vicariate of the ukrainian orthodox church kyivan patriarchate in … · 2012-10-01 · Ми...

Помісна Українська Православна Церква Київського Патріархату в США 01.10.2012 Рік XIV Число 314 c.1

Vicariate of the Ukrainian Orthodox Church

Kyivan Patriarchate

in the USA and Canada

300 East Army Trail Road

Bloomingdale, Illinois 60108

His Holiness Patriarch of Kyiv and all Ukraine FILARET

Secretary of the Vicariate Very Rev. Victor Poliarny – Tel: (630) 307 2477

Web Site: www.uockp.net Editor’s E-Mail: [email protected]

“Любити Бога і любити Батьківщину – це є найбільша чеснота.

Служити Українській Церкві і Батьківщині це є найбільший обов’язок”

(Митрополит Василь Липківський)

ВІТАЄМО СВЯТІЙШОГО

ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО і

ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ

ФІЛАРЕТА З

АРХИПАСТИРСЬКИМ

ВІЗИТОМ ДО США

Згідно за останніми даними Святійший Отець наш Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ у супроводі єпископа Агапіта і професора Дмитра Степовика відвідає з архипастирським візитом українські громади Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США: Святої Покрови в Чикаго, Святої Софії в Чикаго і Святої в Тройці в Норт Роялтон. 27-го жовтня, о 3:00 год. пополудні зустріч Патріарха Філарета перед храмом Святої Покрови – Подячний Молебен, Святочна Вечера і Ювілейний Концерт. 28-го жовтня о 9:30 год. зустріч Святійшого Патріарха Філарета перед храмом Святої Софії і Патріарша Божественна Літургія, відтак святковий бенкет в честь Патріарха Філарета в Українському Культурному Центрі при громаді Святих Володимира і Ольги. 29-го жовтня о 10:00 год. Конференція Духовенства і Голів Парафіяльних Урядів в церковній залі Святого Андрія Первозваного в Блумінгдейлі. 4-го листопада 9:30 зустріч і вітання Святійшого Патріарха ФІЛАРЕТА перед храмом Святої Тройці в Норт Роялтон, Патріарша Божественна Літургія і торжественне прийняття у церковній залі. Запрошуємо українську громаду взяти чисельну участь підчас офіційного

mailto:[email protected]


архиєрейського візиту Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА до вірних дітей Материнськрї Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США. За додатковими інформаціями просимо звертатися в Чикаго до п. Андрія Скиба (708) 774-9320, а у Норт Роялтон до прот. Романа Загурського (917) 834-7774.

НЕВГАСИМА СВІЧКА ЖЕРТВ

ГЕНОЦИДУ

В неділю 16-го вересня 2012 року в Катедрі Святого Апостола Андрія Первозваного, Української Православної Церкви Київського Патріархату, за старанням Фундації Українського Геноциду – США, українська спільнота міста Чикаго і околиць зійшлася, щоб вшанувати і ніколи забувати сумну і жалібну дату Українського Геноциду. Духовенство і вірні Української Православної Церкви та Греко-Католицької Церкви одними устами і одним серцем молилися за невинних немовлят, дітей, батьків матерів, братів та сестер наших. 1932-33 рр. жахлива дата коли московський режим замучив штучним Голодом-Геноцидом поверх десять мільйонів працьовитого українського населення. Де б ми не жили, де б ми не знаходилися, ми не маємо права забувати або легковажити про жахливі події Геноциду українського народу, ми мусимо передати грядущому поколінню, що ГОЛОДОМОР – це був ГЕНОЦИД проти української нації, адже найбільший злочин Москви не може і не повинен бути забутим в пам'яті українського народу. Заупокійну Панахиду очолив архієпископ Олександер в сослужінні духовенства від парафій: Святого Апостола Андрія Первозваного, Святих Володимира і Ольги, Святого Князя Володимира,

Святих Апостолів Петра і Павла, Святої Софії, Святого Юрія Переможця, Святої Покрови, Святого Миколая-Чикаго, Святого Йосипа Обручника, Святого Йосафата, Святої Тройці, Святого Миколая-Гомевуд. Також, від вищезгаданих парафій чисельна кількість вірних переповнили храм Святого Андрія. Представники громадських і юних організацій тримали свої прапори підчас богослужіння, а церковний хор під керуванням др. Василя Трухлого вміло і жалібно виконував піснеспіви панахиди. Доповідачі наголошували, що на діаспору покладена велика відповідальність святого обов’язку розповсюджувати по всьому світі найбільший злочин московського режиму проти української нації – не забувати про страшну мученицьку смерть голодомору - українських невинних немовлят, дітей, матерів, батьків, братів та сестер наших. Українська діаспора повинна виявити протилежну дію тим силам які бойкотують і нівечать блаженну пам’ять невинних жертв Українського Геноциду – ці темні сили хочуть замести сліди найбільшого злочину московського режиму проти українського народу. Вони хочуть вибілити і оправдати жахливі і варварські злочини заподіяні московським режимом проти миролюбного і працьовитого українського народу. Ми закликаємо всіх, кому не байдужі милосердя, співчуття і справедливість, хто прагне перемоги добра над злом, запалити в своєму серці свічку пам'яті за 10 мільйонів невинних жертв замучених страшною мученицькою смертю. Нехай у серці кожної людини, які люблять Україну, засвітиться вогник скорботи та світло надії – щоб такий варварський злочин ніколи не повторився. Царство Небесне і вічна пам’ять жертвам Геноциду-Голодомору!


Патріарх Філарет: Росія хоче

знищити нашу мову - для

того, щоб знищити державу

Українці мають стати на захист рідної мови, починаючи із правильного виховання своїх дітей, вважає Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Про це у коментарі УНІАН перед початком Всеукраїнського форуму «На захист української мови і державності» сказав сам Патріарх. «Дивно, що нам у ХХІ столітті доводиться захищати свою рідну мову», - сказав він і додав, що кожен українець має захищати її, таким чином захищаючи Україну, її незалежність і культуру. Відповідаючи на запитання, як саме українці мають захищати свою мову, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату наголосив, що вони, в першу чергу, мають говорити рідною мовою самі та виховувати відповідно дітей. Також Патріарх додав, що заклади освіти мають проводити навчання українською мовою. У свою чергу, влада, на переконання Патріарха Філарета, також мала би захищати українську мову. «Тому що, якщо вона не буде захищати українську мову – вона не повинна бути в Україні» - сказав він. «Росія хоче знищити нашу мову. Для чого знищують мову? Для того, щоб знищити нашу Українську Державу» - сказав Патріарх і додав, що українська влада «з різних міркувань» іде на поступки Росії.

Життя парафії Святої Тройці

м. Норт Роялтон, Огайо

25 і 26 серпня 2012 року парафіянами нашої церкви було проведено перший фестиваль з нагоди 21-ої річниці Незалежности України. Почалося святкування парадом в Українському селі (м. Парма, Огайо), організоване Українськими Злученими Організаціями, де Церкву Київського Патріархату представляла парафія Святої Тройці м. Норт Роялтон, Огайо. На півтора години поліція міста Парми перекрила центральну вулицю міста, де одна за одною колонами (числом біля сорока) йшли прихожани українських церков Великого Клівленду та околиць, учні шкіл українознавства та публічних шкіл міста Парми, працівники банків, власники та працівники українських бізнесів та члени численних громадських організацій, що представляли велику українську громаду Клівленду та його околиць.

Після параду святкування Дня Незалежности України продовжилося у нашій Свято-Троїцькій парафії. Численних гостей радо зустрічав настоятель нашої церкви – отець Роман Загурський, пані-матка Ольга, члени Управи та наші парафіяни, які працювали на усіх ділянках.

Зал був святково прибраний віночками із соняшкиків, синьо-жовтими


стрічками і вишитими рушниками, що символізували нашу неньку Україну.

Гості фестивалю, який ми назвали ”Свято Вареника”, ласували смачними українськими стравами.

У перший день фестивалю у парафіяльній залі відбувся святковий концерт, організований культурно-освітнім референтом Галиною Клебан (ведуча Лана Барков). У концертній програмі взяли участь заслужений артист України, бандурист, Олег Созанський, лауреат Всеукраїнського конкурсу “Сурми звитяг”, Марта Ткаленко, співачка Оксана Шараневич, яка виступала в Києві на відкритті чемпіонату з футболу 2012, баяніст-Володимир Андрусишин, ансамбль скрипалів, у якому є наша парафіянка – Христина Чижевська, квартет “Байда” у складі: Любомир Якимів, Михайло Катрич, Петро Стойків, а також Володимир Андрусишин. Після святкового концерту присутні насолоджувалися прекрасною музикою і співом гурту ”Гармонія”. Місцеві художники – Стефанія Швед, Віктор Жилавський та Оксана Коваль мали виставку-продаж своїх творів.

