Вмілість музикант (УПН)

Матеріали до новацької вмілості «Музикант»

Матеріали до новацьких занять

„Народний музикант” (на основі вмілості „Музикант”)

Підготувала Катя Яковчук-Бесараб, Буриверхи 2008


Вимоги до вмілості „Музикант”


Розповіді • Музика в житті українців. З давніх-давен український народ вирізнявся своєю музикальністю та пісенністю. Українці мають багато власних і неповторних музичних інструментів, які часто використовували в повсякденному житті. Виготовлення музичних інструментів та гра на них завжди вважалися в народі благородною справою, виявом неабияких здібностей та таланту. Недарма гарного музичного майстра, як і музиканта, люди називали чародієм. Музичні інструменти були постійними супутниками українців у мирній праці та побуті, у військовій справі. Вони супроводжували людей від народження до самої смерті. Люди вірили, що музичні інструменти, як і музика, що ними створена, оберігають від злих духів, нечистої сили, від зурочення. Де використовувалася музика? (до цієї частини розповіді можна залучити новаків, задаючи їм питання та запрошуючи продовжити розповідь. Варто називати різні невідомі новакам інструменти і підкреслити, що детальніше про них діти дізнаються на наступних сходинах)

• У ритуальних магічних діях людей до християнства – в дуже давні часи, ще до того, як люди почали вірити в одного Бога і були язичниками, в кожному селі був свій волхв, який знав, якою саме мелодією та на якому інструменті можна повернути здоров`я дитині, спокійний сон літній людині, родючість ґрунту, плодючість худоби тощо. (гудок, скрипка, сопілка, дримба)

• Спілкування, попередження про небезпеку – деякі інструменти використовувалися як засіб зв`язку між чабанами, які ціле літо пасли овець на високих полонинах, мисливцями, допомагали орієнтуватися на місцевості у негоду (труба, ріг, трембіта). У вівчарському побуті широко використовувалися сопілки, дводенцівки, флейта Пана та ін.

• Військові оркестри – вже в Київській Русі музичні інструменти широко використовувалися у побуті київських князів, воєвод та простого люду. Могутність тогочасного війська визначалася не лише чисельністю воїнів, але й кількістю труб, бубнів, що були у війську (гудок, бубон, труба, ріг, сурма). До числа козацьких клейнодів (символів влади) входив музичний інструмент литаври, їхніми громовими ударами козаки скликали нараду та передавали накази по війську. До оркестру війська Запорозького входили скрипки, цимбали, басолі, труби, сурми, литаври, барабани.

• Музика на свята – музики часто супроводжували своєю грою виконання хороводів, гаївок, колядок, грали на весіллях та вечорницях (скрипка, колісна ліра, цимбали, барабан, бубон, сопілка) Також музичні інструменти супроводжували виконання релігійних пісень поза церквою (кобза, бандура, колісна ліра, торбан)

• Передавання знань та супровід розповідей – кобзарі та бандуристи мандрували по селах, співаючи думи та розповідаючи про історичне минуле, закликаючи людей до волі.

Зараз в Україні все більше уваги приділяють відродженню давніх інструментів, які вже давно зникли з використання. Знайдені та відреставровані інструменти зберігаються в музеях в Коломиї, Ужгороді, в приватних колекціях на Гуцульщині. Тепер ми бачимо, наскільки важливою була музика в житті українців, а як виглядали та чим цікаві українські музичні інструменти, ми будемо вивчати на наступних сходинах.


• Стилі музики Кожен з нас має власні музичні вподобання, а різної музики, вигаданої народом чи написаної композиторами так багато, що, мабуть, не вистачило б 100000 дисків, щоб записати всі твори. Проте попри різноманіття існуючої музики, всі музичні твори можна поділити за стилями. Основні музичні стилі такі (варто зазначити, що точного визначення основних стилів немає і в різній музичній літературі подаються різні класифікації. Тут наведено найпростіший перелік з прикладами українських музикантів, які творили у даному стилі. Опис творчості музикантів є дещо примітивним і дуже лаконічним, проте є надія, що новаки запам`ятають хоч мінімальну інформацію): КЛАСИЧНА МУЗИКА – це музика, створена видатними композиторами минулого та сучасності. Така музика перевірена часом і залишається цікавою для виконання та прослуховування навіть через століття після її створення. Яких видатних композиторів-класиків ви можете назвати? Чи знаєте їхні твори? Серед українських композиторів-класиків варто відзначити наступних: Микола Лисенко (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) – основоположник української класичної музики. Найвідоміший твір: музика до опери „Тарас Бульба” (історія про козацькі часи). Микола Лисенко поклав на музику багато віршів Тараса Шевченка, також написав дитячі опери „Коза-дереза” та „Пан Коцький”.

Микола Леонтович (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) – створив геніальні музичні обробки українських народних пісень для хорового виконання. Найвідоміша обробка української колядки „Щедрик” зараз використовується у багатьох зарубіжних різдвяних фільмах.


РОК-МУЗИКА – стиль музики, що передбачає вокальний спів, який зазвичай супроводжується гітарою, барабаном та бас-гітарою. Рок –музика є дуже ритмічною та швидкою у виконанні. Серед сучасних рок-музикантів можна відзначити: Гурт „Океан Ельзи” – гурт співає практично тільки українською мовою, та завдяки своїй неповторності виконання став дуже популярним у країнах Заходу. Лідер гурту Святослав Вакарчук є не лише талановитим виконавцем, але й бере активну участь у громадському та політичному житті.

Гурт „От Вінта” – рок-гурт, який у своїй грі використовує не тільки сучасні інструменти, але й давній український козобас. Цей гурт є автором деяких пластових пісень, присвячених різним заходам та фестивалям: ЮМПЗ-2002, фестиваль „Зоряний вітер” тощо.


ПОП-МУЗИКА – музика, популярна лише короткий час, тому часто її називають за періодом популярності, наприклад, музика 80-х років. Зазвичай, є простою у виконанні та виконується співаками та гуртами (не концертні твори). Яких популярних поп-виконавців ви знаєте? Чим вони відомі? Ані Лорак – почала свою пісенну кар`єру ще в дитинстві і зараз є дуже відомою співачкою. У 2008 році на міжнародному пісенному конкурсі „Євробачення” зайняла 2 місце. Окрім пісенної кар`єри присвячує час благодійності та є Послом доброї волі дитячого фонду ЮНІСЕФ,

Гурт „Тартак” – один з найперших гуртів, які виконували пісні для молоді українською мовою. Цей гурт експериментує, виконуючи пісні спільно з виконавцями інших жанрів. Лідер гурту Сашко Положинський допомагав організовувати пластові акції (в тому числі допомагав у проведенні новацького табору „Літопис рідної землі -2007”), має звання Почесного пластуна станиці Київ.

ДЖАЗ – стиль музики, що виник на межі ХІХ та ХХ століть як поєднання європейської музики та африканських мелодій. Найчастіше виконується у вигляді групових імпровізацій, вигадуючи музику прямо на сцені (один музикант на ходу вигадує мелодію, інші підхоплюють її та грають без нот). Зараз в Україні ця музика не дуже популярна, тому в більшості виконавці невідомі широкому загалу. Щороку у Криму в містечку Коктебель відбувається джаз-фестиваль, де поруч з зарубіжними зірками виступають українські аматори.


