ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА

http://dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

В І Л Ь Н А№ 71 (28040) 3 липня 2010, субота

в л а д а

МісЦеві виБоривідбудуться 31 жовтня

Верховна Рада України ухвалила постанову «Про призначення чер-гових виборів депутатів місцевих рад і сільських, селищних, місь-ких голів у 2010 році (31 жовтня 2010 року)».

За ухвалення постанови проголосувало 247 народних депута-тів з 428, зареєстрованих у сесійній залі. Від Партії регіонів цю постанову підтримали 169 народних депутатів, від БЮТ – 20, від блоку «Наша Украї-на – Народна самооборона» – 9, від Комуністичної партії України – 26, від Блоку Литвина – 19 депутатів, а також 4 позафракційних.

Парламент доручив Центральній виборчій комісії у встановленому за-конодавством порядку вжити заходів щодо фінансового і матеріально-технічного забезпечення підготовки й проведення виборів за рахунок бюджетних коштів. Кабмін зобов’язали знайти в бюджеті відповідні кошти.

Ігор ЛЕВЕНОК

ст О п, н а р к О т и к!

Президент прийшов на засідання З... КоКаЇноМ та МариХУаноЮ

Зранку 1 липня Віктор Яну-кович приніс на засідання з Кабміном зразки кокаїну, ма-рихуани й інших наркотиків. За його словами, усе це без осо-бливих проблем купили його підлеглі через Інтернет.

Тому Президент висловив стурбованість ситуацією що-до незаконного обороту нар-котиків у країні й заявив, що вважає дії правоохоронних органів по боротьбі з нарко-тиками недостатніми і навіть злочинними.

Голова МВС Анатолій Моги-льов пообіцяв ужити заходів і по-силити боротьбу з розповсюджу-вачами заборонених речовин.

За даними відомства, конт-рольна закупівля наркотичних речовин проводилася «відпо-відно до чинного законодав-ства під негласним контролем правоохоронних органів». При цьому особи, причетні до по-ширення наркотиків, були за-тримані правоохоронцями.

За даними УНІАН стор.3–6

прОе к т

із засід а н н я Орг к О Міт е т у

готУЄМосядо чергових свят

Невдовзі чернігівці зустрічатимуть три щорічно шановані свята: Івана Купала, День прапора та 19-ту річницю Незалежності України. Саме з приводу підготовки та проведення масових заходів у ці дні 30 червня в міській раді відбулося засідання організаційного комітету.

Зі своїми пропозиціями та питаннями виступили представники управлінь та відділів міської ради, районних у місті рад та міського відділу міліції.

На початку засідання заступник міського голови Оксана Тунік-Фриз наголосила: «По-трібно організувати злагоджену роботу всіх служб і, перш за все, підготувати узагаль-нюючий план заходів для організованого їх проведення».

Щодо найближчого свята Івана Купала, то тут вже визначено місце й час проведення культурно-масових заходів. Як повідомив ди-ректор Центрального парку культури та від-починку Володимир Хольченков, розважаль-на програма розпочнеться 6 липня о 16.00 на алеї фонтанів, що в міському парку. А вже ближче до вечора на двох сценах (біля озе-ра та фонтанів) відбудеться театралізоване дійство під символічною назвою «Ця чарівна купальська ніч».

Підготовку до Дня прапора, який відзнача-тиметься напередодні Дня незалежності, бере на себе Деснянська районна рада, яка обіцяє провести все на достойному рівні.

Особливу увагу присутніх привернуло пи-тання про організацію загальноміської вистав-ки квітів та плодів «Щастя краси», приуроченої до Дня Незалежності, яка щорічно проходить у Центральному парку культури та відпочин-ку. Цього року в квітах потопатиме весь парк, навіть торгові точки працюватимуть за умови, якщо належним чином прикрасять свої місця. До участі у виставці долучатимуться підпри-ємства області, професійно-технічні училища, дитячі садки, комерційні структури та ін.

Начальник управління культури міської ра-ди Олег Васюта зазначив, що однією з цього-річних особливостей стануть виступи військо-вих оркестрів.

Під час обговорення підготовки до свят виникло кілька питань. Як виявилося, «Зе-ленбуд» ще й досі не покосив траву у парку культури, близько ста ліхтарів не в належно-му стані (а свято Івана Купала відзначатимуть уночі! – авт.). І звісно ж, хто вивезе сміття на-ступного дня?

Сніжана БОЖОК

цін и

Пити і палити стаЛо ДорогоВ Україні з 1 липня 2010

року підвищено став-ку акцизів на пиво на 23,3%, а на тютюнові

вироби – приблизно на 30%.Акциз на пиво з другого пів-

річчя цього року зріс на 0,14 гривні – до 0,74 гривні за літр. Крім того, підвищено адвалер-ну ставку акцизного збору на цигарки з фільтром з 20% до 25%, тоді як на сигари, ню-хальний, курильний, жуваль-ний тютюн її понижено з 20% до 0%, для цигарок без фільтру ціну збережено на рівні 20%.

Закон також підвищує спе-цифічний акциз на тютюнові ви-роби: на цигарки з фільтром – з 69 гривень за тис. шт. до 90 гри-вень за тис. шт., на сигари з 69 гривень за тис. шт. до 140 гри-вень за тис. шт., тютюн промис-лового виробництва – з 28,75 гривні за кг до 50 гривень за кг, курильний тютюн – з 40,25 гривні за кг до 70 гривень за кг; жувальний і нюхальний тю-тюн – з 11,5 гривні за кг до 20 гривень за кг, як повідомляє «Інтерфакс-Україна».

У документі також перед-бачено підвищення з 1 липня в 7,2 раза плати за спеціальне водокористування – до 21,6 грн/куб. м для поверхневих вод і 25,2 гривень за куб. м – для підземних.

Нагадаємо, Закон «Про вне-сення змін до деяких законо-давчих актів України» вніс до Парламенту Кабінет Міністрів розраховуючи на прибавку доходів до бюджету на 9 млрд гривень щороку.

ст и Хія

на Херсонщині та Хмельниччині ПіДтоПЛені БУДинКи, роЗМиті Мости

УХерсонській області 30 червня через сильні зливи і шквалистий вітер підтоплені більше 200 при-садибних ділянок і знеструмле-

ний районний центр Скадовськ та чотири населених пункти Скадовського району.

До робіт з відновлення електропоста-чання населених пунктів залучено брига-ди обленерго.

Внаслідок пошкодження газопроводу низького тиску місто частково відключе-не від газопостачання, також у Скадовську підтоплені 28 присадибних ділянок. Для відкачування води з використанням тех-ніки залучено персонал міськводоканалу.

Окрім Скадовського району, від негоди також потерпіли населені пункти Новотро-їцького. Зокрема, у с. Василівка дощовими водами підтоплені 197 присадибних діля-нок, 30 підвалів залито водою.

Роботи з ліквідації наслідків негоди тривають.

У той же час у Дунаєвецькому районі Хмельницької області підтоплено підваль-ні приміщення у 24 житлових будинках і розмито 7 дорожніх насипних мостів.

Також у 12 населених пунктах цього району розмито дороги і підтоплено 262 присадибні ділянки.

Крім того, внаслідок великої кількос-ті опадів у селі Привороття-2 Кам’янець-Подільського району виникла загроза перелиття води через греблю на місце-вому ставку. На місці події працює зведе-ний загін Кам’янець-Подільського відділу МНС чисельністю 90 осіб та 17 одиниць спецтехніки. Рятувальники МНС відкрили 2 шлюзи водозливів і зміцнили греблю мішками з піском.

За матеріалами «УНІАН»

регіон2 № 71 (28040) 3 липня 2010, субота регіон

c m y k

http://dponline.cn.ua

У далекому 1960 році 22 червня мені вручили диплом Київського ор-дена Леніна держав-

ного університету з присвоєн-ням кваліфікації журналіста. На-вчався я на заочному відділенні, працював у ті роки першим се-кретарем Улянівського райкому комсомолу, а з 1957-го – другим секретарем Кіровоградського обкому комсомолу. Поєднував роботу з навчанням. Старанно готувався до кожної екзамена-ційної сесії. У заліковій книжці було сім оцінок «відмінно», сім-надцять – «добре» і тільки шість «задовільно». Державний іспит із спеціальності журналістика склав на «відмінно».

Наступного дня після вру-чення диплома з Кіровограда доставили мені документи, і я відбув до Москви. У ЦК ВЛКСМ після бесіди секретаріат розгля-нув подання місцевих органів і затвердив мене редактором об-ласної молодіжної газети, яка мала виходити вперше після війни. Повернувся у Кірово-град дипломованим редакто-ром, підібрав творчий колек-тив здібних журналістів. 1 лип-ня 1960 року газета «Молодий комунар» надійшла до читачів. Це була знаменна подія у жит-ті молоді, обласної комсомоль-ської організації.

Над випуском кожного номе-ра газети працювали старанно, творчо. Публікували матеріали на різні теми: комсомольсько-го, шкільного та студентського життя. Чільне місце відводили на шпальтах молодіжки сіль-ським механізаторам, тварин-никам, робітникам найбільшого в області заводу сільськогос-подарського машинобудуван-ня «Червона зірка», молодим шахтарям буровугільної Олек-сандрії та Завалля, де видо-

бували графіт… Не обминали спортивне життя молоді, до-звілля, краєвиди Кіровоградщи-ни. Публікували твори молодих прозаїків та поетів. Зокрема, перші вірші Дмитра Іванова, який уже багато років працює у Чернігові головним редак-тором щотижневика «Гарт», а цього року удостоєний почес-ного звання лауреата Держав-ної національної премії імені Т.Г. Шевченка.

Газета виходила накладом 30-35 тисяч примірників, її че-кали і як нам, працівникам ре-дакції, говорили, читали з ве-ликим інтересом.

«Коли листоноша приносить газети, ми спершу читаємо «Мо-лодий комунар», – ділився зі мною редактор Новоукраїн-ської районної газети Андрій Клименко. І такі відгуки непо-одинокі. Ми чули їх від моло-дих читачів на творчих зустрічах журналістів редакції з молоддю, які ми проводили регулярно у містах і селах за участю моло-дих поетів.

Минали роки. Газета також ішла в ногу з життям. Коли ство-рили раднаргоспи у багатьох обласних центрах, молодіжні газети припинили видавати. Нашу область обслуговувала газета «Юність», яка виходила у Дніпропетровську. Тому я пе-рейшов на роботу в обласний комітет партії – інструктором обкому партії з питань преси.

Пізніше видання молодіжної га-зети відновили, а я працював на різних посадах. Та ніколи упро-довж усього життя не полишав пера. Свої матеріали – статті, кореспонденції – публікував у семи союзних журналах: «Сель-ский механізатор», «Молодой коммунист», «Сельская новь», «Журналист».

