1. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису. Синтаксичні зв'язки і відношення. Засоби синтаксичного зв'язку і побудови синтаксичних одиниць.Синтаксис –1) система лінгвістичних понять про синтаксичну будову укр.мови, розділ мовознавства.- як власне мовна структура2) розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.Синтаксис традиційно поділяється на синтаксис простого і складного речення.

Предметом синтаксису є система синтаксичних одиниць, формальна і семантична структура цих одиниць, синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення тощо.

Синтаксичні одиниці-конструкції звичайно складаються з двох або більше компонентів, які перебувають у відповідному синтаксичному зв'язку.Три синтаксичні одиниці: • Мінімальна синтаксична одиницю - компонент речення або словосполучення, що виділяється на основі синтаксичного зв'язку (формально-синтаксичний компонент) чи семантико-синтаксичного відношення (семантико-синтаксичний компонент).• Речення - основна синтаксична одиниця й найбільша одиниця в мовній системі.• Словосполучення - підпорядкована реченню непредикативна синтаксична одиниця-конструкція, граматичне і змістове поєднання двох або більше повнозначних слів (чи словоформ), яке зі змістового боку є складним найменуванням явищ дійсності, а з формально-синтаксичного — сполученням повнозначних слів за допомогою підрядного або сурядного зв'язку.

Синтаксичні зв'язки у свою чергу корелюють із семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами синтаксичних одиниць, формально їх виявляють. Тому синтаксичний зв'язок , виражений мовними засобами, становить одне з вихідних і фундаментальних понять синтаксису.

Основні типи синтаксичних зв'язків • предикативний зв'язок (у простому й почасти ! у складному реченнях) – взаємозалежністьпоєднує такі два компоненти, які однаковою мірою передбачають один одного.здатний, незалежно від наявності інших синтаксичних зв'язків, утворювати речення (Настала Неділя)Виділимо п'ять ознак предикативного зв'язку1) взаємозалежність поєднуваних предикативним зв'язком компонентів, їх взаємозв'язок, двобічний зв'язок; 2) передбачуваність зв'язку; 3) обов'язковість зв'язку; 4) закритість зв'язку; 5) координація як форма зв'язку. • підрядний зв'язок (у простому і складному реченнях, а також у словосполученні) – односпрямована залежністьце зв'язок залежного й опорного компонентів у реченні чи словосполученні.являє собою односпрямований зв'язокОзнаки 1) односпрямованість зв'язку, однобічна залежність одного компонента від іншого2) прислівний / детермінантний характер зв'язку;3) передбачуваність / непередбачуваніс'ть зв'язку 4) обов'язковість / необов'язковість зв'язку5) сила зв'язку;6) закритість зв'язку7) узгодження, керування, прилягання як типові форми зв'язку• сурядний зв'язок (у складному і простому реченнях та у словосполученні) – відсутність залежностіпоєднує сурядні частини у складносурядному реченні й однорідні члени простого речення. сурядний зв'язок тільки поширює просте речення через уведення до його складу членів, однорідних з уже наявними головними чи другорядними членами речення. Ознаками сурядного зв'язку 1) відсутність залежності, рівноправність поєднуваних компонентів2) відкритість / закритість зв'язку3) незалежна координація як форма зв'язкуСемантико-синтаксичні відношення виявляють зовнішнє спрямування: виражають стосунки між предметами та явищами позамовного світу. Відображаючи стосунки предметів і явищ дійсності, вони вказують на значеннєві (смислові) стосунки поєднаних певним синтаксичним зв'язком синтаксичних одиниць.

