НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ КОРМІВ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ПОДІЛЛЯ

На правах рукопису

ЧОРНА ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 633.34:631.559:631.53.01:631.847:661.162.64(477.4)

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ НАСІННЯ

СОЇ ЗА ДІЇ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ В УМОВАХ

ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

Спеціальність: 06.01.09 - рослинництво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

сільськогосподарських наук

Науковий керівник:

Петриченко Василь Флорович

доктор сільськогосподарських наук,

професор,академік НААН,

Заслужений діяч науки і техніки

України

Вінниця – 2017

2

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ

ВИРОЩУВАННЯ СОЇ (огляд літератури)..................................................

12

1.1 Оцінка сорту, як біологічної основи у технології вирощування

сої.....................................................................................................................

12

1.2 Інокуляція насіння сої в сучасних технологіях її

вирощування...................................................................................................

21

1.3 Використання рістрегулюючих речовин в інтенсивних

технологіях вирощування сільськогосподарських культур.......................

Висновки до розділу 1………………………………………………...

30

39

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ……………. 41

2.1. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов Лісостепової

зони................................................................................................................

41

2.2 Агрохімічна характеристика грунту............................................ 45

2.3 Оцінка гідротермічних умов в роки проведення

досліджень.......................................................................................................

47

2.4. Методика досліджень………………….......................................

Висновки до розділу 2………………………………………………...

55

61

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ НА РІСТ,

РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ УРОЖАЮ НАСІННЯ СОЇ...................

63

3.1 Вплив гідротермічних умов та технологічних прийомів на

тривалість між фазних періодів та вегетаційного періоду сої………….

63

3.2 Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на висоту рослин

сої.....................................................................................................................

73

3.3 Діаметр стебла та довжина міжвузля рослин сої за дії

інокуляції та ретарданту……………………………………..…………......

78

3.4 Динаміка густоти та виживаність рослин сої…………………... 83

3.5 Особливості формування плодоелементів у рослин сої за дії

3

інокуляції та ретарданту …………………………………………………...

Висновки до розділу 3………………………………………………...

87

90

РОЗДІЛ 4. ФОТОСИНТЕТИЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ

СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ………………….

93

4.1 Формування площі асиміляційної поверхні залежно від

інокуляції та концентрації ретарданту........................................................

93

4.2 Фотосинтетичний потенціал посіву сої ……………………….... 99

4.3 Характер формування мезоструктурних показників листків

залежно від впливу інокуляції та обробки ретардантом ………………...

103

4.4 Вміст хлорофілу в листках сої залежно від дії організованих

факторів ……………………………………………………………………..

107

4.5 Чиста продуктивність фотосинтезу залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту …………………………………………………...

111

4.6 Динаміка накопичення сухої речовини посівами сої залежно

від інокуляції та ретарданту ……………………………………………….

115

4.7 Особливості поглинання фотосинтетично активної радіації

посівами сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту.......................................................................................................

Висновки до розділу 4………………………………………………..

119

122

РОЗДІЛ 5. СИМБІОТИЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ СОЇ

ЗАЛЕЖНО ВІД ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ…………………….....

126

5.1 Формування симбіотичного апарату у рослин сої ............…...... 126

5.2 Формування загального та активного симбіотичного

потенціалів посівами сої……………………………………………………

5.3. Кількість симбіотично фіксованого азоту в агробіоценозі сої

залежно від інокуляції та концентрації ретарданту……………….………

Висновик до розділу 5………………………………………………...

136

146

150

РОЗДІЛ 6. ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД

ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ…………………...……………….…….

151

6.1 Структура та індивідуальна продуктивність рослин сої............. 151

4

6.2 Урожайність насіння сої................................................................. 158

6.3 Якість насіння сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту.......................................................................................................

Висновки до розділу 6………………………………………………...

РОЗДІЛ 7. ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ……………….

7.1 Економічна оцінка технології вирощування сої …....................

7.2 Енергетична ефективність вирощування сої на насіння............

Висновки до розділу 7……………………………………………….

164

169

171

171

175

179

ВИСНОВКИ.........................................................................................

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ………………………………

181

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................ 186

ДОДАТКИ........................................................................................... 228

5

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

ІКСГП НААН – Інститут кормів та сільського господарства Поділля

Національна академія аграрних наук;

ХМХ – хлормекват-хлорид;

ССС - хлорхолінхлорид;

ФП – фотосинтетичний потенціал;

ЧПФ – чиста продуктивність фотосинтезу;

ФАР – фотосинтетична активна радіація;

ЗСП – загальний симбіотичний потенціал;

АСП – активний симбіотичний потенціал;

ПАС – питома активність симбіозу;

ВП – вегетаційний період;

мг-екв./100 г ґрунту – міліграм еквівалент на 100 грамів ґрунту;

мг/100 г с.р. – міліграмів сухої речовини, що міститься в 100 грамах сирої

речовини;

мг/рослину – міліграм з однієї рослини;

кг/га – кілограмів речовини, яка надходить на 1 гектар посіву;

т/га – тонн біологічної продукції, що зібрано з 1 гектара площі;

г/га – грамів речовини, яка надходить на 1 гектар посіву;

л/га – літр речовини, яка надходить на 1 гектар посіву;

г/м2 за добу – грамів сухої речовини, з 1 метра квадратного площі

листкової поверхні за добу;

тис. кг·днів/га – тисяч кілограмів за кількість днів з 1 гектара;

тис. м2/га – тисяч метрів квадратних площі листкової поверхні з 1 гектара;

млн м2·днів/га – мільйонів метрів квадратних площі листкової поверхні за

кількість днів з 1 гектара;

м3/га – метрів кубічних з 1 гектара;

см/добу – сантиметрів за добу;

шт./рослину – штук з однієї рослини;

шт./м2 – штук з метра квадратного.

6

ВСТУП

Серед зернобобових культур соя є найбільш цінною. В її насінні

міститься до 45 % білку, до 26 % жиру, біля 30 % вуглеводів, 5 % зольних

елементів (з переважним вмістом калію, фосфору і кальцію), а також ферменти,

вітаміни та інші важливі органічні й неорганічні речовини. Україна має досить

великий потенціал для швидкого розвитку промислового виробництва сої. Для

цього є об’єктивні умови: родючі землі; добре адаптовані до зональних умов

сорти; налагоджена система виробництва якісного насіння; добре підготовлені

кадри фахівців; наявність досвіду в вирощуванні високих врожаїв; дешеві

бактеріальні добрива; великий асортимент ґрунтових і страхових гербіцидів;

налагоджена система переробки на харчові й кормові продукти. Жодна країна

Європи не має таких можливостей для нарощування виробництва сої, як

Україна. Вагомий вклад у розвиток теоретичних та практичних основ

вирощування сої внесли відомі вчені: Лєщенко А.К., Мякушко Ю.П.,

Енкен В.Б., Петриченко В.Ф., Бабич А.О., Камінський В.Ф., Бахмат О.М.,

Січкар В.І., Михайлов В.Г. та ін.

Актуальність теми. В Україні виробництво сої характеризується

динамічним зростанням посівних площ і валових зборів. Так, якщо в 2001 році

площа посіву культури становила 189,6 тис. га, а валовий збір 231,9 тис. т, то у

2016 році відповідно - 1 млн. 853,4 тис. га та 4279,1 тис. т. Поряд з цим, також

слід відмітити зростання урожайності насіння сої від 1,22 до 2,31 т/га.

При цьому розробка і впровадження у сільськогосподарське виробництво

нових моделей технологій вирощування сої є однією з головних умов

підвищення ефективності виробництва і збільшення валових зборів насіння

культури. При інтенсивному землеробстві сорт і технологія вирощування

повинні бути взаємно пов’язані. Технологія здатна вирішувати завдання

забезпечення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, формування

продукції потрібної якості і максимально бути адаптована до генетичних

особливостей сорту та грунтово-кліматичних умов регіону.

7

На формування продуктивності сої також впливає використання у

технології вирощування рістрегулюючих речовин, серед яких чільне місце

займають ретарданти – інгібітори росту рослин з антигібереліновим механізмом

дії. Інтерес до даної групи сполук зумовлений можливістю спрямовано

впливати на донорно-акцепторну систему рослин, змінюючи характер

розподілу асимілятів між органами. Таким чином, з’являється можливість

цілеспрямованого впливу на зміну активності гіберелінів, а відтак виникає

потреба проаналізувати їх роль та вплив антигіберелінових препаратів на

процеси росту, розвитку та формування продуктивності сої. Тому актуальність

теми полягала у теоретичному обґрунтуванні особливостей росту і розвитку

рослин сої залежно від дії інокуляції та ретарданту і впливу їх на азотфіксуючу,

фотосинтезуючу активність посівів, рівень урожайності та якість насіння в

умовах Лісостепу правобережного.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Дослідження за темою дисертаційної роботи були складовою частиною

тематичного плану Інституту кормів та сільського господарства Поділля

НААН, які проводилися у лабораторії технологій вирощування сої та

зернобобових культур згідно ПНД ―Кормові ресурси‖ за завданням: ―Вивчити

закономірності формування продуктивності перспективних сортів сої та

розробити ресурсоощадну технологію її вирощування, яка забезпечить рівень

урожайності насіння 3,5–3,8 т/га, збір сирого протеїну – 1,4–1,5 т/га та

зниження енерговитрат на 20–25% в умовах центрального Лісостепу України‖

(№ державної реєстрації 0111U003050).

Мета і завдання досліджень. Вивчити особливості формування

урожайності та якості насіння сої залежно від дії інокуляції та ретарданту в

умовах Лісостепу правобережного.

Завдання досліджень:

– дослідити особливості росту, розвитку рослин та формування

врожайності насіння сортів сої залежно від інокуляції та ретарданту;

– встановити зв’язки між наявними гідротермічними ресурсами

8

регіону та продуктивністю сої залежно від дії організованих факторів;

– виявити залежності формування фотосинтетичної продуктивності

сої від впливу інокуляції та ретарданту;

дослідити особливості формування та функціонування

симбіотичного апарату сої;

описати залежності формування плодоелементів та індивідуальної

продуктивності рослин сої;

дослідити вплив інокуляції та ретарданту на якість насіння сої;

довести доцільність застосування синтетичних інгібіторів росту

рослин з антигібереліновим механізмом дії у сучасних технологіях вирощування

сої;

– провести енергетичну та економічну оцінку технологій

вирощування сої на насіння.

Об’єкт дослідження процеси росту і розвитку рослин сортів сої різної

стиглості, формування врожаю та його якості залежно від біологічних

особливостей сорту, інокуляції та ретарданту.

Предмет дослідження: сорти сої; бактеріальний препарат Оптімайз 200

на основі азотфіксуючих бактерій; ретардант хлормекват-хлорид 750; окремі

прийоми технології вирощування сої; урожайність; якість насіння.

Методи дослідження. Візуальний – для визначення фенологічних змін

росту рослин сої; кількісний – для визначення густоти, польової схожості та

виживаності рослин; метод промірів – для визначення висоти рослин; метод

висічок – для обліку площі листової поверхні посівів сої; фізіологічний – для

визначення фотосинтетичної продуктивності рослин сої в онтогенезі; метод

монолітів – для визначення розмірів симбіотичного апарату сої та встановлення

величини біологічно фіксованого азоту; метод пробного снопа – для визначення

індивідуальної продуктивності рослин сої; метод суцільного збирання – для

визначення урожаю насіння сої; біохімічний – для встановлення якісних

показників урожаю; статистичні: дисперсійний – для визначення вірогідності

отриманих результатів досліджень, кореляційний і регресійний – для

9

встановлення тісноти зв’язків між факторами, що були поставлені на вивчення і

продуктивністю рослин сої; порівняльно-розрахунковий – для проведення

економічної і енергетичної ефективності досліджуваних прийомів технології

вирощування сої.

Наукова новизна. Уперше:

обгрунтовано зміни морфобіологічної структури рослин сої залежно від

інокуляції та застосування ретарданту в різних концентраціях;

виявлено залежності процесів росту, розвитку та формування

фотосинтетичного і симбіотичного апаратів, величини урожайності та якості

насіння сої від дії організованих факторів та гідротермічних умов;

описано процеси утворення плодоелементів та індивідуальної

продуктивності рослин сої. Встановлено пряму залежність між рівнем

індивідуальної та насіннєвої продуктивності сої.

Удосконалено:

зональну технологію вирощування інтенсивних сортів сої на основі

застосування інокуляції насіння та ретарданту у фазу бутонізації рослин.

Набули подальшого розвитку:

застосування закону взаємозв’язку біологічних об’єктів із навколишнім

середовищем при описі процесів росту, розвитку та формування величини

урожайності та якості насіння сої.

Практичне значення отриманих результатів полягає в удосконаленні

сортових технологій вирощування сої, на основі комплексного застосування

інокуляції насіння бактеріальним препаратом Оптімайз 200 та ретарданту з

антигібереліновим механізмом дії хлормекват-хлорид, які забезпечили

врожайність насіння – сорту КиВін (2,13 т/га), Княжна (2,14 т/га), Монада

(2,39 т/га) та стабільний приріст на рівні 0,4-0,7 т/га. Удосконалена технологія

вирощування сої пройшла виробничу перевірку в 2015 році у ДП «Науковий

інноваційно-технологічний центр ІКСГП НААН, с. Агрономічне, Вінницького

р-ну, Вінницької обл. та СТОВ АФ «Ольгопіль» с. Ольгопіль Чечельницького

р-ну, Вінницької обл. на загальній площі 10 га, де забезпечила урожайність

10

насіння сортів сої на рівні 2,37-2,67 т/га.

Особистий внесок здобувача. Наукова робота є самостійним

дослідженням автора. За темою роботи автором безпосередньо проведено

аналіз світової та вітчизняної наукової літератури, маркетингові дослідження,

визначено мету і задачі досліджень. Узагальнено та інтерпретовано

експериментальні дані, проведено їх виробничу перевірку, сформульовано

висновки і пропозиції виробництву, підготовлено матеріали та опубліковано

наукові статті.

Апробація результатів дисертації. Матеріали та основні положення

дисертації оприлюднені та обговорені на Міжнародній науково-практичній

конференції, присвяченій 20-річчю членства України в Міжнародному союзі з

охорони нових сортів рослин (UPOV) «Світові рослинні ресурси: стан та

перспективи розвитку» (Київ, Український інститут експертизи сортів рослин,

2015), VIII Міжнародній науковій конференції «Корми і кормовий білок»

(Вінниця, Національна академія аграрних наук України, Інститут кормів та

сільського господарства Поділля НААН, 2015), II Міжнародній науково-

практичній інтернет-конференції «Інноваційні технології та інтенсифікація

розвитку національного виробництва» (Тернопіль, Тернопільська державна

сільськогосподарська дослідна станція ІКСГП НААН, 2015), IV Міжнародній

науково-технічній конференції «Земля України – потенціал продовольчої,

енергетичної та економічної безпеки держави» (2014), V Міжнародній науково-

технічній конференції «Земля України – потенціал продовольчої, енергетичної

та економічної безпеки держави» (2016), Міжнародній науково-практичній

конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Енерго- і

ресурсоефективні технології виробництва і зберігання сільськогосподарської

продукції» (Харків, Харківський національний аграрний університет ім. В.В.

Докучаєва, 2015), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові

здобутки молоді – вирішенню проблем АПК» (Житомир, Інститут сільського

господарства Полісся, 2015), Міжнародній науковій конференції (присвяченої

80-річчю з дня народження академіка НААН А.О. Бабича) «2016: зернобобові

11

культури та соя для сталого розвитку аграрного виробництва України»,

засіданнях вченої ради Інституту кормів та сільського господарства Поділля

НААН (2013 – 2015 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 13 наукових праць,

з них 6 статтей у фахових виданнях, 7 тез-доповідей у матеріалах конференцій

та подана заявка на винахід № а201603780 від 08.04.2016 р. «Спосіб створення

високопродуктивних посівів сої».

12

РОЗДІЛ 1

НАУКОВІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ

СОЇ (огляд літератури)

1.1 Оцінка сорту, як біологічної основи у технології вирощування сої

Зміни клімату, які спостерігаються в Україні вимагають нових підходів до

створення сортів сільськогосподарських культур. Перерозподіл за сезонами і

місяцями року, зміни суми опадів та температури призводять до необхідності

створення сортів з генотипами, які мають мінімальну реакцію на зміни

навколишнього середовища.

Швидкість зміни кліматичних умов навколишнього середовища

перевищує темпи формування біоценотичних систем, що в свою чергу

призводить до недобору сільськогосподарської продукції за рахунок

недостатньої стійкості сортів до несприятливих факторів навколишнього

середовища, появи шкідників і хвороб.

Селекціонерами в Україні за останній час створено нові сорти сої різних

груп стиглості, які зумовили ріст виробництва насіння [1].

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в

Україні на 2015 р. занесено 170 сортів сої, з них 124 – вітчизняної селекції.

Сорти іноземної селекції у значній кількості походять із Канади, Сербії, Австрії

та ін. [2].

За останні 25 років в Інституті кормів та сільського господарства Поділля

НААН створено та занесено до Реєстру сортів рослин, придатних для

поширення в Україні 20 сортів сої. По цих сортах ведеться первинне

насінництво. Щорічно в інституті валовий збір становить до 50 т насіння сої

сортів високих репродукцій [3].

Сорт рослин – це «сукупність культурних рослин, створених шляхом

селекції, що наділені певними спадковими морфологічними, біологічними та

13

господарськими ознаками і властивостями». Таке визначення терміну «сорт»

було дано ще в Державному стандарті колишнього СРСР у 1974 р. [4].

Значення сорту оцінено в численних наукових працях. Вчені всього світу

висловлюють однакову думку, про те що сорт відіграє велику позитивну роль у

підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, але відсоток цього

підвищення різний [5].

Сортові ресурси є одним із головних пріоритетів держави. Вони являють

собою продукт діяльності частини суспільства – генетиків, селекціонерів,

фізіологів, біохіміків, економістів, екологів і сортовипробувачів.

Сорт, як засіб сільськогосподарського виробництва застосовують для

підвищення врожайності та якості продукції сільськогосподарських культур.

Вимоги до виробництва сортів визначають грунтово-кліматичні й агротехнічні

умови вирощування, напрями використання культури. Ці вимоги зводяться до

кількох основних груп: стійкість до несприятливих умов середовища; висока і

стійка врожайність по роках; висока екологічна пластичність; тривала і

комплексна стійкість до хвороб і шкідників; придатність до інтенсивної

технології, механізованого вирощування, збирання та переробки; висока якість

продукції. Для будь-якої окремої культури перелік вимог можна збільшити [6].

В Україні перші досліди в селекційному напрямку по сої проводились з

1874 р. українським агрономом І.І. Подобою, який розмножував насіння жовтої

сої в Херсонському дослідному полі, а потім в господарстві «Асканія Нова». В

1882 р. спробу вирощувати чорну сою в Бендерському повіті Бессарабської

губернії зробив І.К. Макаров, а в 1878-1883 рр. на Полтавщині її вивчав

Л.А. Черноглазов. Але масові науково-дослідні роботи по сої в Україні

розпочаті лише в 1926 р. [7].

Нові високоврожайні сорти є одним з основних чинників інтенсифікації

сільського господарства, але у процесі вирощування у виробничих умовах їх

сортові властивості поступово погіршуються. Основними причинами їх

погіршення є: зниження імунітету, механічне засмічення, екологічна депресія

сорту, природне перезапилення, розщеплення, поява мутантів і збільшення

14

захворюваності рослин. Для підтримання всіх цінних біологічних ознак сорту

важливо застосовувати комплекс агротехнічних, фітосанітарних і

організаційних заходів, що спрямовані на отримання насіння з високими

врожайними властивостями. Отримане насіння забезпечує збільшення

урожайності насіння сої у посівах на 0,2 – 0,3 т/га [6].

У ДПДГ «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства

Поділля НААН, починаючи з 1991 р. закладався полігон по вивченню

продуктивності сортів сої з України, Росії, Молдови, США та інших країн. У

переліку сортів було 35-45 районованих і перспективних сортів вітчизняної та

іноземної селекції. За цей період в умовах Лісостепу випробувано більше 150

сортів, окремі з них включено в селекційний процес [3].

Один із ефективних засобів підвищення врожайності

сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції – використання

кращих сортів. У виробничих умовах сорти погіршуються і потребують

сортооновлення. Старі сорти періодично замінюють новими, тобто проводять

сортозаміну. Всі сорти мають пройти державне сортовипробування [6].

За даними Вінницького обласного центру експертизи сортів середня

урожайність сортів сої селекції Інституту кормів та сільського господарства

Поділля у 2011 році становила 39,7 ц/га, що було найкращим показником у

Європі [8].

Досліджено, що коли немає гармонії між біологією сорту і навколишнім

середовищем, то порушуються фізіологічні функції рослини, як наслідок

відбувається послаблення його життєздатності, продуктивності та якості

насіння. Тому для кожного сорту необхідно підбирати оптимальні зони

вирощування [6].

В Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН

обґрунтовано соєвий пояс України, де можна було б вирощувати близько 3 млн. га

сої, до нього входять регіони з вегетаційним періодом 100-140 днів, де сума

активних температур становить 1800-3000 С, за рік випадає 500-600 мм опадів і

більше, що є достатнім для вирощування сортів сої [3].

15

У соєвому поясі розміщено 2/3 посівів сої, виділено зону стійкого та

нестійкого її виробництва на незрошуваних землях і зону гарантованого

виробництва на зрошуваних землях [9, 10].

Відомо, що соя – культура короткого дня, і для переходу до

репродуктивної стадії розвитку їй потрібно відповідне співвідношення періодів

освітлення і темноти. Тому вона чутлива до світла і сильно реагує на тривалість

дня, і пристосована до росту та розвитку в поясі, ширина якого становить 160-

240 км з півночі на південь [31].

Створення в останні роки нових високопродуктивних скоростиглих

сортів Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН спільно з

іншими науково-дослідними установами, сприяло розширенню соєвого поясу

на північ Лісостепу та на південь Полісся України. Проведена екологічна

оцінка сортів сої показала, що такі сорти як Золотиста, Артеміда, КиВін, Омега

Вінницька, Монада, Хуторяночка в умовах різних регіонів вирощування

України забезпечують урожайність насіння на незрошуваних землях 2,8 –

3,5 т/га, в умовах зрошення 4,0 – 4,5 т/га і збір сирого протеїну 1,2 –

1,4 т/га [11].

Територія України за температурними показниками придатна для

вирощування сої, проте за умовами вологозабезпечення в північних областях

рекомендовано висівати скоростиглі, ранньо- та середньостиглі сорти, в

центральних областях – ранньо- та середньостиглі, в південних – ранньо-,

середньо- та середньопізньостиглі. Вони краще адаптовані до місцевих умов і

за урожайністю не поступаються іноземним [3].

Результати досліджень проведених фахівцями Харківського державного

аграрного університету ім. В.В. Докучаєва свідчать про те, що при вирощуванні

сої різних груп стиглості в сприятливих кліматичних умовах найбільшу

врожайність можна отримати від більш пізньостиглих. Вони вивчали сорти сої

китайської селекції: ультраранній сорт № 363 з вегетаційним періодом 82-85

днів; ранньостиглий сорт № 373 – з вегетаційним періодом 105-107 днів;

пізньостиглі сорти № 343 та 393 – 140-145 днів. Аналіз врожайності цих сортів

16

показав, що продуктивність ультрараннього сорту № 363 становила 14,5-

18,4 ц/га; ранньостиглого № 373 – 18,3-21,9 ц/га, а пізньостиглих сортів № 343

та № 393 – 18,6-22,1 ц/га [12, 13].

Сорти з господарської точки зору різняться насамперед тим, що в одних і

тих же умовах можуть давати різні врожаї. У сучасному землеробстві сорт

виступає як самостійний фактор підвищення врожайності будь-якої

сільськогосподарської культури і поряд з агротехнікою має велике значення для

отримання високих і сталих врожаїв. Світова практика свідчить, що в

загальному в підвищенні врожайності польових культур на частку сортів

припадає від 25 до 50 % [6].

Багаторічні науково-виробничі дослідження, проведені на Київській

дослідній станції тваринництва «Терезине», а потім в Інституті розведення і

генетики тварин НААН показують, що в умовах Лісостепу України сорти сої

нового покоління при вирощуванні за адаптивною технологією забезпечують

урожайність зерна на рівні 22-26 ц/га [14, 15, 16, 17, 18].

За підрахунками спеціалістів, зростання врожайності у світовій практиці

забезпечується в основному за рахунок як агротехніки, так і впровадження

нових, досконалих сортів. Знання сорту, як стверджував академік В.М. Ремесло

– 90 % успіху [19].

Правильний вибір сорту для конкретної зони вирощування є важливою

умовою отримання максимального врожаю. Для отримання стабільних врожаїв

рекомендовано використовувати в господарстві 2-3 сорти, що мали б

відмінності по тривалості вегетаційного періоду, стійкості до несприятливих

факторів навколишнього середовища, хвороб та шкідників [20].

До 90-х років минулого століття в Україні було районовано 8 сортів сої і

лише один з них (Білосніжка) можна було вирощувати в умовах Лісостепу.

Ареал вирощування цієї культури розширився з появою скоростиглих сортів

сої. Так 43,9 % сортів, які занесені до Державного реєстру сортів рослин,

придатних до поширення в Україні, відносяться до скоростиглої та

ранньостиглої груп, що дає можливість отримання гарантованих стабільних

17

врожаїв. На даний час 36,6 % всіх сортів, які занесені до Державного реєстру, є

пластичними і рекомендовані для всіх трьох зон вирощування в Україні

(Полісся, Лісостеп, Степ), 9 % – для зон Полісся, Лісостепу і 19,5 % – для

Лісостепу, Степу [21].

Екологічно-пластичні сорти повинні бути чутливими до регульованих

факторів довкілля: зрошення, удобрення, застосування хімічних препаратів [22,

23, 24]. Також критичні фази онтогенезу не мають співпадати з дією

несприятливих факторів [25, 26] .

В Україні, де основним фактором вирощування сої є тепло, а в деяких

регіонах і волога, сорти поділені на групи стиглості за тривалістю

вегетаційного періоду. А за кордоном за основу розміщення сортів в різних

грунтово-кліматичних зонах беруть тривалість світлового дня [27, 28, 29] .

У Канаді створено низку ультраскоростиглих сортів сої з мінімальною

реакцією на тривалість світлого періоду, які здатні давати урожайність на рівні

3,0–3,5 т/га насіння у зонах північніше 53–54°. В такому ж напрямку працюють

селекціонери таких країн, як Австрія, Чехія, Швеція, Німеччина. Такі сорти

послужили цінним вихідним матеріалом для скоростиглих сортів в Україні [2].

У Північній та Південній Америці, де соя порівняно нова культура,

відзначено найбільші темпи збільшення її виробництва за рахунок селекційних

досліджень. Створені сорти інтенсивного типу із підвищеним рівнем стійкості

до хвороб. Урожайність кращих із них за оптимальних умов перевищує 4 т/га,

насіння містить 36–37 % білка та 21–22 % олії [2].

Селекційна робота, що ведеться по сої в Бразилії, Аргентині, Мексиці та

Парагваї, як правило, заснована на американському вихідному матеріалі. Тому

походження сортів цих країн і США дуже близькі [30].

Встановлено, що для більшості сортів сої оптимальна тривалість дня 13-

16 годин, сорти з сильно вираженою фотоперіодичною реакцією утворюють

більше плодів при тривалості дня 10-12 годин, слабо реагуючі – при 14-16

годин. Реакція на тривалість дня пов’язана з вегетаційним періодом –

скоростиглі сорти менше чутливі до тривалості дня, ніж середньостиглі й

18

особливо, пізньостиглі [31].

Проте українськими селекціонерами успішно створено сорти з

нейтральною реакцією фотоперіодизму, пристосованих для вирощування в

зонах Лісостепу та Полісся України. Нечутливі до фотоперіоду такі сорти як:

Устя, Романтика та ін., з тривалістю вегетаційного періоду 101 та 110 діб [32].

У результаті проведених досліджень в Україні, створено холодостійкі

сорти, що дає змогу змістити оптимальні строки сівби на 10-14 днів у сторону

ранніх, це є дуже важливим з точки зору раціонального використання

ранньовесняних запасів ґрунтової вологи. Це такі сорти як: Подільська 1,

Подільська 416, Подолянка, Монада (оригінатори Інститут кормів та сільського

господарства Поділля НААН, Подільський аграрно- технічний університет).

Питання посухостійкості сортів вирішується за рахунок створення

ультраранньостиглих сортів та сортів з більш раннім цвітінням, таких як Устя,

Єлена, Легенда, Ворскла, Анжеліка (ННУ «Інститут землеробства НААН»),

Альтаїр, Ельдорадо, (Селекційно-генетичний інститут НААН), Аннушка,

Білявка, Анастасія (НСНФ «Соєвий вік») [33].

При проведенні досліджень виявлено, що в Україні джерелами

комплексної стійкості до бактеріального опіку, павутинного кліща та

бактеріозу можуть слугувати сорти Кіровоградська 4 і Чернівецька 8 [32] .

Культура сої має високі потенційні можливості підвищення врожайності,

про це свідчать такі факти: на зрошуваних землях у Херсонській області

встановлено світовий рекорд її урожайності - 102,3 ц/га (2005 р.). Також

встановлено європейський рекорд урожайності на незрошуваних землях у

Волинській області - 74,9 ц/га (2010 р.). Потенціал урожайності вітчизняних

сортів сої досить високий: ультраскоростиглих - 23-28 ц/га ранньостиглих - 25-

30 ц/га, середньоранньостиглих - 30-40, середньостиглих - 41-50 ц/га і

більше [34].

Проте він реалізується тільки на 38-56 %, а повинен досягти 78-92 %.

Урожайність сої можна підвищити за допомогою внесення фосфорно-калійних

добрив, сортооновлення, сортозаміни, застосування регуляторів росту рослин,

19

обробіток рослин інокулянтами, проведення підживлення посівів. При

проведенні цих заходів урожайність сої збільшується на 5-8 ц/га [6].

В умовах Лісостепу західного, де в дефіциті тепло і надмірне зволоження,

рекомендують висівати скоростиглі і ранньостиглі сорти сої з потенціалом

урожайності насіння до 3,0 т/га [35].

При виборі сорту необхідно звертати увагу на зону його вирощування,

тому що за недостатньої екологічної пластичності, сорт сої, який формував в

умовах Степу високу продуктивність, в Лісостепу може не гарантувати

очікуваних результатів [35, 36].

В умовах північно-східної частини Лісостепу України на дослідних полях

навчально-наукового виробничого комплексу Сумського національного

аграрного університету дослідження показали, що врожайність більш

скоростиглих сортів сої була нижчою, ніж у сортів з більш тривалим

вегетаційним періодом. Так, в середньому за три роки, найбільш скоростиглий

сорт сої Легенда мав врожайність 1,72 т/га, сорт Устя – 1,83 т/га. Найвища

врожайність була сформована у сорту КиВін і становила 2,05 т/га [37].

У результаті проведених досліджень виявлено, що на продуктивність та

формування елементів структури сортів сої великий вплив має технологія

вирощування .

За результатами досліджень, які виконувались протягом 2009-2011 рр. у

дослідному господарстві «Чабани» ННЦ «Інститут землеробства НААН»,

найвищий рівень врожаю сортів сої Омега Вінницька (3,33 т/га), КиВін

(2,97 т/га) та Ворскла (2,88 т/га) був отриманий за технології, що передбачала

комплексний обробіток препаратом на основі штаму бульбочкових бактерій

роду Br. Japonicum 634b та Рексоліном разом із внесенням мінеральних добрив

у дозі N30P45K6 і додатково підживлення азотом 15 кг/га у фазу бутонізації

рослин сої [38].

За даними досліджень, в умовах Черкаського інституту агропромислового

виробництва УААН інокуляція насіння сої підвищувала урожайність сорту

Агат на 0,19 т/га, сорту Подільська 416 на 0,14 т/га. Внесення азотних

20

мінеральних добрив (30 кг/га д.р.) у поєднанні з інокуляцією сприяло

збільшенню величини цього показника у сорту Подільська 416 на 0,17 т/га,

сорту Агат __

на 0,28 т/га. Фосфорні і калійні добрива на фоні інокуляції

підвищували урожайність сорту Подільська 416 на 0,04 т/га, сорту Агат на

0,08 т/га. В умовах нестійкого зволоження на чорноземах реградованих

найефективнішим виявилося внесення N30Р60К60, при якому відмічено

найбільший приріст урожайності (0,41 т/га) для обох досліджуваних сортів [39].

Дослідження проведені в ННЦ ―Інституті землеробства НААН‖ у ДПДГ

―Чабани‖ в північній частині Лісостепу показують що, найвищу врожайність

насіння сорту сої Єлена на рівні 4,20 т/га забезпечило внесення N45P45K45,

проведення інокуляції та підживлення рослин у фазі бутонізації комплексними

добривами Еkolist макро 6-12-7 і азотом у дозі N15 при сівбі з шириною міжрядь

45 см [40].

Результати досліджень проведених в зоні західного Лісостепу України

свідчать що, найвища урожайність сорту сої Устя була отримана на варіанті

при проведенні інокуляції насіння Ризогуміном + Хетомік + обробці посівів

Хетоміком з наступним позакореневим підживленням препаратом Еколист

стандарт на фоні внесення вапнякових добрив, де приріст урожайності становив

7,0 ц/га або 26,3 % [41].

За результатами досліджень проведених в умовах північного Степу

України максимальну урожайність сої сорту Медея отримали при

комплексному застосуванні препаратів Ризогумін у комбінації Біолан (20 мл/т)

+ Біосил (20 мл/га) на фоні N40P40К40 – 3,20 т/га за оранки і 2,51 т/га – за

дискування, що дало можливість додатково отримати відповідно 0,36 і 0,42 т/га,

порівняно до абсолютного контролю [42].

Важливе значення впродовж останніх років та велику зацікавленість у

українських виробників відіграють сорти відомої австрійської компанії Saatbau

Linz. Посівні площі під сортами даної компанії в Україні стрімко зростають.

Слід відмітити такі сорти сої як: Мерлін (ранньостиглий сорт з високими

показниками по врожайності і стійкості до вилягання), Кордоба (володіє

21

здатністю до швидкого розвитку на початку вегетації, тим самих створює вищу

конкуренцію бур’янам), Ліссабон (володіє високою врожайності, стійкістю до

вилягання, вмісту білка та олії), Кардіф (особливістю є дуже високий вмістом

білку до 42,7 % ) та Кент (високий потенціал врожайності 55,0 ц/га і вище,

високий вміст білку (38,8-42,0 %) та висока маса 1000 насінин - 220 г [43].

З вище викладеного матеріалу можна зробити висновки що, у сучасному

сільськогосподарському виробництві сорт виступає як біологічний фундамент,

на якому базуються всі елементи технології вирощування. Правильний або

помилковий вибір підсилює або, навпаки, послаблює дію всіх інших факторів.

Використання та впровадження нових, високопродуктивних сортів сої у

виробництво, характеристики яких найбільш відповідають конкретним

ґрунтово-кліматичним умовам вирощування, є надійним засобом для

отримання високих врожаїв насіння сої та можливістю досягти збільшення її

виробництва [20].

1.2. Інокуляція насіння сої в сучасних технологіях її вирощування

Історія відкриття бульбочкових бактерій тісно пов’язана з вивченням

бобових рослин, які з давніх часів використовувались людиною. Перші згадки

про вирощування бобових дійшли до нас ще за 4-5 тис. років до нашої ери [31].

Інтродуковані в кореневу зону мікроорганізми здатні формувати активні

рослинно-бактеріальні асоціації, активізувати процеси азотфіксації та

фотосинтезу, стимулювати розвиток кореневої системи, підвищувати

абсорбуючу здатність кореневої системи, що в цілому позитивно впливає на

ступінь засвоєння рослинами поживних речовин з грунту [25].

Саме тому вивчення біологічних і біохімічних особливостей процесу

фіксації молекулярного азоту мікроорганізмами набуває першочергового

значення. Найбільше практичне значення у збагаченні ґрунтів азотом, завдяки

засвоєнню його з повітря, мають групи ґрунтових мікроорганізмів – бульбочкові

22

бактерії, які фіксують молекулярний азот у симбіозі з бобовими рослинами.

Представники родів бульбочкових бактерій, Bradyrhizobium, Rhizobium

Mezorhizobium, Sinorhizobium, Azorhizobium і Allorhizobium – це не звичайні

ґрунтові мікроорганізми, оскільки окрім стану вільноіснуючих гетеротрофів,

їхньому життєвому циклу притаманна також стадія симбіотичної взаємодії з

бобовими рослинами.

Важливе значення у взаємовідносинах мікро- і макросимбіонтів мають

генетична природа штаму та сорт рослини. Стреси, яким піддаються рослини і

бактерії, наприклад, низькі і високі температури, дефіцит вологи або

перезволоження, низька кислотність грунту, можуть негативно впливати на

бобово - ризобіальний симбіоз [44].

Оптимальні умови для ефективної дії бактеріальних добрив: 20-25°С,

рН 6,5-7,5, 60-70 % повної вологоємності [45].

Важливою зернобобовою культурою в світовому землеробстві, яка

накопичує біологічний азот за рахунок симбіозу із бульбочковими бактеріями є

соя. Вона одна з провідних культур родини бобових.

Для азотфіксуючої активності кореневих бульбочок рослин сої

встановлено два максимуми азотфіксації: у початковий період вегетативного

росту, а також у період початку плодоутворення [46, 47].

Соя при симбіозі з бульбочковими бактеріями роду Rhizobium фіксує від

90 до 280 кг біологічно фіксованого азоту і є добрим попередником для

більшості культур. При цьому рослина забезпечується на 90-95 % азотом [180, 181].

Засобом підвищення рівня біологічної фіксації азоту повітря є інокуляція

насіння сої високоефективними штамами бульбочкових бактерій роду

Rhizobium.

Як стверджують українські вчені, обробка насіння цими

мікроорганізмами не лише підвищує врожайність на 10-30 % , але й збільшує в

ньому кількість білку на 0,5–3,0 %, і є ефективним прийомом, який впливає на

розвиток рослин [48, 49, 50, 51, 52].

Проте багатьма дослідниками експериментально доведено і теоретично

23

обґрунтовано, що максимальна реалізація потенціалу рослинно-мікробних

взаємодій можлива лише при підборі комплементарних пар сорт рослини –

штам мікроорганізмів [53, 54, 55].

Дослідження проведені в Кременецькому обласному гуманітарно-

педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка показали, що передпосівна

обробка насіння Tn5-мутантами бактерій виду Bradyrhizobium japonicum

стимулює формування симбіотичного апарату, ріст і розвиток рослин.

Найефективнішою виявилася бактеризація Tn5-мутантом Д1, яка проявилася у

підвищенні урожайності насіння рослин цього варіанту на 44,87 % порівняно з

контролем і на 25,68 % порівняно з виробничим штамом 634б [56].

Результати досліджень, проведених вченими Інституту кормів та

сільського господарства Поділля НААН показали, що в умовах Лісостепу

України на ділянках, де передпосівну обробку насіння проводили штамом

бульбочкових бактерій М-8 в поєднані з органічним мікродобривом Екозорф

урожайність насіння становила: у сорту Монада – 2,69 т/га, Омега вінницька –

2,47 т/га, Феміда – 2,51 т/га, що більше відповідно на 0,30, 0,24 та 0,26 т/га в

порівнянні з контролем [98].

Польові дослідження Ерастівської дослідної станції Інституту зернового

господарства НААН впродовж 2004–2006 рр. показали, що передпосівна

інокуляція насіння новими штамами бульбочкових бактерій Х9, 626 а, 46

забезпечувала кращі умови для азотфіксації. Найвищу врожайність насіння сої

(1,74 т/га) одержали на ділянках, де проводили передпосівну обробку насіння

штамом бульбочкових бактерій 46. Дещо менша врожайність (1,67–1,69 т/га)

сої відмічена на ділянках, де інокуляція проводилася штамами 30, Х9 і

626а [57].

За даними проведених досліджень впродовж 2007-2010 рр. на дослідному

полі Подільського державного аграрно-технічного університету використання

ризогуміну на фоні без внесення мінеральних забезпечило прибавку урожаю

сорту Агат 0,24 т/га або 9 %, сорту Артеміда – 0,2 т/га або 7 % [58].

У дослідженнях Інституту кормів та сільського господарства Поділля

24

НААН (2001—2003 рр.) відмічено, що найбільшу урожайність сорту сої Агат

2,81 та 2,84 т/га сформовано на ділянках, де інокуляцію проводили штамами

бульбочкових бактерій 71 -Т та 22 [59].

Висока ефективність ризогуміну відмічалась в умовах східного

Лісостепу [60]. За сумісного використання ризогуміну та регуляторів росту

урожайність сої зростала на 0,39-0,46 т/га або 28,5-33,6 %. Використання

ризогуміну підвищувало урожайність насіння сої сорту Аннушка з 2,26 до

2,34 т/га, сорту Устя – з 1,94 до 2,22 т/га [61].

Розроблені та впроваджені сучасні технології вирощування сої в Україні

передбачають передпосівну інокуляцію активними штамами бульбочкових

бактерій, які надходять на ринок у вигляді препаратів – інокулянтів

(ризоторфіну, ризобофіту, ризоаргіну та ін.) [62, 53, 63].

Перший мікробний препарат, в який входили декілька видів бактерій, був

виготовлений у Німеччині наприкінці ХІХ ст. та отримав назву нітрагін.

На даний час мікробні препарати застосовують у багатьох країнах світу: в

Росії – ризоторфін, у США – нітрагін і даблноктин, в Австралії – нодулейт і

нітро-джерм , в Угорщині – ризоніт-торфе [68].

За результатами досліджень Інституту кормів та сільського господарства

Поділля НААН можна стверджувати, що найбільш адаптивними штамами

бактеріальних препаратів в умовах Лісостепу є: 71 -Т, 634 б, Х-2 та № 36, які в

середньому за п’ять років досліджень забезпечили найвищу урожайність

насіння сої – 2,36—2,43 т/га, що відповідно більше на 0,22—0,29 т/га або на

10,3—13,6 % порівняно з ділянками контролю (без інокуляції) [64].

Дослідження проведені в Інституті сільськогосподарської мікробіології

НААН України свідчать про позитивну дію ризогуміну та ризоторфіну на

продуктивність сорту сої Устя в умовах щільної популяції ризобій у ґрунті. Ці

препарати сприяли збільшенню урожайності на 27,8 та 21,3 % відповідно

порівняно з контролем [65].

Дослідження з питань вивчення впливу інокуляції насіння на формування

продуктивності сої, проведені в умовах Лісостепу правобережного показали,

25

що інокуляція насіння препаратом Оптімайз сприяла формуванню

максимальної урожайності у сорту сої Смолянка – 2,83 т/га, що більше на

0,4 т/га порівняно з контролем. Позитивний вплив на урожайність відмічено

також на варіанті з обробкою насіння Ризогуміном, у сорту Монада – 2,75 т/га,

порівняно з контролем приріст склав 0,74 т/га [66].

За умови передпосівної інокуляції бобових рослин кількість

бульбочкових бактерій, які потрапили у ґрунт, залежить від розміру насіння,

густоти посівів та методу інокуляції. Високоякісні інокулянти забезпечують

потрапляння 2 ×103 клітин бактерій на одну насінину [67].

У сучасних технологіях вирощування існують два способи інокуляції сої

– обробка бактеріями посівного матеріалу і внесення препарату безпосередньо

в ґрунт. Оптимальним вважається перший спосіб [69]. Досліджень стосовно

ефективності бактеризації ризобіями бобових шляхом інокуляції ґрунту нам

відомо небагато. Зокрема, відомо, що внесення в ґрунт препарату бульбочкових

бактерій в районах традиційного вирощування бобових культур забезпечує

суттєвий приріст урожайності, а саме: зерна сої – на 2-4, зерна гороху і люпину

– на 1-2 га [70, 71, 72].

Слід відмітити, що соя має високу сортову специфічність до штаму

бульбочкових бактерій, спонтанне зараження якими на наших ґрунтах відсутнє

або мало ефективне. За результатами досліджень Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН інокуляція насіння сої забезпечує приріст

урожайності насіння на 0,3—0,4 т/га [73].

При проведенні польових дослідів в умовах Західного Лісостепу було

встановлено, що інокуляція насіння сої сорту Єлена штамом 634б забезпечила

вищу прибавку врожаю при вирощуванні без внесення мінеральних добрив —

3,6 ц/га, із застосуванням N30Р30К30 кг/га прибавка становила 2,9 ц/га, що нижче,

ніж у першому випадку, на 0,7 ц/га [74].

Мікробні препарати знаходять широке застосування в інтенсифікації

росту рослин у вигляді азотфіксуючих та фосфатмобілізуючих препаратів,

засобів боротьби з фітопатогенними мікроорганізмами та шкідниками. Вони

26

сприяють одержанню продукції без нітратів, пестицидів та інших шкідливих

для організму людини речовин [75, 76].

При застосуванні високоефективних штамів бульбочкових бактерій у

симбіозі з зернобобовими культурами збільшується їх продуктивність на 10-

30% і вміст білка в зерні на 2-6 % [77].

Дослідження щодо визначення складу амінокислот показали, що при

проведенні передпосівної обробки насіння штамом Bradyrhizobium japonicum

нагромаджувався білок в насінні, збільшувався вміст глютамінової кислоти і

підвищувалась урожайність насіння сортів сої Кіровоградська 4 та Херсонська

908 [78].

При проведенні досліджень Полтавською державною аграрною

академією протягом 2011–2013 рр. було виявлено, що бактеріальне добриво

ризоторфін позитивно впливало на збільшення вмісту жиру у насінні сої вміст

якого складав - 18,1 % порівняно з варіантом без добрив – 17,2 %. Вміст у сухій

речовині білка без внесення добрив склав 31,1 %, за обробки насіння

ризоторфіном – 32,7 % [79].

У рослині сої циклічно поєднуються два найважливіших фізіологічних

процеси: фотосинтез і біологічна фіксація азоту. Симбіотично фіксований азот

експортується з бульбочок бобових у коріння й надземну частину рослини. У

свою чергу, фотоасиміляти слугують енергетичним матеріалом, акцепторами

симбіотично фіксованого азоту і джерелом вуглецю для росту кореневих

бульбочок [80]. У результаті поліпшення мінерального живлення більш

інтенсивно відбувається фотосинтез у листках і створюються передумови

біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями, що, в свою чергу, є

фундаментом для синтезу білка, жиру, ферментів, амінокислот, вітамінів,

вуглеводів та інших сполук [31, 81].

Дослідження проведені впродовж 2007–2009 рр. на дослідному полі

Подільського державного аграрно-технічного університету показали, що

симбіотична взаємодія бульбочкових бактерій з соєю покращує процес

фотосинтезу рослин, які в свою чергу забезпечують бактерії органічними

27

речовинами. В середньому за три роки досліджень максимальна площа

асиміляційної поверхні рослин за широкорядної сівби в період формування

бобів становила 52,4–46,3 тис.м2/га, що на 2,3–4,7 тис.м

2/га більше порівняно з

варіантами, де інокуляція не проводилася [82].

Експериментальна робота проведена в умовах дослідного господарства

Інституту зрошуваного землеробства НААН, що розташоване у зоні

посушливого Степу України упродовж 2004-2006 рр. показала, що у фазу

бутонізації у неудобрених рослин сої сорту Фаетон площа листкової поверхні

склала 16,53 тис.м2/га, а сорту Оксана 16,12 тис.м

2/га, тоді як вирощування на

ділянках з внесенням мінеральних добрив та за обробки насіння перед сівбою

азотфіксуючими і фосфатмобілізуючими бактеріями, вона зростала до 18,77-

21,53 та 18,22-21,24 тис.м2/га відповідно. Аналогічною зазначена залежність

була і в інші періоди вегетації рослин [83].

У сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських рослин

важливе значення надається застосуванню біологічно активних речовин,

зокрема стимуляторів та регуляторів росту рослин, а також мікроелементів. За

їх допомогою вже вдалося досягнути підвищення виробництва продукції

рослинництва на 15-20 % і більше [78, 84, 85, 86, 87].

Сучасна ефективна система удобрення сої має бути спрямована на

збалансоване забезпечення фосфором, калієм, мезо- і мікроелементами та

створення оптимальних умов для проходження процесів азотфіксації [88] .

Дослідженнями багатьох вчених підтверджена висока ефективність

мікроелементів на посівах сої. Авторами встановлено, що їхня дія залежить від

особливостей ґрунту, взаємодії з іншими елементами живлення, властивостей

сорту, строків і форм внесення [89-93] .

Для передпосівної обробки насіння сої використовують такі

мікродобрива: Яра Віта Рексолін ABС (100 г/т), Келькат Мікс Са (100 г/т),

Вуксал Екстра КоМо (1,5 л/т), Реаком-СР-Бобові (3 л/т), Квантум-Бобові (3 л/т),

— комбінуючи їх з обробкою бульбочковими бактеріями. Таке поєднання

сприяє активізації утворення ризобіїв, розвитку фосфатмобілізуючих бактерій,

28

підвищує стійкість рослин проти грибних та бактеріальних хвороб, до

несприятливих кліматичних умов, підсилює азотфіксацію з повітря та запобігає

появі дефіциту мікроелементів на ранніх фазах вегетації [88].

Досить широко вивчена та досліджена в сучасних технологіях

вирощування сої дія сумісного застосування інокуляції та мінеральних добрив.

При проведенні досліджень виявлено, передпосівна бактеризація насіння

позитивно вплинула на підвищення продуктивності сої. У варіантах з обробкою

насіння інокулянтами сформувалась більша кількість бобів на рослині та їх

маса, що забезпечило в цілому вищу урожайність насіння. Найбільший рівень

урожайності спостерігався у середньораннього сорту Медісон у 2014 р. – 5,8–

6,0 т/га на варіантах, де застосовували інокуляцію і 4,9 т/га в контролі. У

середньостиглого сорту Моравія за інокуляції насіння урожайність становила

5,2–5,6 т/га проти 3,8 т/га в контролі, а на ранньостиглого сорту Медея – 4,7–

5,5 т/га при 2,5 т/га в контролі. Найбільшою мірою дія інокулянтів проявилась

при обробці насіння скоростиглого сорту сої: приріст урожаю становив 2,2–

3,0 т/га або 88 % – 120 %, що свідчить про найбільше стимулювання

біологічного потенціалу сорту [93].

На Армавірській дослідній станції приріст врожайності сої при

проведенні інокуляції насіння за п’ять років досліджень становив 0,24 т/га, при

внесенні мінеральних добрив – 0,07–0,08 т/га. Сумісна дія інокуляції та

мінеральних добрив дала приріст врожайності сої 0,23 – 0,25 т/га [94].

Результати проведених досліджень у 2012–2013рр. на дослідному полі

Житомирського національного агроекологічного університету показали, що при

сівбі сої без внесення добрив та інокуляції насіння урожай становив 2,4 т/га, а

на фоні внесення фосфорно – калійних добрив у нормі P60K60 та проведення

інокуляції урожайність збільшилася на 0,2 т/га, а за внесення повної норми

мінеральних добрив, за рахунок доз азотних добрив N30-60 , вона збільшується на

0,2 – 0,8 т/га [95].

При проведенні досліджень у 2008-2010 рр. у Кіровоградському інституті

АПВ НААН було виявлено, що вищу врожайність насіння сої сорту Медея

29

отримали при внесенні N40P40 окремо та комплексно з інокуляцією Ризобофітом

– 2,15 і 2,18 т/га, приріст до абсолютного контролю становив 0,24 і 0,27 т/га або

12,6 і 14,1 %, відповідно [96].

Серед світових виробників інокулянтів лідирує американська компанія

Becker Underwood. Новітні технології, які вона використовує, не мають аналогів

у світі. Стерильні інокулянти виробляються на сучасному надточному

обладнанні з використанням високоякісних субстратів. В Україні сьогодні

представлено 3 інокулянти компанії «Becker Underwood». Два сухих

стерильних на основі торфу TM HiStick та TM RhizUp. Рідкий стерильний

інокулянт ТМ HiCoat Super має найбільшу концентрацію бактерій на 1 г

продукту 1х1010

та найдовший серед усіх відомих інокулянтів термін

життєздатності бактерій на насінні до 90 діб. Цей продукт дуже зручний для

великих виробників, які працюють зі значними обсягами насіння, на

передпосівну обробку якого витрачається 2-3 місяці. Сухі ж інокулянти

передбачають висівання насіння протягом 24 годин після інокуляції [97].

Отже, інокуляція насіння – простий у використанні, дешевий і

обов’язковий агротехнічний захід, який забезпечує підвищення продуктивності

сої, покращення роботи азотфіксуючого апарату та якості врожаю не тільки

інокульованих посівів, але й наступних культур в сівозміні.

Зробивши висновки, можна відмітити, що використання інокулянтів

набуває великого розмаху. На ринку України є чимало інокулянтів

вітчизняного і зарубіжного виробництва (Аргентина, США, Англія, Бразилія

та ін.). З’явились препарати, які мають деякі переваги над традиційними

інокулянтами: вміст рістактивуючих речовин, наявність мікроорганізмів, що

стимулюють розвиток кореневої системи, тривалий час зберігання продуктів на

насінні. Крім цього використання найдорожчих інокулянтів дешевше, ніж

використання азотних добрив.

30

1.3. Використання рістрегулюючих речовин в інтенсивних

технологіях вирощування сільськогосподарських культур

Вагомим чинником збільшення виробництва екологічно чистої продукції

рослинництва та землеробства є застосування регуляторів росту рослин нового

покоління [99, 100, 101].

Сучасні регулятори росту рослин – це природні або синтетичні сполуки,

які використовують для обробки рослин з метою ініціювання змін у процесах їх

життєдіяльності для покращення якості рослинного матеріалу, збільшення

врожайності, полегшення збирання і зберігання врожаю. Використання

регуляторів росту веде до змін в обміні речовин. Отже, регулятори росту – це

не поживні речовини, а фактори керування ростом і розвитком рослин [100, 102].

За механізмом впливу більшість синтетичних регуляторів росту рослин

об’єднують у групи: препарати, пов’язані з метаболізмом ауксинів та

реалізацією їхньої фізіологічної активності (аналоги ауксинів, антиауксини,

інгібітори транспорту); препарати, пов’язані з метаболізмом та реалізацією

фізіологічної активності гіберелінів (аналоги, інгібітори синтезу і транспорту);

препарати, пов’язані з метаболізмом етилену (етиленпродуценти); регулятори

росту і розвитку рослин цитокінінової природи; активатори та інгібітори

обміну речовин (стимулятори дихання, фотосинтезу, синтезу каротиноїдів та

хлорофілів тощо) [103, 104].

На початку XX століття українським академіком М.Холодним були

виявлені регулятори росту рослин в точках їх росту. Перші синтетичні аналоги,

були синтезовані за подібністю ростових речовин у рослинах, проте вони

виявились малоефективними. А через 50 років були створені високоефективні

рістрегулюючі препарати [100].

Вагоме місце серед регуляторів росту посідають ретарданти – синтетичні

інгібітори росту з антигібереліновим механізмом дії [105, 106]. Ретарданти, як

інгібітори росту рослин, довгий період використовуються у рослинництві [107,

108, 109]. Проте їхнього застосування на зернобобових культурах в великих

31

масштабах немає, ніж на інших сільськогосподарських рослинах [110]. Дана

група сполук спрямовано впливає на донорно-акцепторну систему рослин і

змінює характер розподілу асимілянтів між органами [111]. Ці речовини здатні

вкорочувати і потовщувати стебло, зменшуючи схильність до вилягання,

посилювати ріст кореневої системи без втрат для генеративних органів,

підвищувати продуктивність рослин та їх стійкість до несприятливих факторів

середовища.

Синтетичні регулятори росту рослин перерозподіляють потоки асимілятів

в бік господарсько цінних органів, що в свою чергу приводить до збільшення

вмісту резервних сполук у насінні [100, 112].

За способом дії антигіберелінові препарати поділяють на 5 груп:

- четвертинні амонієві сполуки – солі амонію, фосфонію і сульфонію

(хлормекватхлорид, бромхолінбромид, йодхолінйодид, мепікватхлорид, АМО

1618, фосфон D, мефлюідид, 3-DEC, 17-DMC);

- гідразинпохідні препарати утворені на основі гідразиду малеїнової

кислоти (ГМК, натрію ГМК) та N,N-диметилгідразиду бурштинової кислоти

(ДЯК, В-9, алар-85, кілар-85);

- триазол- та пентанолпохідні препарати (паклобутразол, уніконазол,

BAS 11100 W, триапентанол, флурпірамідол, тебуконазол, RSW-0411

триадиметафон);

- етиленпродуценти (декстрел, етрел, гідрел, дигідрел, кампозан М,

етеверс, церон, етефон).

- ізобутирати (ДХІБ, МЕНДОК, ФВ-450, тебепас [113; 114;115];

- пентанолпохідні препарати (триапентанол, флурпірамідол) [116].

На 2015 рік у Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до

використання в Україні зареєстровані такі препарати – ретарданти, які

відносяться до груп: четвертинні амонієві сполуки - хлормекват-хлорид,

мепікватхлорид, гідразинпохідні препарати - гідразид малеїнової кислоти та

етиленпродуценти – етефон [397].

Уперше у якості ретарданту в 1950 році був випробуваний препарат АМО

32

1618, який відноситься до четвертинних амонієвих солей і володіє дуже

сильними ретардантними властивостями, але має надзвичайно вузькийвидовий

спектр дії. Найбільшого поширення серед препаратів цієї групи отримав β-

хлоретилтриметиламонійний хлорид (ССС), відкритий американським хіміком

Н. Толбертом в 60-х роках ХХ століття [117] .

Розроблено сучасні технології застосування регуляторів росту, як при до

посівній обробці насіннєвого матеріалу, так і обприскуванні посівів у різних

фазах вегетації [118].

Різні технології застосування регуляторів росту мають свої позитивні і

негативні особливості. Наприклад, допосівна обробка насіння має ті переваги,

що препарати починають працювати на розвиток кореневої системи у початкові

етапи розвитку і таку обробку можна здійснювати разом з протруйниками та

плівкоутворювачами завчасно на насіннєвих заводах або в господарствах. Тоді,

як обприскування посівів є ефективним у суху безвітряну погоду, до 12-ї

години дня або ввечері. При такій обробці є додаткові витрати (техніка і

паливо-мастильні матеріали). Однак застосування регуляторів росту з

фітосанітарною обробкою посівів значно посилює дію інсекто–фунгіцидів [120].

Регулятори росту рослин представлені середньо- і слаботоксичними

хімічними сполуками, які перед використанням пройшли вивчення

токсиколого-гігієнічних властивостей препаратів, включаючи віддалені

наслідки [119]. Навіть при використанні в мікродозах вони викликають зміни в

процесах росту і розвитку рослин. Зокрема вони впливають на процес

формування оболонки клітини та на процеси старіння рослин.

Застосування рістрегулюючих речовин у короткий час дало змогу

розв’язати нагальні потреби рослинництва. Найбільше з синтетичних

біологічно активних речовин використовують ретарданти, особливо для

попередження вилягання зернових та покращення плодово-ягідних культур

[107]. Так, ретарданти блокують синтез чи рецепцію гіберелінів і, як наслідок,

гальмують надмірний ріст вегетативних органів [121, 122]. Найбільш

чутливими до дії ретардантів виявилися рослини з довгим стеблом, які повільно

33

і безперервно ростуть. Менш чутливими є рослини, які здатні утворювати

органи відкладання запасних поживних речовин: бульби, кореневища,

коренеплоди [123].

Проведені наукові дослідження засвідчують, що використання

ретардантів забезпечують зменшення тривалості спокою насіння, підвищення

схожості та збільшення енергії проростання насіння.

За результатами досліджень, проведених Вінницьким державним

педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського, встановлено, що

застосування хлормекватхлориду та етефону призводило до підвищення

схожості насіння квасолі на 9,5 % та 14,3 % відповідно у порівняні з контролем

[124]. Також, дослідження з культурою буряка цукрового показали що, обробка

рослин на першому році розвитку 0,3 %-ним декстрелом, 0,025 %-ним

паклобутразолом призводить до підвищення насіннєвої продуктивності

насінників при висадковому способі вирощування і збільшення маси плодів

найменшої фракції. Застосування за цією технологією 0,3 %-го декстрелу

призводить до підвищення енергії проростання і схожості всіх фракцій

насіння [125].

Дія ретардантів поліфункціональна. Вони впливають на швидкість

ростових процесів, забезпечують рівномірне дозрівання, збільшують

продуктивність та покращують якість сільськогосподарської продукції,

підвищують стійкість до абіотичних факторів середовища [108].

Встановлено підвищення стійкості проти морозу і посухи в конюшини

повзучої і люцерни при обробці їх розчином алару. Урожай конюшини при

цьому збільшувався на 30-52 % [126].

При обробці кукурудзи паклобутразолом спостерігалося зменшення

стебла в довжину, збільшення його діаметра та покращення стійкості 127, 128.

Інший триазолпохідний ретардант ВАS ІІІ сповільнював ріст рослин ячменю,

ріпаку, гороху, що супроводжувалося покращенням структури листків,

зниженням швидкості їх старіння 129, 130, 131.

Рослини льону при оптимальних умовах водного живлення схильні до

34

вилягання, що може бути знівельовано за рахунок використання ретардантів.

Так, при обробці посівів льону за висоти рослин 4-6 см розчином

хлорхолінхлориду в концентрації 2-6 кг/га та етрелу в дозі 1-2 кг/га відмічалося

уповільнення росту культури [107].

При обробці рослин тритикале озимого ретардантами ТУР та кампозан

спостерігалось зменшення висоти стебла від 13,3 % до 25,7 %. Вплив препарату

ТУР зумовлював укорочення стебла на 16,7–20 %, кампозану – на 13,3–19,8 %,

а суміші ТУРу з кампозаном – на 18,4–25,7 % [132].

За даними досліджень Вінницького державного педагогічного

університету застосування 0,25 %-го розчину хлормекватхлориду зумовлювало

зменшення лінійних розмірів рослин соняшника на 10-20 % та потовщення їх

стебла на 9-17 % [133].

Паклобутразол при внесені в грунт проявляв інгібіторний вплив на ріст

жита, сої, сорго, проса, соняшнику, зменшував ступінь полягання рослин, кут

нахилу стебла, сприяв укріпленню механічних тканин [134, 135, 136, 137, 138].

Виявлено, що ретарданти попереджають абортивність генеративних

органів рослин. Обробка посівів люцерни хлорхолінхлоридом у дозі 4 кг/га

призводила до збільшення частки генеративних органів та підвищення урожаю

з 1,5 ц/га до 1,7 ц/га [139].

При внесенні в грунт хлормекватхлориду, в дозі 250 г/л, за тиждень до

цвітіння або в період цвітіння бобів кормових відбувалося зменшення

обпадання бутонів, квіток та недозрілих бобів відповідно на 0,8, 1,35 і 1,1 %.

Кількість дозрілих бобів зростала від 15,5 до 18,8 % [122].

Ретарданти беруть участь у процесах транспорту фотоасимілянтів,

впливають на формування хлоропластів і біосинтез хлорофілів, на метаболізм

вуглецю і енергетичний обмін фотосинтезуючих клітин, а також на

інтенсивність фотосинтезу [140].

У літературі містяться суперечливі дані. Наприклад, відомо, що

хлорхолінхлорид викликав зменшення інтенсивності фотосинтезу у пшениці;

при цьому відмічалося збільшення потоку асимілятів до колосків [141, 142].

35

Підвищення активності фотосинтезу відбувалося за дії хлорхолінхлориду у

різних сортів люпину [126].

Дослідженнями встановлено, що застосування нового ретарданту

флурпрімідолу на рослинах сої призводило до зростання фотосинтезу у

порівнянні з контролем та зменшенням листкової поверхні [143].

За результатами досліджень відомо, що за дії хлормекватхлориду у

листках соняшника спостерігалось зростання концентрації хлорофілу з початку

фази цвітіння та зростала кількість, площа та товщина листків [133].

Відомо, що застосування ретардантів зумовлює інтенсивніше

надходження продуктів фотосинтезу до плодів і насіння внаслідок штучного

уповільнення росту вегетативних органів — стебла і листків та утворення

внаслідок цього надлишку асимілятів [144, 108].

Вплив ретардантів на фотосинтетичний апарат рослин визначається

сортовими особливостями, способами внесення та дозами препаратів [145].

Фотосинтетична активність кожної культури протягом вегетації

знаходиться в певних межах, тому проблема покращення якості врожаю

зводиться до того, щоб направляти максимум фотосинтетичної енергії на

створення найбільш цінних частин рослини. Це можливо за рахунок

використання регуляторів росту рослин [107, 108].

Так, обробка грунту з 18-20 – деними рослинами сої розчином

паклобутразолу в дозах 125 і 250 мкг / д.р. зменшувала масу пагонів, на 55-

45 %, висоту рослин на 40 %, площу листкової поверхні на 13 - 22 % [100].

Зменшення площі і маси листків пов’язане із зменшенням частоти поділів

клітин, а не їх розмірів, що викликане зниженням активності вільних

гіберелінів у листках [108].

За дії декстрелу і паклобутразолу на анатомо-фізіологічні параметри

фотосинтетичного апарату цукрового буряка відбувається зменшення площі

листкової поверхні, видимого фотосинтезу та збільшення частки дихання у

вуглекислотному балансі [146].

Інформація про вплив гіберелінів на формування і функціональну

36

активність бульбочок нечисленна і суперечлива. Зокрема, встановлено, що за

дії гіберелінів у бобових рослин збільшується співвідношення між надземною

частиною і кореневою системою з одночасним пригніченням утворення

бульбочок та зменшенням їх нітрогеназної активності [147, 148]. Iнші автори

відмічали збільшення кількості бульбочок та їх маси за дії гібереліну при

відсутності впливу на активність нітрогенази [149].

Проте сучасна фізіологія рослин має потужний інструмент модифікації дії

гіберелінів – ретарданти, які блокують синтез і активність гіберелінів і таким

чином впливають на атрагувальний потенціал органів [150].

Зокрема, вченими Інституту мікробіології та вірусології НАН України

виявлено позитивний вплив регуляторів росту на популяції бульбочкових

бактерій зернобобових [151].

Встановлено, що обприскування рослин квасолі, сої та люцерни

розчинами хлормекватхлориду сприяє утворенню бульбочок на коренях рослин

і зростанню їх маси, тоді як внесення ретарданту в грунт викликає зворотній

ефект [126].

