Вісник аграрної науки Причорномор`я. Випуск 4(57). 2010 р

МIНIСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Видається з 1997 р.

Виходить 4 рази на рік

ВIСНИКАГРАРНОЇ НАУКИ ПРИЧОРНОМОР’Я

ВИПУСК 4(57)

• Економiчні науки • Сільськогосподарські науки • Технічні науки

Миколаїв2010

Вiсник аграрної науки Причорномор’я : науково-теоретичнийфаховий журнал / В. С. Шебанін (гол. ред.) та ін. — Миколаїв, 2010. — Вип. 4 (57). — 2010. — 286 с.

У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань економіки, проблем сільськогосподарських та технічних наук, досліджуваних ученими, ас-пірантами, магістрами та студентами Миколаївського державного аграрного університету та інших навчальних закладів Міністерства аграрної політики України.

Рекомендовано до друку вченою радою Миколаївського державного аграрно-го університету. Протокол № 3 від 30.11.2010 р.

Точка зору редколегії не завжди збігається з позицією авторів.

РЕДАКЦIЙНА КОЛЕГIЯ:ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: д.т.н., проф., чл.-кор. НААН України В.С. ШЕБАНІНЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГОРЕДАКТОРА: д.е.н, проф. І.І. ЧЕРВЕН, к.е.н., доц. В.П. КЛОЧАН, д.е.н., доц. В.І. ГАВРИШ, д.с.-г.н., проф. В.В. ГАМАЮНОВА, д.с.-г.н., доц. М.І. ГИЛЬ,ВIДПОВIДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР: к.е.н., доц. Н.В. ПОТРИВАЄВА.

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Економічні науки: д.е.н., проф. І.Н. Топіха, д.ю.н., проф. О.В. Скрипнюк, д.е.н., проф. Л.О. Мармуль, д.е.н., проф. О.Д. Гудзинський, д.е.н., проф. О.Ю. Єрмаков, д.е.н., проф. В.І. Топіха, д.е.н., проф. В.М. Яценко, д.е.н., проф. М.П. Сахацький, д.е.н., проф. О.В. Шебаніна, д.е.н., доц. В.М. Ганганов.Технічні науки: д.т.н., проф. В.Д. Будак, д.т.н., проф. Б.І. Бутаков, д.т.н., проф. К.В. Дубовенко, д.т.н., проф. Ю.В. Селезньов, к.т.н., проф., чл.-кор. НААН Украї-ни Д.Г. Войтюк, д.т.н., проф. С.I. Пастушенко, д.т.н., проф. В.М. Рябенький, д.т.н., проф. А.А. Ставинський.Сільськогосподарські науки: д.с.-г.н., проф. В.С. Топіха, д.с.-г.н., проф. Т.В. Під-пала, д.с.-г.н., проф., академік УААН В.П. Рибалко, д.с.-г.н., доц. Л.С. Патрєва, д.с.-г.н., доц. М.І. Гиль, д.б.н., проф. І.Ю. Горбатенко, д.б.н., проф. І.М. Рожков,д.с.-г.н., проф. С.Г. Чорний, д.с.-г.н., проф. М.О. Самойленко, д.б.н., проф. В.І. Січкар,д.с.-г.н., проф. А.О. Лимар, д.б.н., проф. А.П. Орлюк, д.с.-г.н., проф. В.Я. Щербаков.

Адреса редколегії: 54010, Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9,

Миколаївський державний аграрний університет, тел. 34-41-72www.mdau.mk.ua

Свідоцтво про державну реєстрацію © Миколаївський державнийКВ №6785 від 17.12.2002. аграрний університет

http://www.mdau.mk.ua

3Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 4, 2010

33

МIНIСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Вiсник аграрної науки Причорномор’яНауково-теоретичний фаховий журнал

Видається Миколаївським державним аграрним університетом

Випуск № 4 (57) 2010 р.

ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ

УДК 338.432.–631.155.6

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА АГРОСТРАХУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

М.П. Сахацький, доктор економічних наук, професорОдеська державна академія будівництва та архітектури

У статті розглянуто основні проблеми впровадження держав-ної підтримки агрострахування в сучасних умовах. Проведено аналіз проблем впровадження системи державної підтримки аг-рострахування. Запропоновано основні напрямки вдосконалення страхування з державною підтримкою.

Ключові слова: аграрне виробництво, агрострахування, страхові премії, сільськогосподарські ризики, субсидії, державна підтримка.

Актуальність проблеми. Сільське господарство виступає стратегічною галуззю економіки, ефективний розвиток якої певною мірою визначається ступенем державного регулюван-ня та залежить від обсягів державної підтримки. Державна підтримка страхування агроризиків в усьому світі є ефектив-ним механізмом регулювання сільськогосподарського вироб-ництва. Основною метою державної підтримки страхування врожаю сільськогосподарських культур має виступати захист майнових інтересів агровиробників від понесення можливих збитків, що пов’язані з наявністю природнокліматичних фак-торів ризику ведення сільськогосподарського виробництва. Недостатність державної підтримки може стати однією з сут-тєвих перешкод на шляху розвитку ринку послуг зі страхуван-

4 Економічні науки

ня агроризиків. Тому одним з ключових питань, яке потребує принципового вирішення, є питання про доцільність та меха-нізми здійснення державної підтримки агровиробників.

На сучасному етапі розвитку агрострахування в Україні вже була спроба впровадити державну підтримку з виплатою субсидій по страховим внескам. З метою здешевлення вартос-ті страхових премій, що були сплачені аграріями, уряд Украї-ни почав реалізовувати першу реальну програму агростраху-вання у другій половині 2005 року після прийняття Закону «Про державну підтримку сільгоспвиробників» [1]. Програма передбачала компенсацію 50% суми страхових премій, спла-чених за договорами страхування з державною підтримкою. Проте, ця програма діяла лише до 2008 року, оскільки з 2009 року припинилося виділення коштів бюджетом на цей напря-мок субсидування.

Мета роботи – дослідження проблем та напрямків впро-вадження заходів державного регулювання в сфері підтримки страхування сільськогосподарських ризиків.

Необхідність активного втручання держави в процеси сус-пільного розвитку об’єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика, який виступає на ринку в ролі окремого суб’єкта, трохи відрізняються від тих, про які дбає держава. Активні взаємовідносини окремих страховиків з державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволя-ють говорити про страхову політику держави.

Виклад основного матеріалу. За роки надання субси-дування (2005–2008 рр.) питома вага застрахованих площ за програмою з державною підтримкою зростала з 2 до 5,3% у 2008 році. При цьому страхові внески за цим напрямком та-кож зросли – з 12 800,00 тис. грн у 2005 році до 155 382,00 тис. грн у 2008. Як свідчать статистичні дані [2], відмова від надання субсидій для державної підтримки страхування сіль-ськогосподарських ризиків після 2009 року негативно позна-чилася на ринку агрострахування. Вже у 2009 році охоплення


посіяних площ страховим захистом зменшилося до 2,7%, а ве-личина зібраних платежів – до 42 003,00 тис. грн.

Досвід України переконливо свідчить, що суми прямих бюджетних призначень постійно зростають, а обсяги вироб-ництва сільськогосподарської продукції та його ефективність знижуються [3]. При цьому, слід зазначити, що саме надання субсидій за сплаченими страховими преміями дає агровироб-никові можливість отримати вільні кошти від скорочення ви-трат на страхування, забезпечити страховий захист врожаю та тим самим підвищити ефективність агровиробництва.

Уряд України намагається впровадити обов’язкові про-грами мультиризикового страхування врожаю сільськогоспо-дарських культур разом зі страховими компаніями. Для цього було прийнято низку законодавчих документів з обов’язкового страхування в сільському господарстві. Але й ці програми не отримали очікуваних результатів через нестачу регулюючих документів та недосконалості стратегії їхнього впровадження [4]. З 2010 року взагалі агрострахування в країні почало здій-снюватися лише на добровільній основі.

Міжнародний досвід та аналіз нормативно-правового ре-гулювання системи державної підтримки агрострахування дозволяють виділити фактори, що негативно впливають на розвиток агрострахування в Україні, та запропонувати на-ступні напрямки вдосконалення страхування агроризиків з державною підтримкою (табл. 1).

Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні є одним із важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте, це можливо лише при врахуванні еко-номічного і політичного становища країни, фінансової стабіль-ності і створенні законодавчої бази страхування. Залежно від економічного стану держави і фінансової стійкості страхови-ків буде формуватися і концепція страхування, тобто по суті визначатиметься рівень страхових гарантій з боку держави і окремих страховиків. При цьому страхові компанії можуть


стати важливим інструментом проведення реформ, оскільки страховики знають сильні і слабкі сторони клієнтів і мають певний досвід ринкових перетворень.

Таблиця 1Проблеми державної підтримки сільгоспвиробників в процесі агрострахування та шляхи їх розв’язання

Проблеми впровадженнядержавної підтримки

Напрямки вдосконаленнядержавної підтримки

Відсутність стратегії розвитку агрострахування та системного підходу до єдиної концепції, що має визначити мету, завдання, принципи та напрямки реалізації державної підтримки

Вдосконалення страховогозаконодавства та розроблення стратегіїрозвитку агрострахування з державноюпідтримкою, а саме: уніфікація тазаконодавче закріплення частиниосновних умов страхування

Невідповідність сільськогосподар-ського виробничого циклу татермінів сплати страхових премійза договорами страхуванняврожаю сільськогосподарськихкультур

Встановлення порядку сплатистрахових премій частинами: перша – при укладенні договору в частині, що не підлягає субсидуванню, друга –після отримання субсидій, причомутермін виплати субсидії aграрію має бути максимально наближенийдо моменту укладення договору

Відсутність жорсткого нагляду та контролю за здійсненням агро-страхування та виконаннямстраховиками умов договорівстрахування

Створення системи ефективногоконтролю за використанням коштів та виконанням зобов’язань за договорами страхування з державною підтримкою

Відсутність досконалої методичноїта достовірної статистичної базипо врожаям, погодним показникамта збиткам для визначенняобґрунтованих тарифів тапереліку ризиків, за якими повиннанадаватися державна підтримка

Селекція найбільш характерних длятериторій ризиків з метою відповідностіумов страхування з державноюпідтримкою регіональним особливостямведення сільгоспвиробництва, щопризведе до зниження страховихтарифів без погіршення умовстрахового покриття для споживачів

Відсутність законодавчозакріпленого механізму надання тарозподілу субсидій по сплаченимстраховим преміям та строків їхвиплати агровиробникам

Диференціювання ставок субсидійзалежно від об’єктивних параметрів (якість та врожайність землі, місце-знаходження господарства такліматичні умови). Механізм розподілукоштів має стимулювати сільгосп-виробників, що забезпечуютьналежний рівень технології виробництвата підвищують родючість землі


Висновки:1. Визначено основні проблеми страхування сільськогос-

подарських ризиків з державною підтримкою.2. Запропоновано напрямки вдосконалення механізму

державної підтримки агровиробників при здійсненні процесу страхування.

Застосування комплексного та системного підходу до сис-теми державної підтримки агрострахування дозволить забез-печити належну підтримку галузі та сприятиме продовольчій безпеці країни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про державну підтримку сільського господарства України : Закон України від 24.06.2004 р. № 1877–IV (із змінами і доповненнями).

2. Рынок агрострахования в Украине в 2009 году. Аналитическая запис-ка. Проект Международной финансовой корпорации (IFC, Группа Всемирно-го банка) «Развитие агрострахования в Украине».

3. Котлова Л. М. Удосконалення механізму державної підтримки сіль-ськогосподарських підприємств / Котлова Л. М., Бадалова В. М. // Економіч-ний простір. — 2009. — № 22/1. — С. 242—248.

4. Иваськив В. В Украине необходимо создать Агентство по управлению аграрными рисками, утверждает специалист страхового рынка. / Иваськив В. // Страховой рынок Украины. — № 242 (328). — 2006 — С. 6—7.


УДК 338.439:636.4(477.73)

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І.Н. Топіха, доктор економічних наук, професорА.М. Кидюк, аспірантМиколаївський державний аграрний університет

У статті розглянуто сучасний стан галузі свинарства в Миколаївській області та викладено шляхи перспективного її розвитку. Акцентовано увагу на створенні кормової бази, яка забезпечить повноцінну годівлю свиней, що приведе до зниження собівартості виробництва свинини та її збитковості.

Ключові слова: свинина, продуктивність, собівартість, корм, інтенсивні методи.

Постановка проблеми. Виробництво тваринницької про-дукції в нашій країні останніми роками не забезпечує повною мірою потреб населення, а промисловість – сировиною. Цю проблему практично неможливо вирішити без інтенсивного розвитку усіх галузей тваринництва, і зокрема свинарства. Однак, галузь свинарства в умовах функціонування ринко-вих відносин значно погіршила всі якісні та кількісні параме-три розвитку, а значне подорожчання фуражного зерна при-звело до збитковості багатьох свинарських підприємств. Для багатьох сільськогосподарських підприємств займатися сви-нарством є економічно невигідним, хоча це одна з найбільш продуктивних галузей. Тому сьогодні постає питання про від-родження галузі та нарощування її виробничого потенціалу.

Соціально-економічні умови, що склалися останнім часом в Україні, ставлять перед галуззю завдання забезпечити вну-трішню потребу у свинині, а також призупинити зниження її конкурентної спроможності та використовувати продукцію як додаткове джерело фінансових надходжень до бюджету.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням проблем га-лузі свинарства та підвищення її економічної ефективності за-ймалися такі науковці, як В. Я. Месель-Веселяк, П. Т. Саблук,


П. І. Гайдуцький, В. Н. Зимовець, П. П. Руснак, М. П. Полі-щук, І. Н. Топіха, В. І. Топіха, В. П. Рибалко, В. О. Єфімов та інші. Їх наукові розробки стосуються широкого кола питань і є дуже важливими, проте особливості формування стабільного та ефективного розвитку галузі свинарства в умовах ринку висвітлено недостатньо.

Мета дослідження полягає у вивченні сучасного стану свинарства та обґрунтованні основних шляхів подальшого розвитку галузі в господарствах Миколаївської області.

Результати досліджень. Встановлено, що основним ви-робником свинини в області є особисті господарства населен-ня та сільськогосподарські підприємства (табл. 1).

Як показують дані таблиці, станом на кінець 2009 року із загальної кількості 147,7 тис. голів свиней в сільськогосподар-ських підприємствах утримують 46,5%, а в господарствах на-селення – 53,5%. Як бачимо, більше половини поголів’я свиней перебуває у господарствах населення, і ця частка з кожним роком зростає. Ций факт не можна недооцінювати, особливо, якщо врахувати, що для населення це не тільки джерело задо-волення власних потреб у високоякісних продуктах харчуван-ня, а й основне джерело отримання додаткового доходу.

Таблиця 1Динаміка поголів’я свиней в господарствах

Миколаївської області, тис. голів

Категоріїгосподарств 2000 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

2009р. у % до 2000р.

Усі категорії господарств 136,8 140,2 127,3 113,7 147,7 108,0

Сільськогоспо-дарськіпідприємства 62,2 68,3 68,2 59,5 68,7 110,5

Питома вага, % 45,5 48,7 53,6 52,3 46,5 Х

Особистігосподарства населення 74,6 71,9 59,1 54,2 79,0 105,9

Питома вага, % 54,5 51,3 46,4 47,7 53,5 Х


Щодо сільськогосподарських підприємств, то їхня біль-шість дещо скоротила поголів’я свиней протягом 2000-2008 років, залишаючи лише свиноматок для одержання приплоду та подальшого продажу його населенню.

Слід зазначити, що як сільськогосподарським підприєм-ствам, так і особистим господарствам населення протягом 2009 року вдалося зупинити різке скорочення поголів’я сви-ней у порівнянні з 2000 роком на 10,5% та 5,9% відповідно. Це свідчить про те, що та значна робота, яка протягом три-валого часу проводиться в області з підвищення племінних і продуктивних якостей тварин, дає свої позитивні результати.

Проблему забезпечення населення м’ясом неможливо ви-рішити без інтенсивного розвитку свинарства, тому в струк-турі виробництва м’яса в господарствах Миколаївської області майже четверта частина ринку м’яса поповнюється за раху-нок свинини (рис.).

Рис. Структура виробництва м’яса за видами в усіх категоріях господарств Миколаївської області у 2009 році, %

За загального зниження виробництва м’яса питома вага свинини залишається досить високою. Так, за 2009 рік гос-подарствами Миколаївської області було вироблено більше


13 тис. тонн свинини в живій масі, що складає майже 24% від загального виробництва м’яса всіх видів.

Одним із головних обов’язків країни є створення умов для забезпечення фізіологічних потреб людини в продуктах харчу-вання. В Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року № 656 були затверджені мінімальні норми харчування для дітей та дорослих. На рік мінімальна норма споживання м’яса свиней для дорослої людини складає 9,5 кг, для дітей – від 5,8 до 9,2 кг на рік. Проте фактичне споживан-ня продукції свинини значно відрізняється від нормативної потреби. Якщо у 2000 році споживання м’яса свиней в Ми-колаївській області становило майже 16 кг, то у 2009 – лише близько 5 кг. Це зменшення відбулося як за рахунок скоро-чення виробництва свинини, так і зміни структури м’ясних ресурсів.

Скорочення поголів’я свиней суттєво вплинуло на змен-шення виробництва свинини на 28,6% на кінець 2009 року (табл. 2).

Таблиця 2Виробництво свинини в живій масі за категоріями господарств в Миколаївській області, тис. тонн

Категорії господарств 2000 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

2009 р. у % до 2000 р.


Сільськогоспо-дарськіпідприємства 3,3 4,0 6,6 5,4 5,6 169,7

Питома вага,% 17,5 33,1 46,2 40,0 41,5 Х

Особисті господарства населення 15,6 8,1 7,7 8,1 7,9 50,6

Питома вага, % 82,5 66,9 53,8 60,0 58,5 Х

Останнім часом в сільськогосподарських підприємствах області спостерігається збільшення виробництва м’яса сви-


ней. Як свідчать дані, виробництво свинини сільськогоспо-дарськими підприємствами значно збільшилося порівняно з 2000 роком на 69,7%, що є позитивним моментом. В той же час в особистих господарствах населення виробництво свини-ни зменшилося майже в 2 рази, або на 49,4%.

У Миколаївській області останніми роками простежуєть-ся тенденція до підвищення продуктивних якостей свиней (табл.3).

Як показують дані таблиці, середньодобові прирости на вирощуванні, відгодівлі та нагулі в 2009 році становили 276 г проти 102 у 2000 році. А такий показник, як вихід поросят на 100 свиноматок збільшився у 2009 році на 83,1% проти 2000 року.

Таблиця 3Основні показники розвитку свинарства в сільськогосподарських підприємствах

Миколаївської області

Показники 2000 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.2009р. у % до 2000р.

Середньодобовийприріст живої маси свиней, г 102 222 248 280 276 270,6

Вихід приплоду на 100 свиноматок,гол. 635 1224 1159 1041 1163 183,1

Виробництвосвинини у забійній масі, тис.тонн 3,5 1,8 4,4 3,3 2,8 80,0

Середня жива масаоднієї голови при реалізації, кг 104 111 114 112 113 108,7

Покращення умов вирощування та відгодівлі свиней по-зитивно вплинуло на збільшення середньої живої маси однієї голови свиней при реалізації зі 104 кг у 2000 році до 113 кг у 2009 році.

Звичайно, дані показники не свідчать про інтенсивність виробництва продукції свинарства, але спостерігаються певні зрушення в напрямку стабілізації виробництва даної галузі.


У Миколаївській області виробництво свинини скоротило-ся у значних розмірах, проте ця галузь є однією з перспектив-них галузей для забезпечення внутрішнього попиту на м’ясну продукцію вітчизняного виробництва (табл. 4).

Як бачимо, у 2009 році у всіх категоріях господарств спів-відношення вирощування свиней до їх реалізації складало 151,7%, в сільськогосподарських підприємствах – 133,3%, а в господарствах населення – 161,2%. Отже, перевищення об-сягів вирощування свиней над реалізацією свідчить про від-творення стада та розвиток галузі.

Таблиця 4Вирощування і реалізація свиней у Миколаївській

області у живій масі, тис. тонн

Категоріїгосподарств 2000 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р.

2009р. у % до 2000р.

Продукція вирощувана


з них:

сільськогосподар-ські підприємства 3,3 4,0 6,6 5,4 5,6 169,7

господарства населення 15,6 8,1 7,7 8,14 7,91 50,6

Реалізація на забій


з них:

сільськогосподар-ські підприємства 4,4 2,8 6,6 4,9 4,2 95,5

господарства населення 21,0 7,6 12,9 8,4 4,7 223,8

Однією з основних причин зменшення виробництва сви-нини є недостатній розвиток кормової бази та відсутність по-вноцінної збалансованої годівлі тварин. Спостерігається змен-шення частки концентрованих кормів в раціонах тварин та


не використовуються належним чином премікси, вітаміни та білково-мінеральні домішки.

Негативним моментом є те, що витрати кормів на приріст живої маси свиней значно вищі, ніж передбачено норматива-ми. Перевищення норм витрат кормів у кінцевому підсумку негативно впливає на собівартість продукції, яка продовжує залишатися надто високою, а саме 1212,28 грн. Найбільшу частку складають витрати на корми 60,3%. Тому, виробни-цтво продукції свинарства в багатьох районах області досі за-лишається збитковим.

Нарощування обсягів виробництва свинини слід здійсню-вати за рахунок переходу до інтенсивних методів ведення галузі, впровадження сучасних науково обґрунтованих тех-нологій годівлі та утримання, вдосконалення вітчизняного племінного генофонду, жорсткого дотримання ветеринарно-санітарних вимог. Це, в свою чергу, забезпечить зниження со-бівартості свинини, сприятиме підвищенню її якості та конку-рентоспроможності.

У Миколаївській області також є господарства, які пере-ходять на інтенсивні технології виробництва свинини. Напри-клад «Техмет-Юг». Тут на свиноматку отримують не менше 20 поросят в рік, а повноцінна годівля поголів’я з використанням домішок для різних статевих груп забезпечує отримання біль-ше 600 г середньодобового приросту.

Наближається до світових показників у веденні галузі і господарство «Міг-Сервіс-Агро». В цьому господарстві поки що не забезпечена повноцінна годівля поголів’я, але воно ціле-спрямовано працює в цьому напрямку.

Останнім часом багато племінних заводів з розведення чи-стопородного поголів’я втратили своє значення. На сучасному етапі в Миколаївській області є господарства, які працюють інтенсивно та високорентабельно і мають продуктивність тва-рин на рівні кращих зарубіжних господарств з розвинутим свинарством, але поки що їх дуже мало, щоб підняти галузь на достатній рівень.


Для збереження та вдосконалення вітчизняного племінно-го генофонду потрібно матеріально зацікавити племінні гос-подарства вирощувати висококласний племінний молодняк з урахуванням сучасних міжнародних вимог до його оцінки за фенотипом і генотипом, а товаровиробників зацікавити у придбанні саме цього молодняку для підвищення продуктив-ності свинарства.

Потребує значної уваги облаштування свинарських під-приємств технологічним обладнанням з метою переведення галузі на сучасні енергозберігаючі технології.

Висновки. Отже, для відродження галузі та збільшення обсягів високоякісної свинини необхідно:

• створення необхідної кормової бази та забезпечення тварин всіх статево-вікових груп повноцінною годівлею;

• своєчасно проводити профілактичні заходи та лікуван-ня тварин;

• відновити роботу племрепродукторів для вирощування кращих порід свиней;

• впроваджувати у виробництво науково-технічні досяг-нення з метою збільшення виробництва свинини, підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Ці та інші заходи найближчим часом можуть зробити га-лузь прибутковою.



1. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підпри-ємств Миколаївської області : статистичний збірник / за ред. З.А. Лук’яненко — Миколаїв, 2010. — 126 с.

2. Рибалко В. П. Не тільки збільшувати виробництво, але й не знижу-вати якість свинини / В.П. Рибалко // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2006. — № 3(36). — С. 4—7.

3. Сільське господарство області : статистичний збірник за 2009 р. / за ред. З. А. Лук’яненко. — Миколаїв, 2010. — 318 с.

4. Тваринництво Миколаївщини : статистичний збірник / за ред.З. А. Лук’яненко. — Миколаїв, 2010. — 214 с.

5. Топіха І. Н. Сучасний стан тваринництва та основні напрями його роз-витку на Миколаївщині / І. Н. Топіха // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2008. — № 4(47). — С. 3—10.

6. Топіха В. С. Тенденції розвитку свинарства в країнах світу та Україні / В. С. Топіха, В. І. Топіха // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — 2006. — № 3(36). — С. 8—14.


УДК 338.43:62.61

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АПК УКРАЇНИ

В.І. Гавриш, доктор економічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

Проаналізовано стан використання енергетичних ресурсів в АПК. Виявлено проблемні питання у забезпеченні енергоресур-сами, у тому числі і поновлювальними. Запропоновано перспек-тивні інноваційні напрямки забезпечення та підвищення ефек-тивності використання енергетичних ресурсів.

Ключові слова: біопаливо, поновлювальні енергетичні ресурси, сільськогосподарське виробництво, інвестиції, інновації.

Постановка завдання. Основою національного госпо-дарства будь-якої країни є паливно-енергетичний комплекс. Він впливає на всі без винятку сектори економіки, у тому числі й АПК. З огляду на виснаження копалин вуглеводнів, зростання попиту на енергетичні ресурси, найбільш суворим викликом сьогодення є енергетичний. З його розв’язанням тісно пов'язаний ефективний розвиток економіки, а отже і добробут суспільства. Важливим завданням у сфері енерге-тичної політики є виявлення існуючих проблем та пошук ме-тодів їх розв’язання, що можливо лише за умови реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки.

Аналіз останніх досліджень. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України забезпечує енергетичними ресур-сами всі галузі економіки, у тому числі АПК. Сільськогоспо-дарське виробництво суттєво впливає на формування енер-гетичного балансу країни, який досліджувала низка вчених, у тому числі Х.М. Притула [1]. Питання ринку електричної енергії та її генерації, у тому числі й на атомних електрич-них станціях розглядалися Н.М. Іваніловою, О.В. Коровіним, С.А. Харіним тощо [2, 3]. Ефективність використання енерге-тичних ресурсів в аграрному секторі економіки досліджувала низка вчених, таких як І.В. Перебийніс, М. Калінчик, П. Ма-каренко, П. Саблук, М. Сєвєрнєв тощо. Основні аспекти за-


безпечення енергетичної безпеки країни висвітлено в працяхО.В. Дубини, В.П. Світалка тощо [4, 5]. Сутність, структуру та роль паливно-енергетичного комплексу в економіці та його основні завдання вивчали О.В. Акіншева, Є.Є. Гарковенко, Н.С. Косар тощо [6, 7]. Вітчизняні науковці активно працюють над питаннями розроблення стратегії використання поновлю-вальних джерел енергії, у тому числі з біосировини. Серед них В.О. Дубровин, М.О. Корчемний, І.П. Масло, І.Г. Кириленко, Г.М. Калетник, М. Безуглий та ін.

Проте все ще залишається не до кінця вирішеним іннова-ційний аспект розвитку енергетичної складової АПК, у тому числі теоретико-методологічні аспекти ефективного викорис-тання біосировини в енергетичних цілях.

Мета. Завданням даного дослідження є вивчення сучас-ного стану ефективності використання енергетичних ресурсів АПК України, виявлення проблем та аналіз перспектив іннова-ційного розвитку енергетичної складової.

Викладення основного матеріалу. Однією з основних складових кожної держави є паливно-енергетичний комплекс. Саме він забезпечує безперебійне функціонування економіки в цілому та її аграрного сектора зокрема. Пряме споживан-ня паливно-енергетичних ресурсів у сільському господарстві України складає приблизно 4,5 млн тонн умовного палива, або 2,2% у балансі первинної енергії. Питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на один гектар орних земель дорівню-ють 150 кг ум. палива.

Частку аграрного сектора економіки у загальному балансі паливно-енергетичного комплексу наведено на рис. 1. Струк-туру використання паливно-енергетичних ресурсів сільським господарством наведено на рис. 2. Як видно, він є крупним споживачем моторних палив. Тому в цьому напрямку потріб-но шукати основні резерви енергозбереження.

В умовах переходу світової економіки на постіндустрі-альний етап розвитку перед енергетичною складовою АПК та ПЕК країни стоїть низка завдань, а саме:


• забезпечення економіки країни власними паливно-енергетичними ресурсами;

• диверсифікація джерел постачання енергоносіїв;• використання нетрадиційних джерел енергії та понов-

лювальних енергетичних ресурсів;• впровадження енергозаощаджуючих технологій.

Рис.1. Частка аграрного сектора економіки у загальному балансі паливно-енергетичного комплексу України

Рис.2. Структура використання паливно-енергетичних ресурсів сільським господарством, %

Забезпечення економіки України власними енергетични-ми ресурсами на сучасному етапі розвитку неможливо. Це


пояснюється такими причинами. Починаючи з 70-х років ХХ сторіччя спостерігається зменшення річного видобутку всіх викопних видів енергетичних ресурсів: кам’яного та буро-го вугілля (з 216 до 70 млн тонн), нафти та газового конденсату (з 12,8 до 4 млн тонн), природного газу (з 70 до 20 млрд м3). Це є закономірним результатом виснаження родовищ.

За оцінками фахівців, нарощування видобутку вуглевод-нів можливо лише за рахунок освоєння родовищ шельфів Чор-ного та Азовського морів, в які Україна має намір інвестувати значні кошти. Прогнозовані обсяги видобутку можуть сягати 8…10 млрд м3 природного газу та 5 млн тонн нафти [8]. Однак реалізація зазначеної цілі не дозволить вирішити проблему забезпечення національного господарства власними енерге-тичними ресурсами: дефіцит нафти становитиме приблизно 5 млн тонн, а природного газу – не менше 30 млрд м3.

Для зменшення надмірної залежності від одного поста-чальника енергетичних ресурсів (для України це – Росія) необ-хідно реалізувати принцип диверсифікації. Згідно зі світовим досвідом, частка одного постачальника нафти, вугілля, при-родного газу або іншого виду ресурсу в загальному обсязі ім-порту не повинна перевищувати 30% [9]. Внаслідок географіч-ного розташування України реалізація зазначеного принципу ускладнюється, хоча періодично ці спроби робляться.

Сьогодні використання поновлювальних енергетичних ре-сурсів в Україні незначне та становить приблизно 0,9% у за-гальному балансі використання енергетичних ресурсів. Саме у цій площині знаходяться значні резерви, які більшою част-кою зосереджені у сільському господарстві. Використання по-новлювальних джерел енергії є стратегічним питанням розви-тку національної економіки в цілому та її аграрного секторазокрема.

Світовий досвід свідчить про великі можливості викорис-тання альтернативних енергетичних ресурсів. Так, Німеччи-на, країна, яка приблизно однакова за розмірами з Україною,


щорічно використовує близько 4 млн т умовного палива, що виробляється з поновлювальних джерел [10]. Основний їх об-сяг становлять рідкі моторні палива.

В аграрному секторі економіки України можливо вироб-ництво таких основних видів відновлювальних енергетичних ресурсів: біоетанол, рослинні олії, метилові ефіри рослинних олій, біогаз, тверде біопаливо тощо. Ціни, що склалися на рин-ку продукції рослинництва та світлих нафтопродуктів, не сприяють використанню рідких біопалив. Марно очікувати, що найближчим часом Урядом України будуть застосовані економічні важелі щодо стимулювання їх використання (не подолано кризові явища в економіці, дефіцит державного бю-джету тощо). Тому перспективним інвестиційно-інноваційним напрямком є нарощування виробництва та використання біо-газу і твердого біопалива (з рослинних решток та деревини). Їх енергетичний потенціал можна оцінити приблизно в 10 млн тонн умовного палива.

Важливою складовою непрямих витрат енергетичних ре-сурсів є мінеральні добрива. Динаміку їх використання наве-дено на рис. 3 [11]. На їх виробництво щорічно витрачається до 1,4 млн т умовного палива.

Рис.3. Динаміка використання мінеральних добрив в Україні


Зменшити непрямі енергетичні витрати можна шляхом заміщення частки мінеральних добрив органічними. Ефек-тивними біодобривами є солома та рослинні рештки. Біль-шість вчених вважають, що їх треба використовувати для підтримання та відтворення родючості ґрунтів. Солому та рос-линні рештки вносять в ґрунт під ярі культури. За оцінками вітчизняних вчених, таких як М. Безуглий та В. Булгаков, їх кількість може сягати 28 млн т [12]. Використовуючи рослин-ні рештки як органічні добрива, можна щорічно заощаджу-вати до 411 тис. т аміачної селітри, 368 тис. т суперфосфату тощо, які мають енергетичний еквівалент приблизно 0,43 млн т ум. п. Це важливий напрямок економії енергетичних ресур-сів, тому що ціни на природний газ для хімічної промисловості України одні з найвищих у світі (рис. 4) [11].

Рис.4. Порівняння цін на природний газ для хімічних підприємств

Впровадження енергозаощаджуючих технологій потре-бує використання сільськогосподарськими підприємствами відповідних систем машин та технологічних комплексів на їх основі. Створення будь-якого технологічного комплексу ма-шин повинно базуватися на основні врахування характеру взаємодії енергетичного засобу з агрегатованими машинами.


Нині ця система є невпорядкованою, а підприємства-виробники – розрізненими. За таких умов досить добрий трактор та хороша сільськогосподарська машина можуть утворити машинно-тракторний агрегат з низькими техніко-економічними показниками.

Для ілюстрації необхідності створення комплексу машин на базі конкретного мобільного енергетичного засобу розгля-немо технічні характеристики деяких з них (табл.). Як видно з наведених даних, трактори однакового тягового класу ма-ють досить суттєві відмінності у максимальному тяговому зу-силлі, номінальній потужності двигунів, експлуатаційній масі тощо. Тому доцільним є створення модифікацій сільськогос-подарських машин, адаптованих під конкретний мобільний енергетичний засіб.

ТаблицяСтисла технічна характеристика тракторів

Марка трактора Тяговий клас

Максимальне тягове

зусилля, кН

Номінальна потужність двигуна, кВт

Вага експлуата-ційна, кг

ЮМЗ-8244 1,4 17,8 57,4 4535МТЗ-80 1,4 14 55 2900Беларус-920 1,4 14 57,5 4100Т-85 1,4 14 62 3800Т-70С 2 25 52 4250МТЗ-1221 2 27 100 5070ДТ-75Д 3 34 70 6950Т-150 3 41 110 6800Т-150К 3 35 121 7535ХТА-200-10 3 - 147 8140Беларус-2023 3 - 156 7220Terrion ATM 3180 3 - 132 6400Terrion ATM 4200 4 - 147 6300ХТЗ-17221 4 45 128,7 8090ВТ-100Д 4 - 95 7690ВТ-150Д 4 - 110 7820Беларус-3022 5 - 220,6 11700ХТЗ-181 5 50 140 9050К-700 5 59 147 11000К-701 5 64 220 12000

Джерело: Рекламні проспекти, технічна документація.


Висновки. До основних проблем енергетичної складової національного господарства слід віднести такі. По-перше, не-можливість забезпечення країни в цілому та її аграрного сек-тора порівняно дешевими паливно-енергетичними ресурсами власного виробництва, що призводе до формування порівня-но високих цін на моторні палива та мінеральні добрива. По-друге, внаслідок порівняно низьких ставок акцизу на світлі нафтопродукти та високих цін на біосировину, складно забез-печити виробництво рідких біопалив за конкурентоспромож-ними цінами.

У сучасній економічній ситуації потрібно зосередити зу-силля на інноваційних напрямах, які дають реальний еконо-мічний ефект, а саме: використання біогазу, твердого біопали-ва та органічних добрив. У сільгоспмашинобудуванні потрібно налагоджувати виробництво не окремих видів мобільних енергетичних засобів та сільськогосподарських машин, а їх комплексів, які дозволяють впроваджувати енергозаощаджу-ючі технології. Це потребує широкого застосування кооперації машинобудівних підприємств.


1. Притула Х. М. Формування енергетичного балансу України / Х. М. Притула // Регіональна економіка. — 2006. — № 3. — С. 41—50.

2. Іванілова Н. М. Значення контрактів на сучасних нерегульованих ринках електроенергії / Н. М. Іванілова // Проблеми економіки та управлін-ня. — 2006. — № 554. — С. 139—144.

3. Хорольський В. П. Україна в системі ядерної енергетики: послідовне зміцнення позицій // В. П. Хорольський, О. В. Коровін, С. А. Харін // Еконо-міка: проблеми теорії і практики. — 2007. — Вип. 232, том 1. — С. 100–108.

4. Дубина О. В. Нафтогазовий комплекс України — важлива складова енергетичної безпеки Європи / О. В. Дубина // Трубопровідний транспорт. — 2008. — № 4 (54). — С. 6—9.

5. Світалка В. П. Проблеми забезпечення енергетичної безпеки націо-нальної економіки України / Світалка В. П. // Вісник Донецького університе-ту. Серія: економіка і право. — 2007. — № 2. — С. 81—87.

6. Акіншена О. В. Сучасні умови і основні завдання розвитку паливно-енергетичного комплексу України / О. В. Акіншена, Н. С. Косар // Менедж-мент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. — 2000. — № 405. — С. 3—7.


7. Гарковенко Є. Є. Сутність, структура та роль паливно-енергетичного комплексу в економічному житті країни / Є. Є. Гарковенко // Вісник еконо-мічної науки України. — 2007. — № 1 (11). — С. 33—36.

8. Михайлюк О. Л. Енергетичний потенціал Півдня України: сировин-ний і транскордонний аспекти / О. Л. Михайлюк, С. В. Стеценко // Вісник соціально-економічних досліджень. — 2008. — № 30. — С. 254—260.

9. Шерстюк Р. В. Диверсифікація імпорту нафти як складова енерге-тичної безпеки України / Р. В. Шерстюк // Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 3 (57). — С. 143—146.

10. Солинска М. Роль восстанавливаемых источников энергии в топливно-энергетическом балансе: опыт и перспективы Польши / М. Солин-ска, Н. Л. Иващук // Современный научный вестник. — 2007. — 10 (18). — С. 4—12.

11. Жолобецький Г. Ціна на газ «потягне» за собою… мінеральні добрива / Г. Жолобецький // Пропозиція. — 2010. — № 1. — С. 28—30.

12. Безуглий М. Енергоносіям з біосировини — науковий підхід / М. Без-углий // Аграрний тиждень. — 2010. — № 19 (145). — С. 9—10.


УДК 330.117:330.341.1

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Л.О. Мармуль, доктор економічних наук, професорХерсонський державний аграрний університетО.А. Громов, здобувачЄвропейський університет, м. Київ

У статті розглянуто вплив держави на ефективність функці-онування аграрних підприємств регіону. Визначено пріоритети інноваційної політики держави в сільському господарстві та об-ґрунтовано методи та етапи здійснення державної підтримки ін-новаційної діяльності аграрних підприємств.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інвестиції, бюджет-на підтримка, аграрний сектор, ресурсне забезпечення, ефек-тивність, конкурентоспроможність, інфраструктура, державне фінансування.

Забезпечити стабільний, конкурентоспроможний і сталий розвиток національного АПК в умовах прискорення глобаліза-ційних та інтеграційних процесів можна лише в тому випад-ку, коли цей розвиток здійснюватиметься на основі інновацій-ної діяльності аграрних підприємств. Інноваційна діяльність є специфічною і ризикованою сферою інвестиційних вкладень, що вимагає значних фінансових витрат, особливо на першому етапі процесу нововведень. Це не завжди під силу приватно-му підприємництву навіть в економічно розвинутих країнах. Саме тому діяльності розвитку аграрних підприємств приділя-ється значна увага, спрямована на підвищення ефективності використання природних, фінансових і трудових ресурсів, по-винна знаходити цілеспрямовану державну підтримку.

Питання сутності інвестицій та інновацій були предметом наукових досліджень вітчизняних учених: І. Бланка, П. Гай-дуцького, М. Дем’яненка, М. Єрмошенка, М. Кісіля, Т. Куцен-ка, А. Никифорова, О. Мертенса, Л. Нейкової, О. Омельченка, В. Радченка, П. Рогожина, П. Саблука, Є. Уткіна, А. Чемериса, С. Чистова, В. Шевчука та ін.


Головною метою державної інноваційної політики є ство-рення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впрова-дження сучасних екологічно безпечних енерго- та ресурсоз-берігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції аграрних підприємств.

Інноваційна діяльність є специфічною і ризикованою сферою інвестиційних вкладень. Забезпечуючи досягнення високої частки прибутку для інвестора і суспільного ефекту від своєї реалізації, інноваційна діяльність має бути об’єктом пильної уваги держави, що не завжди під силу аграрним під-приємствам навіть в економічно розвинутих країнах. Дослі-дження показають, що в міжнародній практиці саме держа-ва фінансує передові науково-технічні розробки і найбільші проекти, впровадження яких не під силу приватному бізнесу. Цим держава досягає свої соціально-економічні цілі: нейтра-лізує побічні ефекти в економіці, реалізує соціальну політику, стимулює економічне зростання. Вивчення зарубіжного і ві-тчизняного досвіду свідчить про те, що держава має величезні невикористані резерви інвестиційної підтримки інноваційних процесів, здатних мотивувати приватних інвесторів до фінан-сування нововведень.

Реалії сьогодення вимагають від аграрного сектора еконо-міки України пошуку інноваційних шляхів розвитку, які б ста-ли основною передумовою підвищення ефективності в рин-кових умовах. Адже нині ринкова трансформація економіки держави змістила акценти економічного розвитку в бік сиро-винних галузей і згортання наукоємних виробництв, ресурси науки виявилися незатребуваними, а витрати на них скоро-чені як непродуктивні, що призвело до згортання масштабів сфери науки [1]. У такій ситуації необхідним є перехід еко-номіки України на інноваційну модель розвитку всіх галузей сільського господарства, що потребує формування адекват-ного ринковим умовам механізму державної підтримки, роз-


роблення інноваційної політики, спрямованої на забезпечення синергетичного ефекту взаємодії всіх суб’єктів інноваційного процесу.

Розвиток економіки України на інноваційній основі ви-магає підвищення конкурентоспроможності аграрних підпри-ємств, їх адаптації до нових умов господарювання, зростання темпів модернізації виробництва. Забезпечення високого рів-ня науково-технічного розвитку країни, покращення резуль-татів інноваційної діяльності аграрних підприємств вимага-ють створення передумов для структурних змін в економіці, зростання обсягів фінансування інноваційної сфери, підтрим-ки інноваційних процесів, піднесення конкурентоспромож-ності та якості сільськогосподарської продукції вітчизняних товаровиробників.

В Україні функціонує розгалужена мережа науково-дослідних організацій аграрного профілю, спроможних вирі-шувати сучасні науково-технічні проблеми розвитку сільського господарства. В арсеналі здобутків діяльності цих організацій є багато нововведень. Це, зокрема, прогресивні системи зем-леробства, нові високопродуктивні сорти й гібриди сільсько-господарських культур, техніко-технологічні системи та їх важливі елементи щодо виробництва рослинницької і тварин-ницької продукції, рекомендації щодо соціально-економічного розвитку сільських територій; забезпечення дохідності агро-промислового виробництва в Україні. Ринок інновацій в аграр-ній сфері створюється мережею науково-дослідних установ, їх науковим потенціалом, який на 1 січня 2008 р. налічував 114 наукових організацій із загальною чисельністю працюючих 30986 осіб [2].

Разом з тим, останніми роками в науковій сфері відбулися певні зміни в розвитку та стимулюванні інноваційних проце-сів. Насамперед це стосується зниження ролі науки як осно-вної рушійної сили техніко-економічного прогресу. Вітчизня-на наука, власне кажучи, перестала бути основним чинником соціально-економічного розвитку, різко послабила свій вплив


на інноваційні процеси в суспільстві. Так, кількість науко-вих організацій, порівняно з 2000 р., зменшилася на 18 од.(13,6%), загальна чисельність працюючих – на 683 осіб (2,2%) [3]. При збереженні цих тенденцій подолати наслідки еконо-мічної кризи буде дуже важко. Відсутність у приватних ін-весторів стимулів і можливостей фінансування інноваційної діяльності визначають необхідність формування принципів, форм, методів і меж державної підтримки інноваційної ді-яльності. Підвищити інноваційний потенціал аграрних під-приємств і посилити розвиток інноваційної діяльності пови-нна держава, виходячи не лише з фінансових потреб, але й з можливостей держави. Тому державну інвестиційну підтрим-ку інноваційної діяльності слід здійснювати цілеспрямовано й поетапно (рис. 1).

Рис. 1. Етапи здійснення державної підтримки інноваційної діяльності аграрних підприємств

В основу системи державної підтримки інноваційної ді-яльності аграрних підприємств повинні бути покладені прин-ципи відповідності основних напрямів їхньої діяльності. На наш погляд, мають бути враховані такі вимоги: з державного


бюджету на безоплатній основі можуть фінансуватися тільки фундаментальні наукові дослідження, а такж об’єкти АПК, що мають загальнодержавне значення й об’єкти, пов’язані із соціальною, екологічною та національною безпекою; кошти держави на інноваційний розвиток аграрних підприємств по-винні виділятися на фінансування чітко визначених програм і проектів з наступним контролем результативності їхньої ді-яльності.

Збереження науково-інноваційного потенціалу представ-ляється необхідними як на державному рівні, так і на рів-ні аграрних підприємств. А оскільки для обороту капіталу в інноваційній сфері потрібний час, то для підприємств дуже важливою є підтримка їх при здійсненні цієї діяльності. Ре-зультативність підтримки місцевою владою ходу інновацій-них процесів на аграрних підприємствах багато в чому визна-чається методами впливу. Як свідчить аналіз, до нинішнього часу місцеві адміністрації самі брали фінансову участь у цих проектах, сприяли пошуку потенціальних інвесторів. Держав-на підтримка інноваційного аграрного підприємництва може здійснюватися двома методами. До них належать пряме і не-пряме фінансування інноваційного розвитку аграрного під-приємства (рис. 2).

Пряме фінансування державою інноваційної діяльнос-ті аграрних підприємств здійснюється адміністративно-організаційними і програмно-цільовими методами, зокрема в таких формах: субсидії, що являють собою безповоротну допо-могу й виділяються учасникам інноваційної діяльності в кри-тичні моменти становлення та розвитку; дотації – асигнуван-ня з бюджету на покриття збитків від інноваційної діяльності основних учасників, а також на розвиток інноваційної інф-раструктури; пряме інвестування – довгострокові вкладення державних коштів у створення науково-технічного напрацю-вання, виконання досліджень і розробок конкурентоспромож-них виробництв і технологій; фінансовий лізинг – зводиться до покриття частини витрат, що мають підприємства через при-


дбання нових і заміну старих машин й устаткування; креди-тування інноваційної діяльності, основними факторами якого виступають прямі пільгові позики, гарантовані позики та ком-пенсаційні угоди.

Рис. 2. Система державної підтримки інноваційної діяльностіаграрних підприємств

Методи непрямого державного фінансування інноваційно-го аграрного підприємництва полягають у створенні пільгових умов для здійснення інноваційної діяльності та її стимулюван-ня. Вона полягає в наданні коштів виконавцям досліджень і розробок, що зводиться до надання послуг пільгового податко-вого й амортизаційного регулювання аграрних підприємств, що займаються інноваційної діяльністю, а також створення інфраструктури інноваційної діяльності та надання інновато-рам державних послуг.

Одним із джерел інвестиційної підтримки інноваційної діяльності аграрних підприємств є держава. При цьому полі-тика держави грунтується як на прямому фінансуванні інно-ваційної діяльності, здійснюваної різними виконавцями, так і


на створенні умов, сприятливих для нарощування витрат на інновації аграрними підприємствами. Недоодержуючи кошти в бюджет при їх оподаткуванні, держава разом з тим має га-рантію використання коштів в інтересах свого інноваційно-го розвитку, причому в тих напрямах, які диктують потреби ринку і які можуть принести значний ефект від їхньої інвес-тиційної підтримки.


1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспектива розвитку: інформаційно-аналітичний збірник / За ред. П.Т. Саблука та ін. — К. : ІАЕ УААН, 2000. — Вип. 4. — 601 с.

2. Державне регулювання економіки / [С.М. Чистов, А.Е. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін.]. — К. : КНЕУ, 2000. — 316 с.

3. Шевчук В. Я. Основи інвестиційної діяльності / В. Я. Шевчук, П.С. Рогожин.— К. : Генеза, 1997. — 384с.


УДК 658.14/.17(047).32

ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДНОСТІ ЗМІСТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПОТРЕБАМ КОРИСТУВАЧІВ

Н.М. Сіренко, кандидат економічних наук, доцентГ.С. Куліш, магістрМиколаївський державний аграрний університет

У статті досліджено рівень відповідності змісту фінансової звітності потребам користувачів, встановлено основні дискусійні питання щодо формування звітності, окреслено напрями вдоско-налення фінансової звітності відповідно до вимог, що висувають-ся користувачами.

Ключові слова: фінансова звітність, користувачі, відповідність, управлінські рішення.

Постановка проблеми. Фінансова звітність суб’єктів господарювання як частина інформаційного забезпечення процесу управління характеризується складними механізма-ми організації, відповідності та узагальнення інформаційних ресурсів, необхідних для реалізації функцій управління. Осо-бливості функціонування аграрної економіки в умовах гло-балізації зумовлюють потребу в специфічних звітних показ-никах, які б достовірно відображали результати діяльності сільськогосподарських підприємств. Від того, наскільки ре-ально звітність характеризує фінансовий стан підприємства на визначений момент часу і результати його діяльності за певний період, залежать адекватність та результативність рі-шень, прийнятих її користувачами – власниками, інвестора-ми, кредиторами та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджен-ню бухгалтерської звітності та використання її користувача-ми присвячено праці Л.М. Білої, Ф.Ф. Бутинця, О.І. Васюти-Беркут, С.Ф. Голова, В.О. Гуня, Н.А. Іванової, М.Ф. Кропивка, В.Г. Лінника, В.М. Пархоменка, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченка, П.Я. Хомина, Л.В. Чижевської, М.В. Яцко та ін. Але все ж таки залишаються недостатньо вирішеними про-


блеми відповідності звітності потребам користувачів, тому це питання потребує подальшого дослідження.

Мета статті. Надання корисної інформації фінансовою звітністю суб'єкта господарювання в умовах глобалізації сві-тової економіки вимагає визначення чітких критеріїв, які б забезпечували її повне висвітлення, а тому метою даної статті стало дослідження проблемних моментів щодо відповідності змісту фінансової звітності потребам користувачів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджен-ня фінансової звітності досить актуальне як з управлінської, так і з облікової точки зору, адже саме бухгалтерська фінан-сова звітність, відображаючі всі суттєві зміни в структурі гос-подарських засобів і їх джерел, а також результати фінансово-господарської діяльності, надає в скомпонованому вигляді значний обсяг інформації, необхідної зовнішнім і внутрішнім користувачам. Слід зазначити, що донедавна в науковому се-редовищі та на практиці превалюючим був термін "бухгалтер-ська" звітність. За останні роки його майже витіснив термін "фінансова" звітність, хоча слід враховувати, що остання є складовою частиною бухгалтерської звітності поряд із статис-тичною, фінансовою, податковою та внутрішньою управлін-ською звітністю.

Так, відповідно до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансо-вої звітності», бухгалтерська звітність – це звітність, що скла-дається на підставі даних бухгалтерського обліку для задово-лення потреб певних користувачів [1]. В свою чергу, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999.р. № 996-ХІV, визначено, що фінансо-ва звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інфор-мацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [2]. Згідно з цим законом, звітна інформація повинна бути корисною для зацікавлених користувачів, що забезпечується шляхом до-тримання її якісних характеристик та ряду принципів фор-мування показників бухгалтерської звітності. Проте питання


щодо переліку, змістовного навантаження та оптимального поєднання якісних характеристик показників та принципів їх формування залишаються дискусійними.

М.В. Яцко вважає, що фінансова звітність – це сукупність способів та прийомів узагальнення облікових даних, які є ко-ротким витягом з поточного обліку, що відображає зведені дані про стан та результати діяльності підприємства та його підрозділів за звітний період [3].

На нашу думку, найбільш вичерпне визначення цього по-няття пропонує професор Н.М. Ткаченко, який вважає, що фі-нансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою отримання ко-ристувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і ді-яльність підприємства, а також зміни у його фінансовому ста-новищі за звітний період у встановленій формі для прийняття цим користувачем певних ділових рішень [4]. Отже, перш за все, для підвищення рівня відповідності звітних даних управ-лінським потребам необхідним є теоретико-методологічне узгодження і розмежування існуючих позицій щодо понять фі-нансової і бухгалтерської звітності в законодавстві та науково-методичній літературі.

Суттєвим недоліком вітчизняної системи звітності є те, що вона не забезпечує достатньої та оперативної інформації для прийняття управлінських рішень менеджерами сільськогоспо-дарських підприємств. У результаті наших досліджень вста-новлено, що така ситуація зумовлена тим, що існуюча система звітності, яка реформована з метою її гармонізації до міжна-родних вимог, надто уніфікована і не забезпечує необхідної для цього інформації про виробничу й фінансову діяльність таких підприємств.

В умовах жорсткої конкуренції та підвищених вимог спо-живачів до продукції набуває актуальності управлінський під-хід до складання фінансової звітності, який дасть можливість деталізувати інформацію щодо складових фінансових резуль-


татів, зокрема в частині розподілу витрат: на постійні і змінні; в розрізі центрів відповідальності тощо.

На сьогодні жоден з комплектів звітності, підготовленої підприємством, не носить практичного та прикладного харак-теру без додаткових розрахунків та аналізу. Тому можна кон-статувати, що звітність є лише інформаційною системою, яка демонструє координати знаходження підприємства на ринку (при достовірності її даних), а інвестор, через методи фінансо-вого аналізу та прогнозування, оцінює його діяльність, прибут-ковість та ефективність у майбутньому. Вважаємо, що необ-хідна трансформація фінансової звітності з метою включення до неї показників, які потрібні для управління підприємством саме в певній галузі, встановлення відповідності загальним потребам зацікавлених користувачів і адекватного відобра-ження фінансових результатів господарювання.

Дослідження методологічних засад формування фінансо-вої звітності в Україні за період з початку реформування рин-кових відносин дозволяє стверджувати, що із введенням в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку спостерігається значне ускладнення звітних форм. Вирішення даної проблеми тісно пов’язане з моделюванням форм бухгалтерської звітнос-ті, які максимально сприятимуть полегшенню процесу аналі-зу звітності для прийняття адекватних рішень. Тому потребує теоретико-методологічного переосмислення сутність і призна-чення основних форм фінансової звітності та окремих їх ста-тей, які вважаються інформаційною базою для подальшого аналізу і прийняття управлінських рішень.

Значне коло проблем невідповідності звітності потребам користувачів полягає в неспівставності показників звітності за всією сукупністю господарюючих суб’єктів, що не дозволяє сформувати достовірні макроекономічні показники ефектив-ності виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Окрім того, звітність аграрних підприємств, яка подається до Держкомстату України, є не суцільною, а вибірковою (у ви-бірку включено не завжди найбільші фермерські господар-


ства), що не дає можливості простежити динаміку витрат на виробництво, навіть найважливіших видів продукції, отри-мати системну інформацію про продуктивність праці, при-бутковість діяльності тощо. На сьогодні із звітності вилучено дані, до яких управлінці всіх рівнів звертались найчастіше: розподіл прибутку, собівартість та реалізація продукції, про-дуктивність праці, соціальна сфера тощо. Це ускладнює аналі-тичну і економічну роботу, не сприяє формуванню виважених управлінських рішень в аграрному виробництві, а також не забезпечує необхідною інформацією, потрібною для районно-го та обласного рівнів управління аграрним сектором економі-ки України.

Висновки. Отже, на практиці роль звітності сільськогоспо-дарських підприємств зводиться лише до фіксації фактів по-дій, що вже мали місце у минулому, а також до відображення оцінки менеджментом деяких майбутніх подій, які впливають на фінансовий стан підприємства на звітну дату. Прийняття зважених та відповідних ситуації управлінських рішень мож-ливе за умови всебічного аналізу минулих подій, тому фінансо-ва звітність, подана у динаміці, залишається найважливішим критерієм успішності бізнесу та базою для вибору напрямів його подальшого розвитку.

Основними проблемними та дискусійними питаннями щодо формування звітності аграрних підприємств, які по-требують додаткових теоретико-методологічних досліджень, є: узгодження понять «бухгалтерська» і «фінансова» звітність в законодавстві та науково-методичній літературі; корисність і відповідність звітних показників потребам користувачів облі-кової інформації; дотримання якісних характеристик звітнос-ті, принципів формування показників; затвердження напря-мів класифікації бухгалтерської звітності; моделювання форм і статей звітності; неспівставність показників звітності за всією сукупністю господарюючих суб’єктів; створення нормативно-правової, методологічної та інформаційної бази щодо подання звітності підприємств до відповідних органів місцевого само-


врядування. Вирішення окреслених проблем дасть можливість підвищити об’єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність прийнятих управлінських рішень.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. N 87 [електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0391-99.

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996–XIV [електронний ресурс]. — Режим досту-пу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14.

3. Яцко М. В. Роль фінансової звітності в умовах посилення інформа-ційних потреб користувачів / М. В. Яцко // Науковий вісник Ужгородського університету. — 2010. — № 29, ч. 2. — С. 257—261.

4. Ткаченко Н. М. Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні з використанням міжнародних стандартів / Н. М. Ткаченко // Підпри-ємництво, господарство і право. — 2001. — № 11. — С. 86—88.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14


УДК 631.151.4

МОНІТОРИНГ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Н.В. Потриваєва, кандидат економічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

У статті наведено результати моніторингу ресурсного забез-печення сільськогосподарського виробництва за допомогою від-повідної системи європейських показників.

Ключові слова: моніторинг, ресурсне забезпечення, сіль-ськогосподарське виробництво, ресурсний потенціал, агропро-мисловий комплекс, показники.

Постановка проблеми. У контексті концепції ринко-вого розвитку, яка є визначальною стратегією державної політики України, особливо гостро постає питання стабіль-ності аграрної галузі. Неперервне відстеження параметрів життєдіяльності сільськогосподарських підприємств, ана-ліз їх динаміки, виявлення чинників і тенденцій розвитку виступають запорукою ефективного управління виробни-цтвом і сприяють створенню умов для спрямування еконо-міки аграрного сектора в русло сталого розвитку. Існуючі технології для діагностики стану сільськогосподарських під-приємств націлені переважно на сферу їх економічної діяль-ності, у той час як реалії господарювання вимагають досяг-нення не лише економічних, а й соціальних та екологічних цілей. Виникає ситуація, коли інструменти аграрного ме-неджменту не здійснюють у повному обсязі підтримку його функцій. Назріла нагальна необхідність у створенні систе-ми моніторингу для аграрних підприємств як інструменту управління, спрямованого на процес сталого розвитку їх економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчен-ню проблем ресурсного забезпечення сільськогосподар-ських підприємств значну увагу приділили відомі вчені економісти-аграрники: В.С. Дієсперов, В.Я. Месель-Веселяк,


П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, В.Й. Шиян, В.В. Юрчишин та інші. Однак проблеми, пов’язані з моніторингом ресурсного забезпечення аграрного виробництва, не знайшли остаточ-ного вирішення і потребують проведення подальших дослі-джень на базі існуючих наукових розробок із врахуванням особливостей розвитку в сучасних умовах.

Постановка завдання. Висвітлити результати моніто-рингу ресурсного забезпечення сільськогосподарського ви-робництва за допомогою відповідної системи європейських показників.

Виклад основного матеріалу. Раціонально сформова-ний ресурсний потенціал АПК слід розглядати як сукупність технологічно, економічно й екологічно взаємозбалансованих виробничих ресурсів, спроможних забезпечити високое-фективне та екологічно безпечне виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію агропродовольчої продукції. Оскільки базовою галуззю АПК є сільське госпо-дарство, що ґрунтується на використанні природного ре-сурсного потенціалу, то темпи його зростання значною мі-рою залежать не від кількості тих чи інших його складових елементів, а від характеру і ступеня їх участі в агропромис-ловому виробничому процесі. Складний екологічний стан природних ресурсів аграрної сфери потребує їх відтворен-ня, яке повинно здійснюватися в процесі аграрного вироб-ництва. В табл. 1 відображено динаміку падіння виробничо-го потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Моніторинг ресурсного забезпечення сільськогосподар-ського виробництва України доцільно проводити у порів-нянні з європейськими показниками. Наприклад, при оцінці рівня механізації доцільно визначати показники наванта-ження ріллі на трактор, посівів зернових на один комбайн, кількість корів на одну доїльну машину. За даними таблиці 2 можна зробити висновок про низький рівень загального технічного забезпечення землеробства України.


