АБАЗА Віктор Іванович (22.08.1864—28.07.1931) — укр. військ.діяч, генерал-хорунжий АрміїУНР. Н. у Росії. Закінчив Кос-тянтинівське артилер. уч-ще уСанкт-Петербурзі (1884). Учасникросійсько-японської війни 1904—1905.Під час Першої світової війни —командир дивізіону, ад’ютант шта-бу корпусу, полковник. Влітку1917 брав участь в українізації ча-стин рос. армії, наприкінці 1917 —в укр. армії. За режиму П.Скоро-падського (див. Українська Держа-ва) — командир гарматного полкуКиїв. армійського корпусу. Під-тримав повстання Директорії, бувпризначений командиром Сіроїдивізії, здобув у боях Конотоп, Ба-хмач, Чернігів. Заснував при штабід-зії Інформаційне бюро (у йогоскладі працював поет П.Тичина),яке видавало газ. «Воля». Від поч.1919 Сіра д-зія під командуван-ням А. вела бойові дії проти час-тин Червоної армії (див. Радянсь-ка армія) на Правобережній Ук-раїні та Волині. У трав. 1919 булаоточена в р-ні Луцька польс. вій-ськами ген. Ю.Галлера. А. потра-пив у полон, перебував у таборівійськовополонених Ланцут. Піс-ля визволення виїхав до Чехосло-ваччини, оселився у Празі. Бравучасть у діяльності ветеранськихорг-цій Армії УНР.

П. у м. Варшава.Літ.: Список подполковников по

старшинству на 1 сентября 1910 г.СПб., 1910; За державність, зб. 10. То-ронто, 1964; Колянчук О. та ін. Генера-літет українських визвольних змагань.Львів, 1995.

К.Є. Науменко.

АБАЗА Олександр Агейович(24.07.1821—25.01.1895) — держ.,культ., громад. та політ. діяч лібе-рально-демократ. спрямуванняРосійської імперії. Із старовинно-го рос. дворянського роду молдов.походження. Н. в с. Винокурен-ний Завод Вишневолоцького пов.Тверської губ. Закінчив Петерб.ун-т (1839). 1840—65 обіймав кіль-

ка другорядних військ., держ. тагромад. посад. Від 1870-х рр. по-чалося стрімке сходження А. пощаблях службової драбини: 1871—74 — держ. контролер Рос. імпе-рії, 1875—80 — голова департ.економії Держ. ради, чл. К-ту мі-ністрів та голова К-ту з благоус-трою сільс. нас., дійсний таємнийрадник, почесний чл. Петерб. АН,чл. Конституційної комісії графаМ.Лоріс-Мелікова, ймовірно, одиніз співавторів т. зв. лоріс-мелі-ковської конституції. Виступав занадання нац. окраїнам Рос. імпе-рії, також і Україні, більш широ-кої автономії за австро-угор. зраз-ком. Від 27 жовт. 1880 до 6 трав.1881 — міністр фінансів Рос. ім-перії, ініціатор скасування соля-ного акцизу. Однак з поч. царю-вання імп. Олександра III та на-станням «ери контрреформ» А.втратив свій вплив у держ. апаратікраїни. До кінця життя залишив-ся лише почесним чл. Держ. ради.

А. — один з активних підпри-ємців у галузі укр. цукровоїпром-сті. Його з-д у м-ку Шпола,за даними 80—90-х рр. 19 ст., бувнайпотужнішим підпр-вом цьогопрофілю в краї й одним із трьох (з239) найвизначніших підпр-в та-кого типу в Рос. імперії. Крім то-го, А. вніс значний вклад у розви-ток місц. цегляного, маш.-буд. таборошномельного вир-ва.

П. у м. Ніцца (Франція). По-хований у м. Санкт-Петербург.

Літ.: Орлов П.А. Указатель фабрик изаводов Европейской России с Царст-вом Польским и Великим КняжествомФинляндским. СПб., 1881; Скальков-ский К.А. Наши государственные и об-щественные деятели. СПб., 1890; Вит-те С.Ю. Воспоминания, т. 1. М., 1960.

О.М. Машкін.

АБАЗИН (Абазинець) Андрій (р.н. невід. — 1703) — військ. і держ.діяч України, брацлав. полков-ник. Походження невідоме. На-прикінці 80-х рр. 17 ст. розпочавколонізаційну діяльність на Пра-вобережній Україні. Користую-

чись королів. привілеями на засе-лення спустошених довголітнімивійнами земель, А. та його сорат-ники зміцнювали владу над тер.своїх полків. Наприкінці 17 ст.органи козац. самоврядування наПравобережжі почали перетво-рюватися на держ.-політ. струк-тури гетьман. України, які вжеіснували тут в роки національноїреволюції 1648—1676. З 1690 А. —брацлав. полк. (див. Брацлавськийполк). Брав участь у походах пра-вобереж. козацтва на турец.-татар.володіння — Буджак, Казікермен(нині м. Берислав), Очаків, Тягіню(старовинна назва замку в м. Бен-дери, Молдова) та ін. Відзначивсяпід час походу польс. армії наМол-давське князівство (1691), а та-кож у багатьох битвах з турец.-татар. загонами на Поділлі. Части-на козаків з полку А. протягом1694—95 входила до компутів пра-вобереж. Війська Запорозького, щофінансувалося польс. урядом. По-ряд з фастів. полк. С.Палієм А.став одним із кер. нац.-визвол. по-встання проти Речі Посполитої(1702—04), яке сучасники назива-ли «другою Хмельниччиною». На-прикінці жовт. 1702 його полки ра-зом із підрозділами С.Самуся здо-були Немирів.

У лют. 1703, під час бою підЛадижином (нині місто Тростя-нецького р-ну Він. обл.), А. бувтяжко поранений і потрапив у по-лон. За наказом команд. польс.військами А.Синявського підданийтортурам і посаджений на палю уШаргороді.

Літ.: Сергієнко Г.Я. Визвольний рухна Правобережній Україні в кінці XVIIі на початку XVIII ст. К., 1963; Чух-ліб Т.В. Козацький устрій Правобереж-ної України (остання чверть XVII ст.).К., 1996.

Т.В. Чухліб.

АБАТ (лат. abbas (abbatis), з грец.����� арамейського абба — бать-ко) — 1) настоятель абатства (удеяких катол. чол. монастирях —пріор). Спочатку А. обирали чен-

A

О.А. Абаза.

ці й затверджував єпископ като-лицький, а з 8 ст. їх призначалидуховні чи світські сюзерениабатств; 2) А. називали також світ-ських осіб, які користувалися при-бутками з володінь, належнихабатству; 3) від 16 ст. ввічливезвертання до молодих осіб духов-ного звання. (Див. Католицизм,Католицька церква латинського об-ряду, Католицькі чернечі ордени.)

Літ.: Лінч Дж. Середньовічна цер-ква. К., 1994.

М.В. Кірсенко.

АБАТИСА — настоятелька катол.жін. монастиря (див. Абатство).

АБАТСТВО — католицький чол.чи жін. монастир з належнимийому володіннями. А. підпоряд-коване єпископу католицькому абобезпосередньо римському папі.

АБВЕР (нім. Abwehr — оборона,відсіч, захист) — орган військ.розвідки і контррозвідки Німеч-чини. Від 1919 до 1938 офіційнопідпорядковувався військ. мін-ву.Від 1935 А. очолив досвідченийрозвідник Ф.Канаріс, який акти-вно сприяв перетворенню службина один із найважливіших інстру-ментів гітлерівської політики. Піс-ля скасування 1938 військ. мін-ваА. реорганізовано в управліннярозвідки і контррозвідки при шта-бі вермахту. В центр. апараті дія-ло 5 гол. підрозділів: «Абвер-I» —розвідка; «Абвер-II» — організаціясаботажу, диверсій, терору й повс-тань на тер. ворога, розклад йоговійськ і тилу; «Абвер-III» — контр-розвідка; «Абвер-аусланд (закор-дон)» — вивчення потенціалуіноз. д-в; «Абвер-центр» — за-гальноорг. від.

У черв. 1941 для безпосеред-нього кер-ва розвідувальною діяль-ністю на Сх. фронті створеноштаб «Валлі», а 1942 — «Зондер-штаб Р» — для боротьби з парти-занським рухом і для ведення про-паганди серед нас. окупованихтер. А. мав свої збройні форму-вання — полк (згодом д-зія)«Бранденбург-800». На тер. Німеч-чини і за її межами А. мав пери-ферійні органи — т. зв. абвер-штеллє (АСТ) і підпорядковані їмабвернебенштеллє (АНСТ).

У роки Другої світової війниАСТ були створені у країнах-са-телітах, а також на окупованійтер. при команд. нім. військамитилових р-нів. Вони повинні буливиявляти агентуру противника іосіб, ворожо налаштованих доНімеччини, готувати шпигунів та

диверсантів для фронтових ко-манд А., вести боротьбу з антифа-шист. і партизан. рухом. Конкрет-ний зміст діяльності кожного зних визначався одним із напря-мів: розвідка, саботаж, контрроз-відка. На окупованій тер. Українидіяли «Абверштеллє Україна»,«Абверштеллє півдня України».

«Абверштеллє Україна» дис-локувався в різний час у Ровно(нині Рівне) і Полтаві. Від 1942 дожовт. 1943 у Києві діяв підпоряд-кований «Абверштеллє Україна»«Абвернебенштеллє Київ», заши-фрований під кодовою назвоюустанови зв’язку («Фербіндунгс-штеллє»). Контактував у своїйроботі з розвідувальним органом«Оріон», штаб і школи якого дис-локувалися 1943 в Києві, а такожз київ. підрозділом СД. Його дія-льність полягала у закиданні втил Червоної армії (див. Радянсь-ка армія) агентури і заходах з ви-явлення закинутої у нім. тил рад.агентури.

Ств. у жовт. 1941 «Абверштел-лє півдня України» дислокувавсяу Миколаєві, згодом в Одесі. Йогодіяльність поширювалася на тер.Миколаїв., Херсон., Сталінської(нині Донец.), Запоріз., Кіро-вогр., Він. і Одес. областей УРСР,а також Ростовську обл. РРФСР.Штатні резидентури були в Херсо-ні, Кіровограді, Маріуполі, Меліто-полі, Первомайську, Вінниці, Кри-вому Розі. 14 лют. 1944 А. розфор-мовано. Більшість співпрацівни-ків переведено до гестапо й політ.розвідки Головного управління ім-перської безпеки Німеччини.

Літ.: Долгополов Ю.Б. Война безлинии фронта. М., 1981; Органы госу-дарственной безопасности СССР в Ве-ликой Отечественной войне: Сборникдокументов, т. 1, кн. 1. М., 1995.

Т.В. Вронська.

«АБДАНК» («Авданк», «Габ-данк») — назва шляхетського гер-ба, що належав до польс. гераль-дичної системи (див. Геральдика).Гол. складовою герба є червонийщит, на якому зображено гераль-дичну фігуру за взірцем лат. літе-ри «W». Інколи (напр., на титуль-ному аркуші козац. реєстру 1649)увінчаний хрестом, що уподібнюєйого до герба «Сирокомля». Увірші «На старожитний клейнодп. Хмельницьких», вміщеному взазначеному реєстрі, «А.» згаду-ється як герб Б.Хмельницького.Польс. сейм 1661, допускаючи«до прерогатив шляхетства»Ю.Хмельницького, надав йому герб«Масальський», що є подібним до

«А.» і «Сирокомлі». З відомихпредставників укр. шляхти гер-бом «А.» послуговувався рід геть-мана І.Виговського.

Літ.: Битинський М. Знамена укра-їнських гетьманів. «Рід та знамено»,1947, зшиток 4; Каманин И.М. Эпизо-ды и деятели эпохи Богдана Хмельни-цкого. В кн.: Синові України: Збірникстатей 1906 р. на пошану В.Антоно-вича. К., 1993; Сварник І. Великомуд-рий Гетьман. «Універсум», 1995,№ 1—2 (14—15); Дашкевич Я. Хмель-ницькіана. «Знак», 1996, ч. 11.

Ю.К. Савчук.

АБДУЛ-ГАМІД І (20.05.1725—07.04.1789) — султан Османськоїімперії (1774—89). За його прав-ління продовжувалася військ. бо-ротьба з Австрійс. імперією (див.Австрія) та Російською імперією затериторіальні володіння на Бал-канах та у Пн. Причорномор’ї.А.-Г. I намагався реформуватиосман. армію: запросив до країниіноз. військ. спеціалістів та розпо-чав ліквідовувати сипахійську си-стему, за якою військ. ленникиодержували в пожалування зем-лю, й реорганізовувати яничарсь-кий корпус (див. Яничари). Піс-ля поразки від рос. армії підм. Козлуджі (нині с. Суворово,побл. Варни, Болгарія) 20(09)черв. 1774 доручив великому візи-рові Мугсину-заде підписати зРосією Кючук-Кайнарджійськиймирний договір, що припинив ро-сійсько-турецьку війну 1768—1774і фіксував відділення Кримськогоханства від Осман. імперії (ос-таточно воно перейшло до Ро-сії 1783) разом з тер. Крим. п-оваі причорномор. степами міжрічками Бердою, Пд. Бугом,

10АБАТИСА

Герб «Абданк».

Абдул-Гамід I.

м. Керч, Єнікале, Кінбурн з околи-цями. 21(10) берез. 1779 в султан-ському палаці Айнали-Кавак (Ста-мбул) А.-Г. I підписав додатковуугоду (роз’яснювальну Айнали-Ка-вакську конвенцію 1779), що ого-лошувалася частиною турец.-рос.договору 1774. Згідно з нею, Ту-реччині поверталися землі міжДністром і Пд. Бугом, що належа-ли татарам. У ст. 5 пункті 3 цієїугоди султан обіцяв перевести ко-заків, які перебралися на тер. Ту-реччини після розгрому Запорозь-кої Січі 1775 (бл. 12 тис. осіб), по-далі від берегів Чорного м., направий берег Дунаю, де вони не-вдовзі заснували Задунайську Січ.У квіт. 1775 А.-Г. I підписав дого-вір з імп. Йосифом II, за яким за-хоплена перед тим австрійс. вій-ськами Буковина разом з містамиЧернівці і Сучава (нині Румунія)перейшла до Австрії. У серп. 1787під впливом англ. дипломатії сул-тан розпочав чергову війну з Рос.імперією. Протягом останніх ро-ків життя султана (1787—89) — убитвах з військами Г.Потьомкіната О.Суворова (у їхньому складіактивну участь брали підрозділиукр. козацтва) під Кінбурном,Очаковом, Фокшанами, Римни-ком (нині м. Римніку-Серат, оби-два — Румунія) і Хаджибеєм (ниніна тер. Одеси) — турец. війська за-знали поразки. А.-Г. I мав 22 ді-тей, серед них — майбутній султанОсман. імперії Магмуд II.

Літ.: Дружинина Е.И. Кючук-Кай-нарджийский мир 1774 года (его под-готовка и заключение). М., 1955; ЛордКипросс. Расцвет и упадок Османскойимперии. М., 1999.

Т.В. Чухліб.

АБРАГАМ (Abraham) Владислав(1860—1941) — польс. історик,фахівець з історії польс. костьолута права. Проф. Львів. ун-ту, чл.Польс. АН. Автор ґрунтовних ро-біт з історії середньовіччя, у якихдосліджував діяльність перших орг-цій польс. катол. церкви, а такожпраць про історію укр. церкви.

Тв.: Organizacja Koœcioіa w Polscedo poі.w. XII. 1890; Powstanie organiza-cji Koœcioіa £aciсskiego na Rusi. 1904;Zawarcie maіїeсstwa w pierwotnym pra-wie polskim. 1925.

Т.І. Зарецька.

АБРАМОВИЧ Дмитро Іванович(07.08(26.07).1873 — 04.03.1955) —філолог, історик літ. Чл.-кор.РАН (1921, з 1925 — АН СРСР).Н. в м. Гулевичі Луцького пов.Волин. губ. (нині с. Гулівка Ко-вельського р-ну Волин. обл.). За-кінчив Петерб. духовну акад.

(1897), навч. у Петерб. ун-ті та Ар-хеол. ін-ті, де слухав лекції О.Со-болевського, В.Ламанського, О.Ве-селовського та ін. Учень О.Шах-матова. Викладав у різних навч.закладах Санкт-Петербурга, зго-дом — на Вищих (Бестужевських)жін. курсах, в Археол. ін-ті, Пе-терб. ун-ті. 1903—09 керував каф-рою рос. та старослов’ян. мов Пе-терб. духовної акад., звідки йогобуло звільнено за політичну небла-гонадійність. Після Жовтневої ре-волюції 1917 обіймав професорськіпосади у Ленінгр. ун-ті, а 1939—41 — у Смоленському пед. ін-ті.Активно співпрацював з Комісієюукр. письменства доби феодалізмута торг. капіталізму ВУАН, Ле-нінгр. т-вом дослідників укр. істо-рії, письменства та мови. Після IIсвіт. війни викладав у Вільнюсько-му університеті.

Серед наук. інтересів — рос.літ. (редагував академічне зібр. тво-рів М.Лермонтова, 1910—13), ар-хеографія (описи рукописів б-кПетерб. АН та Софійського соборум. Києва). Найбільший внесокзробив у вивчення історії давньо-рус. письменства. Перше його на-ук. дослідження «К вопросу об ис-точниках Несторова “Жития пре-подобного Нестора Печерского”»(1898) увійшло до магістерськоїдис. «Исследование о Киево-Пе-черском патерике как историко-литературном памятнике» (1901).

Результатом його багаторіч-них досліджень Патерика Києво-Печерського стали кілька акаде-мічних вид. цього джерела: «Кие-во-Печерский патерик» (1911), «Ки-єво-Печерський патерик: Вступ,текст, примітки» (1931, перевид.1991). Взявши за основу вид. другуКасіанівську редакцію патерика1462, А. доповнив її текстом Арсе-ніївської редакції 1402, а такожпростежив зміни у тексті пам’ят-ки до синодального видання 1759.Ці публікації зберігають своє наук.значення й досі. Серед ін. розвідокА. важливими є дослідження істо-рії Ізборника 1076, «Великих Че-тьї-Міней» Димитрія Ростовсько-го та ін.

П. у м. Вільнюс.Тв.: К вопросу об объеме и харак-

тере литературной деятельности Не-стора-летописца. В кн.: Труды ХI Ар-хеологического съезда, т. 2. М., 1902;До питання про джерела ІзборникаСвятослава 1076 р. «Науковий збірникЛенінградського товариства дослідни-ків української історії, письменства тамови», 1929, т. 2; Ізборник Святослава1076 р. і патерики. Там само, 1931, т. 3.

Літ.: Берков П.Н. Хронологичес-кий список печатных работ члена-кор-респондента АН СССР Д.И. Абра-

мовича (1873—1955) и литературы онем. В кн.: Труды отдела древнерус-ской литературы, т. 12. М., 1956.

А.Г. Плахонін.

АБСОЛЮТИЗМ (від лат. absolu-tus — безумовний, необмежений) —форма держ. правління, за якоїверховна влада повністю нале-жить монархові (царю, імперато-рові, королю), здійснюється безпредставницьких інституцій таконституційних обмежень. Тер-мін «А.» виник на рубежі 18—19 ст. у середовищі вчених (упер-ше вжитий у Франції бл. 1796). Уширокому сенсі він використову-ється для позначення необмеже-ної влади (тиранія, деспотія, ди-ктатура, тоталітаризм тощо), увузькому — для характеристикид-в ранньомодерної доби 16—18 ст. і має виразний європоцент-ричний акцент. Вживання тер-міна «А.» щодо тих чи ін. сучас-них соціополіт. явищ підкреслюєприсутній у них елемент (реаль-ний чи уявний) атавізму.

Становлення А. як соціополіт.явища тісно пов’язане з руйну-ванням традиційного середньо-вічного сусп-ва, його становоголаду «вічних» соціальних ролей, іформуванням нового типу істор.спільності людей — нації.

У ранньомодерну добу свідо-мість середньовіччя була підваженаідеєю природного права та заг.-людських цінностей. Результатомцього стала, зокрема, міфологемасуверена як першоджерела політ.влади. Спочатку її підтримали ли-ше прихильники рим. права такрайні папісти (див. Папство),що розвивали теорію богопомаза-ності рим. папи, згодом вонаотримала заг. визнання.

У сусп. свідомості монархи(або подібні до них «вожді» держ.утворень) набували нових знако-вих рис: вони вже не вважалися«помазаниками» Божими, а сталисимволами нац. єдності. Пишати-ся немісцевим походженням стаєдля «національної монархії» пога-ним тоном. У сусп. свідомості мо-нархія дедалі більше набуває оз-нак найважливішого інститутунац. д-ви. Але в цілому ранньо-модерні держ. утворення залиша-лися «сумішшю традиційної хари-зматичної монархії та сучасноїорганізації» (Ф.Бродель).

Серед теоретиків А. було чи-мало видатних інтелектуалів Но-вого часу — Н.Макіавеллі, Ж.Бо-ден, Т.Гоббс та ін. Класичнимприкладом реалізації абсолютист-ських принципів у політиці вва-жається Франція Людовика XIV

11АБСОЛЮТИЗМ

Д.І. Абрамович.

В. Абрагам.

(автора відомого вислову «Дер-жава — це я»). У 18 ст. А. набуваєреспектабельності по всій Європіяк освічений абсолютизм.

Багато істориків вагаються що-до доречності вживання терміна«А.» стосовно околиць «євроат-лантичного» світу, зокрема країнЦентр. та Сх. Європи. Абсолюти-стські реформи тут відбувалисяпізніше та й менше черпали силуз «національного» джерела (тя-жіючи до відвертого волюнтариз-му). Зокрема, А. у Польщі не при-жився (його хрещеним батькомтут традиційно вважається італ.емігрант Ф.Буонакорсі-Каллімах,кін. 15 ст.). Безлад на королів.престолі після згасання Ягеллонівта торжество «шляхетської демок-ратії» сприяли утвердженню вРечі Посполитій комплексу стано-вих прав, відомого як «золотіпольські вольності». Ворожість доА. стала специфічною ознакоюпольс. політ. традиції. «Клапти-кова монархія» Габсбургів такожтривалий час ставилася до абсо-лютистських принципів прохолод-но. Задля власної легітимації цяімперія воліла покладатися на по-літ. спадщину «Священної Римськоїімперії германської нації» та папсь-кої курії. Лише успіхи нових абсо-лютистських конкурентів, зокремаПруссії, підштовхнули австрійс.уряд у 2-й пол. 18 ст. до реформ«навздогін» (пов’язаних з іменамиМарії-Терезії та Йосифа II).

Найбільш дискусійним є за-стосування терміна «А.» щодосусп. процесів у Росії. Рос. науко-вці віддають перевагу терміну«самодержавство». Цим вони, зо-крема, підкреслюють «парале-лізм» історій Росії та Зх. Європи(за В.Ключевським) і нібито уни-кають чіткої хронологічної при-в’язаності А. до традиційної межіранньомодерної доби. Є такожспроби хронологічно «змістити»рос. ранній модерн, наприклад наперіод 1725—1850 (Е.Кінан). Де-які дослідники послуговуютьсявисловом «східна деспотія» (щодля зх. традиції завжди мав оцін-ний характер), особливо це стосу-ється авторів, які намагаютьсяпідкреслити дистанцію між Ро-сією і Європою. Втім, паралельнеіснування термінів «А.» і «освіченадеспотія» в дискурсі про державо-творчі процеси на Сх., зокрема вТуреччині, дає підстави говоритипро певну «надуманість» проти-ставлення локальних варіантів од-ного й того самого феномену.

Укр. досвід А. тісно пов’яза-ний із історією укр. козацтва.

Мілітарне походження козацтвата його «невписуваність» у струк-тури станового сусп-ва (див. Ста-ни) Речі Посполитої зумовилийого союз із прибічниками абсо-лютистських зазіхань польс. ко-ролів. влади. Польс. королі з аб-солютистськими амбіціями (Сте-фан Баторій, Владислав IV Ваза) вкозац. колах зажили доброї слави.

Симпатії до А. вождя національ-ної революції 1648—1676 Б.Хмель-ницького добре відомі. Зрештою,саме ті володарі гетьман. булави,які виказували «монархічні» ам-біції, домоглися певної стабіліза-ції режиму. Це дає підстави гово-рити про укр. варіант А.

Лише після обмеження суве-ренітету гетьманів України, колиїхні можливості проведення абсо-лютистської політики різко зву-зилися, укр. гетьмани стали вопозицію до А. (чужинського),гальмуючи цим і деякі власне укр.модернізаційні процеси. Чималоукр. симпатиків А. походило з кілправосл. ієрархії. Теократична тен-денція «могилянських реформ» ле-гітимізувала абсолютистські пра-ктики в «оновленому правосла-в’ї». А такі вихованці Києво-Мо-гилянського колегіуму (див. Ки-єво-Могилянська академія), як С.По-лоцький та Ф.Прокопович, чималозробили для ідеологічного об-ґрунтування рос. самодержавства.Згодом укр. «кадри» багато посп-рияли успіхам Російської імперії.

Дослідники феномену А. пе-реважно єдині в тому, що абсо-лютистським режимам Європитак і не вдалося звільнитися відобмежень традиційних практик.Нац. «свитка» істотно стримувала«вроджених» (універсальних) во-лодарів, а Французька революціякінця 18 століття, що розпочала-ся в країні переможного А., зреш-тою, дала світові приклад поступунації «без монархів» як тенденціїподальшої історії світу.

Літ.: Filmer R. Patriarcha and otherpolitical works (1647—52). Oxford, 1949;Bodin J. The Six Books of a Commonwe-alth (1576). Cambridge, 1962; Абсолю-тизм в России (ХVII—ХVIII вв.): Сбо-рник статей к 70-летию со дня рожде-ния и 45-летия научной и педагогичес-кой деятельности Б.Б. Кафенгауза. М.,1964; Locke J. Two Treatises of Govern-ment (1689). New York, 1965; Hobbes T.Leviathan (1651). Harmondsworth, 1968;Просина А.Б. Апология абсолютизма вучении Феофана Прокоповича о госу-дарстве и праве. «Вестник Московско-го университета», 1969, № 2; Rowen H.H.Louis XIV and absolutism. В кн.: LouisXIV and the Craft of Rulership. Colum-bus, 1969; Vierhaus R. Absolutism. В кн.:

Marxism, Communist and Western So-ciety. New York, 1972; Franldin J. JeanBodin and the Rise of Absolutist Theoryin France. Cambridge, 1973; Durand G.What is absolutism? В кн.: Louis XIV andAbsolutism. Columbus, 1976; Daly J. Theidea of absolute monarchy in seven-teenth-century England. «Historical Jour-nal», 1978, N 21; Keohane N. Philosophyof the State in France. Princeton, 1980;Ерошкин Н.П. Крепостническое само-державие и его политические институ-ты: Первая половина ХIХ в. М., 1981;Проблемы истории абсолютизма: Сбо-рник научных трудов. М., 1983; Граци-анский П.С. Политическая и правоваямысль России второй половины ХVIII в.М., 1984; Рогожин А.И., Ярмыш А.Н.Государство и право России в периодстановления и развития абсолютизма(вторая половина ХVII — конецХVIII в.). К., 1989; Медушевский А.Н.Абсолютизм ХVI—ХVIII вв. в совре-менной западной историографии. «Но-вая и новейшая история», 1991, № 3;Козлова Н.В. Российский абсолютизми купечество в ХVIII веке (20-е — на-чало 60-х годов). М., 1999.

Д.С. Вирський.

АВАРИ (давньорус. обри) — ко-чові, переважно тюркомовні пле-мена. З’явилися в Європі в 5—6 ст. н. е., прийшовши з Центр.Азії. У серед. 6 ст. А. вдерлись устепи Пн. Причорномор’я, Поду-нав’я і на Балкани. Імп. ВізантіїЮстініан I (527—565) закликав А.на пн. землі імперії з метою стри-мування слов’ян. натиску на ду-найський рубіж Візантії. У Пан-нонії (істор. обл., переважно натер. зх. Угорщини) виник Аварсь-кий каганат на чолі з каганом (ха-ном) Баяном. А. були кочовика-ми, продукти землеробства одер-жували у вигляді данини від сло-в’ян давніх, франків та ін. осілихнародів. З серед. 7 ст. почавсярозпад Аварського каганату, А.витіснили з Причорномор’я. Ос-таточно вони були розбиті й зни-щені Карлом Великим наприкінці8 ст. «Повість временних літ» збе-регла давній нар. переказ про па-нування А. над сх.-слов’ян. пле-мінним союзом дулібів. Бог вини-щив їх, пише «Повість временнихліт», за гординю, що відобразило-ся у вислові «погибоша аки обре».

Літ.: Артамонов М.И. История ха-зар. Л., 1962; Гадло А.В. Этническаяистория Северного Кавказа IV—X вв.Л., 1979; Плетнева С.А. КочевникиСредневековья. М., 1982.

М.Ф. Котляр.

АВГУСТ ІІ Фридерик Сильний(August II Fryderyk Mocny;12.05.1670—01.02.1733) — польс.король з династії Веттінів (1697—

12АВАРИ

1706, 1709—33), курфюрст сак-сонський (Фрідріх Август I,1694—1733). Домігся королів.трону в результаті боротьби зі ста-влеником Франції принцом Кон-ті за допомогою підкупу частинидепутатів сейму та введення доПольщі саксонського війська.Його правління підтримуваламонархія Габсбургів. У 1-му деся-тилітті свого королювання (до1706) А. II спирався на анти-франц. міжнар.-політ. систему(«Великий союз»), до складу яко-го, крім габсбургської Австрії,входили Англія, Голландія (ниніНідерланди), Бранденбург-Прус-сія, Португалія, Савойя і більшачастина князівств «Священної Рим-ської імперії германської нації».А. II прагнув реалізувати особистуунію й утворити унітарне саксон-сько-польс.-литов. держ. об-ня,яке поставило б представника ди-настії Веттінів у один ряд з про-відними монаршими дворами.Для цього шукав підтримки у су-сідніх д-в, пропонуючи їхнім пра-вителям в обмін на допомогу вборотьбі з «шляхетськими воль-ностями» польс.-литов. землі. На-магався приєднати до спадковихсаксонських володінь Ліфляндію(нині пн. ч. Латвії і пд. ч. Естонії)й Естляндію (нині пн. ч. Естонії),а також Трансільванію (нині ускладі Румунії) й Молдову. 16 січ.1699 уклав Карловицький договір(див. Карловицький конгрес 1698—1699) з Османською імперією, згід-но з яким до Польщі відійшли зе-млі пд.-сх. Київщини та Поділля.Але, незважаючи на постановусейму 1699 про заборону козац.«міліції», намагався використатикозацтво Правобережної України,про що свідчила вручена фастів-ському полк. С.Палію корогва зкоролів. гербом. Окремі частиникозаків влітку 1700 брали участь воблозі польс. військами м. Рига(нині столиця Латвії). Королів.універсалом від 15 черв. 1700 наукр. тер. Корони Польської греко-католики (див. Українська греко-католицька церква) зрівнюютьсяу правах з римо-католиками (див.Римо-католицька церква в Украї-ні). Проте на поч. 1702 А. II видавуніверсал про ліквідацію козацтвау Київ. та Брацлав. воєводствах.Спільно з Петром І згідно з Нарв-ським договором 30 серп. 1704придушив козац.-сел. повстанняпід проводом С.Палія, А.Абазина,С.Самуся та З.Іскри на Правобе-режній Україні. Протягом 1711—12 за наполяганням А. II і згідно з

польс.-рос. домовленостями від-булося виселення жителів козац.полків з Правобережжя на Лівобе-режну Україну. В результаті швед.окупації Польщі та невдоволеннявнутр. опозиції (т. зв. Велико-польська шляхетська конфедера-ція) А. II згідно з договором із ко-ролем Швеції Карлом ХІІ від24 верес. 1706 віддав польс. коро-ну його ставленику — Станіс-лаву I Лещинському. Річ Посполи-та у цей час була виключена ізсфер впливу Австрії і Франції.Поступово польс.-литов. д-ва по-трапила під вплив Рос. д-ви. Піс-ля Полтавської битви 1709 і пере-моги Петра I над Карлом ХIIА. II відновив владу над РіччюПосполитою. 20 жовт. 1709 А. II іПетро I уклали мир в м. Торунь(Польща), згідно з яким Росія зо-бов’язувалася надавати королювійськ. підтримку. У відповідьвальний сейм 1710 у Варшаві рати-фікував «Вічний мир» 1686 і визнаввстановлені ним польс.-рос. кор-дони.

Протягом 1715—17 А. II з до-помогою саксонських військ вівборотьбу з Тарногородською кон-федерацією, яка закінчилася під-писанням договору між коро-лем і шляхтою, затвердженим«Німим сеймом» 1717. Договіррегулював унійні стосунки міжРіччю Посполитою і Саксонією:саксонським урядовцям заборо-нялося втручатися у внутр. спра-ви Польщі й представляти її наміжнар. рівні; саксонське військомало покинути польс.-литов.д-ву; королю заборонялося про-тягом тривалого часу перебуватиу столиці Саксонії — м. Дрезден(нині ФРН). Передбачалося про-ведення скарбово-військ. рефор-

ми (встановлення на користь вій-ська постійного поголовного по-датку в Польщі і подимного — вЛитві); польс. військо мало нара-ховувати 24 тис. осіб; обмежу-валися права коронних і поль-них гетьманів; у воєводських сей-миків відбиралося право наборудо війська і збирання окремихподатків; заборонялося створю-вати опозиційні конфедерації шля-хетські.

У внутр. політиці, крім боро-тьби з представниками окремихмагнатських і шляхетських родів,А. II намагався створити постійнуармію з артилерією і флотом;вживав заходи щодо поліпшеннянац. пром-сті і торгівлі, зокремахотів взяти контроль над транзит-ною торгівлею зі Сх.; домагавсяповернення у Польщу з-за кордо-ну заможних магнатсько-шляхет-ських родин тощо. А. II мав одну знайрозвиненіших у тогочаснійЄвропі дипломатичних служб —його постійні представники пере-бували майже у всіх європ. д-вах.Проте поступове зближення у20—30-х рр. 18 ст. інтересів Ро-сійської імперії, Австрії і Пруссіїщодо Польщі готувало поділипольс. земель (див. Поділи Польщі1772, 1793, 1795) між цими д-ва-ми. В останнє десятиріччя прав-ління А. II д-вою фактично керу-вало угруповання представниківмагнатського роду Чарторийськихта його прихильників (т. зв. Фа-мілія). За їх допомоги після смертіА. II польс. корона була переданайого синові Фридерику АвгустуІІІ Саксонському.

Літ.: Otwinowski E. Dzieje Polski podpanowaniem Augusta II. Krakуw, 1849;Feldman J. August II Mocny. В кн.:Polski Sіownik biograficzny, t. 1. Krakуw,1935; Staszewski J. August II. Warszawa,1986; Markewicz M. Rady senatorskieAugusta II (1697—1733). Wrocіaw, 1988.

Т.В. Чухліб.

АВГУСТ ІІІ Саксонський (Фри-дерик; 17.10.1696 — 16.10.1763) —польс. король та саксонськийкурфюрст (1733–63). З династіїВеттінів. Н. в м. Дрезден (ниніФРН). Був одружений (з 1719) здонькою імп. Йосифа I Марією.Обраний на польс. трон за спри-яння рос. та саксонських військ.Визнаний королем вальним сей-мом 1736 — єдиним не зірванимшляхтою сеймом за його правлін-ня. У Польщі А. III бував рідко,не знав польс. мови. Перебувавпід впливом оточення — спочаткуА.Сулковського, а з 1738 —

13АВГУСТ

Август II Фридерик.

Х.Бругля. Протягом 1743—52 йо-го підтримували магнати Чарто-рийські, які намагались провестиокремі реформи. Під час королів-ства А. III Правобережна Україна,яка перебувала під владою РечіПосполитої, була охоплена по-стійними виступами гайдамаків(див. Гайдамацький рух; найбіль-ші — 1734, 1750), які боролисяпроти політ. й реліг. засилляпольс. шляхти та екон. визискуєвреїв-орендарів. У зовн. політиціорієнтувався на Російську імперію,одночасно лавіруючи між Авст-рією та Пруссією. Наслідком по-разки А. III у Семилітній війні

1756—1763 стало завоювання Са-ксонії австрійс. військами й оста-точний перехід Речі Посполитоїпід вплив рос. імператриці Кате-рини ІІ.

П. у м. Губесбург.Літ.: Staszewski J. August III Sas.

Wrocіaw, 1989;Topolski J. Polska w cza-sach nowoїytnych (1501—1795). Poznaс,1994.

Т.В. Чухліб.

АВГУСТИНЦІ — чл. катол. чер-нечого ордену (нині кількаконгрегацій), послідовники вчен-ня Августина Блаженного Аврелія(354—430) — християн. теолога,філософа, родоначальника хрис-тиян. філософії історії, видатногопредставника зх. патристики. Воснову діяльності А. покладено«Правило», що приписують Авгу-стину (397). Статут вимагав відсвящеників й кандидатів у священ-ство целібату (безшлюбності), спіль-ного чернечого життя та відмовивід особистого майна як необхід-них умов пастирської служби.

У 12 ст. склалися дві великіконгрегації А.: каноніки св. Нор-берта та каноніки св. Віктора.Перші віддавали перевагу спогля-дальному життю та аскезі, другі —інтелектуальним вправам, сприя-ючи розвитку середньовічної схо-ластики. У 13 ст. утворився злида-рюючий орден А.-відлюдників(статут затверджено 1256). На-прикінці 14 ст. формується новаконгрегація А.-каноніків, цент-ром якої став монастир у Віндс-геймі. Чл. конгрегації був відомийтеолог Фома Кемпійський (ТомасХемеркен).

До августинської чернечоїтрадиції у різні часи належалиРьойсбрук, Мартін Лютер, ЕразмРоттердамський, Грегор Мендель.

В Короні Польській та на укр.землях А. не відігравали помітноїролі. На поч. 15 ст. монастирі А.з’явилися в Галичині.

Сьогодні бл. 10 тис. А. діють українах Латинської Америки,США, Німеччині, Польщі.

Літ.: Encyklopedia Katolicka, t. 1.Lublin, 1976; Gіoger Z. Encyklopedia sta-ropolska, t. 1. Warszawa, 1985; Христи-анство: Словарь. М., 1994; Релігієзнав-чий словник. К., 1996; Ярош О. Схо-динками посвяченого життя. «Людинаі світ», 1997, № 7.

Т.О. Комаренко.

АВДАКОВ Микола Степанович(28(16).02.1847—24(11).09.1915) —один з найвідоміших і найвпли-вовіших промисловців Донец.бас. кін. 19 — поч. 20 ст. За фахомгірничий інженер. Розпочав дія-льність як управитель вугільнихкопалень Російського товариствапароплавства і торгівлі. Від 1879брав участь у роботі з’їздів гірни-чопромисловців Пд. Росії і протя-гом 1879—1906 щорічно обиравсяуповноваженим гірничопромис-ловців Донбасу для виконання їх-ніх клопотань перед урядом. Бравучасть у розробці найважливішихпроектів з’їздів (про буд-во у Дон-басі залізниць, удосконаленняпд. мор. портів), тарифів на пере-везення залізницями вугільнихвантажів, застосуванні робітн. за-конодавства на рудниках і з-дахДонбасу тощо. Був чл. Ради з гір-ничопромислових справ при Мін-ві землеробства і держ. маєтнос-тей, а також чл. Ради у залізнич-них справах при Мін-ві шляхів.2 листоп. 1900 обраний головоюРади з’їздів гірничопромисловцівПд. Росії, а 1903 — головою Радиз’їздів представників пром-сті йторгівлі, водночас виконував обо-

в’язки голови Харків. біржовогок-ту й голови Харків. вугільноїбіржі. 16 берез. 1906 на з’їзді пре-дставників торгівлі й пром-сті об-раний чл. Держ. ради Російськоїімперії від пром-сті й незабаромувійшов до складу фінансової ко-місії Держ. ради.

А. належить кілька праць прогірничозаводську пром-сть, пере-везення вугільних вантажів, са-нітарний стан на кам’яновугіль-них рудниках, надрукованих в«Южно-Русском горном листке»,«Горнозаводском листке» та ін.

Літ.: Фомин П.И. Горная и горно-заводская промышленность Юга Рос-сии, т. 1. Х., 1915; Краткий очерк исто-рии съездов горнопромышленниковЮга России. Х., 1922; Потолов С.И.Рабочие Донбасса в ХIX веке. М.—Л.,1963.

Ю.П. Лавров.

АВДИКОВИЧ Орест Львович(псевд. — Данило Троян; 06.02.1876—28.10.1918) — укр. педагог,письменник, літературознавець.Н. в с. Сороки (нині село Бучаць-кого р-ну Терноп. обл.). Навч. уГірничій акад. м. Леобен (Авст-рія), закінчив філос. ф-т Львів.ун-ту (1901). Працював учителемг-зії у м. Перемишль (нинім. Пшемисль, Польща). А. — ав-тор збірок оповідань «Поезія іпроза» (1899), «Метелики», «Нет-лі» (1900), «“Моя популярність”та інші оповідання» (1905), «Ой, урідному краю та на дикому полі»(1918). Оповідання А. переважнопобутово-психологічного харак-теру, в них реалістична манерапоєднана з елементами символіз-му. Автор вміло схоплює конф-ліктні ситуації, ставлячи героя пе-ред необхідністю внутр. вибору. Утв. останніх років звучать антиво-єнні мотиви. Відомий також якавтор літ.-критичних розвідок «Ог-ляд літературної діяльності Олек-сандра Кониського» (1908) та«Форма писань Маркіяна Шаш-кевича» (1911).

П. у м. Відень, похований уПеремишлі.

Літ.: Крушельницький А. Посмертніоповідання Ореста Авдиковича. «Новішляхи», 1929, № 4; Нахлік Є. Авдико-вич Орест Львович. «Українська біо-графістика», 1996, вип. 1.

М.М. Ільницький.

АВДІЄНКО Михайло Овер’яно-вич (1886 — 08.09.1937) — укр.громад. і політ. діяч, один із ліде-рів укр. націонал-комунізму. Мо-білізований під час Першої світо-

14АВГУСТИНЦІ

Август III Саксонський.

О.Л. Авдикович.

вої війни до рос. армії, служив уПетрогр. гарнізоні, де став однимз організаторів укр. нац. руху.Очолив революц. виступ Волин.полку, сформованого майже ви-ключно з українців. А. — один зорганізаторів укр. маніфестаціїу Петрограді (нині Санкт-Пе-тербург) 12 берез. 1917. Укр. гро-мадою Петрограда делегованийдо Петрогр. ради робітн. і сол-датських депутатів. Чл. Україн-ської Центральної Ради і Всеукр.ради військ. депутатів, Малої ра-ди від фракції УСДРП. ГласнийКиїв. міськ. думи. В листоп.—груд. 1918 — чл. Ревкому, якийочолив повстання проти гетьма-на П.Скоропадського у Києві. Ра-зом з А.Драгомирецьким, М.Тка-ченком, Ю.Мазуренком, А.Річиць-ким на VI з’їзді УСДРП (10—12 січ. 1919) був засн. УСДРП (не-залежних). Один із засн. УКП (25січ. 1920), на II з’їзді партії об-раний секретарем її ЦК. Післясаморозпуску УКП на IV парт.з’їзді (1—4 берез. 1925) А. при-йнятий до КП(б)У. Керував ЦСУУРСР. 26 лют. 1934 засуджений«трійкою» при ДПУ УСРР до 10років ув’язнення. Страчений завироком «трійки» Управління НКВСКарельської АРСР. Реабілітова-ний 1966.

Літ.: Верстюк В.Ф., Осташко Т.С.Діячі Української Центральної Ради.К., 1998.

Т.С. Осташко.

АВЕНАРІУС Михайло Петрович(19 (07).09.1835 —16 (04).09.1895) —фізик. Чл.-кор. Петерб. АН(1876), організатор і кер. київ. шк.фізиків-експериментаторів. Н. вм. Царське Село (нині м. Пушкін,підпорядковане С.-Петерб. міськ-раді, РФ). Після закінчення Пе-терб. ун-ту (1858) два роки ви-кладав у петерб. г-зії. Перебу-вав у закордонному відрядженні(1862—64) для підготовки магіс-терської дис. 1865—91 працював уКиїв. ун-ті (з 1866 після захистудокторської дис. — проф.). Крімекспериментальної й молекуляр-ної фізики, викладав метеороло-гію, був першим в ун-ті зав. метео-рологічною обсерваторією. До-сліджував магнітне поле Землі,термоелектричні явища, захоплю-вався електротехнікою. Найбіль-ший інтерес становлять його до-слідження з молекулярної фізики,теплового розширення тіл і кри-тичної температури речовин. А. —ініціатор створення при Київ. ун-

ті Т-ва дослідників природи ійого активний чл. Нагородженийфранц. орденом Почесного легіо-ну (1881).

Тв.: О термоэлектричестве. СПб.,1864; Об электрических разностях ме-таллов при различных температурах.СПб., 1866.

Літ.: Столетова А.Г. М.П. Авена-риус. (Некролог). «Журнал русскогофизико-химического общества», 1895,т. 27, вып. 8; Нариси з історії фізики вРосії. К., 1951.

В.І. Кізченко.

АВЕРЧЕНКО Аркадій Тимофійо-вич (1881 — 12.03.1925) — рос. пи-сьменник, видавець, театральнийдіяч, карикатурист. Н. в м. Сева-стополь у родині крамаря. Почат-ки освіти здобув удома та в місц.школі. 1896 служив писарем усевастопольській транспортній кон-торі, із 1897 — в правлінні Брян-ських рудників, з поч. 1900-х рр. —у Харкові. Від 1903 друкувався упресі. 1906—07 випускав часописи«Штык» і «Меч». Від 1908 — уСанкт-Петербурзі, став співробіт-ником газ. «Свободные мысли»,журналів «Стрекоза», «Сатирикон»(в останньому був ред. до 1913).Репрезентуючи свої твори, здійс-нював турне містами Рос. імперії, вході яких відвідав Одесу, Київ,Харків. 1913 очолив «Новый сати-рикон». Публікував гумористич-ні оповідання, фельєтони, п’єси,водевілі, мініатюри, монологи длясцени як у пресі (столичній іпровінційній, зокрема регулярно вгаз. «Одесские новости»), так іокремими книжками, що вийшлидесятками видань.

Вважався в Росії «королемсміху». За його редакцією підго-товлена пародійна «Всеобщая ис-тория, обработанная “Сатирико-ном”» (С.-Петербург, 1911), дляякої написав розділ «Новая исто-рия». На той же кшталт 1917створив цикл «Исторические нра-воучительные рассказы».

Вітав повалення самодержав-ства (див. Лютнева революція 1917).Не визнав владу більшовиків(див. Жовтнева революція 1917).Після закриття ж. «Новый Сати-рикон» 1918 виступав на вечорахгумору в Києві, Харкові та Рос-тові-на-Дону, 1919 повернувся доКриму, гастролював із концерт-ними програмами (в т. ч. спільноз О.Купріним). Співробітничав ізгазетами «Юг», «Юг России» таін., завідував літ. ч. севастопольсь-кого театру-кабаре «Дом артиста»,брав участь у постановці власних

п’єс. Підтримував Добровольчу ар-мію. 1920 включився в організаціюнового театру «Гнездо перелетныхптиц», того ж року емігрував доСтамбула. 1921 у Парижі опубл.зб. памфлетів «Дюжина ножей вспину революции», яку В.Ленін успец. критичній статті характе-ризував: «Талановита книжка».З 1922 виступав у різних містахЄвропи (в т.ч. в Ужгороді, Мука-чевому, Рівному, в Бессарабії), ме-шкав у Празі (Чехія), де й помер.

1925 світ побачив його роман«Шутка Мецената», протягомкількох років — зібр. тв. А. чесь-кою мовою. Укр. переклади вміще-но в газетах «Буковина», «Діло»,час. «Літературно-науковий віст-ник», у серії «Загальна бібліотека»(друкувалася Галицькою наклад-нею) — «Гуморески» (Коломия,1912).

Літ.: Алексеев А.Д. А.Т. Аверченко:Автобиография. В кн.: Ежегодникрукописного отдела Пушкинского домана 1973 год. Л., 1976; Спиридонова Л.А.Аверченко. В кн.: Русские писатели,ч. 1. М., 1990; Сергеев О. Белые мыслиАркадия Аверченко. В кн.: Аверчен-ко А. Записки Простодушного. М.,1992; Николаенко Н.В. Он покорял. Вкн.: Крымский альбом. Феодосия.—М.,1997; Левицкий Д.А. Жизнь и творчес-кий путь Аркадия Аверченко. М., 1999.

П.Г. Усенко.

АВРААМКИ ЛІТОПИС — скла-дна за змістом літописно-літ. ком-піляція. Отримала назву за іменембілорус. книжника кін. 15 ст. Ав-раамки. Крім Віленського спис-ку — єдиного, де збереглася при-писка з іменем Авраамки (вико-наний 1495 у Смоленську на за-мовлення єпископа цієї єпархіїЙосифа Солтана; знайдений ар-хеографом О.Рачинським у Поло-цьку і подарований ним 1866Віленській публічній б-ці), ва-ріанти А. л. містяться у Синодаль-ному, Толстовському, Погодин-ському, Тихановському спискахта Супрасльському літописі.

Різні списки А. л. починають-ся хронографом (доведеним дочасів імператорів Візантії Льва IIIта Константина V), що ґрунтуєть-ся на тексті Палеї, після чого ідередагований текст Новгородсько-го літопису, основаного на варіан-ті Новгородського 4-го літопису,близького до Рогозького літопис-ця та доповненого Скороченимлітописним зводом. Одна із час-тин (від поч. 14 ст. до 1446) дужеблизька до Новгородського 5-голітопису, а частина тексту з 1446по 1469 знову наближається до

15АВРААМКИ

М.П. Авенаріус.

А.Т. Аверченко.

Новгородського 4-го літопису,але, на відміну від нього, міститьнизку унікальних повідомленьпереважно новгородсько-псков-ського походження. Як правило,списки А. л. різняться в частиніпісля 1469.

Після цього Віленський спи-сок А. л. містить статті юрид., ге-неалогічного та хронологічногозмісту, близькі до статей Комісій-ного списку Новгородського пер-шого літопису, уривок з Новго-родського 4-го літопису за 945—988 рр., приписку самого Авраам-ки про укладення ним 1495 цієїпам’ятки, після чого вміщенотекст Віленського літопису, якийналежить до Білорусько-литовсь-ких літописів.

Вид.: ПСРЛ, т. 16—17. СПб., 1889—1907; Там само, т. 35. М., 1980.

Літ.: [Оболенский М.А.] Супрасль-ская рукопись, содержащая Новгород-скую и Киевскую сокращенные ле-тописи. М., 1836; Бугославский Г.О смолянине Авраамке и его летописиконца XV в., также несколько слов осмоленском епископе Иосифе Болга-риновиче. «Смоленские епархиальныеведомости», 1900, № 5;Шахматов А.А.Обозрение русских летописных сводовXIV—XVI вв. М.—Л., 1938; Ковальс-кий Н.П., Мыцык Ю.А. Украинские ле-тописи. «Вопросы истории», 1985,№ 10; Лурье Я.С. Авраамка. В кн.: Сло-варь книжников и книжности ДревнейРуси, вып. 2, ч. 1. Л., 1988; Присел-ков М.А. Летописание Западной Укра-ины и Белоруссии. В кн.: Присел-ков М.А. История русского летописа-ния XI—XV вв. СПб., 1996; Клосс Б.М.Летописный сборник, именуемый ле-тописью Авраамки. В кн.: ПСРЛ, т. 16.М., 2000; Бобров А.Г. Новгородские ле-тописи XV века. СПб., 2001.

А.Г. Плахонін.

АВРАМЕНКО Василь Кирилович(22(10).03.1895—06.05.1981) — укр.хореограф, режисер. Н. в м-куСтеблів. 1913—15 навч. у м. Вла-дивосток (нині місто в РФ). 1918закінчив муз.-драм. шк. М.Ли-сенка у Києві. Працював у театріМ.К.Садовського. У лют. 1921 при-був до табору полонених бійцівУкраїнської Галицької армії в м. Ка-ліш (Польща), де заснував школуукр. танцю. Уже в трав. ансамбльвиступав у табірному театрі, а вжовт. — у ін. таборах інтернова-них. З танц. колективом здійснивтурне по Галичині, Волині, Холмщині.1922—24 заснував бл. 40 шк. укр.танцю у Львові, Луцьку, Рівному,Кременці, Олександрії, Межиріччі,ін. містах Зх. України, Холмі (ни-ні м. Хелм, Польща) і в Подєбра-дах (Чехія). У цей час А. здобув

широке визнання як майстер укр.танцю, творець самобутніх нац.яскравих хореографічних компо-зицій.

Від 1925 — в Канаді. Створиву м. Торонто шк. нар. танцю.Працюючи в США і Канаді, роз-горнув широку творчу й пед. дія-льність. Організовував укр. шк.,студії, ансамблі (у різний час уних навчалося бл. 6 тис. осіб).Тріумфальними були гастролі ан-самблю А. разом з хором О.Ко-шиця в 1930-х рр. по амер. конти-ненту. З великим успіхом пройшливиступи на всесвітніх виставках уТоронто (1926) та Чикаго (1933), уВашингтоні (Білий дім, 1935) та ін.містах. 1936 заснував Укр. кіно-компанію. Разом з О.Кошицемзняв фільми-опери «Наталка Пол-тавка», «Запорожець за Дунаєм»,«Маруся» та ін. — перші укр. філь-ми в Америці. Від 1945 — в США.Працював у ств. ним шк. нар. тан-ців, яка здійснила численні турнепо США, Канаді, Бразилії, Арген-тині, Великій Британії та ін. Ви-дав підручник «Українські націо-нальні танці, музика і стрій» (1946).В Нью-Йорку створено фонд А. Зіменами А. та О.Кошиця пов’яза-ний переломний момент у збере-женні й розвитку укр. к-ри наамер. континенті.

П. у м. Нью-Йорк, перепохо-ваний 4 трав. 1993 у смт Стеблів.

Літ.: Наріжний С. Українська еміг-рація, т. 1. Прага, 1942; Книш І. Живадуша народу. Вінніпег, 1966; Ukrai-nians in North America. Champaign,1975; Пігуляк В. Василь Авраменко.Нью-Йорк, 1979; Марунчак М.Г. Біо-графічний довідник до історії україн-ців Канади. Вінніпег, 1986; Боровик М.Століття українського поселення в Ка-наді (1891—1991). Монреаль—Оттава,1991; Погребенник Ф. Корифей україн-ського танцю. «Народна творчість таетнографія», 1991, № 2—3; Коць М. Ва-силь Авраменко. К., 1993; Мушинка М.За мистецькими заповітами ВасиляАвраменка. «Народна творчість та ет-нографія», 1994, № 1; Луців В. Незабу-тній маестро (Василь Авраменко у мо-їй пам’яті). «Київська старовина»,1996, № 2—3.

О.О. Ковальчук.

АВРАМОВ (Абрамов) Іван Бори-сович (1802—29(17).09.1840) — де-кабрист, військовик, підпри-ємець. З дворян. Освіту здобувавудома, потім у тульському пансіо-ні та моск. уч-щі колоноводів.1818 прийнятий на службу доімператорського почту (з квартир-мейстерської частини). 1819 —прапорщик, дістав призначення

до 2-ї армії, проводив топографіч-ну зйомку Подільської губернії, завиконання чого 1822 нагородже-ний орденом св. Анни 4-го ст.1825 — поручик квартирмейстер-ської частини, прикомандирова-ний до гол. квартири 2-ї армії вм-ку Тульчин.

Чл. Пд. т-ва (див. Декабристіврух) від 1823, арештований 26(14)січ. 1826 і ув’язнений у Петропав-ловську фортецю, де утримувавсявід 3 лют.(22 січ.) 1826 по 27(15)лют. 1827. Засуджений за 7-м роз-рядом, конфірмований на 2-літ-ню каторгу (термін було скороче-но до року). Від весни 1827 — уЧитинському острозі, наступногороку переведений на поселеннядо Туруханська (нині Красноярсь-кий край, РФ). Від 1831 займавсяторгівлею (разом із М.Лісовсь-ким).

П. у с. Осиповка (Осиповськ)Анциферовської волості Єнісей-ської губ.

Літ.: Восстание декабристов: Ма-териалы, т. 8. Л., 1925; Декабристы напоселении: Из архива Якушкиных. М.,1926; Восстание декабристов: Доку-менты, т. 13. М., 1975.

П.Г. Усенко.

АВРАМОВ (Абрамов) Павло Ва-сильович (1790 або 1791—17(05).11.1836) — військовик, полковник (з1823), декабрист. Кавалер орденівсв. Володимира 4-го ст. (1813) тасв. Анни 2-го ст. (1821). З дворянПетерб. губ. Від 1798 навч. в 1-мукадетському корпусі (Санкт-Пе-тербург). Од 1806 — офіцер. 1819призначений старшим ад’ютан-том до гол. штабу 2-ї армії ум-ку Тульчин. 1822 — нач. учбовогобатальйону, невдовзі — командирКазанського піх. полку, розміще-ного в зх. ч. Київської губернії.

Чл. «Союзу благоденства» (1819),один із засн. (1821) Пд. т-ва (див.Декабристів рух). Не зізнався вцьому на допиті, вчиненому йомуу груд. 1825 на тульчинській гол.армійській квартирі. Заарештова-ний 23(11) січ. 1826 у С.-Пе-тербурзі. До 9 лют. (18 січ.) 1827утримувався в Петропавловськійфортеці. Засуджений за 4-м роз-рядом на 15-річну каторжнупрацю, конфірмований на 12-літ-ню (невдовзі на третину скороче-ну). Від берез. 1827 — у Читинсь-кому острозі, від осені 1830 — Пе-тровському заводі (нині м. Пет-ровськ-Забайкальський, РФ). 1833переведений на поселення доЧити, а далі — до Акшинськогоукріплення (нині с. Акша Читин-ської обл., РФ), де й помер.

16АВРАМЕНКО

І.Б. Аврамов.

П.В. Аврамов.

В.К. Авраменко.

Літ.: Базилевич В. Письма декаб-риста П.В. Аврамова из Сибири. В кн.:Декабристы на каторге и в ссылке. М.,1925; Восстание декабристов: Доку-менты, т. 12. М., 1969.

П.Г. Усенко.

АВРІЛЬ (d’Avril) Адольф (17.08.1822—27.10.1904) — франц. пуб-ліцист, дипломат. Н. в м. Париж(Франція). Вихованець Сорбон-ни. Подорожував по Україні. Усвоїх кн. «Сентиментальна манд-рівка по слов’янських країнах»(1876), «З Парижа до островаЗміїного» (1876), «Дочка Слави»(1896) висвітлював проблему по-ходження українців, історію по-глинення Буковини Австрійс. ім-перією (1774; з 1867 — Австро-Угорщина), боротьбу козацтва За-порозької Січі, яке «уславилося навесь світ республіканською тавійськовою організацією». Одниміз перших у Франції відзначивміжнар. значення укр. к-ри. По-пуляризував діяльність Т.Шевчен-ка, перекладав його поеми «Гама-лія», «Тарасова ніч».

П. у с. Копп’єр (Франція).Літ.: Якуб’як М. Адольф д’Авріль

про Україну. «Хроніка. 2000», 1995,№ 2—3.

М.М. Варварцев.

АВСТРАЛІЯ (Australia), Австра-лійський Союз— держава у Пд.півкулі, на материку Австралія,о-ві Тасманія та дрібних прибере-жних о-вах. Омивається водамиІндійського океану й морями Ти-хого океану. Пл. 7,68 млн км2.Нас. 19,435 млн осіб (2001). Сто-лиця — м. Канберра. Адм.-тер.поділ: 6 штатів і 2 території. Офіц.мова — англ. А. — парламентарнамонархія. Глава д-ви — ко-роль/королева Великої Британії(з 1952 — Єлизавета II), якого/якурепрезентує генерал-губернатор.За формою держ. устрою — феде-рація. Входить до Співдружності,очолюваної Великою Британією.Законодавчу владу здійснює фе-деральний двопалатний парла-мент (складається з палати пред-ставників і сенату). Виконавчувладу здійснює уряд, що форму-ється парламентом, на чолі з пре-м’єр-міністром.

Корінне нас. до відкриття А.європейцями (1770 — Дж. Кук)жило первіснообщинним ладом.1778 створено перше брит. посе-лення — Сідней. З того часу в А.одна за одною виникають колоніїВеликої Британії: 1824 — НовийПд. Уельс, 1829 — Зх. Австралія,

1836 — Пд. Австралія, 1851 —Вікторія, 1859 — Квінсленд. До1868 тер. А. використовувалася якмісце відбування каторги длябрит. злочинців. 1 січ. 1901 за за-коном брит. парламенту колонії вА. об’єднались у федерацію шта-тів — Австрал. Союз, якому булонадано статус домініону (внутр.самоврядування).

В роки Першої світової війниА. воювала на боці Антанти, вроки Другої світової війни — ан-тигітлерівської коаліції. 1950—53брала участь у корейській війні,1965—71 — у в’єтнамській війніна боці США.

На поч. 20 ст. австрал. м’ясо,вовна, зернові зайняли провіднемісце на світ. ринку. Водночас заучасті амер., брит. та япон. ка-піталів інтенсивно здійснювавсяіндустріальний розвиток. Сьогод-ні А. — економічно високорозви-нута країна. У 2-й пол. 20 ст. сут-тєво збільшилася чисельністьемігрантів із азійських країн.

У листоп. 2000 більшість авст-ралійців на референдумі проголо-сували проти пропозиції партіїлейбористів створити республікуна чолі з президентом.

Дипломатичні відносини міжА. та Україною встановлені26 груд. 1991.

Літ.: Австралия и Океания: Исто-рия и современность. М., 1970; Бога-туров А.Д. Великие державы на Тихомокеане (1945—1995). М., 1997.

А.Ю. Мартинов.

Українці в Австралії. Укр.спільнота в А. — одна з наймо-лодших серед укр. діаспор. Масо-ва еміграція до А. почалася післяII світ. війни. Згідно з даними пе-репису нас. А. 1997, в країні про-живало бл. 30 тис. українців, 85 %із них було зосереджено в містахСідней, Мельбурн, Аделаїда,Брісбен, Перт та їхніх околицях.

Громад. і політ. життя украї-нців розпочалося відразу по при-їзді до А. 1950 засновано Об’єд-нання українців в Австралії (від1953 діє під назвою Союз укр.організацій), 1949 — Об’єднанняукр. жінок (од 1951 — Союзукраїнок Австралії), ці орг-ції єнині найбільш активними йвпливовими. Поряд з ними пос-тає низка ін. орг-цій: Станиця во-яків УПА (1949), Союз укр. вете-ранів (1950), Легіон ім. СимонаПетлюри (поч. 1950-х рр.), Спілкавизволення України (1953), Де-мократ. об’єднання колиш. реп-ресованих совєтами українців

(поч. 1950-х рр.), Об’єднання со-юзів укр. комбатантів А. (1958),Укр. антибільшовицька ліга (1965),К-т оборони нац. і людських правв Україні (1967), Фундація допо-моги дітям Чорнобиля (1990) таін.

Важливе значення українці вА. приділяють шкільництву. 1952постала Укр. центр. шкільна радаА., гол. завданням якої було об’єд-нання укр. шкіл усіх штатів, вид.підручників, підготовка вчителів.

НТШ в А. (1950) представляєукр. науку в цій країні. Його чл.відігравали і відіграють провіднуроль у створенні основ громад.,культ., церк. і наук. життя укр.громади. Українознавство в А.розвивається в укр. установах і вун-тах. Діють лекторат україніс-тики ім. М.Зерова в ун-ті ім. Мо-наша в Мельбурні (1983), Центрукраїнознавчих студій при ун-тіМакворі в Сіднеї (1984), Асоціа-ція україністів А. (1990). Їхнім за-вданням є сприяння розвитковідослідницької й навч. діяльності зукраїністики, підтримування тіс-них контактів з наук. орг-ціями закордоном. Чл. цих установ є нелише українці, а й представникиін. національностей, які займаю-ться проблемами україністики.

Укр. преса з’явилась в А. з по-чатком масової імміграції україн-ців. Вона ніколи не була профе-сійною, завжди базувалася на до-бровільній праці та фінансовійдопомозі укр. орг-цій, церков. Цечасописи: найбільші — «Вільнадумка» та «Церква і життя», а та-кож «Єдність», «Бюлетень Об’єд-нання українських католицькихорганізацій», «Інформаційний лис-ток АБН», «Наш фронт», «Пара-фіяльні новини», «Праця і жит-тя», «Українець в Австралії», «Au-stralian Ukrainian Review», «Ukra-inian Issues» та ін.

Театрально-мистецька твор-чість — одна з найпопулярнішихсеред українців А. Найбільш знанітут ансамблі бандуристів: ім. Г.Ки-тастого, ім. Лесі Українки, ім. Г.Хот-кевича, «Колорит», ансамбль піс-ні й танцю «Євшан», хори: «Боян»,«Ластівка», «Сурма», «Чайка», танц.колективи: «Веселка», «Коломий-ка», «Кубанські козаки», «Дніп-ро», ім. В.Івасюка та інші.

Літ.: Мельников Ф. До історії укра-їнської еміграції в Австралії. В кн.:Українці у вільному світі. Джерсі-Сіті,1954; Українці в Австралії: Матеріалидо історії поселення українців в Авст-ралії. Мельбурн, 1966; Історія україн-ського поселення в Австралії: Доповідіз другої конференції. Мельбурн. 5—

17АВСТРАЛІЯ

7 квіт. 1985. Мельбурн, 1985; Зарубіжніукраїнці: Довідник. К., 1991; Зберігаю-чи українську самобутність. К., 1992;Ukrainian Settlement in Australia, FifthConference, Melbourne. Melbourne, 1993;Микитович Р. Українці в науці п’ятогоконтиненту. «Українська діаспора»,1994, № 5; Альманах українськогожиття в Австралії. Сідней, 1994; Тро-щинський В.П., Шевченко А.А. Українців світі. К., 1999; Українці: Історико-ет-нографічна монографія, кн. 1. Опіш-не, 1999; Українці Австралії: Енцикло-педичний довідник. Сідней, 2001.

О.О. Ковальчук.

АВСТРІЙСЬКА ВАЛЮТА— типгрошей в Австрійс. імперії (з 1867— Австро-Угорщина) 1858—92.1857 Австрія уклала з нім. д-вамимонетну конвенцію про узгод-ження валют. На основі митногофунту (становив 500 г срібла) кар-бувалося або 45 австрійс. гульде-нів, що розділялися на 100 крейце-рів, або 30 нім. талерів; 1 гульден5 крейцерів А.в. відповідали гуль-дену попередньої конвенційноїстопи 1753 (див. Конвенційна сис-тема). На зх.-укр. землях побуту-вали такі осн. номінали А.в.: мід-ні 1/2, 1, 4 крейцери; срібні 5, 10,20 крейцерів; 1/4, 1 та 2 гульдени(для внутр. обігу); 1 і 2 талери(для заг.-герм. торгового обігу);золоті півкрони та крона 1858—65, 4 і 8 флоринів 1870— 92 рр. Згрошей конвенційної стопи 1753продовжено карбування лишет.зв. левантійських талерів (тале-рів Марії-Терезії) та торг. дука-тів.

Літ.: Зварич В.В. Нумизматичес-кий словарь. Львов, 1978; Szaivert E.Mьnzkatalog Цsterreich: Von 1740 (Ma-ria Theresia) — 1990. Aktuelle Mar-ktpreise in ЦS. Augsburg, 1991; Probszt G.Цsterreichische Mьnz- und Geldgeschi-chte: Von den Anfдngen bis 1918. In 2Teilen, 3. Aufl. Wien—Kцln—Weimar,1994; Krause Ch., Mishler C. Standardworld coins: 1801—1995. Wisconsin, 1995;Огуй О.Д. Монетно-лічильні наймену-вання на Буковині та в Молдові (кінець14 — перша третина 19 ст.). Чернівці,1997; Його ж. Історія грошового обігута монетно-лічильних найменувань наБуковині: Австрійський час (1774—1918). Чернівці, 2002.

О.Д. Огуй.

АВСТРІЙСЬКИЙ ФЕДЕРА-ЛІЗМ — політ. рух 2-ї пол. 19 —поч. 20 ст. за перебудову монархіїГабсбургів на федеративних заса-дах. Охоплював як соціал-демок-ратів (К.Реннер, О.Бауер), так ічастину консерваторів. Спрямо-ваний проти централізму, а від1867 — австро-угор. двоєдиності.Поділявся на послідовників істо-

рико-політ. та етнічного принци-пів. Однією з форм А. ф. був авс-трославізм. Укр. політики підтри-мували федеративні засади наетнічній основі, оскільки перед-бачали возз’єднання всіх укр. зе-мель в одну територіально-адм.одиницю (план А.Поповічі 1906).Принцип федеративної перебудо-ви монархії проголошено у ма-ніфесті імп. Карла I 16 жовт. 1918,але не втілено у життя через роз-пад Австро-Угорщини.

Літ.: Kann R. The MultinationalEmріrе: Nationalism and National Re-form іn the Habsburg Monarchy 1848—1918, vol. 1—2. New York, 1983; Стеб-лій Ф. Слов’янська ідея в інтерпретаціїукраїнської публіцистики в Галичині60—80-х років XIX ст. В кн.: ДругийМіжнародний конгрес україністів. До-повіді і повідомлення. Історія, ч. 1.Львів, 1994.

О.В. Середа.

АВСТРІЯ (Цsterreich), АвстрійськаРеспубліка — д-ва в Центр. Євро-пі, в бас. Дунаю. Пл. 83,9 тис. км2.Нас. 8,151 млн осіб (2001). Столи-ця — Відень. Офіц. мова — нім.А. — федеративна республіка,складається з 9 федеральних зе-мель: Бургенланд, Відень, ВерхняАвстрія, Зальцбург, Каринтія,Нижня Австрія, Тироль, Форарль-берг, Штирія. Глава д-ви — феде-ральний президент. Законодав-чий орган — двопалатний парла-мент (нац. рада й федеральна ра-да). В А. сформована багатопарт.система.

У 6—7 ст. тер. А. населялигерм. та слов’ян. племена. А. по-стала із т. зв. Сх. Марки КарлаВеликого. Від 976 до 1246 А. пра-вили Бабенсберги. 1276—78 ав-стрійс. землі захопив Рудольф IГабсбург (див. Габсбурги). Напри-кінці 14 ст. А. була одним із най-більших князівств «Священної Рим-ської імперії германської нації».1526 до Австрійс. монархії увійш-ли Чехія й Угорщина, в складіостанньої — пн.-зх. ч. Закарпат-ської України; пд.-сх. ч. Закарпат-тя була приєднана згідно рішеньКарловицького конгресу 1698—1699.Пізніше до А. відійшли Галичи-на (1772) і Буковина (1774) та ін.землі. 1867 Австрійс. імперіяперетворилася на дуалістичну(двоєдину) монархію — Австро-Угорщину. Після падіння династіїГабсбургів та розпаду Австро-Угорщини 1918 на її тер. утвори-лася низка самостійних д-в. 12 ли-стоп. 1918 А. була проголошенареспублікою.

Українці в Австрії. Історіяукр.-австрійс. зв’язків сягає 10—12 ст. Наприкінці 18 ст., коли доАвстрійс. імперії увійшли зх.-укр.землі — Галичина та Буковина, —укр.-австрійс. відносини помітнорозширилися. Відень тривалийчас був місцем формування зх.-укр. еліти — тут було створеновидавничий центр, у заснуванніякого на поч. 70-х рр. 19 ст.провідну роль відіграли М.Дра-гоманов, С.Подолинський, М.Ку-лябко-Корецький, Остап Терлець-кий; у навч. закладах одержувалоосвіту багато майбутніх видатнихдіячів укр. к-ри. Наприкінці Пер-шої світової війни почалася масоваеміграція укр. нас., політ., гро-мад.-культ. діячів Галичини й Бу-ковини в зх. області Австро-Угор-щини. Поразка української рево-люції 1917—1921 спричинила новухвилю політ. еміграції з Українидо Відня, який став центром по-літ. та культ. діяльності укр. еміг-рантів. На той час у столиці А. пе-ребували М.Грушевський, В.Вин-ниченко, В.Липинський, Є.Чика-ленко, П.Чижевський та ін. відоміполіт. діячі. 1919—25 укр. студентинавчалися в австрійс. навч. закла-дах Відня, Граца, Леобена, Інсбру-ка. В А. проживали відомі укр. вчені,літератори, музиканти: С.Дніст-рянський, С.Рудницький, О.Колесса,Д.Антонович, О.Олесь, А.Крушель-ницький, Н.Нижанківський та ін.

Нині в А. — бл. 5 тис. осіб укр.походження. Дипломатичні від-носини України з А. встановлено24 січ. 1992. Сьогодні обидві д-виприділяють особливу увагу дво-сторонній співпраці у галузі нау-ки та к-ри. 1992 у Відні заснованеАвстрійс.-укр. т-во, яке має зв’яз-ки з т-вом «Україна—Австрія» уЧернівцях. 1992 у Львові утворенофіліал Австрійс. ін-ту Сх. та Пд.-Сх. Європи, що допомагає вста-новленню контактів між укр. таавстрійс. науковцями. У Києві,Львові, Чернівцях та Харкові ді-ють австрійс. б-ки.

Літ.: Наріжний С. Українська еміг-рація. Прага, 1942; Пристер Е. Краткаяистория Австрии. М., 1952; Всемирнаяистория, т. 4. М., 1958; Маруняк В.Українська еміграція в Німеччині і Ав-стрії по другій світовій війні, т. 1. Мюн-хен, 1985; Порівняльний аналіз по-літичних структур Австрії та України.Львів, 1996; Австрия. Факты и цифры.Вена, 1997; Трощинський В.П., Шевчен-ко А.А. Українці в світі. К., 1999.

Н.В. Кривець.

АВСТРОМАРКСИЗМ — європ.лівореформістська ідеологічна та

18АВСТРІЙСЬКА

політ. течія; склалася на поч.20 ст. в австрійс. соціал-демокра-тії; набула поширення у міжвоєн-ну добу (1919—39); пішла на спадз початком Другої світової вій-ни. Ідеї А., зокрема концепціякульт.-нац. автономії, мали свогочасу певний вплив на укр. со-ціал-демократію.

У світоглядному відношенніА. поєднує марксизм із неокан-тіанством. Австромарксисти об-стоювали необхідність проведен-ня фундаментальної ревізії марк-систської теорії з огляду на: дифе-ренціацію робітн. класу й істотнізрушення у класовій структурі(поява середнього класу); орг.зміни в економіці розвинутих ка-піталіст. країн; динамізм етнонац.відносин. Адаптуючи марксизмдо реалій тогочасного життя, іде-ологи А. розробили низку конце-пцій, зокрема нац.-культ. дифе-ренціації, еволюційно-нац. по-літики (О.Бауер), організованогокапіталізму (Р.Гільфердінг), кла-су сфери послуг (К.Реннер), син-тезу приватної ініціативи, держ.регулювання й антикризових за-ходів тощо. Ключові положенняА. ґрунтувалися на концептах со-ціалізованої гуманності та націїяк культурної спільноти. Політ.програма А. базувалася на засадахсоціального реформізму і культ.-нац. автономії. Теоретики А. вва-жали, що елементи соціалізмупоступово визрівають у надрах ка-піталізму, зокрема внаслідок со-ціалізації капіталіст. пром-сті. Зде-більшого А. орієнтувався на конс-титуційні засоби та форми політ.боротьби у межах парламентськоїдемократії, хоча й не цурався ліво-радикальної риторики, переважнов агітаційних цілях. Деякі концеп-ти та установчі положення А. зна-йшли відображення у повоєн. про-грамних документах (1947, 1958,1978) Соціаліст. партії Австрії.

Літ.: Гильфердинг Р. Финансовыйкапитал: Новейшая фаза в развитиикапитализма. М., 1912; Гайдалемівсь-кий П. Українські політичні партії: їхрозвиток і програми. Зальцведель,1919; Бауер О.Шлях до соціялізму. К.,1920; Його ж. Австрийская революция1918 года. М.—Л., 1925; Рубинш-тейн А.Я. Отто Бауэр — теоретик авст-рийской социал-демократии. М.—Л.,1934; Лившиц М.А. Странный социа-лизм. «Новое время», 1958, № 9—10,12; Турок В.М. От австромарксизма ксовременному ревизионизму. «Новаяи новейшая история», 1958, № 4,Українська суспільно-політична думкав 20 столітті: Документи і матеріали,т. 1—3. [Мюнхен], 1983; Касьянов Г.Теорії нації та націоналізму. К., 1999;

Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 6—8, К., 2001.

О.В. Ясь.

АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬККОНТРОЛЬ НАД ТЕРИТОРІЄЮУКРАЇНИ 1918 — військ. кон-троль над тер. України, здійсню-ваний армійськими підрозділамиНімеччини та Австро-Угорщинипротягом берез.—листоп. 1918.Був вирішальним чинником пе-ребігу тогочасного внутрішньо-та зовнішньополіт. життя України.

Відчуваючи хиткість і непев-ність свого становища у проти-борстві з прорад. силами, урядУкраїнської Народної Республікизвернувся 12 лют. 1918 до нім.сторони з проханням ввести натер. України нім. війська, з допо-могою яких укр. уряд сподівавсязберегти державність, розв’язатидеякі проблеми держ. буд-ва.

Маючи свої інтереси в Украї-ні (а саме — вивезення з її тер.різних товарів, продовольства тасировини), нім. уряд відразу від-гукнувся на прохання укр. сторо-ни ввести до України війська.18 лют. 1918 нім. війська почалипросуватися на тер. України.27 лют. їх підтримали частини ав-стро-угор. армії. Заг. кількістьнім. і австро-угор. військ стано-вила 450 тис. солдатів та офіцерів.В авангарді нім. підрозділів йшлинечисленні укр. військ. частини.До кінця квіт. 1918 вся тер. Украї-ни опинилася під контролем нім.та австро-угор. армій. На сх. оку-паційна зона була обмеженалінією Батайськ (нині місто Рос-товської обл., РФ) — Дон—Сівер-ський Донець—Дьогтево—Оси-повка—Новобіла (нині село Но-вопсковського р-ну Луган. обл.)—

Валуйки (місто Бєлгород. обл.,РФ)—Грушевка—Бєлгород—Су-джа—Рильськ (нині обидва містаКурської обл., РФ). До сферивпливу Австро-Угорщини (за до-мовленістю від 29 берез. 1918 міжнім. та австро-угор. сторонами)входили частина Волин., Поділь-ська, Херсон. та Катериносл. губ.Управління й експлуатація вугіль-них і металургійних регіонів булиобопільними. Решту губ. і Кримзаймали нім. війська. Залізнич-ний і водний транспорт на всійтер. України перебував під конт-ролем нім. командування.

У зверненні Української Цент-ральної Ради 11 берез. 1918 до укр.народу та заяві представників со-юзного командування в Українівійськ. присутність іноз. д-в трак-тувалась як дружня акція допомо-ги, наголошувалось на невтручан-ні німців у внутр. справи України.

Командування нім. і австро-угор. військ досить швидко зрозу-міло слабкість УЦР та безперспе-ктивність, з його погляду, спів-праці з нею. Нездатність УЦРкерувати внутрішньополіт. ситуа-цією в Україні та виконати обіця-нки щодо постачання центр. д-вхлібом і сировиною спричинилате, що нім. і австро-угор. коман-дування почало активно й безпо-середньо втручатися у внутр.справи УНР. Наказ головноко-манд. нім. військами ген.-фельд-маршала Г.Ейхгорна від 6 квіт.1918 у справі засіву полів, вида-ний без попереднього узгодженняз укр. урядом, був втручанням увнутр. справи УНР, так само, як інаказ від 25 квіт. щодо запрова-дження в Україні нім. військ.-польових судів. 23 квіт. 1918 міжУНР та Німеччиною і Австро-Уго-

19АВСТРО

Вступнімецьких військдо Києва1 березня 1918.

рщиною укладено госп. договір.Україна брала зобов’язання по-ставити центр. д-вам 60 млн пудівзерна, 400 млн штук яєць, значнукількість ін. продовольства й си-ровини. Зі свого боку, нім. і авст-ро-угор. сторони мали постачатив Україну с.-г. машини та паливо.В умовах присутності іноз. військна тер. України такі відносини немогли бути рівноправні. Частинусировини й матеріальних ціннос-тей нім. і австро-угор. війська ви-возили з України як військ. здо-бич.

При безпосередній підтримцінім. командування 29 квіт. здійс-нено держ. переворот (див. Геть-манський переворот 1918), наслід-ком якого стало усунення УЦР йпроголошення Української Держа-ви. Вирішальним чинником і опо-рою існування режиму П.Скоро-

падського були нім. та австро-угор. війська.

Австро-нім. військ. контрольнад тер. України, крім негатив-них, мав для України й позитивнінаслідки. Австро-нім. війська бу-ли підпорою встановленого вУкраїні держ. ладу, певною міроюперешкоджали здійсненню вели-кодержавницьких планів і соціа-льно-економічних експериментівбільшовиків в Україні і в цьомусенсі виконували роль стабілізу-ючого фактора. Німеччина, згід-но з 4-ю ст. Брестського мирногодоговору РСФРР з державами Че-тверного Союзу 3 березня 1918, на-клала на Росію примусові зобо-в’язання щодо визнання за Украї-ною права на самовизначення,чинності влади УЦР, умов мир-ного договору УНР з центр. д-ва-ми, укладення укр.-рос. мирного

договору, звільнення укр. тер. відформувань Червоної гвардії тощо.

З поразкою Німеччини уПершій світовій війні австро-нім.війська були виведені з тер. Укра-їни після листоп. 1918. В резуль-таті прогетьманського повстання1918 влада в Україні перейшла доДиректорії УНР.

Літ.: Дорошенко Д. Історія Украї-ни. 1917—1923 рр. Ужгород, 1930; Вер-стюк В.Ф. Українська Центральна Ра-да. К., 1997.

О.І. Лупандін.

АВСТРОСЛАВІЗМ — інтелекту-альна й громад.-політ. течія в Ав-стрійс. імперії (див. Австрія). Ста-вила за мету здобуття рівноправ-ності й автономії слов’ян. народівта об’єднання їх на федеративнихзасадах під егідою і в рамках мо-нархії Габсбургів. У своїх поглядах

20АВСТРОСЛАВІЗМ

прихильники А. відмежовувалисявід ідеології й політики сепарати-зму, панславізму, русофільства. Якдоктрина А. сформувався в 40-х рр.19 ст. у відповідь на плани розбу-дови нім. д-ви і приєднання донеї сусідніх слов’ян. тер. Ініціато-рами А. виступили чеські діячіК.Гавличек-Боровський (ст. «Сло-в’янин і чех», 1846) і Ф.Палацький(«Лист у Франкфурт», 1848). Авс-трославістські ідеї здобули виз-нання на Слов’ян. з’їзді 1848 уПразі й були покладені в основуйого документів — «Звернення дослов’янських народів Австрії» та«Маніфест до європейських наро-дів». Тоді ж голова польс.-русин-ської секції з’їзду К.Лібельт вису-нув проект, за яким передбачало-ся проведення щорічних слов’ян.конгресів, створення к-ту з ви-рішення спільних для австрійс.слов’ян справ. Концепція А.знайшла підтримку в колах зх.

українців та в діяльності їх пер-шої політ. орг-ції — Головної русь-кої ради, яка 1848 запропонувалаподілити Галичину на дві автоно-мні частини — сх. (укр.) і зх.(польс.). Імператорський уряд іг-норував вимоги австрославістів,але настанови А. лишалися в про-грамах різних нац. орг-цій і політ.партій Австрії до Першої світовоївійни. Водночас А. (з 60-х рр.19 ст. — одна з форм австрійсько-го федералізму) піддавався крити-ці революційно налаштованимисилами в самій Габсбурзькій мо-нархії й поза її межами за йогопідтримку імперської системиправління.

Літ.: Брик I. Слов’янський з’їзд уПразі 1848 р. і українська справа.«ЗНТШ», 1920, т. 129; aиek К. К deji-nam austroslavismu rakouskych Slovanu.«Slovanskй historickй studiе», 1968, N 7;Освободительные движения народовАвстрийской империи: Возникнове-

ние и развитие. М., 1980; Der Aust-roslavismus. Hrg. Von A.Moritsch. Wi-en — Weimar, 1996.

М.М. Варварцев.

АВСТРО-УГОРЩИНА, Австро-Угорська монархія — дуалістична(двоєдина) д-ва на чолі з динас-тією Габсбургів. Утворилася 1867 врезультаті перетворення адм.-тер.структури Австрійс. імперії (див.Австрія) на основі компромісноїугоди між австрійс. і угор. правля-чими колами, що стало одним ізнаслідків Угор. революції 1848—49. Австрійс. імперія — Ціслейта-нія і Угор. королівство — Транс-лейтанія, назви походять відр. Лейта (нині р. Лайта, бас. Ду-наю), де проходив кордон між ни-ми, визнавалися суверенними йрівноправними частинами д-ви зісвоїми окремими вищими зако-нодавчими установами (парла-ментами) та КМ, об’єднаними

21АВСТРОУГОР

владою єдиного монарха. А.-У.була 2-ю за тер. (676,5 тис. км2) і3-ю за нас. (понад 51 млн осіб)д-вою Європи. До її складу, крімвласне австрійс. та угор. земель,входили землі Чехії, Моравії,Сілезії, Гарцу, Далмації, Крайни,Істрії, Трієсту, Трансільванії, Хо-рватії, Славонії, Баната, Словач-чини і порту Фіуме (нині Рієка), атакож укр. землі — Галичина і Бу-ковина, що були представлені уДерж. Раді Ціслейтанії, а такожУгор. Русь (Закарпатська Украї-на), підвладна Транслейтанії.

А.-У. — багатонац. д-ва: середїї нас. були представники бл. 30націй та народностей, найчисель-ніші з яких — німці, угорці, чехи,поляки, словаки, румуни, хорва-ти. Українці складали бл. 8 % нас.імперії — бл. 4,5 млн осіб. Феод.пережитки, соціально-кастова не-рівність, нац. гноблення, переду-сім слов’ян. народів, співіснувалив А.-У. з процесами екон. розвит-ку та культ. інтеграції, що при-скорилися на межі 19—20 ст.Українці, позбавлені, як і біль-шість ін. народів імперії, багатьохправ, все ж, завдяки порівнянотолерантному ставленню владидо них, досягли певних успіхів усвоєму нац.-культ. й соціально-екон. розвитку. Під час Першоїсвітової війни А.-У. як чл. Четве-рного союзу, котрий протистоявАнтанті, зазнала поразки, щоприскорило падіння 1918 династіїГабсбургів та розпад монархії. Натер. колиш. А.-У. в результатінац.-демократ. революцій виник-ли самостійні д-ви — Австрія,Угорщина, Чехословаччина; ч. зе-мель А.-У. увійшла до складуЮгославії, Румунії, Польщі. Укр.землі, незважаючи на опір і праг-нення їх населення до суверенно-сті й возз’єднання з УкраїнськоюНародною Республікою, за догово-рами, розробленими Паризькоюмирною конференцією 1919—1920,знову опинилися в складі чужихд-в: Закарпаття — Чехословаччи-ни, Буковина — Румунії, Галичи-на — Польщі.

Літ.: Трайнин И.П. Национальныепротиворечия в Австро-Венгрии и еераспад. М.—Л., 1947; Освободитель-ное движение народов Австрийскойимперии: Период утверждения капи-тализма. М., 1981; Верига В. Нариси зісторії України (кін. ХVIII — поч.ХХ ст.). Львів, 1996; Австро-Венгрия:интеграционные процессы и нацио-нальная специфика. М., 1997.

С.В. Віднянський.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА (відгрец� ���— сам, � ����— голо-

ва) — самоуправна та адм. незале-жна правосл. церква. Перші А.ц.виникли у Візантії після поділуРим. імперії на Зх. та Сх. На тер.Візант. імперії в 4 ст. утворилися4 А.ц. — Александрійський пат-ріархат, Антіохійський патріар-хат, Константинопольський пат-ріархат та Єрусалимська митро-полія, яка здобула статус патріар-хату (див. Єрусалимський патріар-хат) за рішенням IV Вселенсько-го собору (див. Собори вселенські)451. Константинопольський пат-ріархат наприкінці 6 ст. визнановселенським. Нині існує 15 за-гальновизнаних А.ц. Крім назва-них, є РПЦ, Грузинська, Сербсь-ка, Румунська, Болгарська, Кіпр-ська, Елладська (Грецька), Ал-банська, правосл. церкви у Чехіїта Словаччині, Польська, Амери-канська (США і Канада). Очолю-ються патріархами або митропо-литами. А.ц. самостійно обира-ють свого главу, скликають собо-ри, освячують для себе св. миро,канонізують святих, мають влас-ний церк. суд, зберігають традиціїу богослужінні та обрядах. Конс-титуювання А.ц. пов’язане з бага-тьма чинниками як церк., так іполіт. життя, зокрема з утворен-ням суверенних д-в (див. Україн-ська автокефальна православнацерква, Українська православна це-рква Київського патріархату).

О.М. Дзюба.

АВТОКРАТІЯ (від грец. ������� ��� ��� — сам і ����� — вла-да) — форма централізованогоправління, за якої необмеженаверховна влада в д-ві концентру-ється в руках однієї особи. Розріз-няють такі форми А.: деспотію(тиранію), абсолютизм і тоталі-таризм. Будь-яка форма А. озна-чає повне нар. безправ’я та чи-новницьке свавілля — держ. уст-рій являє собою централізованувійськ.-бюрократичну систему,de-facto відсутні представницькіоргани народовладдя.

Історично А. існувала в рабо-власницьких д-вах Давнього Сх.у вигляді деспотичних монархій(Єгипет, Вавилон, Ассірія), піз-ніше знайшла прояв у тираніч-них режимах Стародавньої Греції,імператорського Риму (див. РимСтародавній), Візантії, абсолют-них монархіях Нового часу (Фра-нція, Росія, Китай, Японія), у но-вітній час — у тоталітарних режи-мах нацистської Німеччини, фа-шист. Італії, СРСР (в роки т. зв.культу особи).

К.Ю. Бацак.

АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХДЕРЖАВ — спроба перетворенняформально незалежних рад. д-в, ут. ч. УСРР, на автономні респуб-ліки РСФРР. Мета А.р.д — змен-шення розриву між реально низь-ким і конституційно високим по-літ. статусом нац. республік. В хо-ді Жовтневої революції 1917 біль-шовики взяли на озброєння гаслонац. рад. державності, щоб приве-рнути на свій бік нац.-визвольнийрух пригноблених народів Росій-ської імперії. Це допомогло їм за-хопити держ. владу, встановитидиктатуру своєї партії, а також пе-ремогти у громадян. війні 1918—21. На тер. колиш. імперії виник-ла низка формально незалежнихрад. д-в. Проте завдяки диктатуріРКП(б), яка, однак, не була відо-бражена в конституціях респуб-лік, уся сукупність рад. д-в фак-тично являла собою централізо-вану унітарну країну без назви.

Після закінчення громадян.війни багатьом представникамцентр. компартійно-рад. кер-ваздалося, що гасло нац. рад. дер-жавності втратило актуальність інастав час будувати єдину д-ву.Нарком РСФРР у справах націо-нальностей Й.Сталін запропону-вав надати УСРР та ін. «незалеж-ним» д-вам такий же статус, якиймали існуючі у складі Росії авто-номні республіки.

Спроба А.р.д. спочатку здійс-нювалася за відсутності В.Леніна,який хворів. Переважна більшістькерівних діячів нац. республік ви-ступила проти А.р.д. Вони булистурбовані пониженням власногополіт. статусу і одночасно вважа-ли, що пропагандистський ефектнац. державності ще не вичерпа-ний. Голова РНК УСРР Х.Раков-ський звернувся від їх імені доВ.Леніна. Сталін також звернувсядо Леніна. У своєму листі він на-голосив: «Ми переживаємо такусмугу розвитку, коли форма, за-кон, конституція не можуть бутиігноровані, коли молоде поколін-ня комуністів на окраїнах гру внезалежність відмовляється розу-міти як гру, вперто приймаючислова про незалежність за чистумонету й так само вперто вимага-ючи від нас проведення в життябукви конституції незалежних ре-спублік».

В.Ленін пригасив конфлікт упартійно-рад. кер-ві шляхом час-ткового врахування позицій обохсторін. Він погодився на єдинубагатонац. д-ву, але не допустив

22АВТОКЕФАЛЬНА

автономізації нац. республік. Бу-ло запропоновано, поряд з Рос. Фе-дерацією, ще й федерацію «дру-гого поверху»: всі незалежні рес-публіки «разом і нарівні» з Росієюмали увійти до нового держ. утво-рення — Союзу Радянських Со-ціалістичних Республік (СРСР).

Літ.: Якубовская С.И. Строительст-во Союзного Советского социалисти-ческого государства. М., 1960; Волко-винський В.М., Кульчицький С.В. Хрис-тиян Раковський: Політичний порт-рет. К., 1990; Кульчицький С.В. Кому-нізм в Україні: перше десятиріччя(1919—1928). К., 1996.

С.В. Кульчицький.

АВТОНОМІЯ (грец. �������� —самоуправління, незалежність) —термін для позначення: 1) особ-ливого статусу нац.-тер. утворень,котрі існують у межах тієї чи ін.д-ви і функціонують на засадахширокого внутр. самоврядуван-ня, яке — за характером здійснен-ня влади — має ознаки окремоїсуверенної д-ви, — держ. А.;2) широкого адм. самоврядуваннявиділених частин тер. д-ви —адм.-тер. А.; 3) тієї форми само-врядування національностей, щомає екстериторіальний характер,функціонує на засадах спільностінац. к-ри й спрямована на збере-ження та розвиток її самобутності,задоволення потреб та інтересівпредставників певної національ-ності — нац.-культ. А.; 4) незалеж-ності реліг.-церк. (монастирі, ста-вропігійні об-ня, чернечі орденитощо), наук. (академії, т-ва та ін.),навч.-освіт. (ун-ти, коледжі то-що), екон. (фірми, компанії то-що), станових, професійних груп,інституцій, установ, закладів і під-пр-в від центр. і регіональнихдерж. структур.

Характерною ознакою держ.та адм.-тер. А. є їхній спец. пра-вовий статус, зафіксований уконституції чи в ін. законодавчихактах суверенної д-ви, що визна-чають сферу застосування «авто-номних законів», особливу ком-петенцію та повноваження вико-навчих і законодавчих органіввлади А. тощо. У багатьох д-вах А.виступає як держ.-правова формаврегулювання нац. питання і томуназивається нац. А. У політ. сенсіА. у здійсненні держ. влади де-централізує, але водночас і опти-мізує держ. управління, сприяєгармонізації сусп. життя та між-нац. взаємин.

Автономія на українських зем-лях. Елементи А. побутували в

устрої запорозького козацтва кін.16 — 1-ї пол. 17 ст. і часткововизнавалися Короною Польською.(Про тогочасне тлумачення ідеї А.див., зокрема, «Вільний народ».)Початки осн. засад інституту А. вУкраїні поклали Березневі статті1654, які гарантували автономніправа та вольності Гетьманщині вїї міждерж. спілці з Рос. д-вою.Протягом 2-ї пол. 17 — 1-ї пол.18 ст. царський уряд проводив си-стематичне урізання А. Гетьман-щини аж до остаточної її ліквіда-ції 1764. На принципах автоном-ного існування Гетьманщини ускладі тих чи ін. держ. утвореньґрунтувались Гадяцький договір1658 І.Виговського та Чуднівськийдоговір 1660 Ю.Хмельницького зРіччю Посполитою, Бучацький ми-рний договір 1672, договір 1692,укладений П.Іваненком у Кази-кермені з Кримським ханством.Певні автономні права як стосов-но Гетьманщини, так і Речі По-сполитої, а пізніше Рос. д-ви, ма-ла Запорозька Січ (див. ВольностіВійська Запорозького низового) доїї ліквідації 1775. Протягом 60—90-х рр. 18 ст. у середовищі на-щадків козацької старшини ши-рився автономістський рух за від-новлення «старих прав і вольнос-тей» (накази укр. депутатам, якіпрацювали в комісії зі складанняпроекту «Нового Уложения» (див.Комісія законодавча 1767—1768),новгород-сіверський гурток авто-номістів, таємна місія (1791) В.Кап-ніста в Берлін, істор.-полеміч-ний трактат «Історія русів» та ін.).У 19 ст. автономістські ідеї побу-тували здебільшого лише в укр.сусп.-політ. та істор. думці, зо-крема в програмних документах ітворах кирило-мефодіївців, А.Доб-рянського, М.Драгоманова, Т.Зінь-ківського та ін.

Від 1848 ідея територіальноїА. належала до мінімальних ви-мог укр. нац.-визвол. руху на те-ренах підавстрійс. Галичини. 1861Галичина одержала крайову А. зсеймом та органами місц. само-врядування, в яких домінувалиполяки. Відтоді галицькі українціпроводили політ. боротьбу за по-діл Галичини на польс. та укр. ча-стини. 1861 коронним краєм буловизнано і Буковину. Від 1890 докрайового сейму Буковини вхо-дили українці. Від кін. 19 ст. укра-їнці Буковини виступали за поділкраю на румун. та укр. частини.

На поч. 20 ст. нац.-культ. А.була однією з найголовніших про-грамних вимог низки укр. політ.

партій у Наддніпрянській Україні.Під гаслом нац.-тер. А. Українивелися переговори УкраїнськоїЦентральної Ради з рос. Тимчасо-вим урядом (черв.—верес. 1917;див. Універсали Української Цент-ральної Ради). За умовами Сен-Жерменського мирного договору1919 автономний статус у складіЧехо-Словаччини (див. Чехосло-ваччина) передбачалося надатиЗакарпатській Україні, але ця уго-да була реалізована тільки частко-во у межах адм. краю «Підкар-патська Русь». Відповідно до за-кону від 22 листоп. 1938, Закарп.Україна дістала широку А., якабула ліквідована угор. окупацій-ними військами за політ. підтри-мки гітлерівської Німеччини. У30-х рр. 20 ст. за нац.-тер. А.зх.-укр. земель у межах Польщівиступає Українське національно-демократичне об’єднання.

Протягом 1924—40 у складіРад. України перебувала Молдав-ська Автономна Радянська Соціа-лістична Республіка (1940 пере-творена в союзну республіку). Від1923 в УСРР була впровадженасистема т. зв. нац.-тер. району-вання (р-ни, селищні та сільс. ра-ди). 1931 на теренах Рад. Українина засадах адм. А. функціонувало25 нац. р-нів (8 рос., 7 нім.,3 болг., 3 грец., 3 єврейс.,1 польс.), 995 нац. сільрад (404 рос.,251 нім., 28 єврейс., 148 польс.,34 болг., 30 грец., 16 молдав.,10 чеських, 4 білорус.), 89 нац. се-лищних рад, які здебільшого роз-міщувалися на Волині, Запоріжжі,Криворіжжі, Луганщині, Маріу-польщині, Мелітопольщині, Оде-щині, Харківщині, Херсонщині, уДонбасі та ін. регіонах. У межахнац. р-нів існували нац. школи,нац. камери нар. судів, клуби, ха-ти-читальні, театри, б-ки, періо-дична преса, худож. та іноз. літ.Нац. р-ни, селищні та сільс. радибули ліквідовані 1938—39 (див.Національні райони УСРР). У суча-сній Україні на засадах А. існуєАвтономна Республіка Крим, уст-рій якої визначається розділом 10(ст. 134—139) Конституції Украї-ни 1996.

Літ.: Нольде Б.Э. Очерки русскогогосударственного права. СПб., 1911;Його ж. Автономія України з істо-ричного погляду. Львів, 1912; Розен-фельд И.Б. Присоединение Малорос-сии к России (1654—1793): Историко-юридический очерк. Пг., 1915; Грушев-ський М. Розширення автономії Гали-чини. Смерть цісаря Франца-Йосифа.«Промінь», 1916, № 2/4; Його ж.Пере-яславська умова України з Москвою

23АВТОНОМІЯ

1654 року: Статті й тексти. К, 1917;Його ж. Якої автономії і федерації хочеУкраїна. Відень, 1917; Линниченко И.А.Малорусский вопрос и автономия Ма-лороссии: Открытое письмо проф.М.С.Грушевскому. Одесса, 1917; Різ-ниченко В. Як була знищена автономіяУкраїни. Звенигородка, 1917; Яков-лів А. Українсько-московські договорив XVII—XVIII віках. Варшава, 1934;Шульгин О. Без території: Ідеологія тачин Уряду УНР на чужині. Париж,1934; Оглоблин О. Українсько-москов-ська угода 1654. Нью-Йорк—Торонто,1954; Яковлів А. Договір гетьмана Бог-дана Хмельницького з московськимцарем Олексієм Михайловичем 1654 р.:Історико-правнича студія з нагоди300-ліття договору (1654—1954). Нью-Йорк, 1954; Крупницький Б. Федера-лізм на Сході Европи (Роздумування зприводу праці Г.Ф.Раска «Росія, дер-жавна єдність і національні своєрідно-сті»). Париж, 1956; Українська сус-пільно-політична думка в 20 столітті:Документи і матеріали, т. 1—3. Мюн-хен, 1983; Самостійна Україна: Збір-ник програм українських політичнихпартій початку ХХ століття. Терно-піль, 1991; Етнонаціональний розви-ток України: Терміни, визначення,персоналії. К., 1993; Стерчо П. Карпа-то-Українська держава: До історії виз-вольної боротьби карпатських україн-ців у 1919—1939 роках. Львів, 1994;Національні меншини в Україні, 1920—1930-ті роки: Історико-картографіч-ний атлас. К., 1996; Когут З. Російсь-кий централізм і українська автономія:Ліквідація Гетьманщини 1760—1830.К., 1996; Етнічний довідник, ч. 1—3.К., 1996—97; Рафальський О.О. Націо-нальні меншини України у ХХ століт-ті: Історіографічний нарис. К., 2000.

О.В. Ясь.

АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНАЦЕРКВА В УКРАЇНІ— конфесія,що виникла й діяла на тер. Рейхс-комісаріату «Україна» в роки гіт-лерівської окупації. На архієрей-ському соборі у серп. 1941 в Поча-ївській лаврі за участі архієписко-пів Олексія (Громадського), Симо-на (Івановського), єпископів Ве-ніаміна (Новицького) і Пантелей-мона (Рудика) було вирішено:а) до помісного собору правосл.церкви в Україні вважати її кано-нічно залежною від Моск. пат-ріархату РПЦ; б) повернути їйправа автономії; в) надати стар-шому з ієрархів архієпископуОлексію повноваження обласно-го митрополита. На соборі єпис-копів у груд. 1941 Олексія (Гро-мадського) оголошено митропо-литом Волин. і Житомир. та ек-зархом України. Канонічною під-ставою утворення Автономної пра-восл. церкви (АПЦ) стали рішен-ня Всерос. помісного собору (1918

затверджені патріархом Тихоном)про автономні права правосл. це-ркви в Україні. АПЦ, за різнимиоцінками, мала 16 архієреїв, 5600приходів. Їй належали обидві лав-ри — Києво-Печерська і Почаїв-ська, а також майже всі (крім 4,що перебували у складі УАПЦ)монастирі. Під час окупації ви-свячено бл. 400 пастирів. 1943—44діяла Кременецька духовна се-мінарія.

У жовт. 1942 відбулася зустрічмитрополита Олексія з автоке-фальними єпископами Мстисла-вом (Скрипником) і Никанором(Абрамовичем), результатом якоїстало підписання Акта про об’єд-нання автономної і автокефаль-ної церков. Унаслідок тиску нім.властей і власної ієрархії Олексій16 груд. визнав акт недійсним.Міжконфесійні тертя стали од-нією з гол. причин страти Олексія(Громадського), єпископа Ми-хайла (Тарнавського) та трьох де-сятків священиків АПЦ бойови-ками ОУН. АПЦ визнавала оку-паційну владу і виконувала її роз-порядження. З приходом рад. вла-ди більшість її ієрархів репресова-но, а рядовий клір перейшов доскладу РПЦ.

Літ.: Heyer K. Die Orthodoxe Kirchein der Ukraine von 1917 bis 1945. Colog-ne (Braunsfeld), 1953; Волошин Ю. Ук-раїнська православна церква в рокинацистської окупації. Полтава, 1997;Пащенко В. Православ’я в новітній іс-торії України. Полтава, 1997; Лисен-ко О.Є. Церковне життя в Україні.1943—1946. К., 1998.

О.Є. Лисенко.

АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКАКРИМ — адм.-тер. одиниця ускладі України. Статус АРСР ускладі УРСР отримала 12 лют.1991, перейменована на АР Крим24 квіт. 1992. Розташов. на Крим.п-ові, є найпівденнішим регіономУкраїни. На зх. та пд. омиваєтьсяЧорним м., на сх. — Азовським м.Керченською протокою відділенавід РФ. На пн. межує з Херсонсь-кою областю. З материком з’єдна-на Перекопським перешийком,на якому прокладено залізницюта автомагістраль. Тер. — 36,1 тис.км2 (4,3 % від тер. України). По-діляється на 14 р-нів, має 16 міст,56 с-щ міськ. типу, 243 сільс. ра-ди, 957 сільс. населених пунктів.Адм. центр — м. Сімферополь. Чи-сельність нас. — 2033,7 тис. осіб(2001), міського — 63 %, сільс. —37 %. За нац. складом переважа-ють росіяни — 58,3 %, українціскладають 24,3 %, кримські тата-

ри — 12 %. Статус істор. населе-них місць мають: Балаклава, містаСімферополь, Алупка, Алушта, Ар-мянськ, Бахчисарай, Білогірськ,Євпаторія, Інкерман, Керч, Саки,Старий Крим, Судак, Феодосія, Ял-та, с-ща міськ. типу Гаспра, Гур-зуф, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Ма-сандра, Новий Світ, Ореанда, Пар-теніт, Сімеїз, Форос, Чорноморсь-ке, Щебетовка.

За характером рельєфу тер.Криму поділяють на пн. — рів-нинну (Степовий Крим) та пд.гірську — Крим. гори (ГірськийКрим). Осн. корисні копалини:залізні руди, природний газ тощо.У р-ні Карадага — поклади напів-коштовних каменів. Пд. берегКриму — рекреаційний регіон,клімат пн. ч. помірно континен-тальний, посушливий, пд. — суб-тропічний середземномор. типу.Річок у Криму небагато, на най-більших з них створено водосхо-вища для водопостачання міст.Найбільша водна артерія — Пн.-Крим. канал. Є лиманні солоніозера (Сасик, Сакське), міне-ральні джерела і лікувальні грязі.

Тер. Криму заселена від часівраннього палеоліту. Найдавнішевідоме на ймення нас. — кімме-рійці та таври, в 7 ст. до н. е. в сте-повій ч. Криму владарювалискіфи. Від 6 ст. до н. е. Крим ставоб’єктом грец. колонізації, наузбережжі виникли міста-колонії,ч. яких увійшла до Боспорськогоцарства, ч. — до Херсонеськоїд-ви (див. Херсонес Таврійський).На поч. 1 тис. н. е. Крим по-трапив в орбіту впливу Рим. ім-перії (див. Рим Стародавній), у3—15 ст. значною його частиноюволоділи готи, у 13 ст. їх, однак,потіснили генуезці. Помітнийвплив на етнічний склад Кримусправили гуни, хозари, слов’яни,печеніги, половці. У 13 ст. в Кримвторглися татари Золотої Орди.Після розпаду Золотої Орди вКриму виникло Кримське ханство(1443), яке від 1475 до 1774 буловасалом Османської імперії. 1783Крим приєднаний до Російськоїімперії, 1784 він увійшов до но-воств. Таврійської області, 1797 —до Новоросійської губернії, 1802 —до Таврійської губернії. В кін.19 ст. до складу останньої, крім5 крим. повітів (Сімферопольсь-кий, Євпаторійський, Перекопсь-кий, Феодосійський, Ялтинсь-кий), входили також 3 повіти При-чорномор’я (Бердянський, Дніп-ровський, Мелітопольський). Невходили до складу губ. міські

24АВТОНОМНА

округи Керченсько-Єнікальсько-го градоначальства та Севасто-польського військ. губернаторст-ва. Таврійська губ. була ліквідова-на у зв’язку з утворенням Радян-ської Соціалістичної РеспублікиТавриди (існувала протягом бе-рез.—квіт. 1918). У квіт. 1919 булопроголошено Крим. Соціаліст.Рад. Республіку, у жовт. 1921створено Кримську Автономну Со-ціалістичну Радянську Республіку вскладі РСФРР. До неї входи-ли Джанкойська, Євпаторійська,Керченська, Севастопольська, Сім-феропольська, Феодосійська таЯлтинська округи. КонституціяКрим. АСРР (листоп. 1921) орга-нами центр. влади в Крим. АСРРвизначила Всекрим. з’їзд Рад іКрим. ЦВК, а держ. мовами —рос. і кримськотатар. В новій ре-дакції Конституції Крим. АРСР(4 черв. 1937) закріплювався ста-тус ВР Крим. АРСР, а пункт продві держ. мови був знятий. На1938 в республіці налічувалося26 р-нів.

Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 на окупованій гітлерівцямитер. Криму (1941—44) діяли чис-

ленні підпільні орг-ції і партизан.загони. 250 днів тривала Севасто-польська оборона 1941—1942. Тер.п-ова була звільнена в ході Крим-ської наступальної операції 1944. Утрав. 1944 за звинуваченням у по-собництві гітлерівським окупа-ційним властям із Криму було ви-селено крим. татар (див. Депорта-ція кримськотатарського народу1944), у черв.—серп. депортованотакож вірменів, болгар, греків,німців. Після закінчення війнипочалося переселення до Кримунас. з тер. СРСР, що найбільшепостраждали. 30 черв. 1945 Крим.АРСР перетворено на Крим. обл.у складі РРФСР, 19 лют. 1954Крим. обл. передано до складуУРСР. На поч. 1990-х рр. ініційо-вано перегляд статусу Криму назасадах відновлення Крим. АРСР.З урахуванням підсумків проведе-ного в Криму референдуму, ВРУРСР ухвалила Закон про віднов-лення крим. автономії (12 лют.1991).

АР Крим як адм.-тер. автоно-мія самостійна у вирішенні пи-тань, які віднесені до її відання.Вона здійснює, зокрема, норма-тивне регулювання питань с.

госп-ва і лісів; меліорації і ка-р’єрів; громад. робіт, ремесел іпромислів; містобудування і жит-лового г-ва; туризму, готельноїсправи, ярмарків доброчинності;закладів к-ри, історико-культ. за-повідників; транспорту заг. кори-стування, автошляхів, водопрово-дів; мисливства, рибальства, са-нітарної і лікарняної служб. АРКрим, відповідно до КонституціїУкраїни 1996 і законів України,зараховує у свій бюджет податки ізбори, стягнуті на її тер., та пере-дає їх ч. у держ. бюджет Українина заг.-держ. витрати; має правона проведення експериментів усфері оподаткування. Конститу-ція АР Крим, прийнята 21 жовт.1998, закріплює принцип рівностінац. к-р, встановлює межі функ-ціонування поряд з держ. укр. та-кож рос., кримськотатар. та ін.мов. АР Крим має свої символи:Герб, Прапор і Гімн. Норматив-но-правові акти ВР АР Крим і РМАР Крим повинні відповідатиКонституції і законам України.Місто Севастополь як адм.-тер.одиниця має спец. статус, який,однак, лишається поки що недо-статньо врегульованим.

25АВТОНОМНА

Гострою для Криму є пробле-ма інтеграції в укр. сусп-во ко-лиш. депортованих крим. татар,які повертаються сюди. Владніструктури України розв’язують ціпроблеми, контактуючи з Медж-лісом кримськотатарського наро-ду та ін. громад. орг-ціями крим.татар.

Природно-кліматичні умовиКриму обумовлюють першочер-говий розвиток на тер. АР Кримсанаторно-курортного г-ва та по-в’язаних з цією сферою галузейпром-сті і с. госп-ва. Провідні га-лузі — харчова (виноробна, рибо-переробна), хімічна.

Осн. істор. пам’ятки: Генуезь-ка фортеця (14—15 ст., Судак),Вірм. церква св. архангелів Миха-їла і Гавриїла (1408, Феодосія),Генуезька і міська фортеці (14 ст.,Феодосія), мечеть хана Узбека(1314, Старий Крим); Ханськийпалац (16—17 ст., Бахчисарай),Успенський печерний монастир(7—19 ст., Бахчисарай), мечетьТохтали-Джамі (1707, Бахчиса-рай), фортеця і печерне місто«Чуфут-Кале» (10—18 ст., Бахчи-сарай), церква Іоанна Предтечі(8—14 ст., Керч), палац графаМ.Воронцова і парк (1827, Алуп-ка), Лівадійський комплекс бу-дівель палацу Романових (19—20 ст.,Ялта).

Літ.: Кондараки В.Х. Универсаль-ное описание Крыма, ч. 2—7. СПб.,1875; Маркович Е. Очерки Крыма.СПб., 1902; Башкиров А.С. Древние исредние века в истории Крыма. Сим-ферополь, 1929; ІМіС УРСР. Кримсь-ка область. К., 1974; Все о Крыме.Ежегодное справочно-информацион-ное издание. Х., 1998; Все про Украї-ну, т. 1—2. К., 1998; Крым многона-циональный. Симферополь, 1998;Габриелян О.А. и др. Крымские репат-рианты. Депортация, возвращение иобустройство. Симферополь, 1998;Конституція Автономної РеспублікиКрим. Сімферополь, 1999; Админист-ративно-территориальные преобразо-вания в Крыму 1783—1998. Симферо-поль, 1999.

Я.В. Верменич.

АВТОНОМНО-ЗЕМЛЕРОБСЬ-КИЙ СОЮЗ— назва колиш. пар-тії «Підкарпатський землеробсь-кий союз», яка діяла в Закарпат-ській Україні з черв. 1920. Ство-рений 1923 з ініціативи І.Куртя-ка, А.Бродія і М.Демка. Соціальнабаза: заможні селяни, інтелігенти,духовенство. Перебував у опози-ції до уряду Чехословаччини, вима-гаючи автономії Закарпаття, пе-регляду Сен-Жерменського мирно-го договору 1919 щодо включення

Закарпаття до складу Чехосло-ваччини. Наприкінці 1930-х рр.нараховував від 5 до 7 тис. чл.

Лідери союзу виступали завключення Закарпаття до Угор-щини. На союз істотний впливмали проугорськи налаштованігреко-катол. священики, зокремаєпископ О.Стойка, каноніки О.Іль-ницький і С.Фенцик.

А.-з. с. фінансувався з Буда-пешта. Лідер союзу А.Бродій очо-лив 11 жовт. 1938 перший автоно-мний уряд Карпатської України,який проіснував до 26 жовт.А.Бродія було заарештовано чехо-словац. контррозвідкою за проугор.діяльність. А.-з. с., як і всі ін. політ.партії Закарпаття, 25 жовт. 1938розпущено чехословац. урядом.

Після окупації Закарпаття Уго-рщиною керівники А.-з. с. М.Дем-ко, А.Бродій, П.Дем’янович, С.Фен-цик були без виборів призначенічл. угор. парламенту.

Літ.: Болдижар М.М. Закарпаттяміж двома світовими війнами. Ужго-род, 1993; Вегеш М.М. КарпатськаУкраїна 1938—1939 років у загальноєв-ропейському історичному контексті,т. 2. Ужгород, 1997.

М.М. Вегеш.

АВТОРИТАРНІ РЕЖИМИ, авто-ритарні форми державного прав-ління (франц. autoritarisme, відлат. autoritas — вплив, влада). А.р. мають такі осн. характеристи-ки: правителі (владарюючі групи)самі призначають себе на високіпосади, або, навіть якщо їх булообрано, громадяни не можутьзмістити їх шляхом вільних вибо-рів за участі ін. претендентів навладу; влада істотно обмежує мо-жливості утворювати групи, орг-ції й політ. партії з метою відкри-тої боротьби за владу або вільногозаперечення рішень, що прийма-ються владою.

А. р. можуть бути протистав-лені змагальним демократіям (якіпослуговуються, так би мовити,необмеженим політ. плюраліз-мом) і тоталітарним системам (деполіт. плюралізм цілком відсут-ній, а режим підтримується мо-білізуючими ідеологіями; див.Тоталітаризм); такі режими, от-же, можна характеризувати як си-стеми з обмеженим політ. плюра-лізмом.

А. р. не мають чітко визна-ченої та масово підтримуваноїідеології. Лідер, а в деяких випад-ках — невелика група правителівздійснюють владу у формальноневизначених межах. Не маютьвони, отже, ні тих ресурсів легіти-

мності (див. Легітимізм), що є узмагальних демократій, ні тих мо-білізаційних можливостей, що є утоталітарних систем, а тому зму-шені маніпулювати панівнимиідеологемами. Експлуатуючи такіфундаментальні цінності, як пат-ріотизм, націоналізм, екон. роз-виток, соціальна справедливість,порядок, а також прагматичновпроваджуючи певні ідеологічніконструкції, запозичені у доміну-ючих у світі політ. центрів, владаможе без мобілізації масової під-тримки з боку нас. нейтралізуватиопонентів, знаходити собі різно-манітних союзників і проводитисвою політ. лінію.

Брак ідеології обмежує мож-ливості авторитарної влади згур-товувати людей, створювати ба-жану для себе психологічну таемоційну базу. Проте намірам ав-торитарного правителя не загро-жує деполітизація мас. Правителілише на початковому етапі мо-жуть вдаватися до мобілізації сво-їх прибічників і всього нас.

Боротьба за нац. незалеж-ність, залучення до політ. проце-сів тих секторів сусп-ва, що не бу-ли задіяні попереднім режимом,або перемога високомобілізова-ного опонента в тих сусп-вах, дедемократія дозволяє і заохочує та-ку мобілізацію, уможливлюютьпояву А. р. націоналістичного,популістського або фашистськогорізновиду.

Якщо погодитися з цими заг.характеристиками А. р., то мож-на виокремити такі субтипи ре-жимів: 1) бюрократично-військ.;2) органічно-державницький; 3) не-ліберальний мобілізаційний; 4) пер-сонального правління, а також —прототалітарний і султаністський.

1. Бюрократично-військові ре-жими. Найпоширенішим варіан-том є коаліція, яка складаєтьсяпереважно з армійських офіцерів,бюрократів і технократів. Вонавстановлює контроль над урядом,вводить або виводить з його скла-ду певні групи незалежно від їхідеології, прагматично діє в межахбюрократичної ментальності, нестворює і нікому не дозволяєстворювати масову партію, здатнувідігравати в сусп-ві домінуючуроль. Така коаліція може діяти безпартійного підпертя. Але частовона утворює офіц., підтримувануурядом єдину партію. Іноді такийрежим допускає наявність багато-партійної системи, але робитьвсе, щоб вибори не були вільнимзмаганням за нар. підтримку.

26АВТОНОМНО

2. Органічно-державницькі ре-жими. Цілком відрізняються відбюрократично-військ. субтипу А.р., являють собою корпоративіст-ську модель виявлення суспіль-них інтересів, участі у владі та мо-білізації мас.

Теоретики таких режимів про-тиставляють природний (органіч-ний), на їхню думку, розвитокпідприємництва, профсоюзів, це-рков, робітн. асоц., груп за міс-цем проживання тощо нібитоштучному розвиткові соціуму, щоґрунтується на утворенні політ.партій та ін. ін-тів для виявленняінтересів та організації сусп.-по-літ. життя, як це має місце у зма-гальних демократіях. Ціла низкапомилкових припущень прита-манна цій теорії, починаючи зочікування того, що природніасоціації у своєму розвитку не бу-дуть роздиратися внутр. конфлік-тами ідеології або інтересів. Якпоказує історія, жодна політ. сис-тема не використовувала винят-ково природний або корпорати-вістський інституційний формат.Проте ідеології, що випливали зприродного державництва й кор-поративізму, істотно вплинули наА. р. 20 ст.

3. Неліберальні мобілізаційнірежими. З появою ленінізму й фа-шизму в Європі після Першої сві-тової війни з’явилися новітні ан-тидемократ. й неліберальні мо-білізаційні режими. Вони ґрунту-валися на елітарному представни-цтві більшості нас. у владнихструктурах й керувалися високи-ми істор. цілями: звільненнямпролетаріату або досягненням нац.величі. Такі режими виникли й угрупі постколоніальних країн, деборотьба за незалежність частоасоціювалася з появою індивіду-ального лідера. За наявності ви-падкових, нав’язаних ззовні нац.кордонів, запеклого етнічного су-перництва, реліг. і мовних відмін-ностей, слабкої інституалізації по-літ. представництва і недолугогоадміністрування вирішення проб-лем екон. відсталості й державо-творення приводить часто-густосаме до появи антидемократ. мо-білізаційних режимів.

4.Персональне правління.Пер-сональне правління є таким ре-жимом, коли влада правителяґрунтується і не на його залежно-сті від «громадськості», і не на йо-го зв’язках з підлеглими (при-наймні — не безпосередньо), а найого залежності й зв’язках з по-кровителями, союзниками, клі-

єнтами, прибічниками і супроти-вниками, які створюють «систе-му». Ця система складається не зполіт. ін-тів, а безпосередньо зполітиків, і це зумовлює її враз-ливість. Вона суворо обмежує по-літ. свободи, але загалом толеран-тна щодо неполіт. прав (за винят-ком тиранічних режимів). Прави-телі мають майже необмежені мо-жливості встановлювати закони.

Доля правителя позначаєтьсяна всьому політ. класі, який під-тримує його, і часто — на благо-получчі політ. ладу. Якщо додатиобмеження і невизначеності, щонакладаються іноз. політ. та екон.факторами, залежністю біднихкраїн від кількох видів експортноїпродукції та величини врожаю,яка визначається погодними умо-вами, то можна зрозуміти неста-більність персонального правлін-ня. Ін. фактор — це іноз. екон. йвоєн. допомога, зокрема й та, щонадається сусідніми д-вами дію-чому правителю, вигнанцям абоповстанцям. Персональне управ-ління більш непередбачуване йнабагато слабкіше й нестабіль-ніше, ніж інші авторитарні ре-жими.

Прототалітарні режими. Ці ре-жими з’являються в ході транс-формації тоталітарних сусп-в, ко-ли інститути й орг-ції, які здійс-нювали тоталітарну владу, особ-ливо єдина в сусп-ві партія, всеще продовжують функціонувати(за винятком машини великоготерору й Гулагу).

Можна сказати, що тоталіта-ризм зазнав поразки в досягненнісвоєї найбільш амбіційної мети —змінити природу людини, дати їйнові мотивації і цілі. Проте вінмав успіх при руйнуванні основсоціально-культ. плюралізму гро-мадян. сусп-ва — автономії та са-мостверджуваності корпоратив-них груп і екон. незалежності ін-дивідів. Результатом стало зник-нення соціального плюралізму,який є підґрунтям плюралізмуполіт. Відносна закритість такихсусп-в і контроль за ЗМІ позбав-ляли нас. найменшої можливостіуявити собі існування альтерна-тивних політ. моделей.

Послаблення тоталітарнихсистем дало поштовх інакомис-ленню в масштабах, неприпусти-мих раніше. Проте широка появанелегальних або напівлегальнихопозицій, які існують за найавто-ритарніших режимів, при послаб-ленні тоталітаризму була немож-ливою частково через те, що не

існувало громадян. сусп-ва, якемогло б їх захищати або наснажу-вати.

Наступний розвиток означаврух до посттоталітаризму. Спосте-рігаються закостеніння ідеології,що проявилося, зокрема, в мех.повторюванні гасел, використан-ня в поточній політиці раціональ-них критеріїв, які не узгоджу-ються або навіть є несумісні з ідео-логічними догматами, ритуаліза-ція політ. життя нас., втрата під-тримки влади інтелектуалами, ви-мушена терпимість до розмаїттяестетичних поглядів. Обмежува-лося тільки озвучення і поширен-ня небезпечних для системи ідей.Розмита і розхитана система ідео-логічних постулатів ще могла слу-жити апаратникам певним замін-ником менталітету, але вже немогла домінувати в сусп. свідомо-сті. Єдина партія і її найвищекер-во залишалися центр. струк-турою, де приймалися держ. рі-шення. Однак в характері діяль-ності парт. орг-цій, у методах по-повнення номенклатурного кла-ну, особливостях просування пощаблях номенклатури відбували-ся істотні зміни. Для партії сталивластиві бюрократизація й герон-тократичні тенденції. Усе це при-вело до усвідомлення елітою деякихвад тоталітарної моделі, особливотаких її властивостей, як небезпе-чність — у т. ч. для самої еліти(рад. чистки, китайс. «культурнареволюція»), — а також неефек-тивність у конкуренції зі світ. сис-темою за параметрами економіки,технологій і військ. спроможності.Десталінізація, ліквідація масо-вого терору, запровадження со-ціаліст. законності (хоча й репре-сивної для дисидентів) зробилисвій внесок у розклад тоталітарнихсистем.

Є тип недемократ. правління,який в своїй динаміці й наслідкахдля сусп-ва відрізняється від то-талітарних і А. р.; він може бутиназваний султаністським (термінзапозичений у М.Вебера, якийвикористовував його для характе-ристики крайніх форм патримо-ніального, тобто наслідуваногоправління). Це правління не за-сновується ні на традиції, ні наідеології, ні на харизматичнійособистості правителя, ні задлязахисту певного соціального по-рядку (класової структури, реліг.традицій). Султаністське правлін-ня йде на користь тільки правите-лю, його сім’ї, близьким і прето-ріанській гвардії. Воно стирає

27АВТОРИТАРНІ

грані між держ. казначейством івласною кишенею правителя, під-риває бюрократичні й військ.структури. В цій системі підпри-ємництво не може базуватися направилах ринку і законах, воноповністю залежить від свавільноїй корумпованої влади. Результа-том стає руйнування всіх сусп.ін-тів.

Починаючи від 1970-х рр.«третя хвиля» демократизації зу-мовила перехід до демократії в ба-гатьох країнах з А. р., спочатку уПд. Європі, потім в ЛатинськійАмериці і в Республіці Корея, азовсім недавно — в посттоталіта-рних комуніст. країнах Сх. Євро-пи та в частині країн, що виниклина тер. колиш. СРСР.

Кожний конкретний перехідвід А.р. до демократії має свої ха-рактерні риси. Тип недемократ.правління істотно впливає наособливості шляху, яким іде краї-на до демократії. У деяких бю-рократично-військ. режимах саміпредставники армії вирішили по-класти край авторитарному прав-лінню і дозволили проведеннявільних виборів, які передаливладу демократично обранимпрезидентам. Іноді військові за-лишали за собою певні привілеї іможливість впливу на рішення,які стосувалися збройних сил. Об-межені зміни в сусп-ві приводилидо відновлення дії старої консти-туції та відродження попередньоїпарт. системи і моделей політ.життя. Більш глибокі зміни поро-джували нову демократію.

Режими, що були означені яксултаністські, непіддатливі длямирного, упорядкованого й об-говорюваного переходу до демо-крат. устрою. Як правило, у такихкраїнах виникала широка різно-рідна коаліція, яка захоплювалавладу і встановлювала тимчасовеправління. Однак у ряді випадківце призводило до встановленнянового авторитарного режиму(іноді революц.), а не демократії.Часом виникала довготривала по-літ. нестабільність.

Незважаючи на хвилю демо-кратизації, А. р. все ще існують.Однак криза ідеологій, які під-тримували ці режими (марксизм-ленінізм, комунізм, фашизм, ав-торитарний корпоративізм і по-хідні — на зразок «африканськогосоціалізму»), разом із зростаючимвизнанням цінностей ліберальноїдемократії (яка стає для еліти чи-мось більшим, ніж «формальна»або «буржуазна» демократія), а

також крах централізованого пла-нового соціаліст. госп-ва роблятьсправу встановлення недемократ.режимів не такою привабливою,як раніше. Разом з тим нездат-ність нових демократій задоволь-нити очікування народу, розв’я-зати соціальні й екон. конфлікти,ліквідувати прояви насилля на ет-нічному ґрунті, приборкати агре-сивний націоналізм може зновупризвести до появи авторитарно-го правління.

Літ.: Samuel P. Huntington andClement H. Moore, eds., AuthoritarianPolitics in Modern Society. New York,1970; Guillermo O’Donnel. Moderniza-tion and Bureaucratic Authoritarism.Berkeley, 1973; Juan Linz and Alfred Ste-pan, eds. The Breakdown of DemocraticRegimes. Baltimore, 1978; Alfred Stepan.The State and Society. Princeton —New York, 1978; Juan Linz and AlfredStepan. Problems of Democratic Transi-tion and Consolidation: Southern Euro-pe, South America and Post-CommunistEurope. Baltimore, 1996; Juan Linz. To-talitarian and Authoritarian Regimes. Bo-ulder, 2000.

Juan J. Linz.Скорочений переклад з англ.

С.В. Кульчицького.

АВТОХТОНИ (від грец. ������—корінний, місцевий) — 1) корінніжителі певної місцевості (те саме,що аборигени); 2) етнічні спіль-ноти, що виникли на данійтериторії.

К.Ю. Бацак.