2. Поняття про словосполучення. Основні ознаки словосполучення.3. Узгодження як тип підрядного зв'язку у словосполученні.4. Керування як тип підрядного зв'язку у словосполученні. .5. Прилягання як тип підрядного зв'язку у словосполученні.- це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами й правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного або сурядного зв’язку.Словосполучення відрізняється від слова тим, що воно – складається з двох або більше самостійних повнозначних слів; - називає не тільки предмет або дію, а й ознаку предмета чи ознаку ( обставину) дії. Словосполучення дає конкретизуючу назву явища. Якщо речення є одиницею спілкування, словосполучення такого значення не має + сл..не властиве інтонаційне оформлення.За кількісним принципом: прості(два повнозначні слова, а також аналітичні форми вищого і найвищого ступеня, складних присудків, із синтаксично зв’язаними словосполученнями накази солдатських матерів – просте, або з фразеологізмом) і складні(мають три і більше повнозначних слів)За формально граматичним Від головного слова: іменникові,(прикметникові, числівникові, займенникові), дієслівні, прислівникові.Підрядний зв’язок у словосполучення виражає граматичну залежність одного слова від іншого.Типи підрядних зв’язків:Узгодження – тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, при якому форми залежного слова уподібнюються формам головного слова – чарівний куточок. Головне – переважно іменник або субстантивована частина мови, залежне – прикметник, займенник, порядковий чи кількісний числівник, дієприкметник, іменник-прикладка.Залежне слова зазвичай стоїть у препозиції до основного і виявляє повне узгодження у формі роду, числа, відмінку.Неповне узгодження у словос. З іменником – місто Київ.Керування – вид підрядного зв’язку, прия кому залежне слово набуває форми того непрямого відмінка, якого вимагає відповідно до своїх лексико-граматичних особливостей керівне слово. За характером вираження керування може бути безпосереднім(засіб вираження закінчення залежного компонента) або опосередкованим ( вираж. Не тільки закін. А й прийменником) Проникнути в серце, забороло шолома)Прилягання – вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово маэ незмынну форму й поэднується з головним тільки за змістом. Залежнйи компонент виражаєтсья прислівником ( нусипно пильнують, особливо яскраво) дієприслівником (цілитися стоячи), неозначеною формою дієслова ( звеліти атакувати, зібралися поїхати на відпочинок)Головне слово не може бути якісним прислівником при іменнику, дієприслівник тільки з дієсловом. При приляганні переважають семантичні чинники поєднуваності, поступаючись граматичним.Сурядний зв’язок – закритий(два компоненти за допомогою протиставних, пояснювальних, градаційних сполучників) і відкритий (необмежена кількістьк мопонентів, інтонація переліку)Граматичні значення: Атрибутивні(означальні) відношення між компонентами зі значенням підмета та його ознаки. Залежне слово – означення.Об’єктні – між компонентами зі значенням дії( або ознаки) й назви предметів, на які переходить дія ( або ознака) Залежне слово – додаток. (Зателефонувати приятелеві, хотіти відвертості))Обставинні – відношення між компонентами словосполучення зі значенням дії(або ознаки) та обставини, що характеризує саму дію(або ознаку). (купити на ярмарку, бачити на власні очі, нарешті прибути)Переважно обставина

6. Поняття про речення. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність.Поняття про модальність. Види модальності.Речення – це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена, комунікативна мовна одиниця, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частинку реальної дійсності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття.Ознаки: предикативність – співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.У мовн.свідомості два лемент речення: носій ознаки (н.в. іменника) і сама ознака (дієвідмінювана форма дієслова)У граматиці предикат.ознака вираж. Поєднанням підмета і присудка в предикативне ядро, без якого не може бути речення. В односкладних реченнях – один член – предикат. ядро.Граматичні.засоби вираження предикативності – категорія часу, особи, і модальності.Інтонація – ще одна ознака, складна єдність висоти, сили, темпу, тембру мовлення, які є засобом організації словесного вираження, висловлювання й емоційно-вольових показників виразності.Інтонаційні засоби встановлюють комунікативні значення слів у речення, членують речення, досягають його внутрішньої єдності.Кожне речення має свій інтонаційний малюнок, який виражає думку мовця та емоційно-вольове ставлення до змісту.Модальність – синтаксична категорія, яка виражається за допомогою різних способів дієслова та відповідної інтонації.Модальні типи: розповідні(стверджувальні та заперечні – загально заперечні і частковозаперечні) питальні – виявляється пррагення мовця щось з’ясувати невідоме, або переконатися в чомусь, звернути на щось увагу.Власне питальні речення – Питально-риторичні ( містять приховане ствердження) – Питально-спонукальні Спонукальні речення – висловлюється спонукання до дії, до співучасті або заклик до чогось.Гіпотетичні речення – виявляється міра реальності судження, що виражає особ або колект. досвід мовця.(Ніби, нібито, буцімто, наче, чи не, навряд чи)Переповідні речення – в яких думка виявляється не безпосередньо, а передається висловлюванням інших осіб. ( за допоміг. Часток ніби, начеб, мов, мовляв) Ну, навіщо, мовляв, їхати кудись у невідомий край.Речення бажаної модальності – модальне значення банальності виражається як бажання суб’єкта встановити відповідність змісту речення з дійсністю. (Виразники – частки би, б, аби, що, щоб, бодай, нехай, хай, хоч би, коли б, якби) Хай же думка моя вільно лине.Речення умовної модальності – в яких їхньому змісту надається значення можливості відповідного явища за якоїсь умови. Знищила б, загинули б.Окремий вид – окличні речення – будьяке речення може бути окличним, якщо його висловити з почуттям. Питально-окличні. Речення-привітання та побажання. Голос вкінці обов’язково підвищується.

7. Типи речень за характером відношення до дійсності. Типи речень за семантикою та структурою.стверджувальні і заперечні. Загальнозаперечні і частково-заперечні речення. Граматичні засоби вираження заперечення.За будовою і типами синтаксичних зв’язків – прості(неускладнені і ускладнені) і складні( сполуникові ( складносурядні, складносуріядні, безсполучникові) і багатокомпоненті складні реченняЗа головними членами речення на двоскладні і односкладні (означено-особові, неозначен-особові,узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні)За наявністю другорядних членів – поширені, непоширені.Повні і неповні – наявність усіх членів речення чи їх пропуск у мовному потоці.Окремо виділяють слова-речення.

