ВІЙСЬКОВА РОЗВІДКА

Методичні рекомендації

Зміст1. ВСТУП ............................................................................................................................................ 17

2. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НАСТУПУ ВНОЧІ ....................................................... 18

2.1. Вплив нічних умов (умов обмеженої видимості) на ведення наступу .............................. 18 2.2. Погляди командування армій провідних країн світу на ведення бойових дій вночі ....... 21

3. РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСТУПУ БРИГАДИ ВНОЧІ. .......................... 22

3.1. Прийняття рішення на наступ................................................................................................ 22 3.2. Проведення рекогносцировки................................................................................................ 25 3.3. Організація світлового забезпечення наступу бригади вночі. ........................................ 26 3.4. Організація взаємодії .............................................................................................................. 27

4. РОЗДІЛ 3. ВЕДЕННЯ НАСТУПУ ВНОЧІ .................................................................................. 29

4.1. Вогневе ураження противника .............................................................................................. 29 4.2. Прорив оборони противника та наступ в її глибині ............................................................ 33

4.3. Боротьба з резервами противника ..................................................................................... 35 5. ЗАКІНЧЕННЯ ................................................................................................................................ 38

Тактична розвідка

Оперативна розвідка

Стратегічна розвідка

Військова розвідка

Безперервність Оперативність

Прихованість

Вимоги до

розвідки

Активність

Достовірність Цілеспрямованість

Точність Своєчасність

Артилерійська Види

тактичної розвідки

Військова

Повітряна Інженерна

Радіаційна,

хімічна та

бактеріологічна

Рис. З Види тактичної розвідки

Спостереження

Наліт

Способи ведення тактичної розвідки

Пошук

Розвідка боєм Засада

Рис. 4 Основні способи ведення тактичної розвідки

Рис. 1 Складові частини військової розвідки

Рис. 2 Вимоги, що висуваються до розвідки

ВИКЛЮЧИТИ РАПТОВІСТЬ

дій противника, які можуть зірвати

виконання бонового завдання

нашими військами

МЕТА

РОЗВІДКИ

ЗАБЕЗПЕЧИТИ

ефективне застосування своїх си та

засобів ураження, розгром

поотивника і успішне виконання

бойового завдання МЕТА РОЗВІДКИ - це кінцевий результат, якого потрібно досягнути у результаті дій всіх сил і засобів

розвідки по забезпеченню виконання з’єднанням (частиною) бойового завдання. Мета розвідки при

підготовці і веденні будь-якого виду бою полягає у тому, щоб здобути необхідні розвідувальні дані, які

дозволяли б досягти ДВОЄДИНОГО КІНЦЕВОГО РЕЗУЛЬТАТУ

мета розвідки напряму залежить від мети бою і

задуму командира на бій

НА МАРШІ У ЗУСТР.БОЮ У НАСТУПІ В ОБОРОНІ

виключити раптовість

переходу противника у

наступ, виявити його

задум і забезпечити

даними ефективне

ураження його головних

сил на далеких підступах,

перед переднім краєм, а

при вклиненні - і в

глибині

виключити

раптовість дій

противника щодо

зриву наступу,

забезпечити

ефективне вогневе

ураження і розгром

його протилежного

угрупування

виключити

раптовість ударів

противника і

забезпечити даними

випереджувальне

вогневе ураження і

розгром його

головних сил у

призначеному районі

(на рубежі)

виключити раптовість дій

противника щодо зриву

маршу і

забезпечити даними

своєчасне зосередження

з’єднання (частини) у

призначено-му районі, на

марші у передбаченні

вступу у бій, крім того,

забезпечити даними

розгром противника на

рубежі зустрічі

Рис.5 Визначення мети розвідки

МЕТА РОЗВІДКИ:

виключити раптовість дій противника щодо зриву маршу; забезпечити

організоване пересування, своєчасне зосередження в призначеному районі та

ефективне застосування своїх сил і засобів

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РОЗВІДКИ на марші поза загрозою зіткнення з противником

2. Встановити стан і прохідність маршрутів руху.

3. Своєчасно викрити викидання (висадку) і райони дій повітряних десантів і ДРГ противника.

4. Виявити підліт літаків тактичної авіації, особливо при проходженні дефіле, переправ через водні

перешкоди, вузлів доріг, а також на привалах і в районах відпочинку.

ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ РОЗВІДКИ противника на марші у передбаченні вступу в бій

2. Встановити склад, угруповання і характер дій головних сил противника.

3. Викрити рубіж і напрямок вводу головних сил противника на ймовірному рубежі зустрічі.

4. Викрити райони розгортання засобів ВТЗ, артилерії і готовність їх до нанесення удару

5. Встановити напрямки висування других ешелонів (резервів) противника.

6. Виявити можливий маневр противника з метою виходу у фланг і тил частини (з’єднання).

А. До початку оборони 1. Мета розвідки Б. Під час оборонного бою

виключити раптовість переходу противника у наступ та

забезпечити ефективність ураження його головних сил

на підступах до оборони, перед переднім краєм, а при

вклиненні - в її глибині.

забезпечити заборону висування і

розгортання противника, відбиття його

атаки та знищення при вклиненні в

оборону

Досягнення мети забезпечується своєчасним викриттям підготовки противника до наступу, угрупування

військ, яке він створює, напрямків ударів і задуму можливих дій

2. Завдання розвідки

- встановити райони зосередження, склад і можливі

напрямки наступу головних сил противника;

- визначити наявність і місця розташування ЗМУ, ВТЗ,

вогневі позиції артилерії і мінометів;

- виявити посадочні площадки АА, місця розташування

пунктів управління та радіоелектронних засобів;

- встановити підготовку противника до застосування ЗМУ,

висадки десантів;

- встановити час переходу противника у наступ та

напрямок головного удару

- уточнити склад, угруповання

характер дій і наміри противника;

- уточнити місця розташування ЗМУ,

ВТЗ, пунктів управління і

радіоелектронних засобів;

- встановити підхід і напрямок вводу у

бій других ешелонів (резервів);

- встановити райони висадки десантів;

- встановити втрати противника, нові

зразкі техніки та озброєння, способи

ведення бою

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ РОЗВІДКИ

1. Встановити результати вогневого ураження противника.

2. Викрити переміщення і місця розташування ЗМУ, ВТЗ.

3. Виявити опорні пункти і вузли опору, які можуть перешкодити просуванню наших військ.

4. Встановити склад 2-х ешелонів, порядок їх висування і рубежі розгортання для контратак.

5. Викрити місця розташування пунктів управління.

6. Встановити наявність, ступінь обладнання і зайнятість військами оборонних рубежів в глибині,

наявність у них проміжків і відкритих флангів.

7. Встановити характер загороджень, руйнувань і перешкод.

8. Виявити райони базування армійської авіації.

9. Встановити радіоелектронну, РХБ- і санітарно-епідеміологічну обстановку.

Розвідка ведеться в інтересах послідовно

вирішуємих завдань наступу:

1. Подоланнясмуги

забезпечення

2. Проведенн

я вогневої

підготовки

3. Прорив оборони

противника

4. Відбиття

контратаки

5. Введення в

бій другого

ешелону

з а в д а н н я п о е т а п а х н а с т у п у :

Встановити побудову смуги

забезпечення, кількість, розташування

позицій військ прикриття і склад сил на

них, інженерне обладнання і характер

місцевості; дорозвідка встановлених і

викриття нових об’єктів, в першу чергу - на

ділянці прориву

Встановити

вогневі точки, які

залишилися, в

першу чергу ПТЗ

Встановити склад і

угруповання кон-

тратакуючих частин,

розташування вогневих

засобів і пунктів

управління

Викрити

угруповання

противника, ступінь

придушення його

оборони, характер

загороджень

Рис. 7 Мета і завдання розвідки в обороні

Рис.8 Завдання розвідки у наступі

• Вогневі взводи ТР (ОТР), батареї польової артилерії, елементи

розвідувально- ударних комплексів, ВТЗ, мінометні взводи, взводи ПТРК

• Рота (в обороні - взводний опорний пункт) на передньому краї та їй рівніпідрозділи інших родів військ

• Окремі літаки та вертольоти тактичної і армійської авіації у повітрі, нааеродромах і майданчиках для посадки АА

• Окремий корабель і транспортне судно

• Пункт управління бригади (полку), батальйону (дивізіони) а також їмрівних частин (підрозділів) родів військ, пункт управління зброєю, а також елементи пунктів управління вищестоящих з’єднань (об’єднань)

• Ділянки мінних полів, інженерних і інших загороджень, радіаційного тахімічного забруднення, переправи через водні перешкоди, системи військових комунікацій

• Частини (підрозділи) і органи військового тилу

Об’єкти противника - війська в їх організаційно-штатної структурі, військова техніка та озброєння,а також об’єкти інфраструктури іноземної країни (у воєнний час -- противника), на які спрямованідії розвідки, або сил та засобів ураження

Об’єкти розвідки - військові об’єкти, на які спрямовані дії розвідки Об’єкти ураження -

ті об’єкти, на які спрямовані дії засобів ураження

Об’єкти розвідки

виявляються

розпізнаються

визначаються

викриваються

Об’єкти ураження -

тільки викриті об’єкти

Цілі - окремі одиниці бойової техніки та озброєння з обслуговуючим їх особовим

складом (гармата, танк, КШМ, РЛС, СП і т..і.), які є елементарними складовими частинами

об’єктів розвідки

Рис. 9 Об’єкти розвідки

Рис. 10 Об’єкти тактичної розвідки

Рис. 11 Класифікація об’єктів розвідки

Безперервного проявлення

Епізодичного проявлення

Прості

Складні

1. За роллю у збройнійборотьбі

2. За ступенем впливу на хід бойових дій3. За структурою та

кількістю елементів Тактичні

Оперативні Стратегічні

Важливі -1 і 2 категорії (з них - першочергові) Звичайні - 3 категорії

4. За характером проявлення

Об’єкти

розвідки

5. В залежності від належності

ЗМУ і ВТЗ; СВ; ВПС; ППО; ВМС Система управління Об’єкти тилу і

інфраструктури

6. За значенням

В інтересах прийняття рішення В інтересах вогневого ураження

7. За характером розташування

Відкрити

Приховані

8. За розміром

Точечні Площадні

Лінійні

9. За ступенем рухомості

Рухомі Малорухомі Стаціонарні

ПЛАНУВАННЯ РОЗВІДКИ включає: 1. Деталізацію завдань і об’єктів розвідки2. Визначення зон розвідки: оглядової і детальної3. Визначення районів особливої уваги4. Розрахунок доцільної періодичності спостереження елементів угруповання і важливих об’єктів5. Розподіл сил і засобів розвідки по завданням, об’єктам, районам6. Визначення часу на виконання задач і підготовку сил і засобів розвідки до майбутніх дій7. Вибір основних і запасних позицій (районів, напрямків) для розгортання сил і засобів розвідки припідготовці і під час бою, визначення порядку їх розгортання і переміщення

8. Виділення резерву сил і засобів розвідки

■записка- Противник: бойовий склад, належність, угруповання, можливий

характер дій, важливі об’єкти

- Зони оглядової і детальної розвідки

- Свої війська: передній край, бойова задача, окремі елементи

рішення (розмежувальні лінії, напрямок зосередження основних зусиль, рубежі вводу в бій другого ешелону, (контратаці) пункти управління.

- Своя розвідка: положення, основні і запасні позиції, час

розгортання, напрямок і порядок переміщення, райони і напрямки польотів РКВ і БЛР, райони, масштаб вид і час повітряного фотографування, райони встановлення РСА, рубежі досягнень засобів розвідки, резерв розвідки і порядок його переміщення; позиції розгортання сил і засобів розвідки вищого штабу, підлеглих і взаємодіючих частин.

ПЛАН РОЗВІДКИ

Розробляється на період підготовки до бою і виконання задачі, більш досконально - на першу добу ведення бою. В

подальшому - уточнюється.

