ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................... 7

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА .............................................................................. 10

1.1. Аналіз проблем управління економічною безпекою підприємства .......... 10

1.2. Організація процесу управління економічної безпеки на підприємстві ... 14

1.3. Комплексна система забезпечення економічної безпеки на підприємстві 20

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА .............................................................................. 30

2.1. Синтез механізмів управління економічною безпекою підприємства ...... 30

2.2. Методологія оцінки рівня економічної безпеки підприємства в розрізі її

складових ................................................................................................................ 35

2.3. Модель оцінки рівнів економічної безпеки підприємства ......................... 49

2.4. Аналіз діяльності ТОВ «Авангард» за основними показниками ............... 55

2.5. Імітаційна модель системи управління економічної безпеки і її реалізація

.................................................................................................................................. 59

2.6. Результати імітаційної моделі системи управління економічною безпекою

на ТОВ «Авангард» ................................................................................................ 65

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ .............................................................................................................. 71

3.1. Основні положення Закону України «Про охорону праці» ........................ 71

3.2. Загальна характеристика приміщення і робочого місця ............................. 74

3.3. Аналіз потенційно небезпечних і шкідливих виробничих факторів на

робочому місці ........................................................................................................ 77

ВИСНОВОК ............................................................................................................... 84

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 87

ДОДАТКИ .................................................................................................................. 91

ДОДАТОК А ........................................................................................................... 92

7

ВСТУП

В умовах соціалістичної планової економіки, коли переважна більшість

підприємств базувалася на державній формі власності, держава жорсткими

централізованими адміністративними заходами врегульовувало економічні

процеси. Підприємствам не було необхідності приділяти настільки пильну увагу

забезпеченню своєї економічної безпеки. Держава, шляхом перерозподілу

створеного національної доходу, надання пільг, дотацій, субсидій штучно

підтримувало відверто погано працюючі або збиткові підприємства. Все це

свідчило про те, що проблема економічної безпеки підприємства соціалістичної

економіки була не так актуальна, як в умовах ринкової системи господарювання.

Без сумніву, що перехід до ринкової економіки, поява великої кількості

підприємств різноманітних організаційно-правових форм, що базуються на

різних формах власності, поява різноманітних способів конкурентної боротьби,

недосконалість чинного законодавства, застарілі техніка і технологія,

некомпетентність персоналу – все це залишає свій відбиток на діяльності

підприємства в цілому, і на його розвитку зокрема. Тому успішне

функціонування та економічний розвиток українських підприємств багато в

чому залежить від вдосконалення їх діяльності у сфері забезпечення економічної

безпеки. Важливим аспектом для ефективного управління є розуміння

економічної безпеки підприємства як складного явища.

Проблема оцінки економічної безпеки держави, регіону, галузі або

підприємства останнім часом також набула особливої актуальності. Однак,

незважаючи на великий інтерес вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків, слід

зазначити, що існуючі розробки, в основному, присвячені різним аспектам

національної і регіональної безпеки, і значно меншою мірою – питань

економічної безпеки підприємств. Ефективність же функціонування і саме

існування підприємств безпосередньо залежить від ступеня захищеності їх

8

економічних інтересів, ніж в значній мірі визначається економічна безпека

держави в цілому.

Для промислових підприємств оцінка економічної безпеки важлива, у

першу чергу, тому, що їх активно задіяний потенціал є визначальним

стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом економічного росту

і підтримки економічної незалежності і безпеки країни.

Дослідженню проблем економічної безпеки підприємств приділяли увагу

такі вчені-економісти, як Васильців Т. Р., Довбня С. Б., Гичова Н.Ю., Кавун С.

В., Кириченко О. А., Геець В. М., Кизим М. О., Клебанова Т. З., Черняк О. В.,

Судаковая О. В., Шкарлет С. М., Зацеркляный М. М., Мельников О. Ф.,

Руденський Р. А., Капустін Н. П. та інші. У своїх працях автори описують

проблеми управління економічною безпекою підприємства як у цілому, так і по

складовим елементам. Значна увага приділяється обґрунтуванню сутності

економічної безпеки, її елементів, необхідність всебічного дослідження цього

явища, пропонуються підходи до оцінки.

Метою дипломної роботи є розробка комплексу моделей управління

економічною безпекою і оцінка підприємства.

У відповідності з поставленою метою в роботі поставлені і вирішені

наступні завдання:

• Проведено аналіз проблем управління економічною безпекою

підприємства;

• Розглянуто підходи до організації процесу управління економічною

безпекою на підприємстві

• Розроблена комплексна система забезпечення економічної безпеки

підприємства

• Проаналізована структура процесу управління економічною безпекою

підприємства з допомогою процесної моделі, синтезу механізмів управління

економічної безпеки;

• Запропонована методологія оцінки рівня економічної безпеки

підприємства в розрізі її складових;

9

• Запропоновано модель оцінки рівня економічної безпеки підприємства;

• Розроблено імітаційну модель системи управління економічною

безпекою підприємства;

• Здійснена практична реалізація моделі управління економічної безпеки

підприємства на прикладі ТОВ «Авангард».

Об'єкт дослідження – процеси управління економічною безпекою

підприємства.

Предмет дослідження – комплекс моделей, методів і механізмів управління

економічною безпекою підприємства.

Теоретичною та методологічною основою написання дипломної роботи

послужили роботи вітчизняних і зарубіжних вчених з економічної теорії, теорії

економічної безпеки, матеріали науково-практичних конференцій, методичні

розробки, періодична література.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дипломній

роботі моделі і механізми оцінки рівня економічної безпеки можуть бути

використані при розробці системи економічної безпеки та заходів, спрямованих

на забезпечення стабільного функціонування підприємства в сучасних умовах.

Наукова новизна роботи полягає у розробці комплексу моделей з

використанням аналітичного методу, методу імітаційного моделювання, аналізу

та дослідження теоретичної бази у сфері управління економічною безпекою

підприємства, оцінки її складових, спрямованих на протидію загрозам і

підвищення рівня економічної безпеки підприємства.

В дипломній роботі: 3 розділи, 92 сторінки, 13 рисунків, 28 таблиць, список

використаних джерел, один додаток.

10

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Аналіз проблем управління економічною безпекою підприємства

Результатом забезпечення економічної безпеки підприємства є

стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-

економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.

До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку

підприємства відносять персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні

(інформаційні) ресурси.

З урахуванням цього діяльність по забезпеченню економічної безпеки

підприємства містить чотири основних напрямки: захист матеріальних і

фінансових цінностей, захист персоналу, захист інтелектуальної власності (у

тому числі комерційної таємниці), захист інформаційного забезпечення

комерційної діяльності підприємства в ринкових умовах.

За оцінками експертів, витрати на створення системи безпеки

підприємства та її оптимальне функціонування можуть досягати 25% витрат від

загального забезпечення процесу виробництва.

Ефективність систем управління з точки зору їх здатності своєчасного

розпізнавання і вирішення проблем є визначальним чинником успішного

функціонування підприємств. Це обумовлено тим, що практично кожен учасник

виробничого процесу в своїй діяльності в тій чи іншій мірі стикається з

питаннями управління.[4]

Основна проблема підприємства полягає в підтримці життєво важливих

показників на належному рівні в умовах, що склалися. Отримання прибутку в

такому обсязі, який забезпечував би відтворювальний процес підприємства в

повній мірі, є пріоритетною метою будь-якого підприємства.

11

У зв'язку з цим підвищується наполеглівість і значущість проблеми

управління неспроможними підприємствами в умовах нестабільного

економічного середовища.

Серед проблем забезпечення економічної безпеки підприємства, які

підлягають вирішенню, в першу чергу, слід згадати наступні:

• неповну визначеність з набором складових економічної безпеки

підприємства;

• наявність значних утруднень формалізованого опису динамічних

властивостей підприємства з метою забезпечення його економічної безпеки у

взаємозв'язку з діями дестабілізуючих факторів;

• існуючі труднощі з визначенням складу оціночних критеріїв складових

економічної безпеки, а також їх градацією для різних рівнів безпеки;

• відсутні загальновизнані вітчизняні методики оцінки рівня складових

економічної безпеки підприємства, оскільки підходи, що отримали визнання в

зарубіжній практиці, не завжди можна застосувати в умовах транзитивної

економіки України;

• відсутність методики комплексної оцінки рівня економічної безпеки

підприємства з урахуванням усіх її складових. Ця проблема досить істотна,

оскільки рівні різних складових визначаються за різними шкалами, що

ускладнює їх зведення в єдиний комплексний показник.

Перелік проблем можна було б продовжувати. Всі вони потребують

наукового осмислення з метою визначення чи вдосконалення підходів до їх

ефективному вирішенню.

Державний комітет статистики України надає таку статистику: з 100

підприємств, які зареєструвалися, «виживають» тільки близько 15, інші в період

до п'яти років ліквідуються. Але в умовах невизначеності економічної ситуації

та недосконалої законодавчої бази щодо антикризового управління будь-яке

підприємство, навіть велике, може опинитися у стані банкрутства. Насамперед

це пов'язано з тим, що окремо взяте підприємство не є ізольованим від економіки.

Воно співпрацює з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, державою,

12

споживачами, які, своєю чергою, впливають на стан підприємства. Як видно з

рисунка 1.1, починаючи з 2008 року збитки підприємств України почали істотно

зростати. Це було викликане світовою фінансовою кризою. Так, у 2009 році

загальна кількість підприємств, які знаходяться у процедурах банкрутства зросла

на 37,96% більше ніж у попередньому році, а частка збиткових підприємств на

6,2% [5]

Рис. 1.1 Частка збиткових підприємств від загальної кількості

підприємств України у 2002-2013 рр.

Як видно з рисунка 1.1, починаючи з 2008 року збитки підприємств

України почали істотно зростати. Це було викликане світовою фінансовою

кризою. Так, у 2009 році загальна кількість підприємств, які знаходяться у

процедурах банкрутства зросла на 37,96% більше ніж у попередньому році, а

частка збиткових підприємств на 6,2% [5]

За січень-вересень 2011р. 42,6% вітчизняних підприємств працювали

збитково. Питома вага власного капіталу в структурі пасивів становила 34,6%.

Крім того, 88,5% оборотних активів були сформовані за рахунок поточних

зобов'язань, що свідчило про їх низької ліквідності, неплатоспроможності і

значної фінансової залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів.

Згідно зі статистикою, в 2012 році співвідношення прибуткових і

збиткових підприємств склала 58,6% і 41,4% найбільша кількість прибуткових

38,8 37,134,8 34,2 33,5 32,5

38,741,1 42,4 41,1 41,4 42,2

50,1

0

10

20

30

40

50

60

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Частка збиткових підприємств від загальної кількості підприємств

13

підприємств в Україні знаходиться в Києві, Полтавській та Дніпропетровській

областях. Також успішно ведуть бізнес в Київській, Запорізькій та Харківській

областях — 1,46 млрд грн, 1,49 млрд грн і 1,4 млрд грн прибутку відповідно.

Найбільш збиткові підприємства знаходяться у Луганській і Донецькій областях,

притому що сума збитків у Донецькій області перевищла 16 млрд грн, а у

Луганській області понад 50% підприємств працювали без прибутку.За кількістю

успішних підприємств у країні лідирують Черкащина та Івано-Франківська

області - 65,4% і 62,2%, що, втім, не вплинуло на показники цих регіонів. Збитки

підприємств Черкаської області склали понад 0,6 млрд грн, а Івано-Франківської

— 1,4 млрд. Із західних регіонів найгірший результат показала Рівненська

область — збитки там склали 887 млн грн.

Кількість збиткових промислових підприємств України в 2013 році

збільшилася в порівнянні з відповідним періодом минулого року з 41,4% до

42,2%. Найбільш прибутковими за підсумками 2013 року були підприємства

добувної промисловості, фінансовий результат яких до оподаткування склав 9,8

млрд грн, підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових

виробів – 3,2 млрд і підприємства по виробництву автотранспортних засобів,

причепів і напівпричепів та інших транспортних засобів – 2 млрд. У той же час

підприємства переробної промисловості отримали збиток до оподаткування у

розмірі 3,34 млрд грн. Зокрема, металургійне виробництво, виробництво готових

металевих виробів, крім машин і устаткування, скоротилося на 6,2 млрд грн,

виробництво хімічних речовин і хімічної продукції – на 3,7 млрд грн,

виробництво коксу і продуктів нафтопереробки скоротилося – на 1 млрд грн і

виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної

продукції – на 100,2 млн грн.

Частка збиткових підприємств у 2014 порівняно з відповідним періодом

минулого року зросла на 4,7 в. п. і склала 50%. Ними допущено 230211,8 млн.

грн. збитків, що в 5,2 рази більше, ніж за січень-березень 2013р. Значних обсягів

збитків зазнали підприємства промисловості (44,7% від загальної суми збитків);

14

оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів

(18,9%); професійної, наукової і технічної діяльності (13,2%).

Збереження таких тенденцій в подальшому призведе до банкрутства

багатьох підприємств, тому проблема формування економічної безпеки

підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища є актуальною.

Забезпечення економічної безпеки підприємства є сукупністю дій, які

охоплюють: аналіз потенційних економічних загроз, планування заходів

протидії, контроль за виконанням прийнятих заходів, аналіз ефективності

системи економічної безпеки.

Аналіз проблем управління економічною безпекою підприємства показав,

що всі проблеми вимагають наукового осмислення з метою визначення чи

вдосконалення підходів до їх ефективному вирішенню.

1.2. Організація процесу управління економічної безпеки на

підприємстві

Перехід до ринкової економіки в умовах впливу світової економічної кризи

пов'язаний зі складністю «виживання» суб'єктів господарювання і, як наслідок,

необхідністю їх захисту самими суб'єктами. Процеси, що відбуваються в

соціально-економічній сфері у зв'язку із зміною економічної системи, її

адаптацією до сучасних умов, висувають на перший план проблему управління

економічною безпекою, тому питання її забезпечення повинен зайняти ключове

місце при прийнятті управлінських рішень.

В даний час не сформований єдиний підхід до розуміння категорії

"економічна безпека підприємства". У багатьох дослідженнях концепція

економічної безпеки підприємства головним чином пов'язана з інформаційним

аспектом, зокрема безпека інформаційних систем та забезпечення безпеки

комерційної інформації (Pipkin 2000; Yarochkin 2003; Caralli, Wilson 2004;

Johnson, Goetz 2007; Shirokova, Knatko 2008; Tawileh et al. 2008; Onwubiko,

Lenaghan 2007, 2009). Частина вчених наполягають на закритій взаємозв'язку між

15

статусом безпеки та інвестиційним процесом в організації (Buzan et al. 1998;

Allen, Sledge 2002; Allen 2005).

Спочатку поняття економічної безпеки розглядалося як забезпечення умов

збереження комерційної таємниці та інших секретів підприємства.[7]

Забезпечення економічної безпеки розглядалася, насамперед, як захист

інформації. Цю проблему пропонували вирішувати виходячи з передумови, що

ступінь надійності всієї системи збереження інформації визначається рівнем

безпеки найслабкішої її ланки, якою вважається персонал організації.

Визнаючи, що збереження інформації є одним з важливих аспектів

економічної безпеки підприємства, необхідно зазначити, що зведення проблеми

економічної безпеки підприємства лише до захисту комерційної таємниці являє

собою надто спрощений варіант вирішення такої проблеми. Цілком очевидно,

що настільки вузьке розуміння економічної безпеки страждає надмірною

"економічністю" і не враховує всього спектру впливу зовнішнього середовища

як основного джерела небезпек для діяльності підприємства.

Дещо пізніше запанував інший підхід до трактування поняття економічної

безпеки підприємства. Різкий спад виробництва в цілому по країні, а головне —

зміна економічних функцій держави, яка вже не було основним інвестором і

споживачем продукції, змусили подивитися набагато ширше на проблему

економічної безпеки підприємств. Згідно цьому погляду економічна безпека

обумовлена впливом зовнішнього середовища, яка в ринковій економіці весь час

змінюється, ніколи не залишається стабільної, постійної або незмінною. Саме з

позицій впливу зовнішнього середовища, захисту підприємств від її негативного

впливу і розглядається зміст категорії економічної безпеки підприємства.