Багато років працював поза-штатним кореспондентом газет «Комсомольское знамя», «Мо-лодь України», у «Робітничій га-зеті» завідував громадською при-ймальнею цієї газети, кілька разів нагороджувався Почесною гра-мотою редакції. Дуже вдячний головному редактору Антону Юхимовичу Лабазнику, який на факультеті журналістики вів курс «Творче обличчя газети», викла-дав матеріал популярно, доступ-но, цікаво. Вічна пам’ять йому, талановитому журналісту.

Понад двадцять років меш-каю у славному місті Чернігові. І з перших днів почав дописувати до газет «Деснянська правда», «Гарт», «Чернігівський вісник». Останні два роки став постійним нештатним кореспондентом об-ласної газети «Деснянська прав-да – вільна». Та не забуваю свою альма-матер – колишню районну газету «Шляхом Лені-на», «Ленінець», а нині «Слово і час». Також регулярно надсилаю кореспонденції про своїх зем-ляків, минуле і пережите. Були десятки публікацій. Назву кілька

заголовків: «Улюбленець моло-ді баяніст Альоша», «Тече річка Нетека», «І залишився я напів-сиротою», «Незабутня молодість моя», «Наближали Перемогу, як могли». Через кілька днів мені виповниться 79 літ. А я не здаю-ся в полон рокам. 16 років очо-лював первинну ветеранську організацію міського об’єднання житлово-будівельних коопера-тивів, останні три роки я член президії обласної ради органі-зації ветеранів України, керівник прес-групи.

З 1961 року – член Наці-ональної спілки журналістів України. За свою роботу бага-то разів нагороджувався по-чесними грамотами, подяками, дипломами, орденом «Знак По-шани», медалями «За трудову доблесть», «Захисник Вітчиз-ни». Не звертаю увагу на по-важний вік – працюю з вете-ранами і пишу.

Напередодні професійного свята – Дня журналіста я був у редакції «Деснянки – віль-ної», коротко розповів про свої 50-річні журналістські ювілеї.

«А ви напишіть про це для га-зети, – попросила Лариса Міло-ва, головний редактор «Деснян-ської правди – вільної». І додала: це буде повчально для нинішніх журналістів і майбутніх».

Я виконав прохання редак-тора…

Павло МАРЧЕНКО

Од нієї г ру п и к р Ові

Мої журналістські ювілеїн Ов и н и у к раїн и

руйнівника пам’ятника Ленінувидав «бобик»Співробітники міліції Одеської області затримали 34-літнього жителя райцентру Рені, якого підозрюють у знищенні пам’ятника Володимиру Леніну.

На передбачуваного вандала вдалося вийти по гарячих слідах. Його затримали, оскіль-ки він є власником автомобіля УАЗ, який, за інформацією міліції, використовувався

для того, щоб тросом звалити на землю пам’ятник.Крім того, слідчі, швидше за все, будуть шукати

спільників підозрюваного, оскільки справу поруши-ли за статтею про «групове хуліганство, що супро-воджується особливою нахабністю й цинізмом».

«Бобик» підозрюваного вилучено й на період слідчих дій відправлено на штрафмайданчик.

Скульптуру Володимира Ульянова-Леніна в Рені зла-мали в ніч на 29 червня. Монумент обмотали тросом, а потім перекинули за допомогою позашляховика.

Після цього на постаменті залишилися стояти тільки ноги вождя комунізму.

Конституційний суд захистив бомжів від міліції

Співробітники міліції не мають права затри-мувати на 30 діб за вмотивованим рішен-ням суду осіб, які підозрюються у бродяж-ництві, оскільки такі дії порушують основні

принципи щодо прав і свобод громадян, які містять-ся в Конституції України та законах України.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішен-ня за поданням Уповноваженого ВР з прав людини 1 липня оприлюднив Конституційний Суд України.

Головне управління юстиціїу Чернігівській області оГолошує конкурс

на заміщення вакантних посад:• старшого державного виконавця відді-

лу державної виконавчої служби Бобровиць-кого районного управління юстиції.

Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі на по-саді спеціаліста І або II категорій (державного виконавця) не менше, ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше, ніж два роки, громадянство України, доско-нале володіння державною мовою, знання комп’ютера;

• державного виконавця відділу держав-ної виконавчої служби Ніжинського місь-крайонного управління юстиції, державно-го виконавця відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції.

Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале володіння дер-жавною мовою, знання комп’ютера.

Документи приймаються протягом 30 ка-лендарних днів з дня опублікування за адре-сою: пр-т Миру, 43, каб. 109, м. Чернігів, тел. 698-068. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов опла-ти праці надає відділ кадрової роботи та дер-жавної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Ог ОлО ш е н н я

1960 рік. Студенти Київського державного університету – перед випуском

Авторка – представниця роду Шевченків – відомих в Україні журналістів і літераторів, глава якого Віталій – уродженець Ічнянщи-ни. Богдана – молодий фотомайстер, що-

йно закінчила 9 класів столичної гімназії, але в її доробку немало власних творів. Ще три роки тому вона видала авторський фотоальбом «Подорож на війну», виступала в ролі редактора кількох видань, співавторкою фотоальбому «Тлінне й вічне». Біль-шість світлин Богдани, опублікованих та публічно представлених, присвячені Ічнянщині, де вона бу-ває доволі частим гостем у рідної бабусі.

Батько Богдани, Віталій Шевченко, того ж дня презентував автобіографічну повість «Спіраль» та фотохроніку «Доволі!» про суспільно-політичні по-дії 80-х років минулого століття і народження На-родного руху України.

Максим ПОБЕРЕЖНИЙ

п ре зе н та ції

У фотооб’єктиві – ічнянщинаМинулої суботи у приміщенні культурно-мистецького центру «Інтермеццо» відбулася презентація фотоальбому Богдани Шевченко «Ічнянщина». Фотоальбом – це, власне, чотири тематично споріднені книги, які містять близько 1500 кольорових фотографій мальовничої природи, туристичних об’єктів, музейних експозицій та визначних місць і розповідають про історію краю, подають інформацію про відомих земляків, довідки про населені пункти району.

М ОлОд ці!

Учні-медалісти третьої школи

Скоро виповниться чотирнад-цять років, як Михайло Григо-рович керує навчальним про-цесом. А до цього були неза-

бутні роки навчання в Чернігівському педінституті на факультеті фізики. По-тім одинадцять років директорував у Малинівській школі Чернігівського ра-йону, далі – чотири роки пропрацював у Монголії: був директором школи, де навчалися діти радянських фахівців. Ще чотири роки очолював педко-лектив Чернігівської середньої шко-ли №30, а з 1 вересня 1997 року Ми-хайло Барбаш працює в третій школі.

– Я тут шостий директор, – хва-литься Михайло Григорович. – Наша школа найбільша за кількістю учнів у Чернігові, адже тут у дві зміни навча-ються півтори тисячі школярів. Ними опікуються 107 досвідчених вчителів. Школа із поглибленим вивченням ма-тематики та англійської мови. Згідно зі статутом навчального закладу, ми маємо право із 7 класу вести поглиб-лене вивчення англійської, а з 8-го – математики. Ці класи є підготовчими для того, щоб з 10-го почати профіль-не навчання. Як правило це – фізико-математичний профіль, філологічний з вивчення англійської та німецької мов, клас з поглибленим вивченням української мови та літератури, май-же щороку діє природничий клас. Плануємо додати інформаційний та технологічний профілі.

Цього року третю школу закінчи-ли чотири випускні класи. З особли-вою гордістю її директор розказує про медалістів. Їх з усіх випускників дев’ять. З них учениці 11-Б класу На-стя Склярець та Яна Горна – золо-ті медалістки. Сім медалістів із 11-Г класу, в якому Сергій Судак та Ервін Міден мають срібні медалі, решта – бронзові. До речі, Ервін відкрив для школи дорогу до Малої академії наук України: він успішно захистив свою роботу з астрономії в Харко-ві. У нього є серйозне дослідження з історії, де він відстоює історичну справедливість, бо така трагедія, як у Крутах, сталася й у Седнєві Черні-гівського району.

– За підсумками 2009–10 навчаль-ного року школа посіла почесне дру-ге місце в місті серед шкіл-учасниць Всеукраїнських предметних олімпі-ад, – продовжує директор. – Непо-гано виступили наші вихованці й на олімпіадах обласного рівня. У нас ду-же добре поставлена робота з викла-дання української мови та літератури, математики, іноземної мови, біології, фізики та хімії. Наша особлива гор-дість – це учасниця Республіканської олімпіади з трудового навчання, уче-ниця 9-К класу Ольга Гончар. Дівчи-на посіла у Харкові одне з почесних призових місць.

– Михайле Григоровичу, я знаю, що у вашій школі добре поставлена й спортивна робота.

– Намагаємося не відставати у цьо-му від лідерів, хоча не маємо стаді-ону, а отже й футбольного поля і як результат – навчальний заклад не має, як то кажуть, спортивного ядра. Та як би там не було, а цього року наша юнацька команда з волейболу посіла перше місце у спартакіаді се-ред школярів Чернігова. Другі місця за нами й у змаганнях із баскетболу та шахів.

– І все таки, не хотілося б у нашій розмові обійти проблеми. А їх, знаю, не тільки у вашій школі вистачає.

– Це точно. Ми багато чого пози-тивного втратили із радянської сис-теми освіти. Але це окрема розмова. А так, якщо казати про сьогодення, то я проти двозмінного навчання, передовсім у початковій школі. У нас їдальня розрахована на понад триста місць. Учні перших-других класів, які навчаються у першу змі-ну, харчуються у ній, а ось треті-четверті класи приходять на другу зміну. А це означає, що більшість з них вже пообідали вдома. З 30 учнів класу лише 8–9 харчуються у шкіль-ній їдальні.

Хоча нині й канікули, але клопоту у педагогів третьої школи не помен-шало: треба готуватися до нового на-вчального року.

Андрій ДИМИЧФото із шкільного альбому

я к ж и ве ш, ш к ОлО?

«Посіли друге місце»,– із задоволенням каже директор чернігівської загальноосвітньої школи №3 Михайло Барбаш

ЯНа ГорНа:– Мені дуже подобалося вчитися в тре-

тій школі. У мене тут багато друзів. Тут чу-дові вчителі. Запам’яталося цікаве шкіль-не життя. Збираюся вступати до Чернігів-ського технологічного університету, хоча розглядаю ще кілька варіантів. Хочу об-рати професію, пов’язану з економікою.

НастЯ склЯрець:– У школі моїм улюбленим предметом

була математика. А от з історією не дуже дружила. Я теж збираюся продовжити нав-чання в технологічному університеті.

серГій судак:– Дуже люблю вивчати англійську мо-

ву. Окрім цього, захоплююся фітнесом та тенісом. А ще пишу музику. Закінчив му-зичну школу по класу фортепіано. Мрію навчатися в Національному авіаційному університеті або в Національному еконо-мічному університеті чи Національному інституті міжнародних відносин.

істина шкільного вихованняУтвердити в кожній дитині доброту,

готовність прийти іншому на до-помогу, чутливість до всього жи-вого і красивого – істина шкіль-

ного виховання. Кожен педагог прагне ви-ховати особистість.

