БОГДАН КІВШ

Україномовних книжок в Україні видають більше, ніж російськомовних

Книжкова статистика по-українськи

СлаваЄвропі! У Львові розпо-

чав роботу 20-тий Форум книгови-

давців. 220 видавництв представлять книголю-бам сто тисяч книг, се-ред яких 10 тисяч літе-ратурних новинок. Це є непересічна культурна подія не лише для Львів-щини, але й для всієї України. Жодна інша книжкова подія в нашій країні не може перевер-шити книжковий фести-валь у Львові. Протягом тижня, а то й задовго до нього, уся прогресивна Львівщина живе книгою і думає книгою.

Цього року ювілейний Книжковий Форум прине-се безліч цікавих текстів, зустрічей і приємних не-сподіванок. Більше про це можна дізнатися на сайті Форуму (http://bookforum.ua). Про його найцікавіші події ми розповімо у на-ступному номері газети, а зараз з’ясуємо, що чита-

Читають всі!

а завтра буде Європа

ють українці, які їхні упо-добання, як цього року почувала себе українська книжка.

У Європі, до рівня жит-тя якої ми так усі прагнемо, давно зрозуміли, що чи-тання книжок є питанням національної безпеки, од-ним із головних показни-ків в оцінці морального, духовного та інтелекту-ального здоров’я нації.

Натомість в Україні рівень читання книжок з кожним роком знижу-ється. Так, останні со-ціологічні опитування демонструють, що 51% українців взагалі не бере до рук книжку, а з тих 49%, які заявляють, що чита-ють, 28% розгортають її тільки раз на рік. Читаю-чими в Україні є 30% гро-мадян. Саме вони є справ-жніми патріотами та тими людьми, які будуть буду-вати нову кращу Україну.

Що ж читає пересічний українець? Третій рік по-спіль «Українська правда.

КНИГОВИДАВНИЦТВО Загальна кількість ви-даних в Україні протягом 2013 року книг і брошур станом на 1 липня складає 13 653 найменування, їх загальний наклад — 35 мільйонів 231 тисяча. Про це повідомили в Книжковій палаті України.Українською мовою за цей період було над-руковано 8230 видань (60,28% від загальної кількості видань). На другому місці — книжки російською — 3 964 (29,03%). Окрім того, за цей період вийшло 487 видань спільно українською та російською мовами.Водночас, за даними Книжкової палати України, кількість книг і брошур, які вийшли протягом першого півріччя, порівняно з минулим роком збільшилася — з 9 945 до 10 994.Як свідчать дані, з 2010 року в Україні стабільно зростає обсяг книговидання українською мовою, обсяг видання російською мовою також зростав, за винятком 2011 року.За перше півріччя 2013 року загальний наклад виданих українською мовою книг і брошур склав 14 мільйонів 319 тисяч примірників (50,07% від загальної кількості, яка становить 28 мільйонів 598 тисяч), а російською — 12 мільйонів 983 тисячі примірників (45,40%).

ЦИФРИ У радянські часи було 26 видавництв, якими опікувався Держкомвидав. Щорічно вихо-дило друком 170—190 млн книжок. Тепер працює 5 тис. зареєстрованих видавництв, а книжкову продукцію на ринку представляють лише 1700. Але й вони не заповнюють жанрові ніші, щоб повністю задовольнити читацький попит. За підсумками 2012 р., 56% назв книжок видають накладом до 500 примірників. Ці книжки недосяжні для більшості читачів в Україні. Переважно вони осідають у Києві. Дещо може потрапити в Харків, дещо — у Львів. Торік видано 26 тис. книжок, позаторік — 23 тис. Усього — 50 тис. Але для споживача доступні лише 13-14 тис. різних книжок, які він може придбати. За статистикою, майже 40% книжок, які виходять упродовж року, так і залежуються на складах через низьку культуру читання. В Україні з 1994-го року на одну людину припадала тільки одна книжка, а в Білорусії й Росії – чотири.

Життя» напередодні Фо-руму видавців звертаєть-ся до українських книга-рень із проханням надати їхні топ-10 продажу. Ці цифри підсумують літе-ратурний рік між серпнем 2012 і вереснем 2013 років. Учасниками опитування стали книгарні «Є» і «Чи-тайка», а також вперше в рейтингу бере участь електронна книгарня «Bookland».

Якщо узагальнити та виділити головні законо-мірності, то помітно три тренди: ужиткова літера-тура, популярна «масова» література, сучасна укра-їнська література.

Всі статистики пока-зують, що в Україні (та й у світі) на перших місцях продажів є умовні книги рецептів про «готовим в горшочках» та інші ужит-кові поради з організації побуту, здоров’я, особис-того життя та заробляння першого мільйону.

продовження теми на с.2

продовження теми на с.2

За останні тижні Євро інтеграційна перспектива Укра-

їни несподівано стала доволі реалістичною. Якщо раніше європей-ські політики з розум-ним виглядом обличчя та похитуванням голови запевняли, що будуть довго думати і дивити-ся, чи буде поведінка українських політиків зразково-підходящою, а українські політики не поспішали бігти в обійми стратегічних партнерів, то дії Росії змусили і ЄС, і Януковича пришвид-шити зустрічний рух.

Тим часом Янукович вже почав приміряти маску головного євроін-тегратора країни. До того ж, про головне колись драстичне питання, а зо-крема, ув’язнення Юлії Тимошенко, і наш гарант, і європейські чільники скромно мовчать. Тому можна зробити висновок, що вже про все домови-лися. А от про що саме —

таємниця. Зараз у екс-прем’єрки шанси вийти із тюрми та поїхати ліку-ватись у Німеччину такі ж, як і залишитись у Хар-кові відбувати термін до кінця. Залежно від того, у кого дипломатична ви-тримка міцніша. Так чи інакше, у листопаді Укра-їна стане на ще один, але дуже великий крок ближ-че до мрії усіх прозахід-

них політиків — членства в ЄС. А поки що — тільки асоціація.

Пересічному україн-цеві в цій ситуації, зви-чайно, по-людськи шкода Юлю, але чомусь мало хто замислюється, що таке ЄС для нього особисто. Звісно, що будь-який екс-перт-політолог правиль-но розповість, що асоціа-

АКТУАЛЬНО НА ТЕМУ СЛОВО РЕДАКТОРА

— Куме, ви виділи, як ко-мар пісяє?— Ні?— Політика ще тонша штука!

Хто б міг подумати, що головними, а найваж-

ливіше — активними при-хильниками зближення України з Європою буде промосковська діюча влада. Ще зовсім недавно наш яйценосний не уяв-ляв себе без путінських бояр, а тут раз — і захотів повести нас у Європу. Деякі, правда, з данєцких хотіли збунтуватися, на-віть намагалися послати чорну мітку пахану. Віктор Другий спокійно зібрав своїх бояр і розповів, що з неслухняними роблять у місцях, де він провів час-тину свого життя і отри-мав відповідну освіту. Виглядає, що бояри зляка-лися і миттєво захотіли до Європи, де, зрештою, зберігають свої капітали і саме там вчаться та витра-чають гроші їх «освічені» спадкоємці.

Якщо хтось думає, що їх приваблює демокра-тія чи культура заходу, помиляєтеся. Жене туди данєцких страх перед страшним бабаєм у ви-гляді московських бояр. Останні, очевидно, вже налаштувалися поділити «чесно зароблені» маєтки українських олігархів, які мають відповідний досвід, бо саме так і здобували свої капітали, обкрада-ючи подібних до себе, користуючись гаслом жовтневого перевороту 1917 року в Російській імперії — «Грабуй награ-боване». Як каже народна мудрість, «немає нічого поганого, щоб на добре не вийшло». Хай так, але прямуємо до омріяної Європи.

