ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТРНАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ:ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

ЗБІРНИКматеріалів VI Міжвузівської науково-практичної конференції

студентів (курсантів), аспірантів та молодих учених

(Київ, 16 травня 2014 року)

Київ2014

УДК 343.9ББК 67.99 П 83

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ:

І.М. Козьяков – проректор з наукової роботи Національної академії прокуратури України, доктор юридичних наук, доцент;

О.М. Толочко – проректор з навчальної роботи Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, доцент;

О.В. Кобець – голова студентського наукового товариства Національної академії прокуратури України;

В.М. Куц – завідувач кафедри кримінального права Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, професор;

Н.В. Лісова – директор Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, доцент;

С.П. Люлько – провідний науковий співробітник наукової частини Національної академії прокуратури України;

І.М. Михайлов – провідний спеціаліст наукової частини Національної академії прокуратури України;

О.В. Усенко – начальник відділу аспірантури та докторантури Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук;

О.В. Шамара – завідувач наукової частини Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник.

Протидія злочинності: теорія та практика: збірник матеріалів VІ Між-вузівської науково-практичної конференції студентів (курсантів), аспірантів та молодих учених (Київ, 16 травня 2014 року). – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 484 с.ISBN 978-617-7220-20-5

Збірник містить матеріали VІ Міжвузівської науково-практичної конференції студентів (курсантів), аспірантів та молодих учених, присвяченої розгляду актуальних проблем протидії злочинності.

УДК 343.9ББК 67.99

© Генеральна прокуратура України, 2014 © Національна академія прокуратури України, 2014 © Київський регіональний науковий центрISBN 978-617-7220-20-5 Національної академії правових наук України, 2014

П 83

3

ЗМІСТ

Євген Блажівський Вступне слово ................................................................................................................. 15

Володимир ТихийВступне слово ................................................................................................................. 17

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

Александр Костенко Концепция преступления и наказания в свете социального натурализма ............................................................................. 18

Олександр Бантишев Попередня злочинна діяльність та деякі обставини, що виключають злочинність діяння ........................................................................ 23

Іван Богатирьов Протидія кримінально-протиправним посяганням, що дезорганізуютьроботу пенітенціарних установ ................................................................................. 26

Михайло Акімов Проблеми кримінально-правового захисту свободи окремих категорій осіб ................................................................................................ 29

Наталія Ярмиш Проблеми застосування статті 191 Кримінального кодексу України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» .................................................................. 32

Володимир Осадчий Виборчі та референдні права під охороною кримінального закону ................ 36

Вікторія МозговаЩодо участі законного представника неповнолітнього у кримінальному провадженні .................................................................................. 38

Артем Штанько Гарантії забезпечення права на свободу та особисту недоторканність при затриманні особи, підозрюваної у вчиненні злочину .................................. 42

Ярослав Леляк Проблеми правового регулювання протидії злочинності в Чорнобильській зоні відчуження .......................................................................... 47

4

ЗМІСТ

Євген Безкровний Звернення до органів прокуратури України осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі ......................................... 51

Станіслав Тищенко Мета взаємодії прокурора та слідчого судді в кримінальному процесі України ............................................................................ 55

Олександр Кобець Недоліки юридичної техніки викладення окремих норм Кримінального процесуального кодексу України та пропозиції щодо їх усунення ........................................................................................................... 58

СЕКЦІЯ: ПРОТИДІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

Анна Бабенко Зв’язок корупції зі злочинністю у сфері незаконного обігу наркотичних речовин .................................................................................................. 63

Ольга Богатирьова Правове та соціальне призначення пробації у протидії злочинності серед засуджених ........................................................................................................... 67

Олег Байжанов Деякі аспекти протидії органами прокуратури фіктивному підприємництву як способу ухилення від сплати податків ............................... 70

Вадим Борук Роль органів прокуратури у протидії злочинності неповнолітніх ................... 74

Віта Воробей Проблеми кваліфікації злочинів, вчинених злочинною організацією. ........... 78

Роксолана ГречанюкОсобливості об’єктивної сторони адміністративного корупційного правопорушення за статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення .................................................................... 80

Юрій Гусейніков Переговори з терористами як складова протидії злочинності ......................... 84

Емілія Дмитренко, Андрій Дмитренко Фінансовий контроль та протидія злочинності: взаємозв’язок понять ......... 87

5

ЗМІСТ

Олександр Довгань, Олена СолодкаАктуалізація проблеми протидії кібернетичній злочинності ........................... 90

Альона Донець Кримінальне покарання у системі засобів протидії злочинності у мусульманських країнах ........................................................................................... 93

Дмитро Доценко До питання нормативно-правового забезпечення національної безпеки України ................................................................................... 97

Зоя ЗагинейСумісництво та суміщення з іншими видами діяльності як обов’язкова умова настання відповідальності за статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення ..................................103

Світлана Клімова Громадський контроль як спосіб запобігання корупції ....................................107

Олена Козачук Захист органами прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері інтересів держави при використанні земель оборони ........110

Ірина Курбатова Окремі питання протидії злочинам щодо осіб похилого віку на загальносоціальному рівні ..................................................................................115

Олена Лубко Основні напрями протидії злочинності неповнолітніх ....................................119

Євген ЛітвіновМіжнародний досвід діяльності судових органів щодо запобігання злочинності ...................................................................................................................122