Для дітей була організована цікава програма: конкурс малюнка на асфальті, конкурс на кращу розмальовку. Переможці отримали призи. Діти, під наглядом дорослих, робили різні вироби своїми руками (різали, клеїли, ліпили, складали і т.д.). А ще... Стрибали на батутах, залазили, кому вдалося, на високу скелю, спеціально привезену, грали різні ігри. Розвеселяв дітей клоун-жонглер, показуючи різні трюки, було, улюблене дітьми, розмальовування обличчя, ігри, де можна було отримати різноманітні призи, навіть живі акваріумні рибки.

На другий день, 26 серпня, у неділю, після Служби Божої, було продовження фестивалю. Знову пропонували гостям смачні українські страви, які приготували наші сестриці:

Марія Скрибка, Стефанія Гарасим, Ольга Палащенко, Надія Продан - голова Сестринства та інші парафіяни. Зі сцени лунали пісні у виконанні Людмили Сонволд, Ігоря Гниди та Романа Цимка.

Організовуючи наш перший фестиваль, усі дуже хвилювалися, чи вдасться, чи зможемо, чи вистачить усього, чи все розрахували правильно, як все піде, але фестиваль удався “на славу”. Незадоволених не було. Усі парафіяни безкорисно працювали. Група вареників задовго до фестивалю готувала вареники, жінки вдома пекли торти і тістечка, вечорами прикрашали парафіяльний зал і павільйон, розповсюджували запрошення.

Завдяки мудрим задумам і пропозиціям нашого Голови Управи – Василя Турка, заступника голови – Лани Барков, культурно-освітнього референта Галини Клебан, старости – Юрія Покиданця, якому три роки підряд парафіяни довіряють цю посаду, господарчого-референта – Олександра Баркова, який з ентузуазмом взявся до праці, та усім членам Управи, була зроблена велика робота по підготовці і проведенні фестивалю. Ніхто не шкодував ні часу, ні сили, усі працювали для блага і процвітання нашої церкви.

У нас “відкрилося друге дихання” з

приходом на нашу парафію нового священика отця Романа Загурського. За цей короткий час зроблено чимало: повністю реконструйовано 2 кімнати, закупили туди нові меблі, пофарбована


церковна заля і приміщення біля неї. Зроблено ремонт у будинку священика, куплено нові меблі та все необхідне для проживання родини отця Романа, закуплено і посаджено дерева, кущі та квіти навколо церкви, наведено порядок біля павільйону і засіяна нова трава. Але плануємо зробити ще дуже багато, тому і проводимо різні акції, щоби заробити гроші для втілення ідей в життя.

13-го травня ц.р. культурно-освітній референт Галина Клебан організувала і провела концерт до Свята Матері, в якому брали участь усі діти парафії, виступив квартет “Байда”, грала на фортепіано Діана Бурбан, виступав ансамбль скрипалів, співала Христина Чижевська, яка разом із Настею Скрибкою були ведучі концертної програми. А чоловіки парафії пригостили усіх смачним обідом.

3-го червня ц.р. відзначили наше храмове свято День Святої Тройці, де теж була концертна програма і святковий обід, а також святкова лотерея з призами.

Не залишили поза увагою і Свято Батька, організувавши Парафіяльний Пікнік 17-го червня ц.р.

16-го вересня відбулися загальні піврічні збори парафії, які пройшли дуже конструктивно: священик, голова Управи, члени Управи та голова контрольно-ревізійної комісії здали звіт про виконану роботу. Усі звіти прийняті одноголосно. Далі обговорювалися різні поточні справи.

У цьому році при нашій парафії організовано дитячий хор під керівництвом пані Людмили Вебер-Сонволд , а також відновив свою роботу танцювальний колектив ”Калина”, художній керівник Надія Пенгрин.

Тепер готуємося до відзначення 60-ти річчя парафії, яке відбудеться 4-го листопада 2012 року. З нетерпінням чекаємо зустрічі з Його Святістю Філаретом Патріархом Київським і всієї

Руси-України. Запрошуємо всіх бажаючих прибути до нас на святкування цієї події і розділити з нами радість спілкування.

Редколегія церкви Святої Тройці.

УПЦ КП рекомендує

голосувати за тих, хто

захищає українську мову

Патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП Філарет заявляє, що очолювана ним Церква на майбутніх парламентських виборах рекомендує своїм парафіянам голосувати за ті партії і кандидатів у депутати, які «захищають українські інтереси». Про це Патріарх Філарет сказав 16 вересня на прес-конференції у Чернівцях, відповідаючи на запитання кореспондента УНІАН. «Хоча Київський Патріархат УПЦ на сьогодні є найбільшою Церквою, наш принцип - це невтручання у політику. Оскільки вибори – це політичний процес, наша Церква не займається агітацією за ту чи іншу політичну партію», - зазначив Патріарх. Однак, за його словами, для УПЦ КП «не байдуже, якою дорогою піде Україна». «Саме тому ми даємо загальні настанови, за яких кандидатів треба голосувати. Мова йде не про партії, а про кандидатів будь-яких партій, за яких рекомендуємо голосувати віруючим нашого Патріархату», - сказав першоєрарх. «Перш за все, ми кажемо: голосуйте за ті партії і тих кандидатів, які захищають українську мову. Якщо цього кандидати не роблять, це означає, що вони проти української держави і не хочуть її захищати, тому просимо за таких не голосувати», - заявив Патріарх УПЦ КП.


Як повідомлядося, Патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП перебував 15-16 вересня на Буковині з дводенним візитом, під час якого освятив іконостас одного із храмів та провів богослужіння у Чернівцях.

Микола Жулинський: Нова

редакція мовного закону

рятує ситуацію

Директор Інституту літератури імені Шевченка НАН України — про

відредаговану версію закону «Ка–Ка» і припинення мовної самодіяльності

місцевих рад Марина ТКАЧУК

Поки Україною шириться «регіонально–мовна» лихоманка, спричинена скандальним Законом «Про засади державної мовної політики», небайдужі патріотичні уми ламають голову над тим, як зарадити ситуації. Як відомо, Віктор Янукович разом із президентським підписом під мовним законом «підкинув» ще й «пряника» — звелів створити робочу групу, яка вдосконалить «продукт» нардепів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка. І така робоча група під керівництвом віце–прем’єр–міністра Раїси Богатирьової плідно попрацювала: зміни до мовного закону розроблено, обговорено й днями їх остаточно ухвалять. Учасник експертної групи й один з авторів розроблених змін, директор Інституту літератури ім. Шевченка НАНУ Микола Жулинський певен: якщо запропоновані правки Верховна Рада ухвалить, то ситуація з мовним законом докорінно зміниться. Принаймні місцеві органи влади більше не зможуть самовільно надавати будь–яким мовам статус регіональних. А українською обов’язково говоритимуть на вітчизняному телебаченні, у судах, армії та університетах.

«Ми не можемо ризикувати державною мовою» — Пане Миколо, добігає кінця робота експертної комісії над змінами до мовного закону. Як думаєте, чи реально виправити ситуацію, яка склалася? Ось Павло Мовчан в інтерв’ю нашій газеті каже, що закон — надто цілісний і його потрібно лише відміняти — змінити не вдасться. — Я вважаю, будь–який шанс потрібно використовувати, особливо коли йдеться про інтереси нашого народу. Знаєте, коли я летів на зустріч iз Президентом України у Форос, то вірив, що він усе–таки накладе вето на цей закон. Адже він очевидно суперечить, як мінімум, дев’яти статтям Конституції України. Але коли Президент у вступному слові одразу запропонував працювати над державною цільовою програмою щодо забезпечення повноцінного функціонування української мови, над створенням робочої групи й удосконаленням мовного закону в усіх сферах суспільного життя, на всій території України, я зрозумів: він закон підпише. І відчув: нам пропонують підсолоджену пілюлю. Звісно, не треба бути наївним і думати, що Президент не знав, який закон приймається, що він не дав на це «добро». Але й очевидне інше: Президент захотів зробити реверанс у бік іншої частини України. Як можна на це реагувати? Можна, як відреагував Іван Драч: це образа нашої національної гідності. Можна було б махнути рукою і відмовитися від участі в цій робочій групі. З іншого боку, можна бодай спробувати цей закон змінити. І якось вплинути на ситуацію. Звісно, якщо покласти руку на серце, цей мовний закон потрібно було б відмінити. Якби була гарантія, що в парламенті після виборів опозиція матиме 226 голосів, можна було б сподіватися на відміну цього закону. А якщо ні? Ми не можемо так ризикувати — потрібно врегульовувати існуючі


