КОМПЕТЕНТШСНИН ПОТЕНЦІАЛПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

/. Єрмаков,кандидат історичних наук,

Інститут педагогіки АПН України, м. Київ

Школа XXI століття зумовлюєнеобхідність докорінногопереосмислення освітньої

парадигми, актуалізації змісту, тех-нологій становлення особистості учняяк суб'єкта і проектувальника жит-тя, створення проектно-життєвогопростору, спрямованого на розвитокі саморозвиток компетентної, кон-курентоспроможної особистості, якавміє творчо розв'язувати проблеми,прагне змінити на краще своє життяй життя своєї країни. Школа має за-хистити й підтримати дитину, виро-бити в неї життєздатність, озброїтимеханізмами і технологіями розробкижиттєвих стратегій, життєвих проек-тів. Місія 12-річної школи спрямо-вана на оволодіння кожною молодоюлюдиною ключовими компетенціямияк важливим результатом якості на-вчально-виховного процесу.

Компетентнісно спрямована освіта, як зазнача-ється у «Державному стандарті базової і повної се-редньої освіти» (2004 р.), створює передумови для ін-дивідуалізації та диференціації навчання, його про-фільності у старшій школі, запровадження особис-тісно орієнтованих педагогічних технологій, фор-мування соціальної, комунікативної, комп'ютер-ної та інших видів компетенцій учнів, поглибленняпрактичної і творчої домінант навчальної діяльнос-ті. Сьогодні головним виміром якості функціонуванняосвітньої системи має бути здатність молодого поко-ління повноцінно жити й активно діяти у новому сві-ті, постійно самовдосконалюватись, адекватно реа-гувати на зміни, особливо у періоди технологічних тацивілізаційних проривів. За цих умов потрібна ідео-логія самовизначення особистості, яка забезпечува-ла б проектування вірогідної моделі соціальної та ін-

дивідуальної поведінки людини в ситуації невизна-ченості. Саме через освіту ми повинні виховати лю-дину, здатну творити і сприймати зміни, нововведен-ня. Ідеться про зміни технологій, інформації, знань,самих обставин життя. У суспільній свідомості важ-ливо утвердити змінність, динамізм змін як адекват-ну сучасності рису життя, лише через яку держава іможе забезпечити сталий розвиток, стабільно кон-курентоспроможне й успішне суспільство. Для тогощоб готувати людину і суспільство до інноваційноготипу життя, необхідно реформувати освіту, зробитиїї інноваційною за характером. Зміни вимагають кон-курентоспроможності, професійної і соціальної мо-більності, неперервної освіти й духовного самовдос-коналення. Навіть у вимірах людського життя змі-ни починають переважати над наступністю і сталіс-тю. Уперше в історії людства покоління ідей і поко-л і н н я речей змінюються в часі швидше за поколін-ня людей.

Щоб прийняти історичний виклик XXI століття,освіта повинна мати випереджальний характер, тоб-то бути націленою у майбутнє, на розв'язання проб-лем нового століття, розвиток ключових компетен-цій вихованців, формування в них проектної куль-тури, нових способів мислення й діяльності. Як за-значав провідний спеціаліст ЮНЕСКО Раджа РойСингх, «у процесі освіти ми вчились у минулого, на-магаючись відтворити й відновити його: настав часучитись у майбутнього, випереджаючи його... Змінив освіті мають бути сфокусовані на якісні трансфор-мації змісту і форми»1. Щоб знайти своє місце вжит-ті, ефективно освоїти життєві й соціальні ролі, ви-пускник української школи має володіти певнимиякостями, компетенціями:

• бути гнучким, мобільним, уміти інтегруватисьу динамічне суспільство, презентувати себе на рин-ку праці;

• критично мислити;• використовувати знання як інструмент для

розв'язання життєвих проблем;• генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рі-

шення й відповідати за них;• володіти комунікативною культурою, уміти

працювати в команді;• уміти виходити з будь-яких конфліктних ситу-

ацій та уникати їх;• цілеспрямовано використовувати свій потенці-

ал як для самореалізації у професійному й особистіс-ному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

травень 2006 / № 5 5

Компетентнісний потенціал проектної діяльності

1 уміти здобувати, аналізувати інформацію, отри-ману з різних джерел, застосовувати її для індивідуаль-ного розвитку й самовдосконалення;

• бережливо ставитися до свого здоров'я і здо-ров'я інших як найвищої цінності;

• бути здатним до вибору з численних альтерна-тив, що пропонує сучасне життя.