Дар’я Маренич Детермінанти злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ ..........................................................................................127

Сергій Мірошниченко Сучасні проблеми протидії злочинам проти правосуддя в Україні ...............130

Іван МихайловПротидія фінансуванню терористичної діяльності ...........................................134

6

ЗМІСТ

Людмила Мухіна Підроблення електронних грошей .........................................................................139

Наталія Наулік Діяльність прокуратури України щодо протидії злочинності у сфері виборчих, трудових, особистих прав та свобод людини і громадянина .......142

Юрій Нізовцев, Олег Парфило Кібертероризм: актуальні питання протидії........................................................147

Олександр ОсовськийФальсифікація доказів та їх процесуальних джерел як форма протидії розслідуванню порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів ..................................151

Раїса Перелигіна Значення міжнародного досвіду протидії жіночому насильству ...................155

Тетяна Продан Стан жіночої насильницької злочинності в Україні ..........................................159

Олексій ПроневичДержавна політика у сфері протидії злочинності: проблеми нормативно-правової артикуляції ..........................................................................164

Артем Савчук «Географія» злочинності як показник злочинності ............................................168

Дмитро Сіц Запобігання злочинній діяльності неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань: окремі аспекти ..................................171

Євген Скулиш, Оксана КниженкоСтан, структура та динаміка злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку в Україні .....................174

Дмитро Чепченко Становлення поняття конфлікту інтересів у сучасному вітчизняному законодавстві ....................................................................................177

Андрій Шевчук Охорона первісної моралі: погляд криміналіста. ................................................179

7

ЗМІСТ

Олег Шеремет Органи місцевого самоврядування у протидії наркотизму .............................183

СЕКЦІЯ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Ірина Бабенко Забезпечення прав учасників кримінального процесу .....................................186

Володимир Будков Особливості прокурорського нагляду за законністю розшуку безвісно відсутніх осіб ...............................................................................................189

Олег Букреев, Андрей Онофрейчук Актуальные вопросы проведения контролируемой поставки в связи с применением норм Уголовного процессуального кодекса Украины..........................................................................................................193

Василь Бучинський Процесуальні аспекти застосування угоди про примирення у кримінальному провадженні ................................................................................197

Ірина Бігунець Визначення моменту притягнення до кримінальної відповідальності при застосуванні спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності .........................................................................201

Олександр ВольськийРозслідування заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем: проблеми предмета доказування ............................................................................205

Наталія Гадіон Окремі проблеми внесення до ЄРДР відомостей про незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару ...............................................209

Мар’ян ГоловчакСтроки давності у випадку вчинення незакінченого злочину ........................212

Наталія Гончарук, Любов Ковтун Доказування у кримінальних провадженнях щодо фактів вчинення податкових злочинів ...................................................................................................215

8

ЗМІСТ

Дар’я КирильченкоПроблемні питання діяльності слідчого за кримінальним процесуальним законодавством України .............................................................218

Євгеній Кирилюк Актуальні питання розмежування компетенції слідчого та процесуального керівника в ході розслідування ...........................................222

Марія Ковальська Методологічні засади реалізації технологічного підходу в криміналістиці .............................................................................................................225

Вікторія Козаченко Змістовний аспект принципу законності у кримінальному процесі України ..........................................................................229

Роман КозьяковРозслідування безвісного зникнення особи: постановка проблеми ..............232

Мирослава Кокошко Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх ....................237

Петро Кубрак Теоретичні основи процесуальних гарантій у кримінальному судочинстві України ..................................................................240

Олена Леляк Угода про визнання винуватості як компроміс у процесуальному праві України .............................................................................244

Кіра Лисенкова Зміст принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні ...........248

Іванна Мамчій Типова особа злочинця-фальшивомонетника: криміналістичний аспект ..........................................................................................251

Віра Навроцька Показання анонімних свідків як джерело доказів у кримінальному судочинстві ..................................................................................255

Вікторія Озар Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики катувань ..........................................................................................258

9

ЗМІСТ

Валентина Остапець Планування роботи державного обвинувача ......................................................261

Валентина Платошина До питання представництва прокурором публічних інтересів у суді .........................................................................................264

Оксана Петрусь Угода про примирення у кримінальному процесі України .............................267

Ольга ПономаренкоСудова практика щодо призначення покарань за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку ..............................................................................................270

Володимир ПрядкоСтатус прокурора як процесуального керівника негласними слідчими (розшуковими) діями ........................................................272

Вікторія Рачинська Вибрані особливості кримінальної відповідальності колективних утворень за польським законодавством ......................................276

Вікторія Росіхіна Адвокатура в конституційній доктрині забезпечення права особи на захист від обвинувачення ....................................................................................280

Роман Сабадаш Судова комп’ютерно-технічна експертиза: регламентація призначення за Кримінальним процесуальним кодексом України.........................................285

Марія Сеньків, Іванна Прокопик Пояснення у кримінальному процесі України: проблеми правової регламентації та шляхи їх вирішення ...............................289

Володимир Сліпченко Проблеми у розмежуванні мети застосування окремих видів заходів забезпечення кримінального провадження...........................................293

Алла Слободзян Визначення поручителів при обранні запобіжного заходу у вигляді особистої поруки .......................................................................................298

