ЦЕНТР НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ

«МУЛЬТИНАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ТРЕНД РОЗВИТКУ

СУЧАСНОЇ НАУКИ»

(м. Київ | 28 березня 2015 р.)

м. Київ – 2015

© Центр наукових публікацій

УДК 082 ББК 94.3

ISSN: 6827-2341 Збірник центру наукових публікацій з матеріалами міжнародної науково-

практичної конференції: «Мультинаукові дослідження як тренд розвитку сучасної науки»: збірник статей (рівень стандарту, академічний рівень). – К. :

Центр наукових публікацій, 2015. – 146с. ISSN: 6827-2341

Тираж – 300 шт.

УДК 082 ББК 94.3

ISSN: 6827-2341

Видавництво не несе відповідальності за матеріали опубліковані в збірнику. Всі матеріали надані а авторській редакції та виражають персональну позицію

учасника конференції.

Контактна інформація організаційного комітету конференції: Центр наукових публікацій Адреса : 01135, Киев-135, а/с 220, пр-т Победы, 12 Электрона пошта: s-p@cnp.org.ua

Офіційний сайт: www.cnp.org.ua

3

Содержание ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Григоренко Ю. В. ЧИСЕЛЬНА РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ

МОДЕЛЕЙ ПРОЦЕСІВ ПЕРВИННОЇ ПЕРЕРОБКИ СИРИХ ВУГЛЕВОДНІВ .. 6

БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Буряченко С. В.

ГИДРОМАКРОМОЛЕКУЛЫ НАНОКРИСТАЛЛОВ МОНТМОРИЛОНИТА КАК КАТАЛИЗАТОР ВОССТАНОВЛЕНИЯ ДЕФЕКТНЫХ ГЕНОВ ..............11

Гунько С.А. МОНИТОРИНГОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ЛЕСНЫХ БИОГЕОЦЕНОЗОВ В

СТЕПНОЙ ЗОНЕ УКРАИНЫ.............................................................................16

Деревянко Ю.С.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТЕАЗ НА ШКІРІ ЛЮДИНИ ...........................................17

Осіпова Д.С.

ВПЛИВ ІНБРИДИНГУ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ПОЛІГЕННИХ ОЗНАК ...............21

Рабченюк О.О , Возняк Н.П., Даньків М.Є., Хоменчук В.О.,

РОЛЬ ЛІПІДІВ ЯДЕР КЛІТИН ЗЯБЕР ЩУКИ (Esox lucius L.) У АДАПТАЦІЇ ДО ЙОНІВ КАДМІЮ .........................................................................................23

ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ

Клдиашвили В. И., Натриашвили Т. М., Мебония С. А. РАЦИОНАЛЬНАЯ КОНСТРУКЦИЯ КОРОТКОЙ СЕТИ ДЛЯ ДУГОВОЙ

ПЕЧИ ..................................................................................................................25

Самарай В.П., Богушевский В.С., Шахгериев М.А., Самарай Р.В

НЕЧІТКА ЛОГІКА КОНТУРА “ТЕМПЕРАТУРА ПРЕС-ФОРМИ”ЛПТ. .........29

Кушекбаев Максат, Абенов Толеген, Сарлыбаева Л.М., Аскарова Ш.К.

ПРИМЕНЕНИЕ РАСТИТЕЛЬНОГО СЫРЬЯ В КОМБИНИРОВАННЫХ МЯСНЫХ ПРОДУКТАХ НАПРАВЛЕННОГО ДЕЙСТВИЯ .............................34

Иванова С., Тажибаева А., Сарлыбаева Л.М., Аскарова Ш.К. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВТОРИЧНОГО МОЛОЧНОГО СЫРЬЯ ДЛЯ

ПРОИЗВОДСТВА ДИЕТИЧЕСКИХ ПРОДУКТОВ...........................................38

Усенко І.С., Усенко Д.В.

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЖИМІВ РУХУ РІДИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ ХОНЕЙКОМБІВ ТА РЕШІТОК РІЗНОГО ДІАМЕТРУ .....................................42

ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ

Karshalova A.D., Doschanov A.E. THE RELEVANCE OF THE ECONOMIC VALUE ADDED (EVA) CONCEPT...44

Kulanov A.A. THEORETICAL ASPECTS OF VENTURE CAPITAL AND INVESTMENT .......47

Гросул В.А., Жилякова О.В. ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПРОЦЕДУР ПРИ

ФОРМУВАННІ АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА ...................51

Имамкулиева Э. Э.

ИННОВАЦИОННЫЙ ФАКТОР В ПРИВЛЕЧЕНИИ ПРЯМЫХ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ (ПИИ) В АРАБСКИЕ СТРАНЫ. ................54

4

Кваша Т. К. ФІСКАЛЬНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ ................................................57

Петрук І. П

ПРИРОДА ТА ЧИННИКИ КРИЗОВИ ЯВИЩ В СУЧАСНОМУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. ...............................................................................61

Штербова Ж.В. КЛАСТЕРНЫЙ ПОДХОД – ОСНОВА РАЗВИТИЯ НЕФТЕГАЗОХИМИИ .....64

ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Прозерский В.В.

ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭСТЕТИКА: МУЛЬТИДИСЦИПЛИНАРНЫЙ ПОДХОД ............................................................................................................................69

ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Борщевская Т.С.

СТАТУС КОНСУБСТАНЦИОНАЛЬНЫХ НОМИНАЦИЙ В ЯЗЫКЕ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТА...............................................................................................73

Бреславець Н.О. ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ЗАПОРУКА

УСПІШНОГО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ВНЗ ...................................77

Тихонова Ю.В. КАТЕГОРИЯ КОЛИЧЕСТВА В РУССКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ.......80

Фель Е.Л. ПРОБЛЕМА ЖАНРОВОЙ ДЕФИНИЦИИ ПРОИЗВЕДЕНИЙ МАЛОЙ ФОРМЫ

ЖАНА ДЮТУРА ................................................................................................86

ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бондаренко О. В. КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕРНІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ З

СУМІЖНИМИ КАТЕГОРІЯМИ.........................................................................90

Воробйова О. О.

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИХОВНИХ КОЛОНІЯХ ДЛЯ УСПІШНОЇ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ НЕПОВНОЛІНІХ

ЗАСУДЖЕНИХ ..................................................................................................94

Ибрагимова С.В. О НЕКОТОРЫХ ТЕНДЕНЦИЯХ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ В ВЕК

НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИХ ДОСТИЖЕНИЙ ....................................................96

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бондаренко В. Ф . ОСНОВНЫЕ КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ГУМАНИТАРИЗАЦИИ

ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ США И УКРАИНЫ 99

Велущак М. Я.

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УНІВЕРСИТЕТАХ США ........ 103

Гавриш І. І. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН УЧНІВ МОЛОДШОГО

ШКІЛЬНОГО ВІКУ .......................................................................................... 107

Дружченко Т.П.

5

ЗНАЧЕННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР ПРИ ЗАСВОЄННІ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ СТУДЕНТАМИ-ЮРИСТАМИ ...... 111

Іванов В.Г., Любарський М.Г., Гвозденко М.В. СУЧАСНІ ЕЛЕКТРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ......................................... 115

Кожевніков І.Г. ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ "ОБ’ЄКТНО-ОРІЄНТОВАНЕ

ПРОГРАМУВАННЯ" ....................................................................................... 119

Ражабов Х.М., Бекиева Н.Э., Садикова С.Б.

УЧЕБНЫЕ ТАБЛИЦЫ И О МЕСТЕ И ЗНАЧЕНИИ УЧЕБНЫХ ТАБЛИЦ ПРИ ОБУЧЕНИИ ХИМИИ. ...................................................................................... 121

Хоменко В. Г. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ УДОСКОНАЛЕННЯ......................................... 123

ИССКУСТВОВЕДЕНИЕ

Сосницкий Ю.А.

К ВОПРОСУ ФОРМИРОВАНИЯ ДИЗАЙНА СРЕДЫ СОВРЕМЕННЫХ РЕКРЕАЦИОННЫХ ЗОН ................................................................................. 126

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Григорьева А.О. НАРЦИССИЧЕСКОЕ РАССТРОЙСТВО ЛИЧНОСТИ У СТУДЕНТОВ

МЕДИЦИНСКИХ ВУЗОВ И ПРЕДШЕСТВУЮЩИЕ ЕГО ВОЗНИКНОВЕНИЮ ФАКТОРЫ ........................................................................................................ 131

Штоколова О. П. СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ЩО ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ

ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ ................................................................................. 133

СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Баранова С. С. ПРОЦЕДУРА ПРИХОВАНОГО ВКЛЮЧЕНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ У

ДОСЛІДЖЕННІ РУХУ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ УКРАЇНИ. ...................... 136

ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Постол О.Є.

КОМУНІТАРИЗМ – МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО КОМПРОМІСУ .......................................................................................................................... 140

ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ

Арзамасова О.В.

РОЛЬ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ......................................... 143

6

ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Григоренко Ю. В. Пошукувач кафедри комп’ютеризованих систем управління Одеського

національного політехнічного університету

ЧИСЕЛЬНА РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ

МОДЕЛЕЙ ПРОЦЕСІВ ПЕРВИННОЇ ПЕРЕРОБКИ СИРИХ ВУГЛЕВОДНІВ

В роботі [1] запропоновано математичні моделі (ММ) процесів первинної переробки сирих вуглеводнів (ППСВ) у вигляді диференційних рівнянь (систем

диференційних рівнянь) у часткових похідних (ДРЧП), отриманих на основі фундаментальних законів матеріального балансу та збереження (енергії,

імпульсу, тощо). Особливістю запропонованих ММ є те, що вони мають нелінійний та нестаціонарний характер, що визначається відповідною

варіативністю параметрів сирих вуглеводнів. Наприклад, густина сирої нафти в значній мірі залежить від її температури, що призводить до нелінійності ММ, а

зміна в часі самої температури в ході технологічного процесу, зумовлює нестаціонарність ММ.

При цьому слід зазначити, що існуючі чисельні методи [2, 3] не

дозволяють реалізацію нелінійних нестаціонарних ММ процесів ППСВ. Нижче розглянуто метод, який орієнтовано саме на чисельну реалізацію зазначених

математичних моделей. В узагальненій формі нелінійні нестаціонарні ММ процесів ППСВ можна

представити наступним чином

t

tzrji ,,

tzrDtzrUr

tzr

r

tzr

z

tzrtzrf jiijg

j

ji

j

jiji

jii ,,,,,,,,

,,,

,,,

,,,2

2

, (1)

kj ttzrNjki ,0;,;...,,1;...,,1

, з урахуванням початкових

zrNjkizrzr jjiji ,;...,,1;...,,1,,0,,

0 (2) та граничних умов наступних типів: ― граничних умов першого роду, ГУ-1 (типу Діріхле)

zrNjkitzrPtzr jjii

zzz

rrr

jiii

i ,;...,,1;...,,1,,,,,

max

max

0

0

(3) ― граничних умов третього роду, ГУ-3

,,;...,,1;...,,1

,,,,,,,,

max

0

zrNjki

tzrPtzrr

tzr

j

jiji

rrri

ji

ii

i

(4)

7

де tzr ji ,,

― безперервні функції стану, що залежать від часової ktt ,0

та просторових zr j , координат; функції стану

tzr ji ,, визначаються

розв’язком системи (1) ― (4), що (за визначенням) існує і є єдиним;

*...,,1,,, kgtzrU jg ― функції розподіленого управління, що належать

гільбертовому простору дgUна kM

R .

Функції if та iy ― безперервні лінійні або нелінійні функції;

tzrtzrtzrtzrDtzrD jkjjiijii ,,...,,,,,,,,,,,,, 21 ― лінійні або нелінійні

функції, що характеризують дію зовнішніх збуджуючих впливів; zrNjkitzrP jji ,;...,,1;...,,1,,,

― задані функції на границі області,

які можуть виступати в якості граничних управляючих впливів; kii ...,,1, ― параметр, який характеризує енергетичні властивості елементів об’єкта

(технологічного апарата); N ― число поверхонь теплообміну (зокрема, ректифікаційних тарілок).

Представимо (з метою конкретності подальших математичних викладок) узагальнену ММ (1) ― (4) в наступному вигляді:

3

1

3

12

2 ,,,,,

,,,,,

,,

i i j

ji

jii

j

ji

jii

ji

r

tzrtzrB

r

tzrtzrA

t

tzr

tzrtzrCz

tzrtzrB jijii

i

ji

jii ,,,,,,,

,,,3

1

;,1,,,,,,,,,,, NjtzrFtzrEtzrUtzrD jijiijijii

(5)

,,0;,...,,;,,,, 21

3321 kki ttRgzrrrg

iii ;,0 ktQ

;,,..,,,,,,...,,,, 1

T21

T21 1

kkFFFtzrFUUUtzrU kjkj

;;,0 0 ggg

ii (6)

NjtttKr

tt jij

j

ij ,1,,0,0

,0,0,0,0

. (7) Перетворимо початкову диференційну задачу (5) ― (7) у різницеву,

скориставшись для цього шеститочковим шаблоном [4, 5]. Для цього введемо

наступні сітки:

;...,,1,0,;...,,1,0, MmtmtLlglg mtng

,...,,1,0,...,,1,0,, MmLltmgltgtg

з кроками по просторових координатах ;, zrg j

;,1;max NjLrr rj

zLzz max

(для рівномірних сіток zr ) та по часовій координаті Mtt k .

Позначимо через ml значення сіткової функції у вузлі ml tg , , визначеної

на tg . Тоді, заміняючи безперервні похідні в рівняннях системи (5) на відповідні різницеві похідні, одержимо:

8

1111

11

1112

1 212 ml

j

iml

ml

ml

ml

ml

ml

j

iml

ml iiiiiiiii zr

B

r

A

mli

mli

mli

ml

ml

ml

ml iiiiiii

FEUDC

11

11

1 34; Nj ,1 , (8)

де ki ...,,2,1 ; ― довільний речовинний параметр 10 . Як різницевий аналог граничних умов (7) використаємо наступні вирази:

NjkitrKr

jmj

mn

mj

j

ml

mlm

j i

ii ,1;...,,2,1,0,0;1

. (9) Початкові умови мають вигляд:

ll ii0,0 . (10)

Схема (8) описує однопараметричне (відносно ) сімейство різницевих

схем і, у відповідності до загально прийнятої термінології [5], носить назву схеми з вагами. Від вибору параметра залежить стійкість та точність схеми

(8) [4, 5].

Для випадку 5,0 одержимо шеститочкову симетричну щодо явних членів схему:

2

11

2

11

111

1

2

2

2

2

j

ml

ml

ml

j

ml

ml

ml

i

ml

ml

rrA

tiiiiiiii

ml

ml

ml

ml

ml

j

i

iiiiizr

B11

11

111 34

2

NjkiFEUDC m

limli

mli iii

,1;,...,2,1, . (11)

Схема (11) відома в літературі [4, 5] як схема Кранка-Ніколсона. Таким чином схема (11) являє собою кінцевовимірний (дискретний) аналог

(дискретну ММ) узагальненої ММ виду (1) ― (4).

Спираючись на роботи [4, 5] легко показати, що схема (11) стійка для

будь-яких значень Njzr j ,1;,

та t , а похибка апроксимації складає

2200 zte .

Покажемо можливість врахування параметричної нелінійності різницевої

схеми (11). Використовуючи матричну форму запису, представимо рівняння схеми

(11) у наступному вигляді:

1

21

2

m

l

j

ii

ml

ml iii zr

tB

A

mi

mi

m

li

j

ii FU

zrt

iEDC

BA

2. (12)

Виходячи з посилання про те, що відображення :G (де ― банановий простір, а відображення g задає перетворення за схемою (11)) ―

9

стисле, можна стверджувати, що для будь-яких 1

il

, 2

il виконується

нерівність [6]

1;0121 qqGG

iiii llll . (13) Далі скористаємося методом простої ітерації [4 ― 6]. При цьому, якщо

відображення :G ― стисле, то (12) має єдиний розв’язок *

il

:

01*

1 iiii llllq

q

, де ― номер ітерації. (14)

Тоді можна стверджувати, що у досить малій околиці розв’язку *

il

рівняння (12) для наближень методом простої ітерації має вигляд

*1

iiii llll GT

. (15) Вважаючи, що характер нелінійності однаковий для всіх вузлів області

дискретизації , ітераційний процес (15) завершується за умови виконання критерію

i

i

ii

zr

l

l

ll

LL

1

1

,max

, (16)

де il

― задана точність розв’язку. Відмінність запропонованого методу полягає в тому, що застосування при

чисельній реалізації узагальненої ММ (вирази виду (1) ― (4)) схеми Кранка ―

Николсона (вираз (11)) забезпечує на першому кроці розв’язання першу ітерацію ітераційного процесу (вираз (15)).

Конструктивність та ефективність запропонованого методу підтверджено розв’язанням прикладних задач з моделювання процесу електро-

(термо)знесолення та зневоднення сирої нафти. Зокрема, моделювався динамічний стан термодегідраторів, призначених для відокремлення сирої нафти від мінеральних солей та пластової води. Пласка нелінійна та

нестаціонарна задача для дискретної області у 192 вузли (сітка розміром 1216 )

і часу моделювання .год5,6 (з кроком дискретизації c90t ) потребувала на

розв’язання с218 машинного часу (застосовувався процесор з тактовою

частотою ГГц5,1 ). Збіжність ітераційного процесу (15) досягалась не більше, ніж за 7 ітерацій і не залежала від зміни вихідних даних, які визначали значення

коефіцієнтів узагальненої ММ виду (1) ― (4). Таким чином, розроблено метод реалізації узагальненої ММ процесів

ППСВ, який зводиться до дискретизації неперервної узагальненої ММ за

схемою з вагами та подальшого розв’язання отриманої системи нелінійних дискретних рівнянь за процедурою простої ітерації.

10

Література 1. Погосов А. Ю. Моделирование физических процессов и

технологическая информатизация в нефтяной промышленности и энергетике: монография / Погосов А. Ю., Положаенко С. А., Григоренко Ю. В. – Одесса: Наука и техника, 2013. – 656 с.

2. Рей У. Методы управления технологическими процессами / Рей У. - М.: Мир, 1983. - 367 с.

3. Мацевитый Ю. М. Моделирование нелинейных процессов в распределенных системах / Мацевитый Ю. М., Прокофьев В. Е. - К.: Наукова

думка, 1985. - 302 с. 4. Самарский А. А. Введение в теорию разностных схем / Самарский А. А..

- М. Наука, 1971. - 552 с. 5. Самарский А. А. Методы решения сеточных уравнений / Самарский А.

А., Николаев Е. С.. - М.: Наука, 1988. - 591 с. 6. Краскевич В. Е. Численные методы в инженерных расчетах / Краскевич

В. Е., Зеленский Л. Х., Гречко В. И. - К.: Вища школа, 1986. - 263 с.

11

БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Буряченко С. В. Аспирант кафедры биохимии Харьковского национального университета

имени В. Н. Каразина

ГИДРОМАКРОМОЛЕКУЛЫ НАНОКРИСТАЛЛОВ

МОНТМОРИЛОНИТА КАК КАТАЛИЗАТОР ВОССТАНОВЛЕНИЯ ДЕФЕКТНЫХ ГЕНОВ

Аннотация. Рассмотрен вопрос об образовании в мезо- и макропорах кристаллов гидромакромолекул и их транспорт в прото- и цитоплазму клетки,

их роль в синтезе белков, РНК и ДНК. Гидромакромолекулы представляют собой надмолекулярные посткристаллические ассоциации, состоящие из сотен

тысяч молекул воды и являющиеся пространственным каркасом, необходимым для синтеза белков. Способность кристаллов монтморилонита образовывать

гидромакромолекулы, проникать в цитоплазму клетки и активировать внутриклеточную воду дает возможность восстанавливать мутированные гены

и стимулируют регенерацию клеток и тканей. Ключевые слова: гидромакромолекулы, восстановление генов,

генотерапия, нанокристаллы монтморилонита, дефектные гены, регенерация

клеток. Abstract. The problem of education in the meso and macropores

gidromakromolekul crystals and proton transport in the cytoplasm and their role in protein synthesis, RNA and DNA. Gidromakromolekuly are postkristallicheskie

supramolecular associations, consisting of hundreds of thousands of molecules of water and non-spatial framework necessary for the synthesis of proteins. The ability

to form crystals montmorillonite gidromakromolekuly penetrate into cytoplasm and activate intracellular water allows to recover the mutated genes and stimulates the

regeneration of cells and tissues. Keywords: gidromakromolekuly, restoring genes, gene therapy, nanocrystals

montmorillonite, defective genes, cell regeneration. Введение Изучение гидромакромолекул нанокристаллов монтморилонита позволит

лучше исследовать химическую структуру межслоевого пространства, биохимическое взаимодействие с биологическими структурами клетки,

тканями. Интеркаляция в неорганические кристаллы монтморилонита органических соединений (ДНК, РНК, мРНК, отдельных генов) –

превосходный путь конструирования новых органо – неорганических наноансамблей с оригинальной структурой для применения в генотерапии при

восстановлении дефектных генов, генов с утраченной функциональной активностью, активизации генов. Гидрофильность алюмосиликатов является

причиной их несовместимости с органической полимерной матрицей - это основная проблема, которую приходится преодолевать при создании

полимерных нанокомпозитов. Модификация алюмосиликатов может быть осуществлена путем замещения неорганических катионов внутри прослоек

12

органическими катионами. Наноструктуры обладают особыми свойствами, которые присущи нанослоям, нанокристаллам и наночастицам. Эти особые

свойства связаны с так называемым размерным эффектом. Изучение минерального состава с помощью просвечивающего электронного микроскопа, рентгеноструктурного анализа и инфракрасной спектроскопии показало, что в

глинистых породах может содержаться большое количество наночастиц глинистых минералов с размерами менее 100 нм. Для понимания

каталитической активности монтморилонита большое значение имеет подвижность протонов. Поэтому нашей целью исследования было доказать

большую протонную активность на каталитическую способность кристаллов монтморилонита при активации генов с дефектной химической структурой при

неорганических катионах в кристаллах. Материалы и методы. В качестве объекта была взята бентонитовая глина

Дашуковского карьера Черкасского месторождения. Очищенная глина подвергалась измельчению, проводили электронномикроскопическую сьемку.

Для получения кристаллов исходный растертый в фарфоровой ступке материал смешивали с 0.1 н HCL, смесь встряхивали, выдерживали в течении 0.5 ч. Для

осаждения от крупнодисперсных фракций, которые вновь измельчали в фарфоровой ступке для получения новой порции материала. Верхний слой отделяли от осадка декантацией и при седиментации взвеси в течении суток

получали тонкодисперсную фракцию, использованную для дальнейшей работы после отмывания деионизированной водой и высушивания в сушильном шкафу

при 950 С. Нанокристаллы выделялись методом растворения в воде для иньекций, добавлением в образец катионов металлов (добавляли железо Fe2+),

обработкой ультразвуком в течении 10 минут и инкубацией в термостате в течении 30 минут при температуре 370 С. Исследования проводились на

модельных животных мыши линии nu/nu с генетическим заболеванием - муковисцидоз. Нанокристаллы монтморилонита вводили опытной группе

модельных животных с муковисцидозом внутривенно в хвостовую вену на протяжении 8 дней. Исследование каталитической активности полученной

кристаллов проводили, используя реакцию З'-процессинга. Субстрат на основе олигонуклеотидного дуплекса (21 п.н.), гомологичный Ш-концевой последовательности больного животного ДНК, конструировали гибридизацией

двух олигонуклеотидов: 5'- GTGTGGAAAATCГСTAGCA - 3' и 5' - ACTGCTAGAGATTTTCCACAC - 3'. Активность определяли по отщеплению

радиоактивномеченного продукта нанокристаллов от олигонуклеотидного дуплекса. Удельную поверхность образцов оценивали по данным

низкотемпературной адсорбции на анализаторе Тристар 2 3020. Межпакетное расстояние определяли с использованием ренгеновского дифрактометра

РигакуУльтима 4. Биодеградация нанокомпозиции кристаллов монтморилонита происходит за счет ферментов на организменном уровне. Биодеградация

происходит до двуокиси углерода и воды. Катионы железа, марганца и хрома являются основными катионами монтморилонитов.

Результаты. Высокая физико-химическая активность глинистых минералов обусловлена не только малым размером, но и особенностями их

13

кристаллического строения. Частичный положительный заряд, сформированный на каждом катионе внутри молекулы, делает его

гидрофильным. Монтмориллонит, например, обладает значительной энергией гидратации. Благодаря этому в галереях может удерживаться большое количество молекул воды, что в свою очередь позволяет нейтрализовать

частичный заряд за счет ион-дипольного взаимодействия [7]. В основе кристаллической структуры глинистых минералов лежит контакт

тетраэдрических и октаэдрических элементов. Первый элемент образован кремнекислородными тетраэдрами, состоящими из атома кремния и четырех

окружающих его атомов кислорода. Отдельные тетраэдры, соединяясь друг с другом, создают непрерывную двухмерную тетраэдрическую сетку. Другим

структурным элементом глинистых минералов является октаэдр, образованный шестью атомами кислорода или гидроксильными группами (Рис.1.). В центре

октаэдра может располагаться атом алюминия, железа или магния. Отдельные октаэдры, соединяясь, образуют двухмерную октаэдрическую сетку. Благодаря

близости размеров тетраэдрические и октаэдрические сетки легко совмещаются друг с другом с образованием единого гетерогенного слоя. Связь между

гетерогенными слоями у глинистых минералов может быть различной в зависимости от особенностей строения слоя и его заряда. У глинистых минералов она достаточно прочна и обеспечивается взаимодействием атомов

кислорода и гидроксильных групп (водородная связь) или катионами, располагающимися в межслоевом пространстве (ионно-электростатическая

связь). Связь между слоями менее прочная и обусловлена молекулярными силами. Кристаллы монтморилонита обладают ярко выраженными ионно -

обменными свойствами, что совместно с малым размером частиц и высокой удельной поверхностью (суммарной площадью поверхности частиц в единице

массы породы) определяет их повышенную адсорбционную способность. Чрезвычайно важным моментом при взаимодействии частиц глинистых

минералов с водой является формирование вокруг их поверхности двойного электрического слоя (ДЭС) [1, 2]. Внутренняя часть ДЭС образована

отрицательно заряженной поверхностью глинистой частицы, а внешняя состоит из адсорбционного и диффузного слоев гидратированных катионов. Структура ДЭС во многом зависит от pH и концентрации солей раствора, в котором он

формируется. Из-за кристаллохимических особенностей строения глинистых минералов при изменении pH раствора наблюдается перезарядка торцевых

участков глинистых частиц. Подобный эффект связан с амфотерными свойствами бокового скола октаэдрической сетки, который ведет себя подобно

гидроокиси алюминия. В кислой среде скол октаэдрической сетки диссоциируется по щелочному типу:

В щелочной среде скол диссоциирует по кислому типу: Al(OH)3 = Al(OH)2O- + H+

В результате этого процесса боковой скол кристаллов в кислой и нейтральной средах заряжается положительно, а в щелочной - отрицательно.

Изменение заряда на торцевых участках кристаллов приводит к формированию в щелочных условиях одноименно заряженных, а в кислых и нейтральных

14

знакопеременных ДЭС. Толщина диффузного слоя зависит от состава и концентрации солей в водном растворе, окружающем частицы глинистых

минералов. Она максимальна при отсутствии солей и резко сокращается по мере увеличения их концентрации. Подобное поведение ДЭС в различных физико-химических условиях является одним из главных факторов,

регулирующих процессы структурообразования в кристаллах монтморилонита.

Рис. 1. Атомное строение натриевого нанокристалла монтморилонита

Рис. 2. Минеральные наночастицы монтморилонита

Активный центр расположен на шестичленных кислородных кольцах решетки цеолита, свободных от катиона, которые возникают при определенной

последовательности в замещении одновалентных катионов на двухвалентные. При этом допускается, что активные центры могут иметь протоны в результате

адсорбции воды на катионах. Используя эти представления, авторы работы качественно объяснили зависимость активности от соотношения SiOg / A Os и

от степени обмена, наблюдаемую экспериментально.

15

Выводы. Показано, что только в случае применения полигидроксокомплексов образуются структуры, устойчивые в водной среде и

пригодные для многократного использования в каталитических процессах, вероятно вследствие образования в межпакетном пространстве монтмориллонита упрочняющих сшивок - металлоксидных пилларов

(столбиков), о чем свидетельствуют полученные данные по увеличению межплоскостного расстояния dooi и увеличение анионионнообменной

способности. Кристаллы монтморилонита облегчают процесс, позволяя синтезировать цепи в 50 или около того нуклеотидов (длина обычного гена

сегодня составляет от тысяч до миллионов мономеров). Свойство глинистого субстрата осаждать на своей поверхности нуклеотиды приводит к сближению

активных молекул, что стимулирует их соединение. Литература.

1. Монтмориллонитовые минералы/ В кн.: Рентгеновские методы изучения и структура глинистых минералов.// Под ред. Брауна Г., М.: Мир. 1965. 599 с.

2. Морару В. Н., Маркова С. А., Овчаренко Ф. Д. Адсорбция катионных поверхностно-активных веществ на монтмориллоните из водных растворов //.

Украинский химический журнал Т. 47, №10, 1981.- С. 1058. ТарасевичЮ. И., Овчаренко Ф. Д. Адсорбция на глинистых минералах //Киев: Наукова думка, 1975.

3. Alexandre M., Dubois P. Polymer-layered silicate nanocomposites: preparation, properties and uses of a new class of materials // Materials Science &

Engineering Reports, R28 (1-2), 2000. – p. 1-63. 4. Christiani B. R., Maxfield M Melt process formation of polymer

nanocomposite of exfoliated layered material.пат. 5747560 USA, 1998. – 6 c. 5. Kojima Y., Usuki A., Kawasumi M., Okada A., Kurauchi T., Kamigaito O.

Synthesis of nylon 6-clay hybrid by montmorillonite intercalated with e-caprolactam //. J. Polym. Sci., Part A V.31., 1993. - P.983.

6. Kojima Y., Usuki A., Kawasumi M., Okada A., Kurauchi T., Kamigaito O. One-pot synthesis of nylon 6-clay hybrid // . J. Polym. Sci., Part A. V.31., 1993. -

P.1755. 7. Lagaly. G. Interaction of alkylamines with different types of layered

compounds // Solid State Ionics V. 22., 1986. - Р. 43.

8. Lee H.-S., Fasulo P. D., Rodgers W. R., Paul D. R. TPO based nanocomposites. Part1. Morphology and mechanical properties // Polymer V. 46. №

25, 2005.- P. 116. 9. Liu L., Qi Z., Zhu X. Studies on nylon 6/clay nanocomposites by melt-

intercalation process // Journal of Applied Polymer Science V.71, 1999. – p. 1133-1138.

10. Okada A, Fukushima Y, Kawasumi M, Inagaki S, Usuki A, Sugiyami S, Kurauchi T, Kamigaito O. Composite material and process for manufacturing

same.пат. 4739007 USA, 1988.

16

Гунько С.А. ассистент кафедры экологии и охраны окружающей среды

Днепродзержинского государственного технического университета

МОНИТОРИНГОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ЛЕСНЫХ БИОГЕОЦЕНОЗОВ

В СТЕПНОЙ ЗОНЕ УКРАИНЫ Обеспечение устойчивого экономического роста и оптимизация

экологической ситуации во всей Украине и в отдельных регионах, в том числе на Днепропетровщине, тесно связано с внедрением инновационных моделей

развития и переориентации экономической и экологической политики. Для способствования оптимизации антропогенно трансформированной

среды в условиях экологического кризиса во многих высокоразвитых странах используют зеленые растения – это уникальные, природные фильтры в очистке

атмосферы, воды и почвы от промышленных, бытовых и сельскохозяйственных загрязнений; это объекты выполняющие эстетическую функцию при

формировании ландшафта. В настоящей работе рассматривается одно из направлений

фундаментальных исследований, которое способствует инновационному решению вопросов научно-технического развития Днепропетровской области. Это разработка основ сохранения и создания устойчивых насаждений в

индустриальных и природных районах Днепропетровщины, экологических центрах и коридорах экологической сети.

В работе исследовались биокруговорот веществ и элементов в природных и искусственных биогеоценозах; степень накопления микроэлементов

древесными породами, находящимися в аналогичных лесорастительных условиях; возможности использования полученных характеристик при

создании лесных насаждений в степи. Мониторинговые исследования биологического круговорота веществ,

проводившиеся в течение 1981-2008 гг. в искусственных белоакациевых насаждениях Присамарского стационара Днепропетровской области показали,

что исследованные насаждения развиваются стабильно по пути сильватизации [2,3]. Опадо-подстилочный коэффициент, характеризующий интенсивность биокруговорота веществ в них, лежит в интервале 3,1 ±0,05 (дубовые

насаждения), 2,1 ±0,04 (белоакациевые насаждения и не выходит за его пределы в течение ряда лет. Это свидетельствует об отсутствии деградации насаждений

и наступления степных травянистых растений на лес. Правильно и корректно подобранные древесные породы сохраняют, при соответствующем уходе,

состояние лесного насаждения на многие годы в засушливых условиях степи. В течение ряда лет проводились исследования потребности и

требовательности древесных растений в микроэлементах. В качестве показателя требовательности была использована относительная величина

содержания микроэлемента в растении к содержанию в почве (КБП). Установлено, что чем выше это отношение, тем менее требовательно растение к

среде[1].

17

Исследованы основные древесные породы Присамарского стационара и составлены ряды аккумуляции марганца и других элементов. Высокий

коэффициент поглощения характерен для сосны обыкновенной, которая обладает высокой поглотительной способностью (КБП=9,0), клен полевой, дуб черешчатый, липа мелколистная имеют более низкие коэффициенты

поглощения (КБП=1,3; 1,2; 1,1), самый низкий коэффициент характерен для ясеня зеленого (КБП=0,06),что относит его к группе древесных пород плохо

усваивающих элементы питания почвы и требующих для своего развития богатых эдафотопов.

Полученные в работе данные позволяют дать более обоснованные рекомендации по сохранению существующих и созданию перспективных и

устойчивых лесов в условиях семиаридного климата, при подборе древесных пород для лесной рекультивации в районах добычи полезных ископаемых.

Литература: 1. Кабата – Пендиас А. Микроэлементы в почвах и растениях / Кабата

– Пендиас А., Пендиас Х. – М.: Мир, 1989. – 440с. 2. Цветкова Н. Н. Особенности миграции органо-минеральных

веществ и микроэлементов в лесных биогеоценозах степной Украины. – Д.: Изд – во ДГУ, 1992. – 238с.

3. Цвєткова Н.М. Біокругообіг речовин у біогеоценозах Присамарʼя

Дніпровського: навч. посіб. / Н. М. Цвєткова, М. С. Якуба. – Д.: РВВ ДНУ, 2008. – 112с.

Деревянко Ю.С.

Студентка Національного Технічного Університету України «Київський Політехнічний Інститут»

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТЕАЗ НА ШКІРІ ЛЮДИНИ

Забезпечення правильного догляду за шкірою є багато в чому запорукою нормального функціонування організму в цілому. Щоб грамотно доглядати за

шкірою, необхідно знати будову і функції шкіри. Шкіра - це дуже складний орган [1].

Вона містить велику кількість ферментів, найважливішими з яких є

амілази, фосфорілази, альдолази, дегідрогенази молочної кислоти, дегідрогенази бурштинової кислоти, аргінази, ліпази, протеази, тирозинази та

ін. [2], [3]. Протеази — ферменти класу гідролаз, які розщеплюють пептидний зв'язок

між амінокислотами в білках [4]. Метою роботи було виявлення протеаз на шкірі людини .

Дане дослідження проведено біохімічним методом. Протеази визначали за розщепленням хромогенного субстрату N-benzoyl-phe-val-arg-p-nitroanilide

*HCl , у ході якого розвивалося жовте забарвлення розчину, інтенсивність якого вимірювали спектрометрично. Реакція проходила у середовищі Трис-HCl

буферного розчину рН 8,2. Були досліджені такі варіанти:

18

1. Динаміка зміни активності протеаз на шкірі однієї людини. Для цього визначали протеази на тій самій ділянці здорової шкіри однієї людини

протягом декількох днів. 2. Різниця у активності протеаз між різними людьми. Одночасно

визначали протеази на здорових ділянках шкіри різних людей.

3. Зміни у активності протеаз при пошкодженні шкіри. Для цього проби відбирали на уражених ділянках шкіри (механічні ушкодження за стадії

загоювання). 4. Звикання до косметики, що містить протеази. Спочатку визначали

протеази на здоровій ділянці шкіри, потім шкіру протягом тижня щодня змащували косметичним кремом, що містить протеази. Визначення

повторювали. Надалі кремом не користувалися протягом тижня – визначення повторювали знову.

На першому етапі дослідження аналізували оптичну густину розчину, одержаного у ході визначення протеаз, на шкірі однієї людини. Оптична

густина розчину на шкірі варіювала (Діаграма 1).

Видно, що активність протеаз на шкірі здорової людини може змінюватися

майже у 3 рази. На другому етапі – аналізували оптичну густину розчину, одержаного у

ході визначення протеаз, на шкірі різних людей. Оптична густина розчину була нестабільною.

Цікаво, що різниця оптичної густини розчинів, одержаних з проб різних людей менше, ніж у однієї людини.

0,076

0,109

0,2280,213

0,254

0

0,05

0,1

0,15

0,2

0,25

0,3

1 2 3 4 5

Динаміка зміни активності

протеаз на шкірі однієї людини

Динаміка зміни активності протеаз на шкірі

однієї людини

Од

.

Проби

Діаграма 1

19

0,101

0,173

0,089

0,157

0,076

0

0,02

0,04

0,06

0,08

0,1

0,12

0,14

0,16

0,18

0,2

Зразок 2Зразок 3 Зразок 4

Зразок 5Зразок 6

Відносна різниця у активності протеаз між різними людьми

0,075

Тобто, можна зробити висновок, що активність протеаз шкіри людини є величиною відносно постійною (у межах одного порядку) для усіх особин виду,

і може значно варіювати у однієї особини. (Діаграма 2)

На третьому етапі – аналізували оптичну густину розчинів, одержаних з проб на шкірі людей з патологічними змінами (механічні ушкодження шкіри на

стадії загоювання) . Побачили, що там де була патологія шкіри - оптична густина протеаз більша, ніж на звичайній здоровій шкірі.(Діаграма 3)

Діаграма 2

Діаграма 3

Проби

20

Це пояснюється тим, що у процесі загоювання рани протеази розщеплюють некротизовані клітини [5]. Зміни активності невеликі і цілком

«вміщуються» у варіабельність активності протез у однієї особини. На четвертому етапі аналізували оптичну густину розчину, одержаного у

ході визначення протеаз на шкірі,яку протягом тижня змащували косметичним

засобом, що містить протеази (кремом для рук). (Діаграма 4)

Виявилося,що під час використання крему активність протеаз збільшилася

(вірогідно, за рахунок привнесення протеаз із кремом), а через тиждень (не використовували крем) знову почала повертатися до норми.

З досліджень випливає, що кількість протеаз у зв’язку з різними причинами може змінюватися.

На нашу думку те, що ми виявили ферменти на шкірі та проаналізували їх зміну є важливим, адже саме вони беруть участь у захисті шкіри.

Висновки:

Наші досліди доводять, що ферменти присутні не тільки в середині

нашого організму, а і ззовні вони також є.

Активність протеаз шкіри – досить варіабельний показник, але певна

активність скоріш притаманна виду, аніж кожному індивідууму окремо. Тому

зміни активності більш ніж на 500% свідчитимуть про серйозні фізіологічні зміни в організмі.

Активність протеаз шкіри при загоюванні невеликих механічних ушкоджень змінюється у межах фізіологічної норми.

Активність протеаз шкіри при використанні протеазовмісних

косметичних засобів змінюється у межах фізіологічної норми і повертається на вихідний рівень після припинення використання відповідних засобів.

Література 1. Машковский М.Д. Лекарственные средства. М., 2002 - Том 2 –

С.108-110.

2. Тейлор Д.,Грин Н.,Стаут У. Биология.-2005-Том 2-С. 411- 414.

0,427

0,167

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

Пiд час використання Пiсля

Вплив косметичних засобів, що містять протеази

0,157

Діаграма 4

Од.

21

3. Норлен Л. Новые взгляды на формирование структуры и функционирование кожного барьера и их практическая ценность. Косметика и

медицина, 2002; 5: С.8-17. 4. Сеитов З.С. «Биохимия», 2000 – С. 302-331, 334, 335 5. http://www.dermatolog4you.ru/stat/ivanov/patomorf.html.

Осіпова Д.С.

учениця 11 класу Спеціалізованої Загальноосвітньої Школи з поглибленим вивченням іноземних мов №329 «Логос»

дійсний член Малої Академії Наук

ВПЛИВ ІНБРИДИНГУ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ПОЛІГЕННИХ ОЗНАК Мета роботи: дізнатися закономірності інбридингу та його вплив на

закріплення полігенної ознаки. Предметом дослідження було вибрано собак, адже селекція у цих тварин

ведеться на, майже, всі ознаки, що в них присутні. З одного боку це ускладнює селекційну роботу, а. з іншого, робить цих тварин цікавим предметом для

дослідження з точки зору селекції полігенних ознак. У породі лабрадор однією з найважливіших фізико-анатомічних ознак є

кут між лопаткою та плечовою кісткою (плече-лопаткове зчленування). Адже

лабрадор повинен подати здобич, не пошкодивши її (а вона буває іноді дуже важкою), тому він підіймає лінію щелепи, тим самим переносить більшу

частину ваги на плечі. Якщо кут плече-лопаткового зчленування буде прямим, вага не зможе рівномірно розподілитися і, як наслідок, собака, або впустить

здобич, або буде сильно її стискати, пошкоджуючи її. Для виконання дослідження було підібрано вибірку обсягом у 64 особини

(з них 38 – інбредні, 26 – аутбредні). Собак було взято з різних країн та розплідників, які є представниками різних внутрішньопородних ліній. За

отриманими даними були побудовані варіаційні криві для дослідження нормальності розподілу ознаки. Обраховувалися статистичні дані, а також

досліджувалася препотентність ознаки у інбредних та аутбредних особин. Побудувавши варіаційну криву (на основі заміряного кута плече-

лопаткового зчленування) для аутбредної вибірки, стало видно, що ознака не

має нормального розподілу. Спостерігається дві вершини, несиметричність – більшу перевагу заводчики надають куту в 100о, меншу – куту в 105о. Це

означає, що ведеться цілеспрямована селекція з відбракуванням (або просто – «виводять» з розведення) особин з небажаним проявом ознаки.

Така ж закономірність спостерігається і в інбредній лінії – дві вершини (значна перевага кута - 105о, та менш значна – кута в 100о), а також

несиметричність. Встановлено, що досліджувана ознака варіюється в межах 100-105о.

Отримані дані ймовірності помилок незначні, а коефіцієнти точності показують, що всі дані достовірні. Коефіцієнт мінливості показує низьку

мінливість, як у інбредній, так і у аутбредній групах. Це може бути наслідком наявності в породі багатьох внутрішньопородних типів.

22

Можна стверджувати, що ведеться планомірна селекція з перевагою до кута плече-лопаткового зчленування з градусною мірою 100о та 105о.

В інбредній групі дані обраховувалися за такими формулами: Коефіцієнт наростання гомозиготності (також називають коефіцієнтом

інбридингу,обраховується за формулою Райта-Кисловського, показує

відсоткове відношення кількості гомозигот в генотипі даної особини); коефіцієнт генетичної подібності батьків пробанда (показує відсоткове

відношення між ступенем інбридингу та генетичною подібністю між батьками). Підрахувавши коефіцієнт мінливості, було отримано однакові результати

як в інбредній, так і в аутбредній групах. Це говорить про те, що мінливість ознаки однакова в обох групах. Це може

бути наслідком наявності в породі багатьох внутрішньопородних типів. Дослідивши дані, отримані після обрахування коефіцієнта інбридингу,

було виявлено лінійну залежність кількості гомозигот від ступеня інбридингу. Тобто, чим більший ступінь інбридингу, тим менша кількість гомозигот в

генотипі особини. Така ж пряма залежність спостерігається і з коефіцієнтом генетичної подібності.