Мій добрий товариш колись сказав: «Нехай москалі будують в Україні свої церкви, прийде час і там будуть молитися віряни нашої батьківської церкви».

Мудрість і правду на-шого народу московітам не здолати!

СЛАВА УКРАЇНІ!

№2(36), 13 вересня 2013 р.

Наш край

НА ФОТО: Усі квитки до Львова та номери в готелях були розкуплені за два тижні до Форуму.

НА ФОТО: Незабаром саме так прозоро вигляда-тимуть кордони з країнами ЄС.

2 Наш край

№2(36)13.09.13 аКтУаЛьНО

ДУМКА ВГОЛОСПОДІЇ ТИЖНЯ

ція з ЄС, по-перше, дасть нашим депутатам велико-го копняка в напрямі пе-реписування величезної кількості законів і при-ведення їх у відповідність до європейських норм демократії та ринкової економіки. Головна суть документа — зробити так, щоб закони України про політичний, судовий та економічний устрій не су-перечили європейським. Тобто — це шанс на дов-гоочікувані реформи. Але це загалом. А як щодо конкретики?

Товари подешевша-ють. Положення про створення глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі між ЄС та Украї-ною є невід’ємною части-ною угоди. А це означає вільне пересування това-рів і послуг без митних стягнень. Звісно, деякі то-вари в Україні подорож-чають, однак більшість із них будуть дешевшими

Якщо підсумувати зі-брані дані, хто з україн-ських видавців, за версією трьох книгарень, найкра-ще працював цього року, то отримаємо цікаву зако-номірність.

Поряд із аксакалами «КСД», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Кальварія», «Фоліо» є також відносно молодші гравці на книж-ковому ринку — «Meridian Czernowitz», «Брайт-Букс», «Карпатська вежа».

Таку саму картину можемо побачити, якщо проаналізувати список письменників-лідерів. У ТОП-10 книгарень потра-пили живі класики — Ліна Костенко, Всеволод Не-стайко, Оксана Забужко, Марія Матіос, Юрій Ви-нничук, Тарас Прохасько, Василь Шкляр, Ірен Роз-добудько, а також моло-ді автори — Ірена Карпа, Люко Дашвар. Дебютан-тами року стали Оксана Форостина із «Duty Free» та Надійка Гербіш «Теплі історії до кави». Ця тен-денція вселяє оптимізм. Минулі рейтинги демон-стрували, що новим іме-нам належить мало уваги видавців і читачів. Цього року помітно, що шанси для молодих авторів і но-вих видавців є.

Надзвичайно успіш-ними виявилися практич-ні порадники догляду за здоров’ям, зокрема, «Ві-чник» і «Многії і благії

ПОЧАТОК НА С. 1

ПОЧАТОК НА С. 1

а завтра буде Європа

через високу конкурен-цію та, нарешті, належний контроль за ціноутворен-ням. Вже сьогодні у всіх наших сусідів дешевші продукти, товари побу-тового вжитку, побутова техніка, не говорячи вже про автомобілі. Подорож-чає земля та нерухомість, які вже й нині для пере-січного українця є недо-сяжними. Тож, якщо у вас ще є можливість прива-тизувати квартиру чи зе-мельну ділянку, не баріть-ся, скоро це буде зробити ще тяжче, аніж зараз.

Відкриття ринків при-веде в Україну не просто нових інвесторів, які на-решті не будуть тікати від українських чиновників, бо знатимуть, що їх захи-щають закони ЄС. Інвес-тори привезуть в країну європейські стандарти виробництва та надання послуг.

Окрім того, це також і напряму вплине на віт-чизняних підприємців. Звичайно, деякі види

бізнесу стануть нерента-бельними, проте нові умо-ви дадуть значно більші можливості. А головне — створити власний бізнес і займатися ним чесно буде значно легше, аніж зараз.

Зарплата у приватно-му секторі, яка майже за-стигла впродовж остан-ніх п’яти років, почне стрімко зростати з року в рік. Очевидно, що за цим підуть надходження до бюджету, а відтак і у бюджетників з’являться залізні аргументи щодо підняття зарплатні. Текст угоди містить положення щодо підвищення рівня соціальної захищеності, зокрема, безпеки й стан-дартів праці, соціального забезпечення, екологіч-них вимог тощо.

Якість товарів підви-щиться через низку про-грам, що спрямовані на захист прав споживачів, в Україну перестануть за-возити різний непотріб, розрахований на країни третього світу. Спожива-чі зможуть скористатися правом на компенсацію через придбаний неякіс-ний іноземний товар.

P.S. Згідно з останні-ми опитуваннями Центра Разумкова, кількість при-хильників євроінтеграції серед українців зростає — кожен четвертий хотів би назавжди поїхати до Євросоюзу. Починаючи з квітня 2011 року, вперше українці розділились у питанні Схід-Захід май-же порівну. І не за тери-торіальним принципом, а віковим — молодь хоче до Європи.

Читають всі!

Янукович карає неслухняних регіоналів

ВІЙСЬКО Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, згідно з яким чисельність грома-дян України, які підлягають призову на строкову військову службу у жовтні — листопаді 2013 року становитиме 10,8 тис. осіб. Цікаво, що раніше міністр оборони України Павло Лебедєв повідомляв, що восени цього року від-будеться останній призов у Збройні сили України. В армію буде призвано тільки 5 тис. осіб, хоча раніше планувалося 10.То ж на строкову службу у Збройні сили України призивають 5 тис. осіб, а ще 4,8 тис., на службу у Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України. Тисяча молодих хлопців буде призвано для Держспецтрансслужби.Нагадаємо, що Україна вже пережила 3 роки «останніх» призовів. Вперше припинити призов на строкову службу обіцяла ще прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Тож сподіваємось, що цього роки таки точно востаннє. І принизлива система відкупу від армії та хабарництва за проходження строкової служби нарешті відійде у небуття.Паралельно йде процес набору в армію контрак-тників і сьогодні українська армія укомплектова-на контрактниками на 58%. За словами міністра, за три роки планується набрати ще 17 тис. конт-рактників. Лебедєв нагадав, що після завершення реформи загальна чисельність української армії становитиме 122 тис. осіб.

Останні із захисників

Всі обіцяють і ви обіцяйте...

ДОРОГИ Поки облавтодор роздає обіцянки від-ремонтувати дороги принаймні там, де обурені люди вже готові перекривати траси, виявляється, що обласна програма з ремонту доріг Львівщини практично не фінансується.На обласні програми Львівщини цьогоріч перед-бачено 160 млн грн. На сьогодні профінансовано лише 30 млн грн. Така ситуація пов’язана з тим, що програми та перелік об’єктів до фінансування були затверджені обласними депутатами із за-пізненням.Зокрема, з 64 млн грн обласної програми будівництва та ремонту доріг на сьогодні про-фінансовано лише 3 млн грн. Ще 7 млн грн будуть профінансовані найближчим часом.

ВЛАДА Вищий адмінсуд зобов’язав ЦВК по-збавити мандата депутата Ради Ігоря Маркова за позовом екс-нардепа Юрія Кармазіна. Таким чином, суд визнав доведеним факт фальсифікації результатів голосування на парламентських ви-борах в окрузі №133 в Одесі. Міліція підтверджує факти фальсифікації голосування на виборах.Вона проводила досудове розслідування підроб-ки виборчих документів у цьому окрузі.При цьому депутат упевнений, що правоохоронці підробили матеріали кримінального проваджен-ня про нібито фальсифікації в окрузі 133.Цікаво, що раніше Марков заявив, що виступає категорично проти євроінтеграції України й не має наміру голосувати за законопроекти, які сприяють підписанню угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Через кілька днів після цієї заяви було організоване слідство та судові слухання. Дотепно, що після рішення вищого адмінсуду адвокати Маркова заявили, що будуть подавати позов у європейський суд щодо відновлення депутатства.

