28 липня 2016 року №30 (19212)

vechirniykiev.com.ua

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Майбутнє міста: чи вийде перезавантаженняСтратегію розвитку Києва до 2025 року актуалізує робоча група КМДА

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Серця трьох українців вилікували без розтину грудної кліткиУнікальні операції здій-снили в Інституті серця. 21 липня тут уперше в Україні імплантували німецьку інноваційну систему дітям, які мають вроджену ваду серця – дефект міжпередсерд-ної перетинки.

Стор. 18

Стор. 5

Зручна програма

стор. 10–16ТБТБ

ГазЗа

стор. 6–7

Академік Ігор ЮХНОВСЬКИЙ: «У наших генах – вічний протест...»

Стор. 19

Благі наміри Благі наміри ««хресноходцівхресноходців

Поет Петро Перебийніс: «Слухаю оперу і підіймаюся над світом»

Напередодні святкування Дня Хрещення Київської Русі біля столичного пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру наші співвітчизники звернулися з молитвою до Бога та Пресвятої Богородиці. Багатотисячна Хресна хода розтягнулася від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври.

Продовження на стор. 3

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

««

кур’єр «ВК»2 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

ФАКТ І КОМЕНТАРІ

Хто вони, київські контрактники?Цьогоріч до військкоматів столиці звернулися з проханням укласти контракт на службу в армії майже 800 громадян. Їх вже направлено до навчальних центрів. Сьогодні ще кілька сотень чоловіків прохо-дять військово-медичну комісію та професійно-психологічний відбір у військових комісаріатах. Про особливості контрактної служби в ексклюзивному інтерв’ю «Вечірці» розповів т.в.о військового коміса-ра Київського міського військового комісаріату полковник Валентин Кожуховський. Матеріал читайте в наступному номері «ВК».

Сьогодні – Українська хода28 липня у столиці Київський Патріархат організовує тради-ційну Хресну ходу.За словами речника УПЦ КП ахієпископа Євстратія (Зорі), цьогорічна акція особлива. — Хода має продемонструвати світові і Вселенському Патрі-архату, що влади Російської церкви в Україні не хочуть. «Цьогоріч ми дали неофіційне найменування цій події — Укра-їнська хода. Вона має об’єднати всіх, хто бажає добра, миру, перемоги Україні і визнання автокефалії Української право-славної церкви й закликаємо всіх долучитися 28 липня до урочистих заходів. Пройти Хресною ходою, помолитися за Україну, показати собі й усьому суспільству, друзям і ворогам, що український на-род бажає, щоб в Україні була єдина Помісна Православна Церква», — сказав під час прес-конференції архіпастир. Участь у цьому заході візьмуть Президент України і Київський міський голова.

� У липні «Київблагоустрій» демонтував 101 незаконну тимчасову споруду загальною площею понад 4 тисячі квадратних метрів. � Київський фунікулер може стати одним із перших видів столич-ного транспорту, де пасажири зможуть користуватись електронним квитком.� На Володимирському узвозі встановили бетонні напівсфери-об-межувачі, які відтепер заважатимуть незаконному заїзду та парку-ванню автомобілів на пішохідній ділянці.

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ

УВАГА! СОЦІАЛЬНА СФЕРА

ПУБЛІЧНИЙ ПРОСТІР

– Ой, яким кольоровим він став! – дівчинка потягла вагітну маму за руку до новеньких дитячих гірок.

При знайомстві Поліна Берник розповіла, що в дитсад «Яблунь-ка» ходила вона і її старший брат, якому вже 33 роки. Сьогодні ж його відвідує чотирирічна донечка Вероніка, а вже через два рочки вона неодмінно приведе сюди й новонароджену сестричку.

Максимко Задорожній був у захваті від гойдалок. А коли тато Олександр зупинив його, щоб по-говорити з нами, шестирічний малий наперебій став вихваляти гірку, пісочницю, гойдалку, лабі-ринт і всі інші новенькі цікавинки відреставрованого дитячого май-данчика. І трішки засумував – каже, що довго не зможе гратися, адже через місяць піде до школи.

Дитсадок «Яблунька» №463 збу-дували ще в 1966 році й жодного разу капітально не ремонтували. Донедавна посірілі, облуплені стіни

нині так і переливаються яскравою різноколірною фарбою на утепле-ній штукатурці. Новенький дах та паркан виблискують під промінням сонця, а подвір’я як змінилося! Замість вузеньких пошкоджених доріжок – широкі асфальтовані тротуари, старі дерев`яні гірки замінили сучасними металево-пластмасовими комплексами, значно побільшало спортивних снарядів, а пісочниці навіть на-крили спеціальними кришками від дощу.

Всередині приміщення стіни розписали пейзажами. Замінили вікна, двері, систему опалення. Зав госп Надія Рекуненко з гордістю показала нам харчоблок: кухонну техніку, багато різних пристроїв, що допоможуть готувати смачні обіди дітлахам. А машиніст прання білизни Валентина Іващук не на-тішиться трьома новими праль-ними та гладильною машинами, сушарнею, оснащеною п’ятьма батареями. В ігрових кімнатах на

підлозі – килими, новенькі столики та стільчики, іграшки, у спальнях – м’якенькі ліжечка. Одну з кімнат допоміг обставити двоярусними ліжками депутат Київради Геор-гій Ясинський, який також був на відкритті реконструйованого дитсадка і разом із головою Свя-тошинської райдержадміністрації Володимиром Каретком та дирек-тором дошкільного закладу Лідією Москаленко урочисто перерізали стрічку.

– На реконструкцію цього са-дочка ми витратили з бюджету 15 мільйонів гривень, – сказав голова РДА. – Тепер тут зможуть навча-тися й готуватися до школи 312 дітей. У наших планах – капітально відремонтувати ще 179-й дошкіль-ний заклад і зробити все можливе, щоб якнайшвидше розвантажити чергу в дитсадки, а це – понад 6 тисяч малюків.

Микола ПАЦЕРА

Додаткові мільйони для медицини

«Яблунька» у дитячих руках У Святошинському районі після реконструкції відкрили дитсадок, якому вже півстоліття

Ольга ГАРКУША, начальник управління охорони здоров’я Печерського району:

«Рішення Київради щодо збіль-шення фінансування медичної галузі міста дозволить вирішити питання забезпечення ліками пільгових категорій киян, яке є дуже гострим сьогодні. Безко-штовні ліки зможуть отримати, в першу чергу, хворі на рідкісні захворювання, інваліди першої групи, учасники бойових дій та інші пільговики. Крім того, ліки з оплатою 50 відсотків отрима-

ють інші категорії громадян, які мають на це право. Виділених грошей вистачить, щоб вирішити ці питання до кінця року».

Микола ГУЛЬЧІЙ, головний лікар Київської міської ендо-кринологічної лікарні:

«Виділили гроші для медицини? Це прекрасно. Про озвучену суму я чую вперше, але можу впевнено заявити, що немає в місті жодного медичного закладу, якому б виста-чало фінансування. Це вам скаже кожен головний лікар».

Передбачається запровадити об-меження по відстані до переходів, перехресть, зупинок громадського транспорту та залізничних пере-їздів.

– Схеми обмежень розміщення рекламних конструкцій з міркувань безпеки пішоходів, пасажирів та водіїв – новації, які ми пропонуємо застосовувати в Києві, – розповів заступник голови КМДА Олексій Резніков. – Проект нових Правил вже є на сайті КМДА, депутати Київради незабаром будуть голо-

сувати за нього, як мінімум три фракції мають представників, які близько знайомі з учасниками ринку зовнішньої реклами. Одна із асоціацій запевняє нас, що вони також зацікавлені в зменшенні кількості реклами в місті, наве-денні ладу та прозорості в цій галузі – хочеться вірити, що ці заяви щирі та не буде конфлікту з інтересами міста.

Згідно з проектом обмежень, рекламні носії заборонять роз-міщувати на пішохідних і вело-доріжках шириною менше двох

метрів, ближче ніж за десять ме-трів до перехресть і переходів, ближче ніж 30 метрів до зупинок громадського транспорту та за 50 метрів – до залізничних переїздів. Також встановлять зони розта-шування рекламного засобу, що не можуть накладатися одна на одну. Наприклад, для сіті-лайту це в радіусі 2,16 метрів, а для біл-борду – 50-75 метрів, і жодна інша рекламна конструкція не може в цій зоні розміщуватися.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Бігборди не будуть дражнити киян Не вірите? Міська влада підготувала проект Правил розміщення рекламних конструкцій

Фото Григорія КУБЛАНОВА

«З метою підвищення рівня середньої заробітної плати ми збільшили видатки в галузі «Охорона здоров’я» на зарплату з нарахуванням на 150 мільйонів гривень. Водночас плануємо збільшити видатки загального фонду бюджету на діяльність самих закладів охорони здоров’я. При-міром, виділено 53 мільйони на медикаменти», — повідомив голова постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Андрій Странніков.

КОРОТКО

Новенька «Яблунька» розквітла

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

27 липня на Володимирській гірці завершився Всеукраїнський Хресний хід. Саме там зустрілися дві процесії з чудотворними ікона-ми Божої Матері — Святогірською і Почаєвською. Перша — вирушила у похід ще 3 липня, а друга — 9-го.

За плечима хресноходців — 25 днів подорожі й випробовувань. Протягом цього часу було подо-лано близько 1100 кілометрів: 700 кілометрів — зі сходу та 400 — із заходу. Учасники обох Хресних ходів брали участь у молебні, який очолив Блаженніший ми-трополит Онуфрій — Предстоя-тель Української Православної Церкви (УПЦ).

Правоохоронці змогли забез-печити порядок і спокій. У всіх, хто вирішив прийти на Європей-ську площу, перевіряли речі та документи. Аби не допустити провокацій і конфліктів, на Хре-щатику встановили сітки-огоро-

жі та рамки з металошукачами. Ще один пункт пропуску було влаштовано навпроти Кабміну (вулиця Грушевського).

Окремою групою прийшли ті, хто брав участь у Хресній ході із самого початку. Вони виглядали дуже засмаглими, втомленими і водночас — щасливими. Їм апло-дувала вся Володимирська гірка. Коли Хресна хода наблизилася до пам’ятника князю Володимиру, багатотисячний люд почав скан-дувати: «Слава Богу! Слава Богу!». Потім заспівали «Богородице Діво, радуйся» та «Отче наш».

«Хресний хід — жертва, яку ми приносимо Богу заради встанов-лення миру на нашій багатостраж-дальній землі. Ми відкладаємо буденні справи, жертвуємо своїм часом і докладаємо максимум зусиль, щоб Отець Небесний змилувався над нами», — гово-рить отець Владислав (столичний храм святителя Михаїла). У свою чергу отець Володимир із Сум-щини висловив сподівання, що

біля пам’ятника свого небесного покровителя його молитви теж будуть почуті.

«Хресний хід — це не просто наш духовний подвиг. Це усвідом-лена, вольова дія кожної християн-ської душі, яка на ділі слідує єван-гельським заповідям. Ми віримо, що Божа Матір, яка стільки разів захищала нашу землю, і сьогодні в сльозах стоїть біля Престолу Свого Сина і за нас молиться. І ми пови-нні, відкинувши гнів, ненависть, злобу, а озброївшись любов’ю та прощенням посилити свій по-двиг молитви. Щоб припинилися литись материнські сльози, щоб діти не залишались сиротами, жінки — вдовами, аби молодь не ставала інвалідами, щоб наші міста і села не були зруйновані, а домівки — покинуті. Саме така мета Всеукраїнського Хресного ходу — ходи миру, любові та мо-литви за Україну», — повідомив Предстоятель УПЦ.

За попередніми даними, у Хресній ході в Києві брали участь

понад 50 тисяч віруючих разом із представниками трьох Лавр — Святогірської, Почаївської та Києво-Печерської. Серед най-молодших учасників — дві ді-вчинки: Феодора та іменинни-ця Маргарита (якій цього дня

виповнилося 11 років). Обидві пройшли пішки багато сотень кілометрів: перша — з Почаєва, друга — з Краматорська. Після отримання подарунків (ікон і цукерок) дівчаткам проспівали «Многая літа!»…

Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212) тема номера 3

У Києві зустрілися дві ікони Богоматері — з Почаєва і Святогорська

Олег ПЕТРЕНКО

РАНОК, ХРЕЩАТИК, МУНДИРИ

Учора на головній вулиці сто-лиці, попри будень, було незвично мало люду. Якщо не рахувати пра-воохоронців. Обабіч – кордони у зеленій, синій, чорній формах. Із написами: «Поліція», «Міліція», «Самооборона Майдану», «На-ціональна гвардія», «Батальйон особливого призначення «Харків». І навіть… ДАІ – вона супроводжу-вала автобуси, якими підвозили на Хрещатик віруючих.

На лавках під каштанами си-дять кремезні чоловіки в ци-вільному. Ніби граються теле-фонами, насправді ж лупають за кожним.

До Майдану потягнулися кордони автобусів – вінниць-ких, житомирських, черкаських, херсон ських, кіровоградських, тернопільських… Ці люди – і про-сті віруючі, і в рясах – Хресною ходою не йшли. Більшість, як роз-казали гості з Погребища, що на Вінниччині, виїхали рано-вранці, а група найактивніших прихожан на чолі з настоятелем тамтешнього храму отцем Віктором добрала-ся (теж автобусом) напередодні й приєдналася до ходи уже під Києвом.

ПІД БУДИНКОМ ПРОФСПІЛОК – П’ЯТЬ РАМОК-МЕТАЛОШУКАЧІВ

Тиснява, черги. «Жах, на роботу не пускають!», – нервують кияни. Між колонами від різних єпархій – багато жебраків. У них хлібний день – дають щедро, здебільшого по п’ять і двадцять гривень, бува, і п’ятдесят. Кидають і прості люди, і священики.

Спека неймовірна, черги до туалетів і морозива. Не присіс-ти – бракує бордюрів і бетонних

напівсфер на тротуарі. Церков-ні співи лунають російською мовою.

Від будівлі «Укркоопспілки» підійшов чоловік, обмотаний державним стягом, і з назвою однієї з правих партій на футболці. Поліцейські його тут же відвели в бік. «Щоб не було провокацій», – пояснили.

«Хіба державний прапор – про-вокація?».

«Ні, он віруючі з західної Укра-їни приїхали із прапорами, їм – можна, а цей – точно не їхній», – відповів поліцейський.

– Багато хто обурюється, на-віщо потрібен металошукач. Але ми із розумінням ставимося, бо безпека – понад усе. Ми вдячні,

що це було зроблено. Щоб сюди ніхто не потрапив із тих людей, які бажають зробити щось погане, – каже отець Сергій Вейго, якого всі тут сприймають за старшого.

– Але через рамки не встигають люди на молебень. Багато не по-траплять на Володимирську гірку.

– Більшість уже там. А ті, хто не встигне, приєднаються на зворот-ному шляху. У нас всі єпархії при-їхали. Поліція їх супроводжувала. Тільки в Одесі члени організації «Євромайдан» заблокували пів-тисячі вірян в автобусах і, по-грожуючи спалити шини, змусили водіїв повернутися.

– Скільки людей бере участь? – Приїжджих щонайменше чо-

тирнадцять тисяч. Більше двохсот автобусів. Це без киян.

– А скільки прийшли пішки, у «ході»?

– Більше десяти тисяч.

Я рахую і тих, кого підвезли автобусами, і які приєдналися біля Макарова та в інших містах Київської області.

БІЛЯ «АРСЕНАЛУ» – ПЕРШІ ПРОТЕСТУЮЧІ ПРОТИ ХОДИ

Семеро активістів добровольчо-го батальйону ОУН відгороджені від проїжджої частини трьома кордонами спецпризначенців.

– Ми не протестуємо, а спо-стерігаємо, як сприяють маршеві сепаратистів столицею України. Проводити проросійські паради в столиці України під час війни – ганьба і зрада.

Ті московські попи не хочуть навіть проводити в останню путь загиблих українських героїв, вони відмовляються їх відспівувати. Це – відверті сепаратисти, секта КДБ, – каже Тарас Юрків, старший із них.

