ОфіційНе ВиДАННя МіНістерстВА ОсВіти і НАуКи, МОлОДі тА спОрту уКрАїНи

WWW.PEDPRESA.COM.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

# 5 (1275) 30 січня 2012 року

ПІДМІнА ПОнЯТь

у ноМеРІ:

ПЕРЕМОЖЕ ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

ТІЛЬКИ ВИЩА ШКОЛА МОЖЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ МОДЕРНІЗАЦІЮ ЕКОНОМІКИ

ЦЕЙ НІЖНИЙ ЗАЛІЗНИЙ РЕДЬЯРД

ФІЗКУЛЬТУРА В РОЗКЛАДІ – ВЧИТЕЛЬ У РОЗПАЧІ

4

5

15

13

Новий раунд консультацій зі студентськими лідерами щодо законопроекту про вищу освіту

Микола Азаров наголошує на важливості ухвалення такого закону про вищу освіту, який поліпшить її якість

Коли Кіплінга ховали у Вестмінстерському абатстві, жоден письменник не йшов за його труною

Що переможе: сучасне обладнання чи мотивація до занять спортом?

стОР.

10

шкільне життя складається не тільки з уроків, контрольних і домашніх завдань. це цілий світ

зі своїми законами й правилами. однак для учнів і батьків шкільне життя триває лише до

випускного вечора, а для вчителів це – життя. за час роботи кожен педагог, мабуть, пережив

не одну ситуацію, яка вибила його з колії, приголомшила або навіть шокувала

«освіта україни» розпочинає цикл публікацій, присвячений неординарним ситуаціям у школі

енцИкЛоПеДІя вчИТеЛьського жАху

ПІДМІнА ПОнЯТь

МІКс ІЗ жахІВ І сКаНДаЛІВнавіть побіжний аналіз віт-чизняних електронних змІ дає досить характерну кар-тинку висвітлення освітянської проблематики в україні. Ви-являється, всі проблеми ві-тчизняної освіти зводяться до «антиТабачної» кампанії в усіх її іпостасях і до численних страшилок, які, переповнюючи інформаційний простір, щодня наводять жах на пересіч-них обивателів

стОР.

8-9

2 «Освіта України»Головнеза тиждень

Всеукраїнська методична студія-семінар «Особливості навчання іноземних мов у

початковій школі: пріоритети та завдання», що відбулася 26 січня в приміщенні КНЛУ, зібрала методистів з усієї країни. Обговорю-вали все: від перспектив розвитку – до під-ручників і вимог до вчителів.

– Ми запізнилися років на десять, – за-значив у вступному слові заступник міністра Міністерства освіти і науки, молоді та спор-ту Борис Жебровський. – Тому, з навчан-ням іноземної мови у молодших класах тре-ба поспішати і робити це за рахунок якості й оперативності. Пора проводити реформи, навіть не зважаючи на кризу.

Для першачків заплановано одну годину за-нять іноземною мовою на тиждень. Це має бути вступний курс, і його завдання – допомогти дитині ознайомитись і зацікавитись мовою. Ан-глійська з перших класів повинна допомогти у вивченні інформаційно-комунікаційних техно-логій, що є також пріоритетом. Фахівці вва-жають, що без знання англійської мови ово-лодіння ІКТ – неможливе. Тому цього року вчителі «налягатимуть» ще й на комп’ютери. Борис Жебровський повідомив, що директори шкіл, які не сприятимуть технічній освіченості своїх працівників, будуть покарані.

Українські спортсмени з І зимових юнацьких Олімпійських ігор (м. Іс-

брук, Австрійська Республіка) поверта-ються з трьома срібними нагородами.

Наші юні фігуристи – Олександра На-зарова і Максим Нікітін посіли друге міс-це в танцях на льоду. У складі змішаної команди (Фінляндська Республіка, Украї-на, Російська Федерація) український фі-гурист Ярослав Паніот завоював срібну медаль для української скарбнички.

Ще однією срібною нагородою потіши-ла українська спортсменка Марія Долго-ва, яка разом із партнерами по змішаній естафетній команді – з Китайської На-родної Республіки, Сполученого Королів-ства Великої Британії і Північної Ірландії показала другий результат на дистанції 3000 м у змаганнях з шорт-треку.

Нагадаємо, І зимові Юнацькі Олімпій-ські ігри відбувалися в м. Ісбрук (Австрій-ська Республіка) з 13 до 22 січня. По-над 1000 спортсменів із 67 країн від 14 до 18 років під час Юнацьких Олімпій-ських ігор розіграли 63 комплекти наго-род у 15 видах спорту (біатлон, бобслей, гірськолижний спорт, керлінг, лижне дво-борство, лижні гонки, стрибки з трамплі-на, санний спорт, скелетон, сноубординг, фігурне катання, фрістайл, хокей, швид-кісний біг на ковзанах, шорт-трек). Укра-їну на Іграх представляли 23 спортсмени у восьми видах спорту.

На прохання керівників аграрних вищих навчаль-

них закладів у МОНмолодь-спорту відбулася зустріч мі-ністра Дмитра Табачника з ректорами аграрних ВНЗ для обговорення питань щодо ви-конання розпорядження Ка-бінету Міністрів України від 16 листопада 2011 № 1191 «Деякі питання управління вищими навчальними закла-дами».

Під час зустрічі ректори Бі-лоцерківського національного аграрного університету Ана-толій Даниленко, Харківської державної зооветеринарної академії Валерій Головко та Уманського національного уні-верситету садівництва Андрій Головчук вручили міністру рі-шення зборів трудових колек-тивів цих ВНЗ щодо підтримки урядового розпорядження сто-совно передачі аграрних ВНЗ до сфери управління МОНмо-лодьспорту.

Детальніше про це ви може-те прочитати на стор.7.

23 січня 2012 року під головуванням заступ-

ника міністра освіти і нау-ки, молоді та спорту Бори-са Жебровського відбулася розширена нарада з питань проведення IV етапу Всеу-країнських учнівських олім-піад з навчальних предметів.

Співробітники Департа-менту загальної середньої і дошкільної освіти МОН-молодьспорту та Інституту інноваційних технологій і

змісту освіти доповіли про готовність на місцях до про-ведення IV етапу Всеукраїн-ських учнівських олімпіад з навчальних предметів.

Борис Жебровський на-голосив на необхідності більш прозорого громадсько-го контролю за проведен-ням олімпіад, насамперед – представниками учнівського самоврядування і засобами масової інформації. Визначи-лися, що олімпіади треба про-

вести в скорочені терміни, але максимально потурбува-тись про умови проведення (якість харчування, комфорт-ні умови проживання і пра-ці, медичне обслуговування).

На завершення Борис Жебровський побажав усім учасникам плідної співтвор-чості в організації та про-веденні Всеукраїнських учнівських олімпіад: «Голо-вне – знайти і підтримати талановитих».

За круглим столом в Дер-жавній інспекції навчаль-

них закладів України під го-ловуванням очільника ДІНЗ Михайла Гончаренка обгово-рили питання вдосконалення контролю за діяльністю до-шкільних навчальних закла-дів, а також проблеми госпо-дарської діяльності з надання освітніх послуг у системі до-шкілля.

Як зазначив Михайло Гон-чаренко, результати прове-дених інспекцією заходів державного контролю засвід-чують позитивні тенденції, що відбуваються останнім часом у розвитку дошкільної освіти. Водночас є кілька проблемних питань, пов’язаних, зокрема, зі здійсненням контролю за ді-яльністю ДНЗ.

– Безпека організації хар-чування, життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних за-кладах, безпека праці, стан ор-ганізації навчально-виховного процесу – ті основні крите-рії, на які передусім необхідно звернути увагу, – зауважила заступник директора депар-таменту – начальник відділу дошкільної та початкової осві-ти Департаменту загальної се-редньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту Тамара Па-насюк.

З проектом постанови Ка-бінету Міністрів України щодо затвердження крите-ріїв оцінки ступеня ризику від провадження господар-ської діяльності з надання освітніх послуг у системі до-шкільної освіти і визначен-ня періодичності здійснення заходів державного конт-ролю ознайомив перший за-ступник голови ДІНЗ України Юрій Дудник. Після обгово-рення критеріїв, представле-них у документі, проект схва-лили одноголосно.

ВНЗ

КОЛЕКТИВИ ПІДТРИМАЛИ

плаНи і ЗаВдаННя

ПеРшАчкИ зАйМАТИМуТься ІнозеМною Мовою гОдИну на ТИждЕнь

МіжНародНий коНкурс

ВІдБуВСЯ ФІнАЛьнИй еТАП

Гордість країНи

у СКаРБнИЧЦІ – ТРИ сРІБЛА

учНіВські оліМпіади

знАйТИ І ПІДТРИМАТИ ТаЛанОВИТИХ

держаВНий коНтроль

ЩОБ у дИТСадКаХ БуЛо БезПечно

атестація

ПРо зМІнИ дО ТИПОВОгО ПОЛОжЕннЯ

держаВНі стипеНдії

вИДАТнИМ ДІячАМ ОСВІТИ І науКИ24 січня 2012 року під голову-

ванням першого заступника міністра Євгена Суліми відбулося засідання конкурсної комісії Мініс-терства освіти і науки, молоді та спорту України, на якому розгляда-лося питання висунення кандидатів на призначення державних стипен-дій видатним діячам освіти. Зазна-чимо, що для стимулювання творчої праці діячів науки, освіти і культури, засвідчення їх видатних особистих досягнень Указом Президента Укра-їни від 10.09.2011 № 906 засновано 1200 щомісячних державних сти-пендій видатним діячам науки, осві-

ти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спор-ту, інформаційної сфери.

У межах загальної кількості сти-пендій цим указом установлено 100 дворічних державних стипендій і 100 довічних державних стипендій для видатних діячів освіти. Довічні державні стипендії призначаються особам, які досягли сімдесятирічно-го віку. Відповідно до Указу, кон-курсна комісія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України розглядає кандидатури на призна-чення державних стипендій видат-ним діячам освіти.

23 січня 2012 року набрав чинності на-каз МОНмолодьспорту від 20 грудня

№ 1473 «Про затвердження Змін до Типо-вого положення про атестацію педагогічних працівників». Наказом установлено, що ква-ліфікаційні категорії і педагогічні звання, присвоєні за результатами останньої атеста-ції вчителям та викладачам, які викладають два навчальних предмети і більше і котрі до набрання чинності цим наказом не пройшли підвищення кваліфікації з усіх предметів, які вони викладають, поширюються на все педа-гогічне навантаження до наступної атестації. Крім того, до пункту 3.20 Типового положен-ня внесено зміни, відповідно до яких такі вчи-телі мають підвищувати кваліфікацію лише з предметів інваріантної складової змісту за-гальної середньої освіти.

Вимога про обов’язкове підвищення квалі-фікації з усіх навчальних дисциплін, які ви-кладає вчитель, стосується лише тих вчителів, які атестуватимуться за новими правилами, тобто починаючи з 2012 року. Кваліфікацій-на категорія, присвоєна вчителям, які атес-тувалися до 2012 року і не пройшли підви-щення кваліфікації з усіх предметів, які вони викладають, поширюється на все педагогічне навантаження до наступної атестації. Оплата праці в таких випадках здійснюється за при-своєною кваліфікаційною категорією і поши-рюється на все педагогічне навантаження.

У зв’язку з уведенням норми про підви-щення кваліфікації з усіх навчальних дис-циплін, які викладає вчитель, Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, Управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської місь-ких державних адміністрацій, закладам після-дипломної педагогічної освіти доручено за-безпечити підвищення кваліфікації вчителів, які мають педагогічне навантаження з кіль-кох предметів, за інтегрованими програмами.

Крім того, прийнятими Змінами до Типо-вого положення скорочено термін, за який педагогічний працівник може претендувати на присвоєння йому чергової кваліфікаційної категорії. Тепер педагогічний працівник по-дає заяву про присвоєння йому більш висо-кої кваліфікаційної категорії через два роки після отримання попередньої категорії (пункт 1.8 Типового положення).

Змінами до Типового положення передба-чено, що педагогічні працівники, яких вне-сено до списків для проходження чергової атестації, мають право подати до атестацій-ної комісії заяву про присвоєння їм наступ-ної кваліфікаційної категорії (пункт 3.1 Ти-пового положення).

Типове положення також доповнено нор-мою, яка дає право членам атестаційних комі-сій, не згодних з прийнятим комісією рішен-ням, додати до протоколу викладену письмово окрему думку з питань атестації педагогічного працівника (пункт 3.7 Типового положення).

Зазнали також незначних змін норми щодо визначення питань про перенесення строку чергової атестації (пункт 3.2), участь праців-ника на засіданні атестаційної комісії (пункт 3.6), збереження кваліфікаційних категорій за працівниками, які переходять працювати на інші педагогічні посади (пункт 3.22), по-рядок присвоєння педагогічних звань (пункт 3.9), а також деякі інші пункти Типового по-ложення. За матеріалами прес-служби МОНмолодьспорту підготували Максим КОРОДЕНКО, Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України»

21 січня на базі ЗОШ І – ІІІ ст. № 19 м. Чернігова відбувся ІV етап ХІІ Між-

народного конкурсу з української мови імені Петра Яцика з участю переможців обласно-го етапу – учнів загальноосвітніх навчаль-них закладів і студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації.

Після написання завдань в актовій залі шко-ли відбулося нагородження переможців облас-ного етапу конкурсу. Дипломи й цінні пода-рунки вручили представник Ліги українських меценатів Ольга Пугач і заступник начальника Управління освіти і науки Чернігівської обл-держадміністрації Микола Конопацький.

3№ 5, 30 січня 2012 року Головнеза тиждень

ВДаЛий стаРт Дає саДОчОКОдна з особливостей «Школи гуманітар-ної праці» – комплексний підхід до на-вчання. Адже тут є і дошкільні групи для дітей від трьох з половиною років, і по-чаткова школа повного дня. Навчають і розвивають малечу в окремому корпусі закладу. В початковій школі з першого класу, крім загальноосвітніх предметів, поглиблено опановують українську, ро-сійську, англійську мови. Серед «родзи-нок» навчальної програми – вивчення грецької і римської міфології, театраль-ні заняття, хореографія, комп’ютерна гра-мотність і навіть художня праця за про-грамою художньої школи.

Знаковим є те, що цьогоріч до дитячо-го садка при НВК своїх дітей привели… перші випускники «Школи гуманітарної праці». Це засвідчує високий потенціал закладу, адже сучасні батьки схильні оби-рати для дітей тільки ту освіту, в якості якої вони впевнені.

ОсНОВа РОбОти – НОВатОРстВОПро високий педагогічний рівень праців-ників НВК свідчить те, що в 2011 році 19 учнів закладу стали призерами і перемож-цями ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови й літератури, російської мови й літератури, історії, ан-глійської мови, правознавства, математи-ки. Учениця НВК Яна Прокопів виборола перше місце на Всеукраїнській олімпіаді з української мови і в 2011 – 2012 на-вчальному році отримує стипендію Пре-зидента України. А учениця Ірина Легка отримала ІV місце на І Всеукраїнській

олімпіаді з російської мови й літератури. Надзвичайний і Повноважний Посол Ро-сії в Україні Михайло Зурабов вручив ді-вчині сертифікат на бюджетне навчання в будь-якому ВНЗ Росії.

Здобутки учнів закладу не є випадкови-ми, адже працівники НВК активно займа-ються науковою роботою. Тому в закладі розробляються і впроваджуються новітні освітні й виховні методики. Серед педа-гогічних цікавинок – музейна педагогі-ка, сучасні методи роботи з інформацією, результативна співпраця з відомим педа-гогом і науковцем Аллою Богуш. Разом з Аллою Михайлівною фахівці НВК давно і плідно працюють над змістом освіти до-шкільнят від трьох з половиною до шес-ти років. Учні гімназії вивчають курси «Іс-торія філософії», «Історія релігії», «Історія мистецтв», «Кримінальне право і процес».

Директор закладу – заслужений пра-цівник освіти України, кандидат наук і член-кореспондент Академії педагогічних і соціальних наук (Росія) Артем Киянов-ський є автором багатьох посібників, роз-робок програм додаткових курсів, публі-кацій, присвячених сучасним проблемам навчання і виховання, зокрема – гума-нізації цих процесів.

ЯК НаВчити КЕРУВати? Учнівське самоврядування – не фантас-тика, а педагогічна необхідність. Адже орі-єнтир «Школи гуманітарної праці» – ви-ховати людину, яка в майбутньому зможе стати керівником. Шкільне самоврядуван-ня дає дітям неоціненний досвід – вони починають розуміти системність роботи

будь-якого закладу, вчаться логічно мис-лити, відстоювати свою думку і водночас ефективно спілкуватися з іншими.

– Обираючи для своєї дитини «Школу гуманітарної праці», батьки обирають пере-дусім стиль життя, коли дитина займається і наукою, і мистецтвом, і набуває великого досвіду суспільно-політичної діяльності, – розповідає Артем Кияновський.

Варто зазначити, що директор закладу може бути прикладом для учнів, які плану-ють брати активну учать у житті громади. Адже Артем Олександрович має багато-річний депутатський стаж у Херсонській міській і обласній радах.

Учні «Школи гуманітарної праці» розу-міють, що громадська діяльність – справа серйозна, відповідальна і публічна. Адже вибори президента гімназії відбувалися… в сесійній залі обласної ради! Діти сиді-ли на місцях дорослих, які вирішують пи-тання благоустрою свого краю. Хто знає, можливо багато хто з них через певний час повернеться сюди і працюватиме на благо громади. З учнями зустрівся голо-ва облради Віктор Пелих, який провів своєрідний «майстер клас» – поділився з юними досвідом управлінської і полі-

тичної роботи. Після цього кандидати у президенти закладу презентували перед виборцями – учнями закладу – власні передвиборчі програми. Показово, що в усіх них звучали тези про розвиток спор-тивного руху серед молоді.

І бУДНІ бУВають цІКаВиМи У «Школі гуманітарної праці» проводить-ся серйозна пошукова робота з вивчення спадщини Великої Вітчизняної війни.

– Я, як депутат і педагог, є керівником громадської обласної комісії з увічнен-ня пам’яті героїв Великої Вітчизняної ві-йни, – розповідає Артем Олександрович.

НВК проводить багато заходів, присвя-чених цій тематиці. Це – зустрічі з ве-теранами, виховні години і відвідування музею, презентація Книги пам’яті, від-криття дошки пам’яті. Шкільний турис-тичний клуб «Паганель» організовує ціка-ві поїздки і екскурсії рідним краєм.

Теплі і дружні стосунки склалися у НВК з Управлінням Міністерства вну-трішніх справ України в Херсонській об-ласті. Нещодавно за круглим столом зу-стрілися генерал-майор міліції, начальник управління Валерій Літвін, старшокласни-ки і їх учителі. Йшлося про дотримання прав дітей в Україні, попередження пра-вопорушень стосовно дітей, безпеку стар-шокласників і їх поведінку в екстремаль-них ситуаціях.

ПОбУДУВати ШКОЛУ МайбУтНьОгО– Наш заклад постійно розвивається, – говорить Артем Олександрович, – нині ми святкуємо його двадцятиліття, тож пройшли серйозний шлях розвитку. І я впевнений, що саме спільними зусиллями наших креативних учителів і методистів-новаторів можна побудувати справжню школу майбутнього, яка максимально роз-криватиме потенціал учнів.

Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України»

якість НаВчаННя

дитиНа і сВіт

вИховАТИ ЛюДИну, ЯКа В майБуТньОму змОжЕ СТаТИ КЕРІВнИКОм

ПРЕзЕнТуВаЛИ ВСЕуКРаїнСьКИй ЕКСПЕРИмЕнТ з уПРовАДження МеДІАосвІТИ

Як максимально розвинути здібності кожної дитини? дізнатися про її таланти і розвивати їх! Саме так вважає педагогічний колектив навчально-виховного комплексу «Школа гуманітарної праці». заклад, засновником якої є Херсонська обласна рада, має філологічний і правознавчий профіль. до нВК входять дитячий садок, початкова школа, гімназія, інтернат.

