Переяславське Переяславське князівство – князівство –

південно-східний південно-східний форпост форпост

Київської РусіКиївської Русі

Білоусько В.М. – учитель історії Гайшинського НВО (ЗОШ І-ІІ ст.- ДНЗ)

Тетеря Д.А. – завідуючий н/д відділу Музей трипільської культури

Білоусько В.М. – молодший науковий співробітник Музею трипільської культури НІЕЗ “Переяслав”

Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”Музей трипільської культури

Гайшинське НВО (ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ)

Затверджено науково-методичною радою НІЕЗ “Переяслав”Протокол № 8 від 10 травня 2013 р.

Краєзнавчий матеріал до теми “Київська Русь у 2 половині ХІ ст. - 1 половині ХІІІ ст.”.

Заснування ПереяславляЗаснування Переяславля Точної дати заснування Переяслава

на сьогодні невідомо. Найранніші археологічні матеріали давньоруської доби знайдені в місті відносяться до середини Х ст.

Вперше місто згадується у “Повісті врем’яних літ” у договорі 907 р. Русі з Візантією.

На той час Переяслав був третім за значенням центром Давньої Русі (після Києва та Чернігова).

Протягом кількох століть місто носило назву Переяславль Руський, що означало розміщення його у Руській землі.

До середини ХІ ст. місто виступало захисником стольного града Києва від нападів печенігів.

Літописна стаття 992 р. передає цікаву легенду про заснування Переяслава.

Підвіска із зображенням тризуба знайдена поблизу Переяслава”.Рубіж Х-ХІ ст.

Пам'ятний знак на честь першої згадки Переяслава у 907 р.

Легенда про заснування міста Легенда про заснування міста ПереяславляПереяславля

У рік 6501 (993). Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то У рік 6501 (993). Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то печеніги прийшли по тій стороні Дніпра од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів печеніги прийшли по тій стороні Дніпра од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль. І став Володимир на сій стороні ріки, а їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль. І став Володимир на сій стороні ріки, а печеніги на тій. І не наважувались ці перейти на ту сторону, а ті – на сю сторону.печеніги на тій. І не наважувались ці перейти на ту сторону, а ті – на сю сторону.

І приїхав князь печенізький (Куря?) до ріки, і викликав Володимира, і сказав йому: «Ти випусти І приїхав князь печенізький (Куря?) до ріки, і викликав Володимира, і сказав йому: «Ти випусти свого мужа, а я – свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм об землю, то свого мужа, а я – свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм об землю, то не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будем воювати три роки». І не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будем воювати три роки». І розійшлися вони урізнобіч.розійшлися вони урізнобіч.

А на завтра приїхали печеніги і свого мужа привели, а мужа наших не було. І став тужити А на завтра приїхали печеніги і свого мужа привели, а мужа наших не було. І став тужити Володимир, посилаючи биричів по всьому війську своєму. І прийшов один старий муж до Володимир, посилаючи биричів по всьому війську своєму. І прийшов один старий муж до нього, і сказав йому: «Княже, єсть у мене один син удома, менший. Бо з чотирма я вийшов, а нього, і сказав йому: «Княже, єсть у мене один син удома, менший. Бо з чотирма я вийшов, а він удома. Від самого дитинства його ніхто не вдарив. Одного разу, коли я сварив його, а він удома. Від самого дитинства його ніхто не вдарив. Одного разу, коли я сварив його, а він мвін м’’яв шкуру, він розгнівався на мене і роздер шкуру руками».яв шкуру, він розгнівався на мене і роздер шкуру руками».

Князь же, це почувши і зрадівши, послав по нього гінця зараз же. І привели його до князя, і Князь же, це почувши і зрадівши, послав по нього гінця зараз же. І привели його до князя, і князь розповів йому все. Цей тоді сказав «Княже! Я не знаю, чи переможу його. Спробуйте-князь розповів йому все. Цей тоді сказав «Княже! Я не знаю, чи переможу його. Спробуйте-но мене. Чи немає бика, великого й сильного?» І знайшли бика сильного, і сказав він но мене. Чи немає бика, великого й сильного?» І знайшли бика сильного, і сказав він роздражнити бика, і поклали на нього залізо гаряче, і пустили бика. І побіг бик мимо нього, і роздражнити бика, і поклали на нього залізо гаряче, і пустили бика. І побіг бик мимо нього, і схопив він бика рукою за бік, і вирвав шкуру з м’ясом, скільки рука захопила. І сказав йому схопив він бика рукою за бік, і вирвав шкуру з м’ясом, скільки рука захопила. І сказав йому Володимир «Можеш із ним битись».Володимир «Можеш із ним битись».