– Але учасники ходи провели заупокійну молитву на початку вулиці Грушевського, де загинули перші герої «Небесної сотні»…

– Це для телекамер. Вони мовч-ки просто не могли пройти повз цього символічного місця, мусили якось вийти зі становища.

БОМБУ МОЖНА БУЛО ПРОНЕСТИ

Кореспонденту «Вечірки», як і багатьом киянам, вдалося по-трапити на Європейську площу в обхід рамок металодетекторів і поліції. Показали дорогу люди, які там працюють. Вони пробира-лися пагорбами біля Жовтневого палацу і стрибали з триметрової стіни на територію автостоянки у дворі за готелем «Дніпро». Тут із охоронців був лише… сторож.

Я повідомив це старшому з поліцейських, який у цивільному і з рацією керував процесом. Він не повірив. Довелося показати «хід» і лише тоді цю «лазівку» було перекрито.

ТОЧКА ЗОРУ

Богдан БЕНЮК, депутат Київради, народний артист України: – У цей непростий час проводиться така Хресна хода навмисно, щоб був якийсь неспокій… Ми всі знаємо і бачимо, яка сьогодні ситуація в Україні. І я думаю, що справу з учасниками цієї ходи мають мати співробіт-ники СБУ. Бо ми розуміємо, звідки у цієї Хресної ходи ноги чи руки ростуть, хто насправді був і залишається

духовним ідеологом. Вочевидь, це не Божа справа, а справа, яка роз-палює пристрасті людей…

КОМЕНТАР ДЛЯ «ВК»

Сергій ГУСОВСЬКИЙ, депутат Київради: – Можна розглядати два дуже важливих аспекти цієї Хрес-ної ходи. Перший – як прояв паломницький, що є гарною традицією, яка стосується не тільки православних християн, а й багатьох інших конфесій – коли віруюча людина йде для очищення і певних світлих моментів. І другий аспект, коли Хресна хода є інструментом провокаційної дії. Якщо

вона фінансується політичними силами чи ба більше – ворожою країною-сусідом, то це абсолютно точно має бути під жорстким контролем держави. Таку «ходу» треба брати в лапки і вона однозначно є загрозою для спокійно-го життя суспільства. Це – спотворення ідеї паломництва. У Києві, як бачимо (на момент підписання номера «ВК». – Ред.), все відбувається спокійно. Слава Богу! Мені особисто дуже хочеться, аби все пройшло без якихось ексцесів чи конфліктів. Чи були всередині цієї ходи люди, які мали провокувати не благі дії – мені важко сказати. Хотів би, щоб усі наші перестороги були на рівні, даруйте за такий термін, на рівні бактеріального фону.

На Хресну ходу… звозили автобусами Фото Бориса КОРПУСЕНКА

комунікації4 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Андрій СТРАННІКОВ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Минулого тижня Київрада ухвалила зміни до бюджету та Програми соцекономрозвитку. Незважаючи на скептичні за-киди на початку року, привід для оптимізму є – за перше півріччя бюджет перевиконано на 2,3 мільярда гривень. Варіант бюджетної комісії підтримали 3 із 5 фракцій у Київраді. Не підтримали дві. Одна з них – «Свобода» – заявила: а давайте, мовляв, ці 2,3 мільярда спряму-ємо не на розвиток міста, а про-сто роздамо людям як компен-сацію за підвищення тарифів державою... А от «Самопоміч» прикро вразила. Пропозицій – 0, аргументів – 0, альтернативного проекту рішення – 0, голосів за бюджет – 0, традиційні мантри про «непрозорість», брак часу на ознайомлення з документами і т. ін. І так останні два роки, бо жодного разу (!) ця політсила не голосувала ні за бюджет, ні за внесення змін до нього. Зро-зуміло, що це стратегія...

Я розумію, можна бути в опозиції до влади, до полі-тичних опонентів. Але до кого в опозиції сьогодні ті, хто не голосує за бюджет Києва? До АТОшників, яким ми сьогодні виділяли кошти на додаткове житло? Чи до дітей, яким сьо-годні будують школи і садки? Чи, може, до малозабезпечених, яким сьогодні додавали гро-ші на програму «Турбота»? Не подобається проект бюджету? Вважаєте його корупційним? Пропонуйте власний варіант, а не дійте за принципом «я не знаю, як треба, але ви робите неправильно». Вимагайте, ка-жіть – «підтримаємо за таких-то умов...», але, врешті-решт, ро-біть щось, а не – голову в пісок.

На щастя, сьогодні при-хильників здорового глузду в сесійній залі виявилось більше. Зміни було ухвалено і це вселяє оптимізм.

Дмитро БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ, радник

Київського міського голови,

народний депутат України

Під виглядом реконс трук -ції фасаду на Басейній,1/2 у Києві «Сбер-банк России» намагався по-

будувати офісний бункер уздовж будівлі. По суті, вони незаконно заглиблювалися на два поверхи в будівлі, що має статус пам’ятника архітектури. Спричинили аварій-ний стан усього будинку через поглиблення нижче його фун-даменту. Ця фасадна частина – тільки мала частка грандіозного проекту підземної міжкварталь-ної забудови вздовж будинків: 1/2,3,5,7,9 по вулиці Басейній. Унікальний безмежний проект називається «об’єднання підвалів шляхом створення додаткових метрів комерційної нерухомос-ті». Сьогодні демонтують ліси і закопують котлован із фасадної частини будинку.

Роман МАРЧЕНКО,

депутат Київради (фракція

«Об’єднання «Самопоміч»)

За моїм звер-ненням розпо-чато слідство за ознаками деяких кримінальних правопорушень. Земельні ділянки

в центральній частині міста вибули з володіння громади за значно зани-женою ціною. Завдяки кримінальним схемам покупець фактично вніс у рахунок оплати вартості ділянок лише суми, що відповідали розміру почат-кових авансових внесків. Таким чином ціна продажу земельної ділянки по вул. Мечникова, 1 склала 2,57 мільйона

гривень, а земельної ділянки по вул. Шовковичній, 39/1 – 4,71 мільйона. Як свідчить офіційна експертиза, це мінімум учетверо менше реальних ринкових цін. Київрада та КМДА рі-шення про продаж цих ділянок не ухвалювали, проекти землеустрою не затверджувались. Вимоги законодав-ства було «обійдено» за допомогою судових рішень.

Нагадаємо, що ділянки на тери-торії Олександрівської (Жовтневої) лікарні Київрада передала у довго-строкову оренду ЗАТ «УПІК «Пром-індустрія» у 2003 році. На ділянці по вул. Шовковичній, 39/1 знахо-дилась стара будівля інфекційного відділення, на місці якої орендар зобов’язався побудувати для міста новий медичний комплекс у складі поліклініки, адміністративно-госпо-дарського комплексу і корпусу для Національного медичного універси-тету. За це місто надало ЗАТ «УПІК «Проміндустрія» в оренду ділянку площею 0,39 га по вул. Мечникова, 1 під будівництво офісного центру. Землю надали в оренду на 15 років із правом викупу. Однак за 13 років забудовник не виконав зобов’язання.

Микола НЕГРИЧ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

За круглим столом обгово-рили, як вирішити проблеми з довгобудами в нашій країні. Я переконаний, що рішення має бути продиктоване ринковими умовами. Передусім, потрібно ввести норму, відповідно до якої

забудовник має право продавати квартири тіль-ки після того, як зведе 30 відсотків будинку. Ще одна пропозиція – створити банківські рахунки (escrow-рахунки), з яких забудовник зможе ви-трачати гроші тільки на будівельні роботи та матеріали, аж поки будинок не буде введено в експлуатацію. Такі рахунки будуть гарантією, що ці гроші будуть використані за призначенням – на зведення нового дому.

Тетяна МЕЛІХОВА , депутат Київради

(фракція «ВО «Батьківщина»)

Комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування підтримала ініційовані мною проекти рішення щодо розірвання договорів оренди із забудовниками феофанівського лісу. Компанії ТОВ «Конкорд-К» та

ТОВ «Компанія «Новий дім» мають намір забудувати частину території, що відноситься до охоронної

зони лісопаркового заповідного господарства ДП «Феофанія» та його периферійних ділянок, які безпосередньо прилягають до прибудинкової території будинку №14-б по вул. Метрологічній та приватних будівель жителів села Хотів. Ці землі мають історичну цінність, а тому дозволи на їх забудову були отримані внаслідок незаконних дій. У Київради є підстави розірвати із забудовниками договори оренди, враховуючи невиконання ними умов, а саме: за 8 років будівництво об’єктів із мо-менту державної реєстрації договору не завершено.

позиція

пропозиція

тривога

Олег ПЕТРОВЕЦЬ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

К о м у -нальне під-приємство «Київтранс-парксервіс» оприлюдни-ло перелік

незаконних парковок. Їх влас-ники не уклали договори з КП і не перераховують до бюджету міста кошти – паркувальний

збір. Мало того, ці парковки розміщені на самовільно за-йнятих земельних ділянках. Звичайно, боротися з таким явищем повинна міська влада, якій для цього потрібні відпо-відні повноваження... Акцентую увагу на тому, що за паркування в таких місцях можна спокійно не платити. Щоб упевнитися, що парковка законна, потрібно попросити власників показати дозвільні документи, а якщо їх нема, і з вас вимагають гроші – сміливо викликайте поліцію.

Михайло ТЕРЕНТЬЄВ,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Дуже при-ємно , що мешканц і Печерського району так активно до-лучаються до благодійної

акції «Українські книги – у шко-ли столиці!». Щодня до нашої громадської приймальні надхо-дить безліч телефонних дзвін-ків і люди особисто приносять книжки для шкільних бібліотек. Вдалося зібрати спільними зу-силлями 376 книжок!

Владислав МИХАЙЛЕНКО,

депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Декілька місяців тому д о м е н е було багато звернень ви-борців щодо загрози мож-

ливої забудови пляжу в затоці Верблюд. Разом із киянами та активістами ГО «Молодь Со-лідарності» ми розробили план дій. Забудови там не буде ніко-ли! Сьогодні ми активно працю-ємо з ініціативною групою. Це буде перша рекреаційна зона, облаштована виключно за ко-шти меценатів без комерційної складової. Попереду – прий-няття відповідних рішень та облаштування самої зони. Ну, а поки що оголошуємо конкурс на назву.

Леонід АНТОНЕНКО, депутат Київради

(фракція «Об’єднання «Самопоміч»)

Київрада підтримала конкурси для обрання керівників комунальних під-приємств. Така процедура обрання керівників державних підприємств існує з 2008 року. Однак про реальні конкурси ми почули лише торік. В той же час у місті вони вже відбулись. І без

будь-якого положення. Беру під особистий контроль питання проведення конкурсів за новим положенням… Із переваг – публічність і громадський контроль. Із не-доліків – відсутність пріоритетів, акцент на кількості, а не якості. Конкурсна комісія з 15 осіб збиратиметься, щойно на будь-якому КП з’явиться вакансія або за 2 місяці до закінчення строку повноважень чинного ке-рівника КП. Поцікавився у КМДА переліком таких КП. Очікую на відповідь.

слово – діло

ініціатива протест проблема

мегаполіс 5Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Про липневі дні нашого стяга Столиця відзначила День українського національного прапора.

Ми пам’ятаємо цю дату – 24 липня 1990 року. Того дня біля будівлі КМДА та Київ-ради – ще за 13 місяців до офіційного проголошення Незалежності – громадські активісти і депутати демо-кратичного блоку Київради вперше підняли на флагштоці синьо-жовтий прапор. З нагоди цієї події у Колонній залі зустрілись безпосередні учасники і очевидці тих подій, депутати Київради різних скликань, громадські діячі. «Для мене велика честь трима-ти слово перед тими людь-ми, які 24 липня 1990 року підняли український прапор біля будівлі КМДА… Ми з вами повинні розуміти символізм і сакральний зміст, я б сказав, святість нашого прапора. Наш народ багато часу боровся за незалежність. На жаль, ми і сьогодні повинні її відстоюва-ти», – промовив до учасників урочистого зібрання секретар Київради – заступник міського голови Володимир Прокопів.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

дата

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Голова КМДА Віталій Кличко ство-рив робочу групу з 40 працівників міської адміністрації та кому-нальних підприємств, які мають повернути прийнятий ще у 2011 році документ до реальності. Це вже друга така спроба. Створена у 2014 році подібна комісія роботу фактично не розпочала.

– Коли місто намагається робити стратегію – добре, це сучасний підхід до планування міського розвитку, – розповів «Вечірці» Ігор Тищенко, координатор аналітично-го центру CEDOS. – Стратегія-2025 була більш схожа на рекламний текст і розроблена без широкого залучення зацікавлених сторін. Аби цього разу стратегія справді об’єднала бізнес, громадськість та експертів, міська адміністрація має забезпечити дискусійний майдан-чик для їх ефективної взаємодії.

Як приклад Ігор Тищенко на-зиває історію конкурсу «Територія Гідності» щодо меморіалізації Не-бесної Сотні та подій Революції Гідності у центрі Києва. Це при-клад розробки великої концепції з максимальним доступом багатьох людей. Але спочатку, на думку екс-перта, потрібно створити галузеві робочі групи, дати можливість

всім висловитися, зафіксувати думки. Встановивши таким чином зв’язок, можна вже працювати над документом.

Чи буде цього разу схожа модель взаємодії у справі актуалізації стратегії – питання, адже до складу робочої групи не увійшли ані зов-нішні експерти, ані представники громадськості, ані навіть депутати Київради. Втім, КМДА вже залучає громадські організації до галузевих

робочих груп, яких формується аж 14. Очолювати процес доручили першому заступнику голови КМДА Геннадію Плісу. До складу комі-сії також увійшли представники аеропорту «Київ» (Жуляни) та КК «Київавтодор».

Розробником Стратегії-2025 свого часу виступила компанія The Boston Consulting group на замовлення фонду «Ефективний розвиток» (причетного до Рината

Ахметова). В яку суму обійшлася її розробка – невідомо, адже у бю-джетах міста не було рядка про її фінансування. Окрім звинувачень у декларативності Стратегія-2025 не витримує критики й у питанні її реальності: так, загальні обсяги інвестицій у міську інфраструктуру мали б скласти 60 млрд євро!

Привести Стратегію-2025 до ладу, як заявив Віталій Кличко, мають впродовж чотирьох міся-

ців, хоча у тексті розпорядження про створення робочої групи точ-них строків не називається. Для порівняння: розробка Стратегії Берліну-2030 тривала два роки, до процесу було залучено понад 2500 мешканців міста, отримано понад 1000 висновків громадських та професійних об’єднань. Втім, у Києві мова йде про актуалізацію вже готового документа, а громад-ські та експертні структури з часу прийняття Стратегії-2025 мають чимало напрацювань щодо бачення майбутнього міста.

Майбутнє міста: чи вийде перезавантаженняСтратегію розвитку Києва до 2025 року актуалізує робоча група КМДА

Валерій ПЕКАР, координатор громадянської платформи «Нова країна»: – До розробки Стратегії слід залучити максимально широке коло експертів і киян – поза міською адміністрацією. Інакше можливе сприйняття її мешканцями міста як суто чиновницького документа. Київ – столиця, і тут знайдуть-ся кваліфіковані урбаністи, економісти, архітектори, соціо-логи, транспортники, енерге-тики, які «за сумісництвом» є громадяни. Будь-яка стратегія, виконана іншим способом, приречена стояти на полиці серед великої кількості подіб-них праць минулих років…

СТРАТЕГІЧНІ ІНІЦІАТИВИПЕРШОКЛАСНАІНФРАСТРУКТУРАІніціатива 1: Модернізаціятранспортної та інженерноїінфраструктури

ОЩАДЛИВАЕНЕРГЕТИКАІніціатива 2: Підвищенняенергоефективності міста

ЗРОБЛЕНОВ КИЄВІІніціатива 3: Стимулюванняінновацій та конкурентнихкластерів

ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯДІніціатива 4: Впровадженнясучасних технологійміського управління

КУЛЬТУРНАВИСОЧИНАІніціатива 5: Створенняунікальної культурноїатмосфери

ДНІПРОВСЬКАПЕРЛИНАІніціатива 6: Збереженняі розвиток прибережнихтериторій Дніпра

ЗДОРОВИЙ КИЯНИНІніціатива 7: Систематичнепросування здоровогоспособу життя

ЦЕНТРПОРУЧ З ДОМОМІніціатива 8: Розвитокполіцентричності,створення нових міськихцентрів

МІЖНАРОДНА ГАВАНЬШТАБ-КВАРТИРІніціатива 9: Залученняцентральних тарегіональних офісівміжнародних організацій

На в’їзді на Троєщину збудують естакади Григорій МЕЛЬНИЧУК

Муніципалітет дав старт про-ектуванню та будівництву на Керченській площі (Троєщина) транспортної розв’язки. Вона має враховувати наявність виділених смуг руху громадського тран-спорту.

