www.vybir- lviv.com

№ 13 (057) 30 грудня - 7 січня 2011 року

Дорогі краяни!Рік, що минув, на жаль, приніс

мало чого втішного. Галопуюча інфляція, масове безробіття, різький спад соціального рівня життя на фоні повного провалу зовнішньої і внутрішньої політики засвідчили про неспроможність влади здолати кризові явища. ПЗВ переконана, що 2012 рік дає можливість нам карди-нально змінити ситуацію.

Тож, від усієї душі вітаю Вас із Новим Роком та Різдвом Христо-вим! Зичу Вам великого людського щастя, міцного здоров’я, добра й радості, вірних друзів та близьких людей поруч. І нехай виправдають-ся ваші найзаповітніші сподівання!

Голова Львівської обласної організації ПЗВ

Павло БАРНАЦЬКИЙ

Продовження на 2-й стор.

Продовження на 4-й стор.

Павло Барнацький: «Галичина - детонатор розвалу СРСР»26 грудня виповнилося 20 років з дня проголошення розвалу Радянського Союзу. Відтоді Україна юридично набула статусу незалежної держави.

Але ще задовго до відомого телевізійного зречення від влади Михайла Горбачова Львівщина приміряла на себе роль провідника визвольної політики. За півтора роки перед тим – 3 квітня 1990 року депутати першого демократичного скликання Львівської міськради прийняли доленосне для України рішення - підняти синьо-жовтий прапор над міською Вежею. Він став першим українським прапором, який сколихнув всю територію колишнього Союзу і фактично став своєрідним детонатором, що привів врешті-решт країну до визволення.

Активним учасником тих подій був і голова Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Павло Барнацький. З ним наша про це розмова.

«Не з’їдете - життя не дам»!РАДНИК САДоВоГо ТеРоРоМ ЗАХоПЛює БУДИНКИ В ЦеНТРІ ЛЬВоВА

Показова в цьому плані історія – витівки бізнесмена, радника го-лови Львова Андрія Садового з питань інвестиційної діяльності, почесного консула Королівства Бельгія Ярослава Гарцули. Хи-зуючись зв’язками із міським ме-

ром, цей новоявлений нувориш вирішив прихопити в центрі міста кілька житлових будинків, а його мешканців в нахабну викину-ти з приватизованих помешкань. І що цікаво – міські власті (воче-видь, побоюючись зв’язків із Са-

довим) підтримують не тих, хто потерпає від влаштованого те-рору, а незаконні дії приятеля міського голови.

Коли сім’ї Світлани Горбач та Петра Штунди наприкінці 90-х років придбали в будинку № 12 по вул. Івана Франка кварти-ри, то навіть не уявляли, з яким жахіттям їм доведеться зіткнутися через кілька років. Причім – у нерівному протистоянні. Почес-ний консул Я. Гарцула полюбляє в

ВоєДИНо ЗІЙшЛоСЬ чИМАЛо фАКТоРІВ

- Я на все життя запам’ятав той день, - поділився Павло Сте-панович. – Десятки тисяч людей зібралися під Ратушею в очіку-ванні рішення. А потім під оплес-ки був піднятий прапор. Та все ж перший жовто-блакитний прапор над Львовом замайорів на три місяці раніше – 22 січня на Високо-му Замку. І так само тоді зібралося десятки тисяч мешканців. Люди зі сьозами на очах спостерігали, як розгорнулося полотнище. А освя-

Багато хто з експертів головним «здобутком» 2011 року в Україні вважає те, що в державі остаточно обвалилась судово-правнича система. І тепер у нас правий не той, на чиєму боці закон, а той, у кого більше прав. Точніше – наближені до влади чи особи з тугими гаманцями.

тив прапор, як, зрештою, пізніше і на Ратуші, митрополит Володи-мир Стернюк.

- чимало фахівців вважають, що головним фактором роз-валу Радянського Союзу були економічні фактори.

- Я би не був таким однознач-ним в оцінці. Пам’ятаю настрої людей. Львівщина вирувала, наче новонароджена. Ніщо не могло стримати той порив. Люди обні-малися, цілувалися, танцювали. Відчувалося, що з плечей впала якась вікова брила, яка не давала відчути себе людиною.

Від початку Союз був ко-лосом на глиняних ногах. Це усвідомлювали багато хто, обго-ворювали на кухнях, в сім’ях. Але наприкінці 80-х зійшлося воєдино чимало факторів. Горбачов зі своїм прагненням одноосібної влади лише спровокував їх.

ГоРБАчоВ ВИПУСТИВ ДжИНА

- Важко повірити, що він осмислено вів Союз до розвалу.

Інтронізація нового вла-дики Самбірсько-Дрого-бицької єпархії УГКЦ відбулася 24 грудня у Дро-гобичі в катедральному храмі Пресвятої Трійці.

Чин зведення на пре-стол здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Усе відбулося в урочистій обстановці. Блаженнішому під час Бо-жественної Літургії спів-служили владика Ігор (Возь-няк), Митрополит Львівський, понад 20 єпископів УГКЦ, а також владика Мєчислав Мокшицький, Архиєпископ Львівський РКЦ. У спільній молитві взяли участь понад 300 священнослужителів, представників монашества, вірні з усіх терен єпархії та представники державної влади. На фото: інтронізація Владики

Ярослава (Приріза); Владика Ярос-лав.Продовження на 4-й стор.

