ТЕМА 10

ПОТОЧНІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ

ПРОДУКЦІЇ

ПОНЯТТЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Витратами звітного періоду підприємства є або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умов, що ці витрачання можуть бути достовірно оцінені. Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків. Об'єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення витрат пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) коштів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Класифікаційна ознака

Вид витрат

1. Вид діяльності - операційні (основні); - інвестиційні; - фінансові

2. Аналіз витрат - від звичайної діяльності;- від надзвичайних подій

3. Відношення до підприємства

- внутрішні;- економічні

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Собівартість продукції. Грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Витрати підприємства відображають обсяг спожитих виробничих ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізацію добробуту власників у грошовому вираженні.

Структура собівартості – це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат.

КЛАСИФІКАЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Класифікаційна ознака Вид витрат

1. Економічний зміст - виробнича;

- реалізованої продукції

2. Рівень формування - індивідуальна;

- галузева

3. Розрахунковий період - планова;

- фактична

4. Особливості розрахунку - нормативна;

- кошторисна;

- оптимальна;

- бюджетна;

- середня (довідкова)

ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

До складу елемента «Матеріальні витрати» включа­ється вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й матеріалів, які використані як основні так і допоміжні в операційній діяльності, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії для технологічних та операційних цілей, будівельних матеріалів, запасних частин для ремонту основних та інших матеріальних необоротних активів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, інших матеріалів витрат тощо.До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна платня за окладами й тарифами, надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах передбачених діючим законодавством, премії та заохочення, компенсаційні виплати, матеріальна допомога, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на обов'язкове державне пенсійне забезпечення; відрахування на обов'язкове соціальне страхування; відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи. Сьогодні ці відрахування проводяться єдиним внеском на соціальне страхування відповідно класу ризику підприємства.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включа­ються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, витрати на транспортне обслуговування, плата за розрахунково-касове обслуговування, витрати на охорону праці, на проведення рекламних заходів, оплата мита та митних зборів, податки, обов'язкові платежі тощо.

ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості реалізованої продукції, поділяють на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Співвідношення умовно-постійних та умовно-змінних витрат називають структурою витрат підприємства.

МЕТОДИ ОБЛІКУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

У світовій практиці господарювання найбільш розповсюдженими методами є «директ-костингу» та нормативний метод розподілу постійних витрат.

У світовій практиці використовують два види директ-костингу:

1) метод змінної собівартості, або простий директ-костинг;

2) метод змінної та прямої собівартості, або розвинутий директ-костинг.

КОШТОРИС ВИТРАТ

Кошторисом виробництва називають усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період часу. Він складається за економічним принципом і необхідний для того, щоб мати реальне уявлення про ресурсну структуру витрат, що дуже важливо при аналізі чинників зниження собівартості продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути різним, залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ

Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, чия собівартість обчислюється. Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру продукції (штуки, тонни, метри тощо).Методи калькулювання виробничої собівартості продукції умовно можна поділити на такі види:1. Кошторисний метод передбачає, що до суми кошторису додають інші витрати, що відносяться до собівартості. 2. Метод підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів.3. Пофакторний метод враховує, що собівартість продукції визначають з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування.

МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СУКУПНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Метод

калькуляції

Сутність

1. Традиційний Проводиться співставлення витрат і доходів підприємства,

визначення точки беззбиткової роботи у якій доходи

дорівнюють витратам для оперативного аналізу витрат

2. Цільовий Спрямований на приведення собівартості продукції до рівня,

що забезпечує цільовий (плановий) рівень прибутку

підприємства від виробництва такої продукції за очікуваного

рівня доходів від її реалізації

3. Відповідно

життєвому циклу

товару

Передбачає ідентифікацію витрат (понесених або очікуваних)

із окремими етапами життя продукції, починаючи від

впровадження і завершуючи зняттям продукції з

виробництва

4. Поопераційний

(функціональний)

Обгрунтування та прийняття управлінських рішень щодо

цільової локалізації затрат підприємства для потреб моделі

управління його прибутком

УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ

Управління собівартістю – важливий елемент управління господарством, який передбачає цілеспрямований вплив на формування витрат, контроль за їх рівнем, економічне стимулювання зниження рівня цін.

За кожну складову з напрямків управління витратами відповідають певні структурні підрозділи підприємства, які розробляють заходи, що направлені на зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції

Зниження собівартості продукції – важливий чинник підвищення ефективності виробництва. Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити чинники, які обумовлюють це зниження.