

Проти СНІДу з чистою голкою

verbovska.blogspot.com

13культура17 листопада 2011 року 46 (643)

l Ярина Коваль

Виставка графіки, ди-зайну та книжкової ілюстрації студентів

кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої про-дукції Української академії друкарства, яку відкрили в Мислєніцах у Польщі, стала першим офіційним представ-ленням кафедри за кордоном — зокрема в Республіці Поль-ща. І таким, що спричинило не лише щире зацікавлення та теплі відгуки спільноти, а й окреслило чіткі кроки для співпраці. Як розповів «Газеті» керівник кафедри

Володимир Стасенко, і він, і його «кафедральні» колеги свою творчість і знання за кордоном презентували не раз. Однак тільки тепер по-казують спільні кафедральні здобутки. А вони (близько сотні робіт, що представля-ють усі наявні майстерні) виявилися для зарубіжного глядача настільки цікавими, що поляки взялися показати львівську експозицію не лише в інших містах Польщі, а ще й у Празі. Ба більше — результа-том закордонної презентації кафедри стало й те, що вона і своїм добротним рівнем, і цілісністю захопила виклада-чів Краківської академії мис-

тецтв. У підсумку — навесні до Львова в Українську академію друкарства приїдуть п’ятеро професорів із цієї академії, які не лише проведуть май-стер-класи, а й стануть при-звідцями спільної виставки обох навчальних закладів. «Мене іноді запитують, для чого ми це робимо в час таких сильних депресій? — акцентує В. Стасенко. — Мовляв, нині має бути не до мистецтва. Але наш досвід показує інше. Такі контакти, експозиції — це життя, рух, взаємозбагачен-ня, можливість подивитися на себе збоку і проаналізу-вати, що зроблено й куди прямуємо».

l Ярина Коваль

ої відвідини виставки тка-цтва Барбари Гуляниць-кої «Релігії світу» в Музеї етнографії та художнього промислу розпочалися з легенди, що її виклала в каталозі до експозиції Ельжбета Качмарек із музею Вармії та Мазур в Ольштині. Мова про те, що на Вармії та Мазурах існує легенда про чарівницю, яка плаває по озерах на листках вільхи та плете сіті з ниток бабиного літа. Цими сітями чарівниця ловить людські серця і чиє впіймає, той залишається тут назавжди. А навіть якщо й ні, то за цією зем-лею сумуватиме до кінця відміряного йому земного шляху. Мовляв, у ці сіті свого часу піймалася і Барбара Гуляницька.

Так це чи ні — невідо-мо. Але про тісний зв’язок місця проживання худож-ниці та тематики її праць неодноразово говорили численні мистецтвознавці. Адже йдеться про авторку, яка, поселившись у цих краях іще 1954 року, після закінчення Академії мис-тецтв у Варшаві, разом зі своїм чоловіком та одно-думцем Анджеєм Гуля-ницьким, понад п’ятдесят років свого життя присвя-тила інтенсивній творчій праці. Нині її роботи при-крашають збірки багатьох

польських музеїв і числен-ні офіційні інституції у сві-ті, а її ім’я називають серед видатних творців Польщі.

Але це вже біографія, писана у просторі та часі. А сучасників інтригує, що за доробок показала Бар-бара Гуляницька у Львові. Тим паче, що організовану з ініціативи маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства Яцека Протаса виставку «Релігії світу» перед цим показували у Брюсселі (а ще раніше — в різних містах Польщі, а також Італії, Франції та Німеччини). Зі Львова експозицію повезуть до Києва, а тоді — до Берліна. І це того варте.

«Характерними для регіону, — зазначено в ка-талозі виставки, — були також двоосновні килими. Специфічна техніка їх ви-конання полягала в тому, що на кросні є дві основи контрастних барв чи два піткання таких самих ко-льорів, що й основа. Узор твориться, видобуваючись наверх спідньою верствою основи, а в той час верхня верства становить тло. Таким чином творить-ся двоверстна тканина з ідентичним узором із двох боків, який відрізняється барвою, даючи ефект по-зитиву та негативу. Цю тяжку і складну ткацьку техніку використовували у XVIII столітті в прибалтій-ських країнах, на Мазурах

і Білосточчині. Вона була відома також у Мексиці та Перу».

Інакше кажучи, поста-вивши на несправедливо забуту техніку виготов-лення двоосновних тка-нин, художниця створила цикл, який став її бачен-ням різних релігій і шляху духовності та миру, який у будь-якій релігії вар-то обрати. Католицизм, православ’я, індуїзм, буд-дизм, іслам, іудаїзм та інші течії Барбара Гуляницька інтерпретує не лише на основі знань, а й влас-них відчуттів про правду в кожній. Відтак презенто-вані твори інтригують не лише технікою, великими розмірами, а й образністю та змістом.

Те, що виставка вар-тує уваги, засвідчило і по-важне представництво офіційних і духовних осіб під час її відкриття. Зо-крема, генерального кон-сула Республіки Польща у Львові Ярослава Дрозда, маршалка Вармінсько-Мазурського воєводства Яцека Протаса, генераль-ного вікарія Львівської архідієцезії, отця-прелата Юзефа Павлічека, пред-ставників духовенства Української Православної Церкви та Вірменської Апостольської Церкви й інших. А головне — наста-нова порозумітися, яка для художниці в цій експозиції є визначальною.

Момент істини в Мислєніцах

Фото: архів кафедри книжкової графіки

Потрапити в сітіМ

Фото: Ярина Коваль (3)

Унікальний аудіопроект, який дозволить почути «живі» голоси класиків вітчизняної літератури, реалізувала Національна радіокомпанія України спільно з фондом «Рідна Україна». Йдеться про добірку унікальних аудіозаписів відомих українських письменників, оброблених за допомогою цифрових технологій і виданих у сучасному форматі. Більшість записів узяли із фондів Українського радіо, окремі — з приватних архівів. Най-давніший запис — 1906 року: видатний український актор і театральний режисер Марко Кропивницький читає вірші Тараса Шевченка «Думи мої» та «Минають дні». Останній запис — 1978-го: Микола Вінграновський читає власну поезію.

Класики заговорять

14 культура 17 листопада 2011 року 46 (643)

Від 11 по 19 листопада у Львові вже втретє відбувається фестиваль флюоромистецтва Lviv Lumines за участю майстрів з України (зокрема Львова, Києва, Ужгорода, Житомира та Криму), Білорусі та США. Виставка флюоресцентних картин Lumines Visio, майстер-класи зі створення флюороживопису та флюо-родекору, Psy trance вечірки за участю відомих діджеїв — усе це увазі львів’ян тільки впродовж тижня. До речі, варто зауважити, що на фестиваль приїхав один із основоположників флюороарту в Америці Джейк Белл. Він розповів журналістам, що цікавість до психоделіки в Штатах почала зростати наприкінці 1960-х років і була тісно пов’язана з рок-н-рольним рухом. Тоді прийоми цього жанру використовували на афішах і для оформлення альбомів.

Флюороарт у Львові

Розмова з Ярославом Куцем, фахівцем у галузі шрифтового дизайну та каліграфії

не приурочувала цю зу-стріч Дню української пи-семності, який Україна від-значила минулого тижня, це просто збіг. Каліграф, дизайнер, графік, член Спіл-ки дизайнерів України, до-цент кафедри книжкової графіки та дизайну дру-кованої продукції Україн-ської академії друкарства, чи не єдиний львівський фахівець із розробки дру-карських шрифтів «загаль-ноукраїнського значення» (серед його здобутків — три запатентовані друкарські шрифти) Ярослав Куць вод-ночас є людиною, яка не обмежує своє творче жит-тя домашнім письмовим столом та академічними стінами, він активно співп-рацює з однодумцями з України та зарубіжжя. До-відавшись, що дизайнер був у складі експертної групи, яка нещодавно оцінювала відкритий загальнонаціо-нальний конкурс під егідою «Мистецького Арсеналу» на створення сучасного діло-вого українського шрифту «Арсенал» (за 20 років неза-лежності це перший такий конкурс у державі), «Газета» вирішила, що це чудовий привід запросити Ярослава Куця до розмови. Тим паче, цей непересічний чоловік має що сказати.

— Коли говоримо про те, що друкарський шрифт повинен мати українську характерність, що маємо на увазі?