Пастирський жезл довірено Ярославу Прирізу

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Павло Барнацький: «Галичина - детонатор розвалу СРСР»

- Звичайно, що ні. Втім, як це не парадоксально, але Горбачов, прийшовши до влади, усвідомив, що головним його опонентом є колиска, яка його випестувала, - комуністична партія. До 1985 року головним органом, що приймав рішення у Союзі, було політбюро. Крім нього ще заправляли Цен-тральний комітет, з’їзд. Генераль-ний секретар ніби стояв над цим, але зі всіх боків був пов’язаний. І з 1988 року Горбачов спровокував процес усунення цих інститутів. Він прагнув забрати владу собі і частину віддати місцевим радам. Партія ж зі своєю ексклюзивною роллю повинна була опинитися за бортом.

Проте Горбачов випустив джина, який його ж і поглинув. Компартія давно була у більшості населення кісткою в горлі. А тут ще справді допомогли економічні фактори. Різке падіння світових цін на нафту, втрата валютних резервів.

А Львівщина ментально пер-шою відчула новий подих і очо-лила всі процеси. На той мо-мент це справді був П’ємонт вільнодумства і визвольного руху. На весняних виборах 1990 року до місцевих рад і парламенту на Галичині по всіх округах перемог-ли демократичні сили. У квітні на сесії міськради була проголоше-на декларація, яка констатувала перехід влади в народні руки.

Львів’яни буЛи авангардом суПротиву

- невже горбачов не усвідом-лював, що рубає сук, на якому сидів?

- Він просто переоцінив свої сили. Горбачов поклався на ради, а ті виявилися не готовими роз-поряджатися отриманою владою. Він пізніше зізнався, що, ставши Президентом, відчув себе гене-ралом без армії.

- але ж партія мала безмеж-

ну владу, ресурси, як же вона дозволила одній людині позба-вити її панування?

- Не правильно вважати, що всі, хто мав партійний квиток, були елементом партійного монстра. Більшість рядових членів завдя-ки перебудовчим віянням багато в чому прозріли і готові була до змін. Мова йде про закостенілу верхівку, яка вважала себе незмінною і не-похитною. Горбачов просто пере-грав їх. На словах усе залиша-лось по старому, а на ділі підбив ніжки стільця, на якому вони

сиділи. Тому путч 19 серпня 1991 р., організований компартійними босами, більшість населення так само не підтримало.

Відрадно, що саме Львівщина в ті страшні для країни дні зно-ву виступила авангардом супро-тиву. Поки в Москва крутила по телевізору балет, а комуністична верхівка готувалась до репресив-них заходів, львів’яни зібралися у багатотисячне віче і рішуче зая-вили своє обурення спробою пе-ревороту. Пригадую палкі промо-ви В’ячеслава Чорновола, панічну реакцію компартійних лідерів на його заклик опломбувати обком і міськом партії. А завдяки цьо-му рішучому крокові вдалося довідатися про репресивні спро-би компартійних лідерів втопи-

ти Україну в крові, і весь СРСР зрозумів, яку долю готували їм їхні партійні вожді. Тому Союз був приречений. Біловезька угода лише юридично закріпила народні прагнення.

українці своє сЛово скаЗаЛи

- до речі, за результатами не-давно проведеного опитуван-ня, радіо «свобода» з’ясувала, що про розвал срср шкоду-ють 52% білорусів, 68% росіян

і 59% українців. а не шкоду-ють, відповідно, - 36%, 24%, 30% респондентів. Ще 12%, 8% та 11% визнали, що їм важко відповісти на це питання. як ви розціните ці дані?

- Переконаний, люди шкодують не за самим комуністичним режи-мом, а за стабільністю. Як не при-кро, але ми не змогли сповна ско-ристатися наданою нам волею. Більшість українських підпри-ємств були економічно пов’язані з аналогічними профільними під-приємствами в інших колишніх республіках. Тому моменталь-но переорієнтуватися не змог-ли. Різкий розрив напрацьова-них десятиліттями господарських зв’язків привів до падіння ви-робництва, масового безробіт-

тя, масштабної економічної кри-зи. Звичайно, це сьогодні всі мудрі в оцінці тих років. А через тодішню загальнонаціональну ейфорію, можливо, далеко не всі це усвідомлювали.

Пригадую інше, як наприкінці серпня 1991 р. один із компартійних очільників Львівського обкому партії мені в обличчя зухвало зая-вив, що повернеться в кабінет мак-симум через кілька тижнів. При-чому, був переконаний, що його внесуть туди на руках. Історія роз-ставила все на свої місця. Давно забуто обкоми і райкоми, ще бро-дить Україною невеличкий привід комунізму у вигляді партії Симо-ненка, але український народ тоді сказав своє чітке слово.

