№111 (2013)

Духовний наставник с.9

Хто вміє і відпочивати, і працювати? с.2

Молодь на «Зустрічній смузі» с.5

Незвичайна євангелізація с.3

Слідопити в Острозі с.6

Розлучення та повторний

шлюб с.10

Мукачево зміцнює сім’ї с.7

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

2 №111 грудень 2013 НадіїГолос

Слідопити з Ковеля, Володимир-Волинського, Но-воволинська та Львова зі своїми наставниками вирі-шили відвідати своїх ровесників з Закарпатті.

В п’ятницю побували на оздоровленні в басейнах Косиново. Купання в термальних теплих водах відно-вило сили після далекої дороги. Нас гостинно прийня-ли в мукачівській церкві Емануїл.

Слідопити приймали активну участь у суботньому служінні. Кожен клуб підготував презентацію про слу-жіння слідопитів у своїй місцевості. Для прославлення Господа лунали пісні, вірші, які виконували діти. На-ставники звернулись з проханням, до батьків та вчи-телів, організовувати клуби Шукачів пригод та Слідо-питів у своїй громаді. Це служіння сприяє кращому духовному і фізичному розвитку дітей.

Після смачного обіду взялися до місіонерської ро-боти! Діти вже потоваришували, тому роздати велику кількість християнських газет «Вічний скарб» і «Світло твого життя» для них було просто задоволенням. Мер Мукачева, який саме був в центрі міста, теж отримав нашу газету.

На вечірньому служінні слідопити вже були у селі Бобовище. Ділились досвідом роботи з дітьми, закли-кали молодь та батьків присвятити час дітям. Ну і зви-чайно смачна вечеря разом.

В неділю вранці все по-слідопитськи: підйом, ран-кова зарядка, роздуми над ранковими біблійними чи-таннями, сніданок. Екскурсія в Мукачівський замок за-лишила чимало вражень. На кінець поїздки залишили випробування фізичних сил — похід в дощову погоду.

Осінньої пори надворі холодно, сиро, часті дощі. Але ці осінні канікули були особливими для багатьох підлітків. Діти з нетерпінням чекають наступних зу-стрічей!

і працювати?

Світлана Савіна

Хто вміє і відпочивати,

3№111 грудень 2013 НадіїГолос

Олена Рябенко

Молодь проводить незвичайну євангелізацію

У Нововолинську молоді адвентисти проводять серед мешканців міста «незвичайну євангелізацію», закликаючи до здорового

способу життя.

«Євангелізацію» проводить спортивно-оздоров-чий клуб «Гедеон» на третьому поверсі церковного приміщення, що розташоване у центрі міста, праворуч від Міської Ради.

Клуб створений для молодих людей віком від 14 до 30 років, які збираються тричі на тиждень для про-ведення тренувань, гри у шахи, шашки, настільний те-ніс. Тут молоді адвентисти поєднують проповідь єван-гельської звістки та особисте служіння з поширенням серед ровесників здорового способу життя.

Поштовхом для організації спортивного клубу ста-ли роздуми над темою «Всебічне служіння здоров’я», яка розглядалася на річній нараді Західної конференції у листопаді 2012 року. Тоді міркували, як кожен член громади, і церква в цілому, може зосередити будь-яке служіння навколо Ісуса та Його місії. І коли пастор Євген Михайловський звернувся до зібраних з презентацією місіонерського проекту «Церква, як центр впливу», відгукнувся Олександр Лебідь, який вже впродовж багатьох місяців збирав у себе вдома молодих людей для спортивних занять. Саме він і запропонував ство-рити у церкві спортивно-оздоровчий клуб. Для цього у приміщенні церкви виділили третій поверх (горище).

Силами молодих людей змонтували підлогу, зро-били тимчасове освітлення, а також саморобні трена-жери та стіл для гри у теніс. Пізніше придбали у кредит спортивні мати, боксерські рукавички, грушу тощо. Усі хлопці, які займались у Олександра із задоволенням перейшли до приміщення церкви.

На даний час до цього служіння долучився Дмитро Жук, який разом з Олександром проводить тренуван-ня навчаючи прийомів самооборони. Дмитро привів своїх друзів — не адвентистів. Вони знайомляться з

церквою, зі Словом Божим, з принципами здорового способу життя.

Клуб «Гедеон» познайомив молодь та дітей Ново-волинська з клубом Слідопитів. Вони разом відпочива-ли на природі, брали участь у велопробігу, відвідували урочисті богослужіння.

У майбутньому клуб «Гедеон» планує провести по-казові виступи на подвір’ях біля багатоповерхівок, щоб привернути увагу підлітків до здорового способу жит-тя та християнських цінностей.

Можливо цей спосіб проповіді Євангелії дещо не-звичний для старшого покоління, але саме на цих тре-нуваннях молодь знайомиться зі Словом Божим. На кожному тренуванні пастор Церкви адвентистів сьо-мого дня Микола Рябенко подає для молоді цікаву та корисну інформацію.

Даша Шевчук

У Львові розквітла доброчинність

Доброчинний концерт у Львові 16 листопада допоміг слухачам відкрити свої очі і побачити велику матеріальну потребу братів та сестер.