— Те, що він має бути пов’язаний із рукописними українськими шрифтами. А їх не так багато. На відміну від латинських шрифтів, наші можна перелічити на пальцях однієї руки — устав, півустав, в’язь і скоропис. І всіх їх поєднує особлива декоративність. Однак на-віть ці поодинокі шриф-ти, на жаль, не пройшли тієї еволюції, що латинь. Реформи Петра І у 1710-х роках призупинили розви-ток рукописних шрифтів і запровадили друкарські, підпорядковані латиниці. Саме відтоді всі працюємо з латинською графікою, перекладаючи латинські шрифти на слов’янську основу.

— Відомо, що в радян-ські часи під час друку використовували близько двадцяти шрифтів, і тільки один із них був україн-ським — шрифт Хоменка (до речі, теж випускни-ка вашої кафедри, але

харківського періоду). Ця гарнітура мала практичне застосування?

— Навіть доволі активне, але в монотипному наборі. Цим шрифтом переважно друкували книги історич-ного, етнографічного та мистецтвознавчого харак-теру, бо шрифт Хоменка дуже характерний, осо-бистісний, розроблений на основі київського уставу та півуставу. Взагалі кожен шрифт розробляють під конкретні види видання. Універсальності не існує. Тобто універсальні шриф-ти є, їх чимало, але різниця між ними дуже й дуже умовна. Такі шрифти, до речі, першими винайшли швейцарці та німці, які хотіли відійти від власної автентичності та створити шрифт космополітичний. Нині такими послуговує-мося і ми, бо йдеться про якісь загальновживані речі. Хоча що шрифт характер-ніший, то вужчим є його використання.

— Щось на кшталт по-черку, який у кожної лю-дини власний?

— Щось схоже, але йдеться не про окремих людей, а про народи. А щодо почерків, то сучас-ники просто повинні по-вертати писання і то на всіх рівнях. Бо втратив-ши писання, втрачаємо руку, а з нею гостроту зору, емоції, втрачаємо також розумово. Росіяни

та японці провели дослі-дження, підсумком яких став висновок: розвиваючи каліграфію (тобто дрібну моторику руки), вдоско-налюємо людину. Крім того, каліграфія і писання врівноважують тиск і нер-вову систему. Втрачаючи мистецтво писання (а з по-явою комп’ютерів це зако-номірно), губимо й голову. І це почали розуміти навіть у пострадянських країнах. Скажімо, нині я задіяний у дуже амбітному проекті, присвяченому культурі письма, — «Міжнародна каліграфія». Він відбува-ється раз у два роки в Росії та має велике сприяння з боку російських урядовців і ЮНЕСКО. Так-от, цей захід, який ставить за мету збере-ження для прийдешніх по-колінь мистецтва письма, збирає сьогодні фахівців-каліграфів із усього світу (від Японії, Китаю, Кореї, Індії до Європи).

— А як сприймає калі-графію сучасник?

— Він не розуміє потре-би. Адже у школах калігра-фію не збережено, знехту-вано її інструментами, що відчували будь-яке трем-тіння руки, натиск, робили ширшою чи вужчою лінію тощо… А кулькова ручка в цьому ракурсі — не інстру-мент, а тільки те, що руйнує почерк. Сьогодні вже не пам’ятаємо, що винайдена угорським журналістом і згодом упроваджена у

виробництво, ця ручка на початках була призначена для тих, хто піднімається на літаках у небо. Адже, на відміну від чорнильної, під час набирання повітряним судном висоти не текла. А нині без неї практично не уявляємо свого існування.

— Читала, що в США нині дуже популярними є різні графологічні лабо-раторії, по пораду до яких звертаються під час при-значення людей на ті чи інші управлінські посади. Мовляв, це значно ефек-тивніше, ніж прийняття на роботу за допомогою розмаїтих психологічних тестів.

— Ми просто забува-ємо, що каліграфія — це обличчя людини. Раніше

графологія була винят-ково криміналістичною дисципліною, оскільки на основі почерку фахівець давав чітку характеристи-ку злочинця. Може, хтось здивується, але саме пись-мо якнайточніше свідчить про людські емоції та інди-відуальність. Тому нічого дивного, що графологічні лабораторії мають сьогодні ще й таке застосування.

— Ви спроможні по на-писаному відчитати, з ким маєте до справи?

— У мене дещо інша спеціалізація, але завжди бачу, де чоловічий почерк, а де жіночий, яким за своїм характером є автор. Якщо букви чітко поєднані та мають єдиний нахил, то цілеспрямованість, здат-ність долати перепони для цієї людини визначальні. Коли букви скачуть, тобто нахилені в різні боки, ор-ганізованість для людини — проблема. А якщо вони ще й розкидані, то ця риса просто відсутня.

— Можна обдурити гра-фолога, а водночас і аркуш паперу?

— Можливо… Приміром, якщо правша спробує бути шульгою… Але все одно, навіть при зумисному спо-творенні характерні деталі в письмі присутні.

— Якби зарубіжні гра-фологи спробували на основі наших вітчизня-них друкарських шриф-тів визначити характер

українців, якими вони нас побачили б?

— Про це складно гово-рити, бо з вітчизняними друкарськими шрифтами є проблема. Та й конкурс на створення сучасного укра-їнського ділового шрифту виник не на порожньому місці. Однак те, що укра-їнське слово вже давно потрібно вбирати у власний одяг, на жаль, розуміють одиниці. Тобто ми й нада-лі користуємося чужим шрифтовим секонд-хен-дом, друкуючи українські книжки неукраїнськими шрифтами. Навіть най-кращі наші видання над-руковано перекладеними й адаптованими англій-ськими, французькими й іншими шрифтами.

— У чому небезпека такого перекладу?

— У тому, що форма та зміст різко розходяться. То про яке добро мова? Коли говоримо про алгебру, гео-метрію чи інші точні нау-ки, можливо, характерних шрифтів для таких книжок і непотрібно. Але коли йдеть-ся про художнє слово, то бути впізнаваними (завдя-ки шрифтам зокрема) ми повинні. Кожен свідомий громадянин скаже, що не можна промовляти укра-їнські слова з російським чи якимсь іншим акцентом. То чому в друкуванні це ро-бимо скрізь і всюди? Тобто передаємо власні думки чужими буквами й переко-нані, що все гаразд. До речі, суцільне нерозуміння проб-леми засвідчив і конкурс: навіть розробники серйоз-них текстових шрифтів, що склали б гідну конкуренцію на будь-якому міжнарод-ному конкурсі кирилич-них шрифтів, не врахували умову національного за-барвлення. Напевно, це ви-далось їм несуттєвим.

— Не відчуваєте себе динозавром, який невідо-мо що пропагує?

— Буває, але немає на то ради. Українці стали зоро-во нечутливими і стрімко втрачають свою впізнава-ність. І це проблема не тіль-ки наша. У радянські часи займатися шрифтами без спеціального дозволу було політичним табу. Якщо,

не дай, Боже, ти виніс із друкарні букву, тебе могли просто заарештувати, бо викрав засіб політичної бо-ротьби. В той час шрифта-ми могли займатися тільки Москва і Санкт-Петербург.

— Але ж ви займалися…— Я прийшов до цього

значно пізніше — у середині 1980-х, коли кіровоградське підприємство «Пишмаш» замовило нашій академії (тоді ще поліграфічному інституту) шрифти для своїх друкарських маши-нок. Думали, розробимо 30 букв і все. А виявилося, що для будь-якого радян-ського шрифту треба було розробляти щонайменше 500 знаків, аби цим шриф-том із поправками могли користуватися в усіх ра-

дянських республіках. Так я опинився в Москві на на-вчанні у провідного росій-ського майстра Владіміра Єфімова. І так розпочався мій шлях у цю справу.

— У чому полягає мис-тецтво друкарських шриф-тів?

— У нюансах. Тобто в найменших деталях тре-ба акцентувати, що мова про український, а не ін-ший кириличний шрифт. І тут є проблема. Бо справді дуже складно перейти з характерної графіки і в сам шрифт, і в сучасність. Оскільки тяглість пере-рвано, то маємо зробити великий стрибок, а це не-просто. Може, ще й тому друкарськими шрифтами в нас професійно займається тільки десяток людей, тоді як у Росії — сотні. Та якщо хочемо бути автентичною державою, то маємо зва-жати не тільки на зміст, а й на форму.