Таблиця 1Динаміка виробничого потенціалу

сільськогосподарських підприємств України [1]

ПоказникиРоки

1990 2000 2002 2004 2006 2008

Сільгоспугіддя, млн га 38705 29878 26938 23502 17460 17002

Орні землі, млн га 31245 25334 23408 21010 15829 15111

Працюючі, млн осіб 4,92 2,47 1,77 1,41 0,94 0,78

Інвестовано, млрд грн 11799 496 880 1296 2213 2600

Наявність, тис. шт.:

тракторів 495,5 330 296 251 196,1 182,1

зернозбиральнихкомбайнів 108,6 655 61,3 52 47,2 44,2

автомобілів 269,3 230,1 195,9 166 137,5 137

Спожито електроенергіїна виробництві, млрдкВт 19 5 3,7 3,3 2,5 2,3

Внесено мінеральних добрив — усього, тис. т 4241 279 399 519 699 896

Внесено органічнихдобрив, млн т 257,1 28,4 27 15,1 13 12

Для досягнення середньоєвропейського рівня технічного забезпечення загального землеробства Україні необхідно збіль-шити тракторний парк у 3,2 рази, а до рівня Польщі чи Німеч-чини – у 8 разів.

Доцільно проводити оцінку показника навантаження площ збору зернових культур у розрахунку на один зернозби-ральний комбайн. Можна навантаження розширити за раху-нок і олійних культур, але найбільша частка у структурі посі-вів припадає все таки на зернові культури (табл. 3).

В Україні відзначається низький рівень технічного забез-печення виробництва зернових культур, як основних у струк-турі виробництва, навантаження збиральних площ зернових на один комбайн протягом 1992-2008 років в Україні стано-вить 170 га. Для виходу показника України на середньоєвро-


пейський рівень необхідно наростити чисельність комбайнів у 1,5 рази, для досягнення рівня Польщі – у 2,2 рази.

Таблиця 2Навантаження ріллі на один трактор

протягом 1995-2008 рр., га [1]

Країна Рівень навантаження

Словенія 1,8

Швейцарія 3,7

Австрія 4,1

Італія 5,0

Нідерланди 5,7

Ірландія 6,4

Норвегія 6,5

Бельгія 8,4

Сербія 9,9

Польща 10,4

Германія 10,9

Україна 80,1

В середньому в Європі 25,9

Цікавим для моніторингу є вивчення показника технічної озброєності праці в сільському господарстві (табл. 4).

Даний показник розкривається у співвідношенні трак-торів та зайнятих у сільськогосподарському працівників чо-ловічої статі. Технічно озброєними є працівники сільського господарства тих країн, де на одного працівника припадає щонайменше один трактор. В недостатньо технічно озброєних країнах показник розраховується у припаданні працівників на один трактор, так в Україні на один трактор припадає по-над 6 працівників-чоловіків, що вказує на велику кількість ручної праці в сільському господарстві. Найвищими показ-никами технічного забезпечення сільськогосподарського ви-робництва відзначаються Австрія та Франція, де на одного


працівника чоловічої статі припадає більше двох тракторів. Показник технічної озброєності України втричі нижчий за се-редньоєвропейський та в 6,2 рази від рівня високотехнічно-озброєних у сільськогосподарському виробництві країн. Низь-кий рівень технічної озброєності та забезпеченості обумовлює низьку продуктивність у сільськогосподарському виробництві, що знаходить своє вираження у низьких рівнях урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби.

Таблиця 3Навантаження збиральних площ зернових

на один комбайн протягом 1995-2008 рр., га [1]


Нідерланди 36,8

Словенія 47,8


Німеччина 49,8

Бельгія 50,3

Австрія 53,8

Естонія 57,9

Данія 60,1

Ірландія 63,7

Великобританія 67,3

Польща 78,3

Україна 169,8

У середньому в Європі 115,5

Для оцінки рівня технічного забезпечення розвитку тва-ринництва доцільно проводити моніторинг показника наван-таження корів на одну доїльну машину (табл. 5).


Таблиця 5 Навантаження корів на одну доїльну машину

протягом 1995-2008 рр., гол. [1]


Австрія 7,0

Іспанія 9,0

Польща 9,4

Норвегія 11,0

Фінляндія 12,3


Італія 13,9

Великобританія 15,1

Греція 15,9

Естонія 18,2

Німеччина 19,0

Україна 135,3

У середньому в Європі 30,5

Таблиця 6Внесення мінеральних добрив протягом

1995-2008 рр., кг д.р./га [1]

КраїнаДобрива

азотні фосфорні калійні разом

Нідерланди 529,3 65,1 189,4 783,8

Ірландія 314,8 89,7 89,5 494,0

Словенія 177,0 79,2 90,7 346,9

Австрія 206,7 43,7 57,4 307,9

Норвегія 96,7 60,1 137,0 293,8

Великобританія 182,8 43,0 60,2 286,0

Німеччина 148,8 24,6 39,2 212,6

Швейцарія 114,3 39,1 58,0 211,4

Франція 123,2 35,9 46,8 206,0

Італія 90,3 39,3 33,1 162,7

Україна 13,3 3,0 3,2 19,4

В середньому в Європі 48,6 15,4 18,7 82,7


Рівень механізації праці у вітчизняному молочному ско-тарстві в 4,5 рази нижчий за середньоєвропейський показник та в 14,4 разів нижчий за аналогічний показник Польщі.

Окрім моніторингу технічного забезпечення доцільно про-водити оцінку і інших факторів інтенсифікації сільськогоспо-дарського виробництва. До них насамперед належать показ-ники застосування мінеральних добрив (табл. 6) та пестицидів (табл. 7).

Таблиця 7

Внесення пестицидів протягом 1995-2008 рр., кг/га [1]

Країна Гербіциди Інсектициди Фунгіциди

Італія 1,9 2,7 7,9

Бельгія 5,5 1,3 3,1

Нідерланди 3,7 0,5 5,0

Словенія 1,7 0,6 4,1

Португалія 0,9 0,2 5,0

Великобританія 3,8 0,3 1,1

Франція 1,8 0,3 2,9

Швейцарія 1,6 0,3 2,1

Греція 0,8 0,9 1,2

Німеччина 1,3 0,1 0,8

Австрія 1,2 0,1 1,1

Україна 0,4 0,1 0,2

Внесення мінеральних добрив в Україні знаходиться на небезпечно низькому рівні, що вже фактично призвело до падіння родючості ґрунтів. На більш менш достатньому рів-ні вносяться азотні добрива для забезпечення продуктивності зернових, фосфорні ж та калійні на багатьох площах не вноси-лися протягом десятиліть.

Україна у порівнянні з іншими країнами Європи вносить невеликі обсяги пестицидів, і по суті дотримується системи органічного землеробства, продукція сільськогосподарського


виробництва України менш отруйна, але разом з тим її й мен-ше, застосування недостатніх норм гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів, інших засобів захисту рослин не дозволяє отрима-ти максимально можливий потенціал сільськогосподарських культур з одиниці площі.

Висновки. Отже, система моніторингу ресурсного за-безпечення сільськогосподарського виробництва повинна не лише в динаміці відображати наявний стан справ у галузі, а також у порівнянні з передовими показниками інших країн континенту ставити перспективні завдання та цілі по показ-никам ресурсозабезпеченості чи ресурсоозброєності.


1. Матеріали Держкомстату України [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http:www.ukrstat.gov.ua.

http://www.ukrstat.gov.ua


УДК 636:338.439.4

МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

О.М. Вишневська, кандидат економічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

У статті розглянуто питання сутності та методології оцінки ре-сурсозабезпечення підприємств сільських територій. Обґрунто-вано методи оцінки ресурсного потенціалу.

Ключові слова: валове виробництво, галузева структура, сталий розвиток, інвестування.

Постановка проблеми. Потенціал підприємства ототож-нюють з масштабом діяльності об’єкта, а для його характерис-тики використовують поняття розмір підприємства і його ви-робнича потужність. При цьому під розміром розуміють: площі, кількість робочих місць для обслуговування виробництв, обсяг продукції, сумарну вартість засобів, а під потужністю – обсяг продукції у натуральному виразі. Основними характеристи-ками розміру та потужності є умови і інтенсивність викорис-тання ресурсів підприємства за призначенням, ефективність використання всіх видів ресурсів для оптимізації можливос-тей окремого підприємства. Різноманіття підходів до розумін-ня сутності потенціалу підприємства дозволяє вважати його багаторівневим і багатоаспектним поняттям, зміст якого роз-кривається у всьому комплексі його проявів. При цьому прак-тично всі визначення певною мірою спираються на ресурси підприємства та досягнення ним відповідних цілей.

Ресурсний потенціал можна охарактеризувати як мате-ріальну умову для відтворення просторових (земельних), тру-дових та матеріально-технічних ресурсів та як сукупність збалансованих факторів для ефективного функціонування підприємства на сільських територіях незалежно від форми власності, з урахуванням організаційних, галузевих, виробни-чих та регіональних особливостей. Поняття ресурсного потен-ціалу використовується в економічній науці під час обґрун-


тування напрямів розвитку, ефективного функціонування та удосконалення господарського механізму з метою підвищення результативності діяльності окремих підприємств та галузей. Ресурсний потенціал можна розглядати як сукупність та вза-ємозалежність двох понять «ресурси» та «потенціал» підприєм-ства.

Аналіз останніх досліджень. Більшість наукових розро-бок не може комплексно висвітлити проблему та обґрунтува-ти можливості її вирішення. Дослідження питання розвитку аграрного сектора економіки та ресурсозабезпечення розгля-нуто у великій кількості праць вітчизняних науковців, а саме: В.В. Акіндінова, В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, В.П. Га-лушко, О.Д. Гудзинського, М.Я. Дем’яненка, Ф.С. Зіятдінова,І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, П.Т. Саблука, Б.І. Смагіна, І.Н. Топі-хи, І.І. Червена, В.С. Шебаніна, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака та інших.

На наш погляд, дослідження категорії ресурсного потенці-алу необхідно проводити з урахуванням системності, яка до-зволить розглядати складну сукупність як систему.

Мета статті. Розкриття сутності ресурсного потенціалу, що дозволяє обґрунтувати поняття як особливу самостійну економічну категорію, інструмент теоретико-методологічної оцінки системи пов’язаних з ним економічних процесів та явищ, а також прийняття практичних управлінських рішень існуючих виробничих, технічних, технологічних, економічних та соціальних проблем підприємства, галузі, регіону, країни.

Виклад основного матеріалу. Важливою складовою фор-мування потенціалу підприємства є відтворювальний підхід, орієнтований на постійне оновлення виробництва продукції з меншою ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з анало-гічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. При формуванні потенціалу підприємства, створенні та організації системи ресурсів та компетенцій використову-ють також інноваційний, нормативний, комплексний, інте-граційний, динамічний, оптимізаційний, адміністративний,


поведінковий, ситуаційний та структурний підходи. Особли-ву увагу необхідно приділити комплексному підходу, який передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних та інших аспектів діяльності підприємства. Такий підхід дозво-ляє оцінити як виробничу, так і соціальну складову діяльнос-ті підприємства, виявити причини та наслідки недостатності темпів економічного розвитку та концентрації капітальних вкладень у нових технологіях, техніці та обладнанні, а також розвитку об’єктів соціальної інфраструктури [1].

В основу побудови системи факторів впливу на потенціал підприємства покладено принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класи-фікувати на зовнішні та внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу. До зовнішніх факторів відносять еконо-мічні, соціальні, політичні, правові умови, вплив яких визна-чається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банківських структур, інвестицій-них компаній, політичних сил тощо. До внутрішніх факторів належить стратегія підприємства, для реалізації якої форму-ється потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності та амбіції керівників, а також загальноприйняті у рамках під-приємства цінності та культура [2].

Особливості оцінки ресурсного потенціалу полягають у тому, що поряд із ресурсним підходом до визначення сутності поняття існують певні дефініції, а саме – до ресурсного по-тенціалу включають виробничий апарат, існуючі технології виробництва, природні ресурси, матеріально-сировинні за-паси, систему комунікацій, техніку, організацію та систему отримання, переробки та переміщення інформації. Врахову-ючи безпосередню залежність сільськогосподарського вироб-ництва від просторового фактора, біологічних особливостей,


обґрунтування природного потенціалу є характерною особли-вістю оцінки ресурсного потенціалу.

Найбільш обґрунтованим є підхід, який ґрунтується на по-будові економетрічних моделей. Економетрична модель дозво-ляє надати інтегральну оцінку ресурсного потенціалу, зокрема відносну ефективність його використання та визначити змін-ні ролі окремих видів ресурсів у формуванні обсягів виробни-цтва сільськогосподарської продукції. Відношення ресурсів у взаємозв’язку із обсягами виробництва описано у працях ві-домого економіста Л. Вальраса, який запропонував систему лінійних рівнянь для характеристики взаємозалежності ресур-си–виробництво. Саме таку залежність може дозволити відо-бразити виробнича функція Кобба–Дугласа, яка демонструє кількісну залежність обсягу валового виробництва продукції від факторів – засобів виробництва та праці.

Для того, щоб представити співвідношення факторів ви-робництва між собою та кінцевим результатом їх функціону-вання, випуск продукції треба подати у вигляді функції від використаних ресурсів.

Необхідність оптимізації ресурсного потенціалу, який є су-купністю різних елементів, особливістю яких є більші еконо-мічні можливості, які разом забезпечують синергійний ефект, формуючи питання системного підходу до його управління. Дана тенденція вказує на те, що управління не повинно об-межуватися сферою окремого елементу потенціалу, так як ефект використання кожного доповнює та посилює результат всієї системи підприємства [3].

На нашу думку, існує потреба комплексного вирішення задач ресурсного потенціалу як єдиного цілого з урахуванням взаємообумовленої та ефективної взаємодії всіх його елемен-тів. Механізм рішення задач ресурсного потенціалу необхідно формулювати виходячи із конкретних функцій управління, що передбачає: по–перше, визначення попиту на продукцію та мети підприємства; по-друге, раціональності та пропорцій-ності розподілу ресурсного потенціалу відповідно до попиту


на продукцію та мети; по-третє, ефективного використання відрегульованих за продукцією та цілей окремих елементів ре-сурсного потенціалу.

Для функціонування підприємства послідовність поетап-ного управління ресурсним потенціалом передбачає, що ді-яльність вже зорієнтована на виробництво певної продукції, а задача формування попиту передбачає мету лише у вигляді уточнення з урахуванням можливих змін у зовнішньому се-редовищі або альтернативою виробництва нового економіч-ного блага.

Таким чином, за існуючих цілей підприємства питання полягає у підтримці їх ресурсним потенціалом, а також у ра-ціональному та пропорційному розподілі між різними напрям-ками діяльності. Дана тенденція передбачає проведення моні-торингу стану ресурсного потенціалу підприємства. У цілому величину ресурсного потенціалу підприємства можна оцінити сумою потенціалів із складових його елементів, тобто:

, (1)

де Р – ресурсний потенціал підприємства;рiе – потенціал i-го елементу ресурсного потенціалу підпри-

ємства.Загальним у визначенні величини потенціалу елементів є

залежність від попиту на продукцію, для якої формується по-тенціал (П), фондоємкість окремо за основним та обіговими ресурсам (відповідно Фоб, Фос), працемісткості (Т) (кадровий ресурс), тобто:

. (2)

Для вирішення конкретних задач при відповідному попиті необхідним є визначення величини потенціалу та величин, які формують його елементи. Загальна величина його потенціалу визначається сумою потенціалів його елементів, а саме:


, (3)

де Рзi – ресурсний потенціал, який призначений для вирішен-ня i-ї задачі;

рзi – величина елемента ресурсного потенціалу, призначе-ного для вирішення i-ї задачі.

Величину кожного елемента ресурсного потенціалу можна визначити таким чином:

, (4)

, (5)

, (6)

де , , – відповідно потенціали основних, обі-гових, трудових ресурсів, що забезпечують рішення i-ї задачі; СТ – вартість/ціна праці, гривень; ЧР – фонд використання основних засобів, люд.-год.; СЧ – вартість часу використання основних засобів, гривень; На – норма амортизації основних засобів, що використовуються для рішення i-ї задачі; Ф – ве-личина використаних основних засобів для рішення i-ї задачі; М – матеріальні витрати, нат. од.; Ц – ціна одиниці матеріаль-них цінностей.

З метою спрощення поетапного розрахунку ресурсного по-тенціалу, призначеного для рішення i-ї задачі та оперативного внесення корегувань під час планування або практичного ви-конання робіт, величина елементу рзi може бути визначена за формулою:

, (7)


де – частка потенціалу i-го елементу у ресурсному потен-ціалі, призначеної для рішення i-ї задачі;

, (8)

Можливість рішення i-ї задачі у повному обсязі при за-безпеченні ресурсом рішення всіх інших задач підприємства представлена за останньою формулою. Представленими мето-дичними прийомами оцінюється за елементна потреба у ре-сурсному потенціалі для рішення різних задач та при будь-якому рівні активності підприємства. Однак, подібним чином визначається тільки статичний стан потенціалу та його еле-ментів, тоді як розвиток потребує розгляду їх у динамці, тоб-то у процесах, які супроводжуються зміною цих економічних елементів та їхнього взаємозв’язку.

Саме тому методика оцінки стану ресурсного потенціалу є лише вихідним шляхом в управлінні ним на підприємстві. У подальшому вона повинна бути побудована за вектором спо-собів підвищення ефективності та поелементного фінансуван-ня прийнятих рішень (за видами ресурсного потенціалу), що дозволить досягти за реалізацією рішень певного результату.

Висновки. Враховуючи все вищезазначене, слід відміти-ти, що ресурсний потенціал, як особлива самостійна економіч-на категорія, є інструментом аналізу через систему пов’язаних з ним економічних процесів та явищ, а також прийняттям практичних рішень існуючих соціально-економічних проблем підприємства. Саме тому при оцінці ресурсного потенціалу підприємства треба враховувати величину ресурсів підпри-ємства, ступінь їхнього використання, як фактичного, так і потенційного, а також обсяг створеного ресурсами валового продукту. Одним із пріоритетних направлень ефективного оці-нювання, планування та практичного використання ресурс-ного потенціалу, на нашу думку, є коректування, розробка та систематизація нормативів та формування нормативної бази,


яка складається індивідуально для кожного сільськогосподар-ського підприємства з урахуванням конкретних виробничо-економічних умов господарювання. Вона повинна включати нормативні оцінки величини елементів ресурсного потенціалу, раціонального формування, оптимізації за складом та струк-турою, мати оптимальні пропорції і нормативи ефективного використання.


1. Вишневська О. М. Оцінка ресурсного потенціалу сільськогосподар-ських підприємств / О. М. Вишневська // Регіональна бізнес-економіка та управління. — Вінниця : Вінницький фінансово-економічний університет, 2006. — С. 73—79.

2. Вишневська О. М. Формування та оцінювання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств / О. М. Вишневська // Вісник Харківсько-го НАУ. Економіка АПК і природокористування. — 2007.— № 3. — C. 27—32.

3. Смагин Б. И. Эффективность использования ресурсного потенциала в аграрном производстве : научное издание / Б. И. Смагин, В. В. Акиндинов. — Мичуринский ГАУ, 2007. — 150 с.


УДК 338.43.01

ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО СЕКТОРА

М.В. Дубініна, кандидат економічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

Проаналізовано ефективність впливу органів державної вла-ди на розвиток аграрного сектора в сучасних умовах господарю-вання. Визначено політику державного регулювання складових сталого розвитку економіки аграрної сфери АПК.

Ключові слова: аграрний сектор, механізм державногорегулювання, органи державної влади, оцінка ефективностідержавного регулювання.

Вступ. Аграрний сектор традиційно займає особливе міс-це в економіці країни та південного регіону, він є одним з основних секторів національного господарства, що визначає продовольчу безпеку суспільства. Його значення обумовлено не тільки задоволенням фундаментальних потреб людей у про-дуктах харчування, а й забезпеченням продовольчої незалеж-ності країни, створенням стимулів для розвитку інших галузей національної економіки за рахунок розширення міжгалузевих зв’язків. Економічне реформування привело до суттєвих змін у структурі АПК, однак практично не відобразилося на ефек-тивності його виробництва. Незважаючи на реалізацію “Дер-жавної цільової програми розвитку українського села на пе-ріод до 2015 року ”, очікуваний ефект від прийнятих урядом країни макроекономічних заходів досі не досягнутий [1]. Хоча останніми роками спостерігається зростання виробництва сільськогосподарської продукції, його рівень складає лише 69%стосовно аналогічного показника 1990 р. У критичному стані перебуває тваринництво, де дотепер не зупинено скорочення поголів’я худоби. Зростання імпорту продовольства в 10 ра-зів перевищує збільшення обсягів його виробництва. Продо-вжують знижуватися виробничий потенціал сільського госпо-дарства та ефективність його використання. Рентабельність у галузі нижче, ніж в інших сферах економіки; зростає кре-


диторська заборгованість сільськогосподарських виробників. Стримуючим фактором розвитку вітчизняного АПК є також суттєве зниження рівня і якості життя сільського населення, внаслідок чого зникають обжиті сільські території. Таким чи-ном, стан справ у галузі вимагає кардинальних змін у відно-шенні держави до розвитку аграрного сектора, тому що саме від державного регулювання залежить розвиток даного сек-тора економіки і в цілому соціально-економічний розвитоккраїни.

Ринковій трансформації національного аграрного секто-ра та його державній підтримці присвячено праці О. Гудзин-ського, Ю. Лопатинського [2], В. Месель-Веселяка, T. Осташко, П. Cаблука [3], М. Сахацького, В. Юрчишина та ін.

Проблема вдосконалення механізму державного регулю-вання розвитку аграрного сектора економіки України в умо-вах поглиблення процесів його реформування сьогодні є над-звичайно актуальною і потребує глибоких досліджень.

Метою статті є значення ефективності впливу органів державної влади на розвиток аграрного сектора економіки.

Виклад основного матеріалу. Криза в сільському госпо-дарстві втратила свою класичну сутність. Як відомо, у процесі циклічного розвитку створюється та накопичується потенці-ал для наступної фази. При збитковості значної частини сіль-ськогосподарських виробників стає зрозумілою необхідність повного відновлення курсу соціально-ринкового реформуван-ня, зміни стратегії та тактики, що забезпечують фінансове оздоровлення національної економіки та стимулювання еко-номічної активності в цілому, розвиток на цій базі сільського господарства та забезпечення продовольчої безпеки та продо-вольчої незалежності країни як основи соціального благопо-луччя населення. Успішне вирішення цих завдань неможливо без формування ефективної системи державного регулюван-ня економіки в цілому та аграрного сектора зокрема, без ви-значення внутрішньогалузевих пріоритетів розвитку сільсько-го господарства для концентрації фінансових і матеріальних


ресурсів, без створення сприятливого економічного кліма-ту для динамічного розвитку сільгоспвиробників всіх формгосподарювання.

Сільськогосподарське виробництво має свою специфіку, існує й багато особливостей у механізмі ринкового регулюван-ня розвитку цього стратегічно важливого сектора економіки. за наявності багатьох позитивних моментів ринкових відно-син ринковий механізм все ж не є ідеальним, тому що йому властиві й негативні риси. Так, що стосується аграрного секто-ра, то ринок неспроможний забезпечити продовольчу безпеку держави, паритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, стимулювання експорту сільськогосподарської продукції, екологізацію сільськогосподарського виробництва, збереження та підвищення родючості землі, розвиток сіль-ських територій. Звідси, механізм державного регулювання, спрямований на компенсацію нездатності ринку, є загальним явищем в усьому світі.

Механізм державного регулювання розвитку аграрно-го сектора економіки доцільно розглядати як сукупність ви-дів та способів дій суб’єкта регулювання, який ґрунтуються на базових принципах та реалізації функцій, забезпечуючи за допомогою певних форм, методів і засобів ефективне функ-ціонування системи державного регулювання для досягнення визначеної мети та розв’язання протиріч. До базових функцій органів державного регулювання розвитку аграрного сектора необхідно віднести такі: визначення мети, завдань та моделі розвитку; формування правил “гри“; координування інтере-сів; стимулювання економічних процесів; моніторинг та ана-ліз розвитку; контроль [3].

Особливе значення має запровадження науково обґрунто-ваних, об’єктивних принципів державного регулювання роз-витку аграрного сектора. Основними принципами держав-ного регулювання розвитку аграрного сектора повинні бути такі: пріоритетність та аграрний протекціонізм; системність і комплексність; передбачуваність та прозорість; послідовність


і справедливість; зрозумілість та ефективність; екологічнадоцільність.

Труднощі в досягненні цілей аграрної реформи можна по-яснити такими причинами: по-перше, величезною кількістю і складністю завдань; по-друге, відсутністю консолідації по-літичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах; по-третє, відсутністю належної державної фінансово-економічної підтримки розвитку аграрного секто-ра; по-четверте, переоцінкою значення реформування від-носин власності порівняно з іншими чинниками розвитку сільськогосподарського виробництва; по-п’яте, відсутністю принципів системності та комплексного підходу в механізмі державного управління аграрною реформою.

Починаючи з кінця 1999 р., центральними органами дер-жавної влади було вжито низку рішучих системних заходів ринкового спрямування щодо виходу аграрного сектора з кризи, і в результаті чого відбулися великі зміни соціально-економічного та організаційного характеру. В цей час в осно-ву соціально-економічних перетворень на селі було закладе-но нову ідеологію аграрних відносин, насамперед – надання приватному сільгосптоваровиробнику самостійності у виборі форм господарювання, каналів реалізації продукції, партне-рів по співпраці [5].

На цьому етапі аграрна реформа охопила всі основні скла-дові розвитку аграрного сектора економіки: відносини влас-ності на землю та майно; кредитування сільськогосподарсько-го виробництва; інфраструктуру аграрного ринку; державне регулювання; податкову політику.

Таким чином, на той час в Україні було створено нові умови для розвитку ринкових відносин в аграрному секторі економіки через розроблення та прийняття базових законів, необхідної нормативно-методичної бази для врегулювання зе-мельних та майнових питань у процесі здійснення економіч-них реформ.


Проте проблемних питань, які накопичувались роками та десятиріччями в аграрному секторі і які потребують негайно-го вирішення, значно більше, ніж досягнень. Основні з них такі: низька ефективність сільськогосподарського виробни-цтва; недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення; деформація міжгалузевих цінових пропорцій; нераціональне використання та відсутність ринку земельних ресурсів сіль-ськогосподарського призначення; зниження забезпеченос-ті сільськогосподарською технікою та критична зношеність основних фондів; недосконалість інфраструктури та механіз-мів регулювання кон’юнктури аграрних ринків; деформація структури агровиробництва; загострення соціальних проблем у сільській місцевості. До того ж останнім часом динаміка якісних структурних реформ в аграрному секторі трохи зни-зилася. Зокрема, не формується сучасний ринок землі, прак-тично не реалізується земельне законодавство, немає сучасної системи товарних бірж, системи страхування ризиків. Крім цього залишається велика кількість питань, що стосуються ефективності цільового використання державної бюджетної підтримки аграрного сектора.

Практика застосування механізму державного регулюван-ня розвитку аграрного сектора свідчить про те, що вплив орга-нів державної влади на економічні процеси в сільському госпо-дарстві не завжди є об’єктивним і обґрунтованим. Відсутність збалансування інтересів усіх суб’єктів державного управління та детальних обрахунків ефективності прийнятих регулятор-них актів досить часто ускладнює соціально-економічну си-туацію у країні в цілому, призводить до нестабільності зако-нодавства, зниження інвестиційної привабливості аграрного сектора та зменшення ділової активності в сільському госпо-дарстві.

Як показує світова практика, успішного функціонуван-ня сільського господарства можна досягти, якщо галузь пра-цює на ринкових засадах за державної підтримки. В Україні останніми роками економічна підтримка сільського господар-


ства зростала, але залишається ще недостатньою, що усклад-нює конкуренцію вітчизняних і зарубіжних товаровиробників за український споживчий попит.

Сьогодні фінансово-економічна підтримка аграрного сек-тора здійснюється переважно через комплекс програм, кожна з яких має на меті підвищення ефективності виробництва та дохідності товаровиробника.

Таким чином, особливістю функціонування організаційно-правового механізму підтримки розвитку аграрного сектора сьогодні в Україні є те, що, з одного боку, відсутнє в повно-му обсязі фінансове забезпечення законів, що приймають-ся, а з іншого – невиконання вже чинних законів та інших нормативно-правових актів, тобто низька виконавча дисци-пліна в державних органах влади.

Проведене дослідження результативності запровадженого фінансово-економічного механізму підтримки аграрного сек-тора засвідчило, що він певною мірою був результативним, оскільки сприяв стабілізації фінансового стану аграрних під-приємств. Але в цілому наявні заходи фінансово-економічної підтримки як за кількісними, так і за якісними показниками є недостатніми для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора.

Аналіз застосування програмно-цільового підходу у меха-нізмі державної підтримки аграрного сектора показав, що Ка-бінетом Міністрів України та Міністерством аграрної політики України не створено ефективної системи фінансової підтрим-ки виробництва продукції тваринництва і рослинництва, хоча кількісно вона зростала.

У багатьох нормативно-правових документах щодо роз-витку аграрної сфери АПК України з перших років незалеж-ності наголошувалося на необхідності оновлення та зміцнення техніко-технологічної бази аграрного виробництва, однак і до-нині ця проблема є невирішеною.

Сьогодні можна констатувати, що нормативно-правове забезпечення технічної політики держави в аграрному секто-


рі та формування агропромислового ринку певний час мало безсистемний та хаотичний характер. Документи, які при-ймалися органами влади, не охоплювали всіх найважливіших правових питань, які необхідно було об'єднати для досягнення поставленої мети.

Аналіз складових агропромислового ринку України засвід-чив нерозвиненість його інфраструктури, обмеженість дер-жавної підтримки через механізм часткової компенсації вар-тості складної техніки і фінансового лізингу, недосконалість механізмів середньо та довгострокового кредитування вироб-ників і споживачів.

Формування більш ефективних аграрних підприємств – процес поступовий, органічно пов'язаний з відповідним на-рощуванням реального капіталу та інвестицій у структурне та якісне оновлення господарюючих суб’єктів. Для цього потріб-но змінювати структуру як капітальних, так і поточних витрат в сільськогосподарське виробництво.

Висновки. Ефективність сільськогосподарського вироб-ництва цілком і повністю залежить від фінансового резуль-тату або прибутку від реалізації продукції, на який вплива-ють як внутрішні чинники, так і дії державних регуляторних органів. Серед внутрішніх резервів збільшення фінансового результату, як уже відмічалося, треба виділити підвищення врожайності та продуктивності тварин, підвищення якос-ті продукції, оптимізацію матеріальних витрат, підвищення механізації виробничих процесів, вибір оптимального методу амортизації та зниження трансакційних витрат. Державни-ми інструментами, які суттєво впливають на отримання при-бутку аграрними підприємствами, є квотування виробництва сільськогосподарської продукції, державне регулювання цін, встановлення паритету цін на матеріально-технічні ресурси і продукцію сільськогосподарського виробництва, мінімальної заробітної плати, кількості фондів соціального страхування та розміру внесків до них, методів амортизації, ставки податку


на прибуток або дотації для підтримки виробництва певного виду продукції, контроль трансакційних витрат і тарифів.

Одним із напрямків державної аграрної політики є утвер-дження конкурентоспроможності аграрного сектора через підвищення рівня професійно-кадрового забезпечення села. Тому реалізація цих стратегічних напрямків повною мірою за-лежить від кадрового потенціалу галузі, рівня підготовки фа-хівців, зайнятих на всіх ділянках аграрного виробництва.


1. Про затвердження Державної цільової програми розвитку україн-ського села на період до 2015 року : постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. — № 1158.

2. Лопатинський Ю. М. Трансформація аграрного сектора: інституціо-нальні засади / Ю. М. Лопатинський. — Чернівці : Рута, 2006. — 344 с.

3. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа в Україні / П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Лупенко. — К. : ННЦ “ІАЕ”, 2005. — 424 с.

4. Полушкина Т. М. Государственное регулирование аграрной сферы экономики : монография / Т. М. Полушкина; Федер. агентство по образова-нию, ГОУВПО "МГУ им. Н. П. Огарева". — Саранск : Изд-во Мордов. ун-та, 2009. — 161 с.

5. Латинін М. А. Аграрний сектор економіки України: механізм держав-ного регулювання : моногр. — Х. : Магістр, 2006. — 376 с.


УДК 338.439.4:001.895

ИННОВАЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕЙ

ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ

И.Б. Золотых, кандидат экономических наук, доцентНиколаевский государственный аграрный университет

З'ясовано суть категорії «інновація», проаналізовано іннова-ційну діяльність підприємств агропромислового комплексу, ви-значено стратегічні напрями системної модернізації виробництва.

Ключові слова: інноваційна діяльність, переробні підприємства,харчова промисловість, модернізація виробництва.

Постановка проблемы. В решении задач выхода страны из кризиса, обеспечения динамически устойчивого разви-тия экономики первостепенная роль принадлежит иннова-циям и инновационной деятельности, способным обеспечить непрерывное обновление технической и технологической базы производства, освоение и выпуск новой конкурентоспособной продукции, эффективное проникновение на мировые рынки товаров и услуг.

Проблемами инновационного развития экономики в по-следнее время занимались отечественные и зарубежные ученые: Возняк Г.В., Иванишин В.В, Могильная Л.М, Мор-гун А.В., Крисанов Д.Р., Кузнецова А.Я., Лаврук А.В., Левин Л., Онишенко С.В., Паєнко Т.В., Попов А.Ш., Швабий К.И, Шма-глий О.Б. и многие др.

Однако существующая информация зачастую носит отрывочный и противоречивый характер. Подтверждением этого является тот факт, что даже само понятие «инновация» не имеет однозначного трактования, отдельные вопросы не изучены и требуют уточнения. Выяснению сущности катего-рии «инновация», анализу инновационной деятельности пред-приятий и выработке стратегических направлений системной инновационной модернизации и посвящена данная статья.

В последнюю четверть XX века человечество вступило в новую стадию своего развития – стадию построения постин-


дустриального общества, которое является результатом про-исходящей в современном мире социально-экономической революции. Известно, что в основе каждой социально-экономической революции лежат свои специфические тех-нологии, производственно-технологические системы и производственные отношения. Конечным результатом рево-люции, по нашему глубокому убеждению, должно стать созда-ние новой формы организации экономики – инновационной экономики.

Термин «инновация» происходит от латинского «innovato», что означает «обновление» или «улучшение». Само понятие innovation впервые появилось в научных исследованиях XIX в.

Понятие «инновация» имеет множество значений, приве-дем некоторые из них:

• инновация – это процесс улучшения путем внесения каких-либо новшеств;

• инновация – это новая идея, метод или устройство;• инновация – это изменение, которое создает новые

аспекты в деятельности;• инновация – целенаправленное изменение экономическо-

го или социального потенциала предприятия;• инновация – это нововведение, преобразование в

экономической, технической, социальной и иных областях, связанное с новыми идеями, изобретениями, открытиями.

• инновация – это внедренное новшество, обладающее высокой эффективностью, является конечным результатом интеллектуальной деятельности человека, его фантазии, твор-ческого процесса, открытий, изобретений и рационализации в виде новых или отличных от предшествующих объектов. Они характеризуются введением на рынок совершенно новых (усовершенствованных) продуктов (услуг) интеллектуальной деятельности человека, обладающих более высоким научно-техническим потенциалом, новыми потребительскими ка-чествами, которые со временем в свою очередь становятся объектом для совершенствования.


Инновация – это не всякое новшество или нововведение, а только такое, которое серьезно повышает эффективность дей-ствующей системы [1].

Все перечисленные выше определения отождествляют по-нятие «инновация» с понятиями «новшество», «изобретение», «открытие». Однако оно уточняется тем, что особенность инно-вации состоит в создании дополнительной ценности и связана с внедрением. В рамках этого взгляда инновация не является инновацией до того момента, пока она успешно не внедрена и не начала приносить деньги.

Таким образом, инновация состоит из таких составляю-щих как наука, предпринимательство, открытость по отно-шению к новым идеям, интеллектуальный или венчурныйкапитал.

Говоря об инновационной деятельности в агро-промышленном комплексе, мы подразумеваем процесс использования результатов научной и научно-технической деятельности, направленный на их воплощение в новые или усовершенствованные продукты и технологические процессы сельскохозяйственного производства.

Для оперативного решения задач развития и эффективного внедрения инновационных разработок необходима инф-раструктура на основе интеграции науки и производства. Подобные структуры имеют название – технологический парк.

Экономический рост базируется, как правило, на со-четании интенсивных и экстенсивных факторов. Реформа агропромышленных предприятий относится в настоящее вре-мя к числу наиболее актуальных и вместе с тем масштабных мероприятий, затрагивающих широкий круг юридических лиц, граждан, организаций, государственных учреждений, ор-ганов управления и власти. Функциональная и экономическая неэффективность большинства агропромышленных пред-приятий, недостаточная восприимчивость их к достижениям научно-технического прогресса и социально-управленческим инновациям сильно замедляют развитие страны в целом.


Для большинства отечественных предприятий характерны архаичные структуры и методы управления, недостаточная трудовая мотивация работников, высокие внутренние из-держки производства, неэффективное использование ресур-сов и устаревшая материально-техническая база, состояние которой характеризуется:

• высоким уровнем износа активной части основныхфондов;

• вытеснением продукции пятого технологического уклада изделиями четвертого и третьего укладов;

• низкой инновационной активностью, что препятствует технологическому обновлению промышленности, росту произ-водительности машин и оборудования.

Основной проблема инновационного развития отечественных предприятий является постояный дефицит финансовых ресурсов. Как известно, основными источниками инноваций являются амортизационный фонд, прибыль пред-приятия, средства местных бюджетов, кредитых коммерчес-ких структур, средства внебюджетных специальных фондов, зарубежные источники финансирования и др.

По данным статистической отчетности Николаевской об-ласти, объемы финансирования инноваций в 2009 году со-ставили 20969,1 тыс. грн, а в 2008 году – 35832,0 тыс. грн, т.е. сократились на 41,5%. Объмы реализованной инноваци-онной продукции в 2009 году составили 451 730,0 тыс. грн, а в 2008 г. – 125232 ,4 тыс. грн. По сравнению с 2008 годом они выросли на 326497,6 тыс. грн.

Однако доля предприятий, которые занимаются иннова-ционной деятельностью, в отрасли очень мала и составляет лишь 11,3% от общего их числа.Это свидетельствет о том, что на предприятиях не хватает средств на приобретение нового оборудования и технологий. Источниками финансирования в настоящий момент являются только собственные ресурсы предприятий. Со стороны местного и государственного бю-джетов финансирование инновационноых проектов прак-


тически отсутствует. Из 41 предприятий данной отрасли по Николаевской области выполнило инновационные работы за счет собственных средств и одно предприятие – за счет госу-дарственного бюджета.

Объем промышленного производства в Николаевской области в 2009 году по сравнению с 2008 г. сократился на 14,5%. В целом по Украине спад производства в 2009 г. со-ставил 21,9%.

Сокращение производства происходило за анализируемый период во всех ведущих отраслях промышленности. В перерабатывающей промышленности объемы продукции уменьшились на 13,9%, в частности производство пищевых продуктов и напитков – на 9,7%.

Таким образом, проблема инновационой деятельности предприятий очень актуальна и для её решения необходимо:

• создать современное производство по выпуску про-довольственной продукции на основе последних научно-технических нововведений, отвечающих требованиям не только настоящего времени, но и будущего;

• выделять инвестиции, необходимые и достаточные для развития пищевых и перерабатывающих отраслей АПК;

• осуществлять государственную финансовую поддержку научно-технического обеспечения данной отрасли;

• проводить комплекс мер организационно-эконо-мического и государственно-правового характера;

• активизировать усилия со стороны местных органов власти и самих отечественных предприятий по созданию бла-гоприятного инвестиционного климата для зарубежных ин-весторов;

• развивать инфраструктуру на основе интеграции науки и производства (технологические парки);

• искать различные источники финансирования для инно-вационной деятельности, стремиться привлекать на эти цели собственные финансовые ресурсы, в частности прибыль и амортизационные отчисления.


Инновации способны существенно повысить эффективность производства.


1. Возняк Г. В. Інноваційна діяльність промислових підприємств та спо-соби ії фінансування в Україні : монографія / Г. В. Возняк, А. Я. Кузнецо-ва. — К. : УБСНБУ, 2007. — 150 с.

2. Онішенко С. В. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності : навч.посіб.для студентів ВНЗ / С. В. Онішенко, Т. В. Паєнко, К. І. Швабій. — К. : КНТ, 2008. С. 117—119.


УДК 338.432:657.1

НАПРЯМКИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

І.О. Банєва, кандидат економічних наук, доцент, докторантМіжнародний університет бізнесу і права

У статті розглянуто функціональні процеси виявлення вироб-ничих резервів. Запропоновано основні напрямки ресурсозбере-ження в аграрному виробництві.

Ключові слова: резерви, ресурсозбереження, економіяресурсів.

Постановка проблеми. Основними факторами поліпшен-ня використання фондів як ресурсу є: збільшення потужності машин і механізмів, що підвищує продуктивність і тим самим дозволяє виконати необхідний обсяг робіт з меншою кількіс-тю техніки; зміна нормативних термінів служби засобів праці; підвищення продуктивності основних фондів; якість застосо-вуваних предметів праці; ціна на засоби виробництва, що по-ставляються сільському господарству; розширення масштабів виробництва; підвищення надійності техніки і подовження міжремонтних періодів; місце розташування сільгосппідпри-ємства; родючість земельних угідь.

Значні резерви ресурсів існують в організації праці сіль-ськогосподарських працівників; спеціалізації сівозміни, ро-біт і продукції; використанні науково обґрунтованих систем землеробства; розширенні площ засушеного ґрунту; зрошенні земель, раціональному використанні органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів.

Аналіз досліджень і публікацій. Організація та стадії процесу визначення резервів виробництва пов'язані як з фор-муванням облікових резервів, так і з організацією технологіч-них процесів рослинництва та тваринництва з використан-ням сучасних регламентів, операцій процедур та рецептури. Формування облікових резервів здійснюється на розсуд кон-кретного підприємства і не регламентується бухгалтерським обліком резервів в Україні. Питання організації обліку і вияв-


лення резервів присвячено праці таких вчених, як: Е. Ю. До-бровольський, Б. М. Карабанов, П. С. Боровков, Є. В. Глухів, О. П. Борислав [1], В. Г. Дорогостайський [2], А. А. Єфремова [3].

Облік резервів, як визначає Іваницька Т.О. [4] – певна по-слідовність дій, завданням яких є забезпечення доступності достатньої кількості необхідних ресурсів у момент настання певної події в майбутньому.

Метою дослідження є окреслення остаточно не встанов-лених резервів або резервів ресурсоспоживання, які складно визначаються, а також визначення їх зв’язку з процесами управління підприємством.

Результати досліджень та їх обговорення. Загальний процес виявлення виробничих резервів має такі функціональ-ні процеси:

• аналіз ресурсоспоживання в господарському процесі (за-купівля – виробництво – збут);

• виявлення можливості раціонального використання шля-хом заміни техніки, нової технології, підвищення кваліфікації кадрів, нових видів добрив и хімічних речовин тощо;

• формування регламентних документів процесів ресурсо-використання (режими, рецепти, технологічні схеми і т. п.);

• побудова «технології майбутнього» в конкретному сіль-ськогосподарському підприємстві з чітким визначенням функціональних процесів та їх обслуговуванням;

• передбачення і визначення можливостей використання виявлених «вузьких місць» у використанні ресурсів як джерела підвищення доходності виробництва;

• оцінка ефективності заходів щодо впровадження нових процесів з метою організації безвідходного та ресурсозберіга-ючого виробництва.

Безпосередній зв'язок процесу виявлення резервів і їх використання з управлінням економним використанням ре-сурсів випливає з того, що він є невід’ємною частиною всієї операційної аграрної системи. Умовно процес комплексного


управління підприємством можна представити як сукупність підсистем управління потоками ресурсів: персоналом, фінан-сами, інформацією, матеріальними запасами, технологією виробництва та ін. Причому, як у цілому система управління виробництвом, так і її підсистемам притаманні функції плану-вання, організації, використання та контролю.

Процес виявлення резервів внутрішнього споживання ре-сурсів можна трактувати як процес визначення відхилень по-стачання і використання ресурсів у натуральному і вартісному значенні відповідно до нормативного (проектного чи планово-го) розміру ресурсів.

Додаючи проблемі ефективного ресурсовикористання важливого значення, необхідно нормування ресурсів в агро-виробнцтві поставити на наукову основу, розробити науково обґрунтовану стратегію і тактику ресурсозбереження. Вияв-лення позаоблікових резервів та ресурсозбереження – проце-си взаємозалежні. Але вони мають різні економічні природи. Ресурсозбереження характеризує ступінь зниження кількості упредметненої праці, що входить у продукцію в процесі її ви-готовлення і споживання. Ресурсозбереження характеризу-ється такими ознаками:

• постійна поточна робота з поліпшення використання ре-сурсів;

• перспективні розробки, пов'язані з ресурсоспоживан-ням, орієнтовані на результати розвитку підприємства.

Поточне ресурсозбереження пов'язане з повсякденною ді-яльністю по встановленню жорстких норм споживання ресур-сів, удосконаленню технологічних процесів, скороченню усіх видів втрат та ін.

Пошук резервів внутрішнього споживання ресурсів пов'язаний з пошуком умов і факторів ідеального спожи-вання ресурсів у конкретний момент часу. Такий напрямок, пов'язаний з удосконаленням діючих (традиційних) методів ресурсоспоживання, має межі, обумовлені проектними харак-теристиками виробництва. Кардинальні зміни в процесі вико-


ристання матеріальних ресурсів можна внести в рамках стра-тегічної роботи при радикальних технічних рішеннях.

Комплекс одночасних дій дозволить найбільш раціонально використовувати ресурси виробництва. Дії по ресурсозбере-женню можна згрупувати в такий спосіб (табл. 1).

Таблиця 1Основні напрямки ресурсозбереження

в аграрному виробництві

Дії щодо збільшення обсягу ресурсів Дії щодо скороченняпотреби в ресурсах

1. Оптимізація структури споживаних ресурсів (нові види ресурсів, замін-ників традиційних ресурсів, місцеві види сировини, палива і матеріалів)2. Створення принципово но-вих видів продукції тварин-ництва і рослинництва з заданими споживчими характеристи-ками і низькими витратами ресурсів.3. Створення технологій більш по-вного використання матеріальних ресурсів (конкретного виду), ско-рочення втрат у циклі виробництва.4. Залучення у виробництво на-явних, але не використовува-них ресурсів і мобілізація вну-трішніх резервів (наднормативні запаси, неліквідні залишки і т.д. )

1. Підвищення якості продук-ції, що еквівалентно нарощу-ванню кількості цієї продук-ції в розмірі втрат від браку.2. Зниження енергоємності сіль-ськогосподарської продукції, що обумовлює економію енер-горесурсів і зниження потреби.3. Централізація підготовки си-ровини, матеріалів і палива в безвідхідному процесі виробни-цтва, що підвищує коефіцієнт їх використання, скорочує відходи і доцільний розподіл ресурсів.4. Скорочення всіх видів втрат ресурсів (при збере-женні, транспортуванні та ін.)

Зміст робіт з виявлення резервів економії матеріальних ресурсів в основному пов'язаний з:

• встановленням можливості зниження діючих норм ви-трати матеріальних ресурсів;

• вишукуванням можливості введення у виробництво до-даткових джерел ресурсів, що не використовуються або вико-ристовуються не цілком.

Роботи з удосконалення нормативної бази дозволяють знизити наявну потребу у сировині, матеріалах і паливі в ре-зультаті підвищення обґрунтованості норм щодо діючої вели-чини. Економія ресурсу, що може бути отримана за рахунок


зниження норм витрат, складається з економії за рахунок конструкційного, технологічного й організаційного факторів виробництва.

Резерви можливої економії нормованого ресурсу за ра-хунок залучення у виробництво додаткових джерел ресурсів прогнозуються в тому випадку, якщо їх наявність носить сис-тематичний характер. Дії по виявленню такого типу резервів являють собою:

• усунення перевищення фактичної питомої витрати нор-мованих ресурсів рівня планованих норм витрати;

• усунення втрат ресурсів у результаті усунення втрат від браку через використання ресурсів не за цільовими призна-ченням, через нераціональну заміну ресурсу іншим;

• залучення у виробництво наднормативних запасів;• використання відходів власного виробництва.Суть цього резерву ресурсу полягає в тому, що якщо вста-

новлена величина норми витрати ресурсу, що систематично за ряд років перевищується, то це перевищення являє собою величину нормованого ресурсу, що може бути зекономлений, хоча це не може служити підставою для зниження встановле-ної норми. Тому дана величина можливої економії є складовою загального резерву додаткової (крім зниження норм) економії.

Висновки. Виявлені резерви економії в кількісному від-ношенні є прогнозними й в одних випадках вони можуть бути мобілізовані цілком, в інших – частково, залежно від реаль-них умов. Тому обсяги реальної економії встановлюються на підставі ретельного аналізу можливостей агропідприємства по удосконаленню умов виробництва, що впливають на реалі-зацію резервів економії. Реальний обсяг резервів економії ре-сурсів, що підлягає мобілізації в планованому році, є основою для встановлення завдань підрозділам, ділянкам, бригадам. Оскільки не всі виявлені резерви економії ресурсів можуть бути мобілізовані в плині найближчого періоду і без значних витрат, то для цього необхідна тривала робота, а найчастіше й інвестиції.



1. Бюджетирование шаг за шагом / [Е. Ю. Добровольський, Б. М. Кара-банов, П. С. Боровков и др.]. — СПб. : Питер, 2005. — 448 с.

2. Дорогостайский В. Г. Бухгалтерский учет резервов в коммерческих организациях: дисс. на соискание научн. степени канд. экон. наук. / Дорогос-тайский В. Г. — Санкт–Петербург : Санкт–Петербургский государственный университет экономики и финансов. — 196 с.

3. Ефремова А. А. Резервы / Ефремова А. А. // Бухгалтерский учет. — 2004. — № 24. — С. 14—21.

4. Іваницька Т. О. Організація обліку резервів в аграрних підприєм-ствах / Іваницька Т. О. // Економіка: Проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. — Випуск 243, т. 11. — 544 с.


УДК 349.41НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИО.А. Мамалюк, кандидат економічних наукМ.Д. Бабенко, кандидат економічних наукМиколаївський державний аграрний університет

У статті розглянуто напрями удосконалення земельного зако-нодавства, побудованого на державній екологічній політиці Укра-їни та на стратегічному курсі держави.

Ключові слова: земельне законодавство, раціональне зем-лекористування, земельна реформа

Постановка проблеми. За рахунок повного використан-ня агроекологічного потенціалу земельного фонду Україна має реальні можливості стати „центром тяжіння продовольчого ко-шика світу”. Маючи в своєму розпорядженні величезні земель-ні ресурси, наша держава не має права не використовувати їх потенціал. Проте, цієї мети можна досягти завдяки розробці і розвитку аграрно–земельної політики. Цій науковій пробле-мі значну увагу приділяють такі провідні вчені і фахівці, як А.М. Третяк, В.М. Другак, І. Осадча, А. Мартин, М. Євдоки-мов, В.М. Русан, О. Кравченко, М. Гребенюк та інші. Але в умовах трансформації земельних та фінансово–кредитних від-носин багато аспектів цієї проблеми вимагають поглиблених досліджень з метою забезпечення екологічного збалансованого функціонування сільського господарства та ефективного ви-користання землі.

Метою статті є висвітлення напрямів удосконалення зе-мельного законодавства нашої держави.

Виклад основного матеріалу. За нашими дослідження-ми, в Україні сформовано потужну нормативно-законодавчу базу в галузі землекористування. Проте, на жаль, лише за кіль-кісними показниками, але не за якісними характеристиками.

Так, потребують запровадження механізму відповідної правової реалізації норми таких законів, як: «Про охорону зе-мель», «Про державний контроль за використанням та охоро-


ною земель» від 19.06.2003 р., оскільки на сьогодні в Україні, на жаль, не створено комплексну систему правових та органі-заційних заходів щодо впровадження земельної реформи, збе-реження та забезпечення раціонального використання земель-них ресурсів, належну організацію землеустрою та відсутній єдиний державний земельний кадастр як система інформації та документації, яка повинна стати базою стосовно реєстрації прав власності на земельні ділянки та обігу земель сільсько-господарського призначення. Також має бути запроваджена автоматизована інформаційна кадастрова система відповідно до проекту закону «Про державний земельний кадастр», яка повинна слугувати базою реєстрації прав власності, оскільки, маючи таку систему, держава може гарантувати право влас-ності на земельні ділянки, що є одним із елементів створення привабливого інвестиційного клімату, іпотеки землі, розвитку ринку земель тощо [1].

Жоден із чинних нормативно-правових актів, що регулю-ють землекористування в Україні, не визначає повною мірою економічного механізму раціонального сільськогосподарсько-го землекористування. Окремі його складові регулюють різні закони та підзаконні акти переважно у вигляді загальних по-ложень. На нашу думку, існує реальна необхідність створення відповідного нормативного документа, який би чітко визначав нормативи плати за використання природних ресурсів, меха-нізми стимулювання підприємств до ведення ресурсоощадли-вого господарювання, яке включатиме пільгове кредитування сільгосппідприємств, що впроваджують землеохоронні й при-родовідтворювальні заходи; надання державних субсидій на освоєння новітніх еколого безпечних технологій; застосування штрафних санкцій за погіршення довкілля.

Необхідно прискорити розгляд поданих Держкомземом таких законопроектів:

• «Концепція вдосконалення земельних відносин на 2006-2015 роки»;


• «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо удосконалення управління землями державної власності)»;

• «Про відчуження земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб»;

• «Про державну інвентаризацію земель»;• «Про зонування земель»;• «Про ренту»;• «Про розвиток сільських територій».Серед найбільш актуальних і невідкладних завдань, визна-

чених Указом Президента України, є прийняття Законів Укра-їни «Про державний земельний кадастр» (№ 5394), «Про ринок земель» (№ 2006-1), які прийняті Верховною Радою України за основу і готуються до другого читання, та проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за са-мовільне захоплення земельної ділянки» (№1028 від 31.05.06), а також запропоновані Кабінетом Міністрів України законо-проекти «Про внесення змін до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» (№1019 від 30.05.06) та «Про внесення змін до статті 176 Земельного кодексу України» (№1020 від 30.05.06) [2].

Сформоване під тягарем економічної кризи земельне за-конодавство потребує глибокого науково обґрунтованого пе-реосмислення, побудованого на державній екологічній по-літиці України та на стратегічному курсі держави, що був визначений в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки». Адже екологічна політика України може бути лише тоді ефективною, коли вона формуватиметься із систем роз-галужених досконалих екополітик (лісової, земельної, водної, атмосферної тощо.), що охоплюють всі компоненти довкілля, в результаті чого будуть досягнуті основні пріоритети націо-нальної екологічної стратегії – екологізація усіх сфер життєді-яльності населення.


У зв’язку з цим справедливим буде, якщо формування зе-мельного законодавства буде проводитися у взаємозв'язку із розроблюваним Екологічним кодексом України, з формуван-ням Національного екологічного фонду, системи екологічного аудиту і страхування, державного екологічного моніторингу України тощо. Це дозволить розв’язати питання структури зе-мельного права в Україні, оскільки існуючі законодавчі поло-ження розпорошені серед багатьох інших законодавчих актів і нормативних документів і більшість з яких виконує функції рекомендаційного характеру. При цьому потрібно враховува-ти такі головні правові інститути [3]:

• право власності на землю;• право на користування землею;• державне регулювання земельних відносин та управлін-

ня в галузі використання та охорони земель;• правове регулювання використання земель;• передача та придбання земельних ділянок у власність;• надання земельних ділянок у користування;• вилучення та викуп земель;• правова охорона земель;• відшкодування збитків власникам землі та землекорис-

тувачам;• контроль та моніторинг;• державний земельний кадастр;• землеустрій;• відповідальність за порушення земельного законодав-

ства та ін [3].Висновки. Стратегія розвитку аграрно-земельної політи-

ки України повинна бути терміново кардинально переглянута. Напрями удосконалення земельного законодавства повинні бути гнучкими і своєчасно реагувати на будь–які виклики, а нові закони мають бути прямої дії з конкретними економіч-ними механізмами ефективної реалізації у рамках «Загально-державної програми використання і охорони земель» та «Дер-жавної програми розвитку земельних відносин до 2015 року».


Це завдання непросте, проте життєво важливе для держави та її селянства.


1. Гребенюк М. Особливості правового режиму земель сільськогоспо-дарського призначення: проблеми, перспективи, зарубіжний досвід / М. Гре-бенюк // Право України. — 2007. — № 9. — С. 41— 45.

2. Євдокимов М. Земельна політика держави: основні проблеми та на-прями її формування / М. Євдокимов, О. Кравченко // Землевпорядний ві-сник. — 2006. — № 2. — С. 37— 42.

3. Горлачук В.В. Земельний менеджмент : навчальний посібник / В.В. Горлачук, І.М. Песчанська, В.А. Скороходов. — К. : Професіонал, 2006. — 192 с.

4. Третяк А. Стратегія аграрно–земельної політики України в умовах су-часної світової продовольчої кризи / Антон Третяк, Валентина Другак, Ірина Осадча // Землепорядний вісник. — 2008. — № 5. — С. 4—15.


УДК 657.1

ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

І.В. Орлов, кандидат економічних наук, доцентЖитомирський державний технологічний університет

Розкрито застосування принципів бухгалтерського облі-ку як базису його методології при відображенні трансформації зобов’язань підприємства в обліку та звітності

Ключові слова: принципи бухгалтерського обліку, транс-формація зобов’язань

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими на-уковими завданнями. Недосконалість існуючих підходів до відображення в бухгалтерському обліку зобов’язань підпри-ємств обумовлена відповідними проблемами методологічного характеру. Причинами неправдивого відображення інфор-мації щодо зобов’язань підприємства є підхід до їх визна-ння, який не враховує дії всіх факторів виникнення та зміни зобов’язань, їх недостовірна оцінка, що обумовлює необхід-ність розгляду дотримання принципів бухгалтерського обліку при ідентифікації, оцінці, відображенні на рахунках бухгал-терського обліку фактів трансформації зобов’язань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику визначення, складу та порядку застосування принципів бух-галтерського обліку досліджувалися в працях вітчизняних та зарубіжних вчених та дослідників, зокрема, Ф.Ф. Бутинця [1], С. Діпіази [3], Р. Екклза [3], А.Н. Кашаєва [5], М.І. Кутера [6], М.Ю. Медведєва [7], О.М. Островського [5], О.М. Петрука [8], А.В. Рабошук [10], Я.В. Соколова [11], Е.С. Хендріксена [12], Л. Чедвіка [14] та ін.

Постановка завдання. Розкрити застосування принци-пів бухгалтерського обліку як базису його методології при ві-дображенні трансформації зобов’язань підприємства в обліку та звітності.

Викладення основного матеріалу. Принцип, як основне вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки чи світо-


гляду є властивим конкретній науці та обумовленим її змістом. Тому удосконалення методології відображення зобов’язань вважаємо за необхідне почати з розгляду змісту принципів бухгалтерського обліку та їх дотримання при відображенні ви-никнення та змін зобов’язань підприємства.

З одного боку, при обліковому відображенні зобов’язань підприємства та формування відповідної інформації у його звітності обов’язковим є дотримання принципів бухгалтер-ського обліку, проте, з другого – необхідність такого дотри-мання бухгалтерська трансформація зобов’язань обумовлює бухгалтерську трансформацію зобов’язань. Удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку зобов’язань підприємства, в частині виявлення та відображення фактів їх змін, забезпечує дотримання принципів бухгалтерського об-ліку і підвищує достовірність фінансової звітності підприєм-ства.

Принцип автономності. Згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України [2] суб’єкти господарювання мають відокрем-лене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. На практиці це положення реалізу-ється через укладання господарських договорів і виконання зобов’язань за ними.

Якщо підприємства відповідають самостійно за зобов’язаннями, які виникли в процесі господарської ді-яльності, тоді і за зобов’язаннями, що виникли в результаті трансформації, воно відповідає також самостійно. З практич-ної точки зору цей принцип дозволяє не лише ідентифікувати зобов’язання підприємства, а й у випадку їх донарахування в результаті порушень законодавства або умов договорів, пере-класти частину цих зобов’язань на винну особу.

Принцип періодичності. Поділ діяльності підприємства на періоди, за які складається звітність, обумовлює необхід-ність виявлення фактів зміни вартості майна, капіталу та зобов’язань станом на звітну дату з урахуванням принципів


обачності та повного висвітлення, а також для цілей підви-щення достовірності фінансової звітності підприємства.

Превалювання сутності над формою. Дія цього принци-пу дозволяє оперативно виявити та визначити вид трансфор-мації зобов’язань на підставі змісту господарських операцій, а не тільки виходячи з юридичної форми підстав виникнення зобов’язань. Дотримання принципу превалювання сутності над формою вимагає від облікового персоналу дослідження положень чинного законодавства, а також чинних господар-ських та інших договорів на предмет встановлення зв’язку між формою та економічним змістом операцій підприємства.

Принцип єдиного грошового вимірника. Оцінка зобов’язань як при їх виникненні, так і у випадку трансформа-ції здійснюється у єдиному грошовому вимірнику – національ-ній валюті України. Це відповідає не лише самому принципу бухгалтерського обліку, але й вимогам п. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України [13]. Такий підхід дозволяє уникнути транс-формації зобов’язань під впливом змін валютних курсів.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується на визначенні, окрім інших, показників структури та динаміки залученого капіталу, що вимагає достовірної оцінки таких зобов’язань на дату балансу. Оскільки цей принцип діє як база для застосу-вання методів оцінки різних об’єктів обліку в точці зобов’язань, при відображенні інформації у фінансовій звітності підприєм-ства. Зобов’язання оцінюються за сумою надходжень активів, отриманих в обмін на зобов’язання, чи сумою погашення, тоб-то при оцінці зобов’язання на підприємстві перевага надаєть-ся історичній собівартості.

