Тема 13. Управління якістю продукції (послуг)

1.Поняття якості та її основні характеристики. Економічно оптимальна якість товару.

2. Система забезпечення якості товару на виробничому та національному рівнях.

3. Управління системою якості продукції на підприємстві та основні напрями його вдосконалення.

Основні показники (характеристики) якості продукції:

одиничні показники якості продукції, що характеризують певну специфічну властивість одиниці продукції;

загальні показники, що оцінюють якість усієї сукупної продукції підприємства;

комплексні показники якості, які відображають декілька властивостей одиниці продукції одночасно.

а) показники призначення виробу;

б) показники надійності;

в) показники технологічності;

г) показники транспортабельності;

д) показник стандартизації та уніфікації.

д) патентно-правові показники.

г) естетичні показники;

в) ергономічні показники;

б) екологічні показники;

а) економічні показники;

До групи комплексних характе-ристик До групи комплексних характе-ристик відносять показники, які відображають декілька властивостей продукції одночасно.

Так, для визначення якості (технічного рівня) знарядь праці можуть бути використані такі показники, як:

а) коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвід-мовність та ремонтопридатність;

б) питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

Рівень якості Рівень якості — це кількісна характеристика певного виду продукції, призначеної для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з відповідними базовими показниками зафіксованих умов споживання.

З метою раціоналізації процесу управління якістю про-дукції вважається за доцільним визначення абсолютного, відносного, абсолютного, відносного, перспективного та оптимальногоперспективного та оптимального рівнів якості виробів.

Вартість якості складається з двох груп витрат:

витрати на забезпечення якості продукції та витрати, пов'язані з незадовільною якістю продукції.

Першу групу витратПершу групу витрат називають ціною відповідності продукції вимогам споживачів. Вона охоплює витрати:

на виявлення чи запобігання браку, випробування та тестування;

на навчання та підготовку кадрів, складання звітів;

на вдосконалення технічних засобів управління якістю, здійснення контролю якості виробів тощо.

На всі ці заходи припадає близько 25% загальних витрат по забезпеченню якості або 5-6% обсягу товарообороту фірми.

Друга група Друга група — це „ціна невідповідності", коли робота не була виконана правильно з першого разу; ці витрати становлять в середньому для машинобудівних фірм не менше ніж 20% від суми продаж.

До реальної вартості цих витрат входять:До реальної вартості цих витрат входять: вартість витраченої сировини та витрати на

повторне виготовлення продукції; витрати на ремонт протягом гарантійного

періоду, оплата відрядження спеціалістам з гарантійного ремонту;

витрати електроенергії, амортизації обладнання;

витрати, пов'язані з прострочкою платежів за рахунками та плата за затримку поставок;

витрати на внесення змін у технологію та багато інших.

Внутрішньовиробничий контроль можна класифікувати за різними ознаками:

1) 1) за стадіями життєвого циклу об'єктаза стадіями життєвого циклу об'єкта — це контроль на стадії маркетингу, НДДКР, виробництва, підготовки об'єкта до функціонування, експлуатації, технічного обслуговування та ремонтів;

2) 2) за об'єктами контролюза об'єктами контролю - це контроль предметів праці, засобів виробництва, технології, організації процесів, умов праці, навколишнього природного середовища, параметрів структури регіону, документів, інформації;

4) 4) за виконавцямиза виконавцями — самоконтроль, менеджер, контрольний майстер, відділ технічного контролю, інспекційний контроль, державний, міжнародний контроль;

5) 5) за часом контролюза часом контролю — попередній, поточний, підсумковий контроль;

6) 6) за способом отримання та оброблення за способом отримання та оброблення інформаціїінформації - розрахунково-аналітичний, статистичний, реєстраційний;

7) 7) за мірою охоплення об'єкту контролюза мірою охоплення об'єкту контролю — суцільний і вибірковий контроль тощо.

Технічним контролемТехнічним контролем називається перевірка дотримання технічних вимог забезпечення якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов та факторів, що визначають необхідну якість.

Головне завдання технічного контролюГоловне завдання технічного контролю — постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у норматив-них документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови, що формують його. Успішне розв'язання цього завдання можливе за правильного вибору об'єктів та методів контролю якості.

Об'єктами контролю можуть бути усі Об'єктами контролю можуть бути усі компоненти виробничої системи: компоненти виробничої системи:

а) вхід (ресурси); б) сам виробничий процес;в) вихід (продукція).

На вході системи (підприємства) чи її На вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) об'єктами контролю мають бути:дільниць) об'єктами контролю мають бути:

якість вхідних основних та допоміжних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, окремих деталей та вузлів;

справність устаткування, пристроїв, робочого інструменту та контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких визначається якість продукції;

технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес;

відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певних робіт.

