Тема 9. Приватизаційне інвестування

1. Поняття та ознаки приватизаційного інвестування.

2. Законодавство про приватизацію.

3. Об’єкти приватизації та приватизаційного інвестування.

4. Суб’єкти приватизації та приватизаційного інвестування.

5. Порядок приватизаційного інвестування та способи визначення інвестора-

покупця.

6. Угоди приватизації.

7. Відповідальність за порушення порядку приватизаційного інвестування та

угод, що його опосередковують.

1. Поняття та ознаки приватизаційного інвестування

Окремою економіко-правовою формою інвестування, що характеризується

спеціальним правовим режимом, є інвестування у процесі приватизації майна

державних і комунальних підприємств та організацій (далі - приватизаційне

інвестування).

Приватизація державного та комунального майна є одним з джерел

інвестування вітчизняної економіки (на загальнодержавному та регіональних

рівнях) та окремих підприємств (приватизованих, а також тих, яким держава надає

фінансову підтримку за рахунок коштів, отриманих від приватизації державного

майна). Це забезпечується низкою заходів, зокрема:

• переходом у 1999 р. виключно до грошової приватизації;

• застосуванням конкурентних способів приватизації, що дозволяють залучити в

ролі покупців об’єктів приватизації крупних (у т. ч. промислових) інвесторів і,

відповідно, укласти з ними договори купівлі-продажу державного майна за

максимальною ціною й зі значними інвестиційними зобов’язаннями покупця;

• індивідуальною приватизацією, що передбачає проведення

передприватизаційної санації підприємств, урахуванням специфіки об’єкта

приватизації (в т. ч. його ринкової привабливості для інвесторів) і відповідно -

застосування способів приватизації, що є найбільш прийнятними з огляду на

можливості інвестування самого підприємства (завдяки включенню до договору

купівлі-продажу інвестиційних зобов’язань покупця) та вітчизняної економіки (за

рахунок отриманих від приватизації коштів, які є одним із важливих джерел

поповнення Державного бюджету);

• особливостями санкцій, що застосовуються за порушення покупцями

інвестиційних зобов’язань, та використанням коштів, отриманих у результаті їх

застосування, для інвестування і самого підприємства, і національної економіки.

Хоча ст. 1 Закону «Про приватизацію державного майна» містить визначення

приватизації у вузькому розумінні (як відчуження державного майна на користь

фізичних та юридичних осіб, що можуть бути покупцями у процесі приватизації),

проте належність державної та комунальної форм власності до публічної, а також

положення ч. 4 ст. З цього Закону (передбачають застосування законодавства про

приватизацію державного майна до відчуження

комунального майна) дозволяють використовувати це поняття в ширшому

розумінні як відчуження не лише державного, але й комунального майна на користь

суб’єктів права приватної та права колективної власності.

Приватизаційне інвестування характеризується низкою специфічних ознак:

• сферою застосування - приватизація державного та комунального майна;

• метою інвестування: якщо на початкових етапах приватизації державного

майна основною її метою було створення значного прошарку нових власників за

рахунок передачі державного майна фізичним і недержавним юридичним особам (як

більш ефективним, з точки зору тогочасного законодавця, власникам), то на

сучасному етапі приватизації, об’єктами якої стають великі та середні підприємства,

акцент робиться на забезпеченні в процесі приватизації підвищення соціально-

економічної ефективності виробництва і необхідності залучення коштів на

структурну перебудову економіки, тобто інвестування вітчизняної економіки за

рахунок коштів, (а) отриманих від покупців у процесі приватизації і (б) вкладених

покупцями в об’єкти приватизації у післяприватизаційний період відповідно до

умов угод приватизації. Кошти, одержані від продажу державного майна та майна,

що належить Автономній Республіці Крим, інші надходження, безпосередньо

пов’язані з процесом приватизації (від покупців за подання заяви на приватизацію;

реєстраційний збір за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми

штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об’єкти приватизації;

надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані

на суму відстрочених платежів тощо), зараховуються відповідно до позабюджетного

Державного фонду приватизації, позабюджетного фонду приватизації Автономної

Республіки Крим. Кошти цих фондів спрямовуються не лише на відшкодуванню

витрат, пов’язаних із приватизацією, а й для кредитування технічного

переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення

нових робочих місць у межах, що визначаються Державною програмою

приватизації та Законом «Про Державний бюджет України»;

• складністю об’єктів інвестування: а) в процесі приватизації державного

майна об’єктами інвестування є економіка України, оскільки сплачені за об’єкти

приватизації кошти надходять до державного бюджету; крім того, покупець-

інвестор за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу

підприємства чи контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства,

створеного в процесі приватизації, має виконати інвестиційні зобов’язання щодо

такого підприємства протягом післяприватизаційного періоду, що визначається

законом і договором купівлі-продажу; б) у разі приватизації комунального майна

сплачені за об’єкт (об’єкти) приватизації кошти надходять до відповідного

місцевого бюджету; передбачені договором купівлі-продажу об’єкта приватизації

інвестиції надходять колишньому комунальному підприємству;

• суб’єктним складом: 1) інвестори як покупці об’єктів приватизації; 2) органи,

що виконують функції власника відповідно державного майна

(державні органи приватизації) та комунального майна (органи місцевого

самоврядування); 3) посередники, покликані надавати відповідні послуги суб’єктам

інвестування, в т. ч. щодо зменшення фінансових ризиків інвесторів;

• видом інвестицій: економіка країни та відповідного регіону інвестується

шляхом сплати за об’єкти приватизації грошових коштів (зазвичай у національній, у

визначених державною програмою приватизації випадках - іноземній валюті, що

визнається НБУ вільноконвертованою; інвестування приватизованого підприємства

може здійснюватися шляхом внесення грошових коштів, запровадження на

підприємстві новітніх технологій та/або застосування новітнього устаткування, а

також шляхом внесення інших цінностей, що забезпечують модернізацію

виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг

приватизованого підприємства;

• порядком інвестування, що визначається законом і складається з кількох

етапів;

• спеціальним правовим регулюванням;

• чітко вираженою наявністю післяприватизаційної фази, яка починається

після повної сплати за об’єкт приватизації відповідних коштів (відтак, інвестування

економіки певного рівня є в основному завершеним), проте характеризується

інвестуванням приватизованого підприємства та контролю з боку органів

приватизації за виконанням покупцем-інвестором своїх інвестиційних зобов’язань;

• використанням у процесі приватизації інноваційного інвестування шляхом

включення до договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації зобов’язань покупців

щодо запровадження новітніх технологій, модернізації виробництва тощо.

Отже, приватизаційне інвестування - це така економіко-правова форма

інвестування, що полягає в інвестуванні самого підприємства в процесі його

приватизації та післяприватизаційний період відповідно до інвестиційних

зобов’язань покупця-інвестора, а також економіки країни чи відповідного регіону в

результаті отримання коштів від реалізації об’єктів приватизації, застосування

санкцій за невиконання покупцями-інвесторами інвестиційних зобов’язань за

договорами купівлі-продажу цих об’єктів.

Особливу увагу держава приділяє інноваційному інвестуванню стратегічно

важливих для національної економіки підприємств. Саме в цьому напрямі

спрямовується значна частина отриманих від приватизації коштів, що відповідно до

Державного бюджету на відповідний рік має бути використана на інноваційне

інвестування вітчизняних підприємств.

Порядок інноваційного інвестування підприємств за рахунок коштів,

отриманих від приватизації державного майна, регулюється актом Уряду

- постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1839,

якою затверджено Порядок визначення на конкурсних засадах підприємств, що

мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, інноваційне

інвестування яких здійснюватиметься за рахунок частини коштів, отриманих від

приватизації державного майна, розподілу та використання цих коштів.

Сучасний етап приватизації характеризується й іншими новими (порівняно з

попередніми її етапами) пріоритетами, оскільки мала приватизація вже майже

завершена, в основному приватизовано також майно середніх державних

підприємств, а на порядку денному стоїть питання приватизації стратегічно

важливих і крупних державних підприємств. У зв’язку з цим основною метою

приватизації є вирішення складного завдання: забезпечення підвищення соціально-

економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову

економіки. Вирішення цих завдань має забезпечити:

(а) індивідуальна приватизація, що здійснюється на принципах:

максимальної економічної ефективності; вибору найбільш оптимальних способів

приватизації; індивідуального підходу до приватизації; створення умов для

концентрації управління в руках промислового інвестора (вітчизняного чи

іноземного інвестора або їх об’єднання, які заінтересовані у збереженні частки

підприємства на ринку відповідної продукції та мають реальні важелі щодо

управління підприємством і виконання ним інвестиційних зобов’язань);

(б) застосування переважно конкурентних способів приватизації, що мають

забезпечити продаж об’єктів приватизації за максимальною ціною та з покладенням

на покупця інвестиційних зобов’язань (щодо застосування новітніх технік і

технологій, модернізації виробництва, збереження та збільшення частки

підприємства на ринку певного товару, підвищення конкурентоспроможності

товарів, робіт, послуг приватизованого підприємства тощо);

(в) здійснення приватизації виключно за грошові кошти на відміну від

попередніх (до травня 1999 р.) етапів приватизації, які передбачали також

застосування приватизаційних цінних паперів (зазвичай приватизаційних майнових

сертифікатів) як засобу платежу за об’єкти приватизації.

У процесі приватизації має бути забезпечена і її соціальна спрямованість, що

віддзеркалюється в таких принципах приватизації, як: законність; державне

регулювання та контроль за приватизаційними процесами та післяприватизаційною

діяльністю підприємств; додержання антимонопольно-конкурентного

законодавства; надання пільг членам трудових колективів підприємств, що

приватизуються, в т. ч. пріоритетного права на придбання майна (акцій)

підприємств; повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про

порядок приватизації та відомості про об’єкти приватизації; забезпечення соціальної

захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації та ін.

Крім того, в процесі приватизації враховується специфіка підприємств окремих

галузей економіки та певних груп підприємств/об’єктів: об’єктів агропромислового

комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих

державних підприємств, підприємств із змішаною формою власності та об’єктів

науково-технічної сфери.

Таким чином, приватизація взагалі й насамперед так звана «велика

приватизація» спрямовані на забезпечення інвестування економіки країни з метою

досягнення певного соціального результату - підвищення соціально-економічної

ефективності виробництва, структурної перебудови економіки, створення умов для

приватних власників, які мають довгострокові інтереси в

розвитку приватизованого об’єкта, а також для підвищення заінтересованості

інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках. Разом з тим

прийнята 2000 року Державна програма приватизації на 2000-2002 p., попри внесені

до неї зміни, не віддзеркалює сучасний стан приватизаційних процесів з огляду на

потреби економіки України та суспільства в цілому.

Проект Закону про Державну програму приватизації на 2008-2012 роки (далі -

Програма), прийнятий за основу відповідно до постанови Верховної Ради України

від 03.06.2008 p., визначає:

основну мету приватизації в 2008-2012 роках: підвищення соціально-

економічної ефективності виробництва, забезпечення взаємопов’язаності стратегії

приватизації державного майна із стратегією розвитку економіки України та її

окремих галузей; перехід на програмні принципи ринкової трансформації у

стратегічних галузях економіки під час приватизації об’єктів, яка має ґрунтуватися

на програмах розвитку таких галузей; сприяння технологічному й управлінському

оновленню підприємств, оптимізація частки державного сектору економіки,

створення конкурентного середовища, а також забезпечення використання коштів,

отриманих від приватизації, для задоволення потреб суспільства та структурної

перебудови економіки України;

пріоритети приватизації:

оптимізація структури державної власності у виробничій сфері; залучення до

приватизації покупців, які заінтересовані в довгостроковому розвитку підприємств;

підвищення довіри покупців до процесу приватизації; урахування

індивідуальних особливостей об’єктів приватизації; досягнення максимальної

ефективності продажу об’єктів приватизації, зокрема шляхом продажу:

- дрібних пакетів акцій, окремо визначених об’єктів нерухомого майна, об’єктів

незавершеного будівництва;

- збиткових підприємств під зобов’язання покупців щодо проведення їх

фінансового оздоровлення;

- високоліквідних об’єктів для забезпечення виконання завдань з надходження

коштів від приватизації;

сприяння розвиткові фондового ринку з максимальним використанням продажу

акцій відкритих акціонерних товариств на фондових біржах;

збільшення обсягу надходження до державного бюджету коштів, одержуваних

від приватизації, шляхом підвищення конкурентності та прозорості продажу

об’єктів приватизації;

завдання приватизації:

забезпечення досягнення максимальної відкритості та прозорості всіх процедур

приватизації;

проведення приватизації об’єктів, подальше перебування яких у державній

власності економічно недоцільне;

зосередження на індивідуальній приватизації, зокрема підприємств, які згідно з

Програмою належать до групи Г, коли всі етапи та процедури приватизації

передбачають урахування індивідуальних особливостей підприємств та ринку його

товарів (робіт, послуг);

досягнення максимальної глибини приватизації об’єктів, розпочатої до

набрання чинності Програмою;

забезпечення надходження до державного бюджету коштів, одержуваних від

приватизації, в сумі, передбаченій Законом про Державний бюджет України на

відповідний рік.