якби не гаЛичани, невідомо, у якій країні сьогодні жиЛи

- а як ви розцінюєте украї-нофобні заяви болдирєва щодо необхідності відокремлення га-личини від україни.

- Знаєте, для тих, хто в ті буремні 90-ті, на відміну від бага-тьох нинішніх політичних босів та відверто кримінальних елементів, не побоялися грудьми стати на заваді прагнення компартійної верхівки зберегти тоталітарний режим, це сьогодні найболючіше. Мало того, чимало горе-керівників і антидержавних політиків відкрито намагаються принизити роль Га-личини в побудові незалежної України, мусуючи думку, що Га-личина перебуває на дотації дер-жави и виживає тільки за рахунок східних промислових областей. А такі українофоби, як Болдирєв та Табачник, взагалі договорилися до того, що Галичину слід від’єднати від України, а Болдирєв ще й пре-зирливо назвав її «наростом на тілі України». Та якби не було цьо-го «наросту» невідомо, ким би взагалі були всі ці болдирєві та та-бачники, які жирують на бідуванні українського народу. Я розцінюю,

що за такі висловлювання слід просто саджати.

Саме такі псевдоплітики поши-рюють брехню на кшталт, що Гали-чина дотаційна, паразитує на тілі України. І ніхто із всіх керівників незалежної держави чомусь не задавався питанням, а чи справді схід годує Україну? Наразі усі головні олігархічні клани мають саме східне коріння. І водночас ніде так не бідує населення, як на сході. Пояснення просте. Олігархи щороку обкрадають країну на де-сятки мільярдів доларів, при цьо-му, нічого не залишаючи бюджету. Відверте розграбування при по-вному попущенні з боку держав-них керівників. Та за такої ситуації будь-яка інша держава світу дав-но би вимерла з голоду або її «на-крив» дефолт. Україна всупереч прогнозам скептиків далі існує.

А лише тому, що український на-род покриває цей дефіцит своєю героїчною працею. І левову його частку покривають саме галича-ни. Щороку близько 5 мільйонів га-лицьких остарбайтерів гнуть спи-ну в Португаї, Італії, Греції, інших західних країнах, аби прогоду-вати свої сім’ї. І саме вони щоро-ку привозять в країну 10-20 млрд. євро. Та якби не Галичина, якби не мужність і працьовитість галичан, невідомо на яких би історичних задвірках була нинішня Україна з її Ахметовими, Коломийськи-ми, Пінчуками та іншими грошо-вими тузами. І якби не галицьке прагнення до самоджержавності, то справді отакі Болдирєви та Та-бачники вже б давно розідрали Україну на шматки, поділивши її на регіони і перетворившись на місцевих князьків. Але для гали-чан цілісність держави, до якої вони прагнули віками, понад усе. І це як раз продемонстрували унікальні для історії події 90-х, 20-ліття яких ми святкуємо нині, напередодні Нового, 2012 року.

на фото: урочисте перене-сення освяченого в соборі св. Юра жовто-блакитного прапо-ру до Львівської міськради 20 квітня 1990 р.

СБУ наділили надповноваженнямивідтеПер реПресивна вЛада сЛужби беЗПеки в україні майже беЗмежнау той час, коли весь політичний бомонд зациклився на 2-3 злободенних питаннях – євросоюз, бюджет, арешт тимошенко, - партія влади зробила черговий крок для повернення до сталінського режиму в україні. Поки українці вітали один одного із святом св. миколая, вони піднесли своєму народові справді рідкісний «подарунок» - підсилили репресивні повноваження сбу. Прокоментувати останні владні ініціативи ми попросили народного депутата Юрія кармазіна.

- Пов’язано все це із змінами, внесеними в Кримінально-Про-цесуальний Кодекс, - пояснив він. – Все це відбулося тихо і непомітно. Треба віддати належне політтехнологам Партії Регіонів, яким останнім часом вдають-ся такі речі. Так от, нові зміни до КПК відтепер наділяють СБУ над-повноваженнями – дозволяють розслідувати кримінальні справи навіть щодо масових безпорядків. Що це означає на практиці? Якщо раніше, скажімо, СБУ незакон-но затримувала людину, то будь-який громадянин міг сподіватися на захист прокуратури, бо нагляд

за законністю був у її підслідності. Тепер же СБУ в одній особі може затримувати (а де гарантія, що не за сфабрикованими звинувачен-нями), проводити слідство і навіть «виносити» потрібні вироки через суддів, які висять у них на гачках.

У нормальних демократич-них державах служба безпеки займається зовнішньою безпекою держави і аж ніяк не мітингово-протестною діяльністю свого на-роду. Масові безпорядки – це прерогатива МВС. А тепер вихо-дить, вийде на мітинг 5-6 осіб із прапорами, а СБУ під приводом профілактики може затримува-

ти, викликати, допитувати мир-них громадян з метою нібито по-передження масових безпорядків. Владу поступово концентрують в єдиних «єжових» рукавицях, як жартують в народі, живемо від ГПУ до СБУ. А до чого призве-ли надані в сталінські часи над повноваження ГПУ, нагадувати, здається, не слід.