ФОЛЬКЛОРНА МУЗИКА – музика, створена у давнину народом і виконується пісенно або на музичних інструментах. Зараз деякі музиканти використовують фольклорну музику як основу для нових творів. Ніна Матвієнко – зібрала у різних регіонах України та виконує в оригінальній версії сотні народних пісень (має унікальний голос, що дає змогу виконувати пісні так, як їх насправді співали у давнину). Її називають „золотим голосом України”, співачка отримала премію ім.Тараса Шевченка за відродження українських пісень. Ніна Матвієнко переважно виконує пісні без музичного супроводу (акапелла).

Фольклорний гурт „Гуляйгород” –створений 6 років тому у Кіровограді. Гурт збирає народні пісні в центральних регіонах України та виконує їх без жодних сучасних обробок.


• Групи музичних інструментів (до розповіді варто підготувати хоча б по одному інструменту з кожної групи, щоб зразу демонструвати спосіб добування звуку і давати новакам спробувати, наприклад, бубон, маленький синтезатор, сопілка, гітара) Варто зазначити, що поділ на групи інструментів є складнішим та включає різні групи та підгрупи. Для новацтва буде достатньо основної інформації. В світі існує дуже багато різних музичних інструментів. Деякі виникли багато років тому, інші з’явилися нещодавно. Різні народи створили свої унікальні інструменти, і кожен з них має неповторний голос, іншу форму, розмір. Але всі музичні інструменти можна поділити на групи, залежно від того, завдяки чому виникає звук. Духові інструменти – починають звучати тоді, коли в них дують. Завдяки спеціальній формі, потік повітря починає звучати низьким басом або тонким свистом (новакам пропонується пригадати духові інструменти, які вони знають). Дуже часто ми називаємо духові інструменти трубою, насправді, кожен з них має іншу назву і своє призначення в оркестрі. (труба, туба, кларнет, флейта, горн, сопілка, фагот)

Клавішні інструменти – мають клавіші, на які натискає музикант. Завдяки багатьом клавішам, інструмент може грати складні мелодії (новакам пропонується пригадати клавішні інструменти, які вони знають). Зазвичай, клавіатура дуже схожа на всіх клавішних інструментах і складається з чорних та білих клавіш (фортепіано, рояль, орган) Ударні інструменти – звук з’являється завдяки удару рукою чи спеціальною паличкою. На ударному інструменті практично неможливо відтворити мелодію, найчастіше ударні інструменти виконують ритм. Ударні інструменти мають дуже різний голос – барабан видає глухий звук, а трикутник звучить схоже на маленький дзвіночок. (новакам пропонується пригадати ударні інструменти, які вони знають) (барабан, трикутник, там-там, бубон) Струнні інструменти – назви говорять самі за себе. Такі інструменти мають cтруни - сильно натягнуті тонкі металічні дроти, які видають різні звуки. На деяких інструментах струни потрібно перебирати або щипати пальцями (вони так і називаються – щипкові, наприклад, гітара), на інших грають за допомогою смичка (такі інструменти разом називають смичковими, наприклад, скрипка) (новакам пропонується пригадати cтрунні інструменти, які вони знають) (гітара, скрипка, віолончель, балалайка, кобза, бандура, арфа)


• Українські музичні інструменти (окремі розповіді виховник може подавати в будь-якій послідовності, групуючи їх по декілька для одних сходин або використавши на точках змагу чи під час прогулянки) За текстом та ілюстраціями книги Черкаський Л.М. Музичні інструменти українського народу.-К.: Балтія-Друк, 2007.-72 с.:іл..-Укр., англ.. Бандура і кобза Бандура і кобза були найулюбленішими інструментами українських кобзарів. Кобза з’явилася раніше, цей інструмент виготовляли з суцільного дерева, вишкрібаючи з нього форму, схожу на велику ложку. Потім її закривали дошкою і кріпили струни. В Україні кобзарі були більше, ніж просто музикантами. У своїх піснях та думах вони розповідали своє бачення світу, закликали до боротьби з ворогами, переповідали славні історії козаччини. Недарма всесвітньо відомий український поет Тарас Шевченко уклав свою збірку під назвою «Кобзар». За часів козаччини загальновживаним інструментом стала також бандура. Бандуристи грали і для власного задоволення, і на святах, і при дворі. «Батьком» бандури вважають музичний інструмент давніх шумерів під назвою «пан тур» (що в перекладі, «малий лук»). Від цього інструменту походить багато інших національних інструментів різних народів, але всі вони мають схожі назви: пандура, фандур, і українська бандура. Бандура має 24 струни і для гри бандурист не притискає, а просто перебирає їх, створюючи мелодії. У XVIII ст. бандура стала більше сільським інструментом, а на кобзі грали в містах. Поступово деякі бандуристи стали дуже віртуозними у своїй грі, тому князі та графи часто мали при своєму дворі такого майстерного музиканта, який грав для них. В кінці XIX ст. бандура переважно стала інструментом бродячих кобзарів, які заробляли на хліб співом та грою на вулицях, ярмарках, біля церкви. Зараз кобза практично зникла з переліку сучасних музичних інструментів, а бандура була дещо вдосконалена (тепер її називають «Концертною бандурою».


Гудок Гудок є найдавнішим струнно-смичковим інструментом східних слов’ян. На одній з фресок в Софіївському соборі зображений музикант, який грає на інструментів, що дуже нагадує український гудок. Для українців дещо незвично, що гудок має струни, а не є духовим. Проте його назва походить від гудіння, яке звучить при грі. Гудок має лиш 3 струни, причому 2 з них завжди звучать однаково, а одна може змінювати звук завдяки грі музики. Музикант грає сидячи, спираючи гудок собі на груди. Гудок був дуже популярним серед вуличних музик та акторів, його можна було почути і на сільській забаві, і в княжому палаці. Всередині 17 століття указом руського царя гудки було наказано знищити, тому цей інструмент зник з народних ансамблів досить давно. Відтоді його місце зайняла скрипка.


Скрипка Скрипка добре відома всім, цей інструмент поширений у всьому світі. Але в Україні він також є народним. Українська скрипка походить від давнього інструмента гудка (описаний нижче). У 16 столітті в Луцьку було зареєстровано 5 скрипалів, які платили податки зі своєї гри, а через 2 століття в Кам’янці-Подільському було відкрито свій скрипковий цех. Колись без скрипки не обходилося жодне весілля чи вечорниці. Цей інструмент був обов’язковим у оркестрі Війська Запорозького. Скрипкою супроводжувались вертепи та народні свята. Зараз більшість скрипок виготовляють за класичними сучасними технологіями, проте в деяких регіонах України ще збереглися майстри, які роблять скрипки-довбанки, видовбуючи з цільного шматка дерева ківш та , який потім закривається кришкою-декою. Народна гра на скрипці дуже відрізняється від гри музикантів у оркестрах.


Басоля Басоля належить до струнних інструментів. В різних регіонах України її виготовляли дещо інакше, навіть кількість струн могла бути різною: 3, 4 або 5. Та й грали по-різному: коротким смичком, щипанням струн або навіть ударами по струнах маленьким молоточком. Басоля підходить для гри в ансамблі, оскільки цей інструмент не може грати мелодію, а тільки акомпонує іншим музичним інструментам. Проте саме завдяки цьому інструменту народна музика звучала особливо гарно та насичено. Дуже часто басолю використовували троїсті музики, а оскільки цей інструмент досить великий, музикант вішав її на плече за спеціально прикріплений ремінь. Басоля має великі розміри і дуже витривала до погодних умов. Музики грали на вулиці в дощ і сніг, не боячись пошкодити інструменту. Найчастіше басолю виготовляли з деревини бука, смереки, ялини.