Очолює виховну роботу школи №3 за-ступник директора Вікторія Леонідівна Конончук. Головною метою її роботи є за-безпечення злагодженості дій школи та сім’ї у самовизначенні особистості. Адміні-страція школи, педагогічний, батьківський та учнівські колективи утворюють цілісну структуру виховання. На високому рівні діє учнівське самоврядування. Президент школи проводить виборчу компанію, його переобирають двічі на рік. Така ж система виборів і у класах.

У школі працюють гуртки: технічний, юних пожежників, інспекторів дорожньо-го руху, туристично-краєзнавчий, образот-ворчого мистецтва, Євроклуб, художньо-естетичний та вокальний. Гуртковою ро-ботою охоплено 254 учні. Всі учні, які перебувають на профілактичному облі-ку, відвідують гуртки та секції. Керівники гуртків постійно в пошуках нових форм і методів роботи. Прагнуть розвивати учнів-ську самодіяльну творчість, виявляти тала-новитих і обдарованих учнів у різних ви-дах мистецтва.

На базі школи діє хореографічна студія спортивного, бального та східного танцю «Вікторія». Тут діти не тільки удосконалю-ють хореографію, але й вчаться бути спів-чутливими, допомагати іншим. Колектив студії, організовуючи для жителів міста концерти, збирає гроші і допомагає дітям з притулку «Надія».

Багато заходів, що проходять кожного року, спрямовані на всебічний розвиток школярів: «Свято в кожній родині», «Тато, мама, я – спортивна сім’я», «Осінній верні-саж», до Дня Перемоги «Пісні, опалені ві-йною», День здоров’я, вечори російської літератури, різноманітні спортивні змаган-ня, КВК, брейн-ринги, мюзикли англійською мовою тощо. Школа №3 стала першою се-ред шкіл міста, яка раз на рік проводить День родини. Особливістю є те, що цього дня ніхто не говорить про уроки (діти не навчаються). Запрошують батьків (іноді че-рез радіо або газету) та різних спеціаліс-тів: педіатрів, гінекологів, терапевтів, нар-кологів та юристів. Вони надають потрібні консультації як батькам, так і учням. На кожному поверсі школи проходять тема-тичні виставки, ярмарки. Свято завершу-ється гала-концертом. Третій рік поспіль діти беруть участь у Всеукраїнській бла-годійній акції «Серце до серця». Збирають кошти на обладнання для новонароджених з вадами розвитку.

Цікавим був вечір, присвячений річниці виведення військ із Афганістану «Відлуння афганських гір», на який були запрошені воїни-афганці, матері загиблих синів. Такі заходи дуже впливають на дитячу свідо-мість, вчать шанувати пам’ять загиблих, ви-ховують почуття патріотизму.

Оксана КАРПОВА

Під час зустрічі з колишнім випускником школи, народним депутатом України Олександром Кузьмуком

Михайло Барбаш

4 № 71 (28040) 3 липня 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

освітаосвіта

у шкільНій МайстерНі, Як у Музеї

Оздоблені оригінальними візерунками кухонні дощечки, шкатулки, тарілки, під-свічники, світильники, хлібниці, підставки під гаряче, сірничниці, плічки, полички, іграшкові ліжечка та машини, фігурки каз-кових героїв та звірів, а ще – сапи, молот-ки, киянки – це далеко не повний перелік учнівських робіт. Їх можна побачити на ви-ставці у музейній кімнаті, що розміщена в шкільній майстерні.

«Щоб зробити таку красу, треба мати не-абиякий дар. У Вашій школі вчаться діти з технічними здібностями», – цікавлюся я.

«Всі наші учні талановиті. Щоправда, ма-ють різні здібності, – відповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Михайло Піун. – Недарма ж у народі ка-жуть: «майстрами не народжуються, ними стають». Ось і наші учні в 5 класі на уро-ках трудового навчання тільки починають вивчати: хлопці – різьблення, столярну та слюсарну справи, дівчата – шиття, в’язання, вишивку та приготування їжі. А мине час і вони зі звичайної деревини, металу, ткани-ни чи ниток створюватимуть справжні ше-деври мистецтва».

Випиляні лобзиком дерев’яні пташки – перший виріб, який виготовляють школярі у 5 класі. Фігури у всіх однакові, бо зро-блені за шаблоном, а от оздоблення ма-ють різне. Поступово робота ускладнюєть-ся, і учні вчаться виготовляти технологічно складніші вироби.

Уроки трудового навчання проходять у шкільних майстернях. До речі, майстерні з обробки деревини та обробки металу роз-ташовані в окремому приміщенні, а швейна майстерня та кабінет кулінарії – в корпусі для початкових класів. Всі ці приміщення укомплектовані потрібним обладнанням та інструментарієм. У майстерні технічної пра-ці є столярні, токарні та фрезерувальні вер-стати, а в майстерні обслуговуючої праці – швейні машинки, електроплити та раковини для миття посуду. Обладнання не нове, але в ідеальному стані. А скільки в майстерні лінійок, лобзиків, пилок, зубил, плоскогуб-ців, молотків, стамесок, ножівок, викруток, кусачок! В наш час не кожна школа може похвалитися наявністю такої великої кіль-кості інструментів! Тому в цьому навчально-му закладі учні не користуються всі одним лобзиком, а кожен отримує по одному. Діти працюють в однакових умовах!

Михайло Піун зазначає, що на уроках трудового навчання школярі вчаться не лише правильно організовувати своє робо-че місце, робити точну розмітку, креслити, користуватися столярними, слюсарними та токарними інструментами, працювати за верстатами, а й естетично оформляти вже готові вироби або робити їх за власними ескізами. Це розвиває в учнів уяву, творче мислення, фантазію та почуття композиції. Не всі діти мають однаковий хист до трудо-вого навчання. Враховуючи здібності учнів, вчителі дають їм різні завдання.

«Наприклад, в 9 класі хлопці роблять плічки, – продовжує розмову Михайло Во-лодимирович. – Якщо якась дитина працює краще і швидше, то вона спочатку виготов-ляє виріб, а потім оздоблює його різьблен-ням. Якщо повільно, то зробивши плічку, отримує легке завдання – намалювати на них орнамент. Найважче дається хлопцям виготовлення комбінованих виробів з ме-талу та деревини».

ВірНий друГ, поМіЧНик, НастаВНик – ВЧитель

На уроках трудового навчання від учнів ніколи не звучать слова «я не буду цього ро-бити, бо не вмію». Всі діти знають – в будь-яку мить їм допоможе вірний друг, поміч-ник та наставник – їхній вчитель. Дівчата з радістю приходять на уроки до Наталії Попсуй (старший вчитель вищої категорії) та Ірини Шарпатої (вчитель вищої категорії). А хлопці із задоволенням вчаться у Анато-лія Мекшуна (вчителя-методиста вищої ка-тегорії) та Василя Духна (старшого вчителя вищої категорії).

Вчителі трудового навчання скаржаться, що в шкільній програмі на їхні уроки від-ведено мало годин.

«45 хвилин на тиждень не вистачає, бо завжди хочеться дати дитині якомога біль-ше знань, – бідкається Михайло Володи-мирович. – Наступного навчального року у деяких наших учнів уроків трудового на-вчання стане більше. Бо в школі планується відкрити технологічний клас. А на вивчення профільного предмета учням відводиться близько п’яти годин на тиждень».

пишаєтьсЯ школа сВоїМи уЧНЯМи

«А як радіють батьки, коли бачать ви-роби, які власноруч зробила їхня дити-на! – хвалиться Михайло Піун. – Є учні, які не мають ні математичних, ні гуманітарних здібностей, не вміють охайно писати та швидко розв’язувати задачі, а руками мо-жуть створити шедевр і довести всім, що вони теж талановиті».

До речі, всі вироби, які учні виготовля-ють на уроках трудового навчання, вони забирають додому. Найкращі з них екс-понують на виставках. Учні школи є по-стійними учасниками міських, обласних і всеукраїнських олімпіад з трудового навчання та різних виставок-конкурсів. Наприклад, цього року учень 9-А класу Владислав Пустовойт виборов І місце на міській олімпіаді з трудового навчання та 6 місце на обласній. Не відстали від хлопців і дівчата. Учениця 9-К класу Ольга Гончар перемогла на міській та обласній олімпіадах з трудового навчання та ста-ла лауреатом Всеукраїнської олімпіади. І Ольга, і Владислав зауважують, що саме в школі отримали потрібні знання, вмін-ня та навички.

«Я люблю шити, – каже Оля. – Робити це навчилася в школі. На Всеукраїнській олім-піаді, яка цього року проходила у Харкові, я мала за 4 години пошити фартух. З цим завданням справилася легко».

А Владислав на олімпіаді виготовляв пліч-ка. Каже, що зробити цей виріб йому було не складно. А от з підставкою під гаряче, яку робив у школі на уроках трудового на-вчання, йому довелося поморочитися. Зате вийшла вона на славу – у формі риби, при-крашена гарним візерунком!

Пишається школа і своїми випускниками, які продовжують навчання в технологіч-них, політехнічних та педагогічних вишах. Наприклад, випускник 2005 року Микола Пінчук, ще навчаючись у школі, здобув ІІ місце на універсіаді Чернігівського дер-жавного педагогічного університету. На індустріально-педагогічний факультет він був зарахований без іспитів. А 2004-го року Артем Мікшун посів І місце на універсіаді. Нині він теж навчається на індустріально-педагогічному факультеті ЧНПУ.

Досвід та напрацювання вчителів трудо-вого навчання школи переймають їхні коле-ги з інших навчальних закладів. Школа №3 співпрацює з Чернігівським обласним інсти-тутом післядипломної педагогічної освіти та Чернігівським національним педагогічним університетом ім. Т. Г. Шевченка.

У цьому навчальному закладі постійно проводяться семінари та відкриті уроки для вчителів трудового навчання з інших шкіл. А ще тут вчаться… студенти. В універси-теті вони отримують теоретичні знання, а у школі – практичні. Запрошують вчителів і до університету. Там вони беруть участь у конференціях для студентів.

Валентина ФЕДУСЬФото автора

т руд Ове н а вч а н н я

«Майстрами не народжуються, ними стають»Різноманітними виробами з дерева та металу заставлена вся кімната. Роздивляючись їх, захоплюєшся і дивуєшся: невже дивовижні витвори зробили недосвідчені майстри? Виявляється, це роботи учнів загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №3, які вони виготовили у шкільній майстерні на уроках трудового навчання.

Б ат ьків ськ и й в се ОБ у ч

а ваша дитина

обдарована?Що таке обдарованість? Цим питанням психологи переймаються не одне десятиліття. Під обдарованістю розуміють великий, порівняно з віковими нормами, розвиток у розумовій діяльності чи особливий розвиток спеціальних здібностей. Біологи стверджують, що кожна дитина – це унікальний експеримент природи. Але існує багато рис, які характерні для більшості обдарованих дітей. Найголовнішу роль у становленні й розвитку дитини відіграють батьки. А як мамі чи татові зрозуміти, що їхня дитина здібна? Допоможуть такі критерії:1. Раннім проявом обдарованості є

швидке оволодіння малюком мовою і великий словниковий запас.

