УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ

Харків-2019

2

УДК 027.625(048):82.09(477)«…/1917»П.Куліш

В-48

Він був першим… українським дисидентом, автором першої

української фонетичної абетки : методико-бібліографічні матеріали /

[уклад. С.О. Андрус, ред. Т.В. Смєкалова.]; ОКЗ «ХАРКІВСЬКА

ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА»; Упр. культури і туризму

Харк. облдержадмін.,– Х.:[б.в.],2019. – 30 с.

В 2019 році виповнюється 200 років від дня народження українського

письменника, фольклориста, перекладача, критика, видавця, етнографа,

мовознавця Пантелеймона Олександровича Куліша (1819-1897). П.Куліш один з

найбільш відомих діячів, що збагачував вітчизняну мову, творив українську

національну історіографію в Російській імперії, поширював їх через українське

книговидання.

_____________________________________________

Укладач С.О. Андрус

Редактор Т.В. Смєкалова

Відповідальний за випуск М.В. Жарова

Електронна версія видання розміщена на сайті

ОКЗ «ХАРКІВСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА»

http://khoyub.com.ua/vidavnicha.html

та на блозі проблемно-аналітичного відділу «Файні ПАВи»

http://fayni-pavu.blogspot.com/

© ОКЗ «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА», 2019

3

Враховуючи вагомий внесок

Пантелеймона Куліша у розвиток

української літератури, у культурне та

суспільно-політичне життя України,

Верховна Рада України постановила у

серпні 2019 року урочисто відзначити 200-

річчя з дня народження видатного

українського письменника.

Згідно постанови Верховної Ради

України від 19 червня 2018 року за №2465

п.5 запропоновано:

– Національному банку України

виготовити і ввести в обіг ювілейну монету,

присвячену 200-річчю з дня народження Пантелеймона Куліша;

– публічному акціонерному товариству "Укрпошта" видати серію

поштових марок, присвячену 200-річчю з дня народження

Пантелеймона Куліша.

7 серпня 2019 року виповнюється 200 років від дня народження

Пантелеймона Олександровича Куліша українського письменника,

фольклориста, етнографа, мовознавця, перекладача, критика,

редактора, видавця.

Його постать завжди привертала увагу сучасників своєю

неординарністю.

Іван Франко називав його «перворядною зіркою» в українському

письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури».

Письменник був відомий ще й як перекладач Шекспіра, Байрона,

Гете, Біблії та як автор першого українського історичного роману

«Чорна рада».

П.Куліш був правдивим свідомим творцем української

літературної мови, автором першої фонетичної абетки української

мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису.

*****

Пантелеймон Куліш (біографія стисло) Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 р. на хуторі

поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у

сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в

Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та

гімназіях. З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському

4

університеті. Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі.

Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає

друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада»,

запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора

російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки

Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу

на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною

Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року.

У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують

і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське

відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих

клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати

неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850-х повертається

до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав

права. Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873

— у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей

сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси».

Перекладацька діяльність П. Куліша була великим внеском в українську

літературу. Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза».

До неї увійшли твори світової культури – Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона,

Й. Гете, 13 п’єс В. Шекспіра. Цикл творів російських поетів він назвав

«Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він

намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко

вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому

показатися в концерті європейських перекладів великого британця». П. Куліш

був першим перекладачем Біблії українською мовою. П. Куліш водночас

займався видавничою діяльністю, був активним співробітником в українському

журналі «Основа». Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка

на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.

Твори Пантелеймона Куліша: – історичний роман «Чорна рада» (1857)

– гумористичні оповідання: «Циган» (1841); «Пан Мурло», «Сіра кобила»

(1860); «Малоросійські анекдоти»

– оповідання на тему нещасливого кохання: «Гордовита пара» «Дівоче

серце» (1862)

– історичні оповідання: Мартин Гак (1863), Брати (1864-),

«Сичови гости Чупрына и Чортоусъ» (1862)

– роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад»

– романтично-ідилічне оповідання: «Орися» (1861), Бабуся з того світу

(1861), Очаківська біда (1861), Півпівника (1861)

– повісті : Хмельнищина (1861), Виговщина (1861)

– п'єси: «Колії» (1860 незакінчена, лише 1ший акт), «Іродова

морока» (1868),«Хуторянка» (1877),

5

Драмована трилогія (1900)Байда-князь Вишневецький, Цар-Наливайка,

Сагайдачний, Хміль Хмельницький (незакінчена)

Збірки поезій та поеми:збірки поезій :Досвиткі (1862),Хуторна

поезія (1882),Дзвін (1893);

– поеми: Магомет и Хадиза (1883), Грицько Сковорода, Куліш у

пеклі, Настуся (1861), Великі проводи (1862), Маруся Богуславка (1899-

1901).