— Однак чи це не є штучним?

— Тоді українські тради-ції в костюмі чи інтер’єрі теж штучні! Але ж ми розу-міємо, що там це потрібно, то чому так легко вбираємо власні думки в чужий одяг? Українські слова просто необхідно вдягати в укра-їнські шрифти. Виходжу з того, що свої риси варто мати скрізь. І в букві пере-довсім.

Розмовляла Ярина Коваль

Письмо як обличчя

Я

Фото: Ярина Коваль

15афіша17 листопада 2011 року 46 (643)

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7Тел./факс: 294 95 45; office@gazeta.lviv.ua

Директор і головний редактор Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор: Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: oleksandra.gnatik@mail.ru

Відділ реклами: Оксана Кристиняк (reklama.lvivgazeta@gmail.com) 294-95-41

Бухгалтерія: Відділ збуту:

Марія Пінтоха (бухгалтер, 294-95-49)294-95-47

Редакція:

Ірина Гамрищак (заступник головного редактора, 294-95-43)Гліб Ваколюк («Спорт», 294-95-43)Олександр Сирцов («Львівські новини», 294-95-43)Ярина Коваль («Культура», 294-95-43)Олександра Баландюх («Соціальні проблеми», 294-95-43)Мар’яна ВербовськаМирослава ІваникНаталя Цапик, Андрій Кононов

(«Екологія», «Освіта», 294-95-43)(«Місцеві новини», 294-95-43)(відділ дизайну, 294-95-42)

Олена Мишкало, Юлія Тімошина (літературне редагування, 294-95-42)

Передплата на 2011 рік:Індекс 96201

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: office@a-print.com.ua). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 2690; «Телегазета»: 2689Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»

Театри→ Театр опери

та балету ім. С. Крушельницької Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

18, п’ятниця«Жізель» (балет на 2 дії), 18.00

19, субота«Украдене щастя» (опера на 3 дії), 18.00

20, неділя«Наталка Полтавка» (опера на 3 дії), 12.00«Лебедине озеро» (балет на 3 дії), 18.00

→ Театр ім. М. Заньковецької

Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

Велика сцена

19, субота«Криза» 18.00

20, неділя«Небилиці про Івана» (І. Миколайчук), 18.00

Камерна сцена

18, п’ятниця«Картка любові», 16.00

→ Театр ім. Леся Курбаса

Вул. Л. Курбаса, 3; тел.: 72-49-14

19, субота«Між двох сил», 19.00

20, неділя«Марко Проклятий, або Східна легенда», 19.00

→ Перший україн-ський театр для дітей і юнацтва

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

18, п’ятниця«Олівер Твіст», 14.00

20, неділя«Русалонька», 15.00

22, вівторок«Олівер Твіст», 14.00

→ Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки»

Вул. Фредра, 6; тел.: 261-31-25

19, субота«Лікар Айболить», 12.00; 14.00

20, неділя«Хто сказав «няв»», 12.00; 14.00

Виставки→ Національний музей

ім. А. Шептицького

Просп. Свободи, 20

5.11-20.11Виставка «Посланці Старого Завіту»

→ Галерея «Коралі»

Вул. Менцинського, 5

8.11-27.11Персональні виставки живопису Є. Піцикевича та Є. Григор’єва

→ Арт-центр «Щось цікаве»

Пл. Ринок, 13

8.11-21.11Виставка Олени Боровік «За вікном»

→ Кав’ярня «Штука»

Вул. Котлярська, 8

1.11-30.11Виставка-фотокон-курс «Ті, без кого Львів — не Львів»

→ Культурно-мистець-кий центр «Дзиґа»

Вул. Вірменська, 35

11.11-25.11Авторський проект М. Барабаша «До-роги»

12.11-29.11Виставка «Я люблю знимкувати Карпати»

→ Галерея «Яровіт»

Вул. Героїв УПА, 72

30.10-26.11Виставка живопису Соломії Ковтун

→ Художній салон «Мистецька рамарня»

Вул. Вірменська, 3

4.11-26.11Виставка Олени Цілуйко «Крим, серпень, спека…»

Кінотеатри→ Кінопалац

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

17.11-23.11

Синій зал«Кіт у чоботях» (3D), 10.10«Сутінки. Сага. Світанок. ч.1» (3D), 12.00; 14.20; 16.40; 19.00; 21.20

Червоний зал«Бій із тінню-3. Останній раунд», 11.10; 13.20; 17.10; 19.20; 21.30«Підстава»,15.30

Арт-зал«Стара добра оргія», 14.30; 17.50; 21.10«Остання любов на Землі», 11.10; 12.50; 16.10; 19.30

→ Кінопалац «Копернік»

Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

17.11-23.11«Пригоди Тінтіна» (2D), 13.00; 17.00«Війна богів» (2D), 11.00; 15.00; 19.00; 21.00У розкладі можливі зміни

→ Кінопалац ім. О. Довженка

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

17.11-23.11Синій зал «Підстава», 10.30; 14.50«Бій із тінню», 12.30; 16.50; 19.10; 21.30

Червоний зал «Кіт у чоботях» (3D), 10.20«Сутінки. Сага. Світанок. ч.1», 12.00; 14.20; 16.40; 19.00; 21.20

Відповіді на сканворд, опублікований у «Львівській газеті» №45 (642) від 10 листопада 2011 р.

По горизонталі: Ворона, соул, азан, аграф, лі, Ер, урна, бра, грог, аталея, Лета, лука, Конго, Ір, базаПо вертикалі: Баракуда, люкс, РЕН, братина, рота, нескафе, гага, лоб, Урал, ескіз, бел, ара.

Гороскоп 21 – 27 листопада

Овен

Цього тижня виста-чить часу для всьо-го: i розважитися, i попрацювати. Головне — не нама-гайтеся поєднувати одне з iншим. На роботi можливi неприємностi.

Телець

Не робiть серйоз-них крокiв. Настрiй може підштов-хнути до вчинків, абсолютно вам не властивих. Вихiднi принесуть сiмейні клопоти i новий головний бiль.

Близнюки

На початку тижня вас очікує серйозна розмова з началь-ством. У серединi — можете зустрiтися з батьками. Ближче до вікенду мож-ливий роман із кимось дуже впли-вовим i багатим.

Рак

Перiод затишшя, який вас зовсiм не потішить. Робота не принесе жодних доходiв. До того ж, близькi завдадуть чималих турбот. I лише здоров’я та фiнанси не пiдведуть.

Лев

Ви можете отри-мати чималу суму грошей, яку відразу вкладете у велике пiдприємство. З’явиться реальна нагода заснувати власний бiзнес. Сiм’я пiдтримає вас у ваших починан-нях.

Дiва

Тиждень пов’язаний із до-машніми клопо-тами. Але не варто забувати про проб-леми на роботi. Колеги можуть пiдставити нiжку найнезручнішої миті. Хоча фiнанси — на висотi.

Терези

Імовірні великi «розбірки» з колега-ми та начальством. Це може позна-читися на вашому матерiальному достатку. Будьте уважними до близької людини, сварка «допоможе» вам утратити її.

Скорпiон

У тому, що сто-сується роботи, ситуацiя починає прояснюватися; в тому, що стосується особистого життя, — заплутуватися. Є шанс знайти нове мiсце праці. А ось у сiмейних стосун-ках стабiльностi немає.

Стрiлець

Два «козирi» цього тижня: творча робота та змiни в зовнiшностi. Колек-тив завжди буде на вашому боцi й пiдтримає вас. А у вихiднi приділіть більше уваги собi та родині.

Козерiг

Час самоти та роздумiв. Будь-яка проблема несподiвано зникне, головне — спокiйно обдумати ситуацiю, що склалася.

Водолiй

Період вдалий для роботи з iнформацiєю. Ви можете «витяг-нути» важливу новину з випадко-вої розмови. А нове знайомство прине-се корисні зв’язки.

Риби

Цього тижня ви во-льовим рiшенням можете змiнити i мiсце роботи, i мiсце проживання. Але вiдмовтеся вiд змiн в особистому життi, вони можуть призвести до самот ності.

Кадр із фільму «Стара добра оргія». Фото: kinopoisk.ru

По горизонталі: 2. Гарячий африканський вітер. 5. Гідролокатор. 6. Солодка картопля. 7. Штат США. 9. Твір на героїчну тему. 12. Іспанський ост-рів. 13. Народ давньої Русі. 14. Ладан. 15. Молитва в мусульман. 18. Угорський народний танець. 19. Інертний газ. 20. … Бендер. 22. Марка фран-цузького авто. 24. Нагорода.

