Послання Богородиці від 25 грудня 2008р.

«Дорогі діти! Ви заклопотані, ви працюєте і нагромаджуєте, але без благословення. Ви не молитеся! Нині закликаю вас, аби ви затримались перед ясельцями і роздумували про Ісуса, котрого і сьогодні вам даю, щоб Він вас поблагословив і допоміг зрозуміти, що не маєте без Нього майбуття. Тому, дорогі діти, віддайте своє життя в руки Ісуса, аби вас провадив та оберігав від усякого зла. Дякую вам, що ви відповіли на мій заклик.»

ЗАТРИМАТИСЬ ПЕРЕД ЯСЕЛЬЦЯМИ

Благословення – це дія Бога, котра дає

життя і джерелом котрої є Отець. …Від початку аж до сповнення часів все діло Господнє є благословенням (Катехизм Католицької церкви, № 1078 і 1079). Просити про Боже благословення для когось чи для чогось є відкритістю на дію Життя, є поворотом до повноти життя, котре походить від Отця. Дорогі діти! Ви заклопотані, ви працюєте і нагромаджуєте, але без благословення. Ви не молитеся!

У тих словах відчувається гіркота Матері,

котра усвідомлює, що без благословення плоди не співвимірні із вкладеним у них трудом. Життя перетворюється на сліпу, безглузду гонитву, котра приносить більше клопотів ніж користі, більше нищить аніж будує. Чимраз більше поглинуті шаленим темпом буднів, втрачаємо відчуття трансцендентного. Зосереджуємось на приземлених справах сьогодення, не пам’ятаємо про минуле і перестаємо цікавитись майбутнім. Вислизає від нас велика правда про те, ким ми є, важливість всього, що робимо, того що бачимо, чого торкаємось, чого прагнемо. Втрачаємо почуття сенсу життя, наших вчинків, відчуття добра і зла.

Гляди, сьогодні я появив перед тобою

життя й добро, смерть і лихо…(Втор.30,15,16) Немає правдивого Життя без благословення Божого. Альтернативою благословенню є прокляття (Втор.11,26- 28). Не можемо жити без Нього, без розмови з Ним, тобто без молитви. Моліться без перерви – нагадує св.Павло (1 Сол.5,17), а Марія стверджує - Ви не молитеся! А «не молитися» означає не зважати на Бога, не звертатись до Нього, не розмовляти з Ним. Іншими словами, брак молитви означає вилучення Бога з нашого життя, а водночас – відрізання себе від Його Життя. Таке життя не має майбутнього мов та трава, що зеленіє: уранці квітне й зеленіє, а ввечорі – підтята висихає (Пс. 89(90)).

Нині закликаю вас, аби ви затрима-

лись перед яслами і роздумували про

Ісуса, котро го і сьогодні вам даю, щоб Він

вас поблагосло вив і допоміг зрозуміти, що не

маєте без Нього майбуття. Потрактуймо той

заклик поважно. Перш за все, затримаймося перед

ясельцями. Перед тим простим, смиренним

і водночас прекра-

сним даром, що його

зложив св. Франциск

Асизький перед Ісусом

та Марією в Ґрецціо

1223 року. По цей день

ця різдвяна шопка

залишається виразом

віри і молитви вірних.

Марія запрошує

нас, аби ми

затрималися перед

ясельцями. Для того,

щоб зрозуміти їхній глибокий сенс, для того, щоб

вони стали знаряддям молитви, замало

побіжного, кинутого на ходу погляду. Потрібно

затриматися перед ясельцями. Належить

зрозуміти їх послання, все, що воно собою

виражає, вникнути в ту Подію.

Закликаю вас, аби ви роздумували

про Ісуса, котрого і сьогодні вам даю, щоб Він вас поблагословив, - мовить Марія. Отже, не йд еться тільки про спогад історичної Події, але про його повторне довершення в нинішній день. Бо й тепер Марія дає нам Ісуса. Вона не дає нам жодної пам’ятки, вона дає Ісуса. Можемо Його відкинути або прийняти. Проте коли вже Його приймемо, повинні прийняти таким, яким Він є. А Він не є жодною ідеєю, жодною програмою, жодним приписом, Він – Богочоловік, Бог, котрий приходить до людини. Бог, котрий приходить до тебе, до мене, аби жити в кожному з нас.

Його присутність в нас є чимсь величним, найважливішим, найпостійнішим, Його благословення є вічним. Відкинути Його благословення означає відкинути Життя.

Тому, дорогі діти, віддайте своє життя в руки Ісуса, аби вас провадив та оберігав від усякого зла.

Nuccio Quattrocchi

Той, хто не споживає Иіла Господа

і не п’є Його Крови, втрачає вічне життя (Йоан Золотоустий)

Послання Богородиці від 25 січня 2009 року

«Дорогі діти! Також і сьогодні взиваю вас до молитви. Нехай молитва буде для вас як зерно, яке

ви помістите в Моєму Серці, а Я за вас пожертвую його Моєму Синові Ісусові за спасіння ваших

душ. Прагну кохані діти щоб кожен з вас полюбив життя вічне, яке є вашим майбуттям, і щоб

усі земні справи допомогли вам наблизитись до Бога Сотворителя. Я є з вами так довго тому,

що ви є на хибному шляху. Тільки з Моєю допомогою, кохані діти, відкриєте очі. Багато є

людей, які, живучи Моїми посланнями, розуміють, що перебувають на дорозі святості до

вічності.Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».

МОЛИТВА – ЗЕРНО В СЕРЦЕ МАРІЇ

Бог Дух Святий уділив Марії, Своїй вірній Улюблениці, невимовних дарів, вибираючи Її на Щафарку Своїх дібр, завдяки чому Вона одна розділяє всі ласки і дари, кому хоче, як хоче і коли хоче;і не буває подарований людям жодний дар небесний, котрий би не пройшов через Її дівичі руки. Бо Волею Божою є, щоб ми все отри мали чере Марію («Трактат про правдиве набоженство до Пресвятої Діви Марії»). Ці слова св. Людовіка Марії Гріньйона де Монтфорта становлять коментар до сьогоднішнього послання Матері Божої, принаймні в тому, що відноситься до Її ролі у спасінні людства.

Нехай молитва буде для вас як зерно, яке ви помістите в Моєму Серці, а Я за вас пожертвую його Моєму Синові Ісусові за спасіння ваших душ. Наша молитва, складена в Серці Марії є, як зерно, котре напевно принесе плід, ведучи наші душі до спасіння, бо Вона Сама занесе те зерно Ісусові, а Він не відкидає нічого, що отримає від Неї. Наша молитва, засіяна в Непорочному Серці Марії, розквітає красою і чистотою, і є милою Богові.