Про позитивний вплив ретардантів на процеси азотфіксації вказується і в

роботі В.Н. Арутюняна та співавторів, де представлено, що індолілоцтова

кислота та хлормекватхлорид збільшували кількість бульбочок на коренях

рослин гороху, сої, люцерни, а гіберелінові кислоти і морфактін –

знижували [152, 153].

За результатами досліджень, проведених в умовах Лісостепу

правобережного виявлено, що передпосівна інокуляція насіння сої штамом

Bradyrhizobium japonicum та обробка посівів 0,5 %-ним хлормекватхлоридом у

фазу бутонізації-початку цвітіння приводили до збільшення кількості

бульбочок на 20,7-13,1 шт. та підвищення їх нітрогеназної активності у

порівнянні з штамом 634б та спонтанною інокуляцією відповідно [154].

Сучасні літературні джерела містять значну кількість даних, що при

застосуванні ретардантів покращується врожайність зернових [155, 156, 157],

овочевих [157, 158, 159, 160], технічних [150, 161, 162, 163, 164], плодово-

37

ягідних культур [165] .

Хлормекватхлорид на початку фази цвітіння сої зумовив зменшення

висоти рослин та зростання урожаю за рахунок збільшення кількості бобів на

рослині [166].

За даними досліджень, які проводились на ділянках Вінницької державної

сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН при застосуванні 0,5 %-го розчину

хлормекватхлориду та розчину трептолему насіннєва продуктивність сорту

льону Дебют зростала на 21,2 %. Врожайність льону сорту Орфей

збільшувалась на 12,0 % [167].

Також було виявлено, що застосування хлормекватхлориду,

мепікватхлориду, етефону, паклобутразолу та їх сумішей збільшувало кількість

коробочок та урожайність льону і знижувало полягання рослин [168].

Обробка рослин регуляторами росту значно залежить від погодних умов

вегетації. Дія на рослини гороху препарату ТУР в період бутонізації-цвітіння

середньо- та довгостебельних сортів підвищувала урожай в середньому на

22 %, а в посушливі роки це значення було вищим [169].

За результатами досліджень, проведених на дослідних ділянках Інституту

олійних культур НААН в Запорізькому районі, встановлено, що найбільша

врожайність ріпака озимого сорту Стілуца – 2,24 т/га отримана за першого

строку сівби на початку першої декади вересня з підживленням аміачною

селітрою та обробкою ретардантом Фолікур [170].

При проведенні досліджень в умовах дослідного господарства

«Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН

виявлено, що при передпосівній обробці насіння сої штамами 71т і 634б та

застосуванні паклобутразолу насіннєва продуктивність рослин зростала на

3,32 ц/га та 2,23 ц/га відповідно, в порівнянні з варіантами, де ретардант не

вносився [171] .

Дослідженнями, проведеними в умовах північного Лісостепу,

встановлено, що при обприскуванні посівів тритикале озимого Поліський 7 в

38

кінці фази кущіння - на початку стеблування ретардантом кампозан (3–4 л/га)

та сумішами ТУРу (3 л/га) і кампозану (2 л/га) зменшився відсоток вилягання

рослин та урожайність збільшилась на 1,11-2,11 т/га в порівнянні з

контролем [132] .

Результати проведених досліджень свідчать що, застосування 0,5 %- та

1 % - розчину хлормекватхлориду на посівах озимого ріпаку зумовлювало

зростання урожаю порівняно з контролем відповідно на 2,63 ц/га (9,44 %) та

4,00 ц/га (14,35 %) [172].

Застосування рістрегулюючих речовин дозволяє повніше реалізувати

потенційні можливості культури, закладені селекцією та природою і зменшити

інгібітуючий вплив гербіцидів на її розвиток і ріст [173].

При збільшенні об’ємів використання регуляторів росту і недотриманні

правил їх застосування підвищують небезпеку забруднення ними

сільськогосподарської продукції і оточуючого середовища [174]. Тому, одним

із напрямків роботи стало підвищення екологічної безпеки застосування

фізіологічно-активних речовин рістгальмуючого типу. Морфологічні прояви

рістгальмуючої активності всіх відомих ретардантів подібні, однак отримано

дані, які свідчать про суттєву різницю механізмів дії препаратів різних груп.

Відомо, що активність хлорхолінхлориду і паклобутразолу пов’язана з

блокуванням синтезу гіберелінів [175]. Введення хлорхолінхлориду блокує

утворення геранілгеранілпірофосфату і перетворюється в енткаурен як у деяких

грибів, так і у вищих рослин. Триазолпохідні препарати зашкоджують

окисленню енткаурена в кауренову кислоту, блокуючи три проміжні реакції.

Етиленпродуценти блокують утворення комплексу гормон-рецептор [176].

З’ясування механізмів дії різних груп ретардантів дозволило розробити суміші

препаратів, які при спільному застосуванні виявляють синергізм, оскільки

суміш одночасно блокує і біосинтез, і реалізацію фітогормонального ефекту

гібереліну. За рахунок цього зменшуються кількість обробок і застосовані дози,

що дозволяє досягти бажаного рістгальмуючого ефекту за мінімальних доз

препарату [176, 177].

39

Регулятори росту рослин є резервом збільшення урожайності і якості

насіння нових сортів на етапах їх розмноження. Одна вкладена грошова

одиниця дозволяє отримати додаткову продукцію на 16-25 одиниць, а по деяких

культурах – 70-100 [178].

Отже, ретарданти – це важливий резерв підвищення урожайності і

покращення якості сільськогосподарської продукції.

Наукові літературні джерела свідчать, що застосування рістрегулюючих

речовин в посівах дозволяють покращити умови збирання та зберігання

продукції, регулювати строки дозрівання і підвищувати врожаї

сільськогосподарських культур та є високорентабельним резервом збільшення

виробництва продукції, їх застосування має бути ланкою ресурсозберігаючих

технологій [179].

Висновки до розділу 1

1. Сорт – найдоступніший і найдешевший засіб підвищення урожайності

сільськогосподарських культур, а також сої. Виробництву запропоновано цілий

спектр нових, високопродуктивних сортів сої з потенціалом урожайності 3,5-

4,0 т/га, проте його реалізація у виробничих умовах складає 50 % і менше. До

Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на

2015 р., занесено сортів 170 сортів сої, з них 124 – вітчизняної селекції. Сорти

іноземної селекції у значній кількості походять із Канади, Сербії, Австрії та ін.

2. Інокуляція насіння – простий у використанні, дешевий і обов’язковий

агротехнічний захід, який забезпечує підвищення продуктивності сої,

покращення роботи азотфіксуючого апарату та якості врожаю не тільки

інокульованих посівів, але й наступних культур в сівозміні.

Використання інокулянтів набуває великого розмаху. На ринку України є

чимало інокулянтів вітчизняного і зарубіжного виробництва. З’явились

препарати, які мають деякі переваги над традиційними інокулянтами: вміст

рістактивуючих речовин, наявність мікроорганізмів, що стимулюють розвиток

кореневої системи, тривалий час зберігання продуктів на насінні. Крім цього

40

використання найдорожчих інокулянтів дешевше ніж використання азотних

добрив.

3. Ретарданти – це важливий резерв підвищення урожайності і

покращення якості сільськогосподарської продукції.

Застосування рістрегулюючих речовин у посівах дозволяють покращити

умови збирання та зберігання продукції, регулювати строки дозрівання і

підвищувати врожаї сільськогосподарських культур та є високорентабельним

резервом збільшення виробництва продукції, їх застосування має бути ланкою

ресурсозберігаючих технологій.

41

РОЗДІЛ 2

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Соя – це культура, яка увібрала найцінніші властивості, і її сорти

характеризуються високим потенціалом продуктивності, холодостійкістю,

посухостійкістю, строками достигання та чутливістю до грунтово-кліматичних

умов. Відповідно до біологічних властивостей сою можна віднести до тепло-,

волого- і світлолюбних культур [31].

За результатами досліджень Інституту кормів та сільського господарства

Поділля НААН при вирощуванні сої в Лісостепу України дольова участь

гідротермічних умов у формуванні величини і якості врожаю знаходиться в

інтервалі від 15 до 25%, а в окремі роки може сягати більше 30% [27].

На сьогодні увагу слід звернути на зміни клімату і рівень мінливості

врожаїв сої за роками [182, 183]. Стабільно високий врожай сої може бути

досягнуто за умови врахування агрометеорологічних умов на конкретній

території та їх використання у вигляді узгоджених технологічних прийомів

вирощування [184].

В умовах правобережного Лісостепу України біокліматичний потенціал

достатній для гарантованої реалізації потенційної продуктивності сортів сої.

2.1. Характеристика грунтово-кліматичних умов Лісостепової зони

Україна за сільськогосподарськими ознаками ділиться на три

агроекологічні зони: Степову, Лісостепову та Полісся.

Лісостеп простягається майже на 1100 км від Передкарпаття на заході до

Середньоруської височини на сході. Він охоплює всю центральну частину

території України завширшки в середньому 110 км.

Лісостеп займає близько 34 % території України. Це друга за площею

(після Степу) природно-географічна зона. Вона має високопродуктивні

42

сільськогосподарські угіддя, високу розораність земель, значну лісистість,

обмежену площу природних сіножатей і пасовищ. Зона є основою «соєвого

поясу», де ґрунтово-кліматичні умови найкраще відповідають біологічним

потребам сої.

Враховуючи, що Лісостеп розташований між Поліссям і Степом, то в

його північній частині більший вплив природних компонентів, типових для

зони Полісся, а на півдні посилюється вплив чинників, характерних для

степової зони.

В основному природно-географічні умови Лісостепу є

найсприятливішими для життя і діяльності людей.

У Лісостепу України багато височинних територій: Подільська,

Волинська, Придніпровська і Середньоруська височини. Серед низовинних

територій є лише велика Придніпровська низовина, яка займає більшу частину

Лівобережного Лісостепу. Вона характеризується рівнинним, слабопохиленим

у бік Дніпра, рельєфом [185].

Поширеними ґрунтами на території Лісостепу є мало- і середньогумусні

типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі

лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та

солончаки, в річкових долинах – лучні, дернові та болотні ґрунти. Чорноземи

сформувались на вододільних поверхнях центральної і південної частин

Придніпровської височини.

В умовах оптимального співвідношення тепла і вологи в Лісостепу

сформувались різні типи ландшафтів: 1) широколисто-лісові з сірими і темно-

сірими лісовими ґрунтами; 2) лісостепові з опідзоленими чорноземами; 3)

лукостепові з типовими чорноземами, лучно-чорноземними ґрунтами, суцільно

перетвореними в сільськогосподарські угіддя [186].

Природно-кліматичні умови зони Лісостепу сприятливі для

сільськогосподарського виробництва, перш за все, інтенсивного

кормовиробництва (табл.2.1). У підзонах з гідротермічним коефіцієнтом 1,17-

1,48 за травень-вересень кліматичні умови надзвичайно сприятливі для

43

вимогливих до вологи сільськогосподарських культур, особливо цукрових

буряків, озимих і ярих зернових, кукурудзи на зерно і силос, багаторічних трав

тощо. Врожаї високі і стабільні. Підзони з гідротермічним коефіцієнтом 0,90-

1,20 відносно сприятливі для більшості сільськогосподарських культур [187].

Таблиця 2.1

Природно-кліматичні зони України і параметри їхніх гідротермічних

умов

Шифр

Квітень -липень Серпень- вересень Листопад-

березень

опади, мм

Температура

січня,°С

Опади

за рік,

мм опади,

мм ГТК

опади,

мм ГТК

ПЛ 200-270 1,08-1,5 100-140 1,03-1,5 150-180 7,9-4,5 500-630

ЛС 190-340 1,00-1,90 75-160 0,72-1,70 130-220 7,9-3,8 450-760

С 145-210 0,67-1 60-90 0,42-0,81 120-210 7,9-0,7 370-520

Залежно від рельєфу зона Лісостепу поділяється на чотири провінції:

Західну, Правобережну, Лівобережну і Середньоросійську, які за складом

ґрунтів, кліматичними умовами відрізняються між собою.

Західноукраїнська провінція є найбільш підвищеною в лісостеповій зоні,

на її поверхні протікають притоки річок Дністра, Південного Бугу, Прип'яті.

При порівнянні з іншими провінціями, Західна найбільш зволожена. В

середньому за рік тут випадає 600-620 мм опадів. Середня температура січня -

4,5 °С, літо помірно тепле, вегетаційний період триває 200- 212 днів.

Для Правобережої провінції характерний помірно континентальний

клімат. За рік у цій зоні в середньому випадає від 400 до 550 мм опадів. У

ґрунтовому покриві переважають сірі лісові ґрунти, поширені також темно-сірі

опідзолені і чорноземні опідзолені.

Порівняно з лісостеповим Правобережжям кліматичні умови

Лівобережної провінції є більш континентальними. Річні суми опадів

змінюються від 550 на півночі до 430 мм на півдні провінції. Середні

температури січня -5....-8 °С, липня +19... +20 °С. Поширені чорноземні та

лучно-чорноземні ґрунти.

44

Середньоросійська лісостепова провінція займає крайню східну частину

лісостепової зони України. Кліматичні умови суворіші, ніж в інших

лісостепових провінціях. Середні температури січня -5....-8 °С, липня +19...

+20 °С. Середні річні суми опадів 450-500 мм. Поширені сірі лісові ґрунти,

чорноземи опідзолені [188].

Дослідження проводились в Інституті кормів та сільського господарства

Поділля НААН, який розміщений на території Лісостепу правобережного

(Вінницький район, Вінницька область).

Вінницька область, де проводились дослідження, розташована на

правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин. Площа

області 26513 км2. Область займає майже 4,5 % території України . Обласний

центр — місто Вінниця.

Основна частина території області припадає на південно-західну окраїну

Українського кристалічного масиву, і тільки її південно-західна окраїна

розташована на Волино-Подільській плиті.Низовин в межах області немає. Є

окремі рівні ділянки території, що лежать нижче навколишньої місцевості.

Ґрунти в основному опідзолені (близько 65 %). На північному сході

області переважають чорноземи, в центральній частині – сірі, темно-сірі,

світло-сірі (115,3 тис. га), на південному-сході і в Придністров’ї – чорноземи

(494 тис. га) і опідзолені ґрунти (14,8 тис. га) [189]. Орні землі становлять 82 %.

Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85 %,

темно - сірих опідзолених – 2,77 % і чорноземах опідзолених – 3,39 %.

За агрономічним районуванням Вінницька область поділяється на три

зони: північно-східна, центральна і східна. Вінницький район, де проводились

дослідження, розміщений в центральній зоні області (табл. 2.2).

Клімат центральної зони помірно-континентальний, з м’якою зимою і

теплим літом. Пересічна температура січня –4°С - –6°С; липня +18,6°С,

+20,5°С. Період температури понад +10°С становить 155–180 днів,

вегетаційний період – близько 200 днів. Річна кількість опадів 534-540мм.

Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм). Найменш

45

вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм. Середня

величина радіаційного балансу у Вінницькій області змінюється від

1800 МДж/м2 на півночі до 2000 МДж/м

2 на півдні [189].

Таблиця 2.2

Кліматичні показники центральної зони Вінницької області

№

п/п Кліматичні показники

Центральна

зона

1 Тривалість безморозного періоду, днів 141-147

2 Сума позитивних температур, більше 0оС 2671-2780

3 Тривалість вегетаційного періоду, днів 199-205

4 Сума опадів за рік, мм 534-540

5 Сума опадів за період вегетації, мм 369-425

6 Середньорічна температура повітря, оС 6,7-7,0

7 Абсолютний мінімум температури повітря, оС -32... -34

8 Абсолютний максимум температури повітря, оС +38

9 Сума активних температур (більше 5 оС) 2320-2440

10 Сума ефективних температур (більше 10 оС) 980-1100

11 Середня дата першого приморозку, осінь 17 вересня

12 Середня дата останнього весняного приморозку 23-25 квітня

13 Тривалість періоду із сніговим покривом, днів 87-90

14 Середня із максимальних висот снігового покриву, см 14-15

15 Середня глибина промерзання ґрунту, см 55-57

16 Переважаючий напрямок вітру Північно-

західний

Вінницька область є індустріально-аграрним регіоном. Спеціалізується на

виробництві сільськогосподарської продукції та її промисловій переробці.

У сільському господарстві представлені всі галузі сільськогосподарського

виробництва. У структурі сільського господарства більшу частину займає

рослинництво. Основні зернові культури такі: озима пшениця, ячмінь,

кукурудза, з технічних культур – цукрові буряки, соняшник, соя.

2.2 Агрохімічна характеристика ґрунту

Польові дослідження по вивченню особливостей формування

урожайності та якості насіння сої за комплексної дії інокуляції та ретарданту

46

проводили протягом 2013-2015 рр. на сірих лісових середньосуглинкових

ґрунтах дослідного поля Інституту кормів та сільського господарства

Поділля НААН.

Ґрунтовий покрив дослідних ділянок характеризується середнім вмістом

гумусу 1,96 % в орному шарі грунту, слабокислою реакцією грунтового

розчину рН (сол.) 5,1-5,8, гідролітичною кислотністю в межах 1,86-

2,16 мг - екв/100г грунту. При ступені насиченості основами 75-80 % сума

вбирних основ складає 18,8-30,1 мг-екв /100 г грунту. Щільність складає

1,32 г/см3. Кількість вологи в грунті змінюється від 175 мм навесні до 125 мм

восени.

Рослини, які вирощуються на даних грунтах отримують високу кількість

для споживання рухомого фосфору 214 мг/кг та обмінного калію 104 мг/кг (за

Чириковим). Проте вміст легкогідролізованого азоту дуже низький і становить

43,5 мг/кг (за Корнфільдом).

Сірі лісові ґрунти займають проміжне положення між ясно-сірими

лісовими та темно-сірими опідзоленими ґрунтами. Як правило,

ґрунтоутворювальними породами є леси та лесоподібні суглинки. Вони

характеризуються крупнопилуватим середньосуглинковим механічним

складом. Вбирний комплекс сірих лісових ґрунтів насичений Са2+

, Мg2+

і Н+.

Грунти здатні до структуроутворення, схильні до запливання, утворення

кірки і плужної підошви, піддатливі ерозії, характеризуються не завжди

стійким водним режимом, що в результаті знижує їх продуктивність.

Сірі лісові грунти мають добре помітний поділ свого профілю на

горизонти. Характерним для них є те, що суцільного елювіального горизонту

немає, тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення.

Гумусово-елювіальний горизонт знаходиться вмежах 25-35 см, порохувато-

грудкуватий, слабкоущільнений. Поступово він переходить в ілювіальний

слабогумусований горизонт (36-60 см). Його ознаки – сіре з помітним

буруватим відтінком забарвлення, середньосуглинковий, грудкувато-

горіхуватий. Ілювіальний добре елювійований горизонт (61-130 см)

47

слабогумусований, середньосуглинковий, горіхуватий. Цей горизонт

змінюється грунтотворюючою породою (136-150 см) – безструктурним,

ущільненим лесом палевого кольору.

Соя досить вимоглива до ґрунту, його родючості, вологозабезпеченості,

реакції ґрунтового розчину, тому для того щоб отримувати сталі врожаї на

сірих лісових ґрунтах, потрібно підвищувати їх родючість завдяки покращенню

агрофізичних, агрохімічних показників та поживного режиму.

2.3 Оцінка гідротермічних умов в роки проведення досліджень

Вирішальне значення у максимальній реалізації генетичного потенціалу

сортів сої відіграють технологія вирощування та погодні умови. Навіть за

нестабільності погодних умов в окремі роки та обмеженості складових

агрокліматичних характеристик зернобобових культур наукове обґрунтування

ефективних технологій вирощування сприяє підвищенню рівня виробництва

[190, 191].

Соя - теплолюбна культура, її вирощують на великій території - від

екватора і майже до 54° північної широти. Вона одна з вибагливих

сільськогосподарських культур, які вирощують в даному регіоні, по

відношенню до гідротермічних умов.

Мінімальна температура проростання насіння 6-7°С, достатня - 12-14°С,

оптимальна – 15-18°С. Сходи витримують приморозки до мінус 2-3°С. Сою

висівають при переході температури повітря вище 15°С. До тепла соя

вимоглива впродовж вегетації, особливо під час цвітіння і достигання.

Оптимальна середньодобова температура росту в цей період 18-25°С. Отже,

температура є одним з основних кліматичних факторів для вирощування

сої (табл. 2.3).

Проте, крім температури, важливим фактором одержання хорошого

врожаю є також волога. Для сої характерне нерівномірне використання вологи

48

за фазами росту і розвитку рослин. Від сходів до цвітіння спостерігається

менша потреба рослин сої у волозі. Інтенсивне водоспоживання відзначається у

фазу цвітіння і формування бобів. Транспіраційний коефіцієнт становить 500-

650. При проростанні насіння сої поглинає 130-160 % і більше вологи від своєї

маси [31].

Таблиця 2.3

Необхідні показники температурно-водного режиму

в основні періоди росту і розвитку сої

Період росту і

розвитку сої

Температура повітря, 0С Кількість

вологи, м3/га на

добу мінімальна достатня оптимальна

Сівба-сходи 8 – 10 15 – 18 20 – 22 15 – 30

Сходи-

гілкування 10 – 12 17 – 20 22 – 25 15 – 30

Цвітіння 16 – 18 19 – 21 22 – 25 40 – 60

Формування

бобів 13 – 14 17 – 18 20 – 23 40 – 60

Дозрівання 7 – 8 13 – 16 18 – 20 30 – 40

Отже, грунтово-кліматичні умови мають великий вплив на формування

величини урожайності та якості зерна.

За агрокліматичними показниками територія дослідного поля

розташована в зоні з помірно континентальним кліматом. Для даного регіону

характерна нестабільність кліматичних умов з року в рік. Оцінку гідротермічних

умов проводили на основі метеорологічних даних, отриманих у Вінницькому

обласному центрі гідрометеорології.

Протягом 2013 – 2015 рр. було проведено детальний аналіз погодних

умов зони дослідного поля впродовж вегетаційного періоду сої. При аналізі

основних показників гідротермічних умов 2013 – 2015 років, виявлено суттєві

відхилення від середніх багаторічних даних (табл. 2.4).

Вегетаційний період сої в 2013 році був добре забезпечений теплом при

порівнянні з середньобагаторічними показниками. Протягом періоду вегетації

середньодобова температура становила 17,1 ºС, що вище на 0,9 ºС порівняно з

середньобагаторічними показниками (16,2 ºС) (рис. 2. 1).

49

Таблиця 2.4

Середньодобова температура повітря (оС) та кількість опадів (мм)

протягом вегетаційного періоду сої. М

ісяц

ь

Дек

ади

Температура повітря, оС Опади, мм

2013 р

.

2014 р

.

2015 р

.

Сер

едн

ьо

-

баг

аторіч

на

2013 р

.

2014 р

.

2015 р

.

Сер

едн

ьо

-

баг

аторіч

на

Квітень III 16,0 13,5 12,1 12,1 0,0 1,4 4,9 15,0

За місяць 10,1 9,2 8,5 8,5 16,1 47,8 37,1 49,0

Травень

І 18,1 12,1 13,1 12,5 0,0 7,9 26,3 19,0

ІІ 18,7 14,9 14,1 14,7 19,9 47,5 7,5 16,0

ІІІ 15,5 19,3 18,5 15,1 50,5 79,2 0,3 28,0

За місяць 17,4 15,4 15,3 14,1 70,4 134,6 34,1 63,0

Червень

І 17,2 18,1 20,4 16,5 25,4 29,4 2,1 26,0

ІІ 19,9 16,3 19,2 16,8 68,0 0,0 26,3 29,0

ІІІ 18,9 15,5 18,2 18,1 34,1 24,3 7,1 32,0

За місяць 18,7 16,6 19,3 17,1 127,5 53,7 35,5 87,0

Липень

І 19,7 19,1 21,5 17,7 0,2 25,5 3,1 35,0

ІІ 18,3 20,3 19,1 18,7 10,0 35,0 8,1 32,0

ІІІ 18,6 21,3 22,7 18,4 11,8 10,7 3,9 25,0

За місяць 18,9 20,2 21,2 18,3 22,0 71,2 15,1 92,0

Серпень

І 21,1 23,5 22,6 19,0 6,5 9,0 1,3 21,0

ІІ 19,4 20,9 20,4 17,9 8,8 0,0 2,7 23,0

ІІІ 15,8 16,1 20,7 16,3 45,4 37,5 0,0 24,0

За місяць 18,8 20,2 21,2 17,7 60,7 46,5 4,0 68,0

Вересень

І 13,7 17,4 17,6 15,4 13,0 0,0 21,8 20,0

ІІ 14,0 15,1 17,8 13,3 86,4 0,0 7,2 21,0

ІІІ 7,5 10,8 15,7 11,5 22,4 32,0 5,9 15,0

За місяць 11,7 14,3 17,0 13,4 121,8 32,0 34,9 56,0

Травень-вересень 17,1 17,3 18,8 16,2 402,4 338 123,6 366,0

У період сівба-повні сходи середня температура повітря за першу декаду

склала 18,1 °С, що вище норми на 5,6 °С. У третій декаді травня погодні умови

змінилися і середня температура повітря знизилася до 15,5 °С. В цілому

середня місячна температура повітря становила 17,4 °С, була вищою від норми,

що сприяло швидкому проростанню насіння та появу сходів через 8 діб після

сівби. Середньодобова температура повітря червня місяця дещо перевищувала

норму на 1,6 оС та становила 18,7

оС, і була оптимальною для проходження

фази цвітіння. Температурні показники липня місяця коливались, відповідно у

період I та III декади вони перевищували норму на 2-0,2 о

С, проте у II декаді

50

температура була нижчою за норму на 0,4 оС. Серпень – період інтенсивного

росту і розвитку рослин, якісного формування і дозрівання насіння сої, був

також теплим з температурою повітря 18,8 С, що на 1,1

оС перевищувало

багаторічний показник.

Вереснева температура повітря була дещо низькою. В III декаді цього

місяця спостерігалось різке зниження середньодобової температури повітря

відносно норми до 7,5 оС.

За даними 2014 року було відмічено, що період вирощування сої був

теплішим порівняно з 2013 роком та середньобагаторічними показниками.

Середньодобова температура за вегетацію становила 17,3ºС, що на 1,1ºС

вище порівняно з середньобагаторічними показниками (16,2ºС) та на 0,2 ºС

порівняно з 2013 роком.

-5

-4

-3

-2

-1

0

1

2

3

4

5

6

III І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ

Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень

Тем

пер

ат

ур

а п

ов

ітр

я,

С

2013 2014 2015

норма

Рис. 2.1 Відхилення середньомісячної температури повітря відносно

середньобагаторічної норми ( 2013-2015 рр.)

В період сівба-повні сходи температура повітря знаходилась в межах

13,5-12,1 ºС і була близькою до середньобагаторічних показників, проте

51

випадання великої кількості опадів призвело до затримки появи сходів, через

утворення ґрунтової кірки на сірих лісових ґрунтах.

Середньомісячна температура повітря за червень становила 16,6 ºС, у

першій декаді вона перевищувала середні показники на 1,6 ºС, а в подальшому

спостерігалось різке зниження температури до 15,5 ºС, що на 2,6 ºС нижче

норми.

Період розвитку та дозрівання генеративних органів у сої

характеризувався високою середньодобовою температурою – 20,2 оС, що більше

відповідно на 1,3 та 2,5 оС в порівнянні з середньобагаторічними показниками.

Середньодобова температура вересня 14,3 оС була вищою за середні багаторічні

дані на 0,9 о

С. Проте подекадно спостерігались коливання температури, так у

першій декаді показник був більшим за середньобагаторічний на 2 оС, а в третій

декаді нижчий за норму на 0,7 оС.

Гідротермічні умови 2015 року були нетиповими для даної зони. Крива

відхилення середньомісячної температури від норми показує, що вегетаційний

період сої був найбільш посушливим в порівнянні з іншими роками досліджень,

температурні показники були вищими за середньобагаторічні (рис. 2.1).

Середньодобова температура квітня становила 12,1 оС і була такою ж як і

багаторічний показник. Післясходовий період характеризувався підвищеною

температурою 15,3 С в порівнянні з середньобагаторічними показниками

(14,1 С). В період цвітіння, утворення та наливу насіння спостерігалась висока

середньодобова температура 19,3 та 21,2 С, що більше на 2,2, 2,9 С від

середньобагаторічних даних. Найбільш екстремальним для росту та розвитку

рослин видався серпень, що вплинуло на формування урожайності сої. За

період вегетації сої температура повітря у серпні була максимальною.

Починаючи з першої декади спостерігалась дуже спекотна погода без опадів.

На початку місяця середня температура повітря перевищувала нормативну на

3,6°С і складала 22,6°, така спекотна погода утримувалась до кінця місяця.

Середня температура повітря за серпень була 21,2°С, що вище норми на 3,5°С.

На початку вересня така погода продовжувалась. Середня температура повітря

52

за першу декаду склала 17,6 °С, що вище норми на 2,2°С. У третій декаді

вересня температура повітря знизилася до 15,7°С. В цілому середньомісячна

температура повітря за вересень становила 17°С, що більше за

середньобагаторічний показник на 3,6 °С.

Величина амплітуди коливання температури за вегетаційний період сої у

2013 р. становила 13,6 С , а у 2014 р. та 2015 р. різниця між найвищою і

найнижчою температурою повітря була меншою та дорівнювала 10,8 °С та

10,6 С відповідно.

За рівнем вологозабезпечення вегетаційний період сої протягом років

досліджень відрізнялись між собою та від середньобагаторічних даних, а

розподіл опадів між місяцями був досить нерівномірним.

-40

-30

-20

-10

0

10

20

30

40

50

60

70

III І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ

Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень

Оп

ад

и,

мм

2013 2014 2015

норма

Рис. 2.2 Відхилення кількості опадів від середньобагаторічної норми, мм

(2013-2015 рр.)

У 2013 році за вегетаційний період рослин сої випало 402,4 мм опадів, що

на 36,4 мм більше багаторічного показника. У період сівби насіння сої (III

декада квітня) опадів не спостерігалось, проте в травні їх випало на 7,7 мм

53

більше при нормі 63 мм, що позитивно вплинуло на появу дружніх сходів. У

червні кількість опадів (127,5 мм) перевищувала у 1,5 рази багаторічний

показник (табл. 2.4, рис.2.2).

Найбільше опадів випало у другій декаді червня, вони перевищували

норму на 39 мм. Це уможливило інтенсивне проходження фаз розвитку рослин

сої. У цей період спостерігалось випадання граду, який знищив близько 20 %

рослин сої. В кінці червня кількість опадів також була незначною і становила

11,8 мм, відповідно менше на 13,2 мм средньобагаторічного показника.

Початок липня був сухим, опадів майже не було. Протягом другої декади

пройшли дощі у кількості 10 мм, що менше на 22 мм норми. Дефіцит липневих

дощів (22,0 мм, що на 76 % менше норми), дещо негативно вплинув на

проходження наступних фаз цвітіння та формування бобів і насіння на

рослинах сої. На відміну від посушливого липня, у серпні випала майже

середньобагаторічна норма опадів 60,7 мм, що позитивно вплинуло на

формування і дозрівання насіння сої, бо саме в цей період соя потребує великої

кількості опадів. За їх відсутності насіння у верхніх ярусах рослин сої не

наливається, що негативно впливає на рівень урожаю. Надмірна кількість

опадів упродовж вересня 121,8 мм при середньобагаторічній нормі 56,0 мм,

негативно вплинуло на якісні показники насіння, на рівномірність його

дозрівання, а також на проведення збирання врожаю. Протягом другої декади

вересня випала найбільша кількість опадів за всю вегетацію 86,4 мм, що більше

на 65,4 мм середньобагаторічних показників.

У 2014 році за період травень-червень випало 338 мм опадів. Кількість

опадів у травні, особливо у третій декаді, була найвищою за вегетацію 134,6 мм

та вдвічі більшою за середньобагаторічний показник (63 мм), що призвело до

затягування періоду проростання насіння. В першій декаді червня кількість

опадів була вищою за норму на 3,4 мм, проте в подальшому вона різко

знизилась і стала меншою від норми на 29 мм. Дефіцит опадів в червні місяці в

середньому склав 33,3 мм порівняно із середнім багаторічним показником

(87 мм), що значно впливало на проходження фенологічних фаз росту і

54

розвитку сої. За вологозабезпеченістю липень (71,2 мм) та серпень (46,5 мм)

поступались багаторічним показникам 20,8 мм та 21,5 мм відповідно. Найбільш

критичним щодо вологозабезпечення виявився вересень місяць: за цей період

випало 32 мм опадів, тоді як середньомісячний багаторічний показник

становить 56 мм.

Сівбу сої у 2015 р. проводили 29 квітня. Погодні умови, що передували

сівбі, відзначались температурою повітря 12,1 ºС, яка дорівнювала

середньобагаторічним показникам, а кількість опадів 37,1 мм була найбільшою

за весь вегетаційний період сої. Це зумовило дружнє проростання насіння і

появу сходів. Проте сумарна кількість опадів в травні (34,1 мм) була меншою

майже в два рази за середньобагаторічний показник. Спостерігалось

нерівномірне випадання опадів протягом місяця, якщо в першій декаді їх

кількість була вищою від норми на 7,3 мм, то в третій декаді меншою на

27,7 мм від середніх багаторічних показників. В червні та липні спостерігався

також значний дефіцит вологи 51,5 мм і 76,9 мм, за норми відповідно 87,5 та

92 мм. Таке явище негативно вплинуло на ріст і розвиток рослин та бобів сої,

оскільки в цей період необхідність вологи найбільша. Кількість опадів в серпні

(4 мм) була найменшою за всю вегетацію і становила лише 6 % від

середньобагаторічної (68 мм). У першій, другій та третій декадах випало на

19,7, 20,3 та 24 мм опадів менше місячних норм. Опади в вересні також були

незначними 34,9 мм, що менше на 21,1 мм середньобагаторічних показників.

Амплітуда коливань суми опадів протягом років досліджень мала

спадаючий характер, так у 2013 році вона дорівнювала 86,4 мм, у 2014 р. –

79,2 мм, у 2015 р. становила 26,3 мм.

Необхідно відмітити, що умови зволоження 2013 і 2014 років були

відносно сприятливими для реалізації генетичного потенціалу культури і

формування відповідного рівня її продуктивності, що підтверджується

величиною комплексного показника оцінки умов зволоження, яким є

гідротермічний коефіцієнт. Так, у 2013 році гідротермічний коефіцієнт

протягом періоду травень-вересень склав 1,5. Цей рік характеризується

55

найбільшою кількістю опадів (402,4 мм) за період вегетації сої в порівнянні з

іншими дослідними роками. У 2014 р. ГТК становив 1,3. Вказаний рік можна

охарактеризувати як сприятливий для вирощування сої з достатньою кількістю

опадів (338,0 мм) і температурою повітря близькою до багаторічної норми.

Період травень-вересень 2015 року був посушливим з недостатньою кількістю

опадів (123,6 мм) і підвищеною температурою повітря. Гідротермічний

коефіцієнт у цей рік становив 0,4, при його оптимальному значенні для

культури 1,0-1,7.

У загальному, результати досліджень проведених протягом 2013-

2015 рр. показують, що агрокліматичні умови Лісостепу правобережного

відрізняються за роками, проте цілком сприятливі для вирощування сої.

2.4. Методика досліджень

Дослідження проводились в 2013-2015 рр. в лабораторії технології

вирощування сої та зернобобових культур Інституту кормів та сільського

господарства Поділля НААН.

Дослідженнями передбачалось вивчення дії та взаємодії трьох факторів:

А – сорт; В – інокуляція; С – концентрація ретарданту.

Схема досліду

Фактор А – сорт

1. КиВін

2. Княжна

3. Монада

Фактор В – спосіб передпосівної обробки насіння:

1. Без обробки

2. Інокуляція

Фактор С – концентрація ретарданту:

1. Без обробки

56

2. 0,5 % розчин

3. 0,75 % розчин

4. 1 % розчин

Градація факторів 3х2х4, повторність досліду чотириразова. Розміщення

варіантів систематичне у два яруси. Площа облікової ділянки 25 м2.

Дослідження проводили із рекомендованими для зони Лісостепу сортами

сої. КиВін – сорт створено шляхом індивідуального відбору із гібридної

комбінації Київська 451 х Ультра. Апробаційна група abenaria. Ранньостиглий

сорт, детермінантного типу росту. В 2007 році занесений до Реєстру сортів

рослин України. Княжна – сорт виведений шляхом індивідуального відбору із

гібридної комбінації 1643(3)01 Київська 91 х 1199/94. Апробаційна група

grandifolia. Середньоранньостиглий сорт, детермінантного типу росту. З 2012

року занесений до Реєстру сортів рослин України. Монада – сорт виведений

шляхом відбору із селекційного номера 184. Апробаційна група abenaria.

Середньостиглий сорт, детермінантного типу росту. З 2008 року занесений до

Реєстру сортів рослин України [192 ].

Попередник – однорічні злакові трави. Система удобрення передбачала

внесення фосфорних і калійних добрив (суперфосфат простий гранульований та

40 % калійна сіль) з розрахунку Р60К60 кг/га д.р. під основний обробіток ґрунту

та азотних у формі аміачної селітри (N30) під передпосівну культивацію.

Проводили протруєння насіння за 14 діб до сівби протруйником

Максим XL 035 FS (1 л/т насіння).

Інокуляцію проводили за день до сівби препаратом Оптімайз 200

сільськогосподарського призначення сертифікованого в Україні.

Оптімайз 200 – біопрепарат для обробки посівного матеріалу сої, до

складу входить: чиста культура бактерії – азотфіксатора (Bradyrhizobium

japonicum); рідкі компоненти, що подовжують термін виживання бактерій на

насінні; молекули ліпо-хітоолігосахариду. Норма внесення - 2,8 л/т насіння.

Титр складає ≥ 2,0 млрд. активних бульбочкових бактерій/г препарату.

Сівбу сої проводили широкорядним способом у третій декаді квітня -

57

першій декаді травня сівалкою СУПН-6, при рівні термічного режиму 12С, з

заробкою його на глибину 3 см.

У період вегетації сої (фаза бутонізації) на варіантах досліду згідно схеми

застосовували ретардант – хлормекватхлорид, в.р. (750 г/л) ф. BASF CE,

Німеччина, в різних концентраціях (норма робочого розчину 200 л/га), що

відноситься до групи четвертинних амонієвих сполук.

Хлормекватхлорид – -хлоретилтриметиламонійний хлорид

(СlCH2CH2N(CH3)3+ Cl

-). Речовина кристалічної структури білого кольору, яка

розкладається при температурі 245С. Добре розчиняється у воді (при 20С

розчинність становить 74%), проте нерозчинний у вуглеводнях. Отримують

взаємодією триметиламіну з дихлоретаном, реакція іде в одну стадію під

тиском при температурі 80 – 900С. Препарат малотоксичний, не виявляє

канцерогенних та бластомогенних властивостей, не акумулюється і не

розкладається в організмі, через дві доби виводиться з нього. Період

напіврозпаду у ґрунті, в залежності від температури і його вологості становить

від 3 до 43 діб. В ґрунті препарат руйнується з утворенням вуглекислого газу,

води, азоту і соляної кислоти, що нейтралізується карбонатами грунту.

За 3–4 дні до посіву вносили ґрунтовий гербіцид Харнес в дозі 2,2 л/га з

одночасним загортанням його в ґрунт. У період вегетації проти дводольних

бур’янів вносили Базагран, 48 % в.р. у нормі 2,0 л/га. У боротьбі із однорічними

злаковими та багаторічними бур’янами застосовували гербіцид Пантера,

5 % к.е. у нормі 1,8 л/га. Протягом періоду вегетації сої проти шкідників посіви

обробляли інсектицидом Бі-58 новий, 40 % к.е. з розрахунку 1,0 л/га. Проти

збудників основних грибних хвороб застосовували фунгіцид Абакус (1,5 л/га).

Збирання сої проводили комбайном „Sampo-130‖ у фазі повної стиглості,

при вологості насіння 14–16 %.

Дослідження, обліки та спостереження проводилися згідно

широкоапробованих методик в рослинництві. Протягом досліджень

проводились наступні спостереження:

фенологічні спостереження за ростом і розвитком сої проводили

58

відповідно до «Методики проведення досліджень по кормовиробництву» [194],

«Основ наукових досліджень в агрономії» [396]. Відмічали фази росту рослин:

бутонізація, повне цвітіння, кінець цвітіння, повний налив насіння, фізіологічна

стиглість За початок фази приймали наявність її не менше як у 10 % рослин, за

повну – у 75 % рослин;

– висоту рослин визначали шляхом заміру на закріплених кілочками

25 рослинах у триразовій повторності на двох несуміжних повтореннях [195];

– густоту стояння рослин визначили двічі: у період повних сходів і

перед збиранням урожаю. Підрахунки рослин проводилися на виділених

площадках 1 м2 у всіх варіантах і повтореннях досліду. За даними підрахунків

у фазі повних сходів визначали польову схожість насіння, а перед

збиранням – виживаність рослин [202];

оцінку фотосинтетичної діяльності проводили за такими

показниками: площа листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал (ФП),

чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) фотосинтетична активна радіація

(ФАР) [193; 197] кількість хлорофілу та мезоструктурні показники листка:

площу листкової поверхні визначали у відповідні фази росту і

розвитку рослин методом «висічок» і розраховували за формулою:

П = 1

1

М

КМП, де (2.1.)

П – площа листкової поверхні, тис. м2/га; М – маса листків в пробі, г; П1 –

площа однієї висічки, см2; К – число висічок; М1 – маса висічок, г [197].;

фотосинтетичний потенціал рослин сої (ФП) розраховували за

формулою:

2

..232121 ТЛЛТЛЛФП

, де (2.2.)

ФП – фотосинтетичний потенціал, млн м2-дн./га; Л1+Л2 – сума площі

листків за періодами в тис. м2/га; Т1, Т2 - тривалість роботи листків, дн. [197].;

чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ), визначали за формулою:

59

Т

ЛЛ

ВВЧПФ

2

21

12 , де (2.3.)

ЧПФ – чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2 за добу; В1, В2 – маса

сухої речовини з 1 м2 на початку та наприкінці облікованого проміжку часу, г;

Л1, Л2 – площа листкової поверхні з 1 м2 на початку та наприкінці облікованого

проміжку часу, м2; Т – кількість днів між першим та другим визначенням [197];

– використання рослинами ФАР визначали за формулою:

К = 100хQ

МхР

ФАР

,де (2.4.)

К – коефіцієнт використання ФАР, %; М – маса сухої речовини, яка

накопичена посівами за вегетацію, кг/га; Р – калорійність рослин, кКал/кг; Qфар

– надходження ФАР за вегетацію, млрд. кКал. на 1 га [196];

– визначення кількості хлорофілу у тканинах листя проводили

методом спиртової витяжки, а їх концентрацію визначали на кондиційному

електрофотоколориметрі (КФК-2) [289];

– мезоструктурну організацію листка дослідних рослин вивчали за

методикою А.Т. Мокроносова [198]. Визначення розмірів клітин здійснювали за

допомогою окулярного мікрометра МОВ-1-15х та цифрової камери для

мікроскопа ScienceLab DCM 250. Для цього використовували часткову

мацерацію тканин листка. Як мацеруючий агент було обрано 5%-й розчин

оцтової кислоти в 2 моль/л хлоридної кислоти [108, 199]. Для мезоструктурного

аналізу відбирали листки одного віку та ярусу;

інтенсивність накопичення органічної сухої речовини визначали

ваговим методом за основними фазами росту рослин сої, шляхом висушування

паралельних наважок до постійної її маси при температурі 105 С за

формулою,%:

Ср = 1

2100

М

М, де (2.5.)

М1 та М2 – маси відповідно сирого і висушеного зразків, г. З подальшим

перерахунком у т/га [195];

60

оцінку роботи симбіотичного апарату визначали згідно методики

Г.С. Посипанова [200] за такими показниками:

загальна кількість та маса бульбочок;

кількість активних та маса активних бульбочок (метод монолітів)

загальний симбіотичний потенціал (ЗСП), який розраховували за

формулою:

ТММ

ЗСП

2

21 , де (2.6.)

ЗСП – загальний симбіотичний потенціал, тис. кг дн./га; М1, М2 –

загальна середня маса бульбочок за період часу, кг/га, Т – період між двома

сусідніми строками визначення, діб;

- активний симбіотичний потенціал (АСП), який розраховували за

формулою:

ТММ

АСП

2

21 , де (2.7)

АСП – активний симбіотичний потенціал, тис. кг дн./га; М1, М2 – середня

маса бульбочок із леггемоглобіном за період часу, кг/га, Т – період між двома

сусідніми строками визначення, діб;

– кількість біологічно фіксованого азоту визначали методом

розрахунку біологічно фіксованого азоту за активним симбіотичним

потенціалом (АСП) та питомою активністю симбіозу (ПАС). Питому активність

симбіозу (1 г азоту на 1 кг сирих бульбочок за добу) розраховують за

формулою:

,21

21

АСПАСП

NNПАС

де (2.8)

ПАС – питома активність симбіозу, гN/кг за добу; N1 і N2 – максимальне

використання азоту рослинами бобових культур у відповідних варіантах досліду за

окремі періоди або за вегетацію рослин, кг/ га; АСП1 і АСП2 – це значення

активного симбіотичного потенціалу у варіантах без і з застосуванням інокуляції

насіння, кгднів/га.

61

Знаючи розміри АСП та ПАС, можна встановити кількість фіксованого азоту

за будь-який проміжок часу. В подальшому кількість біологічно фіксованого азоту

знаходили як добуток активного симбіотичного потенціалу та питомої активності

симбіозу;

– біохімічний аналіз рослин проводили в сертифікованому та

акредитованому відділі оцінки якості, безпеки кормів і сировини Інституту

кормів та сільського господарства Поділля НААН. Хімічні аналізи виконували

за такими стандартами: методи відбору проб – ГОСТ 13496.0–80, початкова

волога – висушуванням наважки в сушильній шафі за температури +65 0С –

ГОСТ 29305–92 (ИСО 6540–80), гігроскопічна волога – висушуванням

повітряно-сухої наважки до постійної маси в сушильній шафі за температури

+105 0С – ГОСТ 13496.3–92; визначення сирого жиру в апаратах Сокслета

(органічний розчинник гексан) – ДСТУ ISO 6492:2003; визначення сирого

протеїну проводилося за методикою К'єльдаля –ДСТУ ISO 5983–2003 [213,

394];

– перед збиранням проводили відбір пробного снопа з кожного

варіанта для визначення структури та індивідуальної продуктивності рослин.

Облік урожаю зерна проводили методом суцільного збирання комбайном

«Sampo–130» і зважуванням з кожної ділянки, з наступним відбором зразків

зерна сої, для визначення лабораторії вологості і засміченості [201];

– математичну обробку результатів досліджень проводили методом

дисперсійного та кореляційно-регресійного аналізу на персональному

комп’ютері із використанням спеціальних пакетів прикладних програм типу

Excel, Statistika, Sigma [194, 202];

– за урожайними даними розраховували економічну та енергетичну

ефективність вирощування сої на насіння залежно від способу передпосівної

обробки насіння та внесення ретарданту згідно методик [203, 204].

Висновки до розділу 2

Соя – це культура, яка характеризується високим потенціалом

62

продуктивності, холодостійкістю, посухостійкістю, строками достигання та

чутливістю до грунтово-кліматичних умов. У результаті аналізів біологічних

властивостей сої, її можна віднести до тепло-, волого- і світлолюбних культур.

Дослідження проводились протягом 2013-2015 рр. в лабораторії

технології вирощування сої та зернобобових культур Інституту кормів та

сільського господарства Поділля НААН. Обліки та спостереження проводилися

згідно широкоапробованих методик в рослинництві.

Польові досліди проводились на території Лісостепу правобережного

(Вінницький район, Вінницька область). Зона є основою «соєвого поясу», де

ґрунтово-кліматичні умови найкраще відповідають біологічним потребам сої.

Ґрунтовий покрив дослідних ділянок характеризується середнім вмістом

гумусу 1,96 % в орному шарі грунту, слабокислою реакцією грунтового

розчину рН 5,1-5,8. Щільність складає 1,32 г/см3.

Агрокліматичні умови вегетаційного періоду сої у 2013 р. та 2014 р. були

сприятливими для сої. Слід відмітити позитивний вплив високих

середньодобових температур протягом вегетації з великою кількістю

атмосферних опадів, особливо, на початкових фазах росту і розвитку рослин сої

на процеси росту розвитку та формування високого урожаю насіння. А дефіцит

вологи та висока середньодобова температура протягом 2015 року негативно

вплинули на формування її високої продуктивності. Проте, в цілому

правобережний Лісостеп України за грунтово-кліматичними та

гідротермічними умовами сприятливий для вирощування сої.

63

РОЗДІЛ 3

ВПЛИВ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ НА РІСТ, РОЗВИТОК ТА

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЮ НАСІННЯ СОЇ

Сучасні технології вирощування зернобобових культур, а саме сої

повинні базуватись на управлінні процесами забезпечення високої зернової

продуктивності та якості зерна і спрямовуватись на максимальне використання

біологічного потенціалу продуктивності культури [205, 206].

Висока урожайність сої формується за умов достатнього живлення, яке

залежить від ґрунтової родючості, систем удобрення та захисту від

шкодочинних організмів, симбіотичної та фотосинтетичної продуктивності,

погодних умов [207, 208].

Обробка насіння сої біопрепаратами позитивно впливає на стан рослини:

підвищується її стійкість до фітопатогенів, покращуються біометричні

показники, посилюється процес азотфіксації та фотосинтезу, подовжується

загальна тривалість вегетаційного періоду, що сприяє формуванню більшої

урожайності [209].

Поряд із цим ще одним із резервів підвищення урожайності і якості

продукції є використання регуляторів росту рослин. Вони дають змогу

регулювати найважливіші процеси розвитку рослини, ефективно реалізувати

потенційні можливості сорту [210]. Під дією рістрегулюючих речовин

ефективно відбуваються фотосинтетичні та обмінні процеси у рослинній

клітині [211].

3.1 Вплив гідротермічних умов та технологічних прийомів на

тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду сої

Сорти сої, які вирощуються в Україні, створені для різних ґрунтово-

кліматичних зон і відрізняються один від одного за вимогами до факторів

зовнішнього середовища [212, 214, 215, 216].

64

Тривалість вегетаційного періоду має важливе значення, у формуванні

продуктивності сої. Він залежить від багатьох чинників: біологічної

особливості сорту, погодних умов, географічної широти місцевості [217].

Найбільш сприятливі умови для отримання високих урожаїв сої

формуються, коли впродовж вегетації рослин випадає 300-350 мм опадів, а

сума активних температур складає 2000-2500 о

С. При цьому урожай культури

залежить не від абсолютного рівня гідротермічних ресурсів, а від їх

розподілення упродовж усього вегетаційного періоду, особливо в критичні

періоди росту та розвитку культури [218].

Тривалість вегетаційного періоду залежно від сорту та регіону

вирощування коливається від 90 - 100 до 150-170 днів. В Україні сорти сої

дозрівають за 115 - 140 днів [120].

Під час вегетації сої послідовно відбуваються процеси росту і розвитку

рослин, які проходять за настання основних фаз: фази третього трійчастого

листка, бутонізації, цвітіння, наливу насіння, дозрівання [219].

Проведені дослідження показали, що в умовах правобережного Лісостепу

України тривалість вегетаційного періоду і окремих фаз росту і розвитку

рослин в значній мірі залежала від гідротермічних умов року та сортових

особливостей.

У роки досліджень сівбу проводили за настання оптимальних строків, які

припали в 2013 р. на 1 травня, в 2014 р. на 26 квітня та в 2015 р. на 29 квітня.

Відмічено, що період сівба – повні сходи в роки проведення досліджень

був різним за тривалістю. У 2013 р. цей період становив 9 діб. Достатня

середньодобова температура – 17,8 оС, без контрастних змін, зумовила швидке

проростання насіння. Опади за період сівба-повні сходи були відсутні, проте це

не вплинуло на проростання насіння, оскільки грунт був забезпечений вологою

до сівби. Тоді як в 2014 р. даний період тривав 13 діб. Подовження цього

періоду було спричинено зниженням середньодобових температур до 2,9 оС з

заморозками на поверхні ґрунту, невисокою середньодобовою температурою –

12,3 оС та недостатньою кількістю опадів 7,9 мм. За тривалістю міжфазного

65

періоду сівба-повні сходи 2015 рік не відрізнявся від 2013 року. Проте сума

опадів була більшою на 9,1 мм, а середньодобова температура меншою на

4,77 оС і становила 13,03

оС (табл. 3.1, 3.2, 3.3).

Період від сходів до появи першої квітки триває 6 – 8 тижнів [31].

Дослідження показали, що рослини сої, незалежно від сорту та елементів

технології, потребують значної кількості вологи ґрунту у наступні фази

формування репродуктивних органів [220].

Міжфазний період повні сходи – бутонізація характеризувався

сприятливими температурними показниками для нормального росту та

розвитку рослин сої. У 2013 – 2014 рр. за всіма варіантами досліду він становив

44 доби та був дещо довшим ніж у 2015 р. – 39-42 доби. Подовження даного

періоду зумовило випадання великої кількості опадів 163,8 мм та 156,1 мм.

Дощі впродовж періоду забезпечили рослини сої високим рівнем доступної

вологи, що створило оптимальні умови для проходження наступних фаз

органогенезу. Тоді як у 2015 році їх кількість була меншою та становила 50,2-

54,8 мм. Середньодобова температура дорівнювала 17,5 оС і 17,7

оС відповідно.

Такі погодні умови досить позитивно вплинули на формування вегетативних

органів рослин та закладки бутонів.

Культурі сої властивий відносно тривалий період цвітіння. Температура

та вологість впливають на кількість квіток на кожній китиці. Фаза цвітіння у

різних форм триває 15 – 40 днів.

Протягом періоду бутонізація – повне цвітіння в 2013 р. середньодобова

температура становила 19,7-20,6 оС. Хоча вологозабезпечення в даний період

було невеликим – 34,2 мм, проте запаси вологи були достатніми для

нормального розвитку рослин. Тривалість періоду бутонізація-повне цвітіння у

сортів КиВін та Княжна становила – 9 діб, а у сорту Монада відповідно до

сортових особливостей період тривав 13 діб.

У 2014 році міжфазний період бутонізація-повне цвітіння тривав на 1

день довше у порівнянні з попереднім роком, у сортів КиВін та Княжна 10 діб,

у Монади – 12 діб. Він характеризувався низькою середньодобовою

66

температурою 15,5-16,0 ºС, за оптимального показника для даного періоду 19-

22 оС, а сума опадів на відміну від 2013 року становила 24,3-42,3 мм, такі умови

зумовили подовження періоду цвітіння в цілому.

В 2015 році протягом даного періоду середньодобова температура

становила 17,4-20,3 оС та спостерігалась найменша кількість опадів 7,1-11,7 мм,

у порівнянні з іншими дослідними роками. Тому, період бутонізація-повне

цвітіння скоротився до 9-11 діб. Недостатня забезпеченість тепловими

ресурсами і вологою в даний період дещо негативно вплинули на інтенсивний

ріст рослин, закладку і формування генеративних органів.

У 2013 р. період повне цвітіння – кінець цвітіння становив 25-27 діб, при

середньодобовій температурі 18,4 та 18,9 оС, яка відповідала біологічному

оптимуму культури, проте кількість опадів була мінімальною 18,2 -18,1 мм.

Даний період у 2014 р. характеризувався як добре забезпечений вологою

та теплом. Він тривав 29 діб для сортів КиВін та Княжна та для Монади –

27 діб. За цей період випало 71,2 – 53,2 мм опадів, середньодобова температура

була 19,9 о

С і 20,6 оС. Достатня кількість опадів та сприятливі середньодобові

температури призвели до збільшення кількості бобів на рослинах, що зумовило

збільшення урожайності насіння сої.

У посушливому 2015 році висока середньодобова температура 19,4-

22,9 оС та мала кількість опадів 4,4-11,2 мм призвели до скорочення міжфазного

періоду повне цвітіння-кінець цвітіння до 21-23 діб. Такі посушливі умови

призвели до збільшення відсотка абортивності квіток, що вплинуло на суттєве

зниження урожайності насіння сої.

Одним із найбільш відповідальних періодів онтогенезу сої є кінець

цвітіння – повне наливання та дозрівання насіння. У сої не існує границі між

періодом цвітіння та утворення бобів і насіння. Боби утворюються протягом

трьох тижнів. Швидкість росту і збільшення розміру бобів спочатку невелика,

однак вона зростає коли закінчується цвітіння [31].

Відмічено, що за роками досліджень у період кінець цвітіння-повний

налив насіння забезпеченість вологою була недостатньою. Даний період в

67

2013 р. мало відрізнявся від 2014 р. та тривав у сортів КиВін та Княжна 23 -

22 доби, у сорту Монада він був більшим на 5 діб і становив 28-27 діб. Сума

активних температур в 2013 р. у цей період становила 473,9 оС та 554

оС, а в

2014 р. – 534,7 о

С та 540,9 о

С. Сума опадів відповідно 19,1-27 мм та 9,0-19,9 мм.

Середньодобова температура 19,1-22,3 оС, що відповідало оптимуму даної

культури.

Висока середньодобова температура 19,5-22,7 оС та мала кількість опадів

7,9-12 мм зумовили тривалість вегетаційного періоду кінець цвітіння-повний

налив насіння протягом 2015 року – 24-27 днів. Сума активних температур була

вищою ніж у попередні роки та становила 482,8 -594,6оС. Температура на

поверхні ґрунту була також високою та сягала 40 ºС. Дані умови призвели до

сильної абортивності плодоелементів, запалу насіння та утворення щуплого

насіння.

В 2013 році міжфазний період повний налив насіння – повна стиглість

тривав 19-20 діб. Велика кількість опадів 58,4-113,8 мм та нижча в порівнянні з

іншими дослідними роками середня температура 15,1 - 13,9 о

С зумовила

подовження цього періоду та нерівномірність дозрівання сої.

В 2014 році період тривав 14-15 діб при сприятливій середньодобовій

температурі 16,5-17,1 оС та кількості опадів 26,6 - 37,5 мм. В 2015 році згаданий

період тривав найменшу кількість діб (12-14). Середньодобова температура

була вищою ніж в 2013-2014 рр. та становила для сорту КиВін – 22,7 оС,

Княжна – 19,6 оС та Монада – 19,5

оС, а опадів випала мінімальна кількість

2,7 мм, в результаті при сполученні ґрунтової та повітряної посух

спостерігалося значне зниження урожайності насіння сої.

Вже відомо, що для одержання сталих урожаїв насіння сої необхідна сума

активних температур повітря ( > 10 ºС) складає 2200 ºС-2750 ºС в тому числі

для середньостиглих сортів із тривалістю вегетаційного періоду 130-135 діб –

2600-2800ºС.

68

Таблиця 3.1

Вплив гідротермічних умов на тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду в цілому, діб (2013 р.)

Показники

Періоди вегетації

сівба –

повні

сходи

повні сходи –

бутонізація

бутонізація-

повне цвітіння

повне цвітіння

– кінець

цвітіння

кінець цвітіння

– повний налив

насіння

повний налив

насіння - повна

стиглість

повні сходи –

повна стиглість

КиВін

Тривалість періоду,

діб 9 44 9 27 23 19 122

Сума активних

температур >10 оС

160,3 791 186,6 496,2 473,9 287 1947,7

Кількість опадів, мм 0 163,8 34,1 18,2 19,1 58,4 293,6

Середньодобова

температура, оС

17,8 18 20,7 18,4 20,6 15,1

ГТК - 2,1 1,8 0,4 0,4 2,0 1,5

Княжна

Тривалість періоду,

діб

9 44 9 27 23 19 122

Сума активних

температур >10 оС

160,3 791 186,6 496,2 473,9 287 1947,7

Кількість опадів, мм 0 163,8 34,1 18,2 19,1 58,4 293,6

Середньодобова

температура, оС

17,8 18 20,7 18,4 20,6 15,1

ГТК - 2,1 1,8 0,4 0,4 2,0 1,5

Монада

Тривалість періоду,

діб

9 44 13 25 28 20 130

Сума активних

температур >10 оС

160,3 791 255,8 471,9 554 277,8 2350,5

Кількість опадів, мм 0 163,8 34,2 18,1 27 113,8 356,9

Середньодобова

температура, оС

17,8 18,0 19,6 18,9 19,8 13,9

ГТК - 2,1 1,3 0,4 0,5 4,1 1,5

68

69

Таблиця 3.2

Вплив гідротермічних умов на тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду в цілому, діб (2014 р.)

Показники

Періоди вегетації

сівба –

повні

сходи

повні сходи –

бутонізація

бутонізація-

повне цвітіння

повне цвітіння

– кінець

цвітіння

кінець цвітіння

– повний налив

насіння

повний налив

насіння - повна

стиглість

повні сходи –

повна стиглість

КиВін

Тривалість періоду,

діб 13 44 10 29 22 14 119

Сума активних

температур >10 оС

144,1 746 155,2 537,2 534,7 265,2 2238,3

Кількість опадів, мм 7,9 156,1 24,3 71,2 9 37,5 298,1

Середньодобова

температура, оС

12,3 16,8 15,5 19,9 22,3 16,6

ГТК 0,5 2,1 1,6 1,3 0,2 1,4 1,3

Княжна

Тривалість періоду,

діб 13 44 10 29 22 14 119

Сума активних

температур >10 оС

144,1 746 155,2 537,2 534,7 280,6 2253,7

Кількість опадів, мм 7,9 156,1 24,3 71,2 9 37,5 298,1

Середньодобова

температура, оС

12,3 16,8 15,5 19,9 22,3 16,5

ГТК 0,5 2,1 1,6 1,3 0,2 1,3 1,3

Монада

Тривалість періоду,

діб 13 44 12 27 27 15 125

Сума активних

температур >10 оС

144,1 761,7 191,9 575,5 540,9 290,4 2360,4

Кількість опадів, мм 7,9 156,1 42,3 53,2 19,9 26,6 298,1

Середньодобова

температура, оС

12,2 16,9 16,0 20,6 20,8 17,1

ГТК 0,5 2,0 2,2 0,9 0,4 0,9 1,3

69

70

Таблиця 3.3

Вплив гідротермічних умов на тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду в цілому, діб (2015 р.)

Показники

Періоди вегетації

сівба –

повні

сходи

повні сходи –

бутонізація

бутонізація-

повне цвітіння

повне цвітіння

– кінець

цвітіння

кінець цвітіння

– повний налив

насіння

повний налив

насіння - повна

стиглість

повні сходи –

повна стиглість

КиВін

Тривалість періоду,

діб 9 39 9 21 24 12 105

Сума активних

температур >10 оС

117,3 684 156,6 411 482,8 295,7 2030,1

Кількість опадів, мм 9,1 50,2 11,7 4,4 12 2,7 81

Середньодобова

температура, оС

13,03 17,5 17,4 19,6 21,9 22,7

ГТК 0,8 0,7 0,7 0,1 0,2 0,1 0,4

Княжна

Тривалість періоду,

діб 9 40 9 22 26 12 109

Сума активних

температур >10 оС

117,3 705,1 156 426,1 568 254,5 2109,7

Кількість опадів, мм 9,1 51,4 10,5 8,2 8,2 2,7 81

Середньодобова

температура, оС

13,03 17,6 17,3 19,4 22,7 19,6

ГТК 0,8 0,7 0,7 0,2 0,1 0,1 0,4

Монада

Тривалість періоду,

діб 9 42 11 23 27 14 117

Сума активних

температур >10 оС

117,3 740 195 480,8 594,6 293,2 2303,6

Кількість опадів, мм 9,1 54,8 7,1 11,2 7,9 0 81,0

Середньодобова

температура, оС

13,03 17,6 17,7 20,03 22,9 19,5

ГТК 0,8 0,7 0,4 0,2 0,1 - 0,4

70

71

Протягом вегетаційного періоду в 2013 р. сума активних температур

складала 1947,7-2350,5 о

С, в 2014 р. – 2238,3 -2360,4

оС, в 2015 р. вона складала

– 2030,1-2303,6 о

С, така кількість відповідно була достатньою для росту та

розвитку рослин, формування високої урожайності і насіння високої якості.

На території України за останні 10-15 років природні фактори суттєво

змінилися в бік потепління. Тому на даний час лімітуючим фактором

вирощування сої являється не тільки температура, а й кількість опадів.

Для сумісної оцінки умов тепло- та вологозабезпеченості використовують

гідротермічний коефіцієнт (ГТК), який для зони Лісостепу становить 1,2-1,4.

Таким чином, роки досліджень можна поділити на гостропосушливі (коли

ГТК < 0,5), посушливі (ГТК ≥ 0,5) та вологі (ГТК ≥ 1,0). Аналіз результатів

досліджень засвідчив, що до посушливого слід віднести 2015 рік, коли

протягом вегетаційного періоду рослин сої випало 81 мм опадів, при середній

багаторічній нормі 355 мм, ГТК відповідно становив 0,4. Слід відмітити, що

такі умови не були характерними для даної зони, а більше відповідали умовам

зони Степу. У 2013 та 2014 роках за вегетацію культури випало 293,6 –

356,9 мм та 298,1 мм. В результаті, ці роки були більш вологозабезпеченими та

сприятливими для росту і розвитку рослин, гідротермічний коефіцієнт

відповідно дорівнював 1,5 та 1,3.

Упродовж років досліджень встановлено, що тривалість вегетаційного

періоду змінювалася за рахунок погодних умов року. Гідротермічні умови 2013

та 2014 років, зумовили збільшення тривалості вегетаційного періоду в

порівнянні з 2015 рр. до 122–130 та 119–125 діб відповідно. Слід відмітити

позитивний вплив високих середньодобових температур протягом вегетації з

великою кількістю атмосферних опадів, особливо, на початкових фазах росту і

розвитку рослин сої на процеси росту розвитку та формування високого

урожаю насіння.

Чим вищою була середньодобова температура та меншою кількість

опадів в період вегетації, тим коротшим був вегетаційний період сої.

Гідротермічні ресурси 2015 р. зумовили тривалість вегетаційного періоду 105–

72

117 діб залежно від варіантів досліду.