Російською Романи, повісті і оповідання: Малороссийские рассказы (1840),

Огненный змей (1841),Михайло Чарнышенко (1843),

«История Ульяны Терентьевны»(1852), «Яков Яковлевич» (1853),

«Алексѣй Однорогъ („Северяки“)»(1853), «Евгений Онегин нашего

времени», Искатели счастья, «Петр Иванович Березин и его семейство, или

Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми»,

«Феклуша» (1856), «История Бориса Годунова и Димитрия

Самозванца» (1857), Майоръ (1859).

*****

З метою популяризації творчості видатного письменника

Харківська обласна бібліотека для юнацтва підготувала матеріали про

його життя і творчість, до яких увійшли:

- «Я не поет і не історик, ні!» – Бенефіс П.О.Куліша;

- «Ти моя щира, гартована мова…» – Поетичний вечір

А також пропонуємо підготувати виставку-бенефіс, виставку-

портрет, віртуальну виставку («Апостол української ментальності»,

«Куліш: перворядна зірка українського письменства», «П.О.Куліш:

«піонер»», «Український європеєць: Пантелеймон Куліш»

(Бенефіс П.О.Куліша)

Ведучий І.: Найбільша любов Пантелеймона Олександровича Куліша

– Україна: задля неї він жив і невтомно й жертовно працював. Куліш

для нинішнього покоління – взірець цілеспрямованого патріотичного

духу, тож будемо гідними його. Письменник наголошував: «Зерно,

посаджене в народну душу … воно колись пустить корінь незримо і

виявить могутню красу на сонці…»

А зараз розпочнемо бій інтелектуалів. Визначимося з журі (журі

вибираються з учнів). Спочатку бліц-опитування (квіз). Потрібно

відповідати швидко, якщо учасник зволікає, право відповіді

переходить до іншого. Вірна відповідь – 1 бал. Відповідь за

6

попереднього гравця – 2 бала. З активних та сміливих далі

складатимуться команди. Бліц-квіз «ЩО?ДЕ?КОЛИ?»

1.Діяльність якого товариства підтримував П.Куліш?

(Кирило-Мефодіївського)

2.Назвіть напрями діяльності Кирило- Мефодіївського товариства.

(Велися наукові диспути; також вели й активну громадсько-

політичну діяльність; займалися науковою працею і виступали з

лекціями в навчальних закладах Києва; піклувалися про розвиток

народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл,

написання і видання нових книг)

3. Назвіть підручник Пантелеймона Куліша, що вийшов за часів

існування Кирило-Мефодіївського братства.

(Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії

України «Повість про український народ» (1846))

4.Назвіть ім’я дружини П.Куліша. (Олександра Білозерська)

5.Чи Олександра Білозерська, дружина Куліша, була письменницею?

Якщо так під яким прізвищем виходили її твори ? (Так була.

Псевдонім – Ганна Барвінок)

6.Хто був боярином на весіллі П.Куліша? (Т.Шевченко)

7. Як назився альманах заснований П. Кулішем («Хата»)

8. Пригадайте назву нового правопису, запровадженого Кулішем.

(«Кулішівка») 9. Які книги автора були написані українським правописом

«Кулішівка»?

(двотомна збірка фольклорно-історичних і етнографічних

матеріалів «Записки о Южной Руси» та «Граматка»-перший

україномовний буквар (1857))

10. Коли ще було використано правопис «кулішівка»?

(Для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа»)

11Скільки збірок видав П.Куліш? (5)

12.Жанр твору «Орися»? (Оповідання-ідилія)

13. Назва найвідомішого роману П.Куліша? («Чорна Рада»)

14. Визначте жанр твору «Чорна Рада»? (Соціально-історичний

роман)

15. До якого міста П.Куліша було вислано на заслання? (Тула)

16. Назвіть перший літературний твір Куліша? (Оповідка «Циган»)

7

17. Згадайте літературні псевдоніми письменника

(Псевдоніми: Белебень; Т. Вешняк; Гладкий; Гладкий, помещик

Черниговской губернии штаб-лекарь; Гладкий штаблікар;

Гургурдядько: Данило-Юс; Денис Федоренко; Євгеній Горницький;

К.; М.; Н. М.; П. К.; Іван Горза; Іродчук; Козак; Козак Белебень;

Kulesz Pantaleon; Kules Petp; Кулега Нечипір; Ломус; Макаров;

Макогон; Микола М.; Т. Необачний; Николай М.; Опанас Прач;

Нанько Небреха; Петро Забоцень; Ратай Павло; Панько Казюка;

Панько Олелькович, Ф. П. Хорчечко; Хуторянин)

18. Поясніть назву псевдоніму «Ратай Павло».

(Ратай, тобто селянин – трудівник, бо сам походив із селянського

родоводу і всі свої сили віддав для того, щоб просвітити «сірому

темну», «бурлаків з довгими чубами».)

19. Куліш-перекладач: хто допомагав йому перекладати Біблію?

(Перший повний переклад Біблії українською мовою Куліш

розпочав у 1860, потім приєднався Іван Нечуй-Левицький. 1869

року вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-

фізика, що мав глибокі знання з богослов’я. 20. Як називається збірка з перекладами творів поетів-іноземців?

