Солом'янка православна № 8 (20) 2014
Post on 04-Apr-2016
226 views
DESCRIPTION
ÂTRANSCRIPT
вЕрЕСЕнЬ 2014 № 8 (20)
СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА
Обретение Честного и Животворящего Креста состоялось в царствование рав ноапостольного
императора Константина Великого. По свидетельству церковных историков IV в., мать Константина, равноапостольная Елена, отправилась по просьбе царственного сына в Иерусалим, чтобы найти места, связанные с событиями земной жизни Христа, а также святой Крест, чудесное явление которого стало для святого Константина знаком победы над противником.
После обретения святого Креста Константин начал строительство в Иерусалиме целого ряда храмов, где должны были совершаться богослужения с подобающей Святому городу торжественностью. Около 335 г. была освящена воздвигнутая непосредственно возле Голгофы и пещеры Гроба Господня большая базилика Мартириум. День ее обновления (т. е. освящения), а также ротонды Воскресения (Гроба Господня) и других построек на месте Распятия и Воскресения Спасителя 13 или 14 сентября стал праздноваться ежегодно с большой торжественностью, а воспоминание обретения Честного Креста вошло в праздничное торжество в честь обновления.
Уже в конце IV в. праздник обновления базилики Мартириум и ротонды Воскресения был в Иерусалимской Церкви одним из трех главных праздников года, наряду с Пасхой и Богоявлением.
Начиная с VI в. Крестовоздвижение стало обретать свойства более значимого праздника, чем праздник обновления. Если в житии преподобного Саввы Освященного, написанном в VI столетии преподобным Кириллом Скифопольским, еще говорится о праздновании обновления, но не Воздвижения, то уже в житии преподобной Марии Египетской, традиционно приписываемом святителю Софронию Иерусалимскому (VII в.), есть точное указание на празднование именно Воздвижения.
К VII в. тесная связь праздников обновления и Крестовоздвижения перестала ощущаться — возможно, по причине нашествия персов на Палестину и разграбления ими Иерусалима в 614 г., когда Честной Крест был пленен, а архаичная иерусалимская литургическая традиция разрушена. Впоследствии историческая ситуация сложилась так, что именно Крестовоздвижение стало основным праздником. Празднование же обновления иерусалимского храма Воскресения хотя и сохранилось в богослужебных книгах вплоть до настоящего времени, но сделалось предпраздничным днем перед Крестовоздвижением.
Изображения события обретения Креста равноапостольной императрицей Еленой известны с IX века. Как правило, это миниатюры, композиционной основой которых является не историческая сцена с патриархом Макарием, а чин воздвижения Креста в соборе Святой Софии в Константинополе.
На русских иконах ХV–ХVI столетий изображение воздвижения Креста получает дальнейшее развитие. Многолюдная сцена предстает на фоне одноглавого храма, в центре на полукруглом амвоне стоит патриарх с поднятым над головой Крестом, украшенным веточками растений, его поддер
живают под руки диаконы, справа — царь и царица, на первом плане — певцы. Этот изобразительный вариант развился под влиянием парных изображений равноапостольных Константина и Елены с Крестом в руках, известных с X в. на росписях церквей в Каппадокии.
Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У
офіційне виданняСолом’янського благочиння м. києваукраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32
Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеникголовний редактор Денис Репік
редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішковерстка та дизайн:Віталій Сидоркін
Підписано до друку24.09.2014Наклад 1000 прим.
Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті
Газетні матеріали Ви можете переглянути
також на сайті
prp-sergiy.kiev.ua
Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви
ВОЗДВИЖЕНИЕ КРЕСТА ГОСПОДНЯ
новини благочиння2 Свята 3
№ 8 (20), вересень 2014 № 8 (20), вересень 2014
СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ПАНТЕЛЕЙМОНА
9 серпня, в день пам’яті святого великомученика і цілителя Пантелеймона, єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством, звершив Божественну літургію в храмі на честь великомученика при Київській міській клінічній офтальмологічній
лікарні «Центр мікрохірургії ока» Солом’янського району міста Києва.
Його Преосвященству співс л у ж и л и бла г оч и н н и й Солом’янського району протоієрей Ярослав Шовкеник, настоятель храму ієрей Валерій Коваль та гості у священному сані.
На Літургії, після сугубої єктені ї , була піднесена молитва про мир в Україні, а по завершенні богослужіння єпископ Миколай очолив хресний хід навколо храму та привітав духовенство і парафіян із престольним святом.
ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ У ХРАМІ НА ЧЕСТЬ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО НА СОЛОМ’ЯНЦІ
19 серпня, в день свята Преображення Господнього, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством, звершив Божественну літургію у храмі на честь Преображення Господнього Солом’янсь кого благочиння міста Києва з нагоди престольного свята.
Його Преосвященс тву співслужили: благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник, настоятель храму протоієрей Сергій Дегтярьов, священики храму та гості парафії у священному сані.
Після читання Євангелія владика звернувся до вірян з архіпастирським словом, а на завершення Літургії освятив плоди нового врожаю та передав усім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
МОЛИТОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ НА НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК
31 серпня у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» після Божественної літургії, яку очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, було звершено молебень для учнів та студентів перед початком нового навчального року.
СВЯТО ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
19 серпня, в день свята Преображення Господнього, клірик храму на честь преподобного Сергія Радонезького священик Миколай Скрижалін відвідав Територіальний
центр соціального обслу гов у в а н н я н а с е л е н н я Солом’янського району в м. Києві, де звершив освячення плодів та привітав присутніх зі святом.
СВЯТО ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО19 серпня, в день
свята Преображення Господнього, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Літургія, яку очолив священик Костянтин Вовченко у співслужінні диякона Димитрія Ропчана.
Після заамвонної молитви отець Костянтин освятив виноград та плоди, принесені парафіянами до храму, після чого звернувся до присутніх зі словом проповіді та привітання.
ДЕНЬ ПАМЯТИ УСЕКНОВЕНИЯ ГЛАВЫ ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧИ И КРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЯ ИОАННАИоанн Креститель является
одним из самых почитаемых святых Православ
ной Церкви — пророк, стоящий между двумя Заветами. В христианской и святоотеческой письменности образ Иоанна Предтечи раскрывается многогранно: преподобный Дамаскин Студит называет Иоанна Предтечу «ангелом и мучеником», а преподобный Иоанн Дамаскин, помимо более традиционных эпитетов, именует его «апостолом». Евангелие сохранило о жизни Иоанна Крестителя очень мало сведений. Главным образом только то, что было непосредственно связано с жизнью Спасителя.
Обстоятельства рождения и детства Предтечи Спасителя известны только по рассказу евангелиста Луки. Вся жизнь Иоанна Крестителя, начиная с зачатия и заканчивая мученической смертью, была окружена чудесами. Его родители — священник Захария и его жена Елизавета, состарились и не имели детей. Бесплодие считалось в ветхозаветные времена наказанием Божиим за грехи, и на такие супружеские пары соотечественники часто смотрели свысока, гордясь своим потомством. Как повествует евангелист Лука, архангел Гавриил, явившись Захарии в Храме, возвестил о рождении у него сына, сказав: «многие о рождении его возрадуются, ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святаго исполнится еще от чрева матери своей» (Лк. 1: 13–17). Захария выразил недоверие ангелу, и за это был наказан немотой.
Согласно Евангелию, рождение Предтечи случилось на полгода раньше рождения Христа, которому он был родственником. Отец Иоанна Захария все еще оставался немым, до тех пор, пока Елизавета не дала сыну указанное ангелом нетрадиционное для своей семьи имя «Иоанн».
Евангельское повествование упоминает о последующем детстве Иоанна Крестителя вкратце, говоря лишь, что он «был в пустынях до дня явления своего Израилю» (Лк. 1: 80), то есть до достаточно зрелого возраста. Там он вел аскетичный образ жизни, носил грубую одежду из верблюжьей шерсти, подпоясывался кожаным ремнем, питался медом диких пчел и акридами (вид саранчи). Изза такого, в высшей мере строгого воздержания, впоследствии в византийской письменности Иоанн стал классическим образцом монашества, войдя в историю монашества как его учредитель. Святитель Герман Константинопольский (VII–VIII в.) пишет: «Монашеский образ осуществляется по подражанию пустынножителя и крестителя Иоанна, ибо было одеяние его из шерсти верблюда и пояс кожаный на чреслах его».
Общественное проповедническое служение Предтечи Христова начинается, как об этом повествует евангелист Лука, с «глагола Божьего», то есть с повеления идти на проповедь.
С глубочайшей древности проповедь покаяния Иоанна Предтечи считалась даже среди нехристиан не просто призывом, но пророческим обращением, школой святости, требованием к чистоте души и тела, обретаемым для того, чтобы принять и исполнить пророческое слово. По свидетельству Иосифа Флавия, пророк призывал приступать ко Крещению но только в чистоте тела и правде души.
