Використання Використання можливостей сучасного можливостей сучасного освітнього середовища освітнього середовища

для організації навчання для організації навчання дітей дітей

з особливими потребамиз особливими потребами

Директор комунального закладу освіти

“Середня загальноосвітня школа № 96”

Дніпропетровської міської ради Моргуль Наталія Леонідівна

Загальна декларація прав людини (1984 р.); Конвенція про права дитини (ратифікована Верховною Радою України

27.02.1991); Конвенція про права інвалідів (ратифікована Верховною Радою України

16.12.2009, набрала чинності 06.03.2010).Закони України

“Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-ХІІ; “Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 № 2628-ІІІ; “Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації

інклюзивного навчання” від 05.06.2014 № 1324-VІІ”; “Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів” від 22.12.2011

№ 4213-VІ; “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та

дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу” від 06.07.2010 № 2442-VІ.

Нормативно-правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами

Укази Президента України від 03.12.2015 №678/2015 “Про активізацію роботи щодо забезпечення прав дітей з

інвалідністю”; від 19.05.2011 №588/2011 “Про заходи щодо розвязання актуальних проблем осіб з

обмеженими фізичними можливостями”; від 18.12.2007 №1228/2007 “Про додаткові невідкладні заходи щодо створення

сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями”; від 01.06.2005 №900/2005 “Про першочергові заходи щодо створення сприятливих

умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями”.

Доручення Прем’єр-міністра України А. Яценюка від 04.11.2015 №43718/1/1-15; від 01.12.2015 №520/0/1.

Нормативно-правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами

Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 №607 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної

освіти для дітей з особливими освітніми потребами”; від 15.08.2011 № 872 “Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання

у загальноосвітніх навчальних закладах”; від 23.04.2003 №585 “Про встановлення строку навчання у загальноосвітніх

навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”;

від 12.10.2000 №1545 “Про затвердження концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів”.

Нормативно-правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами

Розпорядження Президента України від 25.08.2004 №619-р “Про затвердження Концепції соціальної адаптації осіб з

розумовою відсталістю”.

Листи Міністерства освіти і науки України від 07.09.2015 №2.1/10-39 “Щодо використання у 2015/2016 навчальному році

навчальних програм”; від 05.06.2015 №1/9-280 “Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з

особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році”;

від 18.06.2012 №1/9-456 “Про запровадження навчальної дисципліни “Основи інклюзивної освіти”;

від 18.05.2012 №1/9-384 “Організація навчально-вихоного процесу в умовах інклюзивного навчання”.

Нормативно-правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами

Накази Міністерства освіти і науки України від 31.12.2015 №1436 “Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на

освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі”; від 06.02.2015 №104/52 “Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних

груп у дошкільних навчальних закладах”; від 28.01.2014 №80 “Про затвердження Типових навчальних планів спеціальних

загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), зі змінами, внесеними наказами МОН України від 11.02.2014 №133, від 16.04.2014 №460”;

від 14.06.2013 №768 “Про затвердження плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів”;

від 09.12.2010 №1224 “Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах”;

від 01.10.2010 №912 “Концепція розвитку інклюзивної освіти”.

Нормативно-правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами

Інтегроване та інклюзивне навчання в Італії(початок роботи з 1971 року)

На даний час в країні понад 90% дітей з особливостями психофізичного розвитку здобувають освіту в закладах загального типу. В освітніх департаментах провінцій країни є консультативні служби, куди входять різнопрофільні фахівці, адміністратори шкіл, працівники управлінь освіти, представники громадських організацій, за необхідності долучаються спеціалісти служб охорони здоров'я. Всі вони організовують інклюзивне навчання, діагностуючи дітей і визначаючи їхні потреби, надають консультативну та навчально-методичну допомогу педагогам і шкільній адміністрації. У дошкільних і шкільних муніципальних закладах працюють асистенти вчителів, які надають допомогу школярам з обмеженими можливостями та разом з педагогом класу відповідають за успішність таких учнів. Асистенти вчителів спільно з педагогом складають індивідуальні навчальні плани для кожного учня з особливостями психофізичного розвитку з урахуванням його навчальних потреб, в т.ч. з корекційно-реабілітаційної допомоги, яка в окремих випадках надається поза межами школи – в центрах медико-соціальної реабілітації.

Рівноправність у здобутті освіти (досвід Австрії)(початок роботи з 1983 року)

Міністерство освіти Австрії ініціювало створення робочої групи, яка розробила експериментальну програму, що передбачала апробацію чотирьох моделей інтегрованого навчання, зокрема: інтегровані класи – у класі 20 учнів, четверо з яких мали особливі освітні потреби. Навчання проводили 2 педагоги, один з яких був учителем спеціальної школи. Для дітей з особливостями розвитку розроблялася індивідуальна навчальна програма, яка передбачала надання психолого-педагогічної допомоги; взаємодіючі класи – ця модель передбачає, що учні зі спеціальної школи та їхні однолітки з масової школи братимуть участь у спільних заходах, спілкуватимуться під час позакласної роботи тощо, однак, весь навчальний час проводитимуть окремо; малокомплектні класи – передбачали наявність спеціального класу в масовій школі у складі 6-11 учнів. Переважно ці класи складалися з учнів із затримкою у розвитку пізнавальних процесів. Навчання таких школярів відбувалося за програмою масової початкової чотирирічної школи, однак, термін навчання подовжувався до шести років;звичайні класи – учні з особливими освітніми потребами, їхні батьки та вчителі отримують допомогу від спеціально підготовлених шкільних консультантів.

Психолого-медико-соціальні центри (досвід Бельгії)(початок роботи з 1978 року)

Бельгійський “Закон про спеціальну освіту” законодавчо затвердив усунення бар'єрів між спеціальною та загальною системами освіти, передбачивши експериментально апробовані моделі спільного навчання дітей з особливими освітніми потребами разом зі своїми однолітками: школярі з порушеннями розвитку навчаються в масових школах, а психолого-медико-соціальний супровід їм забезпечують фахівці ПМС-центрів; учні з порушеннями відвідують заняття із загальноосвітніх предметів у масовій школі, а спеціальні, додаткові або корекційні заняття – у спеціальній школі; учні з порушеннями розвитку певний час навчального року навчаються у масовій школі. У школах з інклюзивним навчанням спеціальні педагоги працюють як у штаті закладу, так і запрошуються за угодами зі спеціальних шкіл. На перших етапах навчання спеціальні педагоги проводять індивідуальні заняття з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, надалі до обов'язків спеціального педагога входить ознайомлення вчителя з проблемами дитини, залучення його до роботи із використанням певних методів і прийомів навчання, надання консультацій.

Освітня реформа (досвід Голландії)(початок роботи з 1991 року)

Міністерством освіти Голландії був ухвалений Закон “Крок за кроком до школи”, який засвідчив, що всі масові та спеціальні школи для дітей з легкою розумовою відсталістю та труднощами у навчанні мають взаємодіяти в наданні якісної освіти учням з особливими освітніми потребами, використовуючи спільні кадрові, навчально-методичні та інші ресурсні можливості.

Батькам надається право вибору освітнього закладу для своєї дитини, однак, відбувається це після ретельного обстеження дитини спеціалістами та визначення її соціальних і навчальних потреб.

Основною моделлю надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами є підтримка з боку функціонуючих спеціальних закладів. Саме фахівці спеціальних навчальних закладів виступають основними консультантами-помічниками в наданні спеціальної допомоги як учням з особливими потребами, так і вчителям масових шкіл, котрі їх навчають.

За наявності у масовій школі значної кількості дітей, які потребують особливої уваги, у штат навчального закладу зараховується спеціальний педагог, який опікується учнями з особливими потребами, надає консультативну допомогу їхнім батькам і вчителям.

Шведська модель інклюзивної освіти(початок роботи з 1980 року)

Згідно “Закону про середню освіту” інклюзивне навчання визначено основною формою здобуття освіти неповносправними. Також був затверджений новий освітній стандарт, який визначав обов'язковий обсяг знань для учнів, котрі закінчили 5 та 9 класи. Це дало педагогам змогу працювати зі школярами з особливими освітніми потребами за індивідуальними навчальними планами, розробленими з урахуванням їхніх можливостей і потреб.

Шведська модель психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами передбачає використання спеціальної допомоги як позашкільних служб, так і фахівців, які працюють за угодами в навчальних закладах, зокрема, асистентів педагога.

Шведське Агенство Спеціальної Освіти, підпорядковане Міністерству освіти країни, відповідальне за надання підтримки сім'ям дітей з особливостями розвитку та освітнім закладам, де вони навчаються. Радники цих агенств опікуються дітьми з особливими освітніми потребами, допомагаючи муніципальним органам влади забезпечити всі умови для навчання таких школярів, враховуючи проведення курсів підвищення кваліфікації педагогів та асистентів педагогів, батьків та всіх фахівців, які задіяні в цьому процесі.

Варіативність психолого-педагогічного супроводу (досвід Німеччини)

(початок роботи з 1970 року) У вирішенні питань психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання Німеччину з-поміж інших європейських країн вирізняє варіативність його організації, що зумовлені відмінностями у законодавстві регіонів країни. В окремих регіонах освітні нормативно-правові акти передбачають, що школи можуть мати у своєму штаті спеціальних педагогів і фахівців, які надають допомогу дітям з особливими потребами. В окремих випадках спеціальні педагоги виконують функції асистента вчителя, співпрацюючи з педагогами класу.

Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різними.

Центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків і вчителів масових та спеціальних шкіл тощо.

Окрім центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл. Це – медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади тощо.

Розвиток інклюзивної освіти в Україні(початок роботи з 90-х років ХХ ст.)

У 90-х роках активізується рух зі створення мов для навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку у загальноосвітньому просторі, який був ініційований батьками таких дітей та недержавними організаціями.

Всеукраїнський фонд “Крок за кроком”, як недержавна освітня організація, реалізує програму “Інклюзивна освіта” з 1996 року. За цей час спільно з Інститутом спеціальної педагогіки АПН України та за підтримки Міністерства освіти і науки України започатковано науково-педагогічну експериментальну програму, проведено низку досліджень з питань інклюзивної освіти, відповідну підготовку педагогів для роботи в умовах загальноосвітньої школи з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку, створено ресурсні центри, на базі яких батьки, представники громадських організацій та інші зацікавлені особи можуть отримати консультації з питань освіти, соціальної адаптації цієї категорії дітей та ін.

Остаточно інклюзивна освіта стала підтримуватись законодавчою базою України з 2010 року, коли до закону України “Про загальну середню освіту” були внесені зміни, згідно з якими загальноосвітні навчальні заклади могли повноправно створювати спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими потребами.

2 клас – Перепелиця Тимур;

3 клас – Жукова Ангеліна;

4 клас – Хімчик Євгеній;

6 клас – Обертун Анастасія.

З 01.09.2016 р. у КЗО “СЗШ №96” ДМР в рамках інклюзії навчається 4 учні4 учні, з них 33 – в початковій школі, 11 – в середній, а саме:

батьки

мед-працівники

логопед

психолог

соціальний педагог

адміністрація

асистент вчителя

вчитель

дитина з особливими потребами

Дякую за увагу!

Приємного спілкування!