Проект Закону «Про Державну програму приватизації на 2008-2012 роки», з

огляду на скореговані (порівняно з попередньою Програмою на 2000— 2002 роки)

мету, пріоритети, завдання, визначає: нові підходи до підготовки об’єктів до

приватизації; класифікацію об’єктів приватизації та порядок застосування способів

приватизації з урахуванням групи, до якої належить об’єкт приватизації; фінансове

забезпечення виконання Програми й інформаційне забезпечення проведення

приватизації; контроль за виконанням Програми та ін.

2. Законодавство про приватизацію

Приватизаційне законодавство почало формуватися на початку 90-х років і на

сьогодні налічує велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної

сили. Проте слід мати на увазі, що приватизаційне законодавство складається з

трьох гілок:

• законодавство про приватизацію майна державних підприємств та організацій,

державних часток в майні господарських організацій зі змішаною формою власності

(далі - законодавство про приватизацію державного майна);

• законодавство про приватизацію земельних ділянок;

• законодавство про приватизацію державного житлового фонду.

Хоча всі три гілки приватизаційного законодавства регулюють відчуження

відповідних категорій державного майна (майна державних підприємств та

організацій; земельних ділянок; житлового фонду), разом з тим саме перша гілка

відіграє вирішальне значення з огляду на інвестування вітчизняної економіки й

окремих підприємств у процесі їх приватизації та післяприватизаційний період.

Система законодавства про приватизацію державного майна складається зі

значної кількості нормативно-правових актів, що дозволяє застосовувати стосовно

них поняття « приватизаційне законодавство » як гілку господарського

законодавства. Серед нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо

приватизації, слід насамперед назвати Конституцію України, низка положень якої

стосується приватизації, оскільки остання пов’язана з відносинами власності

(правовий режим якої, відповідно до п. 7 ст. 92 Конституції, має регулюватися

виключно законами України; затвердження переліку об’єктів права державної

власності, що не підлягають приватизації, згідно з п. 36 ст. 85 Конституції, належить

до повноважень Верховної Ради України). До системи приватизаційного

законодавства належать також:

• Кодекси:

Цивільний кодекс: гл. 23 «Загальні положення про право власності», гл. 24

«Набуття права власності», гл. 25 «Припинення права власності»;

Господарський кодекс: ст. 10 (одним з напрямів економічної політики держави

визначає політику інституційних перетворень, спрямовану на фор-

мування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом

трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки,

приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі

розвитку різних форм власності та господарювання, еквівалентності відносин

обміну між суб’єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм

ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних

структур); ч. З ст. 145 (передбачає можливість зміни правового режиму майна

суб’єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності,

шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до

закону); ст. 146 (визначає ключові засади приватизації державних і комунальних

підприємств, у т. ч. визначення загальних умов і порядку здійснення приватизації

виключно законами України, щодо об’єктів приватизації, ролі Державної програми

приватизації, способів приватизації, врахування особливостей приватизації в

окремих галузях економіки, права громадян України на участь у приватизації,

гарантування прав працівників підприємств, майно яких приватизується);

• Закони:

від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (діє в редакцію Закону

від 19.02.1997 p.): визначає основні засади приватизації;

від 06.03.1992 р. «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств

(малу приватизацію)» - діє в редакції Закону від 15.05.1996 p.;

від 06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери» (передбачав три різновиди

приватизаційних паперів: приватизаційні майнові сертифікати, земельні бони та

житлові чеки, проте в обігу був лише перший вид до травня 1999 p., коли завершена

була сертифікатна приватизація);

від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому

комплексі»;

від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (серед іншого

визначає основні засади відчуження/приватизації комунального майна);

від 07.07.1999 р. «Про перелік об’єктів права державної власності, що не

підлягають приватизації»;

від 18.05.2000 р. «Про Державну програму приватизації» (ця програма, що

визначає цілі, пріоритети й умови приватизації, була розрахована на три роки - 2000-

2002 pp., проте її чинність подовжена до прийняття нової Програми приватизації1 ;

Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети й умови приватизації,

вт.ч,:

завдання щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та

майна, що належить Автономній Республіці Крим, на перший бюджетний рік та

прогноз щодо приватизації зазначеного майна на наступні роки виходячи з

пріоритетів приватизації;

відповідні способи приватизації для різних груп об’єктів;

квоти обов’язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації

різних груп об’єктів;

1 Верховна Рада України 03.06.2008 р. прийняла постанову «Про прийняття за основу

проекту Закону України про Державну програму приватизації на 2008-2012 роки», проте

перспектива прийняття такого закону залишається невідомою, враховуючи попередні спроби

прийняття нової Державної програми приватизації.

завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення

приватизації;

заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів;

особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних

інвесторів та інших покупців;

розрахунки витрат на виконання програми приватизації, порядок їх

відшкодування та джерела фінансування;

прогноз надходження коштів від приватизації та напрями їх використання; від

18.05.2000 р. «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери

управління Міністерства оборони України»;

від 14.09.2000 р. «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного

будівництва»;

від 09.04.2004 р. «Про особливості приватизації підприємств Державної

акціонерної компанії «Укррудпром»;

від 23.12.2004 р. «Про призупинення приватизації підприємств

нафтопереробної промисловості України»: з метою вдосконалення правового

регулювання приватизаційних процесів у нафтопереробній галузі та послідовне й

ефективне реформування економіки України, передбачає тимчасове (до прийняття

нової Державної програми приватизації та Закону України «Про особливості

приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України») призупинення

приватизації зазначених підприємств і внесення державою до статутних фондів

господарських товариств усіх форм власності пакетів акцій підприємств

нафтопереробної промисловості України, які перебувають у державній власності, а

також передачу їх у заставу;

від 12.01.2005 р. «Про формування конкурентних засад у процесі приватизації

акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб» (далі - Закон),

який встановлює особливості приватизації акцій (часток, паїв) у статутному капіталі

господарських товариств, інших юридичних осіб, розташованих на території

України, віднесених Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки до

об’єктів приватизації групи Е і займають монопольне (домінуюче) становище на

ринках України або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави,

мають податкову заборгованість перед бюджетами та державними цільовими

фондами, а саме:

1) основні засади затвердження переліків підприємств: (а) що мають

стратегічне значення для економіки та безпеки держави - Кабінетом Міністрів

України, за винятком підприємств, які не підлягають приватизації; (б) що займають

монопольне (домінуюче) становище на ринках України, у тому числі регіональних

— відповідно до законодавства України про захист економічної конкуренції;

2) встановлення Фондом державного майна України (ФДМУ)

кваліфікаційних вимог до покупців у разі продажу акцій (часток, паїв) підприємств,

що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або займають

монопольне (домінуюче) становище на ринках України (ст. 3);

3) особливості продажу об’єктів приватизації (ст. 4): а) прийняття ФДМУ

рішення про приватизацію акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному

капіталі вищезазначених господарських товариств; б) здійснення

приватизації визначених цим Законом об’єктів шляхом продажу єдиним

пакетом акцій або всієї частки, що належить державі; в) надання переважного права

іншим учасникам товариства, яке приватизується, на придбання єдиного пакета

акцій (частки), що належить державі; г) у разі відмови інших учасників від реалізації

цього права - застосування конкурсу для продажу єдиним пакетом акцій або всієї

частки, що належить державі, відповідно до порядку, затвердженого ФДМУ,

ДКЦПФР за погодженням з АМК України, з урахуванням визначених цим Законом

особливостей; д) оприлюднення інформації про строки й умови проведення

конкурсів згідно із законодавством України про приватизацію; е) визначення

початкової вартості зазначених об’єктів приватизації відповідно до законодавства

України з урахуванням особливостей оцінки акцій (часток, паїв), які належать

державі у майні господарських товариств; є) якщо до участі в конкурсі подана одна

заявка, то об’єкт приватизації підлягає продажу відповідно до умов конкурсу за

вартістю, запропонованою покупцем, але не нижче початкової вартості;

від 01.02.2005 р. «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної

спадщини», що передбачає заборону приватизації таких об’єктів до затвердження

Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не

підлягають приватизації;

від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні» (серед іншого, визначає

особливості створення холдингових компаній у процесі приватизації);

від 21.09.2006 року «Про управління об’єктами державної власності» (визначає

повноваження Кабінету Міністрів, Фонду державного майна України, інших

суб’єктів організаційно-господарських повноважень, включаючи повноваження

щодо приватизації державного майна);

від 16.05.2008 р. «Про Кабінет Міністрів України»; серед іншого визначає

повноваження Кабінету Міністрів у сфері економіки (ч. 1 ст. 20), у т. ч. забезпечення

розроблення та виконання державних програм приватизації; подання Верховній Раді

України пропозицій стосовно визначення переліку об’єктів права державної

власності, що не підлягають приватизації; та ін.;

• постанови Верховної Ради України, в т. ч. від 3 червня 2008 року «Про

прийняття за основу проекту Закону України про Державну програму приватизації

на 2008–2012 роки»;

• декрети Уряду, в т.ч. від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

укази Президента:

від 19.06.1995 р. «Про забезпечення управління майном, що є у

загальнодержавній власності, в процесі приватизації»;

від 11.09.2007 р. №847/2007 «Про деякі питання забезпечення реалізації прав

громадян на приватизацію об’єктів державної власності»;

від 04.02.2008 р. № 90/2008 «Про робочу групу з розроблення концепції

вдосконалення законодавства з питань приватизації»;

від 06.03.2008 р. № 200/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і

оборони України від 15 лютого 2008 року «Про забезпечення національних інтересів

і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації»;

та ін.;

• постанови Кабінету Міністрів України:

Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних

підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні

товариства: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 (з

наступними змінами);

Положення про передприватизаційну підготовку підприємств: затв. постановою

Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1301;

Методика оцінки вартості майна під час приватизації: затв. постановою

Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554;

Порядок визначення на конкурсних засадах підприємств, що мають стратегічне

значення для економіки та безпеки держави, інноваційне інвестування яких

здійснюватиметься за рахунок частини коштів, отриманих від приватизації

державного майна, розподілу і використання цих коштів, затв. постановою Кабінету

Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1839;

від 25.10.2006 р. № 1477 «Про погодження Кабінетом Міністрів України

рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації

та приватизації»;

від 12.05.2007 р. № 709 «Про затвердження переліку галузей або сфер

діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у

процесі корпоратизації та приватизації»;

від 22.02.2008 р. № 110 «Про затвердження Порядку продажу у 2008 році

державними органами приватизації земельних ділянок державної власності, на яких

розташовані об’єкти, що підлягають приватизації»; та ін.;

• відомчі нормативні акти:

ФДМУ:

Типовий статут відкритого акціонерного товариства, що утворене шляхом

приватизації майна державного підприємства: затв. наказом Фонду державного

майна України № 787 від 12.12.1994 p.;

Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до

державних органів приватизації у зв’язку з прийняттям рішення про приватизацію

цього майна: затв. наказом Фонду державного майна України від

31.03.2000 р. №667;

Положення про порядок приватизації об’єктів незавершеного будівництва: затв.