Принцип безперервності. Цей принцип передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з при-пущення, що його діяльність триватиме далі. Припущення безперервності діяльності обумовлює можливість погашення зобов’язань після закінчення строку позивної давності, відпо-


відно до вимог чинного законодавства, а також після визна-ння таких зобов’язань сумнівними.

Принцип обачності. Дотримання принципу обачнос-ті щодо відображення зобов’язань забезпечується своєчас-ним виявленням фактів зміни зобов’язань їх трансформації, достовірною оцінкою та відображенням об’єктів бухгалтер-ського обліку, що виникають за результатами трансформації зобов’язань. Уникнення заниження зобов’язань підприємств дозоляє керівництву підприємства знизити ризики, пов’язані з прийняттям фінансових рішень, а користувачам фінансової звітності більш адекватно оцінити рівень платоспроможності підприємства.

Принцип повного висвітлення. Згідно з принципом по-вного висвітлення, в бухгалтерському обліку повинні знайти своє відображення всі господарські операції підприємства. Первинне визнання зобов’язань відбувається, як правило, у чітко визначеній сумі, розрахованій за даними первинних до-кументів або виходячи з бази, передбаченої чинним законо-давством.

Такі ж принципи стосуються обліку непередбачених (потенційних) зобов’язань. Оскільки джерела виникнен-ня зобов’язань можуть містити вказівки на імовірні події, що можуть призвести у майбутньому до виникнення нових зобов’язань, в бухгалтерському обліку величина останніх по-винна відображатися на рахунках бухгалтерського обліку поза балансом.

Принцип послідовності. Достовірність та повнота даних бухгалтерського обліку щодо величини зобов’язань підприєм-ства забезпечується послідовним дотриманням облікової по-літики від одного звітного періоду до іншого. Порядок іденти-фікації трансформації зобов’язань доцільно затверджувати у Наказі про облікову політику підприємства, що при виконанні принципу послідовності сприятиме дотриманню при форму-ванні інформації про фінансовий стан підприємства.


Принцип відповідності нарахування доходів і ви-трат. Цей принцип в обліку зобов’язань підприємства поля-гає у тому, що нарахування витрат повинно здійснюватися одночасно з відображенням зобов’язань та нарахуванням до-ходів. Таке положення реалізується при регулюванні нараху-вання доходів і витрат підприємства – відповідно до п. 1 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”: 1) витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період [9]; 2) доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження акти-вів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період [9].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Вка-заний підхід до визначення доходів і витрат підприємства ві-дображає у дії принцип відповідності нарахування доходів і витрат, а також дозволить визначити вплив змін у складі та величині зобов’язань на доходи та витрати підприємства і, як наслідок, на розмір його фінансового результату.

Обґрунтування змісту принципів бухгалтерського обліку при ідентифікації та відображенні трансформації зобов’язань забезпечить використання єдиного методологічного підходу до бухгалтерського обліку зобов’язань підприємства, форму-лювання рекомендацій щодо удосконалення організації та ме-тодики їх облікового відображення.

Перспективами подальших досліджень є застосування принципів бухгалтерського обліку при дослідженні звітнос-ті підприємств як джерел інформації при управлінні його зобов’язаннями, а також удосконалення порядку відображен-ня зобов’язань підприємства на рахунках бухгалтерського об-ліку при трансформації зобов’язань.



1. Альфа і омега бухгалтерського обліку або моя болісна не сповідь / за ред. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир : Рута, 2007. — 328 с.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436–IV: [електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436–15.

3. Діпіаза С. Будущее корпоративной отчетности. Как вернуть до-верие общества / С. Діпіаза, Р. Экклз. — М. : Альпина Паблишер, 2003. — 212 с.

4. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ВР: [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996—14.

5. Кашаев А.Н. О принципах бухгалтерского учета / А.Н. Кашаев, О.М. Островский // Бухгалтерский учет. — 1996. — № 11. — С. 58—63.

6. Кутер М.И. Теория бухгалтерского учета : [учебник] / М.М. Ку-тер. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Финансы и статистика, 2002. —640 с.

7. Медведев М.Ю. Общая теория учета: естественный, бухгалтер-ский и компьютерный методы / М.Ю. Медведев. — М. : Дело и Сервис, 2001. — 752 с.

8. Петрук О.М. Принципи і правила в регулюванні бухгалтерського обліку / О.М. Петрук // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. — 2002. — №20.— С. 212—217.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 — “Звіт про фі-нансові результати”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87: [електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0397—99.

10. Рабошук А.В. Поняття принципів та їх значення в бухгалтерському обліку / А.В. Рабошук // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. — 2004. — № 2 (28). — С. 173—182

11. Cоколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней : [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. — М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. — 638 с.

12. Хэндриксен Э.С. Теория бухгалтерского учёта / Э.С. Хэндриксен, М.Ф. Ван Бреда; [пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова]. — М. : Финансы и статистика, 1997. — 576 с.

13. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV: [електро-нний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435 — 15.

14. Чедвік Л. Основы финансового учета / Л. Чедвик; [пер. с англ. под ред. В.А. Микрюкова]. — М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 252 с.

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/


УДК 633.853.349:338.439.5

РИНОК РІПАКУ: ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Т.В. Пилипенко, аспірантМиколаївський державний аграрний університет

У статті висвітлено сучасний стан ринку ріпаку в Україні. Про-ведені дослідження показали, що внутрішній ринок ріпаку зна-чною мірою формується під впливом світового ринку. Зважаю-чи на зростаючий попит на ріпак, як сировину для біодизелю, його виробництво в світі зберігає тенденцію до зростання. У статті також проаналізовано основні проблеми, що гальмують процес формування ринку ріпаку та зазначено про можливість об’єднання вітчизняних товаровиробників шляхом інтеграції.

Ключові слова: ринок, попит, пропозиція, інтеграція, ріпак.

Постановка проблеми. Нині в Україні стрімко розвива-ється ринок ріпаку – цінної олійної та кормової культури.

До середини 90-х років минулого століття ріпак вирощува-ли переважно на насіння, зелений корм, переробляли на олію та шрот. Останнім часом ріпакову олію стали використову-вати для виробництва біопалива та побічного продукту – глі-церину, що спричинило стрімке зростання попиту на насіння цієї культури.

Проте вітчизняний ринок ріпаку виявився не достатньо готовий до значного зростання попиту і пропозиції насіння.

Отже, в сучасних умовах виникає потреба в аналізі про-блем формування ринку ріпаку, враховуючи тенденції світо-вого олійного ринку, так як наявність інформації щодо тен-денцій розвитку та проблем формування ринку ріпаку надає можливість суб’єктам агропромислового комплексу здійсню-вати ефективну маркетингову політику.

Аналіз останніх публікацій. Дослідженню ринку олій-них культур, і зокрема ріпаку, приділяють увагу такі вчені, як Вишнівський П.С., Вірьовка М.І., Губені Ю., Дудар Т.Г.,Жигало В., Калінчик М.В., Касьяненко В.Ф., Куць Т.В., Осадчук В., Митчинок О.О., Масло І.П., Масло Р.В.,Побережна А.А., Сікачина О., Фаїзов А.В. та ін.


Так, досліджуючи проблеми ефективності вирощування ріпаку та насичення внутрішнього ринку ріпаковою олією, П.С. Вишнівський пропонує, наприклад, створення потужної сировинної бази за рахунок інвестицій, вирощування ріпаку із зниженням його собівартості, впровадження сортів нового покоління з високим вмістом олії, технічне переоснащення пе-реробних підприємств устаткуванням для рафінування, гідра-тації та дезодорування ріпакової олії, яка за своєю цінністю в раціоні людини займає перше місце серед рослинних олій.

В той же час ряд досліджень стосуються попередніх пері-одів формування ринку ріпаку і зміни в аграрній економіці в умовах глобалізації підтверджують актуальність проведення подальших досліджень з обраної теми.

Метою написання статті є аналіз та узагальнення осно-вних проблем, що гальмують процес формування ринку ріпа-ку в Україні.

Результати досліджень. Нагальною проблемою форму-вання ринку ріпаку в Україні є недостатній розвиток його інф-раструктури (системи підприємств, організацій, закладів ви-робничої та невиробничої сфери, що забезпечують зв’язок між всіма учасниками ринку та створюють умови для вільного руху товарів) – основи ефективного формування та функціонуван-ня будь-якого сільськогосподарського ринку. Характерним є відсутність інформації про ринки збуту та ефективної системи цінового моніторингу, аналізу та прогнозування конь’юктури ринку ріпаку в цілому. Через нерозвиненість ринкової інфра-структури сільськогосподарські товаровиробники працюють в умовах підвищеної ризикованості.

В інфраструктурі ринку маркетинговий сектор форму-ють аграрні товарні біржі, оптові сільськогосподарські ринки, аукціони, ярмарки, торгові доми, міські ринки, споживчі ко-оперативні ринки, оптові магазини та інші структури, що за-безпечують обмін чинниками виробництва і товарами [1,2]. Зазначена інфраструктура покликана виконувати функції ви-явлення ринкових цін.


Ринкові ціни – ціни реального попиту та реальної пропо-зиції, які є системоутворюючим елементом ринкової економіч-ної системи і диференціюються залежно від каналу та форми реалізації.

В Україні основними формами ринкової торгівлі ріпаком та продуктами його переробки є посередницькі компанії і бір-жі [3].

Посередницькі компанії є проміжним елементом між ви-робником та споживачем продукції, проте вони формують більшу частину ціни товару.

Роль біржової торгівлі у формуванні ринку ріпаку поля-гає у організації руху товару, що продається, сприяючи тим самим встановленню господарських зв’язків між учасниками торгівельного процесу.

Загалом по Україні обсяги продажу насіння ріпаку на бір-жі досить вражаючі. За даними Міністерства аграрної політи-ки, з урожаю 2009 року станом на 29 жовтня 2010 року обсяги торгівлі ріпаком на біржовому ринку України за всіма видами угод та базисами поставок склали 1105,85 тис. тонн, з них на експорт – 1105,38 тис. тонн. Проте участь у біржових торгах беруть практично лише трейдерні компанії, що призводить до накопичення капіталу не у виробників продукції, а у посеред-ників.

Відмітимо, що сільгосптоваровиробники не можуть само-стійно брати участь в укладанні угод купівлі-продажу і реалі-зовувати вироблену ними продукцію безпосередньо на біржі, тому що для здійснення торгівельних операцій необхідна на-явність великої кількості товару, що реалізується. Проте за-гальновідомо, що саме на цьому сегменті ринку забезпечуєть-ся визначення реальних цін біржових товарів і страхування ризиків небажаних їх змін. Враховуючи значне збільшення виробництва ріпаку, українські компанії повинні налаштува-тися торгувати насінням ріпаку більш цивілізовано та за ви-щими цінами, формуючи достатньо великі партії товару. Тоб-то, підприємства мають об’єднувати свої зусилля.


Недовіра до біржової торгівлі з боку сільгоспвиробника, відсутність навичок участі в цивілізованих системах збуту і, як наслідок, відсутність достовірної інформації про реальні ціни на насіння призводять до цінових маніпуляцій не на ко-ристь виробників і в деяких випадках – переробних підпри-ємств, що купують сировину через посередників [3].

Загалом, реалізація насіння ріпаку переробним підприєм-ствам є достатньо вигідним каналом збуту, проте потужності цих підприємств не в змозі переробити увесь обсяг продукції, що випускається вітчизняними агропідприємствами на ри-нок.

Нестабільність фінансового становища, відсутність від-працьованих схем постачання сировини не дають змогу ві-тчизняним переробним підприємствам серйозно конкурувати з потужними експортерами [3].

Непідготовленість вітчизняного ринку до зростаючої про-позиції ріпаку та слабка адаптованість вітчизняних перероб-них підприємств до ринкових умов призводить до того, що основна частина виробленої продукції експортується в за-рубіжні країни [3]. Тож, ринки збуту олійних культур, як в сьогоденні, так і в найближчому майбутньому, формуються, головним чином, під впливом значного зовнішнього попиту. Можливо, на рекордних показниках експорту позначилося й мінімальне втручання держави в регулювання даного процесу [4].

Проте, орієнтуючись на потреби міжнародного ринку у насінні ріпаку, вітчизняним агротоваровиробникам необхід-но не забувати й про те, що надмірне збільшення обсягів ви-робництва може призвести до зниження цін на продукцію і не дасть бажаного економічного ефекту. До того ж ще одним небажаним наслідком такої діяльності стане зменшення площ сільськогосподарських угідь, відведених під інші культури, що неодмінно спричинить дисбаланс у структурі попиту і пропо-зиції [5].


Проблеми тарування, зберігання та доставки також є тими чинниками, що зумовлюють маркетингові проблеми сільгосп-виробників.

Потребує суттєвого удосконалення система інформацій-ного забезпечення щодо спрямування її на створення умов для швидкого розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації, прийняття оптимальних управлінських рі-шень, ефективного функціонування ринкових і фінансово-кредитних механізмів, підтримання міжгалузевих зв'язків та інтеграції вітчизняного агропромислового виробництва краї-ни в світові економічну й агропродовольчу системи [2].

Незабезпеченість господарських відносин належним еко-номічним та правовим механізмом негативно впливає на виробничо-фінансовий стан окремих підприємств, а також розвиток ринку ріпаку та продуктів його переробки [3].

Тож, врегулювання ринкових взаємовідносин і форму-вання внутрішнього ринку ріпаку необхідно проводити на державному рівні. Практична відсутність заходів державної підтримки є істотною проблемою, яка впливає на діяльність агротоваровиробників.

У країнах з ринковою економікою для регулювання ви-робництва користуються категорією ціни. Там давно існують і діють такі поняття, як мінімальні та максимальні ціни, цінові коридори, фінансові й товарні інтервенції.

Проте, на сьогодні держава не в змозі надати необхідну фінансову та правову підтримку для розвитку вітчизняного ринку ріпаку.

Для подолання вказаних проблем аграріям необхідно са-мим об’єднатися у складний монолітний механізм, щоб за-безпечити взаємодію та інтегрувати виробників насіння, а також підприємства і компанії, які займаються переробкою ізбутом [3].

Задля досягнення більшої ефективності господарювання можна використовувати принципи вертикальної чи горизон-тальної інтеграції. У першому випадку виробники об’єднуються


з посередницькими структурами та переробними підприєм-ствами, що сприяє комбінації ресурсів і стадій виробництва. Вертикальна інтеграція має дві форми: комбінування (повна) та контрактація.

Повна вертикальна інтеграція підприємств передбачає створення відповідної системи управління, а отже і додатко-вих витрат на неї.

Контрактація – більш поширена форма вертикальної ін-теграції, адже зобов’язання сторін регулюються системою контрактів, які укладені між учасниками ринку і не потребу-ють суттєвих додаткових витрат [3].

Координація підприємств на основі контрактів дає змо-гу контролювати регулярність, якість і обсяги поставок сиро-вини, забезпечує економічний і правовий вплив на учасників торгівельного процесу як і при організації власного виробни-цтва.

До вертикальної інтеграції частіше вдаються великі під-приємства. Для захисту невеликих господарств, що займають-ся виробництвом ріпаку, більш прийнятною є горизонтальна інтеграція. На національному рівні горизонтальна інтеграція набирає кооперативних форм або ж форми виробничих асо-ціацій.

Висновки. Отже, проаналізувавши ситуацію, яка склала-ся на ринку ріпаку, можна зробити такі висновки:

• необхідно удосконалювати нормативно-правове й організаційно-управлінське забезпечення його формування;

• агропідприємствам необхідно також й самостійно від-шукувати можливості для збуту виробленої ними продукції шляхом кооперації з іншими агротоваровиробниками;

• внутрішнє виробництво ріпаку буде переоріентоване на сировинне забезпечення галузі лише у тому випадку, якщо буде реалізовуватися державна програма розвитку вітчизня-ної біопаливної галузі;


• слід звернути увагу на систему організації ринку ріпа-ку задля мінімізації спекулятивних факторів купівлі-продажу продукції;

• потребує суттєвого удосконалення система інформа-ційного забезпечення.


1. Копитець Н. Г. Значення інфраструктури аграрного ринку / Н. Г. Ко-питець // Економіка АПК. — 2008. — № 12. — С. 121—122.

2. Розробка стратегії розвитку підприємства в пореформений пері-од [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://revolution.allbest.ru/agriculture.

3. Дудар Т. Г. Стратегія розвитку ринку ріпаку та продуктів його пе-реробки : монографія / Т. Г. Дудар, А. В. Фаїзов. — Тернопіль : Економічна думка, 2007. — 166 с.

4. Яворова Ґ. В. Ринок ріпакового насіння та олії: тенденції і перспекти-ви / Ґ. В. Яворова // Економіка АПК. — 2009. — № 2. — С. 121—125.

5. Жигадло В. Виробництво зернових та олійних культур в Україні: про-блеми та перспективи в умовах світової продовольчої кризи / В. Жигадло,О. Сікачина ; за ред. Володимира Артюшина. — К. : Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2008. — 44 с.

6. Калетник Г. М. Формування ринкової інфраструктури у біопалив-ному виробництві / Г. М. Калетник // Економіка АПК. — 2008. — № 10. —С. 99—102.

7. Осадчук В. Ринок продукції олійних культур в Україні / В. Осадчук // Економіка АПК. — 2001. — № 9. — С. 56—63.

8. Огляд ринку ріпаку [Електронний ресурс] — Режим доступу : www.credit-rating.com.ua/ru.

http://revolution.allbest.ru/


УДК 330.322:631.14:633.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗЕРНОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Н.В. Рунчева, здобувачБердянський університет менеджменту і бізнесу

У статті розглянуто та обґрунтовано напрями інвестиційної ді-яльності у зерновому господарстві. Визначено основні елементи в організації ефективного інвестиційного забезпечення зернової галузі.

Ключові слова: зернове господарство, інвестиції, інновації, виробництво, організаційно-економічний механізм, управління.

У сучасних умовах господарювання, коли в аграрній сфе-рі України продовжуються негативні щодо відтворення зер-новиробництва процеси зношення та вибуття основних ви-робничих засобів, особливої актуальності набувають питання пошуку джерел інвестування й удосконалення підтримки і регулювання інвестиційної діяльності і насамперед стимулю-вання процесів інвестування в основний капітал для оновлен-ня матеріально-технічної бази галузі. На відміну від більшості галузей економіки, зернове господарство повинно ґрунтува-тися не тільки на загальноекономічній політиці, оскільки має специфічний характер і потребує особливої аграрної політи-ки. Остання передбачає суттєву та активну підтримку з бокудержави.

Таким чином, виникає нагальна потреба в розробці та-кого організаційно-економічного механізму, що забезпечив би та сприяв активізації інвестиційної діяльності у сільсько-господарських підприємствах. На сучасному етапі розвитку інвестиції повинні спрямовуватися насамперед на перео-зброєння і реконструкцію основних виробничих засобів сіль-ськогосподарських підприємств, освоєння нових ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення родючості ґрунтів, забезпечення необхідного рівня виробництва та ринкової інф-раструктури, системи збуту продукції тощо.


Різні аспекти інвестиційної діяльності у зерновому госпо-дарстві є предметом досліджень відомих вітчизняних вчених-економістів: В. Ганганова, М. Калінчика, М. Кісіля, М. Лобаса, М. Маліка, П. Макаренка, П. Саблука, О. Шпичака та ін.

Метою дослідження є аналіз проблем та тенденцій розви-тку зернового господарства, його інвестиційного забезпечен-ня, визначення перспективних джерел надходження інвести-цій.

Управління інвестиційними процесами в аграрній сфері економіки передбачає державну підтримку і регулювання. Оскільки потік інвестицій (внутрішніх і зовнішніх) у зернове господарство все ще залишається недостатнім, це впливає на ресурсне забезпечення, спроможність щодо інтенсифікації ви-робництва в сучасних умовах і створює підстави для гіпоте-тичного припущення щодо низької ефективності управління галуззю. Ця гіпотеза є наслідком всебічного аналізу механізму формування вартості і цін на зерно за різних форм виробни-цтва та державних заготівель протягом 1960-90-х pp. і осо-бливо детально – з початку 1990-і pp., коли в Україні розпо-чався період становлення ринкової економіки. Через політику регулювання цін і обов'язкових поставок зерна створено сти-мули до їх розширення. Завдяки цьому здійснювався прямий вплив на цінову кон'юнктуру ринку, державне регулювання соціально-економічних проблем галузі. З цією метою перед-бачалося виділення значних грошових ресурсів з державно-го бюджету. Процес переходу від адміністративних методів управління до ринкових простежувався насамперед у полі-тиці ціноутворення на зерно. У 1990-ті pоки відбулися сут-тєві зміни у методах управління економікою зернової галузі. Була здійснена лібералізація торгівлі, структурні зрушення у держзамовленні, фіксації закупівельних цін, збільшилася від-критість вітчизняного зернового ринку та відбулося зростання впливу світового ринку зерна на стан виробництва, реалізації та кон’юнктури зернових.


Основним елементом в організації ефективного інвести-ційного забезпечення зерновиробництва в сучасних умовах є функціонування ринку зерна, яке здійснюється завдяки на-явності основних складників, які і визначають ринковий ме-ханізм. Основними з них є: попит, пропозиція, конкуренція і система цін. Попит і пропозиція визначають кількість товарів, що купуються і продаються та утворюють систему цін на них. Ціни, в свою чергу, свідчать про конкурентне середовище на ринку як споживачів, так і виробників.

В ринковій економіці рівень ціни на товар складається під впливом витрат на виробництво, цін конкурентів, попиту, транспортних витрат, надбавок і знижок, витрат на рекламу, маркетинг, комерціалізацію товару. Водночас ринкова ціна – це результат взаємодії попиту і пропозиції, які й відображають ринкову вартість зернової продукції. Висока ринкова ціна на певний вид продукції стимулює діяльність товаровиробників, збільшує надходження її на споживчий ринок, створюючи ре-альні умови для організації розширеного відтворення вироб-ництва. В свою чергу, через попит та пропозицію виробники та споживачі можуть позитивно впливати на результати своєї діяльності й гарантовано забезпечити прибутковість.

Виробництво зернових має стати прибутковою галуззю аграрної сфери економіки. При цьому система фінансування галузі повинна забезпечити товаровиробників зерна необхід-ними фінансовими ресурсами для інтенсифікації зернового виробництва. Важливо зберегти тенденцію до створення вели-котоварних сільськогосподарських структур і консолідації ви-робничих, трудових, земельних і фінансових ресурсів для до-сягнення конкурентоспроможності продукції та галузі, у т.ч. у світових масштабах, прибутковості виробництва, збереження екологічного середовища.

Маркетингові стратегії формування високопродуктивно-го зерновиробництва передбачають формування логістичних центрів з первинної обробки, сортування, стандартизації та перевезень зернових. Для цього в регіонах спеціалізації зер-


новиробництва необхідно мати 2-3 таких центри, функці-онування яких також передбачатиме оптимізацію продук-тових (товарних) потоків. Організація ефективної роботи підприємств галузі повинна включати також розміщення в зонах зернової спеціалізації інтегрованих підприємств із матеріально-технічного забезпечення, ринкової інфраструк-тури, виробничої та соціальної інфраструктури сільських те-риторій в цілому. Організація таких інтегрованих формувань насамперед обумовлена можливостями ефективного викорис-тання сукупного потенціалу цих підприємств як факторів за-гального виробництва.

Для ефективного ведення зернового виробництва необхід-ним є: застосовування різноманітних методів і важелів управ-ління процесами подальшої модернізації; здійснення диверси-фікації і сегментації виробництва, інвестування фінансових, матеріально-технічних ресурсів у спеціалізовані виробництва, кооперування й інтегрування фінансових та матеріально-технічних зусиль як по горизонталі, так і по вертикалі, у про-цесі агропромислової інтеграції.

Інтеграційні процеси між товаровиробниками зернопро-дукції, її переробниками та реалізаторами повинні базуватися на вдосконаленні контрактної та корпоративної форм відно-син, які найдоцільніші у зерновій галузі на сучасному етапі розвитку аграрної сфери економіки. Це також передбачає збе-реження юридичної самостійності підприємств при підпоряд-куванні інтересам досягнення високих фінансових результа-тів їх комплексу учасників процесу розширеного відтворення.

Перешкодою в організації ринкових структур є певний монополізм зернотрейдерів у переробці, заготівлі, реалізації зерна і зернопродуктів, який стримує формування конкурент-ного середовища, негативно впливає на кон’юнктуру ринку, розвиток інфраструктурної мережі ринку зерна і стабілізацію аграрної сфери економіки загалом. Це потребує створення відповідних рівноправних умов для становлення та розвитку всіх учасників зернового ринку, дозволяючи сформувати кон-


курентне середовище і систему адекватних ринкових механіз-мів і важелів управління в рамках існуючого антимонопольно-го законодавства.

Інвестиції повинні бути спрямовані насамперед у розви-ток тих галузей аграрної економіки, що забезпечують само-стійність, економічний суверенітет та продовольчу безпеку на-шої держави, мають значний виробничоресурсний потенціал для використання досягнень НТП, у т.ч. зернове господарство. Шляхом цільового надходження та розподілу бюджетних ре-сурсів, які спрямовуються на наукові дослідження. Державні інститути також мають можливість впливати на інвестиційно-інноваційну діяльність через вагомі важелі регулювання, такі як: податкову, бюджетну, амортизаційну, грошово-кредитну, цінову й антимонопольну політику, протекціоністські заходи, правове регулювання.

Основними напрямами інвестиційної діяльності повинні стати: податкове стимулювання інвестицій, стимулювання оновлення та розширення матеріально-технічної бази сіль-ськогосподарських підприємств, створення стабільних еко-номічних умов для інвесторів, розвиток агропромислових процесів, підтримку інноваційно-інвестиційної діяльності та розробку і впровадження раціонального механізму іпотечних відносин тощо.

В основу дієвого організаційно-економічного механізму інвестиційно-інноваційного функціонування галузі зернови-робництва покладено комплекс складників, що характеризу-ється:

1) зовнішнім оточенням ринковим середовищем функці-онування – входом (постачальники ресурсів), виходом систе-ми (результат діяльності), зв'язком із зовнішнім середовищем ринку;

2) внутрішньою структурою галузі – сукупністю взаємоза-лежних ресурсів і можливостей, які забезпечуються за рахунок реалізації інвестиційних проектів та, відповідно, прискорення кругообігу ресурсів і коштів у галузі.


Висока ефективність виробництва зерна в перспективі може бути забезпечена лише за умови комплексного і сис-темного удосконалення організаційно-виробничих відносин та чинників функціонування сільськогосподарських підпри-ємств на основі врахування природно-економічних факторів з дотриманням соціальної та екологічної безпеки виробництва, розбудови виробництва зерна на базі чіткої та виваженої державної політики, підтримки й активізації інвестиційно-інноваційних процесів.

Інвестиційно-інноваційне забезпечення ефективного функціонування зернової галузі визначає сукупність відпо-відних чинників, спрямованих на здійснення інноваційних процесів і прискорення науково-технічної модернізації вироб-ництва, збереження і переробки та реалізації зерна і зерно-продуктів. Воно є відображенням інвестиційно-інноваційної політики, яка здійснюється на державному рівні для розвитку агропромислової сфери економіки.

До основних напрямів реалізації інвестиційно-інноваційної політики у зерновиробництві належать: формування за-гальної галузевої структури й інвестиційно-інноваційної системи у сільському господарстві; формування раціональ-ного організаційно-економічного механізму управління та стимулювання розвитку інноваційної діяльності на всіх рів-нях відтворювального виробничого процесу у зерновироб-ництві; вдосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності; створення єдиного бан-ку даних перспективних інноваційно-інвестиційних проектів.

Інвестиційно-інноваційна діяльність у зерновиробництві повинна здійснюватися з метою стимулювання науково-дослідних робіт, запровадження результатів науково-технічної діяльності в державний і господарський обіг, селекція та впро-вадження у виробництво нових сортів зернових культур, засто-сування енерго- та ресурсозберігаючих технологій, біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, мінеральних та трагічних добрив.



1. Лобас М. Г. Интенсификация зернового хазяйства Украинской ССР в условиях станвления рыночных отношений / М. Г. Лобас. — К. : Урожай, 1991.

2. Міжнародний рух капіталів і залучення в Україну прямих іноземних інвестицій / [Саблук П. Т., Власов В. І., Кисіль М. І., Пріб К. В.] // Економіка АПК. — 2008. — № 9. — С. 3—14.

3. Шпичак О. М. Проблеми заставної ціни на зерно / О. М. Шпичак,З. П. Ніколаєва // Економіка АПК. — 2001. — № 5. — С. 98—101.


УДК 338.439.5

ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ПЛОДОЯГІДНОГО РИНКУ

Н.П. Новак, здобувачХерсонський економічно-правовий інститут

У статті обґрунтовано інфраструктуру плодоягідного ринку. Запропоновано систему інформаційного забезпечення, що підви-щить ефективність функціонування всіх елементів інфраструкту-ри плодоягідного ринку.

Ключові слова: промислове садівництво, експорт, інфра-структура, ринок, маркетинг, інформаційне забезпечення.

Основною спрямованістю товарного садівництва сьогод-ні час і в ближчій перспективі є виробництво плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки для повного забезпечен-ня потреб внутрішнього ринку в цій продукції. Розвиток са-дівництва України на перспективу базується, насамперед, на великих внутрішніх потребах в товарній продукції галузі, на-явністю чималої мережі плодопереробних підприємств та зна-чного потенціалу виробництва продукції на експорт. Необхід-но зауважити, що прибутковість виробництва промислового садівництва залежить не тільки від ефективності організації виробничого процесу, але й від налагодження ефективного маркетингу продукції садівництва, тобто просування про-дукту до споживача. У кінцевому рахунку вміння виробника вигідно реалізувати вироблену продукцію є показником ефек-тивності його господарської діяльності.

Господарства населення реалізують плоди та ягоди пе-реважно на стихійних та придорожніх ринках, що зумовлює нестабільність товарної пропозиції, звужений асортимент та сортимент продукції, низьку товарну якість. Сільськогос-подарські підприємства реалізують плоди і ягоди на ринку, через магазини, ларьки, палатки – 32%, за іншими каналами (комерційні структури) – 45%, переробним підприємствам – 15-25% продукції.


Чинниками, що зумовлюють коливання цін на ринку пло-дів та ягід, є сезонність, якість продукції, обсяги реалізації та попиту, асортимент, ціни конкурентів тощо. Найефективні-шою системою продажу плодоягідної продукції вважаються гуртові та гуртово-роздрібні ринки. В Україні такі ринки роз-виваються дуже повільно, а подібних до зарубіжних взагалі немає. Враховуючи обмеженість сільськогосподарських під-приємств у фінансових ресурсах, гуртові ринки мають ство-рюватися з залученням широкого кола потенційних засновни-ків.

Частка експорту в виробництві плодоягідної продукції складає лише 35%. У цілому в Україні склалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі свіжими плодами та ягодами. Так, в середньому за 2003-2009 рр. експортні поставки були на 567 тис. т меншими за імпортні, що пояснюється відсутністю в країні великомасштабного промислового виробництва пло-дів та ягід, яке б забезпечувало формування великих партій якісної плодоягідної продукції, низьке інформаційне, фінан-сове та матеріальне забезпечення сільськогосподарських під-приємств, пасивна товарна політика, відсутність маркетинго-вої стратегії, малорозвиненість інфраструктури ринку тощо.

Успішним плодоягідний бізнес буде лише у разі, якщо є де зберігати великі партії, а з цим в Україні велика проблема. Сучасні сховища покривають потреби внутрішнього ринку щонайбільше на 20-25%. За часів СРСР в Україні працювала централізована система Плодоовочторгу: в кожному великому місті були овочеві бази та великі сховища обласного і район-ного значення.

На ринку плодоягідної продукції щороку виникають такі проблеми:

• відсутність сучасних сховищ зберігання, охолодження та переробки;

• нерозвинута інфраструктура (фруктосховища, дороги, транспорт);

• зарегульовані та задовгі експортні процедури;


• недорозвинута інформаційна система про ринок – обме-жений доступ до інформації;

• низька частка у виробництві високоякісних продуктів;• заборона на імпорт української продукції до ЄС внаслі-

док невідповідності її якості стандартам ЄС.У зв’язку з непоінформованістю та необізнаністю това-

ровиробників садівництва про ринок, цінові коливання на ринку, обсяги потреби в продукції по регіонах, виникає про-блема пошуку потенційного споживача вирощеної продукції. Для цього виробник, марнуючи час, займається пошуком ка-налів реалізації через мережу Інтернет, пресу, телебачення, сусіднього спілкування, семінари. Для уникнення цих про-блем дослідником було запропоновано схему створення при Головному управлінні агропромислового комплексу обласного аналітично-маркетингового центру.

Завдяки роботі обласного аналітично-маркетингового центру значно зросла поінформованість виробників продукції садівництва, відбулася систематизація інформації по пріори-тетності показників, подекадно робиться прогноз тенденцій розвитку суб’єктів інфраструктури плодоягідного ринку. Все це вплинуло на зміну шляхів та каналів реалізації продукції, на ефективність управління товарними потоками вирощеної продукції.

Створення розподільчих центрів (центрів логістики) опто-вої торгівлі дозволить сконцентрувати на одній території ве-лику кількість сільськогосподарської продукції, а наявність таких елементів інфраструктури ринку, як сховища, устатку-вання по переробці продукції, служби контролю за її якістю, митні служби, фінансові, страхові компанії чи їх відділення, транспортні підприємства, санітарні служби, що будуть спри-яти доведенню продукції до споживачів з найменшими ви-тратами пов'язаними з процесом товарообміну, комплексному вирішенню проблеми стійкого постачання населення продук-ції садівництва, забезпеченню гарантії якості продукції.


Слід також зазначити, що такі центри можуть служити методичними, організаційними і технологічними структура-ми, що дозволяють виробити основні механізми створення і ефективного функціонування підприємств оптової торгівлі з урахуванням регіональної специфіки.

Концентрація продовольства в одному місці дозволить максимально використовувати площі складів і взагалі під-приємств оптової торгівлі, прискорить оборотність товарів, істотно скоротить витрати ручної праці. Усе це буде сприя-ти зниженню собівартості, підвищенню конкурентоздатності вітчизняних виробників (постачальників) і підтримці вироб-ництва садівничої продукції. Крім того, створення центру ло-гістики оптової торгівлі створить додаткову кількість робочих місць.

Відсутність нормативно-правової бази діяльності оптової ланки продовольчих ринків є однією з проблем державно-правового регулювання в частині компетенції відповідних ор-ганів, порядку взаємодії останніх з оптовими продовольчими структурами, здійснення моніторингу аграрного ринку, роз-робки комплексних програм розвитку аграрних ринків сіль-ськогосподарської продукції, виявлення розмірів необхідних фінансових ресурсів для їх створення і джерел фінансування, визначення першочерговості витрат виробничих засобів, фор-мування системи управління державною власністю в оптовій торгівлі.

Одним із важливих елементів, що забезпечують ефективне функціонування всіх елементів інфраструктури плодоягідного ринку, є система інформаційного забезпечення. Особливе зна-чення має збір, збереження, обробка, передача, використання ринкової інформації (даних про попит, пропозицію продукції, ціни, якість, запаси садівничої продукції, біржові ціни, курси валют, нормативну базу і т.д.). Споживачами інформаційних послуг у першу чергу будуть оператори на ринку – продавці і покупці оптових партій товарів, інші організації, фізичні осо-


би, що діють на оптовому ринку сільськогосподарської про-дукції.

Створення Єдиної інформаційної системи (ЄІС) дозволить централізовано збирати, зберігати, обробляти, передавати необхідну ринкову інформацію такого характеру: оперативні дані про хід оптових операцій на окремих ринках і загальній кон'юнктурі плодоягідного ринку; нормативні, методичні, до-відкові матеріали, окремі повідомлення, сформовані за допо-могою ЄІС або тільки вводяться до неї.

У сучасних умовах існуюча система науково-технічної ін-формації базується на нових принципах інформаційної полі-тики АПК, що включає в першу чергу створення принципово нових консалтингових, аналітико-інформаційних та дорадчих служб. Основне функціональне призначення служби дорадни-цтва полягає в наданні високоякісних і доступних дорадчих та інформаційно-консультаційних послуг, проведенні навчан-ня для сільськогосподарських товаровиробників.

Запропонована інформаційно-консультаційна служба АПК Херсонської області буде призначена для обслуговування ви-робників плодоягідної продукції усіх форм власності, їх парт-нерів по агробізнесу, надання допомоги органам управління у вирішені проблем формування конкурентоздатного сектора промислового садівництва, що буде сприяти більш повному забезпеченню області плодоягідною продукцією.


1. Єрмаков О. Ю. Формування ринку плодів в Україні / О. Ю. Єрмаков та ін. // Економіка АПК. — 2001. — № 7. — С. 94 — 100.

2. Мармуль Л. О. Оптовий плодоовочевий ринок як складова ринкової інфраструктури / Л. О. Мармуль, А. І. Соловйов // Економіка АПК. — 2002. — № 8. — С. 124—126.

3. Рульєв В. А. Ринкові концепції відновлення та розвитку промис-лового садівництва / В. А. Рульєв // Вісник аграрної науки. — К., 2003. —№ 8. — С. 56—59.


УДК 342.5:338.43.008

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОРАДНИЦТВА

Н.Л. Чекас, здобувачХерсонський економічно-правовий інститут

У статті досліджено напрями державної підтримки сільсько-господарського дорадництва. Визначено основні джерела бю-джетного фінансування розвитку дорадчої діяльності в аграрній сфері.

Ключові слова: сільськогосподарське дорадництво, дорад-ча діяльність, дорадча служба, державна підтримка дорадництва.

З метою сприяння сталому розвитку сільського господар-ства і впровадження сучасних технологій господарювання іні-ційовано створення в Україні сільськогосподарського дорад-ництва. Воно пов'язане з діяльністю юридичних і фізичних осіб, спрямованою на задоволення потреб сільськогосподар-ських товаровиробників і сільського населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок прибутко-вого господарювання, поліпшення добробуту сільського насе-лення і розвитку сільських територій.

Сільськогосподарська дорадча діяльність, як один із на-прямків державної аграрної політики України, дасть змогу за-безпечити доступ сільського населення до необхідних знань, підвищити ефективність його господарювання; підвищити ефективність та прибутковість сільськогосподарського ви-робництва, збільшити його обсяги, забезпечити стабільність аграрного бізнесу; розвивати несільськогосподарське підпри-ємництво у сільській місцевості; забезпечити доступ сільсько-го населення до соціальних послуг; знизити рівень його безро-біття сільського населення; підвищити рівень життя сільського населення.

У Державному бюджеті України на відповідний рік окре-мим рядком передбачаються кошти для фінансування дер-жавної цільової програми сільськогосподарської дорадчої ді-яльності, надання соціально спрямованих дорадчих послуг.


Обов’язковою частиною державної цільової програми сіль-ськогосподарської дорадчої діяльності є перелік прикладних наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснюються переважно національною академією аграрних наук України і навчаль-ними закладами, що готують спеціалістів у сфері дорадчої ді-яльності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок використання коштів державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності визначається Кабі-нетом Міністрів України.

Суб’єкти дорадчої діяльності беруть участь у виконанні державних цільових програм на конкурсних засадах у поряд-ку, визначеному центральним органом виконавчої влади з пи-тань аграрної політики. У разі необхідності суб’єкти дорадчої діяльності можуть залучати до участі у здійсненні дорадчої ді-яльності інших дорадників або фахівців, а також суб’єктів під-приємницької діяльності.

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, відповідно до програм соціально-економічного розвитку, щорічно передбачають у проектах місцевих бюдже-тів кошти для здійснення дорадчої діяльності. Відповідно до положень Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» визначається порядок державної підтримки до-радчої діяльності. Для фінансування державної цільової про-грами сільськогосподарської дорадчої діяльності, як складової частини Державної програми економічного і соціального роз-витку України на короткостроковий період (рис. 1), передба-чаються кошти у Державному бюджеті України на відповід-ний рік окремим рядком.

У Державному бюджеті України на 2010 рік передбачено 2 млн грн на державну підтримку сільськогосподарської до-радчої служби, що складає 0,035% у видатках Міністерства аграрної політики (табл. 1).


Рис. Джерела бюджетного фінансування дорадчої діяльності

Таблиця 1Динаміка видатків на підтримку сільськогосподарської

дорадчої служби у загальному фонді Державного бюджету, тис. грн*

Рік Міністерство аграрної політики

Підтримка с.-г. дорадчої служби

Частка видатків на державну підтримку с.-г. дорадчих служб у видат-ках Мінагрополітики, %

2006 6 084 554,70 -

2007 6500886 10000 0,1538

2008 9 087 192,8 10500 1,155

2009 4 308 566,90 5000 0,116

2010 5754486,4 2000 0,035

* За даними Міністерства аграрної політики України

Проте кошти, передбачені Державним бюджетом України на 2010 р., є надзвичайно малими для швидкого створення та розвитку мережі сільськогосподарських дорадчих служб. Логічно, що ця сума повинна б зростати. Але з 2007 р. спосте-рігається тенденція до зменшення державної підтримки роз-витку дорадчої діяльності.

Складність ситуації в тому, що Порядок використання ко-штів, передбачених Державним бюджетом України на вико-нання державної цільової програми сільськогосподарської до-радчої діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України. Але, оскільки, не прийнято Програму, то й не прийнято такий Порядок. Це може стати причиною ситуації, коли кошти є, але їх формально неможливо використати. Що негативно може


позначитися як на іміджі дорадчих служб, так і на виділенні коштів у наступних періодах.

Доцільно було б передбачити у згаданому порядку солідар-ну систему участі місцевих бюджетів у фінансуванні дорадчої діяльності: умовою фінансування дорадчої діяльності у регі-оні з Державного бюджету є співфінансування цієї діяльнос-ті з відповідного місцевого бюджету. Це дозволило б суттєво збільшити рівень підтримки сільськогосподарської дорадчої діяльності. Законодавець зробив своєрідний «аванс» дорадчим службам, передбачивши такі видатки у Державному бюджеті, оскільки, як правило, такі кошти виділяються після прийнят-тя відповідної програми.

Передбачено обов’язковість включення в державну цільо-ву програму сільськогосподарської дорадчої діяльності пере-ліку прикладних наукових досліджень, результати яких мають вагомо впливати на ефективність надання соціально спря-мованих дорадчих послуг, які передбачено цією програмою. Такий перелік не повинен дублювати дослідження, що прово-дяться науково-дослідними установами і навчальними закла-дами, що готують спеціалістів у сфері дорадчої діяльності, за іншими напрямками їх діяльності, а самі дослідження повинні бути спрямовані на вирішення проблем сільськогосподарсько-го дорадництва.

Крім державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності в перелік Державної програми економіч-ного і соціального розвитку України на короткостроковий пе-ріод включено цілий ряд інших державних цільових програм, спрямованих на розвиток сільського господарства та сільської місцевості. Зокрема, це Державна цільова програма розви-тку українського села на період до 2015 року. В кожній із цих програм є компонент, яким передбачено надання соціально спрямованих дорадчих послуг, спрямованих на покращення ефективності результатів реалізації цих програм. Для покрит-тя витрат, пов’язаних з наданням цих послуг, кошторисом кожної із програм повинно бути передбачено не менше 5% ко-


штів, від загальної вартості програми. Проте в Державні цільо-вій програмі розвитку українського села на період до 2015 р.передбачено на забезпечення розвитку дорадництва лише 0,1% загальної вартості програми, тобто 96,3 млн грн (табл. 2).

Таблиця 2Напрями та прогнозні показники надання державної підтримки для забезпечення розвитку сільських територій, сільськогосподарського виробництва та аграрного ринку на період до 2015 р., млн грн*

Напрями державної підтримки 2008–2015рр. % від загальної суми

Забезпечення розвитку соціаль-ної сфери та сільських територій 15742,7 13,0

Забезпечення розвиткуаграрного ринку 49698,2 41,2

Фінансове забезпеченняаграрного сектора 14011,6 11,6

Удосконалення та реформуваннясистеми управління в аграрномусекторі 17519,7 14,5

Професійна освіта 18373,7 15,2

Аграрна наука 5308,3 4,4

Забезпечення розвиткудорадництва 96,3 0,1

Усього 120750,5 100,0

* Згідно з Державною цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р.

Якщо б така норма закону «працювала», це б дозволило залучити у сільськогосподарську дорадчу діяльність близько чверті мільярда гривень, але у жодній із зазначених програм таких коштів на момент підготовки цього видання не перед-бачено.

Виконання державних цільових програм проводиться на конкурсних засадах у порядку, визначеному центральним ор-ганом виконавчої влади з питань аграрної політики. Участь у конкурсі беруть лише дорадчі служби – суб’єкти дорадчої ді-яльності, які визнані такими відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» або консорці-


ум таких дорадчих служб. Дорадча служба, яка перемогла на конкурсі, стає головною підрядною організацією виконання компоненту з надання соціально спрямованих дорадчих по-слуг відповідної державної цільової програми. У разі необхід-ності головна підрядна організація може залучати до виконан-ня певної частини робіт дорадників чи експертів-дорадників, які не є працівниками цієї організації, або інших фахівців, а також суб’єктів підприємницької діяльності.

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації при розробці програм економічного та соціаль-ного розвитку своїх адміністративно-територіальних одиниць закладають в ці програми компонент з надання соціально спрямованих дорадчих послуг. Відповідно до цих програм що-річно у проектах місцевих бюджетів передбачаються кошти для виконання цього компоненту програм.

Ефективна державна підтримка створення дорадчих служб та ефективне їх функціонування дозволить сформу-вати систему інформаційно-консультаційного та науково-технічного забезпечення сільського господарства, освоєння досягнень науки, техніки, технології, організації виробництв та передового досвіду, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню ефективності агропромислового виробництва та розвитку аграрного сектора економіки.


1. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність : Закон України від 17.06.2004 док. 1807–ІV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. — 2004. — № 38. — ст. 470.

2. Про державну підтримку сільського господарства України : Закон України остання ред. від 16.12.2006 док. № 1877—15 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

3. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України ред. від 11.09.2003, док. № 1160—15 [Електро-нний ресурс] / Верховна Рада України.

4. Про затвердження Державної цільової програми розвитку україн-ського села на період до 2015 року : постанова КМУ від 19 вересня 2007 р. № 1158.

http://zakon.rada.gov.ua


УДК 65.331.012:115.6

ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АПК ТА ЇХ ВПЛИВ НА СИСТЕМУ МОТИВАЦІЇ

КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

В.Д. Філіппова, здобувач МУБіПА.В. Коверга, кандидат економічних наукХерсонський НТУ

Досліджено наявний стан трудових ресурсів АПК. Запропоновано вдосконалення системи нематеріальної мотивації, спрямоване на розвиток професійно-пізнавальної потреби в аграрному секторі економіки.

Ключові слова: мотивація, трудові ресурси, кадровий потенціал,аграрний сектор економіки.

Постановка проблеми. АПК належить до основних на-родногосподарських комплексів, що визначають умови під-тримки життєдіяльності суспільства в цілому. У сучасному ме-неджменті АПК набувають актуальності мотиваційні аспекти. Мотивація персоналу є основним засобом забезпечення опти-мального використання ресурсів, мобілізації наявного кадро-вого потенціалу. Основна мета процесу мотивації – це здобут-тя максимальної віддачі від використання наявних трудових ресурсів, що дозволяє підвищити загальну результативність і прибутковість діяльності підприємства.

Аналіз останніх досліджень. Одним з чинників, які впливають на ефективність праці, є рівень кваліфікації. Змі-на в кваліфікованій праці призводить до пропорційної зміни в продуктивності праці, але вклад окремого фактора в еко-номічне зростання є не зовнішнім доповненням до вихідного обсягу виробництва, а результатом структурних змін в про-цесі формування продукції. Чим вища кваліфікація робітни-ків, тим вища продуктивність праці. Питанням мотивації ка-дрового потенціалу займалось і займається багато дослідників[1, 2, 4-9], але разом з тим система мотивації кадрового по-тенціалу агропромислового комплексу потребує подальшого дослідження.


Формулювання мети статті. Важливою складовою про-грами переходу агропромислового комплексу до ринкової еко-номіки є розроблення та забезпечення механізму ефективного формування кадрового потенціалу. Якісна і кількісна струк-тури кадрового потенціалу складаються під впливом велико-го числа умов і чинників. Якісна – під впливом чинників, які визначають рівень розвитку здібності до праці й особистості взагалі. Кількісна (ресурсна) структура формується під впли-вом демографічних процесів, рівня розвитку виробничих від-носин, що визначають суспільно необхідні трудові витрати і ступінь інтенсивності праці, відповідно, потребує змін систе-ма мотивації.

Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідніс-тю визначення механізму мотивації і стимулювання персоналу АПК для залучення на підприємства галузі висококваліфікова-них фахівців і прогресивної молоді, що володіють сучасними знаннями і компетенціями, необхідними для підвищення кон-курентоспроможності підприємств.

Мета нашого дослідження полягає у з’ясуванні сучасної системи мотивації кадрового потенціалу агропромислового комплексу.

Мета обумовила завдання дослідження: узагальнити від-мінності виробничої діяльності підприємств АПК та з’ясувати актуальні системи мотивації їх кадрового потенціалу.

Виклад основного матеріалу. Підприємства агропро-мислового комплексу суттєво відрізняються від підприємств інших галузей: по-перше, сільськогосподарські підприємства здійснюють свою діяльність у різноманітних природнокліма-тичних зонах; по-друге, ціни на сільськогосподарську продук-цію не стабільні. В урожайний рік надлишок сільськогоспо-дарської продукції може викликати різке падіння цін на неї, а в неврожайний рік її недолік приведе до зростання цін на сільгосппродукцію; по-третє, сільськогосподарське виробни-цтво має малу привабливість для інвесторів, оскільки харак-теризується тривалим циклом виробництва, а окрім цього,


пов'язано з великими ризиками (можливість неврожайності); по-четверте, сезонність робіт, яка властива підприємствам АПК, є причиною невеликої зайнятості населення, що прожи-ває в сільських районах; по-п'яте, умови життя на селі істотно відрізняються від умов життя в місті, що спонукав процеси урбанізації [3].

Важливе значення в процесі управління персоналом мають зовнішні чинники (погода, закупівельні ціни, конкуренти, рі-вень інфляції тощо), вплив яких повинні знати всі керівники і фахівці агропромислових господарств. Наприклад, аби вчасно заготовити кормову базу при відпрацьованій технології, ста-більності кадрів, дисципліні, здоровому психологічному кліматі в колективі керівникам і фахівцям господарства досить вдати-ся до засобів організаційно-розподільної дії. Але при різкій змі-ні погодних та інших умов, поломки техніки, може виникнути потреба у вживанні соціально-психологічних методів управлін-ня, які необхідно підкріпити матеріальними стимул-реакціями. Важливо враховувати особисті, колективні і загальнонародні інтереси працівників, але особливу роль, безумовно, грає осо-бистий інтерес. Працівник повинен мати можливість задоволь-няти свої духовні потреби нарівні з працівниками інших га-лузей народного господарства, інакше може мати місце відтік робочої сили з галузі АПК в інші галузі. Окрім цього, керівники господарств повинні піклуватися про поліпшення побутових умов працівників. Найбільшого успіху в роботі досягають ті ке-рівники і фахівці АПК, які поєднують і використовують всю систему засобів економічного, адміністративного і соціально-психологічного впливу на персонал.

Сільськогосподарські підприємства, що здійснюють свою діяльність на селі, як правило, відчувають нестачу в кваліфіко-ваних кадрах. Не можна говорити про ділову оцінку персоналу, його атестацію, формування кадрового резерву, якщо праце-давець не має можливості вибирати, а задовольняється тими робочими ресурсами, які є на селі. Процеси урбанізації призво-дять до того, що найбільш активна частина сільського населен-


ня переїжджає в місто. Проблема набору персоналу ускладню-ється ще й тим, що застій у сільському господарстві призвів до деградації і деморалізації більшої частини населення.

Сьогодні керівники господарств не в змозі самостійно ви-рішувати питання залучення і утримання молодих кадрів на селі. На вирішення цієї проблеми спрямовано багато націо-нальних проектів розвитку АПК. За останній час на держав-ному і регіональному рівнях розроблено програми, покликані прискорити темпи розвитку агропромислового комплексу і поліпшити соціальну інфраструктуру. Проте більшість з них спрямовані на вирішення житлових проблем. Але для молодих фахівців велике значення мають не лише житлові умови, але й можливості професійного і кар'єрного зростання, особового розвитку і зміцнення фізичного здоров'я. Складність зазначе-них проблем знижує мотивацію працівників АПК до праці.

Низька мотивація працівників сільськогосподарських під-приємств пов'язана ще і з проблемами фінансування. Сезон-ний характер діяльності багатьох підприємств АПК обумовлює сезонність надходження фінансових коштів. Залучення но-вих технологій виробництва сільськогосподарської продукції в агропромисловому комплексі дозволяє підвищити врожай-ність, знизити рівень підприємницьких ризиків, забезпечи-ти фінансову стійкість, але часто це практикується у малих фермерських господарствах, на яких працюють здебільшого члени однієї сім'ї. Питання мотивації діяльності і управління персоналом на таких підприємствах вирішуються просто і не вимагають системного підходу.

Головну роль у вирішенні зазначеної проблеми відіграють системи стимулювання праці, розроблені з врахуванням мо-тивів, актуальних для трудівників села. Найбільш дієвими в даний час є матеріальні стимул-реакції. Інтерес до матеріаль-ного стимулювання останніми роками підвищується у зв'язку з дорожчанням ресурсів і пошуком внутрішньогосподарських резервів зниження собівартості продукції. Реалізація цілей будь-якої сільськогосподарської комерційної організації мож-


лива лише за умови колективної праці. Тому створення систем матеріального стимулювання повинне будуватися на основі результатів діяльності структурних підрозділів. Оптимальним механізмом господарювання, що дозволяє поєднувати в собі системи матеріального стимулювання, контроль і облік в рам-ках структурних підрозділів, є внутрішньогосподарський роз-рахунок.

Обрання тієї чи іншої системи мотивації визначається не тільки змістом та формою роботи на конкретному агропро-мисловому підприємстві, але й принципами управління на цьому підприємстві, національними традиціями, корпоратив-ною культурою. Взаємозв’язок мотиваційних процесів наведе-но на рис.

Рис. Взаємозв’язок мотиваційних процесів

Опитування керівників підприємств АПК Херсонської об-ласті показало, що механізмом мотивації у 91% випадків є матеріальна винагорода, і тільки 9% відводиться на розвиток


соціальної (вищої!) мотивації персоналу. Такий односторонній розвиток системи мотивації не сприяє ефективній діяльності персоналу. Потреби працівників набагато різноманітніші.

В умовах нестабільної економічної ситуації державного аграрного сектора реформування системи матеріального сти-мулювання є ризикованим для будь-якого підприємства, тому основна увага в плані оптимізації системи мотивації повинна приділятися її нематеріальній складовій.

Керівник повинен постійно зазначати цінність працівни-ка для колективу, наявність у нього творчого потенціалу, по-зитивних сторін, якостей, досягнутих результатів. Ця оцінка має бути максимально об'єктивною, спиратися не на загальні враження, а на конкретні, точні показники і дані. Матеріаль-ні чинники далеко не завжди виходять на перший план і не можуть бути єдиною формою винагороди за працю. Велике значення має привабливість праці і її творчий характер. Ке-рівництво АПК може використовувати весь широкий спектр сучасної системи нематеріальної мотивації праці. До них на-лежать: просування по службі, прилюдна оцінка заслуг пра-цівника, піднімання морального духу співробітників, підви-щення ділового настрою і створення комфортного клімату в колективі. Матеріальні і соціальні стимул-реакції взаємно до-повнюють одна одну, роблячи працю приємною і високопро-дуктивною. При цьому необхідно вибрати найбільш ефективні механізми і способи мотивації для раціональної праці. Однією з найпотужніших стимул-реакцій ефективної роботи кадрово-го потенціалу є розвинена професійно-пізнавальна потреба. Для працівників агропромислового комплексу розвиток саме цієї ланки соціальної мотивації особливо актуальний.

Висновки. У результаті проведеного дослідження нами було виявлено, що без вдосконалення системи нематеріаль-ної мотивації кадрового потенціалу на підприємствах АПК неможлива ефективна діяльність співробітників. Соціальний мотиваційний стан працівника агропромислового комплексу можна розглядати як “активний фільтр”, який сприяє або пе-


решкоджає задоволенню потреби, яка лежить в основі кожної мотивації. Отже, розвиток системи нематеріальної мотивації має бути спрямований на розвиток професійно-пізнавальної потреби.


1. Вовканич С. Структура та особливості мотивації зайнятості / С. Вов-канич // Економіка України. — 2002. — № 3.

2. Дмитренко Г. Нові інструменти мотивації / Дмитренко Г. // Економіка України. — 1993. — № 5.

3. Дусановський С. Л. Економічні основи розвитку АПК в ринкових умо-вах / Дусановський С. Л., Білан Є. М. — Тернопіль : Збруч, 2003.

4. Єськов О. Мотивація і стимулювання праці / Єськов О. // Економіка України. — 2001.— №2.

5. Зайцев Ю. Умови відновлення мотиваційної природи заробітної плати в перехідній економіці Украйни / Зайцев Ю. // Економіка України. — 2002. — № 8.

6. Пивоварник Я. Співпраця як складова системи мотивування на під-приємстві / Пивоварник Я. // Украйна: аспекти праці. — 2002. — № 2.

7. Рябоконь В. П. Адаптація системи мотивації праці до умов ринку / Рябоконь В. П. // Фінанси України. — 2001. — № 5.

8. Терещенко Н. В. Комплексна оцінка підвищення ефективності діяль-ності підприємств і мотивації трудової діяльності / Терещенко Н. В. // Україн-ський соціум. — 2005. — № 1 (6).

9. Шейн Э. Организационная культура и лидерство / Шейн Э. — С.Пб. :Питер, 2007. — 336 с.

10. Мирошник Т. В. Инвестиции в развитие системы мотивации и стиму-лирования персонала на предприятиях АПК [Електронний ресурс] / Мирош-ник Т. В. — Режим доступу : http://www.confcontact.com/20101008/5_mirosh.htm

http://www.confcontact.com/20101008/5_mirosh


УДК 338.439.52

СТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЯКІСНИХ ТА БЕЗПЕЧНИХ ПРОДУКТІВ

ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ

О.В. Скорук, асистентВолинський національний університет імені Лесі Українки

Розглянуто стан якості та безпечності продукції дитячого хар-чування, виділено ряд проблем, що постають перед вітчизняними виробниками. Визначено перспективи підвищення якості та без-печності дитячого харчування.

Ключові слова: дитяче харчування, продовольча сировина, якість сировини та готової продукції, спеціальні сировинні зони.

Постановка проблеми. Погіршення стану здоров’я дітей різних вікових груп, низький життєвий рівень населення та незадовільна демографічна ситуація загострюють проблему забезпечення дітей високоякісними та безпечними продукта-ми дитячого харчування. Виробництво якісних та безпечних продуктів дитячого харчування є пріоритетним завданням держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми розвитку дитячого харчування знайшли своє відображення у роботах таких науковців, як Т.А. Говорушко, В.Л. Загоруй-ко, Д.Ф. Крисанов, Л.Г. Ліпич, О.М. Медведенко, Я.І. Юрик, О.М. Яцунь та ін. Проте існує низка невирішених завдань, пов’язаних із забезпеченням якості та безпечності продуктів дитячого харчування. Особливої актуальності цьому питанню надає вступ України до СОТ, що вимагає підвищення конку-рентоспроможності вітчизняної продукції як на внутрішньо-му, так і на зовнішньому ринках.

Метою дослідження є виділення проблем, які постають перед вітчизняними виробниками продуктів дитячого харчу-вання; обґрунтування необхідності державного стимулювання виробництва якісних та безпечних продуктів дитячого харчу-вання; визначення перспектив підвищення якості та безпеч-ності готової продукції.


Виклад основного матеріалу. Забезпечення дітей про-дуктами харчування пов’язане з розвитком ринку продуктів дитячого харчування, функціонування якого залежиться від наявності в достатній кількості продовольчої сировини. За да-ними офіційної статистики, протягом 2003-2009 років в Укра-їні спостерігається негативна тенденція у виробництві сирого молока (табл. 1). Загалом з 1990 по 2009 рік виробництво мо-лока скоротилося у 2,1 раза (з 24,5 млн т до 11,6 млн т) [1].