Розрахунки вказують, що коефіцієнт генетичної подібності наближений до 0 коли спільний пращур знаходиться далі IV покоління.

Можна зробити висновки: у досліджуваній вибірці інбридинг не вплинув

на закріплення такої полігенної ознаки, як кут плече-лопаткового зчленування. Це, як було сказано вище, є наслідком різноманітності ліній в породі. Ознака у

інбредній та аутбредній групах розподіляється нерівномірно, тому, що ведеться планомірна селекція за даною ознакою.

Без результативно проводити інбридинг, коли спільний пращур знаходиться далі ІV покоління. Адже у особин, які інбредні на пращура, який

знаходиться далі ІV-V покоління, така ж кількість гомозигот, як і в аутбредних особин.

Література 1. Айала Ф. Современная генетика. Том 3, - М., 1988, - С. 72-100, 136-

270 2. Ильин Н.А. Генетика и разведение собак, - М., 1992 – С. 131-162 3. Козлов Ю.Н. Генетика и селекция сельськохозяйственных

животных, - Москва, 2009, - с.87 – 247 4. Ли Ч. Введение в популяционную генетику, - Москва, 1978, - с. 198-

340, 360-502 5. Лобашев М.Е. Генетика, - Л., 1967 – с. 603-671

6. Лобашев М.Е. Генетика с основами селекции, - Москва, 1970 – с. 340-354, 384-415

7. Уоллис М. Генетика собак, - Москва, 2000 – с. 459-519 8. Хедрик Ф. Мир биологии. Генетика популяцій, - Москва, 2003, -

с.112-360, 462-579 9. http://www.kgau.ru/distance/zif_03/razvedenie-110401/06_02.html

Електронний навчально-методичний комплекс з селекції сільськогосподарських тварин

23

10. http://www.pedigreedatabase.com/labrador_retriever/ База даних родоводів.

11. Марія Газнюк. Селекция собак. Основа оценки// ZOO-Бизнес. – 2004. - №9 (95)

12. Марія Газнюк. Селекция собак. Графическое отображение

изменчивости признака// ZOO-Бизнес. – 2005. - №3 (101) 13. Марія Газнюк. Селекция собак. Инбридинг// ZOO-Бизнес. – 2005. -

№5 (103) 14. Цигельницкий Е.Г. Разведение собак. Инбридинг//Вестник РКФ. –

2003. - №7 (46)

Рабченюк О.О ,

аспірантка кафедри хімії та методики її навчання Тернопільського

національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка Возняк Н.П.,

студентка хіміко-біологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка

Даньків М.Є., студентка хіміко-біологічного факультету Тернопільського національного

педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка

Хоменчук В.О., доцент кафедри хімії та методики її навчання Тернопільського

національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка РОЛЬ ЛІПІДІВ ЯДЕР КЛІТИН ЗЯБЕР ЩУКИ (Esox lucius L.) У

АДАПТАЦІЇ ДО ЙОНІВ КАДМІЮ

Відомо, що у гідробіонтів наявні певні біохімічні механізми токсикорезистентності до йонів металів [7]. Одним з них є перебудова

ліпідного обміну. Більшість досліджень щодо впливу йонів металів на ліпідний обмін проводили на вищих хребетних тваринах [1], тоді як у риб, вивчали,

переважно, структурно-функціональну роль ліпідів в адаптації до фізичних та біологічних факторів [5]. В цьому контексті значний інтерес становить вивчення змін ліпідного складу ядер зябер щуки (Esox Lucius L.), як одного з

найпоширеніших представників прісноводних хижих видів риб. Досліджували вплив 0,005 мг/дм3 і 0,02 мг/дм3 йонів Cd2+, що становить,

відповідно, 0,5 та 2,0 рибогосподарських ГДК, на ліпідний склад клітинних ядер зябер риб. Період аклімації риб становив 14 діб.

Для виділення ядер, досліджувану тканину гомогенізували на холоді у 0,22 М розчині сахарози та центрифугували при 2500 g. Виділений осад

ідентифікували як ядерну фракцію. Для екстрагування загальних ліпідів до одержаної фракції ядер додавали

хлороформ-метанолову суміш у відношенні 2:1. Рухомою фазою для визначення неполярних ліпідів слугувала суміш гексану, диетилового ефіру та

льодяної оцтової кислоти у співвідношенні 70:30:1, тоді як для розділення фракцій фосфоліпідів пластинки елюювали у суміші хлороформ-метанол-

24

льодяна оцтова кислота-дистильована вода у співвідношенні 60:30:7:3. Для ідентифікації окремих фракцій ліпідів використовували специфічні реагенти і

очищені стандарти. Вміст фосфоліпідів визначали за методом Васьковського. Одержані дані оброблено статистично з використанням t-критерію Cтьюдента.

Аналіз одержаних результатів показав зниження вмісту ФХ, що, ймовірно,

обумовлене активацією йонами Cd2+ фосфоліпази А2, опосередкованим підтвердженням цього є збільшення кількості продуктів його ферментативного

гідролізу – ЛФХ та НЕЖК. Можливим поясненням зростання активності фосфоліпази є порушення цілісності лізосом внаслідок накопичення в них

комплексу кадмій-металотіонеїни [4]. Таким чином, компенсаторною реакцією на деструкцію зовнішнього біліпідного шару клітинних ядер можна вважати

накопичення СМ, який інгібує активність фосфоліпази [6]. Накопичення ХЛ і ФЕА покликано збільшити мікров’язкість мембран та,

відповідно, знизити їх проникність. Але, незважаючи на адаптивну роль ФЕА, значне його накопичення з одночасним гідролізом ФХ сприяє його появі на

зовнішньому шарі мембран, внаслідок чого спостерігається зростання її проникності та, відповідно, накопичення металу в органелі [3].

Достовірне зниження вмісту кардіоліпіну, очевидно, можна розглядати як адаптивну реакцію на дію йонів Cd2+, адже відомо, що безпосередня взаємодія цього ліпіду з нитками ДНК сприяє їх частковому розкручуванню, що підвищує

ризик одноланцюгових розривів та хромосомних аберацій, індукованих АФК [2]. Підтвердження цього служить значне зростання вмісту МАГ і ТАГ (за

нормальних умов вони містяться у слідових кількостях), що вказує на пошкодження ДНК та розвиток патологічних процесів у клітині [8].

Таким чином, одержані дані вказують на те, що зміни ліпідного складу клітинних ядер зябер риб спрямована на мобілізацію пулу відповідних ліпідів з

метою структурної модуляції біліпідного шару цих органел для протидії прямого та опосередкованого впливу йонів Cd2+.

Література 1. Финагина О.Л. Холестерин и биологические мембраны

/О.Л. Финагина, Н.В. Печенова - М.: Мир, 1991. - 134 с. 2. Cadmium chlorideinduced DNA and lysosomal damage in a hepatoma

cell line /G. Fotakis, E. Cemeli, D. Anderson [et al.]// Toxicol. In Vitro. - 2005. –

Vol. 19. – P. 481–489. 3. Exposure of phosphatidylethanolamine on the Surface of apoptotic cells

/K. Emoto, N. Toyamasorimachi, H. Karasuyama [et al.]// Exp. Cell Res. – 1997. – Vol. 232. – P. 430–434.

4. Futerman A.H. The cell biology of lysosomal storage disorders /A.H. Futerman, G. van Meer// Nat. Rev. Mol. Cell Biol. – 2004. – Vol. 5. –

P. 554-565. 5. Hazel J.R. Time course of thermal adaptation in plasma membranes of

trout kidney /J.R. Hazel, R. Landrey-Scott// Am. J. Physiol. - 1988. - Vol. 255, №4. - P. 622-634.

6. Linder M.C. Biochemistry of copper /M.C. Linder – N.Y.: Plenum Press, 1991. – 161 p.

25

ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ

Клдиашвили В. И., Натриашвили Т. М.,

Мебония С. А.

Институт механики машин им.Р.Двали, Тбилиси, Грузия

РАЦИОНАЛЬНАЯ КОНСТРУКЦИЯ КОРОТКОЙ СЕТИ ДЛЯ ДУГОВОЙ ПЕЧИ

Предлагается новая схема конструкции короткой сети для дуговой печи по схеме «треугольник на электродах» в трёхбифилярном исполнении, в которой

более полная симметрия достигнута перемычками, образующими треугольник непосредственно у электрододержателей. В предлагаемой схеме токоведущие

трубы разной полярности расположены на одном и том же рукаве, что способствует дальнейшему уменьшению индуктивности короткой сети.

Применение рассмотренной схемы позволяет в 2,5 – 3 раза уменьшит реактивное сопротивление и на 15 – 20% - активное сопротивление коротких

сетей, сократить длительность плавки, уменьшить удельный расход электроэнергии и повысить коэффициент мощности установки.

Ключевые слова: дуговая печь, короткая сеть, электрододержатель,

реактивное сопротивление, бифилярное расположение шин или кабелей. Технико-экономические показатели печной установки существенно

зависят от основных параметров печного контура, т.е. от его активного и реактивного сопротивления [1,2].

Очень важным является уменьшение индуктивного сопротивления короткой сети, которое на крупных печах в 5 -7 раз больше активного и

определяет .Cos Известно, что действующая индуктивность двух прямолинейных

параллельных проводников одинаковой длины с токами противоположных

направлений подсчитывают по формуле:

L д = ),(221122211 MLMMLL

где LLL 2211 собственные индуктивности проводников;

MMM 2112 взаимные индуктивности между этими проводниками. При расчете коэффициентов L и M обычно пользуются следующей

формулой:

[10)12

(ln2)( 9d

llML

Г],

где l длина проводника, d линейный размер, зависящий от формы попереч-

ного сечения и от взаимного расположения проводников.

При расчете dL, среднее квадратичное расстояние площади от самой

себя, а при расчете dM , расстояние между сечениями проводников.

26

Из приведенных формул видно, что снижение реактивного сопротивления короткой сети достигается возможным уменьшением длины токопроводов и

сближением проводников с противоположными токами, т.е. бифилярным расположением шин или кабелей.

Одним из радикальных способов уменьшения индуктивности короткой

сети является выполнение вторичного токопровода по схеме «треугольник на электродах».

На некоторых промышленных печах различной вместимости была опробована трёхбифилярная схема с четвёртым рукавом, перемещающимся

одновременно с первым. Однако эта схема привела к существенному усложнению обслуживания печей. Кроме того, бифилярные трубчатые

токопроводы расположены на разных рукавах, на практике они, как правило, располагаются на разных уровнях, при этом, в период плавки, влияние

взаимоиндукции часто изменяется и также меняется величина реактивного сопротивления.

Из-за большой сложности в изготовлении и обслуживании от такой схемы пришлось отказаться. Поэтому в настоящем исследовании предлагается более

совершенная конструкция короткой сети, применение которой позволяет существенно улучшить показатели работы печи во все периоды плавки.

На рис.1 приведена принципиальная схема новой конструкции короткой

сети по схеме «треугольник на электродах» в трёхбифилярном исполнении, в которой более полная симметрия достигнута перемычками, образующими

треугольник непосредственно у электрододержателей. В качестве перемычек используются специальные гибкие, водоохлаждаемые кабели, длина которых

определяется от расстояния между электродами и от хода электродов. Перемычки должны способствовать требуемому перемещению электродов.

Изолированные друг от друга токоведущие трубы разной полярности расположены на одном и том же рукаве, что способствует дальнейшему

уменьшению индуктивности короткой сети, так как все элементы токоподвода, несущие токи разных направлений находятся рядом. Здесь по проводникам

короткой сети протекают фазные токи, разность которых образует линейные токи в электродах.

Для предложенной схемы расположение рукавов на разных уровнях не

оказывает влияния на взаимоиндукцию полуфаз, так как общая величина реактивного сопротивления вторичного токоподвода не меняется.

На одной из ферросплавных печей мощностью 11 МВ.А (Аргветский завод, ''GiTim Group“, Республика Грузия) взамен обычной схемы короткой

сети (треугольник на неподвижных башмаках) нами была предложена и реализована схема вышеприведенной конструкции вторичного токоподвода,

которая нами предварительно была опробована на ферросплавной печи мощностью 5 МВ.А [3-5].

Рассмотренные выше печи комплектуются электропечными трансформаторами, характеристики которых приведены в таблице 1.

Табл. 1. Основные технические данные электропечных трансформаторов

27

Но

ми

нал

ьн

ая

мо

щн

ост

ь,

МВ

.А

Пер

ви

чн

ое

нап

ряж

ени

е, к

В

Вто

ри

чн

ое

нап

ряж

ени

е, В

Вто

ри

чн

ый

ли

ней

ны

й т

ок,

кА

Вто

ри

чн

ый

фаз

овы

й т

ок,

кА

Чи

сло

ст

уп

еней

вто

ри

чн

ого

нап

ряж

ени

я

Сп

осо

б

рег

ул

ир

ован

ия

вто

ри

чн

ого

нап

ряж

ени

я

5,0 11,0

10,00 10,5

137,6÷70 160÷80

21 40

12,1 23,1

9 14

ПБВ ПБВ

Рис.1. Короткая сеть по схеме треугольник на электродах в

трехбифилярном исполнении: 1 – трансформатор; 2 – шинный пакет; 3 – проем в стене печной

подстанции; 4 – неподвижный башмак; 5 – гибкие кабели; 6,7 – подвижный башмак; 8 – трубошины; 9 – контактная токопроводящая плита с корпусом

электрододержателя; 11 – перемычки, образующие треугольник у электрододержателей; 12 – рукава электрододержателя.

28

В таблице 2 представлены основные конструктивные данные вторичных токопроводов для печей 5 и 11 МВ.А

Табл. 2. Основные конструктивные данные вторичных токопроводов для печей 5

и 11 МВ.А

Вто

ри

чн

ый

то

к,

кА

Шинный

мост Гибкие кабели Трубошины

Графитированные

электроды

Сеч

ени

е ш

ин

ы и

ко

ли

чес

тво

на

по

лю

с- ф

азу

, м

м

Пл

отн

ост

ь т

ока,

А/м

м2

Ти

п,

сеч

ени

е и

ч

исл

о

на

по

лю

с-ф

азу

, м

м

Пл

отн

ост

ь т

ока,

А/м

м2

Ди

амет

р,

мм

Чи

сло

тр

уб

на

по

лю

с-ф

азу

Пл

отн

ост

ь т

ока,

А/м

м2

Ди

амет

р,

мм

Пл

отн

ост

ь т

ока,

А/м

м2

20000

40000

2(250x1

2) 4(400x12)

1,9

1,22

МГЭ

1000x4 МГЭ 1000x8

2,9

2,89

80/40

100/60

1

1

3,0

4,6

400

600

15,9

14,1

В схеме сечения проводников рассчитаны по допустимой плотности тока. Шинные пакеты выполнены исключительно шихтованными. Для гибкого

токопровода применены медные водоохлаждаемые кабели, а для трубошин – водоохлаждаемые медные трубы.

Применение рассмотренной схемы позволяет в 2,5 – 3 раза уменьшит

реактивное сопротивление и, примерно, на 15 – 20% активное сопротивление коротких сетей, а также сократить длительность плавки, уменьшить удельный

расход электроэнергии и заметно повысить коэффициент мощности установки. Библиографический список

1. Клдиашвили В. И., Кашакашвили Г. Б., Мебония С. А. Рудовосстановительная шахтная печь для подготовки и плавки окускованных

шихтовых материалов. Металлург №11, Москва - 2001.- С. 47-48. 2. Клдиашвили В. И., Кашакашвили Г. Б., Мебония С. А., Ломтатидзе Г.А.

Универсальная закрытая дуговая для получения стали непосредственно из брикетов железорудной моношихты. Металлург №11, Москва - 2006.- С. 53-54.

3. Клдиашвили В. И., Кашакашвили Г. Б., Мебония С. А. Рудовосстановительная дуговая печь для производства сплавов. Металлург №8, Москва - 2006.- С. 53-54.С. 61-62.

4. Клдиашвили В. И., Кашакашвили Г. Б., Мебония С. А. Рациональная схема электроснабжения рудовосстановительных печей. Металлург №8,

Москва - 2008.- С.44.

29

5. Клдиашвили В. И., Кашакашвили Г. Б., Мебония С. А. Опыт применения силового трансформатора общего назначения для питания 1,5-тонной дуговой

печи. Сталь №7, Москва - 2007.- С.47.

Самарай В.П доцент, к. т. н., с. н. с.,

Богушевский В.С . д. т. н., проф.,

Шахгериев М.А.

ст. викладач Чеченський державний педагогічний інститут, Самарай Р.В

аспірант НТУУ “КПІ”

НЕЧІТКА ЛОГІКА КОНТУРА “ТЕМПЕРАТУРА ПРЕС-ФОРМИ”ЛПТ.

Лиття під тиском (ЛПТ) – найбільш застосований до автоматизації, найефективніший, найперспективніший, найпродуктивніший спосіб литва, який

дозволяє виготовляти виливки з будь-яких промислових сплавів окрім сталі та чавуну в звичайних прес-формах. Найважливіші його переваги – мінімальні припуски на механічну обробку і низька трудомісткість виготовлення виливків,

а щодо якості – точність розмірів, мінімальна шорсткість поверхонь навіть без механічної обробки, відмінний товарний вигляд. Важливою відмінністю й

особливістю від інших способів литва є можливість легко керувати швидкістю заповнення прес-форми і обирати режим заповнення рідким металом між

ламінарним, турбулентним та дисперсним, застосовувати так званий оригінальний спосіб литва “Рідке штампування” і в тому числі можливість

отримання герметичних виливків для арматуробудування у широкому діапазоні швидкостей заповнення та з тиском випробовувань корпусів і зібраних виробів

запорної арматури (наприклад, кульових кранів) більш як 10 атмосфер (наприклад, зі стовідсотковою перевіркою всіх корпусів і окремо готових

виробів арматури за британським стандартом BS1010). Досягти всіх вказаних переваг можливо при максимальній автоматизації ЛПТ із застосуванням найсучасніших методів системного аналізу і кібернетики, у тому числі методів

штучного інтелекту (ШІ). Закордонні і вітчизняні розробники переважно орієнтуються на високу якість вихідних матеріалів, стабільну роботу

обладнання і стабілізацію окремих параметрів процесів лиття, що в наших умовах практично недосяжно. При цьому практично відсутні комплексні моделі

систем автоматизованого регулювання (САР) и систем автоматизованого управління (САУ), що охоплювали би декілька контурів керування ЛПТ та

використовувала би декілька критеріїв оптимізації одночасно, серед яких мають бути комплексний або спеціальні критерії якості виливків, критерії

енергозбереження, критерії продуктивності, тощо. Тому розробка, створення та впровадження автоматизованої системи

керування технологічним процесом машини ЛПТ на базі нечіткої логіки – дуже актуальна задача.

30

У зв’язку з суттєвою нестаціонарністю процесу ЛПТ для ефективного регулювання пропонується використати регулятор із застосуванням ШІ. Серед

відомих підходів ШІ (нейронні мережі, експертні системи, методи розпізнавання образів, кластерний і дискримінантний аналізи) найважливішим і найактуальнішим залишається “нечітка логіка”.

Для побудови нечіткої моделі регулятора перш за все було обрано вхідні й вихідні параметри, вивчено діапазони їх змін, визначено кількість термів та вид

функцій належності. За вхідні обрано робочі параметри головних контурів керування:

температура сплаву у печі; поточна температура прес-форми; час кристалізації виливка у прес-формі (витримка); три швидкості прес-поршня (плунжера) у

трьох фазах пресування відповідно; кількість змащувального матеріалу і його консистенція, тиск запирання прес-форми. Для всіх параметрів запропоновано

гаусові функції приналежності. Для контура “Температура прес-форми” моделі САУ розглядалися

можливості застосування варіантів з 3, 5 та 7 термами і відповідними лінгвістичними змінними. Запропоновано для лінгвістичної змінної “Помилка

регулювання” використовувати 5 термів, для лінгвістичної змінної “Швидкість помилки регулювання” - використовувати 5 термів, для лінгвістичної змінної “Прискорення помилки регулювання” використовувати 3 терми, для вихідного

нечіткого відгуку “Дії впливу з нагрівання або охолодження” – 5 термів. Розроблено 81 правило нечіткої логіки з можливістю зменшення до 75.

Нечітку модель створювали в інтерактивній системі “MatLab” з використанням базових компонентів для побудови всіх контурів регулювання

регулятора із застосуванням додаткового пакету “Fuzzy Logic Toolbox”. Поведінку параметрів в різних контурах керування описали відповідними

передаточними функціями. Адекватність розроблених правил перевірена ймовірною зміною значень

вхідних параметрів із досвіду (із статистичних спостережень). Задля перевірки і доопрацювання працеспроможності нечіткого регулятора було складено САУ.

Було проведено імітаційне моделювання в реальному часі за допомогою інтерактивного інструменту імітації, моделювання, прогнозування, діагностики, оптимізації та аналізу динамічних систем “SIMULINK”.

Приклад принципа складання правил для контура управління (фрагмент від всієї АСУ) “Температура прес-форми” був наступний:

Пр.1. Якщо T=зависока & Tш=зависока & Tп=зависока то “Дуже Охолодити”;

Пр.2. Якщо T=висока & Tш=висока & Tп=висока то “Дуже Охолодити”; Пр.3. Якщо T=оптим & Tш=оптим & Tп=оптим то “Нічого не робити”;

Пр.4. Якщо T=низька & Tш=низька & Tп=низька то “Нагрівати”; Пр.5. Якщо T=занизька & Tш= занизька & Tп= занизька то “Дуже гріти”;

Пр.6. Якщо T=зависока & Tш=зависока & Tп=висока то “ Дуже Охолодити”;

Пр.7. Якщо T=зависока & Tш=зависока & Tп=оптим то “Охолоджувати”; Пр.8. Якщо T=зависока & Tш=зависока & Tп=низька то “Охолоджувати”;

31

Пр.9. Якщо T=зависока & Tш=зависока & Tп=занизька то “Охолоджувати”; Пр.10. Якщо T=зависока & Tш=висока & Tп=зависока то “ Дуже

Охолодити”; Пр.11. Якщо T=зависока & Tш=висока & Tп=висока то “ Дуже Охолодити”; Пр.12. Якщо T=зависока & Tш=висока & Tп=оптим то “ Дуже Охолодити”;

Пр.13. Якщо T=зависока & Tш=висока & Tп=низька то “ Дуже Охолодити”; Пр.14. Якщо T=зависока & Tш=висока & Tп=занизька то “Охолоджувати”;

Пр.15. Якщо T=зависока & Tш=оптим & Tп=зависока то “ Дуже Охолодити”;

Пр.16. Якщо T=зависока & Tш=оптим & Tп=висока тоді “ Дуже Охолодити”;

Пр.17. Якщо T=зависока & Tш=оптим & Tп=оптим тоді “Охолоджувати”; Пр.18. Якщо T=зависока & Tш=оптим & Tп=низька тоді “Охолоджувати”;

Пр.19. Якщо T=зависока & Tш=оптим & Tп=занизька тоді “Охолоджувати”; Пр.20. Якщо T=зависока & Tш=низька & Tп=висока тоді “Охолоджувати”;

Пр.21. Якщо T=зависока & Tш=низька & Tп=оптима тоді “Охолодити”; Пр.22. Якщо T=зависока & Tш=низька & Tп=низька тоді “Охолодити”;

Пр.23. Якщо T=зависока & Tш=занизька & Tп=висока тоді “ОПТИМ”; Пр.24. Якщо T=зависока & Tш=занизька & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”; Пр.25. Якщо T=зависока & Tш=занизька & Tп=низька тоді “ОПТИМ”;

Пр.26. Якщо T=висока & Tш=зависока & Tп=висока тоді “Дуже Охолодити”;

Пр.27. Якщо T=висока & Tш=зависока & Tп=опт тоді “Дуже Охолодити”; Пр.28. Якщо T=висока & Tш=зависока & Tп=низька тоді “Охолодити”;

Пр.29. Якщо T=висока & Tш=висока & Tп=оптим тоді “Охолодити”; Пр.30. Якщо T=висока & Tш=висока & Tп=низька тоді “Охолодити”;

Пр.31.Якщо T=висока & Tш=оптим & Tп=висока тоді “Охолодити”; Пр.32. Якщо T=висока & Tш=оптим & Tп=оптим тоді “Охолодити”;

Пр.33 Якщо T=висока & Tш=оптим & Tп=низька тоді “Охолодити”; Пр.34 Якщо T=висока & Tш=низька & Tп=висока тоді “ОПТИМ”;

Пр.35 Якщо T=висока & Tш=низька & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”; Пр.36 Якщо T=висока & Tш=низька & Tп=низька тоді “Охолодити”; Пр.37 Якщо T=висока & Tш=занизька & Tп=висока тоді “ОПТИМ”;

Пр.38 Якщо T=висока & Tш=занизька & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”; Пр.39 Якщо T=висока & Tш=занизька & Tп=низька тоді “Охолодити”;

Пр.40 Якщо T=оптим & Tш=зависока & Tп=висока тоді “Охолодити”; Пр.41 Якщо T= оптим & Tш=зависока & Tп=оптим тоді “Охолоджувати”;

Пр.42 Якщо T= оптим & Tш=зависока & Tп=низька тоді “ОПТИМ”; Пр.43 Якщо T= оптим & Tш=висока & Tп=висока тоді “Охолоджувати”;

Пр.44 Якщо T= оптим & Tш=висока & Tп=оптим тоді “Охолоджувати”; Пр.45 Якщо T= оптим & Tш=висока & Tп=низька тоді “ОПТИМ”;

Пр.46 Якщо T= оптим & Tш=оптим & Tп=висока тоді “Охолоджувати”; Пр.47 Якщо T= оптим & Tш=оптим & Tп=низьока тоді “Нагрівати”;

Пр.48 Якщо T= оптим & Tш=низька & Tп=висока тоді “ Нагрівати”; Пр.49 Якщо T= оптим & Tш=низька & Tп=оптим тоді “ Нагрівати”;

32

Пр.50 Якщо T= оптим а & Tш=низька & Tп=низьока тоді “ОПТИМ”; Пр.51 Якщо T= оптим & Tш=занизька & Tп=висока тоді “ Нагрівати”;

Пр.52 Якщо T= оптим & Tш=занизька & Tп=оптим тоді “ Нагрівати”; Пр.53 Якщо T= оптим & Tш=занизька & Tп=низька тоді “ОПТИМ”; Пр.54 Якщо T=низька & Tш=зависока & Tп=висока тоді “ОПТИМ”;

Пр.55 Якщо T=низька & Tш=зависока & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”; Пр.56 Якщо T=низька & Tш=зависока & Tп=низька тоді “Нагрівати”;

Пр.57 Якщо T=низька & Tш=висока & Tп=висока тоді “ОПТИМ”; Пр.58 Якщо T=низька & Tш=висока & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”;

Пр.59 Якщо T= низька & Tш=висока & Tп=низька тоді “Нагрівати”; Пр.60 Якщо T= низька & Tш=оптим & Tп=висока тоді “Нагрівати”;

Пр.61 Якщо T= низька а & Tш=оптим & Tп=оптим тоді “Нагрівати”; Пр.62 Якщо T= низька & Tш=оптим & Tп=низька тоді “Нагрівати”;

Пр.63. Якщо T=з низька & Tш=низька & Tп=висока тоді “ДужеНагрівати”; Пр.64. Якщо T= низька & Tш=низька & Tп=оптим тоді “Нагрівати”;

Пр.65. Якщо T= низька а & Tш=занизька & Tп=висока тоді “ДужеНагрівати”;

Пр.66. Якщо T= низька & Tш=занизька & Tп=оптим тоді “Нагрівати”; Пр.67. Якщо T= низька & Tш=занизька & Tп=низька тоді “Нагрівати”; Пр.68. Якщо T=занизька & Tш=зависока & Tп=висока тоді “ОПТИМ”;

Пр.69. Якщо T=занизька & Tш=зависока & Tп=оптим тоді “ОПТИМ”; Пр.70. Якщо T= занизька & Tш=зависока & Tп=низька тоді

“ДужеНагрівати”; Пр.71. Якщо T= занизька & Tш=висока & Tп=висока тоді “ОПТИМ”;

Пр.72. Якщо T= занизька & Tш=висока & Tп=оптим тоді “Нагрівати”; Пр.73. Якщо T= занизька & Tш=висока & Tп=низька тоді “ДужеНагрівати”;

Пр.74. Якщо T= занизька & Tш=оптим & Tп=висока тоді “ДужеНагрівати”; Пр.75. Якщо T= занизька & Tш=оптим & Tп=оптим тоді “ДужеНагрівати”;

Пр.76. Якщо T= занизька & Tш=оптим & Tп=низька тоді “ДужеНагрівати”; Пр.77. Якщо T= занизька & Tш=низька & Tп=висока тоді “ДужеНагрівати”;

Пр.78. Якщо T= занизька & Tш=низька & Tп=оптим тоді “ДужеНагрівати”; Пр.79. Якщо T= занизька & Tш=низька & Tп=низька тоді “ ДужеНагрівати

”;

Пр.80. Якщо T= занизька & Tш=занизька & Tп=висока тоді “ ДужеНагрівати”;

Пр.81. Якщо T= занизька & Tш=занизька & Tп=оптим тоді “ ДужеНагрівати”;

де такі лінгвістичні змінні і терми: T= низька –температура пресформи низька;

T= висока – температура пресформи вище норми; T= занизька –температура пресформи дуже низька;

T= зависока– температура пресформи занадто вище норми; T= оптим – оптимальна температура в межах норми;

Tш=оптим - швидкість зміни температури майже не змінюється (=0) ; Tш=висока – швидкість зміни температури вище норми;

33

Tш=низька – швидкість зміни температури нижче норми; Tш=зависока – швидкість зміни температури значно вище норми;

Tп=занизька – швидкість зміни температури значно нижче норми; Tп=оптим – прискорення зміни температури майже не змінюється (=0); Tп=висока – прискорення зміни температури вище норми;

Tп=низька – прискорення зміни температури нижче норми; “Оптим” – температура прес-форми не потребує втручань САУ (САР);

“Нагрівати” - прес-форма потребує незначного підігрівання; “Охолодити” - прес-форма потребує незначного охолодження;

“Дуже охолодити” - прес-форма потребує термінового значного охолодження;

“Дуже нагріти” - прес-форма потребує термінового значного підігрівання. Висновки

1. Нечітка САР пропонується для будь-яких виливків, машин ЛПТ, сплавів;

2. САР (САУ) має бути адаптована під конкретні вимоги виробництва; 3. попередньо для конкретних виливків за допомогою програм розрахунку

або моделювання визначаються технологічно необхідні режими і швидкість заповнення прес-форми рідким сплавом і значення інших параметрів;

4. Нечітка САР адаптується і до умов виробництва на термопласт-

автоматах; 5. можливе застосування ПЗ LabVIEW, EXCEL і ін. для нечіткої логіки;

6. можлива організація інтерактивної САР машин ЛПД на базі MatLab, LabVIEW, EXCEL із застосуванням датчиків, АЦП, контролерів і ЦАП.

Література 1.Кубов В.И. Обмен данными с микроконтроллерным устройством на

основе AVR BUTTERFLY в инструментальном пакете LabVIEW // Наукові праці . – Випуск 64 . – С.75 – 79

2.Кирюша Б.А. Аналіз засобів змішаного моделювання схемо-технічного та функціонально-логічного рівнів / Комп’ютерні технології: наука і освіта:

тези доповідей. Університет “Україна” – К.: Університет “Україна”, 2012.– С.77 3.Жданов А.А., Караваев М.В. Применение нечеткой логики в

имитационной системе автономного адаптивного управления // Труды

Института системного программирования РАН . - 2002. - №3 . – С.121 – 137

34

Кушекбаев Максат Студент 4 курса специальности Биотехнология Алматинского

технологического университета Абенов Толеген

Студент 4 курса специальности Биотехнология Алматинского

технологического университета Сарлыбаева Л.М.

К.т.н., и. о. доцента кафедры «Пищевая биотехнология» Алматинского технологического университета

Аскарова Ш.К. К. с.-х. н., старший преподаватель кафедры «Пищевая биотехнология»

Алматинского технологического университета

ПРИМЕНЕНИЕ РАСТИТЕЛЬНОГО СЫРЬЯ В КОМБИНИРОВАННЫХ МЯСНЫХ ПРОДУКТАХ НАПРАВЛЕННОГО ДЕЙСТВИЯ

Одной из важных проблем современного мира является проблема обеспечения человека качественной и полезной пищей. Условия окружающей

среды и увеличение заболеваемости людей вызывают необходимость создания функциональных продуктов с полезными питательными и физиологическими характеристиками и дополнительными функциями.

В результате различных исследований появились концепции в области питания, направленные на улучшение здоровья людей путем создания новых

пищевых продуктов, которые благоприятно действуют на функции человеческого организма и обладают радиопротекторными свойствами.

Из пищевых продуктов мясо и изделия из него являются одним из важнейших продуктов питания, т. к. содержат почти все необходимые для

организма человека питательные вещества. Пищевая ценность мяса характеризуется количеством и соотношением белков, жиров, витаминов,

минеральных веществ и степенью усвоения организмом человека, она обусловлена энергетическим содержанием и вкусовыми свойствами мяса.

В свою очередь, растительное сырье в отличие от мясного богато макро - и микроэлементами, витаминами, включая клетчатку, пектиновые вещества, т.е. является источником биологически активных веществ, которых не хватает в

мясе. Использование растительного сырья при производстве мясных продуктов позволяет не только обогатить их функциональными ингредиентами, повысить

усвояемость, но и получить продукты, соответствующие физиологическим нормам питания.

Из этого следует, что производство комбинированных мясопродуктов на основе мяса и растительных продуктов позволит получить из различных

сырьевых источников, при условии сочетания функционально-технологических свойств, продукты повышенной биологической ценности, улучшенных

органолептических показателей готового продукта, сниженной себестоимости. Тяжелая экологическая ситуация, ухудшение структуры питания

населения делают очень важной проблему поиска природных средств, растительного сырья, богатого биологически активными веществами,

35

повышающими адаптационные возможности организма к экстремальным факторам внешней среды и предотвращающих развитие ряда заболеваний.

Проводя анализ по экологическому состоянию республики, необходимо осветить проблему воздействия радиации на регион Казахстана. Испытательный полигон – Семипалатинск за 40 лет пережил 456 атомных

взрыва. Радиация поглотила три поколения Казахстана – общее количество зараженных насчитывает более миллиона – вызвав проблемы со здоровьем – от

щитовидных заболеваний и рака до врожденных дефектов. Кроме этого, в число облученных входят люди, проживающие вблизи ядерных захоронений,

полигонов, а также на территориях, радиоактивно пораженных в результате других аварий. Не стоит забывать, что радиационное облако после аварий в

Японии на атомных электростанциях стремительно перемещается, оказывая влияние на соседние территории. И любая страна в той или иной мере будет

находиться в зоне риска, как, например, регион Мангистауской области, где долгое время были открыты урановые карьеры. Южные области Казахстана

(Жамбылская, Южно-Казахстанская и Кзылординская) являются экологически неблагополучными регионами республики. Население этих областей

подвержено действию различных неблагоприятных факторов экологического окружения (Приаралье, космодром Байконур). Детская смертность в этом регионе в 5-7 раз выше, чем в России, Украине и Белоруссии [1].

Города стали центрами сосредоточения промышленности и обусловленного этим интенсивного загрязнения окружающей среды. Сами

города выступают в качестве мощных источников техногенных веществ, включающихся в региональные миграционные циклы.

В этом плане особое место среди экологически неблагополучных регионов Казахстана занимает г. Павлодар, Усть – Каменогорск, Караганда –

индустриально развитые, многопрофильные промышленные центры. Поступление в атмосферу в результате производственной деятельности

больших количеств различных элементов, в том числе металлов различных классов опасности, вызывает в последнее время все большую тревогу,

поскольку, осаждаясь на подстилающую поверхность, они загрязняют почву, растительность, водоемы, проникают в организм человека и животных. Наиболее опасными в этом смысле являются тяжелые металлы 1 и 2 классов

токсичности (свинец, кадмий, ртуть, никель, кобальт, хром, ванадий, медь и цинк, а также мышьяк, селен и сурьма) [2].

Степень экологического воздействия тяжелых металлов на окружающую среду определяется многими факторами и, в частности, их поведением в

атмосфере. Химические превращения в атмосфере могут приводить к образованию более или менее токсичных форм элементов, чем первоначально

выбрасываемые, а также влиять на механизм и скорость их стока из атмосферы. В почвах обнаружено высокое содержание свинца, меди, цинка, кадмия и

других соединений тяжелых и цветных металлов. В сельском хозяйстве республик применяются более 150 наименований пестицидов, определенная

часть которых входит в число запрещенных и отсутствующих в «Списке химических и биологических средств, используемых для защиты растений».

36

На основании анализа статистических данных Павлодарского территориального управления охраны окружающей среды и областного

статистического управления установлено, что основными источниками загрязнения являются стационарные источники (главные из которых Павлодарский нефтехимический, тракторный, алюминиевый и электролизный

заводы, а также предприятия по выработке тепла – ТЭЦ 1,2,3) и автотранспорт. Ими ежегодно в атмосферу выбрасывается 109,8 тыс. тонн поллютантов [3].

Актуальность проблемы в том, что современная экологическая обстановка становится все более значимым фактором, влияющим на качество продуктов

питания. Пищевая продукция с радиопротекторными свойствами, с пониженным

аллергическим воздействием на организм человека должна составлять основу питания, особенно в экологически неблагополучных условиях промышленных

центров Казахстана. В связи с этим задача повышения безопасности продуктов питания

приобретет все большее значение. В осуществлении этой задачи важную роль должны сыграть научные исследования, направленные на поиск путей

снижения содержания в организме людей радиоактивных элементов, а также на создание научно-обоснованных продуктов питания, обладающих функциональным действием.

В связи с чем, студентами и магистрантами кафедры «Пищевая биотехнологии» АТУ проводились научно – исследовательские работы по

разработке научно-обоснованных рецептур производства новых видов мясных продуктов с заданными свойствами.

Объектами исследования в ходе проведения экспериментов являлись измельченное пшено и готовые мясные полуфабрикаты котлеты «Домашние».

Изучение пшена, как объекта исследования, заключалось в его сравнении по качественным показателям с другими крупами и обоснование его

использования как источника клетчатки и способности выводить токсины (канцерогены).

Сравнение производилось по крупам, произведенным по ГОСТам: - крупа пшено; - крупа рисовая;

- крупа гречневая; - крупа манная;

- крупа кукурузная. Сравнительные данные приведены в таблице 1.

Создание комбинированных мясных продуктов - это максимальное использование сырьевых ресурсов, как животных, так и растительных, а также

максимальное приближение собственно пищи к идеальной, сбалансированной по всем показателям.

37

Таблица 1 – Качественные характеристики круп (в 100 г)

Наименование показателей

Крупа пшено

Крупа рисовая

Крупа гречневая

Крупа манная

Крупа кукурузн

ая

1 2 3 4 5 6

Доброкачественность (%)

99,20 98,20 99,20 98,80 98,60

Влажность, % 14,00 15,50 14,00 15,50 14,00

Развариваемость, мин 0,80 1,00 1,20 0,90 1,50

Зараженность вредителями

не допускается

БГКП не допускается

Минеральные вещества, %

1,10 0,80 0,65 0,60 0,75

Витамин В1, мг 684,45 260,11 325,64 483,15 125,20

Витамин В2, мг 835,14 145,15 265,75 658,32 458,59

Содержание клетчатки, мг

3076 1950 2085 1765 2100

Способность выводить

токсины (канцерогены), %

78-80 65-67 50-55 45-50 55-60

Проанализировав уже существующие способы обогащения мясных

продуктов [4,5,6], можно сделать вывод, что одним из перспективных методов является совершенствование технологии мясных продуктов с высокими

потребительскими свойствами, безопасными для здоровья людей за счет обогащения их пищевыми волокнами, в частности клетчаткой, пектином,

которые являются лидирующими веществами, выводящими радионуклеиды из организма человека.

Основной задачей исследования явился подбор оптимального состава,

выбор и исследование растительной добавки, исследование органолептических свойств продукта, разработка рецептуры мясного продукта с добавлением

растительного сырья, обладающим радиопротекторными свойствами. Создание новых комбинированных мясных продуктов с добавлением

растительного сырья, обладающим радиопротекторными свойствами – задача, решение которой имеет не только научное, экологическое, но и социальное

значение. Литература

1. Электронный ресурс/ Режим доступа: (http// www.yandex.ru.), свободный.

2. Ажаев Г. С. Автореферат диссертации «Оценка экологического состояния г. Павлодара по данным геохимического изучения жидких и

пылевых атмосферных выпадений», Томск – 2007.

38

3. Сборники статистических данных Павлодарского территориального управления охраны окружающей среды и областного статистического

управления за 2008-2012 гг. 4. Семенихина Ю.С., Зубарева К.Ю., Исследование технологий

применения муки в производстве диетической и лечебно-профилактических

мясных продуктов, 2008. – 25 с. 5. Kassama L. S., Ngadi M. O., Raghavan G. S. V.//Структурные свойства

мясных котлет, содержащих соевый белок.// Structural and instrumental textural properties of meat patties containing soy protein. (Department of Agricultural and

Biosystems Engineering, McGill University, Macdonald Campus, Ste-Anne-de-Bellevue, Quebec, Canada). Int. J. Food Prop. 2003. - № 3, c. 519-529. Библ. 25.

6. Сухоруков А.А. Разработка способа обогащения комбинированного фарша пищевыми волокнами, 2010.

Иванова С.,

Студентка 4 курса специальности Биотехнология Алматинского технологического университета

Тажибаева А., Студентка 4 курса специальности Биотехнология Алматинского

технологического университета

Сарлыбаева Л.М., К.т.н., и. о. доцента кафедры «Пищевая биотехнология» Алматинского

технологического университета Аскарова Ш.К.

К. с.-х. н., старший преподаватель кафедры «Пищевая биотехнология» Алматинского технологического университета

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВТОРИЧНОГО МОЛОЧНОГО СЫРЬЯ ДЛЯ

ПРОИЗВОДСТВА ДИЕТИЧЕСКИХ ПРОДУКТОВ Среди основных направлений государственной политики в области

здорового питания особое внимание уделено биотехнологическим процессам переработки сельскохозяйственного сырья и созданию технологий производства качественно новых пищевых продуктов, обеспечивающих

глубокую комплексную переработку молочного сырья и производства продуктов питания высокого качества.

Перспективным в создании качественно новых пищевых продуктов модифицированного состава является направление по комбинированию

молочного и растительного сырья. Это обеспечивает возможность взаимного обогащения получаемых продуктов эссенциальными ингредиентами, а также

позволяет регулировать их состав в соответствии с основными положениями теории сбалансированного питания.

В настоящее время почти всех странах с развитой молочной отраслью уделяется огромное значение вопросам переработки и использования

вторичного молочного сырья (обезжиренное молоко, пахты и молочной сыворотки). Этой проблеме уделяется постоянное внимание международной

39

молочной федерацией (ММФ), в том числе на Международных молочных конгрессах.

Анализ структуры переработки вторичного молочного сырья показывает, что ежегодно в отраслях АПК Республики Казахстан образуется 25-27 млн. т вторичного молочного сырья, из которых промышленной переработке

подвергается только 26-28 %. Обезжиренное молоко и пахта используется для нормализации жирности молочной продукции, а также при производстве

продукции кормового и технического назначения Наибольшей проблемой в молочной отрасли является переработка

подсырной и творожной сыворотки, минеральный состав которой включает практически все химические элементы (таблица 1).

