Глобальні та національні проблеми...

Міністерство освіти і науки україниМиколаївський національний університет

іМені в.о. сухоМлинського

Глобальні та національні проблеми економіки

електронне наукове фахове виданнявипуск 15

миколаїв

2017

реДакцІЙна колеГІЯ:

Головний редактор:Стройко Тетяна Володимирівна, доктор економічних наук, професор (завідувач кафедри економіки та міжна-родних економічних відносин Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського).

Заступник головного редактора: Іртищева Інна Олександрівна, доктор економічних наук, професор (професор кафедри економіки та міжнародних економічних відносин Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського).

Відповідальний секретар: Данік Наталя Вадимівна, кандидат економічних наук, доцент (доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського).

Члени редакційної колегії:Бородіна Олена Михайлівна, Ph.D, професор економіки (професор, “Банковні інститут висока школа а.с.”, м. Прага, Чехія).Бузько Ірина Романівна, доктор економічних наук, професор (завідувач кафедри міжнародної економіки, прорек-тор з науково-педагогічної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля).Булатова Олена Валеріївна, доктор економічних наук, професор (завідувач кафедри міжнародної економіки, про-ректор з наукової роботи Маріупольського державного університету).Дейнеко Людмила Вікторівна, доктор економічних наук, професор (завідувач відділу промислової політики Інсти-туту економіки та прогнозування Національної академії наук України).Кіщак Іван Теодорович, доктор економічних наук, професор (декан факультету економіки Миколаївського націо-нального університету імені В.О. Сухомлинського).Клисінські Януш, доктор економічних наук, професор (професор кафедри спортивного маркетингу Техніко-Гума-нітарної академії м. Бельсько-Бяла, Польща).Мартинюк Володимир Петрович, доктор економічних наук, професор (завідувач кафедри фінансово-економічної безпеки Тернопільського національного економічного університету).Ніколаєнко Наталя Олександрівна, доктор політичних наук, доцент (завідувач кафедри політології Миколаїв-ського національного університету імені В.О. Сухомлинського).Стукало Наталія Вадимівна, доктор економічних наук, професор (завідувач кафедри міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара).Сухоруков Аркадій Ісмаїлович, доктор економічних наук, Заслужений економіст України, професор (Радник при дирекції Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України).Хвесик Михайло Артемович, академік НААН, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор (директор Інституту економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України).Шапошников Костянтин Сергійович, доктор економічних наук, професор (директор Причорноморського на-уково-дослідного інституту економіки та інновацій).Шиян Дмитро Вікторович, доктор економічних наук, професор (професор кафедри економіки підприємства та менеджменту Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця).Agata Malak-Rawlikowska, dr inż, Wydział Nauk Ekonomicznych Szkoła Główna Gospodarstwa Wiejskiego.

видання входить до «Переліку електронних фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук»

на підставі наказу Мон україни від 29 грудня 2014 року № 1528 (Додаток № 11)

рекомендовано до поширення в мережі інтернет рішенням наукової радимиколаївського національного університету імені В.о. Сухомлинського

(Протокол № 4 від 20.02.2017 р.)

© Миколаївський національний університет імені в.о. сухомлинського, 2017ISSN (Online): 2413-3965

3Глобальні та національні проблеми економіки

Секція 1економічна теорія та іСторія економічної думки

УДК 330.342.001.36

Опалько В.В.кандидат економічних наук, доцент,

докторант кафедри економічної теорії,інноватики та міжнародної економіки

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

SYNERGETIC APPROACH TO THE STUDY OF SOCIO-ECONOMIC SYSTEMS

АНОТАЦІЯМетою дослідження є критичний аналіз теоретико-методо-

логічних засад розвитку соціально-економічних систем з вико-ристанням синергетичного підходу. Систематизовано погляди дослідників щодо визначення поняття «соціально-економічна система». Застосовано синергетичний підхід до дослідження соціально-економічних систем, за якого будь-яка досліджува-на соціально-економічна система з її підсистемами історично обумовлена політико-економічними кордонами і водночас є складовою більш складної глобальної системи. Встановлено, що останнім часом глобальна соціально-економічна система розподіляється на чотири квазіізольовані національні підсисте-ми залежно від обраного механізму господарювання (ринкові, соціалістичні (планові), змішані та перехідні соціально-еконо-мічні системи). Здійснено SWOT-аналіз чотирьох модифікацій соціально-економічних систем. Перспективами подальших до-сліджень є визначення детермінантів розвитку соціально-еко-номічних систем різних модифікацій.

Ключові слова: система, соціально-економічна система, синергетика, виробничі відносини, господарський механізм, SWOT-аналіз.

АННОТАЦИЯЦелью исследования является критический анализ теоре-

тико-методологических основ развития социально-экономи-ческих систем с использованием синергетического подхода. Систематизированы взгляды исследователей относительно понятия «социально-экономическая система». Применен синергетический подход к исследованию социально-эконо-мических систем, при котором любая исследуемая социаль-но-экономическая система с ее подсистемами исторически обусловлена политико-экономическими границами и в то же время является составляющей более сложной глобальной со-циально-экономической системы. Определены особенности современной глобальной социально-экономической системы, которая делится на четыре квазиизолированные националь-ные подсистемы в зависимости от выбранного механизма хозяйствования (рыночные, социалистические (плановые), смешанные и переходные социально-экономические систе-мы). Осуществлен SWOT-анализ четырех модификаций со-циально-экономических систем. Перспективами дальнейших исследований является определение детерминант развития социально-экономических систем различных модификаций.

Ключевые слова: система, социально-экономическая система, синергетика, производственные отношения, хозяй-ственный механизм, SWOT-анализ.