Таблиця 1Виробництво основних видів сільськогосподарської

сировини в Україні

РокиСире молоко Овочі Плоди та ягоди

тис. т темп росту, % тис. т темп

росту, % тис. т темпросту, %

2003 13 661,4 – 6 538 – 1697 –

2004 13 709,5 100,35 6 964 106,52 1635 96,35

2005 13 714,4 100,01 7 295 104,75 1690 103,36

2006 13 286,9 96,88 8 058 110,46 1114 65,92

2007 12 262,1 92,29 6 835 84,82 1470 131,96

2008 11 761,3 95,92 7 965 116,52 1504 102,31

2009 11 609,6 98,71 8 341 104,72 1618 107,58

Джерело: Державний комітет статистики України

У виробництві рослинницької сировини спостерігаєть-ся покращення ситуації: у 2009 році порівняно з 2003 роком виробництво овочів зросло на 27,6% (на 1803 тис. т), а ви-робництво плодів та ягід після стрімкого падіння у 2006 році протягом останніх трьох років зростало. Однак виробництво плодів та ягід у 2009 році склало лише 55,8% обсягу виробни-цтва 1990 року [1].

Варто зазначити, що до всіх етапів технологічного про-цесу виробництва продуктів дитячого харчування в Україні – вирощування сировини, її зберігання, транспортування та переробка, пакування, етикетування та реалізація продукції – висуваються жорсткі вимоги. Це пов’язано насамперед із со-ціальною значимістю індустрії дитячого харчування та вимо-


гами щодо повноцінності продукції за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей та інших харчових компонентів, які необхідні для нормального функціонування дитячого організму.

Якість продуктів харчування для дітей, безперечно, зале-жить від якості сировини, яка переробляється. Тому для ви-робництва дитячих продуктів використовується екологічно чиста сировина сільськогосподарських товаровиробників, яким надано статус спеціальної сировинної зони. У цих зонах забороняється будівництво промислових та інших хімічних об’єктів, які негативно впливають на агрокліматичне та еко-логічне становище, і застосування пестицидів та агрохімікатів проводиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Згідно з Порядком надання статусу спеціальної сировин-ної зони з виробництва сировини, що використовується для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування [6], статус спеціальної сировинної зони надано 57 суб’єктам господарювання у 7 областях: Полтавській (33), Одеській (7), Київській (7), Сумській (5), Житомирській (3), Дніпропетров-ській (1), Черкаській (1). Реєстр спеціальних сировинних зон веде центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Необхідно зазначити, що Законом України “Про дитяче харчування” [3] встановлено, що сировина, яка використо-вується для виробництва продуктів дитячого харчування, не може містити гормональних препаратів, генетично модифіко-ваних організмів, штучних барвників та інших небезпечних речовин. Однак на сьогодні відсутні єдині державні санітарні вимоги щодо вмісту цих речовин у сировині та не затверджено методики контролю залишків гормональних та ветеринарних препаратів.

Також не розроблені і не затверджені Міністерством охо-рони здоров’я єдині обов’язкові параметри безпечності про-


дуктів дитячого харчування та мінімальні специфікації якості, яких зобов’язані дотримуватися як вітчизняні виробники, так і імпортери.

Державна політика України не повною мірою стимулює виробництво високоякісних і безпечних продуктів дитячого харчування, що призводить до недостатнього обсягу власно-го виробництва та, як наслідок, зростання частки імпортної продукції. Динаміку виробництва основних видів продуктів дитячого харчування наведено в табл. 2.

Таблиця 2Динаміка виробництва основних видів продуктів

дитячого харчування в Україні, т

Вид продукціїРоки 2009 р.,

% до 2005 р.2005 2006 2007 2008 2009

Дитяче харчування на молочній основі, сухе 3050 4290 4205 3770 3107 101,87

Рідкі та пастоподібні молочні продукти 2211 3972 6504 1899 2548 115,24

Дитячі плодоовочеві та фруктові консерви 1090 1154 1158 1346 1571 144,13

Всього 6351 9416 11867 7015 7226 113,78

Джерело: складено і розраховано за даними Держкомстату України та Національної асоці-ації “Укрконсервмолоко”

За даними Державного комітету статистики України, об-сяг імпортної аналогічної продукції склав [1]: у 2006 р. – 7418, у 2007 р. – 9478, у 2008 р. – 12690 та у 2009 р. – 7988 тонн.

Частина імпортної продукції не завжди відповідає висо-кій якості, оскільки підлягає перевірці лише офіційно ввезена продукція. А за оцінками фахівців, значна частина дитячих продуктів харчування ввозиться нелегально й напівлегально, що свідчить про відсутність належного контролю навіть на етапі її ввезення. Так, Ягодинська митниця у 2006 році за-тримала понад 12 т німецьких фруктово-овочевих консервів “Хіпп” [4, с. 81].

Для стимулювання виробництва високоякісних та безпеч-них продуктів дитячого харчування діє механізм бюджетних


дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за прода-не ними молокопереробним підприємствам для виробництва продуктів дитячого харчування екологічно чисте молоко влас-ного виробництва [5]. Сума такої бюджетної дотації складає 500 гривень за тонну екологічно чистого молока [2, с. 13]. Вар-то зазначити, що у 2009 році порівняно з 2008 роком суттєво знизилося фінансування програми “Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рос-линництва” майже на 83% (2371,8 млн грн), а у 2010 році ця бюджетна програма взагалі призупинена.

Вважаємо за необхідне відновити бюджетні дотації вироб-ництва рослинницької сировини, що застосовується для ви-робництва продуктів дитячого харчування. Сума дотацій по-винна базуватися на системі показників якості сировини: чим вищі показники якості, тим вищий рівень державних дотацій.

Не менш важливим інструментом стимулювання виробни-цтва якісних та безпечних продуктів дитячого харчування є підвищення рівня технологічності та матеріальної бази спеціа-лізованих підприємств шляхом надання короткострокових та довгострокових пільгових кредитів на модернізацію виробни-цтва і випуск продукції з використанням сучасних технологій. Особливо гостро ця проблема постає перед підприємствами, які побудовані у 1970–1980-ті роки – ВАТ “Хорольський мо-лочноконсервний комбінат дитячих продуктів” та ВАТ “Балт-ський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”.

На нашу думку, створення інтегрованих формувань сіль-ськогосподарських виробників екологічно чистої сировини та підприємств, що виготовляють і реалізують продукцію ди-тячого харчування, є одним із ключових чинників стимулю-вання виробництва якісних та безпечних продуктів дитячогохарчування.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Вра-ховуючи вищеперераховані проблеми виробництва збалансо-ваних, високоякісних та безпечних продуктів дитячого харчу-вання, необхідно посилити вплив держави шляхом виділення


бюджетних дотацій не тільки виробникам екологічно чистого молока, а й виробникам екологічно чистої рослинницької си-ровини. При цьому рівень дотацій повинен зростати із зрос-танням ціни на продовольчу сировину та диференціюватися залежно від якісних показників цієї сировини. Важливо, щоб на державному рівні були затверджені обов’язкові параметри безпечності сировини для виробництва дитячого харчування та готової продукції, за недотримання відповідних параметрів повинна бути передбачена сувора відповідальність. Не менш важливим є здійснення інноваційного відтворення спеціалізо-ваних підприємств на основі пільгового кредитування.

Отже, виробництво якісних та безпечних харчових про-дуктів для дітей є не тільки пріоритетним завданням держави, але й головною метою спеціалізованих вітчизняних підпри-ємств. Підвищення якості та безпечності продуктів дитячого харчування сприятиме підвищенню корпоративної безпеки кожного окремого підприємства, що в свою чергу вплине на національну безпеку держави.


1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] — Ре-жим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Детское питание сегодня // Продукты питания. — 2009. — № 5—6. —С. 10—13.

3. Про дитяче харчування : Закон України від 14.09.2006 р. № 142-V : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

4. Ліпич Л. Г. Прогнозування виробництва на засадах визначен-ня обсягів попиту на продукцію підприємств : [монографія] / Л. Г. Ліпич,В. Л. Загоруйко. — Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2008. — 192 с.

5. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва : постанова Кабінету Мі-ністрів України від 18.03.2009 р. № 282 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

6. Про затвердження Порядку надання статусу спеціальної зони з ви-робництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів ди-тячого харчування : постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1195 [електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

http://www.ukrstat.gov.ua

http://www.rada.gov.ua




УДК 338.439.434

МОДЕЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ І ГАЛУЗЕВИХ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

О.А. Сарапіна, докторантМиколаївський державний аграрний університет

У статті наведено результати моделювання регіональних і га-лузевих компонентів фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості. Проведено групування досліджуваних підприємств по різних регіонах України з метою виявлення зо-нального фактора впливу на грошову оцінку землі.

Ключові слова: фінансова реструктуризація, підприємства харчової промисловості, моделювання, грошова оцінка землі, грошові потоки, відкрите акціонерне товариство.

Постановка проблеми. Фінансова реструктуризація є невід'ємною складовою загального процесу реструктуризації. Істотні прорахунки у формуванні реструктуризаційної моделі трансформації власності в Україні мали негативні наслідки. Відсутність послідовної структурно-інвестиційної політики обумовила посилення цінових диспропорцій у харчовому ви-робництві. Держава втратила механізм регулювання струк-турних змін власності в даному секторі виробництва, тому він розвивається стихійно під впливом попиту та пропозиції. Для стабілізації стійкого розвитку та втілення політики еконо-мічного зростання на підприємствах харчової промисловості необхідно застосування більш досконалих методів управління процесами фінансової реструктуризації при активізації полі-тики державного регулювання.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам дослідження процесів фінансової реструктуризації підприємств присвячено праці відомих вчених, таких як Акімова І.А., Барановська Т.І., Білик М.Д. [1-3] та інших, але в них не досліджено категорії, що об'єктивно відображають ринкові відносини у вигляді "гро-шових потоків", "скорегованих реструктурованих фінансових потоків" та дають можливість визначити економічну вартість підприємств в умовах фінансової реструктуризації.


Тому метою статті є моделювання регіональних і галу-зевих компонентів фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Діяльність підприємств харчової промисловості прямо залежить від сиро-винної бази, сировинного ресурсу, тому при формуванні їх еко-номічної вартості галузеві й регіональні компоненти відіграють особливу роль. Виявити такий вплив і зафіксувати його мож-на при дослідженні властивостей диференційованої ренти, щовикористовується при проведенні грошової оцінки землі.

Грошова оцінка землі є основним і регулюючим фактором фінансової реструктуризації, тому що є фундаментальним індикатором визначення економічної вартості підприємств. Щоб виявити зональний фактор впливу, проведемо групуван-ня досліджуваних підприємств по зонах-регіонах:

− Південно-східний регіон: ВАТ Миколаївської, Донецької, Херсонської, Луганської областей, АР Крим;

− Центральний регіон: ВАТ Київської, Харківської, Кірово-градської областей;

− Північно-західний регіон: ВАТ Хмельницької, Тернопіль-ської, Львівської областей.

Для того, щоб рентний дохід, тобто диференційована рен-та, враховува властивості зональної й регіональної спрямова-ності реструктуризованих формувань, необхідно використати компоненту десинхронізації грошових потоків, що враховує даний фактор. Компоненти десинхронізації грошових по-токів були визначені по певних ВАТ різних областей Украї-ни за допомогою властивостей кореляційних і регресійнихзалежностей.

Слід зазначити, що за аналізований період відзначається зростання даного показника практично по всіх підприємствах харчової промисловості України. Максимальне значення да-ного показника спостерігається по Південно-східному регіону, мінімальне – по Північно-західному (табл. 1).


Область

Роки

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Миколаївська обл.

0,0

30,0

38

0,0

37

0,0

35

0,0

34

0,0

33

0,0

310,0

27

Донецька обл.

-1,2

3-1

,17

-1,2

1-1

,9-1

,18

-1,1

91,

03

-0,7

7

АР Крим

0,3

40,4

80,3

50,4

90,4

40,1

60,3

40,0

56

Луганська обл.

0,0

33

0,0

40

0,0

37

0,0

310,0

310,0

28

0,0

30

0,0

33

Херсонська

обл.

0,3

60,0

37

0,0

38

0,0

33

0,0

33

0,0

28

0,0

26 і

0,0

66

Харківська обл.

-0,8

8-0

,86

-0,9

0-0

,97

-0,9

5-0

,69

-0,6

7-0

,85

Кіровоградська обл.

0,8

50,8

30,8

50,7

10,6

50,6

30,5

20,4

7

Київська обл.

0,0

50,0

42

0,0

34

0,0

27

0,0

47-0

,041

-0,0

51-0

,001

3

Львівська обл.

-0,0

21

0,0

13

-0,0

08

-0,0

07

-0,0

112

-0,0

157

-0,0

09

-0,0

28

Хмельницька обл.

0,0

48

0,0

44

0,0

53

0,0

53

0,0

56

0,0

52

0,0

510,0

62

Тернопільська обл.

-0,0

23

-0,0

27

-0,0

25

-0,0

14-0

,0094

-0,0

17-0

,011

-0,2

6


Варто звернути увагу, якої максимальної трансформації економічної вартості підприємств харчової промисловості ви-магають підприємства Північно-західного регіону, який має меншу інвестиційну привабливість і менш значущу економіко-фінансову структуру, чого не можна сказати про підприєм-ства Південно-східного й Центрального регіонів, де зазначені фактори на декілька порядків вище. Наочно в табл. 1 про-демонстровано регулюючу функцію при застосуванні компо-ненти десинхронізації грошових потоків за фактором регіо-нальної спрямованості, що у сукупності координує властивості диференційованої ренти, яка описує якісні характеристики земельного капіталу.

Засобом групувань підприємств по відокремленим регі-онам отримано оптимальні значення компонент десинхроні-зації грошових потоків за фактором галузевої спрямованості, але щоб підтвердити визначену тенденцію залежності галу-зевої спрямованості й економічної вартості проаналізованих підприємств, проведемо ці дослідження на прикладі окремих підприємств, які мають різну галузеву спрямованість (табл. 2).

Таблиця 2Компонента десинхронізації грошових потоків, що

враховує фактор галузевої та регіональної спрямованості

ПідприємстваРоки

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008Сімферопольськийкомбінатхлібопродуктів 0,25 0,23 0,29 0,27 0,24 0,25 0,24 0,26ККЗБН "Росинка" 6,01 6,39 6,40 7,0 7,01 7,0 7,44 8,36ДП ЗАТ "Оболонь" -43,6 -41,2 -40,8 -43,8 -51,2 -61,1 -70,4 -73,4

Слід зазначити, що максимальне значення компоненти спостерігається по ДП ЗАТ "Оболонь" і ККЗБН "Росинка", чого не можна сказати про Сімферопольський комбінат хлібопро-дуктів. Для цього можна визначити формалізовану залежність диференційованої ренти від скорегованого реструктуризацій-ного доходу.

Оскільки диференційований рентний дохід дорівнює сумі виробничих витрат та нормативного прибутку, а витрати


втілено в комплексному вираженні у вихідному фінансовому потоці, тоді можна припустити, що диференційований рент-ний дохід (Рдп) дорівнює сумі вихідного фінансового потоку (ВФП) та нормативної вартості прибутку на рівні 0,35 грн. Тоді скорегований реструктуризаційний дохід (СРД) будедорівнювати:

СРД = ІФП ± (Рдп – НВ). (1)

Економічна вартість реструктурованого підприємства харчової промисловості втілює в собі такий показник, як ди-ференційована рента, і саме диференційована рента найбільш яскраво характеризує економічну вартість зазначених під-приємств у контексті регіональної й галузевої спрямованості.

Використовуючи отримані функціональні залежності, одержимо значення скорегованого реструктуризаційного фі-нансового потоку за фактором регіональної й галузевої спря-мованості по досліджуваних підприємствах харчової промис-ловості різних регіонів України (табл. 3).

Максимальне значення даного показника спостерігається у підприємств харчової промисловості Південно-східного ре-гіону, мінімальне – у підприємств Північно-західного регіону. Причому у підприємств Південно-східного регіону відзначаєть-ся стійка тенденція до зростання, негативне значення даного показника спостерігається в підприємств Північно-західного регіону (табл. 4). Дослідження скорегованого фінансового по-току свідчить про якість фінансової реструктуризації, про ефективний процес, залучення та використання грошових та фінансових потоків у зв'язку з властивостями диференці-йованої ренти. Визначені тенденції по угрупованим підпри-ємствам на базі регіонів зазначимо на прикладах окремих підприємств харчової промисловості України. Величина ско-регованого реструктурованого фінансового потоку має нега-тивне значення по ККЗБН "Росинка" і ДП ЗАТ "Оболонь". Спо-стерігається тенденція до зростання за аналізований період, що свідчить про негативне значення проведеної фінансовоїреструктуризації.


Підприємства

Роки

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

ВАТ Миколаївської обл

21500

217

00

22400

23500

23000

25000

26500

33600

ВАТ Донецької обл

630

680

650

640

630

720

840

890

АР Крим

20320

19840

21320

9340

10600

214

00

13800

23600

ВАТ Луганської обл

120130

100080

110000

128070

127050

139010

14001

014

0000

ВАТ Херсонської обл

41300

4201

042070

4901

051

000

60000

66000

41000

ВАТ Харківської обл

65000

66000

63000

59300

63000

81000

83000

70000

ВАТ Кіровоградської обл

96400

98250

95340

113270

125320

130400

130500

170000

ВАТ Київської обл

6180

7250

710

08300

8400

8700

9200

8300

ВАТ Львівської обл

19500

19000

18500

19000

210

00

22002

27000

25000

ВАТ Хмельницької обл

28350

29999

28300

29900

28400

29700

33400

30000

ВАТ Тернопільської обл.

26000

24500

23500

22500

210

00

22002

23000

24000

Підприємства

Роки

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Сімферопольський

хлібокомбінат

171540

17962

18631

18021

243

19540

217

20

20661

ККЗБН

"Росинка"

-953005

-974

002

-101

4107

-1074

209

-111

4210

-1214

120

-100214

0-1

189390

ДП

ЗАТ "Оболонь"

-811

48

-841

20

-90820

-97020

-104030

-105040

-115062

-106084


Підприємства Південно-східного регіону, здійснюючи процеси реструктуризаційних перетворень, прагнуть до мак-симізації прибуткової діяльності, чого не можна сказати про підприємства Північно-західного регіону.

Висновки. Моделювання регіональних та галузевих ком-понентів фінансової реструктуризації підприємств харчової промисловості дає змогу врахувати властивості відокремле-них підприємств у разі їх функціонування у властивому їм оточенні при взаємодії з зовнішнім середовищем. Залучення характеристик диференційованої ренти при її взаємозв'язку з фінансовими потоками дали змогу розрахувати скоректова-ні реструктуровані фінансові потоки, які являють собою якіс-ні характеристики фінансової реструктуризації. Негативне значення скоректованих реструкторованих фінансових по-токів по підприємствах ККЗБН "Росинка", ДП ЗАТ "Оболонь" свідчать про невдалий процес реструктуризації, який потре-бує необхідної доробки при визначенні економічної вартості. Окрім зазначеного, слід зосередити свою увагу на виборі ме-тодів здійснення фінансової реструктуризації та прогнозуван-ня значення скоректованого фінансового потоку. Тому прове-дення моніторингу фінансової реструктуризації буде сприяти кращому обґрунтуванню системи оцінки капіталу й методоло-гії проведення реорганізації боргових зобов'язань.


1. Акимова И. А. Анализ пассивной и стратегической реструктуриза-ции на крупных промышленных предприятиях Украины / И. А. Акимова // Вестник Харьковского политехнического университета. — 2005. — № 16. — С. 12—18.

2. Барановська Т. І. Антикризове управління / Т. І. Барановська // На-уковий вісник Національного університету. — 2003. — № 35. — С. 44 —50.

3. Білик М. Д. Фінансова реструктуризація та її оцінка / М. Д. Білик // Економіст. — 2003. — № 9. — С 22—27.


СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ

УДК 631.416.8

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ГРУНТІВ МИКОЛАЇВЩИНИ МАРГАНЦЕМ І ЦИНКОМ

Т.М. Чорна, завідуюча відділомН.А. Ганцевська, провідний спеціалістР.Я. Дичковський, провідний спеціалістМиколаївський обласний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів та якості продукції

Узагальнено результати досліджень вмісту рухомих форм цинку та марганцю. Представлено тематичні карти просторово-го розподілу їх середньозважених показників у ґрунтах Микола-ївщини. Встановлено, що ґрунти області потребують оптимізації вмісту рухомих форм марганцю та цинку.

Ключові слова: ґрунт, забезпеченість, марганець, цинк.

Вступ. Для забезпечення оптимального режиму живлення та отримання високого та якісного врожаю, крім макроеле-ментів рослинам необхідні мікроелементи, зокрема марганець та цинк. Незважаючи на надзвичайно малий вміст мікро-елементів у рослинах, їх роль важко переоцінити. Входячи до складу багатьох хімічних комплексів (сполуки металів з білка-ми, ферментами, дихальні пігменти, гормони і деякі вітаміни), мікроелементи зумовлюють високу їх біохімічну і біологічну активність. Так, марганець, який відносять, скоріше, до ма-кроелементів [1], бере активну участь у процесах фотосинте-зу, входить до складу багатьох окислювально-відновлювальних ферментів, впливає на синтез амінокислот, нуклеїнових кис-лот, білків, цукрів, жирів та вітамінів. Важливу роль марганець відіграє в засвоєнні рослинами амонійного і нітратного азоту, у перетворенні нітратів (амінування) тощо. Цинк входить до складу ферментних систем; регулює головну фотохімічну реак-цію темнової стадії фотосинтезу та процеси дихання рослин, нормалізує фосфатний режим та синтез триптофану [2-4].

132 Сільськогосподарські науки

Постановка проблеми. Основним природним джерелом мікроелементів у ґрунтах є ґрунтотворні породи, в яких вало-вий вміст мікроелементів збільшується від легкосуглинкових до середньо- та важкосуглинкових відмін. Резерв мікроеле-ментів цинку та марганцю у чорноземних ґрунтах знаходить-ся здебільшого у малорухомих формах, що утруднює засвоєн-ня їх рослинами. Значною мірою потреба сільгоспкультур у мікроелементах задовольняється внесенням добрив, особливо органічних. Додатковим джерелом надходження мікроелемен-тів є хімічні меліоранти, зрошувальні води, атмосферний пил разом з техногенними викидами [1, 4]. Зі значним зменшен-ням обсягів застосування органічних добрив практично при-пинилося повернення у ґрунт мікроелементів. Застосування ж тієї кількості мінеральних добрив, яка направлена на живлен-ня рослин макроелементами, не в змозі компенсувати втрати мікроелементів з ґрунту, які відчужуються з врожаєм. Тому ін-формація про рівні забезпеченості грунтів мікроелементами, зокрема марганцем та цинком, є необхідною для оптимізації застосування добрив і живлення рослин.

Матеріали та методи досліджень. Об’єктом досліджень слугували ґрунти Миколаївської області. Ґрунтовий покрив у північній частині області представлений чорноземами зви-чайними, в південній – чорноземами південними та темно-каштановими ґрунтами у причорноморській смузі. Переваж-ною ґрунтотворною породою на території області є леси [5]. Використовували дані еколого-агрохімічної паспортизації зе-мель сільськогосподарського призначення, які на сьогодні є практично єдиним джерелом систематичної інформації про рівні забезпеченості ґрунтів біогенними елементами. Дослі-дження проводили згідно чинної методики агрохімічної пас-портизації земель сільськогосподарського призначення [6]. Вміст марганцю та цинку визначали за методом Н.К. Круп-ського та О.М. Александрової. Для просторової інтерпретації даних VIII та IX турів використовували настільну картографіч-ну систему MapInfo Proffessional-6.5 і Surfer-6.0.

Результати та їх обговорення. Проведені агрохімічні до-слідження показують, що в орному шарі ґрунтів сільськогос-


подарського призначення області, незважаючи на переважно важкий механічний склад ґрунтотворних порід, вміст рухомих форм марганцю і цинку, переважно, низький.

Наведена динаміка розподілу обстежених площ за вмістом рухомого марганцю (рис. 1) свідчить про тенденцію до змен-шення вмісту за період з 1990 по 2008 рр. Ще на початку 90-х років (VІ тур) вміст рухомого марганцю 59% обстежених площ визначався як середній та високий. За результатами IX туру частка ґрунтів з низьким його вмістом підвищилася з 41% до 76%. В той же час спостерігається стабільне зменшення площ ґрунтів з середнім та високим вмістом. На 24% зменшилися площі ґрунтів з середнім і більш ніж на 11% – з високим вміс-том рухомого марганцю. Середньозважений показник вміс-ту в ґрунтах області рухомого марганцю складає 8,3 мг, при оптимальному значенні 30 мг/кг ґрунту.

Рис.1. Динаміка розподілу площ за вмістом рухомого марганцю,% від обстеженої

З картосхеми (pис. 2) видно, що просторовий розподіл вмісту рухомого марганцю у ґрунтах області доволі однорід-ний. На загальному фоні низького вмісту на території Перво-майського району виявлено ареали з дуже низьким вмістом


цього елементу – менше 1 мг/кг ґрунту, що не може не позна-читися на рості і розвитку вимогливих культур.

Рис.2. Просторовий розподіл вмісту рухомого марганцю за результатамиIX туру (2003-2008рр.) агрохімобстеження (рілля)

Ґрунти з середнім рівнем забезпеченості (11-20 мг/кг ґрунту) розповсюджені на території Баштанського та части-ні Казанківського, Веселинівського та Новобузького районів і складають всього 18,2% від обстеженої площі.

Гостродефіцитним для ґрунтів Миколаївщини, за узагаль-неними даними IX туру агрохімічного обстеження, є цинк (рис. 3, 4).

Практично всі обстежені площі (98,3%) забезпечені цим мікроелементом на низькому та дуже низькому рівні: серед-ньозважений вміст – менше 0,9 мг/кг при оптимальному вміс-ті – 1,5 мг/кг.

Ґрунти з середнім вмістом цинку (0,91-1,5 мг/кг) займа-ють лише 1,3% обстеженої площі. Порівняння картосхем про-сторового розподілу вмісту рухомих форм цинку у VIII i IX ту-рах (рис. 3, 4) свідчить про втрати цинку за останні 5 років і збільшення ареалів з дуже низьким його вмістом.


Рис.3. Просторовий розподіл вмісту рухомого цинку за результатамиVIII туру (1998-2003 рр.) агрохімобстеження (рілля)

Рис.4. Просторовий розподіл вмісту рухомого цинку за результатамиIX туру (2003-2008 рр.) агрохімобстеження (рілля)


Найбільшу частку, за результатами обстеження у VIII та IX турах, становлять ґрунти з дуже низьким та низьким вмістом цинку – 98,9% та 99,1% від обстеженої площі відповідно.

За даними IX туру агрохімічного обстеження, вміст рухо-мого цинку є недостатнім для забезпечення потреб особливо вимогливих сільськогосподарських культур (бобові, кукурудза, гречка, соняшник, плодові та ін.), отже, практично на всій по-сівній площі доцільно застосовувати цинкові добрива.

Висновок. Протягом останніх двох десятиліть забезпече-ність ґрунтів рухомим марганцем та цинком помітно змен-шилася, що не могло не вплинути на стан родючості. За ре-зультатами IX туру агрохімічної паспортизації вміст рухомого марганцю у ґрунтах Миколаївщини здебільшого, низький, цинку – низький та дуже низький. При такій забезпеченості ґрунтів мікроелементами сільськогосподарські культури по-требують застосування відповідних мікродобрив.

Виявлення ареалів недостатнього забезпечення ґрунтів рухомими марганцем та цинком дає можливість коригувати застосування відповідних видів добрив на цих площах з ме-тою поліпшення мікроелементного живлення рослин.


1. Трускавецький Р. С. Буферна здатність ґрунтів та їх основні функції / Трускавецький Р. С. — Харків : Нове слово, 2003. — С. 130—147.

2. Власюк П. А. Биологические элементы в жизнедеятельности расте-ний / Власюк П. А. — К. : Наукова думка, 1969. — 450 с.

3. Климовицкая З. М. Роль корневой системы в процессах передвиже-ния и превращения марганца в растениях / Климовицкая З. М. // Примене-ние микроэлементов, полимеров и радиоактивных изотопов в сельском хо-зяйстве.: труды координационного совещания проблемной комиссии УАСХН, 20-21 апр. 1960 г. — К., 1962. — Вып. № 1. — С. 124—132.

4. Городній М. М. Агрохімія : підручник / Городній М. М. — 4-те вид.,переробл. та доповн. — К. : Арістей, 2008. — 936 с.

5. Ґрунти Миколаївської області. — Одеса : Маяк, 1968. — 60 с.6. Методика агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського

призначення / [за ред. С. М. Рижука, М. В. Лісового, Д. М. Бенцаровсько-го]. — К., 2003. — 64 с.


УДК 631.445.4:631.879.34:663.52

ВМІСТ ГУМУСУ В ЧОРНОЗЕМІ ТИПОВОМУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ВІДХОДІВ СПИРТОВОГО ВИРОБНИЦТВА

С.В. Трач, кандидат сільськогосподарських наукВ.М. Яворов, кандидат сільськогосподарських наукПодільський державний аграрно-технічний університет

Висвітлено зміни вмісту гумусу в профілі чорнозему типово-го при застосуванні осінніх вологозарядкових поливів відходами спиртового виробництва. Встановлено що найбільшого впливу відходів зазнав шар ґрунту 0-30 см, де вміст гумусу за одноріч-ного внесення максимальної дози зменшився, порівняно із контр-олем, на 0,17%. Для запобігання дефіциту гумусу слід розраху-вати необхідну кількість органічних добрив.

Ключові слова: чорнозем типовий, гумус, відходи спиртово-го виробництва, вологозарядковий полив.

Постановка проблеми і аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми. Проблема утилізації відходів спиртового виробництва (ВСВ) обумовлена значними об’ємами накопичення їх на прилеглих до заводів територіях у ставках-накопичувачах. Внаслідок не-збалансованого вмісту поживних речовин, порівняно високої мінералізації ВСВ важливим є вивчення впливу різних норм внесення відходів на систему ґрунт – рослина, зокрема вміст гумусу. Дані питання набули актуальності саме з екологічної точки зору, оскільки дослідження щодо норм внесення та мож-ливості використання ВСВ на одному місці впродовж кількох років є недостатніми на даний час. Вивчення цих аспектів дасть змогу утилізувати ВСВ, запобігаючи безсистемному їх внесенню та, відповідно, можливому негативному впливу на ґрунт та сільськогосподарські рослини.

Гумус – поняття на лише хімічне та біологічне, але й екологічне. Вперше це підкреслюють В.В. Пономарьова та Т.А. Плотнікова (1980), зазначаючи, чому і для чого в поверх-невому шарі суші Землі утворюється і накопичується гумус. Гумусові горизонти формуються як результат безперервної зміни поколінь рослин. Це необхідна основа і засіб отримання


рослинами елементів живлення і створення оптимальної еко-логічної обстановки в ґрунтовому профілі.

Підтримання запасів органічної речовини ґрунту означає збереження його енергетичного потенціалу. Проте останніми десятиріччями цю фундаментальну проблему було випущено з поля зору розробниками індустріальних технологій вирощу-вання сільськогосподарських культур, внаслідок чого запаси гумусу в ґрунтах істотно зменшилися.

Гумус чинить прямий і опосередкований вплив на врожай сільськогосподарських культур. Прямий вплив зумовлений ви-користанням рослинами азоту та інших поживних речовин, що містяться в гумусі і вивільняються під час його мінераліза-ції; опосередкований – полягає в поліпшенні умов росту рос-лин на більш гумусованих ґрунтах і підвищенні коефіцієнта використання поживних речовин добрив [1].

Вміст гумусу найповніше характеризує потенційні можли-вості ґрунту. У зв'язку з цим, коли ставиться завдання розши-реного відтворення родючості ґрунту, мається на увазі насам-перед утворення сприятливих умов ґрунтотворного процесу і на цьому фоні – досягнення позитивного балансу гумусу. Це є одним із головних завдань системи землеробства [2].

Інтенсивне сільськогосподарське використання ґрунтів без внесення органічних добрив, за умов низької агрокульту-ри, сприяє загальному зменшенню вмісту гумусу. Зменшення гумусованості ґрунтів відбувається за рахунок зменшення не-стійкого (активного) гумусу, який є особливо цінним.

Кількість гумусу швидко зменшується, в першу чергу, за рахунок розпаду стійких і нестійких його форм [3]. Особливо активно відбувається зменшення вмісту гумусу при зрошенні мінералізованими поливними водами із несприятливим спів-відношенням одно- і двовалентних катіонів за рахунок пепти-зації гуміну натрієвими солями і подальшого вимивання їх у нижні горизонти ґрунтового профілю [4].

Багато вітчизняних та зарубіжних вчених вказують тен-денцію до зниження вмісту гумусу при зрошенні [5-7]. При поливах у ґрунті створюються кращі умови для розвитку ґрун-тової мікрофлори, завдяки чому значно посилюються процеси


мінералізації органічних речовин. Для забезпечення бездефі-цитного балансу гумусу необхідно систематично збагачувати ґрунт органічними добривами.

Мета досліджень та методика їх проведення. Метою наших досліджень було встановити залежність зміни вмісту гумусу від норми внесення ВСВ.

Екологічно безпечні норми утилізації ВСВ по відношенню до чорноземів типових важкосуглинкових та сільськогоспо-дарських культур встановлювалися шляхом постановки ста-ціонарного польового досліду, закладеного в межах дослідного поля Подільського державного аграрно-технічного університе-ту, для чого було виділено земельну ділянку площею 0,15 га з нахилом до 0,5°. Вплив різних доз ВСВ на ґрунт визначався за схемою: контроль – без поливу; 1000 т/га ставкової води; 500 т/га ВСВ; 750 т/га ВСВ; 1000 т/га ВСВ.

Для виключення впливу на ґрунт і рослини води, яка скла-дає у ВСВ до 95-96%, закладено варіант із ставковою водою (відносний контроль).

Дослідженнями було передбачено як однорічне внесення відходів, так і повторне внесення на одній ділянці протягом трьох років.

Вміст гумусу визначали за методом І.В. Тюріна в модифі-кації Сімакова.

Результати досліджень. Результати наших досліджень підтверджують вищевказаний огляд напрацювань. Так, поли-ви відходами сприяли зменшенню вмісту гумусу в шарі ґрунту 0-30 см (табл.).

Найбільшого впливу відходів зазнав шар 0-30 см, де вміст гумусу при однорічному внесенні зменшився, порівняно із контролем, на 0,17%. Трирічне внесення ВСВ вплинуло на зменшення гумусу на 0,22% (рис.).

Внесення 1000 т/га води впродовж трьох років найбільше вплинуло на зменшення вмісту гумусу. Такі результати вказу-ють на необхідність супутнього застосування високих доз ор-ганічних добрив, що дасть змогу досягнути зменшення втрат гумусу речовин, зокрема активної його частини. Активний гу-мус частково мінералізувався і частково виносився у підорний


шар ґрунту. Так, у шарі 30-60 см при внесенні 1000 т/га ВСВ вміст гумусу збільшився на 0,1% за один рік, і на 0,18% – за три роки внесення ВСВ.

ТаблицяВміст гумусу при використанні ВСВ, %

Варіант Шар ґрунту, см Середнє за три роки

Трирічне внесення на одному полі

Контроль(без внесення)

0-30 3,62 3,6530-60 2,98 2,8960-100 1,81 1,83

Вода 1000т/га0-30 3,40 3,4130-60 3,05 2,9460-100 1,90 2,01

500 т/га ВСВ0-30 3,60 3,5830-60 3,03 2,8560-100 1,85 1,94

750 т/га ВСВ0-30 3,56 3,5530-60 3,00 3,0560-100 1,92 2,10

1000 т/га ВСВ0-30 3,45 3,4330-60 3,08 3,0760-100 2,04 1,92

Найбільший вплив на вміст гумусу як за однорічного, так і за трирічного внесення ВСВ здійснили вода та відходи в дозі 1000 т/га. При цьому вода як середовище, що містить значно менше органіки та поживних речовин, сприяла лише винесен-ню рухомого гумусу в нижчі шари, а ВСВ вплинули на посиле-ну мінералізацію за рахунок активізації ґрунтової мікрофлори і також винос гумусу вниз по профілю. Окрім цього ВСВ, за-вдяки значному збільшенню урожайності культур і, відповід-но, пожнивних решток, частково сприяли зворотному процесу (гумусоутворенню).

Залежність між мікробіологічною активністю і вмістом гу-мусу відображена лінійною математичною моделлю. Коефіці-єнт кореляції складає 0,94, що свідчить про тісну залежність даних показників, яка виражається рівнянням:

Y = – 0,0069х + 3,8951.


Рис. Зменшення вмісту гумусу на поливних варіантах щодо контролю

За умов зрошення в ґрунті одночасно відбуваються два протилежно спрямовані процеси – прискорене розкладання та активне новоутворення гумусу й інших органічних речовин. Який із них стане домінуючим – залежить від меліоративних та агротехнічних умов [1]. Це підтверджують також результа-ти наших досліджень.

Висновок. Поливи відходами спиртового виробництва призвели до зменшення вмісту гумусу. З метою запобігання дефіциту гумусу слід розрахувати необхідну кількість органіч-них добрив (можливо і нетрадиційних), які необхідно вносити поряд із поливами або в перервах між ними.

ЛІТЕРАТУРА1. Агроекологія : навч. посібник / [Смаглій О. Ф., Кардашов А. Т., Лит-

вак П. В. та ін.] — К. : Вища школа, 2006. — 671 с.2. Ушкаренко В. О. Зрошуване землеробство / В. О. Ушкаренко. — К. :

Урожай, 1994. — 328 с.3. Ковда В. А. Как помочь нашим черноземам / В. А. Ковда // Наш со-

временник. — 1985. — № 7. — С. 121—123.4. Болдырев А. И. Влияние орошения минерализованными водами на

основные свойства почв: автореф. дис. … д-ра с.-х. наук / А. И. Болдырев — М., 1980.

5. Орлов Д. С. Химия почв / Д. С. Орлов. — М. : МГУ, 1985. — 400 с.6. Барановская В. А. Влияние орошения на миграцию карбонатов

в почвах / В. А. Барановская, В. И. Азовцев // Почвоведение. — 1981. —№ 10. — С. 17—25.

7. Кизяков Ю. Е. Эффективность фосфогипса при орошении минерализованными водами / Кизяков Ю. Е., Лаврентьев Н. М., Шелепо-ва О. В. // Химия в сельском хозяйстве. — 1987. — № 2. — С. 13—18.


УДК 332.362

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ ВПЛИВУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ДОВКІЛЛЯ

Р.В. Тихенко, кандидат економічних наукНаціональний університет біоресурсів і природокористування України

Розглянуто тенденції землекористування загальносвітові та в Україні, визначено їхню екологічну й економічну значимість. Про-аналізовано чинники, які впливають на майбутнє землекористу-вання і які необхідно враховувати при формуванні національної земельної політики.

Ключові слова: знеліснення, трансформація, потепління, землекористування, ландшафт, посівні площі, урбанізація.

Постановка проблеми. Зміни у землекористуванні – це прояв безперервного процесу взаємодії людини з біосферою. Ці зміни нині масштабніші, ніж будь-коли в історії людства, що пов'язано із швидким технологічним прогресом і зростан-ням чисельності населення. Враховуючи зазначені глобальні зміни, роль людини у довкіллі можна розглядати з трьох фун-даментальних позицій: людина як причина змін; наслідки змін довкілля для суспільства; соціальна відповідальність людини за зміни.

Виникають питання стосовно того, як людство присто-совується до постійно змінного довкілля, які чинники цьому сприяють і посилюють соціальну вразливість, а отже, які засо-би будуть найефективнішими для усвідомлення відповідаль-ності за глобальні зміни довкілля. Тому й постають питання щодо змін у землекористуванні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми ре-формування земельних відносин, еколого-економічної опти-мізації сільськогосподарського землекористування є комп-лексною темою для обговорення і проведення досліджень, які висвітлені в наукових працях таких провідних вчених, практиків і науковців, як: Ю.М. Альбощого, С.Ю. Булигіна, А.А. Варламова, С.М. Волкова, В.В. Горлачука, Д.С. Добря-ка, П.Г. Казьміра, О.П. Канаша, В.М. Кілочко, В.М. Кривова, В.О. Леонця, Л.Я. Новаковського, А.І. Пантелеймонова, А.Я. Со-хнича, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка та багатьох інших.


Постановка завдання. Метою даної публікації є аналіз загальносвітових та національних тенденцій у землекористу-ванні та їх впливу на навколишнє природне середовище.

Виклад основного матеріалу. Які ж загальносвітові тен-денції змін у землекористуванні? Відповідь однозначна: швид-ке зростання чисельності населення й посилення ролі сільського і лісового господарства. Процеси урбанізації та індустріаліза-ції внесли суттєві зміни у світове землекористування. Людство нині впливає на кожен регіон земної кулі й панує над більшістю районів із помірним кліматом і продуктивними ґрунтами.

Стан землекористування і покриву землі визнано багать-ма міжнародними організаціями критичним чинником, який є посередником між соціально-економічною, політичною й куль-турною поведінкою та глобальними змінами довкілля, особливо хімічного складу атмосфери, й потенційними змінами клімату. Проте концептуальне розуміння такої залежності ще не пере-росло у суспільне усвідомлення взаємозалежності, що існує між поведінкою людини, земельним покривом та станом довкілля.

За прогнозами Інституту всесвітнього спостереження, зростання чисельності населення до 2050 року вплине на роз-виток економіки більше, ніж будь який інший фактор, погли-блюючи всі екологічні та соціальні проблеми [1].

У країнах, де прогнозується подвоєння чи навіть потро-єння чисельності населення, у майбутньому ще більшим буде його зростання, ніж раніше. Чисельність населення продовжує збільшуватися, але не природні системи Землі. Кількість пріс-ної води, що виробляється гідрологічним циклом, нині така ж сама, як була у 1950 році й, мабуть, буде в 2050-му. Незмінни-ми залишилися й обсяг лісозаготівель, продуктивність природ-них пасовищ, вилов океанічної риби, які можуть стало підтри-муватися тривалий час. Коли чисельність населення зростає, скорочення забезпечення кожним із цих ресурсів на душу на-селення загрожує не лише якості життя, але й за певних обста-вин – і самому життю [2-4]. Оскільки зростає чисельність насе-лення, збільшуються й площі сільськогосподарських земель за рахунок лісів та інших категорій земель [5]. Саме знелісненням великих територій земної кулі й техногенним послабленням іс-


нуючих лісів, покликаних нейтралізувати шкідливі викиди в повітря, пояснюють глобальне потепління атмосфери [6].

Скорочення посівних площ на душу населення упродовж кількох наступних десятиріч так само ускладнить можли-вість прогодувати прогнозований приріст населення. З серед-ини XX ст. світова площа посівів зернових на душу населен-ня зменшилася від 0,24 до 0,12 га. Якщо ж вона збережеться протягом наступної половини століття (припускаючи, що роз-ширення посівів у таких районах, як бразильське Серрадо, компенсує світові втрати посівних площ унаслідок урбанізації, промислового будівництва і деградації земель), то площа по-сівів на душу населення до 2050 року зменшиться до 0,08 га.

Глобальне потепління зумовлено, головним чином, зміна-ми у землекористуванні. Викиди, які пов'язані з нормальним ростом і відтворенням у землекористуванні, є незначними порівняно з викидами при інтенсивному землекористуванні або в результаті зміни форми землекористування. Тенденція до прискорення змін у землекористуванні була насамперед зумовлена розширенням його меж та зростанням чисельності населення [7].

Розглянемо трансформацію землекористування в Украї-ні. Слід зазначити, що під впливом антропогенних чинників суттєво змінилася первісна структура рослинного покриву зе-мель. У першому тисячолітті н.е. ліси були поширені майже на всій території країни, за винятком лише степової зони, де вони розміщувалися невеликими ділянками, частіше – по байраках і в заплавах річок. Поліська зона, Карпатські та Кримські гори мали майже суцільний лісовий покрив. Безлісними були тільки болота, сипкі піщані ґрунти і круті схили гір. Розвиток про-мисловості у другій половині XIX ст. зумовив збільшення по-треби в лісоматеріалах, спричинив хижацьке знищення лісів на території України. У надзвичайно великій кількості дере-вину почали використовувати як паливо й сировину для бу-дівництва та спорудження залізниць. Крім того, вона зайняла одне з провідних місць в експорті [8].

Різке зменшення лісистості спричинило такі негативні явища і процеси, як ерозія ґрунтів, зсуви, повені та виник-нення значних площ низькопродуктивних земель. У результаті


зрошення посушливих земель, осушення надмірно зволожених ґрунтів і створення гігантських штучних водосховищ змінив-ся гідрологічний режим земель, причому не лише на обробле-них площах, але й навколо них. Це призвело до зміни видового складу тваринного і рослинного світу. Особливо інтенсивні ан-тропогенні зміни на землях України відбулися у XX ст.

За родючістю ґрунтів і біологічною продуктивністю угідь Україна все ще є однією з найбагатших держав світу. Висока природна родючість ґрунтів визначає провідну роль земель-ного фонду як одного з найважливіших ресурсів економічно-го розвитку та найціннішої частини національного багатства України. За оцінками науковців, земельні ресурси України становлять понад 40% економічного потенціалу держави, на використанні земель формується понад 2/3 фонду споживан-ня, виробляється 88% обсягу продуктів харчування [3, 9]. Від раціонального використання й охорони земель залежать якість продуктів харчування, води, повітря, матеріальний достаток і здоров'я населення.

Структура земельного фонду України за основними вида-ми угідь та функціональним використанням суттєво змінюва-лася не тільки впродовж століть, але й протягом останніх де-сятиріч. Розвиток промисловості та міст призвів до вилучення значних площ цінних земель під підприємства, житлові маси-ви, транспортні шляхи, гідроелектростанції, об'єкти гірничої промисловості тощо. Надмірна інтенсифікація сільського гос-подарства спричинила виснаження земель.

Через недосконалість нормативів, низький рівень проектно-технічних рішень землю нераціонально використову-ють у багатьох галузях. Деякі галузі промисловості, транспор-ту характеризуються дуже великою питомою землемісткістю. Значні території зайнято відходами виробництва, відвальни-ми породами, сміттєзвалищами. Широке застосування від-критого способу добування корисних копалин призводить до знищення ґрунтового покриву на значних площах. При цьому, крім фізичного зменшення площі родючих земель, ще й за-бруднюються прилеглі території, погіршується стан довкілля.

Висновки. З метою одержання інформації про майбутнє землекористування певного регіону треба визначити рушій-


ні чинники й оцінити їхню важливість. Аналіз останніх дає основну інформацію для моделювання сценаріїв майбутнього землекористування. Найважливішими чинниками є сільське і лісове господарство, розвиток промисловості, співвідношен-ня ринкового й державного регулювання економіки, умови довкілля, соціальний контекст (включаючи історію місцевос-ті) і державна політика, пов'язана з плануванням землекорис-тування. Глобальні проблеми довкілля, зокрема кліматичні зміни, необхідність підтримання біологічного різноманіття, демографічні тенденції стають настільки вагомими, що їх не можна ігнорувати при формуванні національної земельної політики. Особливу увагу слід звернути на можливості, які відкриваються в рамках Кіотського протоколу та інші інно-ваційні підходи, пов'язані з використанням економічних ін-струментів екологічної політики у сфері землекористування на міжнародному рівні.


1. Браун Лестер. Виклики нового століття / Браун Лестер // Стан світу 2000. — К. : Інтелсфера, 2000. — С. 4—22.

2. Землекористування: еколого-економічні проблеми, конфлікти, пла-нування / [І. П. Соловій, О. Т. Іванишин, В. В. Лавний та ін.]. — Львів : Афі-ша, 2005. — 400 с.

3. Сохнич А. Я. Проблеми використання і охорони земель в умовах рин-кової економіки / А. Я. Сохнич. — Л. : Українські технології, 2002. — 252 с.

4. Сучасний стан земельної реформи в Україні / [А. С. Даниленко, М. Ю. Гарбуз, В. В. Жмуцький та ін.]. — К. : Урожай, 2005. — 100 с.

5. Lund, Gyde H. A. Comparison of Multipurpose Resource Inventories (MRI). — Throughout the World. EFI Working Paper 14, 1994. — 51 p.

6. Forest Resources of Europe, CIS, North America, Australia, Japan and New Zealand (industrialized temperate / boreal counries). UN-ECE/FAO Contribution to the Global Forest Resources Assessment. — UN, 2000. — 155 р.

7. Land transformation in the earth as Transformed by human actions / [J. Richards, B. Turner, W. Clark and other.]. — Cambridge : Cambridge University Press, 1990. — P. 163—201.

8. Генсірук С. А. Історія лісівництва в Україні / С. А. Генсірук, О. І. Фур-дичко, В. С. Бондар. — Л. : Світ, 1995. — 422 с.

9. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / [Б. М. Да-нилишин, С. І. Дорогунцов, В. С. Міщенко та ін.]. — К. : РВПС України НАН України, 1999. — 716 с.


УДК 635.63:631.563

ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЯКОСТІ ПЛОДІВ ТОМАТУ ЗА ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ АНТИОКСИДАНТІВ

О.П. Прісс, кандидат сільськогосподарських наук, доцентВ.Ф. Жукова, аспірантТаврійський державний агротехнологічний університет

Досліджено вплив обробки антиоксидантними препаратами на товарну якість, динаміку інтенсивності дихання та природну втрату маси плодів томату при зберіганні. Встановлено, що об-робка препаратами антиоксидантної дії сприяє максимальній збе-реженості якості плодів і подовженню терміну їх зберігання.

Ключові слова: зберігання, плоди томату, антиоксиданти, обробка, товарна якість, інтенсивність дихання, природна втрата маси.

Вагомою передумовою збільшення обсягів збуту томатів є їхня відмінна якість. Рівень якості плодів томату суворо регла-ментується вимогами стандарту ДСТУ 3246-95 „Томати свіжі. Технічні умови” [1], що поширюється на свіжі томати, які за-готовлюються, постачаються і призначаються для реалізації у свіжому вигляді.

Вихід стандартної продукції при зберіганні томатів широ-ко варіює навіть в границях одного сорту. Це обумовлене ба-гатьма факторами, а саме ґрунтовими, погодно-кліматичними умовами, технологією вирощування, підготовкою до зберіган-ня, технологією зберігання. Недооцінка цих факторів призво-дить до зниження товарної якості продукції та скорочення терміну її зберігання, що тягне за собою значні комерційні збитки. Максимально задовольнити цілорічний попит спожи-вачів на якісну плодоовочеву продукцію можливо за умов удо-сконалення технології зберігання плодів відкритого та закри-того ґрунту.

В основі вітчизняної і світової практики зберігання тома-тів лежить охолодження [2, 3]. Вимога підтримання в сховищах постійного температурного режиму з мінімальною амплітудою коливання присутня практично в усіх існуючих способах збе-рігання. Цей факт відображається в стандарті ДСТУ 3246-95 „Томати свіжі. Технічні умови”. Згідно з цим документом, то-


мати червоного, рожевого ступеня стиглості зберігаються за температури 0...2оС не більше ніж 1-1,5 місяці; бурого ступеня стиглості за температури 4...6оС, бланжевого – за 8...10оС, зе-леного – за 12...14оС – не більше, ніж 1 місяць. Відносна воло-гість повітря – 85...90%.

Охолодження є обов’язковою умовою збереження якості продукції, оскільки при цьому уповільнюються дихальні про-цеси, знижується природна втрата маси, гальмується проду-кування етилену, а дозрівання та старіння плодів відсуваєть-ся на більш пізній термін [4]. Однак для продуктів, чуттєвих до низької температури, холодильне зберігання може завдати більше шкоди, аніж користі [5]. Під час холодильного збері-гання плоди піддаються дії стресових факторів, які можуть викликати розвиток функціональних розладів через окислю-вальний стрес. Для якісного зберігання томатів важливе зна-чення має мобілізація механізмів захисту плоду, які компен-суватимуть вплив стресових факторів. Найбільш ефективним захистом від окислювального стресу є обробка плодів антиок-сидантними речовинами [6].

Дослідження проводили протягом 2007-2009 років на базі кафедри технології переробки та зберігання продукції сіль-ського господарства Таврійського державного агротехнологіч-ного університету, м. Мелітополь. Досліджували плоди томату сортів Рио Гранде Оригинал і Раїса F1 червоного ступеня сти-глості, вирощені в умовах закритого ґрунту.

Обробку плодів томату проводили безпосередньо на мате-ринській рослині шляхом обприскування їх антиоксидантни-ми препаратами. Для обробки плодів використовували розчи-ни комплексних бактерицидно-антиоксидантних препаратів ХР+І+Л і Х+І+Гл. За контроль брали плоди, оброблені водою. Через 24 години плоди збирали відповідно до вимог ДСТУ 3246-95, укладали у пластмасові ящики за ТУ У 13897641-001-96 [7] по 8 кг у кожний, охолоджували до температури зберігання і зберігали в холодильних камерах при температурі 2±1°С і відносній вологості (90±3)% згідно з ДСТУ ISO 5524-2002 [8]. Повторність досліду – п’ятиразова.

Склад композицій ХР+І+Л і Х+І+Гл характеризується на-явністю компонентів антиоксидантної та бактерицидної дії.


Водний екстракт кореню хрону (ХР) – натуральний компонент з антиоксидантними, бактерицидними та фунгіцидними влас-тивостями [9, с. 247-248]. Іонол (І) – синтетичний харчовий антиоксидант високої активності [10]. Лецитин (Л) – природ-ний антиоксидант і синергіст, дозволений для використання в харчовій промисловості та медицині, сприяє рівномірному розповсюдженню композиції по поверхні плодів [10]. Спир-товий розчин хлорофіліпту (Х) являє собою екстракт з листя евкаліпту (Eucaliptus globulus Labill), який володіє антисеп-тичними та дезінфікуючими властивостями [11]. Гліцерин (Гл) як пластифікатор [12] сприяє рівномірному нанесенню пре-парату на поверхню плодів. Отже, в сукупності ці компоненти в складі препаратів ХР+І+Л і Х+І+Гл можуть сприяти адаптації плодів томату до екзогенних несприятливих факторів протя-гом періоду зберігання.

В ході досліджень було простежено динаміку товарної якості, втрати маси та інтенсивності дихання плодів томату протягом зберігання.

Товарний аналіз і визначення природної втрати маси про-водили згідно з методичними рекомендаціями по зберіганню плодів, овочів і винограду [13]; інтенсивність дихання – за ме-тодом Толмачова І. П. [14].

Математичну обробку результатів досліджень виконували за Б. А. Доспеховим [15] і за допомогою комп’ютерної програ-ми Microsoft Of ce Excel 2003 при Р < 0,01.

З аналізу отриманих даних видно, що використання анти-оксидантних препаратів сприяє кращій збереженості якості плодів томату і подовженню терміну їх зберігання (таблиця).

Контрольні варіанти томатів обох сортів характеризува-лися невисокою лежкістю, що, ймовірно, пов’язано зі слабким накопиченням біологічно-активних речовин плодами із закри-того ґрунту. Температурний стрес спонукає стрімке витрачан-ня ендогенних антиоксидантів, що поступово призводить до швидкого розвитку фізіологічних розладів, перезрівання та псування плодів. Так, через місяць зберігання вихід стандарт-ної продукції в контрольних варіантах склав 85,2% (Рио Гран-де Оригинал) і 82,6% (Раїса F1). Обробка антиоксидантними препаратами ХР+І+Л і Х+І+Гл сприяє достатній збереженості


плодів. Вплив препарату ХР+І+Л більш виражений: збереже-ність товарної якості на 5,6% (Рио Гранде Оригинал) і 4,6% (Раїса F1) краще в порівнянні з препаратом Х+І+Гл.

ТаблицяТоварна якість плодів томату сортів Рио

Гранде Оригинал і Раїса F1 червоного ступеня стиглості із закритого ґрунту при зберіганні з використанням антиоксидантів, %, M±m, n=5

Сорт

Фактична кількість продукції, %

Стандартної НестандартноїТехнічногобраку

Абсолютноговідходу

Контроль 30 85,22±1,25 9,13±0,85 4,55±0,58 1,10±0,9

ХР+І+Л 50 89,35±1,39* 5,24±0,44* 3,31±0,32* 2,10±0,25*

Х+І+Гл 50 84,39±1,05* 10,22±0,43* 3,79±0,09* 1,60±0,03*

Контроль 30 82,59±1,35 12,14±0,85 4,10±0,58 1,17±0,02

ХР+І+Л 50 85,43±1,10* 7,72±0,33* 3,52±0,09* 3,33±0,08*

Х+І+Гл 50 81,53±1,20* 12,25±0,11* 3,54±0,07* 2,68±0,02*

* – різниця вірогідна при р<0,01

При зберіганні томатів, практично, єдиною формою їх взаємодії з навколишнім середовищем є дихальний газообмін. При цьому порушення у послідовності проходження окремих етапів процесу дихання призводять до функціональних роз-ладів, які послаблюють лежкість овочів. Основною метою змін біохімічного складу овочів під час зберігання є забезпечення дозрівання в них насіння всіма необхідними речовинами. За-тримати небажані етапи перезрівання та старіння томатів можна за рахунок зниження інтенсивності дихання, оскільки відстрочення фази клімактеричного підйому відсуває процеси розпаду запасних речовин на більш пізній термін.

Дихальні амплітуди обох сортів мають схожу динаміку з піками клімактеричного підйому в контролі – на 20 добу. Про-те сорт Раїса F1 характеризується більш високою дихальною активністю, вже на початку зберігання вона на 11,4% вище, ніж у сорта Рио Гранде Оригинал. Через це в сорту Раїса F1


активніше витрачаються поживні речовини, накопичені пло-дами ще на материнській рослині, що негативно позначається на товарній якості плодів наприкінці зберігання.

Рис.1. Динаміка інтенсивності дихання плодів томату сортуРио Гранде Оригинал червоного ступеня стиглості

Рис.2. Динаміка інтенсивності дихання плодів томату сортуРаїса F1 червоного ступеня стиглості


Обробка антиоксидантними препаратами дозволяє не тільки відсунути дихальний клімактерикс, але й значно зни-зити його амплітуду в порівнянні з контрольними варіантами. Так, у сорту Рио Гранде Оригинал обробка плодів препара-том Х+І+Гл сприяє зменшенню клімактеричного підйому на 9,778%, а препаратом ХР+І+Л – на 12,298%.

Плоди томату характеризуються високим вмістом води і, як наслідок, інтенсивним обміном речовин під час зберігання. Фізичні та фізіолого-біохімічні процеси життєдіяльності пло-ду стимулюють втрату маси, яка обумовлена випаровуванням води, витрачанням живильних речовин на дихальні процеси, а також розвитком фітопатологічних і фізіологічних порушень.

За результатами досліджень (рис. 3 і 4), втрата маси конт-рольних плодів томату сорту Раїса F1 була на 8,98% більше, ніж в контролі сорту Рио Гранде Оригинал. Обробка антиоксидант-ними препаратами суттєво обмежує природну втрату маси.

Рис.3. Динаміка втрати маси плодами томату сортуРио Гранде Оригинал при зберіганні

Через місяць зберігання збереженість маси плодів більш ніж в 1,5 рази краще, в порівнянні з контролем. Досягаєть-ся це завдяки фізичній та біохімічній дії препаратів. Фізич-ний ефект полягає в тому, що тонкий шар антиоксидантних препаратів, нанесених на поверхню плодів, зменшує інтен-


сивність випаровування з них вологи. Біохімічна дія обробки антиоксидантами полягає в уповільненні окисно-відновних і метаболічних процесів в плодах під час зберігання, через що зменшуються витрати сухої речовини на дихання.

Рис.4. Динаміка втрати маси плодами томатусорту Раїса F1 при зберіганні

У результаті проведених досліджень виявлено закономір-ності впливу антиоксидантних препаратів на збереженість якості плодів томату, доведено доцільність їх застосування з метою підвищення виходу товарної продукції та подовження терміну зберігання.

ЛІТЕРАТУРА1. Томати свіжі. Технічні умови : ДСТУ 3246-95. — [Чинний від 1997-01-

01]. — К. : Держспоживстандарт України, 1996. — 15 с.2. Ярмілка В. Сучасні способи зберігання плодів, овочів, ягід і виногра-

ду / В. Ярмілка // Агроогляд : овочі і фрукти. — 2005. — № 10 (49). — С. 4—8.3. Roberts P. K. Effect of storage temperature on ripening and postharvest

quality of grape and mini-pear tomatoes / [P. K. Roberts, S. A. Sargent, A. J. Fox] // Proc. Fla. State Hort. Soc. — 2002. — № 115. — P. 80—84.

4. Hardenburg R. E. The commercial storage of fruits, vegetables, and orist, and nursery stocks / [R. E. Hardenburg, A. E. Watada, C. Y. Wang]. — Washington : USDA, Agriculture Handbook, 1986. — 130 p.

5. Tomato avor and aroma quality as affected by storage temperature / [F. Maul, S. A. Sargent, C. A. Sims and other] // J. of Food Sci. — 2000. — № 65(7). — P. 1218—1237.


6. Болдырев А. А. Биологические пределы жизнедеятельности // А. А. Болдырев // Природа. — 2000. — № 9. — С. 29—35.

7. Изделия хозяйственные из полиэтилена. Технические условия : ТУ У 13897641-001-96. — [Действующий от 1996-11-26]. — МП "КОНСЕН-СУС". — 1996. — 8 с.

8. Томати. Настанови щодо зберігання та транспортування в охолодже-ному стані : ДСТУ ISO 5524-2002. — [Чинний від 2003-07-01]. — К. : Держав-ний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, 2003. — 4 с.

