НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра математичного моделювання економічних систем

«На правах рукопису»

УДК 330.46 «До захисту допущено»

Завідувач кафедри

__________ В.О. Капустян

«___»_____________2018 р.

Магістерська дисертація

на здобуття ступеня магістра

зі спеціальності 051 «Економіка»

на тему: «Економіко-математичне моделювання антикризових стратегій

вугільної галузі України»

Виконав:

студент II курсу, групи УК-71мп

Гейко Антон В’ячеславович __________

Керівник:

зав. каф., д-р ф.-м. н, проф.

Капустян Володимир Омелянович __________

Рецензент:

доц., к. е. н, доц.

Черненко Наталія Олександрівна __________

Засвідчую, що у цій магістерській

дисертації немає запозичень з праць

інших авторів без відповідних

посилань.

Студент _____________

Київ – 2018

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра математичного моделювання економічних систем

Рівень вищої освіти – другий (магістерський) за освітньо-професійною

програмою

Спеціальність 051 «Економіка»

Спеціалізація «Економічна кібернетика»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

__________ В.О. Капустян

«___»_____________2018 р.

ЗАВДАННЯ

на магістерську дисертацію студенту

Гейко Антону В’ячеславовичу

1. Тема дисертації «Економіко-математичне моделювання антикризових

стратегій вугільної галузі України», науковий керівник дисертації Капустян

Володимир Омелянович, зав. каф., д-р ф.-м. н, проф., затверджені наказом по

університету від «12» вересня 2018 р. № 3501-с

2. Термін подання студентом дисертації 14.12.2018.

3. Об’єкт дослідження

Функціонування вугільної галузі України як одного із базових елементів

національної економіки в умовах кризових явищ.

4. Вихідні дані

Дані про структуру виробництва і споживання вугілля в Україні, про ціни і

собівартість виробництва вугілля, про ціну Роттердам плюс за 2016-2018

роки.

5. Перелік завдань, які потрібно розробити

1) ознайомлення з науковими працями з теми дослідження; 2) визначення та

постановка задачі економічного змісту; 3) побудова та аналіз економіко-

математичної моделі та її застосування до існуючої проблеми; 4) реалізація

алгоритму моделі за допомогою технічних засобів.

6. Орієнтовний перелік ілюстративного матеріалу − презентація роботи

7. Перелік публікацій

1) Гейко А.В. Застосування мультиагентного підходу для моделювання

енергетичного ринку України / А. В. Гейко, Л. Ю. Гальчинський. // Збірник

наукових праць «Актуальні виклики сучасної науки». – 2017.

2) Гейко А.В. Моделювання стратегії розвитку вугільної галузі України в

умовах кризи / А.В. Гейко, В.О. Капустян. // Мультидисциплінарний

міжнародний науковий журнал «Інтернаука» - 2018.

8. Дата видачі завдання 13.09.2018.

Календарний план №

з/п

Назва етапів виконання

магістерської дисертації

Термін виконання етапів

магістерської дисертації Примітка

1 Огляд літератури і попередніх досліджень

обраної тематики

20.09.2018

2 Постановка економічної задачі

дослідження

27.09.2018

3 Пошук і дослідження математичних

методів розв’язання поставленої задачі

11.10.2018

4 Побудова математичної моделі 25.10.2018

5 Розв’язання моделі 15.11.2018

6 Аналіз результатів дослідження 29.11.2018

7 Пошук додаткових шляхів застосування 6.12.2018

8 Розроблення презентації 13.12.2018

9 Подання роботи 14.12.2018

Студент __________ Гейко А. В.

Науковий керівник дисертації __________ Капустян В. О.

РЕФЕРАТ

На сучасному етапі роль паливно-енергетичного комплексу неухильно

зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і

економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює

необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня

життя людей. Найрозвиненішою галуззю паливної промисловості України є

вугільна. Вона представлена видобутком кам’яного й бурого вугілля. До

складу галузі входять підприємства з видобутку вугілля (шахти) і

збагачувальні фабрики. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі

України складає 69%, що є одним з найвищих показників у світі. Вугільна

промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії,

коксохімії.

Магістерська дисертація складається з трьох розділів. У першому

розділі проведений аналіз поточного стану вугільної галузі України,

визначені причини та наслідки кризових явищ на енергетичному ринку

держави, розглянута політика влади стосовно даного питання. У другому

розділі роботи автором побудована економіко-математична модель, що

розглядає вихід із кризи за умови технічного переоснащення

електрогенеруючих компаній, яка була вирішена методами нелінійного

програмування. На основі отриманих результатів розроблені рекомендації

щодо можливих напрямків розвитку енергетичного сектору економіки

України, що описано у третьому розділі. У дисертаційній роботі наведено

тридцять три ілюстрації, три таблиці та більш повна інформація висвітлена в

двох додатках, використано сорок бібліографічних найменувань. Ключові

слова: вугільна промисловість, кам’яне вугілля, антрацит, енергоринок,

енергетична криза, «Роттердам плюс», оптимальне керування, нелінійне

програмування.

ABSTRACT

At the present stage, the role of the fuel and energy complex is steadily

increasing. Its development largely determines the pace, scale and economic

indicators of the growth of productive forces and their placement, creates the

necessary conditions for further improvement of working conditions and raising

the standard of living of people. The most developed branch of the Ukrainian fuel

industry is coal. It is represented by the extraction of stone and brown coal. The

structure of the industry includes coal mining companies (mines) and concentrating

factories. The share of coal in the fuel and energy balance of Ukraine is 69%,

which is one of the highest in the world. The coal industry is the basis for the

development of electricity, metallurgy, coke chemistry.

The master's dissertation consists of three sections. The first section

analyzes the current state of the Ukrainian coal industry, identifies the causes and

consequences of crisis phenomena in the energy market of the state, examines the

policy of the authorities in relation to this issue. In the second section of the work,

the author constructed an economics-mathematical model that looks at the way out

of the crisis under the condition of technical re-equipment of electropower

companies, which was solved by methods of nonlinear programming. On the basis

of the obtained results recommendations on possible directions of development of

the energy sector of the Ukrainian economy are described, which is described in

the third section. Thirty two illustrations are given in the dissertation, three tables

and more complete information are highlighted in two applications, used forty

bibliographic names. Key words: coal industry, coal, anthracite, energy market,

energy crisis, Rotterdam Plus, optimal control, nonlinear programming.

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................ 8

1 ТЕОРЕТИЧНІ УМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИКРИЗОВИХ

СТРАТЕГІЙ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ................................................... 10

1.1 Вугільна промисловість: значення світові та національні тенденції .. 10

1.2 Кризові явища вугільної галузі України ................................................ 22

1.3 Напрями та стратегії вирішення проблеми ............................................ 30

2 МОДЕЛЮВАННЯ АНТИКРИЗОВИХ СТРАТЕГІЙ ВУГІЛЬНОЇ

ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ................................................................................................ 36

2.1 Постановка економічної задачі ............................................................... 36

2.2 Математичний опис моделі ..................................................................... 37

2.3 Аналітичний розв’язок моделі ................................................................ 42

2.4 Реалізація обраного алгоритму вирішення задачі ................................. 46

2.5 Аналіз результатів проведеного дослідження ....................................... 47

3 МОЖЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ПРАКТИЧНОГО

ЗАСТОСУВАННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ .................................................... 58

3.1 Сутність впровадження результатів науково-технічних досягнень на

практиці. ................................................................................................................. 58

3.2 Особливості впровадження розробленої моделі для застосування на

практиці. ................................................................................................................. 63

ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 68

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ .................................................................... 70

ДОДАТОК А .......................................................................................................... 75

8

ВСТУП

Енергетичний комплекс є одною із ключових галузей економіки як на

державному, так і на глобальному рівні. Світло в будинках, на вулицях,

трасах, робота заводів, складів, офісів – все це завдяки безперервному

виробництву електроенергії. Основними виробниками електричної енергії в

Україні є атомні електростанції (АЕС). Вони забезпечують понад 50% всієї

потужності. Не менш важливими є теплові електростанції (ТЕС). Їхня роль

полягає у балансуванні добових коливань пікових навантажень у мережі.

Головним джерелом енергії для ТЕС є тепло, яке утворюється в процесі

згоряння палива (найчастіше вугілля). Але через масштабні кризові явища у

вугільній галузі України можуть виникнути проблеми із забезпеченням

безперебійного постачання електричної енергії для населення і підприємств,

що унеможливить їх стабільну роботу.

Таке становище зумовлене розгортанням війни на сході України, де на

окупованому Донбасі видобувалося майже 50% всього українського вугілля,

при цьому 100% основного джерела ТЕС – антрациту. Окрім того третина

вугледобувних підприємств мають державну форму власності, які переважно

мають складні гірничо-геологічними умовами розробки є малопотужними,

нерентабельними та знаходяться на державній дотації. Таким чином, Україна

стала енергозалежною. Кожного року вона змушена збільшувати валютні

витрати на імпорт кам’яного вугілля. Тому перед нашим суспільством,

теперішньою та майбутньою владою постає багато задач, адже одна із

найбільш потужних галузей держави перебуває у стані занепаду.

Об‘єкт дослідження – функціонування вугільної галузі України як

одного із базових елементів національної економіки в умовах кризових явищ.

Предмет дослідження – сукупність теоретико-методологічних засад

та практичних аспектів розвитку вугільної галузі держави в умовах її

занепаду.

9

Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів та розробка

рекомендацій щодо виходу вугільної галузі України із кризового стану при

здійсненні технічного переоснащення електрогенруючих компаній.

Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені та

вирішені наступні завдання:

Проаналізувати основні принципи функціонування вугільної

промисловості України та світу;

Визначити причини та наслідки кризового стану галузі на

національному рівні;

Розглянути прийняту державою концепцію реформування та

розвитку вугільної промисловості;

Виокремити моделі, які відображають діяльність ПЕК України;

Побудувати економіко-математичну модель ринку енергетики за

умов технічного переоснащення;

Визначити оптимальний сценарій розвитку ринку енергетики.

Методи дослідження. У процесі виконання роботи були використані

наступні методи: монографічний та порівняльний аналіз, історико-

хронологічний метод узагальнення, економіко-математичне моделювання,

нелінійне програмування.

Інформаційну базу дослідження складають матеріали органів

державної влади України, офіційні статистичні дані Державної служби

статистики та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

опубліковані у періодичних і спеціалізованих виданнях, а також розміщені у

мережі Інтернет.

10

1 ТЕОРЕТИЧНІ УМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИКРИЗОВИХ

СТРАТЕГІЙ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

1.1 Вугільна промисловість: значення світові та національні

тенденції

Вугільна промисловість – це галузь паливної промисловості, яка

включає видобуток відкритим способом або в шахтах, збагачення та

переробку (брикетування) бурого та кам’яного вугілля. У світовій економіці

вугілля використовується як основний енергоносій, який за обсягами

використання посідає третю позицію після нафти і природного газу (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Структура світового споживання енергії

Проте вугілля залишається головним енергоносієм, який може

задовольнити існуючий завищений попит на енергію, що не покривається

іншими доступними джерелами, адже світові запаси вугілля складають

більше 1 трлн. тонн, що значно переважає запаси і ресурси всіх інших

11

енергоносіїв [2]. Тому розвиток вугільної промисловості у світовому

масштабі являється перспективним напрямком.

Світові запаси вугілля є найбільшими серед горючих копалин і у

перерахунку на горюче паливо становлять 66% їх загального обсягу. На

нафту припадає 18%, на природний газ — 15%. В Україні ці показники

становлять відповідно 95,4%, 2% і 2,6%. Найбільші загальні ресурси вугілля

розташовані в США, КНР, РФ, Австралії, Канаді, Німеччині, ПАР, Польщі,

Індії, Україні (табл. 1).

Таблиця 1.1 – Світові запаси вугілля на поч. 2018 року

Країна Запаси, млн.

тонн

Відсоток від

загального

Співвідношення

Запаси /

виробництво

США 250916 24,2 % 357

РФ 160364 15,5 % 391

Австралія 144818 14,0 % 301

Китай 138819 13,4 % 39

Індія 97728 9,4 % 136

Німеччина 36108 3,5 % 206

Україна 34375 3,3 %

Польща 25811 2,5 % 203

Казахстан 25605 2,5 % 230

Індонезія 22598 2,2 % 49

Туреччина 11353 1,1 % 39

Всього 1035012 100 % 134

Як видно зі статистики в табл. 1, майже чверть світових залежнів

вугілля як кам’яного, так і бурого, зосереджено на території Сполучених

Штатів Америки. Об’єм запасу кам’яного вугілля на американського

походженнях оцінюються більш ніж в 205 млрд. т, одним із найбільших

12

вважається Аппалачський вугільний басейн, котрий є і найстарішим

розробленим.