На основі кореляційно-регресійний аналізу встановлено, що існує

сильний позитивний зв’язок між показниками гідротермічних умов та

тривалістю вегетаційного періоду сої.

Таблиця 3.4

Тривалість міжфазних періодів вегетації та вегетаційного періоду сої

залежно від передпосівної обробки та концентрації ретарданту (у

середньому за 2013-2015рр.)

Сорт

Інокуляція

Кон

цен

трац

ія

рет

ард

анту

, %

Сів

ба

– п

овн

і сх

од

и Періоди вегетації

по

вн

і сх

од

и –

бу

тон

ізац

ія

бу

тон

ізац

ія-

по

вн

е ц

віт

інн

я

по

вн

е ц

віт

інн

я –

кін

ець ц

віт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я –

по

вн

ий

нал

ив

нас

інн

я

по

вн

ий

нал

ив

нас

інн

я -

по

вн

а

сти

гліс

ть

по

вн

і сх

од

и –

по

вн

а ст

игл

ість

Ки

Він

без

інокуляції

без

обробки(к) 10 42 9 26 23 15 115

0,5 10 42 9 26 23 15 115

0,75 10 42 9 26 23 15 115

1 10 42 9 26 23 15 115

Оптімайз

без

обробки 9 43 9 26 23 15 116

0,5 9 43 9 26 23 15 116

0,75 9 43 9 26 23 15 116

1 9 43 9 26 23 15 116

Кн

яж

на

без

інокуляції

без

обробки(к) 10 43 9 26 24 15 117

0,5 10 43 9 26 24 15 117

0,75 10 43 9 26 24 15 117

1 10 43 9 26 24 15 117

Оптімайз

без

обробки 9 44 9 26 24 15 118

0,5 9 44 9 26 24 15 118

0,75 9 44 9 26 24 15 118

1 9 44 9 26 24 15 118

Мон

ада

без

інокуляції

без

обробки(к) 10 43 12 25 27 16 124

0,5 10 43 12 25 27 16 124

0,75 10 43 12 25 27 16 124

1 10 43 12 25 27 16 124

Оптімайз

без

обробки 10 44 12 25 27 16 125

0,5 10 44 12 25 27 16 125

0,75 10 44 12 25 27 16 125

1 10 44 12 25 27 16 125

73

Коефіцієнт кореляції між тривалістю вегетаційного періоду та кількістю

опадів становить r = 0,976, між тривалістю вегетаційного періоду та сумою

активних температур – r = 0,913, між тривалістю вегетаційного періоду та

гідротермічним коефіцієнтом – r = 0,951.

Тривалість вегетаційного періоду суттєво залежала від групи стиглості

сорту. Відмічено, що тривалість вегетаційного періоду ранньостиглого сорту

КиВін коливалась від 105 до 122 діб, середньоранньостиглого сорту Княжна –

109-123 доби, середньостиглого сорту Монада – 117-131 доба.

Передпосівна обробка насіння інокулянтом Оптімайз та внесення різних

концентрацій хлормекват-хлориду не мали суттєвого впливу на зміну

тривалості міжфазних періодів вегетації та вегетаційного періоду в

цілому (табл.3.4) (додаток А, А. 1, А. 2) .

Відмічено, що на контрольних варіантах тривалість періоду сівба-повні

сходи становила 10 діб, проте на варіантах, де проводилась інокуляція насіння

повні сходи з’явились раніше на 1 добу. Оскільки інокуляція забезпечує

збільшення польової схожості насіння і енергії проростання та сприяє

формуванню розвиненої кореневої системи.

В середньому за три роки досліджень, виявлено, що на варіантах, де

проводили інокуляцію в порівнянні з контролем тривалість вегетаційного

періоду була більшою на 1 добу: у сорту КиВін – 116 діб, сорту Княжна –

118 діб і у сорту Монада – 125 діб.

Отже, спостереження за процесами росту рослин сої показали, що

тривалість вегетаційного періоду знаходиться в прямій залежності від

гідротермічних умов та сортових особливостей.

3.2 Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на висоту рослин сої

Одним із основних критеріїв дослідження технологій вирощування

сільськогосподарських культур є аналіз процесів росту й розвитку посівів [35,

221]. Важливий чинник у формуванні вертикальної структури посіву, який

74

визначає його повітряний та світловий режим є висота рослин. Від висоти

рослин сої в значній мірі залежить їх продуктивність [222, 223].

Відомо, що соя характеризується повільним і нерівномірним ростом у

початкові фази розвитку, проте в подальшому темпи приростів зростають.

особливо соя росте інтенсивно після початку цвітіння. Швидкість росту в цей

період у більшій мірі залежить як від умов середовища, так і від сорту [224].

Детальний аналіз темпів росту стебла дає можливість з’ясувати найбільш

оптимальні умови для формування високопродуктивних агрофітоценозів

сої [225].

На основі проведених досліджень встановлено, що висота рослин сої

збільшувалась від фази сходів до повної стиглості, внаслідок наростання

біомаси рослин та залежала від генотипових властивостей сорту. Зокрема,

більша висота рослин у фазу повної стиглості спостерігалась у сорту Княжна –

81,9-92,3 см, у сорту КиВін вона становила від 79,8 до 89,5 см та у сорту

Монада – 75,4- 84,3 см (табл. 3.4).

Відмічено, що залежно від факторів, що вивчались висота рослин сої до

фази бутонізації змінювалась не суттєво, але починаючи від фази повного

цвітіння різниця по висоті між варіантами значно зростала.

Так, інокуляція насіння бактеріальним препаратом Оптімайз на основі

штаму B. japonicum мала стимулюючий ефект і зумовлювала збільшення висоти

рослин сої у середньому по досліді на 3 см.

Зокрема на ділянках, де проводилась інокуляція висота рослин сорту

КиВін у фазу повної стиглості становила 89,5 см, сорту Княжна – 92,3см та

сорту Монада – 84,3 см, що більше у порівнянні з контрольним варіантом

відповідно на 3,7 см, 4,1 см та 4,5 см.

Обробка посівів сої у фазу бутонізації хлормекват-хлоридом у різних

концентраціях призвела до уповільнення росту рослин, внаслідок його

антигіберелінової дії, яка проявляється у здатності блокувати синтез чи

рецепцію цього гормону рослинними клітинами [161].

75

Таблиця 3.5

Динаміка висоти рослин сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту, см

(у середньому за 2013-2015 рр.), *M ± m

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку середньодобовий

лінійний приріст см/добу

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повне наливання

насіння повна стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 26,9 ±1,0 42,0 ±6,9 84,2 ±14,3 84,9 ±13,4 85,8 ±13,4 0,71

0,5 26,1 ±1,0 39,8 ±5,6 82,2 ±13,8 83,0 ±13,0 83,5 ±13,3 0,69

0,75 25,4 ±1,3 36,9 ±3,4 78,4 ±13,5 80,1 ±11,8 80,5 ±12,8 0,66

1 24,6 ±1,5 31,3 ±7,0 75,3 ±13,3 78,5 ±11,6 79,8 ±12,5 0,66

Оптімайз

без обробки 31,2 ±1,1 44,0 ±4,6 87,6 ±13,1 88,9 ±12,9 89,5 ±13,3 0,73

0,5 29,6 ±0,5 41,6 ±5,7 86,5 ±14,3 87,7 ±12,4 88,3 ±12,3 0,72

0,75 28,1 ±1,5 39,5 ±4,6 83,6 ±13,7 85,1 ±11,6 85,9 ±11,5 0,70

1 26,8 ±1,0 36,6 ±4,3 81,2 ±13,0 82,6 ±11,7 83,1 ±12,6 0,68

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 29,9 ±1,6 44,5 ±4,0 86,2 ±12,6 87,3 ±10,3 88,2 ±10,6 0,72

0,5 29,1 ±2,0 41,7 ±1,7 82,2 ±12,9 83,5 ±10,4 84,5 ±10,5 0,69

0,75 28,6 ±1,7 39,0 ±1,5 81,4 ±12,5 82,6 ±11,5 83,3 ±10,1 0,68

1 28,1 ±2,0 37,4 ±1,8 79,6 ±12,8 80,9 ±11,5 81,9 ±9,8 0,67

Оптімайз

без обробки 30,6 ±1,4 46,8 ±4,1 90,7 ±13,1 91,8 ±9,9 92,3 ±10,5 0,75

0,5 29,6 ±1,7 43,6 ±2,2 86,1 ±13,6 87,5 ±11,2 88,1 ±11,8 0,72

0,75 29,0 ±2,0 41,4 ±3,8 83,7 ±13,1 84,8 ±11,2 85,4 ±10,8 0,70

1 28,6 ±2,1 40,0 ±4,3 82,7 ±13,1 83,8 ±10,9 84,7 ±10,7 0,69

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 26,5 ±1,7 38,9 ±3,2 77,5 ±10,9 78,6 ±11,0 79,8 ±11,4 0,62

0,5 25,9 ±1,9 35,5 ±1,1 75,7 ±10,3 76,6 ±10,6 77,9 ±11,0 0,60

0,75 24,7 ±1,8 34,1 ±1,5 73,8 ±9,5 74,9 ±9,5 76,0 ±10,5 0,59

1 23,8 ±1,9 32,9 ±1,9 73,4 ±9,4 74,4 ±10,0 75,4 ±10,7 0,59

Оптімайз

без обробки 27,7 ±1,4 40,3 ±3,5 82,1 ±10,7 83,0 ±8,8 84,3 ±10,2 0,65

0,5 27,0 ±1,4 39,4 ±3,4 77,8 ±10,5 79,2 ±10,6 79,8 ±11,2 0,62

0,75 26,3 ±1,7 38,3 ±3,7 76,7 ±10,1 78,0 ±9,7 78,8 ±10,6 0,61

1 25,1 ±2,0 34,6 ±2,4 75,5 ±9,9 76,3 ±9,7 77,1 ±10,4 0,59

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

75

76

Морфогенетичні наслідки ефекту ретарданту проявляються в зменшенні

повздовжнього розміру клітин і довжини міжвузлів, внаслідок чого

зменшується загальна висота рослин. Висота стебла може зменшуватися на

13,9–35,0 %, а інколи й до 60 % [226].

Застосування 0,5 % розчину хломекват-хлориду у посівах сої сорту КиВін

зменшило рослини на 2,27-1,2 см порівняно з варіантами без обробки

ретардантом; різниця висоти при обробці 0,75 % та 1 % розчинами ХМХ

становила – відповідно 5,5-3,63 см та 6,04-6,4 см.

Аналогічна залежність відмічена і сортів сої Княжна та Монада.

Найменша висота рослин спостерігалась при обробці рослин 1% розчином

ретарданту, та становила відповідно 81,9-84,7 см і 75,4-77,1 см, що менше на

6,36-7,61см; 4,43-7,22 см в порівнянні з контрольним варіантом.

Середні лінійні прирости чітко характеризують інтенсивність росту

рослин сої. Найвищі показники середньодобових лінійних приростів за

вегетаційний період спостерігались у сорту Княжна – 0,75 см/добу, у сортів

КиВін та Монада вони були дещо меншими та становили 0,73 см/добу і

0,65 см/добу.

Фактори, що вивчались мали суттєвий вплив на інтенсивність росту

рослин сої. Середньодобові лінійні прирости на контрольних варіантах склали

для сорту КиВін – 0,71 см/добу, Княжна – 0,72 см/добу та Монада 0,62 см/добу.

Тоді, як на варіантах з використанням інокуляції насіння середньодобовий

приріст рослин збільшувався у сортів на 3 %, 4 % та 5 % відповідно.

При внесенні хлормекват-хлориду середньодобові лінійні прирости поряд

з висотою також зменшувались, мінімальними вони були на ділянках, де

вносили 1 % розчин ретарданту – 0,59-0,69 см/добу. Причому дія регулятора

росту на ріст стебла більш чітко проявлялася на кінець вегетації. Вкорочення

стебла дослідних рослин під впливом антигіберелінових препаратів відбувалося

за рахунок зменшення довжини міжвузлів.

При проведенні кореляційно-регресійного аналізу між показниками

висоти та концентрацією ретарданту виявлено сильний негативний зв'язок, так

77

як він зумовлював зменшення висоти рослин сої. Коефіцієнт кореляції для

сорту КиВін рівний r = - 0,718, Княжна – r = - 0,852, Монада r = - 0,825

Також було виявлено, що на висоту рослин сої впливала кількість опадів

протягом вегетаційного періоду, яка різнилася за роками. Так 2013 та 2014 рр.

були сприятливі для її росту та розвитку. В ці роки висота рослин варіювала в

межах 92,3–104,3 см та 90,1–102,7 см відповідно, при цьому рівень

вологозабезпеченості дорівнював 356,9 мм у 2013 році та 298,1 мм у 2014 році,

що становило 97,5 та 81,4 % опадів від середньої багаторічної норми. За таких

умов формувалась більша асиміляційна поверхня, отже, створювались

потенційно кращі умови для формування майбутньої врожайності. Тоді як у

2015 році кількість опадів за вегетаційний період сої складала 81 мм, що

становило 22,1 % від середньобагаторічних даних. В зв’язку з гострим

дефіцитом вологи висота рослин сої була меншою порівняно з висотою в інші

досліджувані роки та становила 57-72 см (додаток Б, Б. 1, Б. 2).

Провівши кореляційно – регресійний аналіз, відмічено, що існує сильний

позитивний зв’язок між показниками висоти рослин та кількістю опадів за

вегетаційний період рослин сої. Так, коефіцієнт кореляції становив для сорту

КиВін r = 0,999, Княжна r = 0,972, Монада r = 0,957. Залежність висоти рослин

сої від кількості опадів за вегетаційний період подано рівнянням лінійної

регресії:

Сорт КиВін

у = 37,2656 + 0,1846х, (3.1)

Коефіцієнт детермінації становив R2 = 0,998.

Сорт Княжна

у = 38,08 + 0,1896х, (3.2)

Коефіцієнт детермінації становив R2 = 0,944.

Сорт Монада

у = 47,1337 + 0,1088х, (3.3)

Коефіцієнт детермінації становив R2 = 0,915.

де у – висота рослин, см; х – кількість опадів за вегетаційний

період, мм.

78

Таким чином, при дослідженні висоти встановлено, що обробка рослин

сої антигібереліновим препаратом хлормекват-хлорид на фоні інокуляції

бактеріальним препаратом Оптімайз призводила до суттєвих змін

функціонування донорно-акцепторної системи через гальмування основного

акцептора – пагона. Обробка рослин 1 % концентрацією у фазі бутонізації

сприяла найбільшій затримці ростових процесів.

3.3 Діаметр стебла та довжина міжвузля рослин сої за дії інокуляції та

ретарданту

Використання ретардантів базується на властивостях перерозподілу

потоку поживних речовин в сторону збільшення не до верхньої точки росту, а

до кореня. Тим самим низхідні потоки пластичних речовин покращують

мінеральне живлення нижніх бруньок та кореня [227]. При цьому верхівковий

ріст рослин не припиняється: система верхівки продовжує функціонувати. У

результаті формуються вкорочені і потовщені стебла, перерозподіляються

пластичні речовини між стеблом і репродуктивними органами, інтенсивніше

формуються структурні елементи, які визначають урожай [228].

Разом з тим, комбінований вплив інокуляції насіння сої з наступною

обробкою посівів ретардантом на анатомічну будову бобових рослин, зокрема

сої, не вивчалася.

Проведені нами дослідження впливу синтетичного регулятора росту

рослин та інокуляції насіння на структурно-функціональну організацію стебла

рослин сої свідчать про суттєві зміни у процесах морфогенезу. Виявлено, що

зміна довжини міжвузля та товщини стебла відбувалась починаючи від п’ятого

міжвузля. Товщина стебла у 1-4 міжвузлі формувалась лише залежно від

сортових ознак.

За результатами досліджень встановлено, що діаметр стебла рослин сої на

рівні п’ятого міжвузля на контрольних варіантах становив 3,98-5,0 мм. Проте

79

при застосуванні досліджуваного препарату ретарадантної дії діаметр стебла

досліджуваних сортів збільшувався на 0,14-1,46 мм, або на 3,2-41,0 %, залежно

від концентрації розчину.

Максимально даний показник в п’ятому міжвузлі у сорту КиВін

збільшувався при застосуванні 1,0 % розчину хлормекват-хлориду та інокуляції

насіння Оптімайзом і становив 5,51 мм, і перевищував контроль на 1,15 мм. У

сортів Княжна та Монада спостерігалась аналогічна залежність, проте

ефективнішою виявилась концентрація 0,75 % розчину ретарданту.

4,36 4,21 3,89 3,55 3,34 2,81 2,37 1,86

4,45 4,34 4,20 3,92 3,543,03

2,38 1,92

5,51 5,334,97

4,584,22

4,033,67

3,15

3,983,37

2,792,77

2,452,26

2,101,70

4,153,89

3,693,38

2,902,56

2,25

1,84

5,615,35

5,41

5,04

4,40

3,62

3,93

3,93

4,514,80

4,45

3,90

3,45

3,00

2,32

1,85

5,005,05

4,50

4,42

3,80

3,02

2,75

1,83

6,045,92

6,03

5,72

5,33

4,67

4,33

3,99

5 6 7 8 9 10 11 12

Номер міжвузля

КиВін Контроль КиВін Оптімайз

КиВін Оптімайз+1% ХМХ Княжна Контроль

Княжна Оптімайз Княжна Оптімайз+0,75% ХМХ

Монада Контроль Монада Оптімайз

Монада Оптімайз+0,75% ХМХ

Рис. 3.1 Діаметр стебла рослин сої за дії інокуляції та хлормекват-

хлориду, мм (у середньому за 2013-2015 рр.)

Діаметр стебла у сорту Княжна відповідно дорівнював 5,61 мм, що

більше на 1,63 мм, ніж на контрольному варіанті. Найбільшим даний показник

був у сорту Монада – 6,04 мм, приріст до контролю становив 1,53 мм . При

цьому виявлено, що на варіантах, де проводилась інокуляція показники були

80

дещо вищими, ніж на варіантах без неї (додаток В, рис.3.1). Така специфіка

диференціації пагона за дії регулятора росту сприяє посиленню механічної

міцності стебла, що в свою чергу створює технологічні переваги при збиранні

урожаю.

У результаті проведеного кореляційно-регресійного аналізу встановлено

сильний позитивний зв’язок між концентрацією ретарданту та товщиною

стебла. Коефіцієнт кореляції для сорту КиВін рівний r = 0,791, Княжна

r = 0,748, Монада r = 0,727. Між діаметром стебла і проведенням інокуляції

одержано середній та слабкий кореляційний зв'язок: для сорту КиВін рівний

r = 0,548, Княжна r = 0,322, Монада r = 0,374. Виявлена залежність описується

наступним множинним рівнянням регресії:

Сорт КиВін

у = 2,4627 + 0,7240х1 + 0,3725х2, (3.4)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,964; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,929.

Сорт Княжна

у = 2,0314 + 1,2286х1 + 0,3900х2, (3.5)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,814; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,663.

Сорт Монада

у = 2,6638 + 1,0377х1 + 0,3950х2, (3.6)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,818; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,669.

де у – діаметр стебла, мм; х1 – концентрація ретарданту, %; х2 –

інокуляція насіння, л/т.

Отже, під впливом ретардантів на фоні інокуляції відбувався кращий

розвиток механічних тканин, що в свою чергу сприяло збільшенню діаметра

стебла.

Відомо, що регуляція донорно-акцепторних відносин у системі цілої

рослини здійснюється через координацію фотосинтезу та ростової функції,

внаслідок чого, будь-які експериментальні чи природні зміни швидкості

81

ростових процесів супроводжуються перебудовою асиміляційного апарату

[229]. Нами встановлено, що застосування морфорегуляторів дозволяє впливати

на ріст рослин, завдяки чому можливий перерозподіл потоків асимілятів у

рослині. Аналогічні результати досліджень було отримано у попередні роки з

культурою соняшника [230].

Регулятор росту хлормекват-хлорид переміщується в рослині до точки

росту та зумовлює гальмування розтягування клітин субапікальної меристеми,

внаслідок чого інгібується ріст у довжину [231].

Маловивченим є вплив регуляторів росту з антигібереліновим

механізмом дії на морфогенетичні показники рослин сої. У науковій літературі

майже відсутня інформація про застосування рістрегулюючих речовин на фоні

передпосівної обробки насіння бактеріальними препаратами. Отже, одним з

завдань дисертаційної роботи було виявити сумісний вплив ретарданту та

інокуляції на анатомічний показник рослин – довжина міжвузля, що дозволить

у послідуючому внести зміни у існуючі технології вирощування сої.

Було встановлено, що фактори, які досліджувались мали суттєвий вплив

на довжину міжвузля. У середньому по рослині цей показник на контрольному

варіанті становив 6,18 см, а при внесенні 0,75 % та 1 % розчину ретарданту

зменшувався до 4,52 см. Відмічена сортова реакція при застосуванні даних

елементів технології.

Сорт Княжна характеризувався більшою висотою рослин серед

досліджуваних сортів і має подовжені міжвузля, тому схильний до вилягання.

При внесенні ретарданту спостерігалось скорочення міжвузля, що попереджало

вилягання рослин цього сорту.

Максимально довжина п’ятого міжвузля сорту Княжна зменшувалась при

внесенні 0,75 % розчину хлормекват-хлориду та становила на фоні інокуляції -

5,45 см, на варіантах, де інокуляцію не проводили - 4,85 см, що менше на 30 %

та 28 % в порівнянні з контролем (7,80 -6,75 см) (додаток Д, рис.3.2).

У сорту КиВін та Монада найкоротші міжвузля формувались при

внесенні 1 % та 0,75 % розчину хлормекват-хлориду та становили відповідно

5,0 см та 4,45 см на фоні інокуляції та 4,3 і 4,15 см на варіантах без інокуляції,

82

що менше на 26-28 % та 20-30 % в порівнянні з контрольним варіантом (5,8-

5,80 та 6,25-6,35 см).

1 2 3 4 5 6 7 8 9

КиВін Княжна Монада

5,80 6,25 5,00

6,75

7,80 5,45 5,806,35 4,45

5,95 6,85 5,10

7,00

7,955,95 6,10

6,755,05

6,107,15

5,40

7,40

7,706,20 6,50 6,80

5,30

6,108,20

5,90

8,00

8,55

5,90 6,90 6,50

5,90

6,90

7,80

6,40

8,15

9,25

6,25 7,007,20

6,10

6,95

7,20

6,05

7,708,70

6,206,75 7,40

6,35

6,70

7,63

5,30

7,658,45

6,056,30 7,30

6,05

6,75

7,00

5,45

7,457,50

6,656,25 6,90

5,05

4,40

6,78

4,10

4,805,75

3,703,75

6,45

3,40

3,60

6,25

3,50

4,80 4,95

3,754,25

6,25

2,85

3,25

4,03

2,00

4,34 5,25

4,003,25

3,50

1,50

2,50

2,75

1,85

3,30 3,50

2,502,40

3,00

1,65

Зміст варіантів: 1-Контроль, 2-Оптімайз, 3-Оптімайз+1 % розчин ХМХ, 4-Контроль, 5-

Оптімайз, 6-Оптімайз+0,75 % розчин ХМХ, 7-Контроль, 8-Оптімайз, 9-Оптімайз+0,75 %

розчин ХМХ.

Рис. 3.2 Довжина міжвузля рослин сої за дії інокуляції та хлормекват-

хлориду, см (у середньому за 2013-2015 рр.)

Отже, встановлено, що показники довжини міжвузля стебла рослин сої

залежали від внесення розчину хлормекват-хлориду.

У результаті проведення кореляційно-регресійного аналізу виявлено

сильний від’ємний зв'язок між довжиною міжвузля рослин сої і концентрацією

ретарданту та середній і слабкий зв’язок між довжиною міжвузля рослин та

інокуляцією насіння у середньому за 2013-2015 рр. Коефіцієнт кореляції між

довжиною міжвузля та концентрацією ретарданту становив для сорту КиВін

r = -0,813, Княжна r = -0,703, Монада r = -0,787. Коефіцієнт кореляції між

83

довжиною міжвузля та інокуляцією насіння для сорту КиВін становив r = 0,548,

Княжна r = 0,389, Монада r = 0,383. Після проведення регресійного аналізу було

змодельовоно рівняння множинної регресії:

Сорт КиВін

у = 5,6352 - 1,5737х1 + 0,7850х2, (3.7)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,980, множинний коефіцієнт детермінації

становив R2 = 0,960.

Сорт Княжна

у = 6,4166 - 1,5737х1 + 0,5925х2, (3.8)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,804, множинний коефіцієнт детермінації

становив R2 = 0,646.

Сорт Монада

у = 5,578 - 1,3297х1 + 0,4775х2, (3.9)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,875, множинний коефіцієнт детермінації

становив R2 = 0,766.

де у – довжина міжвузля, см; х1 – концентрація ретарданту, %; х2 –

інокуляція насіння, л/т.

Таким чином, проведені дослідження протягом 2013-2015 рр. показали,

що застосування інокуляції насіння препаратом Оптімайз та внесення

хлормекват-хлориду призводило до гальмування росту рослин за рахунок

зменшення довжини міжвузля та збільшення діаметру стебла, що в результаті

призводило до кращого розвитку механічних тканин, сприяло посиленню

міцності стебла та підвищувало стійкість рослин проти вилягання.

3.4 Динаміка густоти та виживаність рослин сої

У підвищенні врожайності сої важливу роль відіграє кожний

агротехнічний прийом, але сівба є основною ланкою у технології вирощування

сої. Неправильно вибраний хоча б один критерій посівної агротехніки

негативно впливає на ріст, розвиток та формування продуктивності рослин [31].

84

Соя як світлолюбна культура формує високий урожай за оптимальної

площі живлення та доброї освітленості рослин. Для неї характерна висока

пластичність відносно густоти рослин. Тільки правильно підібравши ширину

міжрядь і норму висіву можна досягти потенційної врожайності сорту сої [232,

233, 234].

Недостатня або надмірна густота стояння рослин сої на одиниці площі

формує недосконалу оптико-біологічну модель посіву і призводить до

нераціонального використання фотосинтетично-активної сонячної

радіації [241].

Густота стояння рослин залежить від стиглості сорту. Так, на період

збирання для більшості сортів середньоранньої та ранньостиглої груп

оптимальною є кількість 600-750 тис. рослин на 1 га, для пізньостиглої групи

сортів – 500–550 тис./га.

При впровадженні сучасних технологій вирощування

сільськогосподарських культур, які забезпечують отримання високих врожаїв

дуже важливе значення має якість насіння [235]. Якість насіння – це сукупність

ознак і властивостей насіння, що характеризують їх відповідність встановленим

вимогам до посівного матеріалу. Найбільш важливою ознакою якості є

схожість насіння [236]. Рівень схожості – це забезпечення нормального

проростання насіння в польових умовах, формування потрібної густоти рослин

та їх врожайності. Схожість насіння сої повинна становити не менше 90 % [237].

Ще одним з важливих показників є виживаність рослин – це їх здатність

протягом періоду вегетації переносити несприятливі умови навколишнього

середовища [195]. Виживаність є генетично обумовленою ознакою, проте її

кількісний та якісний прояв залежить також від умов вирощування [238].

За роки досліджень (2013-2015 рр.) було проведено оцінку впливу

факторів, що вивчались на схожість та виживаність рослин сої. Отримані

результати свідчать про залежність даних показників, як від інокуляції, так і від

внесення регулятора росту. Адже інокуляція сприяє проростанню насіння та

активізації ростових процесів у рослинах сої, покращує загальний стан

85

кореневої системи, підвищує ступінь поглинання вологи, а також макро- і

мікроелементів. А регулятор росту в свою чергу впливає на фізіологічні

процеси в рослинах, запобігаючи виляганню посівів, підвищуючи стійкість

рослин до хвороб та сприяє повному використанню генетичного потенціалу

рослини.

Результати досліджень вказують на підвищення інтенсивності росту і

розвитку рослин сої у варіантах з передпосівною обробкою насіння. В

середньому за 2013-2015 рр. найвища польова схожість у сорту КиВін – 95,9 %,

Княжна – 96,8 % та Монада – 96,7 % спостерігалась на варіантах із

застосуванням бактеризації насіння, що відповідно більше на 2,1 %, 1,3 % та

2 %, порівняно з ділянками, де бактеризацію не проводили.

Густота рослин у фазі повних сходів залежно від сорту варіювалась в

межах 71,0-76,5 шт./м2 та неістотно різнилася за варіантами досліду (табл. 3.6).

При спостереженні за динамікою густоти рослин сої протягом вегетаційного

періоду було відмічено, що цей показник зменшувався по мірі росту і розвитку

рослин внаслідок випадання. Це явище обумовлюється групою біотичних та

абіотичних факторів довкілля [239]. Так на період дозрівання густота рослин

стала меншою та за варіантами досліду становила 61,0-73,4 шт./м2.

Встановлено, що передпосівна інокуляція насіння сої препаратом

Оптімайз позитивно впливала на польову схожість, тоді як внесення ретарданту

хлормекват-хлорид – на виживаність рослин упродовж вегетаційного періоду.

Слід відмітити, що за 2013-2015 роки виживаність рослин варіювалась від

81,4 % до 96,6 %.

На варіантах, де вносили хлормекват-хлорид та проводили інокуляцію,

виживаність рослин була більшою порівняно з контрольним варіантом.

Наприклад, у сорту КиВін найвища виживаність 96 % відмічена на варіанті, де

вносили 1 % розчин ретарданту та обробляли насіння Оптімайзом, що

виявилось більшим на 14,6 % порівняно з контрольним варіантом.

У сортів Княжна та Монада найвища виживаність спостерігалась на

варіантах, де вносили 0,75 % розчин ретарданту та проводили інокуляцію, вона

86

становила 96,3 % та 96,6 %, що більше на 8,2 та 4,3 % ніж на контролі.

Таблиця 3.6

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на польову схожість та

виживаність рослин сої (у середньому за 2013-2015 рр.) *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Густота стояння

рослин, шт./м2 Польова

схожість,

%

Виживаність

на період

збирання, % повні

сходи

повна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 75,0 ±1,9 61,0 ±2,2 93,8 ±1,5 81,4 ±2,8

0,5 75,0 ±1,9 67,0 ±2,0 93,8 ±1,4 89,3 ±2,2

0,75 75,0 ±2,0 70,0 ±2,0 93,8 ±1,4 93,4 ±2,2

1 75,0 ±2,0 71,5 ±2,0 93,8 ±1,3 95,3 ±2,2

Оптімайз

без обробки 76,5 ±2,0 64,5 ±2,0 95,9 ±1,2 84,4 ±2,3

0,5 76,5 ±1,9 71,0 ±1,9 95,9 ±1,1 92,9 ±1,7

0,75 76,5 ±1,9 72,0 ±1,9 95,9 ±1,0 94,2 ±1,7

1 76,5 ±1,8 73,4 ±1,9 95,9 ±0,9 96,0 ±1,7

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 73,5 ±1,7 64,8 ±1,7 95,5 ±0,6 88,1 ±1,7

0,5 73,5 ±1,7 65,5 ±1,6 95,5 ±0,7 89,1 ±1,4

0,75 73,5 ±1,7 70,0 ±1,5 95,5 ±0,7 95,3 ±1,1

1 73,5 ±1,8 69,5 ±1,6 95,5 ±0,7 94,6 ±1,1

Оптімайз

без обробки 74,5 ±1,8 69,0 ±1,6 96,8 ±0,7 92,6 ±1,1

0,5 74,5 ±1,8 70,0 ±1,7 96,8 ±0,7 94,0 ±1,1

0,75 74,5 ±1,8 71,8 ±1,7 96,8 ±0,8 96,3 ±1,1

1 74,5 ±1,8 70,5 ±1,6 96,8 ±0,8 94,7 ±1,1

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 71,0 ±1,7 65,5 ±1,5 94,7 ±0,8 92,3 ±1,1

0,5 71,0 ±1,8 66,5 ±1,4 94,7 ±0,8 93,7 ±1,0

0,75 71,0 ±1,8 67,8 ±1,4 94,7 ±0,7 95,4 ±1,0

1 71,0 ±1,8 67,0 ±1,5 94,7 ±0,6 94,4 ±1,1

Оптімайз

без обробки 72,5 ±1,9 67,5 ±1,5 96,7 ±0,1 93,1 ±1,1

0,5 72,5 ±1,9 68,3 ±1,6 96,7 ±0,1 94,2 ±0,9

0,75 72,5 ±2,0 70,0 ±1,7 96,7 ±0,1 96,6 ±0,7

1 72,5 ±2,5 69,0 ±2,0 96,7 ±0,1 95,2 ±0,5

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості.

Таким чином, найбільш оптимальні умови для збереження більшої

кількості рослин, які досягають повної стиглості, склались на варіантах досліду,

де проводили передпосівну обробку насіння інокулянтом Оптімайз та вносили

в фазу бутонізації 0,75 % та 1 % розчин хлормекват-хлориду.

87

3.5 Особливості формування плодоелементів у рослин сої за дії

інокуляції та ретарданту

Соя відносяться до рослин з підвищеною вимогою до вологи у період

формування генеративних органів. Недостатня кількість опадів та підвищена

температура повітря під час бутонізації, цвітіння і утворення бобів призводить

до припинення росту рослин та масової абортивності квітів, зав’язі та бобів, що

негативно впливає на формування високої урожайності насіння сої [120]. Тому

вивчення процесу плодоутворення має важливе значення, оскільки є

визначальним у формуванні врожаю рівня урожайності сої.

Соя починає цвісти близько 7 год. ранку і продовжує до 11-ї дня.

Найбільш сприятлива температура для цвітіння 21ºС, якщо сумарна кількість

сонячних годин складає не менше 350; мінімальна температура – 16-18ºС,

максимальна – 28ºС. Квітки сої зацвітають майже одночасно на головному

стеблі і бічних гілках. У скоростиглих сортів цвітіння починається з нижнього

ярусу рослини в основі 2-3-го трійчастого листка і продовжується до верхівки.

У пізньостиглих, деяких середньостиглих і сортів із закінченим ростом цвітіння

починається в середньому ярусі, у пазухах 7-9-го листка і далі поширюється по

стеблу вниз і нагору. Кількість квіток збільшується на гілках, як правило, у

напрямку до верхівки стебла. Тривалість цвітіння однієї китиці складає 5-11

днів, однієї квітки 2-5 днів. Цвітіння різко підвищується на 4-6-й день від його

початку; зниження відбувається на 7-10-й день цвітіння в залежності від сорту.

Рослина цвіте від 12 до 24 днів (в залежності від сорту). Першими зацвітають

нижні квітки (кількість квіток у суцвітті досягає 15, іноді і більше) [240].

Соя – культура самозапильна, тому вона не утворює бобів від кожної

квітки. Боби формуються так само, як і квітки, цей процес закінчується

протягом трьох тижнів [31].

Іноді до 75% квіток і бобів, які утворились на рослині, можуть опадати.

Тому спостерігається таке явище як абортивність. Це затримання розвитку і

загибель квіток або бобів. Абортивність у процесі цвітіння й плодоношення сої

88

є наслідком різних порушень фізіологічного й біологічного характеру.

Абортивність призводить до зниження врожаю. Вона збільшується при

нестачі елементів живлення, вологи в ґрунті, при пошкодженні шкідниками

особливо в період цвітіння, зав’язування і формування бобів.

При проведенні досліджень протягом 2013–2015 рр., виявлено, що

формування та розвиток плодоелементів залежали від морфологічних

особливостей сорту, також вплив на цей процес мали фактори, що

досліджувались.

Вивчення характеру формування плодоелементів показало, що найбільша

кількість квіток у сортів КиВін (90,7 шт./рослину), Княжна (90,8 шт./рослину),

Монада (88,6 шт./рослину) була за передпосівної обробки насіння бактеріальним

препаратом Оптімайз та обробки посівів 0,75-1 % розчином хлормекват-хлориду,

що більше відповідно на 19,6, 26,8 та 18,6 шт./рослину порівняно з контролем

без інокуляції та обробки посівів ретардантом.

На цих же варіантах відмічена і найбільша кількість бобів на період повної

стиглості від 39,9 до 45,4 шт./рослину (табл. 3.7).

Встановлено, що рослини сої сорту КиВін на варіанті, де рослини не

оброблялись інокулянтом та регулятором росту, мали більшу кількість квіток

(71,1 шт./рослину), ніж рослини сорту Княжна (64 шт./рослину) та Монада

(70 шт./рослину), це пов’язано із морфологічними особливостями сорту, проте

на цьому варіанті спостерігалась значна абортивність квіток – 61,6 %, яка

зменшувалась до 53,9 % при внесенні ретарданту. Оскільки відомо, що однією

із властивостей ретардантів є затримка обпадання генеративних органів

рослин [122].

Слід відмітити, що застосування інокуляції та морфорегулятора позитивно

впливало на реалізацію біологічного потенціалу продуктивності сортів сої,

зменшуючи абортивність квітів на 5,1-12,8 % та бобів на 3,6-5,4 % порівняно з

контролем.

В середньому за три роки досліджень найменша абортивність квіток

(51,4 %) і бобів (9,2 %) у сорту КиВін відмічена за інокуляції та внесення 1 %

89

розчину ретарданту, у сорту Княжна – 49,1 % і 9,9 % та у сорту Монада – 43,9 %

і 9,2 % за інокуляції і внесення 0,75 % розчину ретарданту.

Таблиця 3.7

Характер формування генеративних органів у сої залежно від інокуляції,

концентрації ретарданту, (М+м) (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт

Інокуляц

ія

Кон

цен

трац

ія

рет

ард

анту

, %

Кількість

квіток,

шт.

Середня кількість на 1

рослині, шт.

Аб

орти

вн

ість

квіт

ок %

Аб

орти

вн

ість

боб

ів %

бобів після

зав’язування

бобів на

період

достигання

КиВін

без

обробки

без

обробки (к) 71,1 ±10,1 27,2 ±3,7 23,3 ±3,3 61,6 14,6

0,5 71,3 ±10,9 29,4 ±3,2 25,5 ±2,4 58,5 13,3

0,75 79,1 ±17,8 34,3 ±4,8 30,4 ±4,4 55,8 11,4

1 89,2 ±19,5 40,1 ±4,4 35,8 ±3,8 53,9 10,8

Оптімайз

без

обробки 73,0 ±8,7 30,6 ±1,4 27,2 ±0,9 57,7 11,2

0,5 82,3 ±14,3 34,5 ±4,4 30,5 ±3,5 57,8 11,5

0,75 88,1 ±11,3 38,7 ±1,3 34,8 ±0,8 55,5 9,9

1 90,7 ±9,1 44,0 ±3,1 39,9 ±2,6 51,4 9,2

Княжна

без

обробки

без

обробки (к) 64,0 ±9,3 29,1 ±2,4 25,1 ±1,8 54,2 13,5

0,5 73,3 ±11,0 35,7 ±4,5 31,2 ±3,7 51,1 12,4

0,75 82,8 ±12,1 41,4 ±4,0 37,1 ±3,8 49,6 10,5

1 68,8 ±8,8 32,2 ±2,0 28,1 ±1,5 52,8 12,7

Оптімайз

без

обробки 72,6 ±3,6 34,5 ±0,1 30,0 ±0,1 52,4 13,1

0,5 81,8 ±5,8 40,6 ±1,6 36,4 ±1,5 50,3 10,5

0,75 90,8 ±7,8 46,1 ±2,6 41,6 ±2,9 49,1 9,9

1 79,1 ±3,8 39,4 ±0,7 35,1 ±0,8 50,1 11,0

Монада

без

обробки

без

обробки (к) 70,0 ±12,3 29,7 ±1,8 25,8 ±1,1 56,7 13,0

0,5 74,7 ±13,4 31,9 ±1,3 28,1 ±0,5 56,1 11,9

0,75 86,4 ±6,1 44,6 ±3,4 40,0 ±3,0 48,4 10,2

1 81,0 ±4,3 37,6 ±1,9 33,6 ±2,0 53,4 10,7

Оптімайз

без

обробки 73,4 ±14,1 36,2 ±6,3 32,0 ±5,3 50,5 11,5

0,5 78,7 ±16,0 37,2 ±5,8 33,6 ±5,4 52,3 9,8

0,75 88,6 ±6,6 50,0 ±6,9 45,4 ±6,4 43,9 9,2

1 83,8 ±8,5 42,1 ±3,4 38,1 ±2,8 49,6 9,4

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні

значущості

90

Проаналізувавши дані, виявлено, що найбільша кількість бобів у фазу

повної стиглості та найменший рівень абортивності спостерігались у сорту

Монада.

Таким чином, за результатами досліджень встановлено, що в умовах

правобережного Лісостепу України обробка рослин сої антигібереліновим

препаратом на фоні інокуляції запобігає абортивності плодоелементів та

забезпечує сприятливі умови для їхнього розвитку. Кращим виявився варіант

досліду, де проводили інокуляцію насіння препаратом Оптімайз та вносили

0,75 %, 1 % хлормекват-хлорид . Найбільшу кількість зрілих бобів на період

достигання – 45,4 шт./рослину та найменшу абортивність квіток 43,9 % та бобів

9,2 %, відмічено у сорту Монада при застосуванні елементів технології, що

вивчались.

Висновки до розділу 3

Проведений у цьому розділі роботи аналіз впливу інокуляції та

рістрегулюючих речовин на ріст, розвиток рослин сої дозволяє зробити

наступні висновки:

1.Відмічено, що інокуляція та застосування ретарданту не мали суттєвого

впливу на тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду сортів сої в

цілому. У середньому за три роки досліджень (2013-2015 рр.) тривалість

вегетаційного періоду становила у сорту КиВін – 115 доба, сорту Княжна – 117

доби і у сорту Монада – 124 діб. Проте слід відмітити, що інокуляція насіння

бактеріальним препаратом Оптімайз на основі штаму B. japonicum скорочувала

період сівба-повні сходи на 1 добу у всіх сортів, що досліджувались.

2. Відмічено, що інокуляція насіння бактеріальним препаратом Оптімайз

на основі штаму B. japonicum мала стимулюючий ефект і зумовлювала

збільшення висоти рослин сої у середньому по досліді на 3 см. Обробка посівів

сої у фазу бутонізації хлормекват-хлоридом у різних концентраціях призвела до

уповільнення росту рослин. Найменша висота спостерігалась при обробці

рослин 1 % розчином ретарданту, та становила відповідно у сорту КиВін – 79,8-

91

83,1 см, Княжна - 81,9-84,7 см та Монада - 75,4-77,1 см, що менше на 6-2,7 см,

6,36-7,61 см; 4,43-7,22 см в порівнянні з контрольним варіантом. Найвищі

показники по середньодобових лінійних приростах спостерігались у сорту

Княжна – 0,75 см/добу, у сортів КиВін та Монада вони були дещо меншими та

становили 0,73 см/добу і 0,65 см/добу.

3. Проведені дослідження впливу синтетичного регулятора росту рослин

та інокуляції насіння на структурно-функціональну організацію стебла рослин

сої свідчать про суттєві зміни у процесах морфогенезу. Виявлено, що зміна

довжини міжвузля та товщини стебла відбувалась, починаючи від п’ятого

міжвузля. Максимально діаметр стебла в п’ятому міжвузлі у сорту КиВін

збільшувався при застосуванні 1,0 % розчину хлормекват-хлориду та інокуляції

насіння Оптімайзом і становив 5,51 мм, і перевищував контроль на 1,15 мм. У

сортів Княжна та Монада спостерігалась аналогічна залежність, проте

ефективнішою виявилась концентрація 0,75 % розчину ретарданту. Діаметр

стебла у сорту Княжна відповідно дорівнював 5,61 мм, що більше на 1,63 мм,

ніж на контрольному варіанті. Найбільшим даний показник був у сорту Монада

– 6,04 мм, приріст до контролю становив 1,53 мм .

Було встановлено, що фактори, які досліджувались, мали суттєвий вплив

на довжину міжвузля. Максимально довжина п’ятого міжвузля у сорту Княжна

зменшувалась при внесенні 0,75 % розчину хлормекват-хлориду та становила

4,85 і 5,45 см, що менше на 28 % та 30 % в порівнянні з контролем (6,75-

7,80 см). У сорту КиВін та Монада найбільш короткі міжвузля формувались

при внесенні 1 % та 0,75 % розчину хлормекват-хлориду та становили

відповідно 5,0 см та 4,45 см на фоні інокуляції та 4,3 і 4,15 см на варіантах без

інокуляції, що менше на 26-28 % та 20-30 % в порівнянні з контрольним

варіантом (5,8-5,80 та 6,25-6,35 см). Отже, встановлено, що показники довжини

міжвузля стебла рослин сої залежали від внесення розчину хлормекват-

хлориду.

4. Виявлено позитивний вплив елементів технології на польову схожість

й виживаність рослин сої. В середньому найкраща польова схожість у сорту

92

КиВін – 95,9 %, Княжна – 96,8 % та Монада – 96,7 % спостерігалась на

варіантах із застосуванням бактеризації насіння, що відповідно більше на 2,1 %,

1,3 % та 2 % ніж на ділянках, де бактеризацію не проводили. На варіантах, де

вносили хлормекват-хлорид та проводили інокуляцію, виживаність рослин була

більшою порівняно з контрольним варіантом. У сорту КиВін найвища

виживаність 96 % відмічена на варіанті, де вносили 1 % розчин ретарданту та

обробляли насіння Оптімайзом, що виявилось більшим на 14,6 % порівняно з

контрольним варіантом. У сортів Княжна та Монада найвища виживаність

спостерігалась на варіантах, де вносили 0,75 % розчин ретарданту та проводили

інокуляцію, вона становила 96,3 % та 96,6 %, що більше на 8,2 та 4,3 % ніж на

контролі.

5. Відмічений позитивний вплив інокуляції насіння бактеріальним

препаратом Оптімайз на основі штаму B. japonicum та обробкою посівів

ретардантом на абортивність плодоелементів у рослин сої. Так, найбільший

відсоток абортивності квіток та бобів у сортів сої спостерігався на контролі (без

обробки насіння та обробки посівів ретардантом) і у сорту КиВін відповідно

становив 61,6 і 14,6 %, у сорту Княжна – 54,2 та 13,5 %, у сорту Монада – 56,7

та 13 %. За обробки насіння бактеріальним препаратом Оптімайз на основі

штаму B. japonicum та обприскування вегетуючих рослин 1 % розчином ХМХ

він був найменшим і становив у сорту КиВін відповідно 51,4 та 9,2 %, у сортів

Княжна та Монада за оброки посівів 0,75 % розчином ХМХ на фоні

інокуляції – 49,1 та 9,9 %, 43,9 та 9,2 %.

Результати розділу 3 опубліковані у наукових працях [242, 243, 244,

245].

93

РОЗДІЛ 4

ФОТОСИНТЕТИЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ СОЇ ЗАЛЕЖНО

ВІД ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ

Фотосинтез – єдиний процес у біосфері, який призводить до засвоєння

енергії Сонця і забезпечує існування як рослин, так і всіх гетеротрофних

організмів, у тому числі і сої [246]. У процесі фотосинтезу рослини за рік

утворюють близько 400 млрд. тонн органічної речовини, виділяючи близько

460 млрд. тонн кисню [247].

Від розмірів фотосинтетичного апарату та його активності в онтогенезі

всіх сільськогосподарських рослин, у тому числі і бобових, залежить рівень

реалізації генетичного потенціалу, зокрема сої [248, 249]. У зв’язку з цим

формування потужного фотосинтетичного апарату рослин і забезпечення

тривалості його продуктивної роботи є важливою науковою проблемою [246-

252].

Для кожного рослинного угрупування характерним є власне, унікальне

розміщення фотосинтетичної поверхні у просторі і відповідне використання

фотосинтетично активної радіації рослинами. У повністю розвинених рослин

40-50 % листкової поверхні поглинає 90 % енергії світла [253]. Зміна структури

біоценозу зумовлює підвищення рівня його продуктивності за рахунок зміни

конкурентних взаємовідносин [254].

4.1 Формування площі асиміляційної поверхні залежно від інокуляції

та концентрації ретарданту

Головна роль у формуванні врожаю належить фотосинтезу як єдиному

джерелу накопичення органічних речовин. Найбільше накопичення (90-95 %)

сухої маси урожаю відбувається шляхом фотосинтезу, що триває в листках.

Тому розмір добових приростів урожаю визначається площею листкової

94

поверхні та продуктивністю фотосинтезу, який суттєво залежить від заходів

технології вирощування та біологічних властивостей культури [255, 256].

Для оптимального проходження фотосинтезу посів повинен мати певну

площу листкової поверхні. Дослідженнями А.А. Ничипоровича та ін. [255],

Х.Г. Тоомінга, Ю. Росса [257], Ю.Г. Карягіна [258, 259] встановлено, що існує

досить тісний зв’язок між умовами проходження фотосинтезу в рослинах і

продуктивністю посівів. Тому при проведенні наукових досліджень

обов’язково беруть до уваги показники розміру площі листкової поверхні,

швидкість формування та тривалість функціонування фотосинтетичного

апарату. Від його просторової орієнтації як оптичної системи насиченості

хлорофілом, інтенсивності фотосинтезу, продуктивності та інших складових

фотосинтетичної діяльності залежить повнота використання екологічно чистого

фактора інтенсифікації, сонячної радіації [260].

Згідно з результатами досліджень соя формує листковий апарат у доволі

широкому діапазоні – від 20 до 70 тис. м2/га [261]. Оптимальним при цьому

вважається листковий апарат в межах 40-50 тис. м2/га [262].

Надлишкова листкова поверхня не сприятиме високій врожайності

культури, оскільки частина листків буде затінена верхніми ярусами її. Крім

того, ця затінена частина листків не лише не дає продуктивної віддачі, а є по

суті зайвою, оскільки для її формування використовується багато поживних

речовин [120].

Динаміка формування фотосинтетичного апарату у рослин сої схожа з

іншими рослинами. В першій половині вегетаційного періоду відбувається

активний ріст сумарної площі листкової поверхні, після того вона досягає

максимальної величини, а під кінець вегетації рослин починається зменшення

загальної площі листя, тому органічна речовина, яка міститься в ньому,

переходить в репродуктивні органи [255, 256].

Аналогічний процес відмічено і в наших дослідженнях. Динаміка

наростання листкової поверхні мала криволінійний характер. У середньому у

2013-2015 рр. асиміляційна поверхня листків поступово зростала до фази кінець

95

цвітіння і складала по варіантах досліду у сорту КиВін від 38 до 44,6 тис. м2/га,

у сорту Княжна від 34,0 до 42,0 тис. м2/га, у сорту Монада від 38,6 до

44,8 тис. м2/га, після чого починала зменшуватись, що пов’язано з біологією

культури, тобто відмиранням листків у нижніх ярусах рослини та відтоку

поживних речовин, і в фазі фізіологічної стиглості даний показник складав

відповідно 14,4-16,8; 15,0-16,7; 15,8-18,4 тис. м2/га (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Площа асиміляційної поверхні різних сортів сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту, тис.м2/га (у середньому за

2013 - 2015рр.) *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без

обробки(к) 13,1 ±0,5 20,3 ±0,5 42,9 ±2,0 30,9 ±5,8 16,8 ±3,8

0,5 12,6 ±0,7 19,8 ±0,4 41,3 ±2,7 29,5 ±5,1 16,5 ±3,8

0,75 12,6 ±0,6 18,6 ±1,0 39,6 ±2,9 27,6 ±5,3 15,8 ±4,0

1 11,9 ±0,9 18,3 ±1,0 38,0 ±2,7 26,5 ±5,6 14,4 ±3,8

Оптімайз

без обробки 13,8 ±0,7 23,9 ±2,8 44,6 ±2,0 34,2 ±6,1 16,8 ±3,8

0,5 13,4 ±0,8 23,3 ±2,7 42,4 ±2,3 32,4 ±6,0 16,7 ±3,8

0,75 13,3 ±0,9 22,0 ±2,5 42,2 ±2,4 29,7 ±5,9 16,0 ±4,0

1 13,0 ±0,9 21,6 ±2,5 40,8 ±2,6 28,6 ±6,2 15,2 ±3,7

Княжна

без

інокуляції

без

обробки(к) 12,8 ±0,7 20,3 ±0,4 39,4 ±1,9 28,6 ±5,8 16,1 ±4,0

0,5 12,5 ±0,6 20,0 ±0,3 38,4 ±1,6 27,4 ±5,8 15,8 ±3,8

0,75 12,2 ±0,6 18,6 ±0,6 36,7 ±1,4 25,9 ±6,0 15,1 ±4,2

1 12,0 ±0,6 18,1 ±0,5 34,8 ±1,9 24,3 ±4,9 15,0 ±4,2

Оптімайз

без обробки 13,9 ±0,7 22,7 ±1,0 42,0 ±1,4 29,9 ±5,8 16,7 ±3,8

0,5 13,2 ±0,8 21,2 ±0,2 41,1 ±1,8 28,7 ±6,1 16,2 ±4,0

0,75 13,1 ±0,8 21,0 ±0,2 39,4 ±1,3 27,5 ±6,1 15,8 ±4,2

1 12,7 ±0,8 19,6 ±0,5 37,2 ±1,9 26,5 ±6,0 15,7 ±4,1

Монада

без

інокуляції

без

обробки(к) 12,4 ±0,4 22,5 ±1,5 43,2 ±2,2 31,4 ±5,2 17,6 ±4,1

0,5 11,9 ±0,1 20,1 ±0,3 40,9 ±3,3 30,4 ±5,1 16,9 ±4,5

0,75 11,6 ±0,0 19,5 ±0,6 39,8 ±2,8 28,9 ±5,4 16,3 ±4,6

1 11,1 ±0,2 18,9 ±0,6 38,6 ±2,7 27,1 ±5,9 15,8 ±4,5

Оптімайз

без обробки 14,0 ±0,7 24,1 ±1,8 44,8 ±2,3 33,1 ±5,6 18,4 ±4,3

0,5 13,6 ±0,6 21,1 ±0,8 44,1 ±2,0 32,1 ±5,4 18,0 ±4,3

0,75 13,5 ±0,6 20,6 ±0,5 42,4 ±2,4 30,6 ±5,8 17,5 ±4,5

1 13,4 ±0,6 19,8 ±0,5 41,4 ±2,5 29,0 ±5,3 16,7 ±4,4

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні

значущості

96

Встановлена характерна залежність площі листкової поверхні від

передпосівної обробки насіння. Більшість вчених повідомляють про

позитивний вплив бактеріальних препаратів на ріст і розвиток

сільськогосподарських культур [53, 263, 264], під їх впливом посилюються

обмінні процеси в рослинах [265], інтенсифікується процес фотосинтезу,

завдяки цьому інокульовані рослини мають збільшену площу асиміляційної

поверхні як коріння, так і наземної маси, що впливає на засвоєння поживних

речовин та підвищення врожайності посівів [100, 266]. Отримані нами дані

свідчать, що бактеризація насіння сої препаратом Оптімайз сприяла

збільшенню площі листків сої різних сортів порівняно з контрольним

варіантом. У фазу кінець цвітіння (де відмічалося максимальне формування

асиміляційної поверхні) у сорту КиВін інокуляція насіння збільшувала площу

листя на 1,7 тис.м2/га, у сорту Княжна – на 2,6 тис.м

2/га, у сорту Монада – на

1,6 тис.м2/га, за абсолютних показників на контролі 42,9; 39,4 та 43,2 тис. м

2/га

відповідно.

Відомо, що ретарданти блокують синтез чи рецепцію гіберелінів і, як

наслідок, гальмують надмірний ріст вегетативних органів [121, 122]. Інгібуюча

дія ретардантів на фотосинтетичну продуктивність реалізується через зміни на

рівні організації фотосинтетичного апарату – формування сумарної листкової

поверхні рослин.

Обробка посівів сої ретардантом різної концентрації зумовлювала зміни у

формуванні площі листя всіх сортів, що досліджувались. Слід зауважити, що у

фазі бутонізації вплив досліджуваних концентрацій ретарданту на показники

площі листя був незначним. Проте у наступні фази вегетації (цвітіння, налив

насіння) спостерігався більш істотний вплив хлормекват-хлориду на

формування площі асиміляційної поверхні у сортів сої, що відобразилось на

збільшенні відмінностей між показниками у варіантах досліду. Застосування

0,5 % розчину хлормекват-хлориду зменшувало площу листя у сорту КиВін на

1,6-2,0 тис.м2/га, у сорту Княжна на 1,0-0,9 тис.м

2/га та у сорту Монада на 2,3-

0,7 тис.м2/га порівняно з контролем.

97

Збільшення концентрації ретарданту призводило до ще більшого

зменшення площі листя, що є типовою реакцією рослин сої на дефіцит

гіберелінів. При обробці посівів сої 1 % розчином ХМХ площа листя у сорту

КиВін у фазу кінець цвітіння становила 38,0-40,8 тис.м2/га, у сорту Княжна

34,8-37,2 тис.м2/га та у Монади 38,6-41,4 тис.м

2/га.

У результаті проведення кореляційно-регресійного аналізу встановлено

сильний негативний зв’язок між концентрацією ретарданту та площею

асиміляційної поверхні листків. Коефіцієнт кореляції для сорту КиВін рівний

r = -0,82, Княжна r = -0,76, Монада r = -0,75. Тоді, як між площею листкової

поверхні і проведенням інокуляції одержано середній позитивний кореляційний

зв'язок: для сорту КиВін рівний r = 0,53, Княжна r = 0,59, Монада r = 0,64.

Виявлена залежність описується наступним множинним рівнянням регресії:

Сорт КиВін

у = 42,8350 + 2,0500х1 - 4,2400х2, (4.1)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,979; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,958.

Сорт Княжна

у = 39,8900 + 2,6000х1 - 4,5600х2, (4.2)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,963; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,927.

Сорт Монада

у = 42,8879 + 2,5500х1 - 4,0229х2, (4.3)

Коефіцієнт множинної кореляції R = 0,984; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,968.

де у – площа листкової поверхні, тис.м2/га; х1 –інокуляція насіння, л/т;

х2 – концентрація ретарданту %.

Проаналізувавши рівняння, можна відмітити, що площа листя

збільшується за рахунок інокуляції насіння та зменшується за рахунок внесення

регулятора росту.

Загальна величина листкової поверхні рослин за однакових умов

98

вирощування є сортовою ознакою і має важливе значення для продуктивності

сорту [267]. У середньому за три роки по всіх варіантах досліду сорти КиВін та

Монада формували більшу площу листя, ніж Княжна. Це пов’язано із тим, що

відповідно до морфологічних особливостей вони формували більш потужну

вегетативну масу.

Встановлено, що на площу листкової поверхні впливали також погодні

умови року вирощування, а саме – кількість опадів та сума активних

температур упродовж вегетації рослин ( Додаток Ж, Ж. 1, Ж. 2).

Найбільш оптимальним за вологозабезпеченням, температурними

показниками та сприятливим для росту та розвитку рослин сої був 2013 рік.

Максимальна асиміляційна поверхня рослин становила 46,9-

48,5 тис.м2/га (рис. 4.1).

0

5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

1 2 3 4 56

78

Пл

ощ

а л

ист

я,

ти

с.м

²/га

2013 2014 2015

Примітка: 1 – Контроль, 2-0,5 % ХМХ, 3-0,75 % ХМХ, 4- 1 % ХМХ, 5-Оптімайз, 6-

Оптімайз+0,5 % ХМХ, 7-Оптімайз+0,75 % ХМХ, 8-Оптімайз+1 % ХМХ

Рис. 4.1 Площа асиміляційної поверхні рослин сорту Монада у фазу

кінець цвітіння залежно від інокуляції та концентрації ретарданту, тис. м2/га

(2013-2015 рр.)

Протягом 2014 року випала дещо менша кількість опадів, тому площа

листя становила 45,07-47,1 тис.м2/га. Протягом вегетаційного періоду рослин

99

сої в 2015 році випала мінімальна кількість опадів, проте сума активних

температур була найбільшою в порівнянні з попередніми роками, в результаті

площа листкової поверхні була меншою та складала 40,9-41,5 тис.м2/га.

За результатами регресійного аналізу встановлено залежність між площею

асиміляційної поверхні рослин та кількістю опадів за вегетаційний період сої.

Дана залежність описуються рівнянням лінійної регресії:

Сорт КиВін

у = 37,6675 + 0,0286х1, (4.4)

Коефіцієнт кореляції R = 0,77; коефіцієнт детермінації R2= 0,593.

Сорт Княжна

у = 36,5672 + 0,0229х1, (4.5)

Коефіцієнт кореляції R = 0,992; коефіцієнт детермінації R2= 0,984.

Сорт Монада

у = 40,0229 + 0,0211х1, (4.6)

Коефіцієнт кореляції R = 0,963; коефіцієнт детермінації R2= 0,927.

де у – площа листкової поверхні, тис.м2/га; х1 – кількість опадів за

вегетаційний період, мм.

Отже, проведення інокуляції насіння сої зумовлювало збільшення площі

листя у всіх сортів, що досліджували, максимальні показники становили 42,0-

44,8 тис.м2/га. Обробка рослин у фазу бутонізації 0,5, 0,75, 1,0 % розчинами

хлормекват-хлориду призводила до зменшення площі асиміляційної поверхні

рослин в порівнянні з варіантами без обробки. Найменшу площу листкової

поверхні рослин 34,8-41,4 тис.м2/га забезпечувало внесення 1 % розчину

ретарданту.

4.2 Фотосинтетичний потенціал посіву сої

Одним з основних показників фотосинтетичної діяльності рослин, що

визначають урожайність, є величина площі листя, динамічність її формування і

100

фотосинтетичний потенціал.

Фотосинтетичний потенціал – це один із найважливіших параметрів, з

яким тісно корелює рівень врожайності, він характеризує продуктивність

листкового апарату та можливість посівів використовувати для фотосинтезу

ФАР [267]. Фотосинтетичний потенціал є сумою щоденних показників площі

листків посіву за весь вегетаційний період чи за його частину. Ця величина дає

можливість прогнозувати продуктивність посіву культури, вплив на цей

показник сорту і прийомів вирощування [268, 269]. Ряд авторів вважає, що

високопродуктивні посіви мають ФП не менше 2,2-3,0 млн. м2 за добу в

розрахунку на 100 днів фактичної вегетації [195].

Формування оптимального показника фотосинтетичного потенціалу

залежить від багатьох чинників, зокрема, гідротермічних ресурсів року,

сортових особливостей, системи удобрення, агротехнічних прийомів[270, 271,

272]. Також формування ФП часто обмежується дефіцитом вологи. У такому

разі, навіть із збільшенням площі листків процеси обміну сповільнюються,

зростає транспірація.

Висока продуктивність агробіоценозу забезпечується за умов, якщо

фотосинтетичний потенціал досягає оптимальної величини у більш ранні фази

росту і розвитку рослин, а потім активно працює до дозрівання насіння та

опадання листків.

Фотосинтетичний потенціал, порівняно з площею листкової поверхні

повніше характеризує фактичні можливості посіву синтезувати органічну

речовину і залежить від дії та взаємодії факторів життя рослин.

Аналіз проведених досліджень у 2013-2015 роках свідчить про те, що

фотосинтетичний потенціал зростав впродовж усього вегетаційного періоду,

проте його величина залежала від інокуляції та концентрації ретарданту.

Відмічено, що формування фотосинтетичного апарату й інтенсивність

газообміну СО2 у рослин також визначається рівнем забезпечення мінеральним

азотом [273]. Проведення інокуляції зумовлює покращення азотного живлення

у рослин сої, що сприяє зростанню інтенсивності фотосинтезу [274].

101

Аналізуючи отримані величини фотосинтетичного потенціалу сортів сої,

слід сказати, що у період повні сходи-фізіологічна стиглість, проведення

обробки насіння препаратом Оптімайз підвищувало величину

фотосинтетичного потенціалу за вегетацію порівняно із варіантами без

інокуляції у середньому на 6,6-10,1 %.

Таблиця 4.2

Динаміка фотосинтетичного потенціалу рослин сої, млн.м2 днів/га

(у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Періоди вегетації рослин

повні сходи

–

бутонізація

бутонізація

– повне

цвітіння

повне

цвітіння –

кінець

цвітіння

кінець

цвітіння –

повний

налив

насіння

повний

налив

насіння –

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 0,557 0,713 1,526 2,373 2,751

0,5 0,534 0,685 1,472 2,285 2,648

0,75 0,535 0,681 1,429 2,200 2,544

1 0,504 0,644 1,367 2,106 2,431

Оптімайз

без обробки 0,601 0,777 1,663 2,566 2,968

0,5 0,583 0,754 1,602 2,458 2,844

0,75 0,577 0,741 1,572 2,397 2,758

1 0,566 0,727 1,533 2,327 2,675

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 0,553 0,708 1,490 2,286 2,641

0,5 0,534 0,685 1,448 2,220 2,563

0,75 0,521 0,665 1,385 2,118 2,446

1 0,512 0,652 1,344 2,037 2,350

Оптімайз

без обробки 0,601 0,772 1,616 2,459 2,828

0,5 0,569 0,730 1,544 2,363 2,720

0,75 0,573 0,732 1,520 2,306 2,651

1 0,554 0,704 1,446 2,191 2,528

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 0,537 0,711 1,583 2,468 2,883

0,5 0,516 0,677 1,486 2,331 2,734

0,75 0,505 0,660 1,446 2,258 2,645

1 0,481 0,662 1,393 2,292 2,660

Оптімайз

без обробки 0,612 0,841 1,706 2,771 3,207

0,5 0,593 0,801 1,620 2,661 3,085

0,75 0,590 0,795 1,585 2,585 2,994

1 0,588 0,788 1,555 2,519 2,909

Встановлено, що максимальні показники фотосинтетичного потенціалу

спостерігались на варіантах, де проводили інокуляцію насіння та становили у

сорту КиВін – 2,968 млн. м2днів/га, Княжна – 2,828 млн. м

2днів/га, Монада –

102

3,207 млн. м2днів/га, тоді як на контрольному варіанті цей показник дорівнював

2,751 млн. м2днів/га, 2,641 млн. м

2днів/га та 2,883 млн. м

2днів/га

відповідно (табл. 4.2).

Слід зазначити, що при внесенні різних концентрацій ретарданту площа

листкової поверхні зменшувалась, що пов’язано зі зменшенням висоти рослин

та площі листка під дією досліджуваного ретарданту. З такою ж залежністю та

закономірністю в основні фази розвитку рослин змінювався і фотосинтетичний

потенціал посіву сої, оскільки він характеризує сумарну площу асиміляційної

поверхні листків в посівах. Внесення 1 % розчину регулятора росту

зменшувало даний показник у сорту КиВін до 2,431 млн. м2днів/га, у сорту

Княжна до 2,350 млн. м2днів/га та у сорту Монада – до 2,660 млн. м

2днів/га.