10

ЗМІСТ

Ярина Сидій Проблеми участі прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод ............................................................................................................301

Юлія Чаплинська Проблемні питання використання спеціальних знань у досудовому розслідуванні .....................................................................................304

Крістіна Шаповалова Здійснення кримінального провадження на підставі угод ...............................308

СЕКЦІЯ: УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ПРАКТИКИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Інна АртеменкоЩодо об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 166 Кримінального кодексу України .............................................................................312

Микола Арманов Колекторська діяльність – предмет кримінально-правового регулювання ...................................................316

Яна Беззуб Суспільна небезпечність як підстава криміналізації окремих кваліфікованих видів хуліганства ..........................................................319

Андрій БеніцькийПро деякі питання щодо суб’єкта заздалегідь не обіцяного приховування злочину .....................................................................321

Андрій Босак Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (окремі кримінально-правові аспекти) .................................................................326

Тетяна Бережнюк Щодо декриміналізації хуліганства ........................................................................330

Ірина ВакулаНамір вчинити злочин як стадія вчинення злочину ..........................................334

Алексей Гвозденко Проблемные вопросы систематизации норм Уголовного кодекса Украины при дифференциации уголовных правонарушений, совершённых в отношении несовершеннолетних ..............................................337

11

ЗМІСТ

Сергій Грачов Актуальні питання суспільно небезпечних наслідків злочинів, передбачених статтею 333 Кримінального кодексу України ............................339

Андрій Данилевський, Ольга Акользіна Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень ....................................................................................343

Дарина Євтєєва До питання виділення злочинів проти сім’ї та неповнолітніх в окремий розділ Кримінального кодексу України ............................................345

Олексій ЄрмакДо питання про мету спеціальної конфіскації у кримінальному праві України ...............................................................................349

Олександр ЄфімовДеякі проблеми співвідношення частини 1 та частини 2 статті 388 Кримінального кодексу України ..........................................................352

Ганна Жаровська Систематизація злочинів проти інформаційної безпеки України з точки зору сучасних суспільно-політичних викликів ....................................356

Володимир Комарніцький Судимість у кримінальному праві ..........................................................................361

Михайло Кумановський Проблема кримінальної відповідальності суб’єкта злочину, передбаченого у статті 239-2 Кримінального кодексу України, при недостатньому психічному розвитку .............................................................364

Сергій КузьмінДо питання про виборчі права громадянина у контексті потерпілого від злочину ............................................................................................366

В’ячеслав Левицький Мова кримінального законодавства: проблеми усталення норми .................368

Максим Мельніченко Тлумачення понять «свідок» та «потерпілий» у статтях 384–386 Кримінального кодексу України .............................................................................371

12

ЗМІСТ

Сергій Нежурбіда Злочинна установка ....................................................................................................375

Армен Нерсесян Керівник адвокатського об’єднання як спеціальний суб’єкт отримання неправомірної вигоди та комерційного підкупу ...........................379

Артем Нікітін Щодо характеристики видів погашення судимості ............................................382

Вікторія Рачинська Мета (цілі) покарання та завдання Кримінального кодексу України ...........386

Олександр Решетняк Нормативно-правове забезпечення профілактики правопорушень серед неповнолітніх .....................................................................391

Євгенія Родюкова Поняття ефективності покарання за злочини у сфері господарської діяльності .............................................................................398

Максим РябенкоЗловживання повноваженнями у складі злочину, передбаченого статтею 365-2 Кримінального кодексу України: загальні підходи ..................403

Тімеа Сегеді До питання застосування формалізованих правил при призначенні покарання за незакінчений злочин ........................................406

Олена Солодка, Олександр ДовганьПроблеми протидії комп’ютерній злочинності на сучасному етапі ..............410

Маргарита Скоробогатько Комерційне позначення як об’єкт кримінально-правової охорони: прогалини в законодавстві .......................................................................................412

Тетяна Тарасевич Кримінальна відповідальність медичного працівника як спеціального суб’єкта злочину за кримінальним законодавством окремих європейських держав .................................................415

13

ЗМІСТ

Дмитро Тіванов Особливості кваліфікації порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ......................................................................................419

Ігор ТупельнякОб’єкт терористичних злочинів: аналіз наукових поглядів та питань законодавчої регламентації ...................................................................423

Тетяна Чолан Законодавство України та Франції про кримінальну відповідальність за незаконне поводження з дітьми та ембріонами: окремі аспекти ................................................................................427

Александр ШамараТеррористическая деятельность в системе Особенной части УК Украины: дискуссионные вопросы ...........................................................................................431

Алла Шиліпук Нормативне роз’яснення поняття «чуже майно» – нагальна практична потреба сьогодення ..............................................................436

Людмила ШмальВідомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, як предмет злочину, передбаченого статтею 381 Кримінального кодексу України .............................................................................439

СЕКЦІЯ: ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

В’ячеслав ЄднакЧи може бути суб’єктом постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (стаття 375 КК України) третейський суддя? ...........................442

Ірина Огороднікова Реформування управління в галузі внутрішніх справ України у контексті євроінтеграційних процесів ...............................................................445

Юрій Ірха Окремі проблеми забезпечення національної безпеки судами України .......449

14

ЗМІСТ

Вікторія Котова Визначення завдань щодо забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації ...............................453

Андрій Ткач Новації у реалізації принципу гласності в діяльності органів прокуратури України .................................................................................................457

Петро Шумський Концептуальні засади правозахисної діяльності прокуратури .....................462

СЕКЦІЯ: РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Юлія Мурашкіна До питання використання інформаційних технологій у роботі органів прокуратури ..................................................................................466

Наталія Топчий Кримінальна юстиція у системі протидії злочинності ......................................471

Яна Триньова Neo jus naturale в сучасному законоутворенні .....................................................474

Олеся Харкава Адміністративно-правовий механізм протидії корупції ..................................477

Петро Шумський, Анастасія Теребуха Новий Закон України «Про прокуратуру»: яким йому бути? ..........................480

15

Євген БЛАЖІВСЬКИЙ,ректор Національної академії прокуратури України,

державний радник юстиції 1 класу,доктор юридичних наук

ВСТУПНЕ СЛОВО

Шановні учасники конференції! Вітаю вас у Національній академії прокуратури України. Проведення тако-

го заходу вже стало традиційним для нашої Академії, а також Національної академії Служби безпеки України, Луганського державного університету вну-трішніх справ імені Е.О. Дідоренка, Національної академії внутрішніх справ.

Приємно констатувати, що коло учасників конференції щороку роз-ширюється. До їх числа долучились: Київський регіональний науковий центр Національної академії правових наук України, Київський національний універ-ситет імені Тараса Шевченка, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Міжвідомчий науково-дослідний центр проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпе-ки та оборони України, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Львівський державний університет внутрішніх справ, Дніпропе-тровський державний університет внутрішніх справ, Всеукраїнська громад ська організація «Асоціація кримінального права» (осередок міста Києва) тощо.

Сподіваюся, така тенденція збережеться й надалі, і до нас приєднаються інші вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку юристів. Вважаю, це правильно з огляду на завдання, які постають сьогодні перед правоохоронни-ми органами щодо ефективної протидії злочинності.

Отже, консолідованими мають бути й зусилля вчених, які здійснюють на-укове забезпечення правоохоронної діяльності. Наш захід передусім надає можливість висловитись молодим ученим, студентам і курсантам, адже багато з них займатимуться питаннями протидії злочинності вже на практиці.

Саме тому метою конференції є об’єднання зусиль молодих учених, сту-дентів і курсантів для вирішення проблем протидії злочинності, визначення напрямів та способів реформування правоохоронних органів України, а також удосконалення законодавства.

Сьогодні на нашому зібранні планується обговорити такі питання, як: – протидія та запобігання злочинності; – актуальні питання застосування кримінального процесуального законо-

давства України; – удосконалення кримінального законодавства України та практики його за-

стосування;

16

ЄВГЕН БЛАЖІВСЬКИЙ

– шляхи удосконалення законодавства України про судоустрій та правоохо-ронні органи;

– реформування системи органів прокуратури та кримінальної юстиції. Відтак, пропоную організувати роботу наступним чином:

− обмін думками щодо наявних у державі проблем та причин їх виникнення;− вироблення єдиної позиції у питаннях, що стосуються налагодження си-

стемних заходів протидії негативним процесам у суспільстві;− розгляд можливих шляхів об’єднання зусиль науковців і практиків з метою

реалізації цих заходів. Доводжу до вашого відома, що після завершення пленарного засідання від-

буватиметься обговорення у секціях під керівництвом модераторів.Шановні колеги! Дозвольте ще раз привітати вас із початком роботи конфе-

ренції. Впевнений, що наукова дискусія буде плідною. Щиро бажаю вам творчого натхнення та успіхів.

17

Володимир ТИХИЙ,віце-президент Національної академії правових наук України –

керівник Київського регіонального науковогоцентру Національної академії правових наук України,

академік Національної академії правових наук України,доктор юридичних наук, професор

ВСТУПНЕ СЛОВО

Шановні учасники! Передусім від імені Національної академії правових наук України та Асо-

ціації кримінального права України вітаю Вас із початком роботи конференції.Цей захід, присвячений проблемі протидії злочинності, уже традиційно

відбувається у стінах Національної академії прокуратури України. І це не ви-падково, адже органи прокуратури, виконуючи покладені на них Конститу-цією і законами України функції, беруть активну участь у протидії злочинності в державі.

Тема конференції, безумовно, є актуальною, оскільки стосується питань, які постійно хвилюють суспільство та державу. Дуже важливо, що ці питання досліджуються не лише провідними вченими країни, а й молодими науковця-ми. Молодь – майбутнє нашої держави, оскільки спілкується на нових рівнях комунікації і може запропонувати інноваційні підходи до розв’язання цих проблем.

Отже, завдання сьогоднішньої конференції – проаналізувати напрацьова-ний досвід протидії злочинності в Україні та за її межами, передбачити тен-денції її розвитку і зміни характеру, а також окреслити можливі заходи щодо поліпшення цієї діяльності.

Бажаю всім плідної роботи!