- Мета, завдання розвідки і термін їхвиконання

- Склад сил і засобів розвідки

- Розподіл сил і засобів розвідки по завданням, щовирішує з’єднання і по об’єктах противника з визначенням термінів їх розвідки

- Прогнозуємі результати дій сил і засобів розвідкипо викриттю важливих об’єктів противника

- Графік польотів РКВ і БЛР

- Основні питання управління, взаємодії тазабезпечення дій сил і засобів розвідки

- Заходи щодо забезпечення живучості сил і засобів розвідки

- Схема зв’язку

результат планування Пояснювальна записка

Рис. 12 Планування розвідки Рис. 13 Забезпечення живучості сил і засобів розвідки

3. Підтримка діючихрозвідувальних органів

• ВИВЧЕННЯ ОБСТАНОВКИВ РАЙОНАХ ДІЙ ОРГАНІВРОЗВІДКИ

• РЕТЕЛЬНЕ МАСКУВАННЯДІЯЛЬНОСТІ РОЗВІДКИ

• ЗБЕРЕЖЕННЯВ ТАЄМНИЦІВСІХ ЗАХОДІВЗ РОЗВІДКИ

• ПРОТИДІЯ РОЗВІДЦІ зБОКУ ПРОТИВНИКА

• СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ СИЛІ ЗАСОБІВ

• ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІРПОЗИЦІЙРОЗГОРТАННЯ СИЛ ІЗАСОБІВ РОЗВІДКИ, ЇХІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯІ 'ПЕРІОДИЧНА ЗМІНА

УЗГОДЖЕННЯ ДІЙ РОЗВІДКИ З ДІЯМИ ВІЙСЬК ЗА МІСЦЕМ І ЧАСОМ

- ВСТАНОВЛЕННЯ СПОСОБІВВЗАЄМНОГО РОЗПІЗНАВАННЯ

-СВОЄЧАСНИЙ ВИВІД РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІВ З РАЙОНІВ ПО ЯКИХ НАНОСЯТЬСЯ ВОГНЕВІ УДАРИ

-УЗГОДЖЕННЯ ДІЙ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІВ РІЗНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ ПРИ ДІЯХ В ОДНОМУ РАЙОНІ

- ПРИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ І ЧАСУЗУСТРІЧІ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ОРГАНІВ З ВІДПОВІДАЛЬНИМИ ЗА ЇХ ПЕРЕПУСК ЧЕРЕЗ ЛІНІЮ ФРОНТУ

- ПОСТАНОВКА ЗАВДАНЬ ПІДЛЕГЛИМ ШТАБАМ НА ПІДТРИМКУ СИЛ І ЗАСОБІВ РОЗВІДКИ ВОГНЕМ, ДІЯМИ ПІДРОЗДІЛІВ ТА ІНШИМИ ЗАСОБАМИ

-ОРГАНІЗАЦІЯ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ПІДТРИМКИ, НАВЧАННЯ КОМАНДИРІВ РОЗВІДОРГАНІВ ВИКЛИКАТИ І КОРЕГУВАТИ ВОГОНЬ, АБО ВКЛЮЧЕННЯ ДО СКЛАДУ РОЗВІДОРГАНІВ АРТ. КОРЕГУВАЛЬНИКІВ

-ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКЛИКУ І НАВЕДЕННЯ АВІАЦІЇ

-СВОЄЧАСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЮЧИХ РОЗВІДОРГАНІВ І ЕВАКУАЦІЯ

2. Виключення ураженнясвоїми військами

1. Захист від ураженняпротивником

Рис. 14 Обо’язки командира (НШ) щодо організації розвідки

НШКОМАНДИР

При організації розвідки командир зобов’язаний

1. Давати вказівки штабу порозвідці. 2. Заслуховувати НШ і НР зпитань організації розвідки і оцінки противника. 3. Розглядати і затверджуватиплан розвідки. 4. Особисто і через штабконтролювати виконання розвідувальних завдань.

НШ несе безпосередню відповідальність за

організацію розвідки і керівництво нею.

Він зобов’язаний завжди знати противника у смузі частини, з’єднання і на флангах, передбачати можливі зміни обстановки і бути готовим доповісті свої висновки про противника, які необхідні командиру для прийняття рішення і його виконання.

При організації розвідки НШ:

1. Конкретизує завдання розвідки і встановлюєчерговість їх виконання. 2. Уточнює напрямки, райони іоб’єкти зосередження основних зусиль розвідки. 3. Визначає сили і засоби для розвідки першочергових' найбільш важливих об’єктів. 4. Визначає склад резерву розвідки.5. Спрямовує зусилля розвідки родів військ і спец,військ на виконання розвідувальних завдань. 6. Організує управління і забезпечення розвідки.7. Встановлює терміни розробки документів.8. Розглядає, підписує і представляє на затвердженняплан розвідки. 9. Віддає розпорядження по розвідці.10. Аналізує розвідувальні зведення і доповідає їхкомандиру і у вищий штаб

При організації розвідки командир вказує:

1. Ціль розвідки.2. Які дані і до якого часудобути. 3. На яких об’єктах (районах,напрямках)зосередити основні зусилля. 4. Які сили і засоби додатководо штатних притягти для ведення розвідки і забезпечення її дії..

Рис. 15 Вказівки командира бригади по розвідці при підготовні до оборони (варіант)

I. Мета розвідки: виключити раптовість переходу противника у наступ і забезпечити ефективне ураження його головних сил на маршрутах висування і рубежах розгортання, перед переднім краєм, а при вклиненні - його розгром в глибині.

II. Розвідку вести з завданнями:1. Виявити головні сили противника на далеких підступах до оборони,

встановити маршрути їх висування і рубежі розгортання, особлива увага напрямку___________________________________

2. До ___________________________________ встановити райони розгортання пунктів

управління, координати вогневих позицій артилерії, засобів ВТЗ, місця розташування його радіоелектронних засобів. Особлива увага районам_______________________________________________________________

3. Своєчасно викрити підхід і напрямок руху резервів противника, їхсклад і стан. Особлива увага районам ________________________________________________________________________

4. Встановити райони висадки повітряних десантів противника, їх складі задум по застосуванню. Особлива увага районам ______________________________________________________________

III. Основні зусилля розвідки зосередити на напрямку ________________________________________________________________IV. Для ведення розвідки додатково до штатних залучити ____________________________________________________________V. План розвідки представити на затвердження _____________________________________________________________________

Командир _______________ мбр

Рис. 16 Вказівки начальника штабу бригади по розвідці при підготовці до оборони (варіант)

Для виконання задач, які поставлені командиром бригади, при організації розвідки передбачити:

1. Основні зусилля розвідки зосередити на визначенні засобів ВТЗ і артилерії в районах____________________________________________________________________________________________ Своєчасно викрити маршрути висування і рубежі розгортання головних сил противника, напрямки висування і склад його резервів.

2. Систему спостереження усіх видів розгорнути до__________.

3. Начальнику розвідки:

- До_______організувати спостереження на передовій позиції. Особлива увага на ділянці

__________і

- РД від розвідувальної роти націлити на ведення розвідки засобів ВТЗ, артилерії і пунктів управління.Особлива увага напрямку____________________________________________________________________;

- До___________ запросити дані зі штабу_____________ про наявність і стан противника в районах

__________________________________________________________________________________________’

- до підготувати заявку в штаб_____________на організацію розвідки в районах__________________в інтересах бригади:

- для організації прийому даних з борту літака-розвідника уточнити в штабі______ радіодані мережі повітряної розвідки, позивні літаків, таблицю сигналів та кодіровку карти;

- в резерві розвідки мати_____взвод від розвідувальної роти (без одного відділення);

- план розвідки доповісти в_______, розпорядження по розвідці надати о_______.

4. Командиру БрАГ:

- До_______ розгорнути засобі артилерійської розвідки бригади. Особлива увага напрямку____________________________

- До_________разом з начальником розвідки уточнити в штабі_________графік польотів розвідувально-

коректувальних вертольотів і порядок отримання даних від них.

5. Начальнику інженерної служби:

- до__________підготувати один ІРД для ведення розвідки у напрямку___________________________;

- до________уточнити характеристики річки_________в районах________________________________,визначити можливості противника по її подоланню;

- до_________підготувати до підриву мости в районах_________________________________________;

- до_________уточнити характер місцевості перед переднім краєм (передової позицією) бригади іможливості по обладнанню загороджень (руйнувань) на ймовірних маршрутах висування противника.

6. Начальнику РХБЗ:

- До______організувати РХБ спостереження на всіх КП і в районах розташування підрозділів;

- До______підготувати один ХРД для ведення розвідки у напрямку______________________________.

7. Начальнику зв’язку;

- До________встановити дротовий зв’язок зі всіма СП;

- для стійкого управління розвідувальними органами до________організувати радіомережу начальникарозвідки.

НАЧАЛЬНИК ШТАБУ______________мбр

Рис. 17 Методика виробки заходів щодо організації розвідки Методика визначення мети розвідки

Методика визначення завдань розвідки

Рис. 18 Робота з вихідними даними

НАЧАЛЬНИК

РОЗВІДКИ:

Планує розвідку Керує підготовкою розвідувальних органів, їх розгортанням і всебічним забезпеченням

Пояснювальна записка

План розвідки на карті

Ставить завданя виконавцям:

усно із записом в “Журнал отриманих і відданих розпоряджень (донесень)”

Узгоджує зусилля сил і засобів розвідки:

- з начальниками родів військ і служб, штабами підрозділів, сусідами, спецорганами: порядок доповіді результатів розвідки та обміну даними; - з начальниками родів військ і служб, які мають власні розвідувальні органи: завдання, місця розгортання, райони дій, єдиний порядок нумерації цілей (об’єктів), порядок взаємного розпізнавання; - з КБрАГ: питання вогневої підтримки розвідорганів, ведення вогню, використання РКВ; - з НЗ: організацію зв’язку із СП і розвідорганами, прийому даних з борту літака-розвідника; - з НІС: забезпечення переходу розвідорганами лінії фронту

Розроблює заходи щодо забезпечення живучості сил і засобів розвідки:

Живучість - це час функціонування

розвідувальних органів у конкретних

умовах обстановки;

-захист від ураження противником;

- виключення ураження своїми військами; - підтримка дій органів у тилу противника.

Організує управління

розвідувальними органами

Визначає порядок збору та обробки розвідувальних

відомостей, їх доповіді та доведення

Здійснює контроль і допомогу

Командир бригади, виходячи з обстановки, яка склалася, повинен встановити:

1. Раптовість яких дій противника, здатних забезпечити противнику успіх наступу, повинна виключити розвідка;

2. Які заходи своїх військ зобов’язана забезпечити розвідка в інтересах виконання бойового завдання.

Завдання розвідки залежать від послідовності дій бригади (етапів оборонного бою) і від кількості

об’єктів противника.

Етапами ведення оборонного бою, по яких повинна плануватися розвідка, можуть бути:

- ведення бою на передової позиції ( в смузі забезпечення); -заборона висування і розгортання головних сил противника;

-відбиття атаки переднього краю;

- бій за утримання першої позиції; - проведення контратаки.

Об’єкти розвідки противника можуть бути поділені на 2 групи:

1. Об’єкти розвідки в інтересах прийняття рішення (ЗЯЙ, танкові частини, тактичні резерви, пункти управління, система

ВТЗ) - це малорозмірні, точечні, рухомі об’єкти. Треба визначати їх точні координати.

2. Об'єкти розвідки в інтересах вогневого ураження противника (частини, підрозділи других ешелонів) - площадні і

комплексні об’єкти. Слід визначати їх наявність, належність, місцезнаходження (приблизні координати) і характер дій,

КОМАНДИР (НШ) НАЧАЛЬНИК РОЗВІДКИ

підчас усвідомлення БЗ і прийняття рішення визначає

мету розвідки:

раптовість яких дій противника, здатних зірвати бій своїх

військ, зобов'язана виключити розвідка, і які заходи своїх

військ вона зобов’язана забезпечити в інтересах виконання

бойового завдання

Усвідомлює відомості про противника:

- визначає ступень викриття угруповання противника;

- уточнює завдання розвідки;

- намічає райони (напрямки) зосередження зусиль розвідки.

Усвідомлює розпорядження з розвідки:

- які завдання розвідки вирішуються старшим .начальником в інтересах частини (з’єднання): - які завдання повинна вирішити частина (з’єднання) в інтересах старшого начальника; - як організувати взаємодію; - як доповідати результати розвідки: - терміни виконання завдань та інші питання.

Оцінює місцевість:

- дані, які недостають про характер, інженерне

обладнання, наявність МВЗ та їх вплив на бойове

застосування сил і засобів розвідки та частини

(з’єднання) у цілому

- дані, які недостатні про положення,

укомплектованість, боєздатність;

- реальні можливості щодо виконання завдань.

Оцінює стан сил і засобів розвідки:

- які завдання потрібно вирішувати спільно:

- які дані про противника можливо отримати від СУСІДІВ:

та про що їх повідомити:

- як їхні бойові дії можуть впливати на характер дій

противника.

Оцінює сусідів:

Оцінює час:

-час на організацію розвідки у цілому і конкретно

по кожному завданню

Завдання розвідки залежать від послідовності

дій своїх військ, та від кількості об’єктів

противника.

далі - визначає завдання розвідки:

І II

Оцінити

можливий склад

угруповання

противника в смузі

дій

Визначити необхідний

обсяг даних про

противника і

місцевість, які

забезпечать успіх

бою згідно вимог

III

Порівняти

необхідний обсяг

даних з

тим, що мається

на даний час

IV

Визначити

обсяг

інформації, що

невистачає, і яку

необхідно здобути (завдання розвідки)

V

Порівняти

завдання з

можливістю сил і

засобів розвідки

та при весті їх у

відповідність

що

зробити?

що невистачає?

що маємо?

що необхідно

знати?

що є перед нами?

