Виховна година«Вулицями нашого міста»

Мета: прищеплювати почуття любові до рідного міста; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості та любові до Батьківщини, до рідного краю і особистої причасності до всього, чим живе народ; прищеплювати бережливе ставлення до природи, до памяток минулого; ознайомити учнів із історичними фактами про пам’ятки рідного міста, із назвами вулиць.

Обладнання:презентація, фільми про Артемівськ, символіка міста та країни

Форма проведення: урок-подорож.Забудеш рідний край – твоє всохне коріння.

П. Тичина

Хід заходуВчитель: Сьогодні, діти, продовжуючи тему знайомства із історією рідного

краю, ми помандруємо вулицями нашого рідного міста Бахмут-Артемівськ.Перегляд фільму (кліпу) про АртемівськВиступ учнів

Історія Бахмута – Артемівська веде свій початок з глибокої старовини. У 1571 році в розпису Донецьких сторож згадується Бахмутська сторожа «усть Чорного Жеребця, від Святогірської сторожі полднище». Близько 1683 року Омелян Бірюков відкрив соляні озера поблизу річки Бахмут, і донські козаки стали виварювати сіль «наїздом», тобто сезонно. А в 1697 році тут виникло постійне поселення солеварів – Бахмутська слобода. Потім, в 1703 році, для захисту від татарських набігів була побудована дерев'яна фортеця, яка стала важливим оборонним пунктом на південному кордоні Російської держави. У 1704 році це поселення було приписано до Ізюмського слобідського полку, а пізніше стало центром Бахмутської провінції, Бахмутського повіту. У 2001 році Постановою Кабінету Міністрів України місто було внесено до списку історичних населених пунктів України.

Історичний центр міста формується вулицями Артема (до революції – Велика Харківська, Олександрівська) і Радянська (Мала Харківська). В центрі міста селилися купці й дворяни, а по окраїнах – міська біднота. Одноповерхові будинки належали, як правило, небагатим торговцям і ремісникам – українцям, росіянам, євреям. Будівля хоральної синагоги побудована в 1863 році. Культову споруду було закрито в 1923 році у зв'язку з

антирелігійною політикою Радянської влади. В 1923 – 1924 роках тут розміщувалась майстерня видатного українського скульптора В. П. Кавалерідзе, де він працював над своїм монументальним пам'ятником Артему. Пізніше тут проходили заняття Артемівського аероклубу. В даний час будівля належить підприємству товариства сліпих «Зоря».

Ділове обличчя старовинного Бахмута визначали такі будівлі, як: торговий дім спадкоємців купця Абрамовича, комплекс магазинів на Торговій площі (нині банк «Аваль»).

У центрі міста стояв кам'яний Свято-Троїцький собор (побудований у 1746 році, зруйнований у 1960-х роках).

На колишній Соборній площі, яка зараз носить ім'я К. Булавіна, встановлено пам'ятник самому Кіндрату Булавіну, вождю козацько-селянського повстання на Дону та у Слобідській Україні 1707 – 1708 років. Його біографія була тісно пов'язана з Бахмутом, а саме місто стало одним з центрів булавінського повстання і був спалений царськими військами під час його придушення.

Нинішня площа Свободи до революції 1917 року носила назву Торгової. Місто знаходилося на перехресті торгових шляхів, тут вже в кінці 18 століття проводилося чотири ярмарки на рік. Крім кам'яних торгових рядів на площі стояв Народний дім (побудований в 1902 році, а в 1926 році увійшов складовою частиною в новозбудовану будівлю Палацу Леніна). В даний час тут розміщується міський Центр культури і дозвілля, нещодавно відремонтований.

У 1924 році Бахмут був перейменований в Артемівськ в честь Ф. А. Сергєєва (Артема), який працював навесні 1919 р. Головою Донецького губвиконкому і загинув у 1921 р. На площі Свобода був встановлений пам'ятник Артему роботи В. К. Кавалерідзе висотою 27 м. Під час другої світової війни він був підірваний німецькими окупантами. На його місці в 1959 році встановлено нинішній пам'ятник Артему роботи скульпторів А. Шапрана, М. Декермеджи, архітектора А. Гайдучени.

Пам'ятками архітектури початку ХХ ст. є: будівля Азово-Донського банку (1902 р.) нині "Приватбанк", комерційний клуб особняк купця Я. Смоленського (1896), нині Артемівська школа мистецтв, особняк кінця 18 – початку 19 століття, в даний час належить ТОВ «Агротехком». Вулиця Горбатова до революції називалася Миколаївською, потім носила ім'я III Інтернаціоналу. Борис Горбатов – уродженець Бахмута, видатний радянський письменник, автор роману «Донбас» і повісті «Нескорені». У 1920-х роках він співпрацював у редакціях газети «Всеросійська кочегарка» та журналу «Забой» (знаходилися в будівлі нинішнього банку «Національний кредит»). Навчався в школі ім. Тімірязєва (колишня 2-я жіноча гімназія ім. Катерини II). Нині тут розміщується міський відділ освіти.