9. Плодоовощные ресурсы и их медико-биологическая оценка / [Н. М. Городний, М. Я. Городняя, В. В. Волкодав и др.] — К. : Алефа, 2002. — 447 с.

10. Санітарні правила і норми по застосуванню харчових добавок. Затв. МОЗ України 23.07.96 № 222.

11. Мікробіологічне обґрунтування придатності хлорофіліпту для ство-рення м'якої лікарської форми антиінфекційного призначення / [І. Л. Дикий, В. М. Остапенко, Н. І. Філімонова та ін.] // Вісник фармації. — 2005. — №4 (44). — С. 73—76.

12. Дьяконов И. А. Глицерин // Химическая энциклопедия. — М. : Со-ветская энциклопедия, 1988. — Т. 1. — С. 585.

13. Методические рекомендации по хранению плодов, овощей и вино-града / Институт винограда и вина «Магарач». — К., 1998. — 151 с.

14. Толмачев И. П. Определение интенсивности дыхания / И. П. Тол-мачев // Труды института физиологии растений им. К. А. Тимирязева. — 1950. — Т. 7. — Вып. 1.

15. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. — М. : Агропромиздат, 1985. — 351 с.


УДК 332.2:631.4

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

НА РОЗКЛАДАННЯ НЕТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

О.Б. Кузьменко, кандидат технічних наук, доцентЧорноморський державний університет ім. Петра Могили

Наведено результати модельного лабораторного досліду впли-ву препаратів Байкал-ЕМ1, ЕМ-А на процес розкладання соломи в ґрунті і накопичення елементів живлення і органічної речовини. Розраховано еквівалентну кількість мінеральних і органічних до-брив (шляхом внесення соломи) і надано їх вартісну оцінку.

Ключові слова: ґрунт, солома, мікробіологічні препарати, елементи живлення, мінеральні і органічні добрива.

Постановка проблеми. Тривале екстенсивне використан-ня сільськогосподарських угідь в Україні зумовило погіршення стану ґрунтів, їх родючості: зменшилося надходження в грунт органічної речовини та прискорилася мінералізація гумусу, по-гіршилася структура ґрунту, відбулися зміни водного режиму, поширилися процеси ерозії, дефляції, декальцинації, забруд-нення важкими металами та радіонуклідами.

У ринкових умовах ці явища посилилися порушенням науково обгрунтованих сівозмін у бік насичення найбільш прибуткових культур, таких як соняшник, ріпак, кукурудза. Наприклад, соняшник у структурі посівних площ в Микола-ївській області за 2005-2007 рр. в середньому займає 25% [1], тобто він повертається на те саме поле через 3-4 роки. Соняш-ник висушує грунт до глибини 3 метрів і більше, підвищується інтенсивність вітрової та водної ерозії, втрати гумусу на схи-лах від 1 до 3 градусів сягають 0,9-1,1 т щорічно.

Такі тенденції призвели до значного погіршення природ-них властивостей ґрунтів, втрати природної родючості. Так, у ґрунтах Миколаївської області швидкість щорічного зменшен-ня вмісту гумусу за період 1990-2008 рр. склала 0,027% [3].

Саме тому проблема відновлення в ґрунті органічної ре-човини є актуальною. Найбільш відомим загальновизнаним способом збагачення грунту органічною речовиною є внесен-


ня напівперепрілого гною. Проте він практично унеможлив-люється різким скороченням поголів’я тварин та значними витратами на його застосування. Так, у Миколаївській облас-ті внесення органічних добрив у 2007 р. порівняно з 1990 р. зменшилося у 58 разів до 0,1 т/га [1].

На цьому фоні перспективи має внесення органічних до-брив у грунт у якості нетоварної частини продукції рослинни-цтва – соломи, решток стебел, бадилля та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі ви-користання органічних добрив для відновлення природних властивостей ґрунтів присвячено багато праць видатних вче-них: В.В. Горлачука, В.Ф. Сайко, О.Г. Тараріко, А.М. Третяка та ін. Але в їх роботах не розглядалося питання використан-ня мікробіологічних препаратів для розкладання соломи, най-більш розповсюдженої побічної продукції рослинництва і, від-повідно, не зроблено економіко-екологічну оцінку цього заходу.

Зернові культури в структурі посівних площ Миколаївської області складають 60-65%, на одну тонну зерна виробляється в середньому 1-1,1 т соломи. Валовий збір зерна суттєво коли-вається (0,64 млн т – 2007 рік, 2,52 млн т – 2009 рік), але якщо прийняти в середньому 1,9 млн т, то соломи залишається 1,9-2,4 млн т.

Враховуючи, що поголів’ю худоби на корм витрачається майже 300 тис. т, решту (1,6-1,9 млн т) доцільно використо-вувати на органічне добриво. У перерахунку на всю посівну площу зернових культур [1] виходить, в середньому, 2,0 т/га соломи. Для прискорення процесу її гуміфікації збільшення частини органічної речовини, яка трансформується в стабіль-ний гумус, доречно обробляти мікробіологічними препаратами.

Метою роботи було проведення економіко-екологічної оцінки дослідження впливу мікробіологічних препаратів на процес розкладання соломи в ґрунті.

Викладення основного матеріалу дослідження. З ме-тою дослідження впливу мікробіологічних препаратів Байкал-ЕМ1, ЕМ-А на процеси повернення елементів живлення рос-лин з рештками соломи озимої пшениці в ґрунт вченими Миколаївсього проектно-технологічного центру «Облдержро-


дючість» спільно з Чорноморським державним університетом ім. Петра Могили було проведено модельний лабораторний експеримент. Ґрунт – чорнозем південний слабогумусний, ти-повий для Миколаївської області, відбирали на ділянці, де була відсутня рослинність. Ґрунт перемішували з подрібненою со-ломою пшениці озимої у співвідношенні 1:1 та 1:0,5. Компос-ти, завантажені в контейнери, доводили до оптимальної воло-гості водою (контроль) та розчинами препаратів Байкал-ЕМ1 і ЕМ-А. Концентрацію розчинів розраховували відповідно до рекомендацій виробників 1:100. Маса зразка компосту 1:1 – 630 г, 1:0,5 – 800 г. Повторність в дослідах – чотириразова. З контейнерів упродовж 3,5 місяців відбирали зразки ґрунтової суміші через 7, 21, 35, 49, 63, 77, 91 день, у яких проводили агрохімічний аналіз; визначали вміст фосфору, калію, орга-нічної речовини ґрунту та рН. За результатами було побудова-но залежності [4], які відображають динаміку параметрів, що досліджували протягом екcперименту. Вологість компосту під-тримували періодичними доливаннями води та розчинів. Було зроблено агрохімічний аналіз чистого ґрунту, а також внесеної соломи. Вміст органічної речовини ґрунту визначали за Крав-ковим, за Чиріковим – рухомий фосфор, обмінний калій.

Зміна вмісту рухомого фосфору, обмінного калію і орга-нічної речовини в компостах характеризується періодичними коливаннями, які мають загальну тенденцію до збільшення. У цілому, процеси в компостах, оброблених водою і мікробіо-логічними препаратами, мають однакові тенденції і відрізня-ються лише кількістю вмісту елементів живлення [4].

Динаміка вмісту рухомого фосфору свідчить про його активну участь в агрохімічних процесах розкладання соло-ми. Найбільшою його кількість виявлена на початку досліду (7 день), на 21-й день вона знизилася до кількості в чистому ґрунті і у подальшому її коливання не перевищували цієї кон-центрації.

Вміст обмінного калію характеризується його різким зна-чним збільшенням на 7-й день і подальшим незначним коли-ванням у межах середнього рівня. Тому для обмінного калію взято середньоарифметичне його значення.


Кількість органічної речовини ґрунту зросла на початку досліду і протягом 3,5 місяців його проведення повільно збіль-шувалась. Для цього показника також було взято середньо-арифметичне значення.

Треба зазначити, що для більш чіткого визначення залеж-ності кількість внесеної соломи в компости була збільшена в умовах експерименту порівняно з реально можливою кіль-кістю. Отримані результати були перераховані за масштабом внесеної соломи на реальний можливий обсяг 2,0 т/га соломи.

За результатами проведеного дослідження і розрахунків визначено вплив внесення соломи, зволоженої водою (контр-оль) і мікробіологічними препаратами Байкал-ЕМ1 та ЕМ-А, на вміст у ґрунті рухомого фосфору, обмінного калію, органіч-ної речовини (табл.1)

Таблиця 1Вміст елементів живлення в ґрунті при внесенні соломи, обробленої водою і мікробіологічними препаратами

Елементи живлення Чистий ґрунт Контроль Байкал-ЕМ1 ЕМ-А

Рухомий фосфор (7-й день), кг/га 286,0 287,0 287,36 287,10

Обмінний калій (середнєзначення), кг/га 390,0 394,34 394,36 394,84

Органічна речовина(середнє значення), т/га 40,00 40,30 40,32 40,35

Як свідчать дані таблиці, просте внесення в ґрунт соломи, зволоженої водою, в розрахунку 2 т на гектар дає збільшення рухомого фосфору на 1 кг/га, обмінного калію – на 4,3 кг/га, органічної речовини ґрунту – на 0,3 т/га. Обробка компос-тів розчинами мікробіологічних препаратів ще більш інтен-сифікує ці процеси порівняно з контролем. Так, по рухомому фосфору найбільший приріст забезпечує препарат Байкал-ЕМ1 – 0,36 кг/га або 36%. Обмінний калій і органічна речови-на ґрунту максимально зросли в компостах, оброблених ЕМ-А, відповідно 0,5 кг/га (11,5%) і 0,05 т/га (16,7%).


Розрахунки для внесення еквівалентної кількості цих ре-човин за допомогою мінеральних і органічних добрив наведе-но в табл.2.

Таблиця 2Кількість мінеральних і органічних добрив,

еквівалентних внесенню 2 т/га соломи в ґрунт, кг/га

Мінеральніі органічні добрива

Контроль

Байкал

-ЕМ

1

ЕМ

-А

Вартість добрив

для

контроля

,грн

/га

Вартістьмаксимальної

прибавки добрив при використаннімікробіологічнихпрепаратівпорівняно з

контролем, грн/га

Суперфосфат 5,0 6,8 5,5 10,0 3,6Калій хлористий 7,2 7,3 8,1 24,5 3,1Напівперепрілий гній 810 864 945 405 67,5Зелене добриво 2190 2336 2555 1752 292

Як видно з даних табл.2, внесення соломи в грунт дає еко-номію у фосфорних добривах 10 грн/га, калійних – 24,5 грн/га, напівперепрілого гною – 405 грн/га, зелених добрив – 1752 грн/га. Причому слід зазначити, що використання гною у промислових масштабах пов’язано зі значними труднощами пошуку і доставки, а використання сіна в якості зеленого до-брива є дуже високовитратним. Обробка соломи мікробіоло-гічними препаратами ще економить в середньому 3,5 грн/га на мінеральних добривах, 67,5 грн/га на вартості напівпере-прілого гною і 292 грн/га на зелених добривах.

Висновки. 1. Екстенсивне використання сільськогоспо-дарських угідь, порушення сівозмін призвели до суттєвого по-гіршення природних властивостей ґрунту, зокрема зменшення вмісту гумусу (наприклад у Миколаївській області швидкість зменшення його концентрації з останніми роками складає 0,027% за рік).

2. Солому, як одну із найбільш поширеної частини не-товарної продукції зернових культур, в умовах дефіциту на-півперепрілого гною доцільно використовувати в якості орга-нічного добрива. На основі даних модельного лабораторного


дослідження розраховано, що внесення 2 т/га соломи замі-нює: 1,0 кг/га рухомого фосфору; 4,34 кг/га обмінного калію; 300 кг/га органічної речовини.

3. Обробка соломи розчинами мікробіологічних препара-тів прискорює процес її розкладання в ґрунті і збільшує над-ходження в нього елементів живлення: рухомого фосфору на 0,36 кг/га (36%) з препаратом Байкал-ЕМ1, обмінного калію на 0,5 кг/га (11,5%) і органічної речовини ґрунту на 0,05 т/га (16,7%) з препаратом ЕМ-А.

4. Економія за еквівалентною кількістю мінеральних і ор-ганічних добрив при внесенні соломи, обробленої мікробіоло-гічними препаратами, складає: 13,6 грн/га – на фосфорних; 27,6 грн/га – на калійних добривах; 472,5 грн/га – на напів-перепрілому гної; 202,4 грн/га – на зелених добривах.

Перспективи подальших досліджень. Можна відмітити збільшення надходження елементів живлення ґрунту при вне-сенні в нього соломи, обробленої розчинами мікробіологічних препаратів, та економію за рахунок цього мінеральних і орга-нічних добрив. У подальших дослідженнях можна визначити вплив мікробіологічних препаратів на мікроелементний склад ґрунту при розкладанні нетоварної частини урожаю.


1. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2007 рік / [ред. П. Ф. Зацарінський]. — Миколаїв : Головне управління статистики у Микола-ївський області, 2008. — 521 с.

2. Зубець М. Наші чорноземи – неоціненне надбання природи / М. Зу-бець, С. Балюк, Б. Носко // Голос України. — 2009. — №59 (4559). —С. 18—19.

3. Кузьменко О. Б. Проблема збереження і відтворення гумусу в ґрун-тах Миколаївської області / О. Б. Кузьменко // Наукові праці: науково-методичний журнал. — Т. 81, Вип. 68. Екологія: Сучасний стан родючості ґрунтів та шляхи її збереження. — Миколаїв : МДГУ ім. Петра Могили, 2008. —С. 95—98.

4. Кузьменко О. Б. Використання мікробіологічних препаратів для роз-кладання нетоварної продукції зернових культур / О. Б. Кузьменко // Наукові праці: науково методичний журнал. — Т. 132, Вип. 119. Екологія. — Микола-їв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — С. 50—54.


УДК 635.11:581.132:661.152.5

ФОТОСИНТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОСЛИН БУРЯКА СТОЛОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЗАКОРЕНЕВОГО

ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОДОБРИВ

П.В. Безвіконний, аспірантПодільський державний аграрно-технічний університет

За результатами досліджень встановлено, що застосуван-ня позакореневого підживлення мікродобривами у поєднанні з добривами в ґрунт (N90P90K90) і без них впливало на збільшен-ня чистої продуктивності фотосинтезу. Найбільшою прибавкою до контролю у сортів Болівар і Бона характеризувався варіант із внесенням у позакореневе підживлення борних мікродобрив.

Ключові слова: столові буряки, урожайність, мікродобрива, сорт, продуктивність.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Особливо важливого значення в одержанні високого врожаю товарної продукції буряків столових набуває застосування мі-кроелементів під час позакореневого підживлення рослин, при якому мікроелементи поглинаються рослинами безпосередньо через листки. Тому збільшення площі асиміляційної поверхні сприяє підвищенню інтенсивності фотосинтезу, накопиченню сирої і сухої речовини, формуванню врожаю.

Найважливішим завданням збільшення продуктивності сільськогосподарських культур при сучасних інтенсивних тех-нологіях вирощування є підвищення фотосинтетичної продук-тивності рослин, яка визначається роботою фотосинтетичного апарату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких запо-чатковано розв’язання даної проблеми. Підвищення росту рослини під впливом того чи іншого фактора, що супроводжу-ється збільшенням асиміляційної поверхні за незмінної інтен-сивності фотосинтезу, буде супроводжуватися і підвищеним утворенням пластичних речовин [6].

Макро- і мікроелементи мінерального живлення рослин (N, P, K, Fe, Mn та ін.) впливають на інтенсивність продуктивності фотосинтезу. Непрямий вплив характеризується дією через об-


мін речовин та ріст рослини. Пряма дія пов’язана з тим, що мі-неральні речовини входять до складу ферментів і пігментів або безпосередньо беруть участь у процесі фотосинтезу [7, 10, 11].

Як відомо, продуктивність ростових процесів у буряка столового досягається за рахунок збільшення асиміляційної поверхні за рахунок асимілянтів, які утворюються в процесі фотосинтезу в листках, і в тісному взаємозв’язку відбувається активне формування коренеплодів [2, 3, 5].

За даними ряду дослідників [9], продуктивність фотосин-тезу, в першу чергу, залежить від площі листкової поверхні, так як процес фотосинтезу проходить в основному в листках.

Як відмічав Прянішніков Д.М. [8], між ростом рослин і поглинанням поживних речовин існує тісний взаємозв’язок. Тому вивчення закономірностей надходжень поживних речо-вин з ґрунту в рослини за фазами і вплив мінеральних добрив на цей процес має велике значення для розробки раціональ-них систем удобрення, які забезпечують отримання високих врожаїв з добрими показниками якості.

Мета і завдання досліджень. Метою дослідження було вивчення впливу позакореневого підживлення рослин мі-кродобривами на фотосинтетичну діяльність рослин на фоні внесення оптимальних доз макродобрив в умовах південно-західного Лісостепу України.

Для досягнення цієї мети було поставлено завдання:1. Оптимізація умов росту та розвитку рослин буряків

столових за рахунок використання різних мікродобрив у по-єднанні з макродобривами.

2. Встановити вплив позакореневого підживлення мікро-добривами на чисту продуктивність фотосинтезу рослин буря-ків столових.

Матеріал і методика досліджень. Вивчення впливу до-брив та способів їх застосування на процеси росту буряків сто-лових проводилося протягом 2005-2007 років на дослідному полі Подільського державного аграрно-технічного університету.

У процесі виконання роботи використовували такі методи: польовий; морфо-фізіологічний; біохімічний; статистичний.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем вилугуваний, малогу-мусний, середньосуглинковий на лесовидних суглинках. Вміст


гумусу (за Тюріним) в шарі ґрунту 0=30 см становить 3,6-4,2%. Вміст сполук азоту, що легко гідролізуються, (за Корнфілдом) – 98-139 мг/кг (високий), рухомого фосфору (за Чіріковим) 143-185 мг/кг (високий) і обмінного калію (за Чіріковим) – 153-185 мг/кг ґрунту (високий). Сума увібраних основ коливається в межах 158-209 мг-екв/кг. Гідролітична кислотність становить 17-22 мг-екв/кг, ступінь насичення основами – 90%.

Агротехніка вирощування столових буряків – загально-прийнята для південно-західної частини Лісостепу України.

Розмір посівної ділянки – 20 м2, облікової – 15 м2, повтор-ність досліду – чотириразова.

Висівали столові буряки двох сортів: Болівар та Бона. Сорт Болівар середньостиглий, період від сівби до збирання – 85-105 днів. Придатний для отримання як літнього (раннього) врожаю, так і для тривалого зберігання. Бона – середньопіз-ній сорт столового буряку, період від сівби до збирання – 110-120 днів. Сорт універсального напрямку.

При виборі норм добрив використовували рекомендовані для розкидного внесення дози мінеральних добрив під буряк столовий – N90P90K90 в умовах Лісостепу. Добрива вносили у формі нітроамофоски марки “А” (17% – N, 17% – Р2О5 та 17% – К2О) під глибоку весняну культивацію. Мікродобрива вносили позакореневим підживленням (обприскуванням) у фазі 2 пари справжнього листя. Бор вносили у вигляді борної кислоти в нормі 5 кг/га, молібден – у вигляді молібденово-кислого амо-нію 200 г/га, мідь – у вигляді мідного купоросу 2 кг/га. Норма витрати робочого розчину складала 200 л/га.

Фенологічні спостереження, біометричні і фізіолого-біохімічні дослідження проводили за методиками Г.Л. Бонда-ренка, В.Ф. Мойсейченка, К.І. Яковенка [1, 4].

Результати досліджень та їх обговорення. Встановле-но, що показники фотосинтетичної діяльності рослин столо-вих буряків залежали від способів, видів та форм застосуван-ня добрив. Швидкість накопичення сирої речовини та площа листя визначають чисту продуктивність фотосинтезу.

У середньому за роки проведення досліджень (таблиця),високим рівнем чистої продуктивності фотосинтезу характе-ризувався другий період обліку змикання рослин в міжряддях.


ТаблицяЧиста продуктивність фотосинтезу,

(середнє за 2005-2007 рр.), г/м2 за добу

СортиВнесення добрив ЧПФ, г/м2 за добу Прибавка, %

у грунт позакореневевнесення І ІІ ІІІ І ІІ ІІІ

Болівар

без

добрив

без добрив (к) 3,71 6,15 3,52

В 3,85 6,33 3,57 3,8 2,9 1,4

Mo 3,81 6,31 3,54 2,7 2,6 0,6

Cu 3,80 6,29 3,54 2,4 2,3 0,6

фон

(NP

K) без добрив (к) 3,86 6,37 3,62

В 3,89 6,44 3,68 0,8 1,1 1,7

Mo 3,84 6,36 3,63 -0,5 -0,2 0,3

Cu 3,84 6,36 3,64 -0,5 -0,2 0,6

Бона

без

добрив

без добрив (к) 4,03 6,33 3,66

В 4,17 6,64 3,71 3,5 4,9 1,4

Mo 4,14 6,58 3,67 2,7 3,9 0,3

Cu 4,11 6,55 3,67 2,0 3,5 0,3

фон

(NP

K) без добрив (к) 4,15 6,85 3,78

В 4,21 6,96 3,86 1,4 1,6 2,1

Mo 4,15 6,93 3,83 0,0 1,2 1,3

Cu 4,16 6,91 3,81 0,2 0,9 0,8

Примітка. Терміни визначення: I – 2 пари справжніх листків, II – змикання рослин в міжряддях,III – збирання

Так, при внесенні позакоренево борних мікродобрив на фоні (N90P90K90) ЧПФ становила 6,44 та 6,96 г/м2 за добу у сор-тів Болівар та Бона. При внесенні молібденових та мідних до-брив аналізований показник знаходився в межах 6,36 та 6,93-6,91 г/м2 за добу.

На фоні без макродобрив найбільшою прибавкою до контролю у сортів Болівар і Бона характеризувався варіант із внесенням у позакореневе підживлення борних мікродобрив. Так, значення даного показника за різних строків визначення складало 1,4-3,8 і 1,4-4,9% до контролю.

Найменшою мірою на продуктивність фотосинтезу впли-вало застосування мідного мікродобрива в позакореневе під-живлення на фоні без добрив. Прибавка до контролю складала


0,3-3,5%. На фоні повного мінерального добрива найменший вплив на аналізований показник мало застосування молібде-нових і мідних мікродобрив.

На період збирання відмічалося зменшення продуктив-ності фотосинтезу. На фоні без добрив даний показник зна-ходився в межах 3,52-3,57 у сорту Болівар та 3,66-3,71 г/м2 за добу у сорту Бона.

Проведені в динаміці дослідження показали, що більше значення ЧПФ було характерне для сорту Бона.

Встановлено, що показники чистої продуктивності фото-синтезу на початку вегетації порівняно високі, потім відбува-ється їх зниження, що пов'язане з інтенсивним наростанням листової поверхні і з незначним відтоком продуктів фотосин-тезу в кореня. Надалі чиста продуктивність зростає, досягає максимуму і знижується наприкінці вегетації.

На основі результатів досліджень можна стверджувати, що незалежно від погодних умов року чиста продуктивність фотосинтезу була високою при застосуванні у позакореневе підживлення борних мікродобрив на фоні без добрив та при внесенні повного мінерального добрива у ґрунт.

Висновки і перспективи подальших досліджень. На основі проведених досліджень можна стверджувати, що в умовах південно-західного Лісостепу України застосування мікродобрив у позакореневе підживлення сприяло активно-му наростанню асиміляційної поверхні листків, забезпечуючи при цьому оптимальну динаміку чистої продуктивності фото-синтезу. Найвищу продуктивність відмічено у варіантах, де вносили борні добрива на фоні N90P90K90, так ЧПФ склала 6,44 та 6,96 г/м2 за добу у сортів Болівар та Бона. Застосування молібденових і мідних мікродобрив мало найменший вплив на аналізований показник.

Подальші дослідження слід зосередити на поглибленому вивченні позакореневого підживлення мікродобривами, зо-крема у формі комплексонатів металів на культурі буряків столових як окремо, так і в поєднанні з регуляторами росту та макроелементами і розкриття їх впливу на розвиток та фор-мування ознак продуктивності рослин упродовж онтогенезу.



1. Бондаренко Г. Л. Методика дослідної справи в овочівництві і баштан-ництві / Бондаренко Г. Л., Яковенко К. І. — Харків : Основа, 2001. — 370 с.

2. Красочкин В. Т. Культурная флора СССР. Т. XIX. / Красочкин В. Т. — Корнеплодные растения. — Л. : Колос, 1971. — С. 5—226.

3. Кружилин А. С. Физиология корнеплодных овощных культур / Кру-жилин А. С., Шведская З. М. // В кн.: Физиология с.-х. растений. — Т. 12. — М. : МГУ, 1971. — С. 513—549.

4. Основы научных исследований в агрономии / [В. Ф. Моисейченко, М. Ф. Трифонова, А. Х. Заверюха, В. А. Ещенко]. — М. : Колосс, 1996. — 336 с.

5. Мурри И. К. Биохимия культурных растений / Мурри И. К. — Т. 8. — М. : Сельхозгиз, 1948. — С. 304—424.

6. Оканенко А. С. Фізіологічні основи підвищення цукристості цукрових буряків / Оканенко А. С. — К. : Наукова думка, 1966. — 312 с.

7. Нарушение газообмена листьев сахарной свеклы в условиях дефи-цита калия, фосфора и азота / [А. С. Оканенко, Б. И. Берштейн, В. Д. Ману-ильский, Е. М. Ильящук] // Физиология растений. — 1972. — Т. 19, вып. 6. — С. 1132—1138.

8. Прянишников Д. М. Агрохімія : пер. з рос. / Прянишников Д. М. — К. : Держ. вид-во с.-г. літератури УРСР, 1954. — 599 с.

9. Полевой В. В. Физиология растений / В. В. Полевой. — М. : Высшая школа, 1989. — 464 с.

10. Тарчевский И. А. Основы фотосинтеза / Тарчевский И. А. — М. : Высшая школа, 1977. — 253 с.

11. Тарчевский И. А. Основы фотосинтеза / Тарчевский И. А. — Казань : Казанский ун-т, 1971. — 294 с.


УДК 636.4.082

ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ УЕЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ СВИНЕЙ

О.М. Церенюк, кандидат сільськогосподарських наук, доцентА.І. Хватов, кандидат сільськогосподарських наукМ.А. Хватова, здобувачТ.А. Стрижак, здобувачІнститут тваринництва НААН України

Наведено історію завезення в Україну уельської породи сви-ней. Описано основні моменти селекційно-племінної роботи з породою за період. Наведено результати вивчення комбінацій-ної здатності основних заводських одиниць в породі. Зазначено основні шляхи збереження уельської породи свиней в Україні.

Ключові слова: свинарство, уельська порода, збереження генотипів, м'ясні генотипи, чистопорідне розведення.

Світовий розвиток тваринництва свідчить, що подальше вдосконалення генотипів тварин ускладнюється без збережен-ня існуючих генотипів, адже кожен з них несе значну кількість унікальних генетичних асоціацій, які можуть бути використа-ні в подальшому породотворчому процесі.

Уельська порода свиней виведена шляхом схрещування місцевих довговухих свиней, що розводилися в графствах Кардиганшир, Карматеншир і Пембрукшир, з азійськимипородами [1].

Починаючи з 30-х років минулого сторіччя, зі збільшенням попиту на беконних свиней розпочалося удосконалення поро-ди у напрямку покращання якості туш. З цією метою в країну стали завозити шведських ландрасів, і у 1953 році спілка по розведенню свиней уельської породи дозволила схрещування уельських маток з кнурами породи ландрас [2]. Результати цих заходів перевершили всі надії. Тип свиней з кожним роком наближувався до шведського ландрасу і одночасно став більш міцним. Поголів’я свиней уельської породи різко збільшилося. Нині ця порода у Великобританії посідає третє місце (10%) серед всіх порід – після великої білої (50%) і ландрас (33%). За показниками багатоплідності і молочності матки уельської породи займали перше місце серед інших англійських порід,


а за результатами беконної відгодівлі постійно займали друге місце, поступаючись тільки породі ландрас.

Уельську породу стали використовувати у Великобританії і в інших країнах для промислового схрещування та покра-щання своїх порід [3]. Вони найбільш пригодні для отримання бекону високої якості [4].

За участю уельської породи у США у 1956 році було виве-дено інбредні породи Манагра і Мінесота № 3, в Україні вона використовувалася при створенні харківського заводського типу української м’ясної породи, в Росії – ростовського типу спеціалізованої м’ясної породи, в Арменії – при створенні нової м’ясної породи. Доля кровності уельської породи в харківсько-му заводському типі української м’ясної породи сягає 18,75%.

Свою історію в Україні уельська порода починає з червня 1964 року, коли з виставки у м. Москві було завезено в до-слідне господарство “Українка” НДІТ Лісостепу і Полісся УРСР 2 кнурці і 8 свинок, походженням з Великобританії. Жива маса кнурців у 13 місяців була 172 кг одного і 182 кг – друго-го. Середня маса свинок у 10-місячному віці складала 141 кг. Завезені кнурці належали до ліній Арлінгдон Уотчман і Кухам Млейфул Уейтер, свинки – до родин Лайк Герл, Лайк Мейд, Куіни і Саллі. Із 8 свинок 5 були покриті у Великобританії кну-рами ліній Уейтера, Веллінгтона і Уотчмана. Решта маток була покрита уже в дослідному господарстві “Українка”.

Останній завіз кнурців уельської породи було здійснено у листопаді 1978 року у кількості 25 голів. За період каранту-вання 7 кнурців вибуло. Решта кнурців належала до 7 гене-алогічних ліній (Мільдея, Уоркмана, Віктора, Уотчмана, Теда, Імперіала і Ямса).

Значний вклад у створення уельської породи україн-ської селекції вніс кандидат сільськогосподарських наук Тка-чов А.Ф., який працював з породою протягом 1964-2001 рр.

Сучасні свині уельської породи мають міцну або ніжну щільну конституцію. Жива маса дорослих кнурів досягає 310-350 кг при довжині тулуба – 183-189 см; маток – відповідно 230-246 кг і 170-174 см [6].

Генеалогічна структура породи складається з 9 заводських ліній (Уейтера, Уотчмана, Веллінгтона, Леда, Теда, Рекса, Ві-


ктора, Петера та Імперіала) і 8 родин (Лайк Герл, Лайк Мейд, Імпоузін, Емми, Куіні, Саллі і Емпріс, Дон-Міст) [7].

Найбільш чисельними є лінії кнурів Рекса, Леда, Теда і Велінгтона; родини маток – Лайк Герл, Лайк Мейд та Куіні. Планом робіт з лініями і родинами відібрано, на основі попе-реднього визначення їх загальної і специфічної комбінаційної здатності, кращих кнурів і маток для відтворення ремонтного молодняку найближчими роками.

Продуктивність уельської породи задовольняє сучасні ви-моги до спеціалізованих м’ясних порід. Відтворювальна здат-ність висока. Багатоплідність маток складає 10,1-10,7 поро-сят, молочність – 65,0-67,13 кг, маса гнізда при відлученні у 2 місяці – 168-210 кг, збереженість за підсисний період – 85,4-91,4%.

На контрольній відгодівлі молодняк має середньодобо-вий приріст – 687-784 г, живої маси 100 кг досягає за 196-177 днів при витратах кормів на 1 кг приросту – 3,5-3,7 корм. од. і товщині шпику 24-26 мм та довжині тулуба – 98-108 см. Морфологічний склад туш свідчить про приналежність породи до спеціалізованого м’ясного і беконного напрямку продуктив-ності: вміст м’яса в складі туш – 60,5%, сала – 28,1, кісток – 11,4%; площа м’язового вічка – 32,9%. За вмістом м’яса в ту-шах свині уельської породи перевершують велику білу породу на 3,5%, а сальні породи – на 5,9%.

Окремі лінії кнурів перевершують середні показники від-годівельних і м’ясних ознак (таблиця).

Імуногенетичний аналіз породи показав наявність гене-тичної диференціації. Так, найбільшу частоту зустрічаємості в системі Е мають алелі: Еdeg (0,215), Еbdg (0,339), Eedfh (0,219), Eedgh (0,227) і зовсім не зустрічаються алелі Edef i Ebls. За частотою аллелі Edeg уельська порода перевершує породу лан-драс у 7 разів і знаходиться на рівні великої білої породи. В системі F найбільша частота аллелі - Fbd (0,792) i значно мен-ша – Fbc (0,031). За частотою аллелі Fbd на першому місці зна-ходиться велика біла порода (0,82), потім – уельська (0,792), ландрас (0,725), миргородська (0,632). По закритій системі F чітко встановлено породні відмінності за частотою зустрічнос-ті аллелів, що можуть бути використані як маркери породної


належності. Індекс схожості окремих генеалогічних гілок скла-дає 94-98%, що вказує на їх високу генетичну подібність.

ТаблицяРезультати оцінки кнурів уельської породи на

Миколаївській контрольно-випробувальній станції

Кличката інвентарний номер кнура

Середньодобовий

приріст,

г

Вік

досягнення

10

0 кг,

днів

Витрати

кормів

на 1

кг приросту,

корм

. од

.

Довжина туші,

см

Товщина сала, мм

Маса

окосту, кг

Уейтер 1649 865 176 3,75 99 27,4 11,0

Уейтер 135 853 158 3,80 98 23,4 11,3

Рекс 43 826 155 3,79 98 24,4 11,2

Рекс 23 791 160 3,81 99 25,6 11,5

Уотчман 4391 824 155 3,74 98 26,6 11,1

Уотчман 1697 822 185 3,66 98 27,0 11,6

У середньому 830 165 3,75 98 25,6 11,3

Стандарт класу

Еліта - 187 3,8 94 28,0 -

(+) (-) від класу еліта - – 22,0 – 0,05 + 4 – 2,4 -

Основним напрямом селекційно-племінної роботи з уель-ською породою є збереження і розширення чисельності і ге-неалогічної структури, покращання продуктивних якостейіснуючих ліній та створення нового заводського типу свиней, створення нових дочірніх господарств.

Для досягнення високих показників селекційна робота по-винна вестися з використанням таких заходів:

- систематична оцінка ремонтного поголів’я за влас-ною продуктивністю, а кнурів і маток – за відгодівельними і м’ясними ознаками потомства на контрольній відгодівлі, ін-дексна селекція;

- підвищений рівень селекційного тиску, зміни поколінь;- оцінка породно-лінійного поєднання;- інтенсивне використання кнурів - покращувачів;


- використання результатів цито-імуногенетичної оцінки для отримання і підтримки заданого рівня гетерозиготності, запобігання вимушеного високого рівня інбридингу;

- використання роздільної переважної за обмеженою кіль-кістю селекційних ознак селекції. Провідними ознаками вва-жати вік досягнення живої маси 100 кг та товщину шпику;

- при створенні нового заводського типу в породі вико-ристовувати високоцінні генотипи, що дозволить швидше до-сягти бажаного типу свиней та перейти до розведення “в собі”. Для збереження породи і розширення генеалогічної структури терміново завести ремонтне поголів’я імпортної селекції.


1. Кабанов В. Д. Породы свиней / В. Д. Кабанов, А. С. Терентьева. — М., 1985. — С. 162—175.

2. Davidson H. P. The production and marketing of pigs / Davidson H. P. — London, 1954. — 406 с.

3. Бренцис К. К. Беконное свиноводство / К. К. Бренцис. — М. ; Л., 1963. — 232 с.

4. Племінна робота з породами свиней / [За ред. М. І. Маційця]. — К., 1973. — С. 244—248.

5. Ткачов А. Ф. Перспективы селекции уэльской породы свиней / А. Ф. Ткачов // Повышение эффективности свиноводства. — ВАСХНИЛ. — М. : Агропромиздат, 1991. — С. 33—37.

6. Церенюк О. М. Уельська порода свиней в Україні / О. М. Церенюк. — Харків, 2003. — 20 с.

7. Церенюк О. М. Уельська порода свиней української селекції / О. М. Церенюк — Дніпропетровськ : ДДАУ, 2006. — 59 с.


УДК 632.9:615.9

ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА БІОФУНГІЦИДУ МІКОСАН НА ЧУТЛИВІСТЬ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН

В.В. Теслюк, кандидат технічних наукВ.О. Дубровін, доктор технічних наукНаціональний університет біоресурсіві природокористування УкраїниС.С. Світлий, кандидат медичних наукІнститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя

Результати експериментальних досліджень показали, що мі-кобіопрепарат мiкосан при пероральному та дермальному впли-вові на організм теплокровних належить до малонебезпечних речовин.

Ключові слова: мікосан, мікобіопрепарат, тварини, маса.

Ріст і розвиток рослин постійно знаходиться під впли-вом різноманітних факторів навколишнього середовища, які сприяють масовому розповсюдженню патогенів, що в резуль-таті призводить до значного недобору урожаю. Тому одним із шляхів вирішення проблеми отримання стабільних якісних урожаїв є збалансована хімізація сільського господарства, при застосуванні якої, за рахунок використання біологічно та економічно вигідних технологій і препаратів, може бути отри-мана екологічно чиста продукція і, в той же час, зменшено негативний вплив на навколишнє середовище. Значну роль захисту рослин від хвороб останнім часом стали займати біо-препарати, отримані з сировини природного походження, дія яких спрямована на захист рослин від грибкових, бактеріаль-них і вірусних захворювань.

До такого препарату можна віднести мікобіопрепарат мiкосан з широким спектром фунгіцидної дії на основі сиро-вини природного походження грибів – трутовик справжній.

В якості діючих речовин до складу мікобіопрепарату мі-косан входить комплекс полісахаридів (β-глюканiв), меланінів та похідного хітину – хітозану. Метод отримання препарату базується на виділенні з грибної сировини біологічно активних компонентів з використанням хімічної та механічної обробки [1, 2]. Технологія одержання глюканів базується на отриманні


лужних екстрактів дереворуйнівних грибів, які в подальшому змішуються з вуглеамонійною сіллю та прилипачем [3].

Cкладовою частиною мікобіопрепарату є вуглеамонійні солі, які являють собою суміш карбонату і бікарбонату амонію. Це нестійкі сполуки, що при температурі вище 12оС розклада-ються на складові частини – аміак та вуглекислий газ. Розклад вуглеамонійних солей в модельних експериментах показав, що протягом 48 годин розкладається 5% солей [4, 5].

Методика досліджень. Токсикологічні дослідження про-водили відповідно до “Методических указаний по гигиеничес-кой оценке новых пестицидов”, “Токсикометрия токсических веществ, загрязняющих окружающую среду”.

При пероральному шляху надходження мікосану до ор-ганізму визначали середньосмертельну дозу (ЛД50) препара-ту. При введенні в шлунок дотримувалися техніки введення і враховували дані про кількість речовини, яка може надійти до організму тварини залежно від її виду і маси тіла. З метою встановлення видової чутливості до дії фунгіциду дослідження проводили на двох видах тварин: білих щурах та білих мишах. Вивчали також особливість токсичної дії препарату залежно від статі тварин. Експериментальна і контрольна групи міс-тили по 6 самок та самців білих щурів (масою 160-170 г) та 10 самців білих мишей (масою 24-26 г), яких попередньо про-тягом 2 тижнів утримували на карантині у віварії на харчово-му раціоні, встановленому для лабораторних тварин.

Мікобіопрепарати (мікосан-Н і мікосан-В) вводили на-тщесерце у нативному вигляді в шлунок тварин за допомо-гою металевого зонду в широкому діапазоні доз: 1000, 3000 і 5000 мг/кг. Через 2 години після введення препаратів тва-рини отримували корм і воду. Спостереження за поведінкою тварин проводили протягом 2 тижнів.

Результати досліджень. При спостереженні за тварина-ми відмічено, що поведінка, споживання корму і води у піддо-слідній групі щурів (самців і самок) не відрізнялися від пове-дінки контрольних тварин: реакція на зовнішні подразнювачі (світло, шум) не змінювалася. Чутливість до дії препарату як у щурів самців, так і самок була однаковою (табл.1).


Таблиця 1Виживаність білих щурів самців та самок при одноразовому внутрішньошлунковому надходженні біофунгіциду мікосан

Дози, мг/кг

Білі щури самці Білі щури самки

мікосан-Н мікосан-В мікосан-Н мікосан-В

% живих % загиблих % живих % загиблих

1000 100 0 100 0

3000 100 0 100 0

5000 100 0 100 0

Надходження мікосану до організму мишей у дозах 1000 і 3000 мг/кг симптомів інтоксикації та загибелі тварин не ви-кликало. При дії мікосану-Н в дозі 5000 мг/кг у тварин по-мічали зниження рухомої активності, порушення дихання. Загибель мишей спостерігали упродовж першої доби, вона складала 30% (табл.2).

Таблиця 2Виживаність білих мишей самців при одноразовому

внутрішньошлунковому надходженні біофунгіциду мікосан

Дози, мг/кгМікосан-Н Мікосан-В

% живих % загиблих % живих % загиблих

1000 100 0 100 0

3000 100 0 100 0

5000 70 30 100 0

Результати проведених досліджень показали, що ЛД50 для щурів (самців та самок) та мишей самців як для мікосану-Н, так і мікосану-В, встановлена на рівні > 5000 мг/кг, що дозво-ляє віднести мікобіопрепарат при одноразовому шлунковому надходженні до малонебезпечних речовин (4 клас небезпеч-ності відповідно до ГОСТ 12.1.007-76).

При контакті з речовиною як при виробництві, так і при використанні для її токсикологічної характеристики важливе значення має здатність останньої проходити через неушкодже-ні шкіряні покриви. Вивчення шкірно-резорбтивної дії фун-гіциду проводили відповідно до методичних вказівок “Оцен-


ка воздействия вредных химических соединений на кожные покровы и обоснование предельно допустимых уровней загряз-нения кожи" на білих щурах і кролях, яким наносили препара-ти – мікосан-Н і мікосан-В у нативному вигляді на спеціально підготовлену ділянку шкіри (розміром 2 х 2 см2 для щурів та4 х 6 см2 для кролів). При багаторазовому впливові мікосан-Н наносили на шкіру білих щурів протягом 2 тижнів (на 4 години, 5 разів на тиждень). Критерієм ефекту, як і при одноразовому нанесенні, слугував час і ступінь прояву ознак інтоксикації, ле-тальність тварин. Крім того, при багаторазовому надходженні фунгіциду на шкіру щотижня відмічали динаміку зміни маси тіла тварин. Пiсля закінчення досліду вивчали показники, що характеризують стан нервової системи, функційний стан ни-рок і печінки, гематологічні показники, проводили розрахунок абсолютної та відносної маси внутрішніх органів.

Встановлено, що одноразова аплікація мікосану-Н та мікосану-В на шкіряні покриви щурів і кролів в дозі3000 мг/кг не викликала у тварин клінічних проявів отруєння і летальних наслідків. ЛД50 мікосану-Н і мікосану-В для обох видів тварин більше 3000 мг/кг (4 клас небезпечності згідно з ГОСТ 12.1.007-76).

При багаторазовому нанесенні препарату на шкіру щурів протягом всього досліду клінічних симптомів інтоксикації та загибелі тварин не відмічали. Приріст маси тіла у піддослід-них тварин суттєво не відрізнявся від приросту маси у тварин контрольної групи (табл.3).

Таблиця 3Динамiка маси тіла білих щурів при багаторазовому нанесенні мікосану-Н на шкіряні покриви тварин

Доза,мг/кг

Початковамаса

Строк досліджень,тиждень

Приріст маси тіла, %,

через 2 тижні відносно до

початкової маси1 2

Контроль 228,4±19,3 232,0±21,0 244,0±17,2 7,0

Дослід 193,0±31,7 198,0±17,5 210,0±20,0 8,0

Примітка: вірогідні відмінності відсутні


Не відмічено змін показників, що характеризують стан нервової системи (орієнтовної реакції та норкового рефлексу) тварин (табл.4).

Таблиця 4Стан нервової системи білих щурів при багаторазовому нанесенні мікосану-Н на шкіряні покриви тварин

Доза, мг/кг Орієнтовна реакція(кількість квадратів у хв.)

Норковий рефлекс(кількість зазирань у хв.)

Контроль 7,00 + 0,83 1,80 + 0,29

Дослід 8,33 + 2,22 2,67 + 1,21

Примітка: вірогідні відмінності не встановлені

Висновки. Встановлено, що мікобіопрепарат мікосан при пероральному та дермальному впливові на організм тепло-кровних належить до малонебезпечних речовин (4 клас небез-печності згідно з ГОСТ 12.1.007-76), не подразнює шкіру та слизову оболонку очей, не володіє сенсибілізуючими власти-востями, малокумулятивний.


1. Феофилова Е. П. Клеточная стенка грибов / Е. П. Феофилова. — М. : Наука, 1983. — 276 с.

2. Феофилова Е. П. Перспективные источники получения хити-на из природных объектов / Е. П. Феофилова, В. М. Терешина // Новые перспективы в исследовании хитина и хитозана. — М., 1999. — С. 76—78.

3. Перспективи застосування біопрепаратів iз грибiв для захисту рос-лин та стан їх виробництва / [Л. Ф. Горовий, І. І. Ревенко, І. І. Кошевський, В. В. Теслюк] // Механизация производственных процессов рыбного хо-зяйства, промышленных и аграрных предприятий. — К. : КМТИ, 2002. —Вып. 3. — С. 143—146.

4. Сергеев С. Г. Гигиеническая оценка поверхностного применения угле-аммонийных солей в условиях защищенного грунта / С. Г. Сергеев // Аммонийно-карбонатные соединения и регуляторы роста растений в сель-ском хозяйстве. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 199—201.

5. Токсические свойства углеаммонийных солей и меры предупрежде-ния острых отравлений / [Жминько П. Г., Каган Ю. С., Янкевич М. В. и др.] Аммонийно-карбонатные соединений и регуляторы роста растений в сель-ском хозяйстве. — К. : Наукова Думка, 1995. — С. 187—189.


УДК 636.082

ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА КРОСІВ ЯЄЧНОЇ ПТИЦІ ЗА ПОЛІМОРФНИМИ ЛОКУСАМИ БІЛКІВ ЯЄЦЬ

А.В. Пересунько, асистентХерсонський державний аграрний університет

Вивчено поліморфізм овобілків птиці яєчних кросів. Встанов-лено рівень їх гетерозиготності та відмінності як бази для прояву гетерозису за рівнем яєчної продуктивності.

Вивчений генетичний поліморфізм доцільно використовувати при моніторингу селекційних процесів в лініях, популяціях.

Ключові слова: крос, лінія, гібридизація, генофонд, поліген, овобілок, оліоген, аутосексність, гібрид, локус.

Постановка проблеми. Магістральним шляхом розви-тку птахівництва є міжлінійна і міжпородна гібридизація, яка обумовлює підвищення генетичного потенціалу кросів, що ви-користовуються, за яєчною і м'ясною продуктивністю. Ефек-тивність ведення галузі в цьому аспекті залежить від рівня продуктивності і відтворювальних якостей генофонду, що ви-користовується [1, 2].

Важливою є оцінка ступеня гетерогенності вихідних ліній і фінальних гібридів, так як вона є базою для прояву гетеро-зисних явищ. Тому, слід визнати актуальним вивчення гене-тичних процесів, які відбуваються при гібридизації, зміни ге-нетичної структури популяцій при різних методах розведення.

Водночас слід вказати, що генетична структура сучасних ліній і кросів птиці селекції провідних фірм США, Канади і Західної Європи вивчена недостатньо і не враховується в ре-альних програмах селекції. В Україні використовується до 18 кросів яєчної птиці, тому виникла проблема в їх порівняль-ній оцінці з метою використання в птахогосподарствах 2-3 кращих з них за комплексом господарсько корисних ознак. Враховуючи, що основні селекційні ознаки є полігенними, тобто прояв залежить від значної кількості генів з різним ти-пом успадкування (адитивне, неадитивне) за ними досить ускладнено виявити генетичну структуру популяції. Для цього необхідно використовувати складний метод діалельного аналі-зу. Тому, метою нашої роботи було встановлення генетичної


структури найбільш високопродуктивних кросів за маркерни-ми, поліморфними системами.

Стан вивчення проблеми. Генетична структура популя-цій визначається за якісними (альтернативними) ознаками, які мають чіткий тип успадкування і контролюються незначною кількістю генів (олігогени – форма гребеня, аутосексність, кар-ликовість, голошиїсть та ін.), а також з використанням мето-дів імуногенетичного аналізу – груп крові та типів поліморф-них білків [3]. Аналіз груп крові проводився для визначення генетичної структури птиці різних класів розподілу за мірни-ми ознаками, її зміни під впливом різних форм відбору та ме-тодах розведення. Було встановлено, що інтенсивна селекція веде до зміни генетичної структури ліній і популяцій, зміни частот генів в бажаному для селекціонера напряму. Встанов-лено, що спрямований відбір переважно веде до зниження ге-нетичної варіабельності, зміни середньопопуляційних значень в суміжних поколіннях [4].

Аналіз типів поліморфних білків був використаний для оцінки частот генів, їх динаміки в лініях, популяціях, визна-чення ступеня гетерозиготності та генетичної дистанції між ними при підборі батьківських пар для отримання гетеро-зисних гібридів. Поліморфні типи овобілку виявилися досить інформаційною моделлю для вивчення мікроеволюційних процесів, що відбуваються в лініях і популяціях сільськогоспо-дарської птиці. В той же час, вони обмежено використовува-лися при моніторингу структури сучасних високопродуктив-них яєчних кросів.

Матеріал і методика дослідження. Метою дослідження було визначення поліморфізму овобілка яєць чотирьох кросів птиці для встановлення їх гетерозиготності. Матеріалом дослі-джень була птиця чотирьох яєчних кросів – Іза браун, Ломан браун, Хайсекс браун, Тетра СЛ. Для аналізу було використано по 30 зразків білку яєць. Визначення типів поліморфних білків проведено за методикою, описаною в рекомендаціях Інститу-ту птахівництва НААНУ.

Вивчено частоту генів поліморфних локусів, частоту гено-типів та рівень гетерозиготності птиці різних кросів.


Вивчено структуру і динаміку генних частот поліморф-них локусів для трьох кросів. Вивчено поліморфізм 3 локусів – овальбумінового, овоглобулінового і трансферинового. Зразок електрофореграми наведено на рис.

Рис. Фореграма розподілу типів поліморфних білків яєць

Результати досліджень. У результаті досліджень вста-новлено, що кроси, які вивчаються, мають свої особливості, які проявляють в різній частоті одних і тих самих генів (табл.1).

Поліморфізм овальбумінів встановлено лише для одно-го кросу – Іза браун. Переважно проявляється генотип АА з частотою – 0,933. Поліморфними для всіх кросів виявилися локуси G3 і G2. Так, в G3 локусі спостерігається більш висока частота гетерозигот АВ – від 0,533 до 0,7333. Аналогічні дані отримано і для локусу G2. Не встановлено поліморфізму по ло-кусу Tf для вивчених порід (табл.2).

Аналіз частот генів вивчених локусів у чотирьох кросах птиці вказує на високу частоту OvА 0,000 від 0,967 до 1,000. Водночас в локусі овоглобулінів G3 частота генів G3А і G3В знаходиться на рівні середніх значень – від 0,466 до 0,533, за винятком кросу Тетра СЛ, в якому частота гена G3А склала 0,700. Аналогічні дані отримано для локусу G2 в більш ши-рокому співвідношенні – від 0,400 до 0,600. Це свідчить, що в локусах овоглобулінів спостерігається генетична рівновага.


Таблиця 1Розподіл частоти генотипів поліморних локусів

Кросс ФенотипЛокуси Гетеро-

зиготность, %Ov G3 G2 Tf

Иза браун

АА 28 5 0 0

38,0АВ 2 19 24 0

ВВ 0 6 6 30

n 30 30 30 30

Ломанн браун

АА 30 4 0 0

40,0АВ 0 22 26 0

ВВ 0 4 4 30

n 30 30 30 30

Хайсекс браун

АА 30 6 0 0

36,0АВ 0 16 27 0

ВВ 0 8 3 30

n 30 30 30 30

Тетра СЛ

АА 30 12 0 0

35,0АВ 0 18 24 0

ВВ 0 0 6 30

n 30 30 30 30

На підставі проведеного аналізу поліморфних систем роз-раховано гетерозиготність кросів. Встановлено досить висо-ку гетерозиготність птиці кросів, що досліджуються – від 35,0 до 40,0%, яка знаходиться на рівні природних популяцій. Це свідчить, що висока гетерозиготність характерна для сучас-них високопродуктивних кросів.

Таблиця 2Частота генів в локусах Ov, G3, G2

Кроси

Овальбумін Овоглобулін

А ВG3 G2

А В А В

Іза браун 0,967 0,003 0,483 0,517 0,400 0,600

Ломан браун 1,000 0,000 0,500 0,500 0,433 0,567

Хайсекс браун 1,000 0,000 0,466 0,533 0,450 0,550

Тетра СЛ 1,000 0,000 0,700 0,300 0,400 0,600


Отримані дані свідчать про високий рівень прояву гете-розису в цих кросах. Ретроспективний аналіз вказує, що для кросів, які використовувалися у 90-х роках ХХ століття, рівень гетерозиготності був значно нижчим.

Проведеними дослідженнями встановлено високий рівень поліморфізму в овоглобуліновому локусі та переважання алеля OvА в овальбуміновому локусі. Встановлена висока гетерози-готність за вивченими локусами характерна для всіх вивчених кросів, що може бути базою для прояву високого ефекту гете-розису за яєчною продуктивністю.

Висновки. Таким чином, для підвищення яєчної продук-тивності птиці яєчних кросів доцільно визначити рівень ге-терозиготності батьківських і материнських форм з викорис-танням даних генетичного поліморфізму. Це дасть можливість прогнозувати найбільш ефективні комбінації ліній, родинних форм з високим проявом гетерозису за основними господар-сько корисними якостями.

Перспективи подальших досліджень. Доцільно про-вести дослідження з оцінки комбінативної здатності родин-них форм (ліній) птиці на основі рівня їх гетерозиготності та визначити ступінь прояву гетерозису за основними господар-сько корисними ознаками птиці.


1. Сахацький М. І. Породи та кроси курей / М. І. Сахацъкий // Сучасне птахівництво. — 2006. — № 8 (45). — С. 5—9.

2. Пустова Н. В. Порівняльна оцінка продуктивності кросів Тетра СЛ та Шевер 579 / Н. В. Пустова // Збірник наукових праць / За ред. М. І. Бахма-та. — Кам'янець-Подільський, 2003. — Вип. 11. — С. 166—169.

3. Подстрєшний О. П. Використання маркерних ознак при розробці ме-тодів збереження генофонду птиці / О. П. Подстрєшний // Матеріали V Україн-ської конференції по птахівництву. — Харків, 2004. — Вип. 55. — С. 92—105.

4. Кутнюк П. И. Электрофорестический анализ белков ельскохозяй-ственной птицы : методические рекомендации / [Кутнюк П. И., Волохо-воч В. А., Моисеева И. Т.] — Харьков, 1986. — 32 с.


УДК 619:611.41:636

ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ТЕЛЯТ ТА БІЛКОВИЙ СКЛАД МОЛОЗИВА КОРІВ РІЗНИХ

ТИПІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ

О.М. Черненко, кандидат сільськогосподарських наук, доцентР.А. Санжара, аспірантДніпропетровський державний аграрний університет

Досліджено причини падежу телят протягом молочного періо-ду та визначено вміст імуноглобулінів у молозиві першого надою корів-матерів різних типів стресостійкості. Встановлено, що за класами імуноглобулінів достовірну перевагу має молозиво ви-сокостресостійких корів у класі G, який безпосередньо виконує функції імунітету.

Ключові слова: білковий склад молозива, стресостійкість, телята.

Постановка проблеми. У сучасних умовах виробництва, коли різко знижується життєздатність не лише новонародже-ного молодняку, але й дорослої худоби (зростання кількості абортів, мертвонароджених телят, родових ускладнень, за-гибелі молодняку та передчасного вибуття корів із стада з причин маститів, а також захворювань, що призводять до їх нездатності запліднюватися, виникла потреба уточнити пріо-ритети у селекції великої рогатої худоби. Тому важливим для прогресивного вдосконалення сучасної худоби є підвищення її резистентності, адаптивної здатності і стресостійкості.

Стан вивчення проблеми. Дослідженням впливу різ-номанітних факторів на перебіг ембріонального та постемб-ріонального розвитку тварин присвячено фундаментальні праці К.Б. Свєчина, І.В. Бельговського, П.Д. Пшеничного, С.І. Штеймана та інших. Ними установлено, що на якість при-плоду впливають спадковість батьків, час осіменіння, фізіоло-гічна зрілість матері, годівля та утримання, особливо у другій половині тільності. Плід дуже чутливий до впливу негативних факторів, що можуть викликати аборт, вади розвитку, функ-ціональні порушення та морфологічні відхилення в різні пері-оди онтогенезу.


На збереженість новонароджених телят значно впливає якість молозива. На вміст імуноглобулінів у молозиві вплива-ють різні фактори. Серед них важливе значення має трива-лість інтервалу від отелу до одержання молозива, дефіцит у раціоні перетравного протеїну, цукру, каротину, макро- і мі-кроелементів спричиняє зниження вмісту імуноглобулінів у молозиві корів [3].

Із загальної кількості імуноглобулінів виділяють три осно-вні класи: lgA, lgM, lgG. Імуноглобуліни класу А володіють бак-терицидною дією стосовно грамнегативних бактерій, забезпе-чують місцевий захист слизової оболонки кишечника. Класу М відводять протибактеріальні та противірусні властивості, імуноглобуліни цього класу попереджують розвиток ешерихіо-зу. Клас G має протибактеріальну та противірусну дію, володіє антитоксичними властивостями [1,2,5].

Життєздатність новонароджених телят і якість молозива, отриманих від корів різних типів нервової системи, залиша-ється малодослідженим питанням.

Завдання і методика досліджень. До завдань наших до-сліджень входило вивчити причини, які призводять до ранньої загибелі новонародженого молодняку, та якість молозива за імуноглобуліновими фракціями, отриманого від корів-матерів різних типів стресостійкості. Для визначення типу нервової системи у корів новоствореної української чорно-рябої молоч-ної породи застосували методику професора Е.П. Кокоріної та співавторів [4]. Ми вивчили падіж телят від досліджуваного поголів’я корів протягом молочного періоду, окремо виділяли мертвонароджених та аборти.

Результати досліджень. Аналіз показав (табл.1), що за-гальні втрати телят протягом молочного періоду складають 31,4%, з яких 8,8% – аборти та мертвонароджені, значну части-ну (11,7%) складають втрати від хвороб шлунково-кишкового тракту, дещо меншу (8%) від легеневих хвороб. Частина телят (2,9%) народжуються недорозвиненими та гинуть протягом перших діб життя. При розподілі корів на типи за стресос-тійкістю помітне збільшення відсотку падежу телят всередині груп із зниженням стресостійкості. Так, у корів І типу стре-


состійкості абортів та народження недорозвинених телят вза-галі не спостерігалось, а загальні втрати телят всередині групи складають 24,6%. Загальні втрати телят, отриманих від тва-рин ІІ типу стресостійкості, складають 32,2%, ІІІ типу стресос-тійкості – 37%, IV-го – 44,3%.

Таблиця 1Життєздатність телят до 6-ти місячного віку та

їх матерів залежно від стресостійкості

Показники

Усього корів-матерів, n=137

Типи стресостійкості корів-матерів

I, n=61 II, n=31

III, n=27

IV, n=18

голів

%

голів

%

голів

%

голів

%

голів

%

Абортували 3 2,2 - - 1 3,2 1 3,7 1 5,5

Мертвонароджені 9 6,6 5 8,2 1 3,2 1 3,7 2 11,1

Падіж

хвороби системидихання 11 8,0 4 6,6 3 9,7 2 7,4 1 5,5

хвороби системитравлення 16 11,7 6 9,8 4 12,9 5 18,5 2 11,1

недорозвинені 4 2,9 - 1 3,2 1 3,7 2 11,1

всього 31 22,6 10 16,4 8 25,8 8 29,6 5 27,7

Усього втрати 43 31,4 15 24,6 10 32,2 10 37,0 8 44,3

Вибуло корів 7 5,1 2 3,3 2 6,5 1 3,7 2 11,1

Серед групи первісток IV типу стресостійкості спостері-галося найбільше порушень внутріутробного розвитку плоду (15,6 проти 6,4-8,2% у тварин інших типів), що закінчувалися абортами та мертвонародженістю. Також двоє з чотирьох те-лят, народжених недорозвиненими, були отримані від низько-стресостійких корів IV типу.

Аналіз білкового складу молозива (табл.2) показав, що у корів господарства загальний вміст білка у молозиві першого надою в середньому знаходиться на рівні 141,5 г/л (n=12), по 6,9 г/л – альбумінів та α-глобулінів, 11 г/л β-глобулінів, 116,7 г/л γ-глобулінів. У дослідженнях молозива ми визначали три класи імуноглобулінів: А, М, G. Їх рівень в середньому (n=12) складав:


lgA – 23,2 г/л, lgM – 4,5 г/л, lgG – 116,7 г/л. За вмістом імуно-глобулінів таке молозиво вважається високоякісним.