Ми, українці , з давніх-давен шануємо книгу

як невичерпне джерело мудрості, моральних цінностей і зв’язку між поколіннями.

Сьогодні, у добу новітніх інформаційних технологій, книжка попри все залиша-ється ефективним засо-бом передачі знань в усіх царинах діяльності людини. Тому важливо, щоб наші автори — письменники, по-ети та видавці — відчували захищеність і власну затре-буваність у своїй країні.

Радію, що організатори Книжкового форуму в та-кий спосіб диктують моду на читання, привертають увагу громадськості до найактуальніших проблем сучасного українського книговидання, популяри-зують книгу серед дітей і молоді.

Бажаю Всім книголюбам на цьогорічному форумі знайти свого улюбленого автора й улюблену книгу, яка займе чільне місце на вашій книжковій полиці.

З повагою Андрій Кіт (депутат Львівської

обласної ради)

56 експертів всесвіт-ньовідомого літе-

ратурного журналу «The Millions» запропонували свій варіант ТОП-10 кра-щих книжок ХХІ століття. Очевидно, що кожна читаюча людина матиме власні доповнення та зауваження до цього списку, але, мабуть, його варто взяти до уваги.

1. «Середня стать» Джеффрі Євгенідіс — іс-торія про життя гермафро-дита від першої особи.

2. «Коротке і диво-вижне життя Оскара Уо» Жуно Діас — напівбіо-графічний роман про долю товстої та дуже нещасливої людини.

3. «2666» Роберто Бо-ланьйо. Головний герой ро-ману — зниклий німецький письменник Ганс Райтер — перебуває у фіктивному мексиканському місті Санта-Тереза. Водночас у цьому місті відбуваються серійні вбивства жінок, рахунок жертв іде на сотні. Деякі по-дії відбуваються на умовній території півдня України.

4. «Хмарний атлас» Девід Мітчел. Роман розкриває дзеркальний лабіринт стосунків людей, що тягнуться крізь простір і час.

5. «Дорога» Кормак Маккарті. Роман, що має тверезий і жорсткий по-гляд на людську сутність без масок у період вижи-вання в постапокаліптич-ному світі.

6. «Спокута» Ієн Мак’юен. Дівчина-підліток веде власну хроніку «втра-ченого часу», дивлячись на світ з дитячою жорстокістю, переоцінюючи дорослий світ на власний розсуд.

7. «Пригоди Кавалера і Клея» Майкл Чабон. Кни-га про те, як два єврейські підлітки під час Другої Сві-тової війни стають короля-ми коміксу в США.

Продовження переліку чи-тайте в наступному номері

літа» Мирослава Дочин-ця, а також «Дневничок. Наши заметки о нашем ребенке» та «Здоровье ре-бенка и здравый смысл его родственников» Євгена Комаровського. Дитячу українську книгу найкра-ще представляють Леся Воронина, Іван Андрусяк та Іван Малкович.

Серед неукраїнської книги українці найбіль-ше вподоблюють жіночі романи, зокрема, світовий бестселер Еріки Джеймс «П’ятдесят відтінків сі-рого», «Чоловіки з Мар-су, жінки з Венери» Джон Грей, «Чорный город» Бо-риса Акуніна. Чоловіки захоплюються ілюстрова-

ним «Мистецтвом війни» Сунь-Цзи.

Літературний оглядач Ірина Славінська ствер-джує, що умова успіху на українському ринку книг, крім власне якостей тексту та імені автора — добрий медійний фон і попадання «в яблучко» читацьких по-треб. Наступного літера-турного року відбудеться декілька дебютів. Нас че-катимуть нові амбітні ви-давці, перетворення поетів і поеток на романістів і ро-маністок, відкриття нових імен.

За матеріалами статті літературного оглядача

Ірини Славінської

ТОП-10 БЕСТСЕЛЕРІВ

Читай,якщо ти патріот!

3Наш край

№2(36)13.09.13 ЖиДаЧівЩиНа

У сучасному сус-пільстві існує стереотип, що

книжка відходить у ми-нуле, стає нецікавою і непотрібною. Про-те, поспілкувавшись з людьми, можна до-вести інше: читати сьо-годні модно та цікаво. У великих містах про-блема нечитання не є чітко вираженою, адже проводять форуми, ве-ликі обміни книжками, гучні презентації та інші заходи. В менших містах, можна сказати, цього немає.

Кому книга — розва-га, а кому — навчання. Не дивно, що більша частина читаючого на-селення — учні та сту-денти. І саме їх найчас-тіше можна побачити з книгою в руках. Буває, що читацькі уподобан-ня виходять за межі на-вчальних програм. Та вже багато років улюб-леною книгою школя-рів є «Гаррі Поттер» Джоан Ролінг. Також діти полюбляють фан-тастику і детективи.

Провівши невелике опитування серед меш-канців Жидачівщи-ни, можна сказати, що більшість читає укра-їнську сучасну прозу. Незважаючи на інколи упереджене ставлення старшого покоління до неї — як до літератури підземних переходів, багато хто знає твор-чість Дари Корній і чи-тав її «Гонихмарника». За нею йде Марія Ма-тіос і Люко Дашвар. Не дивно, що ці два авто-ри однаково популярні серед населення. Вони пишуть про звичай-них людей і, можливо, саме це приваблює чи-тачів. У романах «На-

ція», «Армагедон уже відбувся» М. Матіос і «Село не люди», «Рай.Центр» Дашвара йдеть-ся про проблеми, з яки-ми може стикнутися будь-хто. Ще одним ав-тором, який популяр-ний на Жидачівщині серед усіх вікових кате-горій, є Мирослав До-чинець. Роман «Многії літа. Благії літа» пере-ходить з рук у руки, його активно обгово-рюють і дорослі, й під-літки. Багато книжок, котрі читають, — на іс-торичну тематику, що є свідченням відроджен-ня національної свідо-мості.

Молодь віддає пе-ревагу аудіокнигам, та вони ніколи не витіс-нять звичних для всіх паперових книжок. Підлітки люблять по-езію, захоплюються вір шами маловідомих, нерозкручених поетів-початківців, твори яких можна знайти на сто-рінках соціальних ме-реж.

Як розповіли пра-цівники Ходорівської міської бібліотеки для дорослих, читачі зав-жди питають про нові надходження з україн-ської сучасної літерату-ри. Часто беруть твори Марії та Сергія Дячен-ків, Ірен Роздобудько, Олени Гаран, Юрія Андруховича. Значна частина відвідувачів — люди віком 40-50 років. Жінки переважно чи-тають любовні романи, чоловіки — історичну прозу, детективи, фан-тастику.

«Книжку купити — свято собі зробити» — це гасло є реальним для багатьох поціновувачів літератури. Щоб мати час читати, треба ви-красти свій час у теле-візора та Інтернету.

Рішенням Жида-чівської районної ради Ходорівську

дитячу музичну школу з 1 вересня 2013 року перейменовано у Ходо-рівську дитячу школу мистецтв.

Після сорокарічної діяльності у школі від-крили три нових на-прями. Тепер, окрім музичного відділу, тут набиратимуть дітей ще й на хореографічний, театральний і художній.