При визначенні поняття "економічна безпека" стала переважати думка, що

його зміст відображає такий стан підприємства, який забезпечує здатність

протистояти несприятливим зовнішнім впливам. У зв'язку з цим економічна

безпека підприємства стала розглядатися набагато ширше — як можливість

забезпечення його стійкості в різноманітних, в тому числі і в несприятливих

16

умовах, що складаються в зовнішнім середовищі, незалежно від характеру її

впливу на діяльність підприємства, масштабу і характеру внутрішніх змін.

У цілому можна виділити кілька груп підходів вітчизняних і зарубіжних

учених до організації процесу управління економічною безпекою підприємства

(Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Підходи до організації процесу управління економічної безпеки

Підхід Опис

Ресурсно-функціональний підхід

виходить із стану господарюючого

суб'єкта, який .характеризується

наявністю стабільного доходу та

інших ресурсів, що дозволяють

підтримати рівень життя на

поточний момент та в найближчому

майбутньому.

Безпековий підхід

розглядається з точки зору загрози,

впливу зовнішніх факторів,

непередбачених обставин.

Базується на економічних поняттях

досягнення мети функціонування

підприємства.

Кібернетичний підхід

ґрунтується на умови виживання і

функціонування підприємства в

умовах дестабілізуючого дії

непередбачуваних і важко

прогнозованих зовнішніх і

внутрішніх факторів.

Конкурентоспроможний підхід

говорить про те, що економічна

безпека визначається наявністю

конкурентних переваг, зумовлених

відповідністю потенціалу

підприємства і його стратегічних

цілей.

Існує також два підходи до організації процесу управління безпеки,

засновані на двох критеріях. Перший підхід заснований на використанні понять

загрози і захищеності від загроз. Другий підхід, уникаючи вживання поняття

17

погрози у визначенні безпеки, базується на управлінських або економічних

поняттях: ефективність, досягнення мети, функціонування, розвиток. Існують

також визначення, що об'єднують або змішуючі обидва підходи (Таблиця 1.2).

Таблиця 1.2

Підходи до організації процесу управління економічної безпеки, засновані

на критеріях

Перший підхід

(захист від загроз)

Другий підхід

(досягнення максимальної

ефективності)

«Під економічною безпекою

підприємницької структури

розуміється захищеність її життєво

важливих інтересів від внутрішніх і

зовнішніх загроз, тобто захист

підприємницької структури, її

кадрового та інтелектуального

потенціалу, інформації, технологій,

капіталу і прибутку, який

забезпечується системою заходів

спеціального правового, економічного,

організаційного, інформаційно-

технічного і соціального характеру».[5]

«Економічна безпека

промислового підприємства – це

безперервний процес забезпечення на

промисловому підприємстві, що

знаходиться в певному зовнішньому

оточенні, стабільності його

функціонування, фінансового

рівноваги і регулярного одержання

прибутку, а також можливості

виконання поставлених цілей і

завдань, його здатності до

подальшого розвитку і

вдосконалення на різних стадіях

життєвого циклу підприємства і в

процесі зміни конкурентних

ринкових стратегій».[5]

18

Таблиця 1.2 (продовження)

«Безпека підприємства – це

такий стан його правових

економічних і виробничих відносин, а

також матеріальних, інтелектуальних

та інформаційних ресурсів, що

виражає здатність підприємства до

стабільного функціонування». [5]

«Економічна безпека

підприємства – це стан підприємства,

що характеризується його здатністю

нормально функціонувати для

досягнення своїх цілей при існуючих

зовнішніх умовах і їх зміні в певних

межах». Під нормальним тут

розуміється таке функціонування

підприємства, яке в існуючих

зовнішніх умовах забезпечує

досягнення підприємством

поставлених цілей оптимальним або

близьким до нього.[5]

«Економічна безпека підприємства – це стан найбільш ефективного

використання корпоративних ресурсів для запобігання загроз і забезпечення

стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому». [5]

«Економічна безпека підприємства (фірми) – це такий стан даного

господарського суб'єкта, при якому життєво важливі компоненти структури та

діяльності підприємства характеризуються високим ступенем захищеності від

небажаних змін». [5]

19

Таблиця 1.2 (продовження)

«Економічна безпека підприємства – це такий стан господарського суб'єкта,

при якому він при найбільш ефективному використанні корпоративних

ресурсів добивається запобігання, послаблення або захисту від існуючих

небезпек та загроз або інших непередбачених обставин і в основному

забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції і господарського

ризику». [5]

Ці підходи до організації процесу управління економічної безпеки дають

можливість розглядати поняття безпеки з різних точок зору.

Перша. Існує об'єкт (підприємство), що характеризується серед інших

наявністю якогось виділеного параметра (структури, нормального

функціонування життєво важливих інтересів, потреб, існування, прогресивного

розвитку, тощо). Існують (a priori) загрози цього параметру – явища, здатні

вплинути на нього небажаним чином. Якщо ж цей параметр захищений від

загроз, то забезпечена і безпека об'єкта. Передбачається наявність у об'єкта

якогось основного, важливого параметра, і обов'язково існування загроз цим

параметром. Потім робиться припущення (досить сміливе), що якщо цей

параметр захищений від таких загроз, то це і є стан безпеки об'єкта. При цьому

критерій захищеності параметра, часто відсутня, втім, як і обґрунтування вибору

саме ці параметри і критерії.

Друга. Існує об'єкт (підприємство) і у нього є цілі, які він намагається

досягти. Об'єкт має деяку внутрішню структуру (середовище) і існує в деякій

зовнішньому середовищі. В силу певних властивостей внутрішньої структури

(середовища) весь об'єкт може володіти деяким властивістю, (перебувати в

стані), званому «безпека». Це означає, що якщо зовнішнє середовище і справляє

на нього негативний вплив в певних межах, то об'єкт все одно функціонує і

досягає своїх цілей. Як втім, якщо середовище і не чинить на нього таких впливів,

тобто загроз. І якщо зміна зовнішніх умов не виходить за певні межі, то

функціонування і досягнення їм своїх цілей гарантовано.

20

Якщо перший підхід розглядає економічну безпеку швидше як необхідна

умова досягнення підприємством своєї мети, то другий підхід – швидше як

достатня умова. На підставі аналізу різних підходів до визначення економічної

безпеки, можна стверджувати, що економічна безпека підприємства — це стан

його захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз,

дестабілізуючих факторів, при якому забезпечується стійка реалізація основних

комерційних інтересів і цілей статутної діяльності[6].

1.3. Комплексна система забезпечення економічної безпеки на

підприємстві

Економічна безпека підприємства, будучи самостійним рівнем системи

безпеки суспільства, впливає практично на всі рівні. Стан захищеності

економічних інтересів підприємства, пов'язаних з його виробничої, фінансової,

інвестиційної, громадської та іншими видами діяльності, є метою системи

забезпечення економічної безпеки підприємства.

Системою забезпечення економічної безпеки підприємства вважається

комплекс заходів, що мають економічну і правову природу і спрямованих на

досягнення і підтримання стану економічної безпеки підприємства та

здійснюваних у відповідності зі стратегічним планом його розвитку . [8]

Визначення сутності економічної безпеки підприємства, системи її

забезпечення, об'єкта і суб'єкта системи є основою розробки комплексної

системи забезпечення економічної безпеки підприємства, відправною точкою

досліджень у сфері створення механізмів оцінки та моніторингу економічної

безпеки підприємства та заходів по її забезпеченню.

1) Об'єктом системи економічної безпеки виступає все те, на що

спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки: різні види діяльності

підприємства, персонал підприємства, майно і ресурси підприємства.

2) Діяльність суб'єкта системи забезпечення економічної безпеки

підприємництва характеризується не тільки особливостями і характеристиками

21

об'єкта, але і специфічними умовами зовнішнього середовища, що оточує суб'єкт

підприємницької діяльності. Виходячи з цього, можна виділити дві групи

суб'єктів, які забезпечують економічну безпеку підприємництва.

До зовнішніх суб'єктів відносяться конкуренти, контрагенти, банки,

органи законодавчої, виконавчої та судової влади покликані забезпечувати

безпеку всіх без винятку законослухняних учасників підприємницьких відносин,

причому діяльність цих органів не може контролюватися самими підприємцями.

Ці органи формують законодавчу основу функціонування і захисту

підприємницької діяльності в різних її аспектах і забезпечують її виконання.

До внутрішніх суб'єктів відносяться працівники власної служби безпеки

фірми (підприємства), запрошені працівники із спеціалізованих фірм, що

надають послуги з захисту підприємницької діяльності - особи, підрозділи,

служби, органи, відомства, установи, які безпосередньо здійснюють діяльність

щодо захисту економічної безпеки конкретного суб'єкта підприємництва.

Суб'єкти, що забезпечують економічну безпеку підприємництва, які

здійснюють свою діяльність на основі певної стратегії і тактики. Надійний

захист економіки будь-якої компанії можлива лише при комплексному та

системному підході до її організації. У зв'язку з цим з'явився термін «Система

економічної безпеки підприємства.

Створювані на практиці системи забезпечення економічної безпеки

реалізують два напрямки, що залежать від визначення економічної безпеки. У

першому випадку забезпечення економічної безпеки зводиться до захисту

обраного у визначенні параметра або елемента, що характеризує безпеку. У

другому випадку забезпечення економічної безпеки – це завдання додання

об'єкту таких якостей, за яких він зможе досягти своїх цілей.

Запропонована комплексна система забезпечення економічної безпеки

підприємства заснована на гіпотезі, яка полягає в тому, що стратегія економічної

безпеки приймається як філософія управління підприємством, що вимагає

створення системи економічної безпеки, функціонування якої дозволить

22

забезпечити захищеність економічних інтересів підприємства від зовнішніх і

внутрішніх загроз (рис. 1.2).

Економічна безпека

підприємстваМісія: Забезпечення ЕБП

Мета:

Моделювання системи

управління ЕБП

Завдання

Збільшення долі

ринку

Підвищення

ефективності

роботи персоналу

Перерозподіл

фінансів

Підвищення

конкурентоспром.

позицій

Оптимизація

чисельності персоналу

Підвищення

ліквідності

Збір, аналіз, оцінка й

прогнозування ринків

Підвищення

кваліфікаційного рівня

персоналу

Зниження

кредиторської й

дебіторської

заборгованості

Підвищення

адаптаційних

можливостей п-п к

изменениям на рынке

Наявність евективної

орг. структури

Підвищення рівня

автономії п-п

Методи досягнення завдань

МФОС

МАІС

Аналітичний

Імітаційне

моделювання

Вартісний Метод сценаріїв

ГрафічнийМетод експертних

оцінок

Спільне координування питань глобальної

стратегії, стимулювання застосування

антикризових стратегій, оцінки складових ЕБП,

прогнозування,

развиток бізнес-планування,

інвестицій,

пріритетів

Проблеми

забезпечення

ЕБП

Недосконале

законодавство

Безліч засобів

конкурентної боротьби

Зниження фінансової

стійкості

Зниження

можливостей

забезпеченням

внутрішніми ОС

Функції ЕБП

Функція

цілепокладання

Обліко-

контрольна

ПлануванняІнформаційна

Зниження

адаптаційних

можливостей п-п на

ринку

Зниження освітнього

рівня робітників

Відтік кадрів, втрата

спеціалістів

Аналітична

Функція

нормативно-

правового

забезпечення

Організаційно-

адміністративна

Функції

1) Принцип

законності

2) Принцип

рациональності

3) Принцип

системності и

комплексності

4) Принцип

повного охвату

5) Принцип

неперервності

Принципи функціонування механизму

Зниження коефіцієнту

автономії фінансів п-п

Модель повышения

конкурентоспособност

іи п-п

Модель

перекваліфікування й

оптимізації

чисельності персоналу

СППР

Результати

Рис.1.2 Комплексна система забезпечення ЕБП

Для досягнення мети, поставленої перед системою економічної безпеки

підприємства, необхідно рішення системою наступного комплексу завдань:

• Захист законних прав та інтересів підприємства та його працівників;

• Збір, аналіз, оцінка даних і прогнозування розвитку ситуації;

• Недопущення проникнення на підприємство структур економічної

розвідки конкурентів, протидія технічному проникненню у злочинних цілях;

• Виявлення, попередження і припинення можливої протиправної та іншої

негативної діяльності співробітників підприємства на шкоду його безпеці;

• Забезпечення збереження матеріальних цінностей і відомостей,

становлять комерційну таємницю підприємства;

• Добування необхідної інформації для вироблення найбільш оптимальних

управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності

компанії;

• Фізична та технічна охорона будинків, споруд, території і транспортних

засобів;

23

• Формування у населення та ділових партнерів сприятливої думки про

підприємство, що сприяє реалізації планів економічної діяльності та статутних

цілей;

• Підвищення конкурентноздатних позицій

• Оптимізація чисельності персоналу

• Підвищення кваліфікаційного рівня персоналу

• Наявність ефективної організаційної структури

• Підвищення ліквідності

• Зниження кредиторської і дебіторської заборгованості

• Підвищення рівня автономії фінансів підприємства

• Контроль за ефективністю функціонування системи безпеки,

удосконалення її елементів

Досягнення цих завдань можливе, якщо система буде виконувати певну

послідовність функцій (рис. 1.2): аналітичну – цілепокладання – нормативно-

правового забезпечення організаційно-адміністративну – планову – обліково-

контрольно-інформаційну.[9]

• Аналітична функція полягає у визначенні загроз економічної безпеки

організації, оцінки їх параметрів з позиції управління ризиками (ймовірність,

збиток).

• Функція цілепокладання полягає у визначенні мети кожного підрозділу із

забезпечення стану захищеності економічних інтересів організації на

підконтрольному об'єкті системи.

• Функція нормативно-правового забезпечення полягає в аналізі чинного

законодавства у сфері захисту інтересів організації та розробці внутрішньої

документації нормативного характеру, що регулює безпечний розвиток

господарюючого суб'єкта.

• Організаційно-адміністративна функція системи полягає у виробленні

комплексу організаційно-адміністративних відносин, які перебувають у

компетенції та підзвітності окремих співробітників, що дозволить створити чітку

24

організаційну структуру, стратегічною метою якої є забезпечення економічної

безпеки.

• Планування – невід'ємна функція, що дозволяє визначити майбутній стан

економічної безпеки організації. Планування включає в себе прогнозування

ключових показників зовнішньої і внутрішньої середовища організації та

визначення дій щодо управління станом економічної безпеки в майбутньому.

• Обліково-контрольна функція реалізується через створення та

впровадження системи внутрішнього контролю, що базується на управлінському

обліку, що необхідно для підвищення ефективності управління діяльністю

організації.

• Інформаційна функція полягає у високій цінності результатів оцінки

рівня економічної захищеності організації для вироблення стратегії її розвитку.

Запропоновані функції універсальні для організації будь-якої величини, галузі та

організаційно-правової форми, оскільки дозволяють здійснювати безперервний і

послідовний процес комплексного управління економічною безпекою

організації.

Організація та функціонування комплексної системи забезпечення

економічної безпеки на рівні підприємства повинні ґрунтуватися на низці

наступних принципів (рис. 1.2):

1. Принцип законності, який означає, що вся діяльність організації повинна

носити, безумовно, законний характер, інакше система забезпечення безпеки

може бути зруйнована з вини самого суб'єкта підприємництва.

2. Принцип раціональності та економічної ефективності, що полягає в

наданні додаткових посадових обов'язків співробітникам, включеним в систему,

що не повинно заважати виконанню інших функцій або носити характер

понаднормової роботи. При цьому витрати на функціонування системи можуть

бути змінені при зміні стану об'єктів, але необхідно порівняння ефекту і витрат

та забезпечення належної економічної ефективності її функціонування.

25

3. Принцип системності і комплексності, який означає, що будь-який

елемент поза і всередині підприємства з точки зору забезпечення безпеки

підприємства може виступати одночасно в чотирьох ролях:

• суб'єкта (засіб, механізм, спосіб) забезпечення безпеки;

• забезпечення безпеки об'єкта (захищається елемент);

• джерела загрози;

• об'єкта загрози.