8. Двоскладні речення. Головні і другорядні члени речення. 9. Типи підмета. Типи присудка.Реченння, предикативний центр якого складається з двох членів - двоскладнеПідмет – головний член двоскладного речення, який означає предмет , котрому в речення приписується дія чи стан, названі присудком. Відповідає на питання Хто? Що?Простий підмет – одне слово, називний відмінок іменника та іменникових займенників. Будь-яка інша чатсина мови, але субстантивована. Одурені прозріли…Інфінітивом, який означає узагальнену дію З вовками жити –по-вовчому вити.Складений підмет – із кількох слів, що в реченні виступають як синтаксично неподільна єдність.Виділяють- Підмет-словосполучення, що означає кількість, міру, сукупність предметів - Біля сцени стояло лише декілька десятків людей.Складений підмет із значенням спільності – Вокаліст із гітаристом гурту вже почали підіймалися на сцену.із значенням вибірковості – Один із фанатів вигукнув: «Давай, Тарасе!».виражений фразеологізмом або цитатою. За мить з динаміків зазвучало « Вже вечір вечоріє…».Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку, котра приписується підметові. Питання: Що робить, яким він є, ким він є.Простий присудок – особова форма дієслова.Передає граматичні значення часу, способу, виду, особи, числа. Порушено узгодженість із значенням особи й числа може бути Інфінітивом ( я їй розказувати, а вона…) Наказовим способом А він і розкажи все… Усіченим дієсловом Стриб! Стриб!Може бути ускладненим, зокрема фразеологізмом.Складений присудок – допоміжне дієслово-звязка + імені або інфінітива.Згідно з другим компонентом розрізняють: Складений іменний – була стилізована буде військовимРізновиди дієслова зв’язки: неповнозначні (бути, являти собою, становити) напівповнозначні (означають виявлення, настання, зміну і збереження ознаки – виявлятися, вважатися, знаменувати, утворювати, ставати…) повнозначними ( дієслова що означаються рух, діяльність, а також народитися, жити вмерти.Можуть також утворювати порівняльні сполучники – як, наче, ніби, мов, немов.Іменник може мати форму орудного, називного, родового відмінка(якісна оцінка – була високого зросту) непрямих із прийменниками)Із зв’язкою бути також утворються – прислівники (КОхати – це прекрасно), інфінітив – (Жити – боротись)Складений дієслівний - почали підійматися.Складений присудок – 1) Складений дієслівний + складений іменний Душа у тебе має бути крицею. Не міг лишатися байдужим.2) складений дієслівний+ складений дієслівний хотів кинути палити

Другорядні члени – означення, додатко, обставина, пояснють головні або ж ініші другорядні члени речення і синтаксично залежать від них.

10. Складні випадки координації підмета та присудка. Складності й помилки при виборі форм роду та числа.Присудок як правило узгоджується з підметом у тих граматичних ознаках, які є спільними: рід,число, особа.Якщо підмет професія чоловічого роду, стосується особи жіночої статі – присудок може, як в чол.. так і в жін..При підметах іменниках спільного роду форма присудка орієнтується на статнь особи, названої підметом ( нероба)Якщо іменник власна назва – рід присудка визначається родовою назвою. (Зімбабве – величнА…Підмет – абревіатура – присудок орієнтується на рід ключового слова ФРН ( республіка) заявила…Якщо підмет і іменна частина присудка виражена іменниками в називному відмінку, то рід дієслова-зв’язки може орієнтуватися як на підмет, атк іна присудок Футбол був (була) його єдина розвага. Якщо іменна чатсина присудка в орудному відміну- узгшоджуєтсья з підметом.Число: Якщо складений підмет виражено сполученням кількісного числівника , неозначено-кількісного числівника, кількісного іменника з іменником у формі родового відмінка множини, то присудок може мати як форму однини, так і форму множини. П’ятеро гостей прийшло/прийшли.Закономірності: акцент на кількості виконавців – присудок у однині.Присудок означає актвину дію живих істот– у множині. Неживих – перевага однині.Препозиція присудка сприяє вибори однини, постпозиція-мнохини.Присудок у множині якщо є однорідні члени.Складений підмет означає часовий відрізок – присудок у однині.До складеного підмета входить неозначено-кількіснйи числівник – присудок частіше у однині.