Однак при внесенні 1 % розчину хлормекват-хлориду на фоні інокуляції насіння

показники були дещо вищими та становили відповідно 2,675 млн. м2днів/га,

2,528 млн. м2днів/га та 2,909 млн. м

2днів/га.

Рис. 4.2 Вплив способу передпосівної обробки насіння та концентрації

регулятора росту на формування фотосинтетичного потенціалу рослин сої

сорту Монада, млн. м2·днів/га (у середньому за 2013–2015 рр.)

103

Порівнюючи варіант, на якому проводилась обробка посіву 1 % розчином

морфорегулятора з контролем (без ретарданту), слід зауважити, що показник

фотосинтетичного потенціалу на ньому був меншим на 10 % в середньому по

сортах. Проте такі посіви за А.О. Ничипоровичем вважаються сильними і

формують високу господарську продуктивність [256].

Слід зауважити, що протягом початкових фаз вегетаційного періоду сої

не відмічалось суттєвої різниці між показниками фотосинтетичного потенціалу,

значить передпосівна обробка не мала значного впливу на показник.

Всього за вегетацію найбільший фотосинтетичний потенціал

спостерігався у сорту Монада – 3,207 млн. м2днів/га, дещо менші дані відмічені

у сорту КиВін та Княжна, що вплинуло на рівень урожайності.

Проте в наступні фази органогенезу рослин сої спостерігається чітка

залежність величини фотосинтетичного потенціалу від внесення регулятора

росту, так як різниця між показниками збільшується (рис.4.2).

Таким чином, в умовах правобережного Лісостепу формування

фотосинтетичного потенціалу сортів сої КиВін, Княжна та Монада в значній

мірі залежало від факторів, що вивчались.

Так, інокуляція насіння збільшувала показник фотосинтетичного

потенціалу до 2,828-3,207 млн. м2днів/га. Внесення в фазу бутонізації

хлормекват-хлориду призводило формування даного показника на рівні

2,909 млн. м2днів/га.

4.3 Характер формування мезоструктурних показників листків

залежно від впливу інокуляції та обробки ретардантом

Листок, як найпластичніший орган рослини, в першу чергу реагує на

зміни факторів середовища. Основні функції листка, зокрема фотосинтез,

дихання, транспірація (випаровування) і гутація (виділення води у вигляді

крапель), вплинули на його анатомо-морфологічні особливості та розвиток

104

відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної [275].

Активність фізіологічних процесів у рослинах і їх продуктивність

залежать від роботи фотоактивної асиміляційної поверхні листків. Проте при

проведенні різних агротехнічних заходів ріст і розвиток листкового апарату

може змінюється, що в свою чергу впливає на накопичення органічних речовин

у процесі фотосинтезу і продуктивність посівів [276].

Фотосинтетична активність листка значною мірою визначається його

мезоструктурою, а розвиток тканин листка знаходиться під гормональним

контролем [277].

Інтенсивність фотосинтетичного процесу визначається не лише площею і

масою листків, але й особливостями їх анатомічної будови, які в науковій

літературі отримали назву мезоструктура [278]. Результати досліджень

проведених протягом 2013-2015 рр. свідчать про позитивний вплив

антигіберелінового препарату та проведення інокуляції насіння на

мезоструктурні характеристики листка.

Виявлено, що обробка ретардантом рослин сої призводила до суттєвого

зростання об’єму клітин стовпчастої асиміляційної тканини, яка є основною

фотосинтетичною тканиною листка. Отже, зменшення площі асиміляційної

поверхні рослин дослідних варіантів частково компенсувалося розростанням

асиміляційної тканини, а отже, й потовщенням листка. Аналіз отриманих даних

показує, що за обробки рослин сої ретардантом потовщення листкової

пластинки здійснювалося за рахунок розростання стовпчастої та губчастої

паренхім.

Встановлено, що потовщення стовпчастої тканини відбувалось при

внесенні 0,5 %, 0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду, за рахунок

збільшення довжини та ширини клітин, при чому показники на варіантах, де

проводилась інокуляція насіння сої були вищими.

105

Таблиця 4.3

Вплив інокуляції та обробки ретардантом на мезоструктурні показники листків сої

(у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Губчаста паренхіма Стовпчаста паренхіма

довжина

клітини,

мкм

ширина

клітини,

мкм

кількість

хлоропластів

у клітині, шт.

площа

клітин

губчастої

паренхіми,

мкм2

довжина

клітини,

мкм

ширина

клітини,

мкм

кількість

хлоропластів

у клітині, шт.

об’єм клітин

стовпчастої

паренхіми,

мкм3

КиВін

без інокуляції без обробки (к) 17,2 11,9 7,0 204,7 37,3 8,2 13,5 1821

Оптімайз

без обробки 16,7 14,1 9,0 234,2 33,1 10,8 15,2 2263

0,5 17,7 14,3 9,5 247,2 39,8 9,6 15,5 2598

0,75 19,1 13,9 10,5 264,7 37,0 11,9 16,0 3148

1 19,4 14,7 12,5 283,9 36,0 12,9 16,8 3420

Княжна

без інокуляції без обробки (к) 16,1 10,9 8,0 175,5 24,8 10,9 10,0 1515

Оптімайз

без обробки 16,4 11,6 9,0 189,0 28,5 11,4 14,8 1987

0,5 18,7 13,6 12,5 256,9 32,2 12,5 17,0 2862

0,75 19,8 15,5 13,5 305,9 41,8 12,2 17,8 3805

1 18,0 13,9 13,0 249,4 35,3 10,7 16,6 2467

Монада

без інокуляції

без обробки (к) 14,3 11,1 11,0 156,0 17,3 9,9 10,5 1536

0,5 21,3 9,8 11,5 199,5 34,2 10,8 13,8 2342

0,75 20,6 17,3 13,5 358,3 36,6 11,5 15,6 2890

1 16,5 15,3 11,5 252,1 36,1 10,6 13,9 2526

Оптімайз

без обробки 15,7 17,3 11,5 273,1 33,1 10,4 14,9 2079

0,5 18,2 15,2 12,0 276,1 32,0 9,8 15,5 2399

0,75 27,8 14,6 14,5 396,9 43,8 12,1 17,8 4105

1 19,1 18,9 13,0 364,9 39,7 11,0 16,8 3060

105

106

Слід відмітити, що об’єм клітин стовпчастої паренхіми листків по

варіантах досліду набував максимального значення у сортів КиВін – 3420 мкм3,

Княжна – 3805 мкм3 та Монада – 4105 мкм

3 за внесення 1 % та 0,75 % розчину

ретарданту на фоні інокуляції насіння бактеріальним препаратом Оптімайз, що

більше на 1599 мкм3, 2290 мкм

3 та 2569 мкм

3 в порівнянні з контрольним

варіантом (табл. 4.3). Оскільки, стовпчаста паренхіма є основною

фотосинтетичною тканиною листка, то це є позитивною ознакою.

Губчаста паренхіма знаходиться в листках під стовпчастою, її клітини

округлої форми віддавлені одна від одної досить великими міжклітинниками.

В клітинах губчастої паренхіми також проходить процес фотосинтезу, проте не

так активно, як такі фізіологічні процеси, як газообмін і транспірація. У

клітинах цієї тканини запасаються різні речовини, наприклад крохмаль [279, 280].

Нами було відмічено, що зі збільшенням об’єму клітин стовпчастої

тканини площа клітин губчастої паренхіми збільшувалась з такою ж

тенденцією. Так у середньому за роки досліджень площа клітин губчастої

тканини на контрольному варіанті становила у сорту КиВін 204,7 мкм2, Княжна

– 175,5 мкм2

та Монада – 156 мкм2, тоді як на варіантах з проведенням

інокуляції відповідно 234,2 мкм2, 189,0 мкм

2 та 273,1 мкм

2. Проте максимальних

значень розміри та площа клітин губчастої паренхіми листка сої 283,9-

396,9 мкм2

набували за інокуляції насіння бактеріальним препаратом Оптімайз

та обробці рослин 1 % та 0,75 % розчином хлормекват-хлориду.

Хлоропласти – це зелені пластиди вищих рослин, що містять хлорофіл. У

них відбуваються процеси фотосинтезу. Число цих органел у клітинах вищих

рослин варіюється від 10 до 30. Кількість хлоропластів у губчастій паренхімі

значно менша, ніж у клітинах стовпчастої паренхіми [279]. Отримані результати

показують, що елементи технології вирощування, які вивчались впливали на

формування хлоропластів у клітинах, збільшуючи їх кількість. Найбільше

органел спостерігалось у сорту Монада 14,5 шт. та 17,8 шт. та Княжна 13,5 шт.

та 17,8 шт. на варіантах, де застосовували 0,75 % розчин регулятора росту на

фоні інокуляції, а у сорту КиВін – 12,5 шт. та 16,8 шт., де вносили 1 % розчин

107

ретарданту на фоні інокуляції.

Таким чином, проведені нами дослідження свідчать, що інокуляція

насіння сої бактеріальним препаратом Оптімайз та обробка рослин у фазу

бутонізації ретардантом хлормекват-хлорид покращували мезоструктурну

організацію листка та призводили до суттєвого підвищення донорного

потенціалу рослин сої та утворення надлишку асимілятів, наслідком чого було

збільшення врожайності культури

4.4 Вміст хлорофілу в листках сої залежно від дії організованих

факторів

Інтенсивність фотосинтезу – процес перетворення сонячної енергії в

енергію хімічних зв’язків органічної речовини за допомогою зеленого пігменту

рослин – хлорофілу. Фотосинтетична діяльність рослин залежить від цілого

комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів [281]. Внутрішній фактор

обумовлений генетичним потенціалом рослини, а головні зовнішні – це світло,

температура, вологозабезпеченість, концентрація в повітрі СО2, родючість

ґрунту, комахи, хвороби [282, 283].

Основною передумовою для фотосинтезу є наявність хлорофілу, який є

найважливішими компонентом фотосинтетичного апарату. Хлорофіл служить

безпосереднім донором енергії для фотосинтезуючих рослин. Кількість

пігменту – хлорофілу у рослинах змінюється в ході онтогенезу, під час

адаптації до умов середовища й під впливом різних стресорів [284].

Накопичення більшої чи меншої кількості пігментів слугує для рослин засобом

пристосування до різноманітності умов освітлення в природі.

Вміст фотосинтетичних пігментів, динаміка їх зміни є одним з показників

фізіологічного стану рослин, характеристикою фотосинтетичної активності та

продукційного процесу сільськогосподарських культур [285]. Слід відмітити,

що високі концентрації та загальна кількість хлорофілу є одним з головних

108

факторів підвищення біологічної активності рослинного організму [286].

Синтез найпростіших первинних продуктів фотосинтезу призводить до

утворення вуглеводів та білків, тому вміст хлорофілу і динаміка його

накопичення в рослинах має значний вплив на формування врожаю [287].

Фотосинтетична активність кожної культури протягом вегетації

знаходиться в певних межах, тому проблема покращення якості врожаю

зводиться до того, щоб направляти максимум фотосинтетичної енергії на

створення найбільш цінних частин рослини. Це можливе за умов використання

регуляторів росту рослин [107, 108]. Обробка регуляторами росту збільшує

чисту продуктивність фотосинтезу, підвищує вміст у хлоропластах

фотосинтетичних пігментів [288].

Отже, підвищувати реалізацію фотосинтетичного потенціалу сортів сої

можна за рахунок активізації процесів синтезу зелених пігментів та

фотосинтезу. Цьому може сприяти застосування інокуляції насіння та

фізіологічно активних речовин, зокрема, регуляторів росту.

За результатами досліджень С. И. Лебедева встановлено, що збільшення

вмісту хлорофілу може бути використано, як індикатор готовності рослин до

цвітіння. Дослідження процесу накопичення хлорофілу у рослинах протягом

вегетаційного періоду, показали, що максимальний вміст пігменту в листках

спостерігається перед початком цвітіння рослин [393].

Аналогічна залежність спостерігалась нами протягом 2013-2015

дослідних років. Кількість хлорофілу в листках рослин сої впродовж вегетації

проявляла динаміку та закономірно змінювалась, максимальний вміст

спостерігався у фазу бутонізації.

Аналогічні дослідження проводились з культурою бобів кормових та

гороху [290, 291].

У результаті було виявлено, що вміст хлорофілу у листках сої в фазу

бутонізації був максимальним, однак залежність його вмісту від проведення

інокуляції та концентрації ретарданту залишалася такою ж і в слідуючі фази

розвитку.

109

М. С. Цвет виявив, що зелений пігмент листка неоднорідний. Він

складається з двох компонентів: хлорофілу «а» (синьо-зеленого кольору) і

хлорофілу «в» (жовто-зеленого). У листку, як правило, кількість хлорофілу «а»

приблизно в три рази більше, ніж «b». Оскільки відомо, що найбільша

ефективність фотосинтетичного апарату забезпечується за такого

співвідношення пігментів: хлорофіл а - 50 %; хлорофіл b - 30 % [292].

У результаті проведених аналізів було виявлено аналогічну тенденцію

(рис. 4.3). Відмічено, що на варіантах досліду кількість хлорофілу а

знаходилась в межах 1,18-1,63 мг/г сирої маси, а хлорофілу b – 0,51-0,70 мг/г

сирої маси.

Рис. 4.3 Вміст хлорофілу в листках сої Монада у фазу бутонізації залежно

від інокуляції та концентрацій ретарданту, (середнє за 2013-2015 рр.)

Зміст варіантів:1-Контроль, 2-0,5 % р-н ХМХ, 3-0,75 %-р-н ХМХ, 4-1 % р-н ХМХ, 5-

Оптімайз, 6-Оптімайз+0,5 % р-н ХМХ, 7- Оптімайз+0,75 % р-н ХМХ, 8- Оптімайз+1 % р-н

ХМХ

Аналіз впливу факторів, що досліджувались, показав, що більших змін

показник вмісту пігментів у листках рослин сої зазнавав при внесенні різних

концентрацій регулятора росту. Ця закономірність була відзначена за всіма

110

фазами розвитку, в які проводили визначення. У фазу бутонізації концентрація

хлорофілу а+b у середньому за три роки досліджень (2013-2015 рр.) за дії

інокуляції коливалася від 1,78 до 1,98 мг/г, та збільшувалась порівняно з

контролем на 5-8 % (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

Вміст хлорофілу в листках сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту, мг/г сирої маси (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Вміст хлорофілу

бутонізація початок

цвітіння

повне

цвітіння

А а+b А а+b А а+b

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 1,18 1,69 1,13 1,61 0,92 1,32

0,5 1,23 1,76 1,18 1,68 0,92 1,32

0,75 1,24 1,77 1,23 1,76 0,97 1,39

1 1,32 1,88 1,28 1,83 1,06 1,51

Оптімайз

без обробки 1,25 1,78 1,19 1,70 1,04 1,48

0,5 1,26 1,80 1,22 1,74 1,06 1,51

0,75 1,28 1,83 1,26 1,80 1,10 1,57

1 1,43 2,04 1,34 1,91 1,11 1,59

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 1,25 1,79 1,20 1,71 0,92 1,31

0,5 1,30 1,86 1,26 1,80 1,09 1,56

0,75 1,39 1,99 1,36 1,95 1,18 1,69

1 1,27 1,82 1,24 1,76 0,99 1,42

Оптімайз

без обробки 1,34 1,92 1,32 1,88 0,93 1,33

0,5 1,44 2,05 1,39 1,98 1,19 1,70

0,75 1,61 2,30 1,52 2,17 1,21 1,73

1 1,42 2,04 1,34 1,92 1,16 1,66

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 1,27 1,82 1,21 1,73 1,05 1,50

0,5 1,45 2,08 1,39 1,99 1,13 1,61

0,75 1,53 2,18 1,51 2,15 1,17 1,67

1 1,50 2,15 1,49 2,12 1,16 1,65

Оптімайз

без обробки 1,38 1,98 1,32 1,89 1,13 1,61

0,5 1,49 2,13 1,47 2,10 1,17 1,67

0,75 1,63 2,33 1,58 2,26 1,36 1,94

1 1,54 2,20 1,49 2,13 1,27 1,81

Відомо, що симбіотичні властивості бульбочкових бактерій можуть

впливати на вміст пігментів у листках бобових рослин. Адже вони

забезпечують азотне живлення рослин сої, а як відомо азот входить до

молекули хлорофілу. Припускають також, що вміст фотосинтетичних пігментів

у листках інокульованих рослин є одним з прямих показників ефективності

симбіозу [284].

111

У свою чергу за дії різних концентрацій ретарданту вміст хлорофілу в

листках змінювався від 1,76 до 2,33 мг/г та зростав порівняно з контрольним

варіантом на 4-28 %.

Однак максимальні значення концентрації хлорофілу ―а+b‖ в листках сої

спостерігалися на варіантах, де проводили обробку насіння інокулянтом та

вносили 0,75 % і 1 % розчин ретарданту, оскільки саме на цих варіантах

відмічено найбільшу кількість хлоропластів. Оскільки відомо, що хлорофіл

головний компонент пігментів фотосистеми рослин сої, зосереджений в

хлоропластах – найважливіших структурах клітини зеленого листка [293]. У

сорту КиВін сума хлорофілів (а+b) становила – 2,04 мг/г, у сорту Княжна –

2,30 мг/г та у сорту Монада – 2,33 мг/г сирої маси.

Аналізуючи дані таблиці, можна стверджувати, що рослини сорту Монада

містили більше хлорофілу а і b на одиницю поверхні листків, порівняно з

сортами КиВін та Княжна, що вплинуло на рівень урожайності.

Отже, в умовах правобережного Лісостепу України вміст хлорофілу в

листках сої змінювався залежно від впливу елементів, що вивчались.

Максимальна сумарна концентрація хлорофілу ―а+b‖ – 2,04-2,33 мг/г сирої

маси спостерігалася при вирощуванні сої за обробки насіння інокулянтом

Оптімайз та внесенні у фазу бутонізації рослин 0,75 % та 1 % розчину

рістрегулюючої речовини хлормекват-хлорид. На варіантах досліду, де

інокуляцію не проводили та вносили 0,5 % розчин морфорегулятора

спостерігався дещо нижчий вміст хлорофілу.

4.5 Чиста продуктивність фотосинтезу залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту

Особливості фотосинтетичного потенціалу посіву сої, його

продуктивності тісно пов’язані з фотосинтезом посіву, точніше з чистою

продуктивністю фотосинтезу (ЧПФ), яка дає можливість визначити лімітуючі

112

показники підвищення продуктивності посіву, визначити потенціал рослин,

прогнозувати врожайність [252].

Чиста продуктивність фотосинтезу, це органічна речовина, яка

накопичується на добу в масі рослин [294, 295]. Чиста продуктивність

фотосинтезу є відображенням продуктивності культури протягом доби з

розрахунку на 1 м2 площі листків. На відміну від загальної продуктивності

фотосинтезу, ЧПФ не включає органічну масу, витрачену рослинами на

дихання, а тільки ту, яка накопичується за добу. Цей показник знаходиться у

певному зворотному зв’язку із розміром листкової поверхні [267].

Аналіз одержаних даних визначення ЧПФ, їх співставлення за періодами

вегетації вказує на різну динаміку цього процесу, його синусоїдний характер.

Максимальний рівень чистої продуктивності фотосинтезу спостерігався в

період повні сходи-бутонізація. Так як відбувалося інтенсивне наростання

біомаси рослин, оскільки формувалась основна маса вегетативних органів,

також інтенсивність проходження фотосинтезу в листках нижнього і верхнього

ярусів майже однакова. Протягом наступних періодів вегетації інтенсивність

накопичення органічної речовини знижувалась: у період від повного цвітіння

до кінця цвітіння відбувався перерозподіл поживних речовин та їх

використання на формування генеративних органів. Проте в період від кінця

цвітіння до повного наливання насіння показник дещо зростав. Мінімальні

значення фотосинтетичної продуктивності спостерігалися в період від повного

наливання насіння до повної стиглості [296].

Синусоїдність формування показників ЧПФ відмічено в ряді досліджень

[297, 298, 299].

Максимальні показники чистої продуктивності фотосинтезу 4,51-6,64 г/м2

за добу залежно від інокуляції та концентрації ретарданту спостерігались у

період повні сходи-бутонізація, це пояснюється кращою освітленістю листкової

поверхні (рис. 4.4).

Надалі ЧПФ знижується в процесі розвитку і росту рослин і набуває

мінімального значення 0,40-0,65 г/м2 за добу в період повний налив насіння-

113

повна стиглість. Адже на інтенсивність фотосинтезу впливає вік всієї рослини.

По мірі збільшення віку листя інтенсивність фотосинтезу падає [195].

Рис. 4.4 Динаміка чистої продуктивності фотосинтезу у сої сорту Монада

залежно від способу передпосівної обробки насіння та внесення ретарданту

(середнє за 2013-2015 рр.)

Отримані результати дослідження вказують на те, що зміни

фітометричних і мезоструктурних показників листків та збільшення вмісту

хлорофілів за впливу факторів, що були поставлені на вивчення, сприяли

посиленню продуктивності фотосинтезу посівів сої.

Обробка рослин інокулянтом Оптімайз зумовила зростання чистої

продуктивності фотосинтезу, зокрема у сорту КиВін у фазу повні сходи –

бутонізація ЧПФ становила 5,23 г/м2

за добу, що більше на 0,66 г/м2 за добу

порівняно з контрольним варіантом, у сорту Княжна – 4,81 г/м2

за добу, що

більше на 0,3 г/м2

за добу, у сорту Монада – 5,9 г/м2 за добу, що більше на

0,71 г/м2 за добу порівняно з контролем.

У літературі представлені суперечливі дані щодо чистої продуктивності

фотосинтезу за дії ретардантів. Підвищення активності фотосинтезу

114

відбувалося за дії хлормекват-хлориду у різних сортів люпину, також

підвищувалась фотосинтетична активність листків льону [300, 301]. Проте

відомо, що хлорхолінхлорид викликав зменшення цього показника у

пшениці [302].

Таблиця 4.5

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на чисту продуктивність

фотосинтезу посівів сої, г/м2 за добу (у середньому за

2013-2015 рр.) *M ± m

Сорт

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Періоди вегетації

повні сходи

–

бутонізація

бутонізація -

повне

цвітіння

повне

цвітіння -

кінець

цвітіння

кінець

цвітіння –

повний

налив

насіння

повний

налив

насіння -

повна

стиглість

1

без

інокуляції

без обробки (к) 4,57 ±0,86 2,83 ±0,67 1,59 ±0,23 2,94 ±0,70 0,42 ±0,08

0,5 4,94 ±0,66 2,96 ±0,59 1,74 ±0,29 3,06 ±0,67 0,48 ±0,06

0,75 5,19 ±0,62 3,28 ±0,38 1,99 ±0,25 3,44 ±0,61 0,50 ±0,08

1 5,57 ±0,75 3,50 ±0,26 2,24 ±0,13 3,91 ±0,59 0,54 ±0,09

Оптімайз

без обробки 5,23 ±1,05 3,18 ±0,62 1,97 ±0,10 3,11 ±0,64 0,46 ±0,07

0,5 5,39 ±1,02 3,34 ±0,57 2,01 ±0,12 3,33 ±0,54 0,50 ±0,05

0,75 5,58 ±0,97 3,60 ±0,42 2,27 ±0,14 3,84 ±0,61 0,55 ±0,06

1 6,06 ±0,74 3,77 ±0,35 2,40 ±0,15 4,17 ±0,51 0,64 ±0,11

2

без

інокуляції

без обробки (к) 4,51 ±0,83 3,21 ±0,71 1,71 ±0,31 3,08 ±0,67 0,40 ±0,06

0,5 5,19 ±1,08 3,38 ±0,76 2,00 ±0,19 3,24 ±0,77 0,52 ±0,09

0,75 5,46 ±0,92 3,54 ±0,60 2,12 ±0,09 3,41 ±0,68 0,58 ±0,04

1 4,99 ±0,78 3,38 ±0,68 1,98 ±0,11 3,23 ±0,68 0,51 ±0,06

Оптімайз

без обробки 4,81 ±0,81 3,33 ±0,69 2,06 ±0,60 3,58 ±0,96 0,46 ±0,08

0,5 5,75 ±1,17 3,64 ±0,74 2,46 ±0,55 3,91 ±0,93 0,57 ±0,07

0,75 6,02 ±1,06 3,88 ±0,60 2,61 ±0,42 4,08 ±0,82 0,60 ±0,05

1 5,65 ±0,83 3,63 ±0,71 2,45 ±0,43 3,89 ±0,84 0,57 ±0,05

3

без

інокуляції

без обробки (к) 5,19 ±0,50 3,18 ±0,70 1,74 ±0,34 3,01 ±0,79 0,40 ±0,07

0,5 5,50 ±0,55 3,43 ±0,65 2,13 ±0,15 3,29 ±0,62 0,46 ±0,07

0,75 6,25 ±0,52 3,90 ±0,44 2,35 ±0,18 3,74 ±0,43 0,56 ±0,05

1 5,99 ±0,36 3,79 ±0,45 2,29 ±0,20 3,69 ±0,46 0,53 ±0,04

Оптімайз

без обробки 5,90 ±0,73 3,44 ±0,72 2,15 ±0,41 3,69 ±0,99 0,50 ±0,05

0,5 6,04 ±0,79 3,63 ±0,63 2,74 ±0,34 4,00 ±0,76 0,56 ±0,04

0,75 6,64 ±0,61 4,08 ±0,46 3,00 ±0,31 4,41 ±0,66 0,65 ±0,03

1 6,45 ±0,59 3,94 ±0,38 2,95 ±0,17 4,31 ±0,58 0,63 ±0,03

Примітка:1 – КиВін, 2 – Княжна, 3 – Монада

*M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

115

Результати проведених досліджень протягом 2013-2015 рр. свідчать, що

внесення розчину хлормекват-хлориду забезпечило більш активне проходження

фотосинтетичних процесів. Так, у сортів КиВін, Княжна та Монада найбільший

показник продуктивності фотосинтезу у період повні сходи-бутонізація

спостерігався за внесення 1 % та 0,75 % розчину ретарданту та становив

відповідно 5,57 г/м2 за добу, 5,46 г/м

2 за добу та 6,25 г/м

2 за добу (табл.4.5).

Найвищі показники динаміки ЧПФ протягом вегетації спостерігались у

рослин сорту Монада (6,64 г/м2 за добу), що перевищував контроль на 1,45 г/м

2

за добу, на варіанті, де проводили інокуляцію насіння та вносили 0,75 % розчин

рістрегулюючої речовини. Дещо нижчими вони були у сортів КиВін – 6,06 г/м2

за добу та Княжна – 6,02 г/м2 за добу за інокуляції насіння сої та внесення 1 %

та 0,75 % розчину морфорегулятора, за показника на контролі 4,57 та 4,51 г/м 2

за добу.

Отже, можна зробити висновок, що динаміка формування показників

ЧПФ впродовж вегетаційного періоду рослин сої мала синусоїдний характер.

Покращення умов росту та розвитку рослин за рахунок інокуляції насіння

бактеріальним препаратом Оптімайз та внесення 0,75 % та 1 % розчину

хлормекват-хлориду сприяло формуванню максимальних показників ЧПФ –

6,02-6,64 г/м2 за добу впродовж вегетаційного періоду рослин сої.

4.6 Динаміка накопичення сухої речовини посівами сої залежно від

інокуляції та ретарданту

Вміст сухої речовини в рослинній продукції вказує про наявність

різноманітних поживних елементів, які складають вегетативну і репродуктивну

частину рослини [303].

Відомо, що процес утворення та накопичення органічної речовини є

інтегральним показником усіх фізіологічних та біохімічних процесів, що

відбуваються в рослинному організмі [304, 305].

116

Накопичення сухої речовини рослинами – це відбиток життєдіяльності

рослинного організму на кожному етапі його росту та розвитку в конкретних

умовах навколишнього середовища [306, 307].

У процесі фотосинтезу формується 90-95 % сухої органічної речовини

врожаю культурних рослин [308]. Так, величина добових приростів сухої

речовини залежить від площі листкової поверхні та її фотосинтетичної

продуктивності, що в кінцевому підсумку обумовлює формування відповідного

рівня врожайності сільськогосподарських культур [309, 310]. Тому,

дослідження інтенсивності накопичення сухої речовини посівами сої залежно

від впливу технологічних прийомів, в тому числі інокуляції та внесення різних

концентрацій рістрегулюючої речовини хлормекват - хлорид, має важливе

наукове та практичне значення.

Відомо, що регулятори росту неоднозначно впливали на накопичення

сухої речовини рослинами. Обробка соняшника хлорхолінхлоридом

збільшувала [311], а паклобутразолом зменшувала величину даного показника

[312]. Обробка картоплі хлормекват-хлоридом спричиняла збільшення

показника сухої речовини [313], вплив паклобутразолу та декстрелу на рослини

буряка знижував відношення мас сухих речовин гички до коренеплоду [314,

315]. Максимальне утворення загальної сухої речовини рослин льону

відбувалося під впливом хлормекват-хлориду [301].

Аналогічний вплив ретарданту хлормекват-хлориду на рослини сої

відмічено у наших дослідженнях протягом 2013-2015 рр., його дія на посіви

культури на фоні бактеризації насіння призводила до збільшення виходу сухої

речовини.

Проведені дослідження показали, що накопичення сухої речовини

рослинами сої до початку цвітіння відбувалось повільно, а в період цвітіння –

повного наливу бобів – інтенсивніше.

117

Таблиця 4.6

Динаміка накопичення сухої речовини посівами сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту, т/га

(у середньому за 2013-2015 рр.), *M ± m

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив

насіння

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 1,12 ±0,10 1,68 ±0,12 2,64 ±0,24 3,48 ±0,23 4,24 ±0,10

0,5 1,15 ±0,07 2,30 ±0,36 3,16 ±0,23 3,91 ±0,36 4,67 ±0,12

0,75 1,21 ±0,02 2,43 ±0,46 3,48 ±0,36 4,23 ±0,23 4,86 ±0,07

1 1,29 ±0,07 2,67 ±0,43 3,90 ±0,47 4,56 ±0,10 5,07 ±0,10

Оптімайз

без обробки 1,28 ±0,06 1,84 ±0,16 3,05 ±0,22 3,95 ±0,24 4,51 ±0,16

0,5 1,33 ±0,04 2,34 ±0,25 3,37 ±0,33 4,45 ±0,19 5,04 ±0,16

0,75 1,38 ±0,03 2,79 ±0,55 3,60 ±0,41 4,70 ±0,05 5,13 ±0,17

1 1,45 ±0,04 3,08 ±0,54 3,97 ±0,49 4,93 ±0,06 5,28 ±0,23

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 1,12 ±0,11 1,36 ±0,15 2,15 ±0,11 3,46 ±0,38 3,71 ±0,33

0,5 1,13 ±0,10 1,41 ±0,08 2,81 ±0,30 3,78 ±0,34 4,02 ±0,31

0,75 1,26 ±0,03 1,48 ±0,04 3,20 ±0,16 3,95 ±0,46 4,40 ±0,39

1 1,24 ±0,02 1,34 ±0,01 2,68 ±0,02 3,74 ±0,43 4,01 ±0,33

Оптімайз

без обробки 1,31 ±0,12 1,70 ±0,15 2,52 ±0,08 3,67 ±0,34 3,98 ±0,31

0,5 1,37 ±0,09 1,86 ±0,11 3,13 ±0,22 4,03 ±0,27 4,33 ±0,22

0,75 1,50 ±0,03 2,12 ±0,03 3,35 ±0,10 4,25 ±0,43 5,05 ±0,08

1 1,40 ±0,08 1,82 ±0,01 3,14 ±0,08 3,92 ±0,38 4,33 ±0,23

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 1,21 ±0,08 1,78 ±0,11 2,83 ±0,12 3,73 ±0,27 4,01 ±0,50

0,5 1,23 ±0,06 2,16 ±0,19 3,01 ±0,15 3,95 ±0,23 4,33 ±0,46

0,75 1,30 ±0,01 2,31 ±0,23 3,42 ±0,21 4,25 ±0,33 4,46 ±0,50

1 1,30 ±0,02 2,19 ±0,20 3,29 ±0,23 4,11 ±0,35 4,39 ±0,49

Оптімайз

без обробки 1,32 ±0,11 2,26 ±0,30 3,03 ±0,17 3,83 ±0,26 4,26 ±0,46

0,5 1,39 ±0,06 2,38 ±0,36 3,40 ±0,29 4,19 ±0,22 4,53 ±0,41

0,75 1,52 ±0,01 2,64 ±0,44 3,69 ±0,31 4,56 ±0,29 5,29 ±0,16

1 1,50 ±0,05 2,79 ±0,39 3,60 ±0,39 4,56 ±0,24 5,24 ±0,14

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

117

118

Проте максимальне накопичення сухої речовини відмічалося у фазу

фізіологічної стиглості. Так, у сорту КиВін показник сухої речовини коливався

від 4,24-5,28 т/га, у сорту Княжна від 3,71 до 5,05 т/га, у сорту Монада 4,01-

5,29 т/га (табл. 4.6).

У досліді на варіантах, де інокуляцію насіння сої не проводили, маса

сухої речовини була нижчою в порівнянні з варіантами, де вона проводилась.

Аналогічні результати досліджень отримані Інститутом кормів та сільського

господарства НААН з культурою бобів кормових та Вінницьким державним

педагогічним університетом імені М. Коцюбинського з культурою сої [282, 290].

Наприклад, суха речовина, залежно від сорту, складала для: КиВін –

4,24 т/га, Княжна – 3,71 т/га та Монада – 4,01 т/га. Відмічено при проведенні

бактеризації насіння сої препаратом Оптімайз збільшення врожаю сухої

речовини відповідно до 4,51; 3,98 і 4,26 т/га.

Також, встановлено збільшення маси сухої речовини рослин сої в

польовому досліді за обробки посівів сої хлормекват-хлоридом у різних

концентраціях. Максимальне накопичення сухої речовини у сорту Монада

спостерігалось на варіанті з внесенням 0,75 % розчину рістрегулюючої

речовини на фоні інокуляції і становило – 5,29 т/га, що більше на 1,28 т/га

порівняно з контролем. Схожу тенденцію до збільшення маси сухої речовини

залежно від концентрації ретарданту, проте з дещо нижчими показниками було

відмічено і у сортів КиВін та Княжна при застосуванні 1 % та 0,75 % розчину

хлормекват-хлориду на фоні інокуляції, де вони становили 5,28 т/га та 5,05 т/га,

що на 1,04 та 1,34 т/га відповідно більше ніж на контрольному варіанті.

На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу встановлено

сильний позитивний зв’язок між накопиченням сухої речовини та заданими

факторами досліду. Дана залежність описуються рівнянням:

Сорт КиВін

у = 4,2613 + 2,7977х1 + 0,2800х2, (4.7)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,991; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,982.

119

Сорт Княжна

у = 3,8367 + 0,3526х1 + 0,1375х2, (4.8)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,677; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,458.

Сорт Монада

у = 3,8678 + 0,7640х1 + 0,5325х2, (4.9)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,902; множинний коефіцієнт детермінації

R2= 0,814.

де у – суха речовина, т/га; х1 – концентрація ретарданту, %; х2 –

проведення інокуляції насіння, л/т.

Регресійні моделі показують, що маса сухої речовини збільшується за

рахунок інокуляції насіння з коефіцієнтом 0,28, 0,14 і 0,53 та внесення

регулятора росту з коефіцієнтом 2,797, 0,35 і 0,76.

Таким чином, обробка посівів сої 0,75 та 1 % розчином морфорегулятора

хлормекват – хлорид та проведення інокуляції насіння позитивно впливала на

формування показника накопичення сухої речовини. Максимальне значення

цього показника відмічено у фазі фізіологічної стиглості і становив відповідно

у сорту Монада 4,01-5,29 т/га, КиВін – 4,24-5,28 т/га та Княжна 3,71-

5,05 т/га. За вегетаційний період рослин сорти КиВін та Монада формували

дещо більший рівень накопичення сухої речовини – 3,24 та 3,13 т/га, у

порівнянні з сортом Княжна – 2,78 т/га.

4.7 Особливості поглинання фотосинтетичноактивної радіації

посівами сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту

Рослини поглинають випромінювання, що знаходиться в діапазоні

видимої частини спектра (довжина хвиль від 380 до 720 нм). Це так звана

фотосинтетичноактивна радіація (ФАР). У межах 400-700 нм вона поглинається

хлорофілом рослин у присутності каротиноїдів [314].

120

Дослідженнями А.А. Ничипоровича, Л.В. Жабенюка, М.К. Каюмова

встановлено, що 80-90 % сонячного випромінювання поглинається зеленою

листковою поверхнею [315, 316, 317]. Проте за літературними даними, в

реальних умовах відсоток використання фотосинтетично активної радіації

(ФАР) складає в звичайних посівах 0,5-2,0 % [318]. При недостатній

забезпеченості факторами росту він знижується до 0,2-0,5 % [319].

Підвищення коефіцієнта використання енергії та фотосинтез сприяє

збільшенню формування абсолютно сухої речовини фітомаси і зменшенню

витрат на транспірацію [320].

Відсоток використання ФАР посівами сої залежить не тільки від

особливостей біокліматичного поясу, але й від комплексу факторів технології

вирощування.

Біологічне значення розмірів листкової поверхні, передусім, полягає в

тому, що від них залежить ступінь поглинання посівами фотосинтетично

активної радіації (ФАР). Однією з основних умов для максимально ефективного

використання енергії сонця є формування рослинами оптимальної листкової

поверхні й тривале їх перебування в активному стані [321].

Наші дослідження показують, що на початку вегетації коефіцієнт

використання ФАР незначний. З наростанням листкової поверхні рослин цей

показник зростав, і в період повний налив насіння-фізіологічна стиглість

становив 0,91 – 1,29 %.

Результатами трирічних досліджень встановлено, що кращих показників

використання ФАР було досягнуто за проведення інокуляції насіння та

застосування рістрегулятора (рис. 4.5, Додаток К).

Найбільше сонячної радіації поглинали посіви сорту КиВін, при цьому у

період повний налив насіння-фізіологічна стиглість коефіцієнт використання

ФАР коливався в межах 1,04-1,29 %. Найбільш підвищений показник

використання сонячної радіації 1,29 % у даного сорту виявлений при

проведенні інокуляції насіння та внесенні у фазу бутонізації 1 % розчину

хлормекват-хлориду.

121

Заслуговує на увагу також сорт Монада. Максимальний показник

використання ФАР даного сорту при внесенні 0,75 % розчину ретарданту на

фоні інокуляції склав також 1,29 %, що більше в порівнянні з варіантами, де

ріст регулятора не вносили на 0,31-0,25 %.

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

1,4

КиВін

Монада

Княжна

Ко

ефіц

ієн

т Ф

АР,

%

Контроль Оптімайз Оптімайз+0,75% та 1% ХМХ

Рис. 4.5 Коефіцієнт використання ФАР посівами сої в період налив

насіння-фізіологічна стиглість залежно від елементів технології вирощування,

(середнє за 2013-2015 рр.)

Дещо менший показник коефіцієнта використання сонячної радіації

1,23 % був визначений у посівах сорту Княжна, на ділянках, де проводилась

обробка насіння інокулянтом та внесення 0,75 % розчину морфорегулятора, що

більше на 0,32-0,25 % порівняно з контролем.

На варіантах досліду, де інокуляцію насіння сої не проводили або не

вносили регулятор росту, спостерігались дещо менші значення 0,91-1,04 %

коефіцієнту використання посівами ФАР.

У результаті проведених розрахунків встановлено достовірну залежність

коефіцієнта ФАР від сумісного проведення інокуляції та внесення регулятора

122

росту, оскільки коефіцієнт множинної кореляції становив для сорту КиВін

r = 0,991, Княжна r = 0,724, Монада r = 0,903.

Також розрахунок коефіцієнтів парної кореляції показав, що в

середньому за 2013–2015 роки досліджень коефіцієнт використання ФАР

посівами сої більшою мірою варіював від внесення різних концентрацій

морфорегулятора хлормекват-хлорид (сорт КиВін – r = 0,896, Княжна – r = 0,516,

Монада – r = 0,657), ніж від проведення інокуляції насіння препаратом

Оптімайз (сорт КиВін – r = 0,424, Княжна – r = 0,511, Монада – r = 0,621).

Отже, сумісне застосування інокуляції насіння та регулятора росту

позитивно впливає на коефіцієнт використання сонячної радіації посівами сої.

У варіантах застосування обробки насіння препаратом Оптімайз та внесення у

фазу бутонізації 0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду 750 формується

найвище значення показника ФАР, що на 0,25-0,33 % більше ніж на

контрольному варіанті. Застосування інших концентрацій ретарданту на фоні

інокуляції теж сприяло засвоєнню сонячної енергії, проте рівень коефіцієнта

використання ФАР був нижчим.

Висновки до розділу 4

Таким чином, підсумовуючи викладені у розділі 4 дослідження, можна

зробити такі висновки:

1. Отримані нами дані свідчать, що застосування бактеризаціі насіння

Оптімайзом сприяло збільшенню площі листків сої різних сортів порівняно з

контрольним варіантом. Так у фазу кінець цвітіння (де відмічалося

максимальне формування асиміляційної поверхні) у сорту КиВін інокуляція

насіння збільшувала площу листя на 1,7 тис.м2/га, у сорту Княжна – на

2,6 тис.м2/га, у сорту Монада – на 1,6 тис.м

2/га, за абсолютних показників на

контролі 42,9; 39,4 та 43,2 тис. м2/га відповідно. Обробка посівів сої

ретардантами різної концентрації мала інгібіруючий вплив на формування

площі листя у всіх сортів, що досліджувались. Застосування 0,5 % розчину

хлормекват-хлориду зменшувало площу листя у сорту КиВін на 1,6-

123

2,0 тис.м2/га порівняно із варіантом без обробки, у сорту Княжна на 1,0 -

0,9 тис.м2/га та у сорту Монада на 2,3-0,7 тис.м

2/га менше порівняно з

контролем. 1 % розчин ХМХ мав найбільш інгібіруючий ефект. При цьому

площа листя у сорту КиВін у фазу кінець цвітіння становила 38,0-40,8 тис.м2/га,

у сорту Княжна 34,8-37,2 тис.м2/га та у Монади 38,6-41,4 тис.м

2/га.

2. Виявлено вплив елементів технології, що вивчались на

фотосинтетичний потенціал. Інокуляція насіння збільшувала показник

фотосинтетичного потенціалу до 2,828-3,207 млн. м2днів/га. Внесення в фазу

бутонізації хлормекват-хлориду призводило формування даного показника на

рівні 2,528 - 2,909 млн. м2днів/га.

3. Позитивний вплив мало комплексне застосування інокуляції насіння та

ретарданту на мезоструктурні показники листків сої. Об’єм клітин стовпчастої

паренхіми набував максимального значення у сортів КиВін – 3419,7 мкм3,

Княжна – 3805,2 мкм3 та Монада – 4104,6 мкм

3 за внесення 1 % та 0,75 %

розчину ретарданту на фоні інокуляції насіння бактеріальним препаратом

Оптімайз, що більше на 46,7 %, 60,2 % та 62,6 % в порівнянні з контрольним

варіантом. Також препарат ретардантної дії збільшував розміри клітин та

площу губчастої паренхіми листка сої. У середньому за роки досліджень площа

клітин губчастої тканини на контрольному варіанті становила у сорту КиВін

204,7 мкм2, Княжна – 175,5 мкм

2 та Монада – 156 мкм

2, тоді як на варіантах з

проведенням інокуляції відповідно 234,2 мкм2, 189,0 мкм

2 та 273,1 мкм

2. Проте

максимальних значень розміри та площа клітин губчастої паренхіми листка сої

283,9-396,9мкм2

набували при інокуляції насіння бактеріальним препаратом

Оптімайз та обробці рослин 1 % та 0,75 % розчином хлормекват-хлориду.

Поряд з цим збільшувало і кількість хлоропластів як у стовпчастій, так і в

губчастій паренхімах, що позитивно впливало на вміст хлорофілу а+в у листках

сої. Найбільше органел спостерігалось у сорту Монада 14,5 шт. та 17,8 шт. та

Княжна 13,5 шт. та 17,8 шт. на варіантах, де застосовували 0,75 % розчин

регулятора росту на фоні інокуляції, а у сорту КиВін – 12,5 шт. та 16,8 шт., де

вносили 1 % розчин ретарданту на фоні інокуляції.

124

4. Максимальні значення концентрації хлорофілу ―а+b‖ в листках сої

спостерігаються на варіантах, де проводили обробку насіння інокулянтом та

вносили 0,75 % і 1 % розчин ретарданту, оскільки саме на цих варіантах

відмічено найбільшу кількість хлоропластів. У сорту КиВін сума хлорофілів

(а+b) становила – 2,04 мг/г, у сорту Княжна – 2,30 мг/г та у сорту Монада –

2,33 мг/г сирої маси.

5. Аналіз одержаних даних визначення ЧПФ, вказує на різну динаміку

цього процесу та його синусоїдний характер. Максимальні показники чистої

продуктивності фотосинтезу 4,51-6,64 г/м2 за добу, залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту, спостерігались у період повні сходи-бутонізація.

Найвищі показники динаміки ЧПФ протягом вегетації спостерігались у рослин

сорту Монада (6,64 г/м2 за добу), що перевищував контроль на 1,45 г/м

2 за добу,

на варіанті, де проводили інокуляцію насіння та вносили 0,75 % розчин

рістрегулюючої речовини. Дещо нижчими вони були у сортів КиВін – 6,06 г/м2

за добу та Княжна – 6,02 г/м2 за добу при інокуляції насіння сої та внесення 1 %

та 0,75 % розчину морфорегулятора, за показника на контролі 4,57 та 4,51 г/м 2

за добу.

6. Обробка посівів сої 0,75 та 1 % розчином морфорегулятора хлормекват

– хлорид та проведення інокуляції насіння позитивно впливала на формування

показника накопичення сухої речовини. Максимальним він був у фазі

фізіологічної стиглості і становив відповідно у сорту Монада 4,01-5,29 т/га,

КиВін – 4,24-5,28 т/га та Княжна 3,71-5,05 т/га. За весь період вегетації

рослин в середньому по досліді сорти КиВін та Монада формували дещо

більший рівень накопичення сухої речовини – 3,24 та 3,13 т/га, у порівнянні з

сортом Княжна – 2,78 т/га.

7. Результатами трирічних досліджень встановлено, що кращих

показників використання ФАР було досягнуто при проведенні інокуляції

насіння та внесенні рістрегулятора. У сорту КиВін найбільш підвищений

показник використання сонячної радіації 1,29 % виявлений при проведенні

інокуляції насіння та внесенні у фазу бутонізації 1 % розчину хлормекват-

125

хлориду. У сорту Монада максимальний показник використання ФАР при

внесенні 0,75 % розчину ретарданту на фоні інокуляції склав також 1,29 %, що

більше в порівнянні з варіантами, де рістрегулятора не вносили на 0,31-0,25 %.

У посівах сорту Княжна коефіцієнт використання сонячної радіації 1,23 % був

визначений на ділянках, де проводилась обробка насіння інокулянтом та

внесення 0,75 % розчину морфорегулятора, приріст до контролю становив 0,31-

0,25 %.

Результати розділу 4 опубліковані у науковій праці [322].

126

РОЗДІЛ 5

СИМБІОТИЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД

ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ

Фотосинтез і азотфіксація – найбільш важливі біологічні процеси, що

мають глобальну післядію для біосфери. Від фіксації молекулярного азоту, яку

здійснюють обмежене число мікроорганізмів, залежить існування життя на

Землі в тій же пропорції, у якій воно залежить від фотосинтезу як джерела

енергії. Якби азот, який виноситься із ґрунту, постійно туди не повертався,

життя на планеті повільно припинилося б.

Соя, як зернобобова культура, збагачує грунт азотом та значну частину

потреби в азоті задовольняє за рахунок біологічної азотфіксації [323]. Проте,

при вирощуванні високопродуктивних сортів сої не завжди вдається повністю

забезпечити її рослини азотом за рахунок біологічної азотфіксації.

Згідно сучасних уявлень, бобово-ризобіальний симбіоз є результатом

комплементації двох геномів: макро- та мікросимбіонтів [324]. При відсутності

мікросимбіонтів змінюється екологічна функція сої. Вона з культури, яка

акумулює фіксований азот, перетворюється в культуру, що використовує азот

грунту [325]. Ефективність симбіозу сої з бульбочковими бактеріями

визначається комплексом факторів і умов, з яких найважливішими є біологічні

особливості культури, генотипи рослин та азотфіксувальних мікроорганізмів,

відповідність екологічних умов потребам конкретних азотфіксувальних

систем [326].

5.1 Формування симбіотичного апарату у рослин сої

Здатність сої, як бобової культури, до засвоєння азоту з атмосфери – одна

із основних біологічних особливостей цієї культури [327]. Потенційні розміри

симбіотичної азотфіксації для зернобобових культур можуть сягати від 130 до

127

390 кг фіксованого азоту на 1 га [326, 328].

Ефективний процес симбіотичної азотфіксації сприяє підвищенню

продуктивності рослин на 20 - 30 % і збільшенню вмісту білку в зерні на 2 - 6 %

[329]. Отже, в результаті симбіозу між бактеріями і соєю підвищується не

тільки врожайність зерна, але й поліпшується якість врожаю – збільшується

вміст білка, жиру, вітамінів тощо [214].

Висока ефективність бобово-ризобіального симбіозу обумовлена тим, що

обидві субстанції постійно обмінюються метаболітами: рослини постачають в

бульбочки продукти фотосинтезу, бактерії експортують азот в органи і тканини

макросимбіонта [330]. На думку Н.А Проворова [331] бобово-ризобіальний

симбіоз однаковою мірою залежить від генотипів обох симбіонтів. Генотипом

ризобій контролюється 25,7 %, а генотипом рослин – 24,4 % загального

варіювання ефективності симбіозу.

Під час процесу симбіотичної азотфіксації рослини забезпечуються

азотом, в результаті після розкладання кореневих і пожнивних решток у ґрунті

на 1 га накопичується 120-150 кг азоту, що рівноцінно внесенню 3,5-4,5 ц

аміачної селітри [332]. Отже, раціональне використання симбіотичної

азотфіксації дозволяє зменшити застосування під зернобобові культури дорогих

азотних добрив.

Створення потужного симбіотичного апарату дасть можливість

максимально реалізувати природно закладений та генетично обумовлений

азотфіксуючий потенціал бобово-ризобіальної системи та отримати урожай на

рівні світового.

Початок утворення бульбочок на коренях рослин пов’язаний з періодом

появи перших листків, тобто з початком їх фотосинтетичної діяльності. Листки

є одним з вирішальних факторів в процесі утворення бульбочок, їх розвитку й

життєдіяльності, оскільки вони дають енергетичний матеріал необхідний як

рослині так і мікроорганізмам-симбіонтам [333].

Наші дослідження показали, що динаміка формування симбіотичного

апарату у сортів сої мала параболічний характер розвитку, а саме: найбільш

128

інтенсивно бульбочки наростали до фази кінець цвітіння, після чого

інтенсивність наростання різко знижувалась до фази фізіологічної стиглості, що

обумовлено посиленням відтоку азотистих речовин з бульбочок та кореня до

репродуктивних органів та гіршим забезпеченням коренів вуглеводами, які

необхідні для підтримання життєдіяльності та азотфіксуючої здатності

бульбочкових бактерій. До фази кінець цвітіння кількість активних бульбочок

становила 96 %, а у фазі повного наливу насіння – 56 %.

Таблиця 5.1

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на загальну кількість

бульбочок, шт./рослину (у середньому за 2013-2015рр.), *M ± m

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 11,5 ±1,9 16,5 ±3,0 26,9 ±4,8 22,4 ±5,5

0,5 12,4 ±1,8 21,1 ±5,6 29,7 ±5,1 23,6 ±5,4

0,75 12,8 ±1,6 23,3 ±5,5 30,8 ±4,9 26,6 ±4,5

1 14,6 ±1,5 25,6 ±5,0 34,3 ±4,1 27,7 ±4,1

Оптімайз

без обробки 13,3 ±2,8 18,4 ±3,7 28,0 ±5,1 24,9 ±5,0

0,5 13,9 ±2,6 18,9 ±3,4 29,6 ±5,3 26,1 ±4,8

0,75 14,5 ±2,2 26,4 ±5,1 32,4 ±4,2 30,3 ±3,8

1 15,9 ±1,8 28,5 ±5,9 35,6 ±3,9 31,9 ±3,0

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 13,3 ±2,0 15,6 ±2,7 28,8 ±4,3 26,3 ±5,7

0,5 13,6 ±1,8 20,9 ±3,3 32,4 ±3,2 26,9 ±5,7

0,75 14,4 ±1,5 25,2 ±4,7 34,8 ±2,8 30,8 ±3,2

1 14,2 ±1,5 22,8 ±4,2 33,1 ±3,3 28,8 ±4,3

Оптімайз

без обробки 15,0 ±2,3 19,5 ±1,1 32,4 ±3,7 29,3 ±4,0

0,5 15,8 ±1,8 24,2 ±4,1 35,5 ±2,8 30,7 ±4,1

0,75 17,7 ±0,9 29,0 ±5,6 38,1 ±2,9 35,6 ±2,1

1 17,0 ±1,2 26,8 ±5,7 36,4 ±2,8 32,4 ±3,1

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 13,6 ±2,9 21,9 ±5,1 29,5 ±5,3 23,4 ±2,3

0,5 14,0 ±2,6 25,4 ±5,6 31,6 ±5,4 28,3 ±4,2

0,75 15,8 ±1,3 30,2 ±5,9 35,7 ±5,4 32,9 ±4,7

1 15,3 ±1,6 26,5 ±5,5 33,3 ±6,0 31,1 ±5,0

Оптімайз

без обробки 16,1 ±2,3 25,1 ±7,0 32,5 ±4,6 28,0 ±4,1

0,5 16,6 ±2,5 27,4 ±6,5 34,8 ±4,6 30,0 ±4,8

0,75 18,5 ±1,4 31,9 ±5,6 39,8 ±4,4 38,4 ±3,0

1 17,8 ±1,7 29,7 ±5,7 36,7 ±3,4 33,2 ±3,2

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

В роботі Даценко В.К. та ін. вказується, що зменшення інтенсивності

азотфіксації у пізні фази розвитку рослин пояснюють послабленням

129

транслокації асимілятів із листків у корені та бульбочки, внаслідок зниження

здатності до експорту фотоасимілятів [334].

Найбільш значущим агротехнічних заходом покращення ефективності

симбіотичної азотфіксації є інокуляція насіння бактеріальними добривами.

Застосування високоефективних в симбіозі з сучасними сортами зернобобових

культур штамів бульбочкових бактерій підвищує їх продуктивність, навіть, при

наявності в ґрунті популяцій аборигенних або раніше інтродукційних

бульбочкових бактерій [335].

Ряд вітчизняних дослідників [336-342], які займались питанням вивчення

інокуляції насіння сої, виявили, що вона сприяла збільшенню кількості та маси

бульбочок, формуванню потужного симбіотичного апарату та високого

врожаю. Аналогічні результати отримані також в наших дослідженнях.

Відмічено, що в середньому за три роки досліджень, формування

бульбочок на коренях рослин сої починалось через 11-15 днів після повних

сходів. Поява леггемоглобіну відмічена на 4–5 добу з початку формування

симбіотичного апарату залежно від сорту.

У середньому за три роки досліджень (2013-2015 рр.) було відмічено, що

формування максимальної кількості бульбочкових бактерій, з розрахунку на

1 рослину, залежало в досліді від обробки насіння інокулянтом Оптімайз.

Незалежно від того, чи обробляли насіння інокулянтом, коренева система сої в

усіх варіантах досліду мала певну кількість бульбочок. Їх поява у варіантах без

обробки насіння бактеріальним препаратом пояснюється наявністю в ґрунті

популяцій бульбочкових бактерій.

На контрольному варіанті загальна кількість бульбочок у фазу кінець

цвітіння у сорту КиВін становила 26,9 шт./рослину, у сорту Княжна –

28,8 шт./рослину та у сорту Монада – 29,5 шт./рослину, за бактеризації насіння

їх кількість збільшувалася відповідно до 28,0; 32,4 і 32,5 шт./рослину

(табл. 5.1). За проведення бактеризації насіння бульбочки на коренях протягом

вегетації сої були крупні і рожеві порівняно з контролем, де спостерігалось

формування дрібних кореневих бульбочок за рахунок природних штамів

130

ризобій, які не є такими ефективними, а тому не забезпечать достатньої фіксації

азоту для нормального розвитку рослин сої.

Зростання активності симбіотичної азотфіксації бобових рослин та їх

продуктивності можна досягти не тільки передпосівною інокуляцією, яка часто

проявляє нестабільну ефективність [55], а й застосуванням регуляторів росту

рослин.

Відомою є позитивна дія фітогормонів ауксинового і цитокінінового

типів на формування кореневих бульбочок та нітрогеназну активність [343, 153,

137]. Це пояснюється їх роллю як медіаторів змін клітинної стінки кореня,

пов’язаних з утворенням інфекційної нитки всередині кореневого волоска [153].

Разом з тим, дані про вплив іншого класу фітогормонів - гіберелінів на

формування і функціональну активність бульбочок не чисельні і суперечливі.

Зокрема, встановлено, що за дії гіберелінів у бобових рослин спостерігається

пригнічення утворення бульбочок та зменшення їх нітрогеназної активності

[344]. Інші автори відмічали збільшення кількості бульбочок та їх маси за дії

гібереліну при відсутності впливу на активність нітрогенази [345, 346].

Потужним інструментом модифікації дії гіберелінів в сучасній фізіології

рослин є ретарданти, які дозволяють блокувати синтез та активність гіберелінів

рослини, і, таким чином, впливати на атрагуючий потенціал органів [278, 108].

Як відомо, характер дії ретардантів на кореневу систему рослин та

азотфіксацію в значній мірі визначається їх концентрацією, способом внесення

препаратів, і особливостями рослин. Встановлено, що обприскування рослин

квасолі, сої та люцерни розчинами ретарданту хлорхолінхлорид сприяє

утворенню бульбочок на коренях рослин і зростанню їх маси, тоді як внесення

ретарданту в грунт викликає зворотній ефект [126]. Виявлено, що насіння сої,

квасолі та люцерни, інокульоване відповідними бактеріями, та чотириразове

внесення в грунт (через 10-20 днів після появи сходів сої) ретарданту 0,5, 1 і

2 %-го розчину хлорхолінхлорид затримувало розвиток бульбочок, а обробка

рослин 0,01, 0,1, 0,5 і 1 %-ним розчином хлорхолінхлориду, після появи 8-10-го

листка, збільшувала число і загальну масу бульбочок [347].

131

Внесення хлормекват-хлориду збільшувало кількість бульбочок.

Найбільше їх спостерігалось у фазу кінець цвітіння у сорту КиВін (35,6 шт.) за

внесення 1 % розчину ретарданту, у сорту Княжна (38,1 шт.) та Монада

(39,8 шт.) – 0,75 % розчину ретарданту (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на кількість активних

бульбочок, шт./рослину (у середньому за 2013-2015рр.), *M ± m

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 11,0 ±1,8 16,0 ±2,9 26,0 ±4,6 14,2 ±4,0

0,5 11,9 ±1,7 20,4 ±5,4 28,7 ±4,9 15,0 ±4,0

0,75 12,3 ±1,5 22,5 ±5,3 29,8 ±4,8 16,8 ±3,5

1 13,9 ±1,4 24,7 ±4,9 33,2 ±4,0 17,5 ±3,4

Оптімайз

без обробки 12,7 ±2,7 17,7 ±3,6 27,0 ±4,9 15,8 ±3,8

0,5 13,3 ±2,4 18,3 ±3,3 28,6 ±5,1 16,6 ±3,7

0,75 13,9 ±2,1 25,5 ±5,0 31,3 ±4,0 19,2 ±3,3

1 15,2 ±1,7 27,5 ±5,8 34,4 ±3,8 20,1 ±2,8

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 12,7 ±1,9 15,1 ±2,5 27,8 ±4,2 16,8 ±4,3

0,5 13,0 ±1,7 20,2 ±3,2 31,3 ±3,0 17,2 ±4,3

0,75 13,7 ±1,4 24,4 ±4,6 33,6 ±2,6 19,4 ±2,9

1 13,6 ±1,4 22,0 ±4,1 32,0 ±3,2 18,3 ±3,6

Оптімайз

без обробки 14,3 ±2,2 18,8 ±1,0 31,3 ±3,6 18,6 ±3,4

0,5 15,1 ±1,6 23,4 ±4,0 34,3 ±2,7 19,4 ±3,5

0,75 16,9 ±0,8 28,0 ±5,4 36,8 ±2,8 22,4 ±2,5

1 16,2 ±1,1 25,9 ±5,6 35,2 ±2,7 20,4 ±3,0

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 13,0 ±2,8 21,2 ±5,0 28,5 ±5,1 14,7 ±2,2

0,5 13,4 ±2,5 24,6 ±5,5 30,5 ±5,2 17,9 ±3,5

0,75 15,1 ±1,2 29,2 ±5,8 34,5 ±5,8 20,8 ±4,0

1 14,7 ±1,5 25,6 ±5,4 32,1 ±4,5 19,8 ±4,0

Оптімайз

без обробки 15,4 ±2,1 24,3 ±6,8 31,4 ±4,4 17,8 ±3,4

0,5 15,9 ±2,3 26,5 ±6,3 33,6 ±3,1 19,1 ±3,9

0,75 17,7 ±1,2 30,9 ±5,5 38,4 ±4,2 24,2 ±2,9

1 17,0 ±1,6 28,7 ±5,6 35,5 ±3,2 21,0 ±3,0

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5%-му рівні значущості

Аналогічну залежність відмічено із кількістю активних бульбочок.

Інокуляція насіння не суттєво, але збільшувала кількість активних бульбочок у

всіх сортів у фазу кінець цвітіння: у сорту КиВін на 1 шт., у сорту Княжна на

3,5 шт., у сорту Монада – на 2,9 шт./рослину.

Позитивно впливала на кількість активних бульбочок і обробка посівів у

132

фазу бутонізації хлормекват-хлоридом у різних концентраціях.

Максимальна кількість активних бульбочок відмічена у сорту Монада

(38,4 шт.) за обробки 0,75 % розчином ХМХ, дещо менша кількість

спостерігалась у сортів КиВін (34,4 шт.) та Княжна (36,8 шт.) за обробки 1 % та

0,75 % розчином ХМХ .

Одним із показників активної фіксації повітря бобовими культурами є

маса активних бульбочок і тривалість їх функціонування.

Тому з метою більш детального відображення процесів симбіотичної

діяльності, ми в своїх дослідженнях оцінювали формування симбіотичного

апарату через показник маси бульбочок.

Відмічено, що наростання маси бульбочкових бактерій протягом вегетації

відбувалося по принципу наростання їх кількості.

Загальна маса бульбочок і маса активних бульбочок на коренях сої

збільшується до фази кінець цвітіння, а потім поступово зменшується до фази

фізіологічної стиглості. У період повне цвітіння-кінець цвітіння бульбочки

активно утворювали на бічних коренях, сягали найбільших розмірів та

набували інтенсивно рожевого кольору. Слід відмітити, що вплив інокуляції та

різних концентрацій хлормекват-хлориду на масу бульбочок був суттєвішим в

порівнянні із їх кількістю.

У результаті інокуляція насіння бактеріальним препаратом Оптімайз

збільшувала масу активних бульбочок у сорту КиВін у фазу кінець цвітіння на

58,1 мг, у сорту Княжна – на 70,4 мг, у сорту Монада – 62,3 мг/рослину

порівняно з контрольним варіантом (табл. 5.3).

Максимальну масу активних бульбочок 665,2 мг/рослину у сорту КиВін в

аналогічний фазі росту забезпечила обробка 1,0 % розчином хлормекват-

хлориду, у сорту Княжна 686,5 мг/рослину та у сорту Монада 730,3 мг/рослину

– обробка 0,75 % розчином морфорегулятора на фоні інокуляції.

Інші концентрації ретарданту, які використовували для обробки посівів

цих сортів в деякій мірі гальмували як утворення бульбочок, так і їх масу.

133

Таблиця 5.3

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на загальну масу та масу активних бульбочок, мг/рослину

(у середньому за 2013-2015рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 51,0 47,8 458,6 432,3 496,0 479,2 110,9 73,7

0,5 57,0 54,3 500,6 464,1 558,6 536,5 118,3 83,8

0,75 58,4 55,9 519,7 490,9 575,8 556,3 128,3 88,7

1 60,7 58,1 548,6 510,8 646,3 624,7 128,7 88,4

Оптімайз

без обробки 59,7 56,0 530,8 499,4 556,1 537,3 114,0 81,9

0,5 61,7 59,5 548,3 516,9 589,4 569,6 135,7 85,4

0,75 63,9 61,4 583,4 547,9 649,8 624,9 138,7 93,5

1 68,8 65,6 613,9 576,0 688,2 665,2 139,4 93,8

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 60,7 57,6 518,3 493,8 491,7 475,1 132,6 85,1

0,5 63,3 59,9 547,0 526,4 554,7 532,6 146,6 88,4

0,75 65,3 62,5 578,2 550,7 642,2 620,7 164,9 101,1

1 63,0 60,2 547,2 527,3 556,9 534,8 144,0 93,0

Оптімайз

без обробки 62,3 59,3 536,7 514,7 566,3 545,5 138,8 91,0

0,5 65,3 61,5 576,0 551,2 624,7 597,2 150,6 95,7

0,75 68,3 64,8 604,6 570,3 713,8 686,5 173,7 105,0

1 65,6 62,1 585,2 558,5 624,3 601,7 159,4 97,7

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 64,5 61,1 535,6 499,1 556,0 537,2 120,1 82,6

0,5 67,3 63,3 551,9 522,3 623,4 602,5 149,7 93,8

0,75 70,1 67,4 600,1 569,0 674,3 651,7 164,7 107,1

1 68,3 65,2 564,7 531,3 643,8 620,5 172,1 107,4

Оптімайз

без обробки 67,3 63,0 554,7 522,2 618,7 599,5 128,9 88,4

0,5 72,0 67,3 573,0 533,1 674,4 652,4 152,6 94,4

0,75 77,1 70,6 635,8 588,5 760,7 730,3 168,0 107,9

1 73,0 69,8 593,3 555,2 710,0 687,8 176,2 108,7

133

134

Слід відмітити, що інокуляція та обробка ретардантами також впливала

на крупність бульбочок. Інокуляція насіння збільшувала масу однієї бульбочки

у сорту КиВін від 18,4 до 19,9 мг, у сорту Княжна від 17,1 до 17,4 мг, у сорту

Монада від 18,8 до 19,1 мг. Найбільшу крупність однієї бульбочки (18,8-

19,3 мг) у сорту КиВін забезпечила обробка посівів 1,0 % розчином

хлормекват-хлориду, у сорту Княжна (18,5-18,7 мг) – обробка 0,75 % розчином

ХМХ, у сорту Монада (18,9-19,0 мг) – також внесення 0,75 % розчину ХМХ.

Аналогічну залежність щодо динаміки згаданих показників відзначено і

за роками досліджень (додатки Н.-Н. 5). Ефективність ґрунтових

мікроорганізмів залежить від умов зволоження та кислотності ґрунту, які

складаються за вегетацію культури. Протягом вегетаційного періоду сої

розподіл кількості опадів протягом міжфазних періодів істотно різнився за

роками досліджень.

Умови 2013 року були найбільш сприятливими для росту та розвитку

бульбочок. Цей рік характеризувався достатньою кількістю опадів, особливо

протягом першої половини вегетації. Як відомо, у сприятливі за

вологозабезпеченням роки вегетаційний період довший, і відповідно розвиток

рослин проходить триваліший час, формується більш потужний симбіотичний

потенціал. Відмічено, що в середньому по досліді найбільшу кількість (37,5-

43,7 шт./рослину) та масу (739,3-819,9 мг/рослину) активних бульбочок у сортів

було сформовано у фазу кінець цвітіння на ділянках, де застосовували

інокуляцію насіння та вносили 0,75 % та 1 % розчин ретарданту.

Умови 2014 року були також сприятливими для розвитку симбіотичного

апарату. За період формування симбіотичного апарату та фіксації максимальної

кількості азоту з повітря (повні сходи-кінець цвітіння) спостерігалась надмірна

кількість 259,5 мм опадів або 84,1 %, це призвело до утворення меншої

кількості активних бульбочок в порівнянні з попереднім роком. Найбільша

кількість (36,9-38,8 шт./рослину) та маса (690,2-808,2 мг/рослину) активних

бульбочок була у фазі кінець цвітіння на варіантах досліду де насіння сої

обробляли бактеріальним препаратом Оптімайз та вносили 0,75 % та 1 %

135

розчин хлормеват-хлорид.

2015 рік був не сприятливим для розвитку симбіотичного апарату у

рослин сої. За вегетаційний період спостерігалась висока середньодобова

температура та випадання 81,0 мм опадів, що становить 22,1 % від

середньобагаторічної норми. Такі умови зумовили формування меншої

кількості бульбочок та їх маси. Тому що бульбочкові бактерії належать до

вологолюбивих мікроорганізмів і слабо розмножуються в ґрунті із вологістю

нижче 40 % повної польової вологомісткості. Засуха, що супроводжується

втратою бульбочками 25 % вологи, викликає незворотнє зниження їхньої

азотфіксуючої здатності .

Аналіз даних показав, що найбільша кількість бульбочок 28,8-

33,9 шт./рослину та маса - 514,3-566,1 мг/рослину утворювалося на коренях сої

у фазу кінець цвітіння на ділянках, де вносили у фазу бутонізації 0,75 % та 1 %

розчин регулятора росту рослин у поєднанні з передпосівною обробкою

насіння, що менше у середньому на 8,4-8,5 шт./рослину та 200,5-

248,0 мг/рослину у порівнянні з 2013 та 2014 роками.

Таким чином, оптимальні умови функціонування симбіотичного апарату

рослин, що забезпечує максимальну азотфіксацію, за результатами наших

досліджень, складалися при сумісному застосуванні рістрегулюючої речовини з

антигібереліновим механізмом дії на фоні інокуляції. Також, відмічена сортова

специфічність щодо концентрації розчину ретарданту, для сорту Княжна і

Монада ефективнішою виявилась 0,75 % концентрація. Максимальна кількість

та маса активних бульбочок відповідно становили 38,4 шт. і 36,8 шт., 686,5 та

730,3 мг/рослину. Для сорту КиВін максимальні показники формувались при

застосуванні 1 % концентрації – 34,4 шт. та 665,2 мг/рослину.

136

5.2 Формування загального та активного симбіотичного потенціалів

посівами сої

Ефективний симбіоз бульбочкових бактерій з рослиною-господарем

встановлюється за умови надходження із бобової рослини до її кореневих

бульбочок достатньої кількості продуктів фотосинтезу, які є джерелом енергії

для азотфіксації і асиміляції аміаку [348, 47]. В свою чергу, із бульбочок до

надземної частини транспортуються продукти їх життєдіяльності, що дозволяє

рослині інтенсифікувати фотосинтетичний процес [46, 55].

Максимальна кількість бульбочок у рослин сої формується зазвичай у

період цвітіння, але дуже часто умови зовнішнього середовища в цей період

вегетації спричиняють несприятливий вплив на розвиток мікросимбіонта, в

зв’язку з чим процес біологічної фіксації азоту стає менш інтенсивним або

повністю припиняється.

Біологічна фіксація атмосферного азоту проходить лише в тих

бульбочках, які містять леггемоглобін. Тому досить важливо враховувати масу

бульбочок з рожевим кольором, а загальну масу – для характеристики ступеня

активності симбіотичного апарату в конкретних гідротермічних умовах періоду

вегетації культури.

Кількість симбіотично фіксованого азоту залежить не тільки від маси

бульбочок з леггемоглобіном, але і від періоду їх функціонування. За

оптимальних умов симбіозу активний симбіотичний потенціал у зернобобових

культур досягає 25 тис. одиниць [395].

У літературі представлені неоднозначні та суперечливі дані про вплив

антигіберелінових препаратів на формування процесу азотфіксації

зернобобових культур. Внесення в грунт ретарданту хлорхолінхлориду

зумовило уповільнення розвитку бульбочок на коренях сої, квасолі та люцерни,

тоді як обприскування препаратом після появи 8-10 листків збільшувало їх

число і загальну масу [345]. Замочування насіння гороху в хлормекват-хлориді

та аларі протягом доби призводило до розвитку потужної кореневої

137

системи [152]. Відомо також, що застосування хлорхолінхлориду збільшувало

кількість бульбочок у рослин сої, а гіберелінових кислот – знижували їх

кількість [147].

Протягом 2013-2015 рр. досліджень було виявлено, що впродовж

вегетаційного періоду накопичення сирої маси бульбочок мало нерівномірний

характер. Маса бульбочок зростала до фази кінець цвітіння, і різко починала

спадати в фазу повного наливу насіння.

Таблиця 5.4

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на динаміку накопичення

сирої маси бульбочок в онтогенезі сої, кг/га (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 34,7 32,5 311,8 294,0 337,3 325,8 75,4 50,1

0,5 38,8 36,9 340,4 315,6 379,8 364,8 80,4 57,0

0,75 39,7 38,0 353,4 333,8 391,5 378,3 87,2 60,3

1 41,3 39,5 373,0 347,3 439,5 424,8 87,5 60,1

Оптімайз

без обробки 40,6 38,1 360,9 339,6 378,1 365,3 77,5 55,7

0,5 42,0 40,4 372,9 351,5 400,8 387,3 92,3 58,0

0,75 43,4 41,8 396,7 372,6 441,9 424,9 94,3 63,6

1 46,8 44,6 417,5 391,7 468,0 452,3 94,8 63,8

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 39,4 37,5 336,9 320,9 319,6 308,8 86,2 55,3

0,5 41,2 38,9 355,6 342,2 360,5 346,2 95,3 57,5

0,75 42,5 40,6 375,9 358,0 417,5 403,5 107,2 65,7

1 41,0 39,2 355,7 342,7 362,0 347,6 93,6 60,5

Оптімайз

без обробки 40,5 38,5 348,8 334,5 368,1 354,6 90,2 59,1

0,5 42,5 40,0 374,4 358,3 406,0 388,2 97,9 62,2

0,75 44,4 42,1 393,0 370,7 463,9 446,2 112,9 68,3

1 42,6 40,4 380,4 363,0 405,8 391,1 103,6 63,5

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 41,3 39,1 342,8 319,4 355,8 343,8 76,9 52,9

0,5 43,1 40,5 353,2 334,3 399,0 385,6 95,8 60,0

0,75 44,9 43,2 384,1 364,1 431,6 417,1 105,4 68,6

1 43,7 41,7 361,4 340,1 412,0 397,1 110,1 68,7

Оптімайз

без обробки 43,1 40,3 355,0 334,2 396,0 383,7 82,5 56,6

0,5 46,1 43,1 366,7 341,2 431,6 417,5 97,7 60,4

0,75 49,3 45,2 406,9 376,6 486,8 467,4 107,5 69,0

1 46,7 44,7 379,7 355,3 454,4 440,2 112,8 69,6

138

Дослідження симбіотичних властивостей за дії біопрепарату Оптімайз

свідчить про позитивний вплив бактеризації на накопичення сирої маси

бульбочок.

В усі фази органогенезу рослин відмічено достовірне збільшення сирої

маси бульбочок у варіантах з інокуляцією насіння. У фазу кінець цвітіння на

даних варіантах маса активних та загальних бульбочок збільшувалась у сорту

КиВін на 40,8 кг/га та 39,5 кг/га відповідно, у сорту Княжна на 48,5 кг/га та

45,8 кг/га, у сорту Монада на 40,2 кг/га та 39,9 кг/га у порівнянні з контрольним

варіантом (табл. 5.4).

Проведені дослідження також свідчать про значне збільшення сирої маси

бульбочок у варіантах з внесенням ретарданта. За внесення 0,75 % та 1 %

розчину морфорегулятора на фоні інокуляції, спостерігалося найбільш

інтенсивне накопичення загальної маси бульбочок. У фазі кінець цвітіння в цих

варіантах відмічено перевищення контрольних показників у середньому на

134,1 кг/га. Максимальний показник накопичення загальної маси бульбочок

відмічений у сорту Монада – 486,8 кг/га, дещо меншою вона була у сортів

КиВін та Княжна - 468,0 кг/га і 463,0 кг/га, з них маса активних бульбочок

становила 96 %.

Отже, одержані результати свідчать, що в умовах Лісостепу

правоборежного бактеризація насіння сої є доцільним заходом. У варіантах з

інокуляцією спостерігається значне збільшення маси бульбочок. Проте, сумісне

застосування хлормекват-хлориду та препарату Оптімайз є більш ефективним.

Мінеральний азот для сої має суттєву роль в період вегетативного росту.

Починаючи з цвітіння джерелом азотного живлення стає азотфіксація. Високі

темпи азотфіксації на початку репродуктивної фази підтримуються за рахунок

посилення активності одиниці маси бульбочок, а пізніше – за рахунок

збільшення маси.

В період від початку плодоутворення до наливання насіння в рослини сої

поступає 55-60 % від загальної кількості азоту, фіксованого за вегетацію. Тому

ріст бобів і наливання насіння здійснюються, головним чином, шляхом прямого

139

використання фіксованого азоту, а не за рахунок реутилізації раніше

накопиченого азоту і зниження його вмісту у вегетативних органах [349].

Встановлено, що найкращі умови для розвитку бульбочкових бактерій,

формування бульбочок на їх коренях і інтенсивної біологічної фіксації азоту

складаються за умов сприятливої вологозабезпеченості, температурного,

світлового, поживного режиму, дотримання прийомів технології вирощування,

які дозволяють істотно стимулювати активність азотфіксації [325].

Загальна кількість бульбочок і їх маса на коренях рослин сої, як показали

дослідження, не завжди є прямою ознакою інтенсивного процесу біологічної

фіксації азоту кореневою системою рослин у ґрунті. Вона показує лише

тривалість їх функціонування упродовж певного періоду часу. Тому саме за

показником активного симбіотичного потенціалу, можна стверджувати про

реалізацію симбіотичної продуктивності рослин сортів сої, що досліджувались

[350, 351]. Адже, за рахунок симбіотичної фіксації азоту соя здатна

забезпечувати 60-70 % своєї потреби в цьому елементі, що сприяє зниженню

виробничих витрат та собівартості продукції 31. Тому вивчення впливу

інокуляції та поєднання із ретардантами на формування, ріст і розвиток

кореневих бульбочок було важливим і обов’язковим елементом наших

досліджень.

Впродовж 2013-2015 рр. встановлено, що на тривалість симбіозу

впливала сортова специфічність, проведення інокуляції та гідротермічні умови

в роки досліджень.

Найбільша тривалість симбіотичного апарату 93-100 діб відмічена в

2013 р. та 2014 р. У 2015 році тривалість була меншою (88-94 доби) у зв'язку з

малою кількістю опадів та високими середньодобовими температурами

протягом вегетаційного періоду рослин сої.

У середньому за роки досліджень (2013-2015 рр.) застосування інокуляції

насіння препаратом Оптімайз дозволило збільшити тривалість загального та

активного симбіозу сортів відповідно на 1-2 доби та 2-3 доби.

Тривалість загального симбіозу визначалася від появи перших бульбочок

140

на коренях сої до повного їх розпаду, а тривалість активного симбіозу – від

появи червоного пігменту в бульбочках до його руйнування. Загальний симбіоз

визначається тоді, коли необхідно показати вплив окремих факторів

середовища на активність симбіозу, оскільки вони більше позначаються на масі

бульбочок з леггемоглобіном, ніж на їх загальній масі [352].

В бульбочках швидше утворювався легемоглобін, пігмент, який свідчить

про активність бульбочок. Пізніше відбувався перехід легемоглобіну в

холеглобін. В результаті максимальна тривалість загального і активного

симбіозу у сорту КиВін становила 93 та 79 діб, у сорту Княжна 94 та 79 діб, у

сорту Монада 97 та 81 доба. (рис. 5.1, додаток Н. 6).

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 110

Без інокуляції

Оптімайз

Без інокуляції

Оптімайз

Без інокуляції

Оптімайз

Тривалість, дні

Активний симбіоз Загальний симбіоз

Ки

Він

Кн

яж

на

Мо

на

да

Рис. 5.1 Тривалість загального і активного симбіозу в онтогенезі сої

залежно від сорту та передпосівної обробки насіння, діб (у середньому за 2013-

2015 рр.)

Виявлено, що застосування різних концентрацій хлормекват-хлориду

суттєвого впливу на тривалість загального симбіозу сої не мало.

Визначення показників загального (ЗСП) та активного (АСП)

симбіотичного потенціалів дає нам змогу охарактеризувати стан бобово-

ризобіального симбіозу протягом вегетації.

141

Результати досліджень показали, що величина ЗСП більша, ніж АСП – це

залежить від кількості та маси бульбочок.

Таблиця 5.5

Формування загального симбіотичного потенціалу (ЗСП) сої залежно

від інокуляції та внесення ретарданту, тис. кг˙діб/га

(у середньому за 2013–2015 рр.), *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку Загальний

за весь

період бутонізація

повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 1,5 1,6 8,5 4,6 16,2 ±2,6

0,5 1,7 1,7 9,4 5,2 18,0 ±2,6

0,75 1,7 1,8 9,8 5,4 18,7 ±2,4

1 1,7 1,9 10,7 6,0 20,3 ±2,1

Оптімайз

без обробки 1,8 1,8 9,7 5,1 18,5 ±2,6

0,5 1,8 1,9 10,2 5,6 19,5 ±2,4

0,75 1,9 2,0 11,0 6,1 21,0 ±2,1

1 2,0 2,1 11,6 6,4 22,2 ±2,2

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 1,7 1,8 8,9 4,4 16,9 ±2,7

0,5 1,9 1,9 9,8 5,0 18,5 ±3,4

0,75 1,9 2,0 10,7 5,9 20,5 ±2,6

1 1,8 1,9 9,8 5,0 18,6 ±3,1

Оптімайз

без обробки 1,8 1,9 9,8 5,0 18,5 ±3,1

0,5 1,9 2,0 10,5 5,5 20,0 ±3,1

0,75 2,0 2,1 11,5 6,5 22,1 ±3,0

1 1,9 2,0 10,6 5,7 20,2 ±2,7

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 1,8 2,3 9,0 5,8 18,8 ±2,8

0,5 1,9 2,3 9,6 6,7 20,5 ±2,8

0,75 2,0 2,5 10,4 7,3 22,2 ±2,5

1 1,9 2,4 9,9 7,1 21,2 ±2,7

Оптімайз

без обробки 1,9 2,3 9,7 6,4 20,3 ±3,2

0,5 2,1 2,4 10,2 7,1 21,8 ±3,4

0,75 2,3 2,6 11,3 8,1 24,2 ±3,5

1 2,1 2,5 10,6 7,7 22,9 ±3,3

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

У ході аналізування даних виявлено, що найбільші величини загального

та активного потенціалів спостерігались в фазу кінець цвітіння. Частка АСП в

ЗСП становила 97,0 %, так як у цей період формується максимальна маса

активних бульбочок, а у фазі повного наливу насіння це співвідношення

зменшувалося і становило 88,0 %.

142

Таблиця 5.6

Формування активного симбіотичного потенціалу (АСП) сої залежно

від інокуляції та внесення ретарданту, тис. кг˙днів/га

(у середньому за 2013–2015 рр.), *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку Загальний

за весь

період бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 1,4 1,5 8,2 4,1 15,3 ±2,5

0,5 1,6 1,7 9,1 4,6 16,9 ±2,5

0,75 1,6 1,7 9,5 4,8 17,6 ±2,3

1 1,7 1,8 10,3 5,2 19,1 ±2,2

Оптімайз

без обробки 1,7 1,8 9,4 4,6 17,4 ±2,4

0,5 1,8 1,8 9,9 4,8 18,3 ±2,4

0,75 1,8 1,9 10,6 5,4 19,7 ±2,1

1 1,9 2,0 11,2 5,7 20,9 ±2,2

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 1,7 1,8 8,6 3,9 15,9 ±2,7

0,5 1,8 1,9 9,4 4,3 17,3 ±3,4

0,75 1,8 1,9 10,4 5,1 19,2 ±2,7

1 1,8 1,9 9,5 4,3 17,4 ±3,2

Оптімайз

без обробки 1,8 1,8 9,4 4,4 17,4 ±3,0

0,5 1,8 1,9 10,2 4,9 18,8 ±3,0

0,75 1,9 2,0 11,1 5,6 20,6 ±3,1

1 1,8 2,0 10,3 5,0 19,0 ±2,8

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 1,7 2,2 8,6 5,2 17,7 ±2,7

0,5 1,8 2,2 9,3 5,9 19,2 ±2,7

0,75 1,9 2,4 10,1 6,4 20,8 ±2,4

1 1,9 2,3 9,5 6,1 19,8 ±2,7

Оптімайз

без обробки 1,9 2,2 9,3 5,7 19,1 ±2,9

0,5 2,0 2,3 9,9 6,2 20,4 ±3,3

0,75 2,2 2,5 10,9 7,0 22,6 ±3,6

1 2,0 2,4 10,3 6,8 21,4 ±3,1

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні значущості

Так як з початком розвитку репродуктивних органів відтік азотистих

речовин з бульбочок та кореня посилюється, внаслідок чого вміст азоту в них

різко зменшується і спостерігається зменшення величини симбіотичного

потенціалу [46].

При проведенні досліджень величина загальних ЗСП та АСП на

контрольних варіантах відповідно становила у сорту КиВін – 16,2 та

143

15,3 тис. кг˙днів/га, у сорту Княжна – 16,9 та 15,9 тис. кг˙днів/га та у сорту

Монада – 18,8 та 17,7 тис. кг˙днів/га.

При обробці насіння інокулянтом активність дії бульбочкових бактерій

зростала, тому дані показники збільшувались відповідно на 2,3 та

2,1 тис. кг˙днів/га; 1,6 та 1,5 тис. кг˙днів/га; 1,5 та 1,4 тис. кг˙днів/га (табл. 5.5, 5.6).

Проте найкраще на збільшення показників загального та активного

симбіотичних потенціалів впливало проведення інокуляції та внесення

хлормекват-хлориду. Встановлено, що вказані показники відповідно до

факторів досліду коливались в межах: загальний симбіотичний потенціал - 18,5-

24,2 тис. кг днів/га і активний симбіотичний потенціал - 17,4-

22,6 тис. кг днів/га.

Рис. 5.2 Загальний і активний симбіотичний потенціал рослин сої залежно

від сорту передпосівної обробки насіння та внесення хлормекват-хлориду,

тис.кг дн./га (у середньому за 2013-2015 рр.)

За весь період тривалості симбіозу найвищі показники ЗСП та АСП 24,2

та 22,6 тис. кг˙днів/га отримано у сорту Монада, за внесення 0,75 % розчину

хлормекват-хлориду на фоні інокуляції, що більше на 28,7 % та 27,7 %

порівняно з контролем (рис. 5.2). Показники загального та активного

144

потенціалу у сортів КиВін та Княжна були дещо нижчими та становили

відповідно 22,2 та 20,9 тис. кг˙днів/га та 22,1 і 20,6 тис. кг˙днів/га за внесення

0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду на фоні інокуляції насіння, що

відповідно на 37,0 % і 36,6 %; 37,8 % і 29,6 % більше порівняно з контрольним

варіантом.

Також відмічено, що на формування загального і активного

симбіотичного потенціалу крім елементів технології впливали і гідротермічні

умови, зокрема рівень забезпечення вологою.

Умови 2013 та 2014 рр. були більш сприятливими для симбіотичної

фіксації азоту повітря. Достатня кількість опадів та помірна середньодобова

температура дали змогу сформувати високу продуктивність симбіотичного

апарату. Максимальні показники ЗСП відповідно (11,4-13,5 тис. кг˙днів/га та

10,8-13,6 тис. кг˙днів/га) та АСП відповідно (10,9-13,0 тис. кг˙днів/га та 10,4-

13,3 тис. кг˙днів/га) відмічено у фазі кінець цвітіння на варіантах, де

проводилась передпосівна інокуляція насіння та обробка посіву регулятором

росту.

Протягом 2015 року вегетаційний період характеризувався недостатньою

кількістю опадів (81,0 мм) з підвищеною середньодобовою температурою

повітря, що негативно вплинуло на формування кількості бульбочок та на

продуктивність симбіотичного апарату. Показники симбіотичних потенціалів

відповідно становили 6,2-8,7 тис. кг•днів/га та 6,0–8,4 тис. кг•днів/га та були

нижчими порівняно з 2013 та 2014 роком в середньому на 5,0-4,7 тис. кг•днів/га

та 4,8-4,7 тис. кг•днів/га (додаток Н. 7, Н. 8, Н. 9).

За результатами кореляційно-регресійного аналізу відмічений сильний

позитивний зв’язок між активним симбіотичним потенціалом і кількістю опадів

за вегетаційний період (для сорту Княжна r = 0,993, КиВін r = 0,999, Монада

r = 0,821). Дана залежність описується рівнянням лінійної регресії:

для сорту Княжна: у = 12,5022 + 0,0243х, R2= 0,986 (5.1)

для сорту КиВін: у = 16,2514 + 0,0093х, R2= 0,998 (5.2)

для сорту Монада: у = 18,3516 + 0,0098х, R2= 0,674 (5.3)

145

де у – активний симбіотичний потенціал, тис. кг•днів/га; х – кількість

опадів за вегетаційний період, мм.

Також, результатами множинного регресійного аналізу, визначено

залежність активного симбіотичного потенціалу від факторів, які вивчались в

досліді. Встановлена залежність подана рівнянням лінійної регресії:

для сорту КиВін

у = 15,2193 + 1,8500х1 + 3,5657х2, (5.4)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,984; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,968.

для сорту Княжна

у = 16,22 + 1,5000х1 + 2,1943х2, (5.5)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,803; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,645.

для сорту Монада

у = 17,8386 + 1,5000х1 + 2,7314х2, (5.6)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,885; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,783.

де у – активний симбіотичний потенціал, тис. кг•днів/га, х1 –

концентрація ретарданту, %, х2 –інокуляція насіння, л/т.

Отже, в умовах Лісостепу правобережного проведення інокуляції та

внесення регулятора росту покращують ріст і розвиток рослин сої та умови

симбіозу мікросимбіонтів з макросимбіонтами. Найбільш сприятливі умови для

формування симбіотичної продуктивності сої забезпечує внесення 0,75 % та

1 % розчину хлормекват-хлорид в фазу бутонізації на фоні інокуляції

бактеріальним препаратом Оптімайз. Дані показники залежали також від

сортових особливостей сої. Найвищі показники симбіотичних потенціалів:

загального (24,4 тис. кг днів/га) та активного (22,6 тис. кг днів/га) встановлені

на варіантах сорту Монада при внесенні 0,75 % розчину ретарданту на фоні

інокуляції.

146

5.3. Кількість симбіотично фіксованого азоту в агробіоценозі сої

залежно від інокуляції та концентрації ретарданту

Серед основних елементів живлення рослин азоту належить одне з

основних місць. Біологічний азот, який накопичується в ґрунтах у результаті

фіксації з атмосфери бактеріями при взаємодії з рослинами, забезпечує

збільшення врожайності сільськогосподарських культур, збереження родючості

ґрунтів та поліпшення їх екологічного стану [329].

Щороку в ґрунт у вигляді мінеральних добрив вносять 35 млн. т азоту, в

той час за цей період рослини поглинають із ґрунту приблизно 75 млн. т цього

елементу. Різницю між величинами компенсує діяльність азотфіксуючих

бактерій, що зв’язують молекулярний азот у легкозасвоюваній для рослини

формі [326, 353, 354].

За оптимальних умов розміри симбіотичної азотфіксації рослинами сої

можуть сягати до 150-190 кг/га біологічного азоту [61]. При цьому слід

зазначити, що симбіотично фіксований азот надходить до рослини в органічній

формі, тому має 100 % засвоєння.

Для розрахунку біологічно фіксованого азоту ми використовували такі

показники, як активний симбіотичний потенціал (АСП) та питома активність

симбіозу (ПАС). Кількість біологічно фіксованого азоту – добуток активного

симбіотичного потенціалу та питомої активності симбіозу 355.

Питома активність симбіозу (ПАС) – це кількість азоту повітря, що

фіксується одним кілограмом сирих бульбочок за добу. За роки проведення

досліджень 2013-2015 рр. величина питомої активності симбіозу у середньому

становила 5,22 г N на 1 кг сирої маси активних бульбочок на добу.

Дослідженнями відмічено, що поряд із дією чинників, що

досліджувались, суттєвий вплив на особливості формування симбіотичної

продуктивності посівів сої також здійснювали гідротермічні умови року.

Максимальна кількість симбіотично фіксованого азоту 124-131 кг/га відмічена

в 2013 році, дещо нижчі показники спостерігались протягом 2014 і

2015 рр. (табл. 5.7).

147

Таблиця 5.7

Кількість біологічно-фіксованого азоту повітря сортами сої залежно від

передпосівної обробки та внесення ретарданту, кг/га

(у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Роки В середньому

2013 2014 2015

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 110 74 61 82

0,5 113 90 67 90

0,75 115 93 73 94

1 119 102 84 101

Оптімайз

без обробки 116 91 71 92

0,5 117 98 76 97

0,75 119 106 88 104

1 124 115 97 112

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 105 89 59 84

0,5 117 96 62 92

0,75 119 109 79 102

1 115 97 64 92

Оптімайз

без обробки 118 95 65 93

0,5 123 103 73 100

0,75 134 114 84 111

1 121 104 76 101

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 118 89 70 93

0,5 127 98 80 101

0,75 132 113 91 112

1 129 102 84 105

Оптімайз

без обробки 128 96 77 100

0,5 133 111 81 108

0,75 141 131 97 123

1 138 116 88 114

Слід відмітити, що в середньому рівень фіксації біологічного азоту

сортами сої становив: у сорту КиВін 82-112 кг/га, у сорту Княжна – 84-

111 кг/га, у сорту Монада – 93-123 кг/га.

Спостереження показали, що інокуляція насіння бактеріальним препаратом

сприяла збільшенню біологічної фіксації азоту на 7-10 кг/га, а обробка рослин у

фазу бутонізації морфорегулятором на 8-19 кг/га.

Проте найбільш інтенсивно фіксація біологічного азоту з повітря

відбувалась на варіантах, де проводили обробку насіння сої інокулянтом

148

Оптімайз та вносили в фазу бутонізації 0,75 % та 1 % розчин хлормекват-

хлориду.

Застосування даних елементів технології сприяло підвищенню

продуктивності фотосинтезу, кращому забезпеченню рослин і бульбочок

вуглеводами, які використовувались під час біологічної фіксації азоту, а отже

зростала величина симбіотичного потенціалу, що впливало на кількість

біологічно фіксованого.

Таким чином, за результатами проведених нами досліджень виявлено, що

найбільша кількість біологічно фіксованого азоту рослин сої сорту Монада

становила - 123 кг/га, у сорту КиВін – 112 кг/га та Княжна – 111 кг/га. Менш

інтенсивно азотфіксація проходила за обробки посівів 0,5 % розчином

ретарданту та на ділянках, де не проводили інокуляцію насіння.

Проведений кореляційно-регресійний аналіз показав, що кількість

біологічно фіксованого значно залежала від факторів, що вивчались. Виявлена

залежність описується наступними рівняннями лінійної регресії:

Сорт КиВін

у = 81,0786 + 9,5000х1 + 18,9714х2, (5.7)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,98; коефіцієнт детермінації R2= 0,96.

Сорт Княжна

у = 85,9107 + 8,7500х1 + 11,7143х2, (5.8)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,79; коефіцієнт детермінації R2= 0,62.

Сорт Монада

у = 93,3643 + 8,5000х1 + 16,6857х2, (5.9)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,85; коефіцієнт детермінації R2= 0,72.

де у – кількість біологічно фіксованого азоту, кг/га; х1 – проведення

інокуляції насіння, л/т, х2 –концентрація ретарданту, %.

Одержані результати досліджень показують, що на величину

фіксованого молекулярного азоту впливали також погодні умови дослідних

років. Найбільшу кількість азоту рослини сої фіксували в 2013 та 2014 рр.,

розміри азотфіксації за період вегетації становили 110-141 кг/га та

149

74-131 кг/га. Дані роки характеризувалися достатньою кількістю опадів,

рівномірним їх випаданням та помірними середньодобовими температурами

повітря. Умови 2015 року були не сприятливими для роботи симбіотичного

апарату. Мінімальна кількість опадів, високі середньодобові температури

негативно вплинули на забезпечення бульбочок енергетичними ресурсами, в

результаті кількість біологічно-фіксованого азоту зменшувалась до 61-

97 кг/га.

Також виявлено, що показники симбіотичної продуктивності сої

впливали на урожайність насіння. Між величиною урожайності та активним

симбіотичним потенціалом (АСП) у сортів КиВін, Княжна та Монада

коефіцієнт кореляції становить r = 0,98, r = 0,91, r = 0,97; кількістю біологічно

фіксованого азоту r = 0,99, r = 0,91, r = 0,95.

Залежність рівня врожайності насіння сої від показників симбіотичної

продуктивності відображено у рівнянні регресії:

КиВін:

У= - 0,4975-0,0531Х1+0,0334Х2; r =0,98; R2=0,96 (5.10)

Княжна:

У= - 0,1126-0,1697Х1+0,0520Х2; r =0,91; R2=0,83 (5.11)

Монада:

У= - 1,8244+0,5045Х1-0,0585Х2; r =0,98; R2=0,96 (5.12)

де У – урожайність насіння сої, т/га; Х1 – АСП, тис.кг діб/га; Х2 –

кількість біологічно фіксованого азоту (N, кг/га); r – коефіцієнт множинної

кореляції; R2- коефіцієнт детермінації.

Отже, спостереження за кількістю біологічно-фіксованого азоту повітря

соєю показало, що найсприятливішим варіантом досліду для рослин сої

виявився варіант, де вносили регулятор росту на фоні інокуляції. Максимальну

кількість фіксованого азоту 132 кг/га, відмічено у сорту Монада.

150

Висновки до розділу 5

1. Відмічено, позитивний вплив інокуляції насіння бактеріальним

препаратом Оптімайз на основі штаму B. japonicum та обробки посівів сої

ретардантом на формування симбіотичного апарату. Найбільш ефективним

виявився варіант, де насіння обробляли Оптімайзом та вегетуючі рослин 0,75 та

1 % розчином ХМХ. При цьому у фазі кінець цвітіння максимальна кількість

активних бульбочок та їх маса відмічена у сорту Монада (38,4 шт.,

730,3 мг/рослину ), дещо менша кількість та маса спостерігалась у сортів КиВін

(34,4 шт., 665,2 мг/рослину) та Княжна (36,8 шт., 686,5 мг/рослину).

2. Найвищі показники ЗСП та АСП 24,2 та 22,6 тис. кг˙днів/га отримано у

сорту Монада, за внесення 0,75 % розчину хлормекват-хлориду на фоні

інокуляції, що більше на 28,7 % та 27,7 % порівняно з контролем. Показники

загального та активного симбіотичного потенціалів у сорту КиВін та Княжна

були дещо нижчими та становили відповідно 22,2 та 20,9 тис. кг˙днів/га та 22,1

і 20,6 тис. кг˙днів/га за внесення 0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду на

фоні інокуляції насіння, що відповідно на 37,0 % і 36,6 %; 37,8 % і 29,6 %

більше порівняно з контрольним варіантом.

3. Встановлено, що інокуляція насіння бактеріальним препаратом сприяла

збільшенню біологічної фіксації азоту на 7-10 кг/га, а обробка рослин у фазу

бутонізації морфорегулятором на 8-19 кг/га. Проте найбільш інтенсивно фіксація

біологічного азоту з атмосфери відбувалась на варіантах, де проводили обробку

насіння сої інокулянтом Оптімайз та вносили в фазу бутонізації 0,75 % та 1 %

розчин хлормекват-хлориду. Таким чином, найбільша кількість біологічно

фіксованого азоту рослин сої сорту Монада становила - 123 кг/га, у сорту КиВін

– 112 кг/га та Княжна – 111 кг/га. Менш інтенсивно азотфіксація проходила за

обробки посівів 0,5 % розчином ретарданту та на ділянках, де не проводили

інокуляцію.

Результати розділу 5 опубліковані у науковій праці [356].

151

РОЗДІЛ 6

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ІНОКУЛЯЦІЇ ТА

РЕТАРДАНТУ

Однією із найбільш високорентабельних культур у

сільськогосподарському виробництві України є соя. Вона є джерелом білка і

добрим попередником для інших культур у сівозміні. ЇЇ вирощування дозволяє

покращити забезпечення галузей народного господарства рослинним білком і

знизити собівартість продукції за рахунок фіксації атмосферного азоту,

покращити фітосанітарний стан посівів та значно підвищити продуктивність

одиниці сівозмінної площі [357, 358].

Формування високопродуктивних агрофітоценозів сої передбачає

наявність ресурсного забезпечення технологій її вирощування та сприятливих

грунтово-кліматичних умов. Тому на рівень урожайності насіння сої та її

стабільність впливають екологічні фактори, які становлять близько 48 % за

оптимальних параметрів впливу інших факторів [359]. Ще одним засобом

підвищення урожайності сільськогосподарських культур є сорт, який на 30-

60 % визначає майбутній врожай [360].

Для отримання максимально можливого врожаю ознаки продуктивності і

стійкості повинні бути узгодженні біологічно так, щоб у кожному окремому

випадку вони найкраще відповідали умовам довкілля з урахуванням

біологічних особливостей культури [361].

6.1 Структура та індивідуальна продуктивність рослин сої

Одним із об’єктивних факторів, які впливають на реалізацію потенціалу

продуктивності сої, є рівень індивідуальної продуктивності рослин. Це

пов’язано з тим, що за його допомогою можна розрахувати біологічну

врожайність посівів, яка є важливим елементом програмування урожаю

152

сільськогосподарських культур [362].

Індивідуальна продуктивність рослин залежить від забезпечення їх

факторами життя, що в кінцевому результаті виражається зміною основних

елементів структури урожаю – кількістю бобів на одній рослині, кількістю

насінин в бобі, масою насіння з однієї рослини та масою 1000 шт. насінин [363].

Між елементами структури врожаю існує тісний зв'язок. Збільшення

одного із показників не завжди дає прибавку урожаю. Лише оптимальне

співвідношення компонентів структури урожаю на фоні раціонального

співвідношення агротехнічних і гідротермічних умов забезпечує високої

продуктивності рослин сої. Сорти інтенсивного типу більш вимогливі до умов

живлення і тільки при повному та збалансованому забезпеченні поживними

речовинами можуть формувати високу врожайність зерна [364].

Протягом 2013-2015 рр. відмічено, що інокуляція насіння та обробка

посівів сої ретардантом сприяла збільшенню її індивідуальної продуктивності.

Проте відмічена сортова реакція на концентрацію ретарданту.

З усіх складових структури урожайності сої кількість бобів є найбільш

нестабільним показником, він може змінюватись від 10 до 500 бобів залежно

від впливу різних факторів [365]. У пазусі листка формується від 3 до 35 квіток,

проте через велику абортивність (36-81 %), яка пов’язана зі стресовими

факторами довкілля та індивідуального розвитку рослини, може сформуватись

до 12 бобів, а у верхівковій китиці до 30 [366].

Аналіз експериментальних даних показав, що найбільшу кількість бобів

37,6 шт. було сформовано у сорту Монада за проведення інокуляції насіння та

внесенні 0,75 % розчину регулятора росту. У сорту Княжна найвище значення –

29,3 шт. спостерігали на аналогічному варіанті, а у сорту КиВін – 30,4 шт.

ефективнішою виявилась 1 % концентрація морфорегулятора на фоні інокуляції

насіння (табл. 6.1). Адже при застосуванні регуляторів росту відбувається

оптимізація розподілу асимілятів між донором і акцепторами, збільшення

запиту на асиміляти з боку головного акцептора, що забезпечує збільшення

продуктивності рослин [347].

153

Таблиця 6.1

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на індивідуальну

продуктивність рослин сої, (у середньому за 2013-2015рр.), *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Кількість

плодоелементів,

шт./росл.

Маса

насіння з

однієї

рослини, г

Маса 1000

насінин, г бобів,

шт.

насінин,

шт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 18,5 ±1,0 33,9 ±0,9 4,00 ±0,26 117,9 ±10,7

0,5 19,3 ±0,9 36,1 ±0,8 4,36 ±0,24 120,7 ±11,4

0,75 24,1 ±1,4 40,3 ±2,5 4,97 ±0,52 122,7 ±11,2

1 26,9 ±2,4 45,8 ±5,0 5,87 ±0,81 127,2 ±10,3

Оптімайз

без обробки 21,7 ±1,7 43,1 ±5,6 5,40 ±0,89 124,0 ±10,5

0,5 22,7 ±1,3 45,9 ±5,8 5,86 ±0,89 126,1 ±9,7

0,75 24,8 ±1,7 47,0 ±5,9 6,06 ±0,91 127,5 ±9,7

1 30,4 ±2,0 49,5 ±5,8 6,39 ±0,92 128,2 ±9,6

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 18,7 ±0,3 40,4 ±4,2 4,65 ±0,52 114,9 ±6,6

0,5 21,1 ±0,9 42,9 ±3,9 5,01 ±0,49 116,8 ±6,4

0,75 24,5 ±2,3 57,2 ±6,7 6,99 ±0,92 121,7 ±7,6

1 22,5 ±1,2 48,2 ±6,4 5,78 ±0,83 119,5 ±7,4

Оптімайз

без обробки 21,0 ±1,0 45,2 ±7,2 5,36 ±0,87 118,2 ±6,5

0,5 23,5 ±1,6 49,5 ±6,5 5,99 ±0,85 120,6 ±7,2

0,75 29,3 ±3,8 67,9 ±10,6 8,59 ±1,42 126,1 ±7,3

1 25,5 ±2,2 52,2 ±7,1 6,34 ±0,95 121,1 ±7,5

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 22,5 ±3,1 43,7 ±6,4 5,26 ±0,83 120,0 ±7,2

0,5 23,9 ±2,6 46,4 ±7,5 5,77 ±1,03 123,8 ±8,1

0,75 32,4 ±3,6 61,4 ±8,5 8,02 ±1,32 129,6 ±9,8

1 27,6 ±2,4 52,3 ±4,8 6,56 ±0,77 124,8 ±9,1

Оптімайз

без обробки 26,1 ±4,3 50,6 ±11,7 6,35 ±1,52 121,6 ±7,9

0,5 28,7 ±3,9 53,5 ±11,2 6,83 ±1,48 125,4 ±7,2

0,75 37,6 ±6,1 72,8 ±14,6 9,62 ±2,06 131,3 ±8,0

1 31,4 ±4,3 60,1 ±9,3 7,77 ±1,26 124,8 ±7,6

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні

значущості.

Проведення інокуляції насіння сої бактеріальним препаратом Оптімайз

також забезпечувало збільшення цього показника. Кількість бобів у сорту

КиВін збільшувалась на 3,2 шт., у сорту Княжна на 2,3 шт. та Монада на 3,6 шт.

у порівнянні з контролем.

Кількість насінин є одним з визначальних елементів під час формування

врожаю і дає можливість регулювати елементи продуктивності з урахуванням

чинників навколишнього середовища [367]. Зазвичай кількість насіння в бобі

154

сої від одного до чотирьох, частіше 2-3.

У середньому за роки досліджень було виявлено, що фактори, які

вивчались впливали на кількість насіння, як окремо так і за їх поєднання.

Слід відмітити, що на ділянках контрольного варіанту кількість насіння з

однієї рослини становила у сорту КиВін - 33,9 шт./рослину, сорту Княжна –

40,4 шт./рослину, Монада – 43,7 шт./рослину. Проведення інокуляції насіння

сої забезпечило збільшення кількості насіння з однієї рослини відповідно на

9,2 шт./рослину, 4,8 шт./рослину та 6,9 шт./рослину

Найкращий ефект спостерігався за сумісного застосування інокуляції та

ретарданту. Кількість насінин на даних варіантах знаходилась на рівні 49,5 шт.

– у сорту КиВін, 67,9 шт. – у сорту Княжна та 72,8 шт. – у сорту Монада.

Одним із важливих показників індивідуальної продуктивності рослин сої

є маса насіння з однієї рослини. Вона може коливатись від 0,1 до 30 г, залежно

від впливу різних факторів (погодні умови, сорт) [367]. Цей показник, також, в

значній мірі піддавався впливу факторів, що вивчалися.

Маса насіння з однієї рослини коливалася залежно від проведення

інокуляції та концентрації ретарданту в межах від 4,0 до 9,62 г. Максимальну

масу насіння у сорту Монада - 9,62 г, Княжна – 8,59 г та КиВін - 6,39 г,

забезпечило внесення у фазу бутонізації 0,75 % та 1 % розчину хлормекват-

хлориду на фоні інокуляції насіння. Прибавка до контролю становила

відповідно – 4,36, 3,94 та 2,39 г.

Маса 1000 насінин сої є сортовою ознакою та може становити від 120 до

250 г. Залежно від умов вирощування даний показник може варіюватись від 20

до 30 % [366]. Зміна розмірів насінини є наслідком зміни умов навколишнього

середовища під час фази наливання та має тісний зв'язок із рівнем

урожайності [368].

За результатами біометричних досліджень встановлено мінливість

показника маси 1000 насінин дослідних сортів за використання бактеріального

препарату та регулятора росту рослин. Так, на ділянках контрольного варіанту

маса 1000 насінин становила у сорту КиВін – 117,9 г, Княжна – 114,9 г, Монада

155

– 120,0 г. Проведення передпосівної обробки насіння сої забезпечило

збільшення маси 1000 насінин відповідно на 6,1 г, 3,3 г та 1,6 г. Максимальні

значення цього показника у сорту КиВін (128,2 г), Княжна (126,1 г) і Монада

(131,3 г) зафіксовано на ділянках, де застосовували хлормекват-хлорид у

поєднанні з інокуляцією насіння сої. Відмічене зростання маси 1000 насінин

відповідно складало 8-9 %, що суттєво на п’ятивідсотковому рівні значущості.

Аналіз маси 1000 насінин рослин сої по ярусах вказує на параболічний

характер даного показника. Насіння сої, що утворилося в нижньому та

середньому ярусі рослини, було крупнішим і виповненішим та переверщувало

за фізичним показниками насіння верхнього ярусу стебла. Таке явище було

наслідком того, що протягом дослідних років період наливання насіння був

критичним за вологозабезпеченням з підвищеною середньодобовою

температурою повітря, що негативно вплинуло на масу 1000 насінин у

верхньому ярусі. Така жарка і суха погода викликала запал, або захват насіння,

внаслідок чого порушувалися нормальні фізіолого-біохімічні процеси

наливання насіння і синтезу білка та жиру. В результаті утворювались щуплі

насінини з низькою масою 1000 насінин та умісту білка і жиру.

Для того щоб зменшити матрікальну різноякісність насіння необхідно

створювати сприятливі умови для росту, розвитку та формування урожаю сої

шляхом розробки і застосування відповідних елементів технології

вирощування.

Нами встановлено, що збільшенню маси 1000 насінин сприяла інокуляція

насіння перед сівбою та комплексне застосування інокуляції і ретарданту.

Проведення інокуляції насіння препаратом Оптімайз ефективно вплинуло

на масу 1000 насінин по всіх ярусах рослини. Так, даний показник у сорту

КиВін у нижньому ярусі зростав на 4,7 г, у середньому ярусі – 5,2 г, у

верхньому ярусі на 6,1 г. У сорту Княжна маса збільшилась відповідно на 3,0 г,

4,0 г і 2,6 г. Аналогічна тенденція спостерігалась у сорту Монада даний

показник по ярусах збільшувався на 4,1 г, 2,2 г та 4,9 г (табл. 6.2).

156

Таблиця 6.2

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на масу 1000 насінин рослин

сої по ярусах, (у середньому за 2013-2015рр.), *M ± m

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Маса 1000 насінин, г

нижній ярус середній

ярус

верхній

ярус

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 118,4 ±9,3 119,1 ±4,8 116,4 ±4,6

0,5 119,3 ±9,3 125,0 ±5,5 117,5 ±4,4

0,75 124,3 ±9,8 126,3 ±5,5 118,4 ±4,2

1 127,5 ±9,1 130,0 ±4,8 126,4 ±4,5

Оптімайз

без обробки 125,2 ±9,2 126,3 ±6,0 124,3 ±4,8

0,5 126,4 ±8,9 131,3 ±5,0 125,2 ±5,0

0,75 128,3 ±8,7 131,4 ±5,0 126,7 ±4,7

1 128,3 ±8,7 132,0 ±4,9 126,9 ±4,7

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 113,6 ±6,9 118,4 ±3,8 112,7 ±1,8

0,5 115,0 ±6,8 121,1 ±4,1 113,3 ±1,9

0,75 122,5 ±7,0 123,0 ±4,1 121,1 ±2,5

1 119,7 ±7,2 121,1 ±4,1 118,8 ±2,2

Оптімайз

без обробки 117,9 ±5,5 122,4 ±2,9 115,3 ±2,4

0,5 119,3 ±6,3 124,7 ±3,3 118,2 ±3,3

0,75 125,3 ±6,6 129,2 ±3,0 124,5 ±3,1

1 120,1 ±7,5 125,0 ±3,6 118,4 ±3,4

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 120,8 ±6,9 122,2 ±3,1 118,1 ±2,7

0,5 121,7 ±6,8 129,4 ±4,9 120,0 ±3,8

0,75 130,4 ±9,2 133,3 ±5,6 127,7 ±6,1

1 122,8 ±7,8 129,6 ±4,8 121,8 ±4,1

Оптімайз

без обробки 124,4 ±6,8 128,1 ±2,2 123,5 ±2,2

0,5 126,1 ±7,1 131,0 ±4,3 125,4 ±1,4

0,75 131,5 ±8,7 134,0 ±5,7 130,4 ±3,7

1 130,0 ±8,1 130,0 ±5,0 128,1 ±2,9

Примітка: *M ± m – довірчий інтервал середньої арифметичної на 5 %-му рівні

значущості.

Також маса 1000 насінин збільшувалась залежно від концентрації

розчину морфорегулятора. Адже застосування в фазу бутонізації ретарданту

групи четвертинних амонієвих сполук хлормекват-хлориду сприяло

переорієнтації потоків асимілятів в бік формування господарсько цінних

органів – насіння [161,283]. Для сорту КиВін найбільш ефективною виявилась

1 % концентрація препарату на фоні інокуляції, при цьому маса 1000 насінин у

нижньому, середньому та верхньому ярусах збільшувалась відповідно на 8,4 %,

10,8 % та 9,0 %. Для сортів Княжна та Монада ефективною виявилась 0,75 %

157

концентрація ретарданту на фоні інокуляції, прибавка до контролю відповідно

становила 10,8 %, 9,1 %, 10,5 % та 8,9 %, 9,7 %, 10,4 %.

Ще однією важливою ознакою продуктивності є кількість продуктивних

вузлів на рослині. При більшій кількості продуктивних вузлів спостерігається

збільшення кількості бобів на рослині.

При визначенні загальної та активної кількості вузлів було виявлено, що

фактори, які вивчались, не мали суттєвого впливу на результат, була відмічена

сортова специфічність (рис. 6.1, Додаток П.).

14,9

13,3

15,9

10,7

9,4

11,9

КиВін

Княжна

Монада

Загальна кількість вузлів, шт.

Похибка середнього

Кількість продуктивних вузлів, шт.

Рис. 6.1 Кількість вузлів залежно від сорту сої, шт./рослину (у середньому

2013–2015 рр.)

За результатами досліджень у середньому за 2013-2015 рр. найбільша

кількість продуктивних вузлів в середньому по досліду була відмічена у сорту

Монада 11,9 шт. (75 %), у сорту Княжна - 9,4 шт. (71 %), у сорту КиВін –

10,7 шт. (72 %), що й мало свій вплив на урожайність рослин сої.

Результати регресійного аналізу залежностей рівня урожайності насіння

від показників індивідуальної продуктивності описуються відповідними

рівняннями (додаток Р, Р. 1, Р. 2):

для сорту КиВін:

У = 94564 + 0,0301*Х1 - 0,2492*Х2 + 2,0241*Х3 - 0,0694*Х4 (6.1)

158

для сорту Княжна:

У = - 1,5654 + 0,0613*Х1 - 0,2395*Х2 + 1,5536*Х3 + 0,0383*Х4 (6.2)

для сорту Монада:

У = 5,9275 + 0,1390*Х1 - 0,1289*Х2 + 0,6178*Х3 - 0,0407*Х4 (6.3)

де У – урожайність насіння, т/га;

х1 – кількість бобів, шт./рослину;

х2 – кількість насінин, шт./рослину;

х3 – маса насіння з однієї рослини, г/рослину;

х4 – маса 1000 насінин, г.

Встановлено, що для результативного показника У коефіцієнт множинної

кореляції рівний r = 0,96, r = 0,95, r = 0,93. Це свідчить про сильний позитивний

зв’язок. Коефіцієнт детермінації відповідно становив R2= 0,92, R

2= 0,90 та

R2= 0,86.

Таким чином, найбільш сприятливі умови для формування максимально

можливих показників індивідуальної продуктивності рослин сої, створювалися

за інокуляції насіння рослин сої та внесенні регулятора росту у фазу бутонізації.

Такі умови, окрім підвищення показників індивідуальної продуктивності,

змінювали основні елементи структури рослин, що в кінцевому результаті

позитивно вплинуло на рівень урожаю.

6.2 Урожайність насіння сої

Урожайність - найважливіший результативний показник землеробства і

сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображає

вплив економічних і природних умов, а також є головним показником, за яким

встановлюють доцільність застосування тих чи інших агротехнічних

заходів [368].

Потенційно можлива урожайність сої складає 2,7 – 3,0 т/га. Тому

розкриття потенціалу продуктивності сої вимагає розробки складових

159

технології вирощування відповідно до ґрунтово-кліматичних умов конкретного

регіону [31].

Щоб збільшити врожайність сої, необхідно підвищити коефіцієнт

використання сонячної енергії, створивши оптимальні умови світлового

режиму для кожної рослини і ценозу в цілому, тобто рівномірно розподіливши

рослини по площі живлення. Тому умови росту і розвитку сої в більшому

ступені залежать від способу сівби і норми висіву. Норма висіву, у свою чергу,

залежить від крупності, енергії проростання і господарської придатності

насіння, особливості росту сорту, грунтово-кліматичних умов, термінів сівби,

родючості ґрунту і якості передпосівного обробітку, рівня механізації,

використання добрив, пестицидів та біопрепаратів [31].

Зміни клімату призводять до коливань врожаю сої в межах 10-20 %,

вплив екстремальних погодних умов може досягти 30-60 %. Захворювання

насіння та рослин (грибні, бактеріальні та вірусні) загалом знижують

урожайність на 15-20 % [369].

Однією із важливих складових одержання високих врожаїв сої є сорт. Він

стає однією із передумов отримання високого урожаю необхідної якості будь-

якої сільськогосподарської культури. Але кожний сорт може повністю

реалізувати свої потенційні можливості лише за оптимальних умов

вирощування. Встановлено, що поєднання інокуляції насіння та обробки

рослин сої ретардантом мало позитивний вплив на підвищення рівня

урожайності сортів, що досліджувались. Так як їх застосування дає можливість

спрямовано регулювати найважливіші процеси в рослинному організмі,

найповніше реалізувати потенційні можливості сорту, закладені в геномі

природою та селекцією [28, 109, 370].

У науковій літературі також представлена велика кількість робіт,

присвячених вивченню впливу інокуляції насіння та регуляторів росту на

урожайність культур. Застосування на горосі капозану М, в період формування

5-6 листків, позитивно впливало на продуктивність, збільшуючи її на 5 ц/га

[169]. За результатами досліджень інокулювання насіння штамом

160

азотофіксувальних бактерій № 200 виявилось ефективнішим за вирощування

сортів Світязь (2,59 т/га) та Елегант (2,50 т/га), забезпечивши прибавку урожаю

до контролю 0,37-0,32 т/га [371]. Обробка рослин сої хлормекватхлоридом та

декстрелом сприяла інтенсивному накопиченню маси генеративних органів та

зростанню врожайності на 5-12 % [150]. Внесення етиленпродуцента ретпролу

у фазі 3-4 справжнього листка значно підвищило врожайність сої при різних

строках її сівби [372]. При використанні хлорхолінхлориду та алару на

соняшнику врожай насіння збільшувався на 14-25 % [373]. Встановлено, що

обробка насіння бактеріальними добривами забезпечила приріст урожайності

насіння сої сорту Феміда (0,16-0,39 т/га) порівняно з контролем без обробки

насіння [374]. Проте, проблема покращення урожайності бобових культур за

рахунок застосування регуляторів росту і розвитку рослин та інокуляції насіння

вичерпана далеко не повністю, тому потребує подальшого вивчення.

Результати проведених досліджень протягом 2013-2015 р. свідчать, що

урожайність насіння сортів сої коливалась в межах 1,45-2,39 т/га. За три роки

досліджень максимальна урожайність насіння спостерігалась у сорту Монада

2,39 т/га, дещо нижчий у сорту КиВін 2,13 т/га та сорту Княжна 2,14 т/га, який

одержали за обробки насіння бактеріальним препаратом Оптімайз та

обприскування посівів хлормекват-хлоридом у фазі бутонізації, що більше

відповідно на 40, 47 та 38 %, порівняно з контролем (без бактеризації та

обробки посівів ретардантом) (табл.6.3).

Слід відмітити, що сорти по-різному реагували на концентрацію

хлормекват-хлориду. Так, для сої сорту КиВін найбільш ефективною була

концентрація 1 %, а для сортів Княжна та Монада – 0,75 %.

Інокуляція насіння цих сортів забезпечила приріст урожаю відповідно на

16, 17, 15 %.

Відмічені прирости величини урожайності насіння сої достовірні на

п’ятивідсотковому рівні значимості. Розрахунок математичної обробки

результатів досліджень наведено в додатках С, С. 1, С. 2, С. 3.

161

Таблиця 6.3

Вплив регулятора росту та інокуляції насіння на урожайність насіння сої,

т/га

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Рік

Середнє

Приріст

від

інокуляції,

т/га

Приріст від

концентрацій

ретарданту,

т/га 2013 2014 2015

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 2,05 1,41 0,90 1,45 - -

0,5 2,22 1,50 1,00 1,57 - 0,12

0,75 2,31 1,61 1,16 1,69 - 0,24

1 2,40 1,75 1,25 1,80 - 0,35

Оптімайз

без обробки 2,32 1,55 1,06 1,64 0,19 -

0,5 2,57 1,68 1,21 1,82 0,37 0,18

0,75 2,69 1,78 1,40 1,96 0,51 0,32

1 2,81 1,94 1,65 2,13 0,68 0,49

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 2,38 1,41 0,86 1,55 - -

0,5 2,65 1,58 0,93 1,72 - 0,17

0,75 2,60 1,72 1,06 1,79 - 0,24

1 2,47 1,59 1,00 1,69 - 0,14

Оптімайз

без обробки 2,65 1,56 1,09 1,77 0,22 -

0,5 2,98 1,75 1,38 2,04 0,49 0,27

0,75 2,96 1,96 1,50 2,14 0,59 0,37

1 2,76 1,78 1,42 1,99 0,44 0,22

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 2,34 1,61 1,20 1,72 - -

0,5 2,58 1,82 1,31 1,90 - 0,18

0,75 2,70 2,03 1,46 2,06 - 0,34

1 2,68 1,97 1,46 2,04 - 0,32

Оптімайз

без обробки 2,64 1,80 1,33 1,92 0,20 -

0,5 2,97 2,07 1,46 2,17 0,45 0,25

0,75 3,24 2,29 1,65 2,39 0,67 0,47

1 3,17 2,18 1,69 2,35 0,63 0,43 Примітка: фактор А – сорт, фактор В – інокуляція, фактор С – концентрація ретарданту.

НІР0,05, т/га:

2013 р.: А- 0,0257; В – 0,0210; С – 0,0297; АВ – 0,0363; АС – 0,0514; ВС – 0,0420; АВС – 0,0297

2014 р.: А- 0,0352; В – 0,0287; С – 0,0407; АВ – 0,0498; АС – 0,0704; ВС – 0,0575; АВС – 0,0407

2015 р.: А- 0,0273; В – 0,0223; С – 0,0316; АВ – 0,0384; АС – 0,0547; ВС – 0,0447; АВС – 0,0773

(2013-2015 рр.) А – 0,0156; В – 0,0127; С – 0,0180; Д – 0,0156; АВ – 0,0221; АС – 0,08; АД – 0,0312;

ВС – 0,0270; ВД – 0,0255; СД – 0,0221; АВС – 0,0441; АВД – 0,0382; АСД – 0,0541; ВСД – 0,0441;

АВСД – 0,0765

На основі дисперсійного аналізу було визначено частку участі кожного з

досліджуваних факторів та їх взаємодії у формуванні рівня урожайності насіння

сої. Встановлено, що в роки з достатнім вологозабезпеченням (2013-2014 рр.)

участь у формуванні урожайності насіння факторів, що досліджувались була

майже рівномірною.

162

27,2%

31,4%22,5%

12,9%

6,0%

2013 р.

25,0%

28,3%28,5%

11,8%6,4%

2014 р.

15,2%

31,7%

33,0%

13,4%6,7%

Інокуляція Сорт Хлормекват-хлорид

Взаємодія факторів Інші невраховані фактори

2015 р.

Рис. 6.2 Частка впливу факторів на приріст урожаю насіння сої .

162

163

Частка фактору А (сорт) становила 31,4-28,3 %, фактору В (інокуляція) –

27,2-25,0 %, фактору С (концентрація хлормекват-хлориду) – 22,5-28,5 %. Тоді

як у посушливому 2015 році частка участі інокуляції зменшилась до 15,2 %, а

участь фактору А (сорт) та фактору С (концентрація хлормекват-хлориду)

збільшилась відповідно до 31,7 та 33,0 %, що підтверджує пластичність сортів

та ефективність хлормекват-хлориду у посушливих умовах. Взаємодія цих

факторів становила 11,8-13,4 %. Вплив інших неврахованих чинників на

формування урожайності насіння сої був на рівні 6,0-6,7 % (рис. 6.2).

Провівши аналіз гідротермічних умов та урожайності насіння сої,

виявлено, що вони різнились за роками і мали вплив на рівень урожайності

насіння. Протягом 2013 та 2014 років були більш сприятливі умови для росту,

розвитку рослин та формування урожайності. За вегетаційний період рослин

даних років випало 97,5 та 81,4 % опадів від середньобагаторічної норми,

урожайність відповідно становила 3,24 т/га та 2,29 т/га. У 2015 році

спостерігалось зменшення урожайності посіву сої до 1,65 т/га. Значний вплив

на зниження урожайності здійснювали відсутність опадів (лише 22 % від

середньої багаторічної кількості) та високі температури у критичні періоди

вегетації рослин сої.

Залежно від результатів регресійного аналізу встановлено, що всі

досліджувані чинники впливали на урожайність насіння. Залежність між

величиною урожайності, проведенням інокуляції та внесенням

морфорегулятора виражається рівнянням множинної квадратичної регресії:

Сорт КиВін

у = 1,394 + 0,2600х1 + 0,4149х2, (6.4)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,98; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,96.

Сорт Княжна

у = 1,5618 + 0,2975х1 + 0,2234х2, (6.5)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,91; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,83.

164

Сорт Монада

у = 1,6970 + 0,2775х1 + 0,4143х2, (6.6)

Коефіцієнт множинної кореляції r = 0,97; множинний коефіцієнт

детермінації R2= 0,94.

де у – урожайність, т/га, х1 – проведення інокуляції насіння, л/т х2 –

концентрація ретарданту, %.

Отже, проаналізувавши експериментальні дані можна стверджувати, що

сприятливі умови для росту і розвитку рослин, формування урожайності

насіння сої складалися при внесенні в фазу бутонізації 0,75 % та 1 % розчину

регулятора росту на фоні інокуляції. Рівень урожайності насіння на цих

варіантах у середньому становив відповідно 2,13-2,39 т/га. На цих ділянках

протягом років досліджень спостерігалася найвища реалізація генетичного

потенціалу сорту сої Монада – 1,65-3,24 т/га.

Таким чином, впровадження в сільськогосподарську практику нових

сортів, а також розробка удосконалених сортових технологій сої – одна з

головних умов підвищення ефективності виробництва і збільшення валових

зборів цієї культури в умовах правобережного Лісостепу.

6.3. Якість насіння сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту

Відомо, що білок і жир є найціннішими сировинними продуктами

світового ринку, тому що населення нашої планети зростає і це вимагає

інтенсифікації виробництва високоенергетичних продуктів харчування. Велике

значення у розв’язанні цієї проблеми займає соя – завдяки своєму багатому й

різноманітному хімічному складу вона не знає собі рівних. Дана культура

поєднує в собі дві найважливіші складові для існування живих організмів – це

білок (36-42 %) та жир (19-24 %) [202].

Вміст білка в значній мірі залежить від гідротермічних умов року та

165

досягає максимуму при недостатній кількості опадів і підвищеній температурі

повітря, а жиру – при великій кількості опадів та високій температурі [375].

Отже, одним із найважливіших завдань, яке ставиться перед

працівниками сільськогосподарського виробництва – отримання продукції, що

відповідає вимогам європейських та світових стандартів. Необхідно, щоб в

зерні була збалансована кількість білків, жирів, вуглеводів, високий вміст

протеїну із оптимальним набором амінокислот. Важливим критерієм цінності

насіння сої, що значною мірою визначає загальну якісну оцінку і товарні якості,

є її хімічний склад, особливо вміст сирого протеїну та жиру, який залежить від

цілого ряду факторів, проте головними є сортові особливості та технологічні

прийоми вирощування.

Створення оптимальних умов проходження продукційного процесу сої за

рахунок використання бактеріальних добрив та рістрегулюючих речовин

сприяло не тільки формуванню високої урожайності її насіння, але й суттєвому

покращанню біохімічних показників, і як наслідок підвищення вмісту сирого

протеїну та жиру.

У сортів КиВін та Монада найвищий вміст сирого протеїну (37,5 та

38,3 %) і жиру (22,8 та 21,9 %) відмічено за обробки насіння Оптімайзом та

застосування 1,0 % розчину хлормекват-хлориду у фазу бутонізації. У сорту

Княжна найвищими ці показники 38,8 та 21,8 % були за обробки насіння

Оптімайзом та використання 0,75 % розчину хлормекват-хлориду. Приріст до

контролю відповідно становив у сорту КиВін 3,8 та 2,9 %, у сорту Монада – 4,0

та 1,8 %, у сорту Княжна – 4,6 та 1,7 % (табл. 6.4).

Між вмістом сирого протеїну в насінні сої та концентрацією хлормекват-

хлориду встановлено позитивний сильний зв’язок. Коефіцієнт кореляції рівний

r = 0,788.

Також відмічений позитивний вплив інокуляції на показники якості

насіння. Бактеріальне добриво Оптімайз сприяє формуванню розвиненої

кореневої системи і активного рослинно-бактеріального азотфіксувального

симбіозу та інтенсифікує у рослин процес фотосинтезу. Внаслідок чого рослини

166

мають збільшену площу асиміляційної поверхні коріння та наземної маси, що

впливає на вміст сирого протеїну в насінні. У середньому по досліді

передпосівна обробка насіння Оптімайзом збільшила вміст сирого протеїну та

жиру у сорту КиВін відповідно на 1,3 та 0,8 %; у сорту Княжна – на 1,0 та

0,7 %; у сорту Монада - на 0,7 та 0,8 %.

Таблиця 6.4

Вплив інокуляції та концентрації ретарданту на вміст сирого протеїну та

жиру в насінні сої, % (у середньому за 2013-2015рр.)

Сорт Концентрація

ретарданту, %

Інокуляція

Без обробки Оптімайз, 2,8 л/т

сирий

протеїн жир

сирий

протеїн Жир

КиВін

Без обробки 33,7 19,9 35,4 21,7

0,5 34,8 21,5 36,4 22,3

0,75 35,8 21,9 36,8 22,5

1,0 36,4 22,5 37,5 22,8

Княжна

Без обробки 34,2 20,1 35,1 20,8

0,5 35,4 20,4 35,9 21,1

0,75 37,0 21,3 38,8 21,8

1,0 36,1 21,0 36,8 21,8

Монада

Без обробки 34,3 20,1 35,1 21,2

0,5 35,1 20,8 35,6 21,5

0,75 36,8 21,0 37,5 21,9

1,0 37,5 21,4 38,3 21,9 Примітка: фактор А – сорт, фактор В – інокуляція, фактор С – концентрація ретарданту.

