Тарасові музи

Любов є життєдайний вогоньУ душі людини. І все,що створеноЛюдиною під впливом цьогоБожественного почуття,відзначеноПечаттю життя і поезії. Тарас Шевченко

Тарас Григорович Шевченко - один з найбільших діамантів у величній історії України,а його поезія - то неперевершені перла в намисті української літератури.

Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасу Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався. Та особисте життя у великого українця так і не склалося.

Любов дитинства

Першим коханням юного Тараса була сусідка-ровесниця Оксана Коваленко. Кучерява Оксана і Тарас ще маленькими дітьми вкупі гралися,а потім одне одного й покохали. Матері не раз жартували про майбутнє одруження своїх мазунчиків. Але кохання було досить коротким, тобто по рік від'їзду Тараса з Кирилівки до Вільна.

Але кохання було досить коротким, тобто по рік від'їзду Тараса з Кирилівки до Вільна. А подальша доля дівчини склалася досить прозаїчно і драматично.Після довгої перерви Шевченко приїхав до Кирилівки і довідався,що Оксанку звів приблуда-москаль,вона мала від нього двох дочок,а потім, покинута ним,збожеволіла.Але вона лишилась у вічності як найперша поетова муза.Муза дитинства надихнула на створення прекрасних образів дівчат у поемах “Гайдамаки”, “Мар0’яна- черниця”, “Слепая”,Спогоди про перше кохання стали джерелом для написання ряду віршів.

Найтриваліше кохання

У 25-років Шевченко покохав сиротку- племінницу хазяйки у якій він жив на той час. Марія Яківна Європеус, пре гарненька 15-річна німкеня.

Т. Шевченко. Жінка в ліжку. Позувала та ж сама Маша.

Шевченко декілька сторінок присвятив цьому коханню у повісті “ Художник”. Він характеризує дівчину свого захоплення як натурницю,як музу свого пензля. Не виключено, що Амалія (Маша змінила ім'я) продовжила свої стосунки з коханим Тарасом після повернення із заслання через 25 років,коли їй було вже близько 38, а йому 45 років.

30 червня 1842 року, перебуваючи в с. Мойсівці на бенкеті він знайомиться з Ганною Закревською-дружиною поміщика Платона Закревського. Шевченко написав портрети Ганни і Платона. Він був закоханий у “ Ганну вродливу ” І присвятив їй цілу низку віршів.

Ганна вродлива

Княжна Варвара Миколаївна

У середині жовтня 1843 року Тарас Шевченко, вже відомий на той час поет і маляр,завітав до Яготина робити копії портрета князя Миколи Рєпніна.Їхня донька,35-річна княжна Варвара, була надзвичайно доброю і щирою дівчиною.

Зачарована прибульцем,княжна відчула,що 30-річний Тарас – обранець її серця.

Шевченко свідомо не дав розгорітися цій пристрасті,розуміючи безперспективність таких стосунків. Варвара з туги захворіла і вісім днів нічого не їла. Аристократична родина виключила можливість шлюбу колишнього кріпака із спадкоємницею роду Рєпніних-Волконських. Варвара Рєпніна в подальшому так і не вийшла заміж. Відраду знаходила в релігії.

Комендантша Агата

Під час 10-річної солдатчини у Тараса Шевченка зав'язався платонічній роман із жінкою коменданта форту Агатою Усковой. Вона була молода,може,й не така вже красуня,але приваблива і жіночна.

Але невдовзі стосунки між ними зіпсувались. Лікар Нікольский почав докучати пані Агаті глузуванням з приводу її спільних прогулянок і з Шевченком. Вона перестала виходити на ці зустрічі,і це поета образило. Роман скінчився.

Незабутня Піунова

Повертаючись із заслання, Т. Шевченко зупинився в Нижньому Новгороді. Навідавши Щепкіна, поет знайомиться з 15-річною акторкою Катею Піуновою.Повна життя й молодих сил, вона полонила уяву 44-річного поета.

30 січня 1858р.Шевченко освідчився Кате рині і зробив формальну пропозицію батькам. Але зі згодою дівчина зволікала. Чекала позитивної відповіді з Харкова . Коли ж контракт був підписаний і посередництво поета стало не потрібним, Шевченкові повідомили,що в Каті є наречений-аптекар Фус.

“Моя ти люба”

Несподівано для всіх Шевченко захотів одружитися із Харитоною Довгополенко, гарненькою дівчиною – кріпачкою, що була служницею у троюродного брата. Але і цим стосунком не судилося здійснитися.

В останні роки Шевченка охопила туга за родинним теплом, жіночою ласкою й опікою. «Оженіть, будьте ласкаві, - писав він своїм друзям в Україну. – А то так і пропаду бурлакою на чужині». Поет мріяв про влаштування власного гнізда над Дніпром та господиню — друга у хаті, близьку й віддану дружину.

Остання муза поета

Усе сильніше Шевченка захоплює бажання одружитися: «Чи сяк, чи так, а я повинен одружитися, а то проклята нудьга скине мене зі світа».Коли Шевченко посватався до покоївки-кріпачки Ликери Полусмак, яка служила в Петербурзі в українських поміщиків.

Такий нерівний шлюб засуджували усі, але поет лишався невмолимим. Коли вже наближалося весілля, настала розв'язка: несподівано прийшовши додому, Шевченко застав Ликеру в обіймах вчителя.Розрив стосунків з Ликерою загострив хворобу Шевченка. Біль у грудях, на який все частіше жалівся поет, поєднався з душевним болем. Реальною була мрія Шевченка визволити Ликеру від кріпосного рабства, проте нездійсненною — зробити вільною її рабську душу.І все ж багато років потому вже старою Ликера приїхала з Петербурга до Канева. Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до кінця свого життя доглядала за могилою Кобзаря і була похована біля Тарасової гори.

Дуже рано пішов Шевченко із життя. А уподобане ним місце на березі Дніпра назавжди залишиться пристанищем його душі.

І дивитися на цей світ він завжди буде закоханими очима.

Работу подготовила:Попенко Валерия

Ученица 9го класса УВК «Школа-лицей» № 1 пгт. Ленино