Таким чином, статус людини в суспільстві зале-жить від неї самої. Швидкоплинність суспільногопрогресу, динамічних змін зумовлює потребу постій-ної роботи над собою, розвитку життєвої компетент-ності, посилення відповідальності молодої людиниза своє майбутнє, можливість досягнення життєво-го успіху. Це вимагає докорінного переосмисленняфундаментальних концептуальних засад 12-річноїшколи, посилення її компетентнісної спрямованос-ті, суть якої полягає в переорієнтації від загальноос-вітньої спрямованості (передачі найрізноманітнішихзнань на будь-який випадок) до освоєння способівадекватної інтеграції в українське суспільство.

Компетентнісно спрямована освіта передбачаєвнесення суттєвих змін у змістову, проектно-техно-логічну, виховну, управлінську архітектонікуукраїнсь-кої школи. У структурі навчання посилюється роль ізначення освоєння способів діяльності, підвищенняїхньої технологічності, створення умов для активноїсоціальної дії, проектної, дослідницької діяльності.Формування компетентності учнів у проектній діяль-ності, тобто їхньої здатності мобілізувати знання уреальній життєвій ситуації, — найактуальніша про-блема інноваційної школи.

' Компетентнісний підхід покликаний подолатипрірву між освітою і вимогами життя. Ідея компе-тентнісно спрямованої освіти органічно пов'язана зтими педагогічними прецедентами, де утверджують-ся такі суспільне значущі цінності, як свобода вибо-ру, творчий продукт, життєвий досвід, проектна діяль-ність учнів.

Компетентнісно спрямована освіта може ста-ти стрижневою інноваційною домінантою сучасноїмодернізації за рахунок внесення фрагментів проект-них практик в освіту й активне залучення педаго-гів, громадськості до визначення ключових життє-вих компетенцій.

Перехід до Компетентнісно спрямованої осві-ти зумовлює потребу в розробці концептуальних,проектно-технологічних засад переведення різнихтипів шкіл із режиму функціонування в режим випе-реджального розвитку педагогічних систем, а також

оволодіння керівниками шкіл, педагогами теорією іметодологією проектування, проектною культурою.

Соціально-педагогічне проектування — фундамен-тальна умова і передумова побудови відкритих дина-мічних освітніх систем реалізації інноваційних тех-нологій, проектів. Відповідно до сучасних методо-логічних, культурологічних положень, проектуваннярозглядається як соціокультурний феномен, основ-ними характеристиками якого виступає:

• спрямованість цільових зусиль на перетворен-ня, формування й розвиток нових способів діяль-ності;

• зверненість до обрисів майбутнього, яке наро-джується в мисленні й забезпечується завдяки реф-лексії;

• націленість на розвиток проектованого об'єкта.Проектування, інтегроване в контекст управлінсь-

кої діяльності, розглядається як культурна формаінновації в освіті. Педагогічне проектування — важ-ливий інструмент становлення найновіших формспільності педагогів, учнів, громадськості, ново-го змісту й технологій освіти, способів і технологійдіяльності у процесі впровадження методу проектівяк засобу ефективного розв'язання життєвих проб-лем. Проектування передбачає:

• по-перше, визначення концептуальних засад пе-реведення педагогічної системи в якісно новий стан;

