. OOOFFFFFFIIICCCIIIAAALLL PPPUUUBBBLLL IIICCCAAATTT IIIOOONNN OOOFFF TTTHHHEEE UUUKKKRRRAAAIIINNNIIIAAANNN CCCAAATTTHHHOOOLLLIIICCC EEEPPPAAARRRCCCHHHYYY OOOFFF SSSTTTAAAMMMFFFOOORRRDDD

VVOOLL XXXXXXIIVV;; NNoo.. 11 SSTTAAMMFFOORRDD,, CCOONNNNEECCTTIICCUUTT 0066990022 JJAANNNUUAARRYY 2299 ,, 22200011177wwwwww..ss ttaammffoorrddddiioo ..oorrgg wwwwww..ssttaammffoorrddddiioo ..oorrgg

BB eegg ii nn PP rr ee pp aa rr ii nngg ff oo rr tt hh ee GG rr ee aa tt FF aa ss tt ::RR ee aa dd tt hh ee FF ii rr ss tt II nn ss tt aa ll ll mm ee nn tt oo ff tt hh ee

PP aa ss tt oo rr aa ll PP ii llgg rr ii mm aagg ee -- pp.. 66 ..

SSoowweerrССіівваачч

The Annual Kolyada was held on Saturday, January 14 at St. Basil Seminary. Nearly 100 persons gath-ered to celebrate the season, sing Christmas carols, and greet Bishop Paul Chomnycky with New Year’s wishes.The students of the Ukrainian School entertained guests with a Vertep. Fr. Taras Chaparin, MC, explained theVertep with the following words: “A Vertep is a traditional and very popular Ukrainian Christmas play. On onehand, it retells you the events surrounding the birth of Christ. Among the main characters are, of course, Maryand Joseph with the infant Jesus; shepherds; King Herod; and the Wise Men. The terrible event of killing ofthe innocent children in Jerusalem is personalized into the character called “DEATH”. On the other hand, thereis a cultural aspect of the play that transports the events of the Nativity through time into the political and socialcontext of modern times. In fact, if you watch the play it seems as though the birth of Christ did not happentwo thousand years ago, but is happening now. That is why in the play itself, apart from the traditional roles,there would be characters from our time. These are usually stereotypes that the current society likes or dislikes.This is what makes VERTEP so special. It doesn’t portray Christmas as something that only happened in thepast, but something that continues to happen in our own times. This found its reflection in the way we greateach other during the season of Christmas.”

The Seminarians also entertained with a Christmas carol they offered to Bishop Paul.

KOLYADA HELD ON JAN. 14KOLYADA HELD ON JAN. 14

JJAANNUUAARRYY 2299 ,, 22001177 SSOOWWEERR

Dear Brothers and Sisters,On February 11 next, the Twenty-fifth World Day of the Sick will be celebrated throughout

the Church and in a special way at Lourdes. The theme of this year’s celebration is “Amazement at whatGod has accomplished: ‘The Almighty has done great things for me….’” (Lk 1:49). Instituted by mypredecessor St. John Paul II in 1992, and first celebrated at Lourdes on February 11, 1993, this Day isan opportunity to reflect in particular on the needs of the sick and, more generally, of all those who suf-fer. It is also an occasion for those who generously assist the sick, beginning with family members, healthworkers and volunteers, to give thanks for their God-given vocation of accompanying our infirm broth-ers and sisters. This celebration likewise gives the Church renewed spiritual energy for carrying out evermore fully that fundamental part of her mission which includes serving the poor, the infirm, the suffer-ing, the outcast and the marginalized (cf. John Paul II, Motu Proprio Dolentium Hominum, February 11, 1985,1). Surely, the moments of prayer, the Eucharistic liturgies and the celebrations of the Anointing of theSick, the sharing with the sick and the bioethical and theological-pastoral workshops to be held inLourdes in those days will make new and significant contributions to that service.

Even now, I am spiritually present at the grotto of Massabielle, before the statue of theImmaculate Virgin, in whom the Almighty has done great things for the redemption of mankind. Iexpress my closeness to all of you, our suffering brothers and sisters, and to your families, as well as myappreciation for all those in different roles of service and in healthcare institutions throughout the worldwho work with professionalism, responsibility and dedication for your care, treatment and daily well-being. I encourage all of you, the sick, the suffering, physicians, nurses, family members and volunteers,to see in Mary, Health of the Infirm, the sure sign of God’s love for every human being and a model ofsurrender to His will. May you always find in faith, nourished by the Word and by the Sacraments, thestrength needed to love God, even in the experience of illness.

Like St. Bernadette, we stand beneath the watchful gaze of Mary. The humble maiden ofLourdes tells us that the Virgin, whom she called “the Lovely Lady”, looked at her as one person looksat another. Those simple words describe the fullness of a relationship. Bernadette, poor, illiterate and ill,felt that Mary was looking at her as a person. The Lovely Lady spoke to her with great respect and with-out condescension. This reminds us that every person is, and always remains, a human being, and is tobe treated as such. The sick and the those who are disabled, even severely, have their own inalienabledignity and mission in life. They never become simply objects. If at times they appear merely passive,in reality that is never the case.

After her visit to the Grotto, thanks to her prayer, Bernadette turned her frailty into support forothers. Thanks to her love, she was able to enrich her neighbours and, above all, to offer her life for thesalvation of humanity. The fact that the Lovely Lady asked her to pray for sinners reminds us that theinfirm and the suffering desire not only to be healed, but also to live a truly Christian life, even to thepoint of offering it as authentic missionary disciples of Christ. Mary gave Bernadette the vocation ofserving the sick and called her to become a Sister of Charity, a mission that she carried out in so exem-plary a way as to become a model for every healthcare worker. Let us ask Mary Immaculate for thegrace always to relate to the sick as persons who certainly need assistance, at times even for the simplestof things, but who have a gift of their own to share with others.

The gaze of Mary, Comfort of the Afflicted, brightens the face of the Church in her daily com-mitment to the suffering and those in need. The precious fruits of this solicitude for the world of suffer-ing and sickness are a reason for gratitude to the Lord Jesus, Who out of obedience to the will of theFather became one of us, even enduring death on the cross for the redemption of humanity. The soli-darity shown by Christ, the Son of God born of Mary, is the expression of God’s merciful omnipotence,which is made manifest in our life – above all when that life is frail, pain-filled, humbled, marginalisedand suffering – and fills it with the power of hope that can sustain us and enable us to get up again.This great wealth of humanity and faith must not be dissipated. Instead, it should inspire us to speakopenly of our human weaknesses and to address the challenges of present-day healthcare and technol-ogy. On this World Day of the Sick, may we find new incentive to work for the growth of a culture ofrespect for life, health and the environment. May this Day also inspire renewed efforts to defend theintegrity and dignity of persons, not least through a correct approach to bioethical issues, the protectionof the vulnerable and the protection of the environment.

On this Twenty-fifth World Day of the Sick, I once more offer my prayerful support andencouragement to physicians, nurses, volunteers and all those consecrated men and women committedto serving the sick and those in need. I also embrace the ecclesial and civil institutions working to thisend, and the families who take loving care of their sick. I pray that all may be ever joyous signs of thepresence of God’s love and imitate the luminous testimony of so many friends of God, including St.John of God and St. Camillus de’ Lellis, the patrons of hospitals and healthcare workers, and St. MotherTeresa of Calcutta, missionary of God’s love.

Dear brothers and sisters – the sick, healthcare workers and volunteers – I ask you to join mein praying to Mary. May her maternal intercession sustain and accompany our faith, and obtain for usfrom Christ her Son hope along our journey of healing and of health, a sense of fraternity and respon-sibility, a commitment to integral human development and the joy of feeling gratitude whenever Godamazes us by His fidelity and His mercy.

Mary, our Mother,in Christ you welcome each of us as a son or daughter.

Sustain the trusting expectation of our hearts,succour us in our infirmities and sufferings,

and guide us to Christ, your Son and our brother.Help us to entrust ourselves to the Father Who accomplishes great things.

With the assurance of a constant remembrance in my prayers, I cordially impart to all of you my Apostolic Blessing.

THE PATH OF A HOLY PRIESTTHE PATH OF A HOLY PRIEST

Fr. Ed Dougherty, M.M.LLIIGGHHTT OONNEE CCAANNDDLLEE

PPOOPPEE FFRRRAANNNCCIIISS’’’ MMMEESSSSAAGGEE FFOORRR TTHHEE 22555ttthh

WWWOORRLLDD DDDAAAYY OOFF TTTHHEE SSIICCKKK

FFFeebbrruuuaarrryyy 1111,, 22000111777

The Christophers’ Board of Directors

22

OFFICIAL PUBLICATION OF THEEPARCHY OF STAMFORD

Most Reverend Paul P. Chomnycky, OSBM, D.D., PublisherSr. Natalya Stoczanyn, SSMI, Editor-in-Chief.The Sower (ISSN 08966184) is published monthly at 161Glenbrook Road, Stamford, CT 06902. Subscription rate: $20domestic $25 foreign (checks and money order, made out toDiocese of Stamford, in U.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must bereceived no later than three weeks before publication, withreturn address and telephone number. Address all mail, includ-ing change of address, to The Sower, 161 Glenbrook Road,Stamford, CT 06902. E-mail: thesower@optonline.net. Telephone – EditorialOffice: (203) 324-7698; Sower Office: (203) 325-2116; FAX:(203) 357-7681.

Periodical postage paid at Stamford, CT.POSTMASTER: Send address changes to:

The Sower161 Glenbrook RoadStamford, CT 06902

ССіівваачч SSoowweerr

On September 4, 1967, U.S. Military Chaplain FatherVincent R. Capodanno moved among the wounded and dying ofthe 5th Marine Corps on a Vietnam battlefield. He was seriouslyinjured himself, but when he spotted a wounded corpsman pinneddown by an enemy machine gunner, Father Capodanno rushed tothe corpsman’s side to provide medical aid and spiritual support.And there, performing one last act as a priest, he was shot and killed.In the nearly two years he spent as a Marine chaplain, he was devot-ed to the soldiers he served – living, eating and sleeping in the sameconditions as they did; spending countless hours offering spiritualcounsel; and doing all he could to boost morale. A good and faith-ful servant, he was the picture of Christ in our midst.

In his book, The Priest and a World Vision, Father JamesKeller, M.M., founder of The Christophers, wrote: “Christ’s chosenmethod of reaching the world is through the apostle, be he priest orlayman. According to His plan He will not go to mankind withoutus. He insists on going through us.” To be a priest is to dedicateone’s life through service and sacrifice to bring Christ into the worldand to guide others to fulfill this calling in ways that best suit theirtalents.

The call to serve led Father Capodanno to a war zonehalfway around the world, where he shared in all the hope and sor-row, joy and pain of Marines on the front lines. His story is a vis-ceral one of courage on the battlefield, and it is a model for the kindof courage needed to follow Christ wherever our talents lead. Theordinary parish priest may never win a medal of honor, an awardthat was posthumously bestowed upon Father Capodanno, but hemust emulate this holy priest’s courage in every aspect of his life.

Saint John Vianney, the patron saint of parish priests,exemplifies the Christ-like courage needed to minister to a flock offallen brothers and sisters on their journey toward God. Known asthe Cure of Ars, this humble priest helped a small parish return to alife of faith in the aftermath of the French Revolution. In a 2016 talkon the Cure of Ars and Mercy, Father Patrice Chocholski, rector ofthe Shrine of the Cure of Ars in France, explained that the charismthat led Saint John Vianney to be a great confessor evolved throughhis life experiences.

Vianney was overwhelmed by the healing power of mercybecause he understood the damage that guilt could do to the humansoul. He fled conscription in Napoleon’s army, and, while he wasaway, his brother was forced to take his place in the army and sub-sequently died on the battlefield. Vianney’s mother died of a brokenheart, and his father blamed him for the tragedy that beset the fam-ily. He sought mercy and discovered how to utilize his pain to helpothers. Father Chocholski says, “In his wounds pilgrims came todraw mercy.” Vianney took on burdens for those in search of mercy,giving out light penances and supplementing those with his ownofferings to God.

The lives of Father Capodanno and Saint John Vianneyshow the Church in the light that Pope Francis sees it, as a “fieldhospital after a battle.” This is the Church at its best, as a lovingmother with holy priests who put their lives on the line to open thedoors wide for people to come inside and be healed by the powerof God’s mercy.

For a free copy of the Christopher News Note, APPLYING THE BIBLE TOYOUR LIFE, write: The Christophers, 5 Hanover Square, New York, NY10004; or e-mail: mail@christophers.org.

SSSOOOWWWEEERRR JJJAAANNNUUUAAARRRYYY 222999,,, 222000111777 33

THE JOY OF GIVINGTHE JOY OF GIVING

The children of St. Andrew the Apostle Parish in CampbellHall, NY greeted our oldest parishioner, 101 year old Mrs.Maria Derych with a Christmas basket of goodies. Very Rev.Yaroslav Kostyk, pastor, delivered a similar basket to a home-bound parishioner.

Wellness session at Christ The KingWellness session at Christ The KingParish (Jamaica Plain, MA)Parish (Jamaica Plain, MA)

On November 27th our parish started this season's Wellness sessions-Rozmovy pro Zdorovya.

Dr Olha Halyabar (Danylo Halytsky Lviv Medical University'2005, cur-rently clinical fellow at Boston Children's Hospital/Harvard Medical School) hasshared her knowledge and experience on "Best practices in childhood health andwell-being". This first session was focused on vaccinations, given the controversiesaround this issues and increased number of infectious diseases during the winter.It was highlighted that vaccines save 2.5 million children from preventable diseasesevery year, which equates roughly to 285 children every hour. Dr Halyabarexplained the facts behind recent anti-vaccination campaign (link with autism)which was based solely on falcified data and has been fully disapproved by multi-ple large clinical trials and follow up data.

As any intervention, vaccination carries risks of side effects, mostly relat-ed to allergic reaction to it's components, which are thankfully hundred to thousandtimes more rare then complications of known vaccine-preventable infectious dis-eases.

Parents are often concerned about the number of vaccines given to theirchildren in the first years of life. To that matter, Dr Halyabar pointed out that whilethe number of childhood illnesses prevented by vaccines has gone up, the actual"stress" to the child's organism has significantly decreased. That was made possibleby modern technologies of antigen purification (antigen- microbe particle used toevoke the production of protective proteins) bringing the total antigen number invaccines from 3000 in 1980th to 153 now.

At the end, the audience followed up with thoughtful questions, includinguse of individualized vaccine schedule, preventative measures before travel abroadand other ways to prevent childhood illnesses. (Discussed healthy diet, regular exer-cise, good sleep, spirituality and social ties as the main important factors). All of theparticipants expressed their desire for continuation of such meetings.

HOLY DAYS OF OBLIGATION - 2017All Sundays of the year

Nativity of Our Lord, Jesus Christ – Dec. 25Theophany of Our Lord, Jesus Christ – Jan. 6

(Blessing of Water)Annunciation of the Mother of God – March 25Ascension of Our Lord, Jesus Christ – May 25The Apostles, SS. Peter & Paul – June 29Dormition of the Mother of God – Aug. 15

(Blessing of Flowers)

On these days, the faithful are bound in conscience to partic-ipate in a Divine Liturgy.

Other Major Holy Days:Nativity of the Mother of God - September 8Exaltation of the Holy Cross - September 14Presentation of the Mother of God - November 22The Presentation of Our Lord - February 2

(Blessing of Candles)Transfiguration of Our Lord - August 6

(Blessing of Fruit)

44 JJAANNUUAARRYY 2299 ,, 22001177 SSOOWWEERR

Sisters Servants of Mary Immaculate Sisters Servants of Mary Immaculate Celebrate 125 Years of BlessingsCelebrate 125 Years of Blessings

On August 27, 1892 inZhuzhel, Ukraine, theCongregation of the SistersServants of MaryImmaculate, the first activewomen’s congregation inthe Ukrainian GreekCatholic Church, wasfounded. Our co-foundersBlessed JosaphataHordashevska, Rev.Jeremiah Lomnitsky,OSBM and Rev. KyryloSeletsky, listened to theirhearts and the needs of theirpeople to courageouslymake this dream a reality.It is with great joy that theSisters Servants announce

the 125th Jubilee of our Congregation in 2017. Our hierarchy, clergy andlaity, with whom we have worked, prayed and served these 125 years, are avery special part of our reason for celebrating. Beginning with this Januaryedition, we ask you to join us in reciting or singing the prayer to BlessedJosaphata for the special intention listed each month.

Glory to God! Honor to Mary! Peace to Us!by Sr. Kathleen, SSMI

DEAR FRIENDS: Слава Ісусу Христу! December, 2016Dear Clergy:

This month we announce the publication of a new edition of the book by Bohdan P.Procko: Ukrainian Catholics in America: A History. This book is printed with a hard cover,approximately 320 pages and close to 150 illustrations. It will become a cherished book for thoseinterested in the history of our church. It was prepared for printing at MAAR Printing Servicein Poughkeepsie, NY. It will be ready for shipment as of January 1, 2017.

Bohdan P. Procko, Ph.D. is the son of the first rector of St. Basil Seminary in Stamford,CT., Very Rev. Paul Procko. Dr. Procko lives with his family in North Carolina.

Self-Reliance Credit Union (NY), Providence Association of Ukrainian Catholics,Very Rev. Mitred Archpriest John Terlecky and Bishop Basil H. Losten made generous con-tributions for this publication. More importantly, they saw the need to have a history of ourchurch available for all.

The book costs $25.00 plus $5 dollars for shipping and handling. Please make your check out to Rev. Ivan Kaszczak and mail it to the following address:

Holy Trinity UCC211 Foordmore RoadKerhonkson, NY 12446

Ukrainian Catholics in America: A Historyby Bohdan P. Procko, Edited by Ivan Kaszczak, Graphics by Oleh R. Stecyk

Sr. Oksana (Mary Ann) Iwasczyszynentered into eternal life on Dec. 31, 2016after living a life of prayer and service asa Sister Servant for 70 years.

After retiring from active ministry dueto health issues, Sr. Oksana resided atNyack Manor Nursing Home for the pastseveral years. Her infectious smile andquiet acceptance was an inspiration to allwho visited and cared for her.

She was born in Wilkes Barre, PA, the daughter of the late Nicholas andBarbara (Shevchuk) Iwasczyszyn. In 1946 she entered the Sisters Servants ofMary Immaculate from Saints Peter & Paul Church, Wilkes Barre, PA.

She is best known throughout her religious life as a teacher of the youngfor nearly 20 years, dedicated to her students who loved her very much. Then, asmost Sisters Servants, she had a career change from educating the hearts and mindsof the young to being a care giver for the elderly for many years at our Home ofDivine Providence in Chestnut Hill, PA and at St. Joseph’s Home in Sloatsburg.Sr. Oksana’s loving care and compassion for the elderly was noted by family mem-

Sr. Oksana Iwasczyszyn,SSMI, Called Home

bers who wrote letters of gratitude. Sr. Oksana’s quiet behind the scenes lifeaffected the lives of many so loudly and profoundly.

