Не буду вигадувати велосипед ісвоїми словами пережовувати те,про що люди вже дискутувалисотні тисяч разів.

Гадаю, що кожен із вас бодай разу своєму житті бачив прикладикопій, плагіату в найрізноманітні-ших ситуаціях, і задумувався: «Ана…навіщо? Чому люди таке роб-лять, хіба свого розуму не мають,чи фантазія відсутня?»

Звернімося до психологівАвторитетні вітчизняні та зару-

біжні психологи (Мухіна, Фройд, Ви-готський, Субботський, Венгер),розглядаючи феномен насліду-вання, звертають увагу на те, щотаке явище притаманно передовсімдітям.

Доведено, що емоційна близь-кість та позитивне емоційне підкріп-лення викликає у дитини прагненнябути в усьому схожою на референ-тного дорослого, виникає потребав ідентифікації, що значною міроювпливає як на поведінку дитини, такі на формування її особистості в ці-лому.

Наслідування також є механіз-мом формування в дитини самосві-домості та самооцінки, оскільки

імітуючи, аналізуючи дії інших, ди-тина пізнає не лише оточуючий світ,а й саму себе, власні можливості,будує своє бачення світу, долуча-ється до системи соціальних стосун-ків.

Проте досі нез’ясованим зали-шається питання впливу насліду-вання на розвиток творчихздібностей та особливостей пере-ходу від наслідувальної до творчоїдіяльності. У дошкільному віці обда-ровані діти здатні до, певноюмірою, творчого наслідування, що вподальшому може сприяти пере-ходу до власної творчості. Проте цеще не підтверджена інформація.

Отже, механізми дитячого роз-витку є актуальними і для підлітків,що продовжують «пошуки себе», ідля дорослих. Але після проход-ження етапу дитячого наслідування,в цих вікових групах уже мала бискластися певна картина світоба-чення і визначитися вектори діяль-ності. Що ж, не всім пощастиломати гарні взірці в дитинстві. Чи ак-туальне тут тверждення: «Кращепізно, аніж ніколи?»

Інформаційні цунаміЯк існувати в світі, що перепов-

нений інформацією та образами, якне загубитися в цьому потоці люд-ськості? Павло Сєребряков, один ізпрофесійних аналітиків, на якихіноді можна натрапити на нефор-мальних форумах, відповів на це пи-тання так: «Нужно не переходить тутонкую грань, где человек теряетсебя, свое истинное лицо, стараясьсоответствовать каким-то стерео-типам, пытается слепо подражатьвсем этим распрекрасным моделями прочее. Любая копия не живет,она обречена на погибель».

Перефразовуючи, можна зро-бити висновок: людина, що сліпонаслідує когось, іде шляхом най-меншого спротиву. За індивідуаль-ність, право бути іншим, кращим,талановитішим, треба боротися.Якщо ти приносиш щось дійснонове у життя – це завше зустріча-тиме спротив, як од твоїх недругів,так і від найближчих друзів (зга-дайте ТМК – згідно з нею, масамвластива інертність, консерватив-ність, вони дуже неохоче сприйма-ють будь-які новації. З історії –Ніколо Тесла, Микола Копернік, Га-лілео Галілей та багато інших).

А ТИ...

А ти ... привітав друзів та родичів?

№6

груд

ень

2011

продовження на стор. 3

Щирий при-віт усім індивіду-

альним індивідам!Напередодні Но-

вого Року ми ловимосебе на думці, що варто

щось у собі змінювати. Як токажуть, Новий рік – нове життя.

Цей передноворічно-різдвяний часначе мотивує до змін, до нових відкрит-тів свого «я». Щодня своїми вчинкамими намагаємося показати світові, на-скільки ми неповторні та особливі. Чивиходить це в нас зробити? Часто йдучивулицею розумієш, що навколо тебебезліч однакових людей, всі вони одяг-нені в однаковий… строкатий одяг. Всіх,хто думав побачити тут прикметниксірий, розчаруємо, люди довкола вжедавно змінилися з сірої безликої маси намасу пістрявих, кольорових але такихже однакових псевдоіндивідуальностей.У своєму намаганні не бути ні на кого

схожим, варто задуматися, можливо,ми вже не надто відрізняємося від де-сятків молодих людей, що теж бажаютьвиділитися?

Не треба кривити душею, розпові-даючи буцімто все, що ти робиш, уні-кальне та неповторне. Варто лишепригадати останній реферат чи завданнязі створення власного бренду. Не спису-вав та не копіював? Чи, може, зовсімтрошки? Крапельку? Ледь-ледь поцупивідею у всемогутнього Інтернету? Якщоми вже індивідуальності, то індивіду-альні в усьому! Не забуваймо про це!

У нашому номері ми підіймаємо темунаслідування, копіювання та плагіату. Насторінках «ЯТІ» ви зможете з’ясуватидля себе, де проходить тонка межа міжзаконним і незаконним використаннямчужих ідей та результатів розумової ді-яльності. Чи вважається реферат плагі-атом, якщо там мінімум власнихстудентових думок? Що таке кавер та чи

законне це використання чужих пісень?Які двійники можна побачити в мережіта чи соромляться розробники сайтів ви-користовувати чужі ідеї? Все це та ба-гато іншого -- на сторінках газети.

Сподіваємося, що цей номер мотиву-ватиме вас до творчої діяльності та не-повторності, і з приходом Нового Рокуви відчуєте у собі сили та наснагу житибез плагіату, піратства, бути особливимий індивідуальними! Приємного читання!Конгратюлейшнз енд хепі нью їар, так бимовити!

Новорічна

20 ЯТЬ!!!!11

З новимроком!

двадцЯТЬ дванадцЯТЬ

... -редакція

Не Формат? COPYCAT!

2 мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 мотивуюча-персона

Ірен Роздобудько:

а раптом воно стане дуже-дуже відомим

Саме у Ірен Роздобудько ми йвирішили запитати про те, щонайбільше болить і цікавить нас,майбутніх видавців, редакторівта журналістів.

Пані Ірено, Ви багатогранна іцікава особистість, після завер-шення навчання ви працювали іжурналістом, і оглядачем, і ко-ректором, і диктором, і голов-ним редактором журналу танавіть ілюстрували книги. Ска-жіть відверто, яку долю профе-сійних знань для себе Виотримали від тоді ще факуль-тету журналістики?

– Чесно? Мінімальну! Але,щоб не ображати викладачів ісам заклад, скажу таке: можливоце через те, що я була заочни-цею і, вступаючи на ф-т журналіс-тики, вже мала і чималий«творчий доробок», і своїх учите-лів, і місце роботи поблизу обра-ної професії – булателетайпісткою при інформацій-ній агенції. Одне слово, я знала,куди і навіщо йду. Тому їздила нанавчання, як на екскурсію доКиєва. Але досі з теплотою зга-дую викладача Георгія Почєп-цова – нині він вже відомий

професор, а тоді був молодим ідуже цікавим викладачем. Зму-шував мізки кипіти.

Чи існує прірва між академіч-ним навчанням і практикою?Можливо Ви дасте пораду, яктреба вчитися майбутньому ре-дактору, видавцю, журналісту?

– Це все залежить від викла-дачів! Якщо вони самі далекі відпрактики і, як то кажуть, «давноне брали до рук шашок» – то цяпрірва дійсно велика. Це я знаюпо собі. Адже сама викладаю кі-нодраматургію в театральномууніверситеті. А наважилась на целише через те, що сама маю«всю голову в шишках» від до-свіду роботи з режисерами і про-дюсерами. І тому всі знання,котрі мені хотілося б вкласти встудентів – живі, «з кров‘ю»!

А щодо порад… У мене одинрецепт: якомога більше читайте!Всі знання, всі таємниці світу, по-ведінки, комунікацій, успіху є в лі-тературі. Ну і, звісно, треба чіткознати – чи ту професію ти обрав,або ж вона тобі тисне, як «іспан-ський чобіток». І визначити цетреба якомога швидше. Інакше –біда…

Як Ви ставитесь до тези Мі-ністра освіти і науки Д.Табач-ника, що стаціонарно навчатися

журналістиці протягом 5років немає сенсу, що варто

розформувати Інститутижурналістики і зробитилише вечірні чи заочніформи навчання цієї спеці-альності? Адже, за йогословами, журналістика –це не професія, а набірпевних умінь і навичок усформованих особис-

тостей…Ну, в якомусь

сенсі, це теє д и н е

твердження нашого диво-мініс-тра, з яким я могла б погодитись.Або додала б таке: мають бутиякісь курси, де лекції читали бтільки міцні практики! Уявіть собі:одна лекція, скажімо, Шустера,Кужеєва, Соні Кошкіної, НалакиЛігачьової, Гордона, Мостового,Рахманина, Швєца та інших відо-мих зірок журналістики вартува-тиме двох років вашої теорії…Але це мають бути дуже дорогікурси, щоб ці люди захотіливкласти у вас всі знання, вже некажучи про душу…

До речі, більшість моїх колег,котрих зустрічала в журналістиці,– не мають цієї освіти. Так щоперед усім, любі мої – «арбай-тен»! І думаймо про те, що у васвелика конкуренція!

Зважаючи на досить пока-зову періодичність і якістьВаших літературних творів,Вам часто доводиться спілкува-тися із видавцями українськимита зарубіжними. Скажіть, черезякі питання виникають най-більші непорозуміння між авто-ром і видавцем?

– Я намагаюсь уникати будь-яких непорозумінь, бо є людиноюнеконфліктною, немеркантиль-ною. Але завжди «наріжним» ка-менем є угоди, які укладає авторз видавцем. Виникає купа зустріч-них запитань, які треба вирішити«мирним шляхом»: на скількироків віддавати рукопис – на 3, 5чи 8? Сума гонорару? Сума роялті?Що включають в себе додатковіумови? Все це досить серйозніречі, про які варто говоритидовго і окремо. Це цікава і важ-лива тема. Як і професія, яку щеніхто не наважується опанувати –«літературного агента». Коли унас буде існувати така інституція,всі непорозуміння між автором івидавництвом будуть вирішува-тися через неї. І всім буде ком-фортно.

Чи були у Вашій професійнійпрактиці такі ситуації, коли ре-дактор видавництва своїмиправками змінював суть вашихтекстів чи псував їх якість?Можливо, Ви не довіряєте реда-гування творів нікому, крім пере-вірених редакторів, чиредагуєте самостійно?

Звісно, було і таке! Це заразредактори не дуже втручаютьсяв текст. Або ці редактори – супер.Як, скажімо, мою нову книжку«Якби» редагувала… Галя Пагу-

тяк, якій я повністю довіряю – їїделікатності, її знанню мови і т.п.

Взагалі я дослухаюсь і до кри-тики, і до порад щодо редагу-вання. Не можна ставати в позугенія – ніколи! Це смішна поза.Для дурнів!

Тема нашого номеру – «Пла-гіат». Скажіть, чи доводилосяВам боротися із плагіатом, чи влітературі це досить рідкіснеявище?

Одного разу до журналу «Ка-раван», в якому працюю, на-дійшла дуже гарна стаття,точніше – історичний нарис, напи-саний захопливо і цікаво. Я йоговзяла до друку. Але на всяк випа-док набрала перший абзац в ін-тернеті і… мені «вистрибнула»книжка якогось відомого ав-тора… Стаття не пішла. А людинаназавжди втратила своє добреім‘я. Бо як ви, певно, знаєте, вжурналістиці існує своя «чорнамітка»: ми «циганською поштою»передаємо колегам, хто з авторів– плагіатор, хто – «психопат», хто– просто непорядна людина. Цеж стосується і «зірок», в якихбереш інтерв‘ю, а потім кажешіншим колегам, чи варта ця«зірка» твоїх нервів і зусиль.

Ваше ставлення до тенденціїпереходу видань від друкаваної(паперової) до електронноїформи? Чи не постраждають ук-раїнські автори від цього? Аджеелектронне піратство більшмасове в Україні, ніж книжкове.

Я думаю, що ці світи – пара-лельні. І будуть нормально співіс-нувати, як, скажімо, диск зконцертом Баха і… виконанняБаха «в живу» оркестром. Церізні речі. І різне сприйняття.Якщо я не матиму часу сходитина концерт – я «з‘їм» сурогат, аякщо захочу високого мистецтва– піду послухаю живу музику. Чипогортаю паперову книжку, вякій можна зробити свої помітки,підкреслити фрази і покласти підподушку…

Що мотивує Вас на написаннянової книги? А можливо, що де-мотивує?

