22 червня 1941 року на Радянський Союз віроломно напала фашистська Німеччина. Почалася найтяжча з усіх

воєн, яких коли - небудь зазнала світова історія. Руйнуючи все на своєму

шляху, війна загрожувала найдорожчому в житті кожного з нас -

Вітчизні. Народ одностайно став на захист рідної землі. У

загальнонародній боротьбі з кривавим фашизмом активну участь взяли поети,

прозаїки, драматурги, художники, композитори, артисти.

У період Великої Вітчизняної війни українська література, як і вся

радянська література, відіграла важливу роль у справі

ідейноморапьного згуртування народу в боротьбі проти німецькофашистських загарбників. Своїм полум’яним словом

письменникипатріоти піднімали бойовий дух народу, зміцнювали єдність і дружбу, впевненість у

перемозі.

Понад сто українських письменників перебували в

діючій армії та у партизанських загонах,

боролися в антифашистському

підпіллі. У грізні роки Великої Вітчизняної війни письменники всіх народів СРСР продемонстрували виняткову ідейнодуховну

єдність.

МИКОЛА БАЖАН

В нас клятва єдина і воля єдина…

Єдині в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабом у фашистських катів!

Волю українського народу полум’яними словами “Клятви” проголосив

ПАВЛО ТИЧИНА

Усе підводиться, встає, росте й сміється.

Усе в нові на світі форми переходить.

І мертвому тобі — живих нас не убить.

Високий злет патріотичної поезії в роки Великої Вітчизняної війни засвідчує поема Павла Тичини “Похорон друга” (1942), поезії “Весна”, “Матері забуть не можу”.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ У роки збройної боротьби

радянського народу проти фашизму видає поетичні твори: “Слово про рідну матір”, “Я син Країни Рад”, поема “Жага”, численні інші вірші та публіцистичні статі, напоєні палкими почуттями патріотизму, вірою в перемогу, ненавистю до ворога, стали всенародно відомими, знаходячи сердечний відгук на фронті і в тилу.

О  земле  рідна!  Знаєш  тиСвій  шлях  у  бурі,  у  негоді!Встає  народ,  гудуть  мости,Рокочуть  ріки  ясноводі!..Лисиці  брешуть  на  щити,Та  сонце  устає  —  на  Сході! 

АНДРІЙ МАЛИШКО Україно моя, мені в

світі нічого не треба, .

Тільки б голос твій і ніжність твою берегти.

У цих рядках - весь Андрій Малишко, самобутній поет, полум ‘яний патріот.

Глибоко емоційно, з великою силою пристрасті відтворює настрої і думки захисників Вітчизни Андрій Малишко (1912-1970). Народжуються полум’яні поетичні збірки “Битва”, цикл “Україно моя”.

МИКОЛА ШПАК Подымайся в бой суровый! Сбросим рабские оковы, Уничтожим тяжкий гнет! За оружие, народ! Как нам не любить

свободу! Существуют ли народы, Что не шли бы к ней из

тьмы, Из неволи, из тюрьмы? Всех влечет! Свободы зори На широком кругозоре Блещут каждый день и час И объединяют нас. Без нее нет жизни людям. Нам сердца свобода будет Словно землю луч весны И сердца надежд полны. Воля и страна родная Нам всего дороже, знаю. Все их любим – как один. Мать свою так любит сын.

Мучиться, храня терпенье,Милости и одобреньяОт фашиста ждать – судьбаТолько жалкого раба. Нас фашисты бьют кнутами,Издеваются над нами…Лучше умереть в бою,Защищая честь свою! За свободу! За свободу!Нет, не сломят нас невзгоды,Гордые, с мечом в руках,В бой пойдем врагам на страх! Ты вставай, народ родной,На победный правый бой! 

Увагу заслуговують й інші представники культури

ПЛАТОН ВОРОНЬКО На вулиці стоять гарматногруді

танки,Пороша вкрила спини броньові.Не на парад, здається, а в атакуЗагримотять в скаженій куряві...І той сніжок, що кришталем іскриться,Згорить мов порох. І дрімотна нічВпаде під гусінь, наче біла птиця,Впритул прострелена болванкою між віч.І вже її нічим не воскресити,Як тисячі ночей, убитих на війні.Пороша сіється через небесне сито,Сніжинки грають в жмурки на броні.

ВОЛОДИМИР СОСЮРА Зброєю слова разити ворога, будити в

серцях ненависть до загарбників і підносити любов до Вітчизни – так розуміє поет свій громадянський обов'язок. Два головних мотиви пронизують поезію Володимира Сосюри воєнних літ: непохитна віра в перемогу народу, що виявляє небачений героїзм, і передбачення щасливого майбутнього країни, який не може затьмарити і гіркий дим пожеж (“Ми переможемо”, “Ворожий зір покриє тьмою”, “Коли палка синім оком…”).

І тиха вулиця, що нею Не раз я йшов, - моя весна, - Спахне в ранковому інеї, Й – шибки знайомого вікна… Це там пісні складав я милій Про синь закоханих очей. І чорний кіт в марищі білій Мене зустріне край дверей.

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ Другу світову війну рядовий

артилерист – зв’язківець М. Стельмах зустрів під Полоцьком на білоруській землі. У короткі перепочинки між боями, у госпіталі, коли почав видужувати після тяжкого поранення, Михайло Панасович пише вірші, пробує свої сили в жанрі оповідання. Поранення було таким тяжким, що лікарі визнали Стельмаха не придатним до служби в армії. Та він повертається на фронт – працює спеціальним кореспондентом газети « За честь Батьківщини»

Життя моє - ідуть бійці суворі, І чуєш дзвін натруджених сердець, Вночі прострелені зринають зорі, В полях вмира поранений боєць.Береш його гвинтівку серед поля, Що пахне ще і потом і теплом,А на могилі вже печалиться тополя І тужить голос вистиглим зерном.