Прагну, кохані діти, щоб кожний з вас полюбив життя вічне, котре є вашим майбуттям, і щоб усі земні справи допомогли вам наблизитись до Бога Сотворителя. Життя вічне – це життя в Богові, це дар спасіння, котрий здобув для нас Ісус, це пізнання Бога через Ісуса і через життя у Ньому (пор. Йо.17,2–3). Вже тут, на землі, можемо відчути, чим є життя у Ньому, засмакувати цього життя вічного, котрим будемо в повноті жити в Раю, а це дозволить нам полюбити життя вічне, котре є нашим майбуттям і полегшить нам упорядкування всього, що складає частину нашого життя на землі ,згідно Волі Божої.

Таким чином усі земні справи, завдяки Марії, допоможуть нам наблизитися до Бога Сотворителя. Не спричиняться більше до того, що віддалимося від Бога, не будуть більше причиною до гріха. Будемо шукати і вживати усі засоби для

спільного добра, а

не використовувати тільки для себе або

замінювати на знар-яддя влади і пану-вання над іншими людьми. Будемо піклуватися про життя і охороняти його перед кожною формою насилля та смерті. У цьому суть наближення до Бога Сотворителя,тобто до Бога,Який створює і закликає життя до

існування, і не хоче смерті. Всі земні справи повинні наближати наc до Бога: радість і терпіння; здоров’я і хвороба, успіх і випробування, щастя і поразки, піднесення Любові і остиглість духовна.

Я є з вами так довго тому, що ви є на хибному шляху. Ця відповідь повинна замкнути уста тим усім – і з-посеред осіб духовних та освячених, – які згіршуються цією «довгою присутністю Марії», яку вважають за «щось ненормальне» і в зв’язку з тим думають, що це неправда. Може через ту виняткову ласку Бог дає світові останній шанс поправи і спасіння, а ті особи замість мовчати і піти за порадою Гамалиїла, воліють наражатися на ризик «провадження боротьби з Богом» (Ді. 5, 38-39).

Тільки з Моєю допомогою, кохані діти, відкриєте очі. Її допомога та Її Присутність вже приносять плоди: багато є людей, які, живучи Моїми посланнями, розуміють, що перебувають на дорозі святості до вічності. Нехай же Марія вчинить, аби ті, які є вже на добрій дорозі, безпечно йшли вперед; аби якнайшвидше опам’яталися ті, які ще блудять; аби всі носили на чолі та серці печать спасіння.

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 лютого 2009 р.

«Дорогі діти! У цю пору зречення, молитви і покути знову взиваю до вас: ідіть, визнавайте ваші

гріхи, аби благодать могла відкрити ваші серця і дозвольте їй змінювати вас. Навертайтесь,

кохані діти, відкрийтесь Богові та Його планові щодо кожного з вас. Дякую вам, що відповіли

на Мій заклик.»

ПОРА ЗРЕЧЕННЯ, МОЛИТВИ ТА ПОКУТИ АБИ ВІДКРИТИСЯ БОГОВІ

Нинішнє послання, дане в середу першого

тижня Великого Посту, вписується у передумову цього особливого часу: сорок днів зречення, молитви і покути, під час яких Церква щороку поєднується з таємницею Ісуса в пустині (ККЦ540). Період Великого посту: час очищення, пізнання, повернення до Отця. Час звільнення від усього, що становить перешкоду з’єднанню з Богом та з близькими; час поєднання, взаємного пробачення, повторного відкриття любові в Любові, занурення у Волю Отця, котра є чистою і милосердною Любов’ю. Час рішучих виборів, котрі вимагають серйозности та зусиль, проте дозволяють на повторне народження, котре є необхідним, аби уздріти царство Боже (Ів.3, 3-5). Нінащо буде зовнішнє відбілювання, для того щоби люди вважали нас за праведних, коли всередині будемо сповнені лицемірства та беззаконня (Мт.23,28).

Сьогодні також мусимо навчитися розрізняти фікцію від дійсности, ілюзії від правди; мусимо вибирати поміж Правдою і брехнею, поміж життям та смертю, поміж Богом та сатаною. Сьогодні, в епоху цивілізації облудних картинок, цілком зрозуміло, що зробити правильний вибір є, мабуть, важче. Лишень, Ти Мамо, є з нами, не покидаєш нас: Дорогі діти! У цю пору зречення, молитви і покути знову взиваю до вас: ідіть, визнавайте ваші гріхи, аби благодать могла відкрити ваші серця і дозвольте їй змінювати вас.

Приймім у своє серце це запрошення: нічого тут нового, є таким як і завжди. Тим більше ми повинні потрактувати його дуже поважно: воно не є якимсь випадковим нагадуванням, лишень дуже істотним для нашого буття проханням; йдеться про вибір, котрий не торкається виключного якогось одного відтинку часу у нашому житті, але про вибір, котрий охоплює ціле наше життя і сягає ще далі, аж до вічності. Того вибору ми не можемо доконати власними силами; тут необхідною є благодать Божа, котру ми віднаходимо у тайні Сповіді.

Проте увага: сповідь не є якимсь списком гріхів, що ми його подаємо священникові, аби отримати чек про сплачений борг; ми не знаходимось в супермаркеті, але стоїмо перед Богом! До сповідника належить підходити з покорою, любов’ю та тремтінням, як той марнотратний син, котрий постановляє вертати до Отчого дому (Л.15, 18-19). Слід піддатися Любові Бога Отця, відкрити перед ним своє серце, розум і душу, увійти в Його Серце, аби зачерпнути в Ньому Нове Життя.

Час відречень: відречення сатани, всього, що від нього походить і всього, що є брехливе, недійсне, що є

оманою, всього, що ранить Любов, що прибиває ту Любов до хреста.

Час молитви:

аби віддихати Його Присутністю, аби заспокоїти прагнення води живої, відновити надію, пестити Любов, звеличувати, дякувати, благосло- вляти Бога і жертву- ватись Йому в Ісусі Христі.

Час покути: аби відкритись на Боже милосердя, аби

визнати, що ми є порохом земним, і очікувати подиху, який перетворить той порох на живу істоту (див. Буття, 2,7) і який наповнить нас повнотою Христа, котрий є Головою всякого Начала і Влади (Кол. 2,10)

Навернутись, відкритися Богові і Його плану, що його Він має для кожного з нас, аби кожен став єдиним дитям Отця в Його Синові Ісусі, аби Бог стався всім для всіх (1 Кор. 15, 28).