У Святому письмі ми читаємо: «… а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити…» Об’яв. 3:18. Якщо ви це читаєте — то зір ви маєте! Та чи бачать дійсно ваші очі? Чи бачать вони нужденних чи дивляться зі скор-ботою та жалем на людей, які втомилися самостійно боротись за виживання? Чи бачили ви очі тих, хто втра-тив надію? Чи відчували ви їх погляд на собі? Коли Ісус був на нашій Землі Він казав, що бідних завжди буде-те мати із собою. І дійсно, — вони поруч, треба тільки придивитись і відгукнутись на їх потребу.

Щоб допомогти малозабезпеченим членам грома-ди Музичний відділ Західної конференції сприяв ор-ганізації доброчинного концерту. У програмі прийня-ли участь брати та сестри з громад м. Львова: Галина Книш, Ярослав Хаба, хор першої львівської громади,


Анжела Шевчук, Вікторія Михальчук, інструментальне тріо слідопитів на блок флейтах, вокальний квартет з першої львівської громади, гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.», сім’я Швайковських, ансамбль бандуристів «Срібні струни».

Громада співала, молилась та відгукнулась на за-клик допомогти малозабезпеченим братам та сестрам. На доброчинному концерті зібрали більше 4 000 гри-вень. Хай Бог благословить кожного, хто того вечора не був сліпим і байдужим, а відгукнувся та допоміг.

Войтко Діана

Місіонерський конгрес відбувся у Кузнєцовську

26 жовтня у громаді міста Кузнєцовська вперше було проведено християнський місіонерський

конгрес.

На допомогу членам кузнєцовської громади при-їхало близько двадцяти місіонерів із міста Сарни та села Берестя. Також, зі Львова прибув керівник Гло-бальної місії та Молодіжний керівник Західної конфе-ренції Віктор Власюк. Він представив усім присутнім план глобальної місії на Україні та розповів про єван-гельські програми і конгреси за кордоном.

Анатолій Поліщук, пастор громади міста Кузнєцов-ська, повідав дещо про історію церкви й місіонерсько-го відділу зокрема. На останок Андрій Терещук, пастор громади м. Сарни, презентував план проведення мі-сіонерського конгресу. Разом з тим показав, за допо-могою членів церкви, моделі поведінки у тих чи інших ситуаціях при розповсюдженні літератури. Протягом усього служіння лунало багато пісень та молитов на славу Богу.

По закінченню офіційної частини всі присутні під-кріпили сили смачним обідом. І вони стали їм у наго-ді, коли учасники конгресу попрямували виконувати свою основну місію — ходити від будинку до будинку та дарувати людям християнські газети, буклети і «Ве-лику Боротьбу».

Деякі місіонери відвідували хворих у лікарнях, да-руючи їм, окрім літератури, ще фрукти та квіти. Повер-нувшись до церкви, усі ділились своїми досвідами та враженнями у теплій дружній атмосфері.

Цей конгрес, завдяки Божій підтримці і небайду-жим людям, зміг охопити усе місто. І тепер ще більше жителів Кузнєцовська мають змогу познайомитись з Іс-усом, як своїм особистим Спасителем.

Людмила Шевчук

Кулінарні курси стали місіонерською програмою

для ковельчанЗ ініціативи помічника керівника Відділу здоров’я Людмили Шевчук, а також при сприянні пастора Володимира Мелися у першій ковельській громаді відбулися

кулінарні курси.

Лекції зі здорового способу життя читали: Олена Дудар — директор Новомосковського санаторію «Гар-монія», що у Дніпропетровській області та Людмила Білецька — лікар терапевт, яка багато зусиль прикла-ла для організації цих курсів. Практичні заняття з ве-гетаріанської кухні проводила шеф-кухар з Білорусії — Світлана Соловйова.

З 10 по 20 листопада курси щоденно відвідува-ли понад двадцять людей: серед них не лише члени церкви, а й люди, які вперше познайомилися з церк-вою Адвентистів та кухнею здорового харчування.

Курси стали духовною і практичною вісткою про Христа. Від того чим ми харчуємось залежить наше життя й здоров’я зараз, а також і вічність. Адже Слово Боже навчає, що ми храм Святого Духа, а хто понівечить цей храм того покарає Бог.

Даша Шевчук

У Луцьку творили добро5 жовтня в першій громаді м. Луцька доброчинний концерт збирав кошти для

дитячого притулку.

У концертній програмі взяли участь: хор місцевої громади, молодь з громади м. Торчина, та з другої Луцької громади, солісти з громади м. Володимира-Волинського та громади м. Шацька. Між виступами ведучий Олександр Коропець, розказуючи життєві іс-торії, закликав бути добрими в повсякденному житті: допомагати близьким, посміхатись один одному та бути дружніми.

По завершенню концертної програми були зібрані кошти для підтримки дитячого притулку, який вже дав-но знає, що Церква адвентистів сьомого дня є послі-довницею Того Ісуса, що чинив добро для нужденних.

В сучасному світі дуже популярним стало займатися доброчинністю. Благодійність, також доброчи́нність — безкорисливе надання допомоги потребуючим, які не є пов’язаними з благодійником. Кожна поважаюча себе «зірка», політичний діяч рано чи пізно знаходять кому вони можуть стати корисними. Вони будуть допо-магати дітям, хворим, бідним, цілим сім’ям та країнам. Та чи є щось нове на нашій землі? Звідки в людині це прагнення робити добро? Читаючи Євангеліє ми бачи-


мо Ісуса, Який чинив добро безкорисливо та повністю віддавався нужденним. І хто, як не Його діти будуть продовжувати цей шлях доброчинності?!