Рис. 20 Методика визначення завдань розвідки

збільшити

кількість сил і

засобів розвідки,

та час на

розвідку

зменшити

завдання та

ступінь викриття

об’єктів

Об’єкти можна поділити на 2 групи:

в інтересах

вогневого ураження: пункти

управління, система ВТЗ і

РЕЗ з деталізацією: батр,

ПУ. Це об’єкти

малорозмірні, точечні,

рухомі. Потребують

визначення точних

координати

в інтересах

прийняття рішення: танкові

підрозділи, другі ешелони,

резерви

Це об’єкти площадні,

комплексні. Потребують

визначення наявності,

належності

місцезнаходження, складу,

характеру дій. Точні

координати не потрібні

Рис. 19 Методика усвідомлення вихідних

даних

Рис. 21 Завдання розвідки у бою Завдання розвідки

Завдання розвідки

Виключити раптовість вогню, удару і маневру з боку

противника. Встановити і постійно знати склад,

положення, стан і, особливо - можливий замисел дій

протистоящого угруповання противника.

Забезпечити порушення системи управління

військами і зброєю противника. Встановити наявність,

місцезнаходження і порядок функціонування об’єктів

системи управління СВ, ВПС, ППО, ВМС, розвідки, РЕБ і

ВТЗ.

Забезпечити вогонь наших військ, тобто ефективне

вогневе ураження противника.

Встановити координати об’єктів і постійно стежити за

важливимі об’єктами до їх знищення.

Забезпечити удар військ по вразливому (слабкому)

місцю противника. Виявити точний нарис переднього

краю, бойовий порядок, опорні пункти, систему вогню і

загороджень, сильні та слабкі місця.

Забезпечити маневр військ. Здобути дані про

місцевість, її інженерне обладнання, а також

проходимість місцевості і можливості подолання водних

перешкод

Суть бою складають вогонь, удар і маневр військ двох сторон: противника і наших військ, які твердо і

безперервно управляються

Розвідка повинна забезпечити перемогу в бою

2) . Організація і підтримання взаємодії сил і засобів розвідки

3) . Розробка заходів щодо забезпечення живучості сил і засобів розвідки

4) . Підготовка розвідорганів, їх забезпечення і розгортання, управління ними при веденні розвідки

5) . Участь у розробці заходів вогневого ураження противника, РЕБ, маскування, протидії його розвідці

6) . Допомога штабам і підрозділам в організації і веденні розвідки

7) . Допит полонених, опитування місцевих жителів, вивчення документів противника

8) . Інформаційна робота

1.) Планування розвідки

На начальника розвідки покладаються завдання:

На робочій карті начальника розвідки як правило відображається:

А. Противник:

бойовий склад, належність,

можливий характер дій і

найважливіші об’єкти

противника, райони особливої

уваги

Б. Свої війська:

передній край, бойова задача,

розмежувальні лінії, райони

зосередження основних зусиль,

рубежі вводу в бій (контратаки)

другого ешелону, пункти управління

В. Розвідка:

положення сил і засобів розвідки і порядок їх дій, основні і

запасні позиції, час розгортання, напрямок і порядок

переміщення, райони, масштаб, вид і час повітряного

фотографування, райони встановлення датчиків РСА,

рубежі досяжності засобів розвідки, положення резерву

розвідки і порядок

його переміщення

Доповідь начальника розвідки на рекогносцировці

Можливі райони висадки повітряних десантів.

Положення проти вника, найбільш імовірні напрямки І рубежі розгортання для його наступу. Можливий напрямок головного удару (ділянка

прориву) та угруповання dсил і засобів противника, яке очікується на ньому.

Угруповання сил та ймовірні рубежі (напрямки) вводу в бій його резервів (других ешелонів).

Рис. 22 Роль начальника розвідки при організації і ведені розвідки в обороні

Рис. 23 Основні заходи з розвідки при переході частини (з’єднання) до оборони

В умовах безпосереднього зіткнення з противником:

1) . Розвідка ведеться тими силами і засобами, які були вислані (розгорнуті) для забезпечення попередніх бойових дій.

2) . Організується система спостереження.

3) . Діючим розвідорганам уточнюються задачі і напрямки (райони) розвідки.

4) . Висипаються додаткові розвідоргани, або перенацілюються ті, які діють у цьому районі.

При переході до оборони зі зміною військ:

1) . Начальник розвідки приймає розвідувальні дані від старого начальника розвідки,

2) . Діючі розвідоргани залишають позиції після розгортання нових розвідорганів

3) . У випадку переходу противника до наступу під час зміни розвідоргани ведуть розвідку спільно

4) . Розвідоргани, які діють у тилу противника, а також датчики РСА, як правило, передаються

частині, яка змінює

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником:

1) . Перед смугою забезпечення (передовою позицією) встановлюються датчики РСА, висипаються РЗ (РД, БРД).

2) . В межах смуги забезпечення виставляються СП, встановлюються датчики РСА.

На тимчасових позиціях розгортаються частина сил і засобів артилерійської, радіолокаційної,

інженерної, РХБ розвідки.

Схема спостереження розробляється на

великомасштабній карті (1:25 000, 1:10 000), або на планшеті з

твердого матеріалу, який має координатну сітку та оцифровку

прямокутних координат.

На схему наносять: передній край, спостережні пости,

артилерійські спостережні пункти, пости радіолокаційної

розвідки наземних рухомих цілей, засоби розвідки вищого

штабу, лінії дротяного зв'язку, поля невидимості, всі визначені

цілі противника.

Схема спостереження є звітним документом. Вона

пред’являється за вимогами старших начальників,

застосовується для інформування про противника командирів

підлеглих, взаємодіючих підрозділів та сусідів.

Рис. 24 Схема спостереження

Рис. 25 Ведення розвідки під час наступу

Етапи наступу

1. Подолання смуги

забезпечення

2. Проведення

вогневої п-ки

РД (РЗ) швидко висуваються вперед, встановлюють позиції військ прикриття і,не затримуючись перед

виявленими осередками опору, виходять до переднього краю основного району оборони, де

приступають до його розвідки

Вся система спостереження і розвідоргани ведуть дорозвідку виявлених і викривають нові об’єкти, в

першу чергу - на ділянці прориву

РД просуваються в бойових порядках і ведуть розвідку противника. При виявленні проміжків РД

виходять вперед на вказані напрямки, як правило з проривом опорних пунктів рот, а іноді і районів

оборони батальйонів 1-го ешелону.

РЗ починають розвідку як правило після оволодіння наступаючими військами передовим районом

оборони дивізії противника.

На флангах і в проміжках організується спостереження з вертольотів, додатково висипаються РД.

Від підрозділів, діючих на відкритому фланзі, висипаються БРД

3. Прорив оборони

противника

4. Відбиття

,контратаки

РД (РЗ) проникають на фланги і в тил контратакуючого противника і ведуть його розвідку

На напрямок введення в бій висипаються додаткові РГ, РД. На рубежі вводу розгортаються підрозділи

артилерійської розвідки, організується спостереження з вертольотів. Другий ешелон висилає РД на

маршрути висування, які проникають в глибину розташування противника і ведуть розвідку в інтересах

його вогневого ураження і розгрому.

5. Введення в бій

другого

ешелону

Дії сил і засобів розвідки

1. ВСТУП

Нічні дії військ завжди розглядалися як продовження бою. Історія війн і воєнного мистецтва підтверджує слова М.В. Фрунзе о том, що "операції вночі завжди рахувались важливим моментом в загальному ході бойових дій; при нових завоюваннях техніки роль нічних дій повинна зрости ще більше..."

Особливого розвитку ведення бойових дій вночі отримало в роки Великої Вітчизняної війни. Якщо на початку війни вночі вирішувалися тільки часткові завдання, то з оснащенням військ новою бойовою технікою і озброєнням питома вага нічних боїв і бойовищ зросла.

Вдало вирішували завдання вночі танкові і механізовані з’єднання. Так, в Запорізькій операції в жовтні 1943 року 23-й танковий корпус, розпочавши атаку о 22.00, до світанку прорвав сильно укріплену оборону противника на глибину 15 км, досягнувши середнього темпу наступу 2,5 км/год.

Локальні війни і збройні конфлікти другої половини XX і початку XXI століття (війна в Кореї, арабо-ізраїльська війна 1973 року, конфлікт на Фолклендських островах, бойові дії в районі Перської затоки і в Югославії) в свою чергу підтверджують те, що нічні бойові дії є не окремими епізодами, а становляться постійним явищем у війні.

Досвід війн свідчить, що вночі підвищується вірогідність досягнення раптовості, а спеціально підготовлені підрозділи здатні ефективно виконувати бойові завдання з меншими втратами, ніж у звичайних умовах.

В сучасних умовах, у зв’язку з широким оснащенням військ новітніми засобами ведення збройної боротьби, підвищилась рішучість бою, він почав нести космічно-повітряно-наземний характер. Виключно важливе значення отримав фактор часу, який вимагає безперервного ведення бою вдень і вночі.

Тому в арміях всіх без винятку держав бойовим діям вночі приділяється велика увага. Продовжується їх посилене оснащення приладами нічного бачення, які діють за різними принципами і забезпечують виконання різноманітних бойових завдань, Програмами бойової підготовки відводиться для відпрацювання питань підготовки і ведення бою вночі не менше однієї третини навчального часу.

Сучасні положення воєнного мистецтва, зокрема тактики, і мистецтва постійного покращення підготовки військ до ведення бойових дій вночі, умілого та ушивного виконання бойових завдань під час переходу до наступу.

В даному навчальному посібнику розглядаються питання організації і ведення бойових дій бригадою вночі.

2. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НАСТУПУ ВНОЧІ

2.1. Вплив нічних умов (умов обмеженої видимості) на ведення наступу

Під нічним часом розуміється проміжок часу від заходу сонця ввечері до його сходу зранку. На різних оперативно-стратегічних напрямках він може бути різним. Так, на Західному оперативно-стратегічному напрямку цей проміжок складає; влітку т- 6-7 годин, восени і взимку — 13-16 годин, весною - 9-11 годин. Протягом ночі природна освітленість місцевості залежно від фаз місяця і метеоумов може складати 0,0005-0,2 люкса. Такий рівень освітлення різко скорочує можливість органів зору людини:

- дальність бачення людини зменшується в 10-100 разів; - в 10-30 разів погіршується відчуття кольору; - майже в мільйон разів зростає відчутність до світлових перешкод. Ніч може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на ведення

бою. Позитивним є, в першу чергу, те, що вночі забезпечується можливість

ведення раптових і прихованих дії за рахунок кращого ніж вдень маскування від візуального спостереження противника.

Так, наприклад, великого успіху в результаті раптового нічного удару досягли об’єднання 2-го Українського фронту під Будапештом на початку січня 1945 року. З’єднання 7-ї гвардійської армії блискавично прорвали оборону противника на річці Грон і протягом двох діб просунулись в Ії глибину більш ніж на 50 км.

В першу Чеченську кампанію бойовики незаконно створених збройний формувань (НЗФ) замінували і підготували до зруйнування 60-тонний міст через р. Сунжа у районі Петропавловська. Цей міст мав велике значення для подальших дій Кізлярського угрупування військ. У випадку його зруйнування просування частин і підрозділів могло бути затримано на довгий час.

Генерал-лейтенант Л.Я. Рохлін поставив завдання по захопленню мосту 68 орб 20 мед. Федеральні війська до цього часу практично не вели активних нічних дій. Командир батальйону вміло скористувався заспокоєністю бойовиків. В ніч з 20 на 21 грудня 1995 року розвідувальний батальйон рішучими та стрімкими діями оволодів мостом, пунктом управління вибухом і тим самим створив необхідні умови для подальших дій всього угрупування.

При організації і веденні розвідки вночі складаються сприятливі умови для виявлення об’єктів противника на більших, ніж вдень відстанях. Краща контрастність звуків дозволяє на більшій відстані встановити характер діяльності, а в деяких випадках - склад і наявність військ противника.

Наприклад, при веденні бойових дій в Чеченській республіці бойовики НЕФ вночі неодноразово робили спроби атакувати позиції Федеральних військ та обстрілювали райони розташування частин з артилерії та стрілецької зброї. Так, 16 грудня 1996 року бойовиками була вчинена спроба атакувати з району Бамут підрозділи 76 пдд. Однак розвідкою було своєчасно викрито висування танків та артилерії для заняття вогневих позицій, що дозволило нанести випереджувальний удар та зірвати атаку.

Вночі збільшуються можливості проникнення розвідувальних органів в тил противника для здійснення нальотів і засідок, проведення рейдових і диверсійно- розвідувальних дій.

Але ведення бою вночі носить і низьку негативних моментів. Різке зменшення бачення (на 80-90%) знижує точність орієнтування на місцевості і в

обстановці, можливості з ведення візуальної розвідки цілей (об’єктів), ускладнює корегування вогню артилерії із закритих вогневих позицій і засобів, які виділяються для стрільби прямою наводкою. Щ фактори обумовлюють зниження результатів вогневого ураження противника, збільшують обсяг вогневих завдань і, відповідно, потребу в артилерійських засобах і боєприпасах.

В нічних умовах можливе ефективне застосування лише високоточних боєприпасів, які мають радіолокаційні і інфрачервоні головки самонаведення.