А на завтра прибули печеніги і стали гукати: «Чи нема вашого мужа ? Наш ось готов!» А на завтра прибули печеніги і стали гукати: «Чи нема вашого мужа ? Наш ось готов!» Володимир же повелів тої ночі надіти оружжя. І приступили вони тут одні до одних, і Володимир же повелів тої ночі надіти оружжя. І приступили вони тут одні до одних, і випустили печеніги мужа свого, і був він превеликий вельми і страшний. Виступив також випустили печеніги мужа свого, і був він превеликий вельми і страшний. Виступив також муж Володимирів, і, побачивши його, печеніжин посміявся, бо був він середній тілом. І, муж Володимирів, і, побачивши його, печеніжин посміявся, бо був він середній тілом. І, розмірявши відстань між обома військами, пустили їх одного до одного. І взялися вони оба, розмірявши відстань між обома військами, пустили їх одного до одного. І взялися вони оба, і стали кріпко держати один одного, і ударив він печеніжина в руках своїх до смерті, і і стали кріпко держати один одного, і ударив він печеніжина в руках своїх до смерті, і вдарив ним об землю. І вигукнули руси, а печеніги побігли, а руси погнали вслід за ними, вдарив ним об землю. І вигукнули руси, а печеніги побігли, а руси погнали вслід за ними, рубаючи їх, і прогнали їх.рубаючи їх, і прогнали їх.

Володимир же, рад бувши, заклав город на броду тому і назвав його Переяславлем, бо тут Володимир же, рад бувши, заклав город на броду тому і назвав його Переяславлем, бо тут перейняв славу отрок той. Володимир при цім великим мужем зробив його і отця його. А перейняв славу отрок той. Володимир при цім великим мужем зробив його і отця його. А Володимир вернувся у Київ з побідою і славою великою.Володимир вернувся у Київ з побідою і славою великою.

Літопис Руський (переклад Л.Махновця)

Перший переяславський князь Перший переяславський князь Всеволод ЯрославовичВсеволод Ярославович

“Поручаю я,

замість себе,

стіл свій, Київ,

найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду – Переяславль, а Ігорю – Володимир, а В’ячеславу – Смоленськ...” –

так звучить заповіт Ярослава у переказі давнього літописця (Іпатіївський літопис).

1054 р. першим переяславським князем став третій син Ярослава Мудрого – Всеволод.

Всеволод Ярославич (1054-1073 рр.) народився у 1030 р., а помер 14 квітня 1093 р. Похований у Софіївському соборі Києва. Він прийняв Переяславське князівство у важкі часи, коли на Русь вперше прийшли половці. Так у 1055 р. під Переяславом з’явився половецький хан Болуш. Всеволод „вчинив мир із ним, і вернулися половці до себе”.

Надалі боротьба з половцями стала основною турботою переяславського князя і велася з перемінним успіхом протягом багатьох десятиліть.

Сам Всеволод не вирізнявся талантами полководця та воїна, зате уславився своєю освіченістю, любов’ю до книги та науки, і в цьому був близьким до свого батька Ярослава Мудрого.

Ярослав Мудрий

Печатка Всеволода Ярославича

Переяславська земля у ХІ-ХІІІ ст.Переяславська земля у ХІ-ХІІІ ст.

Карта Переяславської землі у ХІ-ХІІІ ст.

Переяславське князівствоПереяславське князівство

Переяславське князівство займало в ХІ-ХІІІ ст. територію кількох областей нинішньої України i межувало з Київським, Чернiгiвським князівствами та Диким полем, володіннями войовничих кочівників-половців. Останнє зумовило розвиток ратної справи та колонiзацiйний рух. Переяславці заснували міста на рр.Сулi, Ворсклi та Сiверському Дiнцi, а також Переяславль-Рязанський (тепер Рязань) та Переяславль- Залєський (обидва знаходяться в Російській федерації).