• по-друге, розробку перспективних варіативнихмоделей досягнення нового якісного етапу розвитку12-річної середньої школи; оскільки модель є дієвимінструментом для конструювання можливих май-бутніх ситуацій, знаходження альтернатив у розвит-ку школи з урахуванням основи — зв'язку між осві-тою й організацією (Л. Калуве, Е. Маркс, М. Петрі).Моделі абстраговано розкривають суттєві особли-вості основних типів педагогічної взаємодії між учи-телем і учнем тощо;

• по-третє, означення основних напрямків дій іпринципів їх координації, що дозволяє перетворю-вати існуючий стан в очікуваному і бажаному нап-рямку;

• по-четверте, обґрунтування соціокультурнихнаслідків здійснення проекту й основні його резуль-тати;

• по-п'яте, планування дій щодо реалізації про-екту;

• по-шосте, «вирощування» життєздатних спіль-нот людей, серед яких і учасники розробки проект-ної ідеї, і їх реалізатори;

6 Ш К О Л И /для заступників і не тільки

Компетентнісний потенціал проектної діяльності

по-сьоме, організація формувальних експе-риментів щодо перевірки, реалізації варіативнихпроектних моделей;

• по-восьме, рефлексивне оформлення й екс-пертиза наслідків реалізації проекту і співвіднесен-ня його з вихідними замислами і всіма проміжнимикроками на шляху втілення.

Зрозуміло, що досягнення нової якості середньоїосвіти на нових теоретичних засадах потребує зрі-лого педагогічного мислення, освоєння освітяна-ми методології і практики соціально-педагогічногопроектування. Перехід до 12-річної середньої шко-ли створює сприятливі умови для соціально-педаго-гічної проектної діяльності, проведення конструк-тивних формувальних експериментів. Система осві-ти має виступити як епіцентр формування іннова-ційних практик, нових зразків діяльності.

У цьому контексті важливого значення набуваєпроблема розробки й експериментальної перевір-ки школи життєвої компетентності, яка базуєтьсяна теоретичних підвалинах педагогіки і психологіїжиттєтворчості. Школа життєвої компетентності,на нашу думку, сприятиме досягненню нової якос-ті освіти на основі освоєння її вихованцями стриж-невих компетенцій, що дозволяють їм успішно інтег-руватися в суспільство, визначати і втілювати своюжиттєву стратегію, бути мобільними й конкуренто-спроможними, здатними до самоорганізації навчан-ня протягом життя, самореалізації, розкриття твор-чого потенціалу, до свідомого життєвого вибору іприйняття відповідальних рішень.

Перехід школи до 12-річної освіти об'єктивно ви-магає переведення освітнього процесу на технологіч-ний рівень, на вибір індивідуальних маршрутів на-вчання. Особливо продуктивним серед них є особис-тісно зорієнтовані педагогічні технології, їхня ефек-тивність залежить від того, якою мірою реалізуєтьсяжиттєвий потенціал учня, як враховані його віковіта індивідуальні психологічні особливості. Звідси -пріоритет суб'єктивно-смислового навчання порів-няно з інформаційним навчанням, спрямованість нарозвиток в учнів множинності суб'єктивних картинсвіту на противагу однозначним «програмним» уяв-ленням, діагностика особистісного розвитку, ситуа-ційне проектування, включення навчальних завданьу контекст життєвих проблем.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозво-лив нам налічити понад 300 визначень поняття «пе-дагогічна технологія».

Педагогічна технологія розглядається:• як сукупність дидактичних прийомів або пси-

холого-педагогічних настанов педагога щодо відборузмісту та форм організації навчального процесу;

• як проектувальна частина дидактичної системи;• як модель спільної діяльності учителя та учня;• як «систематичний метод планування, застосу-

вання, оцінювання всього процесу навчання й за-своєння знань шляхом обліку людських і технічнихресурсів і взаємодії між ними для досягнення най-ефективнішої форми освіти» (ЮНЕСКО, 1986);

• як системна сукупність і порядок функціону-вання всіх особистісних, інструментальних, методо-логічних засобів, використовуваних для досягненняпедагогічної мети (М. Кларин). •

Суттєві ознаки педагогічної технології наведеніу визначенні академіка О. Савченко: «Педагогічнатехнологія — науково обґрунтована педагогічна(дидактична) система, яка гарантує досягнення пев-ної навчальної мети через чітко визначену послідов-ність дій, спроектованих на розв'язання проміж-них цілей і наперед визначений кінцевий результат»(Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. —К.: Абрис, 1997. - С. 407).