Знижується ефективність застосування авіації внаслідок зменшення можливостей літаків і вертольотів з виявлення і ураження цілей і об’єктів. Тому для ведення бойових дій вночі виділяється обмежений льотний ресурс армійської, авіації. Він використовується для вирішення найбільш важливих завдань на напрямку головного удару, коли авіацію неможливо замінити іншими засобами ураження.

При відбитті ударів повітряного противника не можливе застосування ПЗРК, С- 10, ракетного каналу “Тунгуски”, що зменшує можливості підрозділів ППО.

Приблизно на 25% скорочується дальність ефективного вогню вночі із Стрілецької зброї і танків, та в 1,5 рази зростає витрата боєприпасів

В нічних умовах підвищується сонливість і втомленість особового складу: йому навіть із використанням спеціальних приладів важко спостерігати за противником і орієнтуватись в темноті. В значній мірі ускладнюється водіння бойових машин, швидкості руху вночі, як правило, на 20-30 % менше, ніж вдень.

Особливий психічний стан веде до невірної оцінки подій, які відбуваються, перебільшення окремих факторів, тобто до помилкових дій. Людина, яка не має достатнього досвіду ведення бою вночі, повсюди бачить небезпеку. Очі вночі дуже чутливі до блискавок, прожекторів, спалахів ракет. В наслідок їх дії може наступити явище тимчасової сліпоти, повна здатність людини бачити іноді відновлюється лише через годину. Тому не можна різко виходити з темряви на світло, дивитися на його яскраві джерела. Значно поліпшують бачення уникнення перед діями вночі попадання в очі прямих променів, носіння вдень захисних окулярів, вірне використання головного убору.

Вночі ускладнюється управління підрозділами, що зумовлено зміною стану іоносфери, яка здійснює великий вплив на розповсюдження радіохвиль діапазону 3-2ц МГц. Дальність зв’язку в УКХ- діапазоні скорочується на 20-25%.

Особливу увагу необхідно звернути на використання в сучасних умовах приладів нічного бачення (ПНБ), які забезпечують чітку видимість будь-якого незначного джерела світла. Вогник сірника або цигарки освітлює не тільки того, хто палить, але й ус% що знаходиться поблизу. Якщо в приміщенні горить свічка, гасова лампа та вікно зашторене або джерело світла знаходиться у наметі, то у ПНБ можливо роздивитись і людей навколо нього.

У ПНБ відмінно видимі засоби нічного бачення, в яких використовується інфрачервоне відсвічування, оптичні пріщіли до снайперських гвинтівок і гранатометів, оснащені для стрільби вночі відсвічуванням прицільної шкали, а також техніка, що має фари зі світломаскувальними пристроями.

В той же час при веденні спостереження через прилади типу 1ПН-34 (НСПУ), 1ПН-58 (НСПУМ), 1ПН-51 (нічий приціл гвинтівки “Гвинторіз”), 1ПН-33 (нічний бінокль БН-1), 1ПН-50 (нічний бінокль БН-2) стоїть відхилити голову від окуляра, як він одразу освітить спостерігача зеленуватим відблиском, непомітним простому оку, але добре видимим через ПНБ. Це, відповідно, перетворює спостерігача у відмінну мішень,

Приладам нічного бачення для роботи потрібен час на “прогрів”, але відблиск окуляри дають відразу після вмикання. Вимкнутий окуляр ПНБ продовжує світити ще деякий час. Лише бінокль БН-2 оснащений приладом, що гасить окуляр відразу після вимкнення. В комплекті прицілу НСІТУ є спеціальний пристрій

(“бойовий”), що автоматично зачиняє окуляр, коли стрілець вбирає від нього око. Інші ПНБ подібних пристроїв не мають, тому їх окуляри необхідно прикривати рукою або змайструвати для цього спеціальний пристрій.

Про те, наскільки демаскують позиції вночі відблиски ПНБ, свідчить випадок, що стався в ході контртерориетичної операції в Чечні. Розвідувальна група Федеральних військ, яка діяла в районі населеного пушту Толстой Юрт, викрила опорний пункт бойовиків, побачивши через нічні приціли близько десятка відблисків від ПНБ.

Для ведення вогню в нічних умовах із спеціального автомата “Вал” і снайперської гвинтівки “Гвинторіз”, які прийняти на озброєння Російської армії, розроблений комплекс “Кондит”. До його складу входять пасивні окуляри “Квакер” (1ПН-63) і лазерний ціяепокажчик (ЛЦП) 1ПН-73. “Кондит” дозволяє зменшити час прицілювання та збільшити точність влучення на відстані не менше 100 м. Він мол# щшриетадуватиея і з іншими видами зброї, що мають кріплення для оптичний прицілів. Достатньо навести поглядом (через окуляри) світлову пляму від ЛЦП на ціль та натиснути на спусковий гачок. Але слід враховувати, що промінь від ЛЦП добре видимий через ПНБ, а якщо у повітрі мається пилюка або туман, і неозброєним оком. ..

В другу Чеченську кампанію був випадок, коли розвідувальна група вночі натрапила на чеченського снайпера. Три розвідника з “Гвинторізами” відкрили и@ ньому вогонь. Але, завдяки тому, що промені від ЛЦП були добре помітні, снайпер вчасно змінив позицію. І лише командир групи “зняв” снайпера із звичайного АК з нічним прицілом.

При використанні противником ПНБ краще діяти у темні безмісячні і беззоряні течі, коли природне освітлення місцевості мінімальне. При веденні розвідки необхідно здійснювати пересування по закритій місцевості, використовувати схови і тіні від предметів, будівель, уникати висотних ділянок. Відкриті ділянки місцевості Треба долати переповзанням. Для утруднення розпізнавання фігури людини через ПНБ можливо змінити її обрис за допомогою клаптів маскувальних сіток, гілок дерев та кущів.

Слід враховувати, що сучасні ПНБ легко засвітлюютьея яскравими джерелами світла. Так, при виконанні завдання в районі чеченського населеного пункту Комсомольське розвідгрупа Федеральних військ Росії вела спостереження за багаттям, навколо якого сиділи бойовики. Незважаючи на тривале спостереження розвідники так і не змогли побачити у нічні приціли те, що по другий бік вогнища знаходиться опорний пункт бойовиків із значною кількістю укриттів, вогневих засобів та особового складу. Знищивши бойовиків у вогнища, розвідники потрапили під вогонь переважаючих сил противника. Таким чином, демаскуючий елемент - багаття - став відмінним засобом маскування.

Для засвічування ПНБ противника можливо використовувати наявні на бронетехніці прожектори “Луна” або світлозвукові гранати типу “Зоря-1” та “Зоря-27. Але ці гранати діють на близьких (до 100 м.) відстанях. Добре засвічують ПНБреактивні -освзшшшльні- боєприпаси при їх • ааяусжу не вертикально вгору, а по настільній траєкторії ж бік противника, Однак їх пуск добре помітний, і противник^ щоб ПНБ не був засвічений, достатньо прикрити його об’єктив долонею до закінчення горіння ракети. Спалює ПНБ (як і сітчатку чоловічого ока) промінь ЛЦП, якій влучно наведений і потрапив у об’єктив.

Нажаль, Збройні Сили України не мають штатних засобів боротьби з ПНБ, якщо не враховувати засоби для створення димових завіс, котрі, як і звичайний тумаїІ для ПНБ непроникні. Спецпідрозділи США та ФРН мають засоби для осліплення Приладів спостереження і снайперів противника. Це спеціальні лампи з високою яскравістю освітлення, які діють подібно фотоспалаху.

2.2. Погляди командування армій провідних країн світу на ведення бойових дій вночі

Командування армій різних держав приділяють велике значення веденню бойових дій вночі. Так, починаючи з 1961 року на всіх навчаннях сухопутних військ відпрацьовуються питання організації та ведення бою в нічних умовах.

Генерал армії США Уіллард Летем пище, що ‘‘...ніч не повинна заважати бойовим діям, а той, хто по старинці вважає, що ніч призначена для відпочинку, може зустріти світанок з піднятими руками і розраховувати лише на милість переможця”.

Бойові дії в Перській затоці та Югославії продемонстрували, що основний засобом ураження в нічному бою в арміях провідних країн світу є високоточна зброя (ВТЗ).

Так для боротьби з танками противника із складу південного угруповання Іракських військ військово-повітряні сили коаліції використали нову тактику нанесення повітряних нічних ударів з застосуванням бортових вдосконалених телевізійних систем і касетних авіаційних бомб з лазерним наведенням. Це дозволило пілотам із складу ударних літакових груп знищити на першому етапі операції 70-80 % призначених цілей або приблизно 1400 із 4200 іракських танків.

На сучасному етапі вночі застосовуються всепогодні літаки тактичної авіації Р- 15Е, Р-111, Р-117А. Досвід бойових дій в локальних конфліктах та навчань показує, що вночі використовується до 20-25% льотного ресурсу, який виділяється на добу бок| Виходячи з цього в смузі наступу бригади за ніч можна очікувати 8-12 літако-вильотів тактичної авіації противника. Протитанкові вертольоти типу “Апач” та розвідувальні типу “ОН-5В” є всепогодними, тому масштаб їх застосування може бути таким, як і вдень, але вночі дальність прицільного пуску ПТРК “Хелфайр” зменшується з 6 до 3 км.

Механізована (бронетанкова) дивізія армій провідних країн світу нараховує приблизно 4000 різних приладів розвідки, які застосовуються в нічному бою: оптико- електронні прилади системи “Рембас”, РЛС, літальні апарати. Можливості цих сил і засобів розвідки по глибині в нічних умовах дозволяють викрити практично весь бойовий порядок бригади при її переході в наступ.

Для ведення оборони вночі противник зазвичай застосовує два її види: позиційну (оборона району) та мобільну.

При позиційній обороні (обороні району) будується ряд міцних лінійних оборонних позицій. Мета такої оборони заключається в збереженні цілісності смуги оборони шляхом знищення противника на передньому краї або поблизу його без залишення займаних позицій.

Мобільна оборона спирається на наявність великих резервів, допускає вклинення, створення “вогневих мішків” і передбачає розгром противника потужною контратакою (силою бригади і більше) в поєднанні з вогнем та маневром.

Необхідно відмітити, що з метою запобігання різним несподіванкам і Протидії розвідці противника, військові фахівці провідних країн світу пропонують в кожному батальйоні мати так звану “постійно діючу групу” в складі міннолінійного взводу (або декілька ПТРК), відділення ЗРК, відділення військової радіолокаційної аб| тепловізійної станції спостереження і, якщо можливо, танкового взводу.. Завданням цієї групи є ведення безперервного спостереження за противником, знищення з близьких дистанцій його підрозділів, які вклинилися та прорвалися, а також нейтралізація дій ного розвідки. <;

Вночі на танконебезпечних напрямках плануються вогонь артилерії і удари бойових вертольотів, застосування протитанкових резервів та рухомих загоні із

загороджень. Як на лінії бойового зіткнення, так і в тилу військ, що наступають, будуть активно діяти диверсійно-розвідувальні групи, тактичні повітряні десанти, загони, які просочуються.

При веденні оборони вночі другі ешелони і резерви наближаються до переднього краю і розмішуються на найбільш загрозливих напрямках. В смузі забезпечення і в проміжках між опорними смугами створюються засідки. Організується патрулювання, встановлюються розвідувально-сигнальні прилади.

Контратаки незначними силами можуть проводитись в різний час ночі. Але статути рекомендують, щоб до ранку вони закінчувалися, а війська, що обороняються, закріпились на захопленому рубежі та підготувалися до відбиття повторних атак зі світанку. При вклиненні в оборону значного угрупування противника контратака проводиться з рішучою метою на світанку із застосуванням перших, других ешелонів та резервів. При цьому підготовка контратаки (контрудару), розгортання військ | артилерії на підготовлених рубежах і позиціях проводиться в темну пору доби.

У світловому забезпеченні бою одна із головних ролей відводиться прожекторним установкам. Так, за досвідом навчань, дивізія армії США може отримати до і прожекторних установок на автомобілях, які розміщуються на передньому краї або в найближчій (до 3 км) глибині. Танкові прожектори планується вмикати звичайно на відстані 1500-1800 м. від наступаючих військ. При проведенні контратаки на значній від противника відстані (до 1500 м.) можуть одночасно вмикатися усі танкові прожектори.

Як вважають американські воєнні спеціалісти, найбільш ефективним шляхом підвищення боєздатності військ є впровадження і комплексне застосування технічних засобів, вихід на технотронний рівень ведення бою, що дозволить більш ніж на 50% збільшити можливості засобів ураження.

3. РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСТУПУ БРИГАДИ ВНОЧІ.

