egoist # 22

журнал справжнього чоловіка

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

#4 (22) 2014

Петро АДАмик:Регбі виховує

з хуліганів мужчин

ДієТа

СПРавжнЬого

чоловіКа

маРКеТинг ПіДПРиємСТва у КРизовиЙ ПеРіоД

НА СХІД, У ЄВРОПУ. ПОДОРОЖ ОНОВЛЕНОЮ ГРУЗІЄЮ

1

Бутік весільного та вечірнього вБрання

екслюзивний представник у львові Бренду Sherri hill

CryStal DeSing

tarik eDiz

terani Couture

м. львів, вул. і.Франка, 61тел. (032) 225 61 84тел. (067) 675 51 78

www.CryStalSalon.Com.ua

3

с. Поляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківської обл. тел. +38 (067) 343 8001

e-mail: [email protected] GPS: E: 24.26603 N: 48.21115

Готель “Стара Правда”Тут зупиняється час...

starapravda.com.ua

4

Андрій іонов: «про перезАвАнтАження тА виклики «великого брАтА»»

МАркетинг підприєМствА

у кризовий період

стор. 14 >

стор. 18 >

зАхопленнястор. 2235 >

зміст

стор. 26 >

стор. 34 >

ЧоловіЧА грА, яку потрібно розвивАти

дієтА спрАвжнього

ЧоловікА

фешнсторі. Love is...

суспільствостор. 1221 >

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали:

Ростислав ЯщишинБогдан ЮрочкоДар‘я Бура

Дизайн та верстка: Рекламний відділ:

Всеволод ДеревацькийЗоряна КрачковськаОлена КруковаОльга СідорінаАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник та видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках,

автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або

безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 03.09.2014 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

стор. 10 >

журнАл «егоїст»

розпоЧАв новий

проект

На обкладинці: Петро АдамикФото: Ярослав Мончак

5

стор. 46 >

стор. 42 >

стор. 60 >стор. 58 >

відпоЧинокстор. 3653 >

дрібниці життястор. 5472 >

зміст

тАрАкАнів форт

фешнсторі. Love is...

нА схід, у європу. подорож

оновленою грузією

прАвильною виделкою сМАЧніше їсти

8

від редактора

З мене дуже поганий військовий екс-перт. Аж до цього літа ніколи не ціка-вився зброєю, тактикою чи, скажімо, військовою історією. Тому мені тяжко оцінювати успіхи чи поразки нашого вій-ська або правильність дій військового керівництва. Зате я навчався на між-народних відносинах і вже багато років працюю з інформацією. Тому вважаю, що маю моральне право сказати кіль-ка слів про війну інформаційну. І про те, наскільки мені прикро, що тисячі укра-їнців, абсолютних патріотів, нехотячи грають на руку ворогові.

Лише за один останній тиждень літа довелося спостерігати кілька нових інформаційних «вкидів» від ФСБ, під-триманих перепостами у соцмережах з боку нібито цілком адекватних українців. Перший вкид – чергова порція критики на адресу переселенців з Донбасу. Ніби-то львів’яни, яких чомусь ніхто у Львові не знає, або ж відомі у Львові провока-тори знімають авто з донецькими номе-рами і пишуть текст про те, як водій чи пасажири машини нахамили. Чомусь при цьому нема жодного відео, яке б доводило, що хамство справді було, тільки фото. Тактика переварювання українців між собою, запущена ще у 2004 році, досі на озброєнні у Москви. З тієї ж опери – «наїзди» на окремих

військових керівників (не всі, але біль-шість – бездоказові) чи цілі батальйони солдатів. Мета цих «вкидів» очевидна: деморалізація армії, особливо тих, хто тільки планує піти добровольцем або щойно призваний до війська. «Вас все одно зіллють», – кажуть російські ін-формаційні технологи завдяки тисячам українських користувачів Інтернету.

Та ж мета у ще одного зразка ін-формаційних атак, який з’явився зо-всім нещодавно. Велика кількість людей переказує розмови, які нібито мали місце «в кулуарах» з політиками європейських країн. Побудова тексту різна, але завжди є одна фраза: «на-віщо нам допомагати країні, більшість населення якої сидить по кафешках і нічого не робить». У такий спосіб ніве-люється ефект від роботи тисяч волон-терів, які допомагають армії, внаслідок створенню враження, ніби в основному українцям байдуже, що вояки гинуть на східному фронті…

Третій напрямок інформаційної ата-ки – Європа і США. «Меркель продала-ся Росії, американцям по барабану Укра-їна, бо в нас нема нафти, поляки і ті від нас відмовилися…» Тільки чому лише за півгодини пошуку я знайшов кілька десятків сайтів польських, німецьких, литовських організацій, які збирають речі – переважно похідні аптечки з доро-гими ліками – для українських солдатів?

Перестати ж працювати на ворожу інформполітику дуже просто. Навіть не треба нічого робити. Просто щоразу, коли хочеться перепостити якусь емо-ційну заяву чи інформацію з невідомого джерела, глибоко вдихнути і зайнятися іншою справою.

Всеволод Поліщук

кадри місяця

9події 9

понад 40 тисяч осіб – саме стільки слухачів зібралося на найбільший концерт Львова, незважаючи на те, що «Океан Ельзи» виступав у Львові вже вдруге цього літа. Родзинкою концерту став своєрідний «інтерактив»: слухачі самі вирішували, які пісні співатиме гурт. Найбільше ж усіх присутніх розчулило спільне виконання гімну України.

10 події

журнАл «егоїст» розпоЧАв новий проект

Криза – явище всеохопне, і торкається чи не усіх сфер діяльності, тому позитиви та нові можливості для ведення бізнесу, а також шляхи виходу зі складних для підпри-ємців ситуацій шукали представники різних галузей підприємництва: Ірина Кривко (влас-ниця стоматологічної клініки «Ваша стома-тологія»), Олена Анатійчук (керівник відділу маркетингу комплексу «Пляж»), Людмила Калабуха (бізнес-тренер із продажів), Ігор Олексів (директор Інституту Краси Катери-ни Корольової), Оксана Мельник (власниця магазину автозапчастин «Автодруг»), Андрій Баєв (вчитель трансцендентальної медита-ції, експерт у сфері аюрведи, директор цен-тру панчакарми Amrita), Дмитро Пузанов (фірма «Chronos», фірма «Флора Дизайн» – весь комплекс послуг ландшафтного дизай-ну), Вікторія Ільканич (менеджер компанії «Р-ІНКОН Україна» та www.ukrain.travel), представники журналу «Егоїст».

Сніданок пройшов у затишному ресторані Strudel Haus форматі фасилітації, модера-торами якої були засновниця Школи оратор-ського мистецтва «Агрус» Ірина Снітинська, а також директор Школи Христина Яблонська. Смачно поснідавши та попрацювавши у фор-маті World cafe, учасники заходу дійшли ви-сновку, що криза – це не лише проблеми, а й можливості. Причому, за правильного став-лення, можливостей вона може надати біль-ше, ніж створити проблем.

Один із головних висновків, якого дійшли учасники фасилітації – те, що криза в широко-му розумінні насамперед є проблемою нашого сприйняття, а не економічної ситуації. Адже більшість учасників, говорячи про найбільші помилки, які призводять до невдач в часи кри-зи, говорили про зневіру, стереотипне мислен-ня, нездатність до самоосвіти. А серед голо-вних козирів, які дозволяють вижити і навіть досягнути успіху, на першому місці опинилася віра в себе. Крім того, дуже важливою назва-

11події

ли здатність до адаптації. Як бачимо, практи-куючі підприємці та керівники закцентувалися саме на психологічних факторах, при чому біз-нес-стратегії і економічні параметри відійшли на задній план.

Отже, коротко про те, які можливості від-криває нам криза:

- потреба очистити бізнес, зокрема здій-снити переоцінку видатків, побачити неефек-тивних працівників, знайти в собі сили відмо-витися від співпраці з тими, хто тягне бізнес донизу, незважаючи на людські фактори;

- можливість зайняти іншу нішу/перейти у інший бізнес, при цьому відмовитись від частини чинних напрямків підприємництва, якщо вони не дають потрібного ефекту;

- відкриття нових внутрішніх ресурсів;- криза мотивує до змін та ризику, відпо-

відно, розвиваються такі здібності керівника, як гнучкість, здатність до адаптації. Окрім того, криза спонукає до пошуку нових ідей, задоволення нових потреб цільової аудиторії;

- в часи кризи можливий розвиток парт-нерських програм, зокрема між тими, хто раніше вів жорстку конкурентну боротьбу і не вважав таку співпрацю можливою. А тим більше варто співпрацювати з тими, хто веде суміжний бізнес та не є прямими конкурен-тами;

- втеча від стереотипного мислення; - зміцнення віри в себе та самомотивації

(якщо я навіть у кризу зміг, то в час підйому гори зверну!).

Отож, як бачимо, криза – це не тільки по-няття занепаду, а також можливість знахо-дження нових шляхів для розвитку бізнесу і час для мотивації та віри у краще.

З приводу участі у наступних бізнес-сніданках звертайтеся,

будь ласка, за телефоном (067) 789 44 68 (Олена)

«Що хорошого нам може дати криза?» – так звучала тема першого бізнес

сніданку від чоловічого журналу «егоїст», який у невимушеній атмосфері

пройшов у кафе strudel Haus за участі як давніх друзів та партнерів

видання, так і нових його знайомих.

12 тенденції • суспільство

Cуспільство

«занепад» оонОдин із найбільших міфів – це «за-

непад ООН». Навіть серйозні політ-блогери і люди, яких називають на телеканалах політологами, всерйоз розмірковують про те, що «Організа-ція Об’єднаних Націй себе вичерпує» та «як же хотілося б повернутися в ті добрі часи, коли ООН була дієвою організацією». Як міжнародник, ска-жу, що перша криза, в якій ООН ви-явила свою недієздатність у ситуаці-ях, коли стороною конфлікту є одна з «великих держав» (постійних членів

Ради Безпеки ООН), мала місце 1956 року. Це була так звана «Суецька криза»: Великобританія та Франція вирішили повернути своїм компаніям Суецький канал, щойно націоналізо-ваний владою Єгипту. Для цього ви-користали авіацію і флот, а сухопутну підтримку надав Ізраїль. Операція не була такою нахабною і брехливою, як зараз путінська в Україні, але все ж нічого приємного в ній не було, гину-ли люди, зокрема й цивільні. І хоч Ге-неральна Асамблея ООН зобов’язала сторони припинити вогонь, цього не

сталося, аж доки не поговорили між собою держсекретар США та міністр закордонних справ СРСР. У розмові, кажуть, прозвучали натяки на засто-сування ядерної зброї. І навіть при цьому остаточно окупаційні війська були виведені аж за 5 місяців.

Не змогла ООН нічим зарадити ні окупації Тибету, ні війні в Кореї, ні В’єтнаму, ні Афганістану, ні більшості арабо-ізраїльських воєн. Натомість з небагатьох миротворчих успіхів – війна між Іраном та Іраком, частково війна у Боснії (у багатьох фахівців є сумніви

Чесно кажучи, автор цих рядків уже дуже давно не згадував про те, що за освітою – політологміжнародник. якось більше переймався журналістикою і гастрономією, ніж проблемами, які б мали цікавити «відповідно до фаху за дипломом». та оскільки останнім часом читаю стільки дурниць у зв’язку з Ато, санкціями, постачанням зброї, радою безпеки оон, що мовчати несила. отже, спробуємо відповісти на кілька не зовсім адекватних, з фахової точки зору, але доволі поширених тез. зосередимося на специфіці міжнародних організацій (єс, нАто, оон), адже саме Мо є науковою спеціалізацією автора.

щодо того, чи було обране вирішення конфлікту найоптимальнішим), а та-кож ті арабо-ізраїльські конфлікти, під час яких Британія та США не готові були підтримувати Ізраїль через ефек-тивний енергетичний тиск арабського світу (переважно йдеться про 70-ті роки). ООН завжди щось вирішувала тільки тоді, коли в конфлікті не бра-ли прямої участі СРСР (Росія), США, Британія, Франція чи Китай. Причина проста: у Раді Безпеки кожна з цих держав має право вето на будь-яке без винятку рішення. А Генеральна Асамблея практично недієздатна, адже чи не половина держав-членів намагаються утримуватися від рішень або приймають їх суто під впливом сво-єї залежності від ресурсів Росії, США чи Китаю в кожен конкретний момент історії. Якщо потрібен простий висно-вок, то він такий: Чуркін – далеко не перший, кому доводиться виступати блазнем на засіданнях РБ ООН. На жаль, далеко не завжди такі блазні програвали.

Чому єс не дає зброї?Одне з найбільш диких питань, які

заполонили соціальні мережі. Дике тому, що з таким же успіхом можна пи-тати «Чому фотограф не лікує людей?» або «Чому ваш ювелірний магазин не торгує хлібом?». Євросоюз – організа-ція, яку створили в суто економічних цілях. Політичного забарвлення вона почала набувати з 1992 року після підписання Маастріхтських угод, які потім ще доволі довго ратифіковува-ли. Остаточно ж організація стала по-літично-економічною аж у 2007 році. В межах Євросоюзу обговорювали створення власних сил швидкого ре-агування, але йшлося про невеликий

контингент, та й в такому вигляді ідея не знайшла підтримки всіх членів. Адже більшість із них є також учас-никами НАТО і не всі зрозуміли, для чого дублювати функції Альянсу, який є, власне, структурою військово-полі-тичною.

Відповідно, те, що може дати нам Європейський Союз – це економічні санкції щодо Росії, а також фінансо-ва допомога, безвізовий режим і Зона вільної торгівлі. Цього і треба вимага-ти від ЄС. А за зброю домовлятися з окремими членами Євросоюзу, най-більш прихильними до нас, насампе-ред із Польщею та Великобританією.

Чому нам не допомагає нАто?

І найцікавіше питання. Чому нам не допомагає НАТО? Та просто: одна жі-ночка з косою і ще три сотні депута-тів Верховної Ради у 2008 році вирі-шили, що нам не так уже й спішно до Альянсу. НАТО зобов’язане допомагати тільки своїм членам. Якщо ти учасник Альянсу, то напад на тебе вважають нападом на всіх. І всі «вписуються» автоматично. Саме тому Путін не атакує Естонію чи Литву, хоча там і росіян більше, і армії менше, і оточені вони російськими військами на-глухо. Якби не «парасолька» НАТО, то ці країни Путін реально міг би взяти за два тижні.

