РОЗДІЛ vi. ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ В...

РОЗДІЛ VI. ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ В ДОСЯГНЕННІ

СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

Урок 46. СОЦІАЛЬНІ ЦІЛІ ЕКОНОМІКИ

Економіка — найважливіша сфера життя людей. Успішний її розвиток

є запорукою могутності країни, благополуччя її громадян і гарантією

соціальної стабільності в суспільстві. І, навпаки, недостатній рівень

економічного розвитку призводить до відставання країни в

технологічному, науковому і суспільному аспектах.

Метод «Мозковий штурм»

1. Яку економіку називають ринковою?

2. Як ринкова економіка впливає на добробут громадян?

Висновок. Саме суспільство, а не природа максимально впливає на

особистість.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

У перекладі з грецької мови слово «економіка» означає мистецтво ведення

домашнього господарства («oikos» — дім, домашнє господарство;

«nomos» — вчення, закон).

Формування поняття

Економіка — наука, що досліджує проблеми ефективного використання

обмежених ресурсів із метою задоволення індивідуальних і суспільних

потреб.

Робота зі схемою

● Проаналізуйте подану схему та скажіть, які переваги має суспільство

та окрема людина, озброєні економічними знаннями.

Значення економічної науки

↓

Для суспільства Для людини

↓

↓

Вис

ново

к.

Екон

оміч

на

наук

а

розг

ляда

є

виро

бниц

тво

як єдність природних і суспільних відносин. З одного боку, у межах будь-

якого засобу виробництва відбувається взаємодія людини з природою, з

іншого — люди ніколи не працюють відокремлено одне від одного. Так чи

інакше вони пов’язані у своїй виробничій діяльності. Тому створення

матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке

виробництво має суспільний характер, а це означає, що в процесі

виробництва люди взаємодіють не лише з природою, але й між собою.

Такі відносини дістали назву виробничих, або економічних.


Слухаючи міні-лекцію вчителя про основні елементи процесу

виробництва, складіть схему «Структурні елементи виробництва».

Орієнтовний вигляд схеми

● Розробляння принципів,

що стають основою

економічної політики.

● Сприяння економічній

поінформованості

населення і, отже,

демократизації

суспільства.

● Прогнозування розвитку

подій у суспільстві

● Сприяння раціональній

поведінці у сфері

споживання, доцільному

використанню

індивідуальних

заощаджень.

● Формування вмінь

орієнтуватися у сфері

бізнесу.

● Сприяння прийняттю

правильних рішень під

час вибору сфери

діяльності


Виробничі (економічні) ресурси — це потенційні можливості елементів,

які необхідні для функціонування виробництва. Слово «ресурс» (фр.)

означає «усе, що може бути використане для господарювання».

Фактор виробництва — це лише та частина виробничих ресурсів, яка

бере участь у певному циклі виробництва й у певний проміжок часу.

Іншими словами, виробничий потенціал лише тоді виступає як фактор

виробництва, коли ресурси, що перебувають в органічній єдності, здатні

забезпечити виробництво продукції.

Викладач. У сучасній економічній науці виділяють такі фактори

виробництва: y матеріальні: земля, капітал; y людські: праця,

підприємництво.

Інформаційне повідомлення

В епоху науково-технічної революції важливим фактором

виробництва стає інформація — це знання, інтелектуальний продукт,

представлений здебільшого у формі результатів наукових досліджень,

проектів. Важливо зазначити, що всі ці фактори виробництва комусь

належать і їхні власники мають отримати доходи від їх використання в

процесі виробництва. Власник праці розраховує на дохід у вигляді

заробітної плати, власник капіталу — на дохід у вигляді відсотка на

вкладений капітал, власник земельних ресурсів — на ренту, а підприємець

— на дохід у вигляді прибутку.

Метод «Карткова дискусія»

● Надати відповіді «Так» або «Ні».

1. Економіка вивчає продуктивні сили суспільства. (Ні)

2. Споживання в економічному сенсі — використання доходів і

реалізація тих корисностей, що їх мають речі та послуги. (Так)

3. Основна ідея економічної теорії А. Сміта полягає в справедливому

розподілі. (Ні)

4. Чи сприяє економічна наука демократизації суспільства? (Так)

5. Зв’язок між економічною теорією та економічною географією

полягає в тому, що обидві науки досліджують один об’єкт —

земельні, сировинні, людські ресурси. (Так)

6. Чи необхідно було вивчати економіку персонажам казки про золоту

рибку? (Так)

7. Людина живе у світі необмежених можливостей. (Ні)

8. Безмежні потреби людини можна задовольнити обмеженою

кількістю ресурсів. (Ні)

9. Три головні питання економіки звучать так: що виробляти? коли

виробляти? як виробляти? (Ні)

Проблема розподілу обмежених ресурсів за їх найкращого

використання обумовлює предмет економічної науки. Вивчаючи особливу

сферу життя суспільства, економічна наука досліджує, як організовані

виробництво, обмін, розподіл та споживання.

● Суб’єкти економічних відносин: виробники й споживачі, покупці й

продавці, домашні господарства, держава, підприємці та наймані

працівники тощо.

● Об’єкти економічних відносин: товари та послуги, капітал, праця,

земля, цінні папери, інформація тощо.

Економічна інформованість необхідна як окремій людині, так і

суспільству загалом, оскільки сприяє прийняттю правильних економічних

і політичних рішень.

Основним засобом задоволення потреб людини є виробництво.

Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу існування будь-

якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу та розвитку людини.

У процесі виробництва люди розпочинають між собою відносини, які

називають виробничими. Основні елементи процесу виробництва: праця,

предмети праці та засоби праці. Технологічні способи виробництва:

реміснича (інструментальна) технологія, машинне та сучасне

автоматизоване виробництво.

Виробництво є результатом взаємодії виробничих факторів: матеріальних

— капіталу, землі та людських — робочої сили, підприємницького

таланту.

ПІДСУМКИ УРОКУ

В сучасних умовах в Україні важливим суспільним завданням, яке грає

роль складової соціального захисту громадян, є збереження реального

рівня доходів працюючих. Через кризові явища в економіці гроші

знецінюються, зменшуються реальні доходи громадян, тобто

спостерігаються інфляційні процеси.

Завдання суспільства і держави — проводити розумну політику по

забезпеченню стабільності грошової одиниці. Негативний вплив інфляції

на доходи громадян держава може нейтралізувати шляхом індексації

доходів (в першу чергу для людей, основним видом доходу яких є

фіксована заробітна плата або пенсія), тобто їх гарантованим збільшенням

відповідно з темпами зростання цін на товари і послуги.

Бесіда

1. Для чого громадянам необхідно сплачувати податки?

2. Яку роль відіграють податки у громадянському суспільстві?

3. Чому доходи і витрати держави необхідно планувати?

4. Які ви знаєте основні джерела надходження бюджетних коштів?

5. На які основні цілі повинні спрямовуватися кошти бюджету?

6. Як громадянин може вирішити власні соціально-економічні

проблеми?

7. Які економічні права і свободи громадян відображені в Конституції

України? Знайдіть і прокоментуйте відповідні статті Основного

Закону.

8. Що, на вашу думку, заважає повністю реалізувати ці положення

Конституції за сучаних умов? Яким є вихід з цієї ситуації?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника та додаткові

інформаційні джерела.

2. Побудувати схему зв’язків економіки з іншими науками.

3. Підготувати повідомлення за темою «Винаходи, що змінили світ».

Урок 47. Як забезпечити сталий розвиток? Обмеженість ресурсів.

Необхідність раціонального та ефективного використання ресурсів.

Вплив діяльності людини на довкілля. Сталий розвиток як спосіб

збереження довкілля.

Людина і природа… Чому все частіше ми розмежовуємо ці поняття і

навіть протиставляємо? З одного боку, людина є частиною природи, з

іншого — немає фактора, який би змінив природу сильніше, ніж діяльність

людини. Сьогодні ми з вами поговоримо про проблеми взаємодії людства і

навколишнього середовища, спробуємо визначити місце і роль людини в

природі.

Завдання

● Знайди відповідність.

Усе, що нас оточує.

Частина оболонки Землі, населена

живими організмами.

Найбільший природний комплекс,

який об’єднує всі оболонки Землі.

Переміщення речовин з неживої

природи в живі організми і знов у

неживу природу.

Стан біосфери, коли відбуваються

незворотні зміни в живих

організмах та їхніх угрупованнях.

Наука про взаємодію живих

організмів з довкіллям.

Природа.

Біосфера.

Географічна оболонка.

Колообіг речовин.

Екологічна криза.

Екологія.


Міні-лекція «Екологічна ситуація в Україні»

Територія України, за визначенням екологів, є зоною екологічного лиха:

● за один рік велике місто викидає в атмосферу 3 млрд т відходів;

● підприємства України скидають у гідросферу 50 млн т отруйних

речовин;

● 21 % усіх захворювань жителів України пов’язані із забрудненням

навколишнього середовища; y могутність і безсилля людини

продемонструвала Чорнобильська катастрофа, роботи з подолання

наслідків якої ще тривають.

Вісім екологічних проблем України [1]

1. Неякісна вода. 80 % населення України використовує воду з

поверхневих джерел, а екологічний стан цих вод щороку

погіршується.

2. Забруднення повітря. Щорічно в атмосферу України потрапляє

понад 6 млн тонн шкідливих речовин і вуглецю. Традиційно

головними забруднювачами залишаються промислові підприємства.

Однак збільшення кількості автомобілів на дорогах спричинило і

збільшення шкідливих викидів в атмосферу.

3. Деградація земельних ресурсів. Складний стан земельних ресурсів

України зумовлений тим, що 71 % всього агроландшафту країни

використовують для господарської діяльності. Але через надмірне і

неправильне використання родючість землі щороку знижується.

4. Знищення лісів. Україна належить до малолісистих країн — ліс

покриває лише шосту частину її території. Але при цьому експорт

деревини з України в 2,5 раза перевищує імпорт. Споживче ведення

лісового господарства призводить до того, що ліси не

відновлюються і втрачають біологічну стійкість. Прямий наслідок

нераціонального вирубування лісів — збільшення частоти та

інтенсивності повеней у західних областях України, особливо

Закарпаття.

5. Небезпечні геологічні процеси. Значна частина валового

внутрішнього продукту країни пов’язана з видобуванням і

перероблянням мінерально-сировинних ресурсів (41–43 %),

сконцентрованих у гірничовидобувних регіонах Донбасу, Кривбасу,

Карпатського регіону. Екологія цих регіонів потерпає не стільки від

інтенсивного видобутку, скільки від неправильного закриття

нерентабельних і вироблених шахт і кар’єрів, підтоплення міст і сіл.

6. Побутові відходи. У країні діє близько 800 офіційних звалищ,

загальна кількість сміття на яких перевищила 35 млрд т. Щорічно ця

цифра зростає ще на 700–800 тис. т. За інформацією Міністерства

екології та природних ресурсів, загальна площа всіх полігонів з

відходами вже охоплює 4 % площі України.

7. Об’єкти військової діяльності. Системи та устаткування

водогосподарського комплексу об’єктів і гарнізонів Збройних сил

України на 90 % морально і фізично застаріли. Екологи зазначають:

вони працюють зі значним перевантаженням і становлять

потенційну загрозу навколишньому середовищу.

8. Чорнобильська катастрофа. Сумарна активність радіонуклідів, які

вийшли за межі 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986

року і в наступні дні після аварії, перевищила 300 млн кюрі. Аварія

призвела до радіоактивного забруднення більш ніж 145 тис кв. км

території України, Білорусії та Росії. Українські вчені єдині в думці

про те, що наслідки Чорнобильської аварії ще дуже довго будуть про

себе нагадувати. У той же час за 25 років радіаційний стан територій

навколо станції значно покращився. Цьому сприяли і природні

процеси, і проведення дезактиваційних робіт, і відсутність людської

діяльності.


Сталий розвиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція

стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних

потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх

потребу в безпечному і здоровому довкіллі; розвиток, який задовольняє

потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх

поколінь задовольняти свої власні потреби.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його

керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які

дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямів розвитку, з

високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш

оптимальний.

Сьогодні гармонія людини з природою порушилася, тому нарівні з

екологічними факторами з’явилося спеціальне поняття — антропогенний

фактор.

Антропогенні фактори:

● зростання виробництва;

● зростання чисельності населення;

● науково-технічна революція;

● скорочення видового складу біосфери;

● забруднення навколишнього середовища.

Якщо промисловий розвиток і збільшення чисельності населення

планети, споживання природних ресурсів і забруднення довкілля

відбуватиметься 48 тими ж темпами, то у найближчі 100 років відбудуться

незворотні природні процеси. Перед певними глобальними екологічними

проблемами людство постало вже зараз: глобальне потепління;

руйнування озонового шару; зміна складу атмосфери; зміна клімату;

зменшення площі лісів; зникнення видів у біосфері.

Метод «Творча лабораторія»

● Доповнивши речення, опишіть власну поведінку в наведеній

ситуації.

1. Коли я думаю про природу, мені спадає думка…

2. Найбільшою екологічною проблемою, на мою думку, є…

3. Якщо б мені вдалося вирішити одну екологічну проблему, це було

б…

4. Якщо хтось жорстоко поводиться з тваринами…

5. Коли я бачу, як на вулиці викидають сміття, я думаю…

За участі вчених розроблена Концепція сталого розвитку України,

що схвалена Верховною Радою України. Про актуальність цієї проблеми

свідчить той факт, що ще в 1998 р. при Кабінеті Міністрів України

відповідною постановою була створена Національна комісія сталого

розвитку України, а до її складу увели відомих учених. Наукові основи

національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку

ґрунтуються на властивих державі геополітичних, географічних,

демографічних, екологічних особливостях.