НІЧОГО!!! Крім бажання яки-хось людей, думок і образів житичерез мене на сторінках книжки.Я взагалі не думаю ні про які мо-тивації. Просто ЩОСЬ хоче жити– і я даю цьому «ЩОСЬ» вихід.

У своїх книгах Ви часто ро-бите переосмислення ціннос-тей. Так само у житті? Чи не

тому у вас такий великийспектр професій від офіціанта ішпрехшталмейстера до голов-ного редактора журналу тощо?

На це питання ви самі гар-ненько і точно відповіли! Додамлише таке. Я часто роблю такі«вправи» – сама для себе запере-чую якісь розхожі і відомі посту-лати. Ті, яким ми всі, мов вівці встаді, звикли вірити. Спробуйтезробити такий самий дослід – ізрозумієте, що означає «переос-мислювати життя». Ось вамкілька таких постулатів: «Грошіне пахнуть», «Незамінних немає»,«Переможців не судять» і т.п.Спробуйте це все логічно запере-чити. І ви зрозумієте, що необов‘язково йти в загальній течіїі твердити загальні фрази. Це хо-роші вправи для душі і розуму.Ось вам такий маленький «майс-тер-клас»))) для читачів газети«ЯТЬ».

Чи використовуєте Ви у своїйтворчості прийом вмотивова-ної демотивації? Як і чому?

Ой! Це для мене щось «дюже»розумне.)) Я думаю, що це ви-дніше критикам. Я б із задоволен-ням прочитала б щось у них нацю тему щодо себе.

Розкрийте секрет, над якоюкнигою Ви працюєте зараз?

Це не секрет – я не забо-бонна. По-перше, варто сказати,що зараз я чекаю на вихід двохнових книжок – роману «Якби» іповісті для підлітків «Арсен», апишу роман «Той, хто не стрі-ляв». В перервах між тим вирі-шила по гарячих слідах написатидосить відверту повістину підпоки що умовною назвою «Лікар-няна повість».

Щиро дякуємо Вам за ін-терв’ю. Можливо на останок Вищось хотіли б сказати чи поба-жати читачам газети «Ять» –майбутнім редакторам, видав-цям та журналістам?

Ох… Просто будьте розум-ними і добрими. Повірте: журна-лістика – одна з тих професій, вякій не можна приховати нечистуі нечесну душу. Бережіть своєім‘я. А раптом воно стане дуже-дуже відомим. Тому має бутичистим від початку!

«Ять» мала унікальну нагоду запросити в гості і поспілкуватися із багатогранною,досить неординарною та цікавою постаттю сучасної української літератури, жур-налісткою, письменницею, поетесою Іре́н Роздобу́дько.

Бережіть своє ім‘я,

Не можна ставати в позу генія – ніколи!

Це смішна поза. Для дурнів!

Розповімо трохи про нашу гостю. Народилася у Донецьку, закін-

чила факультет журналістики Київського національного універ-

ситету імені Т.Шевченка. Працювала у Донецькому відділу

ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металур-

гійного заводу, журналістом та диктором радіогазети, з 1988 року

живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу

«Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національ-

ної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», за-

ступником головного редактора в журналі «Наталі», головним

редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у

журналі «Академія». Не повірите, працювала також офіціанткою в

ресторані, шпрехшталмейстером в цирку, снігуронькою у фірмі

«Свято», завідувачем відеосалону у кінотеатрі, а на додаток – є ав-

тором ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся

Танюка, авторкою двох збірок поезій, багатьох книг, вишиває бісе-

ром, грає на гітарі…

ЯтьрикЗУБОСКАЛЬНИЙ

3мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 демотивуюча

“Why did you need to come solow? Trueler...COPYCAT!” – ТілоВольф (лідер німецького готич-ного гурту Lacrimosa) про незлі-ченних наслідувачів (Зауважу –проспівав він це ще в далекому93-му, коли ЗМК ще не були на-стільки розвинутими, і сліпо вкло-нятись якомусь кумирові танаслідувати його було таки до-сить важкувато (не те що зараз,коли за допомогою інтернету тиможеш навіть поспілкуватись ізним особисто). Отже, особис-тості виникали завше протягоміснування людства. Були і є ті, хтойого наслідував. Особисто знаюдекілька осіб, що копіюють зов-нішній образ Тіло Вольфа, йогоманери та намагаються так самоспівати і писати пісні. Але чомусьв музичній хроніці значитьсялише ім’я Тіло Вольфа, а не йогофанів і копій. Отже, повне наслі-дування – справа неприбутковата абсолютно безперспективна.

І це не одиничний приклад.Якщо розглядати феномен наслі-дування у розтині рок-бендів, то«наслідувачами» в них є, на жаль,95% всіх музичних гуртів. Тільки уКиєві їх, здається, 5000 ( якщо

статистика не бреше). А скількибільш-менш відомих рок-вико-навців ми маємо по всій Україні?Дай боже, щоб 50 набралось. Ро-біть висновки…

Чим більше ти знаєш, тимбільше ти маєш можливостей

Дуже часто більшість так зва-них представників субкультурних течій інші люди (а іноді і такісаме представники тієї ж течії)звинувачують у необізнаності, об-меженості кругозору, розумутощо. Слушне зауваження, імхо.Навіть коли ти когось наслідуєш,треба робити це красиво і з розу-мом (а не робити оцей жахливийжирний кривий мейк-ап Воронагуашшю/чорними тінями. Брен-дон Лі у труні перевернувся б. Ідобре, якщо ті, хто роблять цеймейк, взагалі в курсі, хто такийБрендон Лі). Прикрі приклади по-ганого наслідування можназнайти на багатьох сайтах (yapla-kal.ru, dezinfo.net, pedovka.ru таінші). Є ще таке явище (більшрозповсюджене у колах шану-вальників аніме) як косплей – від-творення образа якогось анімегероя/героїні реальною люди-ною. При цьому це аніскільки невпливає на її власну особистість,це радше як гра (створення пев-ного образу для фотосесії. Бува-ють, звичайно, і гіршіпрецеденти, але ними вже займа-ються лікарі). Косплей теж можебути і вдалим, і ніяким, але це,знову ж таки, залежить від ро-

зуму і фантазії автора. Як гово-рить моя подруга Оленка: «Якщовідчуття стилю немає, то йогопросто немає, і нічого ти з цим незробиш».

А вам это надо?Врешті-решт, треба поставити

питання: «А навіщо це потрібно –така сувора самоідентифікація?».Чи потрібно людині вганяти себев рамки та правила якоїсь визна-ченої соц. групи (хоч би і нефор-мальної, але, менш із тим, вона єтак само соц. групою зі своїмиправилами та обмеженнями).Хіба що вона не впевнена у собі, іпрагне зсунути відповідальністьза себе на інших. Це смішно. Одя-гайтесь так, як вам зручно і подо-бається (звичайно, з розумом).Слухайте ту музику, яка подоба-ється ВАМ, від якої ви шаленієте.Якщо інших людей з вашогоблизького оточення це не нади-хає, то вже їхні проблеми, а неваші. Не дивіться на інших, слу-хайте себе і свій внутрішнійголос, вчиться аналізувати своюповедінку та робити висновки.

Я постійно чую від знайомихта малознайомих людей: «Я нетакий, як усі! Я маргінальний інди-відуаліст! В мене своя темна сут-

ність, яку тобі незрозуміти». Мені бувалосмішно. Тому що люди,які це говорять, на-справді дуже схожіпоміж собою. Напевно,вони самі не усвідомлю-ють того, але факт зали-шається фактом.

Яка різниця, як тисебе позиціонуєш, якщов тебе немає своєї інди-відуальності? Не йдеш усірому натовпі «циві-лів», так ідеш у «чор-ному» натовпі «емо»,

«готів» тощо. Сутність та стерео-типність натовпу від цього не змі-нюється. Чи це занадто складно –мати свою ОСОБИСТУ думку? Сві-тогляд? Мислення? А не спожи-вати готові теорії та концепціїособистості згідно з правиламиякоїсь субкультури?

Спробуйте…І наостанок – всі ми живемо у

суспільстві, належимо до певнихсуспільних груп, в яких є правилаі норми, які ми апріорі при-ймаємо. І через це абсолют по-няття «неформал» є абсурднимсаме по собі. Люди, які перебува-ють поза системою, лежать накладовищі…Але і там є своя сис-тема… впорядкування поховань,правила поховання тощо. Але тоінша тема. Так чи інакше, субкуль-тури – це, в першу чергу, форма-ції індивідуальностей.Наголошуюсаме на індивідуальності. Вонаформується завдяки впливу налюдину різних обставин, суспіль-ства та зовнішніх чинників (сім’я,школа, гуртки, організації,спілки), а також – завдяки одвіч-ному прагненню до доскона-лості, ПОСТІЙНІЙ РОБОТІ людининад собою. Вектор цієї діяль-ності, як я вже казала, визнача-ється завдяки зовнішнімчинникам, але вона має бути при-сутня. Non progredi esr regredi(Хто не йде вперед, той руха-ється назад (лат. прислів’я)).

Катя ШЕДЕЛЬ

або собистості будують історіюНе ФорМАТ? COPYCAT!

Початок на 1 стор.

Кожен з нас коли- небудь сти-кався з таким поняттям як

“плагіат”. Чи це просто муза від-відала обох митців одночасно, чипросто так зірки співпали, але до-волі часто доводиться відмічатинеабияку схожість двох витворівмистецтва.

Проблема плагіату особливогостро постала наприкінці XX сто-ліття. З появою нових фізико-хі-мічних методів виявленнясправжності картин, скульптур,фотографій стало набагато про-стіше. Якщо раніше доводилосяспиратися лише на думку фа-хівця, то тепер, лабораторниманалізом стало можливо вивестиусіх недобросовісних митців на“чисту воду”. Фахівці опубліку-вали шокуючі дані: кожна десятакартина, що була написана в XXстолітті є фальшивкою!

У 1996 році публічно поспові-дався у скоєнному плагіаті в своїйкнизі “Підручник фальсифіка-тора” (The Art Forgers Handbook)Ерік Хеборн. Художник не тількив подробицях описав технологіївиготовлення підробок, а й зіз-нався які саме фальшиві картинизробив сам. За сорок років своєї“діяльності” Ерік зробив понадтисячу фальшивок, видаючи їх заневідомі роботи Брейгеля, Піра-незі, Ван Дейка. Їх купили відомімузею світу, заплативши шахраюмільйони.

Однак найгеніальнішим фаль-сифікатором усіх часів і народіввизнають Джона Майата. Скром-ний викладач приватної лондон-ської школи не знав якпрогодувати двох діточок, томувирішив зайнятись плагіатом.Розмістивши в газеті об`яву:«Пропоную справжні підробки

живопису ХХ – ХХ століть при-близно за 200 фунтів». Охочих ку-пити “шедевр” виявилось багатоі фінанси Джона почали зростати.Протягом десяти років він підро-бив понад 250 шедеврів XX сто-ліття. Але в 1998 році його“спіймали на гарячому”. Відси-дівши всього лиш рік в тюрмі, чо-ловік вийшов на свободу іпродовжив творити. Історія зарештом і викриттям принеслайому неабияку популярність.Тепер він відриває цілі виставкикартин. Проте, тільки своїх влас-них.

Ще один “ великий фальсифі-катор ” - Шон Грінхел. Протягом17 років “митець” підробив без-ліч картин та скульптур. Їх куп-ляли відомі музеї світу, приватніколекціонери, відомі діячі. Найві-доміша підробка Шона — єгипет-ська статуетка древньоїєгиптянки “Принцеса з Амарни”.За неї він отримав 440 фунтівстерлінгів від Болт онськогомузею. У 2007 році шахрая булоув`язнено на чотири роки.

Перша картинка оригінал ста-туї принцеси епохи Амарни.Але-бастр.XIII династія. Друга — копіяГрінхела.

1 2Німецький художник Ото

Вакер виявив в собі фальсифіка-торські здібності і вирішив непо-гано на них підзаробити. Майстерскопіював 30 робіт Ван Гога. Квалі-фіковані експерти довго “ломалиголову”, намагаючись відрізнитипідробки від оригіналів. Шість з“творів” Вакера було визнано 100%оригіналами! Одна з них довгийчас була гордістю Національної га-лереї в США. Оригінал та копіюдійсно важко розрізнити (мал.1).