У ХІІ-першій половині ХІІІ ст. Переяславське князівство не мало політичної самостійності й перебувало у залежності від Києва. Як правило, у Переяславі сиділи князі, які були першими кандидатами на київський стіл.

Переяславська земля, східний кордон якої межував із Степом, зазнала найбільше нападів та спустошень половців.

Обладунки давньоруського воїна

СТОЛЬНИЙСТОЛЬНИЙ ГРАДГРАД - ПЕРЕЯСЛАВЛЬПЕРЕЯСЛАВЛЬЦентр князівства – Переяслав розміщувався неподалік Дніпра, при впадінні р. Альти в Трубіж.У ХІІ – першій половині ХІІІ ст. місто перетворилося в одне з найбільших південноруських міст, могутню фортецю, яка відігравала визначну роль у боротьбі Русі з половцями.Княжий Переяслав (ХІ-ХІІІ ст.) складався з декількох містобудівельних частин: дитинця, посаду та передгородь. На дитинці, площею 10 га знаходилася князівська резиденція, єпископський двір та садиби заможних бояр. Це була найбільш укріплена частина міста. Тут зосереджувалось основне монументальне будівництво. Десь тут були тереми переяславських бояр, імена яких згадуються у літописах – Ратибора, Орогостя, Станіслава.На посаді, площею 66 га жили торговці, ремісники та бояри. На цій території археологічними розкопками виявлені рештки житлових та господарчих споруд, різноманітні ремісничі вироби із глини, металу, кістки, каменю. Передгороддя розташовувалися за оборонними укріпленнями дитинця та посаду. Тут знаходилися ремісничі майстерні косторізів, ковалів, гончарів, чинбарів та ін.

Переяслав ХІ-ХІІІ ст. (за Корінним М.М.)

Хрест-енколпіон.

ХІІ ст.

Укріплення княжого ПереяславаУкріплення княжого Переяслава Дитинець та посад Переяслава були

оточені оборонними укріпленнями у вигляді валів висотою до 20 м, дерев'яних стін-городень з сторожовими баштами та рову, що заповнювався водою з Трубежу.

Протяжність укріплень дитинця складала приблизно 1,5 км. Їх особливість у тому, що із зовнішньої сторони валу було споруджено стіну із сирцевої цегли, яка посилювала міцність цих укріплень. Посад оточувала оборонна стіна завдовжки 3,6 км.

Потрапити до міста можна було через декілька брам, які були важливими елементами оборонних споруд. Найголовніші з них Княжі, Єпископські та Ковальські згадуються в літописах.

Про могутність укріплень міста вказує той факт, що половці, які часто нападали на Переяславську землю, жодного разу не змогли оволодіти її стольним градом.

Укріплення Переяслава

Зображення Єпископської брами на мініатюрі з літопису

ПЕРЕЯСЛАВЩИНА ТА КОЧОВІ ПЛЕМЕНА

На переяславському порубіжжі осідали тюркомовні племена: торки, берендеї, турпеї, яких переяславські князі використовували у боротьбі з половцями.

На Дніпровському узбережжі Переяславщини жили турпеї, а в містечках на р. Трубіж – Бронькняжі і Баручі – торки. Бронькняж знаходився на території сучасного села Пристроми Переяслав-Хмельницького району, Баруч на місті сучасної Баришівки Київської області. Рештки городищ збереглися і нині.

До наших днів на Переяславщині збереглися назви, які свідчать про проживання тут чорних клобуків. Це назви сіл Велика і Мала Каратуль (чорні шапки), р. Карань (чорна вода) та ін.

Давньоруський кіннотник

ПОЛОВЦІПОЛОВЦІ У середині XI ст. місце печенігів у причорноморських степах зайняли нові кочовики, відомі

у західних джерелах під назвою куманів, а на Русі — половців. Це був численний і небезпечний ворог. Напади їх були раптові й руйнівні. Нападаючи на Русь, половці палили міста і села, полонили тисячі людей. У літописах згадується 46 половецьких нападів на руські землі, насправді ж їх було значно більше.

