Т У Р И С Т И Ч Н И Й М А Р Ш Р У Т “ З О Л О Т А Д І А Д Е М А В О Л И Н І ”

Один з найголовніших цен-трів України княжої доби

- місто Володимир зберіг кіль-ка визначних пам’яток найдавні-ших часів своєї історії. Серед бу-дівель, зведених давньоруськи-ми князями, відомі церкви, збу-довані Володимиром Великим, Мстиславом Ізяславичем, Воло-димиром Васильковичем. Серед них чільне місце посідає Успен-ський собор, збудований кня-зем Мстиславом (до 1160 р.). Ви-

датний державний діяч Київ-ської Русі – великий князь Роман Мстиславич правив у Володими-рі від 1170 по 2005 р. Що нам ві-домо про його будівлі?

Василівська церква у Володими-рі, згідно давнього передання, занотованого П. Батюшковом,

Успенський собор у Володимирі

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Чимало шляхів ведуть в Україну. Один із них починається з давньої столиці Волині – міста Во-лодимира, що внесений до Списку історичних населених місць Укра-їни. Місто потрапило до анналів історії 988 року і ще до отримання самоврядування за Магдебурзьким правом (1324) мало кілька унікаль-них культових споруд, зокрема ве-личний «Мстиславів храм» (1160). У жовтні 2010 року під час науково-практичної конференції «Духо-вність. Право. Освіта», присвяче-ної 850-річчю пам’ятки архітек-тури національного значення, за-ступник директора з наукової ро-боти інституту «Укрзахідпроек-треставрація» (Львів) Р.Могитич виголосив реферат про пам’ятки Володимира, споруджені наприкін-ці Х11 століття сином будівни-чого Романом Мстиславичем, за-сновником Галицько-Волинської держави. Серед них добре зберіг-ся «лицарський храм»: Василівська церква-ротонда.Попереду - нові відкриття: 2010 року волинські археологи розпоча-ли дослідження території княжо-го дитинця у літописному Володи-мирі – городища «Вали», пам’ятки археології національного значен-ня.

В А С И Л І В С Ь К А Р О Т О Н Д А - Л И Ц А Р С Ь К И Й Х Р А М В О Л И Н І

збудована у 992 р. князем Воло-димиром Великим на знак подя-ки своєму християнському па-трону Василію за перемогу над племінним об’єднанням хорва-тів. Споруду звели самі воїни за короткий час. Однак, по мірі ви-вчення пам’ятки виявилось, що будівельні особливості існую-чого храму відносяться до епо-хи, коли в будівництві Європи почали застосовувати так звану «брускову» цеглу, тобто не ра-ніше кінця ХІІ століття. Просто-рова структура церкви, оперта на традицію «круглих» храмів, є водночас цілком оригінальна. Вісім конх, розділених ребрами-нервюрами, мають різну шири-ну по основних і кутових осях. Завдяки цьому зовнішній обвід стін отримав м’яку хвилясту лі-нію. Особливістю будови є неве-ликі контрфорси у нижній части-ні стін, що є продовженням кон-структивних ребер у інтер’єрі. Ці особливості, як і вигляд збере-

женого північного порталу, вка-зують на знайомство будівни-чих з прийомами романського та готичного стилів, поширених у західній та центральній Європі. Таким чином очевидно найдав-ніша традиційна дата стосується не існуючої будівлі церкви, а до її попередниці на цьому ж місці.

У 1870-х рр. у науковий обіг уві-йшла кам’яна таблиця, вмурова-на біля північного порталу Ва-силівської церкви з написом на ній. Видатний вчений філолог

І.І. Срезневський відчитав на-пис так: « Помози Б(о)же ра(боу) (сво)єму … си крт в лђт(о) ŞΨБ». Останнє слово і літери вказу-ють на дату: 6702, що за тодішнім звичаєм визначалась не від Різд-

Графіті на шиферній дошці

План Василівської ротонди

Т У Р И С Т И Ч Н И Й М А Р Ш Р У Т “ З О Л О Т А Д І А Д Е М А В О Л И Н І ”

Ліногравюра другої половини ХІХ століття із зображенням церкви св. Василія, виконана друкарнею К. Вейєрмана

В А С И Л І В С Ь К А Р О Т О Н Д А - Л И Ц А Р С Ь К И Й Х Р А М В О Л И Н І

Сучасний вигляд церкви-ротонди, який є наслідком перебудови в псевдоросійському стилі, здійсненої за проектом К. Козлова у 1900-1901 р.

Т У Р И С Т И Ч Н И Й М А Р Ш Р У Т “ З О Л О Т А Д І А Д Е М А В О Л И Н І ”

ва Христового, а «від Створення Світу». За сучасним літочислен-ням вона відповідає 1194 року. Табличка, на жаль, втрачена, а нефаховий прорис викарбува-ного на ній напису, що зберігся лише на фото, не дає змоги про-читати напис точніше. Тому де-які дослідники прочитану дата вважають надуманою, на тій під-ставі, що написана не надто гра-мотно (відсутні титли над числа-ми). Інші, визнаючи, що це все ж дата, намагаються прочитати лі-теру «Ψ» наче-б написаною гла-голичним письмом, що дає під-ставу на «поміркованішу» дату – 1294 р. Штучність такої інтер-претації надто очевидна.

Ще одним видатним у силуе-ті Володимира храмом була церква Михайлівського монас-тиря, вперше згаданого в літо-пису 1268 р. у зв’язку із з’їздом галицько-волинських князів. Бу-дівля мала зовнішній діаметр 18,5 м. Над центральною час-тиною піднімався круглий світ-ловий барабан діаметром 8,5 м, опертий на вісім стовпів. Пам’ятку досліджував у 1956 р. М. Каргер. Дослідник відніс її по-будову на 2 половину ХІІІ століт-тя на тій лише підставі, що вона не відповідала усталеним уяв-ленням про «давньоруську» ар-хітектурну манеру та у зв’язку із застосуванням тут поряд з тра-диційною плінфою брускової це-гли. Цієї версії дотримувались надалі представники Ленінград-ської дослідницької школи (П.

Вежа у с. Столп’є

План вежі у с. Столп’є

В А С И Л І В С Ь К А Р О Т О Н Д А - Л И Ц А Р С Ь К И Й Х Р А М В О Л И Н І

Раппопорт, М. Малєвська) напо-лягаючи, що нетипові для дав-ньої Русі просторові схеми, бу-дівельні матері-али та архітек-турні деталі не могли з’явитись раніше Монгольського нашестя (1240-41 рр).

Останні дослідження кам’яного «стовпа»-вежі у с. Столп’є (зараз на території Поль-щі) перекона-ли його дослідника Андрія Буко, що пам’ятка датується останні-ми декадами ХІІ століття і найві-рогідніше є результатом діяль-ності Романа Мстиславича, рівно ж як і інші місцевості з кам’яними вежами на тогочасному погра-ниччю Волині і Польщі .

Визнання вже навіть польськи-ми дослідниками цього фак-

ту змушує і нас поверну-тись до питання датування історич-них пам’яток і в самому Воло-димирі. У верхньому ярусі вежі у Столп’ю була влаштована ка-плиця, стіни якої обличковано брусковою цеглою. Ком-позиція інтер’єру восьмигранної в плані каплиці є трохи спрощеною вер-сією Василівської церкви у Воло-димирі. Тобто Василівська церк-ва вірогідно послужила прото-типом каплиці в Столп’ю.

Серед пам’яток Володимира не-має об’єктів, які б документально пов’язувались з іменем Волин-ського (1170 – 1199) та Галицько-Волинського (1199-1205) князя Романа Мстис-лавича. Тим ча-сом, значимість діяльності цьо-го видатного державотворця ча-сів Київської Русі, столицею яко-го був Володимир, не залишає сумніву, що тут князь мав би за-лишити по собі не менш значу-щі будови, аніж зведений його батьком Успенський собор. Згад-ка про чотири оборонні вежі на пограниччі недвозначно вказує не лише на політичну, але й на акти-вну будівельну діяльність князя. Але, на жаль, записи про роки його правління (мабуть не без причин) були вилучені зі збе-режених літописних списків, хоч

План Михайлівської ротонди у Володимирі

Т У Р И С Т И Ч Н И Й М А Р Ш Р У Т “ З О Л О Т А Д І А Д Е М А В О Л И Н І ”

на них ще покликався і цитував російський імператорський іс-торик Татіщев.

У 1981-82 рр. археолог Б. Томен-чук відкрив і дослідив дерев’яну церкву ротонду на давньо-руському літописному городи-щі Олешкові біля одноіменно-го села Снятинського району Івано-Франківської області. Роз-ташована у центральній частині городища, ротонда ма-ла чималі розміри – діаметр розбивочно-го кола дорівнює 18.5 м. У схід-ній частині розташо-вувалися три апсиди, а в підкупольній час-тині – десять колон, що впису-вались у коло діамет-ром 8,3 м. Зруби деревяних стін вплинули і на форму ротонди – вона була багатогранна у плані. За архе-ологічними матеріалами церк-

ва датується ХІІ – серединою ХІІІ століття.Дослідникові І. Могитичеві від-разу впала у очі ідентичність планувально-просторової архі-тектури Михайлівської церкви у Володимирі та Олешківської ро-тонди. Безперечно, дерев’яна церква взорувалась на мурова-ному прототипі. На його думку, замовником обидвох будов міг бути князь, що володів і Волин-ню, і Галицькою землею у вказа-ному проміжку часу. Цій умові якнайкраще відповідає постать Романа Мстиславича.