Пророческие слова «ветхозаветного евангелиста» Исаии о проповеди Предтечи, понимаются, как обращенные к человеческой душе — «глас вопиющего в пустыне, уготовайте путь Господень, прямыми творите стези Его». По толкованию Прокла Константинопольского: «путь» и «стези» — это человеческое сердце, которое должно быть чистым и приготовленным к сеянию Божественного слова.
Святой Иоанн Предтеча не только проповедовал о покаянии. Его проповедь была предельно убедительна в силу
удивительного совпадения слова и дела, подлинного призыва ко спасению и несомненной самоотверженности собственным примером. Живя в пустыне, он отличался всеми добродетелями, свойственными впоследствии лучшим представителям монашества: абсолютным нестяжанием, постом и постоянным пребыванием в молитве. Святитель Василий Великий пишет в своем сочинении «О посте»: «Жизнь Иоанна была постом. Он не имел ни ложа, ни трапезы, ни пахотной земли, ни пашущего быка, ни зерна, ни печи, ни иного чего, требующегося для жизни. Посему больший в рожденных женами не восстал чем Иоанн Креститель». Любое слово Иоанна Предтечи, приведенное в Евангелии, воспроизводится впоследствии в святоотеческой письменности как аскетический призыв.
Крещением Спасителя пророк Иоанн завершил и как бы запечатлел свое пророческое служение. Он безбоязненно и строго обличал пороки как простых людей, так и сильных мира сего. За это он скоро и пострадал.
Царь Ирод Антипа (сына царя Ирода Великого) приказал посадить пророка
Иоанна в темницу за обличение его в оставлении своей законной жены (дочери аравийского царя Арефы) и за незаконное сожительство с Иродиадой. Иродиада до этого была замужем за родным братом Ирода, Филиппом. В день своего рождения Ирод устроил пир, на который съехалось много знатных гостей. Саломия, дочь Иродиады, своей нескромной пляской во время пира до того угодила Ироду и возлежащим с ним гостям, что царь с клятвой обещал ей дать все, чего ни попросит она, даже до половины своего царства. Танцовщица, наученная матерью, просила дать ей тогда же на блюде голову Иоанна Крестителя. Ирод уважал Иоанна как пророка, поэтому он опечалился от такой просьбы. Однако постеснялся нарушить данную им клятву и послал стража в темницу, который отсек Иоанну голову и отдал ее девице, а та отнесла голову своей матери. Иродиада, надругавшись над отсеченной святой главой пророка, бросила ее в грязное место. Ученики Иоанна Крестителя погребли его тело в Самарянском городе Севастии. За свое злодеяние Ирод получил возмездие в 38 г. после Рождества Xристова — его войска были разбиты Арефой, выступившим против него за бесчестье дочери, которую он покинул ради Иродиады, а в следующем году римский император Калигула сослал Ирода в заточение.
Таким образом, учитывая разность служений и подвига, Иоанн Предтеча трактовался в церковном предании как Пророк (даже «печать пророков», поскольку на нем заканчивается ветхозаветное пророческое служение), Предтеча, то есть предвозвестник Христа, и Его Креститель. Иоанна Крестителя церковнобогословская мысль считает создателем
квинтэссенции христианства — монашеской традиции. Он, как Креститель Христа, был величайшим святым, достигшим при жизни максимальной чистоты и святости. Кажущееся здесь противоречие разрешается многогранностью подходов, основная задача которых, не исключая исторической и догматической точности, предоставить глубочайшее назидание и начертать путь христианской жизни, важный не только для монахов, но и для всех верующих, стремящихся к христианскому совершенству.
Священник Олег Щербатюк,настоятель храма в честь
святого пророка Иоанна Предтечи
літургіка4
№ 8 (20), вересень 2014
СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА
Прохання не використовувати газету з побутовою метою
БОЖЕСТВЕНА ЛІТУРГІЯ — СЛАВОСЛІВ’Я ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ(продовження)
Третій антифон – «Блаженні…» починаються словами розсудливого
розбійника: «У Царстві Твоєму пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». Згадаймо, що Господь відповів йому: «Істинно кажу тобі, нині ж будеш зі Мною в Раю» (Лк. 23, 42, 43). І ми, оспівуючи це розсудливе сповідання, сподіваємося бути з Господом. До цього блаженства і ведуть дев›ять головних євангельських заповідей, проголошених Спасителем в Його Нагорній проповіді (Мф. 5, 212), виконання яких приводить людину до досконалості духовного життя у Христі. Істинний учень Господа, що просить у Нього милість для себе, повинен бути смиренний духом, лагідний, справедливий, милосердний, терплячий у випробуваннях, вірний Господу до самопожертви.