Ареною їх нападів у першу чергу ставала прикордонна Переяславська земля. Вперше на Русь половці прийшли в 1055 р. Переяславський князь Всеволод учинив з

половецьким ханом Блушем мир. У битві 1061 р, що сталася між половцями і дружиною переяславського князя Всеволода,

перемогли кочовики. Ще більшими силами вони напали на Переяславську землю у 1068 р. Всеволод звернувся за допомогою до братів. На р. Альті половці знову розбили руські війська, князі повтікали з поля бою, а половецькі загони розійшлися по обох берегах Дніпра, спустошуючи руські землі, безпосередньо загрожуючи Києву.

Надалі боротьба з половцями стала основним пріоритетом переяславських князів і велася з перемінним успіхом протягом десятиліть.

Мініатюра із літопису “Осада половцями Переяслава”

Реконструкція половецького святилища.

Військове мистецтво половцівВійськове мистецтво половців Половці були досконалими воїнами та

вершниками. Цьому мистецтву вони навчалися з дитячих років. Вміли досконало володіти зброєю. Для дальнього бою вони використовували лук та стріли. У ближньому бою – шаблю. Із засобів захисту вони, як і русичі, користувалися кольчугами, панцирами, шоломами.

Головними особливостями військової тактики кочовиків були швидкість та маневреність. Наявність великої кількості коней дозволяла їм постійно мати під собою свіжого коня.

Однією з особливостей військової тактики було влаштування засідок на ворога й удавана втеча. Під час оборони вози, вкриті бичими шкурами ставили в коло.

Укріплені міста оточували і чекали коли жителі, що опинилися в облозі почнуть страждати від нестач їжі, води й самі здадуть місто.

Половецькі статуї.

Мініатюра із літопису “Бій з половцями на р. Альті у 1068 р.”

ОБОРОННА СИСТЕМА ОБОРОННА СИСТЕМА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КНЯЗІВСТВАПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Для оборони від кочовиків силами князівської адміністрації була створена міцна система оборони Переяславського князівства, до якої входили міста-городища та високі земляні (“змійові”) вали.

До безпосередньої лінії захисту Переяслава від кочових племен входили городища в селах Циблі, Гайшин, Городище, Вінинці, Пристроми, Ташань та переяславські “змійові” вали.

За легендою “змійові” вали створив Змій – чудовисько великих розмірів, яке поїдало місцеве населення. Розправилися з ним два сміливці – ковалі Кузьма та Дем'ян, що не лише приборкали його, але й запрягли в плуг і проорали межу, за яку він не смів переходити. Грунт, вивернутий із борозни-рову утворив довгий насип – вал. Втомлений від важкої праці та спраги, змій дотягнув плуг до річки, перепив води і загинув. Так населення Середнього Подніпров’я звільнилося від ненависного ворога.

Бойова сокира та вістря стріл.ХІ-ХІІІ ст.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ “ЗМІЙОВІ” ВАЛИ Переяславські “змійові” вали двома

півколами оточували Переяслав із сходу та південного сходу. Їхня роль полягала в тому, щоб затримати просування половців на час необхідний для приготування оборони Переяслава.

До системи переяславських змійових валів входив Великий, Малий та перехресний вал. Загальна протяжність цих валів – 74 км.

Перший – “Великий вал” (довжиною близько 16 км)– перетинав дорогу на сучасну Золотоношу і простягався до сучасного села Строкова, а далі виходив до р. Трубіж. “Малий вал” (довжиною 51 км) проходив паралельно першому на відстані 10 км і проходив через сучасні села Пологи-Вергуни, Помоклі до р. Трубіж.

Схема змійових валів поблизу Переяслава

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ “ЗМІЙОВІ” ВАЛИ Вали поблизу Переяслава

вперше згадуються в літописі під 1095 р., коли половецькі хани Ітлар і Китан прибули до переяславського князя Володимира Мономаха просити миру.

1149 р. вали згадуються у зв'язку з походом Юрія Довгорукого на Київ.

Поблизу долини Дніпра проходив Дніпровський Лівобережний вал. Його рештки фіксувалися поблизу затоплених Канівським водоймищем сіл Підсінне, Андруші, хутора Чубуки. Нині частково зберігся тільки неподалік колишнього хутора Чубуки.

Великий “змійовий” вал поблизу с. Велика Каратуль

Вістря стріл.

ХІ-ХІІІ ст.