Економічне зростання Формування соціально

орієнтованої ринкової економіки,

забезпечення можливостей,

мотивацій та гарантій праці

громадян, якості життя,

раціонального споживання

матеріальних ресурсів

Охорона навколишнього

середовища

Створення громадянам умов для

життя в якісному природному

середовищі з чистим повітрям,

землею, водою, захист і

відновлення біорізноманіття,

реалізація екологічного імператива

розвитку виробництв

Соціальна справедливість Забезпечення гарантій рівності

громадян перед законом,

забезпечення рівних можливостей

для досягнення матеріального,

екологічного і соціального

благополуччя

Раціональне використання

природних ресурсів

Створення системи гарантій

раціонального використання

природних ресурсів на основі

дотримання національних інтересів

країни та їхнього збереження для

майбутніх поколінь

Стабілізація чисельності населення Формування державної політики з

метою збільшення тривалості

життя і стабілізації чисельності

населення, надання всебічної

підтримки молодим родинам,

охорона материнства і дитинства

Освіта Забезпечення гарантій доступності

для здобуття екологічної освіти

громадян, збереження

інтелектуального потенціалу країни

Міжнародне співробітництво Активне співробітництво з усіма

країнами і міжнародними

організаціями з метою

раціонального використання

екосистем, забезпечення

сприятливого і безпечного

майбутнього

Метод «Займи позицію»

● Які шляхи реалізації цілей сталого розвитку ви можете

запропонувати?

Орієнтовні варіанти віповідей

1. Структурна перебудова народного господарства.

2. Гарантія національної безпеки держави, включаючи соціальну,

економічну й екологічну безпеку.

3. Підвищення рівня організації процесу природокористування з

урахуванням місцевих природно-кліматичних умов і природно-

ресурсного потенціалу територій.

4. Паритетність використання природних ресурсів для нинішніх і

прийдешніх поколінь.

5. Формування еколого-економічного мислення, адекватного процесам

суспільних трансформацій.

Сталий розвиток — це процес гармонізації продуктивних сил,

забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за

умов збереження й поетапного відновлення цілісності природного

середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і

потребами людей усіх поколінь.

Концепція сталого розвитку виходить переважно з двох підходів:

ресурсного (виявлення гранично допустимого, тобто граничного

вилучення з біосфери продукції фотосинтезу) і біологічного (виявлення

здібностей біосфери розширено відтворювати продукцію фотосинтезу).

Ця концепція відбиває розуміння тісного взаємозв’язку екологічних,

економічних і соціальних проблем людства і того факту, що вони можуть

бути вирішені тільки комплексно, за умови тісного співробітництва і

координації зусиль усіх країн світу.

Метод «Шкала думок»

● Визначте основні завдання та шляхи досягнення сталого розвитку.

Орієнтовні варіанти відповідей

1. Забезпечення сталого розвитку регіонів і поселень.

2. Макроекономічні перетворення і державний протекціонізм.

3. Формування економічно орієнтованої політики держави.

4. Забезпечення духовного, фізичного розвитку людини і його

соціальних гарантій.

5. Міжнародне співробітництво.

Висновок. Забезпечення виходу України з економічної кризи,

продовження курсу реформ і досягнення економічного зростання можливо

лише за умови удосконалення системи державного регулювання,

проведення змістовних і послідовних структурних перетворень, зокрема і

в природоресурсній сфері.

Рефлексія

● Cтавши у коло і, передаючи одне одному мініатюрний глобус,

висловте своє ставлення до теми уроку, враження від уроку,

починаючи словами «Якщо б планета була в моїх руках, то я б…»


Переорієнтація економіки країни з кількісних на якісні параметри

росту передбачає перехід на сталий розвиток суспільства, за якого не

порушується екологія навколишнього середовища, зберігається природна

основа для відтворення життя людини. Основне завдання сталого розвитку

полягає у забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання,

збереженні навколишнього природного середовища і раціональному

використанні природноресурсного потенціалу з метою задоволення потреб

нинішнього і майбутніх поколінь шляхом побудови високоефективної

економічної системи, яка стимулює продуктивну працю, науково-

технічний прогрес і має соціальну спрямованість.




2. Написати твір-есе «Екологічні проблеми та шляхи їх розв’язання в

моєму місті».

Сайти

1. Ольга Москаленко http://news.finance.ua/ua/news/-/235280/visim-

ekologichnyhproblem-ukrayiny 2. https://www.google.com/intl/uk/earth/

3. https://www.youtube.com/watch?v=WXj5FmYVcmw

4. http://esd.org.ua/sites/esd.org.ua/files/programs/sd_manual_9.pdf

Уроки 48-49. РИНКОВА ЕКОНОМІКА

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Як ви розумієте термін «економіка»?

2. Що ви пам’ятаєте з попередніх уроків про економіку?

3. Що вивчає економічна наука?

4. Які питання вирішують економісти?

5. Яке значення економічних знань у житті людини, держави?

6. Яка головна мета економічної науки?


Ринкова економіка — економічна система, заснована на принципах

вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних

відносин відіграє ринок.

Основні ознаки ринкової економіки вільної конкуренції:

● приватна власність на виробничі й трудові ресурси;

● необмежена кількість суб’єктів ринку, абсолютно вільний доступ на

ринок і вихід з нього;

● вільна конкуренція;

● доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб’єкта;

● свобода учасників господарської діяльності;

● самостійне встановлення цін на товари та послуги;

● стихійне ринкове регулювання економічних процесів;

● відсутність у кожного із суб’єктів ринкових відносин можливості

безпосередньо впливати на рішення, які приймають інші суб’єкти.


Ринкова економіка — це економічна система, господарська діяльність

якої базується на рівноправності різних форм і масштабів власності та

економічної ініціативи, свободі учасників підприємницької діяльності,

вільному ціноутворенні та вільній конкуренції.

Робота з таблицею

Існують три основні економічні питання «Що виробляти, як і для кого?

Економічні системи Як розв’язують головні економічні

питання

Традиційна Економічні рішення про

використання ресурсів обумовлено

звичаями й традиціями

Командна Рішення приймають центральні

органи управління, які визначають

основні виробничі показники для

підприємств

Ринкова Рішення приймають через

взаємодію виробників і споживачів

(продавців і покупців). Роль

економічних орієнтирів виконують

ціни, витрати виробництва, розміри

доходів і прибутків

Робота у творчих групах.

● Об’єднавшись у групи, опрацювати питання.

1-ша група. Ринкова модель для України.

2-га група. Регулювальна роль держави.

3-тя група. Державний бюджет України.

4-та група. Доходи і видатки державного бюджету.

5-та група. Попит і пропозиція, ринкова ціна, конкуренція.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ГРУП

1-ша група. Ринкова модель для України

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових

трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де

домінував тотальний монополізм — власності, централізовано-

директивного прийняття рішень — і технологічний монополізм. Деякі

підприємства виробляли 60– 100 % певного виду продукції. Така

монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових

відносин, робить господарюючим суб’єктом систему державних установ, а

підприємства виконують лише виробничі функції.

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б

формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами:

реформуванням наявних підприємств і створенням нових.

Орієнтиром під час переходу до ринкової економіки для України

мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерною є змішана

економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Провідною при

цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з

боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація

економічного розвитку.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка

найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки,

географічному положенню, менталітету народу.

Для України найбільш прийнятною є модель соціально

орієнтованого ринку, діяльність якого спрямована на задоволення

матеріальних і духовних потреб людини.

Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку.

Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступовому

запровадженні ринкових відносин упродовж тривалого періоду (10–15

років).

Прискорений шлях, або «шокова терапія», на перший погляд,

видається простим, тому що до ринку можна перейти за короткий термін

(були пропозиції за 400–500 днів, 2–3 роки). Приваблює він тим, що мети

досягають швидко.

2-га група. Регулювальна роль держави

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці,

здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію

національного ринку з міжнародним.

Регулювальна роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в

суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими

повинні бути регулятори.

Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних

сфер господарства; забезпечити підтримування пріоритетних напрямів

економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення

податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької

діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі

умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у

формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють

товари споживання.

У сучасній ринковій економіці держава виконує певні функції з

метою ліквідації браку ринкового механізму.

Роль держави в економіці

1. Створення правового забезпечення функціонування ринкової

економіки:

● захист прав власності;

● антимонопольне законодавство;

● законодавство про захист прав споживачів;

● законодавство про захист інтелектуальної власності;

● закони про банківську діяльність;

● кримінальне законодавство та інші закони.

2. Виробництво суспільних благ.

3. Компенсація зовнішніх витрат.

4. Стабілізація макроекономічних коливань.

5. Перерозподіл доходів в економіці.

6. Сприяти збереженню невідтворюваних ресурсів та економічного

багатства.

3-тя група. Державний бюджет України

Державний бюджет — це річний кошторис державних видатків і

джерел їх фінансового покриття. Згідно із Законом України «Про

бюджетну систему України», бюджет трактується як план утворення й

використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій,

здійснюваних органами державної влади. Бюджет дає державі можливість

розв’язувати ті соціально-економічні проблеми, які не розв’язує ринковий

механізм.

Завданням Державного бюджету (ДБ) є підтримування ринкової

рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної

економіки. І в цьому контексті він становить основу політики державних

видатків.

Бюджетна політика — визначення джерел і сум надходжень коштів

до нього, державних видатків, шляхів покриття дефіциту бюджету. ДБ

розпоряджається уряд.

Кошти з ДБ використовують на державне управління, оборону,

фінансування бюджетних галузей НЕС (освіта, наука, охорона здоров’я

тощо). Таким чином, через бюджет (податки і видатки) відбувається:

● перерозподіл доходів, щоб зробити його більш соціально

справедливим;

● фінансування соціальних програм, оборони, державного управління,

фундаментальної науки;

● фінансування регіональних, структурних та інших проблем

загальнонаціонального рівня.

Структура бюджетної системи (БС) України: Державний бюджет

України, бюджет АР Крим, місцеві бюджети (адміністративно-

територіальних одиниць (областей, міст, районів, сіл тощо)). Сума усіх

бюджетів БС є зведеним бюджетом. Цей бюджет використовують для

аналізу і визначення засад ДЕП.

Верховна Рада України визначає головні напрями бюджетної

політики, розглядає проект ДБ, вносить зміни та доповнення до нього,

затверджує, контролює його виконання, затверджує звіт про використання

бюджетних коштів.

Спеціальну постанову Верховної Ради України, яка визначає головні

напрями та пріоритети бюджетної політики на наступний рік, називають

бюджетною резолюцією.

Порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх

виконання і контроль за їх виконанням становить зміст бюджетного

процесу.

Бюджетний процес (зміст етапів бюджетного процесу)

регламентовано Конституцією України та Законом України «Про

бюджетну систему України».

Етапи бюджетного процесу в Україні:

● складання проекту Державного бюджету;

● розгляд Верховною Радою проекту Закону «Про Державний

бюджет»;

● затвердження Державного бюджету Верховною Радою України;

● виконання бюджету; звіт про виконання Державного бюджету

Міністерства фінансів.

4-та група. Доходи і видатки державного бюджету

Доходи бюджетів різних рівнів формують за рахунок надходжень

від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших

платежів, а також надходжень з інших джерел, передбачених

законодавством України.

Доходи бюджетів України поділяють на доходи ДБ України та

місцевих бюджетів. Доходи Державного бюджету формуються за рахунок

податків, акцизних зборів і мита (75–85 %), надходжень від державної

власності і державного підприємництва (5–8 %), внесків у державні

цільові фонди соціального страхування (пенсійний, страхування від

безробіття, сприяння зайнятості населення — становлять 10–12 % усіх

доходів), інших доходів, установлених законодавством України і

віднесених до доходів Державного бюджету (наприклад, від приватизації

тощо).

Бюджетні доходи можна поділити на звичайні: податки, збори (на

право торгівлі, акцизи, мито, плата за ліцензії на діяльність тощо), доходи

від державної власності та держпідприємництва, внески у цільові державні

фонди забезпечення та соціального страхування; надзвичайні: від

приватизації тощо.

Головними суб’єктами фінансово-бюджетного регулювання є:

Міністерство фінансів України; Міністерство економіки; Головне

контрольно-ревізійне управління; Державне казначейство України;

Державна податкова адміністрація; Державна митна служба України.

Вид видатків Напрями використання

Поточні (споживання) На фінансування мережі підприємств,

установ, організацій, які діють на початок

поточного року, а також на фінансування

заходів соціального захисту

Видатки розвитку Фінансування інвестиційної та

інноваційної діяльності, зокрема:

фінансування капіталовкладень,

структурної перебудови, субвенцій та інші

видатки, пов’язані з розширеним

відтворенням

Витрати на соціальні послуги Охорону здоров’я, освіту, соціальну

допомогу, субсидії місцевим бюджетам

(40–50 %)

Видатки на господарські потреби (10–20

%)

Озброєння і матеріальне забезпечення

зовнішньої політики (10–20 %)

Адміністративно-управлінські витрати Утримання державних органів, міліції,

юстиції і т. ін. (5–10 %)

Обслуговування і платежі з державного

боргу (7–8 %)

5-та група. Попит і пропозиція, ринкова ціна, конкуренція

Важливими елементами ринкової економіки є попит і пропозиція.

Взаємодія попиту і пропозиції формує ціни на товари та послуги. Що ж

таке попит?

Попит — це потреба в певному товарі, яку забезпечують грошима.

Потреба в товарі, яка не забезпечена платоспроможністю, не є попитом і

не впливає на 54 ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і

сукупний попит. З іншого боку, попит не слід змішувати з обсягом

закупок. Обсяг попиту часто буває більшим, ніж обсяг закупок. Бо якщо на

ринку нема відповідної кількості та відповідного асортименту товарів, то

попит задовольнятиметься не повністю.

Виділяють ціну попиту і ціну пропозиції.

Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові

запропонувати за певний товар. Зниження ціни веде до відповідного

збільшення попиту (за інших незмінних умов). Отже, між ціною товару та

обсягом попиту на нього існує обернений зв’язок. Його називають законом

попиту. Він полягає в тому, що чим нижча ціна товару, тим більший його

обсяг буде реалізований на ринку. І навпаки: чим вищою буде ціна, тим

меншу кількість його можна буде продати.

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку.

Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну

пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та

обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на

ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність

асортименту та інші.

Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма

залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові

запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю

взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть

його полягає в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції

товарів, і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх

пропозиції.