Таблица 1 – Химический состав творожной сыворотки

Сера 8 г Кобальт 0,1 мкг

Витамин PP 0,1 мг

Витамин B12 (кобаламины)

0,3 мкг

Кальций 60

мг

Железо 0,06

мг

Витамин B1

(тиамин)

0,03

мг

Витамин C 0,5 мг

Магний 8

мг

Цинк 0,5

мг

Витамин B2

(рибофлавин)

0,1

мг

Витамин E

(ТЭ)

0,03

мг

Натрий 42 мг

Йод 8 мкг

Витамин B5 (пантотеновая)

0,3 мг

Витамин H (биотин)

2 мкг

Калий 130

мг

Медь 4

мкг

Витамин B6

(пиридоксин)

0,1

мг

Витамин PP

(Ниациновый эквивалент)

0,2328

мг

Фосфор 78

мг

Молибден 12

мкг

Витамин B9

(фолиевая)

1

мкг

Холин 14 г

Хлор 67 мг

Витамин B5 (пантотеновая)

0,3 мг

На молокоперерабатывающих предприятиях белково-углеводное сырье в натуральном виде возвращается хозяйствам на корм скоту или попадает в

сточные воды, создавая дополнительную нагрузку на окружающую среду и нанося экономические потери предприятию. Не следует сбрасывать со счетов и

экологический аспект - 1т молочной сыворотки, сливаемой в канализацию, загрязняет водоемы так же, как 100м3 хозяйственно-бытовых стоков.

Таким образом, значительная часть вторичного молочного сырья используется не на пищевые цели. Поэтому расширение ассортимента новых

видов молочных продуктов и увеличение их выпуска возможно только при рациональном использовании и безотходной переработки всех составных

частей молочного сырья. Решение проблемы безотходности производства на современном уровне

возможно только за счет организации научных программ по разработке технологии переработки вторичных сырьевых ресурсов и производства молочных продуктов нового поколения, обладающих повышенной

биологической ценностью, диетическими свойствами и лечебно-профилактической направленностью для функционального питания.

40

Результаты научных исследований, отечественной и зарубежный опыт показывают, что полное и рациональное использование вторичного молочного

сырья может быть достигнуто только на основе его безотходной промышленной переработки для производства низкожирной кисломолочной и молочно – белковой продукции.

При сравнительно невысокой энергетической ценности и низком уровне липидов в белково – углеводном сырье содержится значительное количество

биологически активных веществ, т.е. отвечает требованию «минимум калорий – максимум биологической ценности».

Обезжиренное молоко является источником высокоценного белка, причем при полном и рациональном использовании обезжиренного молока, можно

значительно повышать уровень потребления молочного белка, который относится к лучшим видам животного белка. Обезжиренное молоко

характеризуется достаточно высоким содержанием сухих веществ, что позволяет получать из него ценные в биологическом отношении продукты.

Пахта – уникальный биологический полноценный молочный продукт, который содержит в себе весь белковый комплекс молока, вещества

антиатероклеротического и липотропного действия. Особенностью пахты является высокая степень дисперсности жира, содержащегося в ней, что облегчает процесс взбивания и повышает его усвояемость до 94 - 96 %. Пахта

является источником лецитина, который нормализует уровень холестерина в плазме крови и регулирует холестериновый обмен. Он также участвует в

окислительных процессах, является передатчиком кислорода, усиливает каталитическую активность ферментов.

Среди различных видов молочного сырья особое место занимает сыворотка, она отвечает всем требованиям позитивного питания, служит

хорошей основой для создания десертных продуктов, она технологична в переработке, что облегчает получение разных типов продуктов, ее вкус хорошо

сочетается со вкусом вводимых компонентов. В сыворотке содержится до 200 различных веществ, в том числе тонкодиспергированный жир, аминокислоты,

лактоза, жиро- и водорастворимые витамины, широкий спектр макро- и микроэлементов, ферменты, органические кислоты.

А.Г.Храмцовым и его учениками был исследован состав и свойства

сыворотки, разработаны различные способы ее биологического обогащения, рассмотрены мембранные методы обработки сыворотки, а также создано

множество технологий по ее промышленной переработке. Сыворотку и ее ингредиенты используют при выработке различных напитков, молочного

сахара, сгущенных и сухих продуктов, продуктов детского питания, а также в производстве хлебобулочных изделий, мясных продуктов, натуральных

и плавленых сыров и других. Однако молочная промышленность имеет достаточные резервы сыворотки,

что указывает на актуальность поиска новых способов ее переработки. Следует отметить, что по своему составу сыворотка может служить

хорошей основой для получения различных комбинированных продуктов питания, в том числе продуктов многофункционального назначения с

41

регулируемым составом белков, витаминов, полиненасыщенных жирных кислот, минеральных веществ, пищевых волокон и других ценнейших

компонентов пищи. Использование комбинации вторичного молочного сырья и наполнителей

растительного происхождения, а также биологически-активных добавок (БАД)

обогащает продукты полиненасыщенными жирными кислотами, витаминами, минеральными веществами, обеспечивает содержание уровня усвояемого

микроэлемента, ингибирование процессов микробиологической порчи, повышение антиоксидантного действия.

Большие резервы для комбинирования с молочной сывороткой имеются в мукомольной промышленности, когда при размоле зерна получают побочные

продукты (отруби, зародыши), которые являются хорошим сырьевым источником для получения продуктов питания.

В связи с растущим спросом на низкокалорийные продукты повышенной биологической ценности перспективно использование вторичного молочного

сырья на выработку молочных продуктов, особенно диетических высокобелковых, с длительным сроком хранения. Данное направление в

наибольшей мере отвечает современной тенденции снижения калорийности пищи и изменения соотношения между жиром и белком в пользу последнего. В развитых странах эта тенденция все более четко проявляется в увеличении

производства потребления маложирных молочных продуктов. Наиболее перспективной формой реализации данного направления

является производство функциональных молочно – белковых пастообразных продуктов и кисломолочных напитков.

В связи с чем, студентами и магистрантами кафедры «Пищевая биотехнология» АТУ проводятся научно – исследовательские работы по

разработке научно - обоснованных рецептур и безотходной технологии производства новых видов кисломолочных напитков из сыворотки с

использованием лактулозы и наполнителей растительного происхождения (злаков).

При этом повышается пищевая ценность продукта за счет использования ценных компонентов молочного сырья; снижается себестоимость продукта за счет использования в качестве основного компонента молочной сыворотки;

улучшаются диетические качества продукта за счет исключения сахара из рецептуры; идет сокращение загрязнения окружающей среды за счет

использования молочной сыворотки, проблема переработки которой является актуальной; расширяется ассортимент молочных продуктов функционального

назначения. Таким образом, создание и внедрение отечественных высококачественных

молочных продуктов питания из вторичного молочного сырья соответствующих современным требованиям науки о питании, имеет не только

народнохозяйственное, но и экологическое значение. Литература

1. Голубева Л.В., Мельникова Е.И., Гринько О.Н. Диетическое мороженое // Переработка молока. №1, 2004.

42

2. Евдокимов И.А., Крючкова В.В., Серов А.В., Харитонов Д.В. Пищевая добавка «Лаэль» // Переработка молока. №3, 2004.

3. Буянова И.В., Чмаро Е.М. Пищевая ценность молочно-белковых паст с наполнителями растительного происхождения // Продукты питания и рациональное использование сырьевых ресурсов: Сб.науч.работ. – Кемерово,

2001. – С.72. 4. Гаврилова Н.Б. Биотехнологические основы производства

комбинированных кисломолочных продуктов: Автореф. дисс. докт. техн. наук. – Кемерово, 1996. – 39 с.

5. Голуб О.В. Исследование и разработка технологии продуктов на основе молочной сыворотки с использованием фитосырья: Автореф. дисс. канд. техн.

наук. – Кемерово, 2000. – 16 с. 6. Жидков В.Е. Научно-технические основы биотехнологии

альтернативных вариантов напитков из молочной сыворотки // Известия ВУЗов. Пищевая технология, 2000. - № 5-6. – С.32-35.

Усенко І.С.

доцент кафедри гідравліки, водопостачання і водовідведення Полтавського національного технічного університету

імені Юрія Кондратюка

Усенко Д.В. студент Полтавського національного технічного

університету імені Юрія Кондратюка

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЖИМІВ РУХУ РІДИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ ХОНЕЙКОМБІВ ТА РЕШІТОК РІЗНОГО ДІАМЕТРУ

Засновником досліджень встановлення режимів руху рідини є англійський фізик Осборн Рейнольдс. При вивченні перебігу крапельних рідин з різними

фізичними властивостями Рейнольдс встановив, що рух буває ламінарним і турбулентним. "Ламінарний" походить від латинського слова lamina – шар. Це

такий режим, коли потік рідини рухається окремими струминками або шарами і траєкторії окремих частинок між собою не перетинаються. У практиці ламінарний режим має місце при русі рідин з великою в'язкістю (нафти,

мастильних масел), при русі води через тонкі трубки, в трубопроводах при малих швидкостях потоку.

"Турбулентний" походить від латинського слова turbulentus – безладний. Такий режим, коли струмені потоку порушуються, всі струмки перемішуються,

і траєкторії рухомих часток набувають складну форму, перетинаючись між собою. У практиці найчастіше має місце турбулентний режим руху рідини.

На установці лабораторії гідравліки при виконанні лабораторної роботи «Дослідження режимів руху води» неможливо візуально визначити границю

ламінарного і турбулентного режимів руху води. Для того, щоб спостерігати ламінарний режим руху води необхідно заспокоїти потік води. З цією метою

впроваджено і застосовано ефективні конструкції заспокоювачів потоку води: – решітки різного діаметру;

43

– хонейкомб. Решітка – являє собою похилі чи вертикальні металеві стержні, закріплені

на металевій рамі, що встановлюються у каналі на шляху руху стічних вод. Відстані між двома сусідніми стержнями у решітці називають прозором решітки.

Хонейкомб – це пластинчасті грати в каналі труби для вирівнювання потоку рідини.

Після проведення дослідження визначено величину критерію Рейнольдса, як границі ламінарного і турбулентного режимів, при різних конструкціях

заспокоювачів потоку води. А також виконано порівняння результатів візуального спостереження і аналітичних розрахунків.

Завдяки застосування заспокоювачів потоку води, можемо візуально спостерігати і аналітично розраховувати за формулою Рейнольдса перехід від

ламінарного до турбулентного режимів руху води. Удосконалено методику виконання лабораторної роботи з режимів руху

рідини в трубах, яка застосована в навчальному процесі в лабораторії гідравліки при вивченні дисципліни "Технічна механіка рідини і газу".

Література 1. Альтшуль, А.Д. Гидравлика и аэродинамика (Основы механики

жидкости): учебное пособие для вузов – 2-е изд. / А.Д. Альтшуль, П.Г. Кисель.

– М.: Стройиздат., 1975. – 323 с. 2. Брюханов О. Н. Основы гидравлики, теплотехники и аэродинамики:

учеб. для сред. спец. учеб. заведений / О. Н. Брюханов, В. И. Коробко, А. Т. Мелик-Аракелян. - М. : ИНФРА-М, 2005. - 253 с.

3. Гиргидов А. Д. Механика жидкости и газа (гидравлика): учеб. для вузов / А. Д. Гиргидов; Санкт-Петербургский гос. политехн. ун-т. - 3-е изд., испр. и

доп. - СПб. : Изд-во Политехнического ун-та, 2007. - 544 с. 4. Земцов В. М. Гидравлика: учеб. пособие для вузов / В. М. Земцов; ред.

Ю. В. Брянская. - М. : АСВ, 2007. - 360 с. 5. Кулінченко В. Р. Гідравліка, гідравлічні машини і гідропривід:

Підручник. / В.Р. Кулінченко. - Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006.-616с.

6. Справочник по гидравлике / под редакцией В.А. Большакова. – 2 - е изд.

– Киев: Высшая школа, 1984. – 343 с.

44

ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ

Karshalova A.D., Doschanov A.E.

Almaty Management University

THE RELEVANCE OF THE ECONOMIC VALUE ADDED (EVA) CONCEPT

Currently, all the more urgent issues is the concept of company cost management. In this article we define the content of the concept of value

management, denote the tools used in the framework of this concept, analyze methods of assessment and management of company value. The content of the

concept of cost management company is that management should be aimed to ensure growth in the market value of the company and its shares.

Moreover, the concept of cost management adopted by specialists in the economy as a basic paradigm of business development.

Given the vital need for local companies in gaining competitive advantage, the task of not only the odds-formal acquaintance with the specifics of the application of

modern concepts, but also more in-depth analysis.This is the primary motivation. Nevertheless, all indicators used in the concept of cost management company,

the most popular in the modern financial management is indicator of EVA (Economic

Value Added). According to the concept of EVA value of the company - is its carrying amount,

increased by the present value of future EVA. The concept of economic value added in recent years increasingly used in

economic theory and mainly in the practice of the company in various countries. The reason for this is that this figure combines ease of calculation and the ability

to determine the value of the company, as well as allow us to estimate the effectiveness of vat as the company as a whole and the individual units.

The significance of this issue is high, so it is widely recognized in the scientific and practical studies.

It is obvious that the greatest increase in the cost of any company in primarily caused by its investment activity, which can be implemented both through its own and by borrowing.The basic idea of justifying the usefulness of EVA, SOS - ect is

that investors (in the person of whom may act owners) the company must obtain a rate of return on risk. In other words, capital must earn at least the same rate of return

as a similar investment risks in the markets capital. If this does not happen the moment, there is no real profit, and shareholders do not see the benefits of the

investment activities of the company. Thus, a positive value characterizes the effectiveness EVA use of capital, EVA

value of zero, characterizes a certain kind of achievement, as investors are owners of the company actually got a rate of return that compensates for the risk of negative

evaluating value characterizes the inefficient use of capital. Within the framework of macroeconomic scale performance capital - factor that

has the greatest impact on the economy and as a consequence, s GDP growth. For any economy is characterized by a certain capital stock, which leads to the appearance of

45

new GDP. The more productive capital, the greater the GDP we have. Therefore, to achieve the highest possible strength of the positive values of EVA is not only a

positive factors for shareholders in the management of company value, but also for the whole economy and it is important for each individual in the wider prospectively. Almost currently characterizes the capabilities of the most efficient reallocation of

capital from one branch to another, which allows the industry to develop and generate additional revenue.

In modern conditions the concept of economic profit is the foundation for the development of new models and methods of assessment, widely used in the

management of company value. Further development of the concept were the doctrine of the possible cost and

fixing a clear gap between accounting and economic (business or management) profit.

Abandonment of traditional accounting indicators in the concept of value is simple: financial statements are not always objectively expresses the current financial

condition of the company and its financial ultaty sharp Increasingly complex methodology of accounting scientists that allows management to significantly distort

information about the financial results their companies. A series of accounting scandals that occurred in a number of countries, a clear confirmation. Kazakhstan accounting system is concerned distorted information.

That today includes traditional accounting charge compensation bridge through physical assets depreciation, the availability of money in the accounts, payables and

receivables.Valuation in this system as when we have stocks, players, external markets, and so on. This does not work, because the cost have very large share of

very heavy intangible assets.This is the company's brand, reputation of the company in the market, the credibility of the companies, proven competence by top

management staff. Accounting criteria are powerless in determining the level of risk is always of interest to the investor and the owner of the capital. Accounting figures

do not take into account the market risk (the possibility of supply disruptions, sales volume or market prices), organizational risks (risks recognition incompetence

management, inefficient organizational structure), financial risks (downside risks to solvency, liquidity, rent-effectiveness of the company).In addition, accounting indicators are focused on the trend analysis (statements for the previous periods),

while it is important to the owner, where the company is moving. To look into the future and progressive ways. Accounting figures do not take into account the change

in the money stability over the time (discounting), inflation, various qualified performance parameters of the company.

In assessing the value of the business need full information. In a cost accounted long-term prospects of the company, as the basis of the concept of cost management -

forecasting-monetary flows, which in the future will bring shares of the company. In contrast to other indicators of the value of cost - always long-term indicator.New

increasage at the forefront of short-term indicators (earnings per share, cost-effectiveness equity) can lead to the practice of "squeezing juice" of the company and

its financial insolvency in the future.

46

The concept of value management can explain the reasons for the flow of capital from one company to another.Capital - self-expanding category, so its value should

increase steadily. If the cost of capital does not increase, its managers will decide on the new scope of its application in which this value will be created.

Management of the company should understand that it is in constant competition

with other companies for capital investors and if the firm can not provide acceptable for investors rising cost of capital, deprived of this resource, this factor production,

which is essential to its continued operation. Post swarming system councils value begins with a basic level and captures the government and financial system,

developed by the company. The concept of economic value added is based on a basic principles:

the most suitable indicator to adequately assess the company's activities,

- cash flow generated by the company;

New capital investment company shall be carried out only on the

condition that they create new value. In this case, the value creation by new investments only if the return on investment above the cost of capital;

in a changing economic environment surrounding the combination of the

company's assets (its investment portfolio) must also be changed in order to maximize the company's value growth.

The use of indicators of economic value added (EVA). The authors defines the

concept of B. Stewart measure of economic value added as the difference between net operating profit after tax and cost of capital. EVA allows to assess the real

economic profit at the required rate of return that shareholders and lenders could get by investing its assets in securities with the same level of risk.

There are two basic ways to calculate the indicator EVA: The concept of cost management adopted by specialists in economy as a basic

paradigm of business development. This concept shifts the emphasis from accounting indicators to evaluate the functioning of the company familiarity with its value added

costs. If a company does not create value for investors as expected level, it loses one of

the main resources - capital. The concept of the value of senior management puts into the hands of managers, economic instruments, with help which they can increase the value of the company, acting on cost factors.The concept allows to continuously

update the indicators characterizing the efficiency of the company. One of the most popular is the measure of economic value added (EVA).The

reason for this is that the simplicity of calculations, the availability of special software, the possibility of using EVA to assess the value of the company divisions.

EVA mo Jette the use-Call as an indicator of the quality of management decisions. So, value of this index indicates an increase stability of the company, and negative -

about its decline. Measure of economic value added is calculated as the difference between net

operating profit after taxation of the supply and cost of capital. Its value is significant ­ but it does affect the initial assessment of the invested capital. To face fication of

the given limitations of the financial statements to make a large number of amendments. However, this usually leads to a distortion of the value of the company.

47

In contrast to the index EVA indicator shareholder value added (SVA) is based on the market value of invested capital. It is defined as the difference between the

two measures: the cost of share capital after the investments made and the cost of invested capital to the operation.

An important advantage of the index SVA performs accounting value added by

new investment, in the same year when the investment was made. Valuation models based on the use of indicators and EVA, SVA, allow to

improve the method of discounted cash flows. Literature

1. EVA & Strategy II: Portfolio Management. Stern Stewart & Co Research, The Americas, 2001.

2. EVA & Strategy. Stern Stewart & Co. Research, The Americas, 2000. 3. F. Modigliani, Miller M. How much is the company? MM theory; Trans.from

eng. - M .: Case, 1999. - 272 p. 4. Jay Fishman, Shannon Pratt, Clifford Griffith, Keith Wilson. Guidelines for

estimating costs of business. Trans. from English. -M .: Company "Quinto - Consulting", 2009. - 388 p.

5. K. Walsh, Key Management Ratios. How to analyze, compare and control data defining the value of the company: Trans. from

English. - M .: Case, 2000. - 360 c.

5. Tom Copeland, Tim Koller, Jack Murrin. Company Value: Assessment and Management. 2nd ed. sr. / per.s Eng. M .: ZAO "Olympus-Business", 2010.

Kulanov A.A.

International Business School New Economic University named after T.Ryskulov/ DBA

THEORETICAL ASPECTS OF VENTURE CAPITAL AND INVESTMENT

Venture capital — the equity of investors intended for financing of the new, growing or struggles for a place in the market entities and firms and therefore

integrated with high or relatively a high risk. Venture business is a segment of an industry of direct investments in capital

stock and though its share is insignificant, however it is difficult to reevaluate its

value. The risk capital is almost unique source of a financial support of the small innovative enterprises at early stages of their existence — from idea to an entry of

their products into the market. Therefore the venture capital became base of a modern private equity industry in the countries with the developed market economy.

The essence of a venture capital is shown through its functions which consist: 1. Research and production function. It is directed on assistance to technological

break, on development of innovative and business activity which as a result helps the economic innovative growth of economic systems.

2. Function of commercialization of scientific and technical and innovative activities. These function peculiar to all main forms of a venture capital, it is also

possible to call it function of an incubation of innovative entrepreneurship, including internal.

48

3. Function of investment ensuring scientific and technical and innovative activities of a venture capital follows from the first function which concretizes in a

certain degree. 4. Venture capital carries out function of a peculiar guarantor of temporary

economic stability of the born small innovative entrepreneurial structures, and at the

expense of the last provides stability of a corporate framework of economy. 5. The venture capital carries out function of structural updating of economy of

various levels. This equity helps replacement of tough vertical structure of the entity through development of horizontal communications by model which it is possible to

call "a research and production network" conditionally. Features of venture funding are:

Venture funding is connected with share investments in the stocks that are with risk and exchange game. The venture capitalist makes the investments not directly in

the company, and in its capital stock which other part is constituted by intellectual property of founders of the new company. Investments are performed in the company

which shares aren't quoted at stock exchange yet. The venture capital goes to the small high-technology companies oriented to development and release of new

knowledge-intensive products. The venture capital is provided to the new high-technology companies on average and long term and can't be withdrawn by the venture capitalist at own will before completion of lifecycle of the company. Venture

investment is provided mainly to the companies with potential possibility of growth, but not to the companies which are already making high profit. The venture capital

goes for maintenance nonconventional (new and sometimes and absolutely original) the companies that, on the one hand, increase risk, and, with another - increases

probability of receipt of ultrahigh profits. The investment of a venture capital in the exclusive small high-technology companies is dictated by aspiration not only to

receive higher, in comparison with investments into other projects, the income, but also desire to create the new markets, having reached on them a dominant position.

Venture investments are provided not forever, and only for a certain time. Venture funding is a peculiar loan to the new companies, a long-term loan without receipt of

guarantees, but under higher, than in banks, percent. The venture capitalist, directing investment into the new small company, shall solve in advance how he is going to exercise the right to profit. In other words, shall determine how will be at the end of

lifecycle of the financed company (in 5 - 7 years) to leave investment. In process of development of the company its assets and liquidity as due to emergence of demand

for not quoted shares, and in connection with the arising competition between persons interested to purchase new profitable business increase. Success of development of

the invested small company is determined by growth of the price of its shares, reality of profitable sale of the company or its part, and also possibility of company

registration at stock exchange with the subsequent profitable purchase and sale of shares in the stock market. Mutual interest of founders of the company and investors

in successful and dynamic development of new business is connected not only with probability of receipt of the high income, but also with opportunity to become the

participant of creation of the new progressive technology stimulating scientific and technical progress of the country. The role of the investor in successful development

49

of the new company isn't limited only to timely provision of a venture capital, and includes at the same time investment of the experience in business

There are two types of venture capital sector - formal and informal. In formal sector the venture capital funds uniting resources of a number of investors prevail. These are private and public pension funds (over 50% of all venture capital

investments are the share of them in Europe), charity, investment funds, corporations, individuals and venture capitalists. Besides, participants of formal sector are special

divisions or affiliated enterprises of commercial banks or non-financial industrial corporations, and also the state investing programs.

Informal sector of a venture capital are so-called "business angels", and also members of families again from created small firms. "Business angels" are, as usual,

professionals with a work experience in business: entrepreneurs, top managers and highly paid specialists (accountants, consultants, lawyers, etc.). They can have

considerable financial accumulating’s received through to their own work. "Business angels" actively work in the USA and many European countries; there the volume of

investment of informal sector of a venture capital exceeds the volume of investment of formal sector. In Great Britain in 1997 the single investment of "business angel"

averaged from 16 to 80 thousand dollars. Formal and informal sectors complement each other. Investments of informal

sector are especially important at the earliest stages of development of "starting"

firms when these firms need seed capital for completion of theoretical researches and bringing scientific idea to a prototype. The formal sector, as a rule, shows activity at

later stages when means for expansion and development of production are required. Proceeding from it, it is possible to allocate some forms of venture funding.

1. Starting venture investments are the most risk form of investments including prestarting and actually starting financing.

- Prestarting financing concerns the most initial stages of business activity. Often it is performed even before creation of the company. For example, financing of

works on creation of a prototype of a product and to its patent protection, sale market research, legal support of profitable agreements, on strategic planning of future

business activity, matching of managers and formation of the company up to the moment when it is possible to pass to starting financing.

- Starting financing is an investment for the purpose of providing the beginning

of productive activity of the company. It is supposed that already there are new products, the group of managers is picked up, and results of research of the market

are received. The risk in this case is high, and investments will hardly pay off earlier, than in 5-10 years.

2. Venture funding of development of the company, as a rule, shares on financing of its initial and subsequent stages.

- Financing of initial stage does expected assistance to the small entities possess the considerable potential of growth. As a rule, for production development they can't

use a bank loan as aren't capable to guarantee its return yet. Considering rather high degree of predictability of results of investment, the risk of capital investments in this

case is slightly less, than in case of starting financing, but is still considerable. Often thus the firms existing less than 3 years and yet not getting profit are financed.

50

- Financing of later stage provides assignment to the entities with the operating production possessing high potential for expansion (for example, due to

commissioning of a new production line or creation of a distribution network in the new territories). The risk of such investments much less, than in the previous cases, and the term of their payback is much shorter (about 2-5 years). In this case the

venture capital is alternative to classical crediting. 3. Financing of separate transactions is made as the one-time act. As a rule,

funds are allocated for very small term (for example, for 2 years). Thus purchase of the entities for a certain client is financed, for example, interim ("mezzanine")

financing which provides activities of the company during the period between other types of financing is performed, and also means are provided (and it has paramount

value) for acquisition of the entity its managerial personnel. Except the listed forms there are also other types of venture investment, such as:

- rescue financing (for revival of the entity - potential bankrupt); - replacement financing (for replacement of part of external resources of firm

with an equity); - financing of the transactions connected with an entry of the company into the

security market. The special place in the organization of venture investment is taken by venture

funds and the companies managing them. Actually it is the unique structure of all

venture system which has possibilities of venture investment of large, difficult and system innovations. In funds the regular financial and loan equities of many primary

sources turns into an initial venture capital. Venture funds, uniting means of the most various investors, are capable to level distinctions between them and to align their

interests (production, financial, industry and so forth). Besides, (as, for example, shows experiment of Canada), through funds in the conditions of market economy the

state can actively work, using benefits of a venture capital to the solution of such priority tasks as innovative development of national economy, equalization of level

of social and economic development of regions, activation of small entrepreneurship. Venture fund, risking the large investments enclosed for rather long term in

perspective productions it is directly interested in fast development of these productions. Therefore representatives of fund actively participate in management of the entities and consultation of the top management (the representative of fund is

included, as a rule, into board of the company). As venture investments don't require guarantees and pledges of return of the equity, the unique guarantee for venture

investors is their personal experience and qualification during selection of investment objects, and also further active participation in their management. The venture

investor cannot have the development plan of the entity, but he requires that the management of the entity developed such plan and in general adhered to it throughout

all investment cycle (which 3-10 years in most cases constitute). The venture investor hopes that during this time the entity will be able to increase considerably the

turnovers and the income, market value of the entity will significantly increase, and the investor will be able "to leave" profitable to himself from the company. Strategy

of future "exit" is, as a rule, thought over in advance. The most widespread strategy of such "exit" is:

51

- implementation of the acquired shares in the stock exchange market, - sale of investment to the strategic investor,

- sale of the share fraction to other shareholders or management of the entity. In practice the combined form of venture investment in case of which the part of

funds is deposited in capital stock most often meets, and another - is presented in the

form of an investment loan. For venture funding are characteristic distribution of general risks between the venture investor and the entrepreneur, the long period of

coexistence that provides open declaring of the purposes by both parties at the most initial stage of general work. We will emphasize once again what exactly such

approach represents the main difference of venture investment from bank crediting or strategic partnership.

Literature 1. Каширин, А.И. Венчурное инвестирование в России / А.И.

Каширин, А.С. Семенов. – Москва: Вершина, 2007. – 330 с. 2. Белых, А. Даешь инвестиции // Бизнес журнал. - 2006. № 7.

3. PricewaterhouseCoopers/National Venture Capital Association MoneyTree™ Report, Data: Thomson Reuters

4. с. 11-17. — http://www.creativeconomy.ru/articles/9231/

Гросул В.А.

Доктор екон. наук, професор, завідувач кафедри прикладної економіки

та інформаційних систем Харківського державного унівеситету харчування та торгівлі

Жилякова О.В. ст. викладач кафедри фінансів

Харківського державного університету харчування та торгівлі

ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПРОЦЕДУР ПРИ ФОРМУВАННІ АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Будь-яке підприємство в різні періоди існування проходить через кризи розвитку. У широкому сенсі це процес, який ставить під загрозу існування підприємства. Найчастіше кризи настають несподівано. Проте, як свідчить

практичний досвід діяльності багатьох вітчизняних підприємств, виникнення кризи не відбувається спонтанно. Чинники, які визивають кризу

функціонування підприємства з позицій антикризового управління можуть бути: залежні (які регулюються підприємством) і незалежні (переважно

зовнішні, які ускладнюють процеси функціонування підприємства). При цьому, внутрішні чинники є здебільшого прогнозованими, а, враховуючи на те, що

детермінованих процесів у навколишньому світі не існує, зовнішні фактори за своєю сутністю є випадковими. Під впливом кризових чинників відбуваються

певні трансформаційні процеси на підприємстві. Основним завданням підприємства є своєчасність рішення різного роду проблем.

Слід повністю підтримати погляд, відомого фахівця з проблематики антикризового управління Е.М. Короткова, який досить доречно зазначає, що

52

«… в антикризовому управлінні заходи по запобіганню кризи як в кількісному, так і в змістовому ракурсі мають пріоритетне значення над заходами

пов’язаними із виходом підприємства з кризи» [1, с.84 ]. Оскільки антикризове управління на підприємстві повинно бути спрямовано на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його

своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, запобігання його банкрутству [2].

Рисунок 1 – Система діагностичних процедур при формуванні антикризової

стратегії підприємства

Отже, при обґрунтуванні антикризової стратегії на підприємстві, на наш погляд, повинні бути враховані всі причини, фактори, ознаки, передумови,

ПР

ИЧ

ИН

И

СИ

ГН

АЛ

И

КРИЗОВА

СИТУАЦІЯ

Фактори

Передумови

Причини

Ознаки

Симптоми

Тривожні сигнали

Тенденції

ВПЛИВ

Оцінка ступеню реалізації сукупних граничних можливостей щодо протистояння

розвитку кризовій ситуації на підприємстві

Можливості підприємства

щодо антикризового протистояння прояву дії

турбулентних процесів

Можливості підприємства

щодо забезпечення цільового рівня антикризової стійкості

ОЦІНКА МАСШТАБІВ

КРИЗИ Скрита

(латентна)

криза (Х2)

Потенційна

криза (Х1)

Гостра

подолана криза(Х3)

Гостра

неподолана криза(Х4)

ВИЗНАЧЕННЯ ФАЗИ

РОЗВИТКУ КРИЗОВОЇ

СИТУАЦІЇ

Х

1

Х

2

Х

3 Х

4

Антикризовий процес

реорганізаційної процеси або ліквідаційні процеси

1

2

3 4

53

тенденції, симптоми та тривожні сигнали, які зумовлюють кризовий стан підприємства (рис. 1).

Перший блок запропонованої системи діагностичних процедур, містить сім основних груп елементів, які в сукупності характеризують спрямованість і ступінь розвитку кризової ситуації на підприємстві. Саме кризова ситуація

(вірогідність її виникнення) утворює сутнісне ядро елементів входу, і може бути визначена як сукупність обставин, які активізують дію критичних

чинників, здатних спровокувати виникнення, а потім і прогрес наростання кризового стану на підприємстві. Оцінка виділених в даному блоці елементів

дозволяє ідентифікувати можливі (внутрішні та зовнішні) «сигнали» кризи та виявити основні фактори, передумови та причини виникнення кризової

ситуації. Аналіз елементів за блоками «сигнали» та «причини» дозволяє більш системно підійти до дослідження процесів розвитку криз на підприємстві і є

невід’ємним етапом формування антикризової стратегії підприємства, оскільки в цілому створює інформаційне підґрунтя для оцінки можливостей розвитку

кризової ситуації, та, відповідно, розробки дієвих управлінських антикризових рішень.

Другий блок системи діагностичних процедур передбачає оцінку ступеню реалізації сукупних граничних можливостей щодо протистояння розвитку кризовій ситуації на підприємстві. Враховуючи на те, що ігнорування

можливого впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища сприяє «запуску» механізму виникнення кризового стану на підприємстві, невід’ємним

етапом діагностики є оцінка граничних можливостей протистояння розвитку кризовій ситуації на підприємстві. При цьому, з метою необхідності

протистояння підприємства хаотичній амплітуді турбулентних хвиль зовнішнього середовища необхідною є оцінка можливостей антикризового

протистояння прояву дії турбулентних процесів (обґрунтування в даному аспекті вірного вектору стратегічних перетворень стає основою розробки і

реалізації ефективного механізму антикризового управління підприємством). Своєю чергою, з метою недопущення кардинального впливу кризи на

фінансово-господарську діяльність підприємства за рахунок використання технології антикризового управління здійснюється оцінка можливостей підприємства щодо забезпечення цільового рівня його антикризової стійкості.

Результати даної оцінки є основою для визначення фази розвитку кризової ситуації на підприємстві та, відповідно, оцінки масштабів кризи (блоки 3 та 4).

Враховуючи на те, що саме явище «кризи» не можна розглядати як статичне, у циклі розвитку підприємства існує безліч відхилень, які можуть

призвести до небажаних відхилень і поставити під загрозу його існування. Якщо неадекватність у розвитку підприємства виявити, то можна своєчасно

вжити заходи щодо коригування курсу на сталий розвиток. Саме тому, основним завданням антикризової стратегії є вирішення протиріч, оперативне

виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання.

Реалізації запропонованої системи діагностичних процедур при обґрунтуванні антикризової стратегії підприємства сприяє своєчасному

54

виявленню різного роду зовнішніх та внутрішніх відхилень та дозволяє керівництву підприємства вжити своєчасні заходи по нейтралізації негативного

впливу і корекції курсу на антикризовий розвиток. Література

1. Антикризисное управление. Учебное пособие / под ред. Короткова

Э.М., — М.: "ИНФРА-М", 2002, с. 432. 2. Основи фінансового менеджменту / Е.С. Мінаєв, Л.О. Лігоненко; под

ред. Є. Брігхем. – Київ: Молодь, 1997. – 1000 с

Имамкулиева Э. Э. Аспирант ИСАА МГУ им. Ломоносова

ИННОВАЦИОННЫЙ ФАКТОР В ПРИВЛЕЧЕНИИ ПРЯМЫХ

ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ (ПИИ) В АРАБСКИЕ СТРАНЫ. В международном бизнесе широко вошло в оборот выражение « to go

international». Современные формы международного бизнеса подразумевают тесное взаимодействие отраслей разных стран, а обладание

новыми передовыми технологиями способно обеспечить экономический рост и независимость от конъюнктуры на рынке минерального сырья как особо актуального фактора для развития арабских стран, которые прямо или косвенно

ощущают на себе снижение или повышение цен, прежде всего, на нефть. Инновационные методы в экономике в целом и в ИКС, в частности,

создают предпосылки для интенсивного роста, путем «системной и комплексной работы по формированию инновационного потенциала и

стимулировании инновационной активности»1 и оказывают сильное влияние на формирование инвестиционного климата. Интерес вызывает изучение

инвестиционно-инновационных процессов как на мировом уровне, так и на уровне отдельных регионов и/или стран, поскольку распределение инноваций

по миру крайне неравномерно, а инновационный путь развития страны способен в короткие сроки обеспечить ей более высокий уровень

конкурентоспособности на мировом рынке. Особую роль ИКС играет в тех арабских странах, доходы которых связаны

с экспортом углеводородного сырья. Эти страны в первую очередь

заинтересованы в диверсификации экономики, и им необходимо проводить реформы по снижению доли поступлений от продажи нефти и газа в бюджет за

счет развития других отраслей, чтобы в меньшей степени зависеть от колебаний цен на углеводороды на мировом рынке. Общими чертами для

инновационно ориентированных арабских стран является: - развитие наукоградов, индустриальных кластеров, технопарков и других

институтов для развития инноваций, основной целью которых является снижение бюрократической составляющей развития бизнеса, смягчение

налогового бремени на стартапы;

1 «Методические аспекты оценки инновационного развития регионов и мониторинга результатов инновационной деятельности (на примере г. Москвы)», доклад д.э.н. Рыковой И.Н., Московская

городская Дума, 04 октября 2012 г.

55

-создание специальных платформ для развития межотраслевых проектов и особых сред для создания новых уникальных и востребованных на мировом

рынке продуктов и услуг - привлечение квалифицированных специалистов со всего мира. Современная телекоммуникационная инфраструктура не только

способствует экономическому росту на национальном уровне, но и является предпосылкой участия в глобальной конкуренции и привлечении новых

инвестиций. Однако наиболее сложным представляется измерение инноваций и их эффективности. Представляется возможным сопоставить страны по уровню

развития инноваций, используя рейтинг «глобальных инноваций» (The Global Innovation Index 2013: The Local Dynamics of Innovation)2, который базируется

на анализе достижений и возможностей развития инноваций в отдельных странах за последние семь лет и охватывает 142 страны. Индекс базируется на

анализе таких ключевых характеристик, как: развитие институтов, человеческий капитал и НИОКР, степень развития рынка, инфраструктуры, а

также практический результат новых разработок и научных открытий, уже совершенных в этих странах. Суммарно индекс включает в себя 80 различных

характеристик. В отчетах цикла «Глобальные лидеры инноваций» (Global Innovation 1000), составленного Корнельским университетом (INSEAD) и Всемирной организацией интеллектуальной собственности3, отмечено, что

компании, нацеленные на разработку продуктов и услуг нового поколения, относятся к трем основным моделям стратегии развития инноваций:

«выявление новых потребностей» (Need Seekers), «понимание рынка» (Market Readers) и «технологическое лидерство» (Tech Drivers).

Что касается арабских стран, то в них также принимаются программы инновационного развития отдельных областей, как например, «Vision 2010» - в

ОАЭ или «Helios city» - в Марокко. Структура формирования индекса глобальных инноваций выглядит

следующим образом:

2 http://www.globalinnovationindex.org/content.aspx?page=gii-full-report-2013#pdfopener, запрос на 16.07.2014. 3 ВОИС (WIPO)- World Intellectual Property Organization, учреждением Организации Объединенных

Наций, ООН, http://www.wipo.int/portal/en/

56

Структура индекса.

Источник: Dutta S. The global innovation index 2012 //Stronger Innovation

Linkages for Global, p.68-78. http://www.globalinnovationindex.org/content.aspx?page=gii-full-report-

2014#pdfopener. Запрос 20.07.2014. По итогам на 2013 год лидерство удерживает Швейцария, за которой

следуют Швеция, Великобритания, Нидерланды, Соединенные Штаты,

Финляндия, Гонконг, Сингапур, Дания и Ирландия, занимая с 1-го по 10-е место в рейтинге соответственно. В целом показатели по региону Северной

Африки и Западной Азии достаточно скромные. Так, эти страны достигли показателя более 50 баллов только по одному субиндексу - уровню развитию

инфраструктуры (61,23 балла). В это время по индикатору эффективности инноваций этот регион занял последнее место в мире с показателем, равным

0,72 балла. Для сравнения в странах Латинской Америки этот показатель достигает 0,81 балла.

В самом докладе рассмотрено положение арабских стран, а также проведено сопостановление с показателями притока ПИИ.

Список литературы: 1. World Bank. World Development Indicators, series 2012-2014. 2. Соловьева Ю.Н., Фейгин Г.Ф. Прямые иностранные инвестиции

как фактор развития информационно-коммуникационного сектора в России // Современные научные исследования и инновации. 2014. № 6. Электронный

ресурс:http://web.snauka.ru/issues/2014/06/35746 .(Дата обращения: 25.07.2014).

57

3. Фридман Л.А., Видясов М.Ф., Мельянцев В.А., статья. "Государственные расходы и экономический рост" // Мировая экономика и

международные отношения. - М., 1999. - N 11. - С. 9-18. 4. BP, Statistical review of world energy,

URL: http://www.bp.com/content/dam/bp/excel/Energy-

Economics/statistical_review_of_world_energy_2013_workbook.xlsx 5. Global Innovation index report 2013, p.21-23,

URL: http://www.globalinnovationindex.org/content.aspx?page=gii-full-report-2013#pdfopener. (дата обращения - 10.07.2014).

6. UNCTAD, World investment report 2013, full version URL: http://www.unctad.org/en/docs/wir2013_en.pdf, , (дата обращения -

24.03.2014)

Кваша Т. К. науковий співробітник

ДУ “Інститут економіки та прогнозування“ НАН України

ФІСКАЛЬНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ Відповідно до Стратегії сталого розвитку “Україна-2020“ пріоритетами

розвитку України є децентралізація та реформа державного управління, метою

політики яких є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної

системи територіальної організації влади в Україні, реалізація принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого

самоврядування. Розробленість питання. Вагомий внесок у розвиток теорії фіскальної

децентралізації внесли О. Бланшар та К. Коттареллі, Б. Аарле, С. Ардагна, Е. Балдаччі, Ф. Гіаваззі, С. Гупта і Б. Клементса, І.О. Луніна, М. І. Деркач, О.

В. Длугопольський, А.О. Монаєнко, Р.В. Степанін, В.П. Кудряшов та ін. Питаннями моделювання залежності економічного росту від фіскальних

факторів займаються Кін і Маршан, Е. Балацький, С.Шумська та інші. Оцінювання рівня децентралізації державних фінансів – досить поширена

тематика наукових публікацій. Однак, в Україні досі не існує публікацій щодо

оцінювання рівня фіскальної децентралізації регіонів України. На думку міжнародних організацій, децентралізація урядових повноважень

і державних ресурсів може зробити істотний внесок у підвищення ефективності всього процесу управління й економічного розвитку країни. Децентралізація

державної влади передбачає децентралізацію бюджетних повноважень або фіскальну децентралізацію, вдосконалення механізмів взаємодії бюджетів

різного рівня в єдиній бюджетній системі країни, оптимізацію бюджетного процесу на всіх рівнях управління суспільними фінансами.

Бюджетна децентралізація - це поділ відповідальності між владними структурами різних рівнів (включаючи національні, регіональні органи влади та

органи місцевого самоврядування) з управління бюджетними ресурсами. З метою вимірювання рівня децентралізації різними науковцями

58

використовуються різні вхідні дані. Традиційно використовуються показники частки регіонів у сукупних

доходах і видатках зведеного бюджету [1], частка субнаціональних доходів і витрат від загального обсягу витрат, частки міжбюджетних трансфертів у бюджетних витратах регіону та частку своїх, тобто визначених регіональною

владою, податків у загальному обсязі податкових надходжень країни [2]. За іншим підходом, рівень децентралізації – це частка субнаціональних

(регіональних, місцевих) податкових доходів у загальному обсязі податкових надходжень держави. Тобто, чим більші місцеві та регіональні податкові

надходження (визначені регіональною владою та зібрані в регіоні загальнодержавні податки), тим більше рівень децентралізації.