Sr. Oksana was preceded in death by her parents, her sisters Ann Finiakand Eva Soltis, her brothers Frank, John and Tony Iwasczyszyn. In addition toher Sisters in community, she is survived by her sisters Barbara Brown andMargaret Goda, and her nieces, nephews and their families.

On Jan. 2nd, relatives, lay associates and friends joined the sisters at St.Mary’s Villa in the afternoon to welcome the body of Sr. Oksana. Rev. IvanTyhovych, Pastor of Holy Ghost Church in Brooklyn, NY, blessed the casket andcelebrated the panahyda. In his homily, Fr. Ivan shared the concepts that we areborn for this eternal life and we prepare for it each day by the way we live. Inthe evening Msgr. John Terlecky, Chaplainof the Sisters Servants and Pastor ofSS. Peter & Paul Church in Spring Valley, NY, celebrated the parastas. In hishomily, Msg. John read the story of ”One Solitary Life” and related it to Sr.Oksana’s life as a consecrated woman, all of her attributes were not known tohumans, but to God.

On Jan. 3rd, Bishop Paul Chomnycky, OSBM, celebrated the FuneralDivine Liturgy. In his homily, Bishop Paul spoke about God ever holdingtogether birth and death, intertwining birth and death. “Spiritually, Jesus is bornand dies in our hearts, in the heart of every sincere Christian every day. Sr.Oksana knew this and lived this conviction with grace throughout her life, andespecially during her final years of illness and incapacity.” Eternal Memory!Interment followed in the cemetery of the Sisters Servants.

The painting, by Jeanette Shewchuk, shows Sr.Josaphata with her postulants sharing their firstmeal together. The painting captures the deeppeace shared by Sr. Josaphata and her postu-lants in spite of the stark poverty around them.

January Intention: January Intention: Almighty God, through the intercession ofBlessed Josaphata, bless our Ukrainian and Byzantine Hierarchy, withwhom we have so closely worked in the UnitedStates, throughout these 125 years. Bless, also,the clergy of these eparchies who havedlabored closely with us in serving Yourpeople--the people of God.

February Intention:February Intention: HeavenlyFather, through the intercession of BlessedJosaphata, we remember and pray for thedeceased Bishops and priests of ourUkrainian and Byzantine eparchies throughoutthe United States. Together we labored to build upyour kingdom here on earth, for Your greater glory. May they continueto enjoy the fruit of their labors as they rest in your heavenly kingdom.

Please Join Us as We Pray:Please Join Us as We Pray: Blessed Josaphata, you arecrowned in heaven with the praise of the Blessed, intercede for us beforeGod for the grace we so ardently plead for the greater glory of God, honorto Mary and peace throughout the world.

SSOOWWEERR JJAANNUUAARRYY 2299 ,, 22001177 55

Pilgrimage includes Lourdes, Carcassonne, Avignon,

Monaco, Nice, Pisa, Siena, Assisi & Rome

Cost: $3,795.00 (includes flights, hotels, breakfast, dinner& gratuities).

For More Details,Contact: Fr. Paul Luniw(860) 583 - 7588

Pilgrimage to Lourdes & Italy

May 23-June 2, 2017

under the direction of

Fr. Paul Luniw

Please Remember Us in Your Will:Please Remember Us in Your Will:Ukrainian Catholic Seminary 195 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902Ukrainian Catholic Seminary 195 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902

MARIAN PILGRIMAGE TO THE HOLYSITES OF EUROPE

Lisbon- Santarem -Fatima -Braga-Santiago de Compostella-Gijon-Loyola-

Lourdes-Monserrat-Barcelona

APRIL 24 – MAY 4, 2017 (10 nights)Accompanied by Most Rev. Paul Chomnycky, OSBM

Exclusive price - $ 2,345.00 (Shengen visa is not included. To beprocessed separately).Flight from New York. Reservationsare due 25 Jan 2017. Deposit of $750(non-refundable) is required to book aseat. The number of seats is limited.Full payment is needed by Feb. 10th,2017.Make checks payable to HolyFamily Church (memo – MarianPilgrimage). Send a photocopy of the first page ofyour passport to:

olvianpopovici@yahoo.com

ALLOW YOURSELF TO BE SHOWERED WITH GOD’S BLESSINGS!

Day 1. Mon. April 24. Arrival to Lisbon. Day 2.Divine Liturgy. City tour. Departure for Fatima. Stop at Santarem to visit the Church of St. Stephen. Fatima. Rosaryand candlelight procession to Basilica.Day 3.Divine Liturgy. Fatima. Day 4. Braga. Divine Liturgy. Santiago de Compostella. Day 5.Divine Liturgy in Santiago de Compostella. Travel to Gijon.City tour. Day 6. Santuario de Loyola. Divine Liturgy. Lourdes. Day 7.Divine Liturgy. Excursion. Marian procession. Day 8. Bath. Divine Liturgy at the Grotto. Way of the cross.Eucharistic procession. Day 9.Montserrat. Divine Liturgy. Barcelona. City tour. Day 10.Visit Sagrada Famiglia. City tour of the old city. Visit TibiDabo. Dinner.Day 11. Thur. May 4. Divine Liturgy. Departure to New York.

JJAANNUUAARRYY 2299 ,, 22001177 SSOOWWEERR 66Our Paschal Pilgrimage:A Guide for the Great Fast forOur Paschal Pilgrimage:A Guide for the Great Fast for

Ukrainian Catholics (Part 1) Ukrainian Catholics (Part 1) By: Most Reverend Basil H. Losten, D.D.By: Most Reverend Basil H. Losten, D.D.INTRODUCTIONHoly Pascha,1 the feast of feasts,

is the greatest and most joyful solemnity ofthe Christian calendar. Pascha celebratesthe Resurrection of Jesus Christ within thecontext of the salvation history of theBible. In the Paschal mystery, we livethrough Creation, through the Fall and thepromise of a Redeemer, through the call-ing of the Hebrews, and especially the firstPassover:2 the miraculous Crossing of theRed Sea by the power of God. TheHebrews were on their way to thePromised Land, to Jerusalem. Andthroughout all the ages that followed, rightup until now, piousJews wish to celebrate the Passover inJerusalem.

Jesus Christ also wished to keepthe Passover in Jerusalem with His disci-ples; it was necessary that He should becrucified, that He should die, and that Heshould rise again from thedead in Jerusalem, at the feast of Passover.

Jesus Christ gives us the sacra-ments of baptism, holy orders, apd theEucharist within the feast of Pascha; thesesacraments are always within the Paschalmystery. Without Pascha there is noChristianity. As Saint Paul teaches, “IfChrist is not risen then our preaching is invain andyour faith is in vain.”3“But in fact Christ isrisen from the dead, the first-fruits of thosewho have fallen asleep.”4

Holy Pascha and the Paschalmystery are at the heart, the center, of ourChristian Faith. I have said that pious Jewswish to celebrate the Passover inJerusalem; for this godly purpose, they goon pilgrimage from every country onearth, not begrudging the time, cost, andtrouble of the journey. And in every Jewishhousehold, there is meticulous preparationfor the Passover.

We Christians do the same, but ina different way. Wewish to accompany theLord Jesus Christ who tells us “I am nolonger going to the earthly Jerusalem tosuffer, but I am going to My Father andyour Father, to my God and your God: youshall go with Me to the heavenlyJerusalem in the Kingdom of Heaven.”5

Saint John the Theologian describes it inthis way:

“And I saw the holy city, the newJerusalem, coming down out of heavenfrom God, prepared as a bride adorned forher husband, and I heard a loud voice fromthe throne saying ‘Behold, the dwelling ofGod is with men. He will dwell with them,and they shall be His people, and GodHimselfwill be with them; He will wipeaway every tear from their eyes and deathshall be no more!’”6

So our preparation for HolyPascha is a pilgrimage, a pilgrimage to theNew Jerusalem.7 Our Paschal pilgrimagedoes not usually involve much geographi-cal traveling.8 But our pilgrimage involvesa great deal of spiritual effort. SaintAthanasius the Great teaches us that,

“Just as Israel, advancing towardJerusalem, was purified and instructed inthe desert, so that they would forget thecustoms of Egypt, so it is right that duringthe holy Lent, which we have taken uponourselves, we should give our attention toour cleansing and purification, so that set-ting forth from here and mindful of fastingwe can ascend to the upper room with theLord and dine with Him and share the joyin heaven. For otherwise, without keepingLent, it would not be allowed us either togo up to Jerusalem or to eat the Pascha.”9

We must prepare ourselves well,by repentance, by renewing and deepening

our knowledge of the Christian Faith, by seek-ing greater knowledge and understanding ofthe Paschal Mystery as we find it in HolyScripture and in the teachings of the CatholicChurch.

The Guide BookWhen we plan a long trip some-

where, we often wish to have a guidebook togive us practical infonnation for our journeyand to help us become better acquainted withthe places we are to see. We wish to learnmore so that our travels may be both moreenjoyable and more profitable. For ourPaschal pilgrimage, the Church provides uswith such a guidebook, the Lenten Triodion, aservice book we use from the Sunday of thePublican and the Pharisee to LazarusSaturday.10 [In 1995 the Sisters of Saint Basilthe Great published an English translation ofthe Lenten Triodion.11 This valuable bookconsists of the actual texts of the prayers ourChurch invites us to use, prayers written manycenturies ago by some of our greatest saintswhich have nourished countless generationsof our faithful. I hope that many of our parish-ioners will obtain copies of the LentenTriodion, and will put it to good use everyyear.]

The Lenten Triodion and its properuse in our prayer and worship are among thekey elements in our tradition and our expecta-tion of the heavenly kingdom. Pope John PaulII teaches that,

“If tradition puts us in continuitywith the past, eschatological expectationopens us to God's future ....

“The East expresses in a living waythe reality of tradition and expectation. All itsliturgy, in particular, is a commemoration ofsalvation and an invocation of the Lord'sreturn. And if Tradition teaches the Churchesfidelity to what gave birth to them, eschato-logical expectation urges them to be what theyhave not yet fully become, what the Lordwants them to become, and thus to seek evernew ways of fidelity, overcoming pessimismbecause they are striving for the hope of Godwho does not disappoint.”12

This characteristic of our divineworship is particularly true of our celebrationof Lent and Holy Pascha.

The universal Catholic Churchplaces special emphasis on the tradition of theEastern Churches, and stresses “that the fullunion of the Catholic Eastern Churches withthe Church of Rome which has already beenachieved must not imply a diminished aware-ness of their own authenticity and originali-ty.”13

Instead, we must be proud of ourauthentic tradition, realizing that we are “theliving bearers of this tradition, together withour Orthodox brothers and sisters,”14 and weshould always "attain to an ever greaterknowledge and more exact use”15 of ourauthentic tradition.

One can take up this work at anymoment; the riches of our tradition arealways there for us. But Great Lent is apartic-ularly appropriate time, because every yearduring Lent we try to renew ourselves, to seekfreedom from habits which may keep us fromGod, and we try to grow in the love andknowledge of God. If we follow the “pro-gram” which the Church offers us in theLenten Triodion, we shaIl gain a great deal,and find our Christian lives remarkably deep-ened. That program has several elements:liturgical prayer, private prayer, fasting, spiri-tual reading, and charity. In this presentInstruction, I hope to provide some direction,some signposts, on the paschal pilgrimage.But all I can do is provide you with a roadmap. It is you who must make the journey!

Help is at hand. You would not bereading this, and you would not even be think-ing about Lent and Pascha, if the

Holy Spirit had not already moved you. TheHoly Spirit will not leave you; you may notalways be able to notice the presence of theHoly Spirit, but the Holy Spirit will always bethere. That does not promise an easy time; agood Lent is work and effort. But there is help.Do not be ashamed to ask God for that helpwhen you need it. And do not forget the angelswho announced the Resurrection, who minis-tered to Christ in the wilderness. Your ownguardian angel is there to help you in this pil-grimage, and throughout your life. Rememberthe myriads of saints who have made this pil-grimage and who are glad to share it with you.And especially remember the Blessed Motherof God, the Virgin Mary of whom we shallspeak later in this Instruction.

FastingLent is a time of fast and abstinence.St. Athanasius teaches us that “in no

manner is it possible to go up to Jerusalem,and to eat the Passover, exceptby observing the fast of forty days.”16

St. Gregory Nazianzen wrote:“Christ fasted ... before his temptation; we fastbefore Pascha. As far as the number of fastingdays goes, it is the same, 17 but the differencein the significance is important: Christ fastedagainst temptation, but for us this fast is sym-bolic of dying with Christ, and this fast is apurification to prepare for the festival. Christfasted totaIly for forty days, but we adapt ourfasting to our strength, even though some areled by zeal to go beyond their strength.

Christ gave the Paschal Mystery18tothe disciples in an upper room, after supper,and the day before He suffered; but we cele-brate the Paschal Mystery19in churches,20 andbefore food,21 and after His Resurrection.”22

The traditional fasting regulationsrequired total abstinence from meat23 fromMeatfare Sunday until Pascha (eight weeks),and total abstinence from dairy products24

from Cheesefare Sunday until Pascha (sevenweeks). These regulations do not bind underpain of sin, and I have no intention of attempt-ing to impose them on anyone. In contempo-rary society there are two serious impedimentsto the traditional fasting regulations: cost andtime. It is possible to eat proper meals in accor-dance with the traditional regulations, espe-cially with the array of fresh and frozen foodsnow available. However, many of the foods(particularly shellfish) which one would haveto purchase to maintain such a dietary regimeare so expensive that buying them on a dailybasis would cause a severe economic hard-ship for most people. True, we should be pre-pared to make financial sacrifices for our faith.But it would be incongruous to go on anexpensive diet ofluxury foods and call this“fasting.” The Shepherd of Hermas teachesthat the money we save by fasting must begiven to the poor;25 Hermas would be quiteimpatient with the suggestion that one shouldplan to spend more money on food duringfasting seasons than at other times of the year!

Nor should we overlook the matterof food preparation time. Cookbooks areavailable for those who wish to adhere strictlyto the traditional fasting regulations. But to dothis throughout Lent, one would spend aninordinate amount of time searching forunusual ingredients, and then preparing themeals. This, too, is self-defeating, concentrat-ing our attention on food just at a time whenthe fast itself should be directing our attentionto other matters. The Holy Fathers would cer-tainly not have taught anyone to spend moretime shopping for food and preparing mealsduring Lent than at other seasons.

So I shall in this Instruction be refer-ring to our traditional fasting regulations -because we can and must learn from them -without urging you to try and follow thoseregulations to the letter. But that raises a puz-zlement: if we are not to follow the traditional

regulations, what are we to do? It may beappropriate to change the manner of fast-ing that does not mean that we shouldabandon fasting itself. Since churchauthorities have not yet given this mattersufficient attention, we must all accept ahigh degree of individual responsibilityfor our decisions on how we shall fast,keeping in mind our state of health, thedemands on our stamina, the proportionof meals which we must eat outside thehome (children often have their lunch atschool; adults often have a meal at theworkplace) and, above all, what in ourparticular circumstances will honestlyconstitute the abstinence and self-denialwhich are of the essence of fasting.

Here I can offer only a few gen-eral suggestions on the subject:1. avoid rich foods as much as possible;2. abstain from meat frequently;3. abstain from alcoholic beverages;26

4. do not eat between meals; and5. reduce the amount of fried foods asmuch as possible.27

In general, on fast days weshould plan and eat modest, simplemeals, adequate for sustenance.28 Weshould make sincere efforts to conformmore closely to the traditional fasting reg-ulations during the first week of Lent andespecially during Holy Week.

Saturday29 and Sunday are notfasting days according to our tradition;the Typikon prescribes the celebration ofthe full Eucharist on these days, and theservices do not have many of the Lentencharacteristics which appear on week-days of Great Lent. This does not meanthat we should have no abstinence or self-denial at all on weekends, but this absti-nence need not be as strict. Even duringLent, Sunday dinner should be a joyfuloccasion for our families.

Food is a good gift from God.We do not reject that gift; fasting is not anexpression of contempt for food. OnHoly Pascha, we bless the foods whichwe shall share, and all ofus should know from experience thatnothing else ever tastes quite so good asour blessed Paschal meal after the fast!There is a time to fast, and a time to feast.If we fast well, our feast will be all themore delicious. Both fasting and feastingin due season teach us to come to knowGod better through His creation.

St. John Chrysostom teaches:“The honor of fasting does not lie inabstaining from food, but in withdrawingfrom sinful practices. Whoever limits hisfasting only to abstinence from foods isdiscrediting the fast. Are you fasting?Show me by your works! Do you ask‘what kind of works’? If you see a poorman, show mercy to him! If you see anenemy, be reconciled with him! If yousee a friend gaininghonor, do not envyhim!”30

ServicesI shall spend a considerable

amount of time in this Instruction onthe divine services which the Churchprescribes for Lent. I fully realize thathardly anyone can manage to attend allof the daily services of Lent. In manyareas there is scarcely a parish which canoffer all the daily services of Lent. On theother hand, there is no one who cannotmake an effort. Before Lent begins, andagain well before Holy Week, we canlook honestly at the calendar and planhow to do our best to take part in the wor-ship services as oftenas possible, and to prepare for that wor-

Continued on p. 15.