На пропозицію також впливає низка факторів, які значною мірою

визначають обсяг пропозиції. До них належать:

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5) кількість покупців;

6) очікування зміни цін.

На обсяг пропозиції можуть впливати і деякі інші фактори,

наприклад, зміни погоди, кліматичних умов, стихійні лиха.

Ринковий механізм є основним регулятором ринкової економіки. Він

поєднує попит, пропозицію, ціну і конкуренцію.

Розрізняють ринкову ціну і ціну рівноваги.

Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку. Ціна

рівноваги — це ціна, що встановлюється під час урівноваження попиту і

пропозиції.

Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять

ринковий механізм. Попит і пропозиція — це дві протилежні сили, які

спричиняють зростання і спад цін. А зміна цін у кожен момент

урівноважує попит і пропозицію. Таким чином, ринковий механізм

регулює попит, виробництво і пропозицію товарів.


Визначте переваги і недоліки ринкової економіки.

Орієнтовний вигляд таблиці

Переваги Недоліки

1. Ринкова економіка високого

ступеня ефективності

вирішує проблему

виробництва необхідних

товарів і послуг (попит

визначає пропозицію, а

пропозиція передбачає

попит). Ринкова економіка не

знає таких явищ, як дефіцит,

товарний голод, черги.

2. В умовах ринкової економіки

ефективно використовують

наявні ресурси,

товаровиробники зацікавлені

в мінімізації витрат. Ресурси

спрямовують у ті галузі, де

віддача від них найбільш

висока.

3. Ринкова економіка

оптимально використовує

результат НТП. Конкуренція

змушує виробників вкладати

1. Ринкова економіка є

динамічною, але недостатньо

стабільною системою

(циклічний характер

розвитку), неповна

зайнятість, інфляція.

2. Усередині самої ринкової

економіки відбуваються

процеси, здатні послабити

сили конкуренції — це

тенденція до монополії

ринку, до таємної змови між

фірмами.

3. Ринкова економіка не

компенсує зовнішні витрати

(позитивні і негативні

екстерналії).

4. В умовах ринкової економіки

невигідно виробляти

суспільні блага (національна

оборона, охорона

громадського порядку,

гроші в нові розробки.

Висока адаптивність до

мінливих умов ринку.

4. Ринковий механізм визначає

чітку залежність між

реальним внеском у

створенні необхідного

продукту і розміром

одержуваного доходу. Хто

працює ефективно й володіє

цінними ресурсами, той має

більш високі прибутки.

5. Ринкова економіка

передбачає економічну

свободу: свобода

підприємництва, свобода

переміщення ресурсів,

свобода вибору продавців і

покупців, свобода

ціноутворення та інші

свободи

вуличне освітлення, пожежна

безпека і так далі).

5. Ринкова економіка породжує

значну диференціацію

доходів — соціальне

розшарування населення.

Ринок являє собою соціально

нейтральний механізм.

6. Ринкова економіка не сприяє

збереженню

невідтворюваних ресурсів і

не регулює використання

суспільних багатств (нафта,

газ).

7. Брак інформації

Евристична бесіда

1. Чи повинна держава втручатися в ринкову економіку?

2. Які регулювальні функції виконує держава у ринковій економіці?

3. Чи зменшився ступінь втручання держави в економіку під час переходу

від адміністративно-командної до ринкової? У чому це виявилось?




2. Провести анкетування серед своїх батьків: з чого утворено їхній

сімейний бюджет і як вони витрачають ці кошти?

Сайти

1.https://www.novadoba.org.ua/sites/default/files/we-are-citizens-of-ukraine.pdf

2. http://osvita.khpg.org/index.php?id=1123752952

Урок 50. ЕКОНОМІКА ДОМОГОСПОДАРСТВА


1. Що ви розумієте під суб’єктом економічного кругообігу?

2. Що слід розуміти під поняттям «економічна система»?

3. За якими критеріями розрізняють економічні системи?

4. Які типи економічних систем вам відомі?

5. Як узгоджуються дії суб’єктів ринкової економіки?

6. Як ви розумієте поняття «ринок»?

7. Кого ми називаємо споживачем і яка його поведінка на ринку?

8. Чи всі присутні тут мають домашнє господарство?

9. Чи знайомі ви із сімейним бюджетом?


Домогосподарство — це економічна одиниця, що постачає економіку

ресурсами і використовує отримані гроші для купівлі товарів і послуг, які

задовольняють потреби людини і складаються з однієї або більше осіб.

Воно характеризує ті економічні процеси, що відбуваються там, де

постійно проживає людина — в сім’ї, родині.

Сім’я — найважливіша ланка суспільства, тут людина зростає,

формується як особливість, тут вона задовольняє свої потреби. У ній, як у

дзеркалі, відображають усі суспільні процеси, суперечності, диспропорції.

Сім’я впливає на відносини у суспільстві, на характер усіх соціально-

економічних процесів у країні. Сім’я — держава в мініатюрі.

1. Економічні функції домогосподарства

Основні функції домашніх господарств умовно можна поділити на дві

групи:

● морально-емоційні функції — пов’язані з реалізацією емоційних,

соціально-психологічних потреб і забезпечують відтворення

населення;

● економічні функції, а саме:

а) задоволення потреб людей через споживання товарів і послуг, або

споживацька функція;

б) домогосподарства є постачальниками економічних ресурсів —

цим виражається їхня виробнича функція;

в) домогосподарства забезпечують розширення виробництва через

заощадження і приватні інвестиції, або інвестиційна функція.

2. Взаємовідносини домогосподарств з іншими суб’єктами

економічного кругообігу.

І домогосподарства, і підприємства є учасниками обох основних

ринків (ринок ресурсів і ринок товарів), але в кожному випадку діють як

протилежні сторони.

На ринку ресурсів домогосподарства є продавцями,

постачальниками відповідних економічних ресурсів і формують

пропозицію.

Фірми є покупцями і формують попит на ресурси. Доходи

домогосподарств у вигляді плати за ресурси є водночас кінцевими

витратами фірм.

На ринку товарів домогосподарства, навпаки, є покупцями і

формують попит, а фірми є продавцями і формують пропозицію. Витрати

домогосподарств на покупку послуг є доходом або виторгом фірми

товарів.

Висновок. Кожен суб’єкт може бути і покупцем, і продавцем. У процесі

взаємодії кожен прагне реалізувати свої інтереси:

● домогосподарства — забезпечити максимальну кількість благ у

межах своїх доходів;

● підприємства — максимізувати прибутки, збільшити масштаби

виробництва. Взаємовідносини між домогосподарствами і фірмами

утворюють мале (просте) економічне коло і відбуваються на засадах

ринкової економіки: y приватна власність;

● свобода вибору; y особлива зацікавленість;

● конкуренція;

● ціна.

Ринковий механізм не може забезпечити виробництво суспільних

благ (послуги освіти, медицини, культури, охорони порядку, кордону),

оскільки вони є неподільними і від їх користування не можна усунути тих,

хто за них не платить. Ці функції бере на себе держава. Для того щоб

держава могла їх виконувати, учасники домогосподарств сплачують

податки, які становлять доходи держави.


У документах ООН домогосподарство ототожнюється з «особою чи

групою осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для

життя». Це може бути сім’я, але це може бути й просто об’єднання тих,

хто не є родичами. Важливо, щоб це об’єднання мало свої територіальні

межі, спільний бюджет і щоб вони проживали разом. Члени

домогосподарства є власниками ресурсів, необхідних для економіки, і за ці

ресурси отримують гроші, необхідні для купівлі товарів та послуг.

Природа домашнього господарства певною мірою подвійна. З

одного боку, домашнє господарство — це соціальний осередок

суспільства, який реалізує ті завдання, що знаходяться поза економічною

діяльністю, принаймні в класичному розумінні останньої. Так, домашнє

господарство може дуже часто виступати у формі сім’ї, яка функціонує на

суто родинних зв’язках. Сім’я в процесі свого функціонування значною

мірою орієнтується на позаекономічні цінності. До них можна віднести

виховання дітей, розвиток особистості членів сім’ї, взаємодопомогу,

організацію відпочинку тощо.

З іншого боку, домашнє господарство — це певною мірою первинна

економічна ланка суспільства, бо тут має місце виробничий процес. Він

здійснюється всіма членами сім’ї і тими, хто належить до цієї одиниці не

за ознакою 58 родинних зв’язків. Цей процес спрямований виключно на

потреби домашнього господарства. Це приготування їжі, ремонт

особистих речей, будівництво житла. У нашій країні з її недостатньо

розвиненим ринковим господарством значне місце у функціонуванні

домашніх господарств посідає підсобне господарство, ведення дрібного

сільськогосподарського виробництва на присадибній ділянці, дачі чи

огороді. Цей аспект діяльності домашнього господарства має досить

суттєве значення. Проте його роль в економічній системі суспільства

пов’язана головним чином:

1) з власністю домашніх господарств на ресурси;

2) їхнім місцем у формуванні сукупного попиту;

3) їхньою роллю в забезпеченні безперервності відтворювального

процесу в суспільстві.

У політико-економічному аспекті кожне домогосподарство є

автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має

власний бюджет доходів і витрат. Воно (домогосподарство) розраховує

лише на власні ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для

нормальної її життєдіяльності та відтворення. Крім того,

домогосподарства сплачують державі податки.

Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та

витрат і утворюють бюджет сім’ї.

По-перше, це джерела сімейних доходів, які мають трудове

походження: заробітна плата (зокрема й натуральна оплата); доходи від

індивідуально-трудової та підприємницької діяльності; доходи від

особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою

умовності можна віднести і трудову пенсію.

По-друге, це доходи від власності: рента (орендна плата), проценти

на вклади та з облігацій, дивіденди тощо.

По-третє, значну частку доходів сім’я одержує через так звані

суспільні фонди споживання (вони мають різні суспільні форми,

наприклад, Пенсійний фонд) у вигляді грошових виплат і безкоштовних

послуг. В основному це соціальні пенсії та допомоги, виплати через

безробіття, стипендії, дотації на різні путівки для відпочинку, виплати

багатодітним сім’ям, а також наявність елементів безкоштовного або

пільгового лікування та освіти населення. У формуванні цього джерела

закладено працю всього суспільства і разом з тим кожного працездатного

члена сім’ї [1].

Висновок. Різні сім’ї мають різні рівні доходів, які залежать від

особливостей їхньої діяльності, а також інших чинників (допомога

держави).

Сім’ї, які є власниками ресурсів або мають вищу освіту,

високооплачувану роботу зазвичай отримують більше доходів.

Розрив між доходами багатих і бідних — одне з найсуперечливіших

питань економіки. Чим більший відсоток людей отримують низькі доходи,

тим біднішим є суспільство. І навпаки: чим більший відсоток мають

середній і високий рівень доходу, тим багатше суспільство.

Сімейний бюджет — сукупність доходів і витрат, від уміння його

планування і раціонального користування залежить добробут нашої

родини.

1. Дайте визначення поняття «домашнє господарство».

2. Які економічні функції виконує домашнє господарство?

3. З якими суб’єктами взаємодіє домашнє господарство?

4. З яких частин формується сімейний бюджет?

5. Яка мета домашнього господарства як споживача?


Проаналізуйте заняття та оцініть свою роботу за допомогою таблиці

(кожен показник 0–1–2 бали).

Актуальність

теми заняття

Ваше вміння працювати із

джерелами в групі

Користь від

наданої

інформації

Ваше вміння висловлювати

власну позицію

Задоволеність

від виконаної

роботи

Ваше вміння працювати

самостійно

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



2. Скласти таблицю «Доходи та витрати домогосподарства».

Сайт

1. ivanivka-stav-school.edukit.kiev.ua/Files/…/Економіка.docx

Урок 51. В чомуполягає суть підприємництва?


Про кого йдеться?

1. Запропонував та втілив ідею парку розваг. (ВолтДісней)

2. Найвідоміший у світі мільярдер, керівник найбільшої у світі компанії з

виробництва програмного забезпечення. (Білл Гейтс)

3. Власник і засновник відомої японської компанії з виробництва

мотоциклів. (Соітіро Хонда)

Запитання

● Який існує зв’язок міжцими людьми ?

Висновок.Рушійною силою розвитку підприємницького сектору є

підприємці. Їх називають «революціонерами в економіці», оскільки вони

здатні поновому подивитися на звичні для нас речі. Тож з’ясуймо, у чому

полягає особливість підприємницької діяльності, як впливає

підприємництво на суспільство і на нас із вами.


Підприємець — особа, яка професійно здійснює підприємницьку

діяльність — приватним виробництвом, торгівлею, посередництвом,

наданням послуг.

Приватні підприємці, індивідуальні підприємці — фізичні особи

(громадяниУкраїни, іноземні громадяничи особи без громадянства) з

повною цивільною дієздатністю, що не обмежені законом у

правоздатності, зареєстровані в установленому законом порядку як

суб’єкти підприємницької діяльності та безпосередньо виконують таку

діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги

тощо) і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном,

що належить їм на праві власності.

Суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці) —

громадяниУкраїнита інших держав, що не обмежені законом у

правоздатності або дієздатності, здійснюють діяльність, метою якої є

отримання прибутку; юридичні особи всіх форм власності.

Підприємництво, підприємницька діяльність — самостійна,

ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із

метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання

прибутку.

Станом на 15 січня 2013 року в Українібулозареєстровано 2 507 083

фізичні особи-підприємці, тобтомайжекожен 18-й

громадянинбувзареєстрованийпідприємцем.

Дискусія

1. Чому, на вашу думку, виникла потреба в розвитку підприємництва?

2. У чому полягає мета господарської діяльності підприємства?

3. У чому, на вашу думку, полягають найбільш характерні відмінності

між підприємництвом і будь-яким іншим видом діяльності

(професією вчителя, інженера, водія тощо)?

Робота у творчих групах


1-ша група. Історія підприємництва.

2-га група. Підприємець та його ділові якості.

3-тя група. Законодавча база підприємницької діяльності.

4-та група. Підприємництво, йогофункції.

5-та група. Види підприємництва.


1-ша група «Історики». З історії підприємництва

Презентація + виступ.

Завдання 1

● Дайте відповіді на запитання анкети «Здатність до підприємництва».

