Неваж

ливо, чи ти живеш

із маленькою

сім’єю

, чи з великим родом

. Неваж

ливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім

. Неваж

ливо, скільки в тебе мам

усь або татусів. Важливо,

щоб у родині панували лю

бов і повага, бо це і є головні цінності.

для дітей6+

Лариса Денисенко · Марія Ф

ояМ

айя та її м

ами

Шановні читачі!Від імені всього нашого невеликого

авторського та видавничого колективу, щиро вдячні вам за теплий прийом історії про Майю та її клас. Ми раді підготувати для вас дане офіційне електронне видання, яке тотожне третьому перевиданню паперової книжки.

Це електронне видання вільне для будь-якого некомерційного використання.

Читайте з любов'ю.

Щиро, Видавництво

для дітей

Третє видання

Всі права застережено© «Видавництво», 21

© Лариса Денисенко, текст, 21© Марія Фоя, ілюстрації, 21

Мене звати Майя. Важливо! Прошу не називати мене Майкою, бо майка — це одяг, а я  — людина :) Іноді мене називають Майченям або Майченятком. Це якщо ви мої друзі, або батьки, або дуже мені подобаєтесь! А вас як звати?

Я люблю зачіску «котячі вушка». Зелений колір і макарони із сиром. Кроликів і мопсиків. А ще ляльок Witch і літо. І кавуни! Багато кавунів.

А вам що подобається?

Я вчуся в четвертому класі. Нас аж сімнадцятеро! Ми частіше дружимо, хоча, буває, сваримось або сперечаємось. Ще ми жартуємо. А можемо й ображатися. Хтось один чи всі нараз, на когось одного чи на всіх.

УДК 821.161.2-31-93

ББК 84 (4 Укр)-44Д 33

Перше видання здійснено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

Ще нас накриває «транда»! Це слово вигадала наша вчи-телька пані Юлія. Транда буває, коли ми вередливі, сонні й нічого не хочемо робити :) З вами таке трапляється? Щоби здолати «транду», треба більше всміхатися, жартувати й розповідати цікаві історії — страшні або смішні.

Софія — одна з моїх найкращих подруг. Ми називаємо її Софійкою Першою. Бо в нашому класі — три Софії, і це може стати проблемою, якщо не бути винахідливими. Тоді почнеться справжня софійкоплутанина.

У Софійки Першої є сестра-близнючка Соломія, або Соля. Раніше, бувало, Софійку Першу й Солю називали дітьми з пробірки, штучними дітьми.

Але пані Юлія розповіла, що Софійка Перша й Соломія — такі самі діти, як ми всі. Хоч я це від самого початку знала. Моя подруга — справжня-справжнісінька!

Не всі батьки можуть мати дітей. Мама й тато Софійки та Солі не змогли. Тоді їм допомогли наука й лікарі. Щоб народилися Софійка Перша та Соля, сестра їхньої мами подарувала свою яйцеклітину. А один чоловік надав свою сперму. Він зашифрований, як секретний агент! Його ім’я знають лише лікарі.

Пані Юлія розповіла, що таких людей, які допомагають народити діток, називають донорами.

Софійка Друга спочатку хотіла бути Софійкою Першою, але тоді ми всі вже точно заплуталися б!

У Софійки Другої один тато і двоє мам. Вона живе з татом і другою мамою, а перша мама поїхала далеко-далеко, в Австралію. Це країна-континент, країна-острів. Софійка Друга ніколи не називає свою другу маму мачухою. Бо в казках мачухи злі, а її друга мама — добра.

Австралійська мама надсилає Софійці Другій листівки з кенгуру, коалами та качкодзьобами. Такі милі звірятка, що хочеться їх мнякати й цілувати! І дружити з ними.

Софійка Третя не вчилася з нами від першого класу. Вона новенька!

Вони з мамою приїхали з Луганська.Тато Софійки Третьої зник. Люди

часто зникають, коли йде війна*.

* Зараз таких вимушених переселенців уже 1 785 740, а це більше, ніж населення деяких країн — наприклад, цілої Естонії! Від 13 квітня 2014 року Україна проводить Антитерористичну операцію і намагається повернути людям їхню територію. Софійка Третя та її мама були змушені переїхати в Київ із Луганська, бо їхнє місто є тимчасово окупованим.

Софійка Третя та її мама вірять, що Софійчин тато знайдеться. Ми теж віримо! Кожна війна колись закінчується, а людей мають шукати. Аж доки знайдуть.

Данилко так само живе тільки з мамою. Він не знає, де його тато. Тато зник не під час війни, а ще до того, як Данилко народився.

Данилкова мама не шукає тата. Іноді люди не хочуть, щоб їх шукали.

Данилкова мама дуже весела, сильна й вродлива. Вона вчить нас плавати.