 У цій же школі перед війною навчалася Ірина Левченко – в майбутньому Герой Радянського Союзу, фронтова медсестра і офіцер танкових військ, кавалер медалі Червоного Хреста їм. Флоренс Найтингейн і відома письменниця, автор книг про війну.

 

Завершилася реконструкція стадіону «Металург» (був побудований в післявоєнні роки Управлінням Північно-Донецької залізниці, яке розміщувалося тоді в Артемівську, спочатку називався «Локомотив»). Місто має багаті спортивні традиції. Тут розвивається більше 30 видів спорту. Серед відомих спортсменів А. Мохір (легка атлетика) – чемпіон Параолімпійських ігор, Світу, Європи, заслужений майстер спорту; Ст. Лещинський (легка атлетика) – чемпіон Паралімпійських ігор, заслужений майстер спорту; Л. Ковальова (кульова стрільба) – майстер міжнародного класу, В. М. Лис – заслужений тренер СРСР, України. У місті працюють 5 заслужених тренерів України, 12 майстрів спорту міжнародного класу.

 Всехсвятський храм побудований в 1893 році на місці однокаменной дерев'яної церкви кінця 18 століття. У повоєнні роки храм було закрито, а на початку 1990-х років відновлений і в ньому знову проходять богослужіння.

 

  Залізничний вокзал Артемівськ II діє з 1913 року, коли була прокладена лінія Микитівка – Лиман Північно-Донецької залізниці. Нинішня будівля вокзалу збудована в 1953 р. Тоді ж було встановлено погруддя Артема на привокзальній площі. На початку 20 століття вокзал знаходився на околиці міста. Лише в післявоєнний час почала забудовуватися територія на захід від залізниці, з'явилися вулиці Чайковського, Корсунського, Леваневського, Ювілейна та інші.

На території військової частини знаходиться братська могила радянських військовополонених (під час німецької окупації 1941-1943гг. тут розміщувався табір військовополонених, багато з них загинули).

На розі вулиць Чайковського та 60-ліття освіти СРСР у 1978 році встановлено пам'ятник воїнам-визволителям. Місто було звільнено від німецьких окупантів 5 вересня 1943 року військами 259-ї та 266-ї стрілецьких дивізій і 23-м танковим корпусом.

Перегляд фільму (кліпу) про Артемівськ 

Пам'ятник воїнам-афганцям встановлений в 1992 році (автор - скульптор П. Никончук). Двадцять воїнів-інтернаціоналістів, уродженців Артемівська, загинули на неоголошеній війні в Афганістані. Щорічно тут проводяться мітинги-реквієми до Дня пам'яті учасників бойових дій на території інших держав.

 

Новозбудований Благовіщенський храм продовжує історію старовинного бахмутського Благовіщенського храму 19 століття (в центрі міста збереглася вулиця з цією назвою).

  

Артемівський індустріальний технікум – один з найстаріших в регіоні. В 2005 році тут було відкрито меморіальну дошку Почесному громадянину міста С. Е. Михайлову – директорові технікуму, який після війни керував його відновленням з руїн.

  На в'їзді в місто із західного боку стоїть літак – пам'ятник курсантам аероклубу, що діяв в Артемівську перед війною. Чотири випускники аероклубу в роки війни стали Героями Радянського Союзу (В. Журба, Ст. Мироненко, Ст. Корсунський, С. Моісеєнко).

Мікрорайон по західній стороні вул. Ювілейної – новобудова 1990-х років. Окрасою вулиці стала будівля Ощадбанку, побудована в 1996 році. Вулиця Леваневського названа на честь відомого радянського льотчика, Героя Радянського Союзу.

  Селище заводу «Цветмет» забудовувалося одночасно з розвитком самого заводу по обробці кольорових металів в 1950-1970-х роках. Тут розташована одна з найкращих зон відпочинку городян – Північний ставок, профілакторій заводу «Цветмет», відкрито спортивний майданчик. Центр селища – бульвар Металургів, на якому знаходиться Народний Дім і пам'ятник «Дзвін Чорнобиля» (відкритий у 1996 році до 10-річчя чорнобильської катастрофи). Кілька тисяч артемівців брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Адміністративна будівля заводу «Цветмет» - зразок промислової архітектури 1950-х років. Навпроти – пам'ятник Е. І. Квирингу – партійному і радянському діячеві 1920-30-х років, чиє ім'я носив завод (автор пам'ятника – скульптор Полоник). Артемівський завод по обробці кольорових металів – одне з провідних підприємств міста та унікальне підприємство кольорової металургії в Україні. Завод відкритий в 1954 році. Його продукція експортується в багато країн світу. Уздовж вулиці Кірова розташовані цехи заводів «Цветмет», «Вістек», скляного заводу. Скляний завод заснований в 1879 р. німецьким промисловцем Е. Фарке. У радянський час він славився своїми виробами з художнього скла. В даний час вже не випускає скляну тару, столовий посуд.

