Світовий досвід проектування транспортної мережі міст (Амстердам, Копенгаген, Відень та ін.) вказує на необхідність застосування так званої піраміди транспортної приорітетності: пішоходи, велосипедисти, громадський транспорт, комерційний транспорт, приватний транспорт. Такий підхід вже обрали міста України (Львів, Івано-Франківськ, Київ та ін.), в яких почали впроваджувати програми розвитку місцевих велоінфраструктур. Мережа велошляхів повинна забезпечити безпечні, комфортні, найкоротші зв’язки із місцями проживання, прикладання праці, відпочинку та закладами громадського обслуговування населення. Вона орієнтована на повсякденний рух з урахуванням рекреаційного і туристичного велосипедного руху, а також вимог різних груп велокористувачів (дітей, підлітків, дорослих, людей похилого віку).

При проектування основних велошляхів за основу використано схему організації руху транспорту генерального плану м. Рівне до 2020 р

(http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/GenPlan_TransportPlan.aspx).

Велосипедисти є повноцінними учасниками дорожнього руху і тому мають повне право на використання частини існуючої вулично-дорожньої мережі. Звичайно ж, вони можуть рухатися і по звичайних вулицях та дорогах разом з автомобільним транспортом, але більш безпечно та комфортно велосипедисти будуть відчувати себе на спеціально виділеній частині мережі вулиць та доріг, призначеної тільки для них. Рис. Транспортна піраміда міста

При створенні схеми велоіфраструктури м. Рівне кафедрою міського будівництва та господарства були дослідженні параметри інтенсивності руху всіх його учасників (автотранспорт, велосипедисти, пішоходи), геометричні розміри більшості міських вулиць та умови щодо формування велоінфраструктури. Це стосується основних центрів тяжіння для велосипедистів (карта 1), крутих ухилів понад 30 ‰ за ДБН В.2.3.-5-2001 та ДБН В.2.3-4-2007 (карта 2). Для громадського обговорення запропоновано два варіанти влаштування основних велошляхів в м. Рівне, які базуються на українських нормативах (карта 3) та євростандартах (карта 4).

Велосипедна доріжка – це частина дороги чи вулиці, спеціально призначена для велосипедистів і фізично відокремлена від механічного транспорту та пішоходів смугами безпеки. Мінімальна ширина велодоріжки – 1,5 м. Пересування та стоянка автомобілів на ній заборонені, а велосипедисти зобов'язані користуватися саме нею. Велодоріжки влаштовують з однієї чи обох сторін завантажених вулиць і доріг, з високою інтенсивністю та швидкістю руху автотранспорту за інтенсивності велоруху понад 50 велосипедистів за годину. Пріоритетними є велодоріжки одностороннього руху з обох сторін дороги при інтенсивності руху автомобілів понад 1400 авто/год на вулицях з 2-ма і понад 2000 авто/год на вулицях з 4-ма автосмугами та при кількості вантажних автомобілів понад 1000 за день.

Велосипедна смуга – це простір у межах проїжджої частини, призначений для руху велосипедистів, позначений дорожньою розміткою та можливо, кольором і піктограмою велосипеда. Рух або паркування автомобілів на ній заборонені. Велосмуги влаштовують уздовж завантажених міських вулиць, на яких недостатньо місця для облаштування велосипедних доріжок. Мінімальна ширина велосмуги – 1,0 м.

Змішаний рух велосипедів та автотранспорту – здійснюється на міських вулицях, де інтенсивності руху та швидкість автомобілів низькі (до 400 авто/год на вулицях з 2-ма і до1600 авто/год на вулицях з 4-ма автосмугами).