Дримба Дримба є дуже незвичайним інструментом. Ми навіть не можемо віднести її до жодної з відомих нам груп. Дримбу називають язичково-щипковим інструментом. Чому? Цей інструмент виготовляють з міді або бронзи у вигляді підківки з дуже тоненьким одним або двома язичками. Для того, щоб дримба зазвучала, гравець мусить притулити її до губ та щипати за металічний язичок. Звідси і походить назва «язичково-щипковий інструмент». А для того, щоб звук змінювався, гравець відкриває та закриває рот, майже не розтуляючи губ. На дримбі грали переважно мешканці Карпат, навіть зробили її героїнею місцевих пісень-коломийок: «А я собі дримбу куплю, хоч і буду боса, нехай вона задримбає біля мого носа». І справді дримба грає дуже тихо (не чути далі носа), тому іноді на весіллях або інших святах одночасно багато людей могли грати свої мелодії на дримбах, не заважаючи один одному.


Флейта Пана Люди ще в давнину помітили, що дмухаючи в трубки різної довжини, можна отримувати різний звук. Так і виник інструмент, зроблений зі скріплених в один ряд коротких та довгих трубок, який дістав назву флейта Пана. Про цей інструмент є така легенда: Колись дух лісів, полів та покровитель пастухів, якого звали Пан, закохався у дівчину-німфу на ім’я Сірінга. Вона не відповідала йому взаємністю, і щоб врятуватися від переслідувань залицяльника, попросила річкового духа про допомогу. Той, щоб сховати дівчину, перетворив її на очеретину. Пан на згадку про красуню зробив з тої очеретини флейту, яка звучала різними голосами, так і виникла назва «флейта Пана». Така флейта може складатися з різної кількості трубок-від 7 до 20. Найпоширеніший інструмент на Буковині, а найбільше цікавий він тим, що крім звичних музичних звуків може імітувати звуки природи: пташиний спів, дзюрчання річки.


Козобас Більшість інструментів виникли в сиву давнину, а чудернацькому козобасу всього 50 років. Хоча ідея створення такого інструмента виникла досить давно. На Івано-Франківщині був такий звичай: коли музики вже залишали весілля, а танцювати ще хотілося, гості брали відро, встромляли в нього коромисло. До дужки відра та кінця коромисла прив’язували дріт, і по цій струні грали палицею, ніби смичком. На такому саморобному інструменті грали на 5-7 день весілля, колядники супроводжували ним виступи «кози», імітуючи її голос. Сучасні майстри вирішили використати давню ідею, дещо змінивши її, а назвали цей інструмент козобасом. Проте крім струн, на яких майстер грає смичком, зверху є маленька металічна тарілочка, по якій музика вдаряє паличкою. Ось такий дивовижний струнно-ударний інструмент.


Сопілка Сопілка також є одним з найдавніших приладів для музик. Колись подібні інструменти робили з порожнистих всередині рослин або тваринячих кісток. Справжня сопілка виготовляється з твердих порід дерева і має 6 або сім отворів, затуляючи які музика може змусити сопілку вигравати найскладніші мелодії. Про сопілку є дуже багато згадок в народній творчості. Юнак з сопілкою символізує романтичного, сповненого високих прагнень героя. Також є різні легенди. Одна з них оповідає, що для того, щоб навчитися дуже майстерно грати на цьому інструменті, треба заповнити його горілкою та закопати в землю. Якщо через сім днів викопана сопілка буде пустою, значить чорт знайшов своє пригощення, а музика буде славитися надзвичайною грою. Інша легенда оповідає, що якщо знайти зелену вербу, яка не чула звуку води та крику півня, зробити з неї сопілку, то чуючи її гру всі будуть танцювати, навіть мертві з могил повстають і кинуться до танцю. Сопілка є обов’язковим інструментом у народних ансамблях, особливо в гуцульських троїстих музиках.


Дводенцівка Або подвійна сопілка. В Карпатах сопілку називали денцівкою, відповідно інструмент, який складався з 2 з`єднаних сопілок дістав назву дводенцівки. У нас такі інструменти використовувалися з часів Київської Русі. Дводенцівка характерна для карпатської музики, також її використовують на Поділлі. Таку сопілку робили по різному: кожна з денцівок могла бути настроєна по-різному, тому музикант міг грати наче на 2 сопілках одночасно, або ж виконувати мелодію на одній з сопілок. Інший вид дводенцівок складався з 2 сопілок, які грали ті самі звуки. Зауважте, що денцівки мають різну комбінацію отворів. Зробити такий інструмент, який виконуватиме 2 мелодії одразу дуже непросто.


Торбан Настала черга познайомитися з інструментом, на якому грала українська шляхта, заможні козаки, придворні музиканти та панночки. Це так звана панська бандура або торбан. На цьому інструменті виконували танцювальну музику, романси, величальні пісні. На торбані грають подібно до кобзи. У шляхетних українських маєтках торбан був окрасою музичних вечорів та світських зібрань. Гра на ньому стала справою цілих династій. В другій половині ХІХ століття торбан майже перестали використовувати для гри, а сучасні музиканти намагаються відродити цей інструмент. Інколи його можна почути на концертах української музики.


Свистунці Свистунці люди почали виготовляти ще 5-3 тисячі років до нашої ери. У ті часи з глини люди виготовляли фігурки людей, тварин та птахів, які могли звучати від дуття у спеціальний отвір. Українці вірили, що музика свистунців у поєднанні з магічно-ритуальними діями охороняє людей від злих духів та стихійних лих. Свистунці різних форм виготовляли гончарі, такі іграшки дуже полюбляли діти. Спочатку з глини формують головну частину, яка видаватиме звук, потім доліплюють деталі, випалюють та розмальовують інструмент. Свистунці були та залишаються популярними у всіх регіонах України.


Окарина Назва цього інструмента походить з італійської мови та означає „гусенятко” (мабуть за формою або звуком нагадувала італійцям цю пташку). В Україні цей музичний інструмент також має назву „зозулька” за дуже вдале імітування кування зозулі та голосів інших птахів. Окарина схожа на свистунець, проте виготовляється та звучить набагато складніше. У ХІХ столітті окарину можна було придбати в музичному магазині в кожному регіоні України, а також отримати інструкцію до гри та ноти пісень. Зазвичай цей інструмент прикрашали рослинним орнаментом.


Бубон Бубон є одним з найстаріших музичних інструментів. Люди вірили, що його звук відганяє злих духів та лікує від хвороб. Цей інструмент є дуже популярним в Китаї, Індії та Японії. В Україні бубон з`явився в ХІІ столітті, на ньому грали вуличні музиканти, а також він використовувався у війську: бубни прив`язували до сідла кожного вершника. Наступаючи військо видавало голосний звук, який мав відлякати супротивника. Бубон довгий час залишався складовою троїстих музик. На ньому грають дерев`яним калаталом, пальцями чи кулаком. Залежно від того, по якій частині бубна вдарити, змінюється висота звуку. Вправні бубнярі нерідко стають центральною фігурою оркестру, не лише задаючи ритм, але й прикрашаючи гру театралізованим видовищем: вони б`ють бубном по голові, по коліну, пританцьовуючи у високому стрибку вдаряють по бубну носком чобота, перекидають бубон з руки в руку. В Україні, як і в інших країнах, бубон виконує ритуальну функцію. На Тернопільщині під час весільного обряду наречену шмагають гілочкою, що супроводжується звуком бубна. Цей обряд дарує парі щастя, багатство та здорових дітей.


