порадник бронхіальна астма

1Порадник для хворих на бронхіальну астму

Зміст1. Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12. Що таке бронхіальна астма?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23. Будова дихальних шляхів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44. Класифікація бронхіальної астми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65. Алергічна бронхіальна астма. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 5.1. Що таке алергія? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 5.2. Що таке алергени? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76. Інші види бронхіальної астми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87. Прояви бронхіальної астми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 7.1. Клінічні прояви бронхіальної астми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 7.2. Атопічна хвороба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 7.3. Астматичний стан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 7.4. Додаткові методи дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 7.5. Особливості перебігу бронхіальної астми в залежності від віку. . . . 118. Індивідуальний контроль над бронхіальною астмою. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129. Лікування бронхіальної астми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 9.1. Елімінаційні заходи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 9.2. Медикаментозне лікування бронхіальної астми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 9.2.1. Системи інгаляційної доставки препаратів в легені . . . . . . . . . 20 9.2.2. Правила користування інгаляторами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 9.2.3. Правила користування небулайзером . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 9.2.4. Препарати для невідкладної допомоги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 9.2.5. Препарати для профілактичної (базисної) терапії. . . . . . . . . . . 27 9.3. Специфічна алерговакцинація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 9.4. Інші методи лікування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 9.5. Немедикаментозні методи лікування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3010. Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

ПОРАДНИК ДЛЯ ХВОРИХНА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

Т.Л. Яковенко, О.К. Яковенко

Даний посібник розрахований для батьків хворих дітей та хворих дорослих на бронхіальну астму, як практичні рекомендації з навчальною метою.

2 Порадник для хворих на бронхіальну астму

Передмова

В останні роки в зв’язку з несприятливим екологічним становищем та стрімким розвитком хімічної промисловості постійно збільшуєть-ся кількість алергічних захворювань. Голова комісії EAACI (Європейсь-кої асоціації фахівців з алергії) професор Пол Ван Каувенберге (Бельгія) вважає, що до 2015 року половина мешканців Європи буде страждати від алергії. З кожним роком зростає частота алергологічної патології, ос -новний відсоток якої припадає на дитячий вік. Одне з провідних місць нині займає бронхіальна астма. За кордоном, за матеріалами, наведе-ними А.З. Акопян (2000), частота бронхіальної астми у дітей в більшості країн неухильно зростає. Так, у Фінляндії з 1977-го по 1991 рік вона зросла з 1% до 2,8%, у Великій Британії - з 1964-го по 1994 рік - з 4,1% до 19,6%, у Швеції з 1979-го по 1991 рік - з 2,5% по 5,7%, у Швейцарії з 1968-го по 1981 рік - з 1,7% по 2,8%. Не є виключенням і наша держава. За да-ними досліджень та розрахунків професора Б.М. Пухлика, частота алер-гічних захворювань в Україні зросла більш ніж удвічі. Було підрахова-но, що темп поширювання алергічних захворювань за рік складає 0,3%. Кількість хворих на бронхіальну астму в нашій країні складає приблиз-но 5%, а це 2,4 млн людей. І всі вони потребують, переважно з дитинс-тва, своєчасного виявлення хвороби, відповідного лікування та диспан-серного спостереження.

Бронхіальна астма - це не лише хвороба, а й спосіб життя хворого, який, незважаючи на свій недуг, має бути адаптованим в суспільстві та має повне право відчувати себе повноцінною й здоровою людиною. Ас -тма – це не привід для сорому. Багато учасників Олімпійських ігр, інші відомі знамениті та прості люди, які хворіють на бронхіальну астму, ве-дуть активне й успішне життя. Одним з найважливіших питань в ліку-вальному процесі є самоосвіта пацієнтів, тому нашою метою, окрім ліку-вання, є навчання - навчання від “А” до ”Я”, урок якого ми виклали в цьо-му пораднику для хворих на бронхіальну астму.


Будь-які кроки, що ведуть до підтримання алергологічної служби в Україні взагалі та особливо дитячої алергології на сучасному рівні, нада -ють нам змогу вирішити багато проблем в цьому напрямку - як серед ди -тячого, так в подальшому і серед дорослого населення. Користуючись нагодою, з низьким уклоном висловлюємо вдячність нашому наставни-ку та вчителю - професору Борису Михайловичу Пухлику, котрий є од-ним з піонерів сучасної алергології в нашій державі та робить усе мож-ливе, щоб цей важливий напрямок медицини був на найвищому рівні.

Від авторів


“Астма – це коли ходиш у чверть кроку,думаєш у чверть думки, працюєш у чверть

можливості й лише задихаєшся в повну міць”

К.Паустовський

Що таке бронхіальна астма?Термін “АСТМА” походить від грецького слова, яке означає задишку

або утруднене дихання. Бронхіальна астма (БА) – хронічне, в більшості алергічне запальне захворювання нижніх дихальних шляхів, обумовле-не дією зовнішніх та внутрішніх факторів, за участю клітин та речовин імунної системи, які призводять до бронхоспазму - ядухи (зворотнього на початкових етапах хвороби), кашлю та гіперпродукції слизу. Захво-рювання, для якого характерні періоди загострення та періоди повної відсутності симптомів (ремісія).

Будова дихальних шляхівДихальні шляхи складаються з носоглотки, гортані, трахеї, бронхів

(“дихальних трубочок”), які розгалужуються до найдрібніших - бронхіол. Завдяки їм повітря проникає в альвеоли легень, а потім в кров та насичує киснем весь організм. Бронхи складаються з хрящової основи, м’язевої оболонки, а всередині просвіт бронхів вистилає слизова оболонка.

Під час приступу бронхіальної астми у хворих звужується просвіт бронхів. Це відбувається внаслідок дії чотирьох компонентів бронхіаль -ної обструкції (закупорки):

1) Гостра обструкція - обумовлена спазмом м’язового шару бронхів;2) Підгостра обструкція - обумовлена набряком слизової оболонки;3) Х ронічна обструкція - обумовлена продукуванням (секрецією)

густого в’язкого слизу;4) Н езворотня обструкція - обумовлена склеротичними змінами в

стінці бронхів при тривалому та тяжкому перебігу захворювання;


Внаслідок цього зменшується та закупорюється просвіт бронхів і від -повідно постачання киснем всіх внутрішніх органів та тканин організму - розвивається емфізема легень (надмірне заповнення легень повітрям за рахунок утрудненого видиху) та гіпоксія (нестача кисню) організму.