Міста-городищаМіста-городища За підрахунками дослідників у всій Переяславській землі було близько 80

укріплених земляних городищ. У Центральній Переяславщині, крім столиці землі – Переяславля Руського (сучасне м. Переяслав-Хмельницький), їх відомо сім: в сс. Ташань, Вінинці, Пристроми, Циблі, Гайшин, а також затоплені водами Канівського водоймища городища Устя (поблизу с.Андруші) та поблизу с. Городище в долині р. Дніпра.

Городища слугували общинними сховищами під час нападів половців,були центрами волостей, де знаходилася княжа та церковна адміністрація, сюди збиралися податки.

У межах сучасного Переяслав-Хмельницького району роль волосного центру виконувало велике Ташанське городище. Його площа складає 4 га. Навколо городища знаходився посад площею до 30 га. У городищі перебував посадник переяславського князя, який управляв прилеглою територією від його імені.

Найбільші міста Переяславської землі ХІІ ст.: Остерський городок, Ромен, Прилук, Баруч, Лтава, Хорол, Лубен, Воїнь та ін.

Натільний хрестик.ХІ-ХІІІ ст.

Глиняні іграшки. ХІ-ХІІІ ст. Світильник. ХІ-ХІІІ ст.Бронзові підвіски. ХІ-ХІІІ ст.

ВОЇНЬ – МІСТО-ГАВАНЬНайбільше міст-городищ Переяславського князівства розміщувалося на р. Сулі. Це були насамперед фортеці, але деякі з них мали важливе значення і як великі торгово-ремісничі центри. До них відноситься і місто-гавань Воїнь.Воїнь, заснований ще наприкінці X ст. Володимиром Святославичем у гирлі Сули, упродовж майже трьох століть стояв на сторожі південних рубежів Русі, неодноразово витримував напади торків і половців.Місто, площею 28 га, поділялося на замок і посад. Замок був оточений могутньою стіною, що складалася із поставлених в ряд дерев'яних зрубів, засипаних землею. Над ними знаходилися забрала, а під валом проходив глибокий рів.Усередині дитинця Воїня знаходилася гавань, куди заходили торгові судна, що проходили по Дніпру торговим шляхом “із Варяг у Греки.”Значну частину жителів міста складали воїни. Населення займалося також ремеслом (тут археологами виявлено ковальські, слюсарні, деревообробні інструменти), торгівлею і сільським господарством.У 1239 р. Воїнь зруйнували монголо-татари.

Воїнь. Реконструкція.

Вироби давньоруських

ковалів.Замок та ножиці.

БОРОТЬБА З ПОЛОВЦЯМИ

Порубіжне положення Переяславського князівства змушувало його князів бути активними учасниками, а часто й ініціаторами боротьби з половцями. Серед них особливо відзначились Володимир Мономах, його син Ярополк і Володимир Глібович.

Син Володимира Мономаха Ярополк був переяславським князем у 1113-1132 рр. У 1116 р. він здійснив похід у Степ і захопив половецькі міста – Сугрів, Шарукань і Балин.

1125 р. половці знову напали на Переяславщину але були переможені на р. Сулі переяславськими полками на чолі з Ярополком Володимировичем.

Давньоруські щити

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ – КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР МОНОМАХ – КНЯЗЬ ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ

Володимир Мономах був переяславським князем близько 20 років, з 1073 по 1076 рр. та 1094 по 1113 рр.

Переяславський період діяльності Володимира Мономаха відзначався, в першу чергу, наступальними діями проти половців.

Князь проводив політику об'єднання руських князівств проти половців. З цією метою ініціював з'їзди князів у Любечі 1097 р. та наступних з'їздів 1100, 1101 та 1103 рр.

Про своє життя в неспокійному прикордонному Переяславі, про багаторічну боротьбу з кочівниками князь розповідає в знаменитому «Поученії» – своєму заповіті дітям та літописі своїх діянь.

У 1113 р. став київським князем, а на переяславському столі залишив старшого сина Святослава.

Володимир Мономах

Печатка Володимира Мономаха

ВІЙСЬКОВІ ДІЇ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ВІЙСЬКОВІ ДІЇ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ПРОТИ ПОЛОВЦІВ ПРОТИ ПОЛОВЦІВ

Володимир Мономах здійснив 88 походів проти половців. Найбільш успішними з них були походи у 1103, 1107, 1109, 1110- у рр. Він єдиний з князів, який не зазнав жодної поразки від половецьких ханів.