Nuccio Quattrocchi

Молитва: Господи, ось ми з Тобою в Гетсиманії (oливний город). Хочемо утерти Твій кривавий піт. Обуди нас, огорни Твоєю благодаттю, Твоєю любов’ю. Зроби так, аби стали ми людьми пробудженими,родинами пробудженими, пробудженими священниками та ченцями. Дякуємо Тобі за краплі Твого поту та крові. Зроби так, аби обмили вони наші душі, нашу слабість, наші переступи. Господи, ми є в Твоїй школі, в Твоїй та нашій Гетсиманії. Зроби так, щоби краплі нашого поту сталися ліками, котрі уздоровлять нас, наші родини, цілу Церкву. Ось ми тут в Гетсиманії: Ісусе, обуди нас, дай нам почути Твій голос, дай нам побачити Твоє лице. Провадь нас по тій Хресній Дорозі і надихни нас, аби ми наслідували Твій приклад.

o. Jozo Zovko

Послання Богородиці від 25 березня 2009 р.

«Дорогі діти! У цей весняний період, коли все пробуджується з зимового сну і ви, ваші душі, пробудіть молитвою, щоб були готові прийняти світло Ісуса Воскреслого. Нехай Він, любі діти, наблизить вас до Свого Серця, щоб ви стали відкритими на життя вічне. Молюся за вас і заступаюся перед Всевишнім у намірі вашого правдивого навернення. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик.»

Пробудіть ваші душі!

Також і сьогодні, як це часто траплялося в минулому, Марія говорить нам про весну, котра наближається. Навіть, якщо очікуємо прекрасної погоди, завжди з’являється щось неочікуване, як нова надія, цілковито нова якість життя. Природа пробуджується до життя, пов’язується це також з пробудженням нашого тіла і нема в тому нічого дивного, бо ми є частиною світа, створеного, а під час весняного періоду все пробуджується із зимового сну. Все розквітає, все починається заново.

Матір Божа часто говорить у Своїх

посланнях «в цей час ласки», а сьогодні говорить «в цей весняний період»; однак ми можемо сказати, що ці вислови є рівнозначні, бо Марія не зосереджується на зовнішньому аспекті весняного періоду, котре само в собі є плодом ласки Божої, тільки ж відразу переходить до суті справи, до правдивого пробудження, пробудження душі.

Це є правдиве пробудження для істоти

людської; без цього пробудження її добре самопочуття є проминаючим, загине в зародку, не зможе розцвісти, кожне очікування є марним і кожна надія не сповненою. І ви, ваші душі, пробудiть молитвою. Заохочення і відразу після нього підказка: молитва як засіб, як знаряддя пробудження душі. Самі собі не зарадимо. Не можемо пробудити душі якимись формулами ані вправами ані жодним знаним способом науці, техніці чи філософії. Очевидно, що є певні постави і умови, котрі сприяють молитві, і їх необхідно шукати. Однак вони можуть лише створити відповідну атмосферу для молитви, самої же молитви не створять.

Молитва є даром Божим ,котрий отримує

кожний, хто цього насправді прагне. Молитва – це покірне слухання Бога, прибігання до Нього, перебування з Ним, сопричастя з Ним. Молитва є зустріччю любові сотворіння і його Творця. Саме так необхідно переживати цю зустріч, без огляду на те, в якій формі це виражено. Молитва є упованням на ділання Божої Ласки, є покірним але постійним довір’ям щодо Любові.

Пробудіть ваші душі молтвою, щоб були готові прийняти Світло Ісуса Воскреслого Дізнаємося, що молитва мусить приготувати душі на прийняття світла Воскреслого. Власне в цьому світлі поба-чимо віт (Пс.36,(35), 10) і це є світло правдиве, що просвітлює кожну людину (Йо. 1,9) .Світло котре дозво-ляє нам не тільки

споглядати, але і бачити, не тільки зауважувати, але і зрозуміти. Це світло, котре є об’явленням, надією, є провідником, що провадить до Життя; як зірка, котра провадила Трьох Царів. Світло, котре освітить тих, що сидять у темряві та в тіні смертній (Лк. 1,79).

Світло котре дозволяє дивитися поза

смерть, очікувати Життя після життя, розпізнати Всемогутнього в Розіп’ятому. Світло, котре є Його Об’явленням, Епіфанією, завжди і помимо всього. Світло, котре є сторожою, очікуючим, щоб оголосити кінець ночі (Іс. 21, 11). А ми знаємо, що ніч уже закінчилася, що народився новий день у Христі Воскреслому. «Нехай Він, - як говорить Марія, - наблизить нас до Свого Серця, щоби ми стали відкритими на життя вічне.»

Дякуємо Тобі Матінко за ці слова повні

надії, дякуємо за Твоє заступництво перед Всевишнім у намірі нашого правдивого навернення. Знаємо, завдяки свідченню великих Святих, що коли хто-небудь під Твою оборону прибігає, про Твою допомогу благає, не зістане опущеним. З упованням віддаємося Тобі: все що маємо віддаємо в Твої руки, о Маріє. Вчини з цього дар для Бога Отця, щоб народилася Любов до ближнього. Радуйся Маріє! Радуйся Маріє!

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 квітня 2009 р. «Дорогі діти! Взиваю до вас всіх сьогодні, аби ви молились за мир і свідчили про нього у ваших родинах, щоб той мир став найбільшим скарбом на тій неспокійній землі. Я є вашою Царицею Миру і вашою Матір’ю. Я прагну провадити вас дорогою миру, котрий походить єдино від Бога. Тому моліться, моліться, моліться. Дякую вам, за те що відізвались на Мій заклик.

Моліться за мир Зазвичай миром називаємо такий стан, коли немає війни. Далі терміном «війна» називаємо всі збройні конфлікти поміж народами. Проте ці загальні визначення, зосереджені, в основному, на наслідках, без глибшого розмірковування над причиною, над джерелом, яким є наші взаємени з Богом.

Але ж кожний християнин повинен знати, що мир означає поєднання з Богом в Ісусі Христі, він є даром Святого Духа і нашим добровільним вибором. Ісус Христос є нашим Миром (Еф.2,14а) і в Ньому ми той Мир можемо віднайти, в Ньому ми повинні його шукати, без Нього ми були б безустанно розділеними та перебували би в стані війни. Тільки повна згода на прихід Ісуса у нашу душу, в наше життя, принесе внутрішній мир нам самим, тим, кого ми зустрінемо, внесе мир у наші дії, у все із чим ми зустрінемося.

Марія мовить нам: Взиваю до вас всіх сьогодні, аби ви молились за мир і свідчили про нього у ваших родинах, щоб той мир став найбільшим скарбом на тій неспокійній землі. Цей заклик квапить нас, його не можна відкладати на пізніше: Всі повинні молитись за мир.

Всі повинні просити Бога про мир, про Його мир: аби той мир запанував у кожному з нас, у всій своїй повноті, так аби Ісус Христос міг в нас замешкати. Він не живе в нас, ми можемо про Нього говорити, але при тому не будемо Його автентичними свідками. Можемо говорити про мир, але при тому не будемо живими його виразниками, не будемо свідчити про нього у наших родинах, а земля й надалі буде неспокійною, бракуватиме найціннішого скарбу.

Тільки життя Ісуса в нас провадить до сопричастя з Богом Отцем, тобто до справжнього миру (Ів.14, 23-27). І як наблизився (Ісус) і побачив місто (Єрусалим), він над ним заплакав, кажучи: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і

стиснуть тебе звід усюди ; вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть в тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин. »(Л.19, 41-44)

Марія не піддається, вона невтомно прагне провадити вас дорогою миру, котрий похо-

кдить єдино від Бога. Бо якщо мир є сопричастям з Богом в Ісусі Христі, дорогою миру є та дорога, котра допроваджує до того сопричастя, аж коли зможемо сказати разом із святим Павлом: «Живу вже не я, а живе Христос в мені» (Гал.2,20.). Марія, Цариця Миру і наша матір, випросить для нас той дар, якщо дозволимо, аби нас провадила. Тому моліться, моліться, моліться – наполягає вона, бо молитва становить позитивну відповідь на її прагнення провадити нас дорогою миру. Коли будемо витривалими, то зустрінемо Бога в нашому серці, і тоді зміниться ціле наше життя і життя наших найближчих. Пізнаємо нове життя.

25 березня 2008 року Марія напоумлювала нас словами: «Ви ще далеко перебуваєте від зустрічі з Богом у вашому серці. Тому якнайбільше часу проводьте в молитві та адорації Ісуса в Пресвятих Тайнах, щоби Він вас перемінив і помістив у вашому серці живу віру та прагнення життя вічного.»

Присвячувати по-можливості якнайбільше часу на молитву, означає молитися, молитися, молитися; молитися завжди і невтомно (Л.18,1), молитися без перерви (1Сол.5,17) так як дихаємо, як безпереривно б’ється наше серце.

Навчімося дихати Богом, тоді станемо невтомними і ніщо нас від Нього не відділить, наше серце буде битись у ритм із Ісусовим Серцем, будемо жити у Ньому і запанує мир.

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 травня 2009р.

„Дорогі діти! У йец час взиваю усіх вас,щоб ви молилися про Зіслання Святого Духа на кожне

охрещене створіння, так щоб Дух Святий усіх відновив і попровадив на дорогу давання

свідоцтва про ващу віру, вас і усіх, які далеко від Бога і Його любові. Я є з вами і заступаюся за

вас перед Всемогутнім. Дякую, що відповіли на Мій заклик.”

Прийди, Духу Святий!

Літургія є відправою містерії Христа, в особливості Його Містерії Пасхальної (Компендіум ККЦ 218).Літургія – це не один із моментів нашого життя, але його центр. Це не наше діло , але діло Пресвятої Тройці, яка виражається у причасті Бога і людини. У цьому діянні людина не сповнює ролі доповнюючої компонентарної, але первинну, незамінну, ту, котра реалізується через Христа у Його земному житті. Усвідомленння важливості нашої ролі є підставою, щоб ми на відправі літургійній заховували себе у спосіб достойний і адекватний (пор. Мт. 22, 11-12). Ми не в театрі на виставі,не відбуваємо „обов’язку”, але дозволяємо Духові Святому, щоб нас проникав, працював в нас так, аби Христос жив в нас, жив у кожний людині. Якщо не маємо чітко вираженої цілі, якщо на Літургію не йдемо з щирим і правдивим прагненям бути переміненим і відновленим у Христі, відродженим через Духа Святого, то може краще здезертирувати з такої Служби Божої. Скільки Служб Божих є тільки „вислуханих’’, а скільки відправлених з байдужою настановою! „Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо, той , хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п’є” (1Кор. 11, 27-29) Однак як ми, слабкі створіння, крихкі та обмежені,можемо бути достойними кормитися Христом? „У людей це неможливо, Боговi - все можливо” (Мт. 19, 26) Марія вчить нас цього Своїм життям і повторює нам проте в кожному посланні: моліться постіть, живіть у єдності з Богом, відкрийтеся на Його Волю, наверніться, довіртеся Йому цілковито. Нині в очікування на Зіслання Святого Духа взиває нас усіх, щоб ми молилися про Зіслання Святого Духа на кожне охрещене створіння. Молитися з запалом, запопадливо, з силою, з вірою, цілим серцем і цілою душею. Молитися не для того, щоб підказувати Богові спосіб розв’язання наших проблем, але щоб жертвуватись за братів, так як Христос жертвувався за нас. Це є молитва, котра лучить Отця з Христом;

це не якась фікція, але двигун душі, вібрація любові, котра відкривається на Любов, котра становить суть в Любові. У такий спосіб з наших сер-дець випливає запах Христа, котрий розливається на світ і досягає Серце Отця. У цей спосіб Дух Святий від-новить усіх нас і тих, які є далеко від Бога і Його любові.

З такого діяння Святого Духа народжується нова людина: Що народжується від тіла- тіло, а що народжується від Духа – дух ( Ів. 3, 6 ). Тоді це є людина , котра авторитетно може давати свідоцтво власної віри, бо народжена з Духа Святого „в ньому Любов Божа справді досконала” (1 Ів.2,5 ),в ньому є Любов Ісуса. Людина, яка відкриє Його живого в собі, може з тією самою впевненістю сказати, як і св. Іван: „Те що побачили, те що почули, що пізнали, те голосимо вам.” Прийди Духу Святий і на нас зійди! Духу Любові, породи Ісуса у кожній людині, так щоб кожна людина була єдиним дитятком, однією волею у Волі Отця; однією любовю в Любові Отця; без інших умов, окрім дозволу оселитися в Тобі та щоб жити в Тобі. Духу Святий, освячуй і зміцнюй Папу,епископів і священників, аби спільно, в Традиції Церкви,стерегли Твою присутність і були авторитетними у свідченні про Тебе, аби були святими, так як Ісус є святим. Духу Мудрості, відкрий наші помисли, щоб ми могли проникати у таємницю: Творця, Який стається створінням; Вічного, Який обмежується часом; Всемогутнього, Який стається слабким і безборонним; Любові, яка жертвуючись, трває; Життя, Яке вмираючи живе вічно.

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 червня 2009 р.

«Любі діти! Радійте зі мною, навертайтесь в радості і дякуйте Богові за дар Моєї прису-тності серед вас. Моліться, щоб у ваших серцях Бог був центром вашого життя і своїм життям давайте свідчення, кохані діти, аби кожне створіння відчуло Божу любов. Будьте Моїми про-стягнутими руками над кожним створінням, так, аби воно наблизилося до Бога любові. Благословляю вас Моїм материнським благословенням. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик.»

Будьте Моїми простягнутими руками

Краса цього послання не повинна заступати нам

нашої відповідальності. Радійте зі мною, навертайтесь в радості: два заклики, котрі неможливо розділити, бо становлять собою одну цілість. Правдиву радість, котра народжується у глибині серця, котра не є мінливим почуттям, але станом щастя душі, не можемо досягти без повороту до Бога, не може існувати поза Богом, віднаходимо її тільки в сопричасті з Ним.

Радості цього світу навіть ці добрі є лишень слабкою тінню порівняно з радістю, яка плине від Святого Духа. Радості світу є короткими і в певний спосіб позначені егоїзмом та пихою, навіть коли ми не визнаємо цього.

Радіти з Марією, тою самою радістю, яку відчуває Вона, вже є наверненням, що скероване в бік Божої Любові. Ось лунає в нашому серці Хай станеться, сказане Марією, завдяки чому народжується в ньому Ісус. Те навернення до Бога, котре звершується в радості, властиво, є запереченням всіх закидів тих, хто не вірить і уникає довіряти Божій Любові. Воно заперечує позицію усіх тих, хто зі страху перед Богом зауважує власну наготу і ховається перед Ним (пор.Бут 3,10).

З того досвіду радості, котре водночас є наверненням, випливає потреба вдячності Богові за дар присутності Марії посеред нас. Ця подяка є водночас піснею радості, гíмном хвальним, котрий підноситься до Господа і плине без перешкод, бо не обтяжений нашим гріхом, лишень очищений радістю Марії.

Моліться, щоб у ваших серцях Бог був центром вашого життя. Ця молитва буде вислухана Богом, бо Він не відмовить нам у тому, що є добре (Мт. 7,10), а немає нічого кращого аніж прагнення, щоб Бог був центром нашого життя! Бог напевно вислухає нас, лише мусимо просити про це з усіх сил, цілим серцем. Наше прагнення повинне бути ревним, повинне бути винятковим: а чого б нам ще прагнути?

Якщо Бог буде царювати в наших думках, планах, бажаннях, очікуваннях, надіях, мріях – це означає, що любимо Його цілим серцем, цілою душею, цілим розумом і будемо любити ближнього як самого себе (пор.Мт. 22, 37-39).

Бог перебуватиме в нас, а наше життя буде проявом Його Присутності, наочним доказом Його Любові: своїм життям давайте свідчення,

кохані діти, аби кожне створіння відчуло Божу любов. Таким чином будемо простягнутими руками Марії над кожним створінням, так, аби воно наблизилося до Бога любові.

Вже в посланні від 25 листопада 2004 року Марія просила нас, аби ми були Її простягнутими руками. Сьогодні як і тоді, ми покликані нести світу Її материнську любов. Бути руками Марії,

аби дати світу тепло Її Любові, аби утворити навколо Неї вінець рук, що обіймають цілий світ. Простягнуті руки, котрі пригортають до себе, а не відпихають, дають нам якусь можливість, а не відбирають всяку надію, приймають, а не відкидають. Простягнуті руки показують працю, яку слід виконати, якусь перспективу, дорогу спасіння.

Простягнуті і чисті руки, як руки Марії, котрі дають все, нічого собі не затримуючи, милосердні руки, як руки самарянина, котрий нахиляється, аби підвести побитого і пораненого розбійниками чоловіка, сильні руки, котрі дають безпеку. Руки простягнуті не для того, аби красти, але для того, аби давати. Не для того, аби відмовити, але для того, аби притулити до себе. Не для того, аби прибити людину до хреста, лише для того, щоб вийняти цвяхи, якими її прибито до хреста, яким би той хрест не був.

Nuccio Quattrocchi

Щорічне об’явлення Іванки Іванковіч-

Єлєц від 25.06.2009 року

«Матір Божа була зі мною 10 хвилин і говорила мені про десяту таємницю. Матір Божа сказала: «Дорогі діти, закликаю вас бути апостолами миру. Мир, мир, мир».

Послання Богородиці від 25 липня 2009 року

«Дорогі діти! Нехай цей час стане для вас часом молитви. Дякую, що відповіли на Мій заклик».

Час молитви

Є щось тривожне в цьому посланні, однак не з приводу того, що говорить Марія, але з приводу того, чого Вона не говорить. Виглядає це як прощання. Уважаймо, щоб ми не загубилися в лабіринті інтерпретації, часто помилкових і фа- льшивих, котрі в кожному разі перевищують нашу компетенцію. Замість аналізувати слова Марії, кр- аще візьмімо їх собі до серця, аби в них могло до- конатися те, чого прагне Бог (пор. Іс. 55, 10-11). Тільки це справді має цінність. Розправа, на- йрізноманітніші дискусії, навіть якщо вони не пу- сті, насправді ніколи не приносять розв’язання а дуже рідко служать побудові Царства Божого.

Нехай цей час стане для вас часом

молитви.Цього місяця послання надзвичайно коротке. Не можемо швидко про нього забути, ані снувати жодних домислів, бо в обох випадках за- грожувало би нам відверненням уваги від його суті та втраті ласки, яку з собою несе. Можемо вп- родовж декількох секунд з’єднатися з найбільш віддаленими закутками на землі, , але нав’язування „зв’язку” з Богом не приходить так легко. Адже Бог не є далеко від нас.