2. Можливість і здатність у трирічному віці стежити за двома й більше поді-ями, що відбуваються.

3. Здатність простежувати в ранньо-му дитинстві причинно-наслідкові зв’язки та робити висновки.

4. Відмінна пам’ять, абстрактне мислен-ня.

5. Нелюбов до готових відповідей.6. Можуть тривалий час концентрувати

свою увагу на одній справі.7. Постійно намагаються вирішувати

проблеми, які їм не під силу.8. Відзначаються різноманітністю інте-

ресів, починають кілька справ одно-часно.

9. Часто дратують ровесників звичкою виправляти інших.

10. Вони нетерплячі та поривчасті.11. Дуже допитливі.12. Мають сильно розвинене почуття

гумору.13. Із захопленням щось колекціону-

ють.14. Часто перескакують через послідов-

ні етапи свого розвитку.Але обдаровані діти сильно відрізня-

ються одне від одного за видами обдарованості. До таких видів від-носяться: загальна інтелектуальна і академічна обдарованість (здатність швидко опановувати окремі предме-ти); художня – високі досягнення в музиці, живописі, скульптурі та не-абиякі акторські здібності; соціальна – виняткова здатність встановлюва-ти конструктивні взаємини з інши-ми людьми (в її складі лідерська); творча – здатність до «креативу» та спортивна. Перераховані види про-являються по-різному, залежно від індивідуальних особливостей і ото-чення дитини.Отже, ви відкрили обдарованість

власної дитини. Вам треба: сприймати дитину такою, якою вона є, а не роз-глядати її як носія таланту, дозволяти самостійно вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, не тиснути на дитину у її шкільних справах, допомагати їй будувати власні плани і ухвалювати рішення, допомагати дитині спілкува-тися з ровесниками різних культурних шарів. Покажіть дитині, що ви її любите і сприймаєте не тільки за успіхи, ство-ріть в родині сприятливий психологіч-ний клімат. А головне пам’ятайте, навіть якщо ваша дитина Ейнштейн, все рівно це ще дитина із природними потреба-ми і бажаннями.

Як кажуть, немає необдарованих ді-тей – є дорослі, які не розвивають свою дитину, адже будь-яка здібність потре-бує розвитку.

Оксана КАРПОВА

№ 71 (28040) 3 липня 2010, субота 5http://dponline.cn.ua

освітаосвіта

п О к л и к а н н я

вчитель для школи – що сонце для всесвіту

сторіНкаМи історіїЦей навчальний заклад розташований

в одному з наймальовничіших і найдревні-ших мікрорайонів Чернігова – на Лісковиці. Оточена затишними вулицями, школа по-топає в зелені дерев. Вона є серцем і окра-сою цього мікрорайону. У неї, як і загалом у Лісковиці, особливе минуле, позначене й помітними подіями, й долями не одного по-коління людей.

Скупі архівні дані свідчать: першу на Ліс-ковиці чотирикласну школу було відкрито у 1906 році в колишній чайній, яку міська упра-ва відремонтувала і добудувала. Дивом ця дерев’яна споруда збереглася до наших часів. Нині в ній розташовано обласний центр дитя-чого та юнацького туризму та екскурсій. Вже тоді «чайна школа» (так її називали) не могла вмістити всіх дітлахів з навколишніх вулиць. Тому в 1908-му неподалік було збудовано нову, двоповерхову, цегляну школу.

Після революції 1917-го на Лісковиці бу-ло аж дві школи: дерев’яна – ім. Григорія Сковороди та кам’яна – ім. Бориса Грінчен-ка. У 1923 році їх об’єднали в одну – трудо-ву семирічку.

Героїчною сторінкою в історії школи ста-ла Велика Вітчизняна війна. Через її горни-ло пройшли і вчителі, і учні. Дехто воював на передовій, хтось боровся з ворогом у підпіллі.

Цікавим є й такий факт: в роки окупації на стіні школи з’явилася вивіска «Школа до-рожніх доглядачів». Лише після війни чер-нігівці дізналися, що в цьому «навчальному закладі» німці готували шпигунів та дивер-сантів, яких закидали в партизанські загони та радянський тил.

У жовтні 1943-го, через місяць після звіль-нення Чернігова від німецько-фашистських загарбників, у школі було відновлено навчан-ня. Тоді ж вона стала четвертою міською.

А в 1945 році там навчалося 282 першо-класників. Загалом у школі тоді було понад 1000 учнів.

Згадаємо й про ще один цікавий штрих в історії цього навчального закладу. До шко-ли на Лісковиці щодня стікалися дітлахи не тільки з навколишніх вулиць. Там навчали-ся дівчата та хлопці з приміських сіл – Гу-щина, Жавинки, Малійок, Демейки, Смоли-на, Киїнки, Шестовиці, Рівнопілля, Слободи та інших.

ЧиМ приВаБлиВа зВиЧайНа школа?

У 1954 році неподалік Єлецького монасти-ря було зведено нову будівлю – одну з най-гарніших на той час у місті. І вже 1 вересня 1955 року там пролунав перший дзвоник.

Відтоді й донині в цьому приміщенні розта-шована школа №4.

Нині тут навчається 237 учнів. Небагато. Та на малочисельність не скаржаться ні вчи-телі, ні учні, ні їхні батьки.

– «Школа-родина» – так наш навчальний заклад називають чернігівці, – говорить ди-ректор школи Тамара Багіна. – Тут всі добре знають одне одного. Справді, ми – одна ве-лика дружна родина!

Характерною рисою школи №4 є й те, що в ній завжди навчалися діти з простих, ро-бочих сімей. Заможні люди ніколи не водили до неї своїх нащадків, шукаючи чогось пре-стижнішого, натомість школа навчала та ви-ховувала і талановитих, і бешкетників. В той час, коли більшість міських шкіл в гонитві за престижем змінили свій статус, перетворив-шись на гімназії чи ліцеї, лісковицька школа не зрадила своїм традиціям. Вона й нині є звичайним навчальним закладом з хорошою репутацією. Незмінним залишився її «ухил» – любов до дітей та доброзичлива товарись-ка атмосфера.

Щоправда, четверта школа має й свої ро-дзинки. По-перше, працює в одну зміну. Як наслідок, ще один «плюс» – достатньо місця і часу для діяльності гуртків, факультативів та спортивних секцій. А їх тут чимало! По-друге, учні школи вивчають технічне креслення та народні ремесла. На ці уроки відведено три години на тиждень. Народні ремесла учні опановують на базі Чернігівського обласно-го навчально-методичного центру культури та мистецтва. По-третє, тут є музей, не тіль-ки школи, а й всієї Лісковиці!

ЧиМало ВидатНих людей ВихоВаНо таМ

Найцінніший скарб і найбільша гордість школи – її учні. Пишається школа своїми ви-пускниками. Скільки їх вийшло зі стін цього навчального закладу, вже й не злічити! Чи-мало видатних людей виховала вона. Серед випускників Герой Радянського Союзу, поляр-ний льотчик Петро Коломієць, генеральний директор запорізького «Коксохімкомбінату» Микола Єщенко, генеральний директор Бо-бруйського об’єднання гумо-технічних виро-бів, заступник міністра хімічної промисловості Білорусі Микола Колесников, колишній Гене-ральний консул України в Санкт-Петербурзі Микола Рудько. А ще виявляється, в четвертій школі вчилися відомий в області хірург, кан-дидат медичних наук Анатолій Заворотний, пожежник-чорнобилець, який був на реакторі з перших днів аварії Георгій Прядко, черні-гівські журналісти – Павло Повод та Сергій Гайдук, поет Василь Буденний. Не можна не згадати й про відомих спортсменів, які колись

сиділи за партами в цій школі. Це срібний призер Олімпійських ігор в Сараєво з лиж-них гонок, заслужений майстер спорту СРСР Олександр Батюк, майстер спорту СРСР Алла Демиденко (Коротаєва), яка 15 років виступа-ла за збірну України з легкої атлетики, зірка чернігівського футболу 60-х років, колишній капітан команди «Десна», майстер спорту СРСР Валерій Кравчинський, чемпіон Євразії 2000 року з кікбоксингу, призер чемпіонатів світу серед військовослужбовців та студен-тів з боксу у своїй ваговій категорії, майстер спорту України Володимир Кладько.

Цей список можна продовжувати і про-довжувати.

Гордість школи – її уЧНі…Гідно підтримують традиції закладу ни-

нішні учні. Це підтверджують результати міських, обласних та Всеукраїнських олім-піад, різноманітних конкурсів та змагань, де школярі виборюють призові місця. Цього року, наприклад, Тетяна Рогачук стала пере-можницею ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови, Євген Федорен-ко посів І місце на ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Історія України і державотворення», а ще він отримав перемогу на ІІ етапі Всеукраїн-ського конкурсу захисту експериментально-дослідницьких робіт та проектів з біології та природознавства «Юний дослідник». На міському етапі цього ж конкурсу ще пере-могла Марія Федоренко.

Не гірше за учнів спеціалізованих шкіл діти з четвертої школи володіють комп’ютерною грамотою. Цього року Катерина Манжай, Андрій Довгаль, Богдан Засько, Тетяна Ба-глай, Катерина Мілка посіли призові місця на комп’ютерних конкурсах. А ще команда школи увійшла в шістку кращих шкіл міста за підсумками конкурсу «Скрепиш».

Гордістю школи є спортивні досягнення учнів. Упродовж багатьох років цей навчаль-ний заклад утримує першість серед інших шкіл міста у спортивних змаганнях з різних видів. Наприклад, цього року команда школи посіла третє місце на чемпіонаті Чернігова з веслування. А шкільна команда хокеїстів ви-борола четверте місце.

«Також наші учні є активними учасниками міжнародних конкурсів, – зазначає Тамара Леонтіївна. – У 2010 році за підсумками ма-тематичного конкурсу «Кенгуру» троє наших школярів отримали відмінні результати, шес-теро – добрі, а семеро – посіли третє місце. В конкурсі з біології, який називається «Ко-лосок», брали участь 15 учнів. З них шесте-ро отримали сертифікати «Золотий колосок» і шестеро – «Срібний колосок».