Другою державою по розвіданих запасах вугілля є Російська

Федерація, на її території знаходиться трохи більше 15% всіх світових

залежнів. Однак промисловий видобуток вугілля можливий лише на

невеликій частині країни, більшість запасів розташовані в умовах вічної

мерзлоти, і, незважаючи на розвиток науково-технічного прогресу, на

сьогодні розробка цих покладів є економічно невигідною.

Китай володіє четвертою частиною світових запасів кам’яного і

бурого вугілля. Не дивлячись на те, що локація цього копалину можна

зустріти на всій території країни, основні розробки ведуться в північній її

частині, так провінція Шаньси являється визнаним центром вуглевидобутку.

В межах Європи, великі підтверджені запаси вугілля зосереджені на

території Німеччини, України, Чехії, Польщі. Так, наприклад, Німеччина є

найбільшим виробником бурого вугілля, основні його запаси сконцентровані

в Середньонімецькому та Нижньорейнському вугільних басейнах.

Спосіб видобутку вугілля залежить від глибини його залягання.

Розробка ведеться відкритим способом, якщо глибина залягання вугільного

пласта не перевищує 100 метрів. Для видобутку вугілля із великих глибин

використовуються шахти. Вугілля розрізняють по теплотворній здатності:

найнижча у бурого вугілля (лігніту) і найвища у антрациту (твердого

блискучого вугілля). Станом на 2017 рік у світові було видобуто вугілля у

розмірі 3768,6 млн. тонн нафтового еквіваленту, що на 3,2% (105 млн. євро)

більше у порівнянні з минулим роком (рис. 1.2). Це було зумовлено значним

зростанням обсягів виробництва у Китаї (3,6%, 56 млн. т.) та США (6,9%, 23

млн. т.). Цікаво, що зростання американського виробництва відбулося,

незважаючи на подальше падіння внутрішнього споживання, а американські

вугледобувні компанії збільшили експорт до Азії [3].

А от збільшення китайського виробництва вугілля було наслідком

поточних заходів щодо зменшення надлишкових потужностей у вугільній

13

галузі Китаю. Центральною частиною цього процесу реформ є управління

потребою в ціні вугілля типу Goldilocks. Це зменшить тиск на неефективні

шахти, призведе до їх закриття або злиття, а також підвищить загальні

витрати на енергію. Але водночас це загрожує життєздатності сектора, який

все ще забезпечує близько 60% енергії Китаю.

Рисунок 1.2 – Світове виробництво вугілля (млн. тонн)

Важливим показником гірничодобувної промисловості являється

співвідношення запасів корисних копалин до їх виробництва. Якщо запаси,

які залишились на кінець року, поділити на виробництво в цьому році, то

результатом буде період, протягом якого вистачить поточних ресурсів, якщо

виробництво продовжуватиметься з такою ж інтенсивністю. За даними

транснаціональної газової компанії ВР (British Petroleum), підтвердженні

світові запаси вугілля в теперішній час достатні для 134-літнього

глобального виробництва, що набагато вище, ніж відношення запасів-

виробництва по нафті і газу. У Азіатсько-Тихоокеанському регіоні найбільше

підтверджених запасів вугілля (41% від загального числа), розподілених

головним чином між Австралією, Китаєм та Індією (рис. 1.3). США

14

залишається найкрупнішим володарем одного запасу (24,2 % від загального

запасу) [3].

Рисунок 1.3 – Співвідношення запасів вугілля до виробництва у світі

Наразі вугільна промисловість знаходиться в періоді повільного

росту, оскільки розвинені країни продовжують відмовлятись від

використання цього енергетичного ресурсу як неекологічного. Завдяки

вугіллю генерується близько 30% світової електроенергетики, але

планується, що її доля зменшиться до 27% у 2021 році, адже з вугіллям

пов’язано 45% всіх викидів вуглеводу в енергетиці, крім того він являється

джерелом інших видів викидів. Але зменшення попиту у розвинутих країнах

буде компенсуватися за рахунок зростаючого попиту у країнах, що

розвиваються, особливо з боку країн Південно-Східної Азії та Індії.

Міжнародне електричне агентство (IEA) прогнозує, що світове зростання

споживання вугілля складе всього 0,6 % за період з 2016 до 2021 років [3].

Глобальне споживання вугілля зросло на 1% (25 млн. Т), а в Індії - на

4.8% (18 млн. т.), що характеризується найшвидшим зростанням, оскільки

попит як на внутрішньому, так і зовнішньому енергетичному секторах

15

збільшився. Цікаво, що після трьох років послідовного зниження споживання

вугілля у Китаї (0,5%, 4 млн. т.) також піднялося. Це незважаючи на значне

переключення вугілля на газ у промисловому та житловому секторах,

оскільки збільшення попиту на електроенергію в Китаї вбирає додаткове

вугілля як балансування палива.

Рисунок 1.4 – Географія споживання вугілля в світі (%)

На долю української вугільної промисловості приходиться 3,3%

підтверджених вугільних запасів планети, вона посідає сьоме місце по об’єму

підтверджених запасів цього виду корисного копалину серед країн світу.

Глибина залягання вугільних пластів в Україні сягає до 1500 м, де за різними

оцінками знаходиться від 100 до 117,5 млрд. тонн ресурсу (за оцінками 2017

року підтверджені запаси становлять близько 34 375 млн. тон). В

розпорядженні України знаходиться вугілля різних марок: 92-94 % припадає

кам’яне вугілля (третина якого коксівне, а інше - енергетичне) та 6-8 % на

буре вугілля [5].

16

Переважно (близько 92,4 %) поклади вугільних ресурсів зосереджені

у Донецькому вугільному басейні (охоплює Харківську, Луганську,

Донецьку, Дніпропетровську області). На території Львівської та Волинської

областей локалізується ще один басейн - Львівсько-Волинський, де

розташовано майже 2,5 % українського вугілля .

Рисунок 1.5 – Басейни кам’яного вугілля України

Основним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький

кам'яновугільний басейн. Розробка покладів тут почалася ще у 1795 р. для

промислових потреб видобуті на Лисичанській шахті. Менше, ніж через сто

років (у 1870 р.) на Донбасі було одержано 2,5 млн. тонн, а через сорок

чотири роки – 14,7 млн. тонн. В момент становлення незалежної української

держави на території басейну діяло 250 шахт із річним видобутком вугілля на

200 млн. тонн. На сьогодні басейн сильно вироблений, умови видобутку

вугілля доволі не прості [5]. Часто вугільні пласти залягають не

горизонтально, велика часта вугілля має велику зольність і потребує

збагачення. Окрім цього більшість вугледобувних шахт працюють зі

застарілим обладнанням, термін експлуатації якого давно минув. Такі умови

17

спричиняють високу собівартість донецького вугілля та унеможливлює його

конкурентну спроможність на вітчизняному та світовому ринках. Така

ситуація призводить до закриття значної частини шахт та змушує робочу

силу перекваліфіковуватися. Проте на деяких шахтах відбувається

модернізація основних виробничих фондів, за рахунок чого у повному обсязі

відновлюють видобуток вугілля.

На Львівсько-Волинський басейн значно поступається в запасах та

видобутку кам’яного вугілля, загальна виробничі потужності шахт тут

сягають 14 млн. тонн вугілля на рік. Основними споживачами є

теплоелектростанції Заходу: Бурштинська і Добротвірська. Але запасів

вугілля у частини шахт вичерпуються, тому згодом вони будуть ліквідовані.

Половина видобутого вугілля використовується енергогенеруючими

компаніями: теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і теплоелектростанції (ТЕС).

Рисунок 1.6 – Структура внутрішнього споживання енергетичного вугілля

ТЕС займаються виробництвом електроенергії. Теплоелектростанції

відрізняються від інших електрогенеруючих підприємств тим, що в

залежності від зміни попиту на електроенергію можуть швидко регулювати

об’єм виробництва електроенергії. Саме тому в енергосистемі України ТЕС

посідають важливе значення і переважно використовуються для

балансування потужностей енергосистеми, дозволяє контролювати піки і

спади в споживанні електроенергії.

18

Основне призначення ТЕЦ – виробництво тепла, подача супутньої

електроенергії для підприємств або міст, при близькому їх розташуванні і

наявності відповідної технології. Однак на їх долю припадає всього 10% від

загального об’єму виробництва електроенергії держави.

ТЕС і ТЕЦ здатні працювати на вугіллі, мазуті або газі. Українські

ТЕС понад 30 років використовують газ для розпалювання котлів через його

високу ціну, а основним паливом для них являється вугілля.

На рисунку 1.7 зображена карта України, де відмічені ТЕЦ і ТЕС за

видом палива з яким вони працюють: газове вугілля або антрацит. Для семи

українських теплоелектростанцій антрацит є основним енергоресурсом,

серед них: Придніпровська, Трипільська, Луганська, Слов’янська,

Старобешівська , Зміївська, і Криворізька.

Рисунок 1.7 – Вугільні ТЕЦ та ТЕС в Україні

19

У 2016 році в т споживання вугілля тепло енергогенеруючими

компаніями в Україні зросло до 31 млн. 338,6 тис. тон, що на 2,701 млн. тон

або 9,4% більше у порівнянні з 2015 роком. Зниження влітку виробництва

електроенергії АЕС у зв’язку з неплановими ремонтними роботами на блоках

являється причиною росту споживання вугілля та генерації електроенергії

вітчизняними ТЕС у 2016 р. стало [4].

Міністерство енергетики та вугільної промисловості повідомляє, що

за 2016 рік виробництво електроенергії приватним акціонерним товариством

«Центренерго» збільшилось на 17,1% порівняно з 2015 роком до відмітки

9,858 млрд. кВт/год. На рис. 1.8 наведено зазначений приріст виробництва

електроенергії ТЕС, що належать ПАТ «Центренерго».

Рисунок 1.8 – Виробництво електроенергії ТЕС ПАТ «Центренерго»

За аналогічний період на 29,5% наростило виробництво електричної

енергії і ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» і сягнуло 12,905 млрд. кВт/год. На рис.

1.9 наведено зазначений динаміку виробництва електроенергії ТЕС, що

належать ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

0

1

2

3

4

5

6

Вуглегірська ТЕС Зміївська ТЕС Трипільська ТЕС

2015

2016

20

Рисунок 1.9 – Виробництво електроенергії ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»

Натомість ПАТ «ДТЕК Західенерго» у порівнянні із ПАТ «ДТЕК

Дніпроенерго» і ПАТ «Центренерго» значно скоротило виробництво – на

2,348 млрд. кВт/год., що на 14,1% менше від виробництва у 2015 році. . На

рис. 1.10 наведено зазначений динаміку виробництва електроенергії ТЕС, що

належать ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Рисунок 1.10 – Виробництво електроенергії ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго»

0

1

2

3

4

5

6

7

Криворізька ТЕС Придніпровська

ТЕС

Запорізька ТЕС

мл

рд

. к

Вт

/го

д.

2015

2016

0

2

4

6

8

10

12

Бурштинська ТЕС Ладижинська ТЕС Добротвірська ТЕС

мл

рд

. к

Вт

/го

д.

2015

2016

21

Про генерацію електроенергії Старобешівською та Зуївською ТЕС, що

належать ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго» на разі точно

сказати неможливо, адже вони розміщені на території, яка тимчасово

непідконтрольна українській владі, тому стосовно них немає повної

інформації. Виробництво електроенергії ТЕЦ протягом 2015 – 2016 років

збільшилося на 10,4%.

Здатність ТЕС і ТЕЦ виробляти електроенергію безпосередньо

залежить від безперебійного постачання на них вугілля антрацитових марок.

Наразі дане питання стоїть дуже гостро, адже за два попередні роки запаси

палива на антрацитових енергогенеруючих компаніях різко зменшилось так у

2016 році в розпорядженні ТЕС було близько 2 425,3 тис. тонн антрациту, а в

2017 році запаси складів ТЕС скоротилися до 1 802 тис. тон [4].

З цією метою у минулому 2017 році розпочалася програма переходу

вугільних ТЕС України з антрациту на споживання вугілля газової групи

марок АШ і П. Першопрохідцем в цьому напрямі була Зміївська ТЕС. Такий

крок є вкрай важливим в напрямку підвищення незалежності енергосистеми

України.

Наразі вугільна промисловість України здатна забезпечити лише 71%

потреб у вугілля, тому у 2016 році Україна була вимушена імпортувати 17

млн. тон вугілля. Про це йшла мова на презентації першого видання

ізографічного довідника «Енергетика України», розробленого компанією Тop

Lead разом з Американською торговою палатою.

Як зазначається у довіднику, Україна являється енергозалежною

країною за всіма видами енергетичних носіїв. Так, дефіцит вугілля

компенсується вимушеним імпортом і складає 27%, газу – 33 %, нафти і

газоконденсату – 19%, нафтопродуктів – 77%, атомного топлива – 100%.

Відсутність інвестицій в розробку, переробку і енергоефективність, а

також складні бюрократичні процедури перешкоджують розвитку

енергетичної галузі України. Не дивлячись на це, після 2020 року Україна

планує відмовитися від імпорту природнього газу [8].

22

1.2 Кризові явища вугільної галузі України

Вугілля – кінцевий продукт вугільної галузі. В залежності від

генетичних властивостей та поведінки при термічній обробці за Стандартом

України «Вугілля буре, кам’яне, антрацит» (ДСТУ 3472 -96) вугілля

поділяють на декілька марок (табл.):

Таблиця 1.2 – Маркування вугілля в Україні

Марка вугілля Літерне

позначення

Вихід летких

речовин Vг, %

Теплота згорання

Qгб, ккал / кг

Газове жирне ГЖ 36 і більше 5400 – 7400

Слабкоспікливе СС 27 5600 – 8000

Буре Б 41 і більше 6900 – 7500

Пісне Т 12 7300 – 8750

Довгополуменеве Д 39 і більше 7500 – 8000

Газове Г 36 7900 – 8600

Антрацити А 8 і менше 8100 – 8750

Жирне Ж 30 8300 – 8700

Коксівне К 20 8400 – 8700

Коксове жирне КЖ Більше 25 8450

Коксове друге К2 20 8400 – 8900

Піснувато-

спікливе ПС 15 8450 – 8780

На території України знаходяться поклади вугілля таких марок: на

Донбасі – А, Д, Г, ГЖ, К, ПС, П, в межах Львівсько-Волинського басейну –

Д, Г, ГЖ, Ж. Більше 50% видобутого вугілля використовується в якості

палива та енергії (марки А, Т, Д, ДГ, СС), 25% українського вугілля

використовується для виробництва сталі та чавуну (коксівне вугілля та деякі

енергетичні марки на підготовчих етапах), інша частина припадає на хімічну

(виробництво ліків, смол, пластмаси, побутової хімії та ін.), будівельну

(виробництво цементу, вапно, цемент, цегла) інші промисловості та кінцеве

23

споживання [9, 10]. Тобто можна сказати про те, що найбільш цінними для

України є кам’яне вугілля та антрацит.

В Україні видобутком кам’яного вугілля займається 150

гірничодобувних шахт, з яких 138 знаходиться на Донбасі і 12 на території

львівської області. 102 шахти мають державну форму власності, однак поза

зоною АТО лише 33 шахти і тільки 4 з них працюють прибутково [11].

Зокрема, на підконтрольних Україні територіях Донецької і

Луганської областей нині працюють 15 державних вугледобувних

підприємств. На окупованому Донбасі видобувалося майже 50% всього

українського вугілля, при цьому 100% основного джерела ТЕС – антрациту.

На непідконтрольній українському уряду території Донбасу 36 вугільних

шахт не підлягають подальшій експлуатації через підтоплення або повне

затоплення. "Внаслідок бойових дій неодноразово відключалися від

електропостачання вуглевидобувні підприємства, що призводило до зупинки

водовідкачувальних систем, що в низці випадків призводило до повного

затоплення шахт", – йдеться в дослідженні, проведеному ОБСЄ за

підтримки урядів Австрії та Канади [12]. За словами голови Донецької

обласної військово-цивільної адміністрації Олександра Куця, загальні збитки

від їх діяльності - 520 млн гривень [13].

Третина вугледобувних підприємств Донбасу мають державну форму

власності, які переважно мають складні гірничо-геологічними умовами

розробки є малопотужними, нерентабельними та знаходяться на державній

дотації. Навіть підвищення ціни на вугільну продукцію та надходження

бюджетних коштів на оплату праці шахтарів не привели до кардинальних

змін у галузі. З початку 2018 року на виплату зарплати шахтарям державних

шахт Донеччини надійшло 931,9 млн грн, що на 438,5 млн грн (або 89%)

більше, ніж за аналогічний період минулого року. Але, за оперативними

даними підприємств, заборгованість по зарплаті з нарахуваннями на 23

серпня становила 341,6 млн грн, у тому числі перед працівниками - 90,7 млн

грн. [13].

24

Видобуток вугілля на шахтах, підпорядкованих Міненерго, за сім

місяців цього року скоротився на 284,6 тисяч тонн, або на 10,3 відсотка,

проти відповідного періоду торік (рис. 1.11).

Про це повідомляє Міністерство енергетики та вугільної

промисловості: "Протягом 7 місяців 2018 року загальний обсяг видобутку

вугілля вугледобувними підприємствами, що підпорядковані

Міненерговугіллю України, зменшився порівняно з відповідним періодом

минулого року на 284,6 тис. тонн (або на 10,3%). У тому числі видобуток

енергетичного вугілля зменшився на 46,5 тис. тонн (або на 2,1%), коксівного

- на 238,1 тис. тонн (або на 47,5%) порівняно з відповідним періодом 2017

року", - йдеться у повідомленні Міненерго.

Рисунок 1.11 – Видобуток вугілля державними підприємствами України [14]

Шахти Донецької області за сім місяців поточного року забезпечили

видобуток 6 млн 602,5 тис. тонн вугілля (-7,7% до січня-липня 2017 року),

Луганської - 317 тис. тонн (-79,4%), Дніпропетровської - 11 млн 213,2 тис.

тонн (-2%), Львівської - 943,5 тис. тонн (+11,8%), Волинської - 65,8 тис. тонн

(-1,9%) [15].

25

Рисунок 1.12 – Видобуток вугілля підприємствами України

Ще помітніший спад зафіксовано в липні, коли видобуток

енергетичного вугілля на державних шахтах скоротився на 47,9 тис. тонн

(або на 14,3%), а коксівного - на 28,4 тис. тонн (або на 56,2%) порівняно з

відповідним періодом минулого року [13].

При цьому за даними Міненерговугілля повідомляє, що за січень-

вересень 2018 року вугледобувними підприємствами України видобуто

вугілля на 591,0 тис. тонн (або на 2,4%) більше порівняно з відповідним

періодом минулого року (рис. 1.12) [14]. Тобто основна частка видобутого

вугілля припадає на приватні підприємства.

Вугледобувні підприємства приватного сектору в переважній

більшості являються елементом вертикальних інтегрованих структур

електроенергетики або металургії, наприклад: 28 шахт Донбаської паливно-

енергетичної компаніії (ДТЕК), 7 шахт ТОВ «Метінвест холдинг», одна

шахта ПАТ «Донецький металургійний завод». До горизонтально

інтегрованої структури входить 6 шахт НВО «Механік». Понад 10

вугледобувних підприємств, різних організаційно-правових форм, теж є

приватизованими, а саме: ТОВ «Краснолиманське», ПАТ «Шахта ім. О.Ф.

Засядька», «Шахтоуправління ім. В.І. Чапаєва», ПАТ «Укрвуглебуд», ПАТ

«Шахта «Жданівська» та ін. [6].

26

Найбільшим представником приватного сектору є енергетичний

холдинг «ДТЕК» (рис. 1.13). Найбільшими підприємствами приватної форми

власності є ДП «Львіввугілля» та ДП «ш/у Краснолиманська». За період з

2015 по 2016 лідером по вуглевидобутку залишився енергетичний холдинг

«ДТЕК», який включає в себе компанії: ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»,

ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ТОВ

«ДТЕК Свердловантрацит» та інші [7].

Рисунок 1.13 – Основні вугледобувні підприємства України в 2015-2016 рр.

Але не зважаючи на приріст виробництва вугілля в поточному році

галузь досягла мінімальних показників за період незалежності України (рис.

1.14). Так за період становлення нашої держави (з 1991 по 2013 рік)

виробництво знизилось на 60%, а в період війни на Сході обсяг виробництва

2013 року за чотири року впав ще на 40%.

27

Рисунок 1.14 – Динаміка виробництва вугілля в Україні (млн. тонн)

Однією із причин такого тривалого спаду видобутку ресурсу (за

останні тридцять років на 82%) є зношення основних знарядь праці

гірничодобувних підприємств. За даними Міністерства енергетики та

вугільної промисловості України 50% шахт мають більше, ніж

п’ятдесятирічний термін роботи, а промислово-виробничі фонди

вугледобувних підприємств зношені в середньому на 65%. З 10 тисяч один

основного стаціонарного обладнання більше чверті повністю вичерпали свій

нормативний ресурс експлуатації. В загальному парку діючого вибійного

обладнання питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких

комбайнів нового технічного рівня становить всього 2%, а нових

навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів менше 0,5%. На шахтах, які

розробляють круті пласти, біля 70% видобутку вугілля ще й досі проводиться

відбійними молотками [16].

Оскільки значна частина вугільних підприємств має державну форму

власності і є стратегічно важливими для України, то вони підтримуються

рядом дотаційних програм. Але останні є лише корупційними схемами

чиновників і виділені кошти не повністю витрачаються на цільове

призначення. Так, за результатами перевірки контрольно-ревізійного

0

20

40

60

80

100

120

140

160

19

91

19

92

19

93

19

94

19

95

19

96

19

97

19

98

19

99

20

00

20

01

20

02

20

03

20

04

20

05

20

06

20

07

20

08

20

09

20

10

20

11

20

12

20

13

20

14

20

15

20

16

20

17

Мл

н. т

он

н

28

управління у 2011 році було встановлено, що грубі порушення фінансової та

бюджетної дисципліни у ДП «Макіїввугілля» сумарно завдали збитків

розміром 1 млрд. 823 млн. 550 тис. грн. [16, ст. 32-33], а у 2013 близько 4,4%

сукупних видатків української держави у розмірі 13,3 млрд. грн. прийшлося

на дотації вугільних підприємств. [18].

І звичайно, наразі найбільшою перешкодою розвитку вугільної

промисловості є розгорнення воєнних дій на Сході. Зменшення

вуглевидобутку на Донбасі, захоплення шахт терористами, зношення та

пошкодження основних виробничих фондів, цілеспрямована руйнація

залізничної інфраструктури розірвали виробничі ланцюги «вугілля-

електроенергія», призвели до зменшення запасів вугілля на складах

підприємствах теплової електрогенерації. Таке гостре становище загрожує

стабільному функціонування енергосистеми України, спричиняє виникнення

дефіциту генеруючої потужності. На сьогоднішній день половина

вітчизняних теплових електростанцій відчувають значний дефіцит вугілля,

при тому, що розпорядженні окупованих знаходиться до 3–4 млн. тонн

вугілля, транспортування якого проблематичне [6].

Рисунок 1.15 – Структура та обсяги виробництва ОЕС України у вересні

2017, 2018 рр., млн. кВт / год.

29

За минулий рік споживання українськими ТЕС та ТЕЦ вугілля

антрацитових марок скоротилося на 46 відсотків до 4,8 мільйона тонн, 2,3

мільйона тонн антрацитового вугілля було зекономлено завдяки збільшенню

генерації атомних електростанцій (АЕС) та гідроелектростанцій (ГЕС).

Завдяки цьому у вересні 2018 року обсяг виробництва електричної енергії

електростанціями, які входять до Об’єднаної енергетичної системи (далі

ОЕС) України, становив 11 643,2 млн. кВт/год. та збільшився на 178,7 млн.

кВт/год., або на 1,6% порівняно з показником вересня 2017 року (рис. 1.15)

[14].

Але вугілля залишається головним енергоресурсом для України,

оскільки ядерне паливо повністю імпортується, а ГЕС та ГАЕС не в змозі

повністю покрити потреби держави (рис. 1.16).

Рисунок 1.16 – Енергоджерела, які імпортує Україна (% від їх використання)

Оскільки більшість з електростанцій є тепловими (рис. 1.17), тобто

використовують вугілля, то ми вимушені імпортувати дане джерело енергії.

Рисунок 1.17 – Структура генеруючих потужностей України

30

Так, у 2016р. Україна змушена була імпортувати вугілля на суму

$1,467 млрд. Державна фіскальна служба України інформує, що основним

постачальником була Російська федерація, звідки надійшло вугілля на суму

$906,298 млн., США транспортувало в Україну вугілля на $212,11 млн., з

Канади привезли ресурсу на $94,374 млн., інші імпортери – на $254,308 млн.

У порівнянні з 2015 році імпорт вугілля 2016 року впав на 10,1% ($ 1,467

млрд.). Загалом у 2016 році до України надійшло вугільної продукції на суму

15,648 млн. т (рис. 1.18) [19].

Рисунок 1.18 – Імпорт та експорт вугілля у 2016 році, тис. дол. США

Окрім того, у 2016 році було експортовано 520,585 тис. тон

українського вугілля на суму $44,762 млн.. Більша частина експортованого

палива приходиться на Словаччину – на суму $26,887 млн., РФ та Туреччину

(у грошовому еквіваленті $7,484 млн. і $7,102 млн. відповідно) [19].

1.3 Напрями та стратегії вирішення проблеми

Антитерористична операція на Сході України триває уже 4 роки,

держава намагалась захистити свою територіальну цілісність, відстояти

окуповані території. Але при цьому становище вугледобувних підприємств

Донбасу ставало все критичнішим, адже ця проблема залишалась на

задньому плані. Однак ситуація яка склалася у галузі, нова імпортна

31

залежність країни на енергоресурси та екологічна катастрофа, яка

розгортається все більшими темпами на прифронтовій зоні змусили владу

прийняти ряд дій для покращення ситуації. Така ситуація суттєво вплинула

на електроенергетичний ринок, адже більшість українських ТЕС і ТЕЦ

працюють на антрацитних марках вугілля, які повністю видобувались на

непідконтрольній державі території. 3 березня 2016 року Національною

комісією (НКРЕКП), що здійснює державне контроль у енергетичній сфері та

комунальних послугах, була затверджена нова формула розрахунку ціни на

електроенергію в Україні «Роттердам плюс».

Відповідно до методики, вартість палива визначається за формулою

«ціна вугілля у портах Амстердам — Роттердам — Антверпен + вартість його

доставки в Україну» [22]. Сама назва формули вказує на принцип

формування ціни. «Роттердам» означає, що собівартість енергетичного

палива (вугілля) розраховується як середньорічна (за попередні 12 місяців від

поточного) на Європейському ринку. «Плюс» вказує на те, що у вартість

закладена не лише ціна на енергетичній біржі Заходу, а і витрати на доставку

вугілля до українського порту та в середині країни на склади ТЕС через

залізницю. Але дана методика застосовується не лише для імпортних

енергоресурсів, а й вітчизняних з метою погашення боргів та подальшої

модернізації галузі.

З січня по листопад 2016 року ціна теплової електроенергії зросла у

два рази [23]. Проте за словами народного депутата Льва Підлесецього, на

складах українських ТЕС зберігається лиши вітчизняне паливо, яке було

транспортовано з окупованої території за ціною від 600 до 1100 гривень за

тону, що значно менше від ціни за новою формулою (1800 – 2000 гривень за

тону).

За словами голови Національної комісії, що здійснює державне

регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Оксани Кривенко

формула «Роттердам плюс» дозволила стримати ріст цін на електроенергію

та зберегти в Україні низькі тарифи [24]. Вона стверджує, що європейська

32

асоціація вугілля і лігніту (Euracoal) підтвердила, що «Роттердам плюс» - це

оптимальна формула і логічний крок української енергетики.

Проте є проблема у застосуванні формули на електроенергетичному

ринку України, адже вона прив’язана до вартості вугілля на торгових біржах

Нідерландів, а енергогенеруючі компанії (ТЕС) переважно працюють на

вітчизняному вугіллі, що має значно меншу ціну. В результаті за час дії

«Роттердам плюс» (майже один рік) генеруючі підприємства збільшили

прибуток на додаткових 10 млрд. грн. на різниці між собівартістю

використаного вугілля і тарифом на електроенергію. Але отримані додаткові

кошти не були інвестовані на модернізацію систем електропостачання або ж

закупівлю експортного вугілля. Тому у формулі «Роттердам плюс» вбачають

корупційну схему Ріната Ахметова, власника компанії ДТЕК, що контролює

70% потужностей ТЕС і більшість видобутку вугілля в Україні. За період дії

«Роттердам плюс» послуги енергопостачання для бізнесу стали врази

дорожчими, що в свою чергу призвело до збільшення цін на продовольчі

товари для кінцевих споживачів [25].

Негативно проти формули виступили прем'єр-міністр України

Володимир Гройсман, міністр енергетики Ігор Насалик, віце-президент

Єврокомісії Марош Шевчовия, Генеральний прокурор України Юрій

Луценко, експерт у сфері енергетики Андрій Герус [26 – 29].

Але метод розрахунку «Роттердам плюс» застосовувався трохи більше

року. 23 серпня поточного року НКРЕКП скасувати дію постанови № 289 від

3 березня 2017 року "Про затвердження порядку формування прогнозної

оптової ціни електричної енергії". Даний вчинок Національна комісія

пояснювала тим, що необхідно переглянути підходи розрахунку ціни на

електроенергію згідно із новим законом «Про ринок електричної енергії»,

який був ухвалений Верховною Радою України 13 квітня 2018 року. Таким

чином було скасовано 24 постанови і втому числі формулу «Роттердам

плюс». Прийнятий закон передбачає реструктуризацію існуючого ринку

33

енергетики, поділ існуючих контрагентів на декілька груп, формування ціни

на основі конкуренції та ін. [30].

Окрім того, на весні 2017 року Кабінет міністрів України схвалив

Концепцію реформування та розвитку вугільної промисловості на період до

2020 року. В Концепції висвітлюються проблеми, з якими сьогодні

зіткнулась галузь, розглядаються можливі варіанти реакції держави на

ситуацію, визначені переваги та недоліки зазначених варіантів, вибраний

оптимальний сценарій дій, розписана його програма.

Перший варіант, що розглядається Концепцією, - це бездіяльність

держави, тобто відсутність фінансування на технічне переоснащення

вугледобувних підприємств, на покриття витрат із собівартості. З однієї

сторони такий хід дій , здавалося б, дозволив зекономити кошти державного

бюджету, але з іншої сторони – призвів би до того, що знизилася б

інвестиційна привабливості вугледобувних підприємств, скорочення об’єму

видобутку кам’яного вугілля в країні, нарощення імпортної залежності на

енергоресурси, виникнення техногенних катастроф екологічного характеру

через некероване затоплення шахт, що в свою чергу потягнуло б до ще

більших державних видатків.

Другий варіант Концепцію реформування та розвитку вугільної

промисловості полягає у частковому покриття витрат на модернізацію

виробничих потужностей гірничодобувних шахт для можливості отримання

кредитів під державні гарантії. Таких підхід дозволить зберегти основні

фонди, утримати робочу силу на вже існуючих місцях, але призведе до того,

що унеможливить підвищення рентабельності вугільних підприємств та

зниження інвестиційної привабливості останніх, збільшить державні видатки

та ризик залучення кредитів.

Третій варіант Концепції, схвалений Розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 733-р,передбачає реформування

вугільної промисловості через наступні кроки [1], «а саме:

- оптимізації непрофільних активів вугледобувних підприємств;

34

- підвищенні інвестиційної привабливості вугледобувних

підприємств;

- визначенні механізму соціального захисту працівників, що

вивільняються, та розв’язанні екологічних проблем;

- прискоренні темпів підготовки шахт до приватизації;

- визначенні конкретних заходів із зменшення собівартості

готової товарної вугільної продукції;

- приведенні ціни товарної вугільної продукції до економічно

обґрунтованого рівня.»

За рахунок модернізації підприємств з виробничим потенціалом та

ліквідації збиткових шахт останній варіант дасть змогу галузі досягнути

точку беззбитковості, також він дозволить залучити приватних інвесторів з

подальшою приватизацією всього сектору.

Влада зробили вже декілька кроків в напрямку прийнятої реформи.

Так 6 грудня 2017 року за рішенням КМУ було утворено нове підприємство

державної форми власності «Національна вугільна компанія» за рахунок

реорганізації 19 вугільних підприємств та злиття їх в новостворене. За 2017

рік було ліквідовано 5 вугільних шахт, які відпрацювали свій ресурс.

Протягом 2018 року було відкрито 2 нових лави (у шахтах ім. Сургая і

«Великомостівська» в Донецькій та Львівській областях). 12 червня 2018

року відбулась зустріч міністра енергетики та вугільної промисловості,

керівників вугледобувних підприємств з представниками польської компанії

FASING щодо модернізації та технічного переоснащення українських шахт.

Але у Концепції йшлося про те, що реалізація таких заходів дозволить

наростити обсяги видобутку вугілля у 2017 році до 6,3 млн. тонн, а у 2018

році до 8,7 млн. тонн, чого, на жаль, не вдалось досягти [1]. У 2017 році було

вироблено 4,84 тонн вугілля, а за 10 місяців 2018 року – 3,45 млн. тонн [31,

32].

Описані вище проблеми не однократно розглядалися світовою

наукою, чи мало дослідницьких праць займалось їх аналізом та пошуком

35

шляхів вирішення. Розвиток енергетичного сектору економіки вивчався є

предметом багатьох оптимізаційних моделей, які дозволяють спрогнозувати

ефективність функціонування даної галузі як частки народного господарства.

Моделювання антикризових стратегій у вугільній галузі в умовах

кризових явищ означає пошук оптимальних дій влади та інших суб’єктів

господарювання, які дозволять промисловості вийти на рівень беззбитковості

та позитивно вплинути на ефективність економіки всієї країни. В роботі під

стратегією будемо розуміти ступінь технічного переоснащення підприємств,

тобто рівень капітальних вкладень в модернізацію основних виробничих

фондів енергетичної галузі. Ефективність капітальних вкладень можуть

розглядатись як при короткостроковому прогнозуванні так і довгостроковому

терміні. При цьому можна враховувати такі критерії, як загальна виробнича

потужність при заданих сумарних капіталовкладеннях на часовому інтервалі

прогнозування, собівартість виробництва вугільної продукції та

капіталовкладення при заданій загальній потребі за марками вугілля, а також

їх згортка, що подає критерій максимального зростання виробничої

потужності при мінімальних капіталовкладеннях [33].

36

2 МОДЕЛЮВАННЯ АНТИКРИЗОВИХ СТРАТЕГІЙ ВУГІЛЬНОЇ

ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

2.1 Постановка економічної задачі

Паливно-енергетичний комплекс України впродовж більше ніж чверті

століття перебуває у стані глибокого занепаду. Не є винятком і вугільна

галузь: застаріле обладнання, погані умови праці, як наслідок – висока

собівартість виробництва продукції та збитковість.

Кризові явища становлять загрозу енергетичній безпеці країни, тому у

2016 році була розроблена стратегія Роттердам +, яка мала на меті подолати

збитковість шахт через підняти внутрішньої ціни на вугілля до рівня ціни на

біржі в порту Роттердам плюс вартість доставки в Україну.

Також внаслідок політичної кризи Україна втратила контроль над

шахтами, що видобували 50% всього вугілля в державі, в тому числі 100%

антрациту. Він має стратегічне значення для енергосистеми України, адже

його дефіцит може призвести до порушення процесу балансування добової

потужності в мережі. Імпортне енергетичне вугілля, яке Україна закуповує з

ПАР і США майже вдвічі дорожче і гірше по якості. Тому дана проблема

потребує іншого шляху вирішення. Одним із шляхів є переобладнання

енергоблоків ТЕС для використання газового вугілля замість дефіцитного

антрацитового. На даний момент вже переведено по два блоки

Придніпровської ТЕС та Зміївської ТЕС. Через це споживання антрациту в

2017 році зменшилось до 7 млн тонн з 10,6 млн тонн у 2016. Процес

планують продовжити, щоб до кінця 2020 року замістити споживання всього

антрацитового вугілля на газове.

В умовах кризи теплові електростанції (ТЕС) поступово переходять до

використання газових сортів вугілля замість дефіцитних антрацитових

шляхом технічного переоснащення. Враховуючи дану умову та

37

використовуючи наявну помісячну статистичну інформацію про діяльність

вугільної галузі за чотири останні роки, потрібно вирахувати значення таких

керуючих параметрів як: ціна вугілля на шахтах державної власності,

інвестиції, обмеження на імпорт вугілля, податкові навантаження при яких

відбувається зниження сукупних витрат енергосистеми на вугілля і

досягнення беззбитковості державними шахтами.