проблеми вже зараз. Потрібно забезпечити конституційні гарантії українській мові. — Як думаєте, ваші правки до закону і справді можуть усунути найбільші мовні загрози? — Нова редакція мовного закону на сьогодні рятує ситуацію. Ми переробили закон десь на 40%. І навіть пропонуємо іншу назву — Закон України «Про порядок застосування мов в Україні». Головний плюс запропонованих змін у тому, що вони фіксують непорушний статус державної мови — у кожній статті про це є згадка. Якби вдалося прийняти зміни до закону, нас це цілком влаштувало б на перший час. За всі пропоновані правки не проголосують, звісно. Але велика частина їх, думаю, буде ухвалена. Адже запропоновані зміни — оптимальні. І проти них важко буде аргументовано виступати. «Відповідальність за незнання державної мови має бути» — Ви якось казали, що це буде варіант «і вашим, і нашим». — Так і є, на жаль. А вся ця ситуація стала можливою тому, що свого часу в Україні не був прийнятий закон про українську мову як державну. Цим шляхом ідуть усі цивілізовані країни: спершу приймається закон про державну мову і лише затим — про мови нацменшин і регіональні мови. Я наводив президенту досвід сусідів — Польщі, Росії — там робили саме так. Тому зараз ми й намагаємося прописати в прийнятому мовному законі всі конституційні гарантії всебічного розвитку і функціонування української мови — в усіх сферах суспільного життя, на всій території України. У відредагованій версії закону є навіть спеціальний розділ про державну мову. У наших змінах пропонується також розширення сфер застосування української мови, стимулювання захисту національного мовно–культурного та

мовно–інформаційного простору. Ми також пропонуємо встановити відповідальність за недотримання закону. — Невже і відповідальність за незнання державної мови? — Так, навіть кримінальну! Є такі пропозиції, хоча вони ще не розписані. І немає чому дивуватися — це нормальний досвід. От візьмемо приклад Франції: у 1994 році тамтешній парламент приймає закон про французьку мову. І зобов’язує чиновників говорити державною мовою. Якщо ж чиновник порушує цей закон (навіть якщо він вживає іноземні слова, тоді як у них є відповідники французькою), то він може бути ув’язнений до шести місяців або присуджений до штрафу до 9 тисяч доларів. — Звучить заманливо, але чи можливе таке в Україні? — Зараз неможливе, але необхідне! І переконаний, що ми до цього рано чи пізно теж прийдемо. Бо якщо не буде відповідальності за виконання закону, то цей хаос триватиме й далі. — І ви вірите, що такі пропозиції парламент може ухвалити? — Ні, не ухвалить. Але днями буде знову засідання робочої комісії, і я буду на цих пропозиціях наполягати — щоб у законі була передбачена відповідальність за його недотримання. Мають бути ж колись прецеденти. «Українська лишається домінантною» — Добре, а які ще суттєві зміни ви внесли в закон? — Повторюся: найважливіше — це надання пріоритету українській мові. За нашою редакцією, всюди державна мова є головною, домінантною. Використання державної мови є обов’язковим у судочинстві та діловодстві, у діяльності органів державної влади, Збройних сил, у сфері науки і освіти, рекламі. Державною мовою оформлюють документи, що засвідчують особу. Українською мовою


так само, як і раніше, обов’язково дублюватимуть фільми. А для загальнодержавного мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться державною мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення. — А поняття регіональної мови лишається? І що тоді закріплюється за нею? — Звісно, поняття регіональної мови лишається. На ній поряд із державною місцеві органи влади зможуть вести діловодство. Тексти на бланках, квитанціях, квитках, таблички з назвами офіційних установ можуть дублюватися мовою нацменшин. Мешканці матимуть право на одержання освіти регіональною мовою (з обов’язковим оволодінням державною, звісно). І щодо освіти, до речі, у нас є принципова умова: вища освіта повинна здійснюватися державною мовою. Якщо так буде, тоді батьки відведуть своїх дітей в українські школи. — Зараз в Україні почалася справжня мовна епідемія, спричинена мовним законом. Невже і надалі будь–яка місцева рада зможе з легкістю обирати собі мову? — Ви зачепили один із найголовніших пунктів змін, які ми вносимо. Передбачається докорінна зміна процедури надання мові статусу регіональної. За нашою редакцією, право порушувати це питання буде мати громада, яка нараховує не менше 30% населення (а не 10%, як є зараз) на певній території. Отже, громада звертається до облради з проханням порушити перед Верховною Радою питання про надання статусу регіональної певній мові на певній території. І парламент приймає відповідне рішення. Адже питання мови вирішується лише законами, а на це повноваження має лише Верховна Рада. — А як же бути з уже прийнятими рішеннями в різних областях?

— Усі вони будуть відмінені, — місцева влада муситиме це зробити. Але ще що дуже важливо. Відповідальність за фінансування упровадження регіональної мови у певному пункті несе місцевий орган влади — обласна, районна чи сільська рада — саме вони повинні знайти кошти, щоб реалізувати свої ініціативи. І саме місцева влада найперше має подумати, чи варто їй це робити. — А як бути, скажімо, із кримськими татарами? Їх 30% серед мешканців півострова не набереться? — Питання щодо кримських татар порушувалося на останньому засіданні робочої групи, під головуванням першого Президента України Леоніда Кравчука. І зараз воно вивчається. Думаю, що в законі буде окрема стаття, яка передбачатиме особливий статус кримських татар. «Не буде російська в Україні державною!» — А чи є гарантія того, що перевага знову не надаватиметься лише російській як регіональній? — Якщо говорити начистоту, то в прийнятому мовному законі дуже чітко видно, що йдеться аж ніяк не про задоволення мовних потреб національних меншин України, а про впровадження саме російської мови. Я вважаю, що це зрадницька політика нашої Верховної Ради на чолі з Партією регіонів, яка, складається враження, в цьому плані працювала на інтереси північного сусіда. Не хочеться вірити, але мимоволі замислюєшся над тим, чи ця політика не спрямована на федералізацію, регіоналізацію України. Що призведе до розчленування України. А це зазіхання на державний суверенітет. І цей закон цілком у руслі реалізації програми діяльності «Русского мира». Що відбувається зараз в Україні? Всюди йдеться про визнання регіональною мовою російської — і тільки. Йде


продумана, чітко спланована і координована з Росії політика впровадження російської мови. І ні про які інтереси нацменшин не йдеться! Спершу розширюється коло тих регіонів, де російська стає регіональною. А потім кажуть: подивіться, скільки в Україні прихильників російської регіональної мови. Вона повинна стати державною! Але їм це все одно не вдасться, що б вони не робили. Не буде російська мова в Україні державною! І наші зміни до мовного закону — ще одна пересторога для цього. — Деякі західні обласні ради апелюють до Конституційного Суду з вимогою дати оцінку його правомірності. Як думаєте, цей шлях може принести якісь результати? — Я не бачу в цьому сенсу. Ще в 1999 році КС казав про доктринальну роль української мови. І більше нічого нового не скаже. Тим більше — у нинішньому складі. Конституційний Суд повинен був ще раніше зазначити, що цей закон не відповідає Конституції України, що він має бути відмінений. Якщо КС цього не зробив досі, не варто сподіватися, що зробить нині. — Які подальші події чекатимуть на відредагований мовний закон? — Днями має відбутися засідання робочої групи, де остаточно ухвалять запропоновані правки. Цей проект змін напередодні був надісланий у Національну академію наук України — і вона вже дала свій схвальний експертний висновок. Далі проект погоджується з Президентом, передається уряду. А потім зміни до закону має розглядати Верховна Рада. — А які гарантії, що пропоновані зміни ухвалять? — Усе залежить від Президента України. Якщо він буде наполягати, то Верховна Рада закон прийме. У Януковича немає іншого виходу: він же

мусить капелюхом помахати і перед іншою, «українською», частиною України. Президент пообіцяв, що обов’язково доб’ється ухвалення змін до цього закону. І, мовляв, зміни до закону будуть розглянуті ще цим складом парламенту. Він так і сказав: «Обіцяю, що за ці зміни проголосує не тільки Партія регіонів, а й опозиція». Побачимо.

ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО

ГРОМАДИ СВЯТОЇ СОФІЇ В

ЧИКАГО

До Громади Київського Патріархату Української Православної Церкви Святої Софії завітала чисельна українська спільнота міста Чикаго і околиць, щоб єдиним серцем і єдиними устами прославити Господа Бога нашого та вшанувати велико-мучеників: Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Божественну Літургію очолив прот. Віктор Полярний в сослужінні прот. Івана Боярчука та диякона Петра Мазепи. Хор «СУРМА» під вмілим проводом пана Зіновія Мудрицького виконував божественні піснеспіви. Після читання Святого Євангелія прот. Віктор Полярний звернувся до вірних слідуючими словами:

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Дорогі брати і сестри! Христос серед нас!