ANNOTATIONThe purpose of study is a critical analysis of the theoretical

and methodological principles of socio-economic systems using a

synergistic approach. Systematized the views of researchers on the concept of “socio-economic system”. Revealed that the so-cio-economic system with its subsystems has no clear boundaries: the same element can simultaneously participate in various de-velopment processes and can be part of many of its subsystems. Used synergistic method by which any studied the socio-economic system with its subsystems, on the one hand, historically condi-tioned economic boundaries, and the other is part of a complex global system. Determined that the recent global socio-economic system acquires the features of homogeneity, distributed in four quasi-isolated systems depending on the selected management mechanism (developed market, planned, mixed and transitional socio-economic system). SWOT-analysis conducted of the four modifications of the socio-economic systems. The prospect of further research is to identify the determinants of socio-economic systems in different versions.

Keywords: system, socio-economic system, synergetic, in-dustrial relations, economic mechanism, SWOT-analysis.

Постановка проблеми. Сучасна епоха харак-теризується глобальними змінами, які відбува-ються в усіх сферах суспільного життя: транс-формуються внутрішні механізми розвитку країн, поглиблюються взаємозв’язки між різ-ними континентами планети, зростають кому-нікаційні та синергетичні можливості функці-онування національних соціально-економічних систем. В умовах глобалізації набуває особли-вої актуальності дослідження сутності, специ-фіки, функціональності, особливостей розвитку та ієрархічності відносин соціально-економіч-них систем, що обумовлює необхідність дослі-дження у синергетичному аспекті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та прикладні аспекти розвитку соці-ально-економічних систем досліджувалися у працях таких учених, як, зокрема, В.Д. Бази-левич, В.В. Вітлінський, Є.А. Єрохіна, Т. Пар-сонс, А.В. Савчук, П.Р. Грегорі, Р.С. Стюарт [2–10]. Важливим аспектом їх досліджень є особливості розвитку соціально-економічних систем в контексті їх типізації. При цьому головним аргументом на користь нагальності дослідження теоретико-методологічних засад ек

он

ом

ічн

а т

еорія

та іСто

рія

еко

но

міч

но

ї дум

ки

4

Випуск 15. 2017

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

соціально-економічних систем є специфіка та особливості розвитку таких систем з точки зору синергетичної парадигми.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Однак поряд з уже відо-мими дослідженнями соціально-економічних процесів і явищ деякі автори не використову-ють синергетичний підхід та не враховують особливості розвитку національних соціально-економічних систем з різними модифікаціями залежно від механізму господарювання.

Мета статті полягає у критичному аналізі теоретико-методологічних засад розвитку соці-ально-економічних систем з використанням синергетичного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Наукове розуміння соціально-економічної сис-теми виходить з теоретичних і методологічних положень про систему як про категорію. Будь-яке сучасне суспільство функціонує на основі використання певної моделі розвитку або сис-теми. Термін «система» є філософським понят-тям, що походить від грецької (“systema” – ціле, складене з частин) та зазвичай є сукупністю певних елементів або підсистем, які мають при-чинно-наслідкові зв’язки один з одним, тому утворюють цілісність, якісну єдність.

Перші уявлення про систему виникли у вчен-нях Платона та Аристотеля, потім І. Кант зазна-чив, що система – це єдність різноманітних еле-ментів, поєднаних загальною властивістю, яка характеризує і визначає положення елементів

системи один до одного [1, с. 480]. Системний підхід використовував також К. Маркс, який розглядав суспільство як соціальну систему, що є соціальним організмом, який функціонує і роз-вивається за своїми законами [2, с. 3]. Проте сис-тема як ключове методологічне і наукове поняття стала використовуватися з середини ХХ століття.

Сучасні уявлення про систему прак-тично є подібними. Система – це сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення [3, с. 8]; системою є сукупність об’єктів і про-цесів, званих компонентами, взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою, які утворюють єдине ціле, що володіє якостями, не властивими складовим його компонентам, узятим окремо [4]; система – це певним чином упорядкована множинність елементів, взаємозв’язаних між собою, які утворюють єдине ціле [5, с. 130]. Тому загалом термін «система» розглядається як сукупність елементів, що перебувають у від-носинах і зв’язках один з одним, які утворю-ють певну цілісність, єдність. Такий підхід до поняття «система» вимагає виділення систем-них властивостей, елементів, що характеризу-ють її багатоаспектність.

Переважно усі дослідники схиляються до думки про те, що кожній системі притаманні такі властивості, як, наприклад, цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух, динаміч-ність, цілеспрямованість [3–6]. Серед систем, створюваних людьми, можна виокремити осо-

Таблиця 1Визначення сутності соціальної та економічної систем

Визначення економічної системи

Автор, посилання на джерело Визначення соціальної системи

Автор, посилання на джерело

Сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядко-ваних елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспіль-ства, яка має загальну мету

В.Д. Базилевич [3, с. 67]

Соціальний організм, який функціонує і розвивається за своїми законами

К. Маркс, Ф. Энгельс [2, с. 3]

Система, що є частиною біофі-зичного світу, в якому еко-номіка, суспільство та навко-лишнє середовище поєднані коеволюційними відносинами

Дж.М. Ґовді [7, с. 2]

Система інституцій, що розгля-даються як стійкі комплекси правил, норм, установок, що регулюють людську поведінку і перетворюють її на систему ролей і статусів

Т. Парсонс [6, с.109]

Сукупність інститутів для при-йняття рішень, а також для реа-лізації рішень, що стосуються виробництва, доходу і спожи-вання в межах даного геогра-фічного регіону

П.Р. Грегорі, Р.К. Стюарт [8, с. 30]

Сукупність соціальних явищ і процесів, які знаходяться у відносинах і зв’язку між собою і утворюють деякий соціальний об’єкт

С.С. Новикова [9, с. 312]

Система усіх економічних про-цесів і виробничих відносин, яка склалася у конкретному суспільстві

А.В. Савчук [10]Цілісна структура, основним елементом якої є люди, їх вза-ємодії, відносини і зв’язки

М.В. Примуш [11, с. 22]

Сукупність усіх видів економіч-ної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін. розподіл та споживання товарів та послуг, на регулювання економічної діяльності відповідно до мети суспільства

Економічний словник [12]

Єдине цілісне утворення, що складається з безлічі соціаль-них компонентів (відносин, вза-ємодій, зв’язків людей, наявних в суспільстві норм, структур тощо), що не зводиться до суми якостей складових її елементів

Соціологічний словник [13]


бливу категорію так званих цілеспрямованих систем, до яких належать соціально-економічні системи. Це такі системи, що мають мету функ-ціонування та містять у своєму складі людей як елементи. Такі системи є надзвичайно склад-ними об’єктами.