Також доходило до смішнихкурйозів. Альфонс Але — відомийфранцузький журналіст і епатажнаособа за чверть століття до Кази-мира Малевича створив дещо схо-жий щедевр. Він мав назву “Битванегрів в печері темною ніччю”(мал.2).

Найчастіше копіюють Мале-вича та російських художниківавангардистів. На західних аукціо-нах їх роботи вже просто не бе-руть. Айвазовський створивтільки 6 тисяч робіт, а на сьогод-ній день нараховують 60 тис офі-ційно зареєстрованих йогокартин. Також часто “стражда-ють” шедеври Сальвадора Далі,Вінсента ван Гога, Огюста Ре-нуара, Клода Моне, Поля Сезанна,Франца Марка, Густава Клімта таПоль Гогена. Цей список можнапродовжувати безкінечно.

Таня ОБОРІНА

Плагіат уТреба виділ ся Плагіат

Підробка мал.1

мал.2

Оригінал

мистецтві

Казимір Малевич “Чорний квадрат” (1915 р.)

Альфонс Алле“Битва негрів в глибокій печері

темної ночі” (1893 р.)

Я вчора знову заснув сьогодні

4 мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 мотивуюча

Це питання характеру, особис-тості, честі, совісті… Кожна

людина сама торує собі шлях пожиттю, щоправда, якщо по-щури-ному красти чуже, далеко не зай-деш. Десь та й спіймають. Яксказала одна розумна людина:«Плагіат – доля слабаків». А прояку силу може йтися, якщо лю-дині ліньки подумати та створитищось своє?! Інша справа, звісно,коли людина сама подумала,створила, а потім з’ясувалось,щоне одна вона таке задумала істворила. Всі подумають «пла-гіат» та загноблять бідолаху, а вінже не винен, що його думкивсього-навсього зійшлись з чиї-мись… Треба перевіряти якосьсвої роботи, аби не було непри-ємних сюрпризів у майбутньому,наприклад, у вигляді повістки досуду.

До речі, і плагіат не завжди єтам, де він вам вважається. Осьнаприклад, розповіли ви своємудругові цікаву ідею створеннясайту. Через тиждень друг пока-зує свій щойно зроблений сайт,дуже схожий на той, який кру-

тився у вас в голові, але ніяк неміг реалізуватися. Ви, звісно, об-ражаєтесь, докоряєте другу закрадіжку та сваритесь. Але плагі-атчиком його назвати не можна,адже ваша ідея лише надихнулайого на створення власного про-дукту, можливо чимось схожогодо вашої ідеї, але водночас йсвого. Бо до реалізації ідеї лю-дина підійшла з душею. А вамурок на майбутнє: менше базі-кайте та більше робіть справ, арозповісти про ідею можнаразом з переглядом її готовоїверсії. Ідеї не захищаються зако-ном «Про авторське право та су-міжні права».

Ось що кажуть дизайнери зприводу плагіату:

«Красти дизайн не можна зтієї ж самої причини, за якої неможна носити чужу спідню бі-лизну: по-перше, негігієнічно, по-друге — не за розміром. Те ж саме— і з дизайном.»

«Авторські права - це всеодно, що банани на Північному по-люсі. Було б здорово, якби вониреально існували, але кожен розу-міє, що це абсурд. Продукт розу-мової праці і продуктом-томайже ніхто не вважає.»

Дизайнерська аксіома:«Чужий дизайн на своєму кон-

тенті не працює.»

Не обходить ця проблема сто-роною і дизайн видавничої про-дукції. Плагіатом грішать навітьжурнали із світовим визнанням.Чи то з причин нестачі фантазії, чинеуважності, завантаження робо-тою… Як знати! ІлюстраторБрайан Тэйлор колекціонує об-кладинки-двійники відомих жур-налів в своєму блозі. Ось деякі зних:

Плагіат найбільш характернийдля дизайнерів-початківців. Алеж, люди! Не обов’зково запозичу-вати чиюсь ідею, аби створитищось кльове. Це і в ваших рукахтакож. Інша справа переглянутигеніальні роботи, створені ва-шими колегами, набратися на-тхнення та вступати у бій звласними свіжими ідеями, хочаможливо на початку вони вам та-кими не здадуться. Цікаво, щовідповідно до законів США, авто-рське право може захищатиконкретний шрифт у векторномуформаті, який прирівнюється застатусом до комп'ютерної про-

грами. Однак цей захист не поши-рюється на накреслення літер,яке використовується у шрифті.Це означає, що характерні гра-фічні особливості не належать ні-кому. Будь-хто охочий можеперемалювати літери будь-якоговідомого шрифту, записати їх ушрифтовий файл і робити з нимищо заманеться.

Кожен талановитий дизайнермає власний стиль, свою «род-зинку», якийсь штрих. І, коли вжелюди розбираються у дизайні,вони можуть визначати того чиіншого за стилем. Якщо він опи-ниться плагіатчиком – крах йогокар’єрі. Якщо хтось сплагіатить утакого дизайнера роботи –клеймо лузера за ним зали-шиться надовго.

Плагіат можна порівняти з бо-лотом, а «дизайнера», якийкраде – з бегемотом. Ось сидитьвін собі у теплій багнюці і думає,що все добре та нічого навкругийому не зашкодить. Але і бегемо-тів саджають до клітки. І болотависушують…Тому, студенти, вжезараз вирішуйте для себе ким вихочете бути у цьому житті. Якщоне невдахою-бегемотом, то при-вчайтесь до власної праці, хоч якскладно це б не було. І, бажано,не тільки в дизайні, а в дизайні -особливо. Розвивайте фантазію ітворіть, творіть, творіть!...Аджетільки це і є двигуном прогресу.

Діана НЕПРАН

Плагіат у дизайні – болото з бегемотом =))Давно не секрет, що плагіат – річ буденна та незнищувана. Він про-сочується усюди. У кожну сферу діяльності. Плагіат у дизайні –явище постійне, обурливе та неконтрольоване. Ми всі це можемоспостерігати кожен день у тому ж метро, на вулицях, в інтернеті(особливо!) – усюди де є результат творчої діяльності дизайнера. Аось саме якого дизайнера: того,чиє ім’я зазначається як автора ро-боти, чи того,у якого цей «автор» поцупив ідею та її реалізацію. Цяпроблема з наболілих, дизайнери ведуть суперечки з того, що можнавважати плагіатом, а що ні, і як з цим боротись.

Плагіат

Нагло тир

На мелодії копірайту не видно.Точніше не чутно. Десь темп

пришвидшили, десь тональністьзмінили. І тепер лише обізнаний тадопитливий слухач впізнає почат-кову мелодію. Якщо звичайнийзлодій підбирає те, що «погано ле-жить», то музичний – що «поганозвучить». Точніше навпаки. Підпильне око композиторів і музи-кантів, нечистих на руку й вухо, по-

трапляють якраз-таки хороші ком-позиції, які вже колись завоювалиувагу слухача. Але час стирає впам’яті людей і більш серйозні речі,ніж колись чуті пісні. Ось так новимстає добре забуте старе.

Прикладів чимало. Для того,щоб «позичити» мотив у пісні, нетреба навіть дуже довго чекати.Кілька років вистачає навіть дляпрославлених колись хітів. Особ-

ливо грішать подібним компози-тори російського шоу-бізу. Того,що гримить в українських кварти-рах, як кажуть, з кожної праски.Таку ситуацію з музичним гоп-сто-пом неодноразово й зі смаком ви-кривала і викриває російськамузична антипремія «Серебряннаякалоша». Щорічно найхитрішихкомпозиторів нагороджують сріб-ною статуеткою цього народноговзуття, символічно «садячи в га-лошу». Слід сказати, що номінантівна премію саме в цій категорії зна-ходять не лише редактори заходу,а й звичайні слухачі радіостанції«Серебрянный дождь», які інодівпізнають у розкручених піснях ро-сійської попси знайомі з… радян-ських мультфільмів мелодії.Затертий до дірок хіт ще досить не-давніх років гурту «Фабрика» «Невиноватая я», наприклад, сміливо«позичив» музику з мультика «ЕхалВаня на коне». Але найчастіше пе-респівуються пісні закордонних ви-конавців. Неочікувано схожимивиявились пісні Олександра Рибака(білорусо-норвежця зі скрипкою)«Я не верю в чудеса» й Aerosmith -I Don't Want To Miss A Thing. І що ці-каво: обидві – саундтреки. Правда,«Черная молния» першого посту-пається «Армагедону» останніх,але це, може, справа смаку. Таксамо можна почути ідентичність впіснях Леоніда Портного й ЕросаРамазотті, молодого Олексія Чума-кова й гурту Westlife. А про те,скільки разів, за влучним висловомведучих «Серебрянной калоши»,«емтивіздили» мелодії у Бітлів чиЕлтона Джона, можна навіть не го-

ворити. У декого вистачає нахаб-ності красти у класиків: наприклад,пісня Валерія Меладзе «Оберни-тесь» просто ідентична вальсу ро-сійського композитора ГеоргіяСвиридова. І, звісно, те, як плагіа-тять музику колег по цеху, – темаокремої статті.

Не скажу, що українські музи-канти безгрішні, але чи то через,все-таки, більшу порядність, чименшу концентрацію українськоїмузики в ефірі чи й просто моюменшу обізнаність, вітчизняногоплагіату я чула небагато. Хоча є ви-падки й тут. Наприклад, досить по-пулярний рок-гурт «Холоднесонце» виявився братом-близню-ком фінських металістів HIM. Тутмасштаби більші: важко знайтипісню, коріння якої не знайшлосьби в дискографії їхніх закордоннихколег. До речі, в продовженнятеми HIM’ів. Як не сумно, але нетільки попса, і не тільки пострадян-ська грішить відвертим плагіатом.Не так давно спіймала один зі своїхулюблених колективів – голландцівWithin Temptation – на «бруднійсправі». Їхня Faster з останньогоальбому один-в-один списана зWicked Game вищезгаданих фінів.

Хоча й тут не все просто: WickedGame у цьому випадку є кавер-вер-сією однойменної пісні Кріса Ай-зека, відомої на початку 90-х уСША. Є ще один варіант плагіату,який музичні знавці обережно на-зивають самоалюзією. Коли кра-дуть самі в себе. Якщо раз «пішло»,то чому не повторити хорошу річ?Так новий альбом гурту Nightwishвідкривається піснею Storytime,програш якого ну дуже подібнийна вже колись зіграну ними ж GhostLove Score. Але, мабуть, у себе – цетаки не крадіжка.

Думаю, неважко кожному з наспригадати не один такий приклад.Слухаєш пісню й ловиш себе надивному дежавю. Нам від того, хтов кого «зайняв» музику, ні холодноні жарко, але ж совість треба мати.Тож якщо серед читачів «Ять» рап-том опиниться композитор чи му-зикант, дозволю собі трошкимораліте: красти – це аяяй і фу-фу-фу! Ну і, врешті-решт, стаття, якщопорушення авторських прав такидоведуть. Корисніше трохи поду-мати над своєю власною піснею,ніж «позичати» чиєсь. Хоча б длясамоповаги.

Олена ПОЦІПУх

Десь ми це вже чули

5мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 демотивуюча

Усвіті реклами логотип вважа-

ють обличчям бренду чи уста-

нови. Наприклад, пані Вікіпедія

чітко дає визначення «Логоти́п (от

др.-греч. λόγος — слово + τύπος —

відбитиок) — оригінальне накрес-

лення повної чи скороченої назви

організації чи товару», і наполег-

ливо додає: «логотип - найважли-

віший елемент іміджу компанії.

Він служить, в першу чергу, для

ідентифікації компанії на ринку,

логотипи з'явилися для того, щоб

відрізняти продукцію різних фірм

в рамках однієї галузі». Та в це не

дуже хочеться і «можеться» вірити

споглядаючи на потік кретиву дея-

ких дизайнерських душ. Можна

звичайно відповісти «… ти збочи-

нець, і думки у тебе про одне!».