СБУ сьогодні контролює все – суди, прокуратуру, інші право-охоронні структури. За народні кошти закуплено і завезено над-сучасну техніку з прослуховуван-ня мобільних телефонів і щодня практично прослуховується поло-вина населення України. І це не межа. Надповноваження вимага-ють ще кращого оснащення, аби під ковпаком були всі. Я категорич-но проти того, аби розслідуванням займалася кожна силова струк-тура. З таким підходом дійдемо до того, що скоро жеки захочуть проводити дізнання громадян по кримінальних справах.

До того ж, СБУ дозволено вести кримінальні справи по хабарах та посадових злочинах. Знаючи, на які провокації здатні сьогодні опе-ративні служби, навіть важко собі уявити, що творитиметься, коли і затримувати, і вести слідство буде одна структура.

У перехідних положеннях

Конституції 1996 р. йдеться, що протягом 5 років в Україні повинен був бути створений слідчий комітет, який не мав підпорядковуватися жодній силовій структурі. З цією метою я та мій однопартієць, За-служений юрист України Павло Барнацький внесли законопроект про статус та гарантії діяльності слідчих, на базі якого можна ство-рити слідчий комітет. Незважаю-чи на те, що Верховна Рада двічі приймала його в другому читанні, екс-президент Ющенко йо-го ве-тував. А це й не дивно, оскільки кримінальними переслідуваннями найбільше можна впливати на будь-яку сферу діяльності в Україні. Тому, поки не буде єдиної політичної волі щодо створення слідчого комітету, говорити про якійсь принципи справедливості в розслідуваннях кримінальних справ у нас немає підстав.

Я з впевненістю заявляю, що якщо вчасно на це не відреагують в першу чергу громадськість і політичні організації, говорити про демократичність виборів 2012 року немає змісту. Буде, як гово-рив Сталін: виграє не той, хто голосує, а той, хто рахує (вважай-те – керує).

3

Лісові господарства чимало керівників Львівщини, схоже, розцінюють, як клондайк для власного збагачення. Незаймані ліси з унікальною деревиною, близькість кордону, слабкий контроль з боку контролюючих організацій, добре вибудована корупційна модель штовхає їх на незаконні вирубки, «ліву» реалізацію сировини, приховане масове вивезення цінних порід за кордон.

Гроші безробітних у… власні кишені?НачаЛьНик Львівського обЛасНого управЛіННя Лісового господарства аНатоЛій дейНека разом зі своїм одНокурсНиком юрієм мрочко, вочевидь, вирішиЛи повторити «подвиги» заарештоваНого керівНика державНого цеНтру зайНятості в. гаЛицького

«Вибір» чимало писав про виявлені зловживання в ліс-ництвах Сколівського, Старосам-бірського, Турківського та інших районів. Як наслідок, кілька по-рушених кримінальних справ, звільнені та притягнені до відповідальності посадові осо-би, збережені та повернені державі десятки мільйонів гри-вень. А про масштаби апетитів посадовців свідчать дані, що протягом першого півріччя 2011 р. лише самовільними рубка-ми на Львівщині заподіяно шко-ди на суму 12 млн. грн., з яких відшкодовано лише 230 тис. грн., а решта - понад 11,5 млн. грн. – осіли в кишенях аферистів.

Погодьмося, доволі широке поле для діяльності. Але не лише на зловживанні із деревиною за-робляють надприбутки керівники лісових господарств. Ще один на-прямок – нецільове використання коштів. А в цьому, як з’ясувалося, справжніми фахівцями заре-комендували себе група по-садових осіб ДП «Жовківське лісове господарство». Замахну-лися вони на кошти Державно-го фонду загальнообов’язкового соціального страхування України, виділені для створення но-вих робочих місць та на випа-док безробіття. І посприяв їм у цьому ніхто інший, як начальник Львівського обласного управління лісового господарства Анатолій Дейнека. Саме він пролобіював через Львівську обласну держав-ну адміністрацію виділити для підприємства 6 млн. грн. Чому пан Дейнека виявив таку турботу, пояснюється просто: директором Жовківського лісового господар-ства працював його однокурс-ник і приятель Юрій Мрочко (нині – директор ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство»). Мета нібито благородна – на фоні тодішньої загальноекономічної кризи питання соціального захи-сту працівників, а особливо у ви-падку безробіття, було актуаль-ним.

Однак далеко не на благородні цілі пішли кошти. Нових робочих

місць в господарстві так і не до-чекалися, як, зрештою, не відчули соціального захисту ті працівники, над якими завис дамоклів меч ско-рочення. Натомість, як з’ясувало контрольне-ревізійне управління, Дейнека і Мрочко майже на всі ці кошти закупили лісозаготівельної техніки і деревообробного об-ладнання, витративши 5,8 млн. грн. При цьому підприємство чи-малу суму нібито витратило на проектні роботи та послуги, які не були передбачені технічними за-вданнями та не підтверджені жод-ним документом. Порушені були й правила тендерних закупівель, через що господарство значно пе-ревитратило кошти. А збитки, як підрахували ревізори, значні – 1,1 млн. грн., що становить 18,3% від загальної суми.

