№ 31 (1/2016)

Відпочинок МАльдіви: рАй, який Ми втрАчАєМо

Андрій думА: «Будь-яка мета досяжна – це тільки питання часу і вашої наполегливості»

РозмоВадАррен Аронофскі – гіркА пігулкАдля Міккі руркА

СпоРтфехтувАння: Боїдля інтелігентів

здоРоВ’ясекс vs cтрес: хто кого

Вишуканий дизайн

унікальна концепція

ціна

Житло бізнес-класу

в центрі міста

Відділ продажу:м. Львів, вул. Балабана 12тел.: +38 (067) 381 21 31

e-mail: staremistolv@gmail.com

від 19 300 грн/м2

НадмірНе споживаННя алкоголю шкідливе для вашого здоров’я

ГОРІЛКАLVOFF БІЛА

LV O F F W H I T EГорілка на основі відбірного зернового спирту класу «Люкс» та осо-

бливо очищеної пом’якшеної води з добавками глюкози кристалічної та натрію лимоннокислого. Об’ємна частка етилового спирту - 40% об. Прозора горілка з приємним м’яким смаком виготовлена за спеціаль-ною рецептурою, запатентованою ТМ «LVOFF».

Неперевершене поєднання дизайну та ексклюзивного смаку горіл-ки надають цьому напитку особливого статусу.

LVOFF is a premium category vodka that’s made from carefully selected grain, specially purified softened water and addition of sodium citrate and crystalline glucose. Alcohol proof 40%.

LVOFF is a crystal clear vodka with a pleasant mild flavor that’s made with a special recipe, patented TM «LVOFF».

What gives LVOFF a special status is anunrivaled combination of exclusive design and exquisite taste.

НадмірНе споживаННя алкоголю шкідливе для вашого здоров’я

ГОРІЛКАLVOFF ОСОБЛИВАLV O F F S P E C I A L

Горілка на основі відбірного зернового спирту класу «Люкс» та осо-бливо очищеної пом’якшеної води з добавками глюкози кристалічної та ароматних спиртів фенхелю та кмину. Об’ємна частка етилового спирту - 40% об.

Особлива вона тим, що спочатку виготовляються ароматні спирти фенхелю та кмину, які витримуються певний період часу, а потім відбу-вається купажування напитку згідно оригінальної технології. Тому при вживанні цієї горілки кожен з нас відчуває незабутній присмак і аромат.

Оригінальний дизайн дозволяє захистити напиток від проникнення ультрафіолетового проміння, що дає можливість довгий час зберігати смакові властивості горілки.

LVOFF Special is a premium category flavored vodka that’s made from carefully selected grain, specially purified softened water, crystalline glucose and aromatic alcohols fennel and cumin. Alcohol proof 40%.

The secret beyond the unforgettable flavor and aroma of LVOFF Special lies in our aromatic alcohols of fennel and cumin that are aged to perfection initially before blending them together using the genuine technology.

The uniquely designed bottle of LVOFF Special also preserve the taste and the aroma for longer duration and it protects the spirit from the harmful ultraviolet effects.

4

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали:

Володимир МиленкоРоман ІваницькийДарія Бура

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Олег Пеленичка

Зоряна КрачковськаНаталя КлимюкМарія ВінчураАнна Косик

Розміщення реклами:

тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції

УкраїниСвідоцтво серія КВ № 18262-7062

від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник та видавець:

ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках,

автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на

домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1 000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 28.01.2016 р.

Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий

або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе

рекламодавець.

від редактора«Клієнт завжди правий». Цю фразу у

нас часто вживають де треба, і де не тре-ба. Власники бізнесів козиряють нею в рекламах, а клієнти дуже часто обгрунто-вують будь які капризи і прихоті, часто аб-солютно невиправдані, чи навіть хамство до продавців, рецепціоністів, офіціантів.

Однак чи справді актуальне таке гас-ло? Приводом до роздумів стали два ви-падки, які сталися у ресторанах Львова наприкінці січня. В першій ситуації від-відувача закладу обурила наявність в меню десерту під назвою «Павлова». Йому здалося, що російське прізвище в назві десерту у Львові зараз «не відпо-відає політичному моменту». Почалося з жартів про вченого, який ставив до-сліди на собаках, завершилося обгово-ренням сексуальної орієнтації офіціанта і гнівним дописом в інтернет на адресу власників ресторану. Чи правий тут клі-єнт? Я – людина, яка від самого початку підтримувала бойкот російських товарів в Україні. Однак не вважаю, що ресторан має страждати десерт, вигаданий дале-ко за межами Росії, і названий на честь балерини Анастасії Павлової, яка ще в 1920-их роках зробила фурор концертам в Європі та Австралії.

Другий випадок  – конфлікт між від-відувачем та офіціантом в ресторані, де сніданок діє до 11 ранку. Пізніше не можна замовити велику частину снідан-кових страв, зокрема й яєшню. Клієнт, який прийшов об 11:30, так і не зрозумів, чому йому не можуть приготувати яєш-ню, якщо яйця в ресторані все одно ви-користовуються. Хоча насправді на це є як юридичні, так і технологічні аргументи. Людині їх наводили, але вона просто не хотіла слухати. Це далеко не найстрашні-ші випадки, просто вони повторюються

дуже часто. Колись давно мені довелося керувати пабом, і один з клієнтів забажав розбити кухоль об стіл. А коли бармен за-боронив йому це, почав бити хлопця тим кухлем. Клієнт завжди правий? Розкажіть про це сліду на голові бармена.

Іншою стороною такого зловживання гостей своїми правами є принциповий пе-рехід деяких бізнесменів на принцип «клі-єнт завжди неправий». Тоді відбуваються такі ситуації, які трапилися нещодавно у двох львівських кафе: з одного без жод-них причин виштовхали «підозрілого гос-тя», в іншому, застосувавши силу, не пус-тили людину з вулиці в туалет.

Як на мене, вирішення ситуації має два етапи. Перше, треба відійти від стандартів часів дикого капіталізму, коли клієнт мав усі права, а працівник – жодних. У нас, на щастя, є Конституція та трудове законо-давство. Відповідно, принцип має форму-люватися так: «Клієнт правий доти, доки не заважає іншим. Зокрема й працівни-кам». А друге  – кожному підприємцю у сфері послуг варто все ж прописати мак-симально детальні стандарти поведінки і їх оприлюднити, аби і працівники, і гості мали чітку опору в будь якій ситуації.На обкладинці: Андрій Дума

5

28

42

ЗМІСТ 6 СНІДАНОК: Інструменти управління 4.0.

18 День Валентина: Чого хоче жінка?32 ЗАхОплеННя: Бірофілія, або безвідходне споживання пива

36 ЧоловІЧа ІСТорІя: ВСЕ ЗАРАДИ КОХАНОЇ 48 Традиції: Кабаре у Львові

66 ЗДОрОВ’я: Секс vs Стрес

56

12

Ігнорування поставлених завдань, низький інтерес персоналу до роботи, відсутність належної мотивації, так звані «корпоративні терористи» – це ті проблемні питання, з якими часто стикаються керівники та власники бізнесу.«Інструменти управління 4.0» – таку досить складну тему ми підняли у святковий період на нашому бізнес-сніданку.

Власними порадами та настановами нам допомагав бізнес-тренер і директор тренінгової компанії O.VITTA Сергій Костюк. Смачно пригощав усіх учасників бізнес-сніданку ресторан «Старий рояль».

У сучасному суспільстві на відміну від аграрної та індустріальної епох страх перед роботою чи ке-рівництвом вже не відіграє такої важливої ролі. Все більший масштаб набирають творчі професії, а творчість під контролем проявити дуже важко.

КриЗА ДОВІри: як створити основний

бізнес-ресурс?

Тому керівникам у теперішніх умовах доводиться шукати інші шляхи співпраці та комунікації з пер-соналом.

Загалом є три ключові фактори для перетворення групи чи колективу на ефективну команду:

1. Інтерес учасників команди до діяльності.2. Стратегія. Те, у що вірить власник. У це ж повинні

вірити працівники.3. Комунікація, побудована на довірі.

І останній пункт аж ніяк не менш важливий, аніж пер-ший. Адже зниження довіри між учасниками колективу неодмінно призводить до падіння швидкості виконання роботи та росту витрат.

Тому будуйте комунікацію на довірі, а контролюйте не персонал, а бізнес-процеси.

З пиТань учаСТІ у наСТупних бІЗнЕС-СнІданках звертайтеся за тел. 067 789 44 68 Олена

м. Львів, вул. Ставропігійська, 3

Вчися розуміти, чого хочеш –

інакше помреш у купі того,

чого не хотів© чак поланік

9

10 тенденції • суспільство

Ця, як і багато інших його текстів, суперечлива колонка письменника Тараса прохаська з’явилася нещодавно на сторінці інтернет-видання «збруч». Не всі в редакції «его-їста» поділяють погляди, висловлені в матеріалі, думаємо, розійдуться думки і в читачів. але, мислимо, що він підні-

має дуже важливі питання, які зазвичай замовчуються в нашому суспільстві, прикриті фразами про «українські традиції поваги до жінки», ніби фіговим листком. У чоло-вічому товаристві піднімати такі теми особливо важливо. Тому давайте читати, думати і робити висновки.

НаЗуСТрІЧНаша школа була у старому будинку. І це вражало. На-

справді саме ця будівля була тим найважливішим, чого ми навчалися у школі. Попри усі жахи, які були в ній за-таєні: поліція, НКВД, розстріляні влітку 1941, ґестапо, мі-ліція… Будинок школи, його пивниці, сходи, високі двері, глибокі підвіконня були важливішими від більшості уро-ків. Окрім будівлі, були ще й вчителі. Серед кількох визна-чних був і він. Учитель історії і суспільствознавства. До-сить молодий, але не дуже – таким було його означення. Відчувалося, що він є гібридом, – це дитяче враження. Хитромудре переплетення галичанина, франківського, місцевого, цілком зануреного у нашу містечкову про-вінційність, із радянським ліберальним інтелектуалом, подібним на Мамардашвілі, бо надто масштабніший від нашої реальності. В середині вісімдесятих він взявся ви-кладати ще й такий дивовижний предмет, як контрпро-паґанда. Його цікавили такі речі, правдоподібно, він був софістом, і міг доказати будь-що з того, у що не вірив. Якраз тоді актуальною стала контрпропаґанда. На цих уроках нас учили, як спростовувати західну пропаґанду про те, що радянська імперія – це імперія зла. На цих уроках ми дізнавалися дуже багато цікавих речей, яких би ніколи не дізналися, коли б не контрпропаґанда.

Учитель нам подобався ще й тим, що – фактично запе-речуючи марксистське положення про класову боротьбу – наче ненароком проповідував індуїстське вчення про касти. Його практика полягала в тому, що на уроках він по-справжньому працював тільки з тими, кого вважав брахманами. Кілька людей із пересічного шкільного кла-

су. Брахмани – бо їм нічого не треба, окрім цікавості. Він знаходив цих дітей, і вони були тими, з ким він говорив про контрпропаґанду. Говорив про те, що касти є у кож-ному суспільстві, що кожна каста має свої інтереси, що розвиток кожного суспільства – це узгодження проти-лежних інтересів. Крім брахманів, у нього ще були воїни (яким потрібно воювати у будь-якій ситуації), власники-споживачі, майстри, які цікавляться тільки розвитком свого ремесла… Учитель умів роздавати потрібне усім. З одними говорив, іншим давав потрібні для екзаменів зна-ння, комусь просто добрі оцінки ні за що.

Але найцікавіше почалося, коли він розпочав диску-сію про то, що жертва завжди іде назустріч злочинцеві. Ми цього не могли зрозуміти. Ми не розуміли, що це на-зустріч може бути водночас в одній особі. Не розуміли, що у кожному свобідному виборі уже закладений зло-чин, який буде цьому виборові протистояти, бо і сам цей вибір містить елемент злочину.

Певні знаючі казали, що насправді він є жидом. А ми собі думали: це ще ліпше, бо він знає, що таке бути жидом у цьому суспільстві. Знає, що каже, коли каже про жертву, яка завжди іде назустріч злочинцеві. Усім своїм життям.

Я бачив цих дівчат постійно. Вони хотіли свободи. Так вони розуміли власну жіночність. Малолєткі пока-зували піську. Школярки були з учителями. Неповноліт-ні намагалися зробити все те, що жінкам між першим причастям і визначеним повноліттям робити не слід. І я знаю нормальних пацанів, у чиїх телефонах записано кілька сотень номерів місцевих молодих дівчат, котрих

11тенденції • суспільство

можна покликати, і вони прийдуть. І тяжко собі уявити, що їх так багато, і що всі вони поруч, і всі живуть нормально у всіх наших містечках і селах.

А ще я знаю молодих жінок, яких постійно б’ють молоді чоловіки, до кого чіпалися найближчі роди-чі, які мусили робити мінєти будь-де, яких змушу-вали віддаватися у всіляких умовах, яких боксува-ли, матюкали, любили, вважали курами, овцами, козами і шмарами всілякі українські хлопці.

І раптом якась така малолєтка, яка пройшла через це пекло, прибилася до арабських студентів. Вони її, звичайно ж, розбещували – так це прийня-то називати. Але вона, можливо, вперше у своєму житті зустріла добрих і цікавих чоловіків. Їда, спо-кій, тепло, розбещення – все це набагато краще, ніж то, що їй траплялося досі у родині, у школі і на вулиці. І то, що її може у житті спіткати. Араби були дбайливими. Єдине, чого вони не врахували, це за-старілі радянські закони про статеву зрілість.

Тепер у моєму провінційному місті скандал. Факельні походи, лекції, пікети, арешти. Тринадця-тирічна дівчинка жила з арабськими студентами. Не дозволимо кончєним арабам робити з нашими дівчатами то, що маємо робити тільки ми. Арабів треба покарати. Аби було верховенство права. Аби вони знали, що тут їм не там. Аби ще раз пересвід-читися, що чорні не зможуть уникнути відповідаль-ності так, як її уникають наші рідні білі і чорняві.

Дівчинка, до речі, не має до арабських студен-тів жодних претензій. Їй не було з ними зле. Вона ще нічого не розуміє про жертву, яка йде назу-стріч злочинцеві. Вона ще не знає, як її викорис-товують ті, хто називає себе її захисниками. Вона ще не може осягнути, що вся ця істерія із араб-ською загрозою Європі, нам, котрі у ту Європу хо-чуть, нам, ще задовго перед Європою – попросту добре вибудувана пропаґанда, що відволікає від найголовнішого. А найголовнішим є то, що росія-ни, а не араби, можуть розмити Європу. І у жодно-му разі не треба об’єднуватися з рускими тільки тому, що вони білі.

Тарас Прохасько

Консультації у сфері дозвільної документації.

Допомога в отриманні дозволів, погоджень, висновків та іншої документації.

Консультаційно-юридична допомога з питань капітального будівництва, реконструкцій, перепланувань тощо.

Допомога в пошуку, придбанні та продажу квартир, земельних ділянок та іншої нерухомості.

Повний юридичний та консультаційний супровід операцій з нерухомістю та земельними ділянками.

79008, м. Львів, вул. Театральна, 3тел.моб +38 096 799 79 90

тел.сл. +38 032 253-45-41 тел.факс +38 032 235 46 52e-mail: coinholding@gmail.com

12

розмова з Дарреном аронофскі – відомим американським продюсером і сценаристом,

режисером культових фільмів «Пі», «рестлер» і «реквієм за мрією»

– Про Ваш перший фільм «Пі» (Pi) є багато легенд. Зокрема про те, як Ви знаходили фінан-сування і що робили задля його промоції. Для ба-гатьох молодих режисерів сьогодні актуальним є питання, як зняти фільм з обмеженим ресурсом. Що Ви можете їм порадити?

– Маєте мобільний телефон?

– Звісно.– Покажіть його. Бачите, тут є ка-

мера? Якщо б я робив фільм тепер, і в мене був би обмежений ресурс, як

Даррен Аронофскі:

«Міккі Рурк сприймав мене, як гірку пігулку»

тоді, коли я робив «Пі», я знімав би його на свій телефон. Рік тому «Сан-денс» був уражений фільмом «Ман-дарин» («Tangerine») режисера Шона Бейкера, який повністю знятий на телефон. Зрештою, складнощі з роз-повіданням історії за допомогою кіно не пов’язані з фінансовими про-блемами. В часи «Пі» якість наших камер навіть близько не рівнялася з тією якістю, яка є у вашого телефо-на та в телефонах більшості людей.

Тому немає виправдань, аби не знімати те, що хочеться. Кожен во-лодіє засобами робити щось. А якщо ви хочете кращого зображення, то існує безліч фотокамер, які зніма-ють із роздільною здатністю 4К, і коштують вони не так вже й доро-го. Тепер питання полягає в іншому: «Що ви будете робити? Як зможете використати переваги, запропоно-вані сучасним світом?» І найголо-вніше: «Для чого ви це робите, і що

інтерв’ю • суспільство

13

хочете сказати?» Моя відповідь: «Я хочу розповісти історію, тому що це одне з прадавніх мистецтв люд-ства. Людям завжди буде цікаво це. Раніше люди ділилися історіями біля вогнища, малювали зображен-ня на стінах печер. Тепер же вогни-щем став екран у кінотеатрі або мо-нітор вдома, але суть залишилася тією ж – розповісти історію.» Це те, що я розповідаю всім студентам, з якими працюю: першочергово вам слід зрозуміти, для чого ви хочете знімати кіно. І якщо відповідь «Роз-повісти історію» – робіть це. А далі ви можете піти голлівудським шля-хом і розказувати великі дурні іс-торії або зазирнути в себе і знайти купу споріднених вам історій, які ще ніхто не розповів.