11. Означення (узгоджені та неузгоджені). Способи вираження. Прикладка як вид означення.Означення – другорядний член речення, що вказує на ознаку ( якісну, кількісну, відносну) прдмета й відповідає на питання який? Чий? Котрий?, а також скількох? Скільком? Скількома?Узгоджені з означеним словом у роді, числі і відмінку.Виражаються : прикметником, дієприкметником( придавлену..), займенником, співвідносним із прикметником ( свою..)Порядковим числівником ( третя …), кількісним числівником у непрямих відмінках трьох старих друзів…Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням ( книга батька) або приляганням ( прохання заспокоїтися). Финкція визначається тільки за змістом у реченні.Виражаються: іменником у непрямому відмінку з прийменником чи без нього, прислівником, дієприслівником, інфінітивом, присвійними займенниками його, її.Означення, виражені іменником у родовому відмінку без прийменника означають належність у розширеному розумінні ього слова. Капелюх батька.Родовий відмінок іменника з залежнми від нього прикметником – характеризує означуване слова стосовно віку, розміру, кольору ( чоловік років п’ятдесяти)Безприйменникове іменникове означення може стояти в орудному відмінку – характеристика через порівняння з предметом, названим означенням, борода клиномОзначення, виражені іменником з прийменником дають означуваному підмету якісні характеристики – за матеріалом, наявність якоїсь риси чи деталі, походженням,Ю належністю, місцем, часом, кількістю. Тітка з Києва, люди з заводу.Якщо стоїть безпосередньо після іменника - тяжіє до означення.Інфінітив може бути означенням, якщо він приєднується до іменника – віддієслівні іменники, або іменники з абстрактним значенням – талант малювати.Прикладка – різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку і числі.Прикладка одночасно означає, характеризує і діє іншу, паралельну назву означуваному іменнику.Може стосуватися іменника, займенник ата інших субстантивованих чатсин мови.Прикладки – непоширені ( виражені одним словом) і поширені ( кількома) газета « Голос України».Якщо прикладка виражена іменником на зразок чоловік, людина, штука. Річ то обов’язково мають бути пояснювальні слова, які конкретизуютьПоширені прикладки можуть відокремлюватися.Прикладки – назви міст узгоджуються в усіх відмінках із родовою назвою. Місто Київ, міста Києва ( В географічній і військовій – зберігає форму називного відмінка)Зберігають форму власні назви гір, озер, станцій, планет. На гоір ГоверлаВласні назви нежевих предметів також зберігають форму назовнного відмінка – крейсера «Іван Мазепа».

12. Додаток (прямий, непрямий). Типи обставин. Способи вираження.Додаток – друг. Член реченн, що означає об’єкт на який спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії. Відповідає на питання непрямих відмінків.Виражається: іменником з прийменником або без нього, іменником, займенником, будь-якою субстантивованою частиною мови, синтаксично нерозкладними словосп. (багато вареників) інфінітивом означає абстрактну дію, яка є об’єктом іншої дії. (Я наказав йому співати.), іменники, що відносяться до іменника, який означає керівника, власника, додатки можуть стосуватися членів речення, виражених прикметниками(таки прикметник означає стан, а додатко прдмет на яки йпоширюєтсья стан – впевнений у перемоз. Якісні прикметники керують додатком у порівняльних конструкціях – розумніший від усіх, прикметни к+ від+ іменник(додаток, який означає причину) червний від морозу.Прямий – означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо і охоплює його цілком.. синтаксично підпорядковується перехіднми дієсловам, формам на –но, -то,.Виражається формою знахідного відмінка без прийменника, проте в деяких випадках може стояти у родовому.- У заперечних конструкціях із часткою не – не взяв книгу – не взяв книги.- У сполученні зі словами жаль, шкода – жаль собаки.- У художньому й розмовному стилях, де прямі додатки мають паралельні форми родового і знахідного – узяв ніж – узяв ножа.Може виражатися субстантивованими невідмінюваними частинами мови. Непрямий додаток – означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії. Непрямий додаток виражається непрямим відмінками з прийменником і без нього, за винятком знахідного без прийменника.Обставина – друг. Член речення, що характеризує дію або ознаку з точки зору їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу , мети й причини.Можуть виражатися прислівниками, дієприслівниками, іменниками, інфінітивом, фразеологізмами й синтаксично нерозкладними словосполученнями. Важливо значення в реченні – визначає обставину.Спец. Форма вираження обставини – прислівник. Подібно – дієприслівник.Іменники в ролі обставин з прийменниками обой без них ( жити в Києві, вештатися вулицями)Інфінітив може бути обставиною мети й означати дію, заради якої відбувається основна дія – піду вчитися.Фразеологізм також здатен виступати - працювати засукавши рукаваКількісно-часові сполучення – прожити вісім роківЧастіше підпорядковуються дієсловам, але можуть і прикметникам – дуже холодно, надзвичайно розумна людина.Обставини способу дії – як? Означають якість дії, стану, ознаки та спосіб їх вияву.При значенні порівняння Виражаються орудним відмінком іменника, іменниками з прийменником подібно до, порівняльними зворотами зі сполучниками як, ніби, наче, буцім.Обставини міри й ступеня – наскільки? Характеризують за ступенем і ірою їхнього вияву.Слова на зразок: дуже, трохи, ледве, надзвичайно, впень, вщерть, вволюОбставини місця – де? Куди? Звідки? Означають місце дії, напрямок руху., шлях руху.Обставини часу – коли? Доки? Відколи? Означають час, у чкий віжбуваєтсья дія, вихідний або кінцевий момент виконання дії.Обставина мети – для чого? З якою метою? Мета виконання дії – прислівники – навмисне, зумисне, навіщо, на зло., інфінітиваим, а також іменниками з прийменниками.( для, заради, з метою, в інтересах, на честь..)Обставини причини – чому? З якої причини? Причина настання дії чи ознаки –спросонння.Об.причини-іменники вводяться з прийменників( від, з, через, з нагоди, з причини, завдяки, в силу, на основі.юОбставини умови - за якої умови? Обставини допусту – всупереч чому? Означають обставину, всупереч якій відбувається дія.Іменники вводять з-за доп. Прийменників всупереч, наперекір, незважаючи на.