Найбільш важливим висновком з цього принципу є наступне: будь-який

без винятку елемент підприємства і зовнішнього середовища може представляти

загрозу економічної безпеки, так і бути використаним для забезпечення

економічної безпеки підприємства.

4. Принцип повного охоплення за рівнями фінансово-господарської

діяльності з пріоритетом вищим рівнями, відповідно до якого доцільно виділяти

наступні рівні фінансово-господарської діяльності і відповідні їм рівні

економічної безпеки підприємства:

• рівень власницький (акціонерний);

• рівень вищої керівництва підприємства;

• рівень організаційної структури і системи управління підприємством,

кадрової політики і системи мотивації персоналу;

• рівень побудови бізнес-процесів;

• рівень поточної фінансово-господарської діяльності в рамках,

регламентованих попереднім рівнем;

• рівень обліку, контролю, аналізу фінансово-господарської діяльності.

5. Принцип безперервності, який передбачає, що функціонування

комплексної системи забезпечення економічної безпеки організації повинне

здійснюватися постійно. Пріоритет віддається превентивним заходам, що

дозволяє не допустити виникнення або реалізації загроз економічній безпеці. [4]

Для того щоб система забезпечення економічної безпеки організації

відповідала зазначеним принципам і функціонувала ефективно, вона повинна

відповідати наступним вимогам:

26

1. Дотримання чітко визначеної мети: забезпечення економічної безпеки

організації.

2. Наявність можливості збору інформації, необхідної для оцінки

економічної безпеки організації.

3. Гнучкість структури і можливість оперативного включення в систему

нових функціональних і структурних елементів.

4. Система повинна бути економічно ефективною, тобто принесений її

діяльністю економічний ефект повинен перевищувати витрати на її

функціонування.

Відповідність системи перерахованим вище вимогам дозволить їй

максимально ефективно виконувати покладені на неї завдання. Узгоджені

завдання, функції, принципи і вимоги до функціонування системи економічної

безпеки, їх взаємна обумовленість представляють сутність комплексного

концептуального підходу до вироблення стратегії забезпечення економічної

безпеки організації.[11]

Для вирішення поставлених завдань (рис. 1.2) необхідно використовувати

різні методи.

1. Аналітичне дослідження — це «найбільш поглиблений вид

соціологічного аналізу, що ставить своєю метою не тільки опис структурних

елементів досліджуваного явища, а й з'ясування причин, які лежать в його основі

і обумовлюють характер, поширеність, гостроту і інші властиві йому риси». Цей

вид досліджень дуже часто використовується на практиці. Якщо в ході описового

дослідження встановлюється зв'язок між характеристиками досліджуваного

явища, то в ході аналітичного дослідження визначається, має виявлена зв'язок

причинний характер.

2. Метод експертних оцінок — процедура отримання оцінки проблеми на

основі думки фахівців (експертів) з метою подальшого прийняття рішення

(вибору). У проведенні дослідження методом експертних оцінок бере участь

група експертів. По проблемі, що вимагає детального аналізу і рішення,

заздалегідь складається спеціальна анкета-опитування. Знаходження відповіді на

27

запропоновані в анкеті питання дозволяє розглянути проблему комплексно,

всебічно, і отримати необхідне рішення.

3. Метод сценаріїв — використовується у сфері прийняття управлінських

рішень в довгостроковому періоді. Сценарій — опис або картина майбутнього

якого-небудь об'єкта (фірми), складені з урахуванням вірогідних переваг.

Прогнозна оцінка найчастіше представляється у вигляді трьох можливих

варіантів сценарію: 1)оптимістичного; 2) песимістичного; 3) очікуваного,

найбільш ймовірного. Сценарій використовують для прийняття рішень у сфері

стратегічного розвитку фірм, регіонів, технологій, ринків.

4. Графічний метод — сукупність способів умовного (графічного)

зображення якого-небудь організаційного або управлінського явища на

виробництві. З допомогою нього вирішуються задачі моделювання процесів

управління, виявляються і раціоналізуються взаємозв'язку між різними

факторами, що визначаються розрахункові показники і нормативи, виконуються

контроль і облік, групування і класифікація господарських операцій, інформація

представляється в наглядному вигляді. В управлінні використовуються графіки

ілюстративно-інформаційні, оперативні, аналітичні та розрахункові.

5. Імітаційне моделювання — метод розв'язання задач, при використанні

якого досліджувана система замінюється простішим об'єктом, що описує

реальну систему та званою моделлю. Моделювання застосовується у випадках,

коли проведення експериментів над реальною системою неможливо або

недоцільно: наприклад, через крихкості або дорожнечі створення прототипу або

через тривалість проведення експерименту в реальному масштабі часу.

6. МАІС — методика проектування автоматизованих інформаційних

систем управління підприємством, яка складається з наступних етапів.

• Обстеження об'єкта автоматизації (аналіз) і формулювання вимог

користувачів до системи управління.

• Постановка цілей.

28

• Розробка архітектури системи (декомпозиція функціональної структури і

визначення зв'язків між її елементами). Виділення рівнів управління, підсистем,

комплексів задач, завдань і функцій управління.

• Розробка інфологічної моделі системи, що описує статику і динаміку

об'єкта. Формалізація моделей стану об'єкта, матеріальних, фінансових та

інформаційних (керуючих) потоків та їх взаємодії між собою.

• Розробка системи класифікації об'єктів обліку і управління та

ідентифікації їх параметрів

• Розробка інформаційної моделі системи (проектування структур баз

даних і їх зв'язків).

• Синтез структури програмного забезпечення (агрегування системи).

• Вибір методу складання та тестування системи.

• Проектування модулів. Розробка зовнішніх специфікацій, що описують

сполучення (зв'язку) між модулями, і проектування логіки (алгоритмів) модулів.

• Інтеграція (збірка) системи у відповідності з обраним методом та її

тестування.

• Розробка методичного забезпечення. Посібники користувача, інструкції з

експлуатації, технологічні інструкції.

• Впровадження системи на об'єкті.

• Супровід системи: усунення помилок і зауважень користувачів, розробка

додаткових режимів і функцій управління, функціональне розширення системи.

У відповідності з трьома виділеними напрямками перерозподілу

корпоративних ресурсів, а саме – фінанси підприємства, робота і чисельність

персоналу підприємства, підвищення конкурентоспроможності підприємства та

збільшення частки ринку, слід розглянути такі проблеми, які були одночасно і

передумовами.

Про ослаблення фінансової безпеки свідчать: зниження ліквідності;

підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості; зниження фінансової

стійкості, недосконале законодавство і т. д.

29

Про ослаблення ринкової безпеки свідчать: зменшення частки ринку,

займаної підприємством, ослаблення конкурентних позицій і здатності

протидіяти конкурентному тиску, виникнення безлічі способів конкурентної

боротьби, зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін на ринку,

відставання від вимог ринку і т. д.

Негативні впливи на кадрову та інтелектуальну складову викликають:

плинність кадрів, втрата провідних висококваліфікованих працівників, що

призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження

питомої ваги інженерно-технічних і наукових працівників у загальній кількості

працюючих; зниження винахідницької та раціоналізаторської активності;

зниження освітнього рівня працівників і, особливо, осіб апарату управління,

фізичне старіння кадрів, старіння їх знань та кваліфікації; низька кваліфікація

кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що

пов'язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом

конфіденційної інформації за межі підприємства.[8]

30

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Синтез механізмів управління економічною безпекою

підприємства

Механізм управління економічною безпекою підприємства являє собою

об'єктивно обумовлену послідовність дій по забезпеченню економічної безпеки

підприємства. До основних його елементів можна віднести: визначення потреб в

забезпеченні безпеки, сил і засобів, а також організаційно-господарського

механізму, формулювання цілей і завдань забезпечення безпеки. Проведення в

життя розроблених заходів забезпечує досягнення поставлених цілей.

На основі побудованої процесної моделі можна виділити основні завдання

управління економічною безпекою підприємства та їх зміст.

1. Призначення планових параметрів бізнесу: Призначення планових

значень швидкості збільшення власного капіталу і параметрів бізнесу. Оцінка

планових значень параметрів за критеріями економічної безпеки: показниками

ефективності і «живучості» бізнесу. Аналіз планових загроз і засобів захисту;

2. Планування бізнесу в інтегральних показниках бухгалтерської звітності:

Розрахунок планових значень інтегральних показників бухгалтерського опису.

Видача директив з плановим значенням мети та інтегральним показниками як

еталонів поведінки;

3. Аналіз фактичних інтегральних показників бізнесу:

Прийом звітів з фактичним інтегральним показниками, складеним за

фактичним бухгалтерського опису;

4. Аналіз і оцінка фактичних параметрів економічної безпеки бізнесу:

Розрахунок фактичних значень параметрів бізнесу, оцінка їх за критеріями

економічної безпеки та аналіз фактичних загроз та засобів захисту. Розрахунок

фактичних значень швидкості збільшення власного капіталу, порівняння з

31

плановими значеннями, визначення «упущеної вигоди». Виявлення і аналіз

«вузьких місць», вироблення управлінь, спрямованих на мінімізацію відхилень.

В умовах кризи і невизначеності виникає проблема управління

підприємством. У зв'язку з цим життєво важливою необхідністю для кожного

підприємства є розробка і реалізація ефективного механізму управління

економічною безпекою. Суть механізму антикризового управління полягає у

реалізації системи управлінських впливів, спрямованих на попередження загрози

банкрутства, а також на своєчасне проведення фінансового оздоровлення

підприємства, що забезпечує його вихід із кризового стану.[10]

4. Служба управління підприємством містить у собі завдання підвищення

рівня економічної безпеки, який залежить від наявних і виявлених загроз і

розкривається в конкретних функціональних цілей організації (рис. 2.1):

Підвищення рівня ЕБП

Загальна цІль управління ЕБП

ОцІнка й прогнозування ЕБП

Розробка необхідних дій

Задачі управління ЕБП

Вирахування параметрів, оцінка

складовихх ЕБП

Автоматизовані системи управління технологічними процесами

Система підтримки прийняття рішень в ЕБП

Інтелектуальний механізм

Интерфейсний механізм

Кадровий механізм

Екологічний механізм

ИнформацІйний механізм

Силовий механізм

Технологічний механізм

Фінансовий механізм

Ринковий механізм

Експертна система реагування на

реальні й потенціальні

загрози

Служба Забезпечення ЕБП

Служби управління підприємством

Виробничо-технологічні служби

Правовий механізм

Рис. 2.1 Синтез механизмів керування економічною безпекою

піжприємства

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової

стійкості та незалежності підприємства (організації)

32

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої

конкурентоспроможності технічного потенціалу підприємства;

• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та

ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його

інтелектуального потенціалу;

• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської

діяльності на стан навколишнього середовища;

• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства

(організації), забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і

досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх

підрозділів підприємства та відділів організації;

• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та

майна, а також комерційних інтересів.

Всі функціональні цілі організації можна об'єднати в декілька загальних:

збільшення частки ринку, приріст прибутку, ефективне функціонування

підприємства.

5. Служба забезпечення економічної безпеки відповідальна за розробку

необхідних дій щодо попередження і нейтралізації загроз економічній безпеці

(рис. 2.1).

Оцінка та прогнозування економічної безпеки передбачає виділення,

аналіз і оцінку існуючих загроз за кожною з функціональних складових

економічної безпеки, обчислення параметрів і розробку на їх основі системи

протидіють і попереджувальних заходів (рис. 2.1).

Дані складові також входять в загальну систему механізмів, де кожен

окремий механізм (фінансовий, кадровий, правової тощо) відповідальний за

певний підрозділ підприємства.

Необхідно розглядати такі складові механізмів управління економічної

безпеки підприємства з точки зору основних загроз, функціональних підрозділів,

які відповідають за певну сферу безпеки та управління ними. (рис. 2.1)

33

1) Фінансова складова: запобігає зниження ліквідності, зростання

дебіторської і кредиторської заборгованості. Сприяє підвищенню фінансової

стійкості і т. д. (економічні і фінансові служби підприємства), забезпечення

достатнього обсягу фінансових ресурсів, платоспроможності.

2) Технологічна складова: формує технологічний потенціал підприємства;

оновлює технічний парк, забезпечує застосування нових технологій.

3) Правова складова: забезпечує правову захищеність інтересів

підприємства у сфері договірних відносин з контрагентами, що не допускає

порушень юридичних прав підприємства та його працівників, запобігає умисне

або ненавмисне розголошення комерційно важливої інформації, порушення

норм патентного права (юридична та патентно-ліцензійна служби).

4) Кадрова складова: забезпечує контроль над співробітниками і їх

мотивацію (недопущення їх відтоку і плинності, фізичного старіння, старіння їх

знань і кваліфікації (кадрова служба). До складу кадрової входить:

Інтелектуальна складова: яка забезпечує прихід провідних висококваліфікованих

спеціалістів, що призводить до посилення інтелектуального потенціалу

підприємства; стимулювання винахідницької та раціоналізаторської активності;

підвищення освітнього рівня працівників і, особливо, осіб апарату управління

(кадрова служба).

5) Силова складова має на увазі під собою службу безпеки, яка займається

установкою систем відеоспостереження, встановленням обмежень для доступу

до інформації і до службових приміщень, забезпечує фізичну охорону об'єкта

управління.

6) Інформаційна складова: формує нормальне функціонування

комунікаційних систем, мінімізує використання неповної, неточної та

суперечливої інформації у процесі прийняття рішень, забезпечує недопущення

"витоку" секретних відомостей (інформаційно-аналітична служба та служба

охорони).

34

7) Екологічна складова: запобігає загрози безпеки здоров'я працівників

підприємства, втрати прибутку внаслідок високого рівня екологічних платежів і

штрафів, не допускає підриву іміджу підприємства(служба екологічної безпеки).

8) Ринкова складова відображає ступінь відповідності внутрішніх

можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому

середовищі.

9) Інтерфейсна складова: характеризує надійність взаємодії з

економічними контрагентами.

10) Автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ)

— кібернетичні системи, у яких розумова діяльність людей поєднується з

переробкою інформації, розрахунками, логічними операціями, проведеними з

використанням обчислювальної техніки і сучасних засобів зберігання, передачі

та обробки інформації. АСУ відповідає за обробку та передачу інформації про

стан економічної безпеки в СППР.

11) Система підтримки прийняття рішень або СППР у економічної безпеки

— це комп'ютерна система, яка шляхом збору й аналізу великої кількості

інформації може впливати на процес прийняття рішень щодо упереджувальних

дій і заходів, які ліквідовують потенційні і реальні загрози на підприємстві.

Інтерактивні системи відповідальні за отримання корисної інформації з

першоджерел(результати оцінки складових економічної безпеки), її аналіз, а

також виявлення існуючих бізнес-моделей для вирішення певних завдань. За

допомогою СППР можна простежити за усіма доступними інформаційними

активами, отримати порівняльні значення обсягів продажів, спрогнозувати дохід

організації при гіпотетичному впровадження програми підвищення економічної

безпеки, а також розглянути всі можливі альтернативні рішення.[12]

35

2.2. Методологія оцінки рівня економічної безпеки підприємства в

розрізі її складових

Поняття економічної безпеки підприємства включає в себе фінансову,

інтелектуальну, кадрову, технологічну, правову, екологічну, інформаційну та

силову складові.[12] До них також слід додати ринкову, а також інтерфейсну

складову, що характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами

підприємства.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку

існуючих загроз за кожною з функціональних складових і розробку на їх основі

системи протидіють і попереджувальних заходів.

1) Фінансова складова характеризує фінансову забезпеченість

підприємства. Про ослаблення фінансової безпеки свідчать: зниження

ліквідності; підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості; зниження

фінансової стійкості і т. п. За дану складову економічної безпеки відповідають

фінансові й економічні служби підприємства. Оцінку фінансової безпеки

підприємства можна виконати на основі аналізу його фінансової стійкості [13],

ступінь якої визначається виходячи з достатності обігових коштів (власних або

позикових) для здійснення виробничо-збутової діяльності.