Для мене головним викликом у роботі над «Пі» було питання, чи по-думають мої друзі з Брукліна, що це крута історія. При цьому більшість моїх друзів підтримували мене в процесі, допомагали всім (і гро-шима також), і це додавало мені сміливості в роботі над стрічкою. У сучасних умовах молодому опо-відачу важливо знайти історію, яка відображає його самого, історію, яку лише він може розповісти, все інше станеться. Щодо промоції «Пі», то мені, знову ж таки, допомагали друзі, ми просто розмальовували тротуари трафаретом із символом «Пі».

– У першому Вашому фільмі «Пі» Ви показуєте історію міської самотності. В другому, «Реквієм за мрією» (Requiem for a dream), розповідаєте про загублене покоління. Що впливало на Вас у роботі над цими фільмами?

інтерв’ю • суспільство

– Зазвичай у мене безліч джерел, тому виокремлювати щось одне безглуздо. Я завжди прагну скорис-татися всім, що мене надихає, і це не лише режисери. Насичують всі: музиканти, фотографи, художники, друзі. Як оповідачеві, на мою думку, режисерові варто послуговуватися всіма можливими формами вира-ження. Наше завдання – проживати якомога більше досвіду, оскільки там міститься колосальна енергія мистецтва, і саме її в подальшому необхідно перетравити, адаптувати і використати для власних історій.

– Що для Вас головне в роботі з актором?– Найцінніше у відносинах режи-

сера і актора – це довіра. Я щаслив-чик, тому що завдяки досвіду, який я отримав у роботі, навчився здобува-ти довіру акторів. Її доволі непросто

14 інтерв’ю • суспільство

отримати, власне, довіру треба здо-бувати. На початках своєї кар’єри актори переважно прагнуть ридати, кричати, демонструвати сильні емо-ції, сподіваючись досягнути таким чином визнання, але з роками, буду-чи залученими до безлічі проектів, вони змінюють підхід і хочуть співп-рацювати з тим режисером, який би виводив їх із зони комфорту. Тому що лише так актор по-справжньому розкривається, наче квітка. При цьому багато хто соромиться ре-зультату, їх лякає кінцевий продукт, їм здається, що або фільм про інше, або вони могли зіграти дещо інакше. Тоді актори закриваються і їх нано-во потрібно відкривати для самих себе.

Довіра – єдиний ключ до серця як актора, так і людини. Річ не в осо-бисто вашій впевненості в тому, як це має виглядати, і не в гонорарах, а в зручних відносинах з акторами, з якими ви працюєте. Їм слід роз-тлумачити, що ви намагаєтесь зро-бити краще з того, що може вийти. І бути чесним, на кшталт: «Агов, ми

– Уперше я побачив Елен, коли був ще зовсім юним. Запросити когось серйозного в «Пі» я не міг, адже був новачком. І раптом у дру-гій моїй стрічці погоджується зні-матися оскароносна Елен Берстін. Мене опанував жах. Пригадую, як ми вперше зустрілися. Я вирішив прогулятися з нею Брайтон-Біч у Брукліні до Коні-Айленду, показати локації для наших зйомок. Йдучи, ми обговорювали різні деталі. Я мав на шиї фотоапарат, і я настільки хвилю-вався, що навіть боявся спитати її дозволу зробити світлини.

А потім трапилось диво. Бюджет у нас був невеликий, все було роз-писано по днях, тісно і строго. Пер-шого дня зйомок нам треба було відзняти шоу, яке будуть показувати по телевізору в фільмі. Туди головна героїня приходить як гість. І ми по-винні були зробити це за один день, все шоу. Нам виділили велику ауди-торію з глядачами, купою акторів, ми знімали в справжній телестудії з чотирьох телекамер. Нам необхідно було впіймати безліч деталей. Герої-

всі тут ризикуємо, але я буду робити все, що в моїх силах, а не лише нагло використовувати чужий талант». На-приклад, розповім про свою роботу з Расселом Кроу над «Ноєм» (Noah). Ми розпочали знімати на початку серпня і мали закінчити наприкінці листопада. Було багато серйозних дискусій щодо певних моментів, він весь час питав мене. Якось, втомив-шись від розмов, я сказав: «Ти му-сиш просто довіритися мені. – Він мовчав. – Ти же віриш мені, так?», – він продовжував мовчати. «Певно що десь в середині листопада», – відповів він. І це був тонкий хід, тому що він знав напевне, як мене моти-вувати. Він розумів, що я намагаюся завоювати його довіру і вчинив ро-зумно, натякаючи, що хоче, аби я за-служив її, працюючи й розвиваючи наші відносини. Його стратегія була вишуканим джедайським трюком.

– Як Ви здобували довіру Елен Берстін, однієї з найкращих актрис 70-х, працюючи над «Реквієм за мрією», та секс-символом Міккі Рурком, ство-рюючи «Рестлера» (The Wrestler)?

15інтерв’ю • суспільство

ня з’являлася у шоу в різних станах, щоразу вона мала ставати все неса-мовитішою. Її волосся змінювалося, стаючи епатажнішим, сукні, макіяж все перетворювалось на хворобли-ву вульгарність. У результаті ми зро-били це. Ми зняли все за один день. Думаю, саме тоді Елен була захопле-на нашою злагодженістю в роботі, оскільки все йшло за планом. Вона побачила, що ми – ті хлопці, які зна-ють, що роблять, і довірилася нам.

А з Міккі була інша історія. Він – одна з найдивовижніших «людських істот» на планеті. І думаю, Міккі про-сто мусив мені довіритися з самого початку, тому що, коли ми зустрі-лися, його кар’єра була завершена. Нам тільки для збору грошей для фільму з його участю потрібен був рік. Ніхто на всій планеті не хотів ін-вестувати в проект з Міккі Рурком. Він хоче бути крутим і складним, але мені пощастило зустріти його на та-кому відрізку життя, де він розумів, що я саме той, хто йому потрібен. Це було щось на кшталт неприємних ліків для дитини: на смак жахливо, але розумієш, що воно лікує. Він ди-вився на мене, як на гірку мікстуру. Кожен день так починався: ось ло-жечка, відкривай ротик. При цьому було весело з ним працювати, в ньо-го є особливість: він нічого не може робити двічі, все відбувається тут і тепер.

Ідеальний приклад унікальності Міккі – це коли ми знімали одну зі сцен за кулісами, в кімнаті, де зби-раються всі рестлери після бою. Міккі був за дверима, я сказав, що зараз зайде Ренді «Баран». Він – один з легендарних рестлерів, ви всі

його знаєте, ви його друзі, тому що ви – профі. Привітайтеся з ним, по-тисніть руку, проявіть повагу, адже він займається цим понад двадцять років. Всі зрозуміли завдання. В кім-наті ще були дуже сексуальні дівча-та, які ходять між раундами рингом з табличками. Я кажу: «Почали!». Міккі заходить до кімнати, зі всіма вітається, всі раді бачити його. І тут я помічаю, що він починає говорити з однією з цих дівчат і повертається до мене спиною, закриваючи каме-ру. Я кажу: «Мік, я не бачу твого об-личчя.» А він, не звертаючи на мене уваги, продовжує блокувати камеру, я кручусь довкола нього і тут розу-мію, що він просить у дівчини номер телефону. На камеру. В цьому весь Міккі, зйомки «Рестлера» були для нього цілком природними, він про-сто проживав своє життя. І, швидше за все, камера його ловила, а не він на неї працював. Міккі Рурк з тієї по-роди акторів, які можуть бути лише самими собою.

– Сьогодні кіно буквально переповнене на-сильством. На Вашу думку, яка його роль, чи мож-лива людина без насильства?

– На жаль, ми б не були людь-ми без насильства. Це робить нас тими, ким ми є. Я відчуваю вели-ку відповідальність як режисер, демонструючи жорстокість чи насильство у кіно. Цього дійсно багато, особливо у Голлівуді, і це є проблемою. Водночас без цього ми б були позбавлені значної час-тини свого характеру як особис-тості та припинили б бути людьми. Це частина нашої реальності. І тут питання не у тому, як змінити люд-

16 інтерв’ю • суспільство

ство, а скоріш як відокремити наші стани і зрозуміти, як влаштований людський корінь. Розповідаючи історії, нам варто усвідомлювати власну відповідальність, необхідно передавати насильство реалістич-но, без прикрас, не видавати його смачним і глянцевим. Щоб коли людина бачила це на екрані, воно відображало істинний біль і таким чином попереджувало. Така ж си-туація з сексом: його слід демон-струвати відверто, таким, який він є, а не перетворювати на цукерку, на оману. Як приклад наведу «Лю-бов» (Love) Госпара Ное. Для мене перше правило режисера – бути чесним і показувати на екрані все, як є.

– Ваш найбільш суперечливий та містичний фільм – «Фонтан» (The Fountain). На Венеційсько-му кінофестивалі половина глядачів його освис-тала, а інша – визнала шедевром. Розкажіть, як створювали цю історію, історію авторського кіно, знятого у масштабі блокбастера.

цРежисерові найважче знімати серйозне кіно, більшість глядачів зазвичай це сприймає критично че-рез різний рівень усвідомленості. «Фонтан» був моїм великим уроком. Початково, щоб зекономити кошти, Голлівуд відрядив мене знімати його в Австралію. Близько п’яти мі-сяців я працював над стрічкою без головного героя, яким тоді був Бред Пітт. Це виявилось першим уроком: свого актора необхідно тримати біля себе. Інакше ваші стосунки неми-нуче охолонуть. Так і сталося: Пітт проміняв «Фонтан» на інший про-ект, і все розсипалось. Я почав пити багато джин-тоніка, який раджу для

лікування депресії. Він кращий за пігулки-антидепресанти. Потім став проводити багато часу у власному саду, доглядати рослини, отримав-ши унікальний новий досвід. По-тому за тиждень турбота про кущі стала цікавішою за вживання джин-тоніка. Спостерігання за пробуджен-ням рослини – дивовижна винаго-рода. Врешті я вирішив переписати сценарій і зробити його бюджетні-шим. Усамітнившись, протягом двох тижнів я все переробив і прийшов до свого продюсера зі свіжим варіан-том. Той, переглянувши, сказав що я перетворив «Фонтан» з дорогого блокбастера на малобюджетну по-ему про смерть. Зрештою, з одного мого проекту я отримав два. Нову версію «Фонтана», яка стала більш особистою та чуттєвою, і основи «Рестлера».

– Як Ви працюєте над сценаріями, звідки при-ходить натхнення, що дає імпульс до роботи над історією?

– Гарне питання. Це залежить від багатьох факторів, інколи фільм по-чинається з ідеї, інколи з картинки, наприклад, «Фонтан» зародився зі зображення, на якому після смерті в людини з рота проростають квіти. Інколи фільм бере початок з відчуття. Натхнення, як я вже зауважив, при-ходить з різних джерел. Та при цьому для мене структура вкрай важлива і з цього приводу раджу досконало вивчити книгу «Подорож письменни-ка» Крістофера Воґлєра (The Writer’s Journey: Mythic Structure for Writers). У ній він пише, як влаштована західна манера сторітелінгу. Хоч, зрештою, не всі фільми будують за такими фор-мулами, але принцип роботи скрізь схожий, як з жартом. Спочатку розпо-відаєш історію один раз, потім другий, а втретє закручуєш і отримуєш емо-цію. І це універсальна мова, зрозумі-ла всім культурам по всій планеті. Це стосується й історій. Необхідно уяви-ти героя, влаштувати йому критичну ситуацію, провести його через неї і ви-вести на певну точку усвідомленості. Якщо вдивитись у цю просту форму-лу, то вона зчитується скрізь, як у літе-ратурі, так і в кіно, навіть у релігії вона працює. Це найдревніша структура. Мені здається, ми народжуємось з нею, її закладено в наших генах.

– Яке, на Вашу думку, первинне завдання кіно – розвивати чи розважати?

– Перше правило кіно – воно має розважати. Коли ви перестаєте роз-важати, ви втрачаєте частину ау-диторії. При цьому розважати  – не

17інтерв’ю • суспільство

означає корчити з себе Міккі Мауса. Краще сказати: «Кіно – має бути за-хоплюючим». Уявіть собі: своєю ро-ботою ви ж пропонуєте продюсерам і глядачеві витрачати свої гроші та час, це не має права бути нудним. Особисто для мене завжди було важливим знайти такий проект, в якому є щось на кшталт магніта, який притягує глядача та здатний тримати його увагу. Найгірше, що може статися, для мене як для режи-сера – це створити фільм, витратити купу сил та грошей, а в результаті отримати стрічку, яка людям неціка-ва, і вони про неї просто не говорять. За останні сто років кіно змінилось дуже сильно та продовжує перебу-довувати себе. Змінюються акценти

та цінності, які воно несе, але я впев-нений, що корінь – візуальна форма оповідання – буде існувати завжди. Зараз на Заході проходить колосаль-на міграція талановитих режисерів, сценаристів та акторів з кіно в сфе-ру телебачення. Глядача все більше захоплює тривале художнє оповіда-ння. Але поки спільний досвід «емо-ційного проживання», сидячи в кіно-театрі, продовжує бути актуальним, в той же час цілком можливо, що з часом ми всі будемо зустрічатись в якомусь віртуальному чаті з вели-чезним сферичним екраном і розді-ляти цілком новий досвід. Не знаю, що та як буде, для мене очевидно лише те, що ми зараз перебуваємо в точці «грандіозних змін». З остан-

нього, що вразило мене до глибини, було те, як люди наловчились розпо-відати свої історії у шестисекундних роликах на ресурсі Vine. Погодьтесь, зараз важко уявити, що людина, сидячи перед екраном комп’ютера, дивлячись кіно, не займається вод-ночас ще чимось, або не планує ще чогось паралельно. Адже фільм можна завжди поставити на паузу, відволіктись і повернутись пізніше. Будь-якому режисерові буде непри-ємно бачити, що глядач у кінотеатрі дістає свій телефон під час перегля-ду та починає займатись ще яки-мись справами. Головним викликом нашої професії стало втримання людської уваги.

Розмовляв Павло Щур

18 свята • суспільство

Так сталося, що ще від появи в Україні Дня усіх закоханих його сприйняли як «лайт-версію» 8 бе-резня. Цього свята щороку більше чекають жінки, а чоловікам вже до-водиться підлаштовуватися, щоб не образити свою половинку.

Сприймають цей день різні статі також по-різному. Жінкам потрібно більше казки, романтики, уваги. Вони радіють і тішаться від самого очіку-

14 люТОгО. чого хоче жінка?

запитую в друга: «Що ти зробиш цього року для своєї дівчини на день святого валентина?». а він говорить, що любити і робити при-ємні речі потрібно щодня, а не у спеціально відведені дні. дещо «штамповано» відповів, хоча правдиво. день закоханих щороку ви-кликає купу суперечок. Хтось демонстративно критикує його, хтось бігає у пошуках подарунка для своєї половинки ще задовго до свята і продумує, як же все зробити незабутньо, ще хтось називає це свято чужим і запозиченим. а яка, зрештою, різниця? якщо ви робите по-дарунки щодня – вашу половинку можна вважати найщасливішою. якщо ви не приймаєте цього свята – не святкуйте. воно хоч і нерідне для нас, хіба погано, що люди кричать про кохання на всі боки?

19свята • суспільство

вання цього свята. Від бажання зро-бити щось приємне своєму коханому. Очікують, що цього дня він здійснить щось незабутнє. Жінки хочуть, щоб на День закоханих їм частіше, більше і сильніше доводили своє кохання. На-віть якщо ви, чоловіки, це робите що-дня, 14 лютого ці докази мають бути суттєвішими. Вже вигадайте щось, що вразить вашу жінку. Подаруйте щось небуденне. Якщо ви знаєте, що для вашої коханої цей день має значення, і вона точно очікуватиме уваги та по-дарунка, зовсім недоречним буде спіч про те, що це свято нещире і запози-чене, а ви її кохаєте щодня. 14 лютого кохайте її більше.

Хоча мужчинам і так зрозуміло, ко-хають вони своїх жінок чи ні. А необ-хідність доводити це сильніше у День всіх закоханих більшість представ-ників чоловічої статті сприймає як емоційний шантаж. А ще для мужчин показовість цього дня – це додаткові турботи. Квіти, подарунки, ресторан. Вам приємно, коли ви є ініціаторами, а не коли це є обов’язком. Вгадати з по-дарунком, підлаштуватися під настрій жінки, встигнути виглядати гарно і за-мовити столик у ресторані… Для чо-ловіків усе це – «екзамен на любов». Вони щиро не розуміють цього, і їх це вибиває з колії, насторожує та нерідко дратує.

Через таке різне сприйняття го-туватися до цього свята потрібно вдвох. Найкраще – обговорити за-здалегідь очікування кожного. Не нав’язливо обговорити, а з цікавістю не так до самого свята, як до почут-тів своєї половинки. І якщо хоч один з вас хоче дива цього дня, інший вже немає вибору – диво повинно бути спільним.