1. Чи поводитесь ви наодинці так, як тоді, коли за вами спостерігають?

2. Чи вважаєте ви хитрість позтивною і корисною рисою?

3. Чи можете ви розпочати розмову на вулиці з незнайомою людиною?

4. Чи заздрите успіхові ваших знайомих?

5. Чизвертаєтесьна «ви» до ваших старших за вікомродичів?

6. Чи здатні ви усно швидко обчислити, скільки буде 3 % від 3 %?

7. Чи вчасно ви приходите на побачення?

8. Чи переймаєтеся в разі, коли вас обрахували на 1 грн?

9. Чи пам’ятаєте дату народження свого вчителя?

10. Чи зможете залишити валізу на вокзалі під наглядом зовсім незнайомої

людини?

Відповідь «Так» — 10 балів, «Ні» — 0 балів. Проміжні відповіді

оцінюють «на око» між 0 і 10 балами. Наприклад, якщови з 10 своїх

вчителів пам’ятаєте дату народження лише одного, відповідь — 1 бал.

Якщо відповідь на будь-яке питання для вас є складною — 5 балів.

Діставши суму ваших балів, визвертаєтесь до ключа.

Ключ до тесту:

● 60–100 балів — ви вроджений бізнесмен.

● 55–59 балів — ви володієте не всіма потрібними якостями

бізнесмена, але у вас є реальні шансидосягти успіху в бізнесі.

● 25–50 балів — вочевидь, успішним бізнесменом вам не стати, але,

судячи з усього, ви щира, порядна людина, у вас непоганий

характер, так що не все втрачено в житті.

2-га група «Психологи». Підприємець та йогоділовіякості


Завдання 2

Визначте основні риси підприємця.

Орієнтовна відповідь:

1. Чесність.

2. Надійність.

3. Ініціативність.

4. Незалежність.

5. Конкурентність.

6. Рішучість.

7. Цілеспрямованість.

8. Ризиковість.

3-тя група «Юристи». Законодавча база


Завдання 3

● Серед наведених у дужках відповідей оберіть правильну.

1. Метою боротьби підприємців з ризиком є… (зниження ризику,

збільшення ризику, запобігання ризику).

2. Підприємницьку діяльність можна вести з… (18 років, 16 років, 14

років).

3. Метою підприємницької діяльності є… (набуття досвіду , здобуття

нового статусу, отримання прибутку).

4. Певна части нанаселення вести підприємницьку діяльність… (не має

бажання, не має грошей, не має права).

5. Постійні втрати у підприємницькій діяльності призводять до…

(збільшення прибутку, банкрутства, розширення асортименту).

6. Запобігти ризику можна шляхом… (збільшення прибутку, зниження

витрат, страхування).

Правильні відповіді: 1-зниження ризику; 2 — 16 років; 3 — отримання

прибутку; 4 -не має права; 5 -банкрутства; 6 страхування.

4-та група «Дослідники». Підприємництво, його функції


Завдання 4

● Як показує зарубіжний досвід, для того щоб суспільство було

заможним, потрібно, аби 5–7 % його активного населення мало

схильність до підприємництва. Які ж вигоди суспільству від

підприємців?

5-та група «Державніреєстратори». Видипідприємництва


Завдання 5

● Визначте вид підприємницькоїдіяльностівідповідною буквою: В —

виробнича; К — комерційна; П — посередницька; Ф — фінансова.

1. Дилер фондовоїбіржі продав пакет акцій АТ «Граніт».

2. Бригада будівельників фірми «Ваш дім» за три місяці виконала повний

ремонт будинку.

3. Торговий дім «Караван» щодня збільшує обсяги продажів на 2–3 %.

4. Ріелтер агентства нерухомості за літній період продав шість квартир.

5. Банк «Добродій» видає кредити на придбання авто.

6. Відкрито ще одну майстерню з ремонту взуття.

Правильні відповіді: 1- посередницька; 2- виробнича; 3 -комерційна;

4 - посередницька; 5- фінансова; 6 -виробнича.

Робота в групах. Метод «Прес»

● Опрацювати із інформацією і відповісти на запитання.

1. Поясніть, завдяки чому Майкл Делл зміг узгодити власні

підприємницькі амбіції з потребами споживачів?

2. Назвіть риси Майкла Делла, які дозволили йому стати успішним

підприємцем (сильні сторони).

Сила підприємницькоїволі

Майкл Делл заснувавкомпанію «DellComputers» 1984 року, коли

йомубуло 19 років. 1992 року йогокомпаніяувійшладо рейтингу «Fortune-

500». На той час Деллу виповнилося 26 років. 2005 року вінувійшов до

четвіркинайбагатших людей США зістатком у 18 млрд дол.

Майкл Делл народився 1965 року й у 15

роківзахопивсякомп’ютерами. Свій перший бізнес-проект вінздійснив у 12

років, взявшись за торгівлю марками. Тодівіндізнався про те, щоякщо в

людини є гарнаідея, то зусилля з утіленняїї в

життяматимутьгіднувинагороду. Отримавши1980 року

відбатьківпершийкомп’ютер, вінодразу ж розібравйого на частини,

щобдізнатисяйогоулаштування. Дуже скоро почав

перероблятикомп’ютери, щоразувдосконалюючиїх. Вступивши до

Техаськогоуніверситету, Майкл вирішивперетворитисвоєзахоплення на

бізнес і зареєструвавфірму «PC’sLimited». 18-річний юнак сміливо заявив,

щохочеконкурувати з IBM. Незабаромвін створив фірму

«DellComputerCorporation» зістартовимкапіталом 1000 дол. США.

В основу свогобізнесу Делл поклавпросту, але революційну на той

час ідею — продаватикомп’ютерибезпосередньоклієнтам. Переваги такого

підходубулиочевидними: з’явиласьекономія за

рахуноккомісійнихпосередникам і торговим агентам, крім того,

відпокупців Делл одразудізнавався про їхні потреби, що дозволяло

підприємцевістворювати товар, якийзавждимав попит. У

результатіприбуткикомпаніїзростализначношвидше, ніж у конкурентів.

1999 року «DellComputers» стала лідером ринку США. У віці 22 років

Делл відкривфіліалкомпанії в Англії, у 29 років — у Японії,

усюдипосівшипровідніпозиції.

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і

соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими

є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і

послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків.

Підприємництво як одна з конкретних форм проявлення суспільних

відносин веде до єднання нації, збереження її національного духу та

національної гордості.


Опрацювативідповіднийматеріалпідручника та

додатковіінформаційніджерела.

Сайти

1. http://www.ebk.net.ua/Book/PP/02-1.htm

2. https://uk.wikipedia.or

Урок 52. РИНОК ПРАЦІ

Що продається на ринку праці? Учасники ринку праці: роботодавці і

наймані працівники. Поняття професії, спеціальності, кваліфікації

працівника. Заробітна плата як дохід найманого працівника.


Сучасна економіка не може існувати без впливу тієї рушійної сили, яка

створює матеріальні блага для всього суспільства. Це праця. Ринок праці

налічує певну кількість учасників, які взаємодіють один з одним за

певними законами. Від таких зв’язків залежить рівень добробуту народу.


Починаючи з 90-х років минулого століття, український ринок праці

почав вельми активно інтегруватись до аналогічних ринків європейських

держав. Найбільш активно він проявився у міграції робочої сили за межі

України. Причому українська трудова міграція до європейських країн стає

можливою насамперед завдяки великій різниці у вартості європейської та

української робочої сили, що наочно проявляється під час порівняння

рівнів безробіття в Україні та у країнах-членах ЄС. Зокрема, у першому

півріччі 2017 р. рівень безробіття населення України становив 9,6 %, а в

Іспанії — 17,2 %, в Італії — 10,9 %, у Португалії — 9,0 %, у Польщі — 5,0

%, у Німеччині — 3,8 %, у Чеській Республіці — 3,0 %, загалом по ЄС —

7,6 %. Як бачимо, серед перелічених вище великих європейських

реципієнтів української робочої сили в Італії і особливо в Іспанії рівень

безробіття значно вищий, ніж в Україні.


Ринок праці — це система суспільних відносин, пов’язаних з купівлею і

продажем трудових послуг працівників (послуг праці).

Ринок праці — це сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу.

Елементами ринку праці є: попит, пропозиція, трудові послуги (послуги

праці), ціна, конкуренція, резервування праці, трудова мобільність.

Праця (або послуги праці) — один з основних факторів виробництва,

власниками якого є домогосподарства.

Роботодавець — це юридична або фізична особа, яка, беручи до уваги

попит на свою продукцію (послуги), утворює попит на працю та надає

можливість найманим працівникам працювати й отримувати заробітну

плату.

Найманий робітник — це фізична особа, яка виконує роботу за наймом,

уклала письмовий трудовий договір, контракт чи усну угоду з керівником

підприємства будь-якої форми власності з визначенням умов трудової

діяльності особи, за якою вона одержує обумовлену договором оплату

готівкою або в натуральному вигляді.

Робота в групах

● Опрацювати в групах матеріали Кодексу законів про працю

України.


1-ша група. Учасники ринку праці: взаємодія між ними Основні

учасники ринку праці взаємодіють між собою, встановлюючи рівновагу

попиту і ціни на робочу силу. До них належать три основні суб’єкти. З

одного боку, це наймані працівники. Вони можуть об’єднуватися в

профспілки, представники яких захищають інтереси трудового колективу.

З іншого боку, виступають роботодавці. Вони також можуть

об’єднуватися в союзи. Але, щоб не призвести до безконтрольної взаємодії

цих двох основних сил ринку праці, є і третя сторона. Це держава, а також

її відповідні органи. Рівень впливу держави в різних країнах неоднаковий.

Але він завжди відповідає принципам соціальної політики. Це

удосконалює механізми функціонування ринку праці. Під впливом

держави встановлюється соціальна справедливість тією мірою, наскільки

розвинене саме суспільство конкретно взятої країни.


● Під час роботи над питанням складіть схему «Чинники, що

визначають попит і пропозицію на ринку робочої сили».


2-га група. Хто такий підприємець? Риси підприємця

У науковий обіг поняття «підприємець» запровадив банкір-економіст Р.

Кантільйон на початку XVII ст. До підприємців він зараховував людей з

нефіксованими прибутками (ремісників, селян), тобто тих, хто вів

економічну діяльність в умовах нестабільності та непередбачуваності цін.

Головною рисою підприємця він вважав готовність до ризику. Адам Сміт,

один із тих, хто заклав теоретичні підвалини підприємництва, розглядав

підприємця як власника. Саме цим обумовлено його дії в економічному

житті, мотивацію, поведінку, психологію.

Намагання проявити себе як особистість у певній сфері діяльності,

реалізувати свої ідеї та результати праці, зробити їх надбанням суспільства

— це також інтерес підприємця, якому належить значна роль у житті

суспільства, який є його рушієм. Усе це і робить підприємця піонером,

який веде вперед у своїй справі, а підприємництво — локомотивом

економічного, соціального і культурного розвитку людського суспільства.

Характерні риси підприємця

1) Організаційно-господарське новаторство;

2) готовність і здатність до ризику;

3) пошук нових можливостей та ініціативність;

4) орієнтація на ефективність та якість продукції та обслуговування;

5) майнова відповідальність та цілеспрямованість;

6) висока інформованість та постійне спостереження;

7) здатність до жертв в інтересах справи;

8) чіткість, планомірність у роботі;

9) здатність переконувати людей, комунікабельність, чесність, надійність

тощо.

(Подано за результатми дослідження американської фірми «Мак-Бер енд

Компаніі»)

3-тя група. Роботодавці і наймані працівники

Роботодавець — власник підприємства, установи чи організації незалежно

від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або

уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до

законодавства використовує найману працю.

Роботодавця як фізичну особу у трудових правовідносинах з найманими

працівниками представляє безпосередньо сама особа. Отже, під терміном

«роботодавець» слід розуміти юридичну чи фізичну особу, яка є

власником засобів виробництва, створює робочі місця, використовує

найману працю згідно з трудовим договором, який від роботодавця —

юридичної особи уповноважений укладати керівник підприємства

(організації), а від роботодавця — фізичної особи — безпосередньо ця

особа.

Найманий працівник — це фізична особа (громадянин), яка

перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Ці відносини виникають

на підставі укладеного трудового договору. Основою трудового договору є

виконання трудової функції, що спричиняє як обов’язки найманого

працівника, так і роботодавця перед останнім, які мають правовий,

організаційний, економічний і соціальний характер.

Зазвичай працівники за трудовим договором отримують більше прав

і свобод, ніж без цієї угоди. Тут можуть обумовлюватися соціально

справедливі умови відпочинку і праці, матеріальна підтримка. Це

підвищує захищеність кадрового складу.

4-та група. Професійна діяльність, спеціальність та кваліфікація

працівника

Професія — це рід занять або трудової діяльності, що потребує

певної підготовки, кваліфікації, знань. Знання можна дістати, здобуваючи

освіту або на практиці. Коло професій досить широке і об’єднується в

категорії: економічні, технічні, педагогічні тощо.

Спеціальність — це комплекс навичок, умінь і знань, набутих у

процесі навчання і підтверджених відповідним чином. Вони необхідні для

виконання конкретної роботи і співвідносяться з однією або декількома

професіями. Так, студент-юрист може стати адвокатом, прокурорським

працівником, поліцейським або юрисконсультом, а може перетворитися на

продавця громадського харчування.

Різниця між професією і спеціальністю — в обсязі поняття.

Спеціальність — спільний термін, який об’єднує групу професій. Вони

можуть вимагати якихось додаткових навичок або повністю укладатися в

ті обсяги, які були отримані в процесі навчання. Водночас спеціальність

вимагає особливої підготовки. Професія може бути опанована і без неї —

на практиці (співак, актор).

Для здобуття спеціальності необхідно пройти навчання, скласти

іспити. Опанувати професію можна і на практиці (журналіст, письменник,

будівельник), якщо вона вимагає або таланту, або фізичних навичок.

Професія дає людині реальний прибуток, а основним її вираженням

є затребуваність персони. Спеціалізацію ж підтверджують документом

державного зразка, який діє на певній території.