Бугай В цьому інструменті все смішне: і назва, і вигляд і спосіб гри. Названий він так через схожість звуку інструмента на ревіння бугая. Точно невідомо, коли і як виник цей інструмент, проте на Гуцульщині в ХІХ столітті використовувався у ансамблевій грі. Звук видобувається тертям пальців, змочених у квасі, по пучку кінського волосся, прикріпленого в центрі шкіряної мембрани (шкіра, натягнута зверху як на барабані). Змочення пальців квасом забезпечує м`який гарний звук. Інструмент виготовляється з смерекових дощечок, скріплених обручами на зразок діжки. Залежно від розміру інструменту, музикант грає, стоячи біля бугая (висота 1-1,5 метри) або тримаючи його в руках (тоді грати треба вдвох). Однією рукою музика тримаю кінський хвіст за край та натягає його, а другою, стиснувши пальці навколо хвоста, водить вперед-назад, ніби смичок. Зараз бугай використовує багато фольклорних колективів, адже цей інструмент додає колориту та жарту музиці.


Колісна ліра Ви, мабуть, знаєте, як виглядає грецька ліра, яка стала емблемою музики (металічна дуга-підкова з натягнутими струнами). Українська колісна ліра має зовсім інший вигляд і відома в Європі вже понад 1000 років. На ній грали в королівських палацах та урочистих церемоніях. В Україні колісна ліра з`явилася близько XVII століття і швидко стала супутницею кобзи та бандури. Лірник міг зіграти і в шинку, і на весіллі, проте головними були серйозні та сумні пісні. На лірі, так як на кобзі чи бандурі, акомпонували історичним пісням та думам. Ліра дуже цікавий інструмент, який має корпус, подібний до гітарного, 3 або 4 струни, які грають від оберту колеса, та клавіші, які змінюють звучання однієї струни (інші грають один звук). Зараз ліра звучить у складі фольклорних ансамблів та Національному оркестрі народних інструментів.


Ріжок Здавна цей інструмент воготовляли з рога тварин, припасовуючи до нього пищик з очеретини чи гусячого пера. На Поліссі розтруб (ширша частина, з якої виходить звук) ріжка робили з кори. Навесні, коли по дереву тече сік, з верби зрізали пасма кори і скручували їх конусом, потім прикріпляли дерев`яну трубку з пищиком та вирізали отвори. Ріжок окрім простої гри також використовувався для подавання сигналів. З другої половини ХХ століття ріжок з`явився у багатьох народних та професійних ансамблях.


Рубель і качалка Ці інструменти можуть викликати посмішку, адже ми говоримо про звичайні побутові речі. Колись завдяки цим предметам прасували речі: полотняну сорочку намотували на качалку та проводили по ній зубчатою поверхнею рубля. На сорочці не лишалося ані зморшки! Коли не було поруч справжніх музикантів, люди створювали звуки зі звичайних речей. Якщо провести качалкою по зубцях рубля, отримаємо тріскучий звук, який був вдалим акомпанементом для пісень. Часом цей інструмент використовували і в повноцінному ансамблі, додаючи виконанню гумору та колориту.


Сурма В народній музиці особливе місце посідає сурма, яка має голосний пронизливий звук та асоціюється з козацьким маршем та перемогою. До нас сурма прийшла з Кавказу та дістала свою назву від тамтешнього інструменту „зурна”. Сурма виготовлялася з дерева та металу у вигляді трубки, що розширялася до кінці. На трубці робили 5-8 отворів для пальців (подібно до сопілки), а всередині трубки містився спеціальний язичок з соломини або очерету, який робив звук таким гучним. Сурма була обов`язковим інструментом у козацькому війську, а на початку ХХ століття її активно використовували перші пластуни як сигнальний інструмент. В Галичині з цією ж метою сурму використовували вівчарі. „Сурми засурмлять, труби затрублять і весь табір пастухів, супроводжуваний грою сопілок і веселими піснями, йде тихим кроком по звивистих дорогах і гірських стежках на карпатські висоти і полонини...”


Трембіта Трембіта є давнім сигнальним інструментом горян. Вона має вигляд конусоподібної труби довжиною 3-4 метри, її сигнал чути на 10 км. У давнину дозорці, виставлені на вершинах гір, могли спеціальними сигналами по естафеті повідомити людей про наближення ворога. Старший чабан сигналами трембіти повідомляє вівчарів про час водопою чи полудневого доїння овець, увечері збирає розкидані по горах отари, допомагає зорієнтуватися в негоду. Трембіти сповіщають про весняне свято гуцулів – вихід на полонини, про наближення колядників. Іноді трембіти несуть сумну звістку, повідомляючи про чиюсь смерть. Трембіту роблять зі смереки. Спочатку обрубують дерево до потрібного розміру, розколюють на 2 половини та вишкрібають середину. Після цього половини склеюють смолою-живицею та обмотують березовою корою. В вужчий отвір вставляють спеціальний мундштук (звужена трубочка. Яку трембітар бере в рот). Серед мешканців Карпат побутує думка, що найкращу трембіту можна зробити з громовиці – дерева, в яке влучила блискавка під час грози. Висота звуків залежить від сили вдування повітря. На Полісі роблять схожий інструмент менших розмірів (1-2 метри), який зветься лігавиця.


Цимбали Цимбали є одним з найстарших струнних інструментів. В Україні цимбали поширилися з Близького Сходу. Перша згадка про цей інструмент на наших землях датується XVII століттям. Інструмент має вигляд плаского ящика у формі трапеції, на якому натягнуто 13-18 хорів струн. Кожен хор складається з 3-4 струн, які настроєні на одну ноту. Для гри музикант вдаряє по струнах дерев`яними молоточками. Музичні майстри прикрашали цимбали вишуканими різьбленими орнаментами. Цимбали є невід`ємною складовою троїстих музик, їхній звук дуже гарно поєднується зі звучанням скрипки. Цимбали поширені по всій Україні, проте найпопулярнішими є на Гуцульщині. Кажуть, що під музику вправного цимбаліста навіть смереки танцюють...


Ансамблі в народній музиці. Троїсті музики.

Практично кожен музичний інструмент може грати наодинці, але особливо гарно звучать групи інструментів, які називають ансамблем. В давнину ансамблі народних музик неодмінно запрошувалися на свята та вечорниці. В ансамблі може грати декілька однакових інструментів (найчастіше це сопілкарі та бандуристи) або ж кілька різних інструментів, які разом творять складні мелодії. В Україні популярними були ансамблі під назвою Троїсті музики. А про їх виникнення розповідає давня легенда… Три хлопці — скрипаль, цимбаліст та сопілкар — закохалися у дівчину. Вибираючи собі нареченого, дівчина запропонувала їм при всьому селі змагатись у грі: чиє виконання народ визнає найкращим — за того вийде заміж. Кожний хлопець грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та виконання було таким майстерним, що жодний не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла кожному зіграти одну й ту ж пісню, — але й цього разу не розсудили найкращого... Залишилося останнє — грати усім хлопцям-музикам разом. Та від сумісної гри народилася нечувана досі, чарівна музика і народ вирішив — не слід розлучати легінів. А музику ту назвали ТРОЇСТОЮ МУЗИКОЮ...