Використовуючи системний підхід до вивчення соціально-економічних систем, ми намагаємося об’єднати різні знання в цілісну систему, яка б могла стати універсальною тео-рією соціально-економічних систем. У біль-шості досліджень використовуються терміни «економічна система», «соціальна система», рідше – «соціально-економічна система», тому ми дослідили ці терміни з метою аргументації широкого поняття «соціально-економічна сис-тема» (табл. 1).

З поданого у табл. 1 матеріалу зрозуміло, що ці дві системи (економічна та соціальна) пере-бувають у тісному взаємозв’язку та розгляда-ються як цілісна сукупність елементів, тобто економічна та соціальна системи є частинами загальної складної системи більш високого порядку – соціально-економічної системи.

Для нашого дослідження важливими є саме спільні риси соціальних та економічних систем. Серед різноманіття спільних властивостей сис-теми варто назвати основні, а саме сукупність певних елементів (цілісність, взаємодія, еко-номічна структура суспільства, виробничі від-носини); зв’язок і взаємозв’язок елементів сис-теми (люди, їх взаємодії, відносини і зв’язки); внутрішній організаційний устрій (інститути, сукупність принципів, правил та законодавчо закріплених норм).

Водночас кожна соціально-економічна сис-тема має відносну самостійність, яка форму-ється на основі свідомої діяльності людини, що бере участь у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та духо-вних цінностей. Ще К. Маркс зазначав, що соціально-економічні системи являють людству систему взаємодії продуктивних сил і виробни-чих відносин.

Отже, соціально-економічна система форму-ється і розвивається як сукупність інститутів, принципів, правил та законодавчо закріплених норм (законів), що сформувалися у конкрет-ному суспільстві та визначають форму і зміст основних відносин, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг. Соціально-економічна сис-тема поєднує у своїй структурі об’єктивні та суб’єктивні чинники й елементи.

Тому соціально-економічна система є ціліс-ною, складною та динамічною сукупністю взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних і ринкових інститутів (суб’єктів) і відносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг відповідно до мети суспільства.

Зміст поняття «соціально-економічна сис-тема» залежить від конкретних концепцій: по-перше, розглядається через призму людської

поведінки (соціальної дії, теорія Т. Парсонса); по-друге, досліджується з точки зору макроеко-номічних теорій (національні соціально-еконо-мічні системи); по-третє, вивчається у рамках синергетичного підходу (глобальна соціально-економічна система з її підсистемами).

Тому соціально-економічні системи можна віднести до складних, динамічних систем, які належать до класу кібернетичних систем, тобто систем з управлінням. Саме синергетика (від грец. – спільно діючий) або теорія складних систем як міждисциплінарний напрям науки покликана вивчати загальні закономірності явищ і процесів у складних, неврівноважених системах.

Такий підхід до вивчення складних соці-ально-економічних систем дає змогу якнай-повніше виявити їх сутність, властивості й закономірності та прояви у різних формах. Як зазначає В.В. Вітлінський [14, с. 15] складним системам притаманна низка властивостей, які потрібно враховувати під час аналізу. До таких властивостей складних систем належать:

– емерджентність, тобто результат виник-нення між елементами системи синергетичних зв’язків, які забезпечують збільшення загаль-ного ефекту до більших обсягів, ніж сума ефек-тів окремо взятих елементів системи, що діють (функціонують) незалежно;

– динамічність економічних процесів, яка полягає у зміні у часі параметрів і структури економічних систем під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників;

– невизначеність щодо розвитку економіч-них процесів (явищ);

– неможливість ізолювати процеси в еконо-мічній системі незалежно від процесів у навко-лишньому середовищі;

– активне реагування на нові чинники, що з’являються.

Узагальнюючи погляди науковців, варто зазначити, що сучасна соціально-економічна система має такі властивості, як цілісність, емерджентність, динамічність, невизначеність щодо розвитку соціально-економічних проце-сів, раціоналізм, здатність до самоорганізації та індивідуалізм, змішаність елементів, гетероген-ність, конвергентність. У будь-якій соціально-економічній системі можна виділити спільні елементи. Так, до основних, системоутворюю-чих елементів соціально-економічної системи варто віднести:

– продуктивні сили (засоби виробництва, людські ресурси);

– виробничі відносини (відносини між людьми щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів та послуг);

– організаційний устрій (інститути, сукуп-ність принципів, правил та законодавчо закрі-плених норм);

– господарський механізм (конкретні форми організації суспільного виробництва, а також методи і засоби управління ним);

6



– зовнішні (глобальні) та внутрішні (націо-нальні) детермінанти розвитку.

Кожен з даних елементів є складною під-системою, що формується з певних елемен-тів (компонентів) з властивою їм сукупністю взаємозв’язків, оскільки від їх динаміки зале-жить рівень розвитку соціально-економічної системи загалом. Соціально-економічна сис-тема з її підсистемами не має чітких меж: один і той самий елемент (економічний суб’єкт) може одночасно брати участь у різних проце-сах розвитку, може бути елементом багатьох її підсистем; процеси, які відбуваються у соці-ально-економічній системі, не можна ізолювати від зовнішнього середовища та спостерігати їх у «чистому» вигляді» [7]. Тому соціально-еко-номічні системи потрібно досліджувати, зважа-ючи на синергізм.