Прокручена однокурсниками схема явно нагадує ту, яку викри-ли нещодавно правоохоронні ор-гани в Держслужбі зайнятості. Нагадаємо, що керівника Держ-служби Володимира Галицького арештовано. Однією із форм обо-рудок цього Остапа Бендера були махінації із 60 млн. грн., виділеними програмою одноразової допомо-ги безробітним. Як встановило слідство, гроші витрачені в повно-му обсязі. Протягом 9 місяців 2010 року за паперами 8773 безробітних

буцімто отримали по 6656 грн. одноразової допомоги. Щоправ-да, як виявляється, безробітні про це навіть і гадки не мали.

До речі про шахрайські методи роботи Галицького правоохоронні органи були інформувані ще за

рік до арешту. Наведемо цита-ту з листа, який надійшов до Генеральної прокуратури в 2009 році. «Ретельної уваги вима-гають тіньові схеми з надання дотацій роботодавцям на ство-рення додаткових робочих місць, залучення безробітних до опла-чуваних громадських робіт, виділення одноразової допомо-ги по безробіттю для відкриття своєї справи, які фінансуються за рахунок державного бюдже-ту. На сьогодні Державний центр зайнятості очолює В. Галиць-кий. На підставі вищевикладено-го, звертаємось до вас із прохан-ням доручити правоохоронним органам провести розслідування тіньових схем в Державному центрі зайнятості. Вважаємо, що масштаби махінацій завдають не менших збитків державі, аніж «ЄДАПС», а, можливо, й більших». Але рік знадобився правоохорон-ним органам, аби вони викона-ли свою пряму функцію. Причому, як тепер стало відомо, Галицького за півроку до арешту попереджа-ли, що він під ретельним нагля-дом СБУ. Але, вочевидь, жага до купюр переважила.

Можливо, інстинкт обережності у Дейнеки набагато вищий, бо відразу після вдало проведеної корупційної оборудки він шви-

денько перевів приятеля на посаду в.о. директора ДП «Старосамбірське лісове госпо-дарство», де той два роки пе-ред тим довів це підприємство до фінансового краху. І знову Мроч-ко, відчуваючи надійне плече сво-

го впливового однокурс-ника, виявив корупційну винахідливість. Ра-зом із собою ново-спечений в.о. пригнав лісовоз «Урал-4320» з гідроманіпулятором і трактор «МТЗ-80» з приче-пом «Веймер Гідравлік», які передав… в оренду своєму ж підприємствові. І спокійнісінько отримує кошти за ним же складе-ною калькуляцією.

А як же висновки КРУ? А вони зависли. Мало того, що майже 6 млн. грн. пішло за нецільовим ви-користанням. Ще 1,1 млн. грн. із них осіло, судячи з усього, в кишенях причет-них до цієї оборудки осіб. А це вже Кримінальний

Кодекс трактує як «особливо ве-ликий розмір» і «істотна шкода майновим інтересам держави».

Переконавшись, що виявлені факти зловживань можуть по-критися пилом в архівах КРУ, гру-па осіб поінформувала про це го-лову Львівської організації Партії захисників Вітчизни Павла Бар-нацького, який побував на місці із перевіркою вказаних фактів. Вис-новки із поїздки стали підставою для депутатського запиту з боку народного депутата Ю. Кармазіна на ім’я Генерального прокурора України, голів СБУ та Львівської ОДА. У ньому міститься вимо-га організувати перевірку фактів зловживання службовим стано-вищем, перевищення службових повноважень, розкрадання дер-жавних коштів в особливо вели-ких розмірах та інших корупційних діянь екс-директором ДП «Жовків-ське лісове господарство» Ю. Мрочком, нецільового викори-стання ним коштів Держфонду загальнообов’язкового соціаль-ного страхування України, а також потурання його незаконним діям з боку начальника Львівського облуправління лісового господар-ства А. Дейнеки, та вирішення пи-тання про звільнення обох із зай-маних посад.

«Слуги народу» намагаються узаконити полювання у заповідникахгрупа народних обранців верховної ради україни прагне «протиснути» зміни до закону про природно-заповідний фонд україни. як подейкують в парламентських кулуарах, за цим лобіюванням – прагнення скористатися заповідними зонами для зведення приватних маєтків та незаконного полювання.

За словами головного кон-сультанта Комітету з питань пра-восуддя ВРУ, голови Львівської обласної організації ПЗВ, Заслу-женого юриста України Павла Барнацького, нині близько 80% території України – 46,5 млн. га. із 60,3 млн. га. злених насаджень – є мисливськими угіддями. За зако-ном, їх не можна продавати у при-ватну власність, лише надавати

в користування. Проте так звана вітчизняна еліта давно прибрала до рук більшу частину природно-заповідних територій і влаштовує тут виїзні сафарі. А оскільки ре-альний контроль за полюванням у цих зонах практично відсутній, то чисельність тварин та птахів впа-ла до 30-40%.

У 2010 році був запропонова-ний законопроект, який заборо-

нив полювання в заповідниках і Національних парках. Але за та-кий короткий, термін на думку екологів, популяція тварин і птахів ще не встигла відновитися.