Рухливі ігри

• «Все до ладу» В кожному оркестрі є багато інструментів, які використовуються під час концертів та виступів. А коли музиканти відпочивають, труби та барабани мають акуратно зберігатися в надійному сховищі. Крім того, що інструменти треба берегти від пилу та вологи, їх найкраще тримати по групах. Щоб потім, перед початком концерту музиканти легко знайшли кожен свій інструмент. Виряд: крейда або каремати для позначення території. На майданчику чи в кімнаті, де проходять сходини, позначаються місця для кожної групи інструментів (наприклад, кути в кімнаті, намальовані крейдою кола, покладені каремати тощо). Варто позначити місця відповідними написами або викласти першу літеру назви групи інструментів («У»-ударні і т.д.) Варіант 1: Ведучий називає якийсь інструмент. Всі решта учасників швидко біжать до відповідного місця. Хто помилився, займає місце ведучого. В ході гри темп пришвидшується. Варіант 2(додаткові правила): Посередині кімнати чи майданчика позначається коло для ведучого (від його меж до позначених місць для груп інструментів має бути близько 1, 5 метри). Ведучий, не виходячи зі свого кола, має торкнути когось. Цей учасник займає місце ведучого і гра продовжується. • Диригент Коли грає оркестр, диригент може одним рухом своєї палички зупинити музику чи знову примусити інструменти звучати. Музиканти повинні бути дуже уважними і серйозними для того, щоб виконання було саме таким злагодженим, як хоче диригент. Виряд: паличка або олівець. Обирається один гравець, який буде диригентом. Решта учасників «Оркестр» стають в ряд, диригент стає на відстані 6-9 м спиною до ряду та тримає в руках «диригентську паличку» (паличка або олівець). За сигналом диригента «Музика!»(він має голосно викрикнути слово, щоб всі почули) та різким підняттям палички вгору, учасники починають рухатися до диригента. В будь-який момент диригент може сказати «Стоп!» та різко опустити паличку. Гравці «Оркестр» мусять завмерти в тій позі, в якій вони були. Диригент обертається, якщо хтось із гравців посміхається або рухається, він вибуває з гри. Диригент повторює ці дії скільки завгодно разів та в будь-якому темпі. Переможе той гравець з «оркестру», хто успішно добереться до диригента і торкне його рукою по спині. • «Де дзвоник?» Кожен музикант повинен мати хороший слух і добре чути звуки. Виряд: 2 хустки для зав’язування очей, 1 чи 2 дзвоники, крейда для позначення терену гри. Грають трійками або четвірками (залежно від загальної кількості учасників).


Намічається коло діаметром 3-5 метрів, з якого не можна виходити учасникам. Двом гравцям зав’язують очі, ще одному (або двом, якщо грають четверо) дають дзвоник. За сигналом гравці з зав’язаними очима починають ловити дзвонаря, а він мусить втікати, проте через кожні 3-5 секунд дзвонити дзвоником. Якщо учасники з зав’язаними очима наближаються до межі позначеного кола, ведучий та ті діти, які не грають, кажуть їм «Стоп!» і вони мусять повернутися в інший бік. Якщо дозволяє час, учасникам бажано помінятися ролями. Можна грати до моменту, коли гравця з дзвоником впіймають, або влаштувати турнір, засікаючи скільки часу кожен з дзвонарів утримався не впійманим. • «Ноти» Треба переконатися, що всі діти знають назви нот. Якщо не всі, то можна використовувати інші назви (пісень, музичних інструментів тощо) Виряд: м’яч. Гравців має бути не більше 8. Один учасник вибирається «Композитором», який «писатиме музику», додаючи по одній ноті. Решта учасників отримують назву однієї з нот (назви не повторюються). «Ноти» стають в коло, «Композитор» з м’ячем в руках стає в центрі кола. Він сильно ударяє м’ячем по землі та викрикує назву якоїсь ноти. Учасник, ноту якого назвали, якомога швидше ловить м’яч, решта розбігаються. Коли м’яч зловлено, учасник-нота кричить «стоп!» і всі мусять зупинитися. «Нота» намагається попасти м’ячем в будь-якого з учасників. Якщо влучить, той стає «композитором», а колишній «композитор» отримує назву ноти, яка його змінила. Якщо учасник не влучив ні в кого, він стає «композитором» і гра починається спочатку. • «Сліпий барабанщик» Козацька старшина оголошує конкурс на найкращого барабанщика, який займе своє місце у військовому оркестрі. Проте для цього він має довести свою вправність... Виряд: хустка для зав`язування очей, предмет, по якому можна вдарити на зразок барабана, паличка. Обирається один учасник, якому зав`язують очі та дають паличку. Його ставлять посеред майданчика, де лежить „барабан”, та дають можливість постукати по ньому. Потім „барабанщик” підводиться і під команди ведучого по певному маршруту відходить від барабану (наприклад, 5 кроків вперед, 6 кроків праворуч, 3 кроки ліворуч). Потім барабанщик обертається на 180 градусів та під команду ведучого ( в зворотньому порядку) має повернутися на те ж місце. Команди мають даватися так, щоб учасник повертався по тому ж маршруту. Коли учасник проходить весь шлях повернення, він присідає і вдаряє. Якщо новак має хорошу координацію рухів, то його барабан знову зазвучить. Бажано, щоб встигли заграти всі діти.


Спокійні ігри • «Ми музиканти з Києва» (варіація) Учасники сідають колом і повторюють за виховником пісеньку, почергово зображаючи різні групи інструментів та імітуючи їхні звуки. «Ми музиканти з Києва, приїхали до вас (двічі), Будемо грати, грати-вигравати на … (духових (імітація звуку «ту-ту») , струнних («пілі-пілі»), ударних («бум-бум»),, клавішних («тара-тара») інструментах. В кожному новому куплеті співаємо та зображаємо всі попередні групи інструментів, які згадувалися в попередніх куплетах. Можна запропонувати новакам повторювати слова, які імітують звук цієї групи, проте з різною висотою, оскільки інструменти звучать зовсім по-різному. В останньому куплеті слова такі: «Ми музиканти з Києва, приїхали до вас (двічі), Будемо грати, грати-вигравати як оркестр» Всі учасники обирають собі будь-який інструмент і одночасно «грають» на них. • «Знайди слово» Рій ділиться на 2-3 групи (приблизно по 3 особи), кожна група отримує картки з написаними літерами. Протягом 3-5 хв новаки розкладають картки літерами догори так, щоб їм легко було знаходити потрібні літери. Виховник зачитує запитання по матеріалах попередніх сходин (наприклад, прізвище композитора, який став основоположником української класичної музики), новаки вибирають літери, які складають відповідь, та викладають слово поруч. Після 4-5 запитань в кожній групі мають залишитися літери, які творять слово «музика». Виграє та група, яка перша викладе з літер, які залишаться після викладання всіх загаданих слів, правильне слово. • «Музичне судоку» Ця гра зараз стала дуже популярною. Дещо трансформувавши її, маємо дуже корисну для розвитку логіки гру, прив’язану до теми музикант. Картки з пустими полями є гральною основою. Квадрат 4 з намальованими в кожній клітинці значками слід розрізати на 16 окремих квадратиків. Це фішки для гри. Завдання гравця: розмістити фішки на полі так, щоб в кожному квадраті (2х2 клітинки) не повторюючись були розміщені всі знаки. Разом з тим в жодній загальній вертикалі чи горизонталі значки не мають повторюватись. Для розв`язання цієї гри слід застосовувати логіку та знайти спосіб правильного розміщення фішок.


