Виконала:студентка групи УР-3Кузьменко Олена Григор івнаНауковий керівник:к. ф . н . , доц. Бродська Р.В .

Морфологічні та синтаксичні особливості розмовного стилю

Актуальність цієї теми в тому, що дана робота дає можливість не тільки прослідкувати морфологічні та синтаксичні особливості в розмовному стилі, а й поглибити знання про використання розмовного стилю в українській мові.

Об’єктом цієї курсової роботи є розмовний стиль української літературної мови серед

системи функціональних стилів.

Предмет роботи – морфологічні та синтаксичні особливості розмовного стилю у

зразках художньої літератури.

Метою даної курсової роботи є характеристика морфологічних і синтаксичних

особливостей в розмовному стилі.

Морфологічні особливості розмовного стилю в художній літературі

1) Категорія роду:- взаємозамінюючи форми роду, можемо створити

пестливо-голубливий тон, відтінок пошани, милування; виявити співчутливе, прихильне або навпаки – негативне,

зневажливе ставлення, захоплення чи осуд:

«Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: смирненький , соромливенький,

млявенький , як дівчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький , носик невеличкий ,

щічки круглесенькі , ще й чубок кучерями. Воно й училось, нівроку нівроку йому. Страх яке до книжки було: чита,

одно чита , а особливо як «на-урок» загадають щось таке чи про луку, чи про ліс… Ну й любило це!»

- підкресленого негативного (іронічного, сатиричного) забарвлення набувають форми середнього роду, коли вони контрастують з

одночасно застосовуваними до тієї самої особи категоріями чоловічого або жіночого роду:

«Я її годую, я зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо , мені робити не хоче!»

- середній рід субстантивованих прикметників та займенників надає викладові узагальнення,

розмовності:

«Жила у батька-матері, не знаючи горя, ані лиха. Сказано, як молоде, то й гадок не має;

тільки й думки, якби-то погуляти весело»

2) Категорія числа:- пошанна множина, яка позначається формами другої

о соби займенників та дієслів:

“– Не розумію одного тільки: чого Ви увесь час крились від мене? Можна навіть подумати… І коли б я не так вірила

Вам, дал ебі , могла б подумати… Запідозрити Вас…– В чому? – насторожившись Артем”.

- дієслова можуть мати лише форму множини:

«– Де ж Ви були, що так припізнилися? – запитав Андрій, аби якось вибачитись за оту, самому йому незрозумілому,

чудернацьку неприязнь, якою він зустрів дівчину. – У школі… Потім одкопувала бабусі картоплю. – Ви – Леся? – Дівчина швиденько кивнула. Очі , приховані шаллю, гаряче,

по-жіночому зблиснули»

3) Категорія часу:- поширений майбутній час визначень:

«Звідси до того села буде кілометрів сім. А звідки ви будете?»

- так зване близьке майбутнє передається в розмовному мовленні формами теперішнього

або минулого часу:

«Пак прощ ається з дружиною зовсім просто. Він повертається до неї вже на порозі і ,

виходячи, промовляє спокійно: – Я пішов»

Синтаксичні особливості розмовного стилю в художній літературі

1) Переважне використання форми діалогу:

«Коли батько зайшов у намет, де їх помістили, Галинка лежала одна і не спала. Олег Володимирович

присів на ліжко і поцілував її . - Чому ти не спиш, рижок?

Галинка притиснулася до нього і перепочив так голосно, ніби утримувала плач.

- Ти що, Галинка? - Нічого.

- Боїшся одна? - Я взагалі нічого не боюся, - сказала Галинка і похитала головою, як би відкидаючи тривожні враження вечора. - Я вирішила, тато! Я буду

дослідником»

2) Переважання про стих речень; з і складних частіше використовуються складно сурядні і безсполучникові

складні:«Ми справді бідні , як ц ерковні миші; багаторазово

пограбовані; компл екс неповноцінності став майже рисою нашого національного характеру»

3) Вживання сл ів -пропозицій (стверджувальних, негативних, спонукальних та ін) :

«Завтра приїд ете? – Навряд . . . »

4) Перерви в мові , викликані різними причинами (підшукування потрібного слова, хвилюванням говорить,

несподіваним переходом від одніє ї думки до іншої і т.д . ) : «– Нехай і те слухають! – відказав йому Зінько. – Треба їм

щось тямити про громадські справи.– Та… нехай! . . Будеш ходити? – спитав Карпо свою жінку.

– А чому ж? Буду, - в ідказала та, почервонівши.– Про мене! . .»

5) Широке використання емоційних і імперативних (наказових) вигуків :

«Глянь, де вода! - Ого-го! Дал еченько»

6) Лексичні повтори: « Треба, щоб хлопець був видний, з себе гарний. Так, так, так. Так, так »

7) Зустрічається нагромадження однакових спілок (союзних слів) в складному реченні з по слідовним підпорядкуванням:

«Що ж ви думаєте, що я тоді вирішив, що те, що я бачив, було дурне діло? Нітрохи»

8) Особливі форми присудка (так зване ускладнене дієслівний присудок) . Поєднання інфінітива з о собистої формою того ж дієслова (часто їй передує заперечення не) для підкреслення

значення дієслівного присудка: «Ви орати-то орали коли?»

Поєднання двох однокореневих дієслів із запереченням не між ними для вказівки на повноту, напруженість, тривалість ді ї :

«Ще доведеться і асфальтобетон возити не перевозити »

Висновки:

В українській мові існує багато

морфологічних та синтаксичних особливостей

розмовного стилю. Одержані узагальнення

можуть бути використані в навчальному процесі

– у викладанні курсу стилістика і культура

мовлення, для студентів філологічного профілю,

при написанні дипломних робіт.

Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови / Алла

Петрівна Коваль. – К.: Вища школа, 1987. – 349 с.

Муранов А. А. Риторика. Хрестоматія практикум / Алексей Антонович

Муранов – М.: Рос. педагог. Агенство, 1997. – 158 с.

Плющ М.Я. Українська мова. Довідник / Марія Яківна Плющ. – К. :

Радянська школа, 1990. – 255с.

Пономарів. О. Д. Сучасна українська мова / Олександр Данилович

Пономарів. – К. : Либідь, 1997. – 400 с.

Українська література: Хрестоматія. 10 клас (Упор. О. М. Авраменка). –

К.: Грамота, 2010. – 328 с.

Щерба Л. В. Ізбр. роботи з російської мови / Лев Володимирович

Щерба. – М. 1957. – 115 с.