По вертикалі: 1. Урочистий бальний танець. 2. … Бернар. 3. Сучасний стиль. 4. Псаломник. 7. Калорифер. 8. Різновид страви. 10. Хвороба рослин, яку спричиняють кліщі. 11. Синонім добро-го візничого. 16. Жіноча прикраса. 17. Перерва у виставі. 21. Корабель Ясона. 23. … Делон.

16 Людина 17 листопада 2011 року 46 (643)

Ольга Батицька досі пам’ятає про страшну трагедію, яка спіткала її рідну Павлокому

l Галина Чорняк

ьогоріч в ідзначаємо 65-річчя з часу депорта-ції українців із західних етнічних українських земель, які після Дру-гої світової війни віді-йшли до складу сучасної Польщі. Тотальне ви-селення автохтонного українського населення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя було злочинним. Окрім примусового характеру, «добровільну евакуацію» супроводжувала звіряча розправа польських шо-віністів над невинним корінним населенням. Гинули сотні жінок, дітей, людей молодого й похи-лого віку — тільки тому, що були українцями. В такий спосіб польська комуністична влада та антисовєтське підпілля розв’язували «українську проблему» на цих тере-нах, що їх споконвіку на-селяли українці.

У Надсянні найтрагіч-нішою була доля села Павлокома. Системне знищення місцевих меш-канців тривало протягом усієї Другої світової ві-йни, а трагічним кінцем україн ської Павлокоми стало 2-3 березня 1945 ро-ку. Тоді польські бандити під орудою колишнього поручика львівської АК Юзефа Бісса «Вацлава» позбавили життя 366 пав-локомських українців разом із місцевим па-рохом о. Володимиром Лемцьом. Збірним пунк-том зловмисники обра-ли місцеву церкву, куди зганяли українців, сор-тували, катували, відтак групами конвоювали на тамтешній цвинтар і роз-стрілювали. Три великі ями стали братськими могилами для вбитих українців. Невдовзі міс-цеву церкву зруйнували до останньої цеглини, залишилася лишень на-півзруйнована дзвіниця — як німий свідок жахіть…

→ Відроджена пам’ять

Тривалий час україн-ський цвинтар у Павлоко-мі слугував для тамтешніх поляків звалищем сміття. Лише після проголошення незалежності України в обох державах прокину-лася приспана пам’ять, і розпочалося її відроджен-ня з попелу. Два десяти-ліття поспіль щотравня на сільському цвинтарі відбуваються панахиди та громадські віча. А п’ять років тому пам’ять жертв Павлокоми за сприян-ня польської влади гідно увіч нено в благородному камені-пам’ятнику.

І тоді, і щороку після тієї непересічної події рідний край відвідує городківчан-ка, уродженка Павлокоми Ольга Батицька. Їй 65 ро-

ків тому довелося разом з іншими односельцями випити чашу гіркоти та болісної розлуки з рідним селом, вітцівщиною. Наша краянка — єдиний на тере-нах Городоччини свідок тих жахливих подій — дивом урятувалася під час тієї бійні. Вкотре подумки, в бо-лючих споминах, які ятрять незагоєні рани, ця напро-чуд мила, великої душевної краси жінка переживає трагедію рідного села.

→ Кінець ПавлокомиТого дня в оселі Миха-

ликів, як і в кожній іншій павлокомській родині, па-нували неспокій, відчай і хвилювання. Всі відчували, що розпочаті в селі реп-ресії проти українського люду мають завершитися чимось страшним.

Отож усі, хто міг, на-магалися втекти, сховати-ся від жахливої машини помсти, яка щоразу при-швидшувала оберти.

Батько О. Батицької зі старшим сином Іваном сховалися в криївках, ви-ритих під жолобами в стайні родичів-поляків. Саму ж шестирічну Олю разом із молодшою сес-тричкою Мирославою старша сестра Софія від-вела до родички-полячки, яка вчила їх молитися по-польськи. Мовляв, коли прийдуть бандити, то така молитва може врятувати, адже поляків не зачіпати-муть. Сама ж Зося з бра-том Романом і з мамою, яка пригортала до грудей іще зовсім малюсіньку Данусю, прихопивши пе-рину, подалися до церкви, яка з духовно-молитовно-го осередку перетворила-ся на збірний пункт для селян-українців.

Пройняті внутрішнім болем і страхом за власну долю жінки, літні люди, діти в храмі Божому бла-гали Всевишнього змило-сердитися над невинним людом. Обмиваючись слізьми, вела щиросердну молитву з Господом і Кате-рина Михалик. Просила-молила зберегти життя і собі, й усій багатодітній родині: чоловікові Ан-тону, чотирьом донькам і двом синам. Бандити, щоправда, відпускали ва-гітних і діточок віком до шести років. Та як вони — її кровиночки-малюки — зарадять собі без неї, годувальниці?..

Тривожні думки навпе-ребій наздоганяли одна одну, не даючи змоги зо-середитися на тому, що відбувається. Відтак коли оголосили, що українці по-винні стати з одного боку храму, а представники польських родин — із про-тилежного, ноги самі по-несли багатодітну жінку до гурту поляків. Мабуть, спрацював природній ма-теринський інстинкт до збереження родинного гніздечка. Та чи могли зрозуміти ті тонкі почут-тя україноненависники, котрі зібралися виносити вирок невинному життю?

Один із тих звироднілих людців буквально визві-рився на Катерину: «Ти не полька, ти — українка. Хто

може посвідчити у твоїх інтересах?». Матір пані Ольги розгублено блука-ла очима по натовпу, не сподівалася на підтримку з чужинського табору, од-нак саме там її знайшла. «Вона полячка, я можу це підтвердити», — ці слова з уст незнайомого чоловіка з когорти вершителів долі павлокомчан прозвучали як бальзам на зболену, роз’ятрену душу та зупи-нили меч, занесений над життям простої селянки. З вдячністю вона поди-вилася в очі рятівникові — благо, й серед бандитів були люди.

Та кривдники не за-спокоїлися. Проводячи подвірні обходи, вони не втратили нагоди хоча б у «легкий» спосіб познуща-тися над бідною матір’ю з діточками. Заставши в пограбованій хатині ли-шень уціліле дзеркало, розлючено товкли його карабіном. Відтак скеру-вали дула на матір, яка годувала грудьми малу Данусю. Дісталося й ін-шим діточкам, які заби-лися від страху в куточок на печі. Донині пані Ольга відчуває на своєму тілі ті побої...

…Дощ лив, як із відра, коли Михалики вибра-лися з вітцівського села на незвідану чужину. Під прикриттям негоди до воза з ріднею прибилися батько із сином, вибрав-шись із криївок. У году-вальника від тривалого переховування попухли ноги… Жахлива розплата чекала на родича по ма-териній лінії (поляка чи одруженого з полячкою),

який зголосився відвезти виселенців до станції в Перемишлі, розташованої за 40 км від Павлокоми. Його тут же застрелили. А місцевий цвинтар за ці два дні поповнився майже чотирма сотнями невинно убієнних. Чи-мало з них було прире-чено на нелюдські муки і страждання — очевидці розповідали, що земля під трьома насипаними на кладовищі братськими могилами зо два тижні рухалася: прийняла ж бо у своє святе лоно кого вбитим, а кого лишень пораненим. Тільки люті бузувіри могли так по-знущатися над мирним населенням...

→ Досі «недепортовані»…Доля героїні моєї роз-

повіді — павлокомчан-ки Ольги Батицької, яка шестирічним дівчам під дзвінкий посвист куль покинула свою малу батьківщину, — схожа на долі тисяч переселенців, котрим офіційно ще не надали статусу депорто-ваних. Як й інших етніч-них українців із Надсяння, Лемківщини, Холмщи-ни та Підляшшя, довго мучила дівчину, а відтак жінку-матір ностальгія за рідним вітцівським кра-єм. І на Тернопіллі в селі Мушкатівці Борщівського району, де сім’я осіла від-разу після переселення, і в рідному нині Городку, в якому, поєднавши долю з Євгеном Батицьким, та-кож переселенцем із Над-сяння, вона прожила по-над 50 років. Тут мешкає її кровна рідня: чоловік, двійко синів — Богдан і Ро-ман — п’ятеро онуків і троє правнуків. Рідні сестри та брати проживають на Тернопільщині. Усією рід-нею разом із численною павлокомською сім’єю — нащадками тих, кого Господь милував далекого березня 1945 року, вони щорічно відвідують рідне село, яке стало символом трагедії Надсяння. Споми-ни навічно закарбувалися в їхніх зболених душах, вони передаються й на-щадкам.