• «Шукайслово» Завдання учасників: викреслити слова, написані нижче, в сітці літер (слова можуть іти по горизонталі зліва направо, по вертикалі згори вниз). Б А Н Д У Р А К О І Й Л З П Ч Т П А Ф П Р Ж І К Л А С И Ч Н А Т Р В С Д У И Т Ж О Д Й П І С Н Я Р О Д О В В М Р О К М У З И К А Ь С Ї Я Л О А Б Е К О З О Б А С Г Д Ц С Р Я Д У А М Ф О Л Ь К Л О Р Ж Г Т О Р Е Б У Б О Н С К Р И П К А Ц І К В Н У Й І Ф У Д А Р Н І И З И М А Л Ц Г У Т І П Д Ц І У Л Ч Г М У Р С І А С А В Ш Г У Д О К Й Г Б З И Т В Й У Ф Л Е Й Т А П А Н А А И Н Р К А Р У Б Е Л Ь І К А Ч А Л К А У А О М Ч К Л Т О Р Б А Н Ц И И И Н В И А П О П М У З И К А П Ф В І Н Ф І І У Б Д У Х О В І Я М Ф М Р І С Т Б Ш З Р К Л А В І Ш Н І Ч И Ц П О Б Ш А У И М Е Л О Д І Я С М Заховані слова (словосполучення в сітці написані без проміжків): Класична Рок музика Попмузика Джаз Фольклор Духові Клавішні Ударні Струнні Бандура

Кобза Скрипка Басоля Дримба Флейта Пана Гудок Козобас Сопілка Дводенцівка Торбан Свистунці Окарина

Бубон Бугай Ріжок Рубель і качалка Сурма Трембіта Цимбали Троїсті музики Пісня мелодія


• «Підсумкове музичне доміно» Завдання полягає у тому, щоб скласти ланцюжок з карток так, щоб запитання було з`єднане з відповіддю. Може бути використане на підсумкових сходинах чи змазі.


• «Концерт близнюків”


• «Лабіринт 1”


• «Лабіринт 2”


«Лабіринт „Гітара”


” З`єднай точки „Кобзар” (ця гра дуже проста для дітей такого віку, тому в неї можна грати на швидкість поодинці або у парах)


” З`єднай точки „Кролик-трембітар”


„ Знайди предмети на малюнку „Жабеня-барабанщик”


” Знайди пару-Барабани”


МАЙСТРУВАННЯ БУБОН Матеріали: • 2 паперові тарілки • степлер або клей • дирокол або шило • шнурок • маленькі бубенці чи дзвоники (маленькі дзвоники можна купити в магазинах для

рибалок) • фломастери Скріпіть по краях паперові тарілки між собою (склавши їх дном назовні) степлером або клеєм. По краю конструкції дироколом чи шилом зробіть отвори. Прикріпіть бубонці/дзвоники по краю тарілок за допомогою шнурка, протягаючи його крізь зроблені отвори. Розмалюйте бубон фломастерами. Для гри, тримаючи бубон за край, трясіть його в ритм музиці.

Примітка: Найкраще для цієї майстерки підійдуть тарілки, виготовлені з цупкого картону. Якщо ви скріпляєте деталі стиплером, це обов’язково робить дорослий. Бажано обклеїти краї бубну скотчем, щоб не подряпати руки об скріпки.

БАРАБАН Матеріали: • пуста жерстяна коробка (від печива) з кришкою • нитка • шило • 2 катушки від ниток • клей • 2 палички довжиною 15-20 см діаметром, відповідним до отворів у катушках (це

можуть бути олівці) • кольоровий папір • кольорові олівці Перед початком прикрасьте коробку аплікаціями з кольорового паперу та розмалюйте олівцями. Шилом проткніть коробку в центрі кришки та на протилежній стороні (наскрізний отвір крізь коробку). Простягніть крізь отвір шнурок та зв’яжіть його кінці (довжина має бути достатня, щоб повісити коробку новаку на шию, і вона сягала поясу).

Палички для барабану зробіть з олівців, надягнувши на їх кінці катушки (для надійності зафіксуйте їх клеєм).

МЕТАЛОФОН Матеріали: • лінійка або дощечка • великі гайки або невеликі металічні предмети (в крайньому випадку ложки) • лак для нігтів (якщо є бажання та можливість декорувати інструмент)


• шнурок • чайна ложка Зафіксуйте лінійку чи дощечку в горизонтальному положенні. Підвісьте металічні предмети на шнурки, прикріпивши їх до лінійки (дощечки) на різній довжині (від 15 до 25 см). Кінці шнурка у місці кріплення до лінійки міцно зафіксуйте, щоб вони не ковзали в боки. Гравець тримає лінійку чи дощечку в горизонтальному положенні в лівій руці, в правій тримає чайну ложку та вдаряє нею по металічних підвісках.

Примітка: можна прикрасити металофон, розмалювавши його деталі кольоровим лаком для нігтів. Розмальовувати можна тільки на відкритому повітрі під пильним наглядом виховника.

ГОРН Матеріали: • картонна основа від рулону паперових рушників (трубка) • вощений або папіросний папір • тонка гумка (найзручніше використати гумове кільце) • шило З одного боку вкрийте отвір картонної трубки папером та міцно зафіксуйте гумкою. За допомогою шила проткніть ряд отворів з одного боку картонної трубки. Щоб грати на цьому інструменті, притуліть відкритий кінець трубки до рота та співайте мелодію.

ТАРІЛКИ Матеріали: • дві кришки від каструлі однакового розміру • шнурок або стрічка довжиною близько 1м. Зв’яжіть обидві кришки шнурком, прив’язавши його кінці до ручок на кришках. Для гри тримайте кришки за ручки та вдаряйте ними одна об одну.

КСИЛОФОН Матеріали: • високі склянки чи скляні пляшки • вода • чайна ложка

Наповніть склянки чи пляшки водою до різного рівня. Чим більше води буде в ємкості, тим нижчим буде звук. Вишикуйте склянки від найнижчого звуку до найвищого. Для гри легко вдаряйте ложкою по скляній ємкості.

ГРЕБІНЕЦЬ Матеріали: • кишеньковий гребінець • папіросний папір


Обгорніть папір навколо гребінця (1 шар паперу). Для гри міцно притуліть стиснені губи до гребінця та співайте мелодію мурмурандо.

ГІТАРА Матеріали: • порожня коробка від взуття • тонкі гумки (може бути одна довга «шляпна» гумка) • лінійка або дощечка

Зніміть кришку з коробки. Намотайте гумку кілька разів навколо коробки (відступаючи між витками близько 1 см). Прикріпіть лінійку чи дощечку на місце гітарного грифу (можна також зробити картонну трубку чи використати товстий патик). Для гри щипайте гумки пальцями.

ДЗВОНИКИ Матеріали: • 2 пустих картонних основи від паперових рушників (трубки) • шило • 4 бубенці чи маленькі дзвоники • шнурок або стрічка

Зробіть по одному отвору на кожному кінці картонної трубки. Протягуючи в отвори шнурок чи стрічку, прив’яжіть бубонці чи дзвоники до кінців трубок. Для гри потрібно тримати інструменти в руці та трясти їх.

КАВОВА БАНКА - 4 В ОДНОМУ Матеріали: • пуста кавова банка (переконайтеся, що вона добре вимита і не має гострих країв) з

пластиковою кришкою • олівець з гумкою на кінці • рис або квасоля

З таких матеріалів можна зробити 4 різних інструменти!

МАРАКАС Насипте в банку трохи гороху чи квасолі, закрийте кришкою та грайте! Тримаючи банку в руці, трясіть її в боки, робіть колові або будь-які рухи. Можна також експериментувати з наповненням банки: покладіть дрібні металічні предмети (гвинтики) або насипте піску і послухайте, як тепер звучатиме інструмент.

БАРАБАНЧИК Поставте банку пластиковою кришкою догори та вдаряйте по кришці олівцем (кінцем з гумкою).