Ми навели лише декілька визначень, які свідчатьпро необхідність подальшої роботи з пошуку най-більш адекватного розуміння сутності педагогічноїтехнології, зокрема інноваційної. Тут важливо роз-горнути формувальний педагогічний експеримент вплані розробки наукових основ педагогічних техно-логій, механізму їх впровадження у різних типах на-вчальних закладів. На наш погляд, педагогічна тех-нологія — це проект і реалізація системи послідовогорозгортання педагогічної діяльності, спрямованої навиховання вільної, відповідальної компетентної осо-бистості як суб'єкта і проектувальника життя.

Технологія розробляється на основі конкретноїфілософії, методології освіти, в основі яких — цільо-ві установки, зорієнтовані на очікуваний результат.

Технологічний ланцюг педагогічних дій вибудовуєть-ся відповідно до поставленої мети й має гарантуватидосягнення життєвої перспективи та високий рівеньзасвоєння Державного стандарту освіти:

• функціонування технології передбачає взаємо-пов'язану діяльність учителя й учнів з урахуваннямпринципів особистісно зорієнтованого навчання;

• поетапне й послідовне запровадження елемен-тів технології може бути відтворене будь-яким учи-телем з урахуванням авторських підходів;

травень 2006 / № 5 7

Компетентнісний потенціал проектної діяльності

• органічною частиною технології є діагностуван-ня та моніторинг результатів діяльності;

• глибока психологізація освітніх технологій.Інноваційний освітній простір XXI століття

будуть визначати особистісно зорієнтоване на-вчання, проектні, ігрові технології кооперативно-го навчання, технології дистанційного навчання.У контексті досліджуваної проблеми важливимпошуковим завданням є розробка концептуальних,технологічних засад використання методу проек-тів у різних типах загальноосвітніх навчальних зак-ладів, обґрунтування типології проектної техно-логії, її місця в системі інтерактивного навчанняі виховання.

У процесі освоєння і реалізації концептуальних,ціннісних та цільових засад 12-річної школи важли-во спрямувати пошук педагогічних колективів на:

• визначення змістових, технологічних, виховнихпараметрів застосування методу проектів в умовахпедагогічного середовища сучасної школи;

• методичне забезпечення реалізації методу про-ектів, розробку алгоритмів проектування, методич-них рекомендацій для вчителів та учнів;

• вивчення й поширення досвіду успішних про-ектів, обмін досвідом проектної діяльності;

• визначення умов добровільної і результативноїучасті вчителів та учнів у проектній діяльності;

• створення й реалізація суспільне значущих проек-тів, передусім соціального та творчого спрямування;

• фінансовий та матеріально-технічний супровідпроектної діяльності.

Реалізація ціннісних установок проектної діяль-ності на досягнення нової якості навчально-вихов-ного процесу дає право розглядати 12-річну школуяк простір:

• життя дитини, де вона не готується до життя, аживе;

• становлення й існування проектно-технологіч-ного типу організаційної культури;

• самовизначення суб'єктів освіти;• налагодження кооперованих зв'язків між

суб'єктами проектної і проектованої діяльності;•.реалізації інноваційних проектів, спрямованих

на виховання конкурентоспроможної особистості;• формуваання нових здатностей, які стиму-

люють самоорганізацію педагогічної системи яквідкритої, мобільної, спрямованої на розвиток ісаморозвиток особистості як суб'єкта життєтвор-чості.