Директор НВК «Школа гуманітарної праці» Артем Кияновський

рекл

ама

Згідно з наказом МОНмо-лодьспорту № 886 від 27 липня 2011 року в загаль-

ноосвітніх і вищих навчальних закладах розпочато Всеукраїн-ський експеримент з упрова-дження медіаосвіти. В першо-му етапі в експерименті беруть участь 82 навчальних заклади Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Луганської, Львів-ської, Миколаївської, Полтав-ської, Черкаської областей і міста Києва. Програму дослідно-експериментальної роботи за-тверджено на 2011 – 2016 роки.

За даними досліджень, про-ведених науковцями Інституту соціальної і політичної психо-логії НАПН України та Інсти-туту соціології НАН України, діти щодня витрачають на ко-мунікацію з медіа від двох до семи годин.

– Медіаосвіта – серйозне і глибоке питання розвитку на-шої освіти. Щойно закінчився рік інформатизації освіти і роз-витку інформаційного суспіль-ства в Україні. Питання меді-аосвіти дуже тісно пов’язані з інформатизацією всього сус-пільства і можуть вийти на рівень Всеукраїнського екс-перименту або науково-педа-

гогічного проекту, підготов-ки державної програми, – так вважає заступник директора Інституту інноваційних тех-нологій і змісту освіти Тама-ра Пушкарьова. Вона зверну-ла увагу на підготовку дітей і молоді до свідомого, грамот-ного, а основне – безпечного використання інформаційних ресурсів, виховання культу-ри користувачів. Сьогодні ме-діаосвіта – це частина освіт-нього процесу, спрямована на формування в суспільстві ме-діакультури, підготовку особис-тості до взаємодії із сучасною системою мас-медіа. І не тіль-ки з традиційними засобами ма-сової інформації (друкованими виданнями, радіо, кіно, телеба-чення), а й новітніми техноло-гіями – здійсненням комуніка-ції з допомогою комп’ютера та Інтернету.

Необхідно керувати проце-сом входження дитини в інфор-маційний світ, – так вважає Любов Найдьонова, заступник директора з наукової роботи Ін-ституту соціальної і політичної психології Національної акаде-мії педагогічних наук України.

– Останні дані нашого опи-тування свідчать про те, що діти взаємодіють з медіа в се-

редньому чотири години на добу. А у вихідні дні цей по-казник є значно вищим, – на-голошує Любов Олексіївна. –Найбільш високий показник мають перебування в мере-жі інтернет і прослуховуван-ня музики (понад 80 % дітей). Звичайно, йдеться про розви-ток медіазалежності. Ще одним показником є «ізоляція медіа-практик»: діти дивляться і слу-хають одне, батьки – інше, і взаємодії між ними немає. І ця розбіжність практики дорослих

і дітей є дуже тривожною. Як курс за вибором, ми розробили програму «Медіакультура» для старшокласників, за якою на-вчаються школярі 82 загально-освітніх навчальних закладів з різних регіонів.

Валерій Іванов – завідувач кафедри Інституту журналіс-тики Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, президент громадської організації «Академія укра-їнської преси», член Комісії з журналістської етики вва-жає дуже актуальним питання співпраці з вищими навчальни-ми закладами, а також обласни-

ми інститутами післядипломної педагогічної освіти.

– Медіаосвіта – важли-ва справа, для якої необхідно об’єднати інтелектуальні ресур-си провідних наукових установ нашої держави, – упевнений Валерій Феліксович. – Сьогод-ні ми ефективно співпрацює-мо з Інститутом соціології НАН України, Інститутом інновацій-них технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту, Інститутом соціальної і політичної психоло-гії НАПН України. Щоб інтегру-вати різні системи медіаосвіти, зокрема у вищу освіту, вищу пе-дагогічну освіту, яка цілеспря-

мовано працювала б, щоб під-готувати вчителя до викладання у школі медіаосвіти і виконан-ня функції модератора в жит-ті учня і його взаємодії з меді-апростором.

Найближчим часом плану-ється здійснити кілька важли-вих заходів, зокрема, створити навчально-методичний комп-лекс для забезпечення курсів підвищення кваліфікації нау-ково-педагогічних і педагогіч-них працівників з медіаосвіти, працювати над методичними рекомендаціями, навчальними посібниками тощо. Також за-плановано проведення тренін-гів і семінарів з викладачами вищих навчальних закладів пе-дагогічного профілю, які бу-дуть залучені до викладання навчальної дисципліни «Меді-аосвіта (медіаграмотність)» для студентів.

За матеріалами прес-служби ІІТЗО

Під час засідання Вченої ради Інституту інноваційних технологій і змісту освіти відбулася презентація програми «медіаосвіта», спрямованої на формування медіакультури в суспільстві.

«ДІти ДиВЛЯтьсЯ І сЛУхають ОДНЕ, батьКи – ІНШЕ, ТОж вЗаєМОдІї МІж НиМи НеМає»

4 «Освіта України»теМа

Гостра

В студентах, які зібралися в залі колегії МОНмолодь-спорту, зачепило кілька ре-

чей. По-перше, зацікавленість ініціаторів зустрічі в предме-ті дискусії. Учасники зібрали-ся задовго до приходу першо-го заступника міністра, готуючи тези на ноутбуках і жваво об-говорюючи їх із колегами. По-друге, в ході дискусії молодь продемонструвала чудове зна-ння положень не лише урядо-вого документа, а й альтернатив-них законопроектів.

І, нарешті, попри спокійне і толерантне обговорення, від ліде-рів студентського самоврядуван-ня годі було чекати відпрацьо-ваного «одобрямсу». Наприклад, вони передали Євгенові Сулімі стурбованість стосовно запропо-нованої представниками «Моги-лянки» норми проекту щодо від-рахування студентів за «плагіат».

На думку студентського рек-тора Житомирського технологіч-

ного університету Алли Сладков-ської, урядовий законопроект, звісно ж, найсильніший із трьох представлених. Проте й він має слабке місце, яким є норма про плагіат. «Коли пишеш диплом, неможливо його зідрати в когось повністю, – розповіла вона. – Всі дипломи – на очах виклада-чів, і якщо вони побачать щось, то «заріжуть» напевне. Тут по-стає питання, що вважати пла-гіатом. Зазвичай у курсових чи дипломах вистачає частин чужих текстів. І якщо викладач знайде в дипломі чиєсь чуже речення, буде не дуже добре називати це плагіатом, покарання надто жор-стке – відрахування. Тому треба чіткіше визначити сам термін».

З іншого боку, голова студент-ської ради Закарпатської облас-ті Юлія Барабан схильна бачити причину в побоюваннях студен-тів щодо плагіату не в самій нор-мі, а в недоліках роботи орга-нів самоуправління з молоддю.

– Причина тут не в тому, що норма про плагіат спрямована проти студентів, а в тому, що цей момент треба було краще пояснювати,– сказала вона.

Вислухавши ці зауваження, Євген Суліма погодився, що в таких нормах може виникнути певна доля суб’єктивізму. Щоб цього не було, потрібно розро-бити чіткі жорсткі критерії, кра-ще визначити терміни і механіз-ми дії положень закону.

Крім плагіату, студенти жваво цікавилися академічними і соці-альними гарантіями, прописани-ми в законопроекті, – підняттям стипендій, гарантіями практики, міжнародним стажуванням, єв-ропейською системою освітньо-кваліфікаційних рівнів, фінансу-ванням самоврядування тощо.

Учасники зустрічі зазначи-ли, що урядовий законопро-ект вигідно відрізняється від альтернативних тим, що забез-печує ці гарантії. Наприклад,

урядовий документ передба-чає безкоштовне користуван-ня бібліотеками, навчальними комплексами тощо. Також він закріплює можливість прохо-дження студентами практики. В уряді, до речі, схильні до того, щоб прийняти правки до зако-нодавства, яким встановлюють пільги для підприємств, котрі бе-руть на практику студентів.

Інша справа – так звані аль-тернативні законопроекти. На думку очільниці Всеукраїнської студентської ради Анастасії Са-бової, вони є гіршими не лише за проект, внесений урядом, а й по-ступаються чинному Закону «Про вищу освіту», тобто фактично є кроком назад. «Жоден з альтер-нативних проектів не містить по-ложень щодо гарантій діяльнос-ті та фінансування студентського самоврядування у ВНЗ, – ска-зала вона. – Вони не передба-чають участі студентів в органах управління ВНЗ, зокрема, у робо-

ті вчених рад і участі у виборах ректора. Йде пониження участі студентів у роботі ВНЗ. Сьогодні забезпечено рівні права у вченій раді, а проект народного депутата Оробець передбачає для студен-тів лише дорадчий голос».

Студентські лідери висловили стурбованість, що варіант Яце-нюка – Оробець передбачає за-міну системи державного замов-лення на систему незрозумілих грантів, а отже, держава не змо-же впливати на формування по-трібного економіці контингенту фахівців.

Євген Суліма погодився з цією думкою, зазначивши, що норма про заміну держзамов-лення на гранти закладає зни-щення державних вишів, які мають сильну матеріально-тех-нічну базу. «Такі ВНЗ просто за-непадуть, бо їх витіснять «мод-ні» заклади, яким насправді для підготовки юристів і економіс-тів потрібні лише стільці, крей-да і дошка»,– сказав перший замміністра.

Зрештою, як відзначив голова Асоціації керівників органів сту-дентського самоврядування Ки-єва Артем Нікіфоров, головний недолік альтернативних проектів в тому, що громадськість взагалі не ознайомлена з текстами цих документів. І коли згадані авто-ри кажуть, що їхні законопроек-ти пройшли широке громадське обговорення, це звичайна полі-тична фальш.

Студентський лідер висловив сподівання, що в питанні рефор-ми вищої освіти в усіх учасни-ків процесу переможе здоровий глузд, а не політика. «Ми розра-ховуємо на подальші зустрічі з представниками влади, – сказав він у коментарях «Освіті Украї-ни». – Незважаючи на політи-ку, яку демонструють деякі орга-нізації, якісний закон про вищу освіту буде прийнято».

сам круглий стіл був дивним. Не хо-четься вживати слово «тусівка», та воно точно описує склад зборів і

мету, з якою зібралося товариство. На зібранні кількісно переважали «від-

родженці», тобто отримувачі грантів Між-народного фонду «Відродження» (МФВ організував дійство). Був екс-міністр осві-ти Станіслав Ніколаєнко. Зробили кніксен у бік демократії, запросивши представни-ка МОНмолодьспорту – директора Де-партаменту вищої освіти МОНмолодь-спорту Ярослава Болюбаша.

Отож тон на зібранні задавали: ди-ректор МФВ Євген Бистрицький, автор альтернативного законопроекту про вищу освіту народний депутат Леся Оробець, голова правління Центру тестових техно-логій і моніторингу якості освіти (фінан-сується МФВ) Лілія Гриневич, її підлеглий Ігор Лікарчук, директор Центру освітньо-го моніторингу (фінансується МФВ) Пав-

ло Полянський, дружній до МФВ прези-дент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт та інші.

Як і очікувалось, з огляду на склад збо-рів, дискусії не вийшло – хвалили опо-зиційний проект, лаяли урядовий, а дех-то нишком лобіював кривеньке «дитя» Юрія Мірошниченка.

Другою після Бистрицького виступала пані Оробець, яка розповіла дещо ціка-ве. Виявляється, її проект написаний за підтримки МФВ, а справжній його ав-тор – Лілія Гриневич. Лілія Михайлівна відома не лише як отримувачка грантів МФВ. За сумісництвом вона ще й ко-ординатор напряму «Суспільство змін» партії Арсенія Яценюка «Фронт змін».

Ключовими словами «дискусії» були університетська автономія і децентралі-зація. На адресу урядового документа за-кидали спробу централізувати управління вищою освітою. Законопроект Яценю-

ка – Оробець, навпаки, надає універси-тетам широку автономію.

В контексті децентралізації спочатку йшлося про держфінансування, кадри, зміст освіти тощо. Проте справжній мо-тив «відродженців» прозвучав у виступі Квіта. Президент «Могилянки» зазначив, що в урядовому документі чимало уваги приділено фінансовій автономії, але немає механізмів, щоб навчальний заклад вико-ристовував кошти на свій розсуд. «Він пе-редбачає навіть відкриття рахунків у бан-ках, – поскаржився Квіт. – Але немає можливості витрачати кошти, як універ-ситет вважає за необхідне. Також виш не може створювати власні структури, які мо-жуть бути різними».

Ще прозоріше висловилася щодо авто-номії Ліля Гриневич. «Ми пропонуємо ба-зові цінності – академічну, фінансову й кадрову автономію університетів,– ска-зала вона,– починаючи з фінансової ав-тономії, можливості розпоряджатися ко-штами вишу і аж до права власності на майновий комплекс вишу і на результа-ти інтелектуальної праці».

У будь-кого, хто має відношення до освіти й при своєму розумі, від таких побажань, вибачте, очі на лоба полізуть. Значна частина вишів в Україні нале-жить державі, в тому числі й опозицій-на «Могилянка». Відповідно й ректори –наймані державою працівники. Вели-чезним кроком до автономії вже є те, що їх обирає університетська громада. Проте ректор – не власник комерцій-ної структури. Він не має права вільно (на правах приватної власності) розпо-ряджатися коштами ВНЗ як фактично державного підприємства.

Те ж, що пропонують «відродженці» в своєму проекті, має такий вигляд: рек-тор розпоряджатиметься майном і кошта-ми держуніверситету як своїми власними. Деякі ректори й так маніпулюють фонда-ми своїх ВНЗ, як заманеться. В 2007 році КРУ знайшло в одному «революційному» виші розкрадань більш ніж на 80 мільйо-нів гривень. Можна уявити, що буде з майном і грошима державних ВНЗ, якщо прийняти закон, який освячує такий де-рибан.

Насправді автори альтернативних про-ектів закрутили ще більшу інтригу. В їхніх варіантах механізми автономії виписані так, що ВНЗ постають як приватні комер-ційні структури, повністю виведені з під впливу держави. Якщо такий закон ухва-лити, автоматично постане питання про приватизацію вишів. Звідси випливають дуже жорсткі запитання. Кому вигідна приватизація вишів і їхня повна некеро-ваність? Чи не призведе широка автоно-мія ВНЗ до неможливості держави про-водити стратегії у сфері вищої освіти?

Відповідь – на поверхні. Комусь ви-гідна роздроблена, без цілісного бачення і стратегій вища освіта України – щоб зробити її неконкурентоздатною на сві-товому ринку.

На цьому тлі Ярослав Болюбаш був єдиний, хто намагався врівноважити ау-диторію. За його словами, якщо держава відповідає за якість освіти, на неї лягають основні функції контролю. Представник МОНмолодьспорту закликав присутніх до відповідальності, образно порівнявши ректорів з водіями за кермом, головний обов’язок яких – дотримуватися правил дорожнього руху. Залишається сподіва-тися, що учасники круглого столу почу-ли його слова.

Шпальту підготував юрій ЗУщиК, «Освіта України»

слоВо – студеНтаМ

тусіВка

ПеРеМоже зДоРовИй гЛузД, а нЕ ПОЛІТИКа

Монмолодьспорту почало новий раунд консультацій з лідерами студентського самоврядування. Предмет дискусії – законопроекти про вищу освіту

зустріч з першим заступником міністра освіти Євгеном Сулімою відбулася на прохання керівників студентських організацій і Всеукраїнської студентської ради. Проте і в мОнмолодьспорту відчувають потребу в продовженні обміну думками зі студентством щодо законопроекту про вищу освіту. Свідченням цього стало взаємне рішення створити робочу групу з опрацювання спірних моментів, які виникли в ході дискусії.

ЯК зРОБИТИ з внз гоДІвнИчкуПід гаслом децентралізації університетам пропонують тиху приватизацію

у всякому разі, на круглому столі «Три законопроекти про вищу освіту: що далі?» теза про автономію звучала надто нав’язливо. Як сказав один із учасників, «від того, яким буде закон про вищу освіту, залежить, яким буде все суспільство в цілому». загалом, думка правильна. Проте чи поставили господарі на стіл «страви», корисні всім?

Децентралізація, децентралізація і ще раз децентралізація, товариші!

5№ 5, 30 січня 2012 рокуподій

стрічка

–цей закон є таким зна-чущим, що уряд вирі-шив спочатку обгово-

рити його – з максимальною кількістю керівників наших провідних ВНЗ,– зазначив Микола Азаров.– Я попросив покликати представників сту-дентства, щоб цей доленосний закон пройшов максимальну апробацію.

Прем’єр-міністр України на-голосив, що економіка держави потребує модернізації. Без цьо-го важко вирішувати важливі завдання, зокрема підвищення рівня життя громадян.

– Хто нам може забезпечи-ти модернізацію? Тільки вища школа і наука, яка повинна пра-цювати при ній,– упевнений Микола Азаров.

Глава уряду зауважив, що український бізнес має брати ак-тивнішу участь у формуванні су-часної, інноваційної вищої школи.

– Ми готові створити сер-йозні стимули для участі бізне-су в становленні конкурентної вищої освіти і на преференції для вишів. Аж до змін у Бю-джетному і Податковому кодек-сах, – сказав Микола Янович.

Прем’єр-міністр не оми-нув увагою і питання авто-номії вищих навчальних за-кладів, зазначивши, що вона гарантуватиме підвищення їх конкурентоспроможності. І до-поможе становленню сучасних науково-освітніх колективів, які задовольнятимуть нагальні по-треби економіки. Микола Яно-вич також говорив про студент-ське самоврядування – вияв справжньої демократії.

– Молодь, яка завтра змі-нить нас в управлінні держа-вою, практику демократії має опанувати зі студентської лави. Насамперед засвоїти уроки від-повідальності за власну долю, за громадські і суспільні інтер-еси,– сказав Глава уряду.

Прем’єр-міністр повідомив, що за результатами консуль-тацій створено робочу групу з доопрацювання проекту Зако-ну «Про вищу освіту», до якої ввійшли і опоненти законопро-екту. Він висловив сподівання, що робота буде конструктив-ною і продуктивною.

– Ми розглянемо пропози-ції і внесемо їх до законопро-екту. І нарешті підведемо риску під трирічною роботою,– ска-зав Микола Азаров.

Підготував Максим КОРОДЕНКО, «Освіта України»

МИкоЛА АзАРов: ТІЛьКИ ВИЩа ШКОЛа мОжЕ заБЕзПЕЧИТИ мОдЕРнІзаЦІю ЕКОнОмІКИ

ОЧІКуЄмО РІзке знИження ТеМПеРАТуРИ ПОВІТРЯ

До увАгИ КЕРІВнИКІВ наВЧаЛьнИХ заКЛадІВ уКРаїнИ!

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

н А к А зм. Київ

27.01.2012 р. № 81

Про роботу навчальних закладів в умовах низьких температур

Прем’єр-міністр україни микола азаров наголошує на важливості ухвалення такого закону про вищу освіту, який підніме її якість на сучасний світовий рівень. микола Янович провів додаткові консультації щодо законопроекту про вищу освіту з ректорами Внз, представниками студентських організацій та експертами.

У Києві відбувся Всеукра-їнський семінар-практи-

кум «Організація роботи з розв’язання проблеми насиль-ства в школі» для відповідаль-них працівників Міністерства освіти і науки, молоді та спор-ту АР Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських дер-жадміністрацій, до повнова-жень яких належать питання позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини; представників обласних інсти-тутів післядипломної педагогіч-ної освіти; регіональних центрів практичної психології.

Під час семінару учасни-ки ознайомилися з результа-тами проекту «Попереджен-ня насильства між дітьми в школі», що здійснювався про-тягом двох років у загально-освітніх закладах Київської, Кіровоградської, Вінницької та Черкаської областей Всеукра-їнською громадською органі-зацією «Жіночий консорціум України». Практична складова семінару відбувалась у фор-мі тренінгу, спрямованого на вирішення практичних питань щодо визначення потреб дити-ни, напрацювання соціальних навичок як способу роботи з

виявами агресії в дитячому се-редовищі, методів залагоджен-ня конфліктів, успішної комуні-кації як способу профілактики насильства в дитячому середо-вищі. Багато уваги приділяло-ся плануванню в роботі школи діяльності для запобігання на-сильству серед дітей.