ССіівваачч SSoowweerrРІКРІК XXXIV; XXXIV; ЧИСЛО 1 СТЕМФОРДЧИСЛО 1 СТЕМФОРД, , КОННЕКТІКУТКОННЕКТІКУТ 06902 06902 29 29 СІЧНЯ СІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я У К РА Ї Н С Ь К О Ї К АТ О Л И Ц Ь К О Ї Є П А РХ І Ї У С Т Е М Ф О РД І , К ТО Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я У К РА Ї Н С Ь К О Ї К АТ О Л И Ц Ь К О Ї Є П А РХ І Ї У С Т Е М Ф О РД І , К Т

СЕНС КАЛЕНДАРЯ, ПАТРІЯРХАТ № 6, 2016,СТОР. 8

ГЛАвА УГКЦ: «СУчАСНІй ЛюДиНІ ТРЕбАвІРиТи в бОГА, Аби НЕ зАГУбиТиСЯ вмОРІ ПУСТОСЛІв’Я», СТОР. 8

ЦІКАвий жУРНАЛ чАСІв ПЕРшОїСвІТОвОї вІйНи, СТОР. 9

А ви НЕ мАРНУЄТЕ СвОГО жиТТЯ? 13ОСНОвНиХ ОзНАК, СТОР. 10

ДЕСЯТь ПОРАД вІД вЛАДиКивЕНЕДиКТА, ЯК ПОТРІбНО мОЛиТиСЯ,СТОР. 11

ЛюбОмиР ГУзАР: вІДвЕРТО ПРО ПРО-бЛЕми СУчАСНОї ЦЕРКви, РЕЛІГІї ТАвІРи, СТОР. 11

вЕРТЕП 2017, йОНКЕРС Нй, СТОР. 12

РЕЛІГІйНІ ЛІДЕРи ПОПАЛи в ТОП-100НАйвПЛивОвІшиХ ЛюДЕй УКРАїНи,СТОР. 13

ЯК ПОЛюбиТи бЛижНьОГО, СТОР. 13

СКРивДжЕНий мУСиТь ПРОбАчиТи,СТОР. 14

У цьому номері: КОЛЯДА У ВЛАДИКИ 14 СІЧНЯ 2017

29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ СІВАЧСІВАЧ88

Щороку в часі наближеннясвята Різдва в українськомусуспільстві пожвавлюєтьсядискусія з приводу дати йогосвяткування. В цій дискусіїберуть участь як віруючі різ-них українських ЦерковВолодимирового хрещення,так і ті, що не ідентифікуютьсебе з жодною конфесією.Серед перших є бажання свят-кувати «з усім світом», тобто зхристиянами латинської тра-диції та тими православними,які від початку минулого сто-ліття перейшли на новоюлі-анський календар і святкуютьРіздво 25 грудня. Але ми виокремили календар-не питання в цьому номері нечерез «25 грудня». Ми виріши-ли поговорити про календарзагалом. Адже церковне літо-числення – це не просто аль-тернатива світському календа-рю і не пригадка, коли требапоздоровляти Петра, Андрія,Миколу, Марію, Анну з імени-нами. Він має значно глибшийсенс! На нашу думку, починатирозмову про реформу календа-ря слід лише після того, як миглибше поглянемо на нашкалендар загалом, а не лишепід кутом «цивілізаційним» чиз огляду на бажання бути втренді «комерціалізованогоРіздва». Більше про це читайтев інтерв’ю з о. ВасилемРудейком «Літургійний кален-дар – це поширення на весь ріксвята Пасхи».Поза тим, у шостому номеріжурналу ми багато місця відве-ли питанню церковного співута духовної музики в УГКЦ.

Спів – є частиною церковної тра-диції, за словами автора матеріа-лу «Літургійний спів в УГКЦ:виклики і можливості» МаксимаТима: «Літургійний спів – цеформа церковного служіння, якеполягає в молитовному оспіву-ванні Бога, в розспіві священнихтекстів і донесенні їхньої красита змісту до всіх учасників бого-служіння». Та, на жаль, довколацерковного співу існують стерео-типи, які спотворюють літургій-не життя Божого люду. Як з цимистереотипами дати раду? Про цечитайте у згаданій статті.Традиційно, наприкінці року, мипідводимо підсумки релігійногота суспільного життя в Україні.Цього разу події 2016 року аналі-зував релігієзнавець та історикВолодимир Мороз у матеріалі«Рік 2016-ий: турботи Церкви вУкраїні», а також Мар’янаКарапінка – «2016-ий: Українаміж обстрілами та реформами».Стаття «Церква у постхри-стиянському суспільстві»Віктора Заславського підво-дить до такої основної думкиавтора: «Питання друге: чистав світ гуманнішим, людя-нішим після того, як замінивХриста розумом? Очевидноні. Філософія Просвітництвау Франції заклала підвалинидля Великої Революції зтерором, геноцидом власногонаселення (у Вандеї та того,який здійснював Наполеон).Атеїзм російських комуністівприніс Голодомор і ГУЛАГ.ХХ століття дало нам дві сві-тові війни, Аушвіц, теро-ризм, гіперболізовану бюро-кратію, СНІД, брехливих

журналістів, ювенальну юстиціюта відносну мораль постмодерну.Війни не стали менш жорстоки-ми, політики – менш брехливими,а багатії – менш жадібними.Сподівання раціоналістів на те,що світ стане кращим, якщо виз-волити розум із полону «церков-них забобонів», не справдили-ся…».«Мирянин, педагог, науковець,організатор». У 2017 році спов-ниться 100 років з дня народжен-ня знаного читачам«Патріярхату» професораБогдана Івана Лончини, людинишироких поглядів та зацікавлень,ерудита, взірцевого християнинаі доброго батька. Дякуємо ІгорюСкленару за словесний ювілей-ний «портрет» професораЛончини.І наостанок хочемо пригадати щеодну дату. В 2017 році нашомужурналові виповнюється 50років! Півстоліття безперервного

існування для церковногочасопису – неабияка дата. Цих50 років ми, шановні нашіЧитачі, були з вами, а в цьомуроці особливо хочемо, щоб іви були з нами, ділилися свої-ми роздумами і побажаннямищодо журналу, його минулогота майбутнього. Ці листи миплануємо друкувати на сто-рінках «Патріярхату» не лишевпродовж цього року.Сподіваємось, це стане доб-рою традицією, як то булоколись. Отож, запрошуємо дорозмови!

Анатолій Бабинський,головний редактор журналу

«Патріярхат»

Ліда Мідик, заступникредактора журналу

«Патріярхат»

СЕНС КАЛЕНДАРЯПАТРІЯРХАТ № 6, 2016

ГЛАВА УГКЦ: «СУЧАСНІЙ ЛюДИНІ ТРЕбА ВІРИТИ В бОГА, АбИ НЕ зАГУбИТИСЯ В МОРІ ПУСТОСЛІВ’Я»

Для сучасної людини, аби незагубитися в морі пустослів’я,аби навіть не загубитися вцунамі інформації, яке щодняна нас накочується, требавірити в Бога. Треба мати усвоєму серці Боже Слово. Ітоді воно стане критерієм роз-різнення правди і неправди,

фальші й справді того,що варте нашої уваги –принципів і цінностей, заякі навіть варто віддатисвоє життя.Про це сказав Отець іГлава Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святославу традиційномуРіздвяному інтерв’ю «5

каналу»Пояснюючи свою думку пропопулізм, Предстоятель відзна-чив, що Син Божий ІсусХристос у Святому Писанніназваний Божим Словом. «БожеСлово – це є сила, творча сила, –сказав Блаженніший Святослав.– Нам дуже важливо зрозуміти,

звідки почерпнути творчу силу,аби могти креативно, творчо,позитивно будувати наше сього-дення. Тому християни, яківірять у те Боже Слово, йогоприймають. Бо віра є ніщо інше,як момент, коли людина впускаєту Божу силу, Боже Слово в осо-бисте життя і керується тимСловом, коли шукає орієнтирівдля власного життя».Ми бачимо, зауважив архиєрей,що рік, який минув, був позначе-ний величезною хвилею попу-лізму, не тільки в українській, ай у світовій політиці.«Сьогодні люди часто обираютьтих, хто вміє гарно говорити, хтовміє улещувати їхній слух. Алепотім бачимо, що це слово є

порожнє, тому що за ним нестоїть жодного конкретногоділа. Те слово не несе в собіякоїсь конкретної дієвоїсили», – сказав Глава Церкви.За його словами, одна з риспопулізму – говорити те, щохочуть почути люди, а не те,що є насправді. «Ніхто нехоче чути правди. Навітьбільше, ніхто не хочесправжньої правди говорити,бо вона може бути непри-ємною. Не кажучи вже проте, аби правду чинити», –додав БлаженнішийСвятослав.

Департамент інформаціїУГКЦ

99СІВАЧСІВАЧ 29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ

Наш Український Музей іБібліотека в Стемфорді у про-довж років свого існуванняпоповнював свою колекціюприватними книгозбірнямипоодинких бібліофілів. Ці кни-голюби вирішили подаруватинам свої збірки, щоб зробитиїх доступними ширшому зага-лу та й тим самим зберегти їхдля наступних поколінь. Дужечасто у цих книозбірнях знахо-димо шедеври – рідкісні, мало-доступні видання, за якимичасто ведуть пошуки науковціта дослідники.

Одну з таких видатних тацінних колекцій книг та виданьми одержали від отця МаксимаКінаша (1879-1949). Він похо-див із Львівщини. Вищу освітуздобув в Львівській семінаріїта в Львівському Університеті.Був висвячений на священика1896 р та душпастирював укількох галицьких парафіях. У1912 році поїхав до Канади, депровадив місіонерську роботу,а 1914 року, на запрошенняВладики Сотера Ортинського,переїхав до Америки. Він бувректором КатедриНепорочного Зачаття уФілядельфії, служив в декіль-кох інших парафіях, а вкінцістав парохом Цекрви Св.Михаїла в Йонкерсі (1933-1949). Отець Кінаш відзначав-ся своїм проповідництвом, інавіть, видав збірку своїх про-повідей та інших релігійно-освітних брошурок. Крім душ-пастирської праці він також бувредактором журналу Місіонар:місячник АпостольстваМолитви, що виходив уФілядельфії, дописував до

газети Америка(офіційний органПровидіння) та йслужив капеляномцієї організації.Упродовж всьогосвого життя вінзібрав великуколекцію книжко-вих видань, журна-лів, газет (у біль-

шості з Галичини), які перед-плачував та зберігав.

Між цінними книжовими скар-бами отця Кінаша, які ми оді-дичили, знаходиться ВістникСоюзу Визволення України, якийвиходив у Відні у 1914-1918роках. Союз Визволення України(СВУ) заснований відомимиукраїнським політичними діяча-ми зі Східної України, які черезпереслідування царським уря-дом були виселені або емігрувалита шукали притулку в Австро-Угорській Імперії. Спершу пра-цювали у Львові, а згодом пере-несли свою централю до Відня.Вибух Першої Світової війни тареволюційні розрухи різнихпоневолених народів дали орга-нізаторам СВУ надію на можли-вість українцям нарешті відірва-тися від російського панування і здопомогою европейських країнзлучити західні та східні укра-їнські землі в одну незалежнудержаву. Із такими цілями танадіями і було зорганізованоСВУ. Щоб якнайбільше та якнай-ширше популяризувати та поши-рити свої ідеї та політичну пози-цію організатори заснувалиВістник Союзу ВизволенняУкраїни, у якому висловили своїдумки:‟Цілий час спільного життяУкраїни з Росією – це безперерв-ний ланцюг терпінь, визиску,поневіряння, аж до видираннядуші українському народові –його рідної мови. І тому най-страшніші погрози не злякають іне спинять свідомих синівУкраїни в змаганню розірвати тойланцюг, скинути ярмо неволі, а вборотьбі проти нашого тирананашим союзником завжди буде

к о ж н и йй о г оворог...миз н а є м о ,що ніхтонам нічо-го нед а с т ь ,коли саміне при-дбаємо‟.Ці слова,хоч і ска-

ЦІКАВИЙ жУРНАЛ ЧАСІВ ПЕРшОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИзані 100 років тому, щей сьогодні актуальні.За час свого чотири-річного існуванняСВУ осягнуло вели-ких успіхів у поши-ренні відомостей проУкраїну та українськусправу. Вони видалипонад 50 книжок таброшур різними евро-пейськими мовами, атакож турецькою. Мали своїхпредставників у Німеччині,Туреччині, Болгарії, Румунії,Італії, Швеції, Норвегії таШвейцарії, які вступали в перего-вори з державними урядовцями,їздили з доповідями тощо. Одниміз дипломатичних успіхів булазаява Міністра Турції про потребувизволення України і запевненняпро допомогу Україні у цьому.Турецький уряд вислав тридця-титисячний корпус війська дляборотьби з російським нападни-ком. Битви відбувалася на укра-їнських землях в околиціБережан.Турки хоробро боролисяразом із Січовими Стрільцями.Багато з них загинуло в цих боях ібули поховані на бережанськихцвинтарях. Могилами полеглихнаселення опікувалося до 1939року. Коли прийшли більшовикито все знищили. СВУ також про-вадив широку гуманітрну роботу,культурно-виховну працю міжукраїнськими полоненими.Багато російського царського вій-ська попало в австрійський танімецький полон. Між ними булавелика кількість українців зі схід-них земель. На прохання СВУнімецька та австрійська військовавлада дозволила їм зорганізуватиокремі табори полонених україн-ців. Члени СВУ з допомогоюгалицьких та буковинських діячіворганізували по таборах медичнудопомогу, школи, бібліотеки,хори, театри, оркестри, курсиісторії та культури тощо.

У Вістнику помі-щалися статті нарізні теми. Редакціяподавала детальніновини воєнногоходу, новини з полябитви, описи обста-вин в окупованихворогом місцево-стях. Особливобагато писали проу к р а ї н с ь к и хСічових Стрільців,їхні героїчні подви-ги, їхні освітні такультурні доосяг-нення по селах на

Волині. Багато статей прополітичну ситуацію, боротьбупоневолених народів за своюсвободу, аналізи жорстоко-стей, вчинених Росією надукраїнцями. Подано переглядстатей в чужомовні пресі проукраїнську справу, заклики донародів світу допомогти укра-їнцям у їхній боротьбі за неза-лежність. У Вістнику такожбули статті на літературні таісторичні теми, включаючипоезії та оповідання відомихта маловідомих молодих пись-менників. Цікаво, що багатолітературних творів СічовихСтрільців, таких як ЛевЛепкий, Роман Купчинский,вперше були надруковані самеу Вістнику. Видавці доставля-ли цей Вісник не лише перед-платникам але головно укра-їнським воякам та всім укра-їнським полоненим в німець-ких та австрійськи таборах.

У Вістнику знаходимо багат-ство прецікавого матеріялу натему бурхливих років війни тазусилля українського народу уздобутті волі та незалежності.Перечитуючи статті цьогожурналу, ми вглиблюємося вці важливі історичні події і цедає нам краще розуміння тієїдоби, людей того часу, їхніхобмежень та невдач, а такожїхньої завзятості, посвяти,досягнень та надій.

Любов Волинець

29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ СІВАЧСІВАЧ1010

OFFICIAL PUBLICATION OF THE DIOCESE OF STAMFORD FOR UKRAINIAN CATHOLICS

Most Reverend Paul P. Chomnycky, D.D., PublisherRev. Vasyl Behay, Ukrainian Section Editor.The Sower (ISSN 08966184) is published monthly at 161 GlenbrookRoad, Stamford, CT 06902. Subscription rate: $20 domestic $25 for-eign.Submissions policy: news articles, press releases or letters for publicationmust be received no later than three weeks before publication, with returnaddress and telephone number. Address all mail, including change ofaddress, to The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.Telephone – Editorial Office: 203/325 2116. Fax: 203/357 7681

Periodical postage paid at Stamford, CT.POSTMASTER: Send address changes to:

The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902tel. 203–325-2116

ССіівваачч SSoowweerr

А ВИ НЕ МАРНУЄТЕ СВОГО жИТТЯ? 13 ОСНОВНИХ ОзНАК

Коли ви були дитиною, чи хотіли вивирости і стати космонавтом, співа-ком або інженером?Якщо так, то наскільки у вас цевийшло? Сподіваюся, що все добре іви живете життям своєї мрії. Ну адля всіх інших — ось 13 ознак того,що ви марнуєте своє життя від сайту“Mizky.com“… однак не хочете собів цьому зізнатися.

1. ви витрачаєте забагато часу насправи, яких не повинні робити.Відеоігри. Реаліті-шоу. «Колупання»в інтернеті. Занадто багато їжі.Занадто багато випивки… І цей спи-сок можна продовжувати. Погляньтесерйозно на своє життя! Де ви про-водите більшу частину свого часу?Це приносить вам користь чи прова-дить до кращого життя? Чи закладаєце фундамент для світлого май-бутнього? Якщо ні, то вам потрібнопереглянути свої рутинні справи івнести певні зміни. Як для християн,перегляд зайвих справ надає пре-красний список того, «чим саме» вимаєте поститися. І, може, не тільки упризначені Церквою періоди постів.

2. ви забагато скаржитеся.Я знаю людей, які постійно переван-тажені життям, і вони ніколи неперестають говорити мені про це.Ви з таких людей? Ви скаржитеся нароботу, шефа, зарплату, сусідів іродичів? Якщо ви цим займаєтеся,то насправді нічого не робите окрімтого, що вивільняєте своє невдово-лення. Негатив не змінює стануречей, він тримає вас у глухому куті.Тож змініть свої думки і почнітьговорити про те, що ви цінуєте всвоєму житті, а не про те, що вам неподобається.Справа не в «позитивному мислен-ні», яке дуже часто експлуатують,роблячи з нього сучасну релігію.Але хто не помічає (ба більше, упер-то не бажає помічати!) Божих дарів іблагодатей, той невдячний щодоБога. Адже щодня знайдеться щосьхороше, за що можна підвести очі донеба і подякувати. А життя вдячні-стю — набагато продуктивніше.

3. ви не живите свій мозок.Якщо ви не продовжуєте вчитись ізростати як особистість, то ви стоїтена місці — немов ставок, вода вякому не рухається і вкриваєтьсяряскою. Це те, що відбувається звашим мозком, якщо ви не тримаєтейого в активності й не вчитесячогось нового. Позитивні виклики увашому житті розширюватимутьваші горизонти, через що ви недеградуватимете.Численні дослідження стверджують,що мозок певною мірою подібний дом’язів: що не використовується, тевсихає. Але ж мозок — це «місцепроживання» нашої свідомості, асаме завдяки свідомості ми можемопоглиблювати нашу віру, пізнавати

Бога. Якби людині вистачило самоїпо собі душі, Бог би не творив тако-го суперкомп’ютера, як людськиймозок!Крім того, якщо ваша робота вас неможе прогодувати — постарайтесявивчити нове, аби здобути новийфах.

4. ви ведете занадто багато нега-тивних внутрішніх діалогів.Розмови з самим собою можуть налаго-дити або поламати ваше життя.Як сказав Генрі Форд: «Якщо ви думає-те, що можете, або думаєте, що неможете… в будь-якому разі, ви маєтерацію». Якщо ви говорите собі, щонедостатньо розумні, аби отримати пре-мію чи почати свій бізнес, — то вимаєте рацію. Якщо ви говорите собі, щови дуже виснажені, аби докласти зусильдля зміни власного життя, то це тежправда. Хоч би що ви говорили собі,воно зрештою стає реальністю.Партнером для внутрішніх діалогівдалеко не завжди є ангел-хранитель чихтось зі святих. Нерідко це прояв злогодуха, який вчіпляється до наших невдачі розкручує думки по замкненому колупереживань. Чи варто розмовляти злукавим? Єва вже добалакалася…

5. ви не відчуваєте натхнення.Чи є у вас пристрасть до чогось? Я знаюбагатьох людей, які вважають, ніби вних немає ніяких пристрастей. Але такне буває. Має бути щось, що ви любитеробити. Тому ви повинні заново щосьвідкрити для себе, те, що вас хвилює, ізайматися цим.Улюблена справа може стати вашимособистим способом медитації чи подя-ки Богові. Недарма ж вона улюблена —Він дав вам такі нахили!

6. ви не плануєте свого майбутнього.Хоч жити «зараз» і «в цей момент»чудово, але інколи потрібно дивитисявперед, аби побачити, куди ви хочетепрямувати далі. Якщо у вас немає метиабо плану, тоді ви схожі на човен, якийбезцільно блукає в океані, сподіваю-чись опинитись десь у хорошому місці.Але у вас так не вийде. Ви повинні слі-дувати крок за кроком, аби дістатисятуди, де ви хочете опинитись. Так само,як GPS веде вас до необхідного місця,вам потрібний внутрішній GPS, якийнаправлятиме вас.Говорячи мовою віри, треба змалкумолитися про розпізнання Божої волі, арозпізнане активно втілювати.

