МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ...

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІБЛІОТЕКА

Миколаїв 2010

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІБЛІОТЕКА

Миколаїв 2010

Сердечні пристрасті

і розчарування Кобзаря

(сценарій заходу)

Сценарій заходу

Сердечні пристрасті і розчарування Кобзаря [Текст] :

сценарій заходу / Уклад. О. О. Цокало. – Миколаїв : МДАУ, 2010. — 12 с.

Укладач і розробник: Цокало Олена Олександрівна

Відповідальний за випуск: директор бібліотеки Пустова О. Г.

Редактор: Пустова О. Г.

Комп’ютерний набір: Цокало Олена Олександрівна

Дизайн і верстка: Семиліт М.О.

© Миколаївський державний аграрний університет, 2010

Стр. 3

Сердечні пристрасті і розчарування КобзаряСердечні пристрасті і розчарування КобзаряСердечні пристрасті і розчарування Кобзаря

Мета: Ознайомити з маловідомими сторінками життя Тараса Григоро-вича Шевченка.

Оформлення: Портрет Тараса Шевченка. Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря. Виставка його творів, ілюстрації.

Музичне супроводження: пісні на вірші Т.Г.Шевченка : «Нащо мені чорні брови…», «Закувала зозуленька», «Зацвіла в долині», «Катерина», «Нащо мені женитися?», «На тополю високую», «Пісня Мар’яни”, «Якби зустрілися ми знову».

І Ведучий: «Шевченко один був у нас, що любив страшно, без застережень і без претензій... Як ми станемо народом сильним, то за-будемо за всі заслуги Шевченка, а лишиться лишень ідеал чоловіка, що любив кавалок нашої землі. Дивний і рвучкий до себе і далекий, як сон-це, що всіх гріє...». Так казав про Шевченка Василь Стефаник.

ІІ Ведучий: Історія Шевченкового розуміння кохання-любові чи не найбільш дискутована і водночас найменш з’ясована. Саме ця тема стала однією з тих, що була нищівно висміяна Михайлом Драго-мановим у статті "Шевченко, українофіли і соціалізм": "...Шевченко й у справі жіночої волі тільки й додумавсь перше до вінчання по любові, а під кінець — до шлюбу без вінчання.».

І Ведучий: Коли дослідники життя і творчості Шевченка бе-руться за тему тлумачення його інтимного світу, то незмінно потрап-ляють у пастки частих, часом незрозумілих сватань поета. "Тут до речі згадати справу сватання Шевченкового в останні роки його життя, про яку тепер уже напечатані листи самого Шевченка до двоюрідного бра-



та його Варфоломія Шевченка. В цих листах бачимо доволі звичайні, всього менше нові, з "нового розумного життя" думки Шевченка про жінку.

ІІ Ведучий: Старий, уже підтоптаний чоловік шукає молодої через людей, а коли було посватавсь до молодої дівчини 18 років (Хариті) і вона не схотіла йти "за старого та лисого", то лає її в листах, що вона збожеволіла. Потім те ж саме й у Петербурзі з другою дівчи-ною (Ликерею). Добродій Микешин розказує з поводу петербурзького сватання ось що: "К женскому полу Тарас Григорьевич относился сов-сем оригинально; но здесь, может быть, неуместно вспоминать об этом. Скажу только, что в момент расстройства его отношений к од-ной простой украинской дивчине, на которой он собирался было же-ниться, он особенно бьл лют на все женское племя, вычитывая из Биб-лии и из других (звісно, церковних) источников всякую хулу на них" 18.

І Ведучий: Більш помірковані дослідники пояснюють це віком Тараса Григоровича та його прагненням врешті-решт створити хоч якусь, але українську сім’ю. Критична частина літературознавців на-магається пояснити особливе ставлення поета до жінок його специфіч-ним сприйняттям теми кохання та інтимних стосунків. Розв’язка таєм-ниці Шевченкового кохання полягає в розшифруванні його ідеалів і трагедій та відповідному розкодуванні його творчості.

ІІ Ведучий: Перше юнацьке кохання Тараса до Оксани згодом набуває форм символу чистого й романтичного почуття. Це поясню-ється і традиційним перебільшенням першого, незнаного в житті по-чуття, і фактом його брутального нищення. Про почуття Шевченка до Оксани читаємо в творах "Ми вкупочці колись росли", ‘Три літа", "Мені тринадцятий минало", поемі "Мар’яна-черниця".

Стр. 4

Відомий літературознавець Павло Зайцев знаходить повну ре-дакцію цих віршів та описує історію їх створення у статті "Перше ко-хання Шевченка", надрукованій у виданні "Вестник Европы" у 1914 році.

І Ведучий: Текст посвяти звучить так:

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю,

Лама дуба, котить полем Перекотиполе.

Так і доля: того лама, Того нагинає;

Мене котить, а де спинить, І сама не знає —

У якому краю мене заховають, Де я прихилюся, навіки засну.

Коли нема щастя, нема талану, Нема кого й кинуть, ніхто не згадає,

Не скаже хоть на сміх: "Нехай спочиває;

Тілько його й долі, що рано заснув". Чи правда, Оксано ? чужа чорнобрива!