Стан бронхів у здорових людей та хворих на БА, що отримують профілактичне лікування

Гортань

Трахея

Бронхи

Легені

Просвіт бронхаСлизова

оболонка

Слиз

М’язевіволокна


Стан бронхів у хворих на БА

Класифікація бронхіальної астмиЗа сучасною міжнародною класифікацією хвороб існує:1. Переважно алергічна астма 2. Неалергічна астма3. Змішана астма4. Неуточнена астма. Також бронхіальну астму класифікують на основі клінічних показни-

ків (частота та важкість приступів), показників функції зовнішнього ди-хання, частоти застосування бронхорозширюючих препаратів:

1. Інтермітуючий (епізодичний) перебіг захворювання.2. Легкий персистуючий (постійний) перебіг.3. Середньо-важкий персистуючий перебіг.4. Важкий персистуючий перебіг.

Звуженийпросвіт бронха

Потовщенаслизова

оболонка

Надлишкова кількість

слизу

Скорочені м’язеві

волокна


Алергічна бронхіальна астмаПричиною алергічної бронхіальної астми (займає провідне міс -

це – майже 80% астми у дітей та до 50% в дорослих) є спадкова (сі-мейна та родинна) схильність до алергічних захворювань (атопія), які має понад 30% населення Землі.

ЩО ТАКЕ АЛЕРГІЯ ?Алергія (алергічна реакція) – це неадекватна відповідь імунної сис-

теми людини на повторне потрапляння алергенів до організму, що при-зводить до порушення функцій (роботи) окремих систем та органів або всього організму з пошкодженням власних тканин. Іншими словами - це незвичайна відповідь організму на звичні для здорових людей спе-цифічні та неспецифічні алергічні подразники, які призводять до хво-робливого стану після “першого знайомства” (по науковому – сенсибілі-зація) та внаслідок повторного контакту організму з алергеном.

ЩО ТАКЕ АЛЕРГЕНИ?Алергени (або антигени) – група чужорідних для організму речо-

вин, різних за хімічним складом (переважно білки) та розмірами, які здатні стимулювати імунну систему (систему захисту організму “свого” від “не свого”).

Алергічна бронхіальна астма – астма, при якій провокуючими факторами (тригерами) є алергени, переважно інгаляційні.

1. Специфічні фактори, або алергени:Аероалергени (пилок рослин); Харчові алергени (продукти харчу-

вання); Побутові алергени (домашній та бібліотечний пил, пір’я поду-шок); Епідермальні алергени (шерсть тварин); Інсектні алергени (алер-гени комах); Хімічні алергени (виробничі та побутові); Лікарські алерге-ни (медикаменти); Інфекційні алергени (грибкові, бактеріальні, вірусні, алергени гельмінтів).

2. Неспецифічні фактори, або передумови до виникнення:Ендогенні фактори (генетична схильність до алергії, або атопія); Фак-

тори довкілля (забруднення довкілля); Метеочутливість (реакція на зміни погоди); Фізичне та емоційне навантаження; Інфекційні фактори (супутні інфекційні захворювання дихальних шляхів, та рівень здоров’я в цілому).


Знаючи тригери бронхіальної астми, їх можна уникнути, що призведе до зменшення загострень та більш легких проявів хвороби, тому одним з перших кроків у лікувальному процесі мають бути елімінаційні заходи – видалення провокуючих факторів, про які ми поговоримо далі.

Інші види бронхіальної астмиНеалергічна астма, при якій тригерами симптомів виступають под -

разнюючі речовини, такі як тютюновий дим, речовини побутової хімії, мила, парфуми, випаровування клею, дим від деревоспалюючих при-борів або каміну, вихлопні гази або дим гасових печей печей, масла, гази, смоли, метали, виробничий пил, інсектициди тощо.

Речовини, з якими людина контактує на робочому місці та які мо-жуть викликати або провокувати та погіршувати запалення слизової бронхів, є тригерами професійної астми.

Астма фізичного навантаження – симптоми виникають через декіль-ка хвилин після фізичного навантаження. Такі прояви виникають у переваж -ної більшості хворих на БА. Фізичні вправи, вправи пов’язані з вдиханням холодного сухого повітря, такі як, приміром, біг на вулиці взимку, можуть провокувати більш значне погіршення перебігу хвороби, ніж заняття в умо -вах теплого та вологого повітря, наприклад плавання в теплому басейні.

Астма та гастроезофагальний рефлюксГастроезофагальний рефлюкс – патологічний закид кислого вміс-

ту шлунку в стравохід. Якщо приступи рефлюксу часті й довготривалі, то можуть з’явитися скарги, характерні для запалення стравоходу – зга-га (відчуття печії за грудиною), відрижка кислим повітрям тощо. Кислий вміст зі шлунку подразнює рецептори блукаючого нерва, які знаходять-ся в стравоході, і це провокує бронхоспазм. До того ж, гастроезофагаль -ний рефлюкс підвищує чутливість бронхів до алергенів та неалергенних тригерів, які посилюють гіперреактивність бронхів – основу бронхіаль-ної астми. Приступи ядухи та кашель у таких хворих виникають пере-важно вночі та коли вони знаходяться в лежачому положенні.


Аспіринова астма. При прийомі аспірину або медикаментів цієї групи, таких як несте-

роїдні протизапальні препарати (панадол тощо) в переважної більшості людей, які одночасно страждають алергічним ринітом, поліпозом носа та мають приступи ядухи (астматична тріада) можуть з’явитись або по -гіршуватись симптоми астми.

В деяких випадках симптоми астми можуть з явитись при прийомі сульфітів (консерванти пива, вина та багатьох оброблених продуктів) або тетразинів (наприклад харчовий жовтий барвних №5), які викорис-товуються при виготовленні багатьох медикаментів, продуктів харчу-вання та вітамінних продуктів.

Прояви бронхіальної астмиДіагностика астми проводиться на підставі типових клінічних

проявів, лабораторних та специфічних алергологічних дослід-жень, результатів обстежень функції зовнішнього дихання.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ:• періодичні приступи ядухи (задишки), відчуття важкості, стис-

нення у грудній клітці;• сухий нав’язливий кашель, переважно вночі;• періодичне утруднене дихання;• періодичні сухі свистячі хрипи (періодичне свистяче дихання, яке

часто чути на відстані, дихання “як через перекручену соломинку”);• прояви або погіршення симптомів вночі, внаслідок чого хворий

просинається;• прояви або погіршення симптомів при дії провокуючих факторів.Кашльова астма – астма, при якій одним з провідних симптомів є

кашель. У таких пацієнтів замість “звичайних” приступів виникають так звані “кашльові еквіваленти” – приступи кашлю, що виникають внаслі-док дії провокуючих факторів.