Соціально-економічна система локалізо-вана у часі та просторі. Вона має певні істо-ричні, географічні, етнічні, духовні, політичні та економічні кордони. Це означає, що вона може втілюватися в конкретних державно-політичних утвореннях, а її підсистеми у різ-них формах, менших за масштабом, можуть відображатися у різних суспільно-господар-ських інститутах. За ступенем посилення ефекту глобалізації все людство правомірно розглядати як глобальну соціально-еконо-мічну систему. Це обумовлюється синергетич-ним підходом, коли будь-яка досліджувана соціально-економічна система з її підсисте-мами, з одного боку, історично обумовлена політико-економічними кордонами, а з іншого боку, є складовою більш складної глобальної соціально-економічної системи.

Синергетична концепція виявляється у тому, що ми бачимо відразу все: і ціле, і його час-тини. У ній об’єднуються холізм (лат. – цілий, увесь) та елементаризм, що безперервно перехо-дять один в одного. Синергетичний підхід фак-тично інтегрує детерміністичний та глобальний характер соціально-економічних систем.

Узагальнюючи підходи дослідників [3; 4; 7; 8; 10; 15] до вивчення соціально-економіч-них систем, можна констатувати, що останнім часом глобальна соціально-економічна система набуває рис гомогенності та розподіляється на чотири квазіізольовані національні підсистеми залежно від обраного механізму господарювання (ринкові розвинуті та ті, що розвиваються; соціалістичні (планові); змішані соціально-еко-номічні системи та перехідні системи).

Характеристика типів (модифікацій) соці-ально-економічних систем загалом зводиться до аналізу п’яти основних параметрів для порів-няння: техніко-економічні параметри; частка державного планування та ринкового регулю-вання системи; відносини у сфері власності; соціально-економічні показники розвитку; механізм господарювання (або спосіб регулю-вання економічної діяльності на макроеконо-мічному рівні).

До країн з розвинутою ринковою соціально-економічною системою належать майже усі країни Західної Європи, США, Канада, Японія, Ізраїль, ПАР, Австралія і Нова Зеландія. Їм властиві технологічна і соціально-економічна багатоукладність, механізми саморозвитку на основі приватної та суспільної власності, висока інтегрованість у глобальну систему (країни домі-нують у світовій торгівлі), вони мають висо-кий рівень економічного та соціального розви-тку (ВВП на душу населення становить понад 12 тис. дол., за паритетом купівельної спромож-ності – ПКС). Більшість цих країн вирізняє висо-кий рівень розвитку продуктивних сил на основі інформаційно-технологічного способу виробни-цтва, у галузевій структурі ВВП цих країн пере-важає сфера послуг (понад 70%), що свідчить про постіндустріальний рівень розвитку.

Країни з ринковою економікою, що розвива-ються, становлять собою найбільшу групу, яка налічує близько 156 країн, що розвиваються. Особливостями розвитку таких соціально-еко-номічних систем є те, що загальний обсяг ВВП у 12 разів менше, ВВП на душу населення у 10 разів менше, ніж відповідні показники групи розвинутих країн з розвинутою ринковою сис-темою. Для більшості країн, що розвиваються, зберігається стара модель міжнародного поділу праці, тобто це – основні сировинні регіони, де структура господарств характеризується бага-тоукладністю з переважанням нетоварних форм господарювання (мається на увазі переважання видобувних галузей над обробними), причому ця частка нетоварних, традиційних форм госпо-дарювання у соціально-економічних системах різних країн неоднакова.

Соціально-економічні системи країн з командно-адміністративним механізмом госпо-дарювання (соціалістичним устроєм) представ-лені у сучасній глобалізованій системі такими країнами, як Китай, Корейська народно-демо-кратична республіка (КНДР), Куба, Монголія, В’єтнам (класифікація, запропонована ЮНК-ТАД – Конференція ООН з торгівлі та розви-тку). Соціально-економічній системі з соціаліс-тичним устроєм властиві суспільна власність на засоби виробництва; однотипний державний лад; єдина ідеологія; загальні інтереси; цен-тралізація керування економікою з жорсткими командно-адміністративними методами управ-ління; монополія держави на засоби виробни-цтва з нарощуванням потенціалу важкої інду-стрії, відсутність нормальної конкуренції тощо. Слід зауважити, що елементи централізованої системи управління економікою (наприклад, прискорена індустріалізація) реалізуються нео-днаково в різних країнах. У зовнішньоеконо-мічній політиці уряд дотримується автаркії, тобто забезпечення розвитку власними ресур-сами за максимального скорочення обсягів зовнішньої торгівлі. Проте ця група неодно-рідна. У Китаї за умов правління комуністич-ної партії швидкими темпами розвивається


економіка (з 2010 року Китай посідає 2 місце у світі за номінальним ВВП) на основі розши-рення ринкових відносин та приватного сек-тору. Останнім часом соціально-економічна сис-тема В’єтнаму також прискорює свій розвиток за рахунок ринкових реформ. Куба та КНДР дотримуються планової системи та не допуска-ють приватної власності.

Соціально-економічні системи країн зміша-ного типу містять елементи першого та дру-гого типів систем, тобто базуються на гнучкому механізмі державного втручання у соціально-економічні процеси, при цьому застосовується ринкове і державне регулювання [15]. Змішана система притаманна деяким промислово розви-нутим країнам (Японії, Великобританії, Німеч-чині, Швеції, Італії, Австрії тощо) та забезпе-чує населенню держав найвищий рівень життя.