чОгО ж хОчуТь жІнки в дЕнь уСІх ЗакОханих

Згідно результатів опитувань, зна-чний відсоток жінок не вбачає нічого поганого у доволі стандартній про-грамі святкування: ресторан, квіти, сюрприз. Квіти і романтичне кіно з коханим обирає трохи менше ді-вчат. Ще якась частина жінок буде задоволена і домашнім затишком та смачною вечерею. Як бачите, голо-вне у цей день, щоб коханий чоловік був поряд. Та квіти. Ви, як ніхто, зна-єте, на що може розраховувати ваша друга половинка. Чи їй достатньо буде ваших обіймів у піжамах під гар-ний фільм з вином, чи вона захоче шикарний вечір у ресторані з вража-ючими подарунками. Знання смаків коханої повинне підказати вам, що дарувати: квіти, листівку, зроблену власноруч (це означатиме приділе-ний час і увагу), чи прикраси та щось коштовне – рідкісні квіти, щось, про давно омріяне та незвичне.

Отже, якщо ви хочете зробити так, щоб подарунок до Дня закоханих запам’ятався вашій коханій, обирай-те щось з нижченаведеного:

 Освідчення. Так, пода-руйте руку і серце. Але лише у тому разі, якщо ви впевнені у необхід-ності цієї пропозиції. А ще можете запропо-нувати подорож, жити разом, п р и д б а т и щось вартіс-не. Запропо-нуйте щось, що вплине на ваше спільне майбутнє.

 Зробіть щось власними рука-ми. Жінкам здебільшого неважли-во, скільки ви витратите грошей і чи витратите взагалі. Головне – увага та приділені лише для ї ї подарунка час і сили. Та хоч поличку прибий-те, через яку вона вас «пиляє» вже довгий час, чи труби полагодьте, чи картину повішайте. Неромантич-но? А ви зробіть це так, щоб вигля-дало романтично, вигадайте щось, щоб це було захоплююче і вража-юче. Усе це – подарунок власними руками.

 напишіть любовного листа. На-пишіть від руки, використовуючи усі ніжні слова для своєї коханої. Такі листи хвилюють жіночі серця зна-чно більше, ніж якийсь куплений по-дарунок.

 Зробіть щось, чого раніше не робили разом. Та хоч на повітряній кулі політайте. Щоправда, взимку непередбачувана для цього пого-да. Але у вас же є спільна мрія? От втільте її.

 проведіть цілий день разом. Проваляйтеся у ліжку чи влаштуйте тур цікавими закладами. Головне –

разом. Бо іноді чоловік, приділив-ши півдня коханій,

ввечері йде на зустріч

20 свята • суспільство

з друзями і дозволяє собі занадто розслабитися. Це може перекресли-ти враження від усього дня і всі ваші старання звести нанівець. Потерпіть вже цілий день. А відлучайтеся лише для того, щоб зробити черговий сюрприз – по квіти, наприклад.

алЕ нІкОли нЕ рОбІТь цьОгО:Не обмежуйтеся типовою листів-

кою-валентинкою зі стандартними фразами. Жінки хочуть відчувати себе єдиними і неповторними, а листівки, які отримують всі, – зовсім не показ-ник такої особливості. Жодна жінка не зрадіє валентинці без найменшого на-тяку на те, що саме ви саме для неї її придбали, без найменшої вказівки на увагу. Це в школі однокласниці черво-ніли і раділи, отримавши від таємного

мають жінки отримання у власні руки ініціативи. Тому долучайтеся не в останні хвилини, а заздалегідь. Ви помітите по своїй другій половинці, коли вона почне загадкову метуш-ню з подарунками і плануванням, от приблизно тоді вам також потрібно починати.

Загалом всі зазвичай погоджу-ються з тим, що зізнаватися у ко-ханні потрібно щодня, дарувати по-дарунки – частіше, ніж раз на рік, а приділяти увагу – постійно. Не на-лаштовуйте себе і свою половинку на те, що День святого Валентина – комерційне свято. Просто кохайте одне одного і святкуйте, коли зама-неться.

Дар’я Бура

шанувальника листівку без підпису. Це дитячі сюрпризи. А дорослі хочуть зна-ти, що ви хоч щось зробили, аби довес-ти своє кохання.

 Ніколи не надсилайте своїй жінці м’яку іграшку, навіть якщо та гово-рить «I love You» при натисканні. На-віть якщо разом з цією іграшкою ви відправите квіти і шампанське – ді-вчина цього не оцінить. Не перекла-дайте на іграшку те, що хочуть почути від вас. Це такий самий подарунок, як і валентинка, який можна придба-ти у будь-якому магазині. Жодної ін-дивідуальності.

 Не чекайте, що ваша жінка спла-нує цей день сама. Це не означає дати їй свободу робити все, що заба-жає. Це означає бути байдужим до її почуттів. Принаймні саме так сприй-

21бізнес • суспільство

Політ у Подарунок

Зробіть незабутній презент близькій Вам людині, здійснивши мрію про захопливу мандрівку!

Милуйтеся разом українськими краєвидами з кошика СПРАВЖНЬОЇ ПОВІТРЯНОЇ КУЛІ!

Якщо й існує у світі те, що по-справжньому залишає незабутні враження – це політ над реальністю! Бажаєте відірватись від землі, відчувши неймовірне щастя?

Здійсніть свою мрію або мрію коханої людини!Політ на кулі – це чарівний подарунок для дорогої Вам людини.

По завершенні повітряної подорожі на Вас чекають чудові сюрпризи.

НЕбО ВІДКРиТЕ ДЛЯ ВАС!Кваліфіковані спеціалісти допоможуть Вам із вибором дня та місця, а також нададуть

професійну допомогу новачкам. Будьте певні: Ви не забудете цього ніколи. Не втрачайте нагоди здійснити нездійсненне.

бАЖАєМО ЧАРІВНих ПОЛЬОТІВ І НЕйМОВІРНих ВРАЖЕНЬ!Замовлення польотів за тел. : +38 (067) 380 15 08

www.balloon.lviv.uae-mail: admin@balloon.lviv.ua

22

аНДрІй ДуМа: «БУДь-ЯКА МЕТА ДОСЯЖНА – ЦЕ ТІЛьКИ ПИТАННЯ ЧАСУ ТА ВАШОЇ НАПОЛЕГЛИВОСТІ»

андрій дума – кваліфікований керівник одного з найбільших автотранспортних підприємств Укра-їни, а віднедавна – ще й політик, депутат львів-ської обласної ради. всю свою трудову діяльність він присвятив роботі в транспортній сфері, тож досконало знає всі проблеми галузі та специфіку управління транспортним процесом. ефективний менеджмент і грамотне управління персоналом, яким користується пан андрій, сприяють тому, що очолюване підприємство працює ефективно та постійно розвивається. як керівник, відданий сво-їй роботі, андрій дума має заслужений авторитет, довіру та повагу серед працівників. а такі якості є незамінними для досягнення кращих результатів роботи.

андрій дума вдало поєднує у собі такі людські якості як чесність, порядність, людяність та добро-та. адже він не лише керівник і політик, а й турбо-тливий батько, люблячий чоловік та просто хоро-ша людина.

Його енергія й ентузіазм надихають інших. своїм прикладом він показує, що можна вдало поєднува-ти обов’язки та бути успішним у багатьох сферах життя.

23

– Завдяки сумлінній праці та ефективному управлінню у 2013 році Ви очолили одне з най-більших автопідприємств України – ТзОВ «Львів-ське АТП¬ 14631». Чим воно для Вас є?

– Львівське АТП¬14631 – це біль-ше половини мого життя! Це єдине підприємство, яке зазначене у мене в трудовій книжці. Тут я розпочинав свою трудову діяльність, тут я зрос-тав як працівник, як керівник і як осо-бистість. Зростала і особиста відпо-відальність за те, що я робив. Свою трудову діяльність я розпочинав водієм і пройшов усі ланки кар’єрної драбини: інженер, потім – керівник відділу, заступник директора – і ось вже понад два роки я очолюю Львівське АТП¬14631. З упевненіс-тю можу сказати, що зараз я живу роботою. Адже автотранспортне підприємство – це живий організм, який весь час працює, розвивається і потребує постійної уваги. Ось зараз зима – це дуже важкий період для автомобільного транспорту. Оже-ледиця, сильні снігопади чи морози значно ускладнюють, а деколи на-віть і унеможливлюють роботу ав-тобусів. Весь час необхідно тримати ситуацію на контролі. Тому, навіть коли я виходжу з офісу, то не можу не думати про те, як минув день; про те, що заплановано на завтра; про те, як збільшити ефективність пев-ної ланки на підприємстві. Я думаю, багато людей розуміють ситуацію, коли їдеш додому і все ще думаєш про роботу. Має бути самовідданість своїй справі, бо якщо поверхнево ставитися до виконання обов’язків, то це може зашкодити не лише тобі, а й сотням тих співробітників, які працюють на підприємстві.

cover-story • суспільство

Тому я тішуся, коли фінансові по-казники АТП зростають, коли вда-ється відкрити новий маршрут чи здійснити якесь інше досягнення. Це задоволення ні з чим не зрівняти. Тим більше, що розумієш: вся праця, всі докладені сили і витрачений час принесли відмінний результат. За це я і люблю свою роботу.

– Які принципи допомагають Вам ефективно управляти персоналом підприємства?

– Побутує думка, що важко пра-цювати фізично, а от керувати – це дуже легко і просто. Насправді так думають ті, хто ніколи не працював на керівній посаді. Кадрова політика керівника завжди спрямована на ефективну організацію роботи під-леглих. Поставлене завдання має бути виконаним, а організацію робо-ти підлеглих повинне супроводжу-вати збереження стимулу і бажання працювати в компанії. Звичайно, що домогтися виконання завдання можна і залякуванням чи принижен-ням працівника, однак доведено, що такий метод неефективний. Одна з головних умов ефективної діяль-ності – сприятливий моральний клі-мат у колективі. Передумовами для цього є взаємна довіра керівників і працівників, доброзичливі взаєми-

ни між людьми. На мою думку, го-ловний принцип управління персо-налом звучить так: «Кожна людина заслуговує на повагу!». Стабільність діяльності підприємства, створення комфортних умов праці, своєчасна виплата заробітної плати, премію-вання та інші заохочення теж сприя-ють самовідданості працівників.

Ну і не можна забувати про прин-ципи демократії, організованості та дотримання дисципліни. Це важливі чинники, відсутність яких призведе до розхитаності колективу та зни-ження ефективності праці.

– Пане Андрію, як Ви мотивуєте своїх праців-ників до якісного виконання обов’язків?

– Мотивація персоналу – це одне з головних завдань керівника. Як би це банально не звучало, але гідна опла-та праці є найкращою мотивацією працівника. Якщо рівень фінансового забезпечення працівника буде недо-статнім, то як би він не любив свою роботу, але рано чи пізно це змусить його шукати нове місце праці. Адже за сухим словом «персонал» стоять люди, які мають сім’ї, дітей, старень-ких батьків та й, зрештою, свої осо-бисті потреби.

Аналогічно дуже важливим фак-тором є надання працівникам со-ціальних гарантій, можливості кар’єрного зростання, забезпечен-ня належних умов праці, створення нормальної атмосфери в колективі та багато інших чинників.

Нещодавно ми спостерігали за тим, як шахтарі перекрили трасу в напрямку Рави-Руської. Саме безви-хідь спонукала їх до такого відчай-душного кроку. І хоча наші пасажири

24

теж постраждали від цієї акції, бо не змогли вчасно доїхати до місця при-значення, ми з розумінням ставимо-ся до потреб шахтарів.

Потреби людини можна задо-вольнити винагородою за її роботу, в тому числі мова йде і про мораль-ну винагороду – таку як похвала чи подяка, почесна грамота, нагоро-дження. Адже людина влаштована так, що їй потрібно усвідомлення того, що вона робить корисну спра-ву, вносить свій вклад у розвиток підприємства, на якому працює.

Особисто для мене винагороду забезпечує сама робота, її значу-щість і можливість досягнення ви-соких результатів. Однією з приєм-них сторін перебування в колективі є «розкіш людського спілкування», що має місце в процесі праці, дружні відносини з колегами, відчуття на-лежності до єдиної команди.

– Як керівника підприємства, яке якісно надає транспортні послуги, Вас нагородили дипломом «За сумлінну працю» від Львівської ОДА. Чи на-дихнула Вас ця подяка на подальший розвиток?

– Я думаю, що будь-хто з керів-ників чи працівників, роблячи певну справу, приймаючи певне рішення, останньою чергою думає про грамо-ти. Але, як я щойно сказав, будь-якій людині приємно, коли вона отримує нагороду за свою роботу.

– У 2015 році Ви взяли участь у місцевих вибо-рах, представляючи Жовківський район та стали депутатом Львівської обласної ради. Що привело Вас у політику?

– Досі я тримався осторонь полі-тики. Але, займаючи керівні посади, спочатку як керівник відділу, а зго-

дом як директор підприємства, мені доводилося неодноразово стикати-ся з бюрократією, яка, на жаль, і досі не викорінилася з нашого життя. Це явище, породжене ще радянською системою, досі не дозволяє ефек-тивно впроваджувати нові техноло-гії, залучати нові транспортні засо-би, покращуючи при цьому і якість перевезень, і безпеку пасажирів, допоки не отримаєш купу папірців і дозволів. Так не може тривати далі. Ми повинні змінити цю систему, зменшити бюрократичний тиск на середній і малий бізнес, який весь час підживлює корупційні схеми, спростити ведення бізнесу, щоб під-приємства і підприємці не ховалися в тіні, а чесно та прозоро працювали на користь держави.

– Чому Ви приєднались саме до команди «Гро-мадський рух «Народний контроль»?

– Чому саме Громадський рух «Народний контроль»? На мою дум-ку, саме народ, як ніяка інша контр-олююча структура зможе змусити владу працювати чесно та відкрито і припинити зловживання з її боку. Саме народ, як ніхто інший, зможе перевірити, чи насправді проведе-ний ремонт дороги, чи це лише відо-бражено на паперах.

– Що змінилось у Вашому житті після того, як Ви стали депутатом?

– Змінилося багато! Для мене це – новий етап у моєму житті. Ця сфера діяльності трохи відрізняєть-ся від моїх попередніх занять. Мені багато чого ще треба навчитися і

cover-story • суспільство

Саме народ, як ніяка інша контролююча структура зможе змусити владу працювати чесно та відкрито і припинити зловживання з її боку.

25cover-story • суспільство

зрозуміти, хоча вже є певні напра-цювання, які я старатимуся втілити в життя. У мене з’явилися десятки нових знайомих. Коло спілкування значно розширилося. Мушу зазна-чити, що суттєво збільшилося наван-таження, адже окрім того, що я і далі очолюю автотранспортне підприєм-ство, тепер до цього додалися ще й депутатські обов’язки. А я ніколи не відсторонюся від громади, яка мене обрала, і буду відстоювати інтереси мешканців як свого виборчого окру-гу, так і всієї Львівської області.

– Ви дотичні до багатьох корисних справ, зо-крема у Жовківському районі. Чи приносить Вам задоволення допомагати громаді?

– Мабуть, буде краще, якщо ті ко-рисні справи, про які Ви кажете, при-несуть хоч трохи задоволення самій громаді. Ми справді вже розпочали таку діяльність, але, я думаю, що не варто зараз конкретизувати. Хай пройде ще трошки часу і тоді грома-да сама зможе охарактеризувати мою діяльність. На щастя, період по-пулізму вже минув. Адже людей вже не надуриш!

– Як свідомий громадянин та справжній патрі-от України Ви активно підтримуєте нашу україн-ську армію. Розкажіть про це.

– Кожен свідомий, патріотично налаштований громадянин України підтримує наших бійців у міру сво-їх можливостей. Враховуючи, що я працюю в транспортній сфері, то і допомога моя більше стосується транспортного забезпечення. Так зокрема минулого року автопід-приємство надало допомогу вій-ськовим на суму близько 800 тис.

грн. Багаторазово забезпечували автотранспорт для перевезення військових, а три автобуси «Еталон» безкоштовно передано для потреб військових безпосередньо в зону АТО, де вони перебувають до цього часу. Крім того, спільно з волонтер-ським рухом «Народного контролю» було закуплено та передано матра-ци для воїнів та шини для автобусів. Також нещодавно наші автобуси по-везли творчий колектив «Народна Самооборона» Народного контро-лю» з виставою Різдвяного вертепу, а також оснащення і харчі для бійців. Щиро сподіваюся, що ця гібридна ві-йна якнайшвидше закінчиться!

– Пане Андрію, як Вам вдається успішно по-єднувати у житті так багато різних справ? Звідки черпаєте сили, натхнення?

– Треба любити ту справу, якою ти займаєшся. Старанно працювати на результат, не опускати рук у випадку якихось невдач, а впевнено йти до мети. Для мене слово «Натхнення» є синонімом слова «Щастя», бо коли людина щаслива, тоді хочеться пра-цювати, старатися, досягати успіхів та перемог. Я щасливий, бо у мене є прекрасна сім’я: красуня-дружина та дві донечки. Саме вони – це моя надійна підтримка. Адже так важли-во після важкого робочого дня по-вертатися у затишний дім, де тебе люблять і чекають! І хоча кажуть, що чоловіки – це сильна стать, але нам дуже потрібен домашній затишок, любов і підтримка рідних людей.