Можливо це й так, але чи один я

такий? Давайте проведемо експе-

римент. Беремо, дивимося і аналі-

зуємо мовчки, так щоб сусід не

чув… Отже запрошуємо на вис-

тавку «Оп’ЯТЬ про ЦЕ…»

Експонат номер раз:

Звичайно ж всі одразу поба-

чили, двох танцюристів)), чоловіка

та жінку і це не дивно, адже це ло-

готип танцювального джаз клубу

«Junior jazz dance classes». Та варто

трохи відійти і ти розумієш Фройд

був правий… І ні у кого не виника-

ють питання, чому в цей клуб од-

разу вишикувалася черги юнаків.

Учіться PR-стратегіям шановні!

Експонат номер двас:

Одразу дозволю собі згадати

Wikipedia – «…оригінальне накрес-

лення назви організації, найваж-

ливіший елемент іміджу компанії,

служить для ідентифікації компанії

на ринку…». Цікавий спосіб іденти-

фікації, чи не так? От постає лише

одне питання, чи ця графічна час-

тина лого це їх ставлення до клі-

єнта, чи елемент їхньої гордості?

Але одне я знаю точно, від тепер

користуюсь лише тачпадом.

Експонат номер тріс:

Тут навіть важко щось проко-

ментувати. Згадуєш вислів одного

із наших викладачів «Шизуха ко-

сить наші ряди…». Припустимо, що

дизайнер не ставив собі за мету

продемонструвати «ЕТО…» у лого-

типах «Знаку якості МОЗ України»

(1), «Католицької школи» (2), «Ар-

лінгстоського педіатричного цен-

тру» (3) і нарешті «Дитячого центру

із прав дитини», тоді ж хтось міг

підказати із сторони, що логотип-

чики, якось подвійно читаються,

тай мимоволі згадуєш тему нашого

видання «плагіат чи наслідування»

або «у дурнів думки збігаються».

Свято віриться, що ця тенденція не

переросте у школу новітнього ло-

готворення. І навіть не знаю, чи ра-

діти, що сюди потрапив і наш

вітчизняний зразок?

Експонат номер есчьо:

Уявіть таку інфографіку у шкіль-

них чи поліклінічних стамотологіч-

них кабінетах. Зуб даю, проблем

би із карієсом у нас в країні помен-

шало! Думаю, багато хто б хотів і із

здоровими зубами потрапити за

двері з таким логотипом, ну так

для профілактики. Робіть висновки

майбутні видавці та рекламісти!

І нарешті експонат номерп’ЯТЬ:

Так і хочеться сказати, ..ять, що

це? А тобі у відповідь – «Кленовий

сироп! Хочеш?». Ніколи не думав,

що це скажу, але М.Задорнов був

правий, коли говорить про амери-

канців! І вони ще задумуються,

чому така вкусняшка, не попу-

лярна у Європі? «Вивчайте мат-

часть!» як каже ПГ, перед тим, як з

такою рекламою та логотипом ви-

ходити на ринок!

Відверто сподіваюсь, що це

звичайний дизайнерський стьоб.

Так, є така фішка у професійних ди-

зайнерів, щоб похвалитись один

перед одним, зробити навмисно

якийсь ляп, чи замаскувати якийсь

прикол та піднести це замовнику з

такою історією і поясненням за-

думу, щоб останній бачив лише

мишку, танцюючих людей, дорос-

лих, які оберігають дітей та свіжі-

сінький, щойно з дерева, кленовий

сироп…

Мораль цієї байки ось така:

якщо ти гордо називаєш себе ди-

зайнером чи піарником, думай

про наслідки! Покажи свою роботу

друзям, колегам, потенційним

споживачам, уважно вислухай їх

думку, зроби висновки. Та по сек-

рету скажу, так щоб ні хто не почув,

завдяки цим ляпам, ці компанії

стали відомими на весь світ, але це

більше вийняток ніж правило, тай

така популярність не завжди при-

носить прибутки.

Отож, бажаю Вам та вашим ро-

ботам не потрапляти на очі Ять-

рику Зубоскальному! Веселого

різдва та з Новим роком!

або Фройд би плакав…Не вір очам своїм,

Авторська колонка Ятьрика Зубоскального

Визначень авторського праваіснує багато, ми ж наведемо

офіційне і не дуже.Авторське право (скор.: АП

або копірайт) – набір виключнихправ, які дозво-ляють авторамлітературних, мистецьких та на-укових творів отримати соці-альні блага від результатів своєїтворчої діяльності. Авторськеправо історично виникло внаслі-док потреби захистити права ав-торів літературних творів татворів мистецтва; нині авто-рське право поширюється фак-тично на будь-які результатитворчої діяльності, включаючикомп'ютерні програми, базиданих, фільми, фотографії іскульптури, архітектурні про-екти, рекламні проспекти, картиі технічні креслення.

Copyright™ (копірайт, інколицопірайт, цопірігхт) — інстру-мент, за допомо-гою якого копі-расти хочуть перекрити доступанонімуса до контенту. А ще такназивають один з символів таб-лиці для перевірки зору, поміще-ний в кружок. Поняття«копірайт» і «копіраст» нерідкоплутаються. Копірасти захоплю-ють права на все, щоб іншим ви-робникам довелося викуплятиправа у них, і весь час судяться зівсіма підряд. Володарі копі-райта ж всього лише намага-ються захистити свою власнутворчість від недоброзичливців,що бажають його вкрасти.

Отже, перш ніж використову-вати чийсь інтелектуальний про-дукт, задумайтесь над цим,адже набагато приємніше тво-рити щось самому ніж простопередерти чуже.

Нині право на копірайт при-водить до малоприємних пара-доксів. Група The Verve записалаодин зі своїх хітів, використавшимузику монстрів долі Rolling Sto-nes. The Verve і не приховувалацього, проте вимушена була пе-рераховувати 100 % гонорарів,отриманих за виконання хіта, вскарбничку Rolling Stones. Мало-відомі композитори роками від-стоюють в судах свої права натакі міжнародні шлягери як Lam-bada і Makarena. Власники правна відомий роман Маргарет Міт-челл «Віднесені вітром» заблоку-

вали публікацію роману «І за-брав їх вітер», що описує історіюСкарлетт О'Хара з точки зоручорношкірих рабів, лише тому,що в творі використовувалисясюжетні лінії і персонажі, ство-рені Мітчелл. Аналогічні скан-дали періодично відбуваютьсяміж софтверними компаніями: вкінці 1990-х років компанія Mic-rosoft погодилася виплатитикомпанії Apple солідну компен-сацію за те, що частково вико-ристовувала ідеї Apple пристворенні програми Windows.

Авторське право є ключовоюгалуззю права інтелектуальноївласності; воно призначене за-хищати лише зовнішню формувираження об'єкта (твір, малю-нок, збірник, фотографія та

інше), тобто їхнє «матеріальневтілення». Авторське право неможе використовуватись для за-хисту абстрактних ідей, концеп-цій, фактів, стилів та технік, щоможуть бути використані утворі. Іншими словами, якщо випридумали новий та зручнийспосіб зав'язування шнурків навзутті, новий спосіб приготу-вання яєчні або новий склад роз-чину для надування мильнихпузирів і видали брошуру, у якійбуло описано ці способи — тоавторське право захищатимелише текст брошур, а не винай-дені вами способи та речовину.

Також, важливо зазначити,що авторське право, відповіднодо українського законодавства,діє протягом усього життя ав-тора і ще 70 років після йогосмерті. Якщо твір оприлюдненоанонімно або під псевдонімом,який не прямо асоціюється зконкретною людиною і не є за-гально відомим, то авторське

право діє лиш протягом 70 роківпісля оприлюднення твору. Аякщо ж твір був створений у спі-вавторстві, авторське право дієпротягом життя його авторів і 70років після смерті останнього зних. Після завершення строку діїавторського права, твори пере-ходять до суспільного надбання,а це означає, що будь-хто можеїх вільно використовувати безвиплати авторської винагородинащадкам автора.

Копірайт, тобто авторськеправо, просимо не плутати здвома схожими за написанням,але різними за значенням понят-тями, а саме: копірайтер і копі-райтинг.

Копірайтинг – професійна ді-яльність з написання рекламнихта презентаційних текстів. Та-кими можна вважати будь-якітексти, які прямо чи опосеред-ковано рекламують товар, ком-панію, послугу, людину чи ідею.Копірайтер – фахівець з напи-сання текстів рекламного харак-теру.

Застереження при експлуата-ції копірайтів: копірайт не додаєвже існуючих прав автора, алише зазначає його реквізити; вдев’яти випадках з десяти, копі-райт дратує людей, оскільки віннадто сильно кидається в очі івідволікає або не містить корис-ної інформації, а тому не потрі-бен взагалі.

Також, слід пам’ятати ос-новні поради при написанні копі-райтів:

– намагайтесь використову-вати тільки букви, цифри і спеці-альні символи (©,), безграфічних елементів;

– шрифт має бути без засі-чок, малого кегля;

– розміщувати копірайт внижньому правому (або лівому)кутку;

– з копірайтом чи без нього,але права на графічний об’єктналежать їх автору, копірайт слу-гує рекламою автора вказуючийого ім’я та прізвище, його сайтчи електронну пошту;

– поважайте вашого глядача,ваш копірайт йому не цікавий, атому не виділяйте його всімаможливими способами;

– пишіть просто і лаконічно,не робіть запису у кілька рядків;

Виглядати ваш копірайтможе так:© My name, 2010 | e-mail@mail.com; © Myname@mail.com, 2010; © mysite.com, 2010;

Олена ДАВиДЕНКО

Копірайт! ... а що це?С

Мабуть, багато хто з вас був у такій ситуації, колихтось у вашій присутності сказав невідомий вам термін –«копірайт». Звичайно, ви кивнули головою, неначе все зрозу-міли, але самі і гадки не маєте що воно таке. Отже, спро-буємо поповнити ваш словниковий запас ще однимтерміном.

Арсеній ЛАГУТОВ (Satyr)

Другий раунд! Бом-м-м! Отож, шановнічитачі та пошановувачі дизайну, ми

розпочинаємо другий раунд боротьби замісце під дизайнерським векторним сон-цем. Цього разу в лівому кутку рингу в зе-лених шортах неперевершений CoооооrelDraw! У правому ж, у помаранчевих шор-тах – непереможний Adobe на прізвиськоIllustratoоооr! Так-так, знову боротьба ти-танів, що має дати відповіть на одвічне йепічне запитання: хто ж кращий? У цій не-легкій справі нам допоможуть розібратисьзатяті друзі-супротивники по дизайнер-ських програмах :)) фахівці-дизайнери, ви-кладачі кафедри електронних видань імедіадизайну Павло Салига і Олексій Сит-ник.

Замість прологу. Означені програмивважають рівнозначними у векторномусвіті. Фактично вони мають абсолютноідентичний функціонал. Однак розроб-ники творять їх для різних аудиторій: CorelDraw призначений для дизайнерів, томувсі зусилля були кинуті на зручність вико-ристання і кількість ефектів, Illustrator – пе-реважно для видавничих потреб ідодрукарської підготовки; тому й послуго-вуються ним люди, які сидять трохи поінший бік дизайнерського фронту. Однакварто запевнити, що обидві програмисправляться з макетом будь-якої склад-ності. То хто ж the best?

Першим у нестримну атаку пішовПавло Георгійович. Слово його інтелекту-алним джебам... Як уже йшлося, Corel за-точений під дизайнерів, відповідно,інтерфейс розроблений для використанняефектів і різноманітних трансформацій.Натомість Illustrator – dtp-шна програма, атому: не має багатьох ефектів, робота зоб’єктами ускладнена, а зручність стоїтьна останньому місці в ієрархії цінностей.

хук Олексія Валерійовича у відповідь…Мушу з деякими речами не погодитися!Стосовно інтерфейсу, то це справа смакута звички, а от щодо ефектів – справді, Il-lustrator стандартної збірки трохи здає,однак це перекривається тим, що для пуб-лікацій чи верстки користувачам Corel-удоводиться конвертувати роботу в ілюс-траторівський формат, адже корелівськіформати cdr жодна програма для версткине підтримує. От і починається гра у «файл-експорт…» ;).

Павло Салига проводить серію ударівпо корпусу…

1) Corel Draw має дружній інтерфейс.Навіть не вміючи працювати у векторнихпрограмах, можна легко зрозуміти, що і

як робити в цій програмі. Наприклад, клікправою кнопкою мишки по об’єкту в CorelDraw викличе меню, подібне до будь-якоїпрограми Windows, – копіювати, вирізати,вставити тощо. От в Illustratori такогонемає, що змушує новачків у паніці тікати.