Оціночними показниками є:

• ±𝐸𝐶 — надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів

необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з

господарською діяльністю підприємства;

• ±𝐸𝑇 — надлишок чи недолік власних оборотних коштів, а також

середньострокових і довгострокових кредитів і позик;

• ±𝐸𝐻 — надлишок або нестача загальної величини оборотних коштів. Ці

показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами

їх формування. Вони розраховуються за такими формулами:

±𝐸𝑐 = ±𝐸𝑐 − 𝑍 (2.1)

36

±𝐸𝑇 = (±𝐸𝑇 + 𝐾𝑇) − 𝑍 (2.2)

±𝐸𝐻 = (±𝐸𝐶 + 𝐾𝑇 + 𝐾𝑡) − 𝑍 (2.3)

де

• 𝑍 – сума запасів і витрат;

• 𝐸𝑐 – сума власних оборотних коштів підприємства;

• 𝐾𝑇 – середньострокові і довгострокові кредити та позики;

• 𝐾𝑡– короткострокові кредити і позики.

В залежності від значень оціночних показників виділяють п'ять областей

фінансової стійкості (областей ризику). Їм можна поставити у відповідність

п'ять рівнів фінансової безпеки (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Рівні фінансової безпеки

Стан Формула

Абсолютна фінансова стійкість і

абсолютна безпека, коли для

функціонування підприємству

достатньо власних оборотних

коштів:

±𝐸𝑐 ≥ 0,±𝐸𝑇 ≥ 0,±𝐸𝐻 ≥ 0 (2.4)

Область нормальної фінансової

стійкості і нормальний рівень

безпеки, коли підприємство

практично обходиться власними

джерелами формування запасів і

покриття витрат:

±𝐸𝑐 ≈ 0,±𝐸𝑇 ≈ 0,±𝐸𝐻 ≈ 0 (2.5)

Область нестійкого фінансового

стану та нестабільного рівня

безпеки, коли підприємству

недостатньо власних оборотних

засобів, і воно вдається до

середньостроковим і

довгостроковим позиками і

кредитами:

±𝐸𝑐 < 0,±𝐸𝑇 ≥ 0,±𝐸𝐻 ≥ 0 (2.6).

37

Таблиця 2.1 (продовження)

Область критичного фінансового

стану і критичного рівня безпеки,

коли підприємство для

фінансування своєї діяльності

вдається до короткострокових

кредитах (крім середньострокових і

довгострокових):

±𝐸𝑐 < 0,±𝐸𝑇 < 0,±𝐸𝐻 ≥ 0 (2.7)

Область кризового фінансового

стану і кризового рівня безпеки,

коли підприємство не в змозі

забезпечити фінансування своєї

діяльності нисобственными, ні

позиковими засобами, тобто

знаходиться на межі банкрутства:

±𝐸𝑐 < 0,±𝐸𝑇 < 0,±𝐸𝐻 < 0 (2.8)

2) Ринкова складова відображає ступінь відповідності внутрішніх

можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому

середовищі. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать: зменшення частки

ринку, займаної підприємством; послаблення конкурентних позицій і здатності

протидіяти конкурентному тиску; зниження адаптаційних можливостей

підприємства до змін на ринку, відставання від вимог ринку і т. д.

За дану складову економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба

маркетингу. Оцінку рівня ринкової безпеки можна виконати на основі

наступного підходу.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх

можливостей розвитку підприємства зовнішнім генеруються ринковим

середовищем. Фактори ринкового середовища та фактори, що визначають

внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT-аналізу [15] ділять на

дві групи. Для зовнішнього середовища — можливості та загрози для

підприємства – сильні і слабкі сторони діяльності.

Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішньої)

на ринкову безпека підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів

упевненості, які вимірюються за шкалою від -1 до +1. Кожен з факторів

розглядається як свідоцтво про наявності чи відсутності загроз ринкової безпеки

38

підприємства. При цьому можливості і сильні сторони оцінюють від 0 до +1, а

загрози і слабкі сторони – від 0 до-1. Значення коефіцієнта впевненості

відображає ступінь впевненості в тому, що вплив вимірюваного їм фактору

збільшує (+) або зменшує (-) ступінь ринкової безпеки підприємства.

Значення коефіцієнтів упевненості (оцінки) факторів визначають на підставі

минулого досвіду діяльності або експертним методом, в якості експертів можуть

виступити керівника і провідні фахівці підприємства. Отримані оцінки

послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки двох факторів додають

оцінку наступного фактора і т. д.) за відомими правилами [16]:

𝐾0 = 𝐾1 + 𝐾2 ∗ (1 − 𝐾1) (2.9)

Якщо 𝐾1 > 0 и 𝐾2 > 0;

𝐾0 = −(|𝐾1| + |𝐾2| ∗ (1 − |𝐾1|)) (2.10)

Якщо 𝐾1 < 0 и 𝐾2 < 0;

𝐾0 =𝐾1+𝐾2

1−min(|𝐾1|,|𝐾2|) (2.11)

Якщо 𝐾1 і 𝐾2 мають різні знаки.

Інтегральну оцінку всього комплексу факторів порівнюють з таблицею

прийняття рішень (Таблиця 2.2) і роблять висновок про рівень ринкової безпеки

підприємства. Необхідно відзначити, що при оцінці можуть розглядатися як ті

фактори зовнішнього середовища і самого підприємства, які характеризують

його реальну діяльність, так і ті, які характеризують його потенційні можливості

розвитку. Відповідно, оцінка здійснюється: реального (дійсного) рівня ринкової

безпеки; потенційного, який буде досягнутий, якщо підприємство реалізує

розглянутий варіант розвитку.

39

Таблиця 2.2

Рівні ринкової безпеки

Значення інтегральної оцінки Висновок щодо рівня ринкової безпеки

𝐾0 ≤ −0,8 Кризовий стан

−0,8 < 𝐾0 ≤ −0,6 Критичний рівень безпеки

−0,6 < 𝐾0 ≤ −0,3 Предкритичний рівень

−0,3 < 𝐾0 < 0,3 Ситуація невизначеності

0,3 ≤ 𝐾0 < 0,6 Нестійкий стан

0,6 ≤ 𝐾0 < 0,8 Нормальний рівень безпеки

𝐾0 ≥ 0,8 Абсолютна безпека

3) Інтерфейсна складова характеризує надійність взаємодії з економічними

контрагентами. Загрозу даної складової економічної безпеки підприємства

представляють можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву

відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговими і

збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т. д. Відповідальність за

дану складову економічної безпеки несе служба маркетингу.

Перерахунок оцінок за порядковою шкалою відносні кількісні проводиться

за формулою:

𝑂𝑗𝑖 =𝑂𝑖

𝑂𝑚𝑎𝑥 (2.12)

де 𝑂𝑗𝑖 – відносна оцінка j-го контрагента по i-му критерію; 𝑂𝑖 – бальна

оцінка 𝑗 - го контрагента по 𝑖-му критерію; 𝑂𝑚𝑎𝑥 – максимально можлива оцінка.

H𝑗 = ∑ 𝑂𝑗𝑖 ∗ 𝐵𝑗𝑖ni=1 (2.13)

Сукупну оцінку надійності j-го контрагента виконують за формулою ,

(2.13) де 𝐵𝑗𝑖 – вагомість 𝑖-го показника для 𝑗-го контрагента. Оцінку надійності

40

взаємодії з усією сукупністю контрагентів Hзаг. розраховують як

середньоарифметичну H𝑗 (середньозважену, якщо вагомості контрагентів

істотно різняться). В залежності від її значення можна виділити наступні рівні

економічної безпеки (Таблица 2.3).

Таблиця 2.3

Рівні економічної безпеки

Показник Стан

Hзаг=1 Абсолютна безпека;

–0,75 ≤ Hзаг < 1 Нормальна безпека;

0,50 ≤ Hзаг < 0,75 Нестабільне положення;

0,25 ≤ Hзаг < 0,50 Критичний стан;

0,00 ≤ Hзаг < 0,25 Кризовий стан

В залежності від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв

може бути змінений. Оцінка надійності кожного з контрагентів виконується в

таблицях аналогічних Tаблиці 2.4. Вона характеризує ступінь відповідності

аналізованого контрагента кожному з оціночних критеріїв. Оцінки

проставляються шляхом проставляння відміток (наприклад, "1") у рядках з

назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.

Таблиця 2.4

Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Критерії

Порядкова шкала

Точно відп. Вірогідно

відповідає Невизначеність

Вірогідно не

відповідає

Точно не

відповідає

Імідж 1

Досвід роботи 1

Фінансовий стан 1

Обов’язковість

виконання контр. 1

Тенденції розвитку 1

Економічний

потенціал 1

Оцінка в балах 4 3 2 1 0

41

4) Інтелектуальна складова характеризує інтелектуальний потенціал

працівників підприємства. Негативні впливу на дану складову надають: втрата

провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення

інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно -

технічних і наукових працівників у загальній кількості працюючих; зниження

винахідницької та раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня

працівників і, особливо, осіб апарату управління.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ

кадрів) і особисто головний інженер. Рівень інтелектуальної складової

економічної безпеки може бути визначений наступним чином.

Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):

• плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як

відношення кількості звільнених працівників до загальної кількості працівників

даної кваліфікації;

• питома вага інженерно-технічних і наукових працівників, розраховується

як відношення їх кількості до всього кількості працюючих;

• показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається

як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих або

інженерно-технічних працівників;

• показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, які

мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства,

до загальної кількості працюючих і т. п.

Ці та інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками

інших підприємств або аналізують у динаміці (природно, при цьому враховують

економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваних підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи

наступну формулу (відомий у математиці метод відстаней).

П𝑢 = ∑ (1 − 𝛿𝑖) ∗ 𝐵𝑖𝑛𝑖=1 (2.14)

42

де

𝑛 – кількість показників;

𝐵𝑖 – вага 𝑖-го показника;

𝛿𝑖 – відносна оцінка 𝑖-го показника;

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств

(періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника (П𝑢𝑐𝑝) для галузі

(ринку), або ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна

задати певний діапазон середніх (0,7 П𝑢𝑐𝑝 ≤П𝑐𝑝 ≤1,3 П𝑢𝑐𝑝).

За ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити

про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки (Tаблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Рівні інтелектуальної складової економічної безпеки

Показник Стан

П𝑢 <П𝑐𝑝 Рівень інтелектуальної безпеки вищий за

середній

П𝑢 ≥ П𝑐𝑝 Рівень безпеки нищий за сердній

0,7П𝑢𝑐𝑝 ≤П𝑐𝑝 ≤1,3П𝑢𝑐𝑝 Середній рівень безпеки

5) Кадрова складова характеризує кадрову забезпеченість підприємства..

До основних негативних впливів відносять: відтік кадрів; плинність кадрів;

фізичне старіння кадрів, старіння їх знань та кваліфікації; низька кваліфікація

кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що

пов'язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом

конфіденційної інформації за межі підприємства.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ

кадрів).

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно

викладеному вище, внісши зміни до складу показників. У ряді випадків

43

показники інтелектуальної та кадрової складової економічної безпеки

підприємства об'єднують.

6) Технологічна складова характеризує технологічний потенціал і ступінь

його захищеності.

До основних негативних впливів відносять:

• дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства;

• порушення технологічної дисципліни;

• моральне старіння використовуваних технологій.

Протидією повинна займатися технологічна служба (контроль

технологічної дисципліни, удосконалення існуючих і розробка нових

ефективних технологій тощо). Показники рівня технологічної безпеки можуть

бути розраховані аналогічно двом попереднім складових, однак склад показників

буде іншим.

Так, наприклад, слід використовувати такі показники, які характеризують

технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (природно, з

урахуванням економічних результатів їх діяльності):

• рівень прогресивності технологій, розраховується як відношення

кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих

серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх

кількості на підприємстві;

• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення

кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні

кращих зразків серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) в

загальній їх кількості;

• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних

і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень,

використовуються у виробничому процесі і т. д.

7) Правова складова. Основними загрозами безпеки є:

• недостатня правова захищеність інтересів підприємства договірної та

іншої ділової документації;

44

• порушення юридичних прав підприємства та його працівників;

• навмисне або ненавмисне розголошення комерційно важливих

відомостей; порушення норм патентного права.

Протидією повинна займатися юридична та патентно-ліцензійна служба

(правове забезпечення діяльності підприємства, юридична опрацювання

договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове

навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль

порушень норм патентного права, цензура публікацій). Рівень правової безпеки

може бути визначений в залежності від співвідношення втрат, понесених

підприємством (як реальних, так і у вигляді упущеної вигоди) внаслідок

порушення правових норм (наприклад, виплат за позовами через порушення

юридичних норм і прав), і загального розміру запобігнутого юридичною

службою втрат.

Для оцінки може бути запропонована наступна шкала (Tаблиця 2.6):

Таблиця 2.6

Рівні правової складової економічної безпеки

Показник Стан

немає Абсолютна правова безпека

від 0 до 25 % Нормальна правова безпека

25 % - 50 % Нестабільний стан

50 % - 75 % Критичний стан

75 % - 100 % Кризовий стан

8) Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку, що

відносяться до даної складової:

• загроза здоров'ю працівників підприємства;

• втрата прибутку внаслідок високого рівня екологічних штрафів і

платежів;

• зниження конкурентоспроможності підприємства і продукції;

• підрив іміджу підприємства.

45

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль

екологічності та екологізація всіх сторін діяльності підприємства). Рівень

екологічної безпеки підприємства може бути укрупнено визначена наступним

чином:

• абсолютна екологічна безпека, якщо забруднюючих речовин у викидах (у

повітряне, водне середовище і грунт), що супроводжують діяльність

підприємства, немає;

• нормальна екологічна безпека, якщо фактична концентрація

забруднюючих речовин у викидах знаходиться в межах гранично допустимої

концентрації (ГДК);

• нестійкий екологічний стан, якщо фактична концентрація забруднюючих

речовин у викидах (по більшості забруднювачів) перевищує ГДК не більше ніж

на 50 %;

• критичний екологічний стан, якщо фактична концентрація

забруднюючих речовин у викидах (за більшості забруднювачів) перевищує ГДК

більш ніж у два рази.

9) Інформаційна складова. Рівень цієї складової економічної безпеки

визначається часткою неповної, неточної та суперечливої інформації,

використовуваної в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба спільно зі

службою охорони (аналіз достовірності інформації, що надходить, збір,

накопичення, систематизація та зберігання інформації, захист інформації від

несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і

широкими верствами громадськості).

𝐾𝑢 = 𝐾пл ∗ 𝐾т ∗ 𝐾пр (2.15)

В якості показників рівня інформаційної безпеки можуть бути використані

наступні коефіцієнти:

46

• коефіцієнт повноти інформації (𝐾пл), що розраховується як відношення

обсягу інформації, наявної в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР),

та обсягу інформації необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

• коефіцієнт точності інформації (𝐾т), що розраховується як відношення

обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні

ОПР інформації;

• коефіцієнт суперечливості інформації (𝐾пр), що розраховується як

відношення кількості незалежних свідоцтва на користь ухвалення рішення до

загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної

інформації. Обсяг інформації може бути розрахований в сторінках формату А4,

кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т. п. Рівень інформаційної безпеки

може бути визначений на основі значень твори трьох згаданих коефіцієнтів

(Таблиця 2.7):

Таблиця 2.7

Рівні інформаційної складової

Показник Стан

𝐾𝑢 ≥0,7 Рівень безпеки високий

0,3 ≤ 𝐾𝑢 <0,7 Рівень безпеки середній

𝐾𝑢 <0,3 Рівень безпеки низький

10) Силова складова. До основних негативних впливів, що характеризують

цю складову, відносять:

• фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей, в

особливості керівництво та провідних фахівців підприємства з метою заподіяти

шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також репутації та

матеріального благополуччя, що становить загрозу нормальній діяльності

підприємства;

• негативні впливи, які заподіюють шкоду майну підприємства, несуть

загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у т.

47

ч. доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаючи промислове

шпигунство; дезінформація; знищення інформації тощо).