Ми слухали читання Святого Євангеліє про жінку Хананеянку коли Ісус Христос пізнавши її велику віру зцілив її доньку. І тому майже після кожного чуда Ісус Христос говорив: “Віра твоя спасла тебе”. Віра для духовного життя є необхідна так як для тіла повітря. Без віри душа духовно вмирає. Ми з’єднуємося через віру з Богом. Віра є підґрунттям для молитви. Бо якби ми не вірили, ми не могли б і молитися. Сьогодні Громада Святої Софії святкує


храмове свято своєї Покровительки, яка все своє життя і життя своїх дітей пожертвувала на славу Божу. Святий Димитрій описує надзвичайно великий духовний подвиг та самопожертву Богові чотирьох дуже шанованих Церквою мучениць, пам’ять яких вшановуємо 30 вересня – Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. За часів правління римського імператора Адріана, жила у Римі одна вдова на ім’я Софія. Вона все своє життя вела у вірі християнській, з мудрістю, про яку писав апостол Яків: «А премудрість, що з висоти, насамперед чиста є, а потім мирна, лагідна, покірлива, повна милості і добрих плодів». Народивши в чесному подружжі трьох дочок і назвала їх іменами, що відповідали трьом богословським чеснотам: першу – Вірою, другу – Надією, а третю – Любов’ю. Після народження дітей швидко овдовіла, але це не зашкодило вихованню дітей у благочесті та вірі. Софія ревно молилась, бажала служити Богові постом, милостинею і так навчала своїх дітей. Доньки підростали у шанобливому ставленні до Святого Письма, у молитві та послуху. Зростали і їхні чесноти. Люди відзначали надзвичайну вроду та світлий розум дітей Софії. Про їхню доброту ширилися чутки Римом. Дійшли вони і до римлянина Антіоха, який повідомив імператора Адріана про те, сестри – християнки, не приховували віри, не сумнівалися у своїй надії на Христа, відкрито прославляли Спасителя. Імператор наказав своїм воїнам привести Софію з дітьми на допит. Сім’я, довідавшись про причину ув’язнення, почала молитися. Адріан запитав, з якого вони роду, імені та віровизнання. Софія небагато говорила про рід та імена, але сміливо визнала свою віру в Христа, назвавши

себе рабою Божою: «Моє ім’я чесне, яким хвалюся – Християнка!». Імператор, побачивши неабиякий розум і мужність, спочатку не наважився катувати, а підступно відіслав їх до однієї жінки на ім’я Палладія, доручивши стерегти їх три дні. На третій день вони постали перед судом нечестивого царя. Адріан почав спокушати їх, просив поклонитися римським богам, і якщо послухають його, обіцяв назвати своїми доньками. Якщо ж не послухають – погрожував тортурами та загибеллю. Святі діви відповіли, що за батька вважають Бога на небі, який дбає про життя їхнє і милує душі, а на ідолів земних не зважають, не бояться погроз, готові страждати і терпіти муки заради Ісуса Христа, Бога нашого. Почувши таку відповідь, Адріан запитав Софію про імена їхні та вік. Вона відповіла, що перша дитина зветься Віра і має дванадцять років, друга – Надія, має десять років, третя дитина називається Любов і має дев’ять років. Дивувався імператор такій відвазі, розуму та сміливій відповіді. Тоді почав від найстаршої сестри Віри примушувати до ідолослужіння богині Артеміді. Коли дитина відмовилась, наказав її мучити страшним катуванням і наказав посікти її мечем. Почав цар вмовляти і Надію поклонитися Артеміді, але вона відповіла, що ніколи не відступить від Бога і навіть у муках покаже однодушність із своєю закатованою сестрою. Всіляко знущався над нею кат та нівечив її тіло. Тоді жорстокий Адріан наказав убити Надію мечем. Покликав імператор і третю сестру – Любов, улещував її, як і перших, щоб відступила від Христа і поклонилась Артеміді, але марно. Збагнув правитель Риму, що не зможе нічого вдіяти і почав катувати її. Важкі та


жахливі були катування, але Любов мужньо витерпіла їх. Тоді імператор Адріан дав наказ убити дівчинку мечем. Свята Софія Мати поховала доньок на горі за містом, – сама ж три дні сиділа біля їхнього гробу і пристрасно молилася Богові. Через три дні також відійшла до Господа. Дорогі брати і сестри! Ми також, наслідуючи приклад святих мучениць, повинні плекати у своєму житті, у родинах та серцях ці найбільші моральні чесноти – віру, надію і любов. Вірувати можна тільки в Єдиного Бога – Святу Тройцю, і ні у що інше. Але на привеликий жаль, в наш час існують люди, які поклоняються неправдивим богам. Наш рідний народ довго сидів у темряві і пануюча верства не допускала щоб промінь істини доходила до наших сердець. Наших батьків вчили, щоб вони не вірили в Вседежителя неба і землі, наших батьків і нас хочуть переконати, що краще молитися чужою мовою, навіть деякі наші співвітчизники, засліплені лудою думають, що чужі церковні наставники краще захищають нашу Церкву і народ від нападу зла. Нас переконували, а дехто ще й сьогодні думає, що мачуха краще пригорне чужу дитину, як свою рідну. Таке тлумачення та така віра може розвиватися тільки у тих людей, які не прагнуть стати на свої власні ноги та які привикли сидіти у темноті з згорбленою спиною і чекати поки крихта впаде з панського столу. Дорогі брати і сестри! Ми маємо повне право сидіти за столом, так як всі цивілізовані і культурні люди. Ми повинні проявляти дійсну і велику любов до Бога і до нашої Батьківщини, а не чекати під столом чужої ласки. Девяносто один рік тому наші діди разом з Великомучениками Української

Автокефальної Православної Церкви під керівництвом Митрополита Липківського скунули з себе все бренне і засвідчили перед світом, що український народ не відстає від розвитку цивілізації, бо і ми маємо повне право сидіти у світлиці за столом, а не там куди нас заганяють наші недруги та гнобителі. Сьогодні, в тяжких обставинах, ми розбудовуємо свою Помісну Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Бо ми є впенені, що лише своя Рідна Церква дасть нашому народові змогу назавжди вилізти з-під впливу чужих церковних зверхників і разом, об’єднані, в одну Помісну Українську Православну Церкву Київського Патріархату сісти впоруч з усіма християнами на всесвітній Христовій Вечері і єдиним серцем і єдиними устами прославляти Господа Бога нашого. Нехай же і наша Матір Україна, як та хананеянка, почує ласкавий голос Спасителя: “О, жінко, велика віра твоя! Нехай буде, як ти хочеш”, а ми, дорогі мої, будемо ж вірити тільки в істинного Бога Отця, і Сина, і Святого Духа, і до Нього звертатись у молитвах. Йому слава на віки вічні. Амінь. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Христос серед нас!» Після Божественної Літургії переповений храм віруючими молилися під час подячного молебня, який завершено многоліттям Святійшому Отцеві нашому Патріархові Київському і всієї Руси-України Філаретові та всім вірним. Після божественних відправ, вірні перейшли до церковної залі де всі насолоджувалися дуже смачними стравами приготовленими сестрицями Громади Святої Софії. Доповідачі на святочному бенкеті наголошували, що тільки разом з Києвом, тільки з Рідною Цервою ми маємо


можливість розбудовувати Помісну Українська Православну Церкву Київського Патріархату і лише в з’єднанні з Українською Церквою, ми в Америці, маємо позитивні перспективи на світлу майбність релігійного життя для наших дітей і внуків. Слава Богу і Слава Україні!