Роль держави зводиться перш за все до ство-рення сприятливих умов для ведення підпри-ємницької діяльності, вдосконалення ринкової інфраструктури, забезпечення певних соціаль-них гарантій для населення, вирішення загаль-нонаціональних проблем і завдань. Вплив Уряду деяких держав на розвиток соціальної сфери настільки сильний, що таку національну сис-тему називають соціально-ринковою. У Велико-британії державний сектор становить 40%, у Швеції – понад 50%, в Австрії державі нале-жить 30% економіки. Маючи спільні риси, вона характеризується певними національними осо-бливостями. У Японії змішана система відріз-няється розвиненим плануванням, яке носить індикативний, рекомендаційний характер. Така система характеризується високими тем-пами зростання продуктивності праці, високим

Таблиця 2SWOT-аналіз* соціально-економічних систем (СЕС) чотирьох модифікацій

Тип СЕС Середовище Сильні сторони (позитивний вплив)Слабкі сторони

(негативний вплив)

Ринкова СЕС

Внутрішнє

Ефективний розподіл ресурсів; свобода вибору діяльності, під-приємництва; збалансований попит і пропозиція; стимулювання НТП; стимулювання підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг

Нерівномірний перерозподіл доходів; нестабільність розвитку, наслідки: інфляція, безробіття; неповне забезпечення соціально-економічних потреб суспільства (освітні, наукові, культурні послуги)

ЗовнішнєВисока інтегрованість у глобальну систему; висока адаптованість до змін зовнішнього середовища

Злиття та поглинання компаній;руйнівна дія на навколишнє серед-овище

Соціалістична СЕС

Внутрішнє

Концентрація зусиль і ресурсів на конкретних напрямах економічної діяльності; забезпечення еконо-мічної та політичної стабільності; гарантування соціального захисту населення

Неможливість швидкого розвитку та впровадження НТП; низький рівень задоволення потреб; хроніч-ний дефіцит товарів споживання; обмеження економічної свободи, конкуренції

ЗовнішнєЗабезпечення власними ресурсами функціонування системи; обмеже-ний вплив глобальних криз

Низька інтегрованість у глобальну систему; обмеження зовнішньо-економічної діяльності; низький рівень інвестування

Змішана СЕС

Внутрішнє

Забезпечення економічного зрос-тання та економічного розвитку; захист конкуренції та боротьба з монополіями; стимулювання технологічних та організаційних інновацій; забезпечення соці-альних гарантій для населення, розвиток інституту соціального партнерства; висока ефективність виробництва

Відсутність стандартних схем роз-витку; необхідність розроблення національних моделей з ураху-ванням національної специфіки; надмірний соціальний розрив між багатими і бідними

Зовнішнє

Досить висока інтегрованість у глобальну систему; досить висока конкурентоспроможність еко-номіки; можливості залучення додаткових інвестицій

Повільне реагування на виклики глобалізації; гальмування процесів глобалізації у галузі виходу вироб-ників на нові ринки збуту

Перехідна СЕС

Внутрішнє

Існування різних форм власності; багатоукладність економіки; мож-ливість розвивати некомерційний сектор економіки; свобода підпри-ємницької діяльності; реформу-вання політичної та соціально-еко-номічної структур

Нерозвиненість інститутів демо-кратії; недостатність ресурсів для реформування системи; слабкий механізм саморегулювання; дис-пропорції розвитку

Зовнішнє

Розширення можливостей інтегра-ції до глобальної системи; збіль-шення обсягів зовнішньоекономіч-ної діяльності

Зростання заборгованості країни; слабка інтеграція до глобальної системи

* сформовано автором на підставі джерел [3; 4; 10; 15]

8



рівнем національної самосвідомості. Шведській системі властива сильна соціальна політика, що істотно скорочує майнову нерівність за рахунок перерозподілу національного доходу.

До групи країн з перехідною соціально-еко-номічною системою належать постсоціаліс-тичні країни Центральної та Східної Європи. Така система характеризується багатоуклад-ністю, слабкою інтеграцією до глобальної системи, нерозвиненістю інститутів демо-кратії, реформуванням політичної та соці-ально-економічної структури, переважанням позаекономічних форм і методів організації господарства, запроваджуваних державою. Тому спостерігається слабкий механізм само-регулювання. Властиві диспропорції та різні умови розвитку, суттєві відмінності у меха-нізмі реалізації реформ, різниця у швидкості просування ринкового реформування у різ-них постсоціалістичних країнах. Найбільшого успіху у реформуванні та розвитку досягли Польща, Угорщина, Чехія, Словенія, Естонія, Словаччина, де дохід на душу населення пере-вищує 10 тис. дол. США за ПКС.

Проте останнім часом виробничі відносини у ринковій системі набувають ознак соціальності, і навпаки, соціалістична система прагне до ринкової саморегуляції. Тобто сьогодні відбува-ється конвергенція виробничих відносин сучас-ного ринкового господарства та соціалізму.

Враховуючи особливості розвитку різних типів (модифікацій) соціально-економічних сис-тем за допомогою SWOT-аналізу проаналізуємо сильні та слабкі сторони, можливості та загрози окремих систем (табл. 2). За допомогою SWOT-аналізу можна виявити фактори внутрішнього та зовнішнього середовища об’єкта дослідження з використанням чотирьох категорій (фактори внутрішнього середовища: Strengths – сильні сторони; Weaknesses – слабкі сторони; фактори зовнішнього середовища; Opportunities – мож-ливості; Threats – загрози).

Враховуючи особливості модифікацій соці-ально-економічних систем, можна визначити, що їм усім властиві такі переваги: вони є від-носно відкритими, мають економічну та полі-тичну свободу, їх не можна розглядати як ціл-ком ізольовані від навколишнього середовища.

Висновки. Отже, соціально-економічна система є цілісною, складною, динамічною сукупністю взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних і ринкових інститутів (суб’єктів) і відносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг відповідно до мети суспільства. Синергетичний підхід до вивчення соціально-еко-номічних систем дає змогу бачити відразу все:

цілу систему, її частини, внутрішнє та зовнішнє середовище системи, механізми взаємозв’язку усіх компонентів тощо. Соціально-економічна система поєднує холізм (лат. – цілий, увесь) та елементаризм, що безперервно переходять один в одного. Синергетичний підхід інтегрує детер-міністичний та глобальний характер соціально-економічних систем. Проведений SWOT-аналіз дав змогу виявити сильні та слабкі сторони, мож-ливості та загрози соціально-економічних систем різних модифікацій. Перспективами подальших досліджень є визначення детермінантів розвитку соціально-економічних систем різних типів.