Учасники заходу відзначи-ли високу результативність та-ких заходів, виявили готовність упроваджувати досвід роботи з розв’язання проблеми насиль-ства в школі в навчальних за-кладах своїх регіонів.

наСИЛьСТВу – нІ!Захист праВ

битВа За ЗакоН цілкоМ офіційНо

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

висловлює занепокоєння щодо дотримання температурного ре-жиму в дошкільних навчальних закладах і проведення прогуля-нок з дітьми дошкільного віку через подальше похолодання на всій території Україні.

Нагадуємо, що відповідно до вимог санітарного законодав-ства в дошкільних навчальних закладах:

– прогулянки на вулиці до-пускаються за температури не нижче -16°С (для старших ді-тей – мінус 20°С) і швидкості

вітру не більш як 3 – 7 м/сек. Проте тривалість прогулянок скорочується;

– температура повітря в приміщеннях дошкільних на-вчальних закладів повинна бути:

в ігрових, приймальнях пер-шої групи раннього віку не мен-ше як 23°С;

в ігрових, приймальнях дру-гої групи раннього віку та пер-шої молодшої групи – 22°С;

у групових, роздягальнях до-шкільних груп: другої молодшої, середньої, старшої та підготов-чої – 21°С;

– температура повітря в спальнях:

ясельних груп – 21°С;дошкільних груп – 19°С;– температура повітря в за-

лах для музичних та гімнастич-них занять – 19°С;

буфетних – 16°С.

у зв’язку з похолоданням закликаємо дотримуватися температурного режиму в дошкільних навчальних закладах.

За даними Українського гід-рометеорологічного центру Мі-ністерства надзвичайних ситу-ацій України, з 28 січня по 6 лютого цього року на всій те-риторії країни прогнозується різке зниження температури повітря, що може негатив-но вплинути на стан здоров’я учасників навчально-виховно-го процесу.

З метою запобігання шкідли-вому впливу низьких темпера-тур на стан здоров’я вихован-ців дошкільних і позашкільних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних, студен-тів вищих навчальних закладів, а також безпечного функціону-вання в цих умовах навчальних закладів

нАкАзую:Міністру освіти і науки, мо-

лоді та спорту Автономної Рес-публіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки об-ласних, Київської та Севасто-польської міських державних адміністрацій, керівникам до-шкільних, загальноосвітніх, ін-тернатних, позашкільних, про-фесійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти та підви-щення кваліфікації, незалежно від форм власності і підпоряд-кування:

1.1. Створити оперативні штаби (під головуванням пер-шого заступника керівника) щодо діяльності навчальних за-кладів в умовах низьких темпе-ратур і забезпечити цілодобове чергування.

1.2. При зниженні темпе-ратури повітря до мінус 20 градусів Цельсія приймати рішення про призупинення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

1.3.Рекомендувати прийма-ти рішення про призупинення навчально-виховного процесу в професійно-технічних, поза-шкільних і вищих навчальних закладах при зниженні темпе-ратури повітря до мінус 20 гра-дусів Цельсія.

1.4. Провести роз’ясню-валь ну роботу серед вихован-ців дошкільних і позашкіль-них, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних, студен-тів вищих навчальних закладів щодо поведінки в умовах низь-ких температур, попереджен-ня випадків переохолодження та обморожень, навчання з на-дання першої медичної допомо-ги при переохолодженні.

1.5. Забезпечити проведення відповідними службами комп-лексу робіт щодо підтримання функціонування інженерних споруд, мереж, комунікацій, до-тримання правил техніки безпе-ки, а також необхідного темпе-ратурного режиму в навчальних закладах, гуртожитках і устано-вах освіти.

1.6. Провести позаплано-ві інструктажі з безпеки жит-тєдіяльності з учасниками на-вчально-виховного процесу та працівниками навчальних за-кладів, звернувши особливу увагу на правила безпечної роботи котелень, безпечного користування обігрівальними приладами тощо.

1.7. Перенести на інші тер-міни проведення масових, до-звільних, розважальних і спор-тивно-масових заходів на відкритому повітрі і таких, які вимагають переїздів учасників навчально-виховного процесу, а також практики студентів.

1.8. Забезпечити неухиль-не дотримання санітарного за-конодавства щодо проведення прогулянок, інших заходів у до-

шкільних навчальних та інтер-натних закладах для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківсько-го піклування.

1.9. Забезпечити проведен-ня роз’яснювальної роботи з батьками, зокрема в разі не-обхідності призупинення на-вчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних за-кладах.

1.10. У разі призупинен-ня навчально-виховного про-цесу організувати проведен-ня навчання з використанням дистанційних (індивідуальних) форм навчання, інтерактивних засобів.

Покласти персональну від-повідальність на керівників навчальних закладів за дотри-мання санітарних норм, темпе-ратурного режиму, безпечного функціонування навчальних за-кладів, експлуатацію шкільних автобусів тощо.

Міністерству освіти і нау-ки, молоді та спорту Автоном-ної Республіки Крим, управлін-ням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністра-цій невідкладно інформувати міністерство про надзвичайні випадки в закладах, де постій-но перебувають діти, учнівська та студентська молодь.

Департаменту взаємодії з центральними органами вико-навчої влади, засобами масової інформації та громадськими ор-ганізаціями (Баженков Є.В.) за-безпечити оперативне висвіт-лення на офіційному веб-сайті Міністерства інформації щодо функціонування навчальних за-кладів в умовах низьких тем-ператур.

Контроль за виконанням цьо-го наказу залишаю за собою.

Міністр Д.В. табачНиК

За даними Українського гідрометеорологічного центру Міністерства надзвичайних ситуацій

України, з 28 січня по 6 лютого цього року на всій території країни прогнозується різке зни-ження температури повітря, що може негативно вплинути на стан здоров’я учасників навчально-виховного процесу. Просимо керівників навчаль-них закладів освіти України ознайомитися з на-казом Міністра освіти і науки, молоді та спорту

Дмитро Табачник від 27 січня 2012 року № 81 «Про роботу навчальних закладів в умовах низь-ких температур» та вжити усіх необхідних захо-дів для запобігання шкідливому впливу низьких температур на стан здоров’я вихованців дошкіль-них і позашкільних закладів, учнів загальноос-вітніх і професійно-технічних, студентів вищих навчальних закладів, а також безпечного функ-ціонування в цих умовах навчальних закладів!

6 «Освіта України»рік

навчальний

ситуація, що виникла зі скороченням навчально-го року – незвична, тому

що він вперше зменшиться на 10 – 14 днів. Відповідне розпоря-дження Кабінет Міністрів Украї-ни ухвалив ще 13 липня 2011-го.

ВиПУсКНий ПІД цВІтОМ КаШтаНІВУсі ми звикли, що випускні ве-чори проводяться в червні, коли вже відцвіли каштани. А остан-ній дзвінок і випускний – ніби два окремих свята. Так ось цього року Євро-2012 змусить проводити випускні під цвітом каштанів. Принаймні випускни-кам цього року вони справді запам’ятаються надовго.

– До нас надходить чимало запитів, – розповідає началь-ник відділу змісту середньої освіти та освіти національ-них меншин Департаменту за-гальної середньої та дошкіль-ної освіти МОНмолодьспорту Наталія Бєскова. – Зрештою, щоб попередити всі незрозумілі ситуації, міністерство ще вліт-ку підготувало лист № 1/9 від 21.07.2011 р. (Див. рубрику «Ко-рисні посилання». – Ред.) на виконання Розпорядження Каб-міну, яким були окреслені всі дати щодо закінчення навчаль-ного року учнями 1 – 11 класів.

Найбільше запитань ви-кликає закінчення навчально-го року саме в одинадцятому класі. Тому що, наприклад, де-сятикласники навчатимуться до 25 травня, а як же остан-ній дзвінок? Це свято, насам-перед, для випускників, і вони начебто його втрачають.

– Тут ми пропонуємо міс-цевим органам управління освітою і загальноосвітнім на-вчальним закладам самостійно вирішити це питання, тому що є різні умови навчання, різна кількість дітей, – продовжує Наталія Бєскова. – Було вирі-шено, що останні дзвінки мо-жуть проводитись в один і той самий день з випускними вечо-рами. Чи на день раніше. Тоб-то є варіанти.

ЯКІсть НЕ ПОстРажДає Чи встигнуть випускники за-своїти програмний матеріал? У міністерстві запевняють, що так. Аби запобігти виникнен-ню колізій, пов’язаних із ви-читкою програмного навчаль-ного матеріалу, підготовкою до Державної підсумкової атеста-ції, МОНмолодьспорту підготу-вало методичні рекомендації з усіх предметів щодо ущільнен-ня навчальних програм.

Фахівці міністерства, Інсти-туту інноваційних технологій і змісту освіти ретельно пере-глянули програми, подивилися, які теми можна скоротити (на-приклад, ті, що не потрапляють до Державної підсумкової атес-тації). Вчителям було дано ре-комендації, як викладати ту чи іншу тему.

– Нічого страшного в цій ситуації немає, – вважає Ната-лія Бєскова. – Всі ми знаємо, що остання чверть в одинадця-тому класі – це зазвичай по-вторення вивченого. Безумов-но, навантаження на вчителів, учнів збільшується, але ми му-симо сприяти державі у про-веденні такого важливого тур-ніру, як Євро. Тепер ми теж готуємо рекомендації до Дер-жавної підсумкової атестації з усіх предметів, де також нама-гались упередити всі виклики, пов’язані з проведенням атес-тації якраз цього року. Тому зміст самих збірників майже не змінився. Зменшено кількість

завдань у них. Хоча зрозумі-ло, що певного стресу випус-кникам не оминути, адже 14 травня, одразу після Державної підсумкової атестації, в школі розпочинається зовнішнє неза-лежне оцінювання.

Учні 1 – 8 та 10 класів не відчують жодних змін взагалі. Різниця з попередніми роками полягатиме в тому, що навчаль-ні екскурсії і навчальна прак-тика проводитимуться протя-гом року.

чЕМПІОНат – НЕ сНІг На гОЛОВУА як щодо абітурієнтів і студен-тів? Навчальний рік у вишах (як і у школах) завершиться напри-

кінці травня. Терміни вступної кампанії зміщуються лише на один день. Прийом документів почнеться не з 1 липня, а 2-го і триватиме до 31 липня.

Керівникам ВНЗ міністер-ство рекомендує і шестиденний навчальний тиждень, але вищий навчальний заклад може вно-сити й інші зміни у графік і календар навчального процесу. Опитавши кілька студентів сто-личних вишів, ми з’ясували, що керівники все-таки схиляються до того, щоб, ущільнивши ви-вчення матеріалу, вкластися в п’ятиденку.

– Євро-2012 може вплинути лише на завершення навчаль-ного року у вищих навчаль-них закладах, бо програма має бути виконана в повному об-сязі, але в більш стислі тер-міни, – розповідає заступник директора Департаменту вищої освіти МОНмолодьспорту Юрій Коровайченко. – Це, звичайно, не позначиться на якості освіти, але все-таки створить наванта-ження на студентів і викладачів.

Чемпіонат Європи має ще одну точку дотику до вищої школи. Так, є певна кількість гуртожитків, які будуть вико-ристані як готелі для іноземних уболівальників. Усього їх – 64, зокрема у Києві, Харкові, Льво-ві й Донецьку.

– Усі навчальні заклади, гур-тожитки яких планувалося ви-користати, знали про це за-здалегідь, – продовжує Юрій Коровайченко. – Тому я не ду-маю, що для ректорів це – сніг на голову. Вони мали зробити відповідні розрахунки відселен-ня контингенту і знайти місця для тимчасового перебування студентів. Враховуючи те, що в нас терміни навчального проце-су змінено, то й особливих про-блем щодо перебування студен-тів, які виселяються, не буде. Вони просто в цей час поїдуть додому.

Нагадаємо, що є певна части-на контингенту, яка виселенню не підлягає. Це діти, захищені законодавством, зокрема, сиро-ти, інваліди тощо.

За словами заступника ди-ректора департаменту, керівни-ки навчальних закладів мають знайти компроміс і або залиши-ти цих дітей на місцях, де вони проживають, або знайти адек-ватне приміщення для тимчасо-вого проживання. Якщо у ВНЗ виникатимуть певні проблеми, вони мають терміново зверну-тись до міністерства. Навіть, враховуючи потребу в кількох тисячах місць у гуртожитках під час чемпіонату, використовую-чи ресурси інших навчальних закладів, тимчасово розселити студентів не буде проблемою, переконані в міністерстві.

Шпальту підготував Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України»

доВідНик

кАЛенДАР зАкІнчення 2011/2012-го нАвчАЛьного Року, ПРовеДення ДеРжАвної ПІДсуМкової АТесТАцІї

ТА зовнІшнього незАЛежного оцІнювАння

Дата заходи

3 травня завершення навчальних занять для учнів 11-х класів

4 -11 травня

Державна підсумкова атестація учнів 11-х класів.учні складають атестацію з трьох предметів:1) українська мова (обов’язково),2) математика чи історія (для учнів універсального профілю) або профільний предмет (для учнів інших профілів),3) предмет за вибором учня

12 – 13 травнявипускникам 11-х класів вручаються документи про освіту

15 травня – 7 червня

Проведення зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних за-кладів:15.05 – хімія17.05 – російська мова19.05 – географія21 – 22.05 – математика24.05 – всесвітня історія26.05 – іноземні мови (англійська, іспанська, німецька, фран-цузька)28 – 29.05 – українська мова і література31.05 – 1.06 – історія україни5.06 – фізика7.06 – біологія

11 – 18 травняДержавна підсумкова атестація учнів 4-х класів (під час навчального процесу), з української мови та читання (мови навчання), математики

14 травня завершення навчальних занять для учнів 9-х класів

15 – 30 травня

Державна підсумкова атестація учнів 9-х класів. учні складають атестацію з п’яти предметів: українська мова, мате-матика, біологія, географія, іноземна мова чи інший гумані-тарний предмет за вибором навчального закладу або предме-та, що вивчається поглиблено (для учнів спеціалізованих шкіл).

25 травнязавершення навчальних занять для учнів 1-8-х та 10-х класів

31 травня – 1 червня

Випускникам 9-х класів вручаються документи про освіту

Чи встигнуть випускники засвоїти шкільну програму? Коли відбудуться останні дзвінки? Чи вплине Євро-2012 на вступну кампанію, чи не позбавить студентів місць у гуртожитках? Із цими запитаннями до міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодня звертаються учні, студенти, батьки.

ЄвРо-2012 нЕ СТанЕ на заВадІ «освіта україни» з’ясувала, як футбольне свято вплине на навчальний процес у школах і вишах

корисНі поcилаННяhttp://www.mon.gov.ua/images/files/09_2011/20/556.dochttp://www.mon.gov.ua/index.php/ua/7701-do-uvagi-uchniv-batkiv-vchiteliv-2

спіВчуттяміністерство освіти і науки, молоді та спорту україни висловлює глибокі і щиросердні співчуття Познанській Ользі Володимирівні, головному спеціалісту відділу кадрів державної служби департаменту роботи з персоналом та керів-ними кадрами, її рідним і близьким з приводу непоправної втрати – перед-часної смерті матері – Пальчевської Софії Валентинівни, колишнього праців-ника міністерства.Вона прожила достойне життя, була мудрою, доброзичливою, порядною лю-диною, відповідальним, висококваліфікованим працівником.Світла пам'ять про Софію Валентинівну назавжди залишиться в серцях усіх, хто її знав і працював поряд з нею.

БеЗУМОвНО, НаваНТажеННя На вчиТелІв, УчНІв ЗБІльШУєТься, але Ми МУсиМО сПРиЯти ДЕРжаВІ У ПРОВЕДЕННІ таКОгО ВажЛиВОгО тУРНІРУ, ЯК єВРО

Наталія БєсковаЮрій

Коровайченко

цілк

ом о

фіц

ійно

7№ 5, 30 січня 2012 рокув дії

реформа

Отже, аграрна галузь Укра-їни потребує ефективної аграрної освіти як сегмен-

та цілісного комплексу освіти в системі Міністерства освіти і на-уки, молоді та спорту України. Створення єдиного освітнього простору на теренах нашої дер-жави забезпечить якісний рівень освіти, яка відповідатиме націо-нальним інтересам і світовим тенденціям розвитку.

ІННОВацІйНа систЕМа Як показує світовий досвід, осві-та і наука повинні мати випере-джальний неперервний характер, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі і країні.

Щоб готувати кваліфікованих фахівців, які забезпечували б конкурентоспроможність аграр-ної економіки, потрібно створи-ти інноваційну систему освіти. Для цього університети мають стати не лише навчальними, а й дослідницькими центрами, де генеруються нові знання та інно-ваційні технології. Серед важли-вих умов – насамперед висока кваліфікація професорсько-ви-кладацького складу; нагальні для аграрного виробництва ре-зультати наукової діяльності; тіс-ні зв’язки з бізнесом; достатнє фінансування освітньої і науко-во-дослідної діяльності; система управління якістю освіти; сучас-на матеріально-технічна база.

Отже, необхідні нові підходи до побудови системи вищої осві-ти, і в цьому спільнота аграр-них університетів покладає ве-ликі сподівання на Міністерство освіти і науки, молоді та спор-ту України.

Аграрні навчальні заклади, що були підпорядковані Мініс-терству аграрної політики та продовольства України, у сво-їй діяльності завжди відчували двоїстість. Адже всі організацій-ні питання щодо акредитації, лі-цензування та освітніх послуг належали до компетенції Мі-ністерства освіти і науки, моло-ді та спорту, оскільки ними без-посередньо займалася Державна акредитаційна комісія з ліцен-

зування та акредитації освітніх послуг. Також це міністерство надає грифи підручникам і на-вчальним посібникам, формує стандарти освіти, навчальні пла-ни та програми, визначає стра-тегічні напрями розвитку всієї освітянської діяльності універ-ситетів.

Тож не підлягає сумніву до-цільність розпорядження Кабіне-ту Міністрів України № 1191-р від 16.11.2011 р. про передачу аграрних навчальних закладів у підпорядкування Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. На наше глибоке пе-реконання, це стане важливим кроком на шляху радикального реформування аграрної освіти.

Досвід таких розвинутих кра-їн, як США, Велика Британія та інші переконує, що у створенні сучасного аграрного університе-ту велика роль належить держа-ві. В Україні є кілька універси-тетів, які можуть претендувати на провідні аграрні ВНЗ, і серед них – Білоцерківський націо-нальний аграрний університет.

ПОєДНаННЯ НаУКи І ПРаКтиКиНаш університет – один з не-багатьох вишів України, який, пройшовши довгий непростий шлях, нині успішно продовжує свою діяльність. Серед виклада-чів і випускників навчального за-кладу – лауреати Державних, наукових вітчизняних та зару-біжних премій, заслужені діячі науки і техніки, заслужені пра-цівники сільського господарства, народної освіти, вищої школи, ветмедицини, фізичної культури і спорту, культури, заслужені зо-отехніки, юристи. Понад 100 на-ших випускників стали відомими вченими і нині очолюють наукові установи, працюють у вищих на-вчальних закладах України. Сьо-годні університет, продовжую-чи славні традиції старовинного навчального закладу, наполегли-во працює над підготовкою фа-хівців, які піднімуть вітчизняне аграрне виробництво на світо-вий рівень.

В університеті навчання тіс-но поєднується з практикою, базами якої є навчально-прак-тичний центр і сучасні пере-дові агрофірми в різних облас-тях України.

Невід’ємною складовою уні-верситету є наукова діяльність, що охоплює всі напрями, за яки-ми навчаються студенти.

Треба особливо зауважити, що результати багатьох науко-вих пошуків становлять не лише галузевий інтерес, а є вагомим внеском у скарбницю національ-ної науки. Адже в університеті проводяться найсучасніші науко-ві дослідження з використанням імуноферментного аналізу та по-лімеразно-ланцюгової реакції в галузі генетичної інженерії, клі-тинної біології, біотехнології.