А от всім іншим – не членам НАТО – блок допомагає як йому захо-четься і як можеться. Треба вступати в НАТО – і тоді буде зовсім інша розмо-ва. Хочете, щоб Альянс нам допома-гав – підтримуйте вступ до НАТО всіма можливими способами. А якщо не під-тримуєте – то нічого і не вимагайте.

Всеволод Поліщук

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

ЛЬВІВ, ВуЛ. ГЕРОїВ уПА, 73 ТЕЛ. (032) 239-36-73, 239-36-83

ЛЬВІВ, ВуЛ. ГЕРОїВ уПА, 78 ТЕЛ. (032) 238-31-48, 237-31-67

ЛЬВІВ, ВуЛ. НАуКОВА, 96А ТЕЛ. (032) 244-73-17, 243-82-16

ЛЬВІВ, ВуЛ. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, 210А ТЕЛ.(032) 243-05-51

ЛЬВІВ, ВуЛ. ЗЕЛЕНА, 238 ТЕЛ.(032) 232-23-20, 232-23-21

13

14

Андрій Іонов про перезавантаження

та виклики «Великого

брата»

розмова • суспільство

Ми продовжуємо розмову із засновником ГО «Вектор» Андрієм Іоновим про його бачення розвитку України. Він стверджує, що сукупність ідей, викладених у книзі «Вектор», є спробою створення модерної утопії, без якої неможливе бачення мети в майбутньому для суспільства і людини.

– Пане Андрію, з часу нашої попередньої роз-мови в Україні мали місце багато знакових подій. Як Ви окреслюєте стан суспільства сьогодні?– Українське суспільство живе в очікуван-

ні реформ, початку реалізації тези «Жити по-новому». Пройшли вибори, і всі чекають від нового президента якогось дива. Але у по-літиці та економіці чудес не буває. Жити по-новому означає вимагати від себе та влади перезавантаження всієї існуючої системи з метою створення нової якості, як би боляче це не було.

– Постає питання: «Чи всі хочуть цього переза-вантаження»?– Це велика проблема, бо переважна біль-

шість не бачить реальної моделі майбутньо-

15розмова • суспільство

> про перезАвАнтАження і виклики «великого брАтА» >

го, яку можна було б реалізувати, і своєї ролі в ній. Одне із античних визначень щастя звучало так: «Щастя у звичці». І в цьому сенсі у нас було багато умовно-щасливих людей, які призвичаїлись до рутинного життя і перетворились на біо-роботів. Вони були дуже вигідні попере-дній владі, та саме їх використав ворог у своїй спробі розколоти Україну. Тим не менше проходять зміни у свідомості не тільки українців, а й цілого світу. Наше суспільство із пасивного поступово пере-творюється на пасіонарне. Я називаю цей процес кризою епохи постмодерну. Філософія «клаптикового» бачення май-бутнього, поєднання несумісних речей, дезінтеграції закінчилась.

– Ви вважаєте, що події в Україні стали по-чатком нової епохи? – Ні, початком нової епохи стало від-

криття комп’ютера. Наголошую, не вина-хід, а саме відкриття – як, наприклад, вогню, закону тяжіння, космосу. І саме розвиток комп’ютерної галузі дасть мож-ливість людству перейти на новий рівень свідомості. Але одночасно із благом він несе величезну загрозу. Це як ніж – за-лежно від того, з якою метою його ви-користовувати. Технічний прогрес роз-вивається у геометричній прогресії. За 1500 років від Ісуса до Леонардо об’єм інформації подвоївся, на початку нашого століття він подвоюється всього за 18 місяців. Людська цивілізація стоїть на по-розі створення Великого комп’ютера.

– Яким чином це стосується України? – Безпосереднім. Виклики стоять

страшенні. І вони не в зоні АТО – бо такі виклики є традиційними, скільки іс-нує людство. Але вони ніщо порівняно з тим, що нас може чекати, і дуже скоро. Бо існує набагато більша загроза (яку відчувають уже у цілому світі) – загроза

лунають заклики повністю змінити всі міністерства, судову владу, всі одА, а в

ідеалі – усіх чиновників і депутатів. певний

сенс у цьому є, але де набрати нових?

виникнення «Великого брата» взірця «1984» Джорджа Оруелла. Розвиток суспільства йде у напрямку глобальної комп’ютеризації, і цей процес незворот-ній. Поки що ми ще можемо управляти ним. Протистояти реальній загрозі в змозі тільки високосвідоме творче сус-пільство. Якщо зараз не піднімемо рів-ня творчості нашого суспільства – його змете. Україна може просто зникнути як держава. Ми маємо всі як один згур-туватись у розумінні однієї мети – стати суспільством реалізованих людей, вірити в цю мету і дуже її хотіти.

– Вірити і хотіти замало для здійснення мрії. Треба ж з чогось починати! Ви бачите реальні кроки влади, суспільства? – Одна із базових ідей «Вектора», які

повинні бути реалізованими, полягає у здійсненні кадрової революції. Кілька тижнів тому у Львові пройшла зустріч із представниками громадського руху «Ре-анімаційний пакет реформ». Я висловив свою думку, що ми нічого не доб’ємось без кадрової революції та побачив схва-лення в очах присутніх. Єдине, я бачу за-грозу у тому, що неусвідомлення тактики і стратегії оцієї кадрової революції може зруйнувати всі добрі наміри. Лунають за-клики повністю змінити всі міністерства, судову владу, всі ОДА, а в ідеалі – усіх чиновників і депутатів. Певний сенс у цьому є, але де набрати нових? У нас практично немає філософії державного

управління. До цього треба підходити надзвичайно виважено, щоб це не пе-ретворилось на «полювання на відьом». От в чім проблема тих дуже приємних людей, які займаються реформами? У них немає дискурсу майбутнього. І зараз надзвичайно важливо почати у суспіль-стві будувати конструкти майбутнього – яка філософія, етика, естетика майбут-нього має бути? Базовою естетичною цінністю повинно стати не багатство, а зреалізованість.

Соціум – це великий Егоїст, егоцентр, для якого важливо, щоб кожна його клі-тина була на своєму місці та гарно пра-цювала. Нам вкрай необхідно створити умови для організації Міністерства кадрів, яке вирішуватиме три основні задачі:

1. Інвентаризацію людського по-тенціалу України (як основної цінності). Коли держава матиме повну інформацію про те, якими людськими ресурсами вона володіє, тоді й почнеться гіперін-тенсивний процес її розвитку.

2. Інвентаризацію соціопростору з точки зору його власних потреб. Уявімо собі картину, коли будь-яка ор-ганізація вирішує кадрові питання за до-помогою Міністерства кадрів – надсилає запит і отримує якнайкращі кандидатури працівників. Від цього виграють усі – і держава, і підприємство, а головне – лю-дина, яка отримає роботу, на якій може повністю реалізуватись.

3. Координацію і регулювання цих процесів.

– Отже, Ви вважаєте, що інструментом успішної роботи Міністерства кадрів є комп’ютерна система, яка спостерігає за людиною та суспільством? Але чи не буде це оком «Великого брата»?– Саме так, але працює воно ви-

ключно на благо суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.

16 розмова • суспільство

> про перезАвАнтАження і виклики «великого брАтА»

Знаєте, можна казати, що треба закрити атомні станції, бо вони небезпечні. А, може, варто серйозніше дбати про їхню безпечність? Взагалі, знаходження в полі зору Велико-го комп’ютера несе як колосальні переваги, так і загрози. Треба просто зараз визначити правила гри і методи громад-ського контролю, зробити процес максимально безпечним. Але це слід зробити саме зараз, бо дуже скоро стане пізно.

– Міністерство кадрів має стати одним із органів управління державою? – Міністерство кадрів по-

винно бути органом, який на рівні держави має право впливати на робо-ту будь-якого ко-лективу, якщо бачить загро-зу безпеці й успішному роз-витку цього к о л е к -тиву, як ч а стини соціопрос-тору. Крім того має мати у своєму складі науково-дослід-ні інститути, які тестують суспіль-ство, займаються прогнозуванням, футурологією, контролювати дотримання вимог Конституції щодо надання державою усіх можливостей для самореалізації кожного свого громадянина.

– Мені спало на думку, що робота цього органу і є певного роду лю-страцією, якої так прагне соціум? Отже, суспільство нарешті отримає можливість контролювати діяльність представників влади?– Саме так, причому робитиме це абсолютно коректно і

без будь-якого впливу – комп’ютер хабарів не бере! І це ще один вагомий аргумент на користь створення Міністерства кадрів.

– Чи можемо ми, на Вашу думку, ефективно розвиватись без такого міністерства?– Якщо його не створити, будемо і далі мати броунів-

ський рух у суспільстві, подвійні стандарти, корупцію у вла-ді, високий рівень негативної кооперації. Тому вважаю, що не можемо. Бо за останні десятиліття наша економіка та к ульт ура катастрофічно відстали від розвинених країн.

Нам потрібна інноваційна модель розвитку, свого роду квантовий стрибок.

Успішне суспільство – це коли людина відчуває себе потріб-ною і йде шляхом самореалі-

зації. Суспільство біороботів не змо-же зробити цього прориву. Міністер-

ство кадрів має організувати в суспільстві систему, коли

створюється соціальний « г у р у » , коли діє

соціальний супровід – щось таке, що по-стійно обері-гає, аналізує, корегує, супро-воджує і допо-магає кожному роздмухати у

собі Божу іскру.

– Утопія, «Місто сонця» Кампанелли?– Так, але якщо ми не будемо ма-

лювати оцієї картинки, то ніколи не будемо рухатись у тому напрямку і залишатимемось країною чиїхось інтересів. До речі, Міністерство кадрів є в Китаї (але дуже зарегульоване), і весь світ став свідком економічного дива. Україна, на мою думку, має економічний, технічний і людський ресурс на створення міністерства «імені Людини». Надто високу ціну ми заплатили за шанс стати справді незалежною державою.

Розмовляла Анна Косик

Світлі та просторі приміщення Вільне плануванняПідземний паркінгМісця для паркування велосипедівСистеми опалення, вентиляції та кондиціонуванняПослуги конференц-залуЦілодобова охорона WWW.RIUS.COM.UA

в у л . Г н а т ю к а , 1 2 ат е л . : + 3 8 ( 0 9 6 ) 9 5 5 4 4 3 3

ЄДИНИЙ ОФІСНИЙ ЦЕНТР КЛАСУ А В ЦЕНТРІ ЛЬВОВА

18 бізнес • суспільство

Олена Анатійчук, маркетолог,

бізнес-консультант

Незалежно від економічного чи політичного становища в країні, будь-яке підприємство може опи-нитися в кризовому стані. Допоки керівництво розбирається, хто ви-нен, компанія втрачає цінний час на стабілізацію ситуації. Тому перша порада: сідати та обдумувати відпо-відь на питання «Що робити?», а не «Хто винен?» Потім, безумовно, до-беретеся і до джерела.

Безперечно, відповідь залежить від рівня компетенції, хоча у стані стресу може розгуби-тись і досвідчений управлінець. Дамо декілька корисних порад для власників малого та се-реднього бізнесу, які дозволять зупинити стан падіння, при достатніх зусиллях – стабілізувати ситуацію, а наполегливим – повернути та при-множити попередні показники.

По-перше, це ВИ – та людина, яка врятує свою компанію. Якщо у вас немає розробленого антикризового плану, не очікуйте, що ваші фа-хівці будуть знати, що робити. ВИ ведете свій бізнес, і ВИ повинні бути впевненим, що зробите все, щоб його не втратити. Ваша впевненість надихне колектив. Треба діяти, швидко та рішу-че. Незалежно від ситуації керівник не повинен виказувати розгубленість працівникам.

МАркетинг підприєМствА у кризовий період

Прибуток = М (маржа) × кількість потенційних клієнтів × коефіцієнт конверсії (кількість клієнтів, що з по-тенційних стали реальними) × середня купівля (скільки в середньому клієнт витрачає за один раз) × кількість транзакцій (скільки разів клієнт купує за певний період).

Пам’ятаючи цю формулу, тепер все, що вам залишається робити, – це працювати над збільшенням кожної складової формули.

Найшвидший спосіб – це збільшити мар-жу. Можна підняти ціну товару, або зменшити витрати на його виробництво. Якщо підпри-ємство перебуває у кризі, маніпуляції із ціною цілком можливі, але якщо криза зовнішня, ку-півельна спроможність населення знизилась, то підняття ціни може ще більше погіршити ситуацію.

Коли підприємство опинилося у кризово-му становищі, перше, що ви повинні зроби-ти, – максимально перетворити ваші постійні витрати у змінні. Як зрозуміти, які видатки зменшувати не варто? Не можна скорочувати ті витрати, які становлять цінність для клієнта. Наприклад, якщо у вас дорогий офіс в центрі міста, і для ваших клієнтів це – одна із при-чин, чому вони звертаються саме до вас, ви повинні його втримати. Якщо ж клієнти навіть не бувають у вас в офісі, і його місцезнахо-дження – це лише частина іміджу та зручності ваших працівників, ви легко можете переїхати в іншу частину міста й винайняти дешевше приміщення. Ваші щомісячні постійні видатки різко скоротяться. Те саме стосується канцто-варів, уніформи тощо.

На жаль, перше, що роблять практично всі підприємства, – скорочують бюджет на рекла-му. Однак тут потрібно пам’ятати про основу бізнесу – прибуток. Що таке прибуток та як його обраховують?

19бізнес • суспільство

Наступний крок – збільшення середнього чека. Як цього досягти? Банально пропоную-чи придбати ще щось, ваші продажі зростуть на 5% (це без жодної додаткової копійки ви-трат). Ваше завдання – скласти список то-варів та послуг, які можна пропонувати до кожного товару і почати застосовувати це вже завтра.

Третій показник – коефіцієнт конверсії – це «закриття» продажу. Перевірте, як працюють ваші люди: чи правильно відповідають на теле-фонні дзвінки, чи бармен не відлякує клієнтів, чи адміністратор приділив достатньо уваги по-тенційному клієнту, і чи той перетворився на реального.

Кількість транзакцій – подумайте, що може змусити ваших клієнтів приходити до вас зно-ву і знову. Це може бути винятковий сервіс, абонемент, сервісне обслуговування тощо.

Чотири попередні показники не вимагають додаткових коштів.