Постає проблема розробки державної оптимальної стратегії розвитку

галузі, яка сприяла би зниженню сукупних витрат енергосистеми на вугілля і

одночасно подоланню збитковості державних шахт в умовах технічного

переоснащення теплових генеруючих потужностей на використання газових

сортів замість дефіцитних антрацитових. Слід також врахувати можливі

ризики в цьому процесі, а саме відхилення запланованого обсягу споживання

антрациту та газового вугілля від фактичного на майбутні роки.

2.2 Математичний опис моделі

Дану економічну задачу можна розглянути як управлінський процес

із певними фазовими станами та функціями керування. Враховуючи

специфіку задачі і наведені вище особливості функціонування ринку, для

вирішення заданої проблеми обрано модель гарантованого оптимального

керування.

Енергетичний комплекс України за певну кількість місяців може

споживати декілька марок вугілля, що виробляються в середині країни або

імпортуються. Введемо необхідні позначення.

Баланс виробництва вугілля в Україні і його споживання можна задати

наступною рівністю:

(2.1)

38

де

– обсяг виробництва вугілля марки j державними шахтами за місяць і;

– обсяг виробництва вугілля марки j приватними шахтами за місяць і;

- обсяг імпортування вугілля марки j за місяць i;

– потреби країни в марці вугілля j в місяць i;

– кількість марок вугілля, що виробляються;

N – кількість місяців моделювання.

Нехай

- ціна вугілля марки j вироблена державними шахтами в

місяць i,

- ціна вугілля марки j вироблена приватними шахтами в місяць i,

- ціна імпортованого вугілля марки j в місяць i.

Динаміка зміни обсягу споживання вугілля марки j генеруючими

компаніями в залежності від ціни може бути задана наступними

співвідношеннями для державних і приватних виробників відповідно:

(2.2)

(2.3)

або

(2.4)

(2.5)

де - параметри лінійної регресії,

- середньозважена ціна вугілля марки , що визначається за формулою:

(2.6)

39

Розглянемо ціноутворення на державних шахтах. Ціна формується як

сума собівартості виробництва і прибутку.

(2.7)

де

– прибуток, що отримується з однієї тонни вугілля марки j (при

маємо збиток).

Отже, прибуток є параметром керування, що впливає безпосередньо

на ціну вугілля марки j в момент часу i.

Функція витрат на виробництво однієї тонни вугілля марки j має

наступний вигляд:

(2.8)

де – середній рівень заробітної плати на державних шахтах в місяць і;

- вартість капіталу, що задіюється у виробництві марки вугілля j в місяць

i.

Динаміку його зміни буде характеризувати наступна рівність:

(2.9)

або

(2.10)

де – коефіцієнт вибуття (зносу) капіталу за місяць;

- сума інвестицій у капітал j в місяць i.

Капітал також впливає на виробничі можливості державних шахт.

Матиме місце наступне обмеження:

(2.11)

40

де

- максимально можливий обсяг виробництва вугілля

марки j за заданого рівня оснащення капіталом та робочою силою.

Держава може також керувати ціною імпортного вугілля за

допомогою податків:

(2.12)

де – мито на постачання вугілля з-за кордону;

- початкова (базова) ціна імпортного вугілля марки j в момент часу i.

Також одним із способів державного управління вугільною галуззю є

встановлення обмежень (квот) на імпорт:

(2.13)

де - обмеження на імпорт вугілля.

Однією з умов завдання є досягнення беззбитковості державними

шахтами. Тому слід додати в модель відповідне обмеження:

(2.14)

Витрати споживачів енергетичного вугілля марки j в місяць i

дорівнюють

, тоді сукупні витрати за обраний

період буде дорівнювати:

(2.15)

Метою дослідження є скорочення середньорічних витрат на енергетичне

вугілля. Маємо цільову функцію:

41

(2.16)

Отже, отримуємо модель вигляду:

або

42

або

2.3 Аналітичний розв’язок моделі

Період моделювання оберемо рівним 5 років. Тоді N=60. Для

покриття потреб в енергетичному вугіллі галузь використовує два сорти:

антрацитове (А) і газове (Г). Отже M = 2. В нинішніх кризових умовах, коли

існує гострий дефіцит вугілля антрацитової групи, а імпортні аналоги дорогі,

відбувається поступове технологічне переоснащення генеруючих

потужностей на використання газового вугілля замість антрацитового.

Споживання останнього за 5 років планують скоротити з поточних 5,1 млн. т

на рік до 315 тис. тон на рік у 2023 році (рис. 2.1).

43

Рисунок 2.1 – Заплановане споживання енергетичного вугілля по роках

Фактичні дані нерідко можуть відхилятись від запланованих.

Потрібно врахувати можливі ризики. Визначимо вплив зовнішніх факторів на

керовану систему.

Нехай – відсоток фактичного використання вугілля марки j від

запланованого. Тоді рівність 2.1 буде мати наступний вигляд:

(2.17)

Отже, тепер маємо декілька підходів для оптимізації цільової функції:

- крайній песимізм або критерій Вальда. Критерій орієнтує особу,

що приймає рішення, на вкрай обережну лінію поведінки, тому ним

користуються у випадках, коли необхідно забезпечити успіх за будь-яких

можливих умов. Цей критерій також називають максимінним.

18738,29 19983,6

21228,91 22474,22

23719,53 24964,84

26210,15

6073,03 5113,344

4153,658 3193,972

2234,286 1274,6

314,914 0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Вугілля марки Г (тис. т) Вугілля марки А (тис. т)

44

За такої умови обиратиметься найгірший з усіх можливих розв’язків

моделі при :

Такий розв`язок ще називається гарантованим;

- мінімізація втрат за Севіджем. Критерій мінімаксного ризику

Севіджа. Цей критерій теж крайньо песимістичний, але при виборі

оптимальної стратегії радить орієнтуватись не на виграш, а на ризик

прогашу, або "жаль". Обирається в якості оптимальної та стратегія рішення,

при якому максимальне значення ризику буде найменшим:

де – можливі втрати внаслідок вибору альтернативи

За таких умов обирається стратегія, що мінімізує можливі втрати.

Розрахуємо функцію втрат:

Оптимальним за Севіджем буде розвязок:

(2.18)

Застосуємо заначені підходи наступними кроками:

а) за допомогою множинної регресії знайдено параметри рівнянь 2.2

– 2.3.

б) розраховано коефіцієнт місячного зносу рівним 0,01042. Згідно

нормативного терміну експлуатації шахтного обладнання, що становить 6-8

років;

45

в) знайдено вигляд і параметри функції витрат. В неї закладена

середня заробітна плата працівника шахт, що дорівнює 12957,81 грн.

(серпень 2018) із щомісячною індексацією на 1,486%.

Для знаходження розв’язку задачі оптимального керування було

здійснено її перетворення у задачу нелінійного програмування таким чином,

що всі змінні ЗОК з індексом i від 1 до 60 та індексом j від 1 до 2 стали

окремими змінними ЗНП. Відповідним чином зросла і кількість обмежень.

Для мінімізації задачі нелінійного програмування було використано

метод множників Лагранжа. Опишемо коротко його зміст.

Нехай дана задача нелінійного програмування у загальному вигляді:

(2.19)

(2.20)

–параметри, – обмеження, n – кількість

параметрів, s – кількість обмежень.

Тоді алгоритм методу Лагранжа буде наступним:

- визначаємо функцію Лагранжа, що є лінійною комбінацією

цільової функції і функцій , взятих з коефіцієнтами , що мають назву

множники Лагранжа:

(2.21)

де ;

- знайдемо частинні похідні функції Лагранжа по і і

прирівняємо їх до нуля. Отримаємо систему нелінійних n+s рівнянь:

46

(2.22)

- знаходимо розв`язок системи чисельно (наприклад за допомогою

метода Ньютона). Зобразимо алгоритм у вигляді блок-схеми (рисунок 2.2).

-

Рисунок 2.2 – Алгоритм розв’язання поставленої задачі

2.4 Реалізація обраного алгоритму вирішення задачі

Для реалізації наведеного алгоритму було використано R як одну з

найбільш ефективних серед сучасних мов програмування для аналізу даних.

Програма підтримується операційними системами сімейства Windows, Linux

і Mac OS. R містить в собі близько 12000 пакетів (бібліотек), використання

яких допомагає швидко і ефективно вирішити більшість задач. Великою

перевагою цієї програми є те, що вона доступна всім, адже є безкоштовною.

Користувач також має можливість переглядати та змінювати відкритий

вихідний код програми для усунення деяких помилок або для підвищення

ефективності при певних умовах використання даного продукту.

Конкретна задача нелінійного програмування, яка розглядається в

магістерській дисертації була розв’язана з використанням програмного

середовища R Studio для операційної системи Windows 7/x64. Для

47

оптимізації цільової функції було використано метод Ньютона, алгоритм

якого вбудований в функцію nlm мови R (пакет Non-Linear Minimization).

Процес знаходження розв’язку з технічної точки зору складається з

таких основних етапів:

- підключимо стандартну бібліотеку R. В нашому випадку

імпортуємо пакет “xlxs” та “non-linear modeling”;

- підготовка даних. Вхідні дані з різних джерел компонуються у

вигляді таблиці в єдиному файлі з розділювачами (формат

Microsoft Excel, розширення .xslx);

- за допомогою пакету аналізу – регресія знаходимо коефіцієнти

лінійної регресії для рівнянь 2.2 – 2.3;

- використовуючи команду read.xlsx() імпортуємо таблицю із

вхідними даними в R і зберігаємо у вигляді вбудованого об’єкта

dataframe;

- вводимо відповідні функціональні залежності у вигляді команд

мови R і зберігаємо їх в оперативній пам’яті;

- мінімізуємо командою nlm() підставивши необхідні параметри.

Отримаємо на виході вектор;

- попередню дію виконуємо для 5 обраних значень – показника

збурення системи;

- експортуємо таблиці з розв’язком в файл .xlsx.

За допомогою вбудованих засобів MS Office зображуємо результати

розрахунків у вигляді графіків.

2.5 Аналіз результатів проведеного дослідження

У ході моделювання було розглянуто два основних методи

визначення оптимальної стратегії управління в умовах невизначеності

відсотку виконання плану з переоснащення генеруючих потужностей на

споживання газових марок вугілля замість антрацитових – це критерії Вальда

48

і Севіджа Нагадаємо, що за відсоток виконання плану з переоснащення

відповідає змінна , що може приймати значення від 0 до 1.

1) За критерієм Вальда оптимальний розв’язок досягається за

насутпних умов. Відсоток виконання плану з переоснащення генеруючих

потужностей буде рівний = 0. Це означає, що переоснащення не

виконувалось і обсяг споживання антрациту залишився на рівні 2018 року і

складає 5113,344 тис т на рік. За цього сценарію оптимальною стратегією

(назвемо її ) буде збільшення розміру інвестицій в державні шахти до рівня

( рисунок 2.3), що забезпечив би беззбитковий рівень діяльності без

нарощування значних додаткових об’ємів виробництва (рисунок 2.4).

Рисунок 2.3 – Обсяги інвестицій у державні шахти при стратегії

456,545

589,125

768,385

652,126 610,654

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

49

Рисунок 2.4 – прибуток за 1т виробленого вугілля при стратегії

Рисунок 2.5 – Оптимальні обсяги виробництва вугілля державними шахтами

при стратегії

-80

-60

-40

-20

0

20

40

60

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

3950000

4000000

4050000

4100000

4150000

4200000

4250000

4300000

4350000

4400000

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

50

Рисунок 2.6 – Ціна і собівартість виробництва 1т вугілля при стратегії

При дотриманні даної стратегії оптимальне значення цільової функції

буде рівним 63, 161 млрд. грн.

2) Другий випадок при умові оптимальності за Севіджем. Спочатку

Слід визначити оптимальне значення цільової функції J за найсприятливіших

умов. Отримане значення = 52,456 млрд. грн, при .

Мінімальний ризик R за Севіджем становить 4,318 млрд. грн або

8,23% і досягається за умов дотримання стратегії .Тоді очікувані

середньорічні витрати галузі будуть дорівнювати 56,774 млрд.грн. За цих

умов споживання антрациту буде скорочено з 5113,344 тис. т до 1418,553

тис. т. Оптимальна стратегія .полягатиме у збільшенні розміру інвестицій в

державні шахти до рівня (рисунок 2.5), що забезпечив би беззбитковість

шахт державної форми власності і нарощування обсягів виробництва.

Отримані результати свідчать про те, що державні вугледобувні

підприємства зможуть досягнути беззбиткового рівня за 2 роки і 5 місяців

(рис. 1). За перші два роки очікуються збитки у розмірі 305,009 млн. грн. В

2350

2400

2450

2500

2550

2600

2650

2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Собівартість виробництва 1т

Ціна 1т вугілля

51

цілому, ситуація вирівняється, адже прибутки за наступні 3 роки покриють

збитки перших двох років.

Рисунок 2.7 – Прибуток державних вугледобувних підприємств (млн. грн)

при стратегії

На перший погляд може здаватись, що результат не втішний, але

основний ефект від впровадження даних заходів пов’язаний зі збільшенням

обсягів виробництва вугілля державними шахтами (рисунок .2.4) більше ніж

в 2 рази з 3,982 млн.т за перший рік до 8,052 за п’ятий рік. Це в свою чергу

дасть змогу замістити дороге імпортне вугілля більш дешевим вітчизняним.

-179,3299937

-125,6792301

-34,64840008

76,04110404

263,6369511

-250

-200

-150

-100

-50

0

50

100

150

200

250

300

2018 2019 2020 2021 2022 2023

52

Рисунок 2.8 – Обсяг видобутку газового вугілля державними шахтами (т)

при стратегії

Вказані вище управлінські заходи вплинуть на собівартість виробництва

державного вугілля, а відповідно і на його ринкову ціну. Буде очікуватись,

що одна тонна вугілля, добутого на шахтах державної власності коштуватиме

2455,06 грн в середньому за 5 років.

Оптимальна середньорічна вартість та собівартість 1 тонни державного

вугілля зображена на рисунку 1т.

3982456

4703564

5615624

7214526

8052442

0

1000000

2000000

3000000

4000000

5000000

6000000

7000000

8000000

9000000

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

Обсяг видобутку газового вугілля державними шахтами (т)

53

Рисунок 2.9 – Середньорічна ціна і собівартість 1т вугілля при стратегії

В порівнянні з середньою ціною на ринку в розмірі 3012,21 грн. це

дозволить зекономити енергетичній галузі 557,15 грн за кожну спожиту

тонну державного вугілля. Враховуючи очікуваний обсяг споживання

газового вугілля за 2023 рік у розмірі 8,052 т, енергетичні компанії витратять

на 4,4572 млрд. грн. менше. Зекономлені кошти можуть бути використані на

оновлення основних засобів та зниження тарифу на електроенергію для

населення.

Позитивним наслідком стратегії є збільшення частки державних шахт

на ринку енергетичного вугілля, що дозволить більшою мірою конкурувати

на ринку і впливати на його ціноутворення.

2350

2400

2450

2500

2550

2600

2650

2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Середньорічна собівартість виробництва 1т

Середньорічна ціна 1т вугілля

54

Рисунок 2.10 – Очікувана структура виробництва енергетичного вугілля в

Україні за 2023 рік.

Для порівняння станом на жовтень 2018 року структура виробництва

енергетичного вугілля в Україні представлена на рисунку n.

Рисунок 2.11 – Структура виробництва енергетичного вугілля в Україні за

2018 рік.

Можна побачити, що структура виробництва значно зміниться.

76,18%

23,82%

Приватні шахти

Державні шахти

86,66%

13,34%

Приватні шахти

Державні шахти

55

Отже, в результаті впровадження антикризових заходів протягом 5 років

встановляться нові ринкові ціни на енергетичне вугілля, що будуть нижчі за

аналогічний базовий період.

Рисунок 2.12 – Порівняння середньомісячних цін на енергетичне вугілля.

Отримані результати свідчать про економічну доцільність інвестування

в шахти державної власності.

Результати моделювання свідчать про те, що мінімальне значення

цільової функції може бути досягнуто за рахунок вжиття наступної стратегії

розвитку галузі.

Основні антикризові заходи:

1) Збільшення суми інвестицій в основні засоби державних

вугледобувних підприємств. Вже протягом 2019 року слід збільшити

вкладення коштів у розвиток державних шахт на 248% з 247,9 млн. грн. (у

2018р.) до 860,545 млн. грн. Всього за 5 років планується витратити 5878,239

млн. грн. Обсяг інвестицій по рокам відображено на рисунку 2.8.

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

Фактична за останні 12 місяців Оптимальна за аналогічний період

56

Рисунок 2.13 – Обсяги інвестицій у державні шахти

2) Як зазначалось в підрозділі 2.2 керування ціною вугілля,

виробленого державними шахтами здійснюється за допомогою величини

прибутку

, що додається до собівартості виробництва. При маємо

збиток. В результаті мінімізації цільової функції отримано наступне

оптимальне значення керуючої функції.

860,545

1012,125

1233,865

1357,432 1414,272

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

Обсяги інвестицій у державні шахти

57

Рисунок 2.14 – Прибуток за 1 тонну вугілля при стратегії

Отже, порівняємо результати розглянути стратегій між собою та з

наявним станом на даний момент.

Таблиця 2.1 – порівняння оптимальних значень критеріїв.

Критерій

Вальда

Крайній

оптимізм

Критерій

Севіджа

Поточні витрати

за 2018 рік

Абсолютні

значення

(млрд. грн.)

63,161 52,456 56,774 64,498

у % до 2018 р. 97,98% 81,33% 88,02% 100%

-50

-40

-30

-20

-10

0

10

20

30

40

2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Прибуток за 1т

Прибуток за 1т

58

3 МОЖЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

РОЗРОБЛЕНОЇ МОДЕЛІ

3.1 Сутність впровадження результатів науково-технічних

досягнень на практиці.

Застосування науки у виробництві як важливий фактор розвитку

суспільства не є новим саме по собі. Ще під час появи машинного

виробництва наукові досягнення почали широко використовуватись в

конкретних практичних задачах.

Особлива роль науки в господарській діяльності проявилась в умовах

науково-технічного прогресу. Науково-дослідницька діяльність суттєво

впливає не тільки на зростання валового виробництва, а також на

економічний і політичний потенціал держави. Виробнича сила суспільства

дедалі більше спирається на нові наукові відкриття, вдосконалення,

винаходи, що є передумовою сталого розвитку економіки держави за рахунок

швидкого прогресу виробництва.

Зараз в українській економічній науці ведуться активні пошуки шляхів

подолання таких проблем, як:

- планування і організація наукових досліджень,

- підвищення їх ефективності,

- взаємодія науки з виробництвом,

- розвиток науки в майбутньому.

На стадії впровадження у виробництво наукове дослідження має пройти

теоретичний і практичний аналіз. Для виявлення закономірностей

функціонування економічних відносин при впровадженні новацій

використовується теоретичний аналіз. Він займає проміжне становище між

59

виробничою і науковою діяльністю. Практичний аналіз в першу чергу

пов’язаний із прискоренням реалізації продукту науки.

Загально відомо, що практика впровадження наукових розробок у

виробництво далека від ідеалу. Впроваджується близько 30-50% робіт, що

пройшли стадію наукових розробок. Інша частина повільно освоюється і в

результаті застаріває або взагалі не використовується. Причиною цього є

неправильний вибір тематики дослідження, не доведеність її економічної

доцільності. Дійсно важливо, щоб суттєві потреби виробництва збігались з

обраним напрямком наукових досліджень. Наприклад, в сільському

господарстві наукові розробки направлені на зростання потужності і

продуктивності сільськогосподарських машин, а споживач потребує не

стільки потужну, але більш надійну техніку, менш затратну для

обслуговування і ремонту.

Під час впровадження наукових досягнень підприємство має взяти на

себе функцію організації виробництва або отримання обладнання, що буде

призначене для нового виробничого процесу, а також його освоєння.

Науковці в свою чергу мають задачу авторського контролю. Вони так само як

і підприємства несуть відповідальність за якість та своєчасність виконання

робіт, досягнення потрібних економічних показників. Поряд з цим

розраховуються показники економічного ефекту за рік, що буде фактично

отриманий в результаті впровадження.

Спеціальні комісії на основі отриманих результатів роблять висновок

щодо доцільності продовження процесу впровадження результатів наукових

досліджень у виробництво. При цьому беруться до уваги також показники

річної економічної ефективності, отриманої внаслідок впровадження. Ці дані

до того ж впливають на рівень матеріальних стимулювань та заохочень як

працівників підприємства, так і науковців, що брали участь у процесі

впровадження.

60

Впровадження - це заключний етап, що дозволяє досягнути практичного

використання отриманих рекомендацій, ідей та інновацій. Таким чином

уточнюється ефективність науково-дослідницьких робіт, знаходяться певні

слабкі місця, що потребують доопрацювань або додаткових досліджень.

Саме через застосування в конкретній галузі виробничої або невиробничої

діяльності визначається теоретична та практична цінність наукових

досягнень. Виділяють два основних методи впровадження результатів

досліджень на практиці:

- Опосередкований, при якому результати досліджень вливаються

в певну теорію і стають її складовою. Потім через цю теорію чинить вплив на

практику,

- Безпосередній, при якому висновки, що отримані в результаті

досліджень напряму застосовуються на практиці.

Найбільш загальними методами впровадженя наукових досягнень є

друк методичних довідників, посібників, інструкцій і т.д. Також можливе

впровадження через публікації в спеціалізованих журналах, що можуть бути

використані в подальших дослідженнях.

Висновки з будь-якого дослідження перш ніж бути впровадженими в

практику мають перетворитись на конретні рекомендації. Такі рекомендації

повинні:

- Мати чіткий, логічний, послідовний характер, що буде доступний

спеціалістам,

- Мати власні вимоги і принципи,

- Вказувати на можливі обмеження щодо використання,

- Виділяти обставини, за яких буде досягнута найбільша

ефективність від використання.,

- Бути узагальненими і системними.

Процес впровадження наукових результатів бере свій початок від

випробовування рекомендацій і закінчується коли досягається заздалегідь

визначений економічний ефект.

61

До початку масового впровадження наукових досягнень в практику

мають бути виконані наступні заходи з попереднього впровадження:

- Проведення експертної оцінки новацій,

- Розроблення методики,

- Надання рекомендації,

- Отримання позитивного відгуку від попереднього впровадження.

Відповідними відомствами мають бути складені наступні документи,

що підтверджують дієвість масового впровадження:

- Акт про впровадження,

- Розрахунок показників економічної ефективності,

- Пропозиції,

- Висновки,

- Заключення.

Визначну роль при впровадженні наукових результатів в практику

відіграють монографії, посібники, статті та інші роботи читацького

призначення. Також можливе проникнення наукових розробок в професійну

сферу через засідання, курси, семінари, конференції, наради та інші системи

усних комунікацій.

Невід’ємною частиною повноцінного процесу впровадження є

контроль, що має носити системний характер. Його методи і форми можуть

бути різними, але, перш за все, ефективними.

Увесь процес впровадження результатів наукових досліджень на

практиці проілюстрований у вигляді діаграми.

62

Рисунок. 3.1 Етапи впровадження науково-технічних досягнень

63

3.2 Особливості впровадження розробленої моделі для

застосування на практиці.

Метою магістерської дисертації була розробка державних антикризових

стратегій розвитку вугільної галузі України, що дозволили б:

- вирішити проблему застарілості матеріально-технічного

забезпечення шахт державної форми власності,

- досягнути беззбитковості державних вугледобувних підприємств,

- позбавитись залежності від імпортних джерел твердого палива,

- домогтись появи конкуренції і ринкової ціни на вугілля в Україні,

яка формувалась би в результаті співвідношення попиту і

пропозиції всередині країни, а не в Європі або світі (як постулює

Роттердам плюс).

- сприяти зменшенню сукупних витрат на вугілля.

Також розроблена економіко-математична модель показує яким чином

параметри керування впливають на стан галузі. За допомогою моделі та

набору вхідних даних можна визначити оптимальні помісячні значення таких

керуючих функцій як:

- сукупний обсяг державних інвестицій в державні шахти,

- сукупна націнка державних шахт за кожну вироблену тонну

вугілля.

- мито та обмеження (квота) на імпорт вугілля в Україну.

Результати наукового дослідження можна застосувати в

Міненерговугіллі в сфері інвестицій у державні вугледобувні підприємства,

оптимізації їх господарської діяльності, регулюванні обсягів та цін на

імпортне вугілля.

Наприклад, розрахунки моделі на рисунку 3.2 вказують на

оптимальну величину щорічних інвестицій у державні шахти.

64

Рисунок 3.2 - Обсяги щорічних інвестицій у державні шахти

Також модель показує оптимальне значення управління прибутком на

вугілля державних вугледобувних підприємств (рисунок 3.3). Цей параметр

являє собою націнку, що додається до собівартості виробництва 1т вугілля, в

результаті чого формується ціна.

860,545

1012,125

1233,865

1357,432 1414,272

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

Обсяги інвестицій у державні шахти

65

Рисунок 3.3- Середньорічний прибуток державних шахт за 1т вугілля

За умов дотримання оптимальної стратегії інвестування та

формування ціни згідно значень керуючих функцій (рисунки 3.2-3.3) можна

очікувати рівень собівартості виробництва вугілля державними шахтами, що

відображений на рисунку 3.4 та зміну річного обсягу виробництва

енергетичного вугілля , що наведений на рисунку 3.5.

-50

-40

-30

-20

-10

0

10

20

30

40

2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Прибуток за 1т

Прибуток за 1т

66

Рисунок 3.4 -Середньорічна собівартість виробництва та ціна 1т вугілля

державними шахтами

Рисунок 3.5 –Обсяги видобутку енергетичного вугілля державними шахтами

2350

2400

2450

2500

2550

2600

2650

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

Середньорічна собівартість виробництва 1т Середньорічна ціна 1т вугілля

0

1000000

2000000

3000000

4000000

5000000

6000000

7000000

2018,5 2019 2019,5 2020 2020,5 2021 2021,5 2022 2022,5 2023 2023,5

67

Рисунок 3.6 –Очікуваний прибуток державних шахт по роках

Отже, було показано, як можна використовувати запропоновану

модель для обчислення оптимальної стратегії інвестування та управління

цінами на вугілля державних шахт за допомогою націнки (прибутку). Таким

чином розкрито практичну цінність моделі.

-179,3299937

-125,6792301

-34,64840008

76,04110404

263,6369511

-250

-200

-150

-100

-50

0

50

100

150

200

250

300

2018 2019 2020 2021 2022 2023

68

ВИСНОВКИ

У магістерській дисертації розглядалась проблема економіко-

математичного моделювання стратегій розвитку вугільної промисловості

України в умовах кризи. Під час дослідження були проаналізовані періодичні

та спеціалізовані видання, статті в мережі Інтернет, статистичні дані

Державної служби статистики, Міністерства енергетики та вугільної

промисловості України, в яких подана інформація про стан вугільної галузі,

проблеми з якими вона зіткнулась сьогодні та політика держави стосовно неї.

В процесі дослідження вдалося досягти поставленої мети і завдань, на основі

чого можна зробити наступні висновки.

По-перше, вугільна промисловість є стратегічно важливим сектором

економіки України, адже на території держави знаходяться значні поклади

цього корисного копалину (3,3 % світових запасів), а вугілля є головним

ресурсом для більшості електрогенеруючих компаній (ТЕС), які дозволяють

національній енергетичній системі швидко реагувати на добові і сезонні

коливання споживання електроенергії; крім того видобуток вугілля дозволяє

державі розвивати хімічну, металургійну та інші галузі, які широко

використовують даний ресурс.

По-друге, енергетична галузь України сьогодні проживає період кризи

і це зумовлено багатьма факторами: зношеність основних виробничих

фондах на вугледобувних підприємствах; значна частка шахт має державну

форму власності, більшість з яких працює не прибутково і знаходиться на

державній дотації; фінансування вугільних шахт за кошти державного

бюджету є корупційною схемою, що не дозволяє осідати грошам на шахтах в

достатній кількості для їх модернізації та виходу їх до точки беззбитковості;

самопроголошені «ДНР» і «ЛНР» контролюють територію, де знаходяться

більшість вугледобувних державних шахт, на яких видобувається 100 %

антрациту – основного енергоресурсу для половини українських ТЕС;

69

останній фактор змушує державу прийняти нову форму залежності від

експорту на вугілля.

По-третє, необхідно сказати, що влада України намагалася прийняти ряд

дій для виходу із кризового стану: у травні 2016 року була прийнята формула

розрахунку ціни на електроенергію «Роттердам плюс», яка себе не

виправдала та була скасована в березні 2017 року; на весні 2017 року Кабінет

міністрів України схвалив Концепцію реформування та розвитку вугільної

промисловості на період до 2020 року, в рамках якої було ліквідовано 5

нерентабельних вугільних шахт, відкрито дві нових лави та передбачається

подальша модернізація вугледобувних підприємств, тобто їх технічне

переоснащення та подальша розвідка. результати розрахунків свідчать про

економічну доцільність відмови від розрахунку ціни на основі Роттердам+ в

умовах переобладнання генеруючих потужностей з антрацитових марок

вугілля на газові.

Відхід від світової ціни та її розрахунок відповідно до собівартості

виробництва призведе до появи цінової конкуренції на внутрішньому ринку

України і зниженню ціни на вугілля.

Зменшення попиту на дорогі імпортні антрацитові групи, а

збільшення попиту на вітчизняні газові групи забезпечать шахтарів роботою і

безперебійною виплатою заробітної плати.

Очікувані сукупні річні витрати на енергетичне вугілля зменшаться з

64, 498 млрд. грн. до 56,774 млрд. грн.

70

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ

1. Про схвалення Концепції реформування та розвитку вугільної

промисловості на період до 2020 року [Електронний ресурс] // Кабінет

Міністрів України. – 2017. – Режим доступу до ресурсу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D1%80

2. Угольная промышленность в мире: кто добывает, а кто потребляет

[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

http://kontrakty.ua/article/66097.

3. BP. Statistical Review of Worl Energy. – 2018. – №67. – С. 36–38

4. Огляд українського ринку енергетичного вугілля [Електронний ресурс]

– Режим доступу до ресурсу: https://kreston-gcg.com/ua/coal/.

5. Мінеральні ресурси України та світу на 01.01.2008 р. – Київ: Державне

науково-виробниче підприємство «Геоінформ України», 2009. – 602 с.

6. «Пріоритети та важелі модернізації вугільної галузі в Україні».

Аналітична записка. А.В. Шевченко, С.Л. Воробйов,

http://www.niss.gov.ua/articles/1495/

7. Сиротенко А. Й. Географія України: Підруч. для 9 кл. серед,

загальноосвіт. шк. / А. Й. Сиротенко, Б. О. Чернов. – Київ, 2000. – 256

с. – ("Благовіст").

8. «Гібридна війна в Східній Європі. Невоєнний вимір. Енергетичний

компонент». Центр глобалистики| «Стратегія XXI», М.Гончар, А.Чубік,

О.Іщук, http://geostrategy.org.ua

9. Бондаренко В. І. Альтернативное использование угля / В. І.

Бондаренко. – Дніпро. – 31 с.

10. Области применения угля [Електронний ресурс] – Режим доступу до

ресурсу: http://www.roscoal.ru/content/press-centr/informaciya-dlya-

vas/oblasti-primeneniya-uglya.

71

11. На Донбасі затоплені 36 шахт [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим

доступу до ресурсу:

http://ipress.ua/news/na_donbasi_36_shaht_ne_pidlyagayut_ekspluatatsii_ch

erez_pidtoplennya__obsye_235626.html.

12. Зі 102 українських шахт лише 4 працюють прибутково [Електронний

ресурс] // Економічна правда. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:

https://www.epravda.com.ua/news/2018/07/27/639103/.

13. В Україні на 10% скоротився видобуток вугілля на державних шахтах

[Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2018. – Режим доступу до

ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2529770-v-ukraini-na-

10-skorotivsa-vidobutok-vugilla-na-derzavnih-sahtah-minenergo.html.

14. Інформаційна довідка про основні показники розвитку галузей

паливно-енергетичного комплексу України за вересень та 9 місяців

2018 року. // Міненерговугілля. – 2018

15. Україна знизила видобуток вугілля [Електронний ресурс] // Слово і

Діло. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:

https://www.slovoidilo.ua/2018/08/21/novyna/ekonomika/ukrayina-znyzyla-

vydobutok-vuhillya.

16. Сучасний стан та основні напрямки розв'язання проблем вугільної

промисловості України [Електронний ресурс] – Режим доступу до

ресурсу:

http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=93947&ca

t_id=35082.

17. «Справжня ціна вугілля в умовах війни на донбасі: погляд крізь призму

прав людини» / Д. Казанський, А. Некрасова, О. Савицький, Ю.

Павлов, П. Смірнов, С. Тарабанова, Г. Янова ; за заг. ред. А. Некрасової

та В. Щербаченка // ГО «Східноукраїнський центр громадських

ініціатив». – Київ : Видавництво ТОВ «АРТ КНИГА», 2017. – 140 с

72

18. Бобро Д. Г. "Вугільна промисловість України в умовах гібридної

війни". Аналітична записка [Електронний ресурс] / Д. Г. Бобро – Режим

доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/articles/1890/.

19. ЕНЕРГЕТИЧНА ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ: ПІДСУМКИ 2016 РОКУ. //

“Заповіт”. – 2017.

20. Для отопительного сезона надо закупить 4 млн т антрацита -

Демчишин РИА Новости Украина:

http://rian.com.ua/economy/20150622/369381723.html

21. ДП НЕК «Укренерго», Заява для преси, 24 липня 2015,

http://www.ukrenergo.energy.gov.ua/Pages/ua/DetailsNew.aspx?nID=873

22. Схемы против Независимости примеров системной коррупции в

Украине [Електронний ресурс] // LIGA.NET26. – 2017. – Режим

доступу до ресурсу: http://project.liga.net/projects/corruption_schemes/.

23. Тариф для ТЕС Ахметова знову побив рекорд завдяки "Роттердам+"

[Електронний ресурс] // Економічна правда. – 2016. – Режим доступу

до ресурсу: https://www.epravda.com.ua/news/2016/11/14/611098/

24. Европейская ассоциация угольной промышленности поддержала

формулу "Роттердам плюс" [Електронний ресурс] // Гордон. – 2018. –

Режим доступу до ресурсу:

https://gordonua.com/news/money/evropeyskaya-associaciya-ugolnoy-

promyshlennosti-podderzhala-formulu-rotterdam-plyus-krivenko-

337932.html.

25. Віялові відключення: чому формула «Роттердам+» не поліпшила

ситуацію в енергетиці [Електронний ресурс] // Слово і Діло. – 2017. –

Режим доступу до ресурсу:

https://www.slovoidilo.ua/2017/02/17/infografika/ekonomika/viyalovi-

vidklyuchennya-chomu-formula-rotterdam-ne-polipshyla-sytuacziyu-v-

enerhetyczi.

26. "Роттердам+" не діє, але формулу не скасують: що не так з ціною на

вугілля для України [Електронний ресурс] // 24 канал. – 2017. – Режим

73

доступу до ресурсу:

https://24tv.ua/rotterdam_ne_diye_ale_formulu_ne_skasuyut_shho_ne_tak_

z_tsinoyu_na_vugillya_dlya_ukrayini_n795097.

27. Насалик: "Ротердам+" не зняв проблему диверсифікації поставок

вугілля [Електронний ресурс] // Економічна правда. – 2017. – Режим

доступу до ресурсу:

https://www.epravda.com.ua/news/2017/01/12/617307/.

28. Вице-президент Еврокомиссии раскритиковал формулу "Ротердам +".

[Електронний ресурс] // Бизнес Цензор. – 2017. – Режим доступу до

ресурсу:

https://biz.censor.net.ua/news/3022869/vitseprezident_evrokomissii_raskriti

koval_formulu_roterdam_dokument.

29. «Роттердам плюс»: чому у формулі не знаходять порушень та яка

альтернатива [Електронний ресурс] // Слово і Діло. – 2017. – Режим

доступу до ресурсу:

https://www.slovoidilo.ua/2017/10/24/pogljad/suspilstvo/rotterdam-plyus-

chomu-formuli-ne-znaxodyat-porushen-ta-yaka-alternatyva.

30. "Роттердам плюс": что стоит знать о расчете тарифа за электроэнергию

[Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу:

https://24tv.ua/ru/rotterdam_pljus_chto_jeto_i_kak_rabotaet_formula_rotter

dam_pljus_n969352.

31. Інформаційна довідка про основні показники розвитку галузей

паливно-енергетичного комплексу України за вересень та 10 місяців

2018 року. // Міненерговугілля. – 2018

32. Інформаційна довідка про основні показники розвитку галузей

паливно-енергетичного комплексу України за вересень та 12 місяців

2017 року. // Міненерговугілля. – 2017

33. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ / В. О.Стогній, М. І. Каплін, В. М. Макаров, Т. Р. Білан

74

// Проблеми загальної енергетики / В. О.Стогній, М. І. Каплін, В. М.

Макаров, Т. Р. Білан. – Київ, 2014. – (НАН України). – (1; вип. 36). – С.

24–32.