! Характерною є сімейна або родинна схильність (атопія) до алергічних захворювань, які починають себе прояв-ляти переважно з дитинства.


АТОПІЧНА ХВОРОБААтопічна хвороба - це група алергічних захворювань, яка розпочи-

нається в дитячому віці з алергічного (атопічного) дерматиту, алергіч-ного ураження шлунково-кишкового тракту, появою алергічних захво-рювань верхніх дихальних шляхів (алергічний риніт, ларингіт, трахеїт) та подальшим розвитком бронхіальної астми.

Атопічна хвороба “марширує” по організму внаслідок вікової пое-тапної сенсибілізації організму до алергенів (спочатку харчові, надалі інгаляційні) з кінцевим результатом – розвитком астми, чому її й нази-вають “атопічним маршом” .

Діти з алергічними захворюваннями шкіри, шлунково-кишкового тракту й верхніх дихальних шляхів мають високий ризик розвитку брон -хіальної астми, який можна зменшити шляхом відповідного лікування вище зазначених алергологічних патологій.

АСТМАТИЧНИЙ СТАНАстматичний стан ( “гостра важка астма”, “життєзагрожуюча астма”)

– важкий напад бронхіальної астми, який триває понад 24 години, та ха-рактеризується гостро прогресуючою дихальною недостатністю, що обумовлено обструкцією (закупоркою) дихальних шляхів в умовах фор-мування резистентності (нечутливості) до бронхорозшируючих препа-ратів (Сальбутамол). Стан потребує негайної госпіталізації та ліку -вання в умовах палат інтенсивної терапії!

Причиною таких загострень стану є неправильне та самостійне ліку-вання астми – безконтрольне застосування бронхорозшируючих препа-ратів, скасування гормональних препаратів на рівні високих доз, призна-чення бронхозвужуючих препаратів ( атенолол, метопролол та інших ) в лікуванні супутньої патології, масивна дія алергенів, наявність бактеріаль -ної інфекції, психоемоційні впливи, несприятливі метеофактори тощо.

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯЛабораторні прояви:1. Дані розгорнутого аналізу крові (лейкоцитарна формула) та

бронхіального секрету (харкотиння), в яких часто підвищена кількість еозинофілів – клітин крові відповідальних за алергію.


2. П ідвищений рівень загальних “протиалергічних” антитіл в крові — речовин, які зв’язують алергени.

3. Дані алергодіагностики, які визначають провокуючі алергію фактори (пилок рослин, пил, продукти харчування, шерсть тва-рин тощо) - визначення специфічних “протиалергічних” антитіл в крові ( до певних алергенів ) різними лабораторними метода-ми або проведення шкірних тестів зі специфічними алергенами ( специфічна імунодіагностика ) в спеціально обладнаному алер-гологічному кабінеті, що в значній частині випадків дає змогу встановити етіологічний (причинний) діагноз алергічної брон-хіальної астми та провести специфічну алерговакцинацію.

Дослідження функції зовнішнього дихання:Дані дослідження функції зовнішнього дихання за допомогою пікф-

лоуметрії та спірографії, дають змогу, по-перше, підтвердити чи спро-стувати діагноз бронхіальної астми, по-друге, встановити (разом з інши -ми методами) ступінь її важкості й, по-третє, підібрати оптимальні брон -холітичні засоби.

Інші методи обстеження:Зміни на рентгенограмі органів грудної клітки (згущений судинний

малюнок, емфізематозно-змінена “роздута” грудна клітка) а також іму-нологічні, біохімічні, мікробіологічні, ультразвукові та інші методи, які сприяють проведенню диференційного діагнозу алергічної бронхіаль-ної астми та виявленню супутніх захворювань тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ АСТМИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКУНайважче діагностувати бронхіальну астму в ранньому дитинстві.

Прояви астми будуть іншими, ніж у старших дітей та дорослих:1. П риступи астми часто починаються після ГРЗ із гарячкою, що

імітує бронхіти, пневмонії та веде до застосування антибіотиків, які не завжди потрібні при астмі.

2. Ін ший характер хрипів при вислуховуванні – більше вологих, а не сухих, свистячих (так звана “волога легеня”).

3. Як що такі “бронхіти” та “пневмонії” трапляються декілька раз на рік,


супроводжуються задишкою і важко піддаються лікуванню – треба запідозрити астму, особливо коли в родині є алергічний анамнез.

В підлітковому віці перебіг бронхіальної астми може погіршуватись у зв’язку з гормональною перебудовою організму.

У хлопців кращий прогноз щодо стійкої ремісії, але в дорослому віці, при зниженні гормональної активності, астма може відновитися.

В дівчат погіршення трапляються під час місячних, вагітності, в по-дальшому – в період клімаксу.

У багатьох батьків існує хибна думка, що дитина “перерос-те” хворобу. На жаль, це не так. Астма є спадковою, довічною па-тологією, але за умов правильного лікування, розпочатого якомо-га раніше, та дотримання профілактичних заходів можна досягти тривалої ремісії. ФЛОУМЕТРІЯ

Індивідуальний контроль над астмоюПІК – визначення пікової швидкості видиху (найбіль-

шої швидкості потоку повітря при виконанні форсованого видоху) за допомогою спеціального приладу (пікфлоуметра), який має бути в кож-ного пацієнта, хворого на бронхіальну астму!

Функція пікфлоуметра:1. З перших годин виявляти приступ БА (показник знизиться).2. Д опомагати слідкувати за ефективністю лікування БА.Нормальні межі пікфлоуметрії залежать від віку, зросту, статі і виз-

начаються за спеціальними таблицями лікарем-алергологом або ліка-рем-пульмонологом.

Правила користування пікфлоуметром:• Індикатор приладу встановити на показник“ 0“ (нульова мітка).• Сісти або встати, голову тримати прямо.• Пікфлоуметр узяти так, щоб пальцями не затуляти рух стрілки-ін-

дикатора по шкалі.• Обхватити мундштук пікфлоуметра губами, намагаючись не за-

кривати його язиком, глибоко вдихнути і максимально швидко та різко видихнути.


• Зафіксувати даний результат (наскільки відхилилася стрілка), тапоставити індикатор на нульову мітку.

• Знову повторити вимірювання 2-3 рази і максимальний резуль-тат позначити в своєму графіку.

• Проводити такі вимірювання щодня зранку та ввечері.• При загостренні хвороби відмічати результат через 30 хвилин

після прийому ліків.• Малим дітям правила користування приладом можна пояснити у

виді гри (дути так сильно, як задувають свічки на торті, як сильно хоботом дує слоник...)