Підчас співу третього антифону звершується Малий вхід.
Підчас Малого входу з північних врат вівтаря виходять вівтарник зі свічкою, диякон з Євангелієм та священик, який промовляє молитву: «Господи, Боже наш! Ти всі небеса наповнив впорядкованими чинами воїнств ангелів і архангелів для служіння Твоїй Славі! Звели ж, Владико, святим Твоїм ангелам ввійти з нашим входом (до святилища), щоб співслужити і прославляти Твою Славу».
Свята Євхаристія справа всієї Церкви, на землі і на Небесах. Ми, грішні люди, для принесення «Жертви хваління» потребуємо небесних заступників – ангелів і святих, тому під час Малого входу священик просить Бога надіслати нам їх в допомогу. Вони не тільки допомагають нам в земному нашому житті, але і разом з нами, в Літургії, отримують Божественну благодать. Автор літургійних текстів святитель Іоанн Златоуст пише: «Нині радіють ангели, нині радіють архангели, нині херувими і серафими святкують з нами справжнє свято ... Хоча отримана ця благодать від Владики нами, але задоволення спільне у них з нами».
«Благословен вхід святих Твоїх...» вимовляє священик, благословляючи вхід в царські врата хресним знаменням. Під «святими» тут маються на увазі священнослужителі, що входять у вівтар, а в розширювальному сенсі – вся церковна громада. Однак грецький оригінал – допускає і інший переклад: «Благословенний вхід у святилище», тобто у вівтар. Єванге
ліє, яке несуть священнослужителі, символізує собою Христа, що виходить на проповідь. Диякон виголошує: «Премудрость, прости!» («Мудрість, станьте прямо»!). Це заклик до віруючих в простоті серця, стоячи благоговійно, слухати премудрості Божої, явленої світу проповіддю Спасителя. В цей час хор співає: «Прийдіть, поклонімся і припадемо до Христа».
Після входу хор співає тропарі та кондаки – богослужбові піснеспіви, на честь святих дня. Згідно думці професора літургійного богослов’я М. Скабалановича: «Ця група пісноспівів намагається обійняти пам’ять всіх святих, що поєднані з днем здійснення літургії, показавши те, що Безкровна Жертва приноситься за всіх і за все».
В цей час священик біля престолу в таємній молитві просить Отця Небесного, оспіваного від херувимів і серафимів, щоб Він милостиво прийняв Трисвяту пісню, простив гріхи наші вільні й невільні, щоб освятив нас і дав сили служити Йому до кінця життя. На завершення цієї молитви священик виголошує: «Бо Ти є Святий, Боже наш, і Тобі славу віддаємо – Отцю і Сину і Святому Духу, нині, і повсякчас ....». А диякон орарем, як ангельським крилом, наводить від ікони Спасителя до присутніх віруючих, проголошуючи: «і на вічні віки». Свята Церква молиться про всіх, що благочестиво живуть, про дарування їм порятунку – всіх, не тільки тих, хто стоїть в даний момент у храмі, а й про майбутні покоління людей.
Хор співає Трисвяту пісню: «Святий Боже, Святий Крепкий,70 Святий Безсмертний! Помилуй нас!». Історія виникнення цього пісноспіву наступна: На початку V століття в Константинополі, під час страшного землетрусу, від
бувалося богослужіння і хресна хода. У видінні однин юнак побачив ангелів, які співали цю пісню. Християни, почувши про це, приєднали до ангельському співу та доповнили його словами: «Помилуй нас!», і землетрус припинився. Промовляючи Трисвяту пісню разом з безтілесними Силами, ми приносимо Господу каяття в гріхах і просимо допомоги та милості Божої.
Під час співання Трисвятої пісні чтець за престолом бере у священика благословення на читання Апостола і виходить на середину храму, тим само символічно звертаючись мов би до народів усього світу.