АВТУНИЧІ, археологічна пам’ят-ка — одне із найбільш дослідже-них поселень епохи Київської Русі.Знаходиться на пн. Черніг. обл.,поблизу с. Автуничі Городнянсь-кого р-ну. На площі понад 2,5 гавідкрито численні житлово-госп.споруди, серед яких — майстерніремісників, залишки садибної за-будови, дігтярні й смолокурні, бл.10 гончарних горнів, дерев’янийколодязь зрубної конструкції. Ви-явлено різноманітний речовийматеріал (тисячі знахідок), зокре-ма: елементи одягу феод. верхів-ки, зброю, спорядження коня,християн. символи (у т. ч. хрес-ти-енколпіони), предмети, щовказують на торг. контакти (ов-руцький шифер та вироби з ньо-го, малоазійська глиняна статует-ка, медальйон сканд. походжен-ня). Унікальним є фрагмент гор-щика 12 ст., на якому по сирійглині гончар каліграфічно напи-сав: «Боже, поможи рабу тво-єму...», що свідчить про грамот-ність місцевого люду. Біля посе-лення в трьох курганних групах

виявлено кладовище, на якомузахоронення проводилися за ста-рим звичаєм — під насипами, ізсупроводжуючим інвентарем.

Літ.: Південноруське село IX—XIII ст. (Нові пам’ятки матеріальноїкультури.). К., 1997.

О.П. Моця.

АВХАТИ— назва древнього наро-ду, який, можливо, проживав натеренах України. В легенді пропоходження скіфів Геродот по-відомляє, що, за скіфськимипереказами, у першої людини Та-ргітая народилися сини — Ліпок-сай, Арпоксай і Колаксай — і щовід Ліпоксая походить рід скіфів,які називають себе А. Єдиної дум-ки серед науковців про те, хто такіА., немає; одні вважають, що цебув рід, ін. — плем’я чи народ, де-хто — соціальні прошарки і класи.Прибічники етнічних версій спів-відносять А. зі скіфами-землеро-бами і називають аротерами, іно-ді — землеробами і геррами абонавіть агатірсами. З тими чи ін.археол. пам’ятками А. не пов’язу-ють. Свого часу було висловленеприпущення про те, що А., а та-кож катіари, траспії і паралати—неіранське доскіф. нас. Українибронзового віку і що саме їх підко-рили кочові скіфи. Але пізнішедеякі вчені дійшли висновку, щоА., навпаки, це ті племена, якіпри переселенні скіфів з Азії за-лишилися жити у Центр. Азії.

Літ: Доватур А.И. и др. Народы на-шей страны в «Истории» Геродота. М.,1982.

Н.О. Гаврилюк.

АГА (тюркське — пан) — госпо-дар, начальник у султанській Ту-реччині; складова частина найме-нувань багатьох посад і звань,здебільшого військ. У Кримськомуханстві аги — наступний післямурз у соціальній ієрархії чинов-ницький стан. А. татари називаливсіх урядових службовців.

Літ.: Кондараки В.Н. Универсаль-ное описание Крыма, ч. 10. СПб.,1875; Петросян Ю.А. Османская импе-рия: могущество и гибель. М., 1990.

В.В. Панашенко.

АГАПІТ Печерський (р. н. невід. —1095) — чернець Києво-Печерсь-кого монастиря, знаменитий лікар.Канонізований правосл. церквоюяк преподобний. Жив у 2-й пол. 11ст. Набув слави як цілитель. Ліку-вав молитвою і зіллям (яке при-ймав і сам). Вилікував ВолодимираМономаха, якому передав своє зіл-ля. У Патерику Києво-Печерсько-му, єдиному джерелі про А., сказа-

28АВТОХТОНИ

но: «Прозван бысть лечец». Пате-рик розповідає, що один лікар-вірменин, який також мав значнупрактику, спочатку з недовіроюставився до А., але, побачивши навласні очі численні зцілення па-цієнтів А., переконався у силі йоголікування, прийняв православ’яі став ченцем Києво-Печерсько-го монастиря. Мощі А. лежать вБлижніх печерах Києво-Печерськоїлаври.

Літ.: Абрамович Д.І. Києво-Печер-ський патерик. К., 1991.

М.Ф. Котляр.

АГАТІРСИ, агафірси — одне зплемен скіф. доби, про яке по-відомляє Геродот. Були зх. сусіда-ми скіфів, мешкали за Дунаєм (ан-тич. Істром). За свідоцтвом Геро-дота, А. — найлагідніші люди, во-ни носять на собі багато золотихприкрас і спільно володіють жін-ками, щоб не мати ні заздрощів, ніненависті. Що ж до всього ін., тоїхні звичаї подібні до фракійських.

Тер., на якій мешкали А., увітчизн. та зарубіжній науці ви-значається по-різному, але най-вірогідніше — в бас. р. Муреш,прит. Тиси, бас. Дунаю (антич.Марис), в румун. Трансільванії(В.Пирван, 1926; В.Васильєв, 1980).

Щодо походження та етнічноїналежності А. заслуговує на увагутеза, що вони — іранці, близькіскіфам, але не скіфи, на теренахдавньої Румунії — прийшлий на-род. Після 2-ї пол. 5 ст. до н. е. А.були асимільовані фракійськиметнічним середовищем.

Літ.: Геродот. Історії, кн. IV. К.,1993.

С.А. Скорий.

АГІН Олександр Олексійович(1817—1875) — рос. графік, одиніз основоположників реалістичноїкнижкової ілюстрації. Н. в Росії,в Псковській губ. 1834—39 вчивсяу Акад. мист-в (Санкт-Петербург,учень К.Брюллова). Автор гравюрдо «Старого Завіту» (1846), ілюст-рацій до оповідань Є.Гребінки«Ротмістр Хрущов», «Дивна пере-пілка», «Зла людина» (1844) та ін.А. — перший і один з найкращихілюстраторів поеми-роману М.Го-голя «Мертвые души» (серія із 104малюнків, 1846—47). 1853 черезцензурні переслідування переїхавв Україну. Викладав малювання уКиїв. кадетському корпусі (1853—64), працював у театрі Бергера.Створив серії малюнків, які від-творюють укр. нар. побут (не збе-реглися). В останні роки життя —учитель малювання в маєтку Тар-новських у Качанівці. Був у друж-ніх стосунках з Т.Шевченком, зяким навчався в Акад. мист-в.П. у маєтку Качанівка. У Держ.

музеї Т.Шевченка у Києві збе-рігається портрет А., авторомякого вважають Т.Шевченка.

Літ.: Стернин Г.Ю. Александр Але-ксеевич Агин. 1817—1875. М., 1955;Курбатов В.Я. А.А. Агин. Л., 1979; Ми-стецтво України, т. 1. К., 1995; Мисте-цтво України: Біографічний довідник.К., 1997.

Н.Г. Ковпаненко.

АГІОГРАФІЯ (від грец. ����� —святий і ����� — пишу) — різно-вид церк. літ., житійна літ. (жи-тія) — розповіді про духовних ісвітських осіб, канонізованиххристиян. церквою (див. Христи-янство). Як літ. твір відзначаєть-ся культовою спрямованістю; зазмістом — взірець подвижницт-ва й християн. доброчинностідля наслідування. Спочатку цебули оповідання про стражданняй смерть християн. мучеників(мартирії). Згодом — оповідіпро активних діячів християнст-ва взагалі.

Композиційно житіє склада-ється зі вступу, викладу (безпо-середньо біографії) та епілогу.Поступово виробляється своєрід-ний канон житійного твору. Увступі автор вказує на недостат-ність своєї освіти й хисту («топосскромності»), в заг. формі висло-влює похвалу святому. Сам ви-клад розгортається за усталенимпланом: зазначається час і місценародження святого, дається ха-рактеристика його батьків, тлума-

читься його ім’я, розповідаєтьсяпро його навчання, раннє чер-нецтво або втечу від світськогожиття, передсмертні настанови,«благочестиву» смерть, описують-ся прижиттєві та посмертні чу-деса. Зразком житійного жанрустало зібр. оповідей візантійцяСимеона Метафраста (2-га пол.10 ст.). Житіє ввібрало в себе мо-тиви елліністичного язичництва,талмудистської літ., міфи, серед-ньовічні притчі, новели тощо.

У Київську Русь житійна літ.приходить із запровадженнямхристиянства через посередницт-во Болгарії і Сербії. Це перекладиз грец. на болг. мову як окремихжитій, так і осн. зб. агіографічнихтворів (календарних і некалендар-них). В календарних зб. житіярозміщуються за днями пам’ятісвятих (це: Четьї мінеї, що містятьрозширені житія; прологи, що по-ходять від візант. синаксарів і міс-тять короткі житія; соборники йторжественники — пізніші віт-чизн. зб., до яких входять житіянайшанованіших святих). До не-календарних належать зб. (пате-рики чи отечники), у яких житіярозміщені в формальній чи тема-тичній послідовності, іноді їхнійзміст обмежується локальним ма-теріалом певного геогр. ареалу(Синайський, Єгип. патерики).

В 11 — на поч. 12 ст. в Київ.Русі укладаються оригінальні жи-тія найвідоміших святих: АнтоніяПечерського, Феодосія Печерсько-го, Бориса і Гліба. В особливу гру-пу виділяються пізніші т. зв. кня-жі житія (Ольги, Володимира Свя-тославича, Бориса та Гліба,Мсти-слава Великого, Михайла Все-володича, Олександра Невського),вони відіграли значну роль у ста-новленні жанру істор. повісті.Протягом 2-ї пол. 11—1-ї пол.13 ст. створюються гол. складовіПатерика Києво-Печерського. Ста-рокиїв. агіографи намагалися по-в’язати бібл. символіку й візант.риторичність з тенденційним ви-кладом місцевих істор. подій таукоріненими народнопоетичнимимотивами.

Кін. 14 — поч. 15 ст. (час дру-гого пд.-слов’ян. впливу) позна-чений в А. стилем «плетіння сло-вес», який досягає особливої на-пруженості в похвалах святим(творчість митрополитів Кипріяна,Григорія Цамблака).

Утвердження естетико-худож.принципів бароко зумовлює нова-

29АГІОГРАФІЯ

Агапіт Печерський. РеконструкціяС.О. Нікітіна за методомМ.М. Герасимова.

О.О. Агін.Автопортрет.

ції в А. На основі другої Касіянів-ської редакції «Києво-Печерсько-го патерика» (1462) С.Косов укла-дає «Patericon» (Київ, 1635), який,у свою чергу, послужив фунда-ментом для створення версіїпатерика Й.Тризни (1647—56) ідрукованого вид. патерика 1661.В рукописній традиції 17—18 ст.побутує велика кількість переваж-но анонімних зб., серед яких ви-діляються «Житія святих отець»,приписувані І.Галятовському. 1683—1705 вийшла друком 4-томна«Книга житій святих» ДимитріяРостовського, житія якої відзна-чаються не лише апокрифічнимиподробицями, а й художністю ви-кладу. Кожен том містить такожтрактати на істор. теми. В новихобробках традиційних агіогра-фічних сюжетів історія та людсь-ка індивідуальність дедалі часті-ше постають в белетризованихформах.

Літ.: Ключевский В.О. Древнерусс-кие жития святых как историческийисточник. М., 1871; Барсуков Н. Исто-чники русской агиографии. СПб.,1882; Кадлубовский А. Очерки по исто-рии древнерусской литературы житийсвятых. Варшава, 1902; Серебрянский Н.Древнерусские княжеские жития (Об-зор редакций и тексты). М., 1915; Ли-хачев Д.С. Человек в литературе древ-ней Руси. М., 1970; Берман Б.И. Чита-тель жития (Агиографический канонрусского средневековья и традицииего восприятия). В кн.: Художествен-ный язык средневековья. М., 1982;Франко І. Історія української літерату-ри. В кн.: Франко І. Зібрання творів,т. 40. К., 1983; Павленко Г.І. Станов-лення історичної белетристики в дав-ній українській літературі. К., 1984;Ісіченко Ю.А. Києво-Печерський пате-рик у літературному процесі кінцяXVI — початку XVIII ст. на Україні.К., 1990; Пелешенко Ю.В. Розвитокукраїнської ораторської та агіографіч-ної прози кінця XIV — початку XVI ст.К., 1990; Александров А.В. Образныймир агиографической словесности.Статьи и материалы (1990—1997).Одесса, 1997; Його ж. Старокиївськаагіографічна проза ХI — першої трети-ни XIII ст. Одеса, 1999.

Г.І. Павленко.

АГМЕД I (18.04.1590—22.11.1617) — турец. султан (1603—17);14-й султан династії Османів, синсултана Мегмеда III. Н. у м. Ма-ніса (Пд.-Зх. Туреччина). Успад-кував батьківський трон у січ.1603. Всупереч встановленому зчасів Мегмеда II Завойовниказвичаю, отримавши владу, нестратив свого брата Мустафу. По-чаток правління А. I припав на

особливо скрутний для Османсь-кої імперії час війни на два фрон-ти: в Угорщині, де з 1595 точиласяважка війна з Габсбургами, та За-кавказзі, де перський шах Аббас IВеликий завоював землі до фор-теці Карс (нині місто, Туреччина)та Єревана (Вірменія). Водночасвся Анатолія (назва азіатської ч.Туреччини на п-ові Мала Азія)була охоплена повстанням дже-ляліїв — збіднілих тимаріотів(воїнів-землевласників) та селян,що стало ознакою кризи класич-ної осман. земельно-податковоїсистеми. Війна з австрійцями за-вершилася мирним договором уСітватороку (1606), що пізнішепідтверджувався у 1608, 1615, 1616.Замирення з персами було зала-годжене 1611. Джелялії були роз-громлені протягом 1607—08, алеАнатолія зазнала спустошення йрозрухи. З перемінним успіхомточилася війна на Середземномо-р’ї з мальтійськими рицарями.Спаленням Трапезунда (нинім. Трабзон, Туреччина) 1614 по-чинаються мор. наскоки укр. ко-заків на Пд. Причорномор’я. А. Iпоновив та встановив капітуляції(договори, що фіксували особливіправа іноземців на тер. Осман.імперії) з Францією, Англією, Ве-нецією та Голландією.

Свавільний та запальний, вінчасто нехтував своїми здібнимиадміністраторами. За його прав-ління в імперії поширилося па-ління тютюну. Захоплювався по-люванням, поезією. Започаткувавчисленні доброчинні справи (фун-дації), серед яких, зокрема, спо-рудження т. зв. Блакитної мечеті(або Султан Агмет Джамі), збудо-

ваної у Стамбулі на колиш. іпод-ромі.

За правління А. на палацовійслужбі перебував Кочі-бег, авторкритичного трактату про сучаснійому осман. порядки.

П. у м. Стамбул.Літ.: Смирнов В.Д. Кочибей Гомюр-

джинский и другие османские писате-ли XVII века. СПб., 1873; Остапчук В.,Галенко О. Козацькі чорноморські по-ходи у морській історії Кятіба Челебі«Дар Великих мужів у воюванні мо-рів». В кн.: Марра Mundi: Збірник нау-кових праць на пошану Ярослава Даш-кевича з нагоди його 70-річчя. Львів—К.— Нью-Йорк, 1996.

О.І. Галенко.

АГМЕД III (1673—1736) — турец.султан (1703—30); 23-й султан ди-настії Османів, син султана Мег-меда IV. Прийшов до влади21 серп. 1703 внаслідок яничарсь-кого повстання, але опісля нама-гався обмежити політ. впливяничар. За його правління держ.посади стали доступніші для віль-нонароджених мусульман. З од-ного боку, це стимулювало культ.злет імперії, апогеєм якого сталат. зв. доба тюльпанів (lale devri;від 1718 до кін. правління). Її гас-лом були слова поета Агмеда Не-діма: «Сміймось, і граймось, ісвітом кохаймось!». Помітну рольу розвитку високого осман. ми-ст-ва відіграли також немусуль-манські піддані імперії, передусімгреки. З ін. боку, дещо ослабвійськ. та адм. апарат імперії. Не-зважаючи на перемоги над Росій-ською д-вою під час Прутськогопоходу 1711 та над Чорногорією,османці зазнали поразок та тери-торіальних втрат від австрійс. військ

30АГМЕД

Агмед I.

Агмед III.

на чолі з принцем Євгенієм Са-войським 1716—18. За Пожарева-цькими мирними договорами1718, імперія втратила на користьАвстрії Бєлград, Банат (істор. обл.на пн. сучасної Сербії та зх. Руму-нії) і ч. Валахії (див. Волощина),тоді як Венеція дістала порти йземлі на Мореї (середньовічна на-зва п-ова Пелопоннес на пд. Гре-ції). Тільки занепад династії Се-февідів у Персії (нині Іран) давможливість османцям розширитиволодіння на Закавказзі. Протеїхні поразки спричинили повс-тання у Стамбулі, очолене Пат-рона Галілем, внаслідок якогоА. III був змушений 30 верес. 1730зректися престолу й доживати вікувідстороненим від держ. справ.

Зовн. політика А. III загаломспрямовувалася на униканняпрямих військ. конфліктів, свід-ченням чого, зокрема, було ви-знання ним укр. гетьман. урядуП.Орлика, надання притулку, алепотім, 1714, видворення швед.короля Карла XII, поступливістьПетру I. За його правління імпе-рія вперше відрядила до європ.країн, в т. ч. і до Рос. д-ви, трива-лі дипломатичні місії.

Із правлінням А. III пов’язанопроникнення до імперії ідей ре-формування та вестернізації, їхпоширення у війську. На військ.службу запрошувались іноз. військ.експерти. А. III був чуттєвою лю-диною, кохався в мист-ві, розва-гах та веселощах. Пам’яткою добитюльпанів є мечеть Лалелі-Джаміу Стамбулі.

Літ.: Смирнов В.Д. Крымское ханс-тво под верховенством ОттоманскойПорты в XVIII столетии. Одесса, 1889;Refik A. Lale devri. Istanbul, 1932;Kurat A.N. Prut Seferi ve Bariєi. Istanbul,1943; Орешкова С.Ф. Русско-турецкиеотношения в начале XVIII в. М., 1971;Турция накануне и после Полтавскойбитвы (Глазами австрийского дипло-мата). М., 1977.

О.І. Галенко.

АГНОН Шмуель Йосеф (справж-нє прізв. — Чачкес; 17.07.1888—17.02.1970) — ізраїл. письменник,один з основоположників новоїліт. мови іврит. Нобелівська пре-мія (1966). Н. у м. Бучач. У своїхроманах і оповіданнях, позначе-них містичним світосприйнят-тям, відобразив вплив сусп. змінкін. 19 — поч. 20 ст. на життя ха-сидів (див. Хасидизм) Галичини.Відтворив поширені в цьому се-редовищі стереотипні уявленняпро укр. сусп-во. Збирав і пуб-лікував хасидський фольклор,

який мав істотний вплив на йоголіт. творчість.

Написав романи «Видання за-між» (1931, про життя євреїв у Га-личині), «Недавно» (1946—47),повісті «Гість зайшов переночува-ти» і «Пані і коробейник».

П. у м. Реховот (Ізраїль).Я.Д. Ісаєвич.

АГОРА (грец. ����� — майдан,площа) — термін, який давні гре-ки вживали для позначення: спо-чатку площі міста, на якій влаш-товувалися торги та збиралисягромадяни для вирішення держ. ігромад. питань, а згодом — нар.зібрання — вищого органу владив демократ. д-вах-містах. Архео-логи повністю розкрили в Афінахпростір стародавньої А. з фунда-ментами портиків (критих коло-над) і вівтарів, з постаментамидля статуй і почесних декретів, ізмайже повністю збереженим хра-мом Гефеста й фрагментами стінбудинку держ. ради. У Пн. При-чорномор’ї відкрита А. м. Ольвія.Вона почала формуватись у 6 ст.до н. е., коли греки заснували тутсвою колонію. У 5—2 ст. до н. е.ольвійська А. була прямокутною ізаймала бл. 2000 м2. Її оточувалиторг. ряди, будинки суду, гімнасіїта ін. громад. споруди. Серед ос-танніх був портик, де громадянизбиралися для обговорення різно-манітних справ і просто для зу-стрічей.

Літ.: Колобова К.М. Древний городАфины и его памятники. Л., 1961; Ле-ви Е.И. Ольвия: Город эпохи эллиниз-ма. Л., 1985; Саmp J.M. The Athenianagora: Excavations in the heart of classicalAthens. Б/м, 1986.

М.В. Скржинська.

АГОРАНОМ (від грец. ����� —

площа та ���� — звичай, за-кон) — посадова особа в антич.містах Стародавньої Греції. Коле-гія А. з п’яти осіб вибиралася що-річно на нар. зборах. А. відповідавза порядок на ринках, стан торг.приміщень, якість продуктів і то-варів, улагоджував суперечки міжторговцями і покупцями, збираворендну плату і мито на користьд-ви, займався закупівлею зернатощо. Відомо, що саме А. за свійкошт збудували рибний ринок іхрам Афродіти в Херсонесі Таврій-ському, встановили подячні стеливерховним богам в Ольвії.

Літ.: Давня історія України, т. 2,ч. 2. К., 1999; Ольвия. Античное госу-дарство в Северном Причерноморье.К., 1999.

А.С. Русяєва.

АГРАРИЗМ — політ. доктринанизки сел. партій та рухів Центр.та Пд.-Сх. Європи 1900—30-х рр.Учення А. наголошує на тому, щоселянство зосереджує в собi гол.позитивнi цiнностi й якостi сусп-ва, є осердям стабiльностi д-ви йзберiгачем нац. iдентичностi і щовказанi чесноти мають визначитийого прихід до полiт. влади. Ви-ник як реакція на модернізаційнізміни в аграрних країнах Європи.Поширенню його ідей сприялинім. та франц. вчені А.Шефле (ав-тор терміна), Г.Руланд, Ж.Мелін.Ідеологію А. прийняли: Польс.сторонництво людове, Чеська аг-рарна партія, Болг. землеробськийнар. союз та ін. Вiдомі iдеологи А.:А.Швегла, М.Годжа, О.Франкен-бергер (Чехословаччина), А.Стам-болiйський (Болгарiя), Я.Домб-ський (Польща). В Україні агра-ристські за змістом ідеї розроблявВ.Липинський, який був ідеологомдоктрин Української демократич-ної хліборобської партії (1917) тагетьман. руху в еміграції (1920—30).

Літ.: Липинський В. Листи добратiв-хлiборобiв про ідею та організа-цію українського монархізму. Вiдень,1926; Иesar J., Иerny B. O Ideologiiиeskoslovenskйho agrarizmu. «Иeskoslo-vensky иasopis historicky», 1959, N 2;Materiaіy їrуdіowe do historii polskіegoruchu ludowego. Warszawa, t. 1—2, 1966;Матвеев Г.Ф. «Третий путь?» Идеоло-гия аграризма в Чехословакии и Поль-ше в межвоенный период. М., 1992;Липинський В. Студiї, т. 1. К. — Фiла-дельфiя, 1994.

К.Ю. Галушко.

АГРАРНА РЕФОРМА 16 СТО-ЛІТТЯ — заходи, що здійснюва-лися правителями Великого кня-зівства Литовського (ВКЛ) задлязміцнення держ. казни за рахунокреформування усталених на тойчас аграрних відносин.

Осн. засади А. р. були викла-дені у великокнязівських право-вих актах: уставі 1514; грамоті1529; уставі 1547; «Уставі на воло-ки» 1557, поправах до останніх від20 жовт. 1557, 20 трав., 20 черв.,20 жовт. 1558; посланнях та інст-рукціях ревізорам, мірникам і ліс-ничим. Джерелами А. р. були та-кож практика і досвід промірю-вання й кадастру земель у поміс-тях окремих регіонів Литви, Біло-русі та України 1-ї пол. 16 ст.

Планувалося на основі чітко-го обліку великокнязівської, шля-хетської і сел. землі підвищитипродуктивність фільварків (а там,де не було останніх, створити їх) ісел. г-в з метою збільшення вир-

31АГРАРНА

Ш.Й. Агнон.

ва товарного збіжжя. Для цьогопередбачалося усунути всі наявніперешкоди (дальноземелля, хао-тичність розміщення полів тощо)і створити сприятливі умови дляостаточного переходу г-в додосконаліших землеробських си-стем. Необхідно було й раціо-нальніше розподілити сел. землюзгідно з вироб. можливостями ко-жного дворового г-ва, а такожвстановити для них адекватні їх-ній екон. спроможності податки іповинності. Додатковим джере-лом зростання надходжень до ка-зни мали стати лісові угіддя.

А. р. розпочалася в 1-й пол.16 ст. Вона була проведена у ве-ликокнязівських помістях власнеЛитви, Зх. і Центр. Білорусі та де-яких зх. регіонах України і завер-шилася в 60-ті рр. 16 ст. (загаломревізори переміряли бл. 2 млн газемлі). У приватних маєтках маг-натів і шляхти реформа дещо за-тягнулася. Реформування остан-ніх на литов. землях тривало докін. 16 ст., а в сх.-білорус. волос-тях ВКЛ — аж до серед. 17 ст. Наукр. землях, які після Люблінськоїунії 1569 відійшли до Польщі,впровадження волочної системи(див. Волочна поміра) відбувалосяі в подальшому. На Правобереж-ній Україні реформування земель-ного устрою відбувалося також у2-й пол. 16 ст., а в 1-й пол. 17 ст.спроби введення волочної систе-ми були зафіксовані на Лівобере-жній Україні.

Загалом на власне укр. земляхреформування г-в за принципомволочної системи протягом 16 ст.було засвідчено (джерелами) вКременецькому пов., Ковельсь-кому, Ратненському й Любомль-ському староствах, а також уРуському воєводстві (крім Сня-тинського, Коломийського, Га-лицького, Теребовлянського таРогатинського староств). В ос-танньому вводилися не волоки, алани. Було також зафіксовано фраг-ментарні відомості про волочні се-ла в окремих приватних поміс-тях Луцького та Володимирськогопов. на Волині.

А. р. внесла зміни в сел. зем-леволодіння. У реформованих се-лах руйнувалося сформованевіками, засноване на звичаєвомуправі володіння селян землею —вони втрачали можливість вільнорозпоряджатися своїми наділами,а розміри останніх значно змен-шувалися. Хоча структура сел. зе-млеволодіння не зазнала карди-нальних змін: з одного боку, укр.

селяни мали індивідуальні наді-ли (алоди), а з другого — як і дореформи, зберігалося громад. зе-млеволодіння (альменда). Що-правда, і за землі спільного кори-стування селяни зобов’язані бу-ли сплачувати податки. Реформапризвела до збільшення нормифеод. ренти. У реформованих се-лах Волині широко практикува-лася відробіткова та грошова рен-та. Відробітки в 2-й пол. 16 ст.становили 3—4 дні на тиждень, агрошовий чинш коливався від 31до 60 грошей з однієї волоки. В пе-ребігу А. р. певною мірою зміню-валося становище сільс. адмініст-рації укр. земель. Нововведеннямбуло створення війтівств, які охо-плювали кілька сусідніх сільс.громад. Війти в таких випадкахзаймали проміжне місце міжкер-вом окремих громад (ін-тиотаманів, тивунів, старців, десят-ників) та урядом гродським. Зна-чної трансформації зазнала прос-торова локалізація сільс. поселеньУкраїни. В реформованих регіо-нах Волині на зміну розкиданиммалодвірним селищам-дворищамз черезсмужжям їхніх земель при-йшли багатодвірні села з упоряд-кованою забудовою. В ході насту-пу на сел. землеволодіння, якийвідбувався під час А. р., посполитівідтіснялися на пд.-сх. укр. землі.Значна ч. переселенців згодомвливалася в козац. середовище.Подібна доля спіткала й укр. бо-ярство. Певна частина бояр-слуг,які не змогли під час А. р. під-твердити свої права на землю ташляхетство, також поповнила ря-ди укр. козацтва, що сприяло нелише кількісному зростаннюостаннього, а й якісним змінам вйого середовищі.

Літ.: Пичета В.И. Аграрная рефор-ма Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. М., 1917; Похи-левич Д.Л. Крестьяне Белоруссии иЛитвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957;Пичета В.И. Белоруссия и ЛитваXV—XVI вв. М., 1961; Юргинис Ю.М.Аграрная реформа и хозяйственныемероприятия литовского великокня-жеского правительства. В кн.: Ежегод-ник по аграрной истории ВосточнойЕвропы 1970 г. Рига, 1977; Гурбик А.Аграрна реформа в Україні XVI ст. К.,1997; Його ж. Еволюція соціально-те-риторіальних спільнот в середньовіч-ній Україні (волость, дворище, село,сябринна спілка). К., 1998; Hurbyk A.Reforma wіoczna na Ukrainie w XVI wie-ku. В кн.: Roczniki Dziejуw Spoіecznychi Gospodarczych, t. 59. 1999.

А.О. Гурбик.

АГРАРНЕ ПЕРЕНАСЕЛЕННЯ—наявність значного безробіття

серед нас., зайнятого у сфері с.-г.вир-ва, а отже, і відсутність мож-ливості для певної частини цьогонас. забезпечити необхідний мінімумдостатку для своєї родини. Ха-рактерним його проявом є, зокре-ма, істотні міграції населення, час-тина якого назавжди покидає іс-тор. батьківщину.

В Україні А. п. виникло в умо-вах утвердження індустріальногосуспільства — капіталізму. На-прикінці 19 ст. з 20 376,9 тис. осіб,зайнятих в аграрному секторіекономіки України, 13 066,7 тис.(64,1 %) не мали достатніх засобівдля існування.

Літ.: Лобода И.С. Аграрное перена-селение на Левобережной Украине вконце XIX столетия (по материаламПолтавской и Черниговской губер-ний). «История СССР», 1958, № 5; Ва-сюта І.К. Аграрне перенаселення наЗахідній Україні у 20—30-х рокахXX ст. «УІЖ», 1971, № 11.

М.А. Якименко.

АГРАРНЕ ПИТАННЯ В УКРА-ЇНСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 — комплекс питань провласність на землі с.-г. призна-чення на тер. України.

Напередодні Лютневої рево-люції 1917 із 44,1 млн десятин заг.земельної пл. с.-г. призначеннябл. 40 % становила власність по-міщицьких, удільних, казенних,монастирських і церк. г-в. Рештарозподілялася між більш ніж4 млн сел. г-в. У середньому одненесел. г-во обіймало 476 десятинземлі, а одне сел. — 6,6 деся-тин. Контрастним також булозіставлення поміщицьких і сел.г-в щодо володіння живим рема-нентом. Якщо на одне поміщиць-ке г-во припадало 17 коней і24 голови великої рогатої худоби,то на одне сел. (відповідно) — 1,2та 1,5.

Крім того, із 4 223 638 сел. дво-рів 2 431 147, або 57,6 %, належа-ло до бідних селян, у розпоря-дженні яких було всього 11,5 %землі; 1 273 052, або 30,1 % — досередніх, їм належало 22,2 % зем-лі; 519 439, або 12,3 % — до замо-жних — 29,6 % земельної площі.В середньому г-во заможного се-лянина мало 25,4 десятини землі(надільної і купленої), одне серед-няцьке — 7,7, а бідняцьке — 2,2 де-сятини. Внаслідок Першої світо-вої війни різко скоротилися посів-на площа та врожайність, значнечисло г-в лишилося без чол. ро-бочих рук, до крайньої межі ско-ротилося поголів’я робочої та про-

32АГРАРНЕ

дуктивної худоби, що призвело дозруйнування індустріальної базисел. г-ва. На поч. 1917 в Українінараховувалося 633 тис. безпосів-них дворів, 625 тис. мали до од-нієї десятини, 657 тис. — до двохдесятин, 1,8 млн сел. г-в не маликоней, 1 млн — не мали корів,тобто: 88,46 % бідноти й середня-ків не були забезпечені достатньоюкількістю землі, 88,1 % г-в — робо-чою худобою, 84,2 % були без корівабо з однією коровою, 44,9 % немали реманенту.

Земельне питання в Україні,яка була сел. країною (селянискладали 80—85 % нас.), сталоальфою й омегою українськоїреволюції 1917—1921. Кардинальневирішення його пропонували різніуряди та партії. Протягом 1917—20, до остаточного встановленняна терені Сх. (Наддніпрянської)України рад. влади, тут послідовнозмінилося кілька форм державнос-ті — Тимчасовий уряд і УкраїнськаЦентральна Рада, Українська Дер-жава, Директорія, Денікіна режимв Україні 1919—1920 та ін. Кожна зних впроваджувала власну аграрнуй робітн. політику.

УЦР, яка існувала одночасно зТимчасовим урядом, а потім і збільшовицьким режимом, у I Уні-версалі заявила, що коли «по всійРосії», згідно з законом Всерос.установчих зборів, буде «одібранопоміщицькі, казенні, монастирсь-кі та інші землі у власність наро-ду», тоді право порядкування йкористування укр. землями маєналежати «тільки нам самим, на-шим Українським зборам (Сеймо-ві)». Розробку земельного законо-давства УЦР доручила Ген. секре-таріатові (див. Генеральний секре-таріат Української ЦентральноїРади), який наприкінці жовт. вніснапрацьовані законопроекти нарозгляд Тимчасового уряду. Ос-танній відмовився їх затвердити.

Після Жовтневого переворо-ту в Петрограді (нині Санкт-Пе-тербург) 7 листоп. (25 жовт.) 1917(див. Жовтнева революція 1917) уIII Універсалі 20(07) листоп. 1917УЦР проголосила скасуванняприватної власності на поміщи-цькі, удільні, кабінетні, церк. таін. землі нетрудових г-в с.-г. зна-чення. Ген. секретарству земель-них справ доручалося підготуватизакон про передачу земель у роз-порядження земельних к-тів доскликання Українських установ-чих зборів. Проте вже наступнимиактами («Відозва земельного сек-ретарства від 14 листопада», «Ро-

з’яснення Генерального секрета-ріату з земельного питання, ви-кладеного у третьому Універсалі»,від 16 листоп.) УЦР відступилавід революц. змісту аграрних за-ходів, обіцяючи залишити недо-торканними г-ва розміром 50, а вТимчасовому земельному законіпро соціалізацію землі від 14 груд.1917 — 40 десятин землі. Останнійзабалотовано депутатами УЦР,знято з обговорення і передано надоопрацювання спец. обраній ко-місії. Подібні дії Ради сприяли то-му, що укр. селянство масово під-тримало більшовицький Декретпро землю 1917.

IV Універсалом 22(09) січ.1918 УЦР проголосила соціаліза-цію землі, скасування приватноївласності на неї й передачу її тру-довому народу без викупу. Універ-сал зобов’язав Раду нар. міністріввжити всіх заходів, щоб земельнік-ти передали землю в руки тру-дящих неодмінно «уже до початкувесняних робіт». 31(18) січ. УЦРбез обговорення одноголосно за-твердила «Тимчасовий земельнийзакон», який оголосив скасуван-ня приватної власності «на всі зе-млі з їх водами, надземними йпідземними багатствами в межахУкраїнської Народної Республіки».Проте вже на переговорах з нім.адміністрацією 29 квіт. 1918 УЦР,у випадку взаємопорозуміння, обіця-ла переглянути земельний закон,залишивши недоторканними г-варозміром бл. 30 десятин.

29 квіт. 1918 у грамоті П.Ско-ропадського «До всього Українсь-кого народу» скасовувалися всірозпорядження попереднього уря-ду, було проголошено УкраїнськуДержаву, а автора грамоти —«Гетьманом всієї України». Пов-ністю відновлювалася приватнавласність на землю, надавалосяшироке право вільної купівлі-продажу землі. Замість земельнихк-тів утворювалися земельні таземельно-ліквідаційні комісії, узавдання яких входило віднов-лення приватновласницького зе-млеволодіння і відшкодуванняземлевласникам заподіяних збит-ків. Уряд гетьмана розробив про-ект земельної реформи, якийпередбачав утворення під контро-лем д-ви земельного фонду тапродаж ділянок малоземельнимселянам і козакам. На думку уря-ду, в розподільчий фонд малопоступити лише 4—4,5 млн деся-тин землі. Причому великі земе-льні ділянки дозволялося прода-вати лише Держ. земельному бан-

кові, а селянам — тільки ділянки,які не перевищували 25 десятин.У кінцевому підсумку законопро-ект передбачав створення числен-ного прошарку середніх селян-хліборобів.

Після зречення гетьманомП.Скоропадським влади у про-грамній Декларації від 26 груд.1918 Директорія УНР проголоси-ла, що землі всіх дрібних трудовихсел. г-в залишаються у користу-ванні попередніх власників, реш-та земель мала перейти до беззе-мельних і малоземельних селян,насамперед тих, хто брав участь уборотьбі з гетьманщиною. Розпо-чалося слідство з приводу повер-нення контрибуцій, стягнених зселян, а також для покараннязлочинів і зловживань, вчиненихнад селянством поміщиками і ге-тьман. владою. У Тимчасовомуземельному законопроекті Дире-кторії від 8 січ. 1919 підтверджу-валося скасування приватної вла-сності на землю, перехід її дозаг.-нар. власності, організовува-лися запасний земельний та держ.фонди. Місце земельних комісійзаступили земельні управи. Зали-шалися недоторканними земельніділянки розміром 15 десятин. Зе-млі приватнотрудової діяльностівизначалися не меншими 5—6 десятин на г-во і не більшимитрудової норми. Площі з високо-культ. землеробством переходилив користування трудових спілок.Універсал Трудового конгресу Укра-їни, ухвалений 28 січ. 1919, зобо-в’язав Директорію й Раду нар.міністрів «проводити й надалі зе-мельну реформу, в основі якої ле-жить передача землі без викупутрудовому народові». Та вже черездва місяці Директорія підзакон-ними інструкціями й розпоря-дженнями погіршила умови пере-дачі землі у тимчасове користу-вання трудовим селянам, вима-гаючи від них третьої частиниврожаю, повної оплати вартостіоранки, попередньої сплати всіхподатків тощо.

Гол. змістом аграрної політи-ки режиму А.Денікіна в Українібуло відновлення великого при-ватновласницького землеволодін-ня. Разом з тим військ. диктатуранамагалася заручитися підтрим-кою сел. мас. Зокрема, уже в де-кларації від 5 квіт. 1919 Денікінобіцяв захищати інтереси трудо-вого нас. шляхом сприяння утво-ренню дрібних і середніх сел. г-вза рахунок держ. і приватних, від-стоювати недоторканність прива-

33АГРАРНЕ

тної власності на землю, коли їїкількість не перевищуватиме вста-новлених норм. Проект земель-ного закону, прийнятий у листоп.1919, зберігав за власниками Ка-териносл., Київ., Харків. і Хер-сон. губ. по 400 десятин землі, аТаврійської — навіть 500. За по-міщиками закріплялися садиби згосп. будівлями, парки, ставки,сади, виноградники, хмільники,меліоровані землі, ліси тощо.Проект передбачав також розпо-діл землі між безземельними і ма-лоземельними селянами у розмірі10 десятин на г-во. Відкритим за-лишилося питання про реманентдля обробки цих земель. Протепрактика засвідчила зовсім про-тилежне. У супроводі каральнихзагонів у села поверталися по-міщики, які відбирали у селян зе-млю, хліб, худобу, інвентар, об-кладали їх непосильними контри-буціями. Решту хліба карателі за-бирали для потреб армії, приму-шували селян безплатно обробля-ти відібрані у них землі, без суду йслідства розстрілювали непокір-них.

Осн. політ. й соціально-екон.підсумки аграрної політики рад.влади в Україні 1920 — весною1921 характеризувалися такимипоказниками: загалом завершив-ся процес конфіскації приватно-власницького землеволодіння ізрівняльний розподіл землі; кіль-кість бідняцьких г-в скоротиласядо 40—41 %, а заможних селян —до 4 %, натомість зріс відсоток(54—55 %) г-в селян-середняків;з політ. арени зійшов клас по-міщиків, центр. фігурою на селістав середняк; гол. продуктивноюсилою с.-г. вир-ва залишалисяодноосібні сел. г-ва, питома вагарад. і колективних г-в була не-значною — вони охопили лише0,5 % усіх сел. г-в. (Про те, яквирішувалося аграрне питаннябільшовиками, див. «Воєнний ко-мунізм».)

Літ.: Винниченко В. Відродженнянації (Історія української революції[марець 1917 р. — грудень 1919 р.]),ч. 2. К.—Відень, 1920; Хмель И.В. Агра-рные преобразования на Украине.1917—1920 гг. К., 1990; Полонська-Ва-силенко Н.Д. Історія України, т. 2. К.,1992; Скоропадський П. Спогади: Кі-нець 1917 — грудень 1918. К.—Фі-ладельфія, 1995; Українська Централь-на Рада: Документи і матеріали,т. 1—2. К., 1996—97; Українське дер-жавотворення: Словник-довідник. К.,1997; Конституційні акти України1917—1920: Невідомі Конституції Ук-раїни. К., 1999.

І.В. Хміль.

АГРАРНЕ СУСПІЛЬСТВО— по-няття, що характеризує доіндуст-ріальну стадію розвитку сусп-ва(від виникнення продуктивногог-ва до промислового перевороту,пром. революції). Синоніми А. с. —«традиційне суспільство» та «се-лянське суспільство». Поняття «А.с.»почало активно вживатися у 1950—60-ті рр. внаслідок поширенняконцепції індустріального суспіль-ства.

К.Ю. Галушко.

АГРОІНДУСТРІАЛЬНІ КОМБІ-НАТИ (АIК) — агропром. ком-бінати, що об’єднували радгоспита колгоспи, діяли за єдиним ви-роб. планом. Виникли наприкінці1929 і функціонували до 1-ї пол.1931. На поч. 1930 було бл. 300АIК. Вони з’являлися переважнобіля новобудов 1-ї п’ятирічки. Вр-ні Дніпробуду діяли електри-фіковані АIК. Екон. обґрунтуван-ням їх вироб. доцільності займав-ся О.Шліхтер. Вважалося, що АIКповинні об’єднати всі наявні вУкраїні колгоспи та радгоспи вагропром. підпр-ва. У берез. 1931VI Всесоюзний з’їзд рад відхиливпринципи підпорядкування кол-госпів і радгоспів АIК, визнавстворення і діяльність останніхпередчасними.

Літ.: Лурье Д., Никулихин Я. Поли-тика партии в деревне. М., 1934; Реше-ния партии и правительства по хозяй-ственным вопросам, т. 2. М., 1967.

В.І. Марочко.

АДАЛЬБЕРТ МАГДЕБУРЗЬКИЙ(Adalbert von Magdeburg; р. н. не-від. — до черв. 981) — єпис-коп-місіонер, перший архієпис-коп Магдебурзької єпархії (968—981), хроніст, автор «Продов-ження хроніки Регінона Прюм-ського». Ця хроніка, а також не-залежні від неї «Хільдесхаймськіаннали» оповідають про посольс-тво княгині Ольги до герм. короляОттона I (936—973) з проханнямнадіслати місіонерів для хрещен-ня. (Сучасні дослідники поясню-ють цей крок Ольги напругою впереговорах з імп. Візантії Рома-ном II.) На прохання Ольги і дляпоширення католицизму місій-ним єпископом до Київської Русібуло призначено А. М. Його місія,однак, виявилася невдалою. Удипломатичній боротьбі з РимомВізантії вдалося втримати Дав-ньорус. д-ву у сфері свого впливу.Пізніше А. М. очолив Магде-бурзьку архієпископію, до зони

впливу якої входили всі слов’ян.країни.

Літ.: Хроника Регинона Прюмско-го с трирским продолжением. Вкн.: Назаренко А. В. Немецкие латино-язычные источники IX—XI веков: Те-ксты, перевод, комментарий. М., 1993.Повний текст хроніки вміщено у:Ausgewдhlte zur deutschen Geschichtedes Mіttelalters: Freiherr vom Stein-Ge-dдchtnisausgabe, bd. 7. Ed. R. Ran. Ber-lin, 1960.

А.Г. Плахонін.

АДАМ БРЕМЕНСЬКИЙ (Adamvon Bremen; р. н. невід. — бл.1080) — бременський клірик, ав-тор «Хроніки архієпископів Гам-бурзької церкви» (70-ті рр. 11 ст.).До складу Гамбурзької (Бремен-ської) архієпископії в 11 ст. вхо-дили сканд. країни. Тому в «Хро-ніці» А.Б. велику увагу приділеногеогр. описам Пн. і Пн.-Сх. Євро-пи. «Хроніка» А.Б. — джерело з вив-чення зовн. політики ВолодимираСвятославича, Ярослава Мудрогота їхніх нащадків, міжнар. зв’язківКиївської Русі в 11 ст. А.Б. називавКиїв окрасою Півночі, суперни-ком Константинополя.

Тв.: Chronicon Hammaburgensisecclesie pontificum: Adam von Bremen.Hamburgische Kirchengeschichte. B.Schweicller. 3. Aufl. Hannover—Leipzig,1917.

Літ.: Латиноязычные источникипо истории Древней Руси. М.—Л.,1989.

А.Г. Плахонін.

АДАШЕВ Данило Федорович(імовірно 1520—1563) — рос.військ. діяч. Походив з родудрібних костромських дворян, якібули у далекому родинному зв’яз-ку з Головіними та Захар’їними,отже, і з царицею (від 1547) Анас-тасією Романівною Захар’їною,дружиною рос. царя Івана IV. Ба-тько А. (Федір Григорович) і стар-ший брат (Олексій) стали околь-ничими, причому останній, буду-чи одним з кер. «Избранной ра-ды» — фактичного уряду Рос.д-ви наприкінці 40–50-х рр. 16 ст.(в період малоліття Івана IV) —здійснив важливі реформи. За-вдяки братові А. зробив швидкукар’єру, брав участь у взятті Каза-ні (1552), придушенні повстань уПоволжі, пізніше — у Лівонськійвійні 1558— 1583. Навесні 1559 А.,діючи спільно з Д.Вишневецьким(Байдою), прибув до с-ща Кре-менчук, а звідти на човнах попливна чолі 8-тисячного загону у по-низзя Дніпра, потім і на Чорне м.Було взято два турецьких кораблі,

34АГРАРНЕ

висаджено десант у Криму, завда-но поразки військам крим. ханаДевлет-Гірея I, визволено чималоукр. і рос. невільників. Пізнішепід тиском татар. військ А. відсту-пив до Монастирського о-ва (нинів межах Дніпропетровська). 1560 —команд. артилерією рос. військ уЛівонії. Після опали, арешту йсмерті брата Олексія А. з наказуІвана IV було заарештовано й стра-чено разом з 12-річним сином тадеякими ін. родичами.

Літ.: Лихачев Н.П. Родословец ирод Адашевых. СПб., 1897; Зимин А.А.Реформы Ивана Грозного. М., 1960.

Ю.А. Мицик.

АДВЕНТИЗМ в Україні. А. (відлат. adventus — пришестя) — течіяпізнього протестантизму, якавиникла в 30-х рр. 19 ст. у США.Її засн. У.Міллер пророкував дру-ге пришестя Ісуса Христа між1843 та 1844. Попри провал про-рокування, вчення про близькедруге пришестя Ісуса Христа по-сідає особливе місце у догматиціА., яка вперше була кодифікована1845 на з’їзді в м. Олбані (шт.Нью-Йорк, США). А. стверджує,що друге пришестя Христа будесупроводжуватися воскресіннямправедників, і лише після тисячо-літнього царства Христа воскрес-нуть також неправедні. Адвен-тисти дотримуються водногохрещення дорослих та омовін-ня ніг.

З ім’ям засновниці та ідеологаЦеркви адвентистів сьомого дня(АСД) Е.Уайт (1827—1915) пов’я-зані ін. осн. положення віровчен-ня адвентистів: дотримання субо-ти («четверта заповідь»), запере-чення безсмертя душі, раю та пе-кла, а також введення «санітарноїреформи», складовою частиноюякої є заборона вживати м’ясо,міцні напої (алкоголь, каву), до-тримання принципів здоровогоспособу життя і відпочинку. Най-численніша течія сучасного А. —Церква АСД, яка налічує понад5 млн чл., веде широку місіонер-ську роботу, утримує лікарні, шко-ли, сиротинці, будинки преста-рілих.

В Україні біля витоків А. сто-яли меноніти, які, після запро-шення їх імп. Катериною II доРосійської імперії, розселилися встеповій частині України. Першігромади адвентистів виникли(1886) в Таврійській губ. в Кримуі (1870) в с-щі Тараща. Як цар-ська, так і рад. влада обмежували,

утискували і переслідували адвен-тистів. 1931—38 Церква АСД якорг-ція і більшість її громад за-знали жорстоких переслідувань. З1944 відновлено реєстрацію реліг.об’єднань (громад) АСД. Протеперіод від 1954 до 1981 був най-складнішим для існування Церк-ви АСД на тер. СРСР. 12 груд.1960 Всесоюзну раду АСД лік-відовано. Церква АСД як орг-ціяприпинила легальне існування.Втручання органів влади спричи-нило розкол громад АСД, які по-чали протидіяти одна одній.Розпад Рад. Союзу, проголошен-ня прав на свободу світогляду івіросповідання, можливість про-ведення місіонерсько-євангельсь-ких кампаній сприяли бурхливомузростанню чисельності громадАСД в незалежній Україні: якщо1992 налічувалося понад 270 гро-мад цієї церкви, то 2000 вже діяло784, а кількість віруючих —чл. Церкви АСД — зросла за цейперіод з 16 тис. до 60 тис. Адвен-тистські громади найбільше по-ширені в Чернів. (85) та Він. (70)областях.

В Україні існують і адвентис-ти-реформісти — прибічники«руху реформи» в А., який виниквнаслідок суперечок серед європ.адвентистів навколо проблемиставлення до військ. обов’язкуз початком Першої світової вій-ни. Громади адвентистів-рефор-містів в Україні поширилися у1920-х рр. Згодом вони змушенібули піти у підпілля і так існувалидо отримання Україною незалеж-ності. Між адвентистами-рефор-містами і АСД є певні розбіжностіу віровченні. Реформісти більшжорстко дотримуються положень«санітарної реформи», виконання«четвертої заповіді», по-своємутлумачать бібл. тексти, надаютьособливого значення творам Е.Уайт.На 2000 в Україні діяло 55 громададвентистів-реформістів.

Літ.: Історія релігії в Україні. К.,1999.

П.Л. Яроцький.

«АДЕЛФОТЕС» (грец. �� �� �—братство) — грец.-церковно-слов’янська граматика, складенастудентами львів. ставропігійсь-кої шк. (див. Ставропігія) підкер-вом ректора Львівської брат-ської школи грека Арсенія Еласон-ського. Матеріалом для її напи-сання послужили грец. граматикиЛаскаріса, частково Крузія і Кле-нарда Меланхтона. Видана 1591 ум. Львів у друкарні братства для

потреб братських шкіл, до програ-ми яких входило вивчення грец.мови. Текст подається з пояснен-нями паралельно двома мовами:грец. і церковнослов’янською.

Граматика починається коро-тким вступом, в якому розкритогол. завдання книги. Осн. частинустановлять розділи про орфогра-фію, морфологію, просодію (вір-шування), а також етимологію йсинтаксис; вміщено тексти де-яких молитов.

Підручник знайомив студен-тів із граматичними закономірно-стями грец. і староукр. мов, спри-яв розвитку й утвердженню гра-матичної термінології в укр. шк.,процесу нормування церковно-слов’янської книжної мови.

В «А.» зображено герб Львоваі до нього додано восьмирядко-вий вірш, в якому звеличуєтьсякняже місто («єго же імя всей Єв-ропії роський род знаєт»), місти-ться заклик до єдності у боротьбіукр. народу проти шляхетсько-катол. Польщі: «Мужайся, много-племенний роський народе!».

Літ.: Студинський К. Аделфотес —Граматика видана у Львові в р. 1591.«ЗНТШ», 1895, т. 7.

Я.І. Дзира.

АДЕЛЬГЕЙМ Євген Георгійович(14(01).11.1907—13.01.1982) — літе-ратурознавець, критик. Н. в м. Ки-їв. Закінчив Київ. ун-т (1931).Учасник Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945. До-сліджував творчість М.Бажана,В.Блакитного, О.Корнійчука, І.Ко-

35АДЕЛЬГЕЙМ

Є.Г. Адельгейм.

«Аделфотес». Титульний аркуш.

черги, В.Маяковського та ін. У по-воєн. роки зазнав переслідуваньяк «безродний космополіт». Ціка-вився проблемами теорії соціа-ліст. реалізму, худож. майстерно-сті, психології творчості. Гол.праці: «Два драматурги» (1938),«Володимир Маяковський» (1941),«Час і пам’ять» (1973). З його пе-редмовою вийшли поезії М.Се-менка (1985). Відзначений держ.нагородами.

П. у м. Київ.Тв.: Микола Бажан. К., 1974; Крізь

роки. К., 1987.

В.М. Даниленко.

АДЖИМУШКАЙСЬКІ КАТА-КОМБИ (каменоломні) — штучніпечери в р-ні с-ща Аджим-Ушкай(з 1948 с. Партизани, нині в ме-жах м. Керч). Складаються із Ма-лих і Великих (Центр.) камено-ломень. Виникли в результатітривалих розробок (протягомбагатьох століть) каменя-чере-пашника.

Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 в листоп.—груд. 1941 Малікаменоломні стали місцем базу-вання партизан. загону. Від 15 трав.до 31 жовт. 1942 у Великих і Ма-лих каменоломнях тримали обо-рону проти гітлерівських загарб-ників частини Крим. фронту, якіне встигли евакуюватися на Та-манський п-ів під час проведенняКерченсько-Феодосійської десант-ної операції 1941—1942 (бл. 15 тис.

осіб). Оборона продовжувалась170 днів. У жовт. — листоп. 1943 вкаменоломнях був розташов. пар-тизан. загін під командуваннямП.Шерстюка.

1982 споруджено меморіаль-ний комплекс «Героям Аджиму-шкая», до складу якого входитьпідземний Музей оборони (1966)і комплекс пам’яток на поверхні.Автори — скульптори Є.Горбань,Б.Клімушко, архітектори — С.Мир-городський, В.Сенцов.

Літ.: В катакомбах Аджимушкая:Документы. Воспоминания. Статьи.Симферополь, 1982; Абрамов В.В. Ге-роическая оборона аджимушкайскихкаменоломен. М., 1983; Ефремов Н.А.Солдаты подземелья. Ташкент, 1983;Князев Г.Н., Проценко И.С. Доблестьбессмертна: О подвиге защитниковАджимушкая. М., 1987; Щербак С.М.Легендарный Аджимушкай. Симферо-поль, 1989.

Г.Г. Денисенко.

АДИНКАТА — румун. назва з1919 до 1940 м. Глибока.

АДІЛ-ГІРЕЙ (р. н. і р. с. невід.) —крим. хан (1666—71). Зійшовшина трон у берез. 1666, розпочавборотьбу із знаттю за зміцненняцентр. влади. Противник збли-ження Рос. д-ви і Речі Посполи-тої. До серед. 1668 підтримувавзовн. політику правобереж. геть-мана П.Дорошенка. Однак планиостаннього про возз’єднання усі-єї козац. України та курс наприйняття протекторату Осман-

ської імперії перешкоджали пла-нам А.-Г. щодо послаблення зале-жності ханства від турец. султана,а також встановлення контролюнад Правобережною Україною.А.-Г. підтримував опозицію Запо-розької Січі до влади П.Дорошен-ка і шукав порозуміння з Поль-щею. Внаслідок цього зміщенийсултаном у квіт. 1671. Подальшадоля невідома.

Літ.: Костомаров Н.И. Собраниесочинений: Исторические монографиии исследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905;Wуjcik Z. Mікdzy traktatem Andruszow-skim a wojn№ Tureck№: Stosunki polsko-rosyjskie 1667—1672. Warszawa, 1968;Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошен-ко. Огляд його життя і політичної дія-льності. Нью-Йорк, 1985; Podhorode-cki G. Chanat Krymski i jego stosunki zPolsk№ w XV—XVIII ww. Warszawa, 1987.

В.С. Степанков.

АДЛЕРФЕЛЬД (Adlerfelt) Ґуставта його щоденник. А. (1671—08.07.1709) — швед. історик. Офіц. істо-ріограф швед. короля Карла XII.Н. в сім’ї королів. урядника вм. Стокгольм (Швеція). Після за-кінчення шк. навчався в ун-ті вУппсалі (Швеція). 1697 подорожу-вав по Зх. Європі. Повернувшисьдодому, вступив на королів. служ-бу, ставши камер-юнкером. Від1700 до дня своєї смерті (під Пол-тавою) — вів щоденник, якийврятував вюртемберзький принцМаксіміліан Еммануель. Звіль-нившись з рос. полону, принц за-брав цей щоденник з собою. Підчас повернення на батьківщинувін помер. Щоденник завіз дом. Штутгарт (Німеччина) духівникі секретар Максіміліана Еммануе-ля Й.Барділі, який і передав йогоматері принца. Мати переслалащоденник вдові А. до Стокгольма.Опублікував щоденник франц. мо-вою в м. Амстердам (Голландія,нині Нідерланди) син А. До що-денника додано спогади секретарякоролів. польової канцелярії Пет-ра Шенстрема «Військова історіяшведського короля Карла XII з1700 р. до битви під Полтавою».Крім франц., щоденник виданоангл., нім. та швед. мовами.

У ньому докладно розповіда-ється про походи й битви Карла ХII(див. Північна війна 1700—1721)до Полтавської битви 1709. Особ-лива увага приділяється монар-хові, його діям і вчинкам. Поряд зцим автор описує умови та обста-вини, в яких доводилося діятиКарлу ХII.

А. досить докладно описавУкраїну, її природу й багатства.

36АДЖИМУШКАЙСЬКІ

Аджимушкайськікатакомби

(каменоломні).

Повідомив про Київ як гол. містоУкраїни, згадав про існуваннятам ун-ту (малася, певно, на увазіКиєво-Могилянська академія) йрезиденції митрополита. Най-більшу увагу А. приділив козакам,характеризував їхній спосіб життята військ. орг-цію, зробив істор.екскурс, у якому розповів про їх-ню боротьбу з Польщею і Рос.д-вою.

У фактографічному плані що-денник вважається джерелом, щозаслуговує на довіру.

Тв.: Histoire militaire de Charles XII,roi de Suede. Amsterdam, 1740.

Літ: Мацьків Т. Гетьман Іван Ма-зепа в західньоєвропейських джерелах1687—1709. Мюнхен, 1988; Наливай-ко Д. Очима Заходу: Рецепція Українив Західній Європі. К., 1998.

В.В. Станіславський.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТО-РІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇН-СЬКИХ ЗЕМЕЛЬ — поділ тер.розселення укр. етносу на певнічастини (одиниці) з метою орга-нізації централізованого управ-ління на місцях. Відображав якнац. традиції українців, так і по-літ. інтереси й систему управлін-ня д-в, до яких у різні часи входи-ли укр. землі. Осн. одиницямиадм.-тер. поділу були волості,воєводства, повіти, полки, сотні,курені, комітати (жупи), дистрик-ти, губернії, провінції, намісницт-ва, округи, райони, області.

Початки адм.-тер. організаціїна укр. теренах можна вбачати уподілі тер. Київської Русі на зе-млі-князівства (Волинська земля,Галицька земля, Київська земля,Переяславське князівство, Туро-во-Пінське князівство,Чернігівське

князівство), які, в свою чергу, по-ділялися на волості — невеликі,чітко не усталені тер.-адм. одини-ці, що передавалися князем підуправління волостеля (старости).Волості були і в утвореному 1199Галицько-Волинському князівстві.

У складі Литви та Польщіадм.-тер. поділ укр. земель набувбільш усталеного вигляду. У кон-федеративній Речі Посполитійналічувалося 9 укр. воєводств —Белзьке воєводство, Брацлавськевоєводство, Волинське воєводство,Київське воєводство, Підляське воє-водство, Подільське воєводство,Руське воєводство, Чернігівське воє-водство (утворене 1635) — у скла-ді Польщі і Берестейське воєводс-тво — у складі Литви. Воєводстваподілялися на повіти; як правило,кожен із повітів утворював окре-мий судовий округ.

37АДМІНІСТРАТИВНО

Під час національної революції1648—1676 старий адм.-тер. поділбуло зруйновано; осн. адм.-тер.одиницями стали полки, що по-ділялися на сотні, а сотні — накурені. На початок 1650 булосформовано 16 полків. Окремувійськ.-адм. одиницю становилоЗапорожжя (тер. Вольностей Вій-ська Запорозького низового), деуправління здійснювала Січоварада на чолі з кошовим отаманом.Тер. Запорожжя традиційно по-ділялася на 38 куренів; на прилег-лих до Січі тер. у 18 ст. було утво-рено 8 паланок.

Після того, як за «Вічним ми-ром» 1686 Правобережна Українавідійшла до Польщі, полковийустрій тут було невдовзі скасова-но і відновлено поділ на воєводс-тва. Лівобереж. Україна (Гетьма-нщина), що лишилася у складі

Рос. д-ви, зберігала полковий уст-рій (10 полків) до 1708, коли Пет-ро I поділив країну на 8 губерній,з яких 2 — Азовська губернія і Ки-ївська губернія— були сформованіна укр. землях. Київ. губ. поділя-лася на 4, а Азовська — на 7 про-вінцій. До 1764 паралельно із за-гальнорос. адміністрацією у Київ.губ. зберігалося гетьманське пра-вління, у віданні якого перебува-ли цивільні справи.

На новоосвоюваних пересе-ленцями з Правобереж. та Ліво-береж. України землях Слобожа-нщини (див. Слобідська Україна)полковий устрій (5 полків) існу-вав із серед. 17 ст. до 1765, колитут було утворено Слобідсько-Ук-раїнську губернію.

Остаточному включенню Ук-раїни у рос. політ. систему сприя-ло запровадження в Україні у

80—90-х рр. 18 ст. паралельно згубернською системи намісництв.На Слобожанщині було утвореноХарківське намісництво, на тер.Гетьманщини — Київське намісни-цтво, Новгород-Сіверське намісни-цтво і Чернігівське намісництво;на пд. України — Катеринославсь-ке намісництво і згодом Вознесен-ське намісництво; на Правобереж-жі, приєднаному до Рос. імперіїпісля 2-го поділу Польщі 1793(див. Поділи Польщі 1772, 1793,1795), — Ізяславське намісництво(пізніше Волинське), Брацлавськенамісництво і Подільське намісни-цтво. Намісник мав права гене-рал-губернатора. 1797 намісницт-ва скасовано і відновлено губерн-ський поділ.

Губернський поділ на укр.землях був досить стабільним.Утворена 1796 на землях Гетьман-

38АДМІНІСТРАТИВНО

щини Малоросійська губернія 1802поділена на Чернігівську губернію іПолтавську губернію, які до 1835становили Малорос. генерал-гу-бернаторство (див. Генерал-губер-наторства в Україні); тоді ж Ново-російська губернія була поділенана Миколаїв. (невдовзі перейме-новану на Херсонську губернію),Катеринославську губернію і Тав-рійську губернію (з Кримом). Сло-бідсько-Укр. губ. перейменованона Харківську губернію. На почат-ку 20 ст. укр. землі входили доскладу 9 губ. (неофіційно вонивважалися «малоросійськими») —Волинської губернії, Катеринослав-ської губернії, Київської губернії,Подільської губернії, Полтавськоїгубернії, Таврійської губернії,Харківської губернії, Херсонськоїгубернії, Чернігівської губернії, атакож, частково, до Бессарабської,Воронезької, Курської, Мінської,Холмської губерній та Кубанськоїобл. і Області Війська Донського.Губернії поділялися на повіти,повіти — на волості (на Холмщиніі Підляшші — гміни).

У складі Австро-Угорщиниукр. землі також не становилиокремої адм. одиниці. Новопри-єднані після поділів Польщі тер.

з переважно укр. населенням, а з1787 і Буковина увійшли до складукоронного краю — Королівства Га-ліції і Лодомерії. 1861 Буковинастала окремим коронним краєм.До 1867 коронні краї ділилися наокруги і дистрикти, пізніше — наповіти і громади. Укр. землі ускладі Угорщини (ПідкарпатськаРусь) поділялися на 7 комітатів(жуп), що ділилися на повіти.

У ході української революції1917—1921 робилися спроби змі-нити адм.-тер. поділ укр. земель,але зреалізувати їх не вдалося. До1922 рад. влада в цілому зберігалагубернський поділ, обмежуючисьлише експериментами на зразокстворення у січ. 1918 Донецько-Криворізької Радянської Респуб-ліки. У трав. 1920 тер. УСРР скла-далася з 12 губ. — Волин., Донец.,Запоріз., Катериносл., Київ., Кре-менчуцької, Миколаїв., Одес., По-дільської, Полтав., Харківської,Черніг.

1922 почалася адм.-тер. ре-форма, метою якої оголошувало-ся спрощення адм. апарату та на-ближення його до мас. Відбувавсяперехід на нову, триступеневу си-стему управління (центр — ок-руга — район). 1923 було створе-но 53 округи та 706 р-нів замість

1989 волостей, а 1925 скасованогубернський поділ. Дещо зміни-лися також міжресп. кордони.Найбільшою серед цих змін булапередача 1924 Шахтинської тачастини Таганрозької округи доскладу РСФРР. Таким чином,1925 тер. УСРР складалася з Мол-дав. АСРР (створена 1924) і 41округу, які поділялися на 680р-нів.

1930 відбувся перехід на дво-ступеневу систему управління(центр — район). При цьому булиліквідовані округи та укрупнюва-лися р-ни. Внаслідок цих змінтер. України була поділена на 503адм. одиниці: Молдав. АСРР, 484р-ни та 18 міст респ. підпорядку-вання. Серед названих адм. оди-ниць була певна кількість нац. р-нів (див.Національні райони УСРР):російські, німецькі, болгарські,грецькі, єврейські та польський.

Однак управляти такою кіль-кістю р-нів напряму з центру ви-явилося занадто важко. Тому 1932рад. влада вертається до триступе-невої системи управління (центр —область — район). 27 лют. 1932було утворено 5 обл. — Він.,Дніпроп., Київ., Одес., Харків.; 3квіт. 1932 — Донец., 7 жовт. 1932 —Черніг. До жовт. 1937 кількість

областей не змінювалася, проте уДонец. обл. 1933 було створеноСтаробільський округ, а на тер.прикордонних р-нів Київ. та Він.обл. 1935—36 утворено 6 округів.Вони існували до реорганізаціїназваних областей. У наступні ро-ки тривало утворення та перебу-дова обл., створювалися р-ни,уточнювалися межі цих адм.-тер.одиниць. 22 верес. 1937 було утво-рено Житомир., Миколаїв., Пол-тав., Кам’янець-Подільську (від1954 — Хмельн.) обл.; Донец. обл.3 черв. 1938 поділено на Сталінсь-ку та Ворошиловградську; 10 січ.1939 утворено Запоріз., Кіровогр.та Сум. обл. Таким чином, насерп. 1939 існувало 15 областей.

На зх.-укр. землях, що міждвома світовими війнами перебу-вали за межами УСРР—УРСР,принципи адм.-тер. районуваннявідповідали традиціям країн, дояких вони входили. У Польщі «схід-ні креси» ділилися на воєводства,повіти й збірні громади (волості);землі Буковини, що перебувалипід владою Румунії, і Закарпаття,яке було під владою Чехословаччи-ни, — на повіти й громади.

Після приєднання Зх. Українидо УРСР наприкінці 1939 створе-но Волин., Дрогобицьку, Львів.,Ровенську (з 1991 — Рівненська),Станіславську (з 1962 — Івано-Франків.), Тарнопільську (з 1944 —Терноп.) області. Внаслідок при-єднання Пн. Буковини та Бесса-рабії до СРСР 7 серп. 1940 утворе-но Акерманську (від 7 груд. 1940 —Ізмаїльська) та Чернів. обл. Тодіж Молдав. АРСР разом з шістьмаповітами Бессарабії, але без р-нівз переважно укр. нас., трансфор-мувалася в союзну республіку —Молдав. РСР. Таким чином, застаном на 1 січ. 1941 тер. Українискладалася з 23 областей, 746сільс. та 69 міськ. р-нів, 255 міст,459 смт, 16 289 сільрад.

Після звільнення тер. Українивід нім. військ відбулися зміни вадм.-тер. поділі УРСР. 30 квіт.1944 з частини Миколаїв. обл.утворено Херсон., 22 січ. 1946 —Закарп. обл. з центром у м. Ужго-род. 7 січ. 1954 утворено Черкас.обл., цього ж року зі складу РРФСРдо УРСР передано Крим. обл., при-єднано Ізмаїльську до Одес., а1959 — Дрогобицьку до Львів. На-далі поділ по областях залишавсясталим. Лише 1991 Кримська обл.стала Кримською Автономною Ра-дянською Соціалістичною Респуб-лікою, а 1992 — Автономною Респу-блікою Крим.

40АДМІНІСТРАТИВНО

Значних змін зазнав район-ний адм.-тер. поділ наприкінці1962. З 604 р-нів, що існували напочаток 1962, було утворено 251.Однак ця реорганізація не витри-мала перевірки життям, і згодомкількість сільс. р-нів було збіль-шено, однак усіх повністю не від-новлено — за станом на 1 січ.1968 в Україні налічувалося 25обл., 475 р-нів, 382 міста, у т. ч. 2міста респ. підпорядкування, 827смт та 32 043 села.

Нові засади адм.-тер. устроюУкраїни зафіксовано в Консти-туції України 1996. До складуУкраїни входять (за станом на1 січ. 2002) АР Крим, 24 обл., міс-та держ. підпорядкування Київ іСевастополь; 490 р-нів, 449 міст,893 смт, 28 651 сільс. нас. пункт.

Літ.: Дністрянський М. КордониУкраїни. Львів, 1922; Буценко А. К во-просу о районировании Украины. Х.,1925.

Я.В. Верменич.

АДМІНІСТРАЦІЯ ДОПОМОГИІ ВІДБУДОВИ ОБ’ЄДНАНИХНАЦІЙ, ЮНРРА (англ. — UnitedNations Relief and RehabilitationAdministration, UNRRA) — між-

нар. орг-ція ств. 9 листоп. 1943 уВашингтоні д-вами-учасницямиантигітлерівської коаліції з метоюнадання допомоги країнам, якізазнали нім. окупації. Підписав-ши 18 груд. 1945 відповідну угоду,до ЮНРРА приєдналася й Украї-на. Фонд ЮНРРА складався ізвнеску держав-чл., які не булиокуповані під час Другої світовоївійни, а її допомога надавалася безбудь-якого відшкодування. Пере-дбачалося також, що ЮНРРАопікуватиметься поверненням набатьківщину військовополоненихта цивільних осіб, допомагатимеінвалідам, хворим і дітям, сприя-тиме підготовці працівників у га-лузі соціального забезпечення.Очолював ЮНРРА ген. дир. Спо-чатку це був Ф. Ла Гардіа, а з квіт.1947 — Л.Рукс. На тер. країн,якими опікувалася ЮНРРА, дія-ли її місії, а в окупаційних зонахНімеччини (де перебувало чима-ло українців) — зональні управ-ління. Першим главою місії вУкраїні був М. Мак-Даффі, якогозамінив П.Уайт. Співробітництвоукр. сторони з місією здійснюва-лось через спец. Управління щодопоставок ЮНРРА, яке очолював

В.Хом’як. Укр. дипломат І.Козю-ля обирався одним із заст. головиРади ЮНРРА. УРСР входила доскладу К-ту поставокЮНРРА, од-ного з ключових в її структурі.ЮНРРА поставила в Українупродовольства на суму 100,3 млндол. США, устаткування і мате-ріалів для пром-сті і с. госп-ва на34,4 млн дол., мед. обладнання на2,3 млн дол. Хоча розміри цієї до-помоги були незначними порівня-но із збитками, що їх зазнала Укра-їна, діяльність ЮНРРА сприйма-лася укр. народом з глибокоювдячністю. У зв’язку зі створен-ням нової структури — Міжнаро-дної організації у справах біжен-ців (МОБ), покликаної заміни-ти ЮНРРА, остання припиниласвою діяльність 1947.

Літ.: Лещенко Л.О. Україна на між-народній арені (1945—1949). К., 1969;Павленко М.І. «Біженці» та «пере-міщені особи» в політиці імперіалісти-чних держав 1945—1949 рр. К., 1979.

М.І. Павленко.

АДМІРАЛТЕЙСЬКІ ПОСЕЛЕН-НЯ — особливі поселення казен-них селян, де поселенці мали по-єднувати с.-г. працю з обслугову-

41АДМІРАЛТЕЙСЬКІ

ванням підпр-в мор. відомства(робота на верф’ях, у каменолом-нях тощо). Існували в Україні відкін. 18 ст. до 1861: с. Богоявлен-ське (нині в межах м. Миколаїв),с. Покровське та с. Воскресен-ське (нині с-ще міськ. типу Жовт-невого р-ну), с. Калинівка тас. Березнегувате (нині с-ще міськ.типу) і с. Висунське (нині с. Ви-сунськ Березнегуватського р-ну) —два останніх були зараховані доА.п. 1820 замість с. Знам’янка іс. Богданівка (нині у складі с. Ін-гулка Баштанського р-ну, усі Ми-колаїв. обл.), переведених на ста-новище військових поселень. А.п.перебували у віданні Чорномор.виконавчої експедиції, від 1832 —Управління чорномор. А.п. У1860 налічували 17 050 осіб.

Літ.: Дружинина Е.И. Южная Ук-раина в период кризиса феодализма.1825—1860 гг. М., 1981.

О.Л. Вільшанська.

АДРІАН (світське ім’я — Андрій;02.10.1627, за ін. даними, 1636 —15.10.1700) — останній патріархМоск. та всія Русі (1690—1700)перед фактичним скасуваннямпатріаршества в Російській імперії(1721) Петром I. Рік і місце при-йняття постригу невідомі. 1678патріархом Йоакимом призначе-ний архімандритом Чудового мо-настиря. Після придушення бунтустрільців 1682 А. як найбільш до-вірена особа патріарха клопотавперед царським двором з приводуприйняття чолобитної бунтівни-ків про покаяння та вибачення їхвини. 21 берез. 1686 рукопокладе-ний митрополитом у м. Казань(нині місто в Татарстані, РФ), денаписав кн. «О древнем преданииСв. Апостола й Св. отец, како по-добает всякому православномухристиянину на знамение крестана лице своем руки своєя персты

й кия слагати, й како на себе оныйизображати». Після смерті Йоаки-ма 24 серп. 1690 за наполяганнямматері Петра I, цариці НаталіїКирилівни Наришкіної, А. пос-тавлений патріархом Моск. Рішу-че боровся з будь-якими проява-ми єресі. Зокрема, за його нака-зом було заслано до Іпатіївськогомонастиря авторів богословсько-го трактату «О единой восточнойи западной церкви» — вчителівшк. в Заіконоспаському чоловічо-му монастирі (Москва) братівЛіхудів, звинувачених у неправи-льному трактуванні обряду Євха-ристії; підготовлено на захистправослав’я твір «Щит веры»; про-ведено два Собори РПЦ, запостановою яких запідозрених уєресі владик позбавлено каф-р тазаслано на Соловки (Соловецькіо-ви у Білому м., нині тер. РФ). А.послідовно виступав проти ре-форм Петра I та нерідко їх різкокритикував. Перу А. належатькілька грамот, в яких відстоюєть-ся думка про недоцільність «ла-мання» старовини (зокрема, в од-ній з них заперечувалася практи-ка гоління бороди). Виборюючинезалежність церкви від світськоївлади, А. наказав зібрати воєдиновсі права і привілеї, надані церквіз часів перших християн. князівКиївської Русі і до кін. 17 ст., маю-чи намір включити їх до новогоуложення законів. За патріаршес-тва А. в Рос. д-ві було введено но-ве літочислення — не від створен-ня світу, а від Різдва Христового,а новий рік стали рахувати не від1 верес., а від 1 січ. Опір з боку А.реформам став причиною того,що після його смерті вибори но-вого патріарха були відкладені наневизначений термін.

Літ.: Устрялов Н. История царст-вования Петра Великого, т. 1. СПб.,1858; Письма и бумаги Петра Велико-го, т. 1. СПб., 1883; Русский биогра-фический словарь, т. 1. СПб., 1896;Соловьев С.М. История России с древ-нейших времен, кн. 7. М., 1991.

В.М. Горобець.

АДРІАНОВА-ПЕРЕТЦ ВарвараПавлівна (12.05(30.04).1888—06.06.1972) — літературознавець,текстолог, історик літ. Чл.-кор.ВУАН (1926), чл.-кор. АН СРСР(1943), засл. діяч н. РРФСР (1958).Н. в м. Ніжин. Дружина В.Перет-ца. Закінчила історико-філол.ф-ти Вищих жін. курсів у Києві(1910) й Київ. ун-ту (1912, екстер-ном). З 1914 — на викладацькій інаук. роботі у Петрограді (нині

Санкт-Петербург) й Самарі (оби-два нині РФ). У 1920-ті рр. — чл.Т-ва дослідників укр. історії, пи-сьменства й мови в Ленінграді(нині С.-Петербург). Від 1934працювала в Ін-ті рос. літ. АНСРСР (1947—54 — зав. сектору).

Наук. діяльність розпочала1907 у семінарі з рос. філології,що діяв у Києві під кер-вом проф.В.Перетца. Брала участь у вияв-ленні й публікації значної кілько-сті пам’яток укр. історії і к-ри: ру-кописів і стародруків Волинськогоєпархіального давньосховища, Цер-ковно-археологічного музею при Киї-вській духовній академії й б-ки Ви-дубицького Свято-Михайлівськогомонастиря у Києві, матеріалів зукраїнознавства архіву Рос. геогр.т-ва та ін. Автор бл. 200 наук.праць і публікацій переважно з іс-торії рос. та укр. літ. й фольклору11—18 ст. Осн. проблематика до-сліджень — істор. та текстологіч-ний аналіз найвидатніших пам’я-ток давньоруського письменства(«Слово о полку Ігоревім», «Повістьвременних літ», «Задонщина» таін.), демократ. сатира, пародія, іс-тор. повість, історія рос. та укр.театру 17—18 ст., бібліографічніпраці. Відзначена Ломоносовсь-кою премією РАН (1917) і пре-мією АН СРСР (1955).

П. у м. Ленінград.Тв.: Сцена та костюм в українсь-

кому театрі XVII—XVIII вв. «Україна»,1925, № 3; З історії сатирично-гумори-стичної рукописної української літера-тури XVII—XVIII ст. «Радянське літе-ратурознавство», 1957, № 4; «Слово ополку Игореве» и памятники русскойлитературы XI—XIII веков. Л., 1968.

Літ.: Горячева Р.И. Варвара Павло-вна Адрианова-Перетц: Биобиблио-графия. М., 1963; Дробленкова Н.Ф. К75-летию Варвары Павловны Адриа-новой-Перетц. «Известия Академиинаук СССР. Серия литературы и язы-ка», 1963, т. 22, вып. 2.

Е.М. Піскова.

АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИР-НИЙ ДОГОВІР 1713 — договірміж Османською імперією та Рос.д-вою, підписаний 24(13) черв.1713 у м. Адріанополь (нинім. Едірне, Туреччина) терміномна 25 років. Повторив в основ-ному умови Прутського тракта-ту 1711. Підтверджував статті по-переднього Константинопольсь-кого мирного договору 1700 міжобома д-вами. Крім того, за А.м.д.Росія зобов’язувалась у 60-ден-ний термін вивести з Речі Поспо-литої свої війська (перебували пе-реважно на тер. Правобережної

42АДРІАН

В.П. Адріанова-Перетц.

Патріарх Адріан. Малюнок 18 ст.

України), а Петру I заборонялосявтручатися у внутр. справи Поль-щі. Кордон між Осман. імперієюта Рос. д-вою пролягав від Дніпраі приазовських степів у межиріччярічок Самари й Орелі (притоківДніпра). Від їхніх витоків і дом. Азов він мав проходити пор. Сіверський Донець (прит. До-ну). Також переглядалися між-держ. кордони на правобереж.землях України, починаючи відКиєва. 23(12) квіт. 1714 до А.м.д.було додано дві статті, за якимитурец. султан дозволяв військамРечі Посполитої зайняти тер.Правобереж. України (з якої вжебуло виведене нас. ліквідованихправобереж. козац. полків) у кор-донах «від Случі до Дніпра».

Літ.: Артамонов В.А. Россия и РечьПосполитая после Полтавской победы(1709—1714). М., 1990; Чухліб Т.В.Правобережна Україна в міжнароднихдоговорах у другій половині XVII — напочатку XVIII ст. В кн.: Українськакозацька держава: витоки та шляхи іс-торичного розвитку, вип. 3. К.—Чер-каси, 1993.

Т.В. Чухліб.

АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИР-НИЙ ДОГОВІР 1829 — договір,який завершив російсько-турець-ку війну 1828—1829. Переговорипро мир відбувалися поблизу ту-рец. столиці м. Стамбул у зайня-тому рос. військами м. Адріано-поль (нині м. Едірне, Туреччина),тривали два тижні. Підписані14(02) верес. документи склада-лися з власне А.м.д. (16 статей) іПояснювального акта до нього.Ст. 1 договору зафіксувала станмиру між Російською імперією таОсманською імперією. За ст. 2 рос.цар повертав зайняті рос. війська-ми на Балканах тер. Ст. 3 підтвер-джувала встановлений Акермансь-кою конвенцією 1826 рос.-турец.кордон за винятком о-вів дельтиДунаю, які переходили до Росії.Ст. 4 встановлювала новий кор-дон на Кавказі. Туреччина визна-вала приєднання до Росії Грузії(1801—12), а також відступлених1828 Персією Єреванського (нинітер. Вірменії) й Нахічеванського(нині тер. Азербайджану) ханств,віддавала їй гирло Дунаю та біль-шу ч. Ахалкалакського пашалику,включаючи фортецю Ахалкалаки(нині тер. Грузії). Ст. 5 й 6 віднов-лювали автономію князівств Мо-лдова, Валахія (див. Волощина) йСербія (ст. 1 Пояснювального ак-та передбачала повернення Вала-хії турец. міст на лівому березі Ду-

наю; фортеця Джурджево підляга-ла знесенню). Найбільша 7 ст.А.м.д. утверджувала свободу торг.мореплавства та проголошувалавідкритість Чорного м. й Чорно-мор. проток (Босфор і Дарда-нелли) для купецького флотувсіх д-в.

Це положення А.м.д. сприялоекон. розвитку укр. земель й роз-ширенню їхніх зв’язків з країна-ми Європи. Ст. 8 підтверджуваладію Акерманської конвенції прокомпенсацію за порушення режи-му судноплавства у протоках(Ст. 2 Пояснювального акта ви-значала суму збитків у 1,5 млнголл. дукатів). Ст. 9 присвячува-лася компенсаціям за втрати увійні 1828—29, які за ст. 3 Пояс-нювального акта мали становити10 млн голл. дукатів. Ст. 10—16регламентували ін. питання мир-ного врегулювання. Ст. 6 конкре-тизувала терміни й умови відве-дення рос. військ з автономнихпровінцій і тер., що поверталисяТуреччині. Посилення позиційРосії внаслідок А.м.д. викликалозанепокоєність як у самій Туреч-чині, так і у Великій Британії й Ав-стрії, провіщуючи загострення об-становки і нові війни на Балканах.

Літ.: Шеремет В.И. Турция и Ад-рианопольский мир 1829 г.: Из исто-рии восточного вопроса. М., 1975; Во-сточный вопрос во внешней политикеРоссии, конец XVIII — начало XX в.М., 1978; Внешняя политика РоссииХIХ и начала ХХ века: ДокументыРоссийского министерства иностран-ных дел, т. 8(16). М., 1995.

Р.Г. Симоненко.

«АЗБУКА»— конспіративна біло-гвард. орг-ція, створена в Києві уберез. 1918 В.Шульгіним для ве-дення політ. та військ. розвідки,а також вербування й відправкиофіцерів у антибільшовицькі рос.війська. Серед її агентів буличл. IV Держ. думи А.Савенко,В.Шульгін, І.Демидов, В.Степа-нов, генерали, офіцери та ін. «А.»мала своїх агентів у військах геть-мана П.Скоропадського та Дирек-торії. 1918 існувала на приватніпожертвування, а також на коштивід військ. місій країн Антанти таправих політ. об’єднань «Правийцентр» та «Національний центр».Від лют. 1919 діяльність «А.» під-порядковувалася штабу Доброво-льчої армії. Штаб-квартира «А.»пересувалась: у серп. 1918 — вЄкатеринодарі (нині Краснодар,РФ), в листоп. — в Яссах (Руму-нія), згодом — в Одесі й знову в

Єкатеринодарі. Мала добре нала-годжену кур’єрську службу, з до-помогою якої інформація переда-валась у ставку команд. Доброво-льчою армією. Інформаційні цен-три існували в Києві (після від’їз-ду В.Шульгіна в Єкатеринодаркиїв. центр очолював полк. В.Бар-цевич — «Фита»), Харкові, Одесі,Кишиневі, Львові, Холмі (нинім. Хелм, Польща), Варшаві, Мос-кві, Вільні (нині м. Вільнюс) та ін.

Літ.: Деникин А.И. Очерки русскойсмуты, т. 3. Берлин, 1924; Kenez P. CivilWar in South Russia, 1919–1920. Berkley— Los Angeles—London, 1977; К исто-рии осведомительной организации«Азбука» : Из коллекции П.Н. Вранге-ля архива Гуверовского института.«Русское прошлое», 1993, кн. 4;Шуль-гин В.В. 1917–1919. В кн.: Лица: Биог-рафический альманах, т. 5. М. — СПб.,1994.

В.Б. Любченко.

«АЗБУЧНА ВІЙНА» 1859 — гро-мад.-культ. рух українців Галичи-ни, спричинений спробою авст-рійс. неоабсолютистського урядуперевести укр. письменство налат. алфавіт. Галицький намісникграф А.Голуховський, спекулюючина проявах русофільства серед ча-стини тогочасної галицької інте-лігенції, намагався зобразити ук-раїнців ворогами Австрії та існу-ючого сусп. ладу й протиставитиїх полякам як єдиній опорі цьоголаду й заслону перед наступомпанславізму. Виставляючи лати-нізацію укр. азбуки як рятівнийзасіб проти уявної русифікації,він насправді вбачав у ній шлях доприскорення полонізації укр. нас.провінції. Урядовий проект за-міни укр. азбуки латинкою буввикладений у брошурі секретарямін-ва освіти у Відні Й.Їречка, ви-даній на поч. трав. 1859. Для йогообговорення й затвердження ух-валою мін-ва освіти від 8 черв.1859 ств. комісія у складі визнач-них укр. діячів, кількох урядовців,А.Голуховського та Й.Їречка. Підчас її засідань більшість укр. чл.,однак, висловились проти латин-ки (Я.Головацький, М.Куземський,Й.Лозинський, М.Малиновський).Проти проекту також виступилиміністерський радник Г.Шашке-вич, ін. представники укр. громад-ськості. Відомі славісти П.Ша-фарик (чех) та Ф.Міклошич ви-словилися проти проекту, і йогобуло відкликано. Після ще кіль-кох спроб намісництва втручати-ся в укр. шкільні та церк. справи івідповідних скарг митрополитаГ.Яхимовича на ім’я імп. Франца-

43АЗБУЧНА

Йосифа I, 24 берез. 1861 виданоміністерський декрет, за якимукраїнцям в питаннях мови і літ. вдусі нових конституційних віяньзалишено повну свободу дій. Нацьому «А. в.» закінчилася.

Літ.: Франко І. Азбучна війна в Га-личині 1859 р. Нові матеріали. «Укра-їнсько-руський архів», 1912, т. 8; Тру-севич С.М. Суспільно-політичний руху Східній Галичині в 50—70-х рокахХIХ ст. К., 1978;Франко І. Азбучна вій-на в Галичині 1859 р. В кн.: Франко І.Зібрання творів, т. 47. К., 1986; Мойсе-єнко В. Про одну спробу латинізаціїукраїнського письма. «Австрія післяАвстрії: Середня Європа», 1997, № 9.

Ф.І. Стеблій.

АЗЕРБАЙДЖАН, Азербайджан-ська Республіка— д-ва, розташов.у сх. частині Закавказзя на березіКаспійського м. На пд. має кор-дон з Іраном і Туреччиною, напн. — РФ, на пн. зх. — Грузією,на пд. зх. — Вірменією. До складуА. входять Нахічеванська авто-номна республіка, відділена тер.Вірменії, та самопроголошена якнезалежна республіка Нагірно-Карабахська обл. Столиця —м. Баку. Пл. 86,6 тис. км2. Нас.8,1 млн осіб (2001). Переважнабільшість нас. за віросповіданняммусульмани-суніти.

А. — президентська респуб-ліка. Вищий орган законодавчоївлади — постійно діючий пар-ламент. Вищий орган виконавчоївлади — Кабінет міністрів.

Найдавніше поселення на тер.А. Кюльтепе належить до часівенеоліту. Від 9 ст. до н. е. відомаранньорабовласницька д-ва Мана.Від 8 ст. до н. е. на сучасній тер.А. наймогутнішою д-вою булаМідія. В 6 ст. до н. е. її завоювалиперси з династії Ахеменідів. Післярозгрому персів АлександромМакедонським виникла д-ва Ат-ропатена, від назви якої походитьетимологія слова А., тобто «краї-на вогню». На поч. 3 ст. до н. е.цією тер. заволоділа династія Са-санідів, які створили могутнюд-ву в Ірані. На поч. 6 ст. поши-рився сильний антиперський рухна чолі з Маздаком. У серед. 7 ст.цю тер. захопили араби, пошири-вся іслам. В серед. 11 ст. новимизавойовниками стали турки-сель-джуки. В 12 ст. зміцнилися д-виКесранідів та Ільдегізидів, яківстановили торг. зв’язки з Київсь-кою Руссю. Після монголо-татар.завоювання 13 ст. виникла д-ваХулагуїдів. 16 ст. тер. А. ввійшладо д-ви Сефевідів, які вели боро-тьбу за гегемонію з османами. На

поч. 19 ст. поширився вплив Ро-сії. За договорами 1813, 1828 зІраном тер. А. — власне пн.терени азерб. земель — була при-єднана до Російської імперії, пд.терени азерб. земель залишилисяв складі Ірану. З 1901 почаласяпром. розробка покладів нафти.1918—21 Пн. А. був окупованийнім., турец. та англ. військами,1922—36 входив до ЗакавказькоїФедерації у складі СРСР, від 1936до 1991 — Азербайджанська Рад.Соціалістична Республіка у складіСРСР, від 1991 — незалежна рес-публіка. 1988—94 — війна з Вір-менією за Нагірний Карабах. 2002з метою транспортування каспій-ської нафти на світ. ринокрозпочате буд-во нафтопроводуБаку—Тбілісі (Грузія)—Джейхан(Туреччина). В рамках СНД (див.Співдружність Незалежних Дер-жав) А. має особливі відносини зГрузією, Україною, Узбекиста-ном, Молдовою в межах ГУУАМ.Україна та А. встановили дипло-матичні відносини 8 лют. 1992,після чого будують дружні вза-ємини на основі взаємовигідногоспівробітництва. В Україні меш-кає азерб. громада, незначна укр.діаспора проживає на тер. А.

А.Ю. Мартинов.

АЗЕРБАЙДЖАНЦІ В УКРАЇНІ.За переписом 2001 азербайджан-ців в Україні налічувалося 45,2 тис.осіб, осн. ч. яких проживала умістах. Найбільше їх мешкає вДонец. обл. — 8 тис., Харків. —5,6 тис., Дніпроп. — 5,6 тис. осіб.В цілому чисельність цієї етнічноїгрупи зростала дуже швидкимитемпами — від 1960 до 1990 воназбільшилась у 5,5 рази.

Переселення азербайджанцівна тер. України не позначено пев-ними істор. традиціями, тут пере-важали міграційні процеси, щомали передусім екон. характер.Значний вплив на цей процес ро-била напруженість у місцях між-етнічних конфліктів. До того ж,свій внесок у зростання чисель-ності азерб. етнічної групи робитьй багатодітність сімей. 26,7 тис.азербайджанців вважають рідноюмову своєї національності, 9 тис. —рос., 2,3 тис. вільно володіютьукр. Віруючі азербайджанці — му-сульмани, здебільшого шиїти.

Нині в 15 обл. України діютьнац.-культ. т-ва А., у 8 обл. — не-дільні шк. з вивчення азерб. мовиі літ. Од 1998 у Києві виходитьчас. «Голос Азербайджану» (азерб.та укр. мовами).

Літ.: Етнонаціональний розвитокУкраїни: Терміни, визначення, персо-налії. К., 1993; Етнічний довідник,ч. 2. К., 1996; Рудницька Т.М. Етнічніспільноти України: тенденції соціаль-них змін. К., 1998.

М.М. Вівчарик.

АЗЕФ Євно Фішелевич (псевдо-німи: у поліції — Раскін, у рево-люц. середовищі — Іван Микола-йович; 1869—24.04.1918) — про-відник тероризму, найвідомішийагент-провокатор у революц. орг-ціях Росії. Н. в м-ку ЛисковоГродненської губ. (нині село, Біло-русь). Навч. у Політехнічному ін-ті в м. Карлсруе (Німеччина), де1885 мав зв’язок з есерами. З1893 — секретний співробітникДепарт. поліції. 1899 повернувсяз-за кордону до Москви з спец. за-вданням повідомляти про діяль-ність партії есерів. 1901 за його до-носом було розгромлено «Пів-нічний союз соціалістів-рево-люціонерів». 1903, після арештучл. ЦК партії есерів Г.Гершуні,А. став на чолі Бойової організа-ції партії соціалістів-революціоне-рів (есерів) і фактично очолив її.За мовчазного схвалення поліції,якій було вигідно тримати в три-возі й страху урядові кола, А. ор-ганізував низку гучних терорис-тичних актів (вбивство 1904міністра внутр. справ В.Плеве,1905 — вел. кн. Сергія Олександ-ровича (Романова) та ін.). 1908 зайого доносом страчено 7 есерів-бойовиків. Був викритий як про-вокатор рос. публіцистом В.Бур-цевим за допомогою колиш. дир.Департ. поліції А.Лопухіна. Утікза кордон, де продовжував спів-робітничати з поліцією. ВикриттяА. серйозно підірвало авторитетпартії есерів, різко зменшилокількість її членів, у т. ч. в Украї-ні. Навесні 1915 у Берліні А. булозаарештовано як рос. шпигуна ікинуто до в’язниці Моабіт, де вінперебував до груд. 1917.

П. від запалення нирок.Літ.: Лугинская А.В. Великий про-

вокатор Евно Азеф. Пг.—М., 1923; Ни-колаевский Б.И. Конец Азефа. Л., 1926;Тютюкин С.В. Вокруг современныхдискуссий об Азефе. «Отечественнаяистория», 1992, № 5.

О.Ф. Овсієнко.

АЗОВ (від тюркського «азак» —гирло) — місто обл. підпорядку-вання Ростовської обл., РФ, рай-центр. Розташов. на лівому березіДону, за 7 км від впадіння ріки уТаганрозьку затоку Азовського м.Залізнична ст., порт.

44АЗЕРБАЙДЖАН

Є.Ф. Азеф.

Поселення на тер. А. існувалоз часів еллінської колонізаціїПн. Причорномор’я і було відомеяк центр транзитної торгівлі таекспортер продукції рибальсько-го промислу Боспорського царст-ва. Згодом його контролювали хо-зари; в 10 — 1-й пол. 11 ст., ймо-вірно, входило до Тмуторокансь-кого князівства. 1067 захопленеполовцями і отримало назву Азак.Із серед. 13 ст. — під владою Золо-тої Орди. В серед. 14 ст. місто пе-ретворилося на торг. факторіювенеціанців (яких згодом потіс-нили генуезці), які, за назвою вантич. часи тутешньої річки —Танаїс (нині Дон), називали йогоТана. 1475 місто разом з ін. італ.колоніями в Пн. Причорномор’їзахопили турки і зробили йогоцентром своєї військ. присутностів межиріччі Дону і Волги. Форте-ця А. — одна з найвідоміших уПн. Причорномор’ї — мала триряди кам’яних стін, 11 наріжнихбастіонів; в ній міг розміщуватися4-тис. гарнізон із 200 гарматами.Спираючись на А., турки обмежу-вали контроль Росії над привол-зькими мусульманськими спіль-нотами та блокували активністьдонських козаків. Для останніховолодіння А. стало стратегічнимзавданням. Козац. вісь Дніпро—Дон зробила А. значущим і дляУкраїни (він потрапив до епіч-ної традиції українців: відомою єдума «Втеча трьох братів з Азо-ва»). 1559 фортецю брав в облогукн. Д.Вишневецький. 1637 донсь-кі та запороз. козаки взяли А. іутримували його до 1642 (див.«Азовське сидіння» 1637—1642). Укр.козаки також брали участь в Азов-сько-Дніпровських походах 1695—1696, в результаті яких А. пе-рейшов до Росії. За Прутськимтрактатом 1711 А. знову повер-тається до Туреччини. За Бєлград-ським мирним договором 1739 А.остаточно увійшов до складу Ро-сійської імперії. З часом значенняА. в регіоні занепадає, поступаю-чись місцем спочатку м. Таган-рог, а згодом м. Ростов-на-Дону(нині обидва міста в РФ).

Літ.: Смирнов Н.А. Россия и Тур-ция в XVI—XVII вв., т. 2. М., 1946; Че-леби Э. Книга путешествий: Походы статарами и путешествия по Крыму(1641—1667). Симферополь, 1996; Бре-хуненко В. Стосунки українського ко-зацтва з Доном у XVI — серединіXVII ст. К.—Запоріжжя, 1998.

Д.С. Вирський.

АЗОВСЬКА ВІЙСЬКОВА ФЛО-ТИЛІЯ — одне з формувань рад.ВМФ, ств. в квіт. 1918 на Азовсь-кому м. з базою в м. Єйськ (нинімісто Краснодарського краю, РФ).У черв. 1918 ліквідована у зв’язкуіз захопленням узбережжя Азов-ського м. військами супротивни-ків. У берез. 1920 відновлена, втрав. ввійшла до складу Морськихсил Чорного й Азовського морів.Базувалась у м.Маріуполь та Тага-нрог (нині місто Ростовської обл.,РФ). У квіт.— черв. 1921 ліквідо-вана. Відтворена в лип. 1941 з гол.базою в м. Маріуполь. Підтриму-вала бойові дії 9-ї та 51-ї армій,брала участь у Керченсько-Феодо-сійській десантній операції 1941—1942, евакуювала війська Крим.фронту, сприяла переправі черезДон військ 56-ї армії. У верес.1942 включена до складу Ново-рос. оборонного р-ну.

У лют. 1943 А.в.ф. знову від-новлена. Її кораблі діяли на кому-нікаціях ворога, брали участь умор. боях, висаджували тактичнідесанти в містах Таганрог, Маріу-поль, Осипенко (нині Бердянськ),взяли участь у Керченсько-Ельти-генській десантній операції 1943,під час якої у ніч на 3 листоп. ви-садили частини 56-ї армії на пн.від Керчі; в січ. 1944 висадили тритактичних десанти на узбережжяКриму. На основі А.в.ф. у квіт.

1944 сформовано Дунайську вій-ськову флотилію.

Н.М. Руденко.

АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ — адм.-тер. одиниця Російської імпе-рії 18 cт. Створена (вперше) згід-но з указом Петра І від 18 груд.1708. Адм. центром її було м. Азов.1719 поділено на Бахмутську про-вінцію, провінції Воронезьку,Єлецьку, Тамбовську, Шацьку.Крім частини тер. нинішньої Рос.Федерації (Ростовська, Бєлгород-ська, Воронезька, Тамбовськаобл.), до складу А.г. входили йукр. землі (нині Луган., Донец. табільша ч. Харків. обл.), в т. ч. міс-та Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія,Печеніги (нині с-ще міськ. типу),Тор (нині Слов’янськ), Валуйки,Острогозьк, Коротояк, Бахмут(нині Артемівськ) та ін. ПісляПрутського трактату 1711 міжРос. д-вою і Османською імперією(Азов і гирло Дону відійшли доостанньої) губернським центромстав Воронеж (нині місто в РФ),а 1725 А. г. перейм. на Воронезь-ку. Нові зміни в адм.-тер. устроїкраю відбулися після підписанняКючук-Кайнарджійського мирногодоговору 1774, який завершивросійсько-турецьку війну 1768—1774.

1775 утворено А.г. (вдруге) задм. центром у м. Азов. Вона вклю-

45АЗОВСЬКА

чала дві пров. — Бахмутську про-вінцію, що складалася з Бахмут-ського пов. й Слов’яно-Сербії, таАзовську провінцію, до якої ввійш-ли Азов, фортеця св. ДимитріяРостовського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганрог, Нова Дніп-ровська лінія, міста Керч, Єнікале,Кінбурн (з землями між Дніпром іПд. Бугом), землі Області Війсь-ка Донського. Того ж року до А.г.включено м. Тор з повітом і м-каСтара Водолага й Мала Водолага(від Слобідсько-Української губер-нії). 1776 приєднано землі Запо-розької Січі на лівому березіДніпра та Катерининську провін-цію від Новоросійської губернії.Тоді ж усю А.г. поділено на Бах-мутську й Катерининську пров.Водночас Азовську, Новорос.,Астраханську й Саратовську губ.об’єднано в генерал-губернатор-ство на чолі з Г.Потьомкіним. Від1778 А.г. поділялася на повіти:Катериносл. (на тер. колиш. Са-марської паланки), Олександрій-ський (частково тер. колиш. Ка-льміуської паланки і Нової Дніп-ровської лінії), Павлівський (ча-стково тер. колиш. Кальміуськоїпаланки), Марієнпольський, Та-ганрозький, Бахмутський, Торсь-кий, Наталківський (відповіднодо колиш. Катерининської пров.без Донец. полку), Царичансь-кий (на тер. колиш. Орельськоїта Протовчанської паланок і До-нец. пікінерського полку). 1778—83 кілька повітів А.г. переймено-вано: Павлівський — на Павло-градський, Марієнпольський —на Маріупольський, Наталківсь-кий — на Катериносл. пров., зго-дом — на Костянтинівську і, зре-

штою, — на Костянтиноградсь-кий пов. Указом імп. Катерини ІІвід 30 берез. 1783 А.г. ліквідова-но, а її тер. (разом з Новорос.губ.) ввійшла до складу Катери-нославського намісництва.

Літ.: Новицкий Я. П. Описаниеграниц и городов бывшей Азовскойгубернии. 1775—1783: Архивные мате-риалы. Александровск, 1910; Дружи-нина Е.И. Северное Причерноморье в1775—1800 гг. М., 1959; Кабузан В.М.Заселение Новороссии (Екатерино-славской и Херсонской губерний) вХVIII — первой половине ХIХ века(1719—1858 гг.). М., 1976; Панашен-ко В.В. Адміністративний устрій Пів-денної України XVIII ст. В кн.: Історія,історіософія, джерелознавство: Статті,розвідки, замітки, есе. К., 1996.

В.В. Панашенко.

АЗОВСЬКА ПРОВІНЦІЯ —

адм.-тер. одиниця, утворена 1775у складі Азовської губернії. До А.п.входили: м. Азов, фортеця св. Ди-митрія Ростовського (нині м. Рос-тов-на-Дону), м. Таганрог, Ста-ро-Черкаськ (нині станиця Ста-рочеркаська, обидва Ростовськоїобл., РФ) з землями і станицямиОбласті Війська Донського, Дніп-ровська лінія (в т. ч. Катерино-слав, нині м. Дніпропетровськ,Павлоград, Олександрівськ, ниніЗапоріжжя, Богородицька фор-теця і військ. поселення), Кінбурніз землями між Дніпром іПд. Бугом, м. Керч і Єнікале. Зутворенням Катеринославськогонамісництва (30 берез. 1783) ізАзовської і Новорос. губ. А.п. якадм.-тер. одиницю ліквідовано.

Літ.: Полное собрание законовРоссийской империи. Собрание 1-е,

т. 20, № 14252. СПб., 1830; Скальковс-кий А. Хронологическое обозрениеНовороссийского края, ч. 1. Одесса,1836.

В.В. Панашенко.

АЗОВСЬКЕ (до 1945 — Кялей,Колай) — с-ще міськ. типу Джан-койського р-ну АР Крим. Заліз-нична станція. Нас. 6,2 тис. осіб(2000). Виникло в 2-й пол. 17 ст.Назва Кялей, Колай в перекладі зтатар. означає «зручне». Райцентр1935—62. В роки Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу 1941—1945 було окуповано гітлерівцямивід 1 листоп. 1941 до 10 квіт. 1944.У трав. 1944 частину місц. нас. де-портовано (див. Депортація крим-ськотатарського народу 1944). Смтз 1957.

На тер. А. і в його околицяхрозкопано 15 курганів бронзовоговіку 3—2 тис. до н. е., похованняранніх скіфів (5—4 ст. до н. е.), по-ловців 10—12 ст.

Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-ласть. К., 1974; Памятники истории икультуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987; Кримські тата-ри: 1944—1994: Статті, документи,свідчення очевидців. К., 1995.

Т.Ф. Григор’єва.

АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙ-СЬКО. Бере початок з 1828, колипід час російсько-турецької війни1828—1829 на бік Росії перейшлачастина козаків Задунайської Січі.З цих козаків та ін. вихідців з-заДунаю було сформовано Дунайсь-ке козацьке військо. Після закін-чення війни козаки полку з сім’я-ми були поселені на пн.-зх. узбе-режжі Азовського м. на земляхміж Бердянськом та Маріуполем і27 трав. 1832 отримали назвуА. к. в. Першим наказним отама-ном війська був Й.Гладкий (1832—53) — останній кошовий отаманЗадунайської Січі, який ініціювавповернення «турецьких запорож-ців» в укр. землі. Військо заснува-ло дві станиці — Микільську (ни-ні с-ще міськ. типу Володарське) іПокровську (нині с. Бойове Во-лодарського р-ну; обидві ниніДонец. обл.). Згодом до військабуло прилучено Петровський По-сад (нині с. Новопетрівка Бердян-ського р-ну Запоріз. обл.), с. Но-воспасівське (нині с. ОсипенкоВолодарського р-ну Донец. обл.) істаницю Стародубську (нині с. Ста-родубівка Першотравневого р-нуДонец. обл.), засновані пересе-ленцями з Черніг. губ. 1832 А. к. в.нараховувало 1619 осіб обох ста-тей, 1833 нас. війська збільши-

46АЗОВСЬКА

лось до 6000 осіб обох статей.1837 у війську створено 10 ко-манд, що відбували берегову слу-жбу на баркасах уздовж сх. берегівЧорного м. — від Керченськоїпротоки до м. Поті (нині місто вГрузії). Баркасні команди проіс-нували до 1864. Під час війниА.к.в. виставляло мор. батальйондля оборони узбережжя, пішийнапівбатальйон і флотилію малихмор. човнів для крейсуваннявздовж берегів Азовського і Чор-ного морів. 1862—64 більшістьазовських козаків (1117 сімей)було вислано на Кубань і поселе-но в 12 закубанських станицях.23(11) жовт. 1864 був затвердже-ний указ про скасування А.к.в.Офіцери А.к.в. були зараховані доспадкових або особистих дворян зотриманням земельного наділу, акозаки — до селян з наділом9 десятин на особу чол. статі. 27серп. 1866 канцелярія війська бу-ла зачинена, і воно припинилосвоє існування. Регалії, зброю,учбову флотилію було переданоКубанському козацькому війську.

Літ.: Короленко П.П. Азовцы. «Ки-евская старина», 1891, № 7—8; Щерби-на Ф.А. История Кубанского казачьего

войска, т. 2. Екатеринодар, 1913; Бачин-ський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво напівдні України 1775—1869. Одеса, 1995.Маленко Л. Азовське козацьке військо(1828—1866). Запоріжжя, 2000.

Є.Д. Петренко.

АЗОВСЬКЕ МОРЕ — внутр.море бас. Атлантичного океану,що знаходиться в межах Українита РФ. А.м. з’єднано з Чорним м.Керченською протокою завширш-ки 3—15 км і завдовжки бл. 40 км.Пл. 39,1 тис. км2. А.м. мілке: най-більша глибина — 15 м, серед-ня — 7,4 м. В А. м. впадають ріки:Дон, Кубань, Кальміус, Міус таін. Узбережжя посічене затоками:найбільші — Темрюцька і Таган-розька, а також — Обитічна, Ара-батська, Бердянська та ін. Харак-терною рисою берегів є намивніпіщані коси — Крива, Білосарай-ська, Бердянська, Федотова, Єй-ська, Довга. Коса АрабатськаСтрілка відокремлює солоновод-ну затоку Сиваш (Гниле м.) відА. м. Солоність води в А.м. не ви-ща від 14 ‰, а біля берегів ще ме-нша. Влітку біля берегів вода про-грівається до 25—30 �С і вище.Взимку море на короткий час ча-стково замерзає: край берегів сто-їть нерухома крига, а центр. час-тина — плавуча. Прозорість водимала.

У різних народів А.м. малорізні назви. Стародавні греки на-зивали його Меотідою (Меотійсь-ким оз.), римляни — Маеотіс па-люс, скіфи — морем Карачулак(Рибне), слов’яни — Сурозьким іСинім. Сучасна назва від араб.Бахр аль-Азов (Темно-синє м.). Услов’ян вперше море названоАзовським 1389. Існують тлума-чення походження назви моря відназви м. Азов. В антич. добу на А.м. існували грец. колонії, Боспор-ське царство, в 10—12 ст. — Тму-тороканське князівство. В 13 ст.Приазов’я — в складі Золотої Ор-ди, потім Кримського ханства (ва-сала Османської імперії). Укр. ко-заки в Азовсько-Дніпровських походах1695—1696 під проводом наказно-го гетьмана Я.Лизогуба бралиучасть у здобутті турец. фортеціАзов. У 18 ст. Російська імперіяопанувала А.м. На укр. узбережжіміж містами Бердянськ і Ногайськ(нині м. Приморськ Запоріз. обл.)розміщувалося Азовське козацькевійсько. На А.м. періодично ство-рювалися Азовські військ. флоти-лії. Зараз А.м. має велике транс-портне значення для внутр. ізовн. перевезень. Гол. порти: укр.

— Маріуполь і Бердянськ, рос. —Ростов-на-Дону, Таганрог (до пор-тів прокладено мор. канали). Відо-ме як рекреаційний регіон.

Літ.: Діброва О. Географія Україн-ської РСР. К., 1972; Топонімічнийсловник-довідник Української РСР.К., 1973.

О.Є. Маркова.

«АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ» 1637—1642— оборона донськими і запо-роз. козаками фортеці Азов про-тягом 1637—42. У 30-х рр. 17 ст.турец. фортеця Азов була міцнимфорпостом для крим. татар і но-гайців у їх спустошливих нападахна рос. та укр. землі. Навесні 1637донські козаки, довідавшись пронаміри Османської імперії витісни-ти їх з Дону, вирішили випередитипротивника і відвоювати фортецюАзов. До них приєдналися запороз.козаки. 18 черв. об’єднаними си-лами козаки розпочали штурмфортеці. Не витримавши натиску,турец. гарнізон відступив у степ.Здобувши Азов, козаки визволилибл. 2 тис. невільників-земляків.

5 років козаки «сиділи» в Азо-ві, успішно відбиваючи напади ту-рец. військ. Проте їхнє становищеускладнювалося нестачею харчів,одягу і військ. спорядження. Цар-ський уряд, до якого козаки звер-нулися по допомогу, відмовив їм,оскільки не хотів загострювативідносини з Туреччиною. Портане могла змиритися з втратоюАзова і готувалася до реваншу.Влітку 1641 очолювана 4 пашамитурец. армія і крим. військо на чо-лі з ханом, а також кілька тис. нім.найманців, всього понад 240 тис.вояків, рушили на Азов морем ісуходолом. Хоча сили були далеконе рівні (заг. чисельність гарнізонустановила лише 5—6 тис.), оборо-на Азова тривала кілька місяців.27 верес. турец. армія відступила.Ціною неймовірних зусиль відсто-явши фортецю, козаки вдруге зве-рнулися до царського уряду з про-позицією взяти Азов під свою обо-рону. Однак і цього разу допомогане надійшла. Навесні 1642, дізнав-шись про підготовку нового похо-ду турец. сил на Азов, козаки ви-везли гармати, зруйнували всіукріплення і 18 черв. 1642 залиши-ли фортецю.

Літ.: Смирнов Н. А. Россия и Тур-ция в XVI—XVII вв., т. 2. М., 1946; Го-лобуцкий В.А. Запорожское казачество.К., 1957; Попов М. Я. Азовское сиде-нье. М., 1961; Панашенко В.В. Спільнаборотьба запорозьких і донських коза-

47АЗОВСЬКЕ

Прапори, пожалувані Азовському

козацькому війську.

ків проти кримських і османських фе-одалів-завойовників (XVI — першаполовина XVII ст.). «УІЖ», 1979, № 4.

В.В. Панашенко.

АЗОВСЬКЕ ТОРГОВЕ ПАРО-ПЛАВСТВО. У бас. Азовського м.парове судноплавство почалося в50-х рр. 19 ст. із заснування ак-ціонерного «Общества пароходст-ва по Дону, Азовскому и Черномуморям». В 60—80-х рр. 19 ст. вбас. одне за одним виникли т-ва«Танаис» (1868), «Общество Азов-ского пароходства» (1871), т-во«Регир». Пароплавні т-ва, щоналежали приватним судновлас-никам, на серед. 1890-х рр. внас-лідок жорсткої конкуренції збан-крутували, і на поч. 20 ст. мор.транспортні перевезення зосере-дилися в руках трьох найбільшихпароплавних т-в — «Русского об-щества пароходства и торговли»(РОПиТ), (1856), Доброфлоту йРос. транспортного і страховогот-ва, кількість пароплавів якихпротягом 1900—13 зросла з 316 до438, а їхня тоннажність — з 186,8до 241,9 тис. регістрових т.

1915—18, після вступу вПершу світову війну Туреччини,флот майже не працював. 6 лют.1918 всі плавзасоби Азовсько-Чо-рномор. бас. були націоналізова-ні. У пореволюц. роки весь торг.флот був відбудований. Вінвідіграв помітну роль у роки Ве-ликої вітчизняної війни Радянсько-го Союзу 1941—1945 (див. Азов-ська військова флотилія). У пово-єн. роки торг. флот на Чорному йАзовському морях був повністюпереоснащений і 1953 реорганізо-ваний у «Черноморское государс-твенное морское пароходство»(ЧГМП) з управлінням у м. Оде-са. До 1991 госп-во пароплавстварозташовувалося на тер. УРСР,РРФСР й Грузин. РСР. До йогоскладу входило, зокрема, Азовсь-ке управління ЧГМП у м. Ма-ріуполь.

Після проголошення незале-жності України всі судна, припи-сані до азовсько-чорномор. пор-тів України, були визнані її влас-ністю. ЧГМП було ліквідовано.

Літ.: Скальковский К. Русская тор-говля в Тихом океане. СПб., 1883;Його ж. Русский торговый флот и сро-чное пароходство на Черном и Азовс-ком морях. СПб., 1887; Под флагомРодины. Одесса, 1967; Мельник Л.Г.Технічний переворот на Україні у ХIХст. К., 1972; Эфенди-Заде Д.М. Русскийморской торговый флот на рубежеХIХ—ХХ вв. «Исторические записки»,1980, т. 105.

Ю.П. Лавров.

АЗОВСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ — про-вінція Османської імперії уПн.-Сх. Приазов’ї (на тер. сучас-ної Ростовської обл., РФ) у 2-йпол. 16 ст. (до 1700) та 1711—39.Адм. центр — м. Азов. Ця тер. бу-ла приєднана до Осман. імперії1475. А.е. був утворений шляхомподілу Румелійського ейялету, щоохоплював також тер. сх. ч. Бал-канського п-ова (нині тер. Болга-рії). Тер. А.е. простяглася на пн.сх. до м. Черкаськ на р. Дон (зВсевеликим Військом Донським);на пн. зх. до нижньої течії р. Міус(з Джамбуйлуцькою ордою) на пд.до р. Західний Манич (з Кубансь-кою ногайською ордою). 1705 та1739—41 її кордони уточнювалисярос.-турец. комісіями.

А.е. належав до тих провінційОсман. імперії, на які було поши-рено військ.-ленну тимарну сис-тему (тимар — помістя з доходом3—10 тис. акче, що надавалося ту-рец. воїнам-спахіям для несенняними військ. служби). Мав поту-жні укріплення (Азов, Черкес-Кермен, Лютик, башти Каланчітощо), контролював пн. гілку Ве-ликого шовкового шляху, був знач-ним центром работоргівлі. 1559м. Азов брав у облогу кн. Д.Виш-невецький; 1637—42 його захопи-ли, а потім зруйнували донські тазапороз. козаки (див. «Азовськесидіння» 1637—1642); 1695 містоатакували, а 1696 ним оволоділивійська Рос. д-ви та укр. козац.полки (див. Азовсько-Дніпровськіпоходи 1695—1696).

За Константинопольським ми-рним договором 1700 Осман. імпе-рія передала тер. А.е. Рос. д-ві,остання почала інтенсивно засе-ляти її. Слобідським укр. козацт-вом (див. Слобідська Україна) бу-ло заселено землі між р. Міус там. Азов. За Прутським тракта-том 1711 Рос. д-ва повернула тер.А.е. Осман. імперії, однак 1736знову її окупувала. За Бєлградсь-ким мирним договором 1739 Ос-ман. імперія передала територіюА.е. Російській імперії, але ці землімали залишатися незаселеними.Остаточно А.е. приєднано до Рос.імперії за Кючук-Кайнарджійсь-ким мирним договором 1774.

Літ.: Краткое описание военныхслучаев, касающихся до Азова… СПб.,1782; Юзефович Т. Договоры России сВостоком политические и торговые.СПб., 1869; Кресін О.В. Османська ім-перія: політика, право, роль в історіїУкраїни. «Правова держава: Міжвідом-чий збірник наукових праць», 2002,вип. 13.

О.В. Кресін.

АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПО-ХОДИ 1695—1696 — походи рос.військ та укр. козац. полків натур. фортецю Азов і пониззя Дніп-ра під час російсько-турецької вій-ни 1696—1699. З боку Рос. д-вивоєн. дії проти турец.-татар.військ велися у двох напрямках: упониззі Дону з метою здобуттяфортеці Азов і відкриття виходу вАзовське море, а також у пониззіДніпра, щоб пробитися до Чорно-го м. Оскільки Україна постійнозазнавала нападів з боку Осман-ської імперії й Кримського ханства,то укр. козаки проявили великезавзяття в цих походах. Навесні 1695кращі полки рос. армії — Преоб-раженський, Семенівський, Бу-тирський і Лефортів (всього бл. 35тис. вояків) вирушили на Азов.Війська очолили генерали А.Го-ловін, Ф.Лефорт і П.Гордон. Похідвиявився невдалим, облога Азовазатяглася, і 2 жовт. рос. військавідступили. Водночас 120-тис. рос.армія під командуванням Б.Шере-метєва та укр. козац. полки начолі з гетьманом І.Мазепою висту-пили в пониззя Дніпра. До нихприєдналися запороз. козаки. Улип. рос. та укр. полки успішноштурмували найбільшу нижньо-дніпровську ворожу фортецюКазікермен (нині м. Берислав), азапорожці взяли в облогу форте-цю Тавань (Мустриткермен). Гар-нізони противника змушені буликапітулювати. Дві ін. фортеці —Асланкермен (Арслан, Орслан) таМубереккермен (Шагінкермен) —здалися без бою (тер. цих фор-тець, крім Казікермена, нині за-литі водами Каховського водосхо-вища). Взяття укріплень було знач-ною перемогою об’єднаних рос.-укр. військ. 1696 Петро I призна-чив командувачем усіма війська-ми О.Шеїна. Гол. удар знову спря-мовувався на Азов, куди вируши-ла й частина війська (10 тис. воя-ків), що брала участь у здобуттітурец.-татар. фортець на пониззіДніпра. 17 черв. під Азов прибулиукр. козац. полки — Черніг., Га-дяцький, Лубен., Прилуцький тадва охотницькі (всього бл. 15 тис.вояків) під командуванням наказ-ного гетьмана Я.Лизогуба. На ре-зультатах військ. дій цього рокупозначилася участь новозбудова-ного рос. флоту, що блокував Азовз моря. В результаті успішногоштурму гарнізон турец. твердині вгирлі Дону капітулював. 19 лип. вАзов вступили рос. й укр. полки.Воєн. дії в пониззі Дніпра 1696

48АЗОВСЬКЕ

велися в менших масштабах. Ар-мія Б.Шереметєва і козац. полкиІ.Мазепи отаборилися на р. Берес-това (прит. Орелі, бас. Дніпра) йохороняли порубіжні землі від та-тар. нападів. Козаки ЗапорозькоїСічі здійснили низку мор. і сухо-дольних походів. Усе це значносприяло успішним діям гол. рос.-укр. військ. сил під Азовом. Здобут-тя Азова і турец.-татар. фортець упониззі Дніпра було важливиметапом у боротьбі Росії й Гетьма-нщини проти Туреччини і Крим.ханства за Пн. Причорномор’я.

Літ.: Дядиченко В.А. Участь україн-ських козацьких полків в азово-дніп-ровських походах 1695—1696 рр. «Нау-кові записки Інституту історії УкраїниАН УРСР», 1952, т. 4.

В.В. Панашенко.

АЗОВСЬКО-ДОНСЬКИЙ БАНК— 4-й за розмірами й 3-й за зна-ченням акціонерний комерцій-ний банк Російської імперії. За-снований 1871 в м. Таганрог (ни-ні місто Ростовської обл., РФ),1903 переніс своє правління доСанкт-Петербурга. У своїй діяль-ності поєднував широке кредиту-вання торгівлі й пром-сті в різнихрегіонах країни з великимиемісійно-засновницькими опера-ціями в столиці. На поч. Пер-шої світової війни його власні ко-шти досягали 92 млн руб., а заг.сума ресурсів становила 388 млнруб. У перші місяці 1917 А.-Д. б.мав 73 філії й контролював 94 АТз капіталом понад 550 млн руб.,був тісно пов’язаний з синдиката-ми «Продамета» та «Продвугілля».17 провідних чл. його правління(Б.Каменка, А.Верт, В.Вінтер-фельд, С.Поляк та ін.) займали 70посад у правліннях різних АТ, у т.ч. в 9 кам’яновугільних, 2 — наф-тодобувних, 5 — металургійних,8 — гірничорудних і кольоровоїметалургії, 4 — маш.-буд. тощо.А.-Д. б. контролював такі великіпідпр-ва Донбасу, як «Донець-ко-Грушівське кам’яновугільне йантрацитне товариство», АТ «Рту-тна і вугільна справа О.Ауербаха іК�», «Товариство Карпово-Об-ривських копалень», «Азовськавугільна компанія», «Акціонернетовариство Брянських кам’янову-гільних копалень», впливав на їх-ню діяльність, підтримував наф-тодобувне «Товариство братівНобелів», мав великий вплив уцементній та скляній пром-сті,контролював низку текстильнихпідпр-в, заснував кілька торгово-пром. т-в, через які здійснював

торгівлю хлібом, вугіллям та ін.товарами, був тісно пов’язаний зфранц. фінансовим капіталом,особливо з банком «Уніон Па-різієн». Через колиш. управителяМін-ва торгівлі й пром-сті М.Фе-дорова А.-Д. б. мав тісні зв’язки зурядовими колами й користував-ся їх покровительством. Надававфінансову підтримку Конститу-ційно-демократичній партії. Угруд. 1917 націоналізований.

Літ.: Циперович Г. Синдикаты итресты в России. Пг., 1920; Гин-дин И.Ф. Русские коммерческие бан-ки. М., 1948; Лившин Я.И. Монополиив экономике России. М., 1961.

Ю.П. Лавров.

АЙВАЗОВСЬКИЙ (Ґайвазовсь-кий) Іван (Ованес) Костянтино-вич (29(17).07.1817—02.05(19.04).1900) — рос. живописець. Акад.(1845), почесний чл. (з 1887) Акад.мист-в у м. Санкт-Петербург. Чл.Т-ва пд.-рос. художників (з 1894).Н. в м. Феодосія у сім’ї вірм. дріб-ного крамаря Айвазяна. Закінчивпетерб. Акад. мист-в (1837). 1840поїхав у відрядження за кордон,працював у Римі, Неаполі, Сор-ренто, Венеції, Парижі, Лондоні,Амстердамі. 1845 побував у Туреч-чині й після свого повернення на-завжди оселився у Феодосії, дезбудував будинок та майстерню,влаштовував виставки, грошовінадходження від яких передававна добродійні цілі, 1880 заснувавкартинну галерею. А. створив по-над 6 тис. картин, які зараз при-крашають усі осн. музеї світу іприватні зібр. Ранні тв. —«Морський берег» (1840), «Дев’я-тий вал» (1850) та ін. — були на-писані під впливом романтизму.Пізніше у творчості А. посилили-ся реалістичні мотиви: «Чорне мо-ре» (1881), «Серед хвиль» (1898).Як баталіст А. відомий картинами«Чесменський бій», «Наварин-ський бій» (обидві — 1848), «По-жежа Москви в 1812 р.» (1851),«Сінопський бій» (1853), «ОблогаСевастополя» (1854), «Бій паро-плава “Веста”» (1877), «УзяттяКарса» (1881), «Чорноморськийфлот у Феодосії» (1890), «Бій бри-га “Меркурій”» (1892) та ін. На-прикінці життя А. передав у дару-нок рідному місту будинок і май-стерню з усіма картинами йскульптурними композиціями.Остання картина, над якою А.працював навіть за кілька годиндо смерті, — «Вибух турецькогокорабля» (1900).

П. у м. Феодосія.

Перед будинком А. (нині ху-дож. галерея ім. І. Айвазовсько-го) йому встановлено пам’ятник.Ім’ям художника названі вулицібагатьох міст і деякі населеніпункти.

Літ.: Собко Н.П. Словарь русскиххудожников, т. 1, вып. 1. СПб., 1893;Айвазовский: Документы и материа-лы. Ереван, 1967; Барсамов Н.С. ИванКонстантинович Айвазовский. 1817—1900. М., 1967; Художники народовСССР: Библиографический словарь, т.1. М., 1970.

Т.Б. Бикова.

АЙНАЛИ-КАВАКСЬКА КОН-ВЕНЦІЯ 1779 (Константино-польська конвенція). Укладена21(10) берез. представниками Ро-сійської імперії й Османської імпе-рії в султанському палаці Айнали-Кавак на березі протоки Босфор.Присвячена в основному пробле-мі Криму — найскладнішій урос.-турец. відносинах.

Проголошений Кючук-Кай-нарджійським мирним договором1774 мир виявився хитким. Ту-реччина, спираючись на умовидоговору, різними засобами на-магалася реалізувати свої інтересищодо Криму, Росія, також спира-ючись на договір, — остаточновитіснити Осман. імперію з Кри-му і, володіючи ключем до Чор-ного м., просуватися далі на Бал-кани й Кавказ. Суперництво Ро-сії й Туреччини загострювалося.Ймовірність нової широкомасш-табної рос.-турец. війни ставаладедалі реальнішою. Ця війна мог-ла бути особливо руйнівною дляУкраїни через неминучість втяг-нення до неї зх. сусідів Росії, якімежували з укр. землями або во-лоділи ними. Використовуючисерйозні внутр. труднощі Осман.імперії, рос. дипломатія за актив-ного сприяння Франції та її послав Стамбулі успішно завершилапереговори з Туреччиною.

Умови А.-К.к. охоплювалишироке коло проблем: Туреччинадозволила прохід через Чорно-мор. протоки (Босфор і Дарда-нелли) рос. торг. кораблям такогож тоннажу, як англ. та франц., яківже мали таке право; підтвердилавзяті за Кючук-Кайнарджійськимдоговором зобов’язання не пере-шкоджати відправленню христи-ян. обрядів в Молдові та Волощині,а також надання рос. послу в Стам-булі права вступатися за єдино-вірців на цих тер. Низка по-ложень договору безпосередньоторкалася України. Туреччина зо-

49АЙНАЛИ

І.К. Айвазовський.

бов’язувалася відпустити запороз.козаків, які після зруйнуваннярос. військами Запорозької Січі(1775) подалися до Туреччини,але побажали б скористатися ам-ністією, проголошеною імп. Ка-териною II, і переселити на пра-вий берег Дунаю тих, хто відмо-виться від амністії. Росія маласхилити крим. хана добровільновідмовитися від земель між Дніст-ром, Пд. Бугом, польс. кордономі Чорним м., за винятком посе-лень, що утворювали Очаківськийпов. (нині тер. Миколаїв. обл.).

Та головне стосувалося Кри-му. Туреччина визнала крим. ха-ном ставленика Росії Шагін-Гі-рея III. Осман. імперія зобов’язу-валася не претендувати на ци-вільну та політ. владу крим.-татар.ханів під приводом «духовногозв’язку і впливу». Росія у відпо-відь погодилася на те, щоб крим.хани після їх обрання надсилалидо Стамбула своїх представників«за встановленою раз і назавждипримірною формою з урочистимвизнанням в особі султанськійверховного каліфа, з проханням…його духовного благословення». Втакому разі «благословительнаграмота» давалася Туреччиною«без якнайменшого ускладненняй відмовок». Обидві сторони малививести війська з Крим. й Таман-ського п-овів у тримісячний тер-мін, а з Кубані — через три місяцій 20 днів.

А.-К. к. поновила хиткий мирміж імперіями. Однак невдовзіТуреччина вдалася до спроб по-силити свої позиції в Криму. Ква-ліфікуючи дії Туреччини як пору-шення умов Кючук-Кайнарджій-ського миру і А.-К. к., Катери-на II указом від 19(08) квіт. 1783приєднала Крим до Рос. імперії.