Кваліфікація працівників — рівень професійної придатності,

забезпечуваний сукупною наявністю у працівників загальноосвітніх і

спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду і трудових навичок,

необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною

професією чи спеціальністю.

5-та група. Заробітна плата як дохід працівника

Номінальна заробітна плата — це сума грошей або грошова

заробітна плата, яку працівник отримує за свою працю протягом певного

часу.

Реальна заробітна плата — це кількість товарів і послуг, які можна

придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата, по суті,

означає «купівельну спроможність» номінальної заробітної плати.

Динаміку реальної заробітної плати визначають на певний період часу як

індекс, що обчислюють шляхом ділення індекса номінальної заробітної

плати на індекс цін товарів і послуг.


Під час роботи над питанням складіть схему «Чинники, що визначають

національний рівень заробітної плати».


Висновок. Учасники ринку праці — це взаємозалежні сили. Зміна

сили впливу кожної з них призведе до порушень роботи всієї системи.

Щоб ринок праці міг нормально функціонувати, його регулюють

законодавчі норми, акти, які чітко визначають права кожного учасника. Це

дозволяє створити рівні можливості для всіх суб’єктів з метою здійснення

своїх потреб. Перерозподіл трудових ресурсів у галузі з більшою

потребою у кваліфікованих кадрах дає змогу досягти максимального

економічного ефекту.




2. Дослідити матеріали ЗМІ щодо криміналізації економіки.

Підготувати 3–5 тез власної програми боротьби з цим явищем.

Сайти

1. http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr21.pdf.

2. http://www.dcz.gov.ua/kha/control/uk/publish/article?art_id=41138

3. https://uk.wikipedia.org

4. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08

Урок 53. ЛОБІЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ТА КОРУПЦІЯ


Інформаційна довідка

До початку ХХ ст. лобізм був невіддільним від корупції,

засновувався на фаворитизмі, не був професійним за характером. У США

1862 року на базі лексеми «лобі» виникає поняття «лобіювання»

(lobbying), у 1863 р. — «лобіст» (lobbyist) та у 1883 р. — «лобізм»

(lobbyism), які упродовж другої половини ХІХ ст. вживали для позначення

різновиду корупційних діянь та їхніх суб’єктів.

Із розвитком партій та ростом повноважень представницьких органів

влади, які перебрали законодавчі функції й автоматично ставали

основними регуляторами економічного життя суспільства, формувався

новий тип відносин між владою та підприємцями. Ці відносини

характеризувалися переходом від прямого лобіювання інтересів на рівні

індивідуальних контактів (за часів абсолютистських монархій) до

опосередкованого — за участі парламентських посередників.


Лобізм, лобіювання (англ. lobbyism, lobbying, government relations, public

affairs, public advocacy) — скоординована практика обстоювання інтересів

або здійснення тиску на законодавців і чиновників неурядовими

організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними

спільнотами на користь того або іншого рішення.

Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє

ухваленню органами влади тих або інших рішень з використанням

формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім йдеться

про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі.

Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їхні групи —

лобі.

Лобізм — це легальна, на відміну від корупції, технологія впливу.

Лобізм — діяльність, що має на меті легальний вплив на органи державної

влади та місцевого самоврядування, а також на осіб, що заміщають

державні та муніципальні посади. Лобіювання здійснюється винятково в

межах закону.


Слухаючи розповідь учителя, скласти таблицю «Цивілізоване

лобіювання».


Опосередкування лобістського

процесу

Лобіювання здійснюють спеціальні

структури — рухи, ліги, асоціації,

союзи, діяльність яких оцінюється

та контролюється громадськістю.

Лобістські групи намагаються

оприлюднити свої наміри з метою

залучення на свій бік громадської

думки

Гласність і прозорість діяльності Контроль за процесом лобіювання

забезпечено доступом

громадськості до відповідної

інформації

Конкуренція між лобістськими

групами

Дає можливість лобістським

групам контролювати одна одну,

апелюючи в разі необхідності до

ЗМІ та громадськості


В Україні можна розрізнити два найпоширеніші види лобізму —

тіньовий та публічний. У першому випадку відбувається приховуваний

контакт зацікавленої сторони з особою, яка приймає важливі рішення. У

результаті з’являються законодавчі документи чи рішення, здатні

забезпечити вигоду окремій людині чи певній групі замовників.

Публічний лобізм представляє інтереси цілих галузей і сфер економічної

діяльності. Він — загальнонаціональний за своєю природою.

Значною проблемою під час переходу до цивілізованого лобіювання

в Україні є боротьба з корупційними схемами відстоювання інтересів.

Перегляд відеоролика «Карта української корупції у світі» [2].

Бесіда

● Корупція в Україні. Які ви знаєте причини виникнення корупції та

шляхи боротьби з нею?

Інформаційна довідка

Міжнародний день боротьби з корупцією відзначають щороку 9

грудня, починаючи з 2004 року. Цього дня 2003 року в Мексиці було

підписано Конвенцію ООН проти корупції.

Метою встановлення цього Міжнародного дня, як зазначено в

резолюції Генеральної Асамблеї ООН, було поглиблення розуміння

проблеми корупції та ролі Конвенції в запобіганні корупції й боротьбі з

нею. У деяких країнах у цей день проходять мітинги, семінари та лекції на

тему корупції.

Кожен із нас у повсякденному житті час від часу має справу з

побутовою корупцією. Це може бути хабар за медичну довідку, уникнення

сплати штрафу за неправильне паркування або щось вагоміше.

Корупція в Україні впливає на формування органів державної влади

всіх гілок, на вироблення і реалізацію державної політики. Так, під час

формування представницьких органів влади важко уникнути впливу

корупції. У цьому випадку мова може йти про порушення

фундаментальних принципів організації і проведення виборів: підкуп

кандидатів, представників влади і членів виборчих комісій; нелегальне

фінансування виборчих кампаній; посадові зловживання під час агітації;

фальсифікацію результатів виборів; створення перешкод для реалізації

виборчих прав громадян.

В Україні потенційно найбільш корумпованою є виконавча влада,

оскільки саме її представники мають великі «хабароміські» розпорядчі

функції (розпорядження коштами, нерухомістю, матеріальними

цінностями). Це підтверджує і судова практика застосування

антикорупційного законодавства: переважну більшість притягнених до

відповідальності осіб притягнуто за хабарництво, посадові зловживання,

порушення закону України «Про боротьбу з корупцією». Усе це

представники виконавчої влади.

Корупцію та боротьбу з нею широко використовують у практиці

політичної діяльності: застосування кримінально-правових засобів до

державних дія чів, політиків (як правило, опозиційних) за наявністю для

цього підстав (головним чином з політичних міркувань); юридична

розправа з політичними опонентами шляхом притягнення їх до

відповідальності за звинуваченнями у корупції за відсутності для цього

законних підстав; застосування репресивних дій з тих же мотивів до осіб з

оточення політичних діячів, у дискредитації яких зацікавлена влада.

Характеристика поняття (корупція)

1. Корупція — це незаконне діяння суворо карається переважній більшості

юрисдикцій країн світу.

2. Посадова особа у разі корупційної угоди отримує матеріальну вигоду

для себе або для третіх осіб.

3. Діяння посадової особи у разі корупційної угоди не обстоюють інтереси

всього суспільства.

4. Корупція — це двостороннє діяння, яке полягає як у пропонуванні, так і

в отриманні хабара.

5. Корупція — персональне, адміністративне рішення у більшості випадків

залежить від волі одного або рідше декількох посадових осіб (особливо це

характерно для так званої побутової корупції, яку породжує взаємодією

пересічних громадян і чиновників).

6. Сфера корупції не обмежена державним сектором.

Бесіда

1. Які приклади корупції ви можете навести?

2. Чи траплялись випадки корупції з вами чи вашими знайомими?

3. Можливо, ви знаєте про випадок корупції, який вас вразив, з

телепередач або соціальних мереж? Розкажіть про нього, будь ласка.

Поясніть, чому ви вважаєте, що це була корупція.

У нашій країні сьогодні відбуваються зміни, які дають сподівання на

нашу спільну перемогу над корупцією. На вулицях міст ви бачите нову

патрульну поліцію. Але непомітними залишаються нові органи, які

створені для боротьби з корупцією — НАБУ та НАЗК. Саме вони мають

допомогти українцям розірвати корупційні ланцюги.

● Як ви вважаєте, чому створено одразу два органи, а не один?


На виборах ми обираємо поміж себе окремих людей, щоб надати їм

повноваження управління бюджетом країни, захист миру і суверенітету,

розвиток наших міст та сіл, медицину, економіку та виробництво, сферу

відпочинку та культури тощо. Корупція виникає, коли ці люди

використовують надані нами повноваження на своє особисте благо або на

благо інших, близьких 71 до них осіб, на свою, а не на громадську чи

державну користь. У кожному такому випадку з’являється «корозія

корупції», яка з часом псує суспільний механізм і викривляє дію

державної машини.

Але просто знання без реальних дій мало чого варте. Важливо не

лише самому дотримуватися правил доброчесного життя, але й

поширювати це розуміння для інших громадян.

Наявність сформованих інститутів громадянського суспільства

передбачає, що врегулювання конфліктів інтересів відбувається за

допомогою механізмів самого громадянського суспільства. Хід

суспільного розвитку і досвід державного регулювання діяльності цих

груп у країнах з різною конституційно-правовою системою показали, що

представництво інтересів та взаємодія структур громадянського

суспільства з органами державної влади неможливо утримати в межах

електорального процесу. Розуміючи неминучість цього, законодавці

різних країн шукають форми легалізації даного процесу, переходу до

інформаційного впливу, суть якого полягає в наданні законодавцям і

державним службовцям інформації, що підтверджує об’єктивний характер

інтересів і обґрунтованість вимог тих чи інших груп.

Найбільш ефективним способом представництва інтересів, особливо

в умовах маркетизації та технологізації політики, стає їх функціональне

представництво, насамперед через структури виконавчої влади. Одним з

механізмів функціонального представництва інтересів, впливу на органи

влади і є лобізм.

Метод «ПМЦ»

● Записати свої враження від уроку в таблицю.

Плюс (+) Мінус (–) Цікаво




2. Розробити презентацію для соціальної телевізійної реклами про те, чому

корупція завдає шкоди кожному.

Сайти

1. https://www.youtube.com/watch?v=qIDI0tLRkxc

2. https://www.youtube.com/watch?v=yyOR5BuwXp8


Уроки 54 . ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ «СТВОРЮЄМО БІЗНЕС-ПЛАН

ВЛАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА»

ХІД ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Бізнес-план — це документ, що описує всі головні аспекти діяльності

майбутнього підприємства, аналізує проблеми, на які воно може

натрапити, а також визначає способи розв’язання цих проблем.

Правильно складений бізнес-план зрештою відповідає на питання, чи

варто взагалі вкладати гроші в ту чи іншу справу, чи дасть вона прибутки,

чи виправдаються витрати.

«Структура бізнес-плану»

1. Титульний лист (назва підприємства або проекту), дата розробляння,

термін реалізації.

2. Резюме, у якому дано найменування підприємства, його адреса,

основний вид діяльності, її початок; мета розробляння бізнес-плану; на

який період розрахований бізнес-план; розробник; обсяг необхідних

інвестицій і джерела їх отримання; термін окупності інвестицій; рівень

рентабельності інвестицій; точка беззбитковості; оцінка потоку реальних

грошей. Крім того, у резюме можуть бути наведені й інші показники

ефективності проекту, що забезпечують його інвестиційну привабливість

(чистий приведений дохід, запас фінансової міцності і т. ін.).

3. Концепція бізнес-плану, у якій:

а) обґрунтовують місію створюваного підприємства в інвестиційному

проекті;

б) описують стан галузі та перспективи її розвитку;

в) описують мету та основні завдання, розв’язувані в бізнес-плані;

г) характеризують вид діяльності, товарів і послуг, їх інноваційність; місце

і можливості їх реалізації з урахуванням ємності ринку (сегмента ринку),

співвідношення попиту та пропозиції на ньому, сучасних тенденцій у

споживчих перевагах; умови збуту продукції та послуг і ризики, пов’язані

зі збутом;

д) називають можливих інвесторів та умови інвестування проекту.

Обґрунтовують організаційно-правову форму підприємства (ТОВ, ЗАТ і

ін.) і передбачуваний статутний капітал (для новостворюваного

підприємства); описують оптимальні умови залучення інвестицій (з

подальшою часткою у власності або на поворотній основі, або на інших

умовах).

4. План маркетингу, де оцінюють проектовані ринкові можливості

реалізації продукції та послуг підприємства; аналізують конкурентів і

обґрунтовують конкурентні переваги підприємства; описують заходи

щодо просування продукції і послуг, у тому числі рекламні;

обґрунтовують цінову стратегію компанії і методи встановлення ціни на

продукцію та послуги з урахуванням планованого рівня прибутковості;

конкретизують об’ємні показники реалізації товарів і послуг, їх

укрупнений асортимент; складають рекламний бюджет і визначають

витрати з формування інформації про ринок та конкурентів.

5. План виробництва, у якому дано виробничу програму стосовно

укрупненого асортименту продукції та послуг, обчислено продуктовий

баланс і визначено необхідний обсяг сировини для закупівлі, уточнено

можливі ціни закупівлі і реалізації і обчислено рівень і суму валових

доходів; визначено можливих постачальників товарів, обсяги, умови

поставок і розрахунків. У кінці визначено суму оборотних коштів,

необхідних для функціонування підприємства з урахуванням оборотності

товарно-матеріальних ресурсів.

6. План матеріально-технічного забезпечення, реалізації та виробництва

необхідного обсягу товарів і послуг, де подають характеристику

приміщень, включаючи площу, напрями використання, умови

користування приміщеннями (оренда, власність); оснащення обладнанням

(найменування, кількість одиниць, ціна), меблями, інвентарем (за сумою,

виходячи з рівня оснащення на одиницю потужності підприємства). На

основі цього плану визначають потребу в інвестиційних (реальних)

ресурсах з урахуванням формування не тільки основних засобів, але й

оборотних (власні оборотні кошти повинні бути не менше 20 % від

загальної потреби в оборотних коштах).