Інноваційні проекти вчених нашого університету передані до Національної академії аграр-них наук.

бЕЗ ПІДтРиМКи НЕ ОбІйтисьМіністерство освіти і науки, молоді та спорту могло б роз-глянути на конкурентній осно-ві діяльність кращих аграрних

університетів і надати їм статус інноваційних аграрних ВНЗ із забезпеченням державного фі-нансування для створення в них інноваційного освітнього середо-вища. Доцільно було б для таких університетів установити спеці-альні режими функціонуван-ня – більше прав і самостійнос-ті у фінансовій діяльності та у формуванні навчальних програм.

Враховуючи провідну роль аграрної освіти, ми сподіваємося на підтримку МОНмолодьспор-ту в переоснащенні навчально-наукової та матеріально-техніч-ної бази аграрних закладів через цільове фінансування.

Освітянська громада схвально сприйняла задекларовану в про-екті Закону України «Про вищу освіту» автономію вишів щодо спрямування позабюджетних ко-штів на пріоритетні потреби за-

кладу. Сподіваємося також, що навчальним закладам буде нада-но певну свободу щодо перероз-поділу навчального часу на ви-вчення найбільш затребуваних дисциплін (генетика, біотехно-логія, селекція, аграрна еконо-міка, інформатика, право тощо). Аграрним освітнім закладам та-кож конче потрібна підтримка у виданні підручників і навчаль-них посібників інноваційного типу (зокрема в електронному вигляді).

Заслуговують на увагу пи-тання мотивації до підвищен-ня ефективності і якості робо-ти професорсько-викладацького складу, розвитку в їх середови-

щі здорової конкуренції, закрі-плення в університеті найпро-фесійніших і найталановитіших викладачів.

Очікуючи від держави необ-хідної підтримки, ми усвідом-люємо свою відповідальність за успішну реалізацію тих рево-люційних завдань, які сьогодні стоять перед аграрними заклада-ми щодо підготовки конкуренто-спроможних фахівців, конче по-трібних українському селу.

КаДРи ВиРІШУють УсЕНеобхідно також значно підси-лити роботу з підготовки про-фесорсько-викладацьких кадрів найвищої кваліфікації, здатних мислити і навчати по-новому. В реформуванні освіти великого значення набуває розвиток нау-кових напрямів, які є нагальними для агропромислової сфери. Щоб

не втратити напрацьоване і сти-мулювати наукову думку, потріб-на належна фінансова підтримка фундаментальних і прикладних наукових досліджень, забезпе-чення їх зв’язку з аграрною осві-тою, співпраці з науковцями за-рубіжних країн.

Інноваційну складову в на-уково-дослідній діяльності уні-верситету важливо доповнити прямими зв’язками з підприєм-ствами та організаціями агро-промислового комплексу кра-їни. Це сприяло б розвитку конкурентоспроможних фунда-ментальних досліджень, а також прикладних розробок з їх по-дальшою комерціалізацією, що забезпечить подальше зміцнен-ня аграрних ВНЗ.

Сьогодні аграрні університети мають діяти спільно й узгоджено з роботодавцями, бути зацікав-леними один в одному і співп-рацювати у питаннях працевла-штування випускників.

Водночас важливо не втрати-ти налагоджених зв’язків з ка-дровими службами районних управлінь сільського господар-ства, агрофірмами, аграрними асоціаціями щодо формування механізму прогнозування і мо-ніторингу напрямів підготов-ки аграрних фахівців та обсягів прийому студентів, досягнення збалансованості між попитом і пропозицією фахівців на рин-ку праці; квотування прийому сільської молоді для розширен-ня доступу до отримання вищої аграрної освіти, надання робочих місць випускникам.

Реалізація викладених пер-спектив розвитку національ-ної освіти в Україні забезпе-чить її конкурентоспроможність та інтеграцію у світовий освіт-ній простір, а основне – підго-товку нової генерації фахівців, які працюватимуть на майбутнє України.

анатолій ДаНиЛЕНКО, ректор Білоцерківського національного аграрного

університету, член-кореспондент НааНУ

ЛІквІДАцІя дВОїСТОСТІ:стан і перспективи розвитку вищої аграрної освіти в україні

аграрний сектор україни є одним з основних бюджетоутворювальних секторів національної економіки. Багато економістів пророкує йому роль локомотива у виході країни з кризи. Однак ситуація, що нині склалася в галузі, не дає змоги подолати негативні явища через відсутність у сільського населення мотивації до праці, трудову міграцію, занепад соціальної інфраструктури і, мабуть, чи не найголовніше, через брак кваліфікованих кадрів.

дОсвІд Таких рОЗвиНУТих країН, як сШа, велика БриТаНІя Та ІНШІ, ПерекОНУє, щО У стВОРЕННІ сУчасНОгО агРаРНОгО УНІВЕРситЕтУ ВЕЛиКа РОЛь НаЛЕжить ДЕРжаВІ

Для реалізації Національного пла-ну дій щодо впровадження На-ціональної рамки кваліфікацій

24 січня у Дніпропетровську в рамках спільного проекту корпорації «СКМ», Міністерства освіти і науки, моло-ді та спорту, Конфедерації роботодав-ців України з розроблення професійних стандартів і новітніх галузевих стандар-тів освіти, з ініціативи Федерації мета-лургів України відбулася зустріч пред-

ставників найпотужніших підприємств металургійної галузі, яку було присвя-чено розробленню професійних квалі-фікацій в Україні.

У зустрічі взяли участь виконавчий директор Федерації металургів України Сергій Притоманов, директор Департа-менту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болю-баш, директор департаменту з питань розвитку трудового потенціалу Конфе-дерації роботодавців України Родіон Ко-лишко, представники найбільших під-приємств металургійної галузі в Україні.

Ярослав Болюбаш наголосив, що про-ект, який нині реалізує компанія «СКМ»

з участю Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Конфедерації робото-давців України, а тепер і Федерації ме-талургів України, є вагомою реальною інвестицією в освіту. В рамках спіль-ного проекту вперше в історії України освіта предметно об’єдналася з робото-давцями, виробничниками.

– Ми переконані, що змістова час-тина нових галузевих стандартів освіти істотно відрізнятиметься від нинішніх, і насамперед тому, що вони базувати-муться на реальних професійних стан-дартах,– зазначив Ярослав Болюбаш.

Така ініціатива не тільки допомо-же представникам освіти зрозуміти по-

треби виробництва і значно підвищити якість підготовки кадрів для металур-гійної галузі, а й створить дієвий меха-нізм регулярного інформування системи освіти про потреби ринку праці.

якІснІше гоТувАТИ мЕТаЛуРгІВсоціальНе партНерстВо

Представники найпотужніших підприємств металургійної галузі в україні домовилися про співпрацю з міністерством освіти і науки, молоді та спорту для поліпшення якості підготовки фахівців.

ternop

il24.co

m.ua

8 «Освіта України»понять

Підміна

сон РозуМу ПОРОджуЄ ЧудОВИСьКЯкщо якийсь допитливий іноземець, прибувши в україну, серйозно зацікавиться станом справ в українській освіті, в нього складеться враження, що діяльність профільного міністерства або засекречена, або її в принципі немає. а тою дозованою інформацією, яка лунає зі сторінок газет і телеекранів, суспільство має завдячувати лише виступам національно стурбованих політиків і вуличним акціям гіперактивних студентів. насправді 90 % із них – пасивні і прийшли просто підзаробити. нічого особистого. але наш іноземець цього не знає. Проте за тиждень перебування в україні він чітко усвідомить, що міністерство нищить систему освіти зсередини, ведучи диверсійно-підривну роботу у власному тилу, пригноблює студентів, пригнічує викладачів, якогось біса закриває школи і виші, а його очільник прямо в робочий час невтомно займається україножерством, що, водночас, викликає героїчний опір національно свідомих кіл. а ще в україні масово мруть діти на уроках фізкультури, процвітає дитячий суїцид і підліткові злочини, в садках і школах працюють монстри зі схибленою психікою, яких на гарматний постріл не можна підпускати до підростаючого покоління. Якогось позитиву, чи принаймні конструктиву в освітянській сфері, як кажуть, днем з вогнем…гірка іронія полягає в тому, що мОнмолодьспорту – досить відкрита структура, яка нікому і ніколи не відмовляла в співробітництві. Від громадськості – жодних секретів, все у вільному доступі. Той, хто має вуха – почує. Потрібен лише неупереджений посередник, чия місія – об’єктивно інформувати громадськість. у всі часи цим посередником були засоби масової інформації, в співробітництві з якими об’єктивно зацікавлене будь-яке відомство. але – дивна річ – протягом минулого року мОнмолодьспорту сотні разів мало контакти з пресою: запрошувало на заходи, відповідало на запити, давало коментарі та роз’яснення. Проте всі намагання міністерських чинів донести до вух громадськості правдиву інформацію закінчується або спотвореним її викладенням у змІ, або взагалі нічим. Продукт, що з’являється на виході, нагадує таз, з якого разом з водою виплеснули немовля, поклавши замість нього всілякий непотріб, який до теми не має ніякого відношення.

Найбільш яскраво це ви-ражається саме в освіт-ній тематиці, яка є ласим

шматком для харчування збан-крутілих об’єктів політичного життя. Все, чого торкаються їх кволі кінцівки, одразу ж пере-творюється на політику. Навіть, якщо жодною політикою там і не пахне. До речі, реакція са-мого міністра на такі речі – дуже стримана: «Ті малотала-новиті демагоги-політикани, які на будь-якій події намагаються змусити суспільство про себе згадати, мені здається, прире-чені на невдачу».

КУти ЗОРУМи неодноразово вже писали про політичні спекуляції сто-совно «будь-яких подій» – зокрема, обговорення Закону про вищу освіту, навколо яко-го вже більше року пасуться (у сенсі піаряться) вищезгада-ні політичні діячі, для більшої переконливості використовую-чи студентів. Причому тих, які часто-густо цей закон в руках не тримали і в очі не бачили. І тому не можуть чітко пояснити, чим саме він їм не подобаєть-ся. Окрім (в ліпшому випадку) двох-трьох завчених фраз. Але хіба це важливо? Основне – щоб була картинка, де молоді люди, а часом – майже діти, пе-реповнені свідомістю і відчут-тям власної значущості (а то й просто – радістю від несподі-ваної «халтури») тримають пла-кат із написом на кшталт «Уні-вер – не базар, освіта – не товар!» (хто б сперечався).

Дешева робоча сила може прислужитися і в інших пи-таннях. Тим більше, що за ба-жання політизувати можна все що завгодно. Навіть таку, зда-валося б, буденну річ, як за-кінчення контракту ректора КПІ. Все залежить від того, під яким кутом зору на нього подивитися. Як на суто техніч-ний момент, який не вартий такої прискіпливої уваги, щоб нав’язувати цю тему в нови-нах усьому суспільству, або як на спроби «рейдерського захо-плення» вишу – бачте, через те, що своєчасно не призначи-ли нові вибори. Чи варто го-ворити, що з подачі ЗМІ саме така версія вважалася єдино прийнятною, позицію мініс-терства ніхто не чув. До речі, сам Згуровський в накладі не залишився – його призначили виконуючим обов’язки ректо-ра та ще й вдвічі підняли зарп-лату (що з якогось дива трак-тується як «перемога студентів над Табачником» – без про-тистояння не можна ж ніяк!). Під час нещодавнього зібран-ня керівників вишів у прем’єр-міністра він мав вигляд задово-леної життям людини і навіть лояльно висловився про той-таки закон про вищу освіту.

«ЗаЯча КаКаШКа В чаРІВНІй ЛІНЗІ»

До речі, стосовно адекват-ності. Зовсім свіжий приклад насильницької політизації пи-тання та зухвалого самопіару. Одіозна свободівка Ірина Фа-ріон, відома передусім своїми

монголо-татарськими набігами на дитячі садки, де з фанатич-ною одержимістю і нездоро-вим блиском в очах намагалася задурити дітям голови «патрі-отичною» маячнею, написала відкритого листа Президен-тові з вимогою відправити у відставку міністра освіти. За що? Ну, звісна річ, за україно-фобство. А полягає воно цьо-го разу в реорганізації Наці-онального науково-дослідного інституту українознавства Мі-ністерством освіти, науки, мо-лоді та спорту. На думку Фа-ріон, міністр не лише накинув оком на землю і приміщення інституту, а замахнувся на свя-те і намагається знищити сам український дух. Бо в інститу-ті вже 20 років сидять висо-кокваліфіковані науковці, які

«досліджують духовну осно-ву буття української нації». І сиділи б довіку, якби не Та-бачник, який, за словами со-ратниці Тягнибока, «фатально помилився з місцем проживан-ня та свого історичного бут-тя». Ми не перейматимемося питанням, скільки років ма-ють тривати ці досліди духо-вної основи і чи виправдову-ють їх результати витрачені бюджетні кошти, як не ста-немо розвивати думку про те, що реорганізація час від часу потрібна будь-якій установі –

хоча б задля того, щоб хороша і потрібна справа не просякла нафталіном. Нам не треба ві-зитів пані Фаріон з кулеметом. Спитаємо лише в полум’яної патріотки, на що сподівається вона, апелюючи до Президен-та, який сам і підписав указ про цю реорганізацію? («Ви як Президент зобов'язані адек-ватно реагувати на відкритих руйнівників духовних основ держави, якщо не є втілен-ням того зла» – так дослів-но звучить «пред’ява»). То за-для чого був написаний цей

лист, з радістю розтиражо-ваний електронними ЗМІ? В одному з них, до речі, є від-повідь на це запитання – в коментарях під інформацій-ним повідомленням. Оскіль-ки відповідь ця здалася нам цілком логічною і розумною (в усякому разі набагато ро-зумнішою, ніж сам лист не-втомної патріотки), дозволимо собі процитувати її тут з не-значними скороченнями. Сти-лістика збережена, лише пе-рекладена українською мовою (бо чого доброго, і нас звину-ватять в українофобстві): «..І що цікаво: вона ніхто і зва-ти її «Ніяк»… То чому ж про цю не зовсім адекватну дамоч-ку на вістрі клімаксу знає вся Україна? Все дуже просто: по-літтехнологи відпрацьовують свій батон з ікрою… СТВО-РЮЄМО пару десятків «бан-дерівців», а ідіоти підтягнуть-ся самі. А потім транслюємо на всю країну: «Свобода» – те, «Свобода» – се. ЗМІ – ча-рівна лінза, в якій навіть зая-ча какашка схожа на Еверест з лайна...»

вИкРИвЛенА РЕаЛьнІСТьМараЗМ «крєпчал»

не секрет, що змІ завжди використовуються як засіб політичної боротьби і маніпулювання людською свідомістю. ми в цьому сенсі не є ані піонерами, ані винятком. Світ такий недосконалий, що ця згубна практика тією чи іншою мірою застосовується майже всюди. але в україні, де досі не в традиції вчасно тиснути на гальма, вона набуває ознак ледь не улюбленої національної гри.

«ТІ МалОТалаНОвиТІ деМагОги-ПОлІТикаНи, якІ НаМагаюТься На бУДь-ЯКІй ПОДІї ЗМУсити сУсПІЛьстВО ПРО сЕбЕ ЗгаДати – МЕНІ ЗДаєтьсЯ, ПРиРЕчЕНІ На НЕВДачУ». дМиТрО ТаБачНик

9№ 5, 30 січня 2012 рокупонять

Підміна

рекл

ама

попит і пропоЗиція

«Ви хОчЕтЕ тРУПІВ? їх єсть У МєНЯ» ЗМІ здебільшого не бажають братися за серйозні теми, порушувати пробле-ми функціонування освіти і висвітлю-вати позитивні процеси. Ніхто (ну до-бре, майже ніхто) не пише про відкриття нових шкіл і повернення державі дитя-чих садків, про громадські обговорення документів, про виїзні наради, зустрічі, дискусії з важливих питань, про щоден-ну роботу в галузі поліпшення змісту освіти, про обладнання навчальних за-кладів, про юних переможців міжнарод-них олімпіад та про інші позитиви, які є в освітянській галузі. Як справедли-во зазначала бабуся Шапокляк, «харо-шимі дєламі прославіцца ніззя». Хоро-шими новинами, напевно, теж. Сюжети мають пробирати до кісток, навіювати страх, викликати ненависть. Ось і ряс-ніють стрічки новин або моторошни-ми, або скандальними заголовками. Що це – пропозиція, породжена попитом, відгук на низькі людські інстинкти, на бажання споглядати чуже горе і чиюсь ницість? Ледь не щодня – ніби звіст-ки з фронтів. Дитина померла на уро-ці фізкультури. Малюк загинув від пла-нового щеплення. Вихованці інтернату масово отруїлися неякісними продукта-ми харчування. Четверо дітей згоріли в сільській хаті. П’яні батьки вбили дити-ну і закопали на городі. Тинейджер на-клав на себе руки після знущання од-нокласників. Двоє підлітків зґвалтували маленьку дівчинку. Троє дівчат побили подругу, знявши це на мобільний теле-фон. У дитячому садку вихователька за-хворіла на відкриту форму туберкульо-зу. Всім боятися. Адже цей жах може трапитися зовсім поряд – на сусідній вулиці, в сусідському будинку. А ще й, не дай Боже, з вашою дитиною.

Ну що, всі вже у передінфарктному стані? У всіх геть зіпсувався настрій і з’явилось бажання поїхати світ за очі з цієї країни? Тоді трохи вас розважимо. Благо, є чим. А точніше – ким.

«ОбжиРайЛІВКа» – ПРОтЕстУ Ось кілька характерних заголовків із сайтів телеканалів і інших електронних ЗМІ, які, звичайно, претендують на по-вноту висвітлення освітянської теми, при цьому не завдаючи собі клопоту хоч трохи в неї заглибитись: «Протес-ти студентів під ВР ледь не закінчилися побоїщем», «п’ять тисяч студентів КПІ подарували Табачникові унітаз», «Та-бачника звинуватили в неефективному використанні мільйонів гривень», «Та-бачник боїться неприємностей у Ново-річну ніч», «Забужко порівняла міністра з мавпою і злодієм-тихушником», «Та-бачник вважає, що «западенські» вчите-лі мало працюють», «В Києві влаштува-ли обжирайлівку на знак протесту проти Табачника», «Табачник задоволений за-

криттям шкіл», «Міністр освіти відкрив школу на цвинтарі», «У Києві змагали-ся, хто краще влучить квітами у кари-катуру Табачника», «Табачник підсунув студентам електронну «свиню», «Табач-ник обіцяє слухняним студентам підви-щення стипендій удвічі» (важко пере-оцінити негативне забарвлення цього заголовка, адже жодному нормальному студентові не хочеться бути або нази-ватися «слухняним»).

Ну і, звичайно, класика жанру про те, як недорозвинене дівчисько згань-билося на всю країну (хоча думало, що прославилося – знов-таки завдяки ЗМІ і, зокрема, телебаченню, яке із задо-воленням транслювало «громадянський вчинок»). Оцініть заголовок: «Табачник отримав ляпаса від студентки». Прав-да, ляпаса як такого не було, але яке це має значення, коли мільйони гляда-чів і користувачів інету жадібно припа-ли до моніторів? При цьому нікого не цікавила, власне, подія, її зміст – фо-рум міністрів, на якому обговорювали-ся зовсім не прості проблеми середньої школи. Але навіщо нам ця нудота? Піпл цього не хаватиме. Чого доброго, ще ка-нал перемкне.

хтО ДаЛьШЕ ПЛюНЕА «Студенти КПІ нецензурно посла-ли Табачника» – це ж взагалі «пєст-ня»! Фокус.ua навіть виклав відео, де кілька малолітніх спудеїв виводять на плитах чотириметрові непристойності. І текст – щоб ні в кого не залишилося сумнівів: «Таким чином студенти КПІ разом з університетським відділенням «Братства» висловили свою громадян-ську позицію стосовно антиукраїнської діяльності і політичних перспектив міні-стра освіти Табачника». До речі, тими ж днями, коли кілька київських студен-тів у такий хамський спосіб «вислов-лювали свою позицію», міністр зустрі-чався в Одесі зі студентами тамтешніх вишів. І якось обійшлося і без квітів в обличчя, і без посилань за відомим маршрутом, і взагалі без будь-яких екс-цесів. Тобто толерантно і конструктив-но. Але ані Фокус, ані інші електронні ЗМІ цю зустріч чомусь не висвітлили. Бо нецікаво.