Також я відновлююся, коли від-відую спортивний зал. Хоча мушу визнати, що зараз для занять спор-том трохи бракує часу.

– Кажуть, що за кожним успішним чоловіком стоїть мудра жінка. Чи є для Вас дружина надій-ною опорою, підтримкою та натхненням до праці?

– Відповідь на це питання криєть-ся у самому питанні. Саме так і є! Окрім того, що моя дружина виховує дітей та створює домашній затишок, вона для мене є надійною опорою, другом, помічником, порадником і, що найважливіше, – моїм особис-тим критиком.

– Якщо у Вас з’являється вільна хвилинка, як Ви відпочиваєте?

– Я рано йду з дому на роботу і пізно повертаюся з роботи. Визнаю, що бу-вають дні, коли я приходжу додому, а діти вже сплять. Крім того, моя робота пов’язана ще й з відрядженнями, тому коли випадає вільна хвилинка, хочеть-ся просто побути вдома з родиною, по-спілкуватися з дітьми. І відпустку я теж завжди проводжу з сім’єю.

– Чого Ви б побажали нашим читачам у 2016 році?– Незламної віри в те, що ми здат-

ні змінити наше життя на краще. Ми усі щиро сподіваємося на те, аби зі Сходу України приходили тільки гар-ні звістки, а ми і наші діти змогли жити під мирним небом.

Найперше і найголовніше в нашо-му житті – це здоров’я. Я бажаю вам усім міцного здоров’я. Вам та вашим дітям і родинам! Нехай у вашому домі завжди панує мир і спокій. Не-хай у кожній оселі лунає щирий сміх та збираються вірні друзі.

У 2016 році в кожного з нас бага-то планів та завдань. Тож нехай всі вони здійсняться та зроблять життя цікавішим і кращим. Разом ми зро-бимо більше!

26

ЗахоПлеННя

тенденції • захоплення

Футбол – це є вєщ. Нашого цвІТу

По вСьоМу СвІТу

от ти думаєш, вася, що раз тепер зима, то і про футбол український не поговорити? а я тобі скажу, що український футбол – це така вєщ, яка не зупиняється і не закінчуєть-ся ніколи. Ну, зима. Ну, перерва. Зате скільки усіляких цікавих речей має місце навколо! Ти тільки озир-нись, вася. Стоп-стоп, я в перенос-ному значенні.

От дивись. Тут тобі й розмови про новий формат чемпіонату з дванад-цятьма командами – дійсно рево-люційний (і в той же час безглуздий, але це питання дискусійне, ба біль-ше – довго дискусійне, тому ми за-раз не будемо). І фініта ля трагедія із запорізьким «Металургом», який чи то вже помер, чи то ще може за-лишитися в Прем’єр-лізі. Пам’ятаєш,

Вася, ми з тобою колись на відаку фільм про зомбі дивились? Ну от десь така ж ситуація.

Але сьогодні, Вася, я хотів розка-зати тобі про таку вєщ, як українські трансфери «на вихід». Не ти на вихід, а футболісти наші, українські. Звер-ни увагу, як останнім часом зросла кількість наших «понаїхавших» до Європи. Он Руслан Малиновський із

2727тенденції • захопленняwww.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83

Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67

Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51

Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

«Зорі» перебрався до Бельгії. Тепер там вже аж три українці – а де три українці, то вже, вважай, ціла діаспо-ра. Ти тільки уяви собі, Вася: три укра-їнці в європейському чемпіонаті!

Ну так, не першої руки «Реали» з «Арсеналами» там не грають. Але хто заважає нашим хлопцям про-явити себе в «Генках» та «Локере-нах» так, щоб їх помітили сильні сві-ту цього? Сьогодні всі бачать всіх, усі за усіма спостерігають – інфор-мація, Вася, керує світом! Це тільки головний тренер «Зорі» може обра-жено ляпнути, що Малиновський по-милився з вибором, мовляв, перед Євро треба бути на очах у тренер-ського штабу збірної. Хоча, Вася, я не впевнений, що Фоменко і компа-нія знають про Інтернет, сопкаст і все таке інше…

Але Євро пройде – і не факт, що усіх пацанів туди візьмуть, – а жити треба буде далі. Що у нас тут з фут-болом – не мені тобі розповідати. А Бельгія – вона і є Бельгія. Там, як мінімум, жити комфортніше. Та й за-світитися реальніше, бо я чогось ду-маю, що англійці за «Генком» пиль-ніше слідкують, ніж за «Зорею». Ну, тобто взагалі слідкують, ага, дякую, що поправив.

А Бойко у «Бешикташі» – це уже не просто собі так. Це уже рівень. Все-таки стамбульський гранд всер-йоз на місце в Лізі чемпіонів претен-дує – куди Денис із «Дніпром» так і не потрапив. А Ліга чемпіонів  – це, Вася, така вєщ… Та що тобі казати, навіть твій старий дідо, і той її ди-виться, якщо тарілка супутникова не підводить. А уяви собі, як ЛЧ див-ляться скаути великих клубів. Так,

Вася, я знаю, що і «Динамо» там ін-коли грає  – але ти багато згадаєш українців, які б із Кончі-Заспи в Єв-ропу переїхали? Ото хіба що Кравець за останній час, але не від хорошого життя і явно не так, як хотів.

Тому, Вася, хто б тобі що не ка-зав – мовляв, українському футболу капець, гравці розбігаються і таке інше – не вір нікому. Капець якщо і буде – то олігархічним іграшкам, які у нас називають «футбольними клу-бами». А для збірної Бойко з Мали-новським не те що не втрачені – а навпаки, отримали нові серйозні шанси засвітитися. Де ж за ними спостерігати, як не у справді бойо-вих умовах?

А-а-а, ти про початок 90-х згадав, коли футболісти наші пачками тіка-ли закордон? Ну, Вася, по-перше, зараз ситуація інша – і гроші тут все-таки є і будуть. Нехай не такі космічні, як до війни, але будуть. По-друге, Бельгія і Туреччина – це все-таки не Ізраїль чи куди там ще народ тікав за хоча б якимись іноземними грошима. Рівень не той, вищий. Та і немає такої масовос-ті, як тоді. Тому переживати немає резону. Тим паче, «Зоря» он двох бразильців підписала – значить, не бомжує, і самогонкою, як твоя су-сідка, не підторговує. І, значить, Ма-линовський не втікав з України за копієчкою – а дійсно поїхав за нови-ми горизонтами та успіхами. Це і є головний – і дуже позитивний підсу-мок сьогоднішньої розмови.

Володимир Миленко www.ua-football.com,

спеціально для «Егоїста»

28 спорт • захоплення

Для докладного опису фехту-вання, його стилів, а також технік захисту та нападу, залучали най-кращих фахівців. У ті часи, коли це спортивне мистецтво тільки заро-джувалося, за такі рукописи випла-чували величезні суми, і ці записи зберігали як наукові трактати.

Все, що нам сьогодні відомо про фехтування, – з таких праць. Найдавніша з них була написана у XII сторіччі у Великобританії. По-ступово вона розійшлася іншими країнами Європи, чимало поді-бних праць створили в Німеччині та Італії.

Фехтування – це таке бойове мистецтво, яким у давні часи мав володіти кожен лицар. Якщо ко-ротко описати цей вид спорту, то це  – вміння наносити удари, не отримуючи їх. Складність цієї спра-ви полягає у тому, що супротивни-ка потрібно перемагати, не торка-

Бої для

ІНТелІгеНТІвЧарівне мистецтво володіння холодною зброєю. Фехтування у всьому світі набуло

популярності завдяки історичним і літературним творам, у яких фігурують відважні умільці володіти шпагою. Віртуозні прийоми, холодна зброя, дивні костюми і

майстерність – це все-таки романтичний вид спорту.

29спорт • захоплення

ючись його й уникаючи ударів від нього. У фехтуванні вкрай важливі інтуїція, швидкість, реакція та вмін-ня прораховувати дії свого супер-ника. У цьому виді спорту вико-ристовують близько півтори тисячі прийомів, тому оперативна пам’ять у людини працює першочергово. Надважливо навчитися швидко приймати правильні рішення в бою.

Фехтування – це мистецтво спілкування за допомогою зброї. Так ще говорять про цей вид спор-ту. Чи то мистецтва. Раніше фех-тування застосовували для того, щоб у дуелях чи битвах доводити свою правоту. За допомогою фех-тування лицарі виборювали при-хильність обраних дам і доводили супротивнику, кому дістанеться жінка. У боях за землі також ви-користовували фехтування. А чого варті мушкетери – це ж мрія кож-ної жінки. А Олександра Дюма вза-галі вважають найкращим експер-том всіх часів з питань фехтування та дуелей. Та це було колись. Кіль-ка століть тому.

Зараз фехтування – це той вид спорту, який постійно входить до програми Олімпійських ігор. До речі, тренувальна зброя у фехту-ванні займає друге місце серед всіх спортивних снарядів за швид-кістю рухів. Швидше рухається тільки стрілецька куля.

Якщо ви вже захопилися фех-туванням, не зайвим буде дізна-тися, що цей вид спорту нарівні з шахами та спортивними єдино-борствами входить до трійки най-інтелектуальніших.

варТО ЗнаТи, щО рОЗрІЗняюТь ТакІ види СпОрТивнОгО фЕхТування:

на рапірах. Атака супротивни-ка повинна бути відвернена перш, ніж почата дія у відповідь. Пріори-тет дії переходить від одного фех-тувальника до іншого, а перевагу

рат фіксує тільки той укол, який нанесений раніше іншого не менше ніж на 0,04 сек. Одночасно нанесе-ні уколи реєструють взаємно і при-суджують обом фехтувальникам. Лише останні уколи в поєдинку при рівному рахунку потребують по-втору. Наконечник потребує тиску на нього силою 750 г, щоб увімкну-ти реєструвальний апарат. Уколи наносять у всі частини тіла, окрім потилиці.

на шаблях. Бій на шаблях є дуже схожим на фехтування на рапірах. Ті ж основні правила визначення переможця в сутичці, де той, хто атакує, має перевагу над тим, хто контратакує при одночасно за-вданих ударах або уколах. Удари і уколи наносять на всі частини тіла фехтувальника вище за талію, включно з руками (до зап’ястя) і маскою. Поверхня, яку атакують, закрита металевою курткою.

визначає арбітр. Він зупиняє дії, коли апарат, що реєструє уко-ли, сигналізує про їхнє нанесення. Пружину в пуандаре ́ (наконечнику рапіри) налаштовують на тиск у 500 г. Легші уколи апарат не ре-єструє. Зараховують тільки уко-ли, нанесені по тулубі. Уколи в руки, ноги і маску – недійсні.

на шпагах. У фехтуванні на шпа-гах не існує пріоритету дій. Апа-

30 спорт • захоплення

Бій між двома фехтувальниками на будь-якому виді зброї проводять на спеціальній доріжці завширшки 1,5 -2 м і завдовжки 14 м, зробленій з електропровідного матеріалу, яка ізо-льована від реєструючого апарату.

Боєм керує та оцінює арбітр. Уко-ли і удари, нанесені фехтувальника-ми, реєструють лампи на електрич-ному апараті. Фіксують їх на основі електричної схеми, що проходить через зброю фехтувальника і його одяг та пов’язана з апаратом дро-тяною системою. Арбітр оцінює удари й уколи, ґрунтуючись на свід-

ченнях реєструвального апарата при обліку правил бою в кожному виді фехтування. Бої у видах зброї мають власні специфічні правила, що дозволяють зараховувати уко-ли і удари або оголошувати їх не-дійсними.

Фехтувальники традиційно но-сять світлу форму. Це пов’язано з тим, що до винаходу електронної системи підрахунку очок на кінчик фехтувальної зброї чіпляли неве-ликий шматок просоченої чорни-лом тканини. На білій формі такі уколи відбивалися краще.

фехтування у львові. Впродовж багатьох століть львівські воїни не раз схрещували свої клинки з мечами європейських лицарів та шаблями східних завойовників. А з 1749 року фехтуванням займалися у Львівському колегіумі єзуїтів, з 1817 року – у Львівському університеті, а з 1867 року – у гімнастичному това-ристві «Сокіл». У 1886 році у Львові заснували Товариство фехтування, а у 1891 році – Перший львівський клуб фехтування. Викладачами працювали знані європейські фех-тмейстери: Гораціо Сантеллі, Артур

31спорт • захоплення

Мар’є, Анжело Торіцеллі. У цей час проводили перші фехтувальні турні-ри та показові виступи.

Сьогодні місцеві фехтуваль-ники удосконалюють свою май-стерність у шести ДЮСШ, облас-ній ШВСМ, Училищі олімпійського резерву та в Університеті фізичної культури. Тому якщо вас зацікавив цей благородний спорт – можна за-писуватися на заняття й уявляти себе середньовічним лицарем. Та благородно нести свою шпагу.

Дар’я Бура

цІкавий факТ: У фехтуванні не існує вагових кате-горій. Незважаючи на те, що фех-тування вважають спортом, що не вимагає значних фізичних зусиль, у спортсменів завжди велика сила ніг, порівняно з таким же об’ємом м’язів інших легкоатлетів. Крім того се-редньостатистичний фехтувальник показує дуже високі результати зо-рово-моторних тестів. Ці якості роз-виваються саме завдяки фехтуван-ню, а не через генетичну схильність.

історія • захоплення

БІроФІлІя, або Безвідходне споживання пива

володимир Миленко, заступник головного редактора сайту www.ua-football.com та постійний дописувач «егоїста»,

донедавна був ще й власником колекції з 6 тисяч пивних етикеток. Не з найбільших колекцій в україні, однак, все ж, доволі велика,

аби зрозуміти основні особливості цього виду колекціонування та написати про нього статтю для нашого журналу.

33

Для того, щоб колекціонувати пив-ні етикетки – треба пити пиво. Це не обов’язково, але бажано. Принаймні, для деякої частини колекціонерів. Є такі бірофіли, які збирають етикетки лише від власноруч випитих пляшок. Хоча є в колекціонерському середо-вищі й люди, які зовсім не п’ють. Тому однозначного спільного знаменника тут не існує.

Я почав збирати етикетки на дру-гому курсі університету. Підсадив мене одногрупник, який зайнявся цією справою трохи раніше. Перший період – це десь 2,5 роки – пройшов скромно: я колекціонував етикетки лише з власноруч куплених і випитих пляшок. Ні, це не була принципова позиція – просто ніяких зв’язків у бі-рофільській спільноті я тоді не мав. У принципі, я так до кінця і не інтегру-вався в це середовище, хоча, коли жив у Києві, кілька разів ходив на зібрання бірофільського клубу, обмі-нювався етикетками. Із одним коле-гою, уже будучи журналістом, робив інтерв’ю.

Закинув цю справу наприкінці 1999. Готувався до сесії, багато си-дів за книжками і розбавляв своє сидіння пивом. Допився до того, що прихопило нирки. Вирішив на певний час зав’язати із уживанням – і, від-повідно, з колекціонуванням. Віддав усю, тоді ще дуже маленьку колекцію, тому самому одногрупникові.

В принципі, уже і не збирався по-вертатися. Все вийшло випадково. 2002 після весілля поїхали з дружи-ною на Західну Україну. В Бурштині купив кілька пляшок місцевого, ка-луського пива. Як зараз пам’ятаю: одна була з цитатою із Франка, а сорт

називався «Каменяр». Сподобалось, от і купив. А куди етикетки? Не ви-кидати ж. Видзвонив одногрупника, кажу: «Я тобі тут поповнення колекції привіз». А він: «Та-а-а, я вже перестав збирати». І додав, що якщо хочу  – мені колекцію віддасть. Я подумав і забрав. І відтоді почався новий етап, в якому я вже поповнював колекцію значно активніше.

У принципі, «промислових» варіан-тів поповнення є рівно два – обмін з колегами (або купівля) і візити на за-води. Там буває по-різному, але стар-ші товариші казали, що в Микулинцях дуже добрі й чуйні до колекціонерів працівники. Одному бірофілу нада-вали стільки етикеток, що довелося поштою додому відправляти, аби не тягати в руках. Я був на двох заводах – у Ніжині та Чернятині. Ніжинський завод на момент мого візиту вже

збанкрутував, тож там я зустрівся з одним лише сторожем. «Ну, походи, подивись, може, щось і знайдеш», – сказав він. «Щось» і знайшов: кілька різних варіантів, яких у мене не було, та пачку свіженьких, прямо готових до наклеювання. А в Чернятині – це село у Вінницькій області – пивовар-ня працювала, тож там і етикеток мені трохи дали, і пива ми з товари-шем купили. Там і сама собою прогу-лянка видалася цікавою – коли ще в таке місце потрапиш…

Одного разу побачив у Інтернеті оголошення «Продам пивні етикет-ки». Зустрівся з людиною. Таке вра-ження, що колекціонер помер, а ро-дичі вирішили продати його збірку. В основному, старі, радянські ще ети-кетки були, кілька навіть з періоду до 1917 року. До речі, розказували ціка-ву історію про дореволюційну етикет-

колекціонування • захоплення

ку Радомишльського заводу. Нібито один колекціонер приїхав на завод, попросився погуляти по старому кор-пусу. Заліз на горище – і там в кутку знайшов мішок, який банально зати-кав дірку в даху. А в мішку – купа цих етикеток, старих і абсолютно однако-вих. От із цього мішка і розповзлася ця етикетка «Венского» пива по усіх усюдах. Її і в Інтернеті можна купити за кількадесят гривень, що для таких старих екземплярів дуже дешево.