Літ.: Миллер А.Ф. Мустафа-пашаБайрактар. М.—Л., 1947; Дружини-на Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир1774 года (его подготовка и заключе-ние). М., 1955; Соловьев С.М. Обзордипломатических сношений русскогодвора от Кючук-Кайнарджийского ми-ра по 1780 год. В кн.: Соловьев С.Н.История России с древнейших вре-мен, кн. 15. М., 1966.

Р.Г. Симоненко.

АЙНАЛОВ Дмитро Власович(20(08).02.1862—12.12.1939) — рос.історик мист-ва. Чл.-кор. Петерб.АН (1914; з 1925 — АН СРСР). Н.в м. Маріуполь. Навч. в Одесі наісторико-філол. від. Новорос. ун-ту у Н.Кондакова, потім у Санкт-Петербурзі й за кордоном. Від

1890 викладав у Казанському ун-ті, з 1903 — проф. Петерб. ун-ту.Досліджував історію візант., дав-ньорус., зх.-європ. мист-ва. Ви-вчав старожитності України: ми-стецькі та архіт. пам’ятки Києва,Чернігова, середньовічного Кри-му. Викладав у Київ. археол. ін-ті. Брав участь у роботі комісіїВУАН з дослідження Софійськогособору в Києві (з 1931). Створившк. учнів — дослідників давньо-рус. і середньовічного мист-ва,серед яких — Л.Мацулевич, В.Мя-соєдов, Н.Сичов, М.Каргер, К.Ши-роцький, А.Грабар, В.Лазарєв,М.Алпатов.

П. у м. Ленінград (нині С.-Пе-тербург).

Тв.: Киево-Софийский собор. Ис-следования древней мозаической ифресковой живописи. СПб., 1889 [успівавт.]; Древние памятники искусст-ва Киева. Софийский собор. Златовер-хо-Михайловский и Кирилловскиймонастыри. Х., 1899 [у співавт.]; Эл-линистические основы византийско-го искусства. СПб., 1900; Очерки изаметки по истории древнерусскогоискусства. СПб., 1908; История древ-нерусского искусства, вып. 1. К.—Пг.,1915.

Літ.:РакинтВ. Д.В. Айналов. «Гер-мес», 1916, январь—май; Брунов Н.Памяти Д.В. Айналова. «АрхитектураСССР», 1940, № 3; Жебелев С. ПамятиД.В.Айналова. «Известия Академиинаук СССР. Серия литературы и язы-ка», 1943, № 3;Масленицын С. Д.В. Ай-налов. «Искусство», 1987, № 7.

Н.Г. Ковпаненко.

АЙНЗАТЦГРУПИ (нім. Einsatz —введення до бою) — оперативнівійськ.-терористичні частини,створені гітлерівцями для ліквіда-ції нас., знищення військовопо-лонених на окупованих тер. По-ділялися на зондер- й айнзатцко-манди, підпорядковувалися Голо-вному управлінню імперської безпе-ки Німеччини (РСХА), долучалисядо армійських частин. Ств. у ве-рес. 1938, діяли на окупованій гіт-лерівськими військами тер. Чехо-словаччини, а потім Польщі. Кож-на А. налічувала від 800 до 1200добровольців СС, гестапо і СД.Усі вони проходили короткотер-мінову спецпідготовку, навч. такти-ці каральних «акцій» щодо вел.груп людей.

Айнзатцгрупи «А» у складігрупи армій «Північ» і «В» у групіармій «Центр» вступили на тер.СРСР відразу за гітлерівськимивійськами вже в перші дні війни(див. Велика вітчизняна війнаРадянського Союзу 1941—1945).На тер. України, Брянської обл.

РФ, Криму і Пн. Кавказу діяли А.«С» (очолював оберфюрер ССРаш) — у складі зондеркоманд 4-аі 4-б, айнзатцкоманд 5 і 5-б, а та-кож А. «Д» (очолював бригаден-фюрер СС Олендорф) у складізондеркоманд 10-а, 10-б і айнзат-цкоманд 11-а, 11-б і 12, підпоряд-кованих групі армій «Південь». Ужовт. 1941 у зв’язку зі «збільшен-ням обсягу роботи» в РСХА ство-рили особливий командний штабдля заг. кер-ва «акціями» айнзатц-команд, які проводили масове зни-щення рад. громадян. Серед 1200виконавців кривавої масової стра-ти мирного нас. у Бабиному Яру вКиєві була зондеркоманда 4-а А.«С» (приблизно 150 есесівців,нач. — штандартенфюрер СС Па-уль Блобель, якого страчено 1951за вироком у справі «айнзатц-груп»). За приблизними підрахун-ками, жертвами діяльності А. натер. СРСР стали 2 млн осіб. ЛишеА. «С», що діяла на тер. України,знищила 975 тис. осіб. Після роз-грому нацистської Німеччинигрупу кер. А. (22 особи) 1947—48було засуджено амер. військ. три-буналом у м. Нюрнберг («процес№ 9»): 14 злочинців — до смерт-ної кари, ін. — до різних термінівтюремного ув’язнення. У наступ-ні роки в Німеччині відбулосякілька суд. процесів у справахкер. СД.

Літ.: Мельников Д.Е., Черная Л.Б.Империя смерти: Аппарат насилия внацистской Германии, 1933—1945. М.,1987.

Т.В. Вронська.

«АКАДЕМІЧНА БЕСІДА» — пер-ше статутне укр. студентське т-во,засноване 16 жовт. 1870 у Львові,яке виконувало функцію читаль-ні. Перший голова т-ва — О.Ав-диковський. Внаслідок розколуміж прихильниками укр. і русо-фільської орієнтацій частина сту-дентів покинула «А. б.» і заснува-ла русофільське т-во «Академічнийкружок». Після того, як у груд.1870 ств. ще одне укр. студентськет-во «Дружній лихвар» («ДЛ»), уберез. 1871 т-во «А. б.» самолік-відувалося, а майно передало т-ву«ДЛ».

Літ.: З історії української моло-діжи в Галичині, 1871—84: Історичнийочерк розвою товариства «Дружній ли-хвар», опісля «Академічне братство»,1871—85. «ЗНТШ», 1903, т. 55; Істори-чний огляд життя в студентських укра-їнських організаціях. Львів, 1908.

В.В. Середа.

50АЙНАЛОВ

Д.В. Айналов.

АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ УЛЬВОВІ — найдавніша г-зія зукр. мовою викладання. Заснова-на 1784 при Львів. ун-ті. Від 1849 —8-класна класична г-зія. Од 1867в молодших, а з 1874 в чотирьохстарших класах навч. велося укр.мовою. Перший випускний іспит(матура) укр. мовою відбувся в

трав. 1878. 1906 розділена на гол.заклад і філію (1913/14 навч. р.було понад 1100 учнів). 1911 приА.г. у Л. виникли перші укр. плас-тові гуртки. За реформою 1932А.г. у Л. реорганізована на 4-клас-ну г-зію і три 2-річні ліцеї. З 1933до г-зії дозволено приймати та-кож дівчат. 1939 перетворена наСШ № 1 (1941—44 знову діяла якукр. г-зія), а 1992 відновлена як1-ша Львів. г-зія. Директорами врізні роки були В.Ільницький,Е.Харкевич, І.Кокорудз, М.Са-бат, Д.Лукіянович, І.Бабій та ін.Серед викладачів — багато видат-них педагогів, учених і політиків(І.Боберський, А.Вахнянин, Я.Гор-динський, М.Зарицький, Г.Костель-ник, І.Крип’якевич, В.Радзикевич,І.Раковський, Ю.Романчук, М.Тер-шаковець, О.Тисовський, Ю.Целе-вич та ін.). Багато пед. і наук. до-сліджень викладачів А.г. у Л.опубл. в щорічних «Справозда-нях» («Звітах»).

Літ.: Андрохович А. Із минулого ака-демічної гімназії у Львові. «Українськашкола», 1926, № 7—9; Шах С. Львів —місто моєї молодості, ч. 3. Мюнхен,1956; Ювілейна книга Української ака-демічної гімназії у Львові, ч. 1—3.Філадельфія — Мюнхен — Львів,

1978—95; Академічна гімназія у Льво-ві: історія і сучасність. Львів, 1999.

О.В. Середа.

«АКАДЕМІЧНА ГРОМАДА»— 1)укр. студентське т-во у м. Львів.Засноване 26 січ. 1896 внаслідокзлиття т-в «Ватра» та «Академічнебратство». «А. г.» поєднувала всобі функції читальні й самодо-помогового т-ва. Органом «А. г.»був час. «Молода Україна» (ред.Л.Цегельський, С.Старосольський,А.Крушельницький, В.Темницький,а пізніше В.Панейко та І.Крип’яке-вич), що виходив нерегулярно зсіч. 1900 по берез. 1903, а також у1905 і 1910. У різні роки т-во на-раховувало від кількох десятків докількох сотень чл. При «А. г.» дія-ли драм., правничий, літ., філос.,екон.-соціальний та ін. гуртки.Т-во організовувало курси з істо-рії України, географії, права, нім.мови для робітників, наук. допо-віді у сільс. та міськ. читальнях,забезпечувало їх книжками й ви-даннями серії «Дешева бібліоте-ка». 1897 «А. г.» створила Допо-моговий фонд для незаможнихукр. літераторів. У наступному роціт-во видало зб. поезій І.Франка«Мій Ізмарагд» і організувалосвяткування 25-річчя літ. діяль-ності поета. 1899—1902 «А. г.»брала активну участь в академіч-них вічах і боролася за відкриттяукр. ун-ту у Львові. Внаслідок се-цесії студентів 1901 та демонстра-ції у січ. 1907 «А. г.» тимчасово за-

боронено. 1909 стала чл. Укр. сту-дентського союзу. НапередодніПершої світової війни формувалапарамілітарні відділи. 1921 т-вобуло закрите польс. владою;

2) укр. студентське т-во у Кра-кові, що складалося переважно ізстудентів мед. ф-ту Краківськогоуніверситету і діяло 1888—95. Се-ред чл. цього т-ва був В.Стефаник;

3) укр. студентське т-во у Кра-кові, яке діяло 1912—18.

Літ.: Історичний огляд життя встудентських українських організа-ціях. Львів, 1908; Левицький К. Історіяполітичної думки галицьких українців1848—1914. Львів, 1926; Кравченко Є.Іван Франко й «Академічна Громада».«Жовтень», 1981, № 3; Трегуб М. Укра-їнські студентські товариства у Львовідругої половини 19 — початку 20 ст.«Записки Львівської наукової бібліо-теки ім. В.Стефаника», 1992, вип. 1;Леник Р. Українська організована мо-лодь і молодечі організації від початківдо 1914 р. Львів—Мюнхен, 1994; Кри-кун М. Студентські організації Львівсь-кого університету на початку ХХ ст.(1900—1914). «Lwоw: miasto, spoіеcze-сstwo, kultura», 1998, t. 2.

В.В. Середа.

«АКАДЕМІЧНЕ БРАТСТВО» —укр. студентське т-во у Львові на-родовського (див. Народовці) спря-мування. Засноване 30 черв. 1882внаслідок реформи т-ва «Дружнійлихвар». «А.б.» поєднувало функ-ції читальні й самодопомоговогот-ва. При т-ві діяли філос., муз. тастат.-етногр. гуртки, «мандрівнийкомітет», який організовував на-

51АКАДЕМІЧНЕ

Народний дім у Львові,

тут впродовж багатьох років

розміщувалась Академічна гімназія.

Будинок Головноїакадемічної гімназіїу Львові з 1906.

родознавчі подорожі по Галичиніта Буковині. 1884 та 1889 «А.б.»брало участь в організації віч напідтримку вживання укр. мови тастворення каф-ри укр. історії приЛьвів. ун-ті. З 1891 «А.б.» видава-ло книжкову серію «Ювілейнабібліотека» (праці В.Будзинов-ського, М.Ганкевича, Є.Левицько-го, О.Маковея), тв. І.Франка, О.Ко-лесси, В.Навроцького. 1888 «А.б.»спробувало видавати власний ж.«Товариш» (вийшов лише першийномер). Після виходу з т-ва 1892частини студентів та утвореннят-ва «Ватра» «А.б.» поступово зане-падає. У січ. 1896 внаслідок об’єд-нання «А.б.» з т-вом «Ватра» утво-рилося т-во «Академічна громада».

Літ.: З історії української моло-діжи в Галичині, 1871—84: Історичнийочерк розвою товариства «Дружній ли-хвар», опісля «Академічне братство»,1871— 85. «ЗНТШ», 1903, т. 55; Істо-ричний огляд життя в студентськихукраїнських організаціях. Львів, 1908;Трегуб М. Українські студентські то-вариства у Львові другої половини19 — початку 20 ст. «Записки Львівськоїнаукової бібліотеки ім. В.Стефаника»,1992, вип. 1; Леник Р. Українська орга-нізована молодь і молодечі організаціївід початків до 1914 р. Львів—Мюн-хен, 1994.

В.В. Середа.

«АКАДЕМІЧНИЙ КРУЖОК»(«Академическій Кружокъ») —укр. студентське т-во русофільсь-кого спрямування. Засноване влистоп. 1870 у Львові. 1876 «А.к.»опубл. альманах «Дністрянка», а зквіт. 1874 по лип. 1877 видававсвій друкований орган «Друг».1876—77 ред. к-т і провід «А.к.»очолювали І.Франко, М.Павлик,І.Белей, А.Дольницький. ЛистиМ.Драгоманова сприяли демокра-тизації «А.к.» та його об’єднаннюз народовським студентськимт-вом «Дружній лихвар». Післяарештів студентів-соціалістів 1877т-во «А.к.» вернулося на консер-вативні русофільські позиції.Внаслідок процесу О.Грабар 1881(серед засуджених був чл. «А.к.»В. Лагола) «А.к.» втратив провідніпозиції у студентському життіЛьвова, а в самому «А.к.» здобулиперемогу послідовники більш ра-дикального русофільського спря-мування. 1895 т-во «А.к.» змінилоназву на «Друг», яке існувало до1939.

Літ.: З історії української моло-діжи в Галичині, 1871—84: Історичнийочерк розвою товариства «Дружній ли-хвар», опісля «Академічне братство»,1871—85. «ЗНТШ», 1903, т. 55; Істори-чний огляд життя в студентських укра-

їнських організаціях. Львів, 1908;Дей О.І. Українська революційно-де-мократична журналістика. Проблемавиникнення і становлення. К., 1959;Кізлик О.Д. «Друг» 1874—1877: Систе-матичний покажчик змісту журналу.Львів, 1967; Калинович В. Політичніпроцеси Івана Франка та його товари-шів. Львів, 1967; Himka J.-P. Socialismin Galicia. Cambridge, 1983; Трегуб М.Українські студентські товариства уЛьвові другої половини 19 — початку20 ст. «Записки Львівської науковоїбібліотеки ім. В.Стефаника», 1992,вип. 1; Леник Р. Українська організова-на молодь і молодечі організації від по-чатків до 1914 р. Львів—Мюнхен, 1994.

В.В. Середа.

«АКАДЕМІЧНИЙ ЛЕГІОН» —збройне студентське формуванняу складі нац. гвардії у Львові підчас революції 1848—49 в Австрії.Ств. у берез. 1848, налічував бл.900 осіб. Брав участь у Львівсько-му повстанні 1848, після приду-шення якого за умовами капіту-ляції був розпущений. Багато йо-го учасників репресовано.

Літ.: Batowski A. Diariusz wypadkуw1848 roku. Wrocіaw—Warszawa—Kra-kуw—Gdaсsk, 1974.

Ф.І. Стеблій.

АКАДЕМІЯ АРХІТЕКТУРИ УК-РАЇНИ (ААУ) — громад. наук.-творча орг-ція, що об’єднує ар-хітекторів-практиків, теоретиківарх-ри та істориків. Заснована14 лют. 1992 в Києві, має філії вОдесі, Львові та Харкові. До скла-ду ААУ входять як окремі особи,так і установи, зокрема ряд ін-тів,управління арх-ри й містобуду-вання Києва, Одеси, Миколаєва,архіт. ф-ти вузів. Обрано 123 акад.та чл.-кор. ААУ. Перший прези-дент — В.Штолько.

В.В. Вечерський.

АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ІАРХІТЕКТУРИ при ДержбудіУРСР — наук. установа, ств. 1955у Києві на базі Акад. арх-ри УРСР(заснована 1945) й низки галузе-вих НДІ Києва й Харкова. Пер-шим президентом (акад. арх-риУРСР) був архіт. В.Заболотний(1945—56), автор проекту будинкуВР. Чл. акад. були відомі арх-риУкраїни: П.Альошин, Ю.Асєєв,О.Вербицький, А.Добровольський,М.Сєверов та ін. Видавався «Віс-ник Академії будівництва і ар-хітектури УРСР». 1962 реорга-нізована в кілька н.-д. архіт. ін-тів, зокрема, НДІ теорії та історіїарх-ри й містобудування, Н.-д. іпроектний ін-т містобудування,

зональний НДІ експерименталь-ного проектування. На базі А.б. іа. утворилися громадські орг-ції— Академія архітектури України(1992) та Академія будівництваУкраїни (1993).

Р.І. Бондаренко.

АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА УК-РАЇНИ (АБУ) — всеукр. громад.орг-ція, яку створили на добро-вільних засадах провідні вчені йвидатні інженери буд. галузі,пром-сті буд. матеріалів і буд. ма-шинобудування. Вважає себе пра-вонаступницею Академії будівниц-тва та архітектури при ДержбудіУРСР (1955—62). Утв. 24 черв.1993 у Києві. Колективними чл.АБУ є понад 70 корпорацій, НДІ,навч. закладів. Обрано понад850 акад. і чл.-кор. АБУ має своїчасописи — «Вісник» та «Технікабудівництва». Перший прези-дент — Г.Злобін.

О.М. Лівінський.

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУКУКРАЇНИ (АМНУ). Заснована 24лют. 1993 у Києві. ПрезидентомАМНУ з часу її заснування об-рано акад. НАН України таАМНУ О.Возіанова. Персональ-ний склад Акад. — 34 акад. і45 чл.-кор. До АМНУ входять 36н.-д. установ. Акад. здійснює ро-боту щодо консолідації інтелекту-ального потенціалу науковців-ме-диків, організації і проведенняфундаментальних і прикладнихдосліджень у галузі медицини, ін-теграції академічної й вузівськоїнауки, підготовки наук. кадріввищої кваліфікації.

Осн. напрями наук. дослід-жень: вивчення механізмів жит-тєдіяльності організму та розвит-ку патологій; розробка шляхівзміцнення здоров’я та подовжен-ня тривалості життя, дослідженняпринципово нових методів діаг-ностики, лікування та профілак-тики найпоширеніших хвороблюдини; створення нових лікар-ських засобів; розкриття механіз-мів та профілактика несприятли-вої дії на організм факторів нав-колишнього середовища, в т. ч.пов’язаних з наслідками Чорно-бильської катастрофи 1986 таумовами праці.

В Акад. зосереджені всі про-відні наук.-мед. установи країни.В них плідно працюють представ-ники багатьох наук. шк., ств. ви-датними вченими-медиками. ВУкраїні та за її межами широковідомі шк.: у галузі хірургії —

52АКАДЕМІЧНИЙ

М.Амосова, О.Возіанова, Ю.Зозу-лі, Г.Книшова, О.Шалімова; пе-діатрії — О.Лук’янової; терапії —Л.Малої, О.Коркушка, А.Єфімо-ва, Д.Чеботарьова; теор. медици-ни — В.Фролькіса; профілактич-ної медицини — Ю.Кундієва,І.Трахтенберга, А.Сердюка та ін.

Установи Акад. мають клініч-ні бази, де надається спеціалізо-вана мед. допомога хворим з най-складнішою патологією.

Друкований орган АМНУ —«Журнал Академії медичних наукУкраїни».

Літ.: Возіанов О.Ф. Шляхи розвит-ку АМН України та медична наука намежі століть. «Журнал Академії медич-них наук України», 1998, т. 4, № 3;Академія медичних наук України. К.,2000; Возіанов О.Ф. Академія медич-них наук — незалежній Україні. «Жур-нал Академії медичних наук України»,2001, т. 7, № 2.

О.Ф. Возіанов.

АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ УКРА-ЇНИ (АМУ) — вища наук.-творчасамоврядна держ. орг-ція у галузіпрофесійного муз., образотворчо-го, театрального мист-в, кіноми-ст-ва, арх-ри й дизайну, мистецт-вознавства. Заснована 14 груд.1996 у Києві з метою забезпеченнярозвитку укр. мист-ва, відро-дження нац. традицій, проведен-ня фундаментальних досліджень зісторії та теорії розвитку худож.к-ри України. Дійсними чл.-засн.АМУ затверджено А.Авдієвського,М.Бєлікова, М.Вантуха, Д.Гна-тюка, С.Данченка, В.Знобу, Ю.Іл-лєнка, М.Криволапова, І.Ля-шенка, М.Мащенка, Е.Миська,М.Рєзниковича, В.Сидоренка, О.Ти-мошенка, А.Чебикіна, В.Чепели-ка. У структурі АМУ діють 6від-нь: кіномист-ва, муз. мист-ва,образотворчого мист-ва, теат-рального мист-ва, синтезу плас-тичних мист-в, теорії та історіїмист-в. У складі АМУ багатод-рів і канд. наук, проф. і доц.;багато чл. мають почесні званнянар. артиста України, нар. худож.,нар. архіт., засл. діяча мист-в,засл. діяча н. і т. України, є лауре-атами Нац. премії України ім.Т.Шевченка, Держ. премії Украї-ни в галузі н. і т., мистецьких пре-мій ім. О.Довженка, І.Огієнка,З.Паліашвілі, Леся Курбаса, І.Кот-ляревського.

Свою діяльність АМУ прово-дить у тісній взаємодії з Мін-вомк-ри, Мін-вом освіти і науки,центр. та місц. органами вико-навчої влади, НАН України, галу-

зевими академіями, нац. творчи-ми спілками, мистецькими коле-ктивами і спец. навч. закладами.Велике значення надається поси-ленню впливу на розвиток мист-ві мистецтвознавчої науки в ре-гіонах, створенню Зх., Пд. і Сх.наук.-мистецьких регіональнихцентрів.

Академія проводить значнун.-д. роботу в галузі муз., образо-творчого, театрального, декора-тивно-ужиткового мист-ва, кіно,арх-ри, дизайну, музейної спра-ви, охорони і реставрації пам’я-ток арх-ри, здійснює виставковудіяльність, огляди робіт творчоїмолоді, проводить наук. конф. зпитань розвитку мист-ва.

Ведеться активна робота з під-готовки до виходу у світ 22-том-ної «Історії українського мистец-тва». Велика увага приділяєтьсяпитанням підготовки і вихованнямистецьких кадрів, безперервноїпрофесійної мистецької освіти,вибудові вертикалі освіти, погли-блення її змісту. Цій темі присвя-чені щорічні акції «Мистецтво мо-лодих», наук. конф. з питань мис-тецької освіти та перспектив їїрозвитку.

А.В. Чебикін.

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ —

див. Національна академія наукУкраїни.

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХНАУК УКРАЇНИ (АПНУ) — ви-ща галузева держ. наук. установа.Ств. 1992 у Києві з метою компле-ксного розвитку пед. наук, теоріїй методики освіти в Україні, роз-роблення наук.-методичних засадвідродження нац. шк. Президент-організатор — акад. М.Ярмачен-ко. Персональний склад АПНУна 2002 — 47 акад. і 82 чл.-кор.

Наук. структури АПНУ об’єд-нано у 5 від-нь: теорії та історіїпедагогіки, дидактики; методики,інформаційних технологій в ос-віті; психології, вікової фізіології ідефектології; педагогіки й психо-логії вищої шк.; педагогіки тапсихології професійно-тех. освіти.

У складі АПНУ функціону-ють: Ін-т педагогіки, Ін-т психо-логії, Ін-т проблем виховання,Ін-т педагогіки й психології про-фесійної освіти, Ін-т дефектоло-гії, Ін-т соціальної і політ. психо-логії, Ін-т вищої освіти, Ін-т засо-бів навчання, Центр. ін-т після-дипломної пед. освіти, Ін-т мето-дів навчання іноз. мов (м.Одеса, назасадах самофінансування), Укр.

інноваційний центр гуманітарноїосвіти, Наук.-методичний центр«Українська етнопедагогіка й на-родознавство» (м. Iвано-Фран-ківськ), Наук.-методичний центрпревентивного виховання, Укр.наук.-методичний центр практич-ної психології і соціальної роботи,Крим. наук.-методичний центруправління освітою, Наук.-мето-дичний центр інтеграції змістуосвіти (м. Полтава, на засадах са-мофінансування), Пд. наук. центр,Держ. наук.-пед. б-ка України,Пед. музей України.

У зазначених наук. структурахпрацює бл. 800 науковців. Експе-риментальними дільницями АПНУє шк., зокрема Авторська школа-комплекс № 3 у м. Южне Одес.обл., Саксаганський природни-чо-наук. ліцей у м. Кривий Ріг таін., до- та позашкільні заклади,ПТУ, ін-ти та ун-ти.

Видавничу діяльність АПНУздійснює вид-во «Педагогічна ду-мка». Осн. періодичними вид.АПНУ є ж. «Педагогіка і психоло-гія» та «Педагогічна газета». АПНУє також співзасн. 15 фахових на-ук.-методичних журналів, зокре-ма: «Шлях освіти», «Мистецтво йосвіта», «Комп’ютер у школі йсім’ї», «Професійно-технічна ос-віта», «Біологія і хімія в школі»,«Дивосвіт», «Математика в шко-лі», «Дефектологія» та ін.

При Президії АПНУ діє Рада зкоординації наук. досліджень угалузі педагогіки й психології.

В.Г. Кремень.

АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУКУКРАЇНИ (АПНУ) — наук. орг-ція у галузі д-ви і права, заснова-на на держ. власності. Ств. 23 лип.1993 на основі організованої 1992правової громад. акад. у м. Хар-ків. Президентом-організаторомАПНУ був призначений В.Тацій.Первісна чисельність персональ-ного складу АПНУ — 25 акад. і 45чл.-кор.

Осн. завдання АПНУ: коор-динація, організація і проведенняфундаментальних та прикладнихдосліджень у галузі д-ви і пра-ва; виконання замовлень органівдерж. влади стосовно розроблен-ня засад наук. та правової полі-тики, проведення наук. експерти-зи проектів законів та ін. норма-тивно-правових актів; підготовканаук. кадрів і підвищення їхкваліфікації тощо.

Перші вибори до АПНУ від-булися у листоп. 1993, а в груд.того ж року на заг. зборах АПНУ

53АКАДЕМІЯ

було затверджено її статут тасформовано органи управління.Президентом обрано В.Тація.Указом Президента України від12 квіт. 2000 збільшена чисель-ність чл. АПНУ — до 35 акад. і до60 чл.-кор.

У системі АПНУ діють від-няз осн. напрямів юрид. науки: тео-рії та історії д-ви і права; держ.-правових наук і міжнар. права;цивільно-правових наук, еколо-гічного, госп. і аграрного права;кримінально-правових наук, а та-кож Київ. регіональний центрАПНУ. Осн. структурними фор-муваннями АПНУ є: НДI приват-ного права і підприємництва(м. Київ), НДI інтелектуальноївласності (м. Київ), НДI держ.буд-ва та місц. самоврядування(м. Харків), НДІ фінансовогоправа (м. Ірпінь), НДI вивченняпроблем злочинності (м. Харків),а також Н.-д. центр правової ін-форматики (м. Київ), наук. лабо-раторії у Харкові, Києві, Львові.

Від квіт. 1996 при Акад. функ-ціонує вид-во «Право», яке дру-кує наук., навч. і довідкову літ.;друкований орган АПНУ — «Віс-ник Академії правових наук Ук-раїни». Місцеперебування прези-дії АПНУ — м. Харків.

Літ.: Академія правових наук Ук-раїни: Довідник. Х., 1996; Тацій В. Ака-демія правових наук України на рубежістоліть: підсумки та перспективи.«Право України», 2001, № 2.

В.Я. Тацій.

АКЕРМАН — назва 1503—1944м. Білгород-Дністровський.

АКЕРМАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ1826 — одна заг. і дві додатковіугоди («Російсько-турецький ок-ремий акт про Молдову й Вала-хію» й «Російсько-турецький ок-ремий акт про Сербію»), підписа-ні 7 жовт. (25 верес.) новорос.ген.-губернатором і повноважнимнамісником Бессарабії М.Ворон-цовим і новопризначеним по-

сланцем до Стамбула А.Рібо-п’єром з представниками Туреч-чини у м. Акерман (нині м. Білго-род-Дністровський).

Повстання (1821) в Дунайсь-ких князівствах і нац.-визвол. ре-волюція в Греції, спрямовані про-ти владарювання там Османськоїімперії, розпочали чергову бал-канську кризу. Ослаблена Туреч-чина сподівалася на підтримкуВеликої Британії, занепокоєноїпосиленням впливу Російськоїімперії на Бл. Сході. Остання пра-гнула дальшого зміцнення пози-цій у стратегічно важливому гео-політ. регіоні. Імп. Микола І діявжорстко і спочатку обачно. При-їзд герцога А.Веллінгтона на ко-ронацію царя було використанодля тактичного компромісу зВеликою Британією. За нею ви-знавалося переважне право посе-редництва у грец.-турец. конфлік-ті, за Росією — можливість безпо-середньо вирішувати взаємини зіСтамбулом. У Петерб. протоколі4 квіт. (23 берез.) 1826 обидві сто-рони заявляли про взаємну неза-цікавленість територіальними при-дбаннями на Балканському п-ві.На другий день після підписанняпротоколу турец. урядові переда-но затверджений царем ультима-тум: вивести війська з Дунайсь-ких князівств і відновити їхнійстатус, а також відновити автоно-мію Сербії; якнайшвидше розпо-чати переговори з Росією. Де-марш підтримано Великою Бри-танією, Францією й Австрією.

Туреччина прийняла ультима-тум, і 13(01) лип. в м. Акерманвідновлено переговори. Рос. пред-ставники рішуче наполягали назапропонованих ними умовах.Позиція турец. представниківбула послаблена невигідною між-нар. та кризовою внутр. ситуа-цією в країні, розвалом армії.Змістом конвенції й додатковихактів стала конкретизація поло-жень Бухарестського мирного до-говору 1812 на користь Росії. А. к.визначала нову прикордоннулінію по Дунаю. Росія отрималаправо вільної торгівлі на тер. Ту-реччини, яка зобов’язалася такожне перешкоджати «вільному пла-ванню купецьких суден під росій-ським прапором у всіх морях таінших водах Імперії Османськоїбез будь-якого винятку». За Ро-сією закріплювалися здобуткина Кавказі: Сухумі, Анаклія, Ре-дут-кале (нині с. Кулеві, Грузія).Туреччина розширювала права йпривілеї Дунайських князівств.

Султан міг зміщувати їхніх госпо-дарів лише за згодою Росії. Конт-роль за здійсненням статусу кня-зівств покладався на посла Росії вСтамбулі та консулів у Бухаресті йЯссах (нині місто в Румунії).«Окремий акт про Сербію» зобо-в’язував турец. уряд розробитиразом з сербськими депутатамизаходи, необхідні для забезпечен-ня «свободи богослужіння, вибо-ру своїх начальників, незалежнос-ті внутрішнього управління, об’-єднання різних податків в один,надання сербам права керуватимаєтками, що належать мусуль-манам (за умови віддавати прибу-тки разом з даниною), свободиторгівлі, дозволу сербським куп-цям мандрувати османськими об-ластями за їх власними паспорта-ми, будівництва лікарень, шкіл,друкарень і, нарешті, заборонимусульманам, за винятком тих,хто належить до (військових) гар-нізонів, оселюватися в Сербії».

А. к. на деякий час віддалилачергову рос.-турец. війну. Напри-кінці 1827 султан Магмуд II, зви-нувативши Росію в організаціїповстання в Греції, заявив, щоконвенція вичерпала призначенуїй роль перепочинку, проголосивїї нечинною і закликав готуватисядо джихаду (священної війни завіру) проти Росії. Зі свого боку,Росія в січ. 1828 заявила про на-мір тимчасово ввести війська уМолдову й Волощину, а 26(14) квіт.1828 оголосила війну Туреччині(див. Російсько-турецька війна1828—1829).

Літ.: Дебидур А. Дипломатическаяистория Европы. От Венского до Бер-линского конгресса (1814—1878), т. 2.М., 1947; Гросул В.М. Реформы в Дунай-ских княжествах и Россия (20—30-е го-ды ХIХ в.). М., 1966; Внешняя политикаРоссии XIX и начала ХХ века: Доку-менты Российского Министерства ино-странных дел, т. 14. М., 1983.

Р.Г. Симоненко.

АКЕРМАНСЬКАОБЛАСТЬ— від7 серп. до 7 груд. 1940 назва Ізма-їльської області.

АККАЙСЬКА КУЛЬТУРА — ар-хеол. к-ра мустьєрської доби ран-нього палеоліту. Представленамайже 20 здебільшого печернимистоянками, зосередженими в сх.ч. Криму. Найкраще вивчені такістоянки, як Заскельне V та VI,Сари-Кая I, Червона Балка, Про-лом II та ін. Датується 100/110—30/35 тис. років тому. Розкопанокам’яні знаряддя, серед яких ха-

54АКЕРМАН

Аккайська культура.Знаряддя праці.

рактерні двобічно оброблені но-жі, нечисленні знаряддя з кісткита унікальні вироби з різьбленоїкістки (Пролом II). Серед фауніс-тичних останків переважають кіс-тки мамонта, коня, бізона, сайги,що вказує на певну спеціалізаціюв мисливстві. На деяких стоянкахвідкрито скелетні останки неан-дертальців (до 7 особин), частиназ яких була у спец. похованнях.Близькі за аналогією пам’яткивідомі на тер. Центр. Європи, алебагато даних свідчить на користьмісц. походження А. к.

Літ.: Колосов Ю.Г. Мустьерскиекультуры района Белогорска. К., 1986;Його ж. Аккайская мустьерская куль-тура. К., 1986; Колосов Ю.Г. и др. Ран-ний палеолит Крыма. К., 1993.

В.М. Степанчук.

АК-МЕЧЕТЬ — 1) назва до 1784м. Сімферополь; 2) назва до 1944смт Чорноморське.

АКСАКОВ Іван Сергійович(08.10(26.09).1823—08.02(27.01).1886) — юрист, літератор, жур-наліст, громад. діяч, ідеолог сло-в’янофільства (див. Слов’янофіли).Н. в с. Куроєдово (Надьожино)поблизу м. Бєлєбєй Оренбурзькоїгуб. (нині Башкортостан, РФ). Зістаровинного дворянського роду.Син рос. письменника С. Аксако-ва. З 1826 жив уМоскві, початковуосвіту дістав удома. 1838—42 навч.у петерб. Школі правознавства,після чого перебував на держ. слу-жбі. 1848—49 як чиновник МВСтаємно наглядав за розкольника-ми в Бессарабії. 30(18) берез. 1849арештований жандармами за ви-явлене в листуванні з батькамиспівчуття до Ю.Самаріна, ув’яз-неного в Петропавловській фор-теці; через чотири дні за розпо-рядженням імп. Миколи I відпу-щений під поліцейський нагляд.Написавши низку поезій, у т. ч.заборонених цензурою, і відмови-вшись припинити літ. працю, яктого вимагав міністр внутр. справ

Л.Перовський, 1851 був змуше-ний піти у відставку. 1852 у 1-мутомі укладеного ним «Москов-ского сборника» опублікував, зо-крема, ст. «Несколько слов о Го-голе», високо оцінивши «подвигжиття» письменника. Другий том,також за його впорядкуванням,зазнав урядової проскрипції, піс-ля чого А. було заказано редагува-ти будь-які видання.

Наприкінці 1853 за завданнямвід-ня статистики Рос. геогр. т-вавирушив в Україну досліджуватиекон. питання. Зібрані факти уза-гальнив у монографії «Исследова-ние о торговле на украинских яр-марках» (СПб., 1858), за що отри-мав велику Костянтинівську ме-даль Рос. геогр. т-ва і половиннуДемидовську премію Петерб. АН(схвальний відгук подав М.Бунге).

Під час Кримської війни 1853—1856 із Серпуховською дружиноюМоск. ополчення пройшов Украї-ною до Одеси, а потім до Бессара-бії. 1856 взяв участь у діяльностіспец. комісії з визначення, на-скільки Крим потерпів від бойо-вих дій та ін. військ. акцій, і з роз-слідування інтендантських зло-вживань. Того ж року надіслав зМиколаєва та ін. міст Причорно-мор’я матеріали для рос. преси.1857, перебуваючи за кордоном,налагодив співробітництво з Віль-ною російською друкарнею. У Моск-ві 1858 завідував конторою ж.«Сельское благоустройство», 1858—59 негласно редагував «Русскуюбеседу», друкував тв. Т.Шевченка,П.Куліша, Марка Вовчка, Д.Мор-довця, М.Максимовича, М.Симо-нова (М.Номиса), познайомився зТ.Шевченком, який назвав «діа-мантовим» його вірш «На новыйгод».

Спільно з М.Погодіним 1858ініціював створення моск. Сло-в’ян. благодійного комітету. 1859започаткував газ. «Парус», запро-сивши до співпраці й укр. авторів.Але за те, що він чітко не виокре-мив українців у програмному пе-реліку представників слов’ян. на-родів, йому вчинив обструкціюП.Куліш, підтриманий Т.Шев-ченком (конфлікт прагнув улад-нати М.Максимович, утім, «Па-рус» за «неблагонадійність» ужена другому номері уряд закрив).Пізніше А. виступав не тількипроти вирізнення «особливої ма-лоруської літературної мови», а йпроти репресій, поцілених на«малоруське наріччя».

Видавав часописи «День»(1861—65), «Москва» та «Москвич»(1867—68), «Русь» (1880—86). Заз-

навав цензурних утисків. На поч.1866 одружився з дочкою Ф.Тют-чева Ганною — гувернанткою мо-лодших дітей імп. Олександра II,фрейліною (1874 в час. «Русскийархив» умістив монументальнубіографію «Федор Иванович Тют-чев»). Від 1872 очолював Т-воаматорів рос. словесності приМоск. ун-ті, від 1874 — правліннямоск. кредитного т-ва. 1875—76був головою Слов’ян. к-ту, 1877—78 — Слов’ян. т-ва.

Під час війни Сербії та Чорно-горії проти Османської імперії1876—78 і російсько-турецької вій-ни 1877—1878 розгорнув широкукампанію на підтримку визвол.боротьби пд. слов’ян, постачавгроші та зброю. За висловлену назасіданні Слов’ян. т-ва 4 лип. (22черв.) 1878 критику царської дип-ломатії був до 1879 адміністра-тивно висланий з Москви. В ос-танні роки життя — один із кер.правосл. місіонерського т-ва, глас-нийМоск. думи. 1885 через хворо-бу призупинив свою діяльність івсе літо відпочивав у Криму.

П. у м. Москва. Залишив ве-лику епістолярну спадщину.

Тв.: Сочинения, т. 1—7. М., 1886—87; Письма к родным: 1844—1849. М.,1988; Письма к родным: 1849—1856.М., 1994.

Літ.: Маркевич А. И.С.Аксаков иего значение. Одесса, 1886; Сборникстатей, напечатанных в разных перио-дических изданиях по случаю кончи-ны И.С.Аксакова. М., 1886; Венге-ров С.А. Критико-биографическийсловарь русских писателей и ученых(от начала русской образованности донаших дней), т. 1. СПб., 1889; Труба-чов С. Аксаков Иван Сергеевич. В кн.:Русский биографический словарь, т. 1.СПб., 1896; Гудзій М.К. Невидані лис-ти П.О.Куліша до Аксакових. «Радян-ське літературознавство», 1957, № 19;Цимбаев Н.И. И.С.Аксаков в общест-венной жизни пореформенной Рос-сии. М., 1978.

П.Г. Усенко.

АКСЕЛЬРОД Павло (Пінхус) Бо-рисович (парт. псевдонім — Алек-сандрович; літ. — Н.Д., Робочий,Пітейнберг; 1850—16.04.1928) —політ. діяч, літератор. Н. поблизум. Почеп Мглинського пов. Чер-ніг. губ. (нині Брянська обл., РФ)в родині корчмаря. Навч. в єв-рейс. казенному уч-щі в м.Шклов, з 1863 — у г-зії в м. Моги-льов (обидва міста нині Моги-льовської обл., Білорусь), Ніжин.юрид. ліцеї, з 1872 — у Київ. ун-ті,де і почалася його революц. діяль-ність. Проводив пропагандистсь-ку роботу в артілях робітників-бу-

55АКСЕЛЬРОД

І.С. Аксаков.

П.Б. Аксельрод.

Реставрована нижня щелепа

неандертальця зі стоянки

Заскельне VI.

дівельників. 1873 був одним іззасн. народницького гуртка, щостав від-ням петерб. орг-ції чай-ковців. Брав участь у «ходінні в на-род». У жовт. 1874 заарештованийза пропаганду серед селян Моги-льовської губ.; втік з-під арешту.Переїхав спочатку до Берліна, усіч. 1875 — до Женеви, де зблизи-вся з нім. соціал-демократами ірос. емігрантами — прихильника-ми народника М.Бакуніна, яківидавали газ. «Работник». За до-рученням останніх у серп. 1875нелегально приїздив до Росії длявстановлення зв’язків з місц. гру-пами революціонерів. Після по-вернення наприкінці того ж рокудо Женеви співробітничав у ж.«Работник», 1878 був одним іззасн. і ред. ж. «Община», зблизив-ся з женевською секцієюЮрськоїфедерації анархістського Інтерна-ціоналу.

Від лют. 1879 — у Санкт-Пе-тербурзі, з черв. — в Одесі, деспробував відновити діяльністьрозгромленого Південноросійсько-го робітничого союзу. Того ж рокуприєднався до групи «Чорний пе-реділ», був ред. однойменного пе-ріодичного вид. Після розгромугрупи на поч. 1880 організувавнову групу — «Північноросійськетовариство “Земля і воля”», роз-робив її програму. З 1881 прожи-вав у м. Цюрих (Швейцарія),вивчав історію зх.-європ. робітн.руху, публікував статті у женевсь-кому ж. «Вольное слово», ж. «Вест-ник “Народной воли”». 1883 —один із співзасн. рос. с.-д. гру-пи «Визволення праці». У 1880—90-х рр. перекладав рос. мовоютв. К.Маркса і Ф.Енгельса, співро-бітничав у журналах «Рабочий»,

«Знамя», «Социалист» (один ізред.), «Социал-демократ», керувавнеперіодичним зб. «Работник», щовиходив 1896—99, опублікувавнизку статей і брошур, брав участьу конгресах Інтернаціоналу II (1893 —у Цюріху, 1896 — у Лондоні).

1900 увійшов до редакцій газ.«Искра» і ж. «Заря» та до кер-ва«Закордонної ліги революційноїсоціал-демократії». Після II з’їздуРСДРП — один з лідерів меншо-визму, політ. платформу якого об-ґрунтував у низці публікацій, увиступах на парт. з’їздах і конф.Під час революції 1905—1907 агіту-вав за скликання Народної думи.Вважав непримиримими більшо-вицький (див. Більшовизм) і мен-шовицький напрями в РСДРП,виступав за скликання робітн.з’їзду з метою створення новоїпартії, за докорінні зміни у діяль-ності рос. соціал-демократії назасадах реформізму та легалізації.1908—11 був ред. газ. «Голос со-циал-демократа», 1911—12 спів-робітничав у газ. «Живая жизнь»та ін. Брав участь у Віденськійконф. 1912, на якій оформивсят. зв. серпневий блок. 1914 А. увій-шов замість Г.Плеханова пред-ставником РСДРП до Міжнар.соціаліст. бюро. Брав участь уЦіммервальдській (у с. Ціммер-вальд) та Кінтальській (с. Кінталі;обидва в Швейцарії) міжнар. со-ціаліст. конф., входив до складу«Закордонного секретаріату Ор-ганізаційного комітету РСДРП» уЦюріху та редакції його «Извес-тий» (1915—17) — гол. друковано-го органу меншовицького інтер-націоналу. Під час Першої світо-вої війни виступав проти оборон-ства, але не поширював ці погля-

ди на герм. соціал-демократію,яка підтримувала власний уряд. Уподальшому дотримувався погля-дів «центристів» та пацифістів(див. Пацифізм), пропагував гасло«Ні перемог, ні поразок».

Від трав. до серп. 1917 жив уРосії, був обраний головою Орг.к-ту меншовиків, а на об’єднав-чому з’їзді партії — головою ЦКРСДРП. Працював у від. міжнар.зв’язків виконкому Петроградсь-кої ради робітн. і солдатських де-путатів. У серп. 1917 виїхав закордон для підготовки Стокго-льмської міжнар. соціаліст. кон-фереції. Жовтневу революцію 1917сприйняв вкрай негативно. Піз-ніше — чл. Бюро соціаліст. ро-бітн. Інтернаціоналу, співробітниккількох с.-д. періодичних вид., зо-крема ж. «Социалистический вес-тник».

П. у м. Берлін.Тв.: Die Entwicklung der social-re-

volutionaren Bewegung in Russland. Zь-rich, 1881; Письмо к товарищам. М.,1884; Ответ товарищу. Цюрих, 1887;Задачи рабочей интеллигенции в Рос-сии. Женева, 1893; Историческое по-ложение и взаимное отношение либе-ральной и социалистической демокра-тии в России. Женева, 1898; К вопросуо современных задачах и тактике русс-ких социал-демократов. Женева, 1898;Две тактики. СПб., 1907; Рабочий класси революционное движение в России.СПб., 1907; Народная дума и рабочийсъезд. СПб., 1907; Об антиликвидатор-стве и его исторических корнях. «На-ша Заря», 1911, № 1, 3, 5; Прежде и те-перь. О русском рабочем движении.«Живая Жизнь», 1913, № 3, 6, 9, 13; DieKrise und die Aufgaben der Internatio-nale. Zьrich, 1915; Пережитое и переду-манное, кн. 1. Берлин, 1923; Из архиваП.Б.Аксельрода. Берлин, 1924; Пере-писка Г.В.Плеханова и П.Б.Аксель-рода, т. 1—2. М., 1925.

Літ.: Потресов А.Н. П.Б.Аксель-род. 45 лет общественной деятельнос-ти. СПб., 1914; Наши противники. Сбо-рник материалов и документов. М.,1928; Памяти П.Б.Аксельрода. «Соци-алистический вестник», 1928, № 8—9;Деятели революционного движения вРоссии: Биобиблиографический сло-варь, т. 5. М., 1931.

Л.Д. Федорова.

АКТ ЗЛУКИ — урочисте прого-лошення Директорією акта прооб’єднання Української НародноїРеспубліки й Західноукраїнської На-родної Республіки в єдину незале-жну д-ву 22 січ. 1919 в Києві.

Внаслідок розвалу Австро-Угорщини на зх.-укр. землях 1 ли-стоп. 1918 постала нова д-ва —ЗУНР. Під тиском широких нар.мас, що прагнули об’єднання з

56АКТ

Мітинг на Софійськомумайдані у Києві з нагодипроголошення Акта злуки

ЗУНР і УНР. Київ,22 січня 1919.

«Великою Україною», в умовахрозв’язаної поляками інтервенціїУкраїнська національна рада ЗУНР,її найвища законодавча влада, до-ручила своєму урядові — Держав-ному секретаріату ЗУНР— вжитинеобхідних заходів для возз’єд-нання всіх укр. земель в єдинійд-ві. Укр. нац. рада надіслала де-легацію (О.Назарук, В.Шухевичта ін.) для переговорів з гетьма-ном П.Скоропадським. Та поприбутті переговори вже довелосявести з Директорією, яка стала начолі протигетьманського повстан-ня 1918. 1 груд. 1918 у Фастові бу-ло укладено «передвступний» до-говір між УНР і ЗУНР про насту-пну Злуку обох республік в однувелику д-ву. 3 січ. 1919 Укр. нац.рада ЗУНР у Станіславі (нинім. Івано-Франківськ) затвердила«передвступний» договір між ЗУНРі УНР і прийняла ухвалу про злу-ку укр. д-в: «Українська Націо-нальна Рада... проголошує торжес-твенно з’єднання... Західно-Укра-їнської Народної Республіки зУкраїнською Народною Респуб-лікою в одну, одноцільну, суве-ренну Народну Республіку».Держ. секретаріатові ЗУНР дору-чалося завершити офіц. укладен-ня договору про злуку. До скли-кання Установчих зборів об’єдна-ної Республіки законодавча владана тер. ЗУНР належала Укр. нац.раді, виконавчу здійснював Держ.секретаріат. Для переговорів зурядом УНР була обрана делега-ція у складі 65 осіб (очолювавЛ.Бачинський) та окрема комісія.22 січ. 1919 Директорія УНР зприводу визначної події видалаУніверсал, яким оповістила проутворення єдиної незалежної УНР.В урочистій обстановці у цей деньна Софійському майдані булопроголошено А. З.: «Однині во-єдино зливаються століттями одір-вані одна від одної частини єди-ної України — Західно-Українсь-ка Народна Республіка (Галичи-на, Буковина і Угорська Русь) іНаддніпрянська Велика Україна.Здійснились віковічні мрії, якимижили і за які умирали кращі синиУкраїни. Однині є єдина незале-жна Українська Народна Респуб-ліка». А. З. одностайно схвалено23 січ. 1919 Трудовим конгресомУкраїни, що відкрився напередо-дні. Представники ЗУНР (48 де-легатів) були введені до складуТрудового конгресу для негайно-го проведення в життя цього акта.До складу його президії обраногалицького соціал-демократа С.Ві-

тика. Директорії УНР надавалосяправо верховної влади і покладало-ся зобов’язання вжити всіх заходівдо оборони д-ви. До її складу малиувійти представники Західної Укра-їни. Назву ЗУНР було замінено на«Західна область Української На-родної Республіки» (ЗОУНР), якійзабезпечувалася територіальна авто-номія. Передбачалося скликати Ус-тановчі збори, що мали утворитиєдину владу Республіки.

Літ.: Винниченко В. Відродженнянації, ч. 3. К.—Відень, 1920; Левиць-кий К. Історія визвольних змагань га-лицьких українців в часи світової вій-ни. 1914—1918, ч. 1—3. Львів, 1930—38;Лозинський М. Галичина в рр. 1918—1920. Нью-Йорк, 1970; Конституційніакти України. 1917—1920. НевідоміКонституції України. К., 1992.

О.Й. Щусь.

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕ-ЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ — по-літико-правовий документ ВР Ук-раїни, прийнятий 24 серп. 1991,яким засвідчувався новий статусУкраїнської д-ви.

Цій події передувало прий-няття ВР України 16 лип. 1990 Де-кларації про державний суверенітетУкраїни 1990, якою проголошува-лася самостійність, повнота і не-подільність влади Укр. д-ви в ме-жах її тер. та незалежність і рівно-правність у зовн. відносинах.

Прийняття Акта відбувалосяв умовах, коли під дією зовн.чинників суверенітет Україниопинився під реальною загро-зою. Спроба держ. перевороту вСРСР у серп. 1991 виявила повнузалежність союзних республік-де-ржав від розвитку подій у Моск-ві, їх беззахисність. Тільки пов-ний провал моск. путчу зберігУкраїну від втрати нац. сувере-нітету та повернення її до тота-літарних часів. З огляду на це 24серп. 1991 в Києві розпочала ро-боту позачергова сесія ВР УРСР.З доповіддю про політ. ситуацію вкраїні виступив Голова ВР Украї-ни Л.Кравчук. Зі співдоповідя-ми виступили народні депутатиО.Мороз — від більшості та I.Юх-новський — від опозиції.

У доповіді й співдоповідях ви-словлювалася єдина думка пронеобхідність вжити рішучих захо-дів щодо захисту суверенітетуУкраїни. Було запропоновано ви-значити і створити всі структурисуверенітету та механізм йогопрактичної реалізації, надійну обо-роноздатну систему, прийнятизакони про статус військ, роз-

міщених на тер. України, виріши-ти питання про деполітизаціюправоохоронних органів респуб-ліки, вжити заходів щодо забезпе-чення екон. суверенітету. Від іме-ні Народної ради I.Юхновськийзапропонував проголосити акт, уякому мали бути зафіксовані не-залежний статус України, абсо-лютне верховенство її Конститу-ції, законів та урядових постанов.Проголошення цього акта пропо-нувалося підтвердити респ. рефе-рендумом. Надвечір 24 серп. 1991позачергова сесія ВР УРСР (392депутати — «за», 4 — «проти»)проголосила Акт незалежностіУкраїни, в якому констатувалося:

«Виходячи із смертельної не-безпеки, яка нависла була надУкраїною у зв’язку з державнимпереворотом в СРСР 19 серпня1991 року,

— продовжуючи тисячолітнютрадицію державотворення вУкраїні,

— виходячи з права на само-визначення, передбаченого Ста-тутом ООН та іншими міжнарод-но-правовими документами,

— здійснюючи Декларацію продержавний суверенітет України,Верховна Рада Української Радян-ської Соціалістичної Республікиурочисто проголошує:

Незалежність України тастворення самостійної українсь-кої держави — України.

Територія України є неподіль-ною і недоторканною.

Віднині на території Українимають чинність виключно Кон-ституція і закони України.

Цей акт набирає чинності змоменту його схвалення».

Водночас ВР визнала за необ-хідне провести 1 грудня 1991 все-український референдум на під-твердження Акта незалежності тавибори Президента України.

57АКТ

Голова Верховної РадиУкраїни Л. Кравчук

зачитує Актпроголошення

незалежності України.Київ, 24 серпня 1991.

ВР України прийняла такожпостанову про політ. обстановку інагальні дії щодо створення умовдля попередження нових спробвійськ. перевороту. Було визнанонеобхідним створення Ради обо-рони, ЗС України, Нац. гвардії,прискорене формування Консти-туційного суду. Урядові доручало-ся організувати перехід у влас-ність України підпр-в союзногопідпорядкування, ввести в обігвласну грошову одиницю та за-безпечити її конвертування.

У зв’язку з постановою пропроведення всеукр. референдуму24 жовт. 1991 було опубл. звер-нення ВР України до народу, вякому визначалася істор. рольАкта про незалежність та підкрес-лювалася особлива відповідаль-ність кожного при визначеннісвого волевиявлення. «Акт про-голошення незалежності Украї-ни, — зазначалося у зверненні, —це не витвір політиків, депутатівчи партій... Це об’єктивна потре-ба... Незалежність України —єдина можливість зупинити зубо-жіння нашого народу і створитигідні наших людей такі ж умовижиття, праці і відпочинку, якимивідзначаються передові країнисвіту... Незалежність України —це право і обов’язок збудуватиправову демократичну цивілізо-вану державу, де основними цін-ностями будуть реальність прав ісуверенітет особистості, гарантова-ність розвитку і гідності кожногогромадянина, представника будь-якої національності, всебічна по-вага до кожної етнічної меншини,що живе на українській землі...».

1 груд. 1991 громадяни Украї-ни взяли участь у всенар. рефе-рендумі. У бюлетень для таємногоголосування було внесено Актпроголошення незалежності Ук-раїни, прийнятий ВР України 24серп. 1991, і питання: «Чи під-

тверджуєте Ви Акт проголошеннянезалежності України?»

Всього у волевиявленні взя-ли участь 31 891 742 громадянина,або 84,18 % від заг. кількості вне-сених до списків. Ствердну відпо-відь на питання бюлетеня — «Так,підтверджую» — дали 90,32 % го-лосуючих (28 804 071 особа). Про-ти — «Ні, не підтверджую» — про-голосувало 7,58 %. Недійснимибуло визнано 2,10 % бюлетенів.

Схваливши на всенар. рефе-рендумі 1 груд. 1991 Акт проголо-шення незалежності України, на-род України надав цьому доку-ментові реальної сили та започат-кував новий етап розвитку історіїУкраїни.

В.М. Литвин.

АКТ П’ЯТОГО ЛИСТОПАДА1916 — заява нім. ген.-губерна-тора Г.Беселера у Варшаві й авст-ро-угор. ген.-губернатора К.Кукав Любліні про намір їхніх монар-хів створити «Королівство Поль-ське». Влітку 1916 послаблена на-ступом рос. військ Пд.-Зх. фронтуАвстро-Угорщина зняла запере-чення щодо проекту рейхсканцле-ра Т.Бетман-Гольвега створити за-лежну від Німеччини польс. д-ву,що виконає роль буфера. На нара-дах у Відні й Пщині (нині Польща)союзники узгодили позиції. Віденьпідвищив статус легіонів Ю.Піл-судського, об’єднавши їх у «Поль-ський запомоговий корпус».

2 листоп. 1916 Галичині нада-но широке самоврядування в ме-жах Австро-Угорщини. Зміцнив-ши зв’язки з польс. колами,Відень відмовився від неоднора-зових обіцянок адміністративноподілити Галичину за етнічнимпринципом. Остаточно перекрес-лювалися сподівання українцівна автономію.

А. п. л. задовольняв експан-сіоністські плани Берліна. 9 лис-топ. на таємному засіданні в Рейх-стазі Бетман-Гольвег заявив, щопольс. землі Німеччини залиша-ться в її складі, але будуть мо-білізовані необхідні для веденнявійни людські резерви Польщі.Створення польс. д-ви та визна-чення її кордонів відкладалося дозакінчення війни. Одночасно Бе-селер звернувся до польс. нас. іззакликом «до зброї» — створенняпольс. війська для війни на Сх.Генерал-губернатор сповістив та-кож, що окупаційні органи про-довжуватимуть урядувати на польс.територіях. Зростаюче незадово-лення польс. нас. змусило оку-паційні власті проголосити ство-

рення дорадчої польс. «Тимчасо-вої ради держави» («Ради стану»).Сформована в січ. 1917, вонаскладалася з 25 чл. (15 призначивнім. і 10 — австро-угор. ген.-губе-рнатор).

Втілення у життя намірів А. п.л. становило серйозну загрозу дляукр. нас. Галичини.

Літ.: Левицький К. Iсторія визволь-них змагань галицьких українців в часисвітової війни 1914—1918 рр., ч. 1—3.Львів, 1930—38; Рубинштейн Е.И. Кру-шение австро-венгерской монархии.М., 1963.

Р.Г. Симоненко.

АКТ ТРИДЦЯТОГО ЧЕРВНЯ1941— декларація про відновлен-ня Укр. д-ви, проголошена Орга-нізацією українських націоналістівпід проводом С.Бандери у Львовівсупереч волі німців, котрі в ходібойових дій на той час окупувалимайже всю Зх. Україну, але ще невстигли організувати в ній своювладу. Пункт 1-й А. т. ч. проголо-сив відновлення Укр. д-ви і за-кликав укр. народ боротися за їїсуверенну владу на всіх нац. зем-лях. У пункті 2-му йшлося простворення на зх.-укр. землях укр.влади, підпорядкованої майбут-ньому нац. урядові в Києві. Пункт3-й містив запевнення, що само-стійна Укр. д-ва буде тісно спів-працювати з Німеччиною. Далібуло оголошено список чл. держ.правління (уряду) на чолі зЯ.Стецьком (див. Українське дер-жавне правління). У наступні дніпо всій Зх. Україні активісти ОУНорганізували мітинги на підтрим-ку А. т. ч., створювали органи укр.місц. влади.

А. т. ч. застав окупантів знена-цька. Через кілька днів, післяконсультацій з Берліном, нацист-ська служба безпеки (СД) заареш-тувала Я.Стецька та його колег.Бандеру гітлерівці тримали піддомашнім арештом у м. Краків(Польща), вимагаючи відкликан-ня акта. Бандера відхилив вимогу,і разом із Стецьком його відпра-вили до Берліна. Обидва опини-лися у концтаборі Заксенгаузен (за30 км від Берліна). ОУН(б) пішлав підпілля і почала підготовкузбройного повстання проти оку-пантів.

В.С. Коваль.

«АКТЫ ВИЛЕНСКОЙ АРХЕО-ГРАФИЧЕСКОЙ КОМИССИИ»,«Акты, издаваемые ВиленскоюАрхеографическою коммиссіею»(38 т., 1865 — поч. 20 ст.) — зб. іс-тор. документів з фондів Віленсь-

58АКТ

Мітинг на площібіля Верховної РадиУкраїни.Київ, 24 серпня 1991.

кого центр. архіву та архівів пн.-зх. губ. Російської імперії. Охоп-лює актовий матеріал та ін. дже-рела з історії Великого князівстваЛитовського й суміжних з ним во-лодінь за 1387—1710. Переважнабільшість з них висвітлює історіюправослав’я в краї, а також різніаспекти політ., адм., законодав-чого життя та побуту його насе-лення. Є цінним джерелом длядослідження литов.-польс. доби вісторії України.

Літ.: Турцевич А. Краткий истори-ческий очерк Виленской комиссиидля разбора и издания древних актов.Вильно, 1906.

В.М. Матях.

«АКТЫ ЗАПАДНОЙ РОССИИ»,«Акты, относящіеся къ исторіи За-падной Россіи, собранные и издан-ные Археографическою коммис-сіею» (т. 1—5, 1846—53) — зб. іс-тор. документів за 1340—1699,більшість з яких була вперше вве-дена до наук. обігу. Містить поле-мічні тв. 16 ст. Має важливе зна-чення для дослідників середньо-вічної історії України, Білорусі,Литви, Росії. Акти стосуються,зокрема, питань політ. взаємин зПольщею, Кримським ханством,поземельних відносин, екон. роз-витку укр. міст, укладання Бере-стейської церковної унії 1596, дія-льності братств і всебічно висвіт-люють події національної революції1648—1676. Структурно кожен томскладається з передмови, де вка-зано місця зберігання оригіналівдокументів, вміщено легенду докожного з них та примітки. Пер-ші томи вийшли за заг. редакцією

чл. Петерб. археогр. комісії I.Гри-горовича, п’ятий — I.Тарнави-Боричевського.

В.М. Матях.

АКТИ ЗЕМСЬКІ ТА ГРОДСЬКІ(Akta terrestria et castrensia; Aktaziemskie i grodzkie) — збірки роз-різнених чи оформлених у книгиактів та документів земських ігродських судів воєводських і по-вітових міст та м-к укр. земель,що входили до Речі Посполитої таВеликого князівства Литовського.Це акти судів Белзького воєводства,Брацлавського воєводства, Волин-ського воєводства, Київського воє-водства, Підляського воєводства,Подільського воєводства, Руськоговоєводства (із Холмською зем-лею), Чернігівського воєводства.Їхні хронологічні межі: 1435—1783 (а на землях, захоплених Ро-сією, — 1795).

У Белзькому, Подільському таРус. воєводствах акти з’явилисяпісля ліквідації тут руського правата його ін-тів відповідно до судо-во-адм. реформи у Речі Посполи-тій 1434—35 (підставою служиликоролів. вердикти та ухвали сей-миків: берестейського — 1425, єд-лінського — 1430 та краківсько-го — 1433); на Волині й Правобе-режній Україні — з’явилися 1566,після запровадження тут 2-го Ли-тов. статуту (див. Статути Вели-кого князівства Литовського).

Дехто з дослідників до земсь-ких і гродських актів та докумен-тів зараховує документацію по-вітових судів Лівобережної Украї-

ни, заснованих гетьманом К.Ро-зумовським 19 листоп. 1763 за-мість полкових судів. Однак діло-водний характер, система веденняі спосіб субординації цих актів тадокументів були ін.

На сьогодні збереглися актита документи (у вигляді розрізне-них паперів, книг та їхніх фраг-ментів) земських і гродських су-дів: Вінниці, Володимира (нинім. Володимир-Волинський), Луцька,Житомира, Овруча, Галича, Коло-миї, Снятина, Белза, Буська, Гли-нян, Городка, Дрогобича, Жидаче-ва, Лопатина (нині с-ще міськ.типу), Львова, Мостиська, Олесь-ка (нині с-ще міськ. типу), Сам-бора, Сокаля, Стрия, Кристино-поля (нині м. Червоноград), Щир-ця (нині с-ще міськ. типу, усіЛьвів. обл.), Коропця (нині с-щеміськ. типу), Кременця, Теребовлі(нині усі троє Терноп. обл.), Ка-м’янця (нині м. Кам’янець-По-дільський), Летичева, Чернівців, атакож (нині тер. Польщі) — Вро-цлава, Городла (нині с. Хородло),Грабовця, Динева (Динув), Лан-цута (Ланьцут), Лежайська, Лю-бачева (Любачув), Переворська(Пшеворськ), Перемишля (Пше-мисль), Ряшева (Жешув), Сянока(Санок), Тичина та Ярослава.

Найдавніші актові книги ста-новлять собою збірки різних зазмістом документів. В останнійчв. 15 ст., а гол. чин. у 16 ст., з’яв-ляються книги, до яких вміщува-лися акти лише певного виду тазмісту. Найтиповішими актами ідокументами були розпоряджен-ня та оголошення воєводських іцентр. властей, сеймові та сейми-кові ухвали, фінансові вердикти ізвіти, постанови, а серед судовихпаперів — скарги, позови, прото-коли показань свідків і протоколиурядових комісій, угоди, рішення

59АКТИ

«Акты, издаваемые ВиленскоюАрхеографическою коммиссіею».Титульний аркуш.

«Akta grodzkiei ziemskie», т. 1. Львів,1868. Титульний аркуш.

«Акты, относящіеся къ исторіиЗападной Россіи, собранныеи изданные Археографическоюкоммиссіею». Титульний аркуш.

судів (декрети), звіти, протеста-ції, поквитування тощо. Кожнийіз названих видів актів мав своюформу викладу і формуляр.

Більшість судів вели діловод-ство за подвійною системою —акти спочатку записували «начор-но» в «книги протоколів» (за ско-роченим формуляром, без вступ-них і кінцевих діловодних клау-зул), а пізніше переписували у«Книги індуктів реляцій». Це спри-яло чіткому поділові книг на ті,які містять: а) записи публічнихактів (Akta publica) — ці акти під-лягали заг. (публічному) оголо-шенню і слугували підтверджен-ню правових відносин; б) записидопоміжних актів, що створюва-лись у канцеляріях земств і гродівта використовувалися для внутр. іпоточних потреб суду. Велися та-кож книги довідкового характеру.Кожний із цих типів книг поділя-вся на підтипи відмінних за своїмзмістом добірок актів. Цей поділхарактерний насамперед для судівБелзького та Рус. воєводств. На-приклад, земські суди вели книгизаписів публічних актів з різнихпитань, що стосувалися тимчасо-вих чи постійних («вічних») угодта умов щодо земельних маєтків;книги записів заяв, донесень ізізнань; книги й добірки актів пе-ребігу судових процесів; книгидекретів; книги реєстрації розгля-дуваних судом справ у спірнихпитаннях, а також різні допоміж-ні книги. Дещо відмінними засвоїм укладом, структурою та по-ділом є книги Волин., Київ., По-дільського та ін. воєводств.

Крім книг, у складі архівуземських і гродських судів знахо-дилися т. зв. фасцикули (в’язки)розрізнених діловодних копій,рідше облят і оригінальних доку-ментів. Серед них чимало позо-вів, скарг, актів тяжб тощо. У де-яких судах фасцикули ділилисяна фасцикули тих документів, чи-стові переписи з яких були внесе-ні до «Книги індуктів реляцій», ітих, які залишилися не переписа-ними. Крім цього, були окреміфасцикули, що містили різні під-готовчі матеріали, формулярни-ки, довідкові посібники.

А. з. та г. писалися староукр. —в Брацлавському, Волин., Київ.,Черніг. воєводствах — чи лат. мо-вою — в Белзькому, Рус. і Поділь-ському воєводствах. Використан-ня староукр. мови для веденняділоводства в зазначених воєвод-ствах було узаконене Литов. стату-том. Лат. мова неподільно панує в

актах земських та гродських судівБелзького, Рус. і Подільськоговоєводств до 1543. Пізніше дозво-лено вживати для цих воєводствпольс. мову. Але писарі часто затрадицією продовжували викори-стовувати лат. мову. Укр., польс.чи нім. мови вживалися лише підчас зачитування вироків (залежновід національності підсудної сто-рони), а також у записах, що ро-билися з оригіналів документівпопередніх сторіч. У 17 ст. укр.мова вживається в цих записахпереважно у транслітерації лати-ною (у «Книгах індуктів реля-цій»), водночас у заявах, протоко-лах зізнань тощо підписи проха-чів чи заявників-українців фіксу-ються укр. мовою.

Усі акти й документи у земсь-ких і гродських судах складала ка-нцелярія, власне канцеляристи,які поділялися на вищих та ниж-чих урядовців. На чолі канцеля-рій, як і суду, стояв воєвода абостароста, який, як намісник ко-роля, гарантував їхні права і обо-в’язки, здійснював постійний на-гляд за діловодством й зберіган-ням на належному рівні архіву.

До урядовців вищої категорії,поряд із суддею та підсудком, на-лежав земський чи гродський пи-сар. У 17—18 ст. з’являється поса-да помічника писаря, т. зв. підпи-саря. Він належав до урядовцівнижчого рангу, займався виключ-но внесенням актів до книг. Спо-чатку над створенням актів та до-кументів — від прийняття заяв і доскладання судових рішень (ухвал) —працювали усі урядовці, пізніше,коли гродський писар отримавправо самостійно розглядати ок-ремі справи у суді на т. зв. скарго-вих рочках, діловодством канце-лярії відав регент канцелярії.

За змістом А.з. та г. умовноможна поділити на кілька груп:1) документи про нас., його нац.склад, розташування, мову; 2) до-кументи, які стосуються держ.-адм. ладу й д-ви взагалі; 3) доку-менти про сусп.-вироб. відноси-ни; про право власності на зем-лю, купівлю і продаж рухомого йнерухомого майна, про цеховевир-во, фінанси і торгівлю; 4) до-кументи про сусп.-політ. життяміст, регіонів, усієї країни і част-ково чужих країн; 5) документипро побут, к-ру, конфесії, освітутощо.

Протягом 17—20 ст. багато А.з. та г. втрачено. В Україні налічу-ється 8270 книг і фасцикул (у

Львові зберігається 6541, у Ки-єві — 1729).

Дж.: Akta grodzkie і ziemskie, t. I—XXV. Lwоw, 1868—1935, часткова пу-блікація: Архив Юго-Западной Рос-сии, ч. I—VIII, т. I—XXXV. К., 1859—1914.

Літ.: Миллер Д.П. Очерки из исто-рии и юридического быта старой Ма-лороссии. Суды земские, гродские ипокоморские в 18 в. В кн.: СборникХарьковского историко-филологичес-кого общества, т. 8. Х., 1896; Левиц-кий О.И. Об актовых книгах, относя-щихся к истории Юго-Западного краяи Малороссии. В кн.: Труды XI Архео-логического съезда в Киеве, т. 1. М.,1899; Андріяшев О.А. Актові книги Ки-ївського Центрального архіву давніхактів. В кн.: Центральний архів старо-давніх актів у Києві. К., 1929; Badec-ki K. Archiwum Akt dawnych mjasta Lwo-wa, t. 3—4. Lwоw, 1935—36; Dabkows-ki P. Katalog dawnych aktуw sudowychpolskich wojewуdztwa Ruskiego i Belzkie-go, przechowywanych w Archiwum Pa-сstwowem we Lwowie. Lwуw, 1937; Про-ценко Л.А. Опис актових книг у відділістародавніх актів ЦДІА УРСР. «Науко-во-інформаційний бюлетень УРСР»,1958, № 3; Дашкевич Я.Р. Адміністра-тивні, судові й фінансові книги наУкраїні в 13—18 ст. (Проблематика,стан і методика дослідження). «Істо-ричні джерела та їх використання»,1969, вип. 4; Купчинський О.А. Земськіта гродські судово-адміністративні до-кументальні фонди Львова. К., 1998.

О.А. Купчинський.

АКТИ ІСТОРИЧНІ — істор. до-кументи, у яких в юрид. формі за-фіксовано постановку чи ви-рішення питань договірно-право-вого змісту між певними юрид.сторонами і зазначено безпосере-дньо чи опосередковано конкрет-ного автора та адресата. За озна-кою походження чи авторством А.і. бувають публічні, приватні,приватно-публічні, публічно-при-ватні; за ознакою місця дії —держ., церк., світські; за співвід-ношенням змісту тексту і предме-тної ситуації — договірні (міжнар.світські договори, конкордати,приватні угоди — відкупу, підря-ду, купівлі, дарування, обміну таін.), договірно-законодавчі (дав-ньорим. та середньовічні дипло-ми, жалувальні, уставні грамотита ін.), договірно-засвідчувальні(дипломи на титули, чини, зван-ня, мандати, ранги, метрики то-що), договірно-законодавчо-роз-порядчі (заповіти монархів), до-говірно-розпорядчі (духовні гра-моти приватних осіб, векселі,указні грамоти, певна частинауказів, розпоряджень, постанов),договірно-протокольно-резолю-тивні (судові грамоти, витяги з

60АКТИ

протоколів доповідних суднихсписків, правних грамот тощо),договірно-реєстраційно-облікові(сотниці, витяги із писцових книгтощо), клопотальні (характерис-тики, рекомендаційні листи, по-руки та ін.), договірно-облікові(посольські, родовідні, приходсь-ко-витратні, домові, оброчні кни-ги та ін.), договірно-доповідні(відозви-угоди), договірно-епіс-толярні (відкриті листи, посланняцерк. ієрархів, у т. ч. енциклікитощо).

Термін «акт» (лат. actus, відаgo — приводжу в рух; actum —документ) для означення юрид.документів на тер. України на-був широкого розповсюдження із16 ст. До цього різні за змістом іправовим значенням законодавчідокументи (понад 150 різнови-дів), що були чинними в укр. зем-лях, іменувалися привілеями, гра-мотами, універсалами.

У ході істор. розвитку спосте-рігається певна еволюція актовихдокументів, спричинена, зокре-ма, ієрархізацією структури су-сп-ва, унормуванням звичаєвогоправа, систематизацією правовихнорм. Актові документи за різніістор. періоди збереглися доситьнерівномірно. А. і. представлені:договорами Київської Русі з Візан-тією, Галицько-Волинського кня-зівства з Польщею, Литвою, Уго-рщиною, Тевтонським орденом, Зо-лотою Ордою; церк. уставами Во-лодимира Святославича, ЯрославаМудрого, «Руською правдою»; вкла-дними, купчими, вірчими, устав-ними, жалуваними грамотами таін. Загалом цих актів дійшло донаших днів обмаль. Значно біль-ше збереглося А. і., датованих 14 ст.та пізнішим часом (див., напр.,Акти земські та гродські). Систе-матичне вивчення й видання А. і.почалося у Зх. Європі з 17 ст., вРосійській імперії, до якої тоді вхо-дила більша частина тер. Украї-ни, з кін. 18 ст.

Літ.: Каштанов С.М. Очерки рус-ской дипломатики. М., 1970; Каталогколекції документів Київської архео-графічної комісії. 1369—1899. К., 1971;Каталог пергаментних документів Цент-рального державного історичного ар-хіву УРСР у Львові. 1233—1799. К.,1972; Ковальский Н.П. Источниковеде-ние истории Украины XVI—XVIII вв.Днепропетровск, 1978; Источникове-дение истории СССР. М., 1981;Шмидт С.О. О классификации исто-рических источников. В кн.: Вспомо-гательные исторические дисципли-ны. М., 1985; Источниковедение оте-чественной истории. М., 1989; Санце-

вич А.В. Источниковедение в кругуисторических дисциплин. В кн.: Исто-чниковедческая культура студента-ис-торика. Тверь, 1990; Каштанов С.М. Ак-товая археография. М., 1998; Універ-сали Богдана Хмельницького: 1648—1657. К., 1998; Універсали Івана Мазе-пи. К., 2002.

В.В. Бездрабко.

«АКТЫМОСКОВСКОГО ГОСУ-ДАРСТВА», «Акты Московскагогосударства, изданные Император-скою Академіею наукъ» (т. 1—3.,1890, 1894, 1901) — зб. документівз політ. та військ. історії, вибра-них з діловодства Моск. столуРозрядного приказу — центр.урядової установи 16—18 ст., яка

відала служилими людьми, військ.управлінням, пд. р-нами Рос.д-ви, жалуванням дворянства, ке-рувала воєн. діями, призначен-ням полкових і міськ. воєвод,прикордонною службою. Редак-тори — Н.Попов (т. 1—2), Д.Са-моквасов (т. 1—3). Т. 1 міститьматеріали 1571—1634, т. 2 — 1635—59, т. 3 — 1660—64. Документирозміщено за роками, пронуме-ровано. Кожен том має по двапокажчики (іменний і топогра-фічний; предметний), побудованіза алфавітом. Документи містятьінформацію про станичну й сто-рожову службу, буд-во і стан за-січних фортець, боротьбу з наско-ками крим. татар, воєн. події1614—18, польсько-російську війну1632—1634, польсько-російську війну1654—1667, російсько-шведськувійну 1656—58, дипломатичні від-

носини з Кримським ханством,становище служилих людей — по-жалування чинами, маєтками,грошовими окладами, переміщен-ня по службі, накази воєводамприкордонних міст та їх повідом-лення. Збірка є цінним джереломз екон., політ., військ. історії Ук-раїни й Криму. Йдеться про обо-рону Слобідської України і Лівобе-режної України від нападів крим. іногайських татар, полковий уст-рій, козац. ранги, формування ко-зац. загонів, національну революцію1648—1676, походи гетьмана Б.Хмель-ницького та його відносини з рос.царем Олексієм Михайловичем,нар. рухи 1650—60-х рр., призна-чення воєвод в укр. міста та їхстосунки з місц. нас., становищецеркви тощо.

Л.Д. Федорова.

«АКТЫЮЖНОЙ И ЗАПАДНОЙРОССИИ», «Акты, относящіеся къисторіи Южной и Западной Россіи,собранные и изданные Археогра-фическою коммиссіею» (т. 1—15,СПб., 1863—92) — зб. істор. доку-ментів 14—17 ст. із фондів Польс.приказу й Малоросійського прика-зу, які зберігалися в моск. архівахМЗС і Міністерства юстиції (ниніРос. держ. архів давніх актів), іЛитовської метрики. Містить до-кументи 1361—1659, розташов. вхронологічному порядку. Редак-тори М.Костомаров (т. 1—9, 11—13), Г.Карпов (т. 10, додаток дот. 11, т. 14, 15). Т. 14 присвяченийісторії Білорусі 1654—55. Т. 15містить додатки до попередніх. У

61АКТЫ

«Акты Московскаго государства,изданные ИмператорскоюАкадеміею наукъ». Титульний аркуш.

«Акты, относящіесякъ исторіи Южнойи Западной Россіи,собранные и изданныеАрхеографическоюкоммиссіею».Титульний аркуш.

зб. є документи з екон., соціаль-ного, політ. життя України, Біло-русі, Росії: жалувані грамотиудільних князів і великих литов.князів на володіння землями ймаєтками, на воєводство, старо-ство, єпископство, архімандритс-тво, шляхетські звання; юрид. ак-ти (купчі, закладні, мінові, від-казні, духовні, судові); грамотий акти щодо церк. управління,управління й устрою міст (у т.ч.Києва, Білої Церкви), про феод. ймонастирське землеволодіння, прозбирання держ. прибутків і по-датків, становище міськ. й сільс.нас., відносини між Україною,Росією, Литвою, Польщею, Мол-довою, Кримом, Туреччиною, Угор-щиною, Австрією, Швецією. Осн.корпус опублікованих докумен-тів стосується історії козацтва,Запорозької Січі, сел.-козац. повс-тань, національної революції 1648—1676. Документи висвітлюютьадм.-тер. устрій України, її со-ціально-екон., політ. й воєн. ста-новище, вибори гетьманів, їхністосунки з іноз. д-вами, права івольності козацтва, історію цер-кви, Берестейську церковну унію1596, історію Лівонської війни1558—1583, польсько-російської вій-ни 1632—1634, сел. війни підпроводом С.Разіна 1670—71 то-що. Велику цінність мають мате-ріали біографічного характеруБ.Хмельницького, Ю.Хмельницького,П.Дорошенка, I.Виговського, I.Брю-ховецького, Л.Барановича, I.Ґізеля,Д.Многогрішного, I.Самойловича,I.Сірка.

Л.Д. Федорова.

АКУЛОВ Іван Олексійович(26(12).04.1888—30.10.1937) —рад. парт., держ., профспілковийдіяч. Н. в м. Санкт-Петербург убідній міщанській сім’ї. Освітасередня. Чл. РСДРП(б) від 1907.Активний учасник Жовтневої ре-волюції 1917 у Петрограді (ниніС.-Петербург). 1921 — секретарКрим. обкому РКП(б). До 1929 —на керівній рад. і профспілковійроботі в Україні. Від 1922 — чл.ВУЦВК й голова Донец. губ. від.Всерос. спілки робітників-гірників(ВСРГ), від якої делегований доЦК ВСРГ СРСР, де працював дожовт. 1923. Від берез. 1925 — го-лова Всеукраїнської ради професій-них спілок, а від груд. 1927 — сек-ретар ВЦРПС. 1929—33 — навідп. посадах у парт. і держ.органах союзного значення (заст.голови Центр. контрольної ко-місії ВКП(б), заст. наркома Ро-бітн.-сел. інспекції СРСР, перший

заст. голови ОДПУ СРСР). Віджовт. 1932 — знову в Україні: сек-ретар Донец. обкому КП(б)У, чл.політбюро ЦК КП(б)У. Від лис-топ. 1933 — у Москві (прокурорСРСР, чл. ЦВК СРСР, заст. сек-ретаря ВР). Обирався чл. ЦКВКП(б) на XII, XIII, XVI та ХVIIз’їздах партії. Репресований. Стра-чений. Реабілітовано 1954.

Літ.: Блинов А.С.Иван Акулов. М.,1967.

О.М. Мовчан.

АКЦИЗ (франц. accise, від лат.accido — обрізаю) — вид непря-мого податку на товари, переваж-но широкого вжитку, а також напевні послуги. З ранньофеодаль-ного часу став важливим джере-лом прибутків держ. бюджету, атакож дієвим інструментом внутр.екон. політики багатьох країн. Наукр. землях А. запроваджений задоби Російської імперії. У розмов-ній мові того часу А. називали та-кож установи, які опікувалисязбиранням цього податку. А. опо-датковувалися, як правило, алко-гольні напої, тютюн, цукор, сіль,сірники, чай, свічки, нафтовіпродукти та деякі ін. товари. А.здебільшого надходив до держ.скарбниці, але інколи йшов домісц. бюджетів, зокрема, на утри-мання органів місц. самовряду-вання. Так, частина А. за продажм’яса у Києві в 19 ст. йшла доміськ. бюджету.

А. стягувався зі споживачашляхом збільшення ціни товаруабо тарифів на послуги, а також зпідприємців через оподаткуваннярізних стадій вир-ва товару. Пра-ктикувалася система абонентів,тобто попередня сплата А., якапідтверджувалася штемпелем, атакож збір А. лише з певних ста-дій переміщення товару. РозмірА. визначався залежно від кілько-сті та якості товарів. Товари, якіекспортувалися за кордон, якправило, А. не оподатковувалися.Протягом 19 — на поч. 20 ст. уРос. імперії існували досить знач-ні регіональні відмінності у стягу-ванні А., який часто поєднувавсяз патентними зборами та ін. пода-тками. 1860—61 були створеніспец. місц. установи — губернськіта обласні акцизні управління,які спершу опікувалися зборамиА. з алкоголю, а потім з усіх ін.товарів. До складу цих установвходили управителі, ревізори,техніки, чиновники з суд. части-ни, контролери, наглядачі, кан-целяристи та ін. У Волин., По-

дільській, Бессарабській та ін. гу-берніях функціонувала т. зв. кор-чмова сторожа, яка здійснюваланагляд за сплатою А. та вела боро-тьбу з контрабандою алкоголемтощо.

А. збирався урядами Україн-ської Народної Республіки та Укра-їнської Держави. В СРСР А. опо-датковувалася низка товарів, зо-крема алкоголь, тютюн, текстильу період нової економічної політи-ки. 1930 А. був замінений подат-ком з обігу. В сучасній Україні вінмає назву акцизний збір і регу-люється декретом КМ Українивід 26 груд. 1992 «Про акцизнийзбір».

Літ.: Яснопольский Н. О географи-ческом распределении государствен-ных доходов России. К., 1890; Порш М.Україна в державнім бюджеті Росії.Катеринослав, 1918; Лебідь-Юрчик Х.Бюджетове право. Львів, 1927; Тимо-шенко В. Україна і Росія в їх економіч-них взаємовідношеннях. «Українськийекономіст», 1928, т. 1; Основы финан-совой системы СССР. М., 1930; Руба-новський П. Державні податки. Х.,1932; Зозуля Я., Мартос Б. Гроші Укра-їнської Держави. Мюнхен, 1972; Гна-тишак М. Державні гроші України1917—1920 років: Ілюстрований істо-рико-іконографічний нарис. Клівленд,1973.

О.В. Ясь.

АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА18 ст. — поч. 20 ст. (АТ) — видгосп. товариств (пром. підпр-в читорг. об’єднань), статутний ка-пітал яких поділений на визначе-ну кількість акцій однакової но-мінальної вартості. Кількістю ак-цій, що належать тому чи ін. ак-ціонерові, визначаються правацього акціонера на: дивіденди;управління підпр-вом; ч. майна увипадку ліквідації т-ва. Вищиморганом управління АТ є заг. збо-ри акціонерів, які скликаються увизначені статутом АТ терміни.Для управління АТ між зборамизбори обирають постійно діючіоргани — здебільшого правління,раду (що виконує функції нагля-ду), ревізійну комісію. ДіяльністьАТ регулюється акціонерним за-конодавством.

АТ почали виникати в періодпервісного нагромадження ка-піталів. Вони давали можливістьмобілізувати кошти, що належалирізним особам, спрямовувати їхна розвиток вир-ва.

Відповідальність учасників то-го чи ін. АТ у випадку банкрутст-ва останнього обмежувалася вар-тістю їхніх акцій — т. зв. принцип

62АКУЛОВ

І.О. Акулов.

обмеженої відповідальності. Цейпринцип був відомий у Російськійімперії від 18 ст., законодавчо йо-го було оформлено 1805; д-ва ре-гулювала виникнення АТ: вонистворювалися лише з дозволуК-ту міністрів з наступним за-твердженням царем. Від 1885 АТбули зобов’язані публікувати своїфінансові звіти. АТ володіли гол.чин. великими підпр-вами. Уформі АТ найчастіше виступалимонополії, значна ч. капіталівяких належала іноз. підпр-вам.

У тій ч. України, що входиладо Рос. імперії, АТ за участі іноз.капіталів відігравали значну рольу 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст., осо-бливо у кам’яновугільній та мета-лургійній пром-сті, у буд-ві заліз-ничного та міськ. транспорту й ін.галузях.

На поч. 20 ст. капіталістам-іноземцям належало 90 % акціо-нерного капіталу монополістич-них об-нь Півдня Росії, переваж-на більшість прибутків якихспливала за кордон.

Декретом РНК РСФРР від4 берез. 1919 акції АТ були без-оплатно анульовані. У СРСР за ча-сів нової економічної політикирад. влада частково повернуласядо практики використання АТ угосп. житті. АТ були однією ізформ управління рад. пром-стю йторгівлею за участі кількох госпо-дарчих наркоматів. У 1930-х рр.АТ були ліквідовані.

Літ.: Шепелев Л.Е. Акционерноеучредительство в России (Историко-статистический очерк). В кн.: Из исто-рии империализма в России. М.—Л.,1959; Його ж. Акционерные компаниив России. Л., 1973.

Г.Г. Єфіменко.

АКЧЕ (турец. «білуватий», відгрец. �!"��� «білий») — дрібнатурец. срібна монета (карбованадо 1836), відома в Молдові та наБуковині 15—17 ст. як аспр. ПершіА. (вагою 1,2 г срібла 900-ї проби)карбував 1328—29 султан Орхан.Вага та проба А. постійно знижу-валася — 1,028 г (1451—81), 0,737 г(1481—1512), 0,5 г (1574—95),0,33 г (1603), 0,19—0,13 г (1687). Умісц. скарбах є монети 3 А. (пара)та 10 А. (онлук). 1512—77 40 А. == 1 курушу. 1520—70 50 А = 1 фло-рину. 1687 120 А. = 40 пара = 1 ку-рушу. Окрім турец. А., відомі бі-лонні татар. А. 15—18 ст. та міднімолдов. А. Івана Вода Лютого(1572—74).

Літ.: Быков А.А. Монеты ТурцииXIV—XVII вв. Л., 1939; Котляр М.Ф.Грошовий обіг на території України

доби феодалізму. К., 1971; Огуй О.Д.Монетно-лічильні найменування наБуковині та в Молдові (кінець 14 —перша третина 19 ст.). Чернівці, 1997.

О.Д. Огуй.

АЛАЗОНИ (алізони) — племенараннього залізного віку, які згадуєГеродот. У землях А., там, де рікиТірас (нині Дністер) та Гіпаніс(нині Пд. Буг) зближують своїрічища, знаходилося священнеджерело Ексампей. По Ексампеюпроходив кордон між А. і скіфа-ми-орачами. А. — пн. сусіди кал-ліпідів. За свідченням Геродота, А.займалися землеробством. Даніпро А. дуже стислі, тому зв’язатиз ними певну групу археол. пам’я-ток важко. Свого часу з цим наро-дом пов’язувалися поховання узернових ямах, відкриті на тер.антич. поселення біля с. Варва-рівка (побл. м. Миколаїв), піз-ніше — тимчасові стоянки ран-нього залізного віку у Побужжі.Зараз вважають, що А. належалистепові скіф. поховання, лока-лізовані у Нижньому Побужжі.

Н.О. Гаврилюк.

АЛАНИ — одне з найвідомішихсарматських угруповань. Упершезгадані в джерелах 1 ст. н. е. (Ва-лерій Флакк, Марк Лукан, Сене-ка, Пліній Старший, Йосиф Фла-вій). Походженням пов’язані зкочовими племенами Центр. таСеред. Азії. З’явившись на земляхаорсів в серед. 1 ст. н. е., А. швид-ко досягли політ. домінування тазгодом асимілювали останніх,створивши самобутню і яскравук-ру, одним з проявів якої є т. зв.поліхромний «бірюзово-золотий»стиль ювелірних виробів. У 2-йпол. 1 ст. частина А. очолила аор-ське угруповання, яке перекочу-вало в Пн. Причорномор’я. По-чинаючи з серед. 2 ст. в письмо-вих джерелах А. звуться усі сар-матські племена на тер., що єтеренами сучасної України. Па-м’ятки пізніх А. в Україні зосере-джені на сх. (лівобереж. лісостеп,Донбас), зх. (Нижнє Подунав’я)та в передгірському Криму. Вонибрали участь у Маркоманськихвійнах з Римом (див. Рим Старо-давній) (168—175 та 178—180 рр.),в походах готів на Рим. імперію в2-й пол. 3 ст., служили в рим. кін-ноті як найманці. 375 були розби-ті гунами та включені до складу їх-нього союзу племен, з яким дійш-ли до Зх. Європи, частково осів-ши у Франції та Іспанії.

Літ.: Иосиф Флавий. Иудейскаявойна. СПб., 1900; Аммиан Марцелин.

История, вып. 1—3. К., 1906—08; ИосифФлавий. История иудейской войны.М., 1958; Скрипкин А.С. Азиатская Са-рматия. Саратов, 1990; Аммиан Марце-лин. Римская история. СПб., 2000.

О.В. Симоненко.

АЛЕБАРДА (від середньовічногонім. helmbarte — helm (давньонім.helmo) — руків’я і barte (від дав-ньонім. barta) — сокира; звідсифранц. hаllebarde, з італ. alabar-da) — різновид холодної древко-вої зброї поліфункціональногопризначення. Складається з древ-ка та прикріпленої до нього бойо-вої частини, яка спочатку булакомбінацією двох гол. елементів:бойової сокири та списа (на Сх. —келепа та списа), а також додат-кових: чекана, бойового молота,гаків тощо. Осн. призначенняА. — нанесення січних, колючих,іноді пробивних (або розбивних)ударів. Для бойової частини А. та-кож характерні деякі додатковіфункції — захват бойових частинзброї, або частин тіла супротив-ника, стягування вершника з ко-ня тощо.

Уперше А. з’явилася в Дав-ньому Китаї у 3 ст. до н. е. Її бо-йова частина поєднувала спис такитайс. різновид келепа. Пізнішекелеп було замінено на лезо-гардуу формі півмісяця. Існували най-різноманітніші різновиди такоїзброї (варіювалися довжина древ-ка — від 1 до 3,5 м і більше, роз-міри та кількість елементів бойо-вої частини), що робило її прида-тною для бойового використанняяк вершниками, так і пішими.

Від 14 ст. А. набула поширен-ня у Зх. Європі, вперше з’явив-шись у Швейцарії та Німеччині.Розрізняють нім. й італ. А. Першімали більш вузьке і довге лезо.Клинки італ. А. були різноманіт-них форм і часто прикрашалисядекором.

Пізніше спис та сокира бойо-вої частини трансформувалися воригінальні різновиди: виниклаА. з широким дволезовим клин-ком (глефа), кривим клинком,клинком у вигляді півмісяця то-що. Середня довжина європ. А.складала 180—220 см.

Від 14 до 16 ст. А. була наозброєнні піхоти багатьох європ.країн. Від 16 ст. замінюєтьсяпікою, зберігаючи до 18 ст. функ-цію зброї палацової охорони тапарадної зброї.

На тер. сучасної України А. в16—18 ст. використовувалась увійськах ін. країн (Речі Посполи-

63АЛЕБАРДА

Акче Орхана.

Акче Баязіда I.1389/90.

тої, Рос. д-ви). Для укр. козаківта селян А. як зброя не харак-терна.

Літ.: Boeheim W. Handbuch derWaffenkunde. Leipzig, 1890; Винклер П.,фон. Оружие: Руководство к истории,описанию и изображению ручногооружия с древнейших времен до нача-ла века. М., 1992; Асмолов К.В. Исто-рия холодного оружия, ч. 2. М., 1994;Merriam Webster’s Collegiate Dictionary.Springfiеld, 1995; Кулинский А.Н. Рус-ское холодное оружие. СПб., 2001.

Д.В. Тоїчкін.

«АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКО-ГО ГРАМОТА»— вигаданий при-вілей на право володіння тер. відПн. до Адріатичного м. і підко-рення тамтешніх народів, що йо-го нібито надав Александр Ма-кедонський своїм «союзникам —слов’янам» за виявлену нимивійськ. доблесть, хоробрість і вір-ність. Походження цього істор.фальсифіката до кінця не з’ясова-не. Очевидно, він виник у серед.14 ст. в елітарному, патріотичноналаштованому середовищі Чесь-кого королівства. Найраніший звідомих списків «А. М. г.» (лати-ною) виявлено в чеському руко-писному зб. (1443) із зібр. Д.Цер-роні (архів м. Брно, нині Чехія),де він міститься поряд з матеріа-лами, у яких обґрунтовується не-обхідність обрання чеського ко-роля зі слов’ян. Перші публікації«А. М. г.» здійснили чеський істо-рик В.Гайк (1541) і польс. історикМ.Бєльський (1551). Даний доку-мент справив вплив на осмислен-ня укр. авторами 16—17 ст. ран-ньої історії слов’янства, а такожпозначився на розробці ними ет-нокульт.-істор. ідей раннього Но-вого часу. Йдеться насампередпро включення минулого укр. на-роду до контексту антич. історії.Так, в істор. схемі укр.-польс. ав-тора 16 ст. С.Оріховського дотер., наданих Александром Маке-донським слов’янам, зараховува-лася Рутенія (Русь). Причому по-яву цієї грамоти Оріховський по-в’язував із перемогою «полко-водців» Александра Македонсь-кого (якому приписував слов’ян.походження) — Чеха, Леха, Руса(Роксолана). У таких істор. тво-рах, як Густинський літопис, «Крой-ніка» Ф.Софоновича, укр. Хроно-граф за списком Л.Боболинського,київ. «Синопсис», а також деякихполемічних трактатах міфологемапожалування Александром Маке-донським слов’янам грамоти впи-сувалася в коло ідей, що були ак-

туальними для тогочасного періо-ду становлення свідомості укр.народу, зокрема: слов’ян. етно-культ. спільності; політ. рівно-правності українців з ін. народа-ми-сусідами; законного права ук-раїнців бути повноправними гос-подарями на своїй землі. Сумнівищодо достовірності «А. М. г.» ви-словлювалися уже в 16—17 ст.,зокрема, М.Кромером, А.Коханов-ським, Ю.Крижаничем. У сх.-сло-в’ян. істор. науці одним з першихпіддав предметній критиці цюміфологему рос. історик В.Та-тищев.

Літ.: Первольф И. Славяне, их вза-имные отношения и связи, т. 2. Вар-шава, 1888; Bartoš F.M. Miliищv Angelusa husitskб postila v Mikulovskйm sbo-rniku. В кн.: Jiboиsky sbornik historickэ.1939; Pfister F. Das Privilegium slavicumAlexander des Gro�en. «Zeitschrift fьrSlawistik», 1961, N 3; Šrabenskэ M. Cer-roniho sbirka. Brno, 1973; sv. 1; Мыль-ников А.С. Картина славянского мира:взгляд из Восточной Европы. Этноге-нетические легенды, догадки, прото-гипотезы XVI — начала ХVIII века.СПб., 1996.

П.М. Сас.

АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПАТРІ-АРХАТ — один з найдавнішихпатріархатів християн. церкви сх.обряду, свого часу як патріар-хат — осн. одиниця устрою Церк-ви — посідав 2-ге місце після Ри-му. Пізніше, після Халкідонсько-го собору 451 (див. Собори вселен-ські), християни Єгипту вже небули об’єднані в одну структуру.Назва походить від назви голов-ного місця розташування — м. Алек-сандрія (Єгипет). Суперечка, щовиникла після Халкідона у зв’язкуз христологічним вченням, спри-чинилася до розколу на біль-шість, яка відмовилася від рішеньсобору, і меншість, переважногрец., яка підтримала його. Спо-чатку обидва угруповання відпра-вляли давню александрійськулітургію, проте в грец. церкві їїпоступово замінили візант. 642Єгипет захопили араби, греки по-чали зазнавати гонінь за зв’язок зВізантією. Після захоплення Єги-пту турками 1517 грец. патріархАлександрії переїхав до Констан-тинополя (Стамбула), значноюмірою був залежним від Констан-тинопольського (Вселенського) па-тріарха (див. Константинопольсь-кий патріархат). Тільки 1846 піс-ля обрання патріархом Єрофея Iпатріархат вернувся до Александ-рії. Втручання Вселенського пат-ріарха припинилося зі смертю

Єрофея I 1858. Патріарх Мелетій II(1926—35) запровадив правила са-моуправління патріархату, що ук-ріпило його незалежність. Булозасновано Свято-Афанасіївську се-мінарію, впроваджено церк. судиі поширено юрисдикцію А. п. навсю Африку. 1930 в Уганді підкер-вом колиш. англіканина Рей-бена Спартса виник рух африкан-ців за сповідування православ’я. Улистоп. 1994 Священний синодпатріархії встановив тут єпархію,обравши першим митрополитомФеодора Нагьяма. А. п. провадитьактивну екуменічну політику (див.Екуменізм релігійний). Діє сино-дальна система управління, пат-ріарха обирають миряни і кліри-ки. Відкрито семінарію в Найробі(Кенія).

З Україною А. п. був пов’яза-ний через подорожі його патріар-хів до Рос. д-ви. 1593 Львівськебратство надрукувало полеміч-ний трактат патріарха МелетіяПігаса, в якому той закликав бра-тчиків до заснування вищої шко-ли і водночас виявив обережнеставлення до заснування Москов-ського патріархату, яке відбулосябез собору всіх патріархів. На Бе-рестейському соборі (див. Берес-тейська церковна унія 1596) пат-ріарха представляв Кирило Лука-ріс, який підтримував тих русинів,що відмовилися від унії з Римом.

Літ.: Малышевский И.И. Александ-рийский патриарх Мелетий Пигас иего участие в делах Русской Церкви,т. 1—2. К., 1872; Runciman S. The GreatChurch in Captivіty: A Study of thePatriarchate of Constantinople from theEve of the Turkish Conquest to the GreekWar of Independence. London, 1968; Ґу-дзяк Б. Криза і реформа: Київська мит-рополія, Царгородський патріархат ігенеза Берестейської унії. Львів, 2000.

В.Є. Зема.

АЛЕКСАНДРОВ Анатолій Пет-рович (13.02(31.01).1903—03.02.1994) — фахівець у галузі атомноїфізики та енергетики. Акад. АНСРСР (1953; від 1992 — РАН).Тричі Герой Соц. Праці (1954,1960, 1973). Н. у м. Тараща. Закін-чив Київ. ун-т (1930). Працював уФізико-тех. ін-ті АН СРСР. Авторсистеми протимінного захистукораблів, яка використовуваласяВМФ СРСР у роки Другої світовоївійни. Бл. 30 років очолював Iн-татомної енергії ім. I.Курчатова(Москва). 1975—86 — президентАН СРСР. Під його кер-вом ство-рений атомний реактор типуРБМК-1000. Такі реактори діялина ЧАЕС.

64АЛЕКСАНДРА

А.П. Александров.

Чотири рази відзначенийДерж. преміями СРСР (1942, 1949,1951, 1953), Ленінською премією(1959). Нагороджений медаллю ім.Курчатова АН СРСР за сукупністьробіт в атомній енергетиці (1968),золотою медаллю Ломоносова АНСРСР за видатні досягнення в га-лузі атомної науки та техніки(1978) та ін. держ. нагородами СРСРта зарубіжних країн.

Активно займався громад.-по-літ. діяльністю; не раз був обранийдепутатом ВР СРСР та чл. ЦККПРС.

Під час ліквідації наслідківаварії на ЧАЕС (див. Чорнобиль-ська катастрофа 1986) входив доскладу Урядової комісії та Опе-ративної групи політбюро ЦККПРС. Намагався запевнити гро-мадськість у безпечності діючихна атомних електростанціях реак-торів типу РБМК-1000. Оціниваварію на ЧАЕС як особисту,заг.-нац. та планетарну трагедію.

П. у м. Москва.Літ.: Мартулис У.Я. Атомная и

ядерная безопасность. М., 1983; Нау-ка — стране. Статьи и выступления.М., 1983; Атомной энергетике — 30лет. Сборник докладов научно-техни-ческой конференции. Обнинск, 1984;Легасов В.А. Из сегодня — в завтра.Мысли вслух. М., 1996.

Н.П. Барановська.

АЛЕКСАНДРОВ (Александрів,Олександрів) Володимир Степано-вич (02.07(20.06).1825—10.01.1894(29.12.1893)) — лікар, літератор,музикант, фольклорист, краєзна-вець. Д-р медицини (1859). Н. вс. Бугаївка (нині село Iзюмськогор-ну Харків. обл.). Син сільс. свя-щеника Степана Александрова,автора бурлескної поеми «Вов-кулака».

Навч. в Куп’янському духов-ному уч-щі, Харків. колегіумі(семінарії) та Харків. ун-ті, по за-кінченні якого (1853) виконувавобов’язки військ. лікаря у піхот-ному полку, потім у Варшавсько-му та Седлецькому госпіталях,саперному батальйоні, а 1860 по-вернувся в Україну лікарем улан-ського полку в Чугуєві, був стар-шим ординатором місц. гос-піталю, 1867 обійняв посадухарків. міськ. лікаря. Від 1879 —знову в армії, служив старшимлікарем резервного батальйону вХаркові, старшим лікарем Кер-ченського лазарету, дивізійнимлікарем у Полтаві та Харкові, десвою оселю по вул. Велика Сум-

ська зробив своєрідним укр.культ. центром. Пішов у відставку1888.

Збирав етногр. матеріали, опра-цьовував фольклорні мелодії. 1861в «Основі» вмістив вірші «Думка»та «Плач дочки по матері». На-друкував низку книжок у Харковіта Полтаві, виступав також ульвів. часописах «Зоря», «Світ».Створював п’єси, оперети: «ЗаНемань іду» (1872; доповнена тадоопрацьована М.Старицьким) і«Не ходи, Грицю, на вечорниці»(1873), казки: «Коза-Дереза», «Ива-шечко», «Чижикове весілля»,«Пісня про Гарбуза», бібл. пере-кази, в т. ч. «Тихомовні співи наСвяті мотиви». Перекладав поезіїГ.Гейне, А.Міцкевича, М.Лермон-това та ін. авторів. Витлумачившинім. оригінал, написав знаменитупісню «Розбите серце» («Я бачив,як вітер березу зломив...»). Насхилі літ уклав істор. зб. «Геть-манщина» (колекція портретівгетьманів України від Б.Хмельни-цького до К.Розумовського збіографіями), підготував лібретоопери П.Щуровського «БогданХмельницький». 1886—92 випу-стив два альманахи «Складка».

П. у м. Харків. На його поминК.Білиловський, Б.Грінченко, Мар-ко Кропивницький та ін. видали щеодну «Складку» (1896).

Тв.: Предание о храмовой иконе вцеркви слободы Бугаевки Харьков-ской губернии Изюмского уезда: Сприбавлением кратких сведений о са-мой Бугаевке. Х., 1876; Песни, быв-шие наиболее в ходу между студента-ми Харьковского университета в 1840годах. Х., 1891.

Літ.: В.Н-ко [Науменко В.] Влади-мир Степанович Александров. «Киев-ская старина», 1894, № 2; Д-р Воло-димир Александрів. «Зоря», 1894, № 2;Білило Ц. [Білиловський К.] Споминкипро д-ра В.Александрова. Там само,№ 4; Новицкий С.А. Доктор медициныВладимир Степанович Александров.Х., 1894; Єрофеїв І. Матеріали до біо-графії В.С.Олександрова. «Червонийшлях», 1926, № 9; Возняк М. Автобіо-графічні знадібки до характеристикиВ.С.Александрова. «Україна», 1928,№ 4; Старицький М. Твори, т. 8. К.,1965; Грабовський П. Вибрані твори,т. 2. К., 1985; Андронова Л.Г. Алек-сандров Володимир Степанович. В кн.:Літературна Харківщина. Х., 1995.

П.Г. Усенко.

АЛЕКСАНДРОВ Іван Гаврилович(01.09(20.08).1875—02.05.1936) —інженер, вчений у галузі енерге-тики й гідротехніки. Акад. АНСРСР (1932). Н. у м. Москва. За-кінчив Моск. інженерне уч-ще

шляхів сполучення. Від 1921 —чл. президії Держплану. Бравучасть у розробці плану ГОЕЛРО,склав план електрифікації р-нівПд.-Зх. Росії, автор проекту іодин з кер. буд-ва Дніпрогесу ім.В.Леніна, а також проектів елект-рифікації Серед. Азії і Сх. Сибіру.Працював над першим проектомБайкало-Амурської магістралі.Розробив методологію екон. ра-йонування СРСР. Автор 128 наук.праць. Нагороджений орденамиЛеніна та Трудового ЧервоногоПрапора.

П. у м. Москва.Літ.: Файнбойм И.Б. Иван Гаври-

лович Александров. М.—Л., 1955; Зо-лотарев Т.Л. Иван Гаврилович Алек-сандров. В кн.: Люди русской науки,кн. 4. М., 1965.

О.М. Мовчан.

АЛЕКСЄЄВ Михайло Васильович(03.11.1857—25.09.1918) — гене-рал від інфантерії (1914). Н. в сім’їсолдата. Офіцером брав участь уросійсько-турецькій війні 1877—1878. Закінчив Iмператорськувійськ. акад. у Санкт-Петербурзі(1892), служив у Генштабі, Військ.-ученому к-ті і був водночас проф.акад. Під час російсько-японськоївійни 1904—1905 — ген.-квартир-мейстер 3-ї Маньчжурської армії.Від 1908 до 1912 — нач. штабу Ки-їв. військ. округу. На поч. Першоїсвітової війни — нач. штабу Пд.-Зх. фронту, згодом команд. Пн.-Зх. фронту. Від осені 1915 — нач.штабу Верховного головноко-манд., фактично керував військ.операціями рос. армії. Входив догрупи, що змусила зріктися прес-толу імп. Миколу II. При Тимча-совому уряді — Верховний голов-нокоманд. (до 21 трав. 1917), зго-дом — радник цього уряду. ПісляЖовтневої революції 1917 приєд-нався до отамана Донського ко-зац. війська О.Каледіна, сформу-вав Добровольчу армію і очолив її.

П. в Єкатеринодарі (нинім. Краснодар, РФ).

Літ.: Шульгин В.В. Дни. Л., 1925;Його ж. 1920 год. Л., 1927; Родзянко М.В.Крушение империи. М., 1991; Алексее-ва-Борель В.М. Аргентинский архив ге-нерала М.В.Алексеева. «ВИЖ», 1992, №9—12.

О.Ф. Овсієнко.

АЛЕКСІЙ І (в миру Сергій Воло-димирович Сіманський; 08.11(27.10).1877—17.04.1970) — пат-ріарх РПЦ. Н. в Москві. 1896 за-кінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту.1900 вступив до Моск. духовної

65АЛЕКСІЙ

І.Г. Александров.

М.В. Алексєєв.

В.С. Александров.

Алексій I.

акад., 1902 прийняв чернецтво зім’ям Алексій. Після закінченняакад. в сані архімандрита був рек-тором Тульської, а згодом Новго-род. семінарій. 1913 возведено всан єпископа Тіхвінського. 1921переведено до Петрограда (ниніСанкт-Петербург) з титулом віка-рного єпископа Ямбурзького. Буводнодумцем і послідовником пат-ріарха Тихона. 1932 возведено всан митрополита. Під час блока-ди Ленінграда (нині С.-Петер-бург) залишався весь час у місті іне припиняв здійснювати бого-служіння. Після смерті патріархаСергія в трав. 1944 А. став місце-блюстителем патріаршого престо-лу, а 2 лют. 1945 Помісним собо-ром РПЦ обраний патріархомМоск. і всія Русі. Період патрі-аршества А. I характеризується,з одного боку, подальшим об-меженням реліг. прав та сво-бод віруючих рад. режимом, а здругого — прагненням зміцнитипозиції церкви у тоталітарномусусп-ві. А. I провадив боротьбу зцерк. розколами (зокрема, обнов-ленством) та ін. церк. негаразда-ми, налагоджував стосунки з пра-восл. рос. приходами за кордо-ном, дбав про їхнє організаційнеоформлення, єдність з РПЦ. Запатріаршества А. I 1946 ліквідова-но Берестейську церковну унію1596, 1949 — Ужгородську церков-ну унію 1646. 1970 надано автоке-фалію Амер. правосл. церкві таавтономію Япон. правосл. церкві.РПЦ за А. I 1961 вступила у Все-світню раду церков.

П. у м. Москва. Похований уТроїце-Сергієвій лаврі (м. Сер-гієв-Посад Моск. обл., РФ).

М.Ф. Рибачук.

АЛЕКСЯНУ Георге (1897—1946) — румун. політ. діяч. Проф.права Бухарестського ун-ту, при-значений урядом Й.Антонескуцивільним губернатором окупо-ваних Румунією під час Великоївітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 пд. р-нів Украї-ни (див. Трансністрія). Провадивжорстку окупаційну політику,спрямовану на пограбування місті сіл, а також майна населення.А. — організатор масового гено-циду (усього замордовано понад278 тис. осіб), депортації нас.(56 тис. осіб) до Румунії та Ні-меччини. Активно провадив полі-тику румунізації захоплених укр.тер., видав накази про заборонувжитку укр. мови, виконання укр.пісень тощо, виступив організа-

тором «наукового інституту Транс-ністрії», який мав стати оплотомрумунізації захоплених територій.

Літ.: Німецько-фашистський оку-паційний режим на Україні. 1941—1944 рр. К., 1951.

М.Ю. Шевченко.

АЛЕЛЮХІН Олексій Васильович(30.03.1920—29.10.1990) — війсь-ковик, генерал-майор авіації(1971). Двічі Герой Рад. Союзу(серп., листоп. 1943). Н. в с. Ке-сова Гора (нині село Тверськоїобл., РФ). Закінчив військ.-авіац.шк. ім. В.Чкалова (1939). Під часВеликої вітчизняної війни Радянсь-кого Союзу 1941—1945 — льот-чик-винищувач, командир ланки,ескадрильї, заст. командира 9-гогвард. винищувального авіаполку(6-та гвард. винищувальна авіац.д-зія, 8-ма повітряна армія, Пів-денний фронт). Воював на Пд.фронті, Південно-Західному фрон-ті, Сталінградському фронті, Чет-вертому Українському фронті, 3-му Білорус. фронті й ПершомуБілоруському фронті. Здійснив 601бойовий виліт, збив особисто 40 іу складі групи — 17 літаків ворога.1948 закінчив Військ. акад. ім.М.Фрунзе, 1954 — Військ. акад.Генштабу. Займав командні поса-ди в армії. Нагороджений 2-маорденами Леніна, 3-ма — Черво-ного Прапора, ін. орденами й ме-далями. Від 1985 — у відставці.

П. у м. Москва.Літ.: Дважды Герои Советского

Союза. М., 1973; Люди бессмертногоподвига, кн. 1. М., 1975; Соколов В. Ве-рный сын Родины. В кн.: Герои огнен-ных лет, кн. 1. М., 1975; Долгов И.А.Он не знал поражений. В кн.: Дол-гов И.А. Золотые звезды калининцев,кн. 1. М., 1983; Великая Отечествен-ная война 1941—1945: Энциклопедия.М., 1985.

Л.М. Хойнацька.

АЛЕППСЬКИЙ Павло — див.Павло Алеппський.

АЛЕШО Олександр Гаврилович(09.11(28.10).1890—04.04.1922) —укр. антрополог та етнограф. Н. вс. Грушки Балтського пов. По-дільської губ. (нині м. УльяновкаКіровогр. обл.). Після закінченняУманської класичної г-зії (1910)навч. в Київ. та Петерб. ун-тах угрупі географії та етнографії при-родничого від-ня фіз.-мат. ф-ту.Учасник кількох наук. експедиційРос. антропологічного т-ва поКиївщині 1911, а 1912 — по Ура-лу, Пермській, Уфимській таОренбурзькій губ. За дорученням

Етногр. від. Рос. музею Олександ-ра III здійснював антропологічнідослідження та збирав етногр. ко-лекції на Херсонщині (1913—14);учасник наук. експедиції в МалуАзію (1916). У трав. 1917 мобі-лізований на військ. службу, навч.у Павловському військ. уч-щі.Співробітник Рос. музею (1918).Чл. Комісії зі складання анкетидля етногр. вивчення нас. Украї-ни; дійсний чл. Рос. геогр. т-ва,Комісії з вивчення етнічногоскладу нас. Росії при РАН, Рос.антропологічного т-ва при Пе-терб. ун-ті та ін. 1918 переїхав доКиєва, організував курси Природ-ничого ф-ту, вечірні курси Укр.робітн. клубу, де читав лекції зантропології та етнографії. Спів-працював з кооперативним вид-вом «Культура», був ред. у «Кни-госпілці». Від січ. 1919 — дійснийчл.-секретар Українського науко-вого товариства у Києві, головасекції с.-г. нар. побуту, голова ет-ногр. секції Губкопису та ред.«Крайвидаву» з антропології, ет-нографії та історії первісного су-сп-ва. 1918—19 — голова музейноїсекції худож.-пром. від. Наркома-ту освіти. Дослідник спадщиниФ.Вовка, засн.Музею антропологіїта етнології ім. Ф.Вовка приВУАН (29 берез. 1921), автор«Тимчасового статуту музею»(лип. 1921). Керуючий (з 2 лис-топ. 1921) секцією етнографії Ар-хеол. комісії ВУАН.

П. у м. Київ.Тв.: Антропометричні досліди ук-

раїнського населення Уманського і Та-ращанського повітів на Київщині. К.,1919.

Літ.: Носів А. О.Г.Алешо. «Вісниксільськогосподарської науки», 1922,т. I, вип. 1; Скрипник Г.А. Етнографічнімузеї України. К., 1989; Борисенко В.К.,Франко О.О.Народознавчі студії О.Г. Але-ші. «Народна творчість та етнографія»,1990, № 4; Нестуля С. Археологічнийкомітет ВУАН: етапи становлення. Пол-тава, 1997.

В.П. Швидкий.

АЛІМПІЙ (Аліпій, Олімпій; бл.1050—17.08.1114) — чернець-ізо-граф Києво-Печерського монас-тиря. Канонізований правосл. цер-квою як преподобний. Можливо,учасник розпису Успенського соборуКиєво-Печерської лаври. Зажив сла-ви серед своїх сучасників напи-санням чудотворних ікон. Дві зних, як вважають фахівці, зберег-лися до наших днів: «ПечерськаБогоматір з предстоящими Анто-нієм і Феодосієм» і «ЯрославськаОранта» (остання зберігається в

66АЛЕКСЯНУ

О.Г. Алешо.

О.В. Алелюхін.

Третьяковській галереї в Москві).Практикував як лікар.

П. у м. Київ. Мощі А. лежать уБлижніх печерах Києво-Печерсь-кої лаври.

Літ.:Уманский М.И., Уманский В.И.Заметки о древнерусском иконописа-нии. Известные иконописцы и их про-изведения. 1. Алимпий. 2. Андрей Руб-лев. СПб., 1901.

В.М. Ричка.

АЛМА-АТИНСЬКА ДЕКЛАРА-ЦІЯ 1991 — документ, що під-твердив припинення існуванняСРСР й разом з Угодою простворення Співдружності Неза-лежних Держав (Мінськ, 8 груд.1991) визначив принципи взаємо-відносин і співробітництва кра-їн-членів СНД. Декларацію під-писали 21 груд. 1991 на зустрічі вколишній столиці Казахстану Ал-ма-Аті (нині м. Алмати) прези-денти Азербайджану, Вірменії,Казахстану, Киргизстану, Молдо-ви, Рос. Федерації, Таджикиста-ну, Туркменістану, Узбекистану,України та голова ВР РеспублікиБілорусь. Д-ви-учасниці СНД га-рантують виконання міжнар. зо-бов’язань, які випливають з дого-ворів і угод СРСР. У Деклараціївказано, що СНД не є ні д-вою,ні наддерж. утворенням. КраїниСНД взаємодіятимуть на засадахрівноправності, через коорди-наційні інститути, які створюва-тимуться на паритетній основі. З

метою досягнення міжнар. страте-гічної стабільності й дотриманнябезпеки визнавалася необхідністьзбереження командування військ.-стратегічними силами та єдиногоконтролю над ядерною зброєю.Сторони погодилися поважати на-міри одна одної щодо здобуття ста-тусу без’ядерної чи нейтральноїд-ви. Підтверджено прагнення кра-їн Співдружності до співпраці уформуванні та розвитку спільногоекон. простору, заг.-європ. та єв-разійського ринків.

Літ.: Моисеев Е.Г. Правовой ста-тус Содружества Независимых Госу-дарств. М., 1995.

І.М. Мельникова.

АЛМАЗОВ Олексій Дмитрович(06.01.1886—13.12.1936) — укр.військ. діяч, генерал-хорунжийАрмії УНР. Н. в м. Херсон. Закін-чив Михайлівське артилерійськеуч-ще в Санкт-Петербурзі. Учас-ник Першої світової війни, пол-ковник, командир 1-го кінно-гірського дивізіону. Восени 1917розпочав українізацію дивізіону,сформував і очолив Окрему кін-но-гірську гарматну батарею ускладі Гайдамацького Коша Сло-бідської України, згодом — у скла-ді 1-го Запоріз. кінного полку ім.К.Гордієнка (див. Гайдамацькийімені Костя Гордієнка полк). Бравучасть у боях за Київ у січ. 1918 тана Лівобережній Україні в берез.1918. За режиму П.Скоропадського(див. Українська Держава) пере-творив батарею в Окремий кін-но-гірський гарматний дивізіон,який у складі різних з’єднань Ар-мії УНР брав участь в українськійреволюції 1917—1921. А. був учас-ником Першого зимового походуАрмії УНР 1919—1920, 1920 від-значився у боях на р. Дністер тайого прит. Збруч, у наступі нам-ко Жмеринка. Після інтерну-вання Армії УНР у Польщі отри-мав чин генерал-хорунжого. 1923виїхав до Чехословаччини, закінчивУкр. госп. акад. в Подєбрадах (ни-ні Чехія). У 1930-ті рр. жив у Луць-ку, працював інженером-гідротех-ніком, брав участь в укр. гро-мад.-політ. житті Волині.

П. у м. Луцьк.О.Д. Бойко.

АЛТИН — 1) старовинна рос.грошово-лічильна одиниця. Тер-мін походить від татар. слова«алти» (шість) і виник на пн.-сх.землях Русі в останні десятиріччя14 ст. (перша письмова згадка бл.1375). Як одиниця грошової лічби

А. дорівнював 6 денгам або 3копійкам. Припускають, що появаА. була пов’язана зі сплатою да-нини золотоординським ханам,де він вживався як проміжна гро-шово-лічильна одиниця при пе-реведенні грошових сум з рус.грошової системи на татар. (100А. дорівнювали 3 рублям). Якоблікова грошово-лічильна оди-ниця А. використовувався до1720. Згідно з указом Петра I з1721 офіційний облік грошовихсум у А. було заборонено;

2) рос. монета. За часів рос.царя Федора Івановича (1584—98)започатковано емісію монет, вагаяких дорівнювала трьом копій-кам. Карбування цих монет про-довжувалося при наступних пра-вителях і було припинене Пет-ром I. Як правило, А. використо-вувались як нагороди, тому вонипереважно позолочені і маютьотвір для підвішування до одягу.Вперше для потреб грошовогообігу А. було відкарбовано з міді1654—55 на монетних дворах уМоскві та Пскові (нині місто вРФ). Курс цих А. був паритетнийтрьом срібним копійкам. Внас-лідок невдачі грошової реформирос. царя Олексія Михайловича тат. зв. мідного бунту 1662 у Москвімідні А. було вилучено з обігу.Срібний А. запроваджено в про-цесі грошової реформи Петра I.Від 1704 А. масою 0,80—1,70 г ка-рбували на Красному та Кадашев-ському монетних дворах у Моск-ві. З перервами їх емісія продов-жувалася до 1718. На цих монетахуміщувалося позначення номіна-лу — «алтынъ» або «алтыннікъ», аінколи 3 рельєфні крапки. Зго-дом, з 1840, А. відродився у вигля-ді мідної монети номінальноювартістю 3 коп.;

3) народна назва монети но-міналом 3 копійки.

Літ.: Спасский И.Г. Алтын в рус-ской денежной системе. «Краткие со-общения Института истории матери-альной культуры АН СССР», 1956,вып. 66; Зварич В.В., Шуст Р.М.Нуміз-матика: Довідник. Тернопіль, 1998.

Р.М. Шуст.

АЛТУН — турец. золота монета,вперше відкарбована 1454 султа-ном Мегмедом II (1451—81) післяздобуття Константинополя. МасаА. складала 3,43 г золота 995—800-їпроби. Зразком для його карбуван-ня слугували венеціанські дука-ти — цехіни. Спочатку вартість А.становила 60 акче, однак згодом, узв’язку із знеціненням розмінноїмонети, вона постійно зростала.

67АЛТУН

О.Д. Алмазов.

Алімпій — іконописець. Ілюстраціягравера Іллі 1656 р. до книги«Патерик Печерський». ДрукарняКиєво-Печерської лаври. 1661.

Алтинник, срібло,Росія, 1718.

Алтинник, срібло,Росія, 1704.

Алтун Сулеймана I,Халеб, 1520.

Бл. 1700 А. коштував уже 300—400акче, а 1800 — 210 пара. Впродовж16—18 ст. А. перебували на грошо-вому ринку укр. земель, про щосвідчать їх знахідки у монетнихскарбах та згадки про них у писем-них джерелах.

Літ.: Быков А.А. Монеты ТурцииXIV—XVII вв. Л., 1939; Зварич В.В.,Шуст Р.М. Нумізматика: Довідник.Тернопіль, 1998.

Р.М. Шуст.

АЛУПКА (давня назва Алубіка,Люпіко) — місто АР Крим, підпо-рядковане Ялтинській міськраді.Розташов. на Пд. березі Криму,на схилах Кримських гір, біляпідніжжя г. Ай-Петрі, за 17 км відЯлти та за 70 км від Севастополя.Нас. 10,2 тис. осіб (2001).

Перша письмова згадка А.належить до 960: хозарський пра-витель Йосиф в листі до візиракордовського халіфа (Іспанія),перелічуючи підвладні йому насе-лені пункти крим. узбережжя,згадує Алубіку. В 14 ст. місто —під владою генуезців; на їхніхкартах воно значиться як невели-кий порт під назвою Люпіко. 1475генуезькі колонії були розгромле-ні турками. В султанських доку-ментах А. згадувалася як малень-ке с-ще.

1783 А. в складі Криму при-єднана до Російської імперії. На-лежала кн. Г.Потьомкіну. Від20-х рр. 19 ст. тут розбудовуєтьсяг-во М.Воронцова (з палацом тапарками). 1921—45 — у складіКримської Автономної РадянськоїСоціалістичної Республіки. Від1938 — місто. В роки Великої

вітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 від 8 листоп. 1941по 16 квіт. 1944 окуповане гітле-рівцями. Од 1954 — у складіУРСР.

А. — кліматичний курорт. Умісті — 13 санаторно-курортнихзакладів (один з найбільших —«Сонячний» ім. О.Боброва).

А. — батьківщина двічі ГерояРадянського Союзу С.Амет-хана.У місті — Алупкинський історико-архітектурний заповідник.

Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-ласть. К., 1974; Тимофеев Л.И., Ца-рин А.П. Алупка: Путеводитель. Сим-ферополь, 1985; Ена В.Г. и др.Южныйберег Крыма: Путеводитель. Симфе-рополь, 1996; Все о Крыме. Ежегодноесправочно-информационное издание.Х., 1998.

Я.В. Верменич.

АЛУПКИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІД-НИК — палацово-парковий ан-самбль у м. Алупка, побудованийна замовлення М.Воронцова запроектами архітекторів Е.Блера,В.Гунта, Ф.Ельсона 1829—48. Па-лац зведений у стилі пізньої англ.готики у поєднанні з мавритансь-кими мотивами. Складається згол., т. зв. Шуваловського, і біб-ліотечного корпусів; госп. корпу-су з внутр. двором і парадногодвору, до якого ведуть підходи уформі середньовічної арх-ри фор-тець. Велику цінність мають ін-тер’єри споруд гол. і бібліотечно-го корпусів з дубовими різьблени-ми панелями, ліпними стелями,фонтанами і камінами. Їх допов-

нюють худож. меблі, вироби з по-рцеляни, бронзи, тв. живопису іскульптури. Чайний будиночок устилі класицизму є найбільшоюпарковою спорудою і розташов.на нижній терасі парку, який ам-фітеатром спускається до моря.Парк запроектовано у пейзажно-му стилі, три його тераси, що по-вторюють абриси палацу, впоряд-ковані малими формами, скульп-турними композиціями, фонтана-ми. Разом з палацом парк займає40 га, шосейною дорогою поділе-ний на нижній і верхній. 1921 впалаці відкрито історико-побуто-вий музей, 1956 його реорганізо-вано в Держ. музей образотвор-чих мист-в. Від 1958 це — ар-хіт.-худож., а з 1965 — Алупкин-ський палац-музей. Статус запо-відника палацово-парковому ан-самблю надано рішенням Крим.обласної ради нар. депутатів від8 верес. 1990. ПідпорядкованийМін-ву к-ри АР Крим.

Літ.: Памятники градостроительс-тва и архитектуры Украинской ССР,т. 2. К., 1985.

Р.І. Бондаренко.

АЛУШТА (давня назва Алус-тон) — місто респ. підпорядку-вання АР Крим. Розташов. на бе-резі Чорного м., у долинах річокУлу-Узень і Демерджі, за 32 км відЯлти та за 45 км від Сімферополя.Нас. 34 тис. осіб (2001).

Виникла 6 ст. у зв’язку з буд-вом фортеці Алустон за наказомвізант. імп. Юстініана I. Алустонбув одним з гол. вузлів оборонноїсистеми, створеної візантійцямив районі Ангарського перевалу вКримських горах для захисту сво-їх володінь від кочівників. В ходіархеол. розкопок були знайденізалишки церкви та середньовіч-ного кладовища, які існували з 10по 18 ст. По знайдених надгроб-ках встановлено, що більшістьнас. А. використовувала грец. мо-ву. З 14 ст. А. була під владою ге-нуезців, від 1475 — турків. Заостанніх місто перетворилося вневеличке поселення і до кін.18 ст. залишалося с-щем. 1783 А.в складі Криму було приєднанодо Російської імперії. В кін. 19 ст.А. стає курортом на Пд. березіКриму. Не змінюючи свого сели-щного вигляду, А. 1902 одержаластатус міста. 1921—45 — у складіКримської Автономної РадянськоїСоціалістичної Республіки. Із 4листоп. 1941 по 14 квіт. 1944 оку-пована гітлерівцями. З 1954 — ускладі УРСР. Райцентр у 1-й пол.

68АЛУПКА

Алупкинськийпалац-музей.

Алтун Мустафи II,Стамбул, 1700.

1920-х рр. (до 1924) та 1930—64.Місто обласного підпорядкуван-ня з 1962, респ. — з 1991.

А. — кліматичний курорт Пд.берега Криму, курортна зона міс-тить 78 санаторно-курортних за-кладів (найбільші — «Крим»,«Дубна», «Славутич»).