Таблиця 2Глобулінові фракції молозива корів-матерів

різних типів стресостійкості

Показники

Високостресостійкі,n = 6

Низькостресостійкі,n = 6

xX S± lim xX S± lim

Загальний білок, г/л 146,0±2,95 134,4-159,1 137,1±2,69 124,6-

144,3Альбуміни, г/л 7,4±0,29 6,1-8,2 6,4±0,25 5,6-7,3

Глобуліни, г/лα 7,2±0,27 6,3-8,1 6,7±0,32 5,8-7,9β 11,8±0,51 9,4-13,5 10,2±0,72 7,1-12γ 119,6±2,56 108,6-130 113,8±2,42 106-121

Класиімуноглобулінів,

г/л

А 23,3±0,77 21-26 23,0±0,75 20-25М 4,5±0,26 3,7-5,4 4,5±0,37 3,4-5,9G 95,2±1,55 90-102 88,5±2,32 79-94

Виявлено тісну позитивну кореляцію між вмістом за-гального білка та загальною кількістю імуноглобулінів(r = +0,80±0,106; Р>0,999), а зокрема імуноглобулінів класу G(r = +0,78±0,114; Р>0,999).

Нами встановлено, що низькостресостійкі корови мають достовірно нижчий рівень загального білка (на 8,9 г/л; 6,5%; Р>0,95) та альбумінів (на 1 г/л;15,6%; Р>0,95). Помітна тенден-ція до зниження у молозиві низькостресостійких корів вмісту глобулінів, зокрема α – глобулінів на 0,5 г/л (7,5%), β – глобулі-нів на 1,6 г/л (15,7%), γ-глобулінів на 5,8 г/л (5,1%). За класа-ми імуноглобулінів спостерігається достовірна перевага висо-костресостійких корів у класі G (6,7 г/л; 7,6%; Р>0,95), у інших класах імуноглобулінів (А, М) показники майже ідентичні.

Висновки та пропозиції. Молозиво, отримане від усіх до-сліджених корів, є досить високоякісним та містить достатню кількість імуноглобулінів для забезпечення телят колостраль-ним імунітетом. Але за класами імуноглобулінів спостерігаєть-ся достовірна перевага високостресостійких корів у класі G (6,7 г/л; 7,6%; Р>0,95), який безпосередньо виконує функції


імунітету. Зважаючи на те, що від низькостресостійких корів народжується слабкіше потомство, отримання якнайбільшої кількості імуноглобулінів при першій годівлі може бути вирі-шальним фактором для їх виживання.

Тож, для отримання здорового потомства, що відповідає жорстким вимогам інтенсивних технологій та здатне реалізу-вати свій генетичний потенціал, слід для ремонту стада від-бирати тварин, перевірених за стресостійкістю та отриманих від високостресостійких матерів.


1. Емельяненко П. А. Иммунология животных в период внутриутробно-го развития / Емельяненко П. А. — М. : Агропромиздат, 1987. — 215 с.

2. Зароза В. Г. Эшерихозы телят / Зароза В. Г. — М. : Агропромиздат, 1991. — 240 с.

3. Масюк Д. Н. Влияние состава молозива коров на формирование им-мунной реактивности телят / Д. Н. Масюк // Экологические проблеммы пато-логии, фармакологии и терапии животных. — Воронеж, 1999. — С. 397—398.

4. Рекомендации по оценке стрессоустойчивости коров при машин-ном доении / [Кокорина Э. П., Туманова Э. Б., Филиппова Л. А., Задаль-ский С. В.]. — Л. : ВНИИРГЖ, 1978. — 37 с.

5. Moseley W. Effect of bovine growth hormone administered in various patterns on nitrogen metabolism in the Holstein Steer / W. Moseley // J. anim. Sci. — 1982. — V. 55. — № 55. — P. 1062—1070.


УДК 636.271

ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ КОРІВ-ПЕРВІСТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ РІЗНИХ ТИПІВ КОНСТИТУЦІЇ

О.І. Черненко, кандидат сільськогосподарських наукЮ.О. Черненко, студенткаДніпропетровський державний аграрний університет

Наведено результати вивчення екстер’єрно-конституціональ-них особливостей корів-первісток української червоної молочної породи центрального зонального типу та їх зв’язок з продуктив-ними якостями. Установлено, що у тварин великооб’ємного типу конституції краще сформований об’єм грудного відділу, вони ма-ють високу молочну продуктивність та високовірогідний кореля-тивний зв’язок між цими ознаками.

Ключові слова: екстер’єр, конституція, кореляція, молочна продуктивність.

Постановка проблеми. Створення заводських порід до-машніх тварин зумовлено соціально-економічними чинника-ми суспільства. Під їх впливом формуються породи, які ха-рактеризуються специфічним поєднанням як зовнішніх так і внутрішніх ознак. Оцінка племінних і продуктивних якостей тварин за екстер’єром і конституцією проводиться з давніх ча-сів. Увага до цього питання не послаблюється й тепер, особли-во при використанні інтенсивних технологій для виробництва продуктів тваринництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У всіх краї-нах світу інтенсивного тваринництва застосовують оцінку екстер’єру і конституції тварин. В умовах сучасних технологій утримання, які потребують стандартизації тварин за основни-ми показниками, потрібна комплексна оцінка молочної худо-би, в якій все більшого значення набуває оцінка і добір за бу-довою тіла. Оцінка типу будови тіла входить як складова у всі селекційні програми при вдосконаленні існуючих та створенні нових типів і порід [1].

Для успішної експлуатації тварин в умовах промислової технології молочні корови повинні відрізнятися відповідним екстер’єрним типом: міцною будовою тіла, розвинутим тулу-


бом, міцними ратицями та правильною постановкою кінці-вок, відповідними мофологічними і функціональними власти-востями вимені. Тварини, яким притаманні добре виражені перераховані ознаки, як правило, відрізняються вищою про-дуктивністю та більш тривалим терміном використання. Отже, існує необхідність проведення досліджень екстер’єрно-конституціональних особливостей тварин різного генетичного походження в умовах окремих господарств [2].

Постановка завдання. Завданням наших досліджень було вивчити екстер’єрно-конституціональні особливості корів-первісток української червоної молочної породи центрального зонального типу та їх зв’язок з продуктивними ознаками.

На сьогоднішній день зоотехнічною наукою не розроблено єдиного способу визначення конституціональних особливостей тварин. Тому в наших дослідженнях, для більшої точності, ви-ділення типів конституції проводилося декількома способами: шляхом візуальної оцінки, визначення форми і площі попере-чного перетину грудей [3], об’єму грудного відділу. Контур по-верхні грудей знімався у вертикальній площині за лопатками й на рівні останнього ребра. Довжина грудей вимірювалася від переднього виступу грудної кістки до останнього ребра. Об’єм грудного відділу вираховувався за формулою усіченого конусу:

де V – об’єм грудного відділу, л;Sл. – площа перетину грудей за лопатками, см2;Sо.р. – площа перетину грудей на рівні останнього ребра, см2;L – довжина грудної клітки, см.Статистичну обробку матеріалів досліджень проводили за

допомогою табличного редактора Microsoft Excel.Результати дослідження. Серед первісток української

червоної молочної породи центрального зонального типу за об’ємом грудного відділу нами було виділено три типи консти-туції тварин: великооб’ємний, проміжний і малооб’ємний на основі значення квадратичного відхилення. Вивчені консти-туціональні особливості корів свідчать про значні відмінності у типі будови тіла (табл.1).


Таблиця 1Показники розвитку грудного відділу первісток

різних типів конституції

Типконституції

n Група

Площа перетинугрудей, см2

Довжина грудної клітки, см

Об’єм грудного відділу, л

Великооб’ємний 12 I 2272± 49,3***

3386± 34,9***

70,28± 0,35***

198,8± 3,14***

Проміжний 12 II 2129±39,1 3179±38,8 67,61±0,22 179,5±2,31

Малооб’ємний 13 III 2046±35,3 3061±41,1 64,72±0,56 165,4±2,72

Примітка: *** Р>0,999

Із даних таблиці 1 видно, що за дослідженими показника-ми піддослідне поголів’я дещо відрізнялося. Первістки укра-їнської червоної молочної породи з великооб’ємним типом конституції за всіма показниками вірогідно перевершували ровесниць з проміжним та малооб’ємний типом. Різниця за площею перетину грудей за лопатками та на рівні останнього ребра між першою та третьою групами складала, відповідно: 226 см2 (11%; Р>0,999) і 325 см2 (10,6%; Р>0,999), між першою і другою – 143 см2 (4,3%; Р>0,95) і 207 см2 (6,5%; Р>0,95). Тва-рини першої групи мали довшу грудну клітку, більший її об’єм порівняно з ровесницями другої групи у середньому, відповід-но на 2,67 см (Р>0,95) і 19,3 л (Р>0,999), порівняно з третьою – на 5,56 см (Р>0,999) і 33,4 л (Р>0,999).

Аналіз показників молочної продуктивності та компонент-ного складу молока корів-первісток свідчить, що вони знаходять-ся у залежності від розвитку грудного відділу тварин (табл.2).

Із наведених у табл.2 даних видно, що первістки великооб’ємного типу конституції високовірогідно перевершу-вали аналогів з малооб’ємним типом за надоями, молочним жи-ром і молочним білком, за вмістом в молоці лактози відповідно на: 1015 кг (34,4%; Р>0,999), 39,7 кг (34,9%; Р>0,999), 26,5 кг (28,3%; Р>0,999), 0,21% (4,4%; Р>0,999). За білковомолочністю


кращими були тварини з малим об’ємом грудного відділу, різ-ниця з великооб’ємними складала 0,14% (4,6%; Р>0,95). Твари-ни проміжного типу високовірогідно перевершували ровесниць з інших груп за вмістом в молоці мінеральних речовин, за інши-ми показниками вони зайняли проміжне положення.

Таблица 2Надій та компонентний склад молока корів-первісток

залежно від об’єму грудного відділу

ПоказникТип конституції

великооб’ємний,n=12

проміжний,n=12

малооб’ємний,n=13

Надій за 305 днів, кг 3968±101,3*** 3277±104,3 2953±93,2

Молочний жир, кг 153,4±5,52*** 125,6±4,31 113,7±5,90

Молочний білок, кг 120,1±4,81*** 100,3±3,77 93,6±3,92

Вміст, %: жиру 3,87±0,04 3,83±0,05 3,85±0,04

білка 3,03±0,04 3,06±0,05 3,17±0,04*

лактози 4,98±0,03*** 4,89±0,02 4,77±0,03

мінеральнихречовин 0,65±0,002 0,67±0,003*** 0,65±0,003

сухого знежиреногомолочного залишку 8,66±0,03 8,62±0,03 8,59±0,04

сухих речовин 12,53±0,06 12,45±0,06 12,44±0,07

Примітка: * Р>0,95; *** Р>0,999

Ми з’ясовували зв’язок окремих показників, що характеризу-ють розвиток грудного відділу, з надоєм корів-первісток (табл.3).

Таблиця 3Кореляція між показниками розвитку грудей і надоєм у корів-первісток

Корелюючіознаки

Тип конституції

великооб’ємний,n=12

проміжний,n=12

малооб’ємний,n=13

Площа перетину грудейза лопатками – надій + 0,179 + 0,156 + 0,196Площа перетину грудейна рівні останньогоребра – надій + 0,352 + 0,368 +0,376Об’єм грудного відділу – надій + 0,598 + 0,374 +0,398


Між площею перетину грудей на різних рівнях, об’ємом грудного відділу і надоєм у піддослідних тварин установлено невисоку позитивну корелятивну залежність. Однак зв’язок між об’ємом грудного відділу й надоєм у первісток виявився значно вищим і вірогідним (Р>0,99) у корів великооб’ємного типу.

Висновок. Для створення високопродуктивних стад не-обхідно добирати тварин великооб’ємного типу конституції, що сприяє збільшенню молочної продуктивності худоби. На-явність у стадах різноякісних груп корів за конституціональ-ними особливостями свідчить про перспективу селекції за ба-жаними ознаками, що важливо для подальшого підвищення ефективності галузі молочного скотарства.


1. Розведення сільськогосподарських тварин / [М. З. Басовський, В. П. Буркат, Д. Т. Вінничук та інші]. — Біла Церква, 2001. — 400 с.

2. Буркат В. П. Лінійна оцінка корів за типом / Буркат В. П., Полу-пан Ю. П., Йовенко І. В. — К. : Аграрна наука, 2004. — 88 с.

3. Погодаев С. Ф. Сравнительная характеристика биологических и продуктивных особенностей коров симментальской породы разных типов конституции: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. с.-х. наук : спец. 06.02.01 “Разведение и селекция животных” / С. Ф. Погодаев. — М., 1963. — 26 с.


УДК 636.4.082

ВПЛИВ ІНТЕНСИВНОСТІ РОСТУ НА ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ЯКОСТІ СВИНОМАТОК ПРИ ЧИСТОПОРОДНОМУ РОЗВЕДЕННІ ТА МІЖПОРОДНОМУ СХРЕЩУВАННІ

В.В. Карапуз, аспірантХерсонський державний аграрний університет

Наведено показники відтворювальних якостей свиноматок великої білої породи різної інтенсивності росту в період вирощу-вання при чистопородному розведенні і міжпородному схрещу-ванні з плідниками породи дюрок.

Ключові слова: свиноматки, плідники, відтворювальні якості, схрещування.

Постановка проблеми. Одним із основних факторів, що визначав наступні відтворювальні якості тварин є інтенсив-ність їх росту в період вирощування. Це зумовлено тим, що енергія росту обумовлює вік настання фізіологічної та госпо-дарської зрілості тварин, рівень відтворювальних якостей за показниками багатоплідності, великоплідності, живої маси поросят при відлученні [1, 2].

В той же час слід враховувати, що підвищення відтворю-вальних якостей свиней є одним із найскладніших завдань се-лекційної роботи, оскільки переважно більшість ознак обумов-лена полігенним типом успадкування та залежить від рівня гетерозиготності вихідних порід.

В цьому аспекті виникла проблема визначення зв'язку інтенсивності росту ремонтних свинок в ранньому онтогене-зі з їх наступними відтворювальними якостями. Особливого значення вирішення вказаної проблеми набуває для свиней універсальних порід, які найбільш часто використовуються як материнські форми при породно-лінійній гібридизації. Остан-нім часом формується концепція, що закономірності індивіду-ального розвитку, які визначаються за параметрами моделей або індексами, є критеріями для оцінки племінних і продук-тивних якостей тварин різних ліній, типів, порід [3].

Тому, слід визнати актуальними дослідження, які ставлять за мету визначити рівень відтворювальних якостей свиней за-


лежно від їх інтенсивності росту при вирощуванні та різних методах розведення.

Стан вивчення проблеми. Аналіз результатів сучасних досліджень з оцінки відтворювальних якостей свиней свід-чить, що ознаки відтворювальних здатностей мають незна-чний рівень успадковуваності (h2 = 0,05…0,20), що не дозволяє проводити пряму селекцію на їх підвищення. Тому викорис-товуються більш складні методи оцінки і відбору, основані на продуктивності сибсів, напівсибсів і потомства. Але вказані методи призводять до збільшення генераційного інтервалу і потребують значних витрат на проведення контрольної від-годівлі нащадків плідників, які оцінюються.

Підвищення відтворювальних якостей свиней також дося-гається не шляхом контрольованої гетерозиготності помісно-го і гібридного потомства при підборі батьківських порід. Як правило, при міжпородних схрещуваннях і породно-лінійній гібридизації підвищується багатоплідність маток, жива маса потомства і гнізда при відлученні [3].

В той же час при відтворенні родинних форм для схре-щування виникає необхідність отримання високих репродук-тивних якостей материнських порід, серед яких найбільш по-ширена велика біла порода вітчизняної (внутріпородний тип УВБ-1) та зарубіжної селекції. Для відбору за ознаками від-творювального фітнесу в свинарстві використовується комп-лексна оцінка за індексами відтворювальних якостей (КПВЯ), селекційними індексами [4].

В той же час слід відзначити, що досліджень щодо вивчення відтворювальних якостей свиней великої білої зарубіжної селек-ції і дюрок української селекції при різних методах розведення та у зв'язку з інтенсивністю росту проведено недостатньо, що обумовлено необхідність проведення наших досліджень.

Матеріал і методика досліджень. Науково-виробничий дослід проведено в 2008-2009 рр. в умовах племрепродуктора ЧП "Урсуленко" Білозерського району Херсонської області на свинях великої білої породи англійської селекції та з викорис-танням плідників породи дюрок української селекції.

Із групи ремонтних свинок для парування було вибрано по 18 голів для визначення відсотку прохолосту і заплідненос-


ті. Після визначення поросності було відібрано для подальших досліджень по 12 голів свиноматок в кожній з 8 груп чисто-породного розведення і відповідно у 8 групах за інтенсивніс-тю росту при міжпородному схрещуванні з породою дюрок. Схему розподілу свиноматок в групи за інтенсивністю росту наведено в табл.1. Розподіл маток на групи проводився за по-казниками живої маси в три вікові періоди – при народженні, 2 і 4 місяці. Всього було сформовано по 16 груп (8 – для чисто-породного розведення і 8 – для схрещування).

Таблиця 1Схема розподілу свиноматок в групи за інтенсивністю росту

Співвідношення живої маси у віці

Групи

1 2 3 4 5 6 7 8

при народженні – – – – + + + +

2 місячному віці – – + + – – + +

4 місячному віці – + – + – + – +

Примітка: + – ремонтні свинки з живою масою вище середнього по досліду; – – ремонтні свинки з живою масою нижче середнього по досліду.

Відтворювальні якості свиноматок вивчали за такими по-казниками: багатоплідність (гол.), великоплідність (кг), молоч-ність маток (кг), кількість (гол.) та жива маса поросят і гнізда при відлученні в 60 днів (кг). Проведено статистичну обробку матеріалів дослідження з використанням алгоритмів Н.А. Пло-хинського [5] і персональних комп'ютерів.

Результати досліджень. Виявлено відмінності в рівні від-творювальних якостей свиноматок різної інтенсивності росту при вирощуванні до 4 місячного віку та залежно від методів розведення. Результати наведено в табл.2.

Встановлено, що міжпородне схрещування сприяє підви-щенню багатоплідності маток в переважній більшості дослід-них груп розподілу свиноматок за інтенсивністю росту. Тільки свиноматки 5 і 6 груп мали багатоплідність на рівні чистопо-родного розведення. В той же час слід відзначити, що макси-мальні показники багатоплідності виявлялись при обох мето-дах розведення в групі 8, де ремонтні свинки росли з більшою інтенсивністю в усі три вікові періоди.


При чистопородному розведенні мінімальні показники ба-гатоплідності встановлено для груп I і II, де ремонтні свинки мали нижче середні значення в два вікові періоди – при на-родженні та в 2 місяці. Тому слід визнати ці періоди більш критичними, ніж у віці 4 міс.

В той же час встановлено, що нижче середньої інтенсив-ності росту свинок в період 2-4 міс. призводить до значного зменшення великоплідності як при чистопородному розведен-ні, так і міжпородному схрещуванні.

Аналіз показників молочності маток свідчить, що при між-породному схрещуванні спостерігається компенсаторна здат-ність за рахунок прояву гетерозису, що проявляється більш високими значеннями цього показника в усіх групах (за ви-нятком 8, але різниця невірогідна). Найбільш суттєво гетеро-зисний ефект проявився за ознакою живої маси гнізда при відлученні.

Так, якщо в III групі при чистопородному розведенні жива маса гнізда при відлученні була на рівні 115,0 кг, то при схре-щуванні вона зросла до 160,7 кг. Але в окремих групах кращи-ми виявились показники живої маси гнізда при відлученні у чистопородних тварин (групи 5 і 8, але різниця не вірогідна).

В цілому слід зазначити, що міжпородне схрещування сприяє більш високій компенсаторній реакції у підвищенні відтворювальних якостей свиноматок, які мали нижче серед-ніх показники живої маси в перші періоди онтогенезу при на-родженні та в 2-місячному віці. Ця перевага здебільшого про-являлася за показниками багатоплідності та маси гнізда при відлученні.

Висновки. Проведеними дослідженнями встановлено вплив інтенсивності росту ремонтних свинок та методу розве-дення на відтворювальні якості свиноматок-першоопоросок.

Встановлено, що найбільш високі показники відтворю-вальних якостей отримано при міжпородному схрещуванні свиноматок великої білої породи з плідниками породи дюрок. При цьому встановлено компенсаторну реакцію свиноматок з нижчими за середні показники живої маси (при народжен-ні та в 2-місячному віці) за рахунок прояву гетерозису. Серед


вивчених груп маток при обох методах розведення кращими виявилися свиноматки, що мали показники живої маси вище середніх значень в усі вивчені вікові періоди.

Перспективи подальших досліджень. Доцільно з вико-ристанням методу дисперсійного аналізу встановити частку впливу методу розведення та інтенсивності росту ремонтних свинок на мінливість ознак відтворювальних якостей свино-маток та встановити взаємодію "метод розведення х інтенсив-ність росту свинок".


1. Походня Г. С. Теория и практика воспроизводства и выращивания свиней / Походня Г. С. — М. : Агропромиздат, 1990. — 271 с.

2. Пелих В. Г. Селекційні методи підвищення продуктивності свиней / Пелих В. Г. — Херсон : Айлант, 2002. — 264 с.

3. Коваленко В. П. Рекомендации по использованию моделей основных признаков сельскохозяйственных животных и птицы / Коваленко В. П., Бо-лелая С. Ю. — Херсон, 1997. — 40 с.

4. Плохинский Н. А. Биометрия / Плохинский Н. А. — М. : Наука, 1970. — 395 с.


УДК 636.2.084.413

ЖМЫХ И ШРОТ ИЗ РАПСА СОРТА «СANOLE» В РАЦИОНАХ БЫЧКОВ,

ВЫРАЩИВАЕМЫХ НА МЯСО

Т.Л. Сапсалева, младший научный сотрудникВ.Ф. Радчиков, доктор сельскохозяйственных наук, профессорВ.П. Цай, кандидат сельскохозяйственных наук, доцентЮ.Ю. Ковалевская, младший научный сотрудникРУП «Научно-практический центр НАН Беларусипо животноводству»

Макуха і шрот з ріпаку з вмістом 1,4-1,9% ерукової кислоти і 20 мкМоль на 1 кг сухої речовини глюкозинолатів можуть бути введені до складу комбікорму КР-3 для бичків у кількості 15-20% за масою. Використання комбікорму КР-3 з включенням макухи та шроту з ріпаку дає можливість отримувати середньодобові прирости 845-860 г при витратах кормів 6,9-7,1 корм. ед. на 1 ц приросту.

Ключові слова: ріпаковий макуха і шрот, комбікорми, жива маса, раціон, якість м'яса, економічні показники.

Введение. В Республике Беларусь сельское хозяйство традиционно специализируется на производстве продукции животноводства, устойчивое увеличение которой необходи-мо обеспечить за счет существенного повышения продуктив-ности всех видов животных [1]. Важным фактором, обеспечи-вающим повышение продуктивности сельскохозяйственных животных, является их полноценное кормление [1, 2].

Говядина является продуктом питания, в котором име-ются все необходимые для человека питательные вещества. По сравнению со свининой в ней содержится меньше жира, причем жир и белок находятся в наилучшем соотношении. В связи с тем, что жир расположен равномерно, говядина и те-лятина обладают хорошим вкусом, богаты аминокислотами, ферментами, минеральными и другими веществами [1].

В последние годы для решения проблемы кормового бел-ка все шире ведется работа по использованию в кормлении животных рапса [1, 3].


Рапс – это универсальная культура. В его семенах содер-жится 40-50% жира и 20-28% кормового белка, а в 1 кг масло-семян – 1,95-2,3 кормовых единиц. Улучшение качества рап-сового масла за счет снижения и исключения селекционным путем из семян антипитательных веществ – эруковой кислоты и глюкозинолатов – вызвало во всем мире резкое увеличение спроса на него. Объемы производства маслосемян рапса в Ев-ропе в три раза больше, чем подсолнечника и в девять раз больше, чем сои [4, 1, 5].

Однако исследования эффективности скармливаниябычкам продуктов переработки рапса (сорта «Явар») с пониженным содержанием антипитательных веществ непроводились в Республике Беларусь.

Цель исследований – определить норму ввода рапсового жмыха и шрота, полученных при переработке семян рапса с пониженным содержанием антипитательных веществ, в со-став комбикорма КР-3 и изучить эффективность его скармли-вания в рационах бычков на откорме.

Методика исследований. Различия в кормлении заклю-чались в том, что бычки II группы получали в составе комби-корма КР-3 15%, III – 20 рапсового жмыха, IV и V – по 15 и 20% соответственно рапсового шрота. Контрольная группа (I) в составе комбикорма получала подсолнечный шрот.

Результаты исследований. По данным химического анализа в жмыхе и шроте (сорт «Явар») содержалось 1,4-1,9% эруковой кислоты, 20 мкМоль на 1 кг сухого вещества глюко-зинолатов.

Анализ химического состава жмыха и шрота, полученных из семян рапса сорта качества «канол», показал, что содер-жание сухого вещества у них находилось на уровне 90-91%, сырого протеина – 31,5-38,0%. Жмых отличался повышенным содержанием жира – на 12%, что в 4,3 раза больше, чем в шроте.

Протеин жмыха и шрота переваривался практически оди-наково – 81-80%. По жиру лучшие показатели имел рапсовый жмых – 84%, в то время, как шрот – только 76%. Существенные различия получены по переваримости клетчатки. Если в шро-


те она переваривалась на 71%, то в жмыхе – только на 36%, но поскольку содержание данного компонента в этих кормах не-большое, то существенного влияния на усвоение питательных веществ она не оказывала. Это может быть обусловлено повышенным содержанием жира в рапсовом жмыхе по срав-нению со шротом. В жмыхе несколько выше переваримость БЭВ – 84%, в то время как в шроте – 80%.

Питательность рапсового жмыха составила 1,18 корм. ед., или 11,21 МДж обменной энергии, рапсового шрота – соответ-ственно 0,94 и 11,01.

Переваримость протеина опытных комбикормов оказа-лась на уровне 81-84%, БЭВ – 80-88%, жира – 77-85%. Не-сколько ниже этот показатель по клетчатке. Коэффициенты переваримости этого компонента составили 35-76%.

По содержанию сухого вещества, энергии и биологически активных веществ в комбикормах существенных различий не установлено. Так, содержание кормовых единиц находилось в пределах 1,10-1,13; обменной энергии – 10,52-10,60 МДж, сырого протеина – 168-179 г, сырого жира – 26-39 г, сырой клетчатки – 60-62 г, кальция и фосфора – 7,4-7,9 и 7,3-7,7 г соответственно.

Фактическая поедаемость кормов в составе рациона бычками в опыте была следующая: сенаж разнотравный – 5-7 кг, отава тимофеевки – 8,5-11, комбикорм КР-3 – 2, па-тока кормовая – 0,3, кормовой жир – 0,1 кг. По содержанию энергии, сухого вещества, сырого и переваримого протеина, жира, клетчатки, сахара существенных различий между груп-пами не отмечено. Не установлено существенных различий между контрольной и опытными группами по содержанию в рационах кальция, фосфора, магния, кроме бычков V группы, в которой их было больше на 6-18%. Также в рационе этой группы было выше содержание калия, серы, железа, кобальта, витамина D, что связано, по-видимому, с большим потребле-нием ими сенажа.

Показатели рубцового содержимого всех групп бычков опыта характеризовались следующими величинами: pH – 6,9-


7,4, ЛЖК – 10,1-10,9 мМоль/л, инфузории – 475-499 тыс/мл,аммиак – 18,9-21,4 мг%, общий азот – 168,8-172,6 мг%, небелковый – 50-55, белковый азот – 117,6-118,8 мг%.

Коэффициенты переваримости питательных веществ на-ходились на достаточно высоком уровне и составили: сухое вещество – 63,07-65,9%, органическое – 64,9-67,6%, протеин – 64-66,5%, жир – 54-56,1%, клетчатка – 51-52,9%, БЭВ – 72,5-74,3%.

Гематологические показатели составили: гемоглобин – 85,8-90,1 г/л, эритроциты – 7,2-7,9*1012/л, лейкоциты – 7,5-7,9*109/л, мочевина – 3,95-4,4 мМол/л, щелочной резерв – 397-408 мг%, глюкоза – 2,1-2,4 мМоль/л, кальций – 2,3-2,6 мМоль/л, фосфор – 1,6-1,9 мМоль/л, калий – 10,9-11,5 мМоль/л, на-трий – 101,5-103,6 мМоль/л, магний – 1,4-1,49 мМоль/л, мар-ганец – 2,1-2,4 мкМоль/л, медь – 11,6-12,0 мкМоль/л, цинк – 42,5-49,4 мкМоль/л, витамин А – 0,07 мкМоль/л.

Включение в состав рациона бычкам комбикорма КР-3 рапсового жмыха в количестве 15-20% по массе взамен под-солнечного шрота оказало так же практически одинаковое влияние на энергию роста бычков (845-856 г и 841 г). Ис-пользование в составе рациона рапсового шрота обеспечило среднесуточные приросты бычков на уровне 846-860 г при за-тратах кормов на единицу продукции в пределах 6,9-7,1 корм. ед. на 1 ц прироста.

Ветеринарно-санитарная и токсикологическая оценкаговядины и печени бычков, получавших комбикорма с различным содержанием жмыха и шрота из рапса, показа-ла, что мясо по органолептическим, физико-химическим и санитарным показателям является доброкачественным и не отличается от контроля.

Исследования показали, что местные источники сырья, полученные при переработке семян рапса с низким содер-жанием глюкозинолатов и эруковой кислоты, могут быть использованы в составе комбикорма для бычков до 20%, снижая при этом его себестоимость и заменяя подсолнечный шрот. Скармливание комбикорма КР-3 позволило снизить сто-имость суточного рациона у бычков опытных групп по сравне-


нию с контрольной группой. Это обусловлено более дешевыми рапсовыми кормами. В результате себестоимость суточно-го прироста у бычков, получавших комбикорма с рапсовым жмыхом и шротом, была ниже на 2-5% по сравнению с контр-олем. Снижение себестоимости прироста позволило получить больше прибыли в расчете на 1 голову на 10-12%.

Выводы. Таким образом, рапсовый жмых и шрот с со-держанием 1,4-1,9% эруковой кислоты и 20 мкмоль на 1 кг сухого вещества глюкозинолатов могут быть включены в со-став комбикорма КР-3 для бычков в количестве 15-20% по массе. Скармливание комбикорма КР-3 позволяет получать среднесуточные приросты 845-860 г при затратах кормов 6,9-7,1 корм. ед. на 1 кг прироста.

Использование таких комбикормов оказывает положи-тельное влияние на убойные показатели и качество мяса бычков. Скармливание рапсовых кормов в составе комбикор-ма КР-3 дает возможность не только сократить импорт белко-вого сырья, но и получить больше прибыли в расчете на 1 го-лову в сутки на 10-12%.

ЛИТЕРАТУРА

1. Радчиков В. Ф. Совершенствование системы полноценного корм-ления молодняка крупного рогатого скота / В. Ф. Радчиков. — Барановичи, 2003. — 192 с.

2. Физиология пищеварения и кормление крупного рогатого скота : учеб. пособие / В. М. Голушко [и др.]. — Гродно : ГГАУ, 2005. — 443 с.

3. Леккина О. Ф. Рапсовый шрот – ценный корм для сельскохозяйствен-ных животных / О. Ф. Леккина // Вопросы кормления сельскохозяйственных животных : сб. науч. тр. — Л., 1986. — С. 17—19, 21.

4. Пилюк Я. Рапс / Я. Пилюк // Поле Августа. — 2007. — № 8. — С. 10.5. Петрухин И. В. Корма и кормовые добавки / И. В. Петрухин. — М. :

Росагропромиздат, 1989. — 219 с.


УДК 636.321.38.082

ПОКАЗНИКИ СПЕРМИ БАРАНІВ ТА ЇЇ ЗДАТНІСТЬ ПЕРЕНОСИТИ ЗАМОРОЖУВАННЯ

ЗАЛЕЖНО ВІД ПОРОДИ

В.М. Давиденко, кандидат біологічних наук, доцентС.П. Кот, кандидат біологічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

У роботі подано результати досліджень кількісних і якісних показників сперми племінних баранів залежно від їх породноїналежності.

Ключові слова: сперма баранів, заморожування сперми, запліднення, об’єм еякуляту, рухливість сперміїв, концентрація сперміїв.

Вступ. Залишається актуальною проблема встановлення факторів, що визначають кількісні та якісні показники спер-ми племінних баранів. В зооінженерній літературі досить по-вно висвітлено залежність цих показників від рівня годівлі та умов утримання тварин [1-3]. Але у вітчизняній та зару-біжній літературі ще недостатньо висвітлено питання залеж-ності показників сперми плідників від ендогенних факторіворганізму.

За умови широкого використання методу штучного осіме-ніння овець замороженою спермою ці властивості будуть ді-яти як методи розведення. Оскільки плідник, навіть з рекорд-ним настригом вовни, в нових умовах племінної експлуатації не зможе позитивно впливати на поліпшення стада, якщо він виділяє непридатну для розбавлення, заморожування, відтаю-вання сперму, не віддає її на штучну вагіну. Якраз цим викли-кана необхідність і обґрунтовується актуальність визначення і використання додаткових показників якості сперми.

В умовах нової технології племінного використання бара-нів за наявності високої запліднювальної здатності їх сперми, фізіологічно добре розвинутих, здатних до запліднення маток, відповідного обладнання і кваліфікації техніків-осіменаторів, інтенсивність племінного використання того чи іншого плідника


буде визначатися об’ємом еякуляту, концентрацією сперміїв в ньому, досконалістю технології експлуатації тварин і техні-кою обробки сперми. Тому важливо глибоко вивчити вплив біологічних спадкових і не спадкових факторів на основні по-казники якості сперми, які мають прямий зв’язок з заплідню-вальною здатністю сперміїв.

Цим було обумовлене проведення нами досліджень в пері-од 1980-1998 років з вивчення впливу на показники сперми баранів та її здатність переносити заморожування залежно від породи, віку, живої маси, вовнової продуктивності та статевої активності.

В умовах сучасної племінної роботи в тваринництві спер-ма набула ознак не тільки біологічного продукту організму, але і товару, який має вартість, характеризує продуктивність племінних тварин, тому набуває необхідності глибокого і все-бічного дослідження кількісних і якісних показників сперми плідників сільськогосподарських тварин залежно від їх пород-ної належності.

Метою наших досліджень було вивчити кількісні (об’єм еякуляту, концентрація сперміїв) і якісні (рухливість сперміїв, запліднювальна здатність) показники сперми при її одержанні в усі сезони року, заморожуванні-відтаюванні від плідників, які належать до різних порід, зокрема асканійської тонкорун-ної, кавказської, каракульського асканійського багатоплідно-го типу, асканійських кросбредів, австралійського мериноса.

Методика досліджень. В умовах півдня України ми про-вели досліди з метою вивчення породних особливостей сперми баранів-плідників, їх здатність переносити вплив технологіч-них прийомів, пов’язаних з розбавленням, заморожуванням та відтаванням.

Досліди виконано на 117 баранах, у тому числі 30 – ас-канійської тонкорунної породи, 26 – кавказської, 30 – ка-ракульських асканійського багатоплідного породного типу, 28 – асканійського кросбредного типу і трьох плідникахавстралійського мериноса.

Годівля тварин здійснювалася за нормами, що розра-ховані на живу масу 100-110 кг при середньому статевому


навантаженні. Раціони плідників містили 2,8-3,0 кормових одиниць, 370-390 г перетравного протеїну, 12,4-13,0 г каль-цію, 11,0-11,4 г фосфору та 112-120 мг каротину.

Сперму від плідників одержували «дуплетними» еякулята-ми три рази протягом тижня. Після оцінки рухливості сперму розріджували у відношенні 1:2 спеціальними синтетичними середовищами, виготовленими за розробленим нами рецеп-том. Адаптували розбавлену сперму при температурі 1-30С протягом 4-5 годин, потім заморожували у вигляді гранул об’ємом 0,2 мл на фторопластовій платівці, попередньо охоло-дженої до – 850С. Через 1-2 доби оцінювали рухливість відтая-ної сперми. Одержані результати зведено в групи, оформлено таблицями і оброблено методами біометрії.

Результати досліджень. Було досліджено 866 еякулятів. В результаті цих досліджень встановлено, що при одному й тому ж режимі експлуатації (три дуплетні садки протягом тиж-ня) сперматогенез найбільш інтенсивно проходить у баранів асканійської тонкорунної породи і кросбредного типу (табл.).

У цих тварин в одному еякуляті в середньому виділялося близько 4 млрд. сперміїв (відповідно 3,97±0,06 і 3,88±0,07 млрд). У плідників кавказської породи за найбільшого об’єму еякуля-та (1,12±0,01мл) в середньому виділялося на 1 млрд. сперміїв менше; ці тварини мали найнижчу концентрацію сперміїв у порівнянні з тваринами інших порід. У каракульських плідни-ків асканійського багатоплідного типу і австралійських мери-носів об’єм еякулята достовірно (Р>=0,999) поступався цьому показнику баранів асканійської тонкорунної, кавказської по-рід і кросбредного типу.

Найбільш стійкою в процесі заморожування – відтаю-вання була сперма баранів кавказської породи. При рух-ливості сперміїв зразу після одержання майже 9 балів, піс-ля заморожування-відтавання цей показник склав 4,1 бала. В спермі тварин цієї породи в процесі заморожування-відтаювання гинуло майже 54% сперміїв, тоді як у плідників інших порід – 55-59%.


Таблиця Показники сперми баранів та її здатність

переносити заморожуванняПорода і

породна група

Тварин,

n

Досліджено

еякулятів

, шт.

Показники сперми,М±m

Загинуло сперміїв

упроцесі заморо-

жування,

%

об’єм

еякуляту,

мл

концентрація

сперміїв

,млрд/мл

рухливістьсперміїв, балів

при

одержанні

після

заморож

.-відтаюв.

Асканійська тонкорунна 30 264

1,04±0,02

3,97±0,06

8,05±0,07

3,7±0,05 57

Кавказська 26 1201,12

±0,012,67

±0,048,9

±0,064,1

±0,06 54

Каракуль аскан.багатоплід. тип 30 254

0,79±0,02

3,68±0,05

8,2±0,05

3,7±0,07 55

Асканійські кросбреди 28 170

1,02±0,03

3,88±0,07

7,7±0,06

3,2±0,08 59

Австралійський меринос 3 58

0,78±0,03

3,06±0,11

7,6±0,09

3,4±0,13 56

За рухливістю відтаяна сперма плідників австралійського мериноса і асканійського кросбреда достовірно поступалася цим показникам у баранів асканійської тонкорунної, кав-казської порід і каракульського асканійського багатоплідно-го типу (Р=0,90). У плідників всіх піддослідних порід рухли-вість сперміїв після відтаювання перевищувала 3 бали, тому сперма їх придатна до заморожування, тривалого зберігання і використання для осіменіння маток після відтаювання. Це підтверджується ще й тим, що сперму, заморожену від бара-нів австралійського мериноса, ми використали в спеціальному досліді, з цією метою осіменили 525 маток асканійської тонко-рунної породи. Запліднюваність їх після осіменіння заморо-женою спермою, враховуючи за перегулами протягом 60 днів після осіменіння склала більше 50%.


Висновки.1. Можна зробити висновок, що за однакового рівня го-

дівлі і умовах утримування і експлуатації плідники певних по-рід мають різні кількісні і якісні показники сперми.

2. Сперма плідників всіх піддослідних порід придатна для накопичення і тривалого зберігання в замороженому стані, її можна використовувати при штучному осіменінні овець.

3. В умовах сучасного тваринництва при широкому ви-користанні біотехнологічних методів розмноження, здатність плідників тієї чи іншої породи продукувати сперму достатньої кількості і якості, стає важливим фактором як метод розведен-ня, що значною мірою визначає науково-технічний прогрес галузі, здатність породи реалізовувати передачу за спадковіс-тю своїх характерних ознак, і, певною мірою, буде визначати тривалість існування і ареал поширення породи.


1. Давиденко В. М. Теорія і практика біотехнології використання племін-них баранів / В. М. Давиденко. — Миколаїв : МДАУ, 2004. — 346 с.

2. Лопырин А. И. Биология размножения овец / А. И. Лопырин — М. : Колос, 1971. — 320 с.

3. Милованов В. К. Биология воспроизведения и искусственного осеме-нения животных / В. К. Милованов — М. : Изд. сельхоз. литературы, журна-лов и плакатов, 1962. — 696 с.


УДК 636.47.082

ВІДТВОРЮВАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ

О.О. Кравченко, кандидат сільськогосподарських наукВ.О. Мельник, кандидат біологічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університет

Вивчено особливості відтворювальної здатності кнурів різних генотипів. Встановлено, що свиноматки, осімінені кнурами чер-воної білопоясої породи, мали найбільшу запліднюваність, бага-топлідність, великоплідність, масу поросяти та високу збереже-ність поросят.

Ключові слова: відтворювальна здатність, запліднюваність, багатоплідність, великоплідність, маса і збереженість поросят.

Вступ. Відтворювальні властивості кнурів є одним із осно-вних показників, які забезпечують удосконалення стад. За думкою вчених [1, 4, 6], рівень відтворних якостей свиноматок значною мірою залежить від запліднювальної здатності сперми кнурів-плідників, якість якої залежить від породи, віку, режи-му використання, умов годівлі і утримання, пори року та інше.

Продуктивність того чи іншого стада свиней більше як на 50% залежить від якості сперми кнура. При застосуванні в господарствах штучного осіменіння свиноматок в декілька разів збільшується вплив кнурів–плідників на продуктивність стада, тому особливо підвищуються вимоги при їх оцінці та відборі. Тому завершуючим етапом оцінки якості сперми є відтворювальна здатність кнура та його вплив на відтворю-вальні якості свиноматки [2, 5].

Нами проведено дослідження відтворювальної здатності кнурів порід ВБ(АС) – велика біла англійської селекції, ЧБПП – червона білопояса порода м’ясних свиней, ДУСС – дюрок української селекції «Степовий».

Методика досліджень. Дослідження було проведено у племзаводі СГПП «Техмет – Юг» Жовтневого району Микола-ївської області.

Запліднюючу здатність сперми кнурів визначали після штучного осіменіння свиноматок нефракційним способом.


Основні показники відтворювальних якостей спарованих з ними свиноматок визначали після опоросу та відлучення по-росят. Для того, щоб зменшити вплив материнського фактора, осіменіння вищеназваними кнурами проводили на трьохпород-них (ВБ×ЧБПП×ДУСС) свиноматках, що були в господарстві.

Відтворювальні якості свиноматок вивчали за відсотком заплідненості, багатоплідністю, великоплідністю та масою і кількістю поросят при відлученні [3].

Статистичну обробку цифрового матеріалу виконували стандартним біометричним методом з використанням ПЕОМ у форматі табличного редактора Microsoft Excel. Вірогідність одержаних величин та відмінностей між групами визначали за допомогою критеріїв Стьюдента при трьох рівнях значи-мості “р” (0,05; 0,01; 0,001).

Результати досліджень. Відтворювальну здатність кну-рів різних порід та їх вплив на відтворювальну якість свино-маток наведено в таблиці.

Як свідчать дані таблиці, запліднювальна здатність була найбільшою у кнурів-плідників породи ЧБПП – 84,0%, що на 2,9% вище кнурів ВБ(АС) і на 0,7% кнурів ДУСС. Найбільший показник багатоплідності спостерігався у свиноматок, осімі-нених кнурами ЧБПП, і склав 10,77 гол., що на 0,21-1,12 по-росяти більше, ніж у свиноматок, осімінених кнурами породи ВБ(АС) і ДУСС (р<0,05). Треба відмітити, що маса поросят при народженні була достатньо високою. Великоплідність поросят у свиноматок, осімінених кнурами породи ЧБПП, склала 1,52 кг, що вірогідно більше від поєднань з кнурами породи ВБ(АС) на 0,12 кг, ДУСС на 0,13 кг (р<0,01).

Установлена вірогідна різниця за масою поросяти у віці 60 днів свиноматок, осімінених кнурами породи ЧБПП та ДУСС. Ці показники склали відповідно 21,81 кг і 20,43 кг і перева-жали показники у свиноматок, осімінених кнурами породи ВБ(АС), на 2,61 та 1,23 кг при (р<0,001). Збереженість при-плоду по цим поєднанням відповідно: у віці 30 днів – 95,1 та 91,9%; у віці 60 днів – 87,3 та 88,2%, в порівнянні зі свиномат-ками, осіміненими кнурами ВБ(АС): 89,8; 86,0%.


Порода

Кількість кнурів, гол.

Осімінено маток, гол.

Великоплідність, кг.

Збереженістьпоросят, %


Висновки. Відтворювальна здатність кнурів-плідників впливає на відтворювальну якість свиноматок. На основі ре-зультатів досліджень що відтворювальної здатності кнурів-плідників установлено, що вищий відсоток запліднення (84%) у свиноматок, осімінених кнурами породи ЧБПП; багатоплід-ність маток, осімінених кнурами ДУСС, вірогідно поступаєть-ся свиноматкам, осіміненим кнурами ВБ(АС) та ЧБПП. Вияв-лено позитивний вплив кнурів ЧБПП і ДУСС на підвищення маси одного поросяти у віці 60 днів та високу збереженість поросят.


1. Акімов С. В. Господарсько-біологічні особливості кнурів різного на-пряму продуктивності / Акімов С. В., Оксинюк А. Н. // Свинарство. — 1999. — № 54. — С. 49—54.

2. Квасницкий А. В. Искусственное осеменение свиней / А. В. Квасниц-кий — К. : Урожай, 1983. — 188 с.

3. Сучасні методики досліджень у свинарстві / [М. Д. Березовський, Г. А. Богданов, В. Ф. Коваленко; за редакцією В. П. Рибалко]. — Полтава, 2005. — 227 с.

4. Остапчук П. П. Выращивание и племенное использование хряков / Остапчук П. П. — К. : УСХА, 1992. — 61 с.

5. Файзулін Р. А. Оцінка кнурів-плідників за запліднювальною здатніс-тю їх сперми в умовах промислового комплексу / Р. А. Файзулін // Свиновод-ство. — К. : Урожай, 1991. — № 47. — С. 79—81.

6. Харенко М. І. Біотехнологія розмноження свиней. Інтенсифікація відтворної функції свиноматок і кнурів / М. І. Харенко. — Львів, 1998. — 24 с.

212 Технічні науки

ТЕХНІЧНІ НАУКИ

УДК 62-7:631.354.2

ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ГОТОВНОСТІ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПІДСИСТЕМ

ЗЕРНОЗБИРАЛЬНИХ КОМБАЙНІВ ПРИ ЇХ СТАРІННІ І ЗРОСТАЮЧІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ СФЕРИ СЕРВІСНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

К.М. Думенко, кандидат технічних наук, доцентМиколаївський державний аграрний університетА.І. Бойко, доктор технічних наук, професорНаціональний університет біоресурсів і природокористування України.

Наведено результати теоретичних досліджень визначення функції готовності та відновлення підсистем зернозбиральних комбайнів. Побудовано стохастичну модель станів і переходів під-систем з урахуванням впливу розвитку сфери технічного сервісу.

Ключові слова: функція готовності, функція відновлення, граф станів, інтенсивність відмов, технічна система.

Постановка проблеми. Спроби створити і налагодити ви-робництво вітчизняного зернозбирального комбайну на рівні кращих зарубіжних зразків хоча б для того, щоб задовольнити потреби свого сільського господарства, не привели до очікува-них результатів. У той же час середній щорічний об'єм врожаю зернових досягає в Україні близько 40 млн тонн. Сільське гос-подарство України з кожним роком все більше набуває озна-ки експортно-орієнтованої галузі. Спостерігається тенденція зростання витратності виробництва сільгосппродукції. Одні-єю з причин цього є недостатня механізація робіт, в тому числі і при збиранні врожаю зернових.

Процес поступового зниження рівня надійності підсистем зернозбиральних комбайнів є природним явищем для значно-го періоду їх експлуатації. Особливо цей період розтягується в умовах налагодження виробництва своєї вітчизняної техніки або організації поставок закордонної. Неповна забезпеченість


господарств машинами викликає необхідність продовження строку їх експлуатації вже за межами встановленого ресурсу. Але навіть якщо і не виникають вказані проблеми своєчасного оновлення парку зернозбиральних машин, причини старіння техніки є невід’ємними етапами їх життєвого циклу навіть до зняття з експлуатації і списання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій вказує на не-достатній рівень технологій виробництва і якості застосову-ваних матеріалів, які знижують надійність машин, сприяють розвитку зношувальних, втомлюючих, корозійних та інших процесів, а також розширюють період збільшення інтенсив-ності відмов комбайнів [1-4]. Фактично, існуюча зернозби-ральна техніка здебільшого працює при поступовому зни-женні рівня надійності основних підсистем, що забезпечують технологічний процес збору врожаю.

Нестабільність стану, умов експлуатації і бази технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, у тому числі і зернозбиральних комбайнів, суттєво ускладнює визначення показників їх надійності. Загальноприйнятим є приведення показників для установлених режимів, що далеко не завжди відповідає реальним умовам і не відображає динаміку змін цих показників. У результаті втрачається інформація про змі-ни стану машин у поточних режимах, припрацюванні, старін-ні, втрати роботоздатності при формуванні поступових від-мов. Відповідно ускладнюється і вибір ефективних напрямків і засобів направлених на забезпечення необхідного рівня на-дійності машин.

Проблемі визначення функції готовності підсистем зер-нозбиральних комбайнів в умовах старіння техніки і розвитку бази технічного обслуговування присвячено дослідження [1], де побудовано відповідний граф і стохастичну математичну модель станів і переходів для систем “машина-технічне обслу-говування”.

Метою роботи є визначення функції готовності та від-новлення механічних систем, рівень надійності яких знижу-ється зі збільшенням наробітку за умови розвитку сфери тех-нічного обслуговування.


Результати досліджень. Природний процес старіння машин за можливістю стримується сферою технічного обслу-говування і ремонту техніки. Останнім часом у зв’язку з по-стійним збільшенням кількості імпортованих машин можна спостерігати розвиток бази технічного обслуговування (сер-вісних центрів) нового покоління. Фірмове обслуговування, як правило, привносить нові елементи технологій і обладнання для обслуговування машин. Насамперед це діагностичне об-ладнання з передовими технологіями комп’ютерної обробки результатів вимірювань. Крім того, оновлення сфери техніч-ного обслуговування зернових комбайнів пов’язане з більш широким впровадженням в конструкції машин гідросистем і приводів, елементів своєчасного контролю за станом підсис-тем, попередження можливих перевантажень, забивань зер-ностебловою масою і аварійних пошкоджень.

Так чи інакше введення сучасних центрів сервісного тех-нічного обслуговування зернозбиральної техніки можна роз-глядати як оновлення бази підтримки машин у роботоздатно-му стані.

Таким чином, з позицій системного аналізу надійності зернозбиральних комбайнів, їх готовності в дослідженні роз-глядається в ситуації, коли машини поступово знижують свій технічний рівень, а ремонтна база, що пов’язана з їх обслу-говуванням, навпаки, нарощує свої потенційні можливості. У результаті як одна, так і друга підсистеми знаходяться в умо-вах змінних інтенсивностей протікання подій, що формують свої особливі потоки.

Ці потоки внаслідок змінних інтенсивностей не можуть розглядатися як найпростіші, а значить для математичного опису потребують спеціальних заходів. Старіюча підсистема техніки, що експлуатується, формує Ерлангівський розподіл часу безвідмовної роботи. Навпаки, молодіюча підсистема, що пов’язана з технічною базою обслуговування машин, в своєму розвитку формує потік з гіперекспоненціальним розподілом часу відновлень.

Для математичного опису таких зустрічнонаправлених по-токів і встановлення показників надійності підсистем комбай-нів побудовано відповідний граф станів і переходів (рис. 1).


У графі штучно введено два фіктивних стани. Вони необ-хідні для зведення потоків відмов зі змінною інтенсивністю λ і потоків відновлень зі змінною інтенсивністю μ до найпрості-ших Марківських, що допускають застосування відповідного математичного апарату [1, 2].

Рис.1. Граф станів і переходів для старіючих технічних системі молодіючої бази їх технічних обслуговувань

Єдиним роботоздатним станом системи, що аналізується, є стан “0”. В зв’язку з поступовою втратою роботоздатності вузлів і деталей комбайнів при старінні система переходить з інтенсивністю λ0 у фіктивний роботоздатний стан “0´”. В подальшому у зв’язку з переходом до відновлень процес для молодіючої підсистеми обслуговувань може розвиватися пара-лельними шляхами, але з відповідними ймовірностями.

Так, із стану “0´” з ймовірністю p при інтенсивності λ0' можливий перехід у нероботоздатний стан “1”. Також пара-лельно з ймовірністю q при інтенсивності λ0' можливий перехід у фіктивний нероботоздатний стан “1'”. Причому ймовірність p і q доповнюють одна одну до повної групи подій. Тобто

p + q = 1. (1)

Таким чином, переходи із стану “0” в суміжні стани “1” і “1'” відбуваються пропорційно вказаним ймовірностям p і q.

З положень відновлень “1” і “1'” система при інтенсивнос-тях μ1 і μ1' повертається знову в роботоздатний стан “0”.


У цілому граф (рис. 1) описує всі можливі стани і переходи системи, що відповідають реальним можливим положенням зернозбиральної техніки. Відмінністю графа є те, що він відо-бражує послідовність подій для старіючих підсистем машин і паралельність подій для молодіючої підсистеми сфери техніч-ного обслуговування.

Побудований граф станів і переходів допускає матема-тичну формалізацію подій, що відбуваються з системами. Це можливо за допомогою диференційних рівнянь динамічного баланса ймовірностей (рівнянь Колмагорова).

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

0 1 1 1 1 0 0

0 0 0 0 0 0 0

1 0 0 1 1

1 0 0 1 1

;

;

;

.

' '

' ' ' ' '

' ' ' '

' ' ' ' '

d P t P t P t P tdtd P t P t p P t q P tdtd P t p P t P tdtd P t q P t P tdt

= ⋅ + − ⋅ = ⋅ − ⋅ − ⋅ = ⋅ − = ⋅ −

(2)

Нормуючою умовою для системи є рівність: ( ) ( ) ( ) ( )0 0 1 1 1.' 'P t P t P t P t+ + + =

Нормальною умовою на початку експлуатації є справна технічна підсистема і підготовлена до роботи. Таким чином, при t = 0 маємо:

( ) ( ) ( ) ( )0 0 1 11; 0; 0; 0.' 'P t P t P t P t= = = =

Переходячи від оригіналу до зображень, згідно з перетво-реннями Лапласа, систему диференційних рівнянь (2) можна представити у вигляді системи алгебраїчних рівнянь

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

0 0 0 1 1 1 1

0 0 0 0 0 0 0

1 0 0 1 1

1 0 0 1 1

1;

;

;

.

' '

' ' ' ' '

' '

' ' ' ' '

S S S S S

S S S p S q S

S S p S S

S S q S S

= − + + + = − − = − = −

(3)


Нормована умова в перетвореннях Лапласа має вигляд: ( ) ( ) ( ) ( )0 0 1 1 1.' 'S S S S S S S S+ + + =

У даному випадку нормовану умову вигідно ввести в сис-тему рівнянь (3) замість найбільшого другого рівняння. Тоді можна записати

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

0 0 0 1 1 1 1

0 0 1 1

1 0 0 1 1

1 0 0 1 1

1;

1;

;

.

' '

' '

' '

' ' ' ' '

S S S S S

S S S S S S S S

S S p S S

S S q S S

= − + + + + + + = = − = −

Згрупуємо члени рівнянь у відповідності з визначенням невідомих φi(S)

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

( ) ( ) ( )

0 0 1 1 1 1

0 0 1 1

1 1 0 0

1 1 0 0

1;

1;

0;

0.

' '

' '

' '

' ' ' '

S S S S

S S S S S S S S

S S p S

S S q S

+ − − = ⋅ + + ⋅ + ⋅ =

+ − = + − =

(4)

Випишемо коефіцієнти при невідомих у вигляді матриці, що представляє собою детермінант отриманої системи рів-нянь (4):

( )

( )( )

110

0 1

10

0 11

.0 000 00

'

'''

SS SSSp S

Sq

−−+

− +

+−

(5)

Зважаючи на те, що готовність системи до роботи кількіс-но може бути оцінена функцією готовності Кг(t), яка залежить від часу і є ймовірністю знаходження системи в роботоздат-ному стані P0(t) , то на підставі попередньо отриманих даних можна записати

( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( )0 1 2 3 4exp exp exp exp .Kг t P t A S t B S t C S t D S t= = − + − + − + −


Враховуючи, що S1 = S2 = 0, а A + B = 2E і підставляючи значення сталих величин маємо

( ) ( )

( ) ( ) ( )

1 1 0 1 0 1 1 1 0 1 0 11 1 0 4 3

3 4 3 3 4

1 1 0 1 0 1 1 1 0 1 0 13 1 1 0 4 3 4

3 4 3 3 4

11 1 11

1exp 1 1 exp .1

' ' ' ' ' '' '

' ' ' ' ' ' ' '' '

Kг t S SS S S S S

S t S S S tS S S S S

+ + + + = + − + + − − + − − − + + + + − − + + + − − + − − −

(6)

Для якісного аналізу зміни функції готовності від часу експлуатації технічної системи побудовано графічну функціюготовності (рис. 2).

Рис.2. Зміна функції готовності від часу експлуатації підсистем зернових комбайнів в умовах зростання потенціалу бази технічного обслуговування

Аналіз функції відновлення показує, що при необмежено-му часі (t → ∞), вона приймає значення постійної величини, яка є асимптотою.

( ) 0 0 1

3 4

.' 'pKв t

S S→ ∞ =

Фізично отриману величину можна представити як ко-ефіцієнт простою технічної системи в усталеному режиміексплуатації.

Після підстановки значень коренів S3 і S4 коефіцієнт про-стою системи записується таким чином


( )( ) ( )

0 0 1

1 1 0 1 1 0 1 0 1

.' '

' '' '

pKв t → ∞ =+ + + + +

(7)

Отримане значення функції готовності є граничним її зна-ченням і відповідає загальноприйнятому поняттю коефіцієнта готовності. Фактично формула відображає асимптоту, до якої прямує функція готовності при нескінченному зростанні часу експлуатації розглядуваних технічних систем зернозбираль-них комбайнів в умовах поліпшення бази їх технічного обслу-говування (рис. 3).

Рис.3. Залежність функції відновлення від часу для зернозбирального комбайну як технічної системи за умов розвитку бази технічного

обслуговування (сервісу)

Іншим граничним значенням, яке може прийняти функ-ція готовності, є значення, що відповідає початку роботи тех-нічної системи. Підставляючи в функцію готовності (6) зна-чення часу, що дорівнює нулеві (t = 0), маємо Кг(t = 0).

Результат відповідає поставленій умові, коли робота зер-нозбирального комбайну починається з роботоздатного стану. Тобто при t = 0: P0(t = 0) = Кг(t = 0) = 1.

Висновок. Отримані функції відновлення та готовності, а також їх графіки залежностей, які представлені на рис. 2-3, дають можливість у складних економічних умовах прогнозу-


вати і підвищувати рівень надійності старіючих систем за до-помогою молодіючого технічного обслуговування (сервісу) при старіючих підсистемах зернозбиральної техніки.


1. Бойко А. І. Дослідження функції готовності механічних систем при накопичуванні пошкоджень / А. І. Бойко, К. М. Думенко // Проблеми обчис-лювальної механіки і міцності конструкцій : збірник наукових праць ДНУ. — Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2010. — Вип. 14. — С. 72—78.

2. Погорілий Л. В. Зернозбиральна техніка: проблеми, альтернативи, прогноз / Л. В. Погорілий, С. М. Коваль // Техніка АПК. — 2003. — № 7. — С. 4—7.

3. Ушаков И. А. Курс теории надежности систем / И. А. Ушаков. — М. : Дрофа, 2008. — 239 с.

4. Некипоренко В. И. Структурный анализ систем (эффективность и надежность) / В. И. Некипоренко. — М. : Советское радио, 1977. — 214 с.

5. Грицишин М. Обгрунтування потреби в зернозбиральних комбай-нах / М. Грицишин, В. Амонс, П. Гринько // Техніка АПК. — 2003. — № 2 — С. 9—15.

6. Науково-методичні принципи забезпечення надійності вітчизняних зернозбиральних комбайнів / [Собчук М., Коваль С., Погорілий В. та ін.] // Техніка АПК — 2004. — № 4—5. — C. 8—16.

7. Войтюк В. Вплив строків експлуатації на модель зміни працездат-ності зернозбиральних комбайнів / В. Войтюк, А. Демко, С. Демко // Техніка АПК. — 2005. — № 8. — С. 14—18.

8. Бондар М. Нема альтернативи вітчизняному комбайнобудуванню! / М. Бондар // Техніка АПК. — 2002. — № 10. — С. 6—7.


УДК 631.355.075

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ МЕХАНІЗОВАНОГО ЗБИРАННЯ КУКУРУДЗИ

О.В. Бондаренко, кандидат технічних наук, доцентВ.А. Грубань, асистентМиколаївський державний аграрний університет

Проаналізовано сучасний стан існуючого парку кукурудзо-збиральної техніки в Україні. Визначено негативні наслідки кри-зисного становища.

Ключові слова: кукурудзозбиральна техніка, збирання,врожай, сезонне завантаження.