7. ви проводите занадто багато часу злюдьми, які не сприяють вашомузростанню.Дуже легко «застрягнути» з людьми, якіне будують, не підтримують і не нади-хають. Але якщо ви будете і далі прово-дити з ними свій час, то залишитесь натому ж рівні або опуститеся ще нижчеразом із ними.Не йдеться про «меншовартість» чи«неважливість» людей. Ідеться про те,що в усіх стосунках має бути насампе-ред Бог. Тоді за «складних» людей требапомолитися, а зі сприятливими — про-водити побільше часу, аби розвиватися.Пересічне ходіння «на недільнуСлужбу» може й не приносити очікува-них благодатей, якщо не працювати надними і собою, якщо не перебувати успільноті як її жива частина. Знайдітьсобі молитовну спільноту, яка вас

надихне, або духовного керівника, якийзуміє правильно попровадити душу.

8. ви залежні від свого телефону.Звісно, мобільні телефони — супер-круті ґаджети, які можуть зачаруватинас, поки ми ними користуємося.Попри те, що це весело, подумайте,скільки часу ви витрачаєте на телефон.І навіть гірше: подумайте про всі сто-сунки, які могли через це постраждати.Можливо, ви листувалися з кимось чишукали щось в інтернеті, коли обідализі своєю половинкою чи дитиною.Якщо так, то ви згаяли час, який моглипровести зі своїми близькими або при-святити його плануванню свого май-бутнього.

9. ви витрачаєте гроші на неважливіречі.Є велика різниця між «потрібно» і«хочу». Я знаю, всі ми вчили це ще вдитячому садку. Однак у сучасномусуспільстві ми трохи розмили ці межі(див. пункт 8). Я знаю людей, які неможуть виплатити іпотеку, але маютьнаймодніші ґаджети на планеті. Якщозадуматись над цим, то існує дуже малоречей, які нам справді потрібні. Деякі зних — це їжа, вода, житло і любов. Всеінше просто бонуси. Тож гляньте, на щови витрачаєте гроші, і побачите, чиможна внести якісь корективи.Можливо, ви зможете використатизаощаджені гроші на інвестування всвоє майбутнє. І не забувайте пропожертви на справи Божі, бо насправдіце найсерйозніша частина ваших вит-рат.

10. ви замало спите.Я не лікар, але прочитав достатньо кни-жок, аби розуміти, наскільки життєвоважливим є сон. Він має велике значен-ня для вашого здоров’я. Якщо ви занад-то зайняті, аби нормально висипатись,або любите не лягати спати до самогоранку, то повинні переглянути своїзвички. А при нагоді подумайте, допорушення яких заповідей можназастосувати тривале надвипробуваннясил свого організму.Нехай провідним світлом будуть словаіз Псалму: «Даремно ви встаєте рано ізасиджуєтеся допізна. Хліб споживає-те, тяжко зароблений, а Господь і уві сніобдаровує своїх улюблених». Не легко-важте Божим даром сну.

11. ви не піклуєтеся про своє тіло.Не тільки сон має важливе значення длявашого здоров’я; це стосується такожїжі та фізичних вправ. Збалансованехарчування, здорова дієта і вправи

справді дають більше позитивнихефектів, ніж втрата ваги. Це впливаєна ваше психічне та загальне самопо-чуття. Отож, придивіться до свогораціону та рівня активності. Випобачите, що, зробивши декільканевеликих змін, можете значнополіпшити своє життя. Чи їсте щось,чи п’єте, чи якісь фізичні вправиробите, — все робіть на славу Божу!(пор. 1 Кор 10, 31)

12. ви не покидаєте своєї зони ком-форту.Я знаю, як легко жити в зоні комфор-ту. Коли я йду до знайомого рестора-ну, то завжди замовляю одне і те жсаме. Не тому, що я боюся спробува-ти щось інше, а тому, що я люблюїжу, яку зазвичай замовляю. Але цене є тією зоною комфорту, про яку яговорю.Я кажу про ризик, який може поліп-шити ваше життя. І майте на увазі: єрізниця між «ризиком» та «прорахо-ваним ризиком». Будь-який ризикможе бути смертельним, але прорахо-ваний ризик — це той, коли ви зва-жили всі варіанти і, таким чином,створили хороший, розумний пландій.Зона комфорту може виявитисяпасткою. Буває, Богові доводитьсянас із неї «витягувати», аби ми чогосьнового навчилися. Однак найзручні-ше і найбезпечніше… у могилі. «Я —Господь, відкрию гроби ваші і виведувас, народ Мій, з гробів ваших, івкладу у вас дух Мій, і оживете»(пор. Єз 37, 12).

13. ви живете життям, яке вам неподобається.Я вважаю, що успіх вимірюєтьсящастям. Ви щасливі? Якщо ні, то виповинні щось змінити! Навіть відчут-тя задоволення або насолоди не озна-чає, що ви живете повноцінно. Життямає бути цікавим! Тому, якщо ви ненасолоджуєтеся життям, — поглянь-те на деякі зі змін, які ви можете зро-бити, аби становище покращилося.Змінювати життя можна по-різному.Хто має змогу переїхати в іншежитло чи в інше місто, а когось станетільки на те, щоб віднести на благо-дійну кухню свої старі порізненітарілки й купити собі новий, краси-вий набір посуду. Оцінюйте станови-ще реалістично, просіть Бога просприяння — і робіть. Головне — неопускайте рук!

www.dyvensvit.org

СІВАЧСІВАЧ 29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ 1111

ДЕСЯТЬ ПОРАД ВІД ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА, ЯК ПОТРІбНО МОЛИТИСЯ

Владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський УГКЦ, упрограмі „Відкрита Церква.Діалоги” розповів, як потрібномолитися.Вашій увазі пропонуємо порадиєпископа щодо того, як правиль-

но молитися:З Богом ми можемо зустрітися вмолитві.Кожна молитва – унікальна інеповторна. Наприклад, під часчитання Псалма 50 нас сьогодніможе зачепити щось одне, а зав-

тра - щось інше.У молитві, коли ми зустрічаємосяз Господом, то пізнаємо, що єсправжнім добром.Важливо перед молитвою знайтичас втихомиритися і усвідомитиприсутність Бога, усвідомити те,хто я є, перед Ким стою, а не від-разу братися за молитву.Неуважність під час молитви вип-ливає з нашого неусвідомленнятого, перед Ким ми стоїмо.Важливо увійти у зміст молитов,що відмовляємо. Бо вони не напи-сані за столом, це не праця нау-ковців, а досвід святих, який вонипережили і передали словами.Тому важливо вчитуватися вслова молитви.Ми багато говоримо слів у молит-вах, але часто в них не віримо, бовони не співзвучні з тим відчут-тям, що ми маємо в собі. Томуважливо брати ті молитви, які ми

хочемо сказати Богові. Бо не Вінїх потребує, а ми потребуємоБога.Наша молитва повинна переходи-ти в наше життя. А ми, коли неможемо знайти правильногорішення, повинні повертатися домолитви. Це взаємопов’язано.Протягом дня ми повинні матимиті, коли повертаємося до Бога,коли відновлюємо з Ним стосу-нок.Нам тяжко прославляти Бога,коли щось складне стається внашому житті. Однак ми повиннінавчитися бачити Бога за всім,що відбувається в житті...Тодікожна мить буде прославлена.Коли ти зустрів Бога в молитві, тоне можеш пройти попри Бога,який є в людях, у їхніх потребах.

Департамент інформаціїУГКЦ

Любомир Гузар завжди зали-шатиметься для українськогосуспільства моральним автори-тетом, до голосу якого прислу-хаються. Нещодавно в інтерв’южурналістам «Главком»блаженніший відповів на“важкі” запитання про те, чогобракне сучасній українськійЦеркві, які проблеми та викли-ки сьогодні стоять перед хри-стиянами в непростих реаліяхукраїнської держави.ДивенСвіт ділиться із ваминайцікавішим.

Хоча це може й не добре звучативід мене, але дам таку відповідь:церкви замало працювалиупродовж тих довгих двадцятиз гаком років або не цілкомправильно працювали.Духовенство, священнослужите-лі повинні бути вчителями, про-відниками у пізнанні Божої прав-ди, Божої науки. Та коли при-йшла незалежність, свобода релі-гії, число належно підготованихсвященнослужителів було доволімале. Греко-католицька церква

була пересліду-вана, не малам ож л и в о с т е йналежно вихову-вати достатньосвященнослужи-телів. Не булосемінарій, шкіл,де вони могли бнормально роз-виватись і готу-ватись до свогоділа.

Для змін треба багато часу. Щобмати добру семінарію, требамати добрих професорів, вчите-лів, а їх треба виховувати. Небуло так, що вони десь чекали,щоб працювати. Та й не так легковсе йшло. Всі церкви і релігійніорганізації потерпіли за часіврадянських, і їм дуже важко буловтрачене повернути, щоб повно-цінно розгорнути систему профе-сійної освіти для вчителя. Це однасторінка. А є ще друга.

Релігія потребує не тільки свя-щеннослужителів. бо церква –то не є тільки єпископи, церква– це увесь народ. Люди – щонай-менше, два повних покоління –виховувались у радянських, кому-ністичних поняттях. І коли при-йшла свобода, незалежність, мож-ливість духовно працювати, небуло достатньо підготованихлюдей, які могли б, в першу чергу,зрозуміти, що сталося з людьмиза ті 70, чи в Західній Україні – 45років, до якої міри той більшо-вицький режим вплинув налюдей. Згадую два принципи, на

яких будувалося суспільне життя.Перший – дуже струнка верти-каль влади. Все ішло згори.Громадянство не було вільне роз-вивати свої таланти. Друга сторо-на. В якому дусі виховувалосьгромадянство? Не в творчому.Вчить партія, держава, номенкла-тура. Вона пильнувала, щоб вихо-вувати громадян не вільних, арадше невільників. Людям кращебуло не думати, а як думали – неговорити. А ті, хто відважувався,ми знаємо, де кінчили, що з нимисталося, хто наповняв ті табори.

Дуже багато народу в сьогоднішнічаси йде до церкви в неділю.Приїжджають люди з-за кордону,з Західної Європи, з Америки ідивуються: скільки у вас людейдо церкви ходить! То Богу дякува-ти. Але я питаюся: як ці людиживуть від понеділка до суботи?Люди йдуть до церкви у неділю.Але з понеділка до суботи бага-то з них не живуть по-христи-янськи. бо щоб виховати народ,потрібен час.

Радянський Союз не вбив людинудуховно, але дуже її поранив. Іпроцес лікування потребує часу.Що на мою думку є дуже важли-вим? От ми мали Майдан. Щосталося? Хто зреагував першим?Молодь, яка вже не зналарадянських часів, не була цілко-вито зіпсута. Але то не значить,що та молодь вже досконало під-кована, вони ще мусять працюва-ти над собою, щоби утвердитися.чи все змінив майдан? Ні. Алемайдан почав дуже сильний

процес зміни. Питання: чи миготові продовжувати?

Релігія – це ставлення людинидо бога. Якщо люди поставилибога на першому місці в своємужитті, то їхні релігійні пориви єдобрі. Але може бути, що люди,не знаючи добре, що і як, і непоставивши Бога на першомумісці, можуть робити великіпомилки. Я іду до церкви, бопереконаний, що Бог мене сотво-рив, обдарував мене талантами,дав мені покликання, вказівки, якповодитися, і дав ціль життя –бути з Богом. Це одне. Але є йінше. Коли деякі люди йдуть доцеркви, складають туди великігроші, але не тому, що вони вдяч-ні Богові чи шукають Бога, а зішкурних причин. Ми маємо при-клади політиків, які перед вибо-рами стають дуже побожними.Начебто, дивіться, до церквиходить. Але чи він туди ходиввесь час, чи ходить тільки місяцьперед виборами.

Священики і єпископи у церкві єслужителями. вони мають бутивчителями, допомагати, прова-дити. Але народ – то є церква.Церква як цілість родини, грома-ди, парохії має виховувати чес-них людей. Якщо та людина підев політику, вона і там буде чесна.

Священик не сміє вимагатигрошей за уділення святих таїн.Якщо хтось хоче йому дати, пода-рувати якусь суму чи щось інше,він може це прийняти. Але він неможе сказати: я вас не звінчаю

ЛюбОМИР ГУзАР: ВІДВЕРТО ПРО ПРОбЛЕМИ СУЧАСНОЇ ЦЕРКВИ, РЕЛІГІЇ ТА ВІРИ

29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ СІВАЧСІВАЧ1212

або когось не охрещу, якщо вимені не дасте стільки-то гро-шей. Та є різного роду зловжи-вання, на жаль. Це велика тра-гедія для будь-якої церковноїорганізації, коли є священно-служителі, які компрометуютьрелігію, приймають хабарі чипродають голоси на виборах.Це трагедія для всіх церков.Люди, які будуть зловживатирелігією, не переведуться таклегко.

Є випадки, коли громадиміняють свою приналежність,скажімо, з одної до іншої церк-ви. Я підозрюю, що в багатьохз цих випадків це стається незі справді релігійних мотивів,а, може, з політичних, черезнаціональну ідентифікацію ітак далі. Тобто є прояви, які нечисто релігійні.От, наприклад, я – греко-като-

лик. Якщо би я зякоїсь причини,під впливоммолитви, науки чище чогось при-йшов до переко-нання, що менітреба стати, умов-но, буддистом. Яне збираюся, звіс-но, того робити,

але уявімо. Якщо би я щиро пере-конався, що мій шлях до Бога єбуддизм, то я б міг стати будди-стом. Якщо я міняю свою прина-лежність до церкви на підставіякихось політичних чи іншихзасад, то треба бути надзвичайнообережним, чи справді це є спра-ва релігійна. На жаль, сьогодніякась погана політика вкрала-ся до церков. Я говорю про цена підставі того, що чую, щоговориться. Наскільки це все єщирим і дійсним, мені важкосказати, і я не беруся судитибудь-кого. Мені прикро, що єякісь непорозуміння, закиди з різ-них сторін.

Церква має одну ціль – освячу-вати. А не пхатися ані в політи-ку, ані в щось інше. Освячувати,в будь-яких обставинах говоритилюдям про Бога, заохочуватижити по-божому – оце завдання

церкви. Якщо церква починаєзагравати з політикою, це дляцеркви є фатально. Вона програє.Церква, якщо хоче бути церквою,мусить бути дуже чиста в своїхдіяннях.

Зброя – є засіб, з одного боку,агресії, з іншого – оборони.Священик повинен людей благо-словити на те, щоби вони оборо-няли себе і своїх. Для оборони. Яне думаю, що священик пови-нен в будь-який спосіб благо-словляти агресію.

Я був також біженцем. Друга сві-това війна мою родину – батьків ісестру – застала в Австрії. Я звдячністю згадую людей, австрій-ців, які до нас ставилися благо-родно, зичливо. То були справжнілюди. Вони поводились з нами,чужинцями, які не дуже-то й мовуїхню знали, гарно. Але я знаювипадки, на жаль, і інші, колилюди до таких, як ми, ставилисядуже погано, з недовірою, погор-дою. Це залежить від культури.Ті, хто на біженців дивиться як нащось погане, не показує себе здоброї сторони. З другої сторони,біженці мусять також не вимагатибільше, як можна, мусять поводи-тися порядно. Стосунки біжен-ців і місцевих повинні бути вре-

гульовані справжньоюлюдяністю, пошаною длялюдей.

Календар – то є тількикалендар, числення часу.Календар не повинен бутимірилом чи засобом. Хоча,скажу на підставі історії, у 20-х роках Західна Україна булачастиною польської держави,можна сказати, була окупова-на. Але у церквах, між влади-ками, священиками буладумка, чи не було би краще,щоб всі святкували Різдво 25грудня. Реакція була дужегостра: «Не дай Боже, щобими святкували разом з поляка-ми». Переконаний, що ми,християни, після доброї, здо-рової підготовки повинні свят-кувати разом. Але я свідомийтого, що багато людей трак-тують це, власне, в такий,майже політичний спосіб.Тому я підкреслюю: требапояснити, людей підготувати,щоб не мішали горох з капу-стою. Календар, дата святку-вання не має найменшої важ-ливості. Важливо, як ми цебудемо сприймати.

www.dyvensvit.org

ВЕРТЕП 2017, ЙОНКЕРС НЙ

Кожен з нас напередодні Різдвасподівається на чудо, що НовийРік принесе нові почуття, емоції,враження. Головне - мати ціль,наміри і від душі мріяти, проси-ти у Бога допомоги!Так у нас сталось своє чудо. Внашій громаді є дуже багатоталановитих, творчих з ентузіаз-мом людей. Виникла потребаякось об’єднати свої сили. Закілька тижнів до Різдвяних свят,ми створили Театрально-Мистецьку групу ім. В. Івасюкапри УККА в м. Йонкерс. З благо-словення нашого пароха отцяКирила Ангелова та спонсорсь-

кої підтримки Кредитової спілкиСУМА стало можливим розпочатинашу діяльність. Першою виставоюстало Різдвяне Дійство – Вертеп. Щоможе бути найсвятішим у серцілюдини в час Різдва, як не прослав-лення новонародженого маляти,Марієного дитяти – Ісуса Христа.Ще вчора наші театральні герої булизвичайними слухачами. А в час під-готовки Вертепу, можна було бачити,як з глибоким переживанням, відпо-відальністю кожен намагався увійтив роль аби передати історію народ-ження Ісуса. Хоч у товаристві біль-шість людей один одного впершезнали та завжди існувала дружня

атмосфера , почуття гумору, бажанняякнайкраще створити виставу. Намвдалось! Понад 40 людей, віком від 6до 92 роки об’єднали свої зусилля, асаме актори, хористи, музиканти,візажисти, будівельники, технічнезабезпечення, освітлення, декорації,пошиття костюмів, що є найкращимприкладом для підростаючого поко-ління. Виховання та навчання дітей,спільна праця, активна громада,жива парафія – запорука міцної укра-їнської спільноти в майбутньому. 8 січня 2017 у церкві СвятогоМихаїла успішно відбуласьпрем’єра, а наступне представленнябуло 21 січня в Народному Домі на

забаві Маланки.А на майбутнє просимо Божоїласки аби дав нам сили, натхнен-ня, творчого інтузіазму щобистворити справжнє Бродвей Шоуу нас в Йонкерсі!Радо всіх запрошуємо до нас нагостину!

Дякуємо за підтримку!

З повагою та любов’ю,

Світлана Хмурковська, директор театральної групи.