18

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

Александр КОСТЕНКО,доктор юридических наук, профессор,

академик Национальной академии правовых наук Украины,заслуженный деятель науки и техники Украины

КОНЦЕПЦИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ И НАКАЗАНИЯ В СВЕТЕ СОЦИАЛЬНОГО НАТУРАЛИЗМА

Особенность современной преступности в посттоталитарных странах со-стоит в том, что она является преступностью кризисного типа. То есть совре-менная преступность в этих странах порождается социальным кризисом и сама же углубляет его. Преступность кризисного типа имеет свойство сводить на нет любые реформы, которые могли бы обеспечить социальный прогресс в посттоталитарных странах. Следовательно, пока преступность в этих стра-нах является преступностью кризисного типа, социальный прогресс в них не-возможен. Поэтому существование преступности кризисного типа является сегодня политической проблемой № 1 для посттоталитарных стран. Лишь та политическая сила, которая сможет устранить «патогенное» влияние указан-ной преступности на общественную жизнь, сможет вывести страну на путь социального прогресса.

Каким же образом это должно быть осуществлено? Прежде всего, следу-ет установить правильный диагноз той «болезни», которой поражена совре-менная криминология, призванная разрабатывать доктрину противодействия преступности.

Представляется, что диагноз «болезни», поразившей криминологию, мож-но определить так: позитивизм. Вообще позитивизм можно определить как используемую в науке идеологию, которая заключается в принятии видимо-го за действительное, что приводит к волюнтаризму и утопизму в социаль-ной практике. Криминологический позитивизм, соответственно, проявляется в том, что криминологические проблемы решаются на основе представлений, искаженных принятием видимого за действительное.

В современной криминологии (особенно в посттоталитарных странах) наибольшее распространение получил так называемый эклектический пози-тивизм, имеющий вид «теории факторов» и не различающий причину пре-ступности и условия, которые ей способствуют. Иными словами, в кримино-логии имеет место позитивистская идеология, при которой исследователи «за деревьями не видят леса». Это и приводит к криминологическому волюнта-ризму в противодействии преступности на практике, а также к утопизму в на-уке, проявляющемуся, в частности, в виде разнообразных криминологических иллюзий.

19

КОНЦЕПЦИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ И НАКАЗАНИЯ В СВЕТЕ СОЦИАЛЬНОГО НАТУРАЛИЗМА

Вышеизложенное дает основания для следующего вывода: позитивизм, по-разивший криминологию, приводит к тому, что реформы в сфере противодей-ствия преступности (в том числе в уголовной юстиции) являются проявлением своеволия и иллюзий реформаторов, которые не руководствуются прогрес-сивной криминологической доктриной, потому что, пребывая в плену пози-тивизма, принимают видимое за действительное. Реформатор без прогрессив-ной доктрины, будучи поражен позитивизмом, то есть принимая видимое за действительное, напоминает «всадника без головы». Вылечиться от «болезни» позитивизма можно лишь с помощью доктрины, которая позволит открыть действительность, спрятанную за видимостью. Как, в частности, свидетель-ствует опыт эпохи Просвещения ХVII–XVIII веков, такой доктриной является доктрина натурализма. В соответствии с ней критерием, по которому действи-тельность следует отличать от видимости, есть законы Матери- Природы: дей-ствительным является то, что согласовывается с законами Матери-Природы, а то, что не согласовывается, есть лишь видимостью.

Очевидно, из этого следует исходить в поисках антипозитивистской пара-дигмы для модернизации криминологии. Такая модернизация должна приве-сти к новой доктрине криминологии, позволяющей по-новому дать ответ на фундаментальные вопросы криминологии: а) что является причинами и усло-виями, порождающими преступность; б) какие свойства присущи преступни-ку; в) как противодействовать преступности. Представляется, что в цепи этих трех проблем именно вторая является тем звеном, за которое следует взяться для того, чтобы найти решение двух других. Поэтому именно с вопроса, какие свойства присущи преступнику, и следует начинать поиск новой криминоло-гической парадигмы.

Человечество давно ищет ответ на вопрос: существуют ли такие свойства человека, лишь имея которые, он совершает преступление? Ч. Беккариа, указав на то, что криминальное поведение – это проявление криминогенных свойств, принадлежащих самому человеку, не раскрыл суть этих свойств. Попытку определить эти свойства сделал Ч. Ломброзо. Проведенное им исследование привело его к выводу о том, что это такие свойства, которые человек получает при рождении (теория прирожденного преступника: «преступниками рожда-ются»). А поскольку рождение человека – это биологический акт, то и получа-емые при рождении человеком криминогенные свойства являются биологи-ческими. Лишь тот, кто получает их при рождении, совершает преступление.

Теория прирожденного преступника не нашла подтверждения, а вопрос о свойствах человека, порождающих его криминальное поведение, остается без надлежащего ответа. Это вызвано, по нашему мнению, недостаточным разви-тием современного методологического инструментария.

Известно, что результат научного исследования определяется тем методо-логическим инструментарием, которым пользуется исследователь. В  настоя-щее время в криминологии накопились проблемы, решение которых возмож-но лишь с помощью нового методологического инструментария. По нашему

20

АЛЕКСАНДР КОСТЕНКО

мнению, плодотворным для научного исследования в данном случае может быть использование принципа социального натурализма. Применение его нами в криминологических исследованиях с 1990 года помогло по-новому решать проблемы криминологии и уголовного права. В соответствии с этим принципом социальные явления, в том числе и человеческие поступки, следу-ет рассматривать как такие, которые должны существовать по законам При-роды. Для всего сущего Природа является Наивысшим Законодателем. Это следует из идеи природной целостности мира, в соответствии с которой все, что существует в мире, должно существовать по законам природы, – сказан-ное касается не только физических, биологических, но, в одинаковой степени, и социальных феноменов. Из идеи природной целостности мира следует, что есть три вида природы: физическая, биологическая и социальная, каждая из которых существует по своим законам. Представление, признающее существо-вание особого вида природы – «социальной природы», имеющей свои законы природы – законы «социальной природы», мы и называем социальным нату-рализмом.

Из теории социального натурализма явствует, что воля и сознание человека как существа, относящегося к феноменам социальной природы, предназначе-ны для того, чтобы обеспечивать ему жизнь по законам социальной природы, то есть познавать законы социальной природы и руководствоваться ими в сво-ей социальной жизни – иначе его жизнь будет проявлением различных видов антисоциальности, в том числе преступности.

Этот вывод, в свою очередь, указывает на то, что криминальное поведение – проявление определенных свойств «социальной личности», то есть свойств воли и сознания человека, придающих поведению криминальный характер. По нашему мнению, «социальную личность», имеющую такие свойства воли и сознания, которые могут придавать поведению человека характер социальной патологии, следует называть «социопатической личностью». И наоборот, если такими свойствами воля и сознание человека не обладают, то такое состоя-ние личности, в отличие от «социопатии», является «социономией», то есть социальной нормой. И такую личность следует называть «социономической личностью».

Какие же свойства воли и сознания делают личность социопатической, то есть способной при определенных условиях проявиться в виде совершения челове-ком поступка, который является социальной патологией? Ответ на этот вопрос также, по нашему мнению, нужно искать с помощью методологического инстру-ментария, основанного на принципе социального натурализма. Однако ответ на него зависит от решения с помощью принципа социального натурализма так называемого «основного вопроса криминологии», который может быть сфор-мулирован таким образом: «Преступление – это нарушение законов природы, уголовного законодательства, сформулированного людьми, или того и другого?».

В соответствии с принципом социального натурализма этот вопрос име-ет следующее решение: «Преступление – это нарушение законов социальной

21

КОНЦЕПЦИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ И НАКАЗАНИЯ В СВЕТЕ СОЦИАЛЬНОГО НАТУРАЛИЗМА

природы, воплощенных людьми в законодательстве об уголовной ответствен-ности». Если преступление – это нарушение законов социальной природы, то, следовательно, воля и сознание человека, проявляющиеся в виде преступле-ния, имеют свойства, противопоставляющие их законам социальной природы, то есть воля и сознание преступника обладают свойством противоприродно-сти. Такое свойство несогласованности с законами социальной природы имеет воля, находящаяся в состоянии своеволия, и сознание, находящееся в состоя-нии иллюзий, образуя единый комплекс, который можно назвать «комплексом своеволия и иллюзий».

Таким образом, в соответствии с принципом социального натурализма со-циопатия личности – это несогласованность воли и сознания человека с при-родными законами социальной жизни людей. Данная несогласованность при-водит волю в состояние своеволия, а сознание – в состояние иллюзий, образуя так называемый «комплекс своеволия и иллюзий». Именно этот комплекс и делает человеческую личность «социопатической личностью». Иными слова-ми, «социопатическая личность» – это «личность с комплексом своеволия и иллюзий». Этот комплекс является общим «зародышем» для всех проявлений социальной патологии, в частности безнравственности и бездуховности, лишь одним из которых и есть преступность.

В соответствии с этим существует следующая криминологическая зако-номерность: все преступники (то есть лица, совершающие преступления как умышленно, так и по неосторожности) – это лица, имеющие комплекс своево-лия и иллюзий, то есть являющиеся социопатическими личностями, но не все, кто имеет комплекс своеволия и иллюзий, совершают преступления. Комплекс своеволия и иллюзий проявляется в виде «противоприродного» (социопатиче-ского) поведения лишь при наступлении определенных условий, а не в любом случае при совершении носителем этого комплекса того или иного поступка. Человек, который имеет комплекс своеволия и иллюзий, может, например, если для этого не наступят соответствующие условия, прожить всю жизнь, не совершив преступления, а совершая другие социопатические поступки. У него этот комплекс может проявляться в виде таких противоприродных (то есть нарушающих законы социальной природы) феноменов, как грех, нарушение норм морали, некриминальные правонарушения, волюнтаризм, утопизм, ми-стицизм, экстремизм и т. п.

Понятие «комплекс своеволия и иллюзий» позволяет также по-новому по-дойти к пониманию роли причин и условий в механизме криминального пове-дения, которое рассматривается лишь как одна из форм проявления социопа-тических свойств лица. Все, что приводит к образованию у человека комплекса своеволия и иллюзий, следует определять как причины преступности, а все, что способствует проявлению этого комплекса, уже образовавшегося у челове-ка, в виде совершения преступления, это условия для преступности.

Как видно из вышеизложенного, центральная роль в механизме соверше-ния преступления отведена личности с комплексом своеволия и иллюзий, то

22

АЛЕКСАНДР КОСТЕНКО

есть социопатической личности. На этом должна основываться разработка но-вой концепции противодействия преступности.

Таким образом, понятие «социопатическая личность» как «личность с ком-плексом своеволия и иллюзий» имеет не только теоретическое, но и практиче-ское значение. Оно нацеливает практику на радикальный способ противодей-ствия преступности – устранение социопатии, то есть комплекса своеволия и иллюзий, поражающего социальную личность, как корня любой социальной патологии, в том числе криминального поведения. Устранять этот корень, в соответствии с принципом социального натурализма, можно, лишь формируя у людей состояние согласованности их воли и сознания с законами социаль-ной природы. Такое состояние называется социальной культурой человека, включающей в себя, в частности, политическую, экономическую, правовую, моральную, религиозную, художественную и другие виды культуры.

Все, что способствует формированию социальной культуры, способствует тем самым созданию у него иммунитета против комплекса своеволия и иллю-зий – корня всякого зла, в том числе и преступности. Исходя из этого, афоризм Ч. Беккариа «лучше предупредить преступление, чтобы не быть вынужденным карать за него» можно перефразировать так: лучше с помощью формирования у граждан социальной культуры устранить комплекс своеволия и иллюзий, чем карать за проявление этого комплекса в виде преступления. Конечно, фор-мирование социальной культуры у человека, будучи радикальным средством противодействия преступности, не исключает применения наказания за со-вершенные преступления как паллиатива.

По нашему мнению, противодействие преступности должно осуществлять-ся согласно формуле «культура плюс репрессия». Данная формула может стать основой для так называемой культурно-репрессивной концепции противо-действия преступности, которая разрабатывается с помощью принципа со-циального натурализма в «социально-натуралистической» криминологии, то есть криминологии, основанной на принципе социального натурализма.

23

Олександр БАНТИШЕВ,головний науковий співробітник Науково-організаційного центру

Національної академії Служби безпеки України,кандидат юридичних наук, професор

ПОПЕРЕДНЯ ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ДЕЯКІ ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ

ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

У науці кримінального права традиційним є запозичене з часів колишнього СРСР дослідження складу злочину від об’єкта злочину через об’єктивну сто-рону до суб’єкта та суб’єктивної сторони.

Але на практиці маємо справу з об’єктивною стороною злочину, з її проява-ми або наслідками.

При попередній злочинній діяльності ми можемо спостерігати діяння з підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування спів-учасників або змови на вчинення злочину, усунення перешкод, а також іншого умисного створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК України «Готу-вання до злочину») або діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочи-ну (ст. 15 КК України «Замах на злочин»).

Саме тому пропонується така схема аналізу складу злочину: об’єктивна сто-рона складу злочину – суб’єкт злочину – суб’єктивна сторона – об’єкт злочину.

Готування до злочину, замах на нього, як, до речі, і закінчений злочин, мо-жуть полягати у формуванні злочинних суспільно небезпечних (шкідливих) відносин, існування яких небезпечне для правоохоронюваних благ, інтересів, цінностей, суспільних відносин. До таких злочинів відносять, наприклад, ство-рення злочинної організації (ст. 255 КК України); бандитизм (ст. 257 КК Украї-ни); створення не передбачених законом воєнізованих або збройних форму-вань (ст. 260 КК України) та ін.

Крім того, слід звернути увагу на те, що готування до злочину не обме-жується тільки діяннями, про які йдеться у ч. 1 ст. 14 КК України. Готуючись до вчинення злочину, винна особа може також створювати умови для уникнення в майбутньому відповідальності за нього (розробка фальшивого алібі, підго-товка майбутніх свідків, залякування майбутнього потерпілого тощо).

Цю обставину необхідно відобразити у ч. 1 ст. 14 КК України.Особливу увагу слід звернути на те, що той чи інший закінчений злочин

може бути лише готуванням до іншого, більш тяжкого злочину.Стосовно покарання за попередню злочинну діяльність зазначимо, що від-

повідно до Закону України від 15 квітня 2008 року № 270-ІV «Про внесення змін

24

ОЛЕКСАНДР БАНТИШЕВ

до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гу-манізації кримінальної відповідальності» за готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, а за вчинення замаху – двох тре-тин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.

Такий підхід законодавця до вирішення цього питання не зовсім зрозумі-лий. Чому потрібно знижувати міру покарання злочинцю, злочинне діяння якого було припинене внаслідок дій потерпілого у стані необхідної оборони або затримання особи, що вчинила злочин?

Необхідно наголосити, що будь-які зміни до кримінального закону, що стосуються його гуманізації, у нас, як правило, стосуються лише полегшен-ня становища винної особи, суб’єкта злочину. А де ж потерпілий? У ч. 1 ст. 1 КК України проголошено: «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам».

У ч.  3 ст.  1 КК України необхідно зафіксувати, що потерпілим від злочи-ну може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завда-но моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілою від злочину може бути також держава.

Щодо такого покарання, як штраф (ст. 53 КК України), у злочинах, де потер-пілим є фізична особа, слід було б зазначити, що якась частина призначеного судом штрафу належить потерпілому.

Стосовно обставин, що виключають злочинність діяння, варто підкресли-ти, що право на необхідну оборону виникає не тоді, коли посягання вже поча-лося, а з моменту, коли виникла явна загроза замаху на відповідний злочин або вчиняється замах.