13. Односкладні речення. Типи односкладних речень. Особливості їх використання у ЗМК.Означено-особові – головний член особова форма дієслова, що визначає особу, яка виконує дію.Дієслово у формі 1-ї та 2-ї особи однини і множини теперішнього і майбутнього часу, а також дієслова 1 і 2 особи одники й множини наказового способу Бери Орисю! Рятуй!Можливий підмте тільки – ти, я.Узагальнено-особові – односкладні речення, головний член яких означає дію, що може стосуватися ябудь-якох особи в будь-який момент часу.Головний член – дієслово 2 особи однини теперішнього чи майбутнього часу або наказового способу. Може вживатися 1-ша особа однини й множини, минулйи час, 3-тя особа множини.За значенням поділяються на- Ті що означаються загальне судження, правило пораду, закономірність.СТосують будь-якої особи –кожної.( приказки і прислів’я, типовий перебіг процесу, можливість/нможливітсь виконання дії, підрядні речення допусту.- Реченння, що означаються конкретну дію або стан самого мовця – спогади, переживання, перекази, описи душевних станів, думок. Неозначено-особові – г.ч. – дієслово 3 особи множини теперішнього чи майбутнього часу абоу формі множини минулого часу й умовного способу. Завтра до вас подзвонять.Виконавець не називається – вся увага на дії і результаті. Передбачають що може бути лише людина.Виконавець дії може бути невідомий мовцеві й адресатові мовлення. Відомий тільки одному з них.

Безособові речення – г.ч. називає дію або стан, котрі не мають виконавця чи носія або реалізуються незалежно від них.За способо вираження головного члена поділяються на – речення, в яких головний член виражений безособовим дієсловом( природні явища, фізичні і психічні стани істоти, наявність чи відсутність чогось, дії невизначених сил чи обставин.- Речення в яких особові дієслова вживаються у ролі безособових.- надворі темніє. Мене всього трусило. Набувають ознак бузособових – 3тя особа однини, середній рід. Або суб’єкт дії містична сила – його покликало.- Виражений безособово-предикативними словами прислівникового походження Надворі вогко і холодно.Іменникового походження – страх, жаль, сором, шкода, гріх,охота, час, пора СОрмо було брехати...- Модальним предикативним словом типу треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно.- Заперечними предикативними словами – нема, нікому, ніде, ні з ким.- Пред.словами, утвореними з інфінітива –чути, знати, - було чути., як- Безособовими формами на –но, -то. Місто відбудовано.Інфінітивні – г.ч. синтаксично незалежний інфінітив. Завтра мені їхати до Львова.Виражають необхідність, неминучість, бажання, нездатність виконати дію, спонукання.Виконавець позначається у формі давального відмінка.Дві групи за структурою: з часткою би, без частки би.Номінативні – г.ч. – іменник у формі називного відмінка. Можу бути займенником. Не мА і не може бути дієслова.За значенням – власне буттєві( стверджують фатк існування) , вказівні ( фіксують момент появи в полі зору мовця – ОН якась хатка..), оцінно-буттєві – емоційно-експресивна оцінка. Яка красуня!

14. Неповні речення та їх різновиди. Еліптичні речення. Нечленовані речения-конструкціїНеповні – пропущено, не представлено словом один із структурно необхідних синтаксичних членів. Встановлюється з наявності членів, синтаксично залежних від пропущенного елемента.У контекстуальних неповних реченнях пропущене слово може бути відновлене завдяки контекстові. Прчиина – раніше вживалося і не треба повторювати. Врітяь люди, а якщо вірять -то в що?У ситуативних реченнях пропущений член стає зрозумілим не з контексту, а з мовленнєвої ситуації.Допомагають зрозуміти жести, міміка, інтонація у усному мовленні.

В еліптичних відсутній член, а це завжди присудок, можна відтворити не з контексту, чи ситуації, а з самої конструкції речення. А Петро взяв шапку та з хати.Кілька факторів дають змогу встановити значення відсутнього присудка 1) наявність членів. Синтаксично повязаниз з пропущеним 2) лексичним та граматичним значенням залежних від пропущеного присудка слів. 3) однотипністю конструкцій речень, обмеженістю семантичних груп, традицією.За значенням: наказові й окличні речення, із значенням руху, із з значенням говоріння, мовлення, зі значенням перебування, існування, місцезнаходження, із значенням енергійної дії.