А ось ще один епізод, якого автор був безпосереднім свідком – нарада керів-ництва Монмолодьспорту з учителями всіх областей, на якій обговорювався зміст проекту Держстандарту середньої школи. Навпроти Пирятинського ліцею, де, власне, відбувалася зустріч, кілька десятків місцевих активістів «Батьків-щини» і «Фронту змін» мляво волали «Ганьба» і тримали транспаранти з ви-могою відставки міністра. Через дея-кий час побачивши, що нікому не ці-каві, вони розійшлися, залишивши на сходах ліцею гарбуз. Знаєте, як нази-валося інформаційне повідомлення на

сайті газети «Сегодня»? «Табачнику ви-несли гарбуза». А про що говорило-ся на самій нараді – всеукраїнській, до речі – повідомили лише нечисленні полтавські ЗМІ і, перепрошую, «Осві-та України». І, до речі, в нашій газеті у травні минулого року було викрито відверту брехню, якою канал СТБ на-магався нагодувати довірливий загал. Тут вже йдеться не про повідомлення-одноденки, а про, так би мовити, важ-ку артилерію. А саме –документальний фільм «Втрачене дитинство», де, за до-помогою відвертих маніпуляцій, підта-совок і безсовісних пересмикувань було кинуто тінь на всю систему дошкіль-ної освіти в Україні. Звичайно, наші журналісти розкрили всю цю брехню і докопалися до того, як не шанованим колегам це вдалося. Але осад, як то ка-жуть, все одно залишився. Тим більше, що глядацька аудиторія телеканалу, на жаль, значно перевершує кількість на-ших читачів…

ШаПОКЛЯКи чи фРаНКЕНШтЕйНи?То невже такий спосіб подачі інфор-мації – всього лише пропозиція, по-роджена попитом? Навіть, якщо так,

чи не надто старанно колеги відгуку-ються на вимоги, продиктовані рин-ком, не намагаючись якщо не вихо-вати суспільство (бо справа невдячна), то хоча б змусити його іноді ворушити звивинами? І чи немає тут чогось ін-шого, окрім бажання йти шляхом най-меншого спротиву? Чи не проглядаєть-ся певна технологія, добре продумана і втілена в життя. Не ними звичайно, ні – їхніми господарями. І господаря-ми господарів. Хтось скаже: та влас-ники ж каналів і майже всіх впли-вових ЗМІ – члени партії влади або

принаймні лояльні до неї! А справа вже навіть не в цьому. Тут міністер-ство просто потрапило до радіусу дії цієї технології, яка полягає в підсві-домому бажанні заробити на резуль-татах багатолітньої роботи по маргіна-лізації глядача/читача. За це порочне коло вже не вистрибне жоден медій-ний менеджер, адже він добре розу-міє, який продукт найкраще згодову-ється «піплу».

Отже, те, як висвітлюються події в житті суспільства, навіть на прикладі освітньої тематики, не є свідомою тех-нологією. «Нічого особистого – про-сто бізнес…». Розумна нація, яка звикла думати, зіставляти і робити висновки, не потрібна сучасним медіа. Бо в таку націю треба вкладати, її треба вихову-вати доти, поки вона почне диктувати попит на зважену і об’єктивну інфор-мацію замість «чорнухи». В цьому сен-сі, панове, мета існування освітньої га-лузі входить у суперечність із метою існування ЗМІ.

І чию роль відіграють у цьому сенсі наші телевізійні та інтернет-колеги – шапокляків, які добре знають, чим мож-на «прославитись», чи франкенштейнів, які власноруч продукують потворних монстрів, не замислюючись про наслід-ки своїх дій?

НЕ ВстигЛи ПОхМЕЛитисЯІнтернет-ЗМІ мають деяку перевагу над періодикою і телебаченням – там є зво-ротний зв’язок. Тобто майже на кожно-му сайті під будь-яким інформаційним повідомленням можна написати свій ко-ментар. Перегляд цих зразків письмен-ної народної творчості показав, що по-пит на «чорнуху» є дуже поширеним, але все-таки не повальним явищем в Україні. Наприклад, на сайті ТСН читає-мо під повідомленням з назвою «Студен-ти мітингують, бо не встигли похмели-тися»: «Вельмишановні Панове! Скажіть нам, будь ласка, чому в новинах ТСН завжди дають інформацію негативного змісту? Невже в Україні немає позитив-них новин?».

На сайті газети «Сегодня» під повідо-мленням про нібито вручений міністро-ві гарбуз: «А про хороше пишуть щось? Лише чорнуху про якихось зомбі з гар-бузами». Але є й інші коментарі… І їх, на жаль, значно більше.

Це я до того, що зерна ненависті, по-сіяні в людських серцях, мають влас-тивість проростати. Історія – і наша, і всесвітня – має безліч прикладів того, що саме подекуди випинається із цих майже безневинних зерняток. Але це вже інша тема. Дай Боже, щоб підні-мати її в нас не було нагоди.

РОЗУМНа НацІЯ, ЯКа ЗВиКЛа ДУМати, ЗІстаВЛЯти І РОбити ВисНОВКи, НЕ ПОтРІбНа сУчасНиМ МЕДІа. бО В таКУ НацІю тРЕба ВКЛаДати, її ТреБа вихОвУваТи дОТи, ПОки вОНа ПОчНе дикТУваТи ПОПиТ На ЗважеНУ І ОБ’єкТивНУ ІНфОрМацІю ЗаМІсТь «чОрНУхи». в цьОМУ сеНсІ, ПаНОве, МеТа ІсНУваННя ОсвІТНьОї галУЗІ вхОдиТь У сУПеречНІсТь ІЗ МеТОю ІсНУваННя ЗМІ

цю жахливу суміш згодовують нам усі без винятку носії інформації

навіть побіжний аналіз вітчизняних електронних змІ дає досить характерну картинку висвітлення освітянської проблематики в україні. Виявляється, всі проблеми вітчизняної освіти зводяться до «антиТабачної» кампанії в усіх її іпостасях і до численних страшилок, які, переповнюючи інформаційний простір, щодня наводять жах на пересічних обивателів.

Шпальти підготувала Наталія тиМОШЕНКО, «Освіта України»

МІкс Із жАхІв І СКандаЛІВ

10 «Освіта України»історії

невиГадані

тому ми і вирішили пока-зати складні моменти зі шкільного життя. Споді-

ваємося, що досвідчені психо-логи допоможуть розібратися у причинах і наслідках таких ви-падків, дадуть поради, як діяти, щоб не нашкодити ні дитині, ні батькам, ні собі.

О часи, О ЗВичаї!«Складні» учні, як відомо, були завжди. Пригадайте хоча б класичні приклади: відомо-го літературного персонажа Гекльберрі Фінна або геро-їв «Педагогічної поеми» Мака-ренка. Однак кожне наступне старше покоління не перестає повторювати: «За наших ча-сів молодь була вихованішою, стриманішою тощо».

Та останніми роками педаго-ги б’ють на сполох: діти ста-ють дедалі менш керованими, втратили почуття такту, грубі-янять, не хочуть навчатися… Цей перелік можна продовжу-вати й продовжувати. Насправ-ді, як правило, ці характерис-тики гідні всього двох – трьох

розбишак у класі, які й роблять погоду в усьому колективі.

– Буквально днями на моє запитання, чому ти не вчиш жоден з предметів, шестиклас-ник відповів зі знанням спра-ви: «Сьогодні в житті основне не знання, а достатня кількість грошей!». І що йому на це ска-жеш? Прочитаєш мораль про духовність, перемогу добра над злом? – бідкається вчителька історії Олена Пугач.

Продовжує тему її коле-га вчитель хімії Олександр Поваляєв:

– Викладаю в старших кла-сах. Різне буває, але мій авто-ритет поки що діє на учнів. Та одного разу був на відкритому уроці в іншій школі. В коридо-рі мене ледь не збив з ніг здо-ровенний шестикласник. Зупи-нив його, зробив зауваження. У відповідь почув крізь зуби: «А ти що за *** такий, щоб мене повчати?». Він мене так ошеле-шив, що я навіть не знайшов, що відповісти. Директор тієї школи потім вибачався: «Ми його знаємо. Він ще у дитячо-

му садочку за вихователькою із сокирою бігав».

Цікаву історію почула й від учительки молодших класів од-нієї із столичних шкіл. Коли вона викликала одного зі своїх чотирикласників до дошки, він добірною лайкою пояснив, чому не хоче вчитися. Педагог му-дро підійшла до неординарної ситуації – прочитала невелич-ку лекцію про лайку, але осад, як кажуть, залишився.

Усі ці історії могли б стати анекдотами, якби їх з кожним днем не ставало все більше й більше в арсеналі сучасних учи-телів.

батьКи ПРОти ПЕДагОгІВДеякі вчителі, особливо ті, хто має чималий стаж робо-ти, намагаються не тільки сі-яти мудре, добре, вічне, а ще й виховувати учнів, робити за-уваження, повчати, бо вважа-ють це одним із найперших за-вдань педагога. Так воно і є. Проте далеко не всі поділяють таку позицію. Сучасні батьки вважають, що виняткове пра-во виховувати їхню дитину ма-ють вони. А в школі їх повинні тільки навчати письма, матема-тики й інших наук.

– Є такі батьки, в яких дитина, м’яко кажучи, винят-кових здібностей не має, та вони вимагають від учите-ля, щоб учень мав не менш як 8 – 9 балів,– розповідає Олена Пугач.– А інакше, пи-

шуть заяви на педагога у від-діл освіти, що не зміг заціка-вити, знайти підхід до учня, не так звернувся, не так по-дивився… Починаються пере-вірки, адміністрація незадово-лена. Тепер батьки «підковані» не гірше за юристів, а до вчи-теля ставляться як до обслуго-вуючого персоналу.

Та є й інші вчителі. На од-ному з педагогічних фору-мів якось прочитала розпач-ливий «крик душі»: «Тепер учитель тільки повинен. Він зобов'язаний учневі-ледареві поставити шість балів замість двох, безплатно сидіти після уроків з відстаючими учнями, зобов'язаний не тільки вчити, а й виховувати учня, тому що батьки працюють і їм ніколи. Багато чого зобов'язаний. Чому безкоштовно?! Хто нині пра-цює за просто так?! Не розуміє учень матеріал – його складно-щі, наймайте репетитора. Чому виховувати?! Це не моя дити-на! Ви – батьки, тож і вихо-вуйте!».

КОРПОРатиВНІ чВаРиОкрема тема «шкільних сто-сунків» – взаємини між са-мими вчителями, ставлення ад-міністрації школи. Як правило, ця частина життя педколекти-ву найменш відома батькам і учням. Учителі, звичайно, обго-ворюють її між собою, так би мовити, не виносячи бруду з хати. Та іноді саме нездорова

обстановка в колективі пога-но позначається на стосунках з учнями і батьками.

Наприклад, знайома вчитель-ка мови, яка влаштувалася пра-цювати в одну з престижних столичних шкіл (і дуже раділа цьому), одного разу потрапила в досить принизливу ситуацію. Дівчинка з її класу загубила… шкільного жакета. Не просто-го, а відомої марки. Одежин-ка, мабуть, коштувала, як по-ловина вчительської зарплатні. Обурені батьки зателефонува-ли завучу: мовляв, у школі за-губили річ – так хай школа і відшкодовує збитки. А той зму-сив учительку ввечері прийти до школи, аби знайти злощас-ного жакета. Дорогу ганчірку було знайдено, але згодом учи-телька вирішила перевестися до іншої школи – їй не давала спо-кою думка, що колега повівся з нею не як з педагогом, а як зі служницею…

анна цЯцьКО, «Освіта України»

«освіта україни» розпочинає цикл публікацій, присвячений неординарним ситуаціям у школі

є ТакІ БаТьки, в яких диТиНа, М’якО кажУчи, виНяТкОвих ЗдІБНОсТей Не Має, Та вОНи виМагаюТь вІд УчиТеля, щОБ УчеНь Мав Не МеНШ як 8 – 9 БалІв. а ІНакШе, ПиШУть сКаРги На ПЕДагОга, щО НЕ ЗМІг ЗНайти ПІДхІД ДО УчНЯ, НЕ таК ЗВЕРНУВсЯ, НЕ таК ПОДиВиВсЯ…

енцИкЛоПеДІя вчИТеЛьського

жАху

Від редакціїЯкщо маєте власні шокуючі історії зі шкільного життя, ми розповімо про них на шпальтах газети, а психологи їх прокоментують. Пишіть нам на адре-су: 01054, м. Київ, вул. дмитрівська, 18/24 або телефонуйте за номером (044) 486-79-60. Електронна адреса: osvita@pedpresa.com.ua

дуМка психолоГа

ПРОфЕсІЯ З «гРУПи РиЗиКУ»– Взагалі, професію шкільного вчителя можна сміливо внести до переліку най-більш ризикованих, зважаючи на психологічне навантаження,– розповів «Осві-ті україни» психолог андрій Сокирко.– Тому не дивно, що своєрідне «психоло-гічне вигоряння» у педагогів трапляється іноді навіть частіше, ніж, наприклад, у працівників міліції чи пожежників. Проблема в тому, що в більшості розвину-тих країн усі ці люди з «груп ризику» мають проходити спеціальну психологічну реабілітацію. В нас, на жаль, такої практики немає. Тобто в школах нині перед-бачено посаду шкільного психолога, але наші люди… просто не звикли обго-ворювати свої проблеми з професіоналами. І даремно! адже професійне виго-ряння – справа дуже серйозна.Я порадив би вчителям дуже уважно ставитися до свого психічного і фізично-го стану і не пропускати перші ознаки стресу. їх можна поділити на три види. Перший – фізичний. Якщо ви відчуваєте втому, хронічну слабкість, погано спите, порушується режим харчування, з’являється серцевий біль, підвищується тиск – все це може бути наслідком професійного вигоряння. Якщо не зважати на ці симптоми, згодом вони можуть перетворитися на серйозні хвороби. Емоційні ознаки стресу – це пригнічений настрій, неспокій, тонкосльозість або невмотивовані спалахи гніву. Людина може без причини піддаватися паніці, не-рвувати, зривати злість на оточуючих (що, погодьтеся, для вчителя є зовсім неприйнятним). Стрес провокує також зміни в поведінці – людина не може прилаштуватися до оточення, в неї послаблюється пам’ять, увага. Вона не здатна швидко приймати рішення. зовнішніми виявами можуть стати нервовий тік, зміна звичок. Повторюю, що професійний стрес і професійне вигоряння – стан дуже сер-йозний. Особливо небезпечним є, як не дивно, початок цього процесу, бо лю-дина деякий час не усвідомлює, що знаходиться «під психологічним пресом». до речі, саме в цей час симптоми стресу краще помітні не жертві, а оточенню. Тому, любі вчителі-колеги, члени сімей педагогів, батьки учнів! Будьте уважни-ми до людей цієї благородної, але такої важкої і нервової професії! Бережіть їх – адже, якщо вчителі вимруть, як мамонти, хто навчатиме ваших малюків?

Шкільне життя складається не тільки із самих уроків, контрольних і домашніх завдань. Це цілий світ зі своїми законами й правилами. Однак для учнів і батьків шкільне життя триває лише до випускного вечора, а для вчителів це – життя. за час роботи кожен педагог, мабуть, пережив не одну ситуацію, яка вибила його з колії, приголомшила або навіть шокувала.

11№ 5, 30 січня 2012 рокудіти

особливі

У київській школі-інтернаті для глухих дітей № 6 на-вчаються не тільки нечуючі

хлопчики і дівчатка, а й із важ-кими вадами мовлення. Віднедав-на також – з незначними пору-шеннями інтелекту. Між собою всі діти спілкуються з допомо-гою жестикуляції…

НОВУ МОВУ ВиВчаєМО ВсІєю РОДиНОюВ Америці жестова мова нині дужа модна серед звичайних чуючих батьків, у яких… чуючі діти. Як це зрозуміти, запитаєте ви. Справа в тому, що малюки дуже легко «підхоплюють» жес-ти батьків і з їх допомогою пока-зують, що хочуть їсти, де в них щось болить тощо… А десь міся-ців із дев’яти (коли починають вимовляти перші слова), відмов-ляються від такої «практики». А якщо в американських батьків з нормальним слухом народила-ся глуха дитина, їх від першого дня встановлення діагнозу зму-шують вивчати жестову мову. І вони не отримають соціальних виплат, доки не здадуть спеці-альний іспит (І рівня – коли їх-ній дитині буде три роки, ІІ рів-ня – коли їй виповниться 7, ІІІ рівня – 10 – 12). Цікаво, а як розвивається схожа ситуація в Україні?

– Рік на рік не припадає. Але, як правило, першого вересня ви-являємо одну – дві дитини з ва-дами слуху, яких батьки привели до нас запізно – у 8 – 9 років. Та ще й без будь-якого уявлення про жестову мову! – розповідає заступник директора з навчаль-но-виховної роботи школи-інтер-нату для глухих Марія Коросте-льова. – Нас дуже дивує, що й досі є чуючі батьки, які не вва-жають за потрібне навчати свою глуху дитину жестової мови. Такі школярі, щоправда, легко опано-вують її, спілкуючись з одноліт-

ками. Але наздогнати програму глухим діткам, які починають на-вчатися у вісім років, – май-же неможливо. Тоді, як родичі ізолювали таких малюків удома, плакали над ними, діти глухих батьків пройшли чудову школу соціалізації ще в своїй сім’ї.

НІМих ЛюДЕй НЕ бУВає – ЛиШЕ НЕОсВІчЕНІ Часто батьки з нормальним слу-хом упевнені, що можна навчи-ти глуху дитину читати по губах і розмовляти достатньо розбір-ливо, аби вона спокійно спілку-валася з чуючими. Але практика показує: це майже неможливо. Лише одиниці можуть вільно чи-тати по губах незнайомців. Для глухих – це новий артикуля-ційний апарат і новий словни-ковий запас. Вони не можуть зрозуміти навіть, що розповідає їм дільничний лікар чи викладач в університеті. Особливо, якщо матеріал новий, а термінологія незрозуміла.

– За роки моєї роботи в шко-лі було чоловік 15, які навчилися розмовляти наближено до мови чуючих, – продовжує Марія Ва-силівна. – Тобто мали достат-ній словниковий запас і говори-ли розбірливо. Але мова – це, так би мовити, ще й природна здібність. У нас перебували ді-тки, які знали всю програму на рівні масової школи, а ось гово-рити не могли зовсім. Коли про-сиш їх щось сказати, відповіда-ють: «Мені соромно. Я знаю, що мій голос звучить погано». А є і не надто здібні діти, та розмовля-ють вони цілком зрозуміло.

Узагалі, у нашому суспільстві не завжди знають, що абсолютно німих людей майже немає. Глу-хий не говорить тільки через те, що не може наслідувати звуки людської мови. І навіть тоталь-но глухих дуже мало. Як прави-ло, більшість чує певні звуки, які

для нас були б схожі на гуркіт. У кого зі слухом ще краще – може вихопити з мови голосні або ще й дзвінкі приголосні.

гЛУхиМ І «ЗаНЕДбаНиМ» У сУсПІЛьстВІ ВажКО…У школі-інтернаті турбуються про входження дітей до соціу-му. Одна з форм роботи в цьо-му напрямі – спільні концер-ти з учнями звичайних шкіл. Чуючі діти при цьому швидко вивчають жести, а здібні глухі тренуються читати по губах но-вих друзів. Є ще й така форма занять: діти з вадами мовлення

проводять уроки у класах глу-хих. «Маленький учитель» чи-тає казку, а глухі діти намага-ються прочитати розповідь по його губах. Потім пишуть пере-каз… Такий урок подобається і «вчителеві», і учням.