«Школа мистецтв — це перша ланка про-фесійної освіти. Ідея її створення в Ходорові виникла давно, оскіль-ки Ходорівщина багата на таланти. Від зви-чайної музичної Шко-ла мистецтв відрізня-тиметься тим, що тут

діти матимуть змогу отримати комплексні знання не лише з му-зики, а й з інших видів мистецтва», — розпо-відає директор Школи мистецтв Григорій Вав-ричин.

Багато дітей вияви-ли бажання займатись одразу на кількох від-ділах. Крім практичних занять, обов’язковим буде курс історії мис-тецтва. Навчання про-водитимуть у Школі та у приміщеннях Палацу культури міста Ходорів. У Школу мистецтв (за-лежно від відділення), набирають дітей віком від 8 років. Мінімаль-ний термін навчання — 6 років. Вартість на-вчання на музичному відділі не зміниться, а на мистецьких відді-леннях становитиме 40-45 грн.

ХОДОрОвУ — 619ОЛЯ КАРАчЕВСЬКА

Книгу прочитав – на крилах політав

Нові можливості для молоді

ВІРА КОРЕЦЬКА

стаДіОН «БУДівЕЛьНиК»

ЦЕрКва св. БЕЗсріБНиКів КОсМи та ДЕМ’ЯНа

ПаЛаЦ МистЕЦтв

ЦУКрОвиЙ ЗавОД

ДЕНЬ МІСТА 2010 РОКУ

2009 РІК

2010 РІК

ПРАЦюючИЙ ЦУКРОВИЙ зАВОД

2013 РІК

2012 РІК

2013 РІК. зАЛИШИЛИСЬ ЛИШЕ СТІНИ

ДЕНЬ МІСТА 2013 РОКУ

Реконструкція стадіону тривала майже 2 роки. Зробили нові пластикові трибуни, які вміщують 2 тис. людей. Також реконструювали поле для міні-футболу зі штучним покриттям, баскетбольний і волейбольний майданчики, тренажери.

За цей час повністю перекрили церкву та дзвіницю. І тепер з будь-якого куточка міста можна побачити позолочені куполи церкви.

Практично за один рік вдалось повністю реставрувати Палац культури, після чого його перейменували у Палац мистецтв.

Ходорівський цукрорафінадний комбінат (місцева назва «Цукровня»), заснований 1913 р., видобуток у 1970 р. склав: цукру-піску — 38 600 т, цукру-рафінаду — 98 400 т і 196 тис. т спирту-ректифікату. Цукровий завод не працює з 1999 року.

8 вересня Ходорів святкував День наро-дження. У такий день кожен відчуває себе частиною великої родини. Ходорів може

пишатися тим, що в ньому народжуються і зростають покоління талановитих і праце-

любних людей, які змінюють його обличчя. День міста відзначили шаховим і міні-фут-больним турнірами, виставкою робіт народ-них умільців, а також концертом під відкри-тим небом, що завершився танцями до ранку.

ОКСАНА ПИЛИПИШИН

Фото

граф

ії над

али В

олод

имир

Оле

ськів

та Ві

ра Ко

рець

ка

№2(36)13.09.134 Наш край

курсах різного рівня. Варто зазначити, що учасниками колективу є всі керівники народ-них домів Стрийського району. Концертна про-грама колективу — бага-топланова. Щочетверга у нас — репетиція. Хочеть-ся, аби сільські голови з розумінням ставилися до діяльності учасників колективу і всіляко під-тримували їх», — зазна-чив Андрій Богданович.

СТАТИСТИКА

стриЙЩиНаГАЛИНА СЕНІВ

ОКСАНА ГАЙ

Чому українцям н а м а г а ю т ь с я нав’язати думку,

що читати сьогодні не модно, не престижно? Натомість пропагу-ють моду на інтернет, соцмережі, алкоголь, навмисне зомбуючи і виховуючи покоління байдужих, неосвіче-них, недумаючих гро-мадян — натовп, яким легко керувати. Чому пропаганда книги — це сьогодні остання спра-ва, а пропаганда пива — рушій прогресу? Хто винен у тому, що сучас-на молодь швидше на-зве десять марок пива, аніж дві останні прочи-тані книги? Чому бари і кав’ярні замінили біблі-отеки і книгарні?

«Сьогодні кількість користувачів бібліоте-ки помітно зменшилась. Та й ті частіше зверта-ються до інтернету, ніж до самої книги. І нас це обурює. Працівники бібліотеки під час об-слуговування читачів у першу чергу звертають їхню увагу на книгу як основного джерела ін-формації», — розповідає завідувач відділу обслу-говування Стрийської центральної бібліотеки ім. М. Шашкевича Надія Черепанин.

Втрату інтересу мо-лоді до читання бібліоте-карі також пов’язують зі змінами в сучасній осві-

ПОЧитати КНиЖКУ Чи виПити Пива

ті. Студенти та учні час-тіше цікавляться тією літературою, яка по-трібна їм для підготовки до ЗНО, для написання рефератів, курсових, дипломних робіт, а мало читають для самоосвіти.

Крім того, немає популя-ризації сучасної книги. Книговидавці з тита-нічними зусиллями ви-дають українську книгу, придбати яку справді розкіш. Адже книжку, яка вартує 30-100 грн, легше прочитати в інтер-неті, ніж купити.

«Студентська та учнівська молодь зараз мало читає художню українську та зарубіжну літературу, майже не чи-тає критичну літературу і менше звертається до галузевої», — наголошує Надія Григорівна.

Україномовної літе-ратури не вистачає. «На

жаль, з кожним роком бібліотекарі все гострі-ше відчувають потребу в новій літературі, осо-бливо бракує галузевої та літератури іноземних авторів, яку вивчають і в школах, і в інститутах, українською мовою», — пояснює пані Надія.

А от малеча Стрий-щини любить читати. «Кількість користувачів районної дитячої біблі-отеки не зменшилася. Діти хочуть читати су-часну літературу, яку ми популяризуємо. Більше стало читачів-дошкіль-нят. Досить активним було читання влітку.

Найбільшою категорією корис-тувачів Стрийської центральної бібліотеки ім. М. Шашкевича є студенти ВНЗ – 32%. Далі йдуть учні шкіл, училищ, коледжів – 23%; вчителі – 12,5%; фахівці інших професій соціального статусу – 13%; спеціалісти різних галузей – 19,5%.

Діти хочуть нових кни-жок. У бібліотеці нема дитячої періодики», — розповідає заступник директора Централь-ної районної бібліотеки Світлана Зборовська.

Директор книгарні «Ідея» Любов Хомчак каже, що дуже мало за-раз читають і вчителі. Пані Люба розповідає: «У Стрию читають різ-ножанрову літературу. Тут є попит на якісну історичну книжку. Ма-ленькі читачі полюбля-ють фентезі».

У Стрию уже п’ять ро-ків поспіль щочетверга в книгарні «Ідея» Любов Хомчак влаштовує лі-тературні зустрічі, які відвідують «книголю-би» нашого міста, з відо-мими письменниками, вченими, істориками, мистецтвознавцями і просто цікавими людь-ми. «Ці зустрічі «шлі-фують» нашу душу. Про них знає уся Україна. Тепер уже не я шукаю гостей, а вони самі вияв-ляють бажання завітати до нас. Стриян збираєть-ся мало. На жаль, дуже мало молоді», — підкрес-лює пані Люба.

НА ФОТО: Зустріч із лауреатом премій ім. Василя Стуса та часопису «Су-часність», членом Національної спілки письменни-ків України Ланою Перлулайнен у книгарні «Ідея».

Фольклорний ко-лектив «Намисто»

Стрийського районно-го Народного дому від-відав Польщу, взявши участь у святкуванні «обжинок» і святі села.

«До польського села у Лімановський по-віт з’їхалиcя партнери з Румунії, Угорщини, Словаччини, Австрії. Наш колектив був єди-ним гостем з-за кордону. Свята в Польщі почина-ються зі Святої Літургії у церкві. Пішою ходою до церкви вирушили місцевий оркестр із 30 музикантів, керівництво повіту, гості села та його мешканці. Після Літургії розпочалася концертна програма. Звісно, не обі-йшлося без хвилювання. До чужого глядача, слу-хача доносити мистецтво важче. Тому програму побудували так, аби за-хопити увагу присут-

«Намисто» повернулося з ПольщіФОТОФАКТ

Село Грабовець відзначило 550-річчя. 1463 р. — заснування села.Із села походять: крайовий провідник ОУН Володимир Тимчій-Лопатин-ський; сотник УПА М. Павула; академік Академії наук Вищої школи України, професор П. С. Мощич; доктор філологічних наук, професор Зеновій Бичко; професор-біолог Іван Тимчій; хоровий диригент, заслужений діяч мистецтв України Ігор Циклінський; доктор хімічних наук, професор Сте-пан Чихрій; кандидат політологічних наук Андрій Мороз.

У Виставковому залі Стрия екс-понують виставку

Стрийського об’єднання художників «Стрий – «КО», яка триватиме до кінця вересня.

«Ця виставка ціка-ва тим, що я долучив митців не тільки зі Стрийщини, але й з ін-

У стрию діє виставка «Просто літо»

ніх. Полякам особливо сподобалося виконання колективом двох поль-ських пісень. Виступ вдався на славу», — роз-повідає Андрій Білик, директор районного На-родного дому.

«Наш колектив ба-гатьма здобутками за-вдячує Тетяні Возняк та Ірині Брик, які згурту-вали навколо себе зрілий фольклорний ансамбль, який перемагав на кон-

ших областей, аби наші художники і самі стри-яни мали можливість оцінити роботи інших, порівняти їх. Назва говорить сама про себе. Представлені картини яскраво ілюструють поняття літа для худож-ника. Хотілося б звер-нути увагу на молодих талановитих митців, які в своїх роботах пере-дають враження, емо-

ції», — розповів куратор виставки «Просто літо», художник Ігор Мель-ник.

Він також підкрес-лив, що дуже цікаві роботи в пана Мирона Нестерчука, незважаю-чи на те, що він один із найстарших художни-ків. Вражають картини львівської художниці, уродженки Стрия, Оленки Березянської.

Філософські за змістом твори дрогобиччанина Івана Дудича.

«Стрий–«КО» об’єднує художників не тільки міста Стрия, але й району. «Стрий–«КО» існує уже 21 рік. Голова Стрийського об’єднання — пані Дарія Михаць. Виставки об’єднання відбувають-ся тричі на рік.

ГАЛИНА СЕНІВ

№2(36)13.09.13 5Наш край

судовому процесі факти про осередки та пред-ставництва ОУН в Ав-стрії, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Литві, Італії, Німеччині, Руму-нії, Франції, Швейцарії, Югославії, фінансову базу руху серед емігран-тів Північної та Півден-ної Америки, фінансову та дипломатичну під-тримку Литовського уряду, власні структурні підрозділи, хімічні лабо-раторії та розвідку не мо-гли не вражати.

Варшавський і Львів-ський судові процеси, які за логікою польської прокуратури та поліції мали остаточно розгро-мити українське під-пілля, виявилися його тріумфом. Інформаційні повідом лення у поль-ських і міжнародних ви-даннях про поведінку і виступи Степана Банде-ри та його товаришів не лише скріпили, але й ви-соко піднесли авторитет підсудних та Організації загалом.

Ім’я ж самого Григо-рія Мацейка було забуте. Заходами ОУН він отри-мав литовський паспорт і оселився в Аргентині під прізвищем Петро Книш. З метою конспі-рації йому заборонили займатися українськими громадськими справами. Тривалий час бойовик «Гонта», так і не призви-чаївшись до аргентин-ського клімату та сус-пільних умов, працював на будівництві висот них конструкцій. Лише на-передодні смерті, яка прийшла 13 серпня 1966 року в містечку Лянус біля Буенос-Айреса, Гри-горій Мацейко, покли-кавши доньку, сказав їй своє справжнє прізвище та розповів історію жит-тя. Похорон «Гонти» в Буенос-Айресі повернув його ім’я нашій історії.

істОриЧНаЯРОСЛАВ ОСТРИч

У серпні цього року непомітно минув столітній ювілей

одного з найвідоміших бойовиків в історії укра-їнського націоналістич-ного руху міжвоєнного часу — Григорія Мацей-ка. Хоч і з деяким за-пізненням, але хочемо таки вшанувати цю дату на шпальтах нашої га-зети, пригадати історію найвидатнішого акту індивідуального терору українського підпілля.

Увечері 15 червня 1934 р. польські радіо та газети повідомили сенсаційну новину про вбивство у Варшаві мі-ністра внутрішніх справ Польської республіки Броніслава Пєрацького. В офіційному повідом-ленні йшлося про те, що біля «Товариського клубу» за адресою вул. Фоксаль, 3 у польській столиці невідомий по-стрілом у голову пора-нив керівника поліції. У шпиталі після операції міністр помер. Виконав-цю вдалося втекти.

«Урапатріотична» іс-терика, що розпочалася на сторінках газет, не знаючи джерела удару, вертілася в усіх можли-вих напрямках, обви-нувачуючи в злочині всі національні меншини та польську політичну опозицію з правих кіл національної демократії. Через два дні, 17 червня, рішенням президента Ігнація Мосціцького у Польщі було засновано перший концентрацій-ний табір Береза Кар-тузька, до якого масово скеровували в’язнів із лав українських націо-налістів, польських пра-вих і комуністів.

Проведене поліцій-не слідство та пов’язані з ним численні арешти серед членів Організа-ції Українських Наці-оналістів підтвердили, що виконавцем замаху є особа, яка користувала-ся підробленими доку-ментами на прізвище Во-лодимир Ольшанський, знана в підпіллі під псев-дом «Гонта» (в дійснос-ті — Григорій Мацейко).

Біографія «Гонти» й деталі замаху висвітлені в тогочасній пресі та до-кументах Варшавського процесу ОУН Степана Бандери і товаришів. На-родився Григорій Ма-цейко 7 серпня 1913 р. у містечку Щирець на Львівщині. Після закін-чення місцевої школи у 1929 р. переїхав до Льво-ва, де мешкав у родичів, навчався та працював у літографічному закладі «Унія».

Коли і за чиєю реко-мендацією Григорій Ма-цейко став членом ОУН докладно невідомо. Існу-ючі документи свідчать про чотиримісячний арешт Григорія Мацейка у 1933 р.

Важливим днем у житті Григорія було 16 червня 1931 р. Ідучи зранку на роботу, Г. Ма-цейко став випадковим свідком вбивства і до-поміг поліції затрима-ти злочинця. Невдовзі друкар дізнався, що за-триманий молодий чо-

ГриГОріЙ МаЦЕЙКО: до 100-річчя від дня народженняловік — такий самий, як він член ОУН Іван Мицик — «Аскольд», а вбитий ним студент — поліційний провокатор Євген Бережницький. Іван Мицик отримав 15 років тюрми, а «Гонта» — почуття вини перед власною совістю та Ор-ганізацією. Тому під час чергового опитування бойовиків ОУН щодо ви-конання небезпечного чину Григорій Мацейко зголосився на атентат-ника.

Головне завдання без прізвища міністра «Гонті» особисто пояс-нив керівник крайової ОУН Степан Бандера. Молодого двадцятиод-норічного друкаря попе-редили про те, що неві-домо, чи він повернеться з «відрядження». Деталі плану вже «Володимиру Ольшанському» озвучив безпосередній керівник Микола Лебедь.

Задум полягав у тому, що Григорій Мацейко

мав підійти до міністра на вулиці біля клубу, в якому за свідченням роз-відки він постійно обі-дав, і за допомогою ви-готовленої в підпільній лабораторії бомби вбити Б. Пєрацького, імовірно, разом із собою. Лише одна непрогнозована дрібничка завадила цьо-му задуму. Григорій Ма-цейко, зрозумівши, що

вибухівка не спрацьовує, витягнув револьвер і кілька разів вистрілив у міністра.

Вражає холоднокров-ність «Гонти», який, ві-дірвавшись від погоні, викинув у під’їзді поміт-ний зелений плащ і капе-люх, спокійно вийшов із будинку і, проминувши групу переслідувачів, зник з очей.

Втративши контакт з Організацією на тере-ні Варшави, Григорій Мацейко через Люблін повернувся до Львова. Деякий час жив на кон-спіративних квартирах, відновив зв’язок і поки польська поліція вийшла на його слід, перейшов у Карпатах польсько-че-хословацький кордон.

Замах на Броніслава Пєрацького мав величез-ні наслідки. Насамперед, це була війна на чужій території, прийом, який ми в своїй історії засто-совували рідко.

По-друге, сам факт замаху та спровокова-ні ним Варшавський і Львівський процеси ОУН вперше виявили силу Організації, її мере-жу та структурованість. І для українського, і для польського громадянств відомості про масштаби організованого підпілля були шоком. Озвучені на

ФОТОФАКТ

ХРОНОГРАФ

Сучасні безхатченки переваж-но мають кращий зовнішній вигляд, ніж галицькі ву-личні шевці міжвоєнного часу. Фото 30-х рр.

13.09.1973 р. — В аме-риканському місті Рочестер помер урод-женець Стрия, поруч-ник санітарної служби УГА, член УВО Іларіон Осецький.

14.10.1946 р. — У с. До-брівляни на Жидачів-щині, потрапивши на більшовицьку засідку, загинув місцевий під-пільник, вояк УПА Ан-дрій Свистак-«Ярема».

14.09.1994 р. — У Львові помер греко-католиць-кий священик, духівник українських політич-них в’язнів, капелан дивізії «Галичина», політв’язень ГУЛАГу Йосиф Кладочний.

15.09.1992 р. — У німець-кому місті Мюнхен помер уродженець Гніздичева, публі-цист, культурний діяч, координатор Інституту літератури ім. М. Ореса, член ОУН Михайло Борис.

16.09.1911 р. — У с. Ли-сятичі на Стрийщині народився член «Плас-ту» та ОУН, магістр права Краківського університету, головний бухгалтер Львівського медінституту, жертва розстрілів НКВС у «Тюрмі на Лонцького» у Львові Григорій Кухар.

17.09.1939 р. — Згідно з радянсько-німецьким пактом Молотова-Рі-бентропа про розподіл сфер впливу на євро-пейському континенті, Червона армія розпо-чала військову агресію проти Польщі з метою окупації Західної Укра-їни та Західної Біло-русії.

18.09.1956 р. — У Львові помер знаний науко-вець, громадсько-по-літичний діяч, творець і довголітній директор Національного музею у Львові Іларіон Свєн-ціцький.

Рубрика «Слово» присвячена ста-рим, забутим чи

вживаним термінам, істинне значення яких маловідоме, притаман-ним для нашої краю діалектизмам. Кожен читач чув чи викори-стовував колоритне галицьке слово «фран-ца» чи «француватий». Напевно, кожному знайоме звертання «До-рога родино і ти, фран-цуватий зятю», але не усім відоме походження і справжнє значення цього слова. Жартівлива «франца» у своєму первісному сенсі не така вже й легковажна річ і означала французьку хворобу, тобто сифіліс, а «француватий» — особу, хвору на неї. Пізніше ці слова набули значень біди, дурнуватості, огиди. Популярність терміну забезпечувало ім’я Найяснішого Цісаря у відомому колись жарті «А наш татусь Франца Йосиф».

Перші відомі на території України правила до-

рожнього руху були видані у Львові 7 січня 1906 р. Цей цікавий з історичного боку до-кумент установлював жорсткі норми руху автотранспорту. Сідати за кермо дозволялось особам, які досягли вісімнадцятирічного віку і лише тим, котрі вивчили правила. Швидкість руху в місті обмежувалася познач-кою 15 км/год., а за межами Львова — 45 км/год. Було виробле-но бланки водійських прав і формат номерних знаків — прямокутні чорні таблички з білими цифрами. Тоді ж у Львові почали встановлювати перші дорожні знаки — зображена на таблиці шахова дошка означала розбиту дорогу, а знак «U» — рівну.

СЛОВО

НАШІ РЕКОРДИ

НА ФОТО: Григорій Мацейко. Студентське фото

міжвоєнного часу.

НА ФОТО: У цьому будинку, в помешканні Яніни Бегей за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 39, в липні 1934 р. проживав Григорій Мацейко.

№2(36)13.09.136 Наш крайсОЦіаЛьНЕ

ІРИНА ТРАВЕНЬ

розвантажувальні дні за правиламиВАШЕ зДОРОВ’я

Те, що ми називаємо розвантажуваль-ним днем, зазви-

чай поєднує декілька факторів. По-перше, ми обмежуємо обсяг їжі. По-друге, у цей день ви-ключаємо з раціону сіль. По-третє, розвантажу-вальні дні обмежують жир і крохмаль, але за-лишаються білок і кліт-ковина.

Варіант 1: зелений день

Нам знадобляться: ягоди, фрукти, сухоф-рукти, горіхи й трав’яний чай.

У раціоні більшості людей не вистачає харчо-вих волокон. Тому роз-вантажувальний день із використанням зелені й овочів буде доречним.

На сніданок гарно сма-куватиме нарізка з фрук-тів (ківі, яблука, апельси-

ни). Фрукти забезпечують енергією на увесь день. Це важливо, коли калорій-ність раціону знижена. На обід підійде салат із зелені й овочів. До нього можна додати горішки або насіння гарбуза і заправити оливковою олією із соком лимона. Полуденок — трав’яний чай і небагато родзинок, інжиру, горіхів. На вечерю знову готуємо зелений салат. Допускається шматочок тушкованої риби.

Гарний варіант для будь-якого ово-чевого дня — капуста. Її можна вжива-

НА ФОТО: Марія Матіос

з іконою Матінки Божої (автор —

Левко Скоп), яку подарували вдяч-

ні читачі під час ї ї відвідин Стрия

з виставою «Солодка Даруся».

Вона сміливо і рі-шуче відкидає усі правила політич-

ної обережності й сус-пільних табу. Щоразу на свій страх і ризик здійснює мандрівку в наше криваве й жорс-токе історичне пекло, куди лячно зазирати. Кожна її книга — це щоразу оголена прав-да, новий удар і виклик, нагадування про те, що було з нами, і що не має права на повторення. Цьогоріч прима укра-їнської літератури Ма-рія Матіос знову під-тверджує неофіційний титул «найпліднішої письменниці України» новою книжкою «Чере-вички Божої Матері».

— Як Вам вдається поєднувати політичну діяльність із Вашою творчістю? Які трудно-щі у зв’язку з цим вини-кають?

— Я ніколи не поєдну-вала творчість і власне роботу. Уже багато років я жартую, що пишу в по-заробочий час. У цьому плані для мені не зміни-лося нічого і після при-ходу до парламенту. «Че-ревички Божої Матері» написані влітку, коли я була поза парламентом. А труднощі… Вони для мене незмінні, відколи я взяла перо до рук: брак часу, щоби «просіяти» надмір слів.

— Розкажіть кілько-ма словами про Вашу нову книжку. Як довго її писали?

— «Черевички Бо-жої Матері» — це дуже «моя» книжка: стиль, персонажі, місце подій. Це письмо без ретуші і без «кучерявості». Це оголена правда про лю-дину в критичний час. Це ще одне українське історичне пекло, при згадці про яке ми со-ромливо опускаємо очі долу.

Зрештою, це мої про-бачальні слова перед пам’яттю тих, перед ким завинили інші. Але їхня провина не дає і мені права про це забути.

Це нагадування про те, що було з нами. І за-стереження, що не сміє повторюватися.

Це реквієм за всіма, кого поглинули жорна часу і людської ненави-сті.

«Черевички...» я при-святила пам’яті свого тата. Без його заступни-цтва з небес я ніколи не знайшла б у собі сили в такий чорний для себе час дописати книжку. Але я татові обіцяла. І я виконала обіцянку.

Цю книгу, як ніяку іншу, я писала плачучи і плакала — пишучи... Так, вона про людське зло і жорстокість. Але, разом із цим, я хотіла, щоб вона була світла, як її головний персонаж — дванадцятилітня Іванка Борсук, очима і словами якої я й розповідаю цю сумну буковинську істо-рію літа 1941 року.

Я дуже хочу, щоб мої читачі мене ПОЧУЛИ і в цій книжці, як чули у всіх попередніх.

— Нещодавно з ви-стами за Вашими твора-ми Ви відвідали Східну Україну. Які Ваші вра-ження?

— О, про це я могла би розказувати півдни-ни! Аншлагова вистава «НАЦІЯ» у Донецьку 22 травня. Переповнена зала. Якась немислимо вдячна реакція. Тоді ж на сцені я оголосила кон-курс для студентів «Де-рево мого роду». І пообі-цяла, що перших десять учасників конкурсу, які намалюють свої фаміль-ні дерева і розкажуть по одній найцікавішій іс-торії своєї родини, ма-тимуть тижневий без-коштовний відпочинок в одному із міст Захід-ної України. Щоб довго не переповідати деталі, скажу найголов ніше: вже у липні перша гру-па студентів Донецького національного універ-ситету відвідала Львів, Дрогобич, Стрий, Нагу-євичі, Сприню, усі зам-ки Львівщини. Фантас-тичні враження дітей від раз побаченого, ніж де-сять разів почутого, зро-били певний переворот у сприйнятті «западної»! І я вдячна львівському «мажоритарнику» Ярос-лаву Дубневичу, який допомагав мені в цьому проекті. А тим часом конкурс продовжується. І завершальний акорд його буде так само в До-нецьку.

Повірте мені, Дон-бас — то цілина, то нео-рані поклади для укра-їнської роботи. Але наші політики діляться на дві

категорії: або ліниві, або надто радикальні. А там тою цілиною треба йти, як на пуантах. Бо ніхто не любить набігів. Для Східної України варто мати велике терпіння і такт. І ще раз терпін-ня для твердості, але не для глупства. Думаю, ми якось мало замислює-мося над цим і мало що робимо, щоб нас розумі-ли ті, хто не поділяє на-ших поглядів. Ми тіль-ки дратуємося від того, що східна мислить не так, як західна, але ми не займаємося навіть еле-ментарним просвітниц-твом. Знаєте, я колись висловила думку, що, якби оті ХЮНДАЇ по-перевозили весь Донбас бодай би на екскурсії чи у гості на Західну Укра-їну так десь днів на 5-10, то після того багато хто із політиків, тих, хто створює суспільну на-пругу, сам би викинувся на смітник.

— Чи думали Ви над тим, щоб написа-ти книжку про сучасну українську владу, маю-чи можливість бачити її зсередини?

— А нащо ще й писа-ти про те, що доводить мало не до білої гарячки чи не кожну совісну лю-дину? Хіба цей потвор-ний досвід теперішньої

української влади може людину вразити до гли-бини душі, що, власне, й повинні робити справ-жні художні твори?! На те, що відбувається нині в Україні, немає жодної філософії. І у мене не ви-никає бажання поділи-тися з людьми помиями. Люди знають більше. А я хочу писати — осмис-лювати. А астрономічне злодійство, цинізм і на-хабство влади не нада-ються поки що мені для натхнення. До того, що діється навколо нас і з нами, наразі потрібен прокурор і суддя, а не письменник. Але не «ко-лядники».

— Чи не шкодуєте, що пов’язали свою політич-ну кар’єру з політичною партією «Удар»?

— Жодного разу не пошкодувала. Можли-во, тому, що там поряд із такими суперпрофесіо-налами, як Віктор Пин-зеник чи Павло Розенко, є багато романтичних прагматиків, до яких я зараховую і самого Ві-талія Кличка. Я теж із тої когорти, що не втра-чає певного романтизму. Може, він ще називаєть-ся патріотизмом… Але я не люблю пафосних слів. Хай так і буде — роман-тичний прагматизм.

ти необмежено у вигляді нашаткованого салату.

Варіант 2: молочно-кефірний день

Нам знадобляться: ряжанка, нежирний ке-фір, сир, молоко й несо-лодкий йогурт.

На відміну від трав’яного харчування, яке може викликати при-ступ неконтрольованого об’їдання, оскільки рос-лини дуже швидко трав-ляться, і голод підступає швидко, наявність білків у сирі, кефірі та йогур-ті забезпечить ситість. Такий день переносить-ся легше. Крім того, ми одержуємо коштовний молочний білок, кальцій і вітаміни групи В (осо-бливо В12).

На сніданок можна зробити смузі з йогур-ту або кефіру з ягодами.

В обід з’їдаємо порцію сиру. Його можна за-правити сметаною й ме-дом або молоком. Ще краще — обрати зер-новий сир. У полуде-нок – склянка ряжанки й жменька фініків. Вони дадуть тільки ті калорії, які відразу підуть на по-треби організму. Увечері знову сир і склянка кефі-ру.

Розвантажувальний день — це один із способів нормалізації роботи ор-ганізму. Худнути й кра-ще виглядати ви почне-те, якщо матимете добру звичку робити це регу-лярно. А ще краще, якщо ця звичка подружиться з іншими, не менш корис-ними.

Наприклад, більше гуляти й не зловживати їжею, після якої потім до-водиться влаштовувати собі дні покаяння на зе-леному салаті.

Марія Матіос:

«Черевички Божої Матері» я писала плачучи і плакала – пишучи»

Варіант 3: вівсянка, сер

Нам знадобляться: гречка, вівсянка, небага-то рису.

Найпростіший варі-ант — у розвантажуваль-ний день їсти тільки каші. По-перше, ми одержуємо певну кількість білка й енергії складних вуглево-дів і майже не голодуємо. Крім того, у крупі багато вітамінів групи В.

Для різноманітності каші можна чергувати. Наприклад, снідаємо вів-сянкою. Вона позитивно впливає на вуглеводний обмін і виведення жовчі. На обід можна з’їсти греч-ку. Вона вважається най-кориснішою крупою — у ній є вітаміни, білки і за-лізо. Є ще варіанти роз-вантаження на рисі — він служить відмінним сор-бентом, збираючи на себе усі токсини в шлунку.