15. Прості ускладнені речення. Засоби ускладнення. Однорідні члени речення. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Розділові знаки при однорідних членах речення.Належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертаннями, речення з вставними і вставленими компонентами.Однорідні – члени речення, які виконуються одну синтаксичну функцію, об’єднуються однаковими синтаксичними відношеннями до одного і того самого члена речення. Основна ознака – наявність синтаксичної функції і зв'язок із тим самим членом речення.Переважно сурядний зв'язокЄднальні відношення виражають різні відтінки поєднання між однорідними членами речення Протиставні відношення виражають об’єднання двох протилежних, несумісних,контрасних однорідних членів.. Протиставні відношення виражаються сполучниками а, пле, проте, зате, однак, хоч, так, та.Розділові відношення між однорідними членами полягають у тому, що логічний зв'язок між ними передає роздільність, чергування або взаємовиключення понять, які входять до однорідного ряду.Сполучники – або..або, чи..чи, то..то, не то..не то..Однорідними називаються означення, які перелічуючи споріднені ознаки, однаково відносяться до того самого пояснювального слова і мають з ним безпосередній зв'язок.Повязуютсья сполучниками сурядності, інтонацією переліку, єднальними паузами.Однорідні означення: - характеризуються предмет з одного боку, вказують на різні споріднені ознаки. Однорідними є також художні означення ( епітети).Неоднорідними називаються такі означення, які характеризують предмет з різних боків.Кожне попередне з неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення, а не безпосередньо означу вального слова.Неоднорідні означення частіше стоять перед означувлаьним словом.Узагальнююче слово - це граматична форма, що вживається як назва найближчого родового або більш широкого поняття, яке об’єднує видові й конкретні поняття в межах однорідного ряду.Між уз.словом і однор.членами існуються змістові відношення родо-видового типу й відношення частини і цілого.Між однорідними членами й узагальнюючими словами установлюються синтаксичні відношення уточнення, тому однорідні члени відповідно будуть уточнювальнимим підметами, присудками, додатками, означеннями й обставинами.Розділові знаки між однорідними: кома ставиться між однорідними членами за відсутності сполучників.При сполучнику кома ставиться: при протиставних сполучниках, при єднальних та розділових, якщо вони повторюються.Кома не ставиться, якщо єднальні і розділові вжиті лише один раз.Тире ставиться – при протиставленні, коли наступний однорідний член виражає причину, наслідок, швидку зміну подій, уточнення попередньої дії.

16. Речення з відокремленими членами. Відокремлені узгоджені й неузгоджені означення. Відокремлені прикладки.Відокремлення – це виділення одного із членів речення за допомогою інтонації з метою надання йому певної синтаксичної самостійності.Відокремленими бувають другорядні члени речення, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнбє основне.Відокремлення бувають напівпредикативні(формально залежить від присудка і підмета. Не залежить від місця відокремлюваного члена в реченні)) і пояснювальні.( завжди постпозитивне стосовно того слова, до якого відноситься. Воно уточнює, конкретизує, подає додаткову інформацію.).Відокремлення ускладнює предикативне ядро речення.Відокремлення бувають обов’язкові (зумовлені структурними та іншими особливостями речення і факультативні(залежні від волі автора).Відокремленні узгоджені означення: поширені постпозитивні узгоджені означення близькі за значенням до підрядних означальних.Одиничні постпозитивні узгоджені означення відокремлюються рідше – факультативно.Препозитивні поширені й одиничні означення відокремлюються тоді, коли мають додаткове обставинне значення. Вони виявляють залежність не лише від означуваного іменника, а й від дієслова. Наляканйи громовицей, кінь заіржав.Узгоджені означення можуть пояснювати особовий займенник – завжди відокремплюються комами ; відокремлюються й тоді. Коли слово, яке вони пояснюють відсутнє в основній частині речення.Відокремлення неузгоджених означень – бувають переважно неузгоджені означення виражені іменником, рідше-інфінітивом- Іменником у непрямому відмінку, відокремлюється, якщо вказує на якусь особливу ознаку , підкреслює її….сиділа дівчина, кругловида, закіптюжена, у червоній , як шмат полум’я коосинці.- ..що відноситься до власної назви та особового займенника Юрій Яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям.- Тире поширене неузгоджене означення, виражене неозначеною формою дієслова із залежними словами. У постпозиції, уточню вальне значення. …виробився…звичай – заздалегідь обирати пункти, не зайняті ворогом.Відокремлена прикладка – субстантивний зворот, який виступає в реченні у функції означення, узгоджується у відмінку.Завжди відокремлюється постпозитивна поширена прикладка, що пояснює або уточнює іменник. Автор її – колишній розвідник,…Одиничні постпозитивні прикладки відокремлюютсь ятоді, коли мають додаткове самостійне значення – пояснює означувальне слово(власну назву)Препозитивні прикладки відокремлюються, коли мають обставинно-означальне значення, переважно причинове. Сам депутат, ваня вана добре розумів.Одиничні й поширені прикладки, які пояснюють особовий займенник, відокремлюються незалежно від місця в реченні. Він, вісім над…Прикладки які приєднуються за допомогою слів на прізвище, на ймення, родом, атк званий, як-от, а саме, тобто, або, зокрема та ін..Тире ставиться тоді, коли прикладка стоїть в кінці речення, щоб відрізнити її від однорідних, або дял підкреслення пояснювального значення.