Істор. пам’ятки: фортеця Алу-стон (6 ст.) з вежами (13—15 ст.),церкви Всіх крим. святих та Фе-дора Стратилата (19 ст.).

Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-ласть. К., 1974; Талышев В.П. Алушта:Путеводитель. Симферополь, 1984;Ена В.Г. и др. Южный берег Крыма:Путеводитель. Симферополь, 1996; Алу-шта: Курортно-туристический справо-чник. Симферополь, 1998; Все о Кры-ме. Ежегодное справочно-информа-ционное издание. Х., 1998.

Я.В. Верменич.

АЛЧЕВСЬК (1931—61 — Вороши-ловськ, 1961—92 — Комунарськ) —місто обл. підпорядкування Лу-ган. обл. Залізнична ст. Нас.117,3 тис. осіб (2001).

Засноване 1895 у зв’язку збуд-вом Донецько-Юр’ївськогометалургійного з-ду (назване начесть засн. заводу О.Алчевського).Входило до Луганського пов. Ка-теринославської губернії. Містоскладалося з бараків та казарм, завинятком адм. колонії, де прожи-вали адміністрація з-ду та спеціа-лісти-іноземці. 1898 на з-ді виникс.-д. гурток, одним з кер. якогобув К.Ворошилов. 1923—25 з-д бувна консервації. 1926 запрацювалаперша домна. 1919 А. увійшов доскладу Донецької губернії, з 1923 —Луганської округи. З 1932 — містообл. підпорядкування, 1932—38 —місто Донец. обл., з 1938 — Воро-шиловградської (1938—58 та 1970—90 — назва Луган. обл.). Райцентр1923—32, 1939—62.

А. — один з металургійнихцентрів Донбасу, гол. пром. під-пр-ва — ВАТ Алчевський металу-ргійний комбінат, ВАТ Алчевсь-кий коксохім. з-д, ВАТ Алчевсь-кий з-д буд. конструкцій.

1970 засновано міськ. істор.музей. У місті — пам’ятник О.Ал-чевському (1996).

Літ.: ІМіС УРСР. Луганська об-ласть. К., 1968; Плетенцов Г.А., Ямко-вой А.А. Коммунарск: Путеводитель.Донецк, 1978; Ямковой А.А. и др. Путьдлиной в 100 лет. СПб., 1996.

Я.В. Верменич.

АЛЧЕВСЬКА Христина Данилівна(16(04).04.1841—15.08.1920) — укр.діячка нар. освіти, педагог. Дру-жина О.Алчевського. Мати Г.Ал-

чевського, І.Алчевського, Х.Алчев-ської. Н. у м. Борзна. Батько —Д.Журавльов— викл. міськ. уч-ща,мати — дочка героя Війни 1812ген. Вуїча, сина молдов. господа-ря. Освіту здобула самотужки. Вчаси революц. ситуації 60-х рр. 19 ст.під псевд. «Українка» листуваласяз рос. революціонером-демокра-том О.Герценом, один з її листівнадруковано в його час. «Колокол».Організувала й утримувала 1862—1919 приватну недільну жін. шк.(офіц. відкрито 1870), де виклада-ла з колективом педагогів-спод-вижників (безплатно працювалопонад 100 учителів). 1896 збуду-вала для шк. будинок вартістю50 тис. руб. — єдине власне (тобтотаке, що належало шк.) при-міщення серед усіх недільних шк.Рос. імперії. Популяризувала укр.мову, нар. пісню, творчість Т.Шев-ченка. На її харків. садибі впершев Україні та світі 1899 встановле-но пам’ятник-погруддя Т.Шев-ченку роботи скульптора В.Бе-клемішева. Вона згуртувала й очо-лила авторський колектив з ук-ладання 3-томного критико-біб-ліографічного покажчика «Чточитать народу?» (1884—1906). Уньому понад 4 тис. рецензій, від-гуків, анотацій бл. 80 авторів(учителів, викладачів, професо-рів і просто читачів) на твори за-рубіжної, рос. та укр. літ. Сама А.написала 1150 анотацій. Авторсь-кий колектив на чолі з нею підго-тував також 3-томний посібник«Книга взрослых», що протягом1899—1917 витримав 40 вид. Во-на — авторка мемуарів «Пере-думанное и пережитое» (1912),методичних статей з навчання до-рослих та оповідань, укладач «Ка-талога книг» для недільних шк.,учасниця пед. експозицій на все-рос. та міжнар. виставках (у Мос-кві та Нижньому Новгороді —1895, 1896, Парижі — 1889, 1900,Чикаго — 1893). А. удостоєна ба-гатьох найвищих нагород — золо-тих та срібних медалей, почеснихдипломів тощо, обрана віце-пре-зидентом Міжнар. ліги освіти.

П. у м. Харків.Літ.: Мазуркевич О.Р. Визначні

українські педагоги — народні про-світителі. Х.Д.Алчевська та її сподвиж-ники. К., 1963; Мухін М.І. Педагогічніпогляди та освітня діяльність Х.Д. Ал-чевської. К., 1979.

В.І. Кізченко.

АЛЧЕВСЬКА Христина (Христя)Олексіївна (16(04).03.1882—27.10.1931) — укр. поетеса, пере-

кладач, педагог. Н. у м. Харків.Дочка О.Алчевського та Х.Д.Алчев-ської. Сестра Г.Алчевського та І.Ал-чевського. Закінчила Харків. жін.г-зію, вищі пед. курси в Парижі(1902), Харків. худож. шк. Учите-лювала в Харкові. Почала друку-ватися 1905. Авторка кількох пое-тичних збірок: «Туга за сонцем»(1907), «Сонце з-за хмар» (1910),«Пісні життя» (1911), «Вишневийцвіт» (1912), «Пісні серця і прос-торів», «Моєму краю» (обидві —1914), в яких виступала проти со-ціального й нац. поневоленняукр. народу, висловлювала віру вйого щасливе майбутнє, оспівува-ла борців проти гнобителів. При-сутня в них й інтимна лірика. Узбірках «Сльози» (1915), «Встань,сонце!» та «Мандрівець» (обидві —1916) засуджує антинар., грабіж-ницький характер Першої світовоївійни. Її літ.-критичні статті при-свячені укр. та рос. письменникам19 — поч. 20 ст. («З поля двох пи-сьменств», «Майстри слова», «Па-м’яті Шевченка», «Селянська ди-тина — Василь Стефаник», «Духвелетня» та ін.). Зб. «Пробуджен-ня» вітала Лютневу революцію 1917.За рад. часу займалася пед. діяль-ністю, видала ще 2 збірки поезій,драм. поему «Луїза Мішель» та ін.,здійснила низку перекладів з рос.мови на укр. (О.Пушкіна, К.Ри-лєєва, I.Нікітіна, О.К.Толстого); зфранц. на укр. (тв. В.Гюго), поемуI.Франка «Мойсей» та його лірич-ні вірші — на рос., його ж тв. йпоезії Т.Шевченка та П.Тичини —на франц.

П. у м. Харків.Літ.: Костенко В.В. Христя Алчев-

ська. «Радянське літературознавство»,1982, № 3; Грузинська Л.М. Про твор-чість Христі Алчевської радянського ча-су. Там само, 1987, № 8.

В.І. Кізченко.

АЛЧЕВСЬКИЙ Григорій Олек-сійович (1866—1920) — компози-тор, педагог-вокаліст, піаніст.Син О.Алчевського та Х.Д.Алчев-ської. Брат І.Алчевського та Х.Ал-чевської. Н. у м. Харків. ЗакінчивМоск. консерваторію, клас рос.композитора С.Танєєва. У Харко-ві організував оркестр балалаєч-ників. Серед його тв. — симфо-нічна картина «Альоша Попович»(1907), обробки укр. та рос. нар.пісень, солоспіви на слова Т.Шев-ченка («Чого мені тяжко, чого ме-ні нудно»), I.Франка («Безмежнеєполе»), Лесі Українки («Не дивисяна місяць весною», «Стояла я іслухала весну»), Христі Алчевсь-

69АЛЧЕВСЬКИЙ

Х.О. Алчевська.

Г.О. Алчевський.

Х.Д. Алчевська.

кої («Конвалія», «Гей, на бій»).Він також автор навч. посібників«Вокальная техника в ежеднев-ных упражнениях» та «Таблицыдыхания для певцов и их приме-нение к развитию основных ка-честв голоса» (1907, 1908).

П. у м. Москва.В.І. Кізченко.

АЛЧЕВСЬКИЙ Іван Олексійович(27(15).12.1876—10.05(27.04).1917) —укр. співак (лірико-драм. тенор).Син О.Алчевського та Х.Д.Алчев-ської. Брат Г.Алчевського таХ.Алчевської. Н. в м. Харків. За-кінчив Харків. ун-т (1901). Співунавч. у старшого брата Григорія,потім у Парижі. Виступав на сце-нах рос. і багатьох зарубіжнихоперних театрів у містах: Санкт-Петербург (1901—05), Брюссель(1905—06), Лондон (1906), Нью-Йорк (1906—07), Москва (1907—08, 1910—12), Париж (1908—10,1912—14). 1915—17 поперемінновиступав на сценах Маріїнськоїопери та Великого театру. Гаст-ролював по Україні (Київ, Одеса,Харків). Співак широкого твор-чого діапазону. Мав у своєму ре-пертуарі бл. 50 оперних партій, вт. ч. Андрія в «Запорожці за Дуна-єм» С.Гулака-Артемовського, Пет-ра в «Наталці Полтавці» М.Лисен-ка, Германа у «Піковій дамі»П.Чайковського, Хозе в «Кармен»Ж.Бізе, Фауста в однойменнійопері Ш.Гуно та багато ін. У кон-цертних виступах широко пропа-гував укр. нар. пісню, тв. на словаТ.Шевченка, серед них — солос-піви «Огні горять, музика грає», «Iширокую долину», «Б’ють поро-ги», «Чого мені тяжко» та ін. Пра-цюючи в Москві, брав участь у дія-льності укр. літ.-мистецького т-ва«Кобзар», був його головою (1910—12).

П. у м. Баку (Азербайджан),похований у Харкові.

Літ.: Ивановский П., Милославс-кий К.Иван Алчевский. М., 1972; ІванАлчевський. Спогади. Матеріали. Лис-тування. К., 1980.

В.І. Кізченко.

АЛЧЕВСЬКИЙ Олексій Кирило-вич (1835—07.05.1901) — укр. ку-пець, гірничозаводчик та банкір.Чоловік Х.Д.Алчевської. БатькоГ.Алчевського, І.Алчевського, Х.Ал-чевської. Н. у м. Суми. Розпочинавкар’єру підприємця як власникневеличкої чайної крамниці уХаркові. 1870 був уже купцем 1-їгільдії. Очолював Харків. торго-вий (1868) та земельний (1870)

банки. Фінансував гірничозавод-ську пром-сть Донбасу. Заснувавкілька потужних гірничопром.підпр-в: 1879 — Олексіївське т-во(з осн. капіталом у 5 млн руб.),1895 — одне з найбільших АТ уметалургійній галузі — Донецько-Юр’ївське (осн. капітал — 5 млнруб.), а через два роки (1897) —спільне рос.-бельг. АТ уМаріуполі«Російський провіданс» (осн. ка-пітал — 6 млн франків). КапіталиА. зросли від 3—4 млн руб. у 1870-хдо 30 млн руб. у 1890-х рр. 20 роківА. був головою Харків. біржовогок-ту, почесним чл. харків. добро-дійного т-ва, засн. двох т-в вза-ємного кредитування, активнимучасником з’їздів гірничопроми-словців Пд. Росії. Нагородженийорденом Станіслава. 1895 отримавступінь комерції-радника. За ма-теріальної підтримки А. виниклитакі освіт. заклади, як перша жін.недільна шк., гірниче уч-ще у Ка-теринославі (нині м. Дніпропет-ровськ), харків. комерційне уч-щета с.-г. ін-т. Під час пром. кризинаприкінці 19 ст. збанкрутував.Безвихідне становище і небажан-ня урядових кіл надати фінансовудопомогу штовхнули А. на само-губство. Його ім’ям названозалізничну станцію, а згодом іробітниче селище, яке сталомістом (див. Алчевськ).

Літ.: Белов В.Д. Алчевский А.К.(1835—1901). М., 1903; Брандт Б.Ф.Торгово-промышленный кризис в За-падной Европе и России. СПб., 1904;Бовыкин В.И. Формирование финан-сового капитала в России. М., 1984.

Т.І. Лазанська.

АЛЬБЕРТУСТАЛЕР (нім. Alber-tustaler) — срібна монета талерно-го типу, яку карбували з 1612 уПд. Нідерландах, тодішніх іспан-ських володіннях (нині тер. Бель-гії). Назва походить від імені од-ного з намісників цієї частини Iс-панського королівства — Альберта(1599—1621). Номінальна вартістьА. — 48 стюверів. А. містив 24,65 гчистого срібла. На аверсі монети зо-бражено т. зв. бургундський хрест увигляді двох перехрещених палицьГеркулеса, навколо якого — легендаіз зазначенням імен та титулів на-місників, а згодом — королів Iспа-нії. На реверсі — увінчаний короноюгербовий щит, навколо якого — ор-ден Золотого Руна та кругова леген-да із продовженням титулів. Части-ну емісій не датовано. Iспанська на-зва — патагон. На монетних дворахіспанських Нідерландів карбували-ся також фракції А.: 1/2 А. (півпата-

гон) та 1/4 А. (чвертьпатагон). Знач-ні масштаби емісії А. спричинили їхпоширення у країнах Центр. та Сх.Європи, на Балканах та в Османсь-кій імперії (у т. ч. й Кримськомуханстві). В актових документахукр. земель 17—18 ст. А. фігуру-ють як «хрестові», «крижові» та-лери, інколи — «крижаки». А.присутні переважно у скарбах, щодатуються 17—18 ст., і виявлені врізних регіонах України. У 2-йпол. 17 ст. вартість А. на Лівобе-режній Україні становила 60 рос.копійок, на Правобережній Украї-ні — 3 польс. злотих, а на галиць-ких землях — 3 злотих 18 грошівпольс. білонною монетою.

Літ.: Котляр М.Ф. Грошовий обігна території України доби феодалізму.К., 1971; Зварич В.В., Шуст Р.М. Ну-мізматика: Довідник. Тернопіль, 1998.

Р.М. Шуст.

АЛЬБРІК (Альберік) та йогохроніка. А. — франц. канонік 2-їпол. 13 ст., мешкав у цистерці-анському абатстві Тріум фонті-ум (Трьох джерел) в окрузі Ша-нон, на р. Марна (прит. Сени). У60-х рр. 13 ст. завершив написан-ня хроніки, в якій вміщено по-відомлення про похід галицько-волин. кн. Романа Мстиславичапроти краківського кн. ЛєшекаБілого та Конрада I Мазовецького вчерв. 1205. Під 1227 А. знову зга-дує про загибель князя. Роман,згідно зі згадкою А., яка не під-тверджується ін. джерелами, пря-мував «у Саксонію» («in Saxoni-am»). Це стало підставою для ба-гатьох дослідників вважати, щометою походу Романа Мстисла-вича була участь в усобиці міжмогутніми герм. феод. династіямиВельфів та Гогенштауфенів. У літ.А. часто іменують Альберіком.

Літ.: Chronica Albrici monachi Tri-um fontium, a monacho Novi monasterishoiensis interpolato. Ed. P. Scheffer-Boi-chorst. В кн.: Monumenta GermaniaeHistorica. Scriptores, vol. XXIII. Hanno-verae, 1874.

О.Б. Головко.

АЛЬҐАРОТТІ (Algarotti) Франчес-ко та його «Листи про Росію». А.(11.12.1712—03.05.1764) — ученийі дипломат, один із провіднихдіячів Просвітництва доби. Н. ум. Венеція (Iталія). Автор праць зрізних галузей знань — від астро-номії до історії. 1739 здійснив по-їздку з Англії до Російської імперії,під час якої написав «Листи проРосію» (ін. назва — «Подорожі поРосії»), де подав звіт про перебіг

70АЛЧЕВСЬКИЙ

О.К. Алчевський.

І.О. Алчевський.

Ф. Альґаротті.

Альд Пій Мануцій.Гравюра 16 ст.

та наслідки російсько-турецької вій-ни 1735—1739, а також геогр.,екон., військ.-політ. характерис-тику України, яка за царюванняПетра I була перетворена «напровінцію» Рос. імперії. Особли-во відзначав роль козаків —«військової нації» у боротьбі запд.-укр. тер., проти турец.-татар.панування. «Листи» мали широ-кий розголос у Європі й не разперевидавалися у Франції, Італії,Німеччині.

П. у м. Піза (Італія).Тв.: Viaggi di Russia. A cura di E.

Bonora. Torino, 1979.

М.М. Варварцев.

АЛЬДИНИ — стародруки, назва-ні ім’ям італ. видавця Альда ПіяМануція (1449—1515). Видавали-ся у його друкарні у Венеції, зго-дом у Болоньї та Римі, відзнача-лися поліграфічною довершеніс-тю та високим наук. рівнем підго-товки антич. текстів. 1500 А.Ма-нуцій створив у Венеції «НовуАкадемію», покликану згуртувативчених-гуманістів, філологів, іс-ториків, знавців класичних мов зєвроп. країн навколо ідеї відро-дження античності, з метою пере-кладати, коментувати й редагува-ти грец. рукописи. Справу батькапродовжив син Паоло Мануцій,улюбленцем якого був рим. політ.діяч і оратор Ціцерон, твори кот-рого він коментував і видавав. Здрукарні Мануціїв протягом сто-ліття вийшло понад 1000 прим.книг. Це твори Арістотеля, Вер-гілія, Горація, Гомера, Цезаря таін. Готували їх до друку відомівчені Еразм Роттердамський, С.Кар-теромах, I.Грегоропулос, М.Му-зурос, А.Апостолос і багато ін.Мануцій позначав свої вид. дру-карським знаком — зображеннядельфіна і котвиці. Невеликийзручний формат, елегантне оздо-блення, курсивний шрифт, виго-товлений талановитим болонсь-ким гравером Ф.Гріффіо, ще зажиття Мануція зробили його вид.раритетами; до нашого часу їхзбереглося обмаль. А. вважалисязразком для наслідування, їх на-віть намагалися підробляти, з’я-вилися псевдоальдини. В УкраїніА. стали відомі наприкінці 16 ст.,про що свідчать власницькі над-писи на книгах, зокрема IлліЗінькевича та львів’ян Лясковсь-ких (зберігаються у НБУВ, Київ).У б-ках України їх налічується бл.200 прим., із яких 100 — в колек-ціях НБУВ.

Франц. бібліограф А.Ренуар у3-томній праці дав повний описА. та діяльності родини Мануціїв(Париж, 1825).

Літ.: Лазурский В.В. Альд и альди-ны. М., 1977; Функе Р. Книговедение.М., 1982.

М.А. Шамрай.

АЛЬНПЕК (Аламбек, Алембек,Альпехг, Алембер) Іоанн (р. н. не-від. — 1636) — львів. аптекар, гро-мад. діяч, письменник. Н. в сім’їнім. бюргера. 1582—88 навч. нааптекарських курсах у Вроцлаві(Польща), здобув фах аптекаря.1591 навч. в Падуанському універ-ситеті. Брав активну участь угромад. житті Львова. Обиравсярадником, бургомістром магіст-рату. Виступав проти панівноїверхівки міста, за що не раз бувув’язнений міськ. владою та по-збавлений громадянства. Працюю-чи на посаді радника й бургоміст-ра, піклувався про міське майно,багато сил вклав у боротьбу з по-шестями 1602 і 1623.

Автор тв. «Логіка», «КнигиКлопотні», «Iменник», які не дій-шли до нашого часу, а також опи-су пошесті 1623 та латиномовної«Топографії міста Львова», напи-саної бл. 1603—05 і опубл. в6-томному зб. Г.Брауна «Описвизначних міст світу» (Кельн,1618). Перекладена польс. мовою1936 «Топографія» є важливимджерелом до вивчення середньо-вічного Львова.

П. у м. Львів.Літ.: Грабовецький В. Перший твір

з історії Львова: Про літописця ХVI —початку ХVII ст. Я.Альнпека. «Жов-тень», 1986, № 3.

П.І. Скрипник.

АЛЬОШИН Павло Федотович(28(16).02.1881—07.10.1961) — укр.архіт. і педагог. Д-р арх-ри (1946).Дійсний чл. Акад. арх-ри УРСР(1945—58), почесний чл. Акад.буд-ва і арх-ри УРСР (1958). Н. ум. Київ. Закінчив Iн-т цивільнихінженерів (1904, Санкт-Петер-бург), 1917 — Акад. мист-в (тамсамо). Викладав у Київ. худож.ін-ті. У своїй творчості викорис-товував традиції вітчизн. арх-рита новітні напрацювання. Най-значніші споруди у Києві: колиш.пед. музей (1909—13, нині Буди-нок учителя), Ольгинська г-зія(1914—27, нині один з будинківНАН України), житлові будинкилікарів — на розі вул. Стрілецькоїта В.Житомирської (1928—30) тана вул. М.Заньковецької (1928—35). За його проектом будувалися

с-ще Харків. тракторного з-ду(1931) та ін. об’єкти. Автор наук.праць, присвячених питаннямукр. арх-ри.

П. у м. Київ.Літ.: Нариси історії архітектури

Української РСР, т. 1—2. К., 1957—62; Ясієвич В.Є. Київський зодчийП.Ф. Альошин. К., 1966; Iсторія укра-їнського мистецтва, т. 5. К., 1967; Ти-мофієнко В.I. Зодчий України кінцяXIX — початку ХХ ст. К., 1999.

Л.І. Ткачова.

АЛЬТА, БИТВА НА РІЧЦІ 1068та подальші події. На поч. верес.половці напали на Переяславськуземлю. Переяслав. кн. ВсеволодЯрославич звернувся по допомогудо своїх братів Ізяслава Ярослави-ча, київ. кн., і Святослава Яросла-вича, черніг. кн., з якими ще 1054створив тріумвірат, що спільноправив Київською Руссю до поч.1073. Кожен з братів привів своювійськ. дружину, а Iзяслав — йкиїв. ополчення. Битва з іще невідомими тоді на Русі половцямивідбулася на пд. Переяслав. землі,на р.Альта (прит. р. Трубіж, бас.Дніпра) й завершилася поразкоюЯрославичів. Iзяслав і Всеволодвтекли до Києва, а Святослав —до Чернігова, де зумів налагодитиоборону від кочовиків. Київ. опо-лчення вернулося до Києва,зібрало віче на Подільському тор-гу і стало вимагати від кн. Iзясла-ва коней і зброю, щоб поквита-тися з половцями. Князь відмо-вив їм, певно, остерігаючись озб-роїти вороже налаштованих донього городян. Тоді «люди київсь-кі» підняли повстання і вигналиIзяслава (див. Повстання в Києві1068). Лише через півроку він зпольс. допомогою вернувся доКиєва і жорстоко помстився надповсталими.

М.Ф. Котляр.

71АЛЬТА

П.Ф. Альошин.

Друкарська марка

Альда Пія Мануція.

Битва руськихі половців на р. Альта

1068. Мініатюраз Радзивіллівського

літопису.

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ТЛУМАЧЕН-НЯ ІСТОРІЇ, альтернативна істо-рія — сучасний теор. напрям в іс-тор. науці, який доводить багато-варіантність істор. розвитку, не-зумовленість його якимось сен-сом, спрямуванням чи метою.

Початок становленню А. т. і.покладений теор. працями Брюс-сельської шк. термодинаміки і те-ор. механіки (I.Пригожин, I.Стен-герс). Як доводить I.Пригожин,притаманне класичній фізиці уяв-лення про зворотність часу (проабсолютну тотожність перебігу по-дій від минулого до майбутньогоі, якби це стало можливим, нав-паки) було зумовлене особливос-тями пізнавальних засобів дослід-ників, однак на сучасному етапіфізика виявила обмеженість та-ких уявлень, що вимагає пере-гляду заснованих на них ліній-них причинно-наслідкових кон-цепцій розвитку, зокрема й кон-цепції детермінізму історичного тапрогресу історичного теорії..

Згідно з новою концепцієюрозвитку, усі системи містять під-системи, які постійно «флуктую-ють» (коливаються, трансформу-ються), іноді комбінація флуктуа-цій руйнує існуючий перед тимстан речей (систему), і в цей мо-мент («точка біфуркації») прин-ципово неможливо передбачити,як буде відбуватися подальшийрозвиток — вийде система набільш складний рівень упорядку-вання чи стане більш хаотичноюй розпадеться. Концепція нелі-нійності розвитку знайшла відгуку працях Анналів школи (Ф.Бро-дель та ін.), зокрема в концепціях«процесів великої тривалості» таструктури істор. часу.

Літ.:Пригожин И., Стенгерс И.По-рядок из хаоса. М., 1986; Їх же. Время,хаос, квант. М., 1994;Павленко Ю. Ста-дійна та полінійна структура цивіліза-ційного процесу. «Сучасність», 1996,№ 5; Галушко К. Проблема альтернати-вності історичного розвитку міжвоєн-ної Європи. В кн.: IV міжнароднийконгрес україністів. Історія, ч. 2. Оде-са—К.—Львів, 1999.

К.Ю. Галушко.

АЛЬТМАН Мойсей Ельович(07.05(25.04).1890—21.10.1981) —єврейс. письменник. Н. в м. Лип-кани (нині с-ще міськ. типу вМолдові) в родині бідного реміс-ника. 1908 закінчив Кам’янець-Подільську г-зію. З дитячих роківпочав друкувати вірші в одес. єв-рейс. газ. «Унзер Лєбен» («Нашежиття»). Першу прозову книжкувидав 1919. Згодом вийшли зб.оповідань «Міраж» (1926), «Ко-

ріння» (1948), романи «МідрашПінхас» (1936), «Метелики» (1938),п’єси «На покутному ланцюзі»(1946), «Десята заповідь» (1948),«Маніш» (1965) та ін. Теми йоготворів — життя трудящих, зокре-ма єврейс. нас. Буковини Північ-ної, події Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945, по-воєн. відбудова. У повоєн. рокибув репресований. Згодом реа-білітований. 1974 опублікував зб.новел «Нотатки старого».

П. у м. Чернівці.Літ.: З порога смерті..: Письмен-

ники України — жертви сталінськихрепресій, вип. 1. К., 1991.

В.М. Даниленко.

«АЛЬТОНА» СИГНАЛ— перед-бачався розпорядженням голов-нокоманд. сухопутними військамиНімеччини (від 10 черв. 1941) навипадок перенесення дня «Д»(сигнал «Дортмунд» — початокнападу на СРСР) на ін. день (див.«Барбаросса» план).

Літ.: Органы государственной бе-зопасности СССР в Великой Отечест-венной войне: Сборник документов,т. 1, кн. 2. М., 1995.

Т.В. Вронська.

АМАГА — сарматська цариця,відома за легендою в переказі По-ліена (2 ст. до н.е.). Вважається,що діяльність А. датується 2—1 ст.до н.е. Її чоловік, цар Медоссак,пиячив і занедбав держ. справи.А. «сама розставляла по країні га-рнізони та допомагала сусідам,яких ображали». Скіфи взяли воблогу Херсонес Таврійський, якийзвернувся за допомогою до А. Во-на з військом вирушила в похід,подолала за добу 1200 стадіїв (бл.200 км) та, з’явившись під мура-ми міста, перемогла скіфів,«убила царя, а царську владу від-дала синові вбитого, наказавшийому володарювати справедли-во». Виходячи з відстані, яку по-долала А., її володіння, очевидно,розташовувалися в присивасько-му степу. Прихильники теорії проіснування у сарматів пережитківматріархату вбачають у легендіпро А. підтвердження своїх по-глядів.

О.В. Симоненко.

АМАРТОЛ Георгій (’�����у�

� �����; Георгій Мніх) та його«Хроніка». А. (р. н. і р. с. невід.) —візант. хроніст 9 ст. Чернецькеім’я Амартол (що у пер. з грец.означає грішник) узяв собі сам.«Хроніка» А. — одна з найпопуля-

рніших пам’яток візант. письмен-ства, виклад подій в ній ведетьсявід Адама до 842. Джерелами пра-ці А. були бібл. книги, а також«Хроніка» Iоанна Малали, твориін. візант. авторів. А. детальнорозглядає церк. історію, приділяєувагу богословським проблемам.«Хроніка» А. була продовженаЛогофетом до 948 (автором її де-хто вважає візант. письменникаСимеона Метафраста). Продов-ження написане в анекдотичномустилі (як серія цікавих, частоавантюрних або навіть казковихоповідань), у центрі уваги — імпе-раторський двір.

«Хроніка» А. з її продовжен-ням була перекладена на старо-слов’ян. мову. Припускають, щопер. здійснено в Київській Русі(хоча називають також і Болга-рію). Час перекладу невідомий.«Хроніка» увійшла також до різ-номанітних слов’ян. компіляцій11—15 ст.: «Літописця Єллінсь-кого та Римського», через «Хро-нограф по великому изложению»(реконструкція В.Iстріна) — дохронографів Архівського, Вілен-ського, Троїцького, до повної таскороченої редакцій Палеї Хро-нографічної. Використовуваласяодним із укладачів «Повісті вре-менних літ» (за реконструкцієюакад. О.Шахматова — укладачемПочаткового літописного ізводу).У слов’ян. списках додано деякідеталі, відсутні у грец. оригіналі(напр., імена Аскольда та Діра вописі походу Русі на Візантію 860;див. Походи Русі на Візантію).

Літ.: Шахматов А.А. Повесть вре-менных лет (Предисловие), т. 1. СПб.,1916; Истрин В.М. Книги временные иобразные Георгия Мниха. ХроникаГеоргия Амартола в древнем славяно-русском переводе. Текст, исследова-ния и словарь, т. 1—3. Пг.—Л., 1920—

72АЛЬТЕРНАТИВНЕ

М.Е. Альтман.

Мініатюра «Виверження Везувія»

з «Хроніки» Георгія Амартола.

30; Шахматов A.A. Киевский Началь-ный свод 1095 г. В кн.: А.А.Шахматов.1864— 1920: Сборник статей и матери-алов. M.—Л., 1947; Beck M.G. Zur by-zantinischen «Monchschronik». В кн.:Speculum historiale. Freiburg. Mьnchen,1965; Творогов O.B. Древнерусскиехронографии. Л., 1975; Словарь книж-ников и книжности Древней Руси,вып. I. Л., 1987; Бибиков М.В. Разви-тие исторической мысли. В кн.: Куль-тура Византии, т.2. М., 1989; Алексе-ев А.А. Кое-что о переводах в ДревнейРуси. «Труды Отдела древнерусскойлитературы Института русской лите-ратуры», 1996, т. X—XI.

Т.Л. Вілкул.

АМБОДИК (Максимович-Амбо-дик) Нестор Максимович (07.11.1744—05.08.1812) — один із засн.акушерства та фітотерапії, лі-кар-просвітитель, педагог. Н. в с.Веприк (нині село Гадяцькогор-ну Полтав. обл.). Навч. в Київ.акад. (1757—68), Страсбурзько-му ун-ті (з 1773), де захистив док-торську дис. (1775). 1782 ставпершим у Росії проф. повиваль-ного мист-ва. Один з ініціаторівзаснування Клінічного повиваль-ного ін-ту в Санкт-Петербурзі(1797). Вчений-енциклопедист, ак-тивний популяризатор мед. й ін.знань серед широких верств нас.Читав лекції з акушерства, фізіо-логії, хірургії в госпітальних шк.та ін. мед. закладах С.-Петер-бурга. Уперше в Росії перейшовдо викладання цих дисциплінрос. мовою. Автор перших в Росіїпідручників та наук. праць з аку-шерства («Искусство повивания,или Наука о бабьичем деле» —1784— 86), ботаніки й фітотерапії(«Первоначальные основания бо-таники, руководствующие к по-знанию растений» — 1795, «Вра-чебное веществословие, или Опи-сание целительных растений» —1783—88), а також популярнихмед. словників. Засн. рос. мед.термінології, що вживається ісьогодні. Цікавився проблемамигеральдики («Эмблемы и симво-лы», 1788).

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Российский Д.А. Основополо-

жник отечественной фитотерапии Не-стор Максимович Амбодик. «Клини-ческая медицина», 1945, т. XXIII,№ 10—11; Дроздова З.А. Нестор Мак-симович Максимович-Амбодик (отецрусского акушерства). Л., 1950; Данили-шина Е.И. Н.М.Максимович-Амбодик.М., 1976.

Е.М. Піскова.

АМВРОСІЇВСЬКА СТОЯНКА ІКІСТКОВИЩЕ БІЗОНІВ, архе-ологічна пам’ятка. Розташов. бі-

ля м. Амвросіївка Донец. обл., уверхів’ї балки Казенної, прит.р. Кринка (прит. Міусу, бас.Азовського м.). Відкрита 1935В. Євсєєвим. Досліджувалася у1940—50-ті рр. I.Підоплічком іП.Борисковським, у 1980—90-ті —О.Кротовою. Заг. відкрита пл. —450 м2. Датується середнім періо-дом палеоліту пізнього (18—19тис. років тому). Кістковищерозташов. на схилі балки у давнійвимоїні. Товщина культ. шару0,2—1,0 м. Він містив кісткибізонів (бл. 500 особин), кістянівістря до списів та крем’яні мік-роліти-вкладки до них, мушлю,червону вохру. Більшість крем’я-них виробів мала сліди різанням’яса, обробки кістки та рогу.Кістковище інтерпретується якмісце загінного полювання набізонів та оброблення мисливсь-кої здобичі.

Стоянка розташов. за 200 мвід кістковища на платоподібно-му мисі. Осн. горизонт культ. за-лишків залягав у сірувато-буромусуглинку на глибині 0,35—0,65 мта містив сліди інтенсивної об-робки кременю (знаряддя праці,відходи вир-ва), фрагменти кістя-них вістрів до списів, прикраси зкаменю та викопних окаменілос-тей, червону та жовту вохру, слідивикористання вогню, дрібні фра-гменти кісток бізонів. Стоянкаінтерпретується як сезонний ба-зовий табір мисливців на бізо-нів. За характером обробки кре-меню належить до орін’яко-гра-ветської культ.-технологічної тра-диції (див. Гравет). Певні аналогіїїй знаходять у комплексі стоянки

Нововолодимирівка II у Нижньо-му Подніпров’ї.

Літ.: Євсєєв В.М. Палеолітичнастоянка Амвросіївка. В кн.: Палеоліт інеоліт України, т. 1. К., 1947; Бориско-вский П.И. Палеолит Украины. «Мате-риалы и исследования по археологииСССР», 1953, т. 40; Krotova A.A., Be-lan N.G. Amvrosievka — AUnique Upper —Paleolithic Site in Eastern Europe. В кн.:From Kostenki to Clovic: Upper Paleoli-thic — Paleo-Indian adaptations. NewYork, 1993.

О.О. Кротова.

АМЕЛІН Михайло Петрович(16(04).12.1896—09.09.1937) — рад.військ. діяч, армійський комісар2-го рангу (1935). Н. в с. СоломінаКурської губ., Росія. Від 1909 пра-цював на рудниках Донбасу, 1915мобілізований до рос. армії. Учас-ник Першої світової війни, унтер-офіцер. 1916 примикав до анар-хістів (див. Анархізм), чл. РСДРП(б)з жовт. 1917. У Червоній армії(див. Радянська армія) з 1918. Уча-сник громадянської війни в Украї-ні 1917—1921. 1919 — надзвичай-ний комісар Катериносл. бойовоїділянки фронту, заст. головиОдес. військ.-революц. трибуналу.Потім уповноважений РВР 3-ї Укр.армії Укр. фронту, ревкому політ-управління 13-ї армії Пд. та ревко-му з продовольчого постачання12-ї армії Пд.-Зх. фронтів.

У квіт. 1920 — трав. 1921 яккурсант і комісар загону Полтав.піхотних курсів брав участь у при-душенні повстанського руху в Укра-їні 1918—1922, від верес. 1920 доберез. 1921 як рядовий, старшинароти, комісар батальйону курсантіввоював проти військ П. Врангеля.

Після закінчення громадян.війни — на політ. роботі в Черво-ній армії. 1923 закінчив Військ.-пед. шк. в Москві, потім відбуваввійськ. службу в Україні: з 1923 —

73АМЕЛІН

Н.М. Амбодик.

Амвросіївськастоянка. Знаряддяпраці з кременю.

Амвросіївська стоянка. Кістянівістря списів, прикраси з каменюта окаменілостей.

М.П. Амелін.

військ. комісар Київ. піхотноїшк., від листоп. 1928 — пом. зам-політа командира 14-го стрілец.корпусу, з 1931 — заст., потім нач.Політуправління Укр. військ. ок-ругу. Од 1935 — нач. Політуправ-ління Київ. військ. округу і чл.РВР СРСР. Нагороджений орде-ном Червоного Прапора. Репре-сований 19 черв. 1937, невдовзістрачений.

Літ.: Гостєв І.Ю. Військовий ко-місар М.П. Амелін. «УІЖ», 1963, № 6;Табачник Д., Сидоренко О. За стандарт-ними звинуваченнями. К., 1990.

Л.В. Гриневич.

«АМЕРИКА»—перший укр. час. уСША. Видавався від 15 серп. 1886до 22 лют. 1890 в м.Шенандоа (шт.Пенсільванія) спочатку як непе-ріодичний двотижневик, пізніше —тижневик. Засн., видавець і пер-ший ред. — о. Іван Волянський, зберез. 1887 — В. Сіменович, з квіт.1889 — К. Андрохович.

Літ: Кравченюк О. Іван Волянсь-кий — перший український греко-ка-толицький священик в Америці. «Ук-раїнська діаспора», 1994, ч.6; Його ж.Українці в Шенандоа, Пенсільванія.Там само, 1997, ч. 10.

О.О. Ковальчук.

АМЕРИКАНСЬКА АДМІНІС-ТРАЦІЯ ДОПОМОГИ 1919—1923,АРА (англ. — American Relief Ad-ministration, АRА) — добродійни-цька орг-ція США, яка надавалагуманітарну допомогу європ. кра-їнам, що потерпіли від Першоїсвітової війни. Діяла під голову-ванням міністра торгівлі Г.Гувера.Об’єднувала добродійницькі к-тиСполучених Штатів Америки. ВУкраїні (Катериносл., Одес., Ки-їв., Харків., Полтав., Кременчуць-ка губ., Області Війська Донсько-го) працювала з 1922 (Укр. від-няАРА очолював проф. Гатчинсон).

АРА запропонувала свою до-помогу голодуючим України (див.Голод 1921—1923) в листоп. 1921,однак спочатку відмовилася відукладання окремої угоди щодорозгортання своєї діяльності натер. України з урядом УСРР: АРАвважала достатнім для цього до-говір, укладений 20 серп. 1921 зурядом РСФРР. Угода з урядомУСРР була підписана 10 січ. 1922.Як і в Росії, осн. видами допомо-ги мали бути речові та продоволь-чі пакунки, забезпечення харчу-вання в спец. їдальнях та поста-чання ліками мед. установ.

Перешкодою своєчасному на-данню допомоги стало рішення

ЦК РКП(б) «не розширювати ро-боту АРА поза Поволжям». Укр.уряду було заборонено проводити«підготовчі роботи для сприяннядіяльності АРА на Україні». Напоч. 1922 осн. видом допомогиголодуючим УСРР були продово-льчі та речові пакунки, які розпо-ділялися добродійницьким к-том«Джойнт» (найбагатшим к-томАРА) серед єврейс. нас. Першіїдальні АРА, в яких харчувалисяголодуючі незалежно від нац.приналежності, почали діяти вУкраїні з квіт. 1922. Від трав. 1922за сприяння уряду УСРР мережацих їдалень почала розширювати-ся. До 15 серп. 1922 пайки АРАотримали 848 тис. дітей і 800 тис.дорослих, або 44 % голодуючих.Калорійність пайків складала 460ккал на день.

У жовт. 1922 АРА підписала зурядом УСРР новий договір. Ка-лорійність пайків було збільшенодо 660 ккал. Однак кількість голо-дуючих, які отримали допомогу,зменшилася. Це було спричине-но, зокрема, виходом із складуАРА більшості орг-цій, які ра-ніше були її членами.

За весь час діяльності АРА ви-дала 180,9 млн пайків, ліків насуму понад 3 млн дол., розподіли-ла 400 тис. продовольчих посилоквартістю по 10 дол. та 11 тис. ре-чових — вартістю по 20 дол. ко-жна. АРА відіграла важливу рольу врятуванні голодуючих УСРР.Розміри її продовольчої допомогиперевищували допомогу ін. іноз.орг-цій та були більшими за до-помогу уряду УСРР.

Літ.: Fisher, Harold H. The Faminein Soviet Russia (1919—1923), the ope-ration of the American Relief Administ-ration. New York, 1927; American ReliefAdministration. Documents of the Ame-rican Relief Administration: Russian Ope-rations. 1921—1923, vol. 8—9. StanfordUniversity, California, 1931; Мовчан О.М.Іноземна допомога голодуючим Украї-ни в 1921—1923 рр. «УІЖ», 1989, № 10;Сербин Р. Голод 1921—1923 і українсь-ка преса в Канаді. Торонто—К., 1992;Голод 1921—1923 рр. в Україні: Збір-ник документів і матеріалів. К., 1993;Веселова О.М. та ін. Голодомори вУкраїні. 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947: Злочини проти народу. К.—Нью-Йорк, 2000; Кульчицький С.В., Мов-чан О.М. Іноземна допомога голодую-чим України. 1921—1923. «Політика ічас», 2000, № 9—10.

О.М. Мовчан.

АМЕРИКАНСЬКА АСОЦІАЦІЯУКРАЇНОЗНАВСТВА, ААУ (англ. —American Association for UkrainianStudes, AAUS) — об-ня дослідни-ків історії і к-ри України та укр.

народу, які працюють у США. За-снована на установчій конф.,скликаній Українським науковимінститутом Гарвардського універ-ситету 8—9 груд. 1989 у м. Кемб-рідж (шт. Массачусетс). Прово-дить заг. збори під час щорічнихконф. Амер. асоц. розвитку сла-вістичних досліджень. А АУ бралаучасть у всіх міжнар. конгресахукраїністів. Вона преміює кращіукраїністичні монографії, статті йпереклади амер. авторів, видає в жу-рнальній формі та в Інтернеті ін-формаційний бюлетень (AAUSNew-sletter). Першим президентом ААУбув І.Фізер, пізніше цю посадуобіймали Н.Кононенко, А.Гумець-ка, М.Найдан, з 2000 — Р. де Лос-са. Секретар ААУ — А.Діллон (Укр.наук. ін-т Гарвардського ун-ту).

Я.Д. Ісаєвич.

АМЕРИКАНСЬКА МЕНОНІТ-СЬКА ДОПОМОГА— перша іноз.реліг.-благодійницька орг-ція, яканадала допомогу голодуючим Ук-раїни 1922. Розгорнула діяльністьу колоніях укр. менонітів у Запо-різ. губ., але допомагала голодую-чим й ін. віросповідань. Розпо-ділила 7,1 млн продовольчих пай-ків. Для подолання наслідків голо-ду в с. госп-ві завезла в Україну 50тракторів.

Літ.: Мовчан О.М. Іноземна допо-мога голодуючим України в 1921—1923 рр. «УІЖ», 1989, № 10; Голод1921—1923 рр. в Україні: Збірник до-кументів і матеріалів. К., 1993; Куль-чицький С.В., Мовчан О.М. Невідомісторінки голоду 1921—1923 рр. в Укра-їні. К., 1993.

О.М. Мовчан.

АМЕРИКАНСЬКА НАРОДНАРАДА УГРО-РУСИНІВ, Амери-канська Руська Народна Рада(АРНР) — орг-ція закарпатськихемігрантів у США (вихідців ізУгорської Русі). Заснована 23 лип.1918 шляхом об’єднання ум. Гомстед (Хомстед, шт. Пен-сільванія) двох орг-цій укр. діас-пори: «З’єднання греко-католиць-кого руського братства» і «Зборівгреко-католицького руського цер-ковного братства». Очолив АРНРМ.Чопей, секретарем призначеноЮ.Гардоша. За своєю суттюАРНР — страхова орг-ція еміг-рантів. Проте, як й ін. орг-ції укр.діаспори, від часу свого створен-ня активно виражала й свою по-літ. позицію, особливо щодо ви-значення держ.-правового статусуЗакарпатської України після Пер-шої світової війни. Політ. плат-форму сформульовано в мемо-

74АМЕРИКА

рандумі АРНР, складеному адво-катом Г.Жатковичем спеціальнодля вручення президенту СШАТ.В.Вільсону 21 жовт. 1918. Відпо-відно до меморандуму ставиласявимога, щоб «угро-руський народвизнали окремим і, якщо це будеможливо, цілком незалежним на-родом». У противному разі допус-калось об’єднання з одним із су-сідніх слов’ян. народів на правахавтономії. Якщо ж угор. кордонине будуть змінені, то буде висуну-то третій варіант — певна автоно-мія у складі Угорщини. 26 жовт.1918 АРНР вступила до «Цент-ральноєвропейської демократич-ної унії» — союзу представниківемігрантських осередків народівЦентр. Європи на амер. конти-ненті. 12 листоп. 1918 АРНР насвоєму з’їзді у м. Скрантон (шт.Пенсільванія) висловилася за при-єднання Закарпаття до щойноствореної Чехословаччини.

Літ.: Жаткович Г.И. Экспозе быв-шего губернатора Подкарпатской Русио Подкарпатской Руси. Гомстед, 1921;Магочій П.Р. Формування національ-ної самосвідомості: Підкарпатська Русь(1848—1948). Ужгород, 1994; Нарисиісторії Закарпаття, т. 2. Ужгород, 1995.

В.В. Лемак.

АМЕТ-ХАН Султан (25.10.1920—01.02.1971) — військ. льотчик.Двічі Герой Рад. Союзу (1943,1945), підполковник (1946), засл.льотчик-випробувач СРСР (1961).Н. у м. Алупка в сім’ї робітника. Запоходженням — кримський тата-рин. Закінчив Качинське військ.-авіац. уч-ще (1940). 1941—45 —льотчик-винищувач, командир лан-ки, ескадрильї, пом. командира9-го гвард. винищувального авіа-полку на Брянському, Пд.-Зх.,Сталінградському, Пд., 4-му Укр.і 3-му Білорус. фронтах. Здійснив603 бойових вильоти, особистозбив 30 (один із застосуваннямповітряного тарана) і в складі гру-пи — 19 літаків ворога. Від 1946 —льотчик-випробувач (на його ра-хунку тестування понад 100 типівлітаків). Держ. премія СРСР(1953). Загинув під час випробу-вання літака. Погруддя двічіГерою Рад. Союзу А. встановленона центр. пл. м. Алупка в 1955.

Літ.: Дважды Герои СоветскогоСоюза. М., 1973; Люди бессмертногоподвига, кн. 1. М., 1975; Бутаев Б.Б.Амет-хан Султан. Махачкала, 1983;Путерброт А.Т. Боевая слава Дагеста-на. Махачкала, 1983; Звезды немерк-нущей славы. Симферополь, 1984; Ге-рои Советского Союза, т.1. М., 1987.

Л.М. Хойнацька.

АММІАНМАРЦЕЛЛІН (Ammia-

nus Marcellinus) та його «Історія».А.М. (бл. 330 — кін. 400) —військ. діяч і письменник. За по-ходженням — грек з Антіохії (ни-ні м. Антак’я, Пд. Туреччина). Уйого «Історії», написаній лат. мо-вою, висвітлюються події 1—4ст. Найбільшу цінність для до-слідників минулого Пн. Причор-номор’я становлять описи гунів іаланів, запозичені А.М. із джерел,близьких за часом до нього («Іс-торія», ХХХI, 2, 1—22). Він опи-сав зовнішність представниківцих племен, їхній кочовий спосібжиття, військ. звичаї, навів відо-мості про їхню міграцію від Азов-ського м. до Дунаю, про воєн.зіткнення гунів з аланами, назвавімена їхніх вождів. У геогр. та ет-ногр. екскурсі про Пн. Причор-номор’я А.М. описав Сх. Європу(«Історія», ХХII, 8, 20—46) спи-раючись на джерела, що берутьпочаток, з одного боку, від Гека-тея Мілетського й ін. письменни-ків 6—5 ст. до н. е., з другого —від творів рим. авторів. А.М. нетурбувався про те, щоб наведеніним відомості належали до одно-го й того самого часу. Напр., вінпоставив у спільний ряд гелонів,неврів, агатірсів, відомих з «Істо-рії» Геродота, й аланів і роксола-нів, що з’явилися значно пізніше.У некритичній компіляції А.М.містяться деякі унікальні відомо-сті, що їх, однак, у більшості ви-падків важко датувати.

Тв.: Рос. пер. История, вып. 1—3.К., 1906—08; Римская история. СПб.,1996.

М.В. Скржинська.

АМОСОВ Микола Михайлович(19(06).12.1913—12.12.2002) — хі-рург, один із основоположниківлегеневої й серцевої хірургії вУкраїні та СРСР, біокібернетик іписьменник. Засн. і кер. Ін-ту се-рцево-судинної хірургії в Києві.Чл.-кор. Акад. мед. наук СРСР(1961). Акад. АН УРСР (1969, від1991 — АН України, від 1994 —НАН України), акад. Акад. мед.наук України (1993). Засл. діяч н.(1959), Герой Соц. Праці (1973).Н. в с. Ольхово Череповецькогопов. Новгородської губ. (нині тер.Вологодської обл., РФ). ЗакінчивАрхангельський мед. ін-т (1939) іМоск. всесоюзний заочний індус-тріальний ін-т (1940). В роки Ве-ликої вітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945— хірург у військ.шпиталі. 1947—52 — зав. від-няБрянської обласної лікарні. 1952

переїхав до Києва. 1953 захистивдокторську дис. «Пневмоектомії ірезекції легень при туберкульозі».Працював зав. клініки легеневоїхірургії в Укр. ін-ті туберкульозута грудної хірургії. Під його кер-вом із серед. 1950-х рр. почала-ся розробка методів хірургічноголікування пороків серця. Від 1960керував від. біокібернетики Ін-тукібернетики АН УРСР. Од 1983 —дир. Ін-ту серцево-судинної хірур-гії Акад. мед. наук СРСР (ниніІн-т серцево-судинної хірургіїАкад. мед. наук України). Розро-бив нові методи хірургічного ліку-вання захворювань легенів, сер-ця, питання штучного кровообігу,фізіології серця, регулювання фун-кцій внутр. органів, мед. та біоло-гічної кібернетики. Сконструю-вав кілька унікальних мед. прила-дів. Уперше в світі запровадивпротитромбічні протези серцевихклапанів, розробив апарати штуч-ного кровообігу, вперше в СРСРвиконав протезування мітрально-го клапана. Автор понад 600 на-ук. праць й кількох літ.-публіци-стичних тв.

Лауреат Ленінської премії(1961), Держ. премії УРСР (1978,1988) та України (1997).

П. у м. Київ.Тв.: Очерки торакальной хирур-

гии. К., 1958; Операции на сердце сискусственным кровообращением. К.,1962 [у співавт.]; Мысли и сердце. К.,1965; Саморегуляция сердца. К., 1969;Хирургия пороков сердца. К., 1969 [успівавт.]; Голоса времени: Воспомина-ния. К., 1998; Энциклопедия Амосова.Алгоритмы здоровья. Человек иобщество. Донецк, 2002.

Літ.: Проблемы медицины. «Науч-но-медицинский журнал», 1998, № 2;Микола Михайлович Амосов. «Агапіт(Український історико-медичний жу-рнал)», 1998, № 9—10.

Л.В. Ковпак.

АМФОРА — дворучна керамічна,рідше — металева, посудина з ви-діленим горлом, округлим коніч-ним корпусом та загостреним абоплоским дном. А. із загостренимдном правили за тару для вина,олії, ін. рідких або сипучих про-дуктів, плоскодонні — за столо-вий посуд. Мали стандартні роз-міри. Часто на них робили клеймаз назвою центру вир-ва, іменімайстра та (або) чиновника, інко-ли місяця, року. Парадні А. частоприкрашали чорним лаком, роз-писами. Існували антич. чорно-фігурні панафінейські А. — наго-рода переможцям у спорт. змаган-нях. Вироблялися гол. чин. у цент-

75АМФОРА

М.М. Амосов.

С. Амет-хан.

рах виноробства Середземномор’ята Пн. Причорномор’я. Місц.вир-во було розвинене у ХерсонесіТаврійському від кін. 4 ст. до н.е., уін. містах його розвиток припадаєна перші ст. н.е., коли поширили-ся вузькогорлі та величезні піфо-соподібні А.

Літ.: Зеест И.Б. Керамическая та-ра Боспора. «Материалы и исследова-ния по археологии СССР», 1960, т. 83;Лейпунская Н.А. Керамическая тара изОльвии. К., 1981; Брашинский И.Б.Методы исследования античной тор-говли. М., 1984; Монахов С.Ю. Амфо-ры Херсонеса Таврийского IV—II вв.до н.э. Саратов, 1989.

Н.О. Лейпунська.

АНАБАПТИСТИ (від грец. ������"�#� — знов занурюю, тобто пе-рехрещую) — представники ради-кальних протестантських течійепохи Реформації. Анабаптизмвиник у Швейцарії. Його творця-ми були гуманісти К.Гребель і

Ф.Манц. А. не визнають хрещен-ня немовлят, бо вважають, щотільки дорослі люди здатні свідо-мо і вільно вибирати віроспо-відання, а тому практикують по-вторне хрещення дорослих (цимзумовлено походження термінаА.). До А. належали представникирізних протестантських течій. Їхоб’єднували т. зв. ідея Церкви об-ранців і спроби поширити зре-формовані реліг. постулати рівно-сті й справедливості на сусп. жит-тя з поверненням до засад пер-вісного християнства. А. бралиучасть у сел. війні в Німеччині(1524—26), в ході якої виник рухТ.Мюнцера. Згодом його послідо-вники створили Мюнстерську ко-муну (23 лют. 1534 — 25 черв.1535). Королів. едикт 1535 забо-ронив діяльність комуни, тодібільшість її членів перебралася доМоравії (істор. обл. у Чехії). Післяпоразки у сел. війні деякі А. втек-ли у Сх. і Центр. Європу, посели-лися, зокрема, у Володимирі (ни-ні м. Володимир-Волинський). Хре-щення дорослих та ідеологію А.перебрали на себе протестантськаобщина «польских братів», ін. ре-ліг. громади. Нині в Пд. Америці,Європі, зокрема в Україні, актив-но і успішно діють Євангельськіхристияни-баптисти.

Літ.:Williams G.P. The radical refor-mation. London, 1962; Classen C.P. Ana-baptyzm. A social system. New York,1972.

М.В. Кірсенко.

АНАНЬЇВ — місто Одес. обл.,райцентр. Розташов. на р. Тилігул,за 15 км від залізничної ст. Жере-бкове. Нас. 9,4 тис. осіб (2001).

Вперше згадується 1767 як ко-зац. слобода Анані (від імені пер-шопоселенця — запороз. козакаАнанія), що виникла на тер., під-владній Османській імперії. За Яс-ським мирним договором 1791 цятер. приєднана до Російської імпе-рії, а слобода Анані передана не-вдовзі казенному відомству. 1834слобода стала повітовим містомХерсонської губернії — Ананьєвом.З 1920 — повітовий центр Одесь-кої губернії. З 1922 — райцентр, з1924 — у складі Молдав. Автоно-мної СРР (від 1937 — МолдавськаАвтономна Радянська Соціаліс-тична Республіка), з 1940 — Одес.обл. Під час Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 з 7 серп. 1941 по 31 берез.1944 перебував під румун. окупа-цією (див. Трансністрія).

1977 в А. засновано істор.-ху-дож. музей. Істор. пам’ятки: собор

св. Олександра Невського (19 ст.),будинки г-зій чол. (1875) і жін.Маріїнської (1876).

Літ.: Красильникова-Ященко О. Кро-вью сердца. Ставрополь, 1965; ІМіСУРСР. Одеська область. К., 1969.

Я.В. Верменич.

АНАРХІЗМ (від грец. $������� —безвладдя) — соціально-політ.вчення, яке заперечує позитивнуроль д-ви та пропагує звільненняособистості від усіх форм політ.,екон. й духовної влади. А. сфор-мувався в окрему течію в 40-х рр.19 ст. в Європі. Засн. цього вченнявважають М.Штірнера, П.Пру-дона (останньому належить тер-мін) та М.Бакуніна. На думкуПрудона, суспільні стосунки міжлюдьми мають бути засновані на«системі взаємності», яка перед-бачає рівновагу власності, рівно-цінний обмін товарів та послуг,безвідсотковий кредит, федерати-вний устрій сусп-ва, який замі-нить д-ву. На думку Бакуніна, ре-лігія й д-ва є найбільшими поми-лками людства, спричиненими не-віглаством, і є джерелами зла. Алелюдина відрізняється від твариниспроможністю мислити та протес-тувати. Протест у певний моментнабуває форми стихійного, «само-вільного» бунту мас проти д-ви.

Наприкінці 19 — поч. 20 ст. наґрунті соціаліст. руху в боротьбі змарксизмом сформувався кому-ніст. А. (П.Кропоткін), орієнтова-ний, на відміну від раннього А.,на творчий бік соціального розви-тку в формі організації різних до-бровільних комуніст. общин, щодіють на основі солідарності тавзаємодопомоги. Особливе місцесеред анархістських систем по-сідає вчення Л.Толстого, яке мо-же бути визначене як християн.А. На зламі 19—20 ст. під впливомА. поширився анархо-синдика-лізм — один із напрямів у робітн.русі.

Українці, які мріяли про влас-ну незалежну д-ву, практично несприймали анархістські ідеї. Про-те в Україні діяло багато анархіст-ських гуртків, до яких входилипереважно євреї, поляки та пред-ставники ін. нац. меншин, щопрагнули позбавитися нац. й ре-ліг. гніту царизму. На поч. 20 ст.анархістські гуртки діяли майже в50 містах і селах України.

Осн. напрямами в А. були«анархо-комуністичний», «анархо-синдикалістський», «анархо-інди-відуалістський». Прихильники ос-таннього віддавали перевагу агі-

76АНАБАПТИСТИ

Античначорнофігурна амфора.

6 ст. до н.е.

Срібнапозолочена амфора.

4 ст. до н.е.,курган Чортомлик.

таційно-пропагандистській діяль-ності, ін. — теророві, експропріа-ціям, страйкам тощо. Особливоактивізувались анархісти в рокиреволюції 1905—1907. Експропріа-ції залучили до їхніх лав багатьохзлочинців. Тероризм набув т.зв.невмотивованого характеру, колибойовики вчиняли замахи на тихчи ін. осіб лише тому, що ті булипредставниками панівних класівта держ. службовцями. Найбільшрезонансним став терористичнийакт 14(01) верес. 1911 у Києві ко-лиш. анархіста-комуніста і водно-час агента охранки Д.Богрова про-ти прем’єр-міністра П.Столипіна,який у результаті поранення по-мер. 1917 укр. анархісти разом збільшовиками виступали протиТимчасового уряду і УкраїнськоїЦентральної Ради. Після перемогирад. влади в Росії комуністи повелирішучу боротьбу з анархістами,розгромивши у квіт. 1918 їхні осн.орг-ції.

У листоп. 1918 у м. Курськ(нині місто в РФ) була створе-на Конф. анархістських орг-ційУкраїни «Набат». Хоча вона здій-снювала агітаційно-пропаганди-стську роботу серед анархістів ба-гатьох міст України, але осн. став-ку зроблено на військо Н.Махна.Починаючи від 1919 там працю-вали такі відомі анархісти, якП.Аршинов, Б.Волін, Барон, Гат-ман та ін. Махно дозволяв їм про-пагувати їхні ідеї, видавати га-зети й т. ін., але йшов з ними нарозрив, коли вони хотіли підпо-рядкувати «батька» собі. У верес.1920 Всеукр. конф. «Набат» конс-татувала, що Махно перестав бутианархістом. Дещо пізніше, вжеперебуваючи в еміграції, анархіс-ти зробили Махна своїм прапо-ром, а махновщину вважали ма-совим анархістським рухом. Томуй зараз у буденній свідомості А.1917—20-х рр. незмінно пов’язу-ється з махновщиною. За рад. ча-сів про анархістський рух писалитільки в негативному плані. ЛишеВ.Ленін присвятив понад 240 ро-біт та листів викриттю А. В СРСРанархістський рух знову постав у1988—91, коли анархісти почаливиступати проти комуніст. режи-му, в т. ч. реформ М.Горбачова.Окрім теор. декларацій своїх по-передників, вони заявили про не-обхідність боротьби проти воєн,репресій, насильства над приро-дою, негативного впливу техніки,науки і релігії на життя сусп-ва,вимагали відмовитися від владигрошей тощо.

Як і раніше, анархісти не по-сіли помітного місця в політ.житті України, Росії та ін. д-в ко-лиш. СРСР. Пояснюючи такийстан справ, теоретики сучасногоА. вважають, що для втілення вжиття їхнього світогляду потрібнанова політ. к-ра і зовсім ін. люди,а для цього необхідний час і акти-вна робота серед мас.

Літ.: Кропоткин П.А. Завоеваниехлеба. СПб., 1906; Бакунин М.А. Изб-ранные сочинения, т. 1. М. — Пг., 1922;Комин В.В. Анархизм в России. Кали-нин, 1969; Лебеденко А.М. Историяанархизма в Украине (конец ХIХ —начало ХХ вв.). К., 1995; Боровик М.А.Анархістський рух в Україні у 1917—1921 рр. «УІЖ», 1999, № 1.

В.М. Волковинський.

АНАРХО-ІНДИВІДУАЛІСТИ —учасники анархістського руху(див. Анархізм), які найбільш по-слідовно пропагували теорію аб-солютної свободи особистості.Анархо-індивідуалізм зародився вРосійській імперії у серед. 19 ст.Філос. основою його було вченнянім. філософа М.Штірнера, якерозвивали анархісти С.Боровой,Віконт та Чорний. Вони бачиликінцеву мету своєї боротьби в лік-відації д-ви й заміні її анархістсь-кою комуною, де панує абсолют-на воля особистості. А.-і. допус-кали наявність у комуні приват-ної власності, оскільки, на їхнюдумку, абсолютну свободу люди-на може мати лише тоді, коливолодіє певними матеріальнимиблагами. Групи А.-і. були малочи-сельними й не заявили про себереальними діями, за виняткомздійснення перекладів працьШтірнера, Туккера, Макея. В Ук-раїні до А.-і. належали деякі літе-ратори, юристи, а також студентий гімназисти. Діяли вони перева-жно у Києві та Катеринославі (ни-ні Дніпропетровськ). У роки рево-люції 1905—1907 до А.-і. приєдна-лися декласовані елементи, якізаймалися експропріаціями та те-роризмом. До 1908 нечисленніорг-ції А.-і. були розгромлені по-ліцією.

Літ.: Забрежнев В. Проповедникииндивидуалистического анархизма вРоссии. «Буревестник», 1908, № 10—11;Лебеденко А.М. История анархизма вУкраине (кон. 19 — нач. 20 вв.). К.,1995.

В.М. Волковинський.

АНАРХО-КОМУНІСТИ — учас-ники анархістського руху (див.Анархізм), які сповідували докт-рину, розроблену наприкінці 19

ст. П.Кропоткіним. А.-к. вважалистрайк та індивідуальний тероруніверсальними засобами бороть-би проти існуючих держ. інститу-тів та установ. Майбутнє сусп-вовони бачили як союз («федера-цію») вільних общин («комун»),об’єднаних вільним договором, декожна особа отримувала необме-жені можливості для розвитку.Після перемоги революції першо-черговим завданням мала статиекспропріація всього того, щоуможливлювало експлуатацію. Пе-редбачалося встановлення прямо-го продуктообміну та інтегруван-ня праці (обробіток землі як селя-нами, так і міськ. нас., поєднаннярозумової та фізичної праці то-що). Земля переходила до тих, хтоїї обробляє, але не могла бутиприватною власністю. А.-к. запе-речували всі форми влади, у т. ч.«диктатуру пролетаріату». Прихи-льники Кропоткіна, які називалисебе «хлібовольцями» (від назвидрукованого органу «Хлеб и во-ля»), створили напередодні рево-люції 1905—1907 мережу анархіст-ських гуртків та орг-цій. В Украї-ні осн. центрами А.-к. були Оде-са, Катеринослав (нині Дніпропе-тровськ), Київ, Харків, Житомир,Ніжин та ін. Їхні орг-ції діяли всільс. регіонах, зокрема в Гуляй-полі (чл. цієї орг-ції був Н.Махно).

Наприкінці 1905 — поч. 1906анархо-комунізм розколовся надві течії: «безначальників» і «чор-нознаменців». Перша дістала на-зву від назви ж. «Листок группы“Безначалие”», який вийшов уПарижі. Теоретики і лідери «без-начальників» С.Романов та Н.Див-ногорський вважали гол. засоба-ми боротьби проти самодержавст-ва тероризм і експропріації, а со-ціальною базою анархізму — без-робітних та люмпен-пролетарів(«босяків»), з яких потрібно ство-рювати «злочинні ватаги» для те-рористичної партизан. боротьбипроти капіталу й д-ви. «Безнача-льники» не визнавали екон. боро-тьби, створення робітн. проф-спілок тощо. «Чорнознаменці»(від назви газ. «Черное знамя»,що виходила в Женеві) на чолі зІ.Гроссман-Рощиним, проголоси-ли (першими з-поміж ін. при-хильників терору) «деперсоніфіко-ваний терор» проти буржуазії, тоб-то закликали до здійснення теро-ристичних актів проти представ-ників буржуазії лише за те, що тіналежали до цього класу. До«чорнознаменців» входили і «анар-хісти-комунари», вони сповідува-

77АНАРХО

ли антибурж. терор у поєднанні зповстаннями для створення «тим-часових революційних комун».

Упродовж революції 1905—07А.-к. в Україні було здійснено со-тні терористичних актів та екс-пропріацій, вони вступали в сути-чки з царськими військами, якіпридушували революц. виступиробітників та селян, вели зброй-ну боротьбу проти місц. від-нь«Союза русского народа».

Поліція успішно боролася зорг-ціями А.-к. і до 1909 повністюїх ліквідувала в Україні. З часомці орг-ції знову відродились і до-мінували в анархістському русіУкраїни 1917—21, зокрема, булитісно пов’язані з махновським ру-хом (див. Махно).

Літ.: Лебеденко А.М. История анар-хизма в Украине (кон. 19 — нач.20 вв.). К., 1995.

В.М. Волковинський.

АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ — ек-стремістська ідейно-політ. течія вробітн. русі, яка сформувалася підвпливом анархізму в багатьох кра-їнах Європи та Лат. Америки назламі 19—20 ст. ПрихильникиА.-с. заперечували необхідністьцентралізованого держ. устрою,закликали до експропріації вели-ких власників, прагнули будуватисусп-во як федерацію профспілок(синдикатів). За їхніми уявлення-ми, велике вир-во мало бути екс-пропрійоване і передане у безпо-середнє управління профспілко-вим орг-ціям підпр-в та «асо-ціаціям виробників», тобто об’єд-нанням робітн. колективів.

У Російській імперії А.-с. ненабув поширення внаслідок не-розвинутості профспілкового ру-ху. Більш висока, ніж у зх.-європ.країнах, соціальна напруженістьпривела до появи в ході револю-цій в Росії на поч. 20 ст. (див.Революція 1905—1907, Лютневареволюція 1917, Жовтнева револю-ція 1917) ін. типу об’єднань — радробітн., солдатських і сел. депута-тів. Відображаючи стихійний екс-тремізм пролетаризованих маснас., вони закликали до знищен-ня великих власників («експро-пріація експропріаторів»).

Готуючись до захоплення вла-ди, Російська соціал-демократичнаробітнича партія (більшовиків) ви-сунула популістський лозунг «Фаб-рики — робітникам!». Чималодіячів більшовицької партії в хо-ді націоналізації вир-ва вислов-лювалися за передачу ф-к і з-дів убезпосереднє розпорядження ро-

бітн. колективів. У більшовицькійпартії навіть сформувався анар-хо-синдикалістський ухил. В.Ленінзасудив його як вкрай небезпеч-ний для д-ви «диктатури пролета-ріату». Буквальне розуміння гасла«Фабрики — робітникам!» спо-стерігалося і в Україні. Остаточноанархо-синдикалістський ухил бу-ло розгромлено на Десятому з’їздіРКП(б) (див. також «Робітничаопозиція»).

Літ.: Корн М. Революционный си-ндикализм и анархизм. Борьба с капи-талом и властью. Пг.—М., 1920; Ягов В.Современный анархо-синдикализм.М.—Л., 1928; Десятый съезд РКП(б).Март 1921 года. Стенографический от-чет. М., 1963.

С.В.Кульчицький.

АНАСТАС (Дмитрієв, Черкес;р. н. і р. с. невід.) — діяч доби Руї-ни, один із керівників оборониЛадижина (нині місто Він. обл.)під час турец. наступу на Поділля1674 (див. Ладижинська оборона1674). А. був греком за походжен-ням, займався торгівлею, осів ум-ку Лисянка. Після взяття Лися-нки рос. військами у берез. 1672перейшов від гетьмана П.Доро-шенка на бік гетьмана І.Самойло-вича, певний час перебував у Пе-реяславі (нині м. Переяслав-Хмель-ницький). В умовах антитур. аль-янсу Росії та Польщі дістав дозвілна формування у Подністров’ї за-гону добровольців (сам був при-значений його ротмістром) дляпротидії туркам. Воював на По-діллі, згодом вернувся на Лівобе-режну Україну, об’єднався з полк.Д.Мурашком і знову рушив наподільський кордон. Відзначивсяу боях під Баром, Стіною, Кан-шицею, Тульчином, розгромив ту-рец. загін під с. Тиманівка (нинісело Тульчинського р-ну Він.обл.). Потім зробив рейд до Мол-дови, захопив під Цецорою 18 ту-рец. «язиків» і прибув до Ладижи-на — центра підпорядкованогоПольщі козацтва. Тут разом з пол-ковниками Д.Мурашком і В.Сер-бином очолив оборону міста, якеобложила турец. армія (понад150 тис. вояків). Більше 10 днівневеликий укр. гарнізон разом ізміщанами стримував ворожі шту-рми, завдавши туркам значнихвтрат (до 20 тис. осіб). 19 серп.1674 Ладижин впав і був спаленийворогом. А. зумів дістатися на во-лю, але його полонив якийсьукраїнець-потурнак і продав якбранця молдов. господареві Г.Ду-ці. Згодом А. потрапив до Валахії(див. Волощина), де за його волю

внесли викуп грец. купці. Черезземлі Угорщини та Польщі А. діс-тався Львова, потім — Вінниці,Білої Церкви та Києва. У січ. 1675рос. цар Олексій Михайлович зве-лів йому прибути до Москви. По-дальша доля А. невідома.

Літ.: Мицик Ю. Грек Анастас —оборонець Ладижина. В кн.: Історич-ний календар’ 99. К., 1998.

Д.С. Вирський.

АНАСТАС КОРСУНЯНИН (р. н.і р. с. невід.) — корсунський пра-восл. священик, який допоміг ки-їв. кн. Володимиру Святославичуздобути грец. м. Корсунь (антич.Херсонес Таврійський) на узбережжіЧорного м. Після спорудження вКиєві гол. кафедрального храмуКиївської Русі — церкви УспінняБогородиці (Десятинної церкви) —А. К. очолив її причт. Хоча А.К.був лише простим пресвітером, уйого відання було передано церк.десятину, призначену для утри-мання всього давньорус. духів-ництва.

Після смерті Володимира Свя-тославича А.К. залишив Київ ізнайшов притулок у Польщі придворі Болеслава I. Подальша доляневідома.

Літ.: Шахматов А.А. Корсунскаялегенда о крещении Владимира. СПб.,1906; Кузьмин А.Падение Перуна (Ста-новление христианства на Руси). М.,1988.

В.М. Ричка.

АНАСТАСЕВИЧ Василь Григоро-вич (11.03(28.02).1775—28(16).02.1845) — бібліограф, книгозна-вець, письменник і перекладач.Н. у м. Київ. Син чл. Київ. магіст-рату. Вихованець Київ. академії,де дійшов до філос. класу (1793).Навч. в І.Фальковського, бравучасть у діяльності Вільного пії-тичного т-ва, яке той організував.Подорожуючи Україною, вів що-денники, зокрема «Записки изХерсона в Крым и обратно» (неопубл.). Служив квартирмейсте-ром у Києві та Полоцьку (нинімісто в Білорусі), потім — пом.нач. від. польс. та малорос. права(1809—16). З 1817 — секретар умецената графа М.Румянцева. Ви-давав перший в Росії літ.-бібліо-графічний ж. «Улей» (1811—12), деопублікував теор. статтю з бібліог-рафії. Друкувався в «Украинскомвестнике», «Северном вестнике»та ін. Висунув багато продуктив-них ідей; деякі з них були втіленіще за його життя: поточний кри-тичний огляд літ., поточна біб-

78АНАРХО

ліографічна реєстрація на підставіобов’язкового примірника. Склавкаталог «Роспись российскимкнигам для чтения библиотекиВ.Плавильщикова» (1820) із 6-мадодатками, де зареєстровано йукр. книжки. Матеріали описаноde visu, праця зберегла бібліогр.значення й досі. Від 1826 працю-вав цензором Гол. цензурногок-ту, 1830 звільнено за наданнядозволу до друку віршів А.Міцке-вича. До кінця життя вважав Укра-їну своєю батьківщиною, збирав іпублікував матеріали з її історії таетнографії. Був близький до мит-рополита Євгенія (Болховітінова).Б-ка й архів А. (разом бл. 100 міш-ків) протягом 18 років пролежали увогкому сараї, були продані з аук-ціону «на пуди». Рештки архівузберігаються у Рос. публічній б-ці ум. Санкт-Петербург.

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Сірополко С. Василь Анаста-

севич як бібліограф і книголюб.«Українська книга», 1937, № 2; Лот-ман Ю.М. К характеристике мировоз-зрения Анастасевича. «Ученые запис-ки Тартуского университета», 1958,№ 65; Брискман М.А. В.Г.Анастасевич.М., 1958; Його ж. Новые материалы оВ.Г.Анастасевиче. «Книга: Исследова-ния и материалы», 1975, сб. 30.

С.І. Білокінь.

АНАСТАСІЯ ЯРОСЛАВНА (р. н.невід. — після 1074) — дочка Яро-слава Мудрого, дружина угор. ко-роля Андраша I (Андрія, Ендре;1046—60). Шлюб А.Я. з Андра-шем відбувся, мабуть, бл. 1046,коли той з рус. допомогою заво-лодів угор. троном. Джерела 11 ст.не називають дружину Андрашана ім’я, воно з’являється впершеу польс. історика 15 ст. Я.-I.Длу-гоша. Шлюб А.Я. з Андрашем буводним із заходів у європ. матри-моніальній політиці Ярослава,який відійшов від традиційно од-нобічної, спрямованої на Візан-тію дипломатії своїх попередни-ків. А.Я. мала у шлюбі з Андра-шем двох синів: Шаламона (н. бл.1052, був королем 1063— 74) і Да-нила. Після смерті Андраша й во-царіння його брата Бели I (1060—63) А. Я. була у вигнанні в Герма-нії аж до своєї смерті.

М.Ф. Котляр.

АНАФЕМА (анатема; від грец.���� �� — прокляття) — у хрис-тиянстві відлучення від Церквиєретиків (див. Єресі) або непока-янних грішників з оголошеннямдовічного прокляття. Застосову-

ється від часів Халкідонського со-бору 451 (див. Собори вселенські).Право проголошувати А. маютьвиключно церк. ієрархи. А. є ак-том охорони вірних Церкви відосіб, які порушують її усталеніцерк. канони та цінності. Однакна практиці чин А. часто застосо-вувався церк. владою під тискомвлади світської з метою дискре-дитації політ. та ідейних супроти-вників, під час церк. розколів то-що. 1054 після поділу християн.церков на Сх. та Зх. (православ’я ікатолицизм), рим. Папа Лев IX таконстантиноп. патріарх Керулла-рій проголосили взаємну А., якабула скасована тільки 1964 під часпершої зустрічі в Єрусалимі ПапиПавла VI і константиноп. пат-ріарха Афінагора. Численні ви-падки використання чину А. відо-мі як в укр., так і в рос. історії.Моск. митрополит Фотій піддавА. київ. митрополита ГригоріяЦамблака, обраного 1415 всупе-реч волі константиноп. патріар-ха Євтимія. Моск. патріарх Йоа-саф II на Моск. церк. соборі 1667наклав А. на старообрядців (див.Старообрядництво). Протягом 17—18 ст. у Рос. д-ві церк.-соборномувирішенню чину А. фактично від-водиться тільки виконавча функ-ція політ. рішень світської влади.Так, А. з політ. мотивів були під-дані відомі ватажки сел. і козац.рухів І.Болотніков, С.Разін таО.Пугачов. 1708—09 церк. ієрархина вимогу Петра I наклали А. нагетьмана І.Мазепу. З огляду наполіт. мотиви цього акту та прак-тику накладання А., яка склаласяна той час у Рос. д-ві, чимало укр.дослідників піддають сумніву йоговідповідність канонам церк. пра-ва, зокрема, підкреслюють, щонакладання А. на І.Мазепу є біль-ше сусп.-політ. заходом, а не ре-ліг. покаранням. 1901 Синод на-клав А. і відлучив від Церкви відо-мого рос. письменника Л.Толстого.

Літ.: Бачинський Є. Російська про-тиканонічна анатема на гетьманаУкраїни Івана Мазепу. Женева, 1932;Біднов В. Церковна анатема на гетьма-на Івана Мазепу. В кн.: Мазепа: Збір-ник, т. 2. Варшава, 1939; Лотоцький О.Справа правосильності анатемуваннягетьмана Івана Мазепи. Там само; Ку-пранець О. Виклятий гетьман Мазепа.Торонто, 1958; Олексіїв Г. Анатемуван-ня Мазепи російською церквою. В кн.:Календар-альманах видавництва «Три-зуб», 1975. Вінніпег, 1975; Вінтоняк О.Анатема на гетьмана Мазепу. «Укра-їнський історик», 1990, № 1/4; Кова-левська О. Гетьман Іван Мазепа: проб-

лема «зради» та «анафемування» в ук-раїнській та російській історіографії.«Історіографічні дослідження в Украї-ні», 1999, вип. 7; Оглоблин О. ГетьманІван Мазепа та його доба. Нью—Йорк—К.—Львів—Париж—Торонто,2001.

О.В. Ясь.

АНАХАРСІС (грец. ������!��;остання чв. 7 — серед. 6 ст. дон.е.) — напівлегендарний скіф.мудрець. За деякими антич. авто-рами, один з канонічної групи«Семи мудреців». Батько — скіф.цар Гнур (син Ліка), мати — ел-лінка. Подорожував по Елладі(сучас. Греція), де здобув славумудреця; спілкувався з багатьмаполіт. діячами. Статуя А. стояла вАфінах (нині столиця Греції).Після повернення в Скіфію А.убив рідний брат — цар Савлій. Засвідченням Геродота, «він заги-нув через те, що хотів завести іно-земні звичаї, і через те, що спілку-вався з еллінами» (кн. IV, 77). 50сентенцій А. згадувались у творахбагатьох філософів та істориків заантич. і візант. доби.

Літ.: Диоген Лаэртский. О жизни,учениях и изречениях знаменитых фи-лософов. М., 1979; Геродот. Історії вдев’яти книгах. К., 1993.

А.С. Русяєва.

АНГЕЛІНА Парасковія Микитів-на (12.01.1913—21.01.1959) — ме-ханізатор, організатор першої вСРСР жін. тракторної бригади.Двічі Герой Соц. Праці (1947 і1958). Н. в с. Старобешеве (ниніс-ще міськ. типу Донец. обл.) всел. родині. Грекиня за походжен-ням. 1930 стала трактористкою,1933 очолила першу жін. трактор-ну бригаду, засновану нею зініціативи політвід. Старобешів-ської МТС (в той час, як і в нас-тупні роки, на селі не вистачалочоловіків-трактористів, яких при-зивали на службу в армію водіямитанків). Її бригада виконувала ви-роб. завдання на 210 %, посіла на-прикінці 1933 1-ше місце середтракторних бригад Старобешівсь-кого р-ну. Кожна трактористка їїбригади обробляла щороку 1225 гаугідь, економлячи 20 154 л паль-ного. У трав. 1936 від імені жін.бригад р-ну А. виступила із закли-ком про початок соціаліст. зма-гання жінок-трактористок. Її під-тримали 200 тис. жінок країни.Упродовж 1935—37 у змаганні бра-ли участь 10 тракторних бригад,які протягом року обробляли від1 тис. до 1,7 тис. га, що в кількаразів перевищувало середні респ.

79АНГЕЛІНА

Анахарсіс. Мініатюрнезображення головина гемі елліністичногочасу.

П.М. Ангеліна.

показники. 1937 діяло уже 17 жін.тракторних бригад. А. закінчилаМоск. с.-г. акад. ім. К.Тимірязєва(1940). Лауреат Держ. премії СРСР(1946), нагороджена 3-ма ордена-ми Леніна, орденом ТрудовогоЧервоного Прапора, медалями.Чл. ЦК КПУ, депутат ВР УРСР1—5-го скликань. Автор кн. «Людиколхозных полей» (1948). Трактор-ну бригаду очолювала 26 років.Брала участь у с.-г. виставках, з’їз-дах ударників у Москві.

П. у м. Москва.Тв.: Женская тракторная. В кн.:

Говорят строители социализма: Вос-поминания участников социалистиче-ского строительства в СССР. М., 1959.

Літ.: Комсомол в стахановскомдвижении. М., 1936; Якименко Є. ПашаАнгеліна. К., 1959; Социалистическоесоревнование в СССР (1918—1964).Документы и материалы. М., 1965; Пер-вая борозда. М., 1981.

В.І. Марочко.

АНГЕЛОВИЧ Антін (14.04.1756—09.08.1814) — укр. греко-катол.церк. діяч. Н. в с. Гринів (нинісело Пустомитівського р-нуЛьвів. обл.) у сім’ї священика. Зарекомендацією єпископа ЛьваШептицького посланий на навч.до нововідкритої ген. духовної се-мінарії для греко-католиків «Бар-бареум» у м. Відень, яку закінчив1781 зі ступенем д-ра богослов’я.Висвячений на священика 1783.Від 1783 канонік, перший ректорновозаснованої Греко-католиць-кої духовної семінарії у Львові(1783, 1787—96), проф. догматикиЛьвів. ун-ту (1784—87), ректорун-ту (1796—97), від 1796 — єпис-коп Перемишльський, 1798 —Львів., від 1804 — єпископ Холм-ський. Спільно з Михайлом Гара-севичем домігся відновлення Га-лицької митрополії (1808). Від1808 — митрополит Галицький.Був ініціатором заснування гре-ко-катол. парафій на Буковині (уЧернівцях, Сучаві, нині місто вРумунії, та ін.). Окрім пастирсь-ких листів, видав польс. мовоюполіт. брошури антинаполеонів-ського спрямування «Хто є насту-пальною стороною: Австрія чиФранція?» (1805), «Роздуми авст-рійського патріота з приводу де-яких статей у закордонних газе-тах» (1809). Під час франко-польс. наступу 1807—09 та тимча-сової окупації Львова у трав.—черв. 1809 польс. військом ген.Олександра Рожнєцького, якийвоював на боці Наполеона I, від-мовився від присяги франц. імпе-ратору і покинув місто, але був

заарештований поляками та ін-тернований у м. Стрий. Звільне-ний після відступу польс. форму-вань наприкінці черв. 1809. Завідданість Австрії нагородженийорденом Леопольда. Свою б-ку (8тис. т.) передав у дар митрополи-чій капітулі у Львові.

П. у м. Львів.Літ.: Finkel L., Starzyсski. Historya

uniwersytetu Lwowskiego. Lwуw, 1894;Матеріали до історії культурного жит-тя в Галичині. В кн.: Українсько-русь-кий архів, т. 13—14. Львів, 1920; Гре-ко-католицька духовна семінарія уЛьвові, ч. II. Львів, 1936; Галицькі ми-трополити. Львів, 1992; Ададуров В.Львів у Наполеонівську епоху. В кн.:Львів: місто — суспільство — культура:Збірник наукових праць. Львів, 1999.

Ф.І. Стеблій.

АНГЛІЯ— див. Велика Британія.

АНГЛО-УКРАЇНСЬКІ КОМІТЕ-ТИ, Українсько-британські ко-мітети — заг. назва громад. об’єд-нань різного політ. спрямування уВеликій Британії 1910—30-х рр.,які ставили за мету підтримувати іпропагувати ідеї укр. руху.

Перший Укр.-брит. к-т (TheUkraine-British Committee) засну-вали у Лондоні в берез. 1913 Дж.Раффалович, В.Степанківський,Ф.Барлетт і М.Меленевський. К-тпопуляризував у Великій Британіїдосягнення укр., а в Україні —англ. к-ри. Після виходу В.Сте-панківського зі складу К-ту (літо1913) кер-во очолив Дж. Раффа-лович. На поч. Першої світовоївійни К-т прагнув забезпечити дляукр. руху симпатію й допомогуангломовних д-в, хоча серед йогочл. існували розбіжності стосовномайбутнього України. Переставіснувати фактично після переїздуДж. Раффаловича до США (лис-топ. 1915).

1930 зусиллями прихильниківП.Скоропадського у Великій Бри-танії В.Коростовця, Л.Тафнелла іМ.Грегорі постав Англо-укр. к-т(Anglo-Ukrainian Committee) з ме-тою збору коштів для підтримкигетьмана та ведення укр. монар-хістської пропаганди. Після реор-ганізації (26 квіт. 1932) К-т очоливЛ.Тафнелл. 1932—34 К-т видававчас. «Дослідник» («The Investiga-tor»), у якому друкувалися статтіпрогетьман. спрямування. Розпав-ся фактично у берез. 1934, післязвільнення Л.Тафнелла з посадикерівника К-ту. Розслідування дія-льності К-ту в брит. суді (8—9жовт. 1935) виявило фінансовізловживання його кер-ва.

У лют. 1935 група брит. по-літиків і громад. діячів (С. Мело-ун, Е. Лінкольн, Р. Сітон-Вотсон)створила новий Англо-укр. к-т,який орієнтувався на демократ.табір в укр. русі. До нього увійш-ли вчені-історики (Дж.Гуч, К.Ма-картні, В.Нейпір), депутати пала-ти громад (Дж. Гілз, Дж. Мандер,Дж. Веджвуд), громад. активісти(М.Шіпшенкс). Від поч. існуван-ня К-ту його діяльність спрямо-вувалася на проведення гучнихполіт. акцій, серед них: виступи впресі на захист укр. нас., поданняпетицій до уряду і парламенту,публікація політ. памфлетів, орг-ція зустрічей з відомими україн-цями. У практичній роботі К-ттісно взаємодіяв з Укр. бюро уЛондоні, яке очолював В.Кисі-левський (1932—39). Припинивдіяльність на поч. Другої світовоївійни.

Літ.: Saunders D. Britain and theUkrainian Question (1912—1920). «Eng-lish Historical Review», 1988, N 406; Сере-да О. Англійські зв’язки львівськихукраїнців напередодні Першої світо-вої війни. В кн.: Львів: місто — сус-пільство — культура: Збірник науковихпраць. Львів, 1999; Сирота Р. З історіїодного судового процесу або гетьман-ська справа у міжвоєнній Великій Бри-танії. «Україна модерна», 2000, ч. 4.

Р.Б. Сирота.

АНГЛО-ФРАНЦУЗЬКА УГОДАПРО РОЗПОДІЛ СФЕР ВПЛИ-ВУ В РОСІЇ 1917 — таємний до-кумент гол. д-в Антанти про роз-гортання й координацію акцій,спрямованих на протидію німцямі «відновлення порядку» в страте-гічно важливих регіонах колиш.Російської імперії, де Париж і Лон-дон мали серйозні екон. й геопо-літ. інтереси. Угоду прискорилиЖовтнева революція 1917 і рад.-нім. перемир’я 15 груд. 1917. Зпропозицією «розмежування Півд-ня Росії на англійську й францу-зьку сфери впливу» виступив Па-риж. У день підписання угоди 23груд. в Парижі відбулися перего-вори на високому рівні. Господа-рів представляли прем’єр-міністрФранції Ж.Клемансо, міністр за-кордонних справ С.Ж.М.Пішон,нач. генштабу Ф.Фош, гостей —військ. міністр Мілнер, міністрблокади й друга особа МЗС Р.Сесіль, нач. військ. розвідки Мак-доно. Посилаючись на великуфранц. військ. місію (300 офіце-рів) у Яссах (Румунія) і фінансовіможливості, Клемансо домагавсявключення України й «прилеглих

80АНГЕЛОВИЧ

А. Ангелович.

районів» у франц. зону впливу.Він вважав, що: а) «Україна є поте-нційним притулком румунськогоуряду та його армії»; б) тут зосе-реджено величезні запаси продо-вольства, які не повинні дістатисянімцям. Угода відображала пока-зові зміни політики Антанти в«російському питанні». Лондон іПариж наприкінці 1917 — поч.1918 понад усе прагнули не допу-стити виходу Росії з війни (див.Перша світова війна), а тому, об-говорюючи власні дії з реалізаціїугоди і відзначаючи слабкістьуряду Рад. Росії — Раднаркому —та уряду Української НародноїРеспубліки, вони, однак, домови-лися підтримувати з останніминеофіц. відносини, сподіваючисьвикористати їх для утримання най-важливіших флангів Сх. фронту.Текст угоди був досить загальним.Він передбачав розподіл «зон опе-рацій» (ст. 1) і «сфер впливу» (ст. 3).Франції відводилися Бессарабія,Україна, Крим; Англії — «козачі йкавказькі території», Вірменія, Гру-зія, Курдистан (пн.-сх. тер. сучасноїТуреччини). За ст. 2 Франція ви-діляла 100 млн франків кредиту дляДобровольчої армії ген. М.Алексєєва,діючи на Дону разом з Англією.Створювався центр. міжсоюзниць-кий орган для фінансування сил,що підтримували Антанту.

Літ.: Documents on British ForeignPolicy 1919—1939. First Series, v. III,1919. London, 1949; Kettle M. The Alliesand the Russian Collapse. March 1917 —March 1918. London, 1981; Симонен-ко Р.Г. Первый антисоветский сговоримпериалистов. «Вопросы истории»,1987, № 12.

Р.Г. Симоненко.

АНДЕРСА АРМІЯ (1942—1945) —

польс. збройне формування пе-ріоду Другої світової війни. 14серп. 1941 у Москві між Верхов-ним головнокомандуванням СРСРі Верховним командуванням Поль-щі було підписано угоду, яка пе-редбачала створення на тер. СРСРу найкоротший строк польс. армії,призначеної для спільної з Черво-ною армією (див. Радянська ар-мія) боротьби проти гітлерівськихзагарбників. Команд. армією, якав осн. складалася з депортованихпольс. військовослужбовців, при-значено ген. В.Андерса, інтерно-ваного в СРСР у верес. 1939. Фор-мування польс. армії в СРСРрозпочалося у верес. 1941 в По-волжі. Виявляючи бажання вою-вати у складі військ союзників,Андерс за допомогою брит. уряду

домігся від рад. кер-ва згоди навиведення формування до Серед.Азії. 31 серп. 1942 відбулася рад.-польс. військ. конф., на якій під-писано протокол про евакуаціюармії (всього бл. 80 тис. військо-вослужбовців і понад 37 тис. чл.їхніх сімей) в Іран для охоронинафторозробок і нафтопроводів.

Нова реорганізація армії у 2-йкорпус відбулася в 1-й пол. 1943 уПалестині. У січ.-лют. 1944 за на-поляганням У.Черчілля 50-тисяч-ний корпус переведено до Італії івключено до союзницьких військ.У трав. 1944 брав участь у здобут-ті монастиря Монте-Кассіно —укріпленого пункту гітлерівців вІталії. У черв. 1944 корпус знову убоях, які закінчив у Болоньї (Іта-лія) 21 квіт. 1945.

Літ.: Парсаданова В.С. Армия Ан-дерса на территории СССР (1941—1942 гг.). «Новая и новейшая исто-рия», 1988, № 5.

О.В. Буцько.

АНДРАШ ІІ, Ендре ІІ (Andrаs,Endre; 1175—1235) — угор. король(1205—35) з династії Арпадів.Проводив активну зовн. політику,спрямовану проти намагань Да-нила Галицького, який свого часувиховувався при дворі А. II, об’-єднати Галицьке князівство і Во-линське князівство. 1214 Галичем(давнім) правив син А. II Коло-ман. Пізніше галицький кн.Мсти-слав Мстиславич Удатний заповівГалич ін. сину А. II — Андрію, од-руженому з його дочкою. А. IIспирався на підтримку певних кілгалицького боярства. Лише в до-бу правління сина А. II Бели IV(1235—70) Данилу Романовичувдалося відстояти незалежністьГалицько-Волинського князівства.

А.Г. Плахонін.

АНДРЕЛЛАМихайло (літ. псевд. —Оросвигівський; 1637—1710) —громад. та церк. діяч, письмен-ник-полеміст Закарпатської Ук-раїни. Н. у с. Оросвигово, ниніпередмістя м. Мукачеве. Навч. уВідні, Братиславі, Трнаві (обидванині міста в Словаччині), вис-вячений на греко-катол. свя-щеника. Володів латин., грец.,польс., угор. мовами. Добре знавісторію Церкви, розумівся напричинах протестантського ре-формаційного руху в Європі (див.Реформація). Повернувшись набатьківщину, вивчав тв. П.Моги-ли, З.Копистенського, І.Галятов-ського. Мав «Біблію» І.Федорова1581, на якій залишив кілька по-

міток. Книги з його автографаминині зберігаються в б-ках Ужго-рода. 1669 рішуче розірвав ізуніатством і став активним захис-ником та пропагандистом право-слав’я — «старожытной веры».Обійшов багато сіл Закарпаття,ведучи гостру полеміку з уній-цями та єзуїтами, викриваючи їх-ню політику окатоличення руси-нів, за що жорстоко переслідував-ся і був ув’язнений в катівні Му-качівського замку. Свої поглядивиклав у рукописних працях «Ло-гос. 1691— 1692» (б-ка ім. В.Сте-фаника у Львові) і «Оборона вірно-му каждому чоловіку. 1697— 1701»(б-ка РАН в Санкт-Петербурзі).Своїм кредо «Ми восточницы есмеспочатку» обґрунтовував етнічнуналежність закарп. русинів до сх.слов’ян. А тим, хто поспішив при-йняти унію (див. Берестейськацерковна унія 1596), докоряв: «Чомуот Востока назад блудишь?»

У творах А. звучать і соціальнімотиви — він захисник закріпаче-ного селянства та найбіднішогодухівництва, на яких свої і чужігнобителі наклали «бремя тяж-кое», і «ми же й чада наша духов-на проданы есме в рабы и ра-быня».

П. в с. Іза (нині село Хустсь-кого р-ну Закарп. обл.), де й по-хований.

Громад.-політ. діяльність і твор-ча спадщина А. ставлять його водин ряд з кращими представни-ками укр. полемічної літ. 2-ї пол.17 — поч. 18 ст.

Тв.: Оборона його. В кн.: Пет-ров А.Л.Материалы для истории Угор-ской Руси, т. VII. Пг., 1921.

Літ.: Микитась В.Л. Українськийписьменник-полеміст Михайло Анд-релла. Ужгород, 1960; Грицай М.С. таін. Давня українська література. К.,1989.

Д.Д. Данилюк.

АНДРЄЄВ Сергій Ілліч (19.10.1905—27.11.1937) — комсомоль-ський діяч. Н. в м. Сестрорєцьк(нині підпорядковане С.-Петерб.міськраді, РФ). Працював наз-дах. Від 1925 — на комсомольсь-кій роботі: секретар Ковровськогоповітового, Владимирського гу-бернського к-тів ВЛКСМ. 1928 —перший секретар Центрально-чо-рноземного к-ту ВЛКСМ, 1929 —секретар ЦК ВЛКСМ. Від листоп.1932 — ген. секретар ЦК ЛКСМУ.Брав активну участь у запрова-дженні надзвичайних заходів зхлібозаготівлі, чистці лав ЛКСМУ,боротьбі з «українським буржуаз-

81АНДРЄЄВ

В. Андерс.

С.І. Андрєєв.

ним націоналізмом». Був чл. орг.бюро ЦК КП(б)У, ВУЦВК, голо-вою Вищої ради фізичної к-ри іспорту. В лип. 1937 заарештова-ний НКВС, звинувачений у кер-ві троцькістсько-правою групою вкомсомолі та засуджений до роз-стрілу.

Літ.: На чолі молоді. К., 1969; По-вертаючись до джерела. К., 1990.

В.І. Прилуцький.

АНДРІЄВИЧ Каленик (кін. 16 —поч. 17 ст.) — гетьман реєстровихкозаків. Походив, ймовірно, з ко-зац. або міщанського роду. Від-значився під час походів запороз.козацтва на Рос. д-ву в роки«смутного времени», особливопід час Смоленської кампанії(1609—10). Брав участь в успіш-ній облозі м. Смоленськ (нинімісто в РФ), тоді ж уперше згаду-ється як гетьман (серп. 1610).Очевидно, брав участь у мор. по-ходах запорожців проти Османсь-кої імперії, в Хотинській війні 1621.Знову був проголошений гетьма-ном Війська Запороз. у жовт.1624. Уклав союз з Кримськимханством (3 січ. 1625 за н. ст.).Добивався відновлення повно-правного статусу Правосл. церквив Речі Посполитій, був у постійно-му контакті з київ. митрополитомІ.Борецьким. У січ. 1625 відправивдо Варшави на сейм козац. по-сольство, очолене Я.Острянином,із власним листом, у якому до-магався припинити утиски Пра-восл. церкви. Посольство не ма-ло успіху, через що А. було ски-нуто, а на його місце обралиМ.Жмайла, який підняв повстан-ня проти Речі Посполитої (див.Жмайла Марка повстання 1625).Подальша доля А. невідома.

Літ.: Мицик Ю.А. Кілька докумен-тів до історії козацько-татарського со-юзу 1625 року та Православної церквив Україні. В кн.: Рукописна та книжко-ва спадщина України, вип. 4. К., 1998.

Ю.А. Мицик.

АНДРІЄВИЧ Яків Максимович(берез. 1801 — 18.04.1840) — дека-брист, нащадок запороз. козаків.Н. в с. Ярешки (нині село Бари-шівського р-ну Київ. обл.). Слу-жив у Тверському драгунськомуполку в Молдові, дворянськомукавалерійс. ескадроні у Санкт-Петербурзі (1811—12). Навч. у2-му кадетському корпусі в С.-Пе-тербурзі (1812—19).

Від 1819 — прапорщик 15-їартилер. бригади (перейм. 20 трав.1820 на 8-му артилер. бригаду),

підпоручик (1823—25). Чл. Това-риства з’єднаних слов’ян (верес.1825), Пд. т-ва (див. Декабристіврух). За ухвалою т-ва відрядженодо Києва на з-д «Арсенал» (жовт.1825 — 14 січ. 1826) з метою ство-рення там можливостей для за-безпечення військ боєприпасамина випадок повстання у Києві.Проводив агітаційну діяльність се-ред «нижніх чинів» з-ду, встановивконтакти із заводськими офіцерами,які обіцяли підтримати повстання.Під час слідства не назвав жодногозі своїх товаришів. Засуджений досмертної кари, заміненої довіч-ною каторгою, яка була скороченадо 20, з 1835 — до 13 років. Пока-рання відбував у в’язниці Петров-ського заводу (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл.,РФ). Від 10 лип. 1839 жив на посе-ленні у м. Верхньоудинськ Іркут-ської губ. (нині м. Улан-Уде, Бурятія,РФ), де й помер.

Літ.: История завода «Арсенал»имени В.И.Ленина. К., 1986; Декабри-сты: Биографический справочник. М.,1988.

Г.Г. Денисенко.

АНДРІЄВСЬКИЙ Віктор Ника-норович (псевд. — Ліберець; 11.11.1885—15.09.1967) — укр. громад.та політ. діяч. Закінчив природ-ничий ф-т Київ. ун-ту (1909). Бувчл. студентської громади. Спів-працював у часописах «Ріднийкрай», «Сніп», «Літературно-нау-ковий вістник» («ЛНВ»). Викла-дав у комерційній шк. на Полтав-щині, працював у земстві, місц.укр. громаді. 1917 — один із засн.Української демократичної хлібо-робської партії, губернський ко-місар нар. освіти на Полтавщині.Один із організаторів I губерн-ського з’їзду Рад Полтавщини(30 квіт. — 1 трав. 1917). 1918 очо-лював спільний к-т поступовихпартій і орг-цій у Полтаві. 1919виїхав до Галичини, де керувавпродовольчим департ. Держ. сек-ретаріату харчових справ ЗУНР.1920 разом з Укр. респ. капелоюпід орудою О.Кошиця виїхав доЧехословаччини. Відтоді перебуваву еміграції. Був одним із засн. Со-юзу укр. державності — Українсь-кої народної партії (15 трав. 1919,м. Станіслав, нині Івано-Фран-ківськ). Протягом 1920—21 пра-цював у культ.-просвіт. орг-ціях вукр. таборах для інтернованих умістах Ліберць та Німецькому Яб-лонові (нині м. Яблонец-над-Ні-соу), Чехія. Від 1922 — дир. г-зії ікульт.-просвіт. референт укр. гро-

мади в Каліші (Польща). Пізнішевикладав у серед. школах. Авторчисленних статей у пресі. П. ум. Дорнштадт (ФРН).

Тв.: До характеристики українсь-ких правих партій. Берлін, 1921; З ми-нулого, т. 1—2. Берлін, 1923; Три гро-мади, т. 1—2. Львів, 1938; М.Міхнов-ський. Мюнхен, 1950.

Літ.: Шемет С. До історії Україн-ської демократичної хліборобськоїпартії. «Хліборобська Україна», 1920—21, ч. 2—5.

Т.С. Осташко.

АНДРІЄВСЬКИЙ Дмитро (27.09.1893—30.08.1976) — політ. діяч таідеолог укр. націоналізму, пуб-ліцист. За фахом інженер. Н. вс. Будки (нині село Зіньківськогор-ну Полтав. обл.). 1919—20 пра-цював у складі дипломатичноїмісії Української Народної Респуб-ліки у Швеції; 1921 — консул УНРу Швейцарії. Від 1922 жив у Брю-сселі (Бельгія). Очолював Укр.нац. раду у Бельгії та Європ. об’-єднання укр. орг-цій у Брюсселі.Співпрацював у журналах «На-ціональна думка», «Розбудова на-ції». У листоп. 1927 обраний доскладу Проводу укр. націоналістів(ПУН). Учасник (1929) установ-чого конгресу Організації україн-ських націоналістів, після якогоочолив політ. реферантуру ПУН,референт зовн. політики ОУН.Прихильник співпраці ОУН з ін.укр. політ. силами. Після розколуОУН в 1940 — один із лідеріворг-ції під проводом А.Мельника.1944 ув’язнений нім. владою уконцтабір в Бреці (за ін. даними,в Оранієнбурзі). Від 1948 — чл.Укр. нац. ради та її виконавчогооргану. Один із перших ідеологівукр. націоналізму. Автор числен-них ст. з питань ідеології та укр.міжнар. політики — «Наша пози-ція», «Шлях розбудови», «Росій-ський колоніалізм і совєтська ім-перія» та ін.

П. у м. Дорнштадт, за ін. да-ними — в Мюнхені (ФРН).

Літ.: Кентій А.В. Нариси історіїОрганізації українських націоналістівв 1929—1941 рр. К., 1998.

В.І. Прилуцький.

АНДРІЄВСЬКИЙ ОлександрЮхимович (15(03).08.1869—15.06.1930) — укр. бібліограф-фолькло-рист, педагог. Н. в с. Бирине (ни-ні село Новгород-Сіверськогор-ну Черніг. обл.) у сім’ї селяни-на. Вищу освіту здобув у Києві.1893—1917 працював учителемг-зій, інспектором і дир. Читин-

82АНДРІЄВИЧ

Я.М. Андрієвич.

В.Н. Андрієвський.

Д. Андрієвський.

ської та Владивостоцької г-зій,дир. нар. шкіл Тамбовської губ.Повернувшись до Києва (1917),знову займався пед. діяльністю.Від квіт. 1921 — на наук. роботі уВУАН, де підготував низку цін-них праць, гол. чин. з питаньфольклористики.

Доклав багато зусиль, щобпродовжити й поглибити видануБ.Грінченком працю «Литератураукраинского фольклора. 1777—1900». Підготував 1-й т. «Бібліо-графії літератури з українськогофольклору», що увібрав матеріалдо 1916 включно. Працював наддругим томом, проте його не за-вершив. Випуск монументально-го бібліографічного вид. з укр.фольклору обсягом у 850 с. буввизначним досягненням укр. ет-ногр. науки. Вихід цієї праці ви-соко оцінили академіки Ф.Колес-са, В.Перетц та ін. дослідникиукр. фольклору.

Тв.: Бібліографія літератури з ук-раїнського фольклору, т. 1. К., 1930.

Літ.: Сарана Ф., Королевич Н. Біб-ліограф-фольклорист. «ЛУ», 1969, 26серп.

П.І. Скрипник.

АНДРІЄВСЬКИЙ Олексій Олек-сандрович (псевд.: Андибер, А.Ка-невський, Ол.Канівець; 28(16).03.1845—22(09).07.1902) — укр. істо-рик, літератор, педагог, громад.діяч. Н. у м. Канів. По закінченніКиїв. ун-ту 1865 працював викл. уг-зіях міст Катеринослав (ниніДніпропетровськ), Одеса, Тула, Ки-їв. 1879—81 — на засланні ум. В’ятка (нині м. Кіров, РФ). З1881 редагував «Киевские губернс-кие ведомости». Працював такожу Київ. комісії нар. читань. Бувініціатором створення «Товарист-ва піклування про жіночу освіту»в Катеринославі, «Товариствасприяння початковій освіті», засн.шк. ім. Т.Шевченка в Каневі тасприяв створенню фонду для упо-рядкування могили поета. Від1896 працював дир. сирітськогобудинку в Одесі. Автор наук. до-сліджень з історії Запорозької Січі,Правобережної України, Києва,В’ятської губ. Видав «Историчес-кие материалы из архива Киевс-кого губернского правления» в 10кн. (1882—86), «Материалы дляистории Запорожья» (1893). Опу-блікував багато статей, присвяче-них творчості Т.Шевченка, Г.Квіт-ки-Основ’яненка, В.Жуковського,Є.Баратинського та ін.

П. у м. Київ.

Літ.: Каманин И. Алексей Алексан-дрович Андриевский. «Киевская ста-рина», 1902, № 9.

О.Л. Вільшанська.

АНДРІЄВСЬКИЙ Опанас Ми-хайлович (1878—16.05.1955) —держ. і політ. діяч, вчений-прав-ник. Н. в Уманському пов. наКиївщині. Після закінчення 1906Демидівського юрид. ліцею ум. Ярославль (нині місто в РФ)деякий час займався наук. робо-тою, згодом — адвокатською пра-ктикою у Києві. Був мировим суд-дею. Чл. (1917) Української партіїсоціалістів-самостійників (УПСС).1918 входив до складу Укр. нац.-держ. союзу, Укр. нац. союзу,один із організаторів проти-гетьманського повстання 1918 (див.Українська Держава, П.Скоро-падський). Від 14 листоп. 1918 —чл. Директорії УНР. Наприкінціквіт. 1919 разом з кер-вом УПССпідтримав спробу держ. перево-роту на чолі з отаманом В.Оскіл-ком. Учасники заколоту вимага-ли: до скликання Установчих збо-рів призначити Є.Петрушевичатимчасовим президентом Украї-ни; усунення від військ. владиС.Петлюри й А.Г.Макаренка іпризначення на їхнє місце ген.-полк. М.Омеляновича-Павленка;створення коаліційного уряду зпредставників Української Народ-ної Республіки і Західної областіУкраїнської Народної Республіки.Після ліквідації заколоту 4 трав.1919 А. вийшов із складу Дирек-торії. Емігрував до Чехословаччини;був проф. цивільного права, дека-ном правничого ф-ту (1935— 37)УВУ в Празі. 1937 виїхав до Авст-рії. Продовжував громад.-політ.діяльність як чл. Всеукр. нац. ра-ди, Укр. центр. к-ту та ін. 1928—29разом із А.Макаренком та Ф.Шве-цем очолював Укр. нац. раду, яка,на думку її організаторів, малаоб’єднати наддніпрянських ук-раїнців на еміграції.

П. в Австрії.Т.С. Осташко.

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА в Киє-ві — пам’ятка укр. арх-ри і мону-ментального мист-ва 18 ст. Збудо-вана 1749—54 у Києві в стилі ба-роко за проектом архіт. В.Ра-стреллі на Андріївській горі. Єодним з осн. архіт. акцентів, якіформують панораму міста з бокуДніпра. У спорудженні взялиучасть провідні рос. та укр. майс-три. Буд-вом керував І.Мічурін.Масив храму встановлено на сти-

лобаті у вигляді двоповерховогобудинку, дах якого використову-ється як оглядовий майданчик.До нього і входу в церкву з бокувулиці ведуть широкі чавунні ба-гатомаршеві сходи. План церквимає хрещату форму, купол і чоти-ри масивні багатопрофільні піло-ни по кутах надають будівлі ви-гляду типового укр. п’ятимаків-кового храму. Внутр. оздобленняА.ц. також розроблено В.Растрел-лі. Урочистий і величний інтер’єрорганічно поєднує різні види ми-ст-ва: арх-ру, ліплення, живопис,скульптуру й різьбу по дереву.Його гол. елементом є триярус-ний іконостас, на червоному тліякого яскраво виділяються позо-лочене різьблення й скульптура.Живопис виконано О.Антропо-вим (йому належить і план роз-писів храму), І.Вишняковим таГ.Левицьким. У вівтарній частиніживопис виконано місц. худож.І.Роменським та І.Чайковським.У виготовленні ліпних орнаментівбрали участь укр. різьбярі (Я.Ше-влицький, М.Чвітка, В.Клейцьков-ський) та моск. майстри. Мону-ментально-декоративний живо-пис А.ц., в якому помітні риси єв-роп. бароко, мав великий впливна подальший розвиток вітчизн.

83АНДРІЇВСЬКА

О.О. Андрієвський.

Андріївська церква.Фото кінця 20 ст.

іконопису. А.ц. не раз ремонтува-ли і відновлювали. Останній етапреставрації, у т. ч. живопису йрізьби, проведено 1974—80 (ар-хіт. В.Корнєєва, мистецтвозна-вець М.Дегтярьов). А.ц. входитьдо складу Нац. історико-архіт.заповідника «Софія Київська».

Літ.: Яремич С.Живопись Андреев-ской церкви в Киеве. «Искусство»,1912, № 1—2. Гершензон-Чегодаева Н.Дмитрий Григорьевич Левицкий. М.,1964; Історія українського мистецтва, т.3. К., 1968; Драган М. Українська деко-ративна різьба XVI—XVIII ст. К., 1970;Сахарова И.М. Алексей Петрович Ан-тропов 1716—1795. М., 1974; Миронен-ко О.К. Андріївська церква. К., 1978;Ильина Т.В. Иван Яковлевич Вишня-ков. М., 1979; Памятники градострои-тельства и архитектуры УССР, т. 1. К.,1983; Державний архітектурно-історич-ний заповідник «Софійський музей»:Фотоальбом. К., 1984; Кілессо С.К. Ки-їв архітектурний: Фотоальбом. К., 1987.

Р.І. Бондаренко, Н.Г. Ковпаненко.

АНДРІЙ (р. н. і р. с. невід.) – укр.живописець 15 ст. Працював наВолині. Керував артіллю малярів,яка розписувала замкову капли-цю св. Трійці в Любліні (Поль-ща). Можливо, артіль була посла-на луцьким єпископом Іваном,який підтримував дружні стосун-ки з польс. королем Владисла-вом II Ягайлом. Підпис майстра здатою завершення цих робіт(1418) зберігся на стіні костьолу.А. приписують низку найдоскона-ліших фрескових композицій увівтарній частині («Тайна вече-ря», «Моління про чашу», «Зау-шеніє» та ін.), в яких поєднують-ся стародавні традиції з новимихудож. ідеями та впливами. Уфресках присутні риси життєвоїспостережливості, вони привер-тають увагу до людини, її внутр.світу. Розписи А. засвідчують ви-сокий худож. рівень укр. малярст-ва, укр.-польс. мистецькі зв’язки.

Літ.: Эттингер П. Русская церков-ная стенопись в средневековой Польше.«Старые годы», 1915, № 1—2; Соболев-ский А.И. Русские фрески в Старой По-льше. М., 1916; Нариси з історії україн-ського мистецтва. К., 1966; Історіяукраїнського мистецтва, т. 2. К., 1967;Логвин Г.Н. Українсько-польські мисте-цькі зв’язки. В кн.: Українське мистецт-во у міжнародних зв’язках. К., 1983.

Н.Г. Ковпаненко.

АНДРІЙБОГОЛЮБСЬКИЙ, Ан-дрій Юрійович Боголюбський(бл. 1120—30.06.1174) — кн. виш-городський, пересопницький, вла-димиро-суздальський (1155—74).2-й або 3-й синЮрія Долгорукого,внук Володимира Мономаха. Ма-ти — дочка половецького ханаАепи Осеневича. Перша дружинане відома, друга — осетинськакняжна. На політ. сцену А.Б. вий-шов у серед. 1140-х рр. 1147 разомз братом Ростиславом ходив занаказом батька на Рязань (Рязаньдавня — нині археол. пам’ятка,поблизу сучасного м. Спаськ-Ря-занський Рязанської обл., РФ).Під час війни за Київ між ЮріємДолгоруким і його небожем Ізя-славом Мстиславичем 1148—51А.Б. підтримував батька. Коли ба-тько сідав на київ. престол, віннаділяв синів володіннями в Пд.Русі. 1149 А.Б. одержав від батькаВишгород, а 1150, замість нього,Туров, Пінськ (нині с-ще міськ.типу і місто в Білорусі), Дорого-буж і Пересопницю, але 1151 доКиєва повернувся Ізяслав, і А.Б.втратив ці володіння. У берез.1155 Юрій знову став вел. київ.князем і дав А.Б. Вишгород, дезавжди сиділи старші сини київ.володарів, перші кандидати накиїв. престол. Однак А.Б. не ба-чив для себе перспектив у Києві.1155 він без згоди батька залишивВишгород і перебрався до Влади-мира на Клязьмі (нині м. Вла-димир, РФ). Після смерті батька1157 А.Б. витіснив із Ростова (ни-ні місто Ярославської обл., РФ) іСуздаля (нині місто Владимир-ської обл., РФ) своїх молодшихбратів Михалка і Всеволода іоб’єднав під своєю рукою пн.-сх.руські землі, ставши вел. кн. Вла-димиро-Суздальського князівства.Своєю столицею він зробивм. Владимир, яке укріпив і при-красив, збудувавши новий дити-нець, гол. ворота якого були зве-дені за зразком київ. Золотих во-ріт і одержали ту саму назву, а та-кож величний Успенський собор.Сам А.Б. жив у замку неподалік відВладимира в с. Боголюбово (нині

с-ще міськ. типу Владимирськоїобл., РФ).

А.Б. продовжив політику ба-тька, намагаючись підкорити собіНовгород Великий і порядкувати вПд. Русі. Він вигнав до Візантіїчотирьох своїх братів разом зїхньою матір’ю, другою дружи-ною Юрія Долгорукого. По смер-ті київ. кн. Ростислава Мстисла-вича, свого брата в перших, А.Б.доручив синові Мстиславу заво-лодіти Києвом, що той і зробив12 берез. 1169 разом з черніг. Оль-говичами й ін. пд.-рус. князями. УКиєві А.Б. посадив свого братаГліба. 1173 він безуспішно боров-ся із смоленськими князями Рос-тиславичами за Київ і Київ. зем-лю. Авторитарні методи правлін-ня, буйний норов і жорстокістьстосовно навіть близьких людейпризвели до організації змовипроти А.Б. Князь був забитий бо-ярами в ніч проти 30 черв. 1174 уБоголюбові.

Канонізований РПЦ.М.Ф. Котляр.

АНДРІЙ ДОБРИЙ, Андрій Воло-димирович Добрий (11.07.1102—22.01.1142) — князь волин. і пере-яслав., молодший син ВолодимираМономаха й Гіди, дочки остан-нього англо-саксонського короляГаральда. 1117 Андрій одруживсяз онукою половецького хана Ту-горкана. 1119 батько посадив йогоу Володимирі (нині м. Воло-димир-Волинський). 1123 там йоговзяв в облогу брат у других Ярос-лав Святополчич, котрий привівіз собою Володаря Ростиславича іВасилька Ростиславича, а такожпольс., угор. й чеські загони. А.Д.було захоплено зненацька, Моно-мах не встиг надіслати з Києва до-помогу. Однак Ярослав загинувпід час об’їзду Володимира, нат-рапивши на ворожий роз’їзд. 1135старший брат А.Д., київ. кн. Яро-полк Володимирович, дав йому Пе-реяслав (нині м. Переяслав-Хмель-ницький), де він княжив до смерті,успішно відбивши зазіхання найого стіл наступного вел. київ.кн. Всеволода Ольговича (1139—46).

М.Ф. Котляр.

АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ —один із 12 апостолів, учнів ІсусаХриста. Згідно з церк. тради-цією, вважається рідним братомап. Петра. Первозванним А. наре-кли через те, що Ісус першим по-кликав його до себе в учні. Тра-диція пошанування ап. Андрія у

84АНДРІЙ

Андрій Боголюбський.РеконструкціяМ.М.Герасимова.

Поставлення хрестаапостолом Андріємна київських горах.Мініатюраз Радзивіллівськоголітопису.

Андрій Первозванний.Фрагмент мозаїкив Софійському соборів м. Київ.

Візантії склалася на межі 8—9 ст.За свідченням «Церковної істо-рії» Євсевія Памфіла (4 ст.), піс-ля смерті й воскресіння Спасите-ля для місіонерської діяльностіап. А.П. випала Скіфія (Пн.-Сх.Причорномор’я). Про його подо-рож на Сх. збереглися свідченняцерк. авторів та давньорус. літо-писців. Витворена останніми ле-генда про відвідини ап. А.П. київ.гір та його пророцтво, що на цихгорах «засяє благодать Божа», бу-ла покликана до життя прагнен-ням мати апостольське благосло-віння для власне києво-рус. хрис-тиян. традиції. Пошанування ап. Ан-дрія утвердилося в Київській Русі з80-х рр. 11 ст.

Літ.: Мюллер Л. Древнерусскоесказание о хождении апостола Андреяв Киев и Новгород. В кн.: Летописии хроники. 1973. М., 1974; Vodoff V.Naissance de la chrйtienne russe. Paris,1988.

В.М. Ричка.

АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ (р. н. не-від. — бл. 1323) — князь галиць-ко-волин., другий синЮрія Льво-вича і невідомої з джерел на ім’ядочки вел. кн. владимирського татверського Ярослава Ярославича.Правив у князівстві разом із мо-лодшим братом Левом Юрійови-чем. Уперше згадується 1315 уграмоті краківського кн. Владис-лава I Локетека. А в грамоті 1316А.Ю. і Лев називають себе князя-ми Руської землі — Галичини йВолині. Історики (М.Грушевський)припускають, що від батька А.Ю.дістав Волин., а Лев — Галицькуземлю. У пізньому литов.-рус.літописі (16 ст.) Лева, проте, на-звано луцьким князем. А.Ю. і Лев1316 брали участь у боротьбі кра-ківського і поморського князівпроти магдебурзьких маркграфів.Були в союзних стосунках з прус-ськими лицарями, обіцяючи їмзахист від татар. Литов.-рус. літо-писи 16 ст. розповідають, нібиА.Ю. і Лев (названі ВолодимиромВолинським і Левом Луцьким)загинули у війні з вел. кн.литов. Гедиміном. Історики скеп-тично ставляться до цієї розпо-віді. Натомість Локетек у листі1323 до Папи Іоанна XXII писав,що ці князі, котрі були захистомПольщі від татар, нещодавно заги-нули, ймовірно, у боротьбі з Золо-тою Ордою. А.Ю. і Лев були остан-німи представниками по чоловічійлінії династії Романовичів.

М.Ф. Котляр.

АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГООРДЕН, Орден св. апостолаАндрія Первозванного — нагородаі орденська корпорація в Рос.д-ві, заснована Петром I 1698. Якнагорода займав найвищу схо-динку в системі рос. нагород. Мавзнак ордена (носився на широкійблакитній стрічці через правеплече, а в урочистих випадках —на орденському ланцюгу на гру-дях), а також зірку ордена. Де-віз — «За віру і вірність». Нагоро-джені орденом іменувалися кава-лерами ордена (корпорації) Анд-рія Первозванного. Одночаснокавалерами ордена серед рос. під-даних могли бути не більше 12осіб, а разом з іноземцями їхкількість не повинна перевищу-вати 24 особи. Статут А.П.о. офіц.затверджено імп. Павлом I 5 квіт.1797. Першим кавалером орденастав Ф.Головін — адмірал рос.флоту. Другим кавалером орденабув гетьман Лівобереж. УкраїниІ.Мазепа. Після звістки про пере-хід І.Мазепи на бік Карла ХII занаказом Петра I здійснено симво-лічне позбавлення орденськихвідзнак манекена, що зображавМазепу. Від 1699 до 1916 А.П.о.нагороджено бл. 870 осіб. Середних — відомі полководці та держ.діячі П.Багратіон, М.Кутузов,Г.Потьомкін, П.Румянцев-Заду-найський, О.Суворов, Наполеон I,герцог А.Веллінгтон та ін. Від1740 А.П.о. нагороджувалися всіновонароджені немовлята чол.статі в імператорській династії.Від 18 ст. нагороджений А.П.о.автоматично ставав кавалеромОлександра Невського ордена, ор-денів Білого Орла, Анни 1-го ст.,Станіслава 1-го ст. та отримуваввідзнаки цих орденів. Ордену на-лежав собор св. Андрія Первоз-ванного у Санкт-Петербурзі.

Свято А.П.о. — 30 листоп. У доре-волюц. Росії знаки А.П.о. сталичастиною військ. символіки. Піс-ля Лютневої революції 1917 Тим-часовий уряд залишив А.П.о. у си-стемі нагород Росії, але нагоро-дження ним з 1917 не відбувалося.

Літ.: Исторический очерк россий-ских орденов и сборник основных ор-денских статутов. СПб., 1891; Русскиенаграды XVIII — начала ХХ в. М.,1977.

В.Й. Бузало.

АНДРІЯШЕВ Олександр Михай-лович (01.09(20.08).1863—08.02.1939) — укр. історик, архівіст, ар-хеограф. Н. у м. Чернігів. УченьВ.Антоновича. 1886 закінчив іс-торико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Задис. «Очерк истории Волынскойземли до конца XIV ст.» нагоро-джений золотою медаллю та пре-мією ім. М.Пирогова Київ. ун-ту.1886—1903 працював в архівахміст Ревель (нині м. Таллінн, Ес-тонія) та Рига (нині місто в Лат-вії). 1903—05 прослухав курс Ар-хеол. ін-ту в Санкт-Петербурзі.Потім працював у Петерб. археол.комісії, досліджував історію Нов-города Великого. Учасник ХV (Но-вгород, 1911) та ХVI (Москва,1913) археол. з’їздів. Від 1917 —учений-архівіст Київ. центр. ар-хіву давніх актів. У 1920-х рр. —дійсний чл. Археогр. комісії приАН СРСР у Ленінграді (ниніС.-Петербург) та Археогр. комісіїпри ВУАН, співпрацівник Іс-торико-геогр. комісії при ВУАН,кер. Комісії старої історії Українипри ВУАН (1928—30), ред. Ко-місії із складання біографічногословника діячів України. Чл. Іс-торичного товариства Нестора-літописця. Почесний чл. «Новго-родского общества любителей дре-вностей». Автор праць з історіїколонізації укр. земель до поч.16 ст., статей з історії Новгорода,архівознавства, джерелознавства.

П. у м. Київ.Тв.: Очерк истории Волынской зе-

мли до конца ХIV ст. К., 1887; Нарисісторії колонізації Київської землі докінця ХV віку. В кн.: Київ та його око-лиця в історії і пам’ятках. К., 1926; На-рис історії колонізації Сіверської зем-лі до початку XVI в. «Записки істори-чно-філологічного відділу ВУАН»,1928, кн. 20; Центральний архів старо-давніх актів у Києві. K., 1929; Нарисісторії колонізації Переяславської зем-лі до початку 16 в. «Записки істо-рично-філологічного відділу ВУАН»,1931, кн. 26.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых (от начала русской обра-зованности до наших дней), т. 1. СПб.,

85АНДРІЯШЕВ

Зірка ордена св. апостолаАндрія Первозванного.

Хрест орденасв. апостолаАндрія Первозванного.

О.М. Андріяшев.

1889; Наука и научные работникиСССР, ч. 6. Л., 1928; Ворончук І. Анд-ріяшев Олександр Михайлович. В кн.:Українські архівісти: Біобібліографіч-ний довідник, вип. I. К., 1999.

О.В. Юркова.

АНДРІЯШИК Роман Васильович(09.05.1933—02.10.2000) — укр.письменник і журналіст. Н. в с.Королівка (нині село Борщівсь-кого р-ну Терноп. обл.) у сел. ро-дині. По закінченні серед. шк.служив у Рад. армії. Закінчив за-очно ф-т журналістики Львів.ун-ту. Перебував на журналістсь-кій та видавничій роботі.

Почав друкуватися 1957. Піс-ля виходу в світ першого роману«Люди зі страху» (1966) став чл.Спілки письменників СРСР. Те-мі трагічної долі зх.-укр. молодіприсвятив і наступний роман«Полтва» (опубл. в ж. «Прапор»,1969, № 8—9), який викликав ни-зку розгромних статей у пресі.Автору заборонили друкуватися,творчість його замовчувалася.

Ізоляція А. тривала до 1976,але й опісля її зняття атмосферанавколо творчості письменниказалишалася напруженою. Авторроманів «Додому нема вороття»(1976), «Кровна справа» (1978),«Сад без листопаду» (1980), «Дум-на дорога» (2-й варіант роману«Полтва», 1982), «Сторонець» (1992,про Ю.Федьковича), п’єс «В кінціпрестолу» (1994), «Велика гра» —про патріарха Володимира (Рома-нюка). Під час пожежі в будинкуА. в рідному селі згоріли заверше-ний рукопис роману «Каміннийхрест» — про В.Стефаника та не-закінчений роман «Мойсей» —про І.Франка.

Лауреат держ. премії ім.Т.Шевченка (1998).

П. у м. Київ.Тв.: Рос. пер. — К дому возврата

нет. М., 1971; Кровное дело. М., 1980;Додому нема вороття. Люди зі страху.К., 1983; Сад без листопаду. К., 1984.

Літ.: Покальчук Ю. Жить без репе-тиций. «Радуга», 1982, № 12; Беляєв В.Про книгу Романа Андріяшика. В кн.:Андріяшик Р. Додому нема вороття.Люди зі страху. К., 1983; Воловець Л.Дорогою страждань. «Жовтень», 1983,№ 6; Слабошпицький М. На крутих пе-ревалах історії. «Дніпро», 1983, № 5;Письменники України. Дніпропет-ровськ, 1996; Верстюк О. Україна в на-ративній перспективі. «Слово і час»,1998, № 8.

Г.П. Герасимова.

АНДРОНІК І Комнін (бл. 1120 —верес. 1185) — імп. Візантії(1183—85), племінник імп. Іоан-

на II Комніна, син севастократораІсаака та Ірини Володарівни(доньки перемишльського кн. Во-лодаря Ростиславича). Відомийавантюрист та заколотник. У по-шуках союзника в боротьбі з імп.Мануїлом I Комніним перебував1163—65 у Галичі (давньому) придворі свого брата в перших Ярос-лава Володимировича Осмомисла.Мануїл I, сполоханий можливимсоюзом Галицького князівства,Угорщини та половців з внутр.опозицією, змушений був вдатисядо значних поступок. 1165 в Га-лич прибуло візант. посольство начолі з двома митрополитами.Ярослав уклав угоду з греками,розірвавши союз з Угорщиною, аА. I став правителем пров. Кілікія(нині тер. Туреччини). Разом зним до Візантії вирушило галиць-ке посольство на чолі з єписко-пом Кузьмою.

1182 А. I підняв повстанняпроти імп. Алексія II Комніна,захопив Константинополь. За йо-го наказом Алексія II разом з йо-го сім’єю було вбито, розпочали-ся масові репресії. А. I провів ни-зку адм. та екон. реформ, сприяврозвиткові мист-в. Невдоволенареформами аристократія, скорис-тавшися норманською агресією уПд. Італії, скинула А. I (його булострачено).

Літ.: Шестаков С.П. Византийс-кий посол на Русь Мануил Комнин. Вкн.: Сборник в честь Д.А.Корсакова.Казань, 1913; Пашуто В.Т. Внешняяполитика Древней Руси. М., 1968;Jurewicz O. Andronik I. Warszawa, 1971.

А.Г. Плахонін.