(«Позичена кобза»)

Ведучий 2: Бліц-опитування дало можливість сконцентруватися на

темі та пригадати деякі події життя й творчості П.Куліша. Вже

згадували видатний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада», а

зараз ми спробуємо відтворити портретну галерею. З активних

учасників набираються 2 команди. Вам потрібно підібрати опис до

певного персонажу. І так почнемо «Імідж-лото».

Імідж-лото : «Впізнай мене»

Матеріали : 2 блок-картки, картки з художнім описом персонажу

Кожна команда складом 4-5 ігроків бере по 1 блок-картці.

Ведучий наосліп бере картку з описом та зачитує: тільки після вірної

відповіді віддає команді. Команди повинні швидко назвати вірне ім’я

героя. Перемагає той, хто перший визначиться з описами персонажу

та збере своїх героїв.

Описи до 1 блок-картки :

«…по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під

рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий

"козарлюга" (Полковник Шрам)

8

«Чоловічок сей був у короткій старій свитині, у полотняних

штанях, чоботи шкапові попротоптувані – пучки видно.»

(Брюховецький)

«щирий і незлобливий був лицар, да вже ж як допечуть йому, то

стережись» (Яким Сомко)

«…вона пані великого коліна, а друге, що з діда , прадіда вона

ляшка й католичка…» (Княгиня, жона Гвинтовки)

«Жвавий козарлюга, да ще й отаман» (Кирило Тур)

«Жвавий був козак» (Гвинтовка)

Приклад картки з описом герою роману, яку ведучий дає гравцю команди.

Шрам, полковник і

панотець

Брюхо-вецький

Яким Сомко

Княгиня, жона

Гвинтовки

Кирило Тур

Гвинтовка

«Жвавий

козарлюга,

да ще й

отаман»

9

Описи до 2 блок-картки:

«Пробравсь у лядський табор, убив хорунжого й корогов його

приніс до гетьмана.» (Петро Шрам)

«...усе скрашала собою так, що вже справді годилось би сказати: "У

хаті в неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як

квіточка".» (Леся Черевань)

«високий і вродливий, зверху кирея підбита соболем»

(Яким Сомко)

«…була пані ввічлива : знала, як до кого з речами обернутись.»

(Мелася Череваниха)

«Удає він із себе паливоду» (Кирило Тур)

«…був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що

збагатилось за десятилітню війну з ляхами.» (Черевань)

Петро Шрам

Леся Черевань

Яким Сомко

Мелася Череваниха

Кирило Тур

Черевань

10

Приклад картки з описом герою роману, яку ведучий дає гравцю

команди.

Ведучий: А зараз перевіримо хто краще пам’ятає сюжетні лінії

роману «Чорна рада». Фото-подія «Я свідок…». Кожна команда

вибирає по три фотоподії, готується 5 хвилин і розповідає свідком

чого довелося вам стати. За кожне вірне свідчення – 5 балів.

Надаються ілюстрації, які потрібно розкрити, починаючи словами

«Я свідок…»

«-Бгатику, – каже (бо трохи картавив), – чи се ти сам, чи се твоя душа прилетіла…?» (розділ ІІ)

«Удає він із

себе

паливоду»

11

«Привязали бідаху так, щоб можна було повертатись на всі боки» (розділ ẊІІ)

«…що се, мабуть чоловікові дав Бог родини абощо, так на радощах частує всякого, всякого, хто б не

йшов або їхав улицею.» (розділ ІṾ ): Коли їхали до Києва помолитися зустрів Петро Шраменко юрбу

міщан, яких пригощав Тарас Сурмач…

12

«Ось лучче перескоч через рівчак , то ми з тобою покажемо, отсьому юнакові, як б’ються козаки!»

(розділ ṾІІІ)

«Як мати дитинку забавляє очима, щоб воно їй всміхнулось, так вона заглядала йому в вічі,

довідуючись, чи вернувсь він ік пам’яті.» (розділ ІẊ)

13

«-Хіба ж тобі не страшно вмирати?» (розділ ẊṾІІ)

Ведучий : Зараз команди зможуть випробувати свої сили, як

«науковці-біографи». Завдання «Найкращий біограф П.Куліша».

Скласти біографічну довідку письменника в хронологічній таблиці

За кожну правильну відповідь команда отримує один бал.

Максимально-20

Дата Подія

7 серпня 1819

1836

1839-1840

1841

1841-1845

22 січня 1847

Квітень 1847

1847-1850

1851

1852

1856

1856-1857

1862

1864-1868

1871

14

1873

1882

1883

1884

14 лютого 1897

Рахуються балли після пройдених змагань.

Ведучий : Вже визначилися найкращі біографи. Але П.Куліш

залишив по собі поему «Куліш у пеклі» (Небрешина поема Панька),

де відтворив своє життя та проливає певне світло на суспільно-

політичне і культурне життя епохи.