НІР0,05, %:

(вміст сирого протеїну, у середньому за 2013–2015 рр.): А- 0,2037; В – 0,1663; С – 0,2352; АВ –

0,2880; АС – 0,4073; ВС – 0,3326; АВС – 0,5761

Крім цього сумісне застосування інокуляції насіння та обробки посівів сої

ретардантами забезпечило вміст сирого протеїну від 35,6 до 38,8 %, що

відповідає нормам ДСТУ 4230:2003 [376] для виготовлення соєвого шроту

відповідної якості.

На думку окремих авторів підвищення урожайності насіння за рахунок

оптимізації умов вирощування супроводжується збільшенням сирого протеїну

[377]. Опираючись на результати статистичної обробки нами встановлено, що

між урожайністю насіння сої та вмістом сирого протеїну спостерігається

167

сильний позитивний кореляційний зв’язок у сорту КиВін –

r = 0,932, у сорту Княжна – r = 0,621, у сорту Монада r = 0,689. Результати

регресійного аналізу залежності урожайності насіння від показника вмісту

сирого протеїну описуються рівнянням:

сорт КиВін

У = 0,1738Х – 4,4705, R2= 0,868 (6.7)

сорт Княжна

У = 0,1124Х – 2,2304, R2= 0,386 (6.8)

сорт Монада

У = 0,1321Х – 2,7236, R2= 0,475 (6.9)

де у – вміст сирого протеїну в зерні, %; х – урожайність, т/га

За результатами кореляційно-регресійного аналізу встановлено, що між

вмістом сирого протеїну та кількістю фіксованого азоту встановлено сильний

позитивний зв'язок для сорту КиВін r = 0,972, Княжна r = 0,946, Монада

r = 0,806.

Дана залежність описується наступним рівнянням лінійної регресії:

для сорту КиВін y = 23,6094 + 0,1268х, R2= 0,944 (6.10)

для сорту Княжна y = 20,6983 + 0,1596x, R2= 0,895 (6.11)

для сорту Монада y = 23,0390 + 0,1237х, R2= 0,650 (6.12)

де у – вміст сирого протеїну в зерні, %; х – кількість біологічно

фіксованого азоту, кг/га.

Вміст сирого протеїну та жиру в насінні є важливими показниками

ефективності технології, але повніші уявлення про якість отриманого врожаю

надають показники їх виходу з одиниці площі.

У результаті проведених досліджень встановлено, що із зростанням

урожайності насіння вихід сирого протеїну та жиру також зростали. За рахунок

підвищення урожайності найвищий вихід сирого протеїну (0,68 – 0,90 т/га) був

у сорту Монада (табл.6.5).

У сорту КиВін та Княжна спостерігалось менше значення цього

показника – 0,58- 0,80 т/га та 0,62-0,83 т/га. Діапазон величини виходу жиру

168

залежно від дії технологічних заходів у сорту Монада становив 0,41 - 0,52 т/га,

сорту КиВін - 0,36 - 0,49, сорту Княжна - 0,37 - 0,47 т/га.

Таблиця 6.5

Вихід сирого протеїну та жиру залежно від інокуляції та внесення

ретарданту, т/га (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт

Концентрація

ретарданту,

%

Інокуляція

Без обробки Оптімайз, 2,8 л/т

сирий

протеїн

+, – до

контро

лю

жир

+, – до

контро

лю

сирий

протеїн

+, – до

контро

лю

жир

+, – до

контро

лю

КиВін

Без обробки 0,49 - 0,29 - 0,58 0,09 0,36 0,07

0,5 0,55 0,06 0,34 0,05 0,66 0,17 0,41 0,12

0,75 0,61 0,12 0,37 0,08 0,72 0,23 0,44 0,15

1,0 0,66 0,17 0,41 0,12 0,80 0,31 0,49 0,20

Княжна

Без обробки 0,53 - 0,31 - 0,62 0,09 0,37 0,06

0,5 0,61 0,08 0,35 0,04 0,73 0,20 0,43 0,12

0,75 0,66 0,13 0,38 0,07 0,83 0,30 0,47 0,16

1,0 0,61 0,08 0,35 0,04 0,73 0,20 0,43 0,12

Монада

Без обробки 0,59 - 0,34 - 0,68 0,09 0,41 0,07

0,5 0,67 0,08 0,40 0,06 0,77 0,18 0,47 0,13

0,75 0,76 0,17 0,43 0,09 0,90 0,31 0,52 0,18

1,0 0,76 0,17 0,44 0,10 0,90 0,31 0,51 0,17 Примітка: фактор А – сорт, фактор В – інокуляція, фактор С – концентрація ретарданту.

НІР0,05, т/га:

вихід сирого протеїну, у середньому за 2013-2015 рр.: А- 0,1910; В – 0,1560; С – 0,2206; АВ – 0,2701;

АС – 0,3820; ВС – 0,3119; АВС – 0,5402

Найбільший вплив на вихід сирого протеїну та жиру мало поєднання

інокуляції насіння із внесенням 0,75 % та 1 % розчину регулятора росту. Дані

показники у сорту КиВін становили 0,80 т/га, 0,49 т/га, у сорту Княжна –

0,83 т/га, 0,47 т/га, у сорту Монада – 0,90 т/га, 0,52 т/га.

За результатами статистичної обробки встановлено сильні позитивні

зв’язки між вмістом сирого протеїну та жиру КиВін (r = 0,959); Княжна

(r = 0,889), Монада (r = 0,804). Дані залежності виражались рівняннями регресії:

для сорту КиВін

У = 8,2897 + 1,2592х, R2= 0,920 (6.13)

для сорту Княжна

У = - 6,9221 + 2,0480х, R2= 0,790 (6.14)

для сорту Монада

169

У = - 4,698 + 1,9304х, R2= 0,647 (6.15)

де У – вміст сирого протеїну, т/га, Х – вміст жиру, т/га;

Таким чином, комплексне застосування інокуляції насіння бактеріальним

препаратом Оптімайз (2,8 л/т) та ретарданту хлормекват-хлорид забезпечувало

покращення біохімічних показників насіння. Найефективнішим був вплив 0,75

та 1,0 %-го розчину хлормекват-хлориду на фоні інокуляції. Ці елементи

технології забезпечили сировину відповідної якості, вміст сирого протеїну від

35,1 до 38,8 %, що відповідає нормам ДСТУ 4230:2003 для виготовлення

соєвого шроту, збалансованого за сирим протеїном.

Висновки до розділу 6

1. Найбільш сприятливі умови для формування максимальних показників

індивідуальної продуктивності рослин сої створювалися за інокуляції насіння

рослин сої та внесенні регулятора росту хлормекват-хлорид у фазу бутонізації.

Такі умови, окрім підвищення показників індивідуальної продуктивності,

змінювали основні елементи структури рослин, що в кінцевому результаті

позитивно вплинуло на рівень урожаю. У сорту Монада найбільша кількість

бобів (37,6 шт.), кількість насінин 72,8 шт. та маса 1000 насінин - 131,3 г було

отримано за проведення інокуляції насіння та внесенні 0,75 % розчину

регулятора росту. У сорту КиВін внесення 1 % розчину ретарданту на фоні

інокуляції забезпечило формування максимальної кількості бобів (30,4 шт.),

кількості насінин (49,5 шт), а також масу 1000 насінин (128,2 г). Також

виявлено, що у сорту Княжна максимальні показники індивідуальної

продуктивності зумовило проведення інокуляції та внесення 0,75 % розчину

ретарданту, відповідно кількість бобів становила - 29,3 шт., кількість насінин -

67,9 шт. і маса 1000 насінин - 126,1 г.

2. Сприятливі умови для росту і розвитку рослин, формування

урожайності насіння сої складалися при внесенні в фазу бутонізації 0,75 % та

1 % розчину регулятора росту на фоні інокуляції. Рівень урожайності насіння на

цих варіантах становив відповідно 2,13-2,39 т/га. На цих ділянках протягом років

170

досліджень спостерігалася найвища реалізація генетичного потенціалу сорту сої

Монада – 1,65-3,24 т/га.

3. Використання бактеріальних добрив та рістрегулюючих речовин

сприяло суттєвому покращанню біохімічних показників, і як наслідок –

підвищення вмісту сирого протеїну та жиру. У сортів КиВін та Монада

найвищий вміст сирого протеїну (37,5-38,3 %) і жиру (22,8-21,9 %) відмічено за

обробки насіння Оптімайзом та застосування 1,0 % розчину хлормекват-

хлориду у фазу бутонізації. У сорту Княжна найвищими ці показники 38,8 та

21,8 % були за обробки насіння Оптімайзом та використання 0,75 % розчину

хлормекват-хлориду. Ці елементи технології забезпечили сировину відповідної

якості, що відповідає нормам державних стандартів для виготовлення соєвого

шроту, збалансованого за сирим протеїном.

Найбільший вплив на вихід сирого протеїну та жиру мало поєднання

інокуляції насіння із внесенням 0,75 % та 1 % розчину регулятора росту. Дані

показники у сорту КиВін становили 0,80 т/га, 0,49 т/га , у сорту Княжна –

0,83 т/га, 0,47 т/га, у сорту Монада – 0,90 т/га, 0,52 т/га.

Результати розділу 6 опубліковані у наукових працях [378, 379, 380, 381,

382, 383].

171

РОЗДІЛ 7

ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ

ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

Впровадження у виробництво культури, сорту чи технології

вирощування, окрім показників урожайності і якості продукції, повинно

супроводжуватися й економічним обґрунтуванням. Добір економічних

варіантів технології, які забезпечують окупність затрачених ресурсів з

максимальною ефективністю, необхідно розробляти на основі оцінки

результатів досліджень та аналізу елементів технологічного процесу. Це

призведе до покращення її якості продукції, зменшення обсягів виробництва та

зниження виробничих витрат [384].

Серед чинників, які визначають рівень економічної ефективності

вирощування сої, значне місце належить не тільки новим високопродуктивним

сортам, але й певним технологічним прийомам їх вирощування, які сприяють в

більш повній мірі реалізовувати їх генетичний потенціал.

Одним з головних показників, що характеризують економічну

ефективність виробництва є рентабельність. Аналіз показників рентабельності

дає змогу визначити, які види продукції найбільш вигідно виробляти в

господарстві, де закладенні найбільші можливості підвищення прибутковості

виробництва. Чим вища рентабельність виробництва, тим більше можливостей

у господарства здійснювати науково-технічний прогрес, всебічну

інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва [385].

Ефективність будь-якої технології вирощування культури має

підтверджуватись позитивним результатом аналізу економічної ефективності.

7.1 Економічна оцінка технології вирощування сої

Аналіз світового досвіду показує, що висока економічна ефективність

вирощування сої досягається за рахунок раціонального поєднання факторів

172

виробництва і розміщення, спеціалізації, концентрації, інтенсифікації, високої

товарності.

У сучасних умовах виробництво сої передбачає широке використання

засобів механізації, хімізації та нових високоврожайних сортів з високим

вмістом в насінні білка та олії, стійких до несприятливих факторів і придатних

для переробки за промисловими технологіями харчового та кормового

напрямків [386, 387].

Основні критерії оцінки ефективності засобів інтенсифікації — це

собівартість одиниці продукції, урожайність з одного гектару, продуктивність

праці і рентабельність виробництва. Різні культури мають неоднаковий рівень

рентабельності, оскільки для вирощування врожаю потребують різної кількості

трудових і матеріальних витрат на одиницю площі [120].

За допомогою показників економічної оцінки вирощування

сільськогосподарських культур можна вибрати економічно вигідний варіант

технології і шлях можливої економії ресурсів та енергії як в цілому по

технологічному процесу вирощування, так і по ефективності окремих його

елементів.

Вартість насіння, мінеральних і бактеріальних добрив та засобів захисту

рослин сої розраховувались станом на кінець 2015 року. Ціна реалізації 1 тонни

насіння сої на біржових торгах на той час складала 8500 грн.

Аналізуючи дані табл. 7.1 можна зазначити, що вартість отриманої

продукції при вирощуванні сортів сої змінювалась з такою ж закономірністю,

як і урожайність культури.

Чим вищою була врожайність насіння, тим більше зростала вартість

вирощеної продукції. При проведенні інокуляції та внесенні ретарданту

збільшувались і виробничі витрати на вирощування.

Найвищі виробничі витрати спостерігались на варіантах досліду, де

застосовували бактеризацію насіння та 1 % розчин хлормекват-хлориду.

Серед сортів максимальним даний показник – 9184 грн. спостерігався при

вирощуванні сорту КиВін за рахунок більшої його норми висіву.

173

Таблиця 7.1

Економічна ефективність технології вирощування сої (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Урожайність,

т/га

Вартість

продукції,грн.

Виробничі

витрати, грн.

Собівартість

1 т насіння,

грн.

Умовно

чистий

прибуток, грн.

Рівень

рентабельності,

%

КиВін

без інокуляції

без обробки (к) 1,45 12325 8896 6136 3429 39

0,5 1,57 13345 9019 5745 4326 48

0,75 1,69 14365 9086 5377 5279 58

1 1,80 15300 9152 5085 6148 67

Оптімайз

без обробки 1,64 13940 9015 5497 4925 55

0,5 1,82 15470 9138 5021 6332 69

0,75 1,96 16660 9205 4696 7455 81

1 2,13 18105 9271 4352 8834 95

Княжна

без інокуляції

без обробки (к) 1,55 13175 8651 5581 4524 52

0,5 1,72 14620 8774 5101 5846 67

0,75 1,79 15215 8841 4939 6374 72

1 1,69 14365 8907 5270 5458 61

Оптімайз

без обробки 1,77 15045 8769 4954 6276 72

0,5 2,04 17340 8892 4359 8448 95

0,75 2,14 18190 8959 4186 9231 103

1 1,99 16915 9025 4535 7890 87

Монада

без інокуляції

без обробки (к) 1,72 15505 8810 5122 6695 76

0,5 1,90 17128 8933 4702 8195 92

0,75 2,06 18570 9000 4369 9570 106

1 2,04 18390 9066 4444 9324 103

Оптімайз

без обробки 1,92 17308 8928 4650 8380 94

0,5 2,17 19562 9051 4171 10511 116

0,75 2,39 21545 9118 3815 12427 136

1 2,35 21184 9184 3908 12000 131

173

174

Відмічено, що бактеризація насіння була економічно вигідною у

технології вирощування сої. Інокуляція насіння сої зменшувала собівартість

продукції при вирощуванні сорту КиВін на 639 грн./га, сорту Княжна на

627 грн./га, сорту Монада на 472 грн./га та збільшувала умовно чистий

прибуток і рівень рентабельності відповідно на 1497 грн. та 16 %, на 1752 грн.

та 19 %, на 1685 грн. та 18 %.

Обробка посівів сої хлормеват-хлоридом теж була економічно вигідною.

На ділянках польового досліду, де не проводили обробку морфорегулятором

(контроль), вартість продукції становила у сортів КиВін – 12235 грн., Княжна –

13175 грн. та Монада – 15505 грн. Під час проведення обробки посівів 0,75 –

1,0 % розчином хлормекват–хлорид у фазу бутонізації, вартість продукції

зростала у сорту КиВін на 3107 грн., Княжна – на 1395 грн. та у сорту Монада –

на 1307 грн.

Дещо вища урожайність насіння сої та економічні показники

ефективності вирощування дозволили отримати більші значення чистого

прибутку та рівня рентабельності.

Слід зазначити, що найвищий чистий прибуток та рівень рентабельності

при вирощуванні сої виявився на варіантах з внесенням 0,75 % та 1 % розчину

хлормекват-хлориду на фоні інокуляції, та становив у сорту КиВін – 8834 грн.,

95 %, який сформував урожайність – 2,14 т/га, у сортів Княжна – 9231 грн.,

103 % та Монада на рівні 12427 грн. та 136 % за рівня урожайності відповідно

2,13 та 2,39 т/га.

Більш ефективним за основними економічними показниками виявився

сорт Монада порівняно з сортами КиВін та Княжна.

Про зазначене можна судити за даними, отриманого чистого прибутку,

що наведені на рис. 7.1. Дані, наведені на рисунку, також свідчать про

збільшення чистого прибутку при проведенні інокуляції насіння сої та внесенні

регулятора росту.

175

Контроль Оптімайз Оптімайз+0,75% ХМХ Оптімайз+1% ХМХ

3429

4925

7455

8834

4524

6276

9231

7890

6695

8380

1242712000

КиВін Княжна Монада

Рис. 7.1 Чистий прибуток при вирощуванні сортів сої за інокуляції

насіння та внесення регулятора росту різних концентрацій (середнє за 2013-

2015 рр.)

Таким чином, аналіз економічних показників показав, що в умовах

правобережного Лісостепу України на сірих лісових ґрунтах інтенсифікація

процесу вирощування сої за рахунок бактеризації насіння та обробки посівів

морфорегулятором хлормекват-хлорид є економічно вигідним заходом

вирощування. З економічної точки зору найдоцільніше вирощувати сою сортів

КиВін, Княжна та Монада із обробкою посівів 0,75 % та 1,0 % розчином

регулятора росту на фоні інокуляції.

7.2 Енергетична ефективність вирощування сої на насіння

Економічні методи оцінки технологій вирощування сільськогосподарських

культур у певній мірі є недостатніми, оскільки мають значні коливання, що

зумовлені ціновою політикою. Енергетичний аналіз дає можливість уникнути

176

цих коливань й отримати більш об’єктивну характеристику технологічних

процесів вирощування рослин. Отже, енергетична та економічна оцінки

технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур

взаємодоповнюють одна одну і мають актуальне значення для сучасного

сільськогосподарського виробництва України [388].

За умов, коли сільськогосподарське виробництво відчуває дефіцит

ресурсного потенціалу, а виробництво енергії поступово дорожчає, важливе

значення має енергетична оцінка розроблених технологій. Оскільки одержання

максимальної кількості рослинницької продукції за мінімальних затрат енергії є

пріоритетним і необхідним завданням сучасної аграрної науки [389,390].

Показник енергетичної ефективності при різних моделях технології

вирощування сої може бути вирішальним та рівноцінним критерієм

ефективності виробництва насіння цієї культури і визначається за допомогою

енергетичного аналізу [391].

Енергетичний аналіз показав, що чим довше тривав вегетаційний період

рослин або сорту сої, тим ефективніше вона споживала енергію Сонця і

нагромаджувала більше органічної маси. Енергетична поживність соєвих

білкових продуктів досить висока: одиниця сухої маси насіння рослин сої

вміщує у 35 разів більше білка, ніж інші культури. Тому енергію, яка

міститься в урожаї сої, необхідно розраховувати за вмістом білка, жиру і

вуглеводів.

За даними академіка НААН А. О. Бабича [28], в 100 грамах соєвого

борошна міститься 327 калорій, з розрахунку 45 кал. на 1 г білка, 56 кал. на

1 г вуглеводів і 910 кал. на 1 г жиру.

Як зазначає О.І. Зінченко та ін. [120] порівняння енергії, акумульованої в

урожаї, із сукупною енергією, затраченою на вирощування і збирання врожаю,

дає змогу об'єктивно оцінити технологію вирощування польових культур. У

рослинництві на одиницю затраченої сукупної енергії в процесі вирощування

культури припадає 2 – 7 і навіть більше одиниць енергії, акумульованої в

урожаї.

177

Визначення порівняльної ресурсоємкості витрат неоднакових за рівнем

енергонасиченості технологій вирощування, аналіз енергоємкості виробництва

дозволяє відповідною мірою порівняти і оцінити різні за рівнем інтенсифікації

технології, визначити їхню перспективність з погляду ресурсо- та

енергозбереження, відшукати шляхи підвищення ефективності усіх складових

єдиного технологічного процесу [203].

В середньому за три роки досліджень (2013-2015 рр.), розрахунки

показали, що вирощування сої було досить ефективним.

Найвищі витрати сукупної енергії на вирощування сої у сортів КиВін

14935 МДж/га, Княжна 14280 МДж/га та Монада 14889 МДж/га були на

ділянках, де застосовували передпосівну обробку насіння інокулянтом Оптімайз

та застосування хлормекват-хлоридом у фазу бутонізації, тоді як на контрольних

ділянках вони складали 14243 МДж/га, 13604 МДж/га та 14051 МДж/га, що

менше на 5-6 % (табл. 7.2).

Вихід обмінної енергії на цих ділянках був значно вищим, оскільки

застосування інокулянта та регулятора росту зумовило досить суттєве зростання

рівня урожаю та накопичення в ньому енергії.

Найвищий вихід обмінної енергії спостерігався у сорту КиВін

28879 МДж/га при внесенні 1 % розчину ретарданту на фоні інокуляції, у сортів

Княжна – 29898 МДж/га та Монада – 34586 МДж/га на варіантах, де проводили

бактеризацію насіння та вносили 0,75 % розчин ретарданту.

На цих же ділянках відмічено і максимальну кількість акумульованої

енергії посівами сої, яка склала відповідно 37680 МДж/га, 37857 МДж/га та

42280 МДж/га .

Найвищий вихід енергії, отриманої із урожаєм відмічено у сорту КиВін

(43814 тис. МДж/га) за внесення 1 % розчину хлормекватхлориду на фоні

інокуляції бактеріальним препаратом Оптімайз.

У сортів Княжна (44020 тис. МДж/га) та Монада (49162 тис. МДж/га) – на

варіантах, де проводили бактеризацію насіння тим же бактеріальним препаратом

та вносили 0,75 % розчин хлормекватхлориду.

178

Таблиця 7.2

Енергетична ефективність вирощування сої на насіння (середнє за 2013–2015 рр.)

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Витрати сукупної

енергії на

вирощування, тис.

МДж/га

Валова енергія,

МДж/га

Отримано

енергії з

урожаєм, тис.

МДж/га

Чистий

енергетичний

прибуток, тис.

МДж/га

Коефіцієнт

енергетичної

ефективності

КиВін

без

інокуляції

без обробки (к) 14243 25651 29827 15583 2,1

0,5 14555 27774 32295 17739 2,2

0,75 14726 29896 34763 20037 2,4

1 14896 31842 37026 22130 2,5

Оптімайз

без обробки 14275 29012 33735 19459 2,4

0,5 14591 32196 37437 22847 2,6

0,75 14762 34673 40317 25555 2,7

1 14935 37680 43814 28879 2,9

Княжна

без

інокуляції

без обробки (к) 13604 27420 31884 18280 2,3

0,5 13918 30427 35380 21462 2,5

0,75 14087 31665 36820 22734 2,6

1 14247 29896 34763 20516 2,4

Оптімайз

без обробки 13632 31312 36409 22776 2,7

0,5 13952 36088 41963 28011 3,0

0,75 14122 37857 44020 29898 3,1

1 14280 35203 40934 26655 2,9

Монада

без

інокуляції

без обробки (к) 14051 30427 35380 21329 2,5

0,5 14366 33611 39083 24717 2,7

0,75 14539 36442 42374 27835 2,9

1 14703 36088 41963 27260 2,9

Оптімайз

без обробки 14082 33965 39494 25412 2,8

0,5 14401 38388 44637 30236 3,1

0,75 14576 42280 49162 34586 3,4

1 14889 41572 48340 33450 3,2

178

179

Прибавка до контролю відповідно становила 13987 тис. МДж/га або 47 %;

12136 тис. МДж/га або 38 %; 13782 тис. МДж/га або 39 %.

Крім цього, застосування бактеризації насіння та хлормекватхлориду при

вирощуванні сої забезпечило збільшення чистого енергетичного прибутку: у

сорту КиВін на 85 %, у сорту Княжна на 64 %, у сорту Монада на 62 %.

При аналізі показників біоенергетичної ефективності встановлено, що

енергоємність врожаю змінювалась і відповідно змінювався коефіцієнт

енергетичної ефективності. В усіх варіантах досліду визначений коефіцієнт

значно перевищував 1, що вказує про доцільність включення до технологічних

прийомів вирощування сої, застосування інокуляції насіння та регулятора

росту.

Серед сортів, які вивчались, найвищий рівень урожайності спостерігався

при проведенні бактеризації насіння та внесенні у фазу бутонізації 0,75 % та

1 % розчину хлормекват-хлориду, він становив 2,39 т/га у сорту Монада, у

сортів КиВін та Княжна показник був дещо нижчим відповідно 2,13 та

2,14 т/га. В результаті чого коефіцієнт енергетичної ефективності на цих

ділянках відрізнявся: для сорту Монада він складав 3,4, КиВін – 2,9 та Княжна

– 3,1.

Отже, в умовах Лісостепу України сумісне застосування інокуляції

насіння та внесення 0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду в значній мірі

підвищують біоенергетичну ефективність, прихід енергії з урожаєм і

забезпечують досить високий рівень енергетичної ефективності врожаю сої.

Висновки до розділу 7

1. Відмічено, що бактеризація насіння була економічно вигідною у

технології вирощування сої. Так інокуляція насіння сої зменшувала

собівартість продукції при вирощуванні сорту КиВін на 639 грн./га, сорту

Княжна на 627 грн./га, сорту Монада на 472 грн./га та збільшувала умовно

чистий прибуток і рівень рентабельності відповідно на 1497 грн. та 16 %, на

1752 грн. та 19 %, на 1685 грн. та 18 %. Проте найвищий чистий прибуток та

180

рівень рентабельності за вирощування сої відмічено на варіантах з внесенням

0,75 % та 1 % розчину хлормекват-хлориду на фоні інокуляції, та становив у

сорту КиВін відповідно 8834 грн., 95 %, у сортів Княжна – 9231 грн., 103 % та

Монада на рівні 12427 грн. та 136 %.

2. Найвищі витрати сукупної енергії на вирощування сої у сортів КиВін

14935 МДж/га, Княжна 14280 МДж/га та Монада 14889 МДж/га були на

ділянках, де застосовували передпосівну обробку насіння інокулянтом Оптімайз

та застосування хлормекват-хлоридом у фазу бутонізації. Також вихід обмінної

енергії на цих ділянках становив у сорту КиВін 28879 МДж/га при внесенні 1 %

розчину ретарданту на фоні інокуляції, у сортів Княжна – 29898 МДж/га та

Монада – 34586 МДж/га на варіантах, де проводили бактеризацію насіння та

вносили 0,75 % розчин ретарданту. На цих же ділянках відмічено і максимальну

кількість акумульованої енергії посівами сої, яка склала відповідно

37680 МДж/га, 37857 МДж/га та 42280 МДж/га. Коефіцієнт енергетичної

ефективності на цих ділянках становив: для сорту Монада – 3,4, КиВін – 2,9 та

Княжна – 3,1.

Результати розділу 7 опубліковані у науковій праці [392].

181

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано проходження процесів

росту, розвитку та формування урожайності та якості насіння сої та впливу на

них організованих факторів з врахуванням гідротермічних умов Лісостепу

правобережного. Дослідження були спрямовані на вирішення поставленої

наукової задачі, що дозволило зробити наступні висновки:

1. Відмічено, що інокуляція насіння та застосування ретарданту

хлормекват-хлориду не мали суттєвого впливу на тривалість міжфазних

періодів та вегетаційного періоду сортів сої в цілому. У середньому за 2013-

2015 рр. тривалість вегетаційного періоду, залежала від групи стиглості сорту

та гідротермічних умов вирощування і становила у сорту КиВін – 115 діб, у

сорту Княжна – 117 діб, у сорту Монада – 124 доби.

2. Інокуляція насіння бактеріальним препаратом Оптімайз 200 на основі

штаму B. japonicum та обробка посівів ретардантом хлормекват-хлорид мала

суттєвий вплив на лінійні розміри стебла. Інокуляція насіння зумовлювала

збільшення висоти рослин сої сорту КиВін на 5,2 %, сорту Княжна на 3,7 %, та

сорту Монада на 3,5 %. Обробка посівів сої у фазу бутонізації призвела до

зменшення лінійних розмірів рослин сої сорту КиВін на 4,7 %, сорту Княжна на

6,2 %, сорту Монада на 5,5 %, що є типовою реакцією на ретардант.

Вкорочення стебла рослин під впливом антигіберелінових препаратів

відбувалося з п’ятого міжвузля за рахунок зменшення його довжини на 20-

30 %. Крім цього відбувалося потовщення стебла дослідних рослин сої на 3,2-

40,1 %, залежно від концентрації ретарданту. Максимально діаметр стебла усіх

сортів у п’ятому міжвузлі збільшувався на 1,2-1,6 мм при застосуванні

інокуляції та хлормекватхлориду 0,75 та 1 % концентрації.

3. Встановлено позитивний вплив інокуляції та ретарданту на

збереженість генеративних та репродуктивних органів у рослин сої. Найменша

абортивність квіток та бобів відмічена у сорту Монада за обробки насіння

бактеріальним препаратом Оптімайз 200 та обприскування вегетуючих рослин

182

0,75 % розчином хлормекват-хлориду і становила відповідно 43,9 та 9,2 %.

4. Застосування хлормекват-хлориду на фоні інокуляції бактеріальним

препаратом Оптімайз 200 позитивно впливало на формування та

функціонування фотосинтетичного апарату сої. Використання 1 % розчину

хлормекват-хлориду призвело до зменшення площі листкової поверхні у фазу

кінець цвітіння у сорту КиВін на 11,4-8,5 %, у сорту Княжна на 11,6-12,2 %, у

сорту Монада на 10,6-7,6 %, проте сприяло збільшенню розмірів стовпчастої

паренхіми листка та рівня хлорофілу а + b.

5. Відмічено позитивний вплив комплексного застосування інокуляції

насіння та ретарданту на мезоструктурні показники листків сої. Об’єм клітин

стовпчастої паренхіми набував максимального значення у сортів КиВін –

3420 мкм3, Княжна – 3805 мкм

3 та Монада – 4105 мкм

3 за внесення 1 % та

0,75 % розчину ретарданту на фоні інокуляції насіння бактеріальним

препаратом Оптімайз 200. Також така залежність характерна щодо збільшення

розмірів клітини та площі губчастої паренхіми листка сої.

6. Максимальні значення концентрації хлорофілу ―а+b‖ в листках сої

сорту КиВін (2,04мг/г), у сорту Княжна (2,30 мг/г) та у сорту Монада (2,33 мг/г

сирої маси) спостерігались на варіантах, де проводили обробку насіння

інокулянтом та вносили 0,75 % і 1 % розчин ретарданту, оскільки саме на цих

варіантах також відмічено найбільшу кількість хлоропластів як у губчастій, так

і у стовпчастій паренхімі листка: у сорту Монада відповідно 14,5 шт. та

17,8 шт., Княжна 13,5 шт. та 17,8 шт. та у сорту КиВін – 12,5 шт. та 16,8 шт.

7. На варіантах проводили обробку насіння бактеріальним препаратом

Оптімайз 200 та вносили в фазу бутонізації 1 % та 0,75 % розчину хлормекват-

хлориду відмічені і максимальні показники чистої продуктивності фотосинтезу

та сухої речовини у сорту Монада (відповідно 6,64 г/м2 за добу та 5,29 т/га), у

сортів КиВін (відповідно 6,06 г/м2 за добу та 5,28 т/га) та Княжна (відповідно

6,02 г/м2 за добу та 5,05 т/га). Показник використання ФАР становив 1,23-

1,29 %.

8. Виявлено позитивний вплив інокуляції насіння бактеріальним

183

препаратом Оптімайз 200 та обробки посівів сої ретардантом на роботу

симбіотичного апарату. Найбільш ефективним виявився варіант, де насіння

обробляли бактеріальним препаратом Оптімайз 200 та вегетуючі рослини 0,75

та 1 % розчином хлормекват-хлориду. При цьому у фазі кінець цвітіння

максимальні показники кількості та маси активних бульбочок відмічені у сорту

Монада (38,4 шт., 730,3 мг/рослину), дещо менша – у сортів КиВін (34,4 шт.,

665,2 мг/рослину) та Княжна (36,8 шт., 686,5 мг/рослину). На цих же варіантах

сформувалися і найвищі показники активного симбіотичного потенціалу та

біологічно фіксованого азоту у сорту Монада (22,6 тис. кг˙днів/га та 123 кг/га),

у сорту КиВін (20,9 тис. кг˙днів/га та 112 кг/га) та у сорту Княжна

(20,6 тис. кг˙днів/га та 111 кг/га), що більше відповідно за контроль.

9. Застосування інокуляції та 1 % розчину хлормекват-хлориду у посівах

сої сорту КиВін та 0,75 % розчину у посівах сортів Княжна та Монада сприяло

формуванню максимальних показників індивідуальної продуктивності, зокрема

кількості бобів, насінин, маси насінин на одній рослині та маси 1000 насінин.

Найбільша кількість бобів 37,6 шт., кількість насінин 72,8 шт., маса насіння

9,62 г та маса 1000 насінин 131,3 г відмічені у сорту Монада. У сортів КиВін та

Княжна ці показники були дещо нижчими.

10. Найвищий рівень урожайності насіння відмічено у сорту Монада

2,39 т/га, дещо нижчий у сорту КиВін 2,13 т/га та сорту Княжна 2,14 т/га, який

одержали за обробки насіння бактеріальним препаратом Оптімайз 200 та

хлормекват-хлоридом у фазі бутонізації, що більше відповідно на 40, 47 та

38 %, порівняно з контролем.

11. Поєднання обробки насіння бактеріальним препаратом Оптімайз 200

та хлормекват-хлоридом у фазу бутонізації сприяло суттєвому покращанню

біохімічних показників і, як наслідок – підвищення вмісту сирого протеїну та

жиру. У сорту КиВін та Монада найвищий вміст сирого протеїну (37,5-38,3 %)

та жиру (22,8-21,9 %) відмічено за обробки насіння Оптімайзом 200 та

застосування 1,0 % розчину хлормекват-хлориду у фазу бутонізації. У сорту

Княжна найвищими ці показники були за використання 0,75 % розчину

184

хлормекват-хлориду на фоні інокуляції. Ці елементи технології забезпечили

високу якість насіння, що відповідає нормам державних стандартів для

виготовлення соєвого шроту, збалансованого за сирим протеїном.

12. Застосування інокуляції насіння та обробка посівів сої у фазу

бутонізації хлормекват-хлоридом в значній мірі підвищували енергетичну та

економічну ефективність технології її вирощування на насіння. Відмічено, що

показники енергетичної та економічної ефективності вирощування сої

знаходяться в прямій залежності від рівня урожайності насіння. На варіантах з

максимальним рівнем урожайності насінняу сортів сої КиВін 2,13 т/га, Княжна

2,14 т/га, Монада 2,39 т/га, відмічено і найвищі показники коефіцієнта

енергетичної ефективності відповідно 2,9, 3,1, 3,4 та рівня рентабельності 95,

103, 136 %.

185

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На основі одержаних результатів досліджень, їх енергетичного та

економічного аналізу для отримання сталих урожаїв насіння сої із відповідними

показниками якості агроформуванням Лісостепу правобережного в технології

вирощування сої рекомендується:

– застосовувати 1,0 % -й розчин хлормекват-хлориду у фазу бутонізації

у посівах сорту КиВін та 0,75 % -й розчин – у посівах сортів Княжна та Монада

у поєднанні з передпосівною обробкою насіння бактеріальним препаратом

Оптімайз 200 (2,8 л/т).

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Січкар В. І. Ефективніше використовувати сортовий потенціал сої –

потреба сьогодення/В. І. Січкар//Посібник українського хлібороба. – 2013. –

С. 146–147.

2. Іванюк С. В. Сучасна селекція сої/С. В. Іванюк//Агрономія сьогодні. –

2014. – № 17(288). – С. 14–21.

3. Бабич А. О. Сучасний стан та перспективи використання сої на харчові

і кормові цілі/А. О. Бабич//Матеріали 3-ї Всеукраїн. конф., Ін-т кормів УААН

[«Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі»],

(Вінниця, 3 серп. 2000 р.)/Ін-т кормів УААН. – Вінниця, 2000. – С. 3–6.

4. Сорт і його значення в підвищенні врожайності/В. В. Шелепов [та

ін.] //Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. – Київ : Алефа, 2006. –

140 с.

5. Нові сорти пшениці та їх роль в підвищенні врожаю/В. В. Шелепов [та

ін.]//Актуальні проблеми сучасного землеробства : доп. міжнарод. наук.-практ.

конф. – Луганськ, 2003. – С. 575–580.

6. Молоцький М.Я. Селекція і насінництво сільськогосподарських

рослин/М.Я. Молоцький, С.П. Васильківський, В.І. Князюк, В.А. Власенко. —

К.: Вища освіта, 2006. — 463 с.

7. Михайлов В. Г. Історія селекції сої в Україні [Електронний

ресурс]/Михайлов В. Г. – Режим доступу : http://www.soya.biz.ua/selection.

8. Сортові ресурси сої для основних грунтово-кліматичних зон

України/А. О. Бабич, В. Ф. Петриченко, С. І. Колісник [та ін.]//Посібник

українського хлібороба. – 2013. – С. 143–144.

9. Бабич А. О. Соєвий пояс і розміщення виробництва сортів сої в

Україні /А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна//Пропозиція. – 2010. – Вип. 4. – С.

53–55.

10. Петриченко В. Ф. Виробництво та використання сої в

Україні/ В. Ф. Петриченко//Агроном. – 2009. – № 3, серп. – С. 79–82.

187

11. Теоретичне обґрунтування та шляхи оптимізації сортової технології

вирощування сої в умовах Лісостепу України/А. О. Бабич, С. І. Колісник,

С. Я. Кобак [та ін.]//Корми і кормовиробництво. – 2011. – Вип. 69. – С. 113–121.

12. Наумов Г. Ф. Биологические и хозяйственные особенности сортов сои

китайской селекции/Г. Ф. Наумов, А. М. Коваленко, Лю Чжифан//Матеріали І

Всеукраїн. (міжнар.) конф. по проблемі [«Корми і кормовий білок»], (Вінниця,

16-17 листоп. 1994 р.). – Вінниця,1994. – С. 78–79.

13. Чуонг Еанг. Урожайність сортів сої в залежності від площі живлення,

добрив і регуляторів росту в Лісостепу України : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.09 «Рослинництво»/Чуонг Еанг ; Ін-т

рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. – Х., 2001. – 15 с.

14. Таран П. Ф. Вирощування сої на кормові цілі в умовах Лісостепу

УРСР/П. Ф. Таран, В. М. Щербаков//Підвищення продуктивності

сільськогосподарських тварин : тези наук.-виробн. конф. – Київ : Урожай,

1970. – С. 74–76.

15. Засуха Т. В. Інтегрований захист посівів сої від бур’янів/Т. В. Засуха,

І. М. Кудлай, А. М. Осипчук//Аграрні вісті. – 2004.– № 1. – С. 8–9.

16. Кудлай І. М. Передпосівна обробка сої мікроелементами – передумова

високого врожаю/І. М. Кудлай, А. М. Осипчук, О. С. Осипчук//Аграрні вісті. –

2008. – № 1. – С. 22–23.

17. Кудлай І. М. Підвищення продуктивності і якості сої/І. М. Кудлай,

А. М. Осипчук, О. С. Осипчук//Тваринництво України. – 2007. – № 2. –

С. 90– 91.

18. Кудлай І. М. Шляхи підвищення урожайності сої/І. М. Кудлай,

А. М. Осипчук, О. С. Осипчук//Аграрні вісті. – 2009. – № 3–4. – С. 26–28.

19. Ремесло В. М. Сортова агротехніка пшениці/В. М. Ремесло,

В. Ф. Сайко. – Київ : Урожай, 1975. – С. 46–47.

20. Дем’яненко В. В. Ключові елементи сучасної технології вирощування

сої/В. В. Дем’яненко//Агроскоп. – 2014. – № 1. – С. 13–19.

21. Державний Реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

188

– Київ, 2011. – 292 с.

22. Асанов А. М. Итоги и перспективы селекции сои в СИБНИИСХ

/А. М. Асанов, Л. В. Омельянюк//Современные проблемы селекции и технологи

возделывания сои : сб. ст. 2-й Междунар. конф. по сое, 9–10 сент. 2008 г. –

Краснодар, 2008. – С. 222–226.

23. Тимошенко О. О. Порівняльна оцінка сортів сої/О.

О.Тимошенко//Розробка та впровадження енергозберігаючих технологій

вирощування сільськогосподарських культур : матеріали наук.-практ. конф.

молодих учених і спеціалістів, 25–27 листоп. 2009 р., Чабани/ННЦ «Інститут

землеробства» НААН України. – Київ : ЕКМО, 2009. – С. 97–98.

24. Толоконников В. В. Методы и результаты селекции сои в условиях

Нижнего Поволжья/В. В. Толоконников//Современные проблемы селекции и

технологии возделывания сои : сб. ст. 2-й Междунар. конф. по сое, 9–10 сентяб.

2008 г. – Краснодар, 2008. – С. 227–236.

25. Патика В. П. Мікроорганізми і альтернативне землеробство/Патика В.

П., Тихонович Г. А., Філіп’єв Г. Д. – Київ : Урожай, 1999. – 176 с.

26. Олепір Р. В. Продуктивність сої за різних агротехнічних методів

боротьби з бур’янами в умовах лівобережного Лісостепу України/Р.В. Олепір

//Вісник Степу. Вип. 7. Матеріали 6. Всеукраїн. наук.-практ. конф. молодих

вчених і спеціалістів [«Агропромислове виробництво України – стан та

перспективи розвитку»], (Кіровоград, 25–26 берез. 2010 р.) : наук. зб.

/Кіровоград. ін-т агропромисл. вир-ва УААН. – Кіровоград : КОД, 2010. – 315 с.

27. Бабич А. О. Продуктивність сої різних груп стиглості в умовах

південно-західного степу України/А. О. Бабич, А. В. Дробітько//Корми і

кормовиробництво : міжвідом. темат. наук. зб. – Київ, 2001. – Вип. 47. –

С. 24–27.

28. Бабич А. О. Селекція, виробництво, торгівля і використання сої у

світі/А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна. – Київ : Аграрна наука, 2011. – 548 с.

29. Михайлов В. Г. Реакція сортів сої і селекційних номерів сої на зміну

умов вирощування/В. Г. Михайлов, О. З. Шербина, Л. С. Романюк//Корми і

189

кормовиробництво : міжвідом. темат. наук. зб. – Київ, 2001. – Вип. 47. – С. 27–

29.

30. Січкар В. І. Селекційна цінність колекційних зразків при створенні

високопродуктивних сортів сої/В. І. Січкар//Селекція і насінництво. – 2014. –

Вип. 106. – С. 83–91.

31. Бабич А. О. Сучасне виробництво і використання сої/Бабич А. О. –

Урожай, 1993. – 432 с.

32. Тищенко В. Н Селекция и генетика сои: Направления и методы

селекции/Н. М. Чекалин, В. Н. Тищенко, М. Е. Баташова//Селекция и генетика

отдельных культур. – Полтава : Говоров С. В., 2008. – 368 с.

33. Петриченко В. Ф. Наукові основи сталого соєсіяння в Україні

/В. Ф. Петриченко//Корми і кормовиробництво. – 2011. – Вип. 69. – С. 3–10.

34. Бабич А. О. Високоврожайні сорти сої/А. О. Бабич//Аграрний

тиждень. Україна. – 2013. – № 10/11. – C. 31.

35.Лихочвор В. В. Зерновиробництво/Лихочвор В. В., Петриченко В. Ф.,

Іващук П. В. – Львів : Українські технології, 2008. – 623 с.

36. Панасюк Р. Вплив способів сівби на урожайність і якість зерна сої в

умовах достатнього зволоження/Р. Панасюк//Вісн. Львів. НАУ : [Агрономія]. –

2009. – № 13. – С. 348–352.

37. Глупак З. І. Урожайність і якість сої сортів ранньостиглої групи в

умовах північно-східної частини Лісостепу України/З. І. Глупак//Агрономія і

біологія. – 2013. – № 11(26). – С. 100–102.

38. Павленко Г. В. Вплив елементів технології вирощування на

формування структури та урожайності сої в умовах північної частини Лісостепу

України [Електронний ресурс]/Г. В. Павленко//Наукові доп. Нац. ун-ту

біоресурсів і природокористування України. – 2015. – № 4. – Режим доступу :

http://nbuv.gov.ua.

39. Блащук М. І. Продуктивність сортів сої залежно від технологічних

прийомів вирощування в умовах правобережного лісостепу України : автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.09

190

«Рослинництво»/М. І. Блащук. – Вінниця, 2010. – 29 с.

40. Камінський В. Ф. Формування продуктивності сої залежно від

агротехнічних заходів в умовах північного Лісостепу

України/В. Ф. Камінський, Н. П. Мосьондз//Корми і кормовиробництво. – 2010.

– Вип. – 67. – С. – 45–50.

41. Дерев’янський В. П. Продуктивність сої залежно від застосування

вапнякових добрив, мікробних препаратів, макро- і мікроелементів

/В. П. Дерев’янський, О. С. Власюк//Сільськогосподарська мікробіологія :

міжвідом. темат. наук. зб. – Чернігів, 2009. – Вип. 10. – С. 104–115.

42. Григор’єва О. М. Продуктивність сої залежно від агротехнічних

заходів її вирощування в умовах північного степу України

/О. М. Григор’єва//Наукові пр. Ін-ту біоенергетичних культур і цукрових

буряків : зб. наук. пр./Ін-т біоенергет. культур і цукр. буряків, Нац. акад. аграр.

наук України. – Київ : Корзун Д. Ю., 2014. – Вип. 21. – С. 115–121.

43. Дем’яненко В. В. Ключові елементи сучасної технології вирощування

сої/В. В. Дем’яненко//Агроскоп. – 2014. – № 1. – С. 13–19.

44. Антипчук А. Ф. Экологические аспекты селекции ризобий и

повышение эффективности симбиоза/А. Ф. Антипчук//Физиология и биохимия

культурных растений. – 1994. – Т. 26, № 4. – С. 315–333.

45. Методологія і практика використання мікробних препаратів у

технологіях вирощування сільськогосподарських культур/[В. В. Волкогон,

А. С. Заришняк, І. В. Гриник та ін.]. – Київ : Аграрна наука. – 2011. – 153 с.

46. Биологическая фиксация азота: бобово-ризобиальный симбіоз : в 4 т. :

монографія/[С. Я. Коць, В. В. Моргун, В. Ф. Патика и др.]. – Киев : Логос, 2010.

– 2011. – Т. 2. – 523 с.

47. Коць С. Я. Біологічна фіксація азоту та її значення в азотному

живленні рослин. Фізіологія рослин: проблеми та перспективи розвитку. У 2 т.

Т. 1/С. Я. Коць, В. П. Патика//НАН України, Ін-т фізіології рослин та генетики,

Україн. тов-во фізіологів рослин/[голов. ред. В. В. Моргун]. – Київ : Логос,

2009. – С. 344–386.

191

48. Звездычев В. В. Без зернобобовых не обойтись, и без сои в частности

/В. В. Звездычев, С. С. Шерстнев//Зерновое хозяйство. – 2002. – С. 14–15.

49. Персикова Т. В. Эфективность агротехнических приемов при

выращивании сои/Т. В. Персикова, Н. В. Винникова//Аграрна наука. – 2000. –

№ 4. – С. 10–12.

50. Влияние двойной инокуляции биопрепаратами на основе

азотфиксирующих и фосфатмобилизирующих микроорганизмов на

продуктивность сои и содержание подвижных форм азота и фосфора в почве

ризосферы/Н. М. Лабутова, В. А. Лях, И. В. Аксенов, О. В. Шевченко

//Біологічні науки і проблеми рослинництва : зб. наук. пр. Уман. ДАУ. – Умань,

2003. – С. 262–263.

51. Надкернична О. В. Особливості впливу деяких азотфіксуючих

бактерій на розвиток рослин сої/О. В. Надкернична, Т. М. Ковалевська,

С. Ф. Козар//Корми і кормовиробництво : міжвідом. темат. наук. зб. – Вінниця,

2001. – Вип. 27. – С. 112–114.

52. Сільськогосподарська мікробіологія на допомогу аграрному

виробництву : зб. наук. розробок/[В. П. Патика, Г. М. Панченко,

М. М. Зарицький та ін.]. – Чернігів, 2001. – 57 с.

53. Москалець В. В. Застосування мікробних препаратів і мікроелементів

на продуктивність та якість зерна сої/В. В. Москалець, В. К. Шинкаренко

//Агроекологічний журнал. – 2004. – № 3. – С. 19–24.

54. Фалькова Н. О. Аналіз економічної ефективності нітрагінізації

сої/Н. О. Фалькова//Вісник аграрної науки. – 1999. – № 9. – С. 72.

55. Біологічний азот : монографія/[В. П. Патика, С. Я. Коць,

В. В. Волкогон та ін.] ; за ред. В. П. Патики. – Київ : Світ, 2003. – 424 с.

56. Заболотна В. Ефективність інокуляції сої культурної (glycine max)

мутантами bradyrhizobium japonicum/В. Заболотна//Вісн. Львів. ун-ту. Серія

біологічна. – 2013. – Вип. 62. – С. 13–20.

57. Каленська С. М. Особливості формування продуктивності сої залежно

від передпосівної обробки насіння в Лісостепу України/С. М. Каленська,

192

Н. В. Новицька, Д. В. Андрієць//Вісник Степу : наук. зб. за матеріалами VІ

Всеукраїн. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів [«Агропромислове

виробництво України – стан та перспективи розвитку»], (Кіровоград, 25–26

берез. 2010 р.)/НААН, Кіровоград. ін-т агропром. вир-ва. – Кіровоград : КОД,

2010. – Вип. 7. – С. 78–81.

58. Чинчик О. С. Вплив ризогуміну на продуктивність сої в умовах

Лісостепу західного/О. С. Чинчик//Зб. наук. пр. Вінн. нац. аграр. ун-ту. Серія:

Сільськогосподарські науки/[редкол: Г. М. Калетнік (гол. ред.) та ін.]. –

Вінниця, 2012. – Вип. 10(50). – С. 24–29.

59. Наукові основи сучасних технологій вирощування високобілкових

культур/В. Ф. Петриченко, А. О. Бабич, С. І. Колісник [та ін.]//Вісник аграрної

науки. – 2003. – № 10, (cпецвип.). – С. 15–19.

60. Міхєєв В. Г. Вплив ризогуміну та біопрепаратів на урожайність сої в

умовах східного Лісостепу України/В. Г. Міхєєв//Вісн. Львів. держ. аграр. ун-

ту: [Агрономія]. – Львів, 2007. – № 11. – С. 509–514.

61. Ефективність застосування біогенних металів та біоактивних

препаратів при вирощуванні сої/С. М. Каленська, К. Г. Лопатько,

Н. В. Новицька [та ін.]//Наукові доп. НУБіП. – 2011. – № 5(27). – С. 1–11.

62. Передпосівна обробка насіння сої/В. Ф. Петриченко, А. О. Бабич,

С. І. Колісник [та ін.]//Посібник українського хлібороба. – 2009. – С. 244–246.

63. До питання біологічно активних речовин сої/М. Ф. Кулик,

О. В. Жмудь, А. О. Бабич [та ін.]//Вісник аграрної науки. – 2000. – № 10. –

С. 28–33.

64. Теоретичне обґрунтування та шляхи оптимізації сортової технології

вирощування сої в умовах Лісостепу України/А. О. Бабич, С. І. Колісник,

С. Я. Кобак [та ін.]//Корми і кормовиробництво. – 2011. – Вип. 69. – С. 113–121.

65. Волкогон В. В. Ефективність симбіозу бульбочкових бактерій з

рослинами сої /В. В. Волкогон, М. С. Комок// Бюл. Ін-ту зерн. госп-ва. – 2010. –

№ 39. – С. 89–93.

66. Рудик О. В. Продуктивність сортів сої залежно від інокуляції насіння

193

Bradyrhizobium japonicum/О. В. Рудик//Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.

молодих вчених, аспірантів і студентів [« Енерго- і ресурсоефективні технології

виробництва і зберігання сільськогосподарської продукції»], (Харків, 30–31

жовт. 2014 р.)/М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва.

– Х. : Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2014. – С. 152–153.

67. Методологія і практика використання мікробних препаратів у

технологіях вирощування сільськогосподарських культур/[В. В. Волкогон,

А. С. Заришняк, І. В. Гриник та ін.]. – Київ : Аграрна наука, 2011. – 153 с.

68. Базилинская М. В. Использование биологического азота в земледелии

/Базилинская М. В. – Москва : ВНИИГЕНС, 1985. – 15 с.

69. Кожемяков А. П. Роль нитрагинизации в повышении урожая и

накоплении белка бобовыми культурами/А. П. Кожемяков, Л. М. Доросинский

// Тр. ВНИИСХМ. – 1987. – С. 7–15.

70. Маркова А. Вертикална миграция на щамове Bradyrhizobium

japonicum в карбонатен чернозем/А. Маркова, Д. Чанова//Почвознавство

агрохимия и екология. – 2002. – Т. 37, № 4. – С. 35–36.

71. Lindstrom K. Stability of markers used for identification of two Rhizobium

galegae inoculant strains after five years in the field/K. Lindstrom, P. Lipsanen,

S. Kaijalanen//Appl. and Environ. Microboil. – 1990. – Vol. 56, № 2. – P. 444–450.

72. Nodulating strains of Rhizobium loti arise through chromosomal symbiotic

gene transfer in the environment/Y. T. Sullivan, H. N. Patrick, W. L. Lowther [et

al.]//Proc. Natl. Acad. Sci. USA. – 1995. – № 92. – P. 8985–8989.

73. Соя. Технологічні аспекти вирощування на насіння/В. Ф. Петриченко,

А. О. Бабич, С. І. Колісник [та ін.]//Насінництво. – 2008. – № 6(66) – С. 5–9.

74. Мельник А. Продуктивність різних сортів сої в умовах Прикарпаття

/А. Мельник, В. Вовк//Пропозиція. – 2008. – № 6. – 164 с.

75. Біологічні процеси і продуктивність сільськогосподарських культур

при застосуванні хімічних і біологічних препаратів та шляхи зменшення

гербіцидного навантаження на зовнішнє середовище/З. М. Грицаєнко,

А. О. Грицаєнко, В. П. Карпенко [та ін.]//Вчені Вищої школи України – селу :

194

пр. міжн. конф., 5–7 лип. 2006 р. – Київ ; Умань, 2006. – С. 73–87.

76. Строна И. Г. Допосевная и предпосевная обработка семян

сельськохозяйственных культур/Строна И. Г. – Київ : Южное отделение

ВАСХНИЛ. 1984. – С. 5–16.

77. Биопрепараты в агротехнологиях выращивания зернобобових

культур/С. В. Дидович, Н. З. Толкачев, Т. Н. Мельничук [и др.]//Бюллетень

Регионального ЦНО АПП АР Крым : Агромир. – 2012. – № 13. – 8 с.

78. Соя/А. К. Лещенко, В. И. Сичкарь, В. Г. Михайлов, В. Ф. Марьюшкин

//Генетика, селекция, семеноводство. – Киев : Наук. думка, 1987. – 255 с.

79. Шевніков М. Я. Якісні показники насіння сої залежно від впливу

мінеральних і бактеріальних добрив/М. Я. Шевніков, О. Г. Міленко, І. І. Лотиш

//Вісн. Полтав. держ. аграр. акад. – 2014. – № 4. – C. 25–29.

80. Hunt S. Gas exchange of legume nodules and the regulation of nitrogenasa

activity/S. Hunt, D. B. Layzell//Annu Rev. Plant Phisiol. Plant Mol. Biol. – 1993. –

Vol. 44. – P. 483–511.

81. Keith Diedrick. Crop Insights: Basics of Soybean Fertility/Diedrick Keith,

Butzen Steve//Trademarks and service marks of Pioneer Hi-Bred International. –

2011. – № 9. – Р. 1–4.

82. Бахмат О. М. Вплив біологічної активності ґрунту на урожайність

зерна сої залежно від способу сівби та інокуляції насіння в умовах західного

Лісостепу України /О. М. Бахмат, О. С. Чинчик// Бюл. Ін-ту зерн. госп-ва. –

2010. – № 39. – С. 95–98.

83. Назарчук А. А. Фотосинтетичний потенціал сої залежно від інокуляції

насіння, фону живлення та сорту в умовах Степу України/А. А. Назарчук

//Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2015. – Вип. 1(82). – С.144–151.

84. Степанова В. М. Климат и сорт : [Соя]/Степанова В. М. – Л. :

Гидрометеоиздат, 1985. –184 с.

85. Демидко П. М. Чим вигідна соя?/Демидко П. М. – Харків : Прапор,

1964. – 32 с.

86. Георгиев Г. Влияние на агрометеорологичните условия върху

195

фенологичного развития на соята/Г. Георгиев//Селкостоп. Наука. – 1996. –

С. 23–26.

87. Волощук Г. Т. Строки сівби і глибина заробки сої при вирощувані на

корм/Г. Т. Волощук//Вісник сільськогосподарської науки. – 1970. – № 8. –

С. 10–12.

88. Ямковий В. Особливості сучасної системи удобрення

сої/В. Ямковий//Пропозиція. – 2013. – № 3. – С. 66–70.

89. Сабельникова В. И. Физиологически активные вещества

клубеньковых бактерій/В. И. Сабельникова//Кишинев : Штииница. – 1979. –

144 с.

90. Нечаева В. У. Сортоизучение сои в южной Лесостепи Западной

Сибири/В. У. Нечаева//Вестник сельскохозяйственной науки. – 1991. – № 5. –

С. 45–49.

91. Игнатенко Ю. Е. Влияние густоты посева и минеральных удобрений

на урожай сои : автореф. дис. на соискание научной степени канд. с.-х.

наук/Ю. Е. Игнатенко. – Москва, 1969. – 15 с.

92. Степанова В. М. Климат и сорт : [Соя]/Степанова В. М. – Л. :

Гидрометеоиздат, 1985. – 184 с.

93. Миколаєвський В.П. Вплив інокулянтів на формування симбіотичних

систем, розвиток хвороб та продуктивність сої різних

сортів/В.П. Миколаєвський, В.Г. Сергієнко, Л.В. Титова//Мікробіологія і

біотехнологія. – 2016. – № 3. – С. 57-68.

94. Цветкова М. А. Действие минеральных и бактериальных удобрений

при орошении на урожай и качество зерна сои/М. А. Цветкова, Р. А. Термеева

//Химия в сельском хозяйстве. – 1983. – №3. – С. 20–22.

95. Ступніцька О. С. Вплив елементів технології вирощування на якісний

склад насіння сої /О. С. Ступніцька, А. І. Баранов// Вісн. Житомир. нац.

агроеколог. ун-ту. – 2014. – № 1(1). – С. 237–241.

96. Шепілова Т. Вплив мінеральних добрив та інокуляції насіння на

врожайність сої/Т. Шепілова//Пропозиція. – 2013. – № 5. – С. 70–72.

196

97. Гордійчук Н. Інокулянти для сої. Екологічно безпечна та економічно

вигідна технологія підвищення врожайності/Н. Гордійчук//Агроном. – 2011. –

№ 1. – С. 150–152.

98. Колісник С. І. Вплив прийомів сортової технології на формування

симбіотичної та насіннєвої продуктивності сої в умовах Лісостепу України

/С. І. Колісник, С. Я. Кобак, О. В. Сереветник//Корми і кормовиробництво. –

2013. – Вип. 76. – С.134–145.

99. Агакишев Д. В. Регуляторы роста и развития растений/Агакишев Д. В.

– Москва : Наука, 1981. – С. 219–220.

100. Анішин Л. А. Вітчизняні біологічно активні препарати просяться на

поля України/Л. А. Анішин//Пропозиція. – 2004. – № 10. – С. 48–50.

101. Анішин Л. А. Регулятори росту рослин: сумніви і факти

/Л. А. Анішин//Пропозиція. – 2002. – № 5. – С. 64–65.

102. Балабак А. В. Еколого-біологічні аспекти застосування

біостимуляторів росту рослин : Матеріали ІV Міжвуз. наук. конф. [«Екологія –

шляхи гармонізації відносин природи та суспільства»], 16–17 жовт. 2014 р. –

Умань : УНУС, 2014. – С. 38–39.

103. Муромцев Г. С. Регуляторы роста растений/Г. С. Муромцев. –

Москва : Колос, 1979. – 246 с.

104. Груздев Т. С. Химическая защита растений/[под ред. Т. С. Груздева].

– Москва : Агропромиздат, 1987. – 415 с.

105. Ходаніцька О. О. Вплив хлормекватхлориду на накопичення і

перерозподіл вуглеводів між органами рослин льону олійного в процесі росту

та урожайність культури/О. О. Ходаніцька, В. Г. Кур’ята, О. В.

Корнійчук//Агробіологія : зб. наук. праць Білоцерків. нац. аграр. ун-т. — Біла

церква, 2011. — Вип. 6 (86). — 182 с. — С. 119—123.

106. Пономаренко С. П. Биостимуляторы – важный фактор в

сельськохозяйственном производстве/С. П. Пономаренко//Аграрная наука. –

1998. – № 6. – С. 18.

107. Калінін Ф. Л. Застосування регуляторів росту в сільському

197

господарстві/Калінін Ф. Л. – Київ : Урожай, 1989. – 168 с.

108. Кур’ята В. Г. Фізіолого-біохімічні механізми дії ретардантів і

етиленпродуцентів на рослини ягідних культур : дис. … д-ра біолог. наук :

03.00.12/Кур’ята Володимир Григорович. – Київ, 1999. – 318 с.

109. Основы химической регуляции роста и продуктивности растений

/[Г. С. Муромцев, Д. И. Чкаников, О. Н. Кулаева и др.]. – Москва :

Агропромиздат, 1987. – 383 с.

110. Sanklha N. Growth and metabilism of soybean as affected by

paclobytrazol/N. Sanklha, T. D. Davis, A. Upadhyaya//Plant. Cell. Phisiol. 1985. –

Vol. 26. – Р. 913–914.

111. Екологічні аспекти застосування ретардантів та етиленпродуцетів у

рослинництві/О. А. Шевчук, О. О. Ткачук, Л. А. Голунова [та ін.]//Наукові

записки. Серія: Географія. – 2005. – №12. – С. 31–35.

112. Рогач Т. І. Вплив хлормекватхлориду на анатомічні будову і

продуктивність рослин соняшнику (HELIANTHUS ANNUUS)/Т. І. Рогач,

В. Г. Кур’ята//Основи формування продуктивності сільськогосподарських

культур за інтенсивних технологій вирощування : зб. наук. пр. УДАУ. – Умань,

2008. – С. 71–77.

113. Хожаинова Г. Н. Физиолого-биохимическая характеристика

действия на растения 2,3-дихлоризобутирата натрия и ретарданта на его основе

– тебе паса : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. биол. наук : спец.

03.00.12 «Физиология растений»/Г. Н. Хожаинова. – Воронеж, 1994. – 23 с.

114. Эрдели Г. С. Изобутираты – новый класс ретардантов/Эрдели Г. С.,

Хожаинова Г. Н., Шиллинг Г. – Воронеж : Изд-во Воронежс. ун-та, 1992. –

157 с.

115. Simko I. Effect of sodium 2,3-dichloroisobutyrate (DCIB-Na) on in vitro

tuberization of potatoes/I. Simko//Rostlinna Vyroba. – 1990. – Vol. 36, № 2. –

Р. 1201–1206.

116. Setia R. C. Influence of paclobutrazol on growth and yield of Brassica

carinata A. Br./R. C. Setia, Gurmeet Bhathal, Neelam Setia//Plant Growth Regul. –

198

1995. – Vol. 16, № 2. – Р. 121–127.

117. Ретарданти [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

https://uk.wikipedia.org/wiki/Ретарданти.

118. Чекуров В. М. Новые регуляторы роста растеней/В. М.

Чекуров//Защита и карантин растений. – 2003. – № 9. – С. 20–21.

119. Кефели В. И. Химические регуляторы растений/В. И. Кефели, Л.

Д. Прусакова//Биология. – Москва : Знание, 1985. – № 7. – 64 с.

120. Зінченко О. І. Рослинництво : підручник/Зінченко О. І., Салатенко

В. Н., Білоножко М. А. ; [за ред. О. І. Зінченка]. – Київ : Аграрна освіта, 2003. –

591 с.

121. Влияние эпибрассинолида и Акоста на засухоустойчивость и

продуктивность яровой пшеницы/Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова, Л. Ф. Агеева

[и др.]//Агрохимия. – 2000. – № 3. – С. 50–54.

122. Деева В. П. Ретарданты – регуляторы роста растений/Деева В. П. –

Минск : Наука и техника, 1980. – 176 с.

123. Регуляторы роста растений с антистрессовыми и

иммуннопротекторными свойствами/Л. Д. Прусакова, Н. Н. Малеванная,

С. Л. Белопухов, В. В. Вакуленко//Агрохимия. – 2005. – № 11. – С. 76–86.

124. Посівні якості насіння квасолі залежно від передпосівної обробки

ретардантами/В. В. Шевчук, Л. О. Золоташко, В. В. Шишкова [та

ін.]//Perspektywiczne opracowania są nauką itechnikami – 2014 : Materiały X

Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji, Przemyśl, Nauka i studia,

Польша, 2014. – Przemyśl : Nauka i studia, 2014. – Vol. 15. – 104 s.

125. Шевчук О. А. Післядія ретардантів на процеси карпогенезу рослин

цукрового буряка гібриду ялтушківський чс 72/О. А. Шевчук, С. В. Прокопець

//Матеріали VIІI Міжнарод. наук. практ. конф. [«Наука и образование без

границ – 2013»], груд. 2013, Sp. z o.o. «Nauka I studia», (Przemysl, Польша). –

Польша, 2013.

126. Ковалев В. М. Испытание и применение регуляторов роста при

возделывании кормовых культур/В. М. Ковалев//Регуляторы роста растений

199

/[под ред. акад. ВАСХНИЛ В. С. Шевелухи]. – Москва : Агропромиздат, 1990. –

С. 96–105.

127. Barnes A. M. Anatomy of Zea mays and Glycine max seedlings treated

with triazole plant growth regulators/A. M. Barnes, R. H. Walser, T. D. Davis//Biol.

plant. – 1989. – Vol. 31, № 5. – Р. 370–375.