БІБлІОгрАфІчНИй спИсОК:1. Кант І. Критика чистого розуму / І. Кант ; пер. з нім.

Ю.В. Федорченка. – К. : Юніверс, 2000. – 504 с.2. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т. 3 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. :

Издательство Политической литературы, 1955. – С. 3.3. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія : [підруч-

ник] / В.Д. Базилевич. – 5-те вид. – К. : Знання-Прес, 2006. – 615 с.

4. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход / Е.А. Ерохина. – Казань, 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ek-lit.agava.ru/ eroh/2-1.html.

5. Дворецька Г.В. Соціологія : [навч. посібник] / Г.В. Дво-рецька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2002. – 472 с.

6. Parsons T. Social Systems and the Evolution of Action Theory / T. Parsons. – New York : The Free Press, 1977. – 429 р.

7. Gowdy J.M. Coevolutionary Economics: The Economy, Society, and the Environment / J.M.Gowdy. – Boston etc. : Kluwer, 1994. – P. 1–2.

8. Gregory P.R. The Global Economy and its Economic Systems / P.R. Gregory, R.C. Stuart // South-Western College Pub. – 2013. – Р. 30.

9. Новикова С.С. Социология: История, основы, институ-ционализация в России / С.С. Новикова. – М. ; Воронеж : Московский психолого-социальный институт, Издательство НПО «МОДЭК», 2000. – 464 с.

10. Савчук А.В. Экономическая система и типы экономических систем: характеристики и таблица / А.В. Савчук [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу : http://fb.ru/article/190283/ekonomicheskaya-sistema-i-tipyi-ekonomicheskih-sistem-harakteristiki-i-tablitsa.

11. Примуш М.В. Загальна соціологія : [навч. посібник] / М.В. Примуш. – К. : Професіонал, 2004. – 590 с.

12. Економічний словник-довідник [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/fin_enc/31778.

13. Соціологічний словник Socium [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://socium.academic.ru.

14. Вітлінський В.В. Моделювання економіки : [навч. посібник] / В.В. Вітлінський. – К. : КНЕУ, 2003. – 408 с.

15. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки / Л.І. Дід-ківська, Л.С. Головко. – К. : Знання, 2006. – 213 с.


УДК 330.1

Шевченко О.О.кандидат економічних наук, доцент,

здобувач кафедри історії та теорії господарства Київського національного економічного університету

імені Вадима Гетьмана

ЦИВІЛІЗАЦІЙНА ПАРАДИГМА ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНЕЗИ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

RESEARCH CIVILIZATIONAL PARADIGM GENESIS ECONOMIC SYSTEM: METHODOLOGICAL ASPECTS

АНОТАЦІЯУ статті на основі дослідження наукових поглядів на про-

блему еволюції господарських систем у світовій та вітчиз-няній економічній думці визначено ступінь обґрунтованості теоретичних концепцій для виявлення їх науково-методоло-гічного значення та можливостей застосування сучасною на-укою. Проаналізовано елементи господарювання крізь призму економічних теорій та наукових шкіл з урахуванням теорети-ко-методологічних новацій сучасної науки та цивілізаційної па-радигми. Запропоновано шляхи використання цивілізаційної парадигми для аналізу господарських систем, обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо формування нової док-трини господарського розвитку в конкретно-історичних умовах сучасної трансформації національної економіки із застосуван-ням цивілізаційного підходу.

Ключові слова: цивілізація, господарська система, цивілі-заційна парадигма, ґенеза господарської системи.

АННОТАЦИЯВ статье на основе исследования научных взглядов на

проблему эволюции хозяйственных систем в мировой и оте-чественной экономической мысли определена степень обо-снованности теоретических концепций с целью выявления их научно-методологического значения и возможностей приме-нения современной наукой. Проанализированы элементы хо-зяйствования через призму экономических теорий и научных школ с учетом теоретико-методологических новаций совре-менной науки и цивилизационной парадигмы. Предложены пути использования цивилизационной парадигмы для анализа хозяйственных систем, обоснованы научно-практические ре-комендации по формированию новой доктрины хозяйственно-го развития в конкретно-исторических условиях современной трансформации национальной экономики с применением ци-вилизационного подхода.

Ключевые слова: цивилизация, хозяйственная система, цивилизационная парадигма, генезис хозяйственной системы.

ANNOTATIONThe article is based on research of scientific views on the issue

of the evolution of economic systems in the global and domestic economic thought defined the degree of validity of theoretical concepts to identify their scientific and methodological value and opportunities for the application of modern science. Elements of economic analysis in the light of economic theories and scientific schools on the basis of theoretical and methodological innovations of modern science and civilization paradigm. The ways of using civilizational paradigm to analyse economic systems and justified scientific and practical recommendations on forming a new doctrine of economic development in the specific historical conditions of modern transformation of the national economy with the use of civilized approach.

Keywords: civilization, economic system, civilizational paradigm genesis of the economic system.