У Данилка такі ж сині очі й довжелезні вії, як у його мами. Я в нього закохана. І вже приготувала для нього валентинку.

Але це таємниця! У вас є таємниці?

Аксана народилася в Києві, але вона білоруска.

Її ім’я часто виправляли на «Оксана». Але пані Юлія сказала, що імена — це дуже важливо. Кожна дитина має право на власне ім’я. І треба поважати це право, не переінакшувати й не викривлювати імен.

У різних країнах є схожі імена, але пишуть і вимовляють їх по-різному. Наприклад, в Україні є ім’я Олеся, Леся. А в Білорусі — Алєся, Лєся.

Аксана живе з татом, її мама померла. Вона дуже за нею сумує,

іноді плаче. Пані Юлія запитала в Аксани, чи вона пам’ятає, які квіти подобалися її мамі. То

були мальви. Тепер мальви лимонного кольору на згадку про Аксанину маму ростуть

біля нашої школи. Ми разом їх посадили й доглядаємо.

Аксана дивиться на мальви й усміхається. Пам’ятати і згадувати — це важливо.

Христина живе з бабцею. Її мама працює покоївкою в Італії. А тато працює м’ясником у Великобританії. Це великі європейські країни. Як наша Україна!

Христинку дражнили «дитиною по скайпу», а ще називали сиротою.

Але пані Юлія пояснила, що головне — бути людиною і не задиратися. У кожної дитини своя історія, своя родина, і коли в когось усе по-іншому  — це не привід ображати й насміхатися.

Христина спілкується з батьками по скайпу. Вона вчить тата англійських

слів, яких знає багато. А тато ніяк не запам’ятає, що «ягня»

англійською — lamb. Або вдає, ніби забуває, щоб розсмішити Христинку.

А ви скільки знаєте англійських слів?

Або французьких? Або російських?

Кирило — не сирота. У нього є мама й тато. Але держава забрала в них батьківські права, тому що вони погано поводилися. Колись Кирило ледь не згорів у пожежі, бо батьки залишили його вдома саменького й забули. Кирила врятували пожежники.

Держава влаштувала Кирила в інтернат, але йому там було сумно. В інтернаті не можна було вибирати іграшки, не можна було читати журнали про різні країни, не можна було робити зачіску з коротким хвостиком, як у футболіста Девіда Бекхема.

Торік у Кирила з’явився наставник. Його звати Борис, і він крутий! Він допомагає Кирилу, в усьому його підтримує. Він став його сім’єю.

Завдяки Борису Кирило перейшов у нашу школу, а не лишився вчитися в інтернаті.

Борис часто приходить до нас усіх і розповідає про різні країни. Він працює в туристичній фірмі, багато мандрує.

Кирило теж хоче стати мандрівником. І я хочу. А ви любите подорожі?

Настя й Назар прийшли у перший клас разом. Вони дружать аж від народження!

Вони — двоюрідні сестра і брат. Живуть в одному домі: Настя, Назар, бабуся Насті й Назара, мама Насті та мама Назара.

Мама Насті й мама Назара — сестри. Вони дуже подібні — руденькі й кучеряві.

У них дружна родина, я люблю ходити до них у гості. Бо Настя — ще одна моя найкраща подруга.

А їхня бабуся завжди має для нас смачні сирники.

Смачнючі!

А Настя й Назар не надто схожі між собою. Вони успадкували зовнішність від татів. Але мами й бабуся нічого про татів не розповідають. Настя вважає, ніби її тато загинув. Назар вважає, ніби його тато працює за кордоном.

Тимко один тиждень живе в мами та її нового друга, а другий тиждень — у свого тата. І так по черзі.

Тимко завжди пам’ятає, у кого живе цього тижня. Зате його батьки часто плутаються й забувають забрати його зі школи. Тоді його відводить додому пані Юлія або хтось із наших батьків. І щоразу залишає Тимковим батькам записки, щоби не забували про нього, але вони все одно знову плутають і постійно за це перепрошують.

Тимкова мама грає на скрипці, а її друг — на гітарі. Тимків тато співає в Оперному театрі. Коли вони збираються разом, неодмінно влаштовують концерт. Але так буває нечасто, бо в кожного своє життя.

Пані Юлія каже, що Тимко завжди всіх єднатиме. Тимкові це подобається!

Єва найкраще з усіх знається на математиці.

Можливо, це тому, що її вітчим працює в банку.

Якось він прийшов до нас у клас і пояснив, як планувати тижневий бюджет. На що можна сміливо витрачати гроші, а на чому можна заощаджувати. Які подарунки доречно дарувати одне одному, а які не варто, бо вони надто дорогі.

Єва чудово ладнає з вітчимом, він її любить. Але Єва переймається, чи він так само її любитиме, коли мама народить сестричку. Бо сестричці вітчим буде рідним татом.

Пані Юлія сказала, що справжня любов не ділить дітей на своїх і чужих. Я вірю в справжню любов.