Транспортна проблема Тро-єщини – одна з найгостріших у Києві, адже Московський міст перевантажено, а Подільський усе ніяк не добудують. Утім, є думка, що деякі локальні про-блеми може усунути розв’язка на в’їзді на житловий масив – на Керченській площі, перетині

проспектів Ватутіна і Маяков-ського та бульвару Перова. Що-правда, експерти одностайно твердять про необхідність зваже-них рішень щодо транспортних об’єктів, ухвалених на підставі моделювання транспортних по-токів.

– Треба моделювати потоки транспорту й тоді вирішувати, чи необхідна тут розв’язка та як саме мають бути організо-вані потоки, – прокоментував «Вечірці» ініціативу КМДА експерт у транспортній галузі, екс-заступник міністра інфра-структури Олександр Кава. – Можливо, тут вистачить й одного рівня, адже є місце для розши-рення та організації додаткових

проїздів. На мою думку, це не найнагальніше місце в Києві, де слід будувати багаторівневу розв’язку…

Як приклад ситуації, коли до-цільно комплексно розв’язувати транспортну проблему, Олек-сандр Кава назвав Дарницьку (колись Ленінградську) площу, де можна обійтися одним рів-нем, але при цьому збудувати естакади над залізницею на Бе-резняках, Микільській Слобідці та бульварі Верховної Ради.

– Потрібно здійснювати як мікромоделювання – безпосе-редньо транспортного вузла, так і макромоделювання – всього району та міста. Зараз це можна зробити за допомогою тран-

спортної моделі Києва, створеної торік, – зазначив один із роз-робників транспортної моделі столиці Дмитро Беспалов. – Вона здатна враховувати можливе збільшення навантаження на транспортну мережу, наприклад, у разі додаткового житлового будівництва, появи нових тор-говельних центрів чи розвитку робочих місць. Поки що в Києві не збудовано жодної розв’язки з повноцінним використанням транспортного моделювання, тому затори виникають навіть біля нових об’єктів. Прикладом є вулиця Набережно-Хрещатицька, де через недосконалий проект естакади постійно утворюються затори.

думки вголос

Димка над столицею – через спеку і автомобільні вихлопи Віталій КУРІННИЙ

Уже кілька днів поспіль у столиці дуже спекот-но. І якийсь підозрілий дим… Ніби поряд із вулканом мешкаємо, скаржаться люди.

Як розповів «Вечірці» головний санітарний лікар міста Києва Олег Рубан, спека і безвітряна погода спричинили появу метеорологічної димки, додалися ще й вихлопні гази авто.

«За прогнозами синоптиків, підвищення температури в столиці утримається до кін-ця тижня і лише сприятиме накопиченню шкідливих речовин в повітрі, вміст яких,

за останніми даними, вже перевищив до-пустиму норму, – заявив Олег Рубан. – І в разі подальшого підвищення або утримання температури це лише ускладнить ситуацію. Немає вітру, а відтак і шкідливі речовини не піднімаються до вищих шарів атмосфери».

За словами пана Рубана, подібні явища спостерігаємо в усіх районах Києва. Голов-ний санітарний лікар столиці рекомендує власникам приватних автівок менше їздити вулицями. Варто заборонити в’їзд вдень великогабаритного транспорту в місто. І більше поливати вулиці та площі, робити це винятково в нічний час, а не зранку і упродовж дня.

На жаль, подібна ситуація спостерігається не лише в столиці, а й в області. Але жителів Київщини від смогу рятують численні ліси. Загалом же утворення димки є типовим явищем для мегаполісів і пов’язане ви-ключно з погодними умовами.

В Управлінні з питань надзвичайних си-туацій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА попереджають, що з встановленням спекотної погоди також збільшується ризик виникнення пожеж. Тож столична влада закликає мешканців міста бути відповідаль-ними, обережно поводитися з вогнем та дотримуватись правил пожежної безпеки.

погляд6 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Підшукай собі Бога Вадим ПЕТРАСЮК

Зараз багато точиться розмов із

приводу Хресної ходи. Як ставитися до певних подій, пов’язаних із церквою? Як взагалі не заблукати у трикутнику людина – війна – релігія? І дуже часто порушується питання: чи не час уже пред’явити рахунок священикам, які благословляли російських солдатів на війну в Україні?

Якщо людина просить батюшку освятити її автомобіль – це нормаль-но? Чом ні? Від ДТП щоб оберігало, та й взагалі. А якщо людина – коруп-ціонер, а в машині – крадені міль-йони, то чи вважати попа учасником схеми? Ні, бо він не знав. Не знав. . . А коли попи святили російські танки, які йшла на Донбас, то вони (свяще-ники) – теж агресори й загарбники? Певно, самі священики відповіли б, що ні. Мовляв, святимо броню, яка за-хищає. А гармату? І гармата захищає. Адже на війні, якщо не ти його, то він тебе. . . А якщо армія – нападник, тоді священик при ній – теж нападник? Отже, тема така, що гратися у слова можна безкінечно.

А я от згадую свою зустріч з... певно, його можна назвати диваком. Він у панельній п’ятиповерхівці, в тісній квартирці на Нивках, влашту-вав буддійський храм. У кімнаті лише килим та вівтар у вигляді ступінчастої піраміди зі статуєю Будди і сандало-вими паличками. Чоловік на прізвище Петренко цілком серйозно називав себе буддистом. Як ним став? Каже, починав із православ’я. Був ревним. Богомольним. Від Москви до Солов-ків пішки йшов – не дозволив собі й кілометра під’їхати.

А коли 1996 року патріарх Алексій освячував танкову колону, що пряму-вала до Чечні, наш герой розчарувався і залишив православ’я. Не мусить, каже, церква благословляти на вбивство.

Подався в іудаїзм. Але й там знайшов привід розчаруватися. Потім трохи побув католиком, протестантом, придивлявся до ісламу і, зрештою, зу-пинився на буддизмі. Бо, казав, релігію цю бачить як найбільш мирну з усіх.

Я не втримався від жарту: ви, кажу, віру дегустуєте, наче сир на базарі. Він засяяв: авжеж! Тільки так, мовляв, і треба! Людині навіщо розум дано? Щоб приймати рішення. Особливо в таких тонких питаннях, як віра. Пас-порт – і той дають у 16 років. Чому ж у віру записують від народження – без згоди самої людини?!

Отже, за всіма канонами нашого сприйняття цей чоловік – дивак, а то й навіть клоун. Але щось у його мір-куваннях є. Не мені давати поради. Хочу лише сказати: я бачив людину, яка, коли не згодна з церковною верхівкою, йде з церкви, а не від Бога.

Він спитав мене: чи є різниця, в якій компанії застрахувати свій авто-мобіль, кого вибрати посередником на випадок ДТП? І сам же відповів: є різниця – вибираєш того, хто тобі здається поряднішим. Тож і релігію ви-бирай ту, де тобі здається поряднішим менеджмент. Ти ж, каже, не Бога собі підшуковуєш, а всього лише фірму-по-середника.

P. S. Самому мені цікаво: де сьо-годні той буддист із Нивок? За якими канонами молиться? І чи молиться?

кава з бульбашками

На зорі Незалежності він очо-лював першу в українському парламенті опозиційну фрак-цію – Народну Раду, до якої вхо-дили 125 депутатів. А сьогодні, незважаючи на поважний вік, відомий академік і політик про-довжує брати участь у розбудові нашої держави. За його ініціати-вою до президентської адміні-страції передали новий проект Основного Закону, в якому – 18 розділів і 212 статей. Цей доку-мент кардинально відрізняється від чинної Конституції.

ТЕЛЕФОНИ НАДАВ КДБ

— Ігоре Рафаїловичу, по-діліться спогадами про день проголошення Незалежності. Що врізалося у пам’ять?

– Готовність до цієї події ми відчували значно раніше. Ще на-весні та влітку 1991 року розро-били проект з укладення нового союзного договору. Я тоді був го-ловою Народної Ради, брав участь у зустрічах із представниками союзних та автономних респу-блік у резиденції Новоогарьово (неподалік Москви). Виступаючи за проголошення Незалежності, я був білою вороною. Мою про-позицію зустріли дуже вороже. Невдовзі мене виключили з цього переговорного процесу. Потім відбувся серпневий путч. На той час ми підтримували зв’язок із лідером російських демократів Бо-рисом Єльциним. Це робилося, як правило, вночі. І мене найбільше здивувало, що тоді свої службові телефони нам надав КДБ. Народна Рада, яку я очолював, виступила за скликання позачергової парла-ментської сесії. Проте голова Вер-ховної Ради УРСР Леонід Кравчук вважав інакше: мовляв, треба до-чекатися четвертого вересня, коли народні депутати повернуться з літніх відпусток. Він тоді обрав очікувальну позицію – чия візьме. Також турбувався за свою безпеку: у шухляді тримав пістолета.

– Коли Леонід Кравчук по-годився скликати позачергову сесію?

– Після того, як Народна Рада зібрала необхідні 150 підписів народних депутатів. Із одно-го боку, Кравчук погодився на проведення позачергової сесії, з іншого – відмовився готувати будь-які документи для її про-ведення. Всю підготовчу роботу довелося доручити трьом де-путатам – Ємцю, Соболєву та Філенку. Вони у приватній квар-тирі надрукували проекти щодо проголошення Незалежності України, заборони Компартії і націоналізації майна КПРС. Ці питання були винесені на поря-док денний 24 серпня 1991 року. Таким чином, ми створили за-конодавче підґрунтя для виходу з СРСР. Надзвичайне і позачер-гове засідання Верховної Ради

УРСР було скликано через три дні після поразки організаторів так званого Державного комітету з надзвичайних ситуацій. Наша сесія розпочалася після хвилини мовчання в пам’ять про трьох росіян, які загинули в ніч на 21 серпня під час виступу москвичів проти путчу. Потім – бурхливе та емоційне засідання, яке тривало аж до пізнього вечора. Перед будівлею парламенту зібралися тисячі людей із синьо-жовтими прапорами. Вони скандували: «Незалежність! Незалежність!..» У парламентській залі лунали заклики заборонити Компартію, оскільки саме члени ЦК КПРС намагалися здійснити переворот в СРСР. Кравчукові довелося відповідати на безліч незручних запитань, виправдовуватися та переконувати колег у тому, що він не підтримував путчистів.

– Як на позачерговій сесії діяла Народна Рада?

– Ми заявили про солідарність із Борисом Єльциним. Якби не його рішучість та всенародна підтримка у Росії, то демокра-тія не перемогла б, і тоді ні про який суверенітет України теж не можна було б говорити. Акт проголошення нашої Незалеж-ності підтримали 346 депутатів, у тому числі комуністи, які були присутні у парламенті. Ми також націоналізували всі підприємства союзного підпорядкування. Але рішення про заборону Компартії ухвалити так і не вдалося.

НА ПОРОЗІ ТРЬОХ… ПАРТІЙНОСТЕЙ

– Після проголошення Не-залежності ще довго точи-лися суперечки про те, яка форма правління нам більше підходить: парламентсько-

президентська чи президент-сько-парламентська. До якої схиляєтеся ви?

– Відповідь на це питання підготувала група науковців, до якої належу і я. Ми подали до президентської адміністрації проект нової Конституції. На мій погляд, Україна потребує глибокої реструктуризації полі-тичної системи. Потрібні чіткий порядок і чіткі регламенти по-ведінки всіх гілок влади держа-ви. Напевно, притаманною для нас є парламентська республіка. Найефективнішою видається парламентська республіка з усе-народно обраним Президентом. Главою Кабміну має бути лідер партії, яка отримає найбільше голосів на парламентських ви-борах.

– А яку владу, за новою Кон-ституцією, представлятиме Президент?

– Він, як і раніше, – глава дер-жави, Верховний головнокоман-дувач. Згідно з присягою, запи-саною в майбутньому Основному Законі, Президент зобов’язується контролювати виконання кон-ституційних зобов’язань перед народом. Вони зафіксовані у більш як 30 статтях нашого про-екту.

– Чому глава держави не може бути главою уряду?

– Бо це вже буде президент-ською республікою. Історія по-казала: президентська форма правління нам не підходить. Ми жодного разу не мали такого лідера, який міг би ефективно керувати державою. Окрім того, для президентської республіки потрібна розвинута партійна система. Зверніть увагу на ре-

зультати парламентських виборів – це ж вибори не стратегічних ліній життя держави, а, скоріше, особистостей і груп, які довкола них формувалися. З одного боку, маємо національно налаштова-ну конституційну більшість. А з іншого? У Верховній Раді немає конструктиву. У наших генах – вічний протест…

– Скільки ж партій нам по-трібно?

– Три. Республіканська пред-ставлятиме інтереси роботодав-ців, Соціал-демократична – ін-тереси найманих працівників, Аграрна – інтереси фермерів та харчовиків. Вони повинні мати прозоре фінансування. Кожен член партії повинен сплачувати внески пропорційно до свого прибутку. Створення такої пар-тійної системи – одне з най-важливіших завдань чинного Президента. Він має найбільшу владу порівняно зі своїми по-передниками. І може зробити дуже багато для того, щоб наша країна розвивалася у потрібному напрямі. Йдеться про створення такої системи влади, в якій кожна з її складових наділена не тільки певними повноваженнями, а й відповідальністю за їхнє ви-конання. В основі організації держави мають бути принципи територіальної цілісності, на-ціонального самовизначення, соціальної справедливості та демократичного розвитку.

ГРОМАДА – ЯДРО АДМІНПОДІЛУ ДЕРЖАВИ

– Нову Конституцію ухва-люватимуть всенародно?

– Обов’язково. Але спочатку потрібно розглянути різні про-екти, опрацювати їх і винести один із них на всенародний ре-ферендум. Для цього необхідно створити конституційну комісію. У цьому процесі вже задіяно ба-гато визначних юристів: Віктор Мусіяка, Володимир Стретович, Володимир Шаповал, Роман Без-смертний, Олександр Задорож-ний, Ігор Коліушко, Володимир

Вечірній Київ | 28 липня 20116 року | №30 (19212)

и

Акт проголошення нашої Незалежності підтри-мали 346 депутатів, у тому числі комуністи,

які були присутні у парламенті. Ми також націоналізували усі підприємства союзного підпорядкування. Але рішення про заборону

Компартії ухвалити так і не вдалося.

Академік Ігор ЮХНОВСЬКИЙ:

«У наших «У наших генах – вічний генах – вічний протест...»протест...»

7Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Буткевич, Олександр Ткачук і багато інших.

– Що буде принципово но-вим в Основному Законі?

– Створення нових самовряд-них адміністративних одиниць – громад, районів, які складаються із громад і міст-громад. Це спри-ятиме ефективнішому збору по-датків і формуванню громадян-ського суспільства. Області не матимуть власного бюджету. Він буде лише у самоврядних одиниць (громад) і державної влади, яка складатиметься із президентської адміністрації та трьох гілок: за-конодавчої (двопалатний парла-мент), виконавчої (уряд) і судової. Такий поділ держави видається найоптимальнішим у сучасному становищі України. Область стане проміжною адміністративною ланкою між самоврядними оди-ницями (громадами, районами, містами-громадами) та державною владою – урядом і парламентом. Голова області (губернатор) при-значатиметься Президентом за по-данням уряду і звітуватиме перед урядом. Обласна рада – це Сенат області. Від кожної самоврядної одиниці до облради входитиме од-накова кількість депутатів. Таким чином, адміністративний поділ держави повинен завершуватися не на районах, а на територіальних громадах. Сільська громада чи-сельністю 8–10 тисяч чоловік – це близько десяти сіл. Відстань від управління до найвіддаленішого села – не більше 10–15 кілометрів. Наступний рівень – район, який є об’єднанням громад. Кількість мешканців у районі – близько 120 тисяч чоловік.