№2(36)13.09.13 7Наш край

Покарання горобців

Гарбузова каша

ФОТОФАКТ

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

ВІТАННя

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАР

На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою. На Семена багато павутини — осінь буде довга

та ясна. День на Семена був із болотом — осінь буде до-

щова. Якщо гуси відлітають на Семена — чекай ран-

ньої зими. На Семенів день вітер із півдня — зима буде те-

пла.

Склад: 300–400 г гарбуза, склянка сме-тани, склянка пшона, вода, 1/2 ч. л. солі, цукор, мед, масло за смаком.

Спосіб приго-тування:

Гарбуз поми-ти, почистити від шкіри та по-різати на кубики. В каструлю викласти гарбуз і залити водою так, щоб вона накрила гарбуз до половини

(гарбуз виділить сік ) і варити. Після закипан-ня — приблизно 15 хв. До гарбуза додати промите пшоно. Вари-ти до готовнос-ті пшона. Коли пшоно стане м’яким, додати сметану та сіль і ще дві хвилини варити. До гото-

вої каші додаємо масло, цукор або ж мед за смаком.

Смачного!

Конкурс на краще весільне фото

Дорогі краяни!

Газета «Своє Слово» оголошує конкурс на кращу весільну світлину.

Умови конкурсу надзвичайно прості.Надішліть ваше улюблене весільне фото на

поштову адресу редакції або ж на електрон ну скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а також контактний номер телефону. Найкраще фото визначатиметься в кінці кож-ного місяця. Переможець отримає у подарунок цікаві призи від редакції.

Адреса редакції: а/с 1874, м. Львів, Індекс — 79008e-mail: svoyeslovo@gmail.com

ДОЗвіЛЛЯ

УВАГА! КОНКУРС!

СКАНВОРД

АНОНС

НА ФОТО: Юлія та Віталій Гусєви (с. Братківці, Стрийщина)

Побачивши цей «іконостас» на початку футбольного матчу «Україна–Англія», не один українець по-тягнувся за яйцем. Футболісти ж подумали: «Два Віті, два Льоні – не на фарт...»

14 вересня — іменини Семена.Семенів день — то день відльоту ластівок і по-

карання горобців. Святий Семен вважається по-кровителем птахів, саме йому вони звітують про свої добрі чи погані вчинки. Ластівки у народній уяві — то посланці неба та провісники весни; хто зруйнує гніздо ластівки, у того на обличчі віспа буде. Горобці ж, навпаки, прокляті птахи, бо коли розпинали Христа, то вони кричали "Жив! Жив!", повідомляючи катам, що він іще не помер. Отож і дістається на Семенів день горобцям по заслугах. Саме від Семена люди починають копати карто-плю. В полі розкладають вогнище, печуть нову картоплю, їдять і гріють руки, "щоб не мерзли взимку".

За старим стилем Семенів день — то день по-чатку осені, а в давні часи — день початку року. Від цього дня починається "нове бабине літо", яке закінчується 21 вересня.

17 вересня — Христодули, ікони "Неопалимої Купини". Її вважають захисницею від пожеж і блискавок. Селяни молились, прохаючи захисти-ти дім і худобу.

19 вересня — Михайла Чудотворця. В цей день намагалися не працювати.

від ходорівчанки Надії Павлівної Лапташинської

ФУТБОЛ

Лідер нарвався на «Скалу»Україна. Друга ліга. Група Б6 вересня стрийська «Скала» у виїзному матчі десятого туру на Херсонщині в селі Горностаївка зустрілася з лідером другої ліги — ФК «Мир» — і здобула впевнену перемогу — 3:0, яка стала першою у цьогорічній першості. Незважаючи на те, що «Скала» із 4-ма очками посідає останню схо-динку турнірної таблиці, очевидно, що ї ї гравці ще не сказали остан-нього слова в чемпіонаті. Втім, незважаючи на перспективну гру 11 вересня, «Скала» поступилася у домашньому матчі черкаському «Славутичу» із рахунком 2:0. Наступну гру «Скала» проведе 16 вересня на виїзді у Новій Каховці.

Львівщина. Прем'єр-лігаНе надто добрі справи і у «Ска-ли-2», яка зараз посідає третю сходинку від кінця турнірної таблиці. Після мінімальної по-разки у Миколаєві, моршинська команда має шанс виправити становище, адже 18 вересня зустрічатиметься із львівським ФК «Опір», який перебуває на одній сходинці нижче «Скали-2». Молоді Моршина щастить більше. Вона посідає зараз третю сходинку у своїй групі.

Львівщина. Перша ліга. Група Б8.09 відбувся 22 тур, в якому Жи-дачів розгромно програв лідеру зі Старого Самбора. Усі інші команди Жидачівщини здобули перемоги:СКК «Пісочна» – ФК «Ходорів» 1:1;«Кар’єр-Прикарпаття» (Торчино-вичі/Старий Самбір) – «Авангард» Жидачів 5:0;«Кохавинка» Гніздичів – «Улар Дністер» (Київець) 3:0;«Нафтовик» (Борислав) – «Острів» (Чорний Острів) 0:3;«Бори» Бориничі – ФК «Стебник» 3:1. 11.09 відбувся перший матч 23 туру, в якому Жидачів здолав Гніздичів з рахунком 2:1.

1 Торчиновичі/Старий Самбір 49

2 Бориничі 423 Пісочне 404 Раденичі 385 Новий Розділ 386 Городиславичі 377 Ходорів 318 Чорний Острів 279 Східниця 26

10 Київець 2211 Борислав 2212 Великі Глібовичі 1713 Стебник 1414 Жидачів 1415 Гніздичів 9

ПРОГРАМА14 вересня (субота)18.00 – молодіжний

фестиваль «Мить юнос-ті» (літня сцена МБК «Папірник»)

21.00 – дискотека.15 вересня (неділя)8.00-12.00 – святочні

літургії10.00 – шаховий тур-

нір («Папірник»)11.00 – турнір з во-

лейболу (сквер, вул. Шевченка)

12.00 – відкрита першість м. Жидачева з вуличної гімнастики «STREET WORKOUT» (сквер, вул. Шевченка)

13.00 – турнір з міні-футболу серед вуличних команд (житловий ма-сив «Гора»)

13.00 – першість м. Жидачева з туризму

(сквер, вул. Шевченка)14.00 – спортивно-

розважальне шоу «Ігри богатирів» (літня сцена МБК «Папірник»)

14.00, 16.00 – пер-шість Львівської області з футболу «Авангард» (Жидачів) – «Зоря» (Го-родиславичі)

17.00—17.30 – збір учасників «Виши-ванкової ходи» біля пам’ятника Т.Шевченку

17.45 – «Вишиванко-ва хода» від пам’ятника Т.Шевченку – вул. Шашкевича – вул. Шев-ченка – літня сцена МБК «Папірник»

18.00 – Урочисте ві-тання з Днем міста та святковий концерт (сквер, вул. Шевченка)

Оргкомітет

Жидачів святкуватиме 849 років

Об’єднання «Небайдужі» та редакція газети «Своє Слово» вітає міського голову Жидачева Володимира Семеновича Левка із 71-літтям. Бажаємо богатирського здоров'я, міцності духу та

наснаги на здійснення усього задуманого. Щиро зичимо щастя та благополуччя.

Наш край

Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове.Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»

Засновник і видавець:Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни»Передплатний індекс 68707

Адреса для листування:а/с 1874, м. Львів, 79008,e-mail: svoyeslovo@gmail.comГоловний редактор: Андрій Скоп

Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р

р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365

Тираж: 8 650 примірників