наказом Фонду державного майна від 11.09.2000 р. № 1894;

Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств,

які за класифікацією об’єктів приватизації віднесені до груп В, Г, затв. наказом

ФДМУ № 1336 від 26.07.2002 p.;

наказ ФДМУ від 28.03.2005 р. № 689 «Про затвердження Примірного договору

купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства за конкурсом»;

Порядок оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-

продажу об’єкта приватизації у державному органі приватизації, затв. наказом

Фонду державного майна України від 07.04.2005 р. № 878;

наказ ФДМУ від 22.08.2005 р. № 2411 «Про затвердження примірних договорів

купівлі-продажу»; Порядок встановлення наявності та розміру кор

поративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на

змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затв. наказом Фонду

державного майна України від 24.07.2007 р. № 1229; та ін.;

ДКЦПФР:

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних

товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та

корпоратизації, затв. рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39;

Положення про порядок приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі

в майні міжгосподарських підприємств та в статутних фондах створених на їх базі

господарських товариств, затв. рішенням ДКЦПФР від

15.09.2000 № 139; та ін.;

НБУ:

Постанова Правління НБУ від 29.09.2005 р. № 349 «Про знищення погашених

приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів»; та ін.;

• кількох відомств:

Порядок перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від

приватизації державного майна, затв. наказом Державного казначейства України та

Фонду державного майна України від 19.11.2003 р. № 212/2057;

Положення про застосування способів приватизації пакетів акцій Державної

акціонерної компанії «Укррудпром», затв. наказом ФДМУ та Міністерства

промислової політики України від 17.06.2004 р. № 1193/298;

Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом

корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації: затв. наказом

Фонду державного майна України, Міністерства економіки та з питань Європейської

інтеграції України від 28.09.2004 р. № 2007/363;

Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку

об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затв. наказом

Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного

комітету статистики України 26.06.2007 р. № 200/1047/180;

та ін. Незаперечна також роль локальних нормативних актів і договорів у

регулюванні відносин приватизації. До таких актів слід віднести:

план приватизації підприємства або план розміщення акцій відкритого

акціонерного товариства, що розробляється комісією з приватизації, яка

утворюється після прийняття рішення державним органом приватизації про

приватизацію державного підприємства; відповідно до цього плану здійснюється

приватизація майна конкретного державного підприємства або продаж/розміщення

акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного

підприємства;

угоди приватизації - договори, що опосередковують відносини приватизації

між її учасниками, провідна роль серед яких належить договорам купівлі-продажу

державного майна у процесі його приватизації;

установчі (рішення державного органу приватизації про перетворення

державного підприємства у відкрите акціонерне товариства, статут останньо-

го) та внутрішні документи (положення про фонди, органи управління та

контролю тощо) відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна

державних підприємств у процесі їх приватизації;

установчі документи господарських товариств, створених громадянами для

набуття статусу колективного покупця у процесі приватизації.

3. Об’єкти приватизації та приватизаційного інвестування

Слід розрізняти об’єкти приватизаційного інвестування та об’єкти

приватизації. Першими є: економіка країни чи певного регіону (територіальної

одиниці), оскільки сплачені за об’єкти приватизації кошти надходять до

відповідного бюджету. Крім того, об’єктом інвестування одночасно (як правило) є

об’єкт приватизації, про що свідчать інвестиційні зобов’язання покупця- інвестора

єдиного (цілісного) майнового комплексу підприємства (його структурного

підрозділу, у разі виділення останнього в самостійне підприємство), чи

промислового інвестора: ці особи відповідно до укладеного договору купівлі-

продажу об’єкта приватизації зобов’язані здійснити післяприватизаційне

інвестування підприємства, в т. ч. забезпечити його модернізацію, запровадити

новітні технології та ін.

Об’єктами приватизації, відповідно до ст. 5 Закону «Про приватизацію

державного майна», можуть бути лише певні категорії державного майна, а саме:

• майно державних підприємств, а також їх структурних підрозділів (цехів,

виробництв, дільниць та ін.), що є єдиними (цілісними) майновими комплексами,

якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна

єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони

виділяються; до складу таких єдиних (цілісних) майнових комплексів входять усі

види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом

України;

• об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти;

• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та

інших об’єднань;

• земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації.

Залежно від вартісних, кількісних і якісних характеристик об’єкти приватизації

поділяються на окремі групи. Класифікація об’єктів приватизації здійснюється з

метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно

Державної програми приватизації на 2000-2002 роки у приватизації, в п. 5 якої

закріплено такі групи об’єктів приватизації:

група А - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств і

структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі

- цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі в процесі

реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю

працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів

яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств

(далі - ВАТ), а також готелі, об’єкти санаторно-курортних закладів і будинки

відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально

визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ,

будівлі, споруди та нежитлові приміщення, майно підприємств, ліквідованих за

рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням

органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не

були продані як цілісні майнові комплекси;

група В - цілісні майнові комплекси підприємств з середньообліковою

чисельністю працюючих понад 100 осіб та вартість основних фондів яких достатня

для формування статутних фондів ВАТ; акції ВАТ, випуск яких зареєстрований або

продаж акцій яких розпочався до набрання чинності цією Програмою (крім

підприємств групи Г); акції ВАТ, створених на базі підприємств агропромислового

комплексу, в разі якщо вартість основних фондів достатня для формування

статутного фонду ВАТ;

група Г - цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на

момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне (домінуюче)

становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають

стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

група Д - об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти;

група Е - акції (частки, паї), що належать державі у статутних фондах

господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями),

розташованих на території України або за кордоном;

група Ж - незалежно від вартості об’єкти охорони здоров’я, освіти, культури,

мистецтва та преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення,

видавничої справи, а також об’єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії,

будинки і табори відпочинку (за винятком об’єктів санаторно- курортних закладів і

будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі

об’єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі

підприємств, у разі їх не включення до складу майна, що передається в комунальну

власність або приватизується, крім об’єктів, які не підлягають приватизації

відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Разом з тим окремі категорії об’єктів не підлягають приватизації взагалі, а щодо

деяких категорій - передбачається спеціальний порядок приватизації.

Так, не підлягають приватизації об’єкти, що мають загальнодержавне значення.

Ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначає чотири

категорії таких об’єктів:

1) об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій,

забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти

права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу

суверенітету України;

2) об’єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та

підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

3) об’єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист

громадян внаслідок неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації

небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

4) об’єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

Розгорнутий перелік об’єктів, що мають загальнодержавне значення і

відповідно - виключаються з приватизаційного процесу, закріплено в ч. 2 ст.

5 Закону «Про приватизацію державного майна» та Законі від 07.07.1999 р.

«Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Разом з тим деякі види об’єктів, що мають загальнодержавне значення, за

наявності передбачених законом умов можуть бути включеними до

приватизаційного процесу. Так, щодо об’єктів, які потребують технічного

переозброєння, відновлення виробництва та поліпшення фінансово-економічного

стану (наприклад, підприємства Збройних Сил України) або діяльність яких вимагає

контролю з боку держави з метою захисту суспільних інтересів протягом певного

періоду, передбачена особлива процедура: можливість корпоратизації таких

підприємств (тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства) з наступним

відчуженням фізичним та юридичним особам, що можуть бути покупцями у процесі

приватизації, не всіх, а частини акцій. У власності держави зберігається або

контрольний пакет акцій (51% акцій чи 50% і одна акція), або 25% плюс одна акція,

що забезпечує вплив (вирішальний чи значний) держави на діяльність таких

акціонерних товариств і, насамперед, на прийняття загальними зборами акціонерів

рішень з питань про: (1) участь в інших підприємствах та об’єднаннях підприємств;

(2) передачу в заставу, оренду, продаж та відчуження іншими способами майна

ВАТ, балансова вартість якого перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.

Специфіка приватизації таких об’єктів визначається Законом «Про

приватизацію державного майна» (ч. З ст. 5), Законом України від 18.05.2000 р.

«Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління

Міністерства оборони України», Державною програмою приватизації.

Лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України приватизуються майнові

комплекси:

• підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних

такими у встановленому порядку;

• підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії

згідно за відповідною програмою;

• підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних

інвестицій за міжнародними договорами України;

• інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г.

Перелік об’єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г,

приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій, затверджується

Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Об’єкти приватизації зазвичай є й об’єктами інвестування. Разом з тим

об’єктний склад приватизаційного інвестування є ширшим, ніж склад об’єктів

приватизації. Об’єктами такого інвестування виступають також господарські

системи (економіка) різних рівнів: України, Автономної Республіки Крим,

територіальних одиниць (областей, районів, міст), підприємств, що приватизуються.

Інвестування економіки відповідного рівня забезпечується надходженням коштів від

приватизації до бюджету відповідного рівня, при

ватизованих підприємств - шляхом виконання інвестиційних зобов’язань за

угодами приватизації, інших суб’єктів підприємництва - через надання їм

фінансової підтримки за рахунок коштів Державного бюджету в передбачених

законом випадках (у т. ч. реалізації пріоритетних інноваційних проектів).

Основною категорією об’єктів приватизації на сучасному її етапі є акції

відкритих акціонерних товариств, створених на базі державних підприємств у

процесі корпоратизації чи приватизації.

Корпоратизацію було започатковано 1993 року Указом Президента від

15.06.1993 р. «Про корпоратизацію державних підприємств». Корпоратизація

здійснюється з метою підготовки державних підприємств до наступної приватизації

і являє собою перетворення державних підприємств, закритих акціонерних

товариств, понад 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній

власності, а також виробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус

яких не відповідає чинному законодавству, у відкриті АТ.

Створення відкритих АТ на базі майнових комплексів державних або

комунальних підприємств у процесі їх приватизації (цей процес умовно можна

назвати акціонуванням з метою відмежування його від корпоратизації) регулюються

законодавством про приватизацію державного майна - законами України: загальним

(Законом від 19.02.1997 р. «Про приватизацію державного майна»), спеціальними

законами (від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в

агропромисловому комплексі»; від 09.04.2004 р. «Про особливості приватизації

підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром» та ін.).

Корпоратизація та акціонування державних і комунальних підприємств мають і

спільні, і відмінні риси. Перші (спільні) полягають у тому, що:

• засновником таких товариств виступає лише одна особа - орган,

уповноважений управляти державним (комунальним) майном - при корпоратизації

або орган приватизації (орган місцевого самоврядування - щодо відчуження

комунального майна) - при приватизації;

• ініціатором створення таких товариств є, як правило, держава або

територіальна громада в особі уповноважених ними органів;

• статут ВАТ затверджує його єдиний засновник;

• статутний фонд (майнова база) ВАТ формується за рахунок майна унітарного

державного підприємства, перетвореного на акціонерне товариство;

• формування засновником виконавчого органу - правління ВАТ (з посадових

осіб державного підприємства, перетвореного у ВАТ; головою правління, як

правило, призначається керівник державного підприємства) та спостережної ради

ВАТ;

• порядок реєстрації випуску акцій таких акціонерних товариств є спеціальним і

регулюється рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від

11.04.2000 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій

відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі

приватизації та корпоратизації».

Основна відмінність між процесами корпоратизації та акціонування державних

унітарних підприємств полягає в тому, що: 1) функції власника

майна щодо державного підприємства виконують різні державні відомства:

щодо корпоратизації - галузеві (у віданні яких перебувають державні підприємства,

що корпоратизуються); щодо приватизації - Фонд державного майна України; 2) при

корпоратизації всі акції, що відповідають державній частці у статутному фонді

корпоратизованого підприємства, залишаються в державній власності на

невизначений термін (у т. ч. до прийняття рішення про приватизацію такого

підприємства); при акціонуванні - затверджується план розміщення акцій (його

розробляє зазвичай комісія з приватизації державного підприємства), після чого цей

план реалізується шляхом продажу акцій з урахуванням (а) права працівників

підприємства на пільгове придбання акцій у межах встановленої суми та (б)

інтересів підприємства й економіки країни в цілому щодо залучення ефективного

інвестора (промислового) й отримання коштів на поповнення державного бюджету,

в т. ч. на інноваційне інвестування стратегічно важливих для економіки країни

підприємств.