Поруч із заводом знаходиться станція Артемівськ-I, побудована в 1879р. на лінії Попасна-Краматорськ кам'яновугільної залізниці.

 

Завод «Вістек» (у радянський час «Перемога Праці»») веде свій початок від проволочно-гвоздильного заводу, заснованого бахмутским промисловцем Ст. Французовим. Після революції завод став великим підприємством вугільного машинобудування.

 

  Технікум залізничного транспорту розміщений в будівлі Бахмутського повітового земства (1898г.). Земство – орган місцевого самоврядування у Російській імперії після реформ 1860-х років. В роки громадянської війни, коли Бахмут став центром Донецької губернії, тут розміщувався губернський виконавчий комітет (1919р., голова – Артем). Центральне управління кам'яновугільної промисловості (Л. П'ятаков, Ст. Чубар), пізніше – управління Північно-Донецької залізниці. Технікум працює з 1955 року, за півстоліття випустив понад 20 тис. фахівців.

Вулиця Артема (до революції Велика Харківська, Олександрівська) була однією з головних у місті, вже в 19 столітті тут розміщувалися особняки міської буржуазії, громадські будівлі. Збереглася будівля поштово-телеграфної контори, частина будівель повітової земської лікарні.

Ми знову повертаємо на вулицю Горбатова і рухаємося в східну частину міста. Будівля по вул. Горбатова, 61 довоєнної споруди. Тут проживала А. Колпакова, керівниця антифашистський підпільної групи, розстріляна гестапо в 1943 році.

Далі відкривається вид на заплаву річки Бахмут. Річка згадується в історичних документах з початку 16 століття. Має протяжність 87 кілометрів, впадає в Сіверський Донець.

 Зліва – Свято-Миколаївська церква, найстаріший з нині діючих храмів Бахмута. Побудована з мореного дуба в 1797 році. У 1861 році була споруджена кам'яна дзвіниця на честь Іоанна Предтечі.

Далі по вулиці Горького і Некрасова знаходиться пам'ятник танкістам 23-го танкового корпусу, визволили місто від німецьких окупантів 5 вересня 1943 року. Далі – меморіальний комплекс, що включає могили партизанського командира часів громадянської війни М. Рясного (1919р.), Героя Радянського Союзу льотчика Ст. Корсунського (1950р.) і братську могилу артемівських партизан їхнього загону В. Чапліна, розстріляних німцями у вересні 1942 року. Поряд з двоповерховим будинком волосного правління (друга половина 19 століття), до революції стояв пам'ятник царю Олександру II Визволителю. У 1917 році тут була проголошена влада УНР. У шкільному приміщенні будівлі 1930-х років зараз розміщується філія Донецького інституту економіки і господарського права, економіко-правовий ліцей, гімназія «Сузір'я».

Вулиця Гаршина названа на честь нашого земляка, видатного російського письменника В. М. Гаршина (народився в с. Переїзної Бахмутського повіту в 1855 році).

Артемівський завод шампанських вин розміщується з 1950 року в підземних гіпсових виробках. Одне з найбільших в Україні підприємств, що виробляють шампанське класичним пляшковим способом. Лауреат чисельних нагород на міжнародних конкурсах виноробів.

В одній з підземних галерей – меморіал «Стіна плачу» в честь 3000 мирних жителів, переважно євреїв, які стали жертвами голокосту під час німецької окупації в січні 1942 року.

Вулиця Патріса Лумумби перетинає промислову околицю Артемівська і пов'язує місто з міжнародною автомагістраллю Харків-Ростов. Уздовж вулиці розміщується виробничі потужності Артемівського кераміко-трубного комбінату і меблевої фабрики (підприємство «Форте-Україна» з іноземними інвестиціями).

Населення Артемівська становить 79,4 тис. осіб. На його території розташовані 32 базових промислових підприємств різних галузей. Серед міст Донецької області Артемівськ займає високе місце за рівнем соціально-економічного розвитку.

Перегляд фільму (кліпу) про Артемівськ

Вчитель: 21 травня 2015 набув чинності Закон України "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки". Насамперед цей Закон спрямований на засудження будь-яких тоталітарних режимів, які призводять до людських трагедій, таких як Голодомори, знищення цілих націй, гоніння за інакомислення. Прийнятий Закон змушує думати і аналізувати, робити історичні висновки і не повторювати фатальні для людства помилки.