І ти не згадаєш того сироту, Що в сірій свитині, бувало, щасливий, Як побачить диво — твою красоту. Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовлять.

З ким ти усміхалась, плакала, журилась, Кому ти любила Петруся співать.

Стр. 5



І ти не згадаєш. Оксано! Оксано! А я й досі плачу, і досі журюсь,

Виливаю сльози на мою Мар’яну, На тебе дивлюся, за тебе молюсь.

Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива, І сестру Мар’яну рястом уквітчай,

Часом на Петруся усміхнись щаслива, І, хоч так як жарти, колишнє згадай.

ІІ Ведучий: Уже немає Оксани, з якою можна було і душею, і серцем розмовляти. Все інше відтепер стає цілком зрозумілим, а те "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями" стає цілком логічним пояс-ненням трагічної розв’язки їхніх стосунків.

Буденне, реальне життя переконує, що це чисте, юнацьке по-чуття можливе лише вперше і востаннє. Тому про таке кохання у Шев-ченка практично неможливо прочитати. У нього проявляється своєрід-не "табу на кохання". Поет компенсує відсутність власного інтимного життя, свого кохання абсолютизацією любові до батьківщини, до України. Він пише здебільшого про любов як віру, прагнення і переко-нання. Його єдина любов — це Україна.

І Ведучий: І вищезгаданий ряд серце — кохання — любов у Т. Шевченка доповнює ще й Україна. В різних поетичних роздумах і тво-рах його це знаходимо дуже часто:

Свою Україну любіть, Любіть її во врем’я люте,

В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Холоне серце, як згадаю,

Стр. 6

Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить,

Людей і Господа любить. Люблю, як щиру, вірну дружину! Як безталанную свою Вкраїну!

Для кого я пишу? для чого? За що Україну люблю ?

Чи варт вона вогню святого?.. Але все-таки її люблю, Мою Україну широку, Хоч я..... одинокий...

ІІ Ведучий: Спроба ж уявити, надумати собі кохання ще зали-шається. У взаєминах з Варварою Рєпніною деінде знаходимо того почуттєвого та емоційного Тараса Шевченка, але різниця в соціально-му статусі швидше роз’єднує і гнітить, ніж зміцнює такі стосунки. Княжна вивчає українську мову і літературу, врешті визнає геніаль-ність літературної філософії Гоголя (в чому її неоднаразово перекону-вав Шевченко), та для духовної спільності цього замало.

Їхнє знайомство відбулося в Яготині, куди Тарас приїхав роби-ти копії портрета князя Миколи Рєпніна. Саме тоді між 30-річним по-етом, який досі переживав трагедію свого першого кохання, і 35-річною княжною зав’язалися дружні стосунки, що потім переросли в глибоке почуття. Між ними розпочинається листування, де доволі час-то Варвара Рєпніна описує своє ставлення до Шевченка. Вона опіку-ється його творчістю, незмінно підкреслює свою небайдужість як до героїв його творів, так і до нього самого.

Стр. 7



І Ведучий: Зокрема, в листі від 19 червня 1844 року, надісла-ному з Яготина, читаємо: "Итак, Вы решаетесь печатать "Слепую"... .Посвящение прекрасно и гармонирует с содержанием милой Оксаноч-ки; — я непременно примусь за малороссийский язык; я хочу наслаж-даться всеми Вашими цветами; я представляю себе, как будет грудь болеть от чтения "Совы". Вы изобрали один из тех случаев, из которо-го поэт и такой как Вы может извлечь ... глубокое, раздирающее, что от... таких... там, в вечности, будет царство радости, а здесь блаженные плачущие" .

ІІ Ведучий: Варвара постійно підкреслює свій душевний зв’я-зок із Тарасом Григоровичем не лише змістом і стилістикою листів, але й підписами, як-то: "Вам душею віддана", "Щиро віддана Вам" то-що. Поет у листуванні з княжною більш стриманий, лише інколи від-вертий: "...потому что я в глубине души уважал ваш благородный ум, ваш вкус и ваши нежно возвышенные чувства..." 20 (7 березня 1850 р.). Ці взаємини недомовленостей дали підстави Рєпніній зізнатися: "...Коли б бачила з його боку любов, то може, відповідала б йому при-страстю" .

І Ведучий: Насправді, і Варвара, і Тарас знали, що їхнє кохан-ня залишиться нерозділеним, бо є батьки, оточення, різний суспільний статус... Розв’язка їхнього кохання, що не відбулося, хрестоматійна. Варвара Рєпніна не вийшла заміж і знайшла себе у релігії, Тарас Шев-ченко залишився одинаком....

ІІ Ведучий: Під час десятирічної солдатчини Шевченко зако-хався в Агату Ускову, дружину тамтешнього коменданта форту. Про свої почуття до ніжної, симпатичної Агати поет із захопленням пише:

Стр. 8

"Ця найпрекрасніша жінка для мене — справжня благодать Божа. Я покохав її високою чистою любов’ю".