Своєрідним компромісом між корпоратизацією і приватизацією є створення

змішаних ВАТ у процесі приватизації, започаткованих вищезгаданими законами, що

передбачають при приватизації певних категорій підприємств залишення

контрольного (або іншого за розмірами) пакета акцій у власності держави1 .

Особливості має також порядок створення ВАТ на базі цілісного майнового

комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу), зданого в

оренду:

1) можливість створення такого товариства пов’язується з наявністю

певних умов:

• якщо здане в оренду майно може бути об’єктом приватизації і щодо нього не

передбачається застосування обмежень (певного порядку приватизації);

• якщо майно здавалося в оренду без права викупу або право викупу

передбачалося договором оренди, укладеним після набрання чинності Законом «Про

оренду державного та комунального майна»;

• якщо орендар згоден виступити разом з державним органом приватизації

засновником такого ВАТ;

• якщо державний орган приватизації затверджує план приватизації

(розміщення акцій);

2) засновниками такого ВАТ виступають: державний орган приватизації (з

боку держави) та орендар в особі створеного членами трудового колективу

державного підприємства (його структурного підрозділу), майно якого передається

в оренду, господарського товариства;

3) роль засновницького договору такого ВАТ виконує рішення засновників

про створення товариства;

4) реєстрація створеного ВАТ відбувається в загальному для всіх суб’єктів

господарювання порядку, але без внесення відповідної плати за реєстрацію;

5) має місце особливий склад і порядок формування статутного фонду

такого ВАТ: він формується за рахунок державного майна, зданого в оренду, та

1 Див.: ч. З ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 9 і 11 Закону

України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», розділ VI

Державної програми приватизації, затв. Законом України від 18.05.2000 р.

майна, що є власністю орендаря. І нарешті, таке ВАТ зберігає деякі ознаки

орендного підприємства: до моменту реалізації плану продажу акцій і скликання

перших загальних зборів акціонерів керівництво ВАТ покладається на

адміністрацію орендного підприємства, що приватизується; перетворення

формального ВАТ у реальне відбувається із завершенням реалізації плану продажу

акцій, що належать державі в такому ВАТ, з чим пов’язана можливість скликання

загальних зборів акціонерів, прийняття ними статуту ВАТ і формування відповідно

до Закону «Про господарські товариства» та прийнятого статуту органів

акціонерного товариства1.

Приватизаційне інвестування корпоратизованого чи акціонованого державного

підприємства здійснюється шляхом отримання коштів від продажу акцій,

випущених на всю вартість майна такого підприємства. Частина акцій продається на

пільгових засадах (членам трудового колективу підприємства, решта - продається

(1) або промисловому інвестору, який бере на себе інвестиційні зобов’язання щодо

підприємства, (2) або виставляється на відкритий продаж. Орендне підприємство

має менші можливості щодо інвестування, оскільки: 1) значна частина акцій, що

відповідає частці держави у створеному на базі такого підприємства ВАТ,

продається членам його трудового колективу на пільгових засадах (тобто за

половину їх номінальної вартості); 2) продаж значного за розмірами пакета акцій

промисловому інвесторові на конкурсних засадах зазвичай не практикується,

оскільки трудовий колектив такого підприємства, як правило, бажає зберегти

контроль над підприємством.

ВАТ, створене на базі державного підприємства, до реалізації затвердженого

плану розміщення акцій (принаймні 75% акцій) має деякі особливості. Так,

Державною програмою приватизації (п. 138-145) передбачається низка правових

механізмів захисту прав акціонерів у процесі приватизації, в т. ч. у формі заборони:

• передавати майно в іпотеку;

• відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та

здійснювати операції з борговими вимогами та зобов’язаннями (факторинг), якщо на

дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов’язань

перевищує суму, еквівалентну 14 000 EUR за курсом, встановленим Національним

банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ;

• приймати рішення про реорганізацію ВАТ шляхом злиття, приєднання,

поділу, виділення, перетворення;

• змінювати номінальну вартість або кількість акцій без зміни розміру

статутного фонду ВАТ;

• приймати рішення про збільшення або зменшення статутного фонду, крім

випадків збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власного

капіталу товариства;

• встановлювати не передбачені законодавством обмеження щодо відчуження

акціонером ВАТ акцій, придбаних ним у процесі приватизації. Крім того, до

виконання плану приватизації (розміщення акцій) рішення

про участь ВАТ у об’єднаннях підприємств і промислово-фінансових групах

1 Див.:ст. 17 Закону України «Про приватизацію державного майна».

та про його внески до статутних фондів інших господарюючих суб’єктів

приймається лише за рішенням загальних зборів. При цьому розмір пакета акцій, що

вноситься, не може перевищувати 20 відсотків статутного фонду ВАТ.

ВАТ, створене в процесі приватизації та корпоратизації, також зобов’язане

здійснити оцінку активів товариства виходячи з балансової вартості та викуп акцій

акціонерів, які вимагають цього, в разі якщо ці акціонери голосували проти

прийняття загальними зборами рішень про укладення угод або кількох

взаємопов’язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) підприємства

та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями (факторинг), якщо

на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або

зобов’язань перевищує суму, еквівалентну 14 000 EUR за курсом, встановленим

Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у

порядку, встановленому ФДМ.

У разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів щодо

реструктуризації або реорганізації ВАТ акції акціонерів, які голосували проти

прийняття цього рішення, за їх бажанням підлягають обов’язковому викупу

акціонерним товариством відповідно до статті 32 Закону України «Про господарські

товариства».

4. Суб’єкти приватизації та приватизаційного інвестування

Відносини щодо приватизації державного майна виникають між суб'єктами

приватизації — учасниками приватизації, що мають відповідний обсяг

правосуб’єктності залежно від їх рольових функцій у приватизаційному процесі.

Закон «Про приватизацію державного майна» (ст. 6) до кола суб’єктів

приватизації включає: державні органи приватизації, покупців (іїх представників),

посередників.

Єдину систему державних органів приватизації становлять Фонд державного

майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах та

органи приватизації в Автономній Республіці Крим.

Державні органи приватизації здійснюють повноваження власника державного

майна у процесі приватизації та відповідно до цього:

• розробляють проекти державних програм приватизації та передають їх на

затвердження Верховній Раді України;

• змінюють у процесі приватизації організаційну форму державних

підприємств;

• продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі приватизації,

включаючи майно ліквідованих підприємств, об’єктів незавершеного будівництва, а

також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;

• створюють комісії з приватизації;

• затверджують плани приватизації державного майна, плани розміщення акцій

акціонерних товариств у процесі приватизації;

• укладають угоди (1) щодо проведення підготовки об’єктів до їх приватизації

(в т. ч. угоди щодо проведення незалежної оцінки майна об’єктів приватизації; у

випадках, передбачених законодавством, угоди щодо

проведення екологічного аудиту об’єктів приватизації) та (2) договори купівлі-

продажу об’єктів приватизації, включаючи й продаж земельних ділянок, на яких

розташовані об’єкти, які підлягають приватизації;

• виступають з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою

власності;

• контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

• здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Продаж майна, що є комунальною власністю, здійснюють органи, які

створюються місцевими радами (далі - комунальні органи приватизації). Згідно із

Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції

сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження

комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку

об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення

доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

вирішення питань про придбання в установленому законом порядку

приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна,

відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому

порядку розірвано або визнано недійсним (п. ЗО ч. 1 ст. 26; ч. 6 ст. 60).

Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права власності

до яких може забезпечити досягнення цілей приватизації. Саме покупці виконують

роль інвесторів у процесі приватизації.

Ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна серед потенційних покупців

зазначає:

• громадян України (крім працівників державних органів приватизації),

іноземних громадян, осіб без громадянства; уразі спільної участі кількох (багатьох)

громадян (у т. ч. членів трудового колективу державного підприємства) в

приватизації одного об’єкта вони мають створити господарське товариство;

• юридичні особи, зареєстровані на території України (крім органів державної

влади та юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25%);

• юридичні особи інших держав (підприємства та організації, створені

відповідно до вимог законодавства іншої, ніж Україна, держави).

Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів

приватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої - продаж

промисловому інвестору пакета акцій, що забезпечує контроль над приватизованим

підприємством і відповідно — можливість покладення на такого інвестора

відповідальності за недотримання інвестиційних зобов’язань післяприватизаційної

експлуатації підприємства за договором купівлі-продажу.

Промисловий інвестор згідно з п. 10 Державної програми приватизації - це

вітчизняний чи іноземний інвестор або їх об’єднання, які заінтересовані у

збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту та не менше трьох

років виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги),

аналогічну основній продукції (роботам, послугам) підприємства, що

приватизується, або споживають в основному виробництві продукцію (роботи,

послуги) такого підприємства чи виробляють продукцію (роботи, послуги), яка

використовується в основному виробництві підприємства, що приватизується, як

основна сировина, чи здійснюють безпосередній контроль на таких підприємствах

не менше одного року. Промисловим інвестором не може бути компанія,

зареєстрована в офшорній зоні.

Посередники в процесі приватизації залежно від характеру їх послуг можуть

бути поділені на дві групи:

• оперативні посередники (надають послуги щодо підготовки об’єкта до

приватизації, оцінки та продажу майна, а також консультаційні послуги покупцям

щодо вибору об’єкта приватизації, підготовки необхідних документів тощо);

• фінансові посередники (зменшують ризики покупців у процесі приватизації,

сприяють розвиткові фондового ринку); роль посередників у процесі приватизації

виконують довірчі товариства (їх правове становище визначається Декретом КМ

України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»), інститути спільного

інвестування/інвестиційні фонди та компанії (першим нормативним актом, що

визначав їх правове становище, був Указ Президента від 19.02.1993 р. «Про

інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», дія якого обмежена у зв’язку з

набуттям чинності Законом від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування

(пайові та корпоративні інвестиційні фонди»), а також інші фінансові посередники,

що діють відповідно до вимог законодавства.

Щодо правового становища довірчих товариств та інвестиційних фондів див.

тему 11 «Спільне інвестування».

5. Порядок приватизаційного інвестування та способи визначення

інвестора-покупця

Приватизація майна державних і комунальних підприємств здійснюється в

передбаченому законом порядку, який включає такі етапи:

- опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації, у виданнях

державних органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття державним (комунальним) органом приватизації рішення про

приватизацію об’єкта, виходячи із завдань Державної програми приватизації,

відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи на підставі поданої заяви

потенційного покупця;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта;

- проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що

приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації), експертної (незалежної)

оцінки об’єкта приватизації;

- затвердження державним (комунальним) органом приватизації протягом

місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об’єкта складу комісії

з приватизації об’єкта; основне призначення цієї комісії - розробка проекту

плану приватизації (плану розміщення акцій відкритого акціонерного това

риства, створеного на базі державного підприємства в процесі його

приватизації);

- затвердження державним (комунальним) органом приватизації плану

приватизації або плану розміщення акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та

корпоратизації;

- реалізація зазначеного плану й укладення відповідно до нього договорів

купівлі-продажу об’єктів (об’єкта) приватизації; пріоритет надається конкурентним

способам приватизації, що передбачають конкуренцію покупців (конкурси,

аукціони); неконкурентні способи (викуп об’єкта приватизації) застосовуються:

щодо реалізації членами трудового колективу підприємства, що приватизується,

свого переважного права на придбання акцій підприємства в межах визначеної

законом суми (45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) на пільгових

засадах (за половину їх номінальної вартості); щодо майна, не проданого на

конкурсі, аукціоні; щодо об’єкта малої приватизації, зданого в оренду, якщо

умовами договору оренди, укладеного до набуття чинності Законом «Про оренду

державного та комунального майна», був передбачений викуп; якщо такий спосіб

приватизації передбачений альтернативним планом приватизації, затвердженим

держазним органом приватизації;

- контроль за виконанням покупцями умов угод приватизації, включаючи й

інвестиційні зобов’язання.