Постановка проблеми. Однією з централь-них проблем економічної науки є обмеженість та неповнота (частковість) знань, накопичених

за останні десятиліття, відсутність чіткої мето-дологічної бази, на якій потрібно будувати сис-тему логічно пов’язаних та несуперечливих еко-номічних знань. Саме такі знання дають змогу пояснити надскладні процеси, які проходять у національних господарських системах окремих країн і в глобальному економічному просторі та стають надійною основою для аналізу еволюції та розвитку системи, практичних дій з організа-ції господарського життя суспільства. Проблеми розвитку сучасного суспільства вимагають від економічної теорії як науки нової методології, розробки конкретних концепцій і моделей, які сформують передумови для переходу економіч-них систем країн на новий рівень ефективного розвитку за умов постійно зростаючих суспіль-них потреб. Емпіричні дослідження виявляють, що економіка знову модифікувалася, набули змін фактори та умови розвитку, а попере-дні методи й моделі вже не дають ефективних рішень актуальних проблем економічної полі-тики. Внаслідок цього формується потреба в розробленні нових методологічних підходів до вивчення модифікованих господарських про-цесів, і методологічні перспективи набувають плюралістичного та більш ширшого характеру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні та методологічні аспекти окресленої проблеми висвітлено в роботах В. Волчека, В. Маєвського, Р. Нельсона, Р. Нуреєва, В. Тарасевича та інших науков-ців. Методологічні аспекти економічної думки виступають предметом аналізу таких істориків-економістів, як П.М. Леоненко, Л.Я. Корній-чук, В.М. Фещенко, Т.В. Гайдай, Н.А. Супрун, В.В. Небрат, Ю.В. Ущаповський, В.М. Тара-севич. Значний внесок у розвиток методології цивілізаційного аналізу зробили В.С. Стьопін, Ю.В. Яковець, Ю.М. Пахомов. Проблему функ-ціонування господарської системи на принци-пах цивілізаційної парадигми суспільствознав-ства досліджують такі видатні науковці, як Ю.М. Осипов, С.В. Степаненко, Є.А. Єрохіна.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Важливою передумовою розв’язання даних засад у дослідженні є засто-сування сучасних наукових підходів, вико-ристання принципів цивілізаційної парадигми ек

он

ом

ічн

а т

еорія

та іСто

рія

еко

но

міч

но

ї дум

ки

10



суспільствознавства, що дають змогу обґрун-тувати нове бачення наукового об’єкта, пред-мета і методів пізнання економічних процесів. Без створення сучасної методологічної матриці наукових досліджень економічних систем, яка органічно поєднує сучасні наукові підходи, науковий об’єкт, предмет, методи дослідження та цивілізаційну парадигму, не варто сподіва-тися на успішне подолання обмеженості еко-номічних знань, вирішення інших актуальних завдань, які стоять перед економічною наукою, у тому числі і рекомендацій не тільки для тео-рії, але й для практики господарювання.

Мета статті полягає у комплексному, сис-темному відображенні питань становлення та еволюції господарської системи крізь призму економічних теорій та наукових шкіл для ана-лізу сучасної ринкової системи, виконаному з позицій цивілізаційної парадигми суспільного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Центральне місце в розгляді питання належить розкриттю причин та суті змін, які відбулися в науковому дослідженні господарської системи суспільства. Відправним моментом слід ува-жати з’ясування окремих революційних змін у методології сучасної економічної науки та пере-ходу від класичних принципів наукового ана-лізу природи та суспільства, що були обґрун-товані Р. Декартом [1, с. 250], І. Ньютоном [2], К. Марксом [3] та іншими вченими, до принци-пів системно-синергетичних досліджень.

Історичний розвиток економічної науки (а саме економічної теорії) відбувається через певні концепції, напрями, школи (так звані організаційні форми) або, за визначенням Т. Куна [4; 5] та І. Лакатоса [6, с. 128], наукові революції та зміну наукової парадигми дослі-дження.

Парадигма зумовлює проблематику, методо-логію, категоріальний апарат і кінцевий резуль-тат, еволюціонує за рахунок деталізації проблем та володіє двома властивостями: прийнята нау-ковим співтовариством як основа для подальшої роботи і містить змінні питання (тобто відкри-ває простір для дослідників). Тобто парадигма – це термін, що означає визнане усіма наукове досягнення, яке впродовж певного часу дає науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення. Виникає необхідність у розробленні нових теорій і підходів, що уві-брали б у себе всі передові методологічні досяг-

нення наукових знань і адекватно відображали б сутність сучасних процесів. «Дисциплінарна матриця» (парадигма), на думку Т. Куна, вклю-чає до свого складу чотири типи найбільш важ-ливих компонентів: символічні узагальнення, концептуальні моделі (загальні твердження), ціннісні установки (що проявляють себе під час вибору напрямів досліджень, оцінки отри-маних результатів і стану науки в цілому) і зразки рішень конкретних проблем та завдань. Коли накопичуються проблеми, які неможливо вирішити в рамках старої парадигми, настають криза і наукова революція – процес зміни пара-дигми. Парадигма Т. Куна – приблизно те ж саме, що й тверде ядро І. Лакатоса [7, с. 54].

На одному з етапів розвитку «нормальної науки» неодмінно виникає невідповідність спо-стережень і прогнозів парадигми, виникають аномалії. Коли таких аномалій накопичується досить багато, припиняється нормальний пере-біг науки, настає стан кризи (наукова рево-люція), що приводить до зламу старої і ство-рення нової наукової теорії – парадигми. Кожен етап (класична, некласична та постнекласична наука) еволюції науки характеризується осо-бливим станом наукової діяльності, спрямова-ної на постійне зростання об’єктивно-істинного знання і має свою парадигму, свою картину світу, свої фундаментальні ідеї (табл. 1).

За Т. Куном розвиток науки відбувається стрибками. Так, остання наукова революція кінця ХХ – початку ХХІ ст. – це відкриття в мікро- і мегасвіті, початок глобальної перебу-дови всіх знань про Всесвіт. Наука звертається до таких об’єктів дослідження, як складні гос-подарські системи суспільства в їх історичному розвитку.