Купував я і закордоном – у поляка близько тисячі етикеток купив. Але це уже було не так цікаво і драйвово. От я беру етикетку, наприклад, «Шульц Новокиївське» від неіснуючого нині Першого київського заводу  – і тут же згадую, де, коли я купив це пиво, і навіть який у нього був смак. А що згадати про цю польську колекцію – як гроші відправляв поштовим пере-казом зі столичного головпоштамту?

Інколи допомагали друзі та знайомі: привозили з подоро-жей етикетки чи навіть пляш-ки з пивом. Кум-поляк, той у себе на батьківщині на-віть зі сміттярок підбирав пляшки. Дівчина його сер-дилася, кричала – але що не зробиш заради колекці-

онерського запалу. До речі, тема дру-жин цікава і неоднозначна. Про себе можу сказати, що дружина тільки «бухтіла» напівжартома, а насправді сама допомагала шукати, купувала. Коли зібрався колекцію продавати, кілька разів перепитувала: «Не шко-да?» А от розказували історію про ко-лекціонера із Владивостока. У нього збірка була під 50 тисяч екземплярів. Одного разу посварився з дружиною. Та на емоціях взяла і спалила всю ко-лекцію. Ні, він її і пальцем не зачепив, але розлучився тут же. І за кілька ро-ків мав нову 50-тисячну збірку.

Сказати, що моя колекція якась особлива не можу. Скромна за кіль-кістю – близько 6000. За якістю, як для серйозних бірофілів, теж нічо-го особливого. Хоча була в колекції рідкісна дореволюційна етикетка Першого київського пивзаводу. А ще за одну – із 90-х років, тобто від-

носно нову, – пропонували будь-яку іншу, на яку я

вкажу пальцем. Справа в тому, що на неіс-нуючому нині Запо-різькому пивзаводі №1 не було лінії роз-ливу в пластикову тару – тому певний дуже короткий час пиво розливали в сусідньому міс-течку Вільнянськ (там безалкоголь-ні напої робили). І

от етикетка від пива, розлитого там, є дуже і дуже рідкісною. Я навіть на сайтах бірофільсьих не зустрічав. Але, звісно ж, я її не поміняв.

Хоча тепер от продав разом з усі-ма. Чому продав? По-перше, знадо-билися гроші на інший проект, який зараз став для мене значно важли-вішим. По-друге, останні кілька років я майже не займався колекцією – так, присилали друзі щось потрохи, але в каталог не заносив, у альбоми не розкладав етикетки. Ну і, мабуть, найголовніша причина – як я для себе зрозумів, це і «похолодання» у стосунках, і врешті продаж. Я по-чинав колекціонувати етикетки в 90-х, коли чи не на кожному заводі випускали оригінальні, красиві, а іно-ді прямо шедевральні екземпляри. Принаймні, не такий вихолощений ширпотреб, як зараз. І після того пері-оду, який я для себе визначив як рай для бірофілів, просто механічно зби-рати все те однаково-інкубаторське, яке випускають зараз пивні гіганти (та й невеличкі заводи не відстають; хіба вже зовсім локальні виробники дозволяють собі красу) – рука уже не піднялась. Отак і закінчився мій 16,5-річний роман із бірофілією.

Хоча одну дореволюційну етикет-ку (у мене було два однакових варіан-ти) я собі залишив. І на пам’ять, і про всяк випадок – раптом років за 30-40 у ціні виросте, буде що внуку подару-вати. А чим не капіталовкладення, зрештою? :)

35

36

Ви бачили коли-небудь ці кумед-ні фото чоловіка у рожевій пачці? Це Боб Кері, він таким дивним чи-ном ось уже десять років підтримує дружину, яка бореться з важкою хворобою, та піднімає їй настрій. Рак змусив їх обох зрозуміти, що життя прекрасне та дивовижне. І

історія • захоплення

Ми звикли, що чоловічі вчинки – це щось мужнє, сильне, суворе та серйозне. Але наша історія доводить, що це зовсім не так.

що іноді, аби втриматися за нього, доводиться боротися, і найкраще, а часом і єдине, що можна зробити в очікуванні нового дня – це посмія-тися над самими собою та поділи-тися цим сміхом з іншими людьми.

Боб Кері почав фотографува-ти себе в рожевій балетній пачці.

Здавалося б, дурні й безглузді фо-тографії отримали колосальний розголос. Людей до глибини душі зворушила сміливість людини, яка пішла на все, щоб його дружина усміхалася. Не так давно у Кері ви-йшла книга найкращих світлин під назвою «Балерина». А всі виручені від ї ї продажу гроші перераховані у фонд боротьби з раком грудей.

А як ви підтримуєте коханих?

ЧоловІЧа ІСТорІя

вСе ЗараДи кохаНої

37історія • захоплення

38 тенденції • відпочинок

вІДПоЧиНокПлануєте для вашої половинки щось дуже особливе на День Валентина чи 8 березня? Любите разом по-дорожувати? Тоді варто влаштувати романтичну поїздку в одне з цікавих для вашої коханої місць. Усі жінки люблять романтику, красиві вчинки та особливі місця. Тому дамо кілька порад, як організувати для дами серця щось незабутнє.

ПоцІлуНок ПІД БалкоНоМОдним із найромантичніших, проте не таких заїждже-

них міст Європи, є Верона. Чи не кожне місто Італії має чим дивувати, вражати та зацікавлювати. У Італії розта-шовані 70% усіх пам’яток архітектури світу. Але Верона «бере» не тільки цим. Їй вдається приваблювати десят-ки тисяч закоханих пар завдяки «балконові Джульєт-ти». Саме тут, як каже легенда, пара промовляла слова кохання, використовуючи навіть таку маленьку нагоду побачити одне одного.

Звісно, насправді ніяка Джульєтта тут ніколи не сто-яла, а звичайний балкон у середньостатистичному іта-лійському дворику став особливим, бо саме на нього

впав вибір якогось талановитого містифікатора. Проте все одно це спонукає десятки тисяч людей приїздити до Верони, першим ділом шукати, власне, цей знаменитий балкон, цілуватися тут, говорити одне одному слова ко-хання, а також писати їх на стінах у дворі та залишати любовні записки. Тут їх стільки, що стіни час від часу замальовують білою фарбою, аби створити місце для нових зізнань.

Незалежно від погоди та пори року під балконом Джульєтти завжди людно. Закоханих тут ніколи не бракує. І ми впевнені, що ваша кохана дуже хотіла б бути однією з тих жінок, яких цілують у цьому (хоч і фейковому) місці.

39тенденції • відпочинок

оСвІДЧеННя у цеНТрал-ПаркуАбо на Таймс-сквер. Ваша дама серця може не

знати, як виглядає Харків чи Дніпропетровськ, але вона точно впізнає Нью-Йорк. Причому набагато краще, ніж будь-яке інше закордонне місто. Бруклін-брідж, Таймс-сквер, статуя Свободи, Централ-парк, Рокфеллер-центр. Усе це, як і ви, вона сотні разів бачила у різноманітних фільмах. Ви – у екшнах і фільмах-катастрофах, де висаджують у повітря хма-рочоси, над Манхеттеном пролітають «тарілки» з іно-планетянами, а Бродвей заливають гігантські цунамі. Вона ж споглядала Нью-Йорк у романтичних коме-діях та фільмах чи серіалах, де пари влаштовували

пікніки у Централ-парку, де Кері Бредшоу (не питай-те, хто це, якщо не знаєте) «вигулювала» свою нову пару туфель, де чоловіки організовували для коханих вечері на дахах будинків із захоплюючим видом на вечірній Манхеттен.

Переконані, що освідчення на одному з величезних валунів у оточеному хмарочосами Централ-парку або ж серед мільйона вогнів вечірнього Таймс-сквер ваша ко-хана не забуде ніколи. Проте це не означає, що з дружи-ною сюди їхати не варто – ви можете просто повторити слова кохання тут, і вона буде щаслива. А якщо ще й на один з відомих Бродвейських мюзиклів зводите – про-сіть після того що хочете.

40 тенденції • відпочинок

оДружеННя у вегаСІТакі вчинки ви теж спостерігали у кіно не раз. Часом

це робили на п’яну голову, часом – через неймовірне ко-хання з першого погляду. Іноді – аби прокрутити якусь аферу, адже так швидко як тут вас не одружать більше ніде.

Пропонуємо і вам зробити церемонію одруження не-забутньою. Причому, якщо ви справді хочете одружи-тися, то це можна влаштувати цілком легально. Якщо ж більше цікавить просто сама імпреза та обітниці одне одному – таке організувати можна теж дуже легко.

А після цього – нескінченне святкування у місті, яке ніколи не спить. Казино, рулетки, гральні автомати, шопінг, атракціони, нічні прогулянки знаменитою ву-лицею Стріп – це далеко не повний перелік розваг, які пропонує Місто гріхів.

Родзинкою поїздки може стати концерт якоїсь із най-популярніших світових зірок, які чи не щодня тут виступа-ють. Або ж поїздка у сусідню Арізону на Великий каньйон, який, як кажуть учені, вже не найбільший у світі, оскільки зовсім недавно їм вдалося відкрити нового гіганта тися-чу кілометрів завдовжки у льодах Антарктиди.

МеДовий МІСяць На СейшелахЦе буде найкращим подарунком на будь-яке свято.

Незалежно від того, коли ви одружилися і чи одруже-

ні взагалі. Ви навіть уявити не можете, скільки разів ваша кохана мріяла про відпустку чи медовий місяць на Мальдівах, Сейшелах, Фіджі чи Балі. Дорога до останніх двох займає надто багато часу. Про «темний бік» Маль-дів ми розказуємо у нашому наступному матеріалі, а от Сейшели в цьому плані виглядають дуже привабливо. Вони християнські, цивілізованіші, неймовірно красиві та давно живуть у мріях вашої дами. Вам же там теж нудно не буде: для справжнього чоловіка на островах є безліч різних розваг і занять. Це і дайвінг, і снорклінг, і різні види риболовлі, яхтинг, катання на водних лижах. Тож хороший відпочинок і незабутні враження гаранту-ємо вам обом.

як би не було, провести день закоханих особли-вим чином не так вже й складно. ніхто не скасовував прогулянки в гондолі каналами венеції чи поцілунків під яскраво освіченою Ейфелевою вежею в парижі. Скільки разів ви з коханою там не були б, їй поверта-тись туди не набридне ніколи.

Та і не обов’язково їхати заради цього закон. що-правда, найромантичніше місце в україні, – Тунель кохання у рівненській області – місце сезонне, тому збиратися туди раніше травня не рекомендуємо.

Остап Процик

41бізнес • відпочинок

Сергій Лихолат: «лише хотіти чогось – замало, потрібно прагнути!»

– З чого почався Ваш шлях у світ готельної справи?– Мій шлях був досить тривалим. Роз-почався з він з навчання у Коледжі транспорту та інфраструктури, а потім аж 9 років пропрацював у транспорт-ній службі. У цей самий час освоїв юри-спруденцію і зрозумів, що комунікація з людьми – це моє покликання. Юри-дична справа могла дати мені можли-вість допомагати людям, захищати їхні права. Проте доля вирішила інакше: я отримав пропозицію працювати в готельному бізнесі. Після співбесіди мене прийняли на роботу, хоч у той час досвіду в цій сфері в мене ще не було. Зараз я називаю це моєю першою маленькою перемогою, яка поклала початок моїй кар’єрі. А за деякий час я вже успішно працював у готелі далеко за межами нашої країни – у США.

– Та все-таки Ви повернулись. Ви-рішили розвивати сферу готельного бізнесу в своїй країні?– Можна і так сказати. Я набрався неоціненного досвіду, побачив, як працюють там, і зміг використати на-буті знання тут. Спокуса залишитись, звісно, була, але в мене закінчився контракт, і я повернувся. Проте в цей час для себе я зрозумів, що кожна людина має бути на своєму місці – займатись тим, що не тільки прино-сить їй фінансову винагороду, але й задоволення. Адже лише отримуючи задоволення від того, чим займаєш-ся, ти можеш робити це справді якіс-но, віддавати частинку себе.

– Чи є велика різниця в ставленні до роботи тут і в США?– Без сумніву. Почнемо з того, що в США значно вищі заробітні плати, що само собою спонукає працівників ці-нувати своє місце праці. Але справа не тільки в тому. Люди в Америці чо-мусь більше віддані своїй роботі. По-при те, що стандарти сервісу в готелях

у всьому світі є однаковими, там пра-цівники ставляться відповідальніше до того, що роблять, більше старають-ся задовільняти потреби своїх гостей. Можливо, річ у менталітеті, можливо, в чомусь іншому, але факт залишаєть-ся фактом: в них є чого повчитися.

– Чи отримали Ви можливість ви-користати свій набутий досвід вже на Батьківщині?– Коли я повернувся, то мені запропо-нували роботу в елітному готельному комплексі «Edem Resort & SPA», де пра-цюю і до цього часу. Без сумніву можу сказати, що тут я знайшов себе. Дуже люблю свою теперішню роботу, відчу-ваю себе на своєму місці, оскільки маю можливість щодня комунікувати з на-шими гостями, робити їхній відпочинок комфортнішим, створювати їм гарний настрій. Коли ти віддаєш людям добро, воно неодмінно до тебе повертається.

Тут я відчуваю, що долучаюся до великої справи. Разом з іншими коле-гами ми працюємо над однією вели-кою метою. Ми не є командою окре-мих зірок, ми – одна команда-зірка, яка спільними зусиллями добиваєть-ся бажаного результату. Є ціль: бути першими, бути найкращими. Звучить егоїстично, але якщо прагнеш до най-вищої цілі, ти точно отримаєш гарний результат. Бо ж просто хотіти чогось – замало, потрібно саме прагнути.

– А що для Вас егоїзм? Чи можна бути егоїстом, працюючи з людьми?– Кожен з нас у душі певною мірою егоїст. Людина складається з різних компонентів, рис характеру. Головне, щоб якісь негативні якості не шкоди-ли іншим людям. Щодо егоїзму, то я вважаю, що егоїстом потрібно бути хоча б для того, щоб егоїстично диви-тись на проблеми. Адже їх насправді не існує. Все в наших головах.

Розмовляла Зоряна Крачковська

з кожним роком готельний бізнес в Україні стає при-вабливішим для інвесторів. готелі починають відпові-дати світовим стандартам, рівень сервісу росте. про тенденції розвитку готельної справи в Україні та її від-мінності від закордонної ми поговорили з експертом у питаннях готельного бізнесу сергієм лихолатом.

42

МальДІви: не такий рай, як його малюють

Сонце, пісок і вода – це три складові успіху та популярності Мальдів. Так, схожі критерії присутні у кожній країні, яка пропонує пляжний відпочинок. Але якщо сонце порівнювати складно, то вода і пісок тут просто унікальні. Так, вони саме такі, якими їх показують у рекламних буклетах і на сайтах туристичних компаній. поряд з Мальдівами розташована Шрі-ланка, не так далеко від неї – Індія, але жодна з цих країн не може похвалитися такими надзвичайної краси пляжами. Тому можна сміливо стверджувати, що якби пісок у цій острівній країні був темнішим, а вода каламутнішою – охочих летіти за тридев’ять земель, аби відпочити тут, було б значно менше.

Донедавна єдиною можливістю відвідин Мальдів був відпочинок на островах-резортах, де розташовані готелі лише для туристів і окрім працівників немає місцевих узагалі. проте нещодавно все змінилося, і тепер кожен охочий може легко відвідати будь-який з місцевих островів та побачити не лише природу, але й побут і культуру країни, якими дивними вони не були б.

а то й навіть тисяч, доларів за ніч. Впродовж вже кількох років кожен охочий може поселитися на острові, де мешкають місцеві. Це прекрасна нагода відчути справжній колорит Мальдів, витратити набагато менше грошей і при тому насолоджуватися такими ж красивими пляжами та океаном. Майже такими. Але про це далі.

Тільки нещодавно влада країни зняла офіційну заборону на розмі-щення туристичних об’єктів на ост-ровах, де мешкають місцеві. Це дало поштовх серйозному розвитку «бю-джетного» туризму на Мальдівах. Тепер відвідувати цю країну можуть не лише багатії, які зупиняються на островах-резортах, витрачаючи на перебування там кілька сотень,

Де жиТиДонедавна більшість туристів їха-

ла з країни, справжніх Мальдів так і не побачивши. Прямо з аеропорту  – на острів до готелю – це не шлях того, хто хоче дізнатися більше (чи хоча б щось) про цю віддалену кра-їну. Причому коштує це ще й на по-рядок більше, ніж правдиве знайом-ство з Мальдівськими островами.

43

Проте варто знати і пам’ятати, що далеко не всі блага цивілізації ді-йшли сюди. На жодному з островів немає ніякого громадського тран-спорту, банкоматів, практично ніде окрім столиці не можна розрахува-тися карткою.