Не потребуємо навіть доступу до „ін-

тернету”. Зв'язок з Богом не вимагає ані ос- обливих засобів технічних, ані наукової те- рмінології. Зв’язок з Богом є простим і негайним. Цей зв'язок має назву „молитва”. Якщо почнемо молитися без перешкод і неуваги, зв'язок є на- дійним і приносить Божу ласку. Вже у посланні від 25 жовтня 1999 року, таким же коротким, як і ни- нішнє, Матір Божа сказала «Не забувайте: це час ласки.Задля цього моліться, моліться, моліться». –

Ці два послання фактично є од-

наковими. Вони нагадують про час, в якому жи- вемо, і заохочують, аби ми наповнювали цей час молитвою. Передусім час: цей час, час нашого жи- ття і також час історії людства, нашої епохи, час ласки присутності Марії. А далі про молитву: нашу

молитву, як джерело ласки Божої, як єд- нання з Богом. Молитва як modus, –як засіб існування усіх осіб і цілого людства, живих чл- енів Христа, який живе у Церкві. Молитва не як один із багатьох друго- рядних чинностей, котрі виконуємо впродовж дня, лише як по- вітря,котрим дихає все, що робимо. Нехай молитва стане для вас як повітря, котрим дихаєте, а не як тар.(посл.25, 07 ,07) Молитва є ві- ддихом для нашої

душі. «Вважай, якщо не молишся, прирікаєш душу на загибель», – сказав мені колись о. Піо в жовтні 1965 року. Час, теперішній час, залежить від молитви; марнування часу постійно – це для нас небезпека особиста, суспільна, світова.

Господь Ісус говорить: «А коли мо- литесь, не говоріть зайвого, як ті погани; га- дають бо, що за своєю велемовністю будуть ви- слухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо От- ець ваш Небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите у Нього. Тож моліться так: Отче наш, що єси на Небі!... (Мт. 6, 7-13).

Нехай Марія випросить нам ласку, щоб ми жили цією молитвою, щоб була для нас, як повітря, котрим дихаємо, щоб ми могли в ній за- нуритися і віднайти себе в Христі, щоб ми могли стати одним серцем і однією душею, щоб ми не були братами роз’єднаними, лише єдиною Це- рквою в єдиному Тілі Ісуса Христа. Амінь.

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 серпня 2009 р. "Любі діти! Сьогодні знову закликаю вас до навернення. Дорогі діти, ви не є достатньо святими і не випромінюєте святість для інших, тому моліться, моліться, моліться і працюйте над особистим наверненням, щоби бути знаком Божої любові для інших. Я є з вами і проваджу вас до вічності, якої повинно прагнути кожне серце. Дякую вам, що відповіли на мій заклик."

Молитва і навернення, щоб стати знаком Любові Божої.

Зміст і гармонійність послання від 25 липня наводить на думку про послання від 25 жовтня 1999 року. В липні Матір Божа сказала: «Нехай цей час стане для вас часом молитви». У жовтні 1999 року Марія говорила: «Не забувайте, що це – час молитви. Задля цього моліться, моліться, моліться!» Бог дає нам ласки, як допомогу, аби ми могли брати участь у Його Житті. Через молитву підносимо душу до Бога. Для християнина молитва – це особистий зв’язок з Богом Отцем, до котрого приходимо через Його Сина Ісуса міццю Духа Святого. Ласка і молитва – це легені християнського життя. Завдяки ним отримуємо Життя і ним живемо. Цей час – це час життя кожного з нас, а також час, в котрому проходить історія людства, нашої епохи. Сучасна епоха, в котрій переплітаються багатство і бідність, епоха настільки відкрита і одночасно закрита на Любов. Епоха, котра дала так багато святих і мучеників, але також і демонів ненависті та смерті. Це, насамперед, час ласки. Час присутності Марії, час очікування на повернення Ісуса Христа! Тож приготуймося згідно з тим, чого Марія нас вчить і до чого заохочує. Вчинім це з повагою і довір’ям через молитву і піст. Молімся серцем, а не лише устами. Нехай молитва стане для вас як повітря, котрим дихаєте, а не тягарем (25.07.2007.). Молитва не як одна із багатьох повинностей впродовж цілого дня, лише як душа наших поступків, наших планів, думок, прагнень, спілкувань, праці та відпочинку. Молитва як віддих душі, неустанний, тихий, життєдайний. «Будь пильним, бо якщо не молитимешся, то сам віддаш свою душу на погибель, - » сказав мені отець Піо у вересні 1965 року. «Нині, - говорить Марія, - знову взиваю вас до навернення». Молитва, навернення – це не якийсь одноразовий чин, лише дорога, котра безперервно визначає ціле наше життя. Кожна добра сповідь – це акт навернення, бо навернення є одним із визначень Таїнства

Сповіді. Сповідь – це дорога святості , котра поступово відри-ває нас від нас самих і дозволяє зосередитися на Богові. Для нас, християн, - це

визначений шлях. Ми повинні жити Життям Христа аби дозволити, щоб Дух Святий уподібнив наше життя до Життя Ісуса.

Наше завдання полягає, насамперед, на запопадливому бажанні того, що повинно прийти, на відданні себе Волі Бога Отця, який прагне бачити в нас Свого Улюбленого Сина. Це непросто, і тому Марія говорить нам: ви недостатньо святі й не випромінюєте святість щодо інших. Лише якщо позбудемося усякої людської пихи, якщо щирим серцем благатимемо про прощення і навернення, якщо зуміємо визнати свої блуди, якщо не щадитимемо своїх зусиль, аби Бог постійно заступав наше я, якщо будемо молитися, молитися, молитися, то, мабуть, нам удасться, бо засвідчимо, що щедра ласка Любові Божої принесе свої плоди. Дорога до особистого навернення, щоб бути знаком Любові Божої для інших, дорога, котру нам вказує Марія, - це не плід наших людських спосібностей ані діло людини. Не допровадить нас до цілі жодна річ, котра становить нашу власність, але що неможливе є у людей, те можливим є у Бога (Лк. 18, 27). У тих словах Господа Ісуса покладаємо нашу надію і це нас не зведе, бо Він є нашим особистим наверненням, Він є знаком Любові Бога для інших, а у Ньому станемо і ми таким же знаком!

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 вересня 2009 року

“Любі діти! Витривало і з радістю працюйте над своїм наверненням. Жертвуйте усі свої радощі та смутки Моєму Непорочному Серцю, щоби Я могла вас провадити до Мого Найдорожчого Сина, щоб ви в Його Серці віднайшли радість. Я є з вами, аби вас повчати і провадити до вічності. Дякую, що відповіли на Мій заклик.”

Працювати над власним

наверненням

Навернення, до якого заохочує нас Марія (нагадує вп’яте у цей спосіб в останніх восьми посланнях), є необхідне у нашому житті, необхідне,- щоб наше життя не було скероване тільки до виміру фізичного і біологічного, але щоб отримало піднесений вимір вічності, до котрої взиває нас Бог.

Щоб уникнути непорозумінь, добре було би пригадати, що наше земне існування не тільки підготовлює нас до життя вічного, трактованого як життя після смерті. Життя вічне зачинається вже тут, на тому світі, це життя у Дусі Святому, це життя, яке переживаємо у ласці Божій. Таке усвідомлення повинно просвічувати наші ділання і надавати їм напрямок; повинно впливати на доконані через нас вибори, на наші відносини, на наші плани, на всі наші думки і поступки, застереження і надії…

День за днем ми повинні робити поступ з Богом, дихати Його Духом Святим, аби поступово, неустанно і нестримно зростало у нас життя Ісуса. Саме таким є процес переживання навернення, до якого закликає нас Марія. Це не легка дорога, це не одноразовий вибір, лише процес, котрий звершується у кожному випадку. Навернення вимагає покори, чуйності, визначеності, а, насамперед, цілковитого покладання на Волю Бога Отця.

Любі діти! Витривало і з радістю працюйте над своїм наверненням- у такий спосіб звертається до нас Марія. Цей заклик є дуже палкий і невідкладний. Ми ж надаємо дуже великого значення праці, котра забезпечує нам матеріальне існування, однак ми не настільки ревні, щоб визнати важливість праці, до котрої заохочує нас Марія, бо саме вона будує нашу вічність. Кожна інша праця має дуже обмежену ціль, навіть якщо вона є важливою і необхідною. Тому ми повинні працювати над нашим наверненням, але це ще не все. Необхідно працювати витривало чи ревно, з визначенням. Марія просить також, щоб ми працювали з радістю. Це не є якесь бажання зверху, навпаки, просьба ця підкреслює те, що чинимо з чистої любові. Мова тут йде про радість правдиву, про радість чисту, бо в цьому випадку пізнаємо не тільки любов людську, але й Любов Божу!

У цьому процесі пізнання закорінене наше навернення, завдяки якому зростаємо. Марія товаришить нам на цій дорозі: Я є з вами, аби вас повчати і провадити до вічності. На що ще

чекаємо? Щоб не сталося так, що ми не зрозуміємо часу Твоїх відвідин” (Лк. 19, 41-44). Марія не тільки нам нагадує, але й ще підказує конкретний спосіб праці над нашим

наверненням. Жертвуйте усі свої радощі та смутки Моєму

Непорочному Серцю. Жертвуємо Марії те, про що нас просить. Нехай буде

це дар любові, дар від люблячих дітей. Одночасно з тим, про що нас просить, жертвуймо Їй також усі невідкладні потреби, котрі носимо у серці, щоб все з алиши- лося у нас очищене через Її Непорочне Серце і щоби Вона таким чином могла нас провадити до Свого Улюбленого Сина, щоб ми в Його Серці віднайшли радість.

Це в Ісусі можемо пізнати радість правдиву, котра є непроминаючою, бо виростає із сопричастя з Ісусом і її не в силі потривожити різноманітні обставини життя. Ця радість товаришить нам навіть у труднощах і смутках. Дозволяє голосити нам Любов Божу навіть посеред найглибшої ночі!

Мир вам і радість в Ісусі та Марії!

Nuccio Quattrocchi

Молитва за священників

Господи Ісусе, Найголовніший Пастирю Стада,

ми молимось за те., щоб у величезній любові та

милості Твого Святого Серця Ти прислухався до всіх

потреб Твоїх душпастирів по всьому світу. Ми

Просимо Тебе, , приведи до Свого Серця всіх тих

священників, які задалеко зійшли з Твоїх Доріг, віднови

прагнення до святості у серцях тих священників, які

стали байдужими, продовжуй дарувати своїм відданим

священникам потяг до найвищої святості. Ми обєднані

із Серцем Твоїм та Марії, просимо Тебе донести цю

молитву до Твого небесного Отця у єдності з Духом

Святим. Амінь.

Послання Богородиці від 25 жовтня 2009 р.

«Любі діти, також і сьогодні Я приношу вам Моє благословення і усіх вас благословляю і закликаю вас зростати на тій дорозі, яку Бог через мене розпочав для вашого спасіння. Моліться, постіть і радісно засвідчуйте вашу віру, кохані діти, і нехай ваше серце буде завжди сповнене молитвою. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».

Дорога, яку Бог розпочав через Марію

У це послання слід вслухатися і розважати

його, як усі інші, зберігаючи його в серці з особливою

турботою, бо воно приносить зернинку, котра, здається,

обіцяє близький розквіт: завершення тієї дороги, яку

Бог розпочав через Марію.

Я завжди прибігаю до посередництва Марії, аби мої

слова не заважали Її словам, але цього разу, я почуваюся

зобо’язаним чітко це заакцентувати.

Любі діти! Також і сьогодні Я приношу вам

моє благословення і усіх вас благословляю і

закликаю вас зростати на тій дорозі, яку Бог

через Мене розпочав для вашого спасіння.

Передовсім Її благословення. Воно є великим даром,

котрий слід доцінити. Її благословення дозволяє

„Ідіть на цілий світ!” Ехо виходить на вижчевказаних мовах.

розпочати дорогу тим, котрі ще не почали йти, дозволяє

просуватися вперед тим, котрі вже вирушили в дорогу,

дозволяє приспішити тим, котрі вже перебувають

близько мети.

У самій її сутності, Її благословення є для усіх, і усі

ми його потребуємо. Бо це дорога, котра не є десь

назовні, але є частиною нас самих, частиною нашої особи

і нашої найправдивішої природи, не земної, але

Божественної, тієї, котра вічна. Ми повинні зростати як

Божі діти. Чи могли б ми мати Матір кращу ніж Марія?

Закликаю вас зростати на тій дорозі, яку

Бог через Мене розпочав для вашого спасіння. Та

дорога, розпочата Богом через Марію, та дорога, котрою

є Сама Марія, це та сама дорога, якою Бог прийшов

на світ, народився як справжня Людина, це дорога,

через яку світ знайде спасіння.