Андрій Левшевич

Львів’яни провели місіонерський конгрес

Делегати з міст Червоноград та Сокаль приєднались до львів’ян на місіонерському

конгресі 2 листопада.

Замість звичайних місіонерських вістей делегати ділились досвідами: виступив брат Анатолій із Черво-нограда, який поділився численними місіонерськими історіями служіння в лікарнях свого міста.

«Я поставив собі за мету, — розповідає Анато-лій, — здійснювати служіння в лікарнях Червоногра-да. Я планую час таким чином, щоб кожного дня від-відувати хворих, і за місяць двічі обходжу всі лікарні міста. Страшно йти до людей, бо не знаєш як і хто тебе прийме. Перед виходом молюся і прошу Господа бути зі мною. Переступивши поріг лікарні відчуваю, що страх зникає. Іноді люди не готові слухати нашу вістку і гонять мене. Я просто стою і кажу їм: «А я вас люблю». Відразу сварливі голоси замовкають і люди починають посміхатися. Це розтоплює їхні серця. Тоді вони вже охоче беруть газети, що я пропоную».

Після спільного обіду, всім роздали місіонерську літературу, яку розповсюджує церква Адвентистів: газету «Вічний скарб», книгу «Велика боротьба», ін-формаційний буклет про церкву та телеканал «Надія». Учасників розділили на групи і зорієнтували щодо ра-йонів, де вони повинні були розповсюджувати літера-туру.

Декілька годин по тому учасники знову зібралися в приміщенні церкви та почали ділитися позитивними досвідами про те, як Господь діяв через них, посила-ючи саме тих людей, котрі чекали доброї вістки. Були і невдачі, але в ці хвилини про них вже ніхто і не зга-дував. В черговий раз всі переконалися, що Господь перебуває з тими, хто прагне послужити Його справі. І на закінчення, звичайно, всі дякували Творцю за допо-могу у всьому, що відбувалося цього дня.

Продуктивний день додав впевненості тим, хто вперше здійснював місіонерську роботу.

Місіонерський конгрес — служіння, яке проводить-ся не вперше. За ініціативою Західної конференції по-дібні заходи проводяться і в невеликих містечках, які приймають делегатів з обласних і районних центрів. Цього разу місцем проведення конгресу була перша львівська громада.

Олександр Коропець

Молодь у Рожищі рухалась по «Зустрічній смузі»

Перша зустріч молодіжного клубу «Зустрічна смуга», на тему «Я це зможу» здивувала жителів міста воїнами в лицарських костюмах.

Поблизу кафе «Пломбір» у неділю 10 листопада перехожих зустрічали воїни в костюмах давнини. Авто і перехожі зупинялись щоб сфотографуватись і розпи-тати що саме тут відбувається. Так рекламували моло-діжну зустріч клубу «Зустрічна смуга» у місті Рожище.

Після вступу ведучого — Давида Головія, серед залу, як на битву, вийшли двоє відомих персонажів — Давид і Голіаф. Їх костюми (виготовлені власноруч) допомогли присутнім пірнути в атмосферу часів древ-нього Ізраїлю і зрозуміти, що в сутичці Давида і Голіафа переміг Бог.


Давид зміг зробити те, що на перший погляд, ви-давалося неможливим для усіх інших сильних і досвід-чених воїнів. Він переміг двометрового багатоборця з амуніцією і зброєю вагою 90 кг. Так і у нашому житті трапляються «голіафи» у вигляді сесій, іспитів, побуто-вих труднощів, конфліктів. Молодь на зустрічі сміливо погодилась з цікавим життєвим формулюванням: «Я ЦЕ ЗМОЖУ З БОГОМ».

Протягом зустрічі кожен мав змогу скуштувати різноманітні ласощі і отримати подарунки за участь в пізнавально-розважальних конкурсах, спонсором яких виступила Західна конференція Церкви адвентистів сьомого дня.

Олександр Коберник

В Острозі розпочався слідопитський рух

2 листопада координатор клубів слідопитів Західної конференції Олександр Коберник, слідопитський клуб «Пілігрім» громади м. Дубно на чолі з директором Анжелою Бронською та львівські слідопити «Клуб 12» із третьої громади відвідали місто Острог на запрошення керівника місцевої громади

Максима Малярчука.

Анжела Бронська провела урок у дитячому класі суботньої школи, Олександр Коберник сказав пропо-відь та провів презентацію клубної роботи.

Після обідньої перерви гості та підлітки місцевої громади провели слідопитське заняття, на якому ви-вчали Обітницю та Закон слідопитів, Гімн слідопитів, читали клубну книгу Артура Максвела «Путь к побе-де».

Служителі громади вирішили призначити відпові-дати за роботу ново утворюваного клубу Анну Цоліну. Вона — посвячений слідопит, пройшла курс навчання ступеня «Друг».

А вже 16 листопада Анна Цоліна, Мар’яна Цоліна, Владислав Синюк, Владислав Петрук, Маргарита До-рош та Алла Трофимчук самостійно провели перше су-ботнє слідопитське заняття.

Олександр Коропець

Волинь футболилаЗ метою пропагування здорового способу життя в Ковелі 3 листопада відбулась зустріч футбольних команд Ковеля, Привітного

і Камінь-Каширська.

Коли багато диваків біжать за одним м’ячем — це вже нікого в наш час не дивує, тому, що це гра під назвою футбол. Я б сказав не просто гра, а метод чи стиль здорового способу життя. Не просто бігти, я й думати — ось чого вимагає від учасника такий спосіб «часопроводження». Підтримуючи реформу здоров’я, в матчах приймали участь четверо пасторів, а ще двоє співпереживали за успіх заходу з трибун.

У футболі жорсткі правила, а якщо в грі приймають участь християни, то вимоги у рефері зростають. В на-шому випадку на першочергових умовах були поряд-ність і культура гравців, а результати матчів мали б усіх хвилювати найменше. Все пройшло чудово: захекані, спітнілі і радісні гравці команд отримали від гостинних ковельчан, незалежно від перемог чи поразок, супер приз — святковий обід. Добра справа — бігати, а коли це робити гуртом, то це ще й весело, а якщо залучати до колективного бігання за м’ячем ще наших прияте-лів, то справа стає безцінною в очах Бога. Коли «спорт без агресії», а «футбол без азарту», то це має вагу.

Ну що, зіграємо? Готуйте команду! Наступна зустріч у Луцьку.


Марія Шевчук

У Мукачеві дізнались як вирішувати проблеми в сім’ї

У першій мукачівській громаді 18 – 20 жовтня відбулася особлива зустріч для сімейних пар.

На цій зустрічі мали змогу побувати всі бажаючі з гро-мад Мукачева і району. Практичними порадами і пропо-відями ділилася сімейний консультант Лідія Нейкурс, яка з великим натхненням, не втомлювалася проводити се-мінари і відповідати на безліч запитань. Щодня слухачів не меншало, бо наші сім’ї хочуть бути щасливими і шука-ють вирішення проблем. В кінці кожної зустрічі був час присвячений запитанням і відповідям.

Організатори програми — подружжя Віталія та Ма-рії Шевчук, керівники Відділу сімейного служіння За-хідної конференції, мали можливість поспілкуватися з координаторами Відділу сімейного служіння місце-вих громад. Безліч досвідів, розказаних братами і се-страми, спонукували дякувати Небесному Отцю за ті чудеса, які Він звершує у житті наших родин і дітей, по молитві молитовних груп.

Хочеться висловити щиру подяку пастору першої громади міста Мукачево Володимиру Скибі і його дру-жині Ірині, всім братам і сестрам за гостинність і тепло-ту, яку відчули всі, хто перебував з нами всі ці дні. А та-кож групі кухарів, які з любов’ю приймали гостей.

Іван Крічфалушій

Місіонерський конгрес в Кричево змусив задуматись над

змістом життяМісіонерський конгрес зібрав близько 130 делегатів з с. Руське Поле, м. Тячева,

смт. Буштино та смт. Вишково.

Ця зустріч суботнього дня була приємною та ра-дісною для багатьох братів і сестер, які завітали в дім молитви Церкви адвентистів сьомого дня в с. Кричево.

Пісні і вірші молоді і дітей радісно звучали на богослу-жінні.

Проповідь Миколи Михайловського надихала кож-ного присутнього задуматись над змістом життя, і по-діями нашого часу, які свідчать про скорий прихід на-шого Господа.

Після служіння і коротенького обіду 50 чоловік, взявши в руки газети та книги «Велика Боротьба», «Дорога до Христа» та інші, пішли в сусідні села — Ко-лодно, Чумальово, Драгово, Дулово і Теребля. Ця по-дорож та служіння нас не розчарували тому, що ми дійсно бачили супровід нашого Бога і багато людей, до яких ми заходили з усмішкою зустрічали нас і дякували за нашу працю, та за хороші змістовні газети і книги. Всього було подаровано 80 книг «Велика Боротьба».

На вечірньому богослужінні, коли всі ділились сво-їми досвідами, ми зрозуміли, що ще мало попрацюва-ли на цій території, тому що багатьом місіонерам за-бракло книг для зацікавлених мешканців. Єдине, що можна було зробити у цій ситуації — записати їх адре-си, щоб обов’язково занести їм книги.

В нас є хороші друзі з якими можемо спілкуватися досліджуючи слово Боже. Молимось за них і віримо, що в цих селах Господь має ще багато своїх дітей, тих, які будуть в Його церкві і в Його царстві.

Олександр Волошин

Місіонерський конгрес у Ратно став відповіддю на молитви

На місіонерському конгресі 50 делегатів навчалися, як ефективно ділитися Євангелієм

з оточуючими.

12 жовтня брати і сестри, діти і приятелі із Ратнів-ського району зібралися разом на богослужіння для того, щоб подякувати Богові за благословення, за вро-жай фізичний і духовний, а також просити, щоб Гос-подь прилучив багато «колосків» до Своєї Церкви в на-ступному році. Особливу молитву звершили за те, щоб Господь дарував громаді місіонерів.

Як відповідь на молитву, 16 листопада близько 50 братів і сестер із Ковеля, Камінь-Каширська, Раків-Ліса, Ратного і Заболоття об’єдналися для проведення місіо-нерського конгресу в Молитовному будинку в смт. Рат-не по вул. Нова, 11.

Під час ранкового суботнього богослужіння пасто-ри Микола Михайловський, Олександр Савчук, Павло Чобан розповіли, як ефективно ділитися Євангелієм з оточуючими. Після натхненних проповідей громада за декілька годин обійшла смт. Ратне, роздавши по до-мівках багато газет, а також близько 100 книг «Велика боротьба». Жителі містечка погодилися і надалі читати духовну літературу. Деякі з них виявили бажання, щоб їм налаштували для перегляду телеканал «Надія».