Добратися до островів можна за допомогою типових місцевих човнів доні, катерів або ж літаків. Останній

варіант працює з віддаленими ост-ровами і коштує зовсім недешево. Перший, відповідно, найдешевший, але разом з тим найбільш тривалий у часі та найменш комфортний.

Для зручного відпочинку варто обрати один з відносно недалеко розміщених островів, проте такий, де є гарні пляжі та хоча б один ма-газин і кафе.

44 відпустка • відпочинок

Таким, до прикладу, є цікавий острів Тодду (Thoddoo) – фрукто-ва столиця Мальдів. Саме тут ви-рощують папайю, кокоси, пряно-щі, плоди хлібного дерева, кавуни, огірки й інші овочі та фрукти, які потім постачають на всі острови архіпелагу. Тодду практично пото-пає у зелені, тому екзотика тут на кожному кроці. Найбільше довко-ла, безперечно, кокосових пальм. На другому місці – папайя, яку тут вирощує мало не кожен. Також не-мало пальм бананових, мангрових, хлібних дерев, маракуї та інших ек-зотичних для нас рослин, які щора-зу нагадуватимуть вам, як далеко

від дому ви перебуваєте. Тодду  – найбільший виробник кавунів у ці-лій країні.

Населення острова – близько 2 тис осіб. Обійти його можна до-сить швидко, оскільки діаметр його складає всього ~ 1,5 км. При цьо-му половина острова відведена під плантації й угіддя, тому милуватися природою та рослинністю є де.

Що роБиТиПрирода обдарувала цю краї-

ну чи не найбагатше. І цим дуже вміло користуються місцеві. Тому для задоволення туристів тут про-понують найширше різноманіття

45відпустка • відпочинок

папуги, спинороги та безліч інших кольорових та яскравих морських жителів.

Навіть якщо ви ніколи не плава-ли серед коралів – дуже багато з морських мешканців здаватимуться вам знайомими. І справді, ви вже їх бачили багато разів – на заставках комп’ютерів, по телевізору на National Geographic чи Discovery Channel – а тепер маєте чудову нагоду оглянути їх всіх вживу на відстані простягнутої руки!

Якщо пощастить – натрапите на рифову акулу або ж черепаху. Проте для цього треба відплисти від бере-га трохи далі.

екскурсій. Тим, кому недостатньо засмагання під лагідним сонцем на цукрово-білому піску пляжів та купання у неймовірного кольору океані, чудово підійдуть екскурсії на зразок нічної риболовлі, пла-вання зі скатами манта, полюван-ня на лангустинів, дайвінг, катання на водяних лижах. Чого вартий сам тільки снорклінг – на більшості островів зовсім недалеко від бере-га розкинулися рифи. Просто бере-те маску чи окуляри і дуже близько знайомитеся з підводними меш-канцями цього регіону – скати, корали, поліпи, морські зірки й огірки, молюски, камбали, риби-

46

Що їСТиЯк би це дивно не звучало, але

маленька країна Мальдіви має чим здивувати у гастрономічному плані. Будучи розташованою неподалік Індії та Шрі-Ланки, тутешня кухня безпере-чно увібрала в себе і нюанси сусідніх країн, проте вона все одно особлива і дуже смачна. Якщо індійці просто одержимі величезною кількістю пря-нощів, а основу переважної більшості страв шрі-ланкійської кухні складає рис, то тут акценти стоять зовсім по-іншому. Неймовірні мікси риби, овочів, кокосів у різноманітних поєд-наннях – паляниці з кокосово-тунце-вою начинкою на сніданок, смажені у фритюрі дрібні закуски у формі ку-льок, конвертів, трикутників на обід; риба-гриль або різноманітні страви з рисом, рибою, курятиною, вермішел-лю на вечерю; східного стилю соло-дощі та хлібці з кокосом, місцевими прянощами – на десерт. Цей перелік можна продовжувати довго.

Ціни при цьому на все можуть бути дуже різними. І залежать зовсім

не від якості, а виключно від місця та захцянок тих, хто їх встановлював. На місцевому острові ціни у єдиному «ресторані» будуть суттєво вищими за столичні. Фреш з місцевих фрук-тів – $3. Страва з риби чи курки від $10. Вечеря у кінцевому підсумку в закладі рівня нашого поганого генде-лика коштуватиме $40. Притому, за-брівши в якусь із місцевих забігайлі-

вок у Мале (так, не зовсім чисту; так, таку, де їдять руками) ви зможете об’їстися місцевих смаколиків та об-питися смузі, не заплативши більше $10 на двох. Все у ваших руках. Іншу пораду окрім «Куштуйте» дати тут важко. Воно справді того вартує.

МІСцевий колориТАле Мальдіви – це не рай на зем-

лі. Тобто рай, але дуже занедбаний його жителями. Природа обдарува-ла цю далеку острівну країну неймо-вірною красою. Пляжами, океаном і рослинністю, відпочити серед яких прилітають тисячі туристів з різних кінців світу.

Проте, на жаль, унікальну приро-ду Мальдів тут мало хто береже. До неї всі ставляться по-споживацьки. Одні експлуатують її, отримуючи надприбутки від надання зовсім не-дешевих послуг у готельній сфері. Інші – просто її зневажають, викида-ючи будь-яке сміття – від недопал-ків цигарок до пластикових пляшок і контейнерів – усюди, де заманеться.

Ввечері мочитися з пірса в море біля так званого Local market у сто-лиці – це звична процедура. З’їсти цукерку чи випити газовану воду і тут же викинути упаковку в кущі чи оке-ан – норма. Щоб далеко не ходити, «утилізовувати» власне неорганічне сміття прямо в кущі – так роблять усі. А дике узбережжя (де не облаштова-ний пляж) будь-якого з островів точно всіяне горами пластикового та іншого сміття, яке не в силах «перетравити» океан. Цивілізація тільки добирається сюди. Абсолютна більшість місцевих жителів рідко виїздить навіть за межі свого острова. Одиниці потрапляють

відпустка • відпочинок

47

закордон. Тому вони навіть не розумі-ють, яке природне багатство їм даро-ване. І, відповідно, не цінують його, а просто експлуатують.

Так вже склалося, що у розвине-них країнах дбають про екологію, природу. Чудовим прикладом цьому є Швеція, Норвегія, Ісландія. Маль-діви ж – одна з найбідніших країн світу. Звідси й результат: всюди, де не облаштовані туристичні місця (на-справді їх тут не так багато) – звали-ща, гори сміття, бруд і безлад. Засе-лені місцевими Мальдівські острови тільки починають свій туристичний шлях. Заборону зняли не так давно, і острови відкривають для себе нові сфери бізнесу. В цьому, безперечно, є як плюси, так і мінуси. Закони ринку їм невідомі, вищої освіти практично ніхто з них не має; що таке сфера послуг та якісний сервіс не знають. Тому ціни тут часом зовсім необґрун-товано високі за не зовсім належ-ного рівня надані послуги, острови виглядають такими ж засміченими та недоглянутими, якими їх звикли бачити багато років місцеві…

Якщо ви давно бажаєте відвідати Мальдіви, а ваш бюджет складають сотні, а не тисячі доларів, то скорі-ше за все вам доведеться зупини-тися на одному із заселених остро-вів. Побувавши тут, ви на прикладі Мальдів легко зможете усвідомити те, наскільки зневажливо та по-споживацьки все людство ставить-ся до природи.

Сонце – дуже важливий фактор, який впливає на все. Саме воно тут створює погоду в прямому та перенос-ному значеннях. Тому коли воно захо-дить за хмари, пісок перестає сяяти бі-

відпустка • відпочинок

лизною, вода втрачає свій унікальний блакитний колір, а все інше, навпаки, стає помітнішим: гори сміття у кущах, порожні пластикові пляшки на піску, викинутий на узбіччя непотріб.

Також пам’ятайте, що Мальді-ви – мусульманська країна, і тутешні звичаї, закони та порядки слід пова-жати. Відповідно, заборонений будь-який алкоголь, тому ні шукати його

тут, ні ввозити самостійно навіть не намагайтеся.

Навіть столиця країни, Мале, яка активно розвивається останнім ча-сом, все одно ніби рухається у трохи дивному напрямку. На кожному кро-ці – будівництво, всюди шум і гам, новобудови та проекти – по цілому острову. Проте чудернацьке проек-тування та дещо (а місцями навіть дуже застарілий) дизайн натякають на те, що Мальдіви будують, скорі-ше, не майбутнє, а минуле.

Але ми кажемо це все зовсім не за-ради того, аби вас відлякати чи пере-конати не відвідувати цю неймовірну країну. Просто збираючись у будь-яку подорож пам’ятайте: рекламні ката-логи показують лише один доскона-лий бік. Насправді ж завжди є ще й інший. У «раю» теж викидають сміття, тут також буває погана погода. Але, як би не було, ці ідеалістичні краєви-ди варто побачити на власні очі хоча б раз у житті. Тому рекомендуємо вам із цим не затягувати.

Остап Процик

48

80-90 років тому Львів вважали містом ресторанів і кабаре. Заради розваги на сцені, яка ще не була теа-тром, але вже й не вуличною буфонадою, до нашого міста з'їжджалися люди з усієї тодішньої Польщі та навіть сусідніх країн. До творення цієї культури ще на-прикінці ХІХ століття найбільше долучився Тадеуш Бой-Желенський, але також сценарії виступів писали й інші видатні письменники.

Пізніше, протягом понад півстоліття, знамените львівське кабаре можна було подивитися у Кракові,

Варшаві, Чикаго, Торонто, але тільки не у Львові. За-раз ентузіасти зі Львова та Варшави відновлюють тра-дицію. Варшавський режисер, великий фанат нашого міста Славомір Говін співпрацює з Богданом Козаком, Мартою Кулай та ще кількома відомими львівськими акторами й музикантами, аби вже незабаром принай-мні двічі на місяць Львівське кабаре з'являлося. Наразі висновки про те, як усе проходитиме, можна зробити з досвіду двох польських міст і першого пробного висту-пу кабаре у Львові.

відпустка • відпочинок

у пошукахвлаСНої ІСТорІїУ львові відновлюють традиційну для нашого міста культуру кабаре. Кореспондент «егоїста» побував на виставах у польщі, де цю культуру експлуатують уже кілька десятиліть, та на презентації українсько-польського кабаре у львові.

49

львів, Lviv, LwowОтже, за кабаре, схожим на тради-

ційне львівське, ми поїхали спочатку до Кракова. Тут виявилося, що в міс-ті використовують два різні форма-ти, і довелося побувати в обох.

У ресторації «Камелот», що роз-ташована неподалік від краківсько-го Ринку, є підвал. Чи то пак «Льох Камелота», як кажуть власники. Там все облаштовано для проведення вистав для 50-70 глядачів, окремо від зал ресторану. Тобто сам прин-цип відрізняється від традиційного львівського, де гості під час вистави сиділи за столами і пили-закушува-ли. Зате змістовно – дуже схоже на оповіді зі старих книг. Поважного віку пан – ведучий, колишній актор відомих театрів, на якому тримаєть-ся вся вистава. Він жартами перека-зує різні історії з життя Кракова, час від часу перериваючись на те, щоб одна з трьох дівчат чи ставний батяр з гітарою заспівали «пєсьонку». По ходу вистави пан часом імпровізує, запитуючи, хто з гостей звідки при-їхав, і реагуючи жартами про відпо-відні міста. Зачувши, що в залі є гості

зі Львова (що прозвучало від трьох різних людей як «Львів», «Лвів» і «Львув», ведучий злегка шовіністич-но відкоментував: «Що то за гості зі Львова, які навіть не можуть сказати, як це місто називається?». А далі за-кликав співачку, яка спочатку сама виконала кілька українських народ-них пісень, а на завершення вони ра-зом заспівали пісню про панну Фран-цішку, доньку м'ясника з Клепарова.

«в кабаре, ногамі дригать»Одним словом, у «Льох Камело-

та» варто сходити, але бути готовим в якийсь момент образитися за нео-

днозначний жарт. Або не казати, що ви зі Львова. Інша річ – заклад, який так і називають, «Кабарет». Він розта-шований в іншій частині старого міс-та, на Казімежі. Тут кабаре далеко не таке інтелектуальне, більше схоже на вистави в дешевих французьких рес-торанчиках. Кілька дівчат співають і танцюють в доволі нескромному ре-тро-одязі, лише зрідка імпровізова-но жартуючи у відповідь на репліки гостей. З іншого боку, тут набагато вільніша атмосфера, гості сидять за столами і п'ють-їдять, сам інтер'єр за-кладу більше асоціюється з весело-щами. Бармен готує смачні коктейлі (дешевші і якісніші, ніж у тому ж «Ка-мелоті»), з приязню відгукується про Україну і загалом поводиться дуже привітно. Правда, тут усі повально дислять цигарками при не найкращій вентиляції, і відчуття дуже незвичні для українця після кількох років за-борони куріння у закладах. Але якщо вам це не заважає, і ви любите вільну атмосферу, то сюди варто сходити.

львівське кабаре у варшавіТак, саме львівське, адже автором

проекту є Славомір Говін, режисер, письменник та львовознавець. Роди-

відпустка • відпочинок

50

на пана Славоміра походить зі Льво-ва, і він досліджує історію та культуру нашого міста все життя. Він – автор фільму про львівську богему першої половини ХХ століття, кількох вистав, текстів більше десятка пісень на те-матику старого Львова. Найпопуляр-ніша вистава з тих, які Славомір Говін поставив у Варшаві – «Червона рута». Вона базується на піснях Івасюка та українських народних, перекладених польською мовою. Крім варшав-ських ресторацій і театральних сцен, кабаре виступало і в багатьох інших містах Польщі.

На жаль, нам не вдалося побува-ти на самій виставі: чимало заходів у Варшаві в час поїздки скасували через багатотисячні політичні демон-страції, які проходили в місті. Однак вдалося поспікуватися з самим Сла-воміром Говіном. «У Польщі зараз прийнято вважати столицею кабаре Краків. Утім, треба пам'ятати, що у Львові культура кабаре була прийня-та з Парижу, адаптована і перетворе-на на щось цілковито своє, ще у 80-х роках ХІХ століття. А Zielony Balionyk, знамените краківське кабаре, яке часто вважають піонером цього на-прямку в Польщі, створено тільки у 1906 році. Львів – місто, просто ство-рене для кабаре, воно органічно впи-сувалося в його культуру, тим більше, то були часи, з одного боку, батяр-ської слави, з іншого – буму молодих літераторів, драматургів, акторів, і все це разом дало вибуховий результат. Утворилося кабаре менш атракційне, зате більш мистецьке, більш глибоке, ніж було прийнято у Франції», – роз-повідає Славомір Говін. Десь таке кабаре, якщо вірити відгукам очевид-ців, він створив у Варшаві.

Повернення до львова«Львів створений для кабаре, зна-

чить, тут воно теж повинне бути», – вирішив львівський ресторатор, за-сновник компанії Kumpel' Group Марк Зархін після знайомства зі Славомі-ром Говіном та його кабаре у Варша-ві. Підготовка до старту проекту три-вала понад рік. Спочатку переговори і визначення формату, далі – напи-сання нового сценарію (спеціально для львівської сцени), пошук акторів, музикантів, репетиції. В основі ново-го сюжету – розмови двох давніх львівських панів, які потрапили по смерті на небо і там згадують, яким гарним було їхнє життя у Львові, про львівських панянок, мистецьке се-редовище, кухню та напої, якими за-вжди було славне наше місто. А рит-му задають старі львівські пісеньки у виконанні Евгеніуша Майорчака.

Дві презентаційні вистави про-йшли 1 січня в Ресторації Бачевських та Пивній ресторації «Кумпель», і в них грали актори Театру ім. М. Зань-ковецької Марта Кулай, Олеся Гал-канова, Дмитро Каршневич, Вітек Лафарович з польського театру у Львові, Аня Брачук з Театру ім. Лесі Українки. Надалі вони і стануть осно-вою складу кабаре. У Ресторації Ба-чевських вистави, починаючи з 19 лютого, проходитимуть щодватижні, зрідка вони матимуть місце і в «Кум-пелі». Однак задум авторів проекту в тому, щоб це конкретне кабаре поча-ло з'являтися і в театрах (як потенцій-ні сцени називають Театр ім. Курбаса та Лесі Українки, але це питання по-дальших переговорів), а далі почали з’являтися й інші кабаретові групи, в інших театрах чи рестораціях Львова.

Андрій Кожушок

уже у 80-х роках хІх століття у кав’ярнях, ресторанах, шинках, танцмайданчиках, на фестинах і народних забавах з’явилися до-морощені артисти, які на відомі мелодії, почуті в театрах чи оперетках, накладали свої власні історії «з життя батяра».

До певного часу виступи цього та інших кабаре будували за французьким зраз-ком, основою якого були пісні й танці. Це змінилося завдяки підприємцю Нафталю Топферу. На вулиці Шевській, 12 десяти-літтями працював його заклад під назвою «У Нафтули». На початку ХХ століття «На-фтула» на одному з поверхів облаштував приміщення, де поставив піаніно і до яко-го мало доступ тільки вибране товариство митців: поети, композитори, художники тощо. Душею компанії був поет, піаніст, композитор, ведучий, співак Генрик Збєж-ховський – людина, для якої було справою честі включити Львів до списку «європей-ських столиць кабаре». «У Нафтули» Збєж-ховський мало не щоночі представляв свої власні ідеї, водночас підсуваючи колегам олівець і серветки, на яких вони складали свої вірші та куплети. Так, власне, сформу-валося специфічне львівське артистичне кабаре, поки що лише «для своїх».