П’ятий показник – збільшення кількості по-тенційних клієнтів. На це вже доведеться виді-лити бюджет. Як правило, основним ресурсом тут будуть різноманітні рекламні ходи.

Ефективність реклами оцінюють за кіль-кістю звернень, а ефективність продажів – за максимальною роботою попередніх чотирьох показників.

Як бачите, для отримання прибутку потріб-но, щоб усі показники працювали та взаємоді-яли між собою.

Відмовившись від рекламних звернень, ви скоротите кількість потенційних клієнтів і про-сто не буде кому продавати. Витрачені кошти на рекламу не повернуться без здійснення продажу.

Сьогодні здивувати клієнта дуже складно, в основному товар у всіх од-наковий, різниця лише в додаткових послугах та поєднаннях – на цьому потрібно зосередитись. У вас два за-вдання:

1. Зробити так, щоб клієнт про вас почув.2. Створити умови, за яких клієнт захотів

би у вас купити.Для того, щоб клієнт про вас почув,

наведемо приклад декількох марке-

тингових заходів, що не потребують великих затрат коштів.

1. Об’єднайте свої промоції із фірмами-ко-легами. Таким чином витрати можна поділи. Наприклад, хтось має велике приміщення, а у когось – потужна клієнтська база. Ви об’єднуєтесь та проводите спільну акцію. При цьому першому не потрібно витрачати кошти на рекламу для залучення потенційних клі-єнтів, другому не треба виділяти затрати на оренду приміщення;

2. Гнучкіше використовуйте відтермінуван-ня платежів і товарний кредит;

3. Якщо у вас ще немає клієнтської бази, почніть її збирати. Якщо вже є, розпочинайте з нею плідно працювати (дзвінки давнім клієн-там, привітання з днем народження, розсилка новин та акцій тощо);

4. Перегляньте своїх постачальників, мож-ливо їх можна замінити на нових на вигідніших умовах;

> МАркетинг підприєМствА у кризовий період

5. Внутрішній pr – робота із своїми пра-цівниками. Це збільшить їхню лояльність та забезпечить «сарафанний маркетинг». На-приклад, розробіть систему знижок для пра-цівників, нехай вони приводять клієнтів (неза-лежно це родичі чи друзі), а ті своєю чергою, отримають знижки. Працівники почнуть роз-казувати про ваш продукт (безкоштовна ре-клама);

6. Те саме із постачальниками – дайте їм знижки за те, що вони приведуть клієнта. Об-міняйтеся посиланнями на сайтах, логотипами в буклетах тощо;

7. Будьте активні у суспільному житті. Нехай вас почнуть помічати. Людям подоба-ється купувати у друга, знайомого. Якщо ви працюєте в районі – влаштуйте толоку. Якщо приватний лікар – зробіть день безкоштовної діагностики.

8. Можна для нескладних завдань вико-ристовувати безкоштовних працівників – сту-денти-практиканти;

9. Використовуйте свої вікна та вітрини як площі для власної реклами;

10. Згадайте про газети безкоштовних оголошень.

Для того, щоб клієнт захотів у вас купити – працюйте із менеджерами з продажу. У них має бути чітке завдання та заохочення. Дайте собі відповідь на запитання: «Ви знаєте, що говорять ваші менеджери при продажах? Як часто вони «закривають» продажі?» Пропи-шіть сценарій розмови. Вони повинні долати заперечення навіть уві сні.

Направду, таких заходів – безліч, просто потрібно активізувати власну фантазію та за-охотити своїх працівників вам допомогти у цьо-му. Оголосіть конкурс на найкращу ідею, яку ви впровадите в життя, і вона спрацює. Після того обов’язково винагородіть свого працівни-ка.

Це лише декілька ідей та порад, як діяти в умовах кризи. Не економте на якості товару чи послуги. Економте на змінних витратах. Та найцінніша пора-да – це діяти. Чим більше ви встигне-те втілити в життя, тим далі від кризи опиниться ваш бізнес. Успіху вам!

20

трускАвецький трилер з пАвлоМ тАбАковиМ у головній ролі

шоубіз • суспільство

Майже кіношна історія трапилися років із десять тому зі співаком та композитором Павлом Табаковим. Відпочивав собі майбутній «голос країни» у Трускавці. Тихо-мирно, попи-ваючи цілющу водичку і вдихаючи чисте прикарпатське пові-тря. І от якось, повертаючись перед світанком через парк із дискотеки до готелю, Павло став свідком неприємної ситуації: двоє хлопців дуже нахабним чином залицялися до симпатич-ної дівчини...

Табаков виявився не з лякливих! Не довго думаючи, розіграв цілу комедію: підійшов до дівчини, яку бачив уперше, і каже: «При-віт! Давно не бачилися! Ти додому йдеш?». Дівчина також не роз-губилася – підхопила дружній діалог. А от хлопці-нахаби спантели-чилися не на жарт – і втратили пильність. Зрозумівши це, Павло схопив дівчину за руку – й вони побігли. Нападники – за ними. Уже перед самісіньким готелем наздогнали Табакова із красунею. І хоч руки музиканта більше звикли до клавіш рояля, він таки зацідив одному з нахаб по пиці... Поки хлопці оговтувалися, Павло з дівчи-ною зникли у готелі.

Після прикрої пригоди, яка, на щастя, закінчилася хепі-ендом, Христина (так звали кралю) та її зірковий рятівник до самісінького ранку просиділи у фойє готелю. Розбалакалися, роззнайомилися… Виявилися земляками. А згодом навіть потоваришували. Відтоді Христина пильно стежить за пісенною кар’єрою Павла Табакова, радіє його успіхам і не пропускає жодного концерту у Львові. Біль-ше того, коли два роки тому дівчина виходила заміж, саме спів Табакова і його весільний хіт «Тільки ти моя» супроводжували її перший весільний танець.

Фото Вікторії Істоміної

22 кіно • захоплення

23подорослому • суспільство

№1. Що таке свобода. Літо! Спека! Відпусткою не пахне, морем – тим більше. А

літо для мене – це три місяці канікул (залишилась шкільна звичка ), а їх немає. Бо доросле життя – це так важко і відповідально. Це «мус арбайтен», коли хочеться зовсім іншого: далеких подорожей під вітрилами, походів у гори Гімалаї та очищення там своєї карми і цілої купи чакр, хо-четься танців цілу ніч і зустрічі сонця десь на березі океану з келихом шампанського (вже маю 21 рік, можна), хочеть-ся всього найкращого, тільки не роботи… Бо літо ж!!!

Суботній ранок. Занурення у Інтернет-океан. Евріка!!! Хочу поїхати на термали – близько, швидко і на 2 дні. 5 хвилин замовлення готелю, 20 хвилин – на збори, і впе-ред на відпочинок! Закордонний паспорт є, віза є. Супер!!! СВОБОДА!!!

І я розумію, що свобода – це коли ти можеш мріяти, пла-нувати і робити те, що хочеш. Свобода – це коли ти можеш дихати, як хочеш, говорити про те, що відчуваєш сміливо і відкрито, читати те, що тобі подобається, спілкуватись з людьми, якими хочеш. Свобода – це коли твої плани на ро-боту, навчання та відпочинок не руйнує одна людина з ши-зофренічним бажанням заволодіти твоєю територією, зем-лею, народом… Бо коли іде війна, відпочинку на морі вже не хочеться. Підсвідомість спрацьовує так, що ти не можеш і не хочеш залишати свій дім, роботу, близьких надовго. Тому значення слова СВОБОДА я зрозуміла для себе чітко!

№2. Що таке щастя.Щастя має багато своїх проявів та сторін. Коли тепло

ніжності та любові переповнює тебе, і ти світишся, бачачи найдорожчу тобі людину, – це щастя!

Коли твоя дитина простягає до тебе руки і міцно при-туляється, даруючи свою щиру любов, – це щастя. Коли тобою пишаються твої батьки, діти та друзі – це теж щастя.

І коли ти дзвониш товаришу, якого не бачив давно, а він на Донбасі в АТО, але ти чуєш його голос, і він живий – це ТАКЕ ЩАСТЯ, що передати неможливо. І його фраза «До

роздуМи нА теМу...

зустрічі!» стає для тебе найбільшим бажанням, яке тільки можна собі уявити.

Події, що відбуваються у країні вже 8 місяців, змусили нас змінити ставлення до життя, переоцінити поняття сво-боди, щастя, миру і спокою! Це все ми отримали 24 роки назад дуже просто і безболісно, і ми цього недооцінили! Зараз у нас намагаються забрати все: і свободу, і мир, і щастя, і спокій!

Завдання нашого покоління, що вродилось за совдепії, але свідомо зробило себе і зросло у Вільній Україні – захис-тити нашу незалежність та свободу. Підняти та розвинути нашу державу, змінити цінності та жити «у сім’ї вольній, новій».

Слава Україні!!! З найкращими побажаннями Ірина Кривко,

власниця стомалологічної клініки «Ваша стоматологія»

P. S. Про зуби писати зовсім не хотілося, бо вони стис-нуті від злості.

24

зАхоплення

тенденції • захоплення

львову пасують ровериЛьвів – місто з власною атмос-

ферою, в яку органічно вписуються трамваї та велосипеди. Туристич-ний центр, місто кав’ярень, розпо-відей про історію, ділових бесід і споглядання архітектури, його зву-кове наповнення вимагає якомога тихішого транспорту. Щонайменше звуків двигунів, гальм, підвіс і шин, щонайбільше трамвайних дзвінків і шурхотіння велосипедних коліс.

Природні звуки Львова – шипіння піни під час наливання пива чи кави, яку заварюють у джезві, уривки не-спішних розмов, дзвін на Ратуші… Ро-вер замість автомобіля сприяє такій звуковій гамі, як ніщо інше. Мовчимо вже про екологічність і користь для здоров’я.

Львів і справді потроху стає велоси-педним містом. Усе більше велопрока-тів у центрі, велодоріжок на периферії та різноманітних громадських ініціатив для популяризації цього виду транспор-ту. Недарма наше місто минулого року визнали «найбільш велосипедним» в Україні. Утім, якщо ми хочемо бути справді європейським містом, роботи ще дуже і дуже багато. Це і розширен-ня кількості велодоріжок, і збільшення кількості паркінгів, і їх «знакування», і краще інформування. Банальний при-

клад – матусі з дитячими возиками, які шпацерують велосипедними доріж-ками, бо знаки на них стоять рідко, а централізованого інформування про те, що ось цей шматок тротуару для пішоходів, а інший – для велосипедів, практично нема. Зрештою, варто по-

думати і про те, щоб поруч із новеньки-ми доріжками не залишалися розбиті тротуари, якими неможливо пройти.

Хтось скаже: все одно автомобіліс-тів більше, ніж роверистів, тому в плані рейтингу міській владі невигідно це ро-бити. Та й грошей у бюджеті замало.

25

Таким скептикам варто дізнатися про досвід навіть не Амстердама чи Брюссе-ля, а столиці Колумбії – Боготи. Країна «третього світу», столиця якої за кілька років пересіла з автівок на велосипеди.

Тамтешній міський голова Енріке Пеньялоса від самого початку своєї каденції рішуче почав перебудовува-ти міську транспортну систему. Він обмежив і зробив платним паркуван-ня для особистого автотранспорту в центрі міста. Побудував перші велодо-ріжки з найбідніших районів у центр. Створив прогресивну систему громад-ського транспорту світового рівня – до-вжелезні автобуси з прискореною сис-темою посадки і виділеними смугами, на які заборонено виїжджати автомо-білям, і які фактично замінили метро, але обійшлися набагато дешевше.

Мер зіткнувся з лютим опором всіх учасників руху на початку своїх реформ. «Мер збожеволів», «Мера потрібно зняти, поки він не зруйну-

вав все місто», «Гіршого мера ще не було» – ось типові заголовки опо-зиційних газет і теми обговорення в курилках. За рік реформ у Пеньялоси був найнижчий рейтинг за всю істо-рію Боготи. Але вже за 4 роки, коли системи запрацювали на повну по-тужність, коли економіка міста стала активно розвиватися завдяки вміло побудованій транспортній системі, рей-тинг мера став найвищим за історію міста. Таким чином, Енріке Пеньялоса за один мерський термін побив відразу і рекорд, і антирекорд рейтингу.

Завдяки політиці Пеньялоси Богота істотно розвинула економіку, стала при-вабливішим регіоном для інвестицій, привернула безліч туристів і стала одним з найвідоміших транспортно-розвине-них міст світу. І все це всього за чотири роки. І все це без залучення додаткових коштів з міського бюджету. Лише пере-розподіл існуючих засобів. Кількість ве-лосипедистів зросла за цей термін з 0,5

до 6%. Це яскравий приклад того, як збільшення велоінфраструктури веде до стрімкого розвитку міста.

Львову також таке цілком під силу. Потрібно подбати про паркінги, осо-бливо велосипедні, про поєднання ве-лодоріжок у центрі із тими, які є на Науковій, Липинського і суміжних ву-лицях, попрацювати з тротуарами біля велодоріжок, їхнім «знакуванням» та інформуванням як місцевих, так і ту-ристів. А також варто продовжити ве-лодоріжки з центру до Високого Зам-ку, Знесіння і Кайзервальду, аби було цікаво туристам (веломаршрути для цих районів уже розроблені, минулого року «Егоїст» про це писав). І вже піс-ля цього – і справді з повним правом називатися «європейським містом». Бо європейське місто без розвиненої велосипедної структури – у наші часи для будь-якого європейця звучить як нонсенс.

Антін Бандера

тенденції • захоплення

> львову пАсують ровери

26

ЧоловіЧА грА, яку потрібно розвивАти

спорт • захоплення

З позаминулого сторіччя регбі вважають хуліганською забавкою для людей блакитної крові

«Регбі – це той вид спорту, який справді чи не найкраще па-сує справжньому чоловікові. Він гартує, вчить роботі в команді, сприяє витривалості.

Проте, на жаль, у нас регбі не таке популярне, як футбол. Навіть незважаючи його довгу та багату історію у нашому місті.

Цей вид спорту одночасно дуже захопливий для глядачів і не менш корисний для спортсменів. Юнаки, які займаються регбі, стають сильними не тільки фізично, але й міцніють духом. Гра в регбі виховує у них почуття відповідальності, командного духу, жаги перемоги не тільки в спорті, але й у житті.