Протидією негативним впливам, що належать до силової складової

повинна займатися служба охорони (забезпечення фізичного захисту

керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будівель,

приміщень, ліній зв'язку та обладнання, захист інформації від несанкціонованого

доступу, забезпечення режиму секретності документів і матеріалів, забезпечення

безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати небезпеку і

вживати заходів самозахисту).

Рівень цієї складової економічної безпеки підприємства може бути

визначений на основі оцінки ймовірності реалізації зазначених вище (а також

інших аналогічних) загроз. Ця ймовірність (Р) може бути розрахована як

об'єктивно частота негативних впливів у минулому і поточному періодах

діяльності підприємства, або ж суб'єктивно — методом експертних оцінок. При

цьому до уваги необхідно брати можливий збиток, внаслідок реалізації загроз.

Визначення рівня силової складової економічної безпеки може бути

розраховане на підставі Таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Рівні силової складової економічної безпеки

Рівень безпеки Умови

Високий Р≤0,0001

Пт≈ССр

Р≤0,001

ВД<Пт≤В

Р≤0,01

Пч<Пч≤ВД

Р≤0,1

Пт≤Пч

Середній 0,0001<Р≤0,001

Пт≈ССр

0,001<Р≤0,01

ВД<Пт≤В

0,01<Р≤0,1

Пч<Пч≤ВД

0,1<Р≤0,2

Пт≤Пч

Низький Р>0,001

Пт≈ССр

Р>0,01

ВД<Пт≤В

Р>0,1

Пч<Пч≤ВД

Р>0,2

Пт≤Пч

Умовні позначення:

Р – імовірність втрат;

Пт – величина можливих втрат;

Рср – власні кошти підприємства;

48

В – виручка від реалізації продукції;

ВД – валовий дохід;

Пч – чистий прибуток.

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпеки по

кожній з розглянутих вище складових. Проте на практиці це зробити складно,

оскільки для більшості складових економічної безпеки важко оцінити

ймовірності та величини можливих втрат.

Рівень економічної безпеки підприємства в цілому (з урахуванням усіх її

складових) пропонується визначати в наступній послідовності:

1) Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної із складових

економічної безпеки за наступною формулою

𝑂𝑖 =1

𝑁𝑖∗ 𝑛𝑖 (2.16)

де

• 𝑂𝑖 – відносна оцінка 𝑖 -ї складової економічної безпеки підприємства;

• 𝑁𝑖 – кількість рівнів 𝑖 -ї складової економічної безпеки;

• 𝑛𝑖 – номер розрахованого згідно з викладеним вище підходам рівня

безпеки 𝑖 -ї складової рахуючи від самого несприятливого включно.

2) Визначити вагомості 𝐵𝑖 кожної із складових економічної безпеки.

3) Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як

середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень

економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення економічної

безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити — звідки

виходять погрози.

Для представлення результатів оцінки економічної безпеки підприємства в

наочному вигляді можна побудувати діаграму в полярній системі координат

(Рис. 2.2), де кути будуть відповідати ваговим характеристикам, а радіус-вектори

– характеризують рівні складових економічної безпеки (довжина кожного

радіус-вектора розраховується за формулою 2.16).

49

Рис. 2.2 Схема областей економічної безпеки підприємства (вагомості

складових умовно показано рівнозначними)

Результати аналізу і оцінки рівнів складових економічної безпеки не є

самоціллю. Вони повинні бути покладені в основу розробки комплексу заходів,

спрямованих на протидію загрозам і підвищення рівня економічної безпеки

підприємства, і відповідно розширення його адаптаційних можливостей до змін

умов господарської діяльності, створення умов для стабільного функціонування

і розвитку.

2.3. Модель оцінки рівнів економічної безпеки підприємства

Становлення економічної безпеки підприємства, як правило, відбувається

шляхом формування і функціонування її механізму. Так, існує підхід Ілляшенко

[16], який дозволяє звести результати оцінювання в єдиний інтегральний

показник, який характеризує рівень економічної безпеки в цілому.

50

Удосконалення забезпечення функціонування економіко-організаційного

механізму економічної безпеки вимагає розробки власного методичного підходу

до комплексного інтегрального показника, який, у відповідності з підходом О.

Журавки, має відповідати наступним умовам:

• В основі тактичного забезпечення об'єктних складових економіко-

організаційного механізму економічної безпеки лежить формування та

впровадження оціночного інтегрального показника

• Розробка методичного підходу до комплексної оцінки економічної

безпеки здійснюється з урахуванням результатів поелементного аналізу

• Побудова моделі має базуватися на реальних статистичних даних

• Універсальність у використанні методичного підходу для підприємств

інших галузей

• Використання мінімальної кількості складових

• Результати використання методики повинні бути максимально

наближеними до реального стану економічної безпеки

• Методика повинна бути діагностичною, тобто на основі виявленого

поточного стану безпеки підприємства розробляються сценарії тактичного і

стратегічного розвитку об'єкта діагностики.

Під час здійснення тактичного забезпечення об'єктних складових

економіко-організаційного механізму економічної безпеки використовуються

такі кроки:

1. Досліджується ефективність використання ресурсного потенціалу

2. Визначається рівень фінансової стійкості

3. Аналізується адаптивність техніко-технологічної бази до впровадження

інновацій.

При оцінці ресурсної складової економіко-організаційного механізму

економічної безпеки використовуються такі показники: коефіцієнт фондовіддачі

основних засобів, матеріаловіддачі, продуктивності праці, зносу основних

засобів [З. Живко]. Поєднання та усереднення цих показників дають можливість

отримувати інтегральний індекс ресурсної складової безпеки підприємства:

51

𝐼РСЕБ =1

6(𝑘ФвОЗ + 𝑘ПрП + 𝑘ФоП + 𝑘Мв + 𝑘ООбЗ + 𝑘ЗОЗ) (2.17)

де

𝐼РСЕБ – індекс ресурсної складової економіко-організаційного механізму

економічної безпеки підприємства;

𝑘ФвОЗ – коефіцієнт фондовіддачі основних засобів;

𝑘ПрП – коефіцієнт продуктивності праці, млн. грн./ос.;

𝑘ФоП – коефіцієнт фондоозброєності праці, млн. грн./ос.;

𝑘Мв – коефіцієнт матеріаловіддачі;

𝑘ООбЗ – коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

𝑘ЗОЗ – коефі- цієнт зносу основних засобів.

Оскільки до економічної характеристики діяльності підприємства, крім

ресурсної, входять також інші складові, зокрема інноваційна, її оцінку можна

здійснювати на основі моделі:

𝐼РСЕБ = 0,912(𝑒𝛾𝐿 + 𝑒𝛾фоп) (2.18)

де

𝐼РСЕБ – індекс інноваційної складової економіко-організаційного механізму

економічної безпеки підприємств АПК;

𝑒 – основа натурального логарифму;

𝛾𝐿 – коефіцієнт еластичності доходу за технологічним прогресом

виробничої функції Тінберґена у моделі з трудовим чинником «середньорічна

чисельність працівників»;

𝛾фоп – коефіцієнт еластичності доходу за технологічним прогресом

виробничої функції Тінберґена у моделі з трудовим чинником «річний фонд

оплати праці».

Індекс економіко-організаційного механізму економічної безпеки під-

приємства (𝐼МЕБ) можна сформувати на основі комплексного інтегрального

52

показника оцінки економічної безпеки як суми індексів об'єктних складових. За

нормативне оціночне значення науковці пропонують брати 1. Таким чином,

якщо значення індексу економічної безпеки підприємства < 1, то рівень

економічної безпеки незадовільний і, навпаки, якщо індекс перевищує 1, то

діагностується задовільний стан безпеки і функціонування механізму.

Після нормування інтегрального індексу шляхом ділення суми індексів

об'єктних складових на 6 (сума їх критичних значень: 2 + 2 + 2 = 6) отримуємо

індекс економічної безпеки підприємств (𝐼МЕБ) як середньозважене нормоване 3

індексів: ресурсної об'єктної складової економіко-організаційного механізму

економічної безпеки (𝐼РСЕБ), фінансової складової (𝐼ФСЕБ) та інноваційної

складової (𝐼ІСЕБ):

𝐼МЕБ =1

6(𝐼РСЕБ + 𝐼ФСЕБ + 𝐼ІСЕБ) (2.19)

Постійний моніторинг і оцінювання стану ресурсної, фінансової та

інноваційної складових з використанням індексу економічної безпеки дають

змогу здійснювати тактичне забезпечення економічної безпеки підприємства. На

основі результатів такого аналізу приймаються тактичні рішення та

розробляються сценарії їх реалізації на рівні управлінського персоналу

підприємства. Для адаптації підприємства до кон'юнктури ресурсних ринків,

відповідності техніко-технологічної бази технологічному прогресу й підвищення

рівня прибутковості підприємства здійснюється стратегічне забезпечення

економіко-організаційного механізму економічної безпеки підприємств.

Головним результатом стратегічного забезпечення є формування стратегії

розвитку економіко-організаційного механізму економічної безпеки. Оскільки

аналіз діяльності підприємства здійснюється в основному на основі двовимірної

оцінки, яка не завжди відображає реальний стан, розглянемо інший підхід, який,

на думку автора, є більш ефективним і адекватним. Переважна більшість

методик стратегічного аналізу зводиться до матричних методів (наприклад,

матриці Ансофа, Портера, Бостонської консалтингової групи, McKincey тощо).

53

В основі стратегічних матриць лежить комбінація двох критеріїв, наприклад,

темп росту галузевого ринку та відносна частка ринку (матриця Бостонської

консалтингової групи). Більшість критиків матричних методів економічного

аналізу наголошують на їхній необ'єктивності у зв'язку з двовимірністю,

оскільки позиціонування підприємств здійснюється тільки за двома

показниками, а решта показників до уваги не береться. Альтернативою, на думку

окремих науковців, може стати впровадження тривимірної моделі з включенням

третього критерію оцінювання і позиціон вання підприємств не за квадрантами

матриці, а за об'ємами тривимірного простору. Осі такої тривимірної моделі

стратегічного забезпечення економіко-організаційного механізму економічної

безпеки відображають показники-характеристики внутрішнього стану

підприємства, його зв'язок із зовнішнім середовищем і рівень економічної

безпеки.

У процесі побудови тривимірної стратегічної моделі потрібно вибрати

показник внутрішнього стану підприємства, який мав найбільший вплив на

індекс економіко-організаційного механізму економічної безпеки . Серед

показників, які варто використовувати для побудови такої тривимірної моделі:

1. Ринкова вартість капіталу (вісь Z)

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу ( вісь Х)

3. Індекс економіко-організаційного механізму економічної безпеки ( вісь

У)

На рисунку 2.5 зображена модель з розподілом областей стратегічного

забезпечення на 8 сегментів (Seg ) по комбінаціям відповідності нормативним

значенням критеріїв Х𝑘, У𝑘, Z𝑘. Критичні (нормативні) значення показників

визначаються у відповідності з методичними рекомендаціями по визначенню

ознак неплатоспособности та ознак дій щодо приховання банкрутства,

фіктивного банкрутства:

1. Для ринкової вартості – середнє значення в групі або індивідуально для

кожного підприємства при порівнянні ринкової вартості з обсягом сукупних

активів.

54

2. Для коефіцієнта маневреності власного капіталу — 0,1

3. Для індексу економічної безпеки – 1

В економічній інтерпретації малюнок буде виглядати так: точки області

першого сегмента (Seg 1) знаходяться вище значення Х𝑘 осі Х, значення У𝑘 осі У

і значення Z𝑘 осі Z. Отже, критичні (нормативні) значення показників створюють

такі обмеження для 8 сегментів (Рис. 2.3):

Seg1 {Х ≥ Х𝑘; У ≥ У𝑘; Z ≥ Z𝑘};

Seg 2 {Х ≤ Х𝑘; У ≤ У𝑘; Z ≤ Z𝑘};

Seg 3 {Х ≤ Х𝑘; У ≥ У𝑘; Z ≥ Z𝑘};

Seg 4 {Х ≥ Х𝑘; У ≤ У𝑘; Z ≥ Z𝑘};

Seg5 {Х ≥ Х𝑘; У ≤ У𝑘; Z ≤ Z𝑘};

Seg 6 {Х ≤ Х𝑘; У ≥ У𝑘; Z ≤ Z𝑘};

Seg 7 {Х ≤ Х𝑘; У ≤ У𝑘; Z ≥ Z𝑘};

Seg 8 {Х ≥ Х𝑘; У ≥ У𝑘; Z ≤ Z𝑘};

Рис. 2.3 Модель оцінки рівня економічної безпеки підприємства

Y- індекс

економічної

безпеки

Х- коефіцієнт маневреності

особистого капіталу

Z - ринкова

вартість капіталу

Yk

Zk

Xk

0

55

По кожному з сегментів проводиться позиціонування підприємства. На

основі обраної стратегічної позиції розробляється відповідна стратегія розвитку

підприємства. На основі результатів моделювання стратегічного забезпечення

економіко-організаційного механізму економічної безпеки підприємств

проводиться їх позиціонування за трьома критеріями – індексом економічної

безпеки , ринковою вартістю та коефіцієнта маневреності власності капіталу.

Використання такого методологічного підходу дає можливість оцінити

реальний стан підприємства на ринку, а також визначити рівень забезпечення

його економічної безпеки. Однак, якщо метою є визначення конкурентної позиції

або середнього рівня економічної безпеки підприємства в певній галузі, то

необхідно використовувати дані про конкретне підприємство або підприємство-

конкурента. Виходячи з цього, на кожному підприємстві керівництвом

вибирається система моделювання безпеки, яка є адекватною для зовнішніх і

внутрішніх умов розвитку конкретного підприємства.

2.4. Аналіз діяльності ТОВ «Авангард» за основними показниками

Підприємство ТОВ «Авангард» займається посередницьким

підприємництвом, формою підприємницької діяльності, яка полягає у

налагодженні зв'язків між виробниками і споживачами з тим, щоб прискорити і

полегшити звернення сировини, матеріалів, продукції, грошей, валюти,

інформації, споживчих товарів.

ТОВ «Авангард» здійснює оптові закупівлі та продаж замовнику

загальнопромислого гірничо-шахтного обладнання, вугілля, металу.

Підприємство здійснює співробітництво з двадцятьма постачальниками

продукції, основними є 10 українських заводів виробників. Замовлення товарів

відбувається згідно з заявками замовників – роздрібні замовлення, і відповідно

гарантованої постійної потреби на ринку – оптові замовлення. ТОВ «Авангард»

містить кілька складів для зберігання продукції, через які кожен місяць

56

проходить певний тоннаж металу, вугілля, устаткування. Склади знаходяться в

Донецьку і Дніпропетровську.

Процес посередницького підприємництва на підприємстві ТОВ

«Авангард» відбувається наступним чином:

1. Оформляється комерційна переписка з підприємством-замовником:

узгодження ціни, обсягу, укладення договору;

2. Відбувається закупівля товару, надходження на склад. Зберігання

певний термін на складі;

3. Поставка в терміни на підприємство-замовник;

4. Документальне оформлення.

5. Отримання грошових коштів на рахунок ТОВ «Авангард»;

6. У разі порушення умов договору, ведеться претензійна діяльність.

Ще один вид діяльності, який здійснює ТОВ «Авангард»- це виробництво

конвеєрних роликів. Ролики– найважливіша деталь, що забезпечує безперебійне

та надійне функціонування гілок стрічки до стрічкових конвеєрах. Виробництво

двох типів: розбірної і нерозбірної конструкції. Ролики нерозбірної конструкції

відрізняються меншою вагою і, як правило, меншою ціною, але настільки ж

надійні. Однак розбірний варіант дозволяє відновити зношений конвеєрний

ролик шляхом простої заміни підшипника.

Всі конвеєрні ролики виготовляються в строгій відповідності з ГОСТами і

проходять суворий контроль якості в Києві. Для покриття конвеєрних роликів

підприємство використовує поліуретан, поєднує в собі такі властивості, як

твердість, міцність і еластичність, а також високу абразивну стійкість, за якої він

перевершує сталь і гуму більш ніж в 3 рази .