– Як розподілятимуться бю-джетні кошти згідно з новою Конституцією?

– У районах і містах-громадах акумулюються всі податки. Части-на зібраних коштів залишається у бюджеті громади, району та міста-громади, решта – передається до держбюджету. Обласний бюджет наповнюватиметься через від-рахування самоврядних одиниць та держбюджету.

ПАРЛАМЕНТУ «ПРИШИЮТЬ» ЩЕ ОДНУ ПАЛАТУ

– Яким має бути новий пар-ламент?

– Він складатиметься з двох палат: верхньої (Сенату) та ниж-ньої (Національної ради). Сенат матиме чотири палати: палата старійшин (питання оборони, зо-

внішніх зв’язків і розвитку судів-ства), палата економіки (питання економічного розвитку держави), палата територій самоврядування (контроль за розвитком і станом самоврядних одиниць держа-ви), палата майбутнього – Вчена дума (опрацювання стратегічного розвитку держави, науки, освіти, мистецтва, загальне плануван-ня). Сенат створюється один раз і працює безперервно. Кожні два роки – ротація третини сенаторів. Таким чином, сенатор працює шість років. Верхня палата створює регламент роботи всіх владних

структур держави. У Сенаті – однакова кількість депутатів від кожної області (незалежно від її розмірів). Жодна сила не зможе його розпустити. Адже кількість областей, прихильних до Укра-їни, значно більша, ніж тих, що вважаються менш прихильними. Тому Сенат – гарант державної стійкості.

– А що робитиме нижня палата?

– Національні збори займа-тимуться законотворчою ді-яльністю. Їх переобиратимуть кожні п’ять років. Законодавчу ініціативу мають представники нижньої палати та кожна із чоти-рьох палат Сенату, а також уряд і Президент. Усі законопроекти проходитимуть через Нацзбори, затверджуватимуться Сенатом і підписуватимуться Президентом. Нацзбори формуватимуть уряд, опрацьовуватимуть і затверджу-ватимуть держбюджет. Вибори до Нацзборів не пов’язані з ви-борами до Сенату. Загалом, новий парламент – це 125 сенаторів та 325 депутатів.

– Щоб створити «двоголо-вий» парламент, доведеться

розпускати Верховну Раду і проводити дострокові вибори?

– Ми пропонуємо створити його не шляхом перевиборів, а на базі сучасної Верховної Ради. Та-кий крок сприяв би зацікавленню парламентарів у прийнятті нового проекту Конституції. Щодо судо-вої гілки, то за неї відповідатиме Вища рада суддівства. А для ви-борів суддів до Конституційного суду буде створено спеціальну комісію суддів.

– Як обиратимуть нового Президента?

– На всенародні вибори ви-суватимуть кілька кандидатур. Дві – від Національних зборів, одну – від Сенату. Також може балотуватися й чинний глава держави. Таким чином, пре-тендент проходитиме дві стадії всенародних виборів: спочатку у Нацзборах або Сенаті, а по-тім – як кандидат на посаду глави держави. Тобто такі особи повинні мати певний рівень до-віри і пройти відбір ще на етапі парламентських виборів.

– Скільки часу потрібно для того, щоб нова Конституція запрацювала?

– Чотири-п’ять років. Упро-довж цього періоду створять нові адміністративно-територіальні одиниці та ухвалять відповідні закони. Нова Конституція по-чне діяти після ухвалення на всенародному референдумі. А підготовчий процес можна вести у рамках внесення змін до чинного Основного Закону. Зокрема йдеться про створен-ня двопалатного парламенту,

який займатиметься підготовкою створення самоврядних одиниць і проектів регламентів владних структур. Проте найголовнішим для нас є розвиток громадянсько-го суспільства. Адже самоврядні одиниці житимуть повністю за власний рахунок. Тому мають бути громадянські ініціативи, пов’язані з підтримкою внутріш-нього порядку, санітарного стану, екологічного захисту, контролю за діями влади. У новому проекті Конституції особливо наголо-шується на необхідності захисту основних природних ресурсів – чорноземів. Варто пам’ятати, що врожаї, вирощені на українських чорноземах, мають найвищу біологічну цінність порівняно з врожаями у будь-якому регіоні планети. Лише у нас – незвичай-ні умови клімату, вологості та розташування природних зон. У таких врожаях зацікавлені всі держави світу. Тому розвиток фермерства належить до найваж-ливіших завдань громадянського суспільства та владних структур України.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Зверніть увагу на результати парламентських

виборів – це ж вибори не стратегічних ліній життя

держави, а, скоріше, особистостей і груп, які довкола

них формувалися.

Ігор Рафаїлович – затятий шахіст

Ігор Юхновський та Лесь Танюк у сесійній залі парламенту

Досить. Спочили. Належались у вишневих садочках. Начухали по-тилиці. Нагулялися. Наспівалися. Намітингувалися. Настрайкувалися. Треба щось робити, бо... треба щось їсти.

Звісно, у кожного свій ритм. Який йому дала природа. У кожного своя совість. Яку йому дала мати. У кожного своя звичка.

Якої він набув у процесі «трудових змагань». Не ґанджуймо більшовиків, що навчили нас красти. Якби ми тоді

не крали, то що ми сьогодні мали б? Не винімо їх, що вони постійно брешуть. Ще коли проголосили: «До-

рогу — жінці!» І досі на дорогах працюють переважно жінки. Чоловіки скромно перебиваються в «тіні». У придорожніх лісосмугах «Козацтво гуляє, гуляє, гуляє...»

Вибий його з цього ритму — хтозна куди забіжить. Тепер демократія. І воля. Тепер кожен робить, що хоче, а їсть, що вкраде.

Усі дивуються: чого на такій райській землі така сатанинська круго-верть? Чортячий дух ще не вичадів. Лоби надто герметичні. Півстоліття в них вбивали. Тепер треба півстоліття, щоб вивітрилось.

Чого в такого гармонійного й талановитого народу така дисгармонія? Співати нікому. Усі прагнуть диригувати. І більшість із тих прагунів не мають ні слуху, ні голосу. А тих, кого Господь наділив клаптиком таланту, Сатана обділив совістю. Хочуть, аби народ співав на чужий лад. Дув у чужу дудку.

А потім: на райську землю завжди тягне всяку чужоземну нечисть. Ласий шматок. А в нечисті — і мораль нечиста: з цієї криниці воду п’є й у цю ж криницю плює. І каламутить.

А ми — господарі? Володарі? Аборигенчики. Скромно по закутках — ка-хи, ка-хи. По кущиках —

хи-хи, хи-хи. Там десь спересердя дульку зсучимо. У кишені. Та таку ж... обережненьку... На півпальця... Там десь несміливо натякнемо колоніальному хамові про «історичну справедливість». А потім хреб-топриклонно вибачимося за різкість. І неодмінно його мовою. Аби йому легше було «пойнять». Бо в нього, бачте, у голові одна клепка. І він іншу мову опанувати не може. А в нас клепок багато. На кожного колоніаліста вистачить. Ми — народ талановитий. І не гордий...

Чому ми такі бідні? Бо маємо багату історію. Маємо, чим тішитись. І ніколи працювати. На себе...

На когось можемо. Такий ритм. Нас учили працювати «з повною віддачею»: що виробляли — усе

віддавали. І це навчило нас «режиму економії». Економили сили. Економили сировину. Економили розум. Економили совість.

Нас учили працювати з ентузіазмом, але... без глузду. На одному суботнику дерева садили. На іншому — викопували.

Увесь рік смітили, щоб за одну суботу прибрати. У соціалістичному концтаборі із кожного з нас зробили тюрму. І

кожен із нас — тюрма своєї волі, тюрма людських поривань, тюрма вільного духу.

Із концтабору нас уже випустили. Але ми ще зосталися тюрмою самі для себе. Наша завбачлива рабська шкура страшніша за колючу загорожу. Утробний рабський страх небезпечніший за кулемети на вартових вежах. Він «розстрілює» в зародкові кожен свіжий порух і думку... А щоб заглушити докір предків, що стукає з глибин віків у наші зажирілі серця та спорожнілі мізки, «гуляємо, гуляємо, гуляємо»...

Тож доки, браття?! Може, час уже впрягатися? Щоб постояти за себе. І за своїх дітей —

тих, що є, і тих, що будуть.

1993. Київ.

із сатиричної скриніЄвген ДУДАР

ині

Запрягайте, хлопці, коней

тиждень столиці8 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Неподалік Майдану Незалежності, на фасаді будинку у провулку Шевченка, з’явився мурал «Берегиня». Художника Mata Ruda з Коста-Рики надихнули слов’янська міфологія, а також образи жінок-біженок із Кавказу.

На Оболоні відкрився інтерактивний парк Eurozone з розвагами для дітей і дорослих.

23 липня. У Ботанічному саду імені Гришка у виконанні оркестру «Віртуози Києва» прозвучали улюблені класичні мелодії.

23 липня. На Софійській площі урочисто провели олімпійську збірну України до Ріо-де-Жанейро, де вже за тиждень розпочнуться Олімпійські ігри.

Фахівці обіцяють закінчити ремонт фунікулера до 18 серпня.

17Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Фото Тараса БОНДАРЕНКА , Бориса КОРПУСЕНКА , Григорія КУБЛАНОВА та Павла ПАЩЕНКА

22 липня. Зловмисники «замінували» два комерційних банки. Правоохоронці терміново евакуювали співробітників і клієнтів центрального офісу «Сбербанка России» на вулиці Володимирській. Вибухівки не знайшли.

На виході з метро «Героїв Дніпра», де нещодавно прибрали незаконні МАФи, розпочалося будівництво торговельно-розважального центру.

20 липня. Біля Золотих воріт демонтовано останній незаконний МАФ. Вихід із метро очищено!

27 липня. Хресний хід – від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври.

22 липня. Надходження до міської скарбниці перевиконано на 2,3 мільярда гривень. Депутати Київради скоригували Програму економічного і соціального розвитку Києва на 2016 рік.

9Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212) проза життя

Микола ПАЦЕРА

Від англійського терміна «коворкінг» можна й язика зламати. По-нашому це модель організації роботи людей, найчастіше фрілансерів, із різним типом зайнятості в єдиному робочому просторі, тобто такий собі колективний офіс. У центрі столиці з’явилася ковор-кінг-майстерня з шиття та крою.

У маленькій кімнатці, як у вулику, кипіла робота. За кількома столиками зі швейними машинками над різно-барвними тканинами чаклували мо-лоді жінки, створюючи для себе сукні та блузи. Посередині за розкрійним столом майстер навчала початківців премудростям крою.

Поруч одна з учениць прасувала щойно дошитий пасок. Знайомимося. Наталя Новицька розповіла, що по-бачила у Фейсбуці оголошення про відкриття майстерні, де водночас і шиють, і навчають швацтва. Вирішила опанувати цю справу професійно, оскільки має власне ательє. Сьогодні в неї вже сьоме заняття, на якому за-кінчила шити спідницю. Хоче також пройти курси пошиття сукні, блузи та штанів.

До речі, тут можна працювати й за столиком на балконі. Саме туди нас гостинно запросила на каву хазяй-ка цього незвичного закладу Поліна Башкіна.

Ця тендітна й енергійна дівчи-на розповіла про себе. Працювала ді-джеєм на радіо, прес-секретарем колишнього генпрокурора Святослава Піскуна, журналістом, піарником, юристом у банку… Та якось виникло бажання створити бренд одягу, якого ще не існує, тож пішла на курси шиття. Згодом відкрила власне ательє. Випад-ково знайшла це приміщення в центрі Києва, де за власні заощадження та кошти інвестора зробила ремонт, розмістила столи, швейні машинки, інше обладнання.

Ідея спрацювала, і сюди приходять уже чимало охочих навчитися шити. Для них запросили кількох майстрів. Був випадок, коли вагітна жінка так захопилася шиттям, що підіймалася до них на третій поверх без ліфта, на милицях, аби створити собі сукню. Дехто шиє вбрання на випускний, конкурс краси чи навіть весілля. А один чоловік поставив дружині умову:

якщо на наступному занятті не пошиє йому модні труси-боксери, то більше сюди її не відпустить. Довелося до-помогти їй задовольнити забаганку благовірного.

Наразі Поліна Башкіна розширює асортимент навчань: додасться по-шиття одягу з текстилю, сумок, взуття. Один із курсів організовано англій-ською мовою для охочих покращи-ти свої мовні знання, тож на виході отримуєш пошитий власноруч одяг і вивчену мову. А матусь школярів за-прошують улітку пошити самотужки форму для своїх дітей. Для малечі тут також працюють гуртки, де навчають шиття, плетіння, іншого рукоділля. Курси з в’язання є й для волонтерів. А сплетені вовняні речі розвозять потім у лікарні – для недоношених малюків.

Насамкінець ми познайомилися зі ще однією коворкінг-швачкою Гали-ною Потаповою, яка вже самостійно перешивала придбану сукню. Вона роз-повіла, що має нестандартну фігуру, тому раніше їй доводилося вшивати одяг в ательє, а зараз може робити це сама. «Дуже добре, що тут можна взяти швейну машинку чи оверлок напрокат, купити нитки й тканини або прийти зі своїми, і за все це треба заплатити менш ніж 100 гривень (до речі, у Європі така послуга коштує близько 10 євро – Авт.), – сказала дівчина. – До того ж, майстрині самі підлаштовуються під учениць і дають уроки, коли їм зручно».

Без викрійки плаття не пошиєш

Колишня прес-секретарка генерального прокурора відкрила швейне ательє

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Колективний офіс і – швейні машинки

Фото Григор

ія КУБЛАНОВА

Тетяна, пенсіонерка: – Підтримую. Іноді малі архітектурні форми створюють незручності для пі-шоходів – заважають пройти до стан-ції метро чи тролейбусної зупинки. А ще вони забруднюють місто. І повітря також, особливо ті, що торгують ша-урмою чи пиріжками. Від них нерідко тхне, навколо бруд…

Лідія, медсестра: – Розташування МАФів не завжди правомірне. З кожним роком їх деда-лі більшає, вони ростуть наче гриби після дощу – на зупинках, у парках, переходах, де зазвичай велике скупчення людей, яким доводиться ті ларки обходити… А ще не всі МАФи мають привабливий вигляд – завжди обклеєні якоюсь рекламою.

Сергій, підприємець: – Я проти МАФів. Вони не тільки забруднюють місто, а й псують його архітектуру. Ми з дружиною рідко заходимо до таких маленьких мага-зинчиків, але інколи все ж купуємо там хліб. Та й студенти після лекцій біжать до МАФів за кавою чи ви-пічкою.

Олександр Денисенко, студент: – Вважаю, що МАФи псують вигляд міста. Найкраще було б, якби влада запропонувала їх власникам якесь більш вдале розташування. І виділя-тися вони не повинні на тлі квітучо-го міста. Мені доводилося працювати гідом і показувати архітектурні пам’ятки іноземним туристам. Перше, на що вони звертали увагу, були різ-нокольорові МАФи.

Лідія, бухгалтер: – Там, де МАФи заважають і роз-ташовані без дозволу, – їх треба зносити! А ті, що мають такий дозвіл, нехай працюють. Треба враховувати, що це робочі місця багатьох киян, і саме через неза-конність тимчасових споруд вони можуть залишитися без заробітку,

а це погано. Нехай комісія Київради розбирається з цим складним питанням. Загалом треба детальніше визначитися з правильним розташуванням МАФів, аби вони не тільки не заважали киянам, але й не псували обличчя міста.