...а фуНдаМеНт – ВЧителіДвадцять років біля керма – пліч-о-пліч з

учителями, учнями та батьками Тамара Багіна. 41 рік тому, після закінчення Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка вона прийшла працювати в школу вчителем фізики. За довгі десятиліття роботи вона стала символом та оберегом четвертої школи. Іноді здається, що Тамара Леонтіїв-на й живе в ній. Під її керівництвом працює згуртований творчий колектив однодумців. Нині 21 педагогічний працівник віддає свої знання й тепло душі учням. Гордістю школи є Людмила Ігнатьєва – заступник директора з навчально-виховної роботи та вчитель хі-мії, Ольга Гурінова – вчитель математики та інформатики, Олена Лебідь та Катерина Оль-ховик викладають математику, Тетяна Коло-мієць та Людмила Дуденко – початкові кла-си, Ольга Федоренко – педагог-організатор та психолог, Ольга Коновал – вчитель історії, Тетяна Черв’як – біології, Людмила Пухаль-ська – англійської мови, Рената Розмаріцина навчає основам здоров’я, Наталія Царьова – вчитель фізичної культури та Оксана Мінає-ва – малювання.

У школі один вчитель-методист, дев’ять – «Старших вчителів», два – «Відмінника освіти України», 16 вчителів мають вищу категорію, а четверо – першу.

Тож не дивно, що випускники школи охо-че довіряють рідному навчальному закладу вчити своїх дітей та онуків. Деякі родини на-вчаються у ній з покоління в покоління. Це – ніби сімейна традиція. Учні та батьки хва-ляться, що в їхній школі особлива домашня аура, сюди хочеться повернутися знову.

«Для мене головне, щоб наші учні стали хорошими та розумними людьми, – каже Та-мара Багіна. – А ми, педагогічний колектив, зробимо все можливе, щоб зберегти учнів-ський контингент, дати дітям міцні знання, допомогти їм обрати життєвий шлях та ста-ти гідними громадянами України».

Валентина ФЕДУСЬФото автора

Школа-родина «За сто літ поширшало коло. В ньому правнуки вже й дідусі. Четверта чернігівська школо, тобою ми зріднені всі», – це рядки з пісні, яку написав її випускник, він же відомий чернігівський поет Василь Буденний. Справді школа №4 – одна з найстаріших у місті. Свій сторічний ювілей вона відзначила у 2006 році. Чим живе школа нині, дізнавалася кореспондент «Деснянки – вільної».

«Вчитель для школи – це те саме, що сонце для Всесвіту. Він обі гріває своїми знаннями наших дітей, у його руках майбутнє. Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його тихої, скромної, працьовитої діяльності?», – писав А. Дістервег.

Сучасному вчителю дуже складно: низька зарплата, постійні стреси. Але, на щастя, є такі педагоги, які попри все сповнені любові, мудрості, обдаровані усім тим, що потрібно для такої важливої професії. Таким у школі №4 є історик вищої категорії, старший вчитель – Ольга Василівна Коновал. Дивлячись їй в очі, бачиш перед собою океан доброти, турботи та любові.

– ольго Василівно, чому Ви обрали професію вчителя?– Мрія дитинства. Я родом із села Орлівки Куликівського ра-

йону, тому для мене рідна школа – друга родина. Мої вчителі були чесні, працьовиті і люблячі. Ми хотіли бути схожими на них. Закінчивши школу, я без усіляких вагань вступила до педагогіч-ного інституту ім. Т. Г. Шевченка на історичний факультет.

– Як починався Ваш шлях вчителя?– З 1979 року працювала в рідній школі. Згодом – в піонер-

ському таборі «Молода гвардія», потім на державній службі. Але жодної хвилини мене не покидало бажання бути вчителем, і ко-ли трапилася нагода, я не роздумуючи залиши все. І ось з 1994

року, завдяки пораді своєї подруги, працюю в школі №4. Вона нагадала мені мою, з дитинства. Настільки відчула себе ком-фортно і спокійно. Особливо мене вразила дружня атмосфера в колективі, що панує тут і нині. Спочатку викладала історію в старших класах, нині з 5-го по 11-й класи та ще й викладаю основи правознавства і географію.

– Як кажуть, «покажи мені своїх учнів – і я побачу те-бе», ким Ви пишаєтеся?

– Перш за все, пишаюся усіма учнями школи, бо вони наше життя! Їх я знаю поіменно. З особливою ніжністю і повагою хочу розповісти про своїх випускників. Як класний керівник випус-тила два класи. З попереднього випуску хочу назвати Марину Купрійчук, Женю Хвостицького, Сашу Самойловича, Олю Льодо-ву. Вони проявили себе і як учасники всіх шкільних справ, і як знавці різних дисциплін. У цьому році я виховала 25 учнів. Се-ред них Таня Рогачук. Таку унікальну дитину ще треба пошукати. Хороший знавець всіх суспільних дисциплін, творча особистість і просто чудова дівчина. Марина Приходько – незмінна старо-ста класу, щира, добра, справедлива… Всього й не перерахуєш. Хочеться багато теплих слів сказати і про Женю Федоренка. Від-критий, доброзичливий, цілеспрямований. Він став лауреатом

міських, обласних етапів МАН. Нині готується вступати на істо-ричний факультет. Олексій Радченко – особлива дитина, поряд-ний, надійний, відповідальний… Я йому завжди говорила, що з тобою можна йти в будь-яку розвідку. Його присутність – це вже тил. А взагалі всі двадцять п’ять – це частинка мого серця. Я їх проводжаю в самостійне життя з великим болем і світлою надією, що у них буде все гаразд.

– Як, на Вашу думку, спонукати дитину до навчання?– Найперше треба поєднувати в собі любов до справи і до

учнів. Зі свого досвіду знаю, що одноманітні традиційні уроки втомлюють учнів, не викликають інтересу до предмету. Щоб спонукати дітей до навчання, я постійно шукаю нові форми і методи. Наприклад, до таких належать нестандартні уроки, на яких діти проявляють творчість. Вони із задоволенням вчать і відтворюють матеріал. Я постійно в творчому пошуку.

– Чим є для Вас школа?– Для мене школа – це майстерня, у якій формується осо-

бистість кожної дитини. Це і дім, куди хочеться завжди повер-татися. А взагалі, школа – це життя… Тому хочеться, щоб наш навчальний заклад процвітав як осередок знань і культури!

Оксана КАРПОВА

6 № 71 (28040) 3 липня 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

освітаосвіта

Школа – щасливий берег дитинства. У кож-ної людини вона в серці залишається назавжди. Існуючи вже понад 100 років, школа № 4 вихо-вала і провела в доросле життя не одне по-коління. І сьогодні всі з повагою та вдячністю згадують про неї. Дуже приємно споглядати, коли колишні та майбутні учні разом з бать-ками прагнуть поділитися частинкою свого шкільного життя.

– Школа сформувала особистість, виховала рішучу людину з твердим характером, – так го-ворить про свою доньку Тетяну Рогачук її бать-

ко олексій Григорович. – Практично ніхто не примушував сидіти її за уроками. Вона ніколи не запізнювалася, завжди з радістю йшла до школи. І це нас, батьків, дуже тішило. Ми бачили як на очах розвивалася донька, до чого прагнула. Вчи-лася, опановувала науку дружби, ставала дис-циплінованішою. Нині глибоко вивчає англійську мову, плете бісером, пише вірші. За все велика вдячність школі і низький уклін їй.

– Усюди цінність школи дорівнює цінності вчителя, – підкреслює мама учениці 11 класу Марини Приходько Валентина олександрів-

на. Після одинадцяти років ми бачимо відмінний результат. Тому окрема подяка класному керів-никові Ользі Василівні Коновал. Вона – вчитель за покликанням. Багато душі і серця вклала на-шим дітям. Пам’ятаю перші враження доньки від школи – захоплення і радість. У неї виявили і розвинули здібність до математики. Із самого початку Маринка відрізнялася відповідальністю, акуратністю, терплячістю. Я згадую її очі, коли вона досягала результатів у навчанні, очі спо-внені щастя. Жодного разу ми не пожалкували, що донька навчалася саме в цій школі.

Коли я дивилася на батьків, які настільки гордо і поважно розповідали про своїх дітей, то мимоволі відчувала гордість за школу.

«Ведь для дитя учитель – это яркий свет,А для учителя ребенок словно птица,И птица эта для него должна лишь ввысь лететь.Лететь и никогда в жизни не разбиться!»

Це уривок з вірша Тетяни Рогачук. – Вірш написала про школу за годину, він

ніби лився з мене. Все від душі, – підкреслює Тетяна. Для нас школа – це наша друга домів-ка. Щоранку я йшла сюди з великим бажанням. Вона назавжди відкладеться в пам’яті. А наші свята: Новий рік, 8 Березня, вечорниці, Хелоуїн

та багато інших. Всі організовували, всі брали участь, немов родина. Учителі допомогли мені визначитися з тим, ким я хочу стати. Дуже б хотілося повчитися ще в школі. Ми були гарни-ми учнями, старалися.

Ще одна відмінниця, Марина приходько захоплено розповідає:

– Щодня думаю про шкільні роки. Головне чому нас навчила школа – це мислити. Всі вчи-телі йшли назустріч. Будь-яке зауваження з їх-нього боку ми сприймали як допомогу. Тому що вірили, шанували, вважали взірцем чесності й справедливості. У школі я набула впевненості у власних силах, мені дуже подобається мате-матика. Останні три роки брала участь у ма-тематичному конкурсі «Кенгуру», маю дипломи з відзнакою. Хочеться подякувати вчителям за те, що дали нам належні знання, добре підготу-вали до самостійного життя.

Не залишилися осторонь наших розмов і майбутній першокласник Сергій Кизима зі сво-єю мамою Ларисою Вікторівною. Хлопчик від-відував підготовчі курси при школі.

– Сину дуже сподобалася школа та перша вчителька. Ми багато чули хорошого про пе-дагогічний колектив. Хоча у нас вибір був, ми все ж таки зупинилися на школі №4. Думаю тут нам буде добре, – сподівається лариса Вікторівна.

– Мені дуже хочеться стати учнем цієї шко-ли, – сором’язливо каже сергійко.

Сьогодні з упевненістю можна сказати, що школа №4 як криниця, з якої діти черпають зна-ння, добро, любов та радість!

Оксана КАРПОВАФото автора

с лОв О п р О а л ьМ а-М ат е р

щасливий берег дитинства

плаНуВали Музей школи, а Відкрили Музей МікрорайоНу

Ідея створення музею виникла під час підготовки до святкування 100-річчя школи. Спочатку шкільний колектив та випускники запропонували відкрити му-зей школи, а потім задумалися…

«На Лісковиці є стільки визначних пам’яток, стіль-ки історичних цікавинок, що приваблюють не тільки чернігівців, а й гостей міста, – розповідає директор школи Тамара Багіна. – Тому пропозиція досвідче-ного краєзнавця, почесного громадянина Чернігова Герарда Кузнєцова – створити музей мікрорайону – здалася нам дуже цікавою».

Ідею останнього втілив у життя Анатолій Вареник. Він, як ніхто інший, добре знає і минуле, і сучасне Лісковиці. Адже саме тут пройшли його дитинство, незабутні шкільні роки та трудові будні. Випускник школи 1954 року Анатолій Вареник чотири десяти-ліття відпрацював на чернігівському «Хімволокні», пройшовши шлях від помічника майстра до заступ-ника генерального директора. Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, він разом з однодумцями взявся до роботи щодо створення музею. Цікавий за-дум об’єднав багатьох людей в єдиний творчий колек-тив. До пошукової роботи долучилися вчителі, учні, випускники школи та мешканці Лісковиці. Експонати збиралися буквально по крихтах, як то кажуть, «усім світом». Робота кипіла, ідей було багато.