7. Організаційний план, у якому уточнюють організаційно-правову форму

підприємства, обумовлює організаційну структуру, методи і форми

управління, функціональні підрозділи. Проектування організаційної

структури здійснюється з урахуванням розв’язуваних завдань, норм

керованості та інших факторів (за основу під час створення нового

підприємства зазвичай приймають аналогічне підприємство, яке успішно

працює на цьому ринку).

8. План із праці та заробітної плати, де обґрунтовано штатний розклад на

основі виробничої програми та організаційної структури, обумовлено

системою мотивації і оплати праці, обчислено фонд оплати праці та

відрахування на оплату праці, кваліфікаційні характеристики працівників,

можливі джерела набору кадрів та їх перепідготовки, визначено остаточну

суму витрат на утримання трудових ресурсів.

9. Фінансовий план, у якому визначають поточні доходи і витрати за

статтями та видами діяльності, отримані від господарської діяльності,

прибуток (балансовий, чистий), рентабельність початкових і поточних

витрат; поріг рентабельності, запас фінансової міцності, вартість

основних, оборотних коштів, їх оптимальне співвідношення.

10. Ризики, де надають їхню характеристику та можливі способи та

вартість зниження ризиків або можливих втрат у разі їх виникнення.

11. Ефективність інвестиційного проекту, де уточнюють необхідний

повний обсяг інвестицій та джерела їх отримання, термін окупності

проекту, рентабельність інвестицій, таблиця погашення кредиту (якщо він

необхідний).

12. Додатки, де надають розгорнуту таблицю за календарем платежів та

інші розрахункові таблиці, які більш детально розкривають діяльність

підприємства в майбутньому.

Робота у творчих групах

● Створити бізнес-план за алгоритмом.

1. Вступ

1.1. Назва фірми.

1.2. Який продукт ви пропонуєте до продажу?

1.3. Кількість людей, залучених до справи.

1.4. Короткий опис початку бізнесу (чи залучені люди працювали

разом раніше?).

1.5. Головні завдання (цілі) бізнесу.

1.6. Персональні завдання людей.

2. Продукт

2.1. Який продукт ви виробляєте?

2.2. Призначення продукту.

2.3. Чим відрізняється ваш продукт від аналогічних товарів інших

виробників?

2.4. Ви самі виробляєте продукт чи інші виробники?

2.5. Визначте процес виробництва.

2.6. Яку сировину використовуватимете і де її братимете?

2.7. Які дослідження ринку постачання ви вже провели?

2.8. Яке обладнання потрібне для виробництва, скільки коштує, де

знайти потрібні кошти, де його купити?

2.9. Які приміщення потрібні для виробництва продукту?

2.10. Яких навичок та спеціальностей вимагає виробництво?

2.11. Скільки працівників потрібно залучити до виробництва? Що

кожен буде робити?

2.12. Як ви здійснюватимете контроль за якістю?

3. Послуги (чи роздрібна торгівля)

3.1. Які послуги ви пропонуєте і які товари продаєте?

3.2. Яке обладнання вам потрібне для надання послуг (продажу

товарів)? 3.3. Чи потрібні вам приміщення для надання послуг

(продажу товарів)? 3.4. Скільки працівників потрібно і які вони

мусять мати навички та вміння?

3.5. Як ви здійснюватимете контроль за якістю?

4. Персонал

4.1. Кожний новий працівник заповнює анкету (повідомляє про свою

попередню трудову діяльність, вказує освіту, адресу, особисті дані),

підписує трудову угоду та інші документи.

5. Організаційна структура

5.1. Які види робіт виконуватиме ваше підприємство (виробництво,

продаж, управління)? Які специфічні завдання ви визначатимете

щодо кожного виду?

5.2. Навички і вміння, яких вимагає виконання кожного виду робіт

або які є специфічними для кожного з цих видів.

5.3. Якого досвіду мусять набути виконавці, яке навчання вони

мають пройти? (Детально описати.)

5.4. Які роботи не зможуть виконувати люди, що працюватимуть у

вашому бізнесі?

5.5. Чи можна їх цього навчити, чи потрібно винаймати персонал?

6. Менеджмент

6.1. Якими є щоденні завдання управління?

6.2. Як краще розподілити різні функції управління бізнесом

(продаж, адміністрація, виробництво, забезпечення послуг, фінанси

тощо)?

6.3. Які види зборів ви проводитимете? Як часто? Які питання

вирішуватимете?

6.4. Чи будуть у вашому підприємстві окремі відділи? Якщо так, то

як ви це організуєте?

7. Маркетинг

7.1. Яке дослідження ринку ви вже провели?

7.2. Як ви будете поглиблювати знання ринку вашого продукту

(послуги)? Яке дослідження ринку ви проведете?

7.3. Які групи людей купують ваш продукт чи користуватимуться

вашою послугою? Укажіть вік, стать, інтереси, соціальний статус

тощо. Розподіліть їх за географічною ознакою.

7.4. Який імідж своєї фірми ви хотіли б створити серед ваших

клієнтів? 7.5. Як ви будете встановлювати ціну?

7.6. Який спосіб продажу оберете?

7.7. Як ви розповсюджуватимете ваш товар чи послугу?

7.8. Які види товару після гарантійного обслуговування ви будете

використовувати?

8. Юридичні аспекти бізнесу

8.1. Тип вашого підприємства.

8.2. Чи потрібні вам ліцензії, дозволи, патенти?

8.3. Якими є вимоги у вашому бізнесі щодо захисту здоров’я і

безпеки праці? Як ви будете їх дотримуватися? Які вимоги

передбачені у вашому бізнесі щодо страхування (соціального,

банківського)?

9. Основні засоби виробництва

9.1. Які типи майна ви збираєтеся мати? Як ви його захищатимете

від крадіжок та інших обставин, що від вас не залежать?

9.2. Якими є умови орендування цього майна?

9.3. Чи потрібні вам спеціальні дозволи, пов’язані з майном (на

ремонт, прибудову)?

9.4. Чи є особливі моменти у вашій справі, пов’язані із здоров’ям і

безпекою праці?

10. Фінанси

У кожному бізнес-плані має бути розділ з розрахунками очікуваних

прибутків і витрат фірми. Тут вам треба визначити, якими реально

будуть ваші витрати і ваші прибутки. Намагайтеся оцінювати

скептично, адже зазвичай витрати є більшими, а прибутки —

меншими, ніж заплановані.

Прибутки:

10.1. Які торговельні угоди з потенційними клієнтами ви вже

уклали?

10.2. Яку кількість одиниць товару (послуг) ви розраховуєте

продавати щотижня?

Витрати:

10.3. Укажіть, якою буде періодичність ваших витрат.


Рефлексія. Підсумкова вправа

Кожен студент промовляє обов’язковий для всіх початок речення:

«Найпотрібніше, що я почерпнув з уроку, — це…» — і завершує його

особистими міркуваннями.


Опрацювати відповідний матеріал підручника та додаткові інформаційні

джерела.

Урок 56. УРОК ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ VІ



1. Як перехід до ринкової економіки впливає на добробут громадян?

2. Як адаптуватися і жити в умовах ринкової економіки?

3. Чи повинна держава втручатися в ринкову економіку?

ЕТАП ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Форма проведення — конференція.

Здобутки та проблеми розвитку української економіки на сучасному

етапі. Перспективи розвитку

Завдання

● Порівняйте адміністративно-командну та ринкову економіки.

Адміністративно-командна Ринкова

Державна власність на всі

матеріальні та грошові ресурси

Приватна власність на всі види

ресурсів

Первинний розподіл ресурсів, який

визначають центральні державні

органи

Ринок і попит визнають асортимент

і ціну продукції та ресурсів

Рівність доходів на основі

зарплатні, розміри якої

встановлюють центральні

планувальники. Державні

підприємства ніколи не

банкрутують завдяки субсидіям

уряду, дозволу на підвищення цін

або звільненню від податкових

зобов’язань

Дохід залежіть від ресурсів, які має

подати індивід. Допускають певні

форми безробіття, оскільки люди

змінюють роботу, роботодавці

висувають нові вимоги до

кваліфікації працівників,

відбуваються циклічні коливання, а

також сезонні зміни в попиті

Центральні планові органи Споживацький попит є рушійною

приймають виробничі рішення для

виконання соціальних завдань, не

беручи до уваги запит споживачів.

Споживачі не впливають на ціну,

кількість та якість вироблених

товарів

силою виробничих рішень, які

приймають фірми

Обмежена зовнішня торгівля для

забезпечення економічної

незалежності

Міжнародна соціалізація сприяє

конкуренції та запобігає

підвищенню виробничих витрат та

цін

Ціни, що зазвичай встановлені

нижче від рівня ринкових цін,

забезпечують збут товарів та

контроль за офіційно вимірюваною

інфляцією

Ціни коригують, аби утримувати

споживання та виробництво на

рівні ринкової рівноваги

Висновок. Сучасна ринкова економіка розвинених країн є соціально

орієнтованою. Саме це робить її привабливою для людей.

Розвиток соціальної сфери на сучасному етапі: здобутки та проблеми

● Оцініть, наскільки успішно, на ваш погляд, кожна з країн

вирішувала вказані нижче соціальні завдання. Поставте кожній

країні оцінки за кожну досягнуту ціль за шкалою від 1 «погана» до 5

«відмінно».

Завдання Україна Китай Німеччи

на

Індія Японія США

Свобода

Зростання

Стабільність

Справедливість

Ефективність

Загальна оцінка


● Визначте здобутки та проблеми в розвитку соціальної сфери на

сучасному етапі.

Висновок. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку світу є

відхід від усталених форм економічної, соціальної, гуманітарної політики.

Відбуваються радикальні зміни в соціальній сфері не тільки тих країн, що

їх раніше вважали так званим «другим світом», а й у країнах традиційної

демократії.

Ці держави опинилися перед необхідністю робити вибір між

колективною та індивідуальною відповідальністю за соціальний добробут,

між обов’язками найманого працівника та обов’язками роботодавця у

страхуванні від соціальних ризиків, між обов’язковою та добровільною

участю у соціальних програмах, орієнтацією на позитивні чи на негативні

свободи, між місцевим, національним чи наднаціональним регулюванням

соціальної сфери. Стабілізація економічного розвитку неможлива без

формування соціально благополучного суспільства. Поєднання проблем

розвитку ринкових відносин з посиленням уваги до соціальних питань

створює необхідні передумови для економічного оздоровлення,

стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності й після

її завершення. Економічне зростання і підвищення народного доб робуту

— взаємопов’язані процеси.

Пошук соціального консенсусу навколо завдань довготривалого

стійкого соціально-економічного розвитку українського суспільства є

одним із визначальних завдань як державної соціальної політики в

Україні, так і усіх політичних та економічних сил, орієнтованих на

соціальний прогрес.


● Записати свої враження від уроку в таблицю.

Плюс (+) Мінус (–) Цікаво


Підготуватися до тематичного оцінювання.

РОЗДІЛ VII. УКРАЇНА, ЄВРОПА, СВІТ

Уроки 57-59. ІНТЕГРАЦІЯ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

Яким є вплив глобалізаційних процесів на економіку,

культуру, довкілля, людину?

Поняття інтеграції та глобалізації. Вплив глобалізаційних процесів на

економіку, культуру, довкілля, людину



Україна заявила про себе в сучасному світі лише післяпроголошення

незалежності і Всеукраїнського референдуму, який став юридичною

підставою для міжнародного визнання нашої республіки. Уже наступного

дня після референдуму про визнання України заявили Канада і Польща, 3

грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія, Литва, 5 грудня — Аргентина,

Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія. 25 грудня після відставки М.

Горбачова, яка знаменувала остаточний розпад СРСР, Україну визнали

США.

Протягом грудня 1991 р., що став роком визнання нашої держави, її

незалежність визнали загалом 68 держав, 1992 р. — ще 64. Запитання � Як

ви розумієте поняття «інтеграція»?


Інтеграція (від лат. integrum — ціле, integratio — відновлення) —

поєднання, взаємопроникнення. Це процес об’єднання будь-яких

елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення

зв’язків.

Міжнародна інтеграція — це якісно новий етап розвитку і форма прояву

інтернаціоналізації політичного та економічного життя, що передбачає

зближення і взаємопристосування, переплетення всіх основних структур

національних держав. Міжнародну інтеграцію визначають і як відносини, і

як процес, відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних

партнерів. У цьому контексті міжнародна інтеграція виступає як

найвищий рівень розвитку міжнародних відносин.


1. Які стадії розвитку пройшли інтеграційні процеси в Європі?

2. Назвіть основні аспекти міжнародної інтеграції.

3. Чи впливають на внутрішню та зовнішню політику України

інтеграційні процеси в Європі?

Процес європейської інтеграції спроможний внут рішньо консолідувати

країни, які бажають стати членами єдиної Європи, сприятиме зменшенню

та ліквідації історичних суперечностей між сусідніми країнами. Так само

перспектива членства в ЄС для України (навіть у віддаленому

майбутньому) повинна стати додатковим вагомим стимулом та

мотиваційним фактором внутрішніх реформ, цивілізованого врегулювання

всіх внутрішніх та зовнішніх неузгодженостей. Нарешті, від інтеграції

України до ЄС виграють не тільки ці дві сторони, але й уся центрально-

континентальна Європа, адже після розширення Європейського Союзу за

рахунок країн Цент рально-Східної Європи та держав Балтії Європейський

союз максимально наблизився до України, що надає особливого статусу

їхнім відносинам і створює реальні можливості для співпраці.

Формулювання поняття

Глобалізація — це поширення економічних, політичних і культурних

процесів за межі держав і формування на цій основі нової цілісності

світового простору. Глобалізація — процес всесвітньої економічної,

політичної і культурної інтеграції та уніфікації.

Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція в

масштабах всієї планети капіталу та людських і виробничих ресурсів,

стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а

також зближення і злиття культур різних країн. Це об’єктивний процес,

який має системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства.

Унаслідок глобалізації світ стає більш пов’язаним і більш залежним від

усіх його суб’єктів. Глобалізацію обумовлено кількома факторами.