АНДРОПОВ Юрій Володимиро-вич (15(02).06.1914—09.02.1984) —парт. і держ. діяч СРСР. Ген. армії(з 1976). Герой Соц. Праці (1974).Н. в станиці Нагутська (ниністаниця Ставропольського краю,РФ). Закінчив Рибінський тех-нікум річкового транспорту (1936).Навч. у Петрозаводському ун-тіта ВПШ при ЦК КПРС. 1936—37 — комсорг ЦК ВЛКСМ на суд-новерфі ім. В.Володарського вРибінську Ярославської обл.,РРФСР (нині РФ). Від 1937 — се-кретар, від 1938 — перший секре-тар Ярославського обкому ВЛКСМ.З 1940 — перший секретар ЦКЛКСМ Карело-Фінської РСР(нині Карелія, РФ). Під час гітле-рівської окупації брав участь упартизан. русі в Карелії. 1944—47 — другий секретар Петрозавод-ського міськкому ВКП(б), 1947—

51 — другий секретар ЦК Ком-партії Карело-Фінської РСР.Від 1951 — в апараті ЦК ВКП(б),з 1953 — на дипломатичній робо-ті. 1954—57 — Надзвичайний По-сол СРСР в Угорщині, один зініціаторів придушення угор. ре-волюції 1956. 1957—62 — зав. від.по зв’язках із соціалістичнимикраїнами та комуніст. партіямицих країн, з 1962 — секретар ЦККПРС. Спочатку підтримував ан-тисталінський курс, однак післяповалення М.Хрущова переорієн-тувався. Від трав. 1967 — головаКДБ при РМ СРСР, тоді ж обра-ний канд. у чл. політбюро ЦККПРС. Під кер-вом А. органибезпеки знову перетворилися напотужну систему, що контро-лювала практично всі сфери жит-тя сусп-ва. Активна боротьбаКДБ проти інакодумства, диси-дентів та інтелектуальної опози-ції режиму, застосування протиостанніх примусового психіатри-чного лікування (29 квіт. 1969 зайого підписом надіслано спец.листа до ЦК КПРС з планом роз-гортання мережі психіатричнихлікарень і пропозиціями щодо їхвикористання для захисту держ. ісусп. ладу), позбавлення грома-дянства, арешти, звільнення з ро-боти сприяли негативному іміджуА. у колах ліберальної інтеліген-ції, а також на Заході. Під час пе-ребування А. на чолі КДБ по-силились гоніння на дисидентівта правозахисників в Україні (див.Дисидентський рух 1960—1980-хроків в Україні). Як голова КДБприділяв багато уваги зовн. роз-відці, контррозвідці, розробці но-вих форм і методів наук.-тех.шпигунства. Брав активну участьв організації вторгнення до Чехос-ловаччини 1968. Від 1973 — чл. по-літбюро ЦК КПРС. Підтримуваввведення рад. військ в Афганістан(див. Афганська війна 1979—1989)і силове розв’язання кризи у По-льщі (1980). Від 12 листоп. 1982 —ген. секретар ЦК КПРС, від черв.1983 — голова Президії ВР СРСР.А. прагнув виправити деякі вадидоби Л.Брежнєва (ініціював анти-корупційну кампанію, заходи що-до зміцнення дисципліни), нама-гався адм. методами зупинитикризові явища. Через важку хво-робу з серп. 1983 перебував натривалому лікуванні. Підтриму-вав висунення М.Горбачова на по-саду ген. секретаря ЦК КПРС.

П. у м. Москва.Тв.: Избранные речи и статьи. М.,

1983.

86АНДРІЯШИК

Р.В. Андріяшик.

Ю.В. Андропов.

Літ.: Земцов И. Андропов. Иеруса-лим, 1983; Steel J., Abraham E. Andropovin Power. Oxford, 1983; Medvedev Zh.Andropow. His Life and Death. Oxford,1984; Авторханов А. От Андропова кГорбачеву. Париж, 1986; Медведев Р.Генсек с Лубянки: Политическая био-графия Ю.В.Андропова. М., 1994.

Ю.І. Шаповал.

АНДРОФАГИ — плем’я, яке ме-шкало на пн. Скіфії (Геродот. Іс-торії.., IV, 18, 106, 125). Прізвись-ко своє (з грец. ���������� —«людожери») одержали, мабуть,через звичаї ритуального каніба-лізму. Вели рухливий спосіб жит-тя і одягалися, як і скіфи, але мовав них була ін. На зх. від них меш-кали неври, а на сх. — меланхлени.Геродот пише, що А. мали найди-кіші звичаї серед скіфів та їхніхсусідів, у них не було ні прав, нізаконів. Це може означати, щовони були войовничими і не до-тримувалися норм права тих ча-сів, зокрема в торгівлі. Згадують-ся у зв’язку з походом перськогоцаря Дарія I проти скіфів 514 або513 до н. е., коли вони відмовили-ся допомагати скіфам. Відносногеогр. локалізації А. існує значнарозбіжність думок. Їх розміщуютьяк у степовій смузі серед. течіїдніпровського лівобережжя, так ів Поліссі і навіть лісовій зоні. Ар-хеол. А. не простежуються, їх вва-жають частиною будино-гелонсь-кого союзу племен (див. Будини).

С.С. Бессонова.

АНДРУЗЬКИЙ Георгій Львович(07.06.1827 — р. с. невід.) — укр.громад. діяч, поет. Н. в с. Вечірки(нині село Пирятинського р-нуПолтав. обл.) у родині дрібногопоміщика. Навч. в Київ. ун-ті. Чл.Кирило-Мефодіївського товарист-ва (1846). Арештований та висла-ний 1847 під нагляд поліції до Ка-зані (нині місто в Татарстані,РФ), а пізніше, 1848 — до Петро-заводська (нині місто в Карелії,РФ). Ув’язнений у Соловецькомумонастирі на Соловецькому о-віу Білому м. (1850—54). Відзначи-вся при обороні монастиря 6—7 лип. 1854 під час нападу англ.ескадри. Після звільнення слу-жив у Архангельській судовій па-латі (1854—57). 1856 А. було до-зволено повернутися до Полтав.губ. 1857—64 перебував в Україніпід наглядом поліції. Служив уПолтав. суд. палаті. Прибічникідеї федерації слов’ян. народів,скасування кріпацтва та впро-вадження респ. способу правлін-

ня. Автор «Конституції Респуб-ліки» (1850) та поетичних тв., уяких показав трагічну долю при-гнобленої України. На поезію А.значний вплив справили твориТ.Шевченка.

Літ.: Виноградов Н. К истории по-литической ссылки в Карелии: Г.Л.Ан-друзкий. В кн.: Карелия: ЕжегодникКарельского государственного музеяза 1928 г. Петрозаводск, 1930; Кузь-міна З.М. Шевченко і Андрузький.В кн.: Збірник праць п’ятої науковоїшевченківської конференції. К., 1957;Ротач П. Матеріали до українськогобіографічного словника. «Науково-ін-формаційний бюлетень Архівногоуправління УРСР», 1965, № 1;Фрумен-ков Г.Г. Кирилло-мефодиевец ГеоргийЛьвович Андрузкий. В кн.: Фрумен-ков Г.Г. Узники Соловецкого монасты-ря. Архангельск, 1979; Кирило-Мефо-діївське товариство, т. 2. К., 1990.

О.В. Ясь.

АНДРУСИШИН Костянтин (19.07.1907—13.05.1983) — літерату-рознавець, мовознавець, пере-кладач, громад. діяч. Проф., д-рфілософії. Н. у м. Вінніпег (Ка-нада). 1912—20 навч. в держ. шк.,укр. початковій шк. ім. св. Ми-колая у Вінніпезі. У Манітобсько-му ун-ті (Канада) вивчав франц.й англ. літ. 1929 отримав ступіньбакалавра, 1930 — магістра. 1930—31 за фінансової допомоги укр.громади продовжив навчання вПаризькому ун-ті (Сорбонні),де вивчав франц. літ. Вернув-шись до Канади, протягом п’ятироків викладав укр. мову й літ. вукр. школах, на вечірніх курсах уВінніпезі. Брав активну участь укульт.-просвітницькій діяльностіт-ва «Просвіта». 1936—40 навч. вТоронтському ун-ті (Канада).1940 захистив докторську дис.1940—44 — ред. укр. час. «Ка-надійський фармер». Брав участьу створенні Комітету українцівКанади. 1944—45 продовжив на-вчання у Гарвардському ун-ті(США). Один з активних діячів завпровадження українознавства вСаскачеванському ун-ті (Канада).Від 1945 — проф. укр. мови й літ.,1950—75 — перший голова від.славістики цього ун-ту. Дійснийчл. НТШ. Перекладав англ. мовоютв. І.Франка, В.Стефаника, М.Ко-цюбинського, М.Хвильового, МаркаЧеремшини. Видав «Антологію ук-раїнської літератури» та низкунавч. підручників, укр.-англ. сло-вник (співавт.). 1964 обраний чл.Королів. т-ва Канади (перший зукраїнців Канади, хто став чл.цього т-ва). Був чл. провінційно-

го к-ту в справі запровадження укр.мови до середніх держ. шкіл пров.Саскачеван. Нагороджений медал-лю сторіччя Канади, Шевченківсь-кою медаллю.

П. у м. Саскатун, Канада.Літ.: Півстоліття праці Українсь-

кого товариства «Просвіта» у Вінніпе-зі. Вінніпег, 1958; Ukrainians in the dia-spora. «The Ukrainian Quarterly», 1983,N 3; Марунчак М. Біографічний довід-ник до історії українців Канади. Він-ніпег, 1986; Боровик М. Століття укра-їнського поселення в Канаді (1891—1991). Монреаль, 1991; Зарубіжні ук-раїнці: Довідник. К., 1991; Марун-чак М. Історія українців в Канаді, т. 2.Вінніпег, 1991.

О.О. Ковальчук.

АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР(ПЕРЕМИР’Я) 1667 — договірміж Рос. д-вою і Річчю Посполи-тою про припинення війни 1654—67 за право володіння Україною.Підписаний 30(20) січ. 1667 тер-міном на 13,5 років у с. Андрусовбіля Смоленська (нині місто вРФ). Укладений всупереч укр.-рос. договорам, підписаним зцарським урядом гетьманамиБ.Хмельницьким, Ю.Хмельницькимта І.Брюховецьким. До миру з ро-сіянами поляків змусив рокош (за-колот) Ю.Любомирського (див.Любомирські), що охопив значнутер. Речі Посполитої. А.д.(п.) ви-значив місце Росії, Польщі таУкраїни в системі міжнар. відно-син 60—70-х рр. 18 ст. Його статтівстановлювали розподіл сфервпливу польс. короля і моск. царяна Укр. козац. д-ву. ЛівобережнаУкраїна відходила до Росії, а Пра-вобережна Україна — до Речі По-сполитої. Влада царя стала поши-рюватися на Смоленськ, Дорого-буж (нині місто Смоленської обл.,РФ), Білу, Невель (нині міс-та Псковської обл., РФ), КраснийВеліж (нині м. Веліж Смоленськоїобл., РФ), а також Сіверщину.Київ повинен був відійти до Поль-щі 1669. Запорозька Січ потрапля-ла у спільне володіння обох д-в.Царський уряд зобов’язувався ви-платити Польщі як компенса-цію за втрачені шляхтою земліна Лівобережній Україні 1 млнпольс. злотих (бл. 200 000 рублів).Укладання рос.-польс. перемир’явикликало велике невдоволеннясеред усіх верств укр. народу.Проти А.д.(п.) рішуче виступалигетьман. уряди П.Дорошенка, І.Брю-ховецького, П.Суховієнка, а зго-дом і Д.Многогрішного та І.Самой-ловича, які протягом свого прав-ління практично його не викону-

87АНДРУСІВСЬКИЙ

К. Андрусишин.

вали. Порозуміння Росії й Поль-щі за рахунок поділу тер. козац.д-ви спричинило зростання по-літ. впливу в укр. сусп-ві козац.старшини, яка спиралася на під-тримку Османської імперії та Крим-ського ханства. Після 1667 погли-бився внутрішньополіт. розкол вУкраїні. Внаслідок зайнятої геть-ман. урядами позиції більшість ізстатей А.д.(п.) не було виконано,а рос.-польс. переговори щодосфер впливу на Укр. козац. д-вувідразу продовжилися укладан-ням додаткових до А.д.(п.) поста-нов — т. зв. Моск. пунктів. Згідноз першими Моск. пунктами (14(04) груд. 1667), Росія надавалаРечі Посполитій військ. допомогудля боротьби з П.Дорошенком. Задругими Моск. пунктами (9 квіт.(30 берез.) 1672) передбачалося,зокрема, відкладення спірногопитання про передачу Києва По-льщі до 1674. Треті Моск. пункти(13(03) серп. 1678) передбачалипродовжити А.д.(п.) ще на 13 ро-ків, починаючи з 1 черв. 1680.Статті А.д.(п.) підтверджувалися іпід час спец. зустрічей («з’їздів»)рос. і польс. дипломатів у Андру-сові 17(07) берез. 1670, 10 січ.1675 (31 груд. 1674).

А.д.(п.) був спрямований та-кож проти військ. могутності Ос-манської імперії, відображав виму-шений компроміс сторін і засвід-чував наявність геополіт. рівнова-ги у Сх. Європі. Уряд Туреччининегативно відреагував на укладе-ний договір і розпочав підготовкудо боротьби з обома д-вами. Вод-ночас А.д.(п.) започаткував про-цес поступової втрати Укр. козац.д-вою статусу суб’єкта міжнар.-правових відносин. Проте договір1667 не означав зникнення з кар-ти Європи Укр. козац. д-ви, яка,незважаючи на існування двохполіт. центрів (Правобереж. та Лі-вобереж.), продовжувала існуватияк єдиний держ. організм.

Літ.: Савич О.А. Андрусівське пе-ремир’я 1667 року. «Наукові запискиІнституту історії і археології АН УРСР»,1946, кн. 2; Wоjcik Z. Traktat Andrus-zowski 1687 i jego geneza. Warszawa, 1959;Галактионов Н.В. Из истории русско-польского сближения в 50—60-х годахXVIII в. (Андрусовское перемирье1667 г.). Саратов, 1960;Wоjcik Z.Miкd-zy traktatem Andruszowskim a wojn№tureck№: Stosunki polsko-rosyjskie 1667—1672. Warszawa, 1968; Санин Г.А. Пра-вобережная Украина и русско-польс-кие переговоры 1667 г. в Москве. «Ис-тория СССР», 1970, № 1; Степан-ков В.С. Боротьба України і Польщіпроти експансії Османської імперії у

1672—1676 рр. В кн.: Україна і Польщав період феодалізму: Збірник науковихпраць. К., 1991; Чухліб Т.В. Проблемаподілу Української держави у світліпольсько-російських стосунків (1656—1667 рр.). В кн.: Богдан Хмельницькийта його доба. К., 1996; Смолій В., Сте-панков В. Українська національна ре-волюція середини XVII ст.: проблеми,пошуки, рішення. К., 1999.

Т.В. Чухліб.

АНДРУСЯК Микола Григорович(20.02.1902—25.01.1985) — укр. іс-торик і публіцист. Н. у с. Пере-волочна (нині село Буського р-нуЛьвів. обл.). Закінчив Львів. ун-т(1928). Дійсний чл. НТШ, проф.УВУ в Празі та ун-ту в Пн. Огайо(США). Чл. Церк.-археографічноїкомісії апостольського візитаторадля українців у Зх. Європі. Наеміграції з 1944. Від 1950 — вСША. Автор понад 600 наук.праць, написаних польс., англ.,нім., франц. та укр. мовами, зо-крема досліджень з історії Галиць-ко-Волинського князівства 13—14 ст.,Гетьманщини 17— 18 ст., укр. церк-ви 16—17 ст., сусп.-політ. рухів уГаличині 19—20 ст., укр. історіо-графії 19—20 ст. та геральдики.

П. у м. Бостон (шт. Масса-чусетс, США).

Тв.: До історії боротьби між П.До-рошенком та П.Суховієм в 1668—1690 рр. «ЗНТШ», 1929, т. 150; Зв’язкиМазепи із Станіславом Лещинським іКарлом XII. Там само, 1933, т. 152;Jozef Szumlanski, pierwszy biskup unickiLwowski (1667—1708): Zarys biograficz-ny. Lwоw, 1934; Післявоєнна історіо-графія української книги. «Українськакнига», 1937, № 1; Українська історіо-графія. В кн.: Збірник Українськогонаукового інституту в Америці. Сент-Пол — Прага, 1939; Генеза й характергалицького русофільства в XIX— XX ст.Прага, 1941; Етапи в розвитку україн-ської нації. Прага, 1941; Назва «Ук-раїна»: «країна» чи «окраїна». Прага,1941; Історія козаччини, кн. 1—3. Мю-нхен, 1946; Тризуб. Мюнхен, 1947; Пе-ремишль в історії України до 1918 р.В кн.: Перемишль — західний бастіонУкраїни: Збірник матеріалів до історіїПеремишля і Перемиської землі. Нью-Йорк—Філадельфія, 1961; Михайло Гру-шевський як історик, народник і дер-жавник. «ЗНТШ», 1978, т. 194; З мину-лого Знесіння. Львів, 1992.

Літ.: Ohloblyn O. Ukrainian Histori-ography 1917—1956. «The Annals of theUkrainian Academy of Arts and Sciencesin the U.S.», 1957, vol. 5/6, N 4(18),1/2(18/19); Якимович Б. Микола Анд-русяк — дослідник історії України.В кн.: Андрусяк М. З минулого Знесін-ня. Львів, 1992; Глаголюк В. АндрусякМикола Григорович. В кн.: Українськажурналістика в іменах, вип. 4. Львів,1997.

О.В. Ясь.

АНДРУХ Іван (28.03.1897 — 28.08.1921) — укр. військ.-політ. діяч,активний учасник укр. нац.-виз-вол. боротьби 1914—21. Н. в с. Бо-лестрашичі біля м. Перемишль(нині м. Пшемисль, Польща). За-кінчив г-зію у Перемишлі (1916 —екстерном, виїжджав із фронту),учасник нац. молодіжного й січо-вого рухів. У роки Першої світовоївійни від серп. 1914 — хорунжийЛегіону Українських січових стріль-ців на рос. фронті. Перебував уполоні в таборі у м. Царицин(нині м. Волгоград, РФ; 1916—17). На поч. 1918 — у Галицько-Бу-ковинському курені січових стрільців,який відзначився при захистіУкраїнської Центральної Ради, ко-мандир підрозділів у боях з біль-шовицькими військами М. Му-равйова. Восени 1918 — сотникОкремого корпусу січових стріль-ців на більшовицькому й денікін-ському фронтах. Від 1920 — у табо-рах інтернованих частин Україн-ської Галицької армії в Чехословач-чині; крайовий комендант Україн-ської військової організації (УВО),скерованої до рад. України, деувійшов до складу підпільногоЦентр. повстансько-партизан. к-тув Києві. 17 серп. 1921 заарештова-ний ЧК, розстріляний.

Літ.: За волю України: Історичнийзбірник УСС. Нью-Йорк, 1967; Лит-вин М.Р., Науменко К.Є. Історія гали-цького стрілецтва. Львів, 1990; Життя ісмерть полковника Коновальця. Львів,1992; Історія Січових Стрільців. Львів,1992; Андрій Мельник: Спогади та до-кументи. К., 1995.

К.Є. Науменко.

АНДРУЩЕНКО Кость (25.12.1883 —р. с. невід.) — громад. та політ.діяч на Далекому Сх. Н. в Києві вродині козака, відставного ун-тер-офіцера. 1904 закінчив 1-шеКиїв. комерційне уч-ще. 1905 по-ступив до Східного (Орієнтально-го) ін-ту у Владивостоці (нині —Далекосх. держ. ун-т, РФ), денавч. з перервами до 1915 (закін-чив повний курс по китайс.-мон-гол. від-ню). 1907—09 — головаВладивостоцького студентськогот-ва українців — першої офіційнозареєстрованої укр. орг-ції на Да-лекому Сх. У берез. 1917 — пра-порщик, чл. тимчасового орг. бю-ро зі створення Владивостоцькоїукр. громади. У квіт. 1917 обра-ний від Громади до Владивосто-цької ради робітн. та військ. депу-татів; від лип. 1917 — старшийофіцер артилер. полку, головавійськ. секції Громади, командир

88АНДРУСЯК

І. Андрух.

К. Андрущенко.

1-ї Укр. роти, чл. Української пар-тії соціалістів-революціонерів. 1918 —ред. газ. «Приморская жизнь», чл.військ. комісії IV Укр. далекосх.з’їзду (жовт. 1918). 1920 — секре-тар т-ва «Владивостоцька україн-ська хата». Після встановлення наДалекому Сх. рад. влади (1922)виїхав до м. Харбін (Маньчжурія,нині Китай), де працював викла-дачем у г-зії. Брав активну участьв укр. громад. житті м. Харбін: чл.ради т-ва «Просвіта», заст. головиукр. вчительської спілки (1933);чл. т-ва прихильників літ., науки,мист-ва при Укр. нац. громаді,один з організаторів укр. шкіль-ництва (1934); з лют. 1934 — голо-ва Ради укр. нац. громади.

Літ.: Далекий Схід. Харбін, 1938,ч. 1—12, 14—21; Те саме, 1939, ч. 2—6;Світ І. Українсько-японські взаємини1903—1945: Історичний огляд та спо-стереження. Нью-Йорк, 1972.

А.А. Попок.

АНЕКДОТ (франц. anecdote, відгрец. ��%&���� — «не готовий улюди», у переносному значенні —неопубл., невиданий) — коротказабавна оповідь актуального сусп.-політ., побутового чи ін. значенняіз дотепним, сатиричним абожартівливим забарвленням. Маєбагатофункціональний характер.Уперше термін «А.» вжив візант.історик 6 ст. Прокопій Кесарійсь-кий у кн. «Таємні історії». До А.він зарахував усні оповіді провідомих людей, що поширювали-ся, так би мовити, неофіційно.

Укр. фольклористика роз-цінює А. як жанр усної нар. твор-чості, твір сатиричного та політ.спрямування, різновид гуморис-тичної літератури.

В істор. джерелознавстві А.трактується як різновид уснихджерел істор. інформації поруч іздумами, піснями, переказами, при-слів’ями, крилатими виразами таін. (Е.Бернгейм, С.Макарчук,О.Медушевська та ін.).

У рад. тоталітарному та пост-тоталітарному сусп-ві (див. СРСР)А. (особливо політ. та істор.) булиспособом психологічного опорукомуніст. режимові й важливимелементом конформістського при-стосування переважної більшостілюдей до цього режиму. Школярірозповідали сатиричні А. проЛ.Брежнєва і вихваляли його всвоїх творах як визначну людину.Користувалися популярністю А.про «бандерівців», «вуйків», «мос-калів» та «жидів». За розповсю-дження політ. А. влада всіляко

переслідувала, вдаючись у 1930—40-х рр. навіть до ув’язнення. То-му не дивно, що, напр., істор. А.виявились у щоденниках С.Єф-ремова поруч із найтаємнішимиособистими документами і запи-сами, що ніколи не планувалисяні до публікації, ні для читанняіншими. Видані уже 1997 щоден-ники ці переконливо свідчать проважливу роль А. в духовномужитті укр. сусп-ва 1920-х рр.

Творення та поширення по-літ. та істор. А. перебуває у пря-мому зв’язку з цензурою: чим ме-ншою є сфера забороненого, тимвужчою є тематика А. й сфера їхпоширення.

Літ.: Гнатюк В. Галицько-руськіанекдоти. В кн.: Етнографічний збір-ник, т. 6. Львів, 1899; Кімакович І.Г.Українські народні анекдоти, жарти,дотепи. К., 1967; Українські анекдоти.К., 1995; Традиційний анекдот у кон-тексті сміхових явищ української куль-тури. К., 1996; Удод О.А. «… А новітнійфольклор невблаганно своє зазначає»,або Історичні анекдоти від Сергія Єф-ремова. В кн.: Історія: осягнення духо-вності. К., 2001.

О.А. Удод.

АНЕКСІЯ (від лат. annexio —приєднання) — насильницьке при-єднання однією д-вою тер. іншої.А. може виявлятися у приєднанніабо усієї тер. (напр., А. Російськоюімперією тер. Кримського ханства1783, аншлюс Австрії Німеччиною1938 та ін.), або частини тер. пев-ної д-ви (напр., приєднання доАвстро-Угорщини 1908 істор. об-ластей Боснії та Герцеговини, якіз кін. 15 ст. перебували у складіОсманської імперії).

Як правило, в результаті А.місц. нас. приєднаної тер. у скла-ді д-ви, що здійснила А., утворюєетнічну (нац.) меншість (див. Ме-ншини національні), а відносно ет-нічного (нац.) ядра, від якого їїбуло відірвано, — діаспору авто-хтонного (див. Автохтони) поход-ження.

К.Ю. Бацак.

АНЕТІВСЬКА КУЛЬТУРА — ар-хеол. к-ра часів палеоліту пізнього(22—10 тис. років тому). Областьпоширення — Степове Побужжя.Найвиразніші археол. пам’ятки —поселення Анетівка I і II біляс. Анетівка Доманівського р-нуМиколаїв. обл. (досліджуютьсяукр. археологом В.Станко). Госп.-побутові комплекси представленіскупченнями крем’яного та кос-тяного інвентаря, рештками фау-

ни, каміннями-ковадлами, улам-ками вохри, вугіллям тощо. Середзнарядь праці переважають кре-м’яні різці, скребачки, різнома-нітні мікропластинки з ретушшютощо. На Анетівці II представле-ний виразний комплекс знарядь зкістки та рогу — наконечникисписів, лощила, проколки, вістрятощо. Генезис А.к. пов’язаний засиміляцією місц. к-рами ранньоїдоби пізнього палеоліту прийш-лих центр.-європ. к-р. Економіканосіїв А.к. базувалася на полю-ванні на бізонів. Займалися такожполюванням на ін. тварин (коня,пн. оленя, сайгака, вовка тощо) тазбиральництвом. Полювання про-водилося з допомогою лука тасписів. Жили первісними общи-нами по 3—50 осіб. На Анетівці IIдосліджено ритуальний мислив-ський комплекс. Нас. А.к. взялоучасть у формуванні кукрецькоїкультури доби мезоліту.

89АНЕТІВСЬКА

Анетівка ІІ.Наконечники списівта знаряддя праці.

Літ.:Станко В.Н., Смольянинова С.П.Исследование палеолита и мезолитастепного Побужья. «Советская архео-логия», 1985, № 4; Станко В.Н. Позд-непалеолитическое поселение Анетов-ка II. В кн.: Каменный век: памятни-ки, методика, проблемы. К., 1989;Станко В.Н. и др. Позднепалеолитиче-ское поселение Анетовка II. К., 1989.

В.Н. Станко.

АННА (р. н. невід. — 1011) —візант. царівна, дочка імп. Рома-на II і сестра Василія II Болгаро-бійця, дружина київ. кн. Володи-мира Святославича. Від шлюбу зА. у Володимира народилася доч-ка Марія Добронєга (див. Добро-нєга Володимирівна). Шлюбнацеремонія відбулася 989 після то-го, як військо Володимира здійс-нило похід у Крим і здобуло гол.на п-ові візант. місто Корсунь(див. Херсонес Таврійський), щобзмусити імп. Василія II виконатисвою обіцянку видати сестру завел. київ. князя (адже перед тимнадісланий Володимиром 6-тис.загін добірних воїнів допоміг Ва-силію II придушити повстанняпроти нього на чолі з ВардоюФокою). Після здобуття Корсуня,за угодою з імп. Василієм II, Воло-димир охрестився і запровадивхристиянство в Київській Русі, амісто вернув Візантії як викуп занаречену. З іменем А. літ. тради-ція пов’язує поширення освіти,к-ри й храмового буд-ва на Русі.Висловлювалася думка, нібиродинні зв’язки А. з дружиноюгерм. імп. Оттона II могли сприя-ти зближенню Русі з Германією.

М.Ф. Котляр.

АННА (р. н. невід. — після 1253) —друга дружина галицько-волин.кн. Романа Мстиславича (з 1199або 1200). Після смерті чоловіка

(1205) була регентом при непов-нолітніх синах Данилові (див. Да-нило Галицький) і Васильку (див.Василько Романович). Бороласяпроти бунтівного галицького бо-ярства (див. Галицькі бояри), якепротивилося відновленню Гали-цько-Волинського князівства Ро-мана, що розпалося після загибе-лі князя в Польщі. Пішла в мона-стир після досягнення Данилом18-річчя (1219). Останній раз А.згадується в розповіді Галицько-Волинського літопису про події1253 як учасниця зібраної Дани-лом ради, на якій обговорюваласядоцільність прийняття ним відрим. папи королів. титулу. Похо-дження А. невідоме. Джерельнонепідтвердженими залишаютьсягіпотези про знатне візант., навітьцарське походження А. (М.Баум-гартен, І.Граля). Більш імовірноює думка В.Пашуто, що А. походи-ла з великого волин. боярства.

Літ.: Grala H. Drugie maіїесstwoRomana Mscisіawowicza. «Sіawia Orien-talis», 1982, r. 31, N 3—4; Котляр М.Ф.До питання про візантійське поход-ження матері Данила Галицького.«Археологія», 1991, № 2.

М.Ф. Котляр.

АННА ВСЕВОЛОДІВНА (Ян-ка; між 1046 і 1067—07.10.1110, заІпатіївським літописом, або 03.11.1112 вел. — за Лаврентіївським) —дочка вел. київ. кн. Всеволода Яро-славича й (згідно з відомостямиВ.Татищева) дочки візант. імп.Константина IХ Мономаха. 1086при церкві св. Андрія в Києві Все-волод заснував жін. монастир, вякому А.В. після постригу сталапершою настоятельницею (Анд-ріївський «Янчин» монастир).А.В. брала активну участь уцерк.-політ. житті Русі. 1089—90,після смерті київ. митрополитаІвана II, очолила посольство доКонстантинополя й привезла но-вого митрополита Івана III. Відчасів середньовіччя існує версія,що А.В. в 1090-х рр. заснувалапри монастирі шк. для дівчат, денавчали грамоті, співам і шитву. Зім’ям А.В. пов’язані легендибільш пізнього походження про їївисоке мист-во лікування. Похо-вана у церкві жін. монастиря св.Андрія (ні поховання, ні церква,ні монастир не збереглися).

М.Ф. Котляр.

АННА ІВАНІВНА (07.02(28.01).1693—28(17).10.1740) — рос. імпе-ратриця (1730—40), дочка рос. ца-ря Івана V Олексійовича та цари-

ці Парасковії Федорівни (уродже-ної Салтикової). 1710 вийшла за-між за курляндського герцогаФрідріха Вільгельма, але вже на-ступного року овдовіла. По смертіімп. Петра II двірцевою верхів-кою (Верховною таємною радою)була обрана імператрицею (1730)на певних умовах («кондиціях»),які були розірвані нею після того,як посіла престол. А.І. передо-вірила управління імперією при-дворним, де гол. роль відігравалиприбалтійські дворяни на чолі зкурляндським герцогом Е.Біро-ном. По смерті гетьмана Д.Апос-тола (1734) А.І. ліквідувала геть-манат, а владу передала в руки2-ї Малорос. колегії (офіц. назваПравління гетьманського уряду) зшести осіб, якою, по суті, одно-осібно керував кн. О.Шаховський.Останній формально дотримував-ся «Рішительних пунктів» 1728Петра II, а фактично — таємноїінструкції, яка була зорієнтованана посилення колоніального гнітув Україні. На Гетьманщину поши-рилася діяльність Канцелярії та-ємних розшукових справ, поси-лилися репресії, втручання імпе-рії в укр. справи (був здійснениймайновий поділ укр. козацтва навиборних козаків і підпомічників).1731 стала будуватися Українськалінія від Дніпра до СіверськогоДінця (прит. Дону), в якій булозадіяно 20 тис. укр. козаків та се-лян. Із тактичних міркувань у ходіпідготовки до чергової турец. вій-ни А.І. амністувала запорожців ідозволила їм вернутися на старісічові місця (1734) і заснувати Но-ву Січ. Російсько-турецька війна1735—1739 принесла значні спус-тошення Україні, лягла новим тя-гарем на плечі народу.

90АННА

Приїздвізантійської принцесиАнни до Києва.Мініатюраз Радзивіллівськоголітопису.

Анна Іванівна.

А.І. не мала дітей, тому сво-їм спадкоємцем призначила не-мовля — Івана VI Антоновича, арегентами — свою племінницюАнну Леопольдівну та Е.Бірона.Але внаслідок двірцевого перево-роту (1741) престол перейшов додочки Петра I — Єлизавети Пет-рівни.

Літ.: Дорошенко Д. Нарис історіїУкраїни, т. 2. К., 1991.

Ю.А. Мицик.

АННА ЯРОСЛАВНА (бл. 1032 —після 1075, не пізніше 1089) — се-редуща дочка київ. кн. ЯрославаМудрого. Згадується лише в іноз.джерелах. Друга дружина франц.короля Генріха I Капета (1031—61), з яким урочисто побралася ум. Реймс (Франція) 19 трав. 1051.Цей шлюб деякі вчені розгляда-ють як наслідок охолодження ру-сько-герм. відносин (активних у30-ті — 40-ві рр. 11 ст.). Маладвох синів: старшого, майбутньо-го короля Франції Філіппа I(1061—1108), і молодшого Гуго,засн. династії графів Вермандуа,одного з керівників 1-го Хресто-вого походу (див. Хрестові похо-ди). Після смерті Генріха А.Я. за-лишила королів. двір. Регентомпри малолітньому Філіппові ставчоловік сестри покійного короляграф Балдуїн Фландрський. Бу-дучи опікункою сина, А.Я. під-писувала разом з ним деякі держ.грамоти. 1062 вона вдруге вий-шла заміж за графа Рауля де Кре-пі-і-Валуа, котрий раніше очо-лював феод. опозицію до її чоло-віка. Оскільки Рауль уже мав за-конну дружину, церква не визна-ла його новий шлюб, і Папа Оле-ксандр II відлучив його від церк-ви. Після смерті графа 1074 А.Я.вернулася до двору сина. Вонапродовжує ставити свій підписна держ. актах. На одному з них єкириличний підпис: «Анна Ръи-на», тобто «Анна королева» (лати-ною). Відомий лист рим. папиМиколая II до А.Я. (1059), в яко-му він наголошує на її благочестій щедрості стосовно церкви(заснувала, зокрема, монастир св.Вінцента в Санлісі, на пн. від Па-рижа, де вона жила після смертіГенріха I). Востаннє ім’я А.Я.стоїть на документі 1075. Подаль-ша її доля невідома. Дехто з істо-риків вважає, що вона вернуласяна Русь, однак цьому немає під-твердження в джерелах. Напри-кінці 17 ст. вчений абат Менетрієвиявив надгробок А.Я. у церкві

Вільєрського абатства поблизум. Етамп у Франції. Напис на над-гробку: «Тут лежить пані Анна,вдова короля Генріха».

М.Ф. Котляр.

АННАЛИ (лат. annales від an-nus — рік) — 1) записи по рокахнайважливіших подій у Римі Ста-родавньому, а також у деяких кра-їнах Зх. Європи за середніх віків.(На Русі їхніми відповідникамибули літописи.) Вони є найдав-нішою формою історіографічнихтворів (див. Історіографія). Що-річні записи були поширені у дав-ніх єгиптян, ассірійців, персів, ки-тайців та ін. народів. У Старо-давньому Римі за велінням вер-ховного жерця (великого понти-фіка) усі важливі події щорічносухо й лаконічно нотувалися набілих, покритих гіпсом дошках, іїх показували публіці. Коли поча-лися такі записи, невідомо (гада-ють — 5 ст. до н. е., є й ін. гіпоте-

зи). Втрачені, очевидно, під часпожежі Рима 387 до н. е., А. буливідновлені по пам’яті, зібрані в 80книгах (Annales Maximi — ВеликіА.). Ведення А. припинилося між123 і 114 рр. до н. е. А. не зберег-лися, проте відомості про них таїхній зміст є у тв. давньорим. істо-риків. Останніх традиційно нази-вали анналістами, а свої тв. анна-лісти називали А.

У Європі А. були поширені до13—14 ст. Велися вони переважнов монастирях. Середньовічні А.часто називали ще й хроніками.Починаються вони від «сотво-ріння світу» або ж Різдва Христо-вого, писалися здебільшого лат.мовою. Для свого часу вони малиістор. значення, інколи їх викладмав і прагматичний характер, бувлогічно обумовлений. А. разом з«Історіями» стали основою дляпояви пізніших хронік. Найвиз-начніші середньовічні А.: «Анна-ли франкського королівства» (An-nales regni francorum, 8—9 ст.),Фульдські аннали (680—901),Сен-Бертенські аннали (741—882),Реймські аннали (10 ст.), Хільдес-хеймські аннали (до 1137), Квед-лінбурзькі аннали Ламберта Герс-фольдського (11 ст.), Празькі А.(899—1220), Генуезькі А. (1099—1294) та ін.;

2) назви деяких сучасних між-нар. істор. журналів (див. Анналівшкола).

Літ.: Люблинская А.Д. Источнико-ведение истории средних веков. Л.,1955.

Я.І. Дзира.

АННАЛІВ ШКОЛА — один з про-відних дослідницьких напрямів усучасній істор. науці. Назва нап-ряму є умовною, походить від на-зви ж. «Аннали економічної та со-ціальної історії» (Annales d’histoireеconomique et sociale, 1939— 1941;1945—1946 — Annales d’histoiresociale; 1942—1944 — Melangesd’histoire sociale; з 1946 — «Анна-ли: Економіка — Суспільство —Цивілізація», сучасна назва: «Ан-нали. Історія, соціальні науки»),заснованого 1929 М.Блоком іЛ.Февром.

У розвиткові А.ш. розрізня-ють кілька етапів, кожен з якихасоціюють з «поколінням» її роз-робників.

Зародження напряму прохо-дило під впливом широкої крити-ки позитивізму в історичній науці,розвитку соціологічних методів таструктуралізму в суспільствознав-чих дослідженнях. А.Берр на ру-

91АННАЛІВ

Пам’ятник Анні Ярославні —королеві Франції. Франція,м. Санліс, монастир св. Вінцента.

бежі 19 та 20 ст. висунув ідею«культурно-історичного синтезу»,наголосив на необхідності збли-ження історії з ін. галузями знань.Вважаючи головною вадою мар-ксизму в історичній науці те, щотой недооцінював вплив свідомо-сті на розвиток сусп-ва, А.Берр,М.Блок і Л.Февр ініціювали ста-новлення нових напрямів істор.розвідок. Серед гол. внесків пре-дставників першого поколінняА.ш. — широке запровадження вісторико-антропологічні дослід-ження категорії ментальність.Л.Февр значну увагу приділяв іс-торико-екон. аналізові, вивчаючивзаємозв’язок між геогр. та со-ціальними факторами розвиткулюдства.

Нові ідеї були підхоплені дру-гим поколінням А.ш. Ф.Бродельслідом за А.Берром запропонувавт. зв. тотальний підхід до історії.Він розробив уявлення про терна-рну систему «культура—соціум—економіка», що дало змогу вдалопоєднати формаційну та цивіліза-ційну теорії, структурував істор.час на довготривалий (історія ци-вілізацій), середньотривалий (вмежах соціально-екон. формації)та короткотривалий (час політ. іс-торії), що дало можливість залу-чати до аналізу як історію подій,так і біографістику.

Третє покоління А.ш. (Ж.Дю-бі, Ж. Ле Гофф та ін.) вирізняєтьсяособливою зацікавленістю питан-нями колективної та індивідуаль-ної свідомості в історії, що пов’яза-но з тогочасним впливом антропо-логічного структуралізму та пост-модернізму в істор. науці.

З наближенням 70-річногоювілею ж. «Аннали» серед істори-ків А.ш. розгорнулася широкадискусія про подальші напрямироботи, в ході якої сформувалосячетверте покоління А.ш. (А.Буро,Р.Шарт’є та ін.), яке в 1990-ті рр.висунуло ідею т. зв. спец. історіїментальностей. Вона досліджуєвплив колективної свідомості наіндивідуальну. Одночасно наго-лошується на необхідності повер-нення до тернарної моделі «гло-бальної історії» Ф.Броделя.

Особливістю А.ш. є відсут-ність догматизації форм і методівістор. пізнання, заклик до творчоїрозкутості в осмисленні істор.процесу. Під впливом А.ш. сфор-мувалися такі напрями істор. до-сліджень, як «нова наукова істо-рія», «нова економічна історія»,«нова соціальна історія», кліомет-рія, «психоісторія», мікроісторія,

неомарксистська історія, нарра-тивістика та постмодернізм в істо-ричній науці.

Знайомство рад. істориків, ут. ч. й українських, з ідеями А.ш.розпочалося у 1930-ті рр., але до1970-х рр. увага приділялася лишеконкретним працям окремих їїпредставників. Комплексне ви-світлення напрацювань А.ш. за-початковане М.Соколовою таЮ.Афанасьєвим на рубежі 1970—80-х рр. Від 1980-х рр. ідеї А.ш.поширював А.Гуревич, який 1989разом з Ю.Безсмертним започат-кував в СРСР вид. щорічника«Одиссей. Человек в истории».

В останнє десятиріччя ідеїА.ш. набули поширення в Украї-ні. Здійснюються окремі спробипер. праць представників А.ш.укр. мовою. Од 1992 кілька разіввидавався зб. «Mediaevalia Ucrai-nica: ментальність та історія ідей»(т. I—V).

Літ.: Соколова М.Н. Современнаяфранцузская историография. Основ-ные тенденции в объяснении истори-ческого процесса. М., 1979; Афана-сьев Ю.Н. Историзм против эклекти-ки: Французская историческая школа«Анналов» в современной буржуазнойисториографии. М., 1980; Le Goff I. Lanouvelle histoire, 1988; Burke P. TheFrench historical revolution. Cambrige,1990; Бессмертный Ю.Л. «Анналы»:переломный этап? «Одиссей. 1991»,1991; Дюби Ж. Развитие историческихидей во Франции после 1950 г. Тамсамо, 1991; Гуревич А.Я. Историческийсинтез и Школа «Анналов». М., 1993;Споры о главном: Дискуссии о насто-ящем, прошлом и будущем историчес-кой науки вокруг французской школы«Анналов». М., 1993; Таран Л.В. Исто-рическая мысль Франции и России.К., 1994; Дюпон-Мельниченко Ж.-Б.,Ададуров В. Французька історіографіяХХ століття. Львів, 2001.

А.Г. Плахонін.

АНОМІЯ (від грец. ������ — без-законня), аномія соціальна — не-врегульованість, дезорганізація тра-диційних цінностей, інституцій,зв’язків у період соціальних по-трясінь. Термін А. вперше запро-вадили антич. автори, зокремавін трапляється в творах Еврипідата Платона, пізніше його викори-стовували у своїх студіях англ. іс-торик В.Лембрейд, франц. філо-соф і соціолог Ж.Гюйо та ін. Доширокого наук. обігу поняття А.введене франц. соціологом Е.Дюр-кгеймом наприкінці 19 — поч.20 ст., який тлумачив А. як поси-лення відчуженості у сусп-ві зіслабким консенсусом, кризоюсистеми цінностей, втратою ефе-

ктивних соціальних і моральнихнорм, що регулюють колективнета індивідуальне життя. Він вва-жав одним із виявів аномії широ-ке розповсюдження самогубств. Уйого концепції А. є результатомнеспроможності спільноти пе-рейти від «механічної солідарнос-ті» до «органічної солідарності».Термін активно використовував усвоїй теорії політ. конфлікту нім.соціолог Р.Дарендорф, який роз-глядав А. як нелегітимний політ.конфлікт у зонах правового ваку-уму (вуличні заворушення та зітк-нення, електоральна пасивність,антисоціальні, нігілістичні формипротестів та ін.).

Сучасну теорію А. розробивамер. соціолог Р.Мертон. Він роз-глядав А. як такий стан сусп-ва ісвідомості, коли досягнення ін-дивідуальних, особистих цілей,що визначаються соціокульт. чин-никами та потребами, стає не-можливим законними, легітим-ними шляхами й засобами. Мер-тон виділяв чотири типи реакційна існуючий розрив між індивіду-альними цілями та легальнимизасобами їх досягнення: 1) інно-вація — злочин або ін. асоціальнідії; 2) ритуалізм — спроби діяти«схвальними» засобами без надіїна успіх; 3) ретреатизм — ситуа-тивний вибір; 4) заколот — праг-нення змінити існуючу систему.

Поняття А. застосовується усоціології, політології, соціальнійпсихології, культурології та ін. со-ціогуманітарних дисциплінах. Ін-коли вживається воно у наук.-істор. студіях для позначення со-ціально-психологічного стану верств,прошарків, груп та ін. спільнотнапередодні, після та в ході вели-ких революц. зрушень, масштаб-них і тривалих воєн. конфліктів таін. сусп.-політ. катаклізмів. Щодоукр. історії цей термін іноді вико-ристовується для позначення со-ціально-психологічних настроївпісля поразки української револю-ції 1917—1921, голодомору 1932—1933, масових репресій 1937—39(див. Єжовщина), рад. перебудови1987—91 та ін. У деяких сучаснихполітологічних, соціологічних такультурологічних дослідженняхзазначається, що в багатьох сусп-вах посткомуніст. країн, у т. ч. й вУкраїні, спостерігається соціаль-но-психологічний стан, близькийдо А., або принаймні наявністьрис, притаманних їй.

Літ.: Радлов Э. Принципы филосо-фии Гюйо. «Журнал Министерства на-родного просвещения», 1894, № 5; Гю-

92АНОМІЯ

йо Ж. Собрание сочинений, т. 1—5.СПб., 1898—1901; Дюркгейм Э. Самоу-бийство: социологический этюд. СПб.,1912; Рубинштейн С.Л. Проблема ин-дивидуального и общественного соз-нания человека: Психологическая кон-цепция французской социологическойшколы. В кн.: Рубинштейн С.Л. Прин-ципы и пути развития психологии. М.,1959; Беккер Г., Босков А. Современнаясоциологическая теория. М., 1961;Мертон Р. Социальная структура ианомия. «Социологические исследова-ния», 1992, № 3—4; Раймон А. Этапыразвития социологической мысли. М.,1993; Дюркгейм Э. Социология: ее пре-дмет, метод, предназначение. М., 1995;Його ж. О разделении общественноготруда. М., 1996.

О.В. Ясь.

АНОНІМ УГОРСЬКИЙ — нота-рій угор. короля Бели III (1172—96), автор «Діянь угрів» (GestaHungarorum, 1196—1203). Твір ді-йшов до нас у єдиному списку,який датується кін. 13 ст. А.У.,розповідаючи про переселення в9 ст. угрів до Середнього Подуна-в’я, повідомляв про підкоренняними Києва, Галича (давнього),Володимира (нині м. Володимир-Волинський). Як показали до-слідження джерелознавців, А.У.механічно переніс реалії сучасноїйому Київської Русі 12 ст. на події9 ст., обґрунтовуючи тим самимполітику Арпадів, спрямовану напідкорення земель Галицькогокнязівства. У той же час повідом-лення А.У. можуть бути викорис-тані для вивчення історії Русі до-би удільної роздробленості.

Тв.: P.magistris, qui Anonymus dici-tur, Gesta Hungarorum. В кн.: ScriptoresRerum Hungaricarum tempore ducumregumque stirpis Arpadianae gestarum,vol. 1. Budapest, 1937; Угор. пер. — Ano-nymus. Gesta Hungarorum. Bela kirбlyjegyzхjеnek kцnyve a maguarok csele-kedeteirхl. Budapest, 1977.

Літ.:Шушарин В.П. Древнерусскоегосударство в западно- и восточноев-ропейских памятниках. В кн.: Древне-русское государство и его междунаро-дное значение. М., 1965; Дьерффи Д.Время составления Анонимом «Дея-ний венгров» и степень достоверностиего сочинения. В кн.: Летописи и хро-ники. 1973 г. М., 1974; Шушарин В.П.Ранний этап этнической истории вен-гров. Проблемы этнического самосоз-нания. М., 1997.

А.Г. Плахонін.

АН-СЬКИЙ Семен (справжнєім’я та прізв. Шломо Раппопорт;27(15).10.1863—08.11.1920) — єв-рейс. письменник, етнограф, гро-мад. діяч. Н. у м-ку Чашники (нинімісто Вітебської обл., Білорусь).Виріс в реліг. родині, здобув тради-

ційну єврейс. освіту. Після 17 роківвивчив рос. мову, займався самоос-вітою. На поч. 1880-х рр. захопивсянародництвом, навчав сільс. дітей.У цей період починається його літ.діяльність. Перші тв., написанірос. мовою, змальовують рос. нар.життя: «На новой земле» (1889),«Торги» (1892). 1892— 1905 перебу-вав у Франції, був особистим сек-ретарем відомого народника П.Лав-рова. Під впливом антисемітськихакцій у Франції («процес Дрейфу-са» 1894—1906) та єврейс. погро-мів на тер. Російської імперії(1903—05) звернувся до єврейс.тематики.

1912—14 організував дві ет-ногр. експедиції в Україні з ме-тою збирання єврейс. фольклору.Експедиції працювали на тер. Во-лині та Поділля. Було зібрано ти-сячі пісень та легенд, багато ру-кописів 17—18 ст., зроблено бл.тисячі фотографій. Експедиціїпобували у 60 містах і м-ках, декомпактно мешкало єврейс. нас.

1913, під час Бейліса справи, А.виступив проти антиєврейс. на-клепів. У роки Першої світовоївійни очолював у Галичині К-т до-помоги євреям, які постраждаливід погромів під час військ. дій.Також сприяв порятунку залиш-ків культ. спадщини єврейс. на-роду в Зх. Україні. 1917 вийшладруком найвідоміша п’єса А.«Діббук». Останні роки життя А.працював у Варшаві, де й помер.

Тв.: Диббук. «Еврейский журнал»,1991, № 2.

Літ.: Еврейская энциклопедия, т. 1.СПб., 1908; Шаргородская Ф. О насле-дии Ан-ского. «Еврейская старина»,1924, т. 11; Лукин В. От народничества кнароду. В кн.: Евреи в России: Сборникнаучных трудов. СПб., 1995.

А.Ю. Подольський.

АНТАНТА (франц. еntente — зго-да) — військ.-політ. угруповання.Домінувало в міжнар. відносинахперших десятиліть 20 ст. Виниклоу відповідь на створення 1882 іподовження 1891 Троїстого союзуНімеччини, Австро-Угорщини таІталії. Веде поч. від франко-рос.союзу 1891—93, оформилося якглобальна коаліція після вступудо союзу Великої Британії, яка1904 врегулювала суперечності зФранцією в Африці та 1907 — зРосійською імперією в Азії. Коло-ніальна експансія та озброєнняНімеччини, її прагнення покін-чити з пануванням Англії на мо-рях спонукали Лондон відійти відпопередньої політики «блискучої

ізоляції», вступити у союзницьківзаємини з континентальнимид-вами, зберігаючи провідну рольу світ. міжнар. відносинах. У рокиПершої світової війни блок Англії,Франції й Росії підтримало 25 д-в,у т. ч. й США (не бажаючи розчи-нятися в А., останні проголосилисебе «асоційованою країною» уг-руповання).

Назрівання глобального зброй-ного конфлікту між військ.-політ.блоками безпосередньо загрожу-вало Україні. Її землі перебували ускладі д-в, які належали до про-тилежних військ.-політ. блоків, —Росії й Австро-Угорщини, що су-перничали за першість у Пд.-Сх.Європі. Але на укр. землі претен-дували й інші д-ви. Суттєвоюпричиною таємного приєднанняРумунії до Троїстого союзу7 жовт. 1883 було прагнення ово-лодіти Бессарабією. Від поч. I світ.війни укр. землі перетворилися наарену жорстоких битв. В офіційнопроголошених територіальних ви-могах Росії йшлося про приєд-нання до Росії Східної Галичини, атакож, не зовсім виразно, — За-карпаття. Буковина Північна пос-тупово перетворилася на об’єктактивного торгу Росії з Румунією,при цьому союзники Росії по бло-ку підтримували, однак, Румунію.

Повалення царизму й розгор-тання укр. нац. руху спочатку незмінило ставлення А. до України.Франція й Англія продовжувалирозглядати укр. питання як внутр.справу Росії. Однак неспромож-ність останньої утримувати Сх.фронт привернула увагу А. до Ук-раїни як до геополіт. партнера. А.надсилає місії та емісарів (фран-цузи Ж.Пелісьє, Ж.Табуї) длявивчення ситуації в Україні, акти-візує діяльність консулів у Києві йОдесі (ними були, відповідно, ан-глійці Дуглас і П.Багге, америка-нці Д.Дженкінс і Рей), військ.-санітарних та ін. орг-цій. ПісляЖовтневої революції 1917 і на поч.роботи Раднаркому Рад. Росії та-ка діяльність розширилася, на-буваючи більш інтенсивного йскоординованого характеру. Фра-нція й Англія призначили пред-ставниками при уряді УкраїнськоїНародної Республіки Ж.Табуї таП.Багге. 23 груд. в Парижі вищіпредставники влади, армії й роз-відки уклали англо-французькуугоду про розподіл сфер впливу в Ро-сії 1917. Укладання Брестськогомирного договору УНР з державамиЧетверного союзу 9 лютого 1918було засуджено А. і в майбутньо-

93АНТАНТА

Семен Ан-ський.

му використовувалося сусідамиУкраїни для політичних спекуля-цій. Австро-німецьких військ конт-роль над територією України 1918перервав роботу місій і представ-ників А. в Україні. Після перемо-ги над ворожим угрупованням1918 А. розпочала введення своїхвійськ у пд. р-ни України (див.Антанти військова присутність напівдні України 1918—1919). НаПа-ризькій мирній конференції 1919—1920 глави А. і США диктувалипереможеним країнам умови по-воєн. врегулювання, створившиВерсальську систему міжнароднихвідносин. Питання, пов’язані зУкраїною та її землями, розгляда-лися в контексті або відновлення«єдиної та неподільної Росії», абостворення «санітарного кордону»на зх. рубежах Рад. країни. Поч.функціонування Ліги Націй фор-мально припинив діяльність А.

Літ.: Тэйлор А. Дж. П. Борьба загосподство в Европе. 1848—1918. М.,1958; Симоненко Р.Г. Імперіалістичнаполітика Антанти і США щодо Украї-ни в 1919 році. К., 1962; История дип-ломатии, т. 3. М., 1965.

Р.Г. Симоненко.

АНТАНТИ ВІЙСЬКОВА ПРИ-СУТНІСТЬ НА ПІВДНІ УКРА-ЇНИ 1918—1919. Розв’язання біль-шовиками громадян. війни на тер.колишньої Російської імперії, ут. ч. в Україні, протигетьманськеповстання 1918, революції в Авс-тро-Угорщині та Німеччині зро-били наприкінці 1918 Центр. таСх. Європу зоною надзвичайноїмілітарної напруженості, яка мог-ла перекинутися на Зх. Європу.Потенційна небезпека змусилакраїни Антанти застосувати пре-вентивні заходи щодо стабілізаціїситуації у Сх. Європі, насампередна тер. Рос. імперії. Саме про цеговорилося в декларації, опубл.наприкінці листоп. 1918 в одес.пресі від імені країн Антанти. Зо-крема, в ній проголошувалося,що країни Антанти «стверджуютьсвою непохитну волю» підтрима-ти порядок на Пд. Росії і що ця«непохитна воля в найближчомучасі буде підтримана збройноюсилою в такій кількості, як тоговимагають обставини».

Ще в груд. 1917 Велика Бри-танія та Франція поділили тер.Рос. імперії на сфери впливу (див.Англо-французька угода про розпо-діл сфер впливу в Росії 1917). Укра-їна потрапила до зони франц. від-повідальності. У верес. 1918 пре-м’єр-міністр Франції Ж.Клеман-

со затвердив план встановленнявійськ. контролю за пн.-чорно-мор. портами. 23 листоп. 1918перші антантівські десанти виса-дилися в Севастополі, 2 груд. доОдеси прибув франц. лінійнийкорабель «Мірабо». В серед. груд.в Одесі почалася висадка 15-тис.військ. десанту Антанти, якийзмусив війська Української Народ-ної Республіки залишити місто.

13 січ. 1919 в Одесі розташу-вався штаб франц. десантної д-зії.Її командир ген. д’Ансельм зажа-дав від укр. військ розблокуватир-н навколо Одеси і відійти налінію Тирасполь (нині Молдо-ва)—Бірзула (нині м. КотовськОдес. обл.)—Вознесенськ—Мико-лаїв—Херсон. Наприкінці січ. —поч. лют. 1919 війська Антантивзяли під свій контроль Херсон іМиколаїв. Генерал д’Ансельм ви-дав наказ, в якому оголосив:«Франція і союзники прийшли вРосію, щоб дати змогу всім чин-никам доброї волі і патріотизмувідновити порядок у краї».

Франц. військ. представникинамагалися розібратися в склад-ному конгломераті місц. політ.угруповань, не допускати одно-осібного зміцнення якогось ізних. Однак вони не приховували ісвоєї антибільшовицької упере-дженості та прихильності до ідеїзбереження «єдиної та неподіль-ної Росії». Останнє не могло непозначитися негативно на укр.-франц. діалозі (лют.—берез. 1919).Франц. позиція зводилася до се-ми пунктів: 1) Пд. колиш. Рос. ім-перії поділявся на дві частини.Перша — до неї входили Київ.,Волин., Подільська, Полтав., Че-рніг. і частково Харків. губернії —відводилася під управління Дире-кторії УНР. Друга — її назвали«Южнорусский край» — відводи-лася під управління спеціальноствореної Антантою рос. Дирек-торії, до якої долучався представ-ник Добровольчої армії; 2) весь«край» окуповувався франц. вій-ськами; 3) влада обох Директорійпоширювалася лише на цивільніформи життя; 4) створювавсяєдиний протибільшовицький фронтна чолі з франц. командуванням;5) мали організовуватися змішаніфранц.- укр. і франц.-рос. військ.підрозділи; 6) обидві Директоріїзобов’язували провести аграрнуреформу, яка передбачала, зокре-ма, обов’язковий викуп великихмаєтків та збереження приватноївласності на малі та середні маєт-ки; 7) французи мали здійснюва-

ти управління фінансами й заліз-ницями. Додатково франц. пред-ставники наполягали на персо-нальних змінах у кер-ві УНР. Цейплан не знайшов розуміння ні уДиректорії УНР, ні у вищого ко-мандування Добровольчої армії.

На поч. весни 1919 обставинисклалися так, що Антанта не мог-ла вести широкомасштабні воєн.дії в Україні. У берез. під тискомчастин Червоної армії, які булосформовано переважно з вояківповстанських загонів колиш. ота-мана Армії УНР М.Григор’єва,вони залишили Херсон і Микола-їв, а на поч. квіт. — Одесу. Рішен-ня про залишення Одеси булосхвалено Радою чотирьох Паризь-кої мирної конференції 1919—1920.Переважна ч. антантівського де-санту була передислокована доРумунії. Локальний характер дис-локації військ Антанти, їхня від-носна нечисленність, пасивна фор-ма власне військ. поведінки не да-ють підстав говорити про військ.інтервенцію Антанти в Україні,як це зображувала рад. історіогра-фія.

Літ.: Марголин А. Украина и поли-тика Антанты (Записки еврея и граж-данина). Берлин, 1921; Косик В. Фран-ція і питання самостійності України1917—1919 роки. «ЗНТШ», 1993, т. 225;Держалюк М.С. Міжнародне станови-ще України та її визвольна боротьба у1917—1922 роках. К., 1998.

В.Ф. Верстюк.

АНТИ — слов’ян. міжплеміннеоб-ня. За готським історикомЙорданом та візант. ПрокопіємКесарійським, межі розташуван-ня антів окреслені Дніпром іДністром. Перша згадка про А.належить до кін. 4 — поч. 5 ст.Йордан повідомляє, що герман-ське плем’я остроготів (див. Готи)Вінітара, перемігши А., розіп’ялоїхнього царя Божа та 70 старій-шин, але від остаточної поразкиА. врятував Баламбер — вождь гу-нів, який приборкав остроготів тавбив Вінітара. Це повідомленнядає змогу вважати А. союзникамигунів. Востаннє про А. йшлося увізант. історикаФеофілакта Симо-катти та візант. хроніста ФеофанаСповідника, які під 602 повідомля-ють про розгром А. (союзниківвізантійців) військ. підрозділамиаварів на чолі з Апсихом. Аварипостійно воювали з А., розорюючиїхні землі. Спроба укласти мир тавикупити бранців завершиласявбивством аварами посольства А.на чолі з Мезамиром.

94АНТАНТИ

Антська фібула 6 ст.

Археол. еквівалентом А. вва-жається людність, яка створилапеньківську культуру. Соціальнійверхівці А., і перш за все дружин-никам, належали багаті похован-ня. У скарбах із поховань А. 6—7 ст. в лісостеповій смузі Пд.-Сх.Європи поряд із жін. прикрасами(пальчаті фібули, наручні брасле-ти, скроневі кільця, підвіски таін.) були обладунки воїнів. Утво-рення цих скарбів та припиненняіснування пеньківської к-ри при-падає на останню чверть 7 ст. —час піднесення Хозарії (див. Хо-зарський каганат).

Літ.: Седов В.В. Происхождение иранняя история славян. М., 1979; При-ходнюк О.М. Анты и пеньковская куль-тура. В кн.: Древние славяне и Киевс-кая Русь. К., 1989; Його ж. Пеньковс-кая культура. Воронеж, 1998.

О.М. Приходнюк.

АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙБЛОКНАРОДІВ (АБН) — об-ня політ.орг-цій різних народів для боро-тьби з більшовиками. Ств. 21—22 листоп. 1943 з ініціативи Орга-нізації українських націоналістівна таємній 1-й Конф. поневоле-них народів Сх. Європи і Азії вс. Будераж (тоді у складі генерал-комісаріату «Волинь-Поділля» рейхс-комісаріату «Україна»; нині селоЗдолбунівського р-ну Рівнен. обл.).До складу АБН увійшли політ.орг-ції народів, що перебувалипід владою СРСР. На установчо-му конгресі 16 квіт. 1946 у Зх.Німеччині АБН було реорганізо-вано. Президенти АБН: Я.Стець-ко (1946—1986) та його дружинаЯ.Стецько (1986—2003). Друкова-ний орган «АБН-Кореспонденс»(«ABN-Correspondence») виходиввід 1949 нім., англ. і неперіодичнофранц. мовами. 1967 АБН став спів-засн. Всесвітньої антикомуніст. ліги.

В.К. Мороз.

АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІ-ЦІЯ — військ.-політ. союз д-в,спрямований проти нацистськоїНімеччини та її європ. союзниківу Другій світовій війні. А.к. виник-ла внаслідок гітлерівського напа-ду на Польщу 1 верес. 1939. Ве-лика Британія і Франція в ульти-мативній формі зажадали від Німе-ччини припинити агресію і, неотримавши відповіді, 3 верес. ого-лосили їй війну. Так склаласяперша А.к.

У трав.—черв. 1940 гітлерівсь-кий вермахт розгромив англо-франц. блок. 22 черв. Франція ка-

пітулювала, Велика Британія про-довжувала воювати. Її союзника-ми залишилися тільки емігрант-ські уряди окупованих А.Гітлеромкраїн, що знайшли притулок уЛондоні. Як військ. союз А.к. пе-рестала існувати.

Напад нацистської Німеччи-ни на СРСР 22 черв. 1941 доко-рінно змінив ситуацію. 12 лип.1941 уМоскві укладено англо-рад.угоду про спільні дії у війні протиНімеччини. Утворилася друга А.к.11 груд. 1941 Гітлер оголосив вій-ну США. А.к. поповнилася нови-ми членами. Юрид. оформленняА.к. завершилося підписанням 1січ. 1942 у Вашингтоні Декларації26 держав 1942, які вважалися чл.військ. союзу. Проте фактично згітлерівським блоком воювалитільки Велика Британія з домініо-нами, СРСР і США.

А.к. належить істор. заслуга врозгромі агресорів, які розв’язаливійну з метою встановлення свогосвіт. панування. Найбільший тя-гар боротьби проти гітлерівськоїНімеччини припав на Рад. Союз.США до 1944 осн. масу своїх дію-чих ЗС спрямовували проти Япо-нії. СРСР вступив у війну з Япо-нією через три місяці після підпи-сання акта капітуляції Німеччини(8 трав. 1945 в Берліні; див. Ра-дянсько-японська війна 1945).

Загальновизнаною політ. про-грамою другої А.к. була Атланти-чна хартія від 14 серп. 1941, за-пропонована президентом СШАФ.Рузвельтом. Продовженням А.к.у повоєн. час стало створення Ор-ганізації Об’єднаних Націй.

В.С. Коваль.

АНТИКЛЕРИКАЛІЗМ (від грец.���— проти та від лат. clericalis —церковний) — сусп. течія, що маєна меті обмежити, а то й зовсімунеможливити вплив церк. влади(кліру) на політику, освіту й вихо-вання, к-ру, громад. життя. Набувпоширення в добу Просвітництва(див. Просвітництва доба). Ради-калізувався в період Французькоїреволюції кінця 18 століття. Зане-пав під час легітимістської Реста-врації у Франції. Відродився в до-бу індустріалізації та космопо-літичної урбанізації 19 ст. Спра-вив значний вплив на доктринианархізму та соціалізму, на лібе-ральні й визвол. рухи в Зх. Євро-пі. Нац. злука Італії викликалатривалі суперечки громадськості зрим. курією (див. Ватикан). Німе-

ччина протягом століть велаКультуркампф проти католициз-му. Клір зазнав жорстких репресійпід час громадян. війн у 20 ст. вРосії, Іспанії, на Балканах, в Азії.Комунізм, націонал-соціалізм, ін.тоталітарні режими вдалися доруйнівного й нищівного атеїзму,що не зупинявся ні перед чим.Відтоді становище церков зміни-лось. Нині в більшості країн цер-ква відокремлена від держави йшкільництво від церкви. СьогодніА. уже не відіграє істотної ролі всуспільстві.

Літ.: Kloczowski J.Wspуlnoty chrzeœ-cijanskie. Krakуw, 1964; Der Klerikerst-reit. Mьnchen, 1990.

М.В. Кірсенко.

АНТИКОМІНТЕРНІВСЬКИЙПАКТ — договір, укладений25 листоп. 1936 в Берліні міжНімеччиною і Японією з метоюборотьби проти Комінтерну (див.Інтернаціонал III). 1937 до ньогоприєдналася Італія, 1939 — Угор-щина, Маньчжоу-Го (існувала1932—45 на тер. Пн.-Сх. Китаю —Маньчжурії), Іспанія. 1941 йогочленами стали Болгарія, Данія,Румунія, Словаччина, Фінляндія,Хорватія та т. зв. уряд окупованоїяпонцями частини Китаю. А.п.передбачав взаємодопомогу йогочленів проти «підривних дій Ко-мінтерну» без будь-яких воєн. зо-бов’язань. Перемога антигітле-рівської коаліції у Другій світовійвійні привела до ліквідації А. п.

І.М. Кулинич.

АНТИПОВИЧ Костянтин Єро-фійович (25.12.1899—1949) — укр.історик. Н. в м. Луков Люблін-ської губ. (нині м. Лукув, Поль-ща). 1918—19 навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту, 1921—23 — Ін-ті нар. освіти (Київ).1925—28 — аспірант н.-д. каф-риісторії України при ВУАН у Києві(кер. М.Грушевський). 1929—33 —співпрацівник Комісії з вивченнясоціально-екон. історії України18—19 ст. при ВУАН, Істор.-ге-огр. комісії при ВУАН. Від 1930 —проф. Київ. ін-ту нар. освіти.1934 — наук. співпрацівник Іс-торико-археогр. ін-ту ВУАН, 1935 —київ. обласний інспектор охоронипам’яток к-ри, співпрацівник му-зею Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Дослід-жував історію міст ПравобережноїУкраїни 18—19 ст. Автор ґрунтов-ної сфрагістичної ст. «Київськаміська печатка» (Ювілейний зб.

95АНТИПОВИЧ

К.Є. Антипович.

на пошану акад. Д.Багалія, ч. 1.К., 1927). Рятуючись від репресій,переїхав до АРСР Німців Повол-жя, працював у пед. ін-ті м. Ен-гельс (нині місто Саратовськоїобл., РФ).

Літ.: Наука и научные работникиСССР, ч. 6. Л., 1928; Верба І., Юркова О.Український сфрагіст Кость Антипо-вич: замальовка до портрета. В кн.:Шоста наукова геральдична конфере-нція (Львів, 27—29 берез. 1997 р.): Ма-теріали. Львів, 1997; Юркова О. Сфра-гістична розвідка Костянтина Антипо-вича. Там само.

О.В. Юркова.

АНТИСЕМІТИЗМ В УКРАЇНІ.Масова поява євреїв в Українівідбулася після поглинення укр.етнічних земель Річчю Посполи-тою (див. Люблінська унія 1569).Польс. або полонізовані укр. маг-нати активно сприяли переселен-ню єврейс. громад на тер. своїхмаєтків, особливо на Правобе-режній Україні. Після «революціїцін», викликаної напливом доЄвропи американського золота,ціни на хліб у Європі багатократ-но зросли. Поспішаючи викорис-тати сприятливу кон’юнктуру,власники великих маєтків почалирозвивати на укр. чорноземахфільваркові г-ва (див.Фільварок) івивозити хліб в Європу через бал-тійські порти. Безпосереднімиорганізаторами фільваркового гос-подарювання на засадах орендиабо відкупів були заможні євреї.Вони здійснювали також транс-портування і експорт панськогохліба, його переробку в горілку іпродаж останньої в шинках, зби-рали мито, налагоджували вир-воі продаж ремісничих виробів.Останнє призвело до розореннямісц. підприємців, у т. ч. з сел. се-редовища, які займалися кустар-ними промислами.

Визиск селян панами та про-шарком єврейс. орендарів і суб-орендарів зріс. Зросла і ненавистьпокріпачуваного укр. селянствадо панів та їхніх поплічників. Се-ляни при цьому вважали своїмивизискувачами не окремих євреїв,а всіх євреїв взагалі, тому що єв-рейство організовувалося як зам-кнений феод. стан (див. Стани).

Сел. війна серед. 17 ст. приве-ла до цілковитої ліквідації вели-кого землеволодіння і звільненняселян від кріпосницької залеж-ності. У ході її було погромленоабо цілком знищено багато єв-рейс. громад. Кількість загиблихвід рук повстанців євреїв, що на-

звана у тогочасних хроніках й ін-коли використовується в сучаснійпопулярній літ. — до 100 тис.осіб, — не відповідає дійсності.Чисельність зареєстрованого вУкраїні 1648 нас. єврейс. посе-лень становила 51 тис. осіб. Що-правда, фактична кількість єв-рейс. мешканців істотно переви-щувала зареєстровану. Слід від-значити, що більшість тогочаснихєврейс. м-к (штетлів) в Українізникла тоді не внаслідок їхпогромів, а внаслідок еміграціїїхніх мешканців за посередницт-вом амстердамської общини вАнглію.

Із приєднанням ЛівобережноїУкраїни до Рос. д-ви гетьман. уря-дові, як про це свідчать докумен-ти, часто доводилося звертатисядо Санкт-Петербурга за дозволомна проживання єврейс. громад,які висловлювали намір пересе-литися з Правобережжя. Уряд бувзаінтересований у розгортанні наЛівобережжі торг.-підприємниць-кої діяльності євреїв.

Після ліквідації Речі Поспо-литої осн. частина європ. єврейс-тва опинилася в межах Російськоїімперії. Змушений визначити своєставлення до «єврейського питан-ня», уряд Катерини II обмеживправо проживання євреїв в імпе-рії певними територіальнимирамками (межа осілості). Лише з2-ї пол. 19 ст. окремим категоріямєвреїв почали дозволяти прожи-вання за цією межею, а саме: куп-цям 1-ї гільдії (з 1859), особам,які мали наук. ступінь (з 1861),всім євреям з вищою освітою (від1879). Будь-які обмеження зніма-лися, якщо євреї відмовлялися відіудаїзму (див. Іудаїзм в Україні) іпереходили у православ’я. Одно-часно запроваджувалися обме-ження на навчання євреїв в учбо-вих закладах, які давали повну се-редню або вищу освіту (відсотко-ва норма).

Межа осілості, відсоткова нор-ма, заборона публічного викорис-тання ідишу та івриту, обмеженняу заняттях с.-г. працею, заборонана певні професії та ін. формидерж. антисемітизму офіційно збе-рігалися в Рос. імперії до поч.20 ст. (серед європ. країн подібнеспостерігалося лише в Румунії).І все-таки євреї займали міцні по-зиції в екон. житті укр. губернійРос. імперії. 1817 вони володіли30 % з-дів і ф-к. До 1872 — конт-ролювали 90 % ґуралень і 32 % цу-крової пром-сті України.

Наприкінці 19 ст. на укр. зем-лях проживало бл. 3 млн євреїв.Одним із небагатьох великих міст,в яких євреям дозволялося жити,була Одеса. Тому за чисельністюєврейс. общини це місто тоді булона 3-му місці в світі, після Нью-Йорка і Варшави. 1871 в Одесі від-бувся перший єврейс. погром.Надалі чорносотенні орг-ції (див.«Чорна сотня») за мовчазної під-тримки царського уряду час відчасу організовували погроми, осо-бливо в період революції 1905—1907.

Поєднання держ. антисеміти-зму з погромними діями «Союзарусского народа» та ін. чорносо-тенних орг-цій спричинили масо-ву еміграцію євреїв, здебільшогодо Пн. Америки. Починаючи з70-х рр. 19 ст., Рос. імперію поки-нуло 1,2 млн євреїв.

На укр. землях Росії і Авст-ро-Угорщини наприкінці 19 ст. на-родився і широко розвинувся сіо-ністський рух (див. Сіонізм). Єв-рейс. молодь поповнювала собоюнайрадикальніші політ. партії —як заг.-рос. (есери, соціал-демок-рати), так і єврейс. (Бунд, ПоалейЦіон, Сіоністська соціалістичнаробітн. партія та ін.).

Під час революцій поч. 20 ст. ігромадянської війни в Україні 1917—1921 загинуло від 60 до 70 тис.осіб мирного єврейс. нас.

Політика більшовиків щодо єв-реїв була суперечлива. З одногобоку, у вищому кер-ві РСДРП(б)перебувало чимало євреїв. Томуне випадково у більшовицькійпропаганді антисемітизм ототож-нювався з контрреволюцією. В. Ле-нін записав свій виступ проти ан-тисемітизму на грамофонну пла-тівку, яка поширювалася по всійкраїні. 27 лип. 1918 він підписавдекрет, яким зобов’язав «усі Радиробітничих, селянських і солдат-ських депутатів уживати таких за-ходів, що дієво викоренили б ан-тисемітський рух».

З ін. боку, більшовики з 1918почали насаджувати «воєнний ко-мунізм», тобто боротися з приват-ною власністю, товарно-грошо-вими відносинами, торгівлею іринком. З торгівлею особливотісно було пов’язане єврейство,через це воно й постраждало відрепресивної політики д-ви.

Більшовики також заперечу-вали політичний плюралізм. З єв-рейством вони боролися переду-сім руками самих євреїв. Створе-ні в складі к-тів РКП(б) всіх рів-

96АНТИСЕМІТИЗМ

нів єврейс. секції зайнялися лік-відацією сіоністських і бундівсь-ких орг-цій, ін. єврейс. партій,реліг. громад.

Й. Сталін широко використо-вував, з одного боку, окремих єв-реїв, які підтримували більшови-ків, а з ін. — антисемітизм у бо-ротьбі за владу. В органах держ.безпеки, які становили для ньоговажливий інструмент контролюза сусп-вом, не випадково булонепропорційно багато євреїв. Че-кістів єврейс. походження легшебуло підпорядкувати владі черезїхню відірваність від власногонац. середовища і від суспільствазагалом. Починаючи з останніхроків Другої світової війни, колинац. політика парт. кер-ва набуларис войовничого націоналізму,розгорнулася ґрунтовна чисткапарт. та держ. апарату, силовихструктур і вищих навч. закладіввід євреїв. 1948 розпущено Єврей-ський антифашистський комітет,що стало сигналом для масовихрозправ з єврейс. інтелігенцією.Репресії здійснювалися під мас-кувальною оболонкою «боротьбиз космополітизмом». На поч. 1953інспірована «справа лікарів». Зазадумом Сталіна та його підруч-них вона повинна була настроїтигромадськість проти єврейства.Кінцева мета кампанії — депорта-ція євреїв на Далекий Сх., дедля них «гостинно» утворили щез 1930-х рр. Єврейс. автономнуобл. (див. Біробіджанський про-ект).

У доповіді М.Хрущова наХХ з’їзді КПРС, в якій булопіддано критиці сталінську по-літику культу особи, держ. анти-семітизм не засуджувався. Євреї вдобу М.Хрущова переслідувалисяпереважно за екон. злочини.Поряд із сіонізмом в пресі поча-ли відкрито шельмувати іудаїзм.У вид-ві АН УРСР вийшла кн.Т.Кичка «Іудаїзм без прикрас» зкарикатурами, в яких підкреслю-валися фізичні особливості євре-їв. Цей вияв відвертого расизму збоку влади, яка завжди пропагу-вала своє інтернац. обличчя, шо-кував увесь світ.

Зростаюча фінансова, тех. інавіть продовольча залежністьСРСР від країн Заходу зробилаефективним тиск на рад. кер-во,зокрема в питаннях отриманняєвреями дозволу на еміграцію.Між переписами 1959 і 1970 чисе-льність євреїв в УРСР внаслідокеміграції скоротилася на 63 тис.осіб, між 1970 і 1979 — на

148 тис., між 1979 і 1989 — на147 тис. Еміграція здійснюваласяпід фальшивим приводом «воз-з’єднання сімей». Привід був по-трібний, щоб пояснити, чому че-рез «залізну завісу» випускаютьтільки євреїв.

У незалежній Україні держ.антисемітизму не існує, а побуто-вий засуджується з боку д-ви ігромадськості.

Літ.: Дубнов С.М. Евреи в России вцарствование Николая II. Пг., 1923; Єв-рейська історія та культура в Україні.К., 1997; Кульчицький С.В. Вектор анти-семітизму. Чи була можливою у 1953 ро-ці депортація радянських євреїв? «По-літика і час», 1998, № 1; Джонсон П. Іс-торія євреїв. К., 2000; Новітня історіяУкраїни. 1900—2000. К., 2000.

С.В. Кульчицький.

АНТИТРИНІТАРІЇ (від грец.��� — проти та від лат. Тrinitas —Трійця) — термін, що вживаєтьсядля означення тих віруючих(окремих християнських угрупо-вань), які не визнають з тих чи ін.міркувань догмату Святої Трійціпро єдину сутність трьох іпоста-сей Бога — Бога-Отця, Сина Бо-жого і Святого Духа. В періодствердження канонічного догматуєдиного Бога і божественностіІсуса Христа постулат єдиносут-ності трьох іпостасей Бога запе-речували: монархіоністи, субор-динасіаністи, аріани (див. Аріанс-тво), македоніаністи, тритеїсти таін. Зокрема, монархіоністи відки-дали три іпостасі Бога і вважалиБога єдиним, патрипасіоністи га-дали, що в Ісусі Христі народив-ся, жив і помер Бог-Отець (Богнібито набуває троїстості тількияк творець Всесвіту); субордина-сіаністи твердили, що Син Божийта Святий Дух менш досконалі,ніж Отець; аріани доводили, щоСин і Дух не подібні до Бога-От-ця, бо створені ним; македоніа-ністи вважали, що Дух створеноСином Божим; тритеїсти визна-вали три іпостасі Бога, але за-перечували їхню субстанційну єд-ність. У 16 ст. унітаріани відроди-ли погляди монархіаністів і аріан.Аріанство поширилось у Польщіта, частково, в Україні. Реліг. рух1562—65 породив общину «польс.братів» (социніан), які заперечу-вали божественність Ісуса Хрис-та. Деїсти 18—19 ст. і ліберальніпротестанти стали відлуннямунітаріанізму.

Літ.: Gorski K. Studia nad dziejamipolskiej literаtury antytrinitarskiej. Kra-kуw, 1949; Поснов М. История Христи-анской Церкви. Брюссель, 1964; Лінч

Дж. Середньовічна церква. К., 1994;Olszewski D. Dzieje Chrzeœcijanswa wzarysie. Krakуw, 1996.

Т.А. Балабушевич.

АНТИФАШИСТСЬКЕ КОМУ-НІСТИЧНЕ ПІДПІЛЛЯ В УКРА-ЇНІ 1941—1944 — сукупністьстворених ВКП(б) орг-цій опоруна тимчасово захопленій гітлерів-ськими окупантами тер. Українив роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945. На-лічувало понад 100 тис. осіб, об’єд-наних у 3,5 тис. орг-цій та груп. Напочатку окупації України зі сфор-мованих у той час 23 підпільних об-комів і 5 тис. міськкомів, райкомівта парт. осередків змогли розгорну-ти роботу 13 обкомів і 390 міськ-комів, райкомів та парт. осередків.Для створення в тилу ворога дієвоїмережі підпільних орг-цій рад.кер-во відряджало на окуповані тер.спецгрупи. Від трав. 1942 і до кін.1944 за лінію фронту було направ-лено 40 тис. комуністів і 11,5 тис.комсомольців. Здебільшого їх ске-ровували в зони активної діяльностіпартизанів (див. Партизанськийрух) у пн. лісові р-ни України. Набільшій частині степової та лісо-степової зон України, в пром.центрах та містах осн. масу анти-фашистського підпілля складаломісц. нас., що опинилося у воро-жому тилу. Для заг. кер-ва боро-тьбою нас. окупованих тер. протигітлерівських загарбників створе-но нелегальний ЦК КП(б)У. Ме-режа парт. підпілля охопила всютер. України. Діяльність його буласпрямована в перший період вій-ни на організацію саботажів тадиверсій, на етапі визволенняокупованих тер. — також на бойо-ву взаємодію з рад. військами.

Літ.: Кучер В.І. Бойова діяльністьантифашистського підпілля на Украї-ні. 1941—1944. К., 1983; Народная вой-на в тылу фашистских оккупантов наУкраине. 1941—1944, кн. 1. К., 1985.

В.І. Клоков.

АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОН-ГРЕС ДІЯЧІВ КУЛЬТУРИ 1936У ЛЬВОВІ — форум представни-ків ліворадикальної та радяно-фільної інтелігенції Польщі, Зх.України та Зх. Білорусі, в якомувзяли участь понад 100 осіб.Скликаний за ініціативи Компар-тії Польщі та КПЗУ 16—17 трав.1936 на виконання рішень VIIконгресу Комінтерну (1935; див.Інтернаціонал III). У підготовціакції брали участь, зокрема, укр.

97АНТИФАШИСТ

письменники О.Гаврилюк, Я.Га-лан, С.Тудор, поляк Л.Кручков-ський та ін. Було виголошено до-повіді: «Культура і фашизм»(Г.Дембінський, С.Тудор); «Війната майбутнє культури» (Л.Круч-ковський); «Культура та умовилюдської праці» (Г.Крагельська);про стан літ., театру, музики, об-разотворчого мист-ва, журналіс-тики, освіти (М.Чухновський,Я.Галан, В.Василевська, Б.Домб-ровський, Е.Зегадлович, О.Дан таін.). Конгрес ухвалив запропоно-вану комуністами резолюцію, щозакликала інтелігенцію до боро-тьби з фашизмом, гнобленнямпанівними колами Польщі нас.Зх. України та Зх. Білорусі, гострозасуджувала зазіхання «на волюСРСР — одинокої країни перемо-жного соціалізму». З огляду наголодомор 1932—1933 в Україніі репресії проти нац. інтеліген-ції в УСРР широкі кола укр.громадянства у Польщі не під-тримали антифашист. форум уЛьвові.

Літ.: Антифашистский конгресс ра-ботников культуры во Львове в 1936 г.:Документы и материалы. Львов, 1956;Антифашистский конгресс работни-ков культуры во Львове в 1936 г.: Биб-лиографический указатель. Львов, 1978;Проти фашизму та війни: Антифаши-стський конгрес діячів культури уЛьвові у 1936 р.: Збірник документів іматеріалів. К., 1984; Рубльов О.С., Чер-

ченко Ю.А. Сталінщина й доля захід-ноукраїнської інтелігенції (20—50-тіроки ХХ ст.). К., 1994.

О.С. Рубльов.

АНТИЧНА КУЛЬТУРА У ПІВ-НІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї.У Пн. Причорномор’ї антич. к-раз’являється разом із прибулимисюди стародавніми греками. Зго-дом зазнала рим. впливу, ще піз-ніше — візант. Існувала від 2-їпол. 7 ст. до н. е. до 1-ї чв. 6 ст.н. е. Відповідно до поділу антич.к-ри Середземномор’я в А.к. уП.П. виділяють 5 етапів розвитку:архаїчний (2-га пол. 7—1-ша чв.5 ст. до н. е.); класичний — мак-симальний розвиток власне ел-лінських традицій (5—30-ті рр.4 ст. до н. е.); елліністичний —формування греко-варварськихтрадицій (30-ті рр. 4 — серед. 1 ст.до н. е.); рим. (серед. 1 ст. дон. е. — 70-ті рр. 4 ст. н. е.); пізньо-антич. — проникнення візант.традицій (до 1-ї чв. 6 ст. н. е.). Удуховній сфері А.к. у П.П. харак-теризується багатобожжям, наяв-ністю письменності, лічби, роз-витком філософії, д-ви та права,історії, музики, театру, драматур-гії, мист-ва, зокрема — арх-ри,скульптури, живопису, розписно-го керамічного посуду, торевтики(худож. обробки металу), коро-пластики та ін. Матеріальна к-рапредставлена залишками міст —житлових кварталів, захиснихспоруд, храмів, вівтарів, некропо-лів, керамічної тари та посуду,розвиненими знаряддями працідля різноманітних ремесел: гон-чарного, будівельного, залізороб-ного, металообробного, ткацько-го, прядіння та ін. (Див. Античніавтори, Античні держави Північ-ного Причорномор’я, Античність.)

Літ.: Археология УССР, т. 2, ч. 2.К., 1986.

С.Д. Кржицький.

АНТИЧНІ АВТОРИ та їхні пись-мові свідоцтва про терени України.А. а. — грец. і рим. письменни-ки. В їхніх тв. збереглися найдав-ніші письмові оповіді про люд-ність та природу тогочасних укр.земель. Найдокладніше вони ха-рактеризують фізичну географію ісклад нас. Пн. Причорномор’я;набагато менше — політ. й екон.життя народів цього регіону.Найбільш докладно і достовірнопро Скіфію (див. Скіфи), її межі,побут і звичаї місц. племен до-відуємося з «Історії» Геродота ітрактату псевдо-Гіппократа «Проповітря, води й місцевості» (5 ст.

до н. е.). Берегова лінія Чорногом., гавані, грец. колонії й варвар-ські поселення описані в антич.лоціях (периплах) псевдо-Скілака(4 ст. до н. е.), Арріана (2 ст. н. е.),Аноніма (5 ст. н. е.) і «Землеопи-сах» Гекатея Мілетського (межа 6і 5 ст. до н. е.), псевдо-Скімна(2 ст. до н. е.),Мели Помпонія (1 ст.н. е.). Розселення племен на тер.України на межі старої й нової ері безліч давніх топонімів відомінині з «Географії» Страбона і «При-родничої історії» Плінія Старшого(1 ст. н. е.); «Географічний порад-ник» Птолемея та «Історія» Ам-міана Марцелліна висвітлюють ет-ногр. картину Пн. Причорномо-р’я 1—4 ст. н. е. Флору і фаунуПн. Причорномор’я описали Фе-офраст в «Історії рослин» і Аріс-тотель в «Історії тварин». Дія де-яких трагедій і комедій афінськихдраматургів пов’язувалася з Пн.Причорномор’ям, напр., «Скіфів»Софокла, «Іфігенії в Тавриді» Ев-ріпіда, «Скіфів і таврів» Антифа-на. Осн. джерело з політ. історіїБоспорського царства 5—4 ст. дон. е. — Діодор Сіцілійський, якийписав цей розділ своєї «Бібліо-теки» за втраченими тв. місц. бос-порських істориків. Екон. життяБоспора та його зв’язки з Афіна-ми (Греція) в 4 ст. до н. е. відби-лись у промовах афінських орато-рів Ісократа, Демосфена та Ес-хіна. Історія Боспора рим. добифрагментарно відома за тв. Стра-бона і Таціта (1 ст. н. е.). Першийприділив значну увагу відносинамБоспора та Херсонеса Таврійсько-го. Важливі, хоча й уривкові, відо-мості з історії Ольвії збереглися уГеродота, Діона Хрисостома і Ма-кробія.

Літ.: Латышев В.В. Известия древ-них писателей греческих и латинских оСкифии и Кавказе, т. 1—3. СПб.,1893—1904; Скржинская М.В. Древне-греческий фольклор и литература оСеверном Причерноморье. К., 1991.

М.В. Скржинська.

АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧ-НОГО ПРИЧОРНОМОР’Я. Пер-ше давньогрец. поселення у Пн.Причорномор’ї — Борисфеніда —виникає на о-ві (тоді п-ові) Бере-зань у 2-й пол. 7 ст. до н. е. В 6 ст.засновуються майже всі найбільшзначні пн.-причорномор. міста:біля гирла р. Тірас (нині Дніс-тер) — Тіра, Ніконій; у пониззіГіпаніса (нині Пд. Буг) — Ольвія;у Зх. Криму — Херсонес Таврій-ський, Керкінітида, Калос-Лімен; уСх. Криму — Феодосія, Кіммерік

98АНТИЧНА

Археологічні знахідкина тер. ПівнічногоПричорномор’я.Коропластика(виготовлені у формахтеракотові статуетки):1 — Богиня з головоюведмедя. Березань;2 — Курос. Ольвія;3 — Деметра. Ольвія;4 — Діоніс. Херсонес;5 — Кора-Персефона.Ольвія; 6 — Зевс. Тіра;7 — Діоніс; Пантика-пей; 8 — Геракл. Пан-тикапей; 9 — Богиняв овечій шкурі. Тіра.

(бл. 50 км на пд. зх. від Пантіка-пею), Кітей (бл. 38 км на пд. зх.від Пантікапею), Німфей, Тіріта-ка, Пантікапей, Мірмекій, Порф-мій (біля найбільш вузької ч. Кер-ченської протоки). На Сх. узбе-режжі Боспору Кіммерійського(нині Керченська протока) — Фа-нагорія, Гермонасса, Горгіппія, Ке-пи, Тирамба та ін. Практичнонавколо всіх міст виявлено зали-шки численних тогочасних сільс.поселень і садиб.

Крім міст, греки засновуютькілька святилищ, що мали міжпо-лісне значення: Афродіти Апату-ри — поблизу Фанагорії; святили-ще із статуєю Партенос — на мисіПартеній; кабірів, Афродіти, Де-метри — у Німфеї; Деметри — наГиполаєвому мисі (на місці злит-тя Дніпра та Пд. Бугу); гай Гека-ти — на Кінбурнському п-ові;Ахіллів дром — на Тендрівськійкосі. Особливе значення мало за-сноване ольвіополітами святили-ще обожнюваного героя Троянсь-кої війни Ахілла на о-ві Левка.

Антич. міста-поліси були са-мостійними д-вами, за держ. уст-роєм — аристократичними абодемократ. республіками. Винят-ком було Боспорське царство, доякого увійшли, крім грец. міст,тер., заселені варварськими пле-менами синдів, меотів та ін.

У тисячолітній історії причор-номорс. д-в виділяють три пе-ріоди.

Перший період — еллінський(2-га пол. 7 ст. до н. е. — серед.1 ст. до н. е.) — це період поши-рення у Пн. Причорномор’ї грец.к-ри. Для цього періоду характер-ні тісні культ. та екон. взаємини згрец. світом — містами Середзем-номор’я та Причорномор’я, а та-кож з навколишніми племенами.Основою матеріальної та духовноїк-ри нас., політ. й адм. організаціїд-в і сусп-ва, норм життя, відпра-влення культів були еллінськітрадиції (див. Еллінізм). Середнас. пн.-причорномор. міст про-цент вихідців з тамтешніх племенбув невеликим.

Другий період — римський(2-га пол. 1 ст. до н. е. — 70-ті рр.2 ст. н. е.). У цей час рим. впливохопив усе Пн. Причорномор’я, акілька міст, зокрема Тіра, Ольвія,Херсонес, були приєднані до рим.пров. Нижня Мезія.

Третій період — пізньоан-тичний — для Боспора та Херсо-неса датується 3-ю чв. 3 ст. н. е. —серед. 4 ст.; для Ольвії — 3-ю чв.3 ст.—70-ми рр. 4 ст. Для Ольвії таТіри це час поступового занепаду.

У першому періоді виділяютькілька етапів. На першому (загрец. періодизацією — архаїчно-му; 6 ст. — поч. 4 ст. до н. е.) за-вершується становлення антич.центрів. Відносини із місц. пле-менами спокійні — перші грец.поселення навіть не мали обо-ронних споруд. Існують тісні

культ. та екон. зв’язки з містамиІонії, о-вами Егейського м. —Хіос, Самос, Лесбос, Родос, з міс-тами Афіни, Корінф та ін. Напри-кінці архаїчного часу міста, жит-лова забудова яких спочатку скла-далася із землянок та напівземля-нок, набувають звичайного дляСтародавньої Греції вигляду.

На другому етапі (класично-му; 5—30-ті рр. 4 ст. до н. е.) від-бувається первинне піднесенняекономіки. Активно розвивають-ся с. госп-во, ремесла, внутр. тазовн. торгівля, зростає значенняцих центрів у грец. світі. Пн.-причорномор. міста-д-ви, особли-во Боспорське царство, були важ-ливими постачальниками с.-г.продукції, зокрема зерна, до Ат-тики (обл. Стародавньої Греції).За повідомленням Демосфена, Бо-спор щороку вивозив до Афін400 тис. медимнів (16 700 т) зерна.Постачали у міста до Греції й ра-бів. У 30-ті рр. 5 ст. до н. е. у Пон-ті Евксінському побувала афінсь-ка ескадра на чолі з Періклом,внаслідок чого ч. антич. міст надеякий час увійшла до складуАфінського мор. союзу. Посили-лася взаємодія з місц. племенами.

Третій етап (елліністичний;остання третина 4 ст. — серед.1 ст. до н. е.) став часом найвищо-го екон. піднесення антич. д-в.В останній третині 4 ст. — 1-йпол. 3 ст. до н. е. розбудовують-ся міста, посилюється їхня екон.

99АНТИЧНІ

база, значно зростає торгівля змістами Пд. Понту — Синопоюта Гераклеєю, центрами островівЕгейського м., Малою Азією.Приблизно із серед. 3 ст. до н. е.починається активне переміщен-ня кочових племен, зокрема сар-матів. Це підривало основу доб-робуту антич. д-в — с. госп-во,перешкоджало обмінним стосун-кам. Ця криза виразно відображе-на у декреті на честь ольвійськогобагатія Протогена, в якому йдеть-ся про численні дари варварсь-ким правителям, зокрема царевіСайтафарну, про готування нава-ли галатами та скірами, про посу-хи та неврожаї. Кризові явищапереживали й інші поліси Пн.Причорномор’я.

Екон. криза, супроводжуванасплеском сусп. та етнічних супе-речностей, особливо загостриласяу серед. 2 ст. до н. е. Наприкінці2 ст. до н. е. понтійський царМітрідат VI Євпатор об’єднуєпід своєю владою Тіру, Ольвію,Херсонес, Боспор. Антич. д-виПн. Причорномор’я опинилися узоні зіткнення інтересів Понтій-ського царства та Риму (див. РимСтародавній).

63 до н. е. антич. міста повста-ли проти Мітрідата VI. Першоюпіднялася Фанагорія, до неї при-єдналися Німфей, Феодосія, Хер-сонес, Пантікапей. У вирі повс-

тання Мітрідат VI загинув, а пн.-понтійські міста звільнилися з-підйого влади.

Боротьба Понтійського царс-тва з Римом закінчилася перемо-гою останнього та поширеннямйого впливу на антич. д-ви Пн.Причорномор’я.

На початковому етапі 2-го пе-ріоду (серед. 1 ст. до н. е. — серед.2 ст. н. е.) римляни поступово за-кріплюються у Пн. Причорномо-р’ї. У 60-ті рр. 1 ст. н. е. Римові,хоча й номінально, вдалося під-порядкувати Боспор. Не раз Римвиступав на захист Херсонеса яквід зазіхань Боспора, так і від на-вал варварів — пізніх скіфів. Осо-бливо значна акція була здійсне-на у 63 н. е., коли скіфів розгро-мив сильний військ. загін, щоприбув до Херсонеса морем, підкер-вом правителя рим. провінціїНижня Мезія Плавтія Сільвана.

Неспокійним було життя і вОльвії — у 2-й пол. 1 ст. н. е. вона,можливо, потрапила у залежністьвід сарматських царів (про цесвідчить карбування в Ольвії мо-нет скіф. царів Фарзоя та Ініс-мея). Лише за імп. Траяна (98—117) Рим почасти захищав Ольвіювід варварів — сюди прибув загінрим. піхоти, а за імп. АнтонінаПія (138—161) було послане війсь-ко для боротьби з навалою тавріві скіфів (див. також Тавроскіфи).

Другий етап рим. часу (серед.2 ст. — 3-тя чв. 3 ст. н. е.) виявив-ся найбільш стабільним для ан-тич. д-в. Постійна присутністьрим. військ сприяла цьому. У цічаси Тіра, Ольвія та Херсонесвходять до складу пров. НижняМезія.

В цілому Ольвія у другому пе-ріоді втрачає значення одного знайбільших центрів. Тер. її ско-рочується майже втричі. Однак,незважаючи на присутність у міс-ті рим. військ, Ольвія залишаєть-ся д-вою із самоврядуванням, звеликою сільс. округою, із само-стійною економікою, досить ши-рокими торг. зв’язками. У більшсприятливому становищі опинив-ся Херсонес — він був осн. опор-ним пунктом рим. військ у Кри-му. Тер. міста навіть трохи зро-стає, але сільс. округа скорочу-ється. Безсумнівною є важливістьХерсонеса в системі захисту рим.рубежів. Найбільш сприятлива си-туація, особливо в екон. відно-шенні, складається на Боспорі,який практично не залежав відРиму. Тер. його столиці Пантіка-пею у перші століття н. е. збільшу-ється майже вдвічі і сягає 100 га.

З’являються нові поселення та го-родища, напр., Ілурат.

Завершальний етап існуванняантич. д-в Пн. Причорномор’ябув трагічним для багатьох з них.Ольвія, як і Тіра, не пережилагунської (див. Гуни) навали, але,на відміну від Ольвії, на залишкахТіри згодом з’являється золотоор-динське місто, потім турец. фор-теця і, нарешті, сучасне м. Біл-город-Дністровський. Херсонес таПантікапей при візант. імп. Юс-тініані I були включені до Візант.імперії (див. Візантія). У цих міс-тах продовжується життя і в часираннього та пізнього середньовіч-чя. Загалом впродовж другого ітретього періодів майже в усіх ан-тич. центрах регіону продовжувавпереважати еллінський спосібжиття. Найбільше грец. традиціїзбереглися в Ольвії, де навіть у1 ст. н. е., за свідченням ритора ізпров. Віфінія Діона Хрисостома,усі ольвіополіти шанували Гомера,знали Платона. Більший впливРиму був у Херсонесі та Тірі. Рим.традиції, зокрема у містобудівниц-тві, проявилися, гол. чин., у зве-денні в таких містах, як Ольвія,Тіра, Херсонес, рим. цитаделей, упояві терм тощо. У побуті рим.впливи проявилися переважно вжитті заможних громадян — у де-корі будинків, у використаннірим. імен, латини, парадного чер-вонолакового та скляного посудутощо.

Середній культ. рівень нас.пн.-причорномор. міст мало по-ступався рівню греків Середзем-номор’я. Вільне нас. мало таку жосвіту, як і мешканці Греції. З на-писів відомо, що в Ольвії, Херсо-несі, Пантікапеї, Фанагорії, Гор-гіппії, Танаїсі існували гімнасії,де займалися не тільки фізичнимвихованням, а й освітою молоді.Про значне поширення письмен-ності свідчать численні графіті напосуді — присвяти, побажання,шкільні вправи, а також знахідкистилів. Відомі й приватні листи,вирізьблені на свинцевих пласти-нах. У фізичному вихованні знач-на увага приділялася п’ятиборст-ву, кулачному бою, верховій їзді,стрільбі з лука та ін. У спортивнихзмаганнях брали участь і державнідіячі — архонти, стратеги, агора-номи. В одному з ольвійських дек-ретів, зокрема, зазначається, щоАнаксагор, син Демагора, пустивстрілу на 282 оргії (521,7 м). Меш-канці Пн. Причорномор’я оволо-діли лічбою, користувалися по-ширеними у Греції мірами довжи-

100АНТИЧНІ

Археологічні знахідкина тер. ПівнічногоПричорномор’я:1, 2 — фрагментихіоського кубкуз Березанського поселення.6 ст. до н. е.,3 — ваза з похованняу кургані Темір-Гора.2-га пол. 7 ст. до н. е.,4 — самосський аскз Ольвії. 6 ст. до н. е.,5 — клазоменська амфо-ра з Ольвії. 6 ст. до н. е.,6 — чорнофігурна пеліказ Пантикапею. 6 ст.до н. е., 7 — червонофі-гурний алабастр5 ст. до н. е.,8 — білофонний алабастр5 ст. до н. е.,9, 10 — чорнофігурніалабастри 6 ст. до н. е.,11 — ольвійськаакварельна амфора3 ст. до н. е.

ни, площини, об’ємів (рідин, си-пучих тіл), ваги й рахунку гро-шей. Їхній календар, у якому було12 місяців по 30 і 29 днів, що в пе-вні роки потребувало введеннядодаткових місяців та днів, відпо-відав грец., хоча назви місяців урізних полісах могли відрізняти-ся. Початок нового року припа-дав приблизно на серед. лип.

Відомі досить визначні пн.-причорномор. діячі: херсонесь-кий історик Сіріск (3 ст. до н. е.),географ Діонісій Ольвіанський(1 ст. до н. е.), боспорські філосо-фи Смікр та Діфіл (остання тре-тина 4 ст. до н. е.), а також Стра-тонік (кінець 1 ст. — 1-ша пол.2 ст. н. е.), вчені — вихідці з Пн.Причорномор’я, які мешкали уГреції, — філософи Біон Борис-феніт (3 ст. до н. е.), Сфер Бос-порський (3 ст. до н. е.), історикПосидоній Ольвіополіт (3 ст. —1-ша пол. 2 ст. до н. е.). Серед уча-сників музичних змагань у Дель-фах (давньогрец. місто біля підніж-жя г. Парнас, Греція) згадується якучитель музики боспорянин Ісіл.Судячи з наявності у Пн. Причор-номор’ї театрів, храмів, скульпту-рних зображень та ін. місц. витво-рів мист-ва, у т. ч. прикладного,місц. поети, архітектори, музики,письменники, пензлярі були доб-ре знайомі з надбанням сучасноїїм грец. к-ри. Про це свідчать та-кож знахідки теракотових теат-ральних масок місц. вир-ва (тра-гічних і комічних); зображення настелах і в розписах склепів музикта їхніх інструментів (кіфар,флейт, лір, труб); нарешті, висо-кохудожні монументальні розпи-си боспорських склепів; численнізнахідки скульптури місц. вир-ва,архіт. деталі тощо. Збереглися йліт. пам’ятки — епітафії та гра-фіті, які свідчать про знайомствопн.-причорномор. греків з осно-вами віршування. Особливо ціка-ві з них знайдені в Херсонесі та наБоспорі.

Отже, в Пн. Причорномор’ї бу-ли добре обізнані з передовою натой час грец. к-рою.

Водночас і Пн. Причорномо-р’я було досить відоме у Греції.Згадки про нього з’являються ужев 1-й пол. 6 ст. до н. е., коли філо-соф Анаксімандр Мілетськийсклав карту світу, а Гекатей Мі-летський її доповнив та уточнив.Згадки про Пн. Причорномор’я єу творах грец. драматургів — Ес-хіла, Софокла і особливо Ев-ріпіда — автора «Іфігенії в Таври-ді», а також у промовах афінських

ораторів: Лісія, Ісократа, Демос-фена, Есхіла. Відомості про Пн.Причорномор’я містяться і в ін.авторів, причому не тільки у гео-графів, зокрема у Страбона чиПтолемея, а й у Полібія, ДіодораСіцілійського, Плінія Старшого,Аппіана, Мели Помпонія та ін.

Особливе значення для вив-чення ранньої історії Пн. Причо-рномор’я, зокрема Скіфії, має«Історія» Геродота, який, імовір-но, бл. серед. 5 ст. до н. е. відвідавОльвію. Четверта книга цієї праціприсвячена історії скіф. племен,зокрема походові перського царяДарія на скіфів, легенді про скіф.царя Скіла, який мав у Ольвії па-лац, описові природи та звичаївнас. Пн. Причорномор’я. Цікавівідомості подають і більш пізніавтори, зокрема, Пліній Старший у«Природничій історії» дає геогр.та етногр. зведення про Скіфію тагрец. колонії.

В антич. містах Пн. Причор-номор’я розкопані численні зали-шки храмів, вівтарів, фортечних,поховальних споруд, житловихбудинків тощо, а пам’ятки мате-ріальної і духовної к-ри цих містприкрашають вітрини багатьох, ут. ч. закордонних, музеїв.

Прогресивна роль А.д.П.П.проявилася насамперед у приско-ренні соціально-екон. і політ.розвитку навколишніх племен.Середньовічні міста Криму сталипрямими спадкоємцями надбаньантич. сусп-ва.

К-ра нас. А.д.П.П. вплинулана життя скіфів, лісостеповихплемен, фракійців (див. Фракія),синдів, меотів, сарматів, носіївчерняхівської культури. Грец. ам-фори, столовий і парадний посуд,прикраси увійшли у побут цихплемен. Були запозичені у припо-нтійських еллінів і певні прийомиарх-ри та буд-ва, ремесел, окреміелементи духовної к-ри, зокремакульти Діоніса і Геракла.

Водночас А.д.П.П. були пов-ноцінною складовою антич. су-сп-ва взагалі. В Елладі були відо-мі діячі к-ри та вчені з цих д-в, асаме Пн. Причорномор’я сталомісцем подій багатьох давньо-грец. міфів та театральних вистав.Завдяки грекам Пн. Причорно-мор’я в скарбницю загальноел-лінської к-ри увійшли відомостіпро варварський світ Пд.-Сх. Єв-ропи.

Нарешті, саме з Пн. Причор-номор’я, зокрема з Пантікапеята Херсонеса, почалося проник-нення на терени майбутньої Ук-

раїни нової релігії — християн-ства.

Літ.: Доватур А.И. и др. Народынашей страны в «Истории» Геродота.Тексты, перевод, комментарий. М.,1982; Археология Украинской ССР,т. 2, ч. 2. К., 1986; Скржинская М.В.Древнегреческий фольклор и литера-тура о Северном Причерноморье. К.,1991; Давня історія України, т. 2, ч. 2.К., 1998; Ольвия. Античное государст-во в Северном Причерноморье. К.,1999.

С.Д. Кржицький.

АНТИЧНІСТЬ (від лат. anti-quus — древній) — назва греко-рим. періоду стародавньої історії;давньогрец. і рим. цивілізації, щоіснували понад тисячоліття, при-близно з 9—8 ст. до н. е. до 4—5 ст. н. е. Антична цивілізаціяохоплювала не лише власне Елла-ду та Рим Стародавній, але такожгрец. колонії й рим. пров., зокре-ма й ті, що були на тер. сучасноїУкраїни (див. Античні державиПівнічного Причорномор’я).

Давні греки, а згодом римля-ни визначили магістральний шляхістор. прогресу. В Елладі впершевиникла демократ. форма прав-ління. Високий рівень особистоїсвободи громадян і відкритістьсусп-ва для широких контактів зін. народами забезпечили небува-лий розквіт антич. к-ри. У 6 ст. дон. е. у Греції зародилася наука —специфічний тип людського мис-лення, що прагне до істини за до-помогою доказів. Елліни заклалиоснови гуманітарних, природни-чих і точних наук, розробили тео-рію арх-ри і містобуд-ва, досяглинадзвичайних висот в образотвор-чому і театральному мист-вах.Культурні надбання античної ци-вілізації і досі справляють впливна сучасність. Напр., філос. освітає неможливою без знання тв. Пла-тона і Арістотеля, архітекторобов’язково вивчає зодчество Ел-лади й Риму, літературознавецьзнає поеми Гомера, п’єси Есхіла іСофокла, промови Демосфена йЦіцерона, історик звертається доГеродота, Фукідіда, Лівія Тіта йТаціта.

М.В. Скржинська.

АНТІОХІЙСЬКИЙ ПАТРІАР-ХАТ — один з найдавніших пат-ріархатів християн. церкви сх. об-ряду. Свого часу як патріархат —основна одиниця устрою церк-ви — посідав 3-тє місце після Ри-му і Александрії (Єгипет). До йогоскладу входили християн. грома-ди сх. пров. Рим. імперії. 330 про-

101АНТІОХІЙСЬКИЙ

ти нього розпочали боротьбуаріани (див. Аріанство). Після со-бору в Халкідоні 451 (див. Соборивселенські) в А.п. стався розкол,що призвів до виникнення Сірій-ської церкви (до неї увійшли, зо-крема, греки та місцеве еллінізо-ване нас.). 638 Антіохія (нинім. Антак’я, Туреччина) була захо-плена арабами. У 7—8 ст. патріар-ший престол лишався вільнимабо його посідав місцеблюсти-тель. 969 Візантія повернула собіАнтіохію, що сприяло зміцненнюА.п. Західносірійська літургія по-ступилася місцем візант. 1098хрестоносці (див. Хрестові похо-ди) захопили Антіохію і заснувалив Сірії Лат. королівство, що про-існувало майже два століття.У цей час було засновано Лат. па-тріархат, а лінія грец. патріархівпродовжувалася на вигнанні вКонстантинополі. Тільки 1268, позахопленні Антіохії єгип. маме-люками, правосл. А.п. зміг верну-тися з вигнання. У 14 ст. центрА. п. перемістився у Дамаск (нинімісто у Сірії), де він знаходиться ідосі. 1517 тер. патріархату завою-вали турки-османи, і він перебу-вав у складі їхньої імперії доПершої світової війни. У 70-х рр.18 ст. чимало парафіян стали гре-ко-католиками, утворили Мель-кітську греко-катол. церкву. 1899патріархом став араб, оскількибільшість парафіян були арабами,араб. мова почала переважати улітургії. 1970 в Тріполі (Лівія) від-крито Богословську акад. св. Іоан-на Дамаскіна (1988 її приєднанодо Баламандського ун-ту).

Священний синод А.п. скла-дається з патріарха та митрополи-тів і збирається принаймні раз нарік. Його функції: обрання пат-ріарха, єпископів, спостереженняза дотриманням православ’я та за-стосовування санкцій проти по-рушників церк. уставу. Існує Со-бор церкви, що складається з си-ноду і мирян; збирається двічі нарік і відповідає за фінансову,освітню, юрид. та адм. діяльністьцеркви. Патріархат бере активнуучасть в екуменізмі релігійному.

Сх. патріархи та ієрархи не-рідко бували в Україні, через укр.землі пролягав їх шлях до Рос.д-ви за грошовою допомогою.1586 антіохійський патріарх Йоа-ким затвердив статут Львівськогобратства.

Літ.: Лебедев А. История греко-во-сточной церкви под властию сельджу-ков (от падения Константинополя в1453 году до настоящего времени).

СПб., 1903; Каптерев Н.Ф. Характеротношений России к православномуВостоку в XVI—XVII столетиях. Сер-гиев Посад, 1914; Гудзяк Б. Криза і ре-форма: Київська митрополія, Царго-родський патріархат і генеза Берестей-ської унії. Львів, 1994.

В.Є. Зема.

АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ Бо-рис Дмитрович (справжнє прізв. —Давидов; 05.08(24.07).1899 — 08.05.1984) — укр. письменник, науко-вець, публіцист, критик, пере-кладач. Н. в м. Ромни в родині за-лізничника. 1917 закінчив Охтир-ську г-зію. Навч. на природничо-му від. Харків., історико-філол.ф-ті Київ. ун-тів та в Ін-ті нар.освіти (Київ). Через матеріальнінестатки вищої освіти не здобув.1920—21 — зав. нар. освітою вОхтирці. Друкувався з 1923. Бувчл. літ. орг-ції «Ланка» («Марс»).

Автор понад двох десятківкниг, серед них: «Лицарі абсурду»(1923), зб. оповідань «Запорошенісилуети» (1925), «Тук-тук» (1926),«Справжній чоловік» (1929), по-вість «Смерть» (1928), зб. літ. ре-портажів «Землею українською»(1930), роман «За ширмою» (1936),зб. оповідань «Слово матері» (1960),цикл «Сибірські новели» (1989),наук. праці, зокрема, про к-ру укр.мови — «Про що і як» (1962), «Влітературі й коло літератури» (1964),«Як ми говоримо» (1970, 1991,1994) та ін. Перекладав з рос. і нім.літ. Лауреат Держ. премії ім. Т.Шев-ченка (1992, посмертно).

Репресований 1935. Реабіліто-ваний 1956. У 1960—80-х рр.справив неабиякий вплив на роз-виток укр. нац. руху. Неодноразо-во переслідувався КДБ.

П. у м. Київ.Тв.: На довгій ниві. Вибрані твори.

К., 1967; Як ми говоримо. К., 1970;Смерть; Сибірські новели; Завищеніоцінки: Повісті, новели, оповідання.К., 1989; Нащадки прадідів. К., 1998;Твори, т. 1—2. К., 1999.

Літ.: Бойко Л. Борис Антоненко-Давидович. В кн.: Українські радянсь-кі письменники, вип. 6. К., 1968; Йогож. Лицар правди і добра. «ЛУ», 1989,10 серп.; Його ж. Антоненко-Давидо-вич Б. З порога смерті… ПисьменникиУкраїни — жертви сталінських репре-сій. «ЛУ», 1991, 9 трав.; Павленко С.О.Скарбничий рідного слова. «Україн-ська мова і література в школі», 1992,№ 9—10; Дудченко Б. Б.Антоненко-Давидович. «Українське слово», 1994,13 жовт.; Голуб Я. Спогади про могобатька. «Березіль», 1995, № 1—2.

Г.С. Брега.

АНТОНЕСКУ (Antonescu) Йон(14(02).06.1882—01.06.1946) — во-

єн.-фашист. диктатор Румунії1940—44. Від 1933 — нач. румун.генштабу, від 1938 — міністр обо-рони, від 1940 — прем’єр-міністр.В листоп. 1940 уряд А. приєднав-ся до Берлінського пакту 1940, влистоп. 1941 — до Антикомінтер-нівського пакту. Для управлінняземлями, окупованими Румунієюв роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945,уряд А. створив три губернаторст-ва: Бессарабію, Буковину, Транс-ністрію. У війні проти СРСР булозадіяно 30 румун. д-зій і бригад,що брали участь у боях за Одесу,Севастополь, Сталінград (нинім. Волгоград, РФ). У ході рад.контрнаступу під Сталінградомрумун. війська були розгромлені.23 серп. 1944 А. під час антифа-шист. збройного повстання ареш-тований як воєн. злочинець і 1946за вироком нар. трибуналу Буха-реста страчений.

Т.С. Першина.

АНТОНИЧ Богдан-Ігор (05.10.1909—06.07.1937) — укр. поет. Н.в с. Новиця на Лемківщині (ниніПольща) в сім’ї священика. 1928закінчив г-зію. Мав неабияке му-зичне обдарування, добре грав наскрипці. Закінчив Львів. ун-т(1933). Автор поетичних зб. «При-вітання життя» (1931), «Три перс-тені» (1934), «Книга Лева» (1936).Збірки «Зелена Євангелія» і «Ро-тації» видано 1938 посмертно. Ав-тор лібрето опери «Довбуш», не-закінченого роману «На тому бе-резі», мистецтвознавчих статей«Монументальний реалізм» (1932),«Між змістом і формою» (бл.1932), «Національне мистецтво»(1933). Більшості поезій А. влас-тиве життєрадісне світовідчуття,вони позначені сміливими пошу-ками й різними впливами, зокре-ма імпресіонізму та імажинізму.Проте поезії А. не підпорядкованіякомусь напрямові, вони завждиглибоко оригінальні й виявляютьширокий тематичний діапазонлірика-філософа. А. збагатив укр.літ. монументальними образамикосмосу, океанічних стихій, кар-тинами, в яких переплітаютьсяфантастичні та реалістичні моти-ви, філос. лірикою.

П. у м. Львів. Похований наЯнівському кладовищі.

Тв.: Перстені молодості. Брати-слава, 1966; Пісня про незнищенністьматерії. К., 1967; Поезії. К., 1989.

Літ.: Павличко Д. Пісня про незни-щенність матерії. В кн.: Антонич Б. Піс-ня про незнищенність матерії. К., 1967;

102АНТОНЕНКО

Б.Д. Антоненко-Давидович.

Б.-І. Антонич.

Й. Антонеску.

Жулинський М. Малий хрущ на Шев-ченкових вишнях. «ЛУ», 1987, 30 лип.;Ільницький М. Незнищенність поезії. Вкн.: Антонич Б.-І. Поезії. К., 1989.

П.М. Бондарчук.

АНТОНІВСЬКА КУЛЬТУРА —археол. к-ра мустьєрської доби(див. Мустьєр) раннього палео-літу в Донбасі. Представленатрьома стоянками — Антонівка I,Антонівка II та Олександрівкапоблизу с. Антонівка і смт Олек-сандрівка у Мар’їнському р-ніДонец. обл. Стоянки досліджува-лись 1962—65 укр. археологомВ.Гладіліним (Антонівка) та Д.Цвей-бель (Олександрівка). Антонівсь-кі стоянки розміщались на 3-й та2-й терасах р. Сухі Яли (прит.р. Вовча, бас. Дніпра). Культ. за-лишки дещо перевідкладені, змі-щені по береговому схилу. В Оле-ксандрівці кам’яні вироби знай-дено в товщі берегового схилур. Осикова (прит. р. Вовча). Зна-ряддя праці виготовлено з місц.кременю. Інвентар типово мус-тьєрський: нуклеуси радіальні тапротопризматичні, сколи з них(відщепи та пластини), численнізнаряддя: ножі, скребла, листопо-дібні наконечники списів, зубча-сті вироби (пилки), скобелі, по-одинокі гостроконечники. Виділя-ється серія ножів та скребел спе-цифічних форм (арочні, сегмен-топодібні), властивих лише А.к.На стоянці Антонівка II знайденокістки зубра та четвертинного ко-ня, на яких полювали первіснімешканці краю. К-ра датуєтьсявід кінця ріського до початку в’ю-рмського зледеніння (бл. 100—40 тис. років тому).

Літ.: Гладилин В.Н. Проблемы ран-него палеолита Восточной Европы. К.,1976.

В.М. Гладілін.

АНТОНІЄВІ ПЕЧЕРИ— печер-ний монастир св. Богородиці 11—19 ст. в Чернігові. Заснований1069 Антонієм Печерським напд.-зх. околиці Чернігова (урочи-ще Болдині гори). Другий завіком (після Києво-Печерського)печерний монастир Київської Русі.В 11—13 ст. складався з низки під-земних комплексів, розташов. наобох схилах яру, та наземних (Іл-лінська церква та ін.). Дослідженопонад 340 м підземних ходів таприміщень (понад 3300 м3), вири-тих на глибині до 12 м від поверх-ні. В 17—19 ст. побудовано церк-ви Феодосія Тотемського та Ан-тонія Печерського; на верхньомуярусі — каплиця з похованнями

ченців, забитих монголо-татара-ми 1239 (див. Монголо-татарськанавала), церква Миколи Святоші,келія Антонія Печерського та це-рква Богородиці 12 ст. При входів печери на поч. 12 ст. спорудже-на одноапсидна однобанева Іл-лінська церква (13 7,5 м) — єди-ний безстовповий храм Київ. Ру-сі, що дійшов до сьогодення.

Літ.: Руденок В.Я. Новые данныеоб Антониевых пещерах в Чернигове.В кн.: Проблемы археологии ЮжнойРуси. К., 1990.

В.П. Коваленко.

АНТОНІЙ (в миру Олексій Пав-лович Храповицький; 30(17).03.1864—1936) — правосл. митропо-лит, рос. церк. і громад. діяч. Н. вНовгородській губ. (нині тер.РФ). 1902—13 — єпископ Волин.і Житомир. (з 1906 — архієпис-коп, з 1911 — д-р теології),1913—17 — архієпископ Харків.1917 відомий гострими виступа-ми проти укр. нац. руху. У трав.1918 обраний митрополитом Ки-їв., вибори відбулися з порушен-ням церк. канонів і всупереч ба-жанню гетьмана П.Скоропадсько-го та його уряду. Активно боров-ся проти укр. автокефалії. Напоч. 1919 його усунено за анти-укр. діяльність. 1920 емігрував,очолив закордонне рос. церк.правління у м. Сремські-Карлов-ці (нині Сербія та Чорногорія).На 1-му Карловацькому соборі(груд. 1921) обраний головоюВищого рос. церк. управління закордоном (після проголошенняДекларації митрополита Сергія1927 остаточно відокремилосявід Моск. патріархату). КерувавРПЦ за кордоном до своєї смер-ті.

П. у м. Сремські-Карловці.Літ.: Козлитин В. Русская и укра-

инская эмиграция в Югославии. 1919—1945. Х., 1996; Ульяновський В. Церквав Українській державі: 1917—1920 рр.К., 1997.

О.Д. Бойко.

АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (бл.983—10.07.1073) — зачинатель че-рнецтва на Русі, засн. Києво-Пе-черського монастиря (див. Києво-Печерська лавра) та печерного мо-настиря на Болдиних горах у Чер-нігові (див. Антонієві печери). Н. вм. Любеч, де замолоду жив у влас-норучно викопаній печері, з якоїпочалася історія тамтешнього Ан-тонієвого монастиря. Продовжу-вав свій чернечий подвиг на Афоні(Свята гора), де донині зберіга-

ється його печера. Вернувшисьнаприкінці 40-х рр. 11 ст. на Русь,усамітнився в невеликій печері наберезі Дніпра. Згодом, коли дов-кола нього згуртувалося чималоченців, настановив їхнім ігуме-ном Варлаама і знову усамітнив-ся. Невдовзі повернувся до Ки-єво-Печерського монастиря, од-нак внаслідок конфлікту з кн. Ізя-славом Ярославичем перебравсянавесні 1069 до Чернігова, засну-вавши там новий печерний мона-стир. Пізніше вернувся до Києва.Взяв участь у закладенні кам’яно-го Успенського собору Києво-Пе-черського монастиря 1073. Свійжиттєвий шлях закінчив в одномузі скитів Києво-Печер. монасти-ря. Канонізований правосл.церквою як преподобний на межі13—14 ст.

103АНТОНІЙ

Святі Антоній і Феодосій Печерські.Ікона, кінець 17 — початок 18 ст.Києво-Печерська лавра.

Антоній(О.П. Храповицький).

Антонівська культура.Знаряддя праці

з кременю.

Літ.: Шахматов А.У. Житие Анто-ния и Печерская летопись. «ЖурналМинистерства народного просвеще-ния». 1898, № 3 (март), отд. 2; Творо-гов О.В. Житие Антония Печерского.В кн.: Словарь книжников и книж-ности Древней Руси, вып. 1. Л., 1987.

В.М. Ричка.

АНТОНІН ( в миру Андрій Івано-вич Капустін; 12.08.1817—24.03.1894) — церк. діяч, учений, пись-менник. Н. в с. БатуринськеПермської губ. (нині с. БатуриноКурганської обл., РФ) у сім’ї свя-щеника. Навч. в Далматовськомудуховному уч-щі, Пермській таКатериносл. духовних семінаріях,Київській духовній академії (1839—43). Магістр богослов’я. Викладаву Київ. духовній акад. нім. тагрец. мови, герменевтику, догма-тичне та викривне богослов’я.1845 прийняв постриг. Архіманд-рит і настоятель рос. посольськихцерков у Афінах і Стамбулі, нач.Рос. імператорської духовної місіїв Єрусалимі. Чл. Київ., Моск. таС.-Петерб. духовних акад. та бага-тьох наук. т-в: Афінського т-вашанувальників просвіти й Афінсь-кого археол. т-ва, Рос. археол.т-ва, Одеського товариства історіїта старожитностей, Т-ва шану-вальників духовної просвіти,Нім.-сх. археол. т-ва, Церк.-архе-ол. т-ва при Київ. духовній акад.

Автор наук. праць з історії це-ркви, церк. археології, грец. па-леографії. Колекціонер сх. старо-житностей і рукописів, значна ча-стина яких ще за його життя булаподарована різним установам,зокрема Церковно-археологічномумузею при Київ. духовній акад.(«глаголичні аркуші», «Слепчен-ський Апостол» та ін.). Залишкийого дарів і нині складають най-цінніші частини експонатів дав-ньогрец. старожитностей Київ.держ. істор. музею та зібр. грец.рукописів Ін-ту рукопису НБУВ.Архів зберігається в ЦДІА Санкт-Петербурга (ф. 834, оп. 4), части-на — в Києві (Ін-т рукописуНБУВ, ф. ХIII).

П. у м. Єрусалим.Тв.: Заметки поклонника Святой

Горы. К., 1864; Заметки ХII—ХV вв.,относящиеся к крымскому городу Су-гдее, приписанные на греческом Си-наксаре. «Записки Одесского общест-ва истории и древностей», 1866, т. 5;Записки синайского богомольца. К.,1874; Поездки в Румелию. СПб., 1879;Из Румелии. СПб., 1886.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых (от начала русской обра-зованности до наших дней), т. 1. СПб.,

1889; П[ономарев] С. Памяти отца ар-химандрита Антонина. «Труды Киевс-кой духовной академии», 1894, № 12;Дмитриевский А.А. Начальник русскойдуховной миссии в Иерусалиме архи-мандрит Антонин Капустин как дея-тель на пользу православия на Востокеи, в частности, в Палестине (По пово-ду десятилетия со дня кончины). Тамсамо, 1904, № 11; Киприан, архиманд-рит. О. Антонин Капустин, архиманд-рит и начальник Русской духовноймиссии в Иерусалиме (1817—1894).Белград, 1934 [репр. вид. М., 1977];Салмина М.А. Дневник архимандритаАнтонина Капустина. «Труды Отделадревнерусской литературы Институтарусской литературы», 1972, т. 27; Фон-кич Б.Л. Антонин Капустин как соби-ратель греческих рукописей. В кн.:Древнерусское искусство: Рукописнаякнига, сб. 3. М., 1983; Герд Л.А. Архи-мандрит Антонин Капустин и его на-учная деятельность (по материалампетербургских архивов). В кн.: Руко-писное наследие русских византинис-тов в архивах Санкт-Петербурга. СПб.,1999.

Є.К. Чернухін.

АНТОНІНИ (до 2-ї пол. 18 ст. —с. Голодьки) — с-ще міськ. типуКрасилівського р-ну Хмельн. обл.Розташов. на р. Ікопоть (прит.Случі, бас. Дніпра), за 8 км від за-лізничної ст. Антоніни. Першаписемна згадка належить до2-ї пол. 14 ст. 1539 пограбоване іспалене татарами. Від 1770 — су-часна назва на честь дружинивласника села з князівського родуСангушків. Райцентр 1923—62. Вроки Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945 булиокуповані гітлерівцями від 7 лип-ня 1941 по 5 берез. 1944.

На тер. А. є комплекс спорудсадиби 2-ї пол. 18 ст. (архіт. Ф.Ар-во), парк-пам’ятка садово-парко-вого мист-ва (19 ст.) — один ізкращих заповідників в Україніцінних порід дерев (з 1960 — підохороною д-ви).

Літ.: Заповідні парки Хмельнич-чини. Львів, 1970; ІМіС УРСР. Хмель-ницька область. К., 1971; Коваль-чук С.І., Задорожний М.А. Пам’яткиприроди Хмельниччини: Ілюстрова-ний нарис. Львів, 1985; Памятникиградостроительства и архитектуры УССР,т. 4. К., 1986.

Р.В. Маньковська.

АНТОНОВ Олег Костянтинович(07.02(25.01).1906—04.04.1984) —авіаконструктор. Д-р тех. н. (1960),акад. АН УРСР (1967), акад. АНСРСР (1981), Герой Соц. Праці(1966), засл. діяч н. УРСР (1976).Н. в с. Троїця (нині смт ТроїцькеМоск. обл., РФ) в сім’ї інжене-

ра-будівельника. Після закінчен-ня Саратовської трудової шк.(1922) працював конструкторомпланерів у групі Т-ва друзів повіт-ряного флоту, де збудував своїперші планери власної конструк-ції. Планер «Голуб» (1924) відзначе-ний грамотою за оригінальністьна 2-му Всесоюзному зльоті пла-неристів у Криму. Від 1925 навч. вЛенінгр. політех. ін-ті. 1926 збуду-вав планер «ОКА-2». Після завер-шення навчання у 1930 був на-правлений до Москви для орга-нізації Центр. бюро планернихконструкцій та налагодження їхсерійного вир-ва. Від 1933 — гол.конструктор планерного заводу вТушино (Москва), на якому підйого кер-вом створено бл. 30 ти-пів безмоторних літальних апара-тів, переважно для початкової під-готовки льотних кадрів (середних — планер «Рот Фронт-7», що1939 встановив світ. рекорд даль-ності польоту — 749 км).

У роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 А. було збудовано багатоміс-ні транспортно-десантні планериА-7, РФ-8 (для перевезення тех-ніки, бойового спорядження, осо-бового складу), буксирний пла-нер-біплан А-40 (для перевезенняв повітрі броньованої машини),що широко використовувалисядля підтримки партизан. руху.1943—45 А. — заст. гол. конструк-тора О.Яковлєва, працював надстворенням та удосконаленнямвинищувачів «Як». З трав. 1946 А.очолив нове літакобудівне кон-структорське бюро у Новосибір-ську, де в серп. 1947 сконструйо-вано багатоцільовий літак АН-2.За сумісництвом 1948—50 очолю-вав Сибірський НДІ авіації. 1952конструкторське бюро А. переве-дено до Києва, де воно почалоспеціалізуватися на розробці га-зотурбінних пасажирських тавійськ.-транспортних літаків. З 1952А. — гол. конструктор, з 1962 —ген. конструктор, кер. КБ літако-будування в Києві (нині АНТКім. О.Антонова).

Впродовж 1950-х рр. КБ Ан-тонова спроектовано і побудова-но багатоцільовий літак корот-кого зльоту і посадки АН-14,пасажирський АН-10 (в серед.1960-х рр. — рекордсмен за кіль-кістю перевезених пасажирів, ван-тажів і пошти на один літак на рікв СРСР) і транспортний АН-12.1960—70 під кер-вом А. запущеноу вир-во перший у світі широко-фюзеляжний транспортний літак

104АНТОНІН

О.К. Антонов.

Антонін(А. І. Капустін).

для далеких повітряних переве-зень важких великогабаритнихвантажів і техніки АН-22 («Ан-тей»), колектив конструкторіввідзначений Ленінською премією(1974); реактивний АН-72 створе-но для експлуатації на аеродро-мах з обмеженою довжиною сму-ги. Остання розробка А. — най-більший у світі 4-моторний тран-спортний літак АН-124 «Руслан»,розрахований на перевезення ко-рисного вантажу у 150 тонн навідстань 4500 км зі швидкістю850 км/год.

А. — автор робіт з питань пла-неризму та літакобудування. На-пружену наук.-конструкторськудіяльність поєднував з громад.-політ. Депутат ВР СРСР 8—11 скли-кань, в листоп. 1965 підписав від-критий лист до ЦК КПРС (т. зв.лист 78-ми) з протестом протиполіт. репресій щодо представни-ків творчої інтелігенції УРСР тадискримінації укр. к-ри. ЛауреатЛенінської премії (1962), Держ.премії СРСР (1952).

Від 1977 — за сумісництвомпрацював зав. каф-ри літаків Хар-ків. авіац. ін-ту.

П. у м. Київ. Похований наБайковому цвинтарі.

1999 за видатні досягнення встворенні літаків ім’я А. занесенодо Міжнар. аерокосм. зали СлавиАерокосм. музею м. Сан-Дієго(шт. Каліфорнія, США).

Тв.: Теория полета на планере:Учебное пособие для планерных школ.М., 1933; Техника и практика плане-ризма: Учебник. М., 1934 [у співавт.];На крыльях из дерева и полотна. М.,1962; Планеры. Самолеты. К., 1990.

Літ.: Моисеев В.А. Крылатое имя:(Документальная повесть). К., 1975;Олег Константинович Антонов: Ука-затель литературы. К., 1982; Захарчен-ко В.Д. Антонов. М., 1996; Шаров І.Антонов Олег Костянтинович. В кн.:100 видатних імен України. К., 1999.

О.Г. Бажан.

АНТОНОВИЧ Володимир Бо-ніфатійович (підписувався також:А., А.В., В., В.А., В.Б., П.С.К.,А-ич, В., Вл.А., Д-ис-в, П-с-к,Маринчук В., Мельник К., Ни-зенко, Пасічник, Турист, Ткачен-ко М. (спільно з львів. народов-цями-видавцями); 18(06).01.1834—21(08).03.1908) — історик, архео-лог, археограф, етнограф, нуміз-мат та громад.-політ. діяч. Чл.-кор. Петерб. АН (1902). Створивкиїв. шк. істориків (див. Антонови-ча В. київська школа істориків), щопідготувала ґрунт для розвиткусучасної укр. істор. науки. Був од-

ним із засн. та головою Історич-ного товариства Нестора-літопи-сця. Батько Д.Антоновича. Н. ум-ку Махнівка (нині с. Ком-сомольське Козятинського р-нуВін. обл.). Найбільший вплив наформування світогляду А., йогодемократ. переконань та схильно-сті до ідей франц. просвітителівмав його рідний батько ЯношДжидай (син угор. революціоне-ра, який виступав за відокремлен-ня Угорщини від Австрійс. імперіїта запровадження респ. ладу).Формальний батько А. — Бо-ніфатій Антонович, литвин зВіленщини, випускник кремене-цького ліцею і гувернер. А. згаду-вав про нього у своїх «Мемуарах»як про «натуру зовсім пасивну,без усякої ініціативи і тільки знапрямом до абсолютного спо-кою і до життя без праці хоч бискромної». Мати — Моніка Гур-ська (з роду Любомирських), слу-жила гувернанткою, добре зналафранц. мову, багато читала. Вонанамагалася передати синові«панські звички» навіть приму-сово. Дитинство (1834—40) А.провів з бабусею Кароліною Гур-ською у м-ку Махнівка. 1840—44навчався разом з дітьми панівЦибульських у м-ку Горишківка(нині село Томашпільського р-нуВін. обл.) під кер-вом своєї мате-рі. Повторний курс домашньогонавчання пройшов у родині От-тона Абрамовича з його дітьмипід кер-вом Боніфатія Антонови-ча. Продовжив навч. в Рішельєв-ському ліцеї в Одесі (1844—48),згодом перейшов до 2-ї Одес.г-зії (1848—50). 1850 за наполя-ганням матері вступив на мед.ф-т Київ. ун-ту, який закінчив1855. Від 1855 до 1856 мав мед.практику в Чорнобилі та Бердичеві.Далі навчався на історико-філол.ф-ті Київ. ун-ту (1856—60). Підкер-вом проф. В.Шульгина захис-тив кандидатську дис. «О торгов-ле неграми» (1860). 1861 перехо-дить у православ’я, одружується зВарварою Іванівною Міхельс іпочинає працювати викл. латиниу 1-й Київ. г-зії. Потрапляє підслідство у справі поїздок з ТадеємРильським по селах України. Бравучасть у польс. нац.-визвол. русі,але згодом відходить від нього.У лип. 1863 А. призначено канце-лярським чиновником у канцеля-рію київ., подільського та волин.генерал-губернатора з відряджен-ням у Тимчасову комісію для роз-гляду давніх актів (див. Київськаархеографічна комісія), а у квіт.

1864 затверджено гол. її ред.(1864—80). За час роботи в комісіїзібрав, зредагував та видав 9 т.«Архива Юго-Западной России»,що стосуються історії Правобе-режної України 16—18 ст. Вступністатті А. до цих томів присвяченіісторії козацтва — «Содержаниеактов о козаках (1500—1648)»(1863), «Последние времена коза-чества на правом берегу Днепрапо актам с 1679 по 1716 г.» (1868);гайдамаччини — «Исследование огайдамачестве по актам 1700—1768 г.» (1876) і «Акты о мнимомкрестьянском восстании в Юго-Западном крае в 1789 г.» (1902);селянства — «Исследование окрестьянах в Юго-ЗападнойРоссии по актам 1770—1798 г.»(1870); шляхетства — «О происхо-ждении шляхетских родов в Юго-Западной России» (1867); міст іміщанства — «Акты о городах(1432—1798)» (1869); церкви —«Акты об унии и состоянии Пра-вославной церкви с половиныXVII века (1648—1798)» (1871).

1870 нагороджено орденомсв. Станіслава 2-го ст. У лют.опікунською радою Київ. ун-тузатверджено магістром рос. історіїза дис. «Последние времена коза-чества на правой стороне Днепра(по актам с 1679 по 1716 г.)». Вес-ною 1870 обрано на посаду штат-ного доц. Київ. ун-ту при каф.рос. історії. Слідом за цим поста-новою Сенату (1871) по департа-менту герольдії затверджено над-вірним радником зі старшинст-вом. 1871 — учасник II археол.з’їзду в Санкт-Петербурзі. Береактивну участь у підготовці тапроведенні III (1874) та IХ (1899)археол. з’їздів у Києві, де зробив36 доповідей. Учасник Археол.конгресу в Лісабоні (1880).

До початку його археол. сту-дій укр. археології як науки не іс-нувало. Найважливіші праці з ар-хеології — «Раскопки в странедревлян» (1893), «Археологичес-кая карта Киевской губернии»(1895), «Археологическая картаВолынской губернии» (1901).

1874 за вислугою років наданочин колезького радника зі стар-шинством та нагороджено «за от-лично-усердную и ревностнуюслужбу» орденом св. Анни 2-го ст.За дозволом міністра нар. освіти8 місяців (1875) перебував у наук.відрядженні уМоскві та С.-Петер-бурзі. Бере активну участь у робо-ті Пд.-Зх. від. Рос. геогр. т-ва, ра-зом з М.Драгомановим видає «Ис-торические песни малорусского

105АНТОНОВИЧ

В.Б. Антонович.

народа» (1874—75, т. I— II). 1877призначений чл. комісії для з’ясу-вання фальсифікацій в актахЦентр. архіву давніх актів. Док-торську дис. «Очерк истории Ве-ликого княжества Литовского досмерти Ольгерда» (1878) захистиву Київ. ун-ті. У трав. 1878 — орди-нарний проф. при каф. рос. істо-рії Київ. ун-ту. 1879 перебував урічному закордонному наук. від-рядженні. 1880 — декан історико-філол. ф-ту Київ. ун-ту; одержуєчин статського радника зі стар-шинством. Став одним з ініціато-рів заснування першого в Україніістор. ж. «Киевская старина» (1882),активно співпрацював у ньому.1883 склав повноваження декана,продовжуючи плідну пед. та наук.працю. Наприкінці 1890 — поч.1891 перебував у закордонномунаук. відрядженні (Львів, Краків,Прага, Відень, Загреб, Бєлград).У груд. 1891 — дійсний статськийрадник, 1892 затверджено поза-штатним чл. Імператорської архе-огр. комісії, а 1895 — засл. орди-нарним проф. Відвідав з наук. ме-тою архів Ватикану. Продов-жував активно працювати в галузіархеології та нумізматики. Особ-ливу цінність має складений і ви-даний А. каталог «Описание мо-нет и медалей, хранящихся в Ну-мизматическом музее универси-тета св. Владимира» (1896). 1872—1906 — зав. Мюнцкабінетом (Ну-мізматичним музеєм) Київ. ун-ту.Зібрав понад 10 тис. експонатів.1903 нагороджено орденом св. Ста-ніслава 1-го ст.

Спектр оцінок наук. та гро-мад. діяльності А. досить широ-кий (від повного захоплення доцілковитого невизнання заслуг).Найкращу характеристику поста-ті А. на тлі українства дав йогоучень і наступник М.Грушевський.Він ділив життєвий шлях учителяна три основних періоди. Почат-ковий охоплює перше тридцяти-річчя життя А. Це час наступу іштурму, «час жадного, гарячогошукання доріг індивідуальномужиттю і громадській роботі».З дитячих років він інстинктивно,завдяки вродженому гуманізмові,переходить від свого польс. сере-довища до світу «хлопського,українського». Згодом до цьогоприлучилися впливи франц. ра-ціоналізму 18 ст. Сполучившись водне ціле, це привело до бурхли-вої громад. діяльності й рішучогокроку — розриву з польс. середо-вищем, до маніфестації своїх по-глядів у «Моїй сповіді» (1862),

участі в русі хлопоманів та ство-ренні громади. Від 1860-х рр. по-чинається 2-й період у житті А.,час майже 20-літньої напруженоїпродуктивної наук. праці, яка тіс-но пов’язана з сусп. поглядами тагромад. діяльністю. Архів. до-слідження польс.-укр. відносинпідтвердили оцінку про негативнуроль польс.-шляхетської д-ви вукр. історії. Цей період став вер-шиною діяльності А., що заявивпро себе як один з найвидатнішихрепрезентантів українства в науцій громад. житті. Третій період по-чинається з серед. 1880-х рр., ко-ли стають помітними «виразніприкмети вичерпання і утоми» А.Погіршуються умови сусп. життяв Російській імперії, українствопридушується поліцейсько-жан-дармською системою, відбуваєть-ся розкол у громаді, спалахуєідейний конфлікт із недавнімитоваришами («політики» і «куль-турники»), не вдається польс.-укр. угода в Галичині. Все це стаєпричиною знеохочення і послаб-лення діяльності А. В укр. нац.русі з’являються нові лідери, на-прями, молодь схиляється до ре-волюц. радикалізму. А. продов-жує, але вже більш поглиблено,археол. вивчення України та пд.Росії. Його діяльність у цей пе-ріод стає менш помітною длябільшості, але не припиняється.

Погляди А.Токвіля, Г.Бокля,О.Т’єррі, Ф.Гізо, Н.Фюстель деКуланжа, Г.Спенсера, Л.Бланабули основою істор. концепційнаук. та громад. світогляду А.Вчителями його можна вважатиМ.Максимовича, М.Іванишева таМ.Костомарова. Він вважав, щосоціальне життя народу форму-ється згідно з провідною ідеєюцього народу, а також відповіднодо рівня його самосвідомості,к-ри, освіти, ніколи не обстоювавнац. винятковість, високо підно-сив роль к-ри в історії народу,орієнтуючись на зх. взірці. Політ.роботу без культ. підстав вважавмарною справою. Усі нещастяУкраїни вбачав у «малій культур-ності українського суспільства, вбраку української інтелігенції,культурного і політичного вихо-вання». Як послідовник еволю-ціонізму, не вірив у швидкі рево-люц. зміни, вважаючи, що лишепослідовна просвітницька діяль-ність та піднесення свідомості на-роду є єдино правильним шля-хом. Задекларувавши негативнуроль Польщі в історії України,вважав за доцільне відмежуватися

і від Росії (зокрема, впливів їїк-ри) задля більшої кристалізаціївласне українства та його інтегра-ції в Європу. Як політик-культур-ник А. був одним з ідеологів «єв-ропейськості» укр. народу, при-чому з огляду не на геогр. розта-шування та проблеми етногенезу,а на необхідну орієнтацію подаль-шого розвитку. У своєму українс-тві А. стояв на рівні тодішньої єв-роп. к-ри і передових ідей, що на-роджувалися в бурхливому бурж.сусп-ві 19 ст., повному соціаль-них суперечностей і невпинногошукання в галузі природознавствата позитивного знання.

І досі актуальні думки А. просуть політики і завдання політ.діяча: «Політика вимагає спе-ціальних відомостей і засобів. Ценаука більш математична, ніж гу-манітарна. Від політика вимага-ється розуміння сил суспільностіта вміння користуватися ними:він мусить завжди наперед знати,за що може тоді й тоді взятися,що може виконати, а чого не мо-жна зробити. Через те таланови-тим політиком зветься чоловік,котрий у своїй діяльності береть-ся за осягнення мети, яку в тімчасі можна осягнути. Він муситьзавчасу добре обрахувати ті сили,на які може опертися, мусить бу-ти добре ознайомлений зі всімасуспільними напрямами свого ча-су й повинен уміти вичекати та-кож зручного часу, коли моженайкраще виконати свої заміри».Сам А. дотримувався цього прин-ципу. Завжди виступаючи протигрупівщини, конфронтації, вінбув одним із реально мислячихполітиків в укр. нац. русі 2-ї пол.19 ст.

П. у м. Київ.Тв.: Твори, т. 1. К., 1932; Моя спо-

відь: Вибрані історичні та публіцис-тичні твори. К., 1995.

Літ.: Ульяновський В., Короткий В.Володимир Антонович: Образ на тліепохи. К., 1997; Четверта академія па-м’яті професора Володимира Антоно-вича 26—27 берез. 1998 р. К., 1999.

В.А. Короткий.

АНТОНОВИЧ Дмитро Володими-рович (псевд. та криптоніми: Вой-наровський, Северин Войнило-вич, Муха, Подорожний, Скрип-тор, Шельменко, Gutta, Simplissi-mus, А.Д., Д.А., С.В.; 14(02).11.1877 — 12.10.1945) — укр. історикмист-ва і театру, архівознавець імузеєзнавець, політ. діяч. Н. вм. Київ. Син В.Антоновича. Бать-ко Михайла Антоновича та Марка

106АНТОНОВИЧ

Д.В. Антонович.

Антоновича. Освіту здобув у 4-йКиїв. г-зії (заснував тут громаду),Київ. (з 1895) і Харків. (з 1897)ун-тах. Створив театральну трупув Каневі (1894), керував трупами уЧернігові, Харкові. 1898 та 1899 —учасник з’їздів студентських гро-мад. Один із засн. Революційноїукраїнської партії (1900). Редагу-вав парт. вид. «Гасло», «Селя-нин», «Праця». З 1906 — на еміг-рації, навч. зх.-європ. мист-ву.Від 1912 — викл. у драм. шк.М.Лисенка, співпрацював у жур-налах «Сяйво», «Літературно-на-уковий вістник». У роки Першоїсвітової війни створив із чл. РУПгрупу на платформі СВУ. Чл. Бю-ро ЦК УСДРП (з 1917), діячУкраїнської Центральної Ради (1917—18; товариш голови УЦР, міністрмор. справ, міністр мист-в). Підчас режиму П.Скоропадського(див. Українська Держава) бравучасть в організації УАН та Акад.мист-в. 1919—20 — кер. укр. дип-ломатичної місії в Італії. 1921 —на еміграції: Відень, Прага (Чехія).Був серед фундаторів Українськоговільного університету (Відень, Пра-га), його ректор (1928—30, 1937—38). Співзасн. Українського істо-рично-філологічного товариства уПразі (1923), ініціатор створеннята дир. (з 1925) Музею визвольноїборотьби України у Празі, якийпровадив діяльність щодо збиран-ня, зберігання, систематизації йдослідження пам’яток нац.-виз-вол. боротьби укр. народу. А. —автор численних наук. праць, зо-крема з історії церк. буд-ва, жит-тєписів діячів історії України, тв.про укр. к-ру. Ім’ям А. названоМузей-архів Української вільноїакадемії наук у США.

П. у м. Прага.Тв.: Із історії церковного будівни-

цтва на Україні, вип. 1. Прага, 1925;Олександр Мурашко (1875—1919).Прага, 1925; Триста років українсько-го театру. 1616—1919. Прага, 1925; Ти-мко Бойчук (1896—1922). Прага, 1929;Українська культура. К., 1993.

Літ.: Жук А. Автобіографія Д.Ан-тоновича. «Сучасність», 1961, № 1;Ульяновський В.І. Дмитро Антонович.В кн.: Українська культура. К., 1993;Кардаш П., Кот С. Українці в світі.К.—Мельбурн, 1995; Лозенко Л. До іс-торії Празького українського архіву.«Генеза», 1995, № 1/3; Шандра В. Ан-тонович Дмитро Володимирович.В кн.: Українські архівісти: Біобібліо-графічний довідник, вип. 1. К., 1999.

Ю.А. Пінчук.

АНТОНОВИЧ Максим Олексі-йович (09.05(27.04).1835—14.11.

1918) — рос. публіцист, літ. кри-тик, філософ-матеріаліст. Н. вм. Білопілля у сім’ї дяка. ЗакінчивОхтирське духовне уч-ще, Харків.духовну семінарію (1855) та Пе-терб. духовну акад. зі ступенемканд. богослов’я (1859). Післязнайомства з М.Добролюбовим таМ.Чернишевським (з останнім унього зав’язалася особиста дру-жба) розпочав 1859 публіцистич-ну діяльність у ж. «Современ-ник». 1862 вийшов із духовногосану. Після смерті Добролюбова(1861) — провідний літ. критикжурналу, після арешту Черни-шевського (1862) — один із йогокерівників. Коли «Современник»було закрито, зайнявся перекла-дами, друкувався у низці вид., докін. життя лишався вірним ідеа-лам 60-х рр. 19 ст. А. розроблявфілос. концепцію, типологічноподібну до філософії класичногофранц. Просвітництва 18 ст. В їїоснові — матеріалістично сприй-нятий антропологічний принцип,ідея всемогутності розуму, запе-речення теології та метафізики,містицизму, спіритуалізму, суп-ранатуралізму. Природа, космосцікавлять А. лише настільки, на-скільки вони є основою існуван-ня людини. В галузі гносеологіївін — прихильник сенсуалізму,який спирається на ідеї І.Сєче-нова та К.Льюїса. Критикував ідеїслов’янофілів та почвенників, ви-ступав за «європеїзацію» Росії.Свої естетичні погляди, близькіпринципам М.Чернишевськогота М.Добролюбова, відстоювавдуже прямолінійно, даючи тен-денційні оцінки тв. І.Тургенєва таФ.Достоєвського. Виходячи з ан-тропологічного принципу, вважавестетичну насолоду нормальноюпотребою людської природи, за-перечував теорію «мистецтва длямистецтва», разом з тим критику-вав суто утилітарні погляди намист-во публіцистів «Русскогослова» (Д.Писарєва). Виступав зрізкою критикою реліг.-філос. ідейзб. «Вехи».

П. у м. Петроград (нині Санкт-Петербург).

Літ.: Пеунова М.Н.МировоззрениеМ.А.Антоновича. М., 1960; Чубинс-кий В.В.М.А.Антонович. Очерк жизнии публицистической деятельности. Л.,1961.

В.Ф. Пустарнаков.

АНТОНОВИЧ Марко Дмитрович(н. 07.07.1916) — укр. історик, пу-бліцист, організатор наук. праці удіаспорі. Президент УВАН у США

(від 1992), видавець ж. «Розбудовадержави», співредактор ж. «Укра-їнський історик». Н. в м. Київ уродині укр. історика Д.Антонови-ча. Онук В.Антоновича та братМихайла Антоновича. На емігра-ції з 1923. Вивчав єгиптологію вКарловому ун-ті у Празі (1936—39), Мюнхенському ун-ті (1945—49). Докторат УВУ (1942, історія).В’язень концтабору Терезієнштат(1944—45). Працював в універмазіта на шоколадній ф-ці в Канаді(1951—55). 1956—82 — в укр. від.Держ. радіо Канади. Автор працьз історії громадян. руху в Україні19 ст., епістолярної спадщиниукр. аристократії 19 — поч. 20 ст.,історії укр. студентства 20-х —40-х рр. 20 ст. та студій з історіїдоби античності на тер. Пд.України.

Тв.: Історичні концепції А.П.Свид-ницького. «Український історик», 1964,№ 2—3; П.Куліш в оцінці І.Не-чуя-Левицького. Там само, 1969, № 4;П.О.Куліш і О.Я.Кониський. Там само,1970, № 1/3; Зізнання Степана Тома-шівського: коментарі і переклад. Тамсамо, 1972, № 1/2; Коли постали Гро-мади? В кн.: Збірник на пошану проф.д-ра О.Оглоблина. Нью-Йорк, 1977;М.П.Драгоманов і «Вільне слово». «Ук-раїнський історик», 1978, № 4; До15-річчя Українського Історичного То-вариства: Декілька міркувань. Там са-мо, 1980, № 1—4; В.Липинський іД.Дорошенко. Там само, 1982/1983,№ 3/4, 1; «Киевская старина» (З приво-ду ювілеїв). Там само, 1983, № 2—4;Нова невдала концепція. Там само,1985, № 1—4; Омелян Сеник і МиколаСціборський. В кн.: Календар-альма-нах Нового шляху на 1991 рік. Торонто,1991; Шевченко і громади. «Слово ічас», 1992, № 3; 50-річчя УкраїнськоїВільної Академії Наук. «Українськийісторик», 1995, № 1/4.

Літ.: З династії славетних Антоно-вичів: Інтерв’ю Марка Антоновича для«Старожитностей». «Старожитності»,1993, № 19/24.

О.В. Ясь.

АНТОНОВИЧ Михайло Дмитро-вич (1910 — осінь 1955) — укр. іс-торик. Онук В.Антоновича і синД.Антоновича, брат Марка Анто-новича. Н. в м. Флоренція (Італія).Закінчив УВУ у м. Прага (Чехія).Захистив докторську дис. «Кн. Реп-нін, генерал-губернатор Саксонії»(1936). Наук. співпрацівник Ук-раїнського наукового інституту вБерліні (1936—41). Чл. Укр. іс-тор.-філол. т-ва у Празі. Викладавв ун-тах Бреслау (нині м. Вроц-лав, Польща) та Відня. ДоцентВіденського ун-ту. 1945 арешто-ваний у Берліні та депортований

107АНТОНОВИЧ

М.О. Антонович.

Мих. Д. Антонович.

Марко Д. Антонович.

до СРСР. За свідченнями колиш.ув’язнених, до серед. 1950-х рр.перебував у рад. концтаборах по-близу м. Норильськ (нині містоКрасноярського краю, РФ) таКолими (місцевість на пн. сх.азіатської ч. РФ). Автор студій зукр. історії 16—19 ст., зокрема на-ук.-популярних нарисів з історіїУкраїни. Вважав, що колоніза-ційний процес освоєння укр. зе-мель є найважливішим та визна-чальним чинником укр. історії.Деякі праці А., у т. ч. монографіяпро гетьмана П.Сагайдачного, за-лишилися неопубл.

Загинув у концтаборі Каєрканбіля Норильська, ймовірно, 1955.

Тв.: Козацьке військо у Смоленсь-кій війні. Варшава, 1937; Козацькийпроект Василя Капніста. «Сьогочасней минуле», 1939, № 2; Студії з часівНаливайка. Прага, 1941; Geschichte derUkrainischen Staatlichkeit. В кн.: Hand-buch der Ukraine. Leipzig, 1941; Kulturder Ostslaven. Breslau, 1941; Ukraine inRussischen Reiche (1764—1847). Wien,1942; Переяславська кампанія 1630 р.В кн.: Праці Українського історично-філологічного товариства у Празі, т. 5.Прага, 1944; Історія України, кн. 1—4.Вінніпег, 1966.

Літ.: Ohloblyn O. Ukrainian Histo-riography 1917—1956. «The Annals ofthe Ukrainian Academy of Arts and Sci-ences in the U.S.», 1957, vol. 5/6, N 4(18), 1/2(19/20); Крупницький Б. Істо-ріознавчі проблеми історії України.Мюнхен, 1959; З династії славетнихАнтоновичів: Інтерв’ю Марка Анто-новича для «Старожитностей». «Ста-рожитності», 1993, № 19/24; Тимо-щук В.Т. Спогади про Михайла Анто-новича. «УІЖ», 1998, № 3; Його ж. Іс-торія в бетон [М.Антонович]. «Зона»,1998, № 13; Яременко В.І. Історик Ми-хайло Антонович у спогадах в’язнівсталінських таборів. «УІЖ», 1998,№ 3; Його ж. Історик Михайло Анто-нович за спогадами політв’язнів.«Зона», 1998, № 13.

О.В. Ясь.

АНТОНОВИЧА ВОЛОДИМИРАКИЇВСЬКА ШКОЛА ІСТОРИ-КІВ — історіографічна шк. приКиїв. ун-ті. Ств. у 1880-х рр. зучнів і послідовників укр. вченогоВ.Антоновича. Зокрема, до неї на-лежали такі відомі історики, якД.Багалій, П.Голубовський, Н.Мол-чановський, М.Грушевський, О.Гру-шевський, М.Довнар-Запольський,В.Данилевич, І.Лінниченко, Д.До-рошенко, В.Базилевич, Н.Полон-ська-Василенко, П.Смирнов, П.Іва-нов, О.Оглоблин та ін. Як проф.Київ. ун-ту В.Антонович протя-гом 1880— 90-х рр. провів значнуроботу щодо заохочення талано-витої молоді до дослідницької

діяльності в галузі середньовічноїісторії України шляхом залученняїї до участі в археогр. експедиціях,до праці в архівах, через добір запевним планом тем для конкурс-них і дипломних робіт, магіс-терських і докторських дис., ре-комендації результатів їхніх наук.розробок до друку в провіднихнаук. вид. («Киевская старина»,«Университетские известия») то-що. Завдяки цьому, протягом до-сить короткого часу вдалося здій-снити низку монографічних до-сліджень з історії окремих регіо-нів та земель України й Білорусі,реалізовуючи на практиці ідеюМ.Костомарова про землю («об-ласть») як політ. одиницю. Саметому київ. шк. спочатку характе-ризувалася як «обласна», хоча на-ук. інтереси її представників ви-ходили далеко за межі історико-геогр. досліджень. Зосереджую-чись на широкому спектрі політ. ідуховної історії та історії соціаль-них відносин, учні В.Антоновичавиступили фундаторами власнихшкіл, відкрили нові напрями до-слідження укр. минулого. Спіль-ними для них були комплексністьдослідження, ґрунтовність джере-льної бази та наук. апарату розро-бок, глибоке проникнення в сутьпроблеми. Творчий доробок пре-дставників шк. став неоціненнимвнеском у вітчизн. історіографію,даючи підстави вважати її пер-шою нац. шк. досліджень історіїУкраїни.

Літ.: Томашівський С. ВолодимирАнтонович. Його діяльність на ниві іс-торичної науки (з нагоди ювілею).Львів, 1906; Грушевський М. Пам’ятіВолодимира Антоновича. «ЗНТШ»,1908, т. 82, кн. 3; Polonska-Vasilenko N.Two Conception of the History of Ukra-ine and Russia. London, 1968; Академіяпам’яті професора Володимира Анто-новича. 16—18 берез. 1993, м. Київ. К.,1994.

В.М. Матях.

АНТОНОВ-ОВСІЄНКО Володи-мир Олександрович (парт. псевд. —Штик, літ. псевд. — А.Гальський;21(09).03.1883—09.02.1938) — ре-волюціонер, держ. і військ. діяч.рад. періоду. Н. в м. Чернігів.Закінчив Владимирське піхотнеуч-ще (1904, Санкт-Петербург).Чл. РСДРП з 1903 (з черв. 1917РСДРП(б)). Від 1905 вів революц.роботу серед військових. 1906 за-суджений до страти за підготовкузбройного виступу в Севасто-польському гарнізоні, заміненої20-річною каторгою. Після втечі зв’язниці (1907) проводив рево-

люц. роботу в Фінляндії, а такожу С.-Петербурзі та Москві, 1910емігрував до Франції.

Вернувся в Росію 1917. Ужовт. 1917 — секретар Петрогр.військ.-революц. к-ту, один ізкер. Жовтневої революції 1917,брав участь в арешті чл. Тимчасо-вого уряду. Нар. комісар, чл. К-туз військ. і мор. справ. У листоп.—груд. 1917 — команд. Петрогр.військ. округом. У груд. 1917 —берез. 1918 — комісар з боротьбиз контрреволюцією на Пд., керу-вав рад. військами в боротьбі про-ти отамана О.Каледіна і Україн-ської Центральної Ради. У берез.—трав. 1918 — нар. секретар звійськ. питань УСРР, верховнийголовнокоманд. революц. війсь-ками України. У листоп. 1918 —січ. 1919 — команд. групою військКурського напряму, від 4 січ. 1919до черв. 1919 — команд. Українсь-ким фронтом. Чл. Ради оборониУСРР, у верес. 1918 — трав.1919 — Реввійськради Республіки(РВРР). 1921 — голова «комісіїВЦВК з боротьби з бандитизмом»у Тамбовській губ. У серп. 1922 —січ. 1924 — нач. ПолітуправлінняРВРР, чл. РВРР. Від 1924 — надипломатичній роботі, повноваж-ний представник у Чехословаччи-ні, Литві, Польщі. Нарком юсти-ції РРФСР (1937), чл. ЦВК СРСР.13 жовт. 1937 заарештований засфабрикованою справою. Страче-ний. Реабілітований 25 лют. 1956.

Літ.: Ракитин А. Именем Револю-ции… (Очерки о В.А.Антонове-Овсе-енко). М., 1965; Щусь О. ВолодимирОлександрович Антонов-Овсієнко. К.,1965; Сувениров О.Ф. Трагедия РККА.1937—1938. М., 1998.

О.Й. Щусь.

АНТОНОВСЬКИЙ Михайло Іва-нович (11.10(30.09).1759—1816) —укр. історик, публіцист і вида-вець. 1772 навч. в Київ. акад.,1779—83 — в Моск. ун-ті. Служиву Санкт-Петербурзі в Адмірал-тейській колегії, працював бібліо-текарем Імператорської публічноїб-ки. Близький друг прогресив-ного рос. письменника, просвіт-ника М.Новикова. Очолював «То-вариство друзів словесних наук».Видавав 1789 у С.-Петербурзі що-місячне вид. «Беседующий граж-данин» (3 ч., 12 кн.), де друкував-ся рос. революціонер, письмен-ник О.Радищев. А. — автор «Іс-торії про Малу Росію», опубл. вкн. І.Георгі «Опис усіх народів,які проживають у Російській дер-жаві» (СПб., 1799). Ним був вид-

108АНТОНОВИЧА

В.О. Антонов-Овсієнко.

рукований «Наркисс. Разглагол отом: узнай себе» Г.Сковороди. Цеперший із опубл. окремою бро-шурою тв. філософа («Библио-тека духовная, содержащая в себедружеские беседы о познании са-мого себя», 1798).

П. у м. С.-Петербург.Літ.: Геннади Г. Справочный сло-

варь о русских писателях и ученых,умерших в XVIII—XIX ст., т. 1. Бер-лин, 1876.

О.Л. Вільшанська.

АНТРАЦИТ (до 1962 — Боково-Антрацит) — місто обласного під-порядкування Луган. обл., рай-центр. Залізнична ст. Нас. 64 тис.осіб (2001).

Виник наприкінці 19 ст. 1896на тер. с-ща засновано акціонер-не «Товариство Боковських ан-трацитівських рудників Красиль-щикова і Шарапова». Райцентр з1936. Місто з 1938. В роки Великоївітчизняної війни Радянського Со-юзу 1941—1945 окуповане гітле-рівцями від 18 лип. 1942 до19 лют. 1943.

Провідні галузі пром-сті —вугільна, маш.-буд., металооброб-на, харчова.

Літ.: Абуладзе В.А. Антрацит: Путе-водитель. Донецк, 1985; Міста Украї-ни: Довідник. К., 1999.

Я.В. Верменич.

АНТРОПОГЕНЕЗ — 1) ціліснийпроцес становлення сусп. люди-ни, соціальної життєдіяльності йвсього соціального комплексу;2) перехідний період від тварин-ного світу до людського сусп-ва.Витоки А. містилися в еквато-ріальній зоні Африки, де бл.2 млн років тому в середовищі на-земних мавп — австралопітеківсклалися всі необхідні передумо-ви до їх олюднення. Перехідними(відносно людини сучасногофізичного типу) істотами періодуА. були презинджантропи, що вбіологічній систематиці одержалиназву Homo habilis, архантропи(пітекантропи та близькі до нихформи), відомі під назвою Homoerectus (бл. 1 млн років тому піте-кантропи досягли Пн. Африки іпочали освоювати Євразійськийконтинент), та палеантропи (не-андертальці), за якими закріпле-но назву Homo neandertalensis.Закінчився А. у різних частинахСтарого Світу, в т. ч. на тер.України, бл. 35 тис. років тому.Він ознаменувався виходом на іс-тор. арену людини сучасного

фізичного типу — Homo sapiens(людина розумна), з притаманни-ми їй свідомістю, працею та коле-ктивізмом, які становлять базисцілісного способу буття праобщи-ни. В археології період А. пред-ставлено пам’ятками ранньогопалеоліту.

Літ.: Семенов Ю.И. Как возниклочеловечество. М., 1966; История пер-вобытного общества. Общие вопросы.Проблемы антропосоциогенеза. М.,1983; Смирнов С.В. Становление основобщественного производства (матери-ально-технический аспект проблемы).К., 1983.

С.В. Смирнов.

«АНТРОПОЛОГІЯ» — щорічникКабінету антропології ім. Ф.Вов-ка при ВУАН. Провідну роль вйого діяльності відіграли учніФ.Вовка (зокрема, ред. часописубув А.Носов). Вони утворили ки-їв. антропологічну шк., що пра-цювала переважно в галузі етніч-ної антропології, збираючи й ана-лізуючи матеріали з різних регіо-нів України і суміжних областей(Кубані, Криму та ін.). У час. дру-кувалися статті з палеоантропо-логії, гематології, морфології іфізичного розвитку різних групнаселення, розвідки про діяль-ність антропологічних установУкраїни. За короткий період існу-вання (1927—30) вийшли друкомI—IV випуски. На поч. 1930-х рр.«А.» та наук. заклади, що займа-лися антропологічними питання-ми, були ліквідовані.

Літ.: Матеріали з антропології Ук-раїни, вип. 1—5. К., 1960—70.

В.І. Наулко.

АНТРОПОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА —галузь істор. науки (а в більшвузькому значенні — теоретико-методологічний підхід в істор. на-уці), для якої гол. об’єктом до-слідження є людина, зокрема їїістор. та етнічні типи, а не окреміістор. події та процеси. Для А.і.властиве цілісне розуміння сусп-ва як єдності екон. структури, со-ціальної організації та к-ри, тобто«всієї сукупності соціальних від-носин».

Одним із найважливіших на-прямів А.і. сьогодні є історія люд-ської ментальності (див. Анналівшкола) — пануючих у сусп-віустановок свідомості, системи об-разів та уявлень. Дослідженняментальності дає можливість по-яснити складний взаємозв’язокдуховного і соціального розвитку,причини як типових істор. фак-тів, так і унікальних подій-казусів(Ж. Ле Гофф, Ж.Дюбі, А.Гуре-вич). Такий підхід привів до фор-мування концепції «двох історич-них реальностей» — реальності«як такої» та «уявлень про себе»,які ця реальність створює у людейконкретної епохи.

Антропологічний істор. підхідє одним із методологічних напря-мів постмодернізму в історичнійнауці, він набув поширення в ме-дієвістських дослідженнях. В ос-танні роки ідеї, наук. інструмен-тарій і підходи А.і. використову-ються також дослідниками анти-чності, Нового часу та сучасності.

Літ.: Гуревич А. Историческая нау-ка и историческая антропология.«Вопросы философии», 1988, № 2;Барг М. О роли человеческой субъек-тивности в истории. «История СССР»,1989, № 3; Medievalia ucrainica: мен-тальність та історія ідей. К., 1992.

К.Ю. Галушко.

АНТРОПОНІМІКА (від грец.�����"�� — людина і '�(�� —ім’я) — спеціальна історична дис-ципліна, розділ ономастики і лек-сикології, що вивчає власні іменалюдей, спадкові особові назви,прізвища, прізвиська, а такожпсевдоніми, криптоніми, іменаперсонажів фольклору і худож.літ. Практика іменування людейвиникла на ранньому етапі розви-тку сусп-ва для ідентифікації йогочленів. Спочатку ім’я підказувализдебільшого різні обставини ро-динного життя, риси і характерлюдей, віра в магічну силу імені.Більшість особових імен походитьвід загальних. А. використовуютьдля реконструкції багатьох істор.подій і явищ: тогочасної флори,

109АНТРОПОНІМІКА

«Антропологія». Титульний аркуш.

фауни краю, вірувань, звичаїв,побутових предметів, професій,родинних зв’язків, простих по-нять духовного і матеріальногожиття народів, реалій минулого,не відображених в письмовихджерелах і які в наш час зникли.А. допомагає істотно, в деталях,доповнити істор. уяву про розви-ток сусп-ва в минулому. Вона —повноцінне істор. джерело, якевиконує допоміжну інформатив-ну функцію при встановленнігустоти, поширення, напрям-ків і характеру міграційних про-цесів, визначає національність, со-ціальний стан, походження нас.тощо.

Найдавніші укр. імена щедровідображені у фольклорі, письмо-вих джерелах, тв. мист-ва 10—11 ст. Система нац. іменуванняформувалася протягом багатьохвіків, починаючи від дохристиян.доби (Бажан, Вовк, Володимир,Кий, Святослав, Третяк, Мовчан,Шостак, Малуша та ін.). Основуукр. імен наступних століть скла-дають імена християн. календаря,які давали дитині під час хрещен-ня, — Василь, Микола, Петро,Катерина, Олена, Марія. На укр.мовному ґрунті вони набули нац.звукового оформлення, оброслирізними варіантами: Гриць, Лесь,Мисько, Настя, Гапка, Ганя то-що. На їхній основі утворено пе-реважну частину нац. прізвищ:Василенко, Василишин, Василь-ківський, Максименко, Макси-мович тощо. В 17 ст. найхаракте-рніший для Наддніпрянщини су-фікс -енко сягав 60 % суфіксівусіх прізвищ. Сьогодні укр. іменапоширені на всіх континентахсвіту.

Літ.: Спеціальні історичні дисцип-ліни. К., 1992.

Я.І. Дзира.

АНФОЛОГІОН (Антологіон, Тре-фологій, Цветослов, Цвітна мінея,Святкова мінея) — зб. текстів свя-ткових служб правосл. церквина всі свята року (див. Бого-службові книги в православ’ї). До17 ст. існував у рукописній тради-ції. Найдавніше в історії Українифундаментальне видання А., здій-снене у Києво-Печерській друкарніза ініціативи Є.Плетенецького1619, мало за змістом полемічнуспрямованість. У зб. опубл. служ-би на пошану перших рус. свя-тих — княгині Ольги, ВолодимираСвятославича, Бориса і Гліба. Фун-даментальне вид. обсягом 1048 с.було добре оздоблене, викорис-

товувалися різні шрифти. Здійс-нювалося за рукописом, підготов-леним І.Борецьким, на той час ігу-меном Києво-Михайлівського Зо-лотоверхого монастиря, архідия-коном З.Копистенським, який зві-рив рукопис з грец. оригіналом,переклав та відредагував чималостатей. У передмові вміщені відо-мості про започаткування Ки-єво-Печерської друкарні, після-мова написана Є.Плетенецьким іП.Бериндою. А. в 17—18 ст. неод-норазово видавався у різних реда-кціях у друкарні Києво-Печерсь-кої лаври, Львівській братській дру-карні, Новгород-Сіверській друкарні,Почаївській друкарні, Чернігівськійдрукарні.

Літ.: Огієнко І. Історія українсько-го друкарства, т. 1. Львів, 1925; Книга ідрукарство на Україні. К., 1964.

Л.А. Дубровіна.

АОРСИ — одне з сарматськихплемен (див. Сармати) або пле-мінне сарматське угруповання,назване за ім’ям головуючогоплемені. Вперше згадані Страбо-ном; за його даними, мешкали встепах Пн. Прикаспію («верхніаорси») та між Волгою і Доном. ЗА. ототожнюються сарматські па-м’ятки цих регіонів 2 ст. до н. е. —серед. 1 ст. н. е. А. брали участь вчисленних військ. конфліктах:наприкінці 1 ст. до н. е. воювалина боці боспорського царя (див.Боспорське царство) Фарнака зРимом, 45—49 н. е. були союзни-ками римлян та боспорського ца-

ря Котіса I в його боротьбі з бра-томМітрідатом VIII за боспорсь-кий трон. Відомі імена аорськихватажків цих часів: Спадін, Ев-нон. За даними Мели Помпонія таПлінія Старшого, в 2-й пол. 1 ст.н. е. аорси-амаксобії (тобто «ті,що живуть у возах») перекочувалив степи між Дніпром та Дністром.Тут виникло міцне військ.-політ.угруповання, назване Аорсією.Від серед. 2 ст. н. е. були аси-мільовані аланами і в антич. дже-релах не згадуються.

О.В. Симоненко.

АПАНОВИЧ Олена Михайлівна(09.09.1919—21.02.2000) — укр. іс-торик-медієвіст, письменниця. Н.в м. Мелекес (нині м. Димитров-град Ульяновської обл., РФ). 1937закінчила в Харкові серед. шк. йвступила до Всесоюзного кому-ніст. ін-ту журналістики (Моск-ва). У зв’язку з його ліквідацієюпродовжила навчання в Харків.пед. ін-ті на філол. ф-ті, який за-кінчила 1941. На поч. Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 евакуювалась у Пд. Ка-захстан, потім переїхала до Уфи(нині місто в Башкортостані, РФ),працювала 1942—44 кореспонден-том та інструктором вузлового ра-діомовлення Башкирського ра-діок-ту. 1944 повернулась в Украї-ну, до Києва. 1944—50 — н. с., ст.н. с., нач. від. давніх актів ЦДІАУРСР (Київ). 1945—48 — аспірант-ка ЦДІА УРСР. 1950 захистилаканд. дис. на тему «Запорозькевійсько, його устрій та бойові дії вскладі російської армії під час ро-сійсько-турецької війни 1768—74 рр.». 1950—52 — м. н. с., з1956 — ст. н. с. Ін-ту історіїАН УРСР.

1972 А. звільнена з ін-ту «заскороченням штатів». Через 22роки відновлена на роботі як та-ка, що звільнена «за політични-ми мотивами». 1973—86 А. пра-цювала ст. н. с. від. рукописівЦНБ АН УРСР (нині Ін-т руко-пису НБУВ). Впродовж цих роківзаймалася вивченням укр. руко-писної істор. книги 15—18 ст.Оскільки в Україні праці А. недрукували, вона публікувала їх уМоскві, Ленінграді (нині Санкт-Петербург), Вільнюсі, Таллінні.Виявивши в фондах б-ки матеріа-ли першого президента ВУАНакад. В.Вернадського, А. на їх ос-нові написала й опублікувала 20статей і монографію. 1987—91 —заст. вченого секретаря КомісіїАН УРСР з розробки наук. спад-щини В.Вернадського. 1988 наго-

110АНФОЛОГІОН

О.М. Апанович.

«Анфологіон». Титульний аркуш.Видання Києво-Печерської друкарні1619.

роджена срібною медаллю ВДНГза підготовку ювілейних експози-цій виставок В.Вернадського вМоскві та Києві. З 1986 на пенсії,але продовжувала працювати, бра-ла активну участь у наук., громад.і культ. житті України. ЛауреатДерж. премії України ім. Т.Шев-ченка (1994) та Фундації Омеля-на і Тетяни Антоновичів (США,1995).

П. в м. Київ. Похована наБайковому цвинтарі.

Тв.: Збройні сили України першоїполовини XVIII ст. К., 1969; ГетьманиУкраїни і кошові отамани ЗапорізькоїСічі. К., 1993.

Літ.: Білик І. Під знаком Діви, абоГороскоп для Олени Михайлівни.«ЛУ», 1994, 13 жовт.; Під знаком Кліо:На пошану Олени Апанович. Дніпро-петровськ, 1995; Олена МихайлівнаАпанович: Бібліографічний покажчик:(До 75-річчя від дня народження). К.,1995; Богачевська-Хом’як М. Людинаповної посвяти науці. «Неопалима ку-пина», 1995, № 7/8; Історія україн-ського середньовіччя: Козацька доба,ч. 1—2. К., 1995.

М.Ф. Дмитрієнко.

АПОКАЛІПТИЧНА ПРАВОСЛАВ-НА ЦЕРКВА — реліг. течія ухристиянстві. Виникла у 1920—30-х рр. на Вінниччині. Засн. цер-кви вважають уродженця м. Бер-дичів, людину на ім’я Нарцис,який проголосив себе Господнімпророком Іллею Хрестителем.А.п.ц. значною мірою модер-нізувала правосл. догматику. З та-їнств визнає: хрещення, сповідь(покаяння), омивання ніг, шлюб,священство (рукоположення, хіро-тонія), прилучення та єлеосвя-чення (соборування). В орг. планіскладається з цілком автономниху своїй діяльності громад, кожна зяких має власного пресвітера, ди-якона, дияконису, касира та ре-візійну комісію. Групу вірнихА.п.ц. очолює єпископ, який ви-свячує пресвітерів та дияконів.Керівним органом А.п.ц. є єпис-копська рада.

Окремі общини А.п.ц. діють унаш час на тер. Оратівського таПогребищенського р-нів Він.обл. (4 громади).

Літ.: Історія християнської церк-ви на Україні: Релігієзнавчий довідко-вий нарис. К., 1992; Порівняльні даніщодо кількості релігійних громад вУкраїні. «Православна церква», 1998,№ 9 (44); Історія релігії в Україні. К.,1999.

О.О. Крижановська.

«АПОКРИСИС» (грец. �"���-!�� — відповідь) — полемічний

трактат, спрямований проти Бе-рестейської церковної унії 1596 та їїапологетики в анонімно видано-му на поч. 1597 творі «Берестей-ський собор. Оборона Берестей-ського собору», що належав перуєзуїта П.Скарги. «А.» вперше над-рукований 1597—98 польс. мовоюв краківській друкарні протестан-та-антитринітарія О.Родецького.Твір вийшов під псевд. Христо-фора Філалета, за яким криєтьсяім’я М.Броневського. Бл. 1598 ви-дано в м. Острог під назвою«Апокрисисъ албо отповўдь накнижкы о съборў берєстейскомъ,имєнємъ людій старожитной рє-лўи грєчєской чєрєз ХристофораФилалєта врихль дана», в пер.староукр. мовою, ймовірно, ост-розьким публіцистом кін. 16 ст.Клириком Острозьким (який до-дав до нього фрагменти зі своготвору «Історія лістрикійськогособору»). «А.» написано з викори-станням методики викладу мате-ріалу, системи аргументації таідейного інструментарію, що куль-тивувалися в протестантськомувченому середовищі. У передмовідо твору міститься посвята польс.великому коронному гетьмануЯ.Замойському (1542—1605), ви-кладено причини написання кни-ги, її мету й структуру. Перші двіч. «А.» присвячені Берестейсько-му церк. собору 1596. У них гост-ро засуджуються митрополит ієпископи, які стали на шляхцерк. унії, а також доводиться за-конність правосл. собору духов-них і світських осіб у Бересті, ко-трі не визнали унію. М.Бро-невський надав своєму творовівиразної фактологічної спрямо-ваності. Він використав матеріали«Екстезиса» — опис правосл. Бе-рестейського церк. собору, щовийшов друком 1597 польс. мо-вою в краківській друкарні О.Ро-децького, листи правосл. ієрархівдо 1596, в яких вони прилюдновідмежовувалися від звинуваченьв унійних намірах, а також доку-менти, що засвідчували протиле-жне: їхню готовність визнатизверхність папи римського, ба-жання зрівнятися в привілеях зкатол. духівництвом, отриматиматеріальні вигоди й місця в се-наті.

Обґрунтовуючи конфесійніправа православних і протестан-тів у Речі Посполитій, автор «А.»звертався також до законодавчихактів, де вони формально гаран-тувалися (акт Люблінської унії

1569, сеймові конституції, генри-кові статті, в яких визначалисяосн. засади устрою д-ви, що трак-тувалися як незмінні, та ін.).Спростовуючи твердження П.Скар-ги про неканонічний характерправосл. Берестейського собору,М.Броневський обстоював прин-цип соборності правосл. церкви.З позицій реформаційної ідеологіївін наголошував на праві мирянрозмислювати над питанням віри,тлумачити реліг. догмати і не йтиза ієрархами — «сліпими прово-дирями», які навчають «неправ-дивій науці». У 3-й і 4-й ч. «А.» за-суджуються катол. теократизм,папські претензії бути єдинимглавою християн. церкви, крити-чно аналізуються результати Фло-рентійської церковної унії 1439 іспростовуються звинуваченняП.Скарги на адресу Сх. Церквияк реліг. інституції. ПричомуМ.Броневський показав себе бли-скучим полемістом, який тонкозастосовував логічний та ін. того-часні наук. методи (в т. ч. істор.критики), а також глибоким знав-цем Біблії, церк. патристики,праць світських і церк. істориків,протестантських богословів та ін.джерел. Підбиваючи підсумкисвоєї праці, автор «А.» зробив ви-сновок про канонічну, юрид. таістор. неправомірність Берестей-ської церковної унії 1596 і наголо-сив, що насильство над свободоюсовісті й конфесійні утиски загро-жують Речі Посполитій громадян.війною на реліг. ґрунті. «А.» отри-мав значний резонанс у реліг. таінтелектуальних колах країни, атакож справив ідейний вплив наполемічну укр. літ. 1-ї пол. 17 ст.Водночас серед частини правосл.

111АПОКРИСИС

«Апокрисис».Острог, 1598.Початкова сторінка.

богословів існувала настороже-ність щодо реформаційних погля-дів Христофора Філалета, про щосвідчать негативні оцінки йогопраці у вступі до «Служебника»(1629), виданого П.Могилою.

Літ.: Коялович М. Литовская цер-ковная уния, т. 1—2. СПб., 1859—61;Скабаланович Н. Об «Апокрисисе»Х.Филалета. СПб., 1873; Голубев С. Биб-лиографические замечания о некото-рых старопечатных церковно-славянс-ких книгах, преимущественно концаXVI и XVII столетия. «Труды Киевс-кой духовной академии», 1876, т. 1;Харлампович К. Западно-русские пра-вославные школы XVI и начала XVIIвека. Казань, 1898; Tretiak J. PiotrSkarga w dziejach i literaturze Unii Brzes-kiej. Krakуw, 1912; Возняк М. Історіяукраїнської літератури, т. 2. Львів,1921; Яременко П.К. Український пи-сьменник-полеміст Христофор Філа-лет і його «Апокрисис». Львів, 1964;Його ж. Исследование украинской по-лемично-публицистической литерату-ры конца XVI — начала XVII ст. К.,1966; Острозька Академія XVI—ХVII ст. Острог, 1977; Паславський І.В.З історії розвитку філософських ідейна Україні в кінці XVI — першій тре-тині XVII ст. К., 1984;Мицько І.З. Ост-розька слов’яно-греко-латинська ака-демія (1576—1636). К., 1990; Byliсski J.Marcin Broniewski — trybun szlachtywielkopolskiej czasуw Zygmunta III.Wrocіaw, 1994.

П.М. Сас.

АПОКРИФИ (�"&�(���— таєм-ний, прихований) — реліг. твори,близькі за жанром до біблійних(див. Біблія), але які не увійшлидо канону — Святого Письма. А.оповідають про події, які у Свято-му Письмі згадані побіжно. Пер-вісно церква не забороняла А. Наїхній основі створювалися пере-кази й легенди, які доповнювалиСвяте Письмо. Єретичні секти, зметою надати А. авторитету, при-писували їхнє авторство проро-кам, апостолам, отцям Церкви. ВУкраїну А. прийшли в 11—12 ст. зВізантії і Болгарії з перекладноюхристиян. літ., поширювалися усписках, в усній формі та церк.малярстві. В 16—17 ст. доповню-валися перекладами й переказамизх.-європ. походження.

А. поділяють на кілька груп —старозавітні (про створення світу,Адама та Єву, про Ноя, Мойсея,Соломона тощо); новозавітні (продитинство Ісуса Христа, суд надСпасителем, хресні муки, прихіддо пекла, «кінець світу», про Бо-городицю й апостолів). В Україніпоширеними були апокрифічнієвангелія Іакова, Хоми та Нико-дима. А. знаходимо в багатьох

фольклорних і оригінальних тво-рах укр. літ. Київської Русі (літо-писах, житіях святих, ораторсь-ких творах тощо). Найвідомішіапокрифічні тв. давнього періоду(12 ст. і пізніше): «Ходіння Бого-родиці по муках», «Слово о Лаза-ревім воскресенії», «Слово прозбурення пекла», «Ходіння апос-тола Андрія» тощо. Мова і стильА. видозмінювалися при перепи-суванні. А. отримали широке відо-браження не тільки в пам’яткахстаровинного укр. письменства, ай у фольклорі, образотворчомумист-ві. В 19 ст. у новій укр. літ.апокрифічні сюжети й мотиви об-робляли І.Котляревський, Т.Шев-ченко, І.Франко та ін. Найповнішузб. А. видав І.Франко — «Апокри-фи і легенди з українських руко-писів» (Львів, 1896—1910, т. 1—5).

Літ.: Возняк М. Історія українськоїлітератури, т. 1. Львів, 1920; Чижевсь-кий Д. Історія української літератури.Нью-Йорк, 1956; Історія українськоїлітератури, т. 1. К., 1967.

Я.І. Дзира.

АПОСТОЛ Данило Павлович(14(04).12.1654—29(17).01.1734) —військ. і держ. діяч України, геть-ман (1727—34) Лівобережної Ук-раїни. Походив з відомого козац.роду (див. Апостоли). 1682 обраномиргород. полковником. Полко-вий уряд у Миргородському полкуобіймав до 1686. Звільнено новимгетьманом І.Мазепою як прибіч-ника скинутого гетьмана І.Самой-ловича. 1693 знову обрано на пол-ковий уряд Миргород. полку,який обіймав до 1727. Як талано-витий військ. діяч прославив себепід час Азовсько-Дніпровських по-ходів 1695—1696, коли оволодівтурец. фортецями в гирлі Дніпра.1696 разом з гадяцьким полк. Бо-руховичем розбив на р. Ворскла(прит. Дніпра) війська крим. ханата гетьмана ханської України Пет-рика. Брав активну участь уПівніч-ній війні 1700—1721. 1701 в ранзінаказного гетьмана здійснювавпохід у Ліфляндію (частини сучас.Латвії та Естонії). Прославився вбитві 1701 під Ераствером (нинітер. Естонії), де керована ним ко-зац. кіннота навальною атакоюзахопила артилерію противника.1704 за наказом Петра I відправ-лений на чолі 3-тис. козац. кор-пусу в Польщу на допомогу коро-лю Августу II. Відзначився в битвіпід Варшавою 1705, однак незаба-ром на знак протесту проти утис-ків козаків з боку царськогоген. Паткуля самовільно залишив

Польщу і вернувся в Україну.28 жовт. 1708 разом з гетьманомІ.Мазепою перейшов на бік швед.короля Карла XII. Проте невдовзі,21 листоп., А. залишив швед. та-бір і прибув до військ Петра I. ЗаА. було залишено уряд миргород.полк. і всі його маєтки. Бравучасть уПрутському поході 1711 таПерському поході 1722 як наказ-ний гетьман укр. військ. У рокиправління Малоросійської колегії(1722—27) відстоював автономніправа Гетьманщини. Перебуваючивлітку 1723 у військ. таборі нар. Коломак (прит. Ворскли, бас.Дніпра), організував подачу імп.Петру I колективної чолобитноїна захист козац. прав і вольнос-тей. На поч. 1724 за участь в опо-зиційному русі за наказом імпера-тора його заарештовано і відправ-лено в ув’язнення до Санкт-Пе-тербурга. Звільнено на поч. 1725з-під варти, протягом року пере-бував у С.-Петербурзі під нагля-дом. 1 жовт. 1727 обрано гетьма-ном Лівобереж. України. У своїйдіяльності керувався нормами«Рішительних пунктів» 1728 Пет-ра II, які значно обмежували ав-тономний статус Гетьманщини;правив під наглядом царськогоміністра (резидента). Як гетьманА. багато зробив для впорядку-вання місц. адміністрації, рефор-мування системи судочинства,ліквідації зловживань у користу-ванні держ. земельним фондом(т. зв. ранговими маєтностями),розвитку зовн. торгівлі України.

П. у с. Сорочинці (нині с. Ве-ликі Сорочинці Миргородськогор-ну Полтав. обл.).

Літ.: Радакова Е. Гетьман Д.Апо-стол в роли колонизатора. «Киевскаястарина», 1891, № 6; Крупницький Б.Гетьман Данило Апостол і його доба(1727—1734). Авгсбург, 1948; Па-шук А.Й. Суд і судочинство на Лівобе-режній Україні в XVII—XVIII cт.(1648—1782). Львів, 1967.

В.М. Горобець.

«АПОСТОЛ» ЛЬВІВСЬКИЙ1574 — перша надрукована вУкраїні книга. Друкар Іван Федо-ров працював над нею у своїйльвів. друкарні від 25 лют. 1573 до15 лют. 1574. Містить традицій-ний церковнослов’ян. пер. «Діяньі послань апостольських» у ва-ріанті, вперше надрукованомуФедоровим і П.Мстиславцем 1564в Москві. За своїм складом «А.»Л.відрізняється від моск. насампе-ред тим, що наприкінці замістьофіц. післямови вміщено написа-

112АПОКРИФИ

Д.П. Апостол.

ну Федоровим «Повість откуду на-чася и како совершися друкарнясія». Автобіографічні матеріалитут підпорядковані публіцистич-ній меті: підняти соціальний пре-стиж друкарства, розкрити йогозначення для сусп-ва і тим самимстворити сприятливий клімат длявидавничої діяльності. Пишучи,що в Москві йому і П.Мстислав-цю «от многих началник і свяще-ноначалник» довелося зазнатипереслідувань, Федоров підкрес-лює, що допомогу у Львові йомунадали «мали ніциї в ієрейскомчину, інії ж неславнії в мирі». Від-кинувши гонитву за багатством,першодрукар свідомо обрав ін.шлях — терпіти злигодні та неста-тки, аби тільки мати змогу сіяти«духовні зерна». Він виправив де-які помилки попереднього вид.,вніс ред. зміни, наблизив текст дотого правописного варіанта, якийбув загальноприйнятим в Україні.Худож. оформлення «А.»Л. різно-манітніше, ніж його попередни-ка. На початку вміщено герб ли-тов. гетьмана Г.Ходкевича в рене-сансній архіт. рамці. Рамка по-вторена на звороті 2-го аркуша,де вона оформляє зображення ап.Луки. Зразком для художника бу-ла одна з тогочасних зх.-укр. ікон.На звороті останнього аркуша —друкарська марка І.Федорова:картуші, обрамлені ренесансниморнаментом з гербом Львова іособистим знаком друкаря. Відо-мо понад 90 прим. «А.»Л.

Літ.: Ісаєвич Я.Д. ПершодрукарІван Федоров та його послідовники на

Україні. Львів, 1975; Немировский Е.Л.Иван Федоров. М., 1983; Репродукція іукраїнський переклад післямови Апо-стола Львівського. В кн.: Ісаєвич Я.Д.Літературна спадщина Івана Федоро-ва. Львів, 1989; Опис примірниківАпостола Львівського. Там само.

Я.Д. Ісаєвич.

АПОСТОЛИ — укр. козаць-ко-старшинський рід 16—18 ст.,який відіграв помітну роль в істо-рії України. Вперше прізвище А.з’являється в козац. реєстрі війсь-ка Б.Хмельницького 1649 у спискуАндріївської сотні Миргородськогополку. Звали цього козака ПавлоОхрімович, очевидно, батько геть-мана Данила Апостола. У доку-ментах 1658 Павло А. — хомутець-кий сотник, який їздив до Москвипосланцем від миргород. полк.Степана Довгаля. 1659—60 він —гадяцький полк. і гетьман наказ-ний та водночас 1660 — миргород.полк. Його обирали полк. Мир-город. полку також 1671—73 і1676—78. Небіж Павла крилівсь-кий сотник Максим їздив 1672з дипломатичним дорученнямвід гетьмана П.Дорошенка докрим. хана.

Гетьман Данило А. мав трьохсинів і шість дочок, які продов-жили рід А. у 18 і в перших деся-тиліттях 19 ст. Син Павло (р. н.невід. — 1736) з 1727 — миргород.полк., брав участь у російсько-ту-рецькій війні 1735—1739, був смер-тельно поранений у битві під Гез-левом (нині м. Євпаторія).

Другий син Петро (р. н. не-від. — 1758) внаслідок недовірицарату до батька (гетьмана Д.Апос-тола) як батьків заручник змуше-ний був жити в Санкт-Петербурзіта Москві, де виховувався і навч.під наглядом кн. О.Меншикова.Ставвисокоосвіченою людиною, воло-дів лат., франц., нім., італ., польс.мовами. 1728 призначений лубен.полк., відтоді жив у Лубнах досмерті. Від трав. 1725 до трав.1727 писав франц. і рос. мовамисвій «Щоденник» — цінне істор.джерело, в якому розповів проскладні переговори щодо віднов-лення гетьманства в Україні. Йогосин Данило — генеральний хорун-жий, був чл. 2-ї Малоросійської ко-легії (1784—86); 1767 підписав про-ект «Нового уложення».

Третій син Василь помер мо-лодим, залишивши сина Якова,який обіймав високу посаду вМиргород. полку.

Зі смертю рос. полк. МихайлаДаниловича А. на поч. 19 ст. рід А.по чоловічій лінії припинився.

Дочки Данила А. були заміжніза вищими козац. посадовимиособами Гетьманщини: Марта —за полтав. полк. В.Кочубеєм, Ган-на — за ніжин. наказним полк.Л.Жураківським,Параска— за ге-неральним підскарбієм М.Скоро-падським (див. Скоропадські), Те-тяна — за бунчуковим товаришемІ.Ломиковським, Марія — за бун-чуковим товаришем А.Горлен-ком, Ганна (молодша) — за знат-ним військовим товаришем П.Ку-лябкою (див. Кулябки). Онуки ге-тьмана теж мали високі чини вполкових урядах.

Дочки Петра Даниловича (од-ружився в Москві з Анною Хера-сковою) — Софія, Олена і Катери-на вийшли заміж за рос. генера-лів. З Оленою одружився МатвійМуравйов. Їхній син Іван(1762—1851) додав до батьковогопрізвища й материне А. і став іме-нуватися Іван Муравйов-Апостол,тривалий час жив на Миргород-щині. Три його сини, підполк.рос. армії Сергій Муравйов-Апос-тол іМатвійМуравйов-Апостол тапрапорщик Іполит Муравйов-Апо-стол також жили в Україні, дедіяв на той час укр. центр декаб-ристського руху — Пд. т-во (див.Декабристів рух). Згадані триправнуки гетьмана А. брали уньому активну участь. Вони незабували своїх предків і продов-жували захищати права укр. на-роду. Їхні нащадки і нині живутьу Франції і шанують козац. родо-від гетьмана Данила А.

Припускають, що до цього жроду А. належали миргород. полк.Дем’ян Постоленко (1664) і Гри-горій Постоленко (1668) та право-береж. полк. Павло Апостол-Щу-ровський (1685—92).

Літ.: Модзалевский В.Л. Малорос-сийский родословник, т. 1. К., 1908;Оглоблин О. Апостоли. В кн.: Людистарої України. Мюнхен, 1959; Шев-чук В. Козацька держава. К., 1995.

Я.І. Дзира.

АПОСТОЛ-КЕГИЧ Єгор Іванович(1802 або 1803 — після 1850) —військовик, декабрист, поміщик.Зі старшинського роду, син офіце-ра. Виховувався вдома. Службурозпочав 1820 підпрапорщикомЧерніг. піх. полку. Від 1824 —прапорщик, ад’ютант розміщено-го у Василькові 2-го батальйону.Не будучи членом таємного т-ва(див. Декабристів рух), 11 січ.1826 (30 груд. 1825) приєднався доЧернігівського полку повстання,проте 15(03) січ. полишив його.За рішенням аудиторського де-

113АПОСТОЛ

«Апостол» Львівський.Початкова сторінка.

Герб роду Апостолів.

партаменту Гол. штабу, яке 24(12) лип. 1826 затвердив імп.Микола I, відбув шестимісячнеув’язнення в Бобруйській форте-ці, після чого повернувся на слу-жбу. 1828 через хворобу пішов увідставку, зобов’язавшись ме-шкати в Костянтиноградськомупов. Полтавської губернії.

1843—44 — виборний засіда-тель Костянтиноградського по-вітового суду, 1850 — суддя місц.межового суду. Володів 58 крі-паками й тисячею десятин землі.Друга частина його прізвища від-билась у назві населеного пунктуКегичівка, куди ввійшов х. Єго-рівка — маєтність А.-К.

Літ.: Восстание декабристов: Ма-териалы, т. 8. Л., 1925; Декабристы: Би-ографический справочник. М., 1988.

П.Г. Усенко.

АПОСТОЛОВЕ (до 1818— Воши-ве, 1818—1923 — Покровське) —місто Дніпроп. обл., райцентр. За-лізничний вузол. Нас. 18,1 тис.осіб (1998). Засноване у 18 ст.Уперше згадується 1812 як с. Во-шиве, власність офіцера у відстав-ці М.Апостола (див. Апостоли).1818 внесено до єпархіальних ре-сурсів під назвою Покровське.1904 поблизу Покровського спо-руджено залізничну ст. 1923 об’єд-нано с.Покровське і с-ще при за-лізничній ст. Апостолове в одиннаселений пункт — с-ще А. З цьо-го року — райцентр. Від 1956 —місто.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 А. було окуповане гітлерів-цями від 17 серп. 1941 до 6 лют.1944.

Літ.: Материалы для географии истатистики России, т. 1. СПб., 1863;ІМіС УРСР. Дніпропетровська об-ласть. К., 1969.

О.Г. Бажан.

АППІАН (’�""����; р. н. не-від. — 70-ті рр. 2 ст. н. е.) — рим.історик. Жив у Римі та Єгипті. Вйого написаній грец. мовою«Історії Риму» важливе місце по-сідає частина, присвячена війнамРиму з Мітрідатом VI Євпато-ром. А. докладно описав політикуМітрідата стосовно пн.-причор-номор. греків та скіфів і йогосмерть у Пантікапеї. Царя зрадивйого власний син Фарнак, що пе-рекинувся на бік римлян і правивна Боспорському царстві 15 роківпісля смерті батька.

М.В. Скржинська.

АПРИЛОВ Васил Євстатієв(21.07.1789—02.10.1847) — діячболг. нац. відродження, один ізперших ідеологів освіт. руху 19 ст.Н. в м. Габрово (Болгарія). Від1811 проживав у Одесі, де розгор-нув успішну торгово-пром. діяль-ність, кошти від якої витрачавспочатку на допомогу грец. бор-цям за незалежність. Під впливомкнижки українця Ю.Венеліна«Давні і сучасні болгари…» оста-точно сформувався як болг. про-світитель. За ініціативи А. і на йо-го кошти 1835 у м. Габрово буловідкрито перше новоболг. світсь-ке уч-ще, яке стало провідноюосвіт. установою в підготовцісвідомих болг. патріотів.

Одночасно разом із своїм спів-вітчизником Н.Палаузовим, якийтакож проживав у Одесі, А. залу-чав болг. молодь до навчання водес. та ін. навч. закладах Украї-ни. Зокрема, в Одес. та Херсон.духовних семінаріях, Рішельєвсь-кому ліцеї та ін. закладах за їх під-тримки здобули освіту кількамайбутніх діячів болг. нац.-виз-вол. руху. В Одесі А. написав і ви-дав болг. мовою низку своїхпраць, зокрема «Болгарські кни-жки, або якому слов’янськомуплемені власне належить слов’ян-ська азбука», «Денница (Зарядни-ця) новоболгарської освіти» (у 2-хкн.), «Болгарські грамоти…», «Дум-ки про сучасну болгарську освіту»та ін., в яких пропагував патріоти-чні ідеї і розглядав нац. освіту якпершооснову в боротьбі за нац.визволення Болгарії з-під турец.ярма.

П. у м. Галац (нині місто вРумунії).

П.С. Сохань.

АПТЕКА-МУЗЕЙ У ЛЬВОВІ —

музей речових пам’яток і доку-ментів з історії фармації та меди-цини. Заснований 1966 в старо-винному інтер’єрі аптеки «Під зо-лотим орлом», яка наприкінці18 ст. була окружною. Експозиціяств. з обладнання цієї аптеки таін. аптек Львів. обл. і експонатівфармацевтичного музею, що діявпри Львів. мед. ін-ті (засн.Л.Крилов).

Літ.: Бенюх Н. Історія фармації Га-личини (XVIII—ХХ ст.). Львів, 1999.

Я.Д. Ісаєвич.

АПТЕКМАН Йосип Васильо-вич (30(18).03.1849—08.07.1926) —революц. діяч, лікар, історик, ме-муарист. Н. в м. Павлоград в купе-цькій родині. Початкову освітуздобув у місц. хедері (єврейс. реліг.

шк.). Від 1867 навч. в Катериносл.г-зії. З 1870 — на мед. ф-ті Харків.ун-ту, прилучився до культ.-прос-вітницьких гуртків. 1871 перейшовдо Медико-хірургічної акад. уСанкт-Петербурзі, став чл. земля-цтва «катеринославців», пов’яза-ного із «чайковцями». Взимку1874/75 покинув п’ятий курс івлився в «ходіння в народ». 1875прийняв православ’я. Служив фе-льдшером у рос. глибинці.

1876 перебував у харків.-рос-товському колі народників, відякого був делегований до С.-Пе-тербурга й взяв участь у створеннінової орг-ції, 1878 названої «Зем-ля і воля». 1879 був на її Воронезь-кому з’їзді, після чого вів рево-люц. пропаганду на Кубані. Прис-тав до «Чорного переділу», входивдо редакції його друкованого ор-гану. 1880 арештований, до 1882утримувався під вартою, потім, до1885, — на засланні в Якутії(1883—84 — разом із В.Королен-ком). 1886 повернувся до Харкова,проте 1887, не діставши дозволузавершити студії, виїхав за кор-дон. Отримав диплом д-ра меди-цини в Мюнхені (Німеччина).1889 — знову на батьківщині. Від1890 — земський лікар у різнихмісцевостях Російської імперії, зо-крема в Херсонській губернії під часепідемії холери (звідти від земствабув направлений на петерб. мед.з’їзд, скликаний МВС). 1894 ввій-шов до партії «Народного права».Зблизився з соціал-демократами.Під час революції 1905—1907 керу-вав боївкою у м. Вільно (ниніВільнюс). Зазнав 6-місячного ув’я-знення. 1906 відпущений на пору-ки під заставу, емігрував. Співро-бітничав з меншовиками. Від 1917 —в Росії. Підтримав рад. владу.Працював у петрогр. Істор.-рево-люц. архіві.

1882—83 підготував спогадипро особи та події 1870-х рр.(опубл. в різних варіантах), 1913—16 вмістив «Записки семидесятни-ка» в ж. «Современный мир», у1920-х рр. видав низку статей ікниг про свою лікарську та рево-люц. практику, діяльність В.Бер-ві-Флеровського, Д.Рогачова, Г.Пле-ханова. Посмертно побачив світйого нарис «В.Г.Короленко: Чер-ты из личных воспоминаний»(«Каторга и ссылка», 1927, № 8).Останні роки життя провів умоск. будинку ветеранів.

П. у м. Москва.Тв.: «Былое». «Современная жизнь»,

1906, № 11; Партия «Народного пра-ва». «Былое», 1907, № 7; Общество

114АПОСТОЛОВЕ

В.Є. Априлов.

Й.В. Аптекман.

«Земля и воля» 70-х гг.: По личнымвоспоминаниям. Пг., 1924; Мои пер-вые шаги на пути пропаганды. М.,1926.

Літ.: Колосов Е. О.В.Аптекман какисторик «Земли и воли». «Былое»,1924, № 27—28; Беркова К.Н. О.В.Ап-текман. «Новый мир», 1927, № 11;Деятели СССР и революционногодвижения России. М., 1989.

П.Г. Усенко.

АРАБАЖИН Костянтин (Кость)Іванович (псевд.: К.Не-я, К.Недолята ін.; 14(02).01.1866—13.07.1929) —науковець, письменник, педагог,громад. діяч. Н. в м. Канів уродині дворянина. До 1883 навч. у1-й Київ. г-зії. Видав комедію«Поперед спитайся, а тоді й лай-ся» (1885). Переклав укр. мовоюмонографію М.Костомарова «Дум-ки про федеративні засновини наСтародавній Руси» (1886). По за-кінченні історико-філол. ф-ту Ки-їв. ун-ту (1889) доопрацював настудіях у Варшаві й опублікувавканд. дис. «Казимир Бродзинскийи его литературная деятельность»(1891; удостоєна премії ім. М.Пи-рогова та почесної академічноївідзнаки). Був близьким до рево-люц. кіл, перевозив нелегальнуліт. з Галичини, підтримував зв’яз-ки з І.Франком і М.Павликом, зчасописами «Зоря», «Діло», «Народ».Від 1892 — у Санкт-Петербурзі,викладав рос. літ. та естетику увійськ. навч. закладах, жін. курсах,театральному уч-щі. У Брокгауза іЄфрона енциклопедії надрукувавстатті «Галицко-русское литера-турно-общественное движение»,«Герцен-Искандер» та ін. Написавнарис «Славянские земли» як до-датковий розділ до здійсненогоП.Вейнбергом пер. з нім. 2-го то-му кн. «Иллюстрированная всеоб-щая история литературы» Й.Шер-ра (М., 1898). Виступав у рос.пресі, у «Вільній Україні» (1906),«Слові» (1908). 1899—1900 редагу-вав із кн. В.Барятинським газ.«Северный курьер», потому одно-осібно — газ. «Кавказские мине-ральные воды». Став одним із ор-ганізаторів Т-ва нар. ун-тів, очо-лив об’єднання митців «Медныйвсадник». Активно діяв у спілціписьменників, петерб. укр. клубі.1907—08 виголосив цикл лекцій(зокрема «Гоголь как поэт и мыс-литель», «Гоголь как драматург»,«Смерть Гоголя») по різних міс-тах, в т. ч. у Харкові, Києві, Одесі.Обнародував низку публікацій проТ.Шевченка. 1913 обраний проф.Гельсінгфорського ун-ту. Від 1918у Гельсінкі (Фінляндія) видавав

газ. «Русский голос», у Ризі(Латвія) редагував час. «День»(1922) і обіймав посаду ректорауніверситетських курсів.

П., потрапивши під автомо-біль, у м. Рига.

Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-графический словарь русских писате-лей и ученых (историко-литературныйсборник), т. 6. СПб., 1897—1904; Пав-ловский И.Ф. Краткий биографичес-кий словарь ученых и писателей Пол-тавской губернии с половины XVIII ве-ка. Полтава, 1912; Деятели современ-ности, ч. 1. М., 1914; Арабажин КостьІванович. «Україна», 1929, № 38; По-гребенник Ф.П. Іван Франко в україн-сько-російських літературних взаєми-нах. К., 1986; Конечный А.М. Араба-жин. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 1. М., 1989.

П.Г. Усенко.

АРАБСЬКІ СЕРЕДНЬОВІЧНІГЕОГРАФИ ТА ІСТОРИКИ ПРОЗЕМЛІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ. По-ширення в Араб. халіфаті світсь-кої освіти і науки, залучення довжитку антич. спадщини привелидо розквіту в арабів астрономії,географії та історії як осн. засо-бів пізнання навколишнього сві-ту. Зовн.-політ. й торг. контактиАраб. халіфату сприяли ознайо-мленню ісламського світу з тер.Сх. Європи. Її геогр. контури бу-ли окреслені в творах астрономів ігеографів Абу-л-Фіди, ал-Біруні(973—1048), ал-Хорезмі, ал-Фар-гані, ал-Ідрісі.

Перші згадки про слов’яндавніх (ас-сакаліб) належать до7—8 ст. (ал-Ахталь, бл. 640—710),частина з них була узагальненаі доповнена в працях учених9—10 ст. ат-Табарі (839—923),ал-Балагурі (п. 892), ал-Куфі(п. 926) — оповідь про похід пол-ководця Марвана ібн Мухаммадав глиб володінь Хозарського кага-нату на Пн. Кавказі (737), де вінзіткнувся зі слов’янами, які жилипо берегах «річки слов’ян». Ал-Якубі (9 ст.) сповіщає, що в боро-тьбі з військами арабів горці Кав-казу звернулися по допомогу доправителя слов’ян.

Перші згадки про русів містя-ться в працях ас-Са’алібі (961—1038), Ібн Хордадбеха, Ібн ал-Фа-кіха. Крім повідомлень про від-відування купцями-росами Баг-дада, до нас дійшла серія повідо-млень про «острів русів» (у тв. ІбнРусте, Гардізі, ал-Мукаддасі).Окрему групу свідчень про русівстановить оповідь про три групи(види) русів (ас-Славійа, Куйаба,ал-Арсанія) в ал-Істахрі, Ібн Хау-

каля, ал-Балхі (10 ст.). Проблемулокалізації цих груп остаточно невирішено. Твори ал-Масуді, ас-Сабі, Ібн Ісфендійара, Ібн Міска-вейха (п. 1030) оповідають пропоходи русів на Кавказ і до Кас-пійського м. 10—11 ст.

В Йахії Антіохійського, АбуШуджи знаходимо повідомленняпро хрещення Київської Русі. Середараб. мандрівників, які залишилиописи своїх подорожей по Сх. Єв-ропі, — Ібрагім ібн-Фадлан, ІбнЙ’акуб, ал-Гарнаті. В істор. тв.Ібн ал-Асіра (1160—1234) оповіда-ється про зх. похід монголо-тата-рів і про битву на р. Калка (див.Калка, битва на річці 1223). Досяг-нення араб. географів та істориківзнайшли своє продовження в тв.персидських і турец. вчених піз-нього середньовіччя.

Літ.: Крачковский И.Ю. Арабскаягеографическая литература. Избран-ные сочинения, т. 4. М.—Л., 1957; За-ходер Б.Н. Каспийский свод сведенийо Восточной Европе, т. 1—2. М.,1962—67; Новосельцев А.П. Восточныеисточники о восточных славянах и Ру-си VI—IX вв. В кн.: Древнерусское го-сударство и его международное значе-ние. М., 1965; Калинина Т.М. Сведенияранних ученых Арабского халифата:Тексты, перевод, комментарий. М.,1988; Коновалова И.Г. Восточные исто-чники. В кн.: Древняя Русь в свете за-рубежных источников. М., 1999.

А.Г. Плахонін.

АРАКЧЕЄВЩИНА — термін,який вживають для позначеннясистеми військ. та поліційних за-ходів і реформ у Російській імперії1-ї чв. 19 ст., зокрема створеннявійськових поселень. Походить відпрізв. гол. ініціатора реформ ген.від артилерії графа О.Аракчеєва(1769—1834). Військ. заходи Ара-кчеєва полягали у виокремленніартилер. частин у самостійні фор-мування, введенні нових статутів,штатів та принципів армійськоїкомплектації і управління, ди-візійній організації армії, ство-ренні рекрутського депо, впрова-дженні новітніх видів озброєннята ін. 1818 за дорученням імп.Олександра I Аракчеєв підготувавсекретний проект звільненнякріпосних селян, який не був реа-лізований. 1819 Аракчеєв — нач.військ. поселень, де поєднуваласяс.-г. праця з нещадною військ.муштрою. Запровадив у поселен-нях суворий режим та жорстку ре-гламентацію всіх сторін життя,що викликало численні завору-шення і повстання. В Українівійськ. поселення були засновані

115АРАКЧЕЄВЩИНА

О.А. Аракчеєв.

К.І. Арабажин.

в Катеринославській губернії, Сло-бідсько-Українській губернії та Хер-сонській губернії, а пізніше — наКиївщині й Поділлі. В дорево-люц. рос. історіографії під впли-вом негативних оцінок сучасни-ків Аракчеєва щодо його діяльно-сті сформувалася критична точказору на А. У рад. істор. науці тер-мін А. часто використовувався вширокому сенсі для означеннядеспотизму самодерж. режиму вРосії взагалі. В сучасній рос. істо-ріографії переглянуто попередніоцінки заходів А. у військ. сфері,деякі з них розглядаються як по-зитивні.

Літ.: Ратч В.Ф. Сведения о гр.А.А. Аракчееве. СПб., 1864; Граф Ара-кчеев и военные поселения 1809—1831. СПб., 1871; Отто Н.К. Черты изжизни гр. А.А. Аракчеева. «Древняя иновая Россия», 1875, № 1—3; О воен-ных поселениях при графе Аракчееве.«Русский вестник», 1890, № 2—4; Киз-веттер А.А. Император Александр I иАракчеев. В кн.: Исторические очер-ки. М.,1912; Герасимова Ю.И. АрхивА.А. Аракчеева. «Записки Отдела ру-кописей Государственной библиотекиим. В.И. Ленина», 1980, вып. 41;Миро-ненко С.В. Самодержавие и реформы.М., 1989.

О.В. Ясь.

АРАЛОВ Семен Іванович (30(17).12.1880—22.05.1969) — рад. держ. івійськ. діяч. Н. в м.Москва в купе-цькій сім’ї. Закінчив комерційнеуч-ще та Комерційний ін-т у Мос-кві. З 1903 — в революц. русі, мен-шовик. 1905 мобілізований до ар-мії, учасник російсько-японськоївійни 1904—1905, прапорщик.Учасник Першої світової війни,штабс-капітан. Після Лютневоїреволюції 1917 — заст. голови, го-лова армійського к-ту 3-ї армії.Після Жовтневої революції 1917примкнув до більшовиків. Від січ.1918 — нач. оперативного від.Моск. військ. округу, нач. опера-тивного від. наркомату з військ. імор. справ РСФРР. Від верес.1918 — чл. Революц. військ. ради(РВР), одночасно воєнком Польо-вого штабу, пізніше — нач. Роз-відувального управління Польово-го штабу РВР. В черв. 1919 —груд. 1920 — чл. РВР 12-ї, 14-ї ар-мій, Пд.-Зх. фронту. В січ.—берез. 1921 — чл. РВР Київськоговійськового округу, чл. рад. рос.-укр. делегації на мирних перегово-рах з Польщею (див. Ризькиймирний договір між РСФРР і УСРРта Польщею 1921). Надалі до 1925перебував на дипломатичній ро-боті в Литві, Туреччині, Латвії, чл.

колегії Наркомату закордоннихсправ СРСР. З 1927 — чл. президіїВищої ради нар. г-ва СРСР, чл.колегії Наркомфіну. Від 1938 —заст. дир. літ. музею. УчасникВеликої вітчизняної війни Радян-ського Союзу 1941—1945, од 1946 —на парт. роботі в Москві, з 1957 напенсії. Нагороджений орденамиЛеніна, Червоного Прапора, Віт-чизняної війни 1-го і 2-го ст., Чер-воної Зірки, орденами Польщі, ме-далями.

П. у м. Москва.Тв.: Ленин вел нас к победе: Вос-

поминания. М., 1989.

Л.В. Гриневич.

АРАНДАРЕНКО Микола Івано-вич (1795—1867) — укр. історик,статистик, етнограф. У 40-х рр.19 ст. очолював Полтав. скарбовупалату. 1848—52 опублікував «За-писки о Полтавской губерніи,составленные в 1846 году» (т. I—III, М., 1848—52), в яких подановідомості з історії економіки По-лтавщини від найдавніших часів,діяльності держ. установ, цінніетногр. та фольклорні матеріали.

Ю.З. Данилюк.

АРБУЗИНКА (до 1946 — Гарбу-зинка) — с-ще міськ. типу Ми-кол. обл., райцентр. Розташов. нар. Арбузинка (бас. Пд. Бугу), за4 км від залізничної ст. Кавуни.Нас. 8,3 тис. осіб (1999). У серед.18 ст. місцевість почали заселятиселяни — втікачі з Брацлавщини,Київщини, Поділля, Волині, Пол-тавщини. Всі поселення злилися

в одне село — А. Від 1817 А. —військове поселення, на тер. якогорозмістився полк Бузької улансь-кої д-зії. Райцентр 1930—62 та від1966. З 1967 — смт.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 була окупована гітлерівцямивід 17 серп. 1941 до 6 лют. 1944.

Літ.: ІМіС УРСР. Миколаївськаобласть. К., 1971; Памятники историии культуры Украинской ССР: Ката-лог-справочник. К., 1987.

Я.В. Верменич.

АРГАТИ (від грец. )����— праця,робота) — назва наймитів ізсічовиків, а також бродяг на Запо-розькій Січі 18 ст., які зароблялизасоби для існування на промис-лах, а також працею в різних ре-гіонах України, Кримського ханс-тва, Волощини та Молдови. А.брали участь у гайдамацькому русі.Згадуються в укр. фольклорі.

Літ.: Рудченко И.Я. Чумацкие на-родные песни. К., 1874.

О.І. Гуржій.

АРГЕНТИНА (Argentina), Арген-тинська Республіка — д-ва у Пд.Америці. Розташов. в пд.-сх. час-тині материка. Омивається вода-ми Атлантичного океану. Пл.2,8 млн км2. Нас. 37,4 млн осіб(2001). Столиця — м. Буенос-Айрес. Офіц. мова — іспанська.А. — республіка. За формою держ.устрою — федерація. Глава д-ви —президент. Законодавчу владуздійснює двопалатний парла-мент.

У доколумбову епоху корін-ним нас. були індіанці. 1536 іспа-нці заснували порт Буенос-Айрес.1776 створено віце-королівствоЛа-Плата. 1810 почалася збройнаборотьба нащадків колонізаторівпроти метрополії, її очолив ген.М.Бельграно. 9 лип. 1816 прого-лошено незалежність Об’єднанихпровінцій Ла-Плати. В груд. 1825територіальні суперечки призвелидо війни з Бразилією. В груд. 1826А. стала республікою на чолі зпрезидентом. У 2-й пол. 19 ст. ін-тенсивно розвивалося с.-г. вир-во, збільшився приплив емігран-тів європ. походження. Це пере-творило А. на найбільш «європеї-зовану» країну Лат. Америки. Уроки Першої світової війни та Дру-гої світової війни А. дотримува-лася нейтралітету. Лише у берез.1945, після приходу до владиХ.Перона, вона оголосила війнуНімеччині та Японії. 1966—71 та

116АРАЛОВ

Титульний аркуш другої частини«Записок о Полтавской губерніи»М.Арандаренка. Полтава, 1849.

С.І. Аралов.

1976—83 при владі в А. буливійськ. хунти. 1982 А. програлавійну Великій Британії за Фолк-лендські о-ви (під назвою Маль-вінські о-ви перебували під вла-дою А. протягом 1820—33). Від1990-х рр. в А. здійснюютьсяекон. реформи. 1995 А. ініціюваластворення пд.-амер. спільногоринку (МЕРКОСУР).

1921 А. була однією з небага-тьох країн світу і єдиною в регіо-ні, яка визнала Українську Народ-ну Республіку. 5 груд. 1991 А. ви-знала незалежну Україну, 6 січ.1992 між Україною та А. встанов-лено дипломатичні відносини.

Літ.: История Латинской Амери-ки: Доколумбова эпоха — 70-е годыХIХ в. М., 1991; Альперович М.С., Слез-кин Л.Ю. История Латинской Амери-ки (с древнейших времен до началаХХ в.). М., 1991.

А.Ю. Мартинов.

Українці в Аргентині. Перші12 укр. родин (69 осіб) в А. булизареєстровані 27 серп. 1897. Ниніукр. діаспора нараховує 350 тис.осіб. 100 тис. українців зосере-джено у пров. Буенос-Айрес,129 тис. — Місьйонес, 25 тис. — вЧако. Найбільше українців у міс-тах Буенос-Айрес, Ла-Плата, Бе-ріссо, Енсенада, Магдалена, Лу-ан, Апостолес, Посадас, у провін-ції Чако. 50 % зайняті у сфері с.госп-ва.

Важливу роль у становленніорганізованих форм співжиття ук-раїнців в А. відіграла церква.Єпископ І.Сенишин, призначе-ний 1912 митрополитом А.Шеп-тицьким, заснував тут укр. чи-тальню в Азарі, клуб «Україна» вАпостолесі та перший с.-г. коопе-ратив. Згодом І.Сенишин став ме-ром Апостолеса. У лют. 1924 в Бу-енос-Айресі засновано «Молодугромаду» (з серп. — «Просвіта»).Такі самі т-ва були організовані йв ін. місцях поселення українців істали філіями центр. «Просвіти».На поч. 1940-х рр. їх існувало 24,на кінець 1980-х рр. — 16. Прифіліях діють «рідні школи», танц.ансамблі, хорові колективи, капе-ли бандуристів. Активну роль у1920—30-х рр. відігравав Робітни-чий союз (1928, з 1929 — Союзробітн. орг-цій, з 1932 — Союзукр. і білорус. робітн. орг-цій). Уцей час діяли Т-во взаємної допо-моги (1926), Укр. нац. клуб (1930),Доброчинна спілка жінок (1931),Спілка інженерів (1931), Бюроопіки над укр. емігрантами (1932).1933 постала Укр. стрілец. грома-

да, яка 1938 об’єдналася з т-вом«Сокіл» і діяла як Орг-ція держ.відродження України (з 1939 —Відродження), нині має 9 філій.Від 1943 діє К-т українців в А.Низка орг-цій постає з прибуттямпіслявоєн. еміграції: Укр. клуб(1947), Союз українок (1948),Спілка укр. науковців, митців ілітераторів (1949), Укр. інформа-тивно-видавничий ін-т (1949),Спілка укр. молоді (1950), Братст-во укр. січових стрільців (1950),Укр. катол. об’єднання (1951),Союз аргентинсько-укр. студен-тів (1953). 1947 відбувся 1-й Кон-грес українців в А., де було ство-рено Укр. центр. репрезентацію,яка об’єднала понад 20 укр. орг-цій. Діють Т-во укр.-аргентин-ських високошкільників, Т-во до-помоги дітям Чорнобиля, Укр.культ. т-во ім. 27 серпня та ін.

Від 1928 в А. видавались і ви-даються укр. часописи «Батьків-щина», «Дзвін», «Життя», «Знан-ня», «Клич», «Наш клич», «Проле-тар», «Рідний край», «Світло»,«Україна», «Українська робітничагазета», «Українське слово» та ін.

При більшості укр. громад не-залежно від політ. і реліг. переко-нань існують «рідні школи». Пер-ша була відкрита 1910 на околиціБуенос-Айреса, де навчалося 30 уч-нів. З них було організовано пер-ший дитячий хор. В Буенос-Ай-ресі розташов. філія Рим. укр. ка-тол. ун-ту, при якій діє укр. г-зія,є хорові й танц. колективи, капе-ли бандуристів. 1952 організова-но театральну студію ім. ЛесяКурбаса. 1971 відкрито пам’ятникТ.Шевченкові в Буенос-Айресі,пізніше пам’ятники Кобзаревівідкрито в м. Апостолес та Обера.Вулиці міст носять ім’я Т.Шев-ченка, І.Франка, М.Шашкевича,І.Сенишина, кн. Володимира Свя-тославича, кілька називаютьсяУкраїна.

Літ.: Онацький Є. Українці в Пів-денній Америці. Українці в Аргентині.В кн.: Українці у вільному світі. Джер-сі-Сіті, 1954; Пропам’ятна книга будо-ви пам’ятника Тарасові Шевченкові вБуенос-Айресі. Буенос-Айрес, 1971;Василик М. Українські поселення вАргентині. Мюнхен, 1982; Зарубіжніукраїнці: Довідник. К., 1991; Зберігаю-чи українську самобутність. К., 1992;Українці в Аргентині. К., 1999; Тро-щинський В.П., Шевченко А.А. Українців світі. К., 1999; Українці: Історико-ет-нографічна монографія, кн. 1. Опіш-не, 1999.

О.О. Ковальчук.

АРДАГАСТ — ватажок одного звійськ.-тер. союзів склавенів Ни-жнього Подунав’я, який згаду-ється Феофілактом Симокаттою(поч. 7 ст. н. е.) у зв’язку з подія-ми кін. 6 ст. н. е. Воював з Візан-тією в союзі з аварами, а також зоб’єднанням ін. слов’ян. ватаж-ка — Мусокія.

Літ.: Свод древнейших письмен-ных известий о славянах, т. 2. М., 1995.

Р.В. Терпіловський.

АРЕНДТ Микола Андрійович(13(01).10.1833—24(12).12.1893) —лікар, громад. діяч, учений. Д-рмедицини (1862). Н. в м. Сімферо-поль в родині лікаря-чиновника,землевласника Андрія Арендта(1795—1862). Закінчив Сімферо-польську г-зію та Медико-хірур-гічну акад. у Санкт-Петербурзі.Служив у військ. госпіталях, імпе-раторській варті, Азіат. департ.МЗС. Від 1865 — у відставці.Повернувся до Сімферополя, пра-цював у міськ. амбулаторії, за-ймався приватною практикою,зокрема хірургічною. 22(10) жовт.1865 одружився з дочкою таврій-ського віце-губернатора АдріянаСонцова княжною Софією. Від1867 брав активну участь у земсь-ких заходах, виконував обов’язкисекретаря губернського земськогозібрання. Організував курси сес-тер милосердя та фельдшерськікурси. 1875 обраний гласним Сім-феропольської міськ. думи, голо-вував у губернській управі, 1879став попечителем доброчиннихзакладів. В останній період життямешкав у власній садибі на око-лиці м. Ялта.

Цікавився теорією орнітолету.Обстоював можливість нетради-ційних авіаконструкцій на аеро-біомех. засадах (за принципамипташиного польоту). Запускав екс-периментальні апарати-«літучки»(без двигуна). Автор ст. «К воп-росу о воздухоплавании» («Зна-ние», 1874, № 9), брошури «Овоздухоплавании, основанном напринципах парения птиц» (Сім-ферополь, 1889) та ін. праць.

П. у с. Ісари Ялтинського пов.Таврійської губ. Похований біляводоспаду Учан-Су, а 1976 прахперенесено на міськ. Полікуров-ський пагорб.

Літ.: Авиация в России. М., 1988;Секуров Н.К. Крылья доктора Арендта.«Известия Крымского республиканс-кого краеведческого музея», 1993—95,№ 3, 6—9; Когонашвили К.К. Краткийсловарь истории Крыма. Симферополь,1995.

П.Г. Усенко.

117АРЕНДТ

АРЕНДТ (Arendt) Ханна (14.10.1906—04.12.1975) — нім.-амер. по-літолог, філософ, наук. розробкиякої широко використовуються,зокрема й укр. науковцями, прианалізі соціальної історії 20 ст. Н.в м. Лінден, поблизу Ганновера.Учениця К.Ясперса, М.Гайдеґґе-ра, Е.Гуссерля. Здобула освіту зкласичної філології та теології вун-тах Кенігсберга (нині м. Ка-лінінград, РФ), Берліна та Мар-бурга. Докторську дис. про по-няття любові у вченні християн.теолога Августина Блаженногозахистила в Гейдельберзі 1928(під кер-вом К.Ясперса). 1933після приходу в Німеччині до вла-ди нацистів емігрувала до Фран-ції. Від 1940 — в США, де співп-рацювала в кількох міжнар. єв-рейс. орг-ціях. 1946—49 — гол.ред. вид-ва «Shoken Books». Від1963 — проф. Чиказького ун-ту.Од 1967 — проф. Нової шк. со-ціальних досліджень (Нью-Йорк).Викладала в ун-ті Берклі (Каліфо-рнія), Принстонському та Колум-бійському ун-тах. Почесний д-рбагатьох ун-тів, лауреат премій вгалузі соціальних наук Німеччи-ни, США, Данії. З точки зору А.,небезпека для світ. цивілізації унаш час має не лише зовн. похо-дження — від природних катак-лізмів або «зовнішнього варварст-ва». Сьогодні цивілізація можепороджувати варварство з самоїсебе. Найрадикальнішою йогоформою є феномен тоталітариз-му. Цій проблемі присвячена кн.А. «Витоки тоталітаризму» («TheOrigins of Totalitarianism», 1951),завдяки якій вона стала всесвіт-ньо відомою як політ. філософ.

У пізній кн. «Життя свідомос-ті» (1971), яка є продовженнямпраці «Становище людини» («TheHuman Condition», 1958), А. розг-лядає проблеми співвідношеннямислення, судження та волі. Волятрактується нею як імпульс доздійснення певних цілей у дії; во-льова дія пов’язана зі свободоюволі, самовизначенням особисто-сті та відповідальністю за все бут-тя; воля не раціональна, а імпера-тивна.

П. у м. Нью-Йорк.Тв.: Становище людини. Львів,

1999; Джерела тоталітаризму. К., 2002;Між минулим і майбутнім. К., 2002.

Літ.: Gesprдche mit H. Arendt. Mьn-chen, 1976; Habermas J. Philosophisch-politische Profile. Frankfurt am Main,1981; Barley D. H.Arendt. Mьnchen,1990.

А.А. Кара-Мурза.

АРИСТОВ Микола Якович(1834—07.09(26.08).1882) — істо-рик. Н. в Тамбовській губ. Закін-чив Казанську духовну акад.(1858), де під впливом рос. істо-рика А.Щапова сформувався йогоінтерес до істор. науки. Викладаврос. історію в ун-тах: Казансь-кому (1867—69), Варшавському(1869—73), Харків. (1873—75). З1875 — проф. Ніжинського іс-торико-філол. ін-ту ім. кн. О.Без-бородька. Одним із перших звер-нувся до вивчення екон. історії ча-сів Київської Русі (магістерськадис. 1866), нар. рухів (докторськадис. 1871). Займався також до-слідженням давньорус. літописів,зокрема церк.-істор. аспектів їхзмісту; проблемами розвитку рос.істор. науки, нар. побуту та фоль-клору. Присвятив ґрунтовну пра-цю істор. значенню тв. М.Гоголя,брав діяльну участь у роботі Архе-огр. комісії й етногр. від. Рос.геогр. т-ва, делегат кількох архе-ол. з’їздів, чл. Моск. археол. т-ва(з 1869).

П. у м. Ніжин.Тв.: Промышленность Древней

Руси. СПб., 1866; Хрестоматия по рус-ской истории для изучения древне-русской жизни, письменности и лите-ратуры от начала письменности доXVI в. Варшава, 1870; Московскиесмуты в правление царевны СофьиАлексеевны. Варшава, 1871; Разработ-ка русской истории в последние двад-цать пять лет. «Исторический вест-ник», 1883, № 9; Сочинения Н.В. Го-голя со стороны отечественной науки.СПб., 1883; Первые времена христи-анства в России по церковно-истори-ческому содержанию русских летопи-сей. СПб., 1888.

Літ.: Языков Д.Д. Обзор жизни итрудов покойных русских писателей,вып. 2. СПб., 1885; Русский биографи-ческий словарь, т. 2. СПб., 1900; Ца-мутали А.Н. Николай Яковлевич Ари-стов. «Труды Ленинградского отделе-ния Института истории АН СССР»,1963, вып. 5.

Е.М. Піскова.

АРИСТОКРАТІЯ (від грец. ����

!�� — кращий, &���� — влада,сила, у буквальному розумінні —влада найкращих) — 1) формадерж. ладу, за якої правлінняздійснюється представниками ро-дової знаті; 2) спадкова знать, ви-щий стан, привілейована соціаль-на група, верства або прошароктрадиційного сусп-ва з особли-вим статусом, котрий має винят-кові права, переваги та можливо-сті порівняно з ін. соціальнимигрупами, верствами, прошарка-ми; 3) панівна верхівка сучасного

сусп-ва (переважно в негативно-му сенсі).

Термін «аристократія» для по-значення певного типу держ. ладувперше застосували давньогрец.філософи Платон і Арістотель.Арістотель, зокрема, розглядав А.як одну з трьох «правильних»форм будови держави (поряд змонархією (див. Монархізм) і по-літією). В антич. політ. теорії пра-вління А. вважалося найкращим,найкомпетентнішим і безкорис-ливим. Як соціальна спільнота А.з’являється в антич. сусп-ві. Установих (див. Стани) сусп-вахдоби середньовіччя та ранньомо-дерних часів (Новий час) А.відігравала провідну роль. Протя-гом 17 — поч. 20 ст. у ході со-ціальної реструктуризації зх. су-сп-ва — переходу від середньовіч-них станових монархій до модер-них націй і нац. д-в традиційна А.розчинилася в індустріальному су-спільстві. Тоді ж відбулася руйна-ція традицій соціальної спадко-ємності та духовного наступницт-ва, які побутували в добу серед-ньовіччя й слугували своєрідниммеханізмом відтворення старої А.Натомість постали нові соціальніієрархії, зокрема еліта, що пев-ною мірою наслідувала зовн. ат-рибути традиційної А. (стиль, ма-нера поведінки, деякі ціннісніорієнтири та ін.). Проблеми А. таїї ролі у сусп. житті порушувалисяу працях Ф.Ніцше, М.Бердяєва,Х.Ортеги-і-Гассета та багатьохін. учених і мислителів. Щодо по-літ. еліт сучасного сусп-ва термін«аристократія» застосовуєтьсяздебільшого у негативному сенсі,за винятком концепцій класично-го консерватизму та неоконсерва-тизму. Похідне поняття від тер-міна «аристократія» — «аристо-кратизм» вживається для позна-чення: 1) сукупності рис, прита-манних знаті у широкому сенсі,зокрема властивих аристократамманер поведінки, витонченості,вишуканості смаку, звичок, есте-тизму та ін.; 2) особливого типудуховності та стилю життя. По-няття А. широко побутувало вукр. історіографії 19 — 1-ї третини20 ст. Спершу переважно у нега-тивному сенсі в межах дихотоміч-ного протиставлення «народ» —«аристократія» у студіях істориківнародницького напряму. Зокре-ма, М.Костомаров застосовує тер-мін «аристократизм» для позна-чення негативного, руйнівногочинника істор. процесу, якийпризвів до розпаду Речі Посполи-

118АРЕНДТ

Х. Арендт.

М.Я. Аристов.

тої. З поширенням державниць-кого напряму в нац. історіографії1920—30-х рр., зокрема в студіяхВ.Липинського, термін «аристо-кратія» використовується перева-жно в позитивному розумінні, на-ближеному до його первинногозначення. У рад. історіографії по-няття А. застосовувалося у ретро-спективному контексті. В сучас-них наук.-істор. студіях і публіци-стиці термін «аристократія» частовживається як синонім терміна«еліта».

Літ.: Костомаров Н.И. Две русскиенародности. «Основа», 1861, № 3; Йо-го ж. Последние годы Речи Посполи-той. «Вестник Европы», 1869, № 2—12; Аристотель. Политика. М., 1911;Ашин Г.К. Современные теории элиты:Критический очерк. М., 1985; Орте-га-і-Гассет Х. Вибрані твори. К., 1994;Яковенко Н.М. Українська шляхта зкінця XVI до середини XVII ст. (Во-линь і Центральна Україна). К., 1993;Липинський В.К. Твори. Архів. Студії,т. 6, кн. 1. К., 1995; Консерватизм: Ан-тологія. К., 1998; Оглоблин-Мезько О.Люди Старої України та інші праці.Острог—Нью-Йорк, 2000.

О.В. Ясь.

АРІАНСТВО — одна з течій вранньому християнстві, що ви-никла на поч. 4 ст. Засн. був алек-сандрійський священик Арій (256—336). За вченням А., Cин Божий(Христос) є творінням Бога-От-ця, отже, Він нижчий від Бога.Він — Людина-Божество. А. запе-речувало єдину сутність божест-венної Трійці — одного з осново-положних догматів християнства.Вселенські собори (див. Соборивселенські) 325 і 381 засудили А.як єресь. Від 336 до 381 А. булоофіційно визнаною релігією Рим.імперії. Відроджене у 16 ст. При-хильники А. виступали проти се-ми таїнств, реліг. свят, поклонін-ня іконам, мощам, дотриманняпостів. На землях Речі Посполитоїгромади А. відомі з 2-ї пол. 16 ст.під назвою антитринітарії абообщина «польс. братів». Ідеї А.тут проповідували і розвивали Ле-лій і Фауст Социни, італійці запоходженням, внаслідок чого А.дістає ще одну назву — социніанс-тво. Громади А. діяли на укр. ібілорус. землях Речі Посполитої.До А. належали досить відомішляхетські родини: Чапличі-Шпа-новські, Гойські, Немиричі, Се-нюти-Ляховецькі, Гулевичі-Вою-тинські, Холоневські, Рогозинсь-кі та ін. Більшість громад А. малисвої шк., де навчалося юнацтво зрізних соціальних верств. Нова-

торський характер шкільництва,контрольованого світськими со-борами, прогресивні статути навч.закладів, дух віротерпимості спри-яли поширенню А.

Літ.: Левицкий О. Социнианство вПольше и Юго-Западной Руси. «Ки-евская старина», 1882, № 5; Сумцов Н.Иоанникий Галятовский. Там само,1884, № 4; Яковенко Н. Просвещение,школа и педагогическая мысль наУкраине. В кн.: Очерки истории шко-лы и педагогической мысли народовСССР. М., 1989; Нічик В.Юрій Неми-рич та його ідеї. «Слово», 1991, ч. 8;Стельмашова А. Аріанство в давнійУкраїні.«Пам’яткиУкраїни»,1993, №1—6; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 6. К., 1995.

А.І. Стельмашова.

АРІАПІФ (грец. $����" і* �; р. н.

і р. с. невід.) — один із скіф. царів.Час життя та правління А. визна-чається в межах 5 ст. до н.е., відо-мо лише, що він підступно вби-тий царем агатірсів Спаргапіфом,а його син Скіл був сучасникомцаря фракійського племені одріс-сів Сіталка. За часів А. встанов-люються міцні контакти з грец.колоніями та фракійськими пле-менами. Так, одна з дружин А. бу-ла гречанкою за походженням ро-дом з Істрії (давньогрец. місто назх. березі Чорного м., на тер. су-часної Румунії). Сам А. мав в Оль-вії довірену особу чи намісникана ім’я Тімн.

Літ.: Смолин В.Ф. Главная динас-тия скифских царей по Геродоту.«Гермес», 1915, № 17; Виноградов Ю.Г.Перстень царя Скила: Политическая идинастийная история скифов первойполовины V в. до н. э. «Советская ар-хеология», 1980, № 3; Доватур А.И. идр.Народы нашей страны в «Истории»Геродота. М., 1982.

В.П. Білозер.

АРІЇ (арійці) та арійський міф.А. — термін для позначення:1) народів індоєвроп. мовної спіль-ноти (1786 англ. учений В.Джонсвисунув гіпотезу, що санскрит,давньогрец., лат., перська та деякіін. мови мають спільне походжен-ня; ідея В.Джонса була поглибле-на й розроблена у працях нім.учених Ф.Боппа, А.В.Шлегеля таін.); 2) прадавньої спільноти, щоначебто (згідно з расово-антропо-логічними теоріями 19—20 ст.)заклала біологічні й культ. засадиарійської раси. У найдавніших ін-доіранських пам’ятках А. назива-ли, на відміну від сусідніх або під-корених народів, повноправнихлюдей. Від слова А. походятькілька геогр. назв: Арьяварта –

центр. ч. Пн. Індії («країна аріїв»,яка, за легендами давніх індійців,населена «благородними людь-ми»), сучасна назва Ірану (від Ary-аnаm — «країна аріїв») та ін. На-зва А. відома також як племіннасамоназва: мідійське плем’яарізанти (плем’я А.), сарматськеплем’я А. та ін.

Первісну батьківщину А. біль-шість дослідників спочатку лока-лізовували у тих чи ін. регіонахПн. Індії. З поширенням расово-антропологічних теорій почаливисуватися й ін. припущення що-до прабатьківщини А.: Скандина-вія (нім. геолог К.Пенк), Пн.Німеччина (нім. мовознавецьГ.Гірт), наддунайські степи (англ.вчені Г.Джайлс, Е.Рапсон), Пн.Причорномор’я (нім. філологТ.Бенфей, англ. археолог Г.Чайлдта ін.), Серед. Азія (нім. історикЕ.Мейер, М.Мюллер та ін.), Пн.Сибір (інд. вчений Б.Тілак), Тібет(інд. історик Н.Шастрі) та ін. Усучасній науці питання про пра-батьківщину А. та їхнє переселен-ня до Індії й досі залишаютьсядискусійними.

У наук. та сусп.-політ. думці19 — 1-ї пол. 20 ст. ідеї, пов’язаніз обстоюванням вищості арійсь-кої раси, стали основою теорій,які використовувалися задля під-несення нац. гордості, зокрема,французів, американців, німців.Вперше ідеї про расову вищість таарійське домінування висловивфранц. соціолог і письменник,засн. расово-антропологічної шк.Ж.Гобіно у студії «Есе про нерів-ність людських рас» (1839—40).Він стверджував, що раси відріз-няються не тільки фізично, а йдуховно, і вбачав негативні на-слідки змішування рас, зокрема, увиродженні та занепаді європ.к-ри. Він вважав також, що в Єв-ропі тільки арійська раса здатнадо культ. розвитку. Наприкінці19 — поч. 20 ст. нім. соціологангл. походження Г.С.Чемберлену праці «Основи дев’ятнадцятогосторіччя» (1899) та нім. компози-тор і драматург Р.Вагнер спопуля-ризували в Німеччині міф про до-мінацію А. в європ. к-рі. Цей міфза доби гітлерівської Німеччинистав підставою для претензій гер-манізму на нац. (расову) вищість.У нацистській літ. 20—40-х рр.20 ст. арійці (переважно німці)були однозначно проголошеніт. зв. вищою арійською расою(«чистою расою») стосовно ін. на-цій. На основі арійської расовоїтеорії у гітлерівській Німеччині

119АРІЇ

обґрунтовувалася доцільність танеобхідність фізичної ліквідаціїтих націй, які вважалися непов-ноцінними, біологічно нижчимиза арійців.

З проблемою А. пов’язана ци-ркуляція численних міфів та ідеймістично-реліг., екзотично-сен-саційного, етнокульт. та мораль-но-психологічного спрямування.У сучасній публіцистиці в Україніпобутують численні роботи проА. (Ю.Канигіна, Ю.Шилова таін.), зокрема про підарійські ос-нови укр. к-ри, про арійськускладову нац. ідеї, про рух А. че-рез праукр. землі та заснування А.першої хліборобської к-ри у Пн.Причорномор’ї, про арійські тра-диції у матеріальній к-рі етнонац.спільнот, що мешкали на теренахУкраїни та ін. Проте всі вони, не-зважаючи на наукоподібну формувикладу, ґрунтуються на припу-щеннях, що не мають достатніхнаук.-теор. або фактографічнихпідстав.

Літ.: Kleinecke P. Gobineau Ras-senlehre. Stuttgart, 1920; Chamberlain H.Grundlagen des neunzehnten Jahrhunderts.Mьnchen, 1990; Себайн Д.Г., Торсон Т.Л.Історія політичної думки. К., 1997.

О.В. Ясь.

АРІСТОВФедір Федорович (26(14).10.1888—05.11.1932) — рос. вче-ний-славіст, літературознавець,історик, етнограф. Н. в м. Варна-віно Костромської губ. (нині с-щеміськ. типу Нижегородської обл.,РФ) в родині службовця. Закін-чив екон. від-ня Моск. комерцій-ного ін-ту та історико-філол. ф-тМоск. ун-ту (1912). УчасникПершої світової війни. Викладавісторію, літ. та ін. предмети у Ти-фліському ун-ті (1918—20), Фео-досійському ін-ті нар. освіти(1920—22), з 1922 — проф. Моск.ун-ту. Як учений займався пере-важно дослідженням історії так-ри зх.-укр. земель, вивчав твор-чість і культ.-освіт. діяльністьМ.Глушкевича, Б.Дідицького, А.До-брянського, О.Духновича, А.Кралиць-кого, І.Раковського, І.Шараневича,Ю.Яворського та ін. Автор понад200 праць з проблем слов’яноз-навства, що містять чималий фа-ктичний матеріал і позначені панс-лавістською (див. Панславізм) тамосквофільською (див. Москво-фільство) орієнтаціями. Середних — 3-томна праця «Карпа-торуські письменники» (М., 1916),в якій вміщено ґрунтовний нарис«Історія Карпатської Русі». Знач-на частина праць залишилася в

рукописах. Займався громад. культ.-освіт. діяльністю: у Москві ство-рив Карпаторуський музей (1907—17), в якому зібрав бл. 100 тис.різних експонатів з історії, к-риукраїнців Східної Галичини, Буко-вини Північної та ЗакарпатськоїУкраїни. Був головою заг.-сло-в’ян. студентського т-ва «Славія»,завідував від. у ж. «Русский архив»,редагував ж. «Славянское объе-динение» тощо. У 1920—30-х рр.зазнав репресій; частина його ро-біт була конфіскована органамиДПУ.

П. у м. Москва.Тв.: Александр Васильевич Духно-

вич. «Русский архив», 1913, № 2;Адольф Иванович Добрянский-Сачу-ров. Там само, 1913, № 3; «Истиннаяистория карпато-россов» А.В.Духно-вича. Значение А.В. Духновича как уг-ро-русского историка. Там само, 1914,№ 5; Карпаторусские писатели: Ис-следования по неизданным источни-кам, т. 1. М., 1916.

Літ.: Аристова Т.Ф., Ваврик В.Р.Ф.Ф. Аристов. 1888—1932 гг. «Краткиесообщения Института славяноведенияАН СССР», 1959, вып. 27; Аристо-ва Т.Ф. Аристов Федор Федорович. Вкн.: Славяноведение в дореволюцион-ной России: Биобиблиографическийсловарь. М., 1979; Гайзер Ф. Актуаль-ные проблемы славяноведения и кар-патоведения в исследованиях проф.Ф.Ф. Аристова и его дочери Т.Ф. Ари-стовой. «Чехословацкая русистика»,1989, т. 34, вып. 4.

С.В. Віднянський, М.В. Олашин.

АРІСТОТЕЛЬ ($�����%� �; 384—322 до н. е.) — давньогрец. мисли-тель, філософ. Один із найбільшобдарованих людей в історії люд-ства. Н. в м. Стагір, сх. узбережжяп-ова Халкідікі (нині тер. Греції).А. поділяв свої тв. на теор. й прак-тичні. До перших належать «Фі-зика», «Метафізика», досліджен-ня з логіки та психології, праціпро тварин, в яких закладено ос-нови зоології; до других — «Ети-ка», «Політика», праці про держ.устрій різних грец. полісів. Тео-рію мист-ва виклав у «Поетиці», атеорію літ. — в «Риториці». Вихо-ванець Академії Платона, А. ство-рив власну філос. шк. — Лікей. Буввихователем Александра Маке-донського.

Праці А. справили величез-ний вплив на європ. й араб. куль-тури доби середньовіччя та Новогочасу. Деякі з них були відоміосвіченим людям Київської Русі.Його риторикою широко корис-тувались укр. письменники і про-повідники кін. 16—17 ст. Без ви-вчення спадщини А. не обходить-

ся жодний курс історії філософії.П. у м. Халкіда (нині м. Хал-

кіс), о-в Евбея (Греція).Тв.: Сочинения, т. 1—4. М., 1976—

83.Літ.: Зубов В.П. Аристотель. М.,

1963.М.В. Скржинська.

АРКАС Захарій Андрійович (1793—23.03.1866) — генерал-лейте-нант, історик, археолог. Дійснийчл. Одеського товариства історіїта старожитностей (1846). Н. вм. Літохорон (Греція). 1811—16навч. у Миколаїв. штурманськомууч-щі. 1816—39 — мічман на фло-ті. 1839 за станом здоров’я зали-шив службу і оселився в м. Се-вастополь. Голова Севастопольсь-кого стат. к-ту, голова комісії зіспорудження храму св. Володи-мира, дир. Севастопольської мор.офіцерської б-ки. Завдяки йогозусиллям б-ку було вивезено до м.Миколаїв перед поч. Кримськоївійни 1853—1856. 1851 отримавчин ген.-майора, 1860 — ген.-лей-тенанта. А. здійснював численніархеол. дослідження, які й досі ма-ють велике значення для вивченняісторії Новоросійського краю, грец.поселень на берегах Чорного м.,Чорномор. флоту. Його тв. «Опи-сание Ираклийского полуостроваи древностей его. История Хер-сонеса» (Миколаїв, 1879), «Срав-нительная таблица Эллинских по-селений по Эвксинскому Понту»(«Записки одесского общества ис-тории и древностей»), «Начало уч-реждения российского флота наЧерном море и действия черно-морского флота с 1788 по 1866 гг.»(Там само, т. 4—6) займають нале-жне місце в укр. історіографії.

П. у м. Миколаїв.Літ.: Венгеров С.А. Критико-био-

графический словарь русских писате-лей и ученых (от начала русскойобразованности до наших дней), т. 1.СПб., 1889; Русский биографическийсловарь, т. 2. М., 1993.

О.Д. Кузьминська.

АРКАС Микола Миколайович(07.01.1853(26.12.1852) — 26(13).03.1909) — укр. історик, компози-тор. Н. в м. Миколаїв у сім’ї гол.командира Чорномор. флоту іпортів — адмірала М.Аркаса. За-кінчив Новорос. ун-т в Одесі(1875). До 1898 служив у мор.відомстві, губернському управ-лінні в чині статського радника.Вийшов у відставку, мешкав у ро-довому маєтку на Херсонщині.Маючи, за його власними слова-ми, «демократично-національний»

120АРІСТОВ

Арістотель.

М.М. Аркас.

світогляд, змалку захоплювавсяісторією, культ. спадщиною укр.народу. Юнаком постійно спілку-вався з видатним діячем укр. теат-ру М.Кропивницьким, брав участьу виставах «Одеського нового теа-тру». А. — один із засн. укр. муз.класики. Серед перших компози-торських спроб — записи й об-робки укр. нар. пісень (1880). На-писав лібрето і музику до опери«Катерина» на сюжет одноймен-ної поеми Т.Шевченка (клавірвперше видано у Миколаєві 1897).Прем’єра опери відбулася 1899 вМоскві у постановці трупи М.Кро-пивницького. 1903 А. познайоми-вся з композитором М.Лисенком.Багато уваги приділяв наук. до-слідженням, підтримував постій-ний зв’язок з багатьма укр. істори-ками, краєзнавцями. Видав укр.мовою кн. «Історія України-Руси»з іл., де істор. процес подано врозрізі біографій провідних діячів(С.-Петербург, 1908, 2-ге вид. — уКракові, 1912). А. — автор поеми«Пилип Орлик» (1907), присвяче-ної творцеві першої КонституціїУкраїни (див. «Пакти і Конститу-ція прав і вольностей Війська Запо-розького» 1710), написаної як від-гук на антиконституційний держ.переворот 3 черв. 1907, який від-значився розпуском II Держ. думи(див. Державні думи), репресіямицаризму, придушенням нац. рухів,у т. ч. боротьби укр. народу за со-ціальне й нац. визволення. Тодісаме А. написав вірш «На смертьлейтенанта Шмідта».

А. — активний учасник нац.-культ. руху, один з організаторівт-ва «Просвіта» (див. Просвітни-цькі товариства) у Миколаєві(1907).

П. у м. Миколаїв.В.О. Нерод.

АРКЕБУЗ— тип рушниці; впершесконструйовано в Іспанії у 2-йпол. 15 ст. Набула поширення вУкраїні у 16—17 ст. (в шляхетсько-му середовищі та серед козаків), зчасом її виготовлення було осво-єне місц. ремісниками. Довжинаствола у різних модифікаціях від1,2 до 2,4 м, калібр — 12,5—18,5 мм, дальність польоту кулі —до 250 м. Спочатку в А. для запа-лювання порохового заряду вико-ристовували коліщасті механізми.Проте вони були ненадійними. Насеред. 16 ст. почали входити увжиток більш прості ударно-кре-мінні пристрої. Іскри в них викре-шувалися не при терті коліщатка

об кремінь, а при ударі кременя встальну пластину-кресало. Ложі А.інкрустувалися перламутром, кіст-кою та ін. матеріалами.

Літ.: Gloger Z. Encyklopedia staro-polska ilustrowana, t. 2. Warszawa,1900—03; Маркевич В.Е. Ручное огне-стрельное оружие: История развитиясо времен возникновения до 1936 г.,т. 1. М., 1937; Денисова М.М. и др. Рус-ское оружие: Краткий определительрусского боевого оружия XI—XIX вв.М., 1953; Сидоренко В.О. Вогнепальназброя селянсько-козацької піхоти XVI—XVII ст. «УІЖ», 1965, № 9; Сас П.М.Феодальные города Украины в концеXV — 60-х годах XVI в. К., 1989.

П.М. Сас.

АРМІЙСЬКІ КОМІТЕТИ — ви-щі виборні політ. орг-ції в рос.армії, які керували діяльністювійськ. к-тів, що виникли в ходіЛютневої революції 1917 і викону-вали у військах функції рад. Оби-рались явочним порядком на заг.зборах після виходу 14(01) берез.1917 наказу № 1 Петрогр. радиробітн. і солдатських депутатів. Ви-ще командування і Ставка Вер-ховного головнокоманд., прагну-чи встановити над комітетамисвій контроль, розпорядилися вве-сти до них представників офіцер-ського складу. Наказом Верхов-ного головнокоманд. ген. М.Алек-сєєва від 12 квіт. (30 берез.) 1917було запроваджено «Тимчасовеположення про організацію чинівдіючої армії і флоту», за яким А.к.обиралися з представників ди-візійних к-тів (один офіцер на2 солдати) на армійському з’їзді.Для поточної роботи А.к. утво-рювали ради А.к. у складі 25 %своїх чл. (для вирішення важли-вих питань рада скликала к-т уповному складі). А.к. надавалосяправо керувати роботою к-тів ар-мії, проводити в межах своєї ком-петенції розслідування в усьомуармійському р-ні, командируючидля цього «летючі» загони; вино-сити постанови з певних питань,які не мали заг. характеру. У А.к.переважали представники меншо-виків і есерів (див. Партія соціа-лістів-революціонерів). З осені 1917,після перевиборів, почалася їхбільшовизація (див. Жовтнева ре-волюція 1917).

Літ.: Революционное движение врусской армии, 27 февраля — 24 ок-тября 1917 г.: Сборник документов.М., 1968; Миллер В.И. Солдатские ко-митеты русской армии в 1917 г. М.,1974; Гаврилов Л.М. Солдатские коми-теты в Октябрьской революции. М.,1983.

О.Й. Щусь.

АРМІЯ ГАЛЛЕРА — польс.військ. об’єднання, сформоване1917. Названа за прізвищем ко-манд. Ю.Галлера. Комплектувала-ся з поляків у країнах Антанти таСША і польс. військовополоне-них армій Австро-Угорщини йНімеччини. Початку формуванняА.Г. передувала згода Росії на не-залежність Польщі та налаго-дження співпраці з Польс. нац.к-том (ПНК) і польс. орг-ціями вАмериці. Перші загони А.Г. зосе-реджувалися у Франції. У Парижідіяла франц.-польс. військ. місія.Офіц. початок функціонуваннюА.Г. поклав 5 черв. 1917 декретпрезидента Франції Р.Пуанкаре.Більшість людських резервів над-ходила з-за океану. Добровольціскладалися з тих, хто не підлягавпризову до армії США, а такожмав складнощі з отриманням гро-мадянства. Початкова військ. під-готовка відбувалася в таборах,ств. у Канаді.

Офіцерський та значною міроюунтер-офіцерський склад стано-вили французи. Створення А.Г.передбачало використання її набоці військ Антанти. ПНК дома-гався автономії та політ. кер-ваА.Г., використання її в боротьбі завладу в Польщі. Одразу післяукладення перемир’я з Німеччи-ною 11 листоп. 1918 як ПНК, такі Ю.Пілсудський поставили питан-ня про перебазування А.Г. до По-льщі. Це питання неодноразоворозглядалося на Паризькій мирнійконференції 1919—1920. Переве-зення залізницею А.Г. через Ні-меччину розпочалося в серед. квіт.і завершилося 9 черв. 1919. Однієюз проголошених умов перебазу-вання А.Г. до Польщі було неви-користання А.Г. в українсько-поль-ській війні 1918—1919. ЧерезНімеччину було перевезено бл.40 тис. війська, з них — понад20 тис. американців польс. похо-дження. 1291 франц. офіцер і3313 франц. солдатів забезпечува-ли командні посади в д-зіях А.Г.та обслугу артилерії і 80 танків, ін.бойового оснащення. За утриман-ня й спорядження А.Г. Польщазаборгувала 400 млн франків.

Всупереч офіц. запевненням,частини А.Г. одразу ж було спря-мовано до Східної Галичини. Вонибули ударною силою у заг. польс.наступі на зх.-укр. землі, що роз-почався 15 трав. 1919. 14 черв.1919 укладено спец. угоду про під-порядкування польс. ЗС франц.головнокоманд. Ф.Фошу. 27 черв.1919 союзні д-ви уповноважили

121АРМІЯ

польс. уряд використати усі наяв-ні ЗС, «включаючи Армію генера-ла Галлера», у Сх. Галичині. Цедало змогу полякам остаточно пе-рехопити ініціативу в боях з Укра-їнською Галицькою армією. 28 черв.1919 війська, які прибули з Фран-ції, забезпечили окупацію Сх. Га-личини до р. Збруч (прит. Дніст-ра) і Волині до р. Горинь (прит.Прип’яті, бас. Дніпра).

4-та д-зія А.Г. брала участь вАнтанти військовій присутностіна півдні України 1918—1919. Улистоп. 1918 на вимогу маршалаФоша ці польс. формування булиперебазовані в Одесу. В Україні доних мали приєднатися польс. вій-ськовополонені з Італії. Ці планине здійснилися. Чисельність 4-їд-зії не досягла й 4 тис., офіцеристановили 2/3 її складу. Колиплани Антанти на півдні Українизазнали краху, д-зію через Бесса-рабію та Буковину переправленодо Сх. Галичини й переформова-но на 10-ту піхотну д-зію польс.армії. Після окупації Сх. Галичи-ни А.Г. розформовано, її солдатирозосереджені по окремих части-нах польс. армії. Серед солдатів зСША, які вимагали поверненняза океан, вибухнули заворушен-ня. Проголошену наприкінці 1919демобілізацію старших віком во-яків було припинено у зв’язку з«походом Пілсудського на Київ» івідновлено лише наприкінці 1920.Усі американці польс. походжен-ня, що залишилися живими, зарішенням Конгресу США пове-рнулися на амер. транспорті заокеан.