Зараз ми намагаємося усіма силами підтримувати регбі, допо-магати розвивати цей вид спорту усіма засобами. Дуже важливим у цьому плані є й інформування широкого загалу про цю захоплюю-чу гру. Бо сьогодні інформації про розвиток регбі загалом і у Львові зокрема відверто бракує. Тому я вдячний журналу «ЕГОЇСТ», що є одним з небагатьох видань, яке виявило бажання познайомити з цим видом спорту тих, хто взагалі про регбі нічого не знає, і розпо-вісти більше інформації тим, хто вже хоч трохи з ним знайомий», – Петро Адамик, президент асоціації регбі у Львівській області.

порушив правила – створив новий вид спорту

Джерела стверджують, що подібна на регбі гра виникла у глибокому минулому, коли ще народ розважався з м’ячем, бавлячись просто на вулицях і площах. Найпопулярнішими такі розваги були у Англії. Прави-ла у таких забавках залежали від місцевості та загальних домовленос-тей. Так, у 1823 році, граючи в футбол у школі Регбі (Рагбі – коректний з точки зору правил варіант транслітерації) Вільям Вебб Елліс вхопив м’яча руками і побіг з ним до воріт. Варто зазначити, що футбол у ті роки теж не мав чітко визначених правил. Перед кожною грою коман-ди домовлялися про них. Відповідно, у тією чи іншою мірою у кожній грі можна було брати м’яч у руки.

Але стосовно футбольної школи міста Регбі, якраз у ній за встанов-леними правилами м’яч брати у руки забороняли. А Вільям Вебб Елліс, порушуючи правила, намагався донести м’яч до воріт. Коли у 1863 році була утворена Англійська футбольна асоціація, вона заборонила брати м’яч руками чи намагатися відібрати його у суперника. Після цього аж

у 1870 році школа Регбі представила власні правила футболу. Таким чином вид спорту розділився на регбі та футбол.

У 1871 році у Единбурзі між командами Англії та Шотландії прой-шов перший міжнародний матч із регбі. Незабаром цей новий вид спорту почав розповсюдження і на інші країни. Зокрема, популярності регбі набуло у багатьох володіннях Британії: Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці. А у Північній Америці з регбі виник американський і канадський футбол.

До кінця ХІХ століття регбі стало настільки популярним, що виникла можливість ставати професіоналами, тобто, отримувати за гру гроші. Таким чином у 1895 році була утворена Північна спілка регбі. Правила гри теж були дещо змінені, а вже у 1901 році була сформована Пів-нічна регбійна ліга. Між регбі на півночі та півдні Англії наближався роз-кол. В одній частині країни ця гра була забавкою для робочих та міщан, а в іншій регбі залишалася в основному привілеєм джентльменів. У Австралії та Новій Зеландії з часом теж мав місце такий розкол. Нова гра отримала назву регбі-ліг, або регбі-13 (від кількості гравців у коман-

27спорт • захоплення

ді). «Старе» регбі, аби не заплутатися, почали називати «регбі-юніон».За 94 роки, у 1995 році, було прийнято рішення зробити регбі-юніон

професійним видом спорту.

дивний м’ячТих, хто до регбі не має жодного стосунку, напевно, дивує форма

м’яча для цієї гри. Овальна форма зумовлена тим, що до появи вулка-нізації всі м’ячі виготовляли із сечових міхурів свиней, і вони часто від-різнялися між собою за об’ємом, поки у 1892 році в правилах не були прописані стандарти розмірів і форми снаряда.

А перше серійне виробництво м’ячів для гри у регбі налагодив влас-ник взуттєвого магазину Вільям Гілберт. Його магазин був розташо-ваний одразу навпроти школи Регбі і він, напевно, першим звернув

увагу на новий вид спорту, який здобував шалену популярність досить швидко.

динамічніша і видовищніша граПерші офіційні правила регбі з’явилися в другій половині ХІХ сто-

ліття. Основні положення залишаються незмінними, але час від часу в них вносять певні уточнення, покликані зробити гру динамічнішою і видовищнішою.

Отже, головною метою регбі є передача м’яча один одному руками (але тільки назад) чи ногами (у будь-якому напрямку). М’яч потрібно приземлити у заліковому полі або забити у ворота супернику. Перемож-цем вважають ту команду, яка набере більшу кількість балів за забиті у ворота м’ячі.

> ЧоловіЧА грА, яку потрібно розвивАти >

28



Правила регбі дозволяють вести жорстку силову боротьбу, відпо-відно, від гравців потрібні хороша фізична і функціональна підготовле-ність, витривалість, рухливість, сила, наявність бійцівських навичок і певних морально-вольових якостей.

Від кожної команди на полі одночасно виступають 15 осіб (на гру спочатку буває заявлено від 18 до 22 гравців): 8 нападників і 7 за-хисників.

З часом у регбі з’явилося безліч різновидів: регбі-юніон (він же – регбі-15, від кількості гравців), регбі-ліг (регбі-13), регбі-7, а також тач-регбі, пляжне регбі, тег-регбі, американський і канадський футбол. Всі ці різновиди відрізняються між собою кількістю гравців у командах, тривалістю гри тощо.

Нарахування очок проходить кількома способами: за спробу – це коли гравець заносить м’яч у залікове поле суперника і приземляє його там, тобто, торкається м’ячем землі або падає на нього. Вдалу спробу оцінюють у 5 очок. У разі, якщо спроба могла бути реалізована, але цього не сталося через грубу гру супротивника, призначають штрафну спробу з місця порушення правил. Вона може принести атакуючій ко-манді 5 очок. За гол, забитий після спроби – якщо команда зробила спробу, вона отримує право на удар. Його виконують з уявної лінії, пер-пендикулярної до лінії воріт, і проходить він через ту її точку, в якій спро-ба була реалізована. Реалізацію удару оцінюють у 2 очки. Таким чином команда в одній атаці може набрати 7 очок. За гол зі штрафного (якщо проти команди були порушені правила, то команді надають право на штрафний) – 3 очки. Дроп-гол – успішний удар з відскоку – приносить команді 3 очки (за правилами регбі, гол, за-битий ударом «з руки», не зараховують: спортсмен повинен обов’язково вдарити м’ячем об землю).

Важливим у грі в регбі є екіпірування грав-ців. На всіх його частинах повинен стояти знак відповідності стандарту IRB (Міжна-родна федерація регбі). Гравців у «нестан-дартному» спорядженні до матчу не до-пускають. Екіпіровка регбіста включає шорти, майку, шкарпетки і бутси, а також захисне спорядження (наколін-ники, налокітники, щитки для гомілок, рукавички без пальців, прокладки для плечей, захисне пристосування для рота, шолом).

регбі в україніОднією з перших згадок про регбі в

Україні є розповідь генерал-лейтенанта Миколи Миколайовича Біязі, який окрім військової діяльності був спортсменом і письменником. Микола Миколайович роз-повідав про те, як колись до одеського порту прибув англійський корабель, команда якого

запросила одеситів до гри у регбі. Для одеситів це була новою грою, але вони погодилися. Біязі характеризував регбі, як різку і грубу

гру.Липнем 1922 року датований перший матч з регбі,

проведений у Львові на полі спортивного клубу «По-гонь». Спортивний журналіст Рудольф Вацек, який дописував у тижневик «Спорт», згадував про цей матч з великим захопленням. Тоді у поєдинку зі-йшлися французькі гравці та поляки. Перемогла французька команда з рахунком 6:3. Журналіст описував регбі як гру, кращу за футбол, оскільки у неї могло грати більше гравців, а також у ній задіяна верхня частина тіла, оскільки м’яч можна брати руками.

У 30-х та 40-х роках регбі в Україні поширення не мало. Будь-які спроби запровадити таке спортив-не дозвілля увінчалися успіхом на початку 60-х років. Тоді на базі студентських спортивних клубів і спортив-

них товариств Києва, Дніпропетровська та Одеси було повернуто овального м’яча та створено перші регбійні

команди.1963 рік видався активним для українських команд з

регбі. Окрім того, що між собою силами помірялися одесь-кі регбісти і гравці з Дніпропетровська, українські команди

вперше взяли участь у міжнародних матчах. Так, команда Київського політехнічного інституту взяла участь у першості ЦР

1912 рік. Фото з випробування регбійного шолома

29



«Буревісник» у Мінеральних Водах, а одеський «Авангард» – в чемпі-онаті ВДФСО профспілок у Тбілісі. А починаючи з 1965 року, чемпіо-нати України та першості серед юнаків стали щорічними. До розпаду Радянського союзу у чемпіонатах СРСР з регбі щорічно брали участь п’ять або шість українських команд. А у 1978 році київська коман-да «Авіатор» стала чемпіоном СРСР. А національна команда СРСР, до якої, звичайно, входили і українці, двічі займала друге місце у чемпіонатах Європи. Команди регбі не розпалися разом із розпадом Радянського союзу. Українці почали виступати на міжнародній арені

за самостійну державу.Серйозних успіхів за останні роки досягла збірна України з регбі-7.

На чемпіонаті Європи-2002 українські регбісти зайняли шосте місце, а в 2003 були вже п’ятими.

На сьогодні регбі культивують в АР Крим та десятьох областях України, серед яких: Харківська, Львівська, Одеська, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Київська, і, природно, в Києві. У Хмельницькому, Львові, Рівному регбі розвивається доволі інтенсивно.

коментарі

Петро Адамик, президент асоціації регбі у Львівській області

Регбі – в наш час один з небагатьох видів спорту, яким діти можуть займатися безкоштовно. Це організували ветерани регбі: тренери, спорядження, абсолютно все, що потрібно для проведення ігор та загалом розвитку цього спорту. Звісно, хочеться щоб наші спортсмени були забезпечені так само, як закордоном: офіси, стадіони, спортзали, свої автобуси. Та, на жаль, це поки що залишається мрією. При теперішньому стані економіки це й не дивно. Спортивні меценати не мають пільг і жодної державної підтримки. Гроші вкладають федерація або клуб. Та, попри все, ми оптимісти, і віримо, що в українського регбі є великі перспективи. Бо це той вид спорту, який виховує з вуличних хуліганів справжніх відповідальних мужчин.

Євген Тарасенко, тренер РК «Сокіл-Верховина»:

У Львові зараз популяризують регбі-15, регбі-7 і пляжний регбі. Зараз у нашому місті якраз розпочалась підготовка молодіжної збірної України U-20 з регбі до Чемпіонату Європи в Чехії. Десять наших вихованців беруть участь у підготовці та братимуть участь в турнірі.

А 16 серпня, пройшов турнір з пляжного регбі. Погана погода не завадила проведенню гри. В результаті запеклої боротьби перше місце розділили одразу обидві команди «Сокіл» та «Верховина». На жаль, гості з інших міст прибути не змогли. Та все одно гра була дуже цікавою.

30

«гра ця мала різкий, грубий характер: так,

наприклад, корабельний кок схопив мене за ногу в той час, коли я мчав із

овальним м’ячем до лицьової лінії.

я, зрозуміло, впав, але

м’яча з рук не випустив. наді мною зараз же

влаштували сутичку, в якій всі прагнули повалили

супротивника і заволодіти м’ячем. після

гри кок сказав: «схопивши тебе за ногу, я вжив іще делікатний

прийом».(Уривок датовано

1908 роком)

коментарі

львівське регбіСьогодні регбі у Львові більше тяжіє до аматор-

ського виду спорту. Але створити регбійні секції у нашому місті робили спробу ще й 1957 року при Політехнічному інституті. Проте чомусь результатів це не дало. Тому роком заснування регбі у Львові вважають 1963. Зі слів одного з гравців, який тоді був членом регбійної команди «Спартак»: львівська команда регбі виникла завдяки завідувачу кафедри фізичного виховання Львівського державного уні-верситету ім. І. Франка Івану Костянтиновичу Попес-ку, який організував групу ентузіастів з хлопців із різ-них районів міста. Кілька років хлопці тренувалися, вивчали правила гри, а вже за два роки, у 1965, почалася республіканська, а з часом і всесоюзна мандрівка львівських команд.

Того ж року у Львові вперше було проведено тур-нір трьох міст, який дав поштовх для розвитку львів-

ському регбі. З восьми команд, які брали участь у Чемпіонаті України з регбі, львівський «Спартак» за-йняв шосте місце.

З кожним роком львівські команди стають все сильнішими, а у кінці 1973 року найсильніші львів-ські команди об’єдналися у команду СК «Будівель-ник».

На сьогодні, за словами виконавчого директора Федерації регбі України, основна стратегія розвитку регбі, яку проводить Федерація – це створення і роз-виток сильних регіональних центрів на базі аматор-ського регбі. Адже професійний спорт має свої плю-си та мінуси, а регбі більш тяжіє до аматорського. Глядацька аудиторія останнього Кубка світу з регбі поступається за чисельністю лише Олімпійським іграм та Чемпіонату світу з футболу. Тобто, динаміка розвитку просто вражає.

Дар’я Бура

Богдан Кулик, форвард другої лінії, команда «Батяри»

Я займався регбі з 2008 року до 2013. Наразі так сталося, що працюю за межами міста, тому на тренування трохи не вистачає часу. Проте вважаю регбі чудовим способом проведення дозвілля. Цей спорт всебічно розвиває. «Це не шахи, тут головую думати потрібно». Я би дуже хотів відновити тренування. А якщо дивитися у майбутнє – то хотілося б взяти золото у Вищій лізі. Щодо розвитку регбі у Львові, то я б назвав перспективи не надто райдужними. Ніхто не хоче вкладати гроші у малопопулярний спорт. Зараз готові вкладати тільки родичі-друзі тих, хто займається регбі, або ветерани, які колись грали. Привабливішим для спонсорів є регбі-7 – олімпійський вид спорту. Та для мене особисто регбі-15 є більш видовищною грою. Але не можна порівнювати гравця, який отримує понад тисячу євро зарплати і більш ні про що не турбується, та хлопця, який працює на двох роботах, і для якого регбі – спосіб зняти стрес після напруженої роботи чи спосіб підтримувати форму…


31

коментарі

Юрій Грабовський, головний тренер регбійного клубу «Сокіл»

Сьогодні напевно немає жодного тренера у будь-якому виді спорту, який би сказав, що його спорт прогресує. За-раз проблемою є те, як з мінімальними витратами втрима-ти команди. Насправді завдяки дітям і студентам є багато охочих займатися регбі. Але розквіт спортсмена-регбіста припадає на 25-35 років, а в такий віковий період – це вже дорослі чоловіки, які мають роботу, сім’ю, власні спра-ви. Тяжко створити саме таку команду. Але тішить те, що юнаки і студенти виявляють бажання займатися регбі. Щодо проблем у цьому виді спорту, то тут не можна об-межуватися тільки Львовом. Для того, аби регбі розвива-лося, в Україні потрібна велика кількість змагань, турнірів. Також дуже сумнівною є матеріальна сторона питання. Тренуватися можна до безкінечності, але без змагань і фі-нансів це нічого не дасть. У нас лише на Західній Україні є сім клубів. Але вони усі любительські. Окрім Львівської області потенціал є у Рівненській, Тернопільській, Хмель-ницькій областях. Є Федерація регбі України, але, знову ж таки, не вистачає коштів. Ми усі сподіваємося, що за якийсь час для цього виду спорту щось зміниться на кра-ще. Адже, справді, охочих до регбі є достатньо. От ми і від-даємо своїх найкращих гравців на тренування до Польщі. Раніше віддавали і до Росії. А собі набираємо молодших.