Не виключено, що саме цей, запроваджений в 2010 році мораторій, дратує декого із народ-них депутатів. Особливо так званої одеської групи, яка найбільше представлена в ініціативній групі, що лобіює нові поправки до зако-ну.

- Не секрет, що їхня голов-на мета – це насамперед дозво-лити полювання в Дунайсько-му заповіднику, - прокоментував Павло Барнацький. – Для цього

вони вдалися щодо юридичних хитрощів, назвавши в документі полювання «мисливським ту-ризмом». Таким туризмом, схо-же, вони та інші прихильники змін прагнуть остаточно знищити 30-40% популяції тварин та птахів, які вижили після вояжів VIP-персон. Та й в законі ніде не прописано, чим цей туризм відрізняється від полювання. Природно-заповідних зон в Україні лише 4%. Якщо до-зволити масові відстріли тварин та птахів ще там, то можемо роз-прощатися назавжди з останніми шматочками дикої природи. А наміри у ініціаторів грандіозні: вони вже планують звести в цих

місцях приватні маєтки з базами відпочинку.

Голова ПЗВ Юрій Кармазін за-кликав депутатів не підтримати такі «інтереси» і зберегти хоча б ці заповідні зони для нащадків не-займаними.

- Якщо ми вболіваємо за майбутнє і прагнемо, аби Україну і надалі вважали однією із заповідних зон Європи, то маємо стати на першкоді цим ненаситно-загарбницьким планам, - проко-ментував він. - Тішить, що чима-ло депутатів поділяє ці думки і рішуче налаштовані не дозво-лити протиснути цей відверто антиукраїнський законопроект.

Ранок 2 січня 2012 р. Медведєв телефонує Януко-вичу:

- А у нас в квартире газ! А у вас?

- А у нас газопровод! Вот!***

Маленький хлопчик пише лист Діду Морозу:

«Здрастуй, діду Мороз! Ме-не звати Яша, я живу з татом і бабусею. Тато гроші бабусі не дає, а моє пальто усе зносило-ся. Тому прошу, прийшли мені пальто, шапку і рукавички».

На пошті, ясна річ, конверт розкрили, прочитали і звору-шилися. Зібрали гроші, купи-ли пальто і шапку, а на рукавиці грошей забракло. Через деякий час отримують відповідь:

«Здрастуй, діду Мороз! Ве-лике спасибі тобі за подарун-ки. Пальто і шапочку я отримав, а рукавички, напевно, на пошті сперли».

* * * - Люба, що подарувати тобі

на Новий рік? - Ой, милий, ну я навіть не

знаю... - Добре, даю тобі ще рік на

роздуми.* * *

Щороку 31 грудня ми з дру-зями ходимо до лазні. І не тому, що традиція в нас така, а тому, що кожного разу, запитуючи у дружини дозволу привести на свято друзів, кожен із нас чує у відповідь традиційне: «Ідіть ви всі в баню!»

* * * Новий рік. Діти водять хо-

роводи навколо ялинки. Тут приходить Дід Мороз зі Снігуронькою:

- Вечір добрий, діти! Чого в нас бракує на ялинці? Давайте попросимо її засвітитися: раз-два-три ! Ялинко, засвітись!

Не світиться. Діти знову на-магаються її запалити - не світиться. Тут один із дітлахів дістає з кишені стільниковий те-лефон, набирає номер і каже:

- Чуєш, старий, пришли брат-ву, нехай розберуться, а то тут ялинка не світиться…

***- Давайте покличемо тих,

без кого не обходиться жодний Новий рік!

- Давайте... - Міліція! Міліція!

* * * - Приходьте до нас з дружи-

ною на Новий рік. - Ми не зможемо. - О, це дуже люб’язно з ва-

шого боку! * * *

Зустрічаються два приятелі після нового року.

- Ну, як зустрів Новий рік? - Не знаю, мені ще не

розповіли...

4

CM

YK

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com �

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і ра діомовлення УкраїниЦіна договірна

Надруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

№ замовлення:37 Тираж: 15 000 екз.

«Не з’їдете - життя не дам!»очах громадськості демонструва-ти себе поважним підприємцем. І водночас ані словом не обмовляється про іншу сторінку життя – яким чином веде свої «бізнесові» справи. А опонен-тами, як показують обставини, обирає собі не гідних суперників, а тендітних жінок, інвалідів та грудних дітей, які не здатні дати гідну відсіч.

Наразі у 2003 р. мешканці із подивом довідалися, що Гар-цула, завдяки своїм владним зв’язкам… розділив їхній буди-нок на дві частини. І привласненій частці присвоїв іншу адресу – вул. Герцена, 3. Зрозуміле обурення мешканців: прокинувшись одного ранку з’ясувати, що їх позбавили права на половину будинку. Але це був тільки початок галактичних апетитів приятеля Садового. 29 квітня 2004 р. з’явилося розпоряд-ження Львівської міської ради за № 1246 про те, що разом із полови-ною будинку Гарцулі належить ще й земельна ділянка прибудинкової території площею 250 кв. м., за яку мешканці до того справно плати-ли. Мало того, міськрада елітну територію віддала у користування Гарцулі – безкоштовно! Таке вра-ження, що міський бюджет пере-повнений грошима, і владні мужі з барського плеча згідні розда-вати безоплатно усі ласі шмат-ки в центрі міста. От тільки серед щасливчиків таких подарунків чо-мусь немає пересічних громадян.