Завдання: кожна команда обирає читця для декламування

уривку «Заспів» (І-ІІІ строфи) до поеми «Куліш у пеклі». За яскраве декламування уривку кожна команда отримує 10 балів.

Журі підводять підсумки інтелектуальної гри

Ведучий : Бенефіс Пантелеймона Куліша хочу завершити його

віршем «ДО РІДНОГО НАРОДУ, подаючи йому український

переклад Шекспірових творів»

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п'яниць та розбишак великих!

Єдиний скарб у тебе — рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

Се голос лучних предків з домовини,

Тих душ святих, що марно погибали

У злигоднях Великої Руїни,

Котру старці твоїм тріумфом звали.

О варваре! покинь тріумфувати,

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіде мають що назвати,

А ти своїм не назовеш нічого.

Що захопив єси серед руїни,

Забрав усе великий твій добродій;

15

Куліш-мовознавець

Жене тебе неволя з України,

І з рідним словом тулишся мов злодій.

На ж зеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся,

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сем'ї культурників вертайся.

Куліш свідомо працював над повищенням культури української

літературної мови, витягуючи її зі стану "змужичілости". Він добре

розумів різницю поміж мовою народною й мовою літературною, й

свідомо працював, щоб збільшити культуру мови літературної чи

книжної.

Куліш спочатку пильно прислухався до Костомарових мовних

теорій, і не тільки прислухався, але й поділяв їх.

Кониський розповідає, що року 1860-го полтавці одного разу

вимагали, щоб запроектований тоді місячник "Основа" увесь

друкувався українською мовою. Проти цього виступив Куліш, і

доводив, що так робити не можна, бо українська мова ще мало

вироблена. Сам Кониський тоді ж запропонував був, щоб хтось у нас

зайнявся перекладом Шекспіра на українську мову. Така думка

кинула Куліша в сміх, і він заявив, що "Шекспіра на нашій мові

побачать хіба правнуки".

Але Куліш не переставав глибоко обдумувати долю й істоту

нашої літературної мови, й незабаром зовсім змінив свої попередні

погляди. У нас це він перший кинув спасенне гасло: "Обличчям до

Європи!" Куліш знав не тільки мову грецьку, але знав трохи й мови

європейські: німецьку, італійську, англійську, і хоч не знав їх глибше,

але все ж міг студіювати європейських поетів в їхніх первотворах.

Отже, Куліш сідає за переклади, а для цього потрібна була

розвинена літературна мова. І він не побоявся творити новотвори, а

таки кращі Шекспірові твори переклав, хоч перше сам у те не вірив. І

Куліш звертався до Шекспіра:

Світло творчества, Гомере новосвіту,

16

Прийми нас під свою опіку знакомиту:

Дай у своїм храму нам варварства позбутись,

На кращі почуття і задуми здобутись!

А подаючи громадянству свій переклад, Куліш писав:

На ж, дзеркало всесвітнє, — визирайся,

Збагни, який ти азіят мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся,

І до сем’ї культурників вертайся!

Коли появився Кулішів переклад Шекспіра, на нього багато-хто

з нашого громадянства обурилися, — як таки можна робити таке

нечуване блюзнірство: перекладати Шекспіра на "мужичу" мову!

Скрізь у пресі посипались насмішки на переклад ("Бути чи не бути —

ось де заковика!"), насмішки не тільки від чужинців, а ще більше таки

від своїх.

Куліш таки витерпів і не заломався під градом цих нападів, і

продовжував творити літературну мову. Ніхто з наших письменників

не творив стільки новотворів (неологізмів), як творив їх Куліш;

новотвори ці, звичайно, не всі були вдатні, і громадянство завжди

підхоплювало їх на зубок і пускало про них анекдоти. Але багато з

Кулішевих новотворів таки прийнялися в нашій літературній мові й

позосталися в ній досі.

Року 1897-го вийшла Кулішева "Позичена Кобза" — збірник

перекладних поезій. Куліш добре знав, що в Європі багато віків люди

навчалися своєї літературної мови головне з перекладу своєї Біблії, і

рано заходився біля цього й сам: постановив перекласти повну Біблію

на українську мову, щоб читачі навчалися мови з цієї найбільш

читаної книжки. Року 1871-го в нього був уже готовий Новий Заповіт,

і він його запропонував купити Бритійському Біблійному Товариству.

Товариство віддало Кулішів переклад на рецензію відомому

славістові Міклошичу, але той визнав переклад рішуче невдалим, бо

це не був науковий переклад. Але Куліш не зразився тим і невпинно

працював далі, і таки довів свою велику працю до кінця, та доля

посміялася з нього: 6 листопада 1885 року згорів Кулішів хутір

Мотронівка, а з ним згорів і рукопис перекладу Біблії...

І Куліш знову прийнявся за свою всежиттєву працю, але вже не

закінчив її, — закінчили І. Пулюй та І. Нечуй-Левицький. Драгоманів

високо ставив саму думку перекладу Біблії, хоч широке громадянство

мало це оцінило.

