2_

www.upakjour.com.ua_

5’20

12

ПередмоваДавайте одразу розставимо всі крапки над «і» щодо того, де або у кого можна взяти кошти для вирішення загальних екологічних проблем. На нашу думку, адреса одна — ки-шеня кожного з нас, споживачів, мешканців країни. Дані кошти в населення можна взяти безпосередньо через ко-мунальні платежі, екологічні податки або опосередкова-но — через частку ціни продукції, яку ми (споживачі) ку-пуємо. Підприємства (бізнес) сплачують цю частку до бю-джету, різних фондів, переказують на рахунки компаній, які за законами або іншими директивними документами державних структур наділені обов’язками займатися зби-ранням коштів та утилізацією ТПВ і ВУ. Такі витрати ці підприємства відносять на собівартість продукції. Не тре-ба покладатися на кредитні ресурси банків власної країни або інших країн та міжнародних фінансових установ (крім фінансової допомоги), які треба повертати з відсотками за користування. Усі ці кошти повертаються різними шляха-ми, але теж, на жаль, за рахунок громадян.Отже, кошти на утилізацію використаної упаковки — хто б що не говорив — це кошти громадян, які в нашій краї-

ні за фактом не мають можливості впливати на їхнє ви-користання. На жаль, відсутність громадянського суспіль-ства, слабкість та безправність громадських організацій та професійних об’єднань бізнесу в Україні «стимулюють» державні законодавчі та виконавчі структури приймати рішення на власний розсуд, у багатьох випадках не на ко-ристь громадян та не задля вирішення суспільних, у тому числі екологічних, проблем.Саме так сталося з вирішенням проблеми утилізації ВУ в Україні. За відсутності необхідних законів державні нор-мативні акти в цій сфері за більш ніж 10 років не створили дієвої системи поводження з ВУ. У результаті — необґрун-товані завдання та тарифи, непрозорі шляхи використан-ня коштів і цілком зрозуміле захаращення навколишнього середовища, гори сміття, у тому числі ВУ, на полігонах, звалищах, полях, у водоймах. Що ж і як робити далі?

Законодавча основаВ Європі вже майже 20 років діє Директива ЄС 94/62/ЄС «Про упаковку та відходи упаковки», на основі якої в багатьох країнах розроблені та впроваджені національні

УДК 621.798

Скільки коштує утилізувати відходи упаковки?В.Г. Слабий, УкрПЕК, В.М. Кривошей, к.х.н., ІАЦ «Упаковка», м. Київ

* Закінчення. Початок у № 3 (с. 49–52), 5 (с. 59–63), 6 (с. 47–51) 2011 р., 2 (с. 56–59), 3 (с. 71–74), 4 (с. 50–54) 2012 р.

Цією статтею автори закінчують викладати свої думки про одну з найактуальніших проблем сьогодення — поводження з відходами упаковки (ВУ). У попередніх статтях були розглянуті вихідні постулати побудови систем поводження із твердими побутовими відходами (ТПВ) та ВУ, загальна схема руху ТПВ в Україні, пілотні проекти з роздільного збору ТПВ у різних регіонах, ефективність приймальних пунктів для заготівлі вторинної сировини, які залишились ще з ра-дянських часів. Було проаналізовано, скільки та за які послуги (вивезення ТПВ; за Постановою КМУ від 26.07.2001 р. № 915 «Про систему збирання, сортування, переробки та утилізації використаної упаковки та твердих побутових від-ходів») безпосередньо або опосередковано сплачує населення України, коли йдеться про видалення ТПВ та ВУ. Були на-ведені загальні підходи до економічних інструментів у політиці поводження з ВУ в Європі. Ретельно розглянуто такі інструменти, як екологічні збори та депозитні схеми стимулювання процесів утилізації використаної упаковки — най-більш ефективний інструмент забезпечення функціонування системи поводження з ВУ, коли бізнес через створювану ним організацію-оператора організовує та фінансує утилізаційну діяльність у країні. Настав час підбити загальні підсумки та надати рекомендації щодо функціонування різних структур у суспільстві, коли постає проблема, де та скільки взяти коштів для екологічної діяльності взагалі та утилізації використаної упаковки зокрема.

упаковка_екологія

3_

www.upakjour.com.ua_

5’20

12

законодавчі акти, котрі враховують не тільки правила та норми згаданої директиви, але й особливості кожної краї-ни. У результаті у 27 країнах Європи сьогодні діють систе-ми поводження з ВУ, різні за рівнем витрат та ефективніс-тю. Біля 400 млн мешканців європейських країн охоплені системою роздільного збирання та сортування ВУ. Як ре-зультат, щорічно більше 33 млн т ВУ утилізується та повер-тається у виробництво як вторинна сировина [1].На жаль, в Україні триває вже 14-річна дискусія: бороть-ба бізнесу (більше 20 асоціацій, які об’єднують біля 3,5 тис. підприємств) за створення правових, законодавчо за-безпечених умов формування системи поводження з ВУ, адаптованої до Директиви ЄС 94/62/ЄС, уже двічі закінчу-валась поразкою — депутати Верховної Ради два рази го-лосували проти ухвалення законопроекту «Про упаковку та відходи упаковки».