Для чого Гарцулі знадобила-ся земельна ділянка вилізло че-рез кілька років. У 2009-2010 ро-ках з’являється кілька дозвільних документів, які надали йому право звести тут торговельні павільйони. Спроба мешканців, які не дава-ли на це жодної згоди, протидіяти незаконним діям, наштовхнулися на міцну стіну нерозуміння з боку

міської влади. Хоча на той момент із мешканців у будинку залиши-лось лише дві сім’ї. Решта зусил-лями Гарцули змушені були зали-шити насиджені місця.

Ще в середині 2000-х Гарцу-ла розвернув у будинку активну діяльність, пропонуючи мешкан-цям з’їхати. Ходив по квартирах, залякував, мовляв, краще самі погодьтеся, інакше – «допомо-жу». Потім заявив: не з’їдете – зроблю будинок аварійним, все одно відселять. Інші не витри-мали. Сім’ї Світлани Горбач та Петра Штунди наївно вірили у якусь справедливість. Тим більше Горбачі на той момент за домовленістю з управлінням ко-мунального майна відкрила в підвальному приміщенні магазин-чик. Угода була такою: сім’я зро-бить за власні кошти ремонт, а при приватизації їм «спустять» ціну. В 2005 році магазин запра-цював. На руках була ухвала, в якій йшлося, що в тримісячний термін на сесії міської ради мають затвердити оцінку приватизації відремонтованих підвальних приміщень. Та «три місяці» роз-тягнулися на роки. Чому? В дея-ких владних кабінетах чиновни-ки відверто натякали на «вплив» з боку Гарцули і прозоро радили з’їхати, поки той не розпочав діяти. Але сім’я на той момент на ре-монт та відкриття магазину вкла-ла близько $50 тис. і сподівалась повернути витрати.

А Гарцула, зрозумівши, що сім’ї не збираються виконувати його протизаконні вимоги, почав діяти. 14 серпня 2007 р. за підписом ди-ректора департаменту житлового господарства та інфраструктури міськради М. Жаліско з’явився наказ №409 про визнання будин-ку аварійним (незабаром ця пані стане фігурантом кримінальної справи за фактом недостачі коштів). У ньому чорним по білому

містилася вимога усіх негай-но відселити. Хоч перед тим і в Галицькій райадміністрації і в жеку мешканців запевняли, що погрози Гарцули є ніщо іншими як «стра-шилками». А в жеку навіть видали довідку, що будинок аварійним не вважається. Так само аварійним визнали й сусідній будинок № 14. Втім, пану Гарцулі це не завади-ло у тому «аварійному» будин-ку відкрити в лютому 2009 року… консульство Бельгії у Львові.

Звичайно, дві сім’ї оскаржи-ли це рішення у суді. Свідком по справі проходив депутат міської ради, член комісії з питань кому-нального майна І. Василишин. Він відверто заявив, що це є замовна справа. Крім того, мешканці нада-ли технічні висновки, що будинок не є аварійним. Однак суд навіть не зважив на ці аргументи і виніс рішення не на їхню користь.

Після того Гарцула знахабнів остаточно. На голови двох сімей з посипалися погрози. А незабаром в критичній ситуації з повного по-пущення влади опинився Шкунда. У інваліда від дитинства саме на-родилася друга дитина. Дружина також інвалід. Так Гарцула зламав усі перила, пошкодив сходи, забив двері, що виводили на внутрішнє подвір’я. Зносячи з верхнього по-верху колиску, жінка кілька разів лише чудом не падала вниз. Після того радник Садового пошкодив ринви на даху, і квартиру під час дощів почало заливати. Постійна сирість призвела до частих захво-рювань немовляти. Полагодити ринву не було можливості, бо Гар-цула забив і двері на дах. А взим-ку через працівників Львівгазу на-магався в їхньому помешканні відключити газ і позбавити тепла.

Побачивши, що й це не діє, Гар-цула почав погрожувати фізичною розправою і підпалом квартири. П. Шкунда звернувся зі скаргою до Галицького райвідділу і районної

прокуратури, у якій попередив, що «постійно перебуває в стані не-безпеки» він і його сім’я. І попро-сив порушити кримінальну справу проти кривдника за ст. 195 ККУ.

Правоохоронні органи не ри-зикнули зупинити наближеного до Садового. А незабаром Петра у під’їзді перестріли двоє невідомих і жорстоко побили. Та так, що він місяць пролежав у лікарні, і лікарі не давали жодних гарантій, що такі важкі побої не позначаться на здоров’ї безслідно. Кримінальну справу порушили лише після втручання Києва, через місяць. Але ходу так і не дали, навпаки зробили все, аби справу закрити. Інвалід після того втратив роботу, сім’я перебивається з копійку на копійку. А Гарцула й далі погрожує: якщо не з’їдеш, буде ще гірше.

Судові інстанції на місце-вому рівні, незважаючи на аргу-ментовані позиції обох сімей, не ризикнули відмінити ухвали міськради про визнання будинку аварійним. Водночас коли міська рада (читай Садовий-Гарцула) під приводом аварійності будинку за-боронила простим смертним за-йматися підприємством, дозвола на це спокійно видають іншим гро-шовим особам. Одна із таких фірм, що вже розпочала свою діяльність в «аварійному» будинку (як це не знущально звучить) - «Парадокс».

Тож, сім’ї, переконавшись у бездіяльності місцевої влади, звернулися із касаційними скарга-ми до Верховного Суду і, як остан-ня надія, із заявами на ім’я голови ПЗВ Юрія Кармазіна з проханням допомогти зупинити знахабнілого радника Садового, який і далі продовжує погрожувати фізичною розправою. Ю. Кармазін скеру-вав депутатське звернення до Генеральної прокуратури і МВС щодо перевірки фактів неналеж-ного розслідування справи і вжит-тя заходів із виних осіб.

Новорічні тостиДавайте вип’ємо за Діда Мо-

роза та Снігуроньку: не хворіють, не старіють і гроші на подарунки завжди є! Щоб і ми такими були!

* * * Життя схоже на новорічну

гірлянду - варто перегоріти одній лампочці, як всі інші гаснуть. Вже якщо щось одне в людини не за-ладилося - все з рук валиться. Так давайте вип’ємо за те, щоб гірлянда яскравих подій в нашому житті переливалася всіма кольо-рами і ніколи не перегорала!

* * * Нехай у Новому році ваша рука

завжди простягається для руко-стискання з одним і ніколи для милостині!

* * * Діоген сказав: «Бути багатим

і мати багато грошей - не одне й те ж. По-справжньому багатий той, хто задоволений своїм жит-тям». Вип’ємо за те, щоб Новий рік приніс нам справжнє багатство!

* * * З чого складається келих? З

опори і чаші для напоїв. З чого складається людина? З тіла - матеріальної опори і душі - чаші духовної. Так, вип’ємо ж за те, щоб у Новому році наші келихи частіше б наповнювалися прекрасним ви-ном, а чаші душі – прекрасними почуттями!

* * * За цим столом усі жінки

прекрасні, наче Снігуроньки. Але хочеться побажати, щоб, на відміну від них, серця наших жінок у Новому році були зігріті любов’ю до нас, чоловіків. За прекрасних і люблячих Снігуроньок!

* * * Життя прекрасне навіть тоді,

коли по щоках течуть сльози. Так вип’ємо ж за те, щоб у Новому році за нашими щоках текли сльози тільки радості і щастя.

* * * Як Новий рік зустрінеш, так і

проведеш! Так чого ми сидимо і не п’ємо?

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Пастирський жезл довірено Ярославу ПрирізуБлаженніший Святослав поба-

жав новоінтронізованому архи-єрею Ярославу, щоб Сам всеми-лостивий Господь був для нього прикладом. І додав: «Дорогий наш брате, ти приходиш не для того, щоб тобі послужили, але щоб по-служити і дати своє життя як ви-куп за багатьох.»

Владика Ярослав у свою чер-гу подякував Боговові, Блажен-нішому і присутнім за таку довіру. А також із добрим словом звер-нувся до свого попередника - Вла-дики Юліана (Вороновського).

- Щиро дякую Владиці Юліянові за довгі роки його Архиєрейського служіння у Самбірсько - Дрого-бицькій єпархії, - наголосив Ярос-лав (Приріз). - Своїм архипа-стирським служінням владика поєднав покоління вірних нашої Церкви часів переслідування і часів відродження. Скільки вклав він – здебільшого непомітно для нас – своїх молитов, своєї праці, своїх жертв і терпінь, щоб наша Церква і, зокрема Самбірсько-Дрогобицька єпархія, поручена його святительській опіці, успішно сповняли Христову місію освя-чення і спасіння серед рідного українського народу.

Владика Ярослав наголосив, що своє пастирське служіння планує здійснювати в контексті нещодавнього документу Сино-ду УГКЦ «Жива парохія – місце зустрічі з живим Христом». «Святі християни будуть найуспішнішими місіонерами та євангелізаторами, адже у нашому народі справедли-во кажуть, що «слово зворушує, а добрий приклад порушує до дії», - зауважив він. І пообіцяв, що, як і його попередник, продовжувати-ме наголошувати на важливості особистої та літургійної молитви в житті кожного християнина.

Єдиним представником полі-тичних сил, кого офіційно запро-сили на інтронізацію, був голо-ва Львівської обласної організації Партії захисників Вітчизни Пав-ло Барнацький, який своєю багаторічною діяльністю чимало долучився до відновлення УГКЦ не тільки на теренах Західної України. П. Барнацький щиро привітав Владику Ярослава з но-вим призначенням і побажав йому успішного та довгого служіння на новій посаді на благо Церкви і ввіреної йому пастви.

На фото: Павло Барнацький вітає Владику Ярослава з но-вим призначенням.