Діючи за принципом “на війні як на війні” віддав наказ знищити половецьких послів на чолі з ханом Ітларем у 1096 р., які прибули до Переяслава проводити переговори.

Внаслідок наступальних дій Володимира Мономаха половецькі кочів’я були відтиснуті вглиб степів.

Мініатюра з літопису “Вбивство Ітларя на дворі переяславського боярина Ратибора”

Зброя ближнього

бою: кистень.

ХІІ ст.

ВОЛОДИМИР ГЛІБОВИЧПродовжив активну боротьбу з половцями у другій половині ХІІ ст. правнук Володимира Мономаха – Володимир Глібович, переяславський князь у 1169-1174 та 1775-1187 рр.Князь був учасником походів руських князів у степ у 1179, 1183, 1184, 1185, 1187 рр.Особливо успішними були переможні походи 1184 та 1185 рр., про які детально описується в літописі. Перший був направлений проти хана Кобяка, сили якого були розбиті в битві на р. Орелі. Хан з двома синами був узятий у полон. У поході 1185 р., коли було завдано нищівної поразки половецьким загонам хана Кончака, теж відзначився мужніми діями полк Володимира Глібовича. 1187 р. у зв'язку із смертю в Переяславі Володимира Глібовича вперше згадується назва “Україна”. “І плакали по ньому всі переяславці… За ним же Україна багато потужила”. Поховано Володимира Глібовича в Переяславі у Михайлівському соборі, спорудженому в 1089 р.

Пам'ятний знак на честь першої згадки слова “Україна”

Кольчуга. ХІІІ ст.

ВЗАЄМОВПЛИВИ КУЛЬТУР РУСИЧІВ ТА ПОЛОВЦІВ

Незважаючи на постійні спустошливі напади половців на руські землі, і в першу чергу, на прикордонну Переяславщину, між двома народами проходили тісні взаємовпливи на економіку та культуру.

Багато києворуських князів завдяки династичним шлюбам були у родинних стосунках з половецькими князями.

Між половцями та русичами існував інтенсивний товарообмін. Половці не чіпали купців, які йшли через їх землі торгувати до русичів.

Між кочівниками та Київською Руссю стосунки були не тільки ворожими, а й мали взаємовигідні зв'язки.

Хоча Русі не вдалося домогтися васальної залежності половців, вона тим не менше мала значний вплив на цей народ завдяки союзницьким стосункам та династичним шлюбам.

Княжичі

ЗАХОПЛЕННЯ ПЕРЕЯСЛАВА МОНГОЛАМИ

У ХІІІ ст. князі в Переяславі досить часто змінювалися. 1228 р. князем став Святослав Всеволодович, онук Юрія Довгорукого. Це був останній князь, про якого згадує літопис.

1223 р. у відомій битві на р. Калці спільні сили русичів та половців були розбиті монголами. Шлях на Русь був відкритий.

1239 р. монголи після двотижневої облоги захопили Переяслав. Після цього місто на декілька віків приходить у занепад.

Штурм Переяслава монголами у

1239 р.

РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Давня історія України. – К., 2000. – Т. 3. – С. 355-362. Історія української культури. – К., 2001. – Т. 1. – С. 989-1036. Історія та культура рідного краю (матеріали на допомогу

вчителям та учням). – Переяслав-Хмельницький, 1994. – С.18-33.

Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. – К., 1987. – С. 53-60.

Літопис руський /переклад Махновця Л./ - К., Нариси з історії давнього Переяслава (до 1100-ліття першої

літописної згадки) /Бузян Г.М., Набок Л.М., Роздобудько М.В., Тетеря Д.А./ - К., 2007, 264 с.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 17

працює: 9-00 – 17-00, вихідні дні: понеділок, вівторок

МУЗЕЙ АРХІТЕКТУРИ ПЕРЕЯСЛАВА ДАВНЬОРУСЬКОГО ЧАСУ

м. Переяслав-Хмельницький, вул. Московська, 32 працює: 9-00-17-00, вихідні дні: понеділок, вівторок

МУЗЕЙ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 10

працює: 9-00 – 17-00, вихідні дні: понеділок, вівторок

МУЗЕЇ АРХЕОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА

“ПЕРЕЯСЛАВ” ЗАПРОШУЮТЬ: