ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО...

308

− суперечності між новими засобами праці і старою формою їх експлуатації; − суперечності між термінами фізичного зношування і морального старіння; − суперечності між необхідністю оновлення виробництва та існуючими

можливостями для її реалізації; − суперечність між технічними можливостями оновлених засобів та практичним їх

застосуванням. Технічний потенціал, своєю чергою, тісно пов’язаний з технологічним потенціалом,

що являє собою сукупність методів залучення засобів праці у виробництво для пере-творення предметів праці на продукцію для кінцевого споживача, чи для наступного залу-чення, та визначається рівнем соціально-економічного розвитку. Технологічний потенціал може мати різний характер залежно від цілей та рівня економічного розвитку певної країни. Так, для розвинутим країнам притаманне використання капіталоінтенсивних і працезберігаючих технологій, натомість як у слаборозвинутих економіках, де пропозиція дешевої робочої сили є дуже високою, а капіталу недостатньо, використання таких технологій потенційно може призвести до зростання безробіття та зниження рівня доходу. Отже, технологічний потенціал повинен бути у тісному кореляційному зв’язку з економічний й соціальним станом.

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., 1995.

2. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. К., 1997. 3. Мочерний С.В. Економічна теорія. К., 1999. 4. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш, Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. М., 1996. 5. Большой экономический словарь МультиЛекс. CD-Rom, Версия 2.0 для Windows, ЗАО МедияЛингва, 1998. 6. Советский энциклопедический словарь. М., 1988. 7. Основи економічної теорії. Тернопіль, 1993. 8. Экономика. М., 1995. 9. Економічний словник-довідник. К., 1992. 10. Мочерний С.В. Економічний потенціал. К., 2000. 11. Кемпбелл Р. Макконел, Брю С. Макроекономіка. Аналітична економія. Львів, 1997. 12. Блаут М.Экономическая мысль в ретроспективе. М., 1994. 13. Cameron, G. Innovation and Economic Growth, CEP Discussion Paper, 1996. 14. Экономическая теория. Хрестоматия. М., 1995. УДК 330.354

Михаць С.О. Дрогобицький державний педагогічний університет ім.Ів.Франка

ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Михаць С.О., 2000

У статті розглядаються проблеми визначення факторів економічного зрос-

тання та їх роль в досягненні кінцевих цілей економічного зростання.

The article deals with the problems of defining the factors of economic growth as well as their role in the process of achieving the final goals of economic growth.

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

309

Економічне зростання – це розвиток усієї економічної системи, рушійною силою яко-го є розвиток продуктивних сил (зокрема людини) і техніко-економічних відносин на довгостроковому часовому інтервалі, результатом якого є тенденція збільшення ВНП, що виражається у підвищенні добробуту населення і підтримці національної безпеки.

Фактори – це умови, причини, параметри, показники, які впливають на економічний процес і результат цього процесу [1, с.357]. Тому факторами економічного зростання можна назвати ті явища і процеси, які визначають масштаби збільшення ВНП, можливості підвищення ефективності і якості такого зростання, підвищення добробуту.

В економічній літературі є різні погляди щодо факторів економічного зростання. До першої групи можна зарахувати такі погляди, в яких визначаються всі фактори, які

як безпосередньо, так і опосередковано, впливають на збільшення ВНП. Так, Г. Климко, В. Нестеренко виділяють такі фактори: територія; природні ресурси; нагромадження (зростання суспільного капіталу); народонаселення; НТП [2, c.291]. М. Сажина, Г. Чибриков вважають, що економічне зростання забезпечується такими факторами, як робоча сила, капітал, природні ресурси, НТП (технології) [3, с.283].

У підручнику “Мікроекономіка і макроекономіка” за редакцією С. Будаговської нази-ваються такі чинники: збільшення чисельності зайнятих; зростання фізичного обсягу капіталу; технологічний процес; рівень освіти та професійної підготовки кадрів; економія за рахунок зростання масштабів виробництва; покращання розподілу ресурсів; законодавчі, інституційні та інші фактори [4, с.473].

В. Булатов стверджує, що факторами економічного зростання є: збільшення обсягу інвестицій при збереженні існуючого рівня технологій; збільшення кількості зайнятих робітників; зростання обсягів використаної сировини, матеріалів і палива; прискорення НТП (введення нової техніки і технологій, оновлення основних фондів); підвищення кваліфікації робітників; покращання використання основних і оборотних фондів; підви-щення ефективності виробництва за рахунок кращої організації [5, c.226].

Західні економісти виділяють такі джерела, як: збільшення наявної праці; нагрома-дження капіталу; технічний прогрес [6, с.694; 7, с.201] або капітал; робоча сила; освіта, нововведення, НТП [8, с.311].

Оскільки реальні досягнення в процесі економічного зростання (підвищення добро-буту і підтримка національної безпеки) здобуваються за рахунок результатів економічного прогресу, то фактори економічного прогресу можна вважати факторами економічного зростання. Оскільки результатом економічного зростання є тенденція до збільшення ВНП, а останній характеризує кінцеві результати економічної діяльності, відображає сукупність вартостей усіх виготовлених товарів і послуг, то фактори суспільного виробництва також будуть тими факторами, які визначають економічне зростання. Такої думки (що “фактори економічного прогресу” є в основному тотожними “факторам виробництва”) дотримується С. Мочерний [9, c.71].

Для виробництва товарів і послуг в найзагальнішому вигляді необхідні три фактори: праця, капітал і земля. В контексті економічного зростання точнішим буде поняття “природних ресурсів”, яке об’єднує наявні в природі економічні виробничі ресурси у вигляді землі і земельних угідь, водних багатств, повітряного басейну, корисних копалин, лісів, рослинного і тваринного світу. Те саме стосується поняття “праця”: його доцільніше замінити поняттям “трудових ресурсів”, яке охоплює ту частину населення країни, яка


310

володіє сукупністю фізичних і духовних здібностей і може взяти участь у самому процесі праці. Щодо капіталу, то треба спочатку виділити поняття “постійного капіталу”, а в межах останнього – “основного капіталу”.

Територію важко вважати фактором економічного зростання з тієї причини, що обсяг заселеної території знаходить виявлення у пропозиції і має вплив на збільшення ВНП в основному тоді, коли країна є сільськогосподарською і має можливість освоєння вільно-доступних земель. Поняття “народонаселення” не є достатньо точним для характеристики кількості пропозиції трудових ресурсів.

Матеріальним змістом суспільного способу виробництва є діалектична єдність про-дуктивних сил і техніко-економічних відносин, які представлені рівнем розвитку техно-логій, тому технології також виступають фактором зростання. Технологія – це сукупність процесів, правил, навичок, які застосовуються при виготовленні якого-небудь виду продукції в будь-якій сфері виробничої діяльності [10, с.293]. В своєму розвитку технологія спирається на всю сукупність природничо-наукових знань і це, своєю чергою, призводить до виникнення нових галузей науки і техніки, створює матеріальну й інформаційну базу для їх розвитку, тому ми виділяємо технології в окремий чинник економічного зростання.

Отже, обсяг ВНП залежить від кожного з факторів виробництва, а його зростання – від збільшення затрат на фактори виробництва. Однак обсяг ВНП може зростати більшою мірою, ніж затрати на фактори виробництва.

Вдосконалення технологічного способу виробництва досягається внаслідок науково-технічного прогресу, який стимулює якісні перетворення матеріального і нематеріального виробництва, веде до постійного зростання продуктивності праці. Науково-технічний про-грес – це якісні (еволюційні) та істотні (революційні) зміни засобів і предметів праці, технологій, форм і методів організації виробництва, використовуваних сил природи, тобто існуючої системи продуктивних сил на основі досягнень науки, а також аналогічні зміни речової форми розвитку продуктивних сил – відносин спеціалізації, кооперування, комбіну-вання виробництва, його концентрації тощо [9, с.75].

Недоцільно виділяти такі фактори, як збільшення чисельності зайнятих і рівень про-фесійної підготовки кадрів. Таке виокремлення проводиться відповідно до двох складових економічного зростання: екстенсивної (коли збільшують кількість залучених у виробництво ресурсів) й інтенсивної (коли зростає їхня віддача або ефективність виробництва).

Оскільки розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання, то треба виділяти кількісний (коли розширюється тільки поле виробництва) і якісний (коли застосовуються ефективніші засоби виробництва) аспекти розвитку елементів системи продуктивних сил.

При екстенсивному типі економічного зростання зберігаються постійні пропорції між темпами зростання реального обсягу виробництва і сукупних витрат на його створення; розширення обсягу матеріальних благ і послуг досягається за рахунок використання більшої кількості таких факторів, як трудові ресурси, природні ресурси, розмір основного капіталу.

При інтенсивному типі економічного зростання розширення виробництва досягається внаслідок якісного вдосконалення факторів зростання: застосування прогресивних технологій; впровадження у виробництво досягнень НТП; підвищення кваліфікації і продуктивності праці трудових ресурсів. У цьому разі темпи зростання реальних обсягів виробництва будуть перевищувати темпи змін реальних сукупних витрат.