Узагалі, дітям із важкими ва-дами мовлення найкраще допо-магають поставити вимову звуків сурдопедагоги. Вони справля-ються з цим навіть краще, ніж логопеди. І більшість дітей з по-ганим мовленням класу до чет-вертого вже добре розмовляє і може йти до звичайних шкіл. Проте багато хто лишається в інтернаті. Діти ці часто з непо-вних родин або, так би мови-ти, педагогічно занедбані. У зви-чайних загальноосвітніх школах вони просто «загубляться». А тут у класах не більш як 12 осіб, і всім приділяють достатньо ува-ги. Крім того, для дітей прово-дяться і заняття зі спеціалістами корекційної педагогіки, і ЛФК, і логоритміка. Останнє – це ритмічні вправи, які дають змо-гу закріпити правильне дихання і водночас розслабитися під му-зику. Бо ж порушення мовлен-ня в дитини означає, що й інші її м’язи також не дуже слухня-ні через якусь хворобу, найчас-тіше – ДЦП.

тІЛьКи КасиРОМ чи бУДІВЕЛьНиКОМ?.. Навчаються глухі діти в школі-інтернаті трохи довше за одно-літків із нормальним слухом. Це

ж бо забирає багато часу. Сьо-годні більшість учнів починає з «нульового» підготовчого класу. А в сім років вони йдуть у пер-ший. Десятий клас школи – це дев’ятий клас звичайної загаль-ноосвітньої. 50 – 60 відсотків учнів ставлять на цьому крапку і прямують у ПТУ. Дехто пов’яже своє життя зі спортом. До речі, у школі підрахували, що тільки випускники-спортсмени закла-ду зайняли б на дефлімпійських іграх – олімпіаді для нечуючих людей – шосте місце в світі. Ще хтось працюватиме у школі, але більшість…

– Кількість спеціальностей для глухих людей обмежена і визначається одним фактором: вони не можуть працювати там, де потрібно спілкуватися з людь-ми, – пояснює заступник дирек-тора з навчально-виховної ро-боти Людмила Шарф. – Отже, незважаючи навіть на надрозви-нений інтелект, вони не можуть бути лікарями, водіями, секрета-рями… Для них лишаються робо-чі професії. В основному виби-рають спеціальності, пов’язані з легкою промисловістю.

– Наших дітей охоче бе-руть працювати в супермарке-ти касирами, – розповідає про працевлаштування випускників директор школи-інтернату Люд-мила Шевченко. – Роботодав-ці дуже задоволені: адже вони зосере джені і в них краще зо-

рове сприйняття інформації. Та-кож не відмовляють їм у робо-ті й сучасні майстерні пошиття одягу чи дизайнерські.

І ВсЕ-таКи – стІНа…Старшокласники, з якими дове-лося спілкуватися мені, про май-бутнє ще не надто задумуються. Тож ми більше торкнулися про-блем теперішніх. Наприклад, чи вважають вони, що колись хоч найрозумніші глухі діти зможуть навчатися разом із чуючими? Мої співрозмовники розповіли про однокласника, який з пев-них причин пішов до дев’ятого класу школи для слабочуючих. Але там не спілкуються жестами, і хлопець майже не навчається...

– До нас інколи приходять і здивовано запитують: «Діти на-чебто не інваліди, чому б їм не піти до звичайної школи?» – розповідає Людмила Шарф. – Так, вони – нормальні люди, просто не чують. І ми – нор-мальні, хоча і чуємо. Однак між нами – стіна…

Щоб довести правдивість цьо-го, пробую щось повільно вимо-вити – дехто з дітей має чуючих батьків, може, зрозуміє мене? З усього, що я сказала, лише одна дівчинка розібрала моє ім’я. Як з’ясувалося, тезки…

Олена сОЛОДОВНІК, «Освіта України»

якщО в аМерикаНських БаТькІв ІЗ НОрМальНиМ слУхОМ НарОдилася глУха диТиНа, їх ЗМУШУють ВиВчати жЕстОВУ МОВУ

вонИ – ноРМАЛьнІ, ПРОСТО нЕ ЧуюТь... які проблеми і перспективи навчання глухих дітей в україні?

ми майже не звертаємо уваги на них… Тих, хто стоїть поруч і активно жестикулює, вимовляючи при цьому звуки, що мало нагадують слова. Вони також рідко оглядаються на нас... у світі живе п’ять мільйонів глухих людей. на всіх, без винятку, континентах із тисячі новонароджених один буде глухим. І це не залежатиме від економічних, географічних чи соціальних факторів. Фактично, об’єднавшись, нечуючі могли б створити власну країну. а як їм живеться серед нас? Чи достатньо ми турбуємося про те, щоб глухі люди не почувалися окремою країною чи й навіть континентом? Простежимо, з чого починається їхня соціалізація, а саме: як відбувається навчання у школі для глухих дітей.

а чи ЗНаєте Ви?

І ЛІтЕРа, й сЛОВО – ВсЕ цЕ жЕстЛюди з нормальним слухом уявляють жестову мову як єдиний набір відтворе-них руками знаків, доступний кожному глухому. а насправді є національні мови глухих – у нас це жестова українська й міжнародна жестова мова. Крім того, іноді передати всі нюанси слів самим лише жестом неможливо. Так, будь-хто зрозуміє, що рука, піднесена до рота, пояснює щось про їжу. а ось що саме: я хочу їсти, ти їси, хочеш купити їсти? Варіантів може бути безліч. Як правило, глухі висловлюються, доповнюючи жести дактильною мовою. Тобто з допомо-гою пальців рук відтворюють орфографічну форму слова. Це фактично алфа-віт, відображений жестами. Отже, різновидів «мов» у єдиній наче країні глухих набагато більше, ніж нам здається. а ми ось часто скаржимося, що не може-мо вивчити навіть одну іноземну…

у теМу

ЗВУКи ОжиВають На КОМП’ютЕРІ для дітей з порушенням мовлення є комп’ютерні програми для поста-новки й закріплення вимови звуків – зокрема, корекційно-розвивальна про-грама «живий звук». Саме за нею працюють в школі-інтернаті для глу-хих. Школярі бачать на екрані відо-браження звуку, який вимовляють. на картинці поряд показано, в якій пози-ції знаходяться органи мовлення, щоб виник той чи інший звук.

трохи історії

ІМПЕРатРицЯ ЗаПОчатКУВаЛа, ПаРтиЗаНКа – ПІДтРиМаЛаПочалася історія школи ще в 1900 році. Тоді з ініціативи імператриці марії Фе-дорівни вирішили відкрити другу в царській Росії (перша була в Петербурзі) шко-лу для глухих – у Києві. український меценат михайло Терещенко фінансував відкриття київської школи, подарувавши їй шалені на той час гроші – 20 тисяч золотом. Відтоді лише Велика Вітчизняна перервала навчання глухих киян. у 1942 – 1943 роках, коли більшість учнів евакуювали в узбекистан і Казахстан, на території школи працювала майстерня з виготовлення листівок для німців. директор майстерні Тетяна Іванова, за походженням німкеня, мала добру репу-тацію. за роки її роботи ніхто з німців так і не здогадався, що поруч із 25 глу-хими у майстерні працювало ще чоловік 50 партизанів, які тільки прикидалися нечуючими. Вони під самим носом у німців виготовляли листівки для «своїх».

Випускний у школі-інтернаті №6

12 «Освіта України»бо здоровий

розумний,

спортЗал

КОРисНЕ ЛЕЗОзима? От і добре! на снігу та кризі можна гарненько побавитись, осно-вне – правильне оснащення. Пого-ворімо сьогодні про ковзани.дитячі ковзани варто купувати із за-пасом на 0,5 -1 розмір (для шкар-петки). але не більше! Інакше, ваш школяр не кататиметься, а падатиме.звертайте увагу на підошву чере-вика, матеріал, з якого він зробле-ний, якість леза (матове не потре-бує частого заточування і добре ковзає). Важливо – устілки мають швидко сохнути. добре, якщо все-редині є спеціальні подушечки для захисту щиколотки від травми і підтримки п’яти. Черевики повин-ні щільно сидіти на нозі і міцно фіксувати її.Під час примірки діти не завжди ка-жуть, що щось не так. Тому, одяг-нувши дитині розшнурований чере-вик ковзана, попросіть її опертися на п’яту і натисніть на задню час-тину черевика. При цьому п’ятка не повинна «провертатись» і має бути чітко зафіксованою. Правильне шну-рування йде знизу вгору по череви-ку, – в носку слабіше, на підйомі – щільніше і слабше на верхніх гачках. Купуючи ковзани, відразу придбайте кілька пар запасних шнурків й ана-томічні устілки для більшої зручнос-ті ноги. не зайвими будуть і чохли для лез і черевиків, щоб вони не зношувалися за межами ковзанки. для дитини, яка лише вчиться ков-затися, передбачені ковзани з дво-ма лезами.

сМачНі шкідНики

ПЛитОчКУ – За МаМУ, ПЛитОчКУ – За тата…Іноді діти думають, що дорослі за-бороняють їм смакувати улюблени-ми ласощами лише з виховною метою. Та коли підростають, дізна-ються, що насправді не всі смачні речі є корисними. Серед «вигнан-ців» дитячого раціону – і шоколад. Чому? Бо це не той продукт, який потрібен хлопчикам і дівчаткам. Ко-ристі для юного організму в ньому небагато, а ось шкоди, особливо ді-тлахам до трьох років, чимало. ар-гументуємо. Какао, що входить до складу шоко-ладу, є сильним алергеном, особли-во небезпечним для малюків. Через шоколад іноді виникають перехресні алергії – з’ївши кілька разів плит-ку, малюк може пізніше «придба-ти» алергію на всі солодощі і на-віть на інші продукти. у шоколаді багато ефірної олії, жи-рів, а якщо він недорогий – ще й різних добавок, зовсім не корисних для дітей. Ці компоненти збуджу-ють нервову систему і призводять до порушень сну. Вони подразню-ють органи травлення, псують зуби. Крім того, надмірна кількість цу-кру, що міститься в шоколаді, пе-ретворюється в організмі на жири і призводить до зайвої ваги. Багато різновидів цієї смакоти містять різні фруктові, горіхові та інші добавки, які взагалі заборонені в харчуван-ні дітей раннього віку. Вони пога-но перетравлюються і можуть ви-кликати біль у животі. Хочете пригостити малюка шоко-ладкою, обирайте якісні продукти перевірених виробників – без усі-ляких добавок. дозволяйте йому з’їдати не більше двох часточок на добу. заведіть правило: соло-дощі дозволені тільки після їжі і лише з чаєм.

Оксана ЛисицЯ, «Освіта України»

Звичайно, ми не в циган-ських таборах живемо, аби довести своїх дітей

до тотального переохолоджен-ня. На вулиці – XXI сторіч-чя, майже в кожній хаті є ін-тернет, аби завчасно дізнатися про похолодання на вулиці. Та й повністю безголових батьків не так уже й багато зустрі-чається, аби вони не просте-жили, куди ж побігло їх дитя, коли на вулиці мороз, вітер чи підвищена вологість.

сиНІ гУби, хОЛОДНа ШКІРа...Спершу розберімося, що ж це таке – переохолоджен-ня. Ви таки докликалися ва-шого сина чи доньку додому, зібралися відкрити рота, аби насваритись, чого так довго на санках було кататись, і... З першого погляду вам зро-зуміло, що мораль треба зали-шити на потім, бо з дитиною щось не так. У неї збуджен-ня, синюшність губ, блідість і похолодання шкірного покри-ву, «гусяча шкіра», задишка, прискорений пульс, знижен-ня температури тіла нижче 36 градусів за Цельсієм. Оце все і є характерними ознака-ми переохолодження. І вашо-го школяра як підмінили – в нього з’являються втома, ску-тість, сонливість, байдужість, загальна слабкість. Починаєть-ся лихоманка – дитину трясе. Їй навіть важко перейти зі сво-єї кімнати до кухні, де парує гарячий борщ.

Особливо небезпечно, коли переохолодження сталося в немовляти: воно не поскар-житься вам, що його «трясе» чи воно просто замерзло, не попроситься додому з прогу-лянки.

Добре, якщо дитину завчас-но завели з холоду в тепло! Не дай Боже, аби охолоджен-ня тривало й далі – тоді на-стає непритомний стан, може зупинитися дихання і серце... Кажете: «Не лякайте людей!»? Ми будемо це робити. Дити-ну не обов’язково загубити у вічних снігах чи принаймні в сільському лісі, аби вона пе-реохолодилася. Вигляньте у вікно – на вулиці різко по-холоднішало, і морози збира-ються вдарити ще більше. Далі продовжувати?

ВОДа ЗОВсІМ НЕ ЛагІДНаОрганізм особливо швидко охолоджується, потрапивши в студену воду. Наприклад, при температурі води плюс 15° до-рослий може жити не більше шести годин. А що вже каза-ти про дитину! Із глибоким сумом згадую, як багато років тому донька мого улюбленого вчителя каталася на ковзанах на сільському ставку і провали-лася в ополонку. Коли дитину знайшли, рятувати вже не було кого: дитя під воду не пішло, але самостійно видертись з пастки не зуміло. Так і борсалось... Кількагодинне перебування в крижаній воді під усіма вітра-ми дало плачевні результати... Чи не тому моя підсвідомість через багато років дала команду написати цю статтю, аби попе-редити: УВАГА! Тримайте свою дитину подалі від низької тем-ператури будь-де: біля води, в чистому полі чи в лісі.

ЗиМа МОжЕ бУти й ПРаВиЛьНаТочно сказати, при якій темпе-ратурі може настати переохо-лодження дитячого організму, важко. Це ще залежить і від

сили вітру, вологості, тривалос-ті перебування в таких умовах. Буває, діти дуже довго граються на зимовій вулиці – і нічого! Отже, умови для організму – правильні.

– Згадай сама, як важко докликатися дітей з вулиці – від санок та гірки не відірва-ти, – каже мій однокурсник, лікар-реаніматолог Констянтин Сарнацький. – Ніс червоний, мокрі штани задубіли, а діти продовжують гарцювати, і горя нема. Не кожен дорослий ви-

тримає кількагодинне перебу-вання навіть при мінімальному морозцеві – починає кашляти і чхати. Це тому, що в дитячо-му організмі закладено певний запас витривалості. Але спеку-лювати ним не треба.

Зі слів лікаря, всі симптоми, що спостерігаються при пере-

охолодженні, настають через порушення так званої мікро-циркуляції – тобто циркуля-ції крові у дрібних судинках, які, як павутина, «розкидані» по всьому тілу. Саме від їхньо-го стану залежить терморегу-ляція організму.

Як не парадоксально, по-при те, що переохолодження можна уникнути при «міну-сі» на термометрі, воно іно-ді виникає при... плюсовій температурі «за бортом». Як стверджує мій співрозмовник,

цьому сприяють висока воло-гість, мала рухливість в умовах вулиці і тісний одяг дитини.

– При стисканні одягом мікроциркуляція страждає, і далі – всі наслідки у вигля-ді переохолодження, – пояс-нює наш сьогоднішній кон-сультант.

аЛКОгОЛь? ДитиНІ? ЗІгРІти? жаРтУєтЕ?!Як же допомогти дитині, ор-ганізм якої переохолодився? Лікар Сарнацький стверджує: перша допомога батьків чи сторонніх людей має бути мі-німальна, дитину треба негай-но показати лікареві. А тому поради швидше базуються не на тому, що треба робити, а на тому, чого уникати.

Засовувати в буквальному розумінні дитину в гарячу ат-мосферу не варто: різкий пе-репад температури дуже шкід-ливий для організму в цілому, для серцево-судинної системи і мікроциркуляції – зокрема.

З усього, як стверджує до-свідчений лікар, можна дати гарячого чаю – і одразу по-спішити до лікарні. Кутати в ковдри чи шуби дитя протипо-казано. Розтирати – теж. Не-має значення, чим – снігом, жиром, «чудодійними настоян-ками» із сусідських запасів...

– У багатьох випадках бі-жать шукати борсуковий жир і розтирати ним тільце, – розповідає лікар. – Але жир вкриває шкіру тонкою плів-кою, яка ще більше шкодить теплообміну і теплорегуляції організму.

Про розтирання спиртом чи горілкою взагалі забудьте! Мало того, що ви не зігрієте дитя, та ще й отруїте організм алкогольною парою.

А давати дитині всередину алкоголь (навіть з низькими градусами), аби «зігріти» – це взагалі на рівні злочину. На-віть, якщо це старшокласник. Бо загримить ваша дитина у лікарню не лише з переохо-лодженням, а й з алкогольною інтоксикацією.

Оксана КОВтОНюК, «Освіта України»

мОРОз І СОнЦЕ – День чуДовИй...Взимку батьки вже звикли до шмарклів, бухикання, шкрябання в горлі в їхніх дітлахів. І знаходяться на низькому старті в очікуванні всіляких грипів та ангін – з шарфиками, теплими чобітками і шкарпетками для улюблених чад. але це все, як кажуть медики, локальні (місцеві) прояви дії низької температури. Якщо не вгледіти, може статися переохолодження дитячого організму в цілому.

ДаВати ДитиНІ аЛКОгОЛь (НаВІть З НиЗьКиМи гРаДУсаМи), аби «ЗІгРІти» – цЕ ВЗагаЛІ На РІВНІ ЗЛОчиНУ. ваШ ШкОляр ЗагриМиТь У лІкарНю Не лиШе З ПереОхОлОджеННяМ, а й З алкОгОльНОю ІНТОксикацІєю

...попри це, дитячий організм може переохолодитися

В теМу

а гУЛЯти хОчЕтьсЯ!аби ваш школяр міг гуляти взимку без усякого ризику переохолодитися, ви-моги до одягу не такі вже й складні. Скажіть «ні» синтетиці – вона «притя-гує» холод: штучні волокна швидко охолоджуються і створюють дискомфорт для юного організму. Одяг повинен бути легким, просторим і зручним, аби син чи донька могли вільно рухатися.не надягайте на дитину весь зимовий гардероб. Коли вона впріє, це призведе до перегріву тіла, застою й неправильного перерозподілу крові. а в результа-ті особливо страждає обігрів периферичних ділянок тіла (руки, ноги, голова). В таких випадках діти, як правило, частіше піддаються застудам, схильні до хронічних захворювань, фізично слабші.Стежте, аби дитина не знімала на вулиці рукавички, особливо – головний убір, тим паче, якщо розпашіється. до речі, капюшони не захищають голо-ву від переохолодження.

ib2.keep

4u.ru

prod

etey.ru

13№ 5, 30 січня 2012 рокушкола

здорова

Зменшуються нормативи, зникають оцінки – все це справді свідчення того,

що знижуються вимоги до фі-зичного виховання в школі. Отже, батьки мають потурбу-ватися про створення належ-них умов для занять спортом удома, – впевнений доцент кафедри спортивної медицини Національного університету фі-зичного виховання і спорту Во-лодимир Тищенко.

сПОРтЗаЛ ПОчиНаєтьсЯ З баЛКОНаОблаштовуючи дитячу кімна-ту, сьогодні, мабуть, кожен батько здогадається принаймні запланувати робоче місце для комп’ютера. Обов’язково зна-добиться… А ось чи знайдеть-ся місце для шведської стін-ки з гімнастичними кільцями

й невеличким матом під нею, щоб дитина могла перекидати-ся, стрибати?

– Аби залучити сина чи доньку до фізичних занять, батьки можуть починати навіть з простіших кроків,– вважає Володимир Тищенко.– Напри-клад, щоранку дітям потріб-на гімнастика, щоб «запусти-ти» організм. Адже доведено: діти, які регулярно викону-ють хоча б найелементарніші фізичні вправи, хворіють рід-ше за своїх лінивих однолітків. Крім того, вранці разом з ма-люком можна побігати на вули-

ці або виконати якість вправи на балконі. Обов’язковою умо-вою є хороша циркуляція по-вітря! Для нормальної роботи м’язів потрібен кисень, який надходить через кров. Займа-тись у закритому й непрові-трюваному приміщенні – про-сто безглуздо.