Постановка проблеми. Згідно з прогнозами USDA, FAO, інших авторитетних міжнародних та національних агенцій, площі під кукурудзою зростатимуть, витісняючи інші зерно-ві. За площами посіву кукурудза серед зернових культур у світі знаходиться на третьому місці після пшениці та рису. Відродження кукурудзівництва є одним з шляхів стабілізації економічних відносин вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Як одну із високоврожайних і багатоцільово-го використання культуру, кукурудзу збирають залежно від призначення за різними напрямами (рис. 1). Без зернової кукурудзи неможливо повною мірою вирішити проблеми по-вноцінного харчування людей, збалансованої годівлі тварин, забезпечення потреб багатьох галузей промисловості. Доволі швидко в світі зростає врожай кукурудзи. Так, у 2009 році показники врожайності в США та країнах ЄС вже перевищу-вали 85 ц/га [5]. В Україні показники врожайності, на пре-великий жаль, більш як удвічі нижчі, не зважаючи на те, що наша країна, особливо південні райони, за своїми кліматични-ми умовами, як і американський кукурудзяний регіон, вельми сприятлива для виробництва кукурудзи. Ці умови дають ре-альну можливість значного підвищення врожайності кукуру-дзи, рентабельності її використовування і загального підйому економіки сільського господарства.

В Україні посівна площа кукурудзи на зерно у 2009 році склала 2,6 млн га, а валовий збір зерна – 12,5 млн т [3]. Зва-


жаючи на постійно зростаючий попит на біопальне (яке в біль-шості виробляють із кукурудзи), слід очікувати значного збіль-шення посівних площ та підвищення валових зборів даної культури. Але, враховуючи сучасний стан вітчизняного парку збиральної техніки, виникає питання, чим та яким чином зби-рати майбутній врожай кукурудзи?

Рис.1. Основні напрями використання енергетичного потенціалу кукурудзи

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні парк кукурудзозбиральної техніки в сільськогосподарських підприємствах країни складається здебільшого з причіпних комбайнів ККП-3, самохідних КСКУ-6 та приставок ППК-4, КМД-6 (на 85%), яку вже морально і фізично застаріли. Темпи спрацьованості існуючого парку кукурудзозбиральної техніки на порядок перевищують темпи її оновлення. Внаслідок цьо-го значно збільшується сезонне навантаження на збиральну техніку в 5...7 разів, розтягуються строки її експлуатації, що призводить до зростання тривалості збирання та приносить щорічні втрати врожаю до 650…800 тис. т [1].

Визначення необхідної кількості збиральних машин і їх складу на основі аналізу витрат коштів на придбання техніки та збитків від несвоєчасного збору врожаю запропоновано у роботах [2, 4]. Розраховуючи, що оптимальні строки збирання


кукурудзи на зерно не повинні перевищувати 7 днів (перебіль-шення веде до неминучих значних втрат), розрахункова кіль-кість необхідної Україні кукурудзозбиральної техніки складає 16,5 тис. штук. Однак у приведених розрахунках зовсім не приділено уваги можливим простоям машин, пов’язаним з технічним обслуговуванням та запланованими діагностични-ми заходами.

Метою роботи є проведення ґрунтовного аналізу техніч-ного забезпечення збирання врожаю кукурудзи та визначен-ня основних напрямків для подолання визначених негативних явищ.

Результати досліджень. Протягом 1991-2009 років має місце різке непоновлюване скорочення кукурудзозбиральної техніки від 15287 в 1991 році до 2857 одиниць в 2009 році (рис. 2). Дефіцит у кукурудзозбиральних комбайнах призво-дить до подовжування строків збирання і, як наслідок, до по-гіршення якості та кількості валового збору.

Рис.2. Відношення кількості кукурудзозбиральної технікидо посівних площ кукурудзи

Окрім того, це є фактором стримування нарощування об-сягів виробництва зерна кукурудзи відповідно до загально-української та загальносвітової тенденцій. Нерівномірним є і розподіл кукурудзозбиральної техніки у розрізі регіонів краї-


ни. Насамперед варто відзначити, що наявність кукурудзоз-биральних комбайнів в більшості регіонів за останні роки не відповідає розміщенню виробництва кукурудзи, деякі області мають в своєму розпорядженні від 5 до 12 одиниць збираль-ної техніки [3]. У середньому сезонне навантаження на один кукурудзозбиральний комбайн перевищує встановлену норму в 5…7 разів (нормативний показник для комбайнів складає 130 га, для кукурудзяних приставок – 150 га). А неповна за-безпеченість технікою в період збирання врожаю призводить до розтягування строків, а значить – і до додаткових суттєвих витрат врожаю. Розраховуючи, що оптимальні строки збиран-ня кукурудзи на зерно не повинні перевищувати 7 днів, роз-рахункова кількість необхідної Україні кукурудзозбиральної техніки складає 16,5…18,3 тис. штук.

В аграрному секторі економіки України інтенсивними темпами відбувається процес деіндустріалізації виробни-цтва, погіршується запезпеченність сільськогосподарських підприємств новою сучасною технікою, запасними частина-ми, паливо-мастильними матеріалами [7]. Особливо важливо це при великому рівні зношеності машин. На сьогодні май-же 85...95% кукурудзозбиральних комбайнів відпрацювали свій ресурс і підтримуються в роботоздатному стані в період збирання тільки за рахунок ремонтних робіт. Існуюча кукуру-дзозбиральна техніка в сільськогосподарських підприємствах країни складається (на 75%) з причіпних комбайнів ККП-3, самохідних КСКУ-6 та приставок ППК-4, КМД-6, яка вже мо-рально і фізично застаріла. Парк кукурудзозбиральних ком-байнів за останні роки катастрофічно скоротився до критич-ної межі в 2,8 тис. штук.

Темпи зростання навантаження збиральних площ на один кукурудзозбиральний комбайн є значними і суттєво пере-вищують нормативний показник. Однак слід зазначити, що прагнення до суттєвого зменшення навантаження на один ку-курудзозбиральний комбайн до рівня країн ЄС, з економічної точки зору, недоцільна. Так, навантаження на один кукуру-дзозбиральний комбайн у Німеччині становить 62 га, Фран-ції – 85 га, а це значно підвищує амортизаційну складову у


собівартості продукції [5]. Існує деяка оптимальна тривалість строків збирання врожаю, яка залежить від низки факторів, серед яких найбільш вагомі такі: урожайність, ціна сільсько-господарської культури, вартість та техніко-економічні показ-ники збиральної машини, оптимальні агротехнологічні стро-ки збирання тощо. Розрахунки показують, що використання більш дорогої техніки потребує збільшення навантаження на комбайн для забезпечення максимального економічного ефекту від господарської діяльності. Результати розрахунків визначення залежності оптимального річного навантажен-ня для комбайнів різної цінової категорії (залежно від фірм-виробників, що представлені на ринку аграрної техніки в Україні) з середньою продуктивністю збирального комбайна 3,5 га/год. та врожайністю 50 ц/га від ринкової ціни зерна кукурудзи наведено на рис. 3.

Рис.3. Залежність оптимального навантаження комбайнавід ринкової ціни зерна кукурудзи

Якщо проводити міжнародні порівняння, то показник кількості кукурудзозбиральних машин в Україні у розрахун-ку на 1000 га посівних площ у 7…10 разів менше, ніж у роз-винених країнах. Задіяний парк кукурудзозбиральної техніки в державі практично в шість разів менший від технологічної потреби. Враховуючи оптимальність строків збирання, мож-на зробити організацію збирання врожаю послідовною по мірі дозрівання в різних регіонах країни, починаючи з півдня до півночі. В даному напрямку діють крупні аграрні форму-


вання, наприклад, ТОВ «Агросоюз», СП ТОВ «Нібулон», в яких сформовано збиральні загони, в складі яких задіяно сучасну високопродуктивну збиральну техніку. Але дане управлінське рішення дає змогу збільшити навантаження на один комбайн і, отже, покращити економічні показники та при цьому змен-шити амортизаційний строк використання та загальний ре-сурс роботоздатного стану нової складної техніки.

В умовах нестачі власної збиральної техніки аграрні під-приємства вимушені йти шляхом її залучення. На сьогодні іс-нує ряд підприємств, які спеціалізуються на відповідних по-слугах. Але вартість послуг обслуговуючих підприємств надто дорога та в кінцевому рахунку суттєво впливає на собівартість продукції. Наприклад (вартість послуг за цінами 2009 року) перегін трактора здійснюється за розцінками, грн/км: на па-ливі замовника – 3,60; на паливі виконувача – 10,60. Вартість однієї мотогодини роботи трактора на паливі замовника скла-дає в середньому 500 грн, збирання кукурудзи комбайном – 520 грн., приставкою – 480 грн. Як бачимо, такий напрямок не дозволяє сільськогосподарським підприємствам, яким не вистачає фінансових ресурсів на придбання коштовної техні-ки, отримувати прибуток. Тому в умовах ринкової економіки фінансові витрати на технічне забезпечення сільського вироб-ництва повинні нести насамперед сільськогосподарські під-приємства зі спеціально передбачених фондів технічного пе-реоснащення. Це не виключає державної підтримки і надання певних пільгових умов для технічного переоснащення села.

Висновок. В сучасних умовах керівникам аграрних під-приємств доцільно використовувати збиральну техніку на міжгосподарській основі. Результати досліджень показують, що створення обслуговуючих підприємств технічного забезпе-чення на деякий час може вирішити проблему збиральних ро-біт, але в подальшому слід приділяти особливу увагу розробці конкурентоздатної вітчизняної збиральної техніки. При цьому створення нового покоління більш сучасної збиральної техніки повинно нерозривно базуватися на аналізі роботи та виявлен-ні недоліків при експлуатації попередніх машин.



1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : інформ.-аналіт. зб. / за ред. П. Т. Cаблука та ін. — К. : ІАЕ УААН, 2003. — Вип. 6. — 763 с.

2. Погорілий Л. В. Зернозбиральна техніка: проблеми, альтернативи, прогноз / Л. В. Погорілий, С. М. Коваль // Техніка АПК. — 2003. — № 7. — С. 4—7.

3. Статистичний щорічник України за 2008 рік. Державний комітет ста-тистики України / за ред. О. Г. Осауленка. — К. : Консультант, 2009. — 576 с.

4. Тихоненко О. В. Забезпеченість сільського господарства зерноз-биральною технікою як запорука ефективності зернового господарства / О. В. Тихоненко // Економіка АПК. — 2008. — № 7. — С. 36—41.

5. Farm Production Expenditure. 2008 Summari. — United States Department of Agriculture. National Agriculture Statistics Servise, 2009. — 175 p.


УДК 6313.001.1 (082)

ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ ХУДОБИ В ЛІТНІХ ТАБОРАХ

З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ВІД ГРАВІТАЦІЙНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ УСТАНОВКИ

А.С. Шкатов, кандидат технічних наук, доцентТ.Б. Гурьєва, старший викладачМиколаївський державний аграрний університет

Наведено короткий аналіз з питань утримання у сільському господарстві худоби у літніх таборах та культурних пасовищах, розглянуто можливість значного підвищення продуктивності і економічності цього утримання за допомогою впровадження ін-новаційної технології з використанням електроенергії, отриманої від типової гравітаційної енергетичної установки (ТГЕУ).

Ключові слова: літні табори, наявний напір, транзитніємкості, базові ємкості, гравітаційні сили, джерело живлення.

Постановка проблеми. Відомо, що кормові природні угіддя, які займають великі площі, є головним джерелом зе-леного корму для постійного утримання худоби і дозволяють використовувати надлишок, що отримується з їх рослинної маси для заготівлі сіна, силосу і трав'яного борошна, якими годують тварин взимку. Однак суттєвим недоліком є порівня-но низька продуктивність вказаної зеленої маси (≈20-30 ц/га), що не задовольняє сучасне тваринництво і тому проводяться постійно роботи на цих угіддях по їх поверхневому і корінно-му поліпшенню, створюючи на цій основі так звані культур-ні пасовища, продуктивність яких в порівнянні з природни-ми кормовими угіддями збільшується в 3-4 рази і на сьогодні вони дають більше 50% всіх кормів, які отримують влітку для тваринництва [2]. При створенні таких пасовищ, як прави-ло, проводять всебічний аналіз природно-економічних умов в кожному господарстві. При цьому, поряд із застосуванням відповідної агротехніки, дотримують певну послідовність в проведенні запланованих заходів, більша частина яких – це вирішення проблем забезпечення водою і енергією культурно-го пасовища у вигляді літнього табору молочних ферм великої рогатої худоби.


Залежно від місцевих умов в таких таборах використо-вують різні схеми насосно-силового обладнання і виконання відповідних традиційних технологій, які для своєї реалізації вимагають значних витрат і є, як правило, енергоємними. До таких відносять витрати на: споживання електроенергії; во-допостачання; створення ЛЕП; різного виду палива для вну-трішнього згорання; вітрова або сонячна енергії, які також необхідно перетворювати в електроенергію, тощо. Тому для суттєвого зниження вказаних витрат і подальшого підвищен-ня продуктивності даних літніх таборів для утримання тварин необхідно застосовувати більш сучасніші інноваційні техноло-гії, що використовують останні досягнення науки і техніки. Саме такою технологією є інноваційна технологія [4, 5] з вико-ристанням дешевої електроенергії, що отримується від типо-вої гравітаційної енергетичної установки (ТГЕУ), на якій реа-лізується можливість перетворення надлишкового тиску (γh) із закону Паскаля в гравітаційну силу у вигляді ваги стовпа води в будь-якому місці рухомого потоку.

Виклад основного матеріалу. До складу ТГЕУ входить (рис.): джерело живлення (ДЖ) з оголовком 8, що забезпечують величину п’єзометричного напору [1] – Нн=γh (де γ – питома вага води; h – висота стовпа води), як гравітаційної сили у ви-гляді ваги стовпа води в точці її забору; базової ємкості О1 і О2 для стискування гравітаційною силою атмосферного повітря за допомогою води (вони виконують роль компресора); тран-зитні ємкості 1T , 2T…nT ; магістраль стиснутого повітря атмос-фери Землі – М; напірні трубопроводи – Т; крани для води і по-вітря – K1,…Kn; крани зливу – K01 і K02; крани наповнення – Kн1 і Kн2; клапани герметизації і розгерметизації – В; гравітаційна башта-1; водопровід до турбіни – 2; турбіна – 3; блок автома-тичного керування – 6; відвід електроенергії до споживача – 7; робочий накопичувач води – РН.

При використанні інноваційної технології ТГЕУ всі тех-нологічні операції виконують в такій послідовності: спочатку через кран КТР заповнюють водою транзитну ємкість 1т і гер-метизують її за допомогою клапана В. Одночасно з цим, базо-ву ємкість (наприклад О1) також герметизують і заповнюють


водою через кран Кн1 , створюючи при цьому в ній, згідно із законом Паскаля, тиск атмосферного повітря РА = Ратм. + γh, де γ – питома об'ємна вага води, а h – висота стовпа води, рів-ного наявному напору Нн, який з врахуванням питомої ваги води, перетворюється в гравітаційну силу джерела живлення у вигляді – γH. Далі, через кран K01 стиснуте повітря з ємкості О1 направляють в магістраль М і через клапан K01 в транзитну ємкість 1т, звідки воду витискають стиснутим повітрям (гра-вітаційною силою) по трубопроводу Т в транзитну ємкість 2 т і, відповідно, заповнюють її водою. Після цього виконують по-вторення циклу витискання води для транзитної ємкості 2 т і таким чином також її герметизують за допомогою клапана В.

Рис. Типова гравітаційна енергетична установка (ТГЕУ)


Процес заповнення водою і витиснення її з подальших за рахунком транзитних ємкостей виконують аналогічно, при цьому кожна транзитна ємкість, починаючи з другої, забез-печує на конкретному своєму рівні підйом води на величину п’єзометричного напору H=γh (тобто на величину існуючої гра-вітаційної сили).

З метою забезпечення постійної і безперервної подачі стис-нутого повітря в магістраль М для водопідйому передбачають послідовне і синхронне підключення 2-х базових ємкостей О1 і О2, а також 2-х перших транзитних ємкостей. При цьому, у всіх випадках використання даної інноваційної технології на ТГЕУ, послідовність всіх технологічних операцій включення і виключення виконують автоматично, згідно з причинно-наслідковим зв'язком між ними і спеціальною електросхемою, по якій виконання вказаної послідовності всіх дій на ТГЕУ збе-рігається повністю, включаючи останню транзитну ємкість nT , яка наповнює водою безпосередньо робочий накопичувач РН.

З РН воду з максимальною гравітаційною силою, у вигляді ваги стовпа води загального п’єзометричного напору установки

( . .1

h n

н максh

hiP=

=

= ∑ ), направляють (рис.) через трубопровід (2) до турбі-

ни (3) для перетворення його в кінетичну енергію в електроге-нераторі. Електроенергію ж від електрогенератора (4) направля-ють в блок автобаластного навантаження (5), звідки через блок автоматичного регулювання (6) і вивід (7) її виводять до спожи-вача. Природно, що разом із здобуттям необхідної кількості де-шевої електроенергії, дана інноваційна технологія, використо-вуючи стоки води з базових ємкостей О1 і О2 і її високонапірної частини (де ) з робочого накопичувача (РН), повністю ви-рішує проблему водопостачання при утриманні великої рогатої худоби на будь-яких пасовищах, у тому числі і в літніх таборах.

Проведені порівняльні оцінювальні розрахунки отримува-ної вихідної потужності на ТГЕУ і діючих гідроелектростанціях з однаковою витратою Q води, напором Н і електроустатку-ванням, що виготовляється серійно на Харківському заводі «Турбоатом» з 1991р., показують, що використання інновацій-ної технології в комплексі з ТГЕУ дозволяє отримувати потуж-


ність в 4,9 рази вище [3, 5], ніж на електрогідростанціях, що діють. В той же час, для утримання тварин на літніх пасо-вищах за екологічною ознакою дана технологія знаходиться поза конкуренцією, оскільки вона для виробництва електро-енергії на ТГЕУ не вимагає повного перекриття високою гре-блею всього потоку рухомої маси води в річках і їх притоках на всій території басейнів річок (досить гребель малої висо-ти для здобуття необхідної величини наявного напору (Нн.) у ДЖ, як гравітаційної сили у вигляді ваги стовпа води в нім і необхідну величину витрати води Q). Цим забезпечується без-перешкодний стік води в річках до самого гирла і усувається необхідність створення містких водосховищ із затопленням величезних площ родючих земель і пасовищ, значно покращу-ється екологія довкілля, у тому числі і для утримання тварин в літніх таборах.

Об'єктивно оцінюючи всі перераховані вище можливос-ті використання запропонованої інноваційної технології, не можна не бачити, що вона на порядок може підвищити про-дуктивність виходу зеленої маси, різко скоротити витрати на її виробництво і поліпшити екологію загального утриман-ня тварин. При цьому ми маємо теоретичне пояснення умов можливості створення і освоєння такої технології по ряду на-прямів науки і техніки. Так, різні інноваційні технології, як правило, є наслідком не тільки практичного досвіду і експе-риментальних досліджень, але і теоретичних досягнень в кон-кретній галузі знань, у тому числі і такій, як добре відомих сил тяжіння у вигляді гравітаційної взаємодії. Ці сили відомі давно, проте до теперішнього часу до кінця не вивчені, оскіль-ки не вдалося доки навіть виявити гравітаційні хвилі. Тому інноваційна технологія утримання худоби, що розглядається тут, на літніх пасовищах з використанням гравітаційної сили на ТГЕУ теоретично також базується на умовах, які ідентичні по виконанню в інших областях науки і техніки, у тому числі при гідравлічному ударі з гідродинаміки, при циліндровому згині і калібруванні заготовки по матриці з опору матеріалів і з явища «Солітон» – при турбулентному русі води в трубі.


Так, наприклад, якщо прийняти явище гідравлічного уда-ру [1, 3, 4] за фізичну причину руху води по трубопроводу з нижньої транзитної ємкості у верхню (рис.) то, розглядаючи воду як суцільне середовище, яке стискується і підкоряється закону Гука, можемо стверджувати, що тиск, який витрача-ється на просування води в трубі, надає свою статистичну дію на безліч послідовно розташованих по висоті труби попере-чних перетинів (елементарної товщини Δδ) потоку, з оформ-ленням їх просування у фронтальний рух у вигляді ударної хвилі, як це і відбувається при гідравлічному ударі в разі різ-кого підвищення тиску в напірному трубопроводі. Саме така ж ситуація і виникає в трубопроводах кожної транзитної єм-кості у момент її наповненості і відкриття кранів K1,…Kn для пуску стисненого повітря з магістралі М. При цьому, величина підвищеного тиску в трубі визначається за залежністю, запро-понованою Н.Е. Жуковським: ∆Р=ρ∙c∙υ, де ρ – щільність води; c – швидкість розповсюдження ударної хвилі у воді; υ – почат-кова швидкість руху води в трубопроводі Т, при заповненій транзитній ємкості у момент впускання в неї стислого повітря з магістралі М.

За аналогією розгляду теоретичних умов виконання гі-дравлічного удару, інноваційна технологія для утримання тва-рин в літніх таборах може, звичайно, також знайти свій тео-ретичний доказ і для інших ідентичних їй за змістом і об’єму напрямів науки і техніки.

Слід зазначити, що ті переваги розглянутої інноваційної технології утримання худоби в літніх таборах, які були вказані вище, наявність можливості обліку заздалегідь певних теоре-тичних умов її створення і освоєння, збільшує вказані пере-ваги ще більш, оскільки ці умови в себе включають вирішення таких питань:

1. Теоретичне і економічне обґрунтування необхідності створення певної кількості літніх таборів для тварин і культур-них пасовищ для них вздовж річки і в її басейні;

2. Створення ТГЕУ для кожного конкретного табірного (культурного) пасовища тварин з врахуванням забезпечення


його електроенергією і високонапірною водою за рахунок оптимальної кількості рівнів її підйому гравітаційною силою;

3. Визначення оптимальних інтервалів між розташуван-ням таборів і ТГЕУ, що дозволяють обслуговувати всю терито-рію басейну використовуваної річки;

4. Консервація літніх таборів на період зимового утри-мання худоби і обслуговування тимчасових сховищ для молоч-ної і м'ясної продукції;

5. Вдосконалення (реконструкція) водопровідної мережі для кожного пасовища з врахуванням можливості її оптимі-зації і регулювання п’єзометричного напору Нн на ТГЕУ і реа-лізації надлишків електроенергії, що виробляється, зовнішнім споживачам з метою підвищення рентабельності загального виробництва і його конкурентоспроможності.

Висновки. Використання інноваційної технології для вмісту худоби в літніх (і культурних) пасовищах в комплексі з типовою гравітаційною енергетичною установкою (ТГЕУ) до-зволяє на порядок збільшити виробництво зеленої маси, за-гальну продуктивність вмісту тварин і різко поліпшити еколо-гію довкілля.


1. Исаев А. П. Гидравлика и гидромеханизация сельскохозяйственных процессов / А. П. Исаев, Б. Н. Сергеев, В. А. Дидур. — М. : Агропромиздат, 1990. — 400 с.

2. Механизация и электрификация животноводства / [Карташов Л. П., Аверкиев А. А., Чугунов Ф. И., Козлов В. Т.] — М. : Агропромиздат, 1987. — 476 с.

3. Исследование процесса повышения гравитационного напо-ра в водоподъемнике / [С. И. Пастушенко, А. С. Шкатов, Е. А. Горбенко, Н. Н. Огиенко] // Науковий вісник Національного аграрного університету. — К., 2006. — Вип. 95, ч. 1. — С. 213—219.

4. Инновационная технология гравитационного водоподъема с систе-мой управления / [А. С. Шкатов, Є. А. Горбенко, В. Ф. Жлобич, В. В. Стрель-цов] // Вісник Дніпропетровського аграрного университету. — Днепропе-тровск, 2009. — № 2. — С. 59—63.

5. Використання гравітаційного водопідйомну як джерела електричної енергії для забезпечення функціонування літнього табору молочної ферми ВРХ / [А. С. Шкатов, Т. Б. Гур'єва, С. В. Любвицький, В. Ф. Жлобіч] // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — Миколаїв, 2009. — № 2 (49). — С. 233—240.


УДК 681.532.1

МОДЕРНІЗАЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ ВЕРСТАТІВ З ЧПК

Д.Ю. Шарейко, кандидат технічних наук, доцентА.М. Фоменко, старший викладачНаціональний університет кораблебудуванняД.Л. Кошкін, кандидат технічних наукМиколаївський державний аграрний університет

Викладено підходи для доведення застарілих вітчизняних верстатів до рівня сучасних вимог, наведено структуру розро-бленого стенда, параметри стикування керуючого обладнання з системой ЧПК верстата.

Ключові слова: електропривод, керуюча програма, числове програмне керування, лабораторний стенд.

Постановка проблеми. Швидкий розвиток сучасних комплектних електроприводів, конкурентоспроможність під-приємств примушує останніх оновлювати верстатний парк. Заміна систем керування верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК) і оснащення їх зовнішніми керуючими електронними обчислювальними машинами (ЕОМ) дозволяє істотно знизити витрати верстатного часу на випробування й налагодження керуючих програм.

Розробки вітчизняних (Бєлов Б.В., Шкіль В.М.) та росій-ських (Капулкін Б.С., Смотров Є.О.) фахівців в галузі модерні-зації систем керування верстатів з ЧПК присвячені переваж-но використанню промислових комплектних електроприводів або програмованих логічних контролерів (ПЛК) для заміни за-старілого інформаційно-керуючого комплексу.

Автори пропонують замінити неефективні застарі меха-нічні системи носіїв інформації (пристрої зчитування перфо-стрічок, магнітних стрічок тощо) на комплекс із стандартного персонального комп'ютера (зі спеціалізованим програмним за-безпеченням) і пристрою спряження. Матеріальне забезпечен-ня цієї можливості складає незначну частку від вартості самої системи ЧПК, що також сприяє позитивному попиту на дане технічне рішення.


Мета роботи – розроблення апаратно-програмного комп-лексу для інтеграції в єдиний інформаційний простір систем числового програмного керування верстатів різних поколінь як основи автоматизації металообробного виробництва.

Виклад основного матеріалу. Авторами розроблено ла-бораторний стенд, призначений для демонстрації можливос-тей застосування ЕОМ при автоматичному проектуванні ке-руючих програм і безпосередній передачі їх у систему ЧПК, а також для вивчення принципів роботи систем ЧПК й електро-приводів, їх діагностики і ремонту.

До складу стенда входять (див. рис.): система ЧПК 2Р22; електропривод Размер-2М-5-21; асинхронні електродвигуни з датчиками зворотного зв'язку (Д33); додатковий пульт керу-вання [2], що імітує роботу електромеханічної частини верста-та; зовнішня керуюча ЕОМ з відповідним програмним забез-печенням; необхідні кабельні з'єднання.

Рис. Функціональна схема лабораторного стенда

Персональний комп'ютер лабораторного стенду містить у собі необхідне програмне забезпечення (WІNDOWS – операцій-на система, PAІNT – графічний редактор, BMPFRG – конвер-тер, KOMPAS46 – інтерактивна графічна система (процесор), FRGUPT – формувач тексту керуючої програми для ЧПК 2Р22 (постпроцесор), CONSUL – емулятор пристрою зчитування перфострічки).

Пристрій ЧПК 2Р22 є замкнутим пристроєм і може бути віднесений до пристроїв ЧПК ІV покоління. Він містить у собі вбудовану мікро-ЕОМ "Електроніка-60" і побудований за ти-пом CNC з вільним програмуванням алгоритмів керування.

Електропривод асинхронний «Размер 2М-5-21» використо-вується в токарських верстатах із ЧПК для керування електро-


двигунами двох механізмів подач й електродвигуном шпин-деля. Електропривод виконаний за схемою підпорядкованого регулювання, з контурами регуляторів струму, швидкості, частоти ковзання й положення. Контур положення замикаєть-ся через пристрій ЧПК [1]. До складу комплектного електро-привода входять три асинхронні машини з вбудованими дат-чиками положення, температури й вентиляторами.

Програмне забезпечення ЕОМ, що входить до структури модернізованої системи керування, має таке призначення. Програма-конвертер BMPFRG перетворює створений за до-помогою сканування або редагування растровий рисунок у BMP-форматі (256 градацій сірого) з необхідною дискретніс-тю у файл FRG-формату (фрагмент креслення для програми КОМПАС-ГРАФІК). Програма FRGUPT формує текст керуючої програми (формат UPT) для ЧПК 2Р22 з файлу FRG-формату. Програма емуляції пристрою зчитування перфострічки CONSUL зчитує файл UPT-формату і пересилає керуючу про-граму в ЧПК 2Р22.

Робота з модернізованою системою ЧПК 2Р22 має такі осо-бливості. Після проходження початкового тесту, запускається ЧПК, відбувається скидання вихідного стану, тестування суб-блоків. Пристрій зчитування перфострічки CONSUL пересилає керуючу програму з емулятора в оперативну пам'ять ЧПК. По-дальше відпрацьовування керуючої програми починається з пошуку кадру в режимі "ПОШУК КАДРУ" і надалі запускається керуюча програма в режимі "АВТОМАТ" або "ПОКАДРОВИЙ".

Застосування інтерактивної графічної системи КОМПАС-ГРАФІК дозволяє автоматизувати і максимально прискорити підготовку керуючих програм. Здійснюваний контроль пра-вильності побудови за допомогою різних функцій перевірки та додаткових вимірювальних обчислень дозволяє виключити появу браку при виробництві деталей унаслідок неправильно-го розрахунку.

Наявність у графічній системі функцій сполучення спро-щує побудову складних деталей при роботі зі сплайнами. Ро-бота із шарами фрагмента поліпшує чіткість сприйняття та осмислення створюваного креслення. Використання різних


типів ліній дає можливість наочно вказувати траєкторію руху кромки різального інструмента та безпосередньо вказувати режими роботи верстата в потрібних місцях. Установлення необхідних технологічних параметрів та команд для верстата здійснюється у відповідних інформаційних полях редактора.

Постпроцесор FRGUPT містить у собі опис усіх функцій да-ної моделі верстата. Програма переводить фрагмент креслен-ня в керуючу програму зі збереженням усіх зазначених техно-логічних команд. Також виробляється автоматична нумерація номерів кадрів керуючої програми. Формування тексту ке-руючої програми проводиться відповідно до формату даних, прийнятих у ЧПК 2Р22 з урахуванням усіх формальностей зі структури кадрів. Крім того контролюється розмір одержаної керуючої програми, щоб не перевищити максимально допус-тимого для даного типу ЧПК.

Пересилання керуючої програми в ЧПК здійснюється за допомогою емулятора CONSUL, що імітує сигнали стандарт-ного пристрою зчитування перфострічки. Через паралельний інтерфейс (LPT-порт) персонального комп'ютера емулятор у стартстропному режимі передає по одному байту весь текст керуючої програми в оперативний запам'ятовуючий пристрій системи ЧПК.

Контроль за правильністю переданої інформації здійснює програмне забезпечення ЧПК (контроль парності, структури кадру, тощо).

Параметри стикування персонального комп’ютера із систе-мою ЧПК (субблок введення SB-466) за допомогою паралельно-го протоколу наведено у табл. Для забезпечення безпомилкової передачі даних та зменшення впливу перешкод монтаж кабе-лю виконаний витими парами. Довжина кабелю складає 1 м.

Відповідно до вирішення питань діагностики та ремонту блоків модернізованої системи керування за відсутності в ла-бораторному стенді механічної частини верстата пропонуєть-ся використання у процесі пошуку несправності додаткового пульта керування [2] й персонального комп'ютера, що забез-печує гнучке і швидке діагностування. При цьому відповідно до принципових схем виробляється визначення спочатку не-працюючого блока, а потім елемента в цьому блоці.


ТаблицяПараметри стикування ЕОМ з системою ЧПК

Номерконтакта

LPT

Вхід/ Вихід LPT

Сигнал LPT

Регістр,біт LPT

Регістр, вага в

емуляторі

1 Output –Strobe CR – 0 1PortCR 1 18 Вхід Синхр.

2 Output Data 0 DR 0 2PortDR 1 32 Вхід Д0

3 Output Data 1 DR 1 PortDR 2 30 Вхід Д1







10 Input Ack SR 6 3PortSR 64 6 Вихід Реверс

11 Input –Busy SR–7 PortSR 128 2 Вихід Пуск

12 Input PaperEnd SR 5 – – – –

13 Input Select SR 4

14 Output –AutoLF CR–1

15 Input Error SR 3

16 Output Init CR 2 PortSR 4 8 Вихід Готовий

17 Output –SlctIn CR–3 – – – –

18–25 Ground 22, 24 Земля

Примітки: 1. PortCR – вихідний регістр емулятора для формування команд з персонального комп’ютера до ЧПК. 2. PortDR – вихідний регістр емулятора для формування даних з персо-нального комп’ютера до ЧПК. 3. PortSR – вхідний регістр емулятора для формування команд із ЧПК до персонального комп’ютера.

Джерело: власна розробка.

Висновки.Доцільність вживання заходів для об’єднання сучасного і

застарілого електромеханічного обладнання з ЧПК обґрунтова-на потребами автоматизації вітчизняного виробництва.

Запропонований стенд має вирішувати такі завдання:- інтеграція в єдиний інформаційний простір систем чис-

лового програмного керування верстатів різних поколінь у ме-талообробному виробництві можлива за допомогою апаратно-програмного комплексу, до складу якого входять розроблений емуляційний пристрій верстату [2], пакет додаткового про-грамного забезпечення, зовнішня ЕОМ;


- застосування розробленого стенду зі спеціальним при-строєм [2] у промисловості дозволяє ефективно проводити діа-гностику, ремонт і налагодження вузлів ЧПК 2Р22 й електро-приводу Размер-2М;

- розроблений стенд спрощує тестування верстату з ЧПК; - зовнішня керуюча ЕОМ дозволяє залучати обслуговую-

чий персонал без додаткової підготовки.


1. Фоменко А. М. Комплектні електроприводи: Аналогові комплектні електроприводи : навч. посібник, Ч. 1 / А. М. Фоменко, Д. Ю. Шарейко. — Миколаїв : НУК, 2010. — 144 с.

2. Деклараційний патент на корисну модель № 37797 Україна. Стенд функціонального контролю і діагностики токарних верстатів з числовим про-грамним керуванням / Шарейко Д. Ю., Фоменко А. М., Нестеренко О. С.; Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова. — № u200808478; заяв. 25.06.08; видан. 10.12.08; Бюл. №23.

3. Шарейко Д. Ю. Виконання лабораторних робіт з монтажу і налаго-дження електромеханічних пристроїв : методичні вказівки / Д. Ю. Шарейко, А. М. Фоменко. — Миколаїв : НУК, 2009. — 44 с.


УДК 631.355.3

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВІДОКРЕМЛЕННЯ КАЧАНІВ ЯК ОСНОВА ПРОЕКТУВАННЯ КУКУРУДЗОЗБИРАЛЬНИХ

МАШИН І ПРОГНОЗУВАННЯ ЇХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

Д.В. Кузенко, кандидат технічних наук, доцентЛьвівський національний аграрний університет

Наведено аналіз сучасних задач, які вирішуються під час дослі-дження кукурудзозбиральних машин за допомогою моделювання, а також визначено перспективи щодо подальшого застосування цього методу з метою подальшого підвищення ефективності тех-нічного забезпечення збирання врожаю кукурудзи.

Ключові слова: обгортка качана, вібраційна дія, руйнування обгортки, качановідокремлювальний механізм, диференціальне рівняння, момент інерції качана, математичне моделювання.

Постановка проблеми. Актуальність питань, що висвіт-люються в статті, зумовлена складністю і важливістю вирішен-ня проблеми відокремлення качанів кукурудзи для подальшо-го підвищення якісних показників роботи і технічного рівня кукурудзозбиральних машин. Їх технологічний процес є надто складним і в той же час цілісним об’єктом, що утворений із функціонально різнотипних технічних підсистем, структурно взаємопов’язаних ієрархічною підпорядкованістю технологіч-них процесів і функціонально об’єднаних робочих органів ку-курудзозбиральної машини. При виконанні технологічних опе-рацій виникають різні за походженням і складністю зв’язки між робочими органами та етапами технологічного процесу.

Саме тому при вивченні таких процесів з метою їх вдоско-налення необхідний перехід від емпіричних методів проекту-вання до аналітичних на основі ЕОМ, широкого використання математичного забезпечення. Особливо ефективним є засто-сування математичного моделювання та оптимізації техноло-гічних параметрів і режимів роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Математичні моделі процесів взаємодії робочих органів з оброблюваним ма-теріалом широко використовуються для прогнозування розви-


тку та проектування нових машин різного технологічного при-значення, в тому числі і в сільськогосподарському виробництві. Наукові основи моделювання процесів сільськогосподарських машин розроблені відомим вченим в галузі землеробськоїмеханіки П.М. Василенком [3].

Ряд вчених присвятили свої дослідження розробці матема-тичних моделей руху та функціонування машин у непрогно-зованих умовах виробництва сільськогосподарської продукції [1, 2, 4, 5]. В роботі Д.Г. Войтюка [4] узагальнено досвід та обґрунтовано перспективи подальшого використання методів моделювання при дослідженнях процесів сільськогосподар-ських машин.

Проте слід зауважити, що питанням моделювання техно-логічних процесів кукурудзозбиральних машин приділяється недостатньо уваги. В роботі [6] наведено окремі елементи мо-делювання процесу качановідокремлювальних апаратів ста-рого типу, які на сьогодні не використовуються як морально застарілі і низькоефективні.

Більш повно ці питання опрацьовано в роботах [7-11], проте є необхідність узагальнення задач, які вирішуються під час дослідження кукурудзозбиральних машин за допомогоюмоделювання.

Метою роботи є аналіз сучасних задач, які вирішують-ся під час дослідження кукурудзозбиральних машин за допо-могою моделювання, а також визначення перспектив щодо подальшого застосування цього методу з метою підвищення ефективності їх роботи.

Виклад основного матеріалу. При виборі напрямків до-сліджень процесу відокремлення качанів, які проводилися протягом останнього десятиріччя, перевага була віддана саме математичному моделюванню, а не його вивченню на фізич-ній моделі. Це пояснюється тим, що фізичні моделі качановідо-кремлювальних пристроїв трудомісткі у виготовленні, складні за організацією і проведенням експериментів, обмежені за можливостями, тому що не дозволяють варіювати досліджу-ваними параметрами в широкому діапазоні. Дослідження фі-


зичних моделей також обмежені в часі внаслідок сезонності сільськогосподарського виробництва.

Натомість, при заміщенні реальних об’єктів ідеалізованими математичними моделями значно полегшується знаходження раціональних значень змінних параметрів проектування. Од-нак математичному моделюванню передувало вивчення да-ного процесу на фізичних моделях (експериментальних уста-новках), які створено на базі факультету механізації сільського господарства Миколаївського ДАУ. Це дало можливість вивчи-ти характеристики поведінки складної системи "стебло-качан-робочий орган" на різних етапах взаємодії рослин кукурудзи з робочими елементами качановідокремлювальних пристроїв.

Проведені дослідження дали можливість запропонувати новий спосіб відокремлення качанів [12], який базується на створенні багатофакторної дії на систему "стебло-плодоніжка-качан". У запропонованому способі відокремлення качанів за-лежно від фізико-механічних властивостей елементів рослин кукурудзи, що коливаються в широких межах, забезпечується гнучкий технологічний процес щодо сукупності видів зусиль (розтягування, згинання, різання, вібраційна дія, кручення), в результаті яких руйнується плодоніжка.

Зважаючи на вище наведене, особливу увагу слід зверну-ти на дослідження фізико-механічних властивостей рослин кукурудзи. Загальноприйняті показники фізичних властивос-тей кукурудзи – розмірно-масові характеристики та зусилля руйнування окремих елементів, які широко досліджені і на-ведені в довідковій літературі, не дозволяють повною мірою вирішувати задачі ефективного відокремлення качанів, які здійснюють непередбачуване просторове переміщення до мо-менту їх переорієнтації та надійного фіксування в робочій зоні качановідокремлювального пристрою.

Тому необхідна сукупність властивостей, що характери-зують специфічну поведінку стебел і качанів при зовнішніх впливах, які виникають в даному технологічному процесі. Найважливішими [8] є динамічні характеристики качанів, при вивченні яких в якості їх моделі прийнято сукупність складових елементів, що є тілами простої геометричної фор-


ми (рис. 1). Це можуть бути: циліндричні елементи однакової висоти, взяті по більшому радіусу; циліндричні елементи од-накової висоти, взяті по середньому радіусу; усічені конуси і кінцевий конус однакової висоти.

а б

Рис.1. Апроксимація качана кукурудзи елементарними тілами простої геометричної форми: а – циліндричної; б – конусної

На базі “Microsoft Excel” створено програму, за допомо-гою якої визначаються основні інерційні властивості качанів: об’єми і–ї ділянки (циліндра) і всього качана (Vi, V); центр ваги і–ї ділянки відносно точки закріплення (А) качана (x0i); статич-ні моменти і–ї ділянки і всього тіла відносно площини YAZ (Sxi, Sx); моменти інерції і-го елемента по об’єму тіла відносно голо-вних центральних площин Z0OX0 і X0OY0 (

VOXZ i

I )( 00, V

OYX iI )( 00

). Замі-нивши в наведених моделях елементарні циліндри та конуси на пустотілі тіла з тими ж розмірами, визначаються інерційні характеристики обгорток качанів.

Найважливішою умовою забезпечення процесу багато-факторного відокремлення качанів [12] є обов’язкова пере-орієнтація їх в робочій зоні качановідокремлювального при-строю, і нахил на похилу стриперну пластину для стабілізації кута відокремлення [9, 12]. Проте в процесі протягування сте-бел можливе відривання качанів в результаті їх надмірного розгойдування в просторі та при зустрічі із горизонтальною


стриперною пластиною, яке назване одностороннім відокрем-ленням, що є джерелом надмірних втрат качанів в результаті їх "вистрілювання".

В якості основної моделі при вивченні умов виникнення одностороннього відокремлення качанів прийнято захльосту-вання гнучкої нитки. Отримана математична модель у вигляді нелінійного диференціального рівняння другого порядку від-носно кута повороту качана φ (1) повною мірою описує швид-кісні параметри процесу руху качана в робочій зоні.

( )( )

,,

,АВ

=&

&&&

(1)

де ( ) ( ) ,sinsinsinsin, 222 DhmChmmghmhА ⋅⋅⋅⋅+⋅⋅⋅⋅−−⋅⋅⋅⋅= &&&& ; (2)

; (3)

φ – кут повороту качана;f – коефіцієнт тертя качана по робочій поверхні стрипер-

них пластин;m – маса качана;h – параметр робочої зони качановідокремлювального

пристрою.Параметри C і D визначаються із залежностей

cossin

cos

;cossinsincos

⋅−

⋅+⋅−

=⋅−⋅+

=f

hfV

DffC & . (4)

У процесі розв'язку рівняння (1) числовим методом Рунге-Кутта можна знайти кутове прискорення ( ) ( ),tt &&= кутову швидкість ( ) ( )tt &= і кут повтору ( ).t& В подальшому визнача-ється значення граничної швидкості протягування стебел V залежно від виникаючих при цьому інерційних сил, під дією яких проходить одностороннє відокремлення качанів.

В якості основної моделі переміщення качана в робочій зоні під дією вібраційних зусиль прийнято закономірності руху математичного маятника (рис. 2), який володіє не вільним, а пружнім шарніром (в точці затиснення в вальцях) з постійною кутовою жорсткістю s, і в положенні рівноваги відхилений від


вертикалі на певний кут α. Математична залежність, що опи-сує таку модель, має вид:

( ) ( )ttJ

Fttсos a sincossin 220

00

000 −⋅

−⋅−⋅+⋅=

&. (5)

Рис.2. Схема коливальної системи

У результаті теоретичних досліджень та за допомогою ПЕОМ було побудовано осцилограму траєкторії руху качана, яка дає можливість вибрати оптимальні параметри режиму роботи вібраційного механізму.

Розкриваючи природу дії вібрації на систему "стебло-качан-обгортка" (СКО), слід зауважити, що під дією вібрації в цій системі виникають два види руху:

- загальний рух всієї системи як деякого тіла (так, при без-посередній взаємодії з віброзбуджувачем система СКО може відриватися від робочого органу і рухатися як деяке тіло);

- відносний рух складових системи (підсистеми: "качан-стебло" (КС); "качан-обгортка" (КО)), що дає можливість набу-вати системі нових фізико-механічних властивостей – зміню-вати сили тертя і зчеплення між складовими системи, а отже форму, об’єм та їх взаєморозташування.

Для теоретичного обґрунтування руйнування обгортки ка-чана в результаті вібраційної дії на нього найбільш доцільною


є модель фізичного маятника [7, 10], в якій качан моделюється сукупністю двох тіл з відповідними пружними властивостями та інерційними характеристиками: обгортка качана – цилін-дрична оболонка масою m1, а стрижень – циліндр масою m2, і відповідними жорсткостями С1 і С2. Саме значною різницею мас складових елементів (обгортки і стрижня качана) даної ко-ливальної системи, а також різними значеннями жорсткостей пружних шарнірів кріплення їх до плодоніжки можна поясни-ти природу виникнення зусиль руйнування обгортки качана.

Модель коливальної системи “обгортка-стрижень” має одну степінь вільності, що відповідає кутовому відхиленню осі качана φ, яке визначається із залежності

2 2 2

max 32 2C S b Cmgl mgl I mgl

= + −

, (6)

де S – величина ударного імпульсу;b – відстань точки прикладення імпульсу до точки защем-

лення плодоніжки.В отриманій залежності (6) величина C/2mgl – показує

вплив на вільні переміщення жорсткості коливальної системи, а величина S2b2/mgl3І – вплив інерційних характеристик.

Розглядаючи складові, що входять в рівняння (1), зокрема величини S, b, l можна прийняти однаковими для обгортки і стрижня качана, а підставивши значення С1, m1, І1 і С2, m2, І2 , визначаються окремо для обгортки і окремо для стриж-ня качана можливі віртуальні переміщення φ1 в припущенні, що обгортка здійснює коливання без стрижня качана і φ2 в припущенні, що стрижень здійснює коливання без обгортки. Очевидно, що різниця значень можливих віртуальних перемі-щень буде представляти шлях, на якому здійснюється робота руйнування обгортки.

Забезпечення процесу розпушування обгортки качанів при їх відокремленні, відкриває нові можливості в докорінній зміні конструкції та покращенні якості роботи качаноочис-них пристроїв. На рис. 3 представлено схему качаноочисного пристрою, в основі технологічного процесу якого передбачена


взаємодія качана з очисним вальцем та протирізальною плас-тиною, що створює зусилля різання, направлене по дотичній до стрижня качана [11]. Цим він суттєво відрізняється від тех-нологічного процесу качаноочисних механізмів двохвальцевої конструкції. Крім цього, така конструкція дозволяє поєднати виконання операцій відокремлення качанів та їх очищення від обгортки в одному конструктивно-технологічному блоці, що суттєво спрощує конструкцію та знижує енергомісткість кукурудзозбиральної машини в цілому.

Рис.3. Схема качаноочисного пристрою:1 – валець очисний; 2 – качан; 3 – валець допоміжний;

4 – пластина протирізальна

Для моделювання даного процесу очисний валець і ка-чан уявляються суцільними круглими циліндрами. У деякий момент часу система “валець-качан-протирізальна пластина” є системою з одним ступенем свободи, оскільки положення основного вальця 1 визначає положення всіх матеріальних то-чок системи. Тому, в якості узагальненої координати вибира-ється кут повороту φ1 очисного вальця. Математична модель може бути представлена диференціальним рівнянням (7) , яке дає можливість визначати основні параметри качаноочисного пристрою за певних початкових умов

( )( ) ( )

1 12 22

1 1 2 1 2

2sin

piз

різ

P r M rg

Pr P P r r

−=

+ +

&& , (7)


де Рріз – сила різання, прикладена по дотичній до стрижня качана;

r1, r2 – радіуси основного вальця та качана відповідно;M1 – момент пари сил, прикладений до очищувального

вальця;ν – коефіцієнт буксування поверхні качана по поверхні

вальця.Р1, Р2 – вага вальця та вага качана відповідно.Розроблені математичні моделі процесів, що відбуваються

при роботі качановідокремлювальних систем багатофакторної дії, пройшли багатократну експериментальну перевірку, яка підтвердила не тільки якісну, але й кількісну відповідність тех-нологічних параметрів, що визначалися теоретично та експе-риментально [8, 10, 11]. Отже, можна зробити висновки про доцільність використання математичного моделювання та отриманих математичних моделей при проектуванні качано-відокремлювальних пристроїв для рішення конкретних техно-логічних задач.


1. Адамчук В. В. Обгрунтування моделі внесення мінеральних добрив / В. В. Адамчук // Механізація та електрифікація сільського господарства. —Глеваха, 2002. — Вип. 86. — С. 90—99.

2. Булгаков В. М. Методика построения расчётной модели функциони-рования самоходной корнеуборочной машины / В. М. Булгаков // Доклады ВАСХНИЛ. — 1980. — С. 39—41

3. Василенко П. М. Методика построения расчетных моделей функци-онирования механических систем (машин и машинних агрегатов) / П. М. Ва-силенко, В. П. Василенко. — К. : РИО УСХА, 1980. — 137 с.

4. Войтюк Д. Г. Перспективи використання моделювання при дослі-дженнях машин і процесів сільськогосподарського виробництва / Д. Г. Вой-тюк // Вісник Львівського державного аграрного університету: Агроінженерні дослідження. — Львів, 2008. — № 12, Т.2. — С. 326—329.

5. Заика П. М. Избранные задачи земледельческой механіки / П. М. За-ика. — К. : УСХА, 1992. — 507 с.

6. Карпуша П. П. Обоснование параметров и режимов работы початко-отделяющего аппарата очесывающего типа / П. П. Карпуша, Н. И. Конопель-цев // Вопросы механизации сельского хозяйства. — Мелитополь, 1972. — Т.17. — С. 42—55.

7. Кузенко Д. В. Теория вибрационного метода отделения початков кукурузы / Д. В. Кузенко, С. И. Пастушенко // Сборник трудов ІV Между-


народной научно-технической конференции “MOTROL-2003”, Киев, 2003. — Т.6. — С. 300—306.

8. Кузенко Д. В. Результати дослідження інерційних характеристик качанів кукурудзи / Д. В. Кузенко, Д. В. Кучерук // Вісник аграрної науки Причорномор’я. — Миколаїв, 2005. — Вип. 4. — С. 178—187.

9. Кузенко Д. В. Моделювання процесу переміщення качана за одно-стороннього відокремлення / Д. В. Кузенко // Вісник Львівського державного аграрного університету: Агроінженерні дослідження. — Львів, 2008. — №12, Т.1. — С. 124—129.

10. Кузенко Д. В. Експериментальні дослідження вібраційного качано-відокремлювального механізму / Д. В. Кузенко // Міжвідомчий тематичний науковий збірник: Механізація та електрифікація сільського господарства. — Глеваха, 2008. — Вип. 92. — С. 164—171.

11. Кузенко Д. В. Дослідження динаміки взаємодії качана з робочими елементами качаноочисного механізму / Д. В. Кузенко, Л. М. Кузенко // Ві-сник Харківського ДТУСГ. — Харків, 2005. — Вип. 20. — С. 168—173.

12. Патент України 69417, МПК А 01 D 65/02. Спосіб збирання кукурудзи / [М. Я. Тростяний, Д. В. Кузенко, О. В. Бондаренко, В. Ю. Тимощук]. — За-явл. 14.02.2001; Опубл. 15.09.2004, Бюл. №9.


УДК 631.355.072/1

СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИ МЕХАНІЗОВАНОГО ЗБИРАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО

О.І. Ракул, асистентМиколаївський державний аграрний університет

Проведено аналіз сучасного вітчизняного стану механізова-ного збирання кукурудзи на зерно. Визначено негативний вплив кризи 90-х років минулого сторіччя на технічне забезпечен-ня парку кукурудзозбиральної техніки України. Запропоновано основні напрямки підвищення кількісних і якісних показників зі-браного врожаю.

Ключові слова: кукурудзозбиральна техніка, втрати, строки збирання, врожай.

Постановка проблеми. У всьому світі під кукурудзу за-йнято приблизно 160 млн га посівних площ, а щорічний вро-жай зерна цієї найважливішої сільськогосподарської культури складає більше 785,9 млн т. Більше всього кукурудзи вирощу-ється в США – 305,3 млн т. Одночасно США є найбільшим в світі споживачем даної культури. Китай – другий за величиною в світі виробник кукурудзи – вирощує майже половину об’ємів США – 160 млн т. На решту всіх країн припадають набагато менші об’єми виробництва кукурудзи: ЄС-27 – 60,9 млн т, Бра-зилія – 53,3 млн т, Мексика – 24,0 млн т, Аргентина – 18,0 млн т.

Агрокліматичні умови нашої країни вельми сприятли-ві для вирощування кукурудзи на зерно і дають можливість збирати великі врожаї майже по всій території країни. За да-ними Держкомстату України, за останні десять років посів-ні площі зайняті під кукурудзу зросли на 71% і у 2009 році склали 2089,1 тис., що пояснюється привабливою ціновою кон’юнктурою – середні експортні ціни на кукурудзу переви-щують ціни на пшеницю більш ніж в 2,5 рази. Також за ра-хунок істотного збільшення використання гібридного насіння підвищилася врожайність, що дало змогу в 2009 році зібрати 10486,3 тис. т зерна [2].

Останнім часом у зв’язку з попитом на відновлювані джерела енергії збільшилися посівні площі під кукурудзу, як найефективнішої сировини для виготовлення етанолу – зне-


водненого спирту. Листостеблова маса при цьому може вико-ристовуватися як тверде біопаливо для опалення. Теплотворна здатність стебел кукурудзи складає 12,5 МДж/кг, що на 19% більше, ніж у соломи колосових культур і гілок плодових дерев. На ряду з всебічним зростанням посівних площ і врожайнос-ті кукурудзи постає проблема забезпечення господарств зби-ральною технікою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і практичні аспекти проблеми забезпечення кукурудзяної га-лузі виробництва основними видами збиральної техніки зна-йшли відображення в працях В.М. Петрова, Л.В. Погорілого, О.В. Тихоненка, А.В. Токаря. Однак, незважаючи на безумов-ну значущість проведених досліджень, в них зовсім не відо-бражено питання, що пов’язані зі зростанням навантаження на одиницю кукурудзозбиральної техніки.

Метою роботи є аналіз сучасного вітчизняного стану механізованого збирання кукурудзи на зерно та визначення основних напрямків для підвищення кількісних і якісних по-казників зібраного врожаю.

Результати досліджень. Не зважаючи на збільшення ви-робництва кукурудзи, значно зменшився вітчизняний парк кукурудзозбиральної техніки, що спричинило значне збіль-шення сезонного навантаження. За даними держкомстату, річне середнє навантаження за останні роки по Україні на одну машину складає приблизно 750 га при нормативних по-казниках для кукурудзозбиральних комбайнів 150 га та для кукурудзозбиральних приставок – 170 га. Для порівняння: в країнах ЄС річне навантаження на одиницю кукурудзозби-ральної техніки в середньому складає 75 га. Необхідну кіль-кість техніки, залежно від посівних площ і технологічної схе-ми, згідно з агротехнічними вимогами і нормативами нашої країни представлено на рис. 1. В деяких областях внаслідок нерівномірного розподілу посівних площ та наявної техніки становище настільки критичне, що унеможливлює не тільки збирання врожаю, а й механізовані збиральні роботи взагалі. Так, для порівняння, у 2009 році в Тернопільській області се-зонне навантаження на одиницю кукурудзозбиральної техні-


ки складає 2704 га, у Львівській – 2254, в Чернігівській – 1832, в Житомирській – 1823, в Івано-Франківській – 1605 га. Лише тільки в Автономній Республіці Крим сезонне навантаження задовольняє нормативам і складає 120 га [2].

Рис.1. Динаміка зміни кількості кукурудзозбиральної технікита її потреба залежно від посівних площ

Аналізуючи наведені дані, бачимо, що на сьогодні забезпе-чення господарств нашої країни кукурудзозбиральною техні-кою за кількісними показниками становить лише 10-15% від необхідної. До того ж більшість техніки, що залишилася в наяв-ності, відпрацювавши 1,5-3 амортизаційних строків фізично та морально застаріла і не задовольняє сучасним вимогам за показниками надійності та економічності виконання техноло-гічних процесів, які суттєво впливають на кінцеві виробничо-економічні показники ефективності вирощування кукурудзи на зерно. До того ж через технічні несправності щорічно не задіяно в польових роботах 25-35% парку машин, а витрати на відновлювально-ремонтні роботи щорічно зростають на 15-25%. При цьому різко погіршився стан підготовки техніки до


збиральних робіт. Якщо у 1990 році коефіцієнт готовності ку-курудзозбиральних машин становив 0,84, то у 2009 – навіть у напружені періоди, не перевищує 0,49.

Виходячи з багаторічного досвіду, можна з впевненістю стверджувати, що навіть при значних витратах грошових коштів на поточний ремонт вітчизняних машин коефіцієнт готовності, а разом з ним і продуктивність машин, щоро-ку знижуються на 5-7%. Це є наслідком дії фізичних законів спрацювання та старіння. Відомо, що за строк експлуатації понад 10 років сезонна продуктивність техніки знижується на 70% від початкової [1].

Рис.2. Забезпеченість кукурудзозбиральною технікою країн світу

Згідно з проведеним аналізом забезпечення кукурудзозби-ральною технікою провідних країн світу (рис. 2), можна зроби-ти висновок, що кількісний склад парку кукурудзозбиральних машин даних країн знаходиться на досить високому рівні. Так, в закордонних країнах на початок 2009 року показник кількості збиральних машин, у розрахунку на 100 га посівних площ, зайнятих під кукурудзу, в середньому складає 1,53 [4, 5]. В цих країнах спостерігається стабілізація та навіть не-


значне скорочення кількості кукурудзозбиральної техніки, що пояснюється не лише її насиченістю та постійним удоскона-ленням, а й підвищенням ефективності використання машин. Натомість насиченість технікою вітчизняного кукурудзозби-рального парку в 10-12 разів менше, ніж у розвинених краї-нах. Якщо у 1990 році в сільськогосподарських підприємствах України на 100 га посівних площ припадало 1,25 машин, то на сьогодні – лише 0,136. Таке стрімке скорочення кількісного складу збиральної техніки призводить до розтягування термі-нів проведення кукурудзозбиральних робіт.

Рис.3. Загальна динаміка втрати врожаю залежновід розтягування строків збирання

За агротехнічними вимогами збирання кукурудзи на зерно проводиться протягом 10-15 днів. Але при низькому рівні тех-нічного забезпечення господарства не в змозі вчасно зібрати врожай, що призводить до підвищення його біологічних втрат (рис. 3). Так при збиранні кукурудзи через 10 днів перестою на корені при повній стиглості втрати врожаю складають 10-12%, через 20 днів – 23-25%, а через 30 днів – більше 30%. Внаслідок неповноцінного забезпечення кукурудзозбиральною технікою щорічні втрати зерна при виконанні збиральних ро-біт оцінюються в 650-800 тис. т. Така ситуація істотно впливає на підвищення собівартості продукції, а також призводить до зниження загальної продуктивності збиральної техніки.

Кількісний та якісний стан вітчизняного парку кукурудзоз-биральної техніки у 2009 році наблизився до критичного рівня


в 2857 одиниць при необхідній мінімальній кількості техніки, яка одночасно була б задіяна на збиральних роботах, на рівні 16500 одиниць. При цьому його основу складають поставлені на виробництво ще в 70-80-ті роки минулого століття причіпні комбайни ККП-3, самохідні КСКУ-6, а також приставки до зер-нозбиральних комбайнів ППК-4, КМД-6 та КМС-6. Виходячи з тенденції зменшення техніки, виникла реальна загроза повної втрати машинних технологій виробництва кукурудзи на зерно.

Щоб усунути небезпеку недобору урожаю через розтягну-ті терміни збирання, а також мати можливість маневрувати ними, доцільно висівати ряд гібридів кукурудзи, що розріз-няються між собою тривалістю періоду вегетації, термінами дозрівання. В цьому випадку кожен гібрид можна збирати в кращі агротехнічні терміни – протягом 10-12 днів при загаль-ній тривалості збирання в господарстві 25-30 днів.

Висновки. В умовах недостатнього технічного оснащення парку кукурудзозбиральної техніки та відсутності достатньої кількості коштів у господарств на його відновлення сучасними зразками з метою запобігання знищення тієї малої кількості техніки, що залишилася, доцільно на деякий час припинити списання зношеної техніки, яка відпрацювала свій норматив-ний термін. Натомість підтримувати її в роботоздатному ста-ні за рахунок удосконалення старих компонентів конструкції шляхом впровадження нових технологічних рішень, що в 2-3 рази дешевше, ніж купівля нової техніки.


1. Демко А. Чому втрати урожаю — не збитки, а статистика? / А. Демко, О. Демко // Пропозиція. — 2009. — № 9. — С. 100—104.

2. Статистичний щорічник України за 2008 рік. Державний комітет ста-тистики України / За ред. О.Г. Осауленка. — К. : Консультант, 2009. — 576 с.