«Через Марію розпочалося спасіння світу, і через

Марію воно повинно звершитися» (Св. Людовік Марія

Ґріньйон де Монтфорт: Трактат про правдиве

набоженство до Пресв’ятої Діви Марії, 49). Ця сама

дорога пролягає через Люрд, Фатіму, Меджуґор’є і через

багато інших місць, розсіяних по всьому світу, більше чи

менше відомих, офіційно визнаних або ні, але завжди

спасенних, якщо Вона їх відвідала. Вже у посланнях від

25 серпня і 25 вересня 1991 року Марія згадала про

Фатіму. У першому з тих послань Вона сказала, що в

Меджуґор’ї бажає довершити те, що розпочала у Фатімі.

У другому посланні, Вона просила помочі, аби

затріумфувало Її Непорочне Серце.

Та дорога, розпочата Богом, буде Ним доведена

до кінця; Христос повернеться, як говорить Святе

Письмо: «От, житло Бога з людьми, і Він житиме з

ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з

ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і

смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю

не буде більше, бо все попереднє минуло.» (пор. Од. 21, 34)

Моліться, постіть і радісно засвідчуйте

вашу віру, кохані діти, і нехай ваше серце буде

завжди сповнене молитвою. Від перших днів Її

присутності у Меджуґор’ї, Марія запрошує нас до

молитви і посту, але багато з нас занедбує реалізацію тих

прохань, або зводить їх до якоїсь зовнішньої данини, яка

не зачіпає серця. Стараймося про те, аби не редукувати

молитви до слів, вимовлених лише вустами, але нехай

вона стане порухом серця, яке може виразитися навіть

без слів, нехай молитва стане зітханням любові. Нехай

наше серце буде завжди сповнене молитвою, аби

слова, котрі вимовляють наші вуста, отримали крила.

Nuccio Quattrocchi

Послання Богородиці від 25 листопада 2009 р.

“Любі діти! В цей час благодаті Я закликаю вас усіх відновити молитву у ваших сім’ях. З радістю приготуйтеся до приходу Ісуса. Кохані діти, хай ваші серця будуть чистими й милими,щоб любов і теплота через вас потекла в кожне серце, віддалене від Його Любові. Мої дорогі діти, будьте Моїми простягнутими руками, руками любові для всіх, котрі загубилися, в яких більше немає ні віри, ні надії. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”

Руки любові для того,щоб повернути віру і надію

Розпочинається Різдвяний піст, в той час благодаті, Марія закликає нас усіх, щоб ми розпочали наново; всіх запрошує відновити молит-ву у наших сім’ях. Щоб скористатися благодаттю часу який переживаємо, часу різдвяного посту, слід налаштувати потрібну частоту – Любов Отця, котрий дає нам Свого Сина. Треба усунути перешкоди під час молитви: гріх і все, що з ним вяже, слід вслухатися і в потрібний момент відкрити вуста, тобто молитися. Заклик до того, щоб відновити молитву в сім’ї, є дуже переконливим, бо місцем очікування на кожне життя є сім’я. Отож, це сім’я повинна приго-туватися на прихід Ісуса,котрий приходить на світ. Дев’ятниці перед яселками, переплетені молитвою на вервиці, колядками, молитвами, в яких бере участь вся сім’я, і надалі є милим, зворушливим спогадом. Холод в домівках, що слабо або й взагалі не огрі--ваються,ніяк не був перешкодою в цьому простому, але справжньому сімейному набоженстві. Тепер же, у надмірно опалюваних домівках в так званих багатих краЇнах, вже не лунають колядки, а різні мелодії і програми йдуть з екрану телевізора, що став своєрідним вівтарем. Ось така літургія споживацтва, що очікує від тебе лише споживання аж до перенасичення, аж до моменту, коли ти ототожнишся з тим, що сповідуєш, аж врешті сам станеш предметом споживання. З радістю приготуйтеся до приходу Ісуса, говорить нам Марія. Може видаватися, що ці слова нічого не значать для сьогоднішньої людини, є далекими від конкретних потреб людської особистості, тим часом вони є ключем, наріжним каменем, який підтримує існування особистості, суспільства і всього людства. Якщо світ все ще існує, то саме завдяки тому, що Ісус прийшов на світ. Якщо світ буде врятований, а не знищений, то лиш тому, що Ісус переміг смерть. Увійдімо в цей піст з радістю; очікуймо на Ісуса з величезною радістю, радістю вічною. Якщо хтось читатиме ці слова вже після завершення різдвяного посту, той завжди зможе до нас долучитися. Добра молитва доходить до Серця Божого, а там час є вічним Сьогодні. Немає минулого, немає майбутнього. Хай ваші серця будуть чистими; скористаймося з Таїнства Сповіді; і милими, гостинними; звільнімося від непотрібних тягарів, зробімо місце в нашому нутрі. Чи не є це плід посту, до якого нас часто заохочує Марія ?

“Вічне Боже Сьогодні зійшло

у коротко-тривале Сьогодні

світу і прони-кає наше

проминальне Тепер аж до

постійної присутності

Бога. Бог настільки

великий, що може статися

малим. Бог настільки

могутній, що може статися

безсильним,і вийти до нас , як беззахисна Дитина, щоб

ми могли Його полюбити. Бог є настільки добрий, що відмовляється від Свого

Божественного блиску і сходить до яскині, щоб ми могли Його знайти, щоб в такий спосіб

Його велика доброта торкнулася й нас, уділилася нам і безперервно ширилася за нашим посередництвом .Це Різдво Христове.” (Бенедикт XVI)

Чисті й гостинні серця, щоб любов і теплота через вас потекла в кожне серце, віддалене від Його любові, від любові Ісуса. Чисте серце за своєю природою подібне до Ісусового Серця, до Серця Марії. Воно спроможне прийняти кожну людину, кожну особу, йдучи за прикладом Ісуса і Марії. Серце насправді чисте є серцем повністю зануреним у Серці Ісуса,насичується Його Любов’ю, нею живе ,несе ту Любов тим, котрі перебувають від неї далеко. Тоді ділання людини будуть підтриманні діланням Божим і в такий спосіб воно дійсно стане спасенним діланням. Любов затріумфує, як заповів колись святий Павло (див. 1 Кор. 13, 1-13). Цього прагне також Марія: Дорогі діти, будьте Моїми простя-гнутими руками, руками любові для всіх, котрі загубилися, в яких більше немає ні віри, ні надії.

Nuccio Quattrocchi