Інвестування підприємств у процесі їх приватизації й у післяприватизаційний

період забезпечується завдяки пріоритету конкурентних способів приватизації і так

званій індивідуальній приватизації. Конкурентні способи приватизації передбачають

загальнодоступність і конкуренцію покупців (конкурси, аукціони) та відповідно -

укладення договору з переможцем (претендентом, що запропонував найвищу ціну

та/або найкращі умови післяприватизаційної експлуатації підприємства, в т. ч. його

інвестування). Неконкурентні способи, відповідно, виключають конкуренцію

покупців і передбачають продаж об’єкта приватизації певній особі (особам), які

визначаються відповідно до вимог законодавства (працівники підприємства, майно

якого приватизується; підприємства-суміжники переробних підприємств аграрно-

промислового комплексу та ін.). Якщо конкурентні способи приватизації

передбачають визначення найбільш ефективного покупця-інвестора, то

неконкурентні - забезпечують урахування соціального аспекту приватизації

(наприклад, гарантування права працівників підприємства на участь у його

приватизації).

Так, згідно з п. 60 Державної програми приватизації державні органи

здійснюють організацію продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та

корпоратизації, шляхом:

1) продажу акцій, сума номінальних вартостей яких становить 45

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, кожному з працівників

підприємств, майно яких приватизується, а також колишнім працівникам цих

підприємств, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу

законів про працю України і не працюють з моменту звільнення на інших

підприємствах, особам, які мають право відповідно до законодавства

повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, інвалідам,

звільненим у зв’язку з каліцтвом або професійним захворюванням, та працівникам,

звільненим за станом здоров’я, а також працівникам соціально-культурних і

оздоровчо-лікувальних закладів, що приватизуються у складі підприємств, на

балансі яких вони перебувають. Керівники, їх заступники, головні спеціалісти та

керівники структурних підрозділів підприємств, а також диспетчери підприємств

енергетики, їх структурних одиниць і підрозділів мають право на додаткове

придбання акцій ВАТ, що створюються в процесі приватизації та корпоратизації

підприємств, на яких вони працюють, на загальну суму 5 відсотків статутного фонду

товариства. Ціна однієї акції при пільговому продажу, передбаченому цим

підпунктом, встановлюється на рівні половини номінальної вартості акції;

2) продажу акцій через організаторів торгівлі цінними паперами відповідно

до правил їх діяльності й у порядку, що встановлюється ФДМ, Державною комісією

з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) й Антимонопольним комітетом

України (АМК);

3) продажу за кошти громадянам і фінансовим посередникам пакетів акцій

об’єктів групи В через Державну акціонерну компанію «Національна мережа

аукціонних центрів» у порядку, встановленому ФДМ;

4) продажу пакетів акцій за конкурсом відповідно до Положення,

затвердженого ФДМ, ДКЦПФР і АМК;

5) продажу пакетів акцій на міжнародних фондових ринках відповідно до

законодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків, у тому числі

через депозитарні розписки, а також із залученням радників;

6) продажу пакетів акцій на відкритих торгах у порядку, що

встановлюється ФДМУ за погодженням з ДКЦПФР і АМК.

Відповідно до п. 9 Державної програми приватизації індивідуальна

приватизація полягає у вивченні попиту на конкретний об’єкт приватизації,

врахуванні кон’юнктури ринку, на основі цього - визначенні способу продажу, який

максимально враховує особливості виробничо-технічного та фінансово- майнового

стану кожного підприємства, що підлягає приватизації, продажу цілісного

майнового комплексу або пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та

корпоратизації на базі підприємств, віднесених цією Програмою до групи Г,

інвесторам, у тому числі промисловому інвестору, з метою концентрації капіталу та

забезпечення ефективного функціонування підприємства у післяприватизаційний

період.

Основними принципами індивідуальної приватизації є:

- досягнення максимального економічного ефекту від продажу об’єкта

приватизації;

- вибір способу приватизації підприємства1 виходячи з його виробничо-

технічного та фінансово-майнового стану, частки у відповідному сегменті ринку

виробництва, обсягів збуту продукції та аналізу попиту потенційних покупців;

1 Див., наприклад: Положення про застосування способів приватизації пакетів акцій

Державної акціонерної компанії «Укррудпром», затв. наказом ФДМУ та Міністерства

промислової політики України від 17.06.2004 р. № 1193/298.

- індивідуальний підхід під час підготовки підприємств до приватизації,

прийняття рішень про приватизацію, створення акціонерних товариств;

- визначення економічної доцільності перетворення державних підприємств у

ВАТ;

- створення організаційно-економічних умов концентрації власності,

результатом якої буде концентрація управління та відповідальності нових власників.

Застосування індивідуальної приватизації передбачає виконання державними

органами приватизації відповідних заходів щодо: (а) врахування кон’юнктури

ринку; (б) вивчення попиту потенційних покупців; в) забезпечення виконання

Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік і Державної

програми приватизації в частині надходження коштів від приватизації; г)

встановлення для кожного підприємства окремо строків проведення приватизації з

урахуванням вимог законодавства про приватизацію.

Особливу роль у процесі індивідуальної приватизації підприємства, що

забезпечує його інвестування, відіграє такий конкурентний спосіб приватизації, як

продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного

підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого

акціонерного товариства при поданні покупцем бізнес-плану або техніко-

економічного обґрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта (ТЕО). ТЕО

має включати план зайнятості працівників підприємства, пропозицію покупця-

інвестора із зазначенням максимального розміру інвестиції, строків і порядку її

внесення, а також декларацію для покупців - фізичних осіб.

Неконкурентні способи (викуп об’єкта приватизації) застосовуються лише у

визначених законом випадках, а саме щодо:

• реалізації членами трудового колективу підприємства, що приватизується,

свого переважного права на придбання акцій підприємства в межах визначеної

законом суми (45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) на пільгових

засадах (за половину їх номінальної вартості);

• майна, не проданого на конкурсі, аукціоні;

• об’єкта малої приватизації, зданого в оренду, якщо умовами договору оренди,

укладеного до набуття чинності Законом «Про оренду державного та комунального

майна», був передбачений викуп;

• якщо такий спосіб приватизації (викуп) передбачений альтернативним планом

приватизації, затвердженим державним органом приватизації;

• визначених законом випадків: зокрема, щодо орендних підприємств і

підприємств агропромислового комплексу.

Законом «Про приватизацію державного майна» (ст. 17) за членами орендного

підприємства, що функціонує на базі державного майна, в процесі його приватизації

шляхом акціонування (перетворення на ВАТ) закріплено право на придбання акцій,

що випускаються на державну частку в статутному фонді такого товариства, за їх

номінальною вартістю.

Приватизаційним законодавством передбачені особливості приватизації щодо

деяких видів об’єктів, галузей народного господарства. Так, Законом України «Про

приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)» (розділ III, розділ IV) передбачені способи приватизації, що

застосовуються до майна невеликих державних підприємств: продаж об’єкта малої

приватизації шляхом викупу, а також продаж цих об’єктів на аукціоні, за конкурсом.

Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромислового

комплексу» (статті 2-4 і 5-7) передбачає два способи приватизації майна

підприємств агропромислового комплексу:

щодо переробних і несільськогосподарських підприємств агропромислового

комплексу - шляхом перетворення на відкриті акціонерні товариства, акції яких

розподіляються/продаються в першу чергу серед працівників підприємства, що

приватизується, та прирівняних до них осіб; у другу чергу - недержавним

сільськогосподарським підприємствам (їм передається 51% акцій підприємств, що

приватизуються; у третю чергу - працівникам підприємств-суміжників (тобто

організацій, з якими підприємство, що приватизується, перебуває в договірних

відносинах); при цьому розподіл акцій між цими підприємствами здійснюється

пропорційно до обсягів сировини, зданої на об’єкт приватизації, виконаних робіт і

наданих послуг у середньому за 5 років, що передують приватизації;

щодо радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств –

можливість їх перетворення за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) у

колективні сільськогосподарські підприємства чи відкриті акціонерні товариства з

обов’язковою безоплатною передачею працівникам підприємств, що

приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна відповідно

до їх трудової участі, за приватизаційні майнові сертифікати, а у разі згоди

загальних зборів (зборів уповноважених) - за готівку на виплат до 5 років (право на

придбання акцій на пільгових умовах надається не лише членам трудового

колективу та прирівняним до них особам, а й членам їх сімей та особам, зайнятим у

соціальній сфері на селі). Якщо після цього залишаються нереалізованими акції

відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного

сільськогосподарського підприємства, що приватизується, то можлива їх реалізація

за грошові кошти на конкурентних засадах.

6. Угоди приватизації

У процесі приватизації між її суб’єктами укладаються різноманітні угоди, які

можна класифікувати за певними критеріями. Так, за спрямованістю угод

приватизації та їх сторонами розрізняють:

1. Угоди, які опосередковують відчуження майна (об’єктів приватизації у

вигляді цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів,

незавершеного будівництва, законсервованих об’єктів, акцій, будівель, споруд,

нежитлових приміщень), що перебуває у державній (комунальній) власності, на

користь осіб, які відповідно до Закону можуть бути покупцями у процесі

приватизації; укладаються між державними (комунальними) органами приватизації

або уповноваженими ними особами і покупцями (їх представниками).

2. Угоди, що передбачають надання послуг у процесі приватизації

державним органам приватизації та підприємствам, що приватизуються, а та-

кож покупцям; укладаються за участю посередників (оперативних та/або

фінансових) - з одного боку, і державним (комунальним) органом приватизації чи

покупцями - з іншого боку; своєю чергою такі угоди поділяються на два підвиди

залежно від учасників таких відносин:

а) за участю державних (комунальних) органів приватизації та

оперативних посередників (угоди/договори про: проведення підготовки об’єктів до

приватизації та виконання відповідних консалтингових послуг; на проведення

експертної оцінки майна в процесі його приватизації; про продаж - а власне,

організацію та проведення продажу - майна, що перебуває у державній власності, в

процесі його приватизації);

б) за участю покупців і посередників, як правило, фінансових (довірчих

товариств, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній тощо) на забезпечення

вкладення грошових коштів, а до травня 1999 року, коли було припинено

використання приватизаційних майнових та компенсаційних сертифікатів, - і

названих паперів у об’єкти приватизації.

Основним у процесі приватизації є перший вид угод - договори купівлі-

продажу об’єктів приватизації, а другий (про підготовку, експертну оцінку й

організацію продажу об’єктів приватизації) - обслуговуючий.

Угоди першого виду, безперечно, відносяться до договорів купівлі-продажу

об’єкта приватизації (п. 1-4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного

майна»). Однак зазначена стаття термін «договір купівлі-продажу» застосовує лише

щодо відчуження таких об’єктів приватизації, як цілісні майнові комплекси

підприємств або їх структурних підрозділів (п. 1), а також щодо пакетів акцій, які

розміщуються згідно із планом приватизації (абзац 1 п. 6). Щодо відчуження інших

об’єктів (акцій, зокрема) Закон не передбачає укладення такого договору під час їх

продажу, що викликає закономірне питання: на яких підставах відбувається перехід

права власності на зазначені об’єкти від держави до осіб, що відповідно до Закону

можуть бути покупцями в процесі приватизації: односторонньої угоди (правочину)

чи двосторонньої угоди, тобто договору? Звичайно, договору, а саме такого його

виду, як договір купівлі-продажу. Такий висновок випливає з таких положень

Закону:

• з самого визначення приватизації як відчуження майна на користь фізичних та

юридичних осіб, що можуть бути покупцями у процесі приватизації (ст. 1 Закону);

• зі сторін у відносинах приватизації, які іменуються законодавцем як (а)

державні органи приватизації з виконанням останніми функцій продавця

державного майна у процесі його приватизації (ст. 6, пункти 1, 3 ст. 7 Закону),

покупці (абз. З ст. 6, ст. 8 Закону), посередники (абз. 4 ст. 6, ст. 9 Закону);

• необхідності волевиявлення та вчинення відповідних дій на встановлення

відносин приватизації щонайменше двох сторін: держави в особі державних органів

приватизації та покупців (чи їх представників) або перших чи других і посередників

(якщо угоди укладаються за участю останніх);

• досягнення згоди між зазначеними особами щодо істотних умов договору:

предмета, його кількісних та якісних характеристик, ціни тощо;

• фіксації такої згоди у відповідних документах: з боку державних органів

приватизації - у рішенні про приватизацію конкретного підприємства (об’єкта);

належним чином затвердженому плані приватизації державного підприємства (плані

розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі

державного підприємства у процесі його приватизації), відповідній заяві покупця

(покупців) на придбання об’єкта приватизації, затверджених результатах

проведення торгів (аукціонів), конкурсів щодо продажу об’єктів приватизації на

конкурентних засадах, підписаного обома сторонами договору купівлі-продажу

об’єкта приватизації. У випадку пільгового продажу акцій працівникам підприємств,

що приватизуються, також має місце договір купівлі-продажу, що оформляється і

супроводжується відповідними документами та діями: заявою працівника на

придбання ним певної кількості акцій у межах передбачених законодавством сум,

внесення за них плати, передача їм (працівникам) цих акцій (сертифікатів акцій).