Вони зустрічалися мало не щодня, отримуючи насолоду від спілкування один з одним. Але їхні стосунки були нетривалими. Шев-ченка чекало розчарування: розмови і плітки щодо їхніх частих прогу-лянок отруювали життя, і Агата вирішила припинити зустрічі. Тарас сприйняв це як зраду.

І Ведучий: Через деякий час, після повернення із заслання в Казахстан, у Нижньому Новгороді Шевченко знайомиться з акторкою Катериною Піуновою, якій було 17 років. Вона підтримує ідею Тараса зіграти в українській виставі і захоплено вчить роль Тетяни з "Москаля-чарівника". Задум поставити цю виставу підтримує близь-кий друг поета актор Михайло Щепкін. її прем’єра проходить блиску-че. Шевченко пише відгук для преси і, засліплений власною уявою про глибину стосунків з Катериною, надсилає їй листа з освідченням у ко-ханні (бібліографи поета зазначають можливість того, що цей лист на-писаний іншою людиною).

ІІ Ведучий: 45-річний Тарас Шевченко пише Катерині Піуно-вій: "...я вас люблю и говорю вам это прямо, без всяких возгласов и восторгов. Вы слишком умны для того, чтобы требовать от меня пыл-ких изьяснений в любви, я слишком люблю и уважаю вас, чтобы упот-реблять в дело пошлости, так принятые в свете. Сделаться вашим му-жем для меня высочайшее счастье, и отказаться от этой мысли трудно. Но если судьба решила иначе, если я имел несчастье не понравиться вам и если возвращенная мне вами книга выражает отказ, то, нечего делать, я должен покориться обстоятельствам...".

Стр. 9



І Ведучий: Після відмови Катерини Піунової Шевченко вже не шукає кохання, він прагне сім’ї, сім’ї української на власній батьків-щині. Можливо, тому, що перше і останнє справжнє кохання народи-лося і померло в юнацькій намріяній Україні, до якої Тарас завжди хотів повернутися і якої насправді вже не існувало. Стосовно остан-нього періоду життя Шевченка, про який багато й по-різному пишуть вчені, все досить просто. Поетове розуміння неможливості за життя осягнути того ідеального щастя і спонукало його до думки домогтися хоча б малого: повернутися в рідні краї разом із людиною, яка сприй-мала би обов’язкові для нього національні цінності.

ІІ Ведучий: Саме тому, шукаючи собі опори під кінець життя, Тарас думає більше про українськість своєї супутниці та її селянське походження. В листі до Варфоломія Шевченка поет пише: "Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднати з собачою панською кров’ю, Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті".

І Ведучий: В цьому контексті показовим є лист Тараса Григо-ровича до дружини Михайла Максимовича. «Вельми і вельмишанов-ная і любая моя пані Маріє Василіївно! Спасибі вам, моє сердце єди-неє, за ваше щиро ласкаве привітання. Я думав, що ви давно вже в Мо-скві сумуєте, аж бачу, що ви тепер по Михайловій горі походжаєте, на сині гори поглядаєте, з Дніпром розмовляєте та й мене, сироту одинокого на чужині, не забуваєте, Спасибі ж вам ще раз, моє серце єдинеє.

Якби це ви згадали про те, що я просив вас в Москві, та заходи-лися гарненько коло сего діла, то це було б так. А ви, мабуть, уж і за-були мою просьбу? То я ж вам нагадаю. Я вас просив, щоб ви мене оженили. Оженіть, будьте ласкаві, а то як ви не ожените, то й сам бог

Стр. 10

не оженить, так і пропаду бурлакою на чужині. На те літо, як бог по-може, я буду в Києві і на Михайловій Горі. А ви там де-небудь під яво-ром або під вербою і поставте мою заквітчану княгиню, а я піду погу-лять та й зостріну її. Полюбимось, то й поберемося. Бачите як просто й гарно. Зробіть же так, моє серце єдинеє. Не забудьте ж, моя голубко сизая, моєї великої просьби і мене, іскренно вашего".

ІІ Ведучий: В останні роки Шевченкового життя вже не було пошуку кохання, були пошуки сім’ї або дружини. Всі сватання поета до українських кріпачок не дуже цікаві щодо пояснення його бачення і розуміння кохання.

Стр. 11


Сердечні пристрасті і розчарування Кобзаря [Текст] :

сценарій заходу / Уклад. О. О. Цокало. – Миколаїв : МДАУ, 2010. — 12 с.

Укладач і розробник: Цокало Олена Олександрівна

Відповідальний за випуск: директор бібліотеки Пустова О. Г.

Редактор: Пустова О. Г.

Комп’ютерний набір: Цокало О. О.

Дизайн і верстка: Семиліт М.О.

Миколаївський державний аграрний університет, 2010

Надруковано в бібліотеці МДАУ

54010, м. Миколаїв, вул. ген. Карпенко, 73

Перший автопортрет Т. Г. Шевченка,

1840 г.

Тарасова Галатея» Николя Вороного. 1916

Миколаївський державний аграрний університет, 2010 Надруковано в бібліотеці МДАУ

54010, м. Миколаїв, вул. ген. Карпенко, 73

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ...

Documents