Підсумок. В Україні відсутня законодавча база для ство-рення дієвої системи поводження з ВУ.

Рекомендації. Завершити погодження в різних держав-них структурах, подати до Верховної Ради та ухвалити законопроект «Про упаковку та відходи упаковки», роз-роблений Робочою групою за наказом міністра екології та природних ресурсів від 30.08.2011 р. № 1-1/1522.

Визначення основної ціліДиректива ЄС 94/62/ЄС «Про упаковку та відходи упа-ковки» зобов’язує забезпечити високий рівень еколо-гічного захисту, попереджаючи та зменшуючи вплив на навколишнє середовище. При цьому потрібно гарантува-ти функціонування внутрішнього ринку країн ЄС, уни-каючи бар’єрів для торгівлі та обмежень конкуренції в межах країн ЄС.Виходячи із цих фундаментальних положень, кожна краї-на, об’єднуючи інтереси бізнесу та своїх мешканців, шу-кає та впроваджує таку систему поводження з ВУ, яка б, з одного боку, зменшила негативний вплив ВУ на довкілля, а з іншого — зробила б це з мінімальними витратами сус-пільства на здійснення природоохоронних заходів щодо поводження з ВУ. Мінімізація таких витрат очевидна, бо

вони впливають на собівартість продукції в упаковці, на її конкурентоспроможність та гаманець споживача.Під час визначення основних цілей створення національ-ної системи поводження з ВУ треба враховувати загальний рівень економіки країни, добробут та купівельну спро-можність населення, його довіру до державних структур, соціальну справедливість і впевненість у прозорому та цільовому використанні коштів для поводження з ВУ. Тре-ба зважати на структуру та технічний рівень виробництва і використання упаковки в країні, наявність потужностей для збирання, сортування, переробки й утилізації ВУ, ро-зуміти необхідність підтримки та фахової підготовки на-селення до впровадження систем поводження з ВУ. Крім того, важливими є розуміння та розподілення відповідаль-ності за утворення ВУ, роль державних структур і готов-ність бізнесу до виконання завдань з утилізації ВУ.На жаль, в Україні під час обговорення законопроекту «Про упаковку та відходи упаковки» на майже всіх рів-нях, численних зібраннях не визначаються цілі побудови системи поводження з ВУ, принципи державної політи-ки в цій сфері, права та обов’язки громадян, організацій, державних структур. І проблемними питаннями стають не норми утилізації ВУ та термін їхнього введення, не функції різних структур, причетних до роботи системи, рі-вень державного регулювання та контроль за виконанням завдань, а лише одне: хто буде отримувати кошти для функ-ціонування самої системи.

Підсумок. В Україні на державному рівні не визначені основні цілі створення та функціонування національ-ної системи поводження з ВУ.

Рекомендації. На основі виконання фундаментальних положень Директиви ЄС 94/62/ЄС «Про упаковку та відходи упаковки», виходячи з умов країни, визначити основні цілі державної політики у сфері поводження з ВУ. На нашу думку, такою ціллю може бути зменшення негативного навантаження ВУ на навколишнє середо-вище з найменшими витратами для суспільства.