Оскільки Закон «Про приватизацію державного майна» не дає визначення

договору купівлі-продажу об’єкта приватизації, то слід керуватися загальним

визначенням договору купівлі-продажу, що міститься в ст. 655 Цивільного кодексу

України1 , а також положеннях останнього щодо форми такого договору - усна (ст.

206 ЦК), а в передбачених законом випадках проста письмова ст. 207 ЦК) і

нотаріально-посвідчена письмова (щодо нерухомості, в т. ч. єдиного майнового

комплексу підприємства, - ст. 657 ЦК). Ці положення діють і щодо угод

приватизації. Разом з тим слід звернути увагу на специфіку застосування усної

форми договору купівлі-продажу об’єкта приватизації: а) лише у випадках, щодо

яких законодавство про приватизацію не передбачає іншої форми такого договору;

б) супроводжується обов’язковим складанням (поданням) письмових документів

(плану приватизації підприємства/плану розміщення акцій ВАТ; заяв/заявок на

придбання акцій, поданих працівниками підприємства, іншими покупцями;

результатів торгів/аукціону2 та ін.). Відтак, подібну «усну форму» цілком

обґрунтовано можна назвати скороченою письмовою формою або укладенням

договору «у спрощений спосіб» (ч. 1 ст. 181 ГК) - шляхом обміну сторонами

відповідними документами, що свідчать про їх наміри встановити договірний

зв'язок певних параметрів. Подібна форма застосовується в більшості випадків (у т.

ч. під час пільгового продажу акцій працівникам підприємства/ВАТ у процесі його

приватизації, суміжникам переробних підприємств агропромислового комплексу,

продажу акцій на фондових біржах). Обов’язкове використання нотаріально

посвідченої письмової форми передбачено щодо договорів купівлі-продажу цілісних

майнових комплексів (ч. 4 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна»), а

також будинків, споруд (п.1.2 примірних договорів купівлі-продажу зазначених

об’єктів в процесі приватизації, затв. наказом ФДМУ від 22.08.2005 р. № 2411),

пакетів акцій ВАТ у разі продажу їх за конкурсом (п. 5 Примірного договору

купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства

1 У Господарському кодексі України визначення договору купівлі-продажу відсутнє.

2 Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних

товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України, ДКЦПФР, АМК України від

16.11.1998 р. № 2141/297/9.

за конкурсом, затв. наказом ФДМУ від 28.03.2005 р. № 689). Про випадки

застосування простої письмової форми (шляхом складання та підписання сторонами

єдиного правового документа - договору) свідчать положення затверджених наказом

ФДМУ від 22.08.2005 р. № 2411 примірних договорів купівлі-продажу об'єкта

незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом та на аукціоні (п. 1.2

цих договорів передбачено момент виникнення у покупця права власності -

підписання акта приймання-передачі, а не нотаріальне посвідчення договору, як це

має місце щодо цілісних майнових комплексів підприємств/структурних підрозділів,

будинків, споруд або продажу за конкурсом пакета акцій ВАТ).

Особливі вимоги закон встановлює щодо договорів купівлі-продажу майна

державного підприємства як цілісного майнового комплексу, щодо якого

застосовуються такі способи приватизації, як викуп, продаж на аукціоні, за

конкурсом. У цьому випадку договір повинен укладатися у повній письмовій формі

(шляхом підписання єдиного документа), засвідчуватися у нотаріуса і включати

передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов’язання або зобов’язання

сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо:

• здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження

прогресивних технологій;

• здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності

виробництва та технологічних циклів;

• збереження та раціонального використання робочих місць;

• виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

• збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг)

відповідно до бізнес-плану;

• завершення будівництва житлових будинків;

• утримання об’єктів соціально-побутового призначення;

• виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та

охорони навколишнього середовища;

• внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків;

• виконання встановлених мобілізаційних завдань;

• погашення боргів;

• подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного

кодексу України;

• відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому

природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до

проведення його приватизації;

• вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до

користування об’єктом.

Включення до договору інших зобов’язань, крім вищезазначених, допускається

лише за згодою сторін.

Термін дії договірних зобов’язань за загальним правилом не повинен

перевищувати 5 років, а щодо збереження виробничої спеціалізації переробними та

сервісними (обслуговуючими) підприємствами агропромислового комплексу - 10

років (ч. 2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна», ст. 18

Закону «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»).

Особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є

правонаступниками їх майнових прав і обов’язків відповідно до умов укладеного

договору купівлі-продажу.

Фонд державного майна своїм наказом від 22.08.2005 р. № 2411 затвердив

примірні договори купівлі-продажу:

• цілісного майнового комплексу, що підлягає продажу за конкурсом;

• цілісного майнового комплексу, що підлягає продажу на аукціоні;

• цілісного майнового комплексу, що підлягає продажу шляхом викупу;

• окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди,

приміщення), що підлягає продажу за конкурсом;

• окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди,

приміщення), що підлягає продажу на аукціоні;

• окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди,

приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу;

• об’єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом;

• об’єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні; об’єкта

незавершеного будівництва, що підлягає продажу шляхом викупу. Наказом ФДМУ

від 28.03.2005 р. № 689 затверджено Примірний договір

купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства за

конкурсом, який має таку структуру: предмет договору; порядок розрахунків;

набуття та реалізація права власності; передача пакета акцій; обов’язки сторін;

обов’язки покупця (в економічній діяльності; в інноваційно-інвестиційній діяльності

ВАТ; у соціальній діяльності підприємства; у природоохоронній діяльності);

обов’язки продавця; права покупця та продавця; відповідальність покупця;

відповідальність продавця; особливі умови; зміни умов договору та його розірвання;

форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); розв’язання спорів;

прикінцеві положення.

У договори купівлі-продажу державного майна (у формі цілісних майнових

комплексів підприємств чи структурних підрозділів підприємств), що укладалися в

процесі приватизації, можуть вноситися зміни за ініціативою будь-якої сторони за

умови повної сплати вартості придбаного державного майна. Однак такі зміни, що

оформляються у формі нотаріально посвідченої додаткової угоди, не можуть

передбачати:

зменшення відповідальності покупця за невиконання ним взятих на себе

зобов’язань;

зменшення величини загального обсягу інвестиційних зобов’язань, визначених

договором купівлі-продажу;

заміни передбачених договором безповоротних інвестиційних внесків

приватизованому підприємству1 .

Державна програма приватизації (п. 130) містить положення щодо заборони

подальшого відчуження окремих частин пакета акцій до повного виконання

покупцем умов договору купівлі-продажу об’єкта приватизації, а також

1 Див.: Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затв. Наказом ФДМ

України від 29.10.1998р. № 2041 // ДІБП. – 1999. – №1. – С. 18-19.

подальше відчуження приватизованого об’єкта без збереження для нового

власника зобов’язань, визначених умовами конкурсу, аукціону чи викупу.

У разі подальшого відчуження приватизованого об’єкта новий власник у

двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об’єкт подає до

державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до

нього права власності. Державний орган приватизації зобов’язаний вимагати від

нового власника виконання зобов’язань, визначених договором купівлі-продажу

об’єкта приватизації, та застосовувати до нього в разі їх невиконання санкції згідно

із законом.

Друга категорія угод приватизації (про підготовку, експертну оцінку,

організацію та проведення продажу об’єктів приватизації) належить до договорів

про надання послуг, які укладаються зазвичай у простій письмовій формі з

дотриманням встановленого порядку щодо окремих різновидів таких угод (статті 10,

11 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні»; Методика оцінки майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від

10.12.2003 р. № 1891; наказ ФДМ України від 22.01.1998 р. № 85 «Про затвердження

Положення про умови укладення (переукладення) угоди щодо проведення

підготовки об'єктів до приватизації»; Положення про умови укладення

(переукладення) договору про організацію продажу майна, що перебуває у

державній власності, затв. наказом ФДМУ від 17.10.2007 р. № 1672).

7. Відповідальність за порушення порядку приватизаційного інвестування

та угод, що його опосередковують

Контроль за виконанням договорів купівлі-продажу у формі перевірок

виконання покупцем договірних зобов’язань здійснює державний (комунальний)

орган приватизації, який уклав відповідний договір. За результатами перевірки

виконання умов договорів купівлі-продажу складаються акти перевірок за формою,

встановленою Фондом державного майна. Крім того, покупець об’єкта приватизації

зобов’язаний надавати відповідному органу приватизації інформацію, склад і термін

надання якої встановлюються договором купівлі-продажу. Якщо в результаті

перевірок виявляються порушення покупцем вимог законодавства про приватизацію

та договірних зобов’язань, орган приватизації має застосувати відповідні санкції або

ініціювати застосування заходів відповідальності, щодо яких передбачається

судовий порядок.

За порушення законодавства про приватизацію, в т. ч. невиконання або

неналежне виконання інвестиційних зобов’язань, передбачених угодами

приватизації, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

кримінальна - щодо посадових осіб державних органів приватизації, інших

органів державної виконавчої влади за наявності в їх діях ознак злочину,

пов’язаного з порушенням законодавства про приватизацію;

адміністративна - щодо посадових осіб державних органів приватизації, інших

органів державної виконавчої влади у вигляді штрафу за: а) необ- ґрунтовану

відмову в прийнятті заяви про приватизацію; порушення строків розгляду заяви про

приватизацію; порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу

акцій (часток, паїв); порушення умов і порядку

передачі акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації,

корпоратизації - до восьми встановлених на день вчинення порушення розмірів

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; б) необґрунтовану відмову від

продажу підприємства (майна, акцій); безпідставну відмову в наданні інформації

про об’єкт приватизації - до десяти встановлених на день вчинення порушення

розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

господарсько-правова, яка відіграє провідну роль серед заходів, що

забезпечують відновлення прав і законних інтересів суб’єктів приватизації.

Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми

господарсько-правової відповідальності за порушення угод приватизації:

відшкодування збитків; сплата неустойки (штрафу, пені); оперативно-господарські

санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо).

Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими

нормативними актами:

• відшкодування збитків: передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст.

623 Цивільного кодексу (як універсальний вид відповідальності, що покладається на

боржника у разі завдання кредиторові збитків внаслідок невиконання або

неналежного виконання зобов’язань) та ч. 6 ст. 29 Закону України «Про

приватизацію державного майна, що встановлює таку форму відповідальності за

завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також у результаті

зроблених витрат щодо забезпечення збереження об’єктів приватизації до моменту

фактичної передачі майна покупцеві;

• сплата неустойки (штрафу, пені), яка встановлюється:

- п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»: 1) за

порушення покупцем встановлених умовами договору купівлі-продажу строків

внесення інвестицій у встановленому обсязі - пеня в розмірі 0,1% вартості не

внесених інвестицій за кожний день прострочення; 2) у разі невнесення інвестицій

на день подання позову про розірвання договору - штраф у розмірі 10% загального

обсягу інвестицій; 3) у разі недотримання покупцем зобов’язань щодо збереження

протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об’єкта - штраф

у розмірі 10% вартості придбаного майна;

- п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна та п. 1 постанови

Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати і розмір

неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкт

приватизації» - за несплату протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації

договору купівлі-продажу об’єкта приватизації шляхом викупу, на аукціоні або за

конкурсом - неустойка в розмірі 20% ціни, за яку куплено об’єкт приватизації);

рішення про викуп об’єкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу,

аукціону в таких випадках підлягають анулюванню;

- п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 - у разі

несплати у встановлений термін неустойки за несплату коштів за об’єкт

приватизації сплачується пеня розміром не більше подвійної облікової ставки НБУ,

що діяла на період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України

від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов’язань»).