Наступ бригади в залежності від обстановки може починатися в різний час: ввечері, на початку, в середні ночі або незадовго до світанку. Це виключає шаблон і сприяє досягненню раптовості, Тад, шаблонні дії з’єднань, частин і підрозділів Об’єднаного угруповання Федеральних військ Росії в першу Чеченську кампанію (2-3 години активних дій днем і тільки при підтримці авіації та повна пасивність у решту часу доби, у тому числі ніччю) дозволило бойовикам пристосуватися до них, підтягувати посилення до опорних пунктів, перед якими зупинялися війська, ‘І постійно тримати у напрузі підрозділи, що займали тимчасові райони розташування.

Наступ може починатися з прориву оборони противника або бути продовженням денних дій.

3.1. Прийняття рішення на наступ

Порядок прийняття рішення на наступ вночі такий же, як і в день, але має ряд суттєвих особливостей.

Під час усвідомлення отриманого завдання командир бригади пбвиней зрозуміти задум старшого начальника на нічний бій і з’ясувати: порядок використання нічних умов дам розгрому противника, переходу від денних до нічних дій і навпаки; вплив застосування старшим начальником засобів світлового забезпечення на дії бригади; завдання, яке бригада повинна виконати протягом темного часу й із світанку; завдання, які виконують сусіди протягом темного часу,

особливості взаємодії з ними та зі з’єднаннями (частинами, підрозділами) інших родів військ і видів Збройних Сил.

Оцінюючи обстановку командир бригади наряду із звичайними питаннями повинен оцінити ряд специфічних положень.

При оцінці противника: - ступінь його підготовки до ведення оборони вночі; - заходи, які противник може провести для посилення оборони вночі; - можливості противника із застосування високоточної зброї і звичайний

засобів ураження, їх вплив на підрозділи бригади; - наявність, якість, розміщення і можливий порядок використання

противником засобів розвідки і світлового забезпечення; - найбільш слабкі й сильні з точки зору нічних дій ділянки оборони. Оцінюючи свої війська, командир бригади враховує: - рівень підготовки підрозділів до ведення бою вночі; - можливості різних вогневих засобів з ведення вогню в нічних умовах і

участі у світловому забезпеченні наступу бригади; - кількість і можливості розвідувальних засобів та приладів нічного

бачення; - порівняти можливості ведення вогню за дальністю із стрілецької зброї,

ПТРК, танків і БМП своїх і противника. Під час оцінки місцевості, крім звичайних питань, слід визначити: - вплив темноти на орієнтування частин та підрозділів; # - ділянки місцевості, що забезпечують просування різних видів бойової

техніки і їх захист від радіолокаційної розвідки противника. Оцінюючи радіаційну, хімічну і бактеріологічну обстановку командир бригади

визначає: - додаткові заходи РХБ розвідці, порядок позначення заражених ділянок,

особливості іх подолання та обходу підрозділами бригади; - заходи РХБ захисту у випадку руйнування підприємств ядерної й хімічної

промисловості та ліквідації його наслідків. При оцінці стану погоди, пори року командир бригади особливу увагу

звертає на тривалість темного часу, а також на можливий вплив погодних умов на ступінь природної освітленості місцевості та час обмеженої видимості.

Висновки, що робить командир бригади під час усвідомлення завдання та оцінки обстановки лягають і осшяу його рішення на наступ вночі.

При виборі напрямку головного удару необхідно виходити з того, що його найбільш доцільно наносити на відкритій місцевості з найменшою кількістю природних перешкод, зручної для використання всіх родів військ і особливо танків, які краще, ніж інші засоби, оснащені приладами нічного бачення.

При визначенні порядку розгрому противника (в тому числі повітряного) враховується яке його угрупування необхідно розгромити вночі та на світанку.

У вогневому ураженні противника слід враховувати зміну дольової участі в ньому засобів ураження, а також важливість і послідовність ураження різних цілей. Слід передбачити переніс зусиль боротьби з живою силою противника у взводних опорних пунктах з вогневої підготовки атаки на її вогневу підтримку, а знищення броньованих протитанкових засобів та танків на першій позиції - на вогневу підготовку атаки.

Це обумовлюється тим, що дальність виявлення цілей приладами нічного бачення ПТРК противника може бути на 1700-2200 м. більше ніж у танків і БМП, які є на озброєнні бригади.

Введення противника в оману здійснюється за допомогою засобів світлового забезпечення. Ними позначаються хибні райони зосередження та елементи бойового порядку бригади, інші об’єкти. При цьому на хибних об’єктах

розміщуються різні засоби, які забезпечують відповідний вплив на екрани РЛС, теплопеленгаторів а приладів нічного бачення.

З метою створення у противника хибного уявлення відносно напрямку головного удару атака і розвиток наступу можуть здійснюватися з застосуванням освітлювальних засобів на декількох напрямках, у тому числі і на другорядному, а на напрямку головного удару підрозділи можуть атакувати без застосування освітлювальних засобів.

Бойовий порядок бригади при прориві оборони противника вночі звичайної будується в два ешелони. При цьому до першого ешелону через ускладнення вводу вночі в бій підрозділів другого ешелону (загальновійськового резерву) виділяється така кількість сил і засобів, яка повинна забезпечити виконання бойового завдання, без вводу в бій другого ешелону (загальновійськового резерву). З цією метою батальйонам першого ешелону доцільно придавати більш, ніж вдень артилерії та інших засобів посилення. В склад першого ешелону механізованої бригади частіше включають механізовані батальйони. В танковій бригаді в першому ешелоні звичайно наступають механізований та один-два танкові батальйони.

Другий ешелон (загальновійськовий резерв) використовується для нарощування зусиль та темпу наступу на світанку. До його складу призначаються один-два батальйони, яким завчасно додається частина засобів посилення, через складність їх перепідпорядкування в темний час. Танковий батальйон механізованої бригади діє частіше в другому ешелоні в готовності до розвитку успіху на світанку.

Склад тактичного повітряного десанту, рейдових загонів і загонів, що обходять може бути меншими в порівнянні з денними умовами, але кількість цих елементів бойового порядку може бути збільшена.

По іншому визначається бойовий порядок, коли наступ вночі є продовженням та розвитком денного. В таких умовах до складу першого ешелону може бути призначена менша частина сил та засобів бригади. Це залежить від глибини бойового завдання, сили опору противника, стану своїх підрозділів.

В бойових завданнях командир бригади додатково визначає: - батальйонам першого ешелону - рубежі, якими необхідно оволодіти до

світанку; - бригадній артилерійській групі - завдання по знищенню, придушенню

засобів освітлення та осліпленню приладів нічного бачення противника, освітленню його об’єктів та місцевості, постановці світових орієнтирів (створів), позначенні напрямків та створеню пожеж в розташуванні противника;

- підрозділу протиповітряної оборони - завдання по боротьбі із засобами світлового забезпечення противника та переходу від нічних дій до денних.

При використанні льотного ресурсу підрозділу бойових вертольотів, що підтримує, слід враховувати можливість його застосовування тільки для ударів по об’єктам противника, які освітлюються. Для цього використовуються, перш за все, засоби військ, що наступають, а також некеровані освітлювальні ракети, які запускаються з вертольотів.

В основних питаннях взаємодії командир бригади додатково визначає: - порядок світлового забезпечення за завданнями, рубежами та часом; - порядок відбиття можливих контратак противника вночі та на світанку; - заходи із закріплення захоплених рубежів та забезпечення безупинного

переходу від нічних дій до денних; - сигнали для позначення свого місцезнаходження та взаємного

розпізнавання. Я Особливості організації управління обумовлені різким обмеженням

можливості спостереження, зниженням ефективності роботи радіостанцій КХ-

діапазону і рухомих засобів зв’язку, складностями орієнтування та більшій, ніж вдень, вірогідністю нападу на пункти управління диверсійно-розвідувальних груп противника.

Місця розгортання командно-спостережних пунктів батальйонів визначаються ближче до лінії зіткнення військ. Це дозволяє краще орієнтуватися в обстановці на полі бою, ефективніше використовувати усі технічні засоби управління та організовувати їх охорону і оборону.

Крім того, для посилення спостереження за полем бою, доцільно передбачити створення додаткових спостережних пунктів і спеціальних сигнальних спостережних постів на КП, ЗКП, ТНУ, ППУ бригади і КСП батальйонів. Вони призначаються для спостереження за світловими сигналами та доповіді про них на відповідний командний (командно-спостережний) пункт, а також для подачі світлових сигналів підлеглим |і взаємодіючим підрозділам. Відстань сигнально-спостережного посту від КСП батальйону може складати 0,8-1 км.

Для організації управління використовуються радіостанцій УКХ-діапазону, а станції КХ-діапазону утримуються як резервні, дублюючі. Радіостанції батальйонів, які призначені для дій в передових (рейдових) загонах, доцільно включити в мережу управління командувача корпусу, а зв’язок між командними пунктами бригади ц армійського корпусу в основному здійснювати по радіорелейним станціям.

Посилення охорони командних пунктів під час нічних дій забезпечується виставленням додаткових патрулів (постів), які мають прилади нічного бачення. Відстань між сусідніми постами не повинна перебільшувати 300-400 м. При цьому для охорони ППУ буде потрібно 4-5 чоловік, КП (ЗКП) бригади - 16-18 чоловік, ТПУ - 4-6 чоловік.

Для покращення орієнтування та управління підрозділами планується вогоні^ артилерії освітлювальними снарядами (мінами), які освітлюють місцевість в радіусі 200-400 м на протязі 38-55 секунд. Факел одного освітлювального снаряду, який горить на висоті 1000-1800 м на відстані від цілей в глибину 3-3,5 км, збільшує на фронті до 5 км можливості приладів нічного бачення безпідсвічувального типу за дальністю спостереження у 1,5-2 рази.

3.2. Проведення рекогносцировки

Рішення, яке прийняте, уточнюється при проведенні рекогносцировки. Її перед наступом вночі необхідно провести у світлий час і при можливості повторити і темний час доби. В деяких випадках рекогносцировка може проводитись тільки в темний час з використанням засобів освітлювання та приладів нічного бачення. Під час рекогносцировки зазвичай вирішуються такі ж питання, що і - перед наступом вдень. Крім того, уточнюються:

- орієнтири, які видимі вночі; - місця постановки світлових орієнтирів та створів; - цілі (об’єкти) противника і засоби для їх освітлення і придушення або

осліплення та порядок здійснення ; - вогневі позиції артилерійських (мінометних) взводів (батарей), які

призначаються для виконання завдань світлового забезпечення і місця інших засобів освітлення;

- порядок використання маскуючих властивостей місцевості; - -інші питання. На рекогносцировці, яка повторюється в темний час, в основному

визначається ступінь видимості орієнтирів (можливість орієнтування), уточнюється порядок виконання різних завдань за допомогою приладів нічного бачення, при

необхідності вносяться відповідні корективи до плану світлового забезпечення, а також може уточнюватися ряд інших положень.

3.3. Організація світлового забезпечення наступу бригади вночі.

Світлове забезпечення бойових дій - це комплекс заходів щодо організованого застосування приладів нічного бачення, світлосигнальних, освітлювальних, димових та технічних засобів з метою полегшення виконання бойових завдань вночі та в умовах обмеженої видимості своїм військам і в той же час ускладнення дії військ противника.

Вдале застосування цих засобів дозволяє створити для своїх військ сприятливі умови (військам противника - утруднення) для розвідки і ефективного вогневого ураження цілей (об’єктів), безперервного управління частинами та підрозділами, підтримання взаємодії між ними, а також для спостереження і орієнтування на місцевості, виконання інженерних та інших завдань при діях вночі і в умовах обмеженої видимості.

Основними завданнями світлового забезпечення є: 1. Освітлення місцевості та цілей (об’єктів) противника.2. Засліплення спостережних пунктів, вогневих засобів і боротьба із

засобами світлового забезпечення противника. І 3. Забезпечення орієнтування військ, взаємодії та управління.4. Забезпечення різного роду інженерних та інших робіт на полі бою.5. Введення в оману (дезінформація) противника.Ці завдання виконуються за допомогою приладів нічного бачення,

світлосигнальних і освітлювальних засобів. Крім них, можуть використовуватися запалювальні та димові авіаційні бомби, запалювальні баки, димові артилерійські снаряди (міни) та інші засоби, а також вогнища пожеж, що створюються артилерією, авіацією і підрозділами, які ведуть розвідку в розташуванні військ противника.

Для вирішення завдань освітлення цілей (об’єктів) противника, а також для орієнтування військ доцільно передбачати:

- в корпусі - 2-3 (при дія в горах - в середньому 3-4) артилерійські батареї (взводи);

- в бригаді — одну (при діях в горах - в середньому біля двох) артилерійські батареї (взводи);

- в батальйоні - мінометний взвод; - в роті 1 -2 освітлювальних поста (при діях в горах - по одному посту в

кожному взводі); Світлове забезпечення наступу бригади вночі організується на підставі

рішення на 6ій командира бригади, отриманого бойового завдання і вказівок командувача корпусу.