…Цього не можна забу-вати ніколи, щоби трагічна історія не повторилася.

Ц

Україна потрапила в топ-10 рейтингу країн, які варто відвідати 2011 року. Перелік склав авторитетний британський путівник The Lonely Planet. На першому місці опинилися Уганда і М’янма (Бірма). Видання пропонує туристам відвідати долину річки Ніл, савани та джунглі. Крім того, цьогоріч Уганда святкує 50-річчя своєї незалежності — у столиці країни, місті Кампалі, буде організовано яскраве і незабутнє торжество. Говорячи про Україну, The Lonely Planet радить туристам познайомитися з «великим невідомим місцем Європи». Видання згадує Одесу, Київ, вражаючу природу берегів кримського узбережжя.

Чим цікава Україна?

Коли Бог зробився глухим…

«2-3 березня 1945 року поль-ські бандити під орудою колиш-нього поручика львівської АК Юзефа Бісса «Вацлава» по-збавили життя 366 павлоком-ських українців разом із місце-вим парохом о. Володимиром Лемцьом

Ольга Батицька. Фото: архів Ольги Батицької

lОлександра Баландюх

свідомлення того, яка це щастя – ходити, блукати вулицями, спокійно і віль-но пересуватися навіть по квартирі, у значної час-тини хворих з’являється тоді, коли таку здатність утрачають. Виходить із ладу суглоб, найчастіше кульшовий і колінний – і людина втрачає зв’язок зі світом, бо влитися в ньо-го не має змоги. Ноги не слухаються, до того ж хво-рим дошкуляє нестерпний біль. Вік таких пацієнтів строкатий: такі проблеми можуть виникнути і в дітей, і в молодих людей, і, звісно, в пенсіонерів. Причини різні — травми суглобів під час аварій, вроджені вади, за-хворювання (деформуючий артроз, асептичний некроз, ревматоїдний артрит). Який вихід у таких ситуаціях? На початкових стадіях – лі-кувати консервативно, на пізніх — замінити недієздат-ний суглоб на штучний. На жаль, пацієнти найчастіше звертаються до хірургів-ортопедів на пізніх стадіях.

→ Досвід і знання творять диваКількість хворих, яке по-

требують таких операцій, зростає з кожним роком і в Україні, й у світі загалом. Одночасно збільшується кількість операцій з ендо-протезування, тобто заміни недієздатних суглобів. Їх проводять у Львові, причо-му в нашому місті до таких мотодів удалися одними з перших в Україні. Першу операцію із заміни суглоба хірург-ортопед, заслужений лікар України Теофіл Під-лісецький провів іще 1991 року. Нині на базі госпіталю інвалідів війни та репресо-ваних ім. Юрія Липи, що у Винниках, створено ортопе-дичний центр ендопротезу-вання, який очолює Теофіл Миронович, в цьому закладі вже проведено понад 2000 операцій із заміни суглобів.

Про те, що фаховістю наших хірургів закордонні колеги просто захоплюють-ся, відомо давно. Однак, щоб стати професіоналом, до іскри, якою наділив людину Всевишній, слід докласти ще немало зусиль, і тоді люди

справедливо казатимуть про лікаря: хірург від Бога. Мабуть, немає такої провід-ної ортопедичної клініки в Європі, США, Ізраїлі, куди б хірург-ортопед Теофіл Під-лісецький не їздив перей-мати досвід. На навчання в закордонні клініки він також скеровує і своїх підлеглих. Так, у нас, на жаль, немає таких можливостей, як у європейських чи американ-ських колег, і, мабуть, будуть іще не скоро. Але в наших умовах досвід і знання часто можуть робити дива.

— Душа болить, коли ба-чиш, як оперують колеги, а ти розумієш, що можеш зробити це не гірше, однак не маєш для цього необ-хідного обладнання, умов і відповідних фінансів, — каже Теофіл Миронович.

І лікарі самотужки нама-гаються зробити все, щоби хоч трохи наблизити умови праці до тих, в яких пра-цюють закордонні колеги. Скажімо, в ортопедичному центрі ендопротезування хірурги власними силами обладнали операційну. Приблизно таку, яку орто-пед Т. Підлісецький бачив у Нью-Йорку, де настільки все стерильно, що жодна інфекція там не виживає. За оснащенням така опера-ційна, звісно, не зрівняється з нью-йоркською, а ось за стерильністю — так. Відколи її відкрили, хірурги не зафік-

сували жодного первинного нагноєння в пацієнтів.

→ Здоров’я за гроші не купишТак говорить при слів’я.

Та, на превеликий жаль, і без грошей немає здоров’я. Ендопротези — дорога річ у всьому світі. Але за кордо-ном хворі, які мають проб-леми із суглобами та яким необхідно робити протезу-вання, не переймаються, де взяти кошти на операцію. Всі витрати покриває стра-хова компанія. У нас цей тягар лягає на плечі неду-жих. Щоправда, останніми роками, як каже Теофіл Миронович, ендопротези почали надходити центра-лізовано — 50-60 на рік, а таких операцій проводять понад 100. Хто має змогу — купує їх сам, у кого грошей немає — стає в чергу. Нині черговиків майже 600. Іно-ді на операцію доводиться чекати два роки. Непрос-то жити в очікуванні з не-стерпним болем, не спати ночами, бути прикутим до ліжка, квартири.

Ендопротези коштують по-різному, але для укра-їнців з їхніми доходами це часто непідйомні суми.

— Коли пацієнти запи-тують, на скільки років даю гарантію, я їм кажу: «Ідіть туди, де вам таку гарантію дадуть». Я можу лише га-

рантувати, що операцію проведуть професійно. А скільки років пацієнт носи-тиме протез, залежить від багатьох чинників: консти-туції хворого, стану кісток, супутніх захворювань і від того, наскільки бережливо ставитиметься до протеза. Тому своїм пацієнтам кажу, щоб ходили, скільки змо-жуть, бо своя нога все-таки краща, ніж шматок заліза. А коли вже не сила буде терпіти біль, тоді можна оперувати.

→ Нічого вічного немаєПротез ставлять, аби

людина ходила, а не тан-цювала, стрибала — каже хірург-ортопед. Коли цвях забити в дошку і постій-но його розхитувати, він урешті-решт випаде. Може

випасти і через те, що дошка стала трухлявою. Те саме відбувається і з протезом. Із часом він зношується, роз-хитується, стає трухлявою кістка. І тоді доводиться проводити ревізійне (по-вторне) ендопротезування. Ці операції значно складні-ші, а ревізійні ендопротези дорожчі.

Як правило, з первин-ними ендопротезами хворі ходять 10-15 років. У деко-го проблеми виникають швидше, у когось пізніше. У Теофіла Мироновича є пацієнтка, яка ходить із протезом уже понад 20 ро-ків. Зважаючи на те, що ендопротезування в Україні проводять порівняно давно і такі центри є в кожній об-ласті, тепер більшість укра-їнських хірургів-ортопедів уперше зіштовхнулася з ревізією. Тобто із ситуацією, коли первинний суглоб слід замінювати на інший. І якщо досвід первинного ендопротезування у них є, то проводити повторні операції медики не вміють. Саме тому минулого тижня хірурги-ортопеди України, які займаються ендопроте-зуванням, зібралися у Льво-ві, аби обговорити ризики, які на них чекають, обміня-тися досвідом і запозичити його в досвідчених колег. Хірургам ортопедичного центру ендопротезування зі Львова було що розпо-вісти гостям, адже мають чималий досвід проведення ревізійних операцій. Окрім того, напередодні конфе-ренції вони разом із чесь-кими колегами успішно провели п’ять архіскладних повторних оперативних утручань. Щоправда, чеські колеги поставили умову — оперуватимуть лише тоді, коли в операційній буде апарат для автотрансфузії, що запобігає втраті крові. Довелося позичати його в кардіоцентрі. Він конче потрібний центру ендопро-тезування, але грошей для його купівлі немає. Вартість такого обладнання стано-вить від 300- 400 тис. грн. до мільйона.