хРЕбта тЯгНІть НЕ сиЛьНО! З іншого боку, перевантажува-ти дитячу кімнату різноманітни-ми тренажерами також не варто. Це спортивне приладдя більше підійде дорослим. Дехто з бать-ків навіть намагається ввести в щоденний дитячий розклад за-няття на дошці Євмінова. Однак ортопеди не рекомендують вико-ристовувати цей прилад без осо-бливої потреби. Завантажувати дитину вправами на розтягнен-ня хребта – теж не дуже корис-но. Адже все в нашому організ-мі взаємопов'язано. Кістки – це базис. Вони потребують верти-кального навантаження: бігу, стрибків, ходьби. А кільця гім-настичної стінки цілком годяться для вису й підтягування. Отже, і вертикальне навантаження, і розтягнення буде забезпечене. Але, зауважимо, просто трива-лий вис на руках може привес-ти до нестабільності хребта.

Остання порада: якщо ви вже займаєтеся з дитиною гімнасти-кою, робіть це без перерви на вихідні. Навіть дорослі спортс-мени чергують навантаження на різні групи м’язів. Ось і ви можете виділити день, щоб за-мість пробіжки пограти з дити-ною в теніс чи бадмінтон.

КРащІ ВПРаВи – На фІтбОЛІЯкщо ви вдома почали залучати дитину до спорту, логічно про-довжити цю роботу в спеціаль-но обладнаному приміщенні.

– Звісно, умови мають зна-чення. Коли ваш школяр при-йде до зали, а вона яскрава, пофарбована в приємні кольо-ри, нові снаряди довкола – все це створює мотивацію,– вважає завідувач лабораторії гігієни навчальної діяльності дітей Інституту гігієни та ме-дичної екології ім. О. М. Мар-зєєва НАМН України Світла-на Гозак.– Щодо обладнання місць для занять фізкультурою ми висуваємо до шкіл певні вимоги. Спортивна зона має бути на пришкільній ділянці і охоплювати стадіон та майдан-чик для рухової активності. В приміщенні – зала для дітей старшого віку і молодшої шко-ли. Однак ефективності фіз-культури це не гарантує… Не все залежить від обладнання спортзалу.

Цікавий факт: у день, коли в розкладі є урок фізкульту-ри, працездатність дітей зни-жується більше, ніж зазвичай. Може, чим краще буде облад-нання, тим якісніше відбува-тиметься урок? Але практика

показує, що навіть у школах спортивного спрямування ор-ганізація заняття може бути гіршою, ніж у сільській мало-комплектній школі. Все зале-жить від учителя.

– Є величезна кількість спортивних ігор, для яких по-трібен лише м’яч. А естафети? Це таке захоплююче заняття,– продовжує Світлана Вікторів-на.– Ще є давно забуті гім-настичні палиці. Або чому не взяти на озброєння популярний в Європі сімейний вид спор-ту – скандинавську ходьбу? Чи ось використати приладдя з фітнес-залів? Наприклад, на фітболах (великих м’ячах діаме-тром 55 – 75 см) можна вико-нувати чудові вправи!

хОРОШий УчитЕЛь ПОЛІПШУє ПРацЕЗДатНІсть УтРичІСвітлана Гозак на підтвер-дження своїх слів розповіла про одне дослідження. Воно мало визначити вплив умов, створених для фізвихован-ня (а це фізкультурна зона, спортивний зал, його облашту-вання), на самопочуття дітей. Наприклад, на фізичну пра-цездатність умови впливають на 12 %, на розумову – 10 – 11 %, на формування поста-ви – 6 %. Водночас щодо якос-ті уроку фізкультури (це вже людський фактор) ті самі по-казники становлять відповідно 36, 9 і 18 відсотків.

Нас зацікавили такі вагомі цифри. А якщо зробити спорт для дітей доступнішим? Як щодо того, щоб почати вико-нувати фізичні вправи не тіль-ки в спортзалі, а й у класі? Чому не встановити б ту саму гімнастичну (шведську) стінку в класній кімнаті? Це все за-питання до нашого експерта.

– Теоретично це можна зро-бити,– відповідає Світлана Го-зак.– Але коли дітям там займа-тися? На перерві вони мають звільняти приміщення, щоб його провітрювати. Якщо в класі 30 осіб – концентрація вуглекис-лого газу підвищується до кри-тично допустимої норми. В зо-нах відпочинку такі спортивні куточки організувати можна. А ще є гарний варіант – тенісний стіл. Багато місця в коридорі він не займає, а ось діти із задово-ленням грають у теніс. Для мо-лодшої школи можна створити ігрову кімнату, де покласти кіль-ка матів, аби діти бавилися з ко-ристю для здоров’я!

Олена сОЛОДОВНІК, «Освіта України»

ФІзКуЛьТуРа В РОзКЛадІ – вчИТеЛь у РозПАчІнові навчальні програми передбачають, що в щоденниках молодших школярів уже з першого вересня не виставляють оцінки з фізкультури. Перший місяць нового навчального року їх не буде і в старших учнів, аби дати змогу адаптуватися після літа до навантажень. учителі фізичного виховання висловлюють деяке занепокоєння щодо цього. Бо оцінка для учня – все-таки мотивація для досягнень. Тож ми вирішили поцікавитися, які умови треба створити, щоб учні полюбили урок фізкультури? Як має бути обладнаний спортзал, аби дітлахи виявили бажання займатися спортом не заради оцінки? а, можливо, він має починатися ще вдома?

чиМ краще ОБладНаННя, ТиМ якІсНІШиМ БУде УрОк? але ПракТика ПОкаЗУє, щО НаВІть У ШКОЛах сПОРтиВНОгО сПРЯМУВаННЯ ОРгаНІЗацІЯ ЗаНЯть МОжЕ бУти гІРШОю, НІж У сІЛьсьКІй МаЛОКОМПЛЕКтНІй ШКОЛІ. все ЗалежиТь вІд УчиТеля

хто переможе: сучасне обладнання

чи мотивація до занять спортом?

у теМу

З ПаЛицЕю – За сКаНДиНаВаМи!Скандинавська ходьба – чудове аеробне навантаження, під час якого задіяно майже 90 відсотків м’язів! Ходити вулицями і парками, спираючись на пали-ці, вигадали лижники, аби не сидіти без тренувань улітку. Такими вправами можна займатися цілий рік. Європейці крокують по-скандинавськи вже майже 80 років. При такому навантаженні значно менше страждають колінні сугло-би, що важливо для дітей. Скандинавська ходьба підтримує м’язи в тонусі й навіть спалює на 46 відсотків більше калорій, ніж бігова доріжка. а зважаю-чи на те, що ця «бігова доріжка» розміщена на свіжому повітрі – ефект для здоров’я буде вражаючим.

ПІсЛЯ ПРОбІжКи В ДУШ чи… В КЛас?Спеціалісти Інституту гігієни та медичної екології ім. О. м. марзєєва намн україни проводять серед дітей і вчителів опитування: яким уроком у розкла-ді має бути фізкультура? Більшість учнів, особливо середньої і старшої шко-ли, висловилася за те, щоб займатися спортом на першому чи останньому занятті. здебільшого таке бажання викликане відсутністю умов для підготов-ки до уроку і часто – після. Цю учнівську думку підтримує і більшість педагогів. Одна моя знайома вчи-телька молодших класів із сільської школи не поспішає проводити уроки фіз-культури досить активно. на запитання, чому, відповідає… запитанням: «а ви пробували посидіти в класі навіть із 10 дітьми, які набігалися з м’ячем, а при-ймати душ щодня у більшості немає змоги навіть удома?». І мені пригаду-ються прекрасні роздягальні з індивідуальними шафками та душовими кабіна-ми, які ми бачимо майже в кожному фільмі про американських тинейджерів. але тенденція до поліпшення є і в наших школах. Так, окремі роздягальні для хлопців і дівчат є хоча б у 90,1 % міських і 65,5 % сільських шкіл. а ось із душем – гірше. Функціонуючі душові знайшлися в 39,5 % міських і 5,5 % сіль-ських шкіл. але користуються ними в місті лише 15,2 %, а в селі – 0 учнів.

чи ЗНаєте Ви?

фУтбОЛьНЕ ПОЛЕ Має бУти З тРаВОю, ЯМа – З ПІсКОМу «державних санітарних правилах, нормах влаштування і утримання загаль-ноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» передбачено певні умови для занять фізкультурою. Отже, вивчаємо і звіряє-мо з тим, що є у вашій школі:– фізкультурно-спортивна зона має бути поряд з навчальною, але тільки не

зі сторони вікон початкових класів;– бігова доріжка облаштовується навколо футбольного поля, доріжка довжи-

ною 100 м входить до бігової;– ями для стрибків у довжину і висоту заповнюють піском, змішаним із тир-

сою. Борти ями для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою;– комбінований майданчик (для кількох видів спорту) може бути асфальтова-

ний (бетонований), а футбольне поле має бути з трав’яним покриттям. аби діти уникнули травм, майданчики повинні мати рівну поверхню;

– забороняється проводити заняття на вологих майданчиках;– майданчики для учнів 1 – 4 класів мають бути з тіньовими навісами, ліа-

нами, гірками для спуску, гойдалками, бетонною стіною для ігор з м’ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковза-нах і велосипедах, басейном;

– фізкультурні майданчики необхідно відгороджувати один від одного зеле-ними насадженнями;

– ігрові майданчики біля будівлі школи засівають невисокою травою;– прибирання спортивних залів проводиться після кожного уроку, а також піс-

ля закінчення занять у секціях.

ukurier.g

ov.ua

14 «Освіта України»ігри

розумні

Звичайно, деякі ігри наза-вжди йдуть з життя під-літка, але частина зали-

шається. З’являються і нові забавки – набагато серйозніші й складніші. Малюк у них уже точно не пограє, бо тепер по-трібні не тільки вміння, а й до-свід. Десять років – вік саме для початку тих ігор, в які зможеш грати протягом життя.

КОНиК-стРибУНЕць І КаЗКОВа КОРОЛЕВа Імідж найінтелектуальнішої гри по праву належить ша-хам. Звісно, їх можна почина-ти освоювати ще до десяти ро-ків. Молодших дітей приваблює «казковість» – є королівство, в якому правлять король і короле-ва, воюють їх піддані. І їх треба довести до перемоги. Доросліші сприймають цю гру дещо інак-ше. Вона має невичерпні мож-ливості – не тільки розвиває пам'ять, увагу, інтуїцію, а й фор-мує самостійність у прийнятті рішень, витримку, наполегли-вість. Шахи змушують гравця думати й за суперника, адек-ватно сприймати отриману ін-формацію. А в майбутньому й ефективно вирішувати різнома-нітні ситуації. Та для успішної гри потрібна і хороша практика. Мене, наприклад, за кілька ходів обіграла 10-річна вихованка од-ного з київських шахових клу-бів. Причому зовсім спокійно, без зайвих емоцій. Дівчинка – талант! І вона не одна така, про-сто шахи мають насправді подо-батись. Інший варіант – грати вряди-годи для власного задово-лення, насолоджуватись і пере-могою, і поразкою.

Винайдення шахів припису-валося грекам, римлянам, ва-вилонянам, єгиптянам, євреям, персам, китайцям й арабам. Та все-таки батьківщиною шахів більшість вважає Індію. Є ле-генда, що вигадав цю гру бра-мін (людюна, яка належала до

вищої касти). Гра начебто так сподобалася раджі, що він пого-дився віддати винахідникові за неї таку кількість зерна, яку той попросив. Однак виявилося, що місія неможлива, бо хитрий брамін зажадав стільки зерен, скільки поміститься на шаховій дошці. І якщо на першій клі-тинці буде одне зернятко, то з кожною наступною їх кількість має подвоюватись. У результаті «набігло» 18 з половиною квін-тильйонів, а такої кількості не було не те що в раджі, а й на планеті. Врешті-решт, за леген-дою, чоловік погодився на де-сять мішків зерна. Так це чи не так, а в Індії справді була гра, яку вважають праматір’ю

шахів. З Індії шахи потрапили до країн Ближнього Сходу. А за те, що гра мала воєнний ха-рактер, її привітно зустріли й у країнах середньовічної Європи. Свого часу гра зазнала церков-них заборон, які було знято ка-толицькою церквою наприкінці XIV століття. Шахи навіть було визнано необхідним елементом дворянського виховання.

аРистОКРатОМ бУти НЕ ОбОВ’ЯЗКОВО Як і шахи, шашки також розви-вають уміння стратегічно мис-лити, терпіння й увагу. А гра в Чапаєва (це коли шашками вибивають шашки супротив-ника) – ще й влучність! Про

шашки згадується ще в древ-ньоєгипетських міфах, але до-стовірних відомостей щодо по-ходження цієї гри історія не зберегла. Однак це не робить забаву менш значущою – ді-тям вона дається легше за шахи, хоча також потребує обмірко-вування ходів.

Ще одна з популярних ігор – нарди. Нею на дозвіл-лі тішаться студенти, попутни-ки в потязі, продавці на ринку. І ще – це чудова сімейна роз-вага. А, наприклад, у середньо-вічній Європі привілеї грати в нарди мали тільки представни-ки аристократії. Ця гра і назву має не одну. Її також величають трік-траком, тавлою, кошею, шешем-бешем. Мета гри – кидаючи кості та пересуваючи шашки, пройти дошкою повне коло і зайти у свій дім. Найдрев-нішу з дощок для нардів (дату-ється третім тисячоліттям до на-шої ери) було знайдено в Малій Азії. Так тому й бути, повіримо британським ученим з факуль-тету розвитку людського мозку при університеті Ньюкасла, які довели, що нарди і шахи є най-кориснішими для розвитку ди-тини. Результати помітно вже за місяць. Та, якщо шахи «на-лягають» на логічне мислення, то нарди виробляють у дитини відмінну інтуїцію й кмітливість.

І тІЛьКи РОЗУМ та ЗНаННЯ Про скрабл ми вже згадували, бо спрощену версію гри спеціально розробили для дітей молодшого віку. А для старших скрабл – привід освоїти якнайбільшу кіль-кість слів, бо кожна літера, яка складає слово, дає бали.

У 2009 році в Києві презен-тували першу українську версію цієї гри, але насправді вона дав-но відома в нас під назвою «Еру-дит». Скрабл схожий і на крос-ворд, і на доміно, і на анаграми. Мета гри – набрати якнайбіль-шу кількість балів, утворюючи слова. А це нелегко, бо на по-чатку «скрабління» у гравця тіль-ки сім випадкових літер. Загалом,

є і над чим подумати, і можли-вість розважитись, і похизувати-ся знаннями. Інтелектуальна гра, як виявляється, такою і була за-думана. І перша версія «Скраблу» (під назвою «Кріс-Крос Вордс») з’явилась у 1931 році, бо безро-бітний архітектор Альфред Мо-шер Баттс вирішив зробити гру, результат якої залежав би лише від розумових здібностей гравця.

ДІтЯМ НЕ ДаВати!Вам що більше подобається? Їз-дити чи літати? В будь-якому ви-падку є машинки, вертольоти, танчики, літачки, човники, при-значені зовсім не для маленьких дітей. Чи не литиме батько кро-кодилячі сльози, якщо трирічний синочок зламає цяцьку за сотні чи навіть тисячі гривень? Навіть рекомендований вік при купів-лі радіокерованих моделей (який значиться на коробках і завжди в іграшках дещо занижений) ра-дить батькам дозволяти дітям са-мостійно керувати такими апа-ратами з 14 років (під наглядом можна раніше). Вони, як справ-жні, тільки з пультом керуван-ня. І пришвидшення реакцій, і вдоволення якихось спортивних амбіцій, і розвиток технічного складу розуму – все це діє на-віть за розуміння, що один не-вдалий рух чи банальна неуваж-ність приведе до краху техніки.

У сучасному моделізмі є три ка-тегорії радіокерованих моделей: готові екземпляри, набори, ко-трі треба зібрати, моделі, що потребують налаштування. Для когось згодом радіотехніка стає професією, для когось залиша-ється хобі – в будь-якому разі такі навички на завадять.

ДРОтиКи, КУЛІ І КЕгЛІДартс, більярд, боулінг – достой-ний засіб і розслабитись, і підка-чати певні частини тіла, і потре-нувати влучність. Дартс годиться для дітей доросліших, бо дроти-ки занадто гострі, більярд – бо стіл занадто високий, а боулінг… боулінг чудово підходить і мале-чі, яка має навіть спеціальні ле-гесенькі кулі. Та все-таки моло-ді здебільшого ця гра цікавіша.

Точних даних про «народжен-ня» дартсу немає. Є легенда, наче гру вигадали лучники, що марну-вали час у пабах. Так могли і ку-холь напою виграти, і навички свої вдосконалювали. Походжен-ня більярду має кілька версій: ан-глійці могли вдосконалити гру в кулі, завезену китайськими куп-цями чи гра зародилася у Франції, бо там знайдено перше згадуван-ня про більярдний стіл. І боулінг має цікаві версії. За однією з яких, дякувати треба Древньому Єгип-ту, на території якого при розкоп-ках було знайдено дев’ять кеглів і кілька кам’яних куль.

Наталія чОМКО, «Освіта України»

з десяти – одинадцяти років у дитини може настати важкий період: статеве дозрівання, підвищена активність, внутрішні конфлікти. а ще важчим цей період є для батьків, котрі бачать, як на їх очах змінюється чадо. Та й уроків багато. а ще треба знайти час на комп’ютер і на роздуми про життя. Та попри всі ці складнощі, діти продовжують грати.

зАБАвкИ дЛЯ дОРОСЛИХ дІТЕйкоролівство чорно-білих,

влучність лінивців

чи власний мал-л-ленький

вертоліт? вибір є!

іНша стороНа МоНети

бЕЗ гРОШЕй І гРати НЕ хОчЕтьсЯможна було б чимало написати про картярські ігри, бо хто ж не розважаєть-ся, граючи у «дурня» чи розкладаючи «Пасьянс». Та просто саме слово «кар-ти» підсвідомо викликає і негативні асоціації. Хтось може обмежитися просто грою, обмірковуючи ходи й утішаючись виграшем, а комусь украй потрібно ро-бити ставки. Картярська залежність – це й адреналін, і безвихідь, і хвороба. гравець не може зупинитися. Розумні ігри перестають такими бути, коли на до-помогу приходить неконтрольований азарт. Важко визначити і момент, коли задо-волення перетворюється на шкідливу залежність і що стало поштовхом до цього (психологи стверджують, що залежність чіпляє тільки схильних до неї людей). Ліки проти ігроманії, на жаль, ще не винайдено, тому гравців рятують, як мо-жуть. загалом, до азартних ігор, окрім карт, належать також лотереї, ставки на іподромах, рулетка, гра на апаратах, букмекрство, комп’ютерні ігри. Вибір – як грати, робить кожен самостійно. Однак у ранньому віці батьки мають проконтро-лювати свою дитину. може, просто варто підсунути замість карт конструктор?

сьОгОДНІ НаРДаМи тІШатьсЯ стУДЕНти, ПОПУтНиКи В ПОтЯЗІ, ПРОДаВцІ На РиНКУ І щЕ – цЕ чУДОВа сІМЕйНа РОЗВага. а, НаПриклад, У середНьОвІчНІй єврОПІ ПривІлеї граТи в Нарди Мали ТІльки ПредсТавНики арисТОкраТІї

gogo

levskiy14.ru

i1.otzovik.com

fabrika-ho

tel.ru

travelsystem.kz

15№ 5, 30 січня 2012 року

Народився майбутній співець Бри-танської імперії в грудні, майже напередодні нового, 1866 року, в

одній з перлин її тодішніх колоній – Індії. А, власне, у Бомбеї. Його бать-ко Джон Локвуд Кіплінг – професор школи мистецтв, познайомився на озе-рі Редьярд із чарівною Алісою Макдо-нальд. Молоді люди закохалися, і їхній шлюб був одним із небагатьох на ті часи, що склався за взаємної любові. Пара їде до екзотичної казкової краї-ни, де й народжується дитя кохання – малий Редьярд, якого нарекли на честь місця знайомства батьків.