ГРИГОРІЙ ТЮТЮННИК У 1941 році восени, пішов на фронт

рядовим бійцем. Перебував на ділянці фронту коло ОРЛА зиму і весну 1941-1942 років. 1942 року попав у полон …У 1943 році, в кінці літа, з полону втік і діяв у партизанському загоні за Дніпром до зими 1943 року. 29 грудня 1943 року був поранений і знову взятий ворогами. В 1944, у квітні місяці знову втік і партизанив на території Чехословаччини в партизанському загоні «За Батьківщину» У з’єднанні майора Кокіна. При виконанні бойового завдання був знову тяжко поранений. Визнаний лікарями непридатним до військової служби.

На спині в мене чотири шрами, осколками зроблено два, а два –

кулями. Так, значить, я також ішов боями, бачився я із смертями та бурами.

ОЛЕСЬ ГОНЧАР Молодий письменник мав бронь, він разом зі своїми однокурсниками пішов добровольцем на фронт. Після двох тижнів навчання у військових таборах під Харковом студентський батальйон направили за Дніпро, де в цей час точилися жорстокі бої. Більшість добровольців так і не повернулися до рідного університету, загинули смертю хоробрих.

На передовій Гончар мріяв, якщо залишиться живий, написати книгу про людей, поряд з якими воював довгі чотири роки.

Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. 

Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить.

Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. 

Через яри та байраки Незнавана сила несе.

Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. 

Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог.

1942

ОЛЕНА ТЕЛІГА У розквіті творчих сил загинула обдарована поетеса Олена Теліга.

Вона в однаковій мірі ненавиділа як гітлеризм, так і сталінізм і вела

непримиренну боротьбу за визволення рідного краю.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жадний

ворог. 21 лютого 1942 року фашисти

розстріляли відважну О.Телігу в Києві, у Бабиному Яру, за

антигітлерівську діяльність.

ОСТАП ВИШНЯ

Одним з найпопулярніших, найулюбленіших у народі творів стала славнозвісна “Зенітка” Остапа Вишні (1889-1956). В ній письменник підносить тему мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни, демонструє його героїзм.

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО З початком війни

змінюється і життя О.Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Красная звезда», «Известия». Пише серію оповідань. 

У 1943 році на екрани виходить документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з’являється ще одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні».   

ІЛЛЯ ЕРЕНБУРГ Ілля Еренбург: 

Вона була в полинялу гімнастерці, І ноги були до крові натерті. Вона прийшла і постукала в будинок. Відкрила мати. Був накритий стіл до обіду. "Твій син служив зі мною в полку одному, І я пішла. Мене звати Перемога ". Був чорний хліб біліше білих днів, І сльози були солі солоний. Усі сто столиць кричали далеко, В долоні плескали і танцювали. І тільки в тихому містечку російською Дві жінки, як мертві мовчали. 

КОСТЯНТИН СИМОНОВ

Не той, що з казок, не той, що з пелюшок, Не той, що була за підручниками пройдена, А той, що палала в очах запаленням, А той, що ридала, - запам'ятав я Батьківщину. І бачу її, напередодні перемоги, Чи не кам'яної, бронзової, славою увінчаною, А очі проплакала, йдучи крізь біди, Все, що знесла, все винесла російською жінкою

ОЛЬГА БЕРГГОЛЬЦ

У бруду, в темряві, у голоді, в печалі, де смерть як тінь тягнулася по п'ятах, такими щасливими ми бували, такою свободою бурхливо дихали, що онуки позаздрили б нам. 

ЮЛИЯ ДРУНИНА Узнав о том, что девушек-медиков, в

порядке исключения, все-таки направят в действующую армию, она спешно нашла свое свидетельство об окончании курсов медсестер и уже через несколько дней получила направление в санитарное управление 2-го Белорусского фронта.

По прибытии на фронт Юлия Дружинана получила назначение в 667-й стрелковый полк 218-й стрелковой дивизии.

В 1943 Друнина была тяжело ранена - осколок снаряда вошел в шею слева и застрял всего в паре миллиметров от сонной артерии. Не подозревая о серьезности ранения она просто замотала шею бинтами и продолжала работать – спасать других. Скрывала, пока не стало совсем плохо. Очнулась уже в госпитале и там узнала, что была на волосок от смерти. В госпитале, в 1943 году, она написала свое первое стихотворение о войне, которое вошло во все антологии военной поэзии:

Я столько раз видала рукопашный, Раз наяву. И тысячу — во сне. Кто говорит, что на войне не страшно, Тот ничего не знает о войне.

ДМИТРИЙ ШОСТАКОВИЧНаходясь в первые месяцы Великой отечественной войны в Ленинграде (вплоть до эвакуации в Куйбышев в октябре), Шостакович начинает работать над 7-й симфонией — «Ленинградской». Симфония была впервые исполнена на сценеКуйбышевского театра оперы и балета 5 марта 1942 года, а 29 марта 1942 года — в Колонном зале московского Дома Союзов. 9 августа 1942 произведение прозвучало в блокадном Ленинграде. Организатором и дирижером выступил дирижер Большого симфонического оркестра Ленинградского радиокомитета Карл Элиасберг. Исполнение симфонии стало важным событием в жизни сражающегося города и его жителей.