Як правило, при організації бою вночі командир бригади віддає вказівки зі світлового забезпечення, в яких він вказує:

- заходи світлового забезпечення, що виконуються в інтересах бригади старшим начальником;

- порядок використання приладів нічного бачення до початку і вході бою; - порядок освітлення цілей (об’єктів) противника в смузі наступу бригади

по завданням, рубежам і часу, які сили та засоби притягуються для цього, місця їх розгортання та порядок переміщення в ході бою;

- завдання з осліплення противника та боротьби з його приладами нічного бачення, радіоелектронними, телевізійними і освітлювальними засобами;

- порядок використання засобів світлового забезпечення для забезпечення управління та підтримки взаємодії між підрозділами!; світлові сигнали взаємодії; оповіщення і цілепоказання, заходи щодо введення противника в оману;

- резерв освітлювальних і світлосигнальних засобів і порядок їх витрати; заходи з маскування від радіоелектронних, тепловізійних засобів та приладів нічного бачення;

- час подання на затвердження плану світлового забезпечення. Планування світлового забезпечення наступу бригади здійснюється на

підставі рішення командира бригади та витягу з плану світлового забезпечення корпусу, Ь якому визначаються завдання світлового забезпечення, порядок його здійснення та засоби, що ійділяються бригаді.

Отримавши необхідні дані штаб бригади спільно із заступниками командира з Озброєння, тилу, начальниками родів військ і служб розробляє на карті план світлового забезпечення (додаток 3). До нього додається пояснювальна записка. За браком часу, на організацію бою або в тому випадку, коли бойові дії вночі передбачається вести короткочасно, світлове забезпечення планується на робочій карті командира.

В плані світлового забезпечення , як правило відображаються: 1. Положення та імовірний характер дій противника, дані про свої війська та

елементи рішення командира, які необхідні для організації світлового забезпечення.

2. Завдання світлового забезпечення, які виконуються в інтересах бригадисилами і засобами старших начальників.

3. Порядок використання приладів нічного бачення.4. Райони вогневих позицій артилерійських та мінометних підрозділів, які

призначені для виконання завдань світлового забезпечення, а також місця інших освітлювальних засобів.

5. Які цілі (об’єкти) противника на протязі якого часу ким і колиосвітлюються та осліплюються, витрати освітлювальних, димових і запалювальних боєприпасів.

6. Місця та час створення вогнищ пожеж, сили і засоби, які виділені дляцього.

7. Порядок позначення смуги прольоту своєї авіації (хто, коли, якимисилами і засобами здійснює).

8. Завдання з боротьби із засобами світлового забезпечення противника,сили та засоби які виділені для цього.

9. Заходи із забезпечення орієнтування своїх військ, ким і в якійпослідовності вони здійснюються, які сили та засоби для цього виділяються.

10. Світлові сигнали управління, взаємного розпізнавання, оповіщення,цілепоказання та взаємодії.

11. Порядок управління підрозділами, що виділені для світловогозабезпечення.

12. Заходи щодо введення противника в оману.13. Резерв сил та засобів світлового забезпечення.Питання світлового забезпечення також відображаються в плановій таблиці

взаємодії та планах начальників родів військ, спеціальних військ і служб. В підрозділах питання світлового забезпечення, як правило, відображаються на робочій карті командира.

3.4. Організація взаємодії. Досягнення мети бою в сучасних умовах забезпечується узгодженням дій

підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з ударами ;і

вогнем засобів вогневого ураження за періодами, рубежами, часом і способами виконання поставлених завдань в інтересах найбільш повного використання бойових можливостей механізованих і танкових підрозділів.

При організації бою вночі виникає необхідність проведення ряду заходів із зменшення негативного впливу темного часу на досягнення узгоджених дій, поєднання вогню та маневру, а з іншого боку - врахування позитивних факторів, які створюють сприятливі умови для застосування сил і засобів вночі. Тому узгодження сумісних дії родів військ та спеціальних військ, застосування освітлювальних засобів, приладів нічного бачення, димів, запалювальних засобів та засобів світлової сигналізації в бою і підтримка безперервної взаємодії в нічних умовах набувають особливого значення.

Командир бригади організовує взаємодію між штатними та доданими підрозділами, залучаючи для цього своїх заступників, основних посадових осіб штабу, начальників родів військ і служб, командирів підрозділів, а також представників командування взаємодіючих підрозділів.

Організовуючи взаємодію командир бригади повинен: - узгодити зусилля в інтересах механізованих і танкових підрозділів, які

діють на напрямку головного удару; - добитися єдиного розуміння всіма командирами мети бою, бойових

завдань і способів їх виконання; - виходячи з характеру можливих дій противника, намітити та узгодити

варіанти дій підрозділів бригади і заходи щодо введення його в оману; - вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії, взаємного

розпізнавання і цілепоказання. Крім того командир бригади узгоджує: - порядок світлового забезпечення за завданнями, рубежами і часом; - порядок відбиття можливих контратак противника вночі та на світанку; - заходи із закріплення захоплених рубежів та забезпечення без

зупинного переходу від нічних дій до денних; об’єкти та цілі, які освітлюються авіацією або в її інтересах, порядок

постановки орієнтирів для неї, використання кольорових орієнтувально-сигнальних авіабомб (якщо вони виділяються).

Організація взаємодії може здійснюватися методом вказівок командира бригади або методом доповідей командирів штатних та доданих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх сил та засобів по завданням, часу і місцю і з розиграшем основних тактичних епізодів по можливим варіантам дій.

Взаємодія організовуються, як правило, в тій послідовності, яка характерна для виконання бойового завдання в наступальному бою.

Так, при наступі з висуванням із вихідного району командир бригади спочатку узгоджує питання висування до рубежу переходу в атаку та розгортання підрозділів в бойовий порядок для атаки з ходу. З’ясовується порядок позначення маршрутів висування і рубежів розгортання підрозділів бригади за допомогою табельних та виготовлених в підрозділах світлових покажчиків разом із звичайними, пофарбованими в білий колір; їх кількість та час постановки в залежності від характеру місцевості, умов видимості та орієнтування, а також можливостей противника щодо ведення розвідки за допомогою інфрачервоної, радіолокаційної та тепловізійної техніки.

Особлива увага приділяється узгодженню дій підрозділів першого ешелону та вогневих засобів, які залучаються для освітлення місцевості та вогневого ураження противника. Між підрозділами першого ешелону призначаються розмежувальні лінії по добре видимим вночі місцевим об’єктам.

Крім того, в період вогневої підготовки атаки необхідно передбачати виконання таких завдань, як ураження тепловізійних засобів, засобів освітлення та

приладів нічного бачення противника, осліплення його спостережних пунктів, вогневих засобів^

При відпрацюванні питань атаки головними силами бригади оборони противника детально узгоджується освітлення місцевості та цілей по часу, об’єктам, тривалості та інтенсивності. Встановлюються сигнали початку, переносу та припинення вогню, визначаються рівні освітлення для вогневих засобів, які виділяються для стрільби прямою наводкою.

Узгоджується перенос освітлення на наступний рубіж при підході наступаючих підрозділів до освітленої зони. В залежності від ступеня оснащеності противника приладами нічного бачення і засобами світлового забезпечення командир бригади визначає способи атаки переднього краю оборони противника — із застосуванням освітлювальних засобів або із використанням тільки приладів нічного бачення І незначним освітленням місцевості.

Атака із застосуванням тільки приладів нічного бачення дає можливість досягти раптовості переходу в наступ, але при цьому передбачається підтримання в постійній готовності освітлювальних засобів до застосування у випадку, якщо противник в ході бою застосує освітлювальні засоби і використання лише приладів нічного бачення стане неефективним.

Під час узгодження дій в ході розвитку наступу в глибині оборони противника механізовані танкові підрозділи, в основному, виконують бойові завдання із застосуванням приладів нічного бачення. Використання засобів освітлення передбачається тільки у випадку крайньої необхідності для освітлення вогневих засобів в опорних пунктах, де противник веде стійкий опір, з метою їх швидкого знищення (придушення) та позначення напрямку наступу і розмежувальних ліній між підрозділами бригади.

В інтересах підрозділів, які відбивають контратаки противника команди]? бригади передбачає безперервне освітлення бойових порядків противника, яке забезпечує ведення вогню із усіх видів зброї, нанесення ударів авіацією та бойовими вертольотами.

Узгоджуються питання світлового забезпечення, цілепоказання, взаємного розпізнавання з підрозділами, які діють попереду і на флангах у випадку вводу в бій другого ешелону бригади.

Найбільш ретельно узгоджуються питання світлового забезпечення дій тактичних повітряних десантів, забезпечення їх зустрічі з військами, які наступають з фронту, взаємного розпізнавання, цілепоказання, позначення положення, яке займається десантами та підтримання зв’язку.

На випадок відходу противника в ході бою із займаних позицій командир бригади при організації взаємодії основну увагу приділяє: освітленню противника н| шляхах відходу, оборонних рубежах та в районах скупчення; позначенню напрямків дій підрозділів бригади та маршрутів висування других ешелонів та резервів; орієнтуванню військ і світловій сигналізації для взаємного розпізнавання, оповіщення, забезпечення безперервного управління підрозділами; маскуванню своїх військ та боротьбі із засобами світлового забезпечення противника.

4. РОЗДІЛ 3. ВЕДЕННЯ НАСТУПУ ВНОЧІ

4.1. Вогневе ураження противника.

Досвід Великої Вітчизняної війни та локальних війн і збройних конфліктів свідчить, що ефективне вогневе ураження противника вночі, дозволяє відразу паралізувати його дії на вирішальних напрямках, захопити вогневу перевагу;

утруднити противнику маневр резервами, порушити управління, всебічні забезпечення і, тим самим, значно знизити стійкість його оборони.

В цілому, вночі вогневе ураження противника (як наземного, так і повітряного) буде здійснюватися так, як і вдень, але вимагати вирішення більш широкого кола завдань.

Одне із найважливіших - знищення протитанкових засобів і танків противника на першій позиції. Складність їх знищення вогнем прямою наводкою в тому, що можливості безпідсвічувальних нічних приладів танків і 100-мм гармат, які знаходяться на озброєнні механізованої (танкової) бригади в теперішній час дозволяють вести прицільний вогонь лише на відстані до 1 км (Додаток 1). Враховуючи віддалення танків і протитанкових засобів противника від свого переднього краю, ці цілі будуть уражатися тільки на глибину його взводних опорних пунктів.

В районах оборони батальйонних тактичних груп противник може маті 10-20 танків і 35-45 протитанкових засобів. Із них близько 1/3 (тобто 3-6 танків і 12-15 протитанкових засобів) може знаходитись у взводних опорних пунктах першої лінії та уражатися вогнем засобів, які виділяються для стрільби прямою наводкою. Якщо в першому ешелоні бригади будуть оборонятися одна-дві батальйонні тактичні групи, то у взводних опорних пунктах першої лінії можуть знаходитись 15-40 цілей (типу ПТКР, танк). Для щ ураження необхідно виділити до 30-60 засобів для стрільби прямою наводкою.

Для ураження основної частини броньованих протитанкових засобів і танків, які будуть знаходитися за межами взводних опорних пунктів першої лінії, доцільно застосовувати ПТКР, як наземного, так і повітряного базування. Але відсутність для них нічних прицілів (в перспективі пасивно-активний приціл «Тракт», який повинен забезпечити ведення вогню на дальностях до 1500 м) обмежує їх використання.

Досвід багатьох навчань свідчить про негативний вплив на точність стрільби, в умовах які розглядаються, пилу та диму від розривів своїх снарядів. Тому, для надійного ураження броньованих протитанкових засобів та танків противника на першій позиції засоби, які призначені для боротьби з ними, доцільно виводити на вогневі позиції і починати ураження цілей до початку вогневої підготовки атаки. При цьому на протязі всього цього періоду необхідно безперервно освітлювати ділянку прориву бригади і її фланги, але це небажане з точки зору досягнення раптовості.

Танки та гармати, які виділяються для стрільби прямою наводкою, висуваються на вогневі позиції та, використовуючи нічні приціли, а при необхідності і штучне освітлення місцевості (об’єктів), уражають танки і протитанкові засоби противника, його прожекторні установки (танки з прожекторами) і інші цілі на передньому краї. Ураження цілей за допомогою нічних прицілів звичайно здійснюється в періоди, коли артилерія переносить вогонь в глибину, або при незначних світлових завадах та пилу (диму) від розривів снарядів.

Більшість освітлювальних засобів (Дод. 5) не забезпечують максимальні ефективність ураження противника штатними вогневими засобами механізованих (танкових) батальйонів, тому з метою її підвищення і надання атакуючим батальйонам більшої самостійності доцільно додавати їм для виконання завдань світлового забезпечення ©дну артилерійську батарею.

З метою підвищення ефективності застосування своїх вогневих засобів встановлюються світлові сигнали цілепоказання та взаємного розпізнавання військ, позначення доступних рубежів (пунктів), проходів в загородженнях, переправ через річки.

При переміщенні артилерії; слід враховувати характер місцевості. Якщо місцевість відкрита, то мінометні батареї батальйонів і дивізіони бригадної артилерійської групи доцільно застосовувати на відстані до 2-3 км від бойової лінії атакуючих танків. Це полегшує взаємодію і управління вогнем. Крім того, досвід бойової підготовки підтверджує ефективність стрільби прямою і полупрямою наводкою при достатньому освітлені місцевості на відстані до 3 км.