Напершому рівні представлена система у вигляді "чорного ящика". Для

системи, яка являє собою продажу товару, входом є заявка на оптову закупівлю,

який виходить від Клієнта, а також сировині, що надходить від Постачальників.

На процес надання послуги побічно впливають очікування клієнта.

На діаграмі знаходяться процеси, які повинні бути виконані для надання

послуги виконання ремонтних робіт.

57

1. Надходження замовлення від клієнта,

2. Процес формування договори на оптову закупівлю. Результат процесу

— договір, він же буде входом наступного процесу.

3. Запит залишків сировини, результатом буде сформований запит.

4. Формування та реєстрація договору закупівель сировини. Виходом для

даного процесу є договір закупівель.

5. Процес формування і відправлення запиту закупівлі сировини.

6. Процес отримання сировини і формування відомості закупленого

сировини

Як результат отримуємо сформований план оптової реалізації конвеєрних

роликів. Завершальним процесом є виконання продажу і складання акта про

продажі. Даний процес протікає під впливом очікувань клієнта, а також на основі

плану, створеного на попередньому етапі. Результатом є виконані оптові

продажі.

Далі буде представлена крос-функціональна діаграма процесу

виробництва конвеєрних роликів.(Рис. 2.4)

58

Планово-економічний

відділКлієнт Директорат

Відділ по роботі з

кліжнтамиПостачальник

Відділ по роботі з

постачальникамиСкладКанцелярія

Етап

Формування

договору про

продаж товару

Підписання договору

Формування

товарних накладнихОтримання

відомості про стан

товаруПідпис відомості

Запит залишків

товарів на складіПеревірка залишків

товару

Отримання

відомості залишків

товару. Формування

відомості закупівель

сировини

Отримання

відомості закупівель

сировиниРеєстрація

відомості

закупівель

сировиниФормування

договору з

постачальниками

про закупівлю

сировини

Підписання

договору закупівлі

сировини

Відправка запиту

постачальникамЗапит про

сировинуОтримання сировини.

Відправлення його на

склад. Формування

відомості закупленої

сировини

Отримання

сировини

Отримання

відомості

закупленого

сировини. Запит

його залишківПеревірка залишків

сировини

Формування

відомості залишків

Формування плану

виконання

ремонтних робіт

Реєстрація звіту

про реалізаціюОтримання

реєстраційного

номера звіту.

Формування

відомості

реализованого

товару

Формування акту

реалізованого

товаруОтримання акту

реалізованого

товару

Заявка

Рис. 2.4 Крос-функціональна діаграма процесу оптового продажу

Конкурентні переваги підприємства:

• широкий асортимент металопрокату та будматеріалів;

• оперативна комплектація та доставка замовлень автотранспортом, ж/д

вагонами;

• гнучкі ціни, відстрочка платежів постійним клієнтам;

• індивідуальний підхід в роботі з клієнтами;

• комплектація замовлень з попередньою різкою;

• прямі поставки з провідних металургійних комбінатів;

• поставка дефіцитних позицій.

Загальна чисельність кадрового складу становить 50 осіб. Динаміка

чисельності кадрів за останні 3 роки залишалася практично незмінною. Всі

працівники інституційного та управлінського рівня мають вищу освіту,

економічне, технічне, юридичне.

59

Аналіз фінансової звітності ТОВ «Авангард», включає в себе

бухгалтерський баланс, баланс зміни власного капіталу, звіт про рух грошових

коштів, звіт про фінансові результати, звіт про нерозподіленого прибутку.

2.5. Імітаційна модель системи управління економічної безпеки і її

реалізація

Для дослідження економічної безпеки підприємства з точки зору

практичної реалізації з використанням економіко-математичного

інструментарію пропонується побудова імітаційної моделі системи управління

економічної безпеки. Для побудови імітаційної моделі, була розроблена діаграма

причинно-наслідкових зв'язків, що містить у собі основні показники

ефективності економічної та фінансової діяльності підприємства, що

використовуються в розрахунку інтегральної оцінки, а також, що відображає

вплив даних показників між собою.

Діаграма причинно-наслідкових зв'язків – це ефективний спосіб

структуризації експертної інформації, який демонструє прості прийоми якісного

опису взаємозв'язків факторів, облік яких визнається необхідним для

відображення в імітаційній моделі принципових моментів розвитку

модельованих процесів.

На дугах графів причинно-наслідкових діаграм розставлені знаки "+" і "-"

(звідси назва – "знакові орграфи"), за допомогою яких фіксується

передбачуваний або ж емпірично обґрунтований характер впливу змінних,

відповідних кінцевих вершин дуг. Наявність знаку "+" на дузі (а, b), спрямованої

з вершини а графа у вершину b, означає, що при інших рівних умовах зростання

змінної а призводить до зростання змінної b. Знак "-" описує протилежний ефект

впливу а на b: із зростанням а величина b убуває. Діаграми причинно-

наслідкових зв'язків є попередніми способом аналізу складної системи

На основі вербального опису модельованих процесів виділені фазові змінні.

Використовуючи логіку опису, вони попарно класифіковані за критерієм

60

"причина-наслідок", причина зі слідством з'єднується стрілками, – таким чином,

виявляються всі причинно-наслідкові відносини; над стрілкою ставляться знаки:

"плюс – мінус" – фактори; в результаті такої процедури можуть бути позначені

контури зі зворотним зв'язком.

На рисунку 2.5 представлена причинно-наслідкова діаграма основних

показників імітаційної моделі системи управління економічною безпекою. Дані

показники входять до складу 4 агрегованих показників, використовуваних для

розрахунку рівня конкурентоспроможності.

ПопитПрогнознуємий

попит

Виробничі потужності

Об’єм випуску

Нереалізована продукція

Об’єм продажу

Завантаження виробничих потужностей

Запаси готової продукції

Рентабельність товару

Собівартість

Собівартість на одиницю

товару

Дохід від реалізації

товаруПрибуток

Валові витрати

Ціна

+

+

+ + -

--

+

+

-

+

Витрати на рекламу

+

+

-

++

-+

+

+

+

+

+

-

-

-+

Конкурентоспроможність підприємства

Ефективність виробництва

Чисельність персоналу

Продуктивність праці

+

+

+

Конкурентоспроможність товару

+

+

+

Рис. 2.5 Причинно-наслідковий діаграма імітаційної моделі системи

управління економічної безпеки

На даній діаграмі можна виділити 3 контуру:

1 контур– включає в себе наступні показники:

• Попит;

• Прогнозний попит;

• Об'єм випуску;

61

• Собівартість;

• Валові витрати;

• Прибуток;

• Витрати на рекламу.

Даний контур є негативним, оскільки в нього включен один негативний

зв'язок, а саме, прибуток має зворотну залежність від валових витрат, тобто із

збільшенням валових витрат відповідно зменшується прибуток від реалізації

продукції.

2 контур– включає в себе наступні показники:

• Валові витрати;

• Прибуток;

• Витрати на рекламу.

Даний контур також є негативним з тієї ж причини. У нього включен один

негативний зв'язок, а саме, прибуток має зворотну залежність від валових витрат,

тобто із збільшенням валових витрат відповідно зменшується прибуток від

реалізації продукції.

3 контур– включає в себе наступні показники:

• Попит;

• Обсяг продажу;

• Дохід від реалізації;

• Прибуток;

• Витрати на рекламу.

Даний контур є позитивним, оскільки всі зв'язки, включені до нього,

позитивні, тобто зі збільшенням (зменшенням) одного показника збільшується

(зменшується), інший, наступний за ним.

В даній роботі метою мови Powersim є створення (опис) моделі уявної чи

реальної системи – моделі системи управління економічної безпеки на ТОВ

«Авангард». Результати програвання моделі і вивчення її поведінки в Powersim

будуть використані для вироблення припущень про поведінку модельованої

62

системи. Модель складається з набору взаємопов'язаних елементів, які в неї

входять в якості змінних.

Виходячи з основної цілі – моделювання ефективної системи управління

економічної безпеки і завдань, з допомогою яких вона буде досягатися:

підвищення ефективності роботи персоналу, перерозподіл фінансів, збільшення

частки ринку, у моделі використовуються такі елементи:

Рівні

• Нереалізований товар на складі

• Прибуток

• Чисельність персоналу

Допоміжні змінні

• Фондовіддача

• Коефіцієнт ефективності реклами

• Коефіцієнт ефективності виробництва

• Коефіцієнт конкурентоспроможності товару

• Коефіцієнт ефективності організації збуту

• Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства

• Коефіцієнт завантаженості виробничих потужностей

• Коефіцієнт затовареності

• Ціна

• Середня ринкова ціна

• Прибуток попереднього періоду

• Приріст прибутку

• Попит

• Прогнозований попит

• Продуктивність праці

• Рентабельність продажів

• Собівартість

• Валові доходи

• Валові витрати

63

• Витрати на одиницю товару

• Витрати на рекламу

• Прийняті працівники

• Звільнені працівники

• Перекваліфіковані працівники

• Перехідні працівники з відділу у відділ

Константи

• Собівартість на одиницю продукції

• Середня вартість основних виробничих фондів

• Якість продукції

Конструювання моделі здійснюється шляхом визначення змінних та

встановлення взаємозв'язків між ними.

Powersim забезпечений редактором діаграми для конструювання моделей.

Змінні представлені графічні об'єкти, які з'єднані з використанням зв'язків і

потоків. Кожний зв'язок визначає тип взаємозв'язку між сполученими змінними.

Модель системи управління економічної безпеки на ТОВ «Авангард»,

побудована за допомогою цього методу являє собою єдину структурну схему

системи, що полегшує проведення подальшого (після реалізації моделі) і

поточного (під час реалізації) кількісного і якісного аналізу. Динамічні об'єкти

розташовані в будь-якому місці діаграми, і відображають поведінку моделі під

час процесу імітації.

Дуже зручною є методика приєднання подмоделей, що описують якийсь

окремий процес, що є по тим чи іншим причинам важливим для дослідника, до

головної моделі. В даному випадку до головної моделі була приєднана

подмодель оптимізації чисельності персоналу за допомогою символу змінної з

додатковим набором куточків — "знімок", який є відображенням реальної

змінної.

Це дозволило зробити модель більш точної та проблемно-орієнтованою.

Для того, щоб було зручно досліджувати не тільки поведінку системи в цілому,

а який-небудь окремої її частини, причому загальна модель використовується в

64

якості своєрідного генератора робочої частоти для подмодели (для більш

точного визначення вхідних впливів).

Модель будується на наступних припущеннях:

1. Ціна продукції залежить від собівартості, але також схильна до

зовнішнього впливу, що задається випадковим законом нормального розподілу.

2. Середньоринкова ціна є випадковою величиною, що визначається за

законом нормального розподілу.

3. Величина попиту залежить в числі інших факторів (випадкових) від

відношення цін підприємства та середньоринкової ціни, а також від витрат

підприємства на рекламу і просування, які, в свою чергу, залежать від

нерозподіленого прибутку поточного періоду.

4. Обсяг випуску залежить від виробничих потужностей з одного боку, та

від попиту попередніх періодів, що становить прогноз на майбутній період — з

іншого.

5. Чисельність персоналу залежить від трьох випадкових величин, які

включені в потік – персонал, це прийняті працівники, які переходять з відділу у

відділ та перекваліфіковані робітники.

6. В силу відсутності необхідних даних, доцільно вважати якість і

фінансове становище величинами з постійними значеннями. Результат на

рисунку 2.6:

65

Рис. 2.6 Імітаційна модель керування ЕБП

2.6. Результати імітаційної моделі системи управління економічною

безпекою на ТОВ «Авангард»

Результати імітації моделі представлені у вигляді графічного інтерфейсу

програми, який дозволив побудувати діаграми в термінах, що описують динаміку

зміни основних показників.

Комплексне уявлення про ефективність і розвиток підприємства

формується через його ринкову вартість, тому орієнтація розвитку підприємства

на збільшення ринкової вартості створює передумови для зміцнення його

конкурентних позицій, підвищення його життєздатності і стійкості на

66

внутрішньому і зовнішньому ринку. Ринкова вартість також є основним

критерієм прийняття рішень як власником, так і зовнішнім инвестром.

Дана модель була заснована на взаємозв'язку основних індикаторів

короткостроковій і довгостроковій фінансової безпеки на основі методів

економетричного моделювання в умовах можливих ризиків, згрупованих на

основі аналітичних методів, на індикатори фінансової безпеки підприємства, що

дозволить визначити основні напрямки стратегії забезпечення безпеки,

скорегувати управлінські рішення їх реалізації.

Оскільки метою підприємницької діяльності є отримання доходу, одним з

основних показників ефективності моделі системи управління економічної

безпеки є прибуток. Простежується зв'язок між цими поняттями: при відсутності

прибутку в певному періоді діяльності підприємства можна говорити про

ефективність механізму економічної безпеки. Із зростанням обсягів прибутку та

інших рівних умов, відбувається збільшення ринкової вартості підприємства.

На рисунку 2.7 представлена динаміка прибутку і витрат на рекламу.

Прибуток в моделі представлена накопичувальним рівнем, який підвищується за

рахунок чистого прибутку ( ціна * обсяг продажів) і знижується за загальних

витрат( собівартість продукції*обсяг, витрати на рекламу, витрати на

зберігання). На графіку можна простежити позитивну залежність прибутку від

витрат на рекламу. Це пояснюється тим, що реклама-один з головних стимулів

попиту, внаслідок чого і прибутку. Витрати на рекламу змінюються пропорційно

зміні прибутку, це пояснюється заданої лінійної залежністю – витрати

становлять 15% прибутку. Оцінка динаміки прибутку дає можливість визначити

рівень власних оборотних коштів для запасів і покриття витрат, що великою

мірою впливає на середньострокові і довгострокові кредити і позики.

67

Рис. 2.7 Динаміка прибутку і витрат на рекламу

На рисунку 2.8 видно зворотна залежність між попитом і кількістю

нереалізованої продукції: чим вище попит, тим нижче рівень нереалізованої

продукції. Це пов'язано з тим, що при підвищенні попиту збільшується рівень

продажів, отже, реалізується більше продукції, ніж при спадах попиту.

Мінімальне значення нереалізованої продукції досягається на 60 періоді,

максимальна – 20 і 80 періодах.

Рис. 2.8 Динаміка попиту і нереалізованої продукції

В імітаційній моделі чисельність персоналу на ТОВ «Авангард»

представлена у вигляді рівня, який з одного боку наповнюється прийнятими

працівниками, перекваліфікованими працівниками, які переходять працівниками

0 20 40 60 80 100-10,000

-5,000

0

5,000

10,000

15,000

Pr

Cr

0 20 40 60 80 100

0

100

200

300

Spros

N

68

з відділу у відділ. А з іншого боку – зменшується звільненими працівниками. Для

того, щоб чисельність персоналу нескінченно не зростала і не убувала,

необхідно, щоб число прийнятих і звільнених працівників було збалансованим з

двох сторін. Графік (рис. 2.9) відображає оптимальну чисельність персоналу у

визначеному періоді в залежності від обсягу роботи, продуктивності праці,

кількості заявок.

Рис. 2.9 Динаміка чисельності персоналу

Виходячи з оцінки динаміки різних показників діяльності підприємства –

рівня ринкової вартості, фінансового стану, чисельності персоналу, можна

зробити загальний висновок за станом та управління економічної безпеки.

На рисунку 2.10 представлена динаміка коефіцієнта

конкурентоспроможності підприємства в певному періоді. Найнижче значення

досягається в 88 періоді – 0,76, а найвище – у 23 періоді – 1. Даний коефіцієнт

розраховується за формулою:

Sr_rinochnai_p/p+0,6*quality (2.19)

0 20 40 60 80 100

55

60

65

70

75

80

Персонал

69

Рис. 2.10 Динаміка коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства

Виходячи з таблиці 2.9 інтегральної оцінки рівня ринкової безпеки, яка

визначається через коефіцієнт конкурентоспроможності, можна дати оцінку

рівня ринкової безпеки підприємства.