Прилад допоможе контролювати приступи БА та вчасно надати пер -шу допомогу. Власні суб’єктивні відчуття хворого підкріплять об’єктивні цифри приладу.

Важлива деталь: показники пікфлоуметра починають знижуватися раніше, ніж хворий відчує погіршення стану.


Лікування бронхіальної астмиНові сучасні підходи у лікуванні астми розроблені в Україні

згідно з міжнародними проектами, зокрема “GINA” (Глобальна ініціатива щодо астми, яка втілена у 50 країнах світу, в тому числі й у нас), згідно з якою для медикаментозного лікування бронхіаль-ної астми використовують дві групи препаратів: профілактичні препарати тривалого застосування (особливо протизапальні пре-парати), що попереджають виникнення приступів, та препарати невідкладної допомоги (бронхорозширюючі препарати короткої дії), що використовуються для купування приступів.

Не менш важливим в лікуванні алергічної бронхіальної астми є усунення чинників, які провокують та погіршують перебіг захво-рювання, тому початок цього розділу ми присвятили елімінацій-ним заходам (або елімінаційній терапії).

ЕЛІМІНАЦІЙНІ ЗАХОДИІнгаляційні алергени. У сезон пилкування доцільно: обмежити пе-

ребування на повітрі, завісити кватирки мокрою марлею, не відкри-вати вікон у машині, щоденно проводити вологе прибирання кімнат (пам’ятайте, що система кондиціонування повітря не виключає появи пилку у кімнатах). Виключити споживання продуктів, лікарських препа-ратів, до складу яких може входити пилок чи інші частини цих рослин.

Між пилком рослин, а також певними видами овочів і фруктів можуть відбуватись перехресні реакції. Так, полин може мати спільні детермінанти з кмином, анісом, болгарським перцем; пилок вільхи, ліщини, берези не-рідко дає перехресні алергічні реакції з алергенами яблук, горіхів. У осіб з гіперчутливістю до злакових трав трапляється алергія на хлібопродукти.

Навіть не в сезон пилкування, хворі не повинні вживати в їжу мед, який завжди містить у собі різний пилок; обережно вживати яблука, цитрусові, суниці. Краще утримуватись від сирих овочів (моркви, бобо-вих). Оскільки алергія до пилку інколи комбінується з алергією до пев-них видів грибів, спори яких також можуть інтенсивно розсіюватись у


повітрі, доцільно: восени та весною не працювати в саду (на дачі), бо прі -ла трава та листя є джерелом плісеневих грибів; хворим школярам слід заборонити займатись польовими роботами; досить обережно вживати в їжу дріжджове тісто, шампанське, пиво, квас; лікувати грибкові захво-рювання шкіри, нігтів, волосся; при наявності машини з кондиціонером сідати в неї слід лише після того, як він попрацює не менше 5 хвилин (че -рез викид спор грибів у кондиціонері машини).

Для попередження розмноження грибів у приміщенні вдаються до спеціального підсушування повітря. Не слід заводити кімнатні рослини. Поверхні, на яких є сліди росту грибів, доцільно обробляти фунгіцидами.

Найсучасніші кондиціонери дозволяють знизити кількість пилку в повітрі, але для цього їх слід періодично чистити згідно з інструкцією. Іс-нують і спеціальні пристрої для зменшення концентрації різних часток у повітрі (фільтрація з механічним, електростатичним осаджуванням), спе-ціальні фільтри для систем опалення. Є також невеликі різноманітні філь-три, корисні для хворих, чутливих до компонентів домашнього пилу.

В домашніх умовах:1. Не палити (виключити й паління членів сім’ї ).2. Позбутися вовняних покривал і ковдр (замінити на синтетичні).3. Н е користуватися освіжувачами повітря, інсектицидами, на-

фталіном.4. Мати кухонну витяжку та бажано – кондиціонери повітря.5. У відсутність хворого регулярно проводити вологі прибирання.6. Пі дтримувати відносну вологість повітря 35-50%, температуру -

не вище 22 °С.7. Вилучити всі “пилозбірники”, тобто предмети і речі, які збирають пил.8. П илососити раз на тиждень з фільтрами НЕРА, що затримують

алергени.9. За стосувати акарициди - спеціальні розчини для знищення мік -

рокліщів (Асаrosan, Асаrdust), бензилбензоат, 3% розчин таніну; періодично виносити речі на мороз, опромінювати УФО. Ефек-тивним є застосування спеціальних щільних тканин і покриттів.


10. Не тримати хатніх тварин, риб (особливо корм для них). При алергії на котячу чи собачу шерсть зробити все можливе, щоб позбавитися тварини в квартирі. Але й за кілька місяців потому в повітрі приміщення можуть бути виявлені залишки алергенів тварин. Найбільшу небезпеку являє епідерміс кішок, який є ле-тючим і затримується тільки фільтрами з діаметром пор 3 мм. Особам, які утримують собак, слід знати, що різні породи мають алергени різної сили, але безпечних у цьому плані не буває. За-боронено відвідувати цирк та зоопарк!

11. Дитині не давати гратися м’якими іграшками.

При придбанні дитячих іграшок та одягу вимагати сертифі-кат якості!

У спальні слід:1. Ви далити килими, портьєри. Підлога повинна бути дерев’яною чи

вкритою лінолеумом, меблі - дерев’яними чи металевими, на вік-нах - жалюзі чи бавовняні штори. Все повинно пратися чи митися.

2. У шафі не зберігати ковдри, фетрові капелюхи, вовняні вироби і все, що збирає пил. Дверцята шафи повинні щільно закриватися.

3. Дв ері та вікна повинні бути добре підігнаними, а в період забруд -нення зовнішнього повітря або вітру – щільно зачиненими.

4. Д ва рази на тиждень слід проводити вологе прибирання. Хво-рому заходити до спальні через 3-4 години після прибирання.

5. С пати на поролонових подушках, раз на тиждень прати подуш -ки і постільну білизну при температурі не нижче 55 °С.

6. Матрац помістити до пластикового чохла з “блискавкою”.

Продукти харчуванняСлід пам’ятати, що найбільш небезпечними харчовими продуктами

в плані алергії в будь-якому віці є: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниці, суниці, яйця, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морк-ва, буряки, томати, горіхи.


На період загострення виключається з раціону, особливо в ди-тячому віці: мед та всі продукти бджільництва (прополіс тощо), всі види горіхів, гриби, риба та рибні продукти (особливо консерви та крабові палички), какао та шоколад, яйця (особливо смажені, бізе та бісквіт), креми, молоко (особливо некип’ячене та пінка в кип’яченому), копчен-ня (бо містять селітру), спеції, оцет, кетчуп, майонез, іноземні та відчиз-няні продукти й напої, що містять емульгатори, консерванти, барвники та ароматизатори (особливо солодкі, кольорові води, гумки, цукерки, морозиво, вафлі), нітрати (парникові овочі треба попередньо витрима-ти 1-2 години в холодній воді); червоні та оранжеві фрукти і овочі (від-повідно компоти, соки та варення з них); вироби з тіста та тваринні жири - жирна свинина та курятина, тверді сири, бульйони і навари з кісток, особливо бульйонні кубики і манна каша; екзотичні фрукти: банани, ананаси, мандарини, апельсини, цитрини.

Д о з в о л е н о: супи (без бульйонних кубиків), борщ (без томатів), рисова, гречана та вівсяна каші; картопля (молоду треба попередньо вимочувати); зелені, білі та світло-жовті фрукти й овочі (відповідно ком-поти, соки та варення з них); чай (не фруктовий), напій з цикорієм; сі-рий і чорний хліб; сухе печиво без емульгаторів та барвників, дріжджо-ве тісто, булочки з яблучним, грушевим, сливовим повидлом, з маком; домашній сир, кисломолочні продукти: кефір, йогурти, ряжанка; нежир -не м’ясо (телятина, яловичина, свинина); олія, масло; зелень.

Особливості харчування в ранньому дитячому віці.Найкраще – грудне вигодовування, яке розглядається як профілак-

тика атопічної хвороби, адже зменшує чутливість до причинно зна-чущих алергенів (сприяє зниженню сенсибілізації) у дітей, генетично схильних до алергії. За даними Karaman (1997), у дітей, котрі до 6 міся-ців знаходились на грудному вигодовуванні, в перші 2 роки життя знач-но рідше виникають епізоди свистячого утрудненого дихання. При пе-реході на штучне вигодовування необхідно використовувати спеціаль-ні гіпоалергенні суміші.

При алергії до епідермальних алергенів слід пам’ятати також про можливість розвитку перехресних алергічних реакцій на м’ясо тварин і


сироваткові препарати, отримані від цих видів тварин (наприклад, на ко -нячу, бичачу, протидифтерійну сироватки, що застосовуються з лікуваль -ною і діагностичною метою, наявність конини у певних видах ковбас).

Медикаменти Ряд ліків є сильними алергенами. Інколи вони можуть виклика-

ти бурхливу алергічну реакцію, аж до шоку (антибіотики, особливо пе-ніцилінова група (фенокеіметилпепіциліп, оспен), біцилін - 3, -5; ампі-циліпова група (аптечні назви можуть відрізнятися: амоксил, ампіокс, флемоксин, грамокс, хіконцил, оспамокс), бісептол (бактрім, гросеп-тол, оріпрім, ко-трімазол), новокаїн та інші анестетики, аспірин, інколи анальгін та комбіновані з ними препарати, гірчичники, полівітаміни, біл -кові препарати (плазма альбумін). А також всі медикаменти у виді си-ропів для малих дітей, що містять підсолоджувачі та барвники.

Хімічні засобиНа період проведення ремонту в квартирі хворого треба вивез-

ти з дому через наявність фарби, ацетону, лаку, бензину. “Провокатив-ними” є також запах косметичних засобів, миючі побутові засоби (пра-ти одяг краще господарським або дитячим милом). Школярам, хворим на БА, на уроках трудового навчання заборонено займатися паянням та дерев’яною стружкою. Слід уникати дії провокуючих факторів на робо-чому місці. Необхідно пам’ятати про небезпечність дезінсектицидів при знищенні тарганів, комах тощо. Шкідливим є й дим від спаленого восени листя та вихлопні гази автомобілів.

Фізичне навантаження Фізичне навантаження при бронхіальній астмі може спровокува-

ти приступ. Але щодня зранку необхідно виконувати лікувальні дихаль-ні вправи (замість фізичної зарядки, в теплий період року, на вулиці). Вони тренують дихальні м’язи, тому корисно співати, займатись на духо -вих інструментах (саксофон, труба, сопілка), маленьким дітям у виді гри – надувати кульки. Строго протипоказані тривале виснажливе фізич-не навантаження та заняття професійним спортом. В школі діти, хворі на БА, звільняються від занять фізкультури, їм небажано навіть сидіти в спортзалі, де здіймається пил.


На холоді та в сезон цвітіння рослин дихальні шляхи більш под-разливі. Тому в цей період більше, ніж звичайно, фізичне навантажен-ня викликає приступ. Легкі фізичні вправи дозволяються, короткочасне навантаження переноситься легше, ніж тривале. Можна і корисно пла-вати, але в басейнах застерігайтесь холодної і хлорованої води.

Метеочутливість Метеочутливість при бронхіальній астмі – це поява свистячого ди-

хання та кашлю на зміну погоди (при похолоданні та перед дощем, си-рістю, ранішнім туманом). Дуже сухе повітря в кімнаті теж є шкідливим. Оптимальна вологість повітря – 35-50% (визначається гігрометром). На жаль, ми не можемо вплинути на погодні умови, тому хворі з астмою потребують тривалого профілактичного лікування, їм показаний клі-мат Криму (де сухе і тепле повітря). Оскільки різка короткочасна зміна клімату (наприклад 12-14 днів на морі) погіршує прояви астми, при собі треба мати медикаменти для невідкладної допомоги, бо організм двічі (в Криму та знову вдома) по 7 днів адаптується до нового клімату. Опти-мальний термін перебування в Криму – більше 30 днів; він є лікуваль-ним і забезпечує подальший тривалий позитивний ефект.

Інфекційні факториРеспіраторні бактеріальні та вірусні інфекції при БА можуть провокувати

бронхоспазм, посилювати чутливість дихальних шляхів до алергенів, а також ускладнювати прояви хвороби. Тому важливо вчасно лікувати супутню пато -логію, в осінньо-весняний період приймати засоби для підвищення імуніте-ту ( лише за призначенням лікаря ), загартовувати свій організм. Хронічні вог-нища інфекції в організмі (каріозні зуби, аденоїди, хронічний тонзиліт, гай-морит, пієлонефрит), наявність глистяної інвазії (яка є сильним алергізуючим фактором) теж погіршують перебіг астми і потребують санації.

Роль СТРЕСУ при бронхіальній астмі: негативні та навіть сильні пози -тивні емоції (плач, сміх) можуть провокувати приступи. Тому за наявності стресових факторів пацієнтам з БА часто призначають заспокійливі засо -би (але не рекомендовані при лікуванні приступів). Значну роль відіграє й психотерапія. Полегшують перебіг хвороби також заняття улюбленими справами (музика, спів, малювання).