Водночас слід зазначити, що можливість встановлення відповідальності за

порушення умов договору згідно з положеннями наведених нормативних актів не

вичерпується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно із ч. 2 ст. 27 Закону «Про

приватизацію державного майна» обов’язково включаються) інші умови, в т. ч.

зобов’язання покупця (щодо: здійснення програм технічного переозброєння

виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів

щодо збереження технологічної єдності виробництва і технологічних циклів;

збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог

антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва

продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва житлових

будинків; утримання об’єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів

щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього

середовища; внесення інвестицій виключно в грошовій формі, їх розміру та строків;

виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів; подальшого

використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України).

Положення щодо відповідальності сторін договору конкретизуються примірними

договорами купівлі-продажу об’єктів приватизації. Однак відповідальність у формі

неустойки за порушення таких зобов’язань передбачається не згаданим Законом, а

примірними договорами купівлі-продажу об’єктів приватизації, затвердженими

наказами ФДМУ від 28.03.2005 р. № 689 і від 22.08.2005 р. № 2411.

Господарсько-оперативні санкції передбачаються у формі:

- розірванні договору (угоди приватизації) у разі невиконання покупцем

договірних зобов’язань (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п.

8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)»;

- анулювання рішення про викуп або результатів конкурсу (аукціону) і

відповідно - розірвання договору (угоди приватизації) за несплату об’єкта

приватизації протягом 60-денного терміну з моменту укладення чи реєстрації

відповідної угоди (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного

майна»).

Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві

частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за

порушення умов щодо їх внесення (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію

державного майна»), слід розцінювати як своєрідне відшкодування збитків державі

та підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався

договір купівлі-продажу (угода приватизації).

Так, Примірним договором купівлі-продажу пакета акцій відкритого

акціонерного товариства за конкурсом, затв. наказом ФДМУ від 28.03.2005 р. №

689, в пунктах 21-25 визначена така відповідальність покупця:

• у разі якщо протягом ЗО днів з моменту нотаріального посвідчення договору

покупець не сплатить 50 відсотків ціни пакета, щодо якого укладений

договір, він сплачує з цієї суми пеню у розмірі подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня;

• у разі якщо протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору

покупець не сплатить зазначену в договорі ціну пакета акцій, він сплачує на користь

відповідного державного органу приватизації неустойку в розмірі, що становить 20

відсотків ціни продажу пакета акцій; рішення про результати конкурсу в цьому разі

підлягає анулюванню, договір підлягає розірванню в судовому порядку або за

згодою сторін;

• у разі порушення встановлених умовами договору строків та обсягів

інвестиційних (грошових) зобов’язань, визначених пунктами 11.1.3, 11.1.4, 11.1.5,

11.2.6, 11.3.1 Примірного договору (забезпечити погашення: заборгованості ВАТ за

кредитами, наданими під гарантії Кабінету Міністрів України; кредиторської

заборгованості ВАТ, у тому числі: перед бюджетом, з позабюджетних платежів, із

страхування у сумі; простроченої заборгованості ВАТ за кредитами, наданими

комерційними банками; унести інвестиції в розмірі та строки, передбачені

Концепцією розвитку товариства, для забезпечення приросту виробничих

потужностей за рахунок заходів щодо технічного переозброєння, реконструкції

виробництва, розширення діючих і побудови нових об’єктів; забезпечити погашення

заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат) покупець сплачує пеню на

користь продавця у розмірі 0,1 відсотка вартості невнесених інвестицій (грошових

зобов’язань) за кожний день прострочення;

• у разі розірвання договору у зв’язку з невиконанням вищезазначених

інвестиційних/грошових зобов’язань (визначені пунктами 11.1.3, 11.1.4, 11.1.5,

11.2.6, 11.3.1 Примірного договору) частково внесені кошти не повертаються, а в

разі невнесення інвестицій (грошових зобов’язань) на день подання позову про

розірвання договору покупець сплачує до Державного бюджету України 10 відсотків

загальної суми інвестицій (грошових зобов’язань); при цьому пакет акцій,

придбаний покупцем за таким Договором, підлягає поверненню в державну

власність у визначеному законодавством порядку;

• при недотриманні покупцем зобов’язання щодо збереження кількості робочих

місць (за винятком скорочення робочих місць, пов’язаного із санацією та

реструктуризацією підприємства) протягом визначеного в договорі строку він

сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного

звільненого працівника й у місячний строк поновлює кількість скорочених робочих

місць; кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості

за місцезнаходженням ВАТ;

• у разі недотримання покупцем зобов’язання щодо збереження видів

економічної діяльності ВАТ протягом визначеного договором періоду, покупець

сплачує в Державний бюджет України штраф у розмірі 10 відсотків ціни придбаного

пакета акцій;

• покупець несе відповідальність за шкоду, завдану навколишньому

природному середовищу внаслідок господарської діяльності ВАТ з моменту

реалізації права власності;

• у разі невиконання покупцем зобов’язань за договором продавець має право в

установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та

повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.

Нормативні акти

Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. // ВВР

України. -1996. -№30. - Ст. 141.

Господарський кодекс України Цивільний кодекс України

Закон Української РСР від 03.08.1990 р. «Про економічну самостійність

Української РСР» // ВВР УРСР. - 1990. - № 34. - Ст. 499.

Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в

редакції Закону від 19.02.1997 р.) // Голос України. - 1997. - 20.03 .

Закон України від 10.04.1992 р. «Про оренду державного та комунального

майна» (в редакції Закону від 14.03.1995 р.) // ВВР України - 1995. № 15. - Ст. 99 (з

наступними змінами).

Закон України від 02.09.1992 р. «Про нотаріат» // ВВР України. - 1993. - № 39. -

Ст. 383 (з наступними змінами та доповненнями).

Закон України від 02.10.1992 р. «Про інформацію» // ВВР України. - 1992. - №

48. - Ст. 650.

Закон України від 22.04.1993 р. «Про аудиторську діяльність» (в ред. Закону від

14.09.2006 р. N° 140-У) // ВВР України. - 2006. -№ 44. - Ст. 432.

Закон України від 28.12.1994 р. (в редакції від 22.05.1997 р.) «Про

оподаткування прибутку підприємств»//ВВР України. - 1997. - № 27. - Ст. 181.

Закон України від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних

паперів в Україні» // ВВР України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.

Закон України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань» // ВВР України. - 1997. - № 5. - Ст. 28.

Закон України від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» // ВВР

України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Закон України від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та

особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» // ВВР України. - 1998. -

№ 15. - Ст. 67.

Закон України від 03.03.1998 р. «Про передачу об’єктів права державної та

комунальної власності»//Урядовий кур’єр. - 1998. - 9 квітня.

Закон України від 09.04.1999 р. «Про місцеві державні адміністрації» // ВВР

України.-1999.-№ 20-21.-Ст. 190.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України» // Голос

України. - 1999.- 11 листопада.

Закон України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні» //Урядовий кур’єр. - 1999. - 1 вересня.

Закон України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові

та корпоративні інвестиційні фонди)» // ВВР України. - 2001. - № 21. - Ст. 103.

Бюджетний кодекс України: Затверджений Законом України від 21.06.2001 р. //

Голос України. - 2001. - 24 червня.

Закон України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні» // ВВР України. - 2001. - № 47. - Ст. 251.

Земельний кодекс України: затв. Законом від 25.10.2001 р. // ВВР України. -

2001. - № 3-4. - Ст. 27.

Закон України від 23.12.2004 р. «Про призупинення приватизації підприємств

нафтопереробної промисловості України 11 Відомості Верховної Ради України. - 2005. -

№6. - Ст. 143.

Закон України від 12.01.2005 р. «Про формування конкурентних засаду процесі

приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб» //

Відомості Верховної Ради України. - 2005. - N9 9. - Ст. 179.

Закон України від 01.02.2005 р. «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток

культурної спадщини» // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 11. - Ст. 201.

Закон України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні» // Відомості

Верховної Ради України. - 2006. - № 34. - Ст. 291.

Закон України від 21 вересня 2006 року «Про управління об’єктами державної

власності» // Офіційний вісник України. - 2006. - № 41. - Ст. 2726.

Закон України від 16.05.2008 р. «Про Кабінет Міністрів України»//Офіційний вісник

України. - 2008. - № 36 (від 30.05.2008 р.). - Ст. 1196.

Постанова Верховної Ради України від 22.09.2005 р. «Про інформацію Кабінету

Міністрів України про заходи Уряду України щодо підвищення ефективності управління

державною власністю у статутних фондах господарських товариств, що приватизуються,

та товариств, створених за участю держави» // Відомості Верховної Ради України. -2005.-

№48.-Ст. 493.

Постанова Верховної Ради України від 3 червня 2008 року «Про прийняття за основу

проекту Закону України про Державну програму приватизації на 2008-2012 роки» //

zakon.rada.gov.ua.

Указ Президента України від 12.03.1996 р. «Про загальне Положення про

міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» // Урядовий кур’єр. -

1996.- 28 березня.

Указ Президента України від 11.12.2002 р. «Про Державну комісію з регулювання

ринків фінансових послуг України» // Урядовий кур’єр. - 2002. - 18.12 (Орієнтир. - С. 16).

Указ Президента України від 11.09.2007 № 847/2007 «Про деякі питання забезпечення

реалізації прав громадян на приватизацію об’єктів державної власності» // Офіційний

вісник Президента України. - 2007. - № ЗО (від 24.09. 2007 р.). - Ст. 623.

Указ Президента України від 04.02.2008 № 90/2008 «Про робочу групу з розроблення

концепції вдосконалення законодавства з питань приватизації» // Офіційний вісник

Президента України. - 2008. - № 5 (від 21.02.2008 р.). - Ст. 193.

Указ Президента України від 06.03.2008 р. № 200/2008 «Про рішення Ради

національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про забезпечення

національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні

засади їх реалізації» // Офіційний вісник Президента України. - 2008. - № 7 (від 21.03. 2008

p.). - Ст. 350.

Методика оцінки майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003

р. N9 1891 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 51 (від 02.01.2004 р.), том 1. - Ст. 2669.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2006 р. № 1477 «Про

погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних

холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» //Офіційний вісник

України. - 2006. - № 43 (від 08.11.2006 р.). - Ст. 2888.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 p. N9 709 «Про

затвердження переліку галузей або сфер діяльності, в яких не допускається утворення

державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» // Офіційний

вісник України. - 2007. - № 37 (від 01.06.2007 р.). - Ст. 1463.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р. № 110 «Про затвердження

Порядку продажу у 2008 році державними органами приватизації земельних ділянок

державної власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації» //

Офіційний вісник України. - 2008. - № 17 (від 14.03. 2008 р.). - Ст. 444.

Типовий статут відкритого акціонерного товариства, що утворене шляхом

приватизації майна державного підприємства: затв. наказ Фонду державного майна

України № 787 від 12.12.1994 р. // http://zakon1.rada.gov.ua.

Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна,

затверджене наказом ФДМ України від 29.10.1998 р. № 2041 // http://zakon1.rada.gov.ua.

Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих

акціонерних товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України,

ДКЦПФР, АМК України від 16.11.1998 р. № 2141/297/9 // Офіційний вісник України. -

1998. - №51 (від 08.01.1999 p.).-С. 161.

Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до

державних органів приватизації у зв’язку з прийняттям рішення про приватизацію цього

майна: затв. наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000 р. № 667

//Офіційний вісник України. - 2000. - № 15 (від 28.04. 2000 р.). - Ст. 645.

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств,

створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затв.

рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39//Офіційний вісник України. -2000. - № 18 (від

19.5.2000 p.). - Ст. 758.

Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва: затв.

наказом Фонду державного майна від 11.09.2000 р. № 1894 // Офіційний вісник України. -

2000.-№ 41 (від 27.10.2000 p.).-Ст. 1758.

Положення про порядок приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі в

майні міжгосподарських підприємств та в статутних фондах створених на їх базі

господарських товариств, затв. рішенням ДКЦПФР від 15.09.2000 № 139//Офіційний

вісник України. -2000. -№41 (від 27.10.2000 p.). - Ст. 1765.

Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за

класифікацією об’єктів приватизації віднесені до груп В, Г: затв. наказом ФДМУ № 1336

від 26.07.2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 40 (від 18.10.2002 p.). -Ст. 1886.

Порядок перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від приватизації

державного майна, затв. наказом Державного казначейства України та Фонду державного

майна України від 19.11.2003 р. № 212/2057 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 50

(від 26.12. 2003 р.). - Ст. 2623.

Положення про застосування способів приватизації пакетів акцій Державної

акціонерної компанії «Укррудпром», затв. наказом ФДМУ та Міністерства промислової

політики України від 17.06.2004 р. № 1193/298 //Офіційний вісник України. -2004. -№28

(від 30.07.2004 р.). - Ст. 1904.

Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом

корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації: затв. наказом

Фонду державного майна України, Міністерства економіки та з питань Європейської

інтеграції України від 28.09.2004 р. № 2007/363 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 42

(від 05.11.2004р.).-Ст. 2807.

Наказ ФДМУ від 28.03.2005 р. № 689 «Про затвердження Примірного договору

купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства за конкурсом» //

Офіційний вісник України. - 2005. - № 14 (від 22.04. 2005 р.). - Ст. 742.

Порядок оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-

продажу об’єкта приватизації у державному органі приватизації, затв. наказом Фонду

державного майна України від 07.04.2005 p. № 878 // Офіційний вісник України. -

2005. - № 17 (від 13.05.2005 р.). - Ст. 924.

Наказ ФДМУ від 22.08.2005 р. № 2411 «Про затвердження примірних договорів

купівлі-продажу» // Офіційний вісник України. - 2005. - № 38 (від 07.10. 2005 p.). - Ст.

2394.

Постанова Правління НБУ від 29.09.2005 р. № 349 «Про знищення погашених

приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів» // Офіційний

вісник України. - 2005. - № 40 (від 21.10. 2005 р.). - Ст. 2552.

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затв.

рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. № 1000// Офіційний вісник України. - 2007. - №7

(05.02.2007). - Ст. 233.

Порядок встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні

господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до

приватизації, затв. наказом Фонду державного майна України від 24.07.2007 р. № 1229

//Офіційний вісник України. - 2007. - № 60 (від 23.08. 2007 р.). - Ст. 2401.

Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку

об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затв. наказом

Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного комітету

статистики України 26.06.2007 р. № 200/1047/180 // Офіційний вісник України. - 2007. - №

54 (від 03.08. 2007 р.). - Ст. 2201.

Положення про умови укладення (переукладення) договору про організацію продажу

майна, що перебуває у державній власності, затв. наказом ФДМУ від 17.10.2007 р. №

1672// Офіційний вісник України. - 2007. - № 99 (від 10.01.2008р.). - Ст. 3597.

Додаткова література

Алданов Ю. В. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права

власності: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. 12.00.03/ КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2006.-20

с.

Алданов Ю. Визнання приватизаційних угод недійсними (законодавчі підстави та

судова практика) // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 2. - С. 33-37.

Ачкасов А. Є. Основні підходи до приватизації //Актуальні проблеми економіки. -

2006. - №9. -С. 3-6.

Балацкий Е., Екимова Н. Типология приватизационных циклов // Общество и

экономика/ Международ. ассоц. акад. наук, Исслед. социоэкономич. ассоц. - М.: Наука. -

2007. - № 9/10. - С. 66-85.

Бакланова О. Г. Приватизація як форма зміни відносин власності в умовах ринкової

трансформації: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. - О., 2004. - 21 с.

Баранов М. М. Особливості правозастосування щодо визнання договору купівлі-

продажу об’єкта приватизації недійсним // Державне регулювання економічних відносин:

розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах:

Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 341-

346.

Беляневич О. А. Проблеми правозастосування у справах щодо відчуження пам’яток

культурної спадщини // Державне регулювання економічних відносин: розвиток

законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах: Матеріали

науково- практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 347-349.

Бойко С. М. Підстави розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та

застосування правових наслідків розірвання цього договору // Державне регулювання

економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у

господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). -

Львів, 2008. -С. 354-358.

Вишневська Н. П. Формування механізму державного управління постприватиза- ційними

процесами: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. наук з держ. упр. / Донецький держ. ун-т упр. -

Донецьк, 2005. - 18с.

Глинкина С. П. Приватизация: концепции, реализация, эффективность Вопросы экономики /

Ин-т экономики РАН. - М., 2007. - № 7. - С. 152-154.

Давидов I. Г. Механізм управління процесом приватизації як складова соціально-

економічного розвитку регіону: автореф. дис. ... канд. екон. наук. 08.00.05/ Ужгородський нац. ун-

т. - Ужгород, 2008. - 16 с.

Деревінська Л. В. Проблеми та перспективи правового регулювання відносин, що

складаються у сфері приватизації державного та комунального майна // Державне регулювання

економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосу- вання у господарських

спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 367-

372.

Заруба П. Кримінально-правовий аналіз суб'єктів злочинів у сфері приватизації//

Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 6. - С. 119-122.

Итоги сертификатной приватизации в Украине / А.Н. Бондарь, B.C. Ларцев, С.Ю. Ледомская,

Ю.М. Тараторин. - Научн. изд. - К., 2002. - 207 с.

Кагал Т.О. Правові основи приватизації в Україні: Навч.-метод, посібник. - К.: КНЕУ, 2003. -

176 с.

Кебмен А. І. Правове регулювання купівлі-продажу об’єктів комунальної власності через

проведення аукціону // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та

проблеми правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції

(16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 373-377.

Котлярова О. Л. Проблемні питання правового регулювання відносин, що складаються у

сфері приватизації об'єктів незавершеного будівництва // Державне регулювання економічних

відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах:

Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 378-385.

Кудряшов В. П. Цільове використання приватизаційного ресурсу // Фінанси України. - 2007.

- № 3. - С. 29-40.

Лугова Н. П. Особливості та проблеми застосування законодавства у справах зі спорів щодо

приватизації державного майна, переданого в оренду //Державне регулювання економічних

відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах:

Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 386-389.

Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. - 2-е вид,

перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 573 с.

Луцяк М. І. Питання право застосовної практики щодо розірвання договорів купівлі-

продажу об’єктів приватизації//Державне регулювання економічних відносин: розвиток

законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-

практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 390-393.

Мезенцев Є. І. Проблеми та перспективи правового регулювання відносин, що пов’язані з

купівлею-продажем об’єктів на аукціоні та прилюдних торгах // Державне регулювання

економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських

спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 394-

399.

Наслідки і перспективи приватизації в Україні: Матеріали парламентських слухань у

Верховній Раді України 26 лютого 2003 р. / Верховна Рада України. Спец, контрольна комісія

Верховної Ради України з питань приватизації. Ком. з питань екон. політики, упр. нар. госп-вом,

власності та інвестицій. - К.: Парламентське вид., 2003.

Национализация и приватизация: прошлое, настоящее, будущее / (Вестник Харьков. нац. ун-

та им. В.Н. Каразина; № 613. Сер. экон.). - X., 2003. - 403 с.

Овєчкін В. Є. Проблеми та перспективи правового регулювання відносин, що виникають у

сфері приватизації державного та комунального майна // Державне регулювання економічних

відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у гос

подарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.).

- Львів, 2008.-С. 406-413.

Орлова Н. В. Акционирование предприятий. Проблема формирования эффективного

собственника // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: 36. наукових

праць. Т. 2/ Відп. ред. Є.А. Кузнецов. - Одеса: АстроПринт, 1999. - С. 191-196.

Панченко Н. Г. Приватизація в ринковій економіці //Актуальні проблеми економіки.-

2006.-№ 5. - С. 18-20.

Першиков Є. В. Проблемні питання застосування законодавства про приватизацію

пам’яток культури та об’єктів соціально-побутового призначення // Державне регулювання

економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у

господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). -

Львів, 2008.-С. 414-419.

Підченко Ю. О. Особливості набуття акціонерним товариством права власності на

державне майно, передане до його статутного фонду в процесі корпоратизації та

приватизації державних підприємств // Державне регулювання економічних відносин:

розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах:

Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С.420-

423.

Пількевич В. Л. Організаційно-правове забезпечення управління державним майном в

Україні. Автореферат дис.... канд. юрид. наук. - К., 2006. - 20 с.

Подоляко Г. В. Механізм державного регулювання приватизації в Україні: Автореф.

дис.... канд. екон. наук. - К, 2005. - 20 с.

Принципи формування і механізми реалізації фінансової політики приватизованих

підприємств: Монографія / С.А. Давимука, М.А. Козоріз, Т.С. Смовженко та ін.; НАН

України. Ін-т регіон, досліджень. - Л.: ЛБІ НБУ, 2004. - 357 с.

Проскуряков К. В. Актуальні питання приватизації земельних ділянок юридичними

особами // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та

проблеми правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної

конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 424-430.

Процків О. П. Фінансові пріоритети приватизація в Україні в умовах суспільного

вибору: Автореф. дис. ... канд. екон. наук / Тернопільський нац. екон. ун-т. - Тернопіль,

2007. - 20 с.

Розумович І. М. Правове забезпечення врахування екологічних вимог при санації та

приватизації об'єктів підвищеної небезпеки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук/ НАН

України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2007. -16 с.

Рубан К. Детермінанти злочинів у сфері приватизації майна // Право України. - 2006. -

№ 6. -С. 59-62.

Стахурський М. Ф. Правові основи приватизації державного майна та право

застосовна практика, пов’язана з приватизацією державного майна //Державне

регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми

правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції

(16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 434-442.

Степанчук Н. Правове регулювання відчуження майна державними підприємствами //

Право України. - 2001. - № 10. - С. 32-35.

Томчишен С. В. Деякі питання правозастосування законодавства про приватизацію

при розгляді спорів, пов’язаних з відчуженням майна відкритих акціонерних товариств,

створених державою в процесі корпоратизації державних підприємств // Державне

регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми

правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції

(16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С. 453-462.

Трубаров В. М. Механізми взаємозв’язку процесів приватизації і державного

управління бюджетними доходами: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. /

Донецький держ. ун-т упр. - Донецьк, 2006. - 20 с.

Управление государственной собственностью: Учебник / Под ред. В. И.

Кошкина, B. П. Шупыро. - М.: ИНФРА-М, 1997. -469 с.

Управление собственностью. - М.: Современное управление и право, 1999. - 96

с. Цікало В. І. Проблеми та перспективи правового регулювання відносин,

пов'язаних з приватизацією пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що

мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави // Державне

регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми

правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної

конференції (16-17 квітня 2008 p.). - Львів, 2008. - С.463-466.

Чечетов М. В. Приватизація: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.,

2005. - 645 с.

Чечетов М. В. Державне управління приватизацією у контексті трансформації

відносин власності в Україні: Автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр.25.00.01/ Нац.

акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2006. - 36 с.

Чорногуз М. Г. Проблемні питання, які виникають при застосуванні Закону

України «Про Державну програму приватизації» // Державне регулювання

економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у

господарських спорах: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 квітня

2008 p.). - Львів, 2008. - C. 467-470.

Шандровська Л. М. Підстави виникнення права приватної власності громадян

(загальна характеристика) // Актуальні проблеми вдосконалення чинного

законодавства України: 36. наук, статей. Вип. XI. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. -

С. 76-87.

Шевченко Т. М. Проблемні питання, які виникають при розгляді спорів щодо

розірвання договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації // Державне

регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми

правозастосування у господарських спорах: Матеріали науково-практичної

конференції (16-17 квітня 2008 p.). – Львів, 2008. - С. 471-474.