Контроль виробничого процесуКонтроль виробничого процесу має забезпечити повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів оброблення та складання виробів, загальної культури виробництва.

Контроль на виходіКонтроль на виході виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачеві або на наступну технологічну фазу (стадію) на тому ж підприємстві.

Залежно від конкретних завдань, що Залежно від конкретних завдань, що стоять перед технічним контролем, стоять перед технічним контролем, розрізняють:розрізняють:

профілактичний контроль, що має за мету попередження появи браку в процесі виробництва продукції;

приймальний контроль, який здійснюється з метою виявлення та ізоляції браку;

комплексний контроль, що одночасно розв'язує два завдання — профілактики та приймання;

спеціальний контроль, що розв'язує специфічні завдан­ня, наприклад, інспекційний контроль, контроль експлуатації продукції тощо.

З точки зору організаційних форморганізаційних форм виділяють такі методи контролюметоди контролю: суцільний, вибірковий, статистичний, летючий, інспекційний.

За характером контрольних операцій За характером контрольних операцій розрізняють: візуальний, геометричний, активний, пасивний контроль, лабораторний аналіз, контрольно­здавальні випробування.

За місцем виконання За місцем виконання контрольні операції поділяються на стаціонарні (здійснюються у спеціально обладнаних приміщеннях, лабораторіях) та змінні (здійснюються на робочих місцях самими працівниками або контролерами ВТК).

Головними завданнями стандартизації є:Головними завданнями стандартизації є:

створити, насамперед, систему нормативно­технічної документації, що визначає прогресивні вимоги до продукції, яка виробляється для потреб економіки, населення, оборони, експорту тощо;

установити вимоги до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

розвивати уніфікацію та типізацію продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

визначити норми, вимоги та методи у сфері проектування та виготовлення продукції з мстою забезпечення належної якості та недопущення невиправданої різноманітності видів і типорозмірів виробів однаковогофункціонального призначення;

забезпечити єдину технічну мову, систему класифікаторів техніко­економічної інформації, кодування продукції, форм і методів організації виробництва;

формувати єдину систему показників якості продукції, методів її випробування та контролю.

Стандартизація здійснюється за Стандартизація здійснюється за певними принципами:певними принципами:

урахування технологічних економічних та екологічних вимог, доцільності, корисності та безпеки виробу для виробника, споживача і держави в цілому;

взаємозв'язок та узгодженість нормативних документів на виробничому, регіональному, національному та міжнародному рівнях;

залучення до розроблення нормативних документів усіх зацікавлених сторін (розробник, виготовлювач, споживач, державні органи) та відкритість інформації щодо діючих стандартів з урахуванням чинного законодавства.

Сертифікат відповідності (сертифікат) є саме тим документом, який видається за правилами системи сертифікації для підтвердження відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам нормативно­технічної документації. На сертифіковану продукцію видається знак відповідностізнак відповідності, який реєструється, і за правилами, встановленими в даній системі сертифікації, підтверджує відповідність маркірованої ним продукції встановленим вимогам.

Державний наглядДержавний нагляд за дотриманням

стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації.

продукція виробничо-технічного призначен-ня й продукти харчування – на відповідність стандартам, нормам і правилам;

експортна продукція – щодо стандартів (норм, правил) чи окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);

імпортна продукція – щодо діючих в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, навколишнього середовища;

атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам до сертифікації продукції.

Загалом в історії розвитку документованих систем якості, мотивації, навчання та партнерських відносин можна виділити п'ять основних етапів п'ять основних етапів еволюції цього процесу.еволюції цього процесу.

Перший етапПерший етап збігається з періодом створення концепції наукового менеджменту, появою знаменитої системи Тейлора.

Другий етап управління якістюДругий етап управління якістю був започаткований у 20-і роки, минулого століття, коли були закладені основи статистичного управління якістюстатистичного управління якістю: розроблення перших контрольних карт (Вальтер Шухарт), перші поняття та таблиці вибіркового контролю (Г. Додж та Г. Ромінг) тощо.

Третій етап Третій етап характеризується обґрунтуванням концепції тотального концепції тотального контролюконтролю у 50-60-ті роки минулого століття. Засновником її був американський учений А.В. Фейгенбаум, який запропонував розглядати кож-ний етап у процесі створення виробу (а не лише його кінцевий результат).

Четвертий етап Четвертий етап розвитку процесу управління якісно припадає на 1970 — 1980 рр. Характерним для нього є перехід від тотального контролю якості (ТQС) до тотального менеджме-ту якості (ТQМ).

П'ятий етап П'ятий етап ефективного управління якістю продукції охоплює 1990-ті роки і триває до наших днів. Вважається, що в цей період відбувається поступовий перехід від всеохоплюючого (тотального) менеджменту якості до менеджменту на менеджменту якості до менеджменту на основі якості основі якості