2) Corel Draw має правильні, викорис-товувані в 90% усіх макетів налаштуванняпрограми. Наприклад у дизайні дуже нелюблять деформації шрифтів, фотографій,логотипів. Тому об’єкти в програмі авто-матично трансформуються пропорційно.В адобівських програмах для цього по-трібно додатково затискати клавішу наклавіатурі. Або якщо хочемо зафарбуватиконтур об’єкту – ми клацаємо правоюкнопкою мишки по кольору. В ілюстраторітреба додатково переклацнути кнопкуконтуру, а вже тільки потім обирати. Зда-ється, ніби дрібниці, але якщо ви днюєте йночуєте в програмі, то такої дрібноти на-бирається на цілі години дурної роботи.Помічено, що будь-який макет у корелі ро-биться на 20% швидше, ніж в ілюстраторі.

3) Corel Draw відкриває формат файлів.ai, натомість Illustrator може відкритиформат .cdr тільки дуже старих версій.Таким чином, дизайнер, який у працює вкорелі, може обійтись і однією програ-мою, той же, хто арбайтен в ілюстраторі,повинен мати обидві – на випадок, якщомакет отримає у *.cdr

4) Разом із Corel Draw у пакеті йде по-тужний растровий редактор PhotoPaint –аналог Photoshop. Дуже зручно подвійнимкліком надсилати расторову картинкупрямо в іншу програму, поправити зобра-ження, натиснути Save, і воно збережетьсяв корелі. Але на цьому красота не закінчу-ється. Більшість важливих функцій растро-вого редактора інтегровані прямо в CorelDraw. Не виходячи з векторного редак-тора можна замінити роздільну здатністьмалюнка, його кольорову схему, налашту-вати контраст, насиченість тощо. Це ней-мовірно пришвидшує роботу, оскількидизайнер не займається перезберіганнямфайлів і відкриттям інших програм.

5) У Corel Draw робота з кривими Без’єнезрівнянно зручніша, ніж в ілюстраторі.Adobe має купу інструментів, покликанихтільки перешкоджати роботі дизайнера.Приміром, аби додати новий вузол накриву в «люстрі», ви маєте перейти наінший інструмент, щоби видалити – ще наінший, редагувати – теж на інакший. У ко-релі ж для всього цього – один-єдиний ін-струмент. В ілюстраторі вузли постійнозіскакують з інструмента стрілочки й вона

починає працювати з усім об’єктом, а не зйого частиною. Робота ж із кривими на-стільки незручна й ускладнена, що я вза-галі вважаю це основною причиною невикористовувати цю програму.

Контрнаступ Ситника. Стрімко ле-тять кроси й аперкоти…

1. У Corel традиційно були і є проблемиз експортом в EPS (формат для поліграфії).Файли часто виходять дещо «кривенькі», іне всі RIPи їх розуміють (одним словом,така «дрібничка»: на компі гарно, а в поліг-рафії – ..ять). От Illustrator ж такої про-блеми бути не може за визначенням, аджеEPS – адобівський формат.

2. Corel погано співпрацює з мовоюPostScript на якій працюють усі друкарськімашини. При експорті у PS або PDF, абоEPS можуть ламатися тіні, обводки тощо.Тому простіше експортувати у растр, аніжу векторні формати, коли приходить часздавати макет… Але ж вектор у растр?!.

3. Про падючість Corel-у ходять ле-генди: нестабільна програма і завалюєтьсядуже часто. Тому кожен документ формуєокремий файл бекапу, щоби відновлюватизавалений макет. Тож не дивуйтеся, чомукожні 5-10 хвилин ваш проект підгальмо-вує – це ж Corel!

4. … а робота із 3D … Олексій Валерійович суттєво підви-

щує темп, завдає кілька коротких ударівпо корпусу й затискає опонента в кутку.Раптово переводить атаку на голову,пробиває захист і…

Adobe традиційно № 1 у верстці, самеця компанія розробила згаданий Post-Script, яким послуговуються всі професійніполіграфісти. У більшості друкарень про-сто не приймуть Corel-івскі макети, а якщой візьмуть, то без гарантій. До того ж, ілюс-тратор ідеально поєднується з усім сімейс-твом Adobe (природно), та й із усімаіншими програмами, що мають експорт-імпорт у вектор (3D Max, AutoCAD, і т.д.),що не прокатить із корелом. Я вже некажу про те, що векторні «ісходнікі» по-трібно часто кидати у флеш, у відео, у веб,у растр )), у верстку тощо, а тут майже мо-нополія Adobe – Flash, PrimerePRO, Photo-shop, Dreamweaver, Fireworks, InDesign.Також в Adobe чітка монополістична пози-ція: він принципово не підтримує cdr-фор-мати! Хочеш кудись щось корелівськевставити– дружи з адоб, але ж тут постаєлогічне питання. Як у рекламі – «Навіщоплатити більше?!».

Та головна болячка Corel, і про це бід-каються всі поліграфісти, – те що вінбреше по кольору! RGB – без проблем,CMYK – бєда! Можливо, це все шкідництвопана Адоба, та в Corel адекватно працю-ють лише Pantone!..

Вау, це ж технічний нокдаун!!! Один!Два! Три... О, здається розлючений і не-зламний Павло Георгійович підводиться…Що очікувати у відповідь?

І в цей момент ситуацію рятує гонг.Що буде далі - дізнаймося згодом. У на-ступному ЯТЬ!

6 мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 мотивуючаКороль Дрів чи Люстра

Corel Draw

Увага: стаття містить елементи насилля і професійний сленґ.

Якщо ви ще не маєте 16 років і не є студентом ВСР – не читайте далі!

Adobe Illustratorvsабо

Часом нам здається, що плагіатити такрасти ідеї можуть лише в шоубізі чи у

літературній сфері. Насправді порушення ав-торських прав зустрічається майже що-денно і зовсім поряд. Журналістськіматеріали в першу чергу є предметами кра-діжок.

Нещодавно жертвою таких шахрайськихдій стали наші колеги, студентська газетапро життя інституту журналістики «Жу-ЖуЖу». На сайті «Дуся», який є частиною ві-домого порталу «Телекритика» з’явивсяматеріал про машини, на яких їздять викла-дачі Інституту журналістики. У статті розпо-відається про те, як так звана Дуся забрелана стоянку ІЖ та роздивилась, хто з викла-дачів на якому авто приїхав. Найцікавіше,що таке журналістське розслідування пів-року тому проводила газета «ЖуЖуЖу» і у

своєму другому номері детально розпо-віла цю інформацію, а також навелазображення автомобілів та фото ви-кладачів, які в «Дусі» навіть не доку-мекали замінити. Також інформація,взята з «ЖуЖуЖу» дещо перекручена.

Редколегія газети «ЖуЖуЖу» поста-вилася до цього з долею іронії. Колегивважают, що якщо хтось зацікавився їхжурналістським розслідуванням та поцу-пив ідею – це вже ознака популярності.

Що ж до порталу «Дуся», хотілося б по-радити цим не дуже чистим на руку медів-никам ставити хоча б правильні посиланняна джерело інформації та узгоджуватитекст статті, адже при переписуванні чужихматеріалів іноді втрачається логіка викладу.

Настя ЗЕЛІНСЬКА

ЖУЖУхнули плагіатвони не спл

7мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 демотивуюча

Ігор Чорновол, канд. іст.наук., старший наук. співробітникІнституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України,наук. співробітник Інституту укра-їнських студій Гарвардського уні-верситету (2004), професор-гістьІнституту Гаррімана Колумбій-ського університету (2007-2008),автор книг «Польсько-українськаугода 1890-1894рр.» (2000), «Ук-раїнська фракція Галицькогокрайового сейму. 1861-1901.Нарис з історії українського пар-ламентаризму» (2002), «100 ви-датних львів’ян» (2009), «199депутатів Галицького сейму»(2010).

Як ви дізналися, що сталижертвою плагіату?

Я неодноразово чув, що в ро-боті Романа Горака і ЯрославаГнатіва є плагіат. Бо вони списалине лише з моєї монографії «По-льсько-українська угода 1890-1894рр.». У 2009р. я придбав їхнюкнижку. Так і дізнався.

Як швидко ви відреагували?Майже одразу. Спершу пора-

дився із своїм директором акаде-міком Ярославом Ісаєвичем,зателефонував Андрієві Мокроу-сову в київську «Критику», де не-вдовзі й опублікували моюрецензію. Між іншим, цілкомможливо, що франкознавці мов-чать зараз, бо вони вчасно не від-реагували. Вони ж не писалирецензій - обмежувалися розмо-вами.

Якби ця книга не отрималаШевченківської премії, ви б пода-вали у суд?

Я взагалі не ходжу по судах.Але в даному випадку корупціязашкалює. А взагалі злочинців ка-рають поступово: перший разпризначають найлегше пока-рання, а рецидивістів карають су-воріше. Так і я: спочатку написаврецензію, а потім звернувся досуду.

Як відбувався судовий про-цес?

Він ще не закінчився. Плагіат єдослівний, тому сам факт ледвечи в когось викликає сумнів. Алесудова процедура така, що суддяне може прийняти рішення сам,без експертів. Я та мої адвокатиСергій Матвіїв та Роксоляна Кос-тур провели велику роботу, залу-чивши чотирьох фахівців:директора Інституту українськихстудій Гарвардського універси-тету професора Майкла Флаєра(українського філолога зафахом), декана історичного фа-культету Дрогобицького держав-ного педагогічного університетуім. І. Франка професора ЛеонідаТимошенка (він першим заува-жив у Р.Горака та Я.Гнатіва еле-менти плагіату, про що вказав всвоїй рецензії на том третій книги

Р.Горака та Я.Гнатіва «ІванФранко» ще 2003р.); завідувачакафедри мовної і міжкультурноїкомунікації Дрогобицького дер-жавного педагогічного універси-тету ім. І. Франка професораТетяну Космеду (фахівця у галузісудової філології); Львівський на-уково-дослідний інститут судово-медичної експертизи тежпідтвердив факт плагіату. Крімтого, ми надали судові такі до-кази: опубліковану 2007р. у«Львівській газеті» рецензію її го-ловного редактора Ігоря Гуликасаме на цей, частково списаний змоєї книги, том; інтерв’ю «Львів-ській газеті» члена Шевченків-ської комісії Дмитра Стуса від 3березня 2011р., в якому він каже,

що там дійсно є плагіат, але йогомало. Таким чином, 4 висновкиекспертів і 2 докази. Непрямофакт плагіату підтверджує від-ставка голови Шевченківсько ко-мітету Бориса Олійника. А вжецього року Р.Горака звинуватив уплагіаті на свою книгу Роман Па-стух, відомий журналіст та зна-вець минулого Дрогобича.Натомість на захист оскарженихїхній адвокат представила дваприватні листи до себе членів На-ціональної спілки письменниківУкраїни М.Дмитренка, В.Шклярата М.Василенка. Пояснюючи іден-тичність текстів тим, нібиР.Горак, Я.Гнатів та І.Чорноволсписували з одних і тих джерел(така тактика їхнього захисту),М.Дмитренко розпочав з того,що «автори використовувалиодні й ті самі попередні дже-рела». А вже в пункті другомуп и с ь м е н н и к - п р о ф е с о р -фольклорист стверджує, щоГорак та Гнатів «використову-вали ті джерела, що на них пода-ють посилання в тексті», в пунктітретьому, що я в своїй книзі поси-лався на «інші джерела», в чет-вертому – «Наведені впорівняльній 32 фрагменти мо-нографії «Польсько-українськаугода 1890-1894рр.» авторстваЧорновола І. П. НЕ ВІДПОВІДА-ЮТЬ умовам оригінальності тасамостійності, адже вони взяті зінших інформативних джерел».

Таким чином, це суперечитьтому, що написано в пункті пер-шому; зрештою, й здоровомуглуздові.

А ось уривки з тексту, підписа-ного В.Шклярем та М.Василен-ком: «Знайшовся якийсьЧорновол, який намагався очор-нити авторів цього ґрунтовногожиттєпису про Івана Франка»,«про інші закиди» ловця привидівІ.Чорновола нема що говорити»,«певний своєї брутальної агресив-ності, зрештою україножерства»;і взагалі письменники стверджу-ють, що я не українець. Ці листиопублікувала «Історична правда»,так що з оригінальним текстомможуть ознайомитись всі охочі.Ми заперечили проти долученняцих текстів в якості доказовоїбази. Але суддя Олег Ванівськийзадовольнив пропозицію адво-ката оскаржених призначити до-даткову експертизу в Інститутіінтелектуальної власності (підроз-діл Національного університету"Одеська юридична академія").Тому в даний момент судове про-вадження призупинено.