Ніна, пенсіонерка: – Однозначно, незаконні МАФи не повинні працювати, а ось ті, що мають дозвіл, подекуди просто необхідні. Ми з подругою пенсіо-нерки, і нам дуже далеко ходити до супермаркету, тому зазвичай купуємо там хліб, молочні продукти, овочі та фрукти. Потрібно аби МАФи були там, де, скажімо, не вистачає супермаркетів, у від-далених районах столиці.

Ярослав, помічник адвоката: – Вважаю, що МАФи можуть існува-ти, якщо вони встановлені законно і нікому не заважають. Мені заважають кіоски, коли йду на роботу. Те ж саме зі стихійними ринками. Краще, щоб усе в нашій столиці було цивілізо-вано. Тому я підтримую знесення незаконних тимчасових споруд. Для

таких торгових точок мають бути спеціально відведені місця. І головне – щоб це було зручно і вигідно не тільки їх власникам, а й простому люду.

Опитування провела

Алевтина ПИЛИПЕНКО

Фото Павла ГУСЄВА

Чи підтримуєте ви знесення у столиці незаконних МАФів?

опитування

Для малечі тут також працюють гуртки, де

навчають шиття, пле-тіння, іншого рукоділля. Курси з в’язання є й для волонтерів. А сплетені вовняні речі розвозять

потім у лікарні – для не-доношених малюків.

будьмо здорові18 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Серця трьох маленьких українців вилікували без розтину грудної клітки

Світлана КОВАЛЬОВА

Унікальні операції здійснили в Інституті серця. 21 липня тут уперше в Україні імплантували інноваційну систему Nit-Occlud ASD-R з Німеччини дітям, які мають вроджену ваду серця – де-фект міжпередсердної перетинки.

РЯТІВНА «ПАРАСОЛЬКА» Щодня серця цих діточок збіль-

шувалися, з лівої частини серця кров перетікала до правої, що перевантажувало та порушувало ритм серця й підвищувало тиск у легеневій артерії. Аби з віком не-безпечний отвір у дітей не розши-рювався, кардіохірург Костянтин Бойко разом із колегою з польської клініки Робертом Сабіневичем увели катетором cпеціальний при-стрій окклюдер через судину, а коли встановили його в потріб-ному положенні, він відкрився, мов маленька парасолька, і закрив дірку. Кожна операція тривала до 40 хвилин.

Лікарі обіцяють, що вже за кіль-ка днів п’ятирічний Ілля Купрієнко з Хмельницького, шестирічна Полі-на Кузіна з Харкова та дев’ятирічна Яна Крук із Рівненської області забудуть про недугу.

– Це сучасна малоінвазивна процедура, – розповів директор Інституту серця Борис Тодуров. – Схожі апарати, щоправда, старішої модифікації, держава закуповує за бюджетні кошти, але їх вистачає лише для 15 відсотків пацієнтів. У даному разі на допомогу прийшов благодійний фонд.

Тодуров пояснює, що новинка має низку переваг: виготовлена без спаювання і додаткових затискачів, відтак швидше і краще прижива-

ється, має захисну мембрану, яка знижує ризик тромбоутворення.

ДНІ НАРОДЖЕННЯ СВЯТКУВАТИМУТЬ ДВІЧІ

П’ятирічний Ілля Купрієнко – перший пацієнт з України, який ходить з німецькою «парасолькою» у серці.

Розмовляємо з його мамою Сні-жаною Анатоліївною, вона працює бухгалтером у Хмельницькій об-ласній філармонії. Каже, що сино-чок зовсім не боявся операції, бо вважає себе сміливим. Йому роз-повіли, що він трішки засне, а коли прокинеться, то буде здоровим. Ілля – дуже активний, любить грати у футбол. Досі на спорт було табу. Тепер мама сподівається, що він щодня дружитиме з м’ячем – хоче бути лише футболістом. Водночас дуже цікавиться анатомією люди-ни, дитяча медична енциклопедія – його найулюбленіша книжка.

– Ілля – єдина довгоочікува-на дитина у сім’ї, і, тут, у клініці, ми дуже сподівалися на диво… І воно сталося, – каже пані Сніжа-на. – Його оперував кардіохірург Костянтин Бойко. Ми приїжджали в Інститут серця рік тому, тоді ж медики діагностували цю вроджену ваду і запропонували операцію, але вартість окклюдера – 90 тисяч гривень. Звичайно, що з моєю зарп-латою така ціна була захмарною. Як добре, що на нашій життєвій дорозі з’явилися благодійники! Особливо вдячні нашому лікарю Костянтину Бойку, який усі дні перед операці-єю нас підбадьорював, він був на роботі й о сьомій годині ранку, й о десятій вечора. З нами приїхала бабуся Ніна, друзі підтримують, телефонують. Коли повернемося додому, бабуся спече для внука його улюбленого тортика.

Мами Поліни Кузіної та Яночки Крук – Олена і Людмила – також дуже вдячні лікарям з Інституту серця, що повернули їхнім прин-цесам щасливе дитинство. Для них тепер 21 липня буде другим днем народження.

Олена понад двадцять років була банківським працівником, та в останні роки через здоров’я до-нечки роботу довелося залишити.

– Ми лікувалися у Харкові, але там нам запропонували відкриту полосну операцію – це дуже склад-на процедура. А в Інституті серця ми стали першими пацієнтами, кому зробили операцію такого високого, європейського рівня, – говорить Олена Кузіна.

Поліна захоплюється малю-ванням, любить кататися на вело-сипеді, чого практично не можна було робити до операції, а взага-лі, як усім сучасним дітям, їй усе цікаво. Лікарі обіцяють, що вже скоро у дівчинки майже не буде обмежень, діти зможуть гратися, бігати, як інші.

У Поліночки першого вересня – день народження, а ще вона стане першокласницею, з нетерпінням чекає цього дня.

– Найважчим було очікування операції. Коли перевели з опе-раційної до палати інтенсивної терапії, ми всі зітхнули з полег-шенням: дякувати Богу, усе по-заду, – промовляє мама Яночки Крук, пані Людмила.

Коли верстався номер. Ми за-телефонували до Інституту серця і дізналися, що всі дітки почувають-ся добре, їх уже виписали, і вони поїхали додому. До речі, Яна Крук сьогодні святкує день народження, їй виповнилося 9 рочків. Щиро бажаємо їй, а також Іллі та Поліні бути завжди здоровими!

П’ятирічний Ілля – перший українець, якому імплантували інноваційну систему

Фото Григорія КУБЛАНОВА

новини медицини

«Приборкаємо» правця Читачі «Вечірки» цікавлять-ся, коли нарешті у Києві з’явиться вакцина проти прав-ця. Редакція звернулася за роз’ясненням до Департамен-ту охорони здоров’я КМДА.

«Сьогодні для екстреної імунопрофілактики правця «Анатоксином правцевим» можна звертатися до травма-тологічного пункту міської клінічної лікарні швидкої медич-ної допомоги, що на вулиці Братиславській, 3, – повідомив заступник директора – начальник управління з організації медичної допомоги Дмитро Турчак. – Департамент охорони здоров’я закупить «Анатоксин правцевий» для забезпечення травматологічних пунктів консультативно-діагностичних центрів Голосіївського, Деснянського, Дніпровського, Поділь-ського та Шевченківського районів, а також міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, міської дитячої клінічної лікарні №2, дитячої клінічної лікарні №7, міських клінічних лікарень №№1, 4, 6, 7, 8, 12».

Проти гепатиту в парку Шевченка

28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитом. Тому сьо-годні, з 10.00 до 14.00, у парку імені Тараса Шевченка Між-народний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні організовує відповідну просвітницьку акцію медичного спрямування.

Фахівці проводитимуть експрес-тестування на вірусний гепатит С і надаватимуть консультації, повідомляє Київський міський центр здоров’я.

До речі, гострі вірусні гепатити у Києві лікують інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим надає гепатологічний центр на базі міської клінічної лікарні №15 та інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит міської клінічної лікарні № 5.

Більшість хворих на гепатити В і С, а у світі їх мільйони, не знають, що вони залишаються носіями вірусу, можуть несвідомо передавати його іншим людям. Після інфікування не виникає жодних симптомів, а наслідки проявляються через багато років. Щорічно близько мільйона осіб в світі помирають через вірусні гепатити, частіше всього від цирозу та раку печінки.

Благодійна організація «Всеукраїнська асоціація громадського здоров’я» створила гарячу лінію з питань вірусних гепатитів: 0800-50-33-10. Операторами лінії виступають медичні пра-цівники та люди, які перехворіли на гепатит.

До лікаря – через Інтернет

Київський міський дитячий діагнос-тичний центр запровадив сервіс із дистанційного запису на прийом до фахівців закладу через Інтернет.

До 15 вересня 2016-го ця новація буде працювати в тестовому режимі. Як саме записатися до лікаря? По-трібно безпосередньо звернутися до реєстратора Центру або ж за-телефонувати за контактами, роз-міщеними на сайті http://kmddc.kiev.ua/contacts/, або скористатися підказками-інструкціями з дистанційного запису через Інтернет на сайті http://rocky-gorge-4156.herokuapp.com/appointment.

Зауваження та пропозиції керівництво Центру просить надсилати на електронну адресу: Apz.kmddc.@gmail.com, особистим повідомленням на сторінку в соцмережі Фейсбук (https://www.facebook.com/apz.cmddc/ ) або заповнивши ан-кету, яку можна отримати в реєстратурі або в кабінеті лікаря.

Кажуть, що він міг би бути про-образом Маленького принца із казки Екзюпері, бо дитинно-ро-мантичний, совісний, людина «без шкіри». Кажуть, що він і досі ловить свою жар-птицю. Що він, на думку критика Леоніда Пасту-шенка, – поет сольного жанру. А ще стверджують, що у журналіс-тиці він уміє все: блискуче напише і статтю, і репортаж, і фейлетон. Тому нам приємно було запросити відомого поета, лауреата Шев-ченківської премії Петра Пере-бийноса до редакції, щоб поспіл-куватися не тільки про «жорстоке століття Дракона», а й про те, що сьогодні на душі у майстра слова, про його творчі емпіреї.

– Які больові точки бачить сьогодні поет Петро Перебийніс?

– Найбільше турбує падіння моралі, оце сильно пече. Можливо, нині комусь треба, щоб була така мутна водиця. У нас – прекрас-не молоде покоління. Водночас бачимо жорстокість, відсутність моральних принципів, дехто пе-реступить і через хворого. У Києві багато молодих хлопців, які б’ють байдики. Їм би до зони АТО. На кожному кроці таких бачиш. Чому так? Адже маємо свою державу, довго до неї ішли. Щось, певно, у цій системі ринкових відносин не так. Роздумую над цим. Бо це стрижневе, найголовніше.

– Знаємо, що ви є фанатом класичної музики. А яка б опе-ра, на вашу думку, найбільше підходила до характеристики нашого часу, коли «на овиді багрянім плаче вечір грозовий»?

– Здається, найбільше – «Тарас Бульба» Миколи Лисенка. Навіть до часу сам темпоритм цієї музики, особливо у другій дії, коли – стукіт копит, оця героїка боротьби, чудо-ва арія Остапа, до речі, у блиску-чому виконанні Дмитра Гнатюка.

– І ви щоразу одягаєте ви-шиванку, щоб слухати класику?

– Так. Дома у мене є багато за-писів класичної музики, велика сімейна фонотека. Можу годинами слухати симфонії, опери, концерти для фортепіано з оркестром. «Рек-вієм» Верді більше години слухаю, а дружина переживає. Кажу: це – життєстверджувальна музика. Не поховальна! Краса. Жити хочеться! Слухаю оперу і підіймаюся над світом. Зізнаюся: несподівано для мене знаний у світі композитор Олександр Яковчук написав… шість кантат на мої поезії.

– Хто з українських пись-менників може претендувати на Нобелівську премію?

– Іван Драч. Бо він – модерний. Світовий. Оригінальний.

– Петре Мойсейовичу, звідки у вас така зачарованість Фран-ком?

– Повертаюся до дитинства. Були в мене дві книжки: одна – «Кобзарик», і досі є. Навіть кру-пинки рідної землі між сторін-ками, я їх спеціально не стираю (певно, колись падала книжечка). І друга – старенька пошарпана «Хрестоматія», а в ній – повість «Борислав сміється». Звичайно, я мало що розумів у цьому творі, але читав, зачаровувала якась магія. Минуло багато літ, і я про-читав усі 50 томів Франка. Я читав тільки з олівцем, на сторінках у кожному томі є багато моїх по-значок. Я – чоловік упертий. А років 15 тому, відкинувши модних

маркесів, вирішив знову сісти за Франка: з першої сторінки – і до останньої. Зрештою, Франко – теж як Маркес, настільки по-сучасному модерний, європей-ський. Ось перечитую 40-й том. Сьогодні переглядаю свої записи на форзацах Франкових книжок і дивуюся: все велике – безмежне, хоч скільки не вертайся, а воно – все глибше… Якось показав ці нотатки Дмитрові Павличку. Він мене обійняв: «Петре, брате!.. А я такого не зробив!». Кажу: у вас ще є час. Він, звичайно, добре про-штудіював Франка, але не всього.

– Ви очолювали і тернопіль-ську молодіжну газету «Ровес-ник», власне, створили її, і «Лі-тературну Україну», і журнал «Київ». Яку сторінку в цьому

«творчому паспорті» хотілося б згадати?

– 1980-і роки, коли очолював «Літературну Україну». Тоді лю-тував каральний меч тоталіта-ризму, а письменницька газета ніби випробовувала режим на міцність – виступала на захист національних духовних цінностей. До того ж опублікували статтю Дмитра Павличка, в якій крізь рядки «читалися» події Празької весни. Це викликало резонанс. І негайно на вимогу влади від-булась, як записав у щоденнику Олесь Гончар, «бурхлива, просто-таки шквалиста Президія (Спілки письменників. – Ред.). Знімали Петра Перебийноса з редактора «Літературної України»…». Але всупереч можновладцям пись-менники – Микола Бажан, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч – збунтувалися і виступили на мій захист. А закінчилося все тим, що я все одно став безробітним. Аж через п’ять років, з настанням потепління, мене покликали до керма журналу «Київ».

– Цьому журналу віддали 15 років несамовитого, як пишете, життя. Що прикметного було на цій «сторінці»?

– Ми відкрили шлюзи для всього забороненого та репресованого. Скажімо, вийшла у світ поема Со-сюри «Мазепа», в якій є слова про те, що Україну, наче оси, обсіли кляті москалі. Як таке друкувати можна було в ті часи? Пригадую епопею з передмовою до твору. Її написати попросив кількох знаних письменників. Відмовилися. І що ви думаєте, я поїхав до Москви, розшукав там Юрія Барабаша – свого часу першого заступника міністра культури СРСР. І він по-годився написати передмову!

– Що мусить зробити держава для того, щоб книговидання вийшло з піке?

– Наші багачі

мали б цінувати ви-давців. Вони могли б роби-

ти гарні гроші з такого могутнього чинника, як книговидання. Але не хочуть… Повертаюся до мо-ралі: наприклад, у перших рядах в опері мільйонери сидять, щоб тільки засвідчити причетність до культури, і в театрах так само. Музику слухають із заплющеними очима, але не від насолоди, а – дрімають.

– Погодьтеся, що і податкова політика має бути в інтересах української книжки.

– Звичайно. Нині ж подат-ки затиснули книговидання. «Дніпро» – колись таке потужне видавництво, де я працював головним редактором, було ви-давництвом-монстром, мало мільйонні прибутки, щороку видавало до ста найменувань книжок. І фактично держава не допомагала.

– На вашу думку, який пам’ятник варто поставити на Бессарабці замість Леніна?

– Не треба увічнювати чийсь подвиг, віддавати шану заслу-гам конкретної людини, краще символ якийсь поставити. За-гальнолюдський, національний, принаймні.

– А що робити з аркою Друж-би народів? Знести?