17. Відокремлені обставини. Відокремлені додатки.

Незалежно від місця в реченні обставини відокремлюються комами у таких випадках:1. Коли обставина виражена дієприслівниковим зворотом: Повечерявши, вона поспішила вийти з дому (Стельм.).2. Якщо обставина виражена одиничним дієприслівником, що означає час, причину, умову, cпосіб дії: Похлипавши, гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію (Підб.).3. Коли обставина виражаеться дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом, який стоїть після сполучника, що стосується інших членів речення: Обличчя натхненно розшарілося і, освітившись якимись новими думками, стало мовби тоншим, ітелектуальнішим, багатшим... (Гонч.).Якщо сполучники a, i відносяться до обставини, вони відокремлюються разом з нею.4. Якщо обставини виражені словосполученням, до якого входять слова незважаючи на, починаючи з, кынчаючи, у зв'язку з, згідно з, завдяки, відповідно до, на відміну від, залежно від, внаслідок, наперекір, всупереч: Всупереч повідомленням метеорологів, пішов дощ. Відокремлені додатки:Додатки відокремлюються порівняно рідко. Їx відокремлення відбувається за наявності прийменників замість, крім, oпріч, за винятком, прислівників особливо, зокрема, часом, часто, завжди, часток навіть, аж, сполучників хоч, не тільки - але й: Прибуток поділяють між колгоспами, за винятком суми, необхідної для будівництва ( 3 газ.)

18. Вставні і вставлені конструкції. Розділові знаки при них. Звертання. Використання звертань у текстах ЗМК.

Звертання- це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!Розрізняються власне звертання і риторичні звертання.Вставні конструкції – слова словосполучення і речення виражають ставлення мовця до висловленої ним думки. ( вони не виступають членаим речення і граматично не пов’язані з іншими словами, але мають змістовий зв'язок з реченням. (Мабуть, звісно). Приєднуються за допомогою сурядних сполучників також – і, а; з підрядних - як. ( І справді, я кпраивльно)За складом – вставні слова, словосполучення і речення. ( слова – мабуть, певно, безперечно, можливо, безсумнівно.За значенням: виражають ступінь вірогідності повідомлюваного (безперечно, безсумнівно), вказують на зв'язок думок, послідовність викладу чи його завершення ( по-перше, між іншим, проте, однак)Виражають почуття мовця ( на щастя, на диво, на біду) вказують на характер висловлювання ( сказати о правді, коротше кажучи) звернені до співбесідника щоб привернути увагу ( бач, бачте, чуєш.

Вставлені – такі конструкції, які вживаються для уточнення, доповнення, роз’яснення змісту речення.Вони зявляються тоді. Коли мовець помітив їх необхідність, почавши висловлювання.Виділяються переважно дужками.Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважнов середині речення і мають тісніший змістовий контакт виділяються тире, комами з тире – якщо на місці повинна була б бути кома.

19. Складне речення. Типи складних речень. Семантико-синтаксичні відношення частин у складному реченні. 20. Складносурядні речення. Семантичні відношення частин у складносурядному реченні. Сполучники у складносурядному реченні. Пунктуація у складносурядному реченні.21. Складнопідрядні речення. Семантичні відношення частин у складнопідрядному речення. Типи складнопідрядних речень.22. Безсполучникові речення. Типи семантичних відношень між частинами безсполучникового речення. Пунктуація у безсполучниковому реченні.