Юра Ванджала, форвард першої лінії, команда «Батяри»

Львівські команди доволі конкурентоздатні. Наприклад, команда «Сокіл» – досить високо в рейтингу, у районі третьо-го місця. На другому місці в Україні одеська команда «Кре-до», а харківський «Олімп» останніми роками є лідером. Але одеська і харківська команди – напівпрофесійні, отримують більші гроші. А для гравців з решти команд це більше хобі. Наша команда за рік відіграла ігор вісім, це дуже мало. В ідеалі було б, щоб гра проходила щотижня. Такого немає, оскільки фінансові можливості дуже обмежені. Фінансові проблеми є у самої Федерації регбі України, тому так склад-но зараз із розвитком. Проте, досить непогано грає збірна України. Загалом регбі у Львові тримається більше на енту-зіазмі. Є школи регбі, але немає популяризації та грошей. Потрібно заохочувати дітей. Регбі – це не просто «вдар-біжи», є важкі комбінації, потрібно розуміти і вираховувати. Цей вид спорту вважають аристократичним. Регбі популярне, але лише у вузьких колах.

32 кіно • захоплення

Ген. директор ТРК «Львів» Олег Климович з дружиною Господиня вечора та група Midnight colors

Чоловічий стриптиз від Дуету «Інкогніто» Жіночий стриптиз

33кіно • захоплення

Побувавши на 4-річ-чі караоке-клубу «888», журнал

«Егоїст» зрозумів, що святкування річни-ці закладу – це не обов’язково пафос, гламур

та пиха. Це багато друзів, гарна музика, весела атмосфера та багато позитиву!

Теплого літнього вечора привітати господиню вечора Ксенію Ліардо з Днем народження її улюбленого дітища

прийшли лише найближчі та найдорожчі. Зрештою, сім’єю вона називає і усю команду «Вісімок», яка вже стільки часу працює з нею та допомагає Ксенії у втіленні усіх її задумів. Але присутність лише друзів та давніх знайомих не означала,

що господиня вечора не готувалася. Програма заходу була дуже насиченою і ще раз довела, що колектив клубу «888» працює як один злагоджений та добре налаштований механізм. Для гостей вечора виступала група Midnight colors, друзі Ксенії – шансоньє Євген Дашин, репер Шут. У клубі, де переважно караоке ви-конують відвідувачі, цього вечора співала і власниця у супро-воді шоу-балету «888». А ще більше драйву до і без того веселого настрою додав чоловічий та жіночий стриптиз.

Святковий вечір закінчився, але Ксенія Ліардо пообіцяла дарувати всім присутнім на святкуван-

ні хороший настрій у клубі «888» щодня впродовж багатьох років, адже 8

символізує нескінченність! Команда та сім’я «888»

Ксенія Ліардо та Шоу-балет «888», хореограф Катерина Шахматова

34

Ви просили розповісти, як я дійшов до «ТАКОГО» життя і зменшився так швидко на 23 кг. Розписав по пунктах, а першим з них є те, щоб дотримуватися обіцянок. Тому ось вам тисячі символів хронології останніх чотирьох місяців мого життя. І, надіюся, ми вже закриємо цю тему!

Головною причиною зміни моєї свідомості та звичного плину життя виявився (якби це пафосно не звучало, проте є правдою) Євромайдан. Саме він півроку тому перевернув усе в мені з ніг на голову. Очікувати змін від когось – це ніби чекати з моря погоди, тому я вирішив дотримуватися принципу «Починати зміни потрібно з себе». Саме його я, на відміну від більшості, сприйняв дуже буквально.

Першим важливим кроком моїх змін стало наше з друзями жартівливе бажання кинути пити на місяць (бо що тут приховувати, бухав я, як кінь). 19 січня ми домовились по факту починати «нове тверезе життя». За день-два друзі зірвалися і почали пити, а мене це ще більше підштовхнуло: «Я ЗМОЖУ!»

Десь за два тижні мій найліпший друг – Вася Нагірняк – дізнавшись, що я кинув пити, порадив кинути ще й курити (це, мабуть, було найважчим), бо не буде більше бажання за-тягнутися після першого-другого бокалу пива.

Проживши місяць без всіх цих пагубних звичок, я почав почуватися в тисячі разів кра-ще і вирішив: нащо починати це знову заради примарного задоволення, після якого потім жити не хочеться? Взамін цьому я знайшов інші способи проводити своє дозвілля дуже продуктивно і позитивно!

Другий етап – кардинальна зміна ставлен-

ня до їжі. Попереджаю: я не на дієті! Дієта і здорова їжа – це різні речі. З 31 березня я (як вже тепер повноцінний володар свого життя) прийняв рішення змінити раціон: тільки здо-рова їжа.

По суті, це також змінило мою свідомість, і я почав жити не заради їжі, а їсти заради життя. Нині я сприймаю їжу лише як пальне для організму. Тому на питання типу: «Невже тобі не хочеться?» маю лише одну відповідь: «НЕ ХОЧЕТЬСЯ!» – я тепер незалежний від їжі.

Щодо мого раціону на день:

Ранок:– натщесерце столова ложка оливкової

олії;– каша вівсяна / кукурудзяні пластівці з

молоком / рис з овочами;– салатик (огірки, помідори, кукурудза,

креветки, оливкова олія, морська сіль).

Обід: – йогурт з лісовими ягодами;– фрукти (яблука, банани, апельсини, ківі,

ананаси, манго), деколи – горіхи.

Після 18:00 не вживаю абсолютно нічого, крім води та зеленого чаю.

Мучного і солодкого не їм.За тижні два-три мене відвернуло від м’яса,

нині мене навіть від запаху нудить. От так я став вегетаріанцем. Тут має сміятися Любов Юнак, бо я їй колись кричав, що мужик має їсти м’ясо)))!

В кінці квітня друг з Уфи дав мені ще одну слушну пораду – додати до мого раціону всього один день голодування для очищення організ-му. І чомусь сказав, що важливо голодувати саме в день, коли ти народився. У мене це – понеділок, тому в понеділок, навіть і не думай-те мене годувати – не вийде. Так сталось, що

дієтА спрАвжнього ЧоловікА

спорт • худнемо

35

> дієтА спрАвжнього ЧоловікА

цього року мій день народження випав саме на понеділок. Думаєте, я зробив собі бонуси і полегшення на честь свята? Ні! Лише вода і зелений чай! Більше АБСОЛЮТНО нічого.

Третій етап – спорт. Десь за тижні два піс-ля прийняття нового раціону, я почав бігати в лісі. Мені пощастило, бо від мене через дорогу – прекрасний ліс з озерами. Бігати з улюбле-ною музикою у вухах – одна радість. Згодом почав віджиматися. Все починається з мало-го, і на початку ледь 5 разів виходило, після деяких зусиль – тепер два підходи по 15 разів для мене норма, що буде далі – побачимо...

Багато хто також питає про мою українську мову. Чи спричинив на такі зміни Євромайдан, чи сталася переоцінка цінностей послідовно – сказати важко.

Я люблю Україну! Російська мова – моя рідна, бо перше слово «мама» все ж було на ній, у мене російськомовна родина і оточення, і все життя говорив саме нею. Але ще після подій 2004 року я все частіше почав користу-ватися українською в побуті, цьому також до-

помогли друзі із Західної України – Руся Чудяк, Андрій Князь і Вася Нагірняк. Зараз майже в 85% спілкуюся українською, проте все одно є люди, з якими все життя говорив російською, тому і далі продовжую, щоб не травмувати))). Але вже з гордістю можу заявити: мова мого переродження – українська. Нині я багато ці-кавлюся минулим своєї країни з історичних джерел і вже з вересня планую піти на курси української мови, щоб ще більше вдосконали-ти навички і говорити правильно.

Резюмуємо, що з того вийшло, завдяки всім цим факторам:

– Скинув 23 кг, легко і без «напрягів».– Перестав перетворювати свій організм

на смітник, бо я собі не ворог. Люди зараз за своїми гаджетами стежать краще, ніж за собою!

– Покращилось самопочуття, мене пере-повнює енергія. Останнім часом сплю по 5-7 годин, і все одно весь день бадьорий та не відчуваю втоми.

– Повернувся нормальний обмін речовин.

– Організм перестав сприймати нездорову їжу.

– Шкіра стала набагато краще виглядати (за це подяка оливковій олії зранку).

– Не знаю, що таке печія.– Перестав хропіти.Сьогодні вперше йду в зал. Що там буду

робити – не знаю, але плани наполеонівські. Через це раціон треба буде трошки скорегува-ти, додати більше молочних продуктів і горіхів, але це вже мені все розкаже тренер, в цьому питанні я довіряю професіоналу.

Досягнення мої ще дуже малі. Та і часу пройшло не так багато, тому хто його знає, яким я буду за місяць чи рік, але точно таким як раніше не стану. Я вже там був, нічого ціка-вого там немає.

От так вони і жили)) Фото для порівняння.P.S.: Будуть питання – пишіть.P.P.S.: Друзів менше не стало! Можливо,

навіть навпаки!

Андрій Хлібець

спорт • худнемо

36 тенденції • відпочинок

відпоЧинокЛіто, сонце, зелень, гарна погода. Так не хочеться

працювати! Сидячи в задушливому офісі, так і праг-неш думками кудись на природу. Так і мрієш погрітися на сонечку, подихати свіжим прохолодним повітрям, прогулятися.

Добре, що у Львові вистачає парків. Кожен може обрати якийсь до вподоби, а також відповідно до райо-

ну перебування: Знесіння, Стрийський парк, Шевчен-ківський гай, парк ім. І. Франка. На кілька хвилин по-єднатися з природою у Львові маємо де. А є ж міста, яким пощастило значно менше!

Проте знаємо й такі, де розташовані дуже і дуже цікаві та оригінальні парки, якими хоч раз за життя прогулятися варто. Де вони – розкажемо далі.

37

> тенденції >

тенденції • відпочинок

центральний парк. ньюйорк, сшА

Про цей чи не найвідоміший парк світу можна говорити теж багато і довго, адже він певним чином став симво-лом американського способу проведення дозвілля. Це ми з вами звикли їздити на пікнік за місто – у ліс, до озера. А мешканці Нью-Йорка роблять це в центрі міста. Звичайно, барбекю ніхто у Центральному парку не смажить, але всі інші атрибути проведення часу на природі присутні.

Центральний парк має площу 3,2 км2, він 800 м за-вширшки і 4 км завдовжки, що робить його чи не найбіль-шим міським парком світу. Погодьтеся, таку площу можна виділити лише у дуже великому місті.

Заклали його у 1853 році на місці боліт та не дуже при-датних для обробки земель, залишивши принесені десятки тисяч років тому льодовиком величезні кам’яні валуни, які зараз є невід’ємною частиною парку.

Рухаючись від Метрополітен-музею на Нижній Манхет-тен, прогулюючись від Української дільниці до Коламбус-сьоркл, не оминайте Централ-парку.

Парк – найвідвідуваніше місце у Нью-Йорку, щорічно сюди на прогулянку приходить до 20 мільйонів осіб! Уявіть тільки! Тож, будучи у Місті великого яблука, не пропускайте такої нагоди та відвідайте Центральний парк обов’язково!


сади ріки турії. валенсія, іспаніяЦей парк заслуговує на

звання найоригінальнішого, адже розташований він на дні річки. Тобто у її осушено-му руслі. Така ідея прийшла до голів валенсійців після великої повені 1957 року, коли річка розлилася і та-ким чином завдала значної шкоди місту. Після цього вирішили перенести русло Турії на 3 км південніше, а з 1973 року заклали на місці колишнього річища прекрас-ний парк. Тільки уявіть собі велике місто, яке пересікає довжелезний красивий сад!

Тут і пальми, і бігові доріжки, і алеї, і луна-парк, і кафе та бари, і майданчики з трена-жерами, і ботанічний сад, і зоопарк! Коротше, всього не перелічити, оскільки до-вжина осушеного та видо-зміненого русла – кілька кі-лометрів!

А найцікавіша частина саду розташована неподалік колишнього гирла річки. Це двокілометрове Місто мис-тецтва і науки, спроектоване іспанським архітектором Сан-тьяго Калатравою. Такого ви ще не бачили! Схожого нічого

в Європі немає. Це 8 футу-ристичних модернових веле-тенських споруд, які будували в період з 1995-2009 роки. Призначення цих будівель, як і їхні екстер’єри, дуже різні: Музей науки, кінотеатр ІМАХ, міст, океанарій, виставковий зал, концерт-хол. Усе це по-єднано спільною біло-синьою гамою та іспанською техні-кою оздоблення споруд кера-мікою.

Це місце необхідне до оглядин. Без нього ви не складете повного уявлення про Валенсію.


39тенденції • відпочинок


Хоча цей комплекс – про-ект зовсім новий, він уже встиг стати повноцінною частиною міста.

Тож, відвідуючи Вален-сію, виділіть, як мінімум, пів-дня на парк. До слова, саме тут можна по-справжньому поспостерігати за тим, чим живуть валенсійці. Як лю-блять проводити вільний час, чим займаються на до-звіллі, що роблять під час сієсти. А вона у них, як відо-мо, триває набагато довше, ніж звична для нас обідня перерва.



екзотичні сади. Монако

сади барракка. валетта, Мальта

Похвалитися цікавими садами та парками може навіть мікроскопічна держава Монако. Їх тут немало. Найцікаві-шими з них є Екзотичні сади. Завдяки унікальному мікро-клімату та розташуванню скелі майбутній парк між 1913 і 1933 роками засадили мексиканськими кактусами, гу-авами та багатьма іншими нетиповими для цього регіону рослинами. Гуляючи тут, ви зробите оглядини 2 в 1, оскіль-ки і на рослини полюбуєтеся, і панорамним поглядом саму країну окинете. У парку росте близько 6 тис. різноманітних рослин, вік окремих з яких становить понад 100 років.

Є тут і інша цікава місцина, яку називають Гротом Обсерваторії. Це відкрита у 1916 році печера, де сво-го часу вчені-археологи знайшли залишки людської ді-яльності та самих людей віком кількадесят тисяч років. Також тут можна позахоплюватися дивовижними ста-лактитами та сталагмітами, які вражають своїми чудер-нацькими формами і дорослих, і малих відвідувачів.

Ці сади/парки у столиці Мальти, в принципі, і парками на-звати важко, оскільки дерев та рослин як таких тут обмаль. Мальта узагалі не дуже зелена країна, а міста її – тим більше. Проте приваблюють сади-парки (яких тут два – Верхні та Ниж-ні) насправді найкращим панорамним видом на Велику гавань між Валеттою та сусідньою Вітторіозою. Верхній сад Барракка є особливо цікавим, тому відвідати його необхідно. Він збудова-ний на вершині напівбастіону, і місцеві жителі та іноземці про-водять тут години, оглядаючи пам’ятки архітектури на відстані.

Цей один з найкрасивіших «парків» Валлетти був закладе-ний ще в 1775 році на бастіоні Св. Петра і Павла. У парку є кілька статуй та пам’ятників, серед яких Уїнстона Черчилля, а також роботи мальтійського скульптора Антоніо Сціортіно під назвою Les Gavroches (Вуличні хлопчики). Сад – це дар італійського лицаря вісімнадцятого століття. Спочатку він був призначений, щоб запропонувати відпочинок лицарям італій-ського ліги або послушникам Ордена Святого Іоанна.

Це найвища точка міських стін, і, отже, його тераса дає можливість прекрасного огляду Великої гавані, старих міст Сенглеа і Вітторіози, а також верхніх і нижніх частин столиці цієї маленької країни.

Остап Процик

41

Сьогоднішня ситуація в нашій країні відобразилася чи не на усьому туристичному бізнесі. Люди втратили можливість безпечного відпочинку в Криму. Через зростання курсів ва-лют не усім по кишені відпустка закордоном. Кожен намагається зекономити і обрати найоптимальн іший варіант із тих, що про-понують турфірми. За-галом кількість людей, які цьогоріч подоро-жують, також значно зменшилась. Турис-тичним операторам до-водиться боротися за кожного туриста, шука-ти методи їхнього заохо-чення. Тому й виникають на туристичному ринку новинки, які стимулюють людей подорожувати. І не просто подорожувати, а робити це вигідно!

Ось, до прикладу, нещодавно на ринку з’явилась цікавин-ка від туроператора «Трайдент» та «Ідея Банку». Якщо ви відкриєте спеціальний пакет послуг з платіжною карткою в «Ідея Банку», то одночасно у мережі «Трайдент ХІТ» отриму-єте грошовий сертифікат на придбання турів. Номінали сер-тифікатів становлять 500, 1000, 2000, 3000 грн залежно

від вартості туру. Чим дорожчий тур – тим більша знижка. Такий сертифікат одноразовий, а термін його дії – аж 1

рік, що дуже зручно, адже ви можете спланувати свою по-їздку у максимально зручний для вас час.

Після першої подорожі власник платіж-ної картки отримує персональну знижку (за програмою лояльності для корпора-тивних клієнтів від 7%). Вигідність такої пропозиції очевидна. Тож можна не га-яти часу, а планувати подорож разом з «Ідея Банком», щоб встигнути обра-ти свою персональну знижку на 500, 1000, 2000, 3000 грн.

Вигода за вигодою – додатково в пакеті послуг ви отримуєте безко-штовне зняття готівки закордоном,

підключення до Інтернет-банкінгу та на-рахування 10% річних на залишок на рахунку.

Якщо вас зацікавила така пропозиція, замовити картку ви можете у відділенні «Ідея Банку» чи за телефоном гаря-чої лінії 0 800 50 20 30.

як зеконоМити нА подорожАх?

гроші • відпочинок

42 екскурсія • відпочинок

Через нещодавні події в Криму та зростання курсу валют українцям дово-диться добряче замислитись над тим, як провести свій літній відпочинок. На-дати перевагу українським курортам, які ще залишились не окупованими, і отримати за не дуже великі гроші дуже низький сервіс? Чи обрати якийсь з європейських курортів, де з сервісом та інфраструктурою все гаразд, але через ріст євро не кожному це буде по кишені? А, може, звернути увагу на пострадянські країни, яким таки вда-лося залишити своє «совкове» минуле позаду і стати цілком конкурентоздат-ними на туристичному ринку?

Однією з таких країн є Грузія. Всі

ми наслухались історій, як там усе змі-нилось після реформ: розвиток демо-кратії, відсутність корупції, зменшення рівня злочинності, прозорість у право-охоронній системі тощо. Але чи відчу-вають ці зміни пересічні туристи, які потрапляють до країни зараз?

Після набуття незалежності Грузія, так само як і Україна та інші країни колишнього СРСР, зіштовхнулася з великою кількістю глобальних про-блем. Попри те, що за радянських ча-сів Грузія була однією з найбагатших республік, після розпаду вона перетво-рилась на слабку та відсталу державу. Ситуацію ускладнювали уже знайомі й нам численні війни, в результаті яких

країна втратила значну частину своєї території. В результаті – економіка на найнижчому рівні, процвітаючі коруп-ційні схеми, попри сприятливі природні умови, туристичний бізнес також зали-шався на низькому рівні.

Все змінилось після Революції тро-янд та приходу до влади Михайла Са-акашвілі. Змінились не тільки еконо-мічні показники, таке враження, що змінилась свідомість самих громадян цієї країни.

Коли потрапляєш в Грузію, перше, що приємно здивує, – це високий рі-вень сервісу в аеропорті, компетент-ність, привітність і професійність його працівників. Тут тобі з усмішкою на

нА схід, у європу. подорож оновленою грузією

43екскурсія • відпочинок

> подорож оновленою грузією >

обличчі допоможуть впоратись з бага-жем чи вирішити якісь інші труднощі. Самі ж аеропорти у Тбілісі та Кутаїсі – це просторі сучасні скляні будівлі. Зра-зу ж з першого кроку на грузинську землю відчуваєш, що потрапив у євро-пейську країну. І тільки за деякий час згадуєш, що Грузія – це вже Азія.

Про грузинську гостинність та друж-ність не розповідав хіба лінивий. Але це таки справді приємно дивує наших співвітчизників, які потрапляють туди. Якщо в туриста виникають якісь труд-нощі, і це помітно по його обличчю, грузини, побачивши це, не пройдуть повз. Навпаки, вони підійдуть, запи-тають про те, що сталось, і запропо-нують, як мінімум, декілька варіантів вирішення ситуації. І з радістю допомо-жуть, не вимагаючи взамін оплати за свою доброту. Просто в них так зви-кли – допомагати одне одному.

В Грузії усюди чисто. Значно чисті-ше, ніж в деяких європейських краї-нах. Тут не побачиш гір сміття на узбіччі, ніхто не кидає недопалків на

тротуари, усюди цілком достатня кіль-кість смітників, і грузини не лінуються викидати сміття саме в них.

В багатьох містах, таких як Тбілісі та Батумі, є величезна кількість різнома-нітних сучасних скульптур, пам’ятників, цікавих архітектурних форм, будинків тощо. Вони стоять роками, ніби що-йно збудовані, в ідеальному стані. На них ви не побачите жодного напису на зразок «Тут був Вася». Люди цінують те, що було створено для людей.

Попри наявність сучасних будівель, на вузьких вуличках старої частини Тбілісі неможливо не звернути уваги на численні красиві будиночки з чер-воною черепицею на дахах і ажурни-ми балкончиками. І разом з тим, на проспекті Шота Руставелі можна по-бачити вивіски таких готельних ме-реж як Marriott, Radisson, Sheraton і Kempinski, що означає: Грузія стала привабливою не тільки для туристів, але й для інвесторів з усього світу.

Усі знають, що напевно з усіх ре-форм найжорсткішою таки була бо-

ротьба з криміналом. Грузинське суспільство свого часу відзначалось великою кількістю так званих «злодіїв у законі», які мали величезний вплив на всі сфери життя країни. Після того, як Саакашвілі запровадив відповідний закон, чимало злодіїв у законі були позбавлені волі лише за те, що зізна-вались у своєму статусі. Решта ж вте-кли в Росію та інші країни колишнього Радянського союзу. Сьогодні туристи можуть спокійно прогулятись абсолют-но безпечним нічним Тбілісі. І взагалі, рівень злочинності зменшився настіль-ки, що складається таке враження ніби її просто немає. Тут можна спокій-но залишити свою валізу чи інші речі десь на лавочці в місті та повернутись по неї за декілька годин – все так і залишиться на своєму місці. Тут самі ж грузини не зачиняють автівок, за-лишають відчиненими вікна в них, не прив’язують велосипедів, бо знають, що нічого не пропаде. Можна навіть зайти в придорожній магазин, де про-давець кудись відійшов на невідомий

44 екскурсія • відпочинок

> подорож оновленою грузією >

час, залишивши прилавок з усім товаром та грошима без нагляду. Напевно не варто розповідати, що було б, якби так трапилось у нас… А все це тому, що нові закони в Грузії прирівнюють дрібні правопорушення і корупцію до серйоз-них злочинів, навіть за крадіжку телефона тут можна сісти на 7 років. Тож якщо ви просто забудете гаманець у барі, вас неодмінно наздоженуть, щоб повернути його.

Реформи зачепили і транспортну схему країни. Тут ви не натрапите на працівників тутешнього ДАЇ при дорозі. І водночас не побачите порушників дорожнього руху. Усюди розміщені камери, усі водії знають про це, і тому ніхто не пе-ревищує швидкості та не порушує правил. Все так просто і так дієво. Маршрутні таксі більш ніж доступні (30 км тут можна проїхати приблизно за $1), і зупиняються вони саме там, де вам зручно. І що приємно дивує наших туристів – немає стоячих місць, ніхто просто не заходить в маршрутку, якщо там немає вільного сидіння. Відповідно наповненість маршрутки складає приблизно 20 осіб. Бензин коштує так само як в нас, а чекати на маршрутне таксі доводиться не більше 10 хвилин. І попри це, така транспортна система є вигідною для перевізників і дуже зручною для місцевих жителів та туристів.

За такий короткий час туристична сфера в Грузії ста-ла справді дуже розвинутою, все підлаштоване для зруч-ності відпочивальників. Це добре як для туристів, так і для місцевих жителів, адже для багатьох грузинів саме туристичний бізнес є основним джерелом доходу. Вартість

45екскурсія • відпочинок

> подорож оновленою грузією

відпочинку ж для туристів (житло, їжа, транспорт, розва-ги) – все більш ніж доступно. І навіть враховуючи те, що доведеться витрачатись на переліт, кінцева сума не буде більшою за середньостатистичний відпочинок в Криму чи Одесі.

Поїхавши в Грузію, можна зрозуміти, що від пострадян-ського минулого можна таки відмовитись, розвиватись з кожним роком, йти в ногу з часом. І Грузія успішно це за-вдання виконує. Звісно ж, і тут є свої проблеми, але, тим не менше, пересічний турист цього не відчуває. Стосовно самих грузинів та їхнього ставлення до реформ Саакашвілі, то тут вони розділились на два табори: ті, кому подобають-ся дії Саакашвілі, і ті, хто з ними незгоден. Але напевно усім подобаються наслідки його дій. Методи були жорстки-ми, але це дало свій результат, і зараз його відчувають як громадяни Грузії, так і туристи, які отримали прекрасний варіант для проведення свого відпочинку. Можливо, така модель вирішення проблем держави підійде не усім краї-нам світу, але в Грузії однозначно є чого повчитися.

А стосовно туристичної привабливості, то тут, звісно, краще один раз побачити Грузію, відчути її атмосферу, ску-штувати неймовірно смачну пікантну грузинську кухню, від-відати численні пам’ятки архітектури і просто відчути їхню привітність та гостинність, аніж сто разів прочитати про все це. Тому не варто зволікати – ця країна має чим вас здивувати.

Зоряна Крачковська

46 фестиваль • відпочинок

тАрАкАнів фортЖодне століття життя людства не проходило без війни. Інформація невтішна, проте... Завдяки цьому тепер маємо багато зразків архітектури, які нині відвідують тисячі туристів.З часом розвивалася зброя, відповідно, удосконалювалися і оборонні споруди. Колись будували земляні вали, пізніше – кам’яні фортеці, а наприкінці XIX ст. позиції скріплювали фортами.

47фестиваль • відпочинок

> тАрАкАнів форт >

Між двома імперіями

В період, коли кордон між двома імперіями проходив Рівненщиною, місто Дубно стало прикордонним. На цей час створена наприкінці XVIII ст. система інженерної обо-рони на заході Російської імперії перестала відповідати то-дішнім вимогам. Головною причиною змін військово-інже-нерної думки була поява залізниць та могутньої артилерії. Оскільки головну небезпеку царська імперія вбачала на заході – у Німеччині та Австро-Угорщині – військове ві-домство вирішило негайно укріпити кордон надсучасними конструкціями.

Інженер-генерал Тотлебен подав ідею малих прикордон-них фортець, яка отримала підтримку у відповідних струк-турах.

Чому саме одну з таких фортець було побудовано біля Дубна? Річ у тому, що, починаючи з лівого флангу передо-вої позиції від Замостя до Києва, імперія не мала жодного пункту оборони. Кордони Австрії були «врізані» клином у Росію, і її війська фактично у два переходи могли підійти під Дубно чи Острог, перекривши сполучення Бреста з його

єдиною базою – Києвом. Тому стратегічне призначення Ду-бенського форту – обороняти залізничну і шосейну дороги з Кременця і Радзивилова, затримуючи супротивника до збору військ з прикордонної смуги, і забезпечувати базу військам, що відступають.