Після обіду учасники конгресу зібралися на вечірнє богослужіння, на якому ділилися місіонерськими до-свідами, дякували Богові, що Він послав їм на зустріч людей, які хотіли слухати Боже Слово.

В січні 2014 року ковельська громада на чолі з пас-тором Володимиром Мелисем планує провести єван-


гельські зустрічі в смт. Заболоття, Ратнівського району, а також в смт. Ратне.

Галина Мелись

У Берегово не лише молились за сиріт, а й подарували їм свято

10 листопада, у день молитви за сиріт, молодь громади Ужгород-2 спільно з групою студентів місцевого університету організували поїздку

до Берегівської школи-інтернату.

У цей день, вихованці школи мали можливість спі-вати християнські пісні, прослухати цікаву повчальну історію, пограти в рухливі ігри і, звичайно, — отримати подарунки.

Це все принесло світло у їхні сірі будні інтернатсько-го життя. Кожен учасник, побачивши оченята цих дітей, зможе проаналізувати своє життя і зробити висновок: роблячи добро іншим — ми зможемо стати щасливими самі.

Олександр Коберник

Слідопитське урочисте богослужіння відбулось у третій

львівській громадіУрочисте суботнє богослужіння у третій громаді провели слідопити клубу «Клуб 12» разом із координатором клубів слідопитів Західної

конференції Олександром Коберником.

На ранковому богослужінні 16 листопада на при-кладі навчального матеріалу для слідопитів була ска-зана проповідь про гостинність. Слідопити місцевого клубу на музичних інструментах прославили Господа. Після богослужіння, між Олександром Коберником та старшим пресвітером громади Богданом Кушинським, відбулася розмова про плани та перспективи розвитку місцевого клубу, підтримку служіння директора клубу

Ярослава Хаби. А ввечері ансамбль слідопитів на блок-флейтах взяв участь у благодійному концерті, що був організований керівником музичного відділу Західної конференції Дариною Шевчук у приміщенні першої львівської громади. На цьому урочистість для «Клубу 12» не була завершеною: слідопити відвідали двох сво-їх хворих друзів.

Ольга Ношин

Головне знати, що В.А.Ж.Л.И.В.О

Молодіжний гурт з третьої львівської громади виступив за межами церкви.

18 листопада гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.» представив двогодинний концерт для відвідувачів кафе «Витанія». Того вечора прозвучали багато авторських пісень, а та-кож відомі молодіжні адвентистські пісні — коли зву-чала пісня «Як олень прагне до потоків», у залі почали підспівувати.

Кафе «Витанія» належить парафії Греко-католиць-кої церкви і розташоване на подвір’ї храму. Адвентист-ський гурт був запрошений у рамках проекту «Вечори живої музики».

Гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.» існує більше року, у його складі: Ярик Коберник — вокал, акустична гітара; Таня Рудковська — саксофон; Василь Дзіковський — елек-тро гітара; Міша Баглай — бас гітара; Андрій Ношин — ударні.


Духовний наставник

€ 0,44

«На дворі осінній, сонячний день 18 листо-пада, велика кількість людей зібралася на тра-урне служіння, щоб провести в останню земну дорогу шанованого пастора — ветерана Петра Івановича Подоліна. Лунають похоронні зву-ки духового оркестру. На очах у всіх присутніх сльози і печаль. Звучать теплі слова проповід-ників… А мені пригадалися далекі 80-ті роки. Коли ми, три подруги, — Галина, Ліда і Світлана, зацікавилися вченням адвентистської церкви.

Нас познайомили з Петром Подоліним. Що це була за людина? Великий місіонер, освіче-ний, добре знаючий Святе Письмо, надійний, жертовний і щирий християнин. Для нього не було ніяких перешкод — чи дощ чи негода, заві-рюха, мороз — він завжди був готовий йти про-повідувати Вічне Євангеліє.

Він переконував нас із Слова Божого, що ми потрапили до Божої істинної Церкви. Чесно признаюсь, деколи його наполегливість нас на-віть трохи дратувала. Якось, в одну із субот, ми вирішили втекти з Рівного, від опіки Петра Іва-новича в Костопіль до Лідиної матері. Там ми планували сходити на богослужіння в церкву. Виїхали в п’ятницю на вечір, і були раді, що на-решті змогли втекти від Подоліна.

Зранку, коли почали збиратись на служіння раптом почули стукіт у двері, а коли відчинили, на превелике наше здивування, побачили на порозі Подоліна. Ми були шоковані. Звідки він дізнався, що ми тут, ніхто не знав про цю по-їздку. Ми тримали все в таємниці. Однак його відкрита щира посмішка роззброїла нас. Впро-довж цілого дня він опікувався нами, як квочка опікується маленькими курчатами. І так впро-довж всього життя. Після нашого хрещення Петро Іванович почав навчати, як свідчити про Христа. А потім об’єднав всіх в місіонерську гру-пу.

На чолі з Леонідом Кулінічем і Петром По-доліним ми об’їздили і обійшли все Полісся. В 1985 році в рівненську громаду був призначе-ний пастором Віліс Нейкурс. Він продовжив мі-сіонерську працю на Рівненщині. Бог оберігав нас, благословляв і дарував нам дорогоцінні душі, які приймали Христа, як свого особистого спасителя.

Сьогодні уста проповідника Божого Слова, Петра Івановича, вже мовчать. Спокійно спочи-вай від земних трудів, наш дорогий духовний наставник! І до зустрічі при приході Господа на-шого Ісуса Христа. А нам, твоїм учням, потрібно ще йти і свідчити про Бога, розповідати так, як навчав, ти — наш духовний батько».

