РОЗМОВИ З ДІТЬМИРоздуми дітей про те, що таке щастя, що таке безпека та затишок, що

таке справжнє дитинство, родинне тепло, довіра та любов

‘Я хочу жити в світі, де можна бачити своїх дідуся і бабусю, сестер і братів, рідних, де є друзі, з якими можна гратися, щоб мама цілувала,

де можна гратися м’ячиком, кататися на велосипеді, піти в

магазин, в кіно, в парк’.

'Найкращі дні мого життя. Це коли всі дома були. Це коли я поїхав з притулку додому на канікули. Коли зустрівся з сестрою, з якою довго не бачився. Коли до мене у

притулок приїхала мама'.

'А я можу назвати, що для мене найщасливішим випадком був той

час, коли я вперше потрав в родину в Іспанії. Мене вразило гарне та

родинне відношення тієї сім’ї до мене. Мене сприймали як свого, як

рівного їм. І коли я повертався звідти на Україну я плакав, бо думав, що

моє щастя закінчилося'.

'Найкращий світ для дітей – це дім, в якому тепло, в якому є дах,

гараж. Світ, де є різноманітні іграшки, тваринки, де можна гратися з тваринками, їсти солодощі, ходити в магазин,

ходити в школу'.

'Я була б щаслива у світі, де у нас є великий, гарний, затишний дім з віконечками. Там живуть люди і

звірі. Там житимемо ми, всі діти, і наші вихователі. А можна і батьків узяти? Тоді мама і тато. Навколо

дому озеро, дерева, їжачки, квіти. Дім знаходиться в селі. Ми би в

ньому прибирали, замітали'.

'Я був би щасливим у світі, де у нас є світлий, красивий, затишний

будинок, з гарними квітами, садом, де живуть лише веселі люди. Такий будинок побудували мама і тато. В ньому ми живемо з батьками, у нас є домашні тварини, рибки. В такому

світі постійно відчувається любов батьків, є можливість їсти солодощі, слухати музику, робити сюрпризи

для рідних, добрі справи'.

'Щястя – це бачити своїх друзів постійно, бачити, що тебе

люблять, коли тобі всміхаються оточуючі, навіть чужі люди.

Щоб були батьки, їх можна було б обійняти'.

'Турбуються – це якщо знайшлась сім’я, якби хтось обігрів,

нагодував, звертав увагу. Щоб була постійна увага – треба

гратися, спілкуватись побільше, ходити гуляти. Якщо турбуються,

то дають гроші, возять на атракціони, відвідують у притулку,

додому забирають'.

'Турбота – це якби за мною скучали, боялися за мене, питали,

що болить, якщо є рана, то обробили, подмухали. Коли

жаліють. Дивляться за нами. Піклуються. Одягають нас.

Діляться з нами усім'.

'В безпеці – це коли поряд є мама і тато, коли дома за тобою

доглядають, це коли всі здорові, навколо є добрі люди, які

підтримують. Якщо за нами доглядають, люблять, допомагають

зрозуміти те, чого не можеш зрозуміти, чомусь навчають,

піклуються, розчісують, гладять, купляють нові речі, годують, чимось

діляться'.

'Небезпечно, коли нас залишають самими, не люблять, якщо ображають, хтось кричить,

люди розпускають плітки про нас. Небезпечно ходити в нічні клуби, темними вулицями, там,

де ніхто не ходить, темні під’їзди. Небезпека – це коли є загроза втратити когось із близьких'.

'Про дитину не турбуються, якщо її покинули на вулиці, вдома, в

темній спальні; це коли б’ють, щипають, плюють, пхають, або коли кинули дитину, коли їй

погано. Це дуже сумно і образливо, адже про деяких дітей турбуються,

а про деяких – ні'.

'Коли я була ще зовсім маленька, тато мене мав

відвозити в дитячий садок, він взяв санки, прив’язав до

велосипеда, і так віз мене. І я була дуже щаслива'.

'Моя кімната, моя кухня, мій стіл, моє ліжко… Я про це

мріяла набагато довше, ніж будували цей будинок'.

'Я так довго чекала переїзду. Як добре, що не треба тепер

казати, що живу в дитбудинку'.

'У всіх дітей обов'язково повинні бути мами, і тоді вони будуть самими-самими щасливими'.