● Опрацювати відповідний матеріал підручника або інформацію з

додаткових джерел, скласти таблицю «Фактори глобалізації».


Процеси інтернаціоналізації

економічного життя

(транснаціональні компанії (ТНК),

міжнародні банки та інші фінансові

структури)

Вільне поєднанням капіталів,

товарів, взаємодія національних

економік у господарській

діяльності

Проблеми навколишнього

середовища, які вийшли за кордони

національних держав (координація

зусиль світового співтовариства)

Вичерпання ресурсів і екосистем

породило новий феномен «біженців

довкілля» і зробило вірогідно

можливим зіткнення між

державами і народами за джерела

питної води, енергетичні та інші

ресурси

Проблеми безпеки Загроза ядерної війни,

міжнародного тероризму і

злочинності

Революція у засобах комунікацій Створення всесвітньої мережі

телебачення, Інтернету, розвиток

туризму, інформаційнокультурних

обмінів

● Визначити провідних суб’єктів глобалізації світогосподарських

процесів.


Міграція населення (від лат. migratio — переміщення) — переміщення

людей (мігрантів) через кордони тих чи інших адміністративно-

територіальних одиниць зі зміною місця проживання назавжди або на

більш-менш тривалий час.

Міграції класифікують за: причинами (економічні, політичні, релігійні,

національні, екологічні тощо), термінами (сезонні, тимчасові, постійні, або

безповоротні), масовістю (одиничні і масові); дальністю

(міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні); напрямами (зовнішні і

внутрішні); мотивами (примусові та добровільні); способами організації

(організовані та неорганізовані), правовим статусом (легальні і

нелегальні).

Висновок. Міграція істотно впливає не тільки на структуру і кількість

населення, але й на соціальне, господарське і духовне життя суспільства, а

також на чисельність трудових ресурсів та зайнятість населення.


Україна має визначити пріоритетні організації, які на сучасному

етапі становлять для неї особливий інтерес. Серед таких структур слід

виділити такі організації та інтеграційні угруповання — ООН, Раду

Європи, ОБСЄ, Організацію за демократію та розвиток — ГУАМ,

Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС),

Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ).




2. Написати твір-роздум «Україна є членом міжнародних європейських

організацій: перспективи співпраці».

3. Чи бажаєте ви виїхати за кордон на навчання, роботу, на постійне

проживання чи тимчасове? Сформулювати свої міркування в есе «Чому я

бажаю (не бажаю) виїхати за кордон».

Сайти

1. https://www.youtube.com/watch?v=zNhXJttiHfg


3.https://cathedra.io.ua/s1220723/tema_8._mijnarodna_integraciya_i_globalizac

iya_u _svitoviy_politici

4. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/19852/17-Viter.

pdf?sequence=1

Урок 60-61. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА МІЖНАРОДНЕ ПРАВО


Формування понять

Міжнародні відносини — система транскордонних соціальних взаємодій,

суб’єктами яких є держави, міжнародні міжурядові та міжнародні

неурядові організації, транснаціональні корпорації та, за особливих умов,

приватні особи. Наука про міжнародні відносини є комплексною та

міждисциплінарною. До сфери міжнародних відносин належать військово-

політичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового

співтовариства.

Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм

договірного і звичаєвого характеру, які виникають унаслідок погодження

між державою та іншими суб’єктами міжнародного співтовариства і

регулюють відносини з метою мирного співіснування.

Міжнародне гуманітарне право (право війни, право збройних

конфліктів) — сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які

регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби

ведення війни.

ОБСЄ — організація з безпеки і співробітництва в Європі, яка постала на

базі Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) 1995 року. Це

найбільша регіональна організація, яка опікується питаннями безпеки.

Вона об’єднує 57 країн в Європі, Північній Америці та Центральній Азії.

Зовнішня політика — це політика, згідно з якою регулюють

взаємовідносини між державами і народами на міжнародній арені.

Світова організація торгівлі (СОТ) — це провідна міжнародна

економічна організація, членами якої вже є 161 країна і на частку яких

припадає більше 96 % обсягів світової торгівлі; її функціями є

встановлення правил міжнародної системи торгівлі й вирішення спірних

питань. Україна стала членом СОТ 2008 року.

ЄС — економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані

здебільшого в Європі.

Рада Європи — міжнародна організація, яка об’єднує європейські

держави, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні

права людини й свободи для своїх громадян.

Основні засади зовнішньої політики України були закладені вже в

липні 1990 р. Декларацією про державний суверенітет України. Її було

прийнято Верховною Радою УРСР як державно-правовий акт, яким

Україну було проголошено повноправним учасником міжнародних

відносин.

● Керуючись мотивами соціальної (національної) безпеки, опрацювати

в групах переваги та недоліки можливих зовнішньополітичних

орієнтацій України. Своє рішення обґрунтувати.

1. Україна в майбутньому має намір стати нейтральною,

позаблоковою, без’ядерною державою.

2. Україна прагне увійти до певного військово-політичного блоку та

зберегти ядерну зброю.

3. Україна в майбутньому має намір стати нейтральною,

позаблоковою, ядерною державою.

4. Україна проголошує прагнення ліквідувати ядерну зброю та увійти

до певного військово-політичного блоку.

Україна — рубіжна країна, яка розташована на заході Великого

євразійського степу, на межах західноєвропейської, слов’янської й

ісламської цивілізацій. Її площа — 603,7 тис. км2. За цим показником вона

посідає друге місце в Європі, поступаючись лише Росії. В Україні

розташований географічний центр Європи. Україна межує на півночі з

Білоруссю, на сході — з Росією, на південному заході — з Молдовою,

Румунією, Угорщиною, Словаччиною, на заході — з Польщею. На півдні

її омивають Азовське та Чорне моря. Загальна довжина сухопутних

кордонів становить 5662,5 км, а берегової лінії — 1351,6 км. Довжина

кордонів з Російською Федерацією становить 2484 км, з Білоруссю — 952

км, Молдовою — 1194 км, з Польщею — 542 км, Словаччиною — 98 км, з

Угорщиною — 135 км, з Румунією — 608 км. Чорне море з’єднує Україну

морськими кордонами з Грузією, Туреччиною та Болгарією.

Сучасне геополітичне становище України характеризують

рівновеликі та суперечливі чинники. На цьому етапі Україна виступає у

світі як середня за величиною і рівнем розвитку держава, якій поки що

однаково далеко як до найбагатших та найпотужніших, так і до

найбідніших країн планети. Рубіжна біполярність проявляється в

наявності на території України географічного центра Європи в Карпатах і

євразійського геополітичного полюса в Криму. Така об’єктивна

геополітична реальність фактично перетворює Україну на важливий

геополітичний центр, тобто, говорячи словами американського стратега З.

Бжезинського, на державу, значення якої для системи міжнародних

відносин випливає не з сили й мотивації її дій, а з самого лише важливого

місцеперебування, що має поважні наслідки, з огляду на потенційну

уразливість у цьому регіоні найбільших геостратегічних потуг.

Україна має у своєму розпорядженні майже половину всіх світових

ресурсів родючих чорноземних ґрунтів, потужний промисловий і науково-

технічний потенціал, досить розвинену інфраструктуру й водночас

відчуває гостру необхідність структурної перебудови економіки, слабкість

експортних можливостей, втрату традиційних ринків, розрив

зовнішньоекономічних зв’язків.

Надзвичайно важливим питанням було визнання України державами

світу. Першими 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і

Канада, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Литва і Латвія, 5 грудня —

Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія, Хорватія. До кінця місяця —

Німеччина, США, Японія, Франція, Італія, Іспанія, Китай, Швеція,

Норвегія, Фінляндія, країни Латинської Америки — загалом 57 держав. До

кінця першого року незалежність України визнали 132 країни, а на

сьогодні — всі члени ООН (186). Однією з перших міждержавних угод

незалежної України став підписаний у Києві 6 грудня 1991 р. «Договір про

основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською

Республікою». Нині Україна підтримує активні дипломатичні відносини з

70 країнами світу, має своїх постійних представників у таких міжнародних

організаціях, як ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ. Україна є членом ОБСЕ, Ради

Європи, СОТ, тісно співпрацює з міжнародними фінансовими

організаціями.

Бесіда

1. Коли Україна стала суб’єктом міжнародних відносин?

2. У чому це проявилось?

3. Як ви вважаєте, яке значення для України мало визнання її

державами світу? Свою відповідь аргументуйте.

Робота з документами

● Опрацювати документи й виконати завдання.

1. Які принципи зовнішньої політики та міжнародних відносин

Української держави закріплено в цих документах?

2. Які принципи сьогодні є пріоритетними в зовнішній політиці України?

Перелік документів

● Декларація про державний суверенітет 16 липня 1990 р. (IX.

Зовнішня і внутрішня безпека, Х. Міжнародні відносини)

● Із Заяви до парламентів і народів світу, Верховна Рада України 5

грудня 1991 р.

● Із Конституції України 1996 р. (Статті 17, 18)

● Із Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики

України», 1 липня 2010 р.

Висновок. Міжнародне визнання було пов’язане з набуттям Україною

без’ядерного статусу, про який проголошено в Декларації про державний

суверенітет України.

Як одна з держав-засновників Організації Об’єднаних Націй,

Україна надає виняткового значення діяльності ООН з підтримування

миру і безпеки у світі, розглядаючи цю діяльність як важливий фактор

своєї зовнішньої політики. Представники України були у складі 7 із 17

активних операцій ООН з підтримування миру. Починаючи з липня 1992

р. держава зробила відчутний внесок у миротворчі операції ООН.

Упродовж 11 років у них взяли участь понад 12 тисяч

військовослужбовців Збройних сил і близько 87 200 працівників органів

внутрішніх справ України. Вони виконували почесну миротворчу місію в

Анг олі, Гватемалі, Боснії і Герцеговині, Македонії, Таджикистані,

Хорватії.


Міжнародні організації — об’єднання трьох або більше незалежних

держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на

вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють

від імені своєї держави і представляють її інтереси, поважаючи її

суверенітет.

Неурядові організації — у документах і літературі термін вживають

стосовно організацій, що діють на національному, субрегіональному,

регіональному або міжнародному рівнях, альтернатива поняттю «урядова»

організація. Різниця між урядовими та неурядовими організаціями — у

їхній правовій основі. Міжурядові організації засновують суб’єкти

міжнародного права, неурядові — суб’єкти національного права.


1. Чим спричинені тенденції зростання єдності і взаємозалежності

людей у сучасному світі?

2. Як ви вважаєте, чи необхідно Україні приєднуватися до військових

альянсів зі своїми стратегічними партнерами з метою збереження

безпеки та цілісності кордонів України?

● Продовжити речення:

Мій успіх на уроці — це…

Найбільші труднощі я відчув(-ла)…

Я не вмів(-ла)…, а тепер умію…




2. Написати твір-роздум за темою «Чи може Україна стати членом НАТО?

Чи потрібно це Україні?».

3. Написати твір-есе за темою «Україна є членом міжнародних

європейських організацій: перспективи співпраці».

Сайти

1. http://noborders.org.ua/vid-stereotipiv-do-diskriminatsiyi/

2. https://uk.wikipedia.org/wik

Уроки 62. УКРАЇНА — ЧЛЕН ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТА СВІТОВОГО

СПІВТОВАРИСТВА



На сучасному етапі міжнародні організації як форма міжнародного

співробітництва та багатосторонньої дипломатії відіграють надзвичайно

важливу роль. Для сучасних міжнародних організацій визначальною

ознакою є подальше розширення їх компетенцій та ускладнення

структури. Нині загальна кількість таких організацій наближається до 5

тисяч, з яких понад 400 — міжурядові. Тому можна із впевненістю

говорити про світову систему міжнародних організацій, у центрі якої,

безперечно, перебуває ООН.


● Складіть тези до питання «Україна в системі міжнародних

відносин».

Орієнтовний вигляд тез

1. Україна — без’ядерна держава.

2. Приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

3. Надання ядерними країнами гарантії безпеки України.

4. Підтримування Україною програми НАТО «Партнерство заради миру».

5. 9 липня 1997 р. Л. Кучма підписав у Мадриді з лідерами 16 країн НАТО

Хартію про особливе партнерство з метою сприяння зміцненню миру та

безпеки в Європі.

6. Зовнішня політика України спрямована на розвиток добросусідських

відносин, зміцнення безпеки в Європі та світі.

Робота з історичною інформацією

● Прочитати та обговорити інформацію.

Уривок зі статті американського політолога С. Гантінгтона

«Новий світовий порядок у XXI столітті: тенденції та європейський вимір»

Більшість людей погоджується з тим, що за часів «холодної війни»

світова система була біполярною, тоді як нині існує односилова система. З

іншого боку, тривають дискусії з приводу того, яким же вважати нинішній

світ — уніполярним, багатополярним чи якоюсь іншою системою. Моя

позиція полягає в тому, що нинішня міжнародна політична система є

водночас уні- та мультиполярною.

Для вирішення міжнародних проблем нині потрібні зусилля як

однієї супердержави, так і спільні зусилля кількох інших керівних держав.

У цьому уні- та мультиполярному світі глобальна структура сили має

чотири рівні.

Єдиною наддержавою залишаються США. За ними йдуть

найважливіші регіональні держави, кожна з яких відіграє провідну роль у

своєму регіоні, а потім група країн, які я називаю другорядною

регіональною силою. До них належать: Велика Британія стосовно

Німеччини та Франції в Європі, Україна стосовно Росії, Японія та В’єтнам

стосовно Китаю, Пакистан стосовно Індії, Австралія стосовно Індонезії,

Саудівська Аравія стосовно Ірану, Єгипет стосовно Ізраїля та Аргентина

стосовно Бразилії. Нарешті, четвертий рівень — це країни, які не

потрапили до перших трьох груп.

Якщо говорити про інтереси наддержави в такій уні- та

мультиполярній системі, то, поза сумнівом, вона зацікавлена в поверненні

до уніполярної системи, аби самостійно ухвалювати всі рішення.