– Я би не знімав. Нехай буде. Це ж – веселка. Тільки зробити її прозорою, щоб вона справді світилася і вдень, і вночі. До речі, а хіба питання дружби вже знято з порядку денного? Народ – це люди, а не правителі. Можна було б до цієї арки перенести монумент засновникам Києва. А монумент Возз’єднання – до Музею старо-житностей.

– Чи бути Києву україномов-ним?

– Пече це. Поки Київ не заго-ворить бодай наполовину рідною мовою, українська справа весь

час кульгатиме, буде під загрозою.

– А що робити? Про-світницьку роботу по-силювати?

– Можна й на ці весла дужче наляг-ти. Але потрібні якісь кардинальні державні рішен-ня, не наказові, а рекоменда-ційні. Потрі-

бен якийсь меха-нізм, який передбачав би

преференції тим, хто знає мову. Нині ж ми усі усього боїмося. Якесь побоювання. Пишемо: «Єдина Україна. Единая страна». Для чого? Хіба важко зрозуміти іншомовним? Нехай вивчають хоч так. Навіщо запобігати? Смуток огортає душу: нескоро ще державний імпульс відчуємо щодо мови. Але як можна гово-рити про зміцнення держави, коли не працює державна мова, не працюють механізми утвер-дження мови?!

– Ви перші вірші читаєте… – …тільки дружині. Валентина

Дмитрівна – геолог. Буває, про-читаю, бачу – проясніла дружи-на… А буває, нахмурює брови… Дуже тонко відчуває поезію. Але не втручається у мої творчі емпі-реї. І не сварить за те, що не вмію варити борщ (тільки яєчню можу посмажити). А ось полагодити в оселі – все можу…

– А дозвольте глянути на вашу творчу кухню?

– Всі видання мої списані, по-креслені, тобто на цих сторінках я ще працюю, щось удосконалюю. Навіть у книжці, за яку Шевчен-ківську премію одержав, є істот-ні правки. Багато важить, в яку мить ти взявся за «реалізацію імпульсу», тобто образу. Відчув імпульс – запам’ятовую, прихо-джу додому і занотовую, а якщо забулося – туди й дорога. І тебе ніби щось крутить, бентежить… Кільчиться вірш, а потім розрос-тається… Дуже важливо, якими в ту мить були життєві обставини, якою погода, як на тебе глянула дружина… Бо ж буває, що той «кільчик» невчасно проклюнеться. І це мене постійно мучить, іноді навіть десятиліттями.

Леонід ФРОСЕВИЧ,

Світлана КОВАЛЬОВА

19Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212) вітальня

Поет Петро ПЕРЕБИЙНІС:

«Слухаю оперу і підііймаюся над світом»

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

У Петра Перебийноса– три стихії: поезія, авіація і музика. У його послужному списку – 33 стрибки з парашутом. Під час служби в армії його називали «поетом ескадрильї». Досі вдома у Петра Мойсейовича зберігаються льотний шолом, ларингофон, льотна книжка і… значок парашутиста.

У Петра Перебийноса – син і донька. Син – Надзвичайний і Повно-важний Посол України в Латвії. Петро Мойсейович каже, що син – «високої моралі» чоловік, хоча і батьку не вдається його «розгово-рити». Дипломат! А донька – журналістка, працює на ТРК «Київ». Є онуки, найстарша – економіст, середульша – студентка медуніверси-тету, наймолодша – одинадцятикласниця.

Олег СИНИЦЬКИЙ

Майже два десятки років канад-ська компанія судиться з Республі-кою Казахстан. Черговий раунд протистояння відбувся 2016 року – в січні Арбітражний трибунал Канади розглянув і задовольнив позов WWM до Казахстану.

ЗАКОВИКА З ПРИВОДУЕКСПОРТНОЇ ЛІЦЕНЗІЇ

Суть проблеми: 1996 року канадська кампанія World Wide Minerals уклала з Казахстаном угоду про управління північним уранодобувним комплексом і ці-линним гірничо-хімічним ком-бінатом (ЦГХК). Нова незалежна республіка створила всі можливі умови для роботи бізнесменів з Країни кленового листа. У цей час Казахстан був багатим на ресурси, але не мав ні коштів, ні технологій для їхнього освоєння.

Вже 1997 року компанія WWM звернулася до уряду Казахстану

за експортною ліцензією на про-даж урану до США, але отримала відмову. Як з’ясувалося, ексклю-зивне право на постачання ура-ну до Сполучених Штатів було надано американській компанії Nukem Inc. Примітно, що Сполу-чені Штати проводили в той час вельми агресивну політику. І це зрозуміло, адже США побоювали-ся, що дешевий уран з колишніх радянських республік призведе до втрати контролю над ринком. Тому Міністерство торгівлі США і представники шести країн СНД у 1992 році підписали угоди щодо введення квот на імпорт уранових продуктів до Америки. Серед них – Росія, Україна, Казахстан, Узбе-кистан, Киргизстан і Таджикистан.

Відповідно до умов угод США отримали право обмежувати ім-порт протягом восьми років і ще

два роки контролювати перехід від квот до необмеженого імпорту.

Переконавшись у тому, що екс-портну ліцензію для торгівлі з Америкою їм не дадуть, канадці зупинили виробництво і припи-нили роботу, посилаючись на не-можливість збуту продукції.

У результаті Казахстан змуше-ний був узяти на себе контроль над управлінням північним ура-нодобувним комплексом і розірвав контракт через невиконання WWM взятих на себе зобов’язань. 30 лип-ня 1997 року право оперативного управління холдинговою компа-нією «Цілинний гірничо-хімічний комбінат» казахський уряд доручив ЗАТ «НАК «Казатомпром».

Втім, уже через рік WWM подала позов до окружного суду США про-ти Казахстану, заявивши претензії, які в основному стосувалися неза-конної відмови видати ліцензію на експорт урану до США. Суд, однак, зазначив, що рішення видавати чи не видавати експортну ліцензію є суверенною дією Казахстану.

СУД АПЕЛЮВАВ ДО ЗАКОНІВ… СРСР

8 серпня 2002 року Апеляційний суд США виніс остаточне рішення про зупинку судового розгляду на користь Казахстану і НАК «Ка-затомпром». Через збільшення попиту у світі на уран апетити інвестора зросли, відповідно і сума позовних вимог – з 29 млн доларів до 1 мільярда.

У січні цього року Канадський трибунал підтримав позов ка-надської гірничої компанії проти Казахстану і тим самим викликав різке охолодження у відносинах двох країн.

Дивно те, що суд апелював до нормативної бази Радянського Со-юзу. Спливла нова версія про те, що СРСР і Канада у розпал перебудови підписали угоду про заохочення та

взаємний захист капіталовкладень від 20 червня 1989 року. І тепер за справи давніх днів має відповідати нова незалежна держава. Більше того, ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з міжнародного торгового права) ви-знала Казахстан правонаступником двостороннього інвестиційного до-говору від 1989 року між Канадою і СРСР. Відповідно до арбітражного рішення, цей договір є чинним для економічних відносин Канади і сучасного Казахстану.

На початку 90-х років нова Рес-публіка Казахстан жила, фактично, за законодавством СРСР. Про це свідчать такі факти: Казахстан замість національної валюти опе-рував грошовими одиницями Ра-дянського Союзу, населення мало паспорти вже не існуючої на той час країни, всі законодавчі акти, прийняті за радянських часів, були чинними, хоча і не відповідали національним інтересам.

Лише у 1995 році законодавчі та економічні реформи дозволили Казахстану проводити де-факто і де-юре реальну незалежну політи-ку. Також було прийнято Консти-туцію нового зразка, яка і заклала основи розвитку держави.

Тому чимало двосторонніх договорів зниклого СРСР не від-разу, але було переглянуто. Про це говорить той факт, що всі дер-жави, з якими Радянський Союз у 1989–1990 роках уклав двосторонні інвестиційні договори, підписали нові угоди про заохочення і вза-ємний захист інвестицій з неза-лежним Казахстаном. Виняток якраз склала Канада.

ПРАГНУТЬ ОБІКРАСТИ КРАЇНУ-ПАРТНЕРА

До слова, якщо говорити про наміри Казахстану укласти но-вий договір, то під час візиту до Оттави прем’єр-міністра РК у бе-резні 1995 року було підписано Меморандум про наміри, в якому сторони зобов’язалися провести додаткові переговори експертів двох країн для підготовки угоди про заохочення та взаємний за-хист інвестицій. Однак у зв’язку з тим, що канадські експерти не прибули на заплановану зустріч для обговорення проекту, узго-

дження його тексту не було завершено.

Незважаючи на це, ме-морандум був підписаний і увійшов у договірно-право-ву базу у відносинах двох країн. Казахстан поставив до відома, що не має на-міру виконувати договір, який дістався у спадок від СРСР.

Примітно те, що, відповідно до Віденської кон-венції 1978 року «Про спадкоємність держав щодо договорів», «нова незалежна держава не зобов’язана зберігати чин-ним який-небудь договір або стає його учасни-ком у силу виключ-но того факту, що в момен т правонас-тупництва д е р ж а в цей договір був чинним щодо тери-торії, яка є об ’ є к т ом правонаступ-ництва держав».

Дії Казахстану в стосунках з інвестором World Wide Minerals були спрямовані на захист наці-ональної безпеки. І в даному разі цей аспект має явну перевагу над будь-якими договорами. Адже саме питання безпеки вплинуло на заходи США щодо врегулювання уранового ринку.

Невиконання канадською кам-панією World Wide Minerals своїх зобов’язань спричинило простій виробництва, люди опинилися у тяжкому становищі, вимагаючи від влади навести порядок. А бюджет недоотримав коштів для розвитку. Розуміючи, що інвестори, які не

виконують своїх зобов’язань, гальмують економічний розвиток країни і розхитують стабільність, Казахстан змушений був прийняти таке непопулярне рішення.

Бентежить позиція канад-ського уряду, який, замість того, щоб розв’язати цю заплутану справу, стає на бік авантюристів, які прагнуть обікрасти країну-партнера. Своїми діями World Wide Minerals може поставити у незручне становище решту канадських інвесторів, що пра-цюють у Казахстані. Адже угоду про заохочення і взаємний за-хист інвестицій не підписано і досі.

феміда20 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Канадська гірнича компанія World Wide Minerals Ltd. (WWM) звинувачує Казахстан у невиконанні зобов’язань неіснуючої держави СРСР

Урановий позов

Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииииии МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет.

Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

що хвилює

Бентежить позиція канадського уряду, який, замість того, щоб розв’язати цю заплутану справу, стає на бік авантюристів, які праг-

нуть обікрасти країну-партнера.

дження його тексту не булозавершено.

Незважаючи на це, ме-морандум був підписаний іувійшов у договірно-право-ву базу у відносинах двохкраїн. Казахстан поставив до відома, що не має на-міру виконувати договір, який дістався у спадок від СРСР.

Примітно те, що, відповідно до Віденської кон-венції 1978 року «Проспадкоємність державщодо договорів», «нова незалежна держава не зобов’язана зберігати чин-ним який-небудь договір або стає його учасни-ком у силу виключ-но того факту, що в мом ен т правонас-тупництвад е р ж а в цей договірбув чинним щодо тери-торії, яка є об ’ є к т ом правонаступ

21спорт-таймВечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Олександр ПИРЛИК

Приклад того, як потрібно залучати до занять спортом місцевих меш-канців показує орган самоорганізації населення (ОСН) «Милославський», що у Деснянському районі. Тут твердо вирішили: досить тринувань на руї-нах! І розпочали з досить конкретної справи – реконструкції спортивного об’єкта на проспекті Володимира Маяковського, 93.

– Забудова мікрорайону №13 Ви-гурівщина-Троєщина розпочалася 1990 року. З того часу спортмайданчик лише косметично підфарбовували. Ніхто не хотів братися за повне його оновлення, – розповідає керівник ОСН Євген Шкулій.

Справді, майданчик площею у 150 квадратних метрів має п’ять за-іржавілих споруд, на яких не то що тренуватися, а й дивитися страшно. Місцеві зізнаються, хотіли б за-йматися, але у більш комфортних умовах.

– Влітку принципово не ходжу до спортивного залу. Тренування на свіжому повітрі приносять наба-гато більше задоволення. Водночас, хотілося б займатися на сучасному обладнанні, а не на цьому мотлоху, – каже 23-річний Олег Логвиненко.

Його підтримують й інші мешканці мікрорайону. Неподалік розмістилися дві школи (№№300 та 301), три дит-садки, а також дитячий клуб «Лотос» та секція з хортингу – усього понад 3000 дітей.

– Додайте сюди студентство та їхніх батьків, – зауважує Олег, – і ми отримаємо чималу спортивну команду.

Згідно плану, територію оновле-ного майданчика буде розширено до 250 квадратних метрів. Тут буде роз-міщено 10 сучасних антивандальних багатофункціональних тренажерів, що дозволить урізноманітнити фізичні вправи. Своєрідною «фішкою» стануть інформативні стенди з інструкція-ми до правильного використання тренажерів, аби уникнути травм у спортсменів. Але головне, що вхід у «Місто спорту» буде абсолютно без-коштовним… На все про все потрібно 120 тисяч гривень.

– Реконструкцію майданчика мож-на завершити за три місяці. Проек-тні документи готові, потрібні лише кошти. До речі, ми вже знайшли спонсорів, котрі готові заплатити 20 тисяч, – підсумовує керівник ОСН «Милославський».

Збудують«Місто спорту»

Олександр ПИРЛИК

Вона без жодних сумнівів по-міняла високі підбори, красиві сукні й затишний офіс юри-дичної компанії на кросівки, спортивний костюм і тренажерну залу. Попри свій молодий вік Юлія Шум змогла перетворити улюблене заняття на професію, і, судячи з кількості клієнтів її клубу, подобається це все не лише їй. Перший спеціалізова-ний TRX-клуб із промовистою на-звою «ЄБШ» у Києві – це справа її рук. Про те, чим живе, про що мріє і як відпочиває «головна фітоняшка країни» (так її жар-тівливо називають знайомі), – у сьогоднішньому інтерв’ю.

– Юліє, кажуть, ви нерозлучні зі спортом із пелюшок…

– У чотири роки мене віддали у гурток народних танців. По-тім мріяла стати гімнасткою, але батьки вважали, що цей вид спорту дуже травмонебезпечний, та й професією навряд чи він може ста-ти. Тому, коли настала пора всту-пати до вишу, обрала економічний напрям. Але спорт не залишила і паралельно з навчанням активно відвідувала спортивну залу.

– Як у вашому житті з’явився такий винахід, як TRX?

– Дуже люблю експериментува-ти. Перепробувала все, що було доступним не лише в Україні, а й за кордоном. TRX – просто два стропи, підвішені до стелі. Однак, виконавши кілька вправ на цьому тренажері, одразу зрозуміла – це моє. Я відчувала, як працює кожен м’яз, і це було круто!

– Настільки круто, що вирі-шили покинути роботу юриста і стати тренером?

– Одного дня зрозуміла, що і на роботу, і на спорт часу не виста-чає, тож віддала перевагу остан-ньому варіанту. Започаткувала тренування на вулиці для своїх

друзів і знайомих. Це було щось на зразок клубу за інтересами. Стало зрозуміло, що TRX подо-бається людям, просто мало хто про нього чув. Так було прийнято рішення відкрити клуб для занять виключно з TRX і боксу.

– Концепція клубу належить вам чи десь її «підгледіли»?

– Усе робили самі. Не хотіли бути на когось схожими. Навпаки, це нас уже починають копіювати. Але у конкурентів немає шансів, хто б що не робив – у нас усе одно вийде краще.

– Хто ваші клієнти? – Це молоді люди віком 25–35

років, з активною життєвою пози-цією. Але примітно, що переваж-на більшість – це представники творчих професій (журналісти, рекламісти, музиканти). Раніше дівчат було більше, а зараз – 50 на 50. Що характерно – навіть у нашому відділенні боксу ви-тримується паритет...

– Невже? Дівчата і бокс?.. – Так, адже останні світові тен-

денції свідчать, що скоро бокс у житті дівчат посяде таке ж місце, як і відвідування перукарні. За-раз це дуже модно. Подивіться відеоролики зі світовими моде-лями, майже кожна друга відвідує тренування з боксу.