Ротонди з акцентованим верти-кально об’ємом центрального простору, в яких барабан купола спирався на колони або виступи

Церква Сан-Вітале у Равенні

План церкви Сан-Вітале у Равенні

В А С И Л І В С Ь К А Р О Т О Н Д А - Л И Ц А Р С Ь К И Й Х Р А М В О Л И Н І

стін концентрично розташова-них апсид, відомі вже з архітек-тури античного світу в тому чис-лі і Північного Причорномор’я. Такі споруди будували у Візан-тії і на Кавказі у 7-12 століттях, вони були поширені у 8-11 сто-ліття у Далмації та на землях Ве-ликоморавської держави. Про-сторова ідея круглого храму з внутрішнім кільцем на восьми опорах походить з Константи-нополя і вперше втілена у церк-ві Сергія і Вакха (527 р.). Най-досконалішим збереженим взі-рцем є церква Сан-Вітале у Ра-венні (Півн. Італія, 526-547 рр). Величний цілісний централь-ний простір, що завершуєть-

ся куполом, оточений кі-льцем опор, за якими в два яруси роз-ташовані обходи. Цій просторо-вій ідеї судилось справити не-сподівано сильний вплив на ар-хітектуру Західної Європи. Коли у 774 р. Карл Великий завоював Ломбардію, він був захоплений досконалістю архітектурної ідеї, закладеної у церкві св. Віталія і збудував за цим же типом у сво-їй резиденції так звану Аахен-ську капелу (795-805рр). Остан-ня, своєю чергою, послужила взірцем численних наслідувань по цілій Європі. Найближче до волинсько-галицьких ротонд за розміром і побудовою плану є Ротонда у місті Аахен, Німеччині

Інтер’єр ротонди в Аахені

Т У Р И С Т И Ч Н И Й М А Р Ш Р У Т “ З О Л О Т А Д І А Д Е М А В О Л И Н І ”

церква св. Доната (810-815 рр.) у хорватському місті Задарі. Ро-тонди з території України, опер-ті на описані аналоги, мають од-нак свої особливості у вигляді трьох вписаних у межі зовніш-нього круга апсид: цей прийом є творчим доробком давньорусь-ких будівничих.

На думку І. Могитича, ці типи ро-тонд на українських землях кня-жої доби споруджу-валися ви-ключно для чоловіків (дружин-ників, ченців), до яких належить Михайлівська ротонда у Володи-мирі та нововідкрита – в Олеш-ківському городищі-фортеці. На-явність широкого обходу – хо-рів – давала змогу використову-вати церкву для оборони, а світ- ловий барабан міг служити вод-

ночас і вартівнею. Відсутність виділеного у плані приміщен-ня для жінок вказує на чисто чо-ловіче його призначення – для дружинників, лицарів. Така спо-руда була вмістимою і під час облоги, коли на захист форте-ці стікалися навколишні меш-канці. Саме лицарською тради-цією можна пояснити той факт, що ротонди цього типу побу-тували на землях запорізьких та донських козаків. Так, спору-джена у 70-ті роки XVIII століт-тя запорізькими козаками Олек-Храм в Олешкові

План храму в Олешкові

В А С И Л І В С Ь К А Р О Т О Н Д А - Л И Ц А Р С Ь К И Й Х Р А М В О Л И Н І

сандрівська церква біля Хортиці була дванадцятигранною у пла-ні з восьмигранним світловим барабаном, опертим на стовпи. Аналогічною була восьмигранна у плані Покровська церква, спо-руджена у кінці XVIII століття на місці останньої Запорізької Січі. Церкви-ротонди бачимо теж на „Плані Нової Січі 1773 року з зо-браженням куренів і козацької ради та на рисунку Нової Січі, виконаному Рігельманом у 70-і роки XVIII століття.

Підсумовуючи ці міркування, можна вважати ктитором цен-тричних храмів Волині видат-ного воєначальника та політи-

ка давньої України князя Романа Мстиславича. Будучи новатором у питаннях військової організа-ції, державної політики, він міг і в храмову архітек-туру внести своє оригінальне бачення. Се-ред описаних об’єктів Михайлів-ська церква, що за своєю висо-тою не поступалась Успенсько-му собору, напевне була пер-шою «візитівкою» князя в успад-кованій від Мстислава Ізяслави-ча столиці Волині. Вслід за ним збудовано но-вий храм на місці (напевне підупалої, дерев’яної) Василівської церкви. І тут дата 1194 р. цілком вписується в іс-торичний контекст. Своєю чер-гою модель Василівської церк-ви застосо-вана в архітектурно-му вирішенні каплиці на вежі в Столп’є. Пам’ятки цього типу не набули значного поширення, однак продовжували побутува-ти в будівництві України, як осо-бливий «лицарський» тип храму.

Олександрівська церква

Видання здійснене у рамках Регіональної програми розвитку культури, мистецтва і туризму на 2006-2010 роки. Автор Роман Могитич, заступник директора з наукової роботи інституту крзахідпроектреставрація» (Львів).

Інформація друкарні

Дизайн, верстка, фото – Б.Ворон.