Профілактичні щеплення.Хворі на БА належать до імуноскомпроментованих осіб. Профілактич-

ні щеплення можуть спровокувати алергію, тому дітям та дорослим з алер -гічними хворобами потрібно проводити щеплення за індивідуальним пла-ном, враховуючи клініко-лабораторні дослідження та всі покази й проти-покази до вакцинації, які визначає лікар-імунолог та лікар-алерголог.

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИВибір медикаментозного лікування визначає лише лікуючий

лікар, в залежності від перебігу захворювання, віку та індивідуаль -них особливостей пацієнта.

Для лікування бронхіальної астми застосовують два типи ме-дикаментів:1. Ліки для невідкладної допомоги: використовуються при пер-

ших ознаках хвороби (приступному періоді) — кашель, свисти, ядуха та знижений показник пікфлоуметра.

2. Ліки для довготривалого застосування: профілактична ба-зисна терапія - запобігає приступам бронхіальної астми, досягається пе -ріод ремісії, тобто за відсутності проявів хвороби. В цей час хвора люди -на почувається здоровою, хоча хронічний алергічний запальний процес дихальних шляхів триває. Щоб якнайдовше підтримати цей задовільний стан, вживати профілактичні ліки потрібно досить тривало. Це веде до оздоровлення, відновлення функції та будови бронхів.

! Найкращий ефект досягається при використанні інгаляційних препаратів. Завдяки їм ліки потрапляють безпосередньо в дихальні шляхи, та практично не ма-ють побічних ефектів.

СИСТЕМИ ІНГАЛЯЦІЙНОЇ ДОСТАВКИ ПРЕПАРАТУ В ЛЕГЕНІ:1. Дозовані аерозольні інгалятори. 2. Дозовані аерозолі, які активуються на вдиху.3. Сухопорошкові прилади. 4. Небулайзери.


Інгалятори слід підбирати в залежності від індивідуальної пот-реби та віку пацієнта:

1. Дітям молодше 2 років найкраще застосовувати дозовані ае-розольні інгалятори зі спейсером (Бебіхалером) та масками або, при не -обхідності – небулайзери.

2. Дітям від 2 до 5 років необхідно застосовувати дозовані аеро-зольні інгалятори зі спейсером або небулайзери.

3. Пацієнтам старше 5 років, в яких виникають труднощі в ко-ристуванні дозованого аерозольного інгалятора, необхідно застосову-вати дозовані аерозолі зі спейсером, дозовані аерозолі, які активуються на вдиху, сухопорошкові прилади або небулайзери.

Спейсер знижує ризик системного впливу та ризик розвитку уск -ладнень від гормональних препаратів; зникає необхідність син-хронного (одночасного) з натиском інгалятора вдиху, особливо у маленьких дітей; лікувальний аерозоль глибше проникає в ле-гені, а не осідає в роті; дозу аерозолю, що затримується в спей-сері, можна вдихнути за 2-3 рази, теж глибоко!

Необхідно, щоб спейсер відповідав інгалятору, розмір спейсе-ра повинен збільшуватись, тому що дитина росте й відповідно збільшується розмір легень.

Сухопорошкові прилади (Діпіхалер, Дискхалер, Турбохалер) потребують форсованого вдиху, що може бути проблемою при застосуванні в період важкого загострення та в дітей молодше 5 років.Пацієнтам, в яких виникають важкі приступи, необхідно також ви -користовувати дозовані аерозолі зі спейсером або небулайзери!

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ІНГАЛЯТОРАМИОдин натиск на інгалятор відповідає 1-й лікувальній дозі, яку па-

цієнт повинен максимально глибоко вдихнути за 1 раз. Від цього зале-жить ефект лікування.

• балончик інтенсивно струснути;• підняти голову вгору (щоб вирівнявся вхід в дихальні шляхи);• максимально видихнути повітря і затримати видих;


• щільно затиснути інгалятор губами та зубами (щоб язик не впи-рався в інгалятор);

• після одноразового натиску вдихнути якнайглибше одну дозу ( пару-аерозоль) інгалятора;

• затримати дихання до 10 секунд (рахувати подумки, малі діти мо -жуть загинані пальчики для відліку секунд);

• видихнути носом (перед процедурою очистити ніс).

Користування інгалятором через спейсер


Показник неправильної інгаляції - наявність в повітрі пари з інгаля-тора (це означає, що лікувальна доза не потрапила в легені). В такому випадку можна використати спейсер.

Після гормонального інгалятора обов’язково прополоскати ротоглотку!

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ НЕБУЛАЙЗЕРОМСеред сучасних засобів доставки лікарських препаратів важливого зна -

чення набули небулайзери (від лат. nebula – туман). Небулайзер – пристрій, що перетворює розчин лікарського препарату на дрібнодисперсний аерозоль для розпилення лікарських препаратів та їх доставки в дихальні шляхи. Існу-ють два типи небулайзерів: ультразвукові – в яких розпилення досягається завдяки високочастотній вібрації п’єзоелектричних кристалів, та компресор -ні – в яких генерація аерозолю здійснюється стисненим повітрям або киснем.

Три основних напрямки застосування небулайзерної терапії при бронхолегеневих захворюваннях:

1. У сування гострого нападу бронхіальної астми та при інших варіан -тах гострої бронхообструкції (використання бронхолітиків).

2. Муколітична терапія (розрідження слизу).3. Базисна терапія бронхіальної астми та хронічного бронхіту.

Основні моменти, яких необхідно дотримуватися при застосу-ванні небулайзерної терапії:

1. Вибір найбільш практичного і надійного інгалятора, що створює аерозолі дисперсності від 2—5 мкм.

2. Вибір лікарських засобів, послідовність, тривалість курсу та мето-дика застосування залежать від вираженості клінічних симптомів захворювання і мети використання, яку визначає лікуючий лікар.

3. Д отримання температурного режиму аерозолю.4. При використанні аерозольної маски значна частина препарату

осідає у верхніх дихальних шляхах. Тому для інгаляції нижніх ди-хальних шляхів доцільніше використовувати мундштук і еконо-


майзер: це дозволяє досягти максимальної ефективності й еко-номічності препарату.

При застосуванні небулайзерів важливо дотримуватись правил гігієни, аби запобігти контамінації мікроорганізмами (Pseudomonas aeruginosae, Staphylococus sureus, Mycobacterium tuberculosis, Legionella, Aspergillus, респіраторними вірусами).