як будували форт

Форт був побудований у 1885-1890 роках. У цей час винайшли фугасні бомби, яким міг протистояти тільки но-вий на той час матеріал – бетон. Будівництвом керував ін-женер-полковник Борисов. Укріплення виконане також із застосуванням цегли та чавунних деталей, з яких були зро-блені герметичні двері, форми-перекриття, драбини, сходи, лази. Спорудження новітньої фортеці обійшлось у 66 млн рублів (на теперішні гроші ~ $1 млрд). Це будівництво було надзвичайно вигідним для дрібних підприємств Дубенсько-го повіту та місцевого населення. Цеглу для форту виготов-ляли на дубенських цегельнях неподалік, а мешканці мали змогу заробити на прожиття у скрутні часи після реформи 1861 року.

48 фестиваль • відпочинок

> тАрАкАнів форт >

російська твердиня

Територію у формі ромба площею у 4 га оточував сухий оборонний рів, на дні якого були вмонтовані решітки з го-стрими металевими кінцями, щоб ворог не зміг увійти у форт та атакувати його з ходу. По кутах була розміщена кордергардія (каземат охорони), а по периметру – контрга-лерея, якою оборонці форту могли безпечно пересуватися від однієї кордергардії до іншої. За необхідності у тильній частині через рів зі спеціальних казематів висували метале-вий міст, яким через східну потерну можна було потрапити всередину форту.

У центрі форту розташований адміністративний кор-пус. Тут звели житлові, складські та господарчі примі-щення для артилерійської роти та штабу коменданта форту. А у 1901 році було побудовано і обладнано гар-

нізонну фортову церкву в російсько-візантійському стилі. Богослужіння в храмі проводив місцевий парох із Тара-канова.

Уздовж периметру адміністративного корпусу проходить полігональна вулиця, яка відділяла його від так званих безпечних казематів (їх всього 105) та господарських при-міщень. Розмістили їх на семи рівнях, п’ять з яких розта-шовані під землею. Форт мав автономне водопостачання і три водозбірні колодязі для резерву води як в мирний, так і у військовий час. Тут були влаштовані медична частина на 28 ліжок, операційна та дезінфекційна кімнати, морг, карцер, лазня, пральня, сушарня, хлібопекарня, кухня, їдальня, кафетерій, продуктові склади, майстерні різного роду (столярня, чоботарня тощо), туалети на кожну роту солдат, душові. Усі каземати придатні для життя та оборо-ни. Вони були оснащені вентиляцією, обігрівали їх печами.

49

> тАрАкАнів форт

Окрім того, у форті була проведена каналізація, водопровід і навіть спеціальна піч, де спалювали нечистоти. Усі примі-щення підземних коридорів і кімнат мали електричне освіт-лення. Безпечні каземати слугували ще й для підтримки фортечного валу.

Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру). Для забезпе-чення боєздатності форту тут розміщували склади бомб, пороху та інших боєприпасів.

З 1899 року здійснювали телеграфний зв’язок із за-лізничною станцією Дубно і містом. Для цього на вокзалі облаштували спеціальний куток, де працював телеграфіст із форту, а на міській пошті з цією метою було відновлено окрему кімнату.

Офіцери із сім’ями проживали у фортовій слобідці по-близу форту. Комендант форту володів окремим будинком.

Як не дивно, але у 1900 року новозбудований форт ви-користовують лише як склад. А з 1908 року перетворений у військову в’язницю під назвою Дисциплінарний батальйон Київського військового округу, який функціонував до по-чатку Першої світової війни.

форт під час воєн

У 1915 році москалі покидають ці стіни, і форт займають австрійці. Протрималися вони тут до Брусиловського про-риву в серпні 1916. Тоді російські війська вибили австрій-ців із форту, а сама твердиня була частково зруйнована.

Особливо жорстокі бої за фортецю проходили влітку 1920 року. Тут зійшлись у сутичці війська Червоної та поль-ської армій.

Друга світова війна пройшла повз новітню фортецю, яка на той час уже не становила ніякої загрози ні наступаючим німецьким військам, ні захисникам Дубна в 1941 році, ні під час визволення в 1944 році.

У радянський час тут намагалися облаштувати склади для зберігання консервної продукції, металевих деталей тощо, але відмовилися від задуму через високу вологість, випари та недосконалу вентиляційну систему форту.

форт сьогодні

Сьогодні Тараканівський форт живе своїм життям. Що-річно його відвідують тисячі туристів, про нього пишуть, його знімають і транслюють на телебаченні. Він і досі вра-жає своєю могутністю та величчю.

Колишній оборонний об’єкт не втратив свого військово-го статусу – і досі він належить Міністерству оборони Укра-їни. Тараканівський форт перебуває на балансі місцевої військової частини. От тільки опікуються ним ентузіасти. Це вони прибирають тут сміття після горе-туристів. Це вони замуровують небезпечні пастки. Це вони оббивають цеглу, яка ось-ось впаде комусь на голову. А ще залюбки прово-дять екскурсії тут і у планах мають його відбудову.

Роки війни та пустки відбилися на форті глибокими трі-щинами та небезпечними проваллями. Але найбільше його руйнує час та людська байдужість.

Не відкладайте мандрівку до твердині. Після того, як побуваєш у форті, поблукаєш його лабіринтами та відчу-єш його силу, неодмінно приходить усвідомлення людських можливостей, яких обов’язково буде достатньо для збере-ження цього чуда інженерної думки.

Юрко Пирч, фото автора

(032) 297-09-42 098 86-88-678063 90-33-911

http://TimeToTravel.in.ua

Екскурсії у форт щодва тижніЕкскурсії у форт щодва тижні

51

новини ресторАнів

за столом • відпочинок

відзнака для кафе «штрудель хаус»

«Штрудель Хаус» – переможець всесвіт-нього ресторанного рейтингу. Світовий лідер з оглядів готелів та ресторанів TripAdvisor ви-знав це кафе одним із найкращих ресторанів. Британські фахівці відзначили високі стан-дарти роботи і «завидну постійність, з якою ресторан отримував захоплені відгуки». Кафе «Штрудель Хаус» – один із закладів Спільноти доброго смаку Kumpel’ Group – знаходиться на вулиці Шевській, 6, на першому поверсі книжкового магазину «Літера». Окрім найбіль-шого в місті вибору штруделів, кафе пропо-нує своїм відвідувачам і перші страви, салати, млинці, десерти. Це в основному страви ав-стрійської та галицької кухні.

52 на канапі • відпочинок

книги Місяця

ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН. ПОВЕРНЕННЯ. ТРИ ТОВАРИШІ. ХАРКІВ, 2014

Школярів, рибалок, фермерів вирвали зі звичного жит-тя і кинули у криваву бійню. Тисячі з них навіки залишаться на полях війни, тисячі тих, хто виживуть, позаздрять за-гиблим. Актуальна новинка від харківського «Книжкового клубу» – україномовна збірка Еріха Марії Ремарка.

Пауль пішов на фронт. Минуло кілька тижнів – і з його класу живими залишилися вісім хлопців. А війні не видно кінця…» («На Західному фронті без змін»).

Забути жахи війни. Про це мріють троє друзів-фронтови-ків. Чи зможе кохання врятувати від болю і зневіри? («Три товариші»).

Також до видання увійшов роман «Повернення».

МузикА МісяцяЙОРИЙ КЛЬОЦ. «ПЕРШАЧОК», 2014

«йорий Кльоц» – неординарна команда, що ламає усі стереотипи про народну музику, переносить її у зовсім інші пласти сприйняття. За шість років існування вони перепробували безліч комбінацій поєднання інструментів, стилів, складів, що переросло у своєрідну візитівку гур-ту – постійний експеримент і непередбачуваність, від чого слухати живі

виступи гурту ніколи не набридає. Зараз хлопаки з «йорого Кльоца» в основному знаходять напівзабуті народні пісні у різних регіонах України та дають їм нове життя. Основні інструменти на цей момент – бубен, скрипка, гітара і ліра. До першого альбому увійшли 17 треків, серед яких – три версії найвідомішої з пісень гурту: «Вербовая дощечка».

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ ГАМБІТ НАДІї. УКРАїНА: КОНСТАТАЦІї, МАТЕРІАЛИ, ВИКЛИКИ, СПОДІВАННЯКИїВ, 2014

Про те, чому було не-можливим перемогти режим Януковича, і чому таки вда-лося його перемогти. Про те, чому неможливо перемогти Путіна, і чому ми переможе-мо Путіна. Про те, як у війні з російськими найманцями гартується наша нація.

53на канапі • відпочинок

фільМи Місяця

ПЛЕМ’Я

Спільний українсько-голландський проект, сценаристом і режисером якого виступив Мирослав Слабошпицький, до того відомий насамперед як автор де-тективного серіалу «Загін» на одному з українських телеканалів.

Головний герой фільму, Сергій, по-трапляє до спеціалізованого інтернату для людей з вадами слуху, де існує кри-мінальна організація, Плем’я. Він на-магається зайняти своє місце в ієрархії школи і бере участь у кількох пограбу-ваннях. Коли Сергій закохується в Анну, одну з «наложниць» Смотрящого, йому доводиться порушити неписані закони Племені.

ВЕЛИКИЙ ЗРІВНЮВАЧ/ПРАВЕДНИК

Роберт МакКолл (Дензел Вашингтон) – колишній спецна-зівець, який після звільнення зі служби збирається почати нор-мальне мирне життя, давши собі обіцянку більше ніколи не брати в руки зброї. Тепер він володіє не-великим магазинчиком і нікого не чіпає. Однак доля не має наміру просто так залишити Роберта в тиші. МакКолл зовсім випадково встає на захист незнайомої повії, яку на його очах побили бандити і відвезли у невідомому напрямку. Тоді він вирішує відшукати її, після чого вступає в нерівну сутичку з російською мафією і продажними агентами ЦРУ. Заради справедли-вості він готовий порушити власну обіцянку і застосувати зброю про-ти людей, які просто не заслугову-ють жити в цьому світі.

Він – Праведник, і справедли-вість буде відновлено.

54

дрібниці життя

тенденції • дрібниці життя

трубогантеля www.viprfit.com

Здавалось би, що може бути про-стіше гантелі? Звичайний кавалок заліза, вилитий так, аби було зручно за нього вхопитись. Взявся за нього, і смикаєш, поки не втомишся. Так ні, ентузіасти завжди щось придумають таке, щоб було цікавіше. Ну і дорож-че, звісно ж.

Наперед перепрошуємо за по-етичність, але ViPR – це така ґіґан-тична (вагою від 4 до 20 кілограмів) сопілка, навіть не сопілка, а так, «свистюлька», в дірочки якої можна запхати руки. Творець цього трена-жера, колишній хокеїст (тут ми на-віть не жартуватимемо), переконує, що він, на відміну від звичайних гантелей, здатний сприятливо впли-вати практично на усі групи м’язів. Вхопились за дірочки, і, вйо, його хитуляти! А ще він ґумовий і різно-кольоровий!

Коштує ViPR від 200 доларів США. За ці гроші можна купити чимало ган-телей, або просто залізяк на якомусь приміському шроті. А от ViPR – такий один. Тому не шкода.

Ось і минає час шашликів на природі, прохолодного пива на столиках і безмежної кількості солених снеків. Треба робити щось з «широкою кісткою», і коли, як не зараз! Тому ми пропонуємо вам, наші животаті, підбірку того, що вам сподобається.

О, ми вже вловлюємо між хрустом чіпсів нотки праведного обурення: «Ей, стоп, про таке пишуть не на по-чатку осені, де ж ви були у травні зі своїми порадами». Друзі, ану повільно розверніть наш журнал, і почитайте його назву. Там є напис «Здоровля хлопа»? Нє. Там пише «Егоїст»! Так шо плюньте на сезонні теми і готуйте свою талію (чи шо там у вас) до Різдва. Щоб було куди, так би мовити, рости.

55



пісок культуристаwww.ultimatesandbagtraining.com

Як змусити людину купити мішок піску за 100 доларів, ще й без піску? Дуже просто! Скажіть, що це для її ж здоров’я. У випадку із штукенцією, яку так і назвали, – Sandbag, брехати вам не доведеться. Адже вона якраз для здоров’я і призначена.

Сам мішок виглядає дуже модно: весь чорний, з ручками з усіх боків, на-гадує молодіжні торби для «трєніків» ча-сів кінця третіх совітів, бракує тільки на-пису Sport-80 (хоча, за додаткову плату, гадаємо, це не становитиме проблеми).

Суть тренажера доволі проста і зна-чною мірою нагадує ViPR: з Sandbag треба робити різноманітні вправи, ви-гинатись і посилено пріти. Також про-фесура, що його винайшла, рекомен-дує з ним бігати.

У комплект до мішка входить компакт-диск з інструкціями та впра-вами. А якщо їхати в будівельний су-пермаркет по пісок вам лінь, можна просто залити туди води. Заодно і поп’єте у процесі. До речі, скільки за-раз коштує мішок бульби?

М’ясовий масажистwww.tptherapy.com

Ми довго не могли зрозуміти, як саме працює наступний пристрій. Це якісь два коліщатка від роликів, з якоюсь тканинною муфтою і м’якими кульками. Може їх треба запарюва-ти? Чи використовувати як еспандер? Але потім ми згадали, що живемо у 21 столітті, тому полізли на Youtube і подивились, як тою штукою користу-ватись. І ось що ми дізнались:

TriggerPoint – це пристрій, що ма-сує м’язи після тренувань з Sandbag, ViPR і не тільки. Особливість його в

тому, що масаж можна робити ним самостійно! От вхопив вас корч, а ви холоднокровно вийняли TriggerPoint з чохольчика, і нумо ним масувати! За якихось кілька секунд м’язи мають за-спокоїтись. Втім, в інструкції пише, що довго масувати не варто, адже можна перерозслабитись і заснути. Що, зре-штою, теж непогано.

А, ну і найцікавіше. TriggerPoint Ultimate 6 Kit, куди входять основні са-момасажні штучки, коштує, тут увага, писатимемо прописом: дві тисячі шіст-сот двадцять гривень! Нє, ну якщо що – то віддаруєте комусь.

56

> тенденції


шлунковокишковий експандер

www.brewingtools.com

Тут ми мали розповісти про крутий супермодний напуль-сник, який вимірює всьо, шо можна, але їх розвелось, як сепаратистів. Тому ми краще присвятимо їм колись цілий номер. А зараз вирішили, що на завершення рубрики варто дати щось таке, чого ні в яко-му разі не варто навіть розгля-дати на інтернетних фотках. Та й, зрештою, всьо, досить, перегортайте сторінку!