Як поставилася громад-ськість до вашої справи?

На форумах «Українськоїправди» можна прочитати різне.Колеги по фаху мене підтриму-ють здебільшого на рівні розмов.Найбільше мене підтримали жур-налісти, особливо «Львівської га-зети» та «Української правди». Аот франкознавці дружно мов-чать. Хоч серед них не один мігби виступити з власним судовимпозовом. А про письменників зНСПУ нічого й говорити.

Як ви гадаєте, ваша справамає змінити ситуацію у країні зплагіатом?

Важко сказати; залежно відтого, яким буде рішення суддіО.Ванівського. Такі судові про-цеси у Львові вже були. Знайо-мий особисто з АндріємЮрашем, доцентом Львівськогоуніверситету ім. І.Франка, канди-датом політичного наук, релігієз-навцем, який звинуватив уплагіаті певного «вченого» зОдеси і справу виграв. Був знайо-мий також із славним археоло-гом Михайлом Рожком (він ужепомер), який теж успішно захис-тив своє авторське право в суді.Але моя ситуація – особлива. Боя подав до суду на шевченків-ських лауреатів, за якими стоятьне лише Шевченківський комітеті Національна спілка письменни-ків України.

Даша хІМІЧ

Плагіат – це один з найнеприємніших сюрпризів, які можуть ста-

тися з автором. Для того, щоб дізнатися, як потрапляють в по-

дібну ситуацію, а головне – як із неї достойно вийти, ми поговорили

з Ігором Чорноволом. З фактом плагіату йому довелося зіштовхну-

тися на власному досвіді: у своїй праці науковці Роман Горак та Ярос-

лавові Гнатів використали дослівні висловлювання з книги Ігора

Чорновола «Польсько-українська угода 1890-1894рр.» без посилання

на джерело, й отримали за свою роботу Шевченківську премію. Про

те, як повів себе у цій ситуації Ігор Чорновол читайте далі.

Шевченківська премія за плагіат?!або від рецензіїї до суду (український досвід)

Редакція «ЯТЬ-і» свідома того,що на відміну від проблем, людямвластиво зважати, тому й започат-ковує нову рубрику для небайду-жих висловити власне баченнядемотивації навчальним процесом.Порівнюючи свою студентську ми-нувшину з тим, що маємо нині, по-чинати випало мені.

Напевно, не можна стверджу-вати, що демотивація нашої моти-вації почалася вже на першій парі вІЖ. Однак те, що вона нас приго-ломшила, – поза всяким сумнівом.Спершу – абревіатурою своєї назви.ТЗОВ! Та остаточно нас, зелених,добило, коли дізналися, що вивча-тимемо. Матриці! Кому очі на лобаполізли, в когось зринула подобаіронічної посмішки, яка до кінця на-вчання зеволюціонує у саркастичну.Найважче ж було щирим гуманіта-ріям: наївні, вони були певні того,що все так чи інакше пов’язане з ма-тематикою зосталося в далекомушкільному минулому.

Най не ображається В’ячеславРябічев, який усе те діло героїчновикладав (добряче притрушенийкрейдою, виводив на дошці малоз-розумілі для остовпілих, як вияви-лося, повних гуманітаріївбагатоповерхові конструкції ізчисел), та мені й досі невтямки,нащо нам були ті матриці? Як і те,навіщо вже потому нас мордувалиметодом Гауса, при цьому обзи-ваючи ці тортури вивченням php.

Подібних «супердисциплін» вис-тачало. Чого варті хоча б численніаналізи – ті, що редакторські. Щоми тільки не аналізували – на-вчальні, наукові, офіційні видання,художню літературу… Здебільшогоредакторський аналіз полягав у ко-лективному висміюванні недолугихкнижок. На такий курс припадавцілий семестр, тож сміху було вдос-таль – Петросян би позаздрив! Оттільки за всіма тими злими весело-щами й критиканством, розбавле-ним дрібкою сухої теорії, якось ажгеть губився конструктив. Словом,перефразовуючи генія, виходилощось на кшталт «Із чужого стібай-тесь, а свого не робіть».

Подібний однобокий підхід досправи чимось будив у пам’ятісмутні й образливі спогади пронашу найпершу пов’язану з інститу-том демотивацію – ще абітурієнт-ську. Тоді багатьом моїм майбутнімколегам, яким не вистачило запасуміцності для вступу на журналіс-тику, представники приймальної ко-місії радили податися на видавничусправу та редагування. То, мовляв,те ж саме, тільки треба ще букви ви-правляти й коми ставити.

Зазвичай згадані редакторськіаналізи величали «Редфахом». Оз-начена дисципліна тривала роками,тільки кожного семестру аналізу-вали щось нове. Проте – не завжди.Приміром, виявилося, що на пер-шому курсі ми штудіювали на-вчальні видання для того, аби зновувивчати їх за рік-другий. І можнабуло скільки завгодно намагатисяпояснити це викладачці – марно.Пані зі характерним прізвищем Щурчомусь сприймала наші поясненняяк якийсь бунт особисто проти неї,новенької. Сприйняття не змінилосяй по тому, як помилку виправили йнавчальні видання замінили науко-

вими й науково-популярними. Томущопари вона незмінно стояла за ам-бразурою кафедри й, не зводячиочей на «порушників», гатила в наскулеметними чергами довжелець-ких речень із папірця. І боронь божекому не розчути щось із тої роз-стрільної диктовки й перепитатиабо взагалі повести себе якось «нетак»! Було вельми непросто позбу-тися від враження того, що це не за-няття в ІЖ, а тяжкі будні у виправнійколонії. Зрештою позиціюваннясебе як безстрашної приборку-вачки, а нас як хижих звірів із гос-трозубими пащеками йперманентний пошук змов і заколо-тів зіграли з пані Щур злий, протеочікуваний і прозаїчний жарт – не-вдовзі ми й справді повстали. Дя-куючи тодішньому завідувачевінашої кафедри Миколі Тимошику,більше її ми не бачили.

У контексті означеного згаду-ються трансформації назв деякихдисциплін у студентському фоль-клорі. Так, «Редфах» поставав нелише безневинним «Redфахом»(мовляв, червоніти за таке треба), ай у поєднанні з іншим англійськимсловом, брутальним і суголосним«фахові».

Дивовижні дисципліни трапля-ються й нині. От минулого року то-дішні першокурсники мали нагодувідчути свою унікальність на «Тех-нічних засобах організації вироб-ництва». Ще б пак, адже їм чи ненайпершим в інституті випало по-знайомитися з феноменом «дистан-ційного навчання». От тільки дляВолодимира Литвиненка й Мак-сима Соловйова, які викладали тойкурс, уся «дистанційність» полягалав тому, аби пари проводити по міні-муму, а завдання надсилати по мак-симуму, тож виходив разючийдисонанс здобутих знань і поставле-них завдань. Студенти оцінили.Довга й удячна пам’ять гаранто-вана.

От чого нам свого часу відвертоне вистачало, то це так званих«комп’ютерних» дисциплін. Тож ізвивченням графічних редакторів іпрограм для верстки справи буликепські. На підтвердження – ситуа-ція з «Основами верстки». Малотого, що означена дисципліна, ви-кладання якої ми добивалися довгой нудно, з’явилася тільки на дру-гому семестрі 3 курсу, так іще й по-чинати її вивчення довелося зграфічних редакторів – суто черезбрак належних знань і навичок.

У нинішніх студентів із цим да-лебі ліпше: більше дисциплін,більше годин, та й започаткуваннянової кафедри – електронних ви-дань і медіадизайну – відіграє своювагому позитивну роль. Але й тут небез халеп. Досить серйозних. Не-стача комп’ютерних авдиторій,самих комп’ютерів, постійні нега-разди з програмним забезпеченням– неабияк утруднює проведенняпар на належному рівневі. Про цевже втомилися вести мову викла-дачі, починають стомлюватися го-ворити студенти. Їх начебтослухають, нібито навіть чують і спів-чувають. Із розумінням. Та віз і нинітам. І навряд зсунеться із місця най-ближчим часом.

Проблемам властиво не зважати на те, воліють їх бачити й оз-вучувати чи ні. Можна скільки завгодно заспокоювати себе ман-трами про винятковість і найкращість інституту (університету),бундючно декларувати необхідність виховувати студентів у дусіпатріотизму й любові до alma mater, самозвеличуватися безглуз-дими шпильками на адресу «Поплавського». Однак: КНУ продовжуєвтрачати позиції у рейтингах вишів, абітурієнти віддають пере-вагу іншим, викладачі та студенти частенько нарікають одне наодного. Натомість одностайні в критиці навчального процесу.

Продовження статті без цензури на нашому новому сайті jat.in.ua

Ятр студентську душу

Демотивовані або демотивація мотиваціїнавчальним процесом,

Вас приваблює одіозно вишу-кана естетика Веселого Род-

жера? Ба ж може піратськийусміхнений білий череп визираєз вашої улюбленої футболки чинавіть глянцу постеру? «Йохохота пляшка рому» ви використо-вуєте як словесну зв’язку під часрозмови, а то й як наріжну темудля ґрунтовного монологу? Непереймайтеся. Щоб доторкну-тися до світу флібустьєрів це вжене обов’язково. З вірогідністюприблизно 99 відсотків (1 відсо-ток залишаємо на поталу диву)ви а.) власне є піратом, на сучас-ний мотив щоправда б.) корис-туєтесь (активно чи мимохіть) їхнадбаннями.

Неліцензійне програмне за-безпечення, фонова музика,відео у соціальних мережах тапоодинокі візити на торрент-тре-кери – ось в такому джентель-менскому наборі пірата-початківця зізналися нам корис-тувачі соцмереж Вконтакті таФейсбук під час опитування. Сьо-годні ж техніка піратства сягнулатаких меж, що мимоволі згадуєш«спритність рук – ніякої омани.»

А чи насправді «ніякої»? Один із останніх показових

прикладів піратської майстер-ності ми мали змогу спостерігатинещодавно власними очима. Кі-нострічку «Тарас Бульба» можнабуло відшукати в затишних закут-

ках торрент-порталів всесвітньоїмережі вже через годину післяпрем’єрного показу. Вражає, чине так? Незабаром «спритністьреакцій» вітчизняних піратів ком-бінована з набутками технічногооснащення досягне такого рівня,що таємні інтернет-трансляції встилі live не здаватимуться такоювже фантастикою. «А вашу мамуй тут, й там показують». Ми по-чали замислюватися.

Оглянувши статистику офіцій-ного веб-порталу Держслужби Ін-телектуальної Власності Українискладається враження, що піратиі українці - це глибоко синонімічніпоняття. А завітавши до Україн-ської Антипіратської Організаціївідразу натрапляєшь на «Перелікфільмів які демонструються в кі-нотеатрах України, щойно були впрокаті, або готуються до ви-пуску і в ні якому разі не можутьрозповсюджуватись на дискахдля лазерних систем зчитування»До речі, станом на 07.12.2011 року.

Єдине, що насторожує – не-абиякий акцент саме на кінопро-дукції, мабуть, як на тій, щоприносить найбільші прибутки.Піратів-меломанів та піратів-чита-чів якщо і піддають остракізму,то, на перший погляд, більш лібе-ральному. Хоча і тут існують своїтонкощі. Думаю, усі помічалибезапеляційний підпис на усіхдисках на кшталт «за будь-яке

розповсюдження та копіюванняпродукції буде вам кара та персо-нальна інквізиція від правовлас-ників, всі права належать такій-токомпанії і зась». Не музикантам,зауважте, деякі з них досить ло-яльно ставляться до подекудибезкоштовного розповсюд-ження їх творчості, мовляв, хтозабажає – купить все одно. Тоді,наприклад, як права на книги, на-лежать зовсім не видавництвам,а авторам. Письменник – єдинийвласник того, що написав, і заумовами контракту нібито даєпокористуватися свою книгу ви-

давництву. Музиканти ж прода-ють компанії права на своюмузику навіки. До осені 1999 рокубув у силі закон про авторськіправа, за яким автор міг вима-гати у компанії права на своюпісню через 35 років після її ви-ходу в світ. Тобто пісня могла бхоча б через багато років статиспадщиною сім'ї музиканта. Асьогодні ж існує безліч музикан-тів, яким за 60 чи навіть за 70, і якіза все своє життя, записавши чу-дові пісні, абсолютно нічого не за-робили і формально давнозбанкрутіли. А чим в цей моментзаймаються компанії-правовлас-ники?

Правильно. Вгадали. Дають відсіч піратам. Чи все ж

вітрякам?..А ось зовсім нещодавно вірту-

альна громадськість заклекотіла,мусуючи наслідки появи в Аме-риці імпровізованої «сопи».

(SOPA - Stop Online Piracy Act, за-конопроект проти віртуальногопіратства) Добре знайома кож-ному сумлінному (чи скоріш, недуже?) студенту Вікіпедія розгля-дає ймовірність видаленняусього інфоконтенту зі сторінокенциклопедії на знак протеступроти прийняття SOPA. У йогорамках провайдери отримуютькарт-бланш на блокування до-ступу до сайтів, (без будь-якогопопередження, зауважте) які такчи інакше містять не ліцензованенаповнення чи пропонують до-ступ до нього. Такі справи. Ви уяв-ляєте собі мережу без Вікі? Ми –складно. Що ж тоді далі… Зазі-хання на святе перетворюється уполювання на відьом. СпочаткуВікі, потім Ютуб, Гугл… Півкрокудо монополії на повітря та по-датки на сонячне світло. Ба жіснує діаметрально протилежнийкут зору на присутність піратіввзагалі. Розпитавши продавцівмузикальних дисків навіть нанашій Петрівці щодо муз.вподо-баннь киян переконуємося, щопопит на іноземних виконавців насьогодні не доводиться порівню-вати з курсом гривні – попит бож, на відміну від нього, стабіль-ний... Так. Зрозуміло. Автори,письменники, програмісти-роз-робники, вся ця когорта працьо-витих та ймовірно талановитихлюдей старалися, натхненно пра-цювали над власним продуктом ілогічно, що вони бажають отри-мати за свою інтелектуальнувласність якісь кошти. Але. Але.Але. Якщо забракне киснюнашим віртуальним флібустьє-рам – як повільно б поширювавсясеред аудиторії їх імпровізова-ний «товар»? Рекламі в країні до-віряють трошки більше ніжжовтій пресі, але менше ніж на-віть сумнівному авторитетові су-сіда з квартири за три поверхи.Наврядчи пересічний «не_мело-

ман» стурбований питаннями по-шуку ліцензованої точки продажудля схваленої законом купівлідиска поки що невідомої заоке-анської діви. Піар піаром, алеіснує висока ймовірність того, щопоки рекламісти оброблять мізкинаших співвітчизників, в себе наБатьківщині діва вже буде ненадто зірковою, а може і недівою зовсім. Питання релеван-тності (відповідності) смаків і по-пулярності без порушенняавторських прав сьогодні не вирі-шити?

Що ж, взагалі, власне етимо-логія слова «пірат» промовистонатякає на ймовірний розвитокподій. Латинське «pirata» корін-ням сягає спільнокореневого ана-логу з грецької – пробувати,випробовувати. Якщо повністю,то це «той, що випробовуєщастя». Користувачі та правоза-хисники вдаються до крайнощівневзомозі спродукувати єдинеставлення до піратства як явища.От і залишається йому «випробо-вувати щастя». Сподіватися на ла-зівку у якось навіть по-жіночісуперечливому законодавствіпро авторські та суміжні права чичасткове потурання з боку дея-ких компаній правовласників, щозакривають очі на усе і всіх за-ради рекламного ефекту від пі-ратства. Тож піратський прапорсьогодні доцільніше перемалю-вати. Нехай це буде знак копі-райту, що іронічно височіє надсхрещеними кістками? Ось тількипитання, чиїми? Автора чи всеж… споживача?

Ельвіра МАТРОСОВА

8 мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 мотивуюча

Насправді, це дуже зручнаштука: задумуватись не треба. Нетреба платити композитору й ав-тору чи ламати голову над музи-кою та словами самотужки.Беремо «добре забуте старе»(чи, може, й не добре забуте, алетрошки затерте в пам’яті) й вико-нуємо його «в авторській об-робці». Деякі музиканти чудовона цьому живуть тривалий час.Згадати б короля рімейків – Фі-ліпа Кіркорова, котрий, як мизнаємо, дуже не любить питанняпро подібні речі. Чому? Бо це ви-криває його «наживання» начужих хітах, які він краще чи ори-гінальніше виконати не може, якне силується. Рожева кофтинкажурналістки тут, очевидно, ні дочого.

Взагалі ситуація з кавер-вер-сіями не настільки печальна й од-нозначна, як могло б здатись.Звісно, спосіб заробити популяр-

ність на чиїйсь музиці – не ос-тання причина існування цьогоявища, однак і не єдина. Дуже ба-гато молодих виконавців почина-ють саме з каверів. Тут мотиваціяподвійна: якщо ти зіграєш піснюулюбленого гурту, то не виклю-чено, що послухають і твою; ічому б просто не зіграти те, щолюбиш, аби порадувати друзів таоднодумців на виступі в клубі. Нацьому ґрунті з’являються цілікавер-фести, здебільшого, клуб-ного характеру. Але фани Queen,Metallica чи Green Day з задово-ленням сходяться на такі вечірки.Що поробиш, коли улюбленцівуже не існує чи їхні візити доКиєва не частіші за сніг у липні.

Між іншим, не тільки молодічи маловідомі колективи творятькавер-версії. Таке помічено за ба-гатьма досвідченими й популяр-ними гуртами, які з різних причинвдаються до цього. І результати

іноді бувають навіть більш успіш-ними, ніж у тих, хто створив ту чиіншу пісню. По собі знаю, що часвід часу стаються особисті від-криття, коли з’ясовуєш, що пісня,до якої давно звик як до авто-рської, виявляється кавером. Так,наприклад, російські ска-панки«Элизиум» блискуче справилисьіз завданням з «переспіву» піснігурту Therapy? «Diane». Чи пісняTherion «Seawinds» виявилась на-справді кавером на трек від Ac-cept, однак мала свій дужеособливий стиль, відмінний відоригінального. І, на мій погляд,вдалась навіть краще. Часто рок-музиканти вдаються до переви-конання пісень поп-музики ідосягають в цьому неабияких ре-зультатів. Чого варті «БониНем»,які переспівали немалу частку ра-дянсько-російської попси в дещоспецифічному, однак досить ціка-вому ключі.

А іноді кавер-версії викону-ються за обміном «ти мені – ятобі». Поширена практика. На-приклад, якомусь гуртові випов-нюється енна кількість роківтворчої діяльності, вона запро-

шує на свій ювілейний концертсвоїх друзів-музикантів, а ті, всвою чергу, роблять музичнийподарунок у вигляді власного ка-веру на відомі треки колег-ювіля-рів. Думаю, серед читачів, які хочкраєм вуха колись слухали росій-ський рок, не знайдеться тих, хтоне чув про «КИНОпробы» –триб’ют-альбом за участі «Пик-ника», Земфіри Рамазанової,Олега Скрипки та ще багатьохмузикантів, які виконали хіти Вік-тора Цоя до річниці пам’яті«КИНО». Особисто я вперше по-чула «Кукушку» й «Восьмиклас-сницу» саме звідти.

Усі вищезазначені «многабу-каф» можна звести до однієї суті,про яку йшлось іще в заголовку.Але! Кавер – це завжди власнебачення пісні, з привнесеннямособистого акценту, відтінку, зву-чання. Не сліпе наслідування, аспроба відтворити по-своєму.Іноді – данина захопленню, іноді– пам’яті чи талантові. Якщо хо-четься мавпувати чи тупо зароб-ляти гроші на тому, що вжеколись зроблено не вами, – ви-бачте, це плагіат, як не крутіть іне називайте. А все інше – справатермінології та совісті.

Олена ПОЦІПУх

Майже математичний закон. Але саме той, на якому за-сновується така річ, як кавер. Cover-version. хтось називає цеплагіатом, але найголовніше, що розрізняє ці два поняття –визнаність запозичення. Плагіат – «це моє, і не хвилює». Кавер– «ну не моє, але я також можу».

На абордаж контенту, панове пірати!

Від зміни обгортки суть не змінюється

Всі пірат

Меломан

Звідки з’явилась ідея розпису-вати олівці?

У мене немає якоїсь дивовиж-ної історії – просто сиділа вдома,взяла один й розмалювала. Візе-рунок був простим, у чотири ко-льори. Спочатку нікому непоказувала, а зробила ще штукп’ять, поекспериментувала, адалі все пішло на загал.

Яким чином ти їх розповсюд-жуєш?

На жаль, я поки не дуже ак-тивно розкручуюсь. Першопри-чина – відсутність назви, лого,візиток. Я прагну розвитку, аледосі не можу придумати назву,чогось стабільного, щоб потім нетреба було б змінювати. Нелюблю хаосу, так само як і по-

купці. А ще ці нудні маркетинговіходи, досить огидні у своїй про-стоті. Тому я обмежилась сторін-кою у Фейсбуці, спеціально підолівці (розділ «драгс»), туди виві-шую фотки. Ще дублюю зора-ження в інших соц. мережах.Мені цього вистачає, бо люди цебачать, знайомі знайомих лайка-ють, і так передається інформа-ція.

Розкажи коротко про техно-логію.

Купую олівці, затираю їх на-ждачним папером, щоб зняти по-криття. Деякі вкриваю основоюпід фарбу. Накладаю кілька шарівфарби, наношу візерунок і вкри-ваю лаком. А нещодавно спробу-вала обробляти шліфуванням.

Тай й взагалі, хочу вдосконалитивміння працювати з деревом.Ось цей один (показує коричне-вий олівець із рослинним орна-ментом) зробила на парі.Постійно ношу з собою акриловіфарби, які придбала задовго дорозмальовування олівців, томусобівартість давно покрила. Осьтак пощастило. До речі, на«Штурмових загонах Ґутен-берґа» я познайомилась з хлоп-цем, який робить блокноти, й мивирішили спробувати зробитищось разом: він мені дає зразкитканини до блокноту, і я повторювізерунок.

Ненавидиш механічні олівці?Та ні, я б і їх розмальовувала,

якби була впевнена, що вони незіпсуються, не злізе фарба та лак.

Навіщо ти це все робиш?

Ну точно не з огляду на масо-вість. Якщо чесно, то сама покине знаю, навіщо. Але про комер-цію теж не можна не думати. Умене є такі візерунки, які купуютьпостійно, тому я їх дублюю. Про-даю олівці у Києві та Львові - у«Правді, б». Але ще не все нала-годжено – зараз поширюю асор-тимент.

У тебе є улюблені олівці, якінізащо не продаси?

Є лише кілька штук. Візерунокодного з них був створений замотивами картини Марисі Руд-ської – будиночок, що стоїть наземлі із різнокольорових пластів.Але не продам саме тому, що ма-люнок не мій. тому я його простопоказую як зразок своїх робіт. Абагато олівців я просто дарувалаі дарую своїм знайомим. Прак-

тично нема того, що б не йшло напродаж – я сповідую філософіюнеприв’язування до будь-якихречей.

А про зворотній зв’язок? Терпіти не можу, коли хтось

робить хендмейд, і потім вважа-ється, що воно таке класне і по-винне у всіх бути. Хендмейд, як івсе, має купуватись за потребою,а не так щоб купити, бо воно такегарненьке, і покласти десь там наполицю і збирати пил. Мені при-ємно, коли мої олівці виконуютьне лише декоративну, а й своюбезпосередню функцію. Згадую,коли один хлопець замовив дваолівці із зображенням європей-ських міст. Пізніше ми спілкува-лись, й він сказав, що одногоподарував, а іншого майже спи-сав, і це мені надзвичайно сподо-балось.

Дякую, Женя. Ну що, підемо1+4 дивитись?

Та ні, яке там – я поспішаю,мені батько купив інструментидля роботи по дереву, треба ви-пробувати.)

розмову вела Анастасія БУЯЛОФото Jane Right

9мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 демотивуюча

Женя Перуцька (Jane Right) – чи не єдина в Україні людина,що власноруч розмальовує олівці, намагаючись зробити наш

канцелярський світ веселішим та кольоровішим.