екологія_упаковка

4_

www.upakjour.com.ua_

5’20

12

Вибір системиВідповідно до норм та положень Директиви ЄС 94/62/ЄС, будь-яка система поводження з ВУ повинна базуватися на загальноприйнятих об’єктивних засадах, що довели свою позитивність, а саме: розподілена відповідальність, еколо-гічна результативність, економічна доцільність та стиму-лювання ринку вторинної сировини.Важливим кроком для створення таких систем було вве-дення в Європі завдань з утилізації та переробки ВУ. При-чому ці завдання були диференційовані для різних країн за термінами введення залежно від їхнього початкового стану. Такий підхід отримав позитивний відгук бізнесу, що привело до розробки упаковки з мінімально можливим використанням матеріальних та енергетичних ресурсів, збільшенням обсягів відновлених та утилізованих ВУ. Так, незважаючи на те що середня вага споживчої упаковки за останні 15–20 років зменшилася на 30 % (полімерна), 35–40 % (скляна) та 10–15 % (металева), а попит на упа-ковку за цей самий час зростав лише на 2–5 % щорічно, кількість утилізованих ВУ в країнах, які створили системи поводження з ВУ, збільшувалась на 6–10 % щорічно. В Україні ще в 1998 р. Постановою КМ України № 261 «Про заходи щодо збирання, переробки та утилізації використа-ної тари та упаковки» теж намагалися створити систему по-водження з ВУ. Потім було ще 7 постанов уряду, які в тій чи іншій мірі стосувалися системи поводження з ВУ та її вдо-сконалення. Але всі вони суперечили основним нормам та положенням Директиви ЄС 94/62/ЄС. У той самий час за-конопроекти України «Про упаковку та відходи упаковки» були відхилені. У результаті чинний в Україні порядок (він так і називається), а не система поводження з ВУ, не задо-вольняє ні державу, ні бізнес, ні громадян, ні суспільство. Через такий стан функціонування так званої системи пово-дження з ВУ по-українськи громадяни зобов’язані сплачувати додаткові кошти за віртуальні послуги з утилізації ВУ; бізнес має перешкоди та бар’єри, які не відповідають нормальним умовам конкурентного середовища; держава не має ні полі-тики, ні концепції розвитку даної сфери і в результаті не конт-ролює реальну екологічну ситуацію; суспільство через не-ефективність, непрозорість системи та використання зібра-них коштів не за призначенням не має інформації про реаль-ний стан з поводженням з ВУ у країні. А в результаті ніхто в державі не знає не лише реальних показників з утилізації та переробки ВУ, але й узагалі, скільки їх утворюється, напри-клад, за видами пакувальних матеріалів щороку, скільки спа-люється, скільки викидається на полігони і звалища. Варто згадати, що виконання Наказу міністра охорони навколиш-нього природного середовища № 342 від 07.07.2008 р. «Про за-твердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» залишилось тільки на папері. Разом з тим саме в дорученні Президента України № 1-1/1522 від 25.07.2011 р. пропонується на основі євро-пейського досвіду створити в Україні ефективну систему роздільного збирання та комплексної переробки і утилі-зації використаної упаковки як вторинної сировини через забезпечення вдосконалення нормативно-правових актів,

створення умов для добросовісної конкуренції, недопу-щення монополізації ринку послуг.Створення саме такої системи передбачене законопроек-том «Про упаковку та відходи упаковки», про який йшло-ся вище. Ця система відкрита і прозора для суспільства, підтримує рівність усіх її учасників. Нарешті, вона конт-ролюється як бізнесом та суспільством, так і державою.

Підсумок. В Україні до цього часу не створена дієва сис-тема поводження з ВУ, яка відповідала б нормам і вимо-гам Директиви ЄС 94/62/ЄС «Про упаковку та відходи упаковки», та могла б зменшити негативний вплив ВУ на навколишнє середовище з мінімальними економіч-ними витратами суспільства.

Рекомендації. На основі ухвалення законопроекту «Про упаковку та відходи упаковки» забезпечити в Україні створення системи поводження з ВУ, яка базувалася б на нормах і правилах Директиви ЄС 94/62/ЄС з ураху-ванням особливостей українського ринку ВУ.

Економічний інструментБазуючись на цілях упровадження систем поводження з ВУ та враховуючи особливі місцеві умови, кожна держава вибирає економічний інструментарій, який буде забезпечу-вати ефективне функціонування системи, виконання зав-дань держави та зобов’язань за Директивою ЄС 94/62/ЄС. Серед цих економічних інструментів в європейських краї-нах у тій чи іншій мірі використовують екологічні подат-ки, свідоцтва відповідальності, примусові та інші депози-ти, акумулювання коштів у оператора, який бере на себе відповідальність виробника за утилізацію та переробку ВУ.Екологічні європейські структури вважають, що для того, аби вводити конкретні економічні інструменти для орга-нізації системи поводження з ВУ, потрібно врахувати такі фактори. Перший — чітко визначити мету, задля досяг-нення якої буде працювати система. Другий — встановити критерії та обрати методики, за якими потрібно аналізува-ти отримані результати. Третє — мати в країні статистичну інформацію про кількість виробленої, використаної, ути-лізованої та переробленої упаковки.