В ході наступу бригади вночі авіація буде приймати участь у вогневому ураженні противника, здійснюючи авіаційну підготовку атаки, ії авіаційну підтримку та авіаційне супроводження наступу військ в глибині.

При цьому удари штурмової авіації по об’єктам неконтрастним в радіолокаційному відношенні, а армійської авіації - по всім об’єктам, будуть наноситися як правило в умовах освітлення їх за допомогою авіаційних бомб, що світяться (некерованих освітлювальних реактивних снарядів), а при необхідності і з позначенням цілей за допомогою нічних орієнтирно-сигнальних авіаційних бомб. З прийняттям на озброєння прицілів нічного бачення вертольоти армійської авіації будуть здатні уражати малорозмірні цілі (танки, БМП, БТР та інші) без їх попереднього освітлення.

Льотний ресурс (особливо армійської авіації) для ураження наземних об’єктів в ночі буде зменшений, що обумовлюється необхідністю виділення до 20 і більше відсотків загального ресурсу, спланованого на бойові дії вночі для освітлення об’єктів ударів, як в своїх інтересах, так і в інтересах вогню артилерії та дій військ.

Вогнева підготовка атаки при наступі вночі звичайно проводиться як і в денних умовах. До неї залучається максимальна кількість артилерії та мінометів, штурмова, а при необхідності і армійська авіація. Тривалість вогневої підготовки буде залежати від необхідного ступеня ураження противника, наявності артилерії, розподілу льотного ресурсу авіації та замислу командира. Досвід навчань показує, що тривалість вогневої підготовки вночі при достатній кількості засобів, які виділяються може складати 25-30 хвилин. Якщо наступ здійснюється із положення безпосереднього зіткнення з противником, то в деяких випадках з метою досягнення раптовості може проводитися лише потужний вогневий наліт тривалістю 10-15 хвилин. При вирішенні часткових завдань, коли є можливість досягнути раптовості, атака може проводитись і без вогневої підготовки (вогневого нальоту).

Якщо наступ в ночі починається з прориву оборони противника і здійснюється з висуванням бригади із глибини, то в ході вогневої підготовки атаки авіація та артилерія, крім виконання звичайних завдань, можуть освітлювати та осліпляти об’єкти (цілі) противника, які повинні уражатися в цей період.

В ході вогневої підготовки атаки освітлення противника звичайно здійснюється періодично. В проміжках між освітленням, а також на напрямках, де воно не здійснюється, використовуються прилади нічного бачення.

Для ураження важливих цілей, координати яких точно не визначені, вночі в тил противника можуть засилатися артилерійські розвідники (корегувальники) із засобами зв’язку, вони виявляють об’єкти ураження і здійснюють корегування вогню артилерії.

Основними об’єктами ударів штурмової авіації є засоби ВТЗ та війська в районах зосередження і на марші, авіація (тактична і армійська) на аеродромах та майданчиках базування, пункти управління (їх радіо та радіотехнічні засоби), позиції далекобійної артилерії, вузли оборони, мости, переправи та інші важливі площині об’єкти.

Об’єктами ударів армійської авіації частіше всього будуть мало розмірні цілі р ротних та взводних опорних пунктах. Для забезпечення ударів вертольотами, як

правило, потрібне постійне освітлення об’єктів, тому дальність нанесення ударів повинна визначатися в кожному конкретному випадку.

Вогнева підтримка атаки, як в вночі так і вдень, починається з виходом підрозділів на рубіж переходу в атаку і продовжується до оволодіння бригадою районами оборони противника на глибину його бригад першого ешелону.

Артилерійську підтримку атаки доцільно здійснювати методом послідовного зосередження ВОГНЮ.

При підході атакуючих танків і БМП на відстань 100-200 м від переднього краї! оборони противника доцільно вести вогонь боєприпасами типу “Лепесток” до того моменту, поки вони не пройдуть взводні опорні пункти першого ешелону (перший рубіж послідовного зосередження вогню).

При переході підрозділів бригади в атаку по ближньому рубежу ПЗВ з метою осліплення ПТРК противника необхідно вести вогонь снарядами з радіопідривачами і димовими снарядами, тому що нічні приціли ПТРК “ТОУ” і “ДРАКОН” (табл. 3 дозволяють їм уражати броньовані цілі на відстані до 3000 м, що в три рази перевищує можливості-приладів нічного бачення танків і БМП, які знаходяться на озброєнні механізованої (танкової) бригади (Додаток 1).

Й період авіаційної підтримки атаки штурмова авіація може залучатися для знищення (придушення) опорних пунктів та вузлів оборони, засобів ВТЗ, резервів в позиційних районах, районах зосередження і на марші, вузлів комунікацій, мостів | переправ, авіації на аеродромах та майданчиках, пунктів управління.

Армійська авіація в цей період наносить удари по взводних опорних пунктах, окремих вогневих точках, які не придушені в ході вогневої підготовки атаки,| протитанкових засобах, контратакуючих танках та мотопіхоті (Піхоті) противника, освітлюючи об’єкти ударів своїми силами, сумісно з артилерією або літаками штурмової авіації. Об’єкти удару вибираються в 1-3 км перед бойовими порядками своїх військ або на флангах.

Дії вертольотів при нанесенні ударів повинні бути ретельно узгоджені по цілям, місцю і часу з діями передових механізованих (танкових) підрозділів та артилерії: Особливо важливе значення в цьому періоді набуває надійне взаємне розпізнавання, позначення та цілепоказання між підрозділами бригади, артилерією та авіацією з метою виключення ураження своїх підрозділів.

Артилерійське супроводження наступу військ в глибині оборони противника організується і проводиться як і у звичайних умовах. При цьому особлива увага звертається на підтримання безперервної взаємодії і позначення напрямку наступу.

Авіаційне супроводження наступу військ в глибині вночі проводиться на напрямках наступу основних сил бригади, дії передових, рейдових загонів, та загонів, що обходять.

Вночі має деякі особливості і вогневе ураження повітряного противника. Вони обумовлюються специфікою його дій і дій підрозділів, що прикриваються, а також обмеженнями, які накладають нічні умови на дії підрозділів протиповітряної оборони..

Для боротьби з бойовими вертольотами, які мають на озброєні ПТКР, бойові порядки зенітно-артилерійських та зенітно-ракетних підрозділів ближньої дії максимально наближаються до Лінії зіткнення. Але противнику в нічний час легше ніж в день визначати стартові та вогневі позиції зенітних підрозділів по вогневому сліду ракети або траєкторії снаряду. Тому зенітні підрозділи першої лінії з метою приховування від противника початкової ділянки траєкторії польоту зенітної ракети, снаряду необхідно розташовувати, як правило, за укриттями.

Якщо наступ вночі є продовженням денних дій, необхідно. здійснити зміни в бойовому порядку зенітного дивізіону тому, що в нічний час перестають функціонувати всі ПЗРК, “Стріла-10” і ракетний канал “Тунгуски”. Всепогодні

бригадні зенітні засоби виділяються для прикриття тих механізованих (танкових) батальйонів першого ешелону, які в денний час прикривались батареями ПЗРК або “Стріла-10”, а вночі діють на напрямку головного удару. Для цього з наступом темноти бойовий порядок зенітної батареї “Тунгуска” (ЗСУ-23-4 “Шилка”), доцільно розміщувати на фронті дії двох батальйонів. При цьому віддалення бойових машин вій лінії зіткнення військ збільшується до 1-1,5 км, а відстань між їх парами - до 2-х км.

Одним із завдань підрозділу ППО вночі є знищення освітлювальних засобів противника в повітрі. Вони повинні знищуватися в перші дві хвилини після їх появлення, щоб повітряний та наземний противник не використав результати освітлення для нанесення удару по підрозділам бригади. Освітлювальні авіаційні бомби (ракети, снаряди) в першу чергу повинні знищуватися невсепогодними зенітно- артилерійськими комплексами та зенітними кулеметами, в другу - всепогодними зенітно-артилерійськими комплексами, і в останню - невсепогодними зенітно- ракетними комплексами.

4.2. Прорив оборони противника та наступ в її глибині

Висування підрозділів бригади до переднього краю оборони противник здійснюється так, щоб забезпечити їх швидке розгортання у бойовий порядок ті перехід в атаку. Батальйони та роти звичайно рухаються по маршрутам із засобами посилення. Для зменшення вірогідності світлового осліплення противником особового складу люки бойових машин зачиняються, частково зашторюються кабіни машин ті вживаються інші заходи захисту.

В інтересах прихованого висування і розгортання військ необхідно здійснити ряд заходів:

- обрані маршрути обладнати в протирадіолокаційному відношенні; - підготувати рубежі осліплення противника, створення завад (теплових,

світлових, димових і звукових) і заздалегідь розгорнути сили і засоби для виконання цих заходів;

- підготувати імітаційні команди з макетами бойової техніки для демонстрації' висування підрозділів на хибних напрямках;

- всю техніку забезпечити безпідсвічувальними приладами нічного бачення; І

- на фарах активних приладів нічного бачення встановити пристрої (козирки), які виключають можливість спостереження прямого інфрачервоного проміння з боку противника і з повітря.

Варіант застосування димів для маскування висування військ розглянуто в додатку №7.

Маршрути висування, напрямки наступу, а також шляхи підвозу та евакуації позначаються шляхопокажчиками, які світяться (додаток №6).

Під час вогневої підготовки атаки інженерно-саперні підрозділи вибуховим способом пророблюють проходи в мінних полях противника, які також позначають зазначеними шляхопокажчиками, і утримують їх до підходу танкових і механізованих підрозділів.

З підходом до рубежу переходу в атаку командири підрозділів по предметам, які видні на місцевості, та поставленим світловим орієнтирам уточнюють підлеглим завдання і напрямки наступу. Використовуючи результати вогню артилерії, підрозділи стрімко атакують передній край оборони противника. Атака здійснюється звичайно в пішому порядку в тісній взаємодії механізованих і танкових підрозділів. З початком атаки більша частина артилерії

перепідпорядковується батальйонам а метою забезпечення їх самостійності при розвитку наступу в глибині.

В ході атаки спеціально виділені артилерійські засоби освітлюють опорні пункти противника на передньому краї і в найближчій глибині, осліплюють знову виявлені вогневі засоби, ставлять світлові орієнтири (створи) на напрямках наступу підрозділів і позначають розмежувальні лінії між ними. Вживаються заходи боротьби із засобами світлового забезпечення противника, особливо з прожекторними установками і танками з прожекторами. Реактивні освітлювальні боєприпаси застосовуються з підходом до опорних пунктів противника так, щоб не освітлювати бойових порядків своїх військ, особливо танків, що наступають попереду. Освітленню місцевості і об’єктів (цілей) проводиться по запланованим рубежам і часу, а також за викликом командирів батальйонів.

При підході атакуючих підрозділів до зони, яка освітлюється, по команді (сигналу) командира бригади (батальйону) освітлення переноситься на наступний рубіж. За досвідом навчань найближчий рубіж розриву освітлювальних снарядів (мін) повинен бути на відстані 600-700 м від своїх передових підрозділів. При освітленні противником їх бойових порядків вживаються заходи, щоб освітленість смуги оборони противника була вище ніж та, яку він створює.|

Іноді атака може проводитися без застосування засобів освітлення з використанням тільки приладів нічного бачення. Такий спосіб дій доцільний, якщо противник немає подібних приладів або значно поступається в їх кількості та якості. При цьому освітлювальні засоби атакуючих підрозділів знаходяться в постійній готовності до негайного застосування.

В ході розвитку наступу вночі танкові та механізовані підрозділи рішуче просуваються вперед, використовуючи виломи та проміжки, обходячи опорні пункти противника, виходять йому у фланг та тил, атакують з декількох напрямків, дезорганізують оборону. Це сприяє збільшенню темпів наступу, не дає можливості противнику виграти час, відновити боєздатність та систему вогню, а також здійснити маневр резервами для виходу на напрямок наступу, або закриття виломів.

В ході наступу потрібно постійно підтримувати взаємодію між танковими і механізованими підрозділами. Аналіз досвіду ведення бойових дій вночі в локальних війнах і збройних конфліктах свідчить, що танки не повинні відриватися вій механізованих підрозділів на відстані, які перевищують дальності надійного ураженню протитанкових засобів противника.

Сумісно з механізованими підрозділами і в їх бойових порядках пересуваються гармати, які виділені для стрільби прямою наводкою. Вони знищують знов виявлені вогневі точки та живу силу противника, ведуть боротьбу з його прожекторними установками (танками з прожекторами) та іншими цілями. ; ’

Підрозділи, як правило, обходять перешкоди та загородження в глибині оборони противника. При неможливості обходу мінні поля долаються по проходам, проробленим танками і БМП з тралами або саперами з установками розмінування. В природних перешкодах (крутих обривах річок, ярах) і земляних загородження^ проходи проробляються вибуховим способом, за допомогою інженерних машин або танкових бульдозерів. Вночі проходи позначаються шляхопокажчиками, які світяться. Вузькі річки і канали долаються танками та БМП за допомогою мостоукладальників. Велике значення при цьому має організація комендантської служби.