Роздуми про сучасне

Олександер Полець

В одній маленькій місцевій газеті у рубриці, “Що означає краб у відрі?” Відповідь на це питання чи приказку є така: краби не є соціально розвинені істоти, коли покласти у відро одного краба то він якось викарапкається з відтіля. Але коли покладеш декілька крабів у те відро то ні один з них не вилізе. А це тому, що той краб який є у гіршій позиції хапає того краба який підліз вище і стягає його до низу, тож за таких умов ні один з них не може вилізти з відра. Дивлячись на сучасну ситуацію української опозиції дуже нагадує те відро з крабами, а це є, так би сказати, через дуже низьке поняття державницьких ціностей. Щоб вийти із такої ситуації, “краби у відрі”, має зявитися провідник на білому коні за яким пішли б маси людей, а крабів залишили на проізволяще. Тільки треба молити Бога, щоб то був справжній провідник, а не хтось, що прикидається провідником народу. Відомим є те, що вже був провідник на помаранчевому коні, мав підтримку широких мас людей, а вийшло, що він зовсім не був провідником і можливо зробив тільки тяжче, на довгий час, якомусь іншому провідникові отримати довіру людей. Ми, діяспора, ні в чому, у політичному сенсі, не можемо в цій ситуації допомогти. Провідник який виведе Україну на чисту воду має вийти тільки з

народу України в Україні. А в Україні, мають зрозуміти, що за двадцять років незалежності всі мали б вивчити українську мову і лише ті хто має ментальну проблему та ті хто справді не бажає української незалежності не є способними її навчитися. В кожнім разі, ні одні, ні другі не надаються на жодні позиції в уряді. Що до допомоги Україні то є інший варіянт. В цей час найбільша і найстабельніша і справді українська установа є Українська Православна Церква Київського Патріархату. Без сумніву, УПЦ-КП є найупливовіша установа яка вкладає українську свідомість широким масам українського народу. Під проводом Патріарха Філарата церква відстоює великий тиск неправди і сваволі які лються з Москви руками її прибічників в Україні. Що до питання, а що діяспора може зробити, щоб у цьому допомогти? Такі можливості є. В першу чергу, є в такі ділянки: допомога з друкованими матеріялами, з допомогою утримання існуючих парафій та допомога з утворенням нових церковних громад Київського Патріархату. Приклади ефективності такої праці є, і на базі цих прикладів поле праці є невичерпане, а головне, наслідки до великої міри можна сподіватися будуть позитивними. Нижче подаю декілька мені відомих прикладів: Перше. Комітет “Приятелі Київського Патріархату” в Торонто, який очолює пані Ірина Ващук, обрав функцію допомоги сільським парафіям, а особливо молодим священикам, які будучи відданими пастирями також мають ще втримувати свої родини. Пані Ващук розповідала, що дивлячись на бідноту молодих священиків приводило її до сліз, їхній комітет здебільшого вів свою допоміжну працю на Сумщині, Дніпропетровщині, а згодом Вінниччині, Житомирщині та інші. Також, коли прийшла потреба на допомогу друку книжок Галини


Могильницької то комітет “Приятелів Київського Патріархату” відразу прийшов з грошевою допомогою. Тут ще треба згадати, що Комітет Допомоги Україні в Америці також дав левиний дар на друк книжок Галини Могильницької. Мої останні відомості про діяльність комітету “Приятелі Київського Патріархату” є ті, що вони зачали заходи відбудувати церкву у райщнному центрі Охтирці, Сумська область де народився Іван Багряний. Друге. Парафія св. Михаїла в Міннеаполісі (тепер св. Михаїла і св. Юрія) святкувала у 2000 році 75-тий ювілей свого заснування. Як один із пунктів цього відзначення було вирішено обрати церкву побратим в Україні (таку практику вживають баптиські громади, тільки в Міннеапольській юрисдикції баптиських церкоа є 150 баптиських громад які утворили побратимські громади в Україні). Церкву побратим яку наша громада вибрала знаходиться в містечку Буча в Ірпінському районі неподалік від Києва. Цю церкву там організували 54 пенсіонерів, які не бажали бути під юрисдикцією московського Патріархату. Вони отримали священика від Київського Патріархату, спочатку Богослужіння мали у нанятій хаті, тоді місто виділили їм два гектари землі край міста на полі й з поміччю мецената побудували капличку і освятили її церква “Всіх святих землі української”. На наші ювілейні святкування ми запросили до нас священика і ще одну парафіянинку тої парафії й це звеличило наше свято. Коли наші гості повернулися додому в Україну то й повезли зі собою грошеві подарунки, які громада там використала для побудови гарного металевого паркана навколо своєї ділянки. І це вони зробили дуже вчасно, бо дуже в скорім часі почалася будова дороги понад огорожею і почалася будова п’яти-поверхівок.

Що в цьому було важливим, то є те, що коли місто виділило церкві два гектари землі, місто не видало жодної документації на влвсність і коли б не було загорожі, то без сумніву, ця ділянка була б пошарпана з усіх сторін. Я відвідую церкву побратим що року і спочатку так траплялося, що отець запрошував журналістів міської газети які давали мені інтервю і кожного разу під час інтервю я питав отця Андрія чи церква вже отримала належні документи на власність землі під церкву. Перших два роки отець відповідав, що обіцяють, але на превеликий жаль ще не видали, а на третій рік в такомуж інтервю отець підтвердив, що на решті вже отримали. Це може виглядати як дрібничка, але таке постійне стукання може дати і дає велику поміч. Третій епізод який також можна навести як приклад, це є з моїми родичами на Вінниччені. Коли ми вже добре познайомилися вони мені розповіли, що родинами вони пішли до церкви і охристилися, а коли я довідався що то була церква московського Патріархату я попитав їх, хіба тут немає української церкви? У відповідь вони мені сказали, що тож була українська православна церква. Тоді я зрозумів, що справді існує велика прірва незнання і це є проблема яку насамперед потрібно подолати. Коли я повернувся додому і почав говорити, що потрібно знайти письменника який би чітко описав про церковну ситуацію в Україні і так якби з неба впала в мої руки книжечка “Літос”, Галини Могильницької, яка мала якраз ту інформацію, яку в Україні дуже потребують. За короткий час вдалося зібрати досить фондів, щоб надрукувати в Україні перший наклад на 25,000 примірників для розповсюдження там. Після того, Г. Могильницька, написала ще дві книжки на тему української та російської церковної історії: “Хроніка великого ошуканства” та “Міфотворчість


як обгрунтування історичного мародерства”. За ці книжки, Галина Могильницька, отримала премію Стуса як за найбільше впливову літературу в Україні. Заходами жертводавців Америки й Канади вийшло 104,000 примірників цих книжок, а з допомогою меценатів в Україні і додаткового друку Київським Патріархатом, все разом вийшло понад 350,000 примірників. До чого я тут веду? Як приклад, я взяв 50 книжечок, “Хроніка великого ошуканства”, до містечка де проживають мої родичі, роздав їх, люди перечитали, зачалася дискусія і в незадовгому часі організувалася церковна громада Київського Патріархату. Там був будинок старого магазину на продаж, я дав завдаткові гроші, а люди склалися і купили його, перебудували і вже стоїть церковця з куполом. І так як належить християнській громаді, там вже починає ставати тісно в тому приміщені і незалежно, що недруги МП вивішують листівки проти цієї церкви і часами бють вікна каміням, громада тільки зміцьнюється. Тут варто згадати, що від того часу, від коли зачали, в 2007-му році, друкувати добрі тиражі книжечки “Літос”, Галини Могильницької (того року видрукували три наклади 25, 10 і 10 тисяч примірників), церква Київського Патріархату зросла на 1500 громад (2011 рік). Тож можливо, що хоч і в маленькій мірі, ці книжечки допомогли. Вертаючись до теми цього роздуму, як допомогти Україні? Мені здається, що найкращий підхід є допомогти росту православної церкви Київського Патріарату. Мені здається, що Греко Католицька церква є у кращій позиції ніж українська Православна Православна КП, на неї москва не має такої можливості тиснути як на православну церкву КП. Православна Церква Київського Патріархату творить найбільший моноліт українського народу і

тут де ми можемо і мусимо йти на зустріч з допомогою.

70-ЛІТТЯ ЗАСНУВАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ

ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ –УПА

До Клівлендського Комітету Відзначення в 70-ліття заснування УПА, Настоятель Громади Святої Тройці Української Православної Церкви Київського Патріархату – прот. Роман Загурський надіслав

лист привітання:

9672 State Road · North Royalton, OH, 44133

Office: 440-237-0101 Rectory: 440-237-0104 · Fax: 440-237-3011 «Там десь у лісі на

Волині,

Створилась армія

УПА,

Щоби воскресла

Україна

І завітала свобода».

Слава Ісусу Христу! З благословення Його Святості

Філарета, Патріарха Київського і всієї Руси-України, та від імені парафії Святої Тройці УПЦ КП, вітаю українську громаду Великого Клівленду зі Cвятом Покрови і відзначенням 70-ти літнього ювілею створення Української Повстанської Армії.


В духовному піднесенні засвідчую, що радий і гордий тим, що є нащадком славних героїв, які з ОУН у жовтні 1942 року утворили Українську Повстанську Армію.

Ще в 1940 році, Степан Бандера у своєму листі до Андрія Мельника, сказав: ”ми покинули слова, а взялися за діло”. І діло їхньє було велике, святе і благословенне Всемогутнім Богом, бо воюючи між ”двох вогнів” вони ні намить незабували заповідь справжнього націоналіста: ”Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї”.

Вони були і є гордістю і славою нашого свободолюбивого народу, бо не зважаючи на складні умови підпільної боротьби, не зважаючи на смерть друзів-побратимів, втілювали в життя віковічні стремління Українського народу до незалежности.

Поряд з бійцями УПА, пліч-опліч йшли їхні бойові подруги. Живучи в ворожому оточенні, під постійним страхом викриття і арешту вони, немов ті Жони Мироносиці, відважно виконували доручення своїх бойових командирів. Метою їхного життя, були не особисті інтереси, не посади і гроші, а здобуття незалежности Української держави.

Нинішня незалежність, 21-шу річницю якої ми нещодавно відзначили, є наслідком багаторічної боротьби славних лицарів духу, відважних героїв і героїнь Української Повстанської Армії.

Нехай пам’ять про їхню боротьбу завжди живе в серцях нашого народу. Навчімся від них любові, відданості і цілковитої посвяти рідному краю. Прикладаймо всі свої сили і знання для утвердження незалежности, плeкаймо мову, зберігаймо культуру, традиції а головне нашу Святу Віру. Дорожімо нашою Помісною Українською Православною Церквою Київського Патріархату на чолі з Святійшим Отцем нашим Патріархом Київським і всієї Руси-

України Філаретом, нашими Державними cимволами, синьо-жовтим Прапором і золотим Тризубом, а також пам’ятаймо, червоно-чорний Прапор УПА, що символізує Рідну Землю рясно зрошену кров’ю героїв-мучеників, як напімнення, якою ціною була здобута Незалежність нашої Держави України.

Слава Богу! Слава Україні! Героям слава!

Настоятель парафії Святої Тройці V.Rev. Roman Zagurskyi о. Роман Загурський

Погляд з України: Ромні vs

Обама

Про те, хто з кандидатів на пост президента США, демократ Барак Обама чи республіканець Мітт Ромні, краще допомагатимуть захищати українську державність, розмірковує тижневик Клацнути "Фокус", і робить висновок - Ромні. "Для захисту власних інтересів Києву потрібна політична противага, яка дозволить збалансувати політико-газовий тиск Кремля. І на тлі Євросоюзу, який затягло в економічні проблеми, США залишаються єдиною силою, яка може слугувати такою противагою, а відтак і гарантувати Україні більше свободи" Тижневик "Фокус" На думку тижневика, за Обами Україна перестала входити у 20-ку найбільш цікавих для США країн, а його зовнішня політика побудована так, що "вага США на міжнародній арені зменшується". Ці фактори, вважає "Фокус", не додають впевненості Україні у стосунках з Росією. Водночас, під час передвиборчої кампанії кандидат-республіканець неодноразово заявляв, що "бачить Росію як суперника номер один для США".


Тижневик додає, що "Україна невзмозі напряму протистояти економічній і військовій силі Росії". "Саме Ромні може стати тим главою Білого дому, за якого США будуть наполегливіше підтримувати українську державність і перешкоджати диктатурі в українській владі", - підсумовує тижневик. Наталка Матюхіна, Служба ВВС

2 вересня 2012 року в другу річницю відходу у вічність св.п. АНАТОЛІЯ ФАЛЬКА була відправлена Служба Божа у храмі Святої Тройці Української Православної Церкви Київського Патріархату, Бриджпорт, Конн.

Прот. Олександр Двініятін

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ і ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!

Залишились у невіджалованому смутку:

дружина – Надія

син – Володимир і його дружина Катя

дочка – Людмила

внучки – Меланія, Наталія, Катруся, Стефця

правнуки – Бенджамін і Григорій

ГОСПОДЬ – НАДІЯ МОЯ

Світ збіднів, збідніла Україна. Україна втратила свого вірного сина - великого українського патріота Антіна Угляра.

Замість квітів на свіжу могилу бл.п. А.Угляра складаю пожертву на нев’янучий вінок прес-фонду Інформаційного Бюлетня Української Православної Церкви Київського Патріархату в США 50 дол.

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ i ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!

Соня Гавірко, Флорида

Пропагувати політичні

референдуми – не справа

Церкви

Коментар Прес-центру Київської Патріархії

з приводу підтримки Московським Патріархатом ініціативи

референдуму про «возз’єднання Росії, України та Білорусі».

У зв’язку з численними запитами кореспондентів ЗМІ щодо ставлення Київського Патріархату до ініціативи проведення референдуму про «возз’єднання Росії, України та Білорусі», яка 21 вересня 2012 р. року отримала благословення і підтримку від голови Синодального відділу Московського Патріархату зі взаємодії Церкви і суспільства протоієрея Всеволода Чапліна, повідомляємо наступне. Найперше, в Українській Православній Церкві Київського Патріархату таку ініціативу і благословення на неї РПЦ розцінюють як зазіхання на суверенітет, незалежність та Конституційний лад України як держави. Своїми діями автори ініціативи та Московський Патріархат, який їх підтримав, фактично ставлять під сумнів рішення Всеукраїнського


референдуму 1 грудня 1991 р., коли народ України понад 90% голосів ствердив Акт проголошення державної незалежності. Зрозуміло, що в межах Росії її громадяни можуть збирати підписи щодо будь-яких референдумів. Але в Україні до заявленої теми референдуму можна поставитися лише так, як поставилися би в самій Росії до проведення в нашій державі референдуму «на підтримку визнання Імарату Кавказ» або про скасування інституту Президента РФ. Говорячи у своїх заявах про «возз’єднання» та «єдиний народ», автори ініціативи по суті не визнають українців окремим народом, тим самим наслідуючи найгірші зразки імперської політики царизму та вчення КПРС про «нову спільноту – радянський народ». Історія довела хибність таких політичних ідей, тому місце їм – на її звалищі. Заклики до «возз’єднання» виглядають дивними на фоні нинішнього примарного існування «Союзної держави Росії і Білорусії», яку давно вже можна було, при бажанні, перетворити на щось більш реальне. Натомість ми бачимо, як між частинами цієї «держави» регулярно виникають «війни» – газова, молочна, інформаційна, авіаційна і так далі. Сумний приклад буття «союзної держави» є наочним підтвердженням того, що за московськими гаслами про «братні відносини трьох народів» стоїть одне – бажання відновити таку владу Кремля, яку він мав раніше, за часів Російської імперії та СРСР. Публічним і закулісними авторам ініціативи та їхнім прибічникам варто порадити, перш ніж братися за «возз’єднання» з сусідами, навести порядок у власному домі. Безперервні терористичні акти на Кавказі, криваві зіткнення та вбивства на ґрунті етнічних конфліктів в Москві та регіонах – ось на які проблеми слід звернути свою активність тим, хто хоче, щоби Росія

мала краще майбутнє. Бо в гонитві за примарним відродженням імперії Кремль може втратити свою владу і над тим, що від неї залишилося. Ми завжди говорили, що РПЦ використовується Кремлем як інструмент політичного впливу на Україну. Участь Московського Патріархату в референдумній авантюрі яскраво це підтверджує. А вірних УПЦ МП знову ставить перед вибором: бути патріотами Української держави чи маріонетками Москви? Київський Патріархат незмінно виступає за добросусідські відносини України і Росії, Української та Російської Церков. Але навряд чи такі відносини можна збудувати тоді, коли одна сторона бачить їх рівноправними, а інша лише бажає бути «старшим братом» і панувати, як колись. Прес-центр Київської Патріархії

ДУХОВНИЙ ЦЕНТР

КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ В

США

(ОНОВЛЕНО)

Громада Святого Андрія, як Центр

Духовного Єднання вірних Київського Патріархату закликає всіх тих, яким доля Українського Народу і Рідної Української


Церкви не є байдужою приєднатися до розбудови Центру Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США. Ми впевнені, що лише Українська Православна Церква Київського Патріархату є єдиною канонічною Помісною Православною Церквою в Україні, а також правонаступницею Української Православної Церкви Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та Гетьманської України.

Слідуючі жертводавці доброї волі вже відгукнулися на цей важливий крок в житті Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США. Хочемо нагадати, що:

Громада Святого Андрія є благодійна корпорація і без-прибуткова організація. Усі внески на цей проєкт можна відтягнути від податків.

Також, усі внески в сумі $1,000 або більше будуть відзначенні на таблиці жертводавців при вході нового будинку.

Наша щира вдячність за Вашу активну участь у розбудові Церкви Київського Патріархату. $ 55,000 дол. Сестрицтво Св.Софії, Парафія Св. Андрія, Блумінгдейл, Іллиной $25,000 дол. Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка «САМОПОМІЧ» $ 15,000 дол. Памела і Іван Яресько $ 15,000 дол. Наталія Яресько $ 11,000 дол. Віктор і Шура Братків $ 10,000 дол. Паніматка Валентина і прот. Віктор Полярний $ 10,000 дол. K and D Fund $ 6,300 дол. Анонімний $ 5,500 дол. Марія і Іван Гнип $ 5,500 дол. Галина і др. Михайло Темник $ 5,000 дол. др. Василь Кіндрачук $ 5,000 дол. Марія і Іван Лесняк $ 5,000 дол. Humes Funeral Home $ 5,000 дол. Роман Головка $ 5,000 дол. Церковний Хор Громади Святого Андрія Первозваного в Блумінгдейл, Іллиной $ 5,000 дол. Спадщина від бл.п. Теклі Ліщина $ 5,000 дол. Цвинтар св. Андрія, Блумінгдейл $ 5,000 дол. Надя і Юрій Федорів $ 3,000 дол. Михайло і Марія Сущенко $ 2,500 дол. Микола Козюра $ 2,500 дол. Валентина і Микола Міщенко $ 2,500 дол. Іван і Маруся Міщенко $ 2,000 дол. Aлександер і Ганна Німченко $ 2,000 дол. Євгеній Руденко $ 1,500 дол. Марія і Віктор Одарченко $ 1,500 дол. Мирослав Почтар $ 1,500 дол. Aлександер і Євгенія Тищенко $ 1,500 дол. Ярослав Сидоренко $ 1,100 дол. Петро й Уляна Лютий

$ 1,100 дол. Яків і Марія Загура $ 1,100 дол. Віктор і Ярина Лютий $ 1,000 дол. Вікторія Вайбел $ 1,000 дол. Микола Кочерга $ 1,000 дол. Ольга Басараб $ 1,000 дол. Ніна і Михайло Ґлавчеф $ 1,000 дол. Леся Татарко $ 1,000 дол. др. Василь і Ліда Трухлий $ 1,000 дол. Ольга Дяченко $ 1,000 дол. Раїса і Володимир Братків $ 1,000 дол. Микола Бондаренко $ 1,000 дол. Марія Товстоп’ят $ 1,000 дол. В’ячеслав Партикевич $ 1,000 дол. Людмила Мазяр $ 1,000 дол. Ірина і Петро Міщенко $ 1,000 дол. Тетяна Сакун $ 1,000 дол. Василь Вестровський $ 1,000 дол. Лідія Ємець $ 1,000 дол. Маруся Савеленко Гнип $ 1,000 дол. Іван Деркач $ 1,000 дол. Валентина Одарченко $ 1,000 дол. Галина і Володимир Смілянський $ 1,000 дол. Люба Заковоротна $ 1,000 дол. Володимир Басараб $ 1,000 дол. Михайло і Тоня Криворученко $ 1,000 дол. Леонід Ліщина $ 900 дол. Микола Маслайчук $ 500 дол. Марія і Іван Сірик $ 500 дол. Володимир і Соня Лебедин $ 500 дол. Віра Кропівна $ 500 дол. Дора Грицеляк $ 500 дол. Оксана Кушіцька – «Українське Слово» $ 500 дол. Лілія Кутова $ 500 дол. ОДУМ, Чикаго $ 500 дол. Тамара Гюбнер $ 500 дол. Парафія Святої Покрови, Фінікс $ 300 дол. УГКЦерква свв. Володимира і Ольги, Чикаго $ 300 дол. Помаранчева Хвиля – Чикаго $ 250 дол. ОЖОЧСУ ім. Олени Пчілка $ 200 дол. Неля Гавриленко $ 200 дол. Арк і Марія Ляхів $ 100 дол. Люся Козацька $ 100 дол. Галина Трегубчук $ 100 дол. Петро і Ольга Матула $ 100 дол. Віктор і Алла Завалко $ 100 дол. Віталій Шумаков $ 100 дол. Іванка Богданів $ 100 дол. Алекксандер Федій $ 100 дол. панство Білинські $ 100 дол. Таня Гарбуз $ 100 дол. Марія і Василь Кушнір $ 100 дол. Богдан Дмитренко $ 100 дол. Марія Гринчук $ 100 дол. Наталія Масник $ 100 дол. Володимир Палій $ 50 дол. др. Галина Бориславська $ 50 дол. Юрій Фігел $ 50 дол. Галина і Володимир Фенканин $ 50дол. Анна і Олег Федак $ 25 дол. Лєна Шкребець $ 20 дол. др. Тамара Тимцюрак


НАШЕ ВЕЛИКЕ і ЩИРЕ СПАСИБІ!

Хочемо подякувати всім Вам за вашу жертвенність і заохочення до дальшої праці. Нехай Милосердний, Господь Бог, пошле Вам міцного здоров’я і всього найкращого у вашому житті. Завдяки Вам це вже є 314-е число нашого видання.

Сердечно дякуємо жертводавцям на видавничий фонд “Інформаційного Бюлетня” 24,160 Марія і Іван Гнип 8,300 Надя і Юрій Федорів 4,560 Тереза і Стефан та бл.п. Володимир Бакум 2,890 Люба і бл.п. Іван Заковоротний 2,875 Галина і др. Володимир Король 2,795 Лідія Ємець Капустянська і бл.п. Яків Ємець 2,700 Раїса і Володимир Братків 2,035 Марія Савеленко Гнип 2,060 бл.п. Віталій і бл.п. Катерина Шумаков 1,930 Раїса і Євген Дикун 1,925 Марія Товстоп’ят 1,900 Надія і Олександер Северин 1,700 Люба і бл.п. Володимир Шипілка 1,625 Катя і др. В’ячеслав Вестон 1,450 Ляля і бл.п. Юрій Вибачинський 1,440 Іванка і бл.п. Іван Богданів 1,405 Анна і Олег Федак 1,400 Тамара і Василь Дудка – Канада 1,395 Галина і Олексій Воскобійник 1,250 Лариса і бл.п. Андрій Івашко 1,240 Галина і Петро Слюсаренко 1,230 Олена Зубенко 1,200 Галина Черінь Паньків і Інна Момотюк 1,165 Мінодора і Анатолій Яцюк 1,135 Ольга і Микола Пайчук 1,125 Оля Гнип Трущ і Григорій Гнип 1,110 Галина і др. Михайло Темник 1,085 бл.п. Галина Шевченко 1,050 Марія Ярмоленко 1,025 прот. Георгій Ощапівський та п/м. Віра 1,010 Людмила і бл.п. Петро Доброноженко, Євгенія і бл.п. Осип Головацький 1,000 Валентина і бл.п. Василь Косогор, Марія і Віктор Одарченко 975 Паша і Микола Таран 950 Ніна і Михайло Ґлавчеф, Maрія і бл.п. Петро Салівон, бл.п. Ліда і Іван Безпалий, Валентина і Андрій Опанащук 930 Ярина і бл.п. Віктор Лютий 920 Галина і бл.п. др. Михайло Воскобійник 900 Віра і Юрій Капустянські 856 Александра і Віктор Братків 850 Лідія і др. Петро Шаєнко 840 Віра Самодіна 800 п/м. Поліна і бл.п. прот. Григорій Крамаренко, Марія і Петро Новик, бл.п. Стефан і Тамара Фаберовська 780 «САМОПОМІЧ» Українсько-Американська Федеральна Кредитова Спілка 775 Ольга і бл.п. Юрій Вермонт 760 Ольга і Василь Карпенко, Юрій Сиволап 750 бл.п. Антоніна і Леонід Гусак, бл.п. Людмила і бл.п. Євстахій Мазяр 745 Надія і бл.п. Анатолій Фалько 720 бл.п. Таня і бл.п. Яків Сененко 700 Надія Лотоцька, бл.п. Леся і бл.п. Микола Дудка 651бл.п. Катерина Васильченко