МЕТАЛОБАН Покладіть банку на бік та вдаряйте по металічній поверхні олівцем. Звук буде іншим! Можна спробувати в якості барабанної палички використати металічний прутик або ложку.


ШКРЯБОТУН Зробити такий інструмент вийде за умови, що стінки банки рифлені (мають хвилясту поверхню). Покладіть банку на бік та шкрябайте по поверхні олівцем або металічним предметом.


Додатки 1. Українські казки на музичну тематику (можуть бути використані для

самодіяльної гри та в якості імпрези-представлення вмілості)

Дивна сопілкаДивна сопілкаДивна сопілкаДивна сопілка Дивна сопілка Був собі чоловік та жінка, а в них два сини, і мали вони такий садок,

що як уродить рясно та продадуть садовину, то цілий рік з того самого аж до нового годуються. Аж то унадився у той садок веприк з лісу, ри та й риє щоночі, а вдосвіта втікає, і ніяк його до-стерегти не можна. Щонайліпше дерево підрив, та й став садок підсихати. От батько й каже до синів:

— Достережіть мені, що воно садка псує, а котрий з вас допантрує' садка, тому й садок буде по моїй смерті.

Пішли хлопці вночі на варту, позасідали в садку та й ждуть. То старший посидів, посидів та й заснув, а менший нарубав терну та й обложився геть навколо: отож як почне його сон змагати, то він кинеться, вколеться на шпичку тернову та й прокинеться. Так цілу ніч не заснув на чатах. Аж то перед світом чує, щось хропе та ломиться в садок. Дивиться хлопець, а то веприк з лісу — полум'ям дише, іклами землю пише, копитами загрібає, хвостом слід замітає. Стрілив хлопець та й забив веприка враз. Тільки менший брат стрілив, то старший прокинувся, бачить — веприк вже забитий; так йому заздрісне стало, що то вже тепер батько на меншого садок запише,— узяв та й забив брата з своєї стрільби, поховав його в полі при дорозі, а сам поніс веприка додому.

— А де ж брат? — питає батько. — Брата,— каже син,— оцей веприк розірвав, то я його застрілив, а братового тіла

не знайшов. Заплакали старі, батько в плач, мати в голос. Став їх старший син потішати та так

придобрився, що батько йому ще за життя і хату й обійстя віддав, аби він їх, старих, при собі до смерті тримав.

А над забитим братом в полі при дорозі виросла калина, та така хороша, аж очі бере, літо й зиму на ній і лист, і цвіт, і ягідки — все разом.

Ідуть якось тим шляхом чумаки та дивуються: — Що то воно за калина така дивна? А один вирізав гілку, зробив сопілку, сів собі

на воза, їде та й грає, а сопілка йому людським голосом співає, словами промовляє: — Помалу-малу, чумаче, гран, Не врази ж мого серденька вкрай! Брат мене вбив, в

землю зарив, За того веприка, що в саду рив. Злякався чумак, хотів ту сопілку викинути, а товариші кажуть: — Не кидай, треба людей попитати, може, хто скаже — проти чого воно. Доїхали до села до крайньої хати, попросилися на ніч, там їх прийняли, ще й

вечеряти запросили. Сидять вони, вечеряють та про те диво розказують, що яка то дивна у них сопілка з тієї калини, що росте при дорозі:

— Ось нате, господарю, хоч самі заграйте. Узяв старий господар сопілку, заграв, а вона до нього людським голосом співає, словами промовляє:

— Помалу-малу, батеньку, грай, Не врази ж мого серденька вкрай! Брат мене вбив, в землю зарив, За того веприка, що в саду рив.

— Що воно таке? — каже господар.— Ану-но ще ти, стара, заграй! Узяла стара господиня сопілку, а вона й до неї: — Помалу-малу, матінко, грай, Не врази ж мого серденька вкрай! Брат мене вбив, в

землю зарив, За того веприка, що в саду рив. Тоді старий до сина: — Тепер ти грай. Той не хоче: — Чи я малий у дудочку грати?


Та батько таки примусив. Тільки-но молодий господар сопілку до губ притулив, а вона як заквилить:

— Помалу-малу, братику, грай, Не врази ж мого серденька вкрай! Ти ж мене вбив, в землю зарив, За того веприка, що в саду рив.

Тут батько до сина: — Признавайся, що ти брата вбив! Той і признався, бо вже не було куди. Прогнав

його батько геть з очей, а сам зостався з старою сиротами віку доживати. А калина та, мабуть, і досі цвіте.

Юрій ЯРМИШ

МУЗИЧНА ІСТОРІЯМУЗИЧНА ІСТОРІЯМУЗИЧНА ІСТОРІЯМУЗИЧНА ІСТОРІЯ

Під самою стелею, у кришталевому намисті люстр, тремтячи, завмирали останні звуки музики. - Це було чудово! - казали люди, залишаючи зал. В очах у декого блищали сльози. Так-так! Сльози. Адже прекрасне викликає не тільки веселі усмішки. Невдовзі усі розійшлися. Пішли й музиканти. Погасли люстри в залі. Стало темно і в коридорі. Тільки цікавий місяць зазирав у вікно. Запала тиша. І раптом клацнула кришка футляра і висунулася довга мордочка франтуватого Кларнета. - Ось ми й самі! Тра-ля-ля! - проспівав він і всівся на край футляра так, що його блискучі клапани засяяли у місячному промінні, немов самоцвіти. І відразу ж заклацали кришки інших футлярів - великих, середніх і зовсім маленьких. - Ох, і довелося сьогодні попрацювати,- сказав, відсапуючись, Барабан. - Я з шкіри пнувся, зате мене краще від усіх було чути. Ви звернули увагу, як мені аплодували? - Зовсім ні - пискнула Флейта,- більше за всіх аплодували мені! - Ну, знаєте,- обурено пробасив Тромбон, - це несправедливо-о-о! Адже найголоснішу парртію виконував я! - Ха-ха-ха! Ви тільки послухайте, що вони кажуть,- застрибав на футлярі Кларнет. - Ви тільки послухайте! - Облиште сваритись, це нерозумно,- кокетливо вигнувши довгу шию, проспівала Перша Скрипка,- всі прийшли заради мене. В суперечку втрутилися Тарілки, Валторни. Лише старий Контрабас тихенько зітхнув.. Він прожив на світі не один десяток років і знав, чим закінчуються такі суперечки. Фагот спробував помирити інструменти: - І чого ви галасуєте? Хіба справа в тому, хто головніший? Але на його добродушне бурчання ніхто навіть уваги не звернув. Інструменти лементували, поки не захрипли. І кожний з них потихеньку вирішив, що вже в завтрашньому концерті він покаже себе, доведе всім, хто в оркестрі головний. Увечері гарно вбрані, усміхнені люди прийшли в осяяний вогнями зал. Пролунав третій дзвоник. На сцену вийшов артист і назвав твір великого композитора. Люди завмерли, чекаючи... Диригент дав знак Скрипкам. Вони повинні були почати мелодію, яка вже сто років хвилює людські серця. Але що це? Замість чарівних звуків Скрипок раптом зовсім недоречно заляскали Тарілки, відразу збивши з ритму оркестр. Диригент обурено постукав паличкою об пюпітр. Та це не

допомогло. І що скоїлось! Скрипки верещали, мов поросята. Барабан так гатив себе в бік, що аж


шкура луснула. Побачивши це, Кларнет зайшовся голосним сміхом. І тут на всю силу свого мідного горла заревіла товста велика Туба! Музиканти з острахом дивилися на свої інструменти, що більше не слухали їх! Кожний інструмент грав своє, намагаючись заглушити інших. Вони не помічали, що люди, пройняті жахом, затикали вуха й вибігали із залу. Останніми втекли перелякані музиканти. Коли зал спорожнів, інструменти отямились. В тиші лунко прозвучав лагідно-буркотливий голос Фагота: - Ну, бачите. І зовсім не важливо - хто головніший... Та йому ніхто не відповів: інструменти від сорому сховалися в футляри.