СІВАЧСІВАЧ 29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ 1313

Український журнал «Фокус»склав рейтинг ста найвпливо-віших людей України. Цьогороку, як і впродовж останніхдвох, до нього увійшли кількарелігійних лідерів.Так, 56-те місце посівПредстоятель УПЦ КППатріарх Філарет, за ним йде«головний конкурент» –Митрополит Онуфрій, даліпозиції тримають греко-като-лики. Патріарх Святослав(Шевчук) та кардиналЛюбомир (Гузар) посідають 58

та 59 місця відповідно. Всі цієрархи представляють найбіль-ші релігійні спільноти України,тому, власне, присутність їх вподібному рейтингу є цілкомочікуваною та логічною.Несподіванкою було побачитив цьому переліку рабина ЯковаДов Блайха – президентаоб`єднання юдейських органі-зацій України, адже юдеї скла-дають релігійну меншість вУкраїні та доволі часто навіть

не потрапляють до полязору соціологічних опи-тувань на релігійну тема-тику.Щодо соціології, то напочатку грудня ЦентрРазумкова оприлюднивдані, згідно з якимиПатріарх Філарет маєпозитивну різницю міждовірою та недовірою у

26,2%, владика Святослав – у13,2%, а очільник УАПЦМитрополит Макарій – 6,9%.Натомість Предстоятель УПЦ,Митрополит Онуфрій має нега-тивну різницю (тобто недовірапереважає над довірою) у 5,3%.Ці показники майже повторюютькартину дослідження того жсамого Центру Разумкова, опри-людненого у травні 2016 року.Тоді у Патріарха Філарета пози-тивна різниця складала 22%, уПатріарха Святослава – 14,7%, а уМитрополита Макарія – 9,6%.Навесні, що цікаво, МитрополитОнуфрій мав перевагу довіри наднедовірою аж на 11,7%. Єдинимрелігійним діячем, якому українцімасово недовіряли, був ПатріархКирил – негативна різниця у23,1%.Недовіру голові РПЦ українцівисловлювали і у 2015 році.Тодішні показники сягали мінус26%, на фоні позитивних 25% уПапи Франциска. ВладикаФіларет мав 29% «чистої довіри»,владика Святослав – 14%, а вла-дика Макарій – 5%. МитрополитОнуфрій за результатом підрахун-ків мав баланс мінус 7% підтрим-ки. Такі цифри в червні 2015 рокунаводила група «Рейтинг».Примітно, що коли у 2013 бувскладений рейтинг найвпливові-ших осіб журналом«Кореспондент», то позиції УПЦтоді були значно кращими. Так,Митрополит Володимир посів 15місце, 31 – кардинал Любомир(Гузар), 49 – Предстоятель УПЦКП, а 82 – Глава УГКЦ.

Ступінь впливовості не завжди

корелює з довірою.У 2015 році булоскладено списокосіб, яких українцівважають мораль-ними авторитета-ми. Відтак, до пер-шої п`ятірки потра-пили відразу дварелігійних діяча,причому з однієїконфесії — УГКЦ.Це згадуваний кар-динал Любомир(Гузар) та владика Борис (Ґудзяк).Якщо порівнювати зі світовимитенденціями, то за версією жур-налу «Time» до найвпливовішихлідерів світу віднесли ГлавуКатолицької Церкви ПапаФранциск. До речі, він взагалі єодним із лідерів серед лідерів,оскільки його включали до цьогопереліку чотири рази поспіль, аостанні два роки він є єдинимрелігійним діячем у цьому спис-ку. Тричі визнавали одним з най-впливовіших попереднього очіль-ника Святого Престолу –Бенедикта XVI, та по одному разумусульманських діячів: ХассанаРухані, Фейтулла Гюлена тааятоллу Алі Хомейні.В Україні, в наслідок унікальногоміжконфесійного балансу, немаєодного загальнонаціональногорелігійного лідера, тому відразудекілька діячів потрапили допереліку найвпливовіших осіб.Не даремно класик соціологіїрелігії Хосе Казанова назвавУкраїну «найплюралістичнішимрелігійним ринком в Європі», що,власне, і підтверджується різнимисоціологічними опитуваннями,рейтингами довіри та перелікамиморальних авторитетів.Кореспондент РІСУ розпитав д.філос. наук, релігієзнавцяЛюдмилу Филипович пронаявність в переліку найвпливові-ших осіб представника релігійноїменшини. На думку паніЛюдмили, Яков Дов Блайх маєсерйозні позиції у ВсеукраїнськійРаді Церков і релігійних організа-

цій. Він народився в США тавідповідно немає мовногобар`єру, що дозволяє йомупрезентувати Україну таВРЦІРО за кордоном.Скоріше саме за цю йогодіяльність він й опинився увідповідному рейтингу.Патріарх СвятославТакождослідниця пояснила такувисоку залученість греко-католицьких лідерів до спис-ків моральних авторитетів тавпливових осіб.«Секрет їхнього успіху кри-ється в новітній історії. УГКЦне зазнала на собі радянськоговпливу та, так би мовити,«совєтського менеджменту».Керівники цієї Церкви майжеусі із західною освітою.Якісною, фундаментальною, ане формальною, освітою.Вони спілкуються 2-3 мовами.В них навіть підхід до церков-ного служіння та управлінняінший, оскільки поняття«авторитету» в греко-католи-ків має реальне значення.Авторитет здобувають, а неотримують з високим саном.Вони не бояться відповідатина сучасні виклики та чутикритику на власну адресу. Цемабуть головне, що допомагаєїм мати суспільну довіру, аотже і опинятися у подібнихрейтингах, списках тощо», –наголошує релігієзнавець.

www.risu.org.ua

РЕЛІГІЙНІ ЛІДЕРИ ПОПАЛИ В ТОП-100 НАЙВПЛИВОВІшИХ ЛюДЕЙ УКРАЇНИ

ЯК ПОЛюбИТИ бЛИжНЬОГО“Духовно-психологічна порад-ня” наводить актуальний ури-вок із книги Клайва СтейплзаЛьюїса “Просто християнство”про те, як полюбити того, хтопоруч.Загальне для всіх правило єнадзвичайно простим: не втра-чайте часу, розмірковуючи, чилюбите ви свого ближнього,поводьтеся так, як ніби ви йоголюбите. Щойно ви станете такчинити, вам відкриється один з

найважливіших секретів: поводя-чись так, начебто ви любитеіншого, ви поступово дійснопочнете любити його.Якщо ви образите людину, якавам не подобається, ви виявите,що вона стала вам ще більшнеприємною; якщо послужите їй,ви побачите, що ваша неприязньдо неї зменшилася.В цьому правилі є винятки: якщови зробили послугу не для того,щоб догодити Богові й слідувати

закону милосердя, а заради того,щоб показати, який ви чудовий інезлопам’ятний, щоб змусити цюлюдину відчувати себе вашимборжником, а потім очікувати віднього подяки, боюся, вас чекаєрозчарування (люди не такі дурні:вони дуже гостро відчувають,коли щось робиться з розрахункуі напоказ).Кожен раз, коли ми робимо доброіншому тільки тому, що цейінший – теж людина, створена (як

і ми з вами) Богом, і бажаємойому щастя так само, якбажаємо його собі, ми вчимо-ся любити його трохи більше,або, в усякому разі, трохименше не любити.А яким рецептом любові доближнього пробували кори-стуватися ви?

www.dyvensvit.org

29 29 СІЧНЯСІЧНЯ 2017 2017 РОКУРОКУ СІВАЧСІВАЧ1414

Часто ми маємо справу з неодно-значною кривдою. Власне кажу-чи, кожна ситуація має різніаспекти, кілька площин, на якихвона розігрується.Дуже часто стаються простінепорозуміння: хтось одинпожартував, а хтось іншийсприйняв це як образу. Буваютьнепорозуміння щодо самогосенсу слова. Я колись використавслово «наївний» стосовно особи,про яку питалися моєї думки.Саме по собі це слово моральнонейтральне. Наївним може бути«святий», який, сприймаючи світочима добра, не сподівається під-ступності. Може ним бути такожі «малий хитрун», який у вдало-му обмані вбачає своє щастя, невідаючи, що втрачає набагатобільше, ніж отримує. Однак длятієї людини це було однозначнонегативне слово, причому наморальній площині, тому вонапочулася болісно зачепленою.Хто тут винен, а хто має рацію?Це дуже складно розпізнати.Поняття «провини» і «правоти»не належать до відповідної пло-щини, аби зрозуміти цю ситуа-цію. Радше треба побачити дра-матичну зустріч двох людей ізрізним розумінням, різними асо-ціаціями та досвідом, із різнимбаченням світу, ситуацій та слів.Складно все розв’язати в катего-ріях справедливості чи навітьморальної провини. Тим неменше, постає рана, виникаєбіль. Тому потрібне прощення.Обоє людей можуть почутисяскривдженими. Одна людина —бо, в її розумінні, її хтось мораль-но зле оцінив. Друга — що їїслово, по суті доброзичливе,було неправильно сприйняте,йому підсунуто фальшивийзміст, а може, й намір, а отже,також несправедливо осуджено.Отож коли людина почуваєтьсяскривдженою, вона мусить усві-домлювати, що це може бутисаме така ситуація драматичногонепорозуміння. Замикаючись вобразі, вона не відкривається направду ситуації. І вже принаймнічерез це її позиція — неправиль-на. Зауважмо зрештою, що досвідбуття скривдженим найчастіше

пов’язаний з лавиною звинува-чень: «Як він так міг?», «Це негід-не»… Скидається на те, що цядумка виказує в людині потребумати моральну правоту. Інакше цебуло би тільки страждання і сму-ток нещастя. Думки, що вира-жають претензії, найчастіше обтя-жують провиною іншого. Знаючисвою суб’єктивність, ми такожзнаємо, як часто, по суті справи,тут ідеться про самовиправдання— чи тільки у своїх думках, чиперед іншими, кому виражаємосвої думки. Тому саме по собіпочуття скривдженості ще неговорить правди про кривду. Його

потрібно об’єктивізувати, абиможна було говорити про реальнукривду. Таке спонтанне звинувачу-вання когось перед іншими свідчитьголовно про потребу самостверд-ження.А що ж коли йдеться про реальнукривду? В цьому разі ми повністюохоплюємо питання прощення.Коли слід простити? Скільки разівпотрібно прощати? Якими є межіпрощення? Чи аж сім разів? —запитує св. Петро. Він у цьому запи-танні переступає вимогу прощатитричі, яку тоді радили найбільшмилосердні рабини.«Не кажу тобі, що сім, але сімдесятразів по сім», — відповідаєЄвангеліє (Мт 18, 22).Однак не йдеться про підрахунки.Сім це число символічне, означаєповноту — і вже в устах св. Павлавоно має це значення. Якщо, однак,узяти його цінність, то вона такавеличезна, що її важко осягнути узвичайних стосунках між людьми.Ну хіба що при постійному невда-лому спільному домашньому життіпротягом довгих років. У повчанні,скерованому до Петра, Христос вка-зує на доконечність прощатизавжди. Таким є сенс визначення«сімдесят по сім».Ми повинні пам’ятати, що з нашогобоку прощення комусь провини не єжестом милостивості людини дос-коналої щодо людини, яка впала.Господь Ісус показує істинністьситуації у притчі про немилосерд-ного слугу. Той, засуджений відроб-ляти борг, благав пана про змилу-вання, але сам тряс як грушу такогосамого співслугу, аби домогтися віднього повернення боргу (див. Мт18, 23�35).Ця притча одразу ставить нас передцарем — найвищою владою наземлі. У притчі це образ самогоБога, а загалом ця ситуація є розра-хунками з Вседарителем. Борг удесять тисяч талантів — це величез-ні статки, неосяжні для уяви пере-січної людини. Він свідчить водно-час і про те, що боржник це людинависокого рангу, щонайменшеміністр або розпорядник котроїсь ізпровінцій. Тим не менше, він неможе навіть подумати про повер-нення аж такої суми. Боржник,

якого в цій ситуації засуджують напожиттєве рабство (що, згідно зтодішніми звичаями, стосувалосятакож і його сім’ї), дістає прощення.Цар дозволяє себе впросити, даруєйому свободу і спокійне життя.Натомість сто динаріїв — це булавартість кількамісячної праці неква-ліфікованого працівника, тобтосума достатньо велика для пересіч-ної людини, але цілком можлива дляповернення, тим більше коли борж-ником був королівський правитель.Однак кредитор не бажає даруватиборгу своєму боржникові і вкидаєйого до в’язниці.Якщо підходити до цієї справи зпогляду суто юридичного, то«немилостивий слуга» мав повнеправо вкинути свого співборжникадо в’язниці. Він не порушив жодно-го припису суспільної справедливо-сті таким кроком. Однак така пове-дінка свідчить про повне нерозумін-ня царського жесту милосердя.Йому самому «вдалося»: жест царябув для нього щасливим випадком,сприятливою долею. Проте царсь-кий боржник не сприйняв цього якжесту милосердя, з яким сам маєпоставитися до інших. У гординісвого серця він вважав себе тим,кому всі все винні, вважав, що маєправо цього вимагати й навіть виму-сити силою. Він не розумів, що про-щення боргу, який переростає йогоможливості, є даруванням життя,жестом, яким цар встановлює прин-ципово нові стосунки з підданими,творить нову дійсність, нові підва-лини життя. Слуга був до них запро-шений! Цар із притчі вчинив зовсімінакше, ніж Йосиф Єгипетський,який за збіжжя викупив землі усіхселян Єгипту і зробив їх назавждинайманцями фараона (пор. Бут 47,20-26). Цар із притчі залишив люди-ні свободу. Ані вона сама, ані їїмайно не стають власністю царя:він надалі «вільний слуга», партнеру розмові з володарем. Це жестмилосердя, а не економічна політи-ка, що закладає нові зв’язки. «Слугонегідний… чи ж не належало і тобізмилуватися?» (Мт 18, 32нн).Зв’язки суто економічні, формальнітут не найважливіші. Це милосерд-на любов становить фундаментспільного життя. Хто цього не при-ймає, опиняється в лапах бездушно-го закону. Його не судять — то вінсам звершує такий вибір: «Подібновчинить і вам Отець мій небесний,якщо кожен з вас не пробачить ізсерця братові своєму» (Мт 18, 35).Зауважмо, що в усьому цьому діало-зі Ісуса з Петром та у притчі ніде ймови немає про те, хто там маврацію, чия була слушність! Чималолюдей саме в ім’я своїх рацій непрощають інших. Ця їхня умовнарація становить для них виправдан-ня щодо вимоги прощати. Свої сто-сунки з іншою людиною вони став-лять у залежність від правди, тобтозрештою не від праведності. Тобто

формально — з цілком благород-них мотивів. Справедливістьбезсумнівно, це принциповахристиянська цінність. Тим неменше чиста справедливість,якщо не випливає з любові, стаєнесправедливістю. Неправед-ністю.Йоан Павло ІІ пише про це венцикліці «Dives in misericor-dia»:«Досвід минулого та сучасностівказує на те, що самої справед-ливості замало, що — більшетого — вона може призвести дозаперечення і перекручення себесамої, якщо не допустити фор-мування людського життя в різ-них його вимірах тієї глибшоїмоці, якою є любов» (12).Коли ми говоримо про «рації»— думаємо про справедливість іправду по нашій стороні.Водночас ми відриваємо нашконфлікт від інших осіб і справ,а насамперед від стосунку доБога. Притча про немилосердно-го слугу — типовий прикладтакого ставлення справи вищелюдини.Що каже Господь Ісус про такуситуацію? Він нас одразу ста-вить перед Богом, нагадує нампро тягар нашої провини, якийперевищує наші сили, і провелич незбагненного милосердя.Лише тоді можна говорити проповну правду, про рації та права.Чи ж я можу не пробачити, колисам дістав таке прощення? Чимаю право відкинути проханнялюдини? Чи я маю рації в упер-тому впиранні, що це моє право,і бутті протиставленим до іншо-го?Дуже промовистою є сцена судунад жінкою, «схопленою наперелюбі», що описана у вось-мому розділі Євангелія від св.Йоана. Обвинувачі кажуть доГоспода Ісуса: «Мойсей велівнам у Законі таких каменувати.А Ти що скажеш?» (Йн 8, 5).Ісус не інтерпретує ЗаконуМойсеєвого, як це було у випад-ку з «розвідним листом», а нага-дує обвинувачам про їхні власнігріхи: «Хто з вас без гріха, нехайперший кине у неї камінь» (Йн8, 7).Ісус Христос вказує на неро-зривний зв’язок, який існуєпоміж любов’ю до людей талюбов’ю до Бога. У притчі пронемилосердного слугу Він гово-рить про це «з негативногобоку», вказуючи доконечністьпрощати інших, без чого немає ймови про отримання Божоїлюбові, яка зрештою є найваж-ливішою для людини.

Володимир Заторскі OSB

www.credo-ua.org

СКРИВДжЕНИЙ МУСИТЬ ПРОбАЧИТИ

SSOOWWEERR JJAANNUUAARRYY 2299,, 22001177 1155

ship properly. I shall discuss below howwe may support that worship in ourparishes. However, let me mention thatmany priests would like to have more ofthe Lenten services, but are apprehensivethat there will not be adequate supportfrom their faithful for the special weeklyLenten services.

ConfessionThe Church “strongly recom-

mends that all the Christian faithfulshould receive the Sacrament of Penancefrequently, especially during the times offasts”31 Great Lent is a particularly appro-priate time to receive this sacrament. Weshould do so carefully, without hurrying,so as to have the maximum benefit of thisgrace.

In preparing for confession, wemake an examination of conscience.Many prayer books contain outline formsof the examination of conscience, basedperhaps on the Ten Commandments, onthe Beatitudes, or on other Scripturalexpressions of moral behavior. When wevisit the physician for a checkup, we dowell to reflect ahead of time and call tothe doctor's attention any problemsregarding our bodily health. It is the samewith the spiritual physician: before we goto confession we should reflect, and callto the priest's attention any failings in ourspiritual health.

Lent itself is an excellent prepa-ration for confession. The Great Canon ofSaint Andrew is a thorough examina-tionof conscience; if we pray the GreatCanon carefully and attentively, there islittle risk that we will overlook any sins!

We may make our confessionto any priest who has been authorized tohear confessions by the bishop.32 Thosewho go to confession regularly and fre-quently, usually find that it is good toapproach the same priest (even as oneprefers to keep the same physician), andin that way make spiritual progress.Certain priests are blessed with specialtalent in hearing confessions, and certainmonastic communities give their priestsspecial training in this work. In many ofour parishes, there is a mission preachedduring Lent, with a visiting missionarypriest who gives special sermons andmakes himself available for confessions.In larger parishes the pastor may inviteseveral priests to come one evening tohear confessions in preparation forPascha.

The actual time spent for sacra-mental confession is not the same as thatfor spiritual direction. A good priest willdo his best to give you some spiritualassistance, but it remains true that insacramental confession the penitentshould be comprehensive but brief. Thisis especially so when there are large num-bers of penitents.

The practice of our faith cannotbe confined to the Sunday Divine Liturgyat any time of the year, but that is espe-cially true during Lent. The SundayLiturgy is not “Lenten.” If that is our onlyworship, we shall never experience Lent.If we want to know what Lent is, wemust fast; we must find the time to prayand read the Scriptures; and we must takepart in at least some of the special Lentenservices.

Lent, Holy Week, and, aboveall, Pascha itself, should be with us allyear round; we should be able to notice inour Christian lives that we have learnedsomething and drawn something pre-cious and essential from these celebra-tions. Lent, Holy Week and Pascha bringus ever closer into the Paschal Mystery of

Jesus Christ, into the mystery of our redemp-tion and salvation.

Lent is a time of grace, a time ofawakening, a time of spiritual growth and realjoy. So I wish everyone a very Good Lent, aLent which will be spiritually profitable foryour lives, in this world and in the age tocome!

WEEKS OF PREPARATION1. The Publican and the Pharisee

“Publican” is an old-fashioned word for a taxcollector. Since the Publicans in Palestine atthe time of Our Lord were collecting taxes forthe Roman Empire, and, at times,took an exorbitant commission for them-selves, most people held them in low esteem.The Pharisees took great pride in observingevery detail of the Mosaic Law to the letter,and looked down on other people who werenot so punctilious about it.

In his sermon at the Papal Mass inSt. Peter's Basilica in 1995, PatriarchBartholomew of Constantinople said thatalong with repentance we need “humility, thequeen of Christian virtues.” At the beginningof the Triodion, the Sunday of the Publicanand the Pharisee reminds us of the crucialimportance of humility. We could be temptedto think that by fasting, prayer, divine servicesand almsgiving we shall become "better" thanother people, we could be tempted to lookdown on other people. When God gives us agreater abundance of grace, He expects us togrow in humility. We have no call to boast ofour achievements, and still less do we haveany right to judge other people; God will judgeus all.

Humility, however, is a very power-ful virtue. If we want to accomplish greatthings, we should aspire to humility. To behumble does not mean to think myself worth-less, or to think that I am of less value than istruly the case. Both of these are temptations,not virtues. No human being is worthless; wehave been redeemed by the Precious Blood ofOur Lord Jesus Christ. We have each a uniquevocation from God. Trying to be “humble” bypretending to thinkmyself of lesser value than I really considermyself to be, is nothing more than pride.Genuine humility is freedom from illusion.The devil seeks to delude us, to deceive us.Jesus Christ seeks to bring us the Truth, to leadus into the Truth. For that, we must reject illu-sion, we must be humble. If we were to takepride in our Lenten observances, we wouldwaste our time. Repentance involves liberat-ing us from the devil's illusions and enablingus to see reality.

For this, we ask God's mercy. OurUkrainian tradition in particular uses thePrayer of the Publican: “ O God, be mercifulto me, a sinner,” quite often. We do not takepride in our virtues; the credit belongs to God.We do not seek to excuse our faults; we askGod to forgive us and show mercy to us.

On this Sunday, one of the mostimportant liturgical features of the Triodionappears. At Matins the priest reads one of theResurrection Gospels, as he does everySunday. But today, after the lesson, while theGospel Book lies in the nave awaiting ourveneration, we sing the verse,

“Open to me the doors of repen-tance, O Giver of Life; my spirit seeks YourHoly Temple early in the morning, bearing thetemple of my body all defiled. In Your com-passion cleanse me by Your loving kindnessand your mercy ... Guide me in the paths ofsalvation, OTheotokos!”

This plea, asking God to open theway to repentance, will not go unanswered.God opens the way. We must walk that wayand go through that gate, through Christ'sResurrection.

During the week between theSunday of the Publican and the Pharisee andthe. Sunday of the Prodigal Son, the traditionof our Church is to have no fasting.34This alsomay teach us humility; by not fasting during

this week we should learn that fasting in itselfis not meritorious. Fasting is only a part ofLent; prayer, almsgiving, and, aboveall, humble repentance are all far more impor-tant than fasting.

2. The Prodigal SonWho does not know this parable

from the Gospels? Even non-Christians usethe expression “prodigal son.” But howoften do we really understand it?

By our sins, but even more by our-forgetfulness, we distance ourselves from Godand His Kingdom, we go off alone to “a farcountry.” We waste the talents which Godhas given us. And we become spirituallyimpoverished. We begin to be in want. This isunavoidable. We were createdfor God's Kingdom, so we are not capable ofbeing truly happy and satisfied anywhere else.But we are afraid to tum to God, so we seekhappiness and satisfaction from transitorythings which can never satisfy us.

Some years ago there was a film35

about an elderly couple in a dangerous, fright-ening situation. The husband said to his wife:“maybe we should pray!"”The wifeanswered: “you haven't been near a church infifty years; now youthink you should ask Godfor help?” Well, yes! Now is always the righttime to ask God for help! The very thoughtthat “maybe we should pray” is a sign that theHoly Spirit is moving our hearts; we could noteven think of praying if God did not give usthe impulse to pray.

On the Sunday of the Prodigal Son,and on the following two Sundays, we have aspecial part of our worship that never occurs atany other time: the solemn chanting of Psalm136: “By the rivers of Babylon, there we satand wept, when we remembered Zion!” 36

This is the great gift we ask of God:that we may remember Zion, His HeavenlyKingdom. That we may not forget Jerusalem,the heavenly city which is the goal of our pil-grimage. Chanting this psalm, we remember,we realize that in this world we are all exiles,we are all “displaced” from our true Home inthe Heavenly Kingdom.

That gift of memory, of understand-ing of our situation, enables us to resolve, asdoes the Prodigal Son:, “I will get up and goback to my Father!” With this realization, weresolve to make the effort of Great Lent, totravel this spiritual road back to the HeavenlyKingdom. It is not easy; it will take time andenergy, and sometimes we shall be tired andweary. But we will not be alone; Jesus is withus, and so are all the saints, and the Father isawaiting us with loving, joyful welcome.

As Pope John Paul II teaches:“We must show people the beauty of

memory, the power that comes to us from theSpirit and makes us witnesses because we arechildren of witnesses; we must make themtaste the wonderful things the Spirit haswrought in history; we must show that it is pre-cisely Tradition which has preserved them....”37

So prepare well for Lent. Plan to putaside distractions to be able to take the time topray, to read the Scriptures, to fast, to go tochurch (and to review the special services inadvance). Plan how to regulate your house-hold during Lent, especially to eliminate asmuch as possible such intrusions as television.

3. The “Saturdays of the Souls”Our liturgical calendar prescribes

special prayers for the dead on five Saturdaysevery year: the Saturday before the Sunday ofthe Last Judgment, the Second, Third, andFourth Saturdays of Great Lent, and theSaturday before Pentecost. Except for the last,each of these Saturdays occurs during theTriodion. In Ukraine, these Saturdays are keptvery solemnly.

One might ask, “why Saturday?”Surely we may pray for the dead - and we do- on any day of the week, and we pray for thedead at every Divine Liturgy. What is the spe-cial significance of Saturday for this purpose?

Every Saturdayof the year reminds us of two Saturdays inparticular: Lazarus Saturday, when OurLord called Lazarus back to life from thetomb after Lazarus had been dead for fourdays, and Holy Saturday, when Our LordHimself “rested” in the tomb before HisResurrection. We shall speak more aboutthese two Saturdays later in this Instruction.But their connection with the themes ofdeath and Resurrection is obvious, and thismoves us to pray for the dead on Saturday.

The practice of submittingmemorial lists of our deceased relatives andfriends (called diptychs or hramoty) to thepriest, who will read them aloud duringservices for the dead on these Saturdays,38is still widespread. His recitationof thenames is of spiritual importance and is notby any means to be neglected, becauseevery individual is precious to God and pre-cious to the Church.

[A pastoral note: To enable thepriest or deacon to read the names aloudintelligibly, it is proper to type the names,or at least print them very clearly. For thispurpose, we useeither the baptismal nameor the monastic name of each individual(“John” or “Mary”) but not the surname.We provide monastic or hierarchical desig-nations (“the Nun Macrina,” “the DeaconStephen,” “the Priest George,” “the BishopDaniel”) but no secular titles. We do not usenicknames or diminutives.]

No priest will refuse to pray forthose whose friends and relatives areunable to come themselves to Church forthe service. But nevertheless I do ask every-one to try to participate in these services forthe dead. We believe that those who havegone before us are consoled by our prayersand pray for us in return. We know that Godwants us to pray for one another.

4. Meat-Fare SundayAs its name indicates, this is tradi-

tionally the final day for eating meat untilPascha. This additional week of abstinencefrom meat comes from the Monastery ofSaint Sabbas, near Jerusalem. The monksare thought to have introduced the practicein expiation for a sin of the EmperorHeraclius when he recaptured Jerusalemfrom the Persians. But this is a historicalmatter of no particular importance, and isnot even mentioned in the Triodion.

The real theme of this Sunday isthe Last Judgmentwhich we read about inthe Gospel at the Divine Liturgy.40

Fasting is a discipline, an aid torepentance. Repentance itself is the objectof the exercise. Just before the GreatDoxology on this Sunday we sing “If youfast, do not deceive your neighbor! If youabstain from food, do not judge others!’

Even Lent has its temptations: wemay be tempted to believe that our religiouspractice of Lent somehow entitles us tolook down on others, or somehow excusesus from serving others. Just the opposite istrue. And this “Sunday of the LastJudgment" should keep before our eyes, allthrough Lent, the primary importance ofcaring for the needs of others, of recogniz-ing in those in need, Christ Himself. Lentshould teach us humility; God forbid thatLent would become an occasion of pride!

The week following this Sunday,the last week before Lent itself, has someinteresting features. Wednesday and Fridayare “aliturgical days,” which means that nocelebration of the Divine Liturgy41 is fore-seen by the calendar, and there are no read-ings from the Scripture for the DivineLiturgy.42 Saturday, the day beforeForgiveness Sunday, is kept in honor of themonastic saints, the Holy Ascetics,because particularly during Lent we striveto follow their good example.

Paschal Pilgrimage continued from p. 6.

Continued on p. 16.

JJJAAANNNUUUAAARRRYYY 222999 ,,, 222000111777 SSSOOOWWWEEERRR1166

Our Ukrainian Museum andLibrary has been fortunate in receivingmany private libraries of book collec-tors who want to make their collectionsavailable to the general public by donat-ing them to our Library and thus pre-serving them for posterity. Very oftenthese collections contain real gems –rare, hard to find publications whichvery few libraries have and which aresought after by researchers and schol-ars.

One of the first extensive andvaluable collection of books and publi-cations that we received was fromFather Maxim Kinash (1879-1949). Hewas born in the Lviv region, and stud-ied at the seminary and university inLviv. He was ordained a priest in 1896and served in various parishes in

The Ukrainian Museum and Library of StamfordThe Ukrainian Museum and Library of Stamford

A RARE PUBLICATION IN OUR COLLECTIONby Lubow Wolynetz, Curator

Halychyna. In 1912 hewent to Canada to domissionary work and in1914, at the invitation ofBishop Soter Ortynsky,he came to the UnitedStates. He served asRector of the Cathedralof the ImmaculateConception, inPhiladelphia, and in afew other parishes, thelast being St. Michael’s

Parish in Yonkers (1933-1949). He wasknown for his excellent sermons, a collectionof which he published, as well as a series ofeducational brochures. He became the editorof the Misionar, (a Ukrainian Cathlic month-ly, published in Philadelphia). He also con-tributed articles to the ProvidenceAssociation newspaper entitled America, andserved as the Association’s chaplain. Duringhis lifetime he amassed a large and valuablecollection of publications, mostly from west-ern Ukraine, among which were journals,magazines, newspapers to which he sub-scribed and collected; and he even had mostof them bound!

Among the treasures of FatherKinash which we inherited is the Newsletterof the Union for the Liberation of Ukraine(Vistnyk Soyuzu Vyzvolennia Ukrainy), pub-

lished in Viennafrom 1914-1918.This Unionwas founded bynoted politicalactivists fromEastern Ukraine(who because ofpolitical repressionby the tsarist regimethey would beexiled or emigrated)sought refuge with-in the Austro-Hungarian Empire.They settled inLviv and latermoved to Vienna.The outbreak ofWorld War I and ther e v o l u t i o n a r ymovements of vari-ous downtroddennations gave themhope that finally thetime had come tobreak away com-pletely fromRussian domina-

Explore and Experience Our PastExplore and Experience Our Past

tion. This time, they believed, would occurwith the help of western powers, and wouldunite eastern and western Ukraine into onefree and independent state. With this in mind,they founded the Union for the Liberation ofUkraine in 1914, established its headquartersin Vienna, and conducted its activities. Inorder to make its aims known and to popular-ize its ideas, the Union began publishing theNewsletter. In its statements we read the fol-lowing: “The joint life of Ukraine withRussia is an endless chain of suffering,exploitations, disaster up to the tearing outthe soul of the Ukrainian people – theirnational language.Therefore, the mostdreadful threats willnot frighten nor stopconscientious sonsof Ukraine in thefight to break thatchain, throw off theyoke of bondage,and in this struggleagainst our tyrant,our allies will beeveryone who is hisenemy … we know that no one will give usanything if we ourselves do not obtain it”.These words, written a hundred years ago,still ring true to this today. During its fouryears of existence, the Union did an enor-mous amount of campaigning for theUkrainian cause. It published over 50 booksand brochures in many languages, sent theirrepresentatives to the Central Powers to pleafor its cause, and conducted lectures withinthe Austro-Hungarian and German territoriesand in Bulgaria. One of a major accomplish-ments in these various attempts was the abil-ity to convince the Minister of Turkey of thenecessity to have a free Ukraine and the needof the Turkish government to help Ukrainiansin this cause. The Turkish government didsend about 30,000 Turkish soldiers to fight theRussian army on the borders of Ukraine, inthe vicinity of the city of Berezhany. Togetherwith the Sichovi Striltsi they fought valiantly.Many of them died and were buried inBerezhany cemeteries. The natives took careof these graves until 1939. When theBolsheviks came, they destroyed many of thegraves. Members of the Union also conduct-ed humanitarian work among the prisoners ofwar. Soldiers of the Russian tsarist armybecame German and Austrian prisoners ofwar. Among these soldiers there were thou-sands of ethnic Ukrainians. At the request ofthe Union, German and Austrian militaryauthorities allowed ethnic Ukrainian soldiersto be separated from Russian soldiers and

organized separate camps for them.Members of the Union then began pro-viding religious, medical, and culturalservices for these POWs. They evenestablished schools, libraries, choirs, the-aters, courses in Ukrainian culture, etc.

Articles in the Newsletter cov-ered the following: detailed news of theWar, news from the front, review of situ-ations in occupied territories, specialattention to the Ukrainian Sichovi Striltsisoldiers and their heroic deeds in battles,their cultural and educational accom-plishments in the villages of Volyn, etc;

articles dealing with political situations,developments, and problems, the strug-gle of enslaved nations for their freedom,historical analysis of centuries-longatrocities committed by Russiansagainst Ukrainians; a review of articlesprinted in German and other Europeannewspapers about Ukraine; appeals topeople of the world to aid Ukrainians intheir struggle for independence. Therewere also articles dealing with Ukrainianliterature and culture, including poemsand short stories of known writers, aswell as literary attempts of young, stillunknown writers. In addition to the reg-ular subscribers to the Newsletter, it wassent to soldiers at the front, to variousmilitary stations, and to all of theUkrainian POWs in Germany andAustria. It is interesting to note that quitea few of the poems, songs, and short sto-ries by the Sichovi Striltsi were first print-ed on the pages of the Newsletter, e.g.,the works of Lev Lepkyi, RomanKupchynskyi, and others.

The wealth of material dealing withthe turbulent years of war and nation-building in this publication is enormousand fascinating. Even by perusing just afew issues of the Newsletter, onebecomes immersed in the important his-torical events which lead to a much bet-ter understanding of the times, the peo-ple, their limitations and failures, but atthe same time of their dedication, accom-plishments, and hope for the future.

Turkish soldiers and Sichovi Striltsi

Austrian commanders with Turkish soldiers and Sichovi Striltsi

Theatrical performances in the Ukrainian POW camp

In Orientale Lumen Pope John Paul II devotesmuch attention to our tradition of monasticism, 43 whichthe Holy Father calls “a reference point for all the bap-tized, according to the gifts offered to each by theLord.44 I should like to encourage all the clergy andfaithful of the eparchy to read Orientale Lumen duringLent. It is the monastics who have given us much of ourLenten practice, and this Saturday just before Lent is amoment when we offer the monastic saints our thanksfor all that they have done, for all that they mean to theChurch. This Saturday also is a reminder to our con-temporary monastics, including even those who serve inour own diocese, that they are the heirs and custodiansof a most glorious spiritual heritage which the Churchexpects them to cultivate and share.

This Saturday, finally, reminds us of Pope JohnPaul II's exhortation:

“With regard to monasticism, in consideration ofits importance in Eastern Christianity, we would like it toflourish once more in the Eastern Catholic Churches, andthat support be given to all those who feel called to work forits revitalization.45 In fact, in the East an intrinsic link existsbetween liturgical prayer, spiritual tradition and monasticlife. For this reason precisely, a well-trained and motivatedrenewal of monastic life could mean true ecclesial fruitful-ness for them as well. Nor should it be thought that thiswould diminish the effectiveness of the pastoral ministrywhich in fact will be strengthened by such a vigorous spir-ituality, and thus will find once more its ideal place. Thishope also concerns the territories of the Eastern diaspora,

where the presence of Eastern monasteries would givegreater stability to the Eastern Churches in those countries,and would make a valuable contribution to the religiouslife of Western Christians." 46

In response to this teaching of the Holy Father, weshould pray for an abundance of monastic vocations, and forthe strong, authentic monastic witness which OrientaleLumen describes.

Paschal Pilgrimage continued from p. 15.

To be Continued in February Issueof the Sower.

SSOOWWEERR JJAANNUUAARRYY 2299 ,, 22001177 1177

NNEEWWSS BBRRIIEEFFSSHEAD OF THE UGCC SHARED CHRISTMAS EVE DINNER WITHINTERNALLY DISPLACED PEOPLE

(RISU) - On Christmas Eve, January 6, the head of the Ukrainian GreekCatholic Church Sviatoslav Shevchuk shared a holiday meal usually called a holysupper (свята вечеря) with the internally displaced people from Eastern Ukraine.

Internally displaced families from the Donetsk and Lugansk regions andthe Crimea took part in the event. The estimated number is more than 110 people,many children. . . Patriarchal Cathedral choir and seminarians Kyiv UGCC semi-nary also took part in the event, performing a traditional Christmas vertep.

The same event was held last year. Head of the UGCC in his Christmasaddress urged his faithful to be more open to IDPs. International organizations indi-cate that there are more than 1,5 million of IDPs in Ukraine after the Russianaggression in the east of the country began in April, 2014. POPE FRANCIS MENTIONED UKRAINE IN HIS ADDRESS TO THEMEMBERS OF THE DIPLOMATIC CORPS OF THE HOLY SEE

(RISU) -Jan. 9, 2017 - "...I express my hope that in Ukraine viable solu-tions will continue to be pursued with determination in order to fulfil the commit-ments undertaken by the parties involved and, above all, that a prompt responsewill be given to the humanitarian situation, which remains grave", said PopeFrancis to the representatives of the Diplomatic Corps accredited to the Holy Seeduring the traditional audience of the beginning of the year.

The Holy Father dedicated meeting to the theme of security and peace,expressing his heartfelt conviction that every form of religious expression is calledto promote peace, and lamenting that at times, especially nowadays, the religiousexperience may be exploited in the interests of fundamentalism and terrorism. Hementioned the Jubilee of Mercy, which enabled many people to discover theimportant and positive incidence of mercy as a social value and also underlined theneed for joint commitment in favour of immigrants, refugees and displaced per-sons, making it possible to receive them in a dignified fashion.FILM BASED ON PLAY BY ST POPE JOHN PAUL II CAPTURESUNIqUE LIFE OF ST. ALBERT CHMIELOWSKI

(Zenit) - A new film from Ignatius Press, Our God’s Brother: The Storyof St. Albert Chmielowski, is the true story of a celebrated Polish artist and painterin the 1800’s who was a major inspiration for young Karol Wojtyla, later PopeJohn Paul II. This film captures Albert Chmielowski’s conversion as he becamedissatisfied with his painting, and disillusioned about the meaning of life, when heencountered many homeless and outcast beggars in Poland that triggered his pas-sion to help the poor. He gave up his promising painting career and became a monkwho served the poor for the rest of his life. He founded a new religious communi-ty that would come to be known as the Albertine Brothers and, later, the AlbertineSisters.

This movie is based on a play written by Karol Wojtyla as a tribute to hislove for St. Albert, and his inspiration for Wojtyla in discerning his own vocationto give up acting for the priesthood. . .Wojtyla described the play not as a dramabut a work of “inner theater,” an attempt to penetrate the inner mystery of man. Itis less driven by action than by interior monologues and intellectual dialogues thatare more philosophical than psychological.

The tension in the film isn’t just between art and God. There is also thetension between the many poor and the wealthy few; between the two forms ofsolidarity, Christian brotherhood and Marxism. Wojtyla’s personality and philo-sophical views on man, faith and life are revealed through Albert’s monologueswith himself and the conversations with others about the meaning of art and man...

CONTROVERSIAL MCDONALDS STEPS FROM VATICANOFFERS HOMELESS MEALS

(Zenit) - January 12, 2017 -Thousands of free meals will be provided tothe homeless by the controversial McDonald’s fast-food restaurant that has openedin Borgo Pio, steps away from St.Peter’s Square.

After months of protest from locals and prelates, the chain opened in abuilding almost across from the Vatican’s Sant’Anna Gate.

Regardless of any disputes, the chain, along with the collaboration of thenon-profit ‘Medicina Solidale’ is offering those without homes in the streetsaround St. Peter’s Basilica meals.

Starting next week, the distributions will take place every Monday atlunchtime, and the “lunch boxes” will include a double cheeseburger, fresh appleslices and a bottle of mineral water. . . JESUIT UNIVERSITY ALUMNI COMPRISE 10% OF 115TH USCONGRESS

(Zenit) - The Association of Jesuit Colleges and Universities (AJCU) hasannounced that ten percent of the 115th U.S. Congress are Jesuit college and uni-versity alumni/ae. Among the 535 members of this Congress, 56 are alumni/ae ofJesuit institutions: 12 in the Senate and 44 in the House of Representatives. Thisrepresents a notable increase from 50 members in the 114th U.S. Congress.

Of the 56 alumni/ae in the 115th U.S. Congress, ten were elected in 2016.Chris Van Hollen (D-MD, Georgetown) was elected to the Senate after servingseven terms in the House of Representatives, succeeding fellow Jesuit alumBarbara Mikulski (D-MD, Loyola University Maryland). He is joined by fellowfreshman Catherine Cortez Masto (D-NV, Gonzaga University), the first Latinaelected to the Senate. In the House, Stephanie Murphy (D-FL, Georgetown) is thefirst Vietnamese-American woman elected to Congress, while fellow Georgetownalumna Pramila Jayapal (D-WA) is the first Indian-American woman to serve inthe House. . . There are currently 13 Jesuit institutions represented by alumni/ae inthe U.S. Congress. Georgetown University has the most alumni/ae with a total of28, followed by Boston College and Fordham University, tied with 7 each (note:Representative Tom Suozzi (D-NY) is an alumnus of both Boston College andFordham). The College of the Holy Cross has 3 alumni while Saint Peter’sUniversity, Santa Clara University and the University of Detroit Mercy all havetwo alumni/ae represented. The remaining schools with alumni/ae in Congress areCreighton University, Gonzaga University, Loyola University Chicago, MarquetteUniversity, Saint Joseph’s University and Wheeling Jesuit University. . .

PARISH UPDATEPARISH UPDATEAUBURN, NY - SS. PETER & PAUL PARISHThe Annual Parish Christmas Dinner and Christmas Program were held on SundayDec.11in the school building.BRIDGEPORT, CT - ST. MARY PROTECTRESS PARISHOn Sunday January 15, the parish will gather as one Christian Family for our tradition-al Prosfora Dinner.HEMPSTEAD, NY - ST. VLADIMIR PARISHThe Annual Parish Christmas Prosphora Dinner will be held on Jan. 29 in the parish cen-ter.KERHONKSON, NY - HOLY TRINITY PARISHA Christmas Mission was held on Saturday, Dec 3, by Fr. Roman Malyarchuk from St.Basil’s Seminary in Stamford.+Oksana Bakum fell asleep in the Lord on Dec. 30. + Thecla Kurylo fell asleep in theLord on Jan. 10. Please keep them in your prayers. Vichnaya Pamyat’!+Mary Breachel (sister of Eva Czebiniak and +Mike Sanyshyn) fell asleep in the Lord,on Dec. 20 at the age of 93 in Bath Veterans Home. Vichnaya Pamyat’! Eternal Memory!The Prosphora Dinner was held on Jan. 15.JOHNSON CITY, NY - SACRED HEART PARISHThe Nezabudky Dance Group raised $450 by caroling for the fighters in EasternUkraine.LINDENHURST, NY - HOLY FAMILY PARISHDeepest condolences and sympathy are extended to Mrs. Nataliya Popovici and thePopovici family upon the loss of her father, +Nestor Hudziy, who fell asleep in the Lordon January 5th. May his memory be eternal. Vichnaya Pamyat’!+Stella Rachunok fell asleep in the Lord on January 11th. May her memory be eternal.Vichnaya Pamyat’!Our Prosphora (end of the Christmas season) Luncheon will be held on January 29.LUDLOW, MA - SS. PETER & PAUL PARISHThe parish Christmas Prosfora Luncheon was held on Jan. 8.NEW YORK, NY - ST. GEORGE PARISHA concert by the “Dumka” Chorus was held on Jan. 1.The parish Prosfora,Christmas Dinner, was held on Jan. 8 in the school auditorium.ROCHESTER, NY - ST. JOSAPHAT PARISHThe Annual Parish Christmas Party was held in the school cafeteria on Dec. 11.The parish Prosforawas held on Jan. 15.+Michael Rodak, Jr. fell asleep in the Lord on Dec. 14 and +Irene Feszczyszyn fell asleepin the Lord on Dec. 19. May their memory be eternal! Vichnaya Pamyat’.SOUTH DEERFIELD, MA - DECENT OF THE HOLY SPIRIT PARISHThe St. Nicholas Bazaar was held on the weekend of Dec. 3 - 4.The parish Christmas Prosfora Luncheon was held on Jan. 15.SYRACUSE, NY - ST. JOHN THE BAPTIST PARISHSvichechkaperformed at undercroft of the church and caroled at the Rectory on Jan. 2nd. On Sun., Jan. 8, The children’s choir, Kalyna, (directed by Svitlana Bidna) and the stu-dents from the Lesia Ukrainka School of Ukrainian Studies performed a play titledRukavychka after the Divine Liturgy. The annual parish Christmas Prosfora brunch was held on January 22.The Apostleship of Prayer held a special collection through Dec. 31st for orphans, streetkids and other needy children in Ukraine. WATERVLEIT, NY - ST. NICHOLAS PARISH+ Mary Caldwell, + Lubomyra Mokey and + Nicholas Zavisky recently fell asleep inthe Lord. May our Lord God place their souls where all the just ones repose.A special Ukrainian Christmas Nativity Play was presented by the children of theSaturday School of Ukrainian Studies and Religious Ed. Program on Sunday, Jan. 15.María-Sofía Nicolasa Gomez daughter of Juan & Katrina Gomez was recently baptized.May God grant her and her parents Many Blessed Years!WOONSOCKET, RI - ST. MICHAEL PARISH+Adrienne Weseluk recently fell asleep in the Lord. May Almighty God grant her restand may her memory be eternal. Vichnaya Pamyat’.YONKERS, NY - ST. MICHAEL PARISHOn Dec. 10, Tatiana Rose Januski, daughter of Christopher Michael Januski & OksanaWasiczko, received the Sacraments of Initiation. May God bless Tatiana and her par-ents. Mnohaya Lita!On Saturday Dec 17, the School of Ukrainian Studies sponsored the annunal Sv.Mykolay Program. On Dec. 25, Anna Vavrukh, daughter of Petro Vavrukh & Halyna Nazarkevych,received the Sacraments of Initiation. May God bless Anna and her parents.

JJAANNUUAARRYY 2299,, 22001177 SSOOWWEERR1188

FFOOOOTTSSTTEEPPSS IINN FFAAIITTHHOffice of Religious Education Office of Religious Education Eparchy of StamfordEparchy of Stamford

phone: 203 - 324 - 7698 email: stamfordreledu@optonline.net www.stamforddio.org/crbst_26.htmlphone: 203 - 324 - 7698 email: stamfordreledu@optonline.net www.stamforddio.org/crbst_26.html

Deacon Andriy Krip,Deacon Andriy Krip,DirectorDirector

We Celebrate the Presentation of Jesus in the Temple of Feb. 2We Celebrate the Presentation of Jesus in the Temple of Feb. 2

The catechetical page is prepared monthly by Sr. Natalya, SSMI.

Ice CandlesIce candles create a distinct look with small holes all over the candle.

This is a candle project that needs adult supervision. The hot waxshould always be handled by an adult. The items needed for thisproject include a candle mold, a taper candle, a package ofparaffin wax and ice. Create the mold for the candle using anold oatmeal container, milk carton or an actual pillar candlemold. Wipe the inside of the oatmeal container or milk cartonwith some cooking oil so the candle can easily be removed. Use

a taper candle in the middle of the ice candle instead of messingwith a separate wick. Cut the taper candle to match the height of

the mold. Melt the paraffin wax over low heat in a double boiler. You can alsoplace the wax in a tin can and place it in a saucepan with about two inches ofwater in it. Stir the wax as it melts. You can add crayons to the wax to makethe candles different colors. Pour about 1/2 inch of the melted wax in the moldand place the taper down in it. Hold it in place for a minute so it stands up onits own. Fill the mold with crushed ice or small ice cubes. Pour the remainingmelted wax on top of the ice. Allow the candle to cool for about an hour. Keepthe candle in a plastic tub or sink in case the water leaks. Remove the candlefrom the mold to see the results.

If you are younger and want to make a candle by yourself, try this ‘pasta candle’.

Pasta CandlesIf you're looking for a kids' craft that looks

like a candle, pasta is a good option. Use a mani-cotti noodle as the candle and a large shell pasta asthe flame. Paint the noodles in the desired colors.An egg cup from an egg carton works well as thecandle holder. Turn it upside down and cut a holein the bottom the same size as the manicotti noodle.Place the noodle in the hole. The kids can also paint the egg cup candle holder.

Make your own candle to be blessed in Churchon the Feast of the Presentation

What do we see in the icon?St. Joseph is shown on the extreme left, as an elderly man withwhite hair and beard. The Theotokos stands beside him with herarms extended toward her Son, Jesus. She is traditionally shownin blue garments. The doors of the temple are seen in the back-ground, and the infant Christ is held by the elderly St. Simeon theGod-Receiver in front of and above those doors. Behind St.Simeon stands Ste. Anna the Prophetess, who proclaimed on see-ing the Christ Child that he was the long-awaited Messiah.

Taken from The Icon Book, by Boojamra, Essey, McLuckie, and Matusiak.

Blessing CandlesBlessing CandlesOn this Feast, it is our tradition to bless candles.

Candles remind us the Jesus is the Light to the people (Lk 2:32)

Candles remind us that our prayers should come from a heart burning with the love of God.

The light of the candle brings light into darkness, just as the birth of Jesus brought light of God’s love

into the darkness of the world.

Jesus Christ is called the "Light of the World".What do you think that means?

A light guides us - Jesus shows us the way we should live. A light enables us to see - Jesus helps us to understand

the will of the Father.A light keeps us safe - Jesus keeps us safe from evil.

The Story of the Presentation - Luke 2: 22-29When Jesus was 40 days old, Mary and Joseph took

Him to the Temple in Jerusalem. They were not wealthy, so theytook two turtle doves with them to offer as a sacrifice at theTemple. As they arrived at the Temple, Mary and Joseph weremet by a very old man named Simeon. He was a holy man andwas noted as a very intelligent scholar. Simeon spent much timestudying about the prophets of Israel. It was during his stud-ies that he learned of the coming of the Messiah. The Jewishpeople were waiting for the Messiah to come and deliver Israelfrom their conquerors. From that time on, Simeon spent histime praying for the Messiah to come. He spent many years inprayer. Finally, while Simeon was praying he heard the voice ofGod. God promised Simeon that he would not die until he hadseen the Messiah.

When Simeon saw Jesus, he took the baby in his arms,praised God and said:

"Lord, now let Your servant go in peace according toYour promise, because my eyes have seen Your salvation whichyou have prepared before the face of all peoples, a light tobring revelation to the Gentiles, and the glory to your peopleIsrael."

Also, in the Temple was Anna the Prophetess. She hadbeen a widow for many years. Anna was about eighty-fouryears old and spent her time in the Temple worshiping, fasting,and praying. When she saw the Christ Child she praised Godand spoke of him to all who were awaiting the Messiah.

After Jesus was presented in the Temple, the familyreturned to Galilee to the town of Nazareth. The Bible tells usthat Jesus grew and became strong, and was filled with wis-dom.

~www.goarch.com

1199SSSOOOWWWEEERRR JJJAAANNNUUUAAARRRYYY 222999 ,,, 222000111777

As I walkedhome onefreezing day, I

stumbled on a wallet someone had lost inthe street. I picked it up and looked insideto find some identification so I could callthe owner. But the wallet contained onlythree dollars and a crumpled letter thatlooked as if it had been in there for years.

The envelope was worn andthe only thing that was legible on it wasthe return address. I started to open theletter, hoping to find some clue. Then Isaw the dateline–1924. The letter hadbeen written almost 60 years ago.

It was written in a beautifulfeminine handwriting on powder bluestationery with a little flower in the left-hand corner. It was a “Dear John” letterthat told the recipient, whose nameappeared to be Michael, that the writercould not see him anymore because hermother forbade it. Even so, she wrote thatshe would always love him.

It was signed, Hannah.It was a beautiful letter, but

there was no way except for the nameMichael, that the owner could be identi-fied. Maybe if I called information, theoperator could find a phone listing for theaddress on the envelope.

“Operator,” I began, “this is anunusual request. I’m trying to find theowner of a wallet that I found. Is thereanyway you can tell me if there is aphone number for an address that was onan envelope in the wallet?”

She suggested I speak with hersupervisor, who hesitated for a momentthen said, “Well, there is a phone listing atthat address, but I can’t give you thenumber.” She said, as a courtesy, shewould call that number, explain my storyand would ask them if they wanted her toconnect me.

I waited a few minutes andthen she was back on the line. “I have a

party who will speak with you.”I asked the woman on the other end of the

line if she knew anyone by the name of Hannah. Shegasped, “Oh! We bought this house from a family whohad a daughter named Hannah. But that was 30 yearsago!”

“Would you know where that family couldbe located now?” I asked.

“I remember that Hannah had to place hermother in a nursing home some years ago,” thewoman said. “Maybe if you got in touch with themthey might be able to track down the daughter.”

She gave me the name of the nursing homeand I called the number. They told me the old lady hadpassed away some years ago but they did have aphone number for where they thought the daughtermight be living.

I thanked them and phoned. The womanwho answered explained that Hannah herself wasnow living in a nursing home.

This whole thing was stupid, I thought tomyself. Why was I making such a big deal over find-ing the owner of a wallet that had only three dollarsand a letter that was almost 60 years old?

Nevertheless, I called the nursing home inwhich Hannah was supposed to be living and the manwho answered the phone told me, “Yes, Hannah isstaying with us.”

Even though it was already 10 p.m., I askedif I could come by to see her. “Well,” he said hesitat-ingly, “if you want to take a chance, she might be inthe day room watching television.”I thanked him and drove over to the nursing home.The night nurse and a guard greeted me at the door. Wewent up to the third floor of the large building. In theday room, the nurse introduced me to Hannah.

She was a sweet, silver-haired oldtimer witha warm smile and a twinkle in her eye. I told her about

Spinning Modern Yarns

TThhee LLooss tt WW aall ll ee tt

finding the wallet and showed her the let-ter. The second she saw the powder blueenvelope with that little flower on the left,she took a deep breath and said, “Youngman, this letter was the last contact I everhad with Michael.”

She looked away for a momentdeep in thought and then said softly, “Iloved him very much. But I was only 16at the time and my mother felt I was tooyoung. Oh, he was so handsome. Helooked like Sean Connery, the actor.”

“Yes,” she continued.“Michael Goldstein was a wonderfulperson. If you should find him, tell him Ithink of him often. And,” she hesitatedfor a moment, almost biting her lip, “tellhim I still love him. You know,” she saidsmiling as tears began to well up in hereyes, “I never did marry. I guess no oneever matched up to Michael…”

I thanked Hannah and saidgoodbye. I took the elevator to the firstfloor and as I stood by the door, the guardthere asked, “Was the old lady able tohelp you?”

I told him she had given me alead. “At least I have a last name. But Ithink I’ll let it go for a while. I spentalmost the whole day trying to find theowner of this wallet.”

I had taken out the wallet,which was a simple brown leather casewith red lacing on the side. When theguard saw it, he said, “Hey, wait aminute! That’s Mr. Goldstein’s wallet. I’dknow it anywhere with that bright redlacing. He’s always losing that wallet. Imust have found it in the halls at leastthree times.”

“Who’s Mr. Goldstein?” Iasked as my hand began to shake.“He’s one of the oldtimers on the 8thfloor. That’s Mike Goldstein’s wallet forsure. He must have lost it on one of hiswalks.” I thanked the guard and quicklyran back to the nurse’s office. I told herwhat the guard had said. We went back tothe elevator and got on. I prayed that Mr.Goldstein would be up.