128. Effects of Paclobutrazol and nitrogen-fertilizer on the growth and yield of

maize/G. O. Iremiren, P. O. Adewumi, S. O. Aduloji, A. A. Ibitoye //J. Agricult. Sci.

– 1997. – Vol. 128. – P. 425–426.

129. Influence of the triazole growth retardant BAS 111.W on phytohormone

levels in senescing intact pods of oilseed rape/K. Grossmann, J. Kwiatkowski,

C. Hauser, F. Siefert//Plant Growth Regul. – 1994. – Vol. 14, №2. – Р. 115–118.

130. Effect of the triazole plant growth retardant BAS 111 W on gibberellin

levels in oilseed rape Brassica napus/P. Hedden, S. Croker, W. Rademacher, J. Jung

//Physiol Plant. – 1989. – Vol. 75, № 4. – P. 445–451.

131. Scarisbrick D. H. The effect of paclobutrazol on plant height and seed

yield of oil-seed rape (Brassica napus L.)/D. H. Scarisbrick, A. A. Addo-Quaye,

R. W. Daniels//J. agr. Sc. – 1985. – Vol. 105, № 3. – P. 605–612.

132. Дмитришак М. Я. Урожайність тритикале залежно від застосування

ретардантів/М. Я. Дмитришак, Л. М. Гончар, І. М. Свиденюк//Науковий вісн.

Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. Серія: Агрономія. –

2013. – Вип. 183(2). – С. 99–103.

133. Кур’ята В. Г. Морфофізіологічні зміни в рослин helianthus annuus під

впливом хлормекватхлориду/В. Г. Кур’ята, Т. І. Рогач//Вісн. Запоріз. нац. ун-ту.

– 2009. – № 2. – С. 151–155.

134. Этиленпродуценты в растениеводстве: Физиологическое действие и

применение/[О. И. Романовская, М. П. Селга, О. Э. Крейцберг и др.]. – Рига :

Зинатне, 1989. – 155 с.

135. Bytler D. R. Effect of triazole growth retardants on oilseed rape,

photosynthesis of single leaves/D. R. Bytler, E. Pears, R. D. Chid, P. Brain//Ann.

Appl. Biol. – 1980. – Vol. 1114, № 2. – P. 331–337.

200

136. Delvin R. M. Effect of paclobutrazol and fluprimidol on the germination

and growth of wheat and radish/R. M. Delvin, Z. K. Koszanski//Plant growth

regulator soc. of America. – 1985. – P. 237–242.

137. Sharma R. Effect of growth regulators on nodulation and some

biochemical parameters in soybean/R. Sharma, E. O. Kwon//Plant Physion. Biochem.

– 1987. – Vol. 14, № 2. – Р. 146–152.

138. Wample Robert L. The influence of Paclobutrozol, a new growth

regulator, on sunflowers/Robert L. Wample, Elaine D. Culver//J. Amer. Soc. Hort.

Sci. – 1983. – Vol. 108, №1. – P. 122–125.

139. Каримов Х. З. Ретарданты и урожайность семян люцерны

/Х. З. Каримов//Почвы Среднего Поволжья и Урала, теория и практика их

использования и охраны : тез. докл. 12 конф. почвоведов, агрохимиков и

земледелов Среднего Поволжья и Урала/Казан. гос. ун-т. Ч. 1. – Казань, 1991. –

С. 68–69.

140. Величко Л. Н. Вплив передпосівної обробки насіння кукурудзи

біостимуляторами росту рослин при вирощуванні її на зелений

корм/Л. Н. Величко//Зб. наук. пр. Уман. держ. аграр. ун-ту. – Умань, 2004. –

Вип. 58. – С. 144–147.

141. Деева В. П. Избирательное действие химических регуляторов роста

на растения. Физиологические основы/Деева В. П., Шелег З. И., Санько Н. В. –

Минск : Наука и техника, 1988. – 255 с.

142. Калинин Ф. Л. Управление делением и растяжением растительной

клетки ретардантами и борьба с полеганием озимой пшеницы и ржи

/Ф. Л. Калинин, Б. А. Курчий//Биохимия регуляции онтогенеза растительной

клетки. – Киев : Наук. думка, 1983. – С. 167–200.

143. Davis Tim D. Soybean photosynthesis and growth as influenced by

flurprimidol/Tim D. Davis//Compar. Phisiol. аnd Ecol. 1986.– Vol. 11, № 4. –

Р. 166–169.

144. Киризий Д. А. Фотосинтез и рост растений в аспекте донорно-

акцепторных отношений/Киризий Д. А. – Киев : Логос, 2004. – 191 с.

201

145. Регуляторы роста растений/[К. З. Гамбург, О. Н. Кулаева,

Г. С. Муромцев и др.] ; под ред. Г. С. Муромцева. – Москва : Колос, 1979. –

247 с.

146. Шевчук О. А. Дія ретардантів на морфогенез, газообмін і

продуктивність цукрових буряків : дис. … канд. біолог. наук : спец. 03.00.12.

/Шевчук О. А. – Київ, 2005. – 156 с.

147. Williams P. M. Effect of gibberellins and the growth retardant CCC on the

nodulation of soya/P. M. Williams, Sicardi de M. M.//Plant and Soil. – 1984. – Vol.

77, № 1. – P. 53–60.

148. Yhurber J. A. Inhibitory effect of gibberellins on nodulation in dwarf

beans, Phaseolus vulgaris/J. A. Yhurber, J. R. Douglas, A. N. Galson//Nature. – 1958.

– Vol. 181. – P. 1082–1083.

149. Swaraj K. The effect of gibberellic acid when applied to the rooting

medium on nodulation and nitrogen fixation in gram (Cicer arietinum)/K. Swaraj,

O. P. Garg//Physiol. Plant. – 1970. – Vol. 23. – P. 747–754.

150. Голунова Л. А. Якісний склад насіння сої за дії ретардантів

/Л. А. Голунова, В. Г. Кур’ята//Наукові зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту. Серія:

Біологія. – 2009. – № 4(41). – С. 96–100.

151. Тишков Н. М. Продуктивность сои при некорневой подкормке

растений микроудобрениями и обработке регуляторами роста на черноземе

віщелоченом/Н. М. Тишков, Н. Г. Михайлюченко, А. А. Дряхлов//Масличные

культуры : науч.-технич. бюл. ВНИИМК. – 2007. – Вып. 2(137). – С. 91–97.

152. Влияние регуляторов роста на образование клубеньков у бобовых

растений/Р. Ш. Арутюнян, Н. А. Карапетян, Н. Д. Каладжян [и др.]//Проблемы

онкологии и тератологии растений. – Ленинград : Наука, 1975. – С. 223–225.

153. Фитогормоны в азотфиксирующих клубеньках бобовых растений

/Е. Э. Федорова, Г. Я. Жизневская, Ж. К. Альжаппарова [и др.]//Физиология и

биохимия культурных растений. − 1991. – Вып. 23, № 5. − С. 426−438.

154. Кур’ята В. Г. Вплив хлормекватхлориду на формування і

функціонування симбіотичної системи соя – bradyrhizobium japonicum

202

/В. Г. Кур’ята, Л. А. Голунова//Наукові зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім.

Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. – 2011. – № 3(48). – 168 с.

155. Влияние биорегуляторов на морфо-физиологические показатели и

структуру урожая растений гречихи разных сортов/Н. С. Ковальчук,

Т. И. Куликова, Л. Д. Прусакова, А. Н. Фесенко//Агрохимия. – 2006. – № 9. –

С. 46–51.

156. Кур’ята В. Г. Дія ретардантів на морфогенез і продуктивність рослин

озимого ріпаку/В. Г. Кур’ята, В. В. Рогач, Б. І. Гуляєв//Физиология и биохимия

культурных растений. – 2004. – Т. 36, № 2. – С. 167–172.

157. Рекомендації із застосування регуляторів росту рослин у

сільськогосподарському виробництві. – Київ : Високий врожай, 2006. – 25 с.

158. Бучинський І. М. Урожайність та якість насіння сортів ріпаку ярого

залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах Лісостепу

Західного : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : спец.

06.01.09 «Рослинництво»/І. М. Бучинський ; Ін-т кормів НААН України. –

Вінниця, 2010. – 18 с.

159. Влияние 2,4-эпибрассинолида на рост проростков капусты при

холодовом стрес/Ф. Р. Гималов, Р. Т. Матниязов, А. В. Чемерис, В. А. Вахитов

//Агрохимия. – 2006. – № 8. – С. 34–37.

160. Матевосян Г. Л. Эффективность новых регуляторов роста и

индукторов устойчивости при выращивании белокочанной капусты

/Г. Л. Матевосян, А. Д. Шишо//Агрохимия. – 2006. – № 8. – С. 38–46.

161. Гуляєв Б. І. Вплив хлормекватхлориду та етефону на засвоєння

цукровим буряком елементів мінерального живлення/Б. І. Гуляєв,

А. Б. Карлова, Д. А. Кірізій//Физиология и биохимия культурных растений. –

2007. – Т. 39, № 5. – С. 401–408.

162. Сакало В. Д. Влияние предпосевной обработки семян сахарной

свеклы регуляторами роста на метаболизм сахарозы и продуктивность

/В. Д. Сакало, В. М. Курчий//Физиология и биохимия культурных растений. –

2002. – Т. 34, № 2. – С. 113–120.

203

163. Ткачук О. О. Вплив ретардантів на вміст азоту, фосфору та калію у

рослин картоплі/О. О. Ткачук//Фізіологія рослин: проблеми та перспективи

розвитку : у 2 т. / НАН України, Ін-т фізіології рослин і генетики, Україн. тов-

во фізіологів рослин ; [голов. ред. В. В. Моргун]. – Київ : Логос, 2009. – С. 663–

669.

164. Шевчук О. А. Дія ретардантів на морфогенез, газообмін і

продуктивність цукрових буряків : дис. … канд. біол. наук : 03.00.12

/Шевчук О. А. – Київ, 2005. – 156 с.

165. Кур’ята В. Г. Изменение содержания азота, фосфора и калия в

побегах черноплодной рябины под действием хлорхолинхлорида/В. Г. Кур’ята,

Г. Л. Ременюк, Л. М. Согур//Физиология и биохимия культурных растений. –

1987. – Т. 19, № 4. – С. 389–395.

166. Rao M. Effect off growth regulators cycocel (CCC), regim-8 (TIBA) and

ethrel (CEPA) on soybean crop. – Soybean Genetics Newsletter/Rao M. – 1982. –

April. – Р. 35–38.

167. Ходаніцька О. О. Продуктивність льону-кучерявцю за дії суміші

регуляторів росту/О. О. Ходаніцька, В. Г. Кур’ята//Вчені зап. Таврій. нац. ун-ту

ім. В. І. Вернадського. Серія: Біологія, хімія. – 2013. – Т. 26(65), № 3. –

С. 203–210.

168. Cook Sarah K. Evaluation of FD4121A as a growth regulator for

linseed/Sarah K. Cook//Ann. Appl. Biol. – 1992. – Vol. 120, Suppl. – P. 66–67.

169. Долгополова Л. Н. Оценка эффективности регуляторов роста

растений гороха/Л. Н. Долгополова, А. П Лаханова. – Москва : 1989. – С. 103–

109.

170. Поляков О. І. Вплив мінерального живлення та застосування

ретарданту на ріст, розвиток та врожайність озимого ріпак/О. І . Поляков,

С. В. Вахненко, С. В. Тараненко//Зб. тез Міжнар. наук.-практ. конф.

присвяченої 50-й річниці від початку розвитку рисівництва в Україні

[«Перспективи розвитку рослинницької галузі в сучасних економічних

умовах»], 6–8 серп. 2013 р./Ін-т рису НААН. – Скадовськ, 2013. – C. 163–164.

204

171. Кур’ята В. Г. Ефективнiсть симбiотичної системи соя –

bradyrhizobium japonicum за дiї паклобутразолу/В. Г. Кур’ята, Л. А. Голунова,

С. К. Береговенко//Физиология и биохимия культурых растений. – 2010. – № 3,

т. 42. – С. 218–224.

172. Рогач В. В. Вплив хлормекватхлориду на продуктивність та якість

продукції озимого ріпаку/В. В. Рогач//Зб. наук. пр. ВНАУ. – 2011. – № 8(48). –

С. 43–49

173. Пономаренко С. П. Українські регулятори росту/С. П. Пономаренко

//Елементи регуляції в рослинництві : зб. наук. пр. – Київ : Компас, 1998. –

360 с.

174. Кефели В. И. Химические регуляторы растений/В. И. Кефели,

Л. Д. Прусакова//Биология. – Москва : Знание, 1985. – №7. – 64 с.

175. Пономаренко С. П. Регулятори росту. Екологічні аспекти

застосування/С. П. Пономаренко//Захист рослин – 1999. – № 12. – С. 15.

176. Блиновский И. К. Эффективность синергических ретардантных

смесей на яблоне/И. К. Блиновский, Д. В. Калашников//Регуляторы роста

растений ; [под ред. В. С. Шевелухи]. – Москва : Агропромиздат, 1990. – С. 88–

95.

177. Прусакова Л. Д. Синтетические регуляторы онтогенеза растений

/Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова//Итоги науки и техники ВИНИТИ. Серия:

Физиология растений. – 1990. – Т. 7. – С. 84–124.

178. Пономаренко С. П. Біостимуляція в рослинництві – український

прорив/С. П. Пономаренко//Междунар. конф. Radostim 2008. Биологические

препараты в растениеводстве. – Київ, 2008. – С. 45–48.

179. Черемха Б. М. Особливості застосуваня регуляторів росту рослин та

їх ефективність/Б. М. Черемха//Пропозиція. – 2001. – № 2. – С. 62–68.

180. Влияние двойной инокуляции биопрепаратами на основе

азотфиксирующих и фосфатмобилизирующих микроорганизмов на

продуктивность сои и содержание подвижных форм азота и фосфора в почве

ризосферы/Н. М. Лабутова, В. А. Лях, И. В. Аксенов, О. В. Шевченко

205

//Біологічні науки і проблеми рослинництва : зб. наук. пр. Уман. ДАУ. –

Умань, 2003. – С. 262–263.

181. Надкернична О. В. Особливості впливу деяких азотфіксуючих

бактерій на розвиток рослин сої/О. В. Надкернична, Т. М. Ковалевська,

С. Ф. Козар//Корми і кормовиробництво : міжвідом. темат. наук. зб. – Вінниця,

2001. – Вип. 27. – С. 112–114.

182. Камінський В. Ф. Виробництво гороху в Україні залежно від

погодних умов/В. Ф. Камінський//Землеробство : міжвідом. темат. наук. зб. –

Київ : ЕКМО, 2004. – Вип. 76. – С. 98–101.

183. Камінський В. Ф. Значення погодно-кліматичних умов у виробництві

зерно-бобових культур в Україні/В. Ф. Камінський, А. В. Голодна, С. А. Гресь

//Корми і кормовиробництво : міжвідом. темат. наук. зб. – Вінниця, 2004. –

№ 53. – С. 38–48.

184. Николаев М. В. Современный климат и изменчивость урожаїв

/М. В. Николаев. – Санкт-Петербург : Гидрометеоиздат, 1994. – 200 с.

185. Маринич О. М. Фізична географія України : підручник

/О. М. Маринич, П. Т. Шищенко. – Київ : Знання, 2005. – 511 с.

186. Географія : навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів.

Програма і відповіді на всі запитання/[Масляк П. О., Олійник Я. Б., Степаненко

А. В., Шищенко П. Г.]. – Київ : Знання : КОО, 1998. – 825 с.

187. Національна доповідь «Про стан родючості ґрунтів України»

/[С. А. Балюк, В. В. Медвєдєв, О. Г. Тараріко та ін.]. – Київ, 2010. – 111 с.

188. Масляк П. О. Географія України : проб. підруч. для 8-9 класів серед.

шк./П. О. Масляк, П. Г. Шищенко. – Київ : Зодіак-ЕКО, 1996. – 432 с.

189. Географічна енциклопедія України : в 3 т./[редкол.: О. М. Маринич

(відп. ред.) та ін.]. – Київ : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1: А-Ж. – 416 с.

190. Бабич А. О. Проблема білка і соєвий пояс України/А. О. Бабич,

В. Ф. Петриченко//Вісник аграрної науки. – 1992. – № 7. – С. 1–7.

191. Камінський В. Ф. Агрометеорологічні основи виробництва

зернобобових культур в Україні/В. Ф. Камінський//Вісник аграрної науки. –

206

2006. – № 7. – С. 20–25.

192. Каталог сортів селекції Інституту кормів НААН/[за ред.

В. Ф. Петриченка]. – Вінниця : Вид-во-друкарня ДІЛО, 2011. – 43 с.

193. Методы биохимического исследования растений/[А. М. Ермаков,

В. В. Арасимович, Н. П. Ярош и др.] ; под ред. А. И. Ермакова. – 3-е изд.

перераб. и доп. – Ленинград : Агропромиздат. Ленингр. отд-ние, 1987. – 430 с.

194. Методика проведення дослідів по кормовиробництву/[під ред.

А. О. Бабича]. – Вінниця, 1998. – 79 с.

195. Практикум по физиологии растений/[Н. Н. Третьяков,

Т. В. Карнаухов, Л. А. Паничкин и др.]. – Москва : Агропроиздат, 1990. – 271 с.

196. Тооминг Х. Г. Методика измерения фотосинтетически-активной

радиации/Х. Г. Тооминг, Б. И. Гуляев. – Москва : Наука, 1967. – 143 с.

197. Фотосинтетическая деятельность растений в посівах

/А. А. Ничипорович, Л. Е. Строганова, С. Н. Чмора, М. П. Власова. – Москва :

АН СССР, 1961. – 133 с.

198. Мокроносов А. Т. Взаимосвязь фотосинтеза и функций роста

/А. Т. Мокроносов//Фотосинтез и продукционный процесс. – Москва : Наука,

1988. – С. 109–121.

199. Структурно-функціональна організація листка цукрового буряка за

дії ретардантів/В. Г. Кур’ята, О. А. Шевчук, Д. А. Кірізій, Б. І. Гуляєв

//Физиология и биохимия культурных растений. – 2002. – Т. 34, № 1. – С. 11–16.

200. Посыпанов Г. С. Биологический азот. Проблемы экологии и

растительного белка/Посыпанов Г. С. – Москва : Изд-во ТСХА, 1993. – 272 с.

201. Новосѐлов Ю. К. Методические указания по проведению полевих

опытов с кормовими культурами/Новосѐлов Ю. К., Харьков Г. Д., Шеховцева

Н. С. – Москва : Всесоюз. науч.-исслед. ин-т кормов им. В. Р. Вильямса, 1983. –

198 с.

202. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта/Доспехов Б. А. – Москва :

Агропромиздат, 1985. – 351 с.

203. Медведовський О. К. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в

207

сільськогосподарському виробництві/О. К. Медведовський, П. І. Іваненко. –

Київ : Урожай, 1988. – 208 с.

204. Тараріко Ю. О. Енергетична оцінка систем землеробства і технологій

вирощування сільськогосподарських культур : метод. рек./Тараріко Ю. О.,

Несмашна О. Є, Глущенко Л. Д. – Київ : Нора-прінт, 2001. – 60 с.

205. Шевченко А. М. Напрями вдосконалення селекції гороху

/А. М. Шевченко, П. М. Чекригін//Вісник аграрної науки. – 2000. – № 12. –

С. 31–32.

206. Snoad B. The need for improved pea-crop plant ideotypes. – In:

Hebblethwaite P. D., Heath M. C. and Dawkins T.C.K. (ends), The Pea Crop.

Butterworths, London. – 1985. – P. 31–41.

207. Duparque M. Main history steps of the pea improvement

/M. Duparque//Grain Legumes. – 1996. – № 12. – P. 18.

208. Использование технологичных сортов – реальный путь возрождения

производства зернобобовых культур/А. М. Шевченко, В. М. Цымбал,

Н. С. Ерохина [та ін.]//Зб. наук. пр. Луган. нац. аграр. у-ту. – 2002. – № 20(32). –

С. 22–25.

209. Азотфіксувальні бактерії в сільському господарстві//Зерно. – 2008. –

№ 3(24). – С. 36–37.

210. Анішин Л. Технологічна дисципліна і здобутки вітчизняної науки

захистять від погодних катаклізмів/Л. Анішин//Пропозиція. – 2003. – № 8/9. –

С. 60–61.

211. Абрамик М. Вермистим важливий агроприйом в технології

вирощування сільськогосподарських культур/М. Абрамик, С. Ризничук

//Пропозиція. – 2000. – № 2. – С. 50–51.

212. Адамень Ф. Ф. Агроэкологическое обоснование сортовой структуры

сои/Ф. Ф. Адамень//Матеріали республік. координат.-метод. ради з проблеми

ефективного використання зрошуваних земель для вирощування і стабілізації

виробництва кормів і кормового білка, (Вінниця, 17–18 серп. 1994 р.). –

Вінниця : Ін-т кормів УААН, 1994. – С. 42–43.

208

213.Мальчевская Е. Н. Оценка качества и зоотехнический анализ

кормов/Е. Н. Мальчевская, Г. С. Миленькая. – Минск : Ураджай, 1981. – 143 с.

214. Бабич А. О. Селекція і розміщення виробництва сої в Україні :

монографія/А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна. – Київ : Данилюк В. Г.,

2008. – 216 с.

215. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу

України/[редкол. : М. В. Зубець (голова) та ін.]. – Київ : Логос, 2004. – 776 с.

216. Петр И. Формирование урожая сельскохозяйственных культур

/Петр И. , Черны В., Грушка Л. ; [пер. с болгар. яз. З. К. Благовещенской]. –

Москва : Колос, 1984. – 367 с.

217. Хаэфт Р. Соя и фактор климата/Р. Хаэфт//Зерно. – 2007. – № 4. –

С. 334–342.

218. Агробиологические особенности возделывания сои в Украине

/[Адамень Ф. Ф., Вергунов В. А., Лазер П. Н., Вергунова И. Н.]. – Киев : Аграр.

наука, 2006. – 456 с.

219. Когут М. М. Деякі питання технології вирощування сої на Півдні

України/М. М. Когут, А. В. Іщенко//Вісник аграрної науки. – Одеса, 2005. –

Вип. 6. – С. 97–100.

220. Бахмат О. М. Моделювання адаптивної технології вирощування сої :

монографія/О. М. Бахмат. – Камянець-Подільський : Звойленко Д. Г. – 2012. –

436 с.

221. Камінський В. Ф. Формування продуктивності гороху за різних

технологій вирощування/В. Ф. Камінський, С. П. Дворецька, Г. М. Єфіменко

//Зб. наук. пр. Ін-ту землеробства УААН. – Київ, 2004. – Вип. 1. – С. 66–69.

222. Сокирко П. Г. Ефективність обробітку ґрунту під сою у

лівобережному Лісостепу/П. Г. Сокирко//Розробка та впровадження

енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур :

матеріали наук.-практ. конф. молодих учених і спеціалістів, (Чабани, 25–27

листоп. 2009 р.)/ННЦ «Інститут землеробства» НААН України. – Київ : ЕКМО,

2009. – С. 19–20.

209

223. Алиев Д. А. Фотосинтез и урожай сои/Д. А. Алиев, З. И. Акперов. –

Москва, 1995. – 126 с.

224. Арабаджиев С. Д. Соя/Арабаджиев С.Д., Ваташки А., Гора К. ; [пер. с

болгар. Е. С. Сигаевой]. – Москва : Колос, 1981. – 197 с.

225. Морфо-фізіологічні характеристики та урожайність рослин сої

(GLУCINEMAX (L.) MERR.) за дії неіонних колоїдних розчинів металів

/О. Ситар, Н. Новицька, Н. Свєтлова [та ін.]/ Київ. нац. ун-т ім. Тараса

Шевченка. – 2011. – № 58. – С. 44–47.

226. Хлорхолинхлорид (ССС) и возможность его практического

использования/А. И. Задонцев, Г. Р. Пикуш, А. Л. Гринченко, Н. И. Пыхтин

//Весник сельскохозяйственной науки. – 1967. – № 6. – C. 24–34.

227. Сергієнко В. Застосування фунгіцидів у посівах ріпаку/В. Сергієнко

//Пропозиція. – 2015. – № 9. – 182 с.

228. Рожкован В. Ретарданти на посівах ріпаку/В. Рожкован, О. Поляков

//Пропозиція. – 2015. – № 1. – С. 46–47.

229. Калинин Ф. Л. Биологически активные вещества в растениеводстве

/Калінін Ф. Л. – Київ : Наук. думка, 1984. – 320 с.

230. Клюка В. И. Действие хлорхолинхлорида на подсолнечник при

выращивании его для целей селекции в условиях искусственного климата

/В. И. Клюка, Т. Е. Гусева//Сельскохозяйственная биология. – 1981. – Т. ХVI, №

1. – С. 148–149.

231. Захист рослин озимої пшениці від вилягання : Рослинництво

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://agroscience.com.ua/plant/654-

zakhyst-roslyn-ozymoi-pshenytsi-vylyagannya.

232. Бабич А. А. Способы посева и густота стояния растений/А. А. Бабич,

А. Т. Волощук, Н. И. Дидык//Зерновое хазяйство. – 1978. – № 4. – С. 23–27.

233. Вплив способів посіву і норм висіву на врожайні властивості насіння

сої/А. П. Маткевич, Ю. Я. Пернак, О. І. Тарасова, Ю. О. Рудак//Виробництво,

переробка і використання сої на кормові та харчові цілі : Матеріали третьої

Всеукр. конф. – Вінниця, 2000. – С. 39–40.

210

234. Колісник С. І. Формування продуктивності сої залежно від способів

сівби, густоти рослин і добрив в умовах центрального Лісостепу України :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : 06.00.09

«Растениеводство»/С. І. Колісник. – Кам’янець-Подільський, 1996. – 18 с.

235. Алексейчук Г. Н. Физиологическое качество семян

сельскохозяйственных культур и методы его оценки/Г. Н. Алексейчук,

Н. А. Ламан. – Мн.: Право и экономика, 2005. – 48 с.

236. Цукрові буряки. Терміни та визначення понять : ДСТУ 2153-2006. –

[Чинний від 2006-08-01 № 227]. – Київ : Держстандарт України, 2007. – 60 с. –

(Національний стандарт України).

237. Сівба сої : Рослинництво [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http:// http://agroscience.com.ua/plant/64-sivba-soi.

238. Наукові основи ведення зернового господарства/[Сайко В. Ф.,

Лобас М. Г., Яшовський Т. В. та ін.]. – Київ : Урожай, 1994. – 336 с.

239. Лещенко А. К. Культура сои: Происхождение, распостранение,

основные ботанические и биологические особенности/Лещенко А. К. – Киев :

Наук. думка, 1978. – 263 с.

240. Чекалін М. М. Селекція і генетика окремих культур : навч. посіб.

/Чекалін М. М., Тищенко В. М., Баташова М. Є. – Полтава : Говоров С. В.,

2008. – 368 c.

241. Шатилов И. С. Агрофизические, агрометеорологические и

агротехнические основы программирования урожая/И. С. Шатилов,

А. Ф. Чудновский. – Ленинград : Гидрометеоиздат, 1980.

242. Чорна В.М. Вплив гідротермічних умов на тривалість вегетаційного

періоду та урожайність насіння сої/В.М. Чорна//Матеріали міжнародної

наукової конференції (присвяченої 80-річчю з дня народження академіка НААН

А. О. Бабича) «2016: зернобобові культури та соя для сталого розвитку

аграрного виробництва України» 11-12 серпня 2016 р. - Вінниця, 2016. – С. 58-

59.

243. Чорна В.М. Формування урожайності сої в умовах Лісостепу

211

правобережного/В.М. Чорна//Тези доповідей VIII міжнародної наукової

конференції «Корми і кормовий білок» 15 грудня 2015 р. – Вінниця, 2015. – С.

8-9.

244. Чорна В.М. Вплив інокуляції та рістрегулюючих речовин на ростові

процеси та формування урожаю насіння сої в умовах Лісостепу

правобережного/В.М. Чорна//Матеріали Всеукраїнської науково-практичної

конференції молодих вчених «Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем

АПК» 25 червня 2015 р. – Житомир, 2015. – С. 40-43.

245. Петриченко В. Ф. Особливості росту рослин сої залежно від інокуляції

та морфорегулятора в умовах Лісостепу правобережного/В. Ф. Петриченко,

В.М. Чорна//Сільське господарство та лісівництво. - Вінниця, 2016. - № 4. - С.

42-54.

246. Бабич А. О. Проблема фотосинтезу і біологічної фіксації азоту

бобовими культурами/А. О. Бабич, В. Ф. Петриченко, Ф. Ф. Адамень//Вісник

аграрної науки. – 1996. – № 2. – С. 34–39.

247. Стоцька С. В. Динаміка наростання листкової поверхні та

концентрація хлорофілу в конюшині лучній залежно від впливу агротехнічних

прийомів вирощування в умовах Полісся/С. В. Стоцька//Корми і

кормовиробництво. – 2008. – Вип. 62. – С. 112–118.

248. Петриченко В. Ф. Наукові основи формування урожаю сої при

ранніх строках сівби в умовах Лісостепу України/В. Ф. Петриченко,

Л. М. Середа//Зб. наук. пр. Вінн. держ. аграр. ун-ту. – Вінниця, 2001. – Вип. 9.

– С. 3–10.

249. Петриченко В. Ф. Шляхи підвищення продуктивності гороху в

умовах Лісостепу України/В. Ф. Петриченко, Т. Є. Лісова//Зб. наук. пр. Вінн.

держ. аграр. ун-ту. – Вінниця, 2001. – Вип. 9. – С. 74–77.

250. Афендулов К. П. Влияние сроков внесения, сочетания и доз

удобрений на фотосинтетическую активность растений/К. П. Афендулов

//Вестник сельскохозяйственой науки. – 1969. – № 5. – С. 53–56.

251. Калинина З. П. Фотосинтетическая деятельность посевов кукурузы

212

при разныхплощадях и уровнях питания/З. П. Калинина, А. Ф. Корзухина//Сб.

науч. тр. Сибир. НИИ кормов. – 1976. – С. 19–27.

252. Генгель П. А. Физиология растений/Генгель П. А. – Москва :

Просвещение, 1974. – 191 с.

253. Деревянский В. П. Соя/Деревянский В. П. – Киев : УкрИНТЭИ. –

1994. – 216 с.

254. Фотосинтез и биопродуктивность: методы определения/[пер. с анг.

Н. Л. Гудская, Н. В. Обручаевой, К. С. Спекторова, С. С. Чаяновой] ; под ред.

А. Т. Мокроносова. – Москва : Агропромиздат, 1989. – 460 с.

255. Ничипорович А. А. Фотосинтез и теория получения высоких урожаев

/А. А. Нечипорович//15 Тимирязевское чтение. – Москва, 1956. – 94 с.

256. Фотосинтетическая деятельность растений в посівах

/[А. А. Ничипорович и др.]. – Москва : Изд. АН СССР. – 1961. – 136 с.

257. Тoоминг Х. Г. Определение коэффициента поглощения и

использования ФАР посівами сельскохозяйственных культур/Х. Г. Тoоминг,

Ю. Росс//Методические указания по учѐту и контролю важнейших показателей

процессов фотосинтетической деятельности растений в посевах. – Москва,

1969. – С. 35–49.

258. Карягин Ю. Г. Соя/Карягин Ю. Г. – Алма-Ата : Кайрат, 1978. – 128 с.

259. Карягин Ю. Г. Программирование урожайности сои/Ю. Г. Карягин

//Программирование урожая сельскохозяйственных культур. – Алма-Ата,

1985. – С. 93–101.

260. Saimbbi M. S. Plant density studies in earlypeas ( Pisum sativum. L.)

/M. S. Saimbbi, G. S. Dhillon, J. Res//Punjah Agr. Univ. – 1985. – № 3. – Р. 458–

462.

261. Лопаткина Э. Ф. Характеристика реализационной способности

сортов сои/Э. Ф. Лопаткина//СНТ ВНИИ СО ВАСХНИЛ. – Новосибирск, 1982.

– С. 20–23.

262. Фотосинтетическая продуктивность сои в зависимости от сроков

сева/В. Н. Пенчуков, Н. В. Медянников, А. У. Каппушев, Н. М. Казьмин

213

//Научные тр. Ставропол. НИИСХ. – Ставрополь, 1983. – С. 65–76.

263. Ефективність застосування мікробіологічних препаратів для

підвищення продуктивності озимої пшениці/О. В. Шерстобоєва,

О. І. Шевченко, О. І. Твердохліб [та ін.]//Агроекологічний журнал. – 2003. –

№ 1. – С. 47–51.

264. Вплив гранульованих бактеріальних препаратів на врожайність

картоплі/А. М. Широконос, Я. П. Цвей, І. К. Курдиш [та ін.]//Агроекологічний

журнал. – № 3. – 2004. – С. 24–28.

265. Усманова Г. О. Застосування Альбобактерину і Поліміксобактерину

на посівах ріпаку та соняшнику/Г. О. Усманова, В. П. Патика//Агроекологічний

журнал. – 2003. – № 4. – С. 70–74.

266. Коршунова Г. Ф. Применение Агата – 25 К в Московской

области/Г. Ф. Коршунова, Р. В. Балаева, В. Н. Смирнова//Защита и карантин

растений. – 2000. – № 4. – С. 25.

267. Кумаков В. А. Биологические основы возделывания яровой пшеницы

по интенсивной технологии/Кумаков В. А. – Москва : Росагропромиздат,

1988. – 104 с.

268. Бутенко А. О. Вплив густоти рослин на продуктивність сортів і

гібридів соняшнику різних груп стиглості/А. О. Бутенко//Вісн. Сум. нац. аграр.

ун-ту. – Суми, 2005. – Вип. 12. – С. 39–43.

269. Васильев Д. С. Способы, сроки сева и густота стояния

/Д. С. Васильев, В. И. Марин, Л. И. Токарева//Технические культуры. – 1990. –

№ 2. – С. 8–9.

270. Петриченко В. Ф. Агробіологічне обгрунтування і розробка

технологічних прийомів підвищення урожайності та якості насіння сої в

Лісостепу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. с.-г.

наук/В. Ф. Петриченко. – Київ, 1995. – 36 с.

271. Окамба Самюэль. Основные грибные болезни сои и обоснование

мероприятий по ограничению их развития в условиях северо-восточной

Лесостепи : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. с.-х. наук/Самюэль

214

Окамба. – Киев, 1995. – 23 с.

272. Новохацький М. Л. Вплив прийомів технології вирощування на

продуктивність сої в умовах правобережного Лісостепу України : автореф. дис.

на соискание науч. степени канд. с.-г. наук/М. Л. Новохацький. – Київ, 2001. –

20 с.

273. Коць С. Я. Гозообмін СО2 люцерни при застосуванні аміачної

селітри і вуглеамонійних солей/С. Я. Коць//Физиология и биохимия

культурных растений. – 2000. – Т. 32, № 2. – С. 12–19.

274. Бабич А. А. Фотосинтетическая деятельность и продуктивность сои

при известковании, внесении минеральных удобрений и инокуляции в условиях

Лесостепи Украины/А. А. Бабич, В. Ф. Петриченко//Вестник

сельскохозяйственной науки. – 1992. – № 5. – С. 110–111.

275. Неведомська Є. О. Ботаніка : навч. посіб. для небіолог. спец. вищ.

навч. закладів/Неведомська Є. О., Маруненко І. М., Омері І. Д. ; Київ. ун-т ім. Б.

Грінченка. – Київ : ЦУЛ, 2013. – 216 с.

276. Грицаєнко З. М. Вплив гербіцидів групи комбінованих препаратів на

анатомічну будову епідермісу листків ячменю ярого/З. М. Грицаєнко,

B. П. Карпенко//Зб. наук. пр. Уман. ДАУ, присвяч. 100-річчю з дня народження

С. С. Рубіна. – 2000. – С. 148–152.

277. Кур’ята В. Г. Ретарданти – модифікатори гормонального статусу

рослин. – Фізіологія рослин: проблеми та перспективи розвитку. У 2 т. Т. 2

/В. Г. Кур’ята//НАН України, Ін-т фізіології рослин та генетики, Україн. тов-во

фізіологів рослин ; [голов. ред. В. В. Моргун]. – Київ : Логос, 2009. – С. 565–

589.

278. Мокроносов А. Т. Методика колличественнойоценки структуры и

функциональной активности фотосинтезирующих тканей и органов//Тр. по

приклад. ботанике, генетике и селекции/А. Т. Мокроносов, Р. А. Борзенкова. –

1978. – Т. 61, № 3. – С. 119–131.

279. Біологія/[Л. І. Остапченко, П. Г. Балан, Н. Ю. Матяш та ін.]. – 2014. –

С. 39–43.

215

280. Костіков І. Ю. Біологія/Костіков І. Ю., Волгін С. О., Додь В. В. –

2014. – С. 130–131.

281. Фотосинтез и вопросы продуктивности растений /[под ред

А. А. Ничипоровича]. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – 158 с.

282. Екофізіологічні особливості та продуктивність ріпаку/Б. І. Гуляєв,

В. В. Рогач, В. Г. Кур’ята, Д. А. Кірізій//Физиология и биохимия культурных

растений. – 2008. – Т. 40, № 2(232). – С. 101–110.

283. Інтенсивна технологія вирощування озимого ріпаку в Україні

/[Лазарь Т. І., Лапа О. М., Чехов А. В. та ін.] ; за. ред. О. М. Лапи. – 2006. –

102 с.

284. Коць С. Я. Фізіологія симбіозу та азотне живлення люцерни

/С. Я. Коць, Л. М. Михалків. – Київ : Логос, 2005. – 300 с.

285. Scheer H. Chlorophylls and carotenoids/H. Scheer//Encyclopedia of

Biological Chemistry. – 2004. – P. 430–437.

286. Зеленянська Н. М. Вплив фізіологічно активних препаратів на

накопичення пігментів листках винограду/Н. М. Зеленянська//Вісник аграрної

науки. – 2004. – № 2. – С. 77–81.

287. Соловьев А. В. Биологические условия формирования урожая проса

и накопление сухой биомассы/А. В. Соловьев, М. К. Каюмов//Зерновое

хозяйство. – 2006. – № 4. – С. 26–28.

288. Біологічно активні речовини в рослинництві/[Грицаєнко З. М.,

Пономаренко С. П., Карпенко В. П., Монтю І. Б. ]. – С. : Нічлава, 2008. – 352 с.

289. Физиология растений : метод. указания по лаб. работам/[В. М. Гольд,

Н. А. Гаевский, Т. И. Голованова и др.]. – Красноярск : ИПК СФУ, 2008. – 61 с.

290. Савченко В. О. Формування урожайності та якості зерна бобів

кормових залежно від способу передпосівної обробки насіння та позакореневих

підживлень в умовах Лісостепу правобережного : дис. … канд. с.-г. наук :

06.01.09/Савченко Вікторія Олександрівна. – К., 2014. – 201 с.

291.Чекалин Е. И. Содержание пигментов в листьях и прилистниках у

разных по степени окультуренности сортообразцов гороха полевого

216

/Е. И. Чекалин, А. В. Амелин, И. В. Кондыков//Вестн. Орел ГАУ. – 2010. –

№ 3(24). – С. 2–4.

292. Матвєєва Н. А. Кваско О. Ю. Вміст фотосинтетичних пігментів в

трансгенних рослинах цикорію з геном туберкульозного антигена Esat 6

/Н. А. Матвєєва, О. Ю. Кваско//Вісн. Донец. ун-ту. – 2010. – Вип. 2. – С. 249–

253.

293. Рожковский А. Д. О соотношении реакционных центров фотосистем

и хлорофилла у листьев ячменя/А. Д. Рожковский, Н. Г. Бухов,

Н. П. Воскресенская//ДАН СССР. – 1986. – № 3. – С. 765–768.

294. Дробітько О. М. Продуктивність фотосинтезу і урожайність сої

залежно від просторового і кількісного розміщення рослин в агроценозі

/О. М. Дробітько//Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2007. – Вип. 2. –

С. 240–245.

295. Каферов К. Н. Биологические основы растениеводства/Каферов К. Н.

– Москва : Высш. шк., 1982. – С. 120–150.

296. Баранов В. Ф. Возделывание сои в Краснодарском крае по

индустриальной технологии/Баранов В. Ф. – Краснодар, 1982. – 61 с.

297. Ничипорович А. А. Задачи работ по изучению фотосинтетичиской

деятельности растений, как фактора продуктивности/А. А. Ничипорович

//Фотосинтезирующие системы высокой продуктивности. – Москва, 1966. – С.

7–50.

298. Бабич А. А. Научные основы интенсивной технологии возделывания

сои/А. А. Бабич//Вестник сельськохозяйственной науки. – 1986. – № 6. –

С. 109–116.

299. Бабич А. А. Фотосинтетическая продуктивность посевов и

урожайность зерна сои в зависимости от способа посева и густоты

растений/А. А. Бабич, В. Ф. Петриченко//СНТ «Корма и кормопроизводство». –

Київ : Урожай, 1991. – Віп. 31. – С. 7–9.

300. Никелл Л. Дж. Регуляторы роста растений: применение в сельском

хозяйстве/Никелл Л. Дж. ; [пер. с англ. В. Г. Кочанкова] ; под ред.

217

В. И. Кефели. – Москва : Колос, 1984. – 192 с.

301. Ходаніцька О. О. Дія хлормекват-хлориду і Трептолему на

морфогенез, продуктивність та жирно кислотний склад насіння льону олійного :

дис. … канд. с.-г. наук : 03.00.12/Ходаніцька Олена Олександрівна. – Вінниця,

2014. – 167 с.

302. Муромцев Г. С. Физиологические механизмы действия ретардантов

/Г. С. Муромцев, А. В. Кокурин, З. Н. Павлова//Известия АН СССР. Серия:

Биологическая. – 1984. – № 5. – С. 669–674.

303. Требинский С. О. Биохимия растений/Требинский С. О. – Львов :

Высш. шк., 1975. – 277 с.

304. Коць С. Я. Мінеральні елементи і добрива в живленні рослин : навч.

посіб. для студ. вищ. навч. закл./С. Я. Коць, Н. В. Птерсон. – вид. 2-е переробл.,

допов. – Київ : Логос, 2009. – 182 с.

305. Каленська С. М. Сучасний стан виробництва ріпака та основні

аспекти його використання/С. М. Каленська, Л. А. Гарбар//Цукрові буряки. –

2005. – № 3. – С. 23.

306. Голік В. С. Результати досліджень з вирощування зерна ярої пшениці

перспективи розширення посівів цієї культури в Україні/В. С. Голік//Доп. акад.

УААН В. С. Голіка на Бюро Президії УААН, 12 серпня 2003 р.

307. Рекомендації по вирощуванню ярої пшениці в Лісостепу України

/[Мельник С. І., Ситник В. П., Лазар Т. І. та ін.]. – Х. : [б. в.], 2006. – 23 с. ; Київ

: [б. в.], 2003. – 28 с.

308. Пащенко О. І. Формування асиміляційної листкової поверхні сої

залежно від способів основного обробітку ґрунту та рівня мінерального

живлення [Електронний ресурс]/О. І. Пащенко//Бюл. ін.-ту зерн. госп-ва УААН.

– Дніпропетровськ, 2009. – № 37. – Режим доступу : http://www.institut-

erna.com/library/pdf37/10.pdf).

309. Мінковський А. Є. Вплив способів основного обробітку ґрунту та

способів сівби на продуктивність сої/А. Є. Мінковський//Бюл. ін-ту зерн. госп-

ва УААН. – Дніпропетровськ, 2000. – № 12–13. – С. 74–76.

218

310. Бабич А. А. Фотосинтетическая деятельность и продуктивность сои

при известковании, внесении удобрений и инокуляции в условиях Лесостепи

Украины/А. А. Бабич, В. Ф. Петриченко//Вестник сельскохозяйственной науки.

– 1992. – № 5–6. – С. 110–117.

311. Аboushoba L. M. Physiological response of sunflower plants to foliar

application of CCC and boron/L. M. Аboushoba, N. Shahin, M. M. El-

Мfry//Tropenlandwirt. – 1984–1985. – № 85–86. – P. 32–40.

312. Wample Robert L. The influence of Paclobutrozol, a new growth

regulator, on sunflowers/Robert L.Wample, Elaine D. Culver//Journal of the

American Society for Horticultural Science. – 1983. – Vol. 108, № 1. – P. 122–125.

313. Деева В. П. Влияние хлорхолинхлорида на рост и строение листьев

растений картофеля/В. П. Деева//Изв. АН БССР. Серия: Биологическик науки. –

1978. – № 3. – С. 9–13.

314. Кур’ята В. Г. Вплив ретардантів на ростові процеси, морфогенез і

продуктивність рослин цукрового буряка/В. Г. Кур’ята, О. А. Шевчук//Наукові

записки. Серія: Біологія/Терноп. пед. ун-т. – Тернопіль, 2003. – № 1(16). – С.

46–49.

315. Каюмов М. К. Справочник по программированию урожаїв

/Каюмов М. К. – Москва : Россельхозиздат, 1977. – 187 с.

316. Ничипорович А. А. О путях повышения продуктивности фотосинтеза

растений в посевах/А. А. Ничипорович//Фотосинтез и вопросы продуктивности

растений : сб. – Москва : АН СССР, 1963. – 247 с.

317. Жабенюк Л. В. О методах определения площади листьев

/Л. В. Жабенюк, А. Г. Тен//Научные тр. Белорус. с.-х. акад. – Горки, 1970. –

Т. 64. – С. 156–158.

318.Пергаева Л. А. Выращивание яровой вики на семена в смешанных

посевах/Л. А. Пергаева//Селекция и семеноводство. – 1989. – № 6. – С. 41–43.

319. Лымарь А. О. Экологические основы систем орошаемого земледелия

/Лымарь А. О. – Київ : Аграр. наука, 1997. – 401 с.

320. Овочівництво закритого грунту/[за ред. канд. біол. наук

219

Г. Л. Бондаренко]. – Київ : Урожай, 1978 – 240 с.

321. Холодченко Р. М. Фотосинтетична діяльність посівів вівса

голозерного залежно від умов мінерального живлення та норм

висіву/Р. М. Холодченко//Корми і кормовиробництво. – 2013. – Вип. 77. – С.

280–285.

322. Чорна В.М. Фотосинтетична та насіннєва продуктивність сої залежно

від інокуляції та ретарданта в умовах правобережного Лісостепу України

/В.М. Чорна//Науковий вісник Національного університету біоресурсів і

природокористування України. – Київ, 2016. – Вип. 235. – С. 48-58.

323. Рекомендації щодо розробки технологічного процесу виробництва

сої на богарних землях/[В. Ф. Петриченко, М. М. Гаврилюк, В. С. Сніговий та

ін.] ; [за ред.: М. М. Гаврилюка, В. Ф. Петриченка, В. Н. Тимченка]. – Вінниця :

Ін-т кормів УААН. – 2007. – 15 с.

324. Адамень Ф. Ф. Азотфіксація та основні напрями поліпшення

азотного балансу ґрунтів/Ф. Ф. Адамень//Вісник аграрної науки. – 1999. – № 2.

– С. 9–17.

325. Симбіоз штамів Bradyrhizobium japonicum із соєю за різних грунтово-

кліматичних умов/Д. В. Крутило, Т. М. Ковалевська, С. І. Колісник, Т. Д. Булах

//Агроекологічний журнал. – 2008. – № 3. – С. 70–74.

326.Кожемяков А. П. Продуктивность азотфиксации в агроценозах

/А. П. Кожемяков//Мікробіологічний журнал. – 1997. – Т. 59, № 4. – С. 22–28.

327. Рекомендації з ефективного застосування мікробних препаратів у

технологіях вирощування сільськогосподарських культур/[С. І. Мельник,

В. А. Жилкін, М. М.Гаврилюк та ін.]/М-во аграр. політики України, Україн.

акад. аграр. наук. – Київ, 2007. – 55 с.

328. Минеральный и биологический азот в земледелии СССР/[отв. ред. Е.

Н. Мишустин. – Москва : Наука, 1985. – 270 с.

329. Петриченко В. Ф. Симбіотичні системи у сучасному

сільськогосподарському виробництві/В. Ф. Петриченко, С. Я. Коць//Вісн. НАН

України. – 2014. – № 3. – С. 57–66.

220

330. Наумов Г. Ф. Влияние различных способов предпосевной обработки

физиологически активным экстрактом на посевные и урожайне свойства семян

гречихи/Г. Ф. Наумов, П. Д. Шапоренко//Совершенствование примов селекции

и семеноводства полевых культур : тр. Харьков. СХИ, 1987. – С. 83–91.

331. Генетика симбиотической азотфиксации с основами селекции/[под

ред. И. А. Тихоновича, Н. А. Проворова]. – Санкт-Петербург : Наука, 1998. –

194 с.

332. Шлапунов В. Н. Полевое кормопроизводство/Шлапунов В. Н. – Изд.

2-е доп. и перераб. – Минск : Ураджай, 1991. – 288 с.

333. Дальниченко О. М. Влив передпосівної інокуляції насіння та різних

фонів мінерального живлення на фотосинтетичну продуктивність та

урожайність сочевиці/О. М. Дальниченко//Вісн. сум. аграр. нац. ун-ту. Серія:

Агрономія і біологія. – 2011. – № 4. – С. 94–97.

334. Эффективность бобово-ризобиального симбиоза различных сортов

сои и штаммов Bradyrhizobium japonicum/В. К. Даценко, С. К. Лагута

(Береговенко), Е. П. Старченков [и др.]//Физиология и биохимия культурных

растений. – 1997. – Вып. 29, № 4. – С. 299–303.

335. Толкачѐв Н. З. Бобово-ризобиальный симбиоз – основа экологически

безопасных технологий выращивания бобовых культур/Н. З. Толкачѐв

//Матеріали між нар. наук. конф. [«Сталий розвиток агроекосистем»], 17–20

верес. 2002 р. – Вінниця, 2002. – С. 167–169.

336. Лихочвор В. В. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології

вирощування основних польових культур/В. В. Лихочвор, В. Ф. Петриченко. –

Львів : Українські технології, 2006. – 730 с.

337. Петриченко В. Ф. Особливості технології вирощування сої на зерно в

умовах Лісостепу України/В. Ф. Петриченко//Корми і кормовиробництво :

міжвід. темат. наук. зб. – Київ, 1992. – Вип. 33. – С. 23.

338. Агафонов Е. В. Применение минеральных и бактериальных

удобрений под нут на чернозѐме обыкновенном в Ростовской

области/Е. В. Агафонов, Е. И. Пугач, К. И. Пимонов//Агрохимия. – 2008. – № 7.

221

– С. 22–30.

339. Аралов В. І. Особливості формування насіннєвої продуктивності у

вики ярої в залежності від норм і строків посіву/В. І. Аралов//Корми і

кормовиробництво. – Вінниця : Тезис. – 2008. – Вип. 62. – С. 64–68.

340. Бабич А. О. Проблема білка і вирощування зернобобових на корм

/Бабич А. О. – Київ : Урожай, 1993. – 193 с.

341. Белявская Л. И. Роль сортов гороха и вики яровой в решении

белковой проблемы/Л. И. Белявская, В. Ч. Шор//Земледелие и селекция в

Беларуси : сб. науч. тр. – 2007. – Вип 43. – С. 151–159.

342. Влияние фосфорно-калийных удобрений и арбускулярной микоризы

на урожайность зеленой массы вики посевной яровой на дерново-подзолистой

легкосуглинистой почве/А. А. Завалин, В. А. Соколенко, В. А. Соколов,

Г. Г. Благовещенская//Агрохимия. – 2009. – № 3. – С. 28–35.

343. Артамонов В. И. Влияние кинетина на образование клубеньков у

люпина/В. И. Артамонов//Докл. ВАСХНИЛ. – 1975. – № 6. – С. 24 – 29.

344. Чайлахян М. Х. Гиббереллины растений/М. Х. Чайлахян. – [б.в.],

1961. – 45 с.

345. Лапинскас Э. Б. Влияние фитогормонов на эффективность

инокуляции люцерны и клевера различными штаммами клубеньковых бактерій

/Э. Б. Лапинскас//Агрохимия. – 2002. – № 5. – С. 68–76.

346. Thurber G. A. Inhibitory effect of gibberellins on nodulation in

dwarfbeans Phaseolus vulgaris/G. A. Thurber, J. R. Douglas, A. N. Galson//Nature. –

1958. – Vol. 181. – P. 1082–1083.

347. Регуляція фотосинтезу і продуктивність рослин: фізіологічні та

екологічні аспекти/[Т. М. Шадчина, Б. І. Гуляєв, Д. А. Кірізій та ін.]. – Київ :

Фітосоціоцентр, 2006. – 384 с.

348. Карягин Ю. Г. Эффективность бактеризации растений сои

активными расами клубеньковых бактерий/Ю. Г. Карягин//Микробиология. –

1980. – № 1. – С. 141–147.

349. Троицкая Г. Н. Роль малых доз нитрата исимбиотически

222

фиксированного азота в азотном питании сои в онтогенезе/Г. Н. Троицкая,

А. Г. Гадимов, С. Ф. Измайлов//Физиология растений. – 1993. – Т. 40, № 3. – С.

448–457.

350. Бабич А. О. Застосування системного підходу при дослідженнях

процесів фотосинтезу і біологічної фіксації азоту в агробіоценозах сої

/А. О. Бабич, В. Ф. Петриченко//Вісник аграрної науки. – 1994. – № 9. – С. 11–

20.

351. Бахмат О. М. Використання фотосинтетично активної радіації та

формування урожайності сортами сої залежно від способу сівби та удобрення в

умовах західного Лісостепу України/О. М. Бахмат//Корми і кормовиробництво :

міжвідом. темат. наук. зб. – Вінниця, 2008. – Вип. 63. – С. 118–124.

352. Бабич А. О. Біологічна фіксація азоту соєю/А. О. Бабич//Аграрний

тиждень Україна. – 2013. – № 23.

353. Фізіолого-біохімічні особливості живлення рослин біологічним

азотом/[Коць С. Я., Маліченко С. М., Кругова О. Д. та ін.]. – Київ : Логос, 2001.

– 271 с.

354. Минеральный и биологический азот в земледелии СССР/[отв. ред.

Е. Н. Мишустин]. – Москва : Наука, 1985. – 270 с.

355. Жуков М. С. Методы определения размера фиксации атмосферного

азота бобовыми культурами/М. С. Жуков//Материалы науч.-метод. совещания

[«Методы исследований с зернобобовыми культурами»]. – Орѐл, 1971. – Т. 2. –

С. 252–260.

356. Чорна В.М. Симбіотична та насіннєва продуктивність сої залежно від

інокуляції та морфорегулятора в умовах Лісостепу правобережного/В.М. Чорна

// Сільське господарство та лісівництво. – Вінниця, 2016. – № 3. – С. 113- 123.

357. Камінський В. Ф. Комплексний вплив факторів інтенсифікації на

формування урожаю сої у Північному Лісостепу/В. Ф. Камінський//Вісник

аграрної науки. – 2006. – № 9. – С. 36–42.

358. Опанасенко Г. В. Вплив способів сівби, густоти рослин та системи

захисту посівів від бур'янів на урожайність насіння сої/Г. В. Опанасенко//Мат.

223

третьої Всеукраїн. конф., 3 серп. 2000 р./Ін-т кормів УААН. – Вінниця, 2000. –

С. 72–75.

359. Нагорний В. І. Вплив агрокліматичних умов на потенціал

скоростиглих та ранньостиглих сортів сої/В. І. Нагорний, Ю. О. Романько//Вісн.

Сум. нац. аграр. ун-ту. Серія: Агрономія і біологія. – Суми, 2007. – Вип. 10–11.

– С. 57–61.

360. Ожередов С. П. Роль сої як попередника в технологіях вирощування

зернових культур: Вчимося господарювати/С. П. Ожередов//Матеріали наук.-

практ. семінару молодих вчених та спеціалістів, 22-23 листоп. 1999 р., Київ-

Чабани. – Київ : Нора-прінт, 1999. – С. 57–59.

361. Калініченко В. М. Вплив агрокліматичних умов на урожайність і

якість зерна сої/В. М. Калініченко//Вісн. Полтав. держ. агар. акад. – 2003. – №

16. – С. 98–100.

362. Петриченко В. Ф. Вплив сортових і гідротермічних ресурсів на

формування продуктивності сої в умовах Лісостепу/В. Ф. Петриченко,

С. В. Іванюк//Зб. наук. пр. Ін-ту землеробства УААН. – Київ, 2000. – Вип. 3–4. –

С. 19–24.

363. Нагорний В. І. Продуктивність сортів сої різних груп стиглості

залежно від просторового і кількісного розміщення рослин/В. І. Нагорний

//Вісн. Сум. нац. аграр. ун-ту. Серія: Агрономія і біологія. – 2012. – № 2(23). –

С. 111–117.

364. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування

сільськогосподарських культур/Лихочвор В. В. – Львів : Українські технології,

2002. – С. 124–207.

365. Петр М. Формирование урожая основных сельськохозяйственных

культур/Петр М., Черны В., Грушка Л. ; [пер. с чеш. Э. К. Благовещенской]. –

Москва : Колос, 1984. – 303 с.

366. Іванюк С. В. Потенціал продуктивності соєвого поля/С. В. Іванюк

//Агробізнес сьогодні. – 2015. – № 21(316). – С. 50–51.

367. Egli D. B. Cultivar maturity and responses of soybean to shade stress

224

during seed filling/D. B. Egli//Fild Crops Research. – 1997. – Vol. 52. – P. 1–8.

368. Бутуцький О. А. Сільськогосподарська статистика з основами

економічної статистики/Бутуцький О. А. – Київ : Вищ. шк., 1984.

369. Грикун О. Захист посівів сої від шкідників, хвороб та бур'янів

/О. Грикун//Пропозиція. – 2005. – № 6. – С. 70–76.

370. Моргун В. В. Проблема регуляторів росту у світі та її вирішення в

Україні/В. В. Моргун, В. К. Яворська, І. В. Драговоз//Физиология и биохимия

культурных растений. – 2002. – Т. 34, № 5. – С. 371–375.

371. Камінський В. Ф. Вплив передпосівної обробки насіння

мікроелементами та біологічними препаратами на урожайність гороху

/В. Ф. Камінський, С. П. Дворецька, Т. П. Костина//Землеробство : Міжвідом.

темат. наук. зб. – 2012. – № 84. – С. 82–87.

372. Ніколайчук В. І. Вивчення регулюючої ріст та розвиток рослин дії

етиленпродуцента ретпролу/В. І. Ніколайчук, Л. В. Гейник, І. Ю. Горбатенко

//Физиология и биохимия культурных растений. – 1999. – Т. 31, № 4. –

С. 281–284.

373. Орчард П. У. Хлормекват – вещество, позволяющее растениям

подсолнечника преодолеть засуху/П. У. Орчард, Дж. В. Ловетт//Материалы VІІ

Междунар. конф. по подсолнечнику. – Москва : Колос, 1978. – С. 399–403.

374. Кобак С. Вплив мікробних препаратів на урожайність насіння сої в

умовах правобережного Лісостепу України/С. Кобак, Ю. Шкатула//Вісн. Львів.

нац. аграр. ун-ту. Агрономія. – 2012. – № 16.

375. Хамаков Х. А. Урожай и качество семян зернобобовых в

зависимости от сортовых особенностей и условий возделывания /Х. А. Хамаков

//Зерновое хозяйство. – 2006. – № 4. – С. 30–31.

376. Шрот соєвий кормовий. Загальні технічні умови. Покажчик та огляд

ДСТУ 4230:2003. – [Чинний від 2005.10.01]. – Київ : Держспоживстандарт

України, 2005. – 14 с. – (Національний стандарт України).

377. Бабич А. О. Проблема білка: сучасний стан, перспективи

виробництва і використання сої/А. О. Бабич//Корми і кормовиробництво. –

225

1992. – Вип. 33. – С. 3–13.

378. Чорна В.М. Оцінка ефективності комплексного застосування

інокуляції та ретарданту на сої/В.М. Чорна//Матеріали II Міжнародної науково-

практичної інтернет-конференції «Інноваційні технології та інтенсифікація

розвитку національного виробництва» 20-21 жовтня 2015 р. – Тернопіль,

2015 р. – С. 52-54.

379. Чорна В.М. Вплив елементів технології вирощування на урожайність

насіння сої в умовах Лісостепу України/В.М. Чорна//Матеріали міжнародної

науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів і студентів

«Енерго- і ресурсоефективні технології виробництва і зберігання

сільськогосподарської продукції» 30-31 жовтня 2014 р. – Харків, 2014. – С. 193-

195.

380. Чорна В.М. Особливості формування продуктивності сої в умовах

Лісостепу правобережного/В.М. Чорна//Корми і кормовиробництво. – Вінниця,

2015. – Вип. 81. – С. 88-92.

381. Чорна В.М. Насіннєва продуктивність сої залежно від технологічних

прийомів вирощування в умовах Лісостепу правобережного/В.М. Чорна//Корми

і кормовиробництво. – Вінниця, 2016. – Вип. 82. – С. 69-77.

382. Чорна В.М. Вплив комплексного застосування бактеризації та

ретардантів на рівень урожаю насіння сої/В.М. Чорна// Збірник тез IV

міжнародної науково-технічної конференції «Земля України – потенціал

продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки держави» 17-18 жовтня,

2014 р. - Вінниця, 2014. – Том 2. - С. 122- 124.

283. Чорна В.М. Шляхи підвищення урожайності насіння сої в умовах

Лісостепу/В.М. Чорна//Матеріали Міжнародної науково-практичної

конференції, присвяченої 20-річчю членства України в Міжнародному союзі з

охорони нових сортів рослин (UPOV) «Світові рослинні ресурси: стан та

перспективи розвитку» 3 листопада, 2015 р. – Київ, 2015. – С. 91-92.

384. Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку

економіки/В. Зимовець//Економіка України. – 2003. – № 11. – С. 9.

226

385. Непочатенко О. О. Фінанси підприємств : підручник

/О. О. Непочатенко, Н. Ю. Мельничук. – Умань : Сочінський, 2012. – 501 с.

386. Ресурсозберігаючі технології обробітку ґрунту в сучасному

землеробстві України/[І. Д. Примак, В. О. Єщенко, Ю. П. Манько та ін.]. – Київ:

ВНЦ, 2007. – 270 с.

387. Сайко В. Ф. Системи обробітку ґрунту в Україні/В. Ф. Сайко,

А. М. Малієнко. – Київ, 2007. – 42 с.

388. Бородин И. В. Рыжик/Бородин И. В. – Новосибирск : Новосиб. обл.

гос. изд-во, 1952. – 88 с.

389. Рослинництво з основами землеробства/[М. А. Білоножко,

І. С. Руденко, В. І. Мойсеєнко та ін.] ; за ред. М. А. Білоножка, І. С. Руденка. –

Київ : Урожай, 1986. – 224 с.

390. Соловей Д. Ю. Досвід застосування енерґетичного аналізу для

оцінки технологічних процесів і технологій у рослинництві/Соловей Д. Ю.

//Економіка АПК. – 2004. – № 4. – С. 91–94.

391. Смалиус В. М. Енергетична і біоенергетична оцінка кормів,

технологій їх виробництва і підготовки до згодування : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук : 06.02.02 «Годівля тварин та технологія

кормів»/В. М. Смалиус. – Вінниця, 1998. – 20 с.

392. Чорна В.М. Енергетична ефективність технології вирощування сої в

умовах Лісостепу правобережного/В.М. Чорна//Таврійський науковий вісник. –

Херсон, 2016. – Вип. – 96. – С. 123-128.

393.Лебедев С. И. Физиология растений/С. И. Лебедев. – 3-е изд.,

перераб. и доп. – Москва : Агропромиздат, 1988. – 544 с.

394. Методика проведення досліджень у кормовиробництві та годівлі

тварин /[А. О. Бабич, М. Ф. Кулик, П. С. Макаренко і ін.] ; під ред. А.О. Бабича.

– Київ : Аграр. наука. – 1998. – 80 с.

395. Посыпанов Г. С. Основные направления исследований по

симбиотической азотфиксации/Г. С. Посыпанов//Изв. Моск. с.-х. акад. им.

Тимирязева. – 1988. – № 5. – С. 101–110.

227

396. Основи наукових досліджень в агрономії/В. О. Єщенко,

П. Г. Копитко, В. П. Опришко, П. В. Костогриз; [за ред. В. О. Єщенка]. – Київ :

Дія. – 2005. – 288 с.

397. Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в

Україні. 2015 р. – К.: Юнивecт Meдиa, 2015. - 832 c.

228

Д О Д А Т К И

229

Додаток А

Таблиця 1

Тривалість міжфазних періодів вегетації сої залежно від передпосівної

обробки та концентрації ретарданту у 2013р.

Сорт

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Сів

ба

– п

овн

і

сход

и

Періоди вегетації

повн

і сх

од

и –

буто

ніз

ація

буто

ніз

ація

-

повн

е ц

віт

інн

я

повн

е ц

віт

інн

я

– к

інец

ь

цвіт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

– п

овн

ий

нал

ив

нас

інн

я

повн

ий

нал

ив

нас

інн

я -

повн

а

сти

гліс

ть

повн

і сх

од

и –

повн

а ст

игл

ість

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 9 44 9 27 23 19 122

0,5 9 44 9 27 23 19 122

0,75 9 44 9 27 23 19 122

1 9 44 9 27 23 19 122

Оптімайз

без обробки 8 45 9 27 23 19 123

0,5 8 45 9 27 23 19 123

0,75 8 45 9 27 23 19 123

1 8 45 9 27 23 19 123

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 9 44 9 27 23 19 122

0,5 9 44 9 27 23 19 122

0,75 9 44 9 27 23 19 122

1 9 44 9 27 23 19 122

Оптімайз

без обробки 8 45 9 27 23 19 123

0,5 8 45 9 27 23 19 123

0,75 8 45 9 27 23 19 123

1 8 45 9 27 23 19 123

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 9 44 13 25 28 20 130

0,5 9 44 13 25 28 20 130

0,75 9 44 13 25 28 20 130

1 9 44 13 25 28 20 130

Оптімайз

Без обробки 8 45 13 25 28 20 131

0,5 8 45 13 25 28 20 131

0,75 8 45 13 25 28 20 131

1 8 45 13 25 28 20 131

230

Додаток А. 1

Таблиця 1

Тривалість міжфазних періодів вегетації сої залежно від передпосівної

обробки та концентрації ретарданту у 2014р.