— Напередодні ми були в ортопедичній клініці Праги, бачили, як там проводять ревізійні операції, що по-бували й на чеській фірмі, що виготовляє ендопротези. Дійшли висновку, що спів-працюватимемо, — каже Те-офіл Миронович. — І не тіль-ки тому, що ендопротези в них хороші й ціни більш-менш доступні, а ще й тому, що до ендопротезів різних фірм потрібний відповідний набір інструментів. А в нас немає змоги мати декілька різних наборів одночасно.

17здоров’я17 листопада 2011 року 46 (643)

До ТЕМИ

Аби в майбутньому дегенерація (виси-хання) хрящів сугло-бів проявлялася мен-ше, про їх стан слід турбуватися змолоду. Не піднімати ван-тажів, не набирати зайвих кілограмів, готувати організм до роботи заздалегідь, а не навантажувати його зненацька. Як правило, впродовж тижня в людей не-має часу займатися хатніми справами, а в суботу вони, як-то кажуть, доривають-ся. Від цього дуже страждають хрящі і хребта, і суглобів. Із метою профілактики людям після 40 років варто хоч би раз на рік пройти курс сірководневих, родо-нових ванн. Жінкам після менопаузи слід уживати препарати, що містять кальцій. Якщо відчули дис-комфорт у суглобах, біль, не варто чекати, поки все минеться, відразу звертайте-ся до ортопеда. На першій-другій стадіях захворювання допо-може консервативне лікування, на третій-четвертій — лише оперативне. Тобто заміна зношеного суглоба на штучний.

Кабмін має намір реструктуризувати Державну СЕС і скоротити чисельність її співробітників удвічі. «Нині в службі працює 53 тис. осіб, які здійснюють тиск на наших підприємців і бізнес. Ми ухвалили рішення скоротити штат удвічі й серйозно реструктуризувати цю службу», — сказав прем’єр-міністр Микола Азаров. На думку очільника уряду, СЕС була потрібна, коли все було державним, а нині, коли держава не має стосунку до виробництва продуктів харчування, а за якість виготовленої продукції відповідає сам виробник, функції організації втрачають сенс. «Це ціла армія, яка виконує непотрібну роботу», — зазначив М. Азаров.

СЕС скоротять наполовину

На своїх двохУ Львівському ортопедичному центрі ендопротезування, що у Винниках, чеські та львівські хірурги провели п’ять надскладних операцій, які повернули пацієнтам утрачену здатність ходити

У

«Своїм пацієнтам кажу, щоб ходили, скільки зможуть, бо своя нога все-таки краща, ніж шматок заліза

«За кордоном усі витрати на ендопротезу-вання покри-ває страхова компанія. У нас цей тягар лягає на плечі не-дужих і для них це часто непід-йомні суми

Теофіл Підлісецький. Фото: lviv.medprof.org.ua

18 мандри 17 листопада 2011 року 46 (643)

Азія до 2032 року стане світовим рекордсменом за кількістю дуже заможних громадян, статок яких перевищує 30 млн. дол. Про це повідомляє агентство Bloomberg із посиланням на дослідження сінгапурської консалтингової компанії Wealth-X. Нині лідером є Північна Америка. Там число людей, чий статок називають «ультрависоким», становить 62,960 тис. За підрахунками дослідників, у Європі «мегабагатіїв» — 54,325 тис., в Азії — 42,525 тис. Аналітики прогнозують, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон випередить Європу вже 2024-го, а Америку — 2032 року.

Багата Азія

l Христина Слюсарчук

кщо хтось вам скаже, що чудес не буває — не вірте. Вони бувають, ще й які! Ми часто не розуміємо, що ці дива — це не фокусник зі своїми атракціонами і навіть не зірка з небес. Чудеса потрібно вміти роз-гледіти…

«Україна — країна чудес» — саме під таким гаслом розпочинався унікальний за своїми масштабами та творчим задумом проект «7 чудес України», який за-початкував Фонд Миколи Томенка «Рідна країна».

Історія проекту взяла свій початок 2007 року як логічне продовження ін-формаційно-туристичних акцій під гаслом «Пізнай Україну», що їх проводили в різних регіонах країни. Тоді ж було організовано серію етнофестивалів, як-от «ЕтноЛіто: Купальські ігри на батьківщині Гоголя» на Полтавщині, «ЕтноОсінь: Зоряна осінь у Качанівці» на Чернігівщині, «ЕтноЗи-ма: Масляна на Буковині» тощо.

Мета всіх цих заходів була дуже благородною — допомогти відкрити та пізнати Україну, її непо-вторні краєвиди, цікаву іс-торію та багаті туристичні та відпочинкові можли-вості. Згодом інформа-ційно-туристичні події в

різних регіонах переросли в ідею створити загально-національну акцію «7 чудес України» та вже на найви-щому рівні показати чуде-са, розташовані зовсім по-ряд. Під час реалізації про-екту з’ясувалося, що його можна розбити на кілька тематичних. Так з’явились історико-архітектурні чу-деса, згодом — природні, а нині триває третя акція — «7 чудес України: замки, фортеці, палаци».

Кожен із цих заходів проходив у кілька етапів. Перший — оголошення по-чатку акції та прийняття пропозицій щодо учасни-ків. Тобто Оргкомітет, до якого входять відомі гро-мадські діячі, науковці та регіональні представники, визначає 100 учасників. Під час другого етапу об-ласті представляють своїх номінантів, організовують прес-тури, відтак експерти визначають 21 півфіналіста акції. Наскільки це було можливо, Оргкомітет на-магався забезпечити рівне представлення всіх регіонів країни в півфіналі. Третій етап — визначення пере-можців шляхом експертно-го й інтернет-голосування.

Нині триває голосуван-ня, яке завершиться 1 груд ня 2011 року, а обрати власну сімку переможців і віддати за них свій голос можна на офіційному сайті акції http://7chudes.in.ua.

Чудеса не трапляються даремно — це істина. На-приклад, один із перемож-ців акції «7 природних чу-дес України» — заповідник «Асканія-Нова» — не лише взяв участь у всесвітньому конкурсі «7 нових чудес природи», а й потрапив у півфінал конкурсу, ставши одним із 77 природних чу-дес світу.

Спеціально для попу-ляризації переможців цих акцій кількома мовами видано брошуру «Украї-на, якою ми мандруємо». Цей туристичний буклет створено з метою розпов-сюдження в аеропортах України, посольствах та українських представни-цтвах інших країн.

Варто зазначити, що до-свід проведення «7 чудес» вийшов далеко за межі нашої держави. 2008 року в сусідній країні стартувала акція «7 чудес Росії»...

За даними Державної служби туризму та ку-рортів, після проведення конкурсу «7 чудес Украї-ни» туристичний потік до визначних пам’яток на-шої країни збільшився на 15-30%, у тому числі за ра-хунок іноземних туристів. Так, за підсумками все-українського соціологіч-ного опитування, проект «7 природних чудес Украї-ни» заслужено опинився у трійці найважливіших про-світницьких акцій 2008-го.

Сьогодні проект не лише на піку популярності, а й набуває іншого, масш-табнішого значення: з 10 вересня 2011 року на каналі ТВі стартував цикл передач «7 чудес України з Миколою Томенком».

Знімальна група на чолі з ведучим М. Томенком об’їздила найпотаємніші куточки України в пошу-ках нових історій, які до-зволили б поглянути на багату українську культу-

ру зовсім з іншого ракурсу: тут віднайшлися і фантас-тичні легенди, і раніше не-доступні широкому загалу факти. «Родзинкою» цих програм є те, що творчій

групі вдалося потрапи-ти безпосередньо в серце туристичних об’єктів, ке-рівництво яких не скупи-лося на час і зусилля, щоб якнайкраще презентувати свої «дітища». В об’єктив телевізійної камери по-трапляли закриті підземні печери, унікальні колекції та секрети, до яких звичай-ному відвідувачу зась.

Відтак до 1 грудня цього року вийде 21 програма про цьогорічних фіналістів ак-ції «7 чудес України». Варто додати, що серед них є й визначні об’єкти Львівської області: Золочівський та Олеський замки.