Подібні показники для вимірювання децентралізації використовує ОЕCР: ● Витратна децентралізація (відношення витрат регіональних бюджетів у

загальному обсязі державних витрат). ● Доходна децентралізація (відношення доходів регіональних бюджетів у

загальному обсязі державних доходів). ● Податкова децентралізація (відношення регіональних податкових

надходжень у загальному обсязі державних податкових надходжень). ● Податкова автономія (відношення обсягів податків, які повністю або

частково контролюються регіональною владою, до загальнодержавних

податкових надходжень) [3]. Т. Чжан і Х. Цзоу [4] використали у якості показника децентралізації

частку витрат регіональних бюджетів у розрахунку на душу населення до відповідних витрат центрального бюджету.

Для України в цілому з метою порівняння значень рівня її децентралізації з іншими країнами пропонується використовувати такі показники:

● Витратна децентралізація (відношення витрат регіональних бюджетів у загальному обсязі державних витрат).

● Доходна децентралізація (відношення доходів регіональних бюджетів у загальному обсязі державних доходів).

● Гібрідна децентралізація, як середнє арифметичне витратної та доходної децентралізації.

● Податкова децентралізація (відношення податкових надходжень

місцевих бюджетів (без трансфертів) у загальному обсязі державних податкових надходжень).

● Автономія місцевих бюджетів (100 мінус відношення обсягів трансфертів до видатків регіональних бюджетів).

Для розрахунку відповідних показників для регіонів України пропонується перші чотири показники розраховувати на душу населення, п’ятий показник

включається без змін. Крім того, додається шостий показник: ● Податкова автономія (відношення податкових надходжень місцевих

бюджетів (без трансфертів) у загальному обсязі зібраних регіоном податків і зборів.

У країнах ОЕСР у 2011 р. частка субцентральних загальних витрат становила в середньому близько 31%, зі значеннями в діапазоні від 12% в

59

Ізраїлі до 66% в Канаді. Середня суб-центральна частка в загальному обсязі доходів становила близько 15%, від 8% в Ірландії до 55% в Канаді. Податкова

автономія знаходиться у середньому ще нижче - на позначці 11% всіх податкових надходжень, і ряд країн не мають податкової автономії зовсім.

В Україні частка регіональних видатків у загальному обсязі видатків

Зведеного бюджету у 2011 р. становила 45,5%, а частка доходів – 21,7%, тобто, Україна знаходилась у групі середньо-децентралізованих країн.

Витрати явно більш децентралізовані, ніж доходи, з міжбюджетні трансферти охоплювали значну частину центральних витрат різних країн, у т. ч.

й Україну, де частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів становила 55%. За регіонами України найбільш децентралізованими за часткою місцевих

доходів (без трансфертів) у загальному обсязі доходів Зведеного бюджету були у 2011-2012 рр. індустріальні східні, та південні регіони – м. Київ та

Севастополь, АРК, Київська, Дніпропетровська, Донецька, Одеська області (рис. 1), за видатками – ті ж області за виключенням Одеської, замість якої до

лідерів увійшли Волинська та Рівненська області.

(а) (б)

Рис. 1. Рівень доходної (без трансфертів) (а) та видаткової (б)

децентралізації регіонів України у 2005, 2010 та 2012рр.

60

Відповідно, до групи лідерів за індикатором гібридної децентралізації знову ж увійшли мм. Київ та Севастополь, АРК, Київська, Дніпропетровська,

Донецька області. За рівнем податкової децентралізації на перших місцях знаходилася та ж

п’ятірка лідерів – мм. Київ і Севастополь, Київська, Донецька і

Дніпропетровська області (рис. 2 а), а за рівнем податкової автономії – незмінний лідер – м. Київ, АРК та Дніпропетровська, Полтавська, Запорізька

області. Слідом йдуть Луганська, Київська і Донецька області.

а б

Рис. 4. Рівень податкової децентралізації (а) та податкової автономії (б) регіонів України у 2005, 2010 та 2012рр.

Таким чином, рівень децентралізації , як і у країнах ОЕСР, вищий у більш

розвинених регіонах. Незмінним лідером був і є м. Київ, який, хоч і віддавав більш, ніж 87% зібраних податкових коштів на трансферти та субсидії, мав

найвищі значення децентралізації та податкової автономії. Разом з ним до

61

п’ятірки лідерів входили Дніпропетровська, Донецька, Київська області, та, періодично, Одеська, Полтавська, Запорізька, Рівненська і Волинська області.

Але, якщо рівень автономії визначати за ступенем контролю, який держава і місцеві органи управління мають над податками, то податкової автономії, як частки податків, перелік яких або податкову базу для яких встановлює

регіональний уряд, в Україні не існує. Місцеві органи влади можуть лише встановлювати податкову ставку в межах, визначеною центральною владою, і,

частково, податкову базу у визначених межах. Відповідно до Податкового Кодексу України місцеві ради в межах

повноважень, визначених Податковим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в

частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів,

туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. В то й же час, Бюджетним

Кодексом до місцевих видатків віднесено видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, культуру і мистецтво, програми природоохоронних заходів

місцевого значення та деякі інші. Для забезпечення фінансової самодостатності місцевого самоврядування варто надати більш широкі повноваження регіональним та місцевим органам влади щодо встановлення власних податків,

враховуючи досвід багатьох розвинених країн. Література.

1 Либман А. М. Количественная оценка децентрализации российских регионов / А.М. Либман // Экономика и математические методы, 2012. – № 4. –

С. 47-65. 2 Baskaran Thushyanthan On the link between _scal decentralization and public

debt in OECD countries / Thushyanthan Baskaran. – Heidelberg: MPRA Paper No. 21599, posted 24 March 2010. – 29 р. – http://mpra.ub.uni-

muenchen.de/21599/1/MPRA_paper_21599.pdf 3 Fiscal Federalism 2014. – OECD, 2013. – 136 р.

4 Zhang T. Fiscal Decentralization, Public Spending, and Economic Growth / T. Zhang, H. Zou // Journal of Public Economics, 1998. – №67. – pp. 221-240.

Петрук І. П аспірант кафедри,державного і муніципального управління

Тернопільський національно економічний університе

ПРИРОДА ТА ЧИННИКИ КРИЗОВИ ЯВИЩ В СУЧАСНОМУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ.

У сучасних науковців тривають суперечки, щодо походження та сутності кризових явищ, які впливають на соціально-економічну систему. Існує бачення,

що криза походить та має якості капіталістичного способу виробництва, що не притаманні соціалістичному принципу [1; с.56].

Важалося що існують теоретичні концепції, які показують неможливість існування та виникнення економічних криз при соціалізмі, та коли вони все ж

62

торкалися в даний період часу це пояснювалося тим, що це є «проблемами зростання». Держава ж в свою чергу втручаючись в економічну систему того чи

іншого підприємства, нівелювала загрози виникнення банкрутства [2; с 90]. Економічна система розмежовується на зовнішні та внутрішні принципи

циклічності та їх коливанням, що виникали впродовж розвитку ринкової

економіки, У процесі становлення та розвитку ринкової економіки багато уваги було

присв’ячено дослідженням причин і наслідків циклічних коливань та кризових явищ. Виникли різні теорії економічних циклів, в яких досліджувався механізм

їх дії та шляхи стабілізації економіки. На сьогоднішній день для укріплення економіки держави бракує комплексних досліджень, що прораховують

характер та манери виникнення кризового явища в соціально-економічній системі, їх взаємозв’язок унікальністю сучасних трансформаційних процесів у

нашому соціумі, та суперечностями розвитку. На сьогодні криза в економіці розуміється як окреме загострення

розбіжностей у соціально-економічній системі, що спрямована на знищення життєстійкості у навколишньому[6, c. 586]. Для ефективного функціонування

та розвитку національної економіки. Необхідним постають ключові принципи розвитку, розробка фундаментальних принципів розвитку соціально-економічної системи, який показує в собі методологічний принцип напрямку

розвитку. Враховуючи ці принципи національної економіки ми можемо аргументувати, що це сприяє досягненню динамічності, ефективності і

відповідності світовим економічним тенденціям. Розглядаючи ці принципи можна виділити такі:

1. Принцип системності. В основі даного принципу національна економіка показується як цілісна господарська система, яка має в собі взаємопов'язані

підсистеми, елементи таких підсистем, зв'язків між ними. 2. Принцип науковості, принцип показує, що вирішення поставлених

завдань виконується на основі ключових положень економічної теорії, на об'єктивній основі, на об'єктивній реальності.

3. Принцип діалектичної єдності. принцип при дослідженні господарської системи держави розкриває, специфічні, одиничні особливості та тенденції розвитку.

4. Принцип історизму відображає господарську систему, яка має розглядатися через призму історико-економічного розвитку країни.

5. Принцип динамізму та безперервності відображає, національну економіку, яка є динамічним явищем соціально-економічної системи, оскільки

наукове знання про національну економіку має постійно відслідковувати та аналізувати динаміку її розвитку.

6. Принцип цілей розглядає, що знання має отримуватися і використовуватися для досягнення поставлених цілей, задач та має сприяти в

свою чергу розвитку. 7. Принцип збалансованості відображає потребу взаємодії наукового

знання та його практичного застосування. (таблиця створити з принципів).

63

Функціонування являється досить цікавим механізмом який стримує розвиток і одночасно стає його живильним елментом, сам розвиток являє собою

руйнівну силу для процесів функціонування, але з тим же сприяє створеню умов для його більш ефективного функціонування[2, с. 11].

Класифікація криз в економічному розвитку:

- За об’єктом кризи: способом виробництва; продуктивних сили; робочої сила; засобом виробництва; організацією виробництва.

- За тривалістю та глибиною кризи: короткострокові (періодичність 3-5 років); середньострокові (8-10років); інвестиційні (20років); довгострокові (40-

60років); вікові кризи (100-350років). - За територією: індивідуальні; локальні; національні; регіональні;

світові[1, c 302-303]. Класифікація криз з позиції регулювання:

- Криза як результат зовнішнього шоку – ситуація, за якої економічний розвиток заблокований чинниками, пов’язаними з природними, економічними

катастрофами; - Циклічна криза – фаза економічного циклу;

- Структурна криза – ситуація, що виявляється в загостренні протиріч довгострокового відтворення;

- Криза системи регуляції – діючі механізми втрачають вплив на негативні

кон’юнктурні процеси; - Криза способу виробництва – блокується динаміка відтворення всієї

економіки[9; c.24-25]. Зазначемо, якщо існує типологія та розуміння виникнення, розвиток, та

характер криз, виникає спосіб зниження її гостроти, та пришвидшення часу протікання. Класифікація криз можна розглядати шляхом їх поділу, та

групування: - характерними ідентифікаційними ознаками різних можливих кризових

станів соціально-економічної системи, що здійснюється з метою узагальнення інструментарію їх аналізу;

- прогнозування та визначення перспективних антикризових заходів [6; с. 584]. Суть класифікації необхідна для диверсифікацієї засобів і способів управління ними. Розглядаємо такі види криз які характеризуються:

– за масштабами прояву: загальні кризи – охоплюють усю соціально-економічну систему, і локальні – які охоплюють лише її частину;

– за проблематикою: макро- і мікрокризи. Макрокризи – масштабної проблематики й обсягів, мікрокризи – стосуються лише окремої проблеми, чи

невелику її групу (мікрокриза має можливість викликати ланцюгову реакцію, поширюватися на всю систему та призвести до макрокризи);

Отже, Тривалість і глибина кризи є наслідком помилок в антикризовому управлінні, свідомих деструктивних дій керівників або нерозуміння ними

причин, характеру й можливих наслідків кризи. І, відповідно, можна припустити, що в майбутньому вдасться взагалі виключити кризи з розвитку

соціально-економічних систем.

64

Список використаної літератури: 1. Антикризисное управление : учебник / [под ред. проф. Э. М. Короткова].

– [2-е изд., доп. и перераб.]. – М. : ИНФРА-М, 2009. – 620 с. 2. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб.

[для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 504 с.

3. Економічна теорія: політекономія : підруч. / [за ред. В. Д. Базилевича]. – [7-ме вид., випр. і перероб.]. – К. : Знання-Прес, 2008. – 719 с.

4. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : підруч. / Л. О. Лігоненко. – К. : КНТЕУ, 2005. – 824 с.

5. Макроекономіка : підруч. / [за ред. В. Д. Базилевича]. – К. : Знання, 2008. – 743 с.

6. Міждисциплінарний словник з менеджменту : навч. посіб. / [Д. М. Черваньов, О. І. Жилінська, М. В. Петровський та ін.] ; за ред. Д. М.

Черваньова, О. І. Жилінської. – К. : Нічлава, 2011. – 624 с.

Штербова Ж.В. студентка кафедры менеджмента в отраслях топливно-энергетического

комплекса Тюменского Государственного Нефтегазового Университета

КЛАСТЕРНЫЙ ПОДХОД – ОСНОВА РАЗВИТИЯ НЕФТЕГАЗОХИМИИ

Нефтегазохимическая отрасль является одной из базовых в экономике многих стран. Однако, несмотря на наличие всех необходимых ресурсов для ее

развития в России (доступное сырьё, разветвлённая инфраструктура, высококвалифицированный персонал и научная база), совокупные мощности

компаний нефтегазохимического сегмента экономики уступают производителям целого ряда стран, таким как США, Япония, Китай и другие.

Так, доля вклада нефтегазохимических предприятий в ВВП России на 2012 год составила 2%. В то время как в США она составила 25%, в Китае - 30%

(табл.1). Таблица 1. Доля НГХ комплекса в ВВП некоторых стран мира*

Страна Доля в ВВП, % Страна Доля в ВВП, %

Китай 30 Германия 8

США 25 Польша 4,5

Индия 12 Россия 2

Корея 10

*Источник: доклад Т.Н. Хазовой на конференции «Газонефтехимия – План-2030»

Такое состояние обусловлено наличием ряда проблем: высокий уровень физического и морального износа основных производственных фондов,

дефицит мощностей по производству базовых мономеров, инфраструктурные ограничения, недостаточная эффективность инвестиционного процесса,

неразвитость как внутреннего сырьевого рынка нефтегазохимии, так и рынка нефтегазохимического производства. Несмотря на все трудности,

нефтехимический комплекс сохраняет позиции важнейшего обрабатывающего производства в структуре отечественной экономики, является базовым

65

сегментом российского производства, включает в себя более 650 крупных и средних промышленных предприятий, на которых занято порядка 300 тыс.

человек промышленно-производственного персонала. По данным аналитических агентств, роль нефтегазохимического

производства будет возрастать. По подсчетам экспертов, к 2030 году по

сравнению с 2010 спрос на внутрироссийском рынке увеличится почти в 4 раза. В то время как текущие объемы производства нафты, СУГов и этана

составляют 27,3 млн. тонн и, согласно прогнозам, могут увеличиться более чем в 2 раза к 2030 году. Таким образом, наблюдается определенный дисбаланс.

Вопросы эффективного функционирования нефтегазохимического производства особенно значимы в условиях инновационно-инвестиционной

модели экономического развития России. С этой целью разработан и реализуется государственный План развития газо- и нефтехимии России на

период до 2030 года. В его основе лежит кластерный подход в развитии нефтегазохимии, позволяющий комплексно решать задачи по переработке

сырья, развитию производственной базы и эффективному сбыту готовой продукции. В рамках Плана определено 6 ключевых кластеров: Западно -

Сибирский, Поволжский, Каспийский, Северо-Западный, Восточно-Сибирский, Дальневосточный (рис.3) [3].

Рисунок 3. Кластерное развитие в России Опыт развития мировой нефтегазохимии показал, что кластерный характер

производства получил широкое распространение. Это объясняется рядом преимуществ кластерной системы: позволяет сократить затраты на логистику

сырья и сбыт готовой продукции, осуществляет экономию капитальных и операционных затрат на единицу крупнотоннажной полимерной продукции за

счет использования новых установок мирового уровня, позволяет регулировать и стабилизировать циклы бизнеса нефтяных и газовых компаний за счет

изменения структуры и координации выпуска продукции, а также сглаживать последствия присущей нефтегазохимии цикличности. Данные факторы

позволяют говорить о преимуществах нефтегазохимических кластеров над отдельными нефтегазохимическими производствами, что подтверждается

мировым опытом реализации и развития кластерного подхода (табл.2).

66

Таблица 2. Мировой опыт нефтегазохимических кластеров*

Кластер Структура

Сингапурский Представляет собой комбинирование нефтепереработки, нефтегазохимии и портовой деятельности на о. Джуронг;

состав: три нефтяных терминала, три крупных НПЗ, нефтегазохимические производства как крупнотоннажных

пластиков и нефтехимикатов, так и отномалотоннажных производств специальных химикатов, изделий из пластиков и

продуктов биотехнологий; участники: местные фирмы, ExxonMobil, Shell и др.

Рурско-

Рейнский

Включает в себя широкий набор нефтегазохимических

производств; в его составе имеется индустриальный парк «Рейн», в котором в гг. Дюссельдорф, Дормаген, Леверкузен,

Кёльн, Кнапзак, Весселинг находятся предприятия немецкого концерна Bayer.

Проект

американской компании

Dow Chemical и компании

Saudi Aramco Sadara

Реализуется в рамках СП в г. Эль-Джубейль (Саудовская

Аравия). Проектируемая мощность кластера - порядка 3 млн т продукции нефтегазохимии, в денежном выражении - 10 млрд

долларов. Ввод данного проекта в эксплуатацию намечен на текущий год. Саудовская компания предоставляет сырье по

относительно низким ценам, используя технологии Dow Chemical. Инфраструктура обеспечивается за счет промышленной зоны Эль-Джубейль. Сбыт в АТР составляет

порядка 60 %, в Европу - 15 %, на Ближний Восток и в страны Африки - 15 %, в прочие страны - 10 % и осуществляется по

отлаженным каналам Dow Chemical.

Проекты НГХП в США

на базе этана, сжиженных

газов и газового

конденсата, получаемых

из сланцевого газа

Проект газохимического комплекса (ГХК) компании Dow Chemical в Техасе. Годовые мощности: этилен — 1,5 млн т,

полиэтилен — 0,3 млн т, оксид этилена и этиленгликоль — 0,4 млн т, альфа-олефины — 0,4 млн т, этилен- пропиленовый

каучук. Ввод в 2017 году, выполнено ТЭО. Проект ГХК компании ExxonMobil в Техасе. Годовые

мощности: этилен — 1,5 млн т, полиэтилен — 1,25 млн т, прочие — 0,25 млн т. Пуск — 3 квартал 2016 года.

Проект компании Formosa Rlastics на площадке действу- ющего комплекса в штате Техас. Годовые мощности: этилен

— 1,2 млн т, полиэтилен — 0,3 млн т, оксид этилена и этиленгликоль — 0,5 млн т, прочие — 4 млн т.

Проект ГХК компании Sasol в штате Луизиана. Годовая мощность по этилену — 1,2 млн т. Имеется ТЭО. Пуск — 2017

год. Проект ГХК компании Shell, штат Пенсильвания, на базе газа сланцевого месторождения Marcellus. Ввод — 2019 год.

Предполагаются налоговые льготы. Проект ГХК компании CP Chem в Техасе. Годовые мощности:

67

этилен — 1,5 млн т, полиэтилен — 1,0 млн т, прочие — 0,5

млн т. Имеется ТЭО. Инвестиции 5 млрд долларов. Пуск — 2017 год.

Проект ГХК компании Oxy-Chem в Техасе. Годовые мощности по этилену — 0,51 млн т. Инвестиции — 1,5 млрд

долларов. Пуск — 2017 год.

*Составлено автором на основе [5] В составе рекомендуемых Планом развития НГХ России особый интерес

представляет Западно-Сибирский кластер, расположенный в Тюменской области. Близость сырья - ШФЛУ, нафты, этана и СУГов – из попутного газа

нефтяных месторождений и нестабильного газового конденсата газоконденсатных месторождений Ханты-Мансийского и Ямало-Ненецкого

автономных округов, самая широкая инфраструктура по переработке и транспортировке ПНГ и ШФЛУ в России, наличие высококвалифицированных трудовых ресурсов, близость рынков сбыта, - все это является предпосылками

для развития нефтехимического производства в данном регионе и становления кластера как одного из ведущих в данной отрасли промышленности в стране.

Рассматривая нефтегазохимию Западно-Сибирского кластера, следует отметить, что ядром деятельности в данной отрасли является холдинг

«СИБУР». Предприятия СИБУРа перерабатывают более 50% попутного нефтяного газа России, получаемого от крупнейших нефтегазовых компаний

страны. Сырьевая инфраструктура компании включает в себя семь из девяти действующих газоперерабатывающих заводов (ГПЗ) Западной Сибири:

Пуровский ЗПК ОАО «Новатэк», Губкинский ГПЗ ОАО «Сибур» и другие, и пять компрессорных станций. Основная продукция газоперерабатывающих

предприятий — это сухой отбензиненный газ (СОГ), широкая фракция легких углеводородов (ШФЛУ), бензин газовый стабильный (БГС) и сжиженные углеводородные газы (СУГ) [4].

Особенно следует выделить Тобольские нефтегазохимические предприятия, такие как «Тобольск-Нефтехим» и открывшийся в 2013 г.

«Тобольск-Полимер», производственная мощность которого составляет 500 тыс. тонн полипропилена в год. Предприятие ежегодно перерабатывает свыше

600 тыс. тонн пропана, производимого на «Тобольск-Нефтехиме». Проектная производительность «Тобольск-Полимера» является рекордной для России и

входит в тройку мировых производств полипропилена. Еще одним дочерним предприятием «СИБУРа», входящим в Западно -

Сибирский кластер, является «Томскнефтехим». Его основное направление деятельности — производство полимеров: мощность по полипропилену

достигает 130 тыс. тонн в г, по полиэтилену высокого давления (ПЭВД) — 245 тыс. тонн в г. При этом сырье для производства полимеров полностью

обеспечивается за счет производств мономеров, входящих в состав предприятия. Мощности по этилену и пропилену составляют, соответственно, 300 тыс. и 139 тыс. тонн в г. Базовым сырьем для мономеров является ШФЛУ

[4]. Это важно в условиях современного кризиса энергетических и финансовых рынков, когда в период отхода от сырьевой модели экономики вопрос об

68

увеличении производства продуктов с высокой добавленной стоимостью стоит особенно остро.

Также следует отметить проект «ЗапСибНефтехим», разрабатываемый в соответствии с мировыми стандартами, инвестором которого является «Газпром». Проект предполагает строительство установки пиролиза

мощностью 1,5 млн тонн этилена в год (технология компании Linde AG, Германия), а также около 500 тыс. тонн пропилена и 100 тыс. тонн бутан-

бутиленовой фракции (ББФ) в год. Кроме того, проект предполагает строительство установок по производству различных марок полиэтилена

совокупной мощностью 1,5 млн тонн в г. по технологии компании INEOS, Великобритания, которые станут самыми крупными в России. Также будет

налажено производство полипропилена мощностью 500 тыс. тонн в г. (технология компании LyondellBasell, Нидерланды) [2].

Подводя итог, следует отметить, что несмотря на ряд существующих проблем в данной отрасли промышленности, Россия обладает объективными

предпосылками для дальнейшего развития нефтегазохимии. Есть все основания полагать, что модернизация обрабатывающего производства позволит усилить

ее позиции на мировом рынке и снизить сырьевую направленность экспорта. Западно-Сибирский кластер ввиду наличия собственных ресурсов и их близости к ГПЗ и НПЗ данного региона, развитой инфраструктуры и близости

рынков сбыта готовой продукции способен обеспечить эффективное развитие данной отрасли как в пределах рынка собственной сраны, так и на мировом

рынке нефтегазохимии. Литература

1. Кондратьев, А. Нефтехимия – капиталоёмкая [Электронный ресурс] / А. Кондратьев. // Промышленник России. - Электрон. журн. – 2014. – Режим

доступа http://promros.ru/magazine/2012/may/neftehimiya-kapitaloyomkaya.phtml (дата обращения 22.03.15).

2. Максимова, М. Кластеры и реальность Российская нефтехимия развивается, но медленно и неравномерно [Текст]: / М. Максимова //

OGJRussia. – 2014. - №12 (89). – С.72-78. 3. План развития газо- и нефтехимии России на период до 2030 г

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.rupec.ru/ (дата обращения

20.03.15). 4. Западно-Сибирский газохимический кластер [Электронный ресурс] /

Сделано у нас. – Режим доступа: http://sdelanounas.ru/blogs/55355/ (дата обращения 23.03.15).

5. Брагинский, О.Б. Сообщающиеся сосуды мировой экономики [Текст] / О.Б. Брагинский // The Chemical Journal. – 2014. - №10. – С.32-35.

69

ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Прозерский В.В.

доктор философских наук, профессор кафедры эстетики и философии

культуры Института философии Санкт-Петербургского государственного университета

ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭСТЕТИКА: МУЛЬТИДИСЦИПЛИНАРНЫЙ

ПОДХОД В общественной жизни конца XX – начала XXI века экологическая

проблематика заняла одно из ведущих мест в развитии естественных и гуманитарных наук. Экология во всем объеме этого понятия занимается

изучением жизни природной среды, антропогенной среды, техногенной среды, социальных и культурных сред, с целью их сохранения и улучшения.

Огромную роль в жизни человека и человечества играет искусство. Но неотъемлемой частью культуры является также эстетическая коммуникация,

выходящая за художественные рамки и пронизывающая все сферы человеческой жизни. Данная область обычно именуется «эстетикой вне искусства», ибо она объединяет эстетику природы и эстетику повседневности

(городская среда, вещная и медиальная среды, имидж, стиль речи и поведения человека). Все эти среды, так же как и природная среда, подвержены

различного рода загрязнениям, поэтому экологическая проблема борьбы за чистоту среды распространяется и на эту сферу.

В поддержании режима оптимального функционирования природных и социальных сред значительную роль играют эстетические факторы,

позволяющие устанавливать наиболее успешные формы взаимодействия экологических субъектов (ими могут быть как отдельные индивиды, так и

социальные группы) со своим окружением. Взаимное тяготении экологии и эстетики друг к другу проявляется в том, что, как отмечают специалисты-

экологи, «благополучный ландшафт с полноценной географической структурой», несомненно, обладает эстетическими качествами. [1] То есть между экологическими и эстетическими факторами среды существует прямая

зависимость Активность (или стагнация) эстетических элементов среды являются индикаторами ее жизненной устойчивости (или неустойчивости).

В настоящее время экологическая эстетика сотрудничает с новыми разделами географической науки: исторической географиией, культурной

географией, гуманистической географией. В гетеротопическом пространстве экосистем значимыми являются как макромасштабные пространственные

топосы – города, сельские поселения, культурные ландшафты, так, и локусы дома, его интерьера, вещного наполнения комнат, духовная атмосфера,

запечатленная в знаках и символах. При делении пространства по другим основаниям выявляются топосы антропологического и психологического

пространства, виртуального информационного пространства, а также воображаемого (имагинативного) пространства, созданного художественным

70

воображением, но воспринимаемого как совершенно реальное. Таковы имагинативные локусы «петербургского текста» русской литературы, [2]. При

проведении экскурсий по городу наряду с реальным местожительством писателя указываются также дома, где «проживали» его герои: «вот дом «Пиковой дамы»; «вот дом Раскольникова»; «вот дом старухи-

процентщицы»… К началу XXI века высокого уровня достигли такие направления

эстетических исследований экосистем, как биоэстетика и эстетика ландшафтов. В первой половине XX столетия проблематикой эстетики природы и

биоэстетики занимались такие выдающиеся ученые, как В.В. и В.П. Семеновы-Тянь-Шанские, А.А.Любищев, сформулировавший проект биоэстетики,

Л.С.Берг, изучавший эстетические варианты ландшафтов. В настоящее время в рамках экологической эстетики ведутся исследования культурных ландшафтов,

как со стороны естественных наук (главным образом – географии), так и гуманитарных. Методы двух типов наук здесь не просто сотрудничают, а тесно

переплетаются. В работах по биоэстетике разрабатываются такие темы, как биостилистика (С.В.Чебанов),[3, с.125-126], эстетика и биополитика,

стилеметрия, идентификация природных стилей, значимость естественных и гуманитарных ресурсов природы для интенсификации деятельности социальных экосистем, методика количественной оценки (рейтинг) видовых

возможностей различных локальных ландшафтов. Особого внимания заслуживает эстетика культурных ландшафтов, в

которых четко обозначился процесс перехода биосферы в ноосферу, природы - в культуру. Культурный ландшафт представляет собой «природно-культурный

территориальный комплекс, сформировавшийся в результате эволюционного взаимодействия природы и человека». Изучение культурных ландшафтов

ведется как со стороны естественных наук (главным образом – географии), так и гуманитарных. Слияние двух начал - природного и культурного в некоторых

ландшафтах оказывается настолько прочным, что культурное пространство, насыщенное знаками природы, можно рассматривать как природное, а

семиотизированное природное – как культурное. Рукотворные и естественные компоненты культурного ландшафта являются частью нашей истории, сохраняют память о значимых исторических событиях, происходивших на их

территориях. Как считают экологи, для полноценного восприятия эстетических качеств

ландшафта необходимо присутствие хотя бы минимальных знаний естественных наук: геологии, ботаники, зоологии, метеорологии (науки о

строении и свойствах атмосферы). Усиленно настаивает на этих требованиях канадская экологическая школа. Наиболее известный ее представитель

А.Карлсон [4] заявляет: все согласны, что глубокий и квалифицированный подход к искусству требует гуманитарных знаний. Чтобы адекватно воспринять

художественное произведение, помимо эмоциональной восприимчивости нужно обладать знанием истории искусства, особенностей различных стилей,

наконец, эпохи, когда произведение было создано. Почему же мы отказываемся от этих принципов, когда речь заходит о красоте природы? Считается, что

71

эстетические свойства природы воспринимаются легче, чем эстетические качества искусства. Но это заблуждение: эстетическое восприятие природы

будет полноценным только тогда, когда зритель вооружится определенными естественно-научными знаниями, ибо понимание языка природы дается только образованному человеку. Сходной точки зрения придерживаются и

отечественные экологи: «Эстетическая оценка и семантика элементов художественного образа природного пейзажа строятся на основе понимания

физикогеорафического и экологического значения попадающих в поле зрения элементов - рельефа, воды, биоты и закономерностей пространственной

организации фаций, урочищ, местностей, полностью или частично раскрывающихся с той или иной смотровой площадки или в движении по

маршруту»[9] Особый раздел экологической эстетики составляет экология города.

Категория городского топоса включает в себя физические, социальные, культурные, этнические и другие стороны существования города. В понятии

топоса важен момент указания на духовно-телесный характер человека и его единство с местом своего существования. Иначе говоря, понятие «топос

города» указывает одновременно на место жизни людей и одновременно на тот социально-культурный смысл, который они сумели придать своему местообитанию. По нему прочитывается и сложившаяся здесь структура

отношений людей - демократическая или авторитарная, креативная или пассивная, идеалистически или прагматистски ориентированная. В городском

теле выражены ценности, соответствующие этим миронастроениям Особые способы бытия, задаваемые городским топосом, обычно называют

матричными, или сетевыми. Город представляет собой скорее сеть, ризому, паутину, чем структуру. Он и в буквальном (физическом) смысле слова опутан

сетью проводов, дорог, перекрещивающихся улиц, системами водоснабжения, тоннелями метро, накрыт сверху сетью информационных каналов виртуального

мира. Чтобы не потеряться и не запутаться в этих сетях, городской житель при передвижении по городу должен иметь виртуальную «когнитивную карту»

города. С самого своего рождения город претендует на то, чтобы быть моделью вселенной – сама закладки города означала акт перехода от хаоса к космосу.[10]

Главная роль в архитектуре города всегда отводилась вертикали. Если город строился на горе, то она мыслилась не иначе, как «мировая гора», а если

на равнине, то на ней сразу же воздвигалась рукотворная вертикаль, чтобы быть продолжением «мировой оси», которая обязательно должна пройти сквозь

новорожденный град. Обычно такой вертикалью становились или башня храма или храмовая колокольня или (позже) башня городской ратуши Воздвижение

центральной вертикали сразу придает окружающему ее пространству семиотический, символический и сакральный смысл. Люди хотят жить не

просто в «поселения», но в пространстве, обладающем смысловой значимостью – героической, исторической. эсхатологической, сакральной.

Пространственные архетипические фигуры, лежащие в основе плана города, - круг, квадрат, мандала, спираль, линии, расходящиеся солнечными

72

лучами от центра, концентрические окружности, образующие сложные геометрические построения, создают базовые эстетические модели, которые

находят дальнейшее развитие в более сложных паттернах городской композиции, а также в пластике архитектурных сооружений, в которых также проступают архетипические фигуры: куб, конус, сфера, цилиндр и др

Воспринимаясь в движении, архитектура не выглядит застылой или статичной, сменяющиеся перед глазами архитектурные виды наводят на мысль,

что известное изречение: «архитектура – это застывшая музыка» требует корректировки. Для характеристики образа архитектуры подойдут, скорее,

такие слова, как «архитектура – это пространственная динамика», или «архитектура – это визуальный текст городской среды», или «архитектура –

сокровенная наррация города о своей жизни». Проведенное исследование показывает, что не существует единой линии в

подходе к эстетике топосов, что в понятия эстетизации и артизации среды может вкладываться разное содержание. Классическая линия в эстетике,

ориентированная на понятие красоты (прекрасного), как гармонии, соразмерности, пластической завершенности, может соседствовать с

принципами иной эстетики - импульсивной, экспрессивной, беспокойной, динамичной, обладающей суггестивностью имагинативных образов. Имагинативная суггестивность образов среды многократно усиливает ее

эмоциональный потенциал, создает символически насыщенное пространство полноценного проживания в окружающей среде.

Литература 1. Абалаков А.Д., Медведев Ю.О. О соотношении экологических и

эстетических достоинств местности URL: http://info.irk.ru/kbrr/papers/tezis/tezis6.htm (Дата обращения 12.03.2015

2. Топоров В.Н. Петербургский текст русской литературы. СПб.: Искусство 2003 – 617 с.

3. Чебанов С.В. Эстетика ландшафта и биоэстетика. // Актуальная эстетика II Материалы международного форума. СПб.- 2014

4. Carlson A. The Aesthetics of Environment. Philadelphia: Temple University Press, 1999. 268 p.

9. Абалаков А.Д., Медведев Ю.О. О соотношении экологических и

эстетических достоинств местности URL: http://info.irk.ru/kbrr/papers/tezis/tezis6.htm (Дата обращения 12.03.2015

10. Мухин А.С. Архитектура и архетип. СПб.: Изд-во СПбКУГИ. 2013 – 308с

73

ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Борщевская Т.С. К.ф.н., доцент кафедры русского языка и литературы СПбГЭУ

Профессиональный русский язык

СТАТУС КОНСУБСТАНЦИОНАЛЬНЫХ НОМИНАЦИЙ В ЯЗЫКЕ

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТА Любая отрасль науки и практической деятельности обладает рядом

терминологических единиц, пришедших из обиходной речи и именуемых консубстанциональными. Это объясняется тем, что граница между

терминологической и общеупотребительной лексикой нестабильна и имеет не исторический, а функциональный характер. Постоянно происходит как процесс

превращения терминов в общеупотребительные слова (детерминологизация), так и использование бытовой лексики для формирования терминологий

(терминологизация) [2, с. 29]. В настоящее время прилагательное «консубстанциональный»

употребляется в качестве термина достаточно активно. Специалисты и исследователи используют его в своих работах (М. Беляева, В.Д. Табанакова, О.Н. Будылева). Заключая в себе сему «сосуществующий», термин

«консубстанциональный» призван служить определением тех специальных языковых единиц, которые обладают омонимичными формами в обиходной

речи. Как и любой другой вид практической деятельности, которая связана с

человеком и с его работой, менеджмент обладает целым рядом специальных номинаций, пришедших из обиходной речи, которые можно рассматривать как

консубстанциональные. Терминология менеджмента является основной частью метаязыка этой

практической области деятельности, в которой, как известно, составными элементами являются не только термины, но и графические знаки, символы,

разнообразные аббревиатуры и т.д. Существующее сегодня несовершенство, противоречие и парадоксальность терминологии менеджмента обусловлены тем обстоятельством, что оба языка – и язык-объект и метаязык – полностью

совпадают в плане выражения, т. е. внешне являются одним и тем же языком. Кроме того, в очень значительной своей части метаязык и язык-объект часто

пользуются просто одними и теми же словами. В данной статье сделана попытка изучить консубстанциональные

номинации в языке тайм-менеджмента и определить их место и роль. Тайм-менеджмент (далее ТМ) – это дисциплина рамках общего менеджмента,

которая изучает технологию организации времени и повышение эффективности его использования. Сегодня в России эта дисциплина быстро набирает

популярность и развивается. Поскольку процесс перехода общеупотребительного слова в термин

и термина в обиходное слово происходит в языке постоянно, необходимо осторожно подходить к рассмотрению каждой консубстанциональной

74

номинации. Важно учитывать время появления единицы в языке и закрепления ее как специальной номинации. Большое влияние на

то, можно ли назвать номинацию консубстанциональной, оказывает язык-источник.

Основой для создания и пополнения терминологии ТМ является

использование национального языкового фонда английского языка. На это указывает преобладающее количество консубстанциональных номинаций и

сравнительно небольшое количество терминов, привлеченных из других областей науки. Характерной типологической чертой англоязычной

терминологии менеджмента является обилие консубстанциональных терминов, совпадающих в плане выражения со словами общелитературного языка.

Отбор лексем для анализа был произведен на словниках двух словарей: специального, в качестве которого был использован «Глоссарий терминов

тайм-менеджмента» [2012] Г.Архангельского и общеупотребительного, в качестве которого был взят толковый словарь русского языка [2000] Ефремовой

Т. Ф. Для уточнения некоторых номинаций использовались учебники для вузов по ТМ.

При изучении номинаций ТМ была выявлена группа заимствованных иноязычных слов, используемых в переносном значении. Они вошли в русский язык ТМ с помощью семантического калькирования. При таком калькировании

происходит процесс расширения значения уже имеющегося в русском языке слова. Все они имеют омонимичные формы в обиходном языке, а значит, они консубстанциональны. Ср. значения: Текучка – 1) разг. мелкие, повседневные

дела, заслоняющие главное, основное [3]; 2) менедж. повседневные, рутинные,

текущие задачи; каждая как правило незначительна по объему затрат времени и по получаемому результату [1]; обзор – 1) см. обозреть; 2) возможность

охватить взором какое-н. пространство (спец); 3. сжатое сообщение о том, что объединено общей темой [3]; 2) менедж. наглядное представление информации

(задач, сроков, справочных данных и т.д.), позволяющее легко видеть всю совокупность и взаимосвязь элементов и дающее возможность эффективно принимать решения [1]. Сюда же можно отнести следующие номинации: якорь / якорение – это некий персональный символ (звуки, цвет, ощущение и т. д.),

который настраивает человека на выполнение определенных действий; лягушка / пиявки / кровопийцы – неприятные дела, которые тем не менее необходимо сделать; слон – масштабная задача; бифштекс – часть «слона»,

часть большой масштабной задачи; эпитафия – метод личного

стратегического планирования – определение личных ценностей, жизненной

миссии и «программы», с помощью написания предполагаемой эпитафии самому себе, подводящей основные итоги жизни; чистка – технология,

взаимодополнительная к расстановке приоритетов. Если расстановка приоритетов имеет целью сконцентрировать усилия на главном, чистка позволяет предварительно избавиться от явно избыточного; контекст –

условие или совокупность условий, наиболее подходящих для совершения

определенного дела, решения конкретной задачи [3] и др.

75

Сегодня тайм-менеджмент является необходимой составляющей развития абсолютно любого проекта, т.к. служит определяющим фактором при расчете

его масштаба и времени, требуемого для его реализации. В России проводятся различные тренинги и семинары, разрабатываются программы и курсы, создаются различные интернет-ресурсы, проводятся онлайн-тренинги. С

развитием ТМ и адаптацией его методов к российской действительности появляются русские специальные номинации. Ср: мемуарник – простой и

технологичный инструмент для выявления личных ценностей, запись наиболее ярких, значимых событий дня; пинарик / календарик-пинарик (от гл. пинать)

– календарь года, в котором ежедневно вычеркивается проходящий день; привязка – договоренность или событие (как правило жестко «привязанное» к

определенному времени), создающее пространственные и временные ограничения при планировании.

Эти специальные номинации образованы от слов общеупотребительного языка посредством метафоризации их значений. В образовании данных

номинаций сочетаются лексико-семантический и морфологический способы. В языке ТМ выявлена большая группа сверхсловных

консубстанциональных номинаций. Это заимствованные иноязычные фразеологизмы с целостным мотивированным значением, возникшие на основе метафорического переосмысления свободного словосочетания такого же состава. Ср.: рабочий запой – неосознанно или сознательно организованное многочасовое (или многодневное) «погружение» в задачу; разрезать слона на

бифштексы – типовой способ решения слоновой задачи; съесть лягушку – выполнить неприятную, но нужную задачу; безумная мечта / метод безумной

мечты – постановка и достижение «безумной», иррациональной, не

обоснованной разумными соображениями цели для прояснения собственных ценностей; швейцарский сыр / метод швейцарского сыра – прием,

заключающийся в «выгрызании» из неприятной задачи небольших кусочков, постепенном «подтачивании» неприятной задачи с разных сторон; назначение встречи самому себе – прием, позволяющий выделить время на «обделяемые»

высокоприоритетные задачи, связанные с личным развитием; заточка карандашей – см. якорение; промежуточная радость – стратегия, которая

предполагает деление работы на несколько этапов, за прохождение каждого из которых следует назначить себе небольшую награду; смена контекста – во

время пятиминутного отдыха необходимо изменить условия, в которых вы находитесь; перекрестное опыление – стратегия обмена взглядами на проблемы представителей разных компаний; бельгийский шоколад –

мотивирующий образ будущего; помидор / метод помидора – прием ТМ,

получивший свое название от кухонного таймера в виде томата. Суть его в том,

что человек способен максимально сконцентрироваться на поставленной задаче не более 25 минут; разгребание завалов – выполнение накопившихся

незаконченных дел (как правило, незначительных) [3] и др. В отдельную группу мы выделили заимствованные консубстанциональные

словосочетания, в основе которых лежат явления внутрисловной деривации. Ср.: слоновая задача – задача, которую невозможно выполнить сразу, и

76

каждый маленький шаг в выполнении которой не дает заметного результата; бацилла эффективности / ТМ-бацилла – совокупность рациональных и

эмоциональных представлений и установок относительно времени и эффективности; здоровый пофигизм – подход к управлению личной работой (в

первую очередь в области чистки и расстановки приоритетов), исходящий из

психологической установки «всех дел не переделаешь», «накажут, но не убьют же», «подожди выполнять, отменят» и т.п. Принцип позволяет сохранять

спокойствие и выдержку в хаосе, аврале и непредсказуемости управленческой деятельности; навязанные цели – цели, принимаемые субъектом за свои, но не

соответствующие его реальным ценностям; родные цели – цели, к которым

стремятся, которые хотят достичь самостоятельно, вопреки всему и несмотря ни на что; полезность хаоса / полезность порядка – условные показатели

суммарных выгод и потерь, которые несет, соответственно, сохранение хаоса либо создание порядка в рассматриваемом пространстве; творческая лень –

состояние лени, отличающееся осознанностью применения, высоким

удовлетворением от процесса (отсутствием чувства вины) и высокими творческими результатами [4].

И небольшая группа русских специальных номинаций, которые можно отнести к этой группе: стратегическая картонка – очень простой и

эффективный инструмент. Нужно вырезать картонку размером со страницу

ежедневника, выписать на нее цели на год и использовать эту картонку в качестве закладки в ежедневнике. Важно, чтобы цели были выбраны и рабочие,

и семейные, и личные – чтобы они составили полную картину желаний; привычка побеждать – навык, являющийся результатом выработки «чувства

уверенного победителя», не описанный в классических руководствах по ТМ, являющийся одним из технологических проявлений перехода в ТМ от технологий организации к технологиям борьбы; сильные цели – цели, не

навязанные субъекту социумом, ярко выражающие его стремления и желания

[5]. Эти фразеологизированные словосочетания по существу не имеют

внутренней формы; носителем ее является каждое слово в отдельности. Такое сочетание не может быть противопоставлено свободному словосочетанию такого же состава.