Для окремих осіб право на необхідну оборону трансформується в обов’я-зок, і невиконання ними цього обов’язку може тягнути за собою відповідаль-ність за певний злочин у сфері службової діяльності, наприклад, за службову недбалість (ст. 367 КК України). До таких категорій громадян передусім нале-жать працівники правоохоронних органів.

Є припустимою необхідна оборона проти неправомірних дій службових осіб.

Оцінюючи положення закону про перевищення меж необхідної оборони, варто погодитись із М.Й. Коржанським, який вважав, що це положення захи-щає злочинця і від нього потрібно відмовитись. Необхідна оборона або є або її нема. При цьому може мати місце уявна необхідна оборона (ст. 37 КК України).

На практиці може виникати уявна крайня необхідність, як і уявне затри-мання особи, що вчинила злочин, це треба визначити у законі й віднести їх до обставин, що виключають злочинність діяння.

25

ПОПЕРЕДНЯ ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ДЕЯКІ ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

У процесі кримінального провадження відносно незакінченого злочину може постати питання про обрання запобіжного заходу. Розглянемо лише за-ставу, передбачену ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України.

У ч. 5 цієї статті, яка визначає межі розміру застави, встановлено, що у ви-няткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи навіть триста розмірів мінімальної заробітної плати.

Коли йдеться про такі суми, у законі потрібно передбачити необхідність та можливість підтвердити підозрюваним або обвинуваченим законне похо-дження цих коштів.

26

Іван БОГАТИРЬОВ,головний науковий співробітник

Науково-дослідного центруІнституту кримінально-виконавчої служби,

доктор юридичних наук, професор

ПРОТИДІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОТИПРАВНИМ ПОСЯГАННЯМ, ЩО ДЕЗОРГАНІЗУЮТЬ РОБОТУ

ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВ

Важливо засвідчити, що за останні десять років розвиток системи запобі-гання злочинам в органах і установах виконання покарань та слідчих ізолято-рах відбувається в якісно іншому, ніж раніше, правовому просторі, оскільки на початку XXI століття прийняті й набрали чинності нові Кримінальний та Кримінально-виконавчий кодекси України. Проте стрімке зростання законо-давчого регулювання зазначених процесів відштовхнуло на другий план діяль-ність персоналу виправних колоній щодо запобігання вчиненню злочинів осо-бами, які у них утримуються. Навіть найжорсткіші системи тюремної ізоляції, оснащені досконалими інженерно-технічними засобами охорони і нагляду за засудженими, не можуть забезпечити виняткову безпеку проти втечі.

Незважаючи на те, що зусиллями персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів протягом 2013 року попереджено 5 330 злочинів проти 4 967 за 2012 рік, або на 7,3% більше, злочинність у місцях позбавлення волі не зменшується, зокрема в 2009 році її рівень на 1 тис. засуджених та осіб, узятих під варту, становив 4,87; 2009  році – 3,85; 2010  році – 3,52; 2011  році – 3,02; 2012 році – 3,92 [1, 8].

Практика діяльності установ виконання покарань свідчить, що на окрему частину засуджених карально-виправний процес не справляє позитивного впливу, і вони, не бажаючи відмовитись від антигромадських поглядів та зви-чок, у певних ситуаціях знову вчиняють злочини. До найбільш поширених зло-чинів належать втечі з виправних колоній.

Зазначені дані щодо стану і тенденцій вчинення злочинів у виправних ко-лоніях протягом 2008–2012 років викликають неабияке занепокоєння не лише через кількісні, а й якісні характеристики, що пояснюється, насамперед, підви-щеною суспільною небезпекою досліджуваних кримінально карних діянь. Отже, суспільна небезпека вчинення злочинів у виправних колоніях пояс-нюється такими чинниками:– внаслідок вчинення злочинів у виправних колоніях порушується принцип

невідворотності покарання;– сам факт вчинення злочинів у виправних колоніях негативно впливає на

інших засуджених, а також на злочинців, що перебувають на волі, пород-

27

ПРОТИДІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОТИПРАВНИМ ПОСЯГАННЯМ, ЩО ДЕЗОРГАНІЗУЮТЬ РОБОТУ ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВ

жуючи у перших надію на ухилення від відбування покарання, а у других – почуття безкарності за вчинені злочини;

–  суспільна небезпека вчинення злочинів у виправних колоніях збільшується ще й через те, що засуджені, які їх вчинили, перебувають у нелегальному становищі, добувають кошти для існування злочинним шляхом, у ряді ви-падків втягують у злочинну діяльність інших осіб, особливо молодь [2, 442].Найбільшу небезпеку у виправних колоніях становлять злочини, поєднані

з нападом засуджених на особовий склад варти з метою усунення перешкод для здійснення задуму і заволодіння зброєю, яку вони використовують для збройного опору при подальшому їх затриманні, а також для вчинення нових злочинів.

Злочини, вчинені в установах виконання покарань, також спричиняють процеси, що дезорганізують діяльність кримінально-виконавчої системи та ін-ших правоохоронних органів, створюють загрозу суспільній безпеці. На роз-шук засуджених витрачаються величезні фінансові та матеріальні ресурси.

В.В.  Смирнов справедливо зазначає, що у більшості випадків засуджені, які вчинили злочини у виправних колоніях, як особистості становлять значну суспільну небезпеку. Як правило, це особи, які вчинили тяжкі з