Дурень та чарівна сопілкаДурень та чарівна сопілкаДурень та чарівна сопілкаДурень та чарівна сопілка

Було в чоловіка три сини: два розумних, а третій, Іван, дурний. Батько їх поділив хазяйством та й умер.

Пішли всі брати щастя шукати. Тільки розумні своє хазяйство покидали дома, а в Івана з хазяйства була одна ступа, так він і ту з собою взяв.

Ідуть вони та й ідуть, і вже стало смеркать. Дійшли до лісу та й кажуть: — Давайте виліземо на дуба та переночуємо, а то щоб розбійники не напали. Один і каже: — А цього дурного біса де дінемо з ступою? Іван на те: — Думайте за себе, а я сам вилізу на дуба та й заночую. Полізли розумні аж на самий вершок дуба і сидять, а Іван і собі лізе, а за собою і

ступу тягне на дуба. Виліз, сидить і ступу держить. От ідуть розбійники з своїх промислів та й стали ночувать під тим дубом.

Назбирали дров собі, зачали варить у великому казані куліш на вечерю. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки та тільки що стали їсти та все студять, бо дуже гарячий був, а Іван як пустить ступу та прямо в казан. Кип'ячений куліш геть-чисто позаляпував їм очі. Вони з ляку як посхвачувалися та й ну тікать у ліс, забули й товар, котрий награбили в крамарів.

Іван тоді зліз з дуба та й каже братам: — Лізьте додолу. Брати позлазили, забрали увесь товар, коні і поїхали додому, а Іван узяв собі

тільки сопілку. Узяв він ту сопілку і ну грать. А була та сопілка не проста, а чарівна: як заграє, так усе живе й танцює. От заграв Іван, так і пішло все танцювать: і вовки, і зайці, і лисиці й ведмеді. А Іван все гра та сміється. Уже ті звірі сердешні танцювали, танцювали і поморились. Уже за дерева хватались та держались, щоб не танцювать, та ні, не вдержаться.

Уморився Іван, ліг відпочивать. Трохи оддихнувши, встав і пішов у город. Люди саме несли на базар продавать хто паляниці, хто крашанки в коробці, а хто квас у відрах. Іван як заграв у дудочку, так і пішли всі танцювать. Один чоловік ніс коробку яєць та побив їх чисто, танцюючи, і сам як чортяка убрався в яєчню. Ті, що спали, посхвачувались та давай і собі танцювать: хто голий по хаті, хто без штанів, хто без сорочки, а хто без спідниці. Пішов увесь город перевертом: і собаки, і свині, і кури, все чисто, що було живе, пустилося танцювати.

Уморився Іван, граючи, і пішов у слободу найматися в робітники. Прийшов, а зустрічає його піп.

— Наймись до мене, добрий чоловіче, в робітники. — Добре,— каже Іван. — А що ти візьмеш у год? — Та я не дорого візьму: п'ять карбованців.


— Як так, то й так,— каже піп. Найняв він робітника та на другий день і послав волів пасти. Погнав Іван волів на

сінокос, а сам виліз на стіг і сидить, а воли пасуться. От згадав він про свою дудочку і заграв. Як заграв, а воли зараз і пішли танцювать.

Танцюють і танцюють, уже воли чисто поперепадались. Пригонить Іван волів увечері додому, а вони голодні, ревуть та з загати смичуть гнилу солому і їдять. Сам Іван повечеряв та ліг спать. На другий день погнав оп'ять волів пасти. Пас, пас, а потім знов заграв, і все пішло танцювать. Дограв до вечора і погнав волів додому голодних і замучених танцями. Дивиться піп на худобу та й каже:

— Де він їх у чорта пасеш, що вони такі худі та голодні? От він вирішив самому піти і подивитися, де той Іван їх пасе. На третій день

погнав робітник волів пасти, а піп і собі слідом за ним. Пішов та й сів у тернику. Сидить і вигляда, що Іван буде робить. А той знов виліз на стіг та й давай грати. Як пішло все танцювати — воли і всяка тварюка, а далі і піп у тернику. Терник був густий, і піп як почав по ньому плигать, як почав, та й порвав на собі штани, рясу, сорочку, а косу та бороду чисто вискуб терном.

Бачить піп, що лихо, та давай кричать, щоб робітник перестав грати. А той грає собі і не чує. А далі зирк у терен, коли піп плига як оглашенний, він тоді й годі грать. Піп вискочив та й дав тягу додому.

Добіг до села та як чкурнув вулицями. Люди його не пізнали, дивляться, що в нього тільки клапті висять в одежі, а все тіло видно, і давай на нього тюкать. Він тоді звернув з вулиці, переліз через тин та як гайнув по городах бур'янами, а собаки за ним. Дехто думав, що розбійник, та давай його цькувать собаками. Прибіг піп додому

увесь в реп'яхах. Попадя не впізнала та з переляку і каже робітникам: — Біжіть вигоніть з двору скаженого чоловіка. Ті побігли з дрючками, аж він до них забалакав. Тоді робітники узнали попа,

привели його в хату і давай він попаді розказувать про Івана. Попадя слухає та тільки дивується.

Увечері пригнав Іван волів, загнав у загін, дав сіна, а сам пішов вечеряти. Увійшов у хату, а піп йому й каже:

— Ану лишень, Іване, заграй попаді коротенької пісні. А сам узяв та й прив'язав себе до стовпа, котрим був підпертий сволок у хаті. Іван

сів долі біля порога і почав грати. Попадя вмостилася на лаві, щоб послухать, як він грає, та як схопиться з лави і давай танцювати. А далі як закрутиться якоїсь панської та й мало їй місця. Де в чорта взялась кішка, вискочила з-під припічка та давай і собі плигать. А піп державсь, державсь руками, а воно його так і сіпа біля стовпа. Сіпало, а далі канат ослаб і давай тоді піп стрибать кругом стовпа на канаті. Стрибав, стрибав та вже аж боки понамулював канатом, а тоді давай кричать Іванові:

— Годі! Перестань! Хай тобі біс! Іван перестав грать, сховав у пазуху свою дудку та тоді й пішов спать. Піп і каже

попаді: — Давай Івана проженем завтра, а то він зовсім замучить і нас і наших волів. Іван брав одежу в сінях та й чув, що піп казав попаді. Уранці встав і пішов прямо

до попа та й каже йому: — Коли ти, попе, задумав мене проганяти, то заплати мені гроші, і я собі піду. Як

не даси, то буду грать, поки ви обоє з попадею позамучуєтесь, танцюючи. Піп поскріб потилицю, бачить, що треба-таки платить, вийняв з гаманця гроші і

віддав Іванові. Іван заграв на прощання однієї, поки піп з попадею потомились, аж язики

висолопили з рота, та й пішов по білому світу блукати.


•••• Вивчення народних танців Дуже добре доповнити вивчення народної музики кількома народними танцями, танцювати які легко і дуже весело. Відео уроки танців можна безкоштовно подивитися на веб-сторінці гурту „Буття” за адресою: http://www.buttia.kiev.ua/disco1.html

Вмілість музикант (УПН)

Documents