Літ.: Czyn zbrojnу wychodŸtwa pol-skiego w Ameryce. Zbiуr dokumentуw imateriаіуw historycznych. New York—Chicago, 1957; Archiwum polityczne Ig-nacego Paderewskiego, t. 1—2. Wroc-іaw—Warszawa—Krakуw—Gdaсsk, 1973—74; Polonia wobec Niepodlegіoœci Polskiw czasie I woiny œwiatowej. Wrocіaw,1979.

Р.Г. Симоненко.

«АРМИЯ И РЕВОЛЮЦИЯ» —щомісячний наук. військ.-політ.ж., орган військ.-наук. т-ва прикоманд. Збройними силами Украї-ни і Криму. Ств. за ініціативиМ.Фрунзе в черв. 1921. Журнал пу-блікував статті, присвячені питан-ням тактики, навчання і вихован-ня військ, історії громадян. війнита іноз. збройної інтервенції1918—21, передусім в Україні.Особливу увагу приділяв аналізо-ві досвіду РСЧА в боротьбі з повс-танським рухом в Україні 1918—

1922. Видання припинено в лис-топ. 1926.

Л.В. Гриневич.

АРМІЯ КРАЙОВА (АК) — польс.підпільна військ. орг-ція, що дія-ла на окупованій гітлерівцямитер. Польщі та Західної України йЗх. Білорусі в часи Другої світовоївійни. Ств. 14 лют. 1942 шляхомоб’єднання «Союзу збройної бо-ротьби» з ін. конспіративнимипольс. формуваннями. Підпоряд-ковувалася Верховному головно-команд. та урядові Польщі наеміграції, що з лип. 1941 перебу-вав у Лондоні. Рішення щодо по-точних дій приймалися у Варшавігол. комендантом АК. Функціїкоменданта виконували Ст.Ро-вецький («Грот») — до 30 черв.1943, Т.Коморовський («Бур») —до 2 жовт. 1944, Л.Окулицький(«Неджвядек») — до часу виданнянаказу про розформування АК19 січ. 1945. На відміну від парт.боївок (батальйонів хлопських —БХ, Народових сил збройних),АК мала заг.-держ. характер і булаєдиною силою, що формальномогла вважатися продовжувачемтрадицій довоєн. Війська Польсь-кого.

Після нападу Німеччини наСРСР і вступу останнього до ан-тигітлерівської коаліції польс.емігрантський уряд, а потім і АКбули змушені визнати СРСР —свого колиш. ворога — союзни-ком. Офіційно Польща вела війнулише з гітлерівською Німеччи-ною. Навіть після розірвання

Москвою в односторонньому по-рядку дипломатичних відносин з«лондонським» еміграційним уря-дом Польщі Рад. Союз залишавсядля поляків «союзником нашихсоюзників». Командування АКнайбільші зусилля зосереджувалона підготовці заг.-держ. антигіт-лерівського повстання, яке маловибухнути в той момент, коли по-разка Німеччини внаслідок військ.ситуації на фронті або якихось ін.причин стала б безсумнівною.Командувачі АК вважали, що пе-редчасний виступ спровокував билише дуже великі репресії з бокугітлерівських властей та послабивби і без того виснажене багаторіч-ною окупацією польс. сусп-во.Через це тривалий час вони пого-джувалися тільки на такі масшта-бні збройні дії, які мали характерсамооборони. Так було під часмасових переселень цивільноїлюдності, здійснюваних гітлерів-цями на Замойщині 1942—43, абопісля розпочатої Організацією ук-раїнських націоналістів (бандерів-ською) і командуванням Україн-ської повстанської армії антипольс.акції на Волині (див. Волинськатрагедія 1943) та в Східній Галичи-ні 1943—44. Окрім підготовки доповстання, солдати АК знищува-ли нім. агентів, особливо небезпе-чних гітлерівських адм. службов-ців, колабораціоністів, збиралирозвідматеріали, займалися ін-формаційно-пропагандистськоюдіяльністю, інколи нападали нав’язниці та звільняли заарештова-них. Від 1942 у лісовій місцевостідіяли партизан. загони, в якихбійці АК здобували бойовий до-свід.

1944 АК нараховувала до350 тис. бійців. Командувач АКмав у своєму розпорядженні штаб,що складався з понад 30 від.:кер-ва диверсіями (Кедив), бюроінформації і пропаганди, розвід-ки, контррозвідки, зв’язку та ін.Орг.-територіальна структура АКбула поділена на кілька регіонів,які, у свою чергу, поділялися наокруги, р-ни (районні інспекто-рати), повіти («обводи»), від-ня(«пляцувки»).

Навесні 1944, коли Червонаармія вступила на землі Зх. Украї-ни, АК розпочала «посилену ди-версійну акцію», план якої булозатверджено польс. командуван-ням наприкінці 1943. Згідно з цимпланом, аківські військ. форму-вання мали взяти активну участьу партизан. саботажно-диверсій-ній боротьбі проти гітлерівських

122АРМІЯ

«Армия и революция».Обкладинка журналу.

військ під час відступу останніх зтер. Зх. України, Зх. Білорусі,Віленської обл. (Литва) та сх.р-нів власне Польщі з тим, щобзаманіфестувати цим своє не-від’ємне право на ці тер. Пролитапід час боїв польс. кров повиннабула стати важливим аргументому справі післявоєн. врегулюванняпроблеми «східних кресів» Поль-щі на її користь. Втім, незважаю-чи на допомогу і заслуги загонівАК у боротьбі проти гітлерівськихчастин під час звільнення рад.військами Ковеля, Львова, Вільню-са, Любліна (Польща) та ін. насе-лених пунктів, рад. військ.-політ.кер-во поставилося до АК воро-же. Ті з офіцерів та рядових АК,хто не побажали скласти зброю тавступити до 1-ї Польс. армії ген.З.Берлінга, підконтрольної СРСР,були заарештовані рад. військ.контррозвідкою «Смерш» та орга-нами НКВС, а пізніше засуджені.Наприкінці війни в рад. в’язни-цях і таборах перебувало до50 тис. поляків — учасників анти-гітлерівського руху Опору. Незва-жаючи на формальне розформу-вання АК 1945, ч. її колиш. членівпродовжувала впродовж кількохповоєн. років діяльність, спрямо-вану на повернення країні само-стійності, у підпільних орг-цях«Нє» (Незалежність), «ДСЗ» («Де-легатура Сил збройних»), «ВіН»(«Воля і незалежність») та ін.

Літ.: Armia Krajowa w dokumentach1939—1945, t. 1—6. Londуn, 1970—89;Korboсski S. Polskie Paсstwo Podziemne:Przewodnik po podziemiu z lat 1939—1945. Paryї, 1975; Lisiewicz P.-M. Plan«Burza»: Wysilek zbrojny Armii Krajowej1944—1945. Warszawa, 1990; AK i WiNprzed s№dami specjalnymi. Poznaс, 1993;Luczak Cz. Polska i Polacy w drugiejwojnie œwiatowej. Poznaс, 1993; ArmiaKrajowa: Dramatyczny epilog. Warszawa,1994; Garlinski J. Polska w drugiej wojnieœwiatowej. Warszawa, 1994; Armia Krajo-wa: Rozwуj organizacyjny. Warszawa,1996; Motyka G., Wnuk R. Pany i rezuny:Wspуіpraca AK-WiN i UPA (1945—1947).Warszawa, 1997; Armia Krajowa: Szkice zdziejуw Siі Zbrojnych Polskiego PaсstwaPodziemnego. Warszawa, 1999; Ілью-шин І.І. Протистояння УПА і АК (Ар-мії Крайової) в роки Другої світовоївійни на тлі діяльності польського під-пілля в Західній Україні. К., 2001.

І.І. Ільюшин.

АРМІЯ ЛЮДОВА (АЛ) — польс.прокомуніст. військ. партизан.орг-ція, що діяла на окупованійгітлерівцями тер. Польщі напри-кінці Другої світової війни. Поста-ла після оголошення в деклараціїКрайової ради народової від 1 січ.

1944 про створення армії на базіпартизан. загонів Гвардії Людової,що підпорядковувалася Польс. ро-бітн. партії. Очолював АЛ ген.М.Жимерський (1890—1989). Впро-довж 1944, особливо 2-ї його по-ловини, партизан. загони АЛспільно з угрупованнями АрміїКрайової (АК) і батальйонів хлоп-ських (БХ) брали активну участь усаботажно-диверсійній боротьбіпроти гітлерівських окупантів натеренах Люблінщини, Келеччи-ни, Краківщини, менш інтенсив-но — в ін. регіонах, а також у Вар-шавському повстанні 1 серп. —2 жовт. 1944. Політично АЛ і АКбули супротивниками. Окремі від-діли АЛ мали збройні сутички зформуваннями АК і Народовихсил збройних, що підлягалипольс. емігрантському урядові ітим політ. силам в середині краї-ни, які вбачали в рад. військахокупантів. Після того, як Червонаармія 20 лип. 1944 перейшла р. Зх.Буг (прит. Вісли), Крайова раданародова своїм декретом фор-мально об’єднала загони АЛ з 1-юПольс. армією, що була сформо-вана на тер. СРСР. У подальшомуна цій основі постало ВійськоПольське на чолі з ген. М.Жимер-ським. До складу АЛ і 1-ї Польс.армії було також включено чима-ло вояків АК і БХ, що були зму-шені піти на це, аби не бути заа-рештованими службою безпекиПольс. к-ту нац. визволення таорганами НКВС. Значна кіль-кість партизанів АЛ в якості бій-ців 1-ї Польс. армії брали участь ускладі рад. військ 1-го Білорус.фронту у визволенні міст Гданськ,Гдиня, Колобжег, у Берлінській на-ступальній операції 1945.

Літ.: Korboсski S. Polskie PaсstwoPodziemne: Przewodnik po podziemiu zlat 1939—1945. Paryї, 1975; Luczak Cz.Polska i Polacy w Drugiej wojnie œwia-towej. Poznaс, 1993; Garliсski J. Polska wDrugiej wojnie œwiatowej. Warszawa, 1994;Brzoza Cz. Polska w czasach niepodіeg-loœci i Drugiej wojny œwiatowej (1918—1945). Krakуw, 2001; Sowa A.-L. OdDrugiej do Trzeciej Rzeczypospolitej(1945—2001). Krakуw, 2001.

І.І. Ільюшин.

АРМІЯ ПОЛЬСЬКА В СРСР—

1) див. Андерса армія; 2) у трав.1943 ліві сили польс. еміграції,об’єднані в Союз польс. патріотіву СРСР, за підтримки й допомогирад. властей почали формувати ус. Сельце біля Рязані (РФ) 1-шупіх. д-зію ім. Т.Косцюшка. Ко-манд. — полк. З.Берлінг. 10 серп.1943 уряд СРСР дав згоду на вхо-

дження д-зії у 1-й корпус польс.ЗС. Бойове хрещення д-зіїім. Т.Косцюшка відбулося в боях ізгітлерівськими військами 12—13жовт. 1943 біля с. Леніно Моги-льовської обл. в Білорусі. На поч.1944 корпус переміщено в Українудо м. Суми. Тут на його базі18 берез. 1944 почалося формуван-ня 1-ї Польс. армії (команд. — ген.З.Берлінг), невдовзі передислоко-ваної на Волинь — у р-н Житоми-ра—Ровно (нині Рівне)—Ківерців(нині місто Волин. обл.). У квіт.1944 польс. зенітники відзначи-лися, відбиваючи нальоти нім.авіації на Київ. На момент форсу-вання Зх. Бугу (прит. Вісли) івиходу з тер. УРСР 20 лип. 19441-ша Польс. армія нараховувала104 тис. офіцерів і солдатів.

Літ.: Кундюба И.Д. Советско-поль-ские отношения: 1939—1945. К., 1963;Документы и материалы по историисоветско-польских отношений, т. 7—8.М., 1973—74; Wojsko Polskie na ezoneiewschodnim 1943—1945: Wybоr materia-іуw Ÿrоdіowych. Warszawa, 1974; An-ders W. Bez ostatniego rozdzialu: Wspom-nienia z lat 1939—1946. Londyn, 1989;Baluk S., Michalowski M. Polski erynzbrojny 1939—1945. Warszawa, 1989; Be-rling Z. Wspomnienia, t. 1—3. Warszawa,1990—91; Armia Polska w ZSRR. 1941—42. Warszawa, 1992.

І.Т. Лісевич.

АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОД-НОЇ РЕСПУБЛІКИ (АрміяУНР) — формування, ств. на ос-нові українізованих частин рос.армії, загонів добровольців, Січо-вих стрільців, Вільного козацтва таколиш. військовополонених гали-чан. Ядром був Перший українсь-кий корпус ген. П.Скоропадського.

123АРМІЯ

Члени штабу1-ї Синьої дивізії

Армії УНР.На передньому плані

(зліва направо)В. Зеленський,М. Шаповал,

М. Чехівський.Березень 1918.

Українська Центральна Рада відки-дала необхідність створення вУкраїні регулярної армії, обстою-ючи принцип формування ЗС наміліційній основі. Внаслідок цьо-го, а також під впливом більшо-вицької агітації українізованівійськ. частини розпадалися. Уберез.—квіт. 1918 Армія УНР на-лічувала бл. 15 тис. вояків, 60 гар-мат, 250 кулеметів (див. такожСиня дивізія).

У листоп. 1918, під час проти-гетьманського повстання 1918,військо Директорії складалося зОкремого загону січових стріль-ців, Запорізького корпусу АрміїУНР, окремих частин Сірої дивізії,Сердюцької д-зії та повстанськихзагонів. Чисельний склад сягав300 тис., але після 5-місячної вій-ни з Рад. Росією лишилося тільки30 тис. вояків. Навесні 1919Армія УНР була реорганізована. З11 д-зій ств. 5 самостійних груп:Січових стрільців (командир —полк. Є.Коновалець) — 4,7 тис.; За-поріз. (полк. В.Сальський) — 3тис.; Волин. (ген. В.Петрів) — 4тис.; д-зія полк. О.Удовиченка—1,2тис.; група отамана Ю.Тютюн-ника — 3,5 тис. До складу АрміїУНР входили також повстанськеформування «Запорізька Січ»отамана Ю.Божка (1 тис.) та ін.повстанські загони. У лип.—серп.1919 Армія УНР, яка налічувала35 тис. бійців, розпочала похід наКиїв—Одесу, який завершився не-вдачею. Під час Першого зимовогопоходу Армії УНР 1919—1920 ускладі бойової групи було бл.10 тис. вояків. З походу вернулося2680. У жовт. 1920 кількість воя-ків в Армії УНР становила 23 тис.У листоп. 1920 після тяжких боїв зЧервоною армією Армія УНР пе-рейшла р. Збруч (прит. Дністра) ібула інтернована польс. владою.

1921 Армія УНР дислокувала-ся у трьох таборах: Каліш, Щип-йорно і Стржалково (Стршалко-во). Заг. її кількість становила 17464 вояки. У січ. 1921 ств. парти-зан.-повстанський штаб при Гол.команді військ УНР, який очоливген. Ю.Тютюнник. Штаб коорди-нував дії повстанських загонів вУкраїні. У листоп. 1921 він здійс-нив рейд на Правобереж. Українутрьома групами (1,5 тис. воя-ків) — Бессарабською, Подільсь-кою та Волин., сформованими здобровольців та інтернованих во-яків Армії УНР. Похід завершив-ся невдачею (див. Другий зимовийпохід Армії УНР 1921).

1924 Армія УНР припинилаіснування як організована зброй-

на сила. Інтерновані вояки посту-пово перейшли на становище по-літ. емігрантів. У подальшому во-ни влилися до складу укр. нац.-патріотичних орг-цій.

Літ.: Стефанів З. Українські зброй-ні сили в 1917—1921 рр.: Воєнно-істо-ричний нарис. Коломия, 1935; Історіяукраїнського війська. Львів, 1992; Удо-виченко О.І. Україна у війні за держав-ність: Історія організації і бойових дійУкраїнських Збройних Сил, 1917—1921.К., 1995.

А.О. Буравченков.

АРМСТРОНГ (Armstrong) ДжонАлександр (н. 04.05.1922) — амер.історик і політолог. Н. вм. Сент-Огастин (шт. Флорида,США). Учасник Другої світовоївійни. Навч. в ун-ті шт. Колорадо.Продовжив навчання і захистивдокторську дис. в Колумбійсько-му ун-ті. Від 1954 і до виходу напенсію — проф. ун-ту шт. Віскон-сін. Займаючись радянознавст-вом, окремо приділяв увагу істо-рико-політ. процесам в Україніперіоду II світ. війни та її перед-дня. Наук. дослідження А. з укр.проблематики присвячені укр.націоналізму — «Український на-ціоналізм. 1939—1945» (вид. 1955,1963, 1987); формуванню й струк-турі влади в УРСР — «Радянськабюрократична еліта: предметнедослідження українського апара-ту» (1959); проблемам партизан.руху, колабораціонізму тощо. Ак-тивно співпрацює з наук. інститу-ціями й вид. української діаспори.Кілька разів відвідував Україну.

Р.Г. Симоненко.

АРМЯНСЬК (до 1921 — Армян-ський Базар) — місто респ. підпо-рядкування АР Крим. Розташов. упн. частині Кримського п-ова наПерекопському перешийку міжЧорним м. і затокою Сиваш Азов-ського м. Залізнична ст. Нас.24,2 тис. осіб (2001).

Виникнення А. пов’язане з іс-торією заснування м. Перекоп(нині село, підпорядковане Ар-мянській міськраді), яке мало ва-жливе стратегічне й торг. значен-ня як єдиний пункт сухопутногозв’язку між Крим. п-овом і мате-риком. Точна дата заснування не-відома. Згадка про місто Тафгрос(Перекоп), що було розташов. внайвужчому місці перешийка, зу-стрічається в писемних джерелах1 ст.

В 17 ст. значна частина жите-лів Перекопа, переважно вірмениі греки, переселилася на пд. бли-

жче до т. зв. Чумацького шляху.1736 це поселення називалося Ар-мянським Базаром. Згодом тутвиник торг. центр. 1783 А. у скла-ді Криму був приєднаний до Ро-сійської імперії. В 19 ст. — пунктзаготівлі зерна для крим. портів.На поч. 20 ст. А. у складі Таврійсь-кої губернії (1921—25 — рай-центр). 1925 увійшов до складуДжанкойського р-ну, 1930 —центр Ішунського, 1935—47 —Красноперекопського р-ну Крим-ської Автономної Радянської Со-ціалістичної Республіки (з 1945—Крим. обл.). Від 1954 — у складіУРСР. Од 1968 — с-ще міськ. типу,з 1991 — місто, з 1993 — місто респ.підпорядкування.

В роки Великої вітчизняноївійни Радянського Союзу 1941—1945 А. був окупований гітлерів-цями від 26 верес. 1941 по 9 квіт.1944.

Істор. пам’ятки: християн. це-рква (18 ст.), істор. заповідник«Перекопський вал». Археол. па-м’ятки: на околиці міста великакількість курганів доби бронзи,залишки антич. і середньовічнихпоселень.

Літ.: ІМіС УРСР. Кримська об-ласть. К., 1974; Ена В.Г. и др. Южныйберег Крыма: Путеводитель. Симферо-поль, 1996; Все о Крыме: Ежегодноесправочно-информационное издание.Х., 1998; Крушко Л. Армянськ: Сторін-ки історії. К., 1999.

Я.В. Верменич.

АРМЯНСЬКИЙ БАЗАР — назвадо 1921 м. Армянськ.

АРОН (Aron) Реймон Клод Фер-дінанд (14.03.1905—17.10.1983) —франц. мислитель та публіцист,наук. напрацювання якого широ-ко використовуються, в т. ч. укр.дослідниками, в аналізі соціальноїісторії 20 ст. Н. в м. Рамбервіллер,Франція. 1928 закінчив ЕкольНормаль в Парижі (де разом ізним вчилися Ж.-П. Сартр, П.Ні-зан, Ж.Кангійєм, А.Койре). 1930продовжив навчання у Німеччині.1935 вийшла перша кн. А. «Кри-тична філософія історії», в якійаналізувалися погляди В.Дільтея,Г.Ріккерта, Г.Зіммеля і М.Вебера.Після приходу до влади в Німеч-чині націонал-соціалістів вернув-ся у Францію. На поч. Другоїсвітової війни служив у війську.Після окупації Франції емігрувавдо Англії, де редагував ж. «ВільнаФранція»; регулярно публікував«Французьку хроніку».

124АРМСТРОНГ

Р. Арон.

Після війни повернувся на ба-тьківщину. Від 1962 — віце-пре-зидент Всесвітньої соціологічноїасоц. Від 1963 — дійсний чл.Франц. акад. моральних і політ.наук, почесний д-р Гарвардсько-го, Оксфордського та ін. ун-тів.Почесний чл. Амер. акад. мист-в інаук.

Осн. праці А. присвячені про-блемам філософії історії, аналізусоціокульт. і політ. суперечностейсучасних індустріальних сусп-в.Займався також проблемами епіс-темології і методології істор. піз-нання. У праці «Опіум інте-лектуалів» (1955) різко виступивпроти франц. інтелектуалів, якінекритично підтримували «реаль-ний соціалізм» у СРСР. Всуперечпопулярному у Франції антиаме-риканізму вважав США «пород-женням європейського лібераліз-му», був послідовним прихильни-ком присутності США в Європі тазх. військ.-політ. альянсу, вбачаю-чи в цьому противагу експансіїСРСР у Сх. Європі.

В 1960—70-ті рр. А. став од-ним із творців і провідних теоре-тиків концепції деідеологізації таєдиного індустріального сусп-ва.На його думку, зх. (демократ.) тарад. (авторитарна; див. Автори-тарні режими) моделі є лише різ-ними модифікаціями одного йтого ж універсального новітньогосоціального типу. При цьому, од-нак, на відміну від прихильниківідеї конвергенції (поступового злит-тя капіталізму та комунізму), А.наполягав на неминучості «де-містифікації» і поглинання ідео-логізованого соціалізму більш на-уково раціональним та ефектив-ним капіталізмом.

В останні роки життя в йоголіберальних уявленнях про зако-номірності істор. розвитку з’яви-лись елементи соціального песи-мізму: прогрес науки й техніки,на думку А., породжує соціальніідеали (в першу чергу ідеал свобо-ди), які сам же заважає втілити. Уконфлікті між цінностями демок-ратії (свобода, рівність, автономіяособистості) та імперативами ін-дустріального сусп-ва (центра-лізація, ієрархізація, субордина-ція, дисципліна) А. вбачав гол.причину нестабільності сучасноїцивілізації.

П. у м. Париж.Тв.: Пристрастный зритель. М.,

1992; Демократия и тоталитаризм. М.,1993; Этапы развития социологичес-кой мысли. М., 1993.

А.А. Кара-Мурза.

АРПАДИ, їхні династичні зв’язкиз Рюриковичами. А. — династіякнязів (889—1000) угрів та коро-лів (1000—1301) Угорщини. За свід-ченням «Повісті временних літ»,племена угрів на чолі з Алмошем,переселяючись у 9 ст. з причор-номор. степів до Паннонії (зх. ч.сучасної Угорщини, пн. ч. Хорва-тії і сх. ч. Австрії), зупинилисябіля Києва. З 11 ст. встановлюю-ться династичні зв’язки між А. таРюриковичами. Король Андраш I(1046—60) був одружений з Анас-тасією Ярославною, донькою Яро-слава Мудрого, донька Бели I(1060—63) Ланка стала дружиноюРостислава Володимировича, донь-ка Ласло I Святого (1077—95) ви-йшла заміж за волин. кн. Яросла-ва Святополчича. Король Коло-ман (1095—1114) був одружений зЄвфимією Володимирівною, донь-кою Володимира Мономаха, а йогосин Алмош — з Предиславою,донькою Святополка Ізяславича.Онука Мономаха Єфросинія Мсти-славна була дружиною короля Ге-зи II, а їхній син Стефан III бувзаручений з дочкою галицькогокн. Ярослава Володимировича. Синкороля Андраша II Андрій був од-ружений з донькою МстиславаМстиславича Удатного Марією.За рус. князів вийшли заміждоньки сина Андраша II Бели IV:Констанція стала дружиною ЛьваДаниловича, Анна — РостиславаМихайловича. Діти від останньогошлюбу влилися до правлячогопрошарку Угорщини, започатку-вавши династію банів Мачви(рівнина в пн.-зх. ч. Сербії).

Тісні зв’язки з політ. елітоюДавньорус. д-ви (див. КиївськаРусь) давали змогу А. активновтручатися у внутр. життя Русі,зокрема обстоювати свої права наГалицьке князівство. На столі уГаличі (давньому) певний час си-діли син Бели III Андраш II, йогосини Коломан та Андрій. Лишепісля кількох десятиріч боротьбиз королем Белою IV Данило Гали-цький зміг відстояти незалежністьГалицько-Волинського князівства.На рубежі 13—14 ст., післязгасання династії А., угорськийстіл посіла Анжуйська династія (з1301 р.).

Літ.: Baumgarten N.de. Gеnеalogieset mariages occidentaux des RurikidesRusses du Xe au XIIIе siеcle. Roma, 1927;Пашуто В.Т. Древняя Русь и Венгрия.В кн.: Славяне и Русь. М., 1968; Кот-ляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь,Візантія і Угорщина в ХII ст. В кн.:

Україна в Центрально-Східній Європі:Студії з історії XI—XVIII століть. К.,2000.

А.Г. Плахонін.

АРПОКСАЙ (грец. $��"�+��() —герой скіф. етногенезної легенди.За Геродотом, це середній синміфічного першопредка скіфівТаргітая, прабатько катіарів ітраспіїв, що входили до племенісколотів. Етимологія імені А.спірна: одні з дослідників інтер-претують його на основі ірансь-ких діалектів, ін. вважають, щовоно має належати ще доірансь-кому нас. причорномор. степів.

Літ.: Раевский Д.С. Очерки идео-логии скифо-сакских племен. М.,1977; Доватур А.И. и др. Народы нашейстраны в «Истории» Геродота. М.,1982.

В.П. Білозер.

АРРІАН ($�������) Флавій (бл.95 — р. с. невід.) — грец. письмен-ник, прокуратор рим. пров. Кап-падокія (істор. тер., розташов. вцентрі азійської ч. сучасної Туреч-чини). Його твір «Об’їзд Евксін-ського Понту» є звітом рим. імп.Адріану про плавання по Чорно-му м. На відміну від пд. узбереж-жя, схарактеризованого А. на під-ставі власних вражень, пн. — опи-сане за невідомим геогр. твором,близьким за часом до 2 ст. н. е. Наузбережжі Таврики і поміж гирла-ми Гіпаніса (нині Пд. Буг) й Істра(нині Дунай) А. називає кількапоселень і гаваней, відомих лишеза його працею, а також вказуєвідстань між перелічуваними нимгеогр. пунктами, що є важливимдля їхньої локалізації. Особливодокладно описаний о-в Левка,святилище Ахілла на ньому ймісц. легенди про цього героя. Утрактаті «Мистецтво тактики» А.згадує про клиноподібний поря-док скіф. війська і про кольоровідракони — військ. штандартискіфів.

М.В. Скржинська.

АРСАНІЯ (Арта, Артанія, ал-Ар-санийа) — одна з трьох груп русів(дві ін. — Куйаба, ас-Славійа)9—10 ст., що згадуються в араб.середньовічній географії. Неод-норазові спроби локалізації А. (вПн. Причорномор’ї, Ростовськійземлі, Середньому Подніпров’ї,Смоленську, на Уралі, в Сканди-навії тощо) так і не завершилисяуспіхом. Частина істориків відно-сить проблему А. і трьох груп ру-сів до помилкового переосмис-

125АРСАНІЯ

R

лення в араб. геогр. науці легендидавніх слов’ян про ідеальний по-літ. устрій.

А.Г. Плахонін.

«АРСЕНАЛЕЦЬ» — одна з орг-цій антифашист. комуніст. під-пілля (див. Антифашистське ко-муністичне підпілля в Україні 1941—1944) у Києві. Діяла під час гітле-рівської окупації у листоп. 1941 —листоп. 1943. Кер. — Д.Нестеров-ський, заст. — М.Гайцан, чл.орг-ції — В.Гуреєв, А.Ємець, В.Кос-тецький, М.Рудзинський, О.Стрік,Л.Ступін, В.Шаповалов та ін. ка-дрові робітники з-ду «Арсенал».Підпорядковувалася підпільнимКиїв. міськкому і Печерськомурайкому КП(б)У, складалася згруп: ремонтних майстерень пригебітскомісаріаті (див. Гебітско-місаріати 1941—1944), «Водока-налу»; нім. буд. фірми у Києві;Димерського (нині у складі Іван-ківського і Києво-Святошинсь-кого р-нів) і Чорнобильського(нині у складі Іванківського р-ну)р-нів Київ. обл. Проводила агіта-цію на біржі праці, видавалафальшиві документи і рятувалалюдей від вивезення до Німеччи-ни, друкувала й розповсюджувалалистівки, підірвала мости черезрічки Тетерев та Ірпінь (обидві —прит. Дніпра), зривала поставки де-ревини, строки буд-ва мостів ух. Грені (нині у складі с. ЛапутькиІванківського р-ну) і с. Демидів(нині село Вишгородського р-ну;обидва Київ. обл.), організувалавтечу військовополонених із конц-табору, надавала допомогу парти-зан. загонам «За Батьківщину» таім. МЮДу. У серп. 1943 кер. орг-ціїзаарештовано. М.Гайцан закінчивжиття самогубством, Д.Нестеров-ського страчено. Інші чл. діяли довизволення Києва (розмінуваликілька важливих об’єктів).

Літ.: История Киева, т. 3, кн. 1. К.,1985; Непокоренная земля Киевская:Из истории всенародной борьбы в ты-лу врага 1941—1944. К., 1985.

Л.Д. Федорова.

АРСЕНИЧ Микола Васильович(27.09.1910—23.01.1947) — учас-ник нац.-визвол. руху 1930—40-х рр., діяч ОУН. Н. в с. Березів(нині село Косівського р-ну Іва-но-Франк. обл.). Навч. у Коло-мийській г-зії та Львів. ун-ті наюрид. ф-ті (1930—36). Чл. Україн-ської військової організації, в’язеньпольс. тюрми, провідник укр. по-літв’язнів у в’язниці Бригідки1937—39. Брав участь у форму-

ванні бойових груп ОУН—УПА1941—42. Від груд. 1941 входив доГол. проводу ОУН як референтслужби безпеки (до 1947) та Гол.ради ОУН. Нагороджений Золо-тим Хрестом заслуги. Підірвавсебе у бункері, оточеному війсь-ками МВС СРСР біля с. ЖуківБережанського р-ну Терноп. об-ласті.

Літ.: Содоль П. Українська повста-нча армія, 1943—49: Довідник. Нью-Йорк. 1994; Арсенич П. Березуни (біо-графічні відомості про уродженців Ни-жнього Березова). Івано-Франківськ,1994.

О.М. Онишко.

АРСЕНІЙ, Арсеній Могилянський(в миру Олексій Васильович Мо-гилянський; 17.03.1704—08.06.1770)—митрополит Київ. і Галицький. Н.в м-ку Решетилівка. ВихованецьКиїв. акад. (див. Києво-Могилянсь-ка академія; 1721—27) та Харківсь-кого колегіуму (1727). 1738—41вчителював у Харків. колегіумі, азгодом — в Устюзькій та Тверсь-кій семінаріях. 1741 переведеноучителем до Московської слов’я-но-греко-латинської академії, 21 лис-топ. 1741 прийняв чернечий пост-риг. Придворний проповідник(1743). Від 29 січ. 1744 — архіман-дрит Троїце-Сергієвої лаври, єпи-скоп (з 25 лип. 1744 — архієпис-коп) Переславль-Залєський і чл.Синоду. 1752 отримав в управлін-ня Новгород-Сіверський Спасо-Пре-ображенський монастир. 22 жовт.1757 висвячений на митрополитаКиїв. та Галицького. 9 черв. 1758прибув до Києва. Активно захи-щав права Київської митрополії таінтереси Київ. акад., передавостанній частину своєї б-ки. Бравучасть в укладанні «Пунктів о ви-годностях Малоросійського духо-венства» (1767), в яких містиласявимога відновлення автономнихправ укр. церкви.

П. у м. Київ.Літ.: Акты и документы, относя-

щиеся к истории Киевской Академии,отд. 2, т. 2. К., 1905; Словарь истори-ческий о бывших в России писателяхдуховного чина Греко-Российской це-ркви. М., 1995; Власовський І. Нарисісторії Української Православної цер-кви. К., 1998.

О.О. Крижановська.

АРСЕНІЙ ЕЛАСОНСЬКИЙ (Ар-сеній Грек, до постригу — Апос-толіс; 1549—1626) — грец. церк.діяч і педагог. Н. в м. Калоріана,Фессалія (Греція). Навч. у шк.м. Трікала. У 1580-х рр. висвяче-ний на еласонського єпископа.

1586—88 як екзарх константиноп.патріарха Єремії II Траноса пере-бував у Львові. Був учителем грец.граматики Львівської братськоїшколи, одним з авторів її статуту.Разом з учнями уклав грец.-церковнослов’ян. граматику, відо-му під назвою «Аделфотес» (1591).Автор історико-мемуарного тв.«Труди і життя», де описує своюподорож до України і Росії.

П. у м. Суздаль (нині містоВладимирської обл., РФ).

Літ.: Дмитриевский А. Архиепис-коп Елассонский Арсений и мемуарыего из русской истории по рукописиТрапезундского Сумелийского монас-тыря. К., 1899.

А.Ю. Ясіновський.

АРСЕНЬЄВ Костянтин Іванович(23 (12).10.1789 — 11.12 (29.11).1865) — рос. географ, статистик,історик. Акад. Петерб. АН (1841).Н. в с. Міроханово (нині село Кост-ромської обл., РФ) у сім’ї священи-ка. 1810 закінчив Петерб. пед. ін-т,1819—21 — проф. Петерб. ун-ту.1835—53 — голова стат. від. МВСРос. імперії. Засн. рос. наук. шк. вгалузі екон. географії. Вперше роз-робив і науково обґрунтував мере-жу економіко-геогр. районуванняРос. д-ви, в т. ч. України, виділив-ши Карпатський і Степовий р-ни.Здійснив комплексне дослідженнябагатьох губ. та окремих міст, зо-крема Харкова, Одеси, Херсона,Катеринослава (нині Дніпропет-ровськ). Один з організаторів Рос.геогр. т-ва (1845), автор низкипраць із стародавньої світ. історіїта рос. історії 18 ст.

П. у м. Петрозаводськ (ниністолиця Республіки Карелія, РФ).

Тв.: Обозрение физического сос-тояния России и выгод от того проис-текающих для народных промыслов,ныне существующих. СПб., 1818; Крат-кая всеобщая география. СПб., 1818;История народов и республик ДревнейГреции, ч. 1—2. СПб., 1825—26; Гид-рографическо-статистическое описаниегородов Российской империи с показа-нием всех перемен, происшедших в сос-таве и числе оных в течение двух вековот начала XVII в. и доныне. «ЖурналМинистерства внутренних дел», 1832—34; Царствование Петра II. СПб., 1839;Статистические очерки России. СПб.,1848; Царствование Екатерины I. СПб.,1856.

Літ.: Никитин Н.П. К.И.Арсеньев иего роль в развитии экономической гео-графии России. «Вопросы географии»,1948, № 10; Баранский Н.Н. К.И.Ар-сеньев. В кн.: Отечественные экономи-ко-географы XVIII и XIX вв. М., 1955;Перцик Е.Н. Арсеньев и его работы порайонированию России. М., 1960.

Е.М. Піскова.

126АРСЕНАЛЕЦЬ

К.І. Арсеньєв.

М.В. Арсенич.

Арсеній Могилянський.

АРТАМОНОВ Михайло Іларіо-нович (05.12(23.11).1898—29.07.1972) — рос. історик, археолог,педагог. Н. в с. Виголево (нинісело Тверської обл., РФ). Закін-чив Ленінгр. ун-т (1924). 1935—37 — проф. істор. ф-ту, 1948—51 —зав. каф. археології, 1964—72 —проректор цього вузу. Від 1938 до1945 — дир. Ін-ту матеріальноїк-ри АН СРСР, де під його кер-вом створено першу узагальнюю-чу 2-томну «Историю СССР сдревнейших времен до образова-ния Древнерусского государства»(1939). 1951—64 — дир. Держ. Ер-мітажу (Ленінград, нині Санкт-Петербург). Автор наук. праць зетнографії, давньорус. мист-ва,археології Пд. Росії епохи бронзита раннього заліза. Багато працьприсвячено історії та к-рі скіфів,хозарів, проблемам етногенезу таранньої історії слов’ян. Не раз ке-рував великими наук. археол. екс-педиціями, у т. ч. на тер. України.Під час Пд.-Подільської археол.експедиції 1946—48 здійснив роз-копки Немирівського городищаскіф. часу.

П. у м. Ленінград.Тв.: Венеды, невры и будины в

славянском этногенезе. «Вестник Ле-нинградского университета», 1946, № 2;Происхождение славян. Л., 1950; Не-которые итоги пятилетних исследова-ний Юго-Подольской археологичес-кой экспедиции. «Краткие сообщенияИнститута археологии АН УССР»,1955, вып. 4; Вопросы расселения во-сточных славян и советская археоло-гия. В кн.: Проблемы всеобщей исто-рии. Л., 1967; Загадки скіфської архео-логії. «УІЖ», 1970, № 1; Киммерийцыи скифы: От появления на историчес-кой арене до конца IV в. до н. э. Л.,1974.

Літ.: Клейн Л.С., Шилов В.П. Выда-ющийся исследователь скифской куль-туры. «Вестник древней истории»,1968, № 4; Артамонов Михаил Илла-рионович. (Некролог). «Советская ар-хеология», 1973, № 2; Всевцов Л.М.,Левина Р.Ш. Список печатных тру-дов М.И.Артамонова. Литература оМ.И.Артамонове. «Проблемы архео-логии», 1978, вып. 2.

О.Д. Кузьминська.

«АРТЕК», державне підприємствоУкраїни «Міжнародний дитячийцентр “Артек”» — дитячий оздо-ровчий центр. Попередні назви:від 1925 — дитячий оздоровчийтабір санаторного типу, від 1945 —піонерський табір «Артек» ім. В.Мо-лотова, від 1957 — Всесоюзнийпіонерський табір «Артек» ім.В.Леніна. Сучасна назва — з 1991.Засн. за ініціативи заст. головиРос. т-ва Червоного Хреста З.Со-ловйова 1925.

Розташов. на пд. березі Кримув районі Великої Ялти. Тер. — 258га. Є комплексом із 10 таборів.Приймає щороку до 25 тис. дітей.На тер. «А.» — 316 будинків і спо-руд, стадіон, спортивні площад-ки, басейни, мед. центр, музей,виставки, мор. порт, дитячийсадок, школа, гуманітарний ін-т.

Стало традицією проводити в«А.» різноманітні фестивалі таконкурси. Це Міжнар. дитячийфестиваль мист-в «“Артек” запа-лює зірку», Міжнар. конкурс кла-сичного танцю «Фуете Григоро-вича», Міжнар. фестиваль мист-в«Наша земля — Україна», Між-нар. дитячий кінофестиваль, ае-рокосміч. клуб «Сузір’я Артек»,міжнар. конкурс педагогів, все-світ. дитячі шахові олімпіади.«А.» — чл. Міжнар. співдружностітаборів, штаб-квартира Міжнар.громад.-пед. орг-ції «Освіта безкордонів», Всеукр. доброчинноїорг-ції «За нове покоління “Ле-лека”». Нагороджений орденамиТрудового Червоного Прапора(1945), Дружби народів (1975),Почесною грамотою Всесвітньоїради миру (1959), орденом «Затрудові досягнення» 4-го ст. (2000),Почесною грамотою КМ України(2000), визнаний гідним вищоїнагороди Міжнар. співдружностітаборів «Дружба» ім. Фенна (2000).

М.М. Сидоренко.

АРТЕМ (справжнє прізвище, ім’ята по батькові Сергєєв Федір Ан-дрійович; 18(06).03. 1883—24.07.1921) — революціонер, держ. тапрофспілковий діяч рад. періоду.Н. в с. Глєбово (нині село Глєбов-щина Курської обл., РФ) в замож-ній сел. родині. 1901—02 навч. уВищому тех. уч-щі в Москві, звід-ки виключений за революц. дія-льність. Від 1902 — чл. РСДРП,1903 — агент газ. «Искра» в Украї-ні. 1905 очолив Харків. більшо-вицьку орг-цію, від якої був обра-ний делегатом на IV з’їзд партії,де підтримав позицію В.Леніна.Заарештований в берез. 1907, завироком суду з 1909 — на заслан-ні в Сибіру, звідки в серп. 1910втік до Австралії.

Після Лютн. революції в трав.1917 вернувся в Росію, а звідти —до України. Від лип. 1917 — сек-ретар Донецько-Криворізької об-ласної орг-ції РСДРП(б) та Хар-ків. обласного бюро профспілкиметалістів. У жовт. 1917 очоливбільшовицьку фракцію Харків.ради робітн. депутатів. У листоп.1917 — голова Харків. ради ро-

бітн. і солдатських депутатів, головагубернського ревкому. Один з ор-ганізаторів більшовицького зброй-ного повстання у Харкові. На I(Харків.) Всеукр. з’їзді рад (груд.1917) увійшов до складу Народ-ного секретаріату (нар. секретар усправах пром-сті і торгівлі).

У лют. — квіт. 1918 — головаРаднаркому Донецько-Криворізь-кої Радянської Республіки. У верес.1918 обраний до складу Центр.військ.-революц. к-ту України. Улистоп. 1918 — берез. 1919 — заст.голови та нарком рад. пропагандиТимчасового робітничо-селянськогоуряду України. На III з’їзді КП(б)У(1919) обраний чл. ЦК КП(б)У.1920 — голова Донец. губернсько-го виконавчого к-ту. Від листоп.1920 — секретар Моск. к-туРКП(б). Від лют. 1921 — головаЦК Всерос. союзу гірничих робіт-ників. Делегат II—Х більшовиць-ких парт. з’їздів, чл. ЦК РКП(б) з1920, делегат II—III конгресів Ко-мінтерну (див. Інтернаціонал III).Чл. ВЦВК.

Загинув 1921 у катастрофі.Похований у Москві, біля Крем-лівської стіни.

1924 на честь А. м. Бахмутперейменовано на Артемівськ.

Літ.: Загорський П. Революційнадіяльність Артема (Ф.А.Сергєєва). К.,1957; Артем на Украине: Документы иматериалы. Х.,1961.

О.І. Ганжа.

АРТЕМЕНКО Іван Іванович(15.09.1924—24.04.1989) — архео-лог. Чл.-кор. АН УРСР (1982). Н.в с. Гаврилівка (нині село Но-воворонцовського р-ну Херсон.обл.). Закінчив істор. ф-т Дніп-роп. ун-ту (1948), працював уДніпроп. істор. музеї, спочатку н.с., 1951—55 — заст. дир. з наук.частини. Брав участь в археол.експедиціях музею та Ін-ту архео-логії АН УРСР. Після аспірантурив Ін-ті археології АН СРСР(1955—58) працював у цьому жін-ті м.н.с. (1958—70), ст.н.с.(1970—72) та зав. сектору охорон-них археол. досліджень на ново-будовах (1972—73). 1973—86 очо-лював Ін-т археології АН УРСР,потім — від. археології доби енео-літу та бронз. віку цього ж ін-ту.1977 захистив докторську дис.«Середнє та Верхнє Подніпров’яв кінці енеоліту та за доби бронзи(середина 3 — початок 1 тисячо-ліття до н.е.)». Ред. низки колек-тивних праць, зокрема «ІсторіїУкраїнської РСР», за участь у під-готовці якої отримав Держ. пре-

127АРТЕМЕНКО

Артем (Ф.А. Сергєєв).

М.І. Артамонов.

І.І. Артеменко.

мію УРСР в галузі н. і т. (1980).Автор 150 наук. публікацій. Про-вадив велику наук.-орг. роботу якголова ученої ради Ін-ту археоло-гії АН УРСР та чл. бюро Від-няісторії, філософії та права АНУРСР. Працював у К-ті з Держ.премій у галузі н. і т. при РМУРСР. Мав держ. нагороди СРСР.

П. у м. Київ.Літ.: Словник-довідник з археоло-

гії. К., 1996; Мезенцева Г. Дослідникиархеології України. К., 1997.

Г.П. Герасимова.

АРТЕМЕНКО Степан Єлизарович(22(09).01.1913—05.05.1977) — вій-ськовик, полковник. Двічі ГеройРад. Союзу (лют., трав. 1945). Н.в с. Рацулово (нині с. МалинівкаІванівського р-ну Одес. обл.). Підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941— 1945— ря-довий, командир взводу, роти імотострілец. батальйону на Пд.-Зх., Центр., Сталінградському,1-му Білорус., 1-му і 2-му Укр.фронтах. За вміле командуваннябатальйоном 447-го стрілец. пол-ку (397-ма стрілец. д-зія, 61-шаармія, 1-й Білорус. фронт) під часпрориву ворожої оборони на пд.від Варшави у лют. 1945 удосто-єний звання Героя Рад. Союзу. Забойові заслуги при форсуванні р.Одер і в боях за Берлін у трав.цього ж року нагороджений 2-юмедаллю «Золота Зірка». Після вій-ни — на керівних посадах у сухо-путних військах. Від 1955 — пол-ковник у відставці.

П. у м. Одеса.Літ.: Люди бессмертного подвига,

кн. 1. М., 1975; Ефимов П. Самые вы-сокие высоты. В кн.: Солдаты Родины.Одесса, 1976; Дважды Герои Советс-кого Союза. М., 1973; Герои Советско-го Союза, т. 1. М., 1987.

Л.М. Хойнацька.

АРТЕМІВСЬК (до 1924 — Бах-мут) — місто Донец. обл., рай-центр. Розташов. у пн.-сх. ч. обл-сті, на р. Бахмутка (прит. Сівер-ського Дінця, бас. Дону), за 89 кмна пн. сх. від м. Донецьк. Залізни-чна ст. Нас. 83 тис. осіб (2001).

Про Бахмутську сторожу, со-леварні якої охоронялися рос.військами від набігів татар, впер-ше згадується 1571. Назва похо-дить від татар. (турец.) імені Мах-муд або Махмет. 1703 збудованофортецю Бахмут, яка згодом ста-ла с-щем. 1704 датована грамотаПетра I про поселення укр. коза-ків на р. Бахмутка. Бахмут — одинз осередків Булавінського повс-

тання 1707—1708. Тут відбувсяБахмутський страйк 1765. 1765—74 — у складі Новоросійської губер-нії, 1775—82 — Азовської губернії, з1783 — повітове місто Катеринос-лавської губернії. 1787—1917 —центр Бахмутського повіту. У 2-йпол. 19 ст. рос. геолог О.Карпін-ський та укр. геолог Н.Борисякрозвідали тут найбільші у світі ро-довища кам. солі. З 1920 — ускладі Донецької губ. 1923—30 —центр округи (до 1924 — Бахмут-ської). 1924 місто перейменованов А. на честь парт. діяча Ф.Сер-геєва (Артема). З 1932 — у складіДонец. обл. Райцентр 1923—32 таз 1939. Від 1932 — місто обл. під-порядкування. В роки Великоївітчизняної війни РадянськогоСоюзу 1941—1945 від 31 жовт.1941 до 5 верес. 1943 окупованегітлерівцями.

А. — найбільший в Україніцентр соледобування. Гол. пром.підп-ва — держ. ВО «Артемсіль»,ЗАТ «Артемівський завод шам-панських вин», ВАТ «Артемів-ський завод з обробки кольоро-вих металів».

Уродженцями міста є кіноре-жисер Л.Шепітько, нар. арт.СРСР Й.Кобзон. 1923 заснованоістор.-краєзнавчий музей.

Архіт. пам’ятка — Свято-Ми-колаївський храм (18 ст.).

Літ.: ІМіС УРСР. Донецька об-ласть. К., 1970; Винк Н.В., Кацель В.Ф.Артемовск: Путеводитель. Донецк,1971; Рева А.А. и др. История Бахму-та—Артемовска: Краткий очерк. Арте-мовск, 1996.

Я.В. Верменич.

АРТЕМІВСЬКА ОКРУГА (до1924 — Бахмутська) — адм.-тер.одиниця УСРР. Утворена 12 квіт.1923 у складі Донецької губернії.Окружний центр — м. Артемівськ(до 1924 — Бахмут). Налічувала 15р-нів. Протягом 1924—30 межіокруги не раз змінювалися. Лік-відована 2 верес. 1930.

Літ.: Матеріали до опису округУСРР. Статистичні характеристики.Артемівська округа. Х., 1926.

Я.В. Верменич.

АРТЕМІЙ (р. н. і р. с. невід.) —галицький єпископ 1238—42. Під-тримував боярську опозицію Да-нилові Галицькому і Василькові Ро-мановичу, що противилася об’єд-нанню Галичини й Волині та відно-вленню Галицько-Волинського кня-зівства. Коли 1238 Данило на за-клик міськ. громади Галича (дав-нього) став князем міста й Галиць-

кої землі, А. і боярин Григорій, якіпорядкували в Галичі, були зму-шені, всупереч своїм намірам,схвалити цей вибір. Пізніше А. по-дався на край Галицької землі, доПеремишля, звідки підтримував су-перника Данила — черніг. княжи-ча Ростислава Михайловича. 1242двірничий Данила Андрій на чоліневеликого війська здійснив стрім-кий рейд на Перемишль, схопив іполонив А., його слуг і оточення.Подальша доля А. невідома.

М.Ф. Котляр.

АРТЕМІЙ (р.н. невід. — 1570-ті рр.) — рос. церк. діяч, пуб-ліцист. Ігумен Троїце-Сергієвогомонастиря, прихильник течії «не-стяжательства», ідеологом якої вРосії був Ніл Сорський. Виступавпроти церк. привілеїв та монас-тирського землеволодіння, покло-ніння іконам; засуджував духовен-ство за його неправедне життя.Звинувачений церк. собором уєресі і засланий довічно в Солове-цький монастир (на Соловецько-му о-ві у Білому м., нині тер. РФ),звідки йому бл. 1555 вдалося втек-ти до Великого князівства Литов-ського (ВКЛ). Жив у м. Слуцьк(нині місто в Білорусі) при дворікн. Ю.Слуцького. Виступив наоборону православ’я. Автор 14 по-слань, зокрема Симону Будному,авторитетному діячеві Реформаціїу ВКЛ, Івану ІV Грозному. Пропо-відував реліг. терпимість, закликавпоширювати освіту, знання, вва-жав, що люди набувають знанняне лише від Божого просвітлення,а й від постійного заняття наука-ми. Співпрацював з ученим гурт-ком кн. А.Курбського, підтриму-вав його перекладацьку діяль-ність. З.Копистенський писав проА., що той «багатьох від єресейаріанських і лютерських в Литвівідвернув». Учнем А. був ФеодосійКосой.

Тв.: Послания старца Артемия,XVI века. «Русская историческая биб-лиотека», 1878, т. 4, кн. 1.

Літ.: Из истории философской иобщественно-политической мысли Бе-лоруссии: Избранные произведенияХVI — начала ХIХ в. Минск, 1962;Подокшин С. А. Реформация и общест-венная мысль Белоруссии и Литвы:Вторая половина XV — начало XVII в.Минск, 1970.

О.М. Дзюба.

АРТИЛЕРІЯ (франц. artillerie, відпізньолат. artillum — снаряд,машина) — 1) рід сухопутнихвійськ, який від доби пізнього се-редньовіччя до серед. 20 ст. скла-

128АРТЕМЕНКО

С.Є. Артеменко.

дав їх гол. вогневу силу; 2) сукуп-ність певного типу предметів і за-собів військ. озброєння; 3) наукапро устрій, організацію та бойовезастосування артилер. озброєння.

А. як засіб військ. озброєннявиникла в Зх. Європі протягом14 — поч. 15 ст. У розвитку А. ви-діляють два етапи: гладкостволь-ної А. (14 — поч. 19 ст.) та наріз-ної А. (з 19 ст.). Спершу А. по-ділялася на фортечну, польову тамор. Зі створенням масових регу-лярних армій та диференціацієюфункцій, завдань і зростаннямвогневої потужності артилер. озб-роєння почали розрізняти А. різ-них видів призначення (армійсь-ка, корпусна, дивізійна, полкова,батальйонна тощо), а також назе-мну, мор. й зенітну.

На зх.-укр. землях А. з’явила-ся наприкінці 14 ст. 1468 у Львовістворено гарматну ливарню, якапостачала артилер. озброєння. Залюстрацією 1552 артилер. озбро-єння Київ. замку складалося із100 дрібнокаліберних та 16 вели-ких мідних гармат. Від 2-ї пол.16 ст. польова А. («армата») пере-бувала на озброєнні козац. війсь-ка. За доби Б.Хмельницького ко-зац. військо мало численну таспеціально організовану А., якуобслуговувала гарматна обслуга(понад 300 осіб). У Берестецькійбитві 1651 козац. військо малопонад 100 гармат. Очолював А. увійську Хмельницького генераль-ний обозний, до штабу якого нале-жали гарматний осавул, хорун-жий і писар. Артилер. озброєнняза гетьманування Б.Хмельниць-кого зберігалося у Переяславі (ни-ні м. Переяслав-Хмельницький), заЮ.Хмельницького— у Корсуні (ни-ні м. Корсунь-Шевченківський), заІ.Брюховецького — у Лохвиці таРомнах, за І.Самойловича і піз-ніше — у Коропі. Після Полтавсь-кої битви 1709 рос. цар Петро Iконфіскував гармати з полковихміст. Спроби відновити козац. А.здійснювалися за гетьмануванняІ.Скоропадського та Д.Апостола.

1915—17 у Києві існувало Ми-колаївське артилер. уч-ще, біль-шість випускників якого служилив частинах гетьман. війська П.Ско-ропадського та Добровольчої армії.За часів нац.-визвол. змагань ускладі Армії Української НародноїРеспубліки були спец. артилер. ча-стини (кінно-гірський гарматнийполк під командою О.Алмазова ускладі 1-ї Запоріз. д-зії («алмазов-ці»), Гарматна бригада київ. Січо-

вих стрільців та ін.). В УкраїнськійГалицькій армії було 12 артилер.частин (понад 300 гармат), якіскладалися з колиш. артилер. об-слуг австрійс. війська. А. відігра-вала важливу роль у проведеннінаступальних операцій та обороніпід час Першої світової війни таДругої світової війни. Із впрова-дженням після 1945 ракетногоозброєння, реактивної авіації тазброї масового знищення А. втра-чає своє колиш. значення ударноївогневої сили.

Літ.: Карелин И. Старинные пуш-ки. «Записки Одесского общества ис-тории и древностей», 1872, т. 8; Бран-денбург Н.Е. Исторический каталогС.-Петербургского артиллерийскогомузея, ч. 1—3. СПб., 1877—89; Ни-лус А.А. История материальной частиартиллерии, ч. 1—2. СПб., 1904; Стру-ков Д.П. Путеводитель по артиллерий-скому историческому музею. СПб.,1912; Крип’якевич І. Студії над дер-жавою Богдана Хмельницького.«ЗНТШ», 1931, т. 151; І.К. [Крип’яке-вич І.] Початки артилерії на Україні:XIV—XVII ст. «Літопис Червоної Ка-лини», 1932, № 1; Його ж. З історії ко-зацької артилерії. «Літопис ЧервоноїКалини», 1932, № 2; Його ж. Україн-ська артилерія в часи Б.Хмельниць-кого. «Літопис Червоної Калини»,1932, № 4; Історія січових стрільців1917—1919. Львів, 1937; Сборник ис-следований и материалов Артиллерий-ского исторического музея КраснойАрмии, т. 1. М.— Л., 1940; Рубцов Н.Н.История литейного производства вСССР, ч. 1. М.— Л., 1947; История ар-тиллерии, вып. 1. М., 1952; Сидорен-ко В.О. З історії селянсько-козацькоїартилерії часів визвольної війни укра-їнського народу 1648—1654 рр. «ПраціКиївського історичного музею», 1958,т. 1; История отечественной артилле-рии, т. 1—2, кн. 1—5. М.—Л., 1959—70;Hubicki W. Pierwszy drukarz Moskwy iLwоwa konstruktorem armat: nieznanylist Iwana Fedorowicza. «Kwartalnik his-torii nauki i techniki», 1968, N 1;Nowak T. Fortyfikacje i artyleria Kamien-ca Podolskiego. «Studia i materiaіy dohistorii wojskowoœсi», t. 19, N 1; Отечес-твенная артиллерия: 600 лет. М., 1986;Палієнко В.І. Заціліла гармата. «Па-м’ятки України», 1991, № 6; Його ж.Київська артилерія в національно-виз-вольній боротьбі українського народудругої половини 14 — початку 18 ст. Вкн.: Українська козацька держава: Ви-токи та шляхи історичного розвитку.К., 1991; Історія українського війська,т. 1—2. Львів, 1992—96; Палієнко В.І.Київські гармати. «Старожитності»,1992, № 15; Фролов Б. Реліквії військо-вої історії. «Київська старовина», 1993,№ 1; Палієнко В. Українська артилеріяв музеях Росії. «Пам’ятки України»,1994, № 1/2; Петрів Р. Сіль, гармати іпапір…: З історії розвитку економікиГаличини 18 ст. «Дзвін», 1994, № 4;Палієнко В. З історії української арти-

лерії. «Київ», 1995, № 1; Шевченко В.Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюре-ра: Втілення в Україні. «Пам’яткиУкраїни», 1998, № 3/4.

О.В. Ясь.

АРТІЛЬ — об’єднання фізичнихосіб для досягнення спільноїгосп. мети. Назва походить відтюркського «орта» — община.Гол. ознакою «класичної» А. єрівноправність її членів, які бе-руть участь у спільному вир-ві йрозподілі прибутків, нарівні не-суть тягар збитків. Витоки артіль-них традицій існували в земле-робстві й скотарстві в різних фор-мах (супряга, толока), але наспра-вді с.-г. общини не були «кла-сичними» А., оскільки в них буввідсутній принцип добровільно-сті. Характерними для Українибули: чумацькі валки, риболове-цькі ватаги, об’єднання запороз.звіроловів, лоцманів на Дніпров-ських порогах, косарів (круги),крим. солепромислові об’єднання,а також об’єднання жебраків талірників. З розвитком капіталіст.відносин побутові госп. об’єднан-ня втрачають своє значення, не-зважаючи на штучні спроби їх від-родити (М.В.Левитський на Хер-сонщині; діяльність Полтав. земс-тва). Натомість починають утво-рюватись А. пром., споживчі, кре-дитні, страхові.

Літ.: Калачов Н. Артели в древней инынешней России. СПб., 1864; Иса-ев А. Артели в России, вып. 2. СПб.,1873; Меркулов В.В. Сельскохозяйст-венные товарищества и артели. Пг.,1919.

О.Л. Вільшанська.

АРТІЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАР-СЬКА В УСРР. Артілі с.-г. почалимасово виникати в Україні на-прикінці 1917 — поч. 1918 та осо-бливо упродовж 1920-х рр. 7 черв.1924 Нар. комісаріат землеробст-ва УСРР зареєстрував «Типовийстатут трудової сільськогосподар-ської артілі». А.с. мала права юрид.особи. Упродовж 1922—29 А.с. на-лежала до системи с.-г. кооперації.Наприкінці 1927 в УСРР з 6316 ко-лективних г-в 2180 були с.-г. ар-тілями. На поч. 1930 А.с. визнанаосн. формою колг. руху. Її орг.-госп. принципи викладені у «Зраз-ковому статуті сільськогосподар-ської артілі» від 1 берез. 1930. Згід-но зі статутом, усі землі членів ар-тілі «зливалися в єдиний земель-ний» клин, а вся земля (крім горо-дів та садів), робоча й товарно-продуктивна худоба, реманент, на-

129АРТІЛЬ

сіннєві запаси, фуражні фонди дляутримання худоби усуспільнюва-лися. В особистому г-ві чл. артілізалишалися лише одна корова,дрібна худоба та присадибна ділян-ка (від 0,25 до 0,50 га). Статут с.-г.артілі 17 лют. 1935 визнав її землі«загальнонародною державноювласністю».

Літ.: Коллективизация сельскогохозяйства: Важнейшие постановленияКоммунистической партии и Советс-кого правительства 1927—1935. М.,1957; Витанович І. Історія українсько-го кооперативного руху. Нью-Йорк,1964; Історія колективізації і сільсько-го господарства Української РСР, т. 2.К., 1965.

В.І. Марочко.

АРТЮХОВ Іван Олександрович(23.02.1907—03.02.1977) — учас-ник партизан. руху в Україні підчас Великої вітчизняної війни Ра-дянського Союзу 1941—1945. Н. вс. Філіпково (нині село Калузькоїобл., РФ). У серп. 1941 як досвід-ченого організатора його було за-лишено у м.Шостка для створен-ня партизан. загону. У черв. 1942загін влився у з’єднання під ко-мандуванням О.Сабурова. Відтрав. 1943 — командир загону ім.С.Будьонного, на базі якого влют. 1944 створено однойменнез’єднання, яке під кер-вом А.здійснило рейд по Волин. і Львів.областях та Люблінському во-єводстві (Польща). Від 1944 — напарт. і госп. роботі. Нагородженотрьома орденами Червоного Пра-пора та ін. орденами й медалями.

П. у м. Київ.Літ.: Історія УРСР, т. 7. К., 1977;

Народная война в тылу фашистскихоккупантов на Украине. 1941—1944,кн. 2. К., 1985.

Т.С. Першина.

АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯПРИ ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АН(1834—1917) — наук. установа длязбирання і публікації істор. доку-ментів і пам’яток. Діяла з 1834при Мін-ві нар. освіти. 1837 пе-ретв. в постійну установу, на якупокладалися обов’язки щодо сис-тематичного видання джерел звітчизн. історії. Чл. комісії при-значало Мін-во нар. освіти, а го-лову затверджував імператор.«Правила» 1837, підписані мініст-ром нар. освіти графом С.Уваро-вим, обмежували хронологічнірамки матеріалів, що могли тодіпублікуватися, 17 ст.

Створення комісії було викли-кано потребами істор. науки в

джерелах, необхідних для вивчен-ня минулого країни, і стало знач-ним кроком вперед у розвиткурос. археографії. Члени комісіїодержали широкі повноваження:вони мали право вилучати доку-менти з архівів, користуватися ру-кописами в б-ках і купувати їх уприватних осіб. Комісія мала ко-респондентів у Рос. імперії і закордоном. Значним є вклад ко-місії в розробку методики публіка-ції істор. джерел.

Було видано: «Акты Археогра-фической экспедиции» (т. 1—4,1836), «Дополнения к актам исто-рическим» (т. 1—12, 1846—72),«Акты Западной России», «АктыЮжной и Западной России», «Ак-ты юридические», «Памятникидипломатических сношений древ-ней России с державами иност-ранными» (т. 1—10, 1551—75). Від1841 комісія почала видавати«Полное собрание русских летопи-сей», з 1862 — «Летопись занятийАрхеографической комиссии», а з1872 — «Русскую историческуюбиблиотеку».

Після Жовтневої революції1917 перейм. в Петрогр. археогр.комісію. 1922 передана АН, а 1926разом з Постійною істор. ко-місією утворила Історико-архе-огр. комісію при АН СРСР.

Літ.: Семидесятилетие Импера-торской Археографической комиссии.СПб., 1909; Хартанович М.Ф. Петер-бургская археографическая комиссиякак научное учреждение. 30—90-егоды XIX века. Л., 1985; Брачев В.С.Петербургская археографическая ко-миссия (1861—1917). Л., 1985; Библио-графический указатель изданий Ар-хеографической комиссии. 1836—1936.Л., 1985; Летопись занятий Археогра-фической комиссии 1861—1928: Ука-затель содержания. Л., 1987.

Н.О. Герасименко.

АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯЦЕНТРАЛЬНОГО АРХІВНОГОУПРАВЛІННЯ УСРР (АК ЦАУ) —наук. установа, ств. наприкінці1928 при Центр. архів. управлінніУСРР для науково-методичногокер-ва роботою архівів та виданняархів. документів з історії рево-люц. руху, Жовтневої революції1917 і громадянської війни в Україні1917—1921, соціально-екон. істо-рії та класової боротьби в Україні,історії ф-к та з-дів України.1931—34 через репресії поступовоприпинила свою діяльність. Діялав Харкові, мала філію в Києві, на-ук. осередки в Одесі та Житоми-рі. Кер. АК ЦАУ були М.Рубач,

Р.Шпунт та С.Семко (з 1931),вченими секретарями — М.Гор-бань (1929—30), М.Васильєва (1930),П.Білик (1930—32). Мала 3 секції:архівознавчу (кер. В.Веретенни-ков, вчений секретар П.Білик),видання джерел із соціально-екон. історії України (кер. Г.Кар-пенко, вчений секретар М.Гор-бань) та видання історико-рево-люц. пам’яток (кер. М.Рубач, вче-ний секретар М.Васильєва); а та-кож постійні й тимчасові комісіїдля виконання спец. завдань.

В АК ЦАУ працювало понад50 науковців, у т. ч. Д.Багалій,Віктор Барвінський, П.Клименко,І.Кравченко, О.Оглоблин, В.Рома-новський та ін.

Опублікувала 12 видань, вт. ч. 2 довідники, 9 зб. докумен-тів, зокрема «Архів ЗапорозькоїСічі: Опис матеріалів» (К., 1931),«Резолюції Всеукраїнських з’їздівРад робітничих, селянських тачервоноармійських депутатів (відI до XIII з’їзду Рад)» (Х., 1932),«III Всеукраїнський з’їзд Рад (6—10 берез. 1919 р.): Стенографіч-ний звіт» (Х., 1932), «Повстанняселян у селі Турбаях (1789—1793 рр.): Матеріали до історії се-лянських повстань на Україні»(Х., 1932) та 8 номерів ж. «АрхівРадянської України».

Літ.: Едиційна археографія в Укра-їні у XIX—XX ст.: Плани, проекти,програми видань, вип. 1. К., 1993; Па-пакін Г.В. Традиції Київської Архео-графічної комісії у діяльності Архео-графічної комісії Укрцентрархіву (1928—1932). В кн.: Матеріали ювілейної кон-ференції, присвяченої 150-річчю Київ-ської Археографічної комісії (Київ,18—21 жовт. 1993 р.). К., 1997.

О.В. Юркова.

АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УК-РАЇНИ (АК) — спеціалізовані на-ук. інституції, що займаютьсяпрактичними, теор. і методични-ми проблемами археографії. Свогочасу в Україні діяли такі АК:

Тимчасова комісія для розборудавніх актів (у літ., за традицією,іменується — Київська археогра-фічна комісія) — перша заг.-укр.інституція з виявлення, вивченняй публікації джерел з історії Укра-їни. Вона стала осередком консо-лідації укр. істориків Наддніпрян-ської України. Ств. 1843 при кан-целярії київ., подільського і во-лин. генерал-губернатора длязбирання й публікації докумен-тальних матеріалів. Комісія роз-шукувала документи в архівахмісц. суд.-адм. установ, магістра-

130АРТЮХОВ

тів, монастирів, у приватних осіб.Зібрані документи створили ядроКиїв. центр. архіву давніх актів(1852). У серійних багатотомнихвид. — «Памятники» в 4-х т.(1845—59; 2-ге вид.: 1897—98),«Архив Юго-Западной России» у35-ти т. (1859—1914) та ін. зб. —комісія опублікувала значний ма-сив документальних матеріалів іпам’яток з історико-культ. спад-щини України 14—18 ст., щостворили джерельний фундаментістор. досліджень 2-ї пол. 19—20 ст. Едиційна методика, розро-блена членами комісії, орг. струк-тура та осн. напрями її діяльностісправили значний вплив на фор-мування вітчизн. археогр. прак-тики впродовж наступного півто-ра століття. У роботі АК бралиучасть відомі вчені — М.Влади-мирський-Буданов, М.Довнар-За-польський, М.Іванишев, В.Іконни-ков, І.Каманін, М.Костомаров, О.Ла-заревський, О.Левицький та ін.1921 комісія влилася до Археогра-фічної комісії ВУАН;

Археографічна комісія Науко-вого товариства імені Шевченка уЛьвові. Ств. 1896 за ініціативи тана чолі з М.Грушевським (заст. —І.Франко). Чл. АК НТШ булиК.Левицький, О.Колесса, С.Смаль-Стоцький, К.Студинський, С.То-машівський, С.Джиджора, М.Кор-дуба. Згодом членами АК сталиВ.Антонович, Д.Багалій, В.Я.Гна-тюк, І.Каманін, В.Липинський,М.П.Василенко та ін. Започатку-вала серійні вид. «Жерела до істо-рії України-Руси» (11 т.) та «Па-м’ятки українсько-руської мовита літератури» (8 т.). Після Першоїсвітової війни та поразки нац.-демократ. революції в Галичині(див. Листопадова національно-де-мократична революція в Галичині1918) АК НТШ фактично припи-няє діяльність і багато її чл. на чо-лі з М.Грушевським включаютьсяв організацію АК ВУАН;

Археографічна комісія ВУАН.Ств. на межі 1918—19 як Постій-на комісія з розгляду давніх актівдля видання пам’яток мови, пи-сьменства та історії у складі іс-торико-філол. від. УАН. Остаточ-но конституювалася 1921, об’єд-навшись з Київ. археогр. комісієюдля розбору давніх актів. На чолікомісії стояли провідні вчені Д.Ба-галій (1918—19), В.Іконников(1921—23), М.Грушевський (1924—31). Організаторами наук.-архе-огр. праці АК були також О.Ле-вицький, М.П.Василенко, В.Мод-залевський, О.Грушевський, С.Мас-

лов, К.Лазаревська, В.Романовський,М.Довнар-Запольський, Й.Герма-йзе, В.Перетц та ін. Форми, типи,концепція видання джерел, мето-дики в цілому базувалися на до-свіді попередніх АК. Передбача-лося продовжити видання «Архи-ва Юго-Западной России» під на-звою «Архів України». Едиційнийдоробок АК ВУАН складає 15 т.неперіодичних та серійних вид. —«Український архів» та «Україн-ський археографічний збірник»,«Пам’ятки українського пись-менства». Комісія розробила пер-ші в укр. археографії узагальнюю-чі методичні принципи виданняджерел (1926). З поч. 1930-х рр.замість корпусних вид. з давньої інової історії та к-ри України упланах АК ВУАН провідне місцепосідають тематичні публікації зісторії соціально-екон. розвитку,«класової боротьби» та «соціаліс-тичного будівництва»;

Археографічна комісія Центр-архіву УСРР— див. Археографічнакомісія Центрального архівного уп-равління УСРР (АК ЦАУ). Ств.1928 на чолі з М.Рубачем на про-тивагу академічній АК для спря-мування археогр. роботи архівів у«належному» політ. руслі. Важли-вим методичним доробком АКЦАУ є розробка правил виданнядокументів В.Романовським, М.Гор-банем, В.Веретенниковим, П.Біли-ком (1929—31), методики опису-вання актових книг (В.Романов-ський) та діловодних документів(В.Веретенников), розробка пер-шої всеукр. програми створеннясерії археогр. довідників просклад і зміст усіх матеріалів, щовходили до Єдиного державного ар-хівного фонду України (1929);

Археографічна комісія АНУРСР. Ств. на базі Ін-ту історіїАН УРСР 1969 на чолі з акад.А.Скабою як міжвідомчий коор-динаційний центр у справі вид.документальних джерел. Об’єдна-ла представників академічних,архів. установ, ун-тів. До складуБюро АК АН УРСР входилиК.Гуслистий, Ф.Шевченко, А.Ше-велєв, В.Стрельський, О.Мітюков.Розроблено перспективний видав-ничий план АК (включав понад40 т. документальних публікацій,1972); були підготовлені до друкудва вип. щорічника «АрхеографіяУкраїни». АК АН УРСР, не опуб-лікувавши фактично жодного іззапланованих вид., невдовзі при-пинила свою діяльність;

Археографічна комісія АН УРСР(від 1994 — НАН України). Від-

новлена постановою Президії АНУРСР 5 жовт. 1987 у поновленомускладі. Очолив АК чл.-кор. АНУРСР П.Сохань. На відродженуінституцію було покладено на-ук.-координаційне та методичнезабезпечення археогр. роботи вУкраїні. Створення постійноїштатної групи АК при Ін-ті історіїАН УРСР із від-нями у Львові йДніпропетровську (1989) дало мо-жливість розгорнути широкомас-штабну діяльність. Вирішальнезначення мала організована АКперша Всеукр. нарада «Україн-ська археографія: сучасний станта перспективи розвитку» (груд.1988), що поклала початок консо-лідації археографів, архівістів,джерелознавців в Україні та роз-робці чіткої концепції виданняписемної історико-культ. спад-щини України. Під егідою АК бу-ли проведені на заг.-укр. рівніконференції, наради, круглі столи(1990, 1991, 1992, 1995). АК роз-робила масштабний перспектив-ний план видання документаль-них джерел і пам’яток, видає дру-кований орган — «Українськийархеографічний щорічник». Набазі АК створено Інститут укра-їнської археографії та джерелоз-навства ім. М.Грушевського НАНУкраїни. У рамках видавничоїпрограми АК та Ін-ту укр. археог-рафії та джерелознавства вже по-бачило світ понад 300 видань.

Літ.: Левицкий О.И. Пятидесятиле-тие Киевской комиссии для разборадревних актов (1843—1893). К., 1893;Журба О.І. Київська археографічна ко-місія 1843—1921: Нарис історії і діяль-ності. К., 1993; Едиційна археографія вУкраїні у XIX—XX ст.: Плани, проек-ти, програми видань, вип. 1. К., 1993;Археографічна комісія та Інститутукраїнської археографії Академії наукУкраїни. 1988—1993. К., 1993; Бо-ряк Г.В. Національна архівна спадщи-на України та Державний реєстр «Ар-хеографічна Україніка»: Архівні доку-ментальні ресурси та науково-інфор-маційні системи. К., 1995; Матеріалиювілейної конференції, присвяченої150-річчю Київської археографічноїкомісії (Київ—Седнів, 18—21 жовт.1993 р.). К., 1997; Український архео-графічний щорічник, вип. 1—4. К.,1992—99.

Г.В. Боряк.

АРХЕОГРАФІЯ (від грец. ����,�s —давній, ����� — пишу) — спец.істор. дисципліна, що вивчає ар-хів. документальні інформаційніресурси та писемні пам’ятки з ме-тою залучення їх до наук. та куль-турологічного обігу. Теор. А. роз-робляє сукупність питань інфор-

131АРХЕОГРАФІЯ

маційної репрезентації досліджу-ваних нею джерел. Практична А.складається із напрямів: збиран-ня (польова А.), пошуку в доку-ментальних системах (евристичнаА.), наук. опису (камеральна А.)та наук. публікації (едиційна А.).Розрізняють дві методологічніформи наук. археогр. репрезента-ції документів та документальнихмасивів: наук. опис документів танаук. публікація документів й ін-формації про них. Вони реалізую-ться через систему методик опису,засобів залучення документів донаук. обігу, різноманітні види татипи археогр. довідників і пуб-лікацій документів.

Існує думка (В.Німчук) продомінуюче значення джерело-знавчих підходів в А., пропону-ється від А. відокремити спорід-нену дисципліну «кайнографію»,або «новографію», яка має вивча-ти архів. документи на сучаснихносіях інформації. Але більшістьдослідників схиляються до роз-ширення складу об’єкта А. на всюсукупність сучасних документів,що зафіксовані на будь-яких ма-теріальних носіях та мають формудокумента. Серед них: текстовіджерела — включають текстовуінформацію, що надрукованадрукарським способом чи відтво-рена ін. способами, та інформа-цію, що може сприйматися як те-кстова (музичні та графічні дже-рела, окремі види джерел мист-ва, передані за допомогою записуна матеріальних носіях, тощо);аудіовізуальні джерела: кіно-,фото-, фонодокументи; образот-ворчі та графічні джерела: кар-тографічні документи, гравюри,графіки, креслення, малюнки,плакати, листівки; джерела нанетрадиційних носіях: комп’юте-рні файли, бази даних та комп’ю-терні системи, тримірна графікатощо. З камеральною А. змика-ється кодикографія — системаопису рукописних книг як істор.комплексних книжно-рукопис-них джерел (Л.Дубровіна, С.Галь-ченко).

А. в Росії та Україні виникла у1-й пол. 19 ст. (див. Археографічнакомісія при Петербурзькій АН) яксистема практичних засобів по-шуку, збирання, опису та пуб-лікації писемних пам’яток та ар-хів. документів. Спочатку вона невиокремлювалася з кола питаньджерелознавства, палеографії, ар-хеології, бібліографії і розвиваласязавдяки діяльності спец. ств. ар-хеогр. комісій. У 20-х рр. 20 ст. її

оформлення як самостійної дис-ципліни пов’язане з ім’ям рос.вченого М.Бєльчикова, який роз-глядав А. як переважно практич-ну науку, тісно пов’язану з діяль-ністю вітчизн. архівів. Біля вито-ків теор. розробок з проблем рет-роспективної публікації істор.джерел були рад. історики С.Валк,С.Рождественський, А.Сергєєв,А.Шилов.

Київ. шк. камеральної А.20-х — поч. 30-х рр. 20 ст. пред-ставлена В.Романовським та В.Ве-ретенниковим, які, на відміну відМ.Бєльчикова, виокремлювали А.як науку з більш широкими за-вданнями, ніж практика архівів.За рад. часів А. істотно ухилила-ся в бік едиційної технології.Виникли едиційні школи в Ук-раїні: київ. (І.Бутич, Л.Процен-ко), львів. (О.Купчинський, Я.Даш-кевич), дніпроп. (М.Ковальський,К.Швидько, Ю.Мицик). (Див. Ар-хеографічні комісії України.)

У 70—80-х рр. 20 ст. в працяхВ.Черниха, А.Курносова, С.Шмід-та, С.Чиркова, В.Козлова відро-джується поняття А. як науки, яказаймається не лише едиційноюдіяльністю, а й усім циклом робітіз введення архів. істор. джерелдо наук. обігу. Під час дискусіїбули визначені осн. напрями по-льової, камеральної та едиційноїА., показана необхідність теор.обґрунтування об’єкта, предметаі методів А. як джерелознавчоїдисципліни. В Україні в останнєдесятиріччя питання теорії тапрактики А. розробляються упрацях Г.Боряка, Л.Дубровіної,В.Німчука та ін. З 1987 розгорну-ла свою діяльність відродженаАрхеогр. комісія при АН; а з 1991існує спеціалізований Інститутукраїнської археографії та джере-лознавства ім. М.ГрушевськогоАН України (нині НАН Укра-їни).

Літ.: Бельчиков Н. Теория архео-графии. М.—Л., 1929; Шилов А.А. Ру-ководство по публикации документовXIX в. и начала ХХ в. М., 1939;Валк С.Н. Советская археография.М.—Л., 1948; Яковлев С.О. Українськарадянська археографія. К., 1965; Бу-тич І.Л. Література до історії українсь-кої археографії. «Історичні джерела таїх використання», 1968, вип. 3; Дубро-віна Л.А. Кодикологія та кодиграфіяукраїнської рукописної книги. К.,1993; Боряк Г.В. Національна архівнаспадщина України та державний ре-єстр «Археографічна Україніка». Ар-хівні документальні ресурси та науко-во-інформаційні системи. К., 1995;Німчук В.В. Правила видання пам’я-

ток, писаних українською мовою тацерковнослов’янською української ре-дакції, ч. 1. К., 1995.

Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна.

«АРХЕОЛОГИЧЕСКАЯ ЛЕТО-ПИСЬЮЖНОЙ РОССИИ», «Ар-хеологическая лўтопись ЮжнойРоссїи» — часопис, заснованийМ.Біляшівським. Видавався за йо-го редагуванням спочатку як до-даток до «Киевской старины»(1899—1901), згодом (1903—05) яксамостійне видання. Відіграв зна-чну роль у розвитку археол. нау-ки, істор. краєзнавства. В йогороботі брали участь відомі істо-рики, археологи, мистецтвознав-ці, етнографи, діячі к-ри таосвіти, краєзнавці-аматори. Крімсамого М.Біляшівського, тут дру-кували свої статті В.Антоно-вич, К.Болсуновський, М.Грушев-ський, В.Данилевич, Г.Павлуцький,В.Перетц, О.Фотинський, В.Хвой-ка, Ф.Штейнгель та ін. Матеріаличасопису, присвячені підготовціархеол. з’їздів, результатам розко-пок і випадкових знахідок, сприя-ли налагодженню систематичнихархеол. обстежень регіонів Украї-ни, координації зусиль фахівців уцій галузі. Чимало місця на йогосторінках було відведено пробле-мам охорони пам’яток старовини,діяльності найзначніших наук. ікраєзнавчих т-в та архів. комісій,оглядам колекцій музеїв і приват-них збірок. У бібліографічних роз-ділах містилася багата інформація

132АРХЕОЛОГИЧЕСКАЯ

«Археологическая лўтопись ЮжнойРоссїи», т. 1. Київ, 1899.Титульний аркуш.

про видання зазначених інститу-цій, наук. праці й розвідки відомихдослідників вітчизн. історії та к-ри.

Е.М. Піскова.

АРХЕОЛОГІЧНА КОМІСІЯ ВУ-АН — науково-дослідна установаз охорони пам’яток історії так-ри. Ств. 30 трав. 1921 рішеннямзаг. зборів ВУАН у результатіоб’єднання секцій археології,мист-в та матеріальної етнографіїліквідованого Українського на-укового товариства в Києві, гро-мад. археол. к-ту при ВУАН таКомісії зі складання археол. кар-ти України при ВУАН. А.к. ВУАНкоординувала та організовуваладослідження з археології, історіїмист-ва та арх-ри, етнографії,музеєзнавства, здійснювала реєс-трацію пам’яток історії та к-ри йрозробляла наук. засади щодо їхохорони. Складалася з 6 сек-цій — археол., матеріальної етно-графії, архіт.-монументальної, іс-торії мист-ва, музеєзнавства тапам’яток природи. Нараховувала33 дійсних чл., у ній, зокрема,працювали акад. Ф.Шміт (головапрезидії), акад. М.Біляшівський(заст. голови), проф. Ф.Ернст(секретар), акад. М.П.Василенко,М.Макаренко, Д.Щербаківський,В.Щербина, а також О.Грушев-ський, В.Козловська, Г.Павлуцький,А.Середа та ін. У лют. 1922 А.к.ВУАН було реорганізовано в Архе-ол. к-т, 1924 — у Всеукраїнський ар-хеологічний комітет.

Літ.: Шовкопляс І.Г. Розвиток ра-дянської археології на Україні (1917—1966): Бібліографія. К., 1969; Цвей-бель Д.С. З історії вивчення й охорониархеологічних пам’яток на Україні вперші десятиріччя Радянської влади.«УІЖ», 1972, № 1; Охорона, викорис-тання та пропаганда пам’яток історіїта культури в УРСР, ч. 1. К., 1989.

С.І. Кот.

АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА —

комплекс (група) подібних міжсобою за низкою ознак археол.пам’яток, поширених на певнійтер. в межах певного істор. часу.Подібність археол. пам’яток про-стежується за різними їхніми ри-сами, напр., за формами та оздоб-ленням посуду, прикрасами, при-йомами домобуд-ва та оформлен-ням інтер’єру осель, поховальни-ми звичаями тощо. Про поши-рення тих чи інших археол. комп-лексів у межах певних тер. почалиговорити в 19 ст.; для означеннятаких комплексів користувалисярізними термінами: культ. група,культ. провінція, культ. ареал,

просто к-ра та ін. Термін «А.к.»широко входить у науку напри-кінці 19 — поч. 20 ст. Відтоді вінстає головним для означення ар-хеол. комплексів. Саме в 1-й пол.20 ст. виділено більшість А.к.

Назви А.к. умовні, мають різ-ну природу, найчастіше вони по-ходять від назви населеного пунк-ту, де було відкрито пам’ятку пев-ного зразка чи з оригінальногоматеріалу. Це, напр., трипільськакультура, зарубинецька культура,черняхівська культура— назви по-ходять від назв сіл на Київщині таЧеркащині, де наприкінці 19 —поч. 20 ст. здійснював активнірозкопки старожитностей В.Хвой-ка. Три А.к. доби бронзи (виділе-ні В.Городцовим на поч. 20 ст.)отримали назву за типами похо-вальних споруд — ямна (див. Ямнакультурно-історична спільність), ка-такомбна (див. Катакомбна куль-турно-історична спільність) тазрубна (див. Зрубна культурно-іс-торична спільність). Є назви А.к.за формою чи оздобленням посу-ду: кулястих амфор культура, лій-частого посуду культура, багато-валикової (багатопружкової) кера-міки культура тощо.

А.к. — фундаментальне по-няття археол. науки. З одного бо-ку, воно дає змогу впорядкуватиархеол. джерела, локалізувавши їху просторі та часі, з ін. — прокла-дає місток між археол. джереламита їхніми творцями. Не викликаєсумніву, що за А.к. стоять певніспільноти — окремі народи чигрупи споріднених народів. Цеймомент є надзвичайно важливимдля стародавньої історії, котрамає справу з дописемним періо-дом. «Німа» історія неначе почи-нає говорити, набуває певноїконкретності, а анонімні спільно-ти, що лишили певні А.к., отри-мують, хай умовну, назву. Томувиділення А.к. складає підґрунтядля розв’язання найрізноманіт-ніших проблем давньої історії:способу господарювання, соці-ального устрою, етнокульт. специ-фіки спільнот. Зіставлення мате-ріалів різних А.к. дає змогу відтво-рити певною мірою етногенезокремих народів, їхні господарськізв’язки, міграційні процеси тощо.

Літ.: Кудрявцева О.М. К вопросу обопределении понятия «археологиче-ская культура». В кн.: Археология иметоды исторических реконструкций.К., 1985.

К.П. Бунатян.

АРХЕОЛОГІЧНА ПЕРІОДИЗА-ЦІЯ — система періодизаціїкульт.-істор. поступу; складається

із трьох віків — кам’яного (ос-таннім періодом якого деякі вченівважають енеоліт — мідно-кам’я-ний вік), бронз. та залізного (див.Кам’яний вік, Мідний вік, Бронзо-вий вік, Залізний вік). Розробленау 1-й пол. 19 ст. на археол. мате-ріалах Скандинавії. В подальшо-му блискуче підтверджена на ін.тер. Старого Світу і набула зна-чення заг. культ.-істор. періодиза-ції. Осн. критерій розрізненнявіків, який використовується вА.п., — залучення до вироб. та по-бутового вжитку нових, після ка-м’яних, природних матеріалів —спочатку міді, а потім бронзи тазаліза. А.п. послідовно фіксуєнайважливіші зрушення у мате-ріально-тех. розвитку людства, і вцьому полягає її пояснювальнезначення. Вона є одним із важ-ливих інструментів систематиза-ції та первинної оцінки археол.пам’яток. До неї не закладеноніяких соціально-екон. крите-ріїв, а тому в дослідженнях проб-лем соціального та екон. розвиткулюдства вона відіграє допоміжнуроль.

Літ.: История первобытного об-щества. Общие вопросы. Проблемыантропосоциогенеза. М., 1983; Ге-нинг В.Ф., Левченко В.Н. Археологиядревностей — период зарождения нау-ки (конец XVIII — 70-е годы XIX вв.).К., 1992.

С.В. Смирнов.

АРХЕОЛОГІЧНІ З’ЇЗДИ, Всеро-сійські археологічні з’їзди. Всьоговідбулося 15 А.з. 1-й А.з. відбувся1869 в Москві, останній, 15-й, 1911в Новгороді Великому. Шість А.з.пройшли в укр. містах: Києві(1874, 1899), Одесі (1884), Харкові(1902), Катеринославі (1905; ниніДніпропетровськ), Чернігові (1908).

Підготовкою А.з., координа-цією всієї н.-д. і пошуково-експе-диційної роботи, а також орг. ро-ботою керували «попередні ко-мітети». В їх обов’язки входило:а) розробка програм і правил ро-боти чергового з’їзду; б) розробкатематики орієнтовних доповідейта повідомлень на з’їзді; в) підго-товка виставки пам’яток на з’їзді;г) підготовка до видання і публі-кація матеріалів до з’їздів (допо-відей, повідомлень, звітів науко-во-пошукових експедицій, архе-ол. розкопок, програм, анкет), атакож каталогів та покажчиків ви-ставок з’їздів. У багатьох губерн-ських та університетських містахпід час підготовки до А.з. створю-

133АРХЕОЛОГІЧНІ

валися від. к-тів. Завдяки діяль-ності попередніх к-тів, до складуяких входили відомі вчені, пись-менники, поети, громад. діячі,процес дослідження вітчизн. ста-рожитностей, їх виявлення, збір,охорона став цілеспрямованим,різнобічним, власне науковим.

Фундаментальне вид. археол.з’їздів — «Труды». Усього видано37 т., із них 16 присвячені з’їздам,що відбувалися в Україні. Вонивміщували праці загальнотеоре-тичного характеру, підсумки ар-хеол. розкопок та історико-ет-ногр. експедицій, наук. розвідкипро різноманітні пам’ятки, звітипро хід обговорень на з’їздах до-повідей і рефератів. Друкувалисятакож підготовчі матеріали, про-токоли засідань попередніх к-тів,програми з’їздів, покажчики ви-ставок. Окремо видавались «Из-вестия», які містили відомості пророботу А.з., спец. випуски —«Атласы к трудам».

3 листоп. 1873 Мін-во нар.освіти затвердило Правила з’їзду,які визначили права й обов’язкиради та секретарів з’їзду. Роботуз’їздів розділяли на вісім від.:1) первісні старожитності; 2) іс-тор. географія й етнографія;3) пам’ятки мист-ва і малярства;4) побут домашній і громад. наРусі та в слов’ян. народів; 5) по-бут церк.; 6) рос. й слов’ян. мовита писемність; 7) старожитностікласичні, візант. і зх.-європ.;8) старожитності східні.

А.з. сприяли реставрації бага-тьох пам’яток арх-ри, збору руко-писів, стародруків, істор. доку-ментів, древніх ікон та ін. церк.пам’яток, картин, монет тощо,що дало можливість поповнитиновими експонатами багато музе-їв, а також створити нові музеї.Важливу роль у справі підготовки,проведення А.з. в Україні відігра-ли укр. вчені В.Антонович, М.Бі-ляшівський, В.Іконников, О.Лаза-ревський, М.Петров, В.Ляскорон-ський, П.Лебединцев та ін.

Літ.: Алфавитный указатель ста-тьям, речам и докладам, входящим всостав Трудов первых 12-ти археоло-гических съездов и их предваритель-ных… В кн.: Труды 12-го Археологи-ческого съезда в Харькове, 1902 г., т. 3.М., 1905.

С.З. Заремба.

АРХЕОЛОГІЧНІ ІНСТИТУТИв Києві та Одесі (1917—24) — на-ук.-навч. «корпорації», вищі навч.багатопрофільні заклади для під-готовки археологів, архівістів, му-

зеєзнавців, бібліотекознавців таетнографів. Відомі Київ. археол.ін-т (КАІ, 1917—24) та Одес. ар-хеол. ін-т (ОАІ, 1922—24).

Ідея створення на теренахУкраїни археол. ін-ту виникла на-прикінці 19 ст., проте була втіле-на в життя лише за доби українсь-кої революції 1917—1921. Першимпісля тривалого підготовчого пе-ріоду восени 1918 (дозвіл отрима-но 1917) на правах приватногонавч. закладу з двома від-нями(археол. з історією мист-в та архе-огр.) створено КАІ на чолі з проф.М.Довнар-Запольським (його на-ступниками на посаді ректорастали М.Гуля, С.Маслов, Ф.Шміт),незмінним ученим секретарем бу-ла Н.Полонська-Василенко. У лип.1920 закрито як самостійний навч.заклад, підпорядковано ВУАН,піддано кільком реформуванням.З осені 1921 навчання відновило-ся на археол.-мистецтвознавчому,істор.-літ., згодом — етногр. від-нях. 15 листоп. 1922 колегія Го-ловпрофосу надала ін-ту статусКиїв. археол. курсів при н.-д.каф-рі мистецтвознавства з пла-тним навчанням. У серп. 1924ін-т ліквідовано. Впродовж існу-вання КАІ в ньому постійнозмінювалися не лише кількістьвід-нь, а й концепція його діяль-ності: з двох перших від-нь спо-чатку виокремився від. історіїмист-в, пізніше було створено ет-ногр. від-ня. До ін-ту (дійснимислухачами) приймали юнаків ідівчат, що закінчили вищий навч.заклад або навч. на останніх кур-сах. На 1-му курсі студенти слуха-ли лекції, на 2-му — працювали засемінарською системою, третійрік призначався для написаннядисертації та захисту її перед на-ук. радою ін-ту. Викладали:М.Довнар-Запольський, С.Мас-лов, Ф.Шміт, В.Базилевич, О.Гру-шевський, В.Романовський, В.Кордт,М.Біляшівський та ін., навч. майбу-тні відомі учені Л.Динцес, М.Но-вицька, Н.Коцюбинська та ін.

ОАІ відкрито у серп. 1921 (ре-ктор Ю.Оксман, проректор —С.Дложевський), згідно з рішен-ням Одес. губпрофосу, як вищийнаук.-навч. та професійно-тех.заклад з трирічним курсом нав-чання для «наукової і практичної»підготовки архівістів, музеєзнав-ців та культурологів. Виклада-чами на двох від. ін-ту (археол.і археогр.) були професориБ.Варнеке, Р.Волков, М.Болтен-ко, О.Шпаков та ін. Серед студен-тів ін-ту — майбутні акад.

М.Алексєєв, проф. С.Брейбурт,І.Троїцький та ін. Здійснено одинвипуск. 1924 ОАІ розформовано взв’язку з рішенням створити набазі Одес. ін-ту нар. освіти музей-но-бібліотечно-архів. ф-т.

Літ.: Боровой С.Я. К истории соз-дания Одесского археологического ин-ститута и его археографического отде-ления. В кн.: Археографический еже-годник за 1978 год. М., 1979; Верба І.В.та ін. Н.Д.Полонська-Василенко: істо-рично-біографічний нарис життя тадіяльності. В кн.: Полонська-Василен-ко Н.Д. Українська Академія наук: На-рис історії. К., 1993; Нестуля О. Білявитоків державної системи охоронипам’яток культури в Україні. Полтава,1994; Константинеску Л. Традиційнаархеографія в курсах Київського архе-ологічного інституту. (Інформативнеповідомлення.) В кн.: Матеріали ювілей-ної конференції, присвяченої 150-річ-чю Київської археографічної комісії(Київ—Седнів, 18—21 жовт. 1993 р.).К., 1997; Матяш І.Б. Археологічнийінститут в Одесі: Втрачені можливос-ті. «Архіви України», 1998, № 1—6; Їїж. Джерельна база історії архівної ос-віти (Київський археологічний інсти-тут). В кн.: Спеціальні галузі історич-ної науки: Збірник на пошану МаркаЯкимовича Варшавчика. К., 1999.

І.Б. Матяш.

«АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИУРСР»— серія видань Ін-ту архе-ології АН УРСР (нині НАНУкраїни), в яких публікувалисянаук. звіти й матеріали польовихархеол. досліджень та монографіїпро окремі визначні пам’ятки відраннього палеоліту до КиївськоїРусі включно. Видано 13 т. (К.,1949—63). Пам’яткам найдавні-шого минулого: палеоліт, неоліт,мідний вік, бронзовий вік, скіфо-сарматський час (див. Скіфи, Са-рмати) — присвячені томи 2, 4, 6;вивченню Античних держав Пів-нічного Причорномор’я та містКриму — 7, 11, 13; дослідженнюпам’яток слов’ян давніх і часів Ки-їв. Русі — 1, 3, 5; розкопкам в р-ніновобудов — 8, 9. Дали змогу по-новому уявити особливості роз-витку стародавнього нас. Украї-ни, стали основою для наук. уза-гальнень істор. та археол. науки.

Я.Є. Боровський.

АРХЕОЛОГІЯ та дослідження дав-ньої історії України. А. (від грец.����,�� — давній і ���� — слово,наука) — галузь істор. науки, щовивчає речові пам’ятки від палео-літу до пізнього середньовіччявключно і реконструює за нимидавню історію сусп-ва. Речовіджерела — рештки поселень, мо-

134АРХЕОЛОГІЧНІ

гильники, знаряддя праці, посуд,зброя, твори мист-ва — вивчаю-ться спеціалістами-археологамишляхом розкопок, а також лабо-раторного їх дослідження. На за-вершальному етапі роботи архео-лог виступає як історик, котрийвикористовує для своїх висновківі речові, і писемні джерела.

А. значно розширила просто-рові й часові горизонти історії. У1-й пол. 19 ст. завдяки виявленнюй розшифруванню єгипетськихієрогліфів і вавилонського клино-пису писемна історія стала нарахо-вувати 5000 років. Все, що ми зна-ємо про дописемну історію людст-ва (а воно, згідно з останніми зна-хідками, існує бл. 2 млн років), за-вдячуємо винятково А.

Перші розкопки в Україніпроведено в 30-ті рр. 17 ст. заініціативи митрополита Київ. іГалицького П.Могили на місці Де-сятинної церкви. Систематичні йцілеспрямовані археол. дослід-ження розпочалися наприкінці18 — поч. 19 ст., коли на пд.України розгорнулись розкопкискіф. царських курганів, антич.міст Пн. Причорномор’я (див.Античні держави Північного При-чорномор’я). Виявлені археол. зна-хідки стали основою для створен-ня музеїв уМиколаєві (1806), Фео-досії (1811), Одесі (1825), Керчі(1826). Впродовж 2-ї пол. 19 —поч. 20 ст. розкопки в Україніпровадились на палеолітичних таслов’яно-рус. пам’ятках. Крім то-го, виявлено не знані раніше ста-рожитності трипільської культури(5—3 тис. до н. е.), полів поховань(2 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.). Знач-ний внесок у розвиток А. в Украї-ні цього часу зробили І.Забєлін,Д.Самоквасов, Б.Фармаковський,В.Хвойка, М.Біляшівський, О.Спі-цін та ін.

Від 1919 археол. дослідженняперестали бути справою вузькогокола любителів старовини й діс-тали держ. підтримку. В системіУАН створюється Комісія з укла-дання археол. карти України (див.Інститут археології НАН Украї-ни), котрій доручили не лише до-сліджувати пам’ятки старовини, ай охороняти їх. За час, що минуввід 1919, А. України збагатиласяновими відкриттями і знахідками.Здійснено масштабні розвідкипам’яток, їх картографування, атакож реєстрацію, найвизначнішіз них зараховано до числа об’єк-тів, що охороняються державою.На багатьох з них проведено ста-ціонарні розкопки.

Помітних успіхів досягнуто удослідженні кам’яного віку в Ук-раїні. Розкопки палеолітичнихстоянок Межиріч на Черкащині,Добраничівка на Київщині, Коро-леве на Закарпатті, крим. місцепе-ребувань первісних людей дализмогу з’ясувати час появи на на-шій тер. перших людей (бл. 1 млнроків тому), відтворити найдав-ніші житла з кісток мамонта, про-стежити еволюцію первісних зна-рядь праці, зробити відкриття усфері ідеологічних уявлень найда-вніших людей (С.Бібіков, І.Шов-копляс, О.Черниш, В.Гладилін,Ю.Колосов).

Серед пам’яток нео-енеоліти-чної епохи центр. місце належитьдавньоземлеробській трипільсь-кій к-рі. Відкриті й дослідженіостаннім часом поселення-гіган-ти пл. 250—400 га дають якіснонові дані для вивчення історіїнас., що їх залишило, а такожзмогу висловити припущення пропротоміський характер його роз-витку (С.Бібіков, Т.Мовша, О.Цвек,М.Шмаглій, В.Круц).

Значна увага приділяється ви-вченню пам’яток бронзового вікулісостепової і степової зони Укра-їни (2-ге тис. до н. е.). Археол.знахідки засвідчують не лишегосп.-культ. особливості регіонів,а й вносять багато нових даних увирішення проблеми етногенезупраслов’ян (С.Березанська, І.Ар-теменко, О.Шапошніков, В.От-рощенко).

Дослідження пам’яток добираннього залізного віку (1-шетис. до н. е.) позначене відкрит-тям багатих скіф. курганів (Ме-літопольський курган, Бердянсь-кий, Огуз, Товста Могила, Гай-манова Могила, Братолюбівсь-кий), розкопками городищ скіф.часу (див. Скіфи), у т. ч. най-більшого в Україні Більського го-родища площею понад 2 тис. га(О.Тереножкін, В.Іллінська, М.Че-редниченко, Ю.Болтрик, Б.Мо-золевський, В.Бідзіля, А.Куби-шев, В.Мурзін).

Традиційно результативнимиє розкопки антич. пам’яток Пн.Причорномор’я, що датуються6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Це Ольвіята її округа, Тіра, Херсонес Тав-рійський, Пантікапей, залишки ін.грец. і рим. поселень. Матеріалиїхніх розкопок дали змогу висвіт-лити чимало важливих проблем,зокрема особливості грец. коло-нізації, характер взаємодії місц. іприйшлого нас., історію містобу-дування та ін. (Л.Славін, Е.Соломо-

ник, С.Крижицький, В.Лапін, В.Ка-деєв, А.Русяєва, В.Зубар).

Великі дослідження здійсненона слов’ян. пам’ятках (кін. 1 тис.до н. е. — 3-тя чв. 1 тис. н. е.). Од-ним із важливих їхніх досягненьстало відкриття слов’ян. старожи-тностей 5—7 ст., які заповнилишироку хронологічну лакуну всистемі к-р 1 тис. н. е. Сх. Європи(В.Баран, М.Смішко, В.Петров,Д.Березовець, М.Брайчевський,Д.Козак, О.Приходнюк).

Об’єктами постійної уваги єпам’ятки часів Київської Русі. По-ряд з розкопками великих міськ.осередків, таких, як Київ, Чернігів,Переяслав, Галич (давній), вивчаю-ться менші міста (Новгород-Сівер-ський, Білгород, Василів, Звениго-род), міста-фортеці, сільс. посе-лення, некрополі. Здобуті мате-ріали значно доповнили писемніджерела, допомогли повніше ви-світлити проблеми походження йстановлення Давньорус. д-ви, ви-никнення й розвитку міст, фор-мування рус. етнокульт. спільно-сті тощо (В.Довженок, В.Гонча-ров, М.Кучера, В.Ауліх, П.Толоч-ко, В.Коваленко, О.Сухобоков,О.Моця). Важливі здобутки отри-мано багаторічними систематич-ними розкопками Києва (П.То-лочко, Г.Івакін, М.Сагайдак, В.Хар-ламов, І.Мовчан). Останнім ча-сом археол. дослідження дедалібільше охоплюють пам’ятки укр.середньовіччя (Г.Івакін).

Систематичні розкопки далисотні тисяч артефактів, котрі за-повнили фонди Ін-ту археології,склали зібрання багатьох музеївУкраїни. В їх вивченні застосову-ються не лише традиційні археол.методи — типологічний, порів-няльно-істор., стратиграфічний таін., а й нові, зокрема методи точ-них і природничих наук — мат.статистики, структурного аналізучорних і кольорових металів, па-леоботанічний, палеозоологічний,палеоантропологічний, археомаг-нітний, радіокарбонний та ін.

Найважливіші досягнення ар-хеол. науки в Україні підсумовані уфундаментальній тритомній праці«Археологія Української РСР» (т. 1,2 — 1971, т. 3 — 1975), доповненевид. якої вийшло у світ рос. мо-вою 1985—86. Велика робота з уза-гальнення деяких розділів А. Ук-раїни виконана в монографіяхС.Бібікова, І.Шовкопляса, Д.Те-легіна, В.Даниленка, С.Березан-ської, О.Тереножкіна, С.Кри-жицького, В.Барана, В.Довжен-ка, М.Брайчевського, С.Висоць-кого, П.Толочка та ін.

135АРХЕОЛОГІЯ

Багаторічні розкопки засвід-чують, що в Україні винятковобагато археол. пам’яток усіх істор.епох. Її давня історія знала періо-ди незвичайного піднесення, ко-ли досягнення пращурів набува-ли високого світ. рівня. Так булоу 4—3 тис. до н. е., які позначе-ні розвитком блискучої трипіль-ської к-ри, ств. першими хлібо-робами України. Так було у 6—3 ст. до н. е. у скіф. часи, колихудож. к-ра місц. нас. опліднюва-лася високим мист-вом греків. ВУкраїні (Крим і Пн. Причорно-мор’я) збереглися залишки міст іпоселень антич. цивілізації, якалишила тут помітні сліди. При-лученням до високих надбаньРиму характеризується черняхів-ська культура, співтворцями якоїбули слов’ян. племена 2—5 ст.н. е. Європ. рівнем розвитку від-значалася Київ. Русь.

Метою А. є не лише всебічневивчення археол. пам’яток, а йвідтворення давньої історії Украї-ни, зокрема висвітлення проблемпервісного залюднення тер. Ук-раїни, виникнення та розвиткувідтворюючих форм господарю-вання, історії та к-ри скіфів і сар-матів, антич. д-в Пн. Причорно-мор’я, етногенезу та ранньої істо-рії сх. слов’ян, історії та к-ри Ки-їв. Русі. Істор. інтерпретація архе-ол. джерел подана у тритомнійфундаментальній праці «Давняісторія України» (т. 1 — 1997,т. 2 — 1998, т. 3 — 2000). Публіка-ція археол. матеріалів та істор.узагальнень здійснюється також вєдиному в Україні спеціалізо-ваному ж. «Археологія».

А. в Україні розвивається втісній співпраці вітчизн. науков-ців з археологами провідних архе-ол. центрів світу: Москви, Санкт-Петербурга, Мінська, Варшави,Кракова, Софії, Бухареста, Буда-пешта, Братислави, Парижа, Бор-до, Гамбурга, Шлезвіга та ін. Ви-щим виявом цієї співпраці є про-ведення спільних археол. експе-дицій, а також виконання видав-ничих проектів.

Літ.: Археологія Української РСР,т. 1—3. К., 1971—75; Давня історіяУкраїни, т. 1—3. К., 1997—2000.

П.П. Толочко.

«АРХЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇРСР» (у 3-х т.) — колективна мо-нографія, яка вийшла друком увид-ві «Наукова думка» 1971—75.Це фундаментальне дослідженняпідсумовувало найважливіші натой час досягнення археол. науки

в Україні. У монографії йдетьсяпро розвиток первісного сусп-ва:кам’яний вік, мідний вік і бронзовийвік (1 т.), про добу раннього за-лізного віку та античні державиПівнічного Причорномор’я (2 т.),про добу слов’ян давніх і КиївськоїРусі (3 т.). У тритомнику система-тизовано значний фактичний ма-теріал, що яскраво відображаєтрудову діяльність людини, по-бут, вірування, сусп. лад, культ.зв’язки та ін. сторони сусп. життяі становить важливу джерелознав-чу базу для істор. розробок і уза-гальнень. 1985—86 вид. вийшло усвіт рос. мовою. Держ. преміяУРСР (1977).

Я.Є. Боровський.

АРХИПЕНКО Євген Порфирович(1884—1959) — укр. політ. і держ.діяч, вчений-агроном, видавець.Н. в м. Кагарлик. За освітою агро-ном. Видавав укр. ж. «Українськебджільництво» (Санкт-Петербург,1906—09; Київ, 1909—10), «Рілля»(Київ, 1910—14). Один із лідерівУкраїнської народно-республікансь-кої партії. 5 квіт. 1918 Рада народ-них міністрів Української НародноїРеспубліки висунула його канди-датуру на посаду товариша мініс-тра земельних справ УНР. За Ди-ректорії — міністр земельнихсправ в уряді С. Остапенка(лют. — квіт. 1919), у квіт. — серп.1919 — міністр земельних справ вуряді Б.Мартоса і нар. г-ва — вуряді В.Прокоповича. З 1921 — наеміграції. До 1928 на Волині вида-вав час. «Українське пасічницт-во». Від 1944 жив у Німеччині.Автор підручників з пасічництва

та наук. праць, присвячених гера-льдиці.

П. у м. Дорнштадт (ФРН).Літ.: Довідник з історії України,

т. 1. К., 1993; Українська ЦентральнаРада: Документи і матеріали, т. 2. К.,1997.

Т.С. Осташко.

АРХИПЕНКО Олександр Пор-фирович (30(18).05.1887—25.02.1964) — укр. скульптор, живопи-сець, графік. Н. в м. Київ у сім’їінженера, викладача Київ. ун-ту.З 1902 навч. в Київ. худож. уч-щі,з якого був виключений 1905 заучасть у студентських виступах,пов’язаних з поч. революції1905—1907. 1906—08 продовжу-вав освіту в Моск. уч-щі живо-пису, арх-ри і скульптури. Від1908 працював у Парижі, 1921—23 — Берліні, 1923 переїхав доСША. Відкрив школу пластики уНью-Йорку, викладав у Чиказь-кій шк. індустріальних мист-в таун-ті в м. Канзас-Сіті. Родона-чальник кубізму в скульптурі(«Боксери», 1914; «Солдат іде»,1917), працював у манері кон-структивізму, абстракціонізму таін. новітніх мистецьких течій(«Жінка», 1918; «Жозефіна Бона-парте», 1935; «Заратустра», 1948;«Балерина», 1957). Створив но-вий різновид рельєфної різьби —т. зв. скульптомалярство («Ку-пальниця», 1915; «Жінка, що сто-їть», 1919), відкрив і обґрунтувавпринципи рухомого малярства,сконструював особливий меха-нізм – «архипентуру». ТворчістьА. мала великий вплив на роз-виток модерністського мист-ва,у т. ч. арх-ри та дизайну в країнахЄвропи та Америки. Реалістичнітенденції знайшли вияв у серіїпластичних жін. торсів (1916,1922) та портретів (Т.Шевченка,1923, 1933; І.Франка, 1925; ди-ригентів В.Менгельберга, 1925;В.Фуртвенглера, 1927). У 1920—30-х рр. брав участь у худож. ви-ставках в Україні, працював надпам’ятниками Т.Шевченку, І.Фран-ку, кн. Володимиру Святославичудля парку в Чикаго. За життя А.відбулося 130 його персональнихвиставок. Тв. А. зберігаються вбагатьох музеях світу, а також уНаціональному художньому му-зеї України, Національному музеїу Львові.

П. у м. Нью-Йорк (США).Літ.: Коротич В. Плексигласова

мадонна самотності (Із біографії О.Ар-

136АРХЕОЛОГІЯ

«Археологія Української РСР».Суперобкладинка 1-го тому. 1971.

Є.П. Архипенко.

О.П. Архипенко.

хипенка). «Вітчизна», 1966, № 10; Ло-бановський Б. Художник і світ речей.«Всесвіт», 1968, № 1; Олександр Архи-пенко: Альбом. К., 1989; Синько О.Р.Олександр Архипенко. Перші кроки.К., 1994.

Н.Г. Ковпаненко.

АРХИПОВ Василь Сергійович(22.12.1906—13.06.1985) — війсь-ковик, рад. військ. діяч. ДвічіГерой Рад. Союзу (1940, 1944),генерал-полковник танк. військ(1963). Н. в с. Тютняри (нині селоЧелябінської обл., РФ). В Черво-ній армії (див. Радянська армія) з1928. 1931 закінчив курси коман-дирів взводів, 1938 і 1943 — курсиудосконалення командного скла-ду РСЧА. Під час радянсько-фін-ляндської війни 1939—1940 — ко-мандир роти танк. батальйону.Відзначився під час прориву Ман-нергейма лінії. 1941—45 — коман-дир танк. батальйону, полку, бри-гади на Пд.-Зх., Брянському, Ста-лінградському, Донському, Центр.,1-му Укр. фронтах. За вміле ко-мандування 58-ю гвард. танк.бригадою в ході форсуванняр. Вісла та в боях за м. Перемишль(нині м. Пшемисль, Польща) на-городжено 2-ю медаллю «ЗолотаЗірка». Після війни — на команд-них посадах. З 1971 — у відставці.

П. у м. Москва.Тв.: Время танковых атак. М.,

1981.

Літ.: Кислицын А.С. Южноураль-цы — Герои Советского Союза. Челя-бинск, 1960; Дважды Герои Советско-го Союза. М., 1973; Люди бессмертно-го подвига, кн. 1—2. М., 1975; ГероиСоветского Союза, т. 1. М., 1987.

Л.М. Хойнацька.

АРХІВ ГЕНЕРАЛЬНИЙ — зібр.документів та установа, що зби-рала і зберігала документи реєст-рового козацтва (див. Реєстровікозаки), з 1648 — Укр. козац.д-ви. За свідченням польс. мемуа-риста Я.Собеського, А.г. перебувавпри генеральній старшині й при-значався для збереження козац.привілеїв — найважливіших ак-тів, що стосувалися соціально-екон. і політ. статусу реєстровогокозацтва у Речі Посполитій. З ви-никненням Укр. козац. д-ви се-ред. 17 ст. А.г. набув статусу держ.установи. Завдання — нагрома-дження і збереження документів,що охоплювали сферу зовн. тавнутр. політики, поточне адмініс-трування. Керував роботою А.г.генеральний писар. Перше місцезберігання А.г. — Трахтемирів(нині село Канів. р-ну Черкас.

обл.). За Б.Хмельницького пере-міщено до Чигирина. У ході війниІ.Виговського з Рос. д-вою частинаА.г. зберігалася у МежигірськомуСпасо-Преображенському монас-тирі. З поділом Укр. козац. д-вина Правобережну Україну і Лівобе-режну Україну (див. Андрусівськийдоговір (перемир’я) 1667) у м. Ба-турин сформовано окремий архів.Після зречення гетьманства П.До-рошенком А.г. перевезено до Бату-рина. З перенесенням столиці доГлухова А. г. засновано практичнозаново під назвою «ГенеральнийМалоросійський архів», який на-копичував архів. документицентр. установ Укр. козац. д-ви,Правління гетьманського уряду, 1-їта 2-ї Малорос. колегій (див. Ма-лоросійська колегія). Після розпо-ділу тер. Гетьманщини на наміс-ництва фонди А.г. було поділеноза тер. критерієм між адм. центра-ми намісництв.

Частина архів. матеріалу в ро-ки національної революції 1648—1676 перебувала при армії. Ген.писар возив з собою документи,які могли знадобитися для пере-говорів з ворогом або з сусіднімид-вами. Свідчень про структуруА.г. доглухівського періоду, йогофункціонування не збереглося.Опис фондів, проведений 1780архіваріусом Кедровським, за-свідчив, що у ньому зберігалисяокремі документи, починаючи зоригіналу привілею 1585, надано-го козакам Стефаном Баторієм.Кількість документів А.г. помітнозростала з 1672, а особливо з 1722.Фондовий поділ документів, на-явних на 1780 у А.г., узгоджено зструктурним поділом канцелярії2-ї Малорос. колегії. Усі справиподілялися на «генеральні», щостосувалися Лівобережжя в ціло-му, а також на справи воєн.,внутр. та апеляційної експедицій.Протягом свого функціонуванняА.г. постійно зазнавав втрат, зо-крема під час Берестецької битви1651, при штурмі О.МеншиковимБатуринського замку 1708, поже-жах та ін. стихійних лихах.

Літ.: Теличенко И. «Скорбный листархива Малороссийской коллегии».«Киевская старина», 1889, № 2; Кри-п’якевич І. До історії українського дер-жавного архіву в XVII в. «ЗНТШ»,1924, т. 134—135; Романовський В. На-риси з архівознавства. Х., 1927; Мітю-ков О. З історії архівів України. «Ар-хіви України», 1991, № 2; Струке-вич О. «Скорбный лист архива Мало-российской коллегии». «Київська ста-ровина», 1995, № 5.

О.К. Струкевич.

«АРХИВ КНЯЗЯ ВОРОНЦО-ВА» — зібр. документів (автобіо-графічні записки, листування то-що) фамільного архіву графів (з1845 — князів) Воронцових, ціннеджерело з історії зовн. і внутр. по-літики Російської імперії 18 — се-ред. 19 ст. і зх.-європ. д-в. Частко-во видано у 40 т. (1870—95) заредакцією рос. археографа і біб-ліографа П.Бартенєва, решта за-лишилася в рукописах і зберіга-ється в архів. та бібліотечних фон-дах Москви і Санкт-Петербурга; вУкраїні — в Держ. архіві АР Кримта Одес. держ. б-ці ім. О.Горь-кого.

Засн. архіву був С.Воронцов(рос. посол у Венеції та Англії),який заповів свої архів. матеріалита книги, журнали, газети б-ціНоворос. ун-ту (Одеса, 1898). На-прикінці 1870-х рр. в б-ці Ворон-цових нараховувалося 450 назвперіодичних видань, які хроно-логічно охоплювали період з 1675по 80-ті рр. 19 ст. Фонд має книж-ки одинадцятьма мовами.

Н.І. Бацак.

АРХІВ КОША ЗАПОРОЗЬКОЇСІЧІ — 1) у широкому розумінні:увесь комплекс документів центр.і місц. органів влади ЗапорозькоїСічі за весь період її існування(16—18 ст.). З багатьох причинчимало документів не збереглися,насамперед періоду т. зв. Старої

137АРХІВ

В.С. Архипов.

Один із томів видання документівз «Архіву князя Воронцова».Титульний аркуш.

Січі. Частина документів, перева-жно дипломатичне листування,міститься в архівосховищах різ-них країн (Росія, Польща, Туреч-чина, Швеція);

2) у вузькому значенні: добрезбережений комплекс джерел,утворений внаслідок діяльностіКоша Нової Запорозької Січі іособливо військ. канцелярії Вій-ська Запороз. низового.

Після ліквідації Запороз. Січі(1775) архів конфісковано. Части-ну документів вивезено до Санкт-Петербурга, де вони, за деякимиданими, і нині зберігаються (не-відомо, в якій саме архів. устано-ві), решту — до фортеці св. Єли-завети (Єлизаветград, нині Кіро-воград), пізніше до Катериносла-ва (нині Дніпропетровськ), а в40-х рр. 19 ст. — до Одеси. Тут йо-го вперше використав А.Скаль-ковський, а після його смерті й ін.дослідники дістали доступ до цьо-го зібрання. Були видрукуваніокремі документи. 1931 цю части-ну архіву перевезено до Харкова,потім до м. Златоуст (нині містоЧелябінської обл., РФ), врешті (з1944) вона склала фонд 229 ЦДІАУкраїни у Києві (365 справ, якіохоплюють 1713—76 і дещо ра-ніший час). У рад. період здійсне-но кілька спроб видати цей корпусдокументів, але через заборонивдалося видрукувати лише описфонду (1931). Тільки в наші дніпочала здійснюватися суцільнапублікація справ фонду 229.

Фонд 229 — це насампередвнутр. документація Коша Запо-роз. Січі: універсали, накази, лис-ти, статистичні матеріали, тобтопереписи нас. та майна, реєстризбитків, заподіяних пошестямичи ординськими наскоками тощо.Чимало джерел стосуються листу-вання Коша з Гетьманщиною, єдокументи, що вийшли з-під перакерівників Гетьманщини (гетьма-нів І.Мазепи, П.Орлика, Д.Апос-тола, К.Розумовського, полковни-ків, ген. старшини). Документине лише укр., а й рос. (імператор-ські укази і грамоти, накази йрозпорядження, ордери команду-вання рос. військ, Сенату, Сино-ду), польс., турец. й кримськота-тар. походження.

Матеріали фонду 229 даютьзмогу всебічно висвітлити історіюНової Січі, її устрій, функціону-вання органів влади, особливостіїї військ. ладу і військ. мист-ва,принципи комплектування Війсь-ка Запорозького, біографії бага-тьох запорожців, особливо стар-

шин. За ними можна також про-стежити процес заселення й осво-єння запорожцями Пд. України,заснування ними хуторів, сіл таміст, буд-во правосл. храмів. Во-ни проливають світло на дина-міку зростання чисельності міст ісіл, походження топонімів, систе-му господарювання на землях За-пороз. Січі (розвиток хліборобст-ва, скотарства, ремесел, торгівлі),лісокористування, природоохо-ронні заходи Коша. Є чимало да-них про участь запорожців у нац.-визвол. рухах укр. народу, насам-перед — гайдамацькому русі, проборотьбу Коша проти колоніаль-ної політики Російської імперії,втечі кріпаків на Запороз. Січ то-що. Дуже багато джерел стосуєть-ся прикордонних конфліктів, вза-ємовідносин із сусідніми д-вами,дипломатичних зносин, діяльнос-ті розвідки і особливо ролі запо-рожців у російсько-турецькій війні1735—1739 та російсько-турецькійвійні 1768—1774.Матеріали є над-звичайно цінним джерелом нетільки з історії Запороз. Січі йУкраїни в цілому, а також Росії,Польщі, Кримського ханства, Мол-дови, Туреччини, всієї Сх. та Пд.-Сх. Європи.

Вид.: Гайдамацький рух на Украї-ні у XVIII ст. К., 1971; Архів Коша Но-вої Запорозької Січі. Опис справ 1713—1776. К., 1994; Архів Коша НовоїЗапорозької Січі: Корпус документів1734—1775, т. 1—2. К., 1998—2000.

Літ.: Апанович О.М. Архів КошаЗапорозької Січі. «Архіви України»,1989, № 6; Гісцова Л.З. Архів Коша За-порозького. Приватне листування Пе-тра Калнишевського. «Київська старо-вина», 1992, № 3; Скальковський А.О.Історія Нової Січі або останнього Ко-ша Запорозького, ч. 1—3, Дніпропет-ровськ, 1994.

Ю.А. Мицик.

«АРХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇ-НИ» — історико-архівознавчийжурнал. Орган Центр. архів. упра-вління (ЦАУ) УСРР. Ств. на ос-нові ж. «Радянський архів» та офіц.органу «Бюлетень Центральноїархівної управи УСРР». Видавав-ся в Харкові 1932—33. Вийшло8 номерів (5 книг). Відп. ред.С.Семко.

Друкував офіц. постанови таобіжники (циркуляри) ЦАУ УСРР,документальні матеріали з історіїУкраїни, переважно історії рево-люц. подій 1917—20, огляди фон-дів укр. архівів, статті з історії ар-хів. буд-ва, теорії та практики ар-хів. роботи в Україні.

Літ.: Покажчик до журналу «АрхівРадянської України». «Науково-ін-формаційний бюлетень Архівного уп-равління УРСР», 1958, № 3(33); Ма-тяш І. Українська архівна періодика1920—1930-х рр.: історія, бібліографія,бібліометрія. К., 1999.

О.В. Юркова.

«АРХИВ РУССКОЙ РЕВОЛЮ-ЦИИ», «Архивъ русской револю-ціи» — історико-археогр. альма-нах рос. еміграції, що виходив уБерліні 1921—37. Видавець —І.Гессен (1865—1943). Друком ви-йшло 22 т. Перші випуски витри-мали два-три вид., чергові томивиходили із значними інтервала-ми. Альманах мав неабияку попу-лярність серед рос. інтелігенції наеміграції. На його сторінках впер-ше побачили світ спогади донсь-кого отамана П.Краснова, ген.О.Лукомського, кадета В.Набо-кова (батько рос. письменникаВ. Набокова), барона Б.Нольде,підприємця, товариша міністраУкраїнської Держави В.Ауербаха,філософа Є.Трубецького та ін. Те-матика публікацій альманаху:спогади, щоденники, документита документальні нариси, листи.Хронологічно вони охоплювализдебільшого події Лютневої рево-люції 1917, Жовтневої революції1917, громадянської війни 1918—21, хоча деякі публікації булиприсвячені революції 1905—1907,а також періоду після 1921. Дру-кувалися також переклади мемуа-рів провідних іноз. політиків, до-кументів із закордонних архівів,пов’язаних із подіями 1917—21 на

138АРХІВ

«Архів Радянської України».Обкладинка журналу.

тер. колиш. Російської імперії тад-в, що виникли після її розвалу.Політ. напрям цих публікаційбув правокадетським, з орієнта-цією на відновлення «єдиної танеподільної Росії».

Разом з тим значна ч. публіка-цій була присвячена подіям вУкраїні: розгортанню українськоїреволюції 1917—1921, австро-ні-мецьких військ контролю над тери-торією України 1918, утвореннюУкраїнської Держави (режимуП.Скоропадського), Тимчасовомуробітничо-селянському урядові Ук-раїни та Денікіна режиму в Україні1919—1920. За географією, це —Київ, Волинь, Катеринослав (ни-ні Дніпропетровськ), Крим, Оде-са тощо. Хоча автори цих спога-дів не поділяли визвол. прагненьукр. народу, в їх свідченняхвідображено багато фактів реаль-ного життя доби укр. революції1917— 21, дано цікаві характери-стики провідних політ. фігур тогочасу.

Альманах став зразком дляцілої низки аналогічних вид. закордоном («Архив гражданскойвойны», «Белое дело», «Белый ар-хив», «Историк и современник»,«Летопись революции»), але жод-не з них не мало такої популярно-сті. Пізніше його наслідували ірад. вид.: «Пролетарская револю-ция», «Красная летопись», «Лето-пись революции».

Матеріали «А.р.р.» передруко-вувалися в СРСР у серійному вид.«Революция и гражданская войнав описаниях белогвардейцев» за

ред. С.Алексєєва (із значнимикупюрами щодо рад. періоду1918—21). Окремий том цієї серіїприсвячено Україні. 1991— 98 уМоскві було здійснено два пере-видання альманаху (одне реприн-тне).

Вид.: Архив русской революции,т. 1—22. Берлин, 1921—37.

Літ.: Февральская революция.М.—Л., 1925; Октябрьская революция.М.—Л., 1926; Революция на Украинепо мемуарам белых. М.—Л., 1930.[Переклад. К., 1990].

Г.В. Папакін.

«АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОС-СИИ», «АрхивъЮго-Западной Рос-сіи, издаваемый Временною ком-миссіею для разбора древнихъ ак-товъ, Высочайше учрежденною приКіевскомъ, Подольскомъ и Волын-скомъ генералъ-губернаторh» —зібр. істор. документів і літ. па-м’яток України 14—19 ст. Вида-вець — Тимчасова комісія з упоряд-кування давніх актів, заснованапри київ., подільському й волин.генерал-губернаторові (див. Київсь-ка археографічна комісія). Опубл.(1859—1914) 8 ч., 35 т. Концепція«Архива…», розроблена історикомправа, проф. Київ. ун-ту М.Івани-шевим, ґрунтувалася на проблем-но-хронологічному принципі по-будови серії, відповідно до чітковизначених тем, які складали їїчастини. Передбачалося виданнядокументів переважно з фондівКиїв. центр. архіву давніх актів,заснованого 1852 при Київ. ун-ті.Пізніше план і проблематику до-повнив В.Антонович. Було роз-ширено корпус істор. документів,особливо з історії укр. козацтва, іджерельну базу серії: використаноархів. зб. із різних міст Рос. імпе-рії та ін. країн — матеріали Ли-товської метрики, що зберігаласяспочатку в архівіСиноду в м.Санкт-Петербург, пізніше — Мін-ва юс-тиції в м. Москва; документиЛьвівського ставропігійного інсти-туту, Швед. держ. архіву вм. Стокгольм, архіви Львова, Вар-шави, Ватикану тощо. Відбір до-кументів здійснювався залежновід істор. і наук. значення длявивчення всіх аспектів минулогоУкраїни, в т. ч. з такої маловивче-ної на той час проблематики, яксоціально-екон. життя, соціальні,нац.-визвол. рухи. Тексти друку-валися мовою оригіналів з дотри-манням правопису. Відмова відперекладів, застосування методутранскрипції дало змогу ввести донаук. обігу значну кількість доку-ментів, частина яких донині збе-

реглася лише у вид. комісії. Робо-ту з відбору джерел та підготовкиїх до публікації здійснювали гол.редактори — М.Іванишев, В.Ан-тонович, М.Владимирський-Буда-нов. Кожен том відкриває вступнастаття, де здебільшого подаютьсяґрунтовні монографічні дослід-ження з відповідної тематики. Се-ред ред. і авторів передмов, крімгол. ред., відомі вчені — С.Го-лубєв, М.Грушевський, І.Каманін,А.Криловський, Ф.Лебединцев, О.Ле-вицький, Н.Молчановський, С.Тер-новський та ін. чл. комісії. До то-мів додано іменні та геогр. покаж-чики. Ч. 1-ша (12 т.) містить доку-менти з історії правосл. церкви вУкраїні 14—18 ст.: королів. грамо-ти, папські булли, патріарші гра-моти, розпорядження духовноївлади і королів. сановників; актиправосл. і унійних соборів, єпар-хіальних духовних судів; матеріа-ли про стосунки правосл. з като-ликами і унійцями, правосл. брат-ства, церкви і монастирі та орга-нізацію при них уч-щ і шпиталів;заповіти духовних і світськихосіб, пожертвування маєтків церк-вам і монастирям; документи продіяльність архімандрита М.Знач-ко-Яворського, підпорядкуванняКиїв. митрополії Моск. патріархо-ві, запровадження Берестейськоїцерковної унії 1596; пам’ятки літ.полеміки правосл., католиків іунійців, серед яких уперше видру-ковано тв. І.Вишенського, П.Мо-гили. Ч. 2-га (3 т.) вміщує постано-ви провінційних сеймиків та від-повіді короля на їх звернення, ін-струкції послам на ген. сейм та ін.документи, датовані 1596—1726.Ч. 3-тя (6 т.) — акти про козаків і

139АРХИВ

«Архивъ русской революціи», т. 2.Титульний аркуш.