упаковка_екологія

5_

www.upakjour.com.ua_

5’20

12

На жаль, в Україні, майже як завжди, пішли своїм шляхом. Тарифи на послуги з утилізації були затверджені урядом ще в 1999 р. без економічного і технічного обґрунтування. Вони виявилися значно вищими, ніж в інших країнах, і у 2002 р. були збільшені порівняно з 2001 р. у два рази без будь-яких пояснень. До того ж, за деякими постановами уряду, плати-ти потрібно було за 100 % використаної упаковки, чого не-має в жодній країні. За відсутності відповідальності за отри-мані кошти, без будь-яких звітних документів за надані по-слуги та конкретно утилізовану і перероблену кількість ВУ така система у своїй основі не могла працювати позитивно. Через необґрунтовані надвисокі тарифи та неефективне і непрозоре використання зібраних коштів (що неоднора-зово зазначали контролюючі державні органи) такі плате-жі тільки збільшували собівартість, а з нею і ціну продук-ції для споживача. До того ж, як показали дослідження, за українськими нормами, правилами та тарифами, споживач сплачує тричі (за вивезення ТПВ у комунальних платежах, за послуги з утилізації ВУ спеціалізованим підприємствам в ціні на продукцію та за те саме ДП «Укрекоресурси») та ще й часто за віртуальні послуги. У той самий час запропонована в законопроекті «Про упа-ковку та відходи упаковки» система поводження з ВУ пе-редбачає використання економічного інструмента, за яким відповідальні суб’єкти бізнесу — виробники та імпортери продукції в упаковці — передають свої зобов’язання щодо виконання завдань з утилізації та переробки ВУ створеній ними і акредитованій державою уповноваженій компанії та фінансують роздільне збирання і передачу ВУ на переробні підприємства згідно з договорами уповноваженої компанії з муніципальними структурами і спеціалізованими підпри-ємствами. Є кілька передумов щодо використання цього інструмента. По-перше, відповідальні суб’єкти самостійно вирішують, як їм виконувати зобов’язання з утилізації ВУ. По-друге, потрібно надати право відповідальним суб’єктам створювати уповноважену компанію з утилізації, але без отримання прибутку та дивідендів. По-третє, уповноваже-на компанія повинна бути акредитована державою та має набути право ставати власником зібраних і відсортованих за її кошти ВУ. Саме ця остання умова дуже важлива під час складання договорів, визначення ціни та загальної суми коштів, які отримує за цим договором муніципалітет або

спеціалізоване підприємство. Даний економічний інстру-мент у такому використанні найбільш ефективний, бо ба-зується на реальних витратах, враховує кошти, отримані за відсортовані ВУ як вторинну сировину, та заздалегідь обу-мовлений відсоток прибутку.

Підсумок. В Україні відсутні економічно та технічно об-ґрунтовані тарифи на послуги з утилізації і переробки ВУ. Вони не відображають реальних витрат, не врахову-ють вартість утилізованих та перероблених ВУ як вто-ринної сировини.

Рекомендації. Як економічний інструмент забезпечен-ня функціонування системи поводження з ВУ в умо-вах ухвалення законопроекту «Про упаковку та відходи упаковки» вбачається найбільш доцільним використо-вувати досвід більшості країн ЄС, зокрема щодо пере-дачі відповідальності виробників товарів в упаковці за виконання завдань з утилізації створеним ними упов-новаженим компаніям з утилізації та фінансування зобов’язаними суб’єктами роздільного збирання і пере-дачі ВУ на переробні підприємства.

Закінчуючи цей цикл статей під загальною назвою «Скільки коштує утилізувати відходи упаковки?», автори мають на-дію, що наведена в них інформація про європейський досвід, стан з утилізацією та переробкою ВУ в Україні, проблеми із створенням вітчизняної ефективної системи поводжен-ня з ВУ і вибір економічного інструмента її функціонування стане у пригоді бізнесу, державним структурам та взагалі українському суспільству й пересічному споживачеві.

Література1. «Зеленая» экономика Европы // Упаковка. — 2010. — № 6. — С. 40–43.

Сколько стоит утилизировать отходы упаковки?В.Г. Слабый, В.Н. Кривошей, к.х.н.Авторы завершают цикл статей о проблемах определения стоимости ути-

лизации и переработки отходов упаковки. Основная идея — за все услуги

по утилизации и переработке отходов упаковки всегда платит потребитель

продукции, непосредственно или опосредовано. Авторы рассматривают

основные проблемы создания систем обращения с отходами упаковки и

выбор экономического инструмента для эффективного функционирования

такой системы в четырех ракурсах: законодательная основа; определение

основной цели; выбор системы; экономический инструмент. В каждом слу-

чае авторы делают основные выводы и дают свои рекомендации.

Ключевые слова: упаковка; отходы упаковки; система обращения с отхода-

ми упаковки; экономические инструменты утилизации отходов упаковки.

How much is recycled packaging waste? V.G. Slabiy, V.N. Krivoshey, Ph.D.The authors finish the series of articles about the problems of determining the cost

of recovery and recycling of packaging waste. The basic idea is consumer always

pays (directly or indirectly) for all services for recycling and disposing of the pa-

ckaging. The authors consider the basic problem of creating systems of waste man-

agement and the choice of packaging for an economic instrument for the effec-

tive functioning of the system in the four perspectives: the legislative framework,

the definition of the main objective, the choice of system of economic instru-

ments. In each case, the authors make the conclusions and recommendations.

Key words: packaging; packaging waste; waste management; economic instru-

ments recycling of packaging waste.

екологія_упаковка