Речення, яке складається з двох або більше предикативних частин, що утворються змістову, структурну та інтонаційну єдність – складне.Сполучникові(складносурядні, складнопідрядні) і безсполучникові.Складносурядні – відкрита структура(вільний порядок предикативних одиниць,однотипно побудовані, значення одночасності), закрита структура( сталий незмінний порядок, дві взаємозумовлені чатсини пов’язані зграматичною будовою і ісемантикою.Найчастіше виражаються відношення єднальні, протиставні й розділові. Можуть виражати зіставні, приєднувальні, пояснювальні відношення з різними додатковими відтінками значень.З єднальними –власне єднальні ( одночасність двох або кількох дій,послідовністьПричиновно-наслідкові відношення (і, а , тому) порядок речень, ячкий не можна змінити та інтонацією.Перелічувані відношення – інтонація і повторювані сполучники і…і, ні…ні..З протиставними – а, але, проте, та ( в знач.але, зате, однак)З розділовими, або чи, а чи, чи…чи, то..то, чи то..чи то.. значення несумісності, взаємовиключення, чергування.З градаційними, послабленні-підсилення значення другого компонента не тільки..а й., не стільки,..скільки, не те щоб…алеЗ приєднувальними – чатсини нерівноправні, друга частина-додаткове повідомлення - тай, ще й, також, причому, притому, при цьому..Складнопідрядним називається реченн, яке складається з двох або більше предикативних частин, що поєднуються підрядним зв’язком у єдине структурне, інтонаційне, семантичне ціле за допомогою сполучників підрядності і сполучних.З’ясувальні, означальні, обставинні(місця, часу, умови, причини,мети, способу, дії, мірри-ступеня, допусту, наслідку)Нерозчленовані (прислівні)– з’ясувальні і означальні. Розчленовані – підрядні обставинні.зясувальним – синтаксична конструкція, в якій головна частина характеризується змістовою та структурною неповнотою, а підрядна зясовуючи конкретно зміст повідомлюваного заповнює її.Означальними – така синт. Одиниця, в якій підрядна частина, виконуючи атрибутивну функцію, виражає ознаку предмета, що названий у головній чатсині і доповнює її змістову та структурну неповноту.Залежно від граматичної характеристики опорного слова – присубстантивно-означальні(іменник субстантивована прикметник чи дієслово) призайменниково-означальні – вказівний чи означальний займенник.Обставинні – підрядні часу вказує на час дії або стану коли? Як довго? Відколи? Доки? На який час?Підрядні місця – уточнює місця.Підрядне причини – вказує на причину або містить обґрунтування чому? Через що? З якої причини?Підрядне умови – вказує на реальну чи нереальну умову за якої відбудеться те. Щоу гол.реченні. за якої умови?Підрядне допусту – вказує на умову, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія, виражена в головному реченні незважаючи на що?Підрядне наслідку – вказує на наслідок того, про що говорить у головному.Підрядне мети – вказує на мету призначення в голов реч. Дії чи стану.. навіщо? З якоб метою?Підрядне способу дії, міри або ступеня, порівняльним – може вказувати на якісні чи кількісні ознаки дії або стану про яке кговорить в головному речення, конкретизувати значення обставини як? Яким способом? Якою мірою? Наскільки?Перехідні випадки – складнопідрядні з підрядними приєднувальними, із зіставними відношеннями між чатсинами, з пояснювальними відношеннями.Безсполучникові такі син такс. конструкції, що поєднуються у одне змістове семантичне ціле без сполучників і сполучних слів., за допомогою інтонації та інших синтаксичних засобів.Інтонації – перелічувальну, зіставну, обумовлену, пояснювальну.Однотипні речення – єднально-перелічувальні, зіставно-протиставні.Безсполучникові складні речення з різнотипними частинками. Причинові та причино-наслідкові, пояснювальні,

23. Поняття про складні синтаксичні конструкції. Види зв'язків частин, що входять до складної синтаксичної конструкції.Складна синтаксична конструкція являє собою реченн з різнотипним граматичним зв’язком між предикативними частинами його.- сурядни зв’язко між блоками і підрядний всередині компонентів.- безсполучниковий зв'язок між блоками і підряднми всередині.Безсполучниковим і сурядним зв’язком між блокаим і підрядним всередині- безсполучниковим зв’язком між компонентами і сурядним всередині- безсполучниковий зв'язок між компонентами і машанйи всередині.

24. Поняття про складне синтаксичне ціле (ССЦ). Засоби зв'язку речень у ССЦ. Структурні типиссц.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) - це структура тексту, котра ґрунтується на синтаксичних одиницях (словосполучення, речення), які утворюють із абзаців (частин) увесь текст.

АБЗАЦ - це частина тексту, де розкривається зміст підтеми (частин теми тексту).

Складне синтаксичне ціле мислиться як самостійна семантико-синтаксична одиниця, формована шляхом об’єднання речень на основі взаємодії змісту й форми окремих мовленнєвих повідомлень. Окремі речення, що входять до нього, не мають контекстної смислової самостійності.

Зв'язок між реченнями, абзацами, главами та іншими частинами тексту, який організовує його змістову і структурну єдність, називається міжфразним. Він може полягати як у виявленні логічних відношень між компонентами тексту, так і в послідовному розгортанні змісту, у збереженні предметно-понятійної основи висловлювання. Міжфразові зв’язки бувають: контактні (якщо пов'язувані елементи розташовані поряд); дистантні (якщо вони знаходяться на більшій чи меншій відстані один від одного). Контактні зв’язки бувають не тільки між реченнями, але й між абзацами. Дистантні зв’язки пронизують увесь текст, зв’язують початок і кінець висловлювання. 

Як речення складного синтаксичного цілого, так і ССЦ у складі тексту з’єднуються двома основними способами - послідовним і паралельним. При послідовному (ще його називають ланцюговим) способі зв’язок полягає в тому що певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом у наступному і вимагає дальшого розгортання думки. Другий спосіб з’єднання речень у ССЦ та ССЦ у тексті - паралельний - полягає у цілковитій рівнозначності певних елементів у контексті мовної одиниці більш високого рівня. Вживаючись переважно в емоційних стилях, паралельний зв'язок посилює експресію висловлювання. Паралельний зв'язок речень виконує допоміжну роль у структурі ССЦ, він, як правило, поєднується із послідовним. Паралельний зв’язок може охоплювати різні за змістом та синтаксичним оформленням елементи висловлювання.