Впливові в регіонах країни зацікавлені в багатополярній системі

світу. Тому стабільність наявної системи значною мірою залежить від

рівноваги між головними групами простистояння. Я вважаю, що така

рівновага за своєю природою нестабільна, тож марно сподіватися, що її

можна буде втримати. Світова політика відійшла від біполярної системи,

яка існувала під час «холодної війни», пройшла через однополюсний

момент (кульмінацією його стала війна в Перській затоці), а тепер

рухатиметься до справді багатополюсного XXI ст. Сполучені Штати, як

сказав Збігнев Бжезинський, будуть першою, останньою та єдиною

світовою наддержавою.

Висновок. Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і

неурядових міжнародних організацій. Нашу державу прийнято до складу

престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного

валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки

і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про

співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО,

Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб

стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної

інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе й визначне місце в зовнішній

політиці України належить співробітництву з Організацією 90 Об’єднаних

Націй. Після проголошення Україною незалежності саме ООН

залишається чи не єдиною структурою, спроможною у разі необхідності

надати Україні конкретну допомогу в справі забезпечення її

територіальної цілісності.

Бесіда

1. Чому Україна стала одним із засновників ООН?

2. Яких змін зазнала співпраця України з ООН за роки незалежності?

3. У яких напрямах діяльності ООН Україна бере активну участь?

4. Якими, на вашу думку, є перспективи співпраці України і ООН?


Масштаб і характер діяльності України в міжнародних організаціях

певною мірою залежать від їх різноманітності й особливостей, але

визначальним є статус України у певній організації. Для розгляду цього

питання вважаємо доцільною таку класифікацію міжнародних організацій:

міжнародні організації,

● у яких Україна виступає як повноправний член;

● y міжнародні організації, у яких Україна є спостерігачем або

асоційованим членом;

● y міжнародні організації, до членства в яких прагне Україна або з

якими співпрацює не на основі членства.

Робота в групах з документами (міні-дослідження)


1-ша група. Співпраця України з країнами Сходу.

2-га група. Україна — ЄС.

3-тя група. Україна — НАТО.

4-та група. Україна — ООН.

Кожна група презентує роботу з поясненням про важливість відносин

України з міжнародними організаціями.

Запитаня

1. Членом яких міжнародних організацій є Україна або до яких вона

прагне вступити?

2. Оцініть переваги і недоліки участі України в цих організаціях.

3. Чи можливі демократичні справедливі міжнародні відносини в

сучасному світі?


● Опрацювати додаткові джерела інформації і скласти таблицю

«Структура органів ЄС та їхні повноваження».


Керівні органи ЄС Основні функції

Європейська Рада Термін означає регулярні зустрічі

глав держав та урядів країн

Європейського Союзу. Проводять

щонайменше двічі на 6 місяців;

голова Європейської комісії бере

участь у засіданнях як

повноправний учасник. Визначає

генеральні політичні напрями для

ЄС та спонукає його до подальшого

розвитку

Рада міністрів Євросоюзу Частина двопалатного

законодавчого органу ЄС, яку

представляють керівники держав-

членів ЄС; друга частина

законодавчого органу —

Європейський парламент. У складі

Ради 28 національних міністрів

певних галузей та один

відповідальний за цю галузь

єврокомісар, який не має права

голосувати. Загалом існує 10

конфігурацій Ради

Комісія європейських

співтовариств

Вищий орган виконавчої влади

Європейського Союзу, який

приблизно відповідає ролі і

функціям уряду у системах

національних держав. На відміну

від національних урядів,

Єврокомісія може також мати

функцію законодавчої ініціативи,

але лише в межах ЄС і відповідно

до Законодавства Європейського

Союзу

Європейський парламент Законодавчий орган Європейського

Союзу, що обирають прямим

голосуванням громадяни

Європейського Союзу. Спільно з

Радою Європейського Союзу і

Європейською Комісією парламент

виконує законодавчі функції в ЄС,

його вважають одним із найбільш

потужних законодавчих органів у

світі. Нині парламент має 750

членів і 1 голову, які

представляють найбільший

міжнаціональний демократичний

електорат у світі (500 млн виборців

2013 року)

Європейський суд з прав людини Міжнародний судовий орган,

юрисдикція якого поширюється на

всі держави-члени Ради Європи, що

ратифікували Конвенцію про

захист прав людини і

основоположних свобод. У складі

Суду 47 суддів, по одному від

кожної держави

Історична довідка

1 вересня набула повної міжнародно-правової чинності Угода про

асоціацію між Україною і Європейським Союзом, включаючи створення

поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Підписання Угоди про

асоціацію між Україною та ЄС відбувалося в два етапи.

21 березня 2014 року під час позачергового саміту Україна — ЄС

було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт саміту.

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю

структурою містить преамбулу, сім частин, 43 додатки та 3 протоколи.

Запитання

1. Назвіть мету та функції ЄС.

2. Чи можна вважати ЄС державою?

Висновок. Суверенна Україна продемонструвала світові палке бажання

стати частиною європейської спільності не тільки географічно, але й

політично та економічно. Сучасний європейський вектор зовнішньої

політики України відповідає національним інтересам. Європейський вибір

означає для України побудову громадянського суспільства та соціально

орієнтованої ринкової економіки європейського типу, формування

середнього класу, подолання загрозливої диференціації доходів населення

та зниження рівня бідності. Наступні роки повинні стати визначальними у

розв’язанні саме цих стратегічних завдань, інакше Україна може

опинитися на периферії світових інтеграційних процесів, які визначають

зміст і характер глобалізації світу.


Метод, схожий на синквейн, можна використовувати презентацію.

● У першому рядку (або на першому слайді) записуємо три факти, які

були новими, цікавими, несподіваними на уроці.

● У другому — два факти, які здалися нецікавими, некорисними або

вже були відомі учням.

● У третьому — один факт, який хотілось би вивчити детальніше,

поглибити знання.


1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника та додаткових

інформаційних джерел.

2. Ви — Генеральний Секретар НАТО. Сплануйте роботу Організації на

майбутні 5 років. Обґрунтуйте свою думку.

Сайти

1. https://uk.wikipedia.org/wiki

2. https://urok-ua.com/refleksiya-yak-skladova-suchasnogo-uroky

Урок 63. УРОК ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ VІІ


● Прокоментуйте слова З. Бжезинського: «Незалежна Україна змінила

всю геополітичну карту Європи. Її поява — одна з трьох найбільших

геополітичних подій XX ст. Перша подія — розпад 1918 року

Австро-Угорської імперії. Друга — поділ Європи в 1945 р. на два

блоки. Появу незалежної України можна вважати третьою подією»

Запитання

● Із якими країнами, на вашу думку, Україні варто активізувати

відносини на сучасному етапі і в якому напрямі?

ЕТАП ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Форма роботи — захист електронних проектів.

Проект «Україна ХХІ ст. в “європейському домі”»

Мета: сформувати в учнів уявлення про роль і місце України в

інтеграційних процесах Європи в ХХІ ст.

Об’єкт дослідження: сучасний стан життя українського народу в

соціальній, культурній та освітній, економічній та політичних сферах.

Цілі дослідницької роботи:

● ознайомитись із станом соціальної, культурної, економічної та

політичної сфер життєдіяльності українського народу;

● розробити пропозиції щодо реформування економічної та політичної

сфер життя суспільства;

● підготувати свою програму дій для прискорення ефективного шляху

України до європейського співтовариства;

● вихідні джерела інформації: інформація ЗМІ, статистичні дані

соціологічних досліджень, законодавча джерельна база, електронні

ресурси.

Основні методи дослідження: вивчення документів, матеріалів ЗМІ,

соціологічне дослідження, анкетування, складання програм та випуск

стінгазети.

Етапи виконання проекту

1. Підготовчий:

1) створення чотирьох дослідницьких груп за напрямами:

● 1-ша група. Різноманітність шляхів і форм соціального розвитку

України. •

● 2-га група. Шляхи реформування української економіки та

інтеграція у світову економіку.

● 3-тя група. Стратегічне партнерство як пріоритетний напрям

зовнішньої політики України.

● 4-та група. Процес глобалізації культури та її вплив на формування

громадянина світу.

2) спланувати роботу (визначити терміни проведення дослідження,

завдання групам, час і місце обговорення проміжних результатів у групах).

2. Дослідницький

● Робота в групах, аналіз матеріалів сучасних ЗМІ.

● Дослідження інтеграційних процесів в Україні шляхом

соціологічного експерименту.

● Анкетування серед однолітків з проблем майбутнього України.

● Підготувати пакет матеріалів з пропонованої проблематики.

● Обробити результати соціологічного експерименту.

● Обробити результати анкетування.

● Підготувати пакет дидактичних матеріалів до теми.

3. Підсумковий

● Захист презентацій за тематикою кожної групи.

● Випуск стінгазети «Україна ХХІ ст. в «європейському домі».

Основні методи одержання інформації під час соціального

дослідження: інтерв’ю, анкетування, спостереження.

ПІДСУМОК УРОКУ





Підготуватися до тематичного оцінювання.

Урок 64. ПІДСУМКОВИЙ

ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Аукціон — форма продажу у визначений час та у визначеному місці

товарів, попередньо виставлених для ознайомлення, на основі конкурсу

покупців. Партія або частина товару, що містить один або декілька

однорідних за якістю предметів, називається лот. Кожен учасник аукціону

має свій порядковий номер. Веде торги брокер.

Лот № 1 «Установити відповідність»

1) Громадянин;

2) соціалізація;

3) субкультура ;

4) лобізм;

5) стратифікація;

6) референдум;

7) толерантність;

8) консенсус;

9) фейк;

10) конкуренція;

11) інтеграція;

12) корупція;

13) глобалізація;

14) демократія;

15) людина.

А Особлива розумна істота, що

має принципові відмінності від

усіх інших живих істот і посідає

певне місце в сукупності живих

організмів;

Б спеціально створена новина,

подія чи журналістський матеріал,

який містить неправдиву або

перекручену інформацію, що

дискримінує певну людину чи

групу осіб в очах аудиторії;

В процес об’єднання будь-яких

елементів (частин) в одне ціле;

Г процес розвитку людини,

становлення особистості у

взаємодії з навколишнім світом;

Д слово, відоме ще від часів

Давньої Греції, яке в перекладі з

грецької означає «владу народу»;

Е форма (або ж тип) культури, що

має відповідну систему символів і

цінностей (тобто норм,

стандартів, ідеалів та переконань),

що відрізняють певну соціальну

групу від більшості членів

суспільства;

Ж активна позиція, що

формується на основі визнання

універсальних прав та основних

свобод людини;

З незаконне діяння, за яке в

переважній більшості країн

передбачено суворе покарання;

К процес і результат

диференціації суспільства на різні

соціальні прошарки, що

відрізняються за своїм суспільним

статусом;

Л поширення економічних,

політичних і культурних процесів

за межі держав і формування на

цій основі нової цілісності

світового простору;

М у державному праві прийняття

електоратом (виборцями) рішення

з конституційних, законодавчих

чи інших внутрішньо- чи

зовнішньополітичних питань;

Н скоординована практика

обстоювання інтересів або

здійснення тиску на законодавців

і чиновників неурядовими

організаціями, фінансово-

промисловими групами чи

етнічними спільнотами на користь

того або іншого рішення;

О відсутність у сторін, що

домовляються, заперечень проти

пропозицій, висунутих під час

переговорів;

П форма звертання до особи в

радянському та пострадянському

суспільстві;

Р економічний процес взаємодії і

боротьби товаровиробників за

найбільш вигідні умови

виробництва і збуту товарів, щоб

отримати найбільші прибутки.

Оцінка першого лота: кожна правильна відповідь — 1 бал.

ЛОТ № 2 «Запитання — відповідь»

1. Чи можна вважати ЄС державою?

2. Чи впливають на внутрішню та зовнішню політику України інтеграційні

процеси в Європі?

3. Поясніть, що таке соціальні цінності та яку роль у житті суспільства

відіграє соціальна відповідальність.

4. Які функції виконує система освіти і як вона впливає на процес

соціалізації?

5. На яких засадах базується суспільно-політичне життя в Україні?

6. Чи може людина бути творцем власного життя? (Або: Як стати успішною

людиною?)

Оцінка лота № 2: кожна правильна відповідь — 5 балів.

ЛОТ № 3 «Логічність». Тема «Ринкова економіка»

● Визначити правильність формулювання тверджень двома словами

«Так» або «Ні». Обґрунтувати.

1. Економіка вивчає продуктивні сили суспільства. (Ні)

2. Споживання в економічному сенсі — використання доходів і реалізація

тих корисностей, що їх мають речі та послуги. (Так)

3. Основна ідея економічної теорії А. Сміта полягає в справедливому

розподілі. (Ні)

4. Чи сприяє економічна наука демократизації суспільства? (Так)

5. Зв’язок між економічною теорією та економічною географією полягає в

тому, що обидві науки досліджують один об’єкт — земельні, сировинні,

людські ресурси. (Так)

6. Чи необхідно було вивчати економіку персонажам казки «Про золоту

рибку»? (Так)

7. Людина живе у світі необмежених можливостей. (Ні)

8. Безмежні потреби людини можна задовольнити обмеженою кількістю

ресурсів. (Ні)

9. Три головні питання економіки звучать так: Що виробляти? Коли

виробляти? Як виробляти? (Ні)

Оцінка третього лота: кожна правильна відповідь — 3 бали.

ЛОТ № 4 «Обери позицію»

1. Англійський письменник О. Хакслі, зауважив: «Те, ким ми є, залежить від

трьох чинників: що ми успадкували від предків, що зробило оточення з нами

і що ми зробили за своїм вільним вибором». Чи погоджуєтесь ви з цією

думкою? Відповідь обґрунтуйте.

2. Ви — представники громадської організації або політичної партії. Складіть

програму вашої діяльності щодо захисту життя людей, недопущення

руйнування ухвалених і позитивно оцінюваних у громадському суспільстві

відносин.

3. Спрогнозуйте, за яких умов українські мас-медіа можуть стати «четвертою

владою». Відповідь обґрунтуйте.

Оцінка четвертого лота: кожна правильна відповідь — 10 балів.

ПІДСУМОК УРОКУ




РОЗДІЛ vi. ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ В...

Documents