Галина Бабій

Подолін Петро Іванович народився 20 вересня 1920 р. у Молдові. В 11 років почав навчатися столярній справі (багато кафедр, які стояли у наших молитовних будинках були зро-блені його руками). Саме з цього віку почалося його само-стійне життя. У юному віці він повірив у Господа Ісуса, хоча відчував сильний спротив з боку рідних та батька. Працював книгоношею у Молдові та у м. Бухарест (Румунія).

У 1938 р. заключив заповіт з Богом через водне хрещення у Церкві адвентистів сьомого дня.

Під час Другої світової війни служив ад’ютантом. Потому проживав у м. Луцьк, де познайомився і одружився з Анною Лукашівною Павлюк. У них народилися син Віктор та донька Лілія.

У 1956 р. Петро Іванович разом з дружиною був поклика-ний на євангельське служіння в Церкві адвентистів сьомого дня. Він виконував служіння у с. Княже, Волинської області. У 1960 р. був скерований на служіння у м. Рівне і Рівненську область, де виконував служіння до 1973 р. 1973 – 1976 рр. звершує служіння у Хмельницькому, але місцева влада не давала можливість приписати там сім’ю і тому він змушений був повернутися назад до Рівного. З 1977 р. по 1983 р. знову виконував служіння пастора у м. Рівне. Саме в цей період у віці 24 років від хвороби помирає його дочка Лілія. У 1993 р. помирає і син Віктор.

Вийшовши на пенсію по віку, Петро Іванович не сидів вдома, але виконував служіння у м. Костопіль та м. Сарни, Рівненської області. Подібно як і в дитинстві, коли він роз-повсюджував літературу у Молдові та Румунії, так і в пенсій-ному віці він залишається книгоношею і проповідником, але вже в українському Поліссі. Весілля, похорон, народження дитини, хрещення чи інші події в житті громад або окремої сім’ї — Петро Іванович завжди знаходив час для підтримки. У нього як і у інших проповідників того часу був один девіз: «Вперед!» Петро Іванович попереду з Біблією в руках, а бра-ти з духовими інструментами, сестри з «Псалмами Сіону» йшли за ним, щоб проповідувати про Христа, Спасителя світу.

В останні роки життя, коли він став немічним і не міг са-мостійно відвідувати богослужіння, він жив однією думкою: як донести вістку спасіння іншим людям.

17 листопада 2013 р. у віці 93 років Петро Іванович упо-коївся в надії на скорий прихід Ісуса Христа і воскресіння по-мерлих в Ісусі для вічного життя. Цього дня з ним прийшли попрощатися онуки Сергій та Олег з сім’ями, рідні, сусіди, брати і сестри по вірі з Рівненщини та Волині.

Некролог

Адміністрація Західної конференції та редакція газе-ти «Голос надії» висловлюють щирі співчуття роди-ні та близьким. Нехай Госопдь стане вашою потіхою

у цей нелегкий час.


«За даними експертів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН Украї-ни, цьогоріч кількість розбитих сімей стала ще біль-шою — майже кожна третя пара. Україна разом з Росією і Бєларуссю лідирують за кількістю розлучен-ня на тисячу населення у Європі»1. А це розбиті надії на щастя, нещасні діти, що страждають безвинно. Як наслідок, у сучасному світі величезна кількість дітей ростуть у неповних сім’ях, що призводить до зростан-ня злочинності серед неповнолітніх, алкоголізму, нар-команії, а також до абортів у ранньому віці.

Нова стара проблемаЗникнення культурних заборон на розлучення у

суспільстві поставило церкву перед необхідністю по-новому осмислити дану проблему з богословської та пастирської точки зору. У 2012 році Рада Євангель-ських Протестантських Церков України, усвідомлюючи всю складність цієї проблеми, декларує: «Статисти-ка абортів, розлучень, падіння народжуваності, не-повних сімей, рукоприкладства у шлюбі, алкоголізму, наркоманії, самогубств серед підлітків, криміналіза-ції шкіл, позашлюбного співжиття, падіння освіче-ності свідчить про глибоку кризу в суспільстві.

Ми категорично не сприймаємо і не підтримує-мо фальшиві «цінності», що нав’язуються засобами масової інформації, на зразок «вільного кохання», ле-галізації розпусти, сексуальних збочень, наркотиків, культивування нетерпимості, наживи, невігластва, антисемітизму, ксенофобії, неповаги до національ-них та християнських святинь»2.

1 Gazeta.ua від 14.06.13 (http://gazeta.ua/articles/life/_v-ukrajini-kozhen-tretij-shlyub-rozpadaetsya-za-rik-dva/435442)

2 Декларація Ради Євангельських Протестантських Церков України «Про захист моральних та сімейних ціннос-тей» від 28.09.2012 (http://repcu.org/?cat=4)

Засмучує те, що кількість розлучень серед переко-наних християн досягає показників розлучень у невіру-ючому світі. У наші дні розлучення вважається загаль-ноприйнятим, майже в кожній церкві можна зустріти розлучених людей, причому не тільки серед прихожан, а й серед пасторів та дияконів церкви. Цінності шлюбу зруйновані дощенту. Часто можна почути і такі розмір-кування: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мт. 7:1). (У початковому євангельському контексті мова йде про те, що тих, хто осуджує судитиме Бог. У популярному ж розумінні вислів перетворився на мовчазну згоду: «Не суди мене, і я не буду судити тебе».) Якщо хтось вирішує розлучитися, це його або її особиста справа, і, критикувати людину ні в якому разі не можна. Більше того, раз Євангеліє — слово благодаті, треба будь-якою ціною уникати законництва. Вимагати від людей зали-шатися перебувати у жахливому шлюбі всупереч їхнім бажанням, — значить нав’язувати їм суворий закон, що суперечить духу любові... Такі міркування приво-дять до катастрофічних наслідків.