На початку XXI століття активно реалізуєтьсяідея неперервної проектної освіти, яка поєднує ці-льову установку із включенням смислових орієнти-рів особистості, допомагаючи вибудовувати значущулінію «сюжетного» життєвого руху людини (Г. Ільїн).У психології людини одвічно присутнє творче і

проектне переживання світу. Сьогодні сучасно-му суспільству потрібен не виконавець, а творець.Діяльність від проблеми до завдання, від завданнядо проекту, від проекту до втілення і захисту пред'яв-ляє вимоги не лише до організації навчання, а й досамого суб'єкта діяльності. Проектне навчання мож-на вважати проблемним і розвивальним, оскількивоно формує мотивацію до творення і перетвореннясебе. «Проектна діяльність набуває особистісної зна-чущості, оскільки в процесі оволодіння нею прояв-ляються уміння враховувати і долати перешкоди длядосягнення цілей проекту, формується стійка під-порядкованість мотивів, при цьому активна само-діяльність у навчальному процесі сприяє творчомуі соціальному становленню особистості. Ступінь за-доволення, отриманого при досягненні поставленоїмети, впливає на поведінку людини у схожих ситуа-ціях у майбутньому» (Дж. Джонсон)2. Проектний під-хід до освіти дозволить розв'язати низку суперечнос-тей. Це передусім:

1) невідповідність змісту й організації навчально-виховного процесу віковим потребам та інтересампідлітків, їхньому зростаючому прагненню до само-пізнання й самореалізації;

2) недостатність практичної, діяльнісної спрямо-ваності навчального процесу стосовно до зростаючоїпотреби розвитку базових компетенцій учнів;

3) домінування вербально-репродуктивної форминавчання над зрослою потребою в реалізації творчо-го потенціалу особистості в життєвій перспективі.

Проектна діяльність, за образним висловом ви-датного бразильського педагога Пауло Фрейре, до-зволить подолати «банківську» (об'єктивну) систе-му освіти, коли:

а) учитель вчить, а учень вчиться;б) учитель знає все, а учні — нічого;в) учитель думає, а за учнів думають;г) учитель говорить, а учні покірно слухають;д) учитель дисциплінує, а учні підкоряються;е) учитель діє, а учні мають ілюзію, що діють че-

рез учителя;є) учитель визначає зміст програми, а учні (яких

ніхто не питав) пристосовуються до неї;

8 Ш К О Л И /для заступників і не тільки

Компетентнісний потенціал проектної діяльності

...ж) учитель змішує владу знання з власною про-

фесійною владою, яку він встановлює на протива-гу свободі учнів;

з) учитель — суб'єкт навчального процесу, учніж — його прості об'єкти.

«Не дивно, що банківська модель освіти вважаєлюдей пристосованими, керованими істотами»3.

Проектний метод у компетентнісно спрямова-ній освіті — це інструмент, який створює унікаль-ні передумови для розвитку ключових компетенцій(соціальних, полікультурних, інформаційних, кому-нікативних тощо) і самостійності учня в осягненнінового, стимулюючи його природну допитливість ітворчий потенціал.

У чому сила методу проектів? У тому, що це ме-тод поєднання теорії з практикою, що він пов'язуєвсю нашу навчальну і виховну роботу з життям, на-дає більшої життєвості всій нашій роботі.

Проект передбачає чітке формулювання мети —результату в розв'язанні учнем життєвої проблеми.Проектна діяльність допомагає молодій людинівключитися в активну соціальну дію, оволодівшиздатностями через проект власного розвитку зміню-вати цей світ. У проектній діяльності докорінно змі-нюються відносини «вчитель — учень»:

• учень визначає мету діяльності — учитель допо-магає йому в цьому;

• учень відкриває нові знання — учитель реко-мендує джерела знань;

• учень експериментує — учитель розкриває мож-ливі форми і методи експерименту, допомагає орга-нізувати пізнавально-трудову діяльність;

• учень обирає — учитель сприяє прогнозуваннюрезультату вибору;

• учень активний — учитель створює умови длярозвитку активності;

• учень — суб'єкт навчання, учитель — партнер;• учень відповідає за результати своєї діяльнос-

ті — учитель допомагає оцінити отримані результатиі виявити способи вдосконалення діяльності.