3. Тихоненко О. В. Забезпеченість сільського господарства зерноз-биральною технікою як запорука ефективності зернового господарства / О. В. Тихоненко // Економіка АПК. — 2008. — № 7. — С. 36—41.

4. Farm Production Expenditure. 2008 Summari. August, 2009 / United States Department of Agriculture. National Agriculture Statistics Servise. — 175 p.

5. Key World Energy Statistics. 2009. — International Energy Agency, 2009. — 257 p.


УДК 631.355.075

АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КУКУРУДЗОЗБИРАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

М.В. Завірюха, асистентМиколаївський державний аграрний університет

Проаналізовано динаміку збільшення посівів кукурудзи та її врожайності. Розглянуто ринок кукурудзозбиральної техніки України та наведено основні аспекти використання закордонних адаптерів.

Ключові слова: збирання, врожай, втрати, зерно, адаптери, зернозбиральний комбайн.

Постановка проблеми. У зв'язку з істотним погіршенням матеріально-технічного забезпечення вітчизняного сільського господарства врожайність більшості основних сільгоспкультур за останні роки значно знизилася, в той час як по кукурудзі, при цих же умовах, вона зросла майже на третину і досягла рівня 50,1 ц зерна з гектара. Цьому сприяло впровадження нових більш ефективних гібридів, використання якіснішого насіння, істотне удосконалення основних агротехнологічних прийомів та сучасних принципів вирощування, які передба-чені новою комплексною (українською) технологією. Завдяки впровадженню даної технології потенційна продуктивність кукурудзи може складати до 200 ц зерна з гектара. Але наяв-ний парк кукурудзозбиральної техніки не може задовольнити в повній мірі якісний збір врожаю кукурудзи, який зростає з кожним роком [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За останні два десятиріччя частка кукурудзи в структурі посівних площ збільшилася майже вдвічі. Тому сприяло привабливість її ціни та рівень рентабельності її вирощування. За даними Держком-стату України [2], площа збирання під кукурудзою у 2009 році склала 2087,9 тис. га, або 85,6% від площ 2008 року. Але за-вдяки зростанню урожайності з 46,9 до 50,1 ц/га, валовий збір кукурудзи у 2009 році зменшився лише на 8,5% і склав 10468,3 тис. т (рис. 1).

Кукурудза має велике народно-господарське значення для нашої держави, є основою кормових раціонів для тварин-


ництва, з неї виготовляють багато продовольчих товарів, а з цього року частину врожаю передбачається використати для виготовлення біоетанолу, що дозволить зменшити дефіцит на-фтопродуктів.

Рис.1. Динаміка зміни посівних площ та врожайностікукурудзи на зерно по роках

Метою роботи є проведення аналізу зростання об’ємів збирання кукурудзи, кількості наявної кукурудзозбиральної техніки закордонного та вітчизняного виробництва, а також аналізу її роботи. Визначити позитивні та негативні сторони використання закордонної кукурудзозбиральної техніки.

Результати досліджень. Як показують результати дослі-джень, з кожним роком різниця площ, з якої зібрано врожай кукурудзи та загальних посівів кукурудзи, стає більш значу-щою (рис. 2) [2]. Це, в першу чергу, пов’язано з відсутністю техніки для збирання посівів кукурудзи на зерно та її невідпо-відністю технологічним, агротехнічним вимогам, а також ве-ликим діапазоном умов роботи кукурудзозбиральних агрега-тів. За останні два десятиріччя кількість кукурудзозбиральної техніки на Україні знизилась в 4,8 рази – з 15,3 тис. до 3,2 тис. одиниць [2]. Це призводить до збільшення нормативного се-зонного навантаження на одиницю збиральної техніки більш ніж в 10 разів.


Виробництво кукурудзозбиральної техніки вітчизняними підприємствами покриває лише незначну частину попиту на неї. Більшість вітчизняної кукурудзозбиральної техніки вико-ристовується вже не одне десятиріччя. Закордонна кукуру-дзозбиральна техніка не пристосована до наших умов вико-ристання та особливостей роботи в зв’язку з невідповідністю вітчизняній технології збирання. За даними багаторічних до-сліджень, середні втрати зерна при збиранні кукурудзозби-ральними машинами знаходяться у причіпних на рівні 8,4%, самохідних – 6,5% і у адаптерів – 7,8%.

Рис.2. Графік відношення посівних площ кукурудзи до площ,з яких зібрано врожай

Надійність машини значною мірою залежить від техноло-гічного процесу, закладеного в основу її розробки. Прийняті в нашій країні технологічні схеми збирання кукурудзи осно-вані на концентрації великої кількості операцій, викликаних необхідністю одночасного збору в процесі збирання двох ви-дів продуктів (качанів і листостеблової маси). Тому вітчизняні кукурудзозбиральні машини мають велику кількість механіз-мів, що підвищує ймовірність технічних відмов, і мають під-вищену енергоємність. Ці особливості обмежують можливість різкого підвищення продуктивності на збиранні кукурудзи. При двофазному збиранні, яке широко використовується в


зарубіжній практиці, збирається тільки один продукт – зерно або початки. Концентрація операцій, кількість механізмів у машині, ймовірність технічних відмов та енергоємність ма-шин зменшується. Ці особливості дозволяють при рівній енер-гетичній насиченості створювати більш продуктивні машини, збирати зернову частину врожаю кукурудзи в більш короткі терміни, а стебла збирати пізніше, коли напруженість зби-ральних робіт зменшується.

Світові тенденції у збиранні кукурудзи на зерно диктують свої правила – у всьому світі використовуються кукурудзя-ні жатки-адаптери для зернозбиральних комбайнів. Зараз в Україні така продукція представлена майже всіма світовими виробниками: Fantini (Італія), Geringhoff (Німеччина), Kemper (Німеччина), John Deere (США), Claas (Німеччина), Olimac (Італія), Mainero (Аргентина), Ростсільмаш (Росія). Але всі вони мають суттєві недоліки в порівнянні з вітчизняними пристав-ками [2]:

– висока вартість;– непристосованість до вітчизняної технології збирання

кукурудзи;– агрегатування лише з певною маркою комбайна.Але, в свою чергу, вони мають і багато переваг в порівнян-

ні з вітчизняною збиральною технікою [3]:– більш висока технічна надійність;– зменшена маса (за рахунок використання полімерних

матеріалів);– мають збільшену ширину захвату (за рахунок впрова-

дження складних конструкцій);– застосування систем точного землеробства, які спрощу-

ють керування та налаштування збиральних машин.Висновок. Як показав проведений аналіз, стан кукуру-

дзозбиральної техніки в Україні залишається незадовільним. Тому для виходу з даного положення необхідне державне ре-гулювання даного питання – створення правових та економіч-них умов для збільшення випуску вітчизняних кукурудзозби-ральних машин, які можуть конкурувати за ціною та якістю з


закордонними аналогами, при цьому задовольняти вищевка-заним характеристикам.


1. Анішин Л. П. Особливості кукурудзи / Л. П. Анішин // Агроперспек-тива. — 2007. — № 5. — С. 16—18

2. Статистичний щорічник України за 2009 рік. Державний комітет ста-тистики України / За ред. О.Г. Осауленка. — К. : Консультант, 2009. — 576 с.

3. Benson E. R. Machine vision-based guidance system for an agricultural small-grain harvester / E. R. Benson, J. F. Reid, O. Zhang // Transactions of the ASAE. — 2007. — № 46(4). — Р. 1255–1264.

262 У порядку обговорення

У ПОРЯДКУ ОБГОВОРЕННЯ

УДК 378.1:004.9

ОСВІТА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Л.О. Борян, старший викладачМиколаївський державний аграрний університет

У статті розкрито суть дистанційного навчання і можливості використання інформаційних технологій у навчанні. Висвітлено нову форму взаємодії викладача та студента під час навчального процесу.

Ключові слова: інформаційні технології, комп’ютеризація, комп’ютерне навчання, дистанційне навчання.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій дав мож-ливість активно використовувати їх в навчанні. Все більше світовий простір перетворюється в єдине комп’ютеризоване і інформаційне співтовариство людей. За допомогою інформа-ційних технологій і техніки автоматизовано збір, збереження, обробку і використання знань. Процес комп’ютеризації дає людям доступ до різноманітних джерел інформації. В інфор-маційному суспільстві зростає попит на знання. Інформаційні технології стали важливою частиною людського життя. Білл Гейтс стверджує, «що комп'ютерні технології є сьогодні найіс-тотнішим фактором, що впливає на зміну світу». Сучасна лю-дина вже здатна використовувати у будь-якій своїй діяльності комп’ютерні інформаційні технології.

І для того, щоб йти в ногу з часом, необхідно активно впро-ваджувати в навчання комп’ютерні і телекомунікаційні тех-нології. Це виявляється в новій формі навчання – дистанцій-ній. Дистанційне навчання розглядається в двох напрямках, як комп’ютерне навчання і як нова педагогічна технологія з використанням Інтернет. В навчальному процесі використо-вуються інформаційні технології, які допомагають спілкувати-ся відокремленим у просторі та часі викладачеві і студенту. На навчальному сайті розміщують тексти лекцій, завдання


для практичних занять, тести, відео і аудіо інформацію. В час консультацій передбачене інтерактивне спілкування виклада-ча з віддаленим студентом.

Така форма навчання дозволяє навчатися без відриву від виробництва, від місця проживання, людям будь-якого віку і в будь-який зручний для них час. Дистанційне навчання дає можливість втілити в життя один з найосновніших принципів Болонської системи – «освіта впродовж всього життя».

Для навчання студенту потрібний комп’ютер, підключення до Інтернету, програма-браузер для перегляду web-сторінок, навички роботи з комп’ютером і бажання навчатися. Викла-дач дистанційних курсів повинен володіти інформаційними і сучасними педагогічними технологіями.

Основою дистанційного навчання є лекція, що містить до-бре структурований навчальний матеріал, тести, завдання і активний діалог між студентом і викладачем. І чим активні-ша діяльність студента, тим ефективнішим буде дистанційне навчання. Комп’ютерні технології дозволяють організовувати такі форми занять: чат-заняття, web-заняття, телеконферен-ції. Чат-заняття проводяться синхронно, викладачі і слухачі одночасно мають доступ до чату. Web-заняття проводяться за допомогою засобів телекомунікації і інших можливостей Ін-тернет. Телеконференції проводяться з використанням елек-тронної пошти на основі списків розсилки.

Оцінювання викладачем студента здійснюється за резуль-татами самостійних робіт, тестів, досліджень з використанням дистанційних телекомунікаційних засобів під час дистанцій-них занять. Іспити та заліки складаються студентами в період екзаменаційних сесій або за індивідуальним графіком, який затверджується вищим навчальним закладом. Випускники, що закінчили повний курс навчання за дистанційною фор-мою, отримують дипломи державного зразка про освіту.

Дистанційне навчання може бути застосоване студентами-заочниками як доповнення для стаціонарної форми навчання, студентів, які навчаються за індивідуальним графіком, підви-щення кваліфікації.

264 У порядку обговорення

В Миколаївському державному аграрному університеті вже формується дистанційне навчання. Є необхідні технічні засоби для здійснення такої форми навчання. Для виклада-чів організовано курси з вивчення безкоштовної, відкритої системи дистанційного навчання Moodle. Ця система дозво-ляє створювати дистанційні курси і проводити навчання на відстані, забезпечує студентам доступ до навчальних ресур-сів. На освітньому сервері moodle.mdau.mk.ua викладачі майже всіх факультетів представили свої перші дистанцій-ні курси: обліково-фінансовий факультет – А.В. Нєлєпова, В.В. Лопушанська, М.Г. Алєксєєв, А.Г. Костирко; факультет менеджменту – Л.М. Каращук, А.Г. Максименко, Ю.А. Лозов-ський, агрономічний факультет – В.О. Кошовий, Н.В. Нікон-чук, О.М. Мітрясова; факультет ТВППТ – О.В. Рожковська, В.Д. Іванова, Г.А. Данильчук, А.В. Дробітько. Використання дистанційного навчання дозволить оптимізувати роботу з фі-ліями університету в м. Вознесенську, Новий Буг, с. Мигія. Таке навчання знижує витрати на проведення занять у філіях, транспортні витрати.

Для дистанційної освіти велике значення має начально-методична література в електронному варіанті, мультимедійні підручники. Накопиченням і організацією цього ресурсу ак-тивно займається бібліотека університету.

Крім мережевої технології в дистанційному навчанні може використовуватися кейс-технологія, яка заснована на вико-ристанні наборів текстових, аудіовізуальних та навчально-методичних матеріалів та їх розсилання тим, хто самостійно навчається. Це може допомогти студентам в навчанні за від-сутності Інтернету або як доповнення до традиційного способу навчання.

Для працівників сільського господарства продовження освіти з використанням електронного навчання є зручним і вигідним. Дистанційне навчання дозволяє самостійно плану-вати свій графік навчання, розклад, список предметів, навча-тися відповідно до свого темпу життя, у вільний від польових робіт час. Викладач, використовуючи сучасні інформаційні


технології, допомагає, радить, консультує у будь-який зручний для студента час.

При дистанційному навчанні викладач постійно повинен вдосконалювати навчальні курси, підвищувати кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій. Від студента дистан-ційне навчання вимагає високої самоорганізації, уміння вза-ємодіяти з комп’ютерною технікою і самостійно приймати рішення. Таке навчання підвищує творчий і інтелектуальний потенціал студента.

Впровадження інформаційних технологій в освіту дозво-ляє розвиватися дистанційному навчанню і використовувати його на усіх освітніх рівнях і надає можливість отримати осві-ту всім бажаючим у потрібному для себе обсязі.


1. Вступ до комп’ютерних наук : навч. посібник / [Ходаков В. Є., Пили-пенко Н. В., Соколова Н. А.]; За ред. Ходакова В. Є. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 496 с.

2. Методические рекомендации по созданию курса дистанционного обучения через Интернет. — Под ред. В. Канаво [електронний ресурс] — Ре-жим доступу : http://www.curator.ru/method.html.

http://www.curator.ru/method.html

266

АННОТАЦИИ

Н.П. Сахацкий. ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОДДЕРЖКА АГРОСТРАХО-ВАНИЯ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ.

В статье рассмотрены основные проблемы внедрения государствен-ной поддержки агрострахования в современных условиях. Проведен анализ проблем внедрения системы государственной поддержки агро-страхования. Предложены основные направления совершенствования страхования с государственной поддержкой.

И.Н. Топиха, А.М. Кидюк. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ОСНОВНЫЕ ПУТИ РАЗВИТИЯ ОТРАСЛИ СВИНОВОДСТВА НИКОЛАЕВСКОЙ ОБЛАСТИ.

В статье рассмотрено современное состояние отрасли свиноводства Николаевской области и изложены пути перспективного ее развития. Ак-центировано внимание на создании кормовой базы, которая обеспечит полноценное кормление свиней, что приведет к снижению себестоимости производства свинины и ее убыточности.

В.И. Гавриш. ПРОБЛЕМЫ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ АПК УКРАИНЫ.

Проанализировано состояние использования энергетических ре-сурсов в АПК. Выявлены проблемные вопросы в обеспечении энерго-ресурсами, в том числе возобновляемыми. Предложены перспективные инновационные направления обеспечения и повышения эффективности использования энергетических ресурсов.

Л.А. Мармуль, А.А. Громов. ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОДДЕРЖКА ИННО-ВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РАЗВИТИЯ АГРАРНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ.

В статье рассмотрено влияние государства на эффективность функ-ционирования аграрных предприятий региона. Определены приоритеты инновационной политики государства в сельском хозяйстве и обоснованы методы и этапы осуществления государственной поддержки инновацион-ной деятельности аграрных предприятий.

Н.Н. Сиренко, А.С. Кулиш. ПРОБЛЕМЫ СООТВЕТСТВИЯ СОДЕРЖА-НИЯ ФИНАНСОВОЙ ОТЧЕТНОСТИ ПОТРЕБНОСТЯМ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ.

В статье исследован уровень соответствия содержания финансовой отчетности потребностям пользователей, установлены основные дискус-сионные вопросы по формированию отчетности, очерчены направления усовершенствования финансовой отчетности в соответствии с требова-ниями, предъявляемыми пользователями.

Н.В. Потриваева. МОНИТОРИНГ РЕСУРСНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯОТЕЧЕСТВЕННОГО СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА.

В статье приведены результаты мониторинга ресурсного обеспече-ния сельскохозяйственного производства при помощи соответствующей системы европейских показателей.

О.Н. Вишневская. МЕТОДОЛОГИЯ ОЦЕНКИ РЕСУРСНОГО ПОТЕН-ЦИАЛА ПРЕДПРИЯТИЙ СЕЛЬСКИХ ТЕРРИТОРИЙ.

267

В статье рассмотрены вопросы сущности и методологии оценки ре-сурсообеспечения предприятий сельских территорий. Обоснованы мето-ды оценки ресурсного потенциала.

М.В. Дубинина. ГОСУДАРСТВЕННОЕ СТИМУЛИРОВАНИЕ РАЗВИ-ТИЯ РЕГИОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО СЕКТОРА.

Проанализирована эффективность влияния органов государствен-ной власти на развитие аграрного сектора в современных условиях ве-дения хозяйства. Определена политика государственного регулирования составляющих устойчивого развития экономики аграрной сферы АПК.

И.Б. Золотых. ИННОВАЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ НА ПРЕДПРИ-ЯТИЯХ ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕЙ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ.

Выяснена сущность категории «инновация», проанализирована ин-новационная деятельность предприятий агропромышленного комплекса, определены стратегические направления системной модернизации про-изводства.

И.А. Банева. НАПРАВЛЕНИЯ РЕСУРСОСБЕРЕЖЕНИЯ В АГРАРНЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ.

В статье рассмотрены функциональные процессы выявления произ-водственных резервов. Предложены основные направления ресурсосбе-режения в аграрном производстве.

О.А. Мамалюк, Н.Д. Бабенко. НАПРАВЛЕНИЯ УСОВЕРШЕНСТВОВА-НИЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ.

В статье рассмотрены направления усовершенствования земельного законодательства, построенного на экологической политике Украины и на стратегическом курсе государства.

И.В. Орлов. ПРИНЦИПЫ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА В ТРАНСФОР-МАЦИИ ОБЯЗАТЕЛЬСТВ.

Раскрыто применение принципов бухгалтерского учета как базиса его методологии при отображении трансформации обязательств пред-приятия в учете и отчетности.

Т.В. Пилипенко. РЫНОК РАПСА: ПРОБЛЕМЫ ЕГО ФОРМИРОВАНИЯ.В статье отражено состояние рынка рапса в Украине. Проведенные

исследования показали, что внутренний рынок рапса в значительной мере формируется под воздействием мирового рынка. Ввиду растуще-го спроса на рапс, как сырье для биодизеля, его производство в мире сохраняєт тенденцию к росту. В статье также проанализированы основ-ные проблемы, которые тормозят процесс формирования отечественного рынка рапса.

Н.В. Рунчева. ОРГАНИЗАЦИОННО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ЗЕРНОВОМ ХОЗЯЙСТВЕ.

Рассмотрены и обоснованы направления инвестиционной деятельно-сти в зерновом хозяйстве. Определены основные элементы в организации эффективного инвестиционного обеспечения зерновой отрасли.

268

Н.П. Новак. ФОРМИРОВАНИЕ И СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ИНФРА-СТРУКТУРЫ ПЛОДОЯГОДНОГО РЫНКА.

В статье обоснована инфраструктура плодоягодного рынка. Пред-ложена система информационного обеспечения, что повысит эффектив-ность функционирования всех элементов инфраструктуры плодоягодного рынка.

Н.Л. Чекас. ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОДДЕРЖКА РАЗВИТИЯ СЕЛЬ-СКОХОЗЯЙСТВЕННОГО КОНСУЛЬТИРОВАНИЯ.

В статье исследованы направления государственной поддержки сельскохозяйственного консультирования. Определены основные источ-ники бюджетного финансирования развития консультационной деятель-ности в аграрной сфере.

В.Д. Филиппова, А.В. Коверга. ОСОБЕННОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ АПК И ИХ ВЛИЯНИЕ НА СИСТЕМУ МОТИВАЦИИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦИАЛА.

Исследовано существующее положение трудовых ресурсов АПК. Предложено совершенствование системы нематериальной мотивации, направленное на развитие профессионально-познавательной потребно-сти в аграрном секторе экономики.

Е.В. Скорук. СТИМУЛИРОВАНИЕ ПРОИЗВОДСТВА КАЧЕСТВЕННОЙ И БЕЗОПАСНОЙ ПРОДУКЦИИ ДЕТСКОГО ПИТАНИЯ.

Рассмотрено состояние качества и безопасности продукции детского питания, выделен ряд проблем, стоящих перед отечественными произво-дителями. Определены перспективы повышения качества и безопасности детского питания.

О.А. Сарапина. МОДЕЛИРОВАНИЕ РЕГИОНАЛЬНЫХ И ОТРАСЛЕ-ВЫХ КОМПОНЕНТОВ ФИНАНСОВОЙ РЕСТРУКТУРИЗАЦИИ ПРЕДПРИ-ЯТИЙ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ.

В статье приведены результаты моделирования региональных и от-раслевых компонентов финансовой реструктуризации предприятий пи-щевой промышленности. Проведено группирование исследуемых пред-приятий по разным регионам Украины с целью выявления зонального фактора влияния на денежную оценку земли.

Т.Н. Черная, Н.А. Ганцевская, Р.Я. Дичковский. ОБЕСПЕЧЕННОСТЬ ПОЧВ НИКОЛАЕВЩИНЫ МАРГАНЦЕМ И ЦИНКОМ.

Обобщены результаты исследований содержания подвижных форм марганца и цинка. Представлены тематические карты их пространствен-ного распределения в почвах. Установлено, что почвы области нуждают-ся в оптимизации содержания подвижных форм марганца и цинка.

С.В. Трач, В.Н. Яворов. СОДЕРЖАНИЕ ГУМУСА В ЧЕРНОЗЕМЕ ТИ-ПИЧНОМ ПРИ ПРИМЕНЕНИИ ОТХОДОВ СПИРТОВОГО ПРОИЗВОДСТВА.

Отображены изменения содержания гумуса в профиле чернозема ти-пичного при применении осенних влагозарядных поливов отходами спир-тового производства. Установлено, что наибольшее влияние отходов про-исходило в слое почвы 0-30 см, где содержание гумуса при однолетнем

269

внесении максимальной дозы уменьшилось, в сравнении с контролем, на 0,17%. Для предотвращения дефицита гумуса, следует рассчитать необ-ходимое количество органических удобрений.

Р.В. Тыхенко. ВЛИЯНИЕ ТРАНСФОРМАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В ЗЕМЛЕУСТРОЙСТВЕ НА ОКРУЖАЮЩУЮ ПРИРОДНУЮ СРЕДУ.

Рассмотрены тенденции землепользования общемировые и в Украине, определена их экологическая и экономическая значимость. Проанализированы факторы, влияющие на будущее землепользования и которые необходимо учитывать при формировании национальной земель-ной политики.

О.П. Присс, В.Ф. Жукова. СОХРАНЯЕМОСТЬ КАЧЕСТВА ПЛОДОВ ТОМАТА ПОД ДЕЙСТВИЕМ ЭКЗОГЕННЫХ АНТИОКСИДАНТОВ ПРИ ХРАНЕНИИ.

Исследовано влияние обработки антиоксидантными препаратами на товарное качество, динамику дыхательных процессов и естественную убыль массы плодов томата при хранении. Установлено, что обработка препаратами антиоксидантного действия способствует максимальной со-хранности качества плодов и продлению периода их хранения.

А.Б. Кузьменко. ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ИССЛЕДОВАНИЯ ВЛИЯНИЯ МИКРОБИОЛОГИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ НА РАЗЛОЖЕНИЕ НЕТОВАРНОЙ ПРОДУКЦИИ ЗЕРНОВЫХ КУЛЬТУР.

Представлены результаты модельного лабораторного исследования влияния препаратов Байкал-ЭМ1, ЭМ-А на процесс разложения соломы в почве и накопления питательных элементов и органического вещества. Рассчитано эквивалентное количество минеральных и органических удо-брений внесению соломы, дана их стоимостная оценка.

П.В. Безвиконный. ФОТОСИНТЕТИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ РАС-ТЕНИЙ СВЕКЛЫ СТОЛОВОЙ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ВНЕКОРНЕВОГО ПРИМЕНЕНИЯ МИКРОУДОБРЕНИЙ.

По результатам исследований установлено, что применение внекор-невой подкормки микроудобрениями в сочетании с удобрениями в почву (N90P90K90) и без них влияло на увеличение чистой продуктивности фо-тосинтеза. Наибольшей прибавкой к контролю у сортов Боливар и Бонахарактеризовался вариант с внесением борных микроудобрений.

А.Н. Церенюк, А.И. Хватов, М.А. Хватова, Т.А. Стрижак. ИСТО-РИЯ, СОВРЕМЕННОСТЬ И ПЕРСПЕКТИВЫ СОХРАНЕНИЯ УЭЛЬСКОЙ ПОРОДЫ СВИНЕЙ.

Приведена история завоза в Украину уэльской породы свиней. Описаны основные моменты селекционно-племенной работы с породой за период. Идет речь о перспективе дальнейшей селекционно-племенной работы с породой в Украине. Описана генеалогическая структура породы. Приведены результаты изучения комбинационной способности основных заводских единиц в породе. Обозначены основные пути сохранения уэльской породы свиней в Украине.

270

В.В. Теслюк, С.С. Свитлый, В.А. Дубровин. ТОКСИКОЛОГИЧЕС-КАЯ ОЦЕНКА МИКОСАНА НА ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ ОРГАНИЗМА ЖИВОТНЫЕ.

Результаты експериментальних исследований показали, что микоби-опрепарат микосан при пероральном и дермальном влиянии на организм теплокровных относится к малоопасным веществам.

А.В. Пересунько. ГЕНЕТИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА КРОССОВ ЯИЧНОЙ ПТИЦЫ ПО ПОЛИМОРФНЫМ ЛОКУСАМ БЕЛКОВ ЯИЦ.

Изучен полиморфизм овобелков птицы у яичных кроссов. Установлен уровень их гетерозиготности и отличия как базы для проявления гетеро-зиса по уровню яичной продуктивности.

Определение генетического полиморфизма целесообразно исполь-зовать при мониторинге селекционных процессов в линиях, популяциях.

А.Н. Черненко, Р.А. Санжара. ЖИЗНЕСПОСОБНОСТЬ ТЕЛЯТ И БЕЛКОВЫЙ СОСТАВ МОЛОЗИВА КОРОВ РАЗЛИЧНЫХ ТИПОВ СТРЕС-СОУСТОЙЧИВОСТИ.

Исследованы причины падежа телят в течение молочного перио-да и определено содержание иммуноглобулинов молозива первого удоя коров-матерей различных типов стрессоустойчивости. Установлено, что по классам иммуноглобулинов достоверное преимущество имеет молози-во высокострессоустойчивых коров в классе G, который непосредственно выполняет функции иммунитета.

Е.И. Черненко, Ю.А. Черненко. ПРОДУКТИВНЫЕ КАЧЕСТВА КОРОВ-ПЕРВОТЕЛОК УКРАИНСКОЙ КРАСНОЙ МОЛОЧНОЙ ПОРОДЫ РАЗНЫХ ТИПОВ КОНСТИТУЦИИ.

Приведены результаты изучения экстерьерно-конституциональных особенностей коров-первотелок украинской красной молочной породы центрального зонального типа и их связь с продуктивными качествами. Установлено, что у животных большеобъемного типа конституции лучше сформирован объем грудного отдела, они имеют высокую молочную про-дуктивность и высокодостоверную корреляционную связь между этими показателями.

В.В. Карапуз. ВЛИЯНИЕ ИНТЕНСИВНОСТИ РОСТА НА ВОС-ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫЕ КАЧЕСТВА СВИНОМАТОК ПРИ ЧИСТОПОРОД-НОМ РАЗВЕДЕНИИ И МЕЖПОРОДНОМ СКРЕЩИВАНИИ.

Приведены показатели воспроизводительных качеств свино-маток крупной белой породы разной интенсивности роста в период выращивания при чистопородном разведении и скрещивании с произво-дителями породы дюрок.

Т.Л. Сапсалева, В.Ф. Радчиков, В.П. Цай, Ю.Ю. Ковалевская. ЖМЫХ И ШРОТ ИЗ РАПСА СОРТА «CANOLE» В РАЦИОНАХ БЫЧКОВ, ВЫРАЩИВАЕМЫХ НА МЯСО.

Жмых и шрот из рапса с содержанием 1,4-1,9% эруковой кислоты и 20 мкМоль на 1 кг сухого вещества глюкозинолатов могут быть введены в состав комбикорма КР-3 для бычков в количестве 15-20% по массе. Ис-

271

пользование комбикорма КР-3 с включением жмыха и шрота из рапса дает возможность получать среднесуточные приросты 845-860 г при затратах кормов 6,9-7,1 корм. ед. на 1 ц прироста.

В.М. Давиденко, С.П. Кот. ПОКАЗАТЕЛИ СПЕРМЫ БАРАНОВ И ЕЁ СПОСОБНОСТЬ ПЕРЕНОСИТЬ ЗАМОРАЖИВАНИЕ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПОРОДЫ.

В работе изложены результаты исследований количественных и качественных показателей спермы племенных баранов в зависимости от их породной принадлежности.

О.О. Кравченко, В.О. Мельник. ВОСПРОИЗВОДИТЕЛЬНАЯ СПОСО-БНОСТЬ ХРЯКОВ-ПРОИЗВОДИТЕЛЕЙ РАЗНЫХ ГЕНОТИПОВ.

Изучены особенности воспроизводительной способности хряков разных генотипов. Установлено, что свиноматки, осемененные хряками красной белопоясой породы, имели наибольшую оплодотворяемость, много-плодие, крупноплодность, массу поросят и высокую сохранность поросят.

К.Н. Думенко, А.И. Бойко. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФУНКЦИИ ГОТОВНОСТИ И ВОССТАНОВЛЕНИЯ ПОДСИСТЕМ ЗЕРНОУБОРОЧНЫХ КОМБАЙНОВ ПРИ ИХ СТАРЕНИИ И РАСТУЩЕЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ СФЕРЫ СЕРВИС-НОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ.

Приведены результаты теоретических исследований определения функции готовности и восстановления подсистем зерноуборочных ком-байнов. Построенная стохастическая модель состояний и переходов под-систем с учетом влияния развития сферы технического сервиса.

А.В. Бондаренко, В.А. Грубань. АНАЛИЗ СОВРЕМЕННЫХ ПРОБЛЕМ МЕХАНИЗИРОВАННОЙ УБОРКИ КУКУРУЗЫ.

Проанализировано современное состояние существующего парка техники для уборки кукурузы в Украине. Определены негативные по-следствия кризисного положения.

А.С. Шкатов, Т.Б. Гурьева. ИННОВАЦИОННАЯ ТЕХНОЛОГИЯ СОДЕРЖАНИЯ СКОТА В ЛЕТНИХ ЛАГЕРЯХ С ИСПОЛЬЗОВАНИ-ЕМ ЭЛЕКТРОЭНЕРГИИ ОТ ГРАВИТАЦИОННОЙ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙУСТАНОВКИ.

В статье изложен краткий анализ вопросов содержания в сельском хозяйстве скота в летних лагерях и культурных пастбищах, рассмотрена возможность значительного увеличения продуктивности и экономичности этого содержания с помощью применения инновационной технологии, с использованием электроэнергии, получаемой от типовой гравитацион-ной энергетической установки (ТГЭУ). Показаны преимущества указан-ной инновационной технологии, позволяющие резко сократить затраты на содержание животных. Кроме того дается теоретическое обоснование возможности использования сил гравитации для создания высокого на-пора воды в системе ТГЭУ и производства (вследствие этого) дешевой экологически чистой электроэнергии в достаточном количестве для обес-печения содержания животных и даже реализации ее излишков.

272

Д.Ю. Шарейко, А.Н. Фоменко, Д.Л. Кошкин. МОДЕРНИЗАЦИЯ АВТОМАТИЗИРОВАННЫХ СИСТЕМ УПРАВЛЕНИЯ СТАНКОВ С ЧПУ.

Изложены варианты для доводки устарелых отечественных станков до уровня современных требований, представлена структура разработан-ного стенда, параметры сопряжения управляющего оборудования с сис-темой ЧПУ станка.

Д.В. Кузенко. МАТЕМАТИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ ПРО-ЦЕССА ОТДЕЛЕНИЯ ПОЧАТКОВ КАК ОСНОВА ПРОЕКТИРОВАНИЯ КУКУРУЗОУБОРОЧНЫХ МАШИН И ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ИХ ТЕХНО-ЛОГИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ.

Приведен анализ современных задач, которые решаются при иссле-дованиях кукурузоуборочных машин с помощью моделирования, а также определены перспективы применения этого метода с целью повышения эффективности технического обеспечения уборки урожая кукурузы.

А.И. Ракул. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПРОБЛЕМЫ МЕХАНИ-ЗИРОВАННОЙ УБОРКИ КУКУРУЗЫ НА ЗЕРНО.

Проведен анализ современного отечественного состояния механи-зированной уборки кукурузы на зерно. Определено негативное влияние кризиса 90-х годов прошлого столетия на техническое обеспечение парка кукурузоуборочной техники Украины. Предложены основные направле-ния повышения количественных и качественных показателей собранного урожая.

Н.В. Завирюха. АНАЛИЗ УКРАИНСКОГО РЫНКА КУКУРУЗОУБО-РОЧНОЙ ТЕХНИКИ.

Проанализирована динамика увеличения посевов кукурузы и ее урожайности. Рассмотрен рынок кукурузоуборочной техники Украины и приведены основные аспекты использования иностранных адаптеров

Л.А. Борян. ОБРАЗОВАНИЕ И ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ.В статье раскрыты суть дистанционного обучения и возможности ис-

пользования информационных технологий в обучении. Представлена но-вая форма взаимодействия преподавателя и студента во время учебного процесса.

273

ABSTRACTS

М.Р. Sahatsky. STATE SUPPORT FOR AGRI-INSURANCE IN MODERN CONDITIONS.

The article deals with the retrospective of transformation of agricultural enterprises in Ukraine and Mykolayiv region. The shortcomings preventing it from realization have been considered, and a set of measures on increasing the ef ciency of agrarian formations activity has been suggested.

I.N. Topiha, A.M. Kiduk. CURRENT STATE AND MAIN WAYS OF DEVELOPMENT OF PIG BREEDING IN MYKOLAIV.

The article reviewed the modern state of Pig Breeding in the Mykolaiv region and presented a premising way of its development. Accented the attention to the establishment of forage base, which will provide a full- edged feeding pigs, thus reducing the cost of pork production and its loss.

V.I. Havrych. PROBLEMS OF INNOVATION DEVELOPMENT OF ENERGY APPLICATION IN UKRAINIAN AIC.

The state of AIC’s energy using has been analyzed. The problems of energy resources supply including renewable one have been revealed. The prospect innovation directions of energy resources supply and increasing of application’s ef ciency have been suggested.

LA. Marmul, A.A. Gromov. STATE SUPPORT FOR INNOVATIVE ACTIVITY OF AGRARIAN ENTERPRISED.

In the article the state in uence on the effectiveness of agricultural enterprises were reviewed. The priorities of state policy innovation in agriculture and reasonable methods and stages of government support of innovation activities of agricultural enterprises were determined.

N.M. Sirenko, H.S. Kulish. PROBLEMS UNDER THE CONTENT OF FINANCIAL REPORTING NEEDS.

The article examines the content which is relevant to nancial reporting needs of users, the main issue of discussion of reports, outlining the improvement of nancial statements in accordance with the requirements put forward by users.

N.V. Potrivaeva. MONITORING OF RESOURCE SUPPLY OF HOME AGRICULTURAL PRODUCTION.

The results of resource supply monitoring in farm production using the respective system of European activities are carried out.

O.M. Vishnevska. METHODOLOGY OF THE ESTIMATION OF RESOURCE'S: POTENTIAL OF THE ENTERPRISES OF RURAL TERRITORIES.

The problems of methodology of the estimation of resource's: protential of the enterprises of rural territories are considered in the article. The methods of the stimation of resource's potential are determined.

M.V. Dubinina. THE STATE STIMULATION OF DEVELOPMENT OF REGIONAL AGRARIAN SECTORS.

Ef ciency of in uence of public authorities is analysed on development of agrarian sector in the modern terms of manage. The policy of government

274

control of constituents of steady development of economy of agrarian sphere of AIC is certain.

I.B. Zolotykh. INNOVATIVE ACTIVITY ON THE ENTERPRISES OF PROCESSING FOOD INDUSTRY.

Essence of category is found out «innovation», innovative activity of enterprises of agroindustrial complex is analysed, strategic directions system modernization of production are certain.

I.A. Baneva. RESOURCE PRESERVATION TRENDS IN AGRICULTURAL ENTERPRISES.

The article deals with the functional processes of identifying the production of reserves identi ed reserves and resource. The main directions of resource in agricultural production.

O.A. Mamaluyk, M.D. Babenko. DIRECTIONS OF PERFECTING OF THE LAND LAGISLATION OF UKRAINE.

The article deals with the directions of perfecting of the landed legislation, built on the public ecological policy of Ukraine and on the strategic course of the state.

I.V. Orlov. PRINCIPLES OF ACCOUNTING FOR REFLECTION OF LIABILITY TRANSFORMATION.

Application of accounting principles as a basis of its methodology for re ection of liability transformation of the company in accounting End reporting has been revealed.

T.V. Pilipenko. MARKET OF RAPE: PROBLEMS OF ITS FORMING.In the article a modern market condition is re ected in Ukraine. The

conducted researches rotined that an internal market of rape was formed under the in uence of world market. Because of growing demand on rape, as raw material for to the biotdiesel, its production in the world keeps a tendency to growth. The main problems which break the process of forming of market rape are also analysed in the article.

N.V. Runcheva. ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC ASPECTS OF INVESTMENT ACTIVITIES ON GRAIN FARMS.

The directions of investment activity in grain farming. The main elements of the organization of effective investment in grain sector were determined.

W.P. Novak. DEVELOPMENT AND IMPROVEMENT OF THE INFRASTRUCTURE OF THE FRUIT AND BERRY MARKET.

The article substantiates the Fruit and Berry infrastructure market. It proposes a system of information management, which can improve the functioning of all elements of the infrastructure of the Fruit and Berry market.

N.L. Chekas. STATE SUPPORT OF AGRICULTURAL CONSULTING.In the article the directions of state support for agricultural advisory

services are discussed. The main sources of budget nancing of consultancy work in agriculture are determined.

275

V.D. Filippova, A.V. Koverga. FEATURES OF AGRICULTURAL ENTERPRISES AND THEIR INFLUENCE ON THE SYSTEM OF MOTIVATION OF HUMAN RESOURCES POTENTIAL.

The article considers the existing situation of agricultural labor resources and proposes improvement of the system of non-motivation, aimed at developing vocational and cognitive needs in the agricultural sector of economy.

E.V. Skoruk. STIMULATION OF QUALITY AND SAFETY IN PRODUCTION OF CHILD NUTRITION.

The article highlightes several problems facing domestic manufacturers of baby food and perspectives of quality and safety of baby food. The condition of quality and safety of production of baby food is considered, and a number of the problems to domestic manufacturers is identi ed. Prospects of improvement of quality and safety of a children’s food are de ned.

O.A. Sarapina. MODELLING OF THE REGIONAL AND BRANCH COMPONENTS OF FINANCIAL RESTRUCTURING OF ENTERPRISES OF FOOD INDUSTRY.

The results of modeling the region and branch components of nancial conversion at enterprises of food industry are given in this article. The grouping of research enterprises in different regions of Ukraine is carried out with the purpose of de ning the zone factor in uencing the land pecuniary valuation.

T.N. Chеrnaya, N.A. Gantsevskaya, R.Y. Dichkovskiy. AVAILABILITY OF SOIL MANGANESE AND ZINK IN MYKOLAIV REGION.

The results of research of maintenance of mobile forms of zink and manganese were generalized. The thematic maps of the spatial distributing of average weighted indexes of them were represented. It was established, that soils of the region need optimization of the quantities of mobile forms of zink and manganese.

S.V. Trach, V.N. Yavorov. AMOUNT OF HUMUS IN BLACK EARTH TYPICAL AT APPLICATION OF WASTES OF A SPIRIT PRODUCTION.

In the article the changes of maintenance of humus in black earth typical at application of watering wastes of a spirit production are indicated. It is identi ed that most in uence of wastes took place in the layer of soil 0-30 see Here maintenance of humus at bringing of maximal dose diminished on 0,17%. For prevention of de cit of humus, it is necessary to expect the necessary amount of organic fertilizers.

R.V. Tykhenko. INFLUENCE OF TRANSFORMATION PROCESSES IN LAND USE ON ENVIRONMENT.

Some trends of land use worldwide and in Ukraine are considered, determined their ecological and economic signi cance is determined. Factors affecting future land use are identi ed and that should be considered when developing the national land policy.

O.P. Priss, V.F. Zhukova. PRESERVATION OF TOMATO QUALITY DURING STORAGE WITH EXOGENOUS ANTIOXIDANTS.

276

The in uence of treatment by the antioxidant chemicals on the commercial quality, the dynamics of breathing intensity and the natural weight loss of tomato fruit during storage is explored. We revealed that treatment with antioxidant chemicals contributes to the maximum preservation of fruit quality and prolongs the period of storage.

O.B. Kuzmenko. ECONOMIC ASSESSMENT OF THE STUDY OF THE EFFECT OF MICROBIOLOGICAL AGENTS ON THE DECOMPOSITION OF NON-MARCET CROPS.

The results of the model laboratory experiments of the drugs Baikal-EM1, EM-A in uence on the straw’ decomposition in soil and the accumulation of nutrients and organic matter are given. The equivalent amount of mineral and organic fertilizer making straw is calculated and their valuation is given.

P.V. Bezvikonnyy. PHOTOSYNTHESIS ACTIVITY OF PLANTS OF RED BEET DEPENDENT ON FOLIAR NUTRITION APPLICATION OF MICROFERTILIZERS.

It is identi ed, as a result of research, that application of foliar nutrition by micro fertilizers in combination with fertilizers in soil (N90P90K90) and without them in uences the increase of clean productivity of photosynthesis. The greatest increase to control sorts of Bolivar and Bona, was given by the variant characterized with bringing foliar nutrition of boric micro fertilizers.

O.M. Tserenyuk, A.I. Khvatov, M.A. Khvatova, T.A. Stryzhak. HISTORY CURRENT STATE AND FUTURE PROTECTION OF THE WELSH BREED OF PIGS.

This article highlights a complete analysis results on Welsh livestock formation in Ukraine. The basic selective procedure stages in the breed are presented. Selective procedure prospects in Ukraine are programmed. Breed origin was investigated and the test data are given. The basic combining ability of the stud animals was studied and the results are highlighted in the article. The basic Welsh livestock protection trends in Ukraine were elaborated.

V.V. Teslyuk, S.S. Svitluy, V.A. Dubrovin. TOXICOLOGICAL ANALYSIS OF INFLUENCE OF MICOSAN ON SENSITIVITY OF ANIMAL ORGANISMS.

Results of experimental research have shown that the mycobioproduct Micosan at peroral and dermal in uence on warm-blooded animals can be considered a low-hazard substance.

A.V. Peresunko. GENETIC STRUCTURE OF THE CROSSES OF AN EGG BIRD ON POLYMORPHIC LOCI OF FIBERS OF EGGS.

Polymorphism vov bers of a bird at egg cross-countries is studied. Level of their heterozygosity and difference as bases for display heterosis on level of egg ef ciency is established.

De nition of genetic polymorphism is expedient for using at monitoring of selection processes in lines, populations.

O.M. Chernenko, R.A. Sanzhara. VIABILITY OF CALVES AND COLOSTRUM QUALITY OF DIFFERENT TYPES OF STRESSRESISTANT BLACK AND WHITE DIARY COWS.

It is established that calves of milk periode and colostrum immunoglobulin content of cows with high level of stressresistance colostrum of cows with high

277

level of stressresistance is more qualitative according to the immunoglobulin content, class G, which has the functions of immunity.

E.I. Chernenko, Y.A. Chernenko. PRODUCTIVE QUALITIES OF COWS OF THE UKRAINIAN RED SUCKLING BREED OF DIFFERENT SOMATOTYPES.

The results of study of somatotypes features of cows of the Ukrainian red suckling breed of central zonal type are reviwed that their connection with productive qualities. It is set that at animals of large volume somatotype volume of pectoral department is better formed, they have the high suckling productivity and high-reliable cross-correlation connection between these indexes.

V.V. Karapuz. INFLUENCE OF INTENSITY OF GROWTH ON REPRODUCTIVE QUALITIES OF SOWS AT OF PURE BREEDING AND CROSS-BREEDING.

The indexes of reproduction qualities of sows of large white breed of a different intensity of growth in the period of growing at of pure breed breeding and crossing with the producers of breed of dyurok are resulted.

T.L. Sapsaleva, V.F. Radchikov, V.P. Tzai, U.U. Kovalevskaya. SOLVENT CAKE AND BRAN OF RAPE OF «СANOLE» VARIETY IN DIETS FOR CALVES GROWN FOR MEAT.

Rape cake containing 1,4-1,9% of erucic acid and 20 mcMol of glykozynolates per 1 kg of dry substance may be implemented in mixed forage KP-3 for calves in 15-20% on mass. Usage of KP-3 mixed forage with rape cake allows to get average daily gains of 845-860 g within forage spends of 6,9-7,1 forage units per 1 c of gain.

V.M. Davydenko, S.P. Kot. RAMS’ SPERM FEATURES AND THEIR FREEZING ABILITY DEPENDING ON BREED.

The article deals with the results of research on quantitive and qualitative indices of pedigree rams sperm depending on their breed.

O.О. Kravchenko, V.О. Melnik. REPRODUCTIVE ABILITY OF BOARS BREEDER OF DIFFERENT GENOTYPES.

The features of the reproductive capacity of boars of different genotypes are determined. It was found out that sows seeded by Red White-Belted breed boars had the largest fertility, weight, and high safety of pigs.

К.N. Dumenko, А.I. Boyko. DETERMINATION OF FUNCTION OF READINESS AND RENEWAL OF SUBSYSTEMS OF COMBINE HARVESTERS AT THEIR AMORTIZATION AND GROWING EFFICIENCY OF THE SERVICE SPHERE.

The results of theoretical researches of determination of function of readiness and renewal of subsystems of combine harvesters are presented. The stochastic model of the states and transitions of subsystems taking into account in uencing of development of sphere of technical service.

O.V. Bondarenko, V.A. Gruban. ANALYSIS OF MODERN PROBLEMS OF MECHANIZED HAVERSTING OF CORN.

278

The modern state of existent park of machinery is analysed for havesting of corn in Ukraine. The negative consequences of crisis position are determined.

А.S. Shkatov, T.B. Guryeva. INNOVATIVE TECHNOLOGY OF MAINTENANCE OF CATTLE IN SUMMER CAMPS WITH THE USE OF ELECTRIC POWER FROM GRAVITY POWER PLANT.

In the article the short-story analysis of questions of maintenance in agriculture of cattle is expounded in summer camps and cultural pastures, possibility of considerable increase of the productivity and economy of this maintenance is considered by application of innovative technology, with the use of electric power got from a model gravity power plant (TGEU). Advantages of the indicated innovative technology, allowing sharply to shorten expenses on maintenance of zoons, are rotined. In addition the theoretical ground of possibility of the use of forces of gravitation is given for creation of high pressure of water in the system of TGEU and productions (hereupon) of cheap environmentally clean electric power in an enough body for providing of maintenance of zoons and even realization of its surpluses.

D.U. Sharejko, A.N. Fomenko, D.L. Koshkin. MACHINE-TOOLS AUTOMATED CONTROL SYSTEMS MODERNIZATION.

Approaches to operational development of old machine-tools to the modern requirements are described. The structure of stand designed, conjugation settings of control equipment with CNC system of machine-tool are given.

D.V. Kuzenko. MATHEMATICAL DESIGN OF PROCESS OF SEPARATION OF EARS AS PLANNING BASIS CORN-HARVESTING MACHINES AND PROGNOSTICATION OF THEIR TECHNOLOGICAL INDEXES.

The analysis of modern tasks which are solved at researches of corn-harvesting machines by a design is resulted, and also the prospects of application of this method are determined with the purpose of increasing of ef ciency of the technical providing of harvesting corn.

O.I. Rakul. MODERN STATE AND PROBLEMS OF THE MECHANIZED HARVESTING CORN ON GRAIN.

The analysis of the modern domestic state of the mechanized harvesting of corn has been conducted on a corn. Negative in uence of crisis of 90-th of past century on the technical state of corn-harvesting eet of Ukraine has been determined. Basic directions of increases of quantitative and qualititive indexes of the harvest have been offered.

N.V. Zaviryuha. CORN COMBINE HARVESTER MARKET ANALYSIS IN UKRAINE.

The history of corn area and yield has been analyzed. The combine harvesters market of Ukraine has been examined . The principle aspects of foreign adapters have been given.

L.O. Boryan. EDUCATION AND INFORMATION TECHNOLOGIES.The articles deals with the essence of remote training and an opportunity

of using the information technologies in training and education. The new form of interaction of a teacher and a student during the educational process has been presented.

279

ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНІ НАУКИМ.П. Сахацький. РЕТРОСПЕКТИВА ТРАНСФОРМАЦІЇСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ .......................3І.Н. Топіха, А.М. Кидюк СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ..................................................................................8В.І. Гавриш. ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АПК УКРАЇНИ .........................17Л.О. Мармуль, О.А. Громов. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКАІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗВИТКУ АГРАРНИХПІДПРИЄМСТВ ......................................................................26Н.М. Сіренко, Г.С. Куліш. ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДНОСТІ ЗМІСТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПОТРЕБАМ КОРИСТУВАЧІВ .33Н.В. Потриваєва. МОНІТОРИНГ РЕСУРСНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГОСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ....................39О.М. Вишневська. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ........49М.В. Дубініна. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯРОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО СЕКТОРА ............55И.Б. Золотых. ИННОВАЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕЙ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ ............................................................63І.О. Банєва. НАПРЯМКИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ВАГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ...............................................69О.А. Мамалюк, М.Д. Бабенко. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ..........................75І.В. Орлов. ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ...........................................80Т.В. Пилипенко. РИНОК РІПАКУ: ПРОБЛЕМИ ЙОГОФОРМУВАННЯ .......................................................................86

280

Н.В. Рунчева. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗЕРНОВОМУГОСПОДАРСТВІ .....................................................................93Н.П. Новак. ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯІНФРАСТРУКТУРИ ПЛОДОЯГІДНОГО РИНКУ .....................100Н.Л. Чекас. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОРАДНИЦТВА ................... 105В.Д. Філіппова, А.В. Коверга. ОСОБЛИВОСТІПІДПРИЄМСТВ АПК ТА ЇХ ВПЛИВ НА СИСТЕМУМОТИВАЦІЇ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ .............................. 111О.В. Скорук. РОЛЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УРОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ .................................... 118О.А. Сарапіна. МОДЕЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ІГАЛУЗЕВИХ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇРЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇПРОМИСЛОВОСТІ ............................................................... 124

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИТ.М. Чорна, Н.А. Ганцевська, Р.Я. Дичковський.ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ГРУНТІВ МИКОЛАЇВЩИНИМАРГАНЦЕМ І ЦИНКОМ .....................................................131С.В. Трач, В.М. Яворов. ВМІСТ ГУМУСУ В ЧОРНОЗЕМІТИПОВОМУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ВІДХОДІВСПИРТОВОГО ВИРОБНИЦТВА ...........................................137Р.В. Тихенко. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ ВПЛИВУЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ДОВКІЛЛЯ ..............................142О.П. Прісс, В.Ф. Жукова. ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ЯКОСТІПЛОДІВ ТОМАТУ ЗА ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ АНТИОКСИДАНТІВ .147О.Б. Кузьменко. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НАРОЗКЛАДАННЯ НЕТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХКУЛЬТУР ..............................................................................155П.В. Безвіконний. ФОТОСИНТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬРОСЛИН БУРЯКА СТОЛОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІДПОЗАКОРЕНЕВОГО ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОДОБРИВ .......161

281

О.М. Церенюк, А.І. Хватов, М.А. Хватова,Т.А. Стрижак. ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ УЕЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ СВИНЕЙ ...................167В.В. Теслюк, В.О. Дубровін, С.С. Світлий.ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА БІОФУНГІЦИДУ МІКОСАННА ЧУТЛИВІСТЬ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН ................................172А.В. Пересунько. ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА КРОСІВ ЯЄЧНОЇ ПТИЦІ ЗА ПОЛІМОРФНИМИ ЛОКУСАМИ БІЛКІВ ЯЄЦЬ ......177О.М. Черненко, Р.А. Санжара. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ТЕЛЯТТА БІЛКОВИЙ СКЛАД МОЛОЗИВА КОРІВ РІЗНИХ ТИПІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ .............................................................182О.І. Черненко, Ю.О. Черненко. ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІКОРІВ-ПЕРВІСТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ МОЛОЧНОЇПОРОДИ РІЗНИХ ТИПІВ КОНСТИТУЦІЇ ..............................187В.В. Карапуз. ВПЛИВ ІНТЕНСИВНОСТІ РОСТУ НАВІДТВОРЮВАЛЬНІ ЯКОСТІ СВИНОМАТОК ПРИЧИСТОПОРОДНОМУ РОЗВЕДЕННІ ТА МІЖПОРОДНОМУ СХРЕЩУВАННІ ....................................................................192Т.Л. Сапсалева, В.Ф. Радчиков, В.П. Цай,Ю.Ю. Ковалевская. ЖМЫХ И ШРОТ ИЗ РАПСА СОРТА «СANOLE» В РАЦИОНАХ БЫЧКОВ, ВЫРАЩИВАЕМЫХНА МЯСО .............................................................................198В.М. Давиденко, С.П. Кот. ПОКАЗНИКИ СПЕРМИБАРАНІВ ТА ЇЇ ЗДАТНІСТЬ ПЕРЕНОСИТИЗАМОРОЖУВАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОРОДИ ......................203О.О. Кравченко, В.О. Мельник. ВІДТВОРЮВАЛЬНАЗДАТНІСТЬ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ ........208

ТЕХНІЧНІ НАУКИК.М. Думенко, А.І. Бойко. ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙГОТОВНОСТІ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПІДСИСТЕМЗЕРНОЗБИРАЛЬНИХ КОМБАЙНІВ ПРИ ЇХ СТАРІННІІ ЗРОСТАЮЧІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ СФЕРИ СЕРВІСНОГООБСЛУГОВУВАННЯ .............................................................212

282

О.В. Бондаренко, В.А. Грубань. АНАЛІЗ СУЧАСНИХПРОБЛЕМ МЕХАНІЗОВАНОГО ЗБИРАННЯ КУКУРУДЗИ ....221А.С. Шкатов, Т.Б. Гурьєва. ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ ХУДОБИ В ЛІТНІХ ТАБОРАХ ЗВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ВІД ГРАВІТАЦІЙНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ УСТАНОВКИ .............................................228Д.Ю. Шарейко, А.М. Фоменко, Д.Л. Кошкін.МОДЕРНІЗАЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМКЕРУВАННЯ ВЕРСТАТІВ З ЧПК ..........................................235Д.В. Кузенко. МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯПРОЦЕСУ ВІДОКРЕМЛЕННЯ КАЧАНІВ ЯК ОСНОВАПРОЕКТУВАННЯ КУКУРУДЗОЗБИРАЛЬНИХ МАШИНІ ПРОГНОЗУВАННЯ ЇХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ....241О.І. Ракул. СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИМЕХАНІЗОВАНОГО ЗБИРАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО ...251М.В. Завірюха. АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУКУКУРУДЗОЗБИРАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ....................................257

У ПОРЯДКУ ОБГОВОРЕННЯЛ.О. Борян. ОСВІТА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ........262

АННОТАЦИИ ......................................................................266

ABSTRACTS.........................................................................273

283

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙДо друку приймаються статті, що відповідають вимо-

гам ВАК і мають такі необхідні елементи: постановка про-блеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публі-кацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загаль-ної проблеми, яким присвячується дана стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням наукових результатів; ви-сновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Подається примірник тексту статті, підписаний авторами, надрукований на папері форматом А4, а також електронний варі-ант на дискеті 3,5”, CD-ROM або електроною поштою. Обов’язково подається: рецензія доктора наук; квитанція про оплату, відомос-ті про автора.

Обсяг статті – до 6 повних сторінок. Розміри полів: ліве – 30 мм, праве – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм, до 30 ряд-ків на сторінці.

Статті необхідно готувати за допомогою текстового редакто-ра Мicrosoft Word версії не ніжче версії 7.0. Шрифт статті – Times New Roman Cyr, через інтервал 1,5, розмір – 14 рt.

Назва статті має бути короткою (5-9 слів), адекватно відби-вати її зміст, відповідати суті досліджуваної наукової проблеми. При цьому слід уникати назв, що починаються зі слів: “Дослідження питання…”, “Деякі питання…”, “Проблеми…”, Шляхи…”, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Анотації (українською, російською та англійською) набирати курсивом 11 кеглем. Виклад матеріалу в анотації має бути стис-лим і точним (близько 50 слів). Слід застосовувати синтаксичні конструкції безособового речення, наприклад: “Досліджено…”, “Розглянуто…”, “Установлено…” (наприклад, “Досліджено гене-тичні мінливості… Отримано задовільні результати…”)

Посилання в тексті подавати тільки у квадратних дужках, наприклад [1], [1, 6]. Посилання на конкретні сторінки наводити після номера джерела, потім через кому сторінку (маленьке с.), далі її номер (наприклад: [1, с. 5]). Якщо далі йде інше джерело, то ставити його номер через крапку з комою в тих самих дужках

284

(наприклад, [4, 8,]. Не подавати в тексті розгорнутих посилань, таких як (Іванов А.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000, – С.54) (ГОСТ 7.1-84).

Усі цитати, мова оригіналу яких є іншою, подавати мовою Ві-сника й обов’язково супроводжувати їх посиланнями на джерело і конкретну сторінку.

Не робити посторінкових посилань, а подавати їх у дужках безпосередньо в тексті.

На всі рисунки й таблиці давати посилання в тексті. Усі ри-сунки мають супроводжуватися підрисунковими підписами, а таблиці повинні мати заголовки.

Рисунки виконувати у редакторі Мicrosoft Word 6.0, 7.0 за допомогою функції “Створити рисунок”, а не виконувати рису-нок поверх тексту. Написи на рисунках виконувати засобами Microsoft Word з тим, щоб редактор мав можливість зробити в них необхідні виправлення.

Таблиці виконувати у редакторі Мicrosoft Word 6.0, 7.0 за допомогою функції “Додати таблицю”. Кожна таблиця повинна займати не більше одного аркуша при розмірі шрифта TIMES тек-сту таблиці не менш ніж 12 кегль.

Формули у статтях по всьому тексту набирати у формульно-му редакторі MS Equation – 3.0, шрифт TIMES, 10 кегль.

Автори мають дотримуватися правильної галузевої терміно-логії (див. держстандарти).

Терміни по всій роботі мають бути уніфікованими.Між цифрами й назвами одиниць (грошових, метричних

тощо) ставити нерозривний пробіл.Скорочення грошових та метричних одиниць, а також ско-

рочення млн, млрд, метричних (грн, т, ц, м, км тощо) писати без крапки.

Якщо в тесті є абревіатура, то подавати її в дужках при пер-шому згадуванні.

Література, що приводиться наприкінці публікації, повинна розташовуватися в порядку її першого згадування в тексті статті й бути оформлена відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу.

На диску повинен бути 1 файл з текстом статті, названий прізвищем автора (Стаття_Прізвище).

285

Редакційна колегія залишає за собою право на редакційні виправлення.ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ СТАТТІ

УДК (НОМЕР УДК)

НАЗВА СТАТТІ

Л.С. Прокопенко, кандидат біологічних наук, доцентЛ.П. Чорнолата, кандидат сільськогосподарських наукІнститут кормів УААН*Текст анотації* українською мовою

Ключові слова: 4-7 ключових слів або словосполучень

НАЗВАНИЕ СТАТЬИ

Л.С. ПрокопенкоЛ.П. Чорнолата*Текст аннотации* російською мовою

NAME OF THE ARTICLE

L.S. ProkopenkoL.P. Chornolata

*Text of annotation* англійською мовою

* Текст статті *


1. Іваненко І. І. Назва роботи / Іваненко І. І. — К. : Вища школа, 1999. — 111 с.

2. Бобров М. І. Назва статті / Бобров М. І. // Назва журналу. — 1999. — № 6. — С. 23—25.

Наукове видання

Вiсник аграрної науки Причорномор’яВипуск 4(57). – 2010

Технічний редактор: О.М. Кушнарьова. Комп’ютерна верстка: М.Г. Алєксєєв, Ю.В. Антонович.

Пiдписано до друку 30.11.10 Формат 60 x 84 1/16.Папiр друк. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 17,88.Тираж 300 прим. Зак. № ___. Цiна договiрна.

Надруковано у видавничому відділіМиколаївського державного аграрного університету

54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, 9

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1155 від 17.12.2002 р.

Вісник аграрної науки Причорномор`я. Випуск 4(57). 2010 р

Documents