11 грудня 1909 року в Літературно-ар-тистичному колі в будівлі Скарбека (тепер Театр ім. Заньковецької), пройшов перший виступ артистів нового мистецького каба-ре для широкої публіки. Головним автором був Збєжховський. На наступних виступах 19 і 20 лютого 1910 року був аншлаг. Попу-лярний львівський журналіст Клемент Вейц писав: «Львів захворів епідемією лихоман-

відпустка • відпочинок

ІСТорІя каБаре у львовІ

51відпустка • відпочинок

ки кабаре, (...) кабаре в кожному залі, майже в кожному будинку». Зрештою, деякі міщани, злякавшись загрози «декадентської чуми», організували вуличну демонстрацію під гас-лом «Геть кабаре!». Однак після цього кабаре стали ще успішнішими.

У березні 1910 король рестораторів Льво-ва Францішек Мошкович відкрив «Casino de Paris» на теперішній вулиці Курбаса. Мошкович хотів розширити коло тих, хто у Львові відвід-ував ресторації, і вирішив поєднати їх із роз-вагами на найвищому рівні. Він запрошував як і камерні ансамблі з філармонії, так і відомих акторів з артистичного кабаре. Незабаром вечірні відвідини ресторанно-розважальних закладів стали звичкою багатих міщан та ін-телігенції. План спрацював.

У березні 1911 року кабаре під назвою Літературно-артистична Надсценка «Вулик» («Ul») прихистив у себе конкурент Мошковича Альберт Шковрон, власник ресторану по вули-ці Коперника, 3. Трупа виступала чотири рази на тиждень, міняючи програму щомісяця. А вже за місяць місто тріумфально завоювала пісня «Вальс ночі» на слова Збєжховського,

яка стала кабаретним маршем нічного Льво-ва. У «Вулику» виступали загальновизнані артисти, але одного вечора запросили шевця з Личакова, який імпровізував, співав і жар-тував батярською говіркою. У такий спосіб і народжувалась специфіка львівського кабаре, яке не мавпувало західні зразки, а наповню-вало їхню форму місцевим колоритом.

Після «Вулика» з’явилося багато інших відомих назв. Десятки, або навіть сотні, ар-тистів, які проходили через сценки кабаре, щовечора творили усміхнену легенду Львова. Перша світова війна дещо приглушила на-стрій, особливо протягом десяти місяців ро-сійської окупації, однак після неї кабаре далі з’являлися як гриби після дощу.

У 1921 в кабаре на Осолінських (тепер Стефаника) дебютував Мар’ян Хемар, автор багатьох знакових «львовскіх пєсьонок». Він підняв мистецтво кабаре до небувалих вер-шин літературної витонченості. Свої найвідо-міші програми він презентував в 1924 році у «Casino de Paris» – тексти «Кінь, який посмі-хається» і пізніше «Великий ґалґанярський редут» увійшли до історії найвищих злетів ху-дожнього гумору. Влітку цього ж року Хемар заснував театрик з багатозначною назвою «Здохлий кіт».

Друга половина 20-х років стала епохою джаз-бендів. Джаз прекрасно співіснував із виступами артистів кабаре, їхній стиль зміню-вався під впливом музики, але й джаз у Льво-ві завдяки такій співпраці був типово своїм, львівським. Навіть назви найуспішніших про-грам, наприклад, «Львів забавляється» або «Львів вночі», говорять про це.

Кабаре у міжвоєнний період було живим, як і епоха, в якій воно виникло. Що кілька

ІСТорІя каБаре у львовІ років виростало нове покоління артис-тів кабаре. Їх продукувало першочергово студентське середовище, яке виховува-валося в школі кабаре старших колег. 11 грудня 1928 створили студентський теа-трик «Nasze Oczko», який зіграв кабаре-спектакль «Побачення біля Віденської». Наступні прем’єри також були наповнені львівськими реаліями. На додаток до тра-диційних батярських мотивів було ство-рено власні оригінальні танго, блюз, фок-строт. На цій сценці почали свою кар’єру Казімєж Вайда, згодом знаний як Щепко, і Хенрик Фогельфангер, пізніше відомий як Тонько. Свій театрик мали й студенти Політехніки, які в грудні 1931 року презен-тували програму під назвою «Такого Львів ще не бачив».

Єврейське кабаре «Золотий перчик» де-бютувало в квітні 1930. Тексти писав Ема-нуель Шлехтер – видатна постать не тільки для культури Львова, але й для довоєнного шоу-бізнесу Європи загалом, автор пісні «Тільки у Львові». Майже всі артисти з ка-баре «Nasze Oczko» та «Złoty Pieprzyk», зре-штою, опинилися на львівській радіостанції. 16 липня 1933 року народилось «кабаре в ефірі», або ж «Весела львівська хвиля». Коли в ефірі звучали голоси Щепка з Замарсти-нова і Тонька з Личакова, вулиці, магазини і кнайпи ставали безлюдними, якщо, звичай-но, там не було приймача. Десятиліттями львівська традиція кабаре тріумфувала в студії по вулиці Князя Романа, 6, творячи феномен, який не зустрічався на той час в жодній іншій радіостанції Європи.

Німецьке і радянське вторгнення опус-тило завісу, тероризуючи, мордуючи або відправляючи у заслання сотні артистів. Справжнє львівське кабаре замовкло на-довго, але саме зараз ми можемо стати свідками його відродження.

52 тенденції • дрібниці життя

Розпочати перший у новому 2016 році вступ до розділу «Дрібниці життя» ми вирішили освітнім мо-ментом. У час, коли наші державність та свобода як нації потрапили під загрозу, експансія та окупація частини країни тривають, патріотизм українців зріс неймовірно швидко та якісно. Як кажуть, хто не знає свого минулого – той не вартий майбутнього. Те саме стосується і мови, бо вона, як відомо, – серце наро-ду. От для того, щоб позбавити це серце можливих збоїв у роботі, «аритмій» чи, бува, чогось гіршого, команда освітнього проекту «Мова – ДНК нації» за-пустила перший мобільний додаток для вдоскона-лення знань з української мови на платформах іOS та Android – Mova.

Тепер аби пригадати основні правила правопису, під-шукати потрібні фразеологізми й синоніми, перевірити правильність наголосів, замінити русизми на літератур-ні українські слова, треба просто встановити додаток на мобільний пристрій. Аби користувачам не було нудно вправлятися, розробники створили помічника Лепетуна, який допоможе зробити вивчення чи повторення правил української цікавішим та зовсім не нудним.

Мобільний додаток Mova можна зараз безкоштовно завантажити на Google Play та App Store. Скоро його обі-цяють зробити доступним і для Windows Phone.

В майбутньому розробники обіцяють розширити пе-релік опцій та зробити додаток більше персоналізова-ним, а тому не зважайте на язик, адже у нас є Mova!

53тенденції • дрібниці життя

Продовжимо ж гаджетом, який теж дуже може ста-ти в нагоді нам тепер. Особливо на сході країни. Хоча застосування йому можна знайти будь-де. Головне – правильний до всього підхід. Компанія DJI спільно з партнером FLIR Systems анонсували швидкий випуск тепловізійної аерокамери Zenmuse XT.

Камера, виготовлена FLIR, здатна знімати теплові фотографії з роздільною здатністю до 640х512 точок, а використання стабілізаційного підвісу зі стандартним кріпленням, сумісним з камерами Zenmuse X3, X5 і X5R, дозволяє використовувати новинку разом з квадрокоп-тера DJI Inspire 1 і Matrice М100. Встановлення камери на ці «коптери» займе лічені секунди, Zenmuse XT миттєво інтегрується в систему і підхоплює всі доступні можли-

вості цифрових літаючих платформ, зокрема, передавач Lightbridge дозволить вести цифрову відеотрансляцію в радіусі до 5 кілометрів.

Чутливість сенсора Zenmuse XT відмінно підходить для термального інспектування та аналізу температур-них змін. Камери доступні з чотирма варіантами лінз.

DJI Zenmuse XT повинна з’явитися у вільному прода-жу в першому кварталі цього року, але вже сьогодні до-ступна для попереднього замовлення.

54 тенденції • дрібниці життя

Проте у наш час дронами (на-віть такими маленьки-ми, про яких ми писали в одному з попередніх номерів) уже нікого не здивувати. Безпілотники стали невід’ємною частиною життя багатьох людей. Їх часто використову-ють спецслужби, репортери для отримання унікальних кадрів, спортсмени, які захоплюються екстремальними видами спорту, телевізійники. Про них, проте в дещо ін-

Вже давно не айфонами єдиними дивує світ компанія Apple. Тепер її фахівці винайшли клавіатуру без клавіш. Авторами цього винаходу є інженери-розробники Девід Емм, Брет Білбрей, Павло Альошин і Александр Пансі.

Юристи американської компанії вже зареєстрували патент на новий метод пристрою для локалізації та зво-ротного тактильного зв’язку. Мова йде про клавіатуру нового покоління, що має сенсорну поверхню. Замість клавіш на неї нанесені квадратики, в які вписані літери та цифри. Фахівці компанії Apple відзначають, що за кон-струкцією новий девайс нагадує Magic Trackpad, проте буде приблизно розміру стандартної клавіатури та ма-тиме звичні для клавіатури «орієнтири». Управління сен-сорними «клавішами» засноване на технології сили тор-кання і трекпаді нового 12-дюймового MacBook. Слід зазначити, що вже запатентована і лазерна віртуальна клавіатура, клавіші якої спроектовані на поверхню сто-

шому форматі, ми чуємо щодня в новинах з АТО. Дрони показують нам околиці з висоти пташиного польоту, мо-

жуть автоматично супроводжувати об’єкт на заданій висоті. Однак набагато менше пристроїв з дистанцій-ним управлінням дозволяють побачити те, що хова-

ється в товщі води. Саме для цього шведська ком-панія TTRobotix створила міні-субмарину Seawolf з камерою GoPro.

«Субдрон» може зануритися під воду і підня-тися на місці, на відміну від звичайних підводних човнів, яким потрібно рухатися вперед для зміни

рівня занурення, використовуючи крила з боків.Камеру GoPro Hero3 або Hero4 кріплять у носовій

частині обтічника, вбудованого в ударостійкий ABS корпус Seawolf, який може занурюватися на глибину до 10 метрів). Seawolf будуть продавати в трьох комп-лектаціях – одна кабельна та дві бездротові з пультом керування, який працює за допомогою Wi-Fi.

Орієнтовна ціна, яку заявляє розробник, стартує з $ 999. Недешево, якщо ви планували розглядати рибний світ За-хідного Бугу, але якщо ж попереду кількатижнева поїздка на Маврикій чи курорти поряд з Великим бар’єрним ри-фом – чому б про такий девайс не подумати?

лу спеціальним розсіювачем. Не знаємо, наскільки буде зручно користуватися лазерним девайсом, а от без-кнопкову клавіатуру випробувати кортить.

Петро Малечко

На Лолі:Блузка - 260 грнКуртка - 989 грнШтани - 312 грн

На Ярославові:Сорочка - 120 грнКуртка - 2300 грнШтани - 400 грн

Молодь у наш час – найпрогресивніша у суспільстві. Вона корис-тується найновішими гаджетами, читає найпрогресивніші книги,

найкраще відстоює свої права.Молоді люди сьогодні першими дізнаються про все нове, підхоплю-

ють найактуальніші тренди в одязі та відпочивають у найкращих за-кладах. У цьому номері до вашої уваги наша молодіжна фешн-сторі від

магазину модного одягу «Junker» та пабів «Білий Лев» і «Купіца».

На Саші:Светр - 360 грнКуртка - 599 грнДжинси - 484 грн

На Ляні:Светр - 224 грнПлащ - 989 грнШарф - 81 грнШтани - 220 грн

На Ярославові:Светр - 355 грн Штани - 389 грн На Лолі:Светр - 231 грнШтани - 350 грн

На Ярославові:Сорочка - 120 грнКуртка - 2300 грнБрюки - 400 грнКросівки Vario - 2835 грн

На Саші:Светр - 320 грнКуртка - 699 грнБрюки - 389 грнКросівки Vario - 2385 грн

На Лолі:Блузка - 260 грнКуртка - 719 грнШтани - 312 грнЧобітки Vario - 3650 грн

На Саші:Светр - 280 грнКуртка - 599 грнБрюки - 250 грнКросівки Vario - 2385 грн

На Ляні:Светр - 224 грнШарф - 81 грнПлащ - 989 грнШтани - 220 грнЧобітки Vario - 2520 грн

здоров‘я • дрібниці життя

Фотограф: Андрій Янушевський

Моделі: Лола (Bravo models)

Ляна К. (Bravo models)Саша К. (Bravo models),

Ярослав Т. (Bravo models)

Візажист: Тетяна ЗаставнаПерукар: Наталія Демків

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки

модельній агенції Bravo Models Man-agement, пабам “Білий Лев” і “Купіца“

та магазину одягу Junker та магазину взуття Vario

Магазин одягу Junkerм. Львів, вул. Дорошенка,17,вул. Кн.Ольги, 106,ТЦ “Львів”,

м.Тернопіль, вул. Сагайдачного, 5

Паб “Купіца”вул. Братів Рогатинців, 18

На Саші:Толстовка - 275 грнЖилет - 649 грнДжинси - 464 грнКросівки Vario - 2385 грн

На Ляні:Толстовка - 239 грнДжинси - 374 грнКуртка - 719 грнЧеревички Vario - 2520 грн

Паб “Білий Лев”вул. Лесі Українки, 15

Магазин взуття Varioпросп. Свободи, 39,

пл. А. Міцкевича, 6/7

На Саші:Светр - 280 грнБрюки - 389 грн

На Ляні:Толстовка - 239 грнШтани - 300 грн

На Ярославові:Светр - 355 грн Штани - 389 грн На Лолі:Светр - 231 грнШтани - 350 грн

62

Будь у тренді 2016

• ТреНД у кольорІ. МарСала

Серед модних кольорів чоловічого гардеробу цьо-го року – класичний чорний, сірий та оливковий, однак безперечний фаворит – колір марсала, один з відтінків бордового. Виграшним варіантом у гар-деробі будуть броги такого кольору, що приверне увагу не тільки до бездоганно доглянутого взуття, а й до твого відмінного смаку.

2. ТреНД в уЗорІ. геоМеТриЧНий ПриНТ

Допоможе перетворити речі звичних простих форм на фактурніші. Поєднуючи геометрію в одязі, обирай однакові принти або міксуй

крупний малюнок з нечітко промальованим. Ре-комендуємо звернути увагу на светри з круглим вирізом, які з вираженим геометричним принтом

виглядають дуже ефектно.

3. ТреНД у ТекСТурІ. оБ’ЄМНа в’яЗка

Це не просто модно у цьому

сезоні, а ще й тепло. Не об-

межуй себе з кількістю

светрів і кардиганів з тримірними малюнками

– ця тенденція затримається на

декілька наступних років. Неодмінна річ

цього сезону – кардиган об’ємної в’язки з капюшоном

для поїздки в гори чи просто прогулянки містом.

63Концепт-стор чоловічого італійського одягу Impero Uomo. пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана», www.impero-uomo.com.ua

4. ТреНД у ФаСоНІ. шТаНи ЗІ «ЗаЩІПаМи»

Не сковують рухи та мають високу посад-ку, завдяки якій візуально видо-вжують ноги. Такі штани гарно ви-глядають як в костюмах, так і само-стійно, з со-рочкою та з кардиганом і навіть з кросівками чи брогами. Оби-рай штани зі «за-щіпами» з модним принтом, наприклад, «гусячу лапку».

5. ТреНД у СТилІ. BLACK TIе

Найрозповсюдженіший дрес-код для офіційних, світ-ських і святкових заходів. Тому однотонний костюм

темного відтінку, краще чорного, біла сорочка та темна краватка –must-have у гардеробі. Ми ж рекомендуємо об-

рати костюм з двобортного піджака та штанів зі «защіпами» – вдалий варіант, щоб одягати все окремо, створюючи дедалі

більше образів на щодень.

6. ТреНД у ТкаНиНІ. хуТро Та шкІра

Модно на всі 100%, навіть якщо це ма-ленький клаптик-вставка у на джинсах чи повністю шкіряні штани. Вершиною цього тренду стає дублянка, проте у нашому ба-

ченні вона радше нагадує коротку шкіряну куртку на хутрі та з декоративним коміром. Фасони та кольори можуть бути зовсім різ-ними. Така куртка повинна бути у кожного мужчини, який себе любить і поважає. Але

будь готовим до того, що тобі позаздрить кожен, навіть кохана.

64 новий рік • відпочинок

СВЕТР: Як бути модним взимку

CВЕТР З круглиМ вирІЗоМ

• Пасує для всіх типів облич.

•  Закрита горловина. Одягають соліте-ром для неформальних подій. Обирай светр такого фасону з об’ємним візе-рунком, текстурний чи грубої в’язки, бо інакше ризикуєш створити оманливе враження натільної білизни.