Сорт

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Сів

ба

– п

овн

і

сход

и

Періоди вегетації

повн

і сх

од

и –

буто

ніз

ація

буто

ніз

ація

-

повн

е ц

віт

інн

я

повн

е ц

віт

інн

я

– к

інец

ь

цвіт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

– п

овн

ий

нал

ив

нас

інн

я

повн

ий

нал

ив

нас

інн

я -

повн

а

сти

гліс

ть

повн

і сх

од

и –

повн

а ст

игл

ість

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 13 44 10 29 22 14 119

0,5 13 44 10 29 22 14 119

0,75 13 44 10 29 22 14 119

1 13 44 10 29 22 14 119

Оптімайз

без обробки 12 45 10 29 22 14 120

0,5 12 45 10 29 22 14 120

0,75 12 45 10 29 22 14 120

1 12 45 10 29 22 14 120

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 13 44 10 29 22 14 119

0,5 13 44 10 29 22 14 119

0,75 13 44 10 29 22 14 119

1 13 44 10 29 22 14 119

Оптімайз

без обробки 12 45 10 29 22 14 120

0,5 12 45 10 29 22 14 120

0,75 12 45 10 29 22 14 120

1 12 45 10 29 22 14 120

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 13 44 12 27 27 15 125

0,5 13 44 12 27 27 15 125

0,75 13 44 12 27 27 15 125

1 13 44 12 27 27 15 125

Оптімайз

без обробки 12 45 12 27 27 15 126

0,5 12 45 12 27 27 15 126

0,75 12 45 12 27 27 15 126

1 12 45 12 27 27 15 126

231

Додаток А. 2

Таблиця 1

Тривалість міжфазних періодів вегетації сої залежно від передпосівної

обробки та концентрації ретарданту у 2015р.

Сорт

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Сів

ба

– п

овн

і

сход

и

Періоди вегетації

повн

і сх

од

и –

буто

ніз

ація

буто

ніз

ація

-

повн

е ц

віт

інн

я

повн

е ц

віт

інн

я

– к

інец

ь

цвіт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

– п

овн

ий

нал

ив

нас

інн

я

повн

ий

нал

ив

нас

інн

я -

повн

а

сти

гліс

ть

повн

і сх

од

и –

повн

а ст

игл

ість

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 9 39 9 21 24 12 105

0,5 9 39 9 21 24 12 105

0,75 9 39 9 21 24 12 105

1 9 39 9 21 24 12 105

Оптімайз

без обробки 8 40 9 21 24 12 106

0,5 8 40 9 21 24 12 106

0,75 8 40 9 21 24 12 106

1 8 40 9 21 24 12 106

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 9 40 9 22 26 12 109

0,5 9 40 9 22 26 12 109

0,75 9 40 9 22 26 12 109

1 9 40 9 22 26 12 109

Оптімайз

без обробки 8 41 9 22 26 12 110

0,5 8 41 9 22 26 12 110

0,75 8 41 9 22 26 12 110

1 8 41 9 22 26 12 110

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 9 42 11 23 27 14 117

0,5 9 42 11 23 27 14 117

0,75 9 42 11 23 27 14 117

1 9 42 11 23 27 14 117

Оптімайз

без обробки 9 43 11 23 27 14 118

0,5 9 43 11 23 27 14 118

0,75 9 43 11 23 27 14 118

1 9 43 11 23 27 14 118

232

Додаток Б

Таблиця 1

Динаміка висоти рослин сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту у 2013 р., см

Сорти

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

буто

ніз

ація

повн

е ц

віт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

повн

е н

али

ван

ня

нас

інн

я

повн

а ст

игл

ість

серед

ньод

об

ови

й

лін

ійн

ий

при

ріс

т

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 25,8 49,0 97,2 98,3 99,7 0,82

0,5 24,8 46,0 96,0 96,7 97,6 0,80

0,75 24,3 40,4 90,2 93,2 93,3 0,76

1 23,1 37,4 90,6 91,0 92,3 0,76

Оптімайз

без обробки 29,2 49,2 101,7 103,8 104,3 0,85

0,5 28,6 48,2 100,6 101,7 102,0 0,83

0,75 25,2 44,8 95,4 97,6 98,6 0,80

1 25,2 41,4 93,6 95,7 96,4 0,78

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 28,2 47,8 92,7 93,8 94,3 0,77

0,5 27,5 42,6 89,0 90,3 91,3 0,75

0,75 27,2 39,8 88,2 89,0 89,3 0,73

1 26,4 39,2 85,2 86,8 87,6 0,72

Оптімайз

без обробки 29,9 50,4 96,0 97,7 97,8 0,80

0,5 28,2 45,8 93,1 94,7 95,2 0,77

0,75 27,9 45,2 90,8 91,6 92,0 0,75

1 27,2 44,8 89,4 90,4 91,3 0,74

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 23,2 42,0 90,4 91,3 92,3 0,71

0,5 22,2 36,0 89,2 89,9 90,3 0,69

0,75 21,6 35,6 85,8 86,2 86,3 0,66

1 21,2 35,0 84,8 85,2 85,8 0,66

Оптімайз

без обробки 25,0 42,0 94,0 94,3 95,7 0,73

0,5 24,6 40,2 92,1 93,2 93,5 0,71

0,75 23,2 39,8 88,0 88,9 89,7 0,68

1 22,9 35,0 85,8 86,2 86,7 0,66

233

Додаток Б. 1

Таблиця 1

Динаміка висоти рослин сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту у 2014 р., см

Сорти

Іінокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

буто

ніз

ація

повн

е ц

віт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

повн

е н

али

ван

ня

нас

інн

я

повн

а ст

игл

ість

серед

ньод

об

ови

й

лін

ійн

ий

при

ріс

т

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 28,8 35,3 97,7 98,2 98,7 0,82

0,5 28,0 35,0 94,7 95,7 96,0 0,79

0,75 28,0 33,7 91,8 92,6 93,3 0,77

1 27,5 33,0 90,3 91,7 92,3 0,76

Оптімайз

без обробки 31,6 40,7 99,3 100,7 101,3 0,83

0,5 30,0 38,3 96,7 98,3 99,3 0,81

0,75 29,0 37,0 94,3 95,3 96,0 0,79

1 28,6 33,0 93,3 94,7 95,0 0,78

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 33,2 45,7 101,2 102,0 102,7 0,84

0,5 33,0 42,7 96,3 97,0 98,3 0,81

0,75 32,0 40,0 94,3 96,1 97,0 0,80

1 32,0 37,3 93,7 94,7 95,3 0,78

Оптімайз

без обробки 33,4 47,7 105,3 106,0 107,0 0,87

0,5 33,0 43,7 102,3 103,2 104,0 0,85

0,75 32,8 41,3 98,3 99,0 100,0 0,81

1 32,7 39,0 97,3 98,3 99,0 0,80

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 28,8 35,7 87,7 89,0 90,1 0,70

0,5 28,7 34,3 85,2 86,0 87,3 0,68

0,75 28,0 32,7 83,7 85,3 86,7 0,68

1 27,5 31,3 83,3 85,0 86,3 0,67

Оптімайз

без обробки 29,6 36,3 91,3 92,0 93,3 0,72

0,5 29,5 35,7 86,3 87,6 88,3 0,68

0,75 29,1 34,0 87,7 88,7 89,0 0,69

1 29,0 32,0 86,5 87,3 88,3 0,68

234

Додаток Б. 2

Таблиця 1

Динаміка висоти рослин сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту у 2015 р., см

Сорти

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

буто

ніз

ація

повн

е ц

віт

інн

я

кін

ець ц

віт

інн

я

повн

е н

али

ван

ня

нас

інн

я

повн

а ст

игл

ість

серед

ньод

об

ови

й

лін

ійн

ий

при

ріс

т

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 26,0 41,7 57,7 58,3 59,0 0,49

0,5 25,4 38,3 56,0 56,7 57,0 0,47

0,75 24,0 36,7 53,3 54,5 55,0 0,45

1 23,2 23,6 45,0 52,7 54,7 0,45

Оптімайз

без обробки 32,8 42,0 61,7 62,3 63,0 0,52

0,5 30,2 38,3 62,3 63,0 63,7 0,52

0,75 30,0 36,7 61,0 62,3 63,0 0,52

1 26,6 35,3 56,7 57,3 58,0 0,48

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 28,4 40,0 64,8 66,0 67,7 0,56

0,5 26,8 39,7 61,3 63,3 64,0 0,53

0,75 26,6 37,3 61,7 62,7 63,7 0,53

1 25,8 35,7 60,0 61,3 62,7 0,52

Оптімайз

без обробки 28,6 42,3 70,7 71,7 72,0 0,59

0,5 27,6 41,3 63,0 64,7 65,0 0,53

0,75 26,2 37,7 62,0 63,7 64,3 0,53

1 25,8 36,3 61,3 62,7 63,7 0,52

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 27,4 39,0 54,3 55,5 57,0 0,45

0,5 26,8 36,3 52,7 54,0 56,0 0,44

0,75 24,6 34,0 52,0 53,3 55,0 0,43

1 22,8 32,3 52,0 53,1 54,0 0,42

Оптімайз

без обробки 28,6 42,7 61,0 62,7 64,0 0,50

0,5 26,8 42,3 55,0 56,7 57,7 0,45

0,75 26,6 41,0 54,3 56,4 57,7 0,45

1 23,4 36,7 54,3 55,3 56,3 0,44

235

Додаток В

Таблиця 1

Діаметр стебла рослин сої за дії інокуляції та ретарданту, мм (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

№ міжвузля

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 4,88 5,12 5,15 4,72 4,36 4,21 3,89 3,55 3,34 2,81 2,37 1,86 1,47 0,93 1,55 0,60

0,5 4,95 4,63 4,66 4,41 4,50 4,37 4,20 3,82 3,43 2,95 2,44 2,04 1,60 1,48 1,55 1,03

0,75 5,35 4,99 4,96 4,66 4,62 4,52 4,25 3,95 3,64 3,22 2,70 2,24 1,66 1,69 1,65 1,14

1 4,97 4,68 4,66 4,63 4,94 4,66 4,53 4,07 3,67 3,52 2,92 2,69 1,66 1,97 2,05 1,53

Оптімайз

без обробки 5,39 5,17 5,22 5,29 4,45 4,34 4,20 3,92 3,54 3,03 2,38 1,92 1,99 1,99 1,55 0,65

0,5 5,37 4,92 5,02 4,82 4,75 4,76 4,47 4,03 3,62 3,15 2,67 2,52 2,10 2,04 1,57 1,03

0,75 5,12 4,86 4,83 4,77 4,97 4,86 4,76 4,35 4,12 3,80 3,30 3,03 2,31 2,10 1,62 1,17

1 5,78 5,52 5,58 5,40 5,51 5,33 4,97 4,58 4,22 4,03 3,67 3,15 2,68 2,70 1,83 2,03

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 3,96 3,92 3,84 3,68 3,98 3,37 2,79 2,77 2,45 2,26 2,10 1,70 1,34 0,75 0,63 0,63

0,5 5,84 5,78 5,90 5,79 4,15 3,79 3,45 3,45 2,80 2,30 2,48 2,02 1,50 1,24 0,63 0,63

0,75 4,69 4,55 4,71 4,61 5,44 5,09 4,83 4,75 4,40 3,56 3,08 2,72 2,30 2,34 1,78 1,53

1 5,08 5,41 5,37 5,28 4,71 4,70 4,38 3,97 3,66 3,36 2,80 2,25 1,75 1,60 1,30 1,23

Оптімайз

без обробки 5,08 4,78 4,75 4,60 4,15 3,89 3,69 3,38 2,90 2,56 2,25 1,84 1,52 0,93 0,63 0,63

0,5 4,35 4,23 4,09 4,19 4,34 4,34 4,28 4,11 3,76 2,89 2,67 2,50 1,73 1,60 0,79 0,63

0,75 4,61 4,66 4,65 4,86 5,61 5,35 5,41 5,04 4,40 3,62 3,93 3,93 3,22 2,93 2,32 1,85

1 5,61 4,91 4,93 5,31 5,39 5,18 4,90 4,50 3,96 3,44 2,90 2,73 2,08 1,90 1,57 1,29

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 5,55 5,46 5,43 5,41 4,51 4,80 4,45 3,90 3,45 3,00 2,32 1,85 1,59 1,05 0,73 0,63

0,5 5,84 5,66 5,63 5,65 4,93 4,97 4,78 4,38 3,81 3,06 2,64 2,22 1,65 1,60 1,30 1,13

0,75 4,72 4,88 4,91 5,15 5,68 5,53 5,27 5,03 4,72 4,21 3,84 3,52 2,85 2,60 1,58 1,55

1 5,68 5,93 5,94 6,09 5,33 5,30 4,78 4,64 4,12 3,43 3,05 2,49 2,73 2,12 1,38 1,44

Оптімайз

без обробки 5,55 5,54 5,69 5,30 5,00 5,05 4,50 4,42 3,80 3,02 2,75 1,83 1,94 1,44 1,13 0,63

0,5 5,08 5,10 5,17 5,13 5,45 5,34 5,10 4,60 4,11 3,35 3,11 2,58 2,48 1,89 1,31 1,19

0,75 5,34 5,52 5,40 5,48 6,04 5,92 6,03 5,72 5,33 4,67 4,33 3,99 3,84 2,93 2,32 1,85

1 4,93 5,06 5,09 5,35 5,85 5,78 5,48 4,95 4,87 3,81 3,77 3,22 3,10 2,15 1,48 1,48

235

236

Додаток Д

Таблиця 1

Довжина міжвузля рослин сої за дії інокуляції та ретарданту, см (у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

№ міжвузля

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 1,70 2,65 3,25 4,40 5,80 5,95 6,10 6,10 6,90 6,95 6,70 6,75 4,40 3,60 3,25 2,50

0,5 2,21 2,27 3,05 4,21 5,20 5,65 5,75 5,80 6,25 6,35 6,50 6,25 4,90 3,15 2,70 2,25

0,75 3,75 2,20 3,00 3,50 4,85 5,30 5,55 5,45 5,60 6,00 5,90 5,55 3,50 2,65 2,38 1,75

1 1,85 2,75 3,50 4,30 4,30 4,80 4,80 5,40 5,40 4,40 5,00 4,60 3,50 2,45 1,90 1,15

Оптімайз

без обробки 1,70 2,50 3,05 4,30 6,25 6,85 7,15 8,20 7,80 7,20 7,63 7,00 6,78 6,25 4,03 2,75

0,5 3,60 2,50 3,60 4,45 5,50 5,90 6,20 7,30 7,40 6,60 6,35 6,65 4,95 4,50 3,20 2,65

0,75 2,00 3,00 3,50 4,95 5,15 5,80 5,80 6,70 6,90 6,20 6,15 6,15 5,40 4,40 3,20 2,65

1 3,50 2,25 3,05 4,20 5,00 5,10 5,40 5,90 6,40 6,05 5,30 5,45 4,10 3,50 2,00 1,85

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 3,20 5,10 6,20 7,55 6,75 7,00 7,40 8,00 8,15 7,70 7,65 7,45 4,80 4,80 4,34 3,30

0,5 2,15 2,65 3,65 4,80 6,20 6,75 6,70 7,00 7,30 6,75 6,33 7,09 5,83 4,15 4,34 3,30

0,75 1,85 3,35 3,95 5,75 4,85 5,55 5,40 5,20 5,00 5,50 5,68 4,80 5,15 2,50 3,00 2,00

1 3,65 2,95 4,90 5,70 5,60 6,45 6,45 6,60 6,15 6,50 6,10 6,75 3,75 4,00 4,10 3,00

Оптімайз

без обробки 3,08 2,24 3,33 5,28 7,80 7,95 7,70 8,55 9,25 8,70 8,45 7,50 5,75 4,95 5,25 3,50

0,5 2,75 3,37 5,10 5,50 6,55 7,35 6,90 7,50 7,65 8,15 8,05 7,45 6,30 4,15 4,50 3,50

0,75 2,05 2,80 4,40 6,00 5,45 5,95 6,20 5,90 6,25 6,20 6,05 6,65 3,70 3,75 4,00 2,50

1 2,75 3,10 4,30 5,75 6,10 6,10 6,65 6,95 7,30 7,20 6,75 6,80 6,00 4,00 4,50 3,20

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 2,25 2,70 4,15 5,00 5,80 6,10 6,50 6,90 7,00 6,75 6,30 6,25 3,75 4,25 3,25 2,40

0,5 2,20 2,60 2,90 4,30 5,00 5,50 6,15 6,55 6,50 6,40 5,60 5,50 5,00 3,70 3,00 2,40

0,75 2,60 2,40 2,90 3,65 4,15 4,80 5,20 5,90 6,10 5,80 4,65 4,40 2,55 4,35 1,15 1,65

1 2,80 2,75 3,20 3,95 4,20 5,25 5,45 6,25 6,20 6,15 5,10 5,15 3,65 3,20 2,15 1,75

Оптімайз

без обробки 1,65 2,40 3,05 4,15 6,35 6,75 6,80 6,50 7,20 7,40 7,30 6,90 6,45 6,25 3,50 3,00

0,5 2,05 2,45 2,90 3,50 5,00 5,50 6,30 6,25 6,90 6,85 6,45 6,40 6,40 5,60 3,70 2,40

0,75 2,50 2,25 2,95 4,40 4,45 5,05 5,30 5,90 6,10 6,35 6,05 5,05 3,40 2,85 1,50 1,65

1 3,00 1,90 3,10 3,90 4,70 5,40 5,75 6,10 6,35 6,65 6,15 5,70 4,20 3,65 2,40 1,85

236

237

Додаток Ж

Таблиця 1

Площа асиміляційної поверхні різних сортів сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту у 2013 р., тис.м2/га

Сорт Інокуляція

Концентрація

ретарданту,

%

Фази росту та розвитку

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без

обробки(к) 14,20 20,70 46,90 41,00 24,40

0,5 14,00 20,50 46,60 38,00 24,00

0,75 13,90 20,40 45,40 36,60 23,80

1 13,70 20,20 43,30 36,00 22,00

Оптімайз

без обробки 15,20 29,30 48,50 43,20 24,50

0,5 15,00 28,70 46,20 41,10 24,18

0,75 15,00 27,10 46,60 38,30 23,90

1 14,80 26,60 45,30 38,10 22,50

Княжна

без

інокуляції

без

обробки(к) 11,80 20,50 40,60 37,60 23,95

0,5 11,80 20,30 39,40 36,90 23,40

0,75 11,60 19,30 37,90 36,20 23,30

1 11,50 18,30 36,40 32,00 23,20

Оптімайз

без обробки 13,90 24,80 43,00 39,10 24,20

0,5 12,70 21,50 42,60 38,70 24,10

0,75 12,50 21,40 41,90 37,80 24,03

1 12,20 20,60 39,80 36,50 23,80

Монада

без

інокуляції

без

обробки(к) 11,70 24,60 45,70 38,70 25,50

0,5 11,70 20,60 44,60 38,30 25,40

0,75 11,70 20,60 42,80 37,40 25,18

1 10,90 20,10 40,40 36,00 24,40

Оптімайз

без обробки 13,10 26,20 46,90 40,20 26,40

0,5 13,00 20,90 45,20 39,10 26,30

0,75 13,00 20,90 45,90 38,60 26,20

1 12,90 20,80 44,80 36,80 25,30

238

Додаток Ж. 1

Таблиця 1

Площа асиміляційної поверхні різних сортів сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту у 2014 р., тис.м2/га

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

бутонізація повне

цвітіння

кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 12,54 20,79 40,83 31,00 13,34

0,5 11,63 19,81 39,40 30,20 12,90

0,75 11,88 17,02 35,98 27,89 11,75

1 10,50 16,68 34,53 26,87 10,75

Оптімайз

без обробки 13,30 22,49 43,89 36,79 13,34

0,5 12,80 21,52 42,32 35,10 13,18

0,75 12,56 19,31 42,10 32,20 11,81

1 12,17 18,75 40,63 30,78 11,47

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 14,23 20,95 41,92 30,37 13,19

0,5 13,63 20,15 40,56 28,47 12,75

0,75 13,42 17,44 38,11 26,06 12,26

1 13,15 17,07 37,14 25,81 12,13

Оптімайз

без обробки 15,21 21,49 43,66 31,40 14,16

0,5 14,78 20,97 43,32 30,00 13,11

0,75 14,71 20,97 39,03 27,96 13,05

1 14,23 18,77 38,20 27,06 12,98

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 12,76 23,33 45,07 34,25 15,45

0,5 11,89 20,30 43,8 32,15 14,94

0,75 11,67 18,61 42,33 30,39 14,18

1 11,01 18,04 42,11 29,29 13,53

Оптімайз

без обробки 15,45 25,68 47,16 37,00 16,88

0,5 14,79 22,61 46,80 35,52 15,87

0,75 14,65 21,17 43,69 33,68 15,47

1 14,47 19,33 42,91 31,27 14,56

239

Додаток Ж. 2

Таблиця 1

Площа асиміляційної поверхні різних сортів сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту у 2015 р., тис.м2/га

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту та розвитку

бутонізація повне

цвітіння кінець

цвітіння

повний

налив

насіння

фізіологічна

стиглість

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 12,70 19,39 40,87 20,80 12,61

0,5 12,19 18,97 37,86 20,43 12,52

0,75 12,10 18,45 37,42 18,21 11,89

1 11,44 18,09 36,06 16,51 10,32

Оптімайз

без обробки 12,99 19,99 41,52 22,49 12,63

0,5 12,43 19,78 38,22 20,99 12,63

0,75 12,27 19,62 38,31 18,48 12,18

1 12,13 19,38 36,33 16,98 11,62

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 12,50 19,49 35,76 17,78 11,16

0,5 12,06 19,42 35,28 16,84 11,14

0,75 11,55 19,05 33,94 15,33 9,71

1 11,28 18,93 31,00 15,20 9,63

Оптімайз

без обробки 12,71 21,84 39,29 19,17 11,59

0,5 12,16 21,13 37,50 17,53 11,30

0,75 12,07 20,64 37,36 16,75 10,29

1 11,52 19,38 33,54 15,83 10,22

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 12,74 19,64 38,92 21,29 11,85

0,5 12,18 19,52 34,35 20,84 10,26

0,75 11,57 19,41 34,12 18,89 9,64

1 11,42 18,70 33,16 16,01 9,46

Оптімайз

без обробки 13,46 20,45 40,23 22,01 11,85

0,5 12,93 19,92 40,21 21,53 11,75

0,75 12,89 19,70 37,71 19,40 10,87

1 12,72 19,41 36,53 18,78 10,37

240

Додаток К

Таблиця 1

Коефіцієнт використання фотосинтетично-активної радіації в онтогенезі

сої залежно від інокуляції, концентрації ретарданту, %

(у середньому за 2013-2015 рр.)

Сорт

Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Періоди вегетації рослин

повн

і сх

од

и –

буто

ніз

ація

буто

ніз

ація

-

повн

е ц

віт

інн

я

повн

е ц

віт

інн

я

– к

інец

ь

цвіт

інн

я

кін

ець

цвіт

інн

я –

повн

ий

нал

ив

нас

інн

я

повн

ий

нал

ив

нас

інн

я –

фіз

іол

огі

чн

а

сти

гліс

ть

Ки

Він

без

інокуляції

без обробки(к) 0,27 0,41 0,64 0,85 1,04

0,5 0,28 0,56 0,77 0,96 1,14

0,75 0,30 0,59 0,85 1,03 1,19

1 0,32 0,65 0,95 1,11 1,24

Оптімайз

без обробки 0,31 0,45 0,75 0,96 1,10

0,5 0,32 0,57 0,82 1,09 1,23

0,75 0,34 0,68 0,88 1,15 1,25

1 0,35 0,75 0,97 1,20 1,29

Кн

яж

на

без

інокуляції

без обробки(к) 0,27 0,33 0,52 0,84 0,91

0,5 0,28 0,34 0,69 0,92 0,98

0,75 0,31 0,36 0,78 0,97 1,08

1 0,30 0,33 0,66 0,91 0,98

Оптімайз

без обробки 0,32 0,41 0,62 0,90 0,97

0,5 0,33 0,46 0,77 0,99 1,06

0,75 0,37 0,52 0,82 1,04 1,23

1 0,34 0,44 0,77 0,96 1,06

Мон

ада

без

інокуляції

без обробки(к) 0,29 0,44 0,69 0,91 0,98

0,5 0,30 0,53 0,74 0,97 1,06

0,75 0,32 0,57 0,84 1,04 1,09

1 0,32 0,54 0,80 1,00 1,07

Оптімайз

без обробки 0,32 0,55 0,74 0,94 1,04

0,5 0,34 0,58 0,83 1,02 1,11

0,75 0,37 0,65 0,90 1,11 1,29

1 0,37 0,68 0,88 1,11 1,28

241

Додаток Н.

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на кількість бульбочок, шт./рослину (2013 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 15,2 14,4 20,0 19,2 30,0 28,8 19,2 12,7

0,5 16,0 15,2 22,4 21,5 33,4 32,1 21,7 14,3

0,75 16,0 15,2 22,9 22,0 34,2 32,8 26,0 17,2

1 16,6 15,8 23,9 22,9 37,1 35,6 28,3 18,7

Оптімайз

без обробки 18,9 18,0 22,2 21,3 32,8 31,5 24,7 16,3

0,5 19,0 18,1 22,7 21,8 35,1 33,7 27,7 18,3

0,75 19,0 18,1 24,6 23,6 36,2 34,8 33,0 21,8

1 19,3 18,3 25,2 24,2 39,1 37,5 33,0 21,8

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 17,0 16,2 20,0 19,2 30,2 29,0 31,8 21,0

0,5 17,0 16,2 22,0 21,1 34,9 33,5 32,4 21,4

0,75 17,2 16,3 23,8 22,8 38,3 36,8 34,0 22,4

1 17,2 16,3 23,0 22,1 37,0 35,5 33,5 22,1

Оптімайз

без обробки 19,0 18,1 21,0 20,2 35,1 33,7 32,5 21,5

0,5 19,2 18,2 22,2 21,3 37,3 35,8 34,5 22,8

0,75 19,5 18,5 24,9 23,9 39,3 37,7 38,7 25,5

1 19,4 18,4 23,3 22,4 37,8 36,3 34,9 23,0

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 17,0 16,2 21,6 20,7 31,8 30,5 26,7 17,6

0,5 17,2 16,3 23,4 22,5 36,0 34,6 32,0 21,1

0,75 17,4 16,5 24,9 23,9 40,8 39,2 37,3 24,6

1 17,3 16,4 24,1 23,1 38,7 37,2 36,4 24,0

Оптімайз

без обробки 20,0 19,0 23,4 22,5 34,5 33,1 31,6 20,9

0,5 21,0 20,0 23,8 22,8 37,2 35,7 36,0 23,8

0,75 21,2 20,1 25,4 24,4 45,5 43,7 38,3 25,3

1 21,1 20,0 24,9 23,9 40,3 38,7 37,0 24,4

241

242

Додаток Н. 1

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на кількість бульбочок, шт./рослину (2014 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 10,6 10,2 19,0 18,4 31,0 30,1 30,0 19,8

0,5 10,7 10,3 30,0 29,1 34,0 33,0 31,0 20,5

0,75 10,8 10,4 33,0 32,0 35,0 34,0 32,0 21,1

1 11,7 11,2 35,0 34,0 37,0 35,9 32,0 21,1

Оптімайз

без обробки 11,0 10,6 22,0 21,3 31,5 30,6 31,0 20,5

0,5 11,7 11,2 22,0 21,3 33,0 32,0 31,0 20,5

0,75 12,5 12,0 36,0 34,9 35,0 34,0 33,0 21,8

1 13,1 12,6 40,0 38,8 38,0 36,9 34,0 22,4

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 12,9 12,4 16,0 15,5 33,0 32,0 30,0 19,8

0,5 13,0 12,5 26,0 25,2 34,0 33,0 31,0 20,5

0,75 13,8 13,2 34,0 33,0 35,0 34,0 32,0 21,1

1 13,3 12,8 30,0 29,1 34,0 33,0 31,0 20,5

Оптімайз

без обробки 14,9 14,3 20,0 19,4 35,0 34,0 32,0 21,1

0,5 15,0 14,4 32,0 31,0 37,0 35,9 33,0 21,8

0,75 16,7 16,0 40,0 38,8 40,0 38,8 35,0 23,1

1 15,8 15,2 38,0 36,9 38,0 36,9 34,0 22,4

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 16,0 15,4 31,0 30,1 35,0 34,0 23,0 15,2

0,5 16,1 15,5 36,0 34,9 36,0 34,9 31,0 20,5

0,75 16,8 16,1 42,0 40,7 40,0 38,8 36,0 23,8

1 16,6 15,9 37,0 35,9 38,0 36,9 34,0 22,4

Оптімайз

без обробки 16,3 15,7 38,0 36,9 37,0 35,9 31,0 20,5

0,5 16,5 15,8 40,0 38,8 39,0 37,8 32,0 21,1

0,75 17,3 16,6 43,0 41,7 40,0 38,8 41,0 27,1

1 16,9 16,2 41,0 39,8 38,0 36,9 34,0 22,4

242

243

Додаток Н. 2

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на кількість бульбочок, шт./рослину (2015 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 8,8 8,4 10,6 10,3 19,7 19,1 18,0 10,1

0,5 10,6 10,2 10,8 10,5 21,8 21,2 18,2 10,2

0,75 11,7 11,2 13,9 13,5 23,2 22,5 21,8 12,2

1 15,4 14,7 17,8 17,3 28,9 28,0 22,8 12,8

Оптімайз

без обробки 9,9 9,5 10,9 10,6 19,6 19,0 18,9 10,6

0,5 11,0 10,6 12,1 11,7 20,7 20,1 19,5 10,9

0,75 12,1 11,6 18,5 17,9 26,1 25,3 24,9 14,0

1 15,4 14,8 20,2 19,6 29,7 28,8 28,8 16,1

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 10,0 9,6 10,8 10,5 23,1 22,4 17,1 9,6

0,5 10,7 10,3 14,7 14,3 28,2 27,3 17,3 9,7

0,75 12,1 11,6 17,8 17,3 31,0 30,0 26,4 14,8

1 12,1 11,6 15,4 14,9 28,2 27,4 22,0 12,3

Оптімайз

без обробки 11,0 10,6 17,4 16,9 27,2 26,4 23,5 13,1

0,5 13,2 12,7 18,4 17,8 32,2 31,3 24,5 13,7

0,75 16,9 16,2 22,1 21,4 34,9 33,9 33,0 18,5

1 15,7 15,1 19,0 18,5 33,3 32,3 28,2 15,8

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 7,7 7,4 13,2 12,8 21,7 21,1 20,4 11,4

0,5 8,8 8,4 16,9 16,4 22,8 22,1 21,8 12,2

0,75 13,2 12,7 23,6 22,9 26,4 25,6 25,3 14,2

1 12,1 11,6 18,3 17,8 23,1 22,4 23,0 12,9

Оптімайз

без обробки 12,1 11,6 13,9 13,5 25,9 25,2 21,5 12,0

0,5 12,3 11,8 18,3 17,8 28,2 27,4 22,0 12,3

0,75 17,0 16,3 27,4 26,5 33,9 32,8 35,9 20,1

1 15,4 14,8 23,1 22,4 31,8 30,8 28,6 16,0

243

244

Додаток Н. 3

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на масу бульбочок, мг/рослину (2013 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. активні заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 63,0 59,0 569,0 519,4 640,0 616,4 127,0 92,3

0,5 64,0 60,9 575,0 520,4 679,0 644,2 129,0 93,6

0,75 65,0 60,9 579,0 529,4 694,0 668,2 132,0 95,6

1 66,0 61,8 589,0 549,0 729,0 701,8 130,0 94,3

Оптімайз

без обробки 64,0 59,4 589,0 542,0 695,0 669,2 129,0 93,6

0,5 65,0 62,9 590,0 549,6 700,0 674,0 131,0 95,0

0,75 66,0 63,3 607,0 551,5 726,0 689,4 133,0 96,3

1 67,0 63,6 630,0 569,2 768,0 739,3 132,0 95,6

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 69,0 64,7 600,0 554,2 602,0 579,9 124,0 90,3

0,5 71,0 66,6 630,0 588,4 724,0 687,4 137,0 98,9

0,75 72,0 67,5 658,0 596,1 730,0 702,8 145,0 104,2

1 70,0 65,6 630,0 588,4 714,0 677,8 129,0 93,6

Оптімайз

без обробки 71,0 66,6 635,0 602,8 719,0 687,4 130,0 94,3

0,5 74,0 69,4 678,0 639,5 758,0 710,5 148,0 106,2

0,75 77,0 73,3 724,0 664,8 858,0 816,1 161,0 114,8

1 72,0 68,5 678,0 634,5 733,0 700,9 141,0 101,6

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 75,0 69,4 627,0 579,3 680,0 654,8 125,0 91,0

0,5 77,0 71,3 665,0 621,2 733,0 705,7 175,0 124,0

0,75 79,0 74,4 690,0 645,2 762,0 733,5 200,0 140,5

1 78,0 72,3 667,0 623,1 748,0 715,3 221,0 154,4

Оптімайз

без обробки 79,0 73,2 668,0 619,1 757,0 719,1 151,0 108,2

0,5 80,0 74,2 683,0 623,9 785,0 755,6 183,0 124,3

0,75 82,0 76,1 712,0 647,1 857,0 819,9 201,0 141,2

1 81,0 77,1 700,0 645,2 820,0 784,4 224,0 156,3

244

245

Додаток Н. 4

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на масу бульбочок, мг/рослину (2014 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 45,0 41,3 430,0 408,0 460,0 447,7 112,5 82,8

0,5 57,0 53,9 500,0 476,5 586,7 570,6 112,6 82,8

0,75 58,3 56,8 520,0 495,9 603,3 586,7 112,9 83,0

1 63,0 62,7 550,0 535,0 676,7 657,9 112,7 82,9

Оптімайз

без обробки 63,0 58,7 550,0 525,0 550,0 535,0 112,9 83,0

0,5 67,2 63,8 580,0 554,4 615,0 598,1 113,0 83,1

0,75 69,6 67,1 640,0 622,6 656,7 638,5 113,0 83,1

1 77,5 73,7 665,0 647,0 710,0 690,2 113,0 83,1

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 65,0 62,6 560,0 534,7 569,7 554,1 122,0 89,0

0,5 71,0 67,4 615,0 598,2 626,7 609,4 122,8 89,5

0,75 75,0 71,3 650,0 632,6 720,0 699,9 123,0 89,7

1 71,0 67,4 615,0 598,2 630,0 612,6 122,9 89,6

Оптімайз

без обробки 68,0 65,5 570,0 554,4 626,7 609,4 123,0 89,7

0,5 74,0 69,4 640,0 607,9 676,0 657,2 123,7 90,1

0,75 77,0 72,3 650,0 622,6 750,0 729,0 124,2 90,5

1 74,0 69,4 641,0 618,7 683,3 664,3 123,9 90,3

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 67,0 62,6 555,0 525,0 600,0 583,5 123,7 90,1

0,5 73,0 67,4 565,0 544,7 657,0 638,8 124,1 90,4

0,75 77,0 74,2 670,0 651,7 670,3 651,7 125,0 91,0

1 74,0 71,2 590,0 564,1 663,3 644,9 127,0 92,3

Оптімайз

без обробки 71,0 64,5 570,0 554,4 660,2 641,9 123,9 90,3

0,5 83,8 75,8 610,0 573,8 756,0 734,8 124,9 90,9

0,75 94,2 80,8 732,0 707,3 831,7 808,2 126,0 91,7

1 83,9 78,5 640,0 612,9 766,7 745,2 128,0 93,0

245

246

Додаток Н. 5

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на масу бульбочок, мг/рослину (2015 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація повне цвітіння кінець цвітіння повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 45,0 43,2 376,7 369,6 388,0 373,4 93,3 45,9

0,5 50,0 48,0 426,7 395,4 410,0 394,7 113,3 75,1

0,75 52,0 49,9 460,0 447,4 430,0 414,1 140,0 87,4

1 53,0 49,9 506,7 448,3 533,3 514,3 143,3 87,9

Оптімайз

без обробки 52,0 49,9 453,3 431,2 423,3 407,6 100,0 69,0

0,5 53,0 51,8 475,0 446,8 453,3 436,7 163,0 78,0

0,75 56,0 53,8 503,3 469,7 566,7 546,7 170,0 101,2

1 62,0 59,5 546,7 511,8 586,7 566,1 173,3 102,7

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 48,0 45,6 395,0 392,4 303,3 291,2 151,7 76,1

0,5 48,0 45,7 396,0 392,6 313,3 300,9 180,0 76,8

0,75 49,0 48,6 426,7 423,4 476,7 459,4 226,7 109,3

1 48,0 47,7 396,7 395,3 326,7 313,9 180,0 95,8

Оптімайз

без обробки 47,9 45,7 405,0 386,8 353,3 339,7 163,3 88,9

0,5 48,0 45,7 410,0 406,2 440,0 423,8 180,0 90,8

0,75 50,9 48,8 439,7 423,5 533,3 514,3 236,0 109,8

1 50,7 48,4 436,7 422,4 456,7 440,0 213,3 101,1

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 51,6 51,2 424,7 392,9 388,0 373,4 111,7 66,7

0,5 51,8 51,2 425,7 401,0 480,3 462,9 150,0 67,0

0,75 54,3 53,7 440,3 410,0 590,7 570,0 169,0 89,9

1 52,8 52,2 437,0 406,8 520,0 501,4 168,3 75,4

Оптімайз

без обробки(к) 51,8 51,2 426,0 393,2 439,0 437,4 111,7 66,7

0,5 52,2 52,0 426,0 401,5 482,3 466,8 150,0 67,9

0,75 55,0 54,8 463,3 411,1 593,3 562,8 177,0 90,8

1 54,0 53,7 440,0 407,5 543,3 533,7 176,7 76,7

246

247

Додаток Н. 6

Таблиця 1

Вплив інокуляції та концентрації розчину хлормекват-хлориду на

тривалість загального та активного симбіозу, діб

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Рік

Сер

едн

є

Рік

Сер

едн

є

2013

2014

2015

2013

2014

2015

Загальний

симбіоз

Активний

симбіоз

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 93 93 88 91 77 77 75 76

0,5 93 93 88 91 77 77 75 76

0,75 93 93 88 91 77 77 75 76

1 93 93 88 91 77 77 75 76

Оптімайз

без обробки 94 94 90 93 80 79 77 79

0,5 94 94 90 93 80 79 77 79

0,75 94 94 90 93 80 79 77 79

1 94 94 90 93 80 79 77 79

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 94 93 91 93 77 78 75 77

0,5 94 93 91 93 77 78 75 77

0,75 94 93 91 93 77 78 75 77

1 94 93 91 93 77 78 75 77

Оптімайз

без обробки 95 95 93 94 81 79 78 79

0,5 95 95 93 94 81 79 78 79

0,75 95 95 93 94 81 79 78 79

1 95 95 93 94 81 79 78 79

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 96 99 91 95 78 78 78 78

0,5 96 99 91 95 78 78 78 78

0,75 96 99 91 95 78 78 78 78

1 96 99 91 95 78 78 78 78

Оптімайз

без обробки 97 100 94 97 81 81 80 81

0,5 97 100 94 97 81 81 80 81

0,75 97 100 94 97 81 81 80 81

1 97 100 94 97 81 81 80 81

248

Додаток Н. 7

Таблиця 1

Формування загального та активного симбіотичного потенціалу (ЗСП, АСП) сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту, тис. кг˙діб/га (2013 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація Повне цвітіння Кінець цвітіння Повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 2,0 1,9 2,1 2,0 10,9 10,5 5,9 5,2

0,5 2,1 1,9 2,1 2,0 11,2 10,7 6,3 5,5

0,75 2,1 2,0 2,1 2,0 11,4 11,0 6,5 5,7

1 2,1 2,0 2,1 2,0 11,9 11,4 6,7 5,9

Оптімайз

без обробки 2,1 2,0 2,1 2,0 11,6 11,1 6,5 5,7

0,5 2,1 2,0 2,1 2,1 11,7 11,2 6,5 5,7

0,75 2,2 2,0 2,2 2,1 11,9 11,4 6,7 5,9

1 2,2 2,1 2,2 2,1 12,5 12,0 7,2 6,2

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 2,1 2,0 2,1 2,0 10,3 9,9 5,4 4,7

0,5 2,2 2,1 2,2 2,1 11,7 11,2 6,4 5,6

0,75 2,2 2,1 2,2 2,1 11,9 11,4 6,6 5,8

1 2,1 2,0 2,2 2,1 11,6 11,1 6,3 5,5

Оптімайз

без обробки 2,2 2,1 2,2 2,1 11,8 11,3 6,3 5,6

0,5 2,3 2,2 2,3 2,3 12,3 11,8 6,7 5,8

0,75 2,4 2,3 2,4 2,3 13,5 13,0 7,7 6,7

1 2,2 2,1 2,3 2,3 12,2 11,7 6,5 5,7

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 2,2 2,1 2,8 2,6 10,6 10,1 7,2 6,4

0,5 2,3 2,2 2,9 2,7 11,2 10,8 8,3 7,2

0,75 2,3 2,2 3,0 2,8 11,8 11,3 8,7 7,6

1 2,3 2,2 2,9 2,7 11,3 10,9 8,8 7,6

Оптімайз

без обробки(к) 2,4 2,3 2,9 2,7 11,4 10,9 8,1 7,2

0,5 2,4 2,3 2,9 2,8 11,8 11,3 8,8 7,7

0,75 2,5 2,4 3,0 2,8 12,5 12,0 9,7 8,4

1 2,4 2,3 3,0 2,8 12,2 11,7 9,5 8,2

248

249

Додаток Н. 8

Таблиця 1

Формування загального та активного симбіотичного потенціалу (ЗСП, АСП) сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту, тис. кг˙діб/га (2014 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація Повне цвітіння Кінець цвітіння Повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 1,4 1,3 1,7 1,6 8,8 8,5 4,1 3,8

0,5 1,8 1,7 1,9 1,8 10,7 10,4 5,2 4,8

0,75 1,8 1,7 2,0 1,9 11,1 10,8 5,3 4,9

1 1,9 1,8 2,1 2,0 12,2 11,9 5,8 5,5

Оптімайз

без обробки 2,0 1,9 2,1 2,0 10,9 10,5 4,8 4,5

0,5 2,1 2,0 2,2 2,1 11,8 11,4 5,4 5,0

0,75 2,1 2,1 2,4 2,3 12,9 12,5 5,7 5,3

1 2,3 2,2 2,5 2,4 13,6 13,3 6,2 5,7

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 1,9 1,8 2,1 2,0 10,7 10,4 4,8 4,5

0,5 2,1 2,0 2,2 2,2 11,8 11,4 5,3 4,9

0,75 2,1 2,1 2,3 2,2 13,0 12,6 6,1 5,6

1 2,1 2,0 2,2 2,2 11,8 11,5 5,3 4,9

Оптімайз

без обробки 2,0 1,9 2,1 2,0 11,3 11,0 5,3 4,9

0,5 2,1 2,0 2,3 2,2 12,4 12,0 5,7 5,3

0,75 2,2 2,1 2,3 2,2 13,3 12,9 6,3 5,9

1 2,1 2,0 2,3 2,2 12,5 12,2 5,7 5,3

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 1,9 1,8 2,4 2,3 10,0 9,7 6,2 5,7

0,5 2,0 1,9 2,4 2,4 10,7 10,3 6,7 6,2

0,75 2,2 2,1 2,9 2,8 11,7 11,3 6,8 6,3

1 2,1 2,1 2,5 2,5 10,9 10,5 6,8 6,3

Оптімайз

без обробки(к) 2,0 1,9 2,4 2,4 10,8 10,4 6,7 6,2

0,5 2,3 2,2 2,6 2,5 11,9 11,5 7,7 7,1

0,75 2,6 2,6 3,1 3,0 13,6 13,3 8,4 7,8

1 2,3 2,2 2,8 2,6 12,2 11,9 7,8 7,2

249

250

Додаток Н. 9

Таблиця 1

Формування загального та активного симбіотичного потенціалу (ЗСП, АСП) сої залежно від інокуляції та

концентрації ретарданту, тис. кг˙діб/га (2015 р.)

Сорт Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Фази росту і розвитку рослин

бутонізація Повне цвітіння Кінець цвітіння Повний налив насіння

заг. акт. заг. акт. заг. акт. заг. акт.

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 1,0 1,0 1,1 1,0 5,9 5,8 3,8 3,3

0,5 1,2 1,1 1,3 1,2 6,4 6,2 4,1 3,5

0,75 1,3 1,2 1,4 1,4 7,0 6,8 4,3 3,7

1 1,3 1,2 1,5 1,4 7,9 7,7 5,4 4,3

Оптімайз

без обробки 1,3 1,2 1,4 1,3 6,8 6,6 4,1 3,6

0,5 1,4 1,3 1,4 1,4 7,1 7,0 4,8 3,8

0,75 1,4 1,3 1,5 1,4 8,2 8,0 5,8 4,9

1 1,5 1,4 1,7 1,6 8,7 8,4 5,9 5,0

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 1,2 1,2 1,4 1,3 5,8 5,5 3,1 2,5

0,5 1,4 1,3 1,4 1,4 5,9 5,5 3,2 2,5

0,75 1,4 1,3 1,5 1,4 7,4 7,1 5,0 4,0

1 1,4 1,3 1,4 1,4 6,2 5,9 3,5 2,5

Оптімайз

без обробки 1,3 1,3 1,4 1,4 6,2 6,0 3,5 2,7

0,5 1,4 1,3 1,4 1,4 6,9 6,6 4,2 3,5

0,75 1,4 1,4 1,5 1,4 7,8 7,5 5,5 4,1

1 1,4 1,3 1,4 1,4 7,1 6,9 4,9 3,8

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 1,4 1,3 1,6 1,6 6,3 6,2 4,1 3,4

0,5 1,4 1,4 1,7 1,6 7,0 6,8 5,0 4,3

0,75 1,4 1,4 1,7 1,6 7,8 7,6 6,4 5,4

1 1,4 1,4 1,7 1,6 7,4 7,1 5,6 4,5

Оптімайз

без обробки(к) 1,4 1,4 1,6 1,6 6,8 6,6 4,4 3,8

0,5 1,5 1,4 1,7 1,6 7,0 6,9 4,9 3,8

0,75 1,6 1,5 1,7 1,7 7,8 7,5 6,2 4,8

1 1,5 1,5 1,7 1,6 7,5 7,4 5,8 4,8

250

251

Додаток П

Таблиця 1

Кількість вузлів рослин сої залежно від інокуляції та концентрації

ретарданту, шт./рослину, (М+м) (у середньому 2013–2015 рр.)

Сорти Інокуляція Концентрація

ретарданту, %

Загальна

кількість

вузлів, шт.

Кількість

продуктивних

вузлів, шт.

%

продуктивних

вузлів

КиВін

без

інокуляції

без обробки(к) 14,1 ±2,7 9,5 ±1,9 68

0,5 16,4 ±3,4 12,2 ±2,7 74

0,75 14,9 ±2,3 10,8 ±1,9 72

1 15,0 ±2,6 10,5 ±2,1 70

Оптімайз

без обробки 14,5 ±2,6 10,4 ±1,7 72

0,5 14,3 ±1,4 10,2 ±0,8 72

0,75 15,4 ±2,0 11,5 ±1,5 75

1 14,4 ±1,0 10,1 ±0,6 71

Княжна

без

інокуляції

без обробки(к) 12,2 ±1,7 9,1 ±1,2 74

0,5 12,9 ±1,7 8,6 ±0,8 68

0,75 13,8 ±1,3 9,5 ±0,8 69

1 13,9 ±1,8 9,4 ±0,8 69

Оптімайз

без обробки 12,3 ±1,1 8,5 ±0,4 70

0,5 13,6 ±1,1 10,1 ±0,8 75

0,75 14,0 ±1,1 10,2 ±0,4 73

1 13,1 ±1,3 9,6 ±1,9 72

Монада

без

інокуляції

без обробки(к) 15,7 ±4,2 12,2 ±3,3 77

0,5 17,0 ±2,9 12,4 ±2,4 72

0,75 17,8 ±3,3 13,3 ±2,5 74

1 15,3 ±1,8 11,1 ±1,8 72

Оптімайз

без обробки 15,6 ±2,3 12,1 ±1,7 78

0,5 14,5 ±1,4 10,9 ±0,9 76

0,75 16,6 ±2,4 12,5 ±1,5 76

1 14,4 ±1,4 11,1 ±0,9 78

252

Додаток Р

РЕГРЕСІЙНА МОДЕЛЬ

У – урожайність т/га;

х1 – кількість бобів, шт./рослину;

х2 – кількість насінин, шт./рослину;

х3 – маса насіння, г/рослину;

х4 – маса 1000 насінин, г.

РІВНЯННЯ РЕГРЕСІЇ:

У = 9,4564 + 0,0301*Х1 - 0,2492*Х2 + 2,0241*Х3 - 0,0694*Х4

КОЕФІЦІЄНТ МНОЖИННОЇ КОРЕЛЯЦІЇ R = 0,9578

Таблиця 1

Стандартні помилки і оцінка значимості (t - критерій) коефіцієнтів регресії.

а1 а2 а3 а4

Ст. помилка 0,0092 0,0066 0,0426 0,0099

Оцінка 3,262 37,801 47,505 7,003

Таблиця 2

Змінна Середнє Медиана Коефіцієнт

варіації, %

Середнє

квадратичне

відхилення

Помилка

середнього

У 1,758 1,745 11,618 0,204 0,072

Х1 23,550 23,4 15,582 3,699 1,297

Х2 42,7 44,45 12,042 5,142 1,818

Х3 5,364 5,63 14,833 0,796 0,281

Х4 112,288 125,05 2,753 3,422 1,210

Таблиця 3

Змінна Мінімум Максимум Асиметрія Ексцес

У 1,45 2,130 0,333 -0,746

Х1 18,5 30,4 0,376 -0,712

Х2 33,9 49,5 -0,484 -1,103

Х3 4,0 6,39 -0,481 -1,138

Х4 117,9 128,2 - 0,584 -0,939

Таблиця 4

Кореляційна матриця

Х1 Х2 Х3 Х4

У 0,905 0,928 0,928 0,916

Х1 1,000 0,862 0,858 0,858

Х2 0,862 1,0 1,0 0,986

Х3 0,858 1,0 1,0 0,99

Х4 0,858 0,986 0,99 1,0

253

Продовження додатку Р

Таблиця 5

№ п/п Фактичне значення

функції

Розрахункове

значення функції

Різниця фактичного і

розрахункового

1 1,450 1,442 0,008

2 1,570 1,556 0,014

3 1,690 1,639 0,051

4 1,800 1,862 -0,062

5 1,640 1,708 -0,068

6 1,820 1,838 -0,018

7 1,960 1,911 0,049

8 2,130 2,015 0,025

254

Додаток Р. 1

РЕГРЕСІЙНА МОДЕЛЬ

У – урожайність т/га;

х1 – кількість бобів, шт./рослину;

х2 – кількість насінин, шт./рослину;

х3 – маса насіння, г/рослину;

х4 – маса 1000 насінин, г.

РІВНЯННЯ РЕГРЕСІЇ:

У = -1,5654 + 0,0613*Х1 - 0,2395*Х2 + 1,5536*Х3 + 0,0383*Х4

КОЕФІЦІЄНТ МНОЖИННОЇ КОРЕЛЯЦІЇ R = 0,9462

Таблиця 1

Стандартні помилки і оцінка значимості (t - критерій) коефіцієнтів регресії.

а1 а2 а3 а4

Ст. помилка 0,0115 0,042 0,0299 0,011

Оцінка 5,335 56,443 52,035 3,49

Таблиця 2

Змінна Середнє Медиана Коефіцієнт

варіації, %

Середнє

квадратичне

відхилення

Помилка

середнього

У 1,836 1,780 10,203 0,187 0,066

Х1 23,263 23,0 13,095 3,046 1,0773

Х2 50,437 48,85 16,359 8,251 2,917

Х3 6,089 5,885 19,260 1,173 0,415

Х4 119,863 120,05 2,659 3,187 1,127

Таблиця 3

Змінна Мінімум Максимум Асиметрія Ексцес

У 1,550 2,14 0,22 -0,156

Х1 18,7 29,3 0,513 -0,332

Х2 40,4 67,9 0,9 -0,054

Х3 4,65 8,59 0,91 -0,023

Х4 114,9 126,1 0,369 -0,298

Таблиця 4

Кореляційна матриця

Х1 Х2 Х3 Х4

У 0,873 0,768 0,778 0,856

Х1 1,0 0,961 0,964 0,981

Х2 0,961 1,0 1,0 0,976

Х3 0,964 1,0 1,0 0,979

Х4 0,981 0,976 0,979 1,0

255

Продовження додатку Р.1

Таблиця 5

№ п/п Фактичне значення

функції

Розрахункове

значення функції

Різниця фактичного і

розрахункового

1 1,550 1,535 0,015

2 1,720 1,716 0,004

3 1,790 1,763 0,027

4 1,690 1,832 -0,142

5 1,770 1,756 0,014

6 2,040 1,950 0,009

7 2,140 2,143 -0,009

8 1,990 1,989 0,001

256

Додаток Р. 2

РЕГРЕСІЙНА МОДЕЛЬ

У – урожайність т/га;

х1 – кількість бобів, шт./рослину;

х2 – кількість насінин, шт./рослину;

х3 – маса насіння, г/рослину;

х4 – маса 1000 насінин, г.

РІВНЯННЯ РЕГРЕСІЇ:

У = 5,9275 + 0,1390*Х1 - 0,1289*Х2 + 0,6178*Х3 - 0,0407*Х4

КОЕФІЦІЄНТ МНОЖИННОЇ КОРЕЛЯЦІЇ R = 0,9255

Таблиця 1

Стандартні помилки і оцінка значимості (t - критерій) коефіцієнтів регресії.

а1 а2 а3 а4

Ст. помилка 0,0102 0,042 0,0358 0,0133

Оцінка 13,694 24,167 17,281 3,061

Таблиця 2

Змінна Середнє Медиана Коефіцієнт

варіації, %

Середнє

квадратичне

відхилення

Помилка

середнього

У 2,069 2,050 10,335 0,214 0,076

Х1 28,775 28,150 16,001 4,604 1,628

Х2 55,1 52,9 15,903 8,763 3,098

Х3 7,022 6,695 18,021 1,308 0,462

Х4 125,163 124,8 2,809 3,516 1,243

Таблиця 3

Змінна Мінімум Максимум Асиметрія Ексцес

У 1,720 2,39 0,075 -1,019

Х1 22,5 37,6 0,473 -0,649

Х2 43,7 72,8 0,681 -0,383

Х3 5,26 9,62 0,62 -0,470

Х4 120,0 131,3 0,383 -0,806

Таблиця 4

Кореляційна матриця

Х1 Х2 Х3 Х4

У 0,886 0,872 0,874 0,736

Х1 1,000 0,996 0,997 0,913

Х2 0,996 1,000 0,997 0,901

Х3 0,997 0,999 1,000 0,909

Х4 0,913 0,901 0,903 1,000

257

Продовження додатку Р.2

Таблиця 5

№ п/п Фактичне значення

функції

Розрахункове

значення функції

Різниця фактичного і

розрахункового

1 1,720 1,787 -0,067

2 1,900 1,794 0,106

3 2,06 2,196 -0,136

4 2,04 1,995 0,045

5 1,92 2,007 -0,087

6 2,17 2,136 0,034

7 2,39 2,369 0,021

8 2,35 2,266 0,084

258

Додаток С

Таблиця 1

Урожайність сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту

(результати дисперсійного аналізу 3-факторного польового досліду, 2013 р.)

Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення

F

Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 4,6966 2 2,3483 887,8680 3,1365 57,17 0,0091 0,0129 0,0257

В 0,5892 1 0,5892 222,7843 3,9865 7,17 0,0074 0,0105 0,0210

С 1,8497 3 0,6166 233,1228 2,7465 22,52 0,0105 0,0148 0,0297

АВ 0,2664 2 0,1332 50,3615 3,1365 3,24 0,0129 0,0182 0,0363

АС 0,1877 6 0,0313 11,8282 2,2365 2,28 0,0182 0,0257 0,0514

ВС 0,0400 3 0,0133 5,0359 2,7465 0,49 0,0148 0,0210 0,0420

АВС 0,3984 6 0,0664 25,1064 2,2365 4,85 0,0105 0,0148 0,0297

Помилки 0,1825 69 0,0026 1 1 2,22 0,0257 0,0364 0,0727

Повторення 0,0044 3 0,05

Загальна 8,2149 95 100,00

А – сорт

В – інокуляція

С – концентрація ретарданту

Загальне середнє – 2,63 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Концентрація ретарданту

Повторення 1 – 2,64 групування 1 – 2,55 групування 1 – 2,40

Повторення 2 – 2,63 групування 2 – 2,71 групування 2 – 2,66

Повторення 3 – 2,62 Сорт групування 3 – 2,75

Повторення 4 – 2,63 групування 1 – 2,38 групування 4 – 2,72

групування 2 – 2,59

групування 3 – 2,92

258

259

Додаток С. 1

Таблиця 1

Урожайність сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту

(результати дисперсійного аналізу 3-факторного польового досліду, 2014 р.)

Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення

F

Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 2,0627 2 1,0313 207,7160 3,1365 38,32 0,0125 0,0176 0,0352

В 0,9126 1 0,9126 183,8053 3,9865 16,95 0,0102 0,0144 0,0287

С 1,7486 3 0,5829 117,3909 2,7465 32,48 0,0144 0,0203 0,0407

АВ 0,0139 2 0,0069 1,3963 3,1365 0,26 0,076 0,0249 0,0498

АС 0,2823 6 0,0471 9,4768 2,2365 5,24 0,0249 0,0352 0,0704

ВС 0,0124 3 0,0041 0,8298 2,7465 0,23 0,0203 0,0288 0,0575

АВС 0,0060 6 0,0010 0,2001 2,2365 0,11 0,0144 0,0203 0,0407

Помилки 0,3426 69 0,0050 1 1 6,34 0,0352 0,0498 0,0998

Повторення 0,0018 3 0,03

Загальна 5,3827 95 100,00

А – сорт

В – інокуляція

С – концентрація ретарданту

Загальне середнє – 1,76 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Концентрація ретарданту

Повторення 1 – 1,76 групування 1 – 1,67 групування 1 – 1,56

Повторення 2 – 1,76 групування 2 – 1,87 групування 2 – 1,73

Повторення 3 – 1,77 Сорт групування 3 – 1,90

Повторення 4 – 1,76 групування 1 – 1,65 групування 4 – 1,87

групування 2 – 1,67

групування 3 – 1,97

259

260

Додаток С. 2

Таблиця 1

Урожайність сої залежно від інокуляції та концентрації ретарданту

(результати дисперсійного аналізу 3-факторного польового досліду, 2015 р.)

Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення

F

Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 1,5433 2 0,7716 257,1695 3,1320 26,7 0,0097 0,0137 0,0273

В 1,7605 1 1,7605 586,7324 3,9820 30,46 0,0079 0,0112 0,0223

С 1,7302 3 0,5767 192,2143 2,7420 29,93 0,0112 0,0158 0,0316

АВ 0,1804 2 0,0902 30,0593 3,1320 3,12 0,0137 0,0194 0,0387

АС 0,2083 6 0,0347 11,5731 2,2320 3,6 0,0194 0,0274 0,0547

ВС 0,0968 3 0,0323 10,7546 2,7420 1,67 0,0158 0,0224 0,0447

АВС 0,216 6 0,0030 2,4732 2,2320 3,74 0,0112 0,0158 0,0773

Помилки 0,0445 72 0,0074 1 1 0,77 0,0274 0,0387 0,0316

Повторення 0,001

Загальна 5,7800 95 100,00

А – сорт

В – інокуляція

С – концентрація ретарданту

Загальне середнє – 1,27 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Концентрація ретарданту

Повторення 1 – 1,3 групування 1 – 1,13 групування 1 – 1,07

Повторення 2 – 1,21 групування 2 – 1,4 групування 2 – 1,22

Повторення 3 – 1,24 Сорт групування 3 – 1,37

Повторення 4 – 1,33 групування 1 – 1,2 групування 4 – 1,41

групування 2 – 1,15

групування 3 – 1,4

260

261

Додаток С. 3

Таблиця 1

Розрахункова таблиця для 4-х факторного дисперсійного аналізу, (у середньому за 2013-2015 рр.) Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення

F

Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 10,8797 2 5,4398 1819,5814 3,0390 9,83 0,0056 0,0079 0,0156

В 0,4474 1 0,4474 149,6431 3,8890 0,40 0,0046 0,0064 0,0127

С 0,5620 3 0,1873 62,6568 2,6490 0,51 0,0064 0,0091 0,0180

Д 91,3534 2 45,6767 15278,4994 3,0390 82,58 0,0056 0,0079 0,0156

АВ 1,3085 2 0,6542 218,8390 3,0390 1,18 0,0079 0,0112 0,0221

АС 1,0845 6 0,1808 60,4610 2,1390 0,98 0,0112 0,0158 0,0312

АД 0,3070 4 0,0767 25,6690 2,4092 0,28 0,0097 0,0137 0,0270

ВС 0,0082 3 0,0027 0,9195 2,6490 0,01 0,0091 0,0120 0,0255

ВД 0,0668 2 0,0334 11,1789 3,0390 0,06 0,0079 0,0112 0,0221

СД 0,1349 6 0,0225 7,5190 2,1390 0,12 0,0112 0,0158 0,0312

АВС 2,4170 6 0,4028 134,7457 2,1390 2,18 0,0158 0,0223 0,0441

АВД 0,1813 4 0,0453 15,1633 2,4092 0,16 0,0137 0,0193 0,0382

АСД 0,3788 12 0,0136 10,5588 1,7990 0,34 0,0193 0,0273 0,0541

ВСД 0,1800 6 0,0300 10,340 2,1390 0,16 0,0158 0,0223 0,0441

АВСД 0,6732 12 0,0561 18,7647 1,7990 0,61 0,0064 0,0091 0,0765

Помилки 0,6458 216 0,0030 1 1 0,58 0,0273 0,0387 0,0180

Загальна 110,6284 287 100

А – сорт; В – інокуляція; С – концентрація ретарданту; Д - рік

Загальне середнє – 1,89 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Сорт Концентрація ретарданту Рік

Повторення 1 – 1,92 групування 1 – 1,85 групування 1 – 1,68 групування 1 – 1,88 групування 1 – 2,63

Повторення 2 – 1,83 групування 2 - 1,93 групування 2 - 1,84 групування 2 – 1,89 групування 2 –1,76

Повторення 3 – 1,86 групування 3 – 2,14 групування 3 – 1,83 групування 3 – 1,27

Повторення 4 – 1,95 групування 4 – 1,95

261

262

Додаток Т

Таблиця 1

Дисперсійний аналіз результатів впливу способу передпосівної обробки та концентрації ретарданту

на вміст сирого протеїну сої (у середньому за 2013–2015 рр.)

Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення F Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 3,1432 2 1,5716 9,4420 3,132 1,86 0,0721 0,1020 0,2037

В 24,6432 1 26,6432 148,0521 3,982 14,61 0,0589 0,0833 0,1663

С 108,1849 3 36,0616 216,6518 2,742 64,15 0,0833 0,1178 0,2352

АВ 1,5964 2 0,7982 4,7953 3,132 0,95 0,1020 0,1442 0,2880

АС 16,2943 6 2,7157 16,3155 2,232 9,66 0,1442 0,2040 0,4073

ВС 0,4089 3 0,1363 0,8188 2,742 0,24 0,1178 0,1666 0,3326

АВС 2,4010 6 0,4002 2,4041 2,232 1,42 0,0833 0,1178 0,5761

Помилки 11,9844 72 0,1664 1 1 7,11 0,2040 0,2885 0,2352

Повторення

Загальна 168,6563 95 100

А – сорт

В – інокуляція

С – концентрація ретарданту

Загальне середнє – 36,10 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Концентрація ретарданту

Повторення 1 – 36,49 групування 1 – 35,59 групування 1 – 34,63

Повторення 2 – 35,7 групування 2 – 36,6 групування 2 – 35,53

Повторення 3 – 36,4 Сорт групування 3 – 37,12

Повторення 4 – 35,8 групування 1 – 35,85 групування 4 – 37,10

групування 2 – 36,16

групування 3 – 36,28

262

263

Додаток Т. 1

Таблиця 1

Дисперсійний аналіз результатів впливу способу передпосівної обробки та концентрації ретарданту

на вихід сирого протеїну сої (у середньому за 2013–2015 рр.)

Джерело

варіації

Величина

варіації

Число

ступенів

свободи

Середній

квадрат

Відношення F Відношення

F0,5

Відсоток

варіації

Sx cp. Sd НІР0,5

А 0,2480 2 0,1240 0,8472 3,132 2,13 0,0676 0,0957 0,1910

В 0,3361 1 0,3361 2,2955 3,982 2,89 0,0552 0,0781 0,1560

С 0,4387 3 0,1462 0,999 2,742 3,77 0,0781 0,1105 0,2206

АВ 0,0006 2 0,0003 0,0021 3,132 0,01 0,0957 0,1353 0,2701

АС 0,0591 6 0,0099 0,0673 2,232 0,51 0,1353 0,1913 0,3820

ВС 0,0094 3 0,0031 0,0214 2,742 0,08 0,1105 0,1562 0,3119

АВС 0,0039 6 0,0007 0,0045 2,232 0,03 0,0781 0,1105 0,5402

Помилки 10,5408 72 0,01464 1 1 90,58 0,1913 0,2706 0,2206

Повторення

Загальна 11,6367 95 100

А – сорт

В – інокуляція

С – концентрація ретарданту

Загальне середнє – 0,68 Середнє по групуванням:

Середнє по повтореннях: Інокуляція Концентрація ретарданту

Повторення 1 – 1,04 групування 1 – 0,62 групування 1 – 0,58

Повторення 2 – 0,32 групування 2 – 0,74 групування 2 – 0,67

Повторення 3 – 0,98 Сорт групування 3 – 0,75

Повторення 4 – 0,38 групування 1 – 0,63 групування 4 – 0,74

групування 2 – 0,67

групування 3 – 0,75

263

264

Додаток У

265

Продовження додатку У.

266

Додаток У. 1

267

Продовження додатку У.1

268

Додаток Ф