Імовірно, під час наступ-ного етапу акції «7 чудес Ук раїни» змагатимуться най кращі вітчизняні парки…

→Золочівський замокЗолочівський замок

є однією з найвизначні-ших пам’яток культури й оборонної архітектури на теренах Галичини. Розмі-щений на невисокому па-горбі в заплаві двох річок, замок свого часу слугував і для оборони, і для про-живання. У 1634-1636 роках за проектом невідомого архітектора його спорудив Яків Собеський, батько Яна Собеського — короля Поль-щі. 1686-го на замовлення короля Яна ІІІ Собеського замок оновили й оздобили творами мистецтва. В’їзна вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасний рене-сансний ансамбль замку.

У другій половині XVII століття Золочівський за-мок неодноразово зазна-

вав козацьких, татарських, турецьких нападів та облог. Від великого спадку замку 1801 року залишилося неба-гато, серйозних утрат і руй-нувань пам’ятка зазнала і в

ХХ столітті: декілька ра-зів змінювалися власники, поки комплекс не став влас-ністю держави. Впродовж ві-ків Золочівський замок був і фортецею, і королівською резиденцією, і панською садибою, і навіть тюрмою та навчальним закладом.

→Олеський замокОлеський замок є, мож-

ливо, найвідомішим на Львівщини, відродженим із цілковитої руїни. Розташу-вання споруди на кордоні Литви та Польщі зумовило постійну боротьбу за неї та часті зміни власників. У XV-XVІ ст. Олеський замок кілька разів ставав жертвою руйнівних набігів татар. У другій половині ХV століття споруда перестала вико-нувати оборонну функцію й перетворилася на рези-денцію магнатських родів: Даниловичів, згодом Со-беських, Жувуських.

Цікавим є той факт, що в Івана Даниловича — воє-води земель руських — на службі в Олеську був батько Богдана Хмельницького, Михайло Хмельницький.

У своїй подальшій історії замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька по-жеж і сильний землетрус 1838 року спричинили руй-нування мурів. Не менше пошкодили його й самі власники. Після того, як в одній із кімнат знайшли за-мурований скарб, почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивали стіни з розписами, руйнува-ли каміни, знімали підлогу. Наприкінці XIX ст. Олеський замок перетворився прак-тично на руїну.

Лише з 70-х років ми-нулого століття розпоча-лося активне відновлення пам’ятки архітектури. Нині це відділ Львівської галереї мистецтв.

Країна чудесЯ

Золочівський замок. Фото: архів

Олеський замок. Фото: архів

19спорт17 листопада 2011 року 46 (643)

Відомий український фахівець Олег Протасов підписав контракт з одним із лідерів чемпіонату Казахстану — «Астаною». Перед тренером поставлено завдання посісти в майбутньому сезоні перше місце в тамтешньому чемпіонаті. Угоду з най-кращим футболістом СРСР 1987 року укладено за схемою «1+1». Нагадаємо, колишній головний тренер дніпропетровського «Дніпра» також працював у Греції, Румунії та Росії. Останнім місцем роботи О. Протасова була команда «Ростов». Без роботи Олег Валерійович із травня 2011 року.

Протасов працюватиме в Казахстані

Розмова з Максимом Павленком, гравцем львівської «Енергії» та національної збірної України з футзалу

оловний тренер націо-нальної збірної Украї-ни з футзалу Геннадій Лисенчук запросив до своєї команди відразу шістьох гравців львів-ської «Енергії».

Найближчий збір на-ціональної команди увін-чають два товариські матчі з латвійцями. Ці поєдин-ки розглядають як етап

підготовки до відбірного турніру на чемпіонат світу та фінальної частини пер-шості Європи. Спаринги відбудуться 27 та 28 лис-топада в Ризі.

Львівська «Енергія» від-рядить у збірну Максима Павленка, Дениса Овсян-

нікова, Валерія Легчанова, Євгена Рогачова, Сергія Чепорнюка та Степана Струка. Серед запрошених на особливу увагу заслу-говує постать першого футзаліста. Ази футболу цей «енергетик» опанову-вав у дитячій школі київ-ського «Динамо». Максим тренувався в одній групі з Андрієм Шевченком. Шева став «зіркою» футболу, а Павленко досягнув непе-ресічних успіхів у футзалі. Хоча футзалістові вже 36 років, він у чудовій формі. Про це свідчить принаймні той факт, що «енергетик» із 12-ма голами очолює

список бомбардирів по-точного сезону. Високий рівень майстерності та стабільність Максима зму-сили Геннадія Лисенчука після незначної паузи по-вернути його в збірну.

В інтерв’ю «Газеті» Мак-сим Павленко розповів про секрети свого спортивного довголіття.

— Максиме, спортивно­му довголіттю завдячуєте природі чи наполегливій праці та суворому режиму?

— Переконаний, що за це маю дякувати своїм батькам. Це вони мені дали стільки здоров’я, що у 36 років можу грати на висо-

кому рівні. Впевнений, на-снаги мені вистачить іще на кілька років. Звісно, по-трібно ставитися до роботи професійно. Завжди ста-раюся правильно віднов-люватися після матчів, по-стійно підтримую форму, це допомагає мені легше переносити навантаження. Стосовно харчування, то особливих секретів не маю. Дуже-дуже рідко вживаю смажену їжу.

— Смаженого уникаєте через шкідливість чи про­сто такі страви вам не до вподоби?

— Насамперед через шкідливість такої їжі.

— Надаєте перевагу їжі рослинного чи тваринного походження?

— Усе повинно бути в міру, в моєму раціоні є різні страви.

— А яка найулюбле­ніша?

— У мене таких багато. Дружина дуже смачно готує, часто дивує яки-мись новими смаколи-ками. Тому мені складно виокремити улюблену. Взагалі харчування — дуже важливий аспект у відновленні організму після навантажень. Це вже давно зрозуміли за кордоном. Скажімо, коли Фабіо Капелло очолив збірну Англії, то відразу змінив раціон своїх пі-допічних. Він переконав усіх, що бекон варто за-мінити морепродукта-ми. Усе повинно бути натуральним. Ми навіть не п’ємо консервованих соків. Тільки фреші.

— Максиме, побутує думка, що через регу­лярні великі навантажен­ня спорт найвищих до­сягнень більше шкодить здоров’ю, ніж приносить користі. Погоджуєтеся з цією тезою?

— Ні, не погоджуюся. У спорті найвищих до-сягнень усе має бути на найвищому рівні. Так, у нас величезні наванта-ження, але є і відповідне відновлення, харчування, фармакологія.

— У вас є з чим порівню­вати, ви виступали в Ка­захстані, маєте друзів, які виступають в інших країнах. Порівняйте, будь ласка, розвиток спортив­ної фармакології в Україні та в інших країнах?

— У Казахстані вона особливо не розвинута. В Росії з цим усе значно краще. Там міні-футбольні команди запозичують до-свід у футбольних, в яких фармакології вже давно приділяють велику увагу. В Україні ж по-іншому: в нас цьому аспекту підтрим-ки організму приділяють мало уваги.

— Як відновлюєтеся після ігор?

— Дуже добре допома-гають вилазки на природу, там зникає психологічне напруження. Спілкування із сім’єю також сприяє пси-хологічному відпочинку.

Розмовляв Гліб Ваколюк

В Україні фармакології приділяють менше уваги, ніж за кордоном

l Роман Бойко

У теперішнього голови об’єднання футболь-них клубів Прем’єр-

ліги Віталія Данилова з’явилися два конкуренти. На його посаду зазіхнули Юрій Кіндзерський і Мілетій Бальчос. Вибори президента Прем’єр-ліги відбудуться 9 грудня.

«Маю намір цього тижня поспілкуватися з президен-тами клубів, які зацікавлені в якісних змінах у нашому футболі, — каже Ю. Кіндзер-ський. — Після реєстрації кандидатом у президенти Прем’єр-ліги оприлюдню власну програму. Якщо го-ворити загалом, то відстою-ватиму рівність усіх членів об’єднання футбольних клубів, відсутність подвій-них стандартів. Можливо,

це звучатиме банально, але стосунки адміністра-ції Прем’єр-ліги, суддів-ського комітету з членами об’єднання мають базува-тися на принципах спра-ведливості. Ми живемо в одній футбольній сім’ї, в якій не повинно бути стар-ших і менших братів. Хтось

може бути досвідченішим, багатшим, але не може бути «правильнішим» чи «недо-торканнішим» за інших».