Ви ще тут? Ну то ось вам те, що за правильного викорис-тання заміняє усі вищеназвані пристрої. Це – мрія кожного чоловіка, що дбає про кубики на животі. Так, це домашня мі-ніатюрна пивоварня!

Піднімаючи її і здійснюючи з нею ранкові пробіжки, ви на-качаєте свої м’язи. Приклада-ючи її прохолодний корпус до натруджених місць, ви можете влаштувати собі справжній ма-саж. Ну і, звісно ж, не варто забувати про баланс рідин в організмі та його тонізуючий ефект!

BeerBox – це два ящички з харчового пластику, які сумар-но вміщують 5 галонів з крани-ками, датчиками і пивом, зва-реним вами, усередині. Навіть не знаємо, що тут ще додати. Ну хіба ціну – 200 доларів. Це, звичайно, дорожче, аніж спор-тивні пристрої та тренажери. Але ж і смачніше!

Богдан Юрочко

58 етикет • дрібниці життя

Отож, почнемо з історії. Виделка у Європі з’явилася порівняно піз-но. До її винайдення більшість жителів Заходу користувалися під час споживання їжі лише ножем і ложкою, великі шматки взагалі брали просто руками. Багатії могли перед трапезою вдягати рукавиці, які після завершення частунку викидали. Ще один варіант (аристокра-тичніший) – використовувати два ножі: один за для розрізання їжі на шматки, другий – для, власне, споживання (тобто перенесення їжі з посуду до рота).

Вперше виделку згадують у ІХ ст. на Ближньому Сході. А точніше у 1072 році. Є дані, що виделка з’явилася у Візантії у місті Констан-тинополі в імператорському палаці. Вона була виготовлена в одному екземплярі з золота, а ручка її була прикрашена інкрустацією перла-мутром по слоновій кістці. Призначалася ця виделка для візантійської принцеси Марії Іверської, яку можна вважати її винахідницею. Вважаю-чи для себе принизливим їсти руками, вона сама її вигадала. Та вилка мала лише 2 зубці, з допомогою яких можна було тільки нанизувати їжу (а не зачерпувати, як ми це можемо робити зараз). Але значного поши-рення цей прибор тоді не отримав, а був радше своєрідним показником престижу монарха. Зручніше вважалося їсти руками або ложкою.

прАвильною виделкою сМАЧніше їсти

Виделка – один з найвживаніших у наш час столових приборів. Вона є для нас чимось простим і звичним, таким, що не викликає інтересу. А даремно, адже виделка має свою цікаву історію, про яку мало хто знає. А вже якщо говорити про види виделок, що історично та функціонально склалися протягом століть, то тут вза-галі можна швидко відчути себе невігласом. Тому давайте розбе-ремося, чи таке вже це буденне кухонне приладдя, яким здається, і чи все з ним так просто.

У ХІ ст. виделка потрапляє з Візантії до Італії. Зберігся опис трапези візантійської принцеси Марії Агіри, занотований Святим Петром Даміа-ні 1003 року, де описане використання виделки: «Пальцями до їжі не торкалася, а змушувала євнухів нарізати її маленькими шматочками. Вона чіпляла їх спеціальним золотим інструментом із двома зубцями та клала до рота». Широкого поширення традиція використання виделки в Європі набуває лише у XIV ст., а вже у XVII ст. вона стає необхідним атрибутом трапези знаті та купців.

У Північній Європі цей різновид столових приборів з’явився значно пізніше. Вперше англійською мовою її описав Томас Керіет у книзі про його італійські подорожі у 1611 році, однак у загальний вжиток у Англії виделка потрапила лише у XVIII ст. Цікаво, що католицька церква не ві-тала використання виделки, вважаючи її ознакою «надмірної розкоші».

У Росії виделка з’явилася 1606 року завдяки Марії Мнішек. На ве-сільному застіллі Марія шокувала російське боярство і духовенство.

Протягом історії кількість та форма зубців виделки змінювалися від двох до чотирьох. Залежала кількість і від видів страв, для яких її вико-ристовували. Найпоширеніший вид виделок, тобто виделка з чотирма вигнутими зубцями, вперше з’явився у Німеччині у XVIII ст. І з того часу

59етикет • дрібниці життя

> прАвильною виделкою сМАЧніше їсти

ставала дедалі популярнішою, з’явившись навіть у країнах, де тра-диційно для споживання їжі використовували палички.

Зараз існує багато видів виделок. Залежно від того, для чого саме їх використовують, різняться і їхні функціональні особливості та кількість зубчиків. Окрім того їх поділяють на основні та допоміж-ні. Основні – це частина наборів для їжі, а допоміжні використову-ють для подачі страв.

Отже:- виделка закусочна: має менші розміри за столову (для холод-

них страв і закусок, гарячих в тому числі);- виделка столова: стандартна виделка, більша від закусочної

(для других страв);- виделка рибна: з чотирма короткими зубцями і заглибиною

для відокремлення кісток;- виделка десертна: менша, ніж закусочна (для салатів, де-

сертів);- виделка фруктова: менша за десертну.

Для подачі:- Виделка лимонна: невеличка, має два гострих зуба.- Виделка дворожкова – для подачі оселедця.- Виделка для шпротів, (вона ж виделка-лопатка): з широкою

основою, у вигляді лопатки з п’ятьма зубчиками, що з’єднані на кінцях перетинкою (використовують для перекладання шпротів та сардин)

- Виделка для устриць, мідій, та холодних рибних коктейлів: один з трьох зубчиків (лівий) більший за інші. Для зручного відді-лення м’якоті устриць та мідій від мушель.

- Голка для омарів.- Кокотна виделка – для гарячих закусок з риби або м’яса,

жюльєна. Має три зубчики, коротших та ширших, ніж в десертної.- Ніж-виделка для нарізання і розкладання сиру має серпо-

видну форму із зубцями на кінці.- Набір для оброблення раків, крабів та омарів складаєть-

ся з двох однакових маленьких виделок (довгих з двома зубцями; з’єднані перпендикулярно і мають одну спільну точку (зараз, що-правда, частіше використовують щипці)

Можна додати, що якщо ви хочете вразити гостей і накрити стіл з використанням усіх видів виделок згідно до правил етикету, розкладати прибори (не тільки виделки) варто по черзі: ті, що ви-користовують на початку, мають лежати далі від тарілок, ті, що останні – найближче. Гарної вам гастрономічної забави, і смачного.

Данило Петрушенко

1. Столова2. Рибна3. Закусочка4. Для лобстерів5. Фруктова6. Салатна7. Десертна8. Для морепродуктів9. Для шпротів10. Для слимаків11. Для Устриць

Кохання – це... ...яскраві переживання, хвилюючі миті, щирі емоції, море задоволення двох людей.

На Олі та Галині: Сукні від 490 грн

На Ярославові: Сорочка 570 грн Штани 940 грн

Ремінь 640 грн Туфлі 2240 грн

На Уляні: Сукня 1550 грн

Кохання у Львові – це… …ще й чудова архітектура, романтичні види міста та прекрасні можливості для спільних прогулянок, відпочинку та шопінгу.

На Уляні: Блуза 670 грн Браслет 240 грн Кульчики 145 грн Шорти 545 грн

На Ярославові: Поло 650 грн Штани 1150 грн Сліпери 1680 грн


Кохання – це… … готувати святковий

сніданок у будні

Кохання – це… … дивитися в одному напрямку.

На Ярославові: Сорочка 740 грн Штани 890 грн


На Ярославові: Сорочка 740 грн Піджак 1380 грн Штани 1150 грн Мокасини 1680 грн

Кохання – це…

…хвилювання перед кожною зустріччю

з нею!

На Галині: Сукня від 1990 грн

На Ользі: Спідниця від 1390 грнСорочка від 1190 грн

Кохання – це… … подвійний смакранкової кави.

На Ярославові: Кофта 540 грнДжинси 890 грн

Кеди 590 грн

На Уляні: Джинси 850 грнБлуза-сітка 690 грн

Браслет 180 грн

Фотограф: Андрій Янушевський

Моделі: Уляна Галянчук (Bravo models),

Ярослав Ткач (Bravo models)

Макіяж, зачіски: Іванна Мамчук

Стиль: Галина Грохольська

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки

модельній агенції Bravo Models Management, готелю Rudolfo

та мережі магазинів одягу "Болеро"

вул. Вірменська, 4

Чоловічий магазин вул. Дж. Дудаєва, 22

Жіночий магазин вул. Наливайка, 14

Кохання – це… …запальні вечори

разом...

sdfsdfsdf

dfsfsdf

wsfwaegwrgwrgrewrger


На Ярославові: Футболка 650 грн Штани 890 грн Мокасини 1680 грн

…або вечір удвох з келихом вина.

68 здоров’я • дрібниці життя

Теорій геніальності є декілька. Одна з них стверджує, що виняткові здібності залежать від будови мозку. Ціка-вою є історія з мозком Альберта Ейнштейна. У 1955 році вчений важко захворів та заповів після смерті спалити тіло і прах розвіяти. Однак патологоанатом Томас Харвей законсервував його мозок та зробив 240 тонких зрізів для дослідження. Частину мозку Ейнштейна, що залиши-лася, Харвей весь час возив з собою у спеціальному контейнері та зробив справою свого життя. Він намагався дослідити поверхню тім’яних долей вченого, що відповідають за математичні здібності, а також візуальне та просторове відчуття, однак нічого специфічного не ви-явив. У 1998 році патологоанатом пере-дав всі матеріали з дослідження мозку Ейнштейна в Пристонський університет. Протягом багатьох років вчені з різних країн проводили власні дослідження, ко-трі не виявили значних відмінностей структури мозку генія від структури середньостатистичної людини. В багатьох країнах існують інститу-ти дослідження мозку, намага-лися відкрити його і в Україні (всім відома історія зі Слю-сарчуком – так званим Доктором Пі). В Ра-дянському союзі досліджували мозок Леніна, Сталіна, Ма-яковського,

Булгакова, Сахарова, але сенсаційних відкриттів зробити так і не вдалося.

Американський психолог Іон Карлсон вважає, що наяв-ність гена шизофренії – один зі стимулів високого творчо-го потенціалу. Той самий Ейнштейн у дитинстві страждав на легку форму аутизму, а у його сина Едуарда виявили шизофренію, яка з часом прогресувала. У рідні Чарльза

Дарвіна також були шизофреники.Ще існує поняття подагричної геніальності.

Було досліджено, що в родинах, генетично схильних до подагри, відсоток дітей з ви-сокими розумовими здібностями виявив-ся вищим. Подагру викликає молочна кислота, що здійснює одночасно стиму-люючий вплив на функціонування моз-ку. Генетики відносять Ісаака Ньютона до подібних геніїв.

Як би не було, генетика дітей зале-жить від генетичного набору обох бать-ків. Навіть якщо батько чи мати геніаль-

ні, це не гарантує дитині успадкування бажаних генів. По-друге, іншим ціка-вим фактом є спрямованість при-

роди до середньостатистичної нормальності та відсікання будь-яких відхилень від норми

у наступних поколіннях. Це означає, що в дуже ро-зумних/гарних/високих

батьків діти можуть

Чи вАрто нАроджувАти

від геніїв

Коли заходить мова про дітей та їхніх геніальних батьків, на думку приходять виняткові батько-син Моцарти, Штрауси, з наших сучасників – Капіци.

Цікаво, чи діти отримують від легендарних батьків ген винятковості, чи, як говорять у народі, природа відпочиває на чадах знаменитостей?

69

Хто на море, хто на грядки, а ми – в "Альтернативу" за малятком!

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72e-mail:[email protected], skype – alternatyva.ivf

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці»)УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА(комплексне обстеження плоду 3D, 4D)ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ(прийом онкогінеколога)

––

–

Вартість наших послуг не змінилася!Цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн.

бути ще розумнішими/гарнішими/вищими, але найві-рогідніше, все ж, що вони будуть менш особливими. А в наступному поколінні наближення до середньостатис-тичних параметрів буде ще відчутнішим.

Мабуть, саме тому американський експеримент щодо «вирощування» геніїв закінчився провалом. У 1980 році генетик Роберт Грекхем у власній лабора-торії розпочав грандіозний проект. Було створено банк сперми видатних людей планети, основний кістяк банку складали донори-лауреати Нобелівської премії. Серед них математик Джон Форбс Неш та Джонас Солк, один з розробників вакцини від поліомієліту.

Однак експеримент наштовхнувся на певні труднощі: для американських жінок високий інтелект або геніаль-ність не були пріоритетом, вони бажали першочергово дітей гарної зовнішності та міцного здоров’я. Згідно до-сліджень у нашій клініці «Альтернатива», 58 % пацієн-ток хочуть бачити в якості донора сперми чоловіка з вищою освітою, 33 % наголошують на певній особли-вості у зовнішності (наприклад, блакитні очі, довга шия тощо), 9 % жінок не мають якихось специфічних поба-жань окрім групи крові, резус-фактора та фенотипної характеристики.

Дослідження американців тривали до 1999 року, а після смерті Грекхема «фабрика геніїв» припинила існування. За 25 років народилося близько 200 дітей. Вони нічим не відрізнялися від однолітків. Єдиним, хто мав прекрасні дані, був Дорон Блейк, хлопчик з IQ 180. У 2 роки він вмів користуватися комп’ютером, а в 5 декламував «Гамлета». Однак, коли журналісти розшукали його в одному з американських коледжів, то були дещо приголомшені. Перед ними стояв хіпі з косяком в зубах, юнак був класичним прикладом без-батченка.

Таким чином, всі існуючі на сьогодні банки високо-вартісної сперми відомих людей є нічим іншим, ніж ре-кламним трюком.

Скоріше за усе, звинувачувати потрібно не природу, котра втомилася після створення генія, чи спеціалістів, що працюють з біоматеріалом, а життєві обставини, ви-ховання та інші психотравмуюючі чинники.

Маріанна Качмарик, заступник директора клініки репродукції людини “Альтернатива”

Cirian Whyte / Republic of Ireland / StrandedФотографії з колекції Міжнародного Салону-турне

художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

Бутік весільного та вечірнього вБрання

екслюзивний представник у львові Бренду Sherri hill

CryStal DeSing

tarik eDiz

terani Couture

м. львів, вул. і.Франка 61тел. (032) 225 61 84тел. (067) 675 51 78

www.CryStalSalon.Com.ua

egoist # 22

Documents