Таким чином, специфіка проекту полягає взміні суб'єктно-об'єктних відносин у процесі на-вчання й виховання. Педагогічна теорія і практи-ка переконливо засвідчили, що ефективність сис-теми навчання вища, якщо учень сам стає суб'єк-том навчання. Активна позиція учня і реалізаціяпринципу «вчитися, діючи» є важливою характе-ристикою проектної роботи. Як вважає канди-дат педагогічних наук А. Самохіна, іманентними

і І - .Лвластивостями проектної роботи є такі характе-ристики:

1) проект — це цілісна робота, її не можна закін-чити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюєть-ся кінцевий продукт;

2) проект — складна робота, яка включає різнівиди діяльності;

3) обов'язковим атрибутом є реальна практичнадіяльність. Практика — системотвірний компонентрозвитку життєвої компетентності учнів;

4) проектна діяльність ґрунтується на активнійсоціальній дії у вирішенні життєво значущої проб-леми4.

У педагогіці проектування розглядається як куль-турно-історична форма діяльності людини, що пе-редбачає прогнозування можливих результатів прий-няття відповідальності за проект. Проектування роз-починається з творчого акту цілевстановлення й од-ночасного моделювання широкого соціокультурногоконтексту проекту, якому означена мета проблема-тизується у контексті засобів її реалізації. Проектнадіяльність, крім цільової, інтегрує в собі як кому-нікативну, так і онтологічну функції, що забезпе-чують створення проектованого об'єкта (В. Розін).В основі діяльнісного проектування лежить мислен-ня, що проблематизує цінності і їх ієрархію. У проце-сі проектної діяльності в суб'єкта відбувається фор-мування критеріальної основи, необхідної для здій-снення самостійного і відповідального вибору у про-блемних ситуаціях. Концепція діяльнісного проек-тування базується на тому, що проектування — ціліс-на діяльність суб'єкта в усіх її складниках (цілях, за-собах, умовах) і їх взаємозв'язках.

Проектна діяльність учить вихованців:• проблематизації (освоєння проблемного поля і

виділення підпроблем, формування провідної проб-леми і постановка завдань);

• цілевстановлення і планування змістовної діяль-ності учня;

• самоаналізу і рефлексії (результативності йуспішності у розв'язанні життєвої проблеми);

• презентації у різних формах;• пошуку й відбору актуальної інформації;• практичного застосування знань у різних ситуа-

ціях; актуалізації знання;• проведення дослідження (аналіз, синтез, вису-

вання гіпотези тощо) (Н. Пахомова).Слід зазначити, що українська школа перебуває

на початковому етапі освоєння методу проектів -

травень 2006 / № 5

Компетеятніснкй потенціал проектної діяльності

перспективної технології XXI століття, соціокуль-турного феномену, який сприяє досягненню но-вої якості навчально-виховного процесу у 12-річ-ній школі. Тому соціальне значущою науковою іпрактичною проблемою є визначення концепту-альних, технологічних і методичних домінант про-ектної діяльності в педагогічних системах 12-річ-ної школи, обгрунтування типології методу про-ектів як інструменту розв'язання життєвих про-блем. Досягнення нової якості навчально-виховно-го процесу в педагогічних системах 12-річної шко-лив можливе за умов поглиблення його проектнодіяльнісного характеру, спрямованості на життєвірезультати, впровадження інтерактивних техноло-гій, зокрема методу проектів.

Ефективне оволодіння учнями базовими життє-вими компетенціями здійснюватиметься успішні-ше, якщо забезпечуватиметься перехід від знаннє-центричної до компетентнісно спрямованої освіти,коли збагачений умовами для різних видів проектноїдіяльності, варіативністю ролей та ступенів свободи,мотиваційними стимулами, проблемно, рефлексив-но і діяльнісно спрямований простір освітньої систе-ми 12-річної школи виступатиме визначальним чин-ником становлення вихованця як суб'єкта життєт-ворчості.