Я бачу, що така любов існує. Як-от у сім’ї Таїсії та її братика Левка.

Левко нічого не знає про свого тата. У нього є мама, але вона тільки народила його, а потім не захотіла ніколи більше бачити. Він просто знає, що вона є. І вона знає, що він є.

Спробуй-но образити Левка! Чи сказати, що Тая — несправжня сестра. Вона тобі покаже!

Спершу крихітний Левко жив у будинку маляти, згодом його перевели в дитячий будинок. А потім мама й тато Таїсії всиновили Левка. І Тая стала його сестрою.

Раїс приїхав у Київ із Джанкоя. Джанкой розташований у Криму. Раїс жив у будиночку посеред персикового саду. Це неймовірно красиво. Але тепер він, його тато, мама, двоє сестричок і тітка живуть в орендованій одно-кімнатній квартирі. Йому часто буває сумно*.

Раїс — кримський татарин.Кримські татари — корінний народ України.

Це означає, що він історично сформувався саме в Криму. Якось, коли Україна була частиною Радянського Союзу, кримських татар насильно вигнали з Криму й заборонили повертатися. У них відібрали хати, землю, батьківщину, і це було дуже болісно.

Кримські татари почали повертатися в Крим, коли руйнувався Радянський Союз і народжувалася сучасна незалежна Україна. Тоді вони наново будували свої оселі. І родина Раїса теж. Тепер вони вже вдруге втратили свій дім.

* У лютому 2014 року на український півострів Крим висадилися «зелені чоловічки» зі зброєю. То були російські військові та найманці в камуфляжних одностроях, які силоміць захопили українську територію. Так рідний дім Раїса опинився на окупованих землях. Можливо, тепер у їхньому будинку поселилися інші люди, які насправді не мають права там жити. Україна офіційно оголосила 20 лютого 2014 року днем початку окупації Криму Російською Федерацією.

А потім пані Юлія показала нам художницю Фріду Кало. Вона дуже

гарна, талановита й знаменита. І в неї теж є моноброва! Отака!

А ще в Раїса моноброва! Це коли дві брівки зростаються в одну. Наче пташка. Ми з цього гиготіли. А пані Юлія пояснила, що висміювати когось за зовнішність — дурне діло. Адже всі ми різні.

Це те саме, що насміхатися з мене за кирпатий носик. Або глузувати із Софійки Другої, бо в неї ластовиння. Або кепкувати з клаповухого Данилка. Нам стало соромно.

А в Петра є родина й рід! Він знає багато про свій рід, бо йому про нього постійно розповідають. Петро — ром.

На батьківські збори в клас приходять не тільки Петрові тато чи мама. Може прийти старша жінка роду. Ми думали, що це його бабуся, але ні. Коли вона робить зауваження, Петро її слухає. Уявіть лишень, стільки людей можуть робити Петрові зауваження! Зате й подарунків у нього більше :)

Ми пишаємося Петром: він переміг у співочому конкурсі.

Я теж добре співаю, але не так гарно, як Петро. Хоча мої мами кажуть, що я співаю, мов соловейко.

Мене звати Майя. І в мене дві мами. Люди часто дивуються, як так вийшло? Але це не дивина! У мене немає тата: він секретний донор. А мами  — не секретні, а дуже справжні. Вони люблять одна одну й мене.

Літературно-художнє видання

Лариса Денисенко · Марія Фоя

Майя та її мами

За ініціативою Лізи КузьменкоЛітературна редакторка Анна Процук

Коректорка Марина Гетманець Верстальник Ілля Стронґовський

Відповідальна за випуск Лілія Омельяненко

Підписано до друку 21.09.2017. Формат 70х90/16.Ексклюзивні гарнітури Віктора Харика «Strong» і «Vydavnytstvo».

Формат 70х90/16. Папір Munken Lynx. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 4,68. Зам. № 738.

«Видавництво», Київ, 2017vydavnytstvo.com

editor@vydavnytstvo.com

ФОП Омельяненко Л. С.Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 5082 від 18.04.16.

вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074.

Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 3165 від 14.04.08.+38 (044) 587-98-53 huss.com.ua info@huss.com.ua

ISBN: 978-966-97574-1-8

Надруковано: Фамільна друкарня

Пані Юлія каже, що діти мають рости в любові.

Неважливо, чи ти живеш із маленькою сім’єю, чи з великим родом. Неважливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тебе мамусь або татусів. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності.

Неваж

ливо, чи ти живеш

із маленькою

сім’єю

, чи з великим родом

. Неваж

ливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім

. Неваж

ливо, скільки в тебе мам

усь або татусів. Важливо,

щоб у родині панували лю

бов і повага, бо це і є головні цінності.

для дітей6+

Лариса Денисенко · Марія Ф

ояМ

айя та її м

ами