Таблиця 2.9

Рівні ринкової безпеки

Значення інтегральної оцінки Висновок щодо рівня ринкової безпеки

𝐾0 ≤ −0,8 Кризовий стан

−0,8 < 𝐾0 ≤ −0,6 Критичний рівень безпеки

−0,6 < 𝐾0 ≤ −0,3 Предкритичний стан

−0,3 < 𝐾0 < 0,3 Ситуація невизначенності

0,3 ≤ 𝐾0 < 0,6 Нестійкий стан

0,6 ≤ 𝐾0 < 0,8 Нормальний рівень безпеки

𝐾0 ≥ 0,8 Абсолютна безпека

Отже, нестійке значення коефіцієнта потрапляє в 2 категорії рівнів –

нормального і абсолютної безпеки. Така величина коливання залежить від

багатьох факторів: середньоринкової ціни, ціни на продукцію конкретного

підприємства, його позиції на ринку, здатності протидіяти конкурентному тиску.

Значення даного показника впливає на величину частки ринку, життєздатність і

стійкість підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках, на його

адаптаційні можливості до змін вешней середовища.

Після проведення аналізу економічної безпеки слід оцінити масштаби

кризових явищ на підприємстві і сформувати на основі результатів діагностики

0 20 40 60 80 100

0,80

0,85

0,90

0,95

Kkonkyrentos

p_tovara

70

перелік заходів з недопущення кризи в діяльності підприємства. Цей перелік

повинен включати в себе набір заходів спеціального правового, економічного,

організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру,

використання яких є найбільш оптимальним у сформованій ситуації. Дані заходи

є основою для формування переліку фінансових і економічних методів, які

ліквідують кризові ситуації, а також забезпечують збільшення рівня економічної

безпеки, що може проявлятися як у зростанні захищеності його життєво

важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз, тобто захист

підприємницької структури, її кадрового та інтелектуального потенціалу,

інформації, технологій, капіталу і прибутку, яка забезпечується системою, так і

в досягненні максимальної ефективності, стабільності його функціонування,

фінансового рівноваги і регулярного отримання прибутку.

Після проведення низки превентивних або антикризових заходів необхідно

оцінити їх ефективність. Критерієм ефективності в даному випадку буде

збільшення рівня економічної безпеки. Практично це здійснюється шляхом

повторного запуску моделі системи управління. При цьому необхідно оцінювати

не тільки фактичний рівень фінансової безпеки підприємства, але і зміни в рівні

ризиків.

Особливостями даної імітаційної моделі системи управління економічної

безпеки є можливість відтворення особливостей функціонування об'єктів і

процесів із збереженням логічної структури без її перетворення, що характерно

для аналітичних та кількісних методів. Імітаційні моделі мають ряд переваг,

серед яких:

• можливість опису поведінки компонент на високому рівні деталізації;

• відсутність обмежень між станом зовнішнього середовища та

параметрами моделі;

• можливість дослідження динаміки взаємодії компонент системи в часі і

просторі.

• універсальність моделі – можливість її використання на підприємствах

різних сфер діяльності.

71

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ

3.1. Основні положення Закону України «Про охорону праці»

Закон України “Про охорону праці”, прийнятий у 1992 році, вперше не

лише в Україні, а й на теренах колишнього СРСР став таким правовим актом,

який на відміну від норм охорони праці, що діяли в кодексах законів про працю

Союзу РСР та союзних республік, орієнтує законодавство на захист інтересів

громадянина, віддаючи перевагу в цій важливій сфері правовому регулюванню

на відміну від адміністративного, що існувало раніше. У листопаді 2002 р.

Верховна Рада України прийняла нову редакцію цього закону. Закон “Про

охорону праці” відповідає діючим конвенціям і рекомендаціям Міжнародної

організації праці, іншим міжнародним правовим нормам у цій галузі. Згідно ст.

1 цього Закону “охорона праці – це система правових, соціально-економічних,

організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних

заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності

людини у процесі трудової діяльності”.

Як видно з наведеного визначення, основою охорони праці є передусім

законодавство, на якому власне і базується комплекс різноманітних заходів і

засобів, що забезпечують не лише збереження життя та здоров‘я працюючих, а

й високий рівень їхньої працездатності. Ст. 2 Закону встановлює, що дія його

поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до

законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Закон визначає основні засади державної політики в галузі охорони праці,

які базуються на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності

роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення

суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції,

72

а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов

праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі

загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з

урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в

галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам,

які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та

суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів

діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з

урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі

держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення

добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не

суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки

і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ,

організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я,

гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій

між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма

соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на

місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення

умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Так, наприклад, принцип пріоритету життя і здоров'я працівників, а також

принцип їхнього соціального захисту, повного відшкодування шкоди особам,

73

які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань

в першу чергу реалізується через ряд статей закону, що гарантують право

громадян на охорону праці. Прикладом реалізації принципу комплексного

розв'язання завдань охорони праці на базі національних програм з цих питань та

з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень

в галузі науки і техніки та охорони довкілля можуть слугувати Національна

програма покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії на

2001 – 2005 роки та Програма розвитку виробництва засобів індивідуального

захисту працюючих на 2001 – 2005 роки.

З метою реалізації вищенаведених принципів, а також з метою чіткого

визначення правовідносин між роботодавцем і працівником щодо питань

охорони праці, які є однією із найважливіших суспільних проблем, правове поле

Закону України "Про охорону праці" охоплює основні аспекти цих

правовідносин, а сам закон містить 44 статті, об‘єднаних у 8 розділів. Перший

розділ містить загальні положення. Решта розділів – це:

Гарантії прав на охорону праці (розділ ІІ, ст. ст. 5 – 12);

Організація охорони праці (розділ ІІІ, ст. ст. 13 – 24);

Стимулювання охорони праці (розділ ІV, ст. ст. 25 – 26);

Нормативно-правові акти з охорони праці (розділ V, ст. ст. 27 – 30);

Державне управління охороною праці (розділ VІ, ст. ст. 31 – 37);

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці (розділ

VІІ, ст. ст. 38 – 42);

Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону

праці (розділ VІІІ, ст. ст. 43 – 44).

Основні питання, що регулюються відповідними статтями Закону “Про

охорону праці”, будуть розглянуті далі.

74

3.2. Загальна характеристика приміщення і робочого місця

Результатом дипломної роботи є розроблена імітаційна модель ситстеми

управління економічною безпекою педприємства.

Приміщення, на якому досліджуються умови праці, є робочою кімнатою в

підприємстві «Авангард». В данному приміщенні проводиться аналіз показників

підприємства.

Розробка моделі виконується в приміщенні (рис.3.1), яке знаходиться на

другому поверсі 3-ох поверхового будинку з загальним та місцевим освітленням.

В приміщенні одностороннє освітлення, вікна орієнтовані на схід, на вікнах є

жалюзі. Стіни цегляні світлого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,5, стеля білого

кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7. В приміщенні працює 4 людини, відповідно

до цього отримаємо вхідні дані для аналізу потенційно-небезпечних і шкідливих

виробничих факторів, які наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Вхідні дані

Параметри приміщення Значення

Довжина х ширина х висота 6,6 х 6 х 2,7 м

Площа 39,6 м2

Об’єм 106,92 м3

Номер робочого місця Специфіка роботи

I робоче місце Програміст (спеціаліст з розробки

десктопних програм)

II робоче місце

Інженер-алгоритміст (спеціаліст з

дата майнингу та побудови

алгоритмів)

III робоче місце Аналітик

IV робоче місце Аналітик

Технічні засоби (кількість) Назва та характеристики

Монітор (4 шт.) HP 22Xi/21,5"/1920x1080px/IPS

Комп’ютер (4 шт.)

HP Probook 4530s / 15.6'' (1366x768)

LED / Intel Core i5-2410M (2.30 ГГц)

/ RAM 8 ГБ / HDD 500 ГБ

Кондиціонер (1 шт.)

DEKKER DSH105R/G / 26м2 /

2,65кВт-2,9кВт / 25 х 74,5 х 19,5 см

/ 9 кг

75

Таблиця 3.1 (продовження)

Підлоговий кулер (1 шт.) CRYSTAL YLR3-5V208

Світильники загального призначення (3

шт.)

Світильник растровий вмонтований

4x18W

Світильники місцевого призначення (4

шт.) DeLux Décor TF-05 / 1 x 40Вт

Рис. 3.1 Схема приміщення

Площа S’, виділена для одного робочого місця з персональною ЕОМ,

повинна складати не менше 6 кв. м, а об’єм V’ – не менше 20 куб. м. Розрахуємо

фактичні значення цих показників, розділивши загальну площу та об’єм

приміщення на кількість працюючих:

𝑆′ =𝑆

𝑁=

6,6∗6

4= 9,9 (

м2

люд.) (3.1)

76

𝑉′ =𝑉

𝑁=

6,6∗6∗2,7

4= 26,73 (

м3

люд.) (3.2)

Отже, виходячи з отриманих результатів за характеристиками площі та

об’єму приміщення відповідає нормам (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Характеристики робочого місця

№ Найменування параметра Значення

Фактичне Нормативне

1. Висота робочої поверхні, мм 750 680 – 800

2. Ширина робочої поверхні, мм 1400 не менше 600

3. Глибина робочої поверхні, мм 750 не менше 600

4. Висота простору для ніг, мм 730 не менше 600

5. Ширина простору для ніг, мм 790 не менше 500

6. Глибина простору для ніг, мм 700 не менше 450

7. Висота поверхні сидіння, мм 490 400 – 500

8. Ширина сидіння, мм 500 не менше 400

9. Глибина сидіння, мм 470 не менше 400

10. Висота опорної поверхні спинки, мм 650 не менше 300

11. Ширина поверхні спинки, мм 480 не менше 380

12. Довжина підокітників, мм 310 не менше 250

13. Ширина підокітників, мм 55 50 – 70

14. Відстань від очей до екрану, мм 620 600 – 700

Виходячи з заданих параметрів, можна зробити висновок, що розміри

робочого місця програміста відповідають встановленим нормам.

77

3.3. Аналіз потенційно небезпечних і шкідливих виробничих факторів

на робочому місці

Варто зазначити, що під час роботи на працівника діє ряд небезпечних і

шкідливих чинників (табл.3.3).

Таблиця 3.3

Шкідливі чинники на робочому місці

Фізичні Психофізіологічні

Підвищений рівень шуму Розумове перенапруження

Підвищений рівень статичної електрики Перенапруження

аналізаторів

Підвищений рівень електромагнітного

випромінювання

Монотонність праці

Недостатній рівень освітленості Перенапруження зору

Неоптимальний мікроклімат

Мікроклімат:

Робота при створенні моделі виконувалася сидячи без фізичних зусиль, а

тому відноситься до категорії легка Іа. Аналіз шкідливих факторів, пов’язаних з

мікрокліматом (Табл.3.4).

Таблиця 3.4

Аналіз шкідливих факторів, пов’язаних з мікрокліматом

№ Шкідливий фактор Наслідки

1 Відхилення t від

оптимальних параметрів

Відсутність теплового комфорту, тимчасове

погіршення самопочуття і зниження

працездатності, хвороби

2

Відхилення вологості

повітря від оптимальних

параметрів

Тимчасове погіршення самопочуття і

зниження працездатності, хвороби,

роздратованість

3

Відхилення V руху повітря

від оптимальних

параметрів

Тимчасове погіршення самопочуття і

зниження працездатності, хвороби

У таблиці 3.5 та 3.6 наведені нормативні та фактичні показники

мікроклімату.

78

Таблиця 3.5

Мікроклімат в теплий період року

Параметр мікроклімату

Найменування Значення

Фактичне Оптимальне Допустиме

t, oC 21 21 – 23 18 –27

w, % 55 60 – 40 до 75

V, м/с 0,2 0,3 0,4 – 0,2

Таблиця 3.6

Мікроклімат в холодний період року

Параметр мікроклімату

Найменування Значення

Фактичне Оптимальне Допустиме

t, oC 18 21 – 23 18 –27

w, % 70 60 – 40 до 75

V, м/с 0,4 0,3 0,4 – 0,2

Заходи, що забезпечують запобігання порушення встановлених

мікрокліматичних норм наведені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Запобіжні заходи в теплий та холодний періоди року

№ Технічні Організаційні ЗІЗ

1

Контроль параметрів за допомогою

термометра La Crosse WS8005;

використання кондиціонеру

DEKKER DSH105R/G (для

кондиціонування і провітрювання)

Перерви в роботі, з

метою провітрювання

кімнати; вологе

прибирання на робочих

місцях

відсутні

2

Контроль параметрів за допомогою

психрометра Т-04; використання

зволожувача повітря ZELMER

AH1500

Перерви в роботі, з

метою провітрювання

кімнати; вологе

прибирання на робочих

місцях

відсутні

3

Контроль параметрів за допомогою

анемометра Extech AN100;

використання кондиціонеру

DEKKER DSH105R/G (для

кондиціонування і провітрювання).

відсутні відсутні

79

Недостатня освітленість і підвищена яскравість світла:

Згідно ДБН В.2.5-28-2006 ця робота відноситься до розряду зорових робіт.

Передбачається використання природного, штучного і змішаного освітлення. В

табл. 3.8 наведені шкідливі фактори порушень норм яскравості світла, у табл.3.9-

параметри освітлення, а у 3.10- запобіжні заходи.

Таблиця 3.8

Шкідливі фактори порушень норм яскравості світла

№ Шкідливий фактор Наслідки

1 Недостатня освітленість

робочої зони Погіршення зору і самопочуття,

втомлюваність, підвищення ризику

здійснення помилки 2 Підвищена яскравість світла

Таблиця 3.9

Параметри освітлення

Найменування Значення

Фактичне Оптимальне

При змішаному освітленні 450 400

При загальному освітленні 300 300

Коефіцієнт природного

освітлення 1,23 1,2

Таблиця. 3.10

Запобіжні заходи

№ Технічні Організаційні ЗІЗ

1

Контроль параметрів за

допомогою люксметра DT-1308;

використання нових світильників

загального призначення

ELSTEAD FINSBURY PARK FP6

POL NICKEL; урахування

природного освітлення кімнати

Встановлення

мінімального

рівня освітлення;

чищення скла

вікон та

світильників;

заміна ламп

Додаткове

освітлення на

робочих місцях

(світильники

DeLux Décor TF-

05); окуляри для

роботи

2

Контроль параметрів за

допомогою люксметра DT-

1308;використання регульованих

пристроїв для відкривання вікон,

а також жалюзі; використання

світильників нового типу

Відсутні

Окуляри для

роботи з

комп'ютером.

80

Шум та вібрація:

Джерелами шуму в приміщенні є вентилятор ноутбуку та кондиціонер.

Звук, що створюється вентилятором та кондиціонером, можна класифікувати як

постійний (табл.3.11-3.13).

Таблиця 3.11

Шум і вібрація

Шкідливий

фактор Наслідки

Підвищений

рівень шуму

Погіршення слуху, зниження продуктивності роботи,

підвищення ймовірності виникнення помилки.

Вібрації на

робочому місці

Роздратування, погіршення самопочуття, зниження

працездатності

Таблиця 3.12

Джерела шуму

Джерело шуму Фактичний рівень

шуму, дБ

Оптимальний

рівень шуму, дБ

Час роботи,

год.

Кондиціонер DEKKER

DSH105R/G 22

< 50

8

Кулер комп’ютеру HP

Probook 4530s 20 8

Таблиця 3.13

Запобіжні заходи

№ Технічні Організаційні ЗІЗ

1

Контроль параметрів за

допомогою приладу для

виміру шуму DT-8852;

якісний монтаж окремих

вузлів комп’ютера

Проведення планового

попереджувального ремонту

(чищення від пилу і інших

забруднень)

Відсутні

2

Контроль параметрів за

допомогою приладу для

виміру вібрацій TV260;

встановлення спеціальної

підставки під ноутбук

Організаційне вирішення:

проведення планового

попереджувального ремонту

(чищення від пилу і інших

забруднень)

Відсутні

Небезпека враження людини електричним струмом:

ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що живиться від змінного

81

струму 220В від мережі із заземленою нейтраллю. ІВМ РС відноситься до

електроустановок до 1 000В закритого виконання, всі струмопровідні частини

знаходяться в кожухах. За способом захисту людини від ураження електричним

струмом, ЕОМ і периферійна техніка повинні відповідати 1 класу захисту.