– Як залучаєте нових відві-дувачів?

– Головними «інформаторами» про нашу діяльність є соцмережі.

Завдяки їм, ми лише за рік змогли досягти фантастичних результа-тів... Нещодавно започаткували тренування з бігу. Ми знайшли чудового та активного трене-ра Вікторію. У неї купа цікавих ідей, наприклад, кожне бігове тренування проходить за новим маршрутом. Невдовзі додамо ще й плавання. Взагалі, ми відкриті для експериментів, будь-який тренер може запропонувати нам співпрацю, і якщо його варіант

виявиться цікавим, ми з радістю спробуємо.

– Слоган вашого клубу: «ЄБШ – це TRX. Бокс. Бар». Невже їжа настільки важлива, що ви вирішили її включити до назви?

– Відмінна форма залежить також і від здорового харчуван-ня. Відкрию вам секрет: наш бар навіть більший за тренажерний куточок. Тут ви не знайдете ні шкідливих жирів, ні цукру. Осо-бисто ж мені дуже подобаються салати у нашому барі.

– Як відпочиваєте? – Часто на відпочинок просто

немає часу. Буває так, що про-воджу по 12 тренувань на день, і потім сил вистачає лише на те, аби дістатися додому. Дуже люблю подорожувати, особливо теплими країнами. Одне з найбільших захоплень – серфінг.

Юлія Шум радить дівчатам і перукарню, і бокс

Тренажери TRX з’явилися наприкінці 90-х років, автор винаходу – американський військовий Ренді Хетрік. Аби підтримувати себе у формі, він вигадував різне обладнання, пристосовуючи все, що мав під рукою: пояс для кімоно, канати, нейлонові стрічки. TRX входить до так званого підвісного тренінгу – різновиду силового тренінгу, при якому використовують підвісні системи з мотузок або ременів. Вправи підвісного тренінгу одночасно тренують і розвивають силу, гнучкість, вестибулярний апарат, еластичність сухожиль і зв’язок навколо суглобів.

до теми

Олександр ПАВЛЕНКО

«Чемпіонський урок киянина» діс-тався уже і Пущі-Озерної. Тут, на території Державного управління справами, розташувався дитячий табір «Артек-Київ».

Хто не знає цю зелену оазу? Протя-гом кількох десятиліть цей чудовий куточок називали вотчиною колиш-ніх міністрів, депутатів, впливових чиновників. Фінансували з держ-бюджету. Після Революції Гідності держава звільнила цю територію від

мешканців, які, до речі, майже рік переїжджали. Цьогоріч, у червні на першу зміну

запросили 230 дітей (переселенці, з родин воїнів АТО, а також багатодітних сімей). А на другу, що розпочалася з 12 липня, приїхали вже 430 хлопчиків та дівчаток із багатьох куточків країни. І вони відкрили для себе… «Чемпіонський урок киянина». Є такий спортивний захід, нагадаємо. Урок провів майстер спорту між-

народного класу з фехтування, дво-разовий чемпіон світу, п’ятиразовий чемпіон світу серед військовослуж-бовців, чемпіон світу серед студентів,

чемпіон Європи, п’ятнадцятиразовий чемпіон та призер Радянського Союзу та України з фехтування Юрій Чиж. Урок почався з гімну «Чемпіонського уроку

киянина», який написала учениця Києво-Могилянського колегіуму Ганна Ткачук. Потім показали кінострічку «Молитва за гетьмана Мазепу», в якій Юрій Чиж бився на шаблях зі своїми вихованцями – май-страми спорту з фехтування. Звичайно, повчальною була педагогіка від спортсмена: про книжки, здоровий спосіб життя, про те, як треба рухатись до високої мети. Були розіграні призи. А головний – книгу Юрія Чижа «Моє життя – фехтування» – отримала Маша Федчук із Коломиї.

«Артек-Київ» зустрічав чемпіона уроки Юрія Чижа

Юрій Чиж (другий праворуч) серед однодумців

Фото автора

Кожен народ Європи в своїй національній кухні має якусь страву-символ. Україна міцно тримає прапор борщу. Угорці ніколи не подарують комусь право на гуляш, Польща без ка-пусняку не була б справжньою Польщею, французький рибний суп-буйабесс залюбки сьорбав навіть літературний комісар Ме-гре, назва овочевого шедевру Minestrone con Pesto звучить, як італійська пісня.

Звісно, країна, що дала світу невмирущий образ Дон-Кіхота, не могла не створити щось ви-датне і в мистецтві кулінарії, недарма ж Санчо Панса, вірний зброєносець славетного ідальго, так любив смачно попоїсти.

Спекотне небо Андалузії сти-мулювало куховарську науку до винаходів чогось холодного. Суп гаспачо, окрім прохолоди, дару-вав тілу ще й поживу, а душі – на-солоду. Спочатку це була страва пастухів та погоничів мулів, яка в доколумбові часи містила мі-німум складників: часник, хліб, оливкова олія, сіль та оцет. Зго-дом гаспачо органічно сприйняв томати, солодкий перець, зелень. Варіантів гаспачо нині безліч – як і у нашого борщу.

Спробуймо і ми побороти спе-ку іспанським рецептом.

Скибку білого хліба без ско-ринки замочуємо у холодній кип’яченій воді. Чотири великих зрілих помідори очищуємо від шкірки, ріжемо, видаляємо зер-нята. Два огірки також очищуємо від шкірки, у двох зелених солод-ких перців вирізаємо серцевину. Перець, помідори, одну середню цибулину, 2-3 зубки часнику, лис-точки базиліку та орегано дрібно ріжемо, разом із хлібом подріб-нюємо у блендері або старанно перетираємо у ступці. Ставимо на одну годину в холодильник. Додаємо 100 мл оливкової олії, 50-100 мл винного або запашного оцту, дрібку кайєнського перцю, солимо до смаку. Подаємо до столу дуже холодним, можна навіть з кубиками льоду. Якщо маса занадто густа, можна роз-бавити її додаванням крижаної води. Іспанці вживають цей суп із хлібцями, натертими часником. Гадаю, що наші пампушки добре поєднаються з гаспачо.

асорті22 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212 )

гороскоп | 1 – 7 серпня

ОВНИ, у сфері кохання – «перезавантаження», час

вписати нову главу в книгу роман-тичних захоплень, але не на сторо-ні, а з постійними партнерами, які вписуються в «стандарти» особис-того ідеалу.

ТЕЛЬЦІ, умови проживан-ня потребують прогресивних

змін. Час облаштовувати сімейне гніздо за власним смаком, підклю-чивши до роботи домочадців. Тоді укріплення (на майбутній рік) до-машнього тилу пройде ефективно.

БЛИЗНЯТА, рухливі, як ртуть, заявляйте скрізь про

себе, ловіть кожну мить буття, вона прекрасна і ляже безцінним капі-талом в скарбницю духовного до-свіду!

РАКИ, щедро вкладайте ресурси в улюблену справу,

не економте і зберігайте цілісність зі своїм «Я», незалежно від того, працюєте, творите, розважаєтеся. Кожна клітина єства має повно-цінно функціонувати.

ЛЕВИ виділяються серед юрби яскравістю, енергія б’є

невичерпним джерелом і їй неод-мінно слід знайти раціональний вихід.

ДІВИ, ви долаєте кармічний рубікон, тож більше усаміт-

нюйтеся, це не перетворить ваше буття на в’язницю, навпаки, медита-тивні «відключення» від реальності заряджають ентузіазмом, окреслю-ючи правильний шлях розвитку.

ТЕРЕЗИ, індикатором ду-ховного розвитку є приятель-

ський осередок. Те, що заслужили, те й отримуйте, якщо хтось не відповідає світогляду – розпрощайтеся і запов-ніть вакансію новим побратимом.

СКОРПІОНИ, кується кар’єрне майбутнє, ймовірні

кадрові ротації, зміна керівництва, виду діяльності, що піде на користь. Зрештою сокровенні задуми реа-лізуються, воздасться по заслугах(!).

СТРІЛЬЦІ, марафон по «розкрутці» персонального

іміджу на публіці у розпалі. З лег-кістю розправте крила і підніміться над рутиною повсякденності, тоді побачите, як зробити світ кращим, досконалішим, де немає зла.

КОЗЕРОГИ, життєва ди-наміка наповнена екстримом,

психологічний тонус на максимумі. Забудьте про спокій, і з радістю пірніть в шалений потік неперед-бачливих ситуацій.

У ВОДОЛІЇВ «перезаван-таження» партнерських

(шлюбних, ділових) взаємин. Доля посилає вам чарівних, благородних і впливових у соціумі союзників, тож намагайтеся укріпити стосунки.

РИБИ, у напруженій тру-довій вахті «перезміна», втім,

працювати з полум’яним ентузіазмом вам не звикати. Грійте чуба за кіль-кох, сил аж занадто, заробляйте гроші, крутіть службові романи.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

афіша: що, де, коли

Фото Ганн

и СМ

АЛЬ

Ведучий рубрики

Олег СМАЛЬ

У кожного - свій борщ

46

КИЇВСЬКА СТОРІНКА ЖИТТЯ ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО

28 липня о 19.00 в Галереї Висоцький дослідник київської старовини Михайло Кальницький прочитає лекцію, приурочену до Дня пам’яті легендарного музиканта, актора та поета. Во-лодимира Висоцького з Києвом пов’язують не тільки театральні гастролі та концерти у різно-манітних місцях: від наукових інститутів до заводських клубів і шкіл. Саме у Києві його коріння по батьківській лінії..

КІНО ПІСЛЯ ВІЙНИ

28 липня о 19.00 Pinchuk-ArtCentre розпочинає програ-му кінопоказів. Перший цикл «Проти забуття: кіно після вій-ни» відкриє стрічка Харуна Фа-рокі. Фільм «Картини світу та підписи війни» розповідає про фотознімки під час американ-ського бомбардування заводу у Німеччині 1944 року. Кожна кінопрограма PinchukArtCentre матиме окрему тему та куратора. Перший цикл куруватиме Ста-ніслав Битюцький – кінокритик, режисер, засновник інтернет-журналу Cineticle та керівник однойменного кіноклубу.

СЛІПІ ПРОГУЛЯНКИ МІСТОМ

28 липня о 19.00 в ІЗОЛЯЦІЇ від-будеться artist talk мисткині Аліси Олєвої (Лондон-Москва) на тему «Прогулянка як художня стратегія». Основний імпульс роботи Олєвої – дати можливість учасникам її перформансів побачити звичне та буденне крізь новий фільтр, опинитися зміщеними та загубле-ними, дозволити банальному та повсякденному перемішуватися з уявним та вигаданим. Використан-ня жанру прогулянки як художньої стратегії дозволяє запропонувати альтернативні погляди й підходи до такої буденної дії, як перемі-щення містом. На зустрічі Аліса розповість про свою мистецьку практику: переслідування людей, карту тиші, ходіння по колу, сліпі прогулянки, міські лавки та про те, як бути невидимим у місті.

МИТТЄВОСТІ ЛІТА «Миттєвості літа» — нова ви-

ставка в галереї «Парсуна», що по-єднує графіку та авторські ляльки українських художників. Автори, представлені на виставці, належать до різних генерацій, працюють в різних напрямах і є носіями різних ідей. Але дещо єднає настільки

різних художників у їхньому мис-тецькому досвіді, і насамперед – це графіка! Багатовекторні по-шуки і знахідки – мистецтво на папері – кожен митець трактує по-своєму, виявляючи власний шлях до гармонії зі світом.

МІСТИЧНА ГРАФІКА КСЕНІЇ БІЛАН

Персональна виставка графі-ки Кcенії Білан, Cognitio Rerum (Пізнання речей панцира) де-монструє світ своєї загадкової творчості киянам і гостям міста в креативному київському арт-просторі – KZ ART ROOM. Усі роботи об’єднані такими складо-вими, як магія прадавніх символів, алхімічна традиція, органічність природних форм і бездоганна естетика холодної зброї.

РОМАНТИКА АВІАТОРІВ

29 липня о 20.00 група AVIATOR виступить із сольною програмою «По небу» в Caribbean Club Concert Hall. Тріо AVIATOR — це класичний бойз-бенд, який виконує романтич-ні пісні й розбиває дівочі серця. За 12 років свого існування вони на-дихнули тисячі шанувальників на романтичні вчинки, адже головна

тема AVIATOR — любов. Їхні пісні сповнені ніжності. У композиціях групи гармонійно поєднуються чоловічі голоси й жива музика.

ВЕСЕЛИЙ НАСТРІЙ В АТМОСФЕРІ ЗАТИШКУ

30 липня о 19.00 у MONTE RAY concert-holl відбудеться найве-селіше й наповнене гострим гу-мором DOUBLE COMEDY SHOW. На гостей чекає літній суботній вечір у компанії переможців теле-візійного всеукраїнського проекту «Розсміши коміка», резидентів проекту «Бійцівський клуб», пів-фіналістів проекту «Comedy Баттл без границь», учасників « Одеської ліги сміху» і просто з одними із кращих коміків країни.

КОНЦЕРТ-ДЕМОНСТРАЦІЯ «ФЛЕЙТА СПІВАЄ»

30 липня о 15.00 в рамках ви-ставки «Де душа живе без страху» в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків пройде концерт-демонстрація понад 30 різних видів флейт та інших духових інструментів.

Збирати ціле сімейство флейт – це захоплення Валентина Іонова, члена Центра Таґора, дослідника мови бенгалі та співака, а також професійного програміста.

28 липня о 20.00 у Палаці «Україна» (Малий зал) можна подивитися комедію «Жінка на мільйон». Події розгорта-ються в передмісті Неаполя, де молодятам загрожує виселення з квартири у випадку неспла-ти боргів. Труднощі змушують їх зважитися на ризиковану авантюру,яка зрештою себе ви-правдовує, а глядачі мимоволі стають її співучасниками. Однак фінал ризикованої гри може дорого коштувати кожному з її організаторів, коли до них «у пастку» попадає пан Аттіліо, змушуючи всіх відкрити своє справжнє обличчя… Ризиковані ігри, несподівані повороти долі, сімейні драми, мозаїка емоцій і почуттів.

31 липня о 12.00 у Київському театрі «Актор» гратимуть інтер-активний спектакль для дітей від 3-х до 12 років Mouse street. Мюзикл поставлено по п’єсі Дюли Урбана «Усі миші люблять сир». Цей спектакль — повчаль-на казка. Які б перешкоди не стояли на шляху в щирого й світлого почуття, любов завжди візьме гору. «Усі миші люблять сир» — вічна історія любові Ромео і Джульєтти, органічно перенесена в світ, де живуть мишачі родини. Музика: Елвіс Преслі. Постановник: Театр «Ти-сячоліття».

театри

Реклама

Державна установа «Інститут еволю-ційної екології НАН України» оголошує про проведення вивчення попиту щодо передачі в оренду частини лабораторно-го корпусу площею 27,9 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 43 під складські приміщення строком до 01.06.2019 р. , за умови відшкодування орендодавцю вартості незалежної оцін-ки, витрат на розміщення оголошення, комунальних та експлуатаційних витрат та страхування об’єкта оренди. Орендна плата (без ПДВ) становить 90,61 грн. кв. м.

За інформацією звертайтесь за телефоном: (044)526 23 47.

23Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

Фото Степана СТЕПАНЕНКА

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

фотоконкурс «Вечірки» � «Київ – європейське місто»

Триває фотоконкурс «Вечірки». Компетентне журі, до складу якого увійдуть визнані фотомайстри, журналісти, представники громадськості, визначить найкращі знімки. Гран-прі конкурсу: одна тисяча гривень. Передбачені також заохочувальні премії. Найкращі роботи будуть відібрані для фотовиставки в центрі столиці.

Марія КАТАЄВА

Письменник, філософ, драма-тург, композитор, реформатор, освітянин, діяч національного визвольного руху, художник, актор та перший неєвропейський лауреат Нобелівської премії з літератури. Єдиний поет у світі, вірші якого стали гімнами одразу двох країн – Індії та Бангладешу. Здогадалися, про кого мова?