On the 8th floor, the floor nursesaid, “I think he’s still in the day room. He

likes to read at night. He’s a darling oldman.”

We went to the only room thathad any lights on and there was a manreading a book. The nurse went over tohim and asked if he had lost his wallet.Mr. Goldstein looked up with surprise,put his hand in his back pocket and said,“Oh, it is missing!”

“This kind gentleman found awallet and we wondered if it could beyours?”

I handed Mr. Goldstein thewallet and the second he saw it, hesmiled with relief and said, “Yes, that’sit! It must have dropped out of my pock-et this afternoon. I want to give you areward.”

“No, thank you,” I said. “But Ihave to tell you something. I read the let-ter in the hope of finding out who ownedthe wallet.”

The smile on his face sudden-ly disappeared. “You read that letter?”“Not only did I read it, I think I knowwhere Hannah is.”

He suddenly grew pale.“Hannah? You know where she is?How is she? Is she still as pretty as shewas? Please, please tell me,” he begged.

“She’s fine…just as pretty aswhen you knew her.” I said softly.The old man smiled with anticipationand asked, “Could you tell me whereshe is? I want to call her tomorrow.” Hegrabbed my hand and said, “You knowsomething, Mister? I was so in love withthat girl that when that letter came, mylife literally ended. I never married. Iguess I’ve always loved her.”

“Mr. Goldstein,” I said,“Come with me.” We took the elevatordown to the 3rd floor. The hallwayswere darkened and only one or two lit-tle night-lights lit our way to the dayroom where Hannah was sitting alonewatching the television. The nursewalked over to her.

“Hannah,” she said softly,pointing to Michael, who was waitingwith me in the doorway. “Do you knowthis man?”

She adjusted her glasses,looked for a moment, but didn’t say aword. Michael said softly, almost in awhisper, “Hannah, it’s Michael. Do youremember me?”

She gasped, “Michael! I don’tbelieve it! It’s you! My Michael!” Hewalked slowly towards her and theyembraced. The nurse and I left with tearsstreaming down our faces.

“See,” I said. “See how theGood Lord works! If it’s meant to be, itwill be.”

About three weeks later I got acall at my office from the nursing home.“Can you break away on Sunday toattend a wedding? Michael and Hannahare going to tie the knot!”

It was a beautiful weddingwith all the people at the nursing homedressed up to join in the celebration.Hannah wore a light beige dress andlooked beautiful. Michael wore a darkblue suit and stood tall. They made metheir best man.

The hospital gave them theirown room and if you ever wanted to seea 76-year-old bride and a 79-year-oldgroom acting like two teenagers, youhad to see this couple -- a perfect endingfor a love affair that had lasted nearly 60years. ~Author Unknown

Happy Valentine’s Day.God Bless you!

Sr.Natalya,SSMI

Sunday, February 19 Meatfare SundayThe Holy Apostle Archippus. Tone 7. Matins Gospel VII.Bright vestments. Resurrection Tropar(Tone 7); GLORY: Kondak of the Triod;NOW: Resurrection Kondak. Balance,Resurrection service from Sunday.Scripture readings for Meatfare Sunday:Epistle: 1 Corinthians §140 [8:8-9:2]. Gospel:Matthew §106 [25:31-46].

Monday, February 20Civil Holiday: Presidents’ DayOur Venerable Father Leo, Bishop ofCatania. Dark vestments.Weekday Service for Tues.Scripture readings for Cheesefare Monday:Epistle: 3 John §76[1-15].Gospel: Luke §96 [19:29-40; 22:7-39].

Tuesday, February 21Our Venerable Father Timothy of Symbola(8th c.); Our Holy Father Eustathius,Archbishop of Great Antioch (338). Dark vestments.Weekday Service for Tues.Scripture readings for Cheesefare Tues.:Epistle: Jude §77 [1-10].Gospel: Luke §109 [22:39-42; 45-23:1].

Wednesday***, February 22The Discovery of the Relics of the HolyMartyrs at Eugenius (345-408).

TYPICON CONTINUED FROM PAGE 20Thursday, February 23First and Second Finding of the PreciousHead of the Holy, Glorious Prophet andForerunner John the Baptist.*** (The Feast istransferred from Cheesefare Friday toThursday and replaces commemoration of theHoly Priest Martyr Polycarp, bishop of Smyrna(155-56)).Dark vestments. Service for February 24.Scripture readings for the Finding:Epistle: 2 Corinthians §176 [4:6-15]. Gospel:Matthew §40 [11:2-15].

Friday***, February 24Our Venerable Father Erasmus.

Saturday, February 25 Our Holy Father Tarasius, Archbishop ofConstantinople (806). Dark vestments. Services for CheesefareSaturday including Typical Antiphons.Scripture readings for Chessefare Saturday:Epistle: Romans §115 [14:19-26].Gospel:Mathew §16 [6:1-13].

Sunday, February 26 Chessefare SundaySunday of Forgiveness Our Holy Father Porphyrius, Bishop of Gaza(420).Tone 8. Matins Gospel VIII.Bright vestments. Resurrection Tropar (Tone 8);

***Note: Wednesday and Friday inCheesefare Week are aliturgical and theLiturgy of St. John Chrysostom is not pre-scribed (See Dolnytskyj Typikon p. 324).

***Note: Wednesday and Friday inCheesefare Week are aliturgical and theLiturgy of St. John Chrysostom is not pre-scribed (See Dolnytskyj Typikon p. 324).

Note: The Great Fast/Lent begins withForgiveness Vespers celebrated todayin the afternoon or evening.

Note: Three full prostration with the sinning ofPreterpivyj …are made following every serviceduring Lent, except those services which arecelebrated from Friday evening to the start ofSunday Vespers; those celebrated on the eveand the morning of a holy day; and the weekbeginning with the Third Sunday of Lent (whenKhrestu Tvojemu … is sung, with prostration).

Note: Note: All weekdays of Lent are alitur-gical and the Liturgy of St. JohnChrysostom is not prescribed. OnWednesdays and Fridays of Lent, theLiturgy of the Presanctified Gifts is to be cel-ebrated (See Dolnytskyj Typikon p. 349).

GLORY: Kondak of the Triod; NOW:Resurrection Kondak. Balance, Balance fromthe Service for Cheesefare Sunday.Scripture readings for Cheesefare Sunday: Epistle: Romans §112 [13:11-14:4].Gospel: Mathew §17 [6:14-21].

JJJAAANNNUUUAAARRRYYY 222999 ,,, 222000111777 SSSOOOWWWEEERRR

REMEMBER OUR DECEASED PRIESTS AND RELIGIOUSJANUARY, 2017

January 29, 1947†Father Gregory Cmaylo

January 29, 2006†Father Hilary John Benedik, OSBM

January 30, 1950†Father John Suchowsky

January 30, 1964†Father Alexander Luciw

January 30, 1971†Father Nicholas Kohut, OSBM

January 31, 1959†Father Josaphat Markewych, OSBM

January 31, 2001†Sister Laurence Lalik, OSBM

January 31, 2007†Father Roman Harwas

January 31, 2013+ Sister Mary Isidore Gilewitch, OSBM

FEBRUARY, 2017February 1, 1954

†Father Nicholas MartyakFebruary 1, 1979

†Sister Salome Berdar, OSBM February 1, 2011

†Father Ivan MakFebruary 1, 2011

†Msgr. Peter SkrinkoskyFebruary 2, 1968

†Father Nicholas ZbyrFebruary 3, 1924

†Father Theophane ObushkewychFebruary 3, 1949

†Father Vladimir Tytar February 3, 1957

†Father Leontius YuchnowiczFebruary 3, 1958

†Father Epifany Theodorowych, OSBMFebruary 3, 1971

†Father Theodore WarechaFebruary 4, 1960

†Father Peter PoniatyshynFebruary 4, 1961

†Father Dionysius Holowecky, OSBMFebruary 5, 1951

+ Rev. Canon Damjan LopatynskyjFebruary 5, 1995

†Father Andrew BaunchalkFebruary 6, 1981

†Father Roman HanasFebruary 6, 1989

†Sister Dorothy Oshanick, OSBM February 7, 1967

†Father Joseph GalyshFebruary 7, 1976

†Father Wolodymyr KowalFebruary 8, 1951

†Father Damian LopatynskyFebruary 8, 1954

†Father Peter PelechatyFebruary 9, 1945

†Father Michael LysiakFebruary 11, 1975

†Father Leo LischynskyFebruary 11, 1994

†Sister Josaphata Kizlyk, SSMIFebruary 12, 2000

†Mitered Msgr. Peter Leskiw

February 13, 1987†Sister Monica Bolesta, SSMI

†Father Paul Canon Smal February 13, 1992

†Sister Christine Kraynick, OSBMFebruary 14, 1938

†Father Eustachy SydorakFebruary 14, 1967

†Father Peter BaranowskyFebruary 14, 1997

†Sister Cassiana Slywka, SSMI February 16, 1951

†Father Eustachy TeslyaFebruary 16, 1977

†Father Nicholas PawlyshynFebruary 16, 1996

† Msgr. John BeckageFebruary 16, 2006

†Mitered Msgr. Viktor PospishilFebruary 17, 1903

†Father Nicholas SeregellyFebruary 17, 1977

†Father Eustacius WeselowskyFebruary 18, 1939

†Father Basil MerenkiwFebruary 18, 1953

†Father Porphery Sywak, OSBMFebruary 20, 1964

†Sister Anthony Karbut, OSBM February 20, 1978

†Father Bessarion Andreychuk, OSBMFebruary 20, 1984

†Sister Apollinaria Strutynski, SSMI February 20, 2003

†Father Sebastian Sabol, OSBMFebruary 21, 1963

†Mother Apolinaria Bilous, OSBMFebruary 22, 1945

†Father Michael KapecFebruary 22, 1959

†Father Onuphrey Burdiak, OSBMFebruary 22, 1964

†Father Alexander LonkewychFebruary 22, 2006

†Father Bohdan KinFebruary 23, 1980

†Msgr. Myroslav MyschyshynFebruary 24, 1946

†Father Stephen BilynskyFebruary 24, 1973

†Sister Agnes Prokopchuk, OSBM February 24, 1976

†Father Simeon MilanichFebruary 24, 1984

†Father Nicholas HolovatyFebruary 24, 2007†Father Bohdan KarasFebruary 25, 1931

†Father Ilias GojdychFebruary 25, 1963

†Mother Euphemia Kurylas, OSBMFebruary 25, 1967

†Father Joseph AtamaniukFebruary 25, 1999

†Yaroslav Canon ShustFebruary 26, 1953

†Father Basil TereszczukFebruary 26, 1967

†Father Vasil Vasylyk

PLEASE REMEMBER TO PRAY DAILY FOR VOCATIONS

T Y P I C O NJanuary, 2017

Sunday, January 29 37th Sunday afterPentecost – O Sunday of ZacchaeusThe Transfer of the Relics of the Great-MartyrIgnatius the God-bearer (of Antioch). Tone 4. Matins Gospel IV. Bright vestments. Resurrection service inTone 4. Scripture readings of 32nd Sunday: Epistle: 1 Timothy §285b [4:9-15].Gospel: Luke §94 [19:1-10].

Monday, January 30 The Three Holy and Great Hierarchs: Basilthe Great, Gregory the Theologian, andJohn Chrysostom and the Holy Priest-Martyr Hippolytus (235).Bright vestments. Service for Jan. 30.Scripture readings for the Three HolyHierarchs: Epistle:Hebrew §334 [13:7-16].Gospel:Matthew §11[5:14-19].

Tuesday, January 31The Holy Wonderworkers andUnmercenaries Cyrus and John (284-305).Bright vestments. Weekday service for Tues.Scripture readings of the 33rd Tuesday:Epistle: 1 Peter §60 [3:10-22].Gospel: Mark §55 [12:18-27].

February, 2017Wednesday, February 1Fore-feast of the Encounter; the Holy MartyrTryphon (249-51).Dark vestments. Tropar and Kondak of theFore-feast. Prokimen, Alleluia Verses, andCommunion Hymn of Wednesday.Scripture readings of the 33rd Wednesday: Epistle: 1 Peter §61 [4:1-11].Gospel:Mark §56 [12:28-37].In the Evening: Vespers with Lytiya.

Thursday, February 2THE ENCOUNTER OF OUR LORD, GODAND SAVIOR JESUS CHRISTBlue vestments. Service for February 2.Readings for the Feast:Epistle:Hebrews §316 [7:7-17].Gospel: Luke §7 [2:22-40].

After Liturgy: Anointing of the faithful and dis-tribution of prosfora.

Friday, February 3Post-feast of the EncounterThe Holy and Just Simeon, Who ReceivedGod, and the Prophetess Anna. Blue vestments. Service for the Meeting, tak-ing the daily Antiphons [excluding festalIntron], including proper Prokimen, AlleluiaVerses and Communion Hymn for Ss.Simeon and Anna. Hirmos of the Meeting.Scripture readings 33rd Friday:Epistle: 2 Peter §64 [1:1-10].Gospel: Mark §58 [13:1-8].

Saturday, February 4 Post-feast of the EncounterOur Venerable Father Isidore of Pelusium(408-50).Blue vestments. Follow Typikon for Feb. 3. Scripture readings of the 33rd Saturday:Epistle: 2 Timothy §293 [2:11-19].Gospel: Luke §88 [18:2-8].

Sunday, February 5Sunday of the Publican and PhariseePost-feast of the EncounterThe Holy Martyr Agatha (249-51).Tone 5. Matins Gospel V. Blue vestments. Resurrection Tropar (Tone 5);Tropar of the Presentation; GLORY: Kondak ofthe Publican and Pharisee; NOW: Kondak ofPresentation; Balance, Resurrection servicefrom Sunday. Scripture readings for the Publican andPharisee:Epistle: 2 Timothy §296 [3:10-15]. Gospel: Luke §89 [18:10-14].

2200prepared by:

Rev. Taras Chaparin

Monday, February 6Leave-taking of the EncounterThe Venerable Father Boucolus, Bishop ofSmyrna; The Holy Priest-Martyr Sylvanus,Bishop of Emessa and those with him. Blue vestments. Follow Typikon for Feb. 3. Scripture readings of the 34th Monday:Epistle: 2 Peter §66 [1:20-2:9].Gospel: Mark §59 [13:9-13].

Tuesday, February 7Our Venerable Father Parthenius, Bishop ofLampsacus (312-37); Passing into Eternal Life(1957) of Blessed Petro Verhun, ApostolicVisitator of forced laborers in Germany andMartyr of Siberia. Bright vestments. Weekday Service for Tues.Scripture readings of the 34th Tuesday:Epistle: 2 Peter §67 [2:9-22].Gospel: Mark §60 [13:14-23].

Wednesday, February 8The Holy Great-Martyr Theodore the General(286-305); the Holy Prophet Zachary (c. 520BC). Dark vestments. Weekday Service for Wed.Scripture readings of the 34th Wednesday.Epistle: 2 Peter §68 [3:1-18].Gospel:Mark §61 [13:24-31].

Thursday, February 9The Holy Martyr Nicephorus.Dark vestments. Weekday Service for Thurs.Scripture readings of the 34th Thursday:Epistle: 1 John §69 [1:8-2:6].Gospel:Mark §62 [13:31-14:2].

Friday, February 10The Holy Martyr Charalampias (193-211). Dark vestments. Weekday Service for Friday.Scripture readings of the 34th Friday:Epistle: 1 John §70 [2:7-17].Gospel: Mark §63 [14:3-9].

Saturday, February 11The Holy Priest-Martyr Blaise, Bishop ofSebastea (313-24).Dark vestments. Weekday Service for Sat.Scripture readings for the 34th Saturday: Epistle: 2 Timothy §295[3:1-9]. Gospel: Luke §103 [20:46-21:4].

Sunday, February 12Sunday of the Prodigal SonOur Holy Father Meletius, Archbishop ofAntioch (379-95).Tone 6. Matins Gospel VI. Bright vestments. Resurrection Tropar (Tone 6);GLORY: Kondak of the Triod; NOW:Resurrection Kondak. Balance, Resurrectionservice from Sunday. Scripture readings for the Sunday of theProdigal Son:Epistle: 1 Corinthians §135 [6:12-20].Gospel: Luke §79 [15:11-32].

Monday, February 13Our Venerable Father Martinian.Bright vestments. Weekday Service for Mon.Scripture readings for Meatfare Monday:Epistle: 1 John §71 [2:18-3-10].Gospel:Mark §49 [11:1-11].

Tuesday, February 14The Repose of Our Venerable FatherConstantine the Philosopher, in theMonastic Life, Cyril, Teacher of the Slavs(869) and our Venerable Father Auxentius(457-74); and the Venerable Maron theWonderworker and Hermit. Bright vestments. Service for Feb. 14.Scripture readings for St. Cyril: Epistle:Hebrews §318 [7:26-8:2]. Gospel: John §36 [10:9-16].

Wednesday, February 15The Holy Apostle Onesimus. Bright vestments. Weekday Service for Wed.Scripture readings for Meatfare Wednesday:Epistle: 1 John §73 [3:21-4:6]. Gospel:Mark §65 [14:43-15:1].

Thursday, February 16The Holy Martyrs Pamphilius the Priest (c. 309),and Porphyrius and their companions. Dark vestments. Weekday Service for Thursday.Scripture readings for Meatfare Thursday:Epistle: 1 John §74 [4:20-5:21]. Gospel: Mark §66 [15:1-15].

Friday, February 17The Holy and Great-Martyr Theodore the Recruit(286-305). Dark vestments. Weekday Service for Friday.Scripture readings for Meatfare Friday:Epistle: 2 John §75 [1:1-13].Gospel: Mark §68 [15:22-25; 33-41].

Saturday, February 18First Memorial SaturdayOur Holy Father Leo, Pope of Rome (461).Dark vestments. Services for Saturday of theMeatfare Sunday, including Typical Antiphons.Scripture reading for Saturday of MeatfareSunday or for the Deceased:Epistle:1 Corinthians §146 [10:23-28] (Sat.); or1 Thessalonians §270 [4:13-17] (Deceased).

Gospel: Luke §105 [21:8-9; 25-27; 33-36](Sat.); or John §16 [5:24-30] (Deceased).

Continued on p. 19.

Note: Candles are blessed after theAmbon Prayer (cf. Molytvoslov, p. 867).

Note: There is no fasting this week. Note: Panakhyda with general com-memoration of the deceased is celebrat-ed following the Ambon Prayer, begin-ning with the Tropar So duchy praved-nykh. Following the “Amen” of theExclamation, the celebrant returns to theAmbon from which he imparts the FinalBlessing and the Dismissal proper to theDivine Liturgy. Close with VichnayaPam’yat.

Note: In keeping with the ancient tradi-tion of our church – still observed inUkraine – Kolyvo/kutia may be blessedafter the Ambon Prayer and distributedto the faithful following the Dismissal, inmemory of the deceased. [See Trebnyk(Zhovkva Edition, 1926), p. 620.]