311

З урахуванням цього найточнішим є таке виділення факторів: кількість і якість при-родних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; технології; НТП [11, с.89].

Кількісний показник для природних ресурсів (землі, корисних копалин, води та її ресурсів, повітря й інших) є окремим для кожного виду ресурсів. Способом повного вико-ристання і підвищення ефективності є найповніший видобуток, комплексне і глибоке перероблення. Від якості природних ресурсів буде залежати кількість затраченої праці для виготовлення якісних товарів з меншою собівартістю, що відповідно зробить їх доступнішими для покупців.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності. Повне використання і підвищення якості трудових ресурсів якраз відбувається внаслідок зростан-ня рівня освіти і кваліфікації, покращання здоров’я і психічного стану, вдосконалення організації праці і виробництва, раціонального використання здібностей, підвищення рівня культури і національної самосвідомості. На якісні показники трудових ресурсів має вплив НТП, який підвищує вимоги до якості робочої сили: рівня освіти, володіння технікою, обізнаності з новими технологіями. Тобто освіта є фактором, який впливає на економічне зростання через підвищення якості трудових ресурсів і, відповідно, збільшення продук-тивності праці.

Кількісним показником основного капіталу є його вартість. Засобом повного викорис-тання та підвищення ефективності є вдосконалення організації виробництва, покращання якості речового капіталу, яке буде проявлятись у збільшенні фондовіддачі.

Кількісним показником НТП як фактора будуть витрати на техніку, технології тощо. Розвиток сфери наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, впро-вадження їхніх результатів забезпечить підвищення ефективності суспільного виробництва. Отже, фактори, які безпосередньо впливають на збільшення ВНП: кількість і якість природ-них ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; технології; науково-технічний прогрес.

До другої групи треба зарахувати погляди тих економістів, які крім факторів, що впливають на збільшення ВНП, включають фактори попиту. Так, В. Ковальчук виділяє такі фактори: кількість і якість виробничих факторів (трудових, капітальних, природних ресур-сів); рівень технології та фактори попиту: рівень сукупного попиту на товари і послуги; суспільний розподіл і обмін продукту [12, с.252]. Подібно визначає фактори В. Камаєв: природні ресурси; трудові ресурси; основний капітал; НТП; сукупний попит [13, с.44]. Оскільки фактори виробництва (економічного прогресу), які відображають розвиток продуктивних сил, техніко-економічних відносин і організаційно-економічних відносин (НТП), вже було визначено, то зупинимось на аналізі непрямих факторів зростання.

Економічне зростання – це розвиток економічної системи загалом, який передбачає розвиток кожного елемента.

Відносини економічної власності, зокрема відносини між людьми з приводу привлас-нення предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності проявляються через так звані фактори попиту. Вважається, що фактори попиту визначають можливість реалізації обсягу виробництва, що зростає. Серед найважливіших виділяють такі фактори попиту, як зростання споживчих, інвестиційних і державних витрат. Їх об’єднують у категорію “сукупного попиту”. Сукупний попит – маса існуючих потреб ринкового


312

господарства, які зумовлюються і обмежуються наявними грошима покупців; представлені на ринку платоспроможні потреби у товарах [11, с.313].

Чи фактор сукупного попиту є важливим для економічного зростання? Якщо динаміка попиту відстає від розширення обсягів виробництва товарів і послуг, виникає ситуація, яка називається спадом темпів зростання. Тому через певний час зростає рівень обсягів вироб-ництва товарів і послуг. Якщо сукупний попит не зміниться (через те, що держава прово-дить жорстку грошово-кредитну, податкову, бюджетну політику), то передусім відбудеться незаплановане збільшення товарно-матеріальних запасів у виробників. Отже, підприємства не зможуть повністю реалізувати обсяг продукції, що зростає, за тими цінами, які були раніше. Щоб уникнути накопичення запасів нереалізованої продукції, вони будуть змушені знижувати рівень цін, сподіваючись таким чином стимулювати збут. Водночас вони будуть змінювати свої виробничі плани, дещо скорочуючи обсяги продукції. У відповідь на це споживачі збільшать свої закупівлі порівняно з початковою ситуацією. В результаті виник-не рівновага при неповній зайнятості, рівень безробіття зросте, а економіка не зможе реалізувати наявний потенціал економічного зростання. Отже, фактори попиту забезпе-чують перетворення здатності економічної системи до зростання в реальність.