650 Петро Корнієнко 610 Андрій Загура 605 бл.п. Юрій Шеляк 600 Ольга Петрончак, Ольга і Петро Матула, Ukrainian National Federal Credit Union - New York 570 бл.п. п/м. Олена і бл.п. архєп. Степан Біляк 550 Леся Татарко 510 Марія і Микола Андріянів 500 Стефан Матковський, Анна і бл.п. Тихон Кульбіда, Галина і Микола Білоус, Марія і Михайло Сущенко, Марія і Василь Краснобрижий, Оля Лак, Наталія і Арнольд Бірко, Парафія Святої Тройці-Роялтон, Огайо, Вікаріaт УПЦ КП в США й Канаді, Федір Габелко 480 Анна Боровик 475 Валентина і Микола Міщенко 470 добродійка Валентина i прот. Віктор Полярний 460 Марія і Василь Кушнір, Александра і бл.п. Михайло Ґабер 465 Євгенія Громницька 450 Артемісія Никорович 420 Соня Гавірко 410 Марія і Василь Кушнір 400 Алла і бл.п. Ігор Черний, “О.Л.”, Леся і Юрій Мацик, бл.п. Олександра і Василь Дорошенко 390 Елізабет і Микола Ляшенко, 385 бл.п. Анна і Петро Макуха 375 Афанасія і Михайло Рачкевич 370 Іван і Сусана Білобронь 365 Віра і бл.п. Василь Масланчук 360 Наталка і бл.п. Антін Угляр 350 Валентина і Володимир Мантика, Микола Сороколіт, Лариса і др. Анатолій Вальков, Ліда і Тарас Кохно, Ольга Фрит 335 Oтець Н.Н. 330 Марія Кравець 325 Марія і Микола Барнай 310 Лідія Овечко 305 Любов і Борис Журa, Христя і Ярослав Верещак 300 Леся і Іван Мельник , Марія і Йосип Серна, Александер Власенко, Анна і Микола Кучеренко 275 Раїса і бл.п. Валентин Кохно 260 Ольга Басараб, Лідія Отрошко 250 Галина і Роман Боднар, Aрхимандрит Питирим 240 Лілія і Григорій Гнип , Леся Марченко 230 Галина і Славко Лин 225 Віра і Едвард Скрип 220 Раїса Шлеґа 200 бл.п. Клавдія Люба і Василь Мирутенко, Рія і Петро Гнип, Леся і др. Теодор Костюк, Ліда і др. Василь Трухлий, Парафія Св. Михаїла, Юніондейл, Нью Йорк, Лідія Щербак, Тамара і бл.п. Бруно Моске, Іван Деркач, Надія і Володимир Сулим, Елеонорa і Теодор Бабій, Іван Тищенко 180 Maрія і Юрко Бурлій 175 Ольга Федак 160 Ана Столець, Ізаура і Володимир Хремко 150 Катерина і Василь Вільчинський, Елізабет і Юрій Ємець, Стефані і Валентин Ємець, Лариса і Стефан Андрусяк-Ємець, Марія і Олександер Багнівський, Борис Кучинський, Віра і Василь Швець, 140 Марія Сулківська, Анна Грицик 135 Зінаїда і Віталій Гречнів 125 Валентина і Віктор Бабанський 110 Анна Снігач, Ніколас Забродський 100 Парафія Святої Покрови-Фінікс, Іван Сірик, Марія Антонишин, Петро і Наталія Буняк, Володимир і Ліда Коновал, Ярослав Сидоренко, Маруся і Іван Міщенко, Таня Гарбуз, Віра Кропівна, Добродійка Галина і прот. Ярослав Думанський, Ігор Яремкевич, Богдан Гальчак, Зіна Лупо, Леонід Клочко, Соня і Ендру Ґаудер Одарченко, Наталія і бл.п. Павло Коновал, Іларіон Хейлик, Катерина О. Северин, Галя О. Северин-Вітінґ 95 Катерина і Микола Злиденний, Валентина і Іван Олійник 80 Михайло Дзвінка, Марія і Тоні Зулім 75 В’ячеслав Партикевич, Л. Мельник, Катерина Довбенко, Петро Кардаш, Раїса і бл.п. Василь Євтушенко 75 Віра Руденко, Магдалина Кавшан


70 Зоя Филипович 60 Наталка Ортіз, Марія Лукасевич, Клара і Володимир Хомяк, Людмила і Андрій Задерей 55 Александра Медвідь 50 Валентина Бунь, Раїса Мачула, Сусана і Алберт Дідомізіо, Памела і Івась Яресько, Віра і Тоні Лаврішин, Роман Боднарук, Aлександер і Євгенія Тищенко, Рімма Івченко, Наталка Флендерс, Леонід Шаргородський, Василина Швейко, Дуся і Іван Швець, Люба і Яків Середа, Люба Ведмедик, Лілія Кіхевка, Інна Врублівська, Іван Доценко, Парафія Св. Тройці – Бриджпорт, Анна Степаненко, др. Марічка і Роман Балтарович, І. і Ґ. Мандич, Хор Осередку Святого Андрія – Норт Порт – Флорида, Віра і Віктор Гаркуша, Таня Чумак, Леон і Юліяна Мазурець 45 бл.п. Андрій Полярний, Люба і Олексій Шевченко 40 Пантелеймон Завірюха, Ірена і др. Володимир Ґерент, 30 п/м. Місако і ієрей Павло Королюк 25 Ніна Рааб, Союз Українок – відділ 108, Микола і Ання Данилишин, Влад Смілянський Надруковані статті висловлюють персональну думку авторів і не обов’язково відповідають поглядам редколеґії. Передруки і переклади дозволені за поданням джерела. Рукописи не повертаються. Редакція застерігає собі право скорочувати та поправляти мову надісланих матеріалів.

Подаємо до відома нашим читачам, що в кошти цього двотижневника входить поштова пересилка, вартість якої Вам відома.

Також друк кожної сторінки коштує сім центів.

Парафія Святого Андрія Первозваного в Блумінгдейл Української Православної Церкви Київського Патріархату в США відповідає за всі кошти друку і розповсюджування нашого видання. Отже, просимо всі пожертви пересилати ЛИШЕ на вище подану адресу Вікаріату і Управа Громади Святого Андрія випише Вам відповідне поквитування. Просимо виписувати чеки на:

St. Andrew Ukrainian Orthodox Church

Для осіб які потребують місце мешкання під час Патріаршаго візиту

зарезервовано блок кімнат у THE RENAISSANCE CHICAGO O’HARE HOTEL

8500 West Bryn Mawr Ave Chicago, IL 60631

(773) 380-9600 As a friendly reminder, those that need

sleeping room reservations should call 1-800-

468-3571 before the cut off date of Monday,

October 15th, in order to receive the group

discounted rate.

HOW TO GET TO THE RENAISSANCE

CHICAGO O’HARE HOTEL…

BUS/SHUTTLE FROM O’HARE INT’L AIRPORT: From your gate go to Baggage

Claim. Follow the signs labeled “Bus/Shuttle Center” to the nearest

underground pedestrian walkway. In the elevator press the Bus/Shuttle Center

button. Once in the center, wait by Door 2. The vans arrive every 30 minutes

between 6:00am-11:00pm. Beyond then to request pickup please call the hotel at 773/380-9600. ***Please note when guest arrive in the International Terminals and need shuttle transportation they must

call for pick-up the shuttle bus does not run in that area, guests may utilize the courtesy phone at 5E and a shuttle will

be dispatched***

DRIVING FROM O’HARE INT’L AIRPORT: Take I-90 East, exit at Cumberland Ave South. Turn right at West Bryn Mawr

Ave. The hotel is a ½ mile down on your right midway down the block.

DRIVING FROM MIDWAY AIRPORT: Go North on Cicero Avenue to I-55 South to I-294 North. Remain on I-294 North to I-90 Ease (toward Chicago not O’Hare). Exit at Cumberland Ave South. Turn

right at West Bryn Mawr Ave. The hotel is a ½ mile down on your right midway

down the block.

DRIVING FROM DOWNTOWN CHICAGO (EAST): Take the Kennedy Expressway

(I-90 West) towards O’Hare. Exit at Cumberland Ave South. Merge over to the far right lane. The next light is Bryn

Mawr. Turn right at West Bryn Mawr Ave. The hotel is a ½ mile down on your right

midway down the block.

FROM THE WEST: Take the Northwest Tollway (I-90 East) past O’Hare

International Airport. Exit at Cumberland Ave South. Turn right at West Bryn Mawr Ave. The hotel is a ½ mile down on your

right midway down the block.

tel:1-800-468-3571

tel:1-800-468-3571


FROM THE NORTH: Take the Tri-State (I-294 South) to I-90 East (toward Chicago:

not O’Hare). Exit at Cumberland Ave South. Turn right at West Bryn Mawr

Ave. The hotel is a ½ mile down on your right midway down the block.

FROM THE SOUTH: Take the Tri-State (I-294 North) to I-90 East (toward Chicago: not O’Hare). Exit at Cumberland South. Turn right at West Bryn Mawr Ave. The

hotel is a ½ mile down on your right midway down the block.

УКРАЇНСЬКИЙ ЦВИНТАР СВ. АНДРІЯ В БЛУМІНГДЕЙЛ

Повідомляємо, що при Громаді Св. Андрія Первозваного існує цвинтар на якому спочивають засновники Парафії Св. Андрія. Також, окрема дільниця присвячена воїнам змагань за незалежність України.

На цвинтарі Святого Андрія спочивають багато українців різних віроісповідань.

За додатковими інформаціями просимо звертатися до Управи Цвинтаря.

Бажаючих придбати собі місце вічного спочинку на українському цвинтарі просимо звертатися до керуючого справами цвинтаря:

пана Володимра Смілянського тел: (630) 628 8133

чи до Директора Цвинтаря пана Віктора Одарченка (847) 650 4709 або [email protected]

ДО РЕЧІ. На Провідну Неділю настоятель храму Св. Андрія, разом з церковним хором молиться і кропить священою водою кожну могилу всіх спочилих.

vicariate of the ukrainian orthodox church kyivan patriarchate in … · 2012-10-01 · Ми...

Documents