Все приведенные консубстанциональные специальные номинации, словные и сверхсловные, в ТМ выполняют роль терминов. Но едва ли можно

говорить о том, что такие номинации перешли «порог терминологизации» и являются истинными терминами, хотя наличие дефиниций и их структурно -

семантические связи подчеркивают их терминологизацию. Кавычки, в которых заключены эти и подобные им номинации, свидетельствуют о том, что они еще

не получили официального статуса, хотя закреплены в сфере фиксации. Все эти специальные номинации не соответствуют требованиям, предъявляемым к

термину – они либо имеют в своем составе просторечия и жаргонизмы, либо имеют очень мягкие полиморфные дефиниции. Однако по выполняемым

задачам они соответствуют терминам, заменяют их, активно используются в языке ТМ, т. е. это терминоиды.

77

Таким образом, в языке ТМ мы выделили три группы консубстанциональных специальных номинаций: 1) слова, используемые в

переносном значении, большая часть которых является заимствованными; 2) сверхсловные номинации, совпадающие по своей звуковой оболочке со свободным словосочетанием; 3) заимствованные словосочетания, в основе

которых лежат явления внутрисловной деривации. Все эти номинации являются терминоидами или терминоидными

фразеологизмами. Это дает возможность говорить о том, что в языке тайм менеджмента наряду с терминами активно функционируют

консубстанциональные терминоиды и консубстанциональные терминоидные фразеологизмы. Более того, они составляют основу языка тайм-менеджмента.

Литература: 1. Архангельский Г.А. Глоссарий терминов тайм-менеджмента

[Электронный ресурс]: Сайт тайм-менеджерского сообщества. – Режим доступа: www.improvement.ru/zametki/ Загл. с экрана.

2. Гринев С.В. Введение в терминоведение. М.: Московский лицей, 1993. – 309 с.

3. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000 [Электронный ресурс] Режим доступа: http://mirslovarei.com/content_efr/ljagushka-zh-46290.html#ixzz3IxhjYJRf

Загл. с экрана. 4. Тайм-менеджмент. Полный курс: Учебное пособие // Под ред. Г.А.

Архангельского. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 311 с. 5. Телегина Т.В. Интернет-курс по дисциплине «Тайм-менеджмент» для

программы высшего специального образования. – М.: Московский финансово-промышленный университет «Синергия», 2012 [Электронный ресурс] Режим

доступа: http://www.e-biblio.ru/book/bib/06_management/taim_menegment/sg.html#_Toc366768069 Загл.

с экрана.

Бреславець Н.О. Доцент кафедри іноземних мов Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ЗАПОРУКА

УСПІШНОГО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ВНЗ Інноваційні перетворення в системі вищої освіти відбуваються на

глобальному світовому, загальноєвропейському, національному рівнях. Інтернаціоналізація вищої освіти припускає встановлення зв'язків між вищими

навчальними закладами національного рівня з аналогічними освітніми інститутами в міжнародному плані.

Як зазначає В.Пінчук, в соціально-психологічному аспекті інновація – створення і впровадження різних видів нововведень, які спричинюють зміни в

соціальної практиці. Інноваційна діяльність не піддається формалізації, потребує врахування людського фактора, зокрема переборення соціально -

78

психологічних бар’єрів. Подоланню їх сприяють: врахування установок, цінних орієнтацій, етичних норм поведінки; застосування соціально-психологічних

методів активного навчання учасників процесу з метою розвитку в них інноваційних здібностей, формулюванню готовності до сприйняття та участі в інноваційних заходах [4].

В аспекті інноваційного підходу до освітнього процесу відкриваються перспективи впровадження нових педагогічних технологій, що включають

освітні, навчальні, виховні технології, педагогічний менеджмент [1]. Стратегічною категорією є освітні технології, які відбивають сенс концепції

освіти, освітньої системи [2]. Впровадження інноваційних інформаційних технологій [3] видозмінює

освітній процес, відкриваючи широкі перспективи і нові можливості. Електронні підручники, комп'ютерні програми самонавчання, інтерактивні

ділові ігри, дистанційні форми навчання, віртуальне спілкування, побудова каналів, портів, трансляції дозволяють використати величезну кількість

інформації; використати отримані знання, застосовувати їх для досягнення мети в навчальному процесі, практичній діяльності, доповнивши їх особистісно -

ціннісним сенсом. Інноваційна діяльність педагога, що використовує активні й інтерактивні

методи в педагогічному процесі навчання іноземній мові, припускає постійне

творче відношення до професійних обов'язків, визначаючи свої педагогічні можливості й особливості студентів; дозволяє підвищувати ефективність

оволодіння іноземною мовою, розширюючи діапазон педагогічної дії та співпраці зі студентами. Створюючи нові моделі професійної практики в

навчанні іноземній мові, педагог забезпечує максимальну активність студентів у навчальному процесі, підвищуючи їх освітній і розвиваючий потенціал.

Активні методи навчання створюють творчу, відкриту, довірчу обстановку навчання, наближаючи його до ситуацій реального життя і професійної

діяльності, допомагають освоювати матеріал, виробляючи стратегію власної поведінки.

Основою застосування активних методів навчання є:

Свобода студентів при виконанні завдань , можливість свідомого,

обдуманого вибору.

Розгляд особистості студента як цілісності.

Зміна психолого-педагогічної освіти.

Уміння активно використовувати отримані в процесі навчання знання в

ситуаціях невизначеності та багатофакторності.

Виховання інформаційної культури, набуття вміння протистояти

негативним діям глобальної культури.

Формування професійної, громадянської, моральної, правової, політичної,

естетичної культури, патріотизму.

Інтерактивні методи вивчення іноземної мови передбачають взаємодію (діалог) з ким-небудь – учнів з учителем, один з одним або із запрошеними

людьми, або з чим-небудь – наприклад, з комп'ютером. Частіше термін

79

"інтерактивне навчання" застосовується до інформаційних технологій, дистанційної освіти, до використання ресурсів мережі Інтернет. Інтерактивне

навчання припускає спільну діяльність студентів, внаслідок чого відбувається обмін інформацією і думками, виробляється спільне рішення, моделюються ситуації. Цей вид навчання активізує пошукову активність учасників, стимулює

розумові здібності; формує власний погляд на проблему; дозволяє відстоювати свою точку зору, бути терпимим до думки інших.

Формами та методами інтерактивного навчання є: дискусії, презентації, метод "круглого столу", "ділової гри", рольові ігри, тренінги, колективні

рішення творчих завдань, кейс-метод, які вимагають максимальної активності та віддачі учасників навчального процесу, мають високий освітній і

розвиваючий потенціал. Однією із сучасних педагогічних технологій, що використовується в

освітньому процесі є імітаційно-моделюючі (ігрові, арт-ігрові, тренінги) технології.

Сучасні інформаційні і педагогічні технології дозволяють говорити про співвідношення традиційного і дистанційного навчань. Дистанційна освіта

включає відкриту освіту, що означає: - свободу зарахування в число студентів; - складання індивідуальних навчальних планів;

- свободу місця і часу навчання; - свободу темпів освіти.

Відкрита освіта дає рівні можливості членам суспільства у будь-яких регіонах країни і за кордоном реалізувати права людини на освіту і отримання

інформації (незалежно від її фізичного стану і соціального статусу). Інтернет, як технологія освіти ХХI століття, надає навчальні матеріали, методики

розробки електронної бібліотеки, здійснює взаємодію між викладачем і студентом; формується і підтримується WEB-сервер дистанційної освіти,

розробляються і впроваджуються відеокурси, які полегшують самостійну підготовку студентів-заочників, забезпечується зворотний зв'язок іногородніх

студентів з викладачами. Таким чином, дистанційна освіта припускає використання в учбовому

процесі телекомунікаційних і інформаційних технологій, засобів Інтернету, що

дозволяє управляти процесом навчання. У західних університетах широко застосовуються інноваційні навчальні

технології: - комп'ютерно-опосередкована комунікація (computer-mediated

communication - CMC); віртуальні класи; навчання-симуляція; дистанційне навчання;

- "Компанія віртуального навчання" (the Virtual Learning Company) є новою мультимедійною моделлю, що поєднує процес навчання і професійну

діяльність у віртуальному середовищі, максимально наближеному до реального життєвого та виробничого, де стирається грань між навчанням і роботою;

80

- дистанційне навчання носить інтегральний характер, функціонує в кожному західному ВНЗ. Відкриті або дистанційні університети (Open

University) створені по всьому світу; - високоінтелектуальні і креативні освітні мультимедійні технології (high

intellectual and creative educational multimedia technologies - HICEMTs) :

когнітивні механізми навчання, навчання і підготовка вважаються пріоритетними в інтелектуально-креативному розвитку особистості, де

превалюють психолого-педагогічні аспекти освітнього процесу. Інноваційні перетворення в системі вищої освіти відбуваються на

глобальному світовому, загальноєвропейському, національному рівнях. Інтернаціоналізація вищої освіти припускає встановлення зв'язків між вищими

навчальними закладами національного рівня з аналогічними освітніми інститутами в міжнародному плані.

Впровадження інноваційних технологій відкриває перспективу активізації освітнього процесу, підвищує ефективність педагогічної дії, покращує якість

засвоєння студентами матеріалу, що вивчається; вимагає постійного вдосконалення професійної майстерності педагога, створення умов

оптимального розвитку студентів. Завданням педагога є розвиток інтелекту студента, його розумових здібностей, пробудження інтересу до предмету навчання, осмислення, узагальнення матеріалу під час роботи над ним і

підведення підсумків. Література

1. Крижко В. В. Менеджмент в освіті / В. В. Крижко, С. М. Павлютенков. – Київ, 1998.

2. Леднев В. С. Содержание образования: сущность, структура, перспективы / В. С. Леднев. – М. : Высш. Шк.,1991. – 224 с.

3. Освітні технології : [навчально-метод. посіб.] / О. М. Піхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.. ; За ред. О. М. Піхоти. – К.: А.С.К., 2001.

– 256 с. 4. Пінчук В. Інноваційні процеси – підґрунтя проектування нових освітніх

технологій //Освіта і управління. – 2003. – Т. 2. – №3. – С.91 – 97.

Тихонова Ю.В.

аспирант кафедры теоретического и славянского языкознания Белорусского государственного университета

КАТЕГОРИЯ КОЛИЧЕСТВА В РУССКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ

Категория количества не является сугубо лингвистической категорией. Именно поэтому для ее исследования привлекались понятия, разработанные

философией, логикой, математикой. Так, И.А. Бодуэн де Куртенэ в «Избранных трудах по общему

языкознанию» описал количественную сторону математического мышления в сопоставлении с количественной стороной языкового мышления и выделил

следующие типы математической количественности: 1) количественность размерная, количественность пространственная; 2) количественность времени,

81

длительность протекания некоторого процесса; 3) количественность числовая, относящаяся одинаково к пространству и времени; 4) количественность

интенсивности, степени. Все эти виды количественности сводятся к числу, т.к. и размер, и время, и степень интенсивности могут быть вычислены.

О. Есперсен в «Философии грамматики» рассматривает взаимоотношения

между грамматическими и логическими категориями. С логической точки зрения в категории числа наблюдается противопоставление ‘один’ – ‘более чем

один’, где в последнем можно выделить 2, 3, 4 и т.д. Это исчисляемые “предметы”. Существует разряд “предметов”, к которым не применимы слова

‘один’, ‘два’ и т.д. Их автор называет “неисчисляемыми”. Грамматическую категорию числа О. Есперсен относит к синтаксическим категориям и говорит о

наличии различий единственного и множественного числа в большинстве языков, некоторые языки имеют в дополнение двойственное число, и немногие

– тройственное число. Помимо обычного множественного числа исследователь выделяет “приблизительное множественное число” – объединение в одной

форме нескольких предметов или лиц, не принадлежащих в точном смысле к одному виду (местоимение рус. мы, которое обозначает “я + один или более не-

я”). Также к языковым категориям, выражающим число, О. Есперсен относит собирательные существительные, “названия массы” (слова, которые не вызывают представления о каком-либо предмете, имеющем определенную

форму и границы; могут быть вещественными либо невещественными), категория множественности (фреквентативности) глагола (рус. стреливать),

количественные наречия (рус. дважды, часто). Логическая модель языковой количественности применена также в работах

А.А. Холодовича (выделил 12 структурных типов множеств), А.К. Киклевича (описал категорию квантификации, опираясь на средства выражения элементов

подсистемы), Т.П. Ломтева (отделил понятие квантитатива в языке от понятия квантора в логике и выделил два вида множеств: разделительное (члены

множества отличаются друг от друга) и собирательное (любой элемент равен другому элементу множества).

А.Н. Полянский одним из первых предпринял попытку представить категорию количества как систему. Он разграничивает понятия величины (все то, что можно измерить и исчислить) и числа (“единица измерения точного

количества в четырехмерном пространстве”). Количественность как функционально-семантическое поле (ФСП)

исследовали З.Я. Тураева, Я.Г. Биренбаум. Первую особенность этой категории они называют «онтологической триадой», которая делит эту категорию на

предмето-количество, процессоколичество и признакоколичество. Авторы выделяют следующие семантические оппозиции, характеризующие ФСП

количественности: 1) расчлененность / нерасчлененность; 2) кардинальность / ординальность (деление на количественные и порядковые числительные);

3) внешнее / внутреннее (считаются сами предметы / считаются их части): рус. часы шли – прошел час; 4) определенность / неопределенность;

5) дистрибутивность / недистрибутивность или суммарность (указание на группировку единиц в множестве): недистрибутивность – собирательные

82

существительные; 6) однородность (гомогенность) / неоднородность (гетерогенность); к последним относятся: ряд однородных членов предложения,

pluralis approximationis (названия десятилетий), личные местоимения 1 и 2 лица, название семьи по мужу.

Иначе представляют структуру категории количества авторы монографии

«Категория количества в современных европейских языках». Основополагающим противопоставлением в исследовании является

противопоставление полей определенного и неопределенного количества, каждое из которых в свою очередь делится на микрополя более низкого ранга.

Структуру функционально-семантического макрополя количества выглядит следующим образом:

0. Количественность 1. Определенное количество

1.1. Нумеральность 1.2. Единичность

2. Неопределенное количество 2.1. Множественность (плюральность)

2.2. Оценка неопределенного количества 2.2.1. Неопределенно большое количество («мультиплицитность») 2.2.2. Неопределенно малое количество (паукальность).

Для исследования лингвистической категории количества наиболее подходят принципы функциональной грамматики А.В. Бондарко. Основным

принципом данной грамматики является описание функционально-семантических полей (ФСП) определенного языка. ФСП представляет собой

некую условную пространственную модель с определенной структурой, обусловленную входящими в нее компонентами. У поля имеется ядро и

периферия, между которыми могут находиться промежуточные слои. Также наблюдаются зоны пересечения микрополей в структуре исследуемого

макрополя. Микрополе нумеральности.

В эту категорию входят средства языка, выражающие точные числовые (нумеральные) значения.

Ядро микрополя – количественные числительные рус. один, пятнадцать,

укр. чотири, сімнадцять и т.д. Нумеральные значения также выражаются дробными числительными (рус.

одна десятая, укр. п’ять шостих) и счетными существительными типа рус. единица, десятка, укр. третина, половина.

Периферию составляют: - прилагательные, наречия, глаголы, образованные от числительных и

счетных существительных. В их значении семы нумеральности сочетаются с семами ‘кратность’, ‘совместность’, ‘распределенность’, ‘порядок следования’:

рус. дважды, двойной, вдвоем, по двое, укр. по-друге, подвоїти, подвоєння; - порядковые числительные, в которых сема нумеральности сочетается с

семой порядковости;

83

- система измерителей (мезуративов): наименования единиц меры, веса, длины, площади, скорости, температуры и т.д. Сюда же относятся названия

денежных единиц (единицы меры стоимости); - средства выражения приблизительной номинации – аппроксиматоры

(наречия и предлоги, указывающие на приблизительность количества): рус.

приблизительно, около, не более, не менее, укр. щонайменше, приблизно, наименования смежных или близких чисел: рус. три-четыре, укр. від п’яти до

дев’яти разів. Микрополе сингулярности.

Представлено двумя секторами: лексическим и грамматическим. В лексическом секторе ядром является количественное числительное рус.

один. Центр составляют слова с прямым значением ‘один’: рус. единица, единственный, укр. самотній.

Вокруг центра находятся лексико-фразеологические средства, в значении которых сема ‘один’ не осложнена коннотациями: рус. солист, Один ум

хорошо, а два лучше, укр. виконувати соло. А также морфемы и терминоэлементы рус. одно-, моно-, уни-.

В русском и украинском языках возможно словообразовательно выразить ‘единичного представителя дискретной совокупности предметов’ – суффиксы -инк(а), -ин(а): рус. горошинка, укр. картоплина.

Периферия: лексические и фразеологические единицы, в которых сема ‘один’ вторична, не главенствует: рус. объединяться, союз, лига, укр.

федерація, в один голос. Грамматический сектор поля составляет грамматическая категория

единственного числа существительных. Периферия: формы единственного числа глаголов, прилагательных,

причастий ввиду их избыточности. Сюда входят глаголы со значением однократности действия: рус. пальнуть, кашлянуть, укр. стрельнути.

В зоне пересечения с микрополем множественности находятся местоимения рус. каждый, всякий, любой, укр. кожен, усякий, будь-який,

которые указывают на множество одновременно с указанием на его члены. Микрополе плюральности. Ядро – формы множественного числа существительных. В центре

микрополя находятся личные местоимения множественного числа в прямом значении, некоторые синтаксические конструкции типа рус. день за днем, снова

и снова, укр. хлопчик та дівчина, также морфемы рус. много-, мульти-, поли- . Периферия:

- избыточные формы выражения множественности (личные формы глаголов, прилагательные, причастия во множественном числе, порядковые

числительные); - партитивные множества, выраженные словами pluralia tantum: рус.

ножницы, брюки, укр. окуляри, ворота; - лексические, грамматические и словообразовательные средства

выражения многоактности, многосубъектности и многообъектности действия: рус. перевидать, насидеться, укр. напрацювати, навезти.

84

Наблюдается значительная переходная зона между полями единичности и множественности:

- отнесение множественного числа личных местоимений к одному лицу: рус. мы (авторское, с целью отождествления себя с читателями; торжественное подчеркивание своего значения в речи монархов), вы (вежливое обращение);

- обобщенно-собирательное значение форм единственного числа: рус. Сегодня бизон вымирает в Америке;

- указание в единственном числе на общность предметов, которые имеются у многих: укр. Вони підняли голову .

Микрополе собирательности. Данное микрополе находится в зоне пересечения полей сингулярности и

плюральности. Основные элементы данного микрополя – собирательные

существительные, в значении которых представлена доминантная сема ‘совокупность’ всегда в сочетании с семой ‘множественность’ и более

частными семами. Центр: собственно собирательные существительные (форма только

единственного числа): рус. листва, учительство, укр. студентство. Следующий слой: групповые существительные (названия совокупностей),

которые формально утрачивают признак собирательности, т.к. допускаются

формы обоих чисел: рус. семья, бригада, укр. нація. Периферия: названия совокупностей, не содержащие семы, указывающие

на объединяемые в совокупность объекты: рус. группа людей, укр. ватага хлопців.

Микрополе оценки неопределенного количества. Данное микрополе построено на сопоставлении признаков чего-либо с

нормой. Превышение этой нормы ложится в основу понятия «много», зона, находящаяся ниже нормы, соотносится с понятием «мало». Так образуются

поля неопределенно большого (НБК) и неопределенно малого количества (НМК). В русском и украинском языках поле НБК обладает более сложной

структурой, представлено большим количеством элементов, которые передают большее количество значений с доминантной семой НБК.

Оценку называют собственно человеческой категорией. Оценочное

выражение количества тяготеет к экспрессивности, которая может проявляться в разной степени.

В случаях с прямой (первичной) номинацией образность отсутствует: рус. много, большое число, многочисленный, укр. небагато, невелика доза. Значение

НБК или НМК является доминантным и единственным. Вторичная номинация строится на переносе значения: рус. сотня, тысяча,

пуд, минута (в переносном значении), иметь полные карманы денег; ты ему слово, а он тебе десять ‘НБК’, укр. почекай десять хвилин ‘НМК’, море квітів

(существительное в переносном связанном значении). Семантическая структура микрополя оценки неопределенного количества

выглядит следующим образом:

85

Ядро: элементы, которые выражают чистое значение НБК или НМК (без коннотации): рус. много, многие, укр. велика кількість.

Центральный слой, окружающий ядро: элементы с доминантным значением, но с ограничением в употреблении: рус. не счесть чего-либо, укр. міріади (книжное, редкое).

Следующий слой: доминантное значение с семантическими ограничениями: рус. гора чего-либо ‘НБК’ + ’беспорядочное нагромождение’.

Следующий слой: сочетание семы НБК/НМК с другими дифференциальными семами: рус. тысячами ‘НБК’ + ‘поступательно’, укр.

часто ‘НБК’ + ‘во времени’. Следующий слой: при наличии дифференциальной семы НБК/НМК

ведущей является другая сема: рус. купаться в золоте ‘иметь’ + ‘деньги’ + ‘в НБК’, укр. вічність ‘время’ + ‘в НБК’.

Следующий слой: потенциальный характер семы НБК/НМК (наименования вместилищ и совокупностей): рус. горсть – мешок – вагон, укр.

взвод – полк. Потенциальная сема актуализируется при помощи слов рус. целый, только.

Следующий слой: соприкосновение с полями качественности, интенсивности: рус. вулкан страстей, укр. море думок.

Понятийная категория количества представляет собой сложную структуру,

которая реализуется в разных языковых значениях при помощи различных средств языка: морфем, слов, словосочетаний, синтаксических конструкций.

Данная структура не является жесткой, различные участки микрополей взаимодействуют друг с другом в рамках всего поля количественности и

отчасти переходят одно в другое. Также наблюдается соприкосновения ФСП количественности с рядом других полей.

Литература 1. Бодуэн де Куртенэ И.А. Количественность в языковом мышлении /

И.А. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию. – Москва: Издательство Академии наук СССР, 1963. - Т.2. – С. 311-324.

2. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст / А.В. Бондарко. – Наука, Ленинградское отделение, 1971. – 112 с.

3. Дегтярев В.И. Категория числа в славянских языках (историко-

семантическое исследование): автореф. дис. на соискание ученой степени доктора филол. наук: спец. 10.02.03 «Славянские языки» / В.И. Дегтярев. –

Ленинград, 1984. – 35 с. 4. Есперсен О. Философия грамматики / О. Есперсен; [перевод

английского В.В. Пассека, С.П. Сафроновой]. – Москва: Издательство иностранной литературы, 1958. – 400 с.

5. Категория количества в современных европейских языках / [Акуленко В.В., Швачко С.А., Букреева Е.И. и др.]; под ред. В.В. Акуленко. –

Киев: Наукова думка, 1990. – 279 с. 6. Кіклевіч А.К. Функцыянальнае поле (структура плана выражэння)

катэгорыі квантыфікацыі / А.К. Кіклевіч // Веснік Беларускага дзяржаўнага універсітэта: (Навукова-тэарэтычны часопіс). Серыя 4. – 1994. – N 3. – С. 50-56.

86

7. Ломтев Т.П. Квантитативы современного русского языка / Т.П. Ломтев // Памяти академика Виктора Владимировича Виноградова:

сборник статей. – Издательство Московского университета, 1971. - С. 106-116. 8. Полянский А.Н. План содержания категории количества в русском

языке / А.Н. Полянский // Филологические науки. – 1984. – N 1. – С. 34-41.

9. Руденко Е. Н. Грамматическая категория числа и выражение количества в белорусском языке / Е. Н. Руденко // Quantität und Graduierung als

kognitiv-semantische Kategorien. – Wiesbaden, 2001. – С. 289-315. 10. Тураева З.Я. Еще раз о функционально-семантической категории

количества / З.Я. Тураева, Я.Г. Биренбаум // Коммуникативно и структурно обусловленные модификации единиц языка: межвузовский сборник научных

трудов. – Ленинград, 1986. – С. 110-121. 11. Холодович А.А. Категория множества в японском в свете общей

теории множества в языке / А.А. Холодович // Проблемы грамматической теории. – Ленинград: «Наука», Ленинградское отделение, 1979. – С. 173-195.

Фель Е.Л.

старший преподаватель Харьковского национального фармацевтического университета

ПРОБЛЕМА ЖАНРОВОЙ ДЕФИНИЦИИ ПРОИЗВЕДЕНИЙ МАЛОЙ ФОРМЫ ЖАНА ДЮТУРА

Один из крупнейших представителей жранцузской литературы второй половины ХХ – начала ХХІ веков Жан Дютур оставил после себя огромное

творческое наследие, включающее в себя широкий спектр жанровых разновидностей: романы, философские повести, автобиографии, эссе,

литературно-критические статьи, хронику, публицистику, словари расхожих идей и штампов, сатирические трактаты. Большой интерес представляют его

моралите, басни и сказки, составившие три сборника произведений малой формы, которые до сих пор остаются практически не исследованными ни в

жанровом, ни в проблемно-тематическом, ни в поэтическом аспектах. Определенные подступы к ним пока лишь намечены в работах А. Д. Михилева и автора данной статьи [см. 3, 4, 5].

Проблема жанровой дефиниции дютуровских произведений малой формы, вышедших в сборнике «Конец краснокожих» («La Fin des Peaux-Rouges», 1964),

«Закат волков» («Le Crépuscule des Loups», 1970) и «Жемчуг и свиньи» («Les Perles et les Cochons», 2006), выступает уже из авторских и издательских

обозначений их жанровой принадлежности. Если произведения первых двух сборников были обозначены как моралите (moralité), то призведения

последнего сборника были заявлены как басни (fables), хотя из тридцати восьми его текстов двадцать восемь были опубликованы в двух первых сборниках –

семнадцать в сборнике «Конец краснокожих» и одиннадцать – в сборнике «Закат волков». Свидетельством жанровой неопределенности данных

произведений является и факт разночтения в их жанровой принадлежности в сборнике «Закат волков»: на титульной странице они обозначены как

87

«моралите». В кратком же послесловии на четвертой странице его обложки (которое автор впоследствии использовал в качестве предисловия к сборнику

«Жемчуг и свиньи»), помещенные в нем произведения именуются «баснями». Говоря в этом послесловии/предисловии о замысле указанных сборников и

об их источниках, Дютур прямо ссылается на Эзопа и Лафонтена. Именно они,

по его признанию, и опробованная ими форма восприятия мира как «человеческой комедии … во всей его жестокости (dans toute sa brutalité): люди

– животные, каждое из которых рвет добычу когтями в соответствии с длиной своей лапы» [11, p. 7] являются для него образцом для осмысления нравов

современной эпохи. Признавая, что нравы со времен Эзопа и Лафонтена практически не изменились, Дютур все же считает, что современные хозяева

жизни стали более замкнутыми, чем в античности, а современные монархи – более абсолютными, чем в XVII веке, в силу чего там, «где Эзоп и Лафонтен

видели лишь серое, там сейчас появилось темное» [11, p. 7]. Здесь же Ж. Дютур дает и свое лаконичное, но выразительное определение жанра басни: «Басня, –

пишет он, – состоит в том, чтобы через посредство маленьких аллегорических картинок грациозно представить безжалостный мир» [11, p. 7], в котором

ничего не изменилось с древних времен, но прошедшие века привнесли определенные нюансы» [11, p. 8].

Судя из высказываний самого писателя, именно привнесенные временем

«нюансы» и «невидимые» ранее детали, ставшие характерными для морального состояния современного писателю мира, и побудили его обратиться к жанру

басни как показавшей свою продуктивность художественной форме осмысления нравственно-этических проблем социума. Из семидесяти пяти

произведений, составляющих корпус всех трех сборников, Дютур использует тринадцать басенных сюжетов Эзопа и Лафонтена («Крестьянин и его Дети»,

«Петух и Жемчужное зерно», «Дуб и Тростник», «Стрекоза и Муравей», «Шкура Медведя», «Цапля», «Лев на ловле», «Лев и Мышь», «Волк и

Ягненок», «Лягушка и Вол», «Мышь городская и Мышь полевая», «Ворона и Лисица», «Лев и Осел», «Лев, осел и лисица»).

В корпусе трех сборников содержится также девять переосмысленных сказочных сюжетов («Синяя борода», «Голый король», «Золушка», «Гадкий утенок», «Мальчик-с-Пальчик», «Сказка о трех желаниях», «Красная шапочка»,

«Очаровательный принц», «Красавища и чудовище»); пять сюжетов, связанных с античными мифами и образами («Пигмалион», «Патриот Беотии», «Диалог

между Сократом и Дюпоном о смертной казни», «За красоту», «Камень, который катится»). В десяти произведениях («Les bibliophoses» – «Книгоноши»;

«Apologue de la caverne» – «Апология пещеры»; «Le prix Gomina» – «Премия Гомина»; «Allegorie de la critique littéraire» – «Аллегория литературной

критики»; «Une tête de chien» – «Собачья голова»; «La Fin des Peaux» – «Конец краснокожих»; «Un bon petit diable» – «Коварный дьявол»; «Les perles et les

cochons» – «Жемчуг и свиньи»; «Recette pour rester pauvre» – «Рецепт как остаться бедным»; «De la difficulté d’être un ân» – «Трудно быть ослом»)

затрагиваются те или иные проблемы нравственно-этического порядка характерные для литературного мира и мира искусств. восемь произведений

88

посвящены проблемам, связанным с правителями, властью, формами государственного устройства («Les civilisés» – «Цивилизованные люди»; «Les

deux impuissant» – «Двое бессильных»; «Etre ou n’être pas vizir» – «Быть или не быть визирем»; «La mort de l’histoire» – «Смерть истории»; «McCrich et McCroche» – «Маккриш и Маккрош»; «La force de choses» – «Сила вещи»; «Les

paysans entre еux» – «Крестьяне в своем кругу»; «Le bon plaisir» – «Ради собственного удовольствия»).

Значительную часть малой прозы, обозначенной как моралите/басни, составляют, за редким исключением, оригинальные произведения,

посвященные различным аспектам социокультурного и нравственно-этического быта человека, при этом независимо от хронологии повесмтвуемой истории она

всегда в той или иной мере сопрягается с современностью. Проблемно-тематический круг этой группы произведений широк и разнообразен: вопросы

бедности и богатства, человеческого достоинства («La pauvreté ne fait pas le bonheur» – «Бедность не приносит счастья»), лицемерия, скрываемого под

мнимой добротой («La soupe à la tortue» – «Черепаховый суп»), холодного чванства и подлинного дружелюбия («Jeannot et Colin»), издержек

современного воспитания – либерально-левацкого («Angélique ou le préjugé vencu» – «Анжелика, или Побежденный предрассудок»), либо консервативно-шаблонного («Le pochoir fatal» – «Фатальное предубеждениe»), ценности и

смысла жизни («Boccaleone»), неудержимого роста бюрократии («Que faire de la lune?» – «Что делать с луной?»).

Таким образом, в корпусе моралите/басен можно выделить шесть групп произведения, три из которых являются творческой переработкой сюжетов

известных басен, сказок и мифологических образов и три представляют собой самобытное в духе моралите, басен, притч и апологов осмысление таких сфер

действительности, как творчество и нравы литературно-артистической среды, правители и природа политической власти, различные аспекты социальных

условий и нравственных принципов современного общества. Имея общую моралистическую тенденцию, произведения всех трех

анализируемых сборников в жанровом отношении далеко не однородны. На их жанровую специфику заметно влияет исходный материал, что особенно сказывается в трех группах произведений, которые опираются на гипотексты,

то есть предшествующие образцы. По количеству использованных литературных образцов превалируют басенные сюжеты. Первое, что бросается

в глаза при рассмотрении этой группы произведений, в дютуровских текстах басенный канон подвергается основательной трансформации, которая

видоизменяет не только сюжетно-фабульную структуру басни, но и саму смысловую установку исходного образца.

По сути дела басенные сюжеты под пером Дютура претерпевают настолько радикальную трансформацию, что фактически не соответствует их

официально существующим жанровым дефинициям «моралите» и «басни». Суть этой трансформации сводится к следующим моментам:

1. Значительное расширение текстологического объема канонической басни: если у Эзопа басня укладывается в несколько строк а, у Лафонтена и

89

Крылова занимает от полстраницы до (в редких случаях) полутора страниц стихотворного текста, то дютуровские произведения на эти же сюжеты

насчитывают в большинстве случаев от четырех до шести-семи страниц прозаического текста.

2. Наличие достаточно развернутой портретно-психологической

характеристики персонажей у Дютура при предельном лаконизме или даже полном отсутствии таковой в канонических баснях.

3. Осложнение и драматизация, а чаще всего и видоизменение сюжетной линии используемых образов вплоть до перевернутости исходной коллизии

(«Не надо усердствовать», «Львиная доля», «Закат волков», «Цена сыра»). 4. Включение в сюжетную структуру новеллистического пуанта и

иронического финала. 5. Перевод повествования в насмешливо-иронический модус.

Все эти модификации, взятые в совокупности, разрушают исходную басенную модель и создают новую жанровую разновидность, которую условно

можно назвать «басенным перифразом новеллистического типа». Литература

1. Михилев, А. Д., Фель, Е. Л. Античные сюжеты и темы в интерпретации Жана Дютура / А. Д. Михилев, Е. Л. Фель // «Наукові записки» Харківського національного педагогічного університету

ім. Г. С. Сковороди. Серія «Літературознавство», 2012. Вип. 1 (69), частина перша. – Х., 2012. ППВ «Нове слово». – С. 124–132. 2.Михилев А. Д. Жан

Дютур: меня начнут обожать после смерти /А. Михилев // Дютур Ж. Воспоминания Мэри Ватсон : романы, рассказы : пер. с фр. /Ж. Дютур. – Х. :

Фолио, 1999. – С. 7–22. 3.Фель Е. Л. Жанровая специфика малых прозаических произведений Жана Дютура / Е. Л. Фель // Матеріали Міжнароднго

українського наукового конгресу дослідників світової літератури та культури «Світова література на перехресті культур та цивілізації». – Сімферополь. Вип.

7. – Ч. I, 2013. – С. 220–225. 4.Фель Е. Л. Новелла Жанна Дютура «Закат волков» как образец комического переосмысления традиционного сюжета /

Е. Л. Фель // «Вісник» Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2011. – № 963: Філологія. Вип. 62 – С. 160–164. 5.Фель Е. Л. Специфика интерпретации традиционных сюжетов в новеллистике Жана

Дютура / Е. Л. Фель // Світова література на перехресті культур і цивілізації. Збірник наукових праць. Вип. 4. – Сімферополь : Кримський архів, 2012. – [360

с.] – С. 288–296. 6.Михилев А. Д. Французская сатира второй половины XX века : социально-идеалогический аспект и поэтика / А. Д. Михилев. – Х. : Вища

школа, изд-во при Харьк. гос. Ун-те, 1989. – [184 с.] – С. 35–40, 64–66. 7.Dutourd J. Le crépuscule des loups / Jean Dutourd. – P. : Gallimard, 1971. – 234 p.

8.Dutourd J. Les Dupes, contes / Jean Dutourd. – P. : Gallimard, 1959. – 162 p. 9.Dutourd J. La Fin des Peau-Rouges / Jean Dutourd. – P. : Gallimard, 1964. – 202 p.

10.Dutourd J. Les perles et les cochons / Jean Dutourd. – P. : Plon, 2006. – 218 p. 11.La Fontaine J. de Fables / J. de La Fontaine. – P. : L. Mangavelle, 1995/ – 383 p. –

(grands textes classiques).

90

ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бондаренко О. В. студентка кафедри конституційного права

Київського національного університету ім. Т. Шевченка

КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕРНІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ ТА

СПІВВІДНОШЕННЯ З СУМІЖНИМИ КАТЕГОРІЯМИ Перебіг сучасних подій в Україні змусив по новому подивитися на

проблему модернізації українського законодавства, яке повинно відповідати європейським стандартам та реаліям українського суспільного життя. На

сьогоднішній день ведеться активна розробка всіх галузей і напрямів юриспруденції, але особливу увагу заслуговує саме конституційна

модернізація. Можна сказати, що конституційна модернізація стала знаменням нашого часу. Для того, щоб представити гносеологічне і практичне значення

конкретних конституційно-правових ідей і всього українського конституціоналізму в цілому для демократизації суспільно-політичного життя,

то необхідно дати визначення поняттю “конституційна модернізація” та встановити його співвідношення з такими суміжними категоріями як “констітуційна реформа”, “конституційна модифікація і трансформація” та з

іншими пов’язаними з ними термінами. Актуальність теми конституційної модернізації проявляється в тому, що

події, які відбуваються зараз в українській політиці і державі, не можуть не хвилювати кожного свідомого громадянина, бо несуть загрозу політичній та

економічній стабільності, демократії та самій державності України. Країна наразі стоіть на порозі впровадження нової конституційної реформи, але для її

втілення у життя спочатку треба дослідити понятійно-терминологічну складову цього процесу.

Значної уваги питанням конституційної модернізації в Україні приділяли такі науковці, як Гальчинський А., Головченко В., Демьохін В.., Журавський

Н., Опришко В.Ф., Шаповал В.М., відомі державні діячі Кучма Л.Д., Ющенко В.А., Литвин В., Мороз О., Селіванов А., Тимошенко Ю та ін.

Сьогодні термін «модернізація» стає досить популярним, але й досі

відсутнє цілісне бачення цього процесу. Саме поняття “модернізація” походить з французької мови (від франц. Modernization) і означає в перекладі оновлення.

Мельничук О. С. виділяє два визначення цього поняття. По-перше, це оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка

відповідно до сучасних вимог. По-друге, це штучне перенесення сучасних понять, термінології тощо на минулі часи, яким це не властиво [1].

П. Штомпка виділяє три значення поняття “модернізація”: як синонім усіх прогресивних змін, коли суспільство рухається уперед згідно з прийнятою

шкалою змін; як синонім сучасності, коли йдеться про комплекс соціальних, політичних, економічних, культурних й інтелектуальних трансформацій, котрі

мали місце на Заході з XVI ст. і досягнули свого апогею у XIX—XX ст.; і як зусилля слаборозвинених або відсталих суспільств, спрямовані на те, щоб

91

наздогнати провідні, найрозвиненіші країни [2]. Термін модернізація описує велику кількість одночасних змін у різних

сферах соціуму. Одні дослідники розглядають модернізацію як перехід від традиційного суспільства до сучасного; інші вважають модернізацією будь-яке динамічне, свідомо регульоване і якісне покращання в економічній та

політичній сферах; інші — розрізняють два модернізаційні переходи: від аграрного до індустріального суспільства і від традиційного до сучасного; ще

інші — вважають модернізацію єдиним процесом, який, почавшись чи то революцією у Нідерландах 1580 р., чи то англійською революцією 1642 р., чи

навіть французькою революцією 1789 р., досі ще не завершився; дехто — пропонує розглядати модернізаційний процес у кожній країні окремо [3].

Зокрема, М. Михальченко тлумачить модернізацію як синонім усіх процесів удосконалення суспільств. Вона розглядається ним як творчо-перетворююча

функція розвитку, що є необхідною умовою соціального існування. За припинення модернізації суспільство занепадає і зникає.

На мою думку, в контексті дослідження теми конституційної модернізації, то сам термін “модернізація” слід розуміти як певний процес удосконалення, в

конкретному даному випадку, як процес удосконалення у сфері конституційного права.

Не заглиблюючись у термінологічні різноманіття, треба виходити з того,

що модернізація — це, перш за все, комплексний процес реформування існуючих та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних

інституцій, а також запозичення тих культурних норм, які відповідають кращим стандартам і цінностям розвинутих демократичних країн. Cуть модернізації —

оновлення або створення нових інституцій, що створюють умови для перетворення міжлюдських стосунків у сфері політичних, правових,

економічних, суспільних відносин на сучасних засадах визнання принципів демократії, верховенства права та прав людини, ринкової економіки, соціальної

держави, усталених міжнародних норм співіснування країн. Водночас модернізацію не можна розглядати як просту сукупність певних програм у

різних сферах політичного, економічного та суспільного життя країни, хоча без таких програм важко реалізувати модернізаційний процес. Тому, на мою думку, слід розглядати модернізацію як певну ідеологію, навколо якої будуються

конкретні реформи, що ведуть до масштабних якісних змін. Легальне визначення поняття конституційної модернізації і конституційної

реформи в українському законодавстві відсутнє. У розділі ХІІІ Конституції України використовується лише термін “зміни

до Конституції”. Діюча Конституція України із способів конституційної модернізації визнає лише еволюційний – внесення змін і доповнень. Два інших

способи – викладення Конституції у новій редакції і прийняття нової Конституції – залишились поза межами конституційного регулювання.

На думку А. Медушевського, конституційна модернізація- це процес зміни до конституції з метою узгодження її норм із соціальною реальністю, яка

змінилася. При цьому, він зазначає, що модернізація суспільства може здійснюватися у правовому та неправовому варіантах. У свою чергу правова

92

(конституційна) модернізація може здійснюватися двома шляхами: 1) шляхом конституційної революції (перевороту); 2) шляхом конституційної реформи,

яка в свою чергу може здійснюватися у вигляді конституційної ревізії, тобто полягає у внесенні поправок до тексту конституції, а також шляхом прийняття нового конституційного законодавства, з метою розвитку та конкретизації

положень основного закону, різних напрямів тлумачень конституції [4]. Категорія «конституційна модернізація» відображає динаміку зміни

кількісної та якісної форми конституції в процесі її трансформації. З цієї точки зору конституційна модернізація і конституційне оновлення є абсолютно

синонімічними категоріями. З огляду на це конституційну модернізацію можливо уявити у вигляді процесу, характерного для публічного права.

Основна мета конституційної модернізації - створення оптимальної моделі конституції, яка відповідає вимогам та викликам які стоять перед національною

правовою системою, державою та соціумом, для їх належного функціонування та адаптації до мінливостей майбутнього.

Співвідношення категорій конституційна модернізація і конституційний процес визначається їх сутнісним значенням та функціональними параметрами.

Конституційна трансформація в широкому сенсі являє собою динамічну характеристику конституції, яка вказує на її здатність до змін. В свою чергу, динамічні характеристики конституції визначають способи та можливості для

конституційної трансформації. Саме в цьому проявляється зв'язок конституційної трансформації і конституційної модернізації, оскільки остання

практично співпадає за значенням з поняттям конституційної трансформації в вузькому сенсі. В цьому значенні, конституційна модернізація є способом

надання конституції нових якостей. Термін «трансформація конституції» можна вживати в широкому і

вузькому сенсі. Широке розуміння конституційної трансформації зводиться до сутнісного аспекту. Сутність внесення змін до будь-якої конституції

виражається в їх трансформації, до якісно нового рівня. Саме явище трансформації, розкриває динамічну сторону конституційних змін. І саме воно

є інтегруючою категорією, що об’єднує досить різні за своїм характером та природою елементи, зокрема конституційне моделювання, порядок внесення змін до конституції, практичні наслідки конституційної реформи. З цієї точки

зору, яка відображає вузький сенс даної дефініції, конституційна трансформація та конституційні зміни є ідентичними. Вони відображають функціональний

аспект конституційної трансформації. Саме він є вирішальним з прагматичної точки зору, оскільки містить практичну значущість і необхідність

конституційної трансформації. У вузькому сенсі, конституційна трансформація відображає функціональні характеристики забезпечення конституційного

реформування. Вузький сенс категорії конституційна трансформація відображає динамічний аспект буття будь-якого основного закону. Він включає

в себе всі аспекти динаміки конституції – від сприйняття необхідності творення основного закону, і до скасування конституції. Конституційна трансформація є

вираженням конституційних реформ з позицій виключно правової науки і практики, зокрема конституційного права. В цьому проявляється сутнісний

93

зв'язок категорій конституційна реформа та конституційна трансформація [5]. C. Ківалов вважає, що конституційна реформа за своєю природою є

шляхом еволюційних перетворень, що передбачають конституційну новелізацію та модернізацію, тобто пристосування конституційних постулатів до орієнтирів суспільства, які, на відміну від стратегічних пріорітетів, можуть

стрімко змінюватися. Але ця новелізація не завжди потребкє нового тексту Конституції (нової її редакції). Більш безпечним для процесів

конституціоналізації державного та суспільного життя, стабільності правопорядку є часткові зміни конституційних приписів або “мовчазне

перетворення” конституції без змін іі тексту [6]. Багато науковців повязуюють “конституційну реформу” з внесенням змін

до конституції. Разом і тим, у науці це визначення підпадає під категорию конституційного процесу. Саме конституційний процес виступає як процес

законодавчої дияльності, спрямованої на вироблення, прийняття, введення в дію та змінення органами державної влади, громадянами, іншими

уповноваженими субєктами Основного Закону держави. Oтже, можна зробити висновок, що такі поняття як “конституційна

модернізація”, “конституційна трансформація”, “конституційна модифікація” схожі за своїм значенням і доповнюють один одного. На відміну від зазначених понять, термін “конституційна реформа” треба розглядати як їх складовий

елемент, що охоплюється модернізацією і модифікацією. Використана література:

1. Мельничук О. С. Словник іншомовних слів. – Київ: Українська Радянська Енціклопедія. – К., 1974. - 775с.