Третя група авторів до вже згаданих факторів зараховує фактори розподілу. А. Савченко, Г. Пухтаєвич, О. Тітьонко виділяють такі фактори, як кількість і якість природних ресурсів, кількість і якість трудових ресурсів, обсяг основного капіталу, нові технології – науково-технічний прогрес; фактор сукупного попиту; фактори розподілу – розподіл обсягів ресурсів, що зростають [14, с.266]. Визначено такі фактори [15]: збільшення чисельності і підвищення якості трудових ресурсів; зростання обсягу і підви-щення якісного складу основного капіталу; вдосконалення технології і організації вироб-ництва; підвищення кількості і якості природних ресурсів; зростання підприємницьких здібностей в суспільстві; фактори попиту, фактори розподілу [15, c.313].

Через такі фактори розподілу, як розподіл виробничих ресурсів по галузях, підприєм-ствах, регіонах країни, порядок розподілу доходів між суб’єктами господарської діяльності, що існує в суспільстві, розподіл національного доходу серед різних верств населення, проявляється розвиток господарського механізму.

Фактори розподілу впливають як на здатність економічної системи до зростання, так і на її ефективність. Здатність до нарощування обсягів продукції, яка забезпечується прямими факторами, недостатня для розширення обсягу виробництва темпами, які відповідають по-тенціальним можливостям зростання. Необхідний такий розподіл ресурсів, який дасть змо-гу їх ефективно використати для отримання максимальної кількості продукції. Ця проблема розв’язується в основному ринком, а в тих сферах, де ринок неспроможний, – державою.

Порядок розподілу доходів також має важливе значення для реалізації потенціалу економічного зростання. Цю функцію він виконує тільки тоді, коли стимулює робітників до підвищення продуктивності праці. Іншими словами, для зростання економіки потенційно можливими темпами необхідно, щоб доходи власників факторів виробництва зростали темпами, які дорівнюють темпам зростання їх продуктивності. Якщо б просте збільшення національного доходу супроводжувалось значним погіршенням його розподілу, то більша частина населення не вважала б економічне зростання покращанням, оскільки їх добробут залишався б таким самим або навіть погіршився.


313

Проведений аналіз дає змогу виділити такі основні фактори економічного зростання – кількість і якість природних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; технології і науково-технічний прогрес. Вони забезпечують пропозицію ВНП, без чого неможливе досягнення цілей економічного зростання, але щоб це досягнення стало реальним, в дію вступають фактори попиту і розподілу.

Фактори сукупного попиту та розподілу мають забезпечувати через механізм еконо-мічного зростання підвищення рівня життя, що передбачає разом із зростанням доходів збільшення кількості робочих місць; підвищення якості освіти; збільшення пропозиції і більшу доступність необхідних для підтримки життя таких товарів і послуг, як продовольство, житло, охорона здоров’я, безпека; надання особистості і суспільству зага-лом вибору в економічній і соціальній сферах з метою послаблення їх підпорядкованості і залежності від інших людей і країн.

1. Райзберг Б.А., Лозовский Л.М., Стародубцева Е.Б. Современный экономический сло-

варь. М.,1996. 2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. К., 1997. 3. Сажина М.А, Чибриков Г.Г. Экономическая теория. М., 1998. 4. Мікроекономіка і макроекономіка. К., 1998. 5. Экономика. М., 1994. 6. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. К., 1996. 7. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: європейський контекст. К., 1998. 8. Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. К., 1995. 9. Мочерний С.В. Економічна теорія. К., 1999. 10. Научно-технический прогрес. М., 1987. 11. Економічний словник-довідник. К., 1995. 12. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки. Тернопіль, 1998. 13. Камаев В.Д. Экономика и бизнес. М., 1993. 14. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О. Макроекономіка. К., 1999. 15. Добрынин А.И., Тарасевич С.К.. Экономическая теория. С.-Пб., 1999.

УДК 658 Ріжко Л.І.

Національний університет “Львівська політехніка“, кафедра економіки та менеджменту інвестицій та нерухомості

ГРАФОАНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

© Ріжко Л.І., 2000

У статті розглядаються основні тенденції розвитку технічного прогресу та їх вплив на економічний розвиток в умовах переходу до ринкової економіки. Пропонується новий підхід до дослідження розвитку виробництва з використанням виробничих функцій.

In the article is examinated the main trends of the development technical progress and their influence on the economic development during transformation to the market economy. The author suggests new approach to research of development of production by means of productive functions.


ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО...

Documents