17

«Кулішівка»

При читанні Кулішевих творів ще й тепер кидається нам у вічі

багатство авторового словника — українську мову, стару й нову, він

знав глибоко, й обіруч користався з неї, чому словник його творів

завжди рясний.

Глибоко розумів Куліш саму істоту літературної мови, рано

переконався, що для відповіднішого віддання нашої мови на письмі

потрібен окремий правопис. До того часу українська мова

користалася своїм стародавнім правописом, унормованим ще

граматикою Мелетія Смотрицького 1619 року. Правопис цей

перейшов із Києва й до Московії, й там також міцно защепився. Як

ми бачили, Шевченко тримався ще цього правопису, але Куліш

рішуче з ним пірвав і став на бік тих, що вже віддавна, головно з

Максимовича починаючи, стали шукати відповіднішого правопису

для української мови. Для свого часу новий Кулішів правопис, що

став зватися "кулішівкою", був досить придатний для української

літературної мови.

Кулішівка

В кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку для

української мови, в якій не було церковнослов'янських літер ѣ та ы,

з'явилася літера g (на позначення ґ).

Загалом саме правопис Куліша лежить

в основі сучасної української абетки,

хоча для цього первинна кулішівка

пережила значну трансформацію.

З 1876 року кулішівку було

заборонено в Російській імперії,

натомість у 1890-их роках її у

видозміненому вигляді було

впроваджено у школах Галичини (на

зміну етимологічному правопису), що

дало поштовх до розвитку цього

правопису.

Це Куліш перший у нас став

запроваджувати фонетичний правопис,

який уже бачимо в його "Записках о

18

Южной Руси" 1856 року. Власне цей Кулішів правопис, з деякими

змінами, прийняв у Галичині Євген Желехівський для свого

Словника 1882-го року (це т.зв. "желехівка"), як правопис

фонетичний.

Куліш свого часу був найкращим знавцем української літературної

мови, що його визнавали всі. Костомарів завжди високо ставив

Кулішеву мову. Визнав це 1899-го року й Б. Грінченко, який твердив:

Куліш був "наилучшимъ знатокомъ малорусскаго языка, наилучшимъ

стилистомъ малорусскимъ", і пильнував про красу слова своїх творів.

Кулішева мова — мова високої якости, якої за його часу ніхто не

тільки не перевищив, але й не досяг її. Куліш знав вагу слова, у своїй

поезії часто був філологом, і все своє життя вірно стояв на сторожі

цього слова, хоч і мав аж забагато ворогів, що дошкульно заважали

його праці.

«Ти моя щира, гартована мова…»

Поетичний вечір

Ведучий І. «О слово рідне! ти стоїш на чаті

Предковічних пам’яток святині,

В ясній, блискучий херувимській шаті,

Як меч огненний, в нашій Україні.»

(«До Шевченка» П.Куліш)

Пантелеймон Куліш цими рядками визначив роль та місце рідного

слова. Поетичний доробок Пантелеймона Куліша налічує п'ять

поетичних збірок оригінальних творів громадсько-політичного та

інтимного характеру, історичні та побутові поеми, збірки:

«Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Позичена кобза», «Хуторні

недогарки», до яких увійшли понад десять поем: «Україна», «Маруся

Богуславка», «Сторчак і Сторчаниха», «Кумейки», «Грицько

Сковорода», «Дон Жуан», «Куліш у Пеклі», «Настуся», «Солониця»,

«Магомет і Хадиза», «Великі проводи»; а також балади, думки, байки

та численні переклади.

Ведучий ІІ. Збірку «Досвітки» (1862p.), яка була першою і

найкращою у поетичному доробку П. Куліша, складали вірші та

поеми про історичне минуле українського народу, про визвольну

19

боротьбу українців проти іноземних загарбників (поеми «Кумейки»,

«Солониця»). Поет уславлює старовину, народних героїв.

У поезіях цієї збірки звучить віра у краще майбутнє батьківщини,

любов поета до українського народу і його мови («Заспів»).

Удосвіта встав я... темно ще надворі...

Де-не-де по хатах ясне світло сяє,

Сяє ясне світло, як на небі зорі...

Дивуюсь, радію, у серця питаю:

"Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?"

"Ой скоро світ буде,

Прокинуться люде,

У всяке віконце

Засіяє сонце..."

Ой ударю ж зразу

У струни живії:

Прокиньтесь, вставайте,

Старії й малії!

Віщуванням новим

Серце моє б'ється,

Через край із серця

Рідне слово ллється...

Ведудий 1.: У 1882 p., через двадцять років після першої збірки,

побачила світ друга збірка Пантелеймона Куліша «Хуторна поезія».

Таку тривалу перерву між збірками можна пояснити перипетіями

життя поета, його захопленням науковими історичними

дослідженнями.

Характерною особливістю збірки «Хуторна поезія» є велика

кількість епіграфів з творів Т. Г. Шевченка.

Особливе місце у збірці посідають поезії «Рідне слово» й «До кобзи».

У вірші «Рідне слово» поет стверджує, що тільки рідна мова може

бути запорукою повноцінного розвитку української нації.

Обравши епіграфом до вірша слова Т. Г. Шевченка «Я на сторожі

коло їх поставлю слово». Автор говорить про «слово правди» щодо

минулого України, коли:

Вже судили княжі віча,

Панські трибунали,

20

І перевертні гетьмани

Ради радували.

Радували, продавали

За маєтки волю

Засівали головами

Безголів по полю.

Засівали, насипали

Пам'ятні могили,

В тих могилах рідним трупом

Правду придушили.

Ведучий ІІ.: І судити минуле України праведним судом буде рідне

слово, що в розумінні поета є синонімом Божої правди:

Рідне слово, божа правдо!

Як мала дитина,

Тебе стала промовляти

Хирна Україна.

Промовляє, — оживає,

Згнічений морозом

Непозичений у німця

Український розум.

Схаменуться,стрепенуться

Стуманілі люде:

Рідне слово, рідний розум, —

Рідна й правда буде.

Без напасті завоює

Города і села

І над людьми зацарює,

Приступна й весела.

Ці рядки є також закликом П. Куліша до національної самоповаги,

збереження національної самобутності, оскільки захоплення усім

іноземним, і зокрема німецьким, у той час було надзвичайно сильним.

Ведудий 1.: Поет упевнений у силі рідного слова як джерела

інтелекту і правди української нації Збірка «Хуторна поезія» не

випадково відкривається саме цим віршем, тому що кобза для поета є

символом власне поезії. Слід відзначити, що майже в усіх своїх

збірках поет звертається до кобзи чи бандури, як символу творчості,

власної Музи.

21

До кобзи

Кругом тіснота і неволя,

Народ закований мовчить…

Шевченко

Кобзо, моя непорочна утіхо!

Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,

Голосом правди святої дзвони,

Нашу тісноту гірку спом'яни.

Може, чиє ще не спідлене серце

Важко заб'ється, до серця озветься,

Як на бандурі струна до струни.

Хто не здоліє озватись ділами

Хай обізветься німими сльозами;

Ти ж своє слово дзвони-промовляй,

Душам братерським заснуть не давай.

Мова поезії надзвичайно образна і символічна: «кобза» — у тексті

назва музичного інструменту, що набуває значення творчості,

натхнення; «тіснота» то є духовне пригноблення.

Ведучий ІІ.: У поезії «До кобзи» голосно лунає самотність ліричного

героя і його впевненість у правдивості справи, якій служить кобза-

муза. Він прагне до братерського єднання душ. Поезія сповнена

«благородного суму», тугою за мертвими братами-однодумцями і

вірою у воскресіння України:

Кобзо! ти наша одрада єдина...

Поки із мертвих воскресне Вкраїна,

Поки дождеться живої весни,

Ти нам про нашу тісноту дзвони.

Ведудий 1.:Третя поетична збірка Пантелеймона Куліша — «Дзвін»

— вийшла у 1893 р. У цій збірці продовжені ідеї та мотиви віршів

«Хуторної поезії». У поезіях «Піонер», «До кобзи та до музи»,

«Поетові», «Муза» та інших дуже виразно звучить тема митця і ролі

поета. Вірші сповнені оптимізмом, передчуттям прийдешніх змін на

краще, почуттям власного громадянського обов'язку,– любові до

Батьківщини, до рідної мови та українського народу.

22

Піонер

І

Я не поет і не історик, ні!

Я - піонер з сокирою важкою:

Терен колючий в рідній стороні

Вирубую трудящою рукою.

Не раз кроплю свою роботу й кров'ю,

Да весело так поратись мені.

…….…………….

ІІІ

Нехай сумують інші, не сумуй,

Робітнику безплатний, піонере.

І кожного на подвиг свій готуй,

Кому твою дорогу Праця стеле.

Коли ж орда про тебе брехні меле,

Ти на дурну дурноту мовчки плюй.

Читець 1: До кобзи та до музи

Моя ти втіхо, кобзо тихострунна!

Одна ти в мене із утіх зісталась,

Як жизнь важка, гірка, великотрудна,

До вічного спочивища добралась.

Заграй мені, мов той Еол воздушний,

Озвись, голубко, забуркукай стиха,

Ачей козак, нетяга прямодушний,

Позбудеться хоч на часину лиха.

Жене його із краю в край, тімаху,

Людське лукавство де єхидство кляте.

Завидує він степовому птаху,

Не маючи й могили, щоб іспасти.

Заграй же згорда голосом величним,

На сором злюкам, що тебе плямують,

Загримай на лихих докором вічним –

Нехай тебе віки грядущі чують.

А ти, моє надиханнє спасенне,

Моя ти Музо в образі любові!

23

Покинь бідаху на життя злиденне,

Іди собі на береги Дніпрові.

Там люде в темряві сидять глибокій,

Ти їх освітиш сяєвом небесним,

Я ж тут од мук спочину, одинокий,

Дознаю щастя прахом безсловесним.

Читець 2: Муза

Музо, безхитросна, проста дівчино стидлива,

Вбога селяночко, співом та сміхом щаслива!

Ти до мене, сироти, як сестра, пригорнулась,

На починаннє благе в тихім серці почулась.

Вдвох ми з тобою обходимо всю Україну,

Словом спасенним вітаємо добру людину.

І де слова наші в душу святу западають,

Там віковічно пахущі квітки процвітають.

Раєм господнім на мучене серденько віють,

І животворні, великі надії в нім сіють.

Читець 1: Поетові

Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,

Ні на письменницьку огуду за пісні,

І ласки не шукай ні в духів, ні в голоти:

Дзвони собі, співай в святій самотині.

Не ярмарку тебе гучному зрозуміти

Серед своїх тривог або пустих утіх.

Нехай турбуються чи граються, мов діти:

Ти на високий лад не перестроїш їх.

Їх небеса – базар, їх божество – мамона...

Купують, продають, міняють крам на крам,

І буквою свого життєйського закона

Готові зруйнувать духовний правди храм.

Готові, і не раз на торжищах великих

"Розпни, розпни єго!" – вигукує тиран;

24

Но не смущається твій дух од криків диких:

Ти – невмирущий цар, ти й над царями пан.

Ведучий 1: Поезія автора всебічна. П. Куліш любив свою дружину,

Олександру Білозерську (літер.псевдонім Ганна Барвінок), й

присвятив її чимало віршів: «Дума про найвищий дар», «Дивлюсь на

срібний волос твій, Кохана», «До Ганни Барвінок» та ін.

Дивлюсь на срібний волос твій, Кохана,

Дивлюсь на срібний волос твій, Кохана,

І думаю: «Се промовна літопись, –

Про мене, нещасливого тирана,

Незабутна, нагадувальна пропись».

Нагадує мені безсонні ночі,

Що ти не спала, тяжко сумовала,

Крізь темряву непевну карі очі

Ведучий ІІ.: Вірші інтимної лірики позначені великою силою

почуття, щирістю, схвильованістю, сумом за минулими роками.

Дума про найвищий дар

Летіло дві душі на крилах уповання,

На крилах віри в жизнь всемирного добра…

Упившись нектаром святого закохання,

Ся пара чистих душ вінок із роз несла.

Рече одна одній: «оце ми покидаєм

І топимо людські в запомині дари.

Незримо мирові над миром пролітаєм…

Байдужі нам царства, байдужі нам царі,

Байдужна слава їх і все, що рідна мова

У струнах золотих вікам передала…

І навіть всі пісні, що муза суєслова Ними у серденько моє восторг лила.

До Ганни Барвінок

І

Як на тихій зорі удосвіта проснувсь,

То зараз думками по всіх світах ширяю

25

І геніям добра всесвітнього молюсь,

Що нашим душам путь показують до раю.

Тоді я перш тебе,Кохана, спогадаю,

Що слізьми іноді солодкими заллюсь

Над вимислом твоїм ніжним і поетичним,

Одради джерелом живим і віковічним.

ІІ

О, ні! З тобою ми, пречиста, не помрем:

Зіставим дві душі у Материзні.

Світитимуть вони спарованим огнем

Народу темному, безбатченку в Отчизні.

У рідній мові нас поставлять во главизні.

Ми з кожним народом потомків оживем

І без кінця добро, всього дорожче,волю,

З ним розсіватимем по предківському полі.

Ведучий 1: Після смерті поета у 1902 р. було надруковано збірку

«Хуторні недогарки». Сюди увійшли твори, тексти яких згоріли під

час пожежі і були відновлені П. Кулішем (уривки з поем, драматична

поема «Нагай»).

До поетичної збірки Пантелеймона Куліша «Позичена Кобза»

(1897 р.) увійшли поетичні переспіви і переклади українською мовою

творів О. Пушкіна, О. Кольцова, А. Фета, І. Нікітіна, Ф. Шиллера, В.

Шекспіра, Дж. Байрона, Г. Гейне та Й. Ґете. П. Куліш залишив і

переклади та переспіви священних писань, здійснив переклад

«Нового Завіту».

Вірш «До рідного народу» був створений під впливом

перекладів творів В. Шекспіра, про що в підзаголовку написано:

«...подаючи йому український переклад Шекспірових творів». Від

самого початку вражає категоричність оцінки рідного народу:

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п'яниць та розбишак великих!

Єдиний скарб у тебе – рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

26

Се голос луччих предків з домовини,

Тих душ святих, що марно погибали

У злигоднях Великої Руїни,

Котру старці твоїм тріумфом звали.

О варваре! покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіде мають що назвати,

А ти своїм не назовеш нікого.

Що захопив єси серед руїни,

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

І з рідним словом тулишся мов злодій.

На ж зеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся,

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сім'ї культурників вертайся.