В табл. 3.14 наведені шкідливі фактори випромінювання при роботі з

обчислювальною технікою, а у табл. 3.15 і 3.16 – парметри і запобіжні заходи

віжповідно.

Таблиця 3.14

Небезпечні фактори ураження людини електричним струмом

Шкідливий фактор Наслідки Заходи

Небезпечний рівень

напруги

струмопровідних

частин обчислювальної

та побутової техніки

Зростання ризику

ураження

електричним

струмом

Релейний захист струму

дотику, захисні

заземлюючі корпуси .

Попереджувальні знаки

про рівень напруги.

Таблиця 3.15

Параметри електропостачання на робочому місці

Напруга, В Частота, Гц Тип

розетки/вилки Тип фази

Фактичне 220 50 F Однафазна,

трипровідна

Оптимальне 220 50 C,F Однофазна,

трипровідна

Таблиця 3.16

Запобіжні заходи

Технічні Організаційні ЗІЗ

Релейний захист

струму дотику,

захисні заземлюючі

корпуси .

Створення плану короткострокових

відпочинків. Проведення робіт з

електричним обладнанням лише

проінструктованим персоналом

Відсутні

Пожежна безпека :

Запобігання пожежі досягається виключенням утворення горючого

середовища і джерел загорянь (табл.3.17).

82

Таблиця 3.17

Шкідливі фактори, пов’язані з пожежною безпекою

Шкідливий фактор Наслідок

Коротке замикання, електротравми,

пожежі, летальні наслідки

Коротке замикання, електротравми,

пожежі, летальні наслідки

Коротке замикання Електротравми, пожежі, летальні

наслідки

Порушення протипожежного

режиму

Електротравми, пожежі, летальні

наслідки

В цьому приміщенні можливі пожежі таких класів: А – горіння твердих

речовин , Е – горіння електроустановок під напругою. Для забезпечення цих

категорій застосовуються заходи, що вказані в таблиці 3.18.

Таблиця 3.18

Запобіжні заходи

№ Технічні Організаційні ЗІЗ

1

Контроль параметрів за допомогою

термометра La Crosse WS8005;

використання кондиціонеру

DEKKER DSH105R/G (для

кондиціонування і провітрювання)

Розвантаження

електровузлів після

виконання роботи;

ознайомлення з

інструкціями по

використанню

електроприладів;

Відсутні

2

Наявність вогнегасника

порошкового типу ОП-5 та

автоматичної системи «ГАРАНТ-

Р» (ПО-2), узгоджений план

евакуації

Ознайомлення з

інструкціями по

використанню

протипожежних засобів;

узгоджений план евакуації

Відсутні

3

Наявність вогнегасника

порошкового типу ОП-5 та

автоматичної системи «ГАРАНТ-

Р» (ПО-2), узгоджений план

евакуації

Ознайомлення з

інструкціями по

використанню

протипожежних засобів;

узгоджений план евакуації

Відсутні

Аналіз умов праці в розглянутому робочому приміщенні показав, що

умови праці з ПЕОМ відповідають нормативам.

83

В зв’язку з тим, що даний вид праці є шкідливим через напруженість,

розробнику ПЗ рекомендується роботи перерви в роботі із виконанням

невеликих гімнастичних вправ та вправ для очей.

84

ВИСНОВОК

Протягом тривалого часу перед суспільством постала проблема

забезпечення економічної безпеки на всіх рівнях. Всі країни прагнули

забезпечити стабільний економічний розвиток своєї держави, а також

підприємств. Актуальність цілеспрямованої діяльності у сфері забезпечення

економічної безпеки підприємств обумовлена сучасної кризової ситуацією і

процесами модернізації країни.

У певний період свого розвитку кожне підприємство стикається з

проблемою захисту своїх інтересів від протиправних дій конкурентів і посягань

недоброзичливців. В сучасних умовах не завжди цивілізованих конкурентних

відносин, недосконалість чинного законодавства, свавілля фіскальних органів і

т. п., ще на стадії створення (складання бізнес-плану та проекту статуту)

підприємства необхідно передбачити заходи забезпечення економічної безпеки

даного підприємства, які дозволять запобігти або зменшити негативний вплив

зовнішніх і внутрішніх загроз.

Нинішній стан економіки України потребує створення системи

економічної безпеки підприємництва, яка зможе забезпечити захищеність

життєво важливих інтересів фізичних та юридичних осіб. Під економічною

безпекою підприємства розуміється захищеність його науково-технічного,

технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або

непрямих (пасивних) економічних загроз. Економічна безпека підприємства – це

стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для

запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в

даний час і в майбутньому.

Для промислових підприємств система управління й оцінка економічної

безпеки важлива, у першу чергу, тому, що їх активно задіяний потенціал є

визначальним стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом

економічного росту і підтримки економічної незалежності і безпеки країни.

Проблеми забезпечення економічної безпеки виникають перед кожним

85

підприємством, незалежно від того, чим саме компанія займається не тільки в

кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі.

В даній роботі проект забезпечення економічної безпеки об'єкта являє

собою єдиний організаційно-технічний комплекс, в ході формування якого

розробляється концепція забезпечення економічної безпеки, заснована на

гіпотезі про те, що стратегія економічної безпеки приймається як філософія

управління організацією вимагає створення системи економічної безпеки,

функціонування якої дозволить забезпечити захищеність економічних інтересів

організації від зовнішніх і внутрішніх загроз. Також для наочного відображення

послідовності дій, які здійснюються при управлінні економічної безпеки,

механізмів, регламентуючих документів, вхідний і вихідний інформації – крос-

функціональна діаграма. На основі побудованої процесної моделі виділені

основні завдання управління економічною безпекою підприємства та їх зміст.

Розглянуто складові економічної безпеки підприємства та описана

методика їх оцінки, що включає як загальновідомі, так і розробки наукових

діячів. Представлені результати аналізу і оцінки рівнів складових економічної

безпеки у вигляді схеми розподілених областей за кожною складовою

економічної безпеки.

В даній роботі необхідним було описати підхід, що дозволяє звести

результати оцінювання складових економічної безпеки в єдиний інтегральний

показник, що характеризують рівень економічної безпеки в цілому. Були

представлені сценарії тактичного і стратегічного забезпечення економічної

безпеки підприємства, тривимірна модель стратегічного забезпечення

економіко-організаційного механізму економічної безпеки, яка дає можливість

оцінити реальний стан підприємства на ринку, а також визначити рівень

забезпечення його економічної безпеки.

Провівши аналіз різних методик управління та оцінки економічної

безпеки, можна зробити висновок, що кожна з них має свої переваги, але і ряд

недоліків. Тому існує необхідність у розробці нових методів і моделей, що

усувають виявлені недоліки і підвищують ефективність управління, якість і

86

точність проведеної оцінки. За допомогою методу імітаційного моделювання

було побудовано модель системи управління економічної безпеки

Так як використання в моделі всіх складових економічної безпеки є

недоцільним та неефективним, дана модель базується на основних з них -

ринкова, фінансова і кадрова. Ці складові містять групи показників за кожною

складовою і дозволяє визначити інтегральну оцінку рівня фінансової безпеки

підприємства з урахуванням змін показників у динаміці. Дана імітаційна модель

системи управління економічної безпеки дає можливість опису поведінки

компонент на високому рівні деталізації, можливість дослідження динаміки

взаємодії компонент системи у часі і просторі, можливість її використання на

підприємствах різних сфер діяльності, можливість оцінити реальний стан

економічної безпеки та вжити заходи спеціального правового, економічного,

організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру,

використання яких є найбільш оптимальним у сформованій ситуації.

Слід зазначити, що ефективність системи управління і політики безпеки

тільки тоді буде на належному рівні, коли її реалізація буде являти собою

результат спільної діяльності співробітників організації, здатних зрозуміти всі її

аспекти, і керівників, здатних впливати на її втілення в життя. Не менш

важливим фактором, що впливає на дієвість системи управління і політики

безпеки, представляється готовність персоналу до виконання її вимог, доведення

до кожного його обов'язків по підтриманню режиму безпеки. Дотримання

політики безпеки повинно гарантуватися наявністю відповідального за кожним

з видів проблем.

87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ДБН В. 2. 5. – 28– 2006 Збірник 28. «Природне і штучне освітлення».

2. ДСН 3.3.6.039-99. «Державні санітарні норми виробничої загальної та

локальної вібрацій» – К.: МОЗ України, 2000.– 45с.

3. ДСН 3.3.6.037-99. «Державні санітарні норми виробничого шуму,

ультразвуку та інфразвуку».– К.: МОЗ України, 2000 – 29с.

4. Бережная Е. В., Бережной В. И. «Математические методы моделирования

экономических систем» - Финансы и статистика, 2008 г., 424 стр.

5. Бланк И.А. Управление торговым предприятием: Учебник. – М.:

ТАНДЕМ; ЭКМОС, 1998. – 416с.

6. Белошкурская Н.В. Усовершенствование экономико-организационного

механизма экономической безопасности предприятий АПК /Н.В.

Белошурская // Еффективная экономика.-2012.-№11

7. Васильцев Т.Г. Экономическая безопасность предпринимательства в

Украине: стратегия и механизмы укрепления: моногр. / Т.Г. Васильцев;

Национальный институт стратегических исследований. – Львов, 2008. –

385 с.

8. Гапоненко В. Ф. Экономическая безопасность предприятий. Подходы и

принципы / Гапоненко В. Ф., Беспалько А. А., Власков А. С. – М. : Изд-во

«Ось-89», 2007. – 208 с..

9. Герасимчук З. В. Економічна безпека регіону: діагностика та механізм

забезпечення :[монографія] / З. В. Герасимчук, Н. С. Вавдіюк. — Луцьк :

Надстиря, 2006. — 243 с.

10. Грунин О. А. Экономическая безопасность организаций : [учеб. пособ.] /

О. А. Грунин, С. О. Грунин. — СПб, 2002. — 256 с.

11. Гусев В.С. Экономика и организация хозяйствующих субъектов. СПб.,

2009.

12. Голиков Е. А. Оптовая торговля: Менеджмент. Маркетинг. Логистика. –

М.: Экзамен, 2009. - 350 с.

88

13. Дашков А. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли. – М.:

Дашков и Ко, 2009. – 758 с.

14. ДонецЛ.И., Ващенко Н.В. Экономическая безопасность предприятия. М.,

2008.

15. Довбня С.Б. Диагностика уровня экономической безопасности

предприятия / С.Б. Довбня, Н.Ю. Гичова // Финансы Украины. - 2013. - 4. -

9 1-97 с.

16. Живко З.Б. Управление экономической безопасностью предприятия в

условиях рыночных отношений / З.Б. Живко // Экономика и управление

предприятием.- Львовский государственный университет внутренних дел

17. Завьялова Я. Д., Брунман В. Е. Взаимодействие маркетинга и логистики в

оптово-посреднической деятельности [Электронный ресурс] // Режим

доступа: www.logist.ru/publication/dnews.pl?action=news&id=98

18. Залманова М. Е. Закупочно – распределительная логистика: учебное

пособие. – СПб.:Питер, 2009. - 83 с.

19. Завьялова Я. Д., Брунман В. Е. Взаимодействие маркетинга и логистики в

оптово-посреднической деятельности [Электронный ресурс] // Режим

доступа: www.logist.ru/publication/dnews.pl?action=news&id=98

20. Залманова М. Е. Закупочно – распределительная логистика: учебное

пособие. – СПб.:Питер, 2009. - 83 с.

21. Зеваков А. М. Петров В. В. «Логистика производственных и товарных

запасов» - Михайлова В. А. 2008 г., 230 стр.

22. Зеваков А. М. «Логистика материальных запасов и финансовых активов» -

Питер, 2005 г., 352 стр.Иванов Г. Г. Товарные запасы: методы и способы

управления // Торговый эксперт. – 2008. - №. 3- С. 10-14.

23. Кавун С.В. Концептуальная модель системы экономической безопасности

предприятия / С.В. Кавун // Научный журнал «Экономика развития». – Х.:

ХНЕУ. – 2013. – 3 (43). – с. 97–101 .

24. Карпова Е. В. Ресурсы торгового предприятия. – М.: КноРус,2005. – 256 с.

89

25. Козаченко Г.В., Понаморев В.П., Ляшенко О.М. Экономиечская

безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения:

Монография. / Г.В. Козаченко, В.П. Понаморев, О.М. Ляшенко– К:

Либра,2003. – 280 с.

26. Коммерческая деятельность предприятия: стратегия, организация,

управление: Учебное пособие. /Под ред. В. К. Козлова, С. А. Уварова. -

СПб.: Политехника, 2008. – 357 с.

27. Курноскина О. Правовое регулирование торговой деятельности. – М.:

Альфа-Пресс, 2008. – 265 с.

28. Кириченко О.А. Некоторые критерии оценки экономической безопасности

предприятия /О.А. Кириченко // Инвестиции: практика и опыт. - 2012. - 23.

- с. 22-24.

29. Моделирование экономической безопасности: государство, регион,

підприємство/ Геець В.М., Кизим М.О., Клебанова Т.С., Черняк О.И. и др.;

Под ред. Гейца В.М.: Монография. – Х.: ВД «ИНЖЕК», 2006. – 240 с.

30. Макаров С. И. «Экономико-математические методы и модели» - Москва,

2009 г., 240 стр.

31. Менеджмент организации/под ред. В.Е. Ланенкина. - Таганрог: ТРТУ,

2007. – 369 с.

32. Судаковая О.И. Формирование системы управления экономической

безопасностью предпринимательства / О.И. Судаковая // Экономика:

проблемы теории и практики: сб. науч. трудов. – Вып. 231: в 9 т. –

Днепропетровск: ДНУ, 2012. – Т. 8. – с. 165–171.

33. Цюцюпа С.В. Особенности управления информацией субъекта

хозяйствования с использованием компьютерных социальных сетей / И.А.

Чернозубкин, С.В. Цюцюпа // Ученые записки Университета

«КРОК»: профессиональное издание по экономике. – К.: КРОК. - 2012. - №

31 - с. 170-177.

90

34. Шкарлет С.М. Формирование экономической безопасности предприятий

средствами активизации их инновационного развития: Автореф. / С.М.

Шкарлет - К.: Либра, 2008.- 24 с.

35. Система экономической безопасности : государство, регион, предприятие:

Монография: В 3-х т./ О.М. Ляшеннко, Ю.С. Погорелов, В.Л. Безбожный ;

За гл. ред. Г.В. Козаченко. – Луганск: Елтон-2,2012. – Т.1. -282 с.

36. Штангрет А.М. Управление экономичекой безопасностью предприятий

авиационной отрасли / А.М. Штангрет ; Монография. – Львов: Украинская

академия друкарства, 2011. – 270 с.

37. Судоплатов А.П. и др. Безопасность предпринимательской деятельности.

М., 2008.

38. Шлыков В.В. Экономическая безопасность хозяйствующих субъектов.

Рязань, 2009.

39. Осипова Т. Устойчивое развитие торгового предприятия // Конъюнктура

товарных рынков. - 2008. - №1. - С.109-115.

40. Памбухчиянц О. В. Организация и технология коммерческой

деятельности. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2009. – 292 с.

41. Романова О. Оптимизация поведения предприятия в современных

условиях // Проблемы теории и практики управления. – 2009. - № 3. – С.15

– 25.

42. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия,

управление. – М.: ИНФРА – М. – 2000. – 312с.

43. Финансовый менеджмент: Под ред. Стояновой Т.С. М.: Перспектива, 1993.

44. Чернега О.Б. Управление конкурентоспособностью в условиях

трансформации экономических отношений. Донецк. ИЭП НАН Украины,

1999.-448с.

45. Экономико-математические методы и модели: Учеб. Пособие/Н.И. Холод,

А.В. Кузнецов, Я.Н. Жихар и др.; Под общей ред. А.В. Кузнецова. –

Мн.:БГЭУ, 1999. – 413с.

91

ДОДАТКИ

92

ДОДАТОК А

Формули для розрахунку імітаційної моделі системи керування ЕБП