«Архивъ Юго-ЗападнойРоссіи», т. 1.Титульний аркуш.

гайдамаків 1500—1789, що висвіт-люють Косинського повстання 1591—1593, Наливайка повстання 1594—1596, Федоровича Тараса повстан-ня 1630, повстання 1638 під кер-вом Я.Острянина, добу і події на-ціональної революції 1648—1676,дипломатичні зносини гетьман.уряду з Росією, Польщею та ін.країнами 1649—1716. Ч. 4-та (1 т.) —акти про походження шляхетсь-ких родів 1443—1780. Ч. 5-та (2 т.,т. 2-й — 2 ч.) — документи з істо-рії укр. міст 1432—1798 (Київщи-на, Волинь, Поділля), становищеєврейс. нас. 1765—91 за данимипереписів. Ч. 6-та (2 т. з окремимдодатком до 1-го) — акти 1498—1799 про екон. і юрид. становищеселян. Ч. 7-ма (3 т., т. 3-й —2 ч.) — документи про заселенняНаддніпрянської України у 14—17ст., описи замків, люстрації ста-роств, інвентарі, скарги, донесен-ня тощо, які характеризують гео-графію розселення, етногр. і со-ціальний склад нас. Ч. 8-ма(6 т.) — матеріали з історії місц.управління, станів, землеволодін-ня та перерозподілу земель, актицивільного та кримінального пра-ва, судочинства 15—18 ст.

Літ.: Журба О.І. Київська архео-графічна комісія. 1843—1921: Нарисісторії і діяльності. К., 1993.

Л.Д. Федорова.

АРХІВИ В УКРАЇНІ. Перші ар-хіви на тер. України виникли уперіод формування державностіу Київській Русі, розвивалися упольс.-литов. добу (Литовська ме-трика, Коронна метрика). Як ор-ганізоване структурне ціле архів.система виникла в 16 ст., коли бу-ли започатковані архіви при зем-ських, гродських та підкоморнихсудах і магістратах (див. Актиземські та гродські). У 17 ст. ар-хіви як спец. форми організаціїзберігання документів на Право-бережній Україні існували при во-єн. і адм.-суд. установах, на Ліво-бережній Україні — при гетьман. ірос. урядових установах, у т. ч. Ге-неральній військовій канцелярії,ген. військ. суді, сотенних, пол-кових судах, воєводствах (див.,зокрема, Архів генеральний, АрхівКоша Запорозької Січі).

Наприкінці 18 ст., після впро-вадження нового адм.-тер. по-ділу, архіви передані намісниць-ким правлінням, а після їх лік-відації — губернським та повіто-вим установам. У серед. 19 ст. уРосійській імперії, в т. ч. на тер.України, ств. губернські вчені ар-

хів. комісії, які своєю діяльністющодо збирання й упорядкуван-ня архів. документів заклали по-чаток істор. архівам, зокрема Ки-ївському центральному архіву дав-ніх актів при Київ. ун-ті (1852)та Харків. істор. архіву (1880). Узх. регіонах України продовжува-ли існувати крайові та гродськіархіви гродських і земських ак-тів, передусім Крайовий архівгродських і земських актів у Льво-ві (після злиття з колиш. архівомГалицького намісництва — земсь-кий архів у Львові) та земськийархів давніх актових книг Львів.магістрату, Крайовий архів Буко-вини й ін.

Нинішня організація архів.системи України бере свій поча-ток з 1919. Від 1920 вона розвива-лась централізовано під кер-вомГол. архів. управління позашкіль-ного від. Нар. комісаріату освітиУСРР, ств. на базі Архівно-біб-ліотечної секції Всеукр. к-ту па-м’яток мист-ва та старовини(1919). У різні роки держ. органуправління архів. справою підпо-рядковувався: ВУЦВК (1923—38);НКВС, з 1946 МВС (1938—60);РМ УРСР (1960—91); КМ України(1991—99). У груд. 1999 на базіГол. архів. управління створеноДерж. к-т архівів України.

1920—25 створені центр. ар-хіви: в Харкові — Центр. архів ре-волюції, Центр. істор. архів,Центр. архів праці; в Києві —Центр. істор. архів і Центр. архівдавніх актів. 1925—32 внаслідокнизки адм.-тер. реформ створеніобласні істор. архіви, а в містах ір-нах — міські та районні. 1939—40 архіви зх.-укр. земель, приєд-наних до УРСР, влилися до держ.архів. системи. У повоєн. час фор-мування держ. архів. установ від-бувалося відповідно до адм. поділута за функціональною ознакою.

Сучасна мережа держ. архівівУкраїни складається з: 7 цент-ральних — Центр. держ. архів ви-щих органів влади і управлінняУкраїни (ЦДАВО), Центр. держ.архів громад. об’єднань України(ЦДАГО), Центр. держ. істор. ар-хів України, м. Київ (ЦДІАК),Центр. держ. істор. архів Укра-їни, м. Львів (ЦДІАЛ), Центр.держ. кінофотофоноархів Україниім. Г.Пшеничного (ЦДКФФА),Центр. держ. наук.-тех. архів Ук-раїни (ЦДНТА), Центр. держ. ар-хів-музей літ. і мист-ва України(ЦДАМЛМ); Держ. архіву при РМАР Крим, 24 держархівів областей,153 міськ. архівів, 487 архів. від.

райдержадміністрацій. У них зосе-реджено понад 55 млн справ. Про-відною наук. установою галузі єУкр. держ. НДІ архів. справи тадокументознавства, ств. 1994.

Низка архів. установ (підроз-ділів) з правом постійного збе-рігання документів перебуває ускладі ін. мін-в і відомств. Середних — галузеві держ. архіви СБУ,Мін-ва оборони, МВС та ін. НАНУкраїни як самоврядна орг-ціямає власний архів. фонд. Його до-кументи зосереджені в Ін-тах ар-хівознавства і рукопису НБУВ,Львів. наук. б-ці ім. В.Стефаника,в архів. підрозділах ін-тів: літера-тури, історії України, археології,мистецтвознавства, фольклорис-тики та етнології. Багаті архів.фонди мають Харків. держ. наук.б-ка ім. В.Короленка та Одес.держ. б-ка ім. М.Горького.

Літ.: Державні архіви УкраїнськоїРСР. Короткий довідник. К., 1972; Го-сударственные архивы УкраинскойССР: Справочник. К., 1988; Grims-ted P.K. Archives and Manuscript’s Repo-sitories in the USSR: Ukraine and Molda-via, book 1. Princeton, 1988; Государст-венные архивы СССР, ч. 1—2. М.,1989.

Р.Я. Пиріг.

«АРХІВИ УКРАЇНИ» — друкова-ний орган Держ. к-ту архівівУкраїни та Ін-ту українськоїархеографії і джерелознавстваім. М.Грушевського НАН Украї-ни (від 1993). Засн. 1947 як «На-уково-інформаційний бюлетеньАрхівного управління при МВСУРСР» для службового користу-вання. Виходив нерегулярно, до

140АРХІВИ

«Архіви України».Обкладинка журналу.

1957 рос. мовою, наклад —200—300 прим. Після переведен-ня 1960 архів. установ з системиМВС у відання Архів. управління(з 1974 — Гол. архів. управління)при РМ УРСР бюлетень виходив6 разів на рік. Від 1965 видаєтьсяпід сучасною назвою «А. У.». Від1980 — вид. журнального типу,від 1991 — наук.-практичний жу-рнал. Починаючи з 1992 журналвиходить, як правило, спарениминомерами, а з 1998 друкується не-значним тиражем лише для архів.установ країни. Вміщує статті,присвячені архівознавству та ар-хів. справі, публікує добірки ар-хів. документів, огляди джерел,документальні нариси, кіно- і фо-тодокументи. Від 1999 — у під-порядкуванні Держ. к-ту архівівУкраїни.

Літ.: «Архіви України». Система-тичний покажчик. 1971—1987 рр. К.,1988; Анотований покажчик публіка-цій журналу «Архіви України» за 1988—1995 рр. К., 1997; «Архіви України».Бібліографічний покажчик змісту. 1947—1970. К., 1999.

В.М. Волковинський.

АРХІВ-МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ ІМИСТЕЦТВА УКРАЇНИ, Цент-ральний державний архів-музейлітератури і мистецтва України —архівосховище й музей, в якихзберігаються та експонуються до-кументи і матеріали з історії укр.к-ри, літ. та мист-ва. Ств. 1966. Уфондах є документи з літ., мист-ва й к-ри України 18—20 ст., біо-графічні та епістолярні матеріали,рукописи творів, графічні праці,фото письменників, літературо-знавців, композиторів, худож.,скульпторів, архітекторів, акто-рів, співаків, режисерів, дириген-тів, хормейстерів, балетмейстерівта ін. діячів к-ри, зокрема П.Альо-шина, В.Василевської, О.Вербиць-кого, М.Ворвулєва, О.Гая, З.Гай-дай, Р.Гліера, А.Головка, О.Гон-чара, Б.Грінченка, В.Гужової, М.До-нець-Тессейр, В.Заболотного, І.Їжа-кевича, В.Касіяна, Ю.Кипорен-ка-Доманського, Є.Кирилюка, А.Кос-Анатольського, А.Кохановської,Ф.Красицького, Л.Кривицької,А.Кримського, Б.Лятошинського,Г.Майбороди, А.Малишка, ПанасаМирного, І.Моргілевського, О.Пав-ленко, Петра Панча, ЛеонідаПервомайського, А.Петрицького,Г.Пустовойта, Л.Ревуцького, М.Риль-ського, Б.Романицького, Я.Сірчен-ка, Ю.Смолича, В.Сосюри, К.Сте-ценка, С.Таранушенка, С.Тобіле-вич, К.Трохименка, С.Федорце-вої, В.Халатова, Ю.Яновського та

багатьох ін. В архіві-музеї містя-ться також фонди культ.-просвіт-ницьких інституцій, т-в, орг-цій,у т. ч. Київ. т-ва підтримки мист-в,Київ. т-ва старожитностей тамист-в, К-ту з Держ. премій УРСРім. Т.Шевченка в галузі літ., жур-налістики, мист-ва та арх-ри,Спілки письменників УРСР та ін.Архів-музей поряд з архівосхови-щами має виставочні зали зпостійною експозицією, кімна-ти-музеї видатних діячів укр. літ.та к-ри, бібліотечні колекції.

Архів-музей розміщено у м.Ки-їв (вул. Володимирська, 22а).

Літ.: Державні архіви УкраїнськоїРСР: Короткий довідник. К., 1972; Го-сударственные архивы СССР: Справо-чник, ч. 1. М., 1989; Центральнийдержавний архів-музей літератури імистецтва України, вип. 1. К., 2003.

О.В. Ясь.

«АРХІВНА СПРАВА» — журнал,присвячений історії, теорії, прак-тиці архів. буд-ва. Видавався вХаркові 1926—31. Започаткова-ний як спец. наук. неперіодичне(кн. 1) вид., з 1927 (кн. 2—3) ви-ходив як періодичне наук.-по-пулярне вид. Мова — укр. Друко-ваний орган Центр. архів. управ-ління (ЦАУ) УСРР. 1931 виходивпід назвою «Радянський архів».Всього побачило світ 21 число (в17 кн.) накладом 750—1400 прим.Редколегію очолював за посадоюзав. ЦАУ (політ. ред.), наук. ред.був Д.Багалій, відп. секретарем —Є.Іванов, до складу редколегії зачас існування журналу входилиВ.Веретенніков, М.Гливенко, Ф.Ге-расименко, М.Рубач, С.Семко-Козачук, О.Сенченко, С.Тетін,Р.Шпунт. У рубриках «З архівноїтехніки», «З діяльності центральнихй округових архівних управлінь»,«Постанови, інструкції та важли-віші розпорядження в архівнійсправі», «По Союзу», «За кордо-ном», «Критика та бібліографія»висвітлювалися питання теорії таметодики архів. справи, архів. жит-тя в СРСР і за кордоном, подавали-ся відомості про діяльність центр. імісц. архів. управлінь, бібліографіч-на інформація; був також консуль-таційний від. У кн. 2—3, 4 друкува-вся з окремою пагінацією археогр.додаток («журнал у журналі») дляпублікації архів. документів —«Червоний архів» (редколегія: Д.Ба-галій, В.Веретенніков, Є.Іванов,М.Рубач).

Авторський колектив репре-зентували О.Барабашов, В.Барвін-ський, О.Водолажченко, Я.Ждано-

вич, В.Максаков, В.Міяковський,В.Нікітін, О.Оглоблин, В.Романов-ський, К.Харлампович, П.Федорен-ко, І.Шабатін, М.Яновський та ін.

Літ.: Покажчик до журналу «Ар-хівна справа». «Науково-інформацій-ний бюлетень Архівного управлінняУРСР», 1958, № 1(31); Матяш І. Укра-їнська архівна періодика 1920—1930 рр.:історія, бібліографія, бібліометрія. К.,1999.

І.Б. Матяш.

АРХІВНА СПРАВА В УКРАЇНІ.Від заснування перших архівів досьогодення А.с. в У. пройшласкладний шлях становлення йрозвитку, перетворившись наспецифічну галузь держ. діяльно-сті, що охоплює політ., правові таін. наук. питання роботи архів.інституцій (архів. менеджмент,принципи відбору, формуваннята використання архів. фонду,технології зберігання документівна різних носіях тощо). Для уза-гальнення майже столітнього до-свіду діяльності архів. установ іподальшого дослідження проблемархів. буд-ва в країні, демократи-зації архів. справи 1994 заснованоУкр. держ. НДІ архів. справи тадокументознавства. Окремі пи-тання з архів. справи, архівознавс-тва і суміжних галузей спеціаль-них історичних дисциплін вирішу-ють Інститут української археогра-фії та джерелознавства ім. М.Гру-шевського НАН України, Ін-тирукопису та архівознавства НБУВ,Каф-ра архівознавства та спец.галузей істор. науки Київ. ун-ту.Питання історії, теорії, практикита перспективи розвитку архів.справи відображені в низці робіт,що вийшли друком останнім ча-сом. Це — «Національна архівнаінформаційна система “Архівната рукописна Україніка”» (К.,1996), «Студії з архівної справи тадокументознавства: Щорічник»(К., 1996), «Архівістика: терміно-логічний словник» (К., 1998),«Архівна та бібліотечна справаукраїнської доби Визвольних зма-гань (1917—1921)» (К., 1998),«Джерелознавство історії Украї-ни: Довідник» (К., 1998), а такожу збірниках матеріалів наук.-прак-тичних конф., різноманітних по-кажчиках, численних методичнихрекомендаціях тощо. Рубіжним уроботі архів. інституцій і по-дальших розробок у галузі архів.справи стало ухвалення ЗаконуУкраїни «Про Національний ар-хівний фонд і архівні установи»(1993).

141АРХІВНА

Літ.: Грінберг А.О. Архівне будівни-цтво на Україні в період іноземної во-єнної інтервенції і громадянської вій-ни (1918—1920). «Наукові записки Ки-ївського держуніверситету», 1956, т. 15,вип. 6; З історії архівного будівництвана Україні. Збірник статей, присвяче-ний 40-річчю Радянського архівногобудівництва на Україні. Х., 1958;Мітюков О.Г. Радянське архівне будів-ництво на Україні. 1917—1973. К.,1975.

Л.П. Маркітан.

АРХІВНІ ВИДАННЯ В УКРАЇ-НІ — публікації істор. джерел, зб.документів з історії соціально-екон., політ., культ. та мистецько-го життя укр. народу, здійснюванідерж. архів. установами та руко-писними від. б-к і музеїв за ре-зультатами проведення наук.-до-слідних робіт.

Систематичне вид. істор. дже-рел започатковано в Україні у 2-йпол. 19 ст. Серед вид. дорад. ча-сів визначне місце посідає «АрхивЮго-Западной России», що вида-вався в Києві протягом 1859—1914Тимчасовою комісією з упоряд-кування давніх актів при київ.,подільському та волин. генерал-губернаторі. Петерб. археогр. ко-місія, ств. при Мін-ві нар. освіти,протягом 2-ї пол. 19 ст. також пу-блікувала джерела та пам’ятки зісторії України: «Акты ЗападнойРоссии» (СПб., 1846—53, т. 1—5),«Акты Южной и Западной России»(СПб., 1863—92, т. 1—15) та ін. Зсеред. 80-х рр. 19 ст. значних ре-зультатів у справі упорядкуваннята публікації арх. документів до-сягли губернські вчені архів. ко-місії, організовані з метою зби-рання та систематизації докумен-тальних матеріалів.

Велика кількість архів. дже-рел, а також наук. статей з історії,теорії і практики архів. справи,джерелознавства, спец. істор. ди-сциплін була опубл. за рад. часів:в істор.-архівознавчих журналах«Архівна справа» (Харків, 1926—31), «Радянський архів» (Харків,1931—32), «Бюлетень Централь-ного архівного управління УСРР»(до 1932), «Архів Радянської Украї-ни» (Харків, 1932—33), «Літописреволюції» (Харків, 1922—33), не-періодичному зб. «Історичні дже-рела та їх використання» (Київ,1964—68) та ін.

Із 1947 видається наук.-ін-формаційний бюлетень «АрхівиУкраїни». Часопис публікує істор.джерела, огляди документальнихматеріалів, статті, повідомлення

та ін. матеріали з історії України,з питань архівознавства, археогра-фії, джерелознавства, сфрагісти-ки, геральдики та ін. спеціальнихісторичних дисциплін.

З метою ознайомлення до-слідників зі змістом фондів держ.архівів архів. управліннями, а та-кож рукописними від. б-к, музеївта ін. наук. установами видаютьсяпутівники, довідники, огляди, опи-си, інформаційні бюлетені тощо.

Літ.: Матяш І. Українська архівнаперіодика 1920—1930 рр.: Історія, біб-ліографія, бібліометрія. К., 1999; Ви-дання архівних установ України. 1925—2000. К., 2001.

Н.І. Бацак.

«АРХИВНОЕ ДЕЛО» — істори-ко-архівознавчий журнал, що ви-ходив 1923—41 з перервою 1924 і1934 (вийшло 58 вип.). ОрганЦентр. архіву РСФРР (1923—28),Центр. архів. управління РСФРР(1929—33), Центр. архів. управ-ління СРСР та Центр. архів. упра-вління РСФРР—РРФСР (1935—37).Гол. архів управління НКВССРСР (1938—41).

Друкував інструкції, обіжни-ки, постанови центр. архів. орга-нів РСФРР—РРФСР та СРСР;матеріали з’їздів та конференційархів. працівників СРСР, у т. ч.всеукр. архів. нарад та з’їздів;статті з теорії та практики архіво-знавства; висвітлював стан архів.справи в республіках СРСР та закордоном; давав короткі оглядифондів архівів, документальних таархівознавчих вид., зокрема ж. «Ар-хівна справа» та окремих публіка-цій укр. архівістів.

О.В. Юркова.

АРХІВОЗНАВСТВО (від лат.archivum — письмосховище) —наук. дисципліна, яка вивчає іс-торію, теорію та практику архів.справи, її правові та екон. засади,пов’язана з археографією та ін.спеціальними історичними дисцип-лінами. Завданнями А. є, зокрема,розробка питань комплектуванняНац. архів. фонду (НАФ) доку-ментами, експертиза, системати-зація, збереження, наук.-тех. об-робка, створення інформаційнихсистем та архів. менеджменту;вивчення питань, пов’язаних зпоявою нових видів документів,впровадження тех. засобів збе-рігання, реставрації та викорис-тання архів. матеріалів. Українамає давню архів. традицію (див.

Архіви в Україні). Як наук. дисци-пліна А. сформувалося в серед.19 ст. і пов’язане з діяльністюархеогр. комісій, заснуваннямЦентр. архіву давніх актів у Києві(1852), істор. архіву у Харкові(1880) та істор., архівно-бібліоте-чного від. Ген. секретаріату всправах освіти (1919). У рад. часипитаннями А. займалися центр. тамісц. архів. установи, які з 1937по 1960 підпорядковувалисяНКВС—МВС, а також каф-ра ар-хівознавства Київ. ун-ту (з 1944).Наукові дослідження висвітлюва-лися на сторінках фахових пе-ріодичних видань та наук. зб. Ва-жливим етапом у розвитку А. ста-ло відновлення державності Ук-раїни, демократизація архів. спра-ви, ухвалення закону України«Про Національний архівний фонді архівні установи» (1993), засну-вання фахових НДІ.

Літ.: Романовський В. Нариси з ар-хівознавства. Х., 1927; Архівознавство.Х., 1932; Мітюков О.Г. Радянське бу-дівництво на Україні. 1917—1973. К.,1975; Санцевич А.В. Роль архівів у роз-витку історичної науки на сучасномуетапі. «Архіви України», 1988, № 3;Національна архівна інформаційна си-стема. В кн.: Архівна та рукописнаукраїніка. К., 1992; Студії з архівноїсправи та документознавства, т. 1—3.К., 1996—98.

Л.П. Маркітан.

АРХІЄПИСКОП (від грец. ����—головний, старший та -"�!&�"��—наглядач, охоронець) — вищийдуховний сан і титул у християн.церк. ієрархії. Виник у 2—3 ст. вдобу виокремлення екзархатів іпатріархатів. У різні істор. періодиі в різних патріархатах статус А.визначався по-різному. Вживавсящодо митрополитів і патріархів.Ще 348 згадано А. Александра зАлександрії. Халкідонський со-бор 451 (див. Собори вселенські)назвав Папу Льва I archiepiscopusuniversalis. Згодом титулатура папмістить титул archiepiscopus apo-stolicus. Від 4 ст. у Сх., а від 6 ст. вЗх. Церкві А. — почесний титул уважливіших дієцезіях та єпархіях.Від 7 ст. — це титул деяких митро-политів (Кентербері у ВеликійБританії). У 8 ст. іспанськийцерк. діяч А. Севільї Ісидор у тв.«Etymologiа» («Етимологія») ви-значив сан А., відтоді цей сан бу-ло поширено на всіх митрополи-тів Зх. Церкви. 999 у Польщі мит-рополита Радзима Гауденція у бу-ллі Папи Сильвестра II названо А.На поч. 10 ст. в трактаті з кано-

142АРХІВНІ

нічного права болонського мона-ха Граціана розрізнялися титулиєпископа і А., однак згодом во-ни стали взаємозамінними. Від9 ст. — це почесні титули митро-политів, напр., титул А. мав ми-трополит Краківський. В католи-цизмі після реформи 1957 це по-чесний сан, але: верховний А. —це титул митрополита, який очо-лює злучену з римо-католикамицеркву, що не має власного пат-ріархату. За ухвалами II Ватикан-ського собору (1962—65), верхов-ний А. має щодо очолюваної нимцеркви юрид. права, близькі допатріарших, є постійним чл. Си-ноду єпископів і за гідністю до-рівнює католикосові. Єдиним ве-ликим А. був від 1963 митрополитУкраїнської греко-католицької це-ркви Йосип Сліпий. А. може бутимитрополит або єпископ істор.архідієцезії, тобто не існуючої ни-ні дієцезії: це члени рим. курії,нунції, деякі військовики ВеликоїБританії, Іспанії, Італії. А. нале-жать однакові з митрополитамиправа, за винятком права носитипатерицю. В ін. церквах А. є ви-щим саном, доступним єписко-пові або пов’язаним з певною по-садою. А. Кентерберійський —примас англіканської церкви Ве-ликої Британії, на чолі якої стоїтькороль або королева. У РПЦ цейпочесний титул носять і понині.

Літ.: Лебедев А.П. Духовенстводревней вселенской церкви от временапостольских до 9 в. М., 1905; Пос-нов М. История Христианской Церк-ви. Брюссель, 1964; Лінч Дж. Серед-ньовічна церква. К., 1994.

Т.А. Балабушевич.

АРХІЄПИСКОПСТВО — єпис-копство (єпархія) вищого рангу,яким управляє архієпископ.

Літ.: Лебедев А.П. Духовенстводревней вселенской церкви от временапостольских до 9 в. М., 1905.

Т.А. Балабушевич.

АРХІЄРЕЙ (від грец. ����— голо-вний, старший та . � /� — духов-на особа, священик) у правосл.церкві (див. Православ’я) спільнаназва вищих церк. ієрархів (єпис-коп православний, архієпископ, ми-трополит, патріарх). А. правитьєпархією, висвячує священиків,дияконів, призначає священно-служителів на парафії, вирішуєнезгоди між мирянами та ієреями.

За Старим Завітом, А. — ви-щий жрець, первосвященик. Но-вий Завіт так іменує Ісуса Христа.

Літ.: Голубинский Е. История Рус-ской церкви, т. 1, ч. 1. М., 1901; Лебе-дев А.П. Духовенство древней вселенс-кой церкви от времен апостольских до9 в. М., 1905; Лінч Дж. Середньовічнацерква. К., 1994.

Т.А. Балабушевич.

АРХІМАНДРИТ (з грец. ����������� �— старший над паствою) —у правосл. церкві (див. Правосла-в’я) найвищий сан і титул ченця,ігумена (настоятеля) чол. монас-тиря. Вперше згаданий в актахЕфеського собору 431 (див. Собо-ри вселенські). Константинополь-ський собор 448 мав серед делега-тів чимало А. Цей титул згадуютьвізант. імператори Зенон у 482 в«Епотіконі» і Юстиніан I. Спершутитул А. вживався на позначеннякерівника усіх монастирів єпархії,обраного з-поміж місц. ігуменів,згодом — як почесний сан длякерівників найславетніших мона-стирів. На Русі вперше титул А.зустрічається бл. 1174. Ним іме-нується Полікарп — ігумен Ки-єво-Печерського монастиря (див.Києво-Печерська лавра). Згодомтитул А. став надаватися ректо-рам семінарій, главам духовнихмісій, греко-катол. чернечих ор-денів (чинів). А. обирається до-вічно, має митру і берло (знак ре-ліг. влади — палиця з коштовнимкамінням і різьбою).

Літ.: Лебедев А.П. По вопросу опроисхождении первохристианскойиерархии. Сергиев Посад, 1907; ЛінчДж. Середньовічна церква. К., 1994.

М.В. Кірсенко.

АРХІПРЕСВІТЕР (від грец.����"� !�/ ��� — старший, ста-рійшина) — старший пресвітер(священнослужитель) в християн.церк. ієрархії. Після собору в Турі576 А. стали називати також на-стоятеля сільс. хрестильної церк-ви. Від 9 ст. А. називають декана-ми. Вони призначали і контролю-вали місц. духовенство, скликалиєпархіальні собори, провадиливізитації, надсилали скарги єпис-копові або архідияконові, малидеякі суд. повноваження. Від14 ст. А. кафедрального собору —пом. єпископа під час відправи, аза відсутності єпископа сам очо-лює богослужіння. Нині в като-лицизмі А. — синонім декана чиокружного вікарія, у правосла-в’ї — благочинний.

Літ.: Ridel-Spanngenberger A. Grund-begriffe des Kirchenrechts. Paderborn,1992.

Т.А. Балабушевич.

АРХІТЕКТУРНИЙ КОМПЛЕКСБУКОВИНСЬКИХ МИТРОПО-

ЛИТІВ У ЧЕРНІВЦЯХ. Побудо-ваний 1864—82 як митрополичарезиденція за проектом і під кер-вом чеського архіт. Й.Главки.Споруджений на місці старовин-ної садиби, на пагорбі над р. Прут(прит. Дунаю). Ансамбль архіт.споруд складається з 3 корпусів(митрополичого, семінарського зцерквою та будинку для приїж-джих), які утворюють з боку вули-ці курдонер (нар. «подвір’я пала-цу»). За гол. митрополичим кор-пусом розташов. парк вільноголандшафтного планування з рід-кісними породами дерев і ку-щів, штучним ставком і гротом.На центр. майдані парку передфасадом корпусу встановленобронз. бюст Й.Главки, по бокахйого — фонтани. Споруди вико-нано у стилі неоромантизму з ви-користанням мотивів і форм ро-манського й візант. зодчества. Їхвирізняє висока майстерність увиконанні деталей з цегли та ке-раміки. Особливої декоративнос-ті надає кольорова черепиця, ви-кладена орнаментом на висо-ких крутосхилих дахах. В інте-р’єрах панує пишність і багатст-во різьблення, живопису, позо-лоти. Резиденція дуже постраж-дала у період Другої світової війни.Відреставровано 1957—64. Нинітут міститься Чернівецький націо-нальний університет ім. Ю.Федь-ковича.

Літ.: Логвин Г. Украина и Молда-вия (памятники искусства). М.—Лейп-циг, 1982; Памятники градостроительс-тва и архитектуры Украинской ССР,т. 4. К., 1986.

Р.І. Бондаренко.

АРХОНТИ (грец. ����� �— пра-вителі) — вищі посадові особи вантич. грец. містах-д-вах. В демо-крат. полісах Пн. Причорномор’ящорічно вибиралася колегія А.(5—6 осіб) — вищий адм. орган.А. керували ін. колегіями, склада-ли проекти законів і почесних де-кретів для ухвалення на нар. збо-рах, наглядали за станом фінан-сів, військ. оборони, храмовихскарбниць тощо. Ім’ям першого употочному році архонта відзнача-вся рік у написах. Роль А. значнопосилилась у перші ст. н. е. Пра-вителі Боспорського царства носи-ли спадковий титул: архонт —для еллінів, але цар — для підкоре-них місц. племен.

143АРХОНТИ

Літ.: Давня історія України, т. 2.К., 1998; Ольвия. Античное государст-во в Северном Причерноморье. К.,1999.

А.С. Русяєва.

АРШИН — міра довжини. Похо-дить від персидського aras, ars —лікоть. Величина його була від 66до 106,6 см, на укр. землях в16—18 ст. застосовувався для ви-мірювання тканин сх. походжен-ня, значного поширення не мав. З18 ст. на Лівобережній Україні за-проваджено рос. А. Його довжи-на — 71,12 см, він поділявся на 4четверті або 16 вершків. Положен-ня про міри і вагу, прийняте в Ро-сійській імперії 4 черв. 1899, узако-нило А. як осн. міру довжини.

Літ.: Винник В.О. Назви одиницьвиміру і ваги в українській мові. К.,1966; Сидоренко О.Ф. Історична метро-логія Лівобережної України XVIII ст.К., 1975; Шостьин Н.А. Очерки исто-рии русской метрологии. М., 1975.

Н.О. Герасименко.

АРШИНОВ (Марін) Петро Анд-рійович (1887 — після 1931) —учасник революц. руху, громадян-ської війни в Україні 1917—1921,літератор. Н. в м. Катеринослав(нині Дніпропетровськ) у родиніробітника. Від 1904 у революц.русі. 1905 працював слюсарем узалізничних майстернях м. Ки-зил-Арват (нині місто в Туркме-нії), де вступив до місц. більшо-вицької орг-ції, ред. газ. «Молот».1906 повернувся до Катериносла-ва. Приєднався до анархістів, вівпропагандистську роботу середмісц. робітників, включився в те-рористичну боротьбу проти ад-міністрації та поліції. 23 груд.1906 підірвав поліцейську дільни-цю; 7 берез. 1907 здійснив замахна нач. залізничних майстереньм. Олександрівськ (низі Запоріж-жя) Василенка. Був заарештова-ний і засуджений до смертної ка-ри. Втік з-під варти і виїхав доФранції. 1909 повернувся в Росіюі вів у її центр. губерніях пропа-ганду, а також займався експро-пріаціями. 1910 виїхав до Авст-ро-Угорщини, де був заарештова-ний і наступного року виданийрос. властям, які засудили його до20-літньої каторги. Ув’язненнявідбував у Бутирській в’язниці.Там познайомився з Н.Махно ісправив на останнього значнийідейний вплив. Після Лютневоїреволюції 1917 вийшов з тюрми,працював у Моск. анархічнійорг-ції та видавав газ. «Анархист».З 1918 — в Україні. Спочатку на

Донбасі, де був ред. газ. «Голосанархиста». Від квіт. 1919 і до поч.1921, з перервами, перебував умахновському війську: редагувавгазети «Путь к свободе», «Повста-нец» та ін., обіймав з верес. 1920по лют. 1921 посаду зав. культос-віт. від. 1922 емігрував до Німеч-чини, жив у Франції, а потім уСША, де і помер.

Напередодні суду над Н.Мах-ном у Польщі 1923 видав «Исто-рию махновского движения». Цякнига сприяла винесенню Махнувиправдувального вироку.

Тв.: История махновского движе-ния (1918—1921). Берлин, 1923; Двапобега (из воспоминаний анархиста1906—1909). Париж, 1929.

В.М. Волковинський.

АС (лат. aes) — грошова одиницяу Римі Стародавньому . Випуск А.розпочався у 2-й пол. 4 ст. до н.е.В цей час він був одиницею масимідного фунта (лібри). Спочаткувикористовувався фунт вагою272,88 г, а згодом — 327,45 г. Напоч. 3 ст. до н.е. вага монетиноміналом 1 А. зменшилася до54,59 г, з 218 до н.е. — до 27,3 г, аз 89 до н.е. — до 13,64 г. Післяпочатку карбування срібного де-нарія А. став його 1/10, а зго-дом — 1/16 частиною. 4 А. = 1сестерцію; 2 А. = 1 дупондію. Кар-бування А. у Рим. імперії було при-пинене у 2-й пол. 3 ст. Незначнакількість А. перебувала на грошо-вому ринку Пн. Причорномор’я у2—3 ст. (див. Асаріон).

Літ.: Казаманова Л.Н. Введение вантичную нумизматику. М., 1969.

Р.М. Шуст.

АСАНДР (р.н. невід. — 17 дон.е.) — боспорський намісникпонтійського царя Фарнака, синаМітрідата VI Євпатора. У 47 дон.е. після поразки Фарнака у вій-ні проти Риму проголосив себеспочатку архонтом (див. Архон-ти), потім царем Боспорськогоцарства. У наступній міжусобнійборотьбі переміг Фарнака і одру-жився з його дочкою Динамією,забезпечивши таким чином спад-коємність влади. Стосунки з Ри-мом в А. були складні. Йомудовелося відбивати наступ став-леника Юлія Цезаря — МітрідатаПергамського. Лише за рим. імп.Августа А. був визнаний боспор-ським царем (між 27 і 17 до н.е.).Вів активну зовн. політику,розширяючи межі д-ви на Крим.й Таманському п-вах і в Приазо-в’ї. Після смерті А. почалася ди-

настична криза, що закінчиласяприходом до влади царя Аспурга.

О.І. Ганжа.

АСАРІОН (асарій) — прийнята уГреції та на Сході назва рим. гро-шової одиниці «aes» (див. Ас). Ан-тич. д-ви у Пн. Причорномор’ї(Херсонес Таврійський, Тіра, Оль-вія, Пантікапей) у 2—3 ст. н. е. ка-рбували мідні монети номіналом1, 2, 3 і 4 А., які відповідно позна-чалися літерами А, В, Г, � (грец.«дельта»). Назва А. у наук. літ.вживається також на позначен-ня литої бронз. монети м. Ольвія,яка випускалась у 5—4 ст. до н. е.Метрологічно та за технікою ви-готовлення вона подібна до окре-мих випусків рим. монет, напр.,«aes grave», тому її називають А.,однак справжня її назва невідома.

Літ.: Казаманова Л.Н. Введение вантичную нумизматику. М., 1969.

Р.М. Шуст.

АСЄЄВ Юрій Сергійович (н. 26(13).12.1917) — укр. архітектор,мистецтвознавець, педагог. Засл.архіт. України (1991), почеснийчл. Акад. арх-ри України (1992),дійсний чл. ІКОМОСу (Всесвіт-ньої організації охорони пам’ят-ників). Н. в м. Київ. Навч. в 1-йзразково-показовій шк. ім. Т.Ше-вченка. Закінчив архіт. ф-т Київ.інженерно-буд. ін-ту. 1943—45 підкер-вом П.Барановського прово-див обстеження та фіксацію по-шкоджених в роки війни пам’я-ток давньорус. зодчества на тер.України. Від 1944 — н. с. Укр.філіалу Акад. арх-ри СРСР (з1945 — Акад. арх-ри УРСР). 1948захистив канд. дис. і розпочав ви-кладацьку діяльність у Київ. інже-нерно-буд. ін-ті, од 1953 — доц.,проф. Київ. худож. ін-ту (з 1992 —Укр. акад. образотворчого мист-ва і арх-ри). Співавт. проектів ре-ставрації Кирилівської церкви уКиєві, П’ятницької церкви, Бори-соглібського собору, Успенського со-бору Єлецького монастиря в Чер-нігові (1944—45), реконструкціїЗолотих воріт у Києві (1982), ав-тор понад 20 наук. реконструкційпам’яток арх-ри Київської Русі.Опублікував 16 книг, монографійта альбомів, понад 260 статей з іс-торії давньої арх-ри та мист-ваУкраїни. Лауреат Держ. преміїУРСР (1971).

Осн. праці: «Орнаменти СофіїКиївської» (1949), «АрхітектураКиївської Русі» (1969), «Подорожв античний світ» (1970), «Архітек-

144АРШИН

Ас, мідь, бл. 87 р.до н. е.

П.А. Аршинов.

Ас, мідь, перед 268 р.до н. е. Зображенняв 1/2 розміру.

тура давнього Києва» (1982), «Сти-лі в архітектурі України», «Мис-тецтво Київської Русі» (обидві —1989).

Літ.: Митці України. К., 1992; Пе-трова А. Культуру нельзя прививатькулаком: Профессор Юрий Асеев овремени, архитектуре и себе. «Комсо-мольская правда», 1997, 11 декабря;Могилевський В. Слово про вчителя.«Культура і життя», 1998, 4 лют.

С.І. Кот, Р.І. Бондаренко.

АСИГНАЦІЇ — рос. паперовігроші, вперше випущені 1769 заправління імп. Катерини II. Но-мінальна вартість — 25, 50, 75(невдовзі вилучені з обігу) та100 руб. З 1786 запроваджено А.номіналом 5 та 10 руб. А. забез-печувались мідною монетою, щонадавалася асигнаційним банкаму Москві та Санкт-Петербурзі.Всього за часів правління Кате-рини II випущено А. на суму бл.10 млн, а до 1817 ця сума виросладо 836 млн руб. Зростання емісіїА. спричинило падіння їх вартос-ті і припинення обміну на срібло,а згодом і на мідь. 1796 асигна-ційний рубель дорівнював 68, а1822 — 29 коп. монетою, 1843 за-мінено держ. кредитними білета-ми. Анульовано 1849.

Літ.: Зварич В.В., Шуст Р.М. Ну-мізматика: Довідник. Тернопіль, 1998.

Р.М. Шуст.

АСИМІЛЯЦІЯ (від лат. assimila-tio — уподібнення). Термін «аси-міляція» широко застосовується ветнографії, етнології, етнопсихо-логії, соціології, культурології,соціальній психології та ін. соціо-гуманітарних дисциплінах, а та-кож (в ін. тлумаченні) у лінгвісти-ці й біології. В заг. соціогуманіта-рному сенсі термін «асиміляція»означає: 1) злиття однієї само-стійної етнічної спільноти або їїпевної частини з ін. етнічноюспільнотою, яка, як правило, більшчисельна і посідає панівні політ.та екон. позиції в д-ві, в якій ціспільноти проживають, внаслідокчого одна з них втрачає свою мо-ву, к-ру, самосвідомість, традиції,звичаї тощо; 2) процес, у ходіякого меншість (етнічна, расова,соціальна, конфесійна та ін.)сприймає цінності, норми пове-дінки, к-ру більшості тощо. По-няття А. вирізняється, однак, по-ліфункціональністю і синкретиз-мом. Розрізняють природну (доб-ровільну) та штучну (насильниць-ку), повну й часткову, соціальну йетнічну А. Природна А. відбу-

вається поступово в процесі ет-нічних контактів різноріднихгруп нас. шляхом передавання со-ціо- та етнокульт. традицій від од-нієї групи до другої (мішанішлюби, міграція та ін.). ШтучнаА. досягається шляхом цілеспря-мованої держ. асиміляторськоїполітики, скерованої на руйнаціюетносоціальних систем, зокремашляхом колонізації, політ. дикта-ту, екон. експансії, культ.-мовноїта реліг. домінації, обмеженняправ нац. меншин, насильниць-ких депортацій, фізичного зни-щення інтелектуалів, створеннянаднац. квазіспільнот (рад. народ,арійська раса) тощо. Штучна А.призводить до тяжких і глибокихполіт., екон. та соціокульт. на-слідків. Дефініції «повна» та «ча-сткова» А. вживаються для визна-чення рівня інтенсивності міжет-нічних контактів, що розгортаю-ться у напрямі А. Під соціальноюА. здебільшого розуміють процеспоступового засвоєння репрезен-тантами певної соціальної спіль-ноти (групи, верстви, стану, стра-ти та ін.) соціокульт. рис, норм,цінностей, соціально-психологіч-них мотивацій та моделей пове-дінки ін., переважно вищих усусп. ієрархії, спільнот. Процесетнічної А. найбільш інтенсивной швидко здійснюється у сусп-вах, де відбувається розсіюванняінонац. мігрантів в однорідномусусп-ві з міцними і сталимиекон., політ. й культ. зв’язками.Найповільніше етнічна А. відбу-вається у сусп-вах, де мігрантиутворюють замкнені територіаль-ні громади з власними інститу-ціями й організаціями, що маютьтривалі й розгалужені зв’язки зетнічною батьківщиною. Та ет-нічна спільнота, яка асимілюєть-ся за певних умов, тією чи ін.мірою впливає й на к-ру асиміля-тора.

Праукр. та укр. землі з добиантичності були тереном актив-них міжетнічних контактів, щоприводили до А. різних етнічнихспільнот. За часів Київської Русідавньорус. нас. поступово аси-мілювало частину кочових пле-мен переважно тюркського похо-дження, що осідали на пд.-сх.кордонах (печеніги, торки, полов-ці, чорні клобуки та ін.). У польс.-литов. добу потужних асиміляцій-них впливів (полонізації) зазналиукр. аристократичні роди (князіта шляхта). А. вищих укр. станівшляхом їхньої інкорпорації до ім-

перських еліт відбувалася і в Ро-сійській імперії (малоросійськедворянство) та Австрійс. імперії(див. Австрія, Австро-Угорщина).У 19 — на поч. 20 ст. рос. царатпроводив цілеспрямовану політи-ку мовно-культ. А. (див. Валуєвсь-кий циркуляр 1863, Емський акт1876). Наслідком асиміляційнихпроцесів стало формування комп-лексу меншовартості та провін-ційності, який в укр. літ. й пуб-ліцистиці характеризується як«зросійщення», «русифікація», «ма-лоросійство» (Є.Маланюк, П.Го-лубенко, М.Хвильовий, М.Рябчукта ін.). Асиміляційних впливів за-знало й укр. нас. у межах Польщі,Румунії та Угорщини. За рад. до-би насильницька А. українців таін. етнонац. спільнот у межахУРСР сягнула нечуваних масшта-бів і набула екстремістських форм(масові репресії та фізична лік-відація укр. інтелігенції, тотальневпровадження русифікації та де-коренізація, депортація народів,офіц. курс на штучну конверген-цію всіх національностей СРСР вєдину квазіспільноту — рад. на-род тощо). Асиміляційних впли-вів зазнали й укр. переселенціСибіру, Далекого Сх., Серед. Азіїта ін. регіонів СРСР, а також укр.емігранти до країн Пн. та Пд.Америки, Зх. Європи, Австралії.Послаблення впливу асиміляцій-них чинників на мігрантів, у т. ч.укр., у США відбулося післязміни засад держ. політики цієїкраїни від концепції «плавиль-ного котла» до концепції «етніч-ного плюралізму». Остання пере-дбачала надання рівних можливо-стей та прав для розвитку всіхнац. к-р, елементи яких в інтен-сивній взаємодії один з однимутворюють «культуру Америки».

Літ.: Сеітмуратова А. Політикарусифікації та асиміляції кримськихтатар. «Сучасність», 1988, № 2; Lit-win H. Katolizacja szlachty ruskiej aprocesy asymilacyjne na Ukrainie wlatach 1569—1648. В кн.: Triumfy iporazki. Warszawa, 1989; Хвильовий М.Україна чи Малоросія? «Слово і час»,1990, № 1; Евтух В.Б. Концепции эт-нонационального развития США иКанады: Типология, традиции, эволю-ция. К., 1991; Когут З. Розвиток мало-російської самосвідомості і українськенаціональне будівництво. «Зустрічі»,1991, № 2; Яковенко Н.М. Українськашляхта з кінця XIV до XVII ст.: Во-линь і Центральна Україна. К., 1993; Ко-гут З. Російський централізм і україн-ська автономія: Ліквідація Гетьманщи-ни 1760—1830. К., 1996; Оглоблин-Мезь-ко О. Люди Старої України та інші

145АСИМІЛЯЦІЯ

Ю.С. Асєєв.

праці. Острог—Нью-Йорк, 2000; Ра-фальський О.О. Національні меншиниУкраїни у ХХ столітті: Історіографіч-ний нарис. К., 2000; Рябчук М. Від Ма-лоросії до України: Парадокси запіз-нілого націотворення. К., 2000.

О.В. Ясь.

«АСКАНІЯ-НОВА», біосфернийзаповідник ім. Ф.Фальц-Фейна —степовий біосферний заповіднику Чаплинському р-ні Херсон. обл.Закладено Ф.Фальц-Фейном (див.Фальц-Фейни) як приватний сте-повий заповідник. Складався ззаповідних ділянок (перші ділян-ки створено 1883), зоопарку звільним і напіввільним утриман-ням тварин (колекція формува-лася з 1874), ботанічного саду (по-будовано за ландшафтним стилем,закладення почалося 1885—87),природничо-істор. музею (1898).Ф.Фальц-Фейн виділив з госп.користування ділянки степу,на яких практикував повну охо-рону всього природного комп-лексу, навколо них організувавзонування. Завданням заповід-ника вважав збереження еталонаприроди пд.-укр. степів і місц.фауни, вивчення цілинного сте-пу, акліматизацію завезених тва-рин і дерев.

1919 оголошено Нар. заповід-ником «Чаплі», 1921 — Держ.степовим заповідником (першимв Україні). 1930 перетв. на Степо-вий НДІ, 1932 — Всесоюз. НДІгібридизації та акліматизації тва-рин, 1956 — Укр. НДІ тваринниц-тва степових р-нів. З 1983 — Укр.держ. степовий біосферний запо-відник «А.-Н.». 1985 увійшов досистеми біосферних резерватівЮНЕСКО. 1994 йому присвоєноім’я Ф.Фальц-Фейна.

Постраждав під час громадян.війни та гітлерівської окупації.Значних збитків заповіднику за-подіяло використання його за рад.часів як вироб. бази для с.-г. до-сліджень, порушення заповідного

режиму, розорювання ділянок за-повідного степу.

«А.-Н.» — найбільший в Єв-ропі біосферний степовий резер-ват. Його екосистема — еталонприроди сухого ковило-типчако-вого степу. Заг. пл. — 33 307,6 га,цілинного степу — 11 054 га, ден-дрологічного парку — 196,6 га,зоологічного парку — 61,6 га.

Літ.: Борейко В.Е. Аскания-Нова:тяжкие версты истории (1826—1993).К., 1994; Фальц-Фейн В. Аскания-Но-ва. К., 1997; Гавриленко В.С. Заповіднасправа в Асканії-Нова. В кн.: Вісті біо-сферного заповідника «Асканія-Нова»ім. Ф.Е.Фальц-Фейна. Асканія-Нова,1998.

Л.О. Гаврилюк.

АСКОЛЬД (р.н. і.р.с. невід.) —київ. князь, скандинав за похо-дженням. Один із засн. першогосх.-слов’ян. держ. утворення уНаддніпрянщині (Київськогокнязівства). Сучасна наука вва-жає, що наприкінці 8 — поч. 9 ст.вихідці зі Скандинавії (купці йвоїни) почали спускатися Дніп-ром і осідати у Серед. Наддніпря-нщині. Поряд з Києвом варягиотаборилися тоді у Полоцьку йТурові (нині місто і с-ще міськ.типу в Білорусі). У літописах А.діє завжди разом з Діром, протеісторики встановили, що А. кня-жив у Києві в 50—60-х, а Дір —70 — поч. 80-х рр. 9 ст. А. здійс-нював активну зовн. політику. 18черв. 860 рус. воїни на 200 чов-нах під проводом А. вдерлися добухти Золотий Ріг, що омивалаКонстантинополь, там висадили-ся й розпочали облогу міста. Імп.ВізантіїМихаїл III почав перего-вори з А. і підписав з ним мировуугоду, яка, коли висновувати їїсуть зі змісту наступних рус.-візант. угод (див. Договори Київ-ської Русі з Візантією), забезпечу-вала привілеї рус. купців у Візан-тії. 867, згідно зі свідченнямивізант. джерел, А. охрестився,можливо, з певною кількістюдружинників. Пізні літописні із-води (напр., Никонівський) спо-віщають, що А. воював з волзь-кими болгарами (див. Болгари во-лзькі), перемагав печенігів, праг-нув розширити тер. свого кня-зівства. Час і обставини смерті А.точно не відомі (див. Аскольдовамогила).

М.Ф. Котляр.

АСКОЛЬДОВА МОГИЛА — іс-тор. місцевість на схилах правогоберега Дніпра у Києві. Ототожню-

ється з літописним урочищемУгорським (назва походить абовід давньорус. «угор» — крутийберег, або від угрів-кочовиків, якізупинялися тут у 9 ст., див. Ар-пади). За «Повістю временних літ»882 в Угорському, за наказом кн.Олега, вбито князів Аскольда іДіра. Місце вбивства і похованняАскольда з часом отримало тепе-рішню назву. Про заселення міс-цевості у цей час свідчать два ска-рби, що налічували понад 5 тис.арабських монет 8—9 ст., знайде-ні у 19 ст. Тоді ж поряд було від-крито печерний лабіринт з крип-тами і давньорус. написами 11—12 ст. (його місцезнаходження те-пер не відоме). Літопис згадує туту 12 ст. Угорські ворота, які моглибути складовою оборонних укріп-лень, позаміський княжий двір, атакож храм св. Миколая. Згодомтут постав відомий Миколаївсь-кий Пустинний чол. монастир,яким опікувалося Військо За-порозьке. На поч. 18 ст. А. м. пе-ретворилася на монастирський, з1786 — на заг.-міськ. цвинтар. У1809—10 збудовано нову церквуза проектом архіт. А.Меленсько-го, 1861 — будинок причту,1899 — дзвіницю за проектом ар-хіт. Є.Єрмакова. На цвинтарі А.м. було бл. 2 тис. поховань відо-мих підприємців, військ., вчених,культ., громад.-політ. діячів:М.Глєбова, М.Гудима-Левкови-ча, М.Демидовського, О.Дашке-вича, Ф.Мерінга, Ф.Рилєєва, О.Се-ліна, В.Симиренка, М.Соловцова,В.Тарновського, О.Терещенка, М.Юзе-фовича, студентів і гімназистів,загиблих під Крутами у 1918 (див.:Крути, бій 1918) та ін. 23 груд.1934 президія Київ. міськради ух-валила рішення закрити церквуна А.м., а цвинтар ліквідувати,утворивши на його місці парк.1936 храм перетворено на павіль-йон-ротонду (проект архіт. П.Юр-ченка). До 1940 невелику кіль-кість поховань перенесено, тер.цвинтаря переплановано на парк.1979 парковий павільйон переда-но Музею історії міста Києва.1992 встановлено хрест і пам’ятнуплиту загиблим під Крутами; 1998поряд із входом на тер. — пам’ят-ний знак на згадку про угрів.1997—98 відбудовано баню храму,1998 у склепі М.Демидовськоговлаштовано каплицю.

Літ.: Толочко П.П. Аскольдова мо-гила. «Київ», 1984, № 4; Проценко Л.А.Некрополь Аскольдова могила в Кие-ве. В кн.: Памятники культуры: Но-вейшие открытия. М.,1988; Мовчан І.І.

146АСКАНІЯ

Аскольдова могила.Церква СвятителяМиколая.Фото кінця 20 ст.

Давньокиївська околиця. К., 1993;Проценко Л.А. Київський некрополь.К., 1994; Його ж. Історія Київськогонекрополя. К., 1995.

Л.Д. Федорова.

АСКОЧЕНСЬКИЙ Віктор Іпа-тійович (13(01).10.1813, за ін. да-ними,1820—30(18).05.1879) — рос.історик, письменник і журналіст.Н. в м. Воронеж (нині місто в РФ)у родині священика. ВихованецьВоронезької духовної семінарії.Після закінчення Київ. духовноїакад. (1839) працював у ній бака-лавром, проф. Від 1846 — на чи-новницькій роботі. 1856—77 ви-давав у Києві, пізніше в Санкт-Петербурзі щотижневу газ. «До-машняя беседа», монархічне таідеалістичне спрямування якоїкритикував Т.Шевченко. Писаввірші, байки, повісті, оповідання.Автор роману «Асмодій нашогочасу» (1858), істор. розвідок «Ко-роткий нарис історії російськоїлітератури» (1846), «Київ з найда-внішим його училищем — Акаде-мією» (1856), «Історія Київськоїдуховної академії по перетворенніїї в 1819 р.» (1863).

П. у м. С.-Петербург.Л.В. Шевченко.

АСМОЛОВ Олексій Микитович(30(17).03.1906—03.09.1981) — одинз організаторів партизанського ру-ху в роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945, ге-нерал-майор (1945). Н. в с. Олек-сашкіно (нині село Саратовськоїобл., РФ). Від 1928 у Червоній ар-мії (див. Радянська армія). 1939 за-кінчив Військ. акад. ім. М.Фрун-зе. Від початку Великої вітчиз-няної війни Радянського Союзу1941—1945 до 1943 виконував за-вдання щодо організації парти-зан. формувань й кер-ва їхньоюдіяльністю в Ленінгр. обл. Був чл.військ. рад і представником Цен-трального штабу партизанськогоруху на Пн.-Зх. фронті, Півден-но-Західному фронті та ТретьомуУкраїнському фронті.

Від листоп. 1944 до трав.1945 — учасник партизан. бороть-би в Словаччині (див. Словацькенаціональне повстання 1944). Рі-шенням ЦК Комуніст. партії Че-хословаччини був затвердженийкомандиром партизан. руху Сло-ваччини. 1952 закінчив Вищі ака-демічні курси Військ. акад. Ген-штабу. Від 1956 — у запасі. Наго-роджений орденом Леніна, 4-маорденами Червоного Прапора,орденами Богдана Хмельницько-

го 1-го ст., Червоної Зірки, Сло-вац. нац. повстання 1-го ст., Че-хословац. військ. хрестом. Почес-ний громадянин словац. містБанська-Бистриця, Мартин, Зво-лен, Сляч.

Літ.: Klokov V.I. Boj Slovanskych nб-rodov proti fasizmu (1939—1945). Bratis-lava, 1962; Украинская ССР в ВеликойОтечественной войне Советского Со-юза 1941—1945 гг., т. 3. К., 1975; Исто-рия Второй мировой войны 1939—1945, т. 10. М., 1979.

В.І. Клоков.

АСОЦІАЦІЯ ДОСЛІДНИКІВГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ —всеукр. громад. науково-дослід-ницька культ.-просвіт. орг-ція,засн. 27 черв. 1992 на Установчо-му з’їзді у Києві як «Асоціаціядослідників голодомору-геноцидув 1932—1933 роках в Україні». Ке-рівний орган — з’їзд, у період міжз’їздами — Рада. Голова обираєть-ся з’їздом. Мета і завдання — до-слідження та збереження в істор.пам’яті народу однієї з найтрагіч-ніших сторінок історії — голодо-мору 1932—1933 в Україні, а та-кож голоду 1921—1923 та голоду1946—1947 в Україні, поширеннясеред широкого читацького зага-лу інформації про голодомори таїх наслідки. Об’єднує науковців,письменників, журналістів, пред-ставників ін. професій, громадян,які вивчають історію голодоморівв Україні, сприяють вшануваннюпам’яті їхніх жертв. Засн.: укр. пись-менник В.Маняк та його дружи-на — журналістка Л.Коваленко-Ма-няк, яка очолила Раду від її засну-вання. За її участі було створено37 осередків в областях України,які об’єднали понад 700 осіб. Піс-ля її передчасної смерті (1993) IIз’їзд (1994) головою орг-ції обраввідомого правозахисника Л.Лу-к’яненка (від 1996 до 1998 — поче-сний голова). Протягом 1996 —трав. 1998 Раду очолював д-р іс-тор. н. В.Марочко, після IV з’їзду(1998) — знову Л.Лук’яненко (пе-реобрано і на V з’їзді, 2000).

У багатьох містах і селахУкраїни активістами орг-ції впо-рядковано цвинтарі, встановленохрести, пам’ятні знаки на моги-лах жертв голодоморів. 10 верес.1993 на Михайлівській пл. Києвавідкрито й освячено пам’ятнийзнак жертвам голодомору 1932—33. Підготовлено та видано низ-ку збірників архів. документів іматеріалів, свідчень людей, які пе-режили страхіття рад. голодомо-рів, проведено наук. конф. та ін.заходи.

Літ.: 33-й: ГОЛОД: Народна кни-га-меморіал. К., 1991; «Ми затялися:полинів не буде…». Розповідає головаАсоціації дослідників голоду-геноциду1932—33 рр. в Україні Л.Коваленко-Маняк. «Сучасність», 1993, № 1;Маро-чко В. «Бодай те лихо не верталось…».Там само, 1993, № 2; Вітровчак Н.Асоціація дослідників голодомору-ге-ноциду в 1932—1933 роках в Україні.«Золоті ворота», 1993, № 4; Весело-ва О.М. та ін. Голодомори в Україні.1921—1923, 1932—1933, 1946—1947.Злочини проти народу. К.—Нью-Йорк,2000; Голод 1932—1933 років в Україні:причини та наслідки. К., 2003.

О.М. Веселова.

АСОЦІАЦІЯ МІСТ УКРАЇНИ —всеукр. недерж. орг-ція голів містУкраїни. Утворена в черв. 1992 ум. Дніпропетровськ на міжрегіо-нальній нараді керівників міськ.рад нар. депутатів з метою станов-лення, розвитку та зміцненнямісц. самоврядування в країні. Усіч. 1995 на заг. зборах прийнятоновий Статут.

А. м. У. брала активну участь урозробці проектів законів Украї-ни — «Про місцеве самоврядуван-ня в Україні», «Про комунальнувласність», «Про місцеві податки ізбори», «Про службу в органахмісцевого самоврядування», «Кон-цепція адміністративної реформив Україні», «Про бюджетну систе-му України» та ін. За ініціативи таучасті А. м. У. була розробленаХартія укр. міст, підписання якоївідбулось на заг. зборах асоц. усіч. 1998.

А. м. У. налагоджує й зміцнюєзв’язки з органами держ. владиУкраїни. За її ініціативи створенодорадчий орган — Координаційнураду з питань місц. самоврядуван-ня при Президентові України. Ве-де роботу Міжвідомча комісія зпитань місц. самоврядування приКМ. З метою підготовки високо-кваліфікованих фахівців для ро-боти в органах місц. самовряду-вання А. м. У. виступила одним іззасн. Акад. муніципального управ-ління. Встановила й розвиває роз-галужені міжнар. зв’язки, зокремаз асоц. місц. влад Швеції, Німеч-чини, Канади, США, Польщі, засоц. міст Пд. Росії та ін.

Виконавча дирекція розта-шов. у Києві.

Літ.: Міста України: діловий по-тенціал. К., 2002.

Л.В. Ковпак.

АСОЦІАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНИХ УК-РАЇНСЬКИХ МИТЦІВ (АНУМ).Ств. наприкінці 1930 у Львові (то-

147АСОЦІАЦІЯ

В.І. Аскоченський.

О.М. Асмолов.

ді у складі Польщі) з ініціативихудожників Я.Музики, П.Ковжу-на, М.Осіньчука. Діяла до 1939.Об’єднувала більшість митців Зх.України, а також тих, хто постій-но жив чи навч. у Польщі, Чехо-словаччині, Німеччині, Франції.Худож. платформа орг-ції: опану-вання новітніх досягнень зх.-єв-роп. к-ри. АНУМ об’єднуваламитців різноманітних худож. на-прямів і стилів — від модерністівдо реалістів. Влаштувала 5 періо-дичних виставок, ретроспективнувиставку «Українське мистецтвоза останні 30 років» (1935), персо-нальні — О.Кульчицької, М.Глу-щенка, Л.Геца, О.Грищенка, М.Ан-дрієнка-Нечитайла, видала моно-графії про їхню творчість, кни-гу «Екслібрис» та 5 чисел ж.«Мистецтво» (1932—36). На 2-йвиставці «Сучасна українська гра-фіка» (1932) були широко репре-зентовані художники Сх. Украї-ни — В.Касіян, А.Петрицький,В.Кричевський, Д.Шавикін, М.Са-мокиш, І.Падалка, В.Седляр, А.Стра-хов та ін. В умовах жорсткої вели-кодержавницької політики прав-лячих кіл Польщі, проведення па-цифікації в Зх. Україні, коли булирозгромлені майже всі осередкиукр. к-ри і освіти, діяльністьАНУМ відіграла позитивну роль узбереженні й пропаганді нац. ми-ст-ва і к-ри. Після возз’єднан-ня Зх. України з Рад. Україною(див. Возз’єднання українських зе-мель в єдиній державі) АНУМ, які решта творчих спілок, була роз-пущена.

Літ.: Соболевський М., Чепелев В.Образотворче мистецтво західних обла-стей України. «Образотворче мистецт-во», 1941, № 4; Нариси з історії україн-ського мистецтва. К., 1966; Історія ук-раїнського мистецтва, т. 5. К., 1967.

Л.І. Ткачова.

АСОЦІАЦІЯ ПРОЛЕТАРСЬКИХМУЗИКАНТІВУКРАЇНИ (АПМУ)—музично-громад. орг-ція. Діяла вУСРР 1928—32. Ств. переважно змолодих композиторів і виконав-ців, які вийшли з Всеукр. муз.т-ва ім. М.Леонтовича. У своїйдіяльності чл. АПМУ заперечува-ли значення муз. класичної спад-щини, вимагали заборони діяль-ності тих, хто стояв на старихсвітоглядних і творчих засадах іне поділяв ідей АПМУ. Такі мето-ди відштовхнули більшість музи-кантів від АПМУ, і асоц., по суті,стала гальмом у розвитку музики.Як і решта муз.-громад. орг-цій,

ліквідована після постанови ЦКВКП(б) від 23 квіт. 1932 «Про пе-ребудову літературно-художніхорганізацій». Музиканти, які по-діляли ідеї компартії, увійшли доновоств. орг-ції — Спілки компо-зиторів України (1932).

Літ.: Довженко В. Нариси з історіїукраїнської радянської музики, ч. 1—2. К., 1957—67; Гордейчук Н.М. Укра-инская советская музыка. К., 1960.

Л.І. Ткачова.

АСОЦІАЦІЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХКОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ(АРКУ) — музично-громад. орг-ція в УСРР. Засн. 1927 у Харкові.Голова — В.Костенко. 1927 АРКУвиступила з відозвою, в якій ви-кладались осн. принципи її діяль-ності: культивування оперно-си-мфонічної та камерно-інструмен-тальної музики, поєднання нац.начала з принципами інтернаціо-налізму; орієнтація на міські про-летарські верстви. Добір компо-зиторських кадрів — за класово-ідеологічними ознаками. Твор-чий орієнтир — творчість М.Ве-риківського та П.Козицького. До їїскладу входили: О.Арнаутов, Ф.Бог-данов, В.Борисов, О.Дашевський,М.Коляда, Ю.Мейтус, В.Наха-бін, Я.Полфьоров та ін. 1928 в ре-зультаті розколу частина чл.увійшла до новоств. Асоціації про-летарських музикантів України.1929 АРКУ перетворено на Орга-нізацію пролетарських компози-торів України, 1931 самоліквіду-валась.

Літ.: Довженко В.Д. Нариси з істо-рії української радянської музики, ч. 1.К., 1957; Муха А., Сидоренко Н. Спілкакомпозиторів УРСР: Довідник. К.,1968.

П.М. Бондарчук.

АСОЦІАЦІЯ РЕВОЛЮЦІЙНО-ГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ(АРМУ) — творче об-ня укр.художників УСРР. Засн. 1925 уКиєві. Мала філії в Києві, Харкові,Одесі, Катеринославі (нині Дніп-ропетровськ), деяких містах Дон-басу. Об’єднувала митців різнихтворчих течій і груп. АРМУ об-стоювала органічне вростаннямист-ва в побут, поєднання йогоз життям, розглядала ужиткове іобразотворче мист-во як рівно-цінне і рівноправне. Перевага на-давалася монументальному живо-пису перед станковим. Відстоюю-чи нац. своєрідність, самобут-ність укр. мист-ва, АРМУ закли-кала до відходу від місц. провін-ціалізму, використання кращих

надбань світ. мист-ва. За ім’ямідейного кер. АРМУ М.Бойчукахуд. течія, що стала домінувати васоц., дістала назву «бойчукізм».Осн. в бойчуківській концепціїрозвитку новітнього укр. мист-вабуло звернення до традицій ві-зант. та італ. монументального ма-лярства, а також давньоукр. іко-нопису як першоджерела укр.нац. форми. Серед чл. АРМУ бу-ли: С.Налепинська, К.Гвоздик,В.Седляр, І.Падалка, О.Павленко,М.Рокицький, О.Мизін, В.Паль-мов та ін. Певний час до асоц.входили: М.Бурачек, В.Меллер,Б.Кратко,Ж.Діндо, В.Касіян, М.Глу-щенко та ін. АРМУ та її філії про-водили широку виставкову діяль-ність. 1927 частина художниківвийшла з АРМУ і засн. Об-ня су-часних митців УСРР. 1930 ін. гру-па створила об-ня «Жовтень».1931 деякі чл. «Жовтня» і АРМУзасн. Всеукр. асоц. пролетарськиххудожників (ВУАПХ). АРМУ, як ірешту творчих орг-цій, рішеннямЦК ВКП(б) 1932 було розпущено.В 1930-ті рр. М.Бойчук та багаточл. АРМУ за політ. звинувачення-ми в буржуазному націоналізмібули репресовані.

Літ.: Врона І.Мистецтво революціїі АРМУ. К., 1926; Говдя П. Українськерадянське образотворче мистецтво. К.,1958; Історія українського мистецтва,т. 5. К., 1967.

Л.І. Ткачова.

АСОЦІАЦІЯ ХУДОЖНИКІВЧЕРВОНОЇ УКРАЇНИ (АХЧУ) —творче та ідейне угруповання ху-дожників УСРР. Засн. 1926 у Ки-єві. Мала філії та окремих пред-ставників у багатьох містах Украї-ни. АХЧУ зобов’язувала членівпристосувати свою роботу до об-слуговування політосвіт. завданьрад. влади. Чл. АХЧУ в різнийчас були І.Їжакевич, М.Козик,О.Кокель, В.Коровчинський, Ф.Кри-чевський, П.Носко, С.Розенбаум,Г.Світлицький, К.Трохименко, Л.Блох.1929 група провідних майстрів ви-йшла з асоц. і засн. Укр. мистець-ке об-ня. 1930 АХЧУ перетворила-ся на Всеукр. асоц. пролетарськихмитців (ВУАПМИТ).

Літ.: Афанасьєв В.І. Становленнясоціалістичного реалізму в українсько-му образотворчому мистецтві. К., 1966;Історія українського мистецтва, т. 5.К., 1967.

Л.І. Ткачова.

АСПР, аспра — 1) срібна моне-

та Трапезундської імперії (1236—1461), важила спочатку 2,8 г, а

148АСОЦІАЦІЯ

згодом 1,1 г срібла; 2) срібна мо-нета, що впродовж 14—15 ст. (до1475) карбувалась у генуезькійколонії Кафа в Криму. Вага — бл.1,1 г. На аверсі вміщено зобра-ження герба м. Генуя (Італія), на-зву міста та ініціали консула лат.мовою. На реверсі — тамга (знаквласності) золотоординських (див.Золота Орда) та крим. ханів (див.Кримське ханство), а також ім’я ітитул правлячого хана араб. мо-вою. Карбування А. у Кафі при-пинено після захоплення містатурками; 3) назва турец. срібнихакче, що зустрічається у писем-них джерелах зх.-укр. земель16—17 ст. У серед. 16 ст. А. дорів-нював 2/3 польс. гроша або 2 угор.денаріям, а 1627 А. складав 0,7польс. гроша. А. використовува-лися для проведення розрахунківміж купцями, що займалися тор-гівлею з країнами Сходу.

Літ.: Зварич В.В., Шуст Р.М. Ну-мізматика: Довідник. Тернопіль, 1998.

Р.М. Шуст.

АСТАМАТІЙ (Остаматенко) Ос-тафій — (р. н. невід. — 1678) —наказний гетьман ПравобережноїУкраїни (1677—78), один із кер.митної служби гетьмана Б.Хмель-ницького (1654—56), посол Украї-ни в Османській імперії (1674—75).Походив з грец. родини, що про-живала на Поділлі. У джерелахвідомий під прізвищами Астама-тій, Остаматій, Стоматій, Остама-тенко, Стоматенко, Стамагєнко,Стомагаєнко.

У квіт. 1654 Б.Хмельницькийдоручив А. збирати митний пода-ток — індукту з рос. товарів, щозавозилися в Україну. Під йогокер-вом діяла ціла група урядов-ців, а зібране ними мито пере-давалося до скарбу Війська Запо-розького. А. активно співпрацювавз І.Виговським, який у той час слу-жив ген. військ. писарем, зокремапостійно повідомляв його проміжнар. та прикордонні новини.За дорученням гетьмана П.Доро-шенка А. виконував обов’язкиукр. посла в Стамбулі. Після пе-реходу Дорошенка на бік росіянА. запропонував турецькому сул-тану Мегмеду IV проголосити ге-тьманом Правобереж. УкраїниЮ.Хмельницького (1677). Протя-гом 1677 А. намагався відвоюватиу поляків ч. Правобереж. Україниз центром у м. Немирів. У 1-й пол.1678 очолював дипломатичнумісію Ю.Хмельницького у Стам-булі. Брав участь у 2-му Чигирин-

ському поході (1678) турец. військ(див. Російсько-турецька війна1677—1681). Відвоювавши у Поль-щі Немирів, Бар і Меджибіж, від-мовився визнавати зверхність су-лтана. У жовт. 1678 А. було стра-чено за наказом Ю.Хмель-ницького.

Літ.: Крип’якевич І. Остафій Аста-матій (Остаматенко), український по-сол в Туреччині 1670-х рр. «Україна»,1928, кн. IV; Чухліб Т.В. Козацькийустрій Правобережної України (остан-ня чверть XVII ст.). К., 1996; Його ж.Правобережне Військо Запорозьке угеополітичних планах Османської ім-перії (1676—1685). В кн.: Запорозькекозацтво в українській історії, культуріта національній самосвідомості. К.,1997.

Т.В. Чухліб.

АСТАФІЄВ (справжнє прізв. —Остапура-Степовий) Олелько Се-ргійович (р.н. і р.с. невід.) —військ. і громад. діяч, геолог, пе-дагог. Чл.-кор. Петерб. АН. Н. вм. Чугуїв. З козацько-шляхетськоїродини Остапур. Закінчив Ми-хайлівське артилер. уч-ще (1886),Військ.- інженерну акад. (1892,обидва у Санкт-Петербурзі). За-хоплювався мінералогією та гео-логією. Згодом захистив дис.,працював у Петерб. АН. Під часоднієї з наук. експедицій в Украї-ну зустрівся з укр. театром МаркаКропивницького і відтоді 6 роківпрацював у його акторській трупі.Був актором, драматургом, ху-дож.-оформлювачем, костюме-ром. Згодом заснував власну тру-пу. З початком рос.-япон. війни1904—05 викладав в Одес., а потімЧугуївському юнкерських уч-щах.В роки Першої світової війни бравучасть у створенні 2-го Миколаїв.військ. уч-ща, де був викладачем.Від поч. української революції1917—1921 працював у Ген. військ.секретаріаті Української Цент-ральної Ради, керував військ. шко-лами в Українській Державі. Пев-ний час перебував на диплома-тичній роботі. Згодом створивВійськ.-політех. шк. 1919 йогослід загубився. Є припущення,що отаман Степовий, загін якогодіяв протягом 1920—23 у р-ніЗмієва вздовж Сіверського Дінця(прит. Дону) і який загинув відкуль чекістів, і був А.

А. — автор книги укр. мовою«Основи тактики» (Кам’янець-Подільський, 1918).

Літ.: Євтимович В. Початки укра-їнського військового шкільництва. «Лі-топис Червоної Калини», 1937, № 12;Його ж. Олелько Сергійович Остапу-ра-Степовий. Там само, 1938, № 7—8;

Хресний батько українського війська.В кн.: Тинченко Я. Українське офіцерс-тво: шляхи скорботи та забуття, ч. 1.К., 1995.

В.М. Даниленко.

АСТАХОВ Федір Олексійович(08.02(27.01).1892—09.10.1966) —рад. військ. діяч, комкор (1935),маршал авіації (1944). Н. в с. Дє-довські Виселки Моск. губ. Закін-чив Каширське міське уч-ще (1908),Моск. тех. уч-ще (1911), Качинсь-ку військ.-авіац. шк. (1916), пра-порщик. У Червоній армії (див.Радянська армія) з листоп. 1918.Учасник громадянської війни1918—21, на чолі авіац. частин во-ював на Сх. фронті. 1920—22 —нач. авіації Сибіру. 1923 навч. наВищих академічних курсах ком-складу РСЧА, згодом очолювававіашколи у Серпухові та Оренбу-рзі (обидва нині — міста в РФ).Впродовж 1930-х рр. проходиввійськ. службу в Україні: коман-дир авіабригади, помічник ко-манд. Військ.-повітряних силРСЧА (1935—36), командир авіа-корпусу (1936—37), командирВійськ.-повітряних сил Київ. осо-бливого військ. округу (1937—40).На поч. Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 ко-мандував Військ.-повітряними си-лами Південно-Західного фронту.Надалі — на керівних посадах уцивільній та військ. авіації. З 1950у відставці.

Нагороджений 2-ма орденамиЛеніна, 3-ма орденами ЧервоногоПрапора, орденами Кутузова 1-гост., Червоної Зірки та медалями.

П. у м. Москва.Літ.: Савин Й. Семидесятилетие

[маршала авиации Ф.А.Астахова].«Авиация и космонавтика», 1962, № 3;Киевский Краснознаменный. Краткийочерк истории Краснознаменного Ки-евского военного округа 1919—1969.К., 1969.

Л.В. Гриневич.

АСТИНОМ (грец. �!(���� —охоронець міста) — 1) посадоваособа в антич. містах. А. стежилиза порядком у портах, на вулицяхі ринках, правильністю вагової,метричної систем, якістю продук-тів і товарів, контролювали кера-мічне вир-во тощо. Збереглосячимало імен А. з м. Сінопа (нинім. Сіноп, Туреччина) і м. ХерсонесТаврійський на клеймах амфор ічерепиці, знайдених при розкоп-ках антич. і скіф. пам’яток на тер.України; 2) гол. поліцейська владав Афінах (у 5 ст. до н. е. тут орга-нізували спец. корпус з 300 купле-

149АСТИНОМ

Ф.О. Астахов.

них скіф. вершників-лучників, якіслужили рабами-поліцейськими).

Літ.: Кац В.И. Керамические клей-ма Херсонеса Таврического. Саратов,1994; Фролов Е.Д. Скифы в Афи-нах. «Вестник древней истории», 1998,№ 1.

А.С. Русяєва.

АСТРЯБ Матвій Григорович(01.08.1843—18.01.1925) — педа-гог, історик, краєзнавець. Дійснийчл. Полтавської вченої архівної ко-місії. Родом з Лемківщини. 1873 за-кінчив історико-філол. ф-т Київ.ун-ту. Викладав у г-зіях Києва,Глухова, на Кубані. Від 1893 — наПолтавщині. 1905—17 опубліку-вав у «Трудах Полтавской ученойархивной комиссии» 10 праць зісторії Полтавщини 18—19 ст. Се-ред них: «Земли церквей Лубенс-кого Духовного правления»; «На-селение Малороссии по ревизии1729—1764 гг.»; «Старая Полтав-щина и столетняя тяжба Марко-вичей со Свечками и Пасютами(1720—1827 гг.)»; «Столетие Лу-бенского высшего начального учи-лища (1814—1914 гг.)»; «ПроцессыАндрея Марковича».

Від 1920 — зав. Лубен. архіву.1923 — один з організаторів з’їздукраєзнавців Лубенщини.

П. у м. Лубни.Літ.: Ванцак Б. Сторінки життя та

діяльності М.Г.Астряба. В кн.: Архів-ний збірник на посвяту 90-річчю Пол-тавської вченої архівної комісії. Пол-тава, 1993.

Г.Я. Рудий.

АТАНАСІЙ КАЛЬНОФОЙСЬ-КИЙ та його твір «Тератургіма».Кальнофойський Атанасій (кін.16 ст. — після 1638) — відомийукр. церк. і культ. діяч. Походив зукр. правосл. шляхти, уродженецьГаличини. Його батьком, очевид-но, був Габрієль Кальнофойсь-кий, благодійник Києво-Печерсь-кої лаври. За однією версією, А. К.навч. у Києво-братській школі, заін. — в Зх. Європі, знав польс.,лат., церковнослов’ян., можливо,й грец. мови. Завдяки зусил-лям Є.Плетенецького, архіманд-рита Києво-Печер. лаври, саме уцьому монастирі А. К. прийнявчернечий постриг і служив. Бувсподвижником П.Могили та С.Ко-сова, з котрими чимало зробивдля розбудови Лаври, підняття їїролі як центру правосл. життя,освіти й к-ри. Написав і видав уКиєво-Печерській друкарні польсь-комовний твір «Тератургіма»

(1638), котрий є своєрідним про-довженням «Патерикона» (1635)С.Косова. У цьому творі А.К. ви-явив себе як історик, письмен-ник, поет, топограф. У «Тератур-гімі» подано опис Києво-Печер.лаври, мощей святих, які лежать уБлижніх і Дальніх печерах, з від-повідним планом. Наводятьсяунікальні надмогильні написи таепітафії, які стосуються видатнихособистостей, похованих у Лаврі(князів, гетьманів, діячів правосл.церкви), є важливі дані з історіїКиєва і взагалі Русі-України. Принаписанні свого твору А.К. вико-ристав «Повість временних літ»,польс. хроніки, Патерик Києво-Печерський тощо, а також особи-сті спогади, враження очевидців.Автор підкреслював зв’язок міжКиївською Руссю та сучасною йо-му Україною, водночас з насторо-женістю сприймав нац.-визвол.рух укр. народу, очолюваний ко-заками. Сучасні науковці оціню-ють «Тератургіму» як визначнупам’ятку укр. літ. бароко.

Тв.: Тератургіма або чуда. К., 1638;Те саме. «Хроніка. 2000», 1997, вип. 17—18; Teraturgema. 1638. В кн.: Seven-teenth writing on the Kievan caves mo-nastery. Cambridge, 1987.

Літ.: Глобенко М. «Тератургіма»Атанасія Кальнофойського в її зв’яз-ках із старокиївською літературою.Мюнхен, 1956; Мыцык Ю.А. Украинс-кие летописи XVII века. Днепропет-ровск, 1978; Жуковський А. Петро Мо-гила й питання єдності церков. К.,1997; Шевчук В. «Тератургіма» Атана-сія Кальнофойського. «Хроніка. 2000»,1997, вип. 17—18.

Ю.А. Мицик.

АТЕЇЗМ (франц. athйisme; відгрец. �� � — безбожний) — тер-мін для позначення: 1) різнома-нітних радикальних форм запере-чення реліг. уявлень, культів тавіри у надприродні сили, яке спи-рається на ствердження самоцін-ності буття світу і людини; 2) сис-теми поглядів із доказовою кри-тикою реліг. ідеології, спрямова-ною на спростування церк. дог-матів на засадах протиставленнянаук. та реліг. розуміння світу.

А. зародився в добу античнос-ті. За часів середньовіччя елемен-ти А. спостерігалися переважно внар. єретичних рухах. У модер-ний час (Новий час) А. особливопропагували франц. мислителі(Вольтер, Д.Дідро, Ж.Ламетрі,Ж.Мельє та ін.). Поступ А. зде-більшого пов’язують із розвиткомнаук. знань. Водночас А. відігра-вав неабияку роль в утвердженні

наук. методу мислення, звільнен-ня та секуляризації мист-ва, мора-лі, права, філософії й політики віддогматичних форм мислення. Наґрунті А. сформувалися наук.-іс-тор. уявлення, які спростовувалидогмати про походження владивід Бога та про її священний і не-доторканний характер, про не-змінність сусп. порядку тощо. У19 ст. атеїстичних переконань до-тримувалося чимало представни-ків революц. та нац.-визвол. рухув Російській імперії, у т. ч. на укр.землях. Великий вплив на поши-рення А. справили праці нім.філософа Л.Фейєрбаха.

Тотальної, гіпертрофованої тавульгаризованої форми набув А.за рад. часів (див. СРСР). Тоді вУРСР проводилися масштабніатеїстичні кампанії: ліквідація це-рков і монастирів, переслідуванняслужителів культу та громад віру-ючих, масове, насильницьке впро-вадження А. в освіту, повсякден-не життя та масову свідомість.1925 створено Спілку безбожни-ків, від 1929 — Спілку войовни-чих безбожників (див. також Кам-панія з вилучення церковних ціннос-тей 1922).

Розрізняють радикальний А.,який повністю заперечує будь-якеіснування Бога поза свідомістю (усвідомості може бути ідея, понят-тя, уявлення Бога), та агностич-ний, котрий піддає сумніву дум-ку, що Бог, якщо він існує позасвідомістю, у тій чи ін. мірі можебути пізнаний людьми. Радикаль-ний А. характерний для прибіч-ників матеріалізму, особливо длямарксизму, та позитивізму (див.Марксизм в історичній науці, По-зитивізм в історичній науці). Аг-ностичний А. був поширений се-ред давньогрец. філософів і пред-ставлений деякими досократика-ми (Демокріт та ін.), софістами(Протагор, Горгій та ін.), Епіку-ром і його школою, скептикамита ін. У сучасній етиці побутуєпостулативний А., який проголо-шує віру в Божественного законо-давця несумісною з етикою цін-ностей (нім. філософ Н.Гартманта ін.). Із серед. 20 ст. новітніформи А. репрезентовані у творахА.Камю, Ж.-П.Сартра, А.Азимо-ва та ін. Сучасний А. розглядаєрелігію в цілому як ілюзорну фор-му свідомості.

Літ.: Маутнер Ф. Атеизм в эпохуВеликой французской революции. М.—Л., 1924; Грекулов Е.Ф. Секуляризацияцерковных имений в России. М., 1928;Вороницын И.П. История атеизма. Ря-

150АСТРЯБ

зань, 1930; Ле-Дантек Ф. Атеизм. М.,1930; Вопросы истории религии и ате-изма, т. 1—8. М., 1950—60; Robert-son J.M. Short history of free thought.New York, 1957; Народ про релігію. К.,1958; Францев Ю.П. У истоков рели-гии и свободомыслия. М., 1959; Тан-чер В.К. Основи атеїзму. К., 1961; Пи-тання атеїзму: Міжвідомчий науковийзбірник, вип. 1—3. К., 1965—68; Войт-ко В.І. Основи атеїзму. К., 1966; Білярайських воріт: Збірник атеїстичногофольклору українського населення Кар-пат. Ужгород, 1980; Голобін В.М. Істо-рична спадщина скиту Манявського таїї вплив на формування вільнодумствата елементів атеїзму. В кн.: Прогресив-на суспільно-політична думка в боро-тьбі проти феодальної реакції та като-лицько-уніатської експансії на Украї-ні. Львів, 1988; Камю А. Бунтующийчеловек. М., 1990; Сартр Ж.-П. Дья-вол и Господь. В кн.: Сартр Ж.-П.Стена. М., 1992.

О.В. Ясь.

AТЕЙ (р.н. невід. — 339 до н.е.) —скіф. цар, який, за повідомлення-ми Поліена, Страбона та Юстіна,жив у 4 ст. до н.е. Вихідне значен-ня його імені, за В.Абаєвим, —«правдивий», «істинний». З А.більшість дослідників пов’язуєоб’єднувальні процеси у Скіфії(див. Скіфи) та розквіт СтеповоїСкіфії в межах єдиної д-ви відМеотіди до Істра. У 364—346 дон.е. А. чеканить у Гераклеї Пон-тійській першу серію своїх монет.Друга серія цих монет випус-кається у 345—339 у Каллатії(давньогрец. місто-держава назх. узбережжі Чорного м., нинім. Мангалія, Румунія). У 3-й чв.4 ст. до н.е. (за часів А.) у степовійзоні Пн. Причорномор’я з’явля-ються численні поховання скіф.знаті з великою кількістю золотихречей. У серед. 4 ст. до н.е. скіфиА. просуваються у Добруджу,воюють з трибалами, погрожуютьІстрії. А. веде переговори з Філіп-пом II Македонським. Останнійхоче стати спадкоємцем А., вста-новити статую Геракла на скіф.землях на Істрі і примушує А. взя-ти на себе військ. витрати у війнахз трибалами. А. відмовився, і цестало приводом для вторгненняФіліппа II у скіф. володіння. Цевідбулося 339 до н.е. У бою90-річного А. було вбито і взято вполон 20 тис. жінок і дітей тазахоплено 2 тис. племінних жере-бців. Скіфи були змушені піти зДобруджі.

Літ.: Граков Б.Н. Скифы. М., 1971;Алексеев А.Ю. Скифская хроника.СПб., 1992; Андрух С.И. Нижнедунай-ская Скифия в VI — начале I в. до н.э.Запорожье, 1995.

Н.О. Гаврилюк.

«АТЛАС» — книжкова ф-ка івид-во у Львові. Одне з найбіль-ших поліграфічних підп-в Зх. ре-гіону України. Як книжкова ф-казасн. 1882, до 1939 стала однією знайпотужніших у міжвоєн. Поль-щі, випускала різну поліграфічнупродукцію, у т. ч. картографічнівид., гральні карти тощо. З 1995«А.» діє також як вид-во.

Літ.: Statut akc. Spуіki Ksi№їnica-At-las. Zjednoczone Zakіady Kartograficzne iWydawnicze. Warszawa—Lwуw, 1931;Подвысоцкий В.А. Залог успеха — эффе-ктивная работа каждого. К., 1982; Федо-ришин Б. Атлас: Етапи становлення. «Лі-тературний Львів», 1994, № 12(18).

Б.З. Якимович.

АТРИБУТИКА (від лат. attribu-tio — наділяти, давати) — спеці-альна історична дисципліна (СІД),що вивчає зовн. ознаки влади(держ. символи), які є свідченнямлегітимності цієї влади. Атрибутивлади виконують функцію носіядержавницької ідеї та є невід’єм-ною частиною ідеологічної докт-рини влади. Як наук. дисциплінаістор. циклу А. тісно пов’язана зін. СІД — вексилологією (прапор-ництвом), геральдикою, емблема-тикою, символікою, сфрагісти-кою (сигілографією), фалерис-тикою тощо.

Літ.: Атрибутика. В кн.: Спеціаль-ні історичні дисципліни: Зведенийбібліографічний довідник-покажчик.К., 1997.

Л.П. Маркітан.

АТРОЩЕНКО Василь Іванович(03.07(21.06).1906—15.06.1991) —хімік. Акад. АН УРСР (1972), Ге-рой Соц. Праці (1971), засл. діячн. і т. УРСР (1958). Н. в м. Юзівка(нині Донецьк). Закінчив Одес.хіміко-технологічний ін-т (1931).Од 1935 працював у Харків.хіміко-технологічному (з 1950 —політех.) ін-ті. Від 1938 — зав.каф-ри, 1946—61 — заст. дир. ін-ту. Осн. наук. праці присвяченікінетиці хімічних процесів (пере-важно в галузі технології зв’яза-ного азоту), в т. ч. каталітичних.Розробляв теор. основи хімічноїтехнології. Відомими є його робо-ти з оптимізації технологічних ре-жимів, моделювання хіміко-тех-нологічних процесів, конструю-вання контактних і абсорбційнихапаратів. Лауреат Держ. преміїСРСР (1969).

П. у м. Харків.Тв.: Проблема зв’язаного азоту.

К., 1969.

Літ.: История Академии наук Ук-раинской ССР. К., 1979; Академія на-ук України: Персональний склад. К.,1993.

В.М. Даниленко.

АТТІЛА (р. н. невід. — 453) —вождь гунів і союзних їм герм. ісарматських (див. Сармати) пле-мен. Об-ня сх. гунів склалося на-прикінці 3 ст. н. е. поблизу пн.кордонів Китаю. Частина їх зали-шилась у степах Монголії, алеосн. маса рушила на зх. і в 2-йпол. 4 ст. з’явилася у Пн. Причор-номор’ї. За А. європ. протод-вагунів розташовувалась у Дакії (су-часна Румунія) та Паннонії (тер.сучасної Пн. Сербії, Зх. Угорщи-ни та Сх. Австрії), а ставка вож-дя — неподалік Токая (нині містона пн. Угорщини). Гуни підкори-ли собі протогерманців-готів,брали данину із Зх. Рим. імперії(див. Рим Стародавній) та Візан-тії. Спочатку на чолі гунів булодвоє братів — А. і Бледа, однак444 або 445 А. вбив брата і ставодноосібним правителем. Особ-ливо він дошкуляв Візантії, неод-норазово спустошуючи її балкан-ські володіння і загрожуючи Кон-стантинополю. У черв. 451 рим.полководець Флавій Аецій завдавордам А. нищівної поразки у бит-ві на Каталаунських полях вПн.-Сх. Франції. Могутність гунівбула назавжди зламана. А. померпід час свого чергового весілля453. Ранньосередньовічні джерелаповідомляють, що його отруїли.

М.Ф. Котляр.

АУЕРБАХ Олександр Андрійович(12.02.1844—1916) — гірничий ін-женер. Н. в м. Кашин (нині містоТверської обл., РФ) в сім’ї лікаря.1856 вступив до Гірничого корпу-су, після закінчення якого 1868захистив магістерську дис. з міне-ралогії. Ад’юнкт-проф. каф-римінералогії Гірничого ін-ту. 1871залишив викладацьку роботу, пе-реїхав у Донец. бас. і став кер.франц. кам’яновугільного т-ва«Sociйtй miniиre et industrielle».Ініціатор розробки покладів ртут-них руд (кіновар) у верхів’ях ба-лок Старчева та Залізна поблизуст. Микитівка (нині тер. м. Гор-лівка), відкритих 1879 гірничимінж. О.Міненковим. Один із засн.з’їздів гірничопромисловців Пд. Ро-сії. 1881—84 за завданням Гірни-чого департ. керував Богословсь-ким гірничим округом (сх. схилиУральського хребта — Пермськагуб., Верхотурський пов., нинітер. Свердловської обл., РФ).

151АУЕРБАХ

В.І. Атрощенко.

1884 вернувся в Донец. бас.,заснував «Товариство ртутноговиробництва О.Ауербаха і К°» йпоблизу ст. Микитівка 1885 побу-дував за останнім словом тодіш-ньої техніки шахту «Софія», а на-весні 1886 — з-д із вир-ва ртуті.Протягом наступних 10 років під-пр-во А. перетворилося на най-більшого в Росії виробника ртуті,посівши 4-те місце у світі післяІспанії, США та Італії.

Перу А. належить низка ґрун-товних наук. досліджень: «О тур-малине русских месторождений»(1868), «Описание главных мине-ралогических кабинетов Европы»(1870), «Описание гониометра соб-ственного изобретения для изме-рения кристаллов под микроско-пом» (1870), «Наблюдение надкристаллами топаза под микроско-пом» (1879), «О развитии горноза-водского дела в Богословском ок-руге с 1881 по 1888» (1888), «Опи-сание ртутного завода близ ст. Ни-китовки Бахмутского уезда Ека-теринославской губ.» (1888) та ін.

Тв.: Воспоминания. «Историче-ский вестник», 1905, № 8—12; Воспо-минания о начале развития каменно-угольной промышленности в России.«Русская старина», 1909, № 6, 12.

Літ.: Фомин П.И. Горная и горно-заводская промышленность Юга Рос-сии, т. 1. Х., 1915; Потолов С.И. Рабо-чие Донбасса в XIX веке. М.—Л., 1963.

Ю.П. Лавров.

АУЛИ— с-ще міськ. типу Крини-чанського р-ну Дніпроп. обл. Роз-ташов. на правому березі Дніпро-дзержинського водосховища нар. Дніпро, за 2 км від залізничноїст. Воскобійня. У серед. 18 ст. іс-нував зимівник запороз. козаків,котрий після ліквідації Запорозь-кої Січі перетворили на держ. сло-боду, заселену вихідцями із сілПолтав. губ. та селянами-втікача-ми з різних губерній.

В роки Великої вітчизняної війниРадянського Союзу 1941—1945 від19 серп. 1941 по 22 жовт. 1943були окуповані гітлерівськимивійськами. Пам’ятним знакомувічнено місце форсування рад.воїнами Дніпра 1943 (1968, 1985 —архітектори О.Ющук, В.Козлов,худож. В.Борсуков). Смт — з 1958.

Уродженцем А. є Я.Новиць-кий — укр. фольклорист, етно-граф, педагог, дослідник Катери-нославщини.

Літ.: ІМіС УРСР. Дніпропетровсь-ка область. К., 1969; Памятники исто-рии и культуры Украинской ССР: Ка-талог-справочник. К., 1987.

Т.Ф. Григор’єва.

АУЛІХ Вітольд Вітольдович(26.01.1928—21.11.1994) — укр.археолог, дослідник пам’ятокслов’ян та княжої доби Прикар-паття і Волині. Закінчив Львів.ун-т (1950). Від 1953 — в Ін-тісусп. наук АН УРСР (нині Ін-тукраїнознавства НАН України).1960 захистив канд. дисертацію.1956—64 дослідив Зимнівське го-родище (див. Зимне) поблизум. Володимир-Волинський; резуль-тати опубл. 1972 у монографії«Зимнівське городище — сло-в’янська пам’ятка 6—7 ст. н. е. вЗахідній Волині». Від 1969 до-сліджував Галич (давній). Авторбл. 100 наук. праць, у т. ч. співав-тор колективних монографій «На-селення Прикарпаття і Волині задоби розкладу первіснообщинноголаду та в давньоруський час»(1976), «Археологічні пам’яткиПрикарпаття і Волині ранньос-лов’янського і давньоруського пе-ріодів» (1982), «Археология Украи-нской ССР. Т. 3. Раннеславянскийи древнерусский периоды» (1986),«Археология Прикарпатья, Волынии Закарпатья (раннеславянский идревнерусский периоды)» (1990).П. у м. Львів.Літ.: Петегирич В., Оприск В.Жит-

тєвий шлях і наукова творчість Вітоль-да Ауліха (до 70-річчя від дня наро-дження). В кн.: Постаті українськоїархеології. Львів, 1998.

В.М. Петегирич.

АУССЕМ Володимир Христия-нович (14.07.1879—1936) — рад.держ. і військ. діяч. Н. в м. Орел(нині місто в РФ) у дворянськійродині. Виховувався в кадетсько-му корпусі, навч. в Харків. техно-логічному ін-ті, політехнікумі вНімеччині (земля Брауншвейг). Уреволюц. русі з 1901, меншовик.Учасник Першої світової війни.Після Лютневої революції 1917 —чл. Київ. ради солдатських депу-татів, перейшов до більшовиків.Від лип. 1917 — у керівному скла-ді Полтав. орг-ції РСДРП(б). Відгруд. 1917 — чл. Гол. к-туРСДРП(б)—соціал-демократії Ук-раїни, чл. Нар. секретаріату рад.УНР, секретар фінансів. У лют.1918 під час наступу військУкраїнської Центральної Ради та їїсоюзників вийшов зі складу уря-ду, перебував на фронті, де керу-вав загонами більшовицької Чер-воної гвардії. Делегат I з’їздуКП(б)У. Влітку—восени 1918 пе-ребував у «нейтральній зоні», чл.Всеукр. центр. військ.-рев. к-ту,командир 2-ї Укр. рад. д-зії, згруд. 1918 одночасно — нач. шта-

бу РВР Укр. рад. армії, в січ. —лют. 1919 команд. групою військхарків. напряму, в черв. — жовт.1919 — чл. РВР 8-ї армії. 1920—21 — нач. розвідуправління по-льового штабу РВР. Після завер-шення громадян. війни деякий часпрацював у хім. пром-сті, від 1921до 1925 перебував на дипломатич-ній роботі в Німеччині й Австрії.1925—26 — голова Вищої радинар. г-ва УСРР. 1927 як активногоучасника троцькістської опозиціївиключено з ВКП(б), у трав. 1929заарештовано, до 1932 перебувавна засланні в Казахстані, післязвільнення проживав в Орлі, за-відував хім. від-ням Санітарно-ба-ктеріологічного ін-ту. У січ. 1933знову заарештовано, вислано на 3роки до м. Астрахань (нині місто вРФ). За свідченням сина, скінчивжиття самогубством.

Тв.: К истории повстанчества наУкраине (О двух партизанских дивизиях).«Летопись революции», 1926, № 5 (20);Автобиография. В кн.: Деятели СССР иОктябрьской революции. М., 1989.

Літ.: Матеріали до біографій ви-значних діячів Жовтневої революціїта громадянської війни на Україні:В.Х.Ауссем. «УІЖ», 1989, № 1; Грине-вич Л. Ауссем Володимир Християно-вич. В кн.: Історія українського війсь-ка. Львів, 1996.

Л.В. Гриневич.

«АУФБАУ ОСТ» (нім. «AufbauOst» — «Відбудова Сходу») — ко-дова назва підготовчих заходів донападу на СРСР, що передувалибезпосередній реалізації плану«Барбаросса». Перекидання вели-чезної кількості військ до кордо-нів Рад. Союзу здійснювалося вобстановці надзвичайної секрет-ності.

Літ.: Органы государственной без-опасности СССР в Великой Отечест-венной войне: Сборник документов,т. 1, кн. 1. М., 1995.

Т.В. Вронська.

АФАНАСЬЄВ Георгій (Юрій)Омелянович (1848—1925) — істо-рик, громад. діяч. Н. в родинівійськовика. Тема наук. розро-бок — історія Єгипту Старо-давнього, історія слов’янства таРосійської імперії, історія серед.віків і новітнього часу (ВеликаБританія та Франція), рос. літ.,політекономія. Від 1879 — викл.Новорос. ун-ту в Одесі, водночас1879—1912 — власний кореспон-дент низки одес. і київ. часописівта газет. Управитель Держ. банкув Києві. За часів УкраїнськоїДержави — держ. контролер, від14 листоп. 1918 — міністр за-

152АУЛИ

Г.О. Афанасьєв.

В.Х. Ауссем.

В.В. Ауліх.

кордонних справ Української На-родної Республіки.

П. в еміграції у м. Бєлград(нині Сербія і Чорногорія).

Частина архіву А., що збе-реглася, міститься у фондах Ін-турукопису НБУВ.

Л.П. Маркітан.

АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙОлександр Степанович (справжнєпрізв. — Афанасьєв, псевд.: Не-відомий, Лубенец, Пустинник таін.; 12.03(28.02).1817—18(06).09.1875)— укр. і рос. історик, мово-знавець, етнограф, письменник.Н. в с. Ісківці (нині село Лубен.р-ну Полтав. обл.) в сім’ї дрібногопоміщика. Освіту здобув 1829—35в Ніжин. ліцеї. 1836—43 служив уБєлгородському уланському пол-ку. 1843 познайомився з Т.Шев-ченком, 1845—46 супроводжувавйого в подорожі по Лівобереж.Україні. З 1847 служив у канцеля-рії воронезького губернатора, бувред. неофіц. ч. газ. «Воронежскиегубернские ведомости». Брав участьв етногр. експедиції мор. мін-вапо Пд. Росії. Після поверненняжив у Санкт-Петербурзі, де 1864заснував газ. «Петербургский ли-сток», 1873 працював відп. ред. са-тиричного ж. «Искра», а також ін-спектором шкіл грамотності, зав.музею Петропавловської фортеці.

Опубл. пр.: «Дві старовиннімалоросійські думи» (1853), «Ко-ротка російська історія для прос-толюду», «Побут малоросійськогоселянина» (обидві — 1855), «По-їздка на Дніпровські пороги й наЗапорожжя» (1858), «Очерки охо-ты в Малороссии. Поездка в Юж-ную Россию» (в 2 т., 1861—63);уклав «Словарь малорусского на-речия» (1855), опубл. його части-ну — до літери «З». Перекладав зпольс. та франц. мов, зокрема«Історію Наполеона I» (1869—73).Автор літ. творів: оповідання«Нежинские греки» (1831), вірш«Кольцо», уривки з роману «Чу-гуевский козак» (обидва — 1838);друкував вірші укр. мовою в аль-манахах «Ластівка» (1841) і «Мо-лодик» (1843), видав анонімну зб.віршів «Що було на серці» (1855),яка складалася з 15 віршів, окреміз них згодом друкувалися вж. «Основа» під псевд. Невідо-мий. Деякі з віршів цієї зб.(«Скажи мені правду, мій добрийкозаче», «Ой, у полі могила», «По-вій, вітре, на Вкраїну», «Прощан-ня») близькі до нар. пісень. Ві-домі його тв. про Т.Шевченка:«Спогади про Т.Г.Шевченка», стат-тя-некролог «Землякам. Над гро-бом Т.Г.Шевченка» (обидва —

1861); прозові тв. рос. мовою: по-вість «Бабушка (Деревенские сце-ны)» (1861), «Очерки прошлого»(ч. 1— 4, 1861—71), роман «Петер-бургские игроки» (1871—72), опо-відання «Мельница близ села Во-рошилова» (1865) та ін.

П. у м. С.-Петербург.Тв.: Собрание сочинений, т. 1—9.

СПб., 1890—93; Українські поезії.Львів, 1912; Поезії. К., 1972.

Літ.: Франко І.Я. Олександр Сте-панович Афанасьєв-Чужбинський. Вкн.: Франко І.Я. Твори, т. 17. К., 1955;Гнатюк М. Олександр Афанасьєв-Чу-жбинський. В кн.: Афанасьєв-Чужбин-ський О.С. Поезії. К., 1972.

Г.С. Брега.

AФГАНСЬКА ВІЙНА 1979—1989 — одна з регіональних «гаря-чих точок» часів «холодної війни».Велася рад. військами проти афг.моджахедів, які намагалися ски-нути прорад. режим у країні.Причиною війни стало іноз. втру-чання в афг. внутрішньополіт.кризу, що була наслідком бороть-би за владу між місц. традиціона-лістами та модерністами. 1973,після позбавлення влади короляЗахір Шаха, Афганістан проголо-шено республікою, першим пре-зидентом якої став МухаммедДауд. Військ. заколот 27 квіт. 1978поставив при владі в АфганістаніНар.-демократ. партію, програмніположення якої передбачали моде-рнізацію фактично середньовіч-ного сусп-ва. Це спричинилопочаток громадян. війни, в яку зогляду на геополіт. міркування —недопущення посилення впливуСША в Центр. Азії та захист рад.середньоазіат. республік — підприводом надання інтернаціональ-ної допомоги втрутився СРСР.Введення рад. військ на тер. Аф-ганістану почалося на підставіпостанови політбюро ЦК КПРС,без формального рішення щодоцього ВР СРСР. Обмежений кон-тингент рад. військ в Афганістаністановив 100 тис. військових. Про-тягом 1980—88 допомога країн За-ходу моджахедам склала 8,5 млрддол., половину з яких надалиСША. Зміни в зовн. політиці рад.кер-ва після 1985 сприяли процесуполіт. врегулювання ситуації вАфганістані. 14 квіт. 1988 СРСР,США, Пакистан та Афганістанпідписали Женевські угоди пропоетапне мирне вирішення афг.проблеми. Рад. уряд зобов’язавсявід 15 трав. 1988 до 15 лют. 1989 ви-вести усі війська з Афганістану.Заг. втрати особового складу рад.військ становили: загинуло —13 833, поранено — 49 984, полоне-но — 312, інтерновано — 18 осіб.

На А. в. загинуло 2378 вихідців зУкраїни. Всього участь у бойовихдіях брали 546 255 рад. солдатів таофіцерів. 71 учасник став ГероємРадянського Союзу, з них 11 украї-нців. В 1990 II з’їзд нар. депутатівСРСР оголосив А. в. злочинною.Україна не має дипломатичнихвідносин з Афганістаном. Пошукукр. військовополонених А. в.здійснюється через посольство вПакистані.

Літ.: Ляховский А.А., Забродин В.М.Тайны афганской войны. М., 1991;Афганистан: проблемы войны и мира.М., 1996.

А.Ю. Мартинов.

АФЕНДИКИ — козац.-старшин-ський, згодом дворянський рідгрец. походження. Імовірно, берепочаток від родини громад. діячівз м. Львів, з яких найбільш відоміЯней, Петро та Іван. Яней А. (р.н.і р.с. невід.) уславився як борецьза права православ’я, був членомЛьвівського братства й послом віднього на Єпископському з’їзді1590 у м. Берестя. Активними чл.Львів. братства були Петро А.(р.н. невід. — бл. 1691) та Іван А.(р.н. невід. — бл. 1648), останнійщедро фінансував братську шк.Старшинська гілка роду заснова-на Семеном А. (р.н. невід. — перед1730), який виїхав до Рос. д-випісля Прутського походу 1711,оселився в Гетьманщині й служивполковником у Волоському кор-пусі. Його діти та онуки кілька де-сятків років посідали уряди сот-ників: Степан Семенович (р.н. не-від. — перед 1790), Максим Сте-панович (р.н. невід. — перед 1798)та Корній Максимович (р.н. не-від. — після 1797) — бориспільсь-кого, Микола Семенович (р.н. не-від. — перед. 1760) — воронківсь-кого, Давид Степанович (р.н. не-від. — після 1768) та Федір Дави-дович (р.н. невід. — після 1784) —баришівського. До цього роду на-лежить також Іван Корнійович А.(1786 — після 1848) — відомийдерж. діяч, дійсний статський рад-ник (1836), волин. (1832—37), а по-тім псковський віце-губернатор(1837), голова Псковської скарбни-чої палати (1837—48).

Різні гілки цього роду внесенідо 2-ї та 4-ї частин Родовідноїкниги Черніг. губ.

Літ.: Лазаревский А.М. Люди ста-рой Малороссии. «Киевская старина»,1886, № 7; Модзалевский В.Л. Мало-российский родословник, т. 1. К.,1908; Греки на українських теренах:Нариси з етнічної історії. Документи,матеріали, карти. К., 2000.

В.В. Томазов.

153АФЕНДИКИ

О.С. Афанасьєв-Чужбинський.

Герб роду Афендиків.

АФІНЕЙ ($�� ��,��; 2 — поч.3 ст. н. е.) — давньогрец. пись-менник. Уродженець Єгипту. Дойого твору «Бенкетуючі софісти»включено багато уривків із втра-чених праць антич. авторів. Середних є фрагменти, в яких описаногеографію й історію Скіфії (див.Скіфи) та античних держав Пів-нічного Причорномор’я.

М.В. Скржинська.

АФОН (Свята гора) — правосл.монастирський комплекс у Пн.-Сх. Греції, на п-ові Халкідікі.Перші поселення християн-ана-хоретів, які започаткували первіс-ну форму афонського чернецтвата його к-ру, з’явилися тут у5—6 ст. Наприкінці 1 тис. н. е.став визначним осередком черне-цтва, що мав вел. вплив на сх.-християн. світ. Від 1046 назива-ється Святою горою. Після за-провадження християнства у Ки-їв. Русі (див. Хрещення КиївськоїРусі) за кн. Володимира Святосла-вича на А. з’явилися перші рус.поселенці. Бл. 1030 вони заснува-ли тут монастир Успіння Богоро-диці (Ксілургу), вихованцем яко-го був преподобний Антоній Лю-бецький (див. Антоній Печерсь-кий). З А. вийшли також ченці,які в 60-х рр. 11 ст. заснувалиСвятогорський Зимненський мона-стир поблизу Володимира (нинім. Володимир-Волинський). 1169рус. ченцям на Святій горі булонадано монастир св. Пантелей-мона, який у джерелах називаєть-ся Руссиконом, або Старим Рус-сиком. Бл. 1745 на землях грец.Пантократорського монастиря ви-ник скит св. пророка Іллі,заснований Паїсієм Величковсь-ким.

Нині адм. кер-во монастирсь-ким комплексом на А. здійсню-ється святою общиною, до якоївходять представники монасти-рів, що там розташовані. Вищаюрисдикція належить Констан-тинопольському патріархату. Націй заповідній тер. функціонуєпонад 20 великих давніх монасти-рів і приблизно стільки ж чернець-ких скитів. Тут постійно мешкаєбл. 2 тис. ченців.

Літ.: Приселков М.Д. Афон в на-чальной истории Киево-Печерскогомонастыря. «Известия Академии наукСССР. Серия литературы и языка»,1912, т. 18, кн. 3; Соловьев А.В. Исто-рия русского монашества на Афоне.«Записки Русского научного институ-та в Белграде», 1932, вып. 7; Ричка В.Дзвони Афону. «Всесвіт», 1996, № 1.

В.М. Ричка.

АХIЄЗЕР Наум Ілліч (06.03(21.02).1901—03.06.1980) — математик.Чл.-кор. АН УРСР (1934). БратО.Ахієзера. Н. в м. Чериков (нинімісто Могильовської обл., Біло-русь). Закінчив Київ. ін-т нар.освіти (1923). До 1933 викладав уцьому та ін. вузах Києва і Ніжина.Впродовж 1933—41 — зав. каф-рХарків. ун-ту та Харків. авіац. ін-ту. Від 1933 працював також вУкр. НДІ математики і механіки(од 1934 — його директор). Про-тягом 1941—74 викладав у вузахКазахстану, Москви та Харкова.Від 1961 працював у Фіз.-тех. ін-ті низьких температур АН УРСР.Наук. праці в галузі конструктив-ної теорії функцій, теорії функційкомплексної змінної, аеродина-міки, функціонального аналізу,теорії інтегральних рівнянь. Про-довжив дослідження, розпочатіП.Чебишевим і С.Бернштейном.

П. у м. Харків.Тв.: Теория линейных операторов

в гильбертовом пространстве, т. 1. Х.,1977 [у співавт.].

Літ.: Боголюбов А.Н. Математики.Механики: Биографический справоч-ник. К., 1983; Академія наук України:Персональний склад. К., 1993.

В.М. Даниленко.

АХІЄЗЕР Олександр Ілліч (31(18).10.1911—04.05.2000) — укр. фі-зик-теоретик. Акад. АН УРСР(1964, від 1991 АН України, з 1994НАН України). Брат Н.Ахієзера.Н. в м. Чериков (нині місто Моги-льовської обл., Білорусь). Закін-чив Київ. політех. ін-т (1934).1938—88 — зав. від., з 1988 — рад-ник при дирекції Харків. фіз.-тех.ін-ту, 1941—74 — зав. каф-риХарків. ун-ту.

Наук. праці в галузі ядерноїфізики, квантової електродина-міки, фізики елементарних части-нок, фізики плазми, теорії твер-дого тіла. Спільно з Я.Файнбер-гом передбачив пучкову нестій-кість плазми (1948), з О.Ситен-ком — дифракційне розщепленнядейтрона (1955), з В.Бар’яхтаромі С.Пелетминським — магніто-акустичний резонанс (1956). Ство-рив шк. фізиків-теоретиків.

Держ. премія УРСР в галузі н.і т. (1986). Засл. діяч н. (1986). Ор-ден «За заслуги» 3-го ст. (1996).Осн. праці (усі у співавт.): «Неко-торые вопросы теории ядра» (1950),«Спиновые волны» (1967), «Кван-товая электродинамика» (1969),«Электродинамика плазмы» (1974),«Методы статистической физики»(1977), «Электродинамика адро-нов» (1977).

Літ.: Александр Ильич Ахиезер.К., 1981.

Ю.О. Храмов.

АХМАТ — центр. постать літопи-сного оповідання про події, щовідбувалися між 1287—91 у По-сейм’ї, на тер. давньої Чернігів-щини (у літописах фігурує під1283—84). А. порядкував у Курсь-кому князівстві, відкупивши в Зо-лотій Орді право збору данини змісц. нас. Крім того, заснував двіслободи на землях рильсько-вор-гольського кн. Олега, котрі й ста-ли причиною кривавого конфлік-ту між А. і місц. князями. Оповідьпро нього, складена невдовзі піс-ля зазначених подій, є унікаль-ним за своєю інформативністюджерелом на тлі заг. відсутностівідомостей про те, що відбувалосяна укр. землях за монголо-татар.доби.

Літ.: Насонов А.Н. Монголы иРусь. М.—Л., 1940; Kavyrchine M.Russes et mongols: L’йpisode du Baskagde Kursk. В кн.: Revue des йtudes slaves,t. 64, f. 4. Paris, 1992; Кучкин В.А. Лето-писные рассказы о слободах баскакаАхмата. В кн.: Средневековая Русь,вып. 1. М., 1996.

О.В. Русина.

АХМАТОВ Лев Соломонович(23.12.1899—08.03.1937) — один зорганізаторів і провідників, азгодом і сам жертва комуніст. те-рору в Україні. Н. в м-ку Жашків.Освіта вища, за фахом юрист.1917—18 — чл. Української кому-ністичної партії (боротьбистів).1920—22 — секретар РаднаркомуУСРР, згодом — до 1925 — про-курор губернського суду, 1925—33 — прокурор Верховного судуУСРР, 1934—35 — прокурорДніпроп. обл. З 1935 — нач. від.трудових колоній НКВС УРСР.Заарештований 31 лип. 1936 заобвинуваченням у приналежностідо контрреволюційної троцькіст-ської терористичної орг-ції, щонібито готувала «терористичніакти проти керівників КП(б)Утт. С.Косіора, П.Постишева і В.Ба-лицького на Україні і проти керів-ників ВКП(б) у Москві». 8 берез.1937 військ. колегією Верховногосуду СРСР у Москві засудженийдо розстрілу. Вирок виконано втой самий день. Відомості промісце поховання відсутні. Реа-білітований 23 верес. 1958.

Ю.І. Шаповал.

АХМАТОВА Анна Андріївна (діво-че прізв. — Горенко; 23(11).06.1889—05.03.1966) — рос. поете-са, перекладачка. Н. в м. Одеса в

154АФІНЕЙ

О.І. Ахієзер.

Н.І. Ахієзер.

А. Ахматова.

сім’ї відставного інженера-меха-ніка флоту. По лінії матері нале-жала до старовинного дворянсь-кого роду. 1890 родина пере-їжджає з України в Царське Село(нині м. Пушкін, Ленінгр. обл.,РФ). 1905 батьки А. розірвалишлюб, і мати з дітьми жила в Єв-паторії, потім у Києві.

У Києві А. закінчила Фундук-леєвську г-зію і 1907 поступила наюрид. ф-т Вищих жін. курсів(1908—09). 1910 вийшла заміж запоета М.Гумільова, разом з якимбула за кордоном: у Франції(1910, 1911), Італії (1912). Живучив Царському Селі, навч. деякийчас на Вищих історико-літ. кур-сах. 1912 народила сина (Лев Ми-колайович Гумільов — відомийрос. історик і етнолог). За спога-дами А., перші свої вірші написа-ла в 11 років, але вони не зберег-лися. Найраніші з відомих нале-жать до 1904. Від 1911 А. почаларегулярно друкуватися в петерб. ймоск. вид. У берез. 1912 вийшлаперша зб. віршів «Вечер». А. нале-жала до акмеїстів. Поетеса несприйняла Жовтневої революції1917, але не захотіла покидатисвоєї батьківщини. Багато віршівА. відобразили розлад з революц.епохою, однак вона відмежува-лась і від білих емігрантів. У1918—23 поезія А. мала великийуспіх, її вірші багаторазово пере-видавались. Від серед. 1920-х досеред. 1930-х рр. — період творчо-го мовчання. У роки Великої віт-чизняної війни Радянського Союзу1941—1945 створила вірші, спов-нені патріотизму, громадян. зву-чання.

1946 була піддана несправед-ливій критиці і надовго усунутавід літ. процесу. Лише з 2-ї пол.1950-х рр. знову почала друкува-тися («Путем всея земли», «Се-верные элегии»); багато творівприсвятила темі захисту миру —«Песня мира», «Говорят дети». А.чимало переклала із сх.- та зх.-європ. поезії. Підсумкова зб. —«Бег времени. Стихотворения.1909—1965» (1965).

Творчість А. пов’язана з Укра-їною: тематика багатьох віршів1907—14 навіяна спогадами прокиїв. період життя (цикл «Ки-евская тетрадь»). Враження відперебування у Криму надихнулина створення циклу «У самогоморя», написаний 1914 (1921).Переклала зб. І.Франка «Зів’ялелистя», кілька віршів П.Усенка.

Лише 1987 опубл. цикл віршів«Реквием», написаний 1935—61,в якому з великою силою відтво-рено трагізм часів сталінських ре-

пресій. Вірші А. — одне з найяск-равіших явищ рос. та світ. поезії20 ст.

П. у м. Домодєдово (Моск.обл., РФ), похована у Санкт-Пе-тербурзі.

Тв.: Сочинения, т. 1—2. М., 1986;Поезії. К., 1989; Венок Ахматовой:Стихотворения. Одесса, 1989.

Літ.: Добин Е.С. Поэзия Анны Ах-матовой. Л., 1968; Жирмунский В.М.Творчество Анны Ахматовой. Л., 1979;Русские писатели: Библиографичес-кий словарь, т. 1. М., 1990.

Л.В. Ковпак, О.І. Петровський.

АХТІАР — назва до 1784 м. Се-вастополь.

АХШАРУМОВ Дмитро Володими-рович (20(08).09.1864—03.01.1938) —музичний діяч. Н. у м. Одеса.Муз. освіту здобув у Петерб. таВіденській консерваторіях. З 1886розпочав діяльність як скрипаль.Протягом наступного десятиріч-чя виступив з 200 концертами,виконав чимало складних творівкласичного скрипкового реперту-ару, деякі власні композиції й об-робки.

1898, переїхавши до Полтави,ініціював створення у місті сим-фонічного оркестру, очолив гу-бернське від-ня Рос. муз. т-ва,сприяв заснуванню муз. уч-ща.1900—14 очолював як диригент іорганізатор гастрольні виступиоркестру, було здійснено 11 турнедо Варшави, Вільно (нині м. Віль-нюс), Санкт-Петербурга, Вороне-жа, Одеси та ін. міст. Завданняммузикантів була популяризаціятворів видатних композиторів-класиків. Колективом були вико-нані майже всі симфонії Л.Бетхо-вена, п’ять симфоній Ф.Й.Гайдна,дві симфонії В.-А.Моцарта, твориП.Чайковського, М.Глинки, М.Ли-сенка та ін. Оркестру належитьпершість у виконанні «Україн-ської симфонії» М.Калачевського.

З 1919 працював як музикант,диригент, педагог уФеодосії,Мос-кві, Петрограді (нині С.-Петер-бург), Воронежі. 1929 переїхав доТуркменістану, став одним іззасн. Ашхабадського муз. уч-ща.1935—38 зазнав політ. пересліду-вань. Заарештований.

П. в ув’язненні. Посмертнореабілітований.

Літ.: Кауфман Л.С. Дмитро Воло-димирович Ахшарумов. К., 1971.

Л.А. Нестуля.

АШЕЛЬСЬКІ ПАМ’ЯТКИ КРИ-МУ — група пам’яток ашельськоїдоби раннього палеоліту. Найдав-

нішими є відкриті в різних части-нах п-ова стоянки із знаряддямина основі гальок (Ечкі-Даг та ін.),але вивчені вони поки що недо-статньо. Більш повними є відомо-сті про пізньоашельські стоянкипід відкритим небом, для яких ха-рактерні великі знаряддя зі ско-лів, рубила й архаїчні двобічнооброблені ножі (Заскельне IX,Шари I—III та ін.), та про печерній відкриті стоянки на зразок ниж-нього шару Кіїк-Коби (див. Кіїк-Кобинська культура) — Кабазі II,шар IV, Червоний Мак та ін. — іззубчастими й виїмчастими знаряд-дями незначних розмірів. Залиш-ки фауни виявлені лише на по-одиноких стоянках. Вони пред-ставлені кістками бізонів, коней,віслюків, оленів та ін. Походжен-ня А. п. К. остаточно не з’ясова-не; деякі з їх аналогів є у складімустьєрської культури (див. Мус-тьєр) п-ова.

Літ.: Колосов Ю.Г. и др. Ранний па-леолит Крыма. К., 1993.

В.М. Степанчук.

АШЕНБРЕННЕР Михайло Юлі-йович (21(09).09.1842—11.11.1926)— революц. діяч, офіцер, мемуа-рист. Н. в м. Москва в родині ін-женера, обрусілого німця. Від1853 навч. в моск. кадетськомукорпусі (одним із його викладачівбув С.Соловйов), 1860 номінова-ний на поручика стрілец. батальйо-ну. Відмовився перейти до гвард.полку, що придушував польськеповстання 1863—1864, і потрапивдо розряду неблагонадійних. 1864 —в Україні (Акерман, нині Білго-род-Дністровський; Катеринослав,нині Дніпропетровськ; Миргород).1865—70 — учасник бойових дій уТуркестані. Відзначений нагоро-дами.

1870—82 служив у Причорно-мор’ї (останній чин — підполков-ник), створив уМиколаєві та Оде-

155АШЕНБРЕННЕР

М.С. Гумільов,Л.М. Гумільов,

А.А. Ахматова. 1916.

Д.В. Ахшарумов.

М.Ю. Ашенбреннер.

сі антиурядові осередки військо-виків, познайомився з А.Желя-бовим, М.Фроленком, В.Костю-риним, В.Фігнер. Через лейте-нанта О.Буцевича приєднав своїгуртки до «Народної волі».

1883 заарештований за доно-сом С.Дегаєва у Смоленську (ни-ні місто в РФ). 1884 на «процесі14-ти» засуджений до смерті, алестрату було замінено довічноюкаторгою. Від осені того рокуутримувався в Шліссельбурзькійфортеці (1896 за коронаційнимманіфестом Миколи II термінув’язнення було визначено 20-літнім). 1904 висланий до Смо-ленська під нагляд поліції.

Від 1906 публікував спогади вчас. «Былое». 1917—22 читав лек-ції в місц. спілці кооператорів ішколах, викладав у політех. ін-ті,з 1923 мешкав у моск. будинку ве-теранів. 1924 видав кн. «Военнаяорганизация Народной воли идругие воспоминания» (на основівже друкованих журнальних ста-тей, у т.ч. спогадів «Военно-ре-волюционная организация пар-тии Народной Воли», вміщених1923 в ж. «Каторга и ссылка»).1925 написав автобіографію дляЕнциклопедичного словника Гра-натів (див. Гранат, енциклопедич-ний словник).

П. у м. Москва.Літ.: Памяти Михаила Юльевича

Ашенбреннера. «Каторга и ссылка»,1927, № 3; Фроленко М.Ф. М.Ю.Ашен-бреннер. М., 1930; Деятели СССР и ре-волюционного движения России. М.,1989.

П.Г. Усенко.

АШИК Антон Балтазарович(1802—07.06.(26.05).1854) — чи-новник, історик, дійсний чл. Оде-ського товариства історії та ста-рожитностей (1839). Н. в м. Дуб-ровнік (нині Республіка Хорватія)в родині купця. З батьком-ім-мігрантом 1812 поселився в Одесі.1817 вступив на службу до канце-лярії Херсон. військ. губернатора.1821 — в Керчі, служив у правлін-ні обмінною торгівлею з кавказ.горцями.

Під кер-вом І.Стемпковськогоразом із П.Дебрюксом та І.Бла-рамбергом прилучився до археол.розкопок. Від 1833 — дир. Кер-ченського музею старожитностей.1837 відкрив Царський курган.Значну кількість унікальних місц.знахідок передав Ермітажу уСанкт-Петербурзі та до тодішніхзарубіжних музеїв. У 1-й пол.1840-х рр. був відряджений доІталії та Австрії. 1852 переведе-

ний до штату Новорос. і Бесса-рабського генерал-губернатора,1853 обійняв посаду бібліотекаряОдес. публічної б-ки. Колекціо-нував рідкісні вид., тв. мист-вата ін.

Автор низки публікацій, у т.ч.«Керченские древности. О Пан-тикапейской катакомбе, укра-шенной фресками» (Одеса, 1845),«Часы досуга с присовокуплени-ем писем о керченских древ-ностях» (Одеса, 1851), біографіїІ.Стемпковського («Записки Одес-ского общества истории и древ-ностей», т. 5, 1863). За моногра-фію «Воспорское царство с егопалеографическими и надгроб-ными памятниками, расписнымивазами, планами, картами и ви-дами» (1848—49) удостоєний по-чесного відгуку Демидовської ко-місії Петерб. АН.

Нагороджений рос. та іноз.орденами, зокрема св. Володими-ра 4-го ст., св. Станіслава 2-го ст.,св. Анни 2-го ст.

П. у м. Одеса.Літ.: Мурзакевич Н. Антон Балта-

зарович Ашик. «Записки Одесскогообщества истории и древностей», 1863,т. 5; Яковлев В. Ашик. В кн.: Венге-ров С.А. Критико-биографическийсловарь русских писателей и ученых(от начала русской образованности донаших дней), т. 1, СПб., 1889; АрхивРаевских, т. 3. СПб., 1910.

П.Г. Усенко.

АШКЕНАЗІ (Ашкеназ у пер. з ів-риту — Німеччина) — самоназваодного з двох найчисленнішихсубетносів єврейс. народу (ін.субетнос — сефарди — нащадкивихідців з середньовічної Іспанії).Формування субетносу А. берепоч. від 476 р. н. е. на зх.-європ.територіях. Після зруйнуванняЗх. Рим. імперії в 5—10 ст. у Зх.Європі тривав процес творенняєврейс. громад. На поч. 11—12 ст.А. називають себе деякі євреїПн.-Зх. Європи, в першу чергуНімеччини та Франції. З метоюзбереження своєї етнічної іденти-чності вони створили мову ідиш(12 ст.), яка базувалася переважнона нім. мові та на івриті. Ідишзгодом став однією з найпошире-ніших єврейс. мов.

Унаслідок посилення антисе-мітизму в країнах Зх. Європи в13—15 ст. відбувалася еміграція А.на сх.-європ. землі — в Польщу,Литву, на укр. та білорус. терени.Протягом 16—17 ст. в Сх. Європіпостали громади А., що відігрализначну роль в історії єврейс. на-роду. В цих громадах була створе-

на система самоврядування, яказабезпечувала піклування і допо-могу кожній сім’ї, кожному чл.общини, нац. освіту, а також ре-гулювання взаємовідносин з вла-дою тощо. Протягом середньовіччята Нового часу чисельність А. усвіті невпинно зростала — на ру-бежі 17—18 ст. А. за своєю кіль-кістю уже переважали сефардів.Згодом сефарди асимілювалися зА., перейняли їхні звичаї і тради-ції. За даними перепису 1897, наукр. землях мешкало понад 3 млнєвреїв, і усі вони вважали себе А.Сьогодні у світі бл. 13 млн євреїв.95 % з них ідентифікують себе якА.

Літ.: Телушкин И. Еврейский мир.Иерусалим—М., 1992; American JewishYear Book. 1996. New York, 1997.

А.Ю. Подольський.

АШКЕНАЗІ (Aszkenazy) Шимон(28.12.1866—22.06.1935) — польс.історик, дипломат. Н. у м. Зави-хост біля Сандомира. Навч. у Вар-шавському, Геттінгенському ун-тах, 1902—14 — проф. Львів. ун-ту, з 1928 — почесний проф. Вар-шавського ун-ту, чл. Польс. акад.знань (1909), почесний чл. Польс.істор. т-ва (1924). 1920—23 — пре-дставник Польщі в Лізі Націй. Заполіт. поглядами був близький доЮ.Пілсудського. Спеціалізувався вгалузі політ. історії Польщі19—20 ст. (залишаючи остороньекон. проблеми): «Князь ЮзефПонятовський» (1905), «Росія —Польща. 1815—1830» (1929) та ін.Вів гостру полеміку з представни-ками краківської істор. школи,боровся з їх песимізмом у погля-дах на історію Польщі, засуджу-вав політ. угодовство. Пробуджу-вав незалежницькі настрої середпольс. сусп-ва. Виступав за при-єднання Східної Галичини до По-льщі, проти держ. незалежностіУкраїни. Творець львів. шк.польс. істориків — «школи Ашке-назі», з якої вийшло кілька відо-мих учених: Н.Гонсяровська-Гра-бовська, В.Конопчинський, М.Ку-кель, Я.Рутковський, М.Соколь-ницький та ін.

Тв.: Rosja — Polska. 1815—1830.Lwуw —Warszawa, 1907; Napoleon a Pol-ska, t. 1—3. Warszawa—Krakуw, 1918—19; Ksi№їк Jуzef Poniatowski, 1763—1813,wyd. 4. Warszawa, 1922; Lukasiсski, t. 1—2. Warszawa, 1929.

Літ.: Dutkiewicz J. Sz.Aszkenazy ijego szkoza. Warszawa, 1958; Barycz H.Na przeіomie dwуch stuleci. Wrocіaw,1977; Zahorski A. Szymon Aszkenazy. Вкн.: Historycy warszawscy ostatnichdwуch stuleci. Warszawa, 1986.

І.Т. Лісевич.

156АШИК