має бути функіональним

Хендмейд

Жен

я П

еруц

ька

Увсіх так було, що п’ять пар,потім вечірка, ти убитий пра-

цею та інтелектом - звичайні тру-дові будні. І от увечері, вже підковдрою, ти робиш неможливе –згадуєш, що на завтрареферат/курсак/дипломну, зага-лом, трохи менше ніж через 12годин від тебе вимагатимутьщось, що потребує інтелектуаль-ної праці, творчого польоту без-межної фантазії, тобто, тут безмагії ніяк. А ще як на лихо прий-шов у гості новомудрий амери-канський винахід, така зручнаштучка, щоб не називати когосьледарем – прокрастинація. Якщовірити розумним людям, то саметаким словом описується неба-жання виконувати власну роботу,підмінюючи її будь-якими іншимисправами. Ще таке буває, щогодин у добі не 30,а чомусь 24 ічерез це банально не встигаєш.Чи там муза, негідниця, не прий-шла – загуляла. І от тоді тонка на-тура студент, переборюючи усобі одночасно докори сумліннята бажання позіхнути, вмикаєкомп’ютер.

Тут треба пояснити, що інтер-нет – це таке всемогутнє божес-тво. Йому навіть приносятьжертви, іноді у вигляді сонних, за-мучених кавою та несправедли-вою долею людей. Ctrl C + Сtrl V –це трохи поменше, ніж божес-тво. Приблизно як чарівна па-личка, добра хресна фея і золотарибка, три в одному - такий собіключ до омріяного щастя.

В голові у кожного студента,озброєного божеством і цієюкомбінацією, яку він зможе по-вторити навіть сонний у третійночі, живе проста, як двері, іс-тина. Приблизно така: викладачпише купу методичного мате-ріалу і викладає його в інтернетсаме заради того, щоб відданістуденти потім знайшли ту не-тлінну працю, роздрукували, під-писавши власним прізвищем, ічемно віддали усе тому ж викла-дачеві, щоб той читав свою ж ро-боту і вкотре переконувався, щовін – геній. І от пиши щось тодіпісля цього для народу, в маси.Це лише в очах викладача такасхема реальності абсурдна та не-

логічна, для студента якраз тутусе гаразд.

Щоб не червоніти за власнітворіння, потрібно розуміти, що іпро що пишемо. Реферат – цетака собі доповідь на задану темуна основі опрацювання відповід-ної літератури. Найпотрібнішезнання про реферати – що вонибувають продуктивні і репродук-тивні. Репродуктивний – це коливи конспектуєте усю книжку ви-кладача одним разом. А от у про-дуктивному - реферат-доповідьчи реферат-огляд - вже подаєтевласний огляд цієї книжки,творче осмислення поданої ін-формації (коли ж іще випадеможливість покритикувати «рі-вень ерудованості автора з ви-вченої теми»). І у своїй більшостівимагаючи від вас роботу, викла-дачі мають на увазі саме другийвипадок.

Протягом усіх своїх стосунківзі скачаними рефератами я лишеодин раз натрапила на сайт, детекст неможливо було скопію-вати. Після незначного роздрату-вання в 9 балів за шкалоюРіхтера прийшла глибока повагадо розробників. Дуже мило зро-били: хочеш – читай, переосмис-люй, переробляй по-своєму,черпай, так би мовити, на-

тхнення, але не здирай без-думно.

Усі пишуть про одне і те ж,брак оригінальних тем очевиднийвже давно. Саме через це суть на-писаного по темі хоч місцями по-винна бути приблизно схожа наінші тексти. Тут робимо акцент натому, що приблизно схожа, а небездумно здерта. І от для того,щоб ваш викладач не помер відщастя, прочитавши у кількох ре-фератах слово у слово плід влас-ної кропіткої праці, вартонавчитися правильно писати.

Кожен студент неповторний, укожного свої слова, своя манеранаписання, свої думки з приводу ібез, ну, або відсутність цих думок.А кожен поважаючий себе рефе-рат має композицію: вступ, ос-новна частина, висновок. У вступіпояснюємо вибір теми, презен-

туємо автора, розкриваємо про-блематику обраної теми. Основначастина – це про зміст реферова-них тексту, наводяться і аргумен-туються основні тези. Потімробимо загальний висновок з про-блеми, про яку заявили. Пишутьсяреферати стандартною клішова-ною мовою, на допомогу при-йдуть звороти «важливе значеннямає», «приділяється особливаувага», «піднімається питання»,«робимо наступні висновки», «до-сліджувана проблема».

Отже, дотримуємося цієїсхеми написання, думаємотворчо, розповідаємо виклада-чам їхні ж тексти не у гоблін-ському перекладі, а власнимисловами з додаванням доцільнихзауважень та мудрих ідей, ба-жано, теж власних. Креативу вам!

Пушкіна О. С.

Не думати – це не професійно, як каже мій викладач. А Кант вва-жав, що неетично використовувати іншу людину для досягненнявласної мети. Не про скачані з інтернету реферати, але одразувидно – високоморальний дядечко був.

Реферат не плагіат

Ідеї не спл

Стонадц порад

Прийом у лікаря. Дизайнер:- Дизайн врятує світ! Доктор, я

вже стількох врятував, врятуйтетепер ви мене.

- На що скаржитеся?- Гіперчутливість до навколиш-

нього світу ... Так, до речі, черво-ний хрест на вашому ковпаку ...Я б вам радив побільше попра-цювати з цим логотипом, він за-надто агресивний ...

***Приходить шрифтовик до пси-

хіатра і каже: - Лікарю я так більше не можу!

12 годин на день на роботімалюю шрифти, вони вже в очахмигтять! Виходжу з роботи -скрізь вивіски, газети, журнали -шрифти, шрифти, шрифти ..ЯТЬ!Приходжу до вас - на дверяхтабличка "психіатр" - що за кер-нінг ..ять!? Зробіть що-небудь! "

Лікарь: "ну що ви такий знер-вований, заспокойтеся, сядьте,випийте чаю, з'їжте ще цихм'яких французьких булок ..."

***Епітафія на могилі американ-

ського поліграфіста: Він назвавафро-американця оверпрінтом...

***- Ви тут веселіться, а в мене

папужка помер.- Чьо, реально, чи що???- Ні, ..ять! Зі спецефектами.

***Штірліц переглядає свій е-мейл.

Мюллер непомітно підходитьззаду і дивиться на екран.

- Шифровка! - Подумав Мюллер.- KOI-8! - Подумав Штірліц.

***Переверни свою клавіатуру

вверх низом і стряси! Зробив?Смачного!

***Один веб-дизайнер, радісно:- Я тут з дівчиною познайо-

мився - красива, обалдеть!Другий, насторожено:- А ти її в усіх браузерах бачив?

***Поліграфіст приїхав на море

відпочивати. Вийшов на пляждивиться на небо:

- Вау, чистий ціан! Хоча, ех ...Мадженти перелили.

***Маленький хлопчик на вис-

тавці авангардного дизайну з пи-танням до автора творіння:

- Дядьку, а ви це самі зробили?- Так!- Дядьку, ну ви хворий!

***Сидять два адміна на роботі,

сумні-сумні, заходить третій:- Чого такі сумні?- Та от вчора пиво пили і па-

ролі міняли...***

Дзвінок в тех підтримку про-вайдера

- У мене інтернет не працює.- Лампочка на модемі горить?- Так, тільки це не лампочка а

тиристорний світлодіод.- Гм, напевно проблеми з на-

шого боку...***

Крапля нікотину вбиває коня,а чашка кави вбиває клавіатуру!

***Бог придумав спам, щоб по-

мститися людям за те, що вонидістають його молитвами!

***Набери в Яндексі слово

"google" і він тобі видасть - "Нє,не чув!"

***

10 мотивуючо-демотивуюча газета №6(6) грудень 2011 мотивуюча

Увага!!!Конкурс на кращий демотиватор продовжується!Нагадуємо теми: Інститут журналістики, видавнича справа і

редагування, реклама і зв’язки з громадськістю, журналістика.Переможець отримає в подарунок підписку на демотивуючу

газету «Ять» до завершення навчання в інституті:) Тому, якщо в твоїй голові народилась ідея бомбезного

демотиватора, то не забудь надіслати його нам за адресою:

yat.gazeta@gmail.comP.S. ми чекатимемо саме на твою роботу;)

Головний редактор:Анастасія Зелінська

Шеф-редактор проекту:Олексій Ситник

Над номером працювали: Анастасія Буяло, Катерина Шедель, Гліб Семенюк,

Ірина Демченко, Олена Поціпух, Діана Непран,Олена Давиденко, Таня Оборіна, Пушніна О. С.,

Ельвіра Матросова, Ольга Фомішина, Альона Грозна, Даша Хіміч, Ятьрик Зубоскальний

Тираж: можливийПідписано до друку: кульковою ручкою

Відповідальний за випуск: утік

Адреса редакції:м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36б

Адреса для листування:yat.gazeta@gmail.com

Наш сайт:www.jat.in.ua

За достовірність інформації редакціявідповідальності не несе, бо таке

понаписують...Всі права захищено, кулаками!

______________________Як отримувати газету “ЯТЬ” регулярно?

Надішли листа з текстом “Хочу ...ЯТЬ” на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com,

а також шукайте нас у facebook чи vkontakte

З дитинства у кожного з насз’являється людина, яку ми наслі-дуємо чи намагаємось насліду-вати. Це могли бути батьки,бабусі і дідусі, актори, співаки чивідомі політики. Кого вважали чивважають кумиром студентиІЖ у бліц-опитуванні «Ять»

Я не хочу бути схожою на ко-гось. Я хочу бути самою собою ісамій стати прикладом для наслі-дування) Але є люди (у творчості),в яких є чому повчитись і для меневони справді генії - Yervant, ДевідБекстед, ДжоБуссінг та ДжеймсНахтвей, а в житті - деякі риси пер-сонажу Мартіна Ідена, характерМарії з "одинадцяти хвилин", іособливо персонаж Джека Рей-монда з однойменної книжки.

Олена, 1 курс

Намагаюсь бути собою, ні накого не схожою

Таня, 4 курс

Відверто кажучи, у мене їхнемає, і ніколи не було.

Христя, 3 курс

Мій кумир – Костянтин Шен-деровський. Спитаєте, чому?Тому, він дуже відданий своїй ро-боті. Таких людей у своєму життія ще не бачила. Я теж хочу матисвою чітку мету в житті, і робитивсе можливе, щоб її досягти.)

Наташа, 3 курс

Мій кумир - МудраЖінка, щоп-равда, коженрозумієїїпо-своєму)

Катя, 3 курс

"будь собою, усі інші ролівже зайняті", - ось який принципмого життя. я не хочу і не будукогось наслідувати,бо переко-нана, що у кожної людини свійшлях,який вона сама повинна іформувати. але є люди,яких єповажаю, досвід яких для меневажливий, і поради яких я вті-люю. це,зокрема, Богдан Гаври-лишин, відомий дипломат,економіст, радник, Микола Кня-жицький, журналіст та надзви-чайно мудра людина, Коко

Шанель як приклад справжньоїжінки-лідера.

Ксюша, 3 курс

Стовідстотково фанатично вдитинстві мама була моїм куми-ром, дуже хотіла бути схожою нанеї в усьому. А зараз немає, лишезалишилися відголоски минулогона кшталт образи Маргарет Теч-чер чи Хіларі Клінтон. Хотілосьбути такою серйозною леді, самедо такого образу хотілося йти. Азараз ні, зараз намагаюсь відкри-вати себе.

Христя, 3 курс

Іра ДЕМЧЕНКО

Role models щось не в моді*приклади для наслідування

*

Арсеній ЛАГУТОВ (Satyr)

Шановні читачі!Всеукраїнська студентська мотивуючо-демотивуюча

газета «Ять» (www.jat.in.ua)запрошує молодих і талановитих журналістів

фотографів для креативної й активної співпраці!В обов’язки входить:

• Інтерв’ю з відомими особистостями;• Фотосесії для номеру;• Написання аналітичних статей.

Здобувай професійний досвід уже зараз! Напиши листаз текстом ХОЧУ В ЯТЬ та короткою інформацією про

себе на адресу: yat.gazeta@gmail.comЗа додатковою інформацією звертайся за телефоном 0982667503 (Анастасія Зелінська, головний редактор)

Всяка ...

вони говор