Досвідом з ентузіастами ділилися фахівці Черні-гівського обласного історичного музею та завідувач відділом наукових досліджень печер та пам’яток ар-хеології заповідника «Чернігів стародавній» Володи-мир Руденок. Дякувати Богові, знайшлися й спонсо-ри, які взяли фінансовий тягар на себе.

Кропітка праця та спільні зусилля не були мар-ними. Ось він – довгоочікуваний результат! Музей Лісковиці відкрито! Два роки тому день народження Чернігова став і днем народження музею.

На стеНдах ожиВає МиНулеЗаходиш в музей і… очі розбігаються. Експози-

ція вражає багатством та неповторністю. Тут втра-чаєш відчуття реальності і здається, що поринаєш у глибину віків. Ось – старі фотографії, ось – речі з минулого.

Огляд експозиції розпочинається зі стенду «Ліс-ковиця – в період Київської Русі (ІХ – ХІІ ст.)». Далі

ще стенди з фотографіями та документами, кожен з яких характеризує життя цього куточка міста в певну історичну епоху. До речі, вперше Лісковиця згадується в офіційних документах аж у 1105 ро-ці, коли чернігівський князь Давид Святославович, постригшись у ченці, передав цей район Києво-Печерській Лаврі.

У шкільному музеї розказують, що Лісковицею називається місцевість в заплаві Десни, яка об’єднує вулиці Лісковицька, Антонова-Овсієнка (колишня – Південна), Варзара (Лугова), Толстого, Гліба Успен-ського, провулки Гайові. Цей куточок Чернігова був заселений вже в давньоруські часи. Здавна там жив робочий люд – торговці, рибалки, пекарі та обслуга Єлецького монастиря. Саме на Лісковиці археологи знайшли доменні печі, у яких ще у добу Київської Русі випалювали стільки плінфи (цегли), якої б вистачило на добрий десяток церков. Є вона і в музеї.

«На думку деяких краєзнавців, назва «Лісковиця» походить від слова «ліс». Мікрорайон так назвали тому, що колись тут росли густі ліси, – зазначає ди-ректор школи. – Інші ж дослідники стверджують, що свого часу Болдина гора була густо вкрита порослю лісового горіха – ліщиною, це й дало назву «Ліско-виця». А ще цей куточок міста називають «чернігів-ським Подолом».

У XIX столітті Лісковиця перетворилася на своє-рідний спальний район, який було забудовано одно-поверховими будинками.

Є в музеї й стенди, присвячені мешканцям Ліско-виці – тим, хто боронив Батьківщину від фашистських загарбників та видатним людям, які прославили рід-ний край своєю працею.

осоБлиВе Місце Має ліскоВицька школа

Стенди «Історія школи», «Школа 1924 – 1980», «Школа 1981 – 2008», «Випускники школи різних ро-ків», «Незабутні вчителі», «Випускники школи – знані люди», «Про нас пишуть» розповідають про життя ліс-ковицької школи. Бачимо фотографії тих, хто творив історію цього навчального закладу – колишніх учнів та вчителів. Тут безліч імен і безліч доль…

«Скільки цікавості викликають ці старі фотогра-фії! Сучасні школярі впізнають на них своїх рідних та сусідів, випускники школи – колишніх однокласників та друзів, – приєднується до розмови вчитель історії

Ольга Коновал. – В такі миті дивишся на задоволені й радісні обличчя відвідувачів музею і думаєш: «На-ша праця не була марною».

пройти МиМо НеМожлиВоМузей поповнювали експонатами поступово.

Хтось приносив документи, дехто – антикварні речі. Тут є старовинне кухонне приладдя: горщики, чер-паки, рогачі, кухлі тощо), а також предмети побуту минулого, наприклад керогаз, примус, гасова лампа. Можна побачити і попередників праски: рубеля й качалку. Цими дивними речами довгий час корис-тувалися наші прабабусі. Висушену білизну вони на-мотували на «качалку» і катали по столу «рубелем». А ось бачимо й вугільну праску. Виявляється, ця по-бутова техніка чаділа в будинках наших пращурів аж до середини минулого століття. Біля кожного пред-мета напис, на якому зазначено хто передав цей експонат до музею.

Особливу увагу відвідувачів привертають патефон і самовар. А поруч бачимо антикварні фотоапарати та чималу колекцію старовинних годинників. Далі – речі часів Другої світової війни: каски, фляги, набої. До наших часів навіть зберігся осколок німецької фу-гасної бомби. Він теж є в шкільному музеї.

«А найцікавіші експонати – це ткацький верстат, самопрядка, скриня і… шкільна парта, – зазначає Ольга Коновал. – Працівники школи Олександр Кой-дан та Іван Барбаш поповнили експозицію верстатом та скринею. Прядку віддала до музею наша випус-книця Валентина Ткач. А коли у школі «пошкребли по засіках», то знайшли стару парту. Пофарбували її і… є ще один експонат! Ці речі стали справжньою окрасою нашого музею».

Не залишає нікого байдужим і величезне генеало-гічне дерево відомої родини Антіох-Вербицьких. Тут десятки імен. Спеціально для музею родове дерево склали нащадки лісковицьких Антіохів-Вербицьких. Виявляється, український поет та співавтор Гімну України Микола Антіох-Вербицький свого часу жив на Лісковиці.

Частенько музей відвідують учні, батьки, вчите-лі та гості школи. Для них проводяться екскурсії та вечори зустрічей. Свої враження від побаченого і почутого в шкільному музеї відвідувачі записують у Книзі відгуків. Там є і автографи, і слова подяки, й побажання та тиха туга за давно минулими роками дитинства і юності.

Ми МаєМо зНати!«Знати історію рідного краю має кожна людина,

– говорить Тамара Багіна. – Ми, як освітній заклад, робимо все можливе, щоб якомога більше людей піз-нали історію свого міста, району, вулиці, щоб вони любили і шанували свою малу Батьківщину. На від-критті музею робота не закінчилася – музейні фонди постійно оновлюються й поповнюються. Залучаємо до пошукової роботи сучасних школярів, бо вважає-мо, що дитина, яка серцем і душею доторкнулася до історії рідного краю, не виросте байдужою».

Валентина ФЕДУСЬФото автора

д ж е ре л а

історія «чернігівського Подолу», як на долоніабо чим славиться музей школи №4В цьому мікрорайоні Чернігова є все, що милує око: і старовинні храми, і вікові дерева, і швидкоплинна річка, і синьоокі озера, і навіть високі пагорби, з яких відкриваються чудові краєвиди на місто. Тут поринаєш у минуле, і в уяві постають славетні постаті – Антонія Печерського і Миколи Святоші, Леоніда Глібова і Михайла Коцюбинського. Тут немає звичних для міста багатоповерхівок, а приватні оселі потопають в пишній зелені садів. Це – Лісковиця – стародавній куточок Чернігова. Про історію й сьогодення цього мікрорайону можна дізнатися в Музеї Лісковиці, що розташований в чернігівській школі №4.

№ 71 (28040) 3 липня 2010, субота 7http://dponline.cn.ua

огоЛоШенняогоЛоШення

к а л е н д а рсьогодні сонце зійшло о 4 год. 55 хв., за-

йде о 21 год. 12 хв. день триватиме 16 годин 16 хвилин. повний Місяць 26 червня. Місяць у ри-бах, овні.

за релігійним календарем сьогодні – священ-номученика Мефодія, єпископа Патарського. Благо-вірного князя Гліба Володимирського, сина святого Андрія Боголюбського. Перенесення мощей святи-теля Гурія архієпископа Казанського. Мучеників Ін-ни, Пінни і Римми. Моденської (Косинської) ікони Божої Матері. Петрів піст.

завтра – мученика Юліана Тарсійського. Свя-щенномученика Терентія, єпископа Іконійського. Знайдення мощей преподобного Максима Грека. Преподобних Іулія пресвітера та Іуліана диякона. Петрів піст.

післязавтра – священномученика Євсевія, єпис-копа Самосатського. Мучеників Зінона і Зіни. Муче-ників Галактіона та Іуліанії. Петрів піст.

іменинниками будуть: сьогодні – Гліб, Мефо-дій, Гурій, Інна, Римма, Панас; завтра – Терентій, Юліан, Юлій, Максим, Арчил; післязавтра – Овсій, Галактіон, Зінаїда, Юлія, Зенон.

ц и М и д н я М и н а р Од и л и с я

03.07

Український хімік-технолог, академік, Герой Соціалістичної Праці Василь атро-щенко (1906); український кінорежисер-документаліст і телепродюсер олександр роднянський (1961); американський кіно-актор, режисер, продюсер, сценарист том круз (1962).

04.07

Український письменник петро панч (1891); український радянський фотограф та кінооператор данило демуцький (1893); український поет, шевченківський лауреат ігор римарук (1958).

05.07Російський флотоводець, адмірал пав-

ло Нахімов (1802); французький письмен-ник, актор, художник, кінорежисер жан кокто (1889).

н е с п р и я тл и ві д ні у л и п ні

4, 27

зніМ О к із с у п у т н и к а

NOAA-18 02.07.2010 07:00

Чернігів

гі д р О М е т ц е н т р п Ові д О М л я є3-го червня очікується мінлива хмарність, ко-

роткочасний дощ, гроза. Вітер північний 5–10, під час грози місцями пориви 15–18 м/сек. Температу-ра повітря +23 ... +28 °C, по Чернігову +25 ... +27 °C.

4-го та 5-го червня – мінлива хмарність, без істотних опадів, лише вдень 5-го місцями коротко-часний дощ, гроза. Вітер північно-західний з пере-ходом на північно-східний 5–10 м/сек. Температура вночі +12 ... +17 °C, вдень +21 ... +26 °C.

Радіаційний фон по області: Семенівка – 10, По-кошичі, Чернігів, Прилуки – 12, Остер, Щорс, Ніжин – 13 мкр/год.