У травні 2008 року Юрій Кіндзерський уже пробував зареєструватися кандида-том у президенти Прем’єр-ліги, але йому відмовили. Офіційна причина ― брак

часу в експертної комісії на проведення «структуро-ваного інтерв’ю» з Юрієм Івановичем.

Іще один претендент на посаду голови Прем’єр-ліги — Мілетій Бальчос, який на сьогодні є президентом Про-фесійної футбольної ліги. Наразі не відомо про інших охочих очолити об’єднання футбольних клубів.

Нагадаємо, кандидатури на виборну посаду можуть висувати винятково клуби УПЛ у письмовому вигляді. Реєстрацію претендентів припиняють за 14 днів до дати проведення загальних зборів. Тобто цьогоріч — 24 листопада. Президентом може стати будь-яка ді-єздатна особа, яка не є власником, співвласни-ком, співробітником або п р е д с т а в н и к о м к л у б у Прем’єр-ліги.

Виборчі футбольні перегони Кіндзерський і Бальчос зазіхають на крісло Данилова

Шимечко пролетів, як фанера над Парижем

l Роман Бойко

В о с т а н н і й д е н ь чемпіонату світу з важкої атлетики,

що фінішував у Парижі, львів’янин Ігор Шимеч-ко посів п’яте місце. Він виступав у супер-важкій категорії. У сумі двоборства галичанин підняв 430 кілограмів. Переможець турніру Бегдад Бе Салімікорда-

сіабі з Ірану подужав на 34 кілограми біль-ше. Загалом на чем-піонаті світу українці вибороли три медалі. Серед жінок відзначи-лася Ольга Коробка. Вона здобула бронзову нагороду. А з-поміж чоловіків на п’єдестал пошани піднімалися Олексій Торохтій, який виграв «бронзу», й Ар-тем Іванов, який приніс нашій команді «срібло».

Ольга Коробка — третя у світі. Фото: АР

Максим Павленко (в центрі) є найкращим бомбардиром чемпіонату. Фото: energia.lviv.ua

Кіндзерський побореться за президентське крісло. Фото: fclviv.ua

«Упевнений, насна-ги мені вистачить іще на кілька років

Г

l Роман Бойко

Філіппінський бок-сер Менні Пак’яо відстояв свій чем-

піонський пояс за версією WBO в напівсередній вазі, перемігши в бою з мекси-канцем Хуаном Мануелем Маркесом за сумнівним рішенням суддів.

Поєдинок був приблиз-но рівним, причому Мар-кес дуже добре захищався, відповідаючи хорошими атаками. Боксери провели в рингу всі 12 раундів, і після завершення проти-стояння було не зрозуміло, кому ж віддадуть перемогу арбітри.

До цього суперники вже зустрічалися двічі, й оби-два рази мексиканець був близький до звитяги, але так її і не досяг. 2004 року двобій завершився нічиєю, а 2008-го Пак’яо здобув

перемогу роздільним рі-шенням рефері. За підсум-ками третьої зустрічі цих боксерів судді не побажали визнати перевагу Маркеса. Рахунок суддівських запи-сок був на користь Пак’яо: 115-113, 116-112, 114-114.

«Думки можуть бути різними. Бій справді був доволі рівним, — проко-ментував «Газеті» цей по-єдинок екс-чемпіон світу за версією WBA Володимир Сидоренко. — Як на мене, метафора «пограбування

Маркеса» недоречна. Все-таки Пак’яо — чемпіон, а тому його потрібно пере-магати переконливіше. Тож вважаю суддівський вердикт об’єктивним».

Після завершення дво-бою публіка освистала філіппінця, а з трибун ле-тіли пластикові пляшки. Маркеса, який залишився незадоволений рішенням арбітрів, проводили оплес-ками та захопленими піс-нями. «Не знаю, що мені ще треба було зробити, щоб перемогти, — сказав мек-сиканець після двобою. — У рингу мені довелося про-тистояти не тільки Пак’яо, а й суддям». «Це було по-грабування, яке сталося на очах тисяч глядачів», — до-дав тренер Маркеса Начо Берістейн.

За звитягу в цьому бою Менні Пак’яо отримає 22 мільйони доларів, а Мар-кес — п’ять.

Пак’яо непереконливо побив Маркеса. Фото: AFP

1220 cпорт 17 листопада 2011 року 46 (643)

На останньому матчі відбірного турніру Євро-2012 Грузія — Греція побували скаути «Порту». Одним з обʼєктів пильної уваги чемпіонів Порту-галії став атакуючий півзахисник «Олександрії» Давид Таргамадзе. Ключовий гравець збірної Грузії провів усі 90 хвилин у трьох попередніх поєдинках грузин проти Польщі, Латвії та Мальти, за одностайною оцінкою експертів, його визнано найкращим гравцем у кожному з двобоїв. Селекціонерам «Порту» сподобалася висока швидкість, технічна вправність, неординарний дриблінг і працездатність Таргамадзе. Після кон-сультацій із тренером команди «Порту» має намір узимку придбати грузинського лідера «Олександрії».

«Порту» цікавиться гравцем «Олександрії»

партнери

реклама

l Гліб Ваколюк

ергій Кузнєцов більше не є гравцем «Карпат». Окрім того, «зелено-білі» зобов’язані виплатити йому заборговану за сім місяців зарплату й опла-тити лікування форварда в Німеччині. Таке рішен-ня ухвалив Апеляційний комітет Федерації футбо-лу України.

С. Кузнєцов спершу че-рез травму, а потім через суперечку з керівництвом пропустив передсезонну підготовку та більшість матчів осінньої частини чемпіонату. Повернув-шись у клуб він швидко набув хорошої ігрової форми. Про це свідчать останні поєдинки за його участю. У протистоянні з маріупольським «Іллі-чівцем» Сергій оформив дубль. Однак почесний президент «Карпат» Пет-ро Димінський не захотів іти з ним на «мирову».

Одразу після засідання Апеляційного комітету журналіст «Газети» по-спілкувався із С. Кузнє-цовим. «Справедливість перемогла, кожна люди-на повинна отримувати гроші за свою роботу та дотримуватися умов уго-ди, — заявив футболіст. — Тішуся, що мені вдалося відстояти свою правоту. Це стане прикладом для тих, хто не вірить, що варто

відстоювати свої права. Хочу попрощатися зі сво-їми тепер уже колишні-ми партнерами по клубу «Карпати», зібрати речі та поїхати додому. А далі буде видно».

Можна сказати, що для Сергія Кузнєцова пер-ша частина поточного сезону вже завершила-ся. В першому колі він провів кілька матчів за «Карпати», а тому до від-криття трансферного вікна не зможе працев-лаштуватися в іншій ко-манді.

Сидоренко вважає перемогу Пак̓яо над Маркесом справедливою

Публіка освистала найсильнішого

Кабінетна поразка «Карпат» Сергій Кузнєцов прокоментував «Газеті» свою перемогу в суперечці з львівським клубом

Сдо теМи

Лозанна вирішить долю «Карпат» у березні

Арбітражний суд у Лозанні визначився з датою розгляду справи про начебто договірний матч харківського «Ме-таліста» та львів-ських «Карпат». Найвища інстанція футбольної Фемі-ди візьметься за вивчення обставин цієї гри 28 люто-го 2012 року. А 2 березня чиновники повинні ухвалити рішення. Нагадає-мо, 19 жовтня 2010 року рішенням апе-ляційного комітету ФФУ про договір-ний статус поєдин-ку «Металіста» та «Карпат» довічно відсторонено від будь-якої діяль-ності у футболі екс-гравця «зеле-но-білих» Сергія Лащенкова та на п’ять років дисква-ліфіковано заступ-ника генерального директора «Мета-ліста» Євгена Крас-никова. Генераль-ного директора львівського клубу Ігоря Дедишина дискваліфікували на три роки, а всіх «карпатівців», які брали участь у цьому матчі, — на такий самий термін умовно. «Металіст» і «Карпати» по-винні були розпо-чати сезон із «-9» очками в пасиві. Після цього клуби подали апеля-цію на рішення функціонерів ФФУ до Спортивного арбітражного суду Лозанни.

komentator.net

«Після завер-шення дво-бою публіка освистала філіппінця, а з трибун летіли пластикові пляшки