Казка у малюнках, виконана у комп’ютерних програмах Paint, MS Word

Роботи учнів 2-6 класів

Подорожуємо казкою

- Колобок на славу вдався! - Ось обіду й дочекався. Розрізай

мерщій, старенька. - Колобок ще гаряченький, хай

простигне на вікні.

Якось Діду до обіду Захотілось колобка. 

Баба каже: – Добре, Діду, Правда, кінчилась мука... 

Та в засіках помела Й Колобка таки спекла. 

Колобок холов від вітру, На вікні лежав, пахтів 

Та й надумав думку хитру: Утекти кудись схотів. Вліво бік і вправо бік, 

З підвіконня нишком – скік! 

Що ж робити тут мені? Ви подумали:

із тіста, то відразу можна з'їсти.

А я хочу погуляти, хочу світа повидати.

Добре, що вікно відкрите, тільки б носа не розбити.

Враз ховатись заходився, Серед квітів хутко зник, Потім з двору покотився 

У зелений чагарник. Вітер боки обдував, Колобок собі співав: 

Я від Діда втік І від Баби втік! 

Покочуся скоком-боком Заховаюсь в чагарник! 

- Ой, хто це там? Чи не вовк? Ні, неначе... Колобок! Із

пшеничного він тіста, значить, можна його їсти.

- Е, ти там, вухате чудо! Хто це їсти мене буде? Краще

нашорошуй вуха й гарну пісеньку послухай.

- Я по засіку метений, я на яйцях спечений, я від Діда утік, я від

Баби утік і від тебе утечу!-І від зайця Побігайця заховаюсь

в чагарник!

Докотився, бачить, Зайчик Між кущів зелених спить. 

- Ой який же я голодний - не обідав я сьогодні.

- Гей, посторонись з дороги - бач, пройти немає змоги.

- А ти хто?Ти що за фрукт? А, хлібобулочний продукт.

- Я-артист, пісні співаю. Славу в світі здобуваю.

-Будь хоч десять раз артистом, та я дуже хочу їсти. І тебе я з'їм...

-А хочеш пісеньку почути, Вовче? - Та співай, лиш не попсу, а я

кістку погризу. Я по засіку метений, я на яйцях спечений,

я від Діда утік, я від Баби утік,

я від Зайця Побігаця Заховався в чагарник.

Злого Вовка стрів, Від його зубів 

У густі кущі малини Докотитись ледь успів... 

А назустріч Вовк голодний Звідкись повагом чвалав. 

- О, сама прибігла їжа! - Ось і пісенька є свіжа!

Я - маестро Колобчіні, пощастило тобі нині: як я пісню заспіваю –

зразу голод проганяю. - Ну співай уже, співай –

їсти хочеться украй. Я по засіку метений, я на яйцях спечений,

Я від Діда втік І від Баби втік! 

Ще й від Зайця Побігайця, І від Вовка хутко зник. Вже й товстий Ведмідь 

У малині спить, 

Опинився за хвилину У малині Колобок. 

Тут Ведмідь біжить в малину, Хоче взяти на зубок. 

– Щоб Ведмідь не зжер мене, Заспіваю! Хай засне! 

А я пісню доспіваю І швиденько в ліс кіть-кіть... 

– Тс-с-с!.. Піду. Хай гарно спиться. Прощавай, приємних снів...

Я артист уже відомий, з кожним звіром я знайомий. Хоч з пшеничного я тіста, та

ніхто не може з'їсти. Ось який я молодець – Колобок, а не млинець!

Котиться й Лисицю В лісі темному зустрів. 

- Що за пісні? Наяву це чи уві сні йде сама вечеря мені?

- Краще пісеньку б мою ти почула - всю красу її відчула.

– Зачекай! – кричить руденька, – Гарна пісенька твоя, 

Тільки змалку я глухенька, Здалеку не чую я! 

Підкоти-но свій бочок: Сядь мені на язичок! 

Учні 4 школи врятували Колобка.

Ніхто його не сміє їсти!Буде він тепер артистом!

Ей, руда, ця вже казка не стара!І не сяду я тобі на язика!

Бувай, пака!Покотився колобок, до

маленьких діточок.

Він артист уже відомий, з кожним звіром він знайомий. Хоч з пшеничного він тіста, та

ніхто не може його з'їсти. Ось який він молодець - Колобок, а не млинець! Нашій казочці кінець!