Європейське респіраторне товариство щодо застосування не-булайзерів наполягає на дотримуванні наступних правил:

1. З метою запобігання забрудненню інгаляційних розчинів: а) ретельно вимити руки; б) при необхідності розведення лікарського засобу застосову-

вати стерильні розчини, одноразові шприци та голки; в) розводити препарати безпосередньо перед кожною інгаля-

цією.2. П ісля кожної інгаляції необхідно видаляти лікарські засоби з не -

булайзера: а) вилити залишки препарату; б) на декілька секунд включити пустий небулайзер; в) промити його гарячою водою або спеціальним миючим засо-

бом згідно з інструкцією до даного пристрою.3. П роводити стерилізацію небулайзера у розібраному стані за до -

помогою автоклава або кип’ятіння (не менше 2 хвилин).4. Після обробки інгалятора висушити всі частини небулайзера.

Переваги небулайзерної терапії в порівнянні з іншими видами інгаляційної терапії:

а) мо жливість застосування в будь-якому віці у зв’язку з відсутніс-тю необхідності синхронізації вдиху при інгаляції;

б) мо жливість інгаляції високих доз препарату;в) не велика фракція препаратів, що осідає в порожнині рота;г) від сутність пропелентів, що подразнюють дихальні шляхи;


д) мо жливість включення у контур подачі кисню та штучної венти -ляції легень;

є) пр остота техніки та комфортність для пацієнта;ж) ек ономічність використання лікарських препаратів;з) швидка місцева дія, що робить цей метод більш корисним та безпеч -

ним при лікуванні загострень обструктивних захворювань легень у порівнянні із загальноприйнятою системною інфузійною терапією.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПРИЙОМУ ІНГАЛЯЦІЙ:1. Ін галяції проводять через 1–1,5 години після прийому їжі, фі-

зичного навантаження.2. Ін галяції приймають у спокійному стані.3. П ри прийомі інгаляції не рекомендується нахиляти тулуб упе-

ред, адже це утруднює дихання. Одяг не повинен стискати шию, що також ускладнює дихання.

4. П ри захворюваннях носа, носоглотки вдих та видих необхідно робити через ніс (назальна інгаляція). При цьому рекомендуєть-ся застосовувати спеціальні носові насадки до небулайзера.

5. Пр и захворюваннях глотки, гортані, трахеї та бронхів рекомен -дується вдихати ротом (оральна інгаляція).

6. Пр и інгаляції необхідно зробити повільний глибокий вдих, напри -кінці на 2 секунди затримати дихання, а потім видихати через ніс.

7. Ча сте глибоке дихання може спричинити запаморочення, тому рекомендується робити короткі перерви.

8 Перед процедурою не дозволяється приймати відхаркувальні засоби.9. О б’єм рідини, рекомендованої для інгаляції, у більшості випад -

ків становить 2–5 мл. У деяких випадках до лікарського препа-рату додають фізіологічний розчин.

Не можна використовувати дистильовану воду, гіпо- та гіпертонічні розчини, оскільки це може спричинити бронхоспазм!

10. Після інгаляції слід прополоскати ротоглотку для запобі-гання системної дії та розвитку побічних ефектів препарату, особ-ливо у разі застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів!


Користування небулайзером

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ:1. Бронхорозширюючі препарати короткої дії (В-агоністи адре-

норецепторів): Сальбутамол∗ – використовується 1 інгаляція до 4-х разів на добу, не більше.

При гострому важкому перебігу необхідно зробити 2 вдихи Сальбу-тамолу, бажано через спейсер. Якщо це не дає ефекту, краще (за наяв-ної можливості) – через небулайзер: 1-2 небули Сальбутамолу 2,5-5,0мг на інгаляцію чи 0,5-1,5 мл розчину Фенотеролу в фізіологічному роз-чині. За відсутності ефекту проводять повторні інгаляції Сальбутамолу по 2,5 мг кожні 20 хвилин протягом години.

! При гострому важкому перебігу астми введення Сальбутамолу через небулайзер потрібно здійснювати якомога раніше!

Інгалятор з бронхорозширюючими препаратами короткої дії, пос-тійно треба мати при собі. Це позбавляє пацієнта страху перед загро-зою раптового приступу. На жаль, відчуваючи швидке покращення, час-то хворі використовують Сальбутамол тривало та неконтрольовано, що призводить до астматичного стану.

2. Теофіліни – Амінофілін (короткої дії), використовується в таблет-ках по 0,150 з розрахунку 4мг/кг маси тіла дитини (або у вигляді розчину для ін’єкцій) лише за умови відсутності Сальбутамолу. Пролонговані теофіліни - в таблетках по 0,300 і по 0,200. Теофіліни, як і Сальбутамол, розширює звужені (спазмовані) бронхи. Не можна використовувати те-офіліни (амінофіліни) одночасно з високими дозами інгаляційних брон-холітиків (Сальбутамол), тому що збільшується ризик побічних ефектів.


3. Використовують також антихолінергічні препарати, що дають бронхорозширювальний ефект: Іпратропіум бромід, Окситропіум бромід. Іх відносять до препаратів альтернативного застосування у хворих, які не переносять Сальбутамол.

Використовують і поєднання (комбінацію) Фенотеролу з Іпрат -ропіумом бромідом – у вигляді аерозолю або через небулайзер.

! При загостренні бронхіальної астми негайно зверніться до лікаря за медичною допомогою!

ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ¡БАЗИСНОЇ¢ ТЕРАПІЇ1. Зм еншують розвиток хронічного алергічного запалення дихаль -

них шляхів.2. З апобігають наступним приступам астми в подальшому жит -

ті (якщо приступи й виникають, то рідше та в легшій формі). Ці препарати не знімають гострий приступ астми.

3. Л ікувальний ефект спостерігається через 2-4 тижні.4. П отрібно щоденно використовувати препарати протягом де-

кількох місяців, аби досягнути стійкої ремісії під час лікування та після повної відміни ліків.

5. Е фект може тривати декілька місяців, років і навіть десятиліт -тя. Це залежить від віку, статі, провокуючих факторів з оточення, професійної діяльності тощо.

1. Протизапальні гормональні препарати (глюкокортикосте-роїди):

Інгаляційні: Флютиказон, Беклометазон, Будезонід, Флунізолід.

! Найбільший страх у батьків дітей, хворих на БА, та дорос-лих пацієнтів виникає перед застосуванням гормонів, але для тривалого, профілактичного лікування бронхіальної

астми найбільш ефективними протизапальними препарата-ми на даний час є інгаляційні глюкокортикостероїди. До того ж при їх використанні не йдеться про високий ризик побічних ефектів, особливо порівняно з набагато більшим ризиком ускладнень від неправильного лікування хвороби.