У випадку нанесення удару авіацією противника із застосуванням запалювальних засобів командири всіх ступенів приймають заходи із ліквідації наслідків їх застосування та захисту особового складу. Підрозділи, які підверглись удару, швидко виводяться із-під впливу вогню в навітряну сторону або вперед, а підрозділи, які слідують за ними - обходять район пожежі, чим досягається

запобігання нанесенню повторних ударів авіації противника, яка орієнтується по джерелам вогню.

Темрява також сприяє швидкому переносу зусиль наступаючої бригади в глибину оборони противника шляхом висадки в його тилу тактичних повітряний десантів, висилки передових та рейдових загонів. Ці загони можуть висилитися вже в ході завершення розгрому бригадних (полкових) резервів противника, а в окремих випадках — і раніше їх рішучі дії у взаємодії з тактичними повітряними десантами дозволяють швидко використовувати результати вогневих ударів по об’єктам противника в глибині, і ефективніше ніж вдень, знищувати противника по частинах.

Оскільки десантування та забезпечення дій тактичних повітряних десантів вночі, з точки зору підвищення вірогідності його виконання, являється складним завданням, доцільніше одночасно або з необхідним (розрахованим) часовим інтервалом висадити декілька малих за складом десантів (до механізованої роти) загальною кількістю до батальйону. В умовах ночі навіть ці малі за складом десанти, об’єднані загальним завданням, здатні успішно виконати його в обмежений час і в деяких випадках без підтримки з повітря.

В інтересах висадки та дій тактичних повітряних десантів в районах десантування ставляться світлові орієнтири, освітлюються об’єкти та цілі противник#, осліплюються його командні пункти та вогневі засоби, придушуються засоби світлового забезпечення. Для позначення положення десанту, яке він займає; напрямків дій та рубежів (районів) зустрічі з передовим (рейдовим) загоном або наступаючими підрозділами першого ешелону призначаються спеціальні світлові сигнали. Варіант застосування тактичного повітряного десанту вночі наведений у додатку № 8.

Під час розвитку наступу в глибині оборони використовуються в основному прилади нічного бачення і застосовується періодичне освітлювання місцевості та противника. Безперервно можуть освітлюватися тільки його засідки і опорні пункти, які здійснюють стійкий опір. Крім того, освітлюються найбільш важливі ЦІЛІ (об’єкти! уражаються засоби світлового забезпечення противника, позначаються напрямки наступу підрозділів, а при необхідності розмежувальні лінії між ними, шляхи маневр! військ, проходи в загородженнях і перешкодах.

Засоби протиповітряної оборони безперервно прикривають танкові і механізовані підрозділи від ударів повітряного противника і знищують його засоби світлового забезпечення.

4.3. Боротьба з резервами противника.

При веденні бою в глибині оборони противника підрозділи, що наступають можуть зустрітися з його резервами. Для відбиття їх контратак важливо забезпечити максимальне ураження противника на маршрутах висування і рубежах розгортання, не допустити раптового удару. З цією метою додатково висипаються розвідувальні органі, ведеться постійне спостереження за резервами противника, за допомогою радіолокаційних станцій здійснюється перегляд загрозливих напрямків і їх періодичне освітлення засобами бригади.

З метою зриву організованого переходу противника в контратаку, затримки його підрозділів і частин в період висування і розгортання, застосовується дистанційне мінування маршрутів і рубежів. Ефективність його вночі в значному ступеню підвищується. Вночі зростає і результативність створених для відбиття контратаки мінно-вибухових загороджень.

При виявленні висування резервів противника для проведення контратаки командир бригади висилає на цей напрямок протитанковий резерв, рухомий загін

загороджень, уточнює підрозділам бригади бойові завдання і питання світловогр забезпечення.

Вночі проти противника, який контратакує, можуть широко застосовуватися засідки, особливо танкові, які висуваються вперед. Вони призначаються для нанесення ураження противнику, зриву його організованого вступу в бій, примушення до завчасного розгортання в бойовий порядок і введення в оману відносно дійсного положення підрозділів бригади.

На відміну від денних умов контратака противника вночі буде проводись з освітленням місцевості, цілей і осліпленням особового складу. Для забезпечення контратаки бригадних резервів противник буде застосовувати в основному освітлювальні міни, танкові прожектори, освітлювальні ракети і прилади нічного бачення. Крім того, під час контратаки можуть широко використовуватися освітлювальні авіабомби. Виходячи з цього, крім ураження противника, якиЦ контратакує, необхідно знищувати (придушувати) його освітлювальні засоби ’ї осліпляти його бойові порядки.

Для відбиття контратаки механізовані та танкові підрозділи займають вигідні рубежі, організують систему вогню і світлове забезпечення бойових дій. Протитанковий резерв бригади вночі розгортається ближче, ніж вдень, до підрозділів першого ешелону і забезпечується засобами освітлення (реактивними освітлювальними патронами і освітлювальними ракетами).

Відбиття контратак здійснюється, як правило, при безперервному освітленні, яке забезпечує ведення прицільного вогню із всіх видів зброї, нанесення ударів авіації і бойових Вертольотів. Рубежі освітлення призначаються через 400 - 600 м один від одного. Освітлення кожного рубежу ведеться до виходу головних танків (БМП) противника із зови ураження. Противник, який перейшов до контратаки, осліплюється за допомогою освітлювальних снарядів і мін, його освітлювальні засоби знищуються вогнем артилерії із закритих вогневих позицій, прямою наводкою і уражаються засобами протиповітряної оборони.

Для досягнення раптовості противник може проводити контратаку і без освітлення, з використанням тільки приладів нічного бачення. В цьому випадку дуже важливо раптово і масового застосувати освітлювальні засоби, щоб осліпити його прилади нічного бачення.

Для вдалого завершення вночі розгрому противника, який контратакує, велике значення має нанесення йому удару у фланг і тил та рішуче продовження наступу н§ ділянках, де не проводяться контратаки і здійснюється незначний опір.

Якщо резерви противника займають оборону з метою зупинити наступ підрозділів бригади, то їх позиції, як правило, прориваються з ходу після нанесення ураження вогнем артилерії і ударами авіації.

В ночі дуже важливо своєчасне нарощування зусиль на тих напрямках, де позначився успіх. Для його розвитку може виникнути необхідність вводу в бій другого ешелону (загальновійськового резерву) бригади.

Застосування другого ешелону (загальновійськового резерву) в нічних умовах суттєво не відрізняється від звичайних умов, але віддалення його від першого ешелону може бути значно менше, ніж вдень. Так, в інтересах своєчасного вводу в бій відстань між ним і підрозділами першого ешелону необхідно скоротити настільки, щоб за час введення в бій не могли відбутися зміни в обстановці, які негативно вплинули б на доцільність нарощування зусиль по раніш прийнятому рішенню. З виграшем часу щ ввід в бій другого ешелону зростає вірогідність випередження противника в маневрі з другорядних напрямків і із глибини, що підвищує можливості наступаючщс підрозділів не тільки зберегти темп наступу, а і наростити його.

Для вводу в бій другого ешелону необхідно:

- позначити маршрут висування і рубіж вводу в бій, а при необхідності і фланги своїх військ;|

- освітити опорні пункти, визначити цілі і інші об’єкти перед рубежем вводу і на флангах;

- поставити світлові орієнтири(створи); - осліпити противника, особливо на флангах рубежу вводу; - придушити його засоби світлового забезпечення. Для маскування висування другого ешелону (загальновійськового резерву)

до рубежу в бій, можуть застосовуватись дими (додаток № 8). Ввід в бій другого ешелону (загальновійськового резерву) вимагає ретельної

розвідки його напрямку і організації ураження об’єктів і цілей перед рубежем вводу в бій в ході наступу. Командир бригади при необхідності уточнює раніше прийняте рішення і віддає необхідні розпорядження. Він особисто управляє вводом в бій другого ешелону. Батальйону, якій вводяться в бій, перепідпорядковується частина артилерії (танків) і додаються інженерні підрозділи і підрозділи РХБ захисту. Перед вводом в бій другого ешелону (загальновійськового резерву) бригади проводиться вогнева підготовка атаки.

Ввід в бій другого ешелону (загальновійськового резерву) здійснюється раптово для противника. З цією метою здійснюються заходи маскування, боротьби з розвідкою і, особливо, з радіоелектронними засобами противника.

Успіх, досягнутий в результаті ведення бою вночі, зі світанком повинец рішучіше розвиватися. Необхідно намагатися не допустити зайняття резервами противника нових оборонних рубежів, не дозволяти йому відновити втрачену боєздатність.

Зі світанком різко зростає уразливість підрозділів від вогню противника і, поперед всього, від ударів авіації. При сприятливих умовах противник, використовуючи результати вогневого ураження буде прагнути проведенням контратак, нанесенням контрударів зупинити і розгромити наступаючі війська.

Все це вимагає завчасного прийняття командиром бригади рішучих заходів для виключення негативних умов зустрічі з противником: в складі першого ешелону буде знаходитись виснажений боєм особовий склад, значна частина артилерії пересувається, управління нею децентралізоване, може мати місце порушення взаємодії і управління.

В ході наступу вночі командир бригади додатково висилає розвідку для викриття противника і заходів, які він має намір провести зі світанком. Підрозділам уточнюються завдання і порядок подальшого підтримання взаємодії. На світанку для розвитку наступу доцільно ввести в бій другий ешелон (загальновійськовий резерв^ якому перед наступом представляется час для поповнення матеріальних засобів, ремонту озброєння і військової техніки і, по можливості, відпочинку особливого складу. У зв’язку з тим, що другий ешелон (загальновійськовий резерв) буде висуватися, на рубежі вводу в бій в темний час, необхідно передбачити позначення маршрутів висування, а інколи і рубежів розгортання. |

До початку ведення бою вдень командир бригади слідкує за тим, щоб артилерія закінчила переміщення на нові вогневі позиції, розгорнулись всепогодні зенітні засоби, було здійснене підвезення боєприпасів та, при необхідності, поповнені запаси інших матеріальних засобів. Приймаються заходи до централізації застосування артилерії і управління її вогнем. Зенітні засоби, які не брали участь вночі у відбитії нальотів повітряного противника, переводяться в готовність № 1. Всепогодні зенітні засоби наближаються до бойової лінії попереду діючих військ.

Якщо отримані розвіддані о нанесенні противником зі світанку контрудару великими силами, то до світанку захоплюється і обладнується в інженерному

відношенні вигідний рубіж, готується система вогню, розгортаються протитанкові резерви і рухомі загони загороджень.

При відбитті контратаки командир бригади може передбачати проведення маневру частиною сил ще в нічний час у фланг контратакуючому угрупуванню противника і нанесення по ньому удару зі світанком.

Якщо противник контратакує обмеженими силами, то розгром мож§ здійснюватися зустрічним ударом з ходу. В цьому випадку рубежі на вірогідному напрямку не займаються або займаються тільки часткою сил.

При відбитті контрудару (контратаки) противника доцільно використовувати більшу частину ресурсу авіації, що залишився, у зв’язку із збільшенням (у порівнянні із ніччю) ефективності її застосування.

У системі зв’язку в повному обсязі відновлюються радіомережі в КХ-діапазон|, Командні (командно-спостережні) пункти до світанку переміщуються і розгортаються в нових районах, які забезпечують управління в даних умовах.

Перед світанком командиром бригада передбачаються захода з покращення маскування, запрхисту від ВТЗ, посилення усіх видів розвідки.

Якщо противник продовжує відходити, то приймаються рішучі міри по морганізації його переслідування.

5. ЗАКІНЧЕННЯ

Значення ведення бригадою бою вночі в сучасних умовах значно зросло. Наступ вночі може бути продовженням денного бою або готуватися після ведення оборони і починається ввечері, вночі або перед світанком з прориву оборони противника.

В ході наступу вночі бригади прийдеться форсувати (долати) водні перешкоди, зони зараження і руйнування, відбивати удари противника з повітря, вести боротьбу з його диверсійно – розвідувальними групами.

Погана видимість, складність орієнтування, втомленість і відносно менша, в порівнянні з днем, психологічна стійкість особового складу, створюють складні умови, які впливають на успіх виконання бойового зівдання бригадою.

Така обстановка вимагає ретельної підготовки особового складу та бойової техніки, глибоко продуманої організації і здійснення заходів з різних видів забезпечення, особливо – світлового. При цьому командир бригади повинен вирішувати ряд додаткових специфічних питань у тому числі з організованого переходу від нічних дій до денних.

Тому, необхідно постійно приділяти увагу глибшому засвоєнню всіма командирами питань організації і ведення наступу вночі і пошуку шляхів більш повної реалізації можливостей бригади в цих обставинах. Готовність бригади до ведення наступу вночі є одним із важливих показників її бойової готовності.