п Ог Од а н а с О н ці (д а ні S OHO)

GOES-14 02.07.2010 07:07 LASCO C2 02.07.2010 06:30

КУПонбезкоштовного оголошення

РУБРИКА:Продам �Куплю �Міняю �Зніму �Здам �

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

продам:Терміново приватний будинок в Чернігові (р-н автопарку, заг. площа 67,3 •м2, з частковими вигодами, гараж, госп. будівлі, плодові дерева). Ціна 43 тис. у.о. Тел. (093) 416-97-93.Терміново авто «Москвич-2140» (1982 р. в., колір – зелений корал, техо-•гляд – 2010 р., багажник, фаркоп). Ціна – 600 у.о. Тел. 3-34-44.Терміново точило «Темп» (заводське, не б/в, потужність 500 Вт, 1820 об/•хв., 220 В; гармонь «Марічка» (2-рядна, в хорошому стані). Ціна договір-на. Тел. 3-34-44.Диван, два крісла, недорого. Тел.: 4-16-52 (ввечорі), (050) 465-37-69.•Гараж в а/к № 29 в р-ні кондитерської ф-ки. Тел. 775-415.•Дачу біля ЗАЗа (с/т «Текстильник», 2-поверховий будинок, 5х6 м• 2, світло, грубка, поблизу невеличке озеро, 5 соток землі, плодові дерева, зруч-ний під’їзд). Ціна 70 тис. грн. Тел. (093) 287-42-02.Німецьку вівчарку (кобель, 1,5 роки, знає команди, з усіма щепленнями). •Терміново. Ціна 100 у.о. Тел. 931-534.Вовняний килим (195х135 см) в хорошому стані. Недорого. Тел.: 5-94-35, •(093) 755-54-63.

п р и в ат ні Ог ОлО ш е н н я

Новий домашній тренажер «Стеннер». Недорого. •Тел.: 5-94-35, (093) 755-54-63.Фотоапарати «Зеніт-TTL», ФЕД-3, фотозбільшувач •УПА-725, реле часу та інше фотоприладдя. Тел. 5-94-35, (093) 755-54-63.Хорошу дійну спокійну молоду козу в Чернігові. •Тел. (097) 371-51-00.Фанеру водостійку, завтовшки 8 мм, 1,5х1,5 м; борти •причепа легкового авто із алюмінію; скло заднє від «Волги» ГАЗ-324; диски коліс. Тел. 604-883.

куплю:Будь-який човен, весла, бінокль, пневматичну ґвин-•тівку чи пістолет, велосипед, дачну ділянку з будин-ком, зварювальний апарат на 220 В, перфоратор, дриль та інший електроінструмент, євроруберойд. Тел. 933-821.Імпортний телевізор Ø37, 51–54, 63–72 см, DVD, муз-•центр, цифрову відео- чи фотокамеру, велосипед, бінокль, гумовий чи металевий човен, алюмінієвий бідон чи каністру на 10, 20, 40 літрів. Тел. 930-713.Ордени та медалі СРСР, значки, картини, монети, •вироби з бронзи, срібла, фарфору та інше; телеві-зор, DVD, музцентр, підсилювач, комбайн кухонний «Мрія», папір офісний А4. Тел. 610-050.

здам:Кімнату в приватному будинку, проживання з господар-•кою. Недорого. Р-н Болдиної гори, поруч зупинка. Тел. (093) 048-63-25.

уВаГа!шВидко, ЯкісНо, НедороГо:

– перекриємо та пофарбуємо дахи;– відремонтуємо дах будь-якої складності;

– виконаємо інші будівельні роботи;– допоможемо доставити матеріали.

Пенсіонерам – знижки. Виїзд будь-куди по області.Тел.: (099) 739-09-41, (063) 268-29-58, (0462) 609-468.

растворно-бетонный узел в р-не шерстянки(800 м2). тел. (050) 356-76-47.

здам будинок в р-ні лісковиці (2 поверх, 400 м2, ремонт, меблі). ціна договірна.

тел. (050) 356-76-47.

Ват «Чернігівський хлібокомбінат»повідомляє про проведення позачергових загальних

зборів акціонерів, які відбудуться18 серпня 2010 року об 11 годині за адресою:

вул. Борисенко, 41, м. Чернігіву приміщенні зали засідань.

Реєстрація акціонерів та довірених осіб акціонерів буде проходити від 10.00 до 10.45 у день скликання та за місцем проведення загальних зборів.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:1. Ухвалення рішення про зміну найменування това-

риства з відкритого акціонерного товариства на пу-блічне акціонерне товариства відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

2. Про внесення змін до статуту товариства через ви-кладення його в новій редакції, у зв’язку зі зміною на-йменування товариства та приведення відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

3. Про переведення випуску іменних акцій докумен-тарної форми існування у бездокументарну форму існування (рішення про дематеріалізацію).

4. Про визначення термінів переходу на бездокумен-тарну форму існування акцій товариства.

5. Про передачу ведення реєстру власників іменних цін-них паперів та затвердження договору з новим реє-стратором товариства.

6. Про відчуження майна товариства.У разі проведення процедури реєстрації учасників

загальних зборів акціонерів кожному акціонеру при собі треба мати документи, що посвідчують особу (паспорт). Для довіреної особи (представника) акціонера додат-ково до цього мати довіреність на право представляти акціонера на загальних зборах, яка оформлена згідно з чинним законодавством.

Довідки можна отримати за телефоном (0462) 723-490.правління Ват «Чернігівський хлібокомбінат»

в и к л и к и д О с уд уМенський районний суд Чер-

нігівської області викликає як відповідачку зеленську ларису Миколаївну, яка проживає за адресою: вул. Придеснянська, 3, с. Ушня Менського району Черні-гівської області у цивільній спра-ві №2-395 за позовом Зеленської Олександри Петрівни до Зелен-ської Лариси Миколаївни про ви-знання особи такою, що втратила право на користування житло-вим приміщенням через відсут-ність у ньому понад шість місяців без поважних причин.

Судове засідання відбудеть-ся 12 липня 2010 року о 9 год. у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області, за адресою: 15600, вул. леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської області.

Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголо-шення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причину неявки Зеленської Л.М., повідомленої належним чином або, якщо причину буде визнано неповажною – суд ви-рішить справу на підставі наяв-них у ній даних чи доказів.

� � �Менський районний суд

Чернігівської області викли-кає як відповідача приватне підприємство «Менське – Аг-ро» (юридична адреса: вул. Са-дова, 10, м. Мена Чернігівської області), директор підприєм-ства – Усенко Сергій Миколайо-вич проживає за адресою вул. Червоногвардійська, 3-б, кв. 73, м. Чернігів) у цивільній справі за позовами Татарчук Тамари Вікторівни, Татарчука Михайла

Івановича, Євсієнко Ганни Пав-лівни, Середи Ніни Миколаївни, жителів с. Бігача Менського району Чернігівської області до приватного підприємства «Менське – агро», третя осо-ба – державне підприємство «центр державного земель-ного кадастру» про розірван-ня договору оренди землі.

Судове засідання відбудеть-ся 16 липня 2010 року об 11.30 у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області за адресою: 15600, вул. леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської області.

У разі неявки в судове за-сідання представника відпо-відача без поважних причин або неповідомлення про при-чини неявки – справу буде ви-рішено на підставі наявних у ній доказів.

� � �Ніжинський міськрайонний

суд Чернігівської області ви-кликає в судове засідання 9 липня 2010 р. о 9 год. як відповідачів ірину Василівну лисенко та івана івановича красновида у цивільній спра-ві № 2-737/10 р. за позовом пу-блічного акціонерного товари-ства «Райффайзен Банк Аваль» до Ірини Василівни Лисенко, Івана Івановича Красновида про стягнення заборгованості за кредитним договром.

Справу буде розглянуто в приміщенні суду за адресою: вул. шевченка, 57-а, м. Ні-жин Чернігівської області, під головуванням судді Коби-лецького І.Ф.

У разі неявки в судове засідан-ня, справу буде розглянуто за від-сутності відповідачів, на підставі зібраних по справі доказів.

Колектив ПП «Агропрогрес» висловлює щире співчуття засновнику підприємства, народному депутату України Іва-ну Івановичу Куровському з приводу тяжкої втрати – смерті батька, ветерана Великої Вітчизняної війни і праці

івана йосиповича.

Рада Чернігівської обласної організації Всеукраїнської громад-ської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» глибоко сумує з приводу смерті колишнього першого заступника начальника ЧВВАУЛ, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, учасника бойових дій на острові Даманському, в Алжирі, полковника

Володимира ілліча соБолєВата висловлює співчуття родині покійного.

Управління охорони здоров’я та колектив КЛПЗ «Чернігів-ська обласна лікарня» глибоко сумують з приводу смерті ліка-ря прок тологічного відділення

Валентина анатолійовича литВиНеНката висловлюють співчуття рідним і близьким покійного.

8 № 71 (28040) 3 липня 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

c m y k

адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянська правда – вільна засновник та видавець – тоВ «редакція газети «деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Головний редактор лариса МілоВа. Перший заступник головного редактора леся кошель. Тел. 678-200. Заступник головного редактора петро ГроМоВий. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир лисеНко. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій адруГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: олександр Божок, Ганна зеВко, світлана кузьМеНко. Коректори: альона шеВЧеНко, світлана сокол. передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

Другий місяць літа названий липнем. Та чому, в народі майже ніхто не пам’ятає. Як-що пов’язати назву місяця з

деревом липою, то ніяких виразних явищ з нею о цій порі не відбуваєть-ся. Цвіте липа в червні, як правило, і бджоли мед збирають під час цвітіння. Водночас роботи в липні по господар-ству так багато, що навіть якби й хоті-ли милуватися цим чудовим деревом, не знайшлося б часу.

Якщо в назву попередніх місяців українці заклали головні ознаки своєї віри та традицій, то, мабуть, липень не став винятком. Можливо, властивості липи підкреслюють особливості тра-дицій цього періоду.

Липа у слов’ян вважалася священ-ним деревом богині Лади – символу людської любові, що творить гармо-нію у людських стосунках. В україн-ських колядках та щедрівках співа-ється, що Лада принесла людям живу воду, прийшовши по веселці до них із немовлям, із пшеничним колосом та квітами в одній руці, яблуком і ви-ноградиною в другій.

Дерево липа отримало свою назву від слова липнути, бо її сік та молоді листочки липкі та клейкі. Світла, м’яка та в’язка її деревина уособлює чисто-ту душевних помислів, красу, сердеч-ність, доброту, привабливість. Медова горілка, виготовлена з липового меду, уособлює п’янку любов до протилеж-ної статі. Ці якості липи якнайкраще відповідають суті богині Лади. Звідси й походження назви місяця.

Заборона вирубування цього дере-ва пов’язана з тим, що його властивості відповідали душевним якостям богині Лади. З липи могли виготовляти лише певні, встановлені віруванням речі, на-приклад, стіл за яким їсть родина або проводяться громадські збори, колиска для дівчинки (щоб була ладна та краси-ва), вулики (до яких завжди повертати-меться бджолиний рій), музичні інстру-менти (липа шелестить, наче говорить із людиною). Липовою гілкою не можна підганяти худобу, бо липа – дерево Ла-ди, яка опікується тільки світом людей та людськими душами.

У цьому місяці чимало офіційних, професійних, православних та народ-них дат і свят.

3 липНЯ – МефодіЯСеред мисливців цей день вважа-

ється сприятливим для полювання на перепілок. Здавна помічено, що коли на Мефодія дощ, то з перервами він ітиме 40 днів.

4 липНЯ – тереНтіЯ5 липНЯ – єВсеВіЯ (оВсіЯ)6 липНЯ – ВолодиМирської

ікоНи Божої МатеріДруге з трьох свят, присвячених

іконі. За значенням і давністю є най-головнішим. Свято на честь ікони – захисниці Володимирської землі було встановлене в XII ст.

6 липНЯ – ГорпиНи-купаль-Ниці

Цього дня заведено митися і па-ритися у лазнях із віниками з цілю-щих трав. Молодь купається у річках і ставках. Увечері дівчата із гілки верби, вишні, чорноклену або іншого дерева роблять Марену, яку пишно наряджа-ють, а хлопці готують вогнище. Коли стемніє, розпалюють ватру і попарно перестрибують через неї, причому за-гадують: якщо руки не розійдуться – бути весіллю. Марену, яка символізує Русалку, топлять у воді. На воду ж ді-вчата пускають вінки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

У кожній місцевості свято прохо-дить по-різному, але однією з головних його умов було і є збирання трав, ко-

ріння для лікувальних та знахарських цілей. Вважається, що зібрані о цій по-рі трави і коріння мають велику цілю-щу, а також оберігаючу силу. Побутує легенда про квітку папороті, яка роз-кривається раз на рік – в ніч на Івана Купала. Тому, хто зможе знайти її, від-кривається багато таємниць, він ста-не провидцем, буде багатим. Цієї ночі дерева переходять з місця на місце і розмовляють між собою.

7 липНЯ – іВаНа купалаДавнє язичницьке свято літнього

сонцестояння, яке уособлює розквіт сил природи. «Зелене Купало в літо упало», – каже народне прислів’я. У численних слов’янських міфах Купало постає богом достатку і врожаю, пло-дючості, радості, згоди та любові. Як і на Горпини, цей день доповнюється обрядами купання, співами і танцями, веселощами. Свято Купала з приходом християнської релігії, увібравши в себе дещо з обряду зі свята Іоанна Хрести-теля, стало Іваном Купала. Звуть його також Івановим днем. Церква відзначає його як день Різдва Предтечі і Хрести-теля Господня. Це найголовніше свято, встановлене на честь Іоанна.

За біблійними оповідями, він наро-дився за шість місяців до появи Ісуса Христа в сім’ї престарілого священика Захарії і його дружини Єлизавети. По-дружжя було довго бездітним. Одного разу Захарії явився архангел Гавриїл, який повідомив, що його дружина наро-дить сина Іоанна. Передбачення збуло-ся. Захарія з цієї нагоди виголосив про-мову, в якій назвав Іоанна предтечею, тобто попередником Ісуса Христа. Іоанн передрікав, що наближається царство Боже і незабаром прийде Месія (майбут-ній Ісус Христос), який візьме усі гріхи на себе. Він же хрестив Ісуса.

8 липНЯ – петра і феВроНіїНа честь князя і княгині Муром-

ських, які стали символом вірного, сильного і красивого кохання. Тому цей день вважається щасливим для закоханих.

9 липНЯ – даВида-суНиЧ НикаІснує цікаве повір’я: якщо хтось хо-

че взяти у борг певну суму грошей, то цього дня треба покласти в кишеню жмутик листя суниці і йти до пози-чальника – відмови не буде.

10 липНЯ – саМсоНа-проЧаНи НаЦей святий вважається покровите-

лем медиків.11 липНЯ – серГіЯ і ГерМаНа Ва-

лааМськихЇх вважають засновниками Валаам-

ського монастиря на Ладозькому озері, хоча науковий спір про час його ви-

никнення триває вже майже століття. За радянських часів на Валаамських островах утримували в’язнів.

12 липНЯ – петра та паВлаОдне з найшановніших у народі

свят. Встановлене на честь апостолів Петра і Павла. Петро перший засвід-чив свою віру в божественний при-хід Христа, був свідком багатьох його справ. Здавна зі святом Петра і Павла у нас пов’язували насамперед початок жнив, а тому до цього дня годилося зажати бодай один сніп. Зажинок по-чинали вдосвіта і обов’язково у «лег-кий», тобто жіночий (середу, п’ятницю чи суботу) день. Справа святого Пе-тра, як писав наш славетний історик Михайло Грушевський, жита зажина-ти. Він є сторожем поля, майбутньо-го врожаю.

13 липНЯ – піВпетра.Продовження свята Петра і Павла.

Щодо його походження існує кілька версій. Вважається, що назва ця – на честь апостола Петра або його батька. Дехто пов’язує її з тим, що свято це за значенням наполовину менше від по-переднього. Цього дня вшановують пастухів і тварин.

14 липНЯ – кузьМи та деМ’Я На.Перше зі свят року, встановлених

на честь трьох пар братів-святих з та-кими іменами. Два інші припадають на 30 жовтня і 14 листопада. День пам’яті цих святих збігається з розпалом горо-дніх робіт і початком косовиці та спеки. Тому з цього приводу кажуть: «Кузь-ма і Дем’ян згубили жупан», «Кузьма і Дем’ян прийшли, на покіс пішли». Цього дня починається збирання фарбуваль-них рослин.

15 липНЯ – покладаННЯ ризи БоГородиці у ВлахерНі.

Одне з церковних свят, що вшановує речі, які залишилися після Діви Марії. В Україні це свято в деяких місцевос-тях було раніше відоме під назвою Пе-трової Матері, оскільки продовжувало Петрів день.

16 липНЯ – аНатоліЯЗа іменем патріарха Константино-

польського.17 липНЯ – аНдріЯ-НалиВаНазву пов’язують з іменем Андрія

Критського і періодом наливання ко-лоса. «На Андрія озимі в наливах ді-йшли».

18 липНЯ – афаНасіЯ афоН-ськоГо

Цей святий був одним із засновни-ків чернечого життя на Афоні. День йо-го пам’яті в народі нерідко називають святом Місяця. О цій порі з’являється перша чверть нового Місяця, і ввечері при сході він ніби грається: то ховаєть-ся за хмари, то виходить із них. Якщо на Афанасія хмари жовті, бути дощу.

19 липНЯ – юліаНіїЮліанія була дочкою князя Юрія

Дубро вицько-Ольшанського на Волині. Померла на 16 році життя. На початку XVII ст. випадково були знайдені її мощі, біля яких відбувалися чудесні зцілен-ня. З цієї нагоди і встановлене сьогод-нішнє вшанування. Канонізував княжну митрополит Петро Могила.

21 липНЯ – прокопа-жеНцЯНа честь великомученика Прокопія,

який постраждав за християнську ві-ру в 303 р. Здавна саме цього дня на більшості території України починали жнива. «На Прокопа приготуй плечі до снопа». А перед початком жнив зажи-нали ниву. Згодом у деяких місцевостях зажинки робилися й раніше. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Крім зажинок, робили ще й закрутку: колосся завивали вузлом, щоб рука лиходія не могла зіпсува-ти врожай.

деНь казаНської ікоНи Бо-жої Матері

За переказами, ікона з’явилася в 1579 р. в Казані. Згодом її перевезли до Петербурга, де спеціально для неї спорудили Казанський собор. Цей день дуже шанується серед селян, оскільки в житті хліборобів настає важлива по-ра – жнива, а Богородиця вважається покровителькою землеробства.

22 липНЯ – паНкратіЯЗа давніх часів цього дня було

прийнято куштувати огірки нового врожаю.

23 липНЯ – аНтоНіЯ пеЧерськоГоНа честь засновника чернецтва в

Україні. Народився він близько 983 р. в Любечі на Чернігівщині. Мав мир-ське ім’я Антипа. За молодих років здійснив поїздку на Афон, де прийняв чернецтво під ім’ям Антонія. У 1051 р. поселився в печері на одному із Ки-ївських пагорбів. Незабаром до нього

приєдналося ще кілька ченців, і цим було започатковано існування Пе-черського монастиря, згодом Києво-Печерської лаври.

За Антонія почалося споруджен-ня Успенського собору, ченці почали жити в келіях. Антоній брав також ак-тивну участь у політичному житті. Він був у дружніх стосунках з великим київським князем Ізяславом Яросла-вичем, але мав з ним і конфлікти. У Чернігові на Болдиних горах викопав печеру, яка разом з іншими згодом стала основою Іллінського монасти-ря. Антоній лікував хворих, мав дар чудотворення.

24 липНЯ – кНЯГиНі ольГиНа честь видатної політичної діячки

Київської Русі X ст.25 липНЯ – прокла-Великі росиЦього дня бувають найрясніші ро-

си. Тому селяни поспішали висушити сіно і зібрати його в стоги. «На Про-кла поле від роси промокло». Знахарі збирали Проклову росу, бо вона, на їхню думку, – найкращий засіб від на-врочень та очних хвороб.

26 липНЯ – соБор архаНГела ГаВриїла

Ще один день на його честь. За церковним вченням, Гавриїл – один із семи головних ангелів, який підносить молитви людей до Бога. Якщо цього дня суха погода, то й осінь буде до-брою, і навпаки.

28 липНЯ – кНЯзЯ ВолодиМираДень пам’яті видатного державно-

го і політичного діяча України X–XI ст. Володимира Святославича. Спочатку княжив у Новгороді, потім у Києві. Він став володарем величезної держави, до складу якої входило близько 30 різ-них земель і племен. Київська Русь, як повноправна держава, увійшла в коло європейських країн. Завдяки дипло-матичним стосункам, торговельним і шлюбним зв’язкам та організації вій-ська держава вийшла на одне з пер-ших місць у Європі.

Володимир розширив Київ, при ньо-му почали карбувати монети. Церква приєднала Володимира Свято славича до лику рівноапостольних. Цей день вважається серединою літа. В народі кажуть: «На Володимира Красного Со-нечка сонце красно світить».

29 липНЯ – афіНоГеНаВід імені єпископа, який зазнав

страждань за християнську віру і помер близько 311 р. «Прийде Фіно-ген з теплом – вчасно впораєшся зі жнивами». Цієї пори тривають жни-ва, і, щоб наступного року теж був хороший урожай, в день Афіногена залишають на полі кілька колосків на корені. Помічено, що цього дня притихають пташки, тому говорять, що вони задумуються. Насправді ж годують своїх дітей. Вважається, що цього дня літо переступає свій пеку-чий період і незабаром ночі стануть холоднішими.

30 липНЯ – МариНиЗа давніх часів свята Марина ша-

нувалася як така, що має благодатний дар від Бога допомагати жінкам при важких пологах.

31 липНЯ – іВаНа БаГатостраж-дальНоГо

Був ченцем Києво-Печерського мо-настиря в XIII ст. Щоб перемогти тілес-ні спокуси, морив себе голодом і спра-гою, носив важкі вериги, закопував се-бе у землю так, що на поверхні були тільки голова і руки. Оскільки святий Іван боровся з плотськими бажання-ми, то жінки, яких полишили чоловіки заради інших, молилися йому, вірячи в те, що після цього зрадливці повер-нуться назад.

Підготував Сергій ГАЙДУК

з н а р Од н Ог О к а л е н д а ря

від Петра і Літо Красне

остання сторінКаостання сторінКа