34. OteroNovas I., Meseguer C., Batlle C., Alba J. A simulation model for a

competitive generation market / IEEE transactions on power systems. –

2000. – N 15 (1). – P. 250–257.

35. Barquin J., Centeno E., Reneses J. Mediumterm generation programming in

competitive environments: a new optimization approach for market

equilibrium computing / IEE proceedings, generation, transmission and

distribution. – 2003.

36. Bower J., Bunn D. Modelbased comparisons of pool and bilateral markets

for electricity / Energy journal. – 2000. – N 21 (3). – P. 1–29.

37. Scott T.J., Read E.G. Modelling hydro reservoir operation in a deregulated

electricity market / International transactions in operational research. – 1996.

– N 34. – P. 243–253.

38. Bushnell J. Water and power: hydroelectric resources in the era of

competition in the western US / Program on workable energy regulation

(POWER) PWP-056. University of California Energy Institute. Berkeley,

California. – 1998. – 34 p.

39. Rivier M., Ventosa M., Ramos A. A generation operation planning model in

deregulated electricity markets based on the complementarity problem, The

next generation of electric power unit commitment models / Kluwer, Boston.

– 2001. – P. 273–298.

40. Kelman R., Barroso L., Pereira M. Market power assessment and mitigation

in hydrothermal systems / IEEE transactions on power systems. – 2001. – N

16 (3). – P. 354–359.

75

ДОДАТОК А

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ

Таблиця А.1 – Помісячна інформація про видобуток вугілля в Україні

за 2016 – 2018 роки

Рік Місяць

(пропис)

Видобуток

державними

шахтами

(газове т)

Видобуток

приватними

шахтами

(газове т)

Видобуток всього в

Україні

1 2 3 4 5

2016 січень 306697,8 1713154,8 2019852,6

2016 лютий 359697,9 1507279,4 1866977,3

2016 березень 321890 1880007,4 2201897,4

2016 квітень 331093,5 1799101,6 2130195,1

2016 травень 310223,5 1624047,6 1934271,1

2016 червень 316074 1544411,2 1860485,2

2016 липень 321889,8 1837853,8 2159743,6

2016 серпень 330981 1942919,3 2273900,3

2016 вересень 326815,6 1726889,7 2053705,3

2016 жовтень 312790 1665993 1978783

2016 листопад 354659,5 1654171,6 2008831,1

2016 грудень 327524,2 1796505,4 2124029,6

2017 січень 326660 1806840,2 2133500,2

2017 лютий 325795,8 1817175,1 2142970,9

2017 березень 328763 2015131 2343894

2017 квітень 302920 1928117,5 2231037,5

2017 травень 277077 1841104 2118181

2017 червень 313765 1758948 2072713

2017 липень 335189 1723611 2058800

2017 серпень 321778 1770666 2092444

2017 вересень 314603 1776619 2091222

2017 жовтень 330685 1868599 2199284

2017 листопад 348004 2094233 2442237

2017 грудень 338470 2011884 2350354

76

Кінець таблиці А.1

1 2 3 4 5

2018 січень 340686 1758834 2099520

2018 лютий 346363 1941210 2287573

2018 березень 352040 2123586 2475626

2018 квітень 330025 2002964 2332989

2018 травень 270211 1850716 2120927

2018 червень 278751 1894023 2172774

2018 липень 287290 1937331 2224621

2018 серпень 299924 2178833 2478757

2018 вересень 267055 2119236 2386291

2018 жовтень 243921 2149804 2393725

Таблиця А.2 – Помісячна інформація про ціну на вугілля в Україні за

2016 – 2018 роки за формулою «Роттердам +»

Рік Місяць

(пропис)

Курс доллара Ціна вугілля

(Роттердам)

(дол.)

Ціна вугілля

(Роттердам)

(грн.)

1 2 3 4 5

2016 січень 23,8 52 1237,6

2016 лютий 26,9 49 1318,1

2016 березень 26,2 47 1231,4

2016 квітень 25,5 47 1198,5

2016 травень 25 48 1200

2016 червень 25 53 1325

2016 липень 24,8 58 1438,4

2016 серпень 24,8 61 1512,8

2016 вересень 26 63 1638

2016 жовтень 25,8 79 2038,2

2016 листопад 26,2 86 2253,2

2016 грудень 26,5 87 2305,5

2017 січень 27 85 2295

2017 лютий 27 80 2160

2017 березень 27 72 1944

2017 квітень 26,8 75 2010

2017 травень 26,4 74 1953,6

2017 червень 26,2 79 2069,8

2017 липень 26 83 2158

2017 серпень 25,7 86 2210,2

2017 вересень 26,2 91 2384,2

77

Кінець таблиці А.2

1 2 3 4 5

2017 жовтень 26,7 92 2456,4

2017 листопад 26,8 93 2492,4

2017 грудень 27,5 95 2612,5

2018 січень 28,4 95 2698

2018 лютий 27,2 98 2665,6

2018 березень 26,3 99 2603,7

2018 квітень 26,2 98 2567,6

2018 травень 26,1 99 2583,9

2018 червень 26,3 101 2656,3

2018 липень 26,4 104 2745,6

2018 серпень 27,6 105 2898

2018 вересень 28,2 110 3102

2018 жовтень 27,9 112 3124,8

Таблиця А.3 – Помісячна інформація про ціну на вугілля в Україні за

2016 – 2018 роки

Рік Місяць

(пропис)

Ціна продажу

газового вугілля

держ. шах. (грн.)

Собівартість

виробництва 1т

(державні шахти)

Середня з.п.

у галузі

1 2 3 4 5

2016 січень 1124,21 2124,32 7186,41

2016 лютий 1208,64 2607,32 7099,86

2016 березень 1191,29 2284,51 7667,32

2016 квітень 1096,81 2421,9 8025,41

2016 травень 1139,79 2311,72 8234,63

2016 червень 1157,05 2791,84 8202,59

2016 липень 1398,94 2788,77 8158,59

2016 серпень 1351,46 2621,83 8102,64

2016 вересень 1454,27 3117,27 8380,32

2016 жовтень 1339,94 2920,14 9015,53

2016 листопад 1428,03 2483,05 9399,52

2016 грудень 1565,89 2626,4 8960,13

2017 січень 1361,46 2456,95 9436,5

2017 лютий 1703,58 2510,31 9250,32

2017 березень 1652,19 2775,57 9638,3

2017 квітень 1716,5 3159,67 9733,22

2017 травень 1879,8 3074,23 9926,5

2017 червень 2043,1 2988,78 10641,41

2017 липень 1925,98 2498,73 10206,72

78

Кінець таблиці А.3

1 2 3 4 5

2017 серпень 1948,62 2670,07 10939,56

2017 вересень 2095,75 2654,83 11471,72

2017 жовтень 2070,15 2627,98 11791,24

2017 листопад 2272,26 2534,22 11200,42

2017 грудень 2132,25 2902,25 11628,25

2018 січень 1992,24 3270,28 12300,6

2018 лютий 2033,47 3124,91 12267,29

2018 березень 2266,59 2980,57 12226

2018 квітень 2313,3 3004,18 12176,75

2018 травень 2360,02 3027,8 13129,48

2018 червень 2406,73 3051,41 13080,23

2018 липень 2453,44 3075,02 13153,23

2018 серпень 2500,16 3098,63 12957,81

2018 вересень 2556,1 3144,11 13124,21

2018 жовтень 2550,2 3201,64 13375,12

Рисунок А.1 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за жовтень

2018 року

Рисунок А.2 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за вересень

2018 року

79

Рисунок А.3 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за травень

2018 року

Рисунок А.4 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за березень

2018 року

Рисунок А.5 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за січень

2018 року

80

Рисунок А.6 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за грудень

2017 року

Рисунок А.7 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за жовтень

2017 року

Рисунок А.8 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за вересень

2017 року

81

Рисунок А.9 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за січень

2017 року

Рисунок А.10 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за червень

2017 року

Рисунок А.11 – Виконання завдання з видобутку рядового вугілля за липень

2017 року

82

Рисунок А.12 – Видобутку вугілля за грудень 2017 року по марках

Рисунок А.13 – Динаміка ринку енергетичного вугілля з 2016 по 2017 роки

Рисунок А.14 – Динаміка ринку енергетичного вугілля з 2017 по 2018 роки

83

Таблиця А.4 – Виробничі показники по державних вугледобувних

підприємствах за лютий 2018 року

Окремі фактичні показники по вугледобувним підприємствам Міненерговугілля за лютий 2018

року

Назва підприємства Товарна вугільна продукція

Собівартість

1 т товарної

вугільної

продукції обсяг вартість ціна 1 т

тис. т 83м.83.грн. 83м.83. 83м.83.

Міненерговугілля – всього 236,2 480,3 2 033,47 3 124,91

у т.ч.

ДП «Шахта 83м.. М.С.Сургая» 9,8 14,8 1 514,46 4 282,04

ДП «Ш/у «Південнодонбаське №1» 27,1 36,9 1 362,59 2 026,13

ДП «Мирноградвугілля» 25,3 59,5 2 352,40 4 437,79

ДП «ВК «Краснолиманська» 16,1 19,4 1 203,91 1 135,53

ДП «Селидіввугілля» 37,7 88,8 2 356,99 3 973,77

ДП «Торецьквугілля» 0,1 0,1 1 704,23 485 746,48

ДП «Первомайськвугілля» 15,9 37,0 2 333,42 5 095,81

ПАТ «Лисичанськвугілля» 11,5 25,8 2 247,55 5 699,94

ДП «Львіввугілля» 76,2 168,3 2 207,72 1 822,84

ПАТ «ш.Надія» 12,2 20,6 1 686,61 1 808,31

ДП «Волиньвугілля» 4,4 9,0 2 056,00 4 396,82

Таблиця А.5 – Виробничі показники по державних вугледобувних

підприємствах за січень 2018 року

Окремі фактичні показники по вугледобувним підприємствам Міненерговугілля за січень 2018

року

Назва підприємства Товарна вугільна продукція

Собівартість

1 т товарної

вугільної

продукції обсяг вартість ціна 1 т

тис. т 83м.83.грн. 83м.83. 83м.83.

Міненерговугілля – всього 252,1 502,3 1 992,24 3 270,28

у т.ч.

ДП «Шахта 83м.. М.С.Сургая» 8,5 12,2 1 439,55 4 728,64

ДП «Ш/у «Південнодонбаське №1» 25,7 34,1 1 327,58 2 029,14

ДП «Мирноградвугілля» 21,3 49,4 2 319,89 5 306,67

ДП «ВК «Краснолиманська» 24,4 26,9 1 104,39 2 245,57

ДП «Селидіввугілля» 42,4 99,5 2 346,79 3 550,38

ДП «Торецьквугілля» 9,6 23,9 2 501,31 6 363,03

ДП «Первомайськвугілля» 12,7 30,4 2 397,23 5 308,76

ПАТ «Лисичанськвугілля» 15,1 33,9 2 239,97 5 523,91

ДП «Львіввугілля» 72,4 156,9 2 167,31 2 178,20

ПАТ «ш.Надія» 15,5 25,7 1 658,29 1 510,02

ДП «Волиньвугілля» 4,6 9,3 2 030,50 4 617,61

84

Таблиця А.6 – Виробничі показники по державних вугледобувних

підприємствах за червень 2018 року

Окремі фактичні показники по вугледобувним підприємствам Міненерговугілля за червень

2017 року

Назва підприємства Товарна вугільна продукція

Собівартість 1 т

товарної вугільної

продукції обсяг вартість ціна 1 т

тис. т млн.грн. грн. грн.

Міненерговугілля - всього 244,6 425,7 2 043,10 2 988,78

у т.ч.

ДП "Шахта ім. М.С.Сургая" 29,0 41,0 1 414,25 1 750,24

ДП "Ш/у "Південнодонбаське №1" 39,1 45,1 1 152,76 1 256,14

ДП "Красноармійськвугілля" 11,0 22,6 2 053,36 8 154,27

ДП "ВК "Краснолиманська" 0,4 0,8 2 097,50 6 245,23

ДП "Селидіввугілля" 46,5 96,2 2 068,30 3 917,46

ДП "Торецьквугілля" 12,4 22,6 1 821,13 5 081,41

ДП "Первомайськвугілля" 8,0 17,3 2 149,58 7 224,15

ПАТ "Лисичанськвугілля" 11,4 23,9 2 099,87 5 589,91

ДП "Львіввугілля" 61,5 116,4 1 892,14 2 462,24

ПАТ "ш.Надія" 16,9 26,3 1 560,50 1 250,31

ДП "Волиньвугілля" 8,4 13,4 1 598,08 2 781,67