2. Штомпка П. Социология социальных изменений. — М., 1996. — С. 170—171.

3. Михальченко М. І., Горєлов М. Є., Дергачов О. П. та ін. Політичні зміни в Україні в контексті трансформаційної і модернізаційної парадигм:

порівняльний аналіз // Сучасна українська політика: Аналітичні доповіді Ін-ту політич. і етнонац. дослід. ім. І. Ф. Кураса НАН України. — К., 2008. — С. 7-88.

4. Медушевский А. Н. Размышления о современном российском конституционализме. / А. Н. Медушевский – М.: Российская энциклопедия, 2007. – С. 45.

5. Пересада О. М. Конституційна реформа в сучасних державах: теоретичні засади та практика реалізації (на прикладі держав-членів ЄС):

автореф. дис.: 12.00.02 / О. М. Пересада; Маріуп. держ. ун-тет. – Маріуполь, 2012. – C. 16.

6. Ківалов С. В. Межі та процедура конституційних перетворень в Україні // Стратегічні пріорітети. – 2008. – №2 (7), - С. 43.

94

Воробйова О. О. студентка 5 курсу Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого, Інституту підготовки кадрів для органів юстиції

Виховний процес у колоніях

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИХОВНИХ

КОЛОНІЯХ ДЛЯ УСПІШНОЇ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ НЕПОВНОЛІНІХ ЗАСУДЖЕНИХ

Злочинність неповнолітніх на сьогоднішній день є однією з найсерйозніших проблем. За узагальненням судової практики у 90% випадків

призначається покарання у вигляді позбавлення волі[4].Відповідно до статистки Державної пенітенціарної служби України станом на 01.03.2015р. 428

неповнолітніх відбувають покарання у виховних колоніях. Проте, стає все більш зрозумілим, що ув’язнення має негативні наслідки не тільки для

злочинця, а й для суспільства в цілому. 1)Сенс покарання полягає в тому, щоб людина усвідомила свою провину,

покаялася та ніколи більше не звернула на злочинний шлях. Звичайно, досягти цього важче, ніж просто підвищити жорстокість покарання. Більш того, жорстокість санкцій дуже рідко призводить до бажаних змін в поведінці

неповнолітніх, частіше результатом таких діянь стає озлобленість, агресивність засуджених, бажання помститися, протиставлення себе суспільству[2;26].

Поза сумнівом, для того, щоб сучасні пенітенціарні установи справді стали закладами ресоціалізації засуджених, вони самі повинні бути ресоціалізовані. В

цьому контексті одним з найважливіших завдань соціальних фахівців є переформування інституту тотального типу, якими є місця позбавлення волі, в

інститут соціального навчання. Кадрову основу пенітенціарного персоналу повинні складати висококваліфіковані практичні психологи, соціальні

психологи, соціальні педагоги[3;247]. 2)Ефективна ресоціалізація неповнолітніх засуджених може здійснюватись

за умови: максимального врахування особливостей психіки підлітків, віку, статі, стану здоров’я, інтересів, можливостей перспективи подальшого життя; створення системи індивідуального та диференційованого впливів соціального,

педагогічного, психологічного, правового характеру; врахування рівня та характеру соціальної поведінки, а також специфіки реагування на конкретні

психолого-педагогічні ситуації. 3)Засвоєння особистістю соціально схвального досвіду неможливе без її

включення в позитивні види діяльності. Тому керування процесом ресоціалізації має полягати в педагогічно грамотній і доцільній організації

основних сфер життєдіяльності неповнолітніх засуджених в умовах позбавлення волі, щоб режим, труд, навчання, виховні заходи виступали не як

покарання, а як стимули до зміни, розвитку особистості і її поведінки. Природно, що посилення вимог до вихованців з боку вихователів, більш

жорстка регламентація їх поведінки неодмінно призводить до більшої прихильності неповнолітніх до своїх неформальних лідерів, вони щільніше

95

входять у злочинну субкультуру, оскільки шукають там відчуття захищеності, психологічного комфорту. І навпаки, гуманізація виправно-виховного процесу,

встановлення добрих стосунків з вихователями, педагогами, позитивне забарвлення емоційного фону відвертає неповнолітніх від норм злочинного життя, дає розуміння переваг моральних цінностей суспільства, що є умовою

його ресоціалізації, тобто повернення до дотримання соціально прийнятих норм поведінки.

4)Підвищення ефективності роботи виховних колоній для неповнолітніх неможливе без врахування психологічних особливостей неповнолітніх, без

спрямування зусиль педагогічного персоналу саме на перебудову світогляду вихованців, зміну їх ціннісних орієнтацій з асоціальних, антигромадських на

соціально прийнятні. Досягнення цієї мети передбачає гуманізацію процесу виховання, навчання, трудової діяльності неповнолітніх засуджених, та й

взагалі всіх умов їх перебування у виховних колоніях[2;27]. Це дає підставу стверджувати необхідність посилення ролі психологічної

служби у виховних колоніях. Психологи мають забезпечити не тільки діагностичні та психопрофілактичні заходи, а й працювати в тісному контакті з

вихователями та вчителями з метою оптимізації соціальної ситуації розвитку неповнолітнього в умовах позбавлення волі.

5)Вкрай важливим є питання диференціації засуджених за ознакою

наявності чи відсутності відхилень у психічному розвитку. Звичайно, йдеться не про хворобливі стани, а про граничні психічні аномалії, тобто такі

відхилення в розвитку психіки, що не перешкоджають неповнолітньому керувати своєю поведінкою та розуміти наслідки своїх дій. Зважаючи на те, що

процес десоціалізації таких неповнолітніх своїм першоджерелом має відхилення у психічному розвитку, ресоціалізація їх особистості також повинна

базуватись на врахуванні цих особливостей. Тому вирішення проблеми диференціації засуджених неповнолітніх потребує розробки науково

обґрунтованих критеріїв прогностичної діагностики та корекції їх особистості[2;28].

6) Не менш важливим є покращення здоров’я засуджених, фізичного і духовного розвитку, отримання належної освіти, виховання готовності до свідомого соціального унормування життя, розвитку стійких контактів із

зовнішнім світом. Важливим елементом ресоціалізації засуджених є створення умов для відпочинку, корисного дозвілля та участі у культурному житті

суспільства. Таким чином, можна стверджувати, що для успішної ресоціалізації

неповнолітніх засуджених необхідно: створити психологічні умови формування позитивного ставлення засуджених до соціально прийнятних норм в

суспільстві; здійснити диференціації неповнолітніх згідно їх психологічних параметрів, що дозволить підвищити ефективність педагогічного впливу;

гуманізувати стосунки вихованців з вихователями, педагогами, іншими працівниками колоній; залучати засуджених до активних занять фізичною

культурою та спортом; організовувати корисне дозвілля та культурно-просвітницькі заходи.

96

Науковий керівник: доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава

Мудрого, к.ю.н., доцент Оніка Людмила Павлівна. Література:

1.Державна пенітенціарна служба. [Електронний ресурс]. Режим доступу -

http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/628075 2. Н. Максимова. Психологічні аспекти процесу гуманізації виховання

неповнолітніх засуджених // Гуманізація процесу виховання неповнолітніх засуджених в Україні (Матеріали семінару 26-27 травня 1998 року, м.

Кременук). – 9(44). – Х, 1999. С. 26-30 3. С.В. Кушнарьов. Формування соціально значущих якостей у

неповнолітніх засуджених у процесі групової доброчинної діяльності // Юридична психологія та педагогіка. 2013, № 1. С. 245-253.

4. Судова влада України. [Електронний ресурс]. Режим доступу - Ві http://kra.court.gov.ua/sud1190/150/1531/

Ибрагимова С.В.

кандидат юридических наук, ст. преподаватель кафедры гражданского права

Пермского государственного национального

исследовательского университета

О НЕКОТОРЫХ ТЕНДЕНЦИЯХ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ В ВЕК НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИХ ДОСТИЖЕНИЙ

21 век – век научно-технических достижений. Не проходит года, чтобы ученые не заявили о новых открытиях, которые в лучшую сторону меняют

жизнь людей. Лучшие умы человечества работают над технологиями в медицине, генетике, биологии, астрономии, физике, робототехники и др. При

мирном развитии человечества жизнь людей недалекого будущего будет проходить в мире высоких технологий.

А как изменилось и изменится право в 21 веке? Готово ли оно быть надежной опорой человечеству и нациям в век научно-технических достижений? Представляется, что поставленные вопросы чрезвычайно важны и

уже сейчас требуют осмысления юридической наукой. На наш взгляд, последние годы показывают, что право не всегда

своевременно отражает научно-технические достижения. В качестве примера можно привести ситуацию с беспилотными летательными аппаратами

гражданского назначения (далее – БПЛА). Изначально БПЛА создавались и использовались исключительно в военных целях, однако в последние годы

произошел научно-технический прорыв, ознаменовавшийся созданием БПЛА гражданского назначения. Уже сегодня небольшие по размеру БПЛА могут

использоваться для решения десятков разных задач, например: для применения в сельском хозяйстве (обработка полей химическими удобрениями, наблюдение

за посевами); обеспечения охраны объектов; перевозки грузов. Благодаря БПЛА время доставки выбранного и оплаченного через интернет товара могло

97

бы составить один час, покупателю необходимо было бы только выйти из дома и похожий на маленький вертолет аппарат приземлился бы с выбранным им

грузом. БПЛА могут быть использованы также в государственных (муниципальных) целях для оперативного реагирования в чрезвычайных ситуациях; патрулирования ночных улиц, задержания правонарушителей;

оценки качества дорог; контроля за природными ресурсами и др. Бизнес сообщество в разных странах активно выступает за использование

БПЛА в гражданских целях, однако основной причиной, препятствующей этому процессу является отсутствие правовой регламентации. Законодатели

многих стран вот уже несколько лет уклоняются от решения безусловно непростого вопроса – запретить или разрешить (если да, то каким образом)

использование БПЛА в гражданских целях. Между тем те страны, которые первыми смогут ввести в активное использование БПЛА гражданского

назначения получат ярко выраженный экономический эффект от введенного новшества, от произведенных внутренних и внешних инвестиций в него.

Правовая регламентация научно-технических достижений – это по сути оценка государством их полезности для общества. Если открытие нужно

обществу, то оно вводится государством в жизнь людей, если же нет – исключается из нее. В наше время стремительного развития технологий в государстве должны эффективно работать структуры, которые бы отслеживали

научно-технические достижения и могли еще до постановки вопроса об их введении давать развернутую оценку их полезности. Государству в своем

подходе к решению существующих вопросов следует ориентироваться на ведущие коммерческие компании и мировые научные институты, которые

способны в короткие сроки решать самые сложные задачи. Среди научно-технических открытий последних лет, обращающих на себя

внимание: создание тканей и органов из клеток пациента взамен поврежденных или потерянных из-за болезни или травмы, разработка методов выращивания

многофункциональных стволовых клеток; рождение детей с измененной врачами ДНК (устранение опасных наследственных заболеваний);

клонирование животных; создание первого серийного летающего автомобиля (компания Aeromobil анонсировала продажу летающего автомобиля в 2017 году) и т.д.

Эти и другие научно-технические открытия ставят перед государством вопросы об их правовой регламентации, которые необходимо решать уже в

ближайшем будущем. Очевидно, что теоретическим базисом для этого должны стать глубокие научные исследования общественных отношений, связанных с

научно-техническими достижениями. Данную задачу предстоит решить общественным наукам, и прежде всего юриспруденции, социологии, истории,

экономическим наукам. Говоря о научно-технических достижениях, как результате исследований,

не стоит забывать и о процессе, в котором исследователи сталкиваются с определенными сложностями. Одна из таких сложностей, имеющая правовой

характер, – получение патента на изобретение. Для наглядности остроты проблемы, отметим, что: во-первых, любая идея,

98

даже самая скромная, требует материальных вложений для ее воплощения; во -вторых, процесс создания сложнее и дорогостоящее процесса копирования; в-

третьих, современные технологии мгновенной передачи информации предопределяют возможность получения одинаковых результатов интеллектуальной деятельности (изобретений) практически одномоментно

несколькими исследователями в разных странах. По этим причинам патентные права являются важной гарантией для их обладателей, поскольку позволяют

вернуть вложенные в результат интеллектуальной деятельности денежные средства и получить от его использования доход, причем как в стране создания,

так и в любой стране мира. В этом как раз и заключается обозначенная проблема – единого

международного патента не существует. С сожалением приходится констатировать, что в области патентных прав за последние десятилетия

международным сообществом не были приняты меры, которые бы отразили тенденции в создании объектов патентных прав: быстроту появлений новых

технологий, короткий срок их использования в связи с устареванием и т.д. Длительность процедуры получения патента, разные патентные органы и

неодинаковые требования к процедуре подачи заявки в разных странах существенно усложняют жизнь изобретателям. Так, например, для получения патента на изобретение в 5 странах: США, Германии, Японии, России и

Украине заявителю придется обратиться в каждую из 5 этих стран (заплатить пошлину, выполнить процедурные требования), поскольку ни одна из них не

имеет с другой межгосударственного соглашения о выдаче патентов на изобретения. Результатом процедурно правильных действий станет получение

заявителем 5 национальных патентов, причем уже возможно тогда, когда смысл в них отпадет.

Представляется, что приведенные примеры показывают важность научно -правовых исследований, необходимость новых современных подходов к

правовой регламентации общественных отношений, связанных с научно -техническими достижениями. Как видим, мир не стоит на месте, задача права

идти вместе с ним.

99

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бондаренко В. Ф . Канд. пед. наук, доцент кафедры английского языка профессионального

направления Киевской академии водного транспорта

ОСНОВНЫЕ КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

ГУМАНИТАРИЗАЦИИ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ США И УКРАИНЫ

Сегодня Украина занимает четвертое место на рынке рабочей силы в отрасли морского международного транспорта. Такое положение вещей

подразумевает не только приобретение необходимых навыков будущей профессии, а и конкретные гуманитарные навыки, что позволит им быстрее

адаптироватся в мультикультурном экипаже. Особая ответственность, по нашому мнению, в этом смысле ложится на администрацию высшего морского

заведения и, соответственно на кафедры социально-общественных наук и иностранных языков. При этом все кафедры гуманитарного блока должны

находиться в тесном взаимодействии на основе взаимной интеграции знаний. Наряду с этим, большинство общественных групп, в т.ч. работников

речного и морского транспорта, начинают осознавать, что качественное

социально-культурное развитие широких масс населения и политическая стабильность страны напрямую связаны с ростом не только высокого уровня

профессиональных знаний, но и социально-культурных знаний и личного мировосприятия. Осознание личной ответственности людей за их будущее и

будущее новых поколений свидетельствует о смещении центра тяжести интересов части населения от системы потребления материальных благ к

системе так называемых постматериальных ценностей, а именно: сохранение биоэкосистемы, развитие мультикультурных сообществ, рост международных

интеграционных связей, создания жизненных условий для самосовершенствования человека, развития его национального самосознания,

самодостаточности, самореализации и т. п. [4]. Гуманитарный (франц. Humanitaire) - человеческая природа,

образованность, то, что имеет отношение к общественной жизни и сознания

человека. Гуманитаризация образования направлена на преодоление утилитарно-экономического, технократического подхода к образованию как к

системе подготовки кадров и рабочей силы, которая пренебрегает человеком и духовными ценностями. Одним из важнейших практических направлений

гуманитаризации в образовании является пересмотр содержания обучения, отражение в нем в доступной форме мирового философского и

общекультурного наследия, философских и этических концепций, истории науки. В целом все это предполагает повышение в учебном процессе статуса

гуманитарных дисциплин при радикальном их обновлении [10]. С самого начала философия образования США создавала почву для

либерального или гуманитарного образования (liberal education), где, главным образом, изучались гуманитарные науки (liberal arts): языки, история,

100

философия и основы научных знаний. Целью либерального образования было формирование личных качеств индивидуума, а затем уже формирование в нем

профессиональных умений и навыков. С развитием промышленности в XIX в. совершенствовались и вводились новые предметы («специальные дисциплины для специальных целей»), что способствовало развитию профессионального

образования (professional education). По мере развития профессионального образования либеральное образование постепенно начинало служить

профессиональному образованию, основанному на научных исследованиях, а научные исследования, в свою очередь, служили обществу. В этот период

теория высшего образования была больше сфокусирована на природе знаний и на том, как эти знания будут восприниматься обществом [3; 5; 6; 8].

В ходе развития профессионального образования частo возникали противоречия между либеральным (liberal) и профессиональным или полезным

(professional) образованием. Выдающийся американский ученый в области истории и философии высшего образования Дж. Брубачер (1898-1988) считал,

что главной причиной разногласий сторонников либерального и профессионального образования было то, что высшее образование было

традиционно для аристократов или так называемого leisure class (свободного класса), а не для рабов или ремесленников. Интересно, что слово "школа" происходит от греческого слова "σλοχή", что в переводе на английский означает

"досуг, свободное время, свободный" (leisure). У рабов или ремесленников, в отличие от аристократов, существовала внешняя мотивация к труду и развитию

профессиональных навыков, а аристократы-сторонники либерального образования считали высшее образование «учебой ради знаний, а не ради

получения профессии с целью зарабатывать деньги», повторяя при этом, что «нет необходимости учиться в колледже тому, чему можно научиться и за его

пределами» [6, с.297]. В дальнейшем под влиянием демократических идей и с развитием

промышленности взгляды педагогов на гуманитарное образование менялись. Многие ученые считают, что идеи практического образования постепенно

вытеснили либеральное образование вследствие увеличения количества университетов, увеличения количества бакалаврских и магистерских программ, появления большого количества преподавателей-ученых. В своей книге

«Современная философия образования (Основы образования)» Дж.Брубачер пишет, что введение степени доктора наук в профессиональном образовании

способствовало смещению профессора от профессионала гуманитарных наук (practitioner of the liberal arts) к исследователю (investigator), то есть расширение

количества специальностей в профессиональном образовании привело к упадку либерального образования [6].

Философия и образование всегда были тесно взаимосвязаны. По мнению известного американского философа-прагматистов Джона Дьюи (1859-1952),

образование является лабораторией, где проверяются и конкретизируются философские мысли [7], а современный американский философ Гэрри Мур [9]

считает, что философия является полезной при рассмотрении проблем образования, поскольку она помогает видеть проблему в новом свете и под

101

другим углом зрения, что может привести к нахождению путей ее решения. Изучение и анализ философских теорий способствует более глубокому

осмыслению отечественными учеными основных тенденций развития современного высшего образования в Украине и поиску путей внедрения изменений.

В XIX веке в противовес английскому идеалу "просвещенного джентльмена" и стремлению к прочным знаниям немцев, американцы

выдвигают свою концепцию "максимальной полезности образования". Прагматисты считали, что образование должно готовить людей к жизни в

реальном мире и к решению их проблем, включая социальные проблемы.. Д. Дьюи в трудах "Современная философия образования", "Демократия и

образование" и др. рассматривал вопросы образования с позиции собственных версий прагматизма - инструментализма и експериментализма [7]. Дьюи

считает, что идеи и понятия является не отражением объективной действительности, а орудием или инструментами для упорядочения

субъективного опыта. Как преподаватель высшей школы, он отвергал авторитарные методы в педагогике, подчеркивая необходимость введения в

учебный процесс практических занятий и экспериментов. По мнению Дьюи, настоящие знания нельзя получить только благодаря рассуждениям, поэтому необходимо применять в обучении научные методы исследования

(экспериментальный и лабораторный). Он утверждал, что "люди должны что-то делать с предметами, если они хотят что-то о них узнать" [7, с.222]. Дж. Дьюи

был оппонентом либерального образования, критикуя его природу ("знания во имя знаний" - "science for the sake of science") за то, что оно умаляет роль

полезного и практического. Дьюи считают также автором учения реконструктивизму, согласно

которому учебные заведения должны играть ведущую роль в решении проблем общества. По мнению сторонников этого учения, необходимым условием для

осуществления этой задачи является радикальная перестройка всей системы образования. Со временем взгляды Дж.Дьюи меняются. По мнению Дж.Дьюи

[7], конфликт между естественными науками и интеллектуальными знаниями необходимо решать путем компромисса, анализируя и сравнивая их соотношение в учебных планах, рассматривая образование с точки зрения двух

основных направлений: в первом объектом изучения являются естественные и технические науки, а во втором - сам человек. Таким образом, эти два

направления должны быть взаимосвязанными и дополнять друг друга. Дьюи утверждает, что образование должно учитывать взаимозависимость

гуманитарного и профессионального обучения. По его мнению, эти два направления следует рассматривать с точки зрения взаимообогащения как

научно-профессиональных дисциплин, так и гуманитарных. Во II половине ХХ в. в профессиональном образовании США наблюдается

общественное движение «назад к основам» (back to the basis). Примером этого может служить усиление внимания к гуманитарным наукам в

профессиональном образовании. Осознав, во что верят идеалисты и реалисты, прагматическому лидеру профессионального образования легче сотрудничать с

102

реформаторами в образовании, а не стоять в оппозиции к ним. Либеральное образование должно идти с профессиональным бок о бок [2].

1. Философия является полезной при рассмотрении проблем образования, поскольку она помогает видеть проблему в новом свете и под другим углом зрения, что может привести к нахождению путей ее решения.

2. От качества образования зависит духовный, нравственный, культурный и интеллектуальный уровень общества того или иного государства.

3. Гуманитарное образование должно идти с профессиональным бок-о-бок, взаимообогащая и дополняя друг друга. Профессиональные знания дают

возможность будущему специалисту реализовать себя в своей профессии, а гуманитарные формируют такие морально-этические качества как

ответственное отношение человека к своей профессии, к членам своей команды, к результатам своей жизнедеятельности, к представителям других

культур, к своей семье и обществу в целом. Литература:

1) Беланова Р.А. Основные философские течения в развитии высшего образования США // Начальная школа. - Май, 2001. - С.77-78 ..

2) Беланова Р.А. Гуманизация и гуманитаризация образования в классических университетах (Украина-США) - второе изд., Испр. и доклада. - М .: Унив. Изд-во "Пульсары", 2002. - 216 с.

3) Бондаренко В.Ф. Основные философские теории в развитии высшего аграрного образования США // Научный вестник кафедры ЮНЕСКО. Серия

"Филология. Педагогика. Психология ". - 2007. - вып. 14. - М .: Издательский центр КНЛУ.- С.146-152.

4) Евсович Р.В. Гуманизация и гуманитаризация высшего образования в Украине: исторический аспект // Духовность личности: методология, теория и

практика. - 2012. - Вып. 5. - С. 79-87. 5) Романова С.М. Гуманитаризация профессионального образования в

высших учебных заведениях технического профиля США: дис. на соискание ученой. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Профессиональная педагогика»

Киев, 1996. - 237 с. 6) Brubacher J.S. Modern philosophies of education (Foundations in

educations). - Mc-Graw Hill Education, 1969. - p.297.

7) Dewey. J. Democracy and Education. - New York: - The Macmillan company, 1916 - 290 p.

8) Eddy E.D. Colleges for our land and time: the land-grant idea in American education. - New York: Harper and brothers publishers, 1957

9) Moore GE A philosophy primer for agricultural educators // The agricultural education magazine. - 1988 - Vol. 61, № 6. - P. 15-17.

10) http://www.timo.com.ua/wiki/index.php/

103

Велущак М. Я. аспірантка кафедри теорії та методики викладання англійської мови

Хмельницького національного університету

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ

ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УНІВЕРСИТЕТАХ США Стратегія забезпечення якості освіти в сучасному міжнародному

освітньому просторі ґрунтується на реалізації принципу неперервного навчання. Важливою умовою ефективності такого навчання є здатність

особистості до самооцінювання навчальної діяльності, яка значною мірою розвивається на основі набутого досвіду професійного оцінювання якості знань

у вищих навчальних закладах. У цьому контексті доцільним є вивчення зарубіжного досвіду оцінювання знань студентів у вищих навчальних закладах

США. Питанню оцінювання знань студентів присвячено чимало досліджень, наукових праць у вітчизняній та зарубіжній педагогіці .У вітчизняній

педагогічній літературі нагромаджено значний обсяг знань про теорію і практику професійної освіти у США. Різні проблеми, пов’язані з діяльністю

вищої школи США на сучасному етапі, досліджували багато вчених: загальні питання організації американської вищої школи та історії її розвитку розглянуто в працях В. Акатьєва, Т. Георгієвої, Л. Філіпової; педагогічні

технології, методи і організаційні форми навчання у вищому навчальному закладі вивчають М. Кларін, А. Мітіна,В. Чорний; оцінювання знань студентів

у США досліджено І. Зварич. Формуванню змісту професійної освіти присвячені публікації Н. Брюханової, Н. Журавської, О. Коваленко, М.

Лазарєва, І. Лернера. Загальна акредитація американських ВНЗ, їхніх наукових та професійних

програм підготовки здійснюється неурядовими акредитаційними установами: різноманітними комісіями регіональних освітніх асоціацій, а також численними

національними акредитаційними агенціями та центрами (associations, agencies, entities). Як зазначив Д. Брюс Джонстон, «акредитація, або ж постійний

моніторинг, що використовується для контролю якості, є в США справою приватних добровільних об'єднань і, по суті, контролюється установами, які вже акредитовані. Акредитацію в США вважають системою колективної

саморегуляції для збереження балансу між правами навчальних закладів на академічну свободу і їх відповідальністю перед державою і соціумом»[3,ст.2].

При зарахуванні абітурієнтів до коледжу чи університету користуються селективним, конкурсним або відкритим відбором. Під час селективного

відбору враховуються результати досягнень учнів з профільних навчальних предметів. Конкурсний відбір застосовують у найбільш престижних

університетах і коледжах (коледж бізнесу Камерон (Cameron school of Business), міжнародному коледжі бізнесу Халт (Hult International Business

School), в Тихоокенському університеті міста Гаваї (Hawai'i Pacific University) коледж ділового адміністрування (College of business administration),

університеті міста Джорджія (Georgia State University),коледж бізнесу

104

Робінсона (J. Mack Robinson College of Business), а відкритий відбір, зазвичай, використовують дворічні та мінімально спеціалізовані коледжі.

У США протягом тривалого часу в університетах і коледжах при наборі першокурсників враховують результати загальнонаціонального тестування випускників шкіл У ході історії змінювалася як назва цього тесту, так і

ставлення до нього. З 1993 р. з'явилися його два варіанти: SAT I Reasoning Test (тест на логіку) та SAT II Subject Tests (предметні тести). У 2004 році римські

цифри біля назв обох тестів були зняті. SAT Reasoning Test перевіряє логіку мислення, знання мови, аналітичні та математичні здібності і взагалі є

загальним тестом на здатність мислити. SAT Subject Tests дозволяють продемонструвати досягнення в конкретних предметних областях і

диференціювати себе в процесі прийому до ВНЗ, заявити про готовність до опанування конкретних спеціальностей чи програм підготовки фахівців у

коледжі. Ще одним популярним серед абітурієнтів США є такий метод тестування як ACT (American College Testing Program), який стали

застосовувати ще з 1959 року. Завдяки тесту університети та коледжі можуть прогнозувати академічну успішність майбутнього студента й оцінити здатність

абітурієнта до продовження освіти. Вступною вимогою для отримання ступеня магістра або бакалавра з міжнародного бізнесу є GMAT (Graduate Management Admission Test).GMAT являє собою загальноосвітній тест, що виявляє

математичні, вербальні й аналітичні здібності кандидатів у бізнеси-школи. GMAT був створений з метою допомогти бізнесам-школам оцінювати рівень

знань і підготовки абітурієнтів. GMAT ( Graduate Management Admission Test) призначений для того, щоб приймальна комісія, консультанти і самі абітурієнти

змогли оцінити свої знання, необхідні їм для вивчення менеджменту і ведення бізнесу на більш складному рівні. Варто врахувати, що крім результату GMAT

приймальня комісія враховує також середній бал GPA, досвід роботи, рекомендаційні листи й есе абітурієнта[2].

Особливості змісту підготовки фахівців з міжнародного бізнесу можна простежити на прикладі університету північної Кароліни міста Вілмінгтон

(North Carolina University at Wilmington), коледжу бізнесу Камерон (Cameron school of Business). Зміст підготовки фахівців з міжнародного бізнесу в цьому вищому навчальному закладі є різноманітним і насиченим. Навчання

відбувається на основі міждисциплінарного принципу зі спеціалізацією у економіці, менеджменту, маркетингу, та бізнесу. Крім того, студентам

пропонується ряд вузькоспеціалізованих курсів, наприклад, «Міжнародне підприємницьке право»,«Регулювання відносин», «Управління маркетингом в

міжнародній економіці»[4]. Кожна дисципліна оцінюється певною кількістю балів - «кредитів», яка є її

інтегральною характеристикою. «Кредит», «кредитна година» (Credit Hour) - це базова одиниця виміру аудиторного навантаження студента. При успішному

засвоєнні навчального матеріалу кількість кредитів, що зараховується студентові, дорівнює кількості аудиторних (або контактних) годин з цього

курсу на тиждень. Кредит можна отримати, відпрацювавши кожного тижня одну годину лекційних чи семінарських занять (50 хв.), або 2-3 години

105

лабораторних чи студійних занять. При цьому мається на увазі, що до кожного заняття чи лабораторної роботи студент повинен готуватися самостійно

щонайменше 2 години. Кредит зараховується за умов успішного засвоєння курсу та отримання позитивної оцінки на підсумковому тестовому випробуванні. Наприклад, якщо предмет оцінений у три кредити, то це означає,

що студент кожного тижня протягом семестру (15 тижнів) має тричі відвідувати лекції або інші аудиторні заняття (з обов’язковою присутністю

викладача). Таким чином, три кредити дорівнюють 45-ти годинам аудиторного (контактного) часу. Варто зазначити, що для отримання ступеня бакалавра

студентові необхідно набрати не менше 120 кредитів за весь термін навчання. Важливою особливістю гнучкої ступеневої системи американської вищої

освіти є те, що студент може змінювати свою програму підготовки в процесі навчання. Крім того, якщо першокурсник не може визначитися з програмою

(напрямом спеціалізації), він має можливість перший рік вивчати лише загальні дисципліни.[1]

Усі дисципліни, що включає навчальна програма коледж бізнесу Камерон (Cameron school of Business), умовно можна поділити на три групи: основну та

професійну( спеціалізовану) та елективну. До основної групи належать предмети, які вивчаються протягом перших двох років, серед яких: мікроекономічні принципи, алгебра, міжнародний бізнес, юридичне

середовище міжнародного бізнесу. Професійна частина програми спрямована на поглиблене вивчення предметів з обраної галузі. Сюди належать дисципліни

з наступних циклів: міжнародний менеджмент, міжнародна торгівля та фінанси, міжнародний маркетинг, міжнародні операції в менеджменті. До елективних

відносяться вузькоспеціалізовані курси з історії, іноземних мов, політології, літератур, географії, історії мистецтв, релігієзнавства та міжнародних відносин,

наприклад, «Європейські та міжнародні відносини з 1648 до 1914», «Історія країн Західної Африки», «Іслам», «Ділова німецька мова», «Французька мова

для професійного вжитку», «Французька мова для торгівлі», «Ділова іспанська мова», «Постколоніальна література і література країн третього світу»,

«Географія країн Латинської Америки»[4]. Одним з провідних чинників формування мотивації майбутніх фахівців з

міжнародного бізнесу до продуктивного оволодіння знаннями є контроль

навчальних досягнень. Аналіз навчального процесу підготовки фахівців з міжнародного бізнесу. коледжу бізнесу Камерон(Cameron school of Business),

міжнародному коледжі бізнесу Халт (Hult International Business School), в Тихоокенському університеті міста Гаваї (Hawai'i Pacific University) коледжу

ділового адміністрування (College of business administration), університеті міста Джорджія (Georgia State University),коледж бізнесу Робінсона (J. Mack Robinson

College of Business) свідчать що провідні принципи, якими керуються педагоги, - це систематичність контролю навчальних досягнень; об’єктивність

оцінювання знань (майже всі іспити і залікові тести складаються за допомогою комп’ютера); індивідуальний підхід до оцінювання навчальних досягнень

кожного студента. Варто підкреслити, що результати оцінювання не повідомляються широкому загалу студентів (на зразок вітчизняних технологій

106

контролю). Існує декілька видів контролю знань, зокрема: поточний - комп’ютерне тестування на заняттях (5-10 хв.); тематичний, рубіжний

(виконання тестових завдань на комп’ютері протягом 15-20 хв.); підсумковий (у кінці семестру) іспит або залік з письмовим тестом - 2-3 год. тощо.

Варто відмітити, що у вищих навчальних закладах США, які здійснюють

підготовку фахівців з міжнародного бізнесу використовується «комбінована» система оцінювання навчальних досягнень студентів, що поєднує кредити і

оцінки (бали). Зокрема, сумарний семестровий бал за курс може визначатися таким чином (в умовах «академічної свободи» та методичної незалежності

викладача загальноприйнятих підходів не існує) [1, с. 107-108]: 1) відвідування лекцій - 5 %; 2) відвідування семінарів, практичних і/або лабораторних занять -

25 %; 3) комп’ютерні або письмові тести (за завданнями викладача) - 15 %; 4) три кращих результати щомісячних письмових тестів - 10 % + 10 % + 10 % = 30

%; 5) фінальний іспит або залік із письмовим тестом - 25 %. Відповідно до набраної упродовж навчання кількості балів студент може

отримати такі оцінки: А - відмінно (4 бали); В - добре (3); С - посередньо (2); D - прохідна (1); F - незадовільно (0). Таким чином, на відміну від вітчизняної

шкали оцінювання (насправді, в практиці використовуються лише три оцінки: «5»; «4»; «3»), американська шкала дозволяє більшою мірою диференціювати студентів за рівнями навчальних досягнень

Таким чином, аналіз змісту підготовки та системи контролю знань фахівців з міжнародного бізнесу в університетах США переконує, що:

програми підготовки фахівців орієнтовані на розвиток самостійності студента, а всі навчальні дисципліни спрямовані на ефективне оволодіння майбутнім

фахом уже з перших днів навчання; навчальні програми не передбачають повтору засвоєного матеріалу, вони оптимізовані доцільністю та професійною

необхідністю навчальних дисциплін; система контролю навчальних досягнень студентів сприяє глибокому засвоєнню матеріалу в процесі навчання,

формуванню позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, економії Література

1. Романовський О. О. Теорія і практика зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті України : монографія / О. О. Романовський. - К. : Деміур, 2002. - 400 с.

2. Gose B. The SAT’s greatest test [Electronic resource] / B. Gose, J. Selingo // The Chronicle of Higher Education. - October 26. - 2002. - Mode of access:

<http://chronicle/com/weekly/v48/i09/09a01001.htm>. 3. Financing a College Education : How It Works, How It's Changing / [ed.

by Jacqueline E. King]. - Phoenix, AZ : The American Council on Education, 2008. - 240 p.

4. Academic catalog – Batchelor of international business.[Електронний ресурс: International Business Option[Електронний ресурс] – Режим доступу

http://csb.uncw.edu/global/ib.htm:. - Загол. з екран. – Мова англ.

107

Гавриш І. І. Здобувач кафедри педагогіки та методики початкової освіти

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН УЧНІВ МОЛОДШОГО

ШКІЛЬНОГО ВІКУ Молодший шкільний вік – це період формування особистої „внутрішньої

позиції” та зародження соціального „Я”, що зумовлюється потребою молодшого школяра знайти своє місце в житті та виконувати нову суспільно

значущу діяльність, що є важливою складовою культури взаємин особистості. Молодший шкільний вік за дослідження педагогів, психологів, а також

практиків є сенситивний період у розвитку дитини як особистості. Важливе місце у процесі цього розвитку належить взаєминам, які дають можливість для

встановлення зв’язків з різними сторонами об’єктивної дійсності. Виховання культури взаємин молодших школярів було і є актуальною

проблемою досліджень як зарубіжних і вітчизняних вчених. Так, у працях науковців розкрито особливості взаємодії, спілкування (О. Бодальов,

О. Леонтьєв, В. М’ясищев, М. Обозов, А. Петровський); з’ясовано сутність вікових особливостей особистості у становленні групових взаємин (Д. Ельконін, І. Кон, Д. Фельдштейн); визначено специфіку відносин людей

(Б. Ананьєв, Г. Цукерман). Дослідники зарубіжжя (Д. Джонсон, А. Міллер, Р. Фішер, Е. Фромм) розробляли питання розвитку особистості та взаємин між

представниками різних вікових категорій, досягнення взаєморозуміння і формування міжособистісної комунікації.

Досліджуючи проблему розвитку молодших школярів Л. Виготський підкреслював наявність нерозривного взаємозв’язку між культурно-історичним

розвитком суспільства, формуванням особистості людини та її світоглядом, які характеризують планомірне „вростання дитини у культуру” []. Вчений

зазначав, що саме у молодшому шкільному віці починають з’являтися потреби у засвоєнні та реалізації культури у взаєминах, поведінці, ставленнях. На

думку, психолога тільки глибинні внутрішні перетворення особистісного розвитку та його відчутні зміни можуть виявити стійкі підстави для визначення ключових періодів-етапів розвитку особистості дитини, оскільки дитяча

особистість змінюється як єдине ціле у своїй внутрішній динаміці, а законами зміни цього цілого обумовлюється рух кожного його компоненту, складової.

Ключові зміни у психічному розвитку дитини, які зумовлюються цілісною навчальною діяльністю школяра, специфічною для даного вікового періоду,

окреслюють глибинні психічні зміни вікового етапу, визначають свідомість формуючої особистості, ставлення до оточуючого соціуму та загалом увесь

процес розвитку дитини у даний період [1, с. 124-125]. Саме такі психічні зміни дослідник визначає як новоутворення, які називає основними критеріями

дитячого розвитку на окремих етапах. Л. Виготський зазначає, що на кожному віковому етапі розвитку особистості вирізняється таке новоутворення, яке є

основним та фундаментальним для психічного розвитку особистості у даний період та характеризує зміни й реорганізацію всієї особистості дитини.

108

Дана точка зору прослідковується у дослідженнях С. Рубінштейна. Психолог відзначає, що школяр не тільки навчається і розвивається, але й

розвивається, навчаючись та виховуючись [3]. Виховання культури особистості та її моральний розвиток починаються задовго ще до вступу до школи, однак тільки у школі з’являється необхідність та виникає потреба дотримання цілісної

системи суспільних вимог і норм культури поведінки [3]. Вчений вважає, що при умові правильно зорганізованого виховного процесу закладаються та

формуються основи людської особистості. Саме період молодшого шкільного віку характеризується новою системою взаємин з учителями, однокласниками,

новими колективами та включенням у новий вид діяльності. О. Корніяка зазначає, що молодший шкільний вік – це початок

цілеспрямованого формування культури взаємин, комунікативних якостей і умінь особистості.

Суттєвим аспектом виховання культури взаємин молодших школярів, на думку науковців, є зміна виду провідної діяльності. Перехід дитини до

навчальної діяльності розуміється як особливо складний, оскільки на відміну від ігрової діяльності вона носить обов’язковий, цілеспрямований характер. Як

бачимо, життя школяра підпадає під вплив цілого комплексу важливих обов’язків та вимагає від нього виконання загальноприйнятих правил й контрольованої поведінки. Тому ми вважаємо за необхідне розглядати процес

виховання культури взаємин молодших школярів на первинних етапах шкільного навчання як пристосування, первинне сприйняття певних

культурних норм та правил, і важливий етап для переходу до самостійного свідомого й відповідального вирішення різноманітних завдань і проблем, що

мають місце у взаємодії членів суспільства. Водночас, на наш погляд, саме нова соціальна ситуація – вступ до початкової школи, стає важливим чинником

активних дій з освоєння законів культури поведінки, правил взаємодії людей та набуття дитиною морально-етичних навичок.

Для з’ясування відмінних особливостей учнів молодшого шкільного віку важливим є осмислення розвитку дитини за Л. Дзюбко, яка цей вік

характеризує крізь призму наступних ознак: у дітей 7 – 10 років провідним є духовне становлення; світ для дитини сприймається як цілісний; на перший план виступає навчальна діяльність; внутрішній морально-етичний розвиток

індивіда передбачає – пошук духовних сил, сенсів життя, способів спілкування, розвиток слухняності, які сприяють пошані дорослих, навчальним здібностям,

особливому ставленню до вчителя; у молодшому шкільному віці закладається здатність навчатися і бути відкритим усьому новому протягом життя; велике

значення має особистість учителя, оскільки його морально-етичне багатство примножує та розширює надбання дітей [2].

Зародження та розвиток в учнів культури взаємин відбувається через відкриття дитиною іншого „Я” та поступовим формуванням здатності побачити

себе, свою поведінку та вчинки зі сторони, що виникає спершу у взаємодії зі старшими, а згодом і з однолітками. Така взаємодія має носити інтерактивний

характер, оскільки вона передбачатиме реальну діяльнісну кооперацію дітей та сприятиме організації переходу взаємин з безпосереднього типу в

109

опосередкований. Шкільний період спонукає школяра до активізації своїх внутрішніх ресурсів та активізує уміння дитини обстоювати власні думки,

ініціювати чи підкорятись. Нове середовище потребує від учня організованості, відповідальності, контролю власних дій й вчинків.

Досліджуючи чинники впливу на виховання культури взаємин молодших

школярів Л. Дзюбко виокремлює: „об’єктивні умови соціогенезу та онтогенезу (політичні, соціальні, економічні та інші передумови розвитку особистості

учня); соціальний статус дитинства (історико-культурні й хронологічні характеристики дитячого віку); інші соціальні ролі, які реалізують загальну

соціальну позицію дитини (систему її ставлення, що виражається в установках, готовності до прийняття цінностей та очікувань референтної для групи)” [].

Динамічний процес розвитку особистості молодшого школяра зумовлює зміни у мотиваційні та потребовій сферах. Так, основним мотивом поведінки

дітей стає бажання вчитися, бути учнем. Однак такий мотив, як стверджують дослідники, може мати подвійну природу, що відрізняється походженням і

психологічною характеристикою та залежати від змісту взаємин у навчальній діяльності або бути поза межами цієї діяльності й зумовлюватися більш

широкими взаєминами дитини з навколишнім соціумом. Аналізуючи мотиви взаємин молодших школярів, М. Матюхіна цілком

обґрунтовано стверджує, що у дітей переважає вузькоособистісний мотив

встановлення взаємин, тільки потім розвиваються широкі соціальні мотиви, і насамкінець починають зароджуватися негативні мотиви розвитку взаємин.