Ведучий ІІ.: Пантелеймона Куліша називали «українцем у Європі,

європейцем в Україні», на якого мали вплив ідеї європейського

просвітництва та який утверджував їх у своїй творчості.

Своєю перекладницькою діяльністю Куліш довів, що українська

література має по праву бути в колі світової літератури, бо

українською мовою можна відтворити всі багатства світової

культури, всю глибину художньої думки.

Видео:

Презентація на тему: "Куліш Пантелеймон Олександрович біографія"

https://www.youtube.com/watch?v=b5hXdvm49HA

Пантелеймон Куліш. Чорна рада (Аудіокнига)

https://www.youtube.com/watch?v=svYFZx03mSs

П.О. Куліш. Чорна рада [Підготовка до ЗНО з української літератури] https://www.youtube.com/watch?v=dN6PUIH9Hqo

Пантелеймон Куліш "Чорна рада" (2002)

https://www.youtube.com/watch?v=7G5IWmNboFM

27

Вшанування українського письменника, етнографа,

критика публіциста, перекладача.

Оригінальний бюст виконано зі сварних сталевих пруттів Встановлено поряд

зі сквером київських інтелігентів по вулиці Велика Житомирська, 196.

Від будинку лужком збігає стежка до копанки Куліша, на березі якої стоїть

альтанка, а неподалік клуня, будинок Кулішів біля якого увіковінчені у бронзі

стоїть Олександра Білозерська та сидить на дерев’яному жолобі П.Куліш.

28

Барельєфна дошка Івану Пулюю та Пантелеймону Кулішу

(Відень 8, Скодаґассе 9) відкрита 30 квітня 1998 р. на фасаді будинку,

де у 1870 р.

проживали обидва

видатні діячі

української

культури та науки.

Церемонія

відкриття дошки

має свою

передісторію,

датовану 1927

роком. Саме тоді

українське

студентське

товариство "Січ”, що діяло у Відні, відкрило невеличку пам’ятну

таблицю. У 1998 р. таблиця була замінена барельєфною дошкою й

передана до місцевого музею пам’яток архітектури.

Закінчивши навчання на теологічному факультеті Віденського

університету у 1869 р.

І.Пулюй зробив значний внесок у справу національного

відродження українського народу У 1869 р. він видав молитовник

українською мовою і разом з Пантелеймоном Кулішем був автором

виданого 1903 р. у Відні першого повного перекладу Біблії на

українську мову. Крім цього, І.Пулюй переклав для українських

гімназій підручник з геометрії і видав українською мовою ряд

наукових брошур у галузі фізики та астрономії.

Пантелеймон Куліш на мапі: Бульвар Пантелеймона Куліша в Тернополі.

Вулиця Пантелеймон Куліша в його рідному місті Воронежі.

Вулиця Пантелеймона Куліша у Дрогобичі.

Вулиця Пантелеймона Куліша в Коломиї.

Вулиця Пантелеймон Куліша у Львові.

Вулиця Пантелеймона Куліша в Миколаєві на Львівщині.

Вулиця Пантелеймона Куліша в Рівному.

Вулиця Пантелеймона Куліша у Трускавці.

Площа Пантелеймона Куліша в Києві.

29

Джерела:

-КУЛІШ ЯК ІДЕОЛОГ І ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ

МОВИ http://litopys.org.ua/ohukr/ohu13.htm

-«Чорна Рада» Куліша (Оренштайн) Ілюстрації

Артколо Колекція старих листівок Валерія Ковтуна

https://artkolo.org/2013/04/01/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%B

D%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0-

%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%

B5%D0%B9%D0%BC%D0%BE%D0%BD-

%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%88/#jp-carousel-1020 -Довідник цікавих фактів та корисних знань

https://dovidka.biz.ua/panteleymon-kulish-biografiya-korotko

-Куліш Пантелеймон Олександрович https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%96%D1

%88_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%

B5%D0%B9%D0%BC%D0%BE%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%

B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE

%D0%B2%D0%B8%D1%87

Музеї Чернігівщини.Веб-портал музеї і заповідників Чернігова

та Черніговської області

http://museum.cult.gov.ua/oblasnyj-istoryko-memorialnyj-muzej-

zapovidnyk-p-kulisha-hannyna-pustyn/

Путеводитель по Чернигово-Сиверщине. Информационно-

туристический портал. Областной историко-мемориальні музей-

заповедник П.Кулиша «Ганина Пустынь» с.Оленевка

http://siver.org.ua/?p=532

НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ. Портал світоглядних новин AR25.org

https://www.ar25.org/article/pamyatnyky-ta-memorialni-doshky-

vydatnym-ukrayincyam-v-avstriyi.html Укр.культура 2008 №3

http://elib.nplu.org/view.html?&id=1442

30

науково-практичне видання

«ВІН БУВ ПЕРШИМ…»

Укладач С.О. Андрус

Підписано до друку 22. 07. 2019. 30 стор. Тираж 58 примірників. ОКЗ «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА»,

м. Харків, просп. Ювілейний, 49/8

http://www.khoyub.com.ua