Слід пам'ятати, що ось уже 24 роки Україна - суверенна, незалежна, унітарна держава. Поруч з нами вже виросло покоління нової України, яке розставляє нові пріоритети, на перше місце стають служіння ні ідеалам партії, а загальнолюдським цінностям, таким як людяність, відкритість, доброта і справедливість.

Закон України "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" зобов'язує органи місцевого самоврядування у термін до 21 листопада 2015року визначитися з назвою міст, сіл, селищ, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Всього в Україні - 28 міст і 48 СМТ підлягають перейменуванню. Якщо у міста була історична назва, то в даному законі йдеться про її повернення.

Відповідно до Закону пройшли громадські слухання у різних мікрорайонах міста. В процесі обговорення надійшла пропозиція від жителя міста щодо нової назви міста – Мирний, але у міста є історична назва – Бахмут, тому на громадських слуханнях більшістю голосів підтримано пропозицію робочої групи про повернення місту історичної назви Бахмут.

Рішення про перейменування міста приймає Верховна Рада України.23 вересня 2015 Артемівська міська рада ухвалила рішення звернутися до

Верховної Ради України про перейменування міста Артемівськ в місто Бахмут. (Голосували: «За» - 31; «Проти» - 8; «Утрималися» - 3; не голосували - 3)

До вибору нових назв для своїх вулиць підключилися жителі міста. У робочу групу надійшло 87 колективних та 67 індивідуальних звернень. Пропозиції приходили і через офіційний сайт Артемівської міської ради (917 відвідувань, 4 пропозиції).

23 вересня 2015 на сесії Артемівської міської ради прийнято рішення «Про перейменування вулиць, провулків та других об'єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора ». (Голосували: «За» - 42; «Проти» - 2; «Утрималися» - 3). Даним рішенням перейменовано 45 вулиць і провулків. Враховуючи, що місто Артемівськ - Бахмут має 444-річну історію, питання про найменування ще 34 вулиць вимагає додаткових обговорень.

Перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора здійснюється без зміни нумерації об’єктів нерухомості. Дане рішення набирає чинності з дня набрання чинності рішення Верховної Ради України щодо перейменування м. Артемівська.

Отже, наша подорож закінчується. Поважайте своє місто, знайте його історію та визначні пам’ятки.

Переліквулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки м. Артемівська та

смт. Красна Гора, які підлягають перейменуваннюNo

з/п Існуюча назва Нова назва 1 60 років утворення СРСР Визволителів Донбасу 2 пров. 1-й Артема пров. 1-й Садовий 3 пров. 2-й Артема пров. 2-й Садовий 4 пров. 3-й Артема пров. 3-й Садовий 5 пров. 4-й Артема пров. 4-й Садовий 6 пров. 5-й Артема пров. 5-й Садовий 7 пров. 6-й Артема пров. 6-й Садовий 8 пров. 7-й Артема пров. 7-й Садовий 9 Воровського Торгова 10 Дзержинського Павла Новгородцева, 11 Клари Цеткін Лариси Шепітько 12 Кірова Героїв Праці 13 Котовського Джерельна 14 пров.Котовського пров. Джерельний 15 Крупської Вербна 16 пров. Лихачова пров. Михайла Любова 17 Менжинського Берегова 18 пров.Менжинського пров. Береговий 19 Орджонікідзе Василя Гайворонського 20 Петровського Садова 21 пров. Петровського пров. Солов’їний 22 Постишева Івана Паторжинського 23 Пархоменка Слобідська 24 Р. Люксембург Григорія Сковороди 25 пров. Р. Люксембург пров. Григорія Сковороди 26 С.Лазо Дачна 27 пров. С.Лазо пров. Сергія Кримського 28 пров. 1-й Совнаркома пров. 1-й Благовіщенський 29 пров. 2-й Совнаркома пров. 2-й Благовіщенський 30 Свердлова Деконівська 31 Тевосяна Федора Максименко 32 Тухачевського Свято-Георгіївська 33 пров. Тухачевського пров. Свято-Георгіївський 34 пров. Тельмана пров. Бахмутський 35 Чапаєва Геологів 36 пров. Чапаева пров. Геологічний 37 Фрунзе Трояндова 38 пров. 1-й Фрунзе пров. 1-й Трояндовий 39 пров. 2-й Фрунзе пров. 2-й Трояндовий 40 Фурманова Благодатна 41 Щорса Гліба Слободіна 42 Щербакова Бориса Грінченка 43 тупик Профінтерна тупик Сибірцева 44 сквер Чубаря сквер Фонтанний смт. Красна Гора 45 Чапаєва Миру