Подібного розуміння дотримується Е. Тайлор, виділивши ділові, пізнавальні та особистісні мотиви. Ділові мотиви на думку вченого можуть

мати три варіації – учень виступає рівним учасником взаємин, поціновувачем цілей та задумів партнера, зразком наслідування культури взаємин. Пізнавальні

мотиви молодших школярів знаходять вияв у пошуку колективного вирішення конфліктних ситуацій, сприймання усіх учасників взаємин як рівних.

Особистісні мотиви виражаються через збільшення соціальних контактів, довіру ровесникам власних бажань, оцінку у взаєминах вчинків інших індивідів

та їх порівняння. Вважаємо, що розвиток у дітей молодшого шкільного віку мотивів

культури взаємин має особливо важливе значення. Адже володіючи

високорозвиненими мотивами, дитина починає звертатися до особистісних якостей партнерів взаємин, що дозволяє їй повніше усвідомити себе і

оточуючих. Лише на цій основі вихованець може стати повноправним членом будь-якого колективу і будувати з оточуючими людьми взаємини високого

рівня культури. Цінним внутрішнім стимулом поведінки і вияву культури взаємин

особистості вважаємо її потреби. Саме вони служать засобом орієнтації в навколишній дійсності і відображають в емоційній формі ступінь задоволеності

потреб, адже переживання лежать в основі будь-якого почуття. М. Лісіна, Л. Галігузова вважають, що джерелом розвитку культури взаємин є потреба

людей у спілкуванні. Вивчаючи становлення у молодших школярів потреби у спілкуванні, дослідниці виявили 4 етапи її розвитку: на І етапі, виникає потреба

110

у повазі та доброзичливості; на ІІ – з’являється потреба у співпраці або співучасті; ІІІ етап характеризується появою прагнення до свого роду

„теоретичної” співпраці через обговорення явищ та подій оточуючого світу; ІV етап визначається виникненням потреби у взаєморозумінні і співпереживанні, що обумовлюється появою інтересу дітей до людських взаємин, а також

оволодінням їх культурою, правилами і нормами. С. Якобсон досліджуючи механізми становлення культури у взаєминах,

вагомим виокремлює – регуляцію між двома діаметрально протилежними морально-етичними категоріями – добром і злом. Дослідниця зазначає – щоб

запобігти розвитку негативних взаємин дитини треба, щоб вона сама встановила їх відповідність негативному еталону. А дорослі і друзі визнали й

підкреслили відповідність дитини в цілому позитивному еталону. Саме таке протиріччя С. Якобсон розглядає як впливовий психологічний механізм

виховання культури взаємин. Проведений дослідницею аналіз показує, що існують три витоки такого полярного ставлення: літературні твори, де

відбуваються зіткнення негативних та позитивних персонажів, описуються конфліктні ситуації, які виступають надалі як зразки для дитини; гра –

драматизація, яка також включає боротьбу позитивних та негативних персонажів, переживання особливостей прояву між ними взаємин; ставлення до героїв художнього твору, авторитетного дорослого, симпатії та антипатії, які

значно впливають на ставлення дитини до різноманітних персонажів [4, с.58]. Узагальнюючи, зазначимо, що виховання культури взаємин молодших

школярів – це тривалий та трудомісткий процес, який потребує врахування особливостей дітей даної вікової категорії. Саме у взаєминах дітей молодшого

шкільного віку між собою відбувається становлення особистості, інтенсивно формуються моральні вчинки та дії, набуття основ реального досвіду культури.

Список використаної літератури 1. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т.- М.: Педагогика,

1981 – 1984. - Т.2., 1982. – 504 с.; Т.4., 1984. – 432 с.; Т.6., 1984. – 400 с. 2. Дзюбко Л. Періодизація морального розвитку дитини // Психолог. –

2004. - № 35. – С. 7 – 11. 3. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности //

Избранные философско-психологические труды. Основы онтологии, логики и

психологии. – М.: Наука, 1997. – С. 433 – 438. 4. Якобсон С.Г. Психологические проблемы этического развития

детей. – М.: Педагогика, 1984. – 144 с.

111

Дружченко Т.П. старший викладач кафедри сучасних європейських мов

Національного університету державної податкової служби України Навчання професійно-орієнтованої англійської мови

студентів-юристів

ЗНАЧЕННЯ РОЛЬОВИХ ІГОР ПРИ ЗАСВОЄННІ ПРОФЕСІЙНО-

ОРІЄНТОВАНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ СТУДЕНТАМИ-ЮРИСТАМИ Сучасні методики викладання іноземних мов, що спираються на

комунікативний та компетентнісний підходи, приділяють пильну увагу рольовим іграм як ефективному засобу підвищення мотивації та рівня

іншомовної комунікативної компетентності студентів. Американський психолог Д.Г.Мід у своїй книзі «Розум, Я та Суспільство» розглядає гру як

узагальнену модель «самостійності» людини, де наочно постають складові особистості. Гра пропонує необмежений простір для самовираження,

самореалізації та самовизначення. Існує окрема медична й психологічна галузь відома як ігротерапія, за допомоги якої досліджуються причини

комунікативних конфліктів і розвиваються важливі особистісні якості. Ігровий стан втілюється в емоційному відношенні людей до реальності у

ході гри і відбиває емоційну налаштованість учасників. Саме емоційна складова

ігор, здатність цілком захопити людину і розбудити азарт пояснює серйозність сприйняття ігрового процесу, попри розуміння його умовності та

несправжності. Напруга почуттів піддає перевірці послідовність досягнення мети, самоконтроль, дотепність, швидкість реакції. Ігрова позиція служить

точним критерієм визначення слабких і сильних місць суб’єкта. Людина набуває досвіду і позбувається комплексів, притаманних у реальному житті.

Для сором’язливих і некомунікабельних осіб ігрові практики стають віддушиною, засобом подолання внутрішних бар’єрів.

Навчальна рольова гра сприяє кращому закріпленню мовних явищ у пам’яті, викликає зацікавленість предметом обговорення. Умовне відтворення

комунікативної ситуації у творчій атмосфері полегшує практичне оволодіння іноземною мовою, забезпечуючи підготовку до реального спілкування. Безперечною перевагою ігрового дидактичного методу є залучення не лише

мовця, а й слухача, максимально сконцентрованого на репліках партнера. Колективна співпраця в цілому об’єднує групу, зміцнює відчуття

приналежності до спільноти, дає змогу виявити розбіжності в думках і знайти компроміс.

За підсумками психолого-педагогічних і культурологічних досліджень, цінність рольових комунікативних ігор полягає у формуванні соціальної

поведінки та можливості прогнозування реакцій учасників комунікації. Л.С.Виготський демонстрував двосторонній зв’язок між грою та мовленням:

мовлення розвивається та активізується під час гри, що в свою чергу обумовлює розвиток самої гри [1]. Аналогічний зв’язок властивий рольовим

іграм у навчальному процесі, адже сюжет гри відштовхується від конкретних життєвих обставин. Паралелі з реальністю спостерігаються і в такому аспекті,

112

як невизначеність розвитку подій та результату діяльності. Неможливо заздалегідь прорахувати всі деталі ані в ігрових, ані в реальних ситуаціях.

Взаємозалежність гри та дійсності вдало сформульована С.Л.Рубінштейном: «У грі є відхилення від дійсності, але також є й проникнення у неї. Тому немає втечі від дійсності до особливого, фіктивного,

нереального світу. Все, чим живе гра і все, що реалізує в дії, вона черпає з дійсності. Гра виходить за межі однієї ситуації, відволікається від одного боку

дійсності, аби краще зосередитись на іншому» [2]. Відбувається постійне балансування від уявних моделей до дійсності, що позитивно сприймається

студентами, які, непомітно для самих себе, демонструють ініціативу вдосконалюють мовленнєві навички і вміння, поглиблюють впевненість у

власних силах. Заняття з іноземної мови як «перехрестя культур» і зустріч іншомовних

професійних спільнот так чи інакше потребують застосування інноваційних технологій типу рольових комунікативних ігор. Як організаційна форма

навчання різним видам мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо) рольова гра виконує кілька визначальних функцій, як от мотиваційно -

спонукаюча, комунікативна, виховна, навчальна. Завдання викладача – вдало розподілити ролі залежно від особливостей групи та рівня загальної комунікативної компетентності кожного студента. Бажано, аби ті, хто

володіють мовленнєвими вміннями та навичками на вищому рівні, надавали допомогу слабшим. Окрім цього, викладач має слідкувати за природним

протіканням діалогів і вносити корективи в разі їх порушення. Рольова взаємодія виступає потужним стимулом розвитку спонтанного

мовлення, що часто стає в нагоді при розв’язанні комунікативних проблем. Фактор спонтанності є одним з вирішальних, коли йдеться про адекватний

вибір лексичних одиниць, що вживаються в певному комунікативному акті. Суттєве значення має й тематика рольових ігор. Враховуючи пріоритетність

засвоєння професійно-орієнтованої лексики, доцільно зосередитись на сфері майбутньої професійної діяльності, що обумовлює специфіку соціальних ролей

та ігрових ситуацій. Ігри можуть набувати різних форм, детермінованих дидактичною метою, – парних, групових або командних.

Перехід до рольової гри слід здійснювати після систематизації та

узагальнення лексичного матеріалу теми або розділу. Організація майбутньої гри зазвичай вимагає великих часових витрат з боку викладача та студентів, але

результат виправдовує інтелектуальні зусилля. Підготовка охоплює три етапи. На першому етапі аналізуються необхідні мовленнєві дії, реалізується

самостійний пошук мовних засобів, яких бракує для повноцінної участі у грі. Другий етап передбачає роботу над індивідуальними репліками, своєрідну

«репетицію» фрагментів мовленнєвої ситуації, уточнення інформації, обґрунтування особистої аргументації в дискусіях. На фінальному третьому

етапі студенти отримують ролі та відшліфовують професійно-орієнтований лексичний матеріал, що повною мірою розкриває сутність гри.

В основі проведення рольових ігор лежать п’ять психолого-педагогічних принципів, визначених А.О.Вербицьким:

113

- принцип імітаційного моделювання змісту професійної діяльності та ігрового моделювання умов та динаміки виробництва;

- принцип проблемності змісту і процесу його розгортання в пізнавальній діяльності учасників в умовах рольової взаємодії;

- принцип спільної діяльності учасників в умовах рольової взаємодії;

- принцип діалогічного спілкування та взаємодії партнерів як необхідна умова вирішення учбових завдань;

- принцип двоплановості ігрової навчальної діяльності, за яким досягнення ігрових цілей служить засобом реалізації цілей навчання і розвитку

особистості студента [3]. Подальша розробка виділених дослідником принципів залишається

актуальною у зв’язку з еволюцією концепції рольових ігор та її активним використанням як у мовних, так і в немовних вузах.

Звертаючись до проблем викладання англійської мови майбутнім спеціалістам у галузі юриспруденції, варто зауважити, що для реалізації

рольових ігор юридичної спрямованості студенти повинні мати відповідний рівень мовленнєвої та професійної компетентності. Йдеться, передусім, про

сформованість базового професійного тезаурусу та володіння основами процедури судового процесу. Ігрове моделювання професійної діяльності відштовхується від імітаційної моделі, що відображає найрелевантніші сторони

правових дисциплін і водночас наділена типовими властивостями й ознаками реальних об’єктів.

Вміння аргументувати, контраргументувати та переконувати співрозмовника вважаються ключовими для професійного становлення

юристів. Участь студентів у професійно-орієнтованих рольових іграх, як зазначають О.І.Тернова та Н.В.Коротка, дозволяє спробувати себе в ролі

адвоката, нотаріуса, судді та інших учасників судового процесу, засвоїти норми професійної поведінки, використовувати і поєднувати знання правових

дисциплін із навичками спілкуватися англійською мовою [4]. При моделюванні комунікативної ситуації паралельно виробляється здатність формулювати

проблему та шукати шляхи її подолання, що сприяє розвитку критичного і логічного мислення.

Практичні заняття, що передують рольовим іграм, передбачають

ознайомлення з рольовою ситуацією, повторення лексичного матеріалу, можливе запровадження інтродуктивних лексико-граматичних ігор як

підготовчого етапу до головної рольової гри. Поза аудиторією рекомендовано читання аутентичних текстів за темою проблемної ситуації, виконання

комплексу вправ. Після успішного проведення рольової гри викладач обирає інші завдання, націлені на виправлення розповсюджених помилок.

Ефективність структури рольової гри, що включає такі компоненти, як роль, учбово-мовленнєва ситуація та рольова дія, обумовлює її пізнавальний

ефект на учасників. Необхідно мати чітке уявлення про ігрову мету, яка може спрямовуватись на загальне ознайомлення з певною правовою темою та її

репрезентацією в іншомовній спільноті, на привертання уваги до юридичних проблем і засобів їх розв’язання, на фіксацію специфічних рис національно -

114

правових систем англомовних держав у зіставленні з українською системою та ін. Зміст, обсяг і складність професійно-орієнтованого матеріалу підлягають

варіюванню відповідно до дидактичних настанов викладача. Одним з найвагоміших аргументів на користь ігрових методів навчання

виступають висновки психологів, згідно з якими в пам’яті людини залишається

близько 10 % того, що вона чує, 50 % того, що бачить, 90 % того, що виконує сама. Безпосередньо переживаючи ігрову ситуацію, майбутні юристи

інтегрують її до особистого досвіду, який «вистрілює» у слушну мить, коли схожа ситуація відтворюється в реальних умовах. Відбувається одночасний

розвиток загальнокомунікативних навичок та іншомовної комунікативної компетентності, встановлюється емоційний контакт між студентами та порядок

роботи в групі, вирішуються навчальні і виховні завдання – всі ці фактори якнайкраще впливають на формування професійної свідомості.

Попри те, що інтерактивне навчання та моделювання іншомовної професійної діяльності в рольових іграх чудово вписуються у компетентнісний

підхід до освіти та особистісно-орієнтовану концепцію, на практиці їх застосовують досить рідко. Наразі дидактичне та навчально-методичне

забезпечення підготовки фахівців ігровими методами розроблено недостатньо для системного впровадження.

Викладачі схильні займати пасивну позицію та надавати перевагу

традиційним методикам замість інноваційних. Як засвідчують соціологічні дослідження, більше половини викладачів вузів не знають, яким чином

організувати свою діяльність за сучасними вимогами до освітніх процесів. Звідси й випливає неготовність до самостійного проектування комунікативних

рольових ігор. Педагогічні експерименти демонструють, що завдяки інтерактивним

технологіям на кшталт ігор професійно-орієнтована лексична компетентність студентів юридичних спеціальностей формується швидше, а професійний

тезаурус нараховує більшу кількість лексичних одиниць. Рольові ігри сприяють модернізації освіти, оптимізуючи сутність і структуру педагогічної взаємодії.

Ігровий метод підвищує мотивацію студентів-юристів до участі в міжкультурному спілкуванні та забезпечує ґрунтовну підготовку до здійснення майбутньої професійної діяльності.

Література 1. Выготский Л.С. История развития высших психических функций //

Собр. Соч. В 6-ти тт. – М.: Педагогика, 1984, Т.4. – С.6-328. 2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.:2000. – 712 с.

3. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: – М.:«Высшая школа», 1991. – 273 с.

4. Тернова О.І., Коротка Н.В. Роль і місце рольових комунікативних ігор у навчанні англійській мові професійного юридичного спрямування в

нелінгвістичних вищих закладах освіти // Водний транспорт. – 2013. - Вип.1. – С. 143-147.

115

Іванов В.Г., Зав. кафедри інформатики та обчислювальної техніки, професор

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Любарський М.Г.,

професор кафедри інформатики та обчислювальної техніки

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Гвозденко М.В.

старший викладач кафедри інформатики та обчислювальної техніки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

СУЧАСНІ ЕЛЕКТРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТИ

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У наш час формується особливе середовище існування і життєдіяльності

людей – складається інформаційне суспільство. Суспільство, в якому немає жодної області людської діяльності, не пов'язаної тим або іншим чином з

процесами отримання і обробки інформації. Суспільство, в якому знання є основним капіталом і головним ресурсом всього життя, а динамізм сучасного

життя примушує професіоналів активно переміщатися як в просторі, так і по соціальних сходах, і все частіше самостійно ухвалювати відповідальні рішення, творчо підходити до будь-якої справи, уміти постійно самоудосконалюватися і

оновлювати свої знання. Звідси витікає основне завдання сучасної професійної освіти, яке полягає не тільки в тому, щоб дати майбутнім фахівцям якусь суму

знань, але і в тому, щоб озброїти їх умінням набувати і засвоювати ці знання самостійно з використанням комп’ютерних та Інтернет-технологій, систем

дистанційного навчання, розподілених бібліотек, архівів і баз даних [1]. Тому тенденції розвитку сучасного суспільства вимагають розвитку

системи освіти на основі електронних технологій, створення відповідного інформаційно-освітнього середовища (ІОС) – педагогічної системи нового

покоління, яку прийнято називати електронною педагогікою або електронним навчанням. Електронне навчання (ЕН) – це форма, при якій в освітньому

процесі використовуються кращі традиційні і інноваційні методи, засоби і форми навчання, більшою мірою засновані на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях.

Основу освітнього процесу при ЕН складає інтенсивна, цілеспрямована і контрольована самостійна робота того, хто навчається, який може вчитися в

зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі багаж спеціальних засобів навчання і узгоджену можливість отримання всієї

необхідної інформації (консультацій), перевірки засвоєних знань, контакту з викладачем по телефону, електронній і звичайній пошті, а при необхідності і в

очній формі. Пошук досконаліших способів навчання, які використовують достоїнства електронного навчання і компенсують його недоліки, привів до

створення моделі змішаного навчання, що поєднує дистанційний формат, очні заняття і самопідготовку.

Переваги змішаного навчання в першу чергу полягають в поєднанні самостійного навчання з навчанням в аудиторії. Це дозволяє не тільки

116

заповнити недолік особистого спілкування, але і враховувати всі стилі навчання, які існують у людей. Тобто при змішаному навчанні успіхів можуть

досягти і ті слухачі, які краще вчаться самостійно, і ті, які краще вчаться зі слів викладача.

Створення високоякісного і високотехнологічного інформаційно-

освітнього середовища розглядається в основному як достатньо складне технічне завдання, що дозволяє корінним чином модернізувати технологічний

базис системи освіти, здійснити перехід до відкритої освітньої системи, що відповідає вимогам постіндустріального суспільства.

Разом з тим слід сказати, що створення інформаційно-освітнього середовища це не тільки чисто технічне завдання. Для її створення, розвитку і

експлуатації необхідно повністю задіяти науково-методичний, організаційний і педагогічний потенціал всієї системи освіти вузу.

У широкому сенсі освітнє середовище є підсистемою соціокультурного середовища, сукупність фактів, що історично склалися, обставин, ситуацій.

Вона виражається в цілісності спеціально організованих педагогічних умов навчання і розвитку особи.

У прагматичному аспекті сучасна ІОС – це сукупність (або система) інформаційної, технічної і навчально-методичної підсистем, що забезпечують цілеспрямоване функціонування учбового процесу, а також ефективну

(інтерактивну) взаємодію всіх учасників процесу. Технологічно ІОС є взаємозв'язаним набором сервісних служб

(програмних модулів), які забезпечують можливість підготовки і проведення учбового процесу і реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії

користувачів, головними з яких є викладач і студент. ІОС забезпечує кожному учневі доступ в електронну бібліотеку, де зосереджено навчально -методичне

забезпечення, спілкування з викладачем по електронній пошті, телеконференції по кожному курсу, що вивчається, спілкування із студентами своєї віртуальної

учбової групи, консультації у викладача в режимі On-line і ряд інших можливостей.

Основна увага при розробці і впровадженні електронного освітнього середовища (систем дистанційного навчання) повинні приділятися питанням підготовки учбових матеріалів, управління учбовим процесом, обліку

результатів навчання і тестування, а також інтеграції з механізмами електронного спілкування і зовнішніми ресурсами. Проте, як правило,

використання популярних систем дистанційного навчання (управління учбовим процесом) або недостатньо технологічно, або їх вартість дуже висока.

Пропоноване модульне об'єктно-орієнтоване динамічне учбове середовище Moodle за рівнем своїх функціональних можливостей витримує порівняння з

відомими комерційними системами і в той же час вигідно відрізняється від них тим, що є ліцензійною вільно поширюваною системою з відкритим початковим

кодом, що дає можливість адаптувати систему під особливості конкретного освітнього проекту, а при необхідності і вбудувати в неї нові модулі [2].

Система виділяється як простотою і зручністю використання, так і високим ступенем функціональності. Крім того, докладне вивчення порівняльних

117

оглядів різних систем управління навчанням, включаючи систему Moodle, остаточно затвердило нас в думці, що дана система зможе забезпечити високий

технічний рівень впровадження електронних технологій. Дуже важливим є той факт, що система знаходиться весь час в динаміці. Навколо Moodle вже створено і зараз успішно розвивається міжнародне співтовариство професійних

IT-спеціалістів і викладачів, що займаються впровадженням електронних технологій в процес навчання. Це співтовариство є невичерпним джерелом

нових ідей і підходів як в педагогічному, так і в технічному плані. Зараз систему Moodle використовують для навчання найбільші університети миру.

Вона має близько 2 млн. зареєстрованих користувачів, 46 тис. освітніх порталів на 70 мовах в 200 країнах світу, і об'єднує більше 300 програмістів-розробників.

Також важливим чинником на користь вибору системи управління навчанням Moodle виявилося те, що дане середовище спочатку проектувалося

для організації учбового процесу на принципах філософії соціального конструктивізму, в основі якого лежить активна взаємодія всіх учасників

учбового процесу з можливістю зміни їх функціонального статусу. У цьому середовищі всі ніби є одночасно і потенційними вчителями і потенційними

учнями. Використовуючи Moodle викладач може створювати курси, наповнюючи

їх вмістом у вигляді текстів, допоміжних файлів, презентацій, опитувальників,

тестових завдань і тому подібне Для використання Moodle досить мати будь-який web-браузер, що робить використання цього учбового середовища

зручним як для викладача, так і для навчаних. За наслідками виконання учнями завдань, викладач може виставляти оцінки і давати коментарі. Таким чином

Moodle є одночасно і центром створення учбового матеріалу і центром забезпечення інтерактивної взаємодії між учасниками учбового процесу.

Інтерфейс системи спочатку був орієнтований на роботу викладачів, що не володіють глибокими знаннями в галузі програмування і адміністрування баз

даних, веб-сайтів і тому подібне Система має зручний і інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Практично у всіх ресурсах і елементах курсу як поля введення

використовується зручний WYSIWYG HTML (візуальний) редактор, крім того, існує можливість введення формул у форматі TеX або Algebra. Можна вставляти таблиці, схеми, графіку, відео, флеш і ін. Використовуючи зручний

механізм настройки, укладач курсу може, навіть не володіючи знанням мови HTML, легко вибрати колірну гамму і інші елементи оформлення учбового

матеріалу. Слід також сказати, що багато студентів створюють свої власні учбові

середовища, комбінуючи різні сервіси Web 2.0, які вони знаходять найбільш зручними. Хмарні обчислення пропонують учбовим закладам нові можливості

для надання динамічних і актуальних, заснованих на інтернет-технологіях застосувань для електронної освіти. Хмарні обчислення забезпечують високий

рівень обслуговування споживачів і відповідність електронного курсу політиці учбового закладу і державним учбовим стандартам [3].

Дві компанії Google і Microsoft почали пропонувати сервіси для працівників учбових закладів і студентів. Ці сервіси замінюють або

118

доповнюють функції інститутських систем, таких як електронна пошта, обмін миттєвими повідомленнями, складання календарного плану; створення і

зберігання персональних документів, надання до них загального доступу, створення Web-сайтів. Сервіси «Google Apps для учбових закладів» і «Microsoft Live@edu» включають широкий набір інструментів, які можна настроювати під

потреби користувача і навіть прив'язати в деякій мірі до бренду учбового закладу. При цьому описувані системи розміщуються у зовнішнього

постачальника послуг, в так званій «обчислювальній хмарі» або просто «хмарі».

Обчислювальна хмара Google – це мережа, що складається імовірно з мільйона дешевих серверів розподілених по дата-центрам по всьому світу,

таких, що зберігають безліч копій Всесвітньої павутини. Ця масштабна розподілена архітектура робить обробку пошукових запитів гранично

швидкою, а всю систему надзвичайно відмовостійкою. Першим аргументом для учбових закладів на користь використання

хмарних сервісів, таких як гуглівський «Apps для учбових закладів» або «Live@edu» є те, що використовувати ресурси хмарних провайдерів дешевше,

ніж надавати необхідні сервіси самим. По суті, витрати взагалі відсутні. Більше немає потреби в придбанні і обслуговуванні корпоративного устаткування і програмного забезпечення для надання даних сервісів.

Каталізатором міграції освітніх сервісів, що росте, з університетських дата-центрів до провайдерів хмарних обчислень може стати електронна пошта.

Багато студентів вже відмовилися від використання інститутської пошти і завели власні акаунти на різних безкоштовних сервісах, часто це Microsoft

Hotmail або Google Gmail. У висновку можна сказати, що хмарні сервіси реалізують велику частину

функціонала віртуального учбового оточення. За одним гідним згадки виключенням: засобів оцінки. Звичайно, Google Apps дозволяє створювати

огляди, які можна використовувати для оцінки, підтримує автоматичну генерацію звітів для експерта про внесок студентів. Але все таки в цій системі

немає таких розвинених інструментів тестування як в Moodle і Blackboard, які потрібні для серйозного використання електронної системи оцінки знань.

Література

1. Анисимов А. М. Работа в системе дистанционного обучения Moodle : учебное пособие / А. М. Анисимов. – 2-е изд. испр. и доп. – Харьков.: ХНАГХ,

2009. – 292 с. 2. Іванов В. Г., Інформатика в системі юридичної освіти [Текст] /

В. Г. Іванов, [та ін.]. // Збірник наукових праць Харківського університету повітряних сил – Харків: ХУПС, 2011. – Випуск 1 (27). – С. 263-267.

3. Ниал Склатер (Niall Sclater), Электронное образование в облаке [Электронный ресурс] / Niall Sclater. – 10-й международный журнал по

проблемам систем управления виртуальным и индивидуальным обучением, 1(1), 10-19, Январь-Март 2010 – Режим доступа : http://www.distance-

learning.ru/db/el/382DF785722E67DBC325787E005C58EA/ doc.html. – Загл. с экрана.

119

Кожевніков І.Г. ст.викладач кафедри інтелектуальних управляючих та обчислювальних

систем Національного університету ДПС України ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ "ОБ’ЄКТНО-

ОРІЄНТОВАНЕ ПРОГРАМУВАННЯ" Об’єктно-орієнтований підхід є одним з найпопулярніших і практично став

стандартом у галузі розробки програмного забезпечення. Майже усі системи підтримують об’єктну парадигму програмування. Сучасна освіта в галузі

інформатики передбачає вивчення об’єктно-орієнтованого програмування. Так, в рамках підготовки бакалаврів за напрямом "Комп’ютерні науки" дисципліна

"Об’єктно-орієнтоване програмування" є однією з основних. Об’єктно-орієнтоване програмування є розвиненою дисципліною і

включає в себе як багатий теоретичний матеріал, так і широкий набір практичних рекомендацій. Однак, незважаючи на це, існують певні проблеми в

процесі викладання об’єктно-орієнтованого програмування [1]. Серед них варто виділити наступні:

по-перше, технологія об’єктно-орієнтованого програмування орієнтована на розробку складних систем, а лабораторні роботи, які виконує студент, найчастіше рішають прості задачі;

по-друге, об’єктно-орієнтоване програмування створює можливості для модернізації програм. Бажано, щоб створені класи використовувались у

наступних завданнях; по-третє, швидкий розвиток технологій програмування може призвести до

ситуації, коли першокурсник, більш обізнаний чим випускник; по-четверте, технічна спеціальність вимагає вивчення великої кількості

предметів. Об’єктно-орієнтоване програмування пов’язане з багатьма предметами, такими як "Алгоритмізація і програмування", "Теорія алгоритмів",

"Дискретна математика", "Технологія розробки програмних засобів" ітд. Як правило, у студентів виникають труднощі в усвідомленні цілісності

розподіленого по різних дисциплінах навчального матеріалу. Таким чином, в умовах навчального процесу у студента не завжди є

можливість відчути необхідність у об’єктно-орієнтованому програмуванні та

високо його оцінити. Зрозуміло, що вирішення усіх зазначених проблем одним інструментом

неможливе. Переваги інтегрованого підходу до викладання комп’ютерних дисциплін перед традиційними є очевидними [2]. Такий підхід до викладання

об’єктно-орієнтованого програмування дозволить вирішити деякі з наведених проблем. Так, розробка лабораторних завдань з поступовим ускладненням

індивідуального завдання, яке поширюється на весь курс, дозволить студентові використовувати попередні лабораторні роботи та розробити на виході досить

складну об’єктну модель. Такий підхід застосовується у лабораторному практикумі дисципліни "Об’єктно-орієнтоване програмування" на кафедрі

інтелектуальних управляючих та обчислювальних систем Національного університету Державної податкової служби України. В якості предметної

120

області для індивідуальних завдань використовуються, найчастіше, математичні моделі динамічних структур.

На першому курсі в рамках дисципліни "Алгоритмізація і програмування" студенти вивчають основи мови програмування C++. Мова С++ підтримує парадигму об’єктно-орієнтованого програмування, що дозволяє при вивченні

дисципліни "Об’єктно-орієнтоване програмування" не торкатись синтаксису та особливостей нової мови програмування та одразу переходити до вивчення

методології даної парадигми. С++ застосовується у багатьох сучасних технологіях програмування, таких як NET Framework, Qt, та ін., що дозволяє

тримати руку на пульсі розвитку технологій. Слід також відзначити, що багато популярних сучасних мов є С-подібні, що спростить процес переходу на інші

мови програмування в майбутньому. Для більшої цілісності навчання по дисциплінам з програмування студенти

на першому курсі в рамках дисципліни "Алгоритмізація і програмування" виконують курсову роботу, завданням якої є розробка консольної

інформаційно-довідкової системи за обраною тематикою. На другому курсі в рамках дисципліни "Об’єктно-орієнтоване програмування" студенти також

виконують курсову роботу, завданням якої є, переважно, розробка інформаційно-довідкової системи, як повноцінного Windows-додатку, за тією ж тематикою, застосовуючи вже технології об’єктно-орієнтованого

програмування та бібліотеки розробки графічного інтерфейсу. Варто відзначити необхідність більш широкої міждисциплінарної

інтеграції. В подальшому планується збільшення міждисциплінарних зв’язків дисципліни "Об’єктно-орієнтоване програмування" з такими, як "Чисельні

методи", "Технологія розробки програмних засобів". Таким чином, інтегрований підхід до викладання дисципліни "Об’єктно -

орієнтоване програмування" надає можливість вирішити деякі існуючі недоліки та створити кращі умови для підготовки кваліфікованих фахівців.

Література: 1. Барков И. А. Преподавание дисциплины «Объектно-

ориентированное программирование» // Международный электронный журнал" Образовательные технологии и общество (Educational Technology & Society). – 2010. – Т.12. – №4.

2. Постіл С.Д. Міждисциплінарне інформаційне моделювання в підготовці фахівців з комп’ютерних наук // Вища освіта України: теорем. та

наук.-метод. часопис: зб. наук. пр. / Тематичний випуск. Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології. – Київ, 2014. – Вип.№3(50). С.228-231.

3. Петров А.Н. Основные подходы к обучению студентов объектно-ориентированному программированию и проектированию // Фундаментальные

исследования . 2008. №4. С.40. 4. Б. Страуструп Язык программирования С++. Специальное издание.

// Пер. с англ. – М.: Издательство Бином, 2011. Ражабов Х.М., Бекиева Н.Э.,Садикова С.Б.

Ургенчский государственный университет имени Аль-Хорезми, г.Ургенч, Узбекистан.

121

Ражабов Х.М., Бекиева Н.Э.,

Садикова С.Б. Ургенчский государственный университет имени Аль-Хорезми, г.Ургенч,

Узбекистан.

УЧЕБНЫЕ ТАБЛИЦЫ И О МЕСТЕ И ЗНАЧЕНИИ УЧЕБНЫХ ТАБЛИЦ ПРИ ОБУЧЕНИИ ХИМИИ.

В настоящее время основные реформы в области образования направлены на решение задач с по выявлению одаренных учащихся, по глубокому

развитию их знаний. В качестве результатов этих реформ можно привести внедрение интерактивных методов, современных педагогических и

информационных технологий в учебный процесс. В последние годы особенно большую роль при повышении эффективности учебного процесса играют

активные и интерактивные методы, а также таблицы. Существует множество видов активных и интерактивных таблиц, эффективно используемых в учебном

процессе. В качестве примеров можно привести учебные таблицы, математические таблицы, химические таблицы, электронные таблицы и др.

Таблицы считаются важным элементом учебной деятельности по каждому

предмету. С их помощью учитель представляет часть учебного материала, контролирует умственное развитие и знания учащихся. Использование таблиц в

процессе урока приводит к тому, что преподаватель руководствуется разными дидактическими критериями, такими как, научность, системность, наглядность

и др. Таблицы помогают изучать информацию в определенной последовательности, а также помогают налаживать внутрипредметные и

межпредметные связи. Учебные таблицы включают в себя – наглядные учебные пособия,

цифровые информации, текстовые и графические изображения, рисунки по темам и главам предмета. Различаются иллюстративные, графические,

цифровые, текстовые и смешанные таблицы. В иллюстративных таблицах приводятся фото, небольшие пейзажи,

портреты и другие изображения, короткие текстовые пояснения.

Графические таблицы включают в себя схемы, схематические рисунки, короткие текстовые или цифровые материалы. Например, схема процесса

получения серной кислоты:

122

Цифровые таблицы состоят в основном из цифровых материалов, иногда в

них включают небольшие рисунки или графические изображения. К ним можно отнести «Таблицу растворимости солей, кислот и оснований», «Таблицу

относительной электроотрицательности химических элементов» и др. Преимуществом текстовых таблиц от других является то что в них

содержатся небольшие рисунки или вспомогательные графические символы такие, как стрелки, дуги, линии и др. «Происхождение и история развития

значения важнейших химических терминов» и «Правила безопасности для кабинетов (лабораторий) химии общеобразовательных школ» являются примерами таких таблиц. В смешанных таблицах могут приводится рисунки,

фото, графики, цифры и текстовые материалы. Основной целью такой условной группировки учебных таблиц является то,

что они должны выполнять роль справочников дающих быстро и просто сведения о базовых материалах или углубленные материалы по темам.

Учитывая высокую эффективность использования учебных материалов преподавателям химии рекомендуется, широкое внедрение учебных таблиц на

уроках химии в общеобразовательных школах, академических лицеях и специальных профессиональных колледжах. В частности, использование

интерактивных учебных таблиц при объяснении процесса производства серной кислоты поможет студентам расширить представления о процессе, даст

возможность понять последовательность процессов и непосредственно самой технологии, в результате тема будет более полно усвоена учеником.

Список использованной литературы:

1.Грабецкий А.А. идр. Использование средств обучения на уроках химии. – М.: Просвещение, 1988. – 160с.: ил. – (Б-ка учителя химии).

2.Маурина И.Я. О таблицах по химии // Химия в школе.1973.№1 С.69-72. 3. Современные способы активизации обучения: Учеб. Пособие для студ.

высш. Учеб. Заведений / Т.С. Панина, Л.Н. Вавилова; Под ред. Т.С. Паниной. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 176 с.

4. Жуманиязов М.Ж. Текст лекций по предмету «Общая химическая технология». Ургенч-2014.

123

Хоменко В. Г. професор, канд. техн. наук, декан факультету комп’ютерних та

енергозберігаючих технологій Бердянського державного педагогічного університету

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: СТАН,

ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ УДОСКОНАЛЕННЯ Сучасна інженерно-педагогічна освіта призначена для задоволення потреб

суспільства у професійних освітянських послугах шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації висококваліфікованих викладачів-

професіоналів для викладання фахових і загальнотехнічних дисциплін й здійснення виробничого навчання у закладах системи допрофесійної освіти

(навчально-виробничі комбінати, профільні класи загальноосвітніх шкіл, технічні ліцеї), професійно-технічної освіти (ВПУ, навчальні центри та відділи

виробничого навчання промислових підприємств) та вищої професійної освіти (ВНЗ І-ІІ рівня акредитації) [4].

Проте сучасний розвиток суспільства вимагає удосконалення системи педагогічної освіти відповідно до умов соціально орієнтованої економіки та інтеграції України в європейське і світове освітнє співтовариство.

Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки [6] передбачено оновлення змісту підготовки педагогічних працівників для

професійно-технічних навчальних закладів та професійних коледжів відповідно до європейських та світових тенденцій в цій галузі.

Тому постає проблема визначення сучасного стану та тенденцій удосконалення професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів

комп’ютерного профілю. Визначення сучасних тенденцій стосовно підготовки інженерів-педагогів

комп’ютерного профілю, на нашу думку доцільно розпочати з наукового аналізу поняття «інженер-педагог», оскільки саме в ньому у синтезованому

вигляді представлена сутність його професійної діяльності. Поняття «інженер-педагог», яке означає одночасно дві професії є

бінарним. На думку Е. Зеєра поєднання слів «інженер-педагог» не означає

«інженер» плюс «педагог», а призводить до утворення нового поняття [3, с.16], нової професії. На синтезованість поняття «інженер-педагог» вказує і відомий

вчений О. Маленко, на його думку: «…об’єм і зміст поняття «інженер-педагог» необхідно розглядати як комплексне поєднання суспільних, загальнонаукових,

інженерних, психолого-педагогічних і методичних компонентів, якісне засвоєння яких дає можливість особистості у певному ступені найбільш повно

виконувати покладені на неї функції» [5, с.41]. Заслуговує на увагу і визначення інженерно-педагогічних фахівців за

Г. Зборовським: «це соціально-професійна група суспільства, яка включає сукупність осіб висококваліфікованої, переважно розумової праці, які

здійснюють навчальний процес із професійно-технічної підготовки і виховання молодого покоління» [2, с.22].

124

Професійна діяльність інженера-педагога, як фахівця з подвійною кваліфікацією є бінарною, оскільки здійснюється в двох різних галузях. Аналіз

державних стандартів та освітньо-кваліфікаційних характеристик інженерів-педагогів показав, що випускники ВНЗ зазначеного напряму підготовки отримують подвійну кваліфікацію: фахівця в певній технічній галузі та

викладача практичного навчання. Зважаючи на вище сказане, майбутні інженери-педагоги повинні вміти виконувати такі виробничі функції, як:

проектувальна, організаційна, управлінська, виконавська (навчальна) та технічна, що містять у собі типові задачі діяльності, що виконуються фахівцями

як в освіті, так і на виробництві. Це сприяє, окрім підвищення якості підготовки фахівців, ще і соціальному захисту випускників інженерно-педагогічних

спеціальностей, надаючи можливість працювати як в освіті, так і на виробництві [4].

Професійна діяльність інженера-педагога, як викладача практичного навчання в галузі комп’ютерних технологій має складну структуру та

складається з декількох компонент. Проведений аналіз робіт [1, 7, 8, Ошибка! Источник ссылки не найден.]

стосовно специфіки професійної діяльності інженера-педагога як викладача практичного навчання, дозволив виявити її інтегральну природу, яка проявляється в синтезі педагогічної та інженерної її складових, для виконання

специфічних професійних функцій. Тобто професійна діяльність інженера-педагога, як викладача є дуальною [Ошибка! Источник ссылки не найден.].

Проведений аналіз сучасного стану підготовки майбутніх інженерів-педагогів з урахуванням дуальності їхньої професійної діяльності та проблеми

проектування змісту їх підготовки дозволив виділити наступні недоліки: 1. Зміст інженерної підготовки майбутнього інженера-педагога не чим не

відрізняється від змісту підготовки інженера відповідного напряму, що призводить до суперечності між технологічною спрямованістю дисциплін та

інженерно-педагогічною діяльністю випускників. 2. Підготовка фахівців даного напряму є бінарною та здійснюється як сума

окремих складових, інтеграція яких цілеспрямовано відбувається тільки за допомогою однієї навчальної дисципліни «Методика професійного навчання» та педагогічної практики, що є недостатнім, це обумовлює суперечність між

компонентністю підготовки та цілісністю професійної діяльності, чітко визначеної у кваліфікаційній характеристиці.

3. Посилення психолого-педагогічної підготовки інженера-педагога відбувається шляхом збільшення обсягу кількості педагогічних навчальних

дисциплін. Що, зважаючи на терміни та обсяги навчального навантаження, нормативно встановлених державним освітнім стандартом та іншими

документами, негативно відображається на обсязі інженерної підготовки. 4. Інженер-педагог це фахівець з подвійною компетентністю, який має

володіти інтегрованими знаннями та вміннями здійснювати типові задачі як педагогічної, так і інженерної діяльності. Проте в умовах існуючої бінарної

системи навчання ці компетентності формуються окремо одна від одної під час відповідно педагогічного та інженерного циклів підготовки.

125

5. Оскільки суттєвою характеристикою інженерів-педагогів є широкий політехнічний профіль, то викладачі повинні бути підготовлені до викладання

значної кількості суміжних технічних навчальних дисциплін, що значно ускладнюється без ґрунтовної інженерної підготовки та підготовки з часних методик викладання цих дисциплін. У зв'язку з цим особливого значення

набуває проблема оптимізації освітнього процесу, більш глибокою інтеграцією психолого-педагогічної та інженерної підготовки, шляхом уведення до кожної

спеціальної дисципліни елементів методики її викладання. 6. Професійна діяльність викладача технічних дисциплін є інтегрованою,

оскільки педагог повинен одночасно володіти теоретичною та практичною базою предмету, який він викладає (інженерна діяльність) та вміти донести їх

до студентів (педагогічна діяльність). Такі категорії в філософії належать до дуальних [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Тому можна зробити

висновок, що професійна діяльність інженера-педагога як викладача технічних дисциплін є дуальною.

Оскільки професійна діяльність фахівця лежить в основі професійної компетентності, то цілком логічним є припущення, що дуальна діяльність

інженера-педагога визначає його дуальні компетенції. А отже, і підготовка фахівців до інженерно-педагогічної діяльності має складати дуальну систему, інженерний та педагогічний компоненти якої повинні бути взаєпов’язані й

інтегровані. Література

1. Горбатюк Р.М. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю : дис. … д-ра пед.

наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Горбатюк Роман Михайлович. – Тернопіль, 2011. – 346 с.

2. Зборовский Г. Е. Социально-психологические особенности личности инженера- педагога : сб. науч. тр. Свердловского инж.-пед. ин-та / Г. Е.

Зборовский. — Свердловск, 1988. — С. 22-126. 3. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога

/ Э.Ф. Зеер. – Свердловск: издательство Уральского университета, 1988. – 120 с. 4. Коваленко О. Е. Концепція професійно-педагогічної підготовки

студентів інженерно-педагогічних спеціальностей / О. Е. Коваленко,

Н. О. Брюханова, О. О. Мельниченко // Збірник наукових праць : Проблеми інженерно-педагогічної освіти. — Харків : Вид-во Української інж.-пед. акад.

— № 10, 2005. — С. 7–20. 5. Маленко А. Т. Воспитание инженера-педагога : [учебн.-метод. пособие

для вузов] / А. Т. Маленко. – М. : Высш. шк., 1986. – 120 с. 6. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки

[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ images/files/news/12/05/4455.pdf.

7. Сейтешев А. П. Пути профессионального становлення учащейся молодежи: Профпедагогика / А. П. Сейтешев . – М.: Высш.шк., 1988. – 336 с.

8. Тархан Л.З. Компетентностный подход в обучении инженера-педагога / Л. З. Тархан // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : [зб. наук. праць]. –

126

Харків : УІПА, 2005. – [Вип. 10]. – С. 58–64.