щасЛиВЕ ВажКЕ ДитиНстВОТа пастораль закінчилася дуже швид-ко. Тоді побутував серед колоністів звичай віддавати дітей до школи в ме-трополії. І тільки-но Редьярдові випо-внюється шість років, батьки відво-зять його разом із сестрою до Англії до приватної школи такої собі мадам Рози. Мадам виявилася ще тією квіт-кою педагогіки. Стара засушена діва відверто ненавиділа дітей і вигадува-ла для підопічних такі знущання, для яких фантазія пекельної канцелярії ви-явилася б обмеженою. Достатньо ска-зати, що за шість років садистської муки малий спочатку від стресу тим-часово втратив зір (він ходив до кла-су з табличкою «брехун» на грудях). А скінчилося тим, що набув безсоння на все життя.

Знущання припинилися лише, коли батьки забрали сина зі страшної шко-ли-катівні й віддали на подальше на-вчання до іншого закладу. Його очо-лював приятель батька Редьярда, який схвалював літературні спроби хлоп-чика. По закінченні навчання це був юнак із власними міцними переко-наннями. Вони полягали в ідеї Вели-кої Британської Імперії й залишилися незмінним кредо для письменника на все його життя.

МУжНІй ПІЛІгРиМ Він повертається до Індії. Там влашто-вується працювати журналістом згід-но зі своїми літературними нахилами. І тут його охоплює перше кохання до легковажної Мейзі. Вона кілька разів обіцяє вийти за нього, однак так і не дотримує слова. А згодом, одружив-шись із сестрою свого співавтора і дру-га Белістера, він не може пережити втрату дочки (вона помирає від запа-лення легенів). І в родині починається сімейна криза. Конфлікт із дружиною переростає у взаємне несприйняття і вони роз’їжджаються в різні боки. На-далі він віддає перевагу самотності й мандрівкам.

А подорожей на його долю припа-дає чимало – від Заходу до Сходу. Та ніякі негаразди не спонукали Кіплінга розчаруватись у красі світу й у висо-ких почуттях. Можливо, саме тому він усе життя писав чудові вірші, в яких без зайвих прикрас, самою лише влуч-ністю слова досягає такої високої ви-разності почуттів, що його одностайно визнають одним із найкращих поетів Англії. В 23 роки він став відомим на всю країну, а рік потому – на весь світ. У 42 – здобув Нобелівську пре-мію в галузі літератури. Багато його висловів стали крилатими і навіть – фразеологічними виразами. Проте не-забаром після смерті в січні 1936 року його оголосили таким собі «поборни-ком імперіалістичних ідей».

«Залізний Редьярд», як його охрес-тили сучасники, пройшов школу

справжнього чоловіка – йому дове-лося пережити війну, втрату дорогих людей, відчути романтику мандрів і витримати випробування славою. Вже будучи уславленим письменником, він пише свій знаменитий заповіт синові, зокрема рядки:

«Коли в юрбі шляхетності не губиш,А бувши з королями – простоти,коли ні враг, ні друг, котрого любиш,нічим тобі не можуть дорікти…».

(переклад Василя Стуса) Він знав, про що писав, бо до сво-

єї смерті дружив із самим королем Ве-ликої Британії Георгом V. Всесвітньої слави він зажив поетичними збірками «Пісні казарми», «Сім морів» і «П’ять націй».

Узагалі Кіплінг, як на мене, був спів-цем Сходу через сприйняття Заходу і його знаменита «Балада про Схід і За-хід» є свідченням цього.

ДЕМОКРатичНий ІМПЕРІаЛІстЗвинувачення Кіплінга в імперіалізмі деякими завзятими ідеологами, м’яко кажучи, не зовсім коректні. Зростаю-чи в умовах вікторіанської доби, він був щиро впевнений у місіонерській ролі англосаксів, у тому, що європей-ці прокладають народам дорогу до ци-вілізації. Але для героїв Кіплінга осно-вне: залізна воля, непримиренність до життєвих обставин. Тому він і зажив прізвиська «Залізний Редьярд». Майже всі його поезії перекладалися на музи-ку і користувалися великою популяр-ністю. Цілі покоління зачитуються не лише його «Книгою джунглів», а й но-велами, казками і повістями. Він на-діляє звірів людськими рисами і тому його казкові образи цікаві дітям і до-рослим. Хто не захоплюється відваж-ним Ріккі-Тіккі-Таві, Мауглі, незалеж-ною кішкою, яка гуляє сама собою?

Залізний Редьярд поважав звичаї ін-дусів, носив їхній національний одяг, знав місцеві говірки і навіть якось ви-давав себе за факіра. Тож він, вихо-дить, якийсь «демократичний імперіа-ліст», чи не так?

Викликає повагу версія Кіплінга про засоби боротьби добра зі злом. Це ак-

тивна позиція людини, яка знає і лю-бить життя. До речі, свого часу Заліз-ний Редьярд захоплювався філософією Ніцше, або ідеєю сильної особистості, здатної побороти не лише всі перешко-ди, а й, найважливіше, – самого себе. І це не дивно, бо йому довелося побу-вати і мандрівником, і вояком, і легіо-нером. А ці заняття передбачають неа-бияку волю, рішучість і відвагу.

Кіплінг написав 13 томів оповідань, чотири романи, три книжки оповідань для дітей і цілі збірки нарисів, подо-рожніх нотаток, газетних статей та со-тні віршів (серед яких – і слова зна-менитої пісні про волохатого джмеля із відомого фільму Ельдара Рязанова). Встиг і політикою позайматися, і пе-ребував у масонській ложі з двадця-ти років. Окрім Нобелівської премії в 1907 році (при врученні нагороди За-лізний Редьярд відмовився від тради-ційної промови), він був удостоєний почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського й Даремського уні-верситетів, отримав нагороди від уні-

верситетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто.

ЗаЗДРІсть ЛІЛІПУтІВТа, коли Кіплінга удостоїли вищих по-смертних почестей – бути похованим у Вестмінстерському абатстві в 1936 році, жоден письменник не йшов за його труною. Не було гідних і рівних, чи його вже так не розуміли і не по-важали? І те, й інше. Як висловився один нідерландський історик, коли хо-вають Гуллівера, ліліпутам недоречно йти за труною. А Герберт Уеллс ска-зав про Кіплінга: «Він вбив нам у го-лову дзвінкі рядки… змусив багатьох, зокрема і мене, наслідувати себе, він надав особливого забарвлення нашій повсякденній мові». Але він утратив сина під час Першої світової війни і пережив власну славу, його не визна-вали англійські салонні сноби. Вікторі-анська епоха закінчилася, і з’явилися нові постімперські ідеали.

Однак найцікавіше для нас – став-лення радянської цензури до класика англійської літератури. Не зрозуміло, чому в нас Кіплінг був представлений лише творами для дітей, а за сталін-ських часів переслідували навіть тих, хто наважувався перекладати його ві-рші? Хоча прагнули цього, зокрема і Маршак, і Симонов. А як вам такий за-гальновідомий вислів: «Росіяни – милі люди, доки не нап’ються…» Доводило-ся чути? Це – цитата з Кіплінга. А ще були вірші про танці з ведмедем з осо-ружними рядками, де він попереджає, що ведмедеві ні за яких обставин не можна вірити і танці з ним – небез-печна справа. Це було ставлення бри-танського лева до російського ведмедя, тож і Кіплінг не міг мислити інакше.

Між іншим, засновник скаутського руху в Англії, близький друг Кіплін-га, запозичив для своєї організації не лише багато принципів з «Книги джун-глів», а й навіть деякі власні імена. Так, ватажка скаутів називають Акелою. Є і вищий скаутський орден Ведмедя.

Але час все розставив по місцях. І слова Еліота про Кіплінга, що це – ла-уреат без лаврів і забута знаменитість сьогодні сприймаються справді як за-здрощі ліліпута до Гуллівера.

Ольга КОВаЛЕНКО, «Освіта України»

світиуявні

кафедра кінезіологіївикладача (дисципліни «Інформатика та інформаційні технології у фізичному вихованні і спор-ті», «Онтокінезіологія» та «Основи прикладної кінезіології») – 1 місцекафедра легкої атлетики, велосипедного та зимових видів спортудоцента (кандидат наук) спеціалізація «велосипедний спорт» – 1 місце кафедра української та іноземних моввикладача англійської мови – 1 місцеТермін подання заяв – місяць з дня опублікування.документи – заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії до-кументів про повну вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання, список друкованих праць і винаходів, завірені у встановленному порядку. (Викладачі університету для участі в конкур-сі подають заяву на ім’я ректора, додаючи відсутні в особовій справі документи та оновле-ний список наукових праць).житловою площею університет не забезпечує.

Документи надсилати на адресу: 03680, м. київ, вул. Фізкультури,1,корпус 1, поверх 3, (канцелярія) кабінет № 317,

кабінет № 321 (відділ кадрів), телефон для довідок: 287-63-38.

рекл

ама

НацІОНаЛьНий УНІВЕРситЕт фІЗичНОгО ВихОВаННЯ І сПОРтУ УКРаїНи ОгОЛОШУє

КОНКУРс На ЗаМІщЕННЯ ВаКаНтНих ПОсаД:

коли кіплінга удостоїли вищих посмертних почестей – бути похованим у вестмінстерському абатстві, жоден письменник не йшов за його труною

Перший англійський нобелівський лауреат з літератури, причому донині наймолодший, визнаний одним з найкращих англійських поетів, новеліст, мандрівник, людина, яка збагатила і прикрасила англійську мову. а ми знаємо його більше як автора славнозвісної «Книги джунглів» і «батька» улюбленого дитячого героя – мауглі. Це, звичайно, – джозеф Редьярд Кіплінг.

КІПЛІНг – аВтОР сОтНІ ВІРШІВ. серед Них – І слОва ЗНаМеНиТОї ПІсНІ ПрО вОлОхаТОгО джМеля З вІдОМОгО фІльМУ ельдара ряЗаНОва

ЦЕй нІжнИй заЛІзнИй РеДьяРД

16 «Освіта України»

завідуючі відділами:Оксана КОВТОНЮК, Юрій ЗУЩИК,Ольга КОВАЛЕНКО, Максим КОрОдЕНКО Спецкореспондент – Наталія КУЛИКОглядачі – дмитро ШУЛІКІН, Анна ЦЯЦЬКОжурналісти –Олена СОЛОдОВНІК, Наталія ЧОМКОЛітературний редактор –Людмила СКОрУКХудожній редактор –Тетяна ВОрОШИЛОВСЬКАВерстальник – Віталій СІГНАТУЛІНголовний дизайнер – Антон ЯКОВЛЄВОператор комп’ютерного набору –роман ПЛОдЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта україни» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 01054, м. Київ, вул. дмитрівська, 18/24.Тел.: (044) 486-7960, факс: (044) 486-8237Рекламний відділ: тел. (044) 486-8581e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.com.ua

газету надруковано в друкарні ВаТ «Видавництво «Київська правда»м. Київ, вул. маршала гречка, 13, тел. (044) 422-57-85друк офсетний. зам. № 107 від 28 січня 2012 року

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

директор видавництва «Педагогічна преса» – Олександр ОВЧАрголовний редактор – Ігор ЮрЧЕНКО Перший заступник головного редактора –Марія КОрЮНЕНКОзаступник головного редактора –Людмила ЗАГЛАдАВідповідальний секретар –Світлана КУШПІЙзаступник відповідального секретаря –Оксана ЖОВАНИКСтарші літературні редактори –Ірина ЗАЛЕСЬКА, Тетяна КАрПОВА

газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у січні: 52000 примірників

Засновники:міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни, національна академія педагогічних наук україни, Профспілка працівників освіти і науки, Вища атестацІйна комісія україни, дІВП Видавництво «Педагогічна преса»

Видавець:# 5 (1275) 30 січня 2012 року

ОфіційНе ВиДАННя МіНістерстВА ОсВіти і НАуКи, МОлОДі тА спОрту уКрАїНи

знати?баЖаЄте

рекл

ама

а, між тим, з усіх українців Симон Петлюра був чи не «найукраїнськіший». На-

віть сам факт народження: 1879 рік – важко знайти на мапі Укра-їни місто «більш українське», ніж Полтава. А походження... З одно-го боку, – реєстрові козаки (а «реєстрові» – це, вважай, про-фесійні вояки від роду до роду), з іншого – священнослужителі. Обидва види занять знаменні для України, яку населяв люд войов-ничий і Богослухняний водночас.

ПЕРШУ статтю РЕДагУВаВ гРУШЕВсьКийМоже, саме з цього почався Петлюра-політик? Навчався він у Полтавській духовній семіна-рії. Мабуть, і сам не знав, однак уже там зробив перші політичні

кроки у власній біографії. Адже був членом таємного українсько-го гуртка, брав участь у конфе-ренції Революційної Української партії (РУП) і в роботі Всеукра-їнського студентського з’їзду, за що і вигнали із старшого кла-су семінарії. Юнак компенсував це посиленою систематичною самоосвітою. Цікавився різно-манітними галузями: політикою, військовою справою, юриспру-денцією, історією, філософією, релігієзнавством, фінансами. До-бре знав німецьку і французьку мови. І, зрештою, розпочав жур-налістську діяльність. Його пер-шу публіцистичну працю редагу-вав сам Михайло Грушевський.

Симон Петлюра мав надзви-чайно неспокійну вдачу і бага-то здібностей, і вони виявляли-

ся не тільки в публіцистичній діяльності. Його кар’єрі міг по-заздрити будь-який політичний «вискочка» нинішніх часів. Різ-ниця лише в тому, що сьогодні такі кар’єрні вершини досягають-ся завдяки грошам і «кумам», а тоді Симон Петлюра за два роки зумів із журналіста-пропагандис-та стати Президентом України! Хтось скаже, що, мовляв, у ті часи і 16-річні «полками коман-дували»… Так, але, щоб чогось до-сягти, і тоді треба було мати не-абиякий організаторський хист. Інакше, як сталося, що вже в 1917 році, коли в Російській імперії па-нував хаос, Петлюра зумів вті-лити те, до чого не додумалися інші. Тоді було багато «револю-ційних діячів» усіх мастей і тала-нів, які їздили по теренах України і пропагували кожен своє: обіця-ли «рівність і братерство», пере-моги і взагалі – «золоті гори».

МІф ПРО «УЗУРПатОРа»А Симон Петлюра змінив точку докладання зусиль і замість пус-топорожніх гасел висунув одне: побудувати українську республі-канську армію! Обставини того часу сприяли реалізації цієї ідеї: ще не закінчилася Перша світо-ва війна, Європа була в роздраї, міждержавні кордони тремтіли і ламалися, а Петлюра намагався встигнути скрізь і вже в листо-паді 1917 року як Голова Укра-їнського Генерального військо-вого комітету повідомив Ставку російської армії, що вся влада над військами в Україні перехо-дить до нього. Можливо, саме з тієї заяви й народився міф про Петлюру як про «узурпатора» і «зрадника».

Згодом довго аналізували: чому Петлюра й Україна в ці-лому – з її Центральною Радою,

Директорією, Гетьманськими Ра-дами та іншим державотворчим начинням зазнала тоді поразки. А найбільш яскраві постаті укра-їнської історії подалися в емігра-цію, і навіть – у забуття. Але і тут Симон Петлюра опинився в сумному авангарді: 1926 року в Парижі у нього увігнав п’ять куль єврейський юнак Самуїл Шварцбард… Петлюра був пер-шим з емігрантів такого рангу, якого вбили за кордоном. Під час суду з’ясувалися цікаві по-дробиці, які спростовували осно-вний мотив убивці: нібито Пет-люрі помстилися за єврейські погроми, що чинилися в Укра-їні під час громадянської війни за його наказом. Така версія мо-гла бути вигідною для справжніх організаторів убивства. Для кого саме? Можна навіть пальцем не показувати, якщо, скажімо, зга-дати долю таких діячів, як Лев Троцький…

Узагалі «єврейське питан-ня» – найбільш серйозне і слизьке в усій новітній світовій історії. Як стверджують істори-ки, вже в середні віки в Європі будь-яка держава не могла себе вважати повноцінною, якщо там не було єврейських погро-мів. Так уже складалася історія… Але й сьогодні чимало, скажімо, російських дослідників припи-сують ці самі погроми Петлюрі,

забуваючи, що не менш крива-ві розправи над євреями чини-ли, наприклад, денікінці. І навіть підводили під ці діяння «ідеоло-гічну базу»: «Всі євреї – кому-ністи. Отже, – наші вороги…» Не менш жорстоко розправля-лися з євреями, до речі, і поля-ки. І навіть конармійці Будьонно-го, в яких теж була «ідеологічна база»: «Всі євреї – буржуї!» Тож і вбивали – «буржуїв»…

жОДНОгО НаКаЗУ ПРО ПОгРОМи…Між тим, уже під час суду над Самуїлом Шварцбардом були до-кументи і навіть свідчення жи-вих людей, які однозначно ствер-джували: ніколи Симон Петлюра не віддавав наказів, які утиска-ли б єврейське населення. Не було жодного документа будь-якого українського формування, де віддавався б наказ про погро-ми. Ну, а ті документи, що свід-чили інше, де чорним по білому сам Петлюра встановлював жор-сткі покарання за мародерство і погроми – були надійно захо-вані від сторонніх очей більшо-вицькими архіваріусами.

Отже, дуже налякав більшови-ків семінарист-журналіст, а по-тім – Головний Отаман збройних сил України Симон Петлюра…

Ольга КОВаЛЕНКО, «Освіта України»

аНтиГеНії

дивно, але на цього політичного діяча, якого вже давно немає, не діє плин часу. Він зостається нелюбим для деяких політиків і істориків. Він залишається незрозумілою і суперечливою історичною постаттю для переважної більшості співвітчизників… його посмертна доля – яскравий приклад того, як за допомогою багаторічного «промивання мозку» можна спаплюжити, перевернути з ніг на голову будь-яку історичну фігуру – аби було бажання…

читайте в наступному номері розповідь про фанціско франко

щоб створити з туалетного паперу «конструк-цію» складену 13 разів, учням-математикам зі

Школи Святого Марка, що у США, довелося (звіс-но, разом з учителями) виводити спеціальну фор-мулу. Згорнути туалетний папір – справа не така проста, як може здатися на перший погляд, бо з кожним складанням товщина нового «паперового аркуша» збільшується, згини стають округлішими, з’являються складки і працювати з ним усе важче. Через це складати папір можна обмежену кількість разів – він починає рватися. Учні врахували тов-щину паперу і «правильну» довжину стрічки, необ-хідної для завершення завдання. Експериментатори склеїли кілька промислових рулонів і в результаті склали конструкцію з 8 192 шарів паперу загаль-ною довжиною 16 кілометрів і згорнуту 13 разів. Так отримали рулон заввишки 76 сантиметрів і 150 сантиметрів у ширину. Це «творіння» стало хоча незвичним, але світовим рекордом.

Несподіваний подарунок отримав простий шкільний учитель із Бенгалії Паріжат

Саха. Перевіряючи свій банківський раху-нок, чоловік виявив, що став власником ці-лого статку. Замість десяти тисяч рупій (в еквіваленті 200 доларів), які залишались у Паріжата, на рахунку було приблизно де-сять мільярдів доларів. До речі, це майже весь річний бюджет Міністерства освіти Ін-дії, який становить 11,5 мільярда доларів. Шокований педагог, побачивши у себе таку суму, ніяк не міг усвідомити, як це він так ощасливився. Тому довелося телефонувати до банку, а там йому повідомили, що справді він значиться в статусі мільярдера, але тра-пилася помилка і гроші йому не належать. Тому і скористатися цим скарбом учитель не може – Паріжату дозволили зняти тіль-ки його 200 доларів.

НоВий рекорд

шкоЛяРІ «ексПеРИМенТувАЛИ» над ТуаЛЕТнИм ПаПЕРОм

пощастило?

ІндІйСьКИй учИТеЛь сТАв МІЛьяРДеРоМ

симон Петлюра за два роки зумів із журналіста-пропагандиста стати Президентом україни

дОВІЧнО нЕЛюБИй ПАТРІоТ