•  Відкрита горловина. Обирай, якщо хо-чеш створити образ ділового мужчини, проте у пріоритеті зручність. Під светр одягай сорочку з глибокою горлови-ною. Обирай речі одного кольору, але різних тональностей. Завдяки пра-вильному контрасту це додасть обра-зу виразності та солідності.

СВЕТР З V-ПоДІБНиМ вирІЗоМ

•  Пасує круглолицим мужчинам, видо-вжуючи обличчя.

•  Закрита горловина. Гарна річ для люби-телів вихвалятися власним торсом. Такий светр одягай як самостійну одиницю. По-рада одна: обираючи светр з V-подібним вирізом, переконайся, що твій торс у від-мінному стані, бо так чи інакше, нарікаєш себе на обговорення чарівної статі!

•  Відкрита горловина. Існує тільки один вірний варіант комбінування зі све-тром цього фасону – це сорочка з відмінно зав’язаним вузлом крават-ки, бо саме на нього падатиме акцент. Поверх накинь блейзер чи спортивний піджак – і ідеальний образ у стилі busіness casual готовий.

СВЕТР З БлиСкавкою

•  Пасує усім, варто звертати увагу лише на висоту горловини коміра відносно довжини шиї.

•  Універсальна одиниця, з нею можна легко створити образи і для ділових зустрічей, і для відпочинку. Для фор-мальних подій одягай сорочку та по-верх неї светр, де блискавку розстібни до середини грудної клітки.

•  Для неформальних – просто одягай під светр футболку з трикотажу без рубців та грубих швів. В такому ви-падку блискавку можна застібнути по-вністю або ж привідкрити до ямки (що на сплетінні ключиць).

65Концепт-стор чоловічого італійського одягу Impero Uomo. пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана», www.impero-uomo.com.ua

СВЕТР З виСокою горловиНою (воДолаЗка, гольФ)

•  Радимо обирати мужчинам із вираже-ними скулами та широкою нижньою щелепою.

•  Річ, на перший погляд, проста, але водно-час досконала. Увесь секрет у високій гор-ловині, яка видовжує шию свого власника.

•  Якщо обереш водолазку в біло-кремо-вій чи сіро-чорній гамі, то сміло змо-жеш одягати її до костюма, замінив-ши сорочку, і не втратити очікуваного ефекту. Разом з тим можеш надавати перевагу і светрам з цікавішими рі-шеннями у вигляді шкіряних вставок чи об’ємної в’язки «косами».

СВЕТР З шалевиМ коМІроМ

•  Самодостатня модель, не потребує ні-яких лишніх нагромаджень іншим одя-гом. Декоративне вирішення деталей цього светра або ж його відсутність визначає можливість його призначен-ня до відповідних подій.

•  Якщо в задумці створити строгий ста-тусний образ – однозначно обирай класичну гладку в’язку в насичених темних кольорах, можливо – чорному чи бордо. В такому светрі мужчина за-вжди має елегантний і вишуканий ви-гляд.

•  Якщо бракує епатажу, обирай модель із вираженим геометричним принтом та декоративними вкрапленнями (на-приклад, зі зрізаними кишенями).

СвеТр-карДигаН На гуДЗики

•  Хороша альтернатива піджаку в стилі smart casual, яка дозволить відчувати себе комфортно на будь-якому івенті, дотри-муючись при цьому усіх правил дрес-коду.

•  Під низ кардигану однозначно одяга-ють лише сорочку, можливо у комбіна-ції з краваткою чи навіть метеликом.

•  Такий светр носи завжди повністю за-щипнутими, інакше ризикуєш видати-ся неохайним.

•  Ця модель гірше, ніж піджак, тримає форму, тому сам покрій потрібно під-бирати ідеально до фігури.

•  В цьому сезоні обирай кардиган грубої в’язки по текстурі та фасоном, що по-вністю імітує піджак.

66

До головного мозку надходять сигнали від органів відчуттів, і тут виникають відповідні зорові, слу-хові, дотикові й інші асоціації. Не-рвові центри, що безпосередньо пов’язані з функцією статевого апарата, розміщені також і в спин-ному мозку.

І якщо чоловік нервує, постійно втомлений, страждає від безсо-ння,  – про які сексуальні імпульси може йти мова? Статевий потяг у нього йде на спад, а при хронічному стресі може взагалі зійти нанівець. Постійне нервове перенапруження викликає спазм периферійних су-дин, і, як наслідок, призводить до розладів ерекції та невдач у стате-вому житті.

здоров‘я • дрібниці життя

СТреС vs

СекС

Яким би сильним не був чоловік, але й він не витримує психологічно-го тиску реального життя. Емоцій-ний стан чоловіка напряму впли-ває на його сексуальні функції. А пригнічення психологічного стану призводить до зниження статево-го потягу та поступового згасання сексуальних функцій. Це своєрід-ний природний механізм захисту. Організмові насамперед потрібно вижити, а питання сексу та продо-вження роду відходять на задній план. І якщо стрес триває довгий час, він може спровокувати пору-шення ерекції, викликане психоло-гічними причинами. Розвивається так звана психогенна еректильна дисфункція – нездатність чоловіка

досягати й підтримувати належну ерекцію, достатню для проведення статевого акту. Важливим крите-рієм такого діагнозу є суб’єктивне відчуття незадоволеності, пригні-чення, тривоги й вини, що виникає в мужчини у зв’язку зі статевими контактами.

Статевий потяг, як і більшість функцій людського організму, ре-гулюють ендокринна та нервова системи. І те, що чоловіки відчу-вають і помічають у себе в тру-сах – це наслідок. А сама ерекція зароджується в корі головного мозку. Саме з кори, за наявності нормальної кількості чоловічого статевого гормону тестостерону, починається статеве збудження.

проблеми і тривоги сучасного світу важким

тягарем лягають на чоловічі плечі.

що ж з цим робити?

67здоров’я • дрібниці життя

Статевий акт – єдиний фізіологіч-ний процес, в якому беруть участь дві особи. Оскільки це так, то і любля-чим жінкам не зайвим буде знати, що їхня поведінка також реально може вплинути на стан чоловічої потенції. Жінкам слід пам’ятати, що чоловічий організм – не машина! І не шкодува-ти для них лагідних слів та пестощів. І тоді буде реальний результат… Бо в сім’ях, де панують любов і взаємо-розуміння, частота еректильної дис-функції у чоловіків є мінімальною. А у стосунках, де вони відсутні, спосте-рігають у більшості випадків.

На чоловічу дієздатність можуть вплинути різноманітні психологічні фактори. Як от:

дебютна статева дисфункція ви-никає у молодих чоловіків, які тільки починають статеве життя. Якщо під час першої інтимної близькості щось пішло не так, у чоловіка можуть з’явитися комплекси, він нервує та переживає з цього приводу. Кож-на наступна близькість викликає у нього сильне занепокоєння, яке за рахунок викиду в кров адреналіну (а він має судинозвужувальний ефект) перешкоджає посиленню кровопос-тачання до статевих органів, необ-хідного для виникнення ерекції. А це призводить до подальших невдач і виникнення психогенної еректиль-ної дисфункції. Тому дуже важливою для чоловіка під час першого інтиму

є психологічна підтримка партнерки.На еректильну функцію чолові-

ка негативно впливають стресові ситуації. Напружена ситуація в сус-пільстві, неприємності на роботі, проблеми у стосунках із дружиною тільки погіршують його сексуаль-ні можливості. Після однієї або кількох безрезультатних спроб здійснити статевий акт у мужчини формується синдром тривожного очікування сексуальної невдачі. Тоді кожна наступна сексуальна спроба стає іспитом: «вийде чи не вийде»…

Синдром менеджера, він же  – синдром хронічної втоми (або синдром «вигоряння»). Стан дов-

68

готривалого стресу має надзвичай-но негативний вплив на потенційні можливості мужчини. Ознаки розла-ду найрізноманітніші: хронічна втома, що не минає навіть після сну та від-пустки; прояви депресії (дратівливість, неуважність, апатія, відчуття безвиході та безглуздя того, що відбувається на-вколо); імунні порушення (схиль-ність до частих застуд); дистонія (необґрунто-вані скачки артері-ального тиску); по-рушення обміну речовин (надмір-на маса тіла або необґрунтоване схуднення); сек-суальні роз-лади, диском-форт у ділянці серця тощо. Від цього с т р а ж д а -ють чолові-ки в само-му розквіті сил (віці 30-50 років). У одному з минулих но-мерів нашо-го журналу я вже писав, що для профілак-тики й лікування синдрому менедже-ра медики США виро-били «правило чотирьох F»: «food – feet – fight – fuck» (буквально «їжа – ноги – двобій – трах», а в дещо довільному перекладі:

здорове харчування, ходьба, скидання негативної енергії через заняття спортом і сексуальна активність). Гадаю, це досить

оптимальний спосіб вирішення проблем такого характеру.

Порушення ерекції часто виникають аб-солютно несподівано. Це можуть бути разо-

ві збої, або ж набувають хронічного характеру. В таких випадках

слід негайно звернутися до лікаря. Бо ерекція

– це комплексна ре-акція, що виникає в результаті взаємо-дії багатьох систем людського орга-нізму. І порушення в будь-якій з них можуть погірши-ти якість ерекції або викликати ї ї повну відсут-ність.

Існує до-сить чіткий критерій до-машньої са-модіагнос -тики: якщо спостеріга -єте ерекцію під час сну або зран-ку ви про-кидаєтеся з нормальною ерекцією, то причина по-передніх збо-їв, скоріше за все, криється в психолог ічно -му факторі. Бо

69здоров‘я • дрібниці життя

поки людина спить, ї ї мозок віль-ний від турбот і тривог, багато фізіо-логічних рефлексів (а ерекція саме таким рефлексом і є) виникають автоматично.

Сьогодні диференційна діагнос-тика дозволяє точно розпізнати, з яким аспектом проблеми ми стик-нулися – психологічним чи судин-ним. Статистика показує, що чоло-вікам з порушеннями ерекції можна допомогти в 98% випадків. Але для цього слід звернутися до лікаря, а значить, – визнати, що проблема іс-

нує. Бо як казав Зігмунд Фрейд: «Ви-знання проблеми – половина успі-ху в ї ї вирішенні». Представникам сильної статі зробити такий крок іноді буває дуже складно.

Слід ще раз зазначити, що сек-суальна функція – це єдина парна функція людського організму: вона залежить від обох сексуальних партнерів. Тому добре, коли до ліка-ря ви прийдете удвох. Це допоможе краще і швидше подолати пробле-му. Сьогодні при лікуванні психо-генної еректильної дисфункції вико-

ристовують різні види психотерапії: індивідуальну, сімейно-подружню і групову. А в поєднанні з психотера-пією ефективно працює правильно підібрана медикаментозна терапія. Таке комплексне лікування дозво-ляє відновити повноцінну потенцію.

Пам’ятаймо, чоловіки, імпотенція – не вирок. Головне – вчасно звернути-ся до лікаря та розпочати лікування. Це дозволить вам відновити впевне-ність у собі, а життя знову заграє ве-ликою палітрою почуттів…

Роман Іваницький, андролог

70

Robert Ellis / United Kingdom / ArchФотографії з колекції Міжнародного Салону-турне

художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

71

72 відпочинок • дрібниці життя

• РЕСТОРАНи, БАРи, КАВ’ЯРНі, ПАБи • ЯПі ТЕПАН | пр. Свободи, 6/8 • GLORIA Cafe | пл. Міцкевича, 1 • L’UFT | вул. Коперніка, 17 • MOns PIUs | вул. Л. Українки, 14 • sTRUdeL hOUse | вул. Шевська, 6 • The GAs sTATIOn | вул. Джерельна, 20 •  АМАДЕУС | пл. Катедральна, 7 • АРСЕНАЛьСьКЕ | вул. Ар-сенальська, 7  •  БАГРАТіОНі | пр. В. Чорновола, 59  • ВЕЛиКА ТАРіЛКА | вул. Менцинського, 3 • ВЕЛиКА ТАРіЛКА | вул. Валова, 13 • ВЕРОНіКА | пр. Шев-ченка, 21 • ВіДЕНСьКА КАВ’ЯРНЯ | пр. Свободи, 12 • ГАРМАТА | вул. Грабовського, 11 • РЕСТОРАЦіЯ БАЧЕВСьКих | вул. Шевська, 6/10 • ДЕЛіС | вул. Сам-чука, 8 • ДЗиґА | вул. Вірменська, 35 • ДиНАМО БЛюЗ | вул. Стуса, 4 • ЗОЛОТА ГУСА | вул. Січ. Стрільців, 3 • КАФЕ 1 | пл.Катедральна, 5 • КЕНТАВР | пл. Ринок, 34 • КОРЗО | вул. Братів Рогатинців, 10 • КУЛьТ | вул. Чайковського, 7 • КУМПЕЛь | вул. Винниченка, 6 • ПАН ТАО | вул. Кримська, 28 • ПАНОРАМА | пр. Свободи, 45 • ПАНСьКА ЧАРКА | вул. Винниченка, 3 • ПЕКіН | вул. Грушевського, 8 • ПРАГА | вул.  Гнатюка, 8 • САЛО | пр. Свободи, 6/8 • СМАКО-ЛиК | вул. Михальчука, 5 • ТАРОН | вул. Кузневича, 16а • ФРЕСКА | вул. Краківська, 9 • ЦУКЕРНЯ | вул. Староєврейська, 3 • ЧОРНий КіТ | вул. Гвардій-ська, 4 • ШЕКСПіР | вул. Любінська, 144 • ШТУКА | вул. Котлярська, 8 • МАГАЗиНи • BAseL | вул. Банківська, 5 • CezARe | вул. Дудаєва, 12 • БіЗНЕС СТиЛь | вул. Театральна, 23 • юВЕЛіРНий БУТіК «КОЛЕКЦіЯ» | пр. Шевченка, 15 • ПРЕЗиДЕНТ | вул. Городоцька, 8 • КЛУБи • CAzAnOvA | вул. Ставропі-гійська, 7 • MUsIC LAB | вул. Братів Рогатинців, 27 • MAesTRO | вул. Лазнева, 3а • RAFInAd PeOPLe | вул. Руданського, 1 • sPLIT-LvIv | вул. Міцкевича, 6\7 •  АТМОСФЕРА | вул. Братів Рогатинців, 18 • ТУРФіРМи • АЛГОЛь | вул. Коперніка, 16/3 • КОЛіЗЕй | вул. Братів Рогатинців, 18 • МіСТ-ТУР | пр. Шевченка, 34 • ПіЛіГРиМ | вул. Коперніка, 26 • РіТУРНЕЛь | вул. Водогінна, 2 • КЛіНіКи • АЛьТЕРНАТиВА | вул. Героїв УПА, 73 • ВіЗЕКС | вул. Наукова, 96б • КЛіНіКА ЗАБЛОЦьКОГО

| вул. Коперника, 20 • КЛіНіКА СВ. ПАРАСКЕВи | вул. Заводська, 7 • ЛАЗЕР ПЛюС | вул. Миколайчука, 9 • РіКОТА | вул. В. Великого, 31 • ГОТЕЛі • nOBILIs | вул. Фредра, 5 • ReIkARTz | вул. Городоцька, 107 • ReIkARTz | вул. Друкарська, 9 • АНДРіїВСьКий ДіМ | вул. К. Левицького, 112 • ВЕЖА ВЕДМЕЖА | Львівська обл., с. Волосян-ка, урочище Цоцора • ВіНТАЖ БУТіК ГОТЕЛь | вул. Сербська, 11 • ЕДЕМ | вул. Городоцька, 95а • ЄВРОГОТЕЛь | вул. Тершаковців, 6а • КУПАВА | вул. Комарова, 17 • ЛЕОПОЛіС | вул. Театральна, 16 • ОПЕРА | пр. Свободи, 45 • РУДОЛьФО | вул. Вірменська, 4 • ЦиТАДЕЛь іНН | вул. Грабовського, 11 • ШВЕйЦАРСьКий | вул. Кня-зя Романа, 20 • ШОПЕН | пл. Маланюка, 7 • АВіАКОМПАНії • Кий-АВіА | пр. Шевченка, 11 • Кий-АВіА | пл. Григоренка, 5 • АВТОСАЛОНи • ГАЛиЧиНА АВТО | вул. Городоцька, 282 • ЗАхіД-МОТОРС | вул. Липинського, 50 б • ЗАхіДНО-УКРАїНСьКий АВТОМОБіЛьНий ДіМ | вул. Антоновича, 59 • іЛТА ЛьВіВ (ПЕЖО) | вул. Чай-ковського, 20 • НіКО-ЗАхіД | вул. Липинського, 50 б • ПФ «христина» (BMW) | вул. П’ясецького,1 • ТОйОТА ЦЕНТР ЛьВіВ «ДіАМАНТ» | вул. Кульпарківська, 226 • АВТОТОВАРи • AUTO PARTneR | вул. Перфецького, 2а • АВТОЗАПЧАСТиНи | вул. Липова алея, 1 • ФіТНЕС-КЛУБи • 3 СТихії | вул.  Щирецька, 36 • А К В А П А Р К   « П Л Я Ж »   |   в у л .   К н .   О л ь г и ,   1 1 4   •   і Н Ш Е   •   С В - в а г о н и   п о т я г і в   у   н а п р я м к у   К и є в а ,   О д е с и ,   С і м ф е р о п о л я   •

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua

Ч и Т а й Т е ж у р Н а л Т у Т :