Сьогодні важливо зосередити зусилля науковцівна визначенні понятійного апарату проектної діяль-ності, зокрема обґрунтуванні сутності методу про-ектів, проектної культури. Існує широкий різнобій увизначенні поняття методу проектів. Ось деякі з них.Метод проектів — це:

• метод планування доцільної діяльності у зв'язкуз розв'язанням якогось навчально-шкільного завдан-ня в реальній життєвій обстановці (В. Кільпатрик);

• система навчання, за якої учні здобувають знан-ня у процесі планування і виконання практичнихзавдань — проектів, які поступово ускладнюють-ся (Педагогическая знциклопедия — М., 1965. —С. 806-907);

• узагальнена модель визначення способу до-сягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальноїдіяльності (Є. Полат);

• творча діяльність, проблемна за формою пред-ставлення матеріалу, практична за формою його за-стосування, інтелектуально насичена за змістом, якавідбувається в умовах постійного конкурсу думок(І. Зимня);

• це шлях, пізнання в дії тощо.

Не менш актуальною проблемою є розробка різ-них моделей школи проектної культури, обґрунтуван-ня системи проектної діяльності на різних етапахрозвитку й саморозвитку учня; визначення шляхіввикористання методу проектів у становленні жит-тєвої компетентності учнів, розкриття місця і роліпроектної технології в системі інтерактивного на-вчання і виховання. На наш погляд, доцільно розпо-чати експериментально-пошукову роботу з розвиткужиттєвої компетентності учнів у проектній діяльнос-ті. Наукова новизна такого дослідження полягає врозробці теоретичних і технологічних засад впрова-дження методу проектів у навчально-виховний про-цес педагогічних систем 12-річної школи, що сприя-тиме розвитку базових компетенцій, становленнюучня як конкурентоспроможної, компетентної, со-ціальне мобільної особистості.

Практична значущість експерименту — у розкрит-ті шляхів переходу школи від режиму функціонуван-ня в режим проектного, випереджального розвиткушляхом впровадження проектної технології як ефек-тивного засобу розв'язання життєвих проблем, роз-витку базових життєвих компетенцій особистості.

Дослідницькі зусилля доцільно спрямувати на:• проектування та поетапну апробацію особистіс-

но зорієнтованого освітнього процесу, спрямовано-го на плекання особистості як творця і проектуваль-ника свого життя;

• становлення інноваційних педагогічних систем,в основі яких — розвиток у вихованців життєвої ком-петентності;

• визначення педагогічних можливостей вихов-ного простору 12-річної школи у фізичному, духов-ному, соціальному розвитку й саморозвитку особис-тості учня;

• впровадження перспективних педагогічних,соціальних, проектних технологій розвитку учня яксуб'єкта життєтворчості;

• апробацію проектно-цільового, мотиваційногоуправління навчально-виховним процесом;

• розвиток інтерактивних технологій підвищенняпроектної культури педагогічних працівників.

Реформування освіти — це не стільки реформаметоду, скільки реформа всього життя дитини, роз-ширення можливостей компетентного вибору осо-бистістю свого життєвого шляху. Інноваційний типосвіти передбачає розвиток здатності людини до по-шуку нових знань, творення, оволодіння рефлексієюяк механізмом постійних роздумів над своїми діями

10 Ш К О Л А / для заступників і не тільки

Компетентнісний потенціал проектної діяльності

і вчинками. Вихід із кризових ситуацій можна здій-снити передусім через формування нової освітньоїпарадигми, у центрі якої — духовність і творча сут-ність людської діяльності. Головним завданням осві-ти стає не лише пізнання законів природи і суспіль-ства, а й особистісно-діяльнісне оволодіння гуманіс-тичною методологією творчого перетворення світуі гармонізації відносин «людина — природа — сус-пільство». Важливою домінантою інноваційної осві-ти є збереження, розвиток творчого потенціалу лю-дини.