Існує також і інша сторона цього питання, напри-клад: якщо жінка-християнка кинула свого чоловіка-християнина, втекла від нього і якийсь час жила в роз-пусті, врешті-решт залишилася самотньою або більше того, потім вийшла заміж, то чоловік-християнин, ки-нутий нею, повинен залишатися довічним євнухом до самої її смерті. Таких поглядів притримувались Гарольд Сайтер а також д-р. Теодор Епп.3

Ми дослідимо, що говорить Новий Заповіт на раху-нок розлучення?

Про розлучення прямо говорять п’ять важливих новозавітних уривків: Мк. 10:2-12; Мт. 19:3-12; Мт. 5:31-32; Лк. 16:18; 1 Кор. 7:10-16. Розглянемо їх по черзі.

Марка 10:2-12«2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи:

Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити? 3 А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам? 4 Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розвідного, та й відпустити. 5 Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь. 6 Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 7 По-кине тому чоловік свого батька та матір, 8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. 9 Тож, що Бог спарував, людина нехай не роз-лучує! 11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.

3 Др. Питер С. Ракман Брак, Развод и Повторный Брак

Майже в кожній церкві можна зустріти розлучених людей, причому не тільки серед прихожан, а й серед

пасторів та дияконів церкви. Цінності шлюбу зруйновані дощенту.

Розлучення та повторний шлюб

Руслан Бабій

У сучасному суспільстві спостерігається тенденція знецінення інституту шлюбу. Сім’ї відводиться незначна роль. У результаті цього багато молодих людей не бажають укладати шлюб, а ті, хто все-таки

створили сім’ю, при різних труднощах або непорозуміннях з легкістю розлучаються.


12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона». (Мк. 10:2-9,11,12)

1. «Ісус апелює не до Закону Мойсея, а до пер-винного наміру Бога, який описано у розповіді про створення світу. «На початку» Бог створив чоловіка і жінку, як одне для одного (Бут. 1:27) і проголосив, що їхній союз зробив їх «єдиним тілом» (Бут. 2:24). Важли-вість цього останнього моменту підкреслюється в Мк. 10:8, — екзегетичних коментарях Ісуса до Бут. 2:24, де він знову говорить про «єдине тіло». Сексуальний зв’язок у шлюбі не просто задоволення особистого апетиту (як їжа), але з’єднання двох людей, — фізичне і духовне. Він створює те, що символізує, і символізує те, що створює. Сексуальний союз чоловіка і жінки на-роджує непорушний зв’язок»4.

2. Далі Ісус робить аподиктичне ствердження: «Тож, що БОГ спарував, ЛЮДИНА нехай не розлучає!» (Мк. 10:9). Бог єднає, грішна людина роз’єднує.

3. Фарисеї запитують Ісуса з приводу правила щодо розлучення, однак Ісус переформульовує про-блему, апелюючи до книги Буття, в світлі якої слід роз-мірковувати про шлюб. Хоч навіть в якомусь вузько-му сенсі розлучення дозволене, — однак осмислення його в категоріях, запропонованих Ісусом, показує: воно суперечить задуму Бога щодо людей.

4. Особливо вражає фраза «…хто розлучиться з дружиною і одружується з іншою, той чинить пере-люб із нею». Перед нами принципово нова концепція перелюбу: адже в єврейському Законі і традиції, пе-релюб — це крадіжка у чоловіка його власності, дру-жини.5 Відповідно, перелюб можна вчинити тільки проти чоловіка, бо сам чоловік не буває сексуальною власністю дружини. Ісус же змінює правила гри. Всьо-го лише однією фразою Ісус створив таку можливість і тим самим зробив дружину в даному відношенні рівною чоловікові. Він не тільки заборонив чоловікові розлучатися з дружиною, а й надав їй постійне і непо-рушне право на чоловіка, як на свою сексуальну влас-ність. Надалі сексуальна свобода чоловіка не повинна бути вище сексуальної свободи жінки.6

Матвія 19:3-12 «3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, за-

питали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої? 4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоло-віком і жінкою? 5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, 6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 7 Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа роз-водового, та й відпускати? 8 Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дру-жин ваших, спочатку ж так не було. 9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одру-житься з іншою, той чинить перелюб. І хто одружить-ся з розведеною, той чинить перелюб. 10 Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не до-бре одружуватись. 11 А Він їм відказав: Це слово вміща-ють не всі, але ті, кому дано. 12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх

4 Річард Хейз. Єтика Нового Завіту. ББИ, 2005 г.5 Countryman 1988, 147-167, особливо 157-159.6 Countryman 1988, 175.

люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Цар-ства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить». (Мт. 19:3-12)

1. «Чи дозволено дружину свою відпускати з причи-ни всякої?» — це алюзія на спір між різними рабіністич-ними школами, що згадуються в Мішні:

a. Школа Шаммая каже: чоловік не має права розлучатися зі своєю дружиною, якщо вона не пору-шить подружньої вірності, як написано: «Тому що зна-ходить у ній щось гидке».

b. Школа Гіллеля каже: [Він може розлучитися з нею], навіть якщо вона погано приготувала їжу, як на-писано: «Тому що знаходить у ній що-небудь проти-вне».

c. Школа Акіба каже: навіть якщо він знайшов жінку красивішу за неї, як написано: «Якщо вона не знайде ласки в очах його»7.

Ісус дає чітку і пряму відповідь, яка закінчується ствердженням: «Бог створив чоловіка і жінку одним ті-лом, і людям не можна цей союз розривати (Мт. 19:4-6). Тут його позиція навіть суворіша за позицію школи Шаммая.

2. Далі фарисеї заперечують, апелюючи до Повт. 24:1, «Як же Мойсей ЗАПОВІВ давати листа розвідно-го...?» У відповідь Ісус висловлює звинувачення (поста-нова Мойсея була, як поступка через їх жорстокосер-дя) і фактично погоджується зі школою Шаммая: «Хто дружину відпустить свою не з ПЕРЕЛЮБУ і одружиться з іншою, чинить перелюб» (19:9).

Що таке перелюб?Існує три версії трактування слова ПЕРЕЛЮБ.a. Перша версія: «перелюб» — це подружня зра-

да, незаконний сексуальний зв’язок дружини з іншим чоловіком. Або, оскільки в грецькій мові поняття «пе-релюб» могло охоплювати досить різні форми пору-шення сексуальної пристойності, мова може йти про якусь сексуальну нескромність. У такому трактуванні позиція Ісуса досить близька до трактування школи Шаммая.

b. Друга версія: «перелюб» — це не подружня зрада, а дошлюбний сексуальний зв’язок. У даному випадку застереження відноситься до ситуації, яка описана в Повт. 22:13-21, де чоловік виявляє, що його наречена не зберегла цнотливість. Тоді незрозуміло, чому Матвій вважає розлучення допустимим на під-ставі дошлюбної розпусти, а не на підставі подружньої зради.

c. Третя версія: «перелюб» — це шлюб всередині родини, між родичами, який заборонявся єврейським Законом (Лев 18:6-18) У елліністичному світі їх дозволя-ли, але євреї бачили тут інцест.

Закінчення читайте у наступному номері.

7 М. Гитин 9:10. См. перевод в Danby 1933, 321.

Хоч навіть в якомусь вузькому сенсі розлучення дозволене, — однак осмислення його в категоріях, запропонованих Ісусом, показує: воно

суперечить задуму Бога щодо людей

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected] Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників

Місіонерські конгреси:7 — Луцьк-1, Торчин, Затурці, Рожище.14 — Торунь, Хуст, Велятино, Данилово,

Олександрівка.14 — Млинів, Демидівка, Дубно.

4–5 — Річна нарада Західної конференції. м. Львів.

7 — Флеш-моб, молодіжна зустріч. 19:00 Луцьк-1. Додаткова інформація у Олександра Коропця.

13–15 — Молодіжний уїк-енд. Санаторій «Сонячні карпати». Спікер — Ро-ман Проданюк. Вартість до 7.12 300-360 грн. Реєстрація за тел.: (098) 780 17 81 Ангеліна Кормош.

31.01 — Молодіжна зустріч Нового року. Арт-кафе «Бамбетель» м. Львів. Реєстрація за тел.: (063) 649 54 89 Ярик Коберник.

ким чином, щоб ці плани не по-шкодили Його слухняним дітям, які довіряють Йому» (Коментар АСД ЄГУ на Йова 38:11 с. 1141).

99. Хто є представни-ком Христа на землі?

«Святий Дух — представник Христа, не маючи людської по-доби Він не незалежить ні від чого. Обмежений людським ті-лом Христос не міг бути при-сутнім усюди. Тому Він повинен був піти до Отця, а для добра учнів спорядив Духа Свято-го продовжувати Свою роботу на землі... Через Духа Святого Спаситель буде доступним для кожного» (Христос надія світу, с.669).

А ви знаєте, що...

... Елен та Джеймс Уайт зажди відкладали свою роботу, коли люди потребували їхньої допо-моги. По можливості, вони запасались продуктами, щоб розділити їх з нужденними сім’ями; іноді, за-ради цього вони подорожували за сотні миль. Одного разу Еллен відвідала аукціон, щоб придбати усе не-обхідне для нужденних. В їхньому домі часто збирались жінки, шили одяг для бідних ро-дин, і часто затримувались з ро-ботою до півночі. Еллен говори-ла про цих жінок так: «Вважаю, що ніколи не було більш щасли-вих трудівників, ніж ці дівчата того вечора».

97. Що найважливіше для вивчення?

«Відкриття, яке Бог дає у Сво-єму Слові, — дане нам для ви-вчення. Ми можемо прагнути зрозуміти це відкриття. Проте, нам не слід виходити за його межі» (Свідоцтва для церкви т.8 с.279).

98. Що означає повсюд-на присутність Бога?

«Нічого у всьому всесвіті не від-бувається без відома Всюдису-щого Бога. Кожна подія люд-ського життя відома нашому Творцю. І хоч сатана постійно розробляє свої гріховні плани, наш Господь направляє все та-

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: [email protected]

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують

значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість

людей до Нього...” Елен Уайт

На обкладинці — клуб Слідопит на канікулах в Мукачево, місіонерський вихід у місто.

№111 (2013)

Spiritual