127

ИССКУСТВОВЕДЕНИЕ

Сосницкий Ю.А. аспирант кафедры дизайна

Харьковской государственной академии дизайна и искусств

К ВОПРОСУ ФОРМИРОВАНИЯ ДИЗАЙНА СРЕДЫ СОВРЕМЕННЫХ

РЕКРЕАЦИОННЫХ ЗОН В рамках данного исследования рассматривается понятие рекреационных

территорий, как части городской парковой среды, а зону рекреации, в первую очередь - как ландшафтный объект. Моделирование предметно-

пространственной среды рекреационной зоны ведется с использованием современных технологий и материалов, ориентированных, в первую очередь, на

потребности молодежи(наличие информационных табло, точек доступа к информационным системам, интуитивно понятный и стильный дизайн

объектов среды). С понятием рекреационной зоны тесно связано понятие отдыха. Систематизированные ранее научные теории дали возможность

обозначить наиболее первостепенный круг рекреационных зон [2]. Ландшафтно-рекреационные территории ─ неотъемлемая составляющая

любого города, независимо от его административного и хозяйственного

статуса. Они являются средствами сохранения природной среды в урбанизированных городах и отвечают растущей потребности людей при

коммуникации с природой. При создании современных рекреационных парковых зон, на примере мировой практики, гуманизация и индивидуализация

рекреационного пространства городской среды достигается путем активного использования ландшафтного дизайна. Напомним, что ландшафтный дизайн ─

это творческая деятельность, направленная на формирование предметно -пространственной среды приемами и средствами ландшафтной архитектуры,

художественное конструирование деталей культурного ландшафта [4]. Сегодня можно выделить ряд основных тенденций развития

рекреационных зон конца ХХ - начала XXI в. [1]: 1. Дополнение природного ландшафта искусственными элементами.

Развиваются парки на рекультивированных территориях (карьерах, оврагах и

т.п.), вводятся искусственные элементы, например искусственное формирование рельефа ─ геопластика.

2. Создание транспортных и инженерных коммуникаций в природе и в городской среде. Создаются многочисленные развязки дорог, магистралей,

мосты, каналы и т.п. 3. Разработка озелененных территорий специального назначения (создание

выставочных, спортивных комплексов, мемориальных, аквапарков и т.п. ). Появляются сады и парки функционально – тематические.

4. Введение в практику садово-паркового искусства искусственных пространств, расположенных на крышах различных сооружений или в

интерьерах, натуроцентризм. В городах в связи с дефицитом площадей под

128

озеленение устраиваются сады на крышах, а через климатические условия - под крышами.

5. Экологизация садово-паркового искусства (идея сохранения естественности паркового ландшафта). В городах, с урбанизированной средой проживания, появляются уголки "естественной" природы.

6. "Экономия" ландшафта, или эстетизм ландшафта, - стремление максимально освободить ландшафт от застройки, размещая необходимые

сооружения под землей [3]. Большая часть помещений закрыта сверху газоном, цветами, открыта лишь та часть дома, где необходим солнечный свет. Обычно

он проникает в него через специальные заглубления и озелененные световые дворики, которые не видны со стороны. С помощью загущенных зарослей,

размещаемых по периферии сада. "Сочетание" парков с большими транспортными узлами, торговыми центрами, выставочными помещениями,

спортивными сооружениями. 7. Использование возможностей традиционных и новых материалов:

бетона, цветного стекла, текстиля и т.п. В сад или парк вводятся интересные композиционные и художественные решения из традиционных и новых

материалов. 8. Взаимопроникновение восточных, европейских, американских

принципов и методов. Популярными в Европе стали территории в духе

японских садов, предназначены для медитации или созерцания. Распространена тематика Фен-шуй и сады, устроены по такому принципу, а на Востоке

расширяется применение европейских и американских восприятий композиции садов и парков.

9. Создание новых типов объектов садово-паркового искусства (бизнес парков и садов производственных предприятий - зеленых участков для отдыха

служащих и рабочих) [4]. Идея бизнес-парка заключается в стремлении превратить весь участок, принадлежащий той или иной фирме или ведомству, в

"сплошной" ландшафт с парковым или "естественным" видом. Озеленяется все - не только участок между домами, но и крыши, и большая часть стен, (которая

скрыта или высокими деревьями, или вертикальным озеленением), автодороги и автостоянки, инженерные коммуникации.

При этом стоит обратить внимание, что при создании новой

рекреационной зоны следует учесть ландшафтную морфологию в формировании объектов городского дизайна (экологический аспект). Именно

на этом ставит акцент доктор искусствоведения Михайлов С.М. [4]. Он отмечает, что в дизайне постиндустриального общества, ставящего во главу

угла экологический подход к организации окружающей среды, направление ландшафтного дизайна нацелено на решение актуальных проблем

современного техногенного общества. Это связано с дефицитом естественного природного компонента в окружающей человека предметной среде.

Подчиненный общей философии дизайна, ландшафтный дизайн дополняет существующий арсенал средств садово-паркового искусства и ландшафтной

архитектуры современными проектными приемами и методами дизайна, ставя первостепенной задачу формирования у зрителя ассоциативных образов живой

129

природы, создания необходимого психологического комфорта в окружающей его рекреационной среде («плывущие» в зеркальном фасаде «живые» облака,

стекающие по бетонной стене струи «живой» воды, образы ветвей «живых» деревьев в металлоконструкциях).

В результате проведенного исследования Михайлов С.М., выделяет пять

основных групп приемов организации предметно-пространственной среды города, отнесенных к ландшафтному дизайну [4]:

1) Компактные природно - ландшафтные формы Деревья или кустарники, в условиях интенсивного пешеходного движения

пешеходных улиц помещают в своеобразные защитные «клетки» ─ приствольные и прикорневые ограждения. С одной стороны, таким образом

происходит защита зеленых насаждений, с другой стороны делается акцент на особой ценности природного элемента в условиях высокоурбанизированной

среды современного города. 2) Формы - имитации

Это жанровая скульптура, как правило, в натуральную величину, выполненная в реалистичной манере была широко распространена во второй

половине ХХ века. Для ее изготовления используется в основном традиционный для городской скульптуры материал − бронза, долговечный и благородный. Тем самым как бы подчеркивается отнесение ее к «классу

скульптуры». При этом отсутствие постаментов и пьедесталов, а вместе сними − пафосности и монументальности, разрушают привычную дистанцию между

зрителем и бронзовым монументом, максимально сближая их. Последнему способствует также и определенная тематика, ориентация скульптурных форм

на «дружественную повседневность». 3) Формы - ассоциации живой природы

Предметные формы, в которых прослеживается связь с живой природой на уровне ассоциаций являются преимущественно объектом творчества

художника-конструктора и инженера-технолога. Можно выделить три основные группы «форм-ассоциаций», при

восприятии которых у зрителя возникают смысловые аналогии с живой природой: «форма объекта», «движение объекта», «реакция на движение» объекта.

- «форма объекта»: статичные декоративные абстрагированные формы-конструкции, общее композиционно-пластическое и свето-цветовое решение

которых «содержит» ассоциации объектов живой природы — образы людей, животных, птиц, растений и пр.;

- «движение объекта»: динамическая игра цвета и света; - «реакция на движение»: зеркальные фасады, оптические иллюзии.

4) Кинетические формы Данные предметные формы сегодня являются непременной составляющей

высококомфортной городской среды. Они несут в городскую среду движение, порой занимательное, тем самым перекликаясь с живой природой и вызывая у

человека положительные эмоции. Причем они могут разыгрывать на «сцене

130

города» целые спектакли и представления, унося зрителя в иные миры и прошлые эпохи.

В условиях высокоразвитых технических средств и современных технологий кинетические формы в организации предметно-пространственной среды города получают все большее распространение и новые виды. Одним из

них стало появление на улицах современных городов «движущихся картин» — фото- и графические изображения на городском транспорте. Значительных

размеров такие зрительные картины способны не только внести некоторое оживление предметно-пространственную среду города, но и на короткий срок в

значительной степени видоизменить ее, привнести новые контрастные среде образы.

5) Интерактивные формы В природе человек находится постоянно меняющейся и находящейся в

непрерывном взаимодействии с ним среде, обладающей определенной рефлексией, а в обществе, к тому же — и интеллектуальной среде. И это

воспринимается нами как само собой разумеющееся, одна из составляющих необходимого комфорта. Придание элементам предметной среды города

«интеллектуальных способностей» и возможностей рефлексировать на внешние воздействия и в первую очередь человека является одной из главных задач ландшафтного дизайна, направленных на гуманизацию техногенного мира,

определяющих специфику ландшафтного дизайна в целом. [6]. Переход к рыночной экономике и различных форм собственности

обусловливают изменения в типологии градостроительных задач, следовательно - в формировании рекреационной среды. На это влияет ряд

факторов [4]: - Социально-градостроительных, обусловленных системой формирования

и распределения рекреационной среды с целью его рационального размещения в планировочной структуре города и обеспечения равномерного обслуживания

людей разных возрастных и социальных групп; - Архитектурных, обусловленных требованиями повышения эстетического

качества объектов рекреации, чтобы предотвратить ее монотонности и однообразия.

- Социальных, основанных на несоответствии функционального и

эстетического качества рекреационной среды, потребностям современного социума в связи с новыми требованиями к системе их оздоровления.

Резюмируя, можно говорить, что понятие «рекреационной зоны» включает в себя всю предметно-пространственную среду человека, которая окружает его

в процессе рекреационной деятельности, и особый психологический микроклимат, который она создает. В связи с устойчивым развитием городов

она должна постоянно совершенствоваться. Это вызывает необходимость поиска новых типов и форм организации рекреационной среды для людей.

Литература 1. Вопросу формирования рекреационной среды в населенных

пунктах средствами ландшафтной архитектуры / Сокольская О.Б., Ефанова Н.И., Харченко Е.А. [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

131

http://www.prityki.net/voprosu-formirovaniya-rekreacionnoj-sredy-v-naselennyx-punktax-saratovskoj-oblasti-sredstvami-landshaftnoj-arxitektury/ (дата обращения:

04.02.2015). 2. Лазарев К. В. Методы архитектурно-ландшафтной реабилитации

нарушенных территорий: авто-реф. канд. дис. М., 2003. URL:

http://www.dissercat. com/content/metody-arkhitekturno-landshaftnoi-reabilitatsii-narushennykh-territorii#ixzz38HA8kgut (дата обращения: 14.03.2015).

3. Митькина А, Яруллина Ю. Современные тенденции в ландшафтной архитектуре и их связь с выставками [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://www.rae.ru/forum2012/266/1413 (дата обращения: 09.02.2015). 4. Михайлов С.М. Дизайн современного города: комплексная

организация предметно-пространственной среды (теоретико-методологическая концепция) . Автореф. дисс. д-ра искусствовед. / С.М. Михайлов – М., 2011.

5. Папанек В. Дизайн для реального мира / В. Папанек. – М.: издатель Д. Аронов, 2004

6. Устинченко Е.В. Роль дизайна в формировании инновационной среды города [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://book.uraic.ru/project/conf/txt/005/archvuz26_pril/48/template_article-ar=K21-40-k40.htm (дата обращения: 12.03.2015).

132

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Григорьева А.О. Студентка 2 курса

Одесского национального медицинского университета

НАРЦИССИЧЕСКОЕ РАССТРОЙСТВО ЛИЧНОСТИ У СТУДЕНТОВ

МЕДИЦИНСКИХ ВУЗОВ И ПРЕДШЕСТВУЮЩИЕ ЕГО ВОЗНИКНОВЕНИЮ ФАКТОРЫ

Нарциссизм или нарциссическое расстройство личности – расстройство, что характеризуется завышенной самооценкой субъекта, эгоцентризмом,

преувеличением своих заслуг, убежденностью в собственном превосходстве и уникальности, отсутствием эмпатии.

Цель работы: определение распространенности нарциссического расстройства личности среди студентов-медиков, а также установление

факторов, влияющих на развитие нарциссизма. Проблема нарциссизма весьма актуальна в 21 столетии. В последнее время

идеи индивидуализации начали быстро распространяться, поэтому некоторые психоаналитики (Мак-Вильямс) говорят о современной «эпидемии нарциссизма».

Нарциссическое расстройство личности является как личностной проблемой, так и проблемой общества. Из-за сопутствующего расстройству

поведения, индивидуум может испытывать дискомфорт, пребывая в социуме, и в какой-то мере негативно на него воздействовать. Массовый нарциссизм ведет

к исчезновению адекватных социальных связей в обществе, пересмотр всех ныне существующих моральных ценностей и, в конечном итоге, тотальному

исчезновению эмпатии. Для решения заданий исследования было протестировано 25 студентов

медицинского ВУЗа возрастом от 18 – 22 лет. Для проведения исследования был использован тест оценки нарциссизма

Денека. В итоге, у 80% опрашиваемых выявлены черты нарциссизма (из них у 20% - развитая форма расстройства с высоким совпадением личностных характеристик с типичными чертами страдающих нарциссизмом), у 20% - нет

никаких проявлений. Из этого можно сделать вывод, что данное расстройство широко

распространено среди студентов-медиков. У лиц с высокими значениями нарциссического коэффициента (основной

показатель степени расстройства по Денеку) были наибольшие показатели по таким шкалам:

1. Грандиозное Self (55% всех опрашиваемых) отражает нарциссическую патологию - грандиозные фантазии о своей особой

одаренности, неотразимости и превосходства над окружающими. 2. Жажда похвал и подтверждения (50% опрашиваемых) выражается в

потребности в восторженном отношении и похвалах.

133

3. Идеал самодостаточности (70% опрашиваемых) отражает попытки защиты от возможности оказаться в зависимости от потенциально ненадежного

объекта, угрожающей последующим чувством беспомощности. 4. Обесценивание объектов (70% опрашиваемых)характеризуется

обесценивание окружающих, восприятие их опасными, разочаровывающими.

За этим стоит защита от потенциального нарциссического шока - быть обиженным или униженным.

Другим немаловажным вопросом остается то, какие именно факторы стают решающими в развитии данного отклонения. Были выведены три

потенциальные причины: черты характера, наличие психических отклонений и влияние воспитания родителей. Как показало проведенное исследование, все

вышеперечисленные факторы так или иначе влияют на развитие нарциссизма: у 20 % участников исследования со сформированным расстройством все

показатели близки по значениям. Черты характера были изучены с помощью теста Леонгарда – Шмишека.

Высокие показатели у лиц с развитым нарциссическим расстройством личности наблюдаются по таким шкалам: гипертимность, экзальтированность,

демонстративность, циклотимность. Все четыре типа акцентуации имеют в описании черты человека с

нарциссических расстройством личности: завышенная самооценка, стремление

к самодостаточности, ощущение особых прав, непоколебимости собственных идей, зависимость от мнения окружающих, самоуверенность, тяга к высоким

притязаниям, склонность к фантазерству, стремление к лидерству, потребность в признании, жажда внимания и похвалы.

Наиболее близким к нарциссическому расстройству является «демонстративный тип» - он был присущ только испытуемым с высокими

коэффициентами нарциссизма, поэтому именно его можно считать решающим в формировании данного отклонения.

Наличие психических отклонений были изучены с помощью сокращенного варианта опросника MMPI. Для участников эксперимента, у которых было

выявлено развитое нарциссическое расстройство личности, характерны повышенные показатели по таким параметрам: шизоидность, истеричность, депрессивность, ипохондрия.

1. Истеричность – акцентуированная черта характера человека, проявляющаяся в чрезмерно выраженной его любви к самому себе, в жажде

внимания со стороны, в склонности приукрашивать свою особу, тенденции к позерству, театральности поведения, отсутствии глубоких чувств, претензиях

на исключительное положение среди людей. 2. Ипохондрия – обеспокоенность собственным здоровьем,

буквальная зацикленность на нем. У больных расстройством проявляется в особой обеспокоенности своим здоровьем и совершенным отсутствием эмпатии

к другим. 3. Депрессивность – акцентуация, что возникает в случае, когда

больной расстройством не может реализовать все диктуемые имеющимся

134

отклонением желания. Неудовлетворение собственного эго чревато развитием подавленного эмоционального состояния и даже попытками суицида.

4. Шизоидность – акцентуация, позволяющая тонко чувствовать происходящее вокруг, а именно поэтому у лиц с высокими показателями есть риск повышенной чувствительности к мнению окружающих.

Истеричность, ипохондрия и депрессивность в комплексе дают так называемую «невротическую тройку», наличие которой у субъекта

обуславливает возбудимость, острую реакцию на неудачи и критику, быструю смену настроения, повышенную эмоциональность.

Присутствие влияния воспитания родителей на развитие нарциссического расстройства личности было установлено с помощью методики «Дети

оценивают родителей». Комплекс этих показателей в сумме дает такой тип воспитания, как

потворствующая гиперпротекция. Ребенок находится в центре внимания семьи, которая стремится к максимальному удовлетворению его потребностей. Этот

тип воспитания содействует развитию демонстративных (истероидных) и гипертимных черт характера у ребенка. Последнее лишь доказывает, что все

три фактора в совокупности влияют на развитие исследуемого расстройства, из чего следует вывод, что нарциссизм – многопричинное явление, что берет истоки из детства.

Данная работа имеет большое практическое значение, и исследования в данной области должны продолжаться для устранения проблемы, которая стала

столь актуальной в нашем обществе за последнее столетие. Список литературы

1. Лэш, Кристофер. The Culture of Narcissism: American Life in An Age of Diminishing Expectations. — NY: Norton, 1979. — 250 c.

2. Фрейд, Зигмунд. О нарциссизме. — Вена, 1914. 3. Кернберг, Отто. Пограничные условия и патологический

нарциссизм = Borderline conditions and pathological narcissism. - NY: Jason Aronson, 1975. — 356 с.

4. Кернберг, Отто. Отношения любви, норма и патология = Love Relations. Normality and Pathology. — Москва: Класс, 2006. — 256 с. — (Библиотека психологии и психотерапии).

Штоколова О. П.

кандидат психологічних наук, асистент кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ЩО ЗАЛИШИЛИСЯ

БЕЗ ПІКЛУВАННЯ БАТЬКІВ Відповідно до вимог норм міжнародного права дитина, яка тимчасово або

постійно позбавлена свого сімейного оточення або не може більше залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються

державою.

135

В Україні завданням державного значення є створення умов для повноцінного фізичного, інтелектуального, духовного, морального і

соціального розвитку дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, підготовки їх до самостійного життя в сучасному суспільстві. Для цього передбачається комплексне здійснення заходів, спрямованих на

формування і реалізацію державної політики по відношенню до дітей, що залишилися без піклування батьків, і що забезпечують їхню соціальну

захищеність, професійну підготовку, працевлаштування і повноцінну інтеграцію в суспільстві.

Здобуття освіти. Для реалізації права на освіту громадянам, що потребують соціальної допомоги, держава повністю або частково оплачує

витрати на їхнє утримання в період навчання. Закон передбачає прийом дітей-сиріт, що залишилися без піклування батьків до державних і муніципальних

освітніх установ середньої і вищої професійної освіти поза конкурсом за умови успішної здачі вступних іспитів. Діти цієї категорії зараховуються на повне

державне забезпечення до закінчення ними державної або муніципальної установи початкової, середньої і вищої професійної освіти.

Області праці і зайнятості. Головним завданням держави у сфері праці і зайнятості випускників установ для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, являється надання їм рівних можливостей у реалізації права

на працю і вибір професії за допомогою різних заходів, включаючи професійну підготовку, стимулювання роботодавців до прийому цих громадян на роботу, а

також резервування окремих видів робіт для працевлаштування таких громадян.

Медичне обслуговування. Дітям-сиротам і дітям, що залишилися без піклування батьків надається безкоштовне медичне обслуговування і

оперативне лікування в будь-якій державній і муніципальній лікувально-профілактичній установі, у тому числі проведення диспансеризації,

оздоровлення, регулярних медичних оглядів за рахунок засобів відповідного бюджету. Крім того, їм надаються безкоштовні путівки в шкільні і студентські

спортивно-оздоровчі бази праці і відпочинку, до санаторно-курортних установ за наявності медичних показників, безкоштовний проїзд до місця відпочинку або лікування.

Житлова сфера. Одним з найважливіших питань, з яким стикаються випускники установ для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування

батьків являється питання забезпечення житловою площею. Захист житлових прав здійснюється за наступними напрямами:

закріплення і надання житла, контроль за його фактичним використанням до настання повноліття випускників державних установ;

контроль угод з житлами, що належать неповнолітнім випускникам; розгляд усіх питань, пов'язаних з відчуженням житлової площі,

ув'язненням, а також зміною всіляких договорів, які побічно або безпосередньо захищають законні права і інтереси неповнолітніх, проживаючих в сім'ї;

136

розгляд справ випускників цих установ проводиться колегіально з урахуванням думки законних представників та самих неповнолітніх на

засіданнях комісії з охорони прав дітей. Дуже важливим напрямом державної роботи є формування сімейної

політики, націленої на зміцнення сім'ї, як соціального інституту, пропаганда

сімейних цінностей в засобах масової інформації. У складі соціальної роботи з дітьми-сиротами і дітьми, що залишилися без

піклування батьків, істотне місце займає соціальна адаптація. Перед колективом вихователів таких установ стоїть завдання не лише допомогти

дитині адаптуватися в новій для неї обстановці, але і так організувати життя вихованців, щоб вони почували себе соціально захищеними і психологічно

готовими до дорослого самостійного життя коли вони вийдуть з дитячого будинку. У становленні особистості, формуванні життєвої позиції багато чого

залежить від того, якою мірою і як конкретно готується вихованець інтернатної установи до інтеграції в суспільстві. Соціально адаптувати вихованця

інтернатної установи – це дати йому поняття його соціальних ролей в суспільстві, тобто допомогти засвоїти набір норм, що визначають, як повинні

поводитися люди в цій соціальній ситуації. Органами управління освітою і соціальними педагогами установ освіти,

здійснюється комплексна робота з батьками і дітьми в цілях повернення дітей в

рідні сім'ї. Здійснюється підбір осіб для здійснення функцій опікунів, прийомних батьків; здійснюється контроль за проживанням дітей, що

залишилися без піклування; надається допомога особам, що заміняють батьків, у вихованні, навчанні і організації літнього відпочинку дітей; здійснюється

захист прав і інтересів дітей в судовому порядку. Література

1. Галигузова Л. Н. Психологические аспекты воспитания детей в домах ребенка и детских домах / Л. Н. Галигузова, С. Ю. Мещерякова,

Л. М. Царегородцева // Вопросы психологии. – 1990. – № 6. – С. 17-25. 2. Кононенко Н. В. Коррекция личностных диспозиций детей-сирот в

условиях детского дома : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Общая педагогика, история педагогики и образования” / Кононенко Н. В. – Майкоп, 2006. – 23 с.

3. Мухина В. С. Психологическая помощь детям, воспитывающимся в учреждениях интернатного типа / В. С. Мухина // Вопросы психологии. – 1989.

– № 1. – С. 32-39. 4. Прихожан А. М. Психология сиротства / А. М. Прихожан,

Н. Н. Толстых. – [2-е изд.]. – СПб. : Питер, 2005. – 400 с. : ил. – (Серия “Детскому психологу”).

5. Семья Г. В. Психолого-педагогические программы подготовки к самостоятельной семейной жизни детей-сирот и детей, оставшихся без

попечения родителей / Г. В. Семья, Н. Ф. Плясов, Г. И. Плясова. – М. : Знание, 2001. – 176 с.

6. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

137

СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Баранова С. С. Аспірантка кафедри галузевої соціології

Київського національного університету ім. Т. Шевченка

ПРОЦЕДУРА ПРИХОВАНОГО ВКЛЮЧЕНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ У

ДОСЛІДЖЕННІ РУХУ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ УКРАЇНИ. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується активізацією

великої кількості суспільних рухів спортивного спрямування. Вони представлені широкою різноманітністю форм діяльності, її характером та

масштабом. Одним з найпотужніших таких рухів стає рух футбольних фанатів, який в процесі свого становлення та розвитку демонструє тенденції, як до

запозичення певних елементів культури вболівання різних країн, так і до створення свого неповторного стилю.

Вже у 80-ті роки ХХ сторіччя багато соціологів звернулися до дослідження так званих «нових суспільних рухів» на основі розуміння нової моделі

колективної дії та значущості мереж групової ідентичності у відповідності до нового соцієтального простору, де суспільні рухи розглядаються як колективні актори суспільних перетворень [3, c.186]. З даної точки зору футбольні фанати

розглядаються не лише як атрибут культури вболівання або навіть як звичайний «клуб за інтересами», а як активні учасники процесу суспільного

розвитку, особливо в контексті формування громадянського суспільства. Отже із появою нового підходу до об’єкту дослідження та нових умов його

розвитку виникає ряд методологічних проблем. Немає чіткої системи методів та методологій дослідження суспільного руху футбольних фанатів. Дослідниками

використовуються різні методи збору та аналізу даних, що значно ускладнює процедуру порівняння.

У даному дослідженні пропонується процедура прихованого включеного спостереження за представниками суспільного руху футбольних фанатів

України, яка пройшла апробацію та застосовується для моніторингу поведінки футбольних фанатів ФК «Динамо» (Київ) з 2011 року під час проведення Чемпіонату України. Даний вид спостереження допомагає проаналізувати

поведінку об’єктів з точки зору представника руху та виділити засоби вболівання та їх характер. Також таким чином нівелюється ефект дослідника.

Вибірка є суцільною, оскільки важливо проаналізувати поведінку представників руху футбольних фанатів та використання засобів вболівання в

максимальній кількості ситуацій та по відношенню до всіх команд чемпіонату. Перш за все потрібно виокремити об’єкт спостереження. У даному

випадку нас цікавлять лише футбольні фанати, а не звичайні футбольні вболівальники. Існує кілька критеріїв віднесення вболівальника до числа

фанатів. По-перше, це активне відвідування домашніх матчів команди. По-друге, щорічне здійснення декількох виїздів в інші міста. По-третє, знання і

прийняття субкультури футбольних фанатів [2, с. 154 – 173]. На підставі цих критеріїв і відбувається поділ між фанатами і простими вболівальниками.

138

Таким чином переходимо до розгляду власне процедури прихованого включеного спостереження . Для проведення даного типу дослідження треба

врахувати такий фактор як умови спостереження, адже поведінка футбольних фанатів може виявитися відмінною, в залежності від них. Тому фіксація одиниць спостереження повинна здійснюватися як на стадіоні, так і поза ним.

Також на фактор «умова» накладається ще й така складова як виїзні матчі команди. В даному контексті може змінюватися не тільки сама поведінка

футбольних фанатів, але й їх склад. Хоча «кодекс» футбольних фанатів передбачає відвідування усіх матчів, але обмеженість місць на гостьових

секторах на стадіоні та можливість територіальної мобільності відіграє важливу роль. Тут також додається фактор суспільного та психологічного тиску, що

підсилює соціальну напругу, через актуалізацію власної ідентичності та одвічного протистояння «свої» - «чужі».

При проведенні включеного прихованого спостереження на стадіоні враховуються наступні аспекти:

1. дата проведення матчу; 2. місто проведення матчу;

3. стадіон; 4. назва команди (країна, якщо мова йде про збірні); 5. команда – суперник (країна, якщо мова йде про збірні);

6. рахунок; 7. форма організації.

Отримана інформація фіксується якісно та кількісно, структуруючись за основними категоріями: «поведінка» та «засоби вболівання». В окрему

категорію винесені акти вандалізму та форми контролю. Категорія «поведінка» розділяється на субкатегорії по відношенню до «своїх» та «чужих». Дані

субкатегорії в свою чергу поділяються ще на субкатегорії: «з проявами агресії» та «без проявів агресії». Категорія «засоби вболівання» поділяється на

субкатегорії «непов’язані з проявом агресії» та «пов’язані з проявом агресії». У коментарях обов’язково вказується змістовне наповнення, оскільки нас

цікавить якісно-кількісні показники. Також при спостереженні на стадіоні враховується періодизація та

структурація часу матчу. Таким чином виділяються наступні відрізки:

1. перед початком матчу (з часу відкриття стадіону для вболівальників; частіше за все 2 години до початку матчу);

2. перший тайм (45 хвилин та додатковий час); 3. перерва (15 хвилин);

4. другий тайм (45 хвилин та додатковий час); 5. після завершення матчу.

139

Така система категорій аналізу втілюється у картці спостереження (Табл.1).

Табл. 1. Картка спостереження

ПІП дослідника:______________________________________

Дата:__________ Команда:__________ Стадіон:___________

_____

Місто:_______

____

Команда-суперник:____________________ Рахунок:_____________________

Форми організації:______________________________

Атрибут

ика

________

________

Поведінка Засоби вболівання

Вандалі

зм

Форми

контролю

«Свої» «Чужі» Не

пов’яз

ані з

агресіє

ю

Пов’язані з

агресією Не

агресив

на

Агресив

на

Не

агресив

на

Агресив

на

Перед

початко

м матчу

І-тайм

Перерва

ІІ-тайм

Після

матчу

При дослідженні поведінки футбольних фанатів поза стадіоном, а саме під час проведення різних акцій, категорії залишаються ті ж самі, фіксується час та

місце. Спостереження та фіксація елементів поведінки футбольних фанатів ведеться лише під час їх внутрішньо групової взаємодії.

Таким чином, враховуючи особливості застосування процедури включеного прихованого спостереження, бачимо, що проведення такого роду

дослідження дає можливість робити ґрунтовні висновки про характерні риси суспільного руху футбольних фанатів, причому як з точки зору однієї команди ,

так і для декількох команд. Масштаби дослідження залежать від обмеженості дослідницької ресурсної бази. Звичайно, більш глибинні та змістовні висновки можна робити лише при включені до аналізу даних інших методів

соціологічного аналізу, як якісних, так і кількісних, наприклад глибинного напівструктурованого інтерв’ю та контент-аналізу різних документів, в яких

представлена інформація про суспільний рух футбольних фанатів [1, c. 37-39].

140

Література: 1. Баранова С.С. Місце контент-аналізу художніх та документальних фільмів в

системі методів дослідження футбольних хуліганів / С.С. Баранова // ХІ міжнародна наукова міждисциплінарна конференція студентів, аспірантів та молодих науковців "Шевченківська весна". - К.: Киівський національний

університет ім. Тараса Шавченка, 2013. - с 37-39; 2. Илле А. Футбольный фанатизм в России: фан-движение и субкультура

футбольных фанатов / А. Илле. – СПб., 1999. – С.154 – 173; 3. Іщенко В.О. Сучасні дослідження соціальних рухів: головні теоретико -

методологічні підходи / В.О. Іщенко // Соціальні виміри суспільства. – К.: Інститут соціології НАНУ, 2009.– С. 183-194.

141

ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Постол О.Є. к.п.н., доцент кафедри менеджменту організацій і управління проектами

Запорізької державної інженерної академії

КОМУНІТАРИЗМ – МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО

КОМПРОМІСУ Сучасний період розвитку української держави, соціальних інститутів та

суспільних відносин визначається як період трансформаційних процесів. Зміна форм державності з отриманням незалежності, суспільно-політичного устрою,

принципів функціонування політичної системи, виклики глобалізації позначились як на пошуку власного шляху розвитку, так і на зміні ціннісних

парадигм суспільства загалом та окремого індивіда зокрема. До сьогодні триває дискусія стосовно того, на яких засадах повинна розвиватися українська

демократія, якими мають бути стосунки окремого громадянина і держави, народу та політичних інституцій, за якими принципами узгоджувати політичні

ідеали та політичні реалії. Ще більшої актуальності ці питання набувають на тлі подій, що розгорнулись в суспільно-політичному просторі України в останні півтора роки.

Дискусії в рамках дихотомії «лібералізм-соціал-демократія», «індивідуалізм-колективізм», розпочаті в 70-х роках ХХст. в західній науковій

спільноті, сприяли розвитку теорії комунітаризму та її практичному втіленню. В Україні ж таку практику в рамках демократичного транзиту, намаганнях

втілити ліберальні ідеї на уламках комуністичного минулого можна розгледіти у спробах побудови громадянського суспільства. «Майдан» у формі прямої

демократії, як реакція українців на суспільно-політичні реалії, став втіленням нових форм політичної участі громадян, зокрема поширення такого типу

спільностей як «комюніті». Тобто саме зараз, в цей історичний, переломний етап розвитку нашої країни, з’являється новий тип спільностей (тимчасових за

характером, з мінімальною формалізацією відносин, зорієнтованих на конкретну мету) «новий комунітаризм» [1, с. 21], що не зобов’язує до дотримання формалізованих правил і спричиняє зниження авторитету

формально організованих соціальних суб’єктів (громадянських організацій, асоціацій), поширення популярності форм прямої демократії, персоніфікацію

масових соціальних дій, тим самим підкреслює автономність індивідуального суб’єкта.

Серед найбільш відомих дослідників комунітаризму – А.Етціоні, Дж.Кембел, А.Макінтайр, Ч.Тейлор, М.Сендел, які, дискутуючи з такими

неолібералами як Дж.Роулз, Р.Дворкін, М.Фрідмен, Ф.Гайек розкривають доречність, розумність і органічність комунітаризму в умовах сучасних

суспільних-політичних, економічних, соціальних, культурних зсувів. Ідейна полеміка між ними розгортається в площині духовних цінностей, соціальних і

політичних відносин, традиційних культурних утворень, а саме навколо категорій «індивід», «суспільство», «індивід-суспільство», «суспільні цінності».

142

Критикуючи ліберальну концепцію особистості, комунітаристи вказують на ігнорування включеності людини у різного роду суспільні ініціативи та

виконувані ними соціальні ролі, на розуміння суспільства як «результату домовленості» між індивідами, цілі якої заздалегідь визначені цими індивідами. Насправді ж, цілі та цінності мають соціальну природу, адже позбавляються

сенсу у відриві від особистості, і саме цінності визначають ідентичність, яка, у свою чергу, передбачає колективну природу. Таким чином, вільному і

раціонально діючому індивіду в ліберальній інтерпретації, комунітаристи протиставляють ідею соціальної обумовленості особистості, її діяльності, її

прав і свобод, ідей та принципів. Адже поза соціумом можливості формування і розвитку гармонійної особистості, участі індивідів у суспільному житті

обмежені. Саме «комюніті» за переконанням комунітаристів здатні забезпечити

захист прав і свобод індивіда від волюнтаризму і сваволі різних державних і недержавних інституцій чи приватних осіб, а також шляхом об’єднання

індивідів задля спільної справи покласти край негативним проявам егоцентризму. В ідеалі «комюніті» повинні стати добровільними асоціаціями

незалежних індивідуальностей, в яких колектив не знеособлює, а захищає особистість, більше того, створює умови для її самореалізації. І саме на основі таких «комюніті» має вирости здорове і стабільне суспільство, де процвітають

як суспільні чесноти, так і права особистості [2, С.51]. Таким чином, в комунітаризмі знімається антиномія індивідуального і

колективного і, навіть більше того, як переконують комунітаристи, забезпечуються умови їх реальному співіснуванню. Адже, як справедливо

зауважує Ю.Красноголова, послідовно реалізований індивідуалізм, який є пріоритетом лібералізму, робить акцент не на примусовій, а на добровільно -

асоціативній природі соціальної інтеграції. Усе це спонукає бачити в комунітаризмі дієвий засіб консолідації громадян, спосіб відтворення живої

функціонуючої соціальності, повсякденної комунікації і, відповідно, механізм відновлення втрачених соціальних зв’язків. [3] . У протилежному ж випадку,

ліберальна ідеологія, яка ставить інтереси індивіда понад інтереси всього суспільства, зумовлює байдужість у ставленні окремого індивіда до загальних інтересів, а згодом призводить до втрати індивідом зв’язку із суспільством,

атомізованості соціуму, асоціального індивідуалізму, загострення суб’єктивізму та деструктивного егоцентризму.

Таким чином, комунітаризм є результатом зближення ліберальної, консервативної та соціал-демократичної ідеологій, реакцією на процес

універсалізації цінностей лібералізму, зокрема як критика індивідуалізму. Дискусія між лібералами и комунітаристами триває і досі. Втім, з огляду

на те, що класичні ідеології втратили свій інтегруючий і мобілізуючий потенціал, а в системі цінностей стався зсув від цінностей матеріальних до

постматеріальних, імовірно, нині саме комунітаризм може стати адаптивною формою суспільно-політичного розвитку, зокрема в українських реаліях в

умовах транзитної демократії, через реалізацію у вигляді життєздатних соціальних технологій.

143

Література 1. Культура – суспільство – особистість : навчальний посібник / [за ред. Л.

Скокової]. – К.: Вища школа соціології при Інституті соціології НАН України, 2006. – 396 с.

2. О.М.Корх. Комунітаризм та індивідуалізм // Вісник Київського

національного університету імені Тараса Шевченка. - №66-67/2004. – С.51-52. 3. Ю.Красноголова. Дилема лібералізму та комунітаризму » [Електрон.

ресурс] / Юлія Красноголова // Режим доступу: http://www.viche.info/journal/814/

144

ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ

Арзамасова О.В. здобувач кафедри державного і муніципального управління Тернопільського національного економічного університету

РОЛЬ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Методологічною основою визнання вирішальної ролі людини в постіндустріальному суспільстві є теорія людського капіталу, що набула

широкого розповсюдження в США, а з початку 60-х років ХХ ст. по всьому світі. Вибухове підвищення інтересу до теми людського чинника та вкладеного

у нього капіталу було обумовлене визнанням високої його віддачі. Згідно теорії людського капіталу нобелівського лауреата Д. Беккера, інвестиції потрібно

вкладати в кадри, оскільки вони виступають самим важливим ресурсом з великим потенціалом розвитку. Результати створюються людьми і через людей.

Розуміння того, як люди працюють разом, як вони взаємодіють, чи відчувають відповідальність за результат, розуміння їх відносин, мотивації і бажання

виробляти продукт високої якості – це нематеріальні цінності, але вони дають конкурентну ринкову перевагу[1, с.32]. Одна з ключових тез теорії людського капіталу полягає в тому, що в умовах інформаційного суспільства людський

капітал є найважливішим чинником відтворення національного багатства і його необхідним елементом. Т. Шульц на прикладі економіки США довів, що дохід

від інвестицій в людський капітал більший, ніж від інвестицій у фізичний капітал [2, c. 62].

В умовах нової економіки зростає потреба в добре освічених, висококваліфікованих працівниках, які завдяки ґрунтовним знанням і

практичному досвіду та вмінню виконують складні інтелектуальні операції, контролюють функціонування складної техніки і технології, забезпечують їхню

безперебійну роботу. Це висуває нові, набагато вищі вимоги до освіти індивіда. Середня освіта вже не задовольняє людину і з’являється потреба у вищій. У

сучасних умовах при забезпеченні потреб у матеріальних благах центр уваги зміщується у бік розвитку освіти, науки, культури, мистецтва. Лише у такий спосіб досягається швидкий розвиток людського інтелекту та його зворотній

вплив на розвиток економіки і суспільства. Сучасне високотехнологічне виробництво потребує не часткового робітника, не залежну людину, а людину

вільну, озброєну сучасними знаннями, вмінням їх ефективно використовувати. Це людина, яка користується усіма благами цивілізації, їй забезпечується

заможне і культурне життя. Для неї праця стає творчим процесом, внутрішньою потребою[3, с.384]. Такі наслідки теорії людського капіталу були посилені

часом, соціально-економічним розвитком і є внутрішньо властивими новій економіці і суспільству.

Отже, в знаннєвій економіці кадровий потенціал набуває специфічних особливостей, які визначають його характерні риси. Погоджуючись із

дослідженнями Базылева Н.И. і Грибанової Н.Л. [4], окреслимо специфічні ознаки моделі сучасного працівника. Згідно неї найпомітнішою якісною

145

характеристикою кадрів в новій економіці стає їх інтелектуальність. І це об'єктивно обумовлено. Так, відомо, що частка основних фондів у вигляді

будівель, машин, устаткування в загальній вартості американських корпорацій в 1982 р. дорівнювала 62%, а в 2000р. ця частка впала до 30%, а вже в 2014р. становить 18-20%. Причому в компаніях, зайнятих виробництвом програмного

забезпечення, така частка складає всього 5-6%. Як бачимо, роль і місце звичних основних фондів різко змінюється, поступаючись інтелектуальним фондам[4].

Виявляється зростання інтелектуальності і в тому, що все більший відсоток працівників протягом свого робочого дня зайнята інтелектуальною працею,

пошуком і використанням необхідної інформації, вирішенням завдань проблемного типу. Змінюється не тільки кількість людей, зайнятих

інтелектуальною роботою, змінюється і інтенсивність інтелектуальної праці на тому ж робочому місці.

Другою якісною характеристикою кадрів в новій економіці слід вважати їх інноваційність. Головною силою (суб'єктом) інноваційності в економіці,

безсумнівно, у всіх її формах є людина, але лише та, що володіє інновативністю, як своєю особливою якістю.

Інновативність людини - працівника полягає в його особливій здатності сприймати, розуміти, прагнути і вміти ввести (знайти і використовувати) новації в економіці. Для сучасної економіки, яка відрізняється новим

технологічним і організаційно-економічним способом створення благ, інноваційність стає її атрибутом, внутрішньої особливістю. Ось чому

інновативність людини - працівника слід визнати другою важливою рисою людини в новій економіці.

Третьою відмінною рисою працівника, обумовленою особливостями нової формації, а також соціокультурними умовами, є його здатність до партнерства.

Економічні партнерські взаємини мають спрямованості, що обумовлюють три специфічних їх напрями:

1) партнерські відносини в самій економіці, на її мікро- і макрорівні; 2) партнерські взаємини економіки і соціуму;

3) партнерські взаємодії економіки і природи. Оскільки головним суб'єктом нової економіки, як зазначалося, є людина,

здатність до партнерства, вміння вести економічну діяльність по-партнерськи

повинні стати важливими її якостями, характерними особливостями. Ось чому третьої відмінною рисою людини слід виділити її здатність до партнерства.

Четвертою рисою працівника сучасної економіки, крім інтелектуальності, інновативності, здатності до партнерства в його трьох основних напрямках,

слід назвати освітню мобільність. Під освітньої мобільністю розуміється здатність людини до безперервної

освіти, безперервного навчання і перенавчання. Без цієї здатності працівнику в інтелектуально-інформаційній економіці не втриматися, не вижити.

В освітній мобільності працівника зацікавлені підприємства, компанії, що змушує їх створювати особливу систему мотивації освітньої активності, а це

сприятиме розвитку даної якості у людей, зайнятих в економіці.

146

Всі названі вище чотири основні риси кадрів пов'язані з новою економікою та її особливостями. Це є вагомим аргументом для того, щоб їх сукупність

вважати основою сучасної моделі людини. Проте слід мати на увазі, що така модель, незважаючи на її об'єктивну обумовленість, повинна цілеспрямовано формуватися, регулюватися суспільством і державою, бути важливою

складовою сучасної державної політики. Адже теорія людського розвитку передбачає, що політика держави визначається не лише і не стільки

економічними показниками, скільки досягненнями у розвитку людини, її розумових і фізичних здібностей, у зростанні трудової і суспільно -політичної

активності, підвищенні її ролі у житті суспільства. Людина повною мірою має стати володарем і творцем власної долі. А політика держави має забезпечити

сприятливі умови для її життя і праці: повну зайнятість, соціальну справедливість, розвиток демократії, рівноправність у користуванні благами.

Література 1. Becker G.S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. –

N.Y.,1964. 2.Корицький А.І. Введення в теорію людського капіталу/О.І. Корицький. -

М.: ЮНИТИ, 2004. - 112 с. 3.Чухно А.А. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії. Том

3./ А.А.Чухно. – К.: ВІПОЛ, 2007.- 709с.

4.Базылев Н.И. Грибанова Н.Л. Вопросы теоретической экономики / Проблемы современной экономики, № 1/2 (17/18), 2006.