2. Протизапальні (мембраностабілізуючі) препарати:Кромоглікат натрію, Недокроміл натрію. Мають мінімальні побіч -

ні ефекти. Ефективні при легкому перебігу бронхіальної астми.3. Протизапальні (антилейкотрієнові) препарати.Монтелукаст, Зафірлукаст. Нова група препаратів, яка мало засто-

совується.4. Бронхорозширюючі препарати (бронходилятатори, В-агоніс-

ти) тривалої дії.Інгаляційні препарати – Форметерол, Сальметерол та довготрива-

лої дії – Індакатерол. Не можна використовувати при приступах!5. Теофіліни (бронходилятатори).З нечітко вираженим протизапальним ефектом: Амінофілін, Ме-

тилксантин, Ксантин. 6. Для лікування також використовують комбіновані інгаляційні пре-

парати, такі як Сальметерол сульфат + Фліксотиду пропіонат, Феноте-рол гідробромід + Динатрію кромоглікат тощо.

! Дози та довготривалі схеми лікування підбираються лікарем індивідуально кожному хворому!

СПЕЦИФІЧНА АЛЕРГОВАКЦИНАЦІЯСпецифічна алерговакцинація (або специфічна імунотерапія)

– введення в організм специфічних алергенів з поступовим збільшен-ням дози задля зменшення чутливості (гіпосенсибілізації) організму до тих алергенів, які провокують алергічне запалення та загострення бронхіальної астми. Найчастіше алерговакцинацію проводять шляхом ін’єкційного введення (підшкірно) або перорально у вигляді драже.

Даний метод імунотерапії застосовують при лікуванні інтермітуючо -го та легкого персистуючого перебігу бронхіальної астми і коли немож-ливо уникнути дії певних алергенів шляхом елімінаційних заходів. При лікуванні алергічного риніту алерговакцинація застосовується як метод профілактики бронхіальної астми.


! Алерговакцинація проводиться лікарями-алергологами, за індивідуальними схемами для кожного пацієнта, в спеціалізованому алергологічному кабінеті або

відділенні, після попередньої специфічної імунодіагностики, враховуючи всі покази та протипокази!

Переваги специфічної алерговакцинації перед фармакотерапією:а) збереження тривалої (іноді – на десятки років чи навіть на все

життя) ремісії після завершення успішних курсів специфічної алерговакцинації (імунотерапії);

б) попередження прогресування алергенів, до яких формується підвищена чутливість;

в) попередження прогресування важкості захворювання та його перехід в більш легкі клінічні форми;

г) з меншення потреби в антигістамінних препаратах.

ІНШІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ1. При супутній алергологічній патології (наприклад алергічний

риніт) застосовують сучасні антигістамінні препарати – Лоратадин, Фексофенадин, Дезлоратадин, Цетиризин та інші — в таблетованих формах та сиропах. Вони використовуються 1 раз на добу (незалежно від їжі), на відміну від попередніх антигістамінних засобів мають менше побічних ефектів та більш ефективні.

2. Задля кращого відходження густого слизу з бронхів використову-ють муколітичні та відхаркуючи засоби, такі як препарат Амбороксолу, Ацетилцистеїн та інші - в таблетках, порошках, розчинах для ін’єкцій та інгаляційної терапії; грудні збори трав, особливо №2, що також мають протизапальну та муколітичну дію.

3. При наявній інфекції дихальних шляхів, після бронхоскопії, при загостренні хронічного вогнища інфекції застосовують антибактеріаль-ні препарати, найдоцільніше з групи макролідів, фторхінолонів та це-фалоспоринів.

4. При гастроезофагальному рефлюксі застосовують Інгібітори про -тонної помпи О мепрозол, Лансопразол, прокінетики, такі як Меток-лопрамід тощо.

5. При потребі для корекції функції імунної системи використову -ють імунотропне лікування (імуностимулюючі або імуномодулюючі препарати) – після попереднього визначення стану імунної системи!

НЕМЕДИКАМЕНТОЗНІ МЕТО ДИ ЛІКУВАННЯВ комплексі з базисною профілактичною терапією при астмі широко

застосовується немедикаментозна терапія. До неї належать фітотерапія (лікування травами); фізіотерапія на грудну клітку; сеанси гіпербаричної оксигенації (насичення організму киснем у спеціальній камері під ти-ском), спелеотерапія (соляні шахти в санаторії Солотвино); галотерапія (соляні кімнати штучного мікроклімату), масаж і дихальна гімнастика; за-гартовування; кліматотерапія (санаторії Криму). Ці методи допомагають в поєднанні з плановим довготривалим профілактичним лікуванням.

! На даний час немає жодного випадку видужання від бронхіальної астми за допомогою знахарів, екстрасенсів та інших нетрадиційних цілителів, тому настійно ради-

мо: не займайтесь самолікуванням, а прислуховуйтесь та виконуйте рекомендації виключно лікаря-алерголога та/або лікаря-пульмонолога, які найкраще знаються на вашій проблемі та застосовують методи діагностики й лікування доказової медицини!

∗ в посібнику представлені міжнародні назви лікарських препаратів.


Список використаної літератури

1. А .А.Баранов. “Дитяча алергологія”. Посібник для лікарів. Моск-ва, 2006, с. 20, 317, 322-323, 642-646.

2. Б.М.Пухлик. Елементарна алергологія. Вінниця, 2002, с. 84-94. 3. Б.М.Пухлик. Алергологія. Вінниця, 2004, с. 66-84, 116-130. 4. В.Ф .Лапшин. Небулайзерна терапія в педіатричній практиці. Ме -

тодичні рекомендації. Київ, 2005, с. 7-12. 5. Наказ МОЗ України від 27.12.2005 № 767. Додаток №2

“Протокол діагностики та лікування бронхіальної астми у дітей”6. Н. А.Іванова. “Если у ребенка астма”. Москва, 2005, с. 38-39, 41-45,

49-51.7. Р.Р .Головин. “Якщо в дитини астма”. Порадник для батьків хворих

дітей. Львів, 2002, с. 4-21. 8. Ю .М.Мостовий. Класифікації та стандарти лікування розповсюд -

жених захворювань внутрішніх органів. Вінниця, 2003, с. 28.9. Na tional Healh, Lung and Blood institute. World Health Organization.

Семінар “Глобальна стратегія по лікуванню та попередженню астми”. 1998, с. 2-27.

10. Сайт www.astma.com.ua

порадник бронхіальна астма

Documents