Звісно, це Рабіндранат Тагор. З його життям і творчістю киян знайомлять на виставці «Де душа живе без страху» в Музеї Ханенків. Показують експонати з міжна-родного архіву Тагора. Це світ-лини – Рабіндранат із родиною, у власному відкритому університеті на лоні природи Шантінікетан, у мандрах світом, на зустрічах із Ганді, Ейнштейном, Зігмундом Фрейдом та Роменом Ролла-

ном… Відчути його внутрішній світ допомагають репродукції малюнків – а малювати Тагор почав аж у 68 років! – та афориз-ми з творів. Для мешканців Індії та Бангладешу він так само, як Тарас Шевченко для українців, дав імпульс та згуртував націю, поширював гуманістичні ідеї.

Думки Рабіндраната не зали-шали байдужими й наших куль-турних діячів. До нього у дивом збереженій поезії «До кого го-ворить?» звертався Павло Ти-чина: «Рабіндранате – голубе! З далекої Бенгалії прилинь до мене на Вкраїну, Я задихаюся, я гину». Перекладів же Тагора на українську можна перелічити на пальцях: Миколи Бажана, Васи-ля Мисика, дипломата Віктора Батюка, який спеціально вивчив бенгальську мову, Леся Танюка, Дмитра Павличка.

Популяризацією спадщини видатного бенгальця в Києві

займається Центр Тагора, який ініціювала Мрідула Гош, де його шанувальники опановують бен-гальську мову, індійські танці та співи.

– Я з того ж міста, що й Тагор, навчалася в школі, яку заснувала його племінниця, моя родина вихована в цих традиціях, тож маю з ним духовний зв’язок, –зауважила Мрідула Гош. – Тагор був патріотом, але не схвалював різкий націоналізм, який може зашкодити іншим. Вважав, що будь-яку культуру треба шанува-ти та вчитися у кожної людини. Це суголосно вислову Тараса Шевченка – «Свого не цурайтесь і чужого научайтесь».

30 липня о 15.00 в рамках ви-ставки пройде концерт-демон-страція понад 30 різних видів флейт та інших духових інстру-ментів. Зокрема, відвідувачі по-чують індійське бансурі, бенгаль-ський банші з бамбуку.

Індійський Тарас Шевченко

книжкова полиця

Склала Оксана Баркіна

Кр

осв

ор

д «

Ве

чір

ки

»

По горизонталі: 5. Трос для піднімання вітрил. 7. Зліпок з гіпсу як наочне приладдя. 8. Різні форми (стани) того самого гена. 9. Сукупність вчинків. 10. Парламент у державі Ізраїль. 12. Невели-кий співучий птах. 13. Оцінка популярності політика. 18. Глибока непритомність (мед.). 19. Воля. 22. Спокуса. 25. Степова рослина (тирса). 26. У відправах іудейської та християнської релігій – славлення Бога. 27. Заняття дітей. 28. Високе дзеркало. 29. Відступ у першому рядку тексту. 30. «Я» (лат.).

По вертикалі: 1. Спеціальний альбом для марок. 2. Голова лицарського католицького ордену (Зах. Євр.). 3. Напрям за компасом. 4. Заклад, що збирає, вивчає, експонує, зберігає пам’ятки культури.

6. Пласка посудина, яку можна носити на поясі. 11. Фарби, розтерті на яєчному жовтку. 12. Лунатик. 14. Співучий птах родини в’юркових. 15. Шукана величина (матем.). 16. Забезпечує державну без-пеку України. 17. Вірш, що прославляє когось. 20. Складне й заплутане розгортання подій у худож-ньому творі. 21. Мінерал, використовують у радіотехніці, ювелірній справі. 22. Книжкове видання з відтворенням картин, фотографій. 24. Коштовний камінь.

1 2 3

4 5 6

7 8

9

10 11 12

13

14 15 16 17

18 19

20

21 22 23 24

25 26

27

28 29

30

Марія КАТАЄВА

«Вечірка» продовжує знайомити з виданнями, присвяченими нашому улюбленому місту. Сьогодні в центрі нашої уваги - книжки про історію київських вулиць і будинків.

ЯК ФОРМУВАЛАСЯ АРХІТЕКТУРА «Вулицями старого Києва» Автор: Ольга Друг Видавництво «Світ», 544 стор. Що: дослідження історичної забудови, що

існувала наприкінці XIX – на початку XX століть Для кого: для всіх, хто цікавиться будинками

в центрі міста, які збереглися з дореволюційних часів

«Фішка»: життя київських вулиць в усіх проявах: історія та осо-бливості споруд, домовласники і мешканці.

Дослідниця Ольга Друг не просто подає список будівель, а й розпо-відає про людей, які мешкали в них. Вона спиралася на архіви Музею історії міста Києва, де знаходяться ще не достатньо вивчені фонди фотографій і нотаток київських родин. Крізь архітектурний образ міста підкреслюється і його значення для нашої держави як осередку укра-їнської душі та культури, важливість збереження історичного центру.

У виданні змальовані історії будинків і вулиць Старого міста (Поділ, Верхнє місто), Липок і Печерська, Хрещатика, а також Нової забудови — Либідської дільниці (це вулиці Саксаганського, Велика Васильківська, бульвар Шевченка, Паньківщина). Давні й сучасні світлини, акварелі, літографії, гравюри, живописні твори — а в книзі використано майже 1000 ілюстрацій — допомагають сформувати цілісне бачення столиці України з понад тисячолітньою історією. На багатьох із них зображені не лише будівлі, а й їх жителі.

ЛЕГЕНДИ НАЙЗАГАДКОВІШОЇ ВУЛИЦІ

«Андріївський узвіз. Життя вулиці» Автор: Дмитро Шльонський Видавництво «Центр Європи»,

216 стор. Що: найповніша серед наявних ро-

ман-біографія Андріївського узвозу Для кого: для поціновувачів і дослідників цієї місцевості «Фішка»: курйози і випадки, пов’язані з цієї вулицею, а також

рідкісні фотографії і документи. Виняткова атмосфера Андріївського узвозу століттями приваблює

туристів і мешканців Києва. За легендами, саме звідси бере початок історія міста та навіть більше — Київської Русі. Директор Музею од-нієї вулиці Дмитро Шльонський зібрав всі відомі факти про минуле й сучасне Андріївського узвозу, починаючи з літописів і закінчуючи нинішніми диваками і оригіналами. Значну увагу приділено постатям, які тут мешкали і працювали: київському Вальтеру Скотту – Міхалу Грабовському, художнику Фотію Красицькому, доктору Феофілу Янов-ському, композитору Олександру Кошицю, родині Булгакових та іншим.

Чи правда, що на узвозі був власний клімат? Де знаходилися будинки розпусти та злачні місця? Чи з’являлися в Замку Річарда привиди,чи це були лише химери й горгулії? Що пов’язує Григора Тютюнника, Павла Житецького і Міхала Грабовського з Андріївським узвозом? Як мешканці переживали війну та окупацію? Як боролися з пожежами? Які фільми тут знімалися? На ці й багато інших запитань шукайте відповідь у виданні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР «Київ. Люди і будинки» Автор: Ігор Гирич Видавництво «Либідь», 432 стор. Що: знайомство з помітними будівлями та

іменами визначних осіб, які з ними пов’язані Для кого: для всіх, хто цікавиться «україн-

ським» обличчям міста «Фішка»: акцент зроблено на постатях, які

боронили самобутність Києва від великодержавної культурної експансії.Книжка не є путівником чи краєзнавчим дослідженням, вона радше

культурологічний есей про людей, які творили неповторну ауру нашого міста. Автор наголошує на особистостях, котрі формували обличчя Києва другої половини XIX– початку XX ст. Це гуманітарії, історики і громадсько-політичні діячі – всі, хто доклав зусиль, аби зробити Київ українською столицею (нагадаємо, це сталося лише в 1920-х роках): творили Центральну Раду, видавали українські газети і книги. Зокрема родини Грушевських, Антоновичів, Шульгіних, Косачів, Старицьких. При написанні історик користувався охоронними пам’ятками та дже-релами, присвяченими українському руху.

Книгу побудовано за топографічним принципом – від найстаріших районів до нових. Мандрівка починається з древнього Києва – Подола, Печерська. Не забуто й традиційних пам’яток – Софійського та Михай-лівського монастирів, Києво-Печерської лаври, їх внесок у скарбницю саме української культури. Також згадуються історичні околиці міста, Голосіївський ліс і лаврські скити. До видання увійшло близько пів-тисячі ілюстрацій – зображення будинків (не всі вони збереглися до нашого часу) та портрети людей, про яких йде мова.

Столиця в деталях

парк культури24 Вечірній Київ | 28 липня 2016 року | №30 (19212)

В. о. головного редактораМаксим Філіппов

Керівник творчої групи Леонід Фросевич

Заступник головного редактора Віталій Курінний

Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін

Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1,

вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93

E-mail: vk1906@ukr.netСвідоцтво:

КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б Тел.: 234-21-84, 234-27-39

Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com

Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34

Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

Замовлення: 47466 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також

ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції.

При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами.

Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607

Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

засновник: Київська

міська рада

facebook.com/vechirkanova

подія

Марія КАТАЄВА

До фіналу відбору міста-госпо-даря Євробачення-2017 вийшли Київ, Дніпро й Одеса. Столична влада розповіла представникам Європейської мовної спілки та НТКУ про готовність та можли-вості Києва до міжнародного пісенного конкурсу.

Київський міський голова Ві-талій Кличко розпочав із давньої історії столиці, яку за легендою понад півтори тисячі років тому заснували брати Кий, Щек та Хорив.

– Тут панує особливий дух, який відчують всі, хто приїде на Євробачення. Це дружнє євро-пейське місто, що має найкращі умови для проведення конкур-су, – зазначив він. – Ми маємо два аеропорти, 265 готелів, які можуть приймати до 25 тисяч людей, а також 140 музеїв, понад 4 тисячі історичних будівель в центрі міста, численні ресторани. Крім того, у нас є досвід прове-дення міжнародних заходів на високому рівні - це і Євробачення у 2005 році, і Євро-2012.

Основні локації для проведен-ня Євробачення-2017 презенту-вав заступник міського голови Олексій Резніков.

«При виборі ми виходили з таких головних вимог як безпе-ка, комфортність та зручність, а також можливість міста взяти на себе навантаження по підготовці до конкурсу. Головною ареною пропонуємо Палац спорту, де відбувалося і Євробачення-2005.

Він потребує реновацій, які місто готове профінансувати за умови передачі будівлі Палацу спорту в комунальну власність. Поряд, в НСК Олімпійському, планується облаштувати прес-центр, в зоні гостинності стадіону – Євроклуб, а на Троїцькій площі – Євромістеч-ко, де делегації представлятимуть свої країни», – повідомив він.

«Чотири основних об’єкта по-дії розташовані поряд, що дає можливість створити зону без-пеки – «містечко в місті», яке буде охороняти поліція. Тут є дві станції метро, кілька паркінгів та готелі», – звернув увагу Олексій Резніков.

Однак приблизно в той же час, що й Євробачення, в Києві, а саме в Палаці спорту, заплановано Чемпіонат світу з хокею. За сло-вами Олексія Резнікова, тривають

переговори з Федерацією хокею та Мінмолодьспорту щодо мож-ливості перенести ці змагання до іншого міста.

Тим не менш, столична влада підготувала й запасну локацію для облаштування арени – Між-народний виставковий центр на Лівому березі. «Він належить приватній компанії, яка готова змінити календар виставок заради пісенного конкурсу, – зазначив Олексій Резніков. – Тоді в місті буде дві основні зони проведен-ня Євробачення: МВЦ, де роз-містяться арена, прес-центр та НСК Олімпійський, біля якого розташується Євромістечко та Євроклуб».

Нагадаємо, місто-господаря Євробачення-2017 обіцяють ого-лосити 1 серпня в прямому ефірі телеканалу UΛ:Перший.

Марія КАТАЄВА

Телеканал UΛ:Перший разом із СТБ розпочинає підготовку до другого спільного національного відбору на Євробачення.

Прийом заявок від гуртів і во-калістів стартує 1 вересня. Саме з цього дня музичні співаки віком від 16 років зможуть завантажити заяв-ку з відео на сайті http://eurovision.stb.ua. Згідно з правилами, пісня

повинна бути оригінальною і ніде не звучати повністю або частково до зазначеної дати.

У жовтні-листопаді команда національного відбору проїде найбільшими містами України, де Костянтин Меладзе особисто прослухає всіх, хто подасть заявки на участь.

- Торік ми переглянули майже півтори тисячі аудіо- та відеозая-вок, відібравши до прямих ефірів 18 виконавців. Нині очікуємо ще більшу кількість артистів – як по-

чатківців, так і досвідчених. Хочеть-ся, аби національний відбір став не тільки стимулом для музикантів, а й щорічним музичним відкриттям для українців, - зазначив він.

Прямі ефіри національного відбору пройдуть в лютому 2017 року паралельно на телеканалах UΛ:Перший і СТБ. Переможець представить Україну на 62-му пісенному конкурсі Євробачен-ня саме з тією композицією, яка принесе йому перемогу у фіналі нацвідбору.

Де співатиме у Києві ЄвропаСтолиця запропонувала дві арени

«Вечірка» радить

Марія КАТАЄВА

«Писати про життя дружини Ген-ріха І і матері Філіппа І, французь-ких королів – майже зухвальство. Адже про неї ми нічого не знаємо. Ні дати смерті, ні місця останнього спочину. Навіть ім’я викликає сумніви», – зізнається на початку книги автор Філіпп Делорм.

У видавництві Laurus вийшов український переклад книги «Анна Київська. Дружина Генріха  I» французького науковця Філіппа Делорма. В історичному дослі-дженні йдеться про життя Анни Ярославни і на теренах Київської Русі, й у королівстві франків.

Про доньку Ярослава Мудрого залишилося мало відомостей. Знають напевно, що у XI столітті вона вирушила до Франції, аби побратися з королем.

  Попри те, Анна Київська – не-змінна ланка довжелезного роду Капетингів. Вона дала початок не тільки французькій королівській династії. Нині кров Анни тече в жилах майже всіх монархів Євро-пи: від Філіппа Единбурзького до Філіппа І Бельгійського – через Філіппа IV Іспанського: і всі троє – тезки її старшого сина.

Відсутність автентичних доку-ментів автор компенсує, розгля-даючи чималий масив досліджень про середньовічну Францію та Європу. У представленій в книжці біографії королеви деякі деталі не підтверджені, але близькі до істини, завдяки порівнянню зі схожими подіями того періоду. Спадкоємиця великої держави, освічена та емансипована жінка, Анна Київська була гідною коро-левою після смерті Генріха І 1060 року. І саме вона стала першим вузликом, що поєднав Францію та Україну майже тисячу років тому.

Директор видавництва Laurus Поліна Лаврова розповіла, що українське видання «Анни…» відрізняється ілюстраціями: «В оригіналі використали фотографії Софії Київської. Однак ми вирі-шили, що для нас це не так цікаво, як для французів. Тому запросили художника Олега Грищенка, який зробив інтерпретацію середньо-вічних мініатюр».

Презентація книги відбулася у Софії Київській, адже саме тут бувала Анна Ярославна. На стінах збереглися два її автографи – один, написаний до її від’їзду у Францію, і ще один, зроблений пізніше, – вже у статусі королеви. Тривалий час вважалося, що у Со-фії є й зображення родини Ярос-лава Мудрого з Анною. Однак, як запевняє заступник генерального директора заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, сучасні дослідження свідчать, що на цій фресці змальовано синів Володимира – Ярослава, Бориса з дружиною і Гліба. Тож як ви-глядала Анна Київська, можемо лише здогадуватися.

Зухвала книжка про дружину короляЗагадка Анни Ярославни

Реклама

Кілька тисяч українських «голосів» боротимуться за першість Заявки на конкурс прийматимуть з 1 вересня

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

На Софійській площі в рамках проекту «Битва міст», присвяченого відбору міста-господаря Євробачення-2017, кияни влаштували флеш-моб на підтримку столиці