Слід визнати, що неокласична економічна теорія зробила вагомий внесок у розуміння фундаментальних питань економічної науки. Серед її досягнень слід зазначити: включення суспільної свідомості до наукового аналізу гос-подарської сфери, акцентування уваги на про-відній ролі економі-чних індивідів, які діють раціонально (розумно); залучення до наукового пізнання споживної вартості товару та оцінка його не лише на основі витрат праці, а й корис-ності; розкриття ролі приватної власності, що представлена поняттям обмеженості ресурсів, необхідних для досягнення цілей індивідів; привернута увага до споживання як невід’ємної частини виробництва, які лише в єдності утво-

Таблиця 1Характеристика етапів еволюції науки

Етап еволюції науки Характерні риси, особливості, ідеї

Класична наука Механіка, картина світу будується на принципі жорсткого лапласівського детер-мінізму, їй відповідає образ світобудови як годинникового механізмуНекласична наука Парадигма відносності, дискретності, вірогідності та додатковості

Постнекласична наука

Парадигма становлення і самоорганізації, у центрі – невизначеність, нелінійність, багатоваріантність і плюралізм. Людина – невід’ємна частина тієї реальності, що пізнається. Все більшого значення набуває мислення, що передбачає багатоварі-антність шляхів еволюції та нелінійної динаміки складних господарських систем

Джерело: складено автором


рюють господарську систему. Саме у такий спо-сіб було подолано фетишизацію первинності виробництва та вторинності споживання.

На думку П. Фейєрабенда [8; 9, с. 142], неможливо створити одну належну емпіричну методологію, рівноцінними є всі методологічні стратегії, правомірним є прийняття будь-якої теоретичної концепції (він відстоював позицію теоретичного і методичного плюралізму, вва-жав, що існує безліч рівноправних типів знання і методологій, які сприяють розвитку знання і людини). Як відомо, найпродуктивнішими пері-одами в розвитку науки є періоди створення і боротьби альтернатив: розвиток пізнання здій-снюється завдяки критиці несумісних теорій за наявності фактів. Доречним є використання принципу «пролефірацій» [10] (розмноження) теорій: створення альтернативних теорій (пара-дигм) щодо наявних (відповідного конкретно-історичного періоду), навіть якщо останні під-тверджені та мають загальне визнання.

Альтернативи захищають науку від догма-тизму і застою, а принцип методологічного плюралізму [11, с. 32] вказує на те, що можна створювати теорії, які не відповідають загаль-ноприйнятним поглядам. Так наукова раціо-нальність стала ведучим і загальновизнаним чинником формування картини світу, головним засобом осмислення питань першорядної світо-глядної значущості. Вона зумовила секуляриза-цію [12, с. 45] і тотальний прагматизм суспіль-ної свідомості, духовного життя суспільства.

При цьому процес пізнання загальної ціліс-ної картини економічної реальності відбува-ється на основі проведення наукового аналізу всього різноманіття взаємозв’язків між еконо-мічними явищами та процесами, які відбува-ються у господарських системах. Своєю чергою, пошук та використання нових підходів для розуміння структурних характеристик, законо-мірностей, тенденцій еволюції і розвитку стано-вить основу для формування новітніх теоретич-них конструкцій.

Цивілізаційна парадигма пізнання суспіль-них процесів є результатом послідовного засто-сування принципів системного аналізу до про-цесів історичного розвитку та функціонування суспільства. Першим кроком у характеристиці її природи є опанування основних принципів системного аналізу та особливостей їх застосу-вання в дослідженні проблем розвитку сучасних господарських систем. Річ іде про виняткову роль цілісності суспільства, розкриття природи емерджентних властивостей господарської сис-теми та оцінку взаємодії структурних елемен-тів (підсистем), визначальний вплив цивіліза-ційних факторів на процеси, які відбуваються у всіх сферах суспільства. Для виокремлення переваг застосування цивілізаційного підходу у дослідженні ґенези господарських систем доцільним є порівняння основних положень тих парадигм, які можна використати під час вивчення та проведення аналізу розвитку (ево-

люції) господарських систем від їх виникнення до сьогодення.

Нині у вивченні еволюції людського суспіль-ства, насамперед його господарської системи, вчені використовують переважно дві пара-дигми – формаційну та цивілізаційну.

Формаційний підхід, завдяки якому істо-ричний розвиток суспільства був представле-ний як єдність певних закономірних етапів суспільно-економічного розвитку, запропоно-ваний К. Марксом [13, с. 18] у дослідженні еволюції людської спільноти, був історично та науково виправданий. Його розробка дала змогу вперше дати цілісне уявлення про істо-ричний розвиток суспільства, розкрити зако-номірності функціонування його складників, причини та тенденції змін, що очікують люд-ство; застосувати науковий принцип єдності історичного й логічного до розвитку суспіль-ства та побачити послідовні етапи сходження людства до вершин цивілізації. Формаційний аналіз пізнання суспільних процесів відпові-дав історичній епосі від виникнення держав і зародження класів до другої половини ХІХ ст., відображаючи у цілому тенденції (матеріально-технічні, соціально-економічні, наукові) саме цього періоду розвитку.

У сучасних умовах формаційна парадигма виявилася недостатньою для трактування та пояснення значно складних і взаємообумовле-них суспільних процесів (порівняно з доінду-стріальним та індустріальним періодами розви-тку людства). Окремі складники формаційного підходу, зокрема такі, як визначеність історич-ного розвитку суспільства, лінійне сходження від однієї стадії суспільно-економічної форма-ції до наступної, відсутність свободи вибору в шляхах розвитку, ігнорування суб’єктивного чинника економічної еволюції та мотивації людської поведінки й абсолютизація класових суперечностей викликають критику з боку нау-кового кола дослідників.

У сучасних умовах є потреба в змістовній цілісній концепції, в якій би всебічно розкри-валися основні фундаментальні риси сучасної цивілізації і сутнісні моменти еволюції госпо-дарських систем.

У другій половині ХХ ст. для більш адекват-ного відображення закономірностей розвитку суспільства наукою було запропоновано нову цивілізаційну парадигму пізнання суспільних процесів, яка у своїх фундаментальних принц

Глобальні та національні проблеми...

Documents