Основою навчання й виховання людини як творчої,гуманістичної особистості є багатогранність, аль-тернативність системи цінностей — моральних, ес-тетичних, світоглядних, суспільно-політичних та ін-ших ідей, ідеалів, що служать для зростаючої особис-тості базою для вибору і конструювання власного,суб'єктивно значущого життєвого ідеалу. Оскільки,за визначенням М. Бердяєва, «особистість є катего-рія аксіологічна, оцінна», цінності здаються пунк-тами опори для визначення смислу і змісту життя.Важливого аксіологічного значення для особистос-ті набувають питання її життєтворчості, життєвоговибору, життєвої стратегії. Адже людське життя, зпогляду його суб'єктивних, активно-творчих засад,виступає як проблема творчого життя особистості.Квінтесенцією життєтворчості є творення «Я», по-будова власного життя на базі потенціалу особистос-ті, її духовного світу, світогляду, мети та сенсу життя.Культура життєтворчості передбачає свідоме й ціле-спрямоване ставлення до головних, вузлових питань,характерних для кожного з етапів життєвого шляхуособистості. Життєтворчість відбувається тоді, колитворча продуктивність особистості здійснюється нелише в матеріалі мистецтва, науки, а й у матеріалівласного життя, свого життєвого процесу.

Процес життєтворчості передбачає:а) осмислення людиною свого призначення;б) вироблення життєвої концепції й життєвого

кредо;в) свідомий вибір життєвих цілей та оформлення

їх у життєву програму як систему довготерміновихжиттєвих цілей, у життєвий план як систему цілей ізасобів їх досягнення в певній часовій перспективі;

г) наявність необхідних умов для самореалізаціїсутнісних сил;

д) рівень соціальної та психологічної зрілості;е) відповідальне ставлення до свого життя і до са-

мого себе.

«Я під цілями виховання розумію програму людсь-кої особи, — підкреслював Антон Макаренко, —програму людського характеру, причому в понят-тя характеру я вкладаю весь зміст особистості, тоб-то і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої пере-конаності, і політичне виховання, знання, геть усюкартину людської особи; я вважаю, що ми, педаго-ги, повинні мати таку програму людської особи, доякої ми повинні прагнути»5. Становлення особис-тості передбачає її проектування, але не на осно-ві загального для всіх людей шаблону, а відповід-но до індивідуального для кожної молодої людинипроекту, який враховує її фізіологічні й психологіч-ні особливості.

Самопрограмування — важливий спосіб організа-ції людиною свого життя. Л. Сохань, М. Кириловарозробили й описали поняття життєвої програ-ми особистості як інтегрального елементу життє-творчості, а також пов'язаних з ним понять життє-вих планів і життєвих цілей. Життєва програма роз-криває установку особистості на обраний нею типсоціальної поведінки, ступінь активності й творчос-ті в діяльності, а також орієнтацією на стиль життя,тобто спосіб діяльності на основі реалізації внутріш-ніх спонукань, власного розуміння обов'язку, відпо-відальності у процесі досягнення життєвих цілей іреалізації обраного життєвого шляху.

Глибинність і новизна дослідження проектноїдіяльності 12-річної школи вимагає осмислення сут-ності і механізмів педагогічного проектування, роз-робки поетапної методики проектування педагогіч-них систем, переведення на технологічний рівеньосвітнього процесу. Проектування завжди виступаєяк надання існуючим об'єктам нової якості, новоїформи.

Примітки1 Раджа Рой Сингх. Образование в условиях ме-

няющегося мира // Перспективи. ВопросьІ образо-вания. - 1993. -№ 1. - С. 7.

2 Джонсон Дж. К. Методи проектування. —М., 1986. - С. 86.

3 Фрейре Пауло. Педагогіка пригноблених. -К.: Юніверс, 2002. - С. 55.

4 Самохина А. Обучение через делание //Учитель - 2003. - № 4. - С. 23.

5 Макаренко А. С. Методика виховної роботи. -К.:Рад.шк., 1990.-С. 150.

травень 2006 / № 5 11