«Мир всім!» – Виголошує священик. Саме цими словами Господь після Свого славного Воскресіння вітав Своїх учнів (Лк. 24, 36). З цим Божественним привітанням Він послав їх на всесвітню проповідь Євангелія. «Мир, за словом святого Іоанна Златоуста, є матір’ю всіх благ і підстава радості». У слові «мир» Господь дав Своїм учням, а через них усім пастирям Христової Церкви, силу духовного миру (Ін. 14, 27). До пришестя Господа, мир між людиною і Богом був порушений гріхом. Гріх, опанувавши людиною, порушив взаємини і між людьми. Спаситель після Свого Воскресіння дарує, через Святу Церкву, людству Божественний мир, для возз›єднання людей з Богом, один з одним та з усім творінням (Ін. 16, 33).
На слова священика «Мир всім!» Чтець, від імені всіх присутніх, відповідає: «І духові твоєму!» – ця відповідь є побажанням священнослужителю благодатного миру від Господа.
Під час читання Апостола звершується кадіння. Воно встановлено на знак благоговіння перед наступаючим читанням Євангелія і символічно вказує на те, що через проповідь євангельську благо
дать Святого Духу, поширившись у всі кінці світу, просвітила серця людей. (ІІ Кор. 2,14).
По закінченні читання Апостола чтець виголошує «аллілуіарій» – вибрані рядки з псалмів, які сповіщають людям про спасительну благодать Божу. Під час співу аллілуіарія священик читає таємну молитву, в якій просить Бога дарувати йому розуміння євангельського читання і страх блаженних заповідей, щоб перебороти плотські похоті і богоугодно та мудро проводити духовне життя.
На амвоні перед аналоєм, на який диякон кладе Євангеліє, ставиться запалена свічка на знак благоговіння до Слова Божого та на ознаменування того, що в Євангелії світло розуму, яке просвітлює слухачів пізнанням спасительних таїн Божих.
Після прочитання Євангелія в Древній Церкві єпископ або священик проголошував слово повчання. Так слово Боже, яке прозвучало в читанні Євангелія, є живим та діяльним і дає духовне піднесення через слово єпископа – живе передання Церкви.
Нині цей стародавній звичай відроджується. Хоча часто на практиці відразу після читання Євангелія слідують єктенії. Саме підчас проголошення єктеній, Свята Церква, долучивши віруючих до Божественної мудрості через читання слова Божого, спонукає їх до особливого молитовного прохання. У цей час священик знову читає таємно молитву, в якій просить Господа Бога, щоб Він милостиво прийняв посилене сердечне моління Своїх рабів про прощення гріхів і подав їм Свої щедрі благодіяння.
У наступній єктенії, «за спочилих», ми молимося про своїх покійних родичів, близьких і всіх померлих у вірі. «Не даремно встановили апостоли, – каже святитель Іоанн Златоуст – щоб при звершенні Божественної Літургії поминати спочилих, оскільки знали про користь для них від цього».
Далі виголошуються єктенія за тих, хто готується прийняти хрещення, щоб Господь помилував їх, настановив їх у святій вірі, відкрив їм Євангеліє правди і сподобив святого хрещення. Під час цієї єктенії священик розгортає на престолі антимінс, а єктенію закінчує виголосом: «Щоб ми разом славили найдостойніше й величне Ім’я Твоє – Отця і Сина і Святого Духа – й нині, і повсякчас, і на вічні віки!» Просячи, щоб
і ті, хто збирається вступити в Церкву, разом з нами (вірними) прославляли найдостойніше і величне Ім›я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Далі, по древній церковній традиції, всі не хрещені покидали храм і співом «Херувимської пісні» починалась друга частина богослужіння – літургія вірних.
Публікацію підготовивкандидат богослов’я
протоієрей Валерій Ковальнастоятель храму
святого великомученика Пантелеімона
при Київській міськийклінічній офтальмологічні
лікарні«Центр мікрохірургії ока».
Продовження в наступному номері
БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ
при храмі преподобного Сергія Радонезького за
адресою вулиця Уманська 14продовжують набір
на новий навчальний рік на курсах викладатимуться
наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на
тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.Термін навчання – 2 роки.
Телефон для довідок: 097–140–33–68
«БЛА ЖЕННІ МИЛОСТИВІ,
БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ
БУДУ ТЬ» (Мф. 5, 7)
Парафія преподобного Сер-
гія Радонезького (вул. Уманська
14) проводить збір гуманітар-
ної допомоги (продукти, речі
першої